UA123810C2 - Модулятори калієвих каналів - Google Patents

Abstract

Запропоновані сполуки та їх фармацевтично прийнятні солі, корисні для лікування різних захворювань, розладів або станів, пов'язаних з калієвими каналами.

Description

Дана заявка претендує на пріоритет на підставі попередньої заявки на патент США Мо 62/449270, поданої 23 січня 2017 року, повний зміст якої тим самим включений у дану заявку за допомогою посилання.

РІВЕНЬ ТЕХНІКИ

Серед іонних каналів калієві канали є найбільше поширеними та різноманітними і присутні в різних клітинах тварин, таких як клітини нервової, м'язової, залізистої, імунної, репродуктивної й епітеліальної тканини. Ці канали забезпечують потік калік: в клітину й/або із клітини за певних умов. Ці канали регулюються, наприклад, чутливістю до кальцію, потенціал-чутливістю, вторинними месенджерами, позаклітинними лігандами й АТФ-чутливістю.

Відомо, що дисфункція калієвих каналів і дисфункція інших процесів, що впливають на калієві канали, викликають втрату клітинного контролю, зміну фізіологічної функції та хворобливі стани. Через здатність модулювати функцію іонного каналу та/або відновлювати активність іонного каналу, модулятори калієвого каналу використовуються у фармакологічному лікуванні широкого спектра патологічних захворювань та мають потенціал для застосування при лікуванні ще більше широкого кола терапевтичних показань.

Кальцій-залежні (кальцій-активовані) калієві канали малої провідності (кагал 5К) є підродиною Са?"-залежних К" каналів, і родина каналів 5К містить 4 члена - 5КІ1, 5К2, 5КЗ і 5К4 (часто називані каналами середньої провідності). Фізіологічна роль каналів 5К була особливо добре вивчена для нервової системи, де, наприклад, вони є ключовими регуляторами збудливості нейронів і вивільнення нейротрансмітерів, і для гладких м'язів, де вони є вкрай важливими для модуляції тонусу мускулатури судин, бронхів і трахеї, уретри, матки або шлунково-кишкового тракту.

Враховуючи зазначені положення, низькомолекулярні модулятори калієвих іонних каналів можуть мати потенціал для лікування великої кількості захворювань, що характеризуються дисфункцією калієвих іонних каналів і дисфункцією інших процесів, що впливають на калієві канали.

СУТНІСТЬ ВИНАХОДУ

Розкриті сполуки та їх фФармацевтично прийнятні солі, та їх фармацевтичні композиції, що є корисними при лікуванні захворювань, пов'язаних з дисфункцією калієвих іонних каналів і

Зо дисфункцією інших процесів, що впливають на калієві канали (див., наприклад, Таблицю 1).

Було виявлено, що сполуки, описані у даному винаході, мають одну або більше з наступних сприятливих властивостей: гарна розчинність, висока вільна фракція в головному мозку, незначне інгібування ПЕНО або його відсутність, тривалий період напіввиведення іп мімо, гарна біодоступність, висока стабільність у мікросомах печінки, підвищена проникність, така як проникність, виміряна за допомогою аналізу проникності через паралельні штучні мембрани (рагаНе! апіїйсіаї! тетргапе рептєабіїйу аззау, РАМРА) і/або низьке інгібування СУР. Див., наприклад, порівняльні дані в Таблицях 2 і 3.

КОРОТКИЙ ОПИС ФІГУР

Фіг. 1 являє собою діаграму, що показує ефект Сполуки 1 після перорального введення (регога!ї, РО) на індукований гармаліном тремор.

Фіг. 2 показує ефективність та дозозалежний ефект Сполуки 1 у відсотках потужності руху.

Фіг. З показує ефекти Сполуки 1 на нерегулярність збудження клітин Пуркіньє в зрізах ех мімо від трансгенних мишей 5СА2 580.

Фіг. 4 показує ефекти Сполуки 1 на вихідну атаксію в мишачій моделі Тоїбегіпд ЕА2.

ДОКЛАДНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

1. Сполуки

У даному винаході запропоновані сполуки наступної формули: шу ШК КЕ й Е

А х БИ че і Н

Ь ІМ я п вд що -- її "М | і мая й ТМ й Й я для Мео | і ри ст Яка вени яю ої ! ІЙ Ж | Шен МО Не т ук

7 з-Е 7 Е-Е Її ЖК чк ще н 7 ет нм" ще з ШИ | о ; во ще ЧИ, ; тр че Ми ше чик ІЙ й М ій ун

Он 8-й. дн Вр шк : або їх фармацевтично прийнятні солі. 2. Визначення

Використовувані у даному винаході терміни "суб'єкт" і "пацієнт" можуть використовуватися взаємозамінно й означають ссавця, що потребує лікування, наприклад, домашні тварини (наприклад, собаки, кішки і тому подібне), сільськогосподарські тварини (наприклад, корови, свині, коні, вівці, кози і тому подібне) і лабораторні тварини (наприклад, пацюки, миші, морські свинки і тому подібне). Як правило, суб'єктом є людина, що потребує лікування.

У випадку, коли стереохімія розкритої у даному винаході сполуки названа або зображена у вигляді структури, названий або зображений стереоїзомер має чистоту щонайменше 60 95, 7095, 80 95, 90 95, 9995 або 99,995 за масою щодо всіх інших стереоізомерів. Чистота у відсотках за масою по відношенню до всіх інших стереоізомерів являє собою відношення маси одного стереоізомеру до маси інших стереоізомерів. У випадку, коли один енантіомер названий або зображений у вигляді структури, зображений або названий енантіомер має оптичну чистоту щонайменше 60 95, 70 9», 80 9», 90 Фо, 99 95 або 99,9 95 за масою. Оптична чистота у відсотках за масою являє собою відношення маси енантіомеру до суми маси енантіомеру та маси його оптичного ізомеру.

У випадку, коли розкрита у даному винаході сполука названа або зображена у вигляді структури без вказівки стереохімії, і сполука має один хіральний центр, слід розуміти, що назва або структура включає один енантіомер сполуки, вільний від відповідного оптичного та геометричного ізомеру, рацемічну суміш зазначеної сполуки, і суміші, збагачені одним енантіомером щодо його відповідного оптичного ізомеру.

Фармацевтично прийнятні солі, а також нейтральні форми сполук, що описані у даному винаході, включені у даний винахід. Для використання в лікарських засобах солі сполук відносяться до нетоксичних "фармацевтично прийнятних солей". Фармацевтично прийнятні сольові форми включають фармацевтично прийнятні кислотні/аніонні або основні/катіонні солі.

Фармацевтично прийнятні основні/катіонні солі включають солі натрію, калію, кальцію, магнію, діетаноламіну, М-метил-О-глюкаміну, І -лізину, І -аргініну, амонію, етаноламіну, піперазину та триетаноламіну. Фармацевтично прийнятні кислотні/аніонні солі включають, наприклад, ацетат,

Ко) бензолсульфонат, бензоат, гідрокарбонат, гідротартрат, карбонат, цитрат, дигідрохлорид, глюконат, глутамат, гліколіларсанілат, гексилрезорцинат, гідробромід, гідрохлорид, малат, малеат, малонат, мезилат, нітрат, саліцилат, стеарат, сукцинат, сульфат, тартрат і тозилат.

Термін "фармацевтично прийнятні носій, допоміжна речовина або основа" відноситься до нетоксичного носія, допоміжної речовини або основи, які не пригнічують фармакологічну активність сполуки, з якою вони перебувають в складі. Фармацевтично прийнятні носії, допоміжні речовини або носії, які можуть бути використані в описаних у даному винаході композиціях, включають, але не обмежуються ними, іонообмінні матеріали, оксид алюмінію, стеарат алюмінію, лецитин, білки сироватки крові, такі як альбумін людської сироватки, буферні речовини, такі як фосфати, гліцин, сорбінова кислота, сорбат калію, суміші часткових гліцеридів насичених рослинних жирних кислот, вода, солі або електроліти, такі як протамінсульфат, гідрофосфат натрію, гідрофосфат калію, хлорид натрію, солі цинку, колоїдний діоксид кремнію, трисилікат магнію, полівінілпіролідон, речовини на основі целюлози, полієтиленгліколь, натрієва сіль карбоксиметилцелюлози, поліакрилати, воски, блок-полімери поліетилену- поліоксипропілену, поліетиленгліколь та вовняний віск.

Терміни "лікування", "лікувати" і "лікуючий" відносяться до обігу, полегшення, зменшення ймовірності розвитку або придушення розвитку захворювання або розладу або одного або більше їх симптомів, як описано у даному винаході. У деяких варіантах здійснення даного винаходу, лікування може вводитися після розвитку одного або більше симптомів, що означає терапевтичне лікування. В інших варіантах здійснення даного винаходу, лікування може вводитися при відсутності симптомів. Наприклад, лікування може вводитися схильному індивідууму до появи симптомів (наприклад, в світлі історії симптомів і/або в світлі генетичних або інших факторів схильності), що означає профілактичне лікування. Лікування також може бути продовжене після усунення симптомів, наприклад, для запобігання або відстрочки їх рецидиву.

