UA65563C2 - Фармацевтична композиція на основі фітохімічних препаратів із echinacea та commiphora і спосіб лікування інфекційних захворювань - Google Patents

Фармацевтична композиція на основі фітохімічних препаратів із echinacea та commiphora і спосіб лікування інфекційних захворювань Download PDF

Info

Publication number
UA65563C2
UA65563C2 UA99095295A UA99095295A UA65563C2 UA 65563 C2 UA65563 C2 UA 65563C2 UA 99095295 A UA99095295 A UA 99095295A UA 99095295 A UA99095295 A UA 99095295A UA 65563 C2 UA65563 C2 UA 65563C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
virus
acid
inhibitors
hiv
cells
Prior art date
Application number
UA99095295A
Other languages
English (en)
Russian (ru)
Inventor
Меріл Сквайєрз
Original Assignee
Меріл Сквайєрз
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Меріл Сквайєрз filed Critical Меріл Сквайєрз
Publication of UA65563C2 publication Critical patent/UA65563C2/uk

Links

Classifications

    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07D—HETEROCYCLIC COMPOUNDS
    • C07D417/00—Heterocyclic compounds containing two or more hetero rings, at least one ring having nitrogen and sulfur atoms as the only ring hetero atoms, not provided for by group C07D415/00
    • C07D417/02—Heterocyclic compounds containing two or more hetero rings, at least one ring having nitrogen and sulfur atoms as the only ring hetero atoms, not provided for by group C07D415/00 containing two hetero rings
    • C07D417/06—Heterocyclic compounds containing two or more hetero rings, at least one ring having nitrogen and sulfur atoms as the only ring hetero atoms, not provided for by group C07D415/00 containing two hetero rings linked by a carbon chain containing only aliphatic carbon atoms
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K31/00—Medicinal preparations containing organic active ingredients
    • A61K31/13—Amines
    • A61K31/14—Quaternary ammonium compounds, e.g. edrophonium, choline
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K31/00—Medicinal preparations containing organic active ingredients
    • A61K31/185—Acids; Anhydrides, halides or salts thereof, e.g. sulfur acids, imidic, hydrazonic or hydroximic acids
    • A61K31/19—Carboxylic acids, e.g. valproic acid
    • A61K31/195—Carboxylic acids, e.g. valproic acid having an amino group
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K31/00—Medicinal preparations containing organic active ingredients
    • A61K31/185—Acids; Anhydrides, halides or salts thereof, e.g. sulfur acids, imidic, hydrazonic or hydroximic acids
    • A61K31/19—Carboxylic acids, e.g. valproic acid
    • A61K31/195—Carboxylic acids, e.g. valproic acid having an amino group
    • A61K31/197—Carboxylic acids, e.g. valproic acid having an amino group the amino and the carboxyl groups being attached to the same acyclic carbon chain, e.g. gamma-aminobutyric acid [GABA], beta-alanine, epsilon-aminocaproic acid or pantothenic acid
    • A61K31/198—Alpha-amino acids, e.g. alanine or edetic acid [EDTA]
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K31/00—Medicinal preparations containing organic active ingredients
    • A61K31/70—Carbohydrates; Sugars; Derivatives thereof
    • A61K31/7135—Compounds containing heavy metals
    • A61K31/714—Cobalamins, e.g. cyanocobalamin, i.e. vitamin B12
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K36/00—Medicinal preparations of undetermined constitution containing material from algae, lichens, fungi or plants, or derivatives thereof, e.g. traditional herbal medicines
    • A61K36/18—Magnoliophyta (angiosperms)
    • A61K36/185—Magnoliopsida (dicotyledons)
    • A61K36/28—Asteraceae or Compositae (Aster or Sunflower family), e.g. chamomile, feverfew, yarrow or echinacea
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K36/00—Medicinal preparations of undetermined constitution containing material from algae, lichens, fungi or plants, or derivatives thereof, e.g. traditional herbal medicines
    • A61K36/18—Magnoliophyta (angiosperms)
    • A61K36/185—Magnoliopsida (dicotyledons)
    • A61K36/32—Burseraceae (Frankincense family)
    • A61K36/328—Commiphora, e.g. mecca myrrh or balm of Gilead
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K38/00—Medicinal preparations containing peptides
    • A61K38/16—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • A61K38/17—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • A61K38/22—Hormones
    • A61K38/27—Growth hormone [GH], i.e. somatotropin
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K38/00—Medicinal preparations containing peptides
    • A61K38/16—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • A61K38/17—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • A61K38/22—Hormones
    • A61K38/28—Insulins
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K45/00—Medicinal preparations containing active ingredients not provided for in groups A61K31/00 - A61K41/00
    • A61K45/06—Mixtures of active ingredients without chemical characterisation, e.g. antiphlogistics and cardiaca
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K9/00—Medicinal preparations characterised by special physical form
    • A61K9/14—Particulate form, e.g. powders, Processes for size reducing of pure drugs or the resulting products, Pure drug nanoparticles
    • A61K9/141—Intimate drug-carrier mixtures characterised by the carrier, e.g. ordered mixtures, adsorbates, solid solutions, eutectica, co-dried, co-solubilised, co-kneaded, co-milled, co-ground products, co-precipitates, co-evaporates, co-extrudates, co-melts; Drug nanoparticles with adsorbed surface modifiers
    • A61K9/145—Intimate drug-carrier mixtures characterised by the carrier, e.g. ordered mixtures, adsorbates, solid solutions, eutectica, co-dried, co-solubilised, co-kneaded, co-milled, co-ground products, co-precipitates, co-evaporates, co-extrudates, co-melts; Drug nanoparticles with adsorbed surface modifiers with organic compounds
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P31/00—Antiinfectives, i.e. antibiotics, antiseptics, chemotherapeutics
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P31/00—Antiinfectives, i.e. antibiotics, antiseptics, chemotherapeutics
    • A61P31/04—Antibacterial agents
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P31/00—Antiinfectives, i.e. antibiotics, antiseptics, chemotherapeutics
    • A61P31/12—Antivirals
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P31/00—Antiinfectives, i.e. antibiotics, antiseptics, chemotherapeutics
    • A61P31/12—Antivirals
    • A61P31/14—Antivirals for RNA viruses
    • A61P31/16—Antivirals for RNA viruses for influenza or rhinoviruses
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P31/00—Antiinfectives, i.e. antibiotics, antiseptics, chemotherapeutics
    • A61P31/12—Antivirals
    • A61P31/14—Antivirals for RNA viruses
    • A61P31/18—Antivirals for RNA viruses for HIV
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P31/00—Antiinfectives, i.e. antibiotics, antiseptics, chemotherapeutics
    • A61P31/12—Antivirals
    • A61P31/20—Antivirals for DNA viruses
    • A61P31/22—Antivirals for DNA viruses for herpes viruses
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P37/00—Drugs for immunological or allergic disorders

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Natural Medicines & Medicinal Plants (AREA)
  • Engineering & Computer Science (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • Bioinformatics & Cheminformatics (AREA)
  • Virology (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • Oncology (AREA)
  • Communicable Diseases (AREA)
  • Endocrinology (AREA)
  • Molecular Biology (AREA)
  • Biotechnology (AREA)
  • Immunology (AREA)
  • Gastroenterology & Hepatology (AREA)
  • Alternative & Traditional Medicine (AREA)
  • Botany (AREA)
  • Medical Informatics (AREA)
  • Microbiology (AREA)
  • Mycology (AREA)
  • Proteomics, Peptides & Aminoacids (AREA)
  • Zoology (AREA)
  • Diabetes (AREA)
  • Pulmonology (AREA)
  • AIDS & HIV (AREA)
  • Tropical Medicine & Parasitology (AREA)
  • Pharmaceuticals Containing Other Organic And Inorganic Compounds (AREA)
  • Acyclic And Carbocyclic Compounds In Medicinal Compositions (AREA)
  • Medicines That Contain Protein Lipid Enzymes And Other Medicines (AREA)
  • Medicines Containing Plant Substances (AREA)

Abstract

Винахід відноситься до вдосконалених способів медичного лікування та препаратів для швидкого й безпечного лікування ВІЛ та бактеріальних інфекцій. Недорогий препарат можна самостійно вводити і зберігати протягом призначеного терміну. В оптимальному варіанті ефективний препарат містить фолієву кислоту, фітохімічні препарати Echinacea і Commiphora myrrha та додатково містить сурфактант і водний носій або розчинник.

Description

Даний винахід стосується вірусу імунодефіциту людини та, більш конкретно, способів лікування та профілактики вірусу імунодефіциту людини та інших бактеріальних інфекцій.
Відомо, що у цілому світі 22 мільйони людей заражено вірусом імунодефіциту людини(ВІЛ). Останнім часом найбільшу кількість випадків зараження ВІЛ виявлено в Африці та на Карибських островах. Типовий розвиток зараження ВІЛ поділяється на окремі стадії: 1) передавання вірусу, 2) гострий ретровірусний синдром, 3) сероконверсія; 4) клінічний латентний період зі стійкою генералізованою лімфаденопатією або без неї(СГлЛ); 5) рання симптоматична інфекція ВІЛ, колись відома як пов'язаний із СНІД комплекс або
АВС, і пізніше названа "симптоми В'(згідно з класифікацією СОС 1993 року); 6) синдром набутого імунодефіциту(СНІД)(стан, що вказує на СНІД згідно з критеріями СОС 1987 року й переглянутими критеріями СОС 1993 року, що включає підрахунок СО4 клітин « 200/мм3) і 7) розвинута інфекція ВІЛ, що характеризується кількістю СО4 клітин « 50/мм3. Клітини СО4 -- це лімфоцити, що уражені вірусом ВІЛ. У 1993 році СОС змінила визначення СНІД із включенням усіх хворих з кількістю СО4 « 200/мм3; це визначення охоплює хворих на стадіях 4-7 незалежно від симптомів.
Початкова фаза гострого ретровірусного синдрому супроводжується різким зменшенням кількості клітин СО4, високою віремією культивованої плазми й високими концентраціями РНК ВІЛ у плазмі. З розвитком реакцій цитотоксичних Т-лімфоцитів(СРІ) відбувається клінічне одужання і зменшується високий рівень віремії РНК ВІЛ у плазмі. Кількість клітин СО4 поступово зменшується протягом кількох років і після цього зменшується у прискореному темпі протягом 1,5--2 років перед встановленням діагнозу з визначенням СНІД. Концентрації РНК ВІЛ у плазмі є відносно стабільними доти, доки не настає пізня стадія ВІЛ, коли кількість СО4 становить « 200/мм3 і перебіг захворювання характеризується інфекціями, певними пухлинами, виснаженням та неврологічними ускладненнями. Зазвичай у 1095 хворих встановлюють діагноз СНІД до того, як кількість СО4 зменшується до 200/мм3. Середній час до прояву ускладнень, що свідчать про СНІД, після зменшення кількості СО4 до 200/мм3 становить 12-18 місяців. За відсутності способів лікування, спрямованих проти ВІЛ або на профілактику РСР, середній час від передавання вірусу до встановлення діагнозу СНІД становить близько 10 років, а термін доживання після появи ускладнень, пов'язаних із СНІД, становить приблизно один рік.
Повний перебіг подій для середньостатистичного хворого за умов відсутності лікування ВІЛ становить близько десяти років від сероконверсії до смерті. Відомо, що середній час перебігу захворювання від сероконверсії ВІЛ до СНІД становить близько 7 років для заражених через кров реципієнтів, 10 років для хворих на гемофілію, 10 років для наркоманів і 8-12 років для гомосексуалістів. За умов належної якості догляду швидкість прогресування є, очевидно, однаковою для категорій хворих за ознаками статі, національності та ризику. Для хворих віком 16-24 років на момент сероконверсії середній час становив 15 років; для тих, хто мав 35 років на момент сероконверсії, він становив 6 років.
Зараження ВІЛ може відбуватися через статеві стосунки, попадання в кров під час введення ліків із зараженою кров'ю, під час приймання наркотиків через заражені голки або передавання під час пологів.
Відомо, що первинні симптоми зараження ВІЛ, які називають також "гострий ретровірусний синдром", спостерігаються у перелічених вище категорій ризику в 50-9095 випадків. Цей синдром виявлено у семи з кожних восьми медичних працівників, в організм яких ВІЛ потрапив внаслідок випадкового передавання.
Час від випадкового передавання до прояву симптомів зазвичай становить 2-4 тижні, але інкубаційний період може тривати до 6 тижнів. До типових симптомів належать: лихоманка, аденопатія, фарингіт, висип, включаючи еритематозний макульозно-папульозний висип із 5-10-міліметровими ураженнями на обличчі та тулубі, іноді на кінцівках, включаючи долоні та підошви, або виразки слизистої оболонки ротової порожнини, стравоходу або геніталій, міалгія або артралгія, діарея, головний біль, гепатоспленомегалія, пліснявка, нудота та блювання. До неврологічних симптомів належать: менінгоенцефаліт, периферійна нейропатія, параліч обличчя, синдром Гіллен-Барре, невралгія плечового сплетення, радикулопатія, порушення розумової діяльності та психоз. Загострення захворювання зазвичай супроводжується високим рівнем віремії ВІЛ із антигенемією р24, віремією плазми та високими титрами ВІЛ в моноцитах периферійної крові.
Відповідь цитотоксичних Т-лімфоцитів спочатку і практично завжди передує гуморальній відповіді на кілька тижнів. Відповідь ЦТЛ супроводжується зменшенням у 3-5 рази(логарифм) концентрації ВІЛ у периферійній крові. Висока концентрація віремії під час цієї фази загострення хвороби пов'язується із розповсюдженням вірусу в тканинах центральної нервової системи і лімфатичній тканині. Лімфатична тканина є головним місцем перебування та реплікації ВІЛ. Зараження нелімфоїдних органів ВІЛ у високих концентраціях виявляють на пізніх стадіях захворювання ВІЛ.
Виявлено, що наявність симптомів у більшій мірі, ніж розвиток безсимптомної сероконверсії, а також тривалість хвороби більш ніж 14 діб, корелює із білош швидким розвитком СНІД. Сероконверсія із позитивною серологією ВІЛ зазвичай має місце на 6-12 тиждень після передавання, наприклад, шляхом трансфузії або ураження медичного працівника голками. Середній проміжок часу становить 63 доби.
Відповідь ЦТЛ пов'язують з різким зменшенням кількості вірусів у крові, клінічним одужанням від гострого ретровірусного синдрому і поверненням кількості клітин СО4 до більш високих рівнів, які в більшості лабораторій приймаються за нормальні.
Хворий на ВІЛ стає клінічно безсимптомним і зазвичай не має виявів захворювання, за винятком стійкої генералізованої лімфаденопатії(СГЛ), що полягає у збільшенні лімфатичних вузлів. Дослідження лімфатичних вузлів виявляють високі концентрації ВІЛ як позаклітинного вірусу, захоплюваного фолікулярними дендритними клітинами в місцях проліферації, і як внутрішньоклітинного вірусу переважно в латентній формі. Лімфатична тканина є головним місцем перебування ВІЛ, фолікулярні дендритні клітини фільтрують і захоплюють вільний вірус і заражені клітини СО4, і кількість вірусів у моноцитах периферійної крові є відносно низькою. Протягом розвитку захворювання ВІЛ змінює морфологію лімфатичного вузла.
Дослідження вірусів в організмі хворих з безсимптомною інфекцією ВІЛ підтверджують високу швидкість реплікації ВІЛ зі створенням у середньому 109 віріонів щодня. Реплікація вірусів супроводжується масовою деструкцією та створенням 109 клітин СО4 щодня. Оновлення клітин СО4 становить 6-79о від загальної кількості клітин СО4 в організмі, отже, повне оновлення відновлюється через кожні 15 діб. СНІД розглядають як наслідок тривалої і масової реплікації ВІЛ-Ї, що призводить до опосередкованого імунною системою та безпосередньо вірусом винищування популяції лімфоцитів СО4.
Поширена інфекція ВІЛ має місце в організмі хворих із кількістю клітин СО4 « 50/мм3. Для таких хворих імовірність виживання є дуже малою із середнім часом доживання 12 - 18 місяців. Практично у всіх хворих, які вмирають від пов'язаних із ВІЛ ускладнень, спостерігають такий рівень кількості клітин СО4.
Управління санітарного спостереження за якістю харчових продуктів та медикаментів УССсЯХхХП М) схвалило наявність багатьох інгібіторів зворотної транскриптази(3Т). Ферменти ЗТ перетворюють вірусні
РНК на ДНК. Інгібітори ЗТ можуть переривати цей процес. Інгібітор ЗТ АТ, що продається під торговими марками "Ретровір'"(Веїгоміг) та "Зидовудин"(7ідомиадіпе) виробництва Глаксо Велкам(Ссіахо У/еПсоте), був схвалений УССЯХМП у 1987 році. Інгібітор ЗТ да, що продається під торговими марками "Відекс"(Мідех) та "Діданозин"(Оідаповіпе) виробництва Бристоль-Майерс Сквібб(ВгівіоІ-Муєгте Бдацібр), було схвалено
УССЯХМП у 1991 році. Інгібітор ЗТ а(йС, що продається під торговими марками "НМО" та "Дидезоксицитидин" виробництва Хоффман-ЛяРоше(Нойтап-іІ аКоснє), було схвалено УССЯХМП у 1992 році. Інгібітор ЗТ а4Т, що продається під торговими марками "Церит"(7егі) та "Ставудин'(5іамиаїпе) виробництва Бристоль-Майерс Сквібб, було схвалено УССЯХМП у 1994 році. Інгібітор ЗТ ЗТС, що продається під торговими марками "Епівір"СЕрімі) та "Ламівундин'(І атімипаіїпе) виробництва Глаксо
Велкам, було схвалено УССЯХМП у 1995 році. Інгібітор ЗТ Мемігаріпе, що продається під торговою маркою "Вірамун'"(Мігатипе) виробництва Боерингер Інгельхайм(Воеєпйгіпдег ІпдеІнеіт), було схвалено УССЯХМП у 1996 році.
Управління санітарного спостереження за якістю харчових продуктів та медикаментів УССЯХх МП) останнім часом схвалило три інгібітори протеази для лікування інфекції вірусу імунодефіциту людини(ВІЛ). "Саквінавір", що продається під торговою маркою "Інвіраза"(Іпмігазе) виробництва Хоффман-ЛяРоше
Лабораторіз(Ноїйтап-ІіаВКоспе Іарогаюгієз), був першим інгібітором протеази, схваленим УССЯХМП. "Ритонавір", інший інгібітор протеази, який продається під торговою маркою "Норвір"(Могмії) виробництва
Еботт Лабораторіз(Арбої І арогаюгієв), отримав схвалення УССЯХМП в березні 1996 року як "Індинавір", що продається під назвою торгової марки "Криксиван"(Стіхімап) виробництва Мерк енд Компані(Мегсок 8
Со).
Інгібітори протеази мають інший механізм дії порівняно зі схваленими раніше препаратами проти ВІЛ, наприклад, нуклеотидні аналоги АТ та ЗТС, що продаються під торговими марками "Зидовудин" та "Ламівундин" виробництва Глаксо Велкам, адІ та а44Тї, що продаються під назвами торгових марок "Диданозин" та "Ставудин" виробництва Бристоль-Майерс Сквібб, а також даС, що продається під торговою маркою "Дидезоксицитидин" виробництва Роше Лабораторіз(поспе Іарогайюгев). Інгібітори протеази блокують фермент, який є необхідним для завершення циклу реплікації ВІЛ й утворення нових життєздатних вірусів. Без ферменту протеази структурні білки вірусу не можуть бути зібраними як слід й утворюється недосконалий, неінфекційний вірус. Нуклеотидні аналоги блокують інший фермент - зворотну транскриптазу. Ця дія запобігає створенню з вірусних РНК вірусних ДНК, які після цього можуть включатися у ДНК клітин організму людини. Стверджується, що комбінація одного або кількох інгібіторів зворотної транскриптази з інгібітором протеази, що її іноді називають "коктейль," руйнівним чином впливає на реплікацію ВІЛ на двох етапах циклу реплікації. Клінічні дослідження щодо комбінування "Саквінавіру" з
АТ, аас, або ними обома підтверджують більш істотне зменшення кількості частинок ВІЛ у крові, що іноді називають віруснім навантаженням, і більш істотне збільшення клітин СО4(Т-лімфоцити), ніж те, що раніше спостерігалося тільки для інгібіторів зворотної транскриптази. Іноді коктейлі відзначалися токсичністю і виявлялися неефективними для деяких хворих. Клінічні переваги з погляду на підвищення виживаності або зменшення швидкості розвитку захворювання, однак, ще не повністю підтверджені для комбінації(коктейлів) інгібіторів ЗТ(зворотної транскриптази) та інгібіторів протеази. Проте лікарі починають схилятися до думки, що ВІЛ є скоріше хронічним захворюванням, яке можна лікувати, ніж невиліковною смертельною хворобою.
