UA72912C2 - Композиція для лікування запальної реакції - Google Patents

Abstract

Запропоновано сполуки та способи для лікування запальних станів агоністами рецепторів А2A аденозину формули (І).

Description

а|., ит. У. Рпаппасоіоду. 206. 285 (1991)).

Безперервно провадяться роботи по створенню сполук, які проявляють все більшу ефективність та/або селективність як агоністи рецепторів аденозину (РА) Ага, за даними випробувань зв'язування радіоактивно мічених лігандів та за фізіологічними реакціями. Спочатку були розроблені сполуки з незначною селективністю або взагалі без будь-якої селективності до рецепторів Ага, наприклад, сам аденозин або 5'-карбоксаміди аденозину, як-от 5'-М-етилкарбоксамідоаденозин (МЕСА) ІКронстайн та ін. - В.М.Стопвівїп еї аї., 9. Іттипо)., 135, 1366 (1985)). Пізніше було показано, наприклад, на продуктах СМ1808 та СО521680, що введення 2- алкіламіногруп як замісників підвищує ефективність та селективність |Джарвіс та ін. - М.Р.Одагмів еї аї., 9.

РІпаптасої. Ехр. Тпег., 251. 888 (1989)). 2-алкоксизаміщені похідні аденозину, наприклад, М/АС-0090, є ще більш ефективними та селективними агоністами рецептора Ага у коронарній артерії (Уеда та ін. - М.Оєеєда єї а|., У. Мед. Спет., 34. 1334 (1991)). 2-алкілгідразинові похідні аденозину, наприклад, ЗНА 211 (відомий також під назвою М/АС-0474), також були охарактеризовані як агоністи рецептора Ага у коронарній артерії ІНіїя та ін. -К.Міїуа єї а1., 9). Мед. Спет., 35. 4557 (1992).

Опубліковано одне повідомлення про комбінацію порівняно неспецифічних аналогів аденозину.

Застосування А-фенілізопропіладенозину (В-РІА) та 2-хлораденозину (СіІ-Адо) з інгібітором фосфодіестерази (РОЕ) знижує окислювальну активність нейтрофілів (Яннон та ін. - М.АЛаппоп еї аї., іп: Торісв апа Регзресіїме іп Адепозіпе Незеагсі, Герлах та ін. - Е. Сепасн еї аї., єав., Зргіпдег-Мепад, Вепіп (1987), р.286-298). Проте В-

РІА та СІ-Адо є більш ефективними активаторами рецепторів Аї аденозину, ніж рецепторів Ага аденозину і, таким чином, можуть спричиняти побічні ефекти внаслідок активації рецепторів А: на серцевому м'язі та інших тканинах, викликаючи такі ефекти, як "блокада серця".

Ольсон та ін. (А.А.Оів50п єї а.) в патенті США Ме5,278,150 розкривають селективні агоністи рецепторів Аг аденозину формули

МН» мл

С вісеММНИ ТМ Ж

ВІВ, де ВІіБ - рибозил, Ні може бути воднем і Аг може бути циклоалкілом. Вказано, що ці сполуки корисні для лікуванняг іпертензії, атеросклерозу та як розширювачі судин.

Ольсон та ін. (А.А.Оіб50п еї а.) в патенті США Ме5,140,015 розкривають деякі агоністи рецепторів Аг? аденозину формули

МН» сах йх го во КМ М оНон, де С(Х)ВА»: може бути СН2ОН і Ві може бути алкілом або алкоксіалкілом. Вказано, що ці сполуки корисні як розширювачі судин та протигіпертензивні засоби.

Лінден та ін. (І іпаєп єї а.) в патенті США Ме5,877,180 спираються на встановлений факт, що деякі запальні захворювання, наприклад, артрит і астма, можна ефективно лікувати шляхом вживання сполук, які є селективними агоністами рецепторів Агд аденозину; перевага віддається комбінації таких сполук з інгібітором фосфодіестерази типу ІМ. Один із варіантів здійснення винаходу Ліндена та інших пропонує спосіб лікування запальних захворювань шляхом вживання ефективної кількості агоніста рецептора Ага аденозину формули, вказаної нижче

МН»

М зм 7 т ку но Сон де А і Х є такі як описано в патенті.

У варіанті здійснення, якому віддається перевага, винахід Ліндена та ін. включає вживання |інгібітору фосфодіестерази (РОЕ) типу ІМ в комбінації з агоністом рецепторів Ага аденозину. Інгібітор фосфодіестерази (РОЕ) типу ІМ включає рацемічні та оптично активні 4-(поліалкоксифеніл)-2-піролідони формули, вказаної нижче:

од": се

М х

Е де В, В"З, В"? та Х є такі як розкрито й описано в патенті США Ме4,193,926. Прикладом придатного інгібітору РОЕ типу ІМ, який охоплює подана вище формула, є препарат Роїїргат (роліпрам).

Крісталлі (0. Співай) в патенті США Ме5,593,975 розкриває похідні 2-арилетинілу, 2-циклоалкілетинілу або 2-гідроксіалкілетинілу, в яких залишок рибозиду заміщений карбоксіаміногрупою або заміщеною і карбоксіаміногрупою АзЗНМС(О)-. Міясака та ін. (Міуазака єї а!.) в патенті США Ме4,956,345 описують похідні 2- алкінілпурину, в яких 2-алкінільнаг рупа заміщена (Сз-Стів)алкілом. Вказано, що сполуки згідно з патентом

Мо5,593,975 є судинорозширювачами та інгібують агрегацію тромбоцитів і, отже, корисні як протиішемічні, протиатеросклеротичні та протигіпертензивні агенти.

Проте існує постійна потреба в корисних для терапевтичного вживання селективних агоністах рецепторів

Ага аденозину з послабленим рівнем побічних ефектів.

Цей винахід охоплює сполуки та способи їх використання для лікування запальної реакції в тканинах ссавців. Запальна реакція тканини може бути викликана патологічними агентами або фізичними, хімічними чи термічними ; пошкодженнями, або травмами, які виникають внаслідок медичних процедур, наприклад, трансплантації органів, тканин чи клітин, пластики судин (РСТА), запаленням після ішемії/реперфузії або імплантації. Сполуки згідно з цим винаходом складають новий клас похідних 2-алкініладенозину, заміщених в етиновому положенні заміщеними циклоалкільними групами. Перевага віддається заміщенню залишку рибозиду в положенні 5' ("Х") М-алкіл--або циклоалкіл)-карбоксіаміногрупою ("амінокарбонільною групою").

Таким чином, цей винахід пропонує спосіб інгібування запальної реакції у ссавців, наприклад, у людини, та захисту тканини, яка зазнає такої реакції, 1Нляхом застосування ефективної кількості одної або кількох сполук згідно з винаходом.

Сполуки згідно з цим винаходом мають таку загальну формулу (І)

МК» мое М

ХГ

1 я "-

КК -сЕС М М х | () о

ОонОон де (а) кожен А окремо є водень, С1-Св алкіл, Сз-С7 циклоалкіл, феніл або феніл-(С1-Сз)-алкіл; (б) Х є -СНгОН, -СО»нг, -ОС(О)Н2, -«СНгОС(О)В2 або С(О)МАзВа; (с) кожний з В?, ВЗ та В" окремо є водень, Сі-в-алкіл; Сі--алкіл, заміщеним 1-3 такими групами: Сі1-6- алкоксигрупа, Сз-С7 циклоалкіл, Сі-в-алкілтіогрупа, галоїд, гідрокси-, аміно-, моно(Сі-в-алкіл)аміно-, ди(Сі1-6- алкіл)аміногрупа або Св-іо-арил, причому арил може бути заміщений 1-3 таким групами: галоїд, Сі-в-алкіл, гідрокси-, аміно-, моно(Сі-в-алкіл)аміно- або ди(Сі-в-алкіл)аміногрупа; Св-іо-арил; або Св-іо-арил, заміщений 1-3 такими групами: галоїд, гідрокси-, аміно-, моно(Сі-в-алкіл)аміно-, ди(Сі-в-алкілламіногрупа або Сі-в-алкіл; (93 В" є (Х-(2)-)и(Сз-Сзо)циклоалкіл|-(7)-, де 7 і 7 окремо є (Сі-Св)алкіл, факультативно перерваний 1-3 атомами 5 або непероксидного 0, або відсутні, і п є 1-3; або їхні фармацевтично прийнятні солі.

Винахід пропонує сполуку формули І! для застосування в медичній терапії, причому перевага віддається використанню для лікування або захисту тканини від запалення, наприклад, від запальної реакції, а також використання сполуки формули | для виготовлення лікарського засобу для лікування запальної реакції, спричиненої пов'язаним із запаленням патологічним станом або симптомом у ссавця, наприклад, у людини.

Хоча певні агоністи рецепторів Агд аденозину описані як судинорозширювачі і, отже, як агенти, безпосередньо корисні для лікуванняг іпертензії, тромбів, атеросклерозу тощо, ефект захисту тканин сполуками формули (І) у сучасній практиці невідомий.

Винахід включає також використання комбінації цих сполук з інгібіторами фосфодіестерази (РОЕ) типу ІМ для синергічного послаблення запальної реакції імунних клітин.

Винахід пропонує також фармацевтичну композицію, яка містить ефективну кількість сполуки формули або її фармацевтично прийнятної солі в комбінації з фармацевтично прийнятним розріджувачем або носієм і факультативно в комбінації з інгібітором фосфодіестерази (РОЕ) типу ІМ. Перевага віддається виконанню композиції у формі дозованих одиниць.

Крім того, винахід пропонує терапевтичний спосіб для профілактики або лікування патологічного стану або симптому у ссавця, наприклад, у людини, де бере участь активність рецепторів Агл аденозину і бажаною є спорідненість до цієї активності, який включає введення в організм ссавця, який потребує такої терапії, ефективної кількості сполуки формули І або її фармацевтично прийнятної солі. Вважається, що активація рецепторів Ага аденозину інгібує запалення внаслідок впливу на нейтрофіли, мастоцити, моноцити й макрофаги, Т-клітини та/(або еозинофіли. Пригноблення цих запальних клітин забезпечує захист тканини після впливу на неї шкідливих чинників.

До запальних реакцій, які можна лікувати (в тому числі виконувати профілактику) сполуками формули І, факультативно в комбінації з інгібітором РОЕ типу ІМ, належать запалення, викликані такими причинами: (а) аутоїмунна стимуляція (аутоїмунні захворювання), наприклад, червоний вовчак, розсіяний склероз, безпліддя внаслідок ендометріозу, цукровий діабет типу І, в тому числі руйнування панкреатичних острівців, яке призводить до діабету, і запальні наслідки діабету, в тому числі виразки на ногах, хвороба Крона, виразковий коліт, запальна хвороба кишечнику, остеопороз та ревматоїдний артрит; (Б) алергічні захворювання, наприклад, астма, поліноз, риніт, весняний кон'юнктивіт та інші еозинофіл- опосередковані хворобливі стани; (с) шкірні хвороби, наприклад, псоріаз, контактний дерматит, екзема, інфекційні виразки шкіри, відкриті рани, целюліт; (4) інфекційні захворювання, в тому числі сепсис, септичний шок, енцефаліт, інфекційний артрит, ендотоксичний шок, грам-негативний шок, реакція Яріша-Герксгеймера, оперізувальнийг ерпес, токсичний шок, церебральна малярія, бактеріальний менінгіт, гострий синдром розладу дихання (АНО5), запалення лімфоїдних вузлів, ВІЛ-інфекція (реплікація ВІЛ, посилена ТМЕс, інгібування активності інгібітору зворотної транспірази під впливом ТМЕс); (е) захворювання, пов'язані з виснаженням: кахексія як наслідок раку та ВІЛ; (І) трансплантації органів, тканин або клітин (наприклад, кісткового мозку, рогівки, нирки, легені, печінки, серця, 1Нкіри, панкреатичних острівців), в тому числі відторгнення трансплантатів, та реакції несумісності трансплантату із тканиною реципієнта; (д) шкідливі наслідки медикаментозної терапії, в тому числі шкідливі наслідки лікування амфотерицином

В, 1Нкідливі наслідки імунодепресивної терапії, наприклад, лікування інтерлейкіном-2, 1Нкідливі наслідки лікування ОКТЗ, 1Нкідливі наслідки лікування препаратами спинномозкової рідини (С2М-С5БЕ), 1Нкідливі наслідки лікування циклоспорином та шкідливі наслідки лікування аміноглікозидами, стоматит і запалення слизових оболонок, викликані пригніченням імунної системи; (п) патологічні стани серцево-судинної системи, в тому числі розлади кровообігу, викликані чи посилені запальною реакцією, наприклад, ішемія, атеросклероз, захворювання периферичних судин, повторне звуження судин після пластики, запальна аневризма аорти, васкуліт, серцево-судинні напади, пошкодження спинного мозку, застійна серцева недостатність, геморагічний шок, пошкодження при ішемії/реперфузії, спазм судин після крововиливу в підпавутинну область, спазм судин після інсульту, плеврит, перикардит і серцево- судинні ускладнення, пов'язані з діабетом; (і) діаліз, в тому числі перикардит, викликаний перитонеальним діалізом; (|) подагра; і (К) хімічні та термічні травми внаслідок опіків, дії кислот, лугів тощо.