Термін "ефективна кількість" або "терапевтично ефективна кількість" включає кількість сполуки, описаної у даному винаході, яка викликає біологічну або медичну відповідь в суб'єкта. 3. Застосування, склад і введення

У деяких варіантах здійснення даного винаходу, сполуки та композиції, описані у даному винаході, є корисними при лікуванні захворювань та/або розладів, пов'язаних з активністю калієвих каналів. Зазначені захворювання та/або розлади включають, наприклад, нейродегенеративні та неврологічні стани (наприклад, хвороба Паркінсона, тремор, хвороба

Альцгеймера, деменція, бічний аміотрофічний склероз (БАС), атаксія, тривожність, депресія, розлади настрою, дефіцит пам'яті й уваги, біполярний розлад, психоз, шизофренія, черепно- мозкова травма та нарколепсія), захворювання серця та пов'язані з ними стани (наприклад, ішемічна хвороба серця, коронарна хвороба серця, стенокардія та спазми коронарних артерій), метаболічні захворювання та захворювання сечового міхура (наприклад, спазми сечового міхура, нетримання сечі, обструкція відтоку сечового міхура, шлунково-кишкова дисфункція, синдром подразненого кишківника та діабет), абстинентні симптоми, пов'язані з припиненням залежності, й інші стани, пов'язані з модуляцією калієвих каналів, такі як, наприклад, респіраторні захворювання, епілепсія, конвульсії, судороги, абсанс, судинні спазми, ниркові розлади (наприклад, полікістоз нирок), еректильна дисфункція, секреторна діарея, ішемія, церебральна ішемія, дисменорея, хвороба Рейно, кульгавість, що перемежовується, синдром

Шегрена, аритмія, гіпертонія, міотонічна м'язова дистрофія, еластичність, ксеростомія, гіперінсулінемія, передчасні пологи, облисіння, рак, придушення імунної відповіді, мігрень та біль.

Даний винахід також забезпечує спосіб модуляції активності калієвого каналу в суб'єкта, який включає стадію введення сполуки, описаної у даному винаході. В іншому варіанті здійснення даного винаходу, запропонований спосіб позитивної модуляції каналу 5К.2 в клітині, який включає стадію контакту клітини зі сполукою, описаною у даному винаході.

В одному аспекті даного винаходу, запропоновані сполуки та композиції використовуються для лікування тремору. Тремори включають, але не обмежуються ними, тремор в стані спокою,

Зо акційний тремор, постуральний, кінетичний, інтенційний, специфічний щодо завдання й ідіопатичний тремор. В одному аспекті даного винаходу, запропоновані сполуки та композиції застосовують для лікування постурального й акційного тремору. Приклади постурального й/або акційного тремору включають есенціальний тремор, викликаний лікарськими засобами паркінсонізм, невропатичний тремор і тремор, викликаний токсинами (наприклад, алкогольна абстиненція або тремор від впливу важких металів). В одному аспекті даного винаходу, запропоновані сполуки та композиції застосовують для лікування есенціального тремору.

Даний винахід додатково забезпечує спосіб лікування есенціального тремору в суб'єкта, який включає стадію введення сполуки або фармацевтично прийнятної солі, або композиції, описаних у даному винаході.

Есенціальний тремор є одним із найбілоше поширених неврологічних розладів і зачіпає близько 0,9 95 населення. Відмітною ознакою есенціального тремору є акційний тремор верхніх кінцівок і, рідше, голови, голосу та тулуба. Сімейний анамнез есенціального тремору може бути виявлений приблизно у половини пацієнтів, що припускає наявність генетичної складової.

Вживання алкоголю часто тимчасово зменшує тремор.

У деяких варіантах здійснення даного винаходу, запропонований спосіб лікування захворювання або стану, вибраного з нейродегенеративного захворювання, деменції, захворювання серця, абстинентного синдрому, пов'язаного з припиненням залежності, метаболічного захворювання та захворювання сечового міхура. В інших варіантах здійснення даного винаходу, запропонований спосіб лікування захворювання або стану, вибраного з атаксії, дистонії, хвороби Паркінсона, ішемії, черепно-мозкової травми, бічного аміотрофічного склерозу, гіпертонії, атеросклерозу, діабету, аритмії, гіперактивності сечового міхура та симптомів абстиненції викликаних припиненням зловживання алкоголем й іншими наркотичними речовинами. У деяких варіантах здійснення даного винаходу, запропонований спосіб лікування атаксії. У деяких варіантах здійснення даного винаходу запропонований спосіб лікування спиноцеребелярної атаксії.

У даному винаході запропоновані фармацевтично прийнятні композиції, які містять сполуку, описану у даному винаході; і фармацевтично прийнятний носій. Зазначені композиції можна застосовувати для лікування одного або більше захворювань та станів, описаних вище.

Композиції, описані у даному винаході, можна вводити перорально, парентерально, у 60 вигляді інгаляційного спрею, місцево, ректально, назально, букально, вагінально або через імплантоване депо. Використовуваний у даному винаході термін "парентеральний" включає методи підшкірної, внутрішньовенної, внутрішньом'язової, внутрішньосуглобної, внутрішньосиновіальної, інтрастернальної, інтратекальної, внутрішньопечінкової, внутрішньониркової та внутрішньочерепної ін'єкції або інфузії. Рідкі лікарські форми, ін'єктовані склади, тверді дисперсійні форми та лікарські форми для місцевого або трансдермального введення сполуки включені у даний винахід.

Кількість запропонованих сполук, які можуть бути об'єднані з матеріалами носіями для одержання композиції у вигляді одиничної лікарської форми, буде відрізнятися залежно від пацієнта, що підлягає лікуванню, і конкретного способу введення. У деяких варіантах здійснення даного винаходу, запропоновані композиції можуть бути приготовлені так, що дозу в діапазоні 0,01-100 мг/кг маси тіла/доба запропонованої сполуки, така як, наприклад, 0,1-100 мг/кг маси тіла/доба, можна вводити пацієнту, що одержує зазначені композиції.

Слід також розуміти, що конкретне дозування та режим лікування для будь-якого конкретного пацієнта будуть залежати від множини факторів, включаючи вік, масу тіла, загальний стан здоров'я, стать, харчування, час прийому, швидкість виведення, комбінацію ліків, оцінку лікаря та тяжкість конкретного захворювання, що підлягає лікуванню. Кількість забезпечуваної сполуки в композиції також буде залежати від конкретної сполуки в композиції.

ПРИКЛАДИ

Наступні репрезентативні приклади призначені для того, щоб допомогти проілюструвати даний винахід, і не призначені та не повинні розглядатися як обмежуючі обсяг даного винаходу.

М-(4,4-Дифторциклогексил)-2-(3-метил-1 Н-піразол-1-іл)-6--морфолінопіримідин-4-амін

Стадія 1: «і ЕН

БОМ пи НН ек т

Ка КК щ- Ствя ше Ше

Що. нн зок і фі екю

У круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували 4,6- дихлор-2-(метилсульфоніл)піримідин (20,0 г, 88,080 ммоль, 1,0 еквів.) в тетрагідрофурані при - 107С ї шприцом по краплях додавали З-метил-1Н-піразол (7,23 г, 88,080 ммоль, 1,0 еквів.) протягом п'яти хвилин. Реакційну суміш перемішували 16 год. при 25 "С, і завершення реакції визначали за допомогою ТШХ. Реакційну суміш змішували з водою (500 мл) й етилацетатом (500 мл). Органічний шар відокремлювали, і водний шар екстрагували етилацетатом (2 х 100

Зо мл). Об'єднаний органічний шар сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали при зниженому тиску, одержуючи неочищений продукт, який очищали колоночною хроматографією (система розчинників етилацетат/гексан), одержуючи 4,6-дихлор-2-(3-метил- 1Н-піразол-1-іл)упіримідин (10,0 г, 43,859 ммоль, вихід 50 95) у вигляді чистої твердої білої речовини. М5 (МН): т/2-229,1.

Стадія 2: поь ЕК дв в «я, свв кава не шо ши а а НИ сну вач гол п

ГУ В Яр ше ння ї й. м

У це Сталін я М Б й еквва т Що

У круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували 2,4- дихлор-6-метилпіримідин (11,0 г, 48,24 ммоль, 1,0 еквів.), гідрохлорид 4,4-дифторциклогексан- 1- аміну (9,89 г, 57,89 ммоль, 1,2 еквів.) і С520Оз (39,19 г, 120,61 ммоль, 2,5 еквів.) в ацетонітрилі (200 мл). Реакційну суміш перемішували п'ять годин при 80 "С, і завершення реакції визначали за допомогою ТШХ. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури та змішували з водою (100 мл) й етилацетатом (200 мл). Органічний шар відокремлювали, і водний шар екстрагували етилацетатом (2 х 100 мл). Об'єднаний органічний шар сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали при зниженому тиску, одержуючи неочищений продукт, який очищали колоночною хроматографією (система розчинників етилацетат/гексан), в результаті чого одержували б-хлор-М-(44-дифторциклогексил)-2-(3-метил-1 Н-піразол-1- іл)упіримідин-4-амін (11,0 г, 33,62 ммоль, 71 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини. М5 (МН): м/2-328.1.

Стадія 3: І і Тек . су -

НУ ех Я ге Бедь екв як й

М ши НЕ В НО ОМ ме мае: МИ ав і не ій О сквів і то ши : Шк

У круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували 6- хлор-М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(3-метил-1 Н-піразол-1-іл)піримідин-4-амін (14,0 г, 42,79 ммоль, 1,0 еквів.), морфолін (14,91 мл, 171,19 ммоль, 4,0 еквів.) і триетиламін (23,89 мл, 171,19 ммоль, 4,0 еквів.) в ацетонітрилі (200 мл). Реакційну суміш перемішували 16 годин при 80 "С, їі завершення реакції визначали за допомогою ТШХ. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури та змішували з водою (100 мл) й етилацетатом (300 мл). Органічний шар відокремлювали, і водний шар екстрагували етилацетатом (2 х 100 мл). Об'єднаний органічний шар сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали при зниженому тиску, одержуючи неочищений продукт, який очищали колоночною хроматографією (система розчинників етилацетат/гексан), в результаті чого одержували М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(3- метил-1Н-піразол-1-іл)-б-морфолінопіримідин-4-амін (1) (12,8 г, 33,84 ммоль, вихід 79 90) у вигляді брудно-білої твердої речовини.