Інгібітори протеази "Саквінавір' схвалено УССЯХМП для використання у комбінації з інгібіторами зворотної транскриптази для хворих із розвинутою стадією СНІД. Інгібітори протеази "Саквінавір" сприймаються деякими хворими без гематологічних або неврологічних інтоксикацій, що мають місце у випадку використання нуклеозидних аналогів. Деякі рецептовані ліки, такі як "Рифампін", "Рифабутин", "Фенобарбітал", "Дилантин" та "Дексаметазон", значно підвищують концентрацію інгібіторів протеази "Саквінавір" у плазмі, і тому слід уникати їх використання для хворих, що приймають "Саквінавір". Існують також і повідомлення про вірусну резистентність до інгібіторів протеази "Саквінавір", як і для інших препаратів проти ВІЛ.
Очевидно, що інгібітори протеази "Ритонавір" та "Індинавір" більш ефективно впливають на ВІЛ, ніж використовуваний нині "Саквінавір". Для інгібіторів протеази "Ритонавір" потрібне охолодження. Інгібітори протеази "Ритонавір" зараз використовують у комбінації з нуклеозидними аналогами(препарати типу А2Т) або як монотерапевтичні засоби. Проводилося лікування ритонавіром з А7Т та з даС 32 хворих на ранній стадії. За 20 тижнів середня кількість клітин СО4 зросла від початкової кількості 8Зклітин/мм? до 106клітин/мм3. Кількість вірусу, виміряна як кількість копій вірусу в крові, зменшувалася у 100 разів. "Ритонавір" вводили по бббмг оральним шляхом двічі на добу, для чого потрібно дванадцять капсул щодня. Ліки виготовляють у 100-міліграмових капсулах. Часто зустрічаються побічні ефекти, включаючи: шлунково-кишкові симптоми з проявами нудоти, блювання та діарею. До інших побічних ефектів належать заклякання та поколювання, особливо навколо рота, а також запальні процеси в печінці, включаючи одну з форм гепатиту.
Інгібітори протеази "Індинавір" досить скоро отримали схвалення УССЯХМП на підставі досліджень, що свідчили про середнє зростання кількості клітин СО4 до близько 100клітин/мм3, і різкого зменшення кількості вірусу майже в 100 разів з використанням комбінації АТ з ЗТС та з "Індинавіром". "Індинавір" вводять у дозах по 800мг орально три рази на добу(2 капсули по З рази щодня). На відміну від "Ритонавіру", "Індинавір" можна приймати натще для поліпшення абсорбції. "Індинавір" дає менше побічних ефектів у шлунково-кишковому тракті, ніж "Ритонавір" і, очевидно, в цілому краще сприймається деякими хворими. Головний побічний ефект інгібіторів протеази "Індинавір" полягає в утворенні каменів у нирках. Цей препарат частково екскретується в сечовину і може кристалізуватися з утворенням каменів, якщо не підтримується належна гідратація. Інгібітори протеази "Індинавір" також впливають на печінку, викликаючи збільшення кількості білірубіну в крові, тобто жовчного пігменту, утвореного внаслідок руйнування еритроцитів. Інгібітори протеази "Індинавір" також можуть викликати взаємний вплив препаратів.
Аналіз резистентності до інгібіторів протеази повністю не проведений. Інгібітори протеази "Саквінавір" та "Ритонавір" зараз можуть коштувати 600 доларів США на місяць. Інгібітори протеази "Індинавір" коштують на 3095 менше. Трьохпрепаратна комбінація А7Т з ЗТС та інгібіторами протеази "Ритонавір" може коштувати для хворого біля 1000 дол. США/місяць. Комбінації(коктейлі) інгібіторів ЗТ та інгібіторів протеази можуть коштувати 25000 доларів США на рік. Хоча інгібітори протеази є ефективним препаратом, у медицині й у суспільстві в цілому ще не вирішено проблеми щодо вартості цих дорогих ліків.
Вірус простого герпесу(ВПГ), що його зазвичай називають "вірус герпесу" або "герпес," є інфекційним захворюванням, відсоток якого серед заражених людей нашої країни складає 7090-8095, за даними
Американської асоціації охорони здоров'яїААОЗ), причому кількість заражених зростає щороку на 500000 осіб. Існують два типи герпесу: вірус простого герпесу 1(ВПГ 1) та вірус простого герпесу 2(ВПГ 2). ВПГ потрапляє в організм людини через мікроскопічні розриви в епідермальній тканині в більшості випадків внаслідок контакту із носієм зараження і пізнається по висипу, представленому одним або кількома пухирцями, переважно скупченими в одному місці, після чого протягом приблизно чотирьох діб триває інкубаційний період. Зазвичай активний перебіг інфекційного захворювання починається з продромальної стадії що призводить до везикулярного висипу, після якого відбуваються укривання виразками, їх зростання, розсисання та латентний період. Активний етап може тривати кілька тижнів, у середньому два- три тижні. У деяких осіб із доброю імунною системою активний період може тривати кілька місяців.
Везикули(пухирці) можуть з'являтися на будь-якій ділянці шкіри або слизистої оболонки, зазвичай поширюючись на губах у вигляді пухирцевих лишаїв, на гландах, у слизистій оболонці ротової порожнини, кон'юнктиви, у роговій оболонці ока, на статевих органах, а також на слизистій оболонці анального отвору й у перианальній тканині.
До симптомів герпесу належать: набрякання пахової ділянки, біль, лихоманка, недуга, головний біль, біль у м'язах та набряклість гланд. У деяких хворих, у яких герпес ротової порожнини впливає на трійчастий нерв, спостерігається нестерпний біль ділянки обличчя, труднощі із ковтанням, поглинанням їжі та набрякання обличчя. Хворі з ураженим крижовим нервом страждають від нестерпного болю у верхній ділянці гомілок, набрякання, їм дуже тяжко ходити.
Зараження вірусом простого герпесу(ВПГ) відзначається ймовірністю рецидиву, впливаючи на нервові вузли, після чого повторюючись через дію певного, ще не вивченого, збудника або подразника.
Повторення зараження герпесом може провокуватися майже усіма подразниками, включаючи: надмірний вплив сонячного світла, незбалансоване харчування, стрес, менструацію, пригнічення імунної системи, деякі види їжі, ліки, хвороби, пов'язані з лихоманкою тощо. Останнім часом вірус герпесу виділили із серцевої тканини.
Зараження ВПГ 1 та ВПГ 2 дуже серйозно впливають на здоров'я, часто викликаючи такі явища, як сліпота, підвищення ризику виникнення раку шийки матки, асептичний менінгіт та енцефаліт, смерть новонароджених, віремія тощо. Руйнівний вплив цього захворювання виходить далеко за межі медичного аспекту страждань людини. ВПГ призводить до серйозного психологічного та емоційного дистресу, а також до значних економічних втрат для держави та світової співдружності взагалі.
Запропоновано різні способи лікування герпесу, включаючи локальне застосування таких агентів, як поводон-йод, йодохсуридин, трифтортимідин або ацикловір. Ці способи відзначаються різним ступенем успіху. Більш ранні способи лікування виявилися невдалими. Ацикловір, що його приймають оральним шляхом для системного лікування ВПГ, виявився дещо ефективнішим. Проте ацикловір дає ефект лише з погляду на припинення реплікації вірусу. Він не виявився ефективним ні для лікування активної стадії зараження, ні для локального лікування. Відомі штами, резистентні до ацикловіру. Хворі на синдром набутого імунодефіциту(СНІД) мають істотно зруйновану імунну систему й страждають на особливо виснажувальні форми ВПГ. Крім того, хворі на СНІД можуть бути носіями резистентних до ацикловіру штамів ВПГ, через що цикловір на таких хворих не діє.
Таким чином, існує потреба у безпечному та ефективному способі медичного лікування, який дозволив би лікувати та запобігати дуже серйозних проблем, пов'язаних із ВІЛ та іншими інфекційними захворюваннями.
Згідно з цим винаходом запропоновано вдосконалені способи медичного лікування та медичний препарат, який за умов систематичного застосування інгібує приєднання вірусу імунодефіциту людини(ВІЛ)
до клітин-мішеней та запобігає поширенню ВІЛ. Насамперед використання нового способу медичного лікування та препарату є ефективним для того, щоб запобігти передаванню ВІЛ та інших вірусів статевим шляхом. Велике значення має те, що вдосконалений спосіб медичного лікування та пов'язаний з ним препарат є безпечними, дешевшими та ефективними.
Вдосконалений препарат, відомий також як Вірацея 2 ВІЛ-4(Мігасеа 2 НІМ-4), містить нову медичну композицію, рецептуру, бактерицидний компонент та розчин. Новий спосіб бактерицидної обробки та новий бактерицидний препарат є ефективними, перш за все, для систематичного лікування ВІЛ, і можуть бути корисними для лікування інших бактерицидних інфекцій, включаючи, крім іншого, такі інфекції, як вітряна віспа(оперізуючий герпес) та цитомегаловірус. За деяких обставин бажано використовувати новий препарат місцево.
Оскільки новий препарат та бактерицидна сполука є особливо корисними для критичного інгібування зараження вірусом імунодефіциту людини(ВІЛ), їх можна використовувати для лікування інших інфекційних захворювань(викликаних мікробами), таких як вірус Епштейна-Барра, вірус папіломи, целюліт, стафілокок, стрептокок, мікобактерії, грип, парагрип, аденовіруси, енцефаліт, менінгіт, арбовірус, аренавірус, анаеробні бацили, пікорнавірус, коронавірус та синситіалвірус, а також вірус простого герпесу, вітряна віспа та цитомегаловірус.
Оскільки спосіб медичного лікування та препарат є особливо корисними для інгібування ВІЛ та інших інфекційних захворювань у людини(пото зарієпв), їх також використовують як ветеринарні засоби для лікування вірусних та бактеріальних інфекцій та інфекційних захворювань у тварин, таких як собаки, коти, птахи, коні, корови, вівці, свині(поросятка та дорослі свині), а також інших свійських тварин, так само як і гризунів та інших тварин у зоопарках.
Переважно, вдосконалений спосіб медичного лікування та препарат цього винаходу дають неочікувані, на диво добрі результати. Цей зручний для використання бактерицидний розчин забезпечує безпосередню та швидку абсорбцію у разі парентерального введення. Після введення може спостерігатися ефект легкого поколювання. Під час застосування у роті відчувається слабкий смак ліків. Від самого початку(іп міго) випробовування нового способу медичного лікування та препарату дозволило виявити надзвичайний інгібувальний вплив на вірус ВІЛ. В оптимальному варіанті новий препарат виготовляють з доступних без посередників(ОТС) хімічних реактивів або продуктів, що зумовлює безпечне, зручне та економічне лікування.
В оптимальному варіанті новий препарат(лікувальна композиція) включає інгібітори мікробів, які інгібують, пригнічують та зупиняють бактеріальні інфекції, пов'язані з інфекційними захворюваннями. До інгібіторів мікробів належать протимікробні ізоляти, рослинні екстракти або фітобіохімічні препарати, принаймні з частини одного або кількох специфічних рослин, що їх перелічено нижче. До інгібіторів мікробів належать інгібітори вірусів, що використовують для інгібування вірусних захворювань, таких як
ВІЛ, вірус простого герпесу 1(ВПГ 1), вірус простого герпесу 2(ВПГ 2), вітряна віспа(оперізуючий герпес), цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барра, вірус папіломи, вірус грипу, вірус парагрипу, аденовірус, вірус енцефаліту, вірус менінгіту, арбовірус, аренавірус, пікорнавірус, коронавірус та синстіалвірус. До інгібіторів мікробів також належать інгібітори бактерій, що використовують для інгібування бактеріальних інфекцій, таких як целюліт, стафілококи, стрептококи, мікобактерії, бактеріальний енцефаліт, бактеріальний менінгіт, а також анаеробні бацили. За деяких обставин до інгібіторів мікробів належать інгібітори грибків.
Кращих результатів досягають у тому випадку, якщо Еспіпасеа та СотторПпога(яку також називають
Соттірпога) або інші рослини не використовують у препараті в їх сирому, необробленому та не розрізаному стані. Для досягнення ще кращих результатів лікувальний препарат не повинен включати арабінозу, бетаїн, целюлозу, мідь, фруктозу, жирні кислоти, галактозу, глюкозу, залізо, калій, білок, смолу, сахарозу та ксилозу.
Вдосконалений спосіб медичного лікування -- це новий спосіб та процедура, призначені для використання з метою лікування згаданих вище інфекційних захворювань. У випадку деяких інфекційних захворювань інгібітори мікробів застосовують та підтримують їх дію у зараженій мікробами зоні(ділянці поверхні) доти, доки не зникають зовнішні симптоми та фізичні прояви зараження, притаманні для зараженої зоні та поширені в ній. Лікувальний препарат вводять за допомогою шприца, під'язикового інтрамурального застосування, обприскування, примочування, присипання, накладання тампонів, тампонування за допомогою вати, пульверизування, заливання, розтирання, покривання або покриття грубим шаром препарату заражених мікробами зон, таких як лімфовузли, лімфатична система, Т-клітини, слизиста оболонка рота, слизиста оболонка носа, тканина матки, внутрішня тканина рота, тканина прямої кишки, тканина ділянки анального отвору, периферійна тканина ділянки анального отвору, губ, тканина шкіри, тканина ока, кон'юктиви та повік.
В оптимальному варіанті інгібітори мікробів або бактерицидну сполуку систематично застосовують за допомогою введення її шприцем у ректальний канал або матку з метою лікування або запобігання передачі
ВІЛ статевим шляхом. Інгібітори мікробів або бактерицидну сполуку вводять зазначеним способом від 4 до разів на добу протягом від 4 до 18 днів поспіль, що дозволяє значно знизити вірусне навантаження організму заражених ВІЛ хворих, тобто зменшити в організмі кількість вірусу ВІЛ та СНІД.
В оптимальному варіанті вдосконалений лікувальний препарат, лікувальна композиція або бактерицидна сполука являють собою фітохімічний концентрат, який комбінують і вводять одночасно або сумісно із сурфактантом, поживною речовиною, а також носієм, розчинником або розріджувачем, що дозволяє створити бактерицидний медичний розчин. Поживна речовина є каталізатором, активатором, фітохімічним ініціатором, поживною добавкою і допоміжним носієм. До поживних речовин належать одна або кілька таких речовин: розчинний у воді вітамін, розчинний у жирах вітамін, вітамін А, комплекс вітаміну
В(В-вітамінний комплекс), вітамін 0, вітамін Е, вітамін К, вітамін ВІ, вітамін В2, вітамін В5, вітамін Вб, вітамін В12, вітамін В15 і в оптимальному варіанті фолацин або фолієва кислота.
Зрештою, потрібний бактерицидний розчин містить бактерицидний детергентний сурфактант з рослинними екстрактами. Сурфактанти в оптимальному варіанті є катіонними сурфактантами, які містять один або будь-яку кількість четвертинних хлоридів амонію з 6-18 атомами вуглецю, наприклад, хлорид алкілбензилдиметиламонію, суміші хлориду алкілбензилдиметиламонію, хлорид алкілдиметил/етилбензиламонію, хлорид н-алкілдиметилбензиламонію, хлорид дізобутилфеноксіетоксіегилдиметилбензиламонію, хлорид М-(С1і2С14С16) диметилбензиламонію, хлорид бензалконію, хлорид октилдецилдиметилоамонію, хлорид дидецилдиметиламонію, хлорид діоктгилдиметиламонію, хлорид діалкілдиметиламонію, хлорид діалкілметилбензиламонію, хлорид октилдецилдиметиламонію, хлорид диметилбензиламонію, хлорид лаурилдиметилбензиламонію, хлорид о-бензил-п-хлорфенолу, хлорид дидерилдиметиламонію, хлорид доктилдиметиламонію, хлорид алкіл(С14С12Сч16) диметилбензиламонію, і в оптимальному варіанті містить хлорид алкілбензилдиметиламонію, причому в кращому варіанті хлорид бензалконію. Діапазон активності катіонного сурфактанта може становити від 595 до 9095, але для досягнення кращого результату - від 895 до 2095. Четвертинні солі амонію є комерційно доступними без проблем. За деяких обставин є сенс використовувати інші сурфактанти, включаючи, але не обмежуючись, такі як ДМСО, сурфактанти -- похідні гліколевої кислоти, ферментні сурфактанти, амфолітні сурфактанти, цвітеріонні сурфактанти та неїіонні сурфактанти. До сурфактантів належать детергенти, зволожувальні агенти, емульгатори, протипінні добавки та/або добавки, що послаблюють поверхневий натяг.
Носії використовують для змішування складових компонентів, збереження складових компонентів у розчині та впровадження легкого способу їх введення в уражену зону за допомогою розприскувача, крапельниці або аплікатора. У той час, як для досягнення кращого результату віддається перевага водному розчину, в оптимальному варіанті стерильному водному носію та розчиннику, за деяких обставин бажано використовувати інші рідкі або тверді носії, такі як гліцерин, мінеральну олію, діоксид кремнію, олію з насіння бавовни, кокосову олію, рослинну олію, олію з насіння, риб'ячий жир або жир інших тварин, спирт, тальк, кукурудзяне борошно, віск, карнаубський віск, Д -каротин, часникову олію, камфорну олію, розчинні вітаміни, розчинні мінеральні речовини, олію з насіння рапсу, олії горіхів, оливкову олію, ліпосоми, аскорбінову кислоту, олію енотери, пікногенол, олію з насіння рапсу, ланолін, етоцин, колаген, сік з листків алое, бджолиний пилок, маточне молочко, сульфат хондроїтину А, морські рослини, ЕДТА, жирні кислоти, прянощі, лецитин, біофлавіноїди, олії та порошки із зерен, водорості, чаї, оцти, ацидофілус, клітинні солі, аскорбінові кислоти, гідра 5, залози, амінокислоти, псиліум, похідні рослин або інші стерильні носії.
Протимікробні ізоляти рослинних екстрактів або фітобіохімічні препарати, що містяться у цьому новому препараті, і спосіб медичного лікування включають: смолу мирри, секвітерпенси, курзенон, дигідро фуанодієн-б6-он, 2-метоксилфурандієн, елемол, оцтову кислоту, а -амірон, арабінозу, альфа-бісаболен, у- бісаболен, кадинен, кампестерол, холестерол, цинамальдегід, коміферин, о-коміфорову кислоту, Д- коміфорову кислоту, у -коміфорову кислоту, коміфоринову кислоту, м-крезол, куміновий спирт, кумінальдегід, дипентен, елемол, 3-епі-х-амірин, евгенол, фуранодієн, фуранодієнон, галактозу, камедь, хіраболен, о-хірабомірол, р-хірабомірол, хіраборесен, лімонен, 4-О-метил-глюкоронову кислоту, н- нонацезан, р-ситостерол, ксилозу, каропілени(карофілени), ліндерстирол(ліндестирол), арабінозу, бетаїн, мідь, ехінацен, ехінацин В, ехінакозид, ехінолон, ферменти, фруктозу, жирні кислоти, галактозу, глюкозу, глюкоронову кислоту, інулін, інулоїд, залізо, пентадекадієн, поліацеліленові сполуки, полісахариди, включаючи, крім іншого, арабіногалактан; калій, білок, смолу, рамнозу, сахарозу, сірку, таніни, вітаміни А, С та Е, алкіламіди, апігенін, арабіногалакту, аскорбінову кислоту, бегенову кислоту-етил-кислоту, бетаїн, борнеол, борнілацетат, кофеїнову кислоту, 2-0-кофеоїл-3-(5-х карбоксибета) 3, 4 дигідроксифеніл, 2-0- кофеоїл-3-0 кумароїлтарову кислоту, 6-0-кофеоїлехінакозид, 2-0-кофеоїл-3-0-ферулоїлвинну кислоту, 2-0- кофеоїлвинну кислоту, кальцій, карбонат, бета каротин, карофілін, епоксид карофіліну, хлорид, хлоргенову кислоту, цихоринову кислоту, метиловий естер цихоринової кислоти, кобальт, ціанадин-3-0-(Д 2 -д- глікопіранозид), цинадин-3-(6б-0О-малоніл р -д-глікопіранозид), цинарин, ізобутиламід дека(2е, 4е, бе) триєнової кислоти, дезоксирамнозилвербаскозид, З, 5-дикофеоїлхінну кислоту, 4-5-0 дикофеоїлхінну кислоту, 2, 3-0О-диферулолвинну кислоту, ізобутиламід додека-(2е, 4е)-дієнової кислоти, ізовалерат додека- 2, 4-дієн-1-ілу, ізобутиламід додека(2е, 67, 8є, 10е)-тетраєнової кислоти, епішобунол, Д -фарнезен, 2-0- ферулойвинну кислоту, гермакрен, гептадека-(87, 117)-дієн-2-он, гетероксилан, гумулен 8-12(е)-10- гідрокси-4, 10-диметил 4,11-додекадієн-2-он, 13-гідроксіоктадека-(97, 11е, 157)-триєнову кислоту, інулін, залізо, ізохлорогенову кислоту, ізорамнетин-3З-рутинозид, ізотусилагін, кемпферол, кемпферол-3-глюкозид, кемпферол-З-нутинозид, лімонен, лутеолін, лутеолін-7-глюкозид, магній, манган, 2-метилтетрадека-5, 12 дієн, 2-метилтетрадека-б, 12 дієн, метил-п-гідроксицинамат, марцен, ніацин, пальмітинову кислоту, пентадека-(87, 117)-дієн-2-он, пентадека-(87, 137)-дієн-11-лін-2-он, пентадека-8-ен-2-он, пентадека- (87)-ен 2 он, пентадека -(872)-ен-11, 13 дієн-2-он, 1-пентадекен, пента-(1, 872)-дієн, фосфор, о-пінен, р-пінен, поліацетилени, епоксид понтика, калій, білок, кверцетагетин-7-глюкозид, кверцетин, кверцетин-3- галактозид, кверцетин-З-глюкозид, кверцетин-З-робінозид, кверцетин-З-ксилозид, кверцетин-3- ксилозилгалактозид, рамноарабіногалактан, рибофлавін, рутин, рутозид, селен, силікат, ВД -ситостерол, ситостерол-3-бета о-глюкозид, натрій, стигмастерол, сульфат, винну кислоту, тетрадека-(82)-ен-11, 13 дієн-2-он, тіамін, н-триаконтанол, тридека-1-ен-3, 5, 7, 9, 10-пентаїн, тусилагін, ваналін, вербаскозид. Для одержання кращих результатів до складу фітохімічних концентратів включено згадані вище фітобіохімічні препарати, за винятком таких як Арабіноза, бетаїн целюлоза, мідь, фруктоза, жирні кислоти, галактоза,
глюкоза, залізо, калій, білок, смола, сахароза та ксилоза.