Особливо цікавим та ефективним є використання запропонованих сполук для лікування запальних реакцій, спричинених трансплантаціями органів, тканин або клітин, тобто трансплантаціями алогенних або ксеногенних тканин реципієнту-ссавцю, аутоїмунних захворювань та запальних станів, викликаних розладами системи кровообігу та їх лікуванням, в тому числі пластикою судин, введенням або імплантацією пристроїв для реконструкції судин, 1Нунтів тощо. Несподівано виявлено, що вживання одної або кількох сполук формули (І) було ефективним після початку запальної реакції, тобто після того як пацієнт зазнав патології або травми, які викликають запальну реакцію.

Винахід охоплює також спосіб вимірювання реакції рецепторів аденозину, позначених як Ага, на сполуку формули І або зв'язування рецепторними ділянками, які містять згадані рецептори, іп мімо або іп міїго, кількості сполуки формули І, яка ефективно зв'язується з такими рецепторами. Тканини або клітини, які містять клітинні рецептори, зв'язані з лігандами, можна використати для вимірювання селективності випробовуваних сполук з окремими підтипами рецепторів, кількості біоактивної сполуки в крові або інших фізіологічних рідинах, або як засіб для визначення потенційних терапевтичних агентів для лікування захворювань або станів, пов'язаних з активацією клітинних рецепторів, ІНляхом введення згаданих агентів у контакт зі згаданими комплексами ліганд-рецептор та вимірювання ступеня витіснення ліганду та/або зв'язування агента, або ж реакції клітини на згаданий агент, наприклад, нагромадження САМР (циклічного аденозинмонофосфату).

В разі відсутності спеціальних застережень, в усіх випадках використовуються означення, вказані нижче.

Термін "галоїд" означає фтор, хлор, бром або йод. Терміни "алкіл", "алкокси", "аралкіл", "алкіларил" тощо охоплюють алкільні групи як нормальної, так і розгалуженої будови; проте посилання на індивідуальний радикал, наприклад, "пропіл", має на увазі тільки радикал нормальної будови, назву ж ізомеру з розгалуженим вуглецевим ланцюгом вказано окремо, наприклад, "ізопропіл". Термін "арил" охоплює фенільний радикал або конденсований в орто-положеннях біциклічний карбоциклічний радикал, який містить 9 вуглецевих атомів або вуглецевих атомів, в якому щонайменше одне кільце є ароматичним. Термін "гетероарил" охоплює радикал, приєднаний до іншого фрагменту молекули через вуглецевий атом циклу моноциклічного ароматичного кільця, що містить 5 атомів або 6 атомів, яке складається з атомів вуглецю та 1-4г етероатомів, кожний з яких обраний зг рупи, яка включає непероксидний кисень, сірку таг рупу М(Х), де Х відсутній або є водень, 0, (С1і-Са)алкіл, феніл або бензил, а також радикал конденсованого в орто-положеннях біциклічногог етероциклу з 8-10 атомів, похідний від нього, зокрема, бенз-похідну, або похідну, утворену конденсацією з ним радикалу пропілену, триметилену або тетраметилену.

Для обізнаного фахівця ясно, що сполуки формули (І) мають кілька хіральних центрів і можуть бути виділені в оптично активних та рацемічних формах. Перевага віддається сполукам формули (І), в яких рибозидний фрагмент молекули є похідним Ю-рибози, тобто 3- і 4-гідроксильні групи стоять в альфа- положенні відносно цукрового циклу, а 2"- і 5'і-гідроксили - в бета- положенні (ЗА, 45, 28, 55). Якщо дві групи при циклогексильному фрагменті стоять в положенні 4, то перевага віддається їх розташуванню в транс- позиції. Деякі сполуки можуть виявляти поліморфізм. Слід мати на увазі, що цей винахід охоплює будь-які рацемічні, оптично активні, поліморфні або стереоізомерні форми сполук згідно з винаходом або їх суміші, які мають корисні властивості, згадані в цьому описі; у техніці добре відомі способи одержання оптично активних форм (наприклад, їІНляхом розділення рацемічних форм способами перекристалізації або ферментації, 1ТНляхом синтезу з оптично активних вихідних матеріалів, їНляхом хірального синтезу або шляхом хроматографічного розділення з використанням хіральної стаціонарної фази) та способи визначення активності агоністів аденозину з використанням випробувань, описаних в цьому описі, або з використанням інших подібних випробувань, добре відомих у цій галузі.

Конкретні варіанти радикалів, замісників та діапазонів, вказаних нижче як такі, що їм віддається перевага, наведено тільки з ілюстративною метою; вони не виключають інших означених варіантів або інших значень в межах означених діапазонів для радикалів та замісників.

Конкретно, (Сі-Св)алкіл може означати метил, етил, пропіл, ізопропіл, бутил, ізобутил, втор-бутил, пентил,

З-пентил або гексил. Термін "циклоалкіл" у значенні, вживаному в цьому описі, охоплює біциклоалкіли (норборніл, 2,2,2-біциклооктил тощо) і трициклоалкіли (адамантил тощо), які факультативно містять 1-2 атоми

М, О або 5. Термін "циклоалкіл" охоплює також (циклоалкіл)алкіли. Таким чином, (Сз-Св)циклоалкіл може означати циклопропіл, циклобутил, циклопентил або циклогексил; (Сз-Св)циклоалкіл(Сі-Св)далкіл. може означати циклопропілметил, циклобутилметил, циклопентилметил, циклогексилметил; 2-циклопропілетил, 2- циклобутилетил, 2-циклопентилетил або 2-циклогексилетил.

Термін "(Сі-Св)алкокси(група)" може означати метокси-, етокси-, пропокси-, ізопропокси-, бутокси-, ізобутокси-, втор-бутокси-, пентокси-, З-пентокси- або гексилоксигрупу; (Со-Св)алкеніл може означати вініл, аліл, 1-пропеніл, 2-пропеніл, 1-бутеніл, 2-бутеніл, З-бутеніл, 1-пентеніл, 2-пентеніл, З-пентеніл, 4-пентеніл, 1- гексеніл, 2-гексеніл, З-гексеніл, 4-гексеніл або 5-гексеніл; (С2о-Св)алкініл може означати етиніл, 1-пропініл, 2- пропініл, 1-бутиніл, 2-бутиніл, З-бутиніл, 1-пентиніл, 2-пентиніл, З-пентиніл, 4-пентиніл, 1-гексиніл, 2-гексиніл,

З-гексиніл, 4-гексиніл або 5-гексиніл; (Сі-Св)алканоїл може означати ацетил, пропаноїл або бутаноїл; галоїд(С1і-Св)алкіл може означати йодметил, бромметил, хлорметил, фторметил, трифторметил, 2-хлоретил, 2-фторетил, 2,2,2-трифторетил або пентафторетил; гідрокси(С1-Св)алкіл може означати гідроксиметил, 1- гідроксіетил, 2-гідроксіетил, 1-гідроксипропіл, 2-гідроксипропіл, З-гідроксипропіл, 1-гідроксибутил, 4- гідроксибутил, 1-гідроксипентил, 5-гідроксипентил, 1-гідроксигексил або б-гідроксигексил; (С1-

Св)алкоксикарбоніл о (СО28?) може означати метоксикарбоніл, етоксикарбоніл, пропоксикарбоніл, ізопропоксикарбоніл, бутоксикарбоніл, пентоксикарбоніл абог ексилоксикарбоніл; (С1-Св)алкілтіо(група) може означати метилтіо-, етилтіо-, пропито-, ізопропілтіо-, бутилтіо-, ізобутилтіо-, пентилтіо- або гексилтіогрупу; (С2-

Св)алканоїл-окси(їгрупа) може означати ацетокси-, пропаноїлокси-, бутаноїлокси-, ізобутаноїлокси-, пентаноїлокси- або гексаноїлоксигрупу; арил може означати феніл, інденіл або нафтил; і гетероарил може означати фурил, імідазоліл, триазоліл, триазиніл, оксазоїл, ізоксазоїл, тіазоліл, ізотіазоліл, піраксоліл, піроліл, піразиніл, тетразоліл, пуридил (або його М-оксид), тієніл, піримідиніл (або його М-оксид), індоліл, ізохінолініл (або його М-оксид) або хіноліл (або його М-оксид).

Конкретним значенням В є аміногрупа, монометиламіногрупа або циклопропіл аміногрупа.

Конкретним значенням В! є карбокси- або (С1-Са)алкоксикарбоніл-циклогексил(С1-Са)алкіл.

Конкретним значенням В: є Н або (С1-Са)алкіл, наприклад, метил або етил.

Конкретним значенням ВЗ є Н, метил або феніл.

Конкретним значенням В: є Н, метил або феніл.

Конкретним значенням 2 є -СНео- або -СНо-СНе-.

Конкретним значенням Х є СО2Н, (С2-С5)алканоїлметил або амідогрупа.

Конкретним значенням п є 1.

Сполуками формули (І), яким віддається перевага, є такі сполуки, де В є Н, Х є етиламінокарбоніл і В! є 4- карбоксициклогексилметил. (ОМ/Н-14ба), В' є 4-метоксикарбонілциклогексилметил (ОМУН-146бе) або В' є 4- ацетоксиметилциклогексилметил. (УМА-193). Формули цих сполук подано нижче (ОМУН-14ба (кислота) та метиловий ефір (є)) та УМА-193.

МН» о

М М ве

Її і АЖ " ще и ат н но он

ОМУН-146 (кислота, Х-Н; ефір, Х-Ме)

МН» (9) о Ах що «Мн

ІМА193 но он

Синтез метил-4|3-(6-аміно-9(5-(етиламіно)карбоніл/|-3,4-дигідрокситетра-гідро-2-фураніл-9Н-2-пуриніл)-2- пропініл|-1-циклогексанкарбоксилату (ОМУН-146бе) був здійснений шляхом перехресного сполучення похідної йодаденозину (М-етил-1"-деокси-1-(аміно-2-йод-9Н-пурин-9-іл)-ВЯ-Ю-рибофурануораміда) З метил-4-(2- пропініл)-1-циклогексанкарбоксилатом із використанням Ра!" як каталізатора. Синтез похідної йодаденозину був виконаний із гуанозину. Гуанозин спочатку обробляли оцтовим ангідридом, який ацетилює цукрові гідроксили, з подальшим хлоруванням у положення 6 тетраметиламонійхлоридом та оксихлоридом фосфору.

Йодування в положення 2 виконували шляхом проведення модифікованої реакції Зандмейєра з подальшим заміщенням хлору в положенні 6 та ацетатів цукрових гідроксилів аміаком. Гідроксили в положеннях 2 і 3" були захищені за допомогою ацетонідів, а гідроксил в положенні 5" перетворений у кислоту йодуванням та дією перманганату калію. Відщеплення груп захисту (ацетонідів) у положеннях 2 і 3, етерифікація кислотної групи в положенні 5 етанолом за Фішером та конверсія одержаного етилового ефіру в етиламід дією етиламіну дали можливість одержати М-етил-1'-деокси-1-(аміно-2-йод-9Н-пурин-9-іл)-Д-ЮО-рибофурануорамід.

Похідна ацетилену (метил-4-(2-пропініл)-1-циклогексанкарбоксилат) була синтезована на основі транс-1,4- циклогександиметанолу. Спочатку транс-діол піддавали монотозилуванню з подальшою заміною тозилату на ацетиленовий аніон. Гідроксил одержаної гідроксильної похідної ацетилену окислювали в кислоту реагентом

Джонса з подальшим метилуванням (триметилсиліл) діазометаном і одержували метил-4-(2-пропініл)-1- циклогексанкарбоксилат.

Реакцію перехресного сполучення виконували за такими умовами, які були описаними раніше. До розчину

М,М-диметилформаміду (0,5мл), ацетонітрилу (мл), триетиламіну (0,25мл) і М-етил-1-деокси-1'-(аміно-2-йод- 9Н-пурин-9-іл)-Д-Ю-рибофурануораміду (25мг, 0,0бммоль) додавали біс(трифенілфосфін)-паладій-дихлорид (Імг, 2моль-9о) і йодид міді (І) (0,0бмг, 0,5моль-95). До одержаної суміші додавали метил-4-(2-пропініл)-1- циклогексанкарбоксилат (54мг, 0,Зммоль) і перемішували реакційну суміш в атмосфері азоту протягом 16год..