Дані аналізу:

М5 (МНУ): т/2-379,2; "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б 8,41 (д, У-2 Гц, 1Н), 7,07 (д, У-8,3 Гу, 1Н), 6,25 (д, 9-24 Гу, 1Н), 5,53 (с, 1Н), 3,9 (уш.с, 1Н), 3,67 (т, 9-44 Гу, 4Н), 3,49 (с, 4Н), 2,23 (с, З

Н), 2,23-1,97 (м, ЗН), 1,92-1,90 (м, ЗН), 1,55-1,53 (м, 2Н). Інтегрування спектра "Н ЯМР показало

З сигнали протонного резонансу в ароматичній області та 1 широкий сигнал резонансу, що відповідає здатному до обміну протону в М-18. Ароматичні протони спостерігалися у вигляді двох дублетів і синглета, що вказувало на два сусідніх й один ізольований ароматичні протони.

В аліфатичній області спостерігалися сигнали резонансу, що відповідають 20 протонам, з одним виразним синглетом. Інтегрування цих сигналів резонансу показало відповідність двом дублет- дублет сигналам резонансу сильного поля, одному мультиплету протона, що частково перекривається, та чотирьом мультиплетам слабкого поля, два з яких частково перекриваються. Аліфатичні мультиплети сильного поля відповідають морфоліновому фрагменту структури. Мультиплети слабкого поля додатково розщеплюються через близькість до цих протонів СЕ». Аналіз І С/М5 високого дозволу (підп гезоїшіоп, НЕ) показав псевдомолекулярний іон (М.Н) при низькій напрузі фрагментора (70 В) в режимі позитивних

Зо іонів ЕБІ при т/2 379,20580. Інший виражений іон, спостережуваний при т/2 779,38575, відноситься до димерного адукту 2М--Ма", що утворюється в джерелі.

Дані "ЗС ЯМР, отримані від розв'язаного "ЗС спектра, знятого при 25 "С в СОСІз, показали 14 окремих сигналів резонансу вуглецю. Зазначені 14 сигналів резонансу відповідають структурі 1, в якій чотири пари з 18 атомів вуглецю є спектроскопічно еквівалентними. Один сигнал вуглецевого резонансу (С-12 при 77,05 м.д.) був частково схований в спектрі сигналом резонансу СНСІ». Присутність вуглецю з таким сигналом резонансу було підтверджено зняттям спектра "С в СеЮє; сигнал резонансу при 79,7 м.д. спостерігався без перешкод від піка розчинника, на додаток до всіх інших спостережуваних сигналів резонансу. Триплет (29У-244 Гц) спостерігається для атома С-22 із сигналом резонансу 122,29 м.д., два додаткових триплети спостерігаються при 31,53 м.д. (С-21 і С-23, 3У-24,93 Гц) і при 31,53 м.д. (С-20 і С-24, А4)-5,37

Гц). Кожний зі спостережуваних триплетів узгоджується із заміщенням ЕБ2 в атома С-22, а зменшення константи взаємодії по відношенню до фтору узгоджується зі збільшенням числа проміжних зв'язків.

Зв'язок вуглець-протон і зв'язок вуглець-вуглець (за допомогою кореляцій С-С-Н через 2 і З зв'язки) молекулярної структури підтверджували зняттям двомірних ЯМР спектрів. Сполука С-Н через один зв'язок підтверджувала НбОС, а сполука через 2 і З зв'язки підтверджувала НМВС.

Короткі та далекі взаємні кореляції (більше 2 або З зв'язків) відповідають зв'язкам, очікуваним для запропонованої структури. Нарешті, спостережувані дані хімічного зрушення, перераховані вище, відповідали передбаченим комп'ютером хімічним зрушенням "Н і "ЗС для запропонованої структури.

М-(4,4-Дифторциклогексил)-2-(3,5-диметил-1 Н-піразол-1-іл)-б-метоксипіримідин-4-амін

Стадія 1:

си КЕ сквіВаЇ ша са Кі сто педа отв КОМ ср й КЕ М М рт

У просушену на полум'ї чотиригорлу круглодонну колбу об'ємом 5000 мл, оснащену приєднаною скляним стрижнем (горло 1) перемішуючою лопаттю (5 см) з тефлоновим покриттям, пробкою (горло 2), краплинною лійкою з краном (горло 3) й адаптером для подання газоподібного азоту з О-подібною трубкою, заповненим маслом, (горло 4), завантажували суспензію гідриду натрію (35,2 г, 880 ммоль, 1 еквів.) в дихлорметані (1000 мл). Потім додавали

З,5-диметилпіразол (84,6 г, 880 ммоль, 1 еквів.) при 0 "С і реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі. Через 30 хвилин 4,6-дихлор-2-(метилсульфоніл)піримідин (200 г, 880 ммоль, 1 еквів.) (розчинений в дихлорметані (1000 мл)) прикрапували з краплинної лійки до реакційної суміші при -78 "С. Реакційну суміш перемішували при цій самій температурі, і завершення реакції визначали за допомогою ТШХ й ОРІ С. Через 2 год. реакцію зупиняли додаванням до реакційної суміші води при -78 "С і розбавляли дихлорметаном. Через 5 хвилин дихлорметан декантували та промивали сольовим розчином. Органічний шар сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали при зниженому тиску, одержуючи неочищений продукт, який очищали колоночною хроматографією, використовуючи етилацетат і петролейний ефір в якості розчинника, в результаті чого одержували 4,6-дихлор-2-(3,5- диметил-1Н-піразол-1-іл)/піримідин (138 г, 567,71 ммоль, вихід 65 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини. М5 (МНУ): т/2-244 2.

Стадія 2:

Ко 000 Б еквіва ї ра йо ок, В

КО Ї ТЕ її я я я ПІРБАТ КВН ХМ Оу ї ЩЕ АС, год | Її . рт о бу С М й Зреке й

У просушену на полум'ї тригорлу круглодонну колбу об'ємом 2000 мл, оснащену мішалкою (5 см) з тефлоновим покриттям, однією гумовою проколюваною пробкою (5еріа) (горло 1), пробкою (горло 3) та зворотним холодильником з адаптером для подання газоподібного азоту з

МО-подібною трубкою, заповненим маслом, (горло 2), завантажували розчин 4,6б-дихлор-2-(3,5- диметил-1Н-піразол-1-іл)піримідину (136 г, 559,4 ммоль, 1 еквів.) в ацетонітрилі (1500 мл), потім гідрохлорид 4,4-дифторциклогексиламіну (105,6 г, 6154 ммоль, 1,1 еквів) і М, М- діізопропілетиламін (194,88 мл, 1118,8 ммоль, 2 еквів.). Реакційну суміш нагрівали при 80 С протягом 16 годин. Завершення реакції визначали за допомогою ТШХ й ОРІ С. Реакційну суміш упарювали, а залишок розтирали з водою (500 мл). Отриману тверду речовину

Зо відфільтровували, промивали петролейним ефіром, висушували у вакуумі, в результаті чого одержували б-хлор-М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(3,5-диметил-1 Н-піразол-1-іл)/піримідин-4-амін (191 г, 556 ммоль, вихід більше 9595) у вигляді брудно-білої твердої речовини. МО (МНГ): т/2-342,0.

Стадія 3:

А най х ; МмеОно ва С, етод -щ я ши зи

Ко ТК УУКУКЖУК уки ки ам кити КК Ї Й ср» мо те СЕ май" в М тн їх ун

Ді ие

У просушену на полум'ї тригорлу круглодонну колбу об'ємом 250 мл, оснащену мішалкою (2 см) з тефлоновим покриттям, однією гумовою проколюваною пробкою (5зеріа) (горло 1), пробкою (горло 3) та зворотним холодильником з адаптером для подання газоподібного азоту з О- подібною трубкою, заповненим маслом, (горло 2), завантажували розчин б-хлор-М-(4,4- дифторциклогексил)-2-(3,5-диметил-1 Н-піразол-1-іл)піримідин-4-аміну (20 г, 58,51 ммоль, 1 еквів.) в метанолі, а потім метоксид натрію (21 95 в метанолі, 5,37 г, 99,47 ммоль, 1,7 еквів.).

Реакційну суміш нагрівали до 60 "С і завершення реакції визначали за допомогою ТШХ й ОРІ б.

Через 5 год. реакційну суміш упарювали при зниженому тиску, а залишок розбавляли етилацетатом, промивали водою та сольовим розчином. Органічний шар сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали при зниженому тиску, одержуючи неочищений продукт, який очищали колоночною хроматографією, використовуючи етилацетат і петролейний ефір в якості системи розчинників, в результаті чого одержували ІУ-(4,4- дифторциклогексил)-2-(3,5-диметил-1 Н-піразол-1-іл)-6-метоксипіримідин-4-амін (2) (16 г (11 г (чистота 99 95) ж 5 г (чистота 92 95), 47,41 ммоль, вихід близько 80 95) у вигляді білої твердої речовини. М5 (МН): т/2-338,1. Дані аналізу; "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б 7,45 (уш.с, 1Н), 6,06 (с, 1Н), 5,72 (с, 1Н), 4,01 (уш.с, 1Н), 3,85 (с, ЗН), 2,55 (с, ЗН), 2,17 (с, ЗН), 2,11-1,82 (м, 6Н), 1,60-1,55 (м, 2Н).

М-(4,4-Дифторциклогексил)-6-метокси-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4-амін

Стадія 1: в ВШ - нем ВО та, Гой Їй

НИ р пон нн тм,

Я В.ДМбА по 16 пи де

У тригорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували дієтиловий ефір (250 мл) і при -78 "С вносили н-Виї і (241,98 мл, 604,96 ммоль, 2,5 МБО гексані). Розчин 4-метилтіазолу (50,0 г, 504,13 ммоль) в діетиловому ефірі (200 мл) додавали протягом 30 хвилин. Реакційна суміш перетворювалася у блідо-жовту суспензію.