Рослинні екстракти, протимікробні ізоляти та фітобіохімічні препарати розділяють, екстрагують та виділяють з елементів рослин, таких як рітріпеїйа апізит, тугохуїоп, агсіозіарнуювз, сагпит, сарзісит, епдепіа туїасеа, сопапагит, іпша, аїит, депіапа, |піреги5, саієепаціа, огідапит, тепша |іабіаге, соттірнога, ріапіадо, гозтагіпив5, "ша, Іатіасеає, теїоза, Баріїза, апетіза, заде, тепіпа, рапйнепійт іпседпітоїйшт, ейсауріи5, авзієйасеа і в оптимальному варіанті, з таких рослин як (1) клас Еспіпасєа сімейство Авієгісаєа, а саме, Еспіпасеа ригригеа, Еспіпасеа апдизіогюїйшт(Еспіпасеа раїїдає), Еспіпасєа медеїаїй5, ЕсПіпасеа аййірасцив5, Еспіпасеа раїїйдит та їхні культивари(Еспіпасеа), а також клас
Сотторпога, а саме, Сотторпога тупа, Сотторнога тоЇ!тої, Сотторпога егуїНнгаєа та їхні культивари.
Для одержання найкращих результатів фітобіохімічні препарати та протимікробні ізоляти екстрагують з
Еспіпасеа ригригєа, Еспіпасеа апдивійоїїшт та Сотторпога тупа.
Технологія за цим винаходом, лікування та препарат призводять до дуже цікавих, неочікувано добрих та стійких результатів. Тестування показує, що бактерицидний розчин(препарат) та спосіб медичного лікування є надзвичайно корисними для боротьби із зараженням ВІЛ, інгібують зв'язування вірусу ВІЛ із клітинами-мішенями, діють як попереджувальний бактерицид, роблять більш тривалими латентні періоди
ВІЛ та інших захворювань і критично інгібують ВІЛ та інші віруси, будучи зазвичай безпечними для хворих та для навколишнього середовища.
Більш детальне пояснення цього винаходу наведено у описі нижче за текстом та у формулі винаходу.
Детальний опис кращих варіантів втілення винаходу
Запроновано бактерицид і спосіб лікування, що використовують для інгібування вірусу імунодефіциту людини, котрий також називають вірусом імунодефіциту людини або ВІЛ, у кращому варіанті бактерицид, що впливає на ВІЛ, і спосіб лікування повністю інгібують ВІЛ та інші інфекційні мікробні захворювання, а також є безпечними та нетоксичними для людей, тварин та навколишнього середовища.
Бактерицид, що впливає на ВІЛ, і відповідний препарат містять сурфактант та речовину трав'яної рослини, з яких одержують рослинний екстракт, фітохімічний, протимікробний ізолят, противірусний ізолят, інгібітор мікробів та інгібітор вірусів. Оптимальна бактерицидна композиція включає сурфактант, водний розріджувач, поживну речовину та речовину трав'яної рослини роду Еспіпасеа(Е), сімейства Авіегасеєа, видів: ригритєа, апдивійоїїа, раїіїдає, медеїаїї5, анірасійшзв та їхніх культиварів, і речовину трав'яної рослини роду Соттірпога видів: Соттірнога тупа, Соттірнога тоїтої, Соттірпога егуїйгаєа та їхніх культиварів. В оптимальному варіанті речовини трав'яних рослин є екстрактами та ізолятами, що містять фітобіохімічні препарати з Соттірнога та фітобіохімічні препарати з ЕсПпіпесєа, і екстрагують з
Соттірнога тугта, Еспіпасеа ригригеа, Еспіпасеа раїЇїдає та Еспіпасеа апдизіоюїйа. З метою досягнення кращих результатів спосіб медичного лікування та відповідний бактерицид(препарат) містить катіонний сурфактант, фітобіохімічні препарати з Еспіпасеа ригригеа, Еспіпасеа апдизіоїоїїа, а також стерильний водний розріджувач Соттірпога тупа та фолацин. Співвідношення кількості Соттірнога тупа із кількістю Еспіпесеа ригригеа та кількістю Еспіпесеа апдивіоїоїйо в оптимальному варіанті становить від 1: 2 до1:4.
Сурфактант зумовлює деяке очищення на рівні клітинної поверхні із широким спектром протимікробної дії. Сурфактанти цієї природи включають четвертинні солі амонію, що містять від 6 до 18 атомів вуглецю. В оптимальному варіанті сурфактант з четвертинною сіллю амонію являє собою суміш хлоридів алкіл диметилбензиламонію, до яких належать галогенід бензалконію, бромід бензалконію, хлорид бензалтонію і в найкращому варіанті хлорид бензалконію. Спосіб лікування ВІЛ передбачає 10095-ий активний водний розчин, але використовують також концентрат. Розчин сурфактантів з різною масовою концентрацією від 0,00595 до 0,895, в кращому варіанті від 0,0295 до 0,3095 і в найкращому варіанті від 0,0295 до 0,26905.
Фітобіохімічні препарати в рослинах Еспіпасеа відзначаються виразною активністю проти бактерій, вірусів та деяких грибків. Точний механізм невідомий. Коли бактерицид за цим винаходом локально тестують на ВІЛ та ВПГ 1 та 2, він є ефективним для лікування інфекційних епідемій ВПГ. Під час тестування іп міїго він проявив інгібувальну активність проти ВІЛ-1 та ВПГ 1 та 2.
Фітохімічна концентрована композиція містить такі ізольовані компоненти, рослинні екстракти, інгібітори мікробів та протимікробні ізоляти, як полісахариди, ехінацен, ехінацеїн, ехінакозид(естер кофеїнової кислоти), ехінолон, ехінадіол, ферменти, глюкуронову кислоту, інулоїд, пентадекадієн, поліацеліленові сполуки, арабіногалактан, рамнозу, Р5 І(4-0-метилглюкороноарабіноксилан, М; 35кКД) та Р5
І(кислотний рамноарабіногалактан, М, 450кД), цинарин(1,5-ді-О-кофеоїлхінна кислота), цикорієву кислоту(2,3-О-ді-кофеоїлвинна кислота) та їх похідні, алкіламіди, кето- алкіни та алкени; хінони; олії, включаючи борнеол, борнілацетат; пентадека-8(7)-ен-2-он, гермакрен 0, каріофілен, каріофіленепоксид, алкалоїди піролізидину антоціанінів, ліпофільні аміди, ізобутиламіди; поліацетилени; смолу мирри; курзеренон(ітипу фурагоеудесману), дигідрофуанодієн-б-он; 2-метоксіфуранодіен(типу фураноелемену); еламол; ліндестиролі(типу гермакрану); алкіламіди, апігенін, арабіногалакту, аскорбінову кислоту, бегенову кислоту-етил-кислота, бетаїн, борнеол, борнілацетат, кофеїнову кислоту, 2-0-кофеоїл-3-(5-0; - карбоксибета) 3, 4 дигідроксифеніл, 2-О-кофеоїл-3-О кумароїлтарову кислоту, 6-О-кофеоїлехінакозид, 2-О- кофеоїл-3-О-ферулоїлвинну кислоту, 2-О-кофеоїлвинну кислоту, кальцій, карбонат, р -каротин, карофілін, епоксид карофіліну, хлорид, хлоргенову кислоту, цихоринову кислоту, метиловий естер цихоринової кислоти, кобальт, ціанадин-3-0-(р -д-глікопіранозид), цинадин-3-(6-О-малоніл р -д-глікопіранозид), цинарин, ізобутиламід дека-(2е, 4е, бе)-триєнової кислоти, дезоксирамнозилвербаскозид, З, 5-дикофеоїлхінну кислоту, 4-5-О-дикофеоїлхінну кислоту, 2, 3-0-диферулолвинну кислоту, ізобутиламід додека-(2е, 4е)- дієнової кислоти, додека-2, 4-дієн-1-іл ізовалерат, ізобутиламід додека-(2е, 67, 8е, 10е)-тетраєнової кислоти, епішобунол, ВД -фарнезен, 2-0-ферулойвинну кислоту, гермакрен, гептадека-(87, 117)-дієн-2-он,
гетероксилан, гумулен 8-12 (е)-10-гідрокси-4, 10-диметил 4,11-додекадієн-2-он, 13-гідроксіоктадека-(97, 11е ; 157)-триєнову кислоту, інулін, залізо, ізохлорогенову кислоту, ізорамнетин-З-рутинозид, ізотусилагін, кемпферол, кемпферол-З3-глюкозид, кемпферол-З-нутинозид, лімонен, лутеолін, лутеолін-7-глюкозид, магній, манган, 2-метилтетрадека-5, 12 дієн, 2-метилтетрадека-б6, 12 дієн, метил-п-гідроксицинамат, марцен, ніацин, пальмітинову кислоту, пентадека-(87, 117)-дієн-2-он, пентадека-(87, 137)-дієн-11-лін-2-он, пентадека-веп-2-он, пентадека-(82)-ен-2-он, пентадека-(87)-ен-11, 1Здієн-2-он, 1-пентадекен, пента-(1, 82)- дієн, фосфор, со -пінен, р-пінен, поліацетилени, епоксид понтика, калій, білок, кверцетагетин-7-глюкозид, кверцетин, кверцетин-3-галактозид, кверцетин-З-глюкозид, кверцетин-З-робінозид, кверцетин-3-ксилозид, кверцетин-3-ксилозилгалактозид, рамноарабіногалактан, рибофлавін, рутин, рутозид, селен, силікат, р- ситостерол, ситостерол-3-бета О-глюкозид, натрій, стигмастерол, сульфат, винну кислоту, тетрадека-(82)- ен-11,13 дієн-2-он, тіамін, н-тріаконтанол, тридека-1-ен-3, 5, 7, 9, 10-пентаїн, тусилагін, ваналін, вербаскозид, секвітерпени; оцтову кислоту, с-амірон, арабінозу, о-бісаболен, у-бісаболен, кадинен, кампестерол, холестерол, цинамальдегід, коміферин, о-коміфорову кислоту, р-коміфорову кислоту, у- коміфорову кислоту, коміфоринову кислоту, м-крезол, куміновий спирт, кумінальдегід, дипентен, елемол, 3- епі-а -амірин, евгенол, фуранодієн, фуранодієнон, галактозу, камедь, хіраболен, альфа-хірабомірол, р- хірабомірол, хіраборесен, лімонен, 4-О-метил-глюкуронову кислоту, н-нонацезан, р-ситостерол, ксилозу, каропілени(карофілени), смолу мирри, курзенон, дигідрофуанодієн-6-он та 2-метоксіфурандієн.
З метою одержання найкращих результатів протимікробні ізоляти фітохімічного концентрату містять по масі(від загальної маси лікувальної композиції винаходу): 0,3-995 ехінакозиду; 0,1-795 Р 1(4-0- метилглюкороноарабіноксилану, М; З5КкД) та РО (кислоти рамноарабіногалактану, М; 450кД), 01-1095 цинарину(1,5-ді-О-кофеоїлхінної кислоти) і цикорієву кислоту(2,3-О-ди-кофеоїлтартарову кислоту) та їх похідні; 0,2-495 ехінолону; 0,2-895 ехінацину В; 0,1-695 ехінацеїну; 0,2-795 антоціанінів, що складаються з ціанідину 3-0О-В-д-глюкопіранозиду і /3-0-(6-О-малоніл-Д-д-глюкопіранозид)у; 0,01-0,0695 алкалоїдів піролізидину, що складаються з тусилагіну й ізотусилагіну; 0,003-0,00995 ізомерних додекаізобутиламідів і 2Е, АЕ, 87, 10Е/7-тетраєнову кислоту; 0,01-295 каріопіленів; а також фітобіохімічні препарати Сотторнога туп, що складаються з: смоли мирри, курзенону, дигідро фуанодіен-б-ону, 2-метоксіфурандієну, ліндерстиролу(ліндестрену) секвітерпенів, оцтової кислоти, с-амірону, арабінози, о-бісаболену, у- бісаболену, кадинену, кампестеролу, холестеролу, цинамальдегіду, коміферину, о-коміфорової кислоти, бета-коміфорової кислоти, у-коміфорової кислоти, коміфоринової кислоти, м-крезолу, кумінового спирту, кумінальдегіду, дипентену, елемолу, 3-епі-х-амірину, евгенолу, фуранодієну, фуранодієнону, галактози, камеді, хіраболену, о-хірабоміролу, р-хірабоміролу, хіраборесену, лімонену, 4-О-метил-глюкуронової кислоти, н-нонацезану, р-ситостеролу, ксилози, каропіленів(карофіленів) і ліндерстиролу(ліндестиролу).
Фітохімічний концентрат містить за масою: 2965-9095 лікувальної композиції й розчину, і в оптимальному варіанті містить не менше, ніж 1595 композиції і розчину; і для найкращого результату, містить 4095-6095 лікувальної композиції і розчину.
Розчинник розчиняє хлорид бензалконію(сурфактант) і фітохімічні концентрати і може діяти як носій в спреях, тюбиках і пляшках для крапельниць. Кращим розчинником є водний розріджувач і в найкращому варіанті - стерильний водний розріджувач. Співвідношення води у водному розчині та хлориду бензалконію може змінюватись від 30000:1 до 2501 і в оптимальному варіанті від 500071 до 750:1. Співвідношення води та змішаних концентратів хлориду бензалконію і фітобіохімічних препаратів знаходяться в діапазоні від 2:1 до 1001, кращий діапазон від 4/1 до 40:1 і найкращий - від 6:1 до 201.
Для одержання найкращих результатів вдосконалене антимікробне лікування та препарат(бактерицид) для герпесу, містить по масі: від 0,0295 до 0,395 хлориду бензалконію і для уникнення токсичності в оптимальному варіанті менше, ніж 0,2690; від 4095 до 6095 фітобіохімічних препаратів Еспіпасєа і
Сотторпога, від 0,0195 до 2595, причому в кращому варіанті від 295 до 1295 поживної речовини; і від 2095 до 6095, причому в кращому варіанті від 29,7495 до 59,895 стерильної води. Лікувальний препарат(бактерицид) в оптимальному варіанті містить вітамінну поживну речовину, яка є поживним носієм і створює синергетичний вплив при змішуванні з Сотторнога туга, Еспіпесєа ригригєа і Еспіпесєа апдивіоїїїсє. Поживна речовина може складатися з одного або кількох наступних препаратів: вітаміну А, комплексу вітаміну В, вітаміну О, вітаміну Е, вітаміну К, розчинного у воді вітаміну, розчинного у жирах вітаміну, вітаміну ВІ, вітаміну В2, вітаміну В5, вітаміну Вб, вітаміну В12, вітаміну В15 і в оптимальному варіанті фолацину або фолієвої кислоти.
Незважаючи на те, що вода є кращим розчинником і водним носієм, може бути бажаним за деяких обставин використання інших носіїв для того, щоб пропускати концентрат через шприц або розприскувач, або для більшої розчинності та ефективності. Також за деяких обставин може бути бажаним включення агента для контролю за в'язкістю. Крім того, незважаючи на те, що термін зберігання вдосконаленого препарату складає два роки, може бути необхідним додавання належного консерванту.
Для кращого використання як бактерициду, превентивного проти ВІЛ, медичний розчин(препарат) треба застосовувати для всього організму, вагінально або ректально. Спосіб застосування препарату може бути наступним: за допомогою шприца, розприскуванням, розмазуванням, крапельницею або іншими способами. Застосування або покриття розчином(препаратом) повинно відбуватися під час статевого акту.
Аніонні мила й аніонні детергенти, і зокрема мила, що містять білок, можуть бути протипоказані. В оптимальному варіанті, площу застосування треба промити, почистити і висушити перед застосуванням лікувального препарату. Для застосування як лікувального препарату проти ВІЛ можна використовувати спринцювання лікувальної дози в пряму кишку або матку або інші способи.
ХЛОРИД БЕНЗАЛКОНІЮ
Кращим сурфактантом є хлорид бензалконію. Хлорид бензалконію у водному розчині комерційно доступний під торговою назвою та маркою "Зефіран"(2ерпігапФ)) від Санофі Вінтроп Фармацевтікале(Запоїї
Міпіпгор Рпагтасешіса!5) (колишній Вінтроп Лабе(УМіпінгор І абз)). Хлорид бензалконію - це швидкодіючий антиінфекційний сурфактант з помірною тривалістю дії. Сурфактант є активним проти бактерій і деяких вірусів, грибів і простіших. Вважається, що бактеріальні спори є резистентними. Розчини хлориду бензалконію є бактеріостатичними або бактеріцидними залежно від концентрації. Точний механізм бактеріальної дії хлориду бензалконію невідомий, але вважається, що його дія відбувається через інактивацію ферментів. Активність хлориду бензалконію зазвичай підвищується з підвищенням температури і рН. Грам-позитивні бактерії є більш чутливими до хлориду бензалконію, ніж грам-негативні бактерії.
На жаль, хлорид бензалконію інактивується милами, аніонними детергентами, сироваткою і певними білками. Хлорид бензалконію більше не застосовується в багатьох лабораторіях завдяки згаданим вище причинам. Коли використовували лише сам хлорид бензалконію і тестували місцево іп мімо, він був неефективним при спалахах інфекції ВПГ. При тестуванні іп міго на ВІЛ і ВПГ 1 та 2 хлорид бензалконію виявив небажано високу токсичність щодо клітин навіть при високих розведеннях, які є медично несприйнятливими. Хімічна формула хлориду бензалконію наведена нижче. Також можуть бути використані й інші типи хлориду бензалконію.
Хлорид бензалконію й Фе рих
СЕС стен,
Й
СН;
ФІТОХІМІЧНІ ПРЕПАРАТИ
Сиру, необроблену, невиділену Еспіпасеа зазвичай небажано використовувати 3 метою інтрамурального лікування ВІЛ і герпесу, коли ж препарат належним чином відфільтрований, інтрамуральне введення може бути здійснено. Треба відмітити, що деякі, але не всі з виділених складових і рослинних екстрактів Еспіпасеа і Соттірпога(як було описано вище) містять фітохімічні препарати, протимікробні ізоляти, рослинні екстракти й інгібітори мікробів, які мають або виявляють протимікробну активність, що є ефективною при лікуванні ВІЛ, вірусу герпесу та інших інфекційних захворювань.
Як було зазначено вище, фітохімічна концентратна композиція містить такі ізольовані компоненти, рослинні екстракти, інгібітори мікробів і протимікробні ізоляти: полісахариди, ехінацен, ехінацеїн, ехінакозид(естер кофеїнової кислоти), ехінолон, ехінадіол, ферменти, глюкуронову кислоту, інулоїд. пентадекадієн, поліацеліленові сполуки, арабіногалактан, рамнозу, РБ ((4-0- метилглюкороноарабіноксилан, М; З5кД) і Р5 (кислоту рамноарабіногалактан, М; 450кД), цинарин(1, 5-ді-
О-кофеоїлхінну кислоту), кислоту(2, 3-О-ди-кофеоїлвинну кислоту) та їх похідні, алкіламіди, кетоалкіни й алкени, хінони; олії, включаючи: борнеол, борнилацетат; пентадека-8(7)-ен-2-он; гермакрен 0; каріофілен; епоксид каріофілен; антоціаніни алкалоїдів піролізидину, ліпофільні аміди, ізобутиламіди; поліацетилени; смолу мирри; курзеренон(ітипу фураноелемену), дигідро фуанодієн-б6-он, 2-метоксіфуранодієн(типу фураноелемену); еламол, ліндестрен(типу гермакрану); алкіламіди, апігенін, арабіногалакту, аскорбінову кислоту, бегенову кислоту-етил-кислоту, бетаїн, борнеол, борнілацетат, кофеїнову кислоту, 2-О-кофеоїл-3- (5-о карбоксибета) 3, 4 дигідроксифеніл, 2-О-кофеоїл-3-О кумароїлтарову кислоту, 6-О-кофеоїлехінакозид, 2-О-кофеоїл-3-О-ферулоїлвинну кислоту, 2-О-кофеоїлвинну кислоту, кальцій, карбонат, р-каротин, карофілін, епоксид карофіліну, хлорид, хлоргенову кислоту, цихоринову кислоту, метиловий естер цихоринової кислоти, кобальт, ціанадин-3-О-(р-д-глікопіранозид), цинадин-3-(6-О-малоніл /р-д- глікопіранозид), цинарин, ізобутиламід дека-(2е, 4е, бе)-триєнової кислоти, дезоксирамнозилвербаскозид,
З, 5-дикофеоїлхінну кислоту, 4-5-О-дикофеоїлхінну кислоту, 2, 3-О-диферулолвинну кислоту, ізобутиламід додека-(2е, 4е)-дієнової кислоти, додека-2, 4-дієн-1-іл ізовалерат, ізобутиламід додека(2е, 67, ве, 10е)- тетраєнової кислоти, епішобунол, Д-фарнезен, 2-О-ферулойвинну кислоту, гермакрен, гептадека-(87, 117)- дієн-2-он, гетероксилан, гумулен 8-12(е)-10-гідрокси-4, 10-диметил 4,11-додекадієн-2-он, -13- гідроксіоктадека-(97, 11е, 157)-триєнову-кислоту, інулін, залізо, ізохлорогенову кислоту, ізорамнетин-3- рутинозид, ізотусилагін, кемпферол, кемпферол-З3-глюкозид, кемпферол-З-нутинозид, лімонен, лутеолін, лутеолін-7-глюкозид, магній, манган, 2-метилтетрадека-5, 12 дієн, 2-метилтетрадека-б, 12 дієн, метил-п- гідроксицинамат, марцен, ніацин, пальмітинову кислоту, пентадека-(87, 117)-дієн-2-он, пентадека-(87, 137)- дієн-11-лін-2-он, пентадека-8-ен-2-он, пентадека-(827)-ен 2 он, пентадека-(82)-ен-11, 13 дієн-2-он, 1- пентадекен, пента-(1, 82)-дієн, фосфор, о-пінен, р-пінен, поліацетилени, епоксид понтика, калій, білок, кверцетагетин-7/-глюкозид, кверцетин, кверцетин-З-галактозид, кверцетин-З-глюкозид, кверцетин-3- робінозид, кверцетин-3-ксилозид, кверцетин-З-ксилозилгалактозид, рамноарабіногалактан, рибофлавін, рутин, рутозид, селен, силікат, рД-ситостерол, ситостерол-3-8-О-глюкозид, натрій, стигмастерол, сульфат, винну кислоту, тетрадека-(87)-ен-11, 13 дієн-2-он, тіамін, н-тріаконтанол, тридека-1-ен-3, 5, 7, 9, 10-пентаїн, тусилагін, ваналін, вербаскозид секвітерпени, оцтову кислоту, ос-амірон, арабінозу, о-бісаболен, у- бісаболен, кадинен, кампестерол, холестерол, цинамальдегід, коміферин, о-коміфорову кислоту, Д- коміфорову кислоту, у-коміфорову кислоту, коміфоринову кислоту, м-крезол, куміновий спирт,
кумінальдегід, дипентен, елемол, 3-епі-х-амірин, евгенол, фуранодієн, фуранодієнон, галактозу, камедь, хіраболен, о-хірабомірол, р-хірабомірол, хіраборесен, лімонен, 4-О-метил-глюкуронову кислоту, н- нонацезан, р-ситостерол, ксилозу, каропілени(карофілени), ліндерстирол(ліндестирол), каропілени(карофілени), смолу мирри, курзенон, дигідро фріанодин-б-он, 2-метоксіфурандієн |і ліндерстирол(ліндестирол)
Хімічні формули деяких з рослинних екстрактів Еспіпасєа наведені нижче. она в сн іх ек нд вино і верес
Й вт їжи - ве Ехінакозид рі
ХХ сить, Ки ман пу
От дон еру Цикорівва киспота дк
Ї » па о ї з, з Ехінацеїн о са ( : рань я Ємнопон
Хімічні формули деяких з рослинних екстрактів Соттірнога тугта наведені нижче. гір А ро М. зав й нюеса с сою осо
А я ї я й -
Ї но шк й
Курзеренон 4,6б-Дигіпрофурано 2-Метокси- (типу Ффурановудесману) дпан-в-он фуранодлен (типу Фуранселемону) ї те ян й ри б й ольння
Кк М й
Піндестрен Е (типу Фураногермаграну) лемог
Мирру також іноді називають: мирра, мирре, миррис, смола мирри, тугптпа мега, камедь мирри, смола
Соттірпога, лікарська камедь, лікарська смола, Неегаро! мирр, мирре, Маппіїспе мирре, Орорапах і
Нігарої мирра.
Мирра може містити смолисту камедь, одержану з розрізів, зроблених на корі дерев Соттірпога тупа, тобто миррового дерева. Мирра також може містити бальзамічні соки з Ваіїзатодепагоп туга, тобто, Агабіап тупіє, ригасеосиз дерева. Мирру можна також екстрагувати з Озтоїпіга або М/азпіпдіюпіа, які також іноді називають "солодкий кервель". Миррове дерево росте в Ерітреї, Абіссінії, Сомалі, Иємені,
Судані і будь-де.
Види Соттірнога, що утворюють мирру - це кущі або малі дерева з великими, загостреними шипами на стеблі. Нерівне трійчасте листя чергується і малі квітки зібрані у кінцеві волоті. При пошкодженні шизогонічні смолисті протоки виділяють ліки мирро.
Мирра -- це зовнішня маслянисто-смоляниста речовина, що виділяється з кори видів Соттірнога.
Речовина містить неоднакової форми округлі зерна або грудочки різного розміру з отворами і різного кольору від темно-коричневого і майже чорного до світлого або темно-оранжево-коричневого; деякі частини можуть бути від жовтих або безбарвних до блідно-жовтих. Поверхня вкрита головним чином порошком від сірого до жовтувато-сірого кольору; розрив конхоїдальної форми і дає тонкі, напівпрозорі фрагменти. Мирра може мати приємний запах і терпкі та ароматні властивості. Мирра може мати гіркий і ароматичний смак. Мирра може бути гострою на смак і може приклеюватись до зубів при жуванні.
Соттірнпога тої!то! та інші види Соттірпога, також як і хімічну композицію їх камеді-смоли можна порівняти з миррою АВ 10. Існує суттєве безладдя в літературі стосовно джерел мирри та ідентичності використаних видів Соттірпога. Звичайна(або Пігарої) мирра походить від Соттірпога тпуїтпа.
Сомалійська мирра походить від Соттірпога то!то!ї. Проте, невідомий систематичний(таксономічний)
зв'язок між Соттірпога туппа і Сотртірпога тої!тоії. Джерелом Абіссінської мирри є Соттірнога тададазсапепвіє або Соттірнога абузвзіпіса. Вважається, що Орорапах, який також називають бБізабої туя або ароматична смола, походить з Соттірнога егуїпгаєа(Енгепь) або Орорапах.
Композиція мирри є дуже складною і лише частково відомо, що 40-6095 мирри розчиняється в етанолі й містить смолу і ефірне масло. Мирра складається майже повністю з сесквітерпенів. Головними компонентами сесквітерпенів є: фураносесквітерпени типів гермакрану елеману, ейдесману і гваїану. Крім того, існують сесквітерпенові вуглеводні, наприклад рВ і б-елемен, р-боурбонен, р-каріофілен, гумулен і сесквітерпенові спирти, наприклад, елемол. Очевидно, деякі з фураносесквітерпенів є характерними для фармацевтичної мирри. Мирра загуслої камеді або сира клійка речовина містить 20905 білків і 65905 вуглеводів, які складаються з галактози, 4-О-метилглюкуронової кислоти і арабінози. Сотторнпога мирра фітохімічні реактиви складаються з: оцтової кислоти, с-амірону, арабінози, о-бісаболену, у-бісаболену, кадинену, кампестеролу, холестеролу, цинамальдегіду, коміферину, о-коміфорової кислоти, р- коміфоровою кислоти, у-коміфорової кислоти, коміфоринової кислоти, м-крезолу, кумінового спирту, кумінальдегіду, дипентену, елемолу, 3-епі-х-амірину, евгенолу, фуранодієну, фуранодієнону, галактозу, камедь, хіраболену, о-хірабоміролу, р-хірабоміролу, хіраборесену, лімонену, 4-О-метил-глюкуронової кислоти, н-нонацезану, р-ситостеролу, ксилози, каропіленів(карофіленів), смоли мирри, курзенону, дигідро фуанодієн-6б-ону, 2-метоксіфурандієну та ліндерстиролу(ліндестиролу).
Настойка мирри може мати протизапальний вплив. Макро- і мікроскопічно, мирра може мати вигляд бурого жовтого порошку, що характеризується жовтуватими осколками або сферичними зернами різного розміру, разом з дрібним гранулярним матеріалом, який розбухає у воді. На хлоралгідратних підложках існує лише кілька фрагментів тканини з рослинного джерела: червонуваті коричневі фрагменти лубу, окремі клітини й групи кам'янистих клітин, від багатокутних до прямокутних, частково з дуже товстими, перфорованими і лігніфікованими стінками і коричнюватим вмістом; фрагменти паренхіми з тонкими стінками і склеренхіматозними волокнами, 10-25мкм кристалами оксалату кальцію з формою від неправильної до багатогранної.
Мирро треба захищати від світла й вологи в добре зачинених контейнерах. Найкраще використовувати десикант, оскільки вуглеводна частина ліків легко поглинає воду. В оптимальному варіанті мирро не слід зберігати у формі порошку.
ФОЛІЄВА КИСЛОТА
Кращою поживною речовиною для найкращого результату є фолієва кислота. Фолієва кислота, що також має назву фолацин, птероїлглутамінова кислота, фолдин, фолаемін, фоліамін, фоліцет, фоліпак, фолетес, фолсан, фолвіт, інкафолік, мілафол або цитофол, це жовтий, кристалічний, водорозчинний вітамін групи В, необхідний для розвитку клітини і репродукції. Фолієва кислота функціонує як кофермент з вітамінами Ві» та С у руйнуванні та утилізації білків і в утворенні нуклеїнових кислот і гему в гемоглобіні.
Фолієва кислота також підвищує апетит і стимулює утворення соляної кислоти у шлунково-кишковому тракті. Фолієва кислота зберігається в печінці й може синтезуватися бактеріальною флорою шлунково- кишкового тракту. Дефіцит фолієвої кислоти може призводити до поганого росту, посивіння волосся, запалення язика, стоматиту, шлунково-кишкових уражень і діареї, а також до мегалобластичної анемії.
Дефіцит викликається недостатнім потраплянням вітаміну з їжею, розладами поглинання або метаболічними відхиленнями.
Потреба у фолієвій кислоти підвищується при вагітності, у дитинстві та при стресі. фолієва кислота є термо- і світлолабільною і суттєва втрата вітаміну відбувається при тривалому зберіганні. фолієва кислота є нетоксичною і ефективною для лікування специфічних дефіцитних станів. Хімічна формула фолієвої кислоти наведена нижче. о -ї бр, п «Ук --к щей їх з «Ам ві сон он х сн, сон
Фолієва кислота(птероглутамінова кислота) Структура фолієвої кислоти наведена нижче: 2-Аміпо-а-пдроксих п.Амінобензойна Тлутамінова б-метилотеридин кислота. киспота в он й
ИН и я є фени фен енисн, сою вакесю Ваш сави
Мо М
Птеринова кислота
Птероглутамінова кислота(фолієва кислота)
Молекула фолієвої кислоти містить глутамінову кислоту, п-амінобензойну кислоту та птерин;
комбінація птерину і п-амінобензойної кислоти називається птероцидною кислотою. Наведена структура -- це птероглутамінова кислота печінки. Фолієва кислота, що утворюється бактеріями, містить три залишки глутамінової кислоти, з'єднані у-глутамільним зв'язком. Багато тканин тварин містять птероїлгептаглутамінову кислоту, залишки глутамінової кислоти також знаходяться у у-глутамільному зв'язку. Синтетичні птероїлполіглутамінові кислоти, в яких молекули глутамінової кислоти з'єднані - глутамільними зв'язками, активні в тестах на бактеріальний ріст, птероїл-у-глутамінові кислоти є ефективними як у бактерій, так і при лікуванні макроцитної анемії в людини. Фермент в тканинах тварин гідролізує птероїлглутаматні сполуки у птероїлмонглутамінову кислоту і вільну глутамінову кислоту.
Інша структурна формула птероглутамінової кислоти(Ріесім:) наведена нижче.
Птерол Менегеатаглутамат її г Мт, се
Коннко
Поно- Бхдикай бперіднена ження сповука
МО -бну 0 ОНУНфво Метиптетрайррофепат
І -КсНО В-СНОНОРЮЮЮ бопінава коелота (Ойгомогий фактор) м АбНО 1бСНОнеЮЗЬ 10-Формівтетрандрофалат
МИ Шон 0 ВАОННчеОЮМ 5.10-МетзниЯдрофолат
МИ" --свНя 0 БЛО-СННЬРІВОНЕ П10-Метклантетрапідрофоват
Ж --бНМНО СНМННуМесі офФорміміютетрайдрафелает ко -сНИ СНИННези Прроусикетилтетовнарофолатє
Структура і номенклатура птероглутамінової кислоти(фолієвої кислоти).
Головні частини молекули фолієвої кислоти містять птеридинове кільце, зв'язане метиленовим містком з п-амінобензойною кислотою, яка зв'язана амідним зв'язком з глутаміновою кислотою. Незважаючи на те, що птероглутамінова кислота є звичайною фармацевтичною формою фолієвої кислоти, вона не є ні принциповою спорідненою сполукою фолату в їжі, ні активним коферментом для внутрішньоклітинного метаболізму. Після абсорбції РіеСсіІш швидко відновлюється у 5, 6, 7 і 8 положеннях до тетрагідрофолієвої кислоти(НаРіесім:), яка потім діє як акцептор багаточисельних одновуглецевих одиниць. Вони приєднуються у 5 або 10 положенні птеридинового кільця або з'єднує ці атоми з утворенням нового п'ятичленного кільця.
Вітамін Ві» і фолієва кислота є необхідними компонентами їжі людини. Дефіцит цих вітамінів призводить до помилкового синтезу ДНК в будь-який клітині, що проходить стадію реплікації хромосом і поділу. Оскільки тканини з найбільшою частотою поділу клітин виявляють найбільшу чутливість, гематопоетична система є особливо чутливою до дефіциту цих вітамінів. З клінічної точки зору першою ознакою дефіциту є мегалобластична анемія, де розлад синтезу ДНК призводить до характерної морфологічної аномалії клітин-попередників у кістковому мозку. Результатом є аномальні макроцитні червоні кров'яні клітини, і пацієнт набуває тяжкої анемії.
Метилкобаламін підтримує реакцію метіонін-синтази, яка є необхідною для нормального метаболізму фолату. Метильні групи, що постачаються метилтетрагідрофолатом(СНзНаРіесіш), використовуються для утворення метилкобаламіну, який потім діє як донор метильної групи для перетворення гомоцистеїну на метіонін. Ця фолат-кобаламін взаємодія є основною для нормального синтезу пуринів і піримідинів, і, таким чином, ДНК. Метіонін-синтазна реакція головним чином відповідає за контроль рециклювання фолатних кофакторів; підтримання внутрішньоклітинних концентрацій фолілполіглутаматів і через синтез метіоніну і його продукту, 5-аденозилметіоніну, підтримання багатьох реакцій метилювання. Оскільки метилтетрагідрофолат є принциповою спорідненою сполукою фолату, що постачається у клітини, перенесення метильної групи на кобаламін є необхідним для достатнього постачання тетрагідрофолату(НаРіесімй:), субстрату для багатьох метаболічних реакцій. Тетрагідрофолат є попередником для утворення внутрішньоклітинних фолілполіглутаматів; він також діє як акцептор одновуглецевої одиниці при перетворенні серину на гліцин з наступним утворенням 5, 170 метилентетрагідрофолату(5, 10-СНоНаРіесіш). Остання похідна передає метиленову групу на дезоксиуридилат для синтезу тимідилату -- надзвичайно важливої реакції при синтезі ДНК. Під час процесу 5, 10-СН»НаРієСіи перетворюється на дигідрофолат(НоРіести).
Цикл потім завершується відновленням НаоРіесій до НаРіесіи дигідрофолатредуктазою, етап, який блокується антагоністами фолату, такими як метотрексат. Інші шляхи також ведуть до синтезу 5, 10- метилентетрагідрофолату.
Таблиця А: Біосинтез фолієвої кислоти
Біосинтез фолієвої кислоти наведений нижче. Символ РРР це трифосфат.
Ач Ї дель і вису тет | пре ій і. Кк зом Я а теці ї г Пиво ! . І
ОК ом Ановссвют | свою не ї, А, Ки | щ вану Аж
Трросіфо» дагідрокюттєрку ТУ І | реж полки на 4 рник
ДА вккионая пароксннв- Й й
Тева «ме дмоджомерадки Я я іже
Н оч Й 7 У лк і мету оберкні - ій сернж У ни ре сен боб | поамтайсккмя киш. та ан з 1. КИТ ув це он двох
ВВ ук ЩІ г
Дипаронтвуничя забито ГТУ ять Я Гпутомогва лислоте а но М од УйОК ко ст ку дя тів
НМ ж: он м ах
Дипдрофмчєва киспота САН
Фолат може транспортуватися в тканини як СНеоНаРіесІШі. Печінка активно відновлює і метилює
РіеСішт (і Нг або НаРієстці) і потім транспортує СНзНаРіеслішї в жовч для реабсорбції кишкою і наступної доставки тканинам, СНзНаРієсти діє як донор метилових груп для утворення метилкобаламіну і як джерело
НаРієесіи та інших похідних фолату, які були описані вище. Фолат зберігається в клітинах у вигляді поліглутаматів.
СУРФАКТАНТИ
Незважаючи на те, що хлорид бензалконію є кращим сурфактантом для найкращого результату, за деяких обставин бажано використовувати інші сурфактанти четвертинного амонію або інші сурфактанти.
Сполука четвертинного амонію може бути хлоридом дикокодимонію, який також відомий як дикокоалкілдиметил, хлориди або хлориддикокодиметиламонію або рі-С8-18-алкілдиметил, хлориди. Він може бути використаний разом з ізопропанолом, таким як 20-3095 ізопропанол. Краще, якщо джерело четвертинної сполуки містить: 70-8095 сполуки четвертинного амонію і менше, ніж 0,0390 метилхлориду, має питому гравітацію приблизно 0,87 при 115"Е, тиск пари ЗЗмм ртутного стовпчика при 68"Р, початкову точку кипіння 180"Е при 76б0мм ртутного стовпчика, леткість 20-30905, і виробляється під торговою назвою "КарСпрей зЗ00"(СагбОргау 300) Вітко Корпорейшн(М/йсо Согрогайоп), Дублін, Огайо, США. Четвертинна сполука забезпечує дезінфекційну кількість і є фунгіцидом для лікування грибкових та дріжджевих інфекцій.
Інші сполуки четвертинного амонію можуть також бути корисними, такі як ті, що вироблені під торговою назвою "Джет Квет 20-75"(еї Омаї 20-75) Джетко Кемікалс Інкорпорейтд(удеїсо Спетісаї!5, Іпсогрогаїед),
Корсікана, Техас, США, або вироблені під торговими назвами "Карспрей 400"(Сагергау 400) і "Карнауба
Спрей 200"(Сатацра бргау 200) Вітко Корпорейшн(У/йсо Согрогайоп), Дублін, Огайо, США, або ті, що містять 995 денатурований етиловий спирт, такий як той, що продається під торговою назвою "БТСІі 2125М"(ВТС 2125М) Стефан Кампані(Зіерпап Сотрапу), Норсфілд, Іллінойс, США, або наступні продукти
МАКВАТ(МАОЮШАТ), що містять хлорид н-алкілдиметилбензиламонію, який виробляється Масон Кемікал
Кампані(Мазоп Спетіса! Сотрапу), Арлінггон Хайтс, Іллінойс, США. І С-125(6795 С12, 2595 С14, 795 С16, 195 С18), МС 1416(595 С12, 6095 С14, 3095 С16, 595 С18), МС1412(4095 С12, 5095 С14, 1095 С16), 50-18 стеарилова паста або пластівці(595 С16, 9595 СІ5), 10-76 або МО-2525(595 С12, 6095 С14, 30905 С16 і 590
С18) і МС6025-5095(2590 С12, 6095 14 і 15956 С16). Джет Кват 20-75 містить: 50-75906 хлориду третинного дикокодиметиламонію, 20-5095 ізопорпілового спирту, має питому гравітацію 0,88 і точку кипіння 180".
КарСпрей 400 містить: 55-6595 сполуки третинного амонію, 20-3095 амінів, С14-18 та С16-18 ненасичених кислот, алкіл, етоксильованих, 10-2090 ізопропанолу і менше, ніж 0,0395 метилхлориду і має питому гравітацію приблизно 0,88 при 75"Е, тиск пари ЗЗмм ртутного стовпчика при 68"Р, початкову точку кипіння 180" при 7б0мм ртутного стовпчика і леткість 10-2095. Карнауба Спрей 200 містить: 50-6095 сполуки третинного амонію, 10-2095 ізопропанолу, 15-2595 води, 1-1095 алкілованого карнаубського воску, і менше ніж 0,0395 метилхлориду і має питому гравітацію приблизно 0,90 при 80"Е, тиск пари ЗЗмм ртутного стовпчика при 68"Е, початкову точку кипіння 180"Е при 7б0мм ртутного стовпчика і леткість 20-4095.
Неїонні сурфактанти -- це поверхнево-активні сполуки, які не іонізуються у водному розчині. Часто вони мають гідрофільні властивості завдяки присутності окисленого ланцюга(наприклад,
поліоксиметиленового ланцюга), ліофільна частина молекули походить від жирних кислот, фенолів, спиртів, амідів або амінів.
Прикладами сполук є полі--етиленоксид) конденсати алкілфенолів, наприклад, продукт конденсації, утворений з одного моля нонілфенолу і десяти молей етиленоксиду, продукти конденсації аліфатичних спиртів і етиленоксиду, наприклад, продукт конденсації, утворений з 1 моля тридеканолу і 12 молей етиленоксиду.
Неїонні сурфактанти можуть містити етоксиляти фенолу, що включають продукт конденсації етиленоксиду і алкілфенолу або аліфатичного спирту. Неіонні сурфактанти в оптимальному варіанті містять етоксилят нонолфенолу, такий як Т-ОЕТ, та/або етоксилят октафенолу. Неіонні сурфактанти є продуктами реакції етиленоксиду і нонолфенолу та/або окталфенолу. Співвідношення фенолу та етиленоксиду змінюється від 2:20 до 4:16 і в оптимальному варіанті дорівнює 8:12.
Неїонні синтетичні сурфактанти можуть мати неіїонні детергенти. Неіонні синтетичні сурфактанти можуть також утворюватися конденсацією етиленоксиду з гідрофобною основою, утвореною конденсацією пропіленоксиду з пропіленгліколем. Гідрофобна частина молекули, яка звичайно є водонерозчинною, має молекулярну масу від приблизно від 1200 до 2500. Додавання поліоксиетиленових радикалів до цієї гідрофобної частини веде до збільшення водорозчинності молекули в цілому і рідинна властивість продукту може бути підтримана до точки, де вміст поліоксиетилену становить від приблизно 5095 від загальної маси продукту конденсації. Інші неіонні синтетичні сурфактанти можуть включати: поліетиленоксидні конденсати алкілфенолів, наприклад, продукти конденсації алкілфенолів або діалкілфенолів, де алкільна група містить від приблизно 6 до 12 атомів вуглецю в конфігурації з прямим або розгалуженим ланцюгом, з етиленоксидом. Етиленоксид може бути присутній в кількості, що становить від 8 до 25молів етиленоксиду на моль алкілфенолу. Алкільний замісник у таких сполуках може бути одержаний з полімеризованого пропілену, діїізобутилену, н-октену, або н-нонену.
Неїонні сурфактанти можуть також бути одержані конденсацією етиленоксиду з продуктом реакції пропіленоксиду і етилендіаміну, наприклад, сполуки, що містить від приблизно 40956 до приблизно 80905 поліоксиетилену по масі й має молекулярну масу від приблизно 5000 до приблизно 11000, що утворюється внаслідок реакції етиленоксидних груп з гідрофобною основою, яка складається з продукту реакції етилендіаміну і надлишку пропіленоксиду, основою, яка має молекулярну масу від 2500 до 3000.
Інші неіонні сурфактанти включають продукт конденсації аліфатичних спиртів, що мають від 8 до 18 атомів вуглецю в конфігурації з прямим або розгалуженим ланцюгом, з етиленоксидом, наприклад, конденсації кокосового спирту з етиленоксидом, де відношення становить від 10 до ЗОмоль етиленоксиду на моль кокосового спирту, і фракції кокосового спирту, що має від 10 до 14 атомів вуглецю.
Інші неіїонні сурфактанти включають довголанцюгові оксиди третинного аміну, що відповідають наступній загальній формулі: ВіАзА2М-0, де ВІ -- це алкільний радикал, що містить від приблизно 8 до 18 атомів вуглецю, та Но і Аз - кожен є метильним або етильним радикалом. Стрілка у формулі - це загальновизнане зображення напівполярного зв'язку. Прикладами оксидів аміну, придатних для використання, є: оксид диметилдодециламіну, оксид диметилоктиламіну, оксид диметилдециламіну, оксид диметилтетрадециламіну і оксид диметилгексадециламіну.
До інших неіонних сурфактантів можуть належати: довголанцюгові оксиди третинного фосфіну, що відповідають наступній загальній формулі АВ'А"Р-20О, де В це алкіл, алкеніл або моногідроксиалкільний радикал, що має від 10 до 18 атомів вуглецю в ланцюзі, і А та ВА" кожен є алкілом або моногідроксиалкільними групами, що містять від 1 до З атомів вуглецю. Стрілка у формулі - це загальновизнане зображення напівполярного зв'язку. Прикладами придатних оксидів фосфіну є: оксид диметилдодецилфосфіну, оксид диметилтетрадецилфосфіну, оксид етилметилтетрадецилфосфіну, оксид цетилдиметилфосфіну, оксид диметилстеарилфосфіну, оксид цетилетилпропілфосфіну, оксид діетилдодецилфосфіну, оксид діетилтетрадецилфосфіну, оксид дипропілдодецилфосфіну, оксид біс-(2- гідроксиметил)-додецилфосфіну, оксид біс-(2-гідроксиетил)удодецилфосфіну, оксид(2-гідроксипропіл)- метилтетрадецилфосфіну, оксид диметилолеїлфосфіну і оксид диметил-(2-гідроксидодецил)-фосфіну.
За деяких обставин може бути корисним використовувати інші сурфактанти, такі як: інші катіонні сурфактанти, амфолітні сурфактанти або цвітеріонні сурфактанти.
Катіонні сурфактанти можуть включати катіонні детергенти. Катіонні сурфактанти складаються зі сполук, які іонізуються у водному середовищі з утворенням катіонів, що містять ліофільну групу. Типово цими сполуками є четвертинні солі амонію, які містять алкільну групу, що має від приблизно 12 до приблизно 18 атомів вуглецю, таких як хлорид лаурилбензилдиметиламонію.
Амфолітні сурфактанти - це сполуки, що мають як аніонні, так і катіонні групи в тій самій молекулі.
Прикладами таких сполук є похідні аліфатичних амінів, які містять довголанцюгові групи від приблизно 8 до приблизно 18 атомів вуглецю, і аніонну водорозчинну групу, наприклад, карбоксисульфо, сульфо або сульфато. Прикладами амфолітних детергентів є: натрій-3-додециламінопропан сульфонат, таурат натрій-
М-метилу і споріднені речовини, такі як двозаміщені вищим алкілом амінокислоти, бетаїни, тетіни, сульфатовані довголанцюгові ненасичені аміни і сульфатовані похідні імадазоліну.
До цвітеріонних сурфактантів можуть належати синтетичні детергенти. Цвітеріонні сурфактанти є зазвичай похідними аліфатичних сполук четвертинного амонію, в яких аліфатичний радикал може мати прямий ланцюг або розгалужений, і де один з аліфатичних замісників містить від приблизно 8 до 18 атомів вуглецю і один містить аніонну водорозчинну групу, наприклад, карбокси, сульфо або сульфато.
Прикладами сполуки, що підпадають під це визначення є: 3-(М,М-диметил-Мм-гексадецил амоній)-пропан-1- сульфонат і 3-(М,М-диметил-М-гексадецил амоній)-2-гідроксипропан-1-сульфонат.
КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ
При змішуванні й застосуванні Еспіпасєа і фітохімічних препаратів Соттірпога(протимікробні ізоляти, рослинні екстракти і інгібітори мікробів) разом з: сурфактантом, в оптимальному варіанті хлоридом бензалконію, поживною речовиною-носієм, в оптимальному варіанті фолієвою кислотою; і стерильним водним носієм одержували на диво добрі результати при лікуванні ВІЛ та інших інфекційних захворювань і ефективність лікувального препарату(бактерицид) істотно збільшувалась. Значною мірою при тестуванні іп міо унікальна сполука виявила несподіваний і на диво добрий результат щодо активності проти ВІЛ, включаючи інгібування зв'язування ВІЛ з клітинами-мішенями. При тестуванні синергетичного препарату місцево іп мімо виявилось, що він швидко зупиняє інфекцію ВПГ. При тестуванні синергетичного препарату місцево іп міго сурфактант хлорид бензалконію був значно менш токсичним і в межах безпечного рівня, а також мав вищий рівень інгібіторної активності проти ВІЛ і ВПГ 1 та 2. Синергічну взаємодію і змішування
Еспіпасеєа і фітохімічних препаратів Соттірнога, фолієвої кислоти і сурфактанту виявляли по швидкій розчинності компонентів при змішуванні й слабкій адгезивній властивості, створеній завдяки цим властивостям у розчині. Крім того, хімічні властивості Еспіпасєа і фітохімічних препаратів Соттірпога, сурфактанту поживної речовини-носіяс(поживна речовина) і водного носія підвищували стабілізацію і реактивність, які є корисними для лікування інфекційних захворювань.
Лікувальний препарат може бути використаний в різних розведеннях для: ротової і слизистої оболонки носа; тканини піхви, губної тканини, анальної і периферійної тканини ділянки анального отвору; тканини пеніса; тканини шкіри; відкритої підшкірної тканини; і у високих розведеннях при інфекціях ока і в оптимальному варіанті при введенні в пряму кишку або матку. Змінюючи концентрації, лікувальний препарат можна вводити парентерально. Лікувальний препарат може бути протипоказаний для введення у піхву або анальний отвір; у фіксуючих пов'язках, у канал у вусі; у стискальних пов'язках, у гіпсових пов'язках або при вживанні їжі, й таке використання може викликати подразнення або хімічні опіки. Не можна порадити використовувати лікувальний препарат з метою лікування анаеробних грибкових інфекцій, оскільки деякі грибки можуть бути резистентними.
ПРИКЛАДИ 1-7
Тестування іп мімо
З самого початку проводили місцеве застосування іп мімо для визначення впливу медичного лікування та препарату цього винаходу на семи піддослідних пацієнтах, хто виявився позитивним на ВПГ 1 або 2.
Піддослідні пацієнти застосовували місцево лікувальний препарат, що складався з сурфактанту хлориду бензалконію у водному розчині(при співвідношенні 1:750) разом з речовиною трав'яної рослини Еспіпасєа ригригєа у формі порошку, що містив перелічені вище фітохімічні препарати. Застосування композиції було зроблено як двохетапна процедура: спочатку зволожували уражену зону або пухирець сурфактантом хлориду бензалконію у водному розчині розприскуванням, тампонуванням або використовуючи крапельницю; потім застосовували покриття з фітохімічніх препаратів у вигляді порошку на зволожену площину тампоном або посипаючи руками порошок на інфіковану площину. Важливим аспектом цього лікування було створення повного покриття ураженої зони під час спалаху. Таким чином, зону спалаху зберігали вкритою лікувальною композицією, застосовуючи повторно при необхідності.
З семи піддослідних пацієнтів було шість жінок й один чоловік. На початку цього дослідження вік чоловіка складав 38, а жінок - 8, 27, 30, 32, 38 і 39. Дванадцять інфекційних спалахів відбулися протягом приблизно шести тижнів. Дев'ять із спалахів належали ВПГ 2, герпесу статевих органів і три ВПГ 1, лихоманка. Восьмирічна та двадцятисемирічна жінки виявили ВПГ (лихоманка). Тридцятирічна, тридцятивосьмирічна і тридцятидев'ятирічна жінки виявили ВПГ о 2(герпес статевих органів).
Тридцятивосьмирічна жінка також мала ВПГ Ої1 з симптомами лихоманки. Чоловік мав ВПГ 2(герпес статевих органів). Усі піддослідні пацієнти мали довгу історію хвороби і могли ідентифікувати звичайний розвиток їх хвороби. Для одержання об'єктивних даних дев'ять піддослідних пацієнтів не мали жодної уяви про здійснення дослідного лікування або про будь-яку дію лікувального препарату. При повторному дослідженні піддослідним пацієнтам сказали про можливість застосування плацебо, доданого в зразки рецептури.
У семи випадках бактерицидна сполука(препарат) застосовували прямо на тканину на продромальній стадії. У п'яти випадках бактерицидну сполуку застосовували прямо на розірвані пухирці. Бактерицидну сполуку застосовували повторно при необхідності підтримувати покриття.
Спостереження: З кожним застосуванням лікувального препарату кожна особа(піддослідний пацієнт) виявляла відчуття поколювання протягом кількох секунд. Вони також виявили суттєвий ступінь зчеплення лікувального препарату(протимікробного) з пухирцем(ями) або з ураженою зоною. Зчеплення композиції з епітеліаальною тканиною залишалося незмінним навіть після прийняття душу або промиванням водою зони.
Результати: Результати тестування семи піддослідних пацієнтів способом медичного лікування та препаратом були несподівано добрими і узгодженими. У кожному випадку піддослідний пацієнт звітував, що як тільки композицію(препарат) застосовували до ураженої зони, біль повністю зникав за час від 10 до хвилин, зважаючи на те, що в минулому ніщо не полегшувало біль. У семи випадках, де сполуку(препарат) застосовували на продромальній стадії, піддослідні пацієнти виявляли припинення болю, всі симптоми, що раніше загострювались до повного спалаху, зникали, і спалах більше не відбувався. Усі зовнішні симптоми і фізичні прояви герпесу зникали за кілька годин після застосовування лікувального препарату. У п'яти випадках, де сполуку(препарат) застосовували до розірваних пухирців, піддослідні пацієнти виявляли припинення болю за хвилини і печія, зуд та подразнення зникали протягом часу від двох до чотирьох годин, і пухирці висихали і зникали за двадцять одну годину. В усіх випадках інші, більш важкі, знесилюючі симптоми, а саме лихоманка, нездужання, набрякання пахових органів,
мокнучі запалення й утруднене сечовипускання, зникали при застосуванні лікувального препарату.
Після виписування з лікарні пацієнти одержували композицію(препарат) для перевірки на майбутніх спалахах. Було виявлено, що як тільки з'являлися початкові ознаки спалаху, що вказувало на початок продромальної стадії спалаху, сполука(препарат) відразу ж наносилась піддослідними пацієнтами згідно з інструкціями і спалахи повністю припинялися і розсмоктувались. Варто відмітити також і те, що у пацієнтів, які мали кілька спалахів щороку, значно збільшувались латентні періоди. Після трьох років спостережень за однією особою, яка мала важкі спалахи щомісяця протягом чотирьох років перед використанням цього препарату, можна вже свідчити, що після використання цього препарату протягом року вона не мала жодного спалаху.
Додаткові спостереження: Один піддослідний пацієнт - чоловік - повідомив, що після першого застосування протягом продромальної фази спалаху він прийняв душ і забув знову застосувати композицію(препарат) протягом приблизно 30 годин. В результаті кілька пухирців розірвалося і почали з'єднуватися. Піддослідний пацієнт відновив використання композиції(препарату) і після цього добре вкривав зону композицією. Внаслідок цього спалах розсмоктався за 21 годину таким же чином, як описано у інших піддослідних пацієнтів.
Інше спостереження показало, що композиція(препарат) може бути послаблена або менш ефективна в присутності певних білків або мил. Один піддослідний пацієнт - жінка - можливо, дуже хотіла почистити уражену зону перед застосуванням композиції(препарату). Це відбулося під час третього спалаху після того, як композиція(препарат) була успішно застосована на двох попередніх спалахах. В цьому випадку при застосуванні композиції(препарату) знайомого відчуття поколювання не відбулося і ніякого полегшення симптомів також. Приблизно 24 години минуло перед тим, як вона звернулася по допомогу, і спалах загострився до стадії повного розриву пухирців з усіма наступними симптомами хвороби. Їй порадили ретельно змити будь-які залишки мила із зони, висушити це місце і повторно застосувати композицію(препарат). Після виконання цих інструкцій вона повідомила, що спалах повністю вщух, як і ті два попередні спалахи, після застосування лікувальної композиції.
ПРИКЛАДИ 8-13
Дерматологічні й ветеринарні тестування
Здійснювали ветеринарні тестування для визначення будь-яких можливих дерматологічних алергічних реакцій, викликаних лікувальною композицією(препаратом). У тестуваннях брали участь шість піддослідних тварин. Використовували наступних тварин: З кролі-самиці(вік невідомий), 2 собаки(1 дворічна самиця і 1 дев'ятирічний самець); та один трирічний кастрований кіт-самець. У цих ветеринарних тестах згадану вище композицію(препарат) застосовували вищезгаданим способом - у середину зовнішнього вуха кожної тварини. В усіх випадках оброблювану площу тримали вкритою сполукою протягом двадцяти чотирьох годин. Тестування, виконані на шести піддослідних тваринах, показали, що ніяких ознак дерматологічного подразнення або алергічної реакції не було.
ПРИКЛАД 14
Згадану вище медичну сполуку, що містить інгібітори вірусів, також тестували на вірус папіломи, що викликав бородавки на морді дворічного кастрованого чистокровного коня. Бородавки вірусу папіломи важко піддаються лікуванню. Бородавки мали розмір 25мм в діаметрі. Бактерицидну сполуку(препарат) застосовували двічі щодня. Бородавки потім вимірювали при кожному застосуванні.
Результати: Досить неочікувано бородавки зменшувались в діаметрі приблизно на Змм на добу, в той час як лікувальний препарат застосовували до бородавки, і на п'ятий день вони повністю відпадали. При спостеріганні виявилось, що спочатку поверхневі шари бородавки почали руйнуватися, утворюючи великі еритематозні папули. Потім, що цікаво, бородавки не зменшувались у розмірі відшаровуванням, вони зменшувались в точці зв'язування на епідермісі піддослідної тварини і відпадали дещо інтактно без ускладнення рубцювання.
При довготривалому дослідженні іп мімо цього винаходу, яке почалось з перших семи піддослідних пацієнтів у квітні 1989 і вже триває 7 років, приблизно 100 інфекційних спалахів було вилікувано лікувальним препаратом у різноманітних концентраціях, як було вже описано. В усіх випадках на диво добрі результати були однакові: 1. Біль щезає за хвилини 2. Ніяких спалахів не відбувається, коли композицію застосовують на продромальній стадії 3. Спалах вщухає за двадцять одну годину при застосуванні на стадії появи пухирців.
ТЕСТУВАННЯ ІМ МІТНО
Лабораторне тестування здійснювали в чиказькому університеті, в лабораторіях клінічної мікробіології для визначення інгібіторної активності іп мйго способу медичного лікування і композиції(препарату).
Лабораторне тестування проводив помічник директора, доктор філософії, і ад'юнкт-професор патології.
Тестування іп міо лікувальної композиції, що надалі називатиметься "ліки" дало на диво добрі результати. Було визначено, що спосіб медичного лікування і композиція мала неочікувану, разюче відмінну інгібіторну активність проти ВПГ 1 та ВПГ 2. Патолог зазначив, що він протестував "сотні" інших сполук і ніколи не бачив нічого, щоб так добре діяло.
Нижче наведені тести лікувального препарату, що були здійснені, і результати, що були одержані в чиказькому університеті. Для полегшення розуміння деякі з наукових даних і результати тестів наведені нижче з наступними визначеннями: "МН" - це мінімально необхідне середовище. Це середовище для культивування використовують для вирощування клітин, на яких виконували дослідження. "Фібробласт" - мезенхімна клітина людини(клітина, притаманна сполучній тканині, крові, кісткам, лімфатичній системі й хрящам).
"ІСво" - це інгібіторна концентрація. Для цього тестування вибирали 5095 точку, яка є типовою. Число вказує найбільше розведення нижче 5095. Таким чином, це є визначенням кінцевої точки.
Якщо площа під розведенням залишена пустою, це вказує, що можливо існування токсичності при цьому розведенні, не було сенсу проводити тест або ніяких зрозумілих даних не було одержано.
Якщо площа розведення помічена як дефіс(-), це вказує, що бляшки не утворювались і відбувалось успішне інгібування герпесу(ВПГ).
ПРИКЛАДИ 15-17
У цих тестах іп міго використовували наступні ліки(препарати):
Ліки Ме1 - Сурфактант хлориду бензалконію у водному розчині при співвідношенні 1:750. Сурфактант у водному розчині фільтрували перед використанні й розводили в еквівалентному об'ємі 2Х МНС, щоб створити 1:1500 розведення в 1Х МНО.
Ліки Ме2 - Еспіпасеа порошок(фітохімічні препарати) у водному розчині. Цей препарат екстрагували теплою інфузією в стерильній воді. Екстраговані фітохімічні препарати центрифугували і фільтрували перед використанням. Відфільтровані фітохімічні препарати розводили в еквівалентному об'ємі 2Х МНС, щоб створити нерозведений препарат у ІХ МНС.
Ліки Ме3 - порошок ЕсПіпасеа(фітохімічні препарати) екстрагували і змішували з сурфактантом хлориду бензалконію методом холодної інфузії. Змішаний препарат центрифугували і фільтрували перед використанням та розводили у еквівалентному об'ємі 2гХМНС, щоб створити нерозведений препарату 1Х
Мне. 1. Три 24 - коміркові планшети засівали фібробластами. Використовували три різні екстракти(для порівняння) у п'яти концентраціях композицій для скринінгу на антивірусну активність у концентраціях: нерозведена, 1:2, 1:4, 1:8 і 1:16 у !ТХ МНО. По чотири контрольні комірки було відведено на кожний планшет, що містив МНС без ліків. 2. Середовище для росту видаляли з комірок і 200мкл НОМ-1 додавали до кожної лунки верхньої половини кожного планшета. ВПГ-1 розводили 1:5000(2,0мкл маточного ВПГ-1 у тТ0мл МНС). Титр вірусу становив З х 105 на мл. Також 200мкл ВІПГ-2 додавали до кожної лунки нижньої половини кожного планшета. ВПГ-2 розводили 1:2000(5,0мкл маточного ВПГ-2 у 10мл МНС). Титр вірусу складав 6 х 105 на мл. 3. Планшети інкубували при 37"С протягом двох годин. 4. Посівне середовище видаляли і один мл Ліків Ме1-3, що містили МНС, додавали до чотирьох лунок.
Концентрація ліків порівняно з МНС наведена нижче.
Таблиця 1 4000 2000 1000
МНС (мкл) нннІн":'ІНШЕЕІНШНИИИИИИ ЕТО) 3000 3500 37500 5. Результати: ВПГ-1, рідкий поверхневий шар. Ліки додавали відразу після абсорбції вірусу.
Планшет 1, Ліки Ме1, що містять бактерії! Немає росту, можливий осад.
Планшет 2, Ліки Ме2, що містять бактерії! Немає росту, можливий осад.
Планшет 3, Ліки Ме3. Результати наведені у Таблицях 2 і З нижче.
Таблиця 2
Ліки МеЗ3 ВПГ 1 Результати тестів о Концш. | | Нерозвед..// | -(ї2 | ї4 | 18 | 116 о бляшки | 54 | Токсичї. | Токси. | -(- | 6 | 127 ( о бляшки | 42 | Токсич. | Токсичї./// | -- | 4 | 167 КвВжЗ
Середнє | 48 | ЙГ/ИоЮоКрВр/ГГГ///Ї 77777777 77717171 Ї77171751 77 лавою 6
Таблиця З
Ліки - Мо3 ВПГ 2 Результати тестів бляшки | 4втоксич,// | оТоксич.ї/ | | 227 77171321 бляшки | 0 4бтоксич7/// | оТоксич.ї/ | | 2 71111281 о бередяє/ | -(:М/МН 48 7/7 ї17777777777111С17Ї111111171Ї1111171 2230 1Свої 8 т слабка токсичність ««дуже малі бляшки
Коментарі: Тестування лікувального препарату(Ліки Ме3) дало відмінні результати. Клітини мали гарний вигляд без забруднення. При нижчих розведеннях препарат може бути токсичним для деяких з клітин. Цей препарат був неочікувано успішним в його інгібіторній активності.
ПРИКЛАДИ 18-20
Три 24-лункові планшети засівали фібробластами і наступними ліками.
Тестові ліки Ме1А - Сурфактант хлорид бензалконію у водному розчині. Сурфактант хлорид бензалконію готували, створюючи 1:375 розведення у воді(3З2мкл у 12,0мл стерильної води). Його фільтрували перед використанням і розводили в еквівалентному об'ємі 2Х МНС, щоб створити 1:750 розведення у 1Х МНС. Розведення було зроблене для того, щоб підтримати співвідношення.
Тестові ліки Ме2А ї- порошок Еспіпасеа ригригеа(фітохімічні препарати) у водному розчині. Цей препарат був 50мг/мл розчином(З0Омг у 6б,Омл води) порошку Еспіпасєа ригригєа у стерильній воді. Суміш перемішували і охолоджували протягом чотирьох годин. Порошок препарату Еспіпасеа центрифугували при 3500об/хв протягом 15 хвилин при 10"С, фільтрували перед використанням і потім розводили в еквівалентному об'ємі 2Х МНС, щоб створити нерозведений препарат у ІХМНО.
Тестові ліки МеЗА ї- порошок Еспіпасеа ригригеа(фітохімічні препарати) розчиняли у сурфактанті хлориду бензалконію. Цей препарат був 5О0мг/мл розчином(З00мг у б,0мл хлориду бензалконію 1:375).
Суміш перемішували і охолоджували протягом чотирьох годин. Суміш фітохімічного препарату і сурфактанту центрифугували при 3500об/хв протягом 15 хвилин при 10"С і фільтрували перед використанням, а потім розводили в еквівалентному об'ємі 2Х МНС, щоб створити нерозведенийи препарат у 1Хх МНО. 1. Три планшети використовували для скринінгу трьох препаратів ліків. Концентрації, необхідні для скринінгу на антивірусну активність, були 1:2, 1:4, 1:8 і 1:16 у /Х МНС. Використовували чотири контрольні лунки на кожний планшет, що містив МНС без ліків. 2. Середовище для росту видаляли з лунок і 200мкл НОМ-1 додавали до кожної лунки верхньої половини кожного планшета. ВПГ-1 розводили 1:5000(2,0мкл маточного ВПГ-1 у т0мл МНС). Вірусний титр складав З х 105 на мл. 3. Планшети інкубували при 37"С протягом чотирьох годин. 4. Посівне середовище видаляли і один мл ліків МеТА - ЗА, що містили МНС, додавали до чотирьох лунок.
Таблиця 4 4000 2000 1000
МНс(імклії Її 0000- 2000 3000 3500 3750
Результати: ВПГ-1, рідкий поверхневий шар, композицію додавали відразу після абсорбції вірусу.
Таблиця 5
Ліки Ме1 А - ВПГ 1 Результати тестів
Концентваця | (0 Ї177777107ї2 | 71014 | 78 | 126 | 132 бляшки | 70 | Токсич. | Токсич. | Токсич. | Токсич. | Токсич. обляшкиї7/// | 68 | 7777777 ЇЇ бляши.// | 58 | 7 | 77 Г77777771717117111771717с1 обляшиї// | 74 | : 7/7 Є17777777717 ГР Го оо бйпйлня.// | 71 ЇЇ 77777777 |Ї777777777171717171Є17717171717171711сю. | :::Х
Коментарі: Ці лунки мали густий осад над клітинами. Хлорид бензалконію імовірно осаджує білок у середовищі
Таблиця 6
Ліки Ме2А - ВПГ 1 Результати тестів
Ковш | 77777772 | 1:4 18 о обляшкиїЇ | //7770/772- | 11111111 -111111111115 11 о обляшкиї | //77/774- ЇЇ -11111171Ї11117 18 бляшки | -::6М. 79-77 1 71717171 4а4 12 ообляшкиїЇ | (й 7-11 -111117111117 | ли
І Середадє | -:/ 70 2 8Р | | ІСво»1:32 пиши
Коментарі: Хоча існувало кілька бляшок, вони були дуже малі.
Таблиця 7
Ліки МеЗ А - ВПГ 1 Результати тестів о Концентр. | 777 777717171112 77110714 17771118 | 16 | 2 о бляшки | 72 | Токсич. | Токсич. | Токсич. | Токсич. | - бляшки | 68. 17777777777711111111111111111111111111Ї111111111111111Ї1111-11 о бляши | 67 | | /! ! - о бляши | 70 | / | 9 ! -
Середнє | 70 | (:Й./77777777СССС/С|77ЮСЮ|Ї сю | 7 /
Коментарі: Хоча й спостерігалася деяка токсичність, ці ліки виявили себе успішно при інгібуванні вірусу, бо жодної бляшки не спостерігалося.
ПРИКЛАДИ 21 - 24
Чотири 24-лункові планшети засівали фібробластами. Тестові ліки Ме1їВ - Сурфактант хлорид бензалконію у водному розчиннику. Хлорид бензалконію готували створенням 1:1000 розведення у водіїОмкл у 10,0мл стерильної води). Його фільтрували перед використанням і розводили в еквівалентному об'ємі 2Х МНС, щоб створити 1:2000 розведення у 1Х МНО.(500мкл ліків плюс 500мкл 2Х
МНО).
Тестові ліки Ме28 ї- Порошок Еспіпасеа ригригеа(фітохімічні препарати) у водному розчині. Цей препарат був 50мг/мл розчином(25О0мг у 5,0мл води) порошку Еспіпасєа ригригєа у стерильній воді. Суміш перемішували і охолоджували протягом чотирьох годин. Цей порошок препарату Еспіпасєа центрифугували при 3500об/хв протягом 15 хвилин при 107 С, фільтрували перед використанням і розводили в еквівалентному об'ємі 2ХМНС, щоб створити нерозведений препарат у ТХ МНО.(50Омкл ліків плюс 500мкл 2Х МНС).
Тестові ліки МеЗ3В - Порошок Еспіпасеа ригригеа(фітохімічні препарати) розчиняли у сурфактанті хлориду бензалконію. Цей препарат був 5О0мг/мл розчином(250мг у 5,0мл хлориду бензалконію, 1:1000).
Суміш перемішували і охолоджували протягом чотирьох годин. Фітохімічні препарати Еспіпасєа і сурфактанти центрифугували при 3500об/хв протягом 15 хвилин при 10"С, фільтрували перед використанням і потім розводили в еквівалентному об'ємі 2Х МНС, щоб створити препарат у 1Х
МНС(5ООмкл ліків плюс 500мкл 2Х МНС)
Тестові ліки Ме48 х Порошок Еспіпасєа ригригеа(фітохімічні препарати) у водному розчині(розчинник) і потім змішували з сурфактантом хлоридом бензалконію при співвідношенні 1:1000. Цей препарат був 5Омг/мл розчином(250мг у 5,0мл у 5,О0мл води) порошку Еспіпасеа ригригеа у стерильній воді. Суміш перемішували і охолоджували протягом чотирьох годин. Водні фітохімічні препарати центрифугували при 3500об/хв протягом 15 хвилин при 10"С, фільтрували перед використанням. Цей препарат розводили в еквівалентному об'ємі хлориду бензалконію при співвідношенні 1:1000 для одержання суміші Еспіпасєа - хлорид бензалконію. Цю суміш розводили еквівалентним об'ємом 2Х МНС, щоб створити 1:4 препарат у ІХ
МНС(5ООмкл ліків Ме1 і 250мкл ліків Ме2 плюс 500мкл 2Х МНС). 1. Чотири планшети використовували для скринінгу чотирьох лікарських препаратів. Концентрації, необхідні для скринінгу на антивірусну активність, були 1:20, 1:40,1:80 і 1:160 і 1:320 у ІХМНОС.
Використовували чотири контрольні лунки на кожний планшет, що містив МНС без ліків. 2. Середовище для росту видаляли з лунок і 200мкл Н5М-1 додавали до кожної лунки верхніх двох рядків кожного планшета. ВПГ-1 розводили 1:5000(2,0мкл маточного ВПГ-1 у їОмл МНС). Титр вірусу складав 3 х 1096 на мл. Також 200мкл НОМ-2 додавали до кожної лунки нижньої половини кожного планшета. ВПГ-2 розводили 1:2000(5,0мкл маточного ВПГ-2 у 10мл МНС). Титр вірусу складав 6 х 105 на мл. 3. Планшети інкубували при 37"С протягом чотирьох годин. 4. Посівне середовище видаляли і один мл ліків Ме1-4, що містили МНС, додавали до чотирьох лунок.
Таблиця 8 5. Результати: ВПГ-1, рідкий поверхневий шар, ліки додавали відразу після абсорбції вірусу.
Таблиця 9
Ліки Аге18 - ВПГ 1 Результати тестів
Кон | 77/Ї7777171207 | 711540 | й80 | їлво | 1920
І бляшки | 37 | Токсич. | Токсич. | Токсич. | Токсиї. | 157 бляшки | 45 | | / (ЇЇ 71 87
І Середієї | 41 | ГО | 7777777777777СС7177171717Д7Д7оО711 сю. | 7 коментарі: Слабка токсичність, тест важкий для інтерпретації.
впг-2, рідкий поверхневий шар, ліки додавали відразу після абсорбції вірусу.
Таблиця 10
Ліки Ме18 - ВПГ 2 Результати тестів о Концентва | | 120 | 140 | 180 | 71160 1:320 бляшки | 38 | Токсич. | Токсич. | Токсич. | Токсич. | 2171.)
І бляши |42| | /! Щ(Ї 9 Її т7
Середнє |40| | 777777777777СС/7Ї777777С7С7СЮСЮСЮС71Е7771717171717171717171С1|р 19 сво» зго
Коментарі: Тест був занадто токсичним, щоб створити достатні умови для його інтерпретації.
Таблиця 11
Ліки Ме28В8 - ВПГ 1 Результати тестів
Кон | ЇЇ 120 | 140 | 80 (| 1160 1:320 о Бляшки | 39 | 2 | 8 | 23 | 24 | 44 о Бляшки | 40 | 3 | 18 2 Щ / 11 | 28 | 38
ІСво» 1:80
Коментарі: Малі бляшки.
Таблиця 12
Ліки Ж28 - ВПГ 2 Результати тестів о Конш | | 120 | 140 | во | 11160 1:320 о бляшки | 48 | 21 | 93 !/ | / бляшки | 52 | 222 | 838 / ! їЇ!/
Середнє | 50 | 215 | 355 | | | ІСвоміс2о
Таблиця 13
Ліки МеЗВ - ВПГ 1 Результати тестів 11160 1:320 о Бляши44. | (77771 Ї771117717 17711731 11111537 Її о Бляши46ї | -(- | 16 | 2 щ.2в | 027 | 77777777 о Середяє// | 45 | - | 7 | 30 З2 ІСво» 1:40
Коментарі: Хоча й спостерігалася деяка токсичність, не утворилося жодної бляшки.
Таблиця 14
Ліки МеЗВ - ВПГ 2 Результати тестів 1160 1:320 111 Кількакомірок.о///// | 1 17711127 11130 17711185. | РК 11111 Бляшки.7/// | 4410 | 32 | | 9 ЇЇ 4411. | 2955 | КС 77777771 Свого
Коментарі: Важкий тест для одержання по-справжньому гарних для інтерпретації результатів. Проте ліки мали успішну інгібіторну активність.
Таблиця 15
Ліки Ме4В - ВПГ 1 Результати тестів 1160 1:320 1:640 о оБляшки 47 | Токсич. | Токсич. | Токсичї. | 33 ооБляшкиї 48 | ЇЇ 77777777777771С17СЇ1111171728 ЇЇ
І Середдєї 48 | ЇЇ 7777/7СЮюЮюрюЮюЮЄЮЇ771717И7И30777171717171717171717171Ї7 Свох 132о
Коментарі: Занадто токсичні при високих концентраціях. Проте, ніякої інгібіторної активності при 1:320 не спостерігалося.
Таблиця 16
Ліки Ме4В - ВПГ 2 Результати тестів обляшки.ї///40 | 777/71777711111111111111111111111111171111114111111111120
Середнє 39 | ЇЇ 2 .руцу/гл7л7л7777ИДИДИС7ї7/7СЮСЮЇ77171И1рз | 18ісвю» 6400
Коментарі: Токсичність імовірно завдяки хлориду бензалконію. Ліки при 1:320 розведенні виявляли дуже сильну інгібіторну активність.
В тестах іп міго прикладів 21-24 використовували сирі матеріали, які не були очищені. Проте тести виявили на диво добру вірусну інгібіторну активність і ймовірно синергізм між складовими компонентами.
У попередніх тестах іп міо, де ліками Ме3, ЗА і ЗВ були фітохімічні препарати Еспіпасєа ригригеєа, екстраговані й змішані з сурфактантом хлоридом бензалконію, створений препарат виявив більшу антивірусну активність і значно більше продемонстрував синергізм між компонентами: Еспіпасєа ригригєа і хлорид бензалконію. Це можна пояснити розподіленою стабільністю і підвищенною реактивністю між двома компонентами. Хлорид бензалконію у синргетичній суміші виявив менший ступінь токсичності й синергетична сумішщ(препарат) виявила більший ступінь антивірусної активності, зокрема з ВПГ-2.
ТЕСТИ ВІЛ
Вірацея-1ї і Вірацея-2 тестували на анти-ВІЛ активність у модельних системах гострої інфекції.
Додаткові дослідження виконували для визначення діапазону і механізму дії двох сполук.
Сполуки Вірацея-1 і Вірацея-2 були надані як розчини. Приготування композиції включало фільтрацію розчину і центрифугування. Висока тестова концентрація, яку використовували в кожному тесті, змінювалась від 1:5 розведення до 1:100 розведення у середовищі для культивування тканини. Кожну сполуку зберігали при 70"С перед використанням. У ций тестах використовували наступні ліки(композицію).
Вірацея 1 -
Вірацея 2 -
Розмноження і підрахунок клітинних ліній і вірусних маточних розчинів
Клітини, що використовували в тестах на скринінг сполук, мали назву СЕМ-55 клітинна лінія. Ці клітини є занадто чутливими до інфекції ВІЛ, швидко утворюють багатоядерний синцитій і зрештою гинуть від ВІЛ.
Ці клітини легко зберігаються(2-7 х 103 клітин на мл) у середовищі для культивування тканин АРМІ 1640 з 1095 сироваткою плоду бика, глутаміном і антибіотиками. Клітини пересаджують двічі щотижня при розведенні 1:20. Кількість пересаджувань реєструють кожний тиждень, клітини видаляють після двадцяти тижнів пересівань і свіжі клітини СЕМ-55 виділяють і використовують у тесті. Маточні розчини СЕМ-55 клітин заморожували у рідкому азоті у їмл МОМС пляшечках у 9095 сироватці плоду теляти і 1095 диметилсульфоксиді(ДМСО). Після розтавання СЕМ-55 клітини готові до використання у тесті на первинний скринінг після двох тижнів культивування. Перед заміщенням клітинної лінії останнього пересівання нові СЕМ-55 клітини тестують у скринінговому аналізі, використовуючи маточний розчин інфекційного вірусу і А2Т. Якщо інфекційність вірусу значно відрізняється на нових клітинах, або якщо А2Т є менш активним, ніж очікувалось, нові клітини не братимуть участь у скринінгу. Тестування на мікоплазми звичайно виконують на всіх клітинних лініях(див. вище).
Вірусні маточні розчини готують і титрують у СЕМ-55 клітинах, поділених на Б5мл аліквоти, і заморожують при -135"С. Після розтавання невикористані віруси видаляються для уникнення змін в інфекційному титрі. Аналізи оптимізації зафіксували однологарифмічне зменшення у титрі вірусу на першому циклі заморожування-розтавання і менше сильних зменшень титру з наступними циклами заморожування-розтавання. Вірусні маточні розчини готують за допомогою гострої інфекції ВІЛ 5 х 103
СЕМ-55 клітин у об'ємі 200мкл при розмноженні визначеної інфекції, щоб створити повну загибель клітин на 7 день після інфекції(приблизно 0,05 для Ів ізоляту ВІЛ-1 і 0,01 для ВЕ ізоляту ВІЛ-1). Інфікування продовжується протягом однієї години при 37" і потім клітини переносять до колби Т25 і об'єм збільшують до 2мл. В перший день після інфекції об'єм збільшують до 5мл і на другий день об'єм збільшують до 10мл.
Починаючи з 4 дня клітини осаджують, супернатант зберігають і клітини ресуспендують у свіжій 1О0мл аліквоті середовища для культивування тканин. Щодня середовище повністю замінювали, щоб не дозволити клітинам рости у середовищі протягом довгого часу, та вірусний інокулюм, що використовували у первинному скринінгу, залишали відносно не бідним на поживні речовини при використанні для інфікування клітин. Використовувана забарвлююча реакція(ХтТт) потребує, щоб концентрація глюкози залишалася високою. Лунки, що містили недостатньо глюкози завдяки росту клітин, не дозволяли метаболічного перетворення тетразолієвого барвника на формазан.
Безклітинні супернатанти з гостроінфікованих клітин зберігали на 4, 5, 6 і 7 день. Аліквоту супернатанту кожного дня зберігали окремо для використання у визначенні титру. Визначення титру включало визначення активності ЗТ, титрування кінцевої точки або тест на бляшки(СЕМ-55), підрахування інфекційних часток і визначення кінетики загибелі клітин. Було визначено, що піки інфекції вірусу виникають у гостроінфікованих культурах, оскільки життєздатність клітин падає через 5095 рівень. Оскільки первинний скринінг визначає захисний вплив сполуки по її здатності інгібувати ВіІЛ-індукований цитопатологічний вплив, кількість вірусу, необхідна для загибелі СЕМ-55 клітин за 6 днів, зазвичай використовується для визначення кількості вірусу, необхідного на лунку при первинному скринінгу. Кожні проби щодня титруються при первинному скринінгу ХТТ, використовуючи двократне розведення вірусу, починаючи з найвищої тестової концентрації 5О0мкл вірусу на лунку. Метод забарвлення ХТТ тетразолієвим барвником використовують для визначення точної кількості вірусу, необхідної для загибелі усіх СЕМ-55 клітин у кожній лунці, і цю мінімальну кількість вірусу використовують для виконання всіх первинних тестувань. Ідентичні методи використовують для приготування усіх вірусних ізолятів, що використовували в лабораторії, включаючи лабораторні штами ВІЛ-1, ВІЛ-2 і 5ТМ. Клінічні ізоляти, що використовували, пересували у свіжі клітини людини, і методи вирощування цих клітин та утворення вірусних маточних розчинів описано нижче.
Мікротирувальний тест ХТТ антивірусної активності
Приготування клітин
СЕМ-55 клітини або інші клітинні лінії, що постійно ростуть, використовувані в цих експериментах, пересівали у Т-150 колби для використання у тесті. За день до тесту клітини розводили 1:22, щоб впевнитись, що вони будуть у фазі експоненційного росту під час інфекції. В день тестування клітини промивали двічі середовищем для культивування тканин і ресуспендували у свіжому середовищі для культивування тканин. Визначення загальної кількості клітин і життєздатності виконували, використовуючи гемацитометр і виключення по барвнику трипановому блакитному. Життєздатність клітин була більшою, ніж 9595 для клітин, що використовувались у тесті. Клітини осаджували і ресуспендували при 2,5 х 104 клітин на мл у середовищі для культивування тканин. Клітини додавали до планшетів, що містили ліки, у об'ємі 50мкл.
Приготування вірусу
Попередньо титровану аліквоту вірусу видаляли з холодильника(-80"С) і залишали для повільного розтавання до кімнатної температури у біологічно безпечному кабінеті. Вірус ресуспендували і розводили у середовищі для культивування тканин так, що кількість вірусу, що додавали до кожної лунки у об'ємі 50мкл, дорівнювала тій визначеній, що створює повну загибель клітин за 6 днів після інфекції. У загальних маточних розчинах вірусів, одержаних з ПІВ ізоляту ВІЛ, додавали 5мкл вірусу на лунку. Маточні розчини
ВЕ вірусу були в 5-10 разів міцнішими, що потребувало 0,5-їмкл на лунку. Визначення ТСІОзо титруванням кінцевої точки СЕМ-55 клітин показало, що діапазон інфікування в цих тестах становив 0,005-2.5.
Формат планшетів
Формат тестових планшетів був стандартний і містив контрольні лунки клітин(ілише клітини), вірусні контрольні лунки(клітини плюс вірус), контрольні лунки на токсичність ліків(клітини плюс лише ліки), лунки для колориметричного контролю ліків(лише ліки) та експериментальні лунки(ліки плюс клітини плюс вірус).
ПРИКЛАДИ 25-48 ХТТ забарвлення планшетів для скринінгу
За 6 днів інкубації при 37"С у 595 СО» в інкубаторі тестові планшети перевіряли забарвленням тетразолієвим барвником ХтТТ. ХтТТ-тетразолій перетворюється мітохондріаальними ферментами метаболічно активних клітин на розчинний формазан, що дозволяє зробити швидкий кількісний аналіз інгібування ВіІЛ-індукованої загибелі клітин анті-ВІЛ тестовими речовинами. За б днів після інфекції планшети видаляли з інкубатора та перевіряли. Використання мікротитрувальних планшетів з круглим дном дозволяє швидко виконувати аналіз активності певної тестової сполуки вимірюванням розміру осаду.
Результати макроскопічних досліджень підтверджували і уточнювали подальшим мікроскопічним аналізом.
Розчин ХТТ готували лише як маточний розчин їмг/мл у РВ5. Розчин метасульфату феназину(МоФ) готували як 15мг/мл у РВ5 і зберігали в темряві при -20"С, маточний розчин ХТТ/МСОФ готували відразу перед використанням, розводячи МОСФ 1:100 в РВ5 і додаючи 40мкл на мл розчину ХТТ. П'ятдесят мікролітрів ХТТ/МСОСФ додавали до кожної лунки планшету і планшет знов інкубували протягом 4 годин при 37"С. Адгезивні планшетні закупорювачі використовували замість кришок, закритий планшет кілька разів перегортали для перемішування розчинного формазану і планшет зчитували спектрофотометрично при 45О0нм пристроєм "МоїІесшаг ЮОемісе5 Мтах ріаге геадег". Підраховували наступні показники:9о зменшення
СРЕ,9о життєздатності клітин, ІС 2550195, ТОз25. 5095 та інші індекси.
ТАБЛИЦЯ 17
РЕЗУЛЬТАТИ АНТИВІРУСНОЇ АКТИВНОСТІ ІМ МІТЕО
ТЕСТ ХТТ й ДЛЯ ВІРАЦЕЇ 1 1 2 К 4 5 б 7 8 9 10 11 12
Фон реагента Фон пластика 0,169 0,160 0160 0,159 0,154 0,167 0,066 0063 0,058 0,061 0,063 0,067
Токсич. |ССЛ/С | Експериментальні високі конц. | Токси | Токсич. | Експериментальні низькі ССЛ/С / Токсич. ч. концентр. 1498 1461 |0,196 0,378 0,278 1,466 | 1,474 0,204 0,211 0,208 1,517 1,511 1,392 1,461 10,192 0,196 0,293 1,414 | 1,479 -0,205 0,247 0,185 1,496 1,497 1,333 1,426 |0,318 1,410 1,372 1,356 | 1,482 0б,242 0182 0,215 1,478 1,519 1,208 0219 |1,134 1,181.1,110 1,206 | 1487 0,219 0208 0,215 0,189 1,512 1,032 0193 |0,940 0,828 0,968 0,944 | 1,480 0,192. 0,207 0,254 0,309 1,506 0,656 0,222 |0,596 0,582 0,544 0,572 | 1,464 0,206 0,254 0,186 0,184 1,468
Колориметричні високофонові концентрації Колориметричні низькофонові концентрації 0,289 0182 0,168 0,171 0166 0,167 0,163 0,173 0,172 0,166 0,164 0,180
ТАБЛИЦЯ 18
ВІРАЦЕЯ 1
БО) ВЕ
Диференціал 1254 Антивірусний індекс! 9.47 21,6 (АУ)
ТАБЛИЦЯ 19
ВІРАЦЕЯ 1 знач.
Ряд на Середня Зчитуван- | Середня Життєздат. Колориметричний планшеті Оптична ня (95) Оптична Клітини (95) Контроль
Значення колонок 7--І Низьк. В 0,00003 1 -030 ооо 0,313 10095 0,018 12 (правий бік! с 0,0001 -0,010 095 0,324 10090 0,003 р 0,00032 |-0,11 ооо 0,334 10095 0,005
Е 0,001 -015 090 0,328 10095 0,010
Е 0,0032 -0,013 о 0,321 10095 0,011 о 0,01 -0,006 0. 0,303 9995 0,002
Значення колонок 1-6 в 0,032 0,059 5 0,315 10095 0,006 (лівий бік планшету) с 01 0,003 09 0,237 9495 0005 о 0,32 0,804 6496 0,173 8995 0,010
Е 1 0,915 7390 0,039 79905 0,007
Е зЗ2 0,673 5496 0,807 6296 0,020
Висок. о 10 0,228 1896 0,326 2595 0,127
ТАБЛИЦЯ 20
ІМ МІТВО АНТИВІРУСНІ РЕЗУЛЬТАТИ
ТЕСТ ХТТ
ДЛЯ ВІРАЦЕЇ 2 1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 КИ 12
Фон реагента Фон пластика 0,169 0,163 0,164 0,166 0,160 0,170 0,074 0,072 0,067 0,067 0,067 9,068
Токсич. | ССС Експериментальн. Високі конц. | Токсич. | Токсич. | Експериментальн. низькі конц. | ССС Токсич. 1,468 1,421 0,461 0257 1,170 1467 1,501 0,207 0,222 0,214 1,506 1,503 1321 1,397 1316 0,209 0,191 1,340 1,494 0,200 0,202 0,204 1,446 1487 0,906 1,345 0,249 0,764 0,836 0,953 1,485 0,227 0179 0,179 1,453 1,500 0,219 0,256 1,190 0,207 0,210 0,234 1,491 0,204 0.190 0,228 0,192 1,506 0,168 0,190 0,161 0,161 0,148 0,157 1,503 0,237 0,195 0,202 0,186 1,501 0,242 0,223 0,238 0,239 0230 0,242 1,495 0,201 0,204 0,227 0,189 1,503
Колориметричні високофонові концентрації Колориметричні низькофонові концентрації 0,258 0,172 0,159 0,165 о 163 0,165 0,165 0,166 0,166 0,171 0,159 0,169
ТАБЛИЦЯ 21
ВІРАЦЕЯ 2 5твМ КЕ
Беуехонтетьн оби 16 00000 00 рю
Диференціал 1,222 Антивірусн. індекс (АЇ)
ТАБЛИЦЯ 22
ВІРАЦЕЯ 2 - 000001 ет тет 1 знач.
Ряд на Середня Зчитуван- | Середня Життєздат. Колориметричний
Планшеті Оптична ня (95) Оптична Клітини (96) Контроль
Значення колонок 7-| Низьк. В 0,00003 10,004 095 11335 10096 |0,004 12 (правий бік! с 0,0001 0,002 096 | 1,331 10095 | 0,006 в) 0,00032 |-,017 09 | 1,321 10095 |0,006
Е 0,001 0,000 О95 |1,332 10095 |0,001
Е 0,0032 0,004 095 | 1,336 10095 /|0,001 (Є) 0,01 0,005 096 | 1,334 10095 0,000
Значення колонок 1-6 в 0032 |0,090 796 1,302 1009571 0,000 (лівий бік планшету) с 01 о368 3095 | 1,167 9295 0,002 в) 0,32 0,410 34905 | 1,764 6195 0,000
Е 1 0,002 096 | 1,067 59 -006
Е 32 -056 95 | -,010 96 0,007
Висок.ї о 10 -063 96 | -,016 96 0,093
ПРИКЛАДИ 49-54
Тест на Зворотну Активність Транскриптази
Використовували реакцію ЗТ у мікротитрувальних планшетах. Тимідинтрифосфорна кислота, що містила мітку тритію«МЕМ)ХТТФ) ресуспендували у дистильованій Нг2О при 5Кі/мл. Полі ГА і оліго дт готували як маточний розчин, який зберігали при -20"С. Реакційний буфер для ЗТ готували свіжим щодня; він містив 125мкл 1 МЕСТА, 125мкл дно, 125мкл Тритон Х-100, 5О0мкл 1М Трис(рН 7,4), Зомкл 1МОТТ і 4Омкл 1ММасСі». Ці три розчини змішували разом у співвідношенні 1 частина ТТФ, 2,5 частини полі гА: оліго дт, 2,5 частини реакційного буфера і 4 частини дистильованої води. Десять мікролітрів цієї реакційної суміші переносили у мікротитрувальний планшет з круглим дном, додавали 15мкл супернатанту, що містив вірус, і змішували. Планшет інкубували 60 хвилин при 37"С. Після реакції реакційний об'єм переносили по краплинах на фільтрувальні основи, промивали 6 разів протягом 5 хвилин кожну у 595 натрій-фосфатному буфері, 2 рази протягом 1 хвилини кожну у дистильованій воді, 2 рази протягом 1 хвилини кожну у 7090 етанолі і потім висушували. Висушену фільтрувальну основу поміщали у пластикову посудину. Додавали сцинтиляційну рідину і посудину нагрівали закритою. Радіоактивність всередині посудини підраховували,
використовуючи пристрій "УМаїІас Місгобреїа зсіпіПайоп соипіег".
ТАБЛИЦЯ 23.
ВІРАЦЕЯ-1: РВМС/КОДСШО ен 16 рю ею нює реє ре ря ря б
Зрезоєї зве втяюю |зв5 |кеоє |в, |5вйя 306 |в рив бю ераноня рвеувнню Івбт не и ве сет рн фе не
Зраткя |зватв|3няв |З5іе 3565 ЗО5ОЄ |5А65 |о1852 0555 |Б76 725
ТАБЛИЦЯ 24
ВІРАЦЕЯ-1: РОМСВОСО тек 19 фенобю Гезобю ГетооюєТ твою Гео Гезю сб ге бо
Чренєт визо|злає зле 2205 |5255 тоб сю 0565 бот тоб5 рення тяте злув вибо 5055 |5б36 тва? 656 |б75 б765 то
Гессе рювт |з |тбя єї |у |о |з8я 5 я
ТАБЛИЦЯ 25
ВІРАЦЕЯ-2: РВМСКОСО тенор релеюоє Геваооє Ттиобооетсю ечобо зах есо реа рас
Зраюєт |зеЗе зпзи зве |зяо зтю за |з же 60 6
Зраюк? оеБб' зво |55оо |Хно5 |хеює хек |з |ж5 |т5 дрннкз |ні; вича зве ит; ря зе зб 17 16
Зранкя фени тн: зн нет ре іо |бе Бе об 1 ее о |тоо|нлє |теє |бое |5е |57ї 525 | 55 102
ТАБЛИЦЯ 26
ВІРАЦЕЯ-2: РВМС/КОСО тонко ро реоооо погоос тлооост тах ето та тюо те б браюкт |2бю тва? |пябо Здав пз їявю 0550 о55 04» Би
Зразоєз зл20|гвої |в 555 |гоб; сяє оби 055 |бяз 0527
Зрезоєз твуе тзея пе |с7Р5 |бе бб5 (0772 |бя |бяз5 0555
Зрезокя |2ббе а тях тб 62 |тое5 0566 0509 |бя2 об се роза іа зло 6 95 фе; фа | (5
ТВЕРДОФАЗНИЙ ІМУНОФЕРМЕНТНИЙ АНАЛІЗ
Набори з твердофазного імуноферментного аналізу (ТІА) купували у СошГег. Аналіз виконували згідно з рекомендаціями виробника. Перед застосуванням ТІА визначали активність ЗТ і значення використовували для радіоактивності у тесті на визначення активності ЗТ для визначення розведення зразків, необхідних для ТІА. Будували контрольні криві у кожному аналізі для акуратного визначення кількості капсидного білку у кожному зразку. Дані одержували спектрофотометричним аналізом при 45Онм, використовуючи пристрій "МоІесшаг Оемісе5 Мтах Ріаїє геадег". Концентрації Р24 підраховували по значеннях оптичної густини, використовуючи програмне забезпечення "Зої Мах" від МоЇІесшаг Оемісев.
Інфекційні частки
Інфекційні вірусні частки підраховували, використовуючи тест по підрахунку СЕМ-55 бляшок і тест по визначенню ефективності ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Плоскодонні 96-лункові мікротитрувальні планшети вкривали 50мкл полі-І -лізину при 50мкг/мл протягом 2 годин при 37"С. Лунки потім промивали РВЗ і 2,5 х 105 клітин СЕМ- переносили у мікротитрувальні лунки, де вони прикріплювались до дна планшета. Достатньо клітин додавали, щоб створити моношар СЕМ-55 клітин у кожній лунці. Супернатант, що містив вірус, додавали з кожної лувки ХТТ фази, включаючи вірусні і клітинні контролі й кожне послідовне розведення тестової речовини. Кількість синцитію підраховували у плоскодонних 96-лункових мікротитрувальних планшетах за допомогою інвертованого мікроскопа "СОіутрив СК2" на 4 день після інфекції. Кожний синцитій утворювався з одного інфекційного віріону ВІЛ.
Анти-ВІЛ активність у свіжих клітинах людини: тестування з Т-лімфоцитами
Лімфоцити зі свіжої периферійної крові лоюодини(ЛІПКЛ) одержували у добровольців Червоного Хреста, серонегативних на ВІЛ і НВМ. Піддану лейкофорезу кров розводили 1:1 фосфатним буфером
Дульбекко(ОшцІрессо)(ФБД) та нашаровували на 14мл градієнт густини Фіколь-Ппак(РісоїІ-Нурадиє) у 5Збмл центрифугувальні пробірки. Пробірки потім центрифугували протягом 30 хвилин при 600д. Полоси ЛІПКЛ обережно відсмоктували з прошарку, що утворився, і потім промивали 2Х ФБД низькошвидкістним центрифугуванням. Після останнього промивання клітини перераховували за допомогою методу виключення барвника трипанового блакитного і ресуспендували при 1 х 10"мл у ВРМІ 1640 з 1595 сироваткою плоду бика(СПБ), 2мм І-глутаміном, 4мкг/мл РНА-Р і інкубували протягом 48 - 72 годин при 37"С. Після інкубації, ЛІКЛ центрифугували і вставляли у АРМІ 1640 з 1595 СПБ, 2мм І-глутаміном, 100Од/мл пеніциліном, 100мкг/мл стрептоміцином, 1Омкг/мл гентаміцином і 20Од/мл рекомбінантного ІЛ-2 людини. ЛПКЛ зберігали у цьому середовищі при концентрації 1-2 х 10б/мл зі змінами середовища двічі на тиждень доти, доки не використовували у тестовому протоколі.
Для тестування ЛПКЛ були зібрані РНА-Р стимульовані клітини з як мінімум двох нормальних донорів, перенесені у свіже середовище при 2 х 105/мл і висаджені у внутрішні лунки 96-лункового мікропланшету з круглим дном при об'ємі 5Омкл/лунку. Розведення тестових ліків готували при 2Х концентрації у мікротитрувальних пробірках і ї00мкл кожної концентрації переносили до певних лунок стандартного формату. 5О0мкл маточного розчину попередньо визначеного розведеного вірусу переносили у кожну тестову лунку. Лунки лише з клітинами і лише вірусом використовували для вірусного контролю. Окремі планшети були так само тестовані, але без вірусу на вивчення цитотоксичності ліків, використовуючи тестову систему ХІТ.
У стандартному тесті ЛИКЛ(МО!: 0,2) тест припиняли на 7 день після збирання зразків супернатантів, що не містили клітин, на визначення активності ЗТ. У низькому МОЇ ЛПІПКЛ тесті(МО!: 0,02), зразки супернатанту збирали на 6, 11 і 14 день після інфекції і аналізували на активність ЗТ.
Тимідинтрифосфорну кислоту(МЕМ)Х(ТТФ), мічену тритієм, ресуспендували у дистильованій НгО при 5Кі/мл.
Полі гА і оліго дт готували як маточний розчин, який зберігали при -20"С. Реакційний буфер ЗТ готували свіжим щодня; він містив 125мкл ТМЕСТА, 125мкл дНегО, 110мкл 1095 ДСН, 50Омкл 1М Трис(рн 7,4), 5Омкл 1М ОТ і 40мкл 1М Мас». Ці три розчини змішували разом у співвідношенні 2 частини ТТФ, 1 частина полі
ГА: оліго дт і 1 частина реакційного буфера. Десять мікролітрів цієї реакційної суміші переносили у мікротитрувальний планшет з круглим дном і додавали 15мкл супернатанту, що містив вірус, і суміш перемішували. Планшет інкубували при 37"С у водяній бані з твердою основою для запобігання потоплення планшета і інкубували протягом 60 хвилин. Після реакції реакційний об'єм розподіляли краплинами на папір ОЕ81, промивали 5 разів протягом 5 хвилин кожну в 595 натрій- фосфатному буфері, 2 рази протягом 1 хвилини кожну в дистильованій воді, 2 рази протягом 1 хвилини кожну в 7095 етанолі й потім висушували. До кожного зразка додавали Орії-Ріног О і визначали включення радіоактивності, використовуючи рідинний сцинтиляційний лічильник "УМаПас 1450 Містгорегаріив".
Включення тимідину, що містить тритієву мітку, вимірювали у паралельних культурах на 7 день. Кожна лунка мала 1мкКі тимідину, що містить тритієву мітку, і клітини збирали 18 годин пізніше за допомогою пристрою "ЗКаїгоп сеї! Нагуезієег" на фільтрувальний папір зі скляного волокна.
Фільтрувальний папір висушували, переносили в сцинтиляційні пробірки, що містили і1мл сцинтиляційного коктейлю, і підраховували включену радіоактивність на рідинному сцинтиляційному лічильнику "Раскага Ттгі-Сатп 1900 ТВ".
ПРИКЛАДИ 55-78
Анти-ВІЛ активність у свіжих клітинах людини: тестування з моноцитами й макрофагами людини
Для виділення зчеплених клітин З х 109 не-РНА стимульовані клітини периферійної крові ресуспендували у буферному розчині Ханкс(Напк:х) з кальцієм та магнієм з 1095 сироваткою АВ людини.
Клітини розміщували у 24-лункові мікротитрувальні планшети при 37"С протягом 2 годин. Клітини, що не піддались осадженню, видаляли енергійним промиванням шість разів. Зчеплені клітини культивували протягом 7 днів у середовищі для культивування тканин АРМІ 1640 з 1595 сироваткою плоду бика.
Культури обережно досліджували на злиття під час цього інкубаційного періоду. Зараження клітин виконували моноцитотропними штамами ВІЛ-1 - Ва! або АБВА, і придатною парою А7Т-чутливих і А2Т- резистентних вірусних ізолятів. Кожний з цих вірусних ізолятів одержували з МАЮ АІЮ5 Везеагсі апа
Веїегепсе Неадепі Ргодгат. Маточні розчини з високим титром кожного з цих вірусів були зібрані з інфікованих культур зчеплених клітин периферийної крові й заморожені у 1,0мл аліквоти при -8070.
Моношари моноцитів-макрофагів інфікували при МОЇ! - 0,1. Сполуки, які малися бути визначеними у моношарах, інфікували при МОЇ :- 0,1. Сполуки, які повинні бути визначені у моноцит-макрофагному тесті, додавали до моношарів відразу перед інфекцією для того, щоб збільшити потенціал для ідентифікації активних сполук.
За два дні після інфекції середовище декантували і культури промивали двічі повним середовищем для того, щоб видалити надлишок вірусу. Додавали лише свіже середовище або середовище, що містило належні концентрації ліків, і інкубацію продовжували протягом ще 5 днів. Були виконані тести з ХТТ- тетразолієм або з трипановим блакитним на життєздатність клітин і ВІЛ р24 ТІА на утворення р24 корового антигену на 7 день після інфекції. Набори ТІА придбали у Сошцег. Контрольні криві будували в кожному тесті для того, щоб акуратно підрахувати кількість білка капсиду в кожному зразку. Дані одержували спектрофотометричним аналізом при 45О0нм, використовуючи пристрій "МоІесшаг Оемісев Мтах ріаїе геадег". Концентрації Р24 підраховували по значенням оптичної густини з використанням програмного забезпечення "ой Мах" від МоІесшаг Оемісе.
ТАБЛИЦЯ 27 І
ТЕСТУВАННЯ МАКРОФАГІВ НА ВІРАЦЕЮ 1
Активність Р-24 пгімл
АТ Контроль Вірацея Ме1 7? ри 00 00 ря 66000075 плв 0 ре6фйжо вве ле? 005 000 я рве вето? фе фев 0006 из равив ав 09? рив ве фвя 0025 бі яв? тя 0обло фев реве 0 бБ6 обо вовк о фиово (бою оз свое Бо фебто рнБо оба 6506 175000 6/влб |пРо'ове |ї043ю 76 0012676
ТАБЛИЦЯ 28
ТЕСТУВАННЯ МАКРОФАГІВ НА ВІРАЦЕЮ 2
Активність Р-24 пг/мл
АТ Контроль Вірацея Ме1
ЕНН СОНЯ ЄС с ЛОНО БОНН с ЛОНО Є СНО Є ННЯ
ПЛИНИ ЄВ ННЯ ЛИН Б: НОВ с Б ЛИН СЛОНА ат рю 00до яви ло 00 ря ба из фраяю ря 00баве 00 иа збе 0052500; і: Два тля збе 00 фиеве бл БРєЮ 0 6Ово бо рив зало фло 0 илоюог алвхо 0 веахо або ба |втяню вето |о57о поз 3о5хо Ббео яю
ТАБЛИЦЯ 29
ТЕСТУВАННЯ МАКРОФАГІВ НА ВІРАЦЕЮ 1
Активність Р-24 пгімл
АТ Контроль Вірацея Ме1 яю вл рат 0влях 09 0фабе бор тю фаз ват 0 фаяе 0 фееєє о фалхво9роо ов бли ват реа але 00 фена фал об фяе пово Ге реяе рев зезовеє зв фея 555
ТАБЛИЦЯ 30
ТЕСТУВАННЯ МАКРОФАГІВ НА ВІРАЦЕЮ 2
ПОГЛИНАННЯ ПРИ ДОСЛІДЖЕННЯХ НА ТОКСИЧНІСТЬ
АТ Контроль Вірацея Мо1 5 рию ря ря 0оряю рай рр зво ре рив об 0 00 ре рев вла ро 5 0фею ее р бот орла бе роя ря бот ри аю 00 фе 00пббетзв ее 00 р поює ря оре ре 0фюеює зе р ре
ТАБЛИЦЯ 31
АНТІ-ВІЛ ТЕСТ З ВИКОРИСТАННЯМ МАКРОФАГІВ (Р24)
ДЛЯ ВІРАЦЕЇ Мо2-4 тоне | о тов соетвІ сенс совногІ тва тот тет ет, тоб (разокз т| то в/в | вт; 507, зно» | ел обо 825 є о рбо| в | ви | юз| ля| 5 | | свт 58
ТАБЛИЦЯ 32
ВІРАЦЕЯ Ме2-4 тозея фо Гео совтоз тент тзовоз| теє | пз; тб | то
ТАБЛИЦЯ 33
АНТІ-ВІЛ ТЕСТ З ВИКОРИСТАННЯМ МАКРОФАГІВ (Р24)
ДЛЯ ВІРАЦЕЇ Ме2-5
Тов | 5 Кееовееговтоз тент нтенозІ теє еаобт! тв | 821 бо
Зраюкї |в; «355 | 7555 ог ве 75 | 55 | 655 / ї825 | 505
Зразоєз тоовл| ї85о | вББє | вБ1 | 75бЯ | 3053 3025 пох | зве | то5 се рюбв| вл та | ев зів тя | 5 | 05)
ТАБЛИЦЯ 34
ВІРАЦЕЯ Ме 2-5 тенек | 6 бе пет: теме ноовоІ повер б т | тит| 0
Зранкт | зизе (зябе| зяее | зт | зем | ЗБ; зля| за | з| З
Зразок? | Зи3е |Зі5| 3205 3505 5555 5359 5835| За 35 2505
Середнє | зле |52о5| 535 | ЗдяБ | Заб5 Зо 555 ЗЛЕ, 552) Зб
ТАБЛИЦЯ 35
АНТІ-ВІЛ ТЕСТ З ВИКОРИСТАННЯМ МАКРОФАГІВ
ДЛЯ ВІРАЦЕЇ Ме 1
Тезед | 6 реве пав тема: совно това | об пе | то? | бо брак || 727 ве тебе | тео | пове | вав / Юм | зб | 75
Зразк? || зо35о тб | тло | «ев | соб | ев) бе | 8 | «о брак || ї0556 бе небо | зов | зве | в я | їв | пол
Середнє || ее ово | же ноу | 55 вюе | «5 | 52 | 75 ее реф оте | в | вв | я | в» | ях | ме | 67 | 57
ТАБЛИЦЯ 36
ВІРАЦЕЯ 1 божеа | о Іов тов тен; тов5оз| товає | т / се | 35 | тоб
Зреюкт |З95| за | 265 | зЯ55 | тв | 556 | 1505 с955 | г55 | дб
Звезжт || зле | тв | їж | 5 | 2057 бе | 2007) таБб | ве век || здоБ 2057 | лов | 9075 | 5яБ6 | 20.6 | збе | тб | т
Серед | 2275) 5268 | 1599 | 2212 | 85 | 5195 | 564 205 | 8 | тю бос | 05) зо | в | 55 | 56 | 55 | 55 | ех | в | вт
ТАБЛИЦЯ 37
АНТІ-ВІЛ ТЕСТ З ВИКОРИСТАННЯМ МАКРОФАГІВ
ДЛЯ ВІРАЦЕЇ Ме 2 беееа Іо томи поет тема: товеог Іжеає пз тб рт рн
Зраннт |теве|нооло 51570 5355 яБоЛо тоб яБ75 зБяя бе за
ТАБЛИЦЯ 38
ВІРАЦЕЯ 2 тези То вовни товтоз гемт Ітовво Гтеає таокї тв ги? о
Званокт пйзе |та їй зле яву боб фтв оїБє фе фе
Середнє |пЯзе пае тоб ти блю фббе обня фею гю5 фев
ПРИКЛАДИ 79-90
Тести на інгібування прикріплення і злиття
Ці тести, що використовували Неїіа-СО4-І ТР-Д-галактозидазні клітини, які використовують іаї білок- індуковану трансактивацію гена р-галактозидази, що знаходиться під контролем промотора ВІЛ-1 з довгим кінцевим повтором(ДКП). Тест використовували для підрахунку як прикріплення інфекційних віріонів до клітин, так і прикріплення клітини до клітини. Інфіковані клітини утворюють синцитій, який можна легко підрахувати мікроскопічно після інкубації з Х-даі. Тест на інгібування прикріплення ВІЛ складався з висадження 1 х 107 Неї а-С0О4-ДКП-рД-галактозидазних клітин у 200мкл 9б-лунковий мікротитровочний планшет з плоским дном. Клітини інкубували протягом ночі, середовище видаляли і заміщували 100мкл різними концентраціями ІБІЗ 5320 або контрольної сполуки. За годину 100мкл середовища з вірусом додавали до кожної лунки. Клітини інкубували протягом ще однієї години і моношар рясно промивали для видалення неприкріпленого вірусу і зовнішньоклітинних сполук. На 48 годину клітини фіксували і забарвлювали Х-да!. Потім підраховували блакитні багатоядерні клітини на інвертованому мікроскопі. Тест на інгібування злиття клітин також виконували у 96-лунковому мікротитрувальному планшеті. Неї а-СО4-
ДКП-д-галактозидазні клітини(5 х 103) додавали до кожної лунки й інкубували з тестовою сполукою протягом 1 години перед додаванням 5 х 103 НІ 2/3 клітин(28). Клітини інкубували протягом ще 48 годин, фіксували і забарвлювали Х-да. Блакитний синцитій підраховували за допомогою мікроскопа.
Забарвлення клітин виконували фіксуванням клітин розчином 195 формальдегіду і 0,295 глутаральдегіду і забарвленням фіксованих клітин 4мкМ фероціанідом. калію, 4мкМ феріціанідом калію, 2мкМ Масіг» і 0,490
ХхХ-да!І у ФБД. Трансактивацію експресії б-галактозидази також спостерігали за допомогою ТіІА. Клітинні екстракти готували заморожуванням-розтаванням і перевіряли на Гб-галактозидазну активність згідно з інструкціями виробника. Результати ТІА підраховували спектрофотометрично при 405нм, використовуючи пристрій "МоІесцаг Оемісез Мтах тістощег ріайсе геаде"".
ТАБЛИЦЯ 39
Тест на злиття з використанням р-галактозидази : Вірацея Ме1/5К1 тек 17050 рове ротюю рою гою рот рот ее роя їж ро ро 1560 75601735 рака 3201569 | то | 50175950 рак3 5801150 | о | 56174566 сбередсее | 67 | 133 | 3 | 85 1749 | 50 | 50 емо 1тою |7ве ровер 1810
Стандартне 29,3 12 12 21 ее НН ННІ НОВА НН НОЛНИ ПОН НОЯ
ТАБЛИЦЯ 40
Тест на злиття з використанням р-галактозидази : Вірацея Ме1/5К1 те 015 ре ррозюю Гоєю ротю рот» ро ее ро | | рою |про которое рота рою |у ою ою
ТАБЛИЦЯ 41
Тест на злиття з використанням р-галактозидази : Вірацея Ме2/5К1 безе, 1, 60 36 | бю | жо | 6 | 582 | 0 гаю! | о | 260 | 66 | 170 | 00 | 20 3 0 (Зразок? | 320 | 180 | 160 | бПо | 30 | 20 | 00
Зразок | 5901160 | 200 | мо | 505 301 10 бередяє 1467108 1004000117016000102510 вус ролю ря | мб |в | 5010
Стандартне 29,3 9,3 6,4 7 12 12 - І 71 1ТПП1ПТ
ТАБЛИЦЯ 42
Тест на злиття з використанням р-галактозидази : Вірацея Ме2/5К2 тоже 1705 | 35 | ою | тю | ж | 5 | 15
Зраюкт | їй ово | 0001872 о ї75 00185 10055 рак? | 15 | 158 | 183 835 | 1887 | 1366 1 6682 брак 1045 | 15360166 | 1667 | 2036 | 165 | 0758 бередне 0065 10656018 11810041 100164 1000225
Пожетй | оо | юве 17 | об 720 | мае |в
ТАБЛИЦЯ 43
Тест на злиття з використанням р-галактозидази : Вірацея Мої те 0017-50, 3ю6 | бю | ю | сб | т | 15
Зразок! | Зо | 30 | по | 370 17420550 | 180
Зразок? | 480 0 1 750 1 30 1 30 | 800 | мо
Зразжа | 3201 0 1 80 | 856 1 50 | 60 | 90
Серед | 355) 35 0567 0 | я | 53 | 3 с 001660 | 88 | м | 650053 152 ши 1 ПТ вІДХ.
ТАБЛИЦЯ 44
Тест на злиття з використанням р-галактозидази : Вірацея Мої
Ж 00 212 2 56 1136 | ою ф т | б 7 55 7 6
Зраююі | аб | рові 15 17661 163е оба
Зразок? 115 1 185й | 1985 | 186 1853 85 | їй
Зразжз 141 10019300 162 | 4235 1001623 | 199 1 1ея соте |в ротає роза |в | ке 1
ТАБЛИЦЯ 45
Тест на злиття з використанням д-галактозидази : Вірацея Ме2 01177760, 159 | тою | тю | б | т | о
Зраюкт | 380 | 650 506 | 580 йо | 50 | 00 брак? | 480560 770 1 50100550 | 56 | 00 З
Зрагокі | 3201 46 | 460 | 220 | 0 | 40 1 00
Середнє | 393 | в | 5 | вм 1 жо | 53100 ее 000 06 | 96 | ме | ве пе | 8 1706
Стандартн. 20,5 42,9 19,3 16,7 ее | ППП
ТАБЛИЦЯ 46
Вірацея Мо2 теж 00016000 р73аю рою рю 00 рю 00000 р
Зраюєі 15 ре 03870006 0000155; 000 бе 00047
Зразоюа 1150161 0017956 11864 б 00166660
Зразж5 р 1876 0 |ї502 01855 063 000 фе 00182
Середне 1466 596200 11614 00011866 00011620 0010870 |0477 ежжетевдат фобю рвея оре фея рт 66000 м
Тест на місцевий бактерицидний вплив
Шийні епітеліальні клітини МЕ! 180 висаджували на внутрішні стінки 96-лункового мікротитрувального планшету з плоским дном при густині 5 Х 10 клітин на лунку й інкубували протягом ночі. Хронічно інфіковані НО клітини піддавали дії 200мкг/мл мітоміцину С у повному середовищі протягом однієї години, рясно промивали і ресуспендували при 4 х 105 на мл. Концентрація мітоміцину С призводила до загибелі хронічно інфікованих клітин протягом 48 годин лікування, створюючи достатньо часу для передавання вірусу між клітинами до МЕ-180 клітин, гарантуючи, що кінцева точка підрахунку вірусу не буде враховувати вклад від хронічно інфікованих клітин. Антивірусні сполуки і хронічно інфіковані клітини(2 х 10) додавали до кожної лунки, що містила МЕ 180 клітини, і інкубували протягом б годин. Після кокультивації моношар рясно промивали і додавали свіже середовище. Середовище видаляли і свіже середовище додавали через 24 і 48 години після інфікування для видалення мертвих лімфоцитів. На б день після інфекції зразки супернатанту видаляли і аналізували на вміст вірусів за допомогою раг4 ТІА.
Аналіз експресії СО4
Вплив Вірацеї на експресію СО4 вивчали, використовуючи стандартні методи цитометрії у потоці.
Клітини обробляли Вірацеєю протягом однієї години при 37"С у середовищі для культивування тканин. 105
СЕМ-55 клітин інкубували з або без сполуки протягом 60 хвилин при кімнатній температурі. Додавали анті-
Сра4 моноклональне антитіло(20мкл, Змкг/мл) (Весіоп-Оіскіпзоп, Зап дове, СА) і клітини інкубували при 4" від 40 хвилин. Клітини потім промивали двічі ФБД, ресуспендували у ГС параформальдегіді й аналізували, використовуючи проточний цитометр "Весіоп-Оіскіпвоп ЕАС5ОГ".
Синтез макромолекул
СЕМ-55 клітини культивували в трьох екземплярах в присутності або відсутності сполуки протягом 24 годин при 37"С у інкубаторі з атмосферою СО». Через 24 години в культуру додавали 1 мккКі (метил-ЗНІ- тимідин, (5--3НІ-уридин або |З, 4, 5--Н|-лейцин і інкубували ще 8 годин. Клітини переносили на фільтрувальний папір зі скляного волокна, використовуючи збирач клітин "ЗКаїгоп". Скляні волокна промивали дистильованою водою, переносили до сцинтиляційної пробірки і підраховували кількість включеної радіоактивності сцинтиляційним лічильником "РаскКага Тгі-Сагр"
Результати тестів на ВІЛ
Вірацею-1 і Вірацею-2 визначали у мікротитрувальному анті-ВІЛ тесті, де визначається здатність тестової сполуки інгібувати реплікацію ВІЛ і ВІЛ-індукованого руйнування клітини. Дві сполуки виявилися активними проти штаму АЕ ВІЛ-1ї у СЕМ-55 клітинах. Вірацея-1 інгібувала ВіЛ-індукований цитопатологічний вплив(ІСзо,) при 1:400 розведенні, тоді як Вірацея-2 виявила ІС25 при 1:900 розведенні й не досягла 5095 інгібіторного значення. Як Вірацея-1, так і Вірацея-2 виявили токсичність(ТОСзо) до СЕМ-55 клітин при розведеннях приблизно 1:20 і 1:250, відповідно. Сполука для позитивного контролю, ас, виявила неочікуваний рівень активності проти вірусу ВЕ.
Вірацею-1 і Вірацею-2 перевіряли на активність у свіжих РВМС людини, інфікованих клінічним ізолятом
ВІЛ ВОШО. Цей низькопересівний ізолят був визначений як чутливий до ліків(А2Т, аас, невірапін) синцитій- викликаючий вірусний ізолят. Ні Вірацея-1, ні Вірацея-2 не інгібували реплікацію цього ізоляту при нетоксичних концентраціях. Виконували подальше вивчення сполук у РМВС, інфікованих ВОШО, переважніше використовуючи ІЇ-2 стимуляцію РВМС, ніж РНА бластогенез. | знову ніякої активності не було зафіксовано нижче концентрацій, які інгібували ріст РВМСО. А7Т виявив очікуваний рівень активності в цих тестах.
Досліджували дію Вірацеї-ї і Вірацеї--2 на свіжих моноцитах-макрофагах людини, інфікованих низькопересівними клінічними ізолятами АБА. У цих тестах обидві сполуки виявили високі рівні активності, де Вірацея-2 мала найвищу. 5095 ефективна концентрація Вірацеї-1 і Вірацеї-2 була 1:4000 і 1:10000, відповідно. Токсичність не було зафіксовано у моноцит-макрофаговому моношарі при морфологічному спостереженні або при забарвленні ХТТ-тетразолієм. АТ виявив очікуваний рівень активності у цих тестах.
Було знайдено, що Вірацея-1ї і Вірацея-2 інгібують зв'язування інфекційного вірусу з СО4- експресуючими Неї! а-СО4-ДКП-р-галактозидазними клітинами. Інгібування прикріплення вірусу до клітини- мішені виявляли при розведеннях приблизно від 1:1000 до 1:3200 для обох сполук. Жодна сполука не мала такого антивірусного впливу на злиття НІ 2/3 клітин, які експресували капсид, з Неї а-С04-ДКП-р- галактозидазними клітинами. Токсичність була відмічена для обох сполук у тесті на злиття, де сполука була присутня під час тесту, також як і Вірацея-2 у тесті на зв'язування, де сполука була лише присутня протягом 2 годин. Сульфонований барвник -- Спісадо 5Ку Війє, виявив очікуваний рівень активності в кожному з цих тестів.
Вірацея-2 запобігала передаванню вірусу від хронічно інфікованих лімфоцитів до лінії шийних епітеліальних клітин МЕ180 при розведенні приблизно 1:500(ІСзо)- Токсичність у цьому тесті до МЕ180 клітин не було виявлено. У цьому тесті ліки були присутні протягом інфекції лише(4 години). Сульфат декстрану(позитивний контроль, сульфатований полісахарид) і декстран(негативний контроль) виявили очікуваний рівень активності у цих тестах.
Вірацея-2 не чинила впливу на експресію СО4 на поверхні клітини. Інгібування включення тимідину(ДНК), уридину(РНК) або лейцину(білок) у макромолекули спостерігали при розведеннях більших, ніж 1:320. Інгібування синтезу макромолекул відбувалося паралельно з токсичністю сполук для СЕМ-55 клітин.
Підсумок результатів тестів на ВІЛ
Вірацея-1 і Вірацея-2 інгібують зараження ВІЛ у диференційованих Т-клітинах з вузьким терапевтичним індексом. Вірацея-1 і Вірацея-2 потенційно інгібують реплікацію ВІЛ у моноцитах-макрофаах. Вірацея-ї і
Вірацея-2 інгібують зв'язування вірусу з клітинами-мішенями, але не запобігають злиттю інфікованих і неінфікованих клітин. Вірацея-2 інгібує передавання вірусу тесті на місцеве мікробіцидну дію і може бути корисною у запобіганні передавання ВІЛ статевим шляхом. Вірацея-2 не впливала на експресію СