UA71933C2 - Two-chamber cartridge for atomizer - Google Patents

Description

Опис винаходу

Даний винахід стосується пристрою, складеного з кришки та посудини у формі двокамерного балончика, в 2 якому можна нарізно зберігати активну речовину та розчинник до використання цього пристрою в аерозольному розпилювачі, а також концентрату (без умісту пропеленту) активної речовини, у якому ця активна речовина з метою її зберігання присутня у високій концентрації. Пропонований у даному винаході балончик служить, насамперед, як капсула для композицій лікарських препаратів, застосовуваних в аерозольних розпилювачах з метою одержання аерозолів для інгаляції або введення через ніс, зокрема, в аерозольних розпилювачах без 70 пропеленту.

У міжнародній патентній заявці ММО 91/14468 "Аютігіпд ЮОемісе апа Меїйоадз", а також у УМО 97/12687, у відповідному описові з посиланням на Фіг.ба і 6б описано пристрій для введення без пропеленту дозованої кількості використовуваного при інгаляції рідкого лікарського препарату. У такому аерозольному розпилювачі розчин лікарського препарату під дією високого тиску перетворюється на легеневопроникний аерозоль і 72 розпорошується. Для такого застосування може виявитися потрібним заповнювати в посудини розчинники з умістом активних речовин так, щоб разом з ними всередину попадали у формі залишкових кількостей лише незначні включення повітря й газу. Придатні для цього посудини описано, наприклад, у міжнародній патентній заявці РСТ/ЕР 95/03183, включеній у даний опис як посилання. Описані в ній посудини можна застосовувати, насамперед, для таких лікарських препаратів, що лишаються стабільними за умов зберігання їх у формі водяного або спиртового розчину протягом тривалого часу.

Для забезпечення більшої збережності активних речовин, що містяться в розчині, здатних розкластися вже через кілька місяців, у ОЕ 19615422 пропоновано балончик, який має дві камери для нарізного зберігання розчинника та порошкової або спресованої у формі таблетки активної речовини. Балончик виконано таким чином, що при вставлянні або заправлянні цього балончика в пристрій для одержання аерозолю (інгалятор) с 22 наявна в інгаляторі канюля проколює камеру з умістом активної речовини, при цьому активна речовина вступає в Го) контакт із наявним у посудині розчинником і розчиняється. Незважаючи на велику кількість переваг цього балончика, при зберіганні в зазначених посудинах інгальованих композицій канюля відповідного інгалятора може іноді засмічуватися, відповідно закупорюватися при проколюванні нею камери з умістом активної речовини.

Через це в зазначеній камері не можна зберігати і лікарських препаратів у формі суспензій. Крім того, не о завжди можна гарантувати досить швидке розчинення в розчиннику твердих активних речовин, що містяться в со композиції, в результаті чого досягнення потрібної концентрації активної речовини відбувається лише з певною затримкою у часі. Ця обставина може викликати ускладнення, що знижують безвідмовність заправленого о балончиком інгалятора при його використанні. «--

Проблеми типу вищенаведених і відомих з рівня техніки вирішуються, за даним винаходом, за допомогою нового дво- або багатокамерного балончика (капсули), що дає змогу зберігати в ньому окремо один від одного - два або більше компонентів інгальованої композиції.

Зокрема, даний винахід стосується пристрою, складеного з кришки та посудини, який можна застосовувати у функції балончика (капсули) для аерозольних розпилювачів. Балончик дає змогу нарізно зберігати в ньому « принаймні одну активну речовину та один розчинник призначеної для інгаляції або введення через ніс композиції З 0 терапевтичного призначення доти, доки цей балончик не буде вставлено у відповідний аерозольний с розпилювач. Як аерозольні розпилювачі найбільш придатні розпилювачі високого тиску, зокрема, розпилювачі

Із» високого тиску, зазначені в УМО 91/14468 і МО 97/12687 у відповідному описі з посиланням на Фіг.ба і 66. При цьому балончик сконструйовано так, щоб окремо бережені компоненти при вставлянні балончика в інгалятор могли змішуватися один з одним, не викликаючи забивання голки, завдяки чому протягом найкоротшого строку, оптимально протягом декількох хвилин, а за певних умов і протягом декількох секунд утворюється готовий до 7 застосування лікарський препарат. У контексті даного винаходу не важливо, чи є ввідний лікарський препарат - розчином або суспензією, головне те, що у випадку із застосовуваною композицією мова йде про рідку композицію, яку за допомогою аерозольного розпилювача вищенаведеного типу можна перетворити на о аерозоль, що інгалюється або вводиться через ніс. Проте для інгаляції з використанням зазначеного на початку со 20 опису інгалятора в цілому композиції у формі розчинів усе ж таки є оптимальнішими за композиції у формі суспензій. с» У рамках даного опису вислови "дзерозольний розпилювач", "розпилювач", "Інгалятор" і "розпилювач високого тиску", а також "дозований аерозоль" і "аерозоль" за відсутності спеціальних вказівок використовуються паралельно як рівноцінні синоніми. 52 Даний винахід побудований аналогічно до винаходу зі згаданої вже заявки ОЕ 19615422, повністю включеної

ГФ) в даний опис як посилання. Пропонований у даному винаході балончик має, як і в ОЕ 19615422, принаймні дві можливості зберігання композицій, відповідно компонентів цих композицій: посудину цього балончика і додаткову о камеру, виконану, в оптимальному варіанті, в кришці балончика. Деякі компоненти застосовуваної композиції зберігаються аж до їх застосування в зазначеній камері, інші компоненти зберігаються в посудині, і серед них 60 найбільшою є частина рідкого компонента. Цей рідкий компонент містить призначені для застосування розчинники або суспендувальні агенти, відповідно найбільшу їхню частину, а в оптимальному варіанті - один розчинник і, в разі потреби, додаткові компоненти, докладніше спеціально розглянуті нижче. Під висловом "найбільша їхня частина" розуміють частину застосовуваної композиції без тієї частини, що вже присутня разом з активною речовиною в камері. Нижче не проводиться чіткої відмінності між розчинником і сумішшю розчинників, бо тобто поняття "розчинник" за відсутності інших вказівок передбачає й суміш розчинників. На відміну від цього,

однак, суміш розчинників завжди складається з принаймні двох рідких, хімічно різних компонентів.

Активні речовини можуть фармацевтично стабільно зберігатися в зазначеній камері протягом тривалого періоду часу, наприклад, кілька місяців, а за певних умов і років, особливо такі активні речовини, які неможливо фармацевтично стабільно зберігати протягом названого періоду часу в спиртових розчинах етанолу.

Камеру оптимально виконувати в кришці, однак її можна розмістити й у будь-якому іншому місці балончика, наприклад, усередині посудини.

Для більшої ясності в ході подальшого опису за відсутності інших вказівок вислів "камера" застосовується як щодо однієї, так і щодо кількох камер однакової конструкції, розміщених у безпосередній близькості одна 70 від одної.

Камера має принаймні один, але оптимальніше - два отвори. Кришку виконано так, щоб уміст цієї камери можна було за допомогою зовнішнього впливу перемістити всередину посудини крізь наявний у будь-якому випадку один отвір навіть тоді, коли кришка щільно закриває посудину. Цей отвір для стислості названо нижче внутрішнім отвором.

Крім цього, камера може мати в додатковому варіанті ще один отвір. Крізь цей отвір можна при закритому балончику з'єднати камеру з навколишнім середовищем, завдяки чому крізь нього можна, наприклад, увести ззовні усередину камери певний предмет, такий, наприклад, як поршень, пробку, канюлю, капіляр або стрижень.

Цей отвір названо нижче зовнішнім отвором. Слід особливо вказати на те, що поняття "внутрішній отвір" і "зовнішній отвір" служать виключно розрізненню цих понять і не допускають ніяких безпосередніх висновків щодо го положення або взаємної орієнтації цих отворів. У разі потреби внутрішній отвір може взяти на себе також і виконання функції зовнішнього отвору.

В одному з оптимальних варіантів здійснення даного винаходу камера відрізняється тим, що принаймні один із цих отворів (відповідно один і той же отвір у варіантах з лише одним отвором) закрито рухомим поршнем, який герметично закриває цей отвір і який можна всувати всередину камери для її відкривання або висувати с назовні за допомогою зовнішньої канюлі або зовнішнього штифта.

Внутрішній отвір камери може закриватися або рухомою пробкою, або проколюваною, легсо вийманою і) мембраною або іншим рухомим ущільнювальним елементом. Виконаний у додатковому варіанті зовнішній отвір закрито поршнем таких розмірів, при яких він, з одного боку, герметично закриває камеру, а з другого боку, за умови прикладання певного зусилля, може просунутися всередину камери. со зо У деяких варіантах здійснення даного винаходу цей поршень може бути всередині порожнистим і мати отвір.

У таких варіантах чітко припасований поршень може заповнювати всю камеру, і тоді всередині нього міститься о активна речовина. У разі потреби поршень можна розташувати так, щоб одночасно герметично закривати і ду внутрішній отвір, усуваючи потребу наявності будь-яких додаткових ущільнювальних елементів для того, щоб зберігати активну речовину в порожнині поршня герметично закритою. --

При вставлянні балончика в інгалятор виконана в інгаляторі канюля або штифт протикає кришку, ї- розкриваючи тим самим безпосередньо або опосередковано ущільнювальний елемент внутрішнього отвору.

Забезпечити це можна, наприклад, за рахунок того, що канюля буде розривати, проколювати, розкривати або видаляти цей ущільнювальний елемент, оптимально, починаючи з певної ділянки поза камерою. Однак за певних умов канюля може розкривати ущільнювальний елемент і з певної ділянки всередині камери. Цим « Ущільнювальним елементом може бути, наприклад, приварена термозварюванням плівка. в с В альтернативному варіанті канюля може вдавлювати поршень усередину камери при вставлянні балончика . в інгалятор, відкриваючи в результаті внутрішній отвір за рахунок того, що поршень буде, наприклад, або а безпосередньо проривати, розривати чи розкривати ущільнювальний елемент, або розкриття останнього буде відбуватися в результаті надлишкового тиску, що виникає в камері. При цьому канюля або повністю проштовхує

Поршень через усю камеру доти, доки той не провалиться крізь внутрішній отвір у посудину, або він залишається -І в камері так, щоб не заважати при відборі рідини через канюлю.

Замість поршня, що закриває зовнішній отвір, можна також використовувати один або кілька еквівалентних - варіантів для розв'язання задачі, яка лежить в основі виконання цього елемента. Сюди належать пробки, кульки, со шипи, пластинки або різного роду ущільнення, такі, наприклад, як приварювані термозварюванням плівки, 5р Затискні, штепсельні або гвинтові закривальні пристрої тощо. о Пропонований у даному винаході пристрій можна застосовувати як балончик до інгаляторів як для сю монопрепаратів, так і для комбінованих препаратів. У випадку використання монопрепаратів активну речовину бажано зберігати в стабільній композиції в камері, а інші компоненти застосовуваного лікарського препарату, і серед них найбільшу частину рідкого компонента, зберігати в посудині.

У випадку використання комбінованих препаратів активні компоненти можна зберігати у формі стабільної композиції або лише в одній єдиній камері, або в різних. Якщо використовувані активні речовини мають чітко (Ф, виражену стабільність при збереженні, менш стабільну речовину можна, як описано вище, зберігати в камері. ка Іншу, більш стабільну речовину можна зберігати разом з розчинником, наявним у посудини, або суспендувальним агентом. Сказане передбачає, природно, що останній зберігає стабільність у розчиннику бо протягом потрібного строку зберігання в кілька місяців або років.

Можливість зберігати менш стабільні речовини у відмінній від застосовуваної композиції до моменту вставляння балончика в інгалятор дає змогу істотно збільшити строк зберігання заповненого таким способом балончика в порівнянні з готовим лікарським препаратом. Активну речовину можна зберігати в камері у формі порошку, грануляту, таблетки або розчину суспензії. У цілому для зберігання однієї або декількох речовин у 65 камері оптимальні композиції галенових препаратів, що сприяють після з'єднання їх з розчинником простому і швидкому розчиненню активної речовини в розчиннику. Оптимальні концентрати активних речовин, що являють собою ще один аспект даного винаходу.

Пропонований у даному винаході концентрат активної речовини містить одну або кілька активних речовин, які можна застосовувати при інгаляції і оптимально використовувати при інгаляційній терапії. Тому даний винахід

Стосується також і застосування такого концентрату активної речовини в інгаляційній терапії.

Пропонований у даному винаході концентрат активної речовини можна шляхом розведення його фармакологічно прийнятною рідиною, яка містить у разі потреби фармацевтичні допоміжні речовини і добавки, перетворити на готовий лікарський препарат (аерозольну композицію), перетворюваний за допомогою аерозольного розпилювача в інгальований аерозоль. При використанні пропонованого у даному винаході 70 балончика цей розріджувач оптимально міститься в посудині (2). При цьому точний склад розріджувача залежить від застосовуваного лікарського препарату в поєднанні з концентратом активної речовини.

Пропонований у даному винаході концентрат активної речовини являє собою або розчини суспензії, у яких ця активна речовина присутня у високій концентрації, розчинена або суспендована у фармакологічно прийнятній рідині, і які відрізняються тим, що зазначена активна речовина може зберігатися в них протягом певного строку від декількох місяців до, за певних умов, декількох років, не втрачаючи своїх фармацевтичних якостей.

Поняття "концентрат активної речовини" має на увазі розчин або суспензію одного або декількох активних речовин, присутніх у високій концентрації у формі розчину або суспензії у фармакологічно прийнятній рідини.

Оптимальні суспензії, оскільки вони довели свою особливу стабільність при збереженні.

Під "високою концентрацією" розуміється така концентрація активної речовини, що зазвичай надто висока го для того, щоб відповідний розчин або суспензію можна було терапевтично прийнятно використовувати нерозведеними в цілях інгаляції. Концентрація активної речовини (речовин) у її (їхньому) концентраті може в 10-500 разів, оптимально в 100-400 разів, найоптимальніше в 250-350 разів перевищувати її концентрацію в застосовуваному лікарському препараті. Відповідно до винаходу концентрація активної речовини в її концентраті становить для суспензій 10-100О0мг/мл, бажано 75-100О0мг/мл, оптимальніше 75-500мг/мл, особливо бажано сч дв 100-400мг/мл і найбажаніше 250-35Омг/мл. Для розчинів зона концентрацій становить оптимально 10-500мг/мл, найоптимальніше 75-500мг/мл, особливо бажано 75-200мг/мл і найбажаніше 75-15О0мг/мл. Так, наприклад, (8) формотерол в одному з варіантів виконання пропонованої у даному винаході композиції може бути присутнім у концентрації 10-500мг/мл, оптимально 75-500мг/мл, особливо бажано 100-400мг/мл і найбажаніше 250-35Омг/мл.

Для інгаляції цю композицію слід потім розводити до концентрації приблизно в 0,9-1,5мг/мл. Дані про с

Зо Концентрацію зазначено в мг вільної основи формотеролу на мл концентрату активної речовини.

Як активну речовину (речовини) можна використовувати всі застосовні в інгаляції речовини, які можна о розчиняти або суспендувати у відповідному розчиннику або суспендувальному агенті. Оптимальними активними ду речовинами є, насамперед, бетаміметики, антихолінергічні засоби, антиалергени, антагоністи лейкотрієну і, насамперед, стероїди, а також комбінації активних речовин. --

Конкретно як приклади можна назвати: ї- тіотропій бромід, 3-Кгідроксиди-2-тієнілацетил)окси)-8,8-диметил-,8-азоніабіциклоїЇ3.2. Цокт-б-ен-бромід.

Як бетаміметики: бамбутерол бітолтерол карбутерол формотерол « кленбутерол фенотерол гексопреналін прокатерол в ібутерол пірбутерол сальметерол тулобутерол с репротерол сальбутамол сульфонтерол тербуталін з 1-(2-фтор-4-гідроксифеніл)-2-І(4-(1-бензімідазоліл)-2-метил-2-бу-тиламіно|етанол, 15 еритро-5-тідрокси-8-1 "тідрокси-2-ізопропіламінобутил)-2Н-1 «4-бензоксазин-3-(4Н)-он, - 1--4-аміно-3-хлор-5-трифторметилфеніл)-2-(тре-бутиламіно)етанол, 1--4-етоксикарбоніламіно-3-ціан-5-фторфеніл)-2-(трет-бутиламіно)етанол. - Як антихолінергічних засобів: с іпратропій бромід окситропій бромід с» 7 тропій хлорид с» метабромід М-Д-фторетилнортропінового ефіру бензилової кислоти

Як антиалергени: динатрійкромоглікат 5 недокроміл епінастин

ГФ) Як стероїди: флунісолід дексаметазон-21-ізонікотинат сератродаст мікофенолату мофетил 60 пранлукаст зилейтон бутиксокорт будезонід дефлазакорт будезонід флутиказон промедрол 65 мометазон фурсат типредан беклометазон (відповідно 17,21-дипропіонат) беклометазон, Дуглас ікометазон енбутат циклометазон клопреднол флуокортин бутил галометазон дефлазакорт альклометазон циклометазон алісактид преднікарбат гідрокортизону бутиратпропіонат тиксокортолу півалат альклометазону дипропіонат лотризон канестен-НС депродон флутиказону пропіонат метилпреднізолону ацепонат галопредону ацетат мометазон мометазону фуросат гідрокортізону ацепонат мометазон улобетазолу пропіонат аміноглютетимід триамцинолон гідрокортизон мепреднізон фторометолон дексаметазон бетаметазон медрізон флуклоролон ацетонід флуоцинолон ацетонід параметазону ацетат депродон пропіонат артистокорту діацетат флуоцинонід мазипредон дифлупреднат бетаметазон валерат сем дексаметазонізонікотинат беклометазону дипропіонат г) флуокортолонкапронат формокортал триамцинолону гексацетонід клопреднол формеболон клобетазон ендрізон флунісолід о галцинонід флуазакорт со клобетазол гідрокортизон-17-бутират дифлоразон флуокортин Ме) амцинонід бетаметазон дипропіонат ч- кортивазол бетаметазонадамантоат флуодексан трилостан - 17-пропюнат метилового ефіру Зо-хлоро-ба-ФТОРО-11рф-17о-дигідрокси-16 у-метил-3-оксо-1,4- андростадієн-17 рД-карбонової кислоти. «

Сальбутамол, тіотропій і/або формотерол і їхні солі, насамперед, формотерол, бажано включати в 50 концентрат композиції у формі суспензій. З с Поняття "фармакологічно прийнятна рідина" означає стосовно даного винаходу розчинник або

Із» суспендувальний агент, які не містять ніякого скрапленого пропеленту. Оптимальні полярні рідини, особливо оптимальні протонні рідини.

Прикладами полярних або розчинників суспендувальних агентів для концентрату активної речовини є, наприклад, диметилсульфоксид, або сполуки, що містять гідроксильні групи або інші полярні групи, наприклад, це. вода або спирти, насамперед, етанол, ізопропіловий спирт, гліколі, зокрема пропіленгліколь, - поліетиленгліколь, поліпропіленгліколь, гліколевий ефір, гліцерин, спирти поліоксиетилену й ефіри жирних кислот і поліоксиетилену. іш Прикладами протонних рідин, що являють собою в контексті даного винаходу найбільш оптимальні со 20 розчинники, відповідно суспендувальні агенти, є вода, водяні розчини однієї або декількох фармакологічно прийнятних солей, етанол або їхня суміш. с» При використанні сумішей води й етанолу об'ємне співвідношення етанолу і води, відповідно водяного сольового розчину становить 5:95-99:1, в оптимальному варіанті 40:60-96:4, особливо бажано 75:25-96:4.

Найбільш оптимальне співвідношення становить 40:60-60:40. 25 Для сольового розчину, використовуваного як розчинник або суспендувальний агент, або як їхній компонент,

ГФ) найбільш придатними солями є такі, котрі після їхнього застосування не мають ніякої або мають лише нехтовно малу фармакологічну дію. Сольові розчини оптимально використовувати в концентратах суспензій. Сольова о добавка значно знижує розчинність води стосовно активної речовини або речовин, забезпечуючи в результаті ефект стабілізації суспендованих часток. За відомих умов можна використовувати насичені сольові розчини. При 60 цьому кількість солі залежить від точного складу розчинника або суспендувальнего агента і їхньої здатності розчиняти активну речовину. Наприклад, у водяній суспензії формотеролу відповідно до пропонованого в даному винаході концентрату активної речовини розчинений формотерол повинен бути присутнім у кількості менш ніж 0,595, оптимально менш ніж 0,195, причому ці дані стосуються всієї кількості (маси) формотеролу. Якщо ж, проте, розчинена кількість перевищує зазначені значення, то додаванням солі його можна знизити до рівня, 62 нижчого від цих значень.

Як правило, сольова добавка дає змогу знизити розчинність наполовину, в окремих випадках до однієї п'ятої і ще нижче. Оптимальні сольові розчини з умістом солі до 5Омас.95, найоптимальніше до 20мас.оо.

Як солі можна використовувати як неорганічні, так і органічні солі. Оптимальні неорганічні солі, такі, як Ххпорид натрію, галогеніди металів лужних або амонію. Найбільш оптимальний хлорид натрію. Як органічні солі можна використовувати, наприклад, солі натрію, калію або амонію таких кислот: аскорбінова кислота, лимонна кислота, яблучна кислота, винна кислота, малеїнова кислота, бурштинова кислота, фумарова кислота, оцтова кислота, мурашина кислота і/або пропіонова кислота.

У розчинники або суспендувальні агенти можна додавати співрозчинники. Співрозчинники призначені для 7/0 підвищення розчинності допоміжних речовин і в разі потреби активної речовини (речовин).

Оптимальними співрозчинниками є такі, що містять гідроксильні групи й інші полярні групи, наприклад, спирти, зокрема ізопропіловий спирт, гліколі, зокрема пропіленгліколь, поліетиленгліколь, поліпропіленгліколь, гліколевий ефір, гліцерин, спирти поліоксиетилену та ефіри жирних кислот і поліоксиетилену, якщо тільки вони вже не є розчинником або суспендувальним агентом.

У пропонований у даному винаході концентрат активної речовини можна також додавати інші допоміжні речовини і добавки.

Під допоміжними речовинами і добавками в цьому зв'язку розуміється будь-яка фармакологічно прийнятна і терапевтично доцільна речовина, що не є активною речовиною, але яку можна разом з активною речовиною (речовинами) включити в композицію у фармакологічно прийнятному розчиннику або суспендувальному агенті з 2о метою підвищення якісних властивостей концентрату активної речовини або одержуваного шляхом розведення придатного для інгаляції лікарського препарату. Зазначені речовини оптимально не мають ніякої, або в контексті потрібного терапевтичного ефекту ніякої істотної або, принаймні, ніякої неоптимальної фармакологічної дії. До допоміжних речовин і добавок належать, наприклад, поверхнево-активні речовини для стабілізації суспензій, інші стабілізатори, комплексоутворювачі, антиоксиданти і/або консерванти, що сч збільшують строк застосування готової композиції лікарського препарату, смакові добавки, вітаміни і/або інші відомі з рівня техніки добавки. (8)

Як поверхнево-активні речовини концентрат активної речовини може містити, наприклад, соєвий лецитин, олеїнову кислоту, сорбітановий ефір, такий, як сорбітантриолеат, або інші відомі з рівня техніки поверхнево-активні речовини (ПАР) у звичайній концентрації. с зо Було встановлено, що додавання органічної або неорганічної кислоти, оптимально в поєднанні з комплексоутворювачем, приводить до підвищення стабільності (при зберіганні) окремих лікарських препаратів, о що містять як розчинник етанол, зокрема лікарських препаратів, що містять стероїди. Це особливо стосується Ге! лікарських препаратів, що містять як активну речовину формотерол, флунісолід, відповідно його гідрат або напівгідрат, або будезонід. --

Прикладами оптимальних неорганічних кислот у даному випадку є: соляна кислота, азотна кислота, сірчана р. кислота і/або фосфорна кислота. Прикладами застосовних органічних кислот є: аскорбінова кислота, лимонна кислота, яблучна кислота, винна кислота, малеїнова кислота, бурштинова кислота, фумарова кислота, оцтова кислота, мурашина кислота і/або пропіонова кислота та інші. Оптимальними кислотами є соляна кислота і/або фумарова кислота. «

Концентрацію кислоти підбирають з таким розрахунком, щоб концентрат активної речовини мав значення рН о (/-плв) с 2,0-7,0, оптимально 4,0-6,0 і найоптимальніше 4,5-5,5.

Як комплексоутворювачі, застосовувані окремо або в поєднанні з кислотою, використовують, наприклад, з ЕДТК (етилендіамінтетраоцтову кислоту, відповідно її сіль, таку, наприклад, як динатрієва сіль), лимонну кислоту, нітрилотриоцтову кислоту або їхні солі. Оптимальним комплексоутворювачем є ЕДТК.

Консерванти можна використовувати для захисту концентрату від зараження патогенними мікробами. Як -І консерванти можна використовувати консерванти, відомі з рівня техніки, насамперед, бензальконійхлорид або бензойну кислоту, відповідно бензоати, такі, як бензоат натрію. - Як антиоксиданти застосовні відомі фармакологічно прийнятні антиоксиданти, зокрема ті, що можуть

Ге) міститися в людському організмі вітаміни або провітаміни, наприклад, аскорбінова кислота або вітамін Е.

Якщо активна речовина або активні речовини присутня, відповідно присутні в пропонованому відповідно до о винаходу концентраті активної речовини у формі суспензії, то розмір часток у цій композиції оптимально 4) становить до 20мкм, оптимальніше до 1Омкм, і найоптимальніше до бмкм.

Оптимальні концентрати активної речовини, відповідно речовин містять тільки одну або дві активних речовини, найбільш оптимальні концентрати з однією активною речовиною.

Як концентрат активної речовини найбільш оптимальні суспензії.

Перевага пропонованого у даному винаході концентрату активної речовини полягає в можливості одержання

Ф) такої композиції цієї активної речовини, що зберігає стабільність протягом тривалого строку. При цьому не ка обов'язково, щоб концентрат, не кажучи вже про концентрацію активної речовини, відповідав складові готового лікарського препарату. Наприклад, значення рН концентрату може істотно відрізнятися від значення рн бо застосовуваного лікарського препарату, якщо це дає змогу одержати стабільніший розчин або суспензію.

Пропонований у даному винаході концентрат активної речовини як такий звичайно не придатний для безпосереднього медичного застосування, зокрема для інгаляції. Як уже було сказано, застосування цього концентрату полягає в перетворенні його на лікарський препарат (аерозольну композицію). При цьому під поняттям "лікарський препарат" мають на увазі придатну для інгаляції композицію лікарського засобу, що дає 65 Змогу застосовувати цей лікарський засіб або суміш лікарських засобів у потрібній і/або рекомендованій концентрації.

Оптимальний такий лікарський препарат, який можна інгалювати за допомогою відповідного аерозольного розпилювача.

Оптимальним способом перетворення концентрату активної речовини на готовий до застосування лікарський препарат є розведення пропонованого у даному винаході концентрату активної речовини фармакологічно прийнятним розчинником або суспендувальним агентом.

Для одержання застосовуваного, тобто готового до застосування лікарського препарату концентрат активної речовини розводять настільки, щоб одержати готовий до інгаляції лікарський препарат. Застосовуваний лікарський препарат у поєднанні з наявним у камері (17) концентратом активної речовини мають визначальне /о значення для точного складу розріджувача в посудині (2).

Приклади придатних для застосування композицій описано в міжнародній заявці УУО 97/01329, зміст якої включено в даний опис як посилання. При застосуванні таких композицій у контексті даного винаходу концентрат активної речовини в камері (17) і розріджувач у посудині (2) слід підбирати так, щоб вони, змішавшись один з одним, утворювали композицію, яка відповідає або аналогічну до заявки УУО 97/01329.

У такій застосовуваній композиції частка розчиненої лікарської речовини в готовому лікарському препараті становить, загалом, 0,001-596, оптимально 0,05-395, зокрема 0,01-295, при цьому дані зазначено в мас.9о. При застосуванні розчинів у формі готових лікарських препаратів максимальна концентрація лікарської речовини залежить від її розчинності в розчиннику і від дозування, потрібної з метою одержання належного терапевтичного ефекту.

Як розчинники або суспендувальні агенти для готового, тобто придатного для або інгаляції введення через ніс лікарського препарату в рамках даного винаходу доцільно використовувати такі, зокрема, водяні розчини, або водяні сольові розчини, оптимально водяні розчини, що можуть містити етанол. Оптимальні розчини, що містять, принаймні З0об.9о етанолу, найбільш оптимальний вміст принаймні в 50об.95. Зокрема, оптимальні розчини з умістом етанолу більш ніж 95об.95. Концентрація зазначена в об'ємних відсотках, при цьому інший с об'єм займає вода, відповідно водяний сольовий розчин. Найоптимальніший етанол, який вже містить невелику кількість води в співвідношенні, наприклад, 9боб.95 етанолу, 406.95 води - завдяки чому він не є більш о гігроскопічним і випаровується азеотропно.

Застосовуваний лікарський препарат у поєднанні з наявним у камері (17) концентратом активної речовини мають визначальне значення для точного складу розчинника в посудині (2). со зо Готову до застосування композицію лікарського препарату оптимально одержують тільки із заправленням балончика в інгалятор, оскільки лише в результаті цього компоненти з камери (17) змішуються з компонентами о (2) в посудині. У цьому місці слід зауважити, що окремі компоненти або інгредієнти розріджувача, визначено Ге! так, як це зазначено в зв'язку з описом концентрату активної речовини, якщо тільки ці компоненти або інгредієнти були при цьому описані, або якщо немає інших указівок. --

Оптимальними для розведення розчинниками або суспендувальними агентами є рідини, які не містять ча пропеленту, оптимально полярні, найоптимальніше протонні рідини.

Найбільш оптимальними розріджувачами є вода, водяні сольові розчини, що містять одну або декілька фармакологічно прийнятних солей, етанол, або їхня суміш, найбільш оптимальні суміші води й етанолу. При використанні сумішей води і етанолу об'ємне співвідношення етанолу і води, відповідно водяного сольового « розчину таке, що готовий до інгаляції лікарський препарат містить композицію, яка включає принаймні З0об.9о шщ с етанолу, а в найбільш оптимальному варіанті принаймні 5006.95. Особливо оптимальні лікарські препарати з умістом етанолу понад 95об.95. Концентрацію зазначено в об'ємних відсотках, при цьому інший об'єм займає з вода, відповідно водяний сольовий розчин. Найоптимальніший етанол, який уже містить невелику кількість води і, наприклад, 9боб.95 етанолу, завдяки чому він не є більш гігроскопічним і випаровується азеотропно.

Немає ані природної причини, ані потреби в тому, щоб розріджувач був ідентичний з розчинником або -І суспендувальним агентом концентрату активної речовини. За певних умов останній може також містити лише один або невелику кількість компонентів розріджувача. - У цьому місці слід особливо вказати на те, що вже згадувані у зв'язку з пропонованим у даному винаході

Ге) концентратом активної речовини співрозчинники і/або допоміжні речовини або добавки, і/або активні речовини

Можуть бути присутні також і, або тільки в розчиненому або суспендованому в цьому розріджувачі вигляді. о В оптимальних варіантах виконання розріджувач містить консерванти і/або комплексоутворювачі. сю У разі потреби в розріджувачі може бути буфер, такий, наприклад, як тринатрійфосфат, динатрійгідрофосфат, натрійдигідрофосфат, Ма-ЕДТК, ЕДТК, їхні суміші та ін. відомі з рівня техніки речовини.

Оптимальними є натрійдигідрофосфат, динатрійгідрофосфат, тринатрійгідрофосфат, калійдигідрофосфат, калійгідрофосфат, трикалійгідрофосфат і їхні суміші. Буфери мають перевагу особливо тоді, коли значення рн пропонованого у даному винаході стійкого при зберіганні концентрату активної речовини помітно відрізняється

Ф) від того, яке потрібне при його застосуванні, наприклад, коли це підвищує стабільність активної речовини під ка час зберігання. У цьому випадку буфер присутній у розріджувачі в такій концентрації, щоб після змішування концентрату активної речовини з розріджувачем одержати придатну до застосування композицію аерозолю з во потрібним значенням рН, що становить оптимально 2,0-7,0, оптимальніше 4,0-6,0 і найоптимальніше 4,5-5,5.

В оптимальному варіанті виконання лікарський препарат містить комплексоутворювач, яким оптимально вибирають один з комплексоутворювачів, названих у зв'язку з описом концентрату активної речовини. Кількість комплексоутворювача становить до 100мг/10Омл, оптимально до Бомг/100мл. Оптимальним комплексоутворювачем є ЕДТК. Оптимальний лікарський препарат містить, наприклад, у застосовуваному 65 лікарському препараті 1,667мас.бо флунісоліду, О,01мг/10Омл ЕДТК і як розчинник етанол (9боб.95) Додаванням кислоти (соляної кислоти) значення рН установлюють на 3,0-4,0, оптимально на 4,0.

Якщо розріджувач містить одну або кілька активних речовин, то цей розріджувач для стабілізації, зокрема, стероїдовмісних лікарських препаратів, може містити органічну або неорганічну кислоту, оптимально в поєднанні з комплексоутворювачем. Це особливо стосується лікарських препаратів, що містять як активну речовину формотерол, флунісолід, відповідно його гідрат або напівгідрат, або будезонід.

Як уже було сказано, точний склад розріджувача залежить від застосовуваного лікарського препарату в поєднанні з концентратом активної речовини.

Оптимальні лікарські препарати містять тільки одну або дві активних речовини, найбільш оптимальні лікарські препарати з однією активною речовиною. 70 Ні пропонований у даному винаході придатний для зберігання концентрат активної речовини, ні одержуваний його розведенням застосовуваний лікарський препарат не містять пропеленту.

Змішання відбувається оптимально за навколишньої температури і атмосферного тиску. Перевага пропонованого у даному винаході концентрату активної речовини полягає в тому, що з нього шляхом розведення протягом дуже короткого часу, наприклад, протягом декількох хвилин, або, за відомих умов, протягом декількох 7/5 секунд можна одержати композицію, яка має терапевтичну дію, і/або придатна для застосування в агерозольному розпилювачі. При цьому таке змішання можуть робити і пацієнти, що не мають, як правило, ніяких знань у фармацевтиці.

Як альтернативу описаному вище поділу окремих компонентів застосовуваного при інгаляції лікарського препарату можна зберігати активну речовину й у посудині (2), оптимально як стійкі при зберіганні розчину або 2о суспензії, що не обов'язково повинні відповідати застосовуваному лікарському препаратові. Концентрація активних речовин у цьому випадку вже відповідатиме концентрації описаного вище застосовуваного лікарського препарату (плюс/мінус ТОмас.9Уо). У цьому варіанті камера (17) містить додаткові, оптимально - вищезгадані допоміжні речовини і добавки для одержання готового до застосування лікарського препарату. Останні можуть у цьому випадку бути у формі порошку, таблеток, суспензій або розчинів. с

Наприклад, активну речовину можна зберігати в посудини (2) у формі розчину або суспензії зі значенням рн, більш кислим або основним, ніж у застосовуваного лікарського препарату. У цьому випадку камера (17) містить, і) наприклад, буфери, оптимально - описані вище. Потім при вставлянні балончика в інгалятор потрібне для застосування препарату значення рН установлюється шляхом змішування інгредієнтів у камері (17) з композицією в посудині (2). Наприклад, можна зберігати в посудині (2) рідку композицію з тіотропій бромідом с зо як активну речовину при значенні рН, що менше або дорівнює 3,0. У камері (17) у цьому випадку містяться буфери, такі, наприклад, як названі вище, наприклад, натрій- і калій- ди- і моногідрофосфати, у такій о кількості, що забезпечує при змішанні цих буферів з тіотропієвмісною композицією встановлення значення рН на Ге! 3,0-7,0, оптимально на 3,0-4,0. Ці дані становлять лише певний набір можливих для тіотропій броміду композицій і не обов'язково повинні бути такими ж для інших названих активних речовин. Можна також зберігати (87 з5 активну речовину в посудині (2) у формі суспензії, а в камері (17) зберігати фармакологічно прийнятний ї- розчинник, у цьому випадку при змішанні утворюється композиція у формі розчину.

Оптимальний об'єм композицій у камері (17) і в посудині (2) в основному визначається об'ємами цих камери (17) і посудини (2). Щоб зберегти у вищезгаданому балончику кількість пропонованого у винаході, придатного для зберігання або стійкого при зберіганні концентрату активної речовини підбирають в оптимальних варіантах «

Виконання таким чином, щоб воно відповідало об'ємові від 0,001 до приблизно 0,05мл, оптимально 0,001-0,02мл. з с Наведені вище приклади ясно показують, що в пропонованому двокамерному балончику можна нарізно зберігати різні компоненти застосовуваної композиції активної речовини аж до заправлення цього балончика у ;» відповідний інгалятор. При цьому не обов'язково, щоб бережені таким способом компоненти могли застосовуватися самі по собі. Важливо тільки, щоб бережені в таких умовах компоненти при вставлянні балончика у відповідний інгалятор могли так змішуватися один з одним, щоб при цьому виникала потрібна для -І застосування композиція.

Нижче винахід докладніше пояснено на прикладі конкретних варіантів його виконання з посиланням на - креслення, де показано:

Ге) на Фіг.1 - осьовий переріз по поздовжній осі пропонованого у даному винаході балончика (1), що включає о посудину (2) для розчинника і кришку (3), у якої в основному показано лише відрізняльні ознаки, що о забезпечують закривання кришки. Інші відрізняльні ознаки кришки (3) докладніше описано нижче в прикладах по сю Фіг.3-11, на Фіг.2 - варіант виконання кришки (3), що закривається іншим способом, при цьому аналогічно до прикладу по Фіг.1 детально показані тільки відрізняльні ознаки, що забезпечують закривання кришки. Посудина (2) позначена лише загалом, на Фіг.3 - варіант виконання кришки (3) з камерою (17), поршнем (21) і напрямною трубкою (16), показаний

Ф) в осьовому перерізі, ка на Фіг.4а-4ж - різні варіанти виконання поршня (21), показані в осьовому перерізі, на Фіг.5 - варіант виконання кришки (3) з порожнистим поршнем (21), показаний в осьовому перерізі, во на Фіг.6 - ще один показаний в осьовому перерізі варіант виконання кришки (3) з порожнистим поршнем (21), на Фіг.7 - наступний варіант виконання кришки (3) з порожнистим поршнем (21), в осьовому перерізі, на Фіг.8 - наступний варіант виконання кришки (3) з порожнистим поршнем (21), в осьовому перерізі, на Фіг.9 - варіант виконання кришки (3) з поршнем (21), напрямною трубкою (16) і камерою (17), у якій виконані два відділення, в осьовому перерізі, 65 на Фіг.10 - варіант виконання кришки (3) без точно припасованої напрямної для канюлі (15), в осьовому перерізі,

на Фіг.11 - варіант виконання кришки (3), камера (17) якої має лише один отвір, що закривається поршнем на Фіг.12 - варіант виконання з вийманою камерою (17) на патрубку (7).

На Фіг.1 показано осьовий переріз по поздовжній осі пропонованого у даному винаході балончика (1), що включає посудину (2) для розчинника і кришку (3). На кресленні наведено тільки ті відрізняльні ознаки кришки (3), що потрібні для закривання нею посудини (2). Про інші відрізняльні ознаки кришки (3) більш докладно буде сказано в прикладах, наведених на наступних кресленнях.

Пропонована у даному винаході посудина (2) складається з "корпуса" (4) і легко здеформовного внутрішнього /о пакета (5). Внутрішній пакет (5) вистилає внутрішні стінки корпуса (4), але за винятком зони шийки посудини (2) і перемички (6) не з'єднаний жорстко з цим корпусом (4). Перевага закріпленого таким чином здеформовного внутрішнього пакета полягає в можливості відбирати з нього рідину, не створюючи всередині нього розрядження, що протидіяло б відбору або рідини викликало б небажане сплющування внутрішнього пакета під час відбору рідини. Нижче, зокрема, у наступних пунктах патентної формули не робиться більш уточнювальних відмінностей у/5 Між поняттями "посудина" (2), "корпус" (4) ї "внутрішній пакет" (5), а використовується тільки поняття "посудина" (2).

Кришка (3) має пристрій - у даному випадку у формі заглибного патрубка (7) - який витісняє з посудини (2) під час її закривання частину її вмісту. Оптимально виконувати цей патрубок (7) таким, щоб він, коли кришка (3) щільно закриває шийку посудини (2), не торкався або тільки так злегка торкався внутрішньої бічної 2о поверхні шийки посудини (2) для того, щоб у закритого балончика між внутрішньою бічною поверхнею корпуса (2) і цим патрубком (7) існував зазор, що дає змогу газу або рідині виходити зсередини посудини (2) уздовж патрубка під час процесу закривання. Як альтернативу на поверхні патрубка (7) можна передбачити також одне або декілька вертикальних (не показаних) заглибин, які йдуть по всій довжині цього патрубка (7), що дають змогу газу або рідині виходити по них зсередини посудини (2) під час її закривання. У цьому випадку зовнішній сч ов діаметр патрубка (7) може відповідати внутрішньому діаметрові шийки посудини. У закритому стані кришка (3) герметично закриває посудину (2), завдяки чому ніякий газ і ніяка рідина не можуть більш виходити зсередини і) посудини (2).

Кругове стовщення (8), розташоване зсередини з нижнього краю верхньої частини кришки (3), замикається в закритому положенні під циліндричним кільцем (9), що оточує з зовнішнього боку шийку посудини. У закритому с зо положенні проміжок між плоскою частиною кришки (3) і верхнім краєм шийки посудини, обладнаною в разі потреби для більшої герметичності круговим виступом (10), заповнений ущільнювальним кільцем (11), о герметизуючи тим самим внутрішній простір посудини (2). Внутрішній діаметр ущільнювального кільця (11) Ге! доцільно підбирати так, щоб кільце щільно прилягало до патрубка (7). Через один або кілька вентиляційних отворів (12) у верхній частині кришки (3) середовище (газ, повітря або рідина), витиснутий у процесі -- зв Закривання кришки, може виходити зсередини посудини (2) назовні. Ці один або кілька вентиляційних отворів ї- (12) можна розмістити й в інших місцях балончика, приблизно збоку в циліндричній частині кришки.

На Фіг2 в осьовому перерізі показано варіант виконання, у якому кришку (3) затикають обтискною алюмінієвою втулкою (13). На кресленні знову наведено тільки ті відрізняльні ознаки кришки (3), що потрібні для закривання нею посудини (2). Усі інші відрізняльні ознаки кришки (3) докладніше пояснено на прикладі « наступних креслень. Саму посудину (2) тільки намічено. з с Втулка (13) виконана так, що має центральний отвір (14), крізь який вставляють канюлю (15). Продовження цього отвору (14) у формі трубки (16), яка направляє канюлю (15) у кришці (3), на кресленні тільки намічено. ;» Отвір (14) можна закрити мембраною, яка служить фірмовим запечатувальним елементом, по стану якого можна судити про те, розкривався балончик чи ні, або для захисту від пилу й інших забруднень. Така технологія укупорювання відома, наприклад, з використовуваних для ін'єкцій ампул. Такого роду фірмовий запечатувальний -І елемент можна виконати і в кришці по Фіг.1.

На наступних кресленнях по Фіг.3-11 показано в осьовому перерізі різні варіанти виконання кришки (3). - Камера (17) показана як невід'ємна частина патрубка (7). Посудина (2) не показана. У показаній на всіх цих

Ге) кресленнях кришці використана та ж система закривання кришок, що й у кришці, поданій на Фіг.1. Аналогічні, бор хоча і не показані варіанти виконання може мати також і система закривання кришок по Фіг.2. о На Фіг.3 показано в осьовому перерізі один з варіантів виконання кришки (3). Центральним елементом 4) кришки (3) є камера (17), що закінчується разом з нижнім кінцем патрубка (7) і утримуюча один або трохи вищенаведених компонентів (22), якими можуть бути, наприклад, одне або кілька активних речовин, допоміжних речовин і добавок і які можуть бути присутнім, наприклад, у формі концентрованого розчину або суспензії, у дв формі порошку, грануляту або в інших вищенаведених формах. В оптимальному варіанті камера містить описаний вище концентрат активної речовини. Камера (17) має два отвори: (18) і (19). Крізь отвір (18) У

Ф) камеру (17) зовні можна ввести певний предмет, крізь отвір (19) можна спорожнити камеру (17), перевівши її ка вміст у посудину (2). Отвір (19) закрито відокремлювальним елементом (20), що виходить за межі отвору і міцно з'єднаний з патрубком (7). Отвір (18) закрито поршнем (21). Від верхнього боку кришки (3) до самого поршня бо (21) проходить напрямна трубка (16) для капіляра або канюлі (15), призначених для відбору рідини. У напрямній трубці можна зробити мембрану або ущільнення (23) у формі кільця круглого перерізу.

Положення відокремлювального елемента (20), відповідно поршня (21) усередині патрубка (7) можна варіювати в широких межах, оптимально, однак, залежно від кількості інгредієнта (-тів) (22) розташовувати його так, щоб утворена цим відокремлювальним елементом (20), відповідно відокремлювальним елементом (20) 65 і поршнем (21) внутрішня порожнина вміщала в собі якомога менший об'єм газу (повітря), а оптимально узагалі не містила б ніякого об'єму газу.

Таким відокремлювальним елементом (20) може бути, наприклад, проривана тиском або легко розкривана загостреним чи гострим предметом плівка. Оптимально використовувати приварювані термозварюванням дифузійно-герметичні плівки. Такі приварювані термозварюванням плівки можуть мати, наприклад, шар алюмінієвої фольги. В іншому варіанті виконання сполука відокремлювального елемента (20) з бічною стінкою патрубка (7) може мати ослаблені ділянки, що зумовлюють відрив зазначеного елемента на цих ослаблених ділянках за умови прикладання до нього тиску або іншого зусилля. Як альтернативу привареній термозварюванням плівці отвір (19) можна також закрити пробкою або поршнем (не показано).

Поршень (2) виконано з матеріалу, настільки твердого, щоб його не могла проткнути закруглена канюля, 7/0 Відповідно настільки нееластичного, щоб поршень не приставав і не прилипав на канюлі, коли канюля твердо на нього натискає. Оптимальним матеріалом є еластомер, пластифікований пластик і/або пластмаси, такі, як поліетилен, силікон, СКЕПТ (співполімер етилену, пропілену і дієну).

Форма поршня (21) може бути, наприклад, циліндричною. У будь-якому випадку конструкція його така, що він герметично закриває той отвір, для якого він передбачений. В оптимальному варіанті довжина поршня (21) більша від його діаметра, наприклад, у 1,2-2,0 рази, оптимально в 1,5 раза. За рахунок цього бічна поверхня поршня (21) направляє його переміщення, запобігаючи перекосу. На Фіг.4а-4дж подано наступні варіанти виконання поршня (21), у яких передбачена наявність одного або декількох шипів або лез (Фіг.4а і 46), скошений один бік (Фіг.4в), або ж поршень (21) виконаний загостреної форми (Фіг.4г). Передбачені шипи або леза можуть бути невеликого діаметра (від декількох мікронів до декількох міліметрів) їі максимально такої

ДОВЖИНИ, щоб у вихідному положенні поршня (21), тобто до того, як канюля (15) почне переміщати поршень (21), доходити або трохи не доходити до відокремлювального елемента (20).

Наступний оптимальний варіант виконання поршня (21) показано на Фіг.4д. Поршень має виїмку (28) у формі відкритої з одного боку порожнини. Отвір цієї виїмки (28) звернено в бік верхньої частини кришки (3), тобто в напрямку капіляра або канюлі (15). Внутрішній діаметр отвору, відповідно виїмки (28) більший від зовнішнього сч ов діаметра канюлі (15). У перетині поршень (21) має П-подібну форму, у разі потреби з незаокругленими крайками, які утворюють кути. Дно виїмки (28) утворює та ділянка поршня (21), на яку може натискати канюля (15) для і) того, щоб просунути поршень (21) у, або проштовхнути його через камеру (17). Перевага такої конструкції і компонування полягає в тому, що поршень (21) під натиском канюлі (21) на дно виїмки (28) може злегка звужуватися з протилежного кінця, тобто з того боку поршня (21), що безпосередньо закриває отвір (18). Інакше с зо Кажучи, під натиском канюлі (15) форма поршня (21) змінюється в перетині з П-подібної на приблизно М-подібну.

Завдяки цьому забезпечується більш просте проходження поршня (21) по отвору (18). Наступна перевага такої о під натиском канюлі (15) зміни форми поршня (15) полягає в можливості зменшити тиск поршня (21) на стінки, Ге! які утримують його, унаслідок чого навіть щільно посаджений поршень (21) може вивільнитися і без перекосу просуватися канюлею (15). Даний варіант виконання найбільш оптимальний тоді, коли поршень (21), як це --

Зв показано, наприклад, на Фіг.3, закриває камеру (17) зсередини з боку отвору (18). ї-

На Фіг.4е показано точно або приблизно припасований поршень (21) з порожниною (24), що заповнює всю камеру (17) по довжині і ширині. Вислів "точно припасований" у цьому зв'язку означає те, що зовнішні розміри поршня (21) точно відповідають розмірам внутрішнього простору камери (17), або, за відомих умов, бувають не більш ніж на 595 ширші, ніж ця камера (17). Під висловом "приблизно припасований" розуміється те, що діаметр « і/або довжина поршня (21) трохи менші від розмірів внутрішнього простору камери (17). Оптимально виконувати ств) с поршень (21) у формі точно припасованого поршня. Такий варіант може давати переваги при заповненні кришки (3), а також і при наскрізному просуванні поршня канюлею (15) через камеру (17). При цьому поршень (21) може ;» вставлятися в камеру так, щоб отвір порожнини (24) закривався відокремлювальним елементом (20) (Фіг.5), або щоб отвір порожнини (24) герметично закривалося бічною стінкою камери (17) (Фіг.б). Показаний в осьовому перерізі варіант 4ж являє собою інший варіант виконання поршня (21) представленого на Фіг.4е типу, де -І порожнина (24) розділена перегородкою на дві камери для нарізного зберігання різних наявних у камері (17) інгредієнтів. | в цьому випадку відокремлювальний елемент (20) герметично закриває поршень з його відкритого - боку. Отвір поршня (21) по Фіг.4е і Фіг4ж може або проходити по всій ширині (як показано), або ж тільки по

Ге) певній її частині (не показано).

Щоб запобігти перекосу поршня (21) на поршні і/або на бічних стінках камери (17) можна також зробити о напрямні пристрої, наприклад, (не показані) напрямні смуги або напрямні ребра. Для поліпшення наскрізного 4) ковзання поршня (21) по отвору (18) і камері (17) поршень (21) або стінки камери (17) можна покрити фармакологічно прийнятним мастилом. Такі мастила відомі з рівня техніки, до них належать, наприклад, сорбітановий ефір, наприклад, сорбітантриолеат, олеїнова кислота, лецитин та інші жирні кислоти, жирні ов бпирти, ефіри жирних кислот і т.ін.

Напрямну трубку (16) для канюль або капілярів можна виконати так, щоб при вставлянні її в патрубок (7)

Ф) вона герметично ущільнювала точно припасований капіляр (15) щодо патрубка (7). У разі потреби напрямна ка трубка (16) може звужуватися в міру віддалення від верхньої частини кришки (3). Як альтернативу або на додачу до такого варіанта в напрямній трубці (16) можна передбачити проколювану мембрану або відповідно бо Ущільнення (23) у формі пружного кільця круглого перерізу. Для більшої простоти в подальшому описі вислів "мембрана" (23) використовується для позначення і того й іншого, і проколюваної мембрани, і ущільнення (23) У формі пружного кільця круглого перерізу. Як показує сама назва, призначення напрямної трубки (16) - спрямовувати канюлю або капіляр (15) для їхнього безперешкодного проходження по заданому шляху крізь кришку (3). 65 З відкритого з верхнього кінця боку напрямна трубка (16) може мати фірмовий запечатувальний або захисний проти забруднень елемент. У разі потреби ці функції може виконувати і мембрана (23).

В оптимальному варіанті виконання внутрішній діаметр камери (17) по всій довжині її поздовжньої осі залишається незмінним. Отвори (18) і (19) розташовані вертикально до поздовжньої осі відповідно з верхнього і нижнього боків камери (17). Обидва ці отвори проходять по всьому діаметру камери (17). Зовнішній діаметр поршня (21) може бути дещо більший від внутрішнього діаметра камери (17), насамперед, у його закривальному положенні всередині камери (17) (Фіг.3). Завдяки цьому він ліпше закриває отвір (18). Додаткова перевага цього варіанта полягає в тому, що, пройшовши всю камеру (17), поршень (21) повністю спорожняє Її.

Як уже було сказано, на Фіг.5 і 6 показано варіанти виконання з порожнистим поршнем (21), у яких один або кілька інгредієнтів (22) зберігаються не безпосередньо в камері (17), а в порожнині (24) поршня. У таких /о варіантах виконання канюля (15) повністю проштовхує поршень (21) крізь усю камеру (17) наскрізь доти, доки цей поршень не провалиться в посудину (2), і вміст (22) поршня (21) розчиняється або суспендується в посудині (2) розчинником.

Такий варіант можна виконати і таким чином, щоб поршень можна було просунути не повністю крізь усю камеру (17), а лише настільки, щоб уміст (22) поршня міг вилитися в посудину (2) (не показано). У цьому /5 Випадку на зовнішній стінці поршня (21) і/або на внутрішній стінці камери (17) розташовані напрямні і/або аретири, що не дають повністю проштовхнути поршень крізь камеру (17) (не показано). У такому випадку бічна стінка камери (17) теж може мати отвір, закриваний герметично поршнем (21) увесь той час, поки цей поршень (21) переміщається канюлею (15). При цьому зазначений отвір виконано так, щоб потім через нього за допомогою канюлі (15) можна було робити відбір готової аерозольної композиції. Поршень (21), камера (17), 2о Канюля (15) і напрямні і/або аретири виконані при цьому так, щоб поршень (21) не міг блокувати канюлі (15) після того, як вона пересуне його в його кінцеве положення. За відомих умов канюля (15) тільки ініціює початок руху поршня (21) по камері (17), а потім поршень (21), наприклад, під дією власної ваги або додаткового механізму падає в аретир кінцевого положення. Така система не дає поршневі (21) блокувати канюлю (15). сч

На Фіг.7 показано наступний варіант із порожнистим поршнем (21), що повністю заповнює камеру (17).

Поршень (21) насаджений своїм отвором на виконаний у патрубку (7) на зразок пробки виступ (27), що і) одночасно утримує поршень (21) у камері (21) і герметично закриває отвір поршня (21). У даному варіанті отвір поршня (21) виконано так, щоб відкрита була тільки частина бічної стінки. Напрямна трубка (16) доходить до закритої частини бічної стінки поршня (21), дозволяючи приставити до нього в цьому місці канюлю (15) для с зо Того, щоб звільнити закріплений виступом (27) поршень (21) і зіштовхнути його в посудину (2). Поршень (21) може мати і кілька отворів, закритих виконаними на зразок пробок виступами (27) у патрубку (7) (Фіг.8). о

У таких варіантах внутрішній отвір (19) не обов'язково закривати відокремлювальним елементом (20), але Ге! зробити це можна (не показано).

На Фіг.9 показано схожий із наведеним на Фіг.3 варіант виконання кришки (3), у якому камера (17) поділена -- відокремлювальним елементом (25) на два відділення. Відокремлювальний елемент (25) так само, як і ї- відокремлювальний елемент (20) можна легко розкрити або видалити. Ці відділення призначені для нарізного приймання двох і більше активних речовин або добавок. Аналогічним чином можна передбачити і більш ніж два відділення (не показано).

У тому варіанті виконання, у якому камера (17) має принаймні два відділення, в одному з цих відділень, «

Наприклад, у тому, що не закрите відокремлювальним елементом (20) (верхнє відділення), можна зберігати з с фармакологічно прийнятний розчинник для активної речовини, що має дуже високу розчинність. Таким

Й розчинником може бути, наприклад, розчинник названого вище типу або інший відомий з рівня техніки розчинник, а наприклад, чистий етанол.

У такому варіанті виконання поршень (21) можна обладнати одним або декількома шипами або лезами. При

Використанні двоступінчастого механізму поршень (21) спочатку просувають усередину камери лише настільки, -І щоб розкрити відокремлювальний елемент (25) для того, щоб розчинник перетік з верхнього відділення в нижнє відділення і розчинив або суспендував активну речовину, що міститься в ньому, (22). На другій стадії поршень - (21) можна просунути далі, у результаті чого розкривається відокремлювальний елемент (20) і розчинена або со суспендована активна речовина виливається в посудину (2).

Ї в цьому випадку замість поршня (21) теж можна передбачити проколювану мембрану. Розміри напрямної о трубки (16) і верхнього відділення в даному випадку такі, що канюля (15) може тільки проткнути або розкрити 4) відокремлювальний елемент (25), у результаті чого розчинник перетікає в нижнє відділення і розчиняє або суспендує активну речовину. При цьому відокремлювальний елемент (20) виконаний або з'єднаний з патрубком так, щоб розчинник усував з'єднання цього відокремлювального елемента (20) з патрубком (7), у результаті чого описаний тільки що розчин або суспензія активної речовини можуть повністю вилитися в посудину (2).

Останні з описаних варіантів мають перевагу тоді, коли активною речовиною в камері (17) є така тверда (Ф, речовина, що не може досить швидко розчинитися або суспендуватися в передбаченому для фармацевтичної ка композиції розчиннику.

Як альтернативу змішування береженого у верхньому відділенні розчинника з одним або декількома во береженими в нижньому відділенні інгредієнтами (22) можна робити також і безпосередньо перед заправленням балончика в інгалятор, наприклад, якщо користувач натисне на кришку (3), притискаючи її до посудини (2), і за допомогою відповідної механіки приведе за рахунок цього в дію перший ступінь механізму.

Механізм такого роду може не залежати від кількості відділень у камері (17), тобто у разі потреби камера (17) може мати лише одне єдине відділення. На Фіг.10 показано варіант виконання, аналогічний до прикладу по 65 Фіг.3, у якому в кришці (3) замість точно припасованої напрямної трубки (16) для капіляра (15) передбачено ширшу напрямну трубку (26). У цьому варіанті виконання поршень (21) утримується з оберненого до верхньої частини кришки (3) боку проколюваною мембраною, відповідно ущільненням (23) у формі пружного кільця круглого перерізу. І в цьому випадку відкритий з верхньої частини кришки кінець напрямної трубки (26) можна закрити фірмовим запечатувальним або захисним проти забруднень елементом.

В інших варіантах виконання не передбачено ніякої напрямної трубки (16), відповідно, ніякої трубки (26).

У цих випадках з верхнього боку в кришку (3) вмонтовано мембрану, відповідно ущільнення (23) у формі пружного кільця круглого перерізу, безпосередньо під якою або яким розташовані поршень (21) або камера (17).

Такий варіант виконання не подано на кресленнях, але він дуже подібний до варіанта виконання по Фіг.10.

В описуваних досі варіантах виконання по Фіг.3-10 камера (17), отвір (18), отвір (19) і поршень (21) були 7/0 Виконані таких розмірів, при яких поршень (21) щільно закриває отвір (18), але під натиском капіляра (15) здатний повністю наскрізь пройти камеру (17) і отвір (19). У випадку варіантів виконання по Фіг.3-6, 9 і 10 відокремлювальний елемент (20) розкривається в результаті просування поршня (21) усередину камери (17) під дією переданого капіляром, відповідно канюлею (15) зусилля, наприклад, розриваючи в результаті збільшення тиску усередині камери (17), і/або його проколюють один, відповідно одне, або декілька виконаних на поршні 75. (21) шипів або лез. Розкриття відокремлювального елемента (20) спричиняє виливання вмісту камери (17) у посудину з розчинником. Конструкція і компонування елементів, що беруть участь у цьому процесі, такі, що канюля (15) не входить у контакт з умістом камери ні до, ні після його змішування з умістом посудини (2), що дає змогу уникнути засмічення канюлі (15).

Інший варіант виконання показано на Фіг.11 і стосується кришки (3), патрубок (7) якої виконано всередині го В основному порожнистим, утворюючи за рахунок цього камеру (17). Напрямна трубка (16) проходить від верхньої частини кришки (3) через камеру (17) до поршня (21), який утримується нижньою бічною стінкою камери (17) і герметично закриває цю камеру (17) та напрямну трубку (16), Поршень (21) одночасно закриває напрямну трубку (16), відокремлюючи її від камери (17). У напрямній трубці розташована мембрана (23). Поршень (21) виконаний так, щоб натисканням канюлі або капіляра (15) його можна було просунути всередину посудини (2). У сч ов разі потреби камеру (17) можна поділити паралельними до поздовжньої осі патрубка (не показаними) перегородками на різні відділення, що їх усі герметично закриває поршень (21) (не показано). і)

На Фіг.12 показана кришка з патрубком (7), у якому виконана напрямна трубка (16) з проколюванню мембраною (23). Напрямна трубка (16) доходить до нижнього кінця патрубка (7), де приєднана в місцях (29) запрограмованого відриву, підвішена камера (17). У цьому варіанті виконання отвір (19) розташовано с зо паралельно до поздовжньої осі патрубка (7) і герметично закрито відокремлювальним елементом(20).

Відокремлювальний елемент (20) виходить за межі отвору (19) і на одній ділянці (30) жорстко з'єднаний з о патрубком (7). Коли капіляр (15) протикає мембрану (23) і натискає на камеру (17), у першу чергу обривається Ге! з'єднання в місцях (29) запрограмованого відриву. Потім за рахунок власної ваги камери (17) або подальшого натиску канюлі (15) відбувається такий розрив відокремлювального елемента (20) над отвором (19), при якому -- цей відокремлювальний елемент (20) і далі лишатися з'єднаним з патрубком (7), але сама камера (17) ї- провалюється в посудину (2). У разі потреби місця (19) запрограмованого відриву можна виконати у формі легкообривної плівки або фольги чи у формі клейкої стрічки, що з'єднує камеру (17) з патрубком (7) із протилежного відокремлювальному елементові (20) боку. В альтернативному варіанті камера (17) може з'єднуватися з патрубком (7) тільки через відокремлювальний елемент(20). У цьому випадку місця (29) « запрограмованого відриву відсутні. з с Якщо застосовувана у формі розчину активна речовина зберігається в камері (17) у формі суспензії, то оптимальні варіанти виконання по Фіг.3, 4, 9 і 10, і насамперед такі, у яких відокремлювальний елемент (20) ;» виконано у формі привареної термозварюванням плівки із шаром алюмінієвої фольги. Перевага цих варіантів виконання полягає в тому, що тиск поршня (21) створює в камері (17) надлишковий тиск, а це спричиняє розрив

Відокремлювального елемента (20), вихід суспензії під тиском з камери (17) і швидке розчинення її в наявному -І в посудині (2) розчиннику.

Посудину і кришку виготовляють, як правило, зі здеформовної пластмаси. Стінки посудини виготовляють так, - щоб вони при відборі рідини досить податливо прогиналися, відповідно сплющувалися. Відокремлювальний

Ге) елемент (20) виконують, як правило, з тонкої полімерної плівки. В оптимальному варіанті відскремлювальний 5р елемент (20) має шар тонкої алюмінієвої фольги. о Пропонований у даному винаході балончик з композиціями лікарських препаратів для інгалятора повинен сю забезпечувати можливість його тривалого зберігання. Для цього потрібно, щоб розчинник не міг до моменту вживання дифундувати з посудини (2) у камеру (17), яка містить активну речовину. Для цього, поряд із забезпеченням достатньої товщини стінок камери, можна нанести на зовнішні або на внутрішні поверхні камери дв 17) додаткове алюмінієве покриття.

Балончик бажано виконувати таких розмірів, щоб його можна було вставляти в інгалятори, такі, які наведено

Ф) на початку опису. Оптимальна місткість посудини (2) становить приблизно 5мл, камери (17) - 0,001-0,5мл, ка оптимальніше 0,001-0,2мл, особливо бажано 0,001-0,05мл, найоптимальніше 0,001-0,0Змл.

Для виготовлення таких посудин, а також кришки в розпорядженні фахівців є відповідні пластмаси, бо наприклад, полістирол (ПС), полікарбонат (ПК), поліметилметакрилат (ПММА), співполімери акрилонітрилу, бутадієну і стиролу (АБС), поліетилентерефталат (ПЕТ) та інші.

Слід підкреслити, що вставляння або заправляння балончика з камерою (17) в інгалятор вимагає від пацієнта таких же дій, що і вставляння звичайного балончика.

Нижче наведено приклади окремих композицій із зазначенням їхньої концентрації і кількості. Зазначені 65 приклади являють собою, однак, лише певний набір з названих вище можливих поєднань цих композицій.

Приклад 1

5мг формотеролу (з розміром часток 5мкм) дозують у камері (17) у формі суспензії з О0,015мл води. Значення рН за допомогою фумарової кислоти встановлюють на 5,0. Концентрація формотеролу становить ЗЗЗмг/мл.

У посудину (2) поміщають 4,5мл водяного розчину етанолу в об'ємному співвідношенні 1:1. Розчин містить 0,45мг бензалконій хлориду і 2,25мг Ма-ЕДТК, і його значення рН установлюють за допомогою НОСІ на 5,0. Після змішування концентрація формотеролу в застосовуваній композиції становить приблизно 1,1мг/мл.

Приклад 2 5мг формотеролу (з розміром часток 5мкм) дозують у камері (17) у формі суспензії з О,015мл 2090-го масою водяного розчину Масі. Значення рН за допомогою НСІ установлюють на 5,0. 70 У посудину (2) поміщають 4,5мл водяного розчину етанолу в об'ємному співвідношенні 1:1. Розчин містить 0,45мг бензалконій хлориду і 2,25мг Ма-ЕДТК, і його значення рН установлюють за допомогою НСІ на 5,0.

Аналогічно одержують готові балончики з формотеролом як активною речовиною, вміст формотеролу в яких становить оптимально 100-400мг/мл, найоптимальніше 250-35Омг/мл.

Приклад З 15 У посудині (2) у 4,5мл води як розчинник готують композицію з 0О,їмас.9о тіотропій броміду 0,01мас.9о бензалконій хлориду і О,О5мас.о ЕДТК. Значення рН за допомогою соляної кислоти встановлюють на 3,0.

У камеру (17) поміщена таблетка масою 1Омг, що складається з 0,5мг буфера Ма?2НРОЗ х 2Н20О і 9,5мг Масі.

Під час заправляння балончика в інгалятор буфер з камери (17) змішується з розчином у посудині (2), тим самим значення рН установлюється на 3,5. 20 Аналогічно одержують готові балончики з тіотропій бромідом як активною речовиною, вміст тіотропій броміду в яких становить оптимально 0,002-0,4мас.9юо, найоптимальніше 0,0005-0,2мас.9ю. Значення рН розчину в посудині (2) до змішування з буфером у камері (17) становить у цих випадках оптимально менш ніж 4,0, особливо бажано 2,0-3,0 і найоптимальніше 2,5-3,0. "ОО 3 сч 25 о

Тк ще С 10

ЛЕ Ка -5 "ву е ; 8 (22) о і й 7 р 20 х ХХ і - й у ц ші с й й

С й з М х - я й

Ф Мен кат

АКА» (95) сю»

ФІГ. І

Ф) іме) 60 б5

|» ФІГ. 2 16 1 из 1 т тю 1 Й зу 13 9 г Хм 9 2 х Кк 2 й м

НИ і й ; ій зо 12 сок Де 12 со (о)

Уй й й зв 2 М 2 й

ФІГ. З Ге , ль 2 в- « с й 22 й Й о, у / 17 й в У й

В ФІГ. да уми (Се) я ФІГ. 46 Пух

Ф) ФІГ. ав Коля ко зв І й ФІГ. 4д Жер-я 70 ФІГ. 4е Де 2

ФІГ. їж | | | й 7 16 3 пі 0 дев

ІЙ у, й 12 ФІГ. 5 о 8 8 ие » 1 2 23 о ее : з я ле й

Ку пасм 4 о 3 пт я ЕКГ з» 1! ЯТи у Ті я 1? Ду х 12 - і ФІГ. 6 о й ій Х ; с» 70 7 ях 23 я 25 Й щи, о Й ій ; "

З ой 0 Пам

ІЙ ук, це ФГ

ЛИ

70 ї че , 1 М ІЗ ів о. лав М 2 щ. и я Ло

Бо из пи 0 дл мч «З і

ФІГ. 8 І до Ле ій о в зи А: В зо 2 вия 2 ? » пе с й і ї

ММ « с 40 | - ;» є -1 45 16 3 ол Я ул ще 1? І, Ду о ФІГ. 9 є В хй Я В 2 з й ? я ИН я ж х з Ай . шт, пИБСЯГ

25 3

А а а,

Кер 12 га «жі цаснщи

ФІГ, 10 я й т КИ в 2 І. 2

В

Ли / ій : х

МИ й й виз о м й а

ЖИ ОО

12 У. Ме Та ог (зе)

В хй гу 8 Ф 7 Мих йЕ 7 тб ко лес, я м.

І у 16 « ; / - с п га Й ле щ 45 1 , о 55

Те 3 7 4 й ; піки дещо

ЛИ ОЙ

12 зак А- ЯК

ФІГ. 12 8 й й й х 8 70 я с Й Й КЕ и хе

А ува 15 29 І 21

ДОМ: лі 22-. ц !

Й

Кейт 19 с

Claims (29)

Формула винаходу (5)

1. Двокамерний балончик для розпилювача, який складається з кришки (3) і ємності (2) у формі балончика для окремого зберігання активної речовини і фармакологічно прийнятної рідини, у якого кришка (3) має патрубок (7), що витісняє при надяганні кришки (3) на шийку ємності (2) частину вмісту цієї ємності і в якому виконана о напрямна трубка (16) для капіляра або канюлі (15), які вставляються крізь кришку (3), і цей патрубок доходить со до жорстко з'єднаної з ним або вмонтованої в нього камери (17), яка має принаймні один отвір, який відрізняється тим, що камера (17) щільно закрита рухомим поршнем (21) і напрямна трубка (16) доходить б до поршня (21). --

2. Двокамерний балончик за п. 1, який відрізняється тим, що в кришці між поршнем (21) і зовнішнім навколишнім простором розміщено проколювану мембрану (23). -

3. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-2, який відрізняється тим, що в напрямній трубці (16) виконана проколювана мембрана або ущільнення (23) у формі пружного кільця круглого перерізу.

4. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-3, який відрізняється тим, що камера має « додатковий отвір, герметично закритий проколюваним, відривним або рухомим роздільним елементом (20). З т0

5. Двокамерний балончик за п. 4, який відрізняється тим, що роздільний елемент (20) виконано у формі с привареної термозварюванням плівки. "з

6. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-5, який відрізняється тим, що камера (17) має два або більше розташованих одне над одним відділень, кожне з яких герметично відокремлене від інших проколюваним, відривним або рухомим роздільним елементом (25).

7. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-6, який відрізняється тим, що поршень (21) 7 виконаний у формі циліндра зі співвідношенням довжини до діаметра, що становить 1,2 - 2,0.

-

8. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-7, який відрізняється тим, що повернутий до камери (17) бік поршня (21) скошений, загострений і/або має з повернутого до камери (17) боку один або кілька о шипів, або одне чи кілька лез. о 20

9. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-8, який відрізняється тим, що камеру (17) заповнює точно припасований поршень (21), який має порожнину (24) з розташованим з одного боку отвором. с»

10. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-9, який відрізняється тим, що отвір порожнини (24) герметично закритий роздільним елементом (20) або бічною стінкою камери (17).

11. Двокамерний балончик за п. 10, який відрізняється тим, що порожнина (24) розділена перегородками на 25 два або більше герметично відокремлених одне від одного відділення, при цьому кожне відділення герметично ГФ) закрите роздільним елементом (20) або бічною стінкою камери (17). юю

12. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-11, який відрізняється тим, що в поршні (21) виконана виїмка (28), яка відкрита у напрямку головки кришки (3).

13. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-12, який відрізняється тим, що поршень (21) 60 уабо стінка камери (17) покриті фармакологічно прийнятним мастилом, переважно олеїновою кислотою, лецитином або сорбітановим ефіром, таким, наприклад, як сорбітантриолеат.

14. Двокамерний балончик за пп. 1, 2, З, 7, 8, 9, 10, 11, 12 або 13, який відрізняється тим, що камера (17) має тільки один отвір (19) з нижнього кінця патрубка (7), герметично закритий поршнем (21), при цьому напрямна трубка (16) для капілярів або канюль проходить крізь камеру (17) впритул до поршня (21). бо

15. Двокамерний балончик за п. 14, який відрізняється тим, що камера розділена на кілька відділень таким чином, щоб усі ці відділення були герметично закриті поршнем (21).

16. Двокамерний балончик за п. 9, 10, 11, 12, 13, 14 або 15, який відрізняється тим, що поршень (21) з порожниною (24) закріплений одним або декількома виконаними на патрубку (7) на зразок пробок виступами (27) Через один або декілька отворів поршня (21).

17. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-16, який відрізняється тим, що ширина поршня (21) не більше ніж на 595 перевищує ширину отвору, який він закриває.

18. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-17, який відрізняється тим, що камера (17) містить концентрат лікарського препарату, переважно суспензію або розчин, найбільш переважно суспензію у 7/0 фармакологічно прийнятній, яка не містить пропеленту рідині, переважно у воді, водяний розчин фармакологічно прийнятної солі, етанолу, або їх суміш, у сполученні з однією або декількома активними речовинами, при цьому зазначені одна або декілька активних речовин призначені насамперед для інгаляційної терапії.

19. Двокамерний балончик за п. 18, який відрізняється тим, що зазначену(ні) активну(і) речовину(и) вибирають із групи бетаміметиків, антихолінергічних засобів, антиалергенів, антагоністів лейкотрієну і/або стероїдів.

20. Двокамерний балончик за п. 18 або 19, який відрізняється тим, що зазначеною(ими) активною(ими) речовиною(ами) є формотерол, тіотропій, і/або сальбутамол, і/або їх сіль.

21. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 18-20, який відрізняється тим, що концентрація активних речовин становить 75-1000 мг/мл, переважно 75-500 мг/мл, найбільш переважно 100-400 мг/мл.

22. Двокамерний балончик за п. 20 або 21, який відрізняється тим, що камера (17) містить суспензію формотеролу в концентрації 75-500 мг/мл, переважно 100-400 мг/мл, найбільш переважно 250-350 мг/мл.

23. Двокамерний балончик за будь-яким із пп. 1-22, який відрізняється тим, що концентрат активної речовини, яким заповнено камеру (17), містить кислоту, консервант і/або комплексоутворювач.

24. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-23, який відрізняється тим, що ємність (2) сч г5 Заповнена фармакологічно прийнятною рідиною, яка не містить пропеленту, переважно водою, водяним сольовим розчином, етанолом, або їх сумішшю, необов'язково у сполученні з кислотою, комплексоутворювачем, і) консервантом, поверхнево-активною речовиною і/або буфером.

25. Двокамерний балончик за п. 24, який відрізняється тим, що розчинник або суспендувальний агент містять одну або декілька лікарських речовин, які переважно вибирають із групи, яка містить бетаміметики, с зо антихолінергічні засоби, антиалергени, антагоністи лейкотрієну і/або стероїди.

26. Двокамерний балончик за п. 24 або 25, який відрізняється тим, що камера (17) містить буфер, переважно о натрій- або калійдигідрофосфат, і/або динатрій- або дикалійгідрофосфат, і/або їх суміші. б

27. Двокамерний балончик за будь-яким із пп. 18-26, який відрізняється тим, що ємність заповнена розчином тіотропій броміду в концентрації 0,002-0,4 мас. 95, переважно 0,0005-0,2 мас. 95, найбільш переважно 0,1 мас. 905 - зв при значенні рН 2,0-4,0, переважно 2,0-3,0, найбільш переважно 2,8. ї-

28. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-27, який відрізняється тим, що кришка (3) разом з ємністю (2) утворює змінний балончик для розпилювача.

29. Двокамерний балончик за будь-яким із попередніх пп. 1-28, який відрізняється тим, що застосований як контейнер для рідких композицій лікарських препаратів в інгаляторах, які призначені для одержання аерозолів, « Які застосовують при медикаментозній терапії, насамперед при інгаляційній терапії. з ін Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних ;» мікросхем", 2005, М 1, 15.01.2005. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. -І - се) о 50 сю» Ф) іме) 60 б5