Через 1,5 години додавали ДМФА (58,54 мл, 756,20 ммоль) та суміш перемішували при кімнатній температурі 16 годин. Хід реакції контролювали за допомогою ТШХ. Після завершення реакції суміш виливали у холодний водний розчин НСІ (400 мл, 4 М) при перемішуванні та відокремлювали два шари. Органічний шар промивали холодним водним розчином НОСІ (2 х 80

Зо мл, 4М). Комбіновані водні шари повільно підлуговували К»СОз (рН 7) й екстрагували діетиловим ефіром (3 х 150 мл). Об'єднані органічні шари сушили над сульфатом натрію й упарювали досуха при кімнатній температурі у вакуумі, одержуючи 4-метилтіазол-2- карбальдегід (60,0 г, неочищений) у вигляді блідо-жовтої рідини. Цю неочищену речовину використовували на наступній стадії без додаткового очищення.

Стадія 2:

Не НО. ше кв у й Гея Гран ше А шен ЯК овия по ша попав пня см стцИ

У двогорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували 4-метилтіазол-2-карбальдегід (60,0 г, неочищений) у піридині (38,04 мл, 472,40 ммоль). Гідрохлорид гідроксиламіну (32,82 г, 472,40 ммоль) додавали порціями протягом 15 хвилин. Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі 16 годин під атмосферою азоту. Хід реакції контролювали за допомогою ТШХ. Після завершення реакції суміш виливали у крижану воду та перемішували 20 хв, отриману тверду речовину відфільтровували та висушували у вакуумі, одержуючи оксим 4-метилтіазол-2-карбальдегіду (40,0 г, 281,69 ммоль, вихід із двох стадій 59 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини. М5 (МНУ): м/2-143,0.

Стадія 3: о. ТЕХ й ТЕ 1а-діокенн. в

Я пот в гов

У двогорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували розчин оксима 4-метилтіазол-2-карбальдегіду (35,0 г, 246,44 ммоль) і піридину (87,33 мл, 1084,35 ммоль) в 1,4-діоксані (140 мл). Трифтороцтовий ангідрид (51,38 мл, 369,66 ммоль) повільно додавали при -10"С і суміш залишали перемішуватися при кімнатній температурі 16 годин. Хід реакції контролювали за допомогою ТШХ. Після завершення реакції суміш розбавляли водою (250 мл) й екстрагували діетиловим ефіром (З х 350 мл). Об'єднані органічні шари промивали водою (2 х 250 мл), сольовим розчином (100 мл), сушили над сульфатом натрію й упарювали при зниженому тиску, одержуючи 4-метилтіазол-2-карбонітрил (35,0 г, неочищений) у вигляді світло-коричневої рідини. Цю неочищену речовину використовували на наступній стадії без додаткового очищення. Дані аналізу: "Н ЯМР (400 МГц,

ДМСО-ав): б 7,90 (с, 1Н), 2,51 (с, ЗН).

Стадія 4: що кн нс он

Зм МасМме ЕЙ

К КИ пен нина що ме т, ібтоз -еХ

У двогорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували 4-метилтіазол-2-карбонітрил (35,0 г, неочищений) в метанолі (280 мл) та додавали метоксид натрію (16,77 г, 310,45 ммоль). Після перемішування при кімнатній температурі З години додавали хлорид амонію (30,19 г, 564,66 ммоль) і перемішували ще 16 годин. Хід реакції контролювали за допомогою ТШХ. Після завершення реакції суміш фільтрували та промивали метанолом. Фільтрат упарювали при зниженому тиску та залишок розтирали з діетиловим ефіром (150 мл). Тверду речовину, що утворювалася, відфільтровували та висушували у вакуумі, одержуючи гідрохлорид 4-метилтіазол-2-карбоксимідаміду (35,0 г, неочищений) у вигляді брудно-білої твердої речовини. Цю неочищену речовину використовували на наступній стадії без додаткового очищення. М5 (МН): т/2-142,0.

Стадія 5: і Ед: ми в ех ми Он ве ув МЕН ЕКО ть :

Ну АЗІМУ КТ ах УРА ТЯ НЯ їУ ни ан з п пов дня

У двогорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували гідрохлорид 4-метилтіазол-2-карбоксимідаміду (35,0 г, неочищений) в етанолі (350 мл) та діетилмалонат (150,81 мл, 988,64 ммоль). Етоксид натрію (320 мл, 988,64 ммоль, 2195 в ЕН) прикрапували при кімнатній температурі та суміш нагрівали до 85 "С. Через З години реакційну суміш упарювали при зниженому тиску. Додавали воду (20 мл) та підкисляли 1,5 М НС1 (рН 2-3). Отриману тверду речовину відфільтровували та висушували у вакуумі, одержуючи 2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4,б-діол (29,0 г, неочищений) у вигляді блідо-жовтої твердої речовини. Цю неочищену речовину використовували на наступній стадії без додаткового очищення. М5 (МН): т/2-210,0.

Стадія 6:

о Н ось у і я ХК зкіфкче щі ме чн

ЩО петнннннннннннж Ше, на ша УЧИ НЮ, Зтод си" ес

У двогорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували суспензію 2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4,6-діолу (29,0 г, неочищений) та

РОСІ»з (290 мл). М, М-Діетиланілін (37,84 мл, 235,85 ммоль) додавали при кімнатній температурі та суміш нагрівали зі зворотним холодильником при 100 "С протягом 2 годин. Хід реакції контролювали за допомогою ТШХ. Надлишок РОСЬ видаляли перегонкою. Залишок розбавляли 500 мл холодної води, нейтралізували насиченим розчином гідрокарбонату натрію, екстрагували діетиловим ефіром (2 х 500 мл). Об'єднані органічні шари промивали водою (3 х 200 мл), сольовим розчином (100 мл), сушили над сульфатом натрію й упарювали при зниженому тиску. Залишок розтирали з н-пентаном (100 мл). Отриману тверду речовину відфільтровували та висушували у вакуумі, одержуючи 2-(4,6-дихлорпіримідин-2-іл)-4- метилтіазол 7 (19,5 г, 79,59 ммоль, вихід із чотирьох стадій 32 95) у вигляді блідо-жовтої твердої речовини. М5 (МНУ): т/2-245,9.

Стадія 7:

К т й ХЕ шк ве: й Му М : ща г беж Е М Се дж їх ща з

Н й ї Фр ру рр А: У я ХВ ща Іа прю ше

У двогорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували суспензію 2-(4,6-дихлорпіримідин-2-іл)-4-метилтіазолу (19,0 г, 77,56 ммоль) та гідрохлориду 4,4-дифторциклогексану-1-аміну (13,30 г, 77,56 ммоль) в ацетонітрилі (190 мл).

Додавали карбонат цезію (37,89 г, 116,34 ммоль) та реакційну суміш нагрівали при 80 С протягом 16 годин. Хід реакції контролювали за допомогою ТШХ. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури, фільтрували та тверду речовину промивали етилацетатом (500 мл). Фільтрат промивали водою (2 х 100 мл), сольовим розчином (100 мл), сушили над сульфатом натрію й упарювали при зниженому тиску. Залишок очищали колоночною хроматографією (600-120 силікагель), елюючи 1595 етилацетату в гексані.

Підходящі фракції, що містять потрібну сполуку, поєднували й упарювали досуха при зниженому тиску, одержуючи б-хлор-М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(4-метилтіазол-2- іл)піримідин-4-амін (22,5 г, 65,25 ммоль, вихід 84 95) у вигляді брудно-білої піноподібної твердої речовини. М5 (МНУ): т/2-344,9.

Стадія 8:

Ж ЖЕ рт в ї 7» й Е ооо М що ік лах ой мА і

Коо) я

У двогорлу круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували б-хлор-М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4-амін (27,0 г, 78,47 ммоль) в метанолі (450 мл). Додавали метоксид натрію (21,19 г, 392,36 ммоль) та нагрівали до 80 "С протягом 16 годин. Хід реакції контролювали за допомогою ТШХ. Надлишок метанолу видаляли при зниженому тиску, а залишок розбавляли 1095 водним розчином хлориду амонію (100 мл) й екстрагували етилацетатом (3 х 150 мл). Об'єднані органічні шари промивали водою (2 х 100 мл), сольовим розчином (100 мл), сушили над сульфатом натрію й упарювали при зниженому тиску. Залишок очищали колоночною хроматографією (60-120 силікагель), елюючи 35-40 9о етилацетату в гексані. Підходящі фракції, що містять цільову сполуку, поєднували й упарювали досуха при зниженому тиску з одержанням М-(4,4- дифторциклогексил)-б-метокси-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4-аміну (3) (23,4 г, 68,82 ммоль, вихід 87 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини. М5 (МН): т/2-341,0. Дані аналізу: "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б 7,41 (с, 1Н), 7,40 (с, 1 Н), 5,81 (с, 1 Н), 3,87 (с, З Н), 2,43 (с, З Н), 2,08-1,89 (м, 6 Н), 1,61-1,52 (м, 2 Н). (5)-1-(6-(4,4-Дифторциклогексил)аміно)-2-(4-метилтіазол-2-іл)/піримідин-4-іл)етан-1-ол

Стадія 1: 1 кт кв, ТИ сквіві в ще о АНА ню сн ДУнва герметична трубка ре є

ШЕ Ше ее той ТО

ЗМ М, о о мова в с З

У трубку, що герметично закривається, об'ємом 250 мл, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям (2 см), завантажували розчин б-хлор-М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(4- метилтіазол-2-іл)/піримідин-4-аміну (4,9 г, 14,24 ммоль, 1,0 еквів.) і (1-етоксивініл) трибутилолова (5,65 г, 15,66 ммоль, 1,1 еквів.,) в М, М-диметилформаміді (60 мл). Реакційну суміш дегазували, використовуючи газоподібний аргон протягом 5-10 хвилин, і потім додавали до суміші дихлорид біс(трифенілфосфін)паладію (ІІ) (0,2 г, 0,28 ммоль, 0,02 еквів.). Реакційну суміш герметично закривали та нагрівали при 80 "С протягом 16 год. (завершення реакції визначали за допомогою

ІЇСМ5) й охолоджували до кімнатної температури. Реакційну суміш розбавляли водою (300 мл) й екстрагували етилацетатом (2 х 150 мл). Об'єднані органічні шари сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали, одержуючи неочищений продукт у вигляді світло- коричневої клейкої твердої речовини. Неочищену речовину очищали колоночною хроматографією (система розчинників етилацетат/гексан) з одержанням //- М-(4,4- дифторциклогексил)-6-(1-етоксивініл)-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4-аміну (4,1 г, 10,78 ммоль, вихід 75 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини. М5 (МН): т/2-381,0.

Стадія 2: й Е

Й ве г ох фо Е . зм Неї о Шй зм ск, кв ї я в Аіежн, НС, З тод . й ! я славні З а да

У круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували М- (44-дифторциклогексил)-6-(1-етоксивініл)-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4-амін (9,0 г, 23,67 ммоль, 1,0 еквів.) в ацетоні (120 мл) та потім додавали 2 М водний розчин соляної кислоти (20 мл). Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі З години та завершення реакції визначали за допомогою ЇСМ5. Реакційну суміш упарювали для видалення ацетону,

Зо розбавляли крижаною водою (100 мл), підлуговували насиченим розчином карбонату натрію й екстрагували етилацетатом (2 х 100 мл). Об'єднані органічні шари сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали при зниженому тиску, одержуючи неочищений продукт у вигляді світло-коричневої клейкої твердої речовини. Неочищену речовину очищали за допомогою колоночної хроматографії (система розчинників етилацетат/гексан) з одержанням 1- (6-(4,4-дифторциклогексил)аміно)-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4-іл)етан-1-ону (6,1 г, 17,32 ммоль, вихід 73 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини. М5 (МН): т/2-353,0.

Стадія 3:

шк КУ г як манну. ска і

НН й де хі г мен а тод Ї В з Тк. М кн да ин й щі ї М ї а де Й Ме к Шо Хуан

ЕВ. Я сСчашщя З и щі ук, Я шк і апемічна сполука

У круглодонну колбу, забезпечену мішалкою з тефлоновим покриттям, завантажували 1-(6- ((4,4-дифторциклогексил)аміно)-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4-іл)іетан-і-он (5,66 г, 15,90 ммоль, 1,0 еквів.) в метанолі (80 мл) при -10 "С, а потім додавали боргідрид натрію (0,302 г, 7,95 ммоль, 0,5 еквів.). Реакційну суміш перемішували при цій температурі 1 годину та завершення реакції визначали за допомогою І СМ5. Реакцію зупиняли, додаючи в реакційну суміш воду, й упарювали при зниженому тиску для видалення метанолу. Залишок розбавляли крижаною водою (100 мл) й екстрагували етилацетатом (2 х 100 мл). Об'єднані органічні шари сушили над сульфатом натрію, відфільтровували й упарювали при зниженому тиску, одержуючи 1 -(6-((4,4- дифторциклогексил)аміно)-2-(4-метилтіазол-2-іл)/піримідин-4-іл)етан-1-ол 4 (5,5 г, 15,53 ммоль, вихід 97 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини рацемічної суміші. М5 (МНУ): т/2-355,0.

Стадія 4: екв нн и ях : нас НМ но

Аня Хіральна ВЕИХ миши не ще он и а дл кн чАт т ть КК ра о ННЯ хори

ОН ЩЕ Ствдів З ся Щедій Би Ж іБадемічна споджо й

Рацемічну сполуку 1-(6-(4,4-дифторциклогексил)аміно)-2-(4-метилтіазол-2-іл)піримідин-4- іл)етан-1-ол 4 (5,5 г) очищали хіральною ВЕРХ (колонка: СпНігаІрак-ІС (250 х 20 х 5,0 мкм); рухома фаза-А: н-гексан (0,1 95 діетиламін), рухома фаза-В: ізопропіловий спирт: ДХМ (90:10), ізократичний режим: 50:50 (А:В); швидкість потоку: 15,0 мл/хв; 120/введення проби; час виконання: 15 хв) з одержанням (5)-1-(6-(4,4-дифторциклогексил)аміно)-2-(4-метилтіазолу)-2- іл)піримідин-4-іл)етан-1-олу 5 (2,1 г, 5,93 ммоль, вихід 38 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини з перших елюючих фракцій (пік-1, час утримання - 4,24 хв). М5 (МНУ): т/2-355,0.7Н

ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 6 7,59-7,57 (д, 9У-6,0 Гц, 1Н), 7,37 (с, 1Н), 6,64 (с, 1Н), 5,37-5,36 (д, 9-44 Гц, 1), 4,52-4,50 (т, У-11,2 Гц, 5,6 Гц, 1Н), 4,05 (уш.с, 1Н), 2,43 (с, ЗН), 2,10-1,96 (м, 6Н), 1,62-1,59 (м, 2Н), 1,35-1,33 (д, 9-64 Гц, ЗН). Інший енантіомер: (Н)-1-(6-(4,4- дифторциклогексил)аміно)-2-(4-метилтіазол-2-іл)/піримідин-4-іл)етан-1-ол 6 (2,05 г, 5,78 ммоль, вихід 37 95) у вигляді брудно-білої твердої речовини з других елюючих фракцій (пік-2, час утримання - 6,45 хв). М5 (МН): т/2-355,0. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б 7,60-7,59 (д, 9-5,6

Гу, 1Н), 7,37 (с, 1Н), 6,64 (с, 1Н), 5,38 (уш.с, 1Н), 4,52-4,51 (д, 2У-6,8 Гц, 1Н), 4,10 (уш.с, 1Н), 2,43 (с, ЗН), 2,10-1,91 (м, 6Н), 1,65-1,57 (м, 2Н), 1,35-1,34 (д, У-6,8 Гц, ЗН). 2-(3-Диклопропіл-ТЯ-піразол-1-іл)-УУ-(4,4-дифторциклогексил)-б-морфолінопіримідин-4-амін

Стадія 1: ких ї неСгуМ п Її т Е а сСеюоо, АСМ не бно 0 ЛК, в

У просушену на полум'ї тригорлу круглодонну колбу об'ємом 1000 мл, оснащену мішалкою (3 см) з тефлоновим покриттям, однією гумовою проколюваною пробкою (5еріа) (горло 1),

пробкою (горло 3) та зворотним холодильником з адаптером для подання газоподібного азоту з

МО-подібною трубкою, заповненим маслом, (горло 2), завантажували розчин 4,б-дихлор-2- (метилтіо)піримідину (150 г, 768,94 ммоль, 1,0 еквів.) в ацетонітрилі (1500 мл), а потім додавали гідрохлорид 4,4-дифторциклогексиламіну (158,35 г, 922,733 ммоль) та карбонат цезію (526 г, 1614 ммоль, 2,1 еквів.). Реакційну суміш нагрівали при 75 "С протягом 16 годин. Реакційну суміш фільтрували для видалення карбонату цезію, потім фільтрат упарювали при зниженому тиску, одержуючи 210 г (вихід 93 95) б-хлор-М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(метилтіо)піримідин-4- аміну у вигляді блідо-жовтої твердої речовини. М5 (МН): т/2-294,0.

Стадія 2: т сер г Шо на СОН Ме

Тед | Кед й ЯК АСК, ВОД ек ек яко ще

Розчин б-хлор-М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(метилтіо)піримідин-4-аміну (60 г, 204,24 ммоль, 1,0 еквів.) та морфоліну (35,6 мл, 408,48 ммоль, 2,0 еквів.) в ацетонітрилі (600 мл) нагрівали при 85"С у герметично закритій трубці протягом 16 годин. Після завершення реакції реакційну суміш упарювали та до отриманого залишку додавали крижану воду. Отриману тверду речовину відфільтровували та промивали водою (500 мл), гексаном (250 мл), висушували у високому вакуумі, одержуючи М-(4,4-дифторциклогексил)-2-(метилтіо)-б-морфолінопіримідин-4- амін у вигляді брудно-білої твердої речовини (62 г, вихід 88 95). М5 (МН): т/2-345,2.

Стадія 3:

ВО хвено, ДМА, пише нн и тн ЛАЛЖЕХНР и и є бля сяме з би

У просушену на полум'ї тригорлу круглодонну колбу об'ємом 100 мл, оснащену мішалкою (3 см) з тефлоновим покриттям, однією гумовою проколюваною пробкою (5зеріа) (горло 1), пробкою (горло 3) та зворотним холодильником з адаптером для подання газоподібного азоту з О- подібною трубкою, заповненим маслом, (горло 2), завантажували розчин /-М-(4,4- дифторциклогексил)-2-(метилтіо)-б6-морфолінопіримідин-4-аміну (1 г, 2,90 ммоль) в тетрагідрофурані (15 мл), потім додавали 4-М, М-диметиламінопіридин (0,1 г, 0,87 ммоль, 0,3 еквів.), триетиламін (1,2 мл, 8,71 ммоль, 3,0 еквів.) і ди-трет-бутилдикарбонат (3,16 г, 14,51 ммоль, 5,0 еквів.), потім реакційну суміш нагрівали при 80"С протягом 16 годин. Після завершення реакції в реакційну суміш додавали воду й екстрагували етилацетатом (2 х 75 мл).

Об'єднані органічні шари сушили над безводним сульфатом натрію й упарювали, одержуючи

Зо трет-бутил-(4,4-дифторциклогексил)(2-(метилтіо)-6-морфолінопіримідин-4-ілукарбамат у вигляді жовтої смоли (1,1 г, вихід 85 95). М5 (МНУ): т/2-445,2.

Стадія 4: кщ; «Ж ши нан: рою ат теь м з М СвВА ДЕМО чу ТИ ще ПС де НТУ ГО я її ме М іден п тя ще бля

В одногорлу круглодонну колбу об'ємом 100 мл, оснащену зворотним холодильником з адаптером для подання газоподібного азоту з О-подібною трубкою, заповненим маслом, і мішалкою (1 см) з тефлоновим покриттям, завантажували розчин трет-бутил-(4,4-

дифторциклогексил)(2-(метилтіо)-б-морфолінопіримідин-4-ілукарбамату (50 г, 112,47 ммоль) в дихлорметані (600 мл), а потім додавали З-хлорпербензойну кислоту (м-хлорпербензойна кислота) (58,2 г, 337,42 ммоль, 3,0 еквів.) при 0 "С. Реакційну суміш повільно нагрівали до кімнатної температури та перемішували протягом 30 хвилин. Після завершення реакції в реакційну суміш додавали насичений розчин гідрокарбонату й екстрагували дихлорметаном (2 х 250 мл). Об'єднані органічні шари сушили над безводним сульфатом натрію й упарювали, одержуючи трет-бутип (4,4-дифторциклогексил)(2-(метилсульфоніл)-6-морфолінопіримідин-4- ілукарбамат у вигляді брудно-білої смоли (52 г, вихід 97 Ус). М5 (МН): т/2-477,3.

Стадія 5: : ; о Ї НИ г ня ду : о 7 ж ГУ ше р. т сьо СМ Ше м а де хан, го 4. шк: рйсевниий тм

Мк а о - ей 7 7

В одногорлу круглодонну колбу об'ємом 100 мл, оснащену зворотним холодильником з адаптером для подання газоподібного азоту з О-подібною трубкою, заповненим маслом, і мішалкою (2 см) з тефлоновим покриттям, завантажували розчин трет-бутилу-(4,4- дифторциклогексил)(2-(метилсульфоніл)-б-морфолінопіримідин-4-ілукарбамату (0,9. г, 1,88 ммоль) в ацетонітрилі (10 мл), а потім додавали З-циклопропіл-ІЯ-піразол (0,3 г, 2,83 ммоль, 1,5 еквів.) і карбонат цезію (1,23 г, 3,77 ммоль, 2,0 еквів.). Реакційну суміш нагрівали при 80 С протягом 16 годин і завершення реакції визначали за допомогою ТШХ і |! СМ5. Реакційну суміш фільтрували та фільтрат упарювали. Неочищений продукт очищали за допомогою колоночної хроматографії, використовуючи силікагель 60-120 із системою розчинників етилацетат- петролейний ефір. Виділену речовину висушували у вакуумі, одержуючи трет-бутил-(2-(3- циклопропіл-1 Н-піразол-1-іл)-6-морфолінопіримідин-4-іл)(4,4-дифторциклогексил)карбамат у вигляді брудно-білої твердої речовини (0,8 г, вихід 84 95). М5 (МН): т/2-505.

Стадія 6: й ВЕ шт Кк яру ин ТКА, ДАМ ОО

Я С до у, го Я. щі, у на А. -кк ях щ ей за "М я Ася г М "хг М хЗ ду

У просушену на полум'ї тригорлу круглодонну колбу об'ємом 100 мл, оснащену мішалкою (2 см) з тефлоновим покриттям, однією гумовою проколюваною пробкою (5зеріа) (горло 1), пробкою (горло 3) та зворотним холодильником з адаптером для подання газоподібного азоту з О- подібною трубкою, заповненим маслом, (горло 2), завантажували розчин трет-бутил-(2-(3- циклопропіл-1 Н-піразол-1-іл)-6-морфолінопіримідин-4-іл)(4,4-дифторциклогексил)карбамату (1,2

Зо г, 1,98 ммоль, 1 еквів.) в дихлорметані (40 мл), а потім додавали трифтороцтову кислоту (2,5 мл, 32,55 ммоль, 16,4 еквів.) при 0 "С. Реакційну суміш повільно нагрівали до кімнатної температури та перемішували при цій температурі протягом б годин. Завершення реакції визначали за допомогою ТШХ й ОРІ С. Реакційну суміш упарювали та до отриманого залишку додавали 10 95 насичений розчин гідрокарбонату натрію, екстрагували етилацетатом (2 х 100 мл) й упарювали при зниженому тиску, що давало неочищений продукт. Неочищений продукт очищали за допомогою колоночної хроматографії, використовуючи силікагель 60-120, систему розчинників етилацетат-петролейний ефір. Отриману тверду речовину висушували у вакуумі, що давало 2-(3-циклопропіл-1 Н-піразол-1-іл)-М-(4,4-дифторциклогексил)-6-морфолінопіримідин- 4-амін 7 (0,73 г, вихід 90 95). М5 (МН): т/2-405. Дані аналізу: "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б 8,39 (д, У-2,4 Гц, 1Н), 7,08 (д, 9У-8,0 Гу, 1Н), 6,14 (д, 9У-2,80 Гу, 1Н), 5,53 (с, 1Н), 3,88 (с, 1Н), 3,69-3,67 (м, 4Н), 3,50 (м, 4Н), 1,99-1,90 (м, 7Н), 1,56-1,54 (м, 2Н), 0,93-0,89 (м, 2Н), 0,72-0,71 (м, 2Н).

БІОЛОГІЧНІ АНАЛІЗИ

Біологічну активність визначали у такий спосіб. Іонний струм через Саг-залежні (Саг-- активовані) К--канали малої провідності (канали 5К, підтип 2) вимірювали з використанням м/поїе сеї! конфігурації методу локальної фіксації потенціалу (патч-кламп (англ. раїсп-сіатр)) на установці локальної фіксації потенціалу з використанням клітин культури тканини НЕК293, що експресують канали 5К2, як описано в статті Ноцдааго еї аї, Вийївй доштпаї ої РнаптасоЇоду 151, 655-665, Мау 8, 2007, всі принципи якої включені у даний винахід за допомогою посилання. В одному аспекті сполуку визначають як позитивний алостеричний модулятор (ПАМ) 5К, якщо сполука підсилює струм в зазначеному аналізі, наприклад, якщо значення 5С:100 сполуки менше або дорівнює 10 мкМ, що визначається зазначеним аналізом. Значення 5С:о0о визначається як концентрація сполуки, яка збільшує базальний струм на 100 95.

Значення 5С:оо наведені в Таблиці 1.

Для дослідження терапевтичного ефекту Сполуки 1 на індукований гармаліном тремор, самцям пацюків Спрег-Доулі перорально вводили або носій, або 10 або 30 мг/кг Сполуки 1 за 30 хвилин до ін'єкції гармаліну. Відразу після ін'єкції гармаліну тварин поміщали у пристрій для кількісної оцінки тремору та проводили кількісну оцінку випадків тремору протягом 60 хвилин.

Сигнал події тремору генерувався, коли невелика металева смуга-датчик, закріплена на правій передній лапі тварини, рухалася в електромагнітному полі, що генерується рамковою антеною всередині випробувального пристрою. Виходи з підсилювача оцифровувалися з частотою реєстрації 1000 Гу, а сигнал обробляли й аналізували з використанням програмного забезпечення І абмієм (Маїйопаї! Іпвігитепів). Щоб мінімізувати сигнал від рухової активності та грумінгу, до сигналу застосовували 128-мс фільтр незваженого ковзного середнього, а події з амплітудами більше 0,5 В і тривалістю більше 300 мс зараховували як подію тремору. Дані аналізували з кроком в одну хвилину протягом аналізу та представляли як суму подій тремору за весь 60-хвилинний аналіз. Як показано на Фіг. 1, значне інгібування тремору спостерігалося при дозі 30 мг/кг Сполуки 1.

Зниження тремору Сполукою 1 було також продемонстроване вимірюванням частоти тремору всього тіла за допомогою акселерометра з пластиною.

Тремор усього тіла вимірювали за допомогою Зап бівдо Іпвігитепів Тгтетог Мопіог (Сан-

Дієго, Каліфорнія, США). Тваринам попередньо перорально вводили 3, 10 або 30 мг/кг Сполуки

Зо 1 за 30 хвилин до внутрішньочеревинного введення 5 мг/кг гармаліну. Тремор вимірювали протягом 30 хвилин після введення гармаліну, і дані аналізували за допомогою швидкого перетворення Фур'є та представляли у вигляді спектра потужності за частотою. Гармалін викликав значне посилення спектра потужності в діапазоні частот від 10 до 14 Гц. В цьому діапазоні всі дози 3, 10 ї 30 мг/кг значно зменшували тремор. Дані були також проаналізовані розрахунками відсотка Потужності Руху (90ПР), обумовленим як потужність в діапазоні 9-13 Гц, ділена на загальну потужність за всім спектром (0-30 Гц) і помножена на 100. Згідно з цим аналізом, дози 3, 10 ї 30 мг/кг значно знижували індукований гармаліном тремор (гармалін х носій (п-13); гармалін ї- З мг/кг Сполуки 1 (п-8), Р « 0,01; 10 мг/кг Сполуки 1 (п-16) ії 30 мг/кг

Сполуки 1 (п-13), відповідно, Р « 0,05) (Фіг. 2).

Взяті разом, зазначені дані показують, що Сполука 1 значно зменшує індукований гармаліном тремор, виміряний двома різними експериментами.

Ступінь, в якому сполуки модулюють канали 5К2 іп мімо, виражається величиною 955К2

ЗбСіоо, яка являє собою відношення концентрації вільних ліків у головному мозку до виміряної активності сполуки на каналі 5К2. Зазначену величину розраховують наступним чином: Сев -

Смв х ВЕЕ, де Смв - виміряна методом рідинної хроматографії та тандемної мас-спектрометрії концентрація сполуки, виділеної з головного мозку, зібраного відразу після реєстрації тремору ("Виміряна концентрація в головному мозку"). Свв - це кількість вільної сполуки, не зв'язаної з білком і, отже, вільної для взаємодії з каналом 5К2 (Таблиця 1, "Розрахована вільна концентрація в головному мозку"). ВЕБ - це середня вільна фракція сполуки, виміряна за допомогою рівноважного діалізу в окремих експериментах (концентрація для аналізу 1 мкМ, інкубована в 10 95 гомогенаті тканини мозку пацюка протягом 5 годин при 37 "С) (Таблиця 1, "Вільна фракція в головному мозку"). Вільні ліки в головному мозку, доступні для взаємодії з каналами 5К.2 (Свв), знаходять множенням виміряного загального рівня в головному мозку (Смв) на середню вільну фракцію (ВЕР).

Кількість вільної сполуки потім виражається через його активність у відношенні каналу 5К2 наступним чином: 955К2 5Стоо-Свв/5К2 ЗСчоо х 100, де 5К2 5Сіоо (Таблиця 1, "5К2 5Счтоо") - це виміряне значення активності сполуки на каналах 5К2 і 955К2 5С10о0 (Таблиця 1, «9о5Ка2 ЗСт00") - це вільна концентрація в головному мозку (Сгв), ділена на 5К2 ЗСіоою. Значення наведені в

Таблиці 1. (510)

Таблиця 1 . Виміряна | Розрахована .

Мінімальна Виміряна. вільна вільна Виміряна Розрахована концентрація : - | величина

Сполука ефективна в головному фракція в | концентрація КО Сто величина 955К доза (мг/кг) головному | в головному 2 Збіоо мозку (мкМ) (мкм) мозку мозку (МКМ)

Ефект на нерегулярність збудження клітин Пуркіньє в зрізах ех мімо від трансгенних мишей зСА2 580

У зрізах мозочка мишей 5СА2 580) нейрони Пуркіньє демонструють хаотичне збудження, яке можна виміряти як збільшення коефіцієнта варіації інтервалу між спайками (соейісієпі ої магіайоп ої Ше іпіеггрікКе іпієгмаІ, ІІ СМ), що є мірою регулярності інтервалу збудження між потенціалами дії. Різниця в ІБІ СМ для мишей дикого типу (М-8) і БСА2 580 (М-11) показана на

Фіг. З (Р и « 0,005). Також показано, що послідовне нанесення на поверхню розчину (раї арріїсайоп) зі (М-11) або З мкМ (М-10) Сполуки 1 частково звернуло збільшення ІБІ СУ, спостережуване у зрізах мозочка в одинадцятимісячних мишей 5СА2 580 (Р « 0,05). Ці дані вказують на те, що Сполука 1 регулює порушення клітин Пуркіньє шляхом часткового відновлення інтервалу між спайками в зазначеній мишачій моделі спиноцеребелярної атаксії.

Оцінка ефекту сполуки на епізодичну атаксію 2-го типу (ЕА2) в мишачій моделі ТоНегіпа

Сполука 1 продемонструвала ефективність у затверджених тваринних моделях спадкоємної атаксії (ЕА2) й ЕТ (індукований гармаліном тремор). Щоб проаналізувати, чи може Сполука 1 полегшити атаксію в моделі захворювання, її оцінювали на мишачій моделі ЕА2 "ТопНегіпа". У цих мишей виявлена базальна атаксія, що виникає через нерегулярність при песмейкерному порушенні клітин Пуркіньє через мутацію з втратою функції каналів Р/О Са?» (того самого білка, який мутує в БСАб), що викликає епізодичну атаксію 2-го типу (ЕА2). Тварин оцінювали в камері з підлогою з паралельних прутів, яка автоматично підраховує, скільки разів лапа тварини прослизає між рівномірно розташованими металевими прутами, і загальну відстань, яку проходить тварина. Потім базальну атаксію виражали у вигляді Відношення Атаксії, яке являє собою загальну кількість прослизань лапи, ділену на загальну відстань, яку тварина проходить в сантиметрах. Збільшення Відношення Атаксії в мишей дикого типу та мишей ЕА2 показане на

Фіг. 4.

В цьому дослідженні мишам ЕАг (вік 8-10 місяців; п-18) внутрішньочеревинно вводили

Сполуку 1 або носій за 30 хвилин до поміщення в камеру з підлогою з паралельних прутів.

Тварин оцінювали за схемою перехресного дослідження, при цьому кожна тварина одержувала як носій, так ії 10 мг/кг Сполуки 1. Три дні залишали між дозами для вимивання сполуки. В дозі, що вводиться в цьому дослідженні, Сполука 1 повністю звертала збільшення Відношення

Атаксії, спостережуване в ЕА2 у порівнянні з мишами дикого типу. Ці дані вказують на те, що

Сполука 1 відновлює нормальну роботу відносно даного показника рухової функції в моделі спадкоємної мозочкової атаксії.

Порівняльні переваги

Наступні дослідження ілюструють подальші технічні переваги сполук, розкритих у даному винаході.

Визначення розчинності сполук у воді (кінетична розчинність) було проведено в натрій- фосфатному буфері (рН 7,4) методом колби, що струшується. В цьому аналізі стоковий розчин аналізованої сполуки в ДМСО додавали у буфер з наступним приведенням у рівновагу (струшуванням), фільтрацією та визначенням розчиненої кількості за допомогою ВЕРХ-УФ.

Умови, використані в аналізі, наведені нижче. Результати показані в Таблиці 2 і Таблиці 3.

Концентрація сполуки: 200 мкМ з 1 96 ДМСО (п-2)

Водний буфер: 0,05 М фосфатно-буферна система, рН 7,4

Період приведення в рівновагу; 16 годин при кімнатній температурі (-237С) при перемішуванні

Підготовка проби: фільтрація

Аналіз: ВЕРХ-УФ

Еталонні сполуки: кофеїн (висока розчинність) і діетилстилбестрол (низька розчинність)

Характеристику метаболічної стабільності сполук проводили у мікросомах печінки. В цьому аналізі тестовану сполуку інкубують з мікросомами печінки у присутності МАЮОРН протягом 2 часових точок при 37 "С. Наприкінці інкубації реакцію закінчують, додаючи ацетонітрил, що містить внутрішній стандарт, і кількість вихідної сполуки, що залишилася, визначають методом

Ї С-М5/М5. Умови, використані в аналізі, наведені нижче. Результати наведені в Таблиці 2.

Час інкубації: 0 і 30 хвилин при рН 7,4, 37 "С

Аналізована концентрація: 1 мкМ в 0,02 96 ДМСО при рн 7,4 (п-г2)

Концентрація МАОРН в аналізі: 1 мМ

Концентрація білка у мікросомах печінки в аналізі: 0,5 мг/мл

Аналіз: І С-М5/М5

Представлені дані: 96 вихідної сполуки, що залишилася (965 Рагепі Сотрошпа Ветаїпіпа, оеРСВ)

Еталонні сполуки для високого та низького кліренсу включені

Проаналізовані види: миша, пацюк, собака, мавпа та людина

Сполуки, описані у даному винаході, були проаналізовані на інгібування СУР для 5 ізоформ (ЗА4, 206, 2039, 2С19 і 1А2). В цьому аналізі специфічні субстрати для ізоформи СУР інкубують з мікросомами печінки людини (Ппитап Імег тісто5оте, НІМ) у присутності тестованих сполук і визначають утворення метаболітів. Розраховують відсоток інгібування утворення метаболітів при різних концентраціях випробуваної сполуки і визначають ІСво. Умови, використані в аналізі, наведені нижче. Результати наведені в Таблиці 2.

Концентрація аналізованих ліків (інгібітора): 8 різних концентрацій (від 100 мкМ до 0,005

МКМ)

Матриця: мікросоми печінки людини (Іпмігодеп, Іїе Тесппоіодіє5)

Для ізоформ використовувалися специфічні маркерні субстрати, як зазначено нижче:

СУРЗАХ: мідазолам

СУР2Об: буфуралол

СУР2СО9: диклофенак

СУР2С19: мефінітоїн

СУРІТА2: фенацетин

Кофактори: МАОРН (1 мМ кінцева концентрація в аналізі)

Аналіз зразків: І! С-М5/М5 (метаболіти)

Специфічні еталонні інгібітори включені в усі аналізи

Зо (кетоконазол/хінідин/сульфафеназол/тиклопідин/фурафілін)

Буфер: калій-фосфатний буфер (100 мМ), рН 7,4

Рівень ДМСО в аналізі: 0,1 Фо

Аналіз даних: 95 інгібування у порівнянні з контролем

Сполуки тестували в аналізі НЕНИ калієвого каналу серця. ПЕВНО відповідальний за швидкий компонент випрямляючого калієвого струму (Ікг) в шлуночках серця людини.

Інгібування Ікхь є найбільше частою причиною продовження потенціалу дії в серце не серцевими ліками. Див., наприклад, Вгом/п, А.М. апа Катре, 0. (2000). Огид-іпдисей Іопуд ОТ зупаготе: ів НЕВИ Не гоої ої аї| емії? Рнаппасешііса! Мемув 7, 15-20.

Клітини НЕК-293 стабільно трансфікували КкКДНК пЕВО.. Стабільні трансфектанти відбирали коекспресією гена стійкості до (3418, включеного у плазміду експресії. Тиск відбору забезпечувався додаванням (1418 в культуральне середовище. Клітини культивували в середовищі Ігла в модифікації Дульбекко/ суміші живильних речовин Е-12 (0О-МЕМ/НЕ-12) з додаванням 10 95 ембріональної бичачої сироватки, 100 од/мл натрієвої солі пеніциліну С, 100 мкг/мл стрептоміцину сульфату та 500 мкг/мл 418. Записи про клітинні культури зберігаються в архіві Спапез Вімег І арогаюгіев.

Клітини переносили в записуючу камеру та заливали контрольним розчином носія.

Піпетований розчин для запису цільних клітин (склад в мМ): аспартат калію, 130; Масіг, 5;

ЕГТА, 5; АТФ, 4; НЕРЕ5, 10; рН доводили до 7,2 за допомогою КОН. Піпетований розчин готовили порціями, аліквотували, зберігали у замороженому вигляді, і свіжу аліквоту відтаювали щодня. Патч-піпетки виготовляли зі скляних капілярних трубок, використовуючи пулер мікропіпеток Р-97 (Зицег Іпзігитепів, Новато, Каліфорнія). Комерційний підсилювач для методу фіксації потенціалу використовували для запису цілих клітин. До оцифровування низькі частоти - одну п'яту від частоти замірів - відфільтровували від запису струмів.

Початкове та стійке придушення струму НЕНСї вимірювали з використанням імпульсної схеми з фіксованими амплітудами (підготовчий попередній імпульс: -20 мВ протягом 2 с; тестовий імпульс: -50 мВ протягом 2 с), повторюваної з інтервалами 10 с, з вихідним потенціалом -80 мВ. Піковий слідовий струм вимірювали протягом 2 с до -50 мВ.

Одну концентрацію випробуваного зразка застосовували для кожної клітини (п-3). Піковий струм вимірювали під час тестової лінійної зміни. Стійкий стан підтримувався протягом не 60 менше 30 секунд перед застосуванням випробуваного зразка або позитивного контролю.

Піковий струм вимірювали до досягнення нового стійкого стану. Результати наведені в Таблиці

Дані з пероральної біодоступності для пацюків збирали наступним чином.

Результати наведені в Таблиці 2.

Лінія пацюків/стать: Спрег-Доулі/Самці

Віюмаса тіла: від 6 до 8 тижнів/250-300 г

Кількість тварин на групу: п-З

Загальна кількість груп: 2 (1 мг/кг ІВ і 10 мг/кг РО)

Спосіб введення: перорально (РО)/внутрішньовенно (ІВ)

Об'єм дозування: внутрішньовенно (2 мл/кг) і перорально (10 мл/кг)

Носії складу: стандартні склади або запропоновані Спонсором

Величина дози (ІВ і РО): 1 мг/кг внутрішньовенно; 10 мг/кг перорально або як запропоновано

Натще/Після їжі (англ. Раз//Ред): пероральна доза вводиться тваринам, які не їли протягом ночі

Частота дозування: разова доза

Часові точки для забору крові: (57 зразків плазми для аналізу)

ІВ-10 точок (попередня доза; 5 хв; 15 хв; 30 хв; 1 год.; 2 год.; 4 год.; 6 год.; 8 год.; 24 ч) (п-3 пацюка)

РО - 9 точок (попередня доза; 15 хв; 30 хв; 1 год.; 2 год.; 4 год.; 6 год.; 8 год.; 24 год.) (п-3 пацюка)

Збір зразків крові: канюля яремної вени

Антикоагулянт: 0,2 956 К2 ЕДТА

Аналіз зразків біоаналітичним методом для досліджень, розробленим для оцінки випробуваної сполуки у плазмі системою І С-М5/М5.

Таблиця 2 кити ет, Коою як кб т с май не який

А. ре : Як ятки М «М, щ «тибтю - чи 7 т - пише ЧК

І і ії- й Мій ци 4 Ушщо

М Ме ри ве» І В

Сполука 1 Сполука порівняння А | Сполука порівняння Б

ЗКа активність (5Сто0)2 400 нм 1380 нм 5800 нм соловномумозкуїуГ 17771111

Кінетична розчинність

Стабільність мікросомах печінки!

Інгібування СУРТА2 640 НМ

Інгібування ПЕВО (ІСво

Пероральна о о

Збіоо - концентрація, яка викликає подвоєння струму каналу а Невелика розбіжність в значеннях у порівнянні з попередньою таблицею через незначні відмінності у середніх показниках, узятих із більше пізніх експериментів. 1 95, що залишився, через 1 годину 5 10 мг/кг РО, 0,5 мг/кг ІВ для пацюків

Як видно з даних у Таблиці 2 вище, Сполука 1 проявляє більше ніж в З рази більшу активність до 5К2, ніж Сполука порівняння А, і більше ніж в 14 разів більшу активність до 5К.2, ніж Сполука порівняння Б. Сполука 1 також має кращу розчинність, більше високу вільну фракцію в головному мозку (Вгаїп Егее Егасійіп, ВЕР), більше високу мікросомальну стабільність та більше високу пероральну біодоступність, ніж у Сполуки порівняння А. Загальне поліпшення

ВЕЕ ї розчинності у порівнянні зі Сполукою порівняння А та фенільною похідною Сполукою порівняння В також було продемонстровано для сполук, описаних у даному винаході, як показано в Таблиці 3. Дані для Сполуки 1 приводяться ще раз для зручності порівняння.

Таблиця З

Вільна фракція в Кінетична розчинність головному мозку (мг/мл) при М . а що моя тк -- А и 0,16 95 0,001 а - цк р х й

Сполука верівняния В вай ших М пн и 61 бо 0,074 -7 т М ке щи а м м с а й їй

Ствалука Ї

БЕ роше У М

От 2,16 до 0,031 си ик іх

Мі М Но урн

Сполука х яю й сг ї че і

Я ке мо ро 2,69 95 0,0709 ; ще Ж я

Сзюлука 4 ; ще - о чх в: ї ії 4,20 чо 0,0803 ша ше й он Хей

Сполука 5 ет, Ж т пане г їі му, роя ние

БО 4,31 96 0,0667 миши: Ши сан сСпозука а

ОК жур

Мо

Рот 1,55 95 0,0497 п а а НЯ х5 ше и М 1 Н х Ж й їк ше дл

Сооазука 7

Хоча ми й описали декілька варіантів здійснення даного винаходу, очевидно, що наші основні приклади можуть бути змінені, щоб забезпечити інші варіанти здійснення даного винаходу, в яких використовуються сполуки та способи даного винаходу. Отже, слід розуміти, що обсяг даного винаходу задається прикладеною формулою винаходу, а не конкретними варіантами здійснення даного винаходу, які були представлені як приклад.

Зміст усіх посилальних матеріалів (включаючи посилання на літературу, видані патенти, опубліковані патентні заявки та патентні заявки, що одночасно розглядаються), процитовані у даній заявці, даним повністю включені у даний винахід за допомогою посилання. Якщо не зазначено інше, всі технічні та наукові терміни, які використовуються у даному винаході, відповідають значенню, загальновідомому фахівцю в даній області техніки.

Claims (16)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Сполука формули - в Я їх її ви Н Н кош ек я і СТЕ і Н т зн Й т і нм Ком Її з нм й і пр ІН зу тер с-М Ме НІ т ХЕ А ЕК м і ій й М бр Мей ши о: ие ве чн Е Е - и ЧО еще ох Но я Кз ад НМ" вчи нм ви гом рон її нини и. : Ко м щи ЦІ: й з ер, я й те г тм: ге М ду рах а і ши х ан 8-й он верх Ше або її фармацевтично прийнятна сіль.

2. Сполука за п. 1, де сполука характеризується формулою:

кн ій я Кк Ме чМ7 ве Ко о щ де Ще й ГІ т т о м я "М" чик о щи ее або її фармацевтично прийнятна сіль.

3. Сполука за п. 1, де сполука характеризується формулою: ит, КЕ м НИ І ве Ї ж М й і ее мое У дей а беду УЗ ще Мені ЕІ " Ху Є Ма не або її фармацевтично прийнятна сіль.

4. Сполука за п. 1, де сполука характеризується формулою: ль Е т ек х й В А ра М ме сж чех щ ме щ Її р щ-й або її фармацевтично прийнятна сіль.

5. Сполука за п. 1, де сполука характеризується формулою: Е ія Е не не" де З зу хі шо «шо їй або її фармацевтично прийнятна сіль.

6. Сполука за п. 1, де сполука характеризується формулою:

Е жов ді ї тв й т я он З-ї або її фармацевтично прийнятна сіль.

7. Сполука за п. 1, де сполука характеризується формулою: я м не би й ши ч М ти Ме зящ У й або її фармацевтично прийнятна сіль.

8. Фармацевтична композиція, яка містить сполуку за будь-яким із пп. 1-7 або її фармацевтично прийнятну сіль; і фармацевтично прийнятний носій.

9. Застосування сполуки за будь-яким із пп. 1-7 в лікуванні захворювання або стану, що реагує на модуляцію кальційзалежного калієвого каналу малої провідності (канал ЗК).

10. Застосування сполуки за п. 9, яке відрізняється тим, що захворювання або стан є реакцією на модуляцію каналу 5К2.

11. Застосування сполуки за п. 9, яке відрізняється тим, що захворювання або стан вибрано з групи, що складається з нейродегенеративного захворювання, деменції, захворювання серця, абстинентних симптомів, пов'язаних із припиненням залежності, метаболічного захворювання та захворювання сечового міхура.

12. Застосування сполуки за п. 9, яке відрізняється тим, що захворювання або стан вибрано з групи, що складається з атаксії, дистонії, тремору, хвороби Паркінсона, ішемії, черепно-мозкової травми, бічного аміотрофічного склерозу, гіпертонії, атеросклерозу, діабету, аритмії, гіперактивності сечового міхура та симптомів абстиненції, викликаних припиненням зловживання алкоголем й іншими наркотичними речовинами.

13. Застосування сполуки за п. 12, яке відрізняється тим, що захворювання або стан є есенціальним тремором.

14. Застосування сполуки за п. 12, яке відрізняється тим, що захворювання або стан є атаксією.

15. Застосування сполуки за п. 14, яке відрізняється тим, що захворювання або стан є спиноцеребелярною атаксією. Зо

16. Застосування сполуки за п. 10, яке відрізняється тим, що захворювання або стан є тривожністю.

Й її в й І ;

дя Ж Ж з тоочв т27271 х зеене що шк о ваз Я ЗЕ -е й ще - М ва ВЕ В І ! ща х гі що | . ща Ве :

й . Носій Носії Сполука З 18 мив внутевиньояаулевинисо Дикий А? ТоЧеттта тнп Жвіа ах, т-твст

Фіг. 4