Видаляли розчинник у вакуумі і одержаний залишок піддавали флеш-хроматографії в 2095-ному розчині метанолу в хлороформі (Н-0,45) одержуючи 19мг метил-4|3-(б-аміно-9(5-(етиламіно)карбоніл|-3,4- дигідрокситетрагідро-2-фураніл-9Н-2-пуриніл)-2-пропініл|-1-циклогексанкарбоксилату (ОМ/Н-146бє) у вигляді твердої речовини не зовсім білого кольору, температура плавлення 125"С (з розкладанням). рМУн-146е та )МВА-193 в модельних запальних системах є значно ефективнішими інгібіторами порівняно зі сполукою С(Оа521680 (2-Ір-(карбоксіетил)-фенілетиламіно|5'-М-етилкарбоксамідоаденозином), взятою за приклад для порівняння. Наприклад, ОМ/Н-146е виявляє приблизно у 80 разів вищу ефективність стосовно до рецепторів Ага і в 40 разів вищу селективність до рецепторів Ага відносно рецепторів Аз, ніж С521680.

Прикладами фармацевтично прийнятних солей є солі, які утворюються доданням органічних кислот, що утворюють фізіологічно прийнятний аніон, наприклад, тозилат, метансульфонат, сіль яблучної кислоти, ацетат, цитрат, малонат, тартрат, сукцинат, бензоат, аскорбат, о-кетоглутарат і о-гліцерофосфат. Можна одержувати також придатні солі неорганічних кислот, в тому числі гідрохлориди, сульфати, нітрати, бікарбонати й карбонати.

Фармацевтично прийнятні солі можна одержувати, використовуючи стандартні методики, добре відомі в цій галузі, наприклад, 1Нляхом проведення реакції сполуки, яка має достатньо основний характер (наприклад, аміну), з відповідною кислотою, яка утворює фізіологічно прийнятний аніон. Можна одержувати також солі карбонових кислот із лужними (наприклад, з натрієм, калієм або літієм) чи лужноземельними металами (наприклад, з кальцієм).

Сполуки формули | можуть бути введені в фармацевтичні композиції і введені в організм реципієнта- ссавця, наприклад, людини, у різноманітних формах, пристосованих до обраного способу вживання, тобто перорального або парентерального (внутрішньовенного, внутрішньом'язового, локального або підшкірного).

Таким чином, запропоновані сполуки можна систематично вживати, наприклад, перорально, в комбінації з фармацевтично прийнятним носієм, наприклад, інертним розріджувачем або з їстівним носієм, який піддається асиміляції. Вони можуть бути вміщені в тверді або м'які желатинові капсули, спресовані в таблетки або ж введені в організм пацієнта безпосередньо з їжею шляхом включення в його раціон. Для цілей перорального терапевтичного вживання активна сполука може бути скомбінована з одним або кількома наповнювачами і вживана у формі таблеток для приймання всередину, таблеток для розсмоктування, вміщуваних за щоку, пастилок, капсул, еліксирів, суспензій, сиропів, вафель тощо. Такі композиції мають містити щонайменше 0,195 активної сполуки. Вміст активної сполуки в композиціях та лікарських формах може, звичайно, варіювати, і зручно, щоб він становив від приблизно 295(мас.) до приблизно 6095(мас.) конкретної дозованої одиниці. Кількість активної сполуки в таких терапевтично корисних композиціях має бути такою, щоб забезпечити ефективний рівень дозування.

Таблетки, пастилки, пілюлі, капсули тощо можуть містити також такі компоненти: в'яжучі речовини, такі як трагант, гуміарабік, кукурудзяний крохмаль або желатин; наповнювачі, такі як дикальційфосфат; дезінтегратор, такий як кукурудзяний крохмаль, картопляний крохмаль, альгінова кислота тощо; змащувальний агент, такий як стеарат магнію; і підсолоджувальний агент, такий як сахароза, фруктоза, лактоза або аспартам, або смакову домішку чи ароматизатор, такий як м'ята, вінтергренова олія або олія з вишневих кісточок. Якщо дозована одиниця являє собою капсулу, то, на додаток до матеріалів вищезазначених типів, вона може містити рідкий носій, наприклад, рослинну олію або поліетиленгліколь.

Можуть бути присутніми різноманітні інші матеріали, використовувані як покриття або з метою іншого модифікування фізичної форми твердої дозованої лікарської форми. Наприклад, таблетки, пілюлі або капсули можуть мати покриття з желатину, воску, ІНелаку або цукру тощо. Сироп або еліксир може містити активну сполуку, сахарозу чи фруктозу як підсолоджувальний агент, метилпарабен і пропілпарабен як консерванти, барвник та смакову чи ароматичну домішку, наприклад, вишневу або апельсинову. Звичайно, будь-який матеріал, використовуваний для приготування будь-якої одиничної дозованої форми, має бути фармацевтично прийнятним і по суті нетоксичним у використовуваних кількостях. Крім того, активна речовина може бути введена в препарати та засоби для тривалого виділення.

Активну речовину можна також вводити в організм внутрішньовенним або внутрішньочеревинним способом шляхом вливання або ін'єкції. Розчини активної сполуки або її солей можна готувати на воді, факультативно змішаній з нетоксичною поверхнево-активною речовиною. Можна також готувати дисперсії в гліцерині, рідких поліетиленгліколях, триацетині та їх сумішах, а також в оліях. За звичайних умов зберігання та використання такі препарати містять консервант для запобігання розвитку мікроорганізмів.

Дозовані лікарські форми, придатні для ін'єкції або вливання, можуть містити стерильні водні розчини або дисперсії стерильних порошків, які включають активний інгредієнт, пристосовані для негайного приготування стерильних розчинів або дисперсій для ін'єкцій або вливання, факультативно капсульованих у ліпосомах. В усіх випадках кінцева дозована форма має бути стерильною, плинною та стабільною в умовах приготування та зберігання. Рідкий носій може являти собою розчинник або рідке середовище для диспергування, яке містить, наприклад, воду, етанол, поліол (наприклад, гліцерин, пропіленгліколь, рідкі поліетиленгліколі тощо), рослинні олії, нетоксичні складні ефіри гліцерину та відповідні їх суміші. Необхідну плинність можна забезпечити, наприклад, 1Нляхом утворення ліпосом, забезпечення належного розміру частинок у випадку дисперсій або шляхом застосування поверхнево-активних речовин. Запобігання розвитку мікроорганізмів можна забезпечити використанням різноманітних протимікробних та протигрибкових агентів, наприклад, парабенів, хлорбутанолу, фенолу, сорбінової кислоти, тимерозалу тощо. В багатьох випадках доцільно вводити ізотонічні агенти, наприклад, цукри, буферні розчини або хлорид натрію. Тривале всмоктування композицій для ін'єкцій можна забезпечити шляхом введення до складу композицій агентів, які сповільнюють всмоктування, наприклад, моностеарату алюмінію та желатину.

Стерильні розчини для ін'єкцій виготовляють шляхом введення активної сполуки в необхідній кількості у відповідний розчинник, в разі потреби разом із різноманітними іншими компонентами, зазначеними вище, з подальшим стерилізаційним фільтруванням. При одержанні стерильних порошків для приготування стерильних розчинів для ін'єкцій, перевага віддається способам вакуумного сушіння та сублімаційного сушіння, які дають змогу одержати порошок активного інгредієнта з добавкою будь-якого іншого бажаного інгредієнта, що був присутній у вихідних розчинах, підданих стерилізаційному фільтруванню.

Для локального вживання запропоновані речовини можна використовувати в чистому вигляді, якщо вони являють собою рідини. Проте, як правило, бажано наносити їх на шкіру у вигляді композицій або лікарських форм в комбінації з дерматологічно прийнятним носієм, який може бути твердим або рідким.

До корисних твердих носіїв належать тонко подрібнені тверді речовини, такі як талькиг лина, мікрокристалічна целюлоза, діоксид кремнію, оксид алюмінію тощо. До корисних рідких носіїв належать вода, спирти або гліколі, або суміші води зі спиртами/гліколями, в яких запропоновані сполуки можна розчинити або диспергувати в ефективних кількостях, факультативно з допомогою нетоксичних поверхнево-активних речовин. Із метою оптимізації властивостей стосовно до конкретного способу вживання можуть бути введені ад'юванти, такі як ароматизатори та додаткові протимікробні агенти. Готові рідкі композиції можна використовувати у вигляді тампонів з абсорбентом, для просочування бандажів та інших пов'язок або шляхом нанесення на уражену ділянку з застосуванням шприцевих чи аерозольних розпилювачів.

В комбінації з рідкими носіями можуть бути використані також загусники, такі як синтетичні полімери, жирні кислоти, солі та ефіри жирних кислот, жирні спирти, модифіковані целюлози або модифіковані мінеральні матеріали з метою одержання паст, гелів, мазей, мил тощо для безпосереднього нанесення на шкіру споживача.

Приклади корисних композицій дерматологічного призначення, які можуть бути використані для нанесення сполук формули І на шкіру, подано в патентах на ім'я Жаке та ін. Юадиеї єї аі, патент США Мо4,608,392І, Геріа

Ібепа, патент США Ме4,992,478|, Сміт та ін. (тій єї аіІ., патент США Ме4,559,157| та Вортцман (УУопгтап, патент США Ме4,820,5081І.

Ефективні дози сполук формули | можна визначити шляхом порівняння їх активності іп міго з активністю іп мімо на піддослідних тваринах. Способи екстраполяції ефективних доз, визначених для мишей та інших тварин, на людей є відомі в цій галузі; дивись, наприклад, патент США Ме4,938,949.

Ефективні дози інгібіторів РОЕ типу ІМ відомі в цій галузі. Дивись, наприклад, патент США Мое5,877,180, колонка 12.

Як правило, концентрації сполуки (сполук) формули (І) у рідкій композиції, наприклад, в лосьйоні, становлять від приблизно 0,190(мас.) до 2595(мас), перевага віддається концентраціям від приблизно

О,590(мас.) до 1095(мас). Концентрація у напівтвердій або твердій композиції, наприклад, гелі або пудрі, становить від приблизно 0,195(мас) до 595(мас), перевага віддається концентраціям від приблизно 0,595(мас.) до 2,5906(мас).

Кількість сполуки чи її активної солі або похідної, необхідна для використання при лікуванні, варіює не тільки в залежності від конкретної обраної солі, але й від способу вживання, природи та тяжкості стану, який підлягає лікуванню, та від віку й стану пацієнта і, в кінцевому підсумку, має бути визначена лікарем-куратором або лікарем-консультантом.

Проте, як правило, придатна добова доза лежить у межах від приблизно 0,5мкг/кг до приблизно 10Омкг/кг, наприклад, від приблизно 1Омкг/кг до приблизно 75мкг/кг маси тіла, як-от від Змкг/кг до приблизно 5О0мкг/кг маси тіла пацієнта на добу; перевага віддається дозі в межах від бмкг/кг до 9Омкг/кг на добу, а найбільша перевага - дозі в межах від 15мкг/кг до бомкг/кг на добу.

Сполуку зручно вживати в формі дозованих одиниць, які містять, наприклад, від 5мкг до 1000мкг, більш зручно від 10мкг до 750мкг, найбільш зручно від 5О0мкг до 50Омкг активного інгредієнта на дозовану одиницю.

В ідеальному випадку активний інгредієнт слід вводити до досягнення пікової концентрації активної сполуки в плазмі крові від приблизно 0,1нМ до приблизно 1О0нНМ, перевага віддається концентраціям від приблизно 0,2нМ до 10нМ, найбільша перевага - від приблизно 0,5нМ до приблизно 5нМ. Такого ефекту можна досягти, наприклад, при внутрішньовенній ін'єкції (0,05-5)95о-ного розчину активного інгредієнта, факультативно у фізіологічному сольовому розчині, або при пероральному прийманні пілюлі, яка містить (1- 100)мкг активного інгредієнта. Бажані рівні концентрації в крові можна підтримувати шляхом безперервного вливання зі введенням приблизно (0,01-5,0)мкг/(кг-год.) активного інгредієнта або періодичних вливань приблизно (0,4-15)мкг/кг активного інгредієнта (інгредієнтів).

Бажану дозу можна зручно вводити у формі одиничної дози або розділених доз, вживаних через відповідні інтервали, наприклад, як дві, три, чотири або більше часткових доз на добу. Самі часткові дози можуть бути поділені, наприклад, на певне число дискретних доз для приймання через довільні проміжки часу, наприклад, у вигляді багаторазових інгаляцій через інгалятор або у вигляді кількох крапель в око. Наприклад, бажано вводити запропоновані композиції внутрішньовенно протягом тривалого проміжку часу після пошкодження, яке призводить до запалення.

Ефективність конкретної сполуки згідно з винаходом як агоніста (або антагоніста) рецептора Ага аденозину можна визначити, використовуючи фармакологічні моделі, добре відомі в цій галузі, або випробування, описані нижче.

Винахід описано більш детально з посиланнями на наведені нижче приклади, які подані для ілюстрації винаходу і не призначені для його обмеження.

Приклад 1. Транс-(1-І4-«гідроксиметил)циклогексил|метил)-4-метилбензол-сульфонат (5.2)

Гідрид натрію (1,68г, 7бммоль) додавали до розчину 10г (7/Оммоль) |І4-(гідроксиметил)циклогексил|метан- 1-олу (5.1) в 7б0мл тетрагідрофурану і перемішували протягом 1год., потім додавали р-толуолсульфохлорид (13,3г, 7/Оммоль) і нагрівали реакційну суміш зі зворотним холодильником протягом 5год.. Потім охолоджували реакційну суміш до 0"С і повільно додавали воду до повного вичерпання реакційно здатного гідриду. Після нейтралізації всього гідриду реакційну суміш розбавляли ефіром (700мл) і двічі екстрагували 1095-ним водним розчином карбонату калію (700мл). Органічний шар сушили над сульфатом натрію і видаляли розчинник під зниженим тиском. Продукт очищали хроматографічним способом на колонці з силікагелем, елюент - ацетон/дихлорметан (5:95). Одержано 5.2 (3595). "ІН ЯМР (З00МГц, СОСІзв) б 7,75 (й, уУ-8,3Гц, 2Н), 7,32 (а, ув и1гц, 2Н), 3,79 (а, У-6,35Гц, 2Н), 3,39 (а, 9-6,35Гц, 2Н), 2,42 (5, ЗН), 1,75 (т, 4Н), 1,59 (т, 1Н), 1,37 (т, 1Н), 0,9 (т, 4Н). "З3С ЯМР (З00МГЦц, СОСІз) б 145,3, 133,4, 130,3, 130,3, 128,3, 128,3, 75,8, 68,5, 40,6, 37,8, 28,9, 28,9, 28,9, 28,9, 22,1.

Приклад 2. (4-проп-2-інілциклогексил)метан-1-ол (5.3)

Комплекс ацетиліду літію з етилендіаміном (9095) (6,4г, 7бммоль) дуже повільно додавали до розчину 5.2 (Зг, 1бммоль) в 40мл диметилсульфоксиду. Перемішували реакційну суміш протягом 5 діб, після чого повільно додавали воду при 0"С. Розбавляли суміш ефіром (Зб0Омл) і тричі екстрагували насиченим водним розчином хлористого амонію (200мл). Органічний шар сушили над сульфатом натрію. Видаляли розчинник під зниженим тиском і очищали продукт хроматографічним способом на колонці з силікагелем, елюент - етилацетат/гексан (20:80). Одержано 5.3 (8595). "Н ЯМР (З00МГц, СОСІв) б 3,41 (а, 9У-6,5Гц, 2Н), 2,07 (ай, 9У-2,5, 6,5Гц, 2Н), 1,96- 1,75 (т, БН), 1,41 (т, 2Н), 0,095 (т, 4). 37 ЯМР (З0О0МГЦц, СОСІв) б 83,8, 69,6, 68,9, 40,7, 37,7, 32,3, 32,3, 29,6, 29,6, 26,5.

Приклад 3. 4-проп-2-інілциклогексанкарбонова кислота (5.4)

Розчин триоксиду хрому (1,1г, 11ммоль) в 1,5-М сірчаній кислоті (40мл, 27ммоль) витримували при 0"С під час додавання 5.3 (0,46г, Зммоль) в ЗОмл ацетону протягом 2год.. Потім реакційну суміш перемішували ще протягом 2год. при кімнатній температурі. Розбавляли суміш ефіром (200мл) і двічі екстрагували водою.

Органічний шар сушили над сульфатом натрію. Видаляли розчинник під зниженим тиском і очищали продукт хроматографічним способом на колонці з силікагелем, елюент - ацетон/дихлорметан (70:30). Одержано 5.4 (7595). ІН ЯМР (ЗО0МГЦ, СОСІЗз) б 2,24 (аї, 923,66, 12,1ГцЦ, 1Н), 2,10 (да, уУ-2,7, 6,5Гц, 2Н), 2,04-1,89 (т, 5Н), 1,76 (д, 9у-22,3ГЦ, 1Н), 1,43 (да, 93,28, 13,1Гц, 2Н), 1,03 (да, 9-3,28, 13,1Гц, 2Н). З3С ЯМР (З00МГЦ, СОСІзв) б 183,2, 83,3, 69,9, 43,4, 36,7, 31,8, 28,9, 26,3.

Приклад 4. Метил-4-проп-2-інілциклогексанкарбоксилат (5.5)

Розчин (триметилсиліл)діазометану вг ексані (2,0-М) (Імл, 2ммоль) додавали до розчину 5.4 (0,34г, 2ммоль) у 15мл суміші метанолу з дихлорметаном (3:7). Видаляли розчинник під зниженим тиском. Одержано 10095-ну конверсію вихідного матеріалу в продукт. "Н ЯМР (ЗО0МГЦц, СОСІв) б 2,24 (а, У-3,66, 12,1Гц, 1Н), 2,10 (да, 3-27, 6,5Гц, 2Н), 2,06 (ай, 9-1,54, 6,54Гц, 1Н), 2,00-1,89 (т, ЗН), 1,76 (й, 7-2,3Гц, 1Н), 1,43 (а4, 9У-3,28, 13,1Гц, 2Н), 1,03 (дд, 93,28, 13,1Гц, 2Н). З3С ЯМР (З00МГЦц, СОСІз) б 176,8, 83,3, 69,8, 51,9, 43,4, 36,7, 31,9, 29,2, 26,3.

Приклад 5. (28,38.48,5Н8)-3,4-діацетокси-5-(2-аміно-6-оксо-гіропурин-9-іл)уоксолан-2-іл|метилацетат (6.2)

Суспензію 113г (0,4моль) сухого гуанозину (6.1), оцтового ангідриду (240мл, 2,5моль), безводного піридину (120мл) і безводного диметилформаміду (320мл) нагрівали протягом 3,75год. при 75"С, не припускаючи підвищення температури понад 80"С. Прозорий розчин потім переносили в колбу Ерленмейєра місткістю Зл і заповнювали колбу 2-пропанолом. Після охолодження розчину до кімнатної температури ініціювали кристалізацію і витримували суміш для її завершення при 4"С протягом ночі. Білий твердий осад відділяли фільтруванням, промивали 2-пропанолом і перекристалізували з 2-пропанолу. Одержано 6.2 (9695). "ІН ЯМР (З0ООМГц, СОСІ»з) 6 8,20 (5, 1Н, Н-8), 6,17 (а, 9-5,41Гц, 1Н, Н-1) 5,75 (Її, 9-5,39Гц, 1Н, Н-2), 5,56 (їі, 9-5,0, Н-3), 4,41 (т, ЗН, Н-2, 57), 2,14 (5, ЗН, Ас), 2,11 (5, ЗН, Ас), 2,10 (5, ЗН, Ас). ЗС ЯМР (ЗО0МГЦц, СОзО0б) б 171,0, 170,3, 170,2, 157,7, 154,8, 152,4, 136,7, 117,7, 85,5, 80,4, 73,0, 71,3, 64,0, 31,3, 21,2, 21,0.

Приклад 6. (2А8,38,48,5Н)-3,4-діацетокси-5-(2-аміно-б6-хлорпурин-9-іл)оксолан-2-іл|метилацетат (6.3)

В колбу місткістю 1000мл завантажували 80г (0,195моль) (28,38,4А,5Н)-3,4-діацетокси-5-(2-аміно-6- оксогіропурин-9-іл)уоксолан-2-іл|метилацетату (6.2), хлористий тетраметиламоній (44г, 0,4моль), безводний ацетонітрил (400мл) і М,М-диметиланілін (25мл). Колбу вміщували у льодо-сольову баню і охолоджували до 276. До цього розчину додавали крапля за краплею оксихлорид фосфору РОСІ»з (107мл, 1,15моль) з такою швидкістю, щоб температура не перевищувала 5"С (45хв.). Потім колбу видаляли з льодової бані, приєднували до неї конденсатор, вміщували у масляну баню і нагрівали зі зворотним холодильником протягом 10хв., при цьому розчин набував червоно-коричневого кольору. Потім видаляли розчинник під зниженим тиском і одержували маслянистий залишок, котрий переносили в склянку, яка містила 1000г льоду і 400мл хлороформу, і перемішували протягом 1,5год. для розкладу залишкового оксихлориду фосфору. Потім відділяли органічну фазу, а водний шар тричі екстрагували порціями по 5бмл хлороформу і об'єднували екстракти з органічною фазою. Об'єднані органічні екстракти піддавали зворотній екстракції водою (50мл), а потім розмішували з 200мл насиченого водного розчину бікарбонату натрію. Після цього додатково екстрагували органічну фазу розчином бікарбонату натрію до нейтральної реакції водного екстракту (двічі).

Потім органічну фазу екстрагували розсолом і сушили над сульфатом магнію протягом 16бгод.. Додавали до розчину 8З00мл 2-пропанолу, після чого концентрували його під зниженим тиском. До маслянистого залишку додавали 200мл 2-пропанолу і витримували масу в холодильнику протягом ночі. Кристалічний продукт відділяли фільтруванням, промивали і сушили на повітрі протягом ночі. Одержано 6.3 (7795). ІН ЯМР (З0ОМГЦ,

СОзОб) б 8,31 (5, 1Н, Н-8), 7,00 (5, 2Н, МН), 6,06 (а, 9-56 Гц, 1Н, Н-1), 5,83 (і, 9-6,16Гц, 1Н, Н-2), 5,67 (т, 1Н,

Н-3)), 4,29 (т, ЗН, Н-2", 5), 2,07 (5, ЗН, Ас), 1,99 (в, ЗН, Ас), 1,98 (в, ЗН, Ас). С ЯМР (З00МГЦц, СОзОб) 6 171,0, 170,4, 170,2, 160,8, 154,6, 150,8, 142,2, 124,5, 85,8, 80,6, 72,8, 71,2, 63,9, 21,4, 21,3, 21,1.

Приклад 7. (2А8,38,48,5Н)-3,4-діацетокси-5-(б-хлор-2-йодпурин-9-іл)-оксолан-2-іл|метилацетат (6.4)

Ізоамілнітрит (5мл, З7ммоль) додавали до суміші 5,12г (12ммоль) (2Н8,38,48,5Н)-3,4-діацетокси-5-(2- аміно-б-хлорпурин-9-іл)оксолан-2-іл|-метилацетату (6.3), йоду (3,03г, 12ммоль), йодистого метилену (10мл, 124ммоль) та йодиду міді (І) (2,4г, 12,бммоль) в тетрагідрофурані (бомл). Нагрівали суміш зі зворотним холодильником протягом 45хв. і давали охолодитися до кімнатної температури. До цього розчину додавали 100мл насиченого розчину тіосульфату натрію, при цьому зникав червонуватий колір йоду. Водний шар тричі екстрагували хлороформом, об'єднані екстракти сушили над сульфатом магнію і концентрували під зниженим тиском. Потім продукт очищали на колонці з силікагелем, використовуючи суміш хлороформ-метанол (98:2) як елюент, і одержували (2А8,3А8,4Н8,5Н)-3,4-діацетокси-5-(б-хлор-2-йодпурин-9-іл)оксолан-2-іл|метилацетат (6.4) (8095 після перекристалізації з етанолу). "Н ЯМР (З00МГЦц, СОСІз) б 8,20 (5, 1Н, Н-8), 6,17 (й, 9У-5,41Гц, 1Н, Н- 13, 5,75 (Ї, уУ25,39Гц, 1Н, Н-2), 5,56 (І, 9-5,40Гц, 1Н, Н-3), 4,38 (т, ЗН, Н-2, 5), 2,14 (в, ТН, Ас), 2,11 (5, 1Н, Ас), 2,10 (5, 1Н, Ас).

Приклад 8. (45,28,38,5Н)-2-(6-аміноо-2-йодпурин-9-іл)-5-(«гідроксиметил)оксолан-3,4-діол (6.5)

В колбу, що містила 6,0г (11,1ммоль) К28,38,48,5Н)-3,4-діацетокси-5-(б-хлор-2-йодпурин-9-іл)уоксолан-2- іл|метилацетату (6.4), додавали 100мл рідкого аміаку при температурі -78"С і перемішували розчин протягом бгод.. Після цього давали суміші нагрітися до кімнатної температури протягом ночі з одночасним випаровуванням аміаку; утворювалося масло коричневого кольору. Продукт перекристалізували зг арячого ізопропанолу. Одержано 6.5 (8095), т. пл. 143-145"С, В-0,6 у суміші метанол (2095)-хлороформ. "Н ЯМР (З0ОО0МГц, ОМ50-ав) б 8,24 (5, 1Н), 7,68 (5, 2Н), 5,75 (а, 9-6,16, 1Н), 5,42 (й, 9-5,40ГцЦ, 1Н), 5,16 (9, 9-4,62Гц, 1), 4,99 (і, 9-5,39ГЦ, 1), 4,67 (9, 9-4,81Гцу, 1), 4,06 (9, 9-3,37 Гц, 1Н), 3,89 (т, 1Н), 3,54 (т, 2Н).

Приклад 9. (18,28,48,5Н8)-4-(б-аміно-2-йодпурин-9-іл)-7,7-диметил-|-3,6,8-триоксабіцикло|3.3.б|окт-2- іл|метан-1-ол (6.6)

До розчину 2,0г (5,08ммоль) (45,28,3Н8,5Н8)-2-(6-аміно-2-йодпурин-9-іл)-5-(гідроксиметил)оксолан-3,4-діолу (6.5) у 100мл ацетону додавали 9,бг р-толуолсульфокислоти і 5мл диметоксипропану. Реакційну масу перемішували при кімнатній температурі протягом 1год., додавали 15г бікарбонату натрію і перемішували ще протягом Згод.. Відділяли осад фільтруванням і промивали двічі етилацетатом. Потім концентрували фільтрат під зниженим тиском. Залишок очищали хроматографічним способом на колонці з силікагелем, елюент - суміш метанол-хлороформ (1:99). Одержано 6.6 (7295) у вигляді твердої речовини з т. пл. (185-187)"С. "Н ЯМР (З00МГц, ОМ50О-йв) 5 8,22 (5, 1Н, Н-8), 7,69 (в, 2Н), МН»), 6,00 (а, у-2,70Гц, 1Н, Н-1), 5,21 (т, 1Н, Н-2), 5,07 (рве, 1Н, ОН), 4,88 (т, 1Н, Н-3), 4,13 (т, 1Н, Н-4), 3,47 (т, 2Н, Н-5), 1,49 та 1,28 (5, ЗН, С(СНз)г).

Приклад 10. (25,18К,4кК,5К)-4-(б-аміно-2-йодпурин-9-іл)-7,7-диметил-3,6,8-триоксабіциклоїЇ3.3.Ф|октан-2- карбонова кислота (6.7)

До розчину 1,6г (3,7ммоль) (1А.2А,48,58)-4-(б-аміно-2-йодпурин-9-іл)-7,7-диметил-3,6,8- триоксабіцикло!(3.3.0|окт-2-ілметан-1-олу (6.6) у 200мл води додавали при перемішуванні 0,60г гідроксиду калію і крапля за краплею розчин 1,70г (10,8ммоль) перманганату калію в 5О0мл води. Суміш витримували в темноті при кімнатній температурі протягом 225год. Потім реакційну суміш охолоджували до (5-10)"С і знебарвлювали розчином 4мл 3095-ного пероксиду водню в 1бмл води, при цьому підтримували температуру нижче ніж 1070 за допомогою льодо-сольової бані. Суміш фільтрували через шар целіту і концентрували фільтрат під зниженим тиском до об'єму приблизно 10мл, після чого підкислювали до рнН-4 2М хлористоводневою кислотою. Осад, що утворювався, відділяли фільтруванням і промивали ефіром, одержуючи після висушування 6.7 (70905) у вигляді твердої речовини білого кольору, т. пл. (187-190)"С. "Н ЯМР (З0ОО0МГц, ОМ50-ав) 6 8,11 (5, 1Н, Н-8), 7,62 (85, 2Н, МН»), 7,46 (5, ІН, СООН), 6,22 (5, 1Н, Н-1), 5,42 (а, 9-5,71Гц, 1Н, Н-2), 5,34 (а, 9-6,16Гц, 1Н, Н-3), 4,63 (5, 1ТН, Н-2), 1,46 та 1,30 (5, ЗН, С(СНЗз)г).

Приклад 11. (25,35,48,5Н8)-5-(6-6-аміно-2-йодпурин-9-іл)-3,4-дигідроксіоксолан-2-карбонова кислота (6.8)

Розчин 1,72г (3,85ммоль) (25,18,48,58)-4-(б-аміно-2-йодпурин-9-іл)-7,7-диметил-3,6,8- триоксабіцикло(|3.3.0|октан-2-карбонової кислоти (6.7) у вОмл 5095-ної мурашиної кислоти перемішували протягом 1,5год. при температурі 80"С. Випаровували реакційну суміш під зниженим тиском, розчиняли у воді і знов випаровували розчин. Цей процес повторювали до зникнення запаху мурашиної кислоти у залишку.

Перекристалізація з води дала 1,33г (8590) 6.8 у вигляді твердої речовини білого кольору, т. пл. (221-223)"С (з розкладанням). "Н ЯМР (ЗО0МГц, ОМ5О-ав) б 8,91 (5, 1Н, Н-8), 7,68 (5, 2Н, МНг), 5,90 (а, 9У-6,55Гц, 1Н, Н-1, 4,42 (т, 1Н, Н-2), 4,35 (0, 922,31 Гу, 1Н, Н-2), 4,22 (т, 1Н, Н-3).

Приклад 12. 25,35,4Н8,5Н)-5-(6б-аміно-2-йодпурин-9-іл)-3,4-дигідроксіоксолан-2-іл| -М-етилкарбоксамід (6.9)

До охолодженого (572) розчину 1,29г (3,17ммоль) (25,35,4Н8,5Н)-5-(6-аміно-2-йодпурин-9-іл)-3,4- дигідроксіоксолан-2-карбонової кислоти (6.8) у 150мл абсолютного етанолу додавали при перемішуванні 1,15мл охолодженого льодом 5ОСіІ». Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі, а потім доводили до рН-8З8 насиченим водним розчином бікарбонату натрію. Суміш фільтрували, концентрували фільтрат під зниженим тиском і одержували білу тверду речовину, яку сушили і повторно розчиняли в 20мл безводного етиламіну при -20"С протягом Згод, а потім при кімнатній температурі протягом ночі. Розбавляли реакційну суміш абсолютним етанолом, відділялли фільтруванням осаджений продукт і промивали його безводним ефіром. Одержано 530мг (7295) 6.9 у вигляді чистої твердої речовини, т. пл. (232-234)"С. "Н ЯМР (Зоомгц, ОМ5О-йв) б 8,34 (5, 1Н, Н-8), 8,12 (Б 1Н, МН), 7,73 (5, 2Н, МН»), 5,85, (а, 9-6,93Гц, 1Н, Н-1), 4,54 (т, 1Н, нН-2), 4,25 (а, 9-1,92Гц, 1Н, Н-2), 4,13 (т, 1Н, Н-3), 3,28 (т, 2Н, СНеСнНз), 1,00 (і, 9-7,2Гц, ЗН, СНоСнН 5).

Приклад 13. Метил-4-(3-9-(45,55,28,38)-5-(М-етилкарбамоїл)-3,4-дагідроксіоксолан-2-іл|-6-амінопурин-2- іл)упроп-2-ініл)у-циклогексанкарбоксилат (ОМ/Н-146е)

До знегаженого розчину 25Мг (0,063ммоль) 25,35,48,5НА)-5-(6-аміно-2-йодпурин-9-іл)-3,4- дигідрокеіоксолан-2-іл|-М-етилкарбоксаміду (6.9), 16,9мг (0,094ммоль) (5.53 і 0,75мг йодиду міді (І) в 5мл триетиламіну (ТЕА) і Бмл ацетонітрилу додавали 15мг (трифенілфосфін)упаладію Ра(РРНиз)4-. Розчин перемішували протягом 24год.при 70"С, потім фільтрували через шар целіту і хроматографували на силікагелі, елюент метанол-хлороформ (5:95). Одержано ОМ/Н-146е (24965).

Приклад 14. (4-проп-2-інілциклогексил)метилацетат (5.6)

Оцтовий ангідрид (0,92мл, 8,25ммоль) і піридин (0,2мл, 2,5ммоль) додавали до розчину 5.3 (250мг, 1,65ммоль) в 25мл ефіру. Перемішували реакційну суміш при кімнатній температурі протягом 24год. Додавали до суміші воду і додатково екстрагували органічний шар 10956-ним розчином бікарбонату натрію. Органічний шар сушили над сульфатом магнію і випаровували. Залишок хроматографували на силікагелі, елюент етилацетат-гексан (5:95). Одержано 5.6 (4795).

Приклад 15. І4-(3-9-(45,55,28,3Н8)-5-(М-етилкарбамоїл)-3,4-дигідроксіоксолан-2-іл|-б-амінопурин-2-ілупроп- 2-ініл)уциклогексил|метилацетат (УМА 193)

До знегаженого розчину 125мг (0,29ммоль) 25,35,48,5НА)-5-(6-аміно-2-йодпурин-9-іл)-3,4- дигідроксіоксолан-2-іл|-М-етилкарбоксаміду (6.93, 150мг (0,77ммоль) (5.6) і 1,0мг йодиду міді (І) в 1,3мл триетиламіну (ТЕА) і 4мл диметилформаміду додавали 25мг (трифенілфосфін)упаладію РаА(РРАз)«. Розчин перемішували протягом 72год.при 60"С, потім фільтрували через шар целіту і хроматографували на силікагелі, елюент метанол-хлороформ (5:95). Одержано УМА193 (10925).

Приклад 16. ((25,35,4Н8,5Н8)-5-(6-аміно-2-(3-(4-(гідроксиметил)-циклогексил|проп-2-інілупурин-9-іл)-3,4- дигідроксіоксолан-2-іл|-М-етилкарбоксамід

А. (4-проп-2-інілциюіогексил)метан-1-ол. Комплекс ацетиліду літію з етилендіаміном (9095) (6,4г, 7Оммоль) дуже повільно додавали до розчину транс-|4-(гідроксиметил)циклогексил|метил-4-метилбензолсульфонату (Зг, ТОммоль) в 40мл диметилсульфоксиду. Реакційну суміш перемішували протягом 5 діб і потім повільно додавали воду при 0"С. Розбавляли суміш ефіром (ЗбОмл) і тричі промивали насиченим водним розчином хлористого амонію (200мл). Органічний шар сушили над сульфатом натрію. Видаляли розчинник під зниженим тиском і очищали продукт хроматографуванням на колонці з силікагелем, елюент - етилацетат/гексан (20:80).

Одержано продукт (8595). "Н ЯМР (З00Омгц, СОСІз) б 3,41 (й, 9-6,5Гц, 2Н), 2,07 (а9, 9У-2,5, 6,5Гц, 2Н), 1,96-1,75 (т, 5Н), 1,41 (т, 2Н), 0,095 (т, 4). ІЗ ЯМР (З00Мгц, СОСІз) б 83,8, 69,6, 68,9, 40,7, 37,7, 32,3, 32,3, 29,6, 29,6, 26,5.

В. 25,35,48,5Н)-5-(6-аміно-2-(3-(4-(гідроксиметил)-циклогексил|проп-1-інілупурин-9-іл)-3,4- дигідроксіоксолан-2-іл|-М-етилкарбоксамід (УМА2037). 10мг РЯА(РРз)« додавали до знегаженого розчину 28мг (0,065ммоль) (25,35,48,5Н8)-5-(6-аміно-2-йодпурин-9-іл)-3,4-дигідроксіоксолан-2-іл|-М-етил-карбоксаміду, ЗОмг (0,20ммоль) (4-проп-2-інілциклогексил)метан-1-олу і 1,0мг йодиду міді () в їмл триетиламіну (ТЕА), їмл диметилформаміду і їмл ацетонітрилу. Розчин перемішували протягом бОгод. при кімнатній температурі, потім фільтрували через шар целіту і хроматографували на силікагелі, елюент метанол-хлороформ (7:93).

Одержано 5мг (1795) "МА2037. Вказану в заголовку сполуку випробовували, використовуючи подану в цьому описі пробу на зв'язування, і з'ясували, що вона зв'язується з рекомбінантними рецепторами Агл людини, Кі (694269)нМ.

Приклад 17. Дослідження зв'язування з радіолігандами

Зв'язування з рецепторами Ага визначали з використанням радіоактивно міченого ліганду 125І1-27М241385.

Фіг2В відображає компетенцію селективних агоністів у зв'язуванні з рекомбінантними рецепторами Аг аденозину людини. Сполука ЮМУН-14бе має високу селективність до рекомбінантного підтипу Аз людини (пАгА). Селективність до рецептора Аз (не показана) менш виразна, але все ж становить приблизно 50.

Сполука ОМ/Н-146бе перевищує за ефективністю сполуки М/АСО470 і С(521680 відповідно приблизно в 5 і 50 разів (фіг.1). Несподіваним і досить цікавим явищем є те, що ефір ОМ/Н-146е приблизно в 50 разів перевищує за ефективністю відповідну кислоту ОМ/Н-146а (Фіг.1).

Приклад 17А. Вплив ОМ/Н-146бе та /МА193 на окислювальну активність нейтрофілів

А. Матеріали

Препарат -теї-Іеи-рпе (МІР), люмінол, пероксид-дисмутаза, цитохром С, фібриноген, аденозин- деаміназа і трипановий синій були одержані від фірми "Сігма кемікл" (Бідта Спетісаї). Матеріал Фікол-хайпак (Рісої-нпурадиєе) був придбаний у фірмах "Ай-Сі-Ен" (СМ, Айцгога, ОН), "Кардінал Сайєнтифік" (Сагаїпаї

Зсіепійіс, Запіа Бе, ММ) та "Екьюрет Кемікалз енд Сайєнтифік"(Ассигаїе Спетіса!з апа бсієепійс, М/евіегригу,

МУ). Ендотоксин (ліпополісахарид; Е.соїї К235) був одержаний від фірми "Ліст Байолоджікс" (І івї Віоіодісаї!5,

СатррбеїІ, СА). Збалансований сольовий розчин за Хенксом (НВ55) та набір реактивів для проби з лізатом амебоцитів лімулусу були придбані в фірмі "Байо-Уїттекер" (Віому/їйШакег, УМаїЇкегзміе, МО). Сироватковий альбумін людини (НЗА) одержаний у фірмі "Каттер Байолоджікл" (Сицег Віоіодіса!, ЕІкНнаїй, ІМ). Рекомбінантний альфа-фактор некрозу пухлин людини був придбаний у фірми "Діаніппон Фармасьютікл Ко. Лтд." (Оіапірроп

РНаптасешіса! Со Ца., Озака, дарап). Сполука 2М241385 (4-(2-(7-аміно-2-(2-фурил)-(1,2,4|-триазоло|2,3- а|/1,3,5Їгриазин-5-іламіно|етил)у-фенол) була надана безкоштовно Саймоном Поучером із фірми "Зенека

Фармасьютікалз" (б5ітоп Роиспег, 7епеса РНаптасеціїсаІє5, Спевпіге, ОК). Були виготовлені основні розчини (1мМ і 10мММ в диметилсульфоксиді), які зберігали при -20260.

В. Підготовка нейтрофілів людини

Очищені нейтрофіли (приблизно 9895 нейтрофілів і 29595 життєздатних, визначено способом ексклюзії трипанового синього) зі вмістом менше 1 тромбоцита на 5 нейтрофілів і менше 5Опг/мл ендотоксину (проба з лізатом амебоцитів лімулусу) були одержані з нормальної венозної крові, обробленої гепарином (50од./мл) за одностадійною методикою розділення на матеріалі "Фіколл-хайпак" |Ферранте та інші - А. Ееїтапіє 6ї аї., 9.

Ітітипої!. Мейй., Зб, 109 (1980)).

С. Виділення кисневмісних сполук із запальною активністю з активованих та стимульованих нейтрофілів людини. Хемілюмінесценція

Посилена люмінолом хемілюмінесценція, що є мірою окислювальної активності нейтрофілів, залежить як від продукування пероксидів, так і від мобілізації ферменту ліпосомних гранул - мієлопероксидази. Світло випромінюється нестабільними кисневмісними сполуками високої енергії, які продукуються активованими нейтрофілами. Очищені нейтрофіли (5-10х105мл'") інкубували в збалансованому сольовому розчині за

Хенксом, який містив 0,195 сироваткового альбуміну людини (1мл) в присутності або у відсутності ОМ/Н-146е,

МУнН-146а, СО521680 або УМА193 та в присутності або у відсутності роліпраму і альфа-фактора некрозу пухлин (Тод./мл) протягом ЗОхв. при 37"С у водяній бані зі струшуванням. Потім хемілюмінесценцію, стимульовану /-теї-Іеи-рпе (1мкМ) і посилену люмінолом (1х102М), вимірювали за допомогою фотометра

СпгопоїрдФ (Стопо-іод Согр., Намепомп, РА) при 37"С протягом (2-4)хв.. Хемілюмінесценцію визначали як відносну пікову інтенсивність випромінюваного світла (еквівалентну висоті кривої), віднесену до показника для проб, які містили альфа-фактор некрозу пухлин, але не містили ОМ/Н, ОМА або роліпрам.

О. Результати

Як показано на Фіг.2, сполуки "УМА193 та ОМ/Н-146е послаблюють індуковану альфа-фактором некрозу пухлин і стимульовану -теї-Іен-рпе окислювальну активність нейтрофілів людини, вимірювану як інтенсивність посиленої люмінолом хемілюмінесценції, більш ефективно, ніж агоніст рецепторів Агл аденозину ба521680. На горизонтальній осі відкладено в логарифмічному масштабі концентрацію СОе521680, ЮМ/Н- 146ба, ЮМУН-146бе або ОМА193 (04д нМ). На вертикальній осі представлено показник пікової активності нейтрофілів людини як відносну кількість виділених реакційноздатних кисневмісних сполук, виміряну як інтенсивність посиленої люмінолом хемілюмінесценції, порівняно до контрольних проб, які не були індуковані альфа-фактором некрозу пухлин. Мається на увазі статистичне середнє значення (п-4-5 індивідуальних експериментів).

Дані, наведені під горизонтальною віссю Фіг.2, характеризують ефективну концентрацію ЕСв5о для послаблення активності нейтрофілів людини (визначену на основі даних Ффіг.2). Мається на увазі статистичне середнє значення (п-4-5 індивідуальних експериментів). Має місце зниження ("р«0,05) ЕСво порівняно з

Саб521680.

Сполуки УМА193 та ОМ/Н-146е послаблюють спалах активності стимульованих нейтрофілів при значеннях

ЕС5о менше ніж 1нНМ (відповідно 0,8нНМ і 0,ЗнНМ). Навпаки, агоністи рецепторів Агд аденозину, які є вільними кислотами - ЮМУН-146ба та Со521680 - менш ефективно послаблюють окислювальну активність (ЕС5о відповідно 5З3НМ і УнНМ, дивись Фіг.2). Інгібуванню спалаху окислювальної активності стимульованих нейтрофілів під впливом ОМУН-146бе протидіяв селективний антагоніст рецепторів Ага аденозину 2М241385.

Як видно з Фіг.3, "МА193 (1нМ) з роліпрамом (100нМ) синергічно послаблює стимульоване виділення реакційноздатних кисневмісних сполук. Нейтрофіли людини індукували альфа-фактором некрозу пухлин (Тод./мл) і стимулювали і-теї-Ієни-рпе (1мкМ). На вертикальній осі показано ступінь інгібування (в процентах) окислювальної активності, вимірюваної як інтенсивність посиленої люмінолом хемілюмінесценції. Мається на увазі статистичне середнє значення (4 індивідуальних експерименти). Має місце синергія (ре0,05) між

УМНА193 та роліпрамом порівняно з адитивним ефектом.

Як показано на Ффіг.4, високоселективний антагоніст рецепторів Аг аденозину 2М241385 (100нМ) (2М) протидіяв інгібуванню окислювальної активності нейтрофілів людини під впливом УМА193 (1ОнНМ), вимірюваної як інтенсивність посиленої люмінолом хемілюмінесценції. Мається на увазі статистичне середнє значення (4 індивідуальних експерименти). Має місце протидія 2М241385 ("р-0,0004) послабленню окислювальної активності під впливом ОМА193.

Е. |Ісатрі; нейтрофілів людини і адгезія нейтрофілів до біологічно активної поверхні

Чашку Петрі для культивування тканин з 24 лунками засівали фібриногеном людини (5мг/мл в 1,595-ному бікарбонаті натрію; О0,5мл на одну лунку; продукт фірми бідта Спетісаї) і інкубували протягом ночі при 37"С в атмосфері 595 СО». Нейтрофіли (3-4х105 на 0,5мл проби) інкубували в лунках покритої чашки протягом 45хв. в

О,5мл НВ55, який містив 0,195 НБЗА (сироваткового альбуміну людини) і аденозиндеаміназу (АБА) (1од./мл) у присутності та у відсутності рекомбінантного альфа-фактора некрозу пухлин (10од./мл), ОМ/Н-146бе (3-300нМ), роліпраму (ЗООнНМ) та/або 2М241385 (100НМ). Після інкубації додавали в лунки 0,5мл 0,2М хлористоводневої кислоти і інкубували протягом 45хв. при кімнатній температурі з метою екстрагування САМР. Потім проби центрифугували протягом 2хв. на мікроцентрифузі для видалення частинок зруйнованих клітин. Проби об'ємом 0,5мл заморожували для аналізу на САМР (Брукер та ін. - ВгоокКег еї аї., 5сієпсе 194, 270 (1976).

Лунки промивали двічі нормальним сольовим розчином, і моношар, що залишився, обробляли 0,2мл 0,2М гідроксиду натрію, який містив пероксид-дисмутазу (505), протягом 2год. при кімнатній температурі. Потім проби протеїнів заморожували (-70"С) для подальшого аналізу протеїнів із метою визначення відносного ступеня адгезії нейтрофілів |Стоуелл та інші - К.Р. Біомуеї! єї аї., Апа!. Віоснет., 85, 572 (1978).

Результати

ОМУН-146бе (3-300нМ) окремо та синергічно з роліпрамом (ЗО00нМ) підвищує вміст САМР, виділеного нейтрофілами людини, і послаблює синергічно з роліпрамом адгезію нейтрофілів до поверхні, покритої фібриногеном (Фіг.5). Впливу ОМ/Н-14бе (3-300нНМ) кроліпраму (ЗО0нНМ) на продукування САМР нейтрофілами та їх адгезію до поверхні протидіє високоселективний антагоніст рецепторів Агд аденозину 2М241385 (2М) (10ОнНМ). Подано статистичні середні значення (5 індивідуальних експериментів). Має місце підвищення вмісту нейтрофільного (САМРІ| порівняно із пробами без ОМ/Н-14бе ("р«0,05) і послаблення адгезії нейтрофілів порівняно з пробами без ОМ/Н-14бе ("р-е0,05).

ЕР. Окислювальна активність прикріплених нейтрофілів людини

Методика. Із використанням модифікованої методики, описаної в розділі Е, нейтрофіли (2х10бмл"), виділені шляхом розділення на матеріалі "Фікол-хайпак", інкубували протягом 15хв. при 37"С в 0,45мл збалансованого сольового розчину за Хенксом, який містив 0,195 сироваткового альбуміну людини та 1од./мл аденозиндеамінази, роліпрам (З0ОнНМ) ії ОМУН-146бе (3-30ОНМ). Після інкубації додавали цитохром С (120мкМ) і каталазу (0,062мг/мл) в присутності або відсутності рекомбінантного альфа-фактора некрозу пухлин людини (Тод./мл) і одразу ж переносили аліквотні проби об'ємом 200мкл у відповідні лунки 96-луночної плоскодонної чашки Петрі, попередньо покриті фібриногеном людини протягом ночі. Вимірювали оптичну густину проб на довжині хвилі 55Онм в порівнянні із пробами, які містили пероксид-дисмутазу (200од./мл). а. Результати

Як показано на Ффіг.б6, ОМ/Н-146е і роліпрам (ЗО0ОнМ) інгібують виділення пероксидів нейтрофілами людини, прикріпленими до покритої фібриногеном поверхні і стимульованими альфа-фактором некрозу пухлин. ОМ/Н- 146бе послаблює спалах окислювальної активності прикріплених нейтрофілів і синергічно послаблює спалах окислювальної активності у присутності роліпраму, який сам по собі не впливає на окислювальну активність нейтрофілів. На горизонтальній осі показано концентрацію ЮОМУН-146бе в нМ, а на вертикальній - кількість пероксидів, виділених нейтрофілами, вимірювану за зміною вмісту цитохрому С. Має місце значна синергія

ОСМУнН-146бе з інгібітором РОЕ типу ІМ (роліпрамом) у послабленні окислювальної активності прикріплених нейтрофілів людини, стимульованих альфа-фактором некрозу пухлин. Подано статистичні середні значення для 4-5 окремих експериментів. Має місце послаблення виділення пероксидів порівняно із пробами без ЮОМ/Н- 146бе ("ре0,05) і послаблення виділення пероксидів порівняно із пробами без ОМ/Н-146е, які містили роліпрам (тре0,05).

Приклад 18. Лікування сполукою ОМ/Н-14бе пошкодження, викликаного ішемією/реперфузією нирки

Із метою визначення наявності або відсутності зниження рівня креатиніну в плазмі через 24год. і 48год. після пошкодження, викликаного ішемією/реперфузією (І/Р) у пацюків, під впливом індукованої ОМ/Н-146бе активації рецепторів Агд аденозину, нирки пацюків піддавали ішемії протягом 45хв. і реперфузії протягом 24год. або 48год. ОМ/Н-146бе (0,004мкг/(кг-хв)) або розчинник вводили безперервно з допомогою міні-насоса, введення починали за 5год. до І/Р. Як показано на Фіг.7, ОМ/Н-146бе значно знижує рівень креатиніну в плазмі у 7 тварин із 7 (р«е0,05) і у 6 тварин із 6, які одержували ОМ/Н-146бе (ре0,001), відповідно через 24год. і 4в8год..

Із метою визначення наявності або відсутності зв'язку між впливом ОМУ/Н-14бе на зниження рівня креатиніну в плазмі у пацюків, підданих І/Р, і його впливом на рецептори Ага, нирки пацюків піддавали ішемії протягом 45хв. і реперфузії протягом 48год. ОМ/Н-14бе (0,004мкг/(кт-хв)) або розчинник вводили безперервно з допомогою міні-насоса, введення починали за 5год. до ішемії. Як показано на Фіг.8, покращення функції нирок компенсувалося дією антагоніста Ага - 2М-241385 (0,0Змкг/(кг-хв.), тобто при введенні в кількості, еквімолярній

ОМУН-14бе) ("р«0,001 для розчинника порівняно із ОМУН; Ж"р«0,05 для ЮОМ/Н порівняно із ОМ/Н/АМ; п-5 для розчинника та ОМ/Н; п-6 для ОМ/Н/2М; програма розрахунків АМОМА з наступною корекцією за Бонферроні). рМУн-146е в концентраціях, які не викликають гемодинамічних ефектів, запобігає набряку нирок, некрозу та нагромадженню червоних клітин у внутрішній мозковій речовині нирок.

Захист від пошкодження нирок, забезпечуваний ЮОМУН-14бе (0,01мкг/(кг-хв.) протягом 48год.), корелює з різким послабленням адгезії нейтрофілів до судинного ендотелію. Вважається, що інгібування взаємодії між нейтрофілами та судинним ендотелієм принаймні частково зумовлює захист від пошкоджень нирок.

Із метою з'ясування наявності чи відсутності впливу активації рецепторів Агл аденозину на зменшення кількості нейтрофілів у зовнішній мозковій речовині нирок у пацюків, підданих іІ/Р, нирку спостерігали при збільшенні 100х з використанням приладу МеицгоїшсідЧаФ і видаляли всю нирку. Нейтрофіли (РММ) підраховували шляхом спостереження зрізів нирки при збільшенні 250х. На зрізи нирки накладали оптичні рамки, видні під мікроскопом, і підраховували всі нейтрофіли всередині кожної рамки. Ця система запобігає багаторазовому врахуванню одного й того ж нейтрофіла. Як показано на фіг.9, густина нейтрофілів становила 15,65мм" в разі введення розчинника і 3,02мм? при введенні ОМ/Н-1466.

Приклад 19. Вплив ОМ/Н-146бе на реперфузійне пошкодження легенів

А. Методика. За модель правила Ізольована легеня кролика, обладнана дихальною системою і системою перфузії цільної крові. У кроликів-донорів ізолювали легені після ін'єкції РОЕ)| у легеневу артерію і промивання консерваційним розчином Еиго-СоїПпе. Легені зберігали протягом 18год. при 4"С. Легені групи | (п-9) використовували як контрольні. На легенях групи ІІ (п-9) здійснювали реперфузію цільною кров'ю, яку спочатку пропускали через фільтр, який затримував лейкоцити. В групі ПІ (п-9) до реперфузата крові додавали ЮОМ/Н-14бе (25мкг/кг) безпосередньо перед реперфузією і вводили цю сполуку також на протязі всього періоду реперфузії (1мкг/(кг-хв)). Усі легені піддавали реперфузії протягом ЗОхв. і реєстрували тиск у легеневій артерії (РАР), опір легеневих судин (РУНЕ), еластичність повітряних шляхів (СРІ) та ступінь оксигенації артеріальної крові. Для кількісної оцінки секвестрації нейтрофілів реєстрували активність мієлопероксидази (МРО), а для виявлення набряку легенів визначали відношення мас в мокрому та сухому вигляді.

В. Результати. Артеріальна оксигенація після ЗОхв. реперфузії в групах ІІ і ЇЇ була значно підвищена порівняно з групою І (відповідно (514,27535,80)мм рт.ст. і (461,12343,77)мм рт.ст. проти (91,41520,58)мм рт.ст., р«е0,001). Як видно з Фіг.10, для легенів групи ІІ характерне поступове підвищення тиску кисню (рОг) на протязі реперфузії. Зниження вмісту лейкоцитів у групі Ії забезпечує підвищення артеріальної оксигенації на початковій стадії реперфузії. "р-0,004 (група ІІ порівняно з групами І ії 1); "р«0,001 (групи Ії ї ПІ порівняно з групою І).

Як показано на Фіг.11, середнє значення РМК в групі Ії значно знижене порівняно до контрольних легенів (р«е0,001). У групі ШІ РМА був значно нижчий, навіть у порівнянні з легенями, на котрих реперфузію виконували кров'ю зі зниженим вмістом лейкоцитів ("реб0,001 порівняно із групами І і 1). Опір легеневих судин був значно нижчий в групі ПІ ((227832357) динхсхсм") у порівнянні як з групою Ії, так і з групою І (відповідно (31057-41743) динхсхсм" і (36911ж2173) динхохсм", р«еб0,001). Еластичність повітряних шляхів у групах ІЇ і ПІ була підвищена у порівнянні з групою ! (відповідно 1,6850,08 і 1,685-50,05 проти 1,36520,13, р-0,03).

Проникливість капілярів в групі ІП знизилася до (106,82:217,09)нг барвника Емапв рішйе на грам тканини проти (165,70ж221,83)нг в групі І (р-0,05). Як видно з Фіг.12, активність мієлопероксидази в групі І була значно нижчою, ніж в групі І ("р-:0,03). В групі Ії активність мієлопероксидази становила (39,8854,87) ЛОЮ.-г'.хв" проти (88,70218,69) ЛОЮ. .хв"! у групі І (р-0,03), а в групі ІЇ активність мієлопероксидази була (56,06--7,46) ЛОЮ. г 1.хв'ї,

С. Висновки. ОМ/Н-146е знижує секвестрацію нейтрофілів у легенях і різко підвищує функцію імплантата легенів. Нейтрофіли є важливим компонентом у запальному каскаді реперфузійного пошкодження, і їх джерелом може бути як кров, яка циркулює в легенях, так і сам легеневий імплантат. Селективна активація рецепторів Ага аденозину припиняє запальну реакцію, в якій беруть участь нейтрофіли, і зменшує реперфузію легенів після трансплантації.

При спостереженні під мікроскопом в контрольних легенях групи | виявлено значну інфільтрацію лейкоцитів та утворення набряку в альвеолярних просторах після 18год.ішемічного зберігання і 30-хвилинної реперфузії. В легенях групи Ії, реперфузію яких виконували кров'ю, збідненою лейкоцитами, і в легенях групи

ІП, в які вводили ОМУН-146є під час реперфузії, ця інфільтрація значно послаблена.

Приклад 20. Вплив ОМ/Н-146бе на утворення неоінтими після пошкодження артерій

Після черезшкірного втручання в коронарну систему має місце активація лейкоцитів із виділенням запальних цитокінів, яка може відіграти певну роль у рестенозі. У мишей після накладення лігатури на спільну сонну артерію у присутності інтактної ендотеліальної вистілки інтенсивно утворюється неоінтима. При використанні цієї моделі мишей лінії С57/8В16 в момент перев'язування сонної артерії відбирали за випадковою схемою для вливання ЮМУН-14бе (п-7) або розчинника (п-8) протягом 7 діб за допомогою осмотичного насоса.

Через 14 діб після накладення лігатури на сонну артерію гістоморфометрія показала значне зменшення поверхні неоінтими (0,005мм220,004мм2 проти 0,021мм20,014мм, р-0,02) та відношення поверхні неоінтими до медіальної поверхні (0,1320,07 проти 0,6430,44, р-0,01) у тварин, які одержували досліджувану сполуку, у порівнянні з контрольними. Медіальна поверхня в обох групах мала близькі значення (0,034мм-ж0,007мм2 проти 0,03бмм2-0,009мм2, р-0,81). Ця перевага стосовно обмеження формування неоінтими зберігалася протягом 28 діб. Фіг.13 ілюструє інгібування утворення неоінтими у піддослідних мишей із лігатурою спільної сонної артерії під впливом ЮОМУН-146бе. Ці експерименти показують, що при лігатурі сонної артерії у мишей тривала (7 діб) стимуляція ЮМ/Н-14бе забезпечує значне послаблення утворення неоінтими на період принаймні 21 доби; можливою причиною цього явища є вплив досліджуваної речовини на активацію та функцію лейкоцитів.

Приклад 21. Інгібування виділення ТМЕо; моноцитами людини, стимульованими ендотоксином

А. Матеріали

Матеріал Фікол-хайпак (РісоїІ-нурадие) був придбаний у фірмах "Ай-Сі-Ен" (СМ, Айгога, ОН), "Кардінал

Сайєнтифік" (Сагаїпа! бсієпійіс, Запіа Ре, ММ) та "Екьюрет Кемікалз енд Сайєнтифік" (Ассигаге Спетіса!5 апа

Зсіепійіс, УМУезіегригу, МУ). Ендотоксин (ліпополісахарид; Е.соїї 011184) був одержаний від фірми "Ліст

Байолоджікс" (І івї Віоіодісаіє, СатрреїІ, СА). Збалансований сольовий розчин за Хенксом (НВ55) та набір реактивів для проби з лізатом амебоцитів лімулусу були придбані в фірмі "Байо-Уїттекер" (Віоу/ійакег,

МУаїкегемійє, МО). Сироватковий альбумін людини (НБА) одержаний у фірмі "Каттер Байолоджікл" (Сшщег

Віоіодіса!, ЕІКНанй, ІМ). Сполука 2М241385 (4-(2-(7-аміно-2-(2-фурил)-І1,2,4|-триазоло|2,3-а|/1,3,5)гриазин-5- іламіно|їетил)-фенол) була надана безкоштовно Саймоном Поучером із фірми "Зенека Фармасьютікалз" (бБітоп Рошспег, 7епеса РІаптасеціїсаіє, Спезпіге, ОК). Були виготовлені основні розчини (1мММ і 10мММ в диметилсульфоксиді), які зберігали при -20260.

В. Виділення ТМЕо очищеними прикріпленими моноцитами людини

Методика: Збагачений моноцитами моношар (понад 6595 моноцитів) готували шляхом інкубації Тмл одноядерної фракції лейкоцитів (5х105мл"), одержаної шляхом розділення на матеріалі "Фіколл-хайпак" (Ферранте та ін. -А. Ееїтапіе еї аї., 9). Іттипої. Меїб.. 36, 109 (1980)), у лунках 24-луночної чашки Петрі (1Тгод., 37"С, 595 СО»). Неприкріплені лейкоцити видаляли шляхом промивання, і в лунки, що містили прикріплені моноцити, додавали живильне середовище (1мл збалансованого сольового розчину за Хенксом, що містив 0,190 сироваткового альбуміну людини, аденозиндіаміназу (5од./млі і 195 аутогенної сироватки, інактивованої нагріванням). Потім додавали перелічені нижче реагенти: (1) ендотоксин (10Онг/мл) і селективний антагоніст рецепторів Агд аденозину 2М241385 (100ОНМ) і (2) селективні агоністи рецепторів Агл аденозину ІМА193 (від 1ТнМ до 1000нМ), ОМ/Н-146е (від їІНМ до 1000ОнНМ) та СО521680 (від 1ОНМ до 1000нМ). Потім проби інкубували протягом 4год.(37"С, 5956 СО2) і збирали надосадову рідину. Суспендовані клітини видаляли центрифугуванням, і звільнені від них проби заморожували (-707С). Вільні від клітин надосадові рідини (п-б) випробовували на ТМЕо; з використанням набору ЕГІЗА (продукт фірми Сошег/Іттипоїесі, Міаті, ЕІ).

С. Результати

Як показано на фіг.10, Фіг.14, селективні агоністи рецепторів Агл аденозину інгібували виділення ТМЕо; прикріпленими моноцитами, стимульованими ендотоксином. Селективний антагоніст рецепторів Аг аденозину 2М241385 (100нМ) протидіяв впливу УМА193 на виділення ТМЕо; (Фіг.15).

Таким чином, ОМУН-14бе і УМА193 інгібують виділення ТМЕо моноцитами людини, стимульоване ліпополісахаридним ендотоксином; механізм цього інгібування пов'язаний зі зв'язуванням агоністів із рецепторами Ага аденозину.

Приклад 22. Вплив ОМ/Н-146е на перитоніт у мишей та пацюків

Попередні дослідження експериментального перитоніту включали ін'єкцію зимозану (2ут) як ефективного стимулятора запалення |Чжан та інші - У. Папа еї аї., Єиг. У. Рнаптасої., 313. 237 (1996)). Як свідчить фіг.16, після введення зимозану середня концентрація лейкоцитів, визначена з використанням гемоцитометра

Нойбауера, становила (7325241893)мм. Внутрішньочеревинне введення ОМ/Н-1466е в кількості 2,5мг/кг за 1год. перед зимозаном інгібувало розвиток перитоніту, при цьому середня концентрація лейкоцитів ЄСКВ через вгод. становила (201225374)мм (р-0,05). Таким чином, це дослідження свідчить, що рецептори Ага аденозину протидіють процесу переходу нейтрофілів у черевину після зимозанової провокації.

Приклад 23. Кардіопротекторна дія за участю протизапального ефекту УМА193

Сполуки згідно з цим винаходом були випробувані шляхом індукування "шоку міокарда" - форми серцевого розладу, який виникає після повторних тимчасових періодичних порушень коронарного кровообігу внаслідок повторних порушень надходження крові в коронарну артерію (оклюзій коронарної артерії).

А. Вплив чотирьох циклів оклюзії-реперфузії

У групи собак ізолювали ліву передню низхідну (ГАС) коронарну артерію і охоплювали її петлею обтуратора. Надходження крові в ліву передню низхідну артерію переривали чотирикратно, кожний раз на 5хв.. Після кожної оклюзії кровоток відновлювали на 10Охв.. Одній групі з 6 собак вливали розчин, який містив ацетатну сполуку (УМА193), одержану за методикою Прикладу 15 (УМА193) в кількості 0,01мкг/(кг.хв.) після кожного періоду оклюзії. Другій групі з 6 собак вливали розчин, який містив розчинник (носій). Після останнього циклу оклюзії-реперфузії спостерігали роботу серця тварин протягом Згод..

Результати дослідження показані на Ффіг.17 і Фіг.18. На Фіг.17 показана реакція потовщення лівого шлуночка у 6 контрольних собак. Інтенсивність серцевих скорочень через Згод. після останньої оклюзії була зменшена приблизно на 5095. Фіг.18 ілюструє реакцію потовщення лівого шлуночка у 6 собак, які одержували внутрішньовенно випробовувану сполуку (УМА193) (0,01 мкг/(кг-хв.)), починаючи з моменту перед дослідом і на протязі всього експерименту. При вливанні ЛМА193 функція серця поверталася приблизно до нормального рівня через 90хв. після реперфузії.

В. Вплив десяти циклів оклюзії-реперфузії

Дві додаткові групи собак піддавали десяти (замість чотирьох) циклам оклюзії-реперфузії, при цьому кожний період оклюзії тривав 5хв. з подальшим 5-хвилинним періодом реперфузії. В цьому прикладі двом тваринам вливали розчин, який містив ацетатну сполуку (/МА193), одержану за методикою Прикладу 15 в кількості 0,01 мкг/(кг-хв.) після кожного періоду оклюзії. Іншим трьом тваринам вливали розчин, що містив розчинник (носій). Після останнього циклу оклюзії-реперфузії спостерігали роботу серця тварин протягом

Згод..

Результати дослідження показані на Ффіг.19 і Ффіг.20. На Фіг.19 показана реакція потовщення лівого шлуночка у З контрольних собак. Цього разу пошкодження серця було більш тяжким, ніж у Прикладі 23А, і внаслідок цього потовщення лівого шлуночка було повністю відсутнє одразу після реперфузії і лишалося акінетичним протягом Згод.. Фіг.20 ілюструє реакцію потовщення лівого шлуночка у 2 собак, які одержували внутрішньовенно випробовувану сполуку (УМА193) (0,01 мкг/(кг-хв.)), починаючи з моменту перед дослідом і на протязі всього експерименту. У порівнянні з контрольною групою тварини, які одержували вливання МНА193, показали значне поліпшення функції серця безпосередньо після реперфузії, яке зберігалося на протязі Згод..

С. Вплив ацетатної сполуки /МНА193 на поглинання нейтрофілів в процесі оклюзії-тзеперфузії

Деяким тваринам вводили нейтрофіли, мічені радіонуклідами. (Нейтрофіли виділяли із крові собак, інкубували в присутності речовини, яка містила 99п"Тс, і знову вводили собакам). Нейтрофіли, мічені 99тп"Те, вводили внутрішньовенно як маркер для визначення рівня запалення в зоні реперфузії після чотирьох циклів ішемії-реперфузії. Запалення, викликане циклами оклюзії-реперфузії спричиняло адгезію радіоактивних нейтрофілів, ступінь якого визначали за допомогоюг амма-камери. Адгезія нейтрофілів інгібувалася УМА 193.

Результати представлено на Фіг.21, де видно, що локалізація нейтрофілів, мічених У9"Тс, у собак, які одержували тільки розчинник (чорні прямокутники), сильніша, ніж у тварин, які одержували ОМА193 (заштриховані прямокутники). Таким чином, зменшення кількості мічених нейтрофілів у центральній ішемічній зоні під впливом вливання МНА193 ілюструє послаблення (") панкардиту.

Дослідження, описані в Прикладах 23ЗА і 23В, свідчать, що панкардит відіграє значну негативну роль у розвитку шоку міокарда. Крім того, введення агоніста рецепторів Агд аденозину, наприклад, /МА193, або запобігає помірному шоку (Фіг.17 і Фіг.18), або значно пом'якшує серцеву дисфункцію, яка супроводжує сильний шок (Фіг.19 і Фіг.20).

Усі публікації, патенти та патентні документи включено до цього опису посиланнями на них, так, якби вони були включені за посиланнями індивідуально. Винахід описано стосовно до різноманітних конкретних варіантів здійснення і способів, яким віддається перевага. Проте мається на разі, що у винахід можуть бути внесені численні варіанти та модифікації без виходу за межі суті та обсягу винаходу. ї о й 19 шою !

Кількість ; Е специфічно А з І зр А ааного | х м '

ЕМ 1355 дв х ! (вікносво їх ! кацтрадюї ; да- Ж у

МОЖНО таве а ве 02 су овн тво ща чі і а Сб521БАО ен

В коди кодраятя ння -0 - - -й

Концентрація апавміста ох М

ФІГ. І

1204 І т дк і пишна НН

Б 084 он НМ ки

ЯЕ Во шк Ох щі Ко

ЕБ вв їх ях вх ! хх і я чи

Ей зві о ма ох бе 01 АК ЖЕ со т хх 4 5216 ут дае ло жосвоїено сито і а КМисСлатА ТУХНІЗЬ й Б пи віннівнніх піні нінініннінін опік інн внін нітнннвнівн інн попвввнанї - - - - о 1 й 3

ТАК, ПН -евір, ДЖ Н-яксхота збо СО. дов пу

ГОМ ТАНК ССВЗМО І БАНЯ кислатя

Брест ю тт ду труттТт вас а ай По Є

ФІГ. 2 ж

ЩЕ г во

ВЕ : г

В Й : в і 1 й Я !

Ж в і 4 і ШЕ

І соляют-ня і | НЕ

РИ НИМ ох она М ПО Он ВИН МА

ВОЛНІРАМ ЗМІ заитувний синеричний «Вект (НМУ ефект МВ , тюнтезм вохінозм зав 120 ПЕ ж дення ет я | | і

Ж. я

Буш 8 ' ! І я ! ! а !

Еш ща са 20 І | пекло 5 Я І і;

ЩІ

БО ЯМЕ ТМЕ МЕ ТМЕ їМЕ

У - я

ЇМ ІМЖІ 0 МЕЗ

Ж хм

Зржааимх мех орі вал х хюсормкио вті огдіхуюмьхнк КМУ недпогрийм до оювораої, зикрегої фмииНН Мною, М ою БУЖКЯ ЗО Оиєй Пряжа: х прю кюсітею ДО ву

Й згеревик оси й т ММ. р гиспедимемих не З Ж в фа шик да тв БВ ллехія 1

Ве 4 р аютвоок А 4 ЕН яме ЕМЕ 1361 її ще - Б ві 5 ної ві ба й С. -- щ о р ши ше які ке Жх а

ОО М дено ве су ЛУ я. 5

Засійуххнях василетио херикуюдів ковильсеювгх ТК усфсрфраьми. лувкутпаеннмм зо пики гмекдни фофАЛИСь, А лхежекм «іх кс САУН ЯВ У Мучетить то У ЛіКУчНАЛо БОАРВАКУ й ТЖХУ ККО. Схукммі гекмемни «СК зе З еп 34 що 4 1 Н ро уд .

Пеихнжо з на ї Щ ши е іхмось іо у іч Птн. фу У відомих к- - р мене з вк . й: ПЕ ; фі одежі ОК лю, х Коня, вим

Егя вон Нр п

КИ їй вп хо

СНІ, (меми

Фіг. 6 о- ДЖУН-14бе г -йу- Розчинник хх зе) х ст Ж ж й й в в ря щ 3 в.

Е

5 2

З. ш

Тривалість реперфузії, год з

ФІГ.7 8 і 1

Р«ОФКИ «о

В те АК еЕ 5 ан 2 ев роки « рок -ї нн г вовк : Я - Пн 2 н зни Ї 7 й есе вино, ру. о, мая ав, рококо х КО я Мою ж р ою

Е зни ре дини

В Кі

В, мини - 2-4 РУМУУУХХ ка нення шо ок я хо,

Ко юсюї оо, ворот ХХ о ою Б

Розчинек ДУН-146е ОУН-146бе я к

ФІТ. 8

Розчинник ДЖН-146 і РИ « м ль

Ме ре и пава я ; " й а г 4 и . як ; я г. м Е зай ; а у іх С ! ій г ч зв. за й З щі

Рі ії, є К й 4 : Ви п че: шо ве «є ше , шля т ж де уж я жк | « є у М, й а і Що » 7 І е

Га во ння нн ; ях п: і х 30 вн нн ен вк нї 7 вана ЯН х ВОфод рентна пе де нхалетні яти

ЕЗ З кт ! вх етика ня Схему кт нива жита ужити кни нний

Гр

Р Діюче онттвтевтя тт тут тя - ни ши зо учня пес

І І ян а а

ІК р КІ

Триваліюру реперфузії, хе но Конхрать брупе В ПІ фрвуур група ДУ й Аза уруна 3111)

ФІГ. 10

ХК рн «кю - : і ож зо и ЛА :

Фоюю риси ук х і кі : я 3500 ДА Й т- і ї ! я ве ОО Д

Ки ий : и жи шо ші и ни ий змо дня і пиши х ДК НН ав МИ и НИ і ти и і з Гидке по Ви З ЯК НИ

Жеинтраль. : «іти Ам ігоупо М мурува ЧУ (група ТБ)

ФГ

120 нн і ! то !

Е в ЕЕ; А ур Ж і вові оо рий во А и рий п й До в У ий | ши й 777 й

Кастовдь Фінр йо група |) (руйа НУ «прут ЩО

ФІГ. 12 г) ДЕН бе е Ковхраль ов і . 0064 »

Та ОМА І і поверхні. і небівкими пд ж і ім) С г . і ода Ф з а ! ди а : о -- В 8 ієдіб 28 хі - ЗВ Я х й ! А 19

Е | І ! о ПИНХЯ Бе 1004 ее зеженинн Й, с СобозеВа «Я ВО ; Еч У 5 Я а 9 5 в і Ще я і й | усі пройи з ваеноазмидкаміахо з одолит

Ку Еванс винна пининнннннннннх зни ин зи з -1а -й -В -ї -Яї

Агоніст лах аденозних пос МИ

ІМ. КАН

ШИК Ба тОя ЗЯолеиШ еВ ї . й 120 пи ЗІ ІаБ аю хо Боно, Я б т-. хх з й Ук т я Ї А шо

Я. . й Усі луна з вденкяадесмідазню Я шим шо фа пон тин п віононнннн знн о пдіенин тінімво нн

В - В - В -ї -5

Х коні Ася длекознну С МИТОХ; Юа М)

ФІГ. 15

Пер водо ше МЕ 0 іокоюрмю : КО УМ ОРЕ ХрвНосН іх їх ох ! д ' г яко що І батік ! 5 хе- 5 - 5 | З ЮхОвНЯуня | І 5 у ПОЛКУ) вихоннвюя о Б СО длховнєия в ОМАН ів р» че НИЙ ве - 1 5 Па ХеННя зи

КОНТРО ТЬ

ДИМ тин тях х зво Вр

Кз її - «ЇЇ «

В Й и ше . ди ши я: 2 56 яв А

ОД дД вн х А 7

ТА

"вих чан аа ни ий ком вся

Базовий рішення Скло рпедертуюя Беперфуяв, кВ

ВИПРОБОВУВАНА СПОЛУКА шлаки тітка кіананчжияниктвиаання няні нка жа вжтня я фе т жа в т Ке вт ворі г

З / І 8 о

В Я як те 1--і1.-5. В А

І "акт:

Базовий рівень Оклюзія, реперфузія Реперфузія, х» :

КОНТРОЛЬ ащ 111111 ДІВИ "АХА і. в ДІ Д Н й ло ВИ ; ПА тат. : ї її ї ї / / її

Жоооаве їй

Ж Майо канд ойне боже йо вед нн ніс кв одно диві не бібл «ВаВсекаВа

Бахочлі ршене Оклювімуренертузв Реперфузія, хо

ВИПРОБОВУВАНА СПОЛУКА щ ит мин нн 5 во є - в | і ї гоже в й ке лАТІІ в -о| хо т с й

Ге нн нн и НН и и До Ки и и и В ВИ ОК, - ЕРА

Базовий рівень Оклюзія/реперфузія Реперфузія, хв

Відношення до норми ШИ хоптроль СО 1мМв-193е 2.00

Ж

3.55 1.09 з я шо 5 шщ «Ж. ди й

Центральна Намежі Нормальна зона зона - Тяжкість ішемічної зони.

ФІГ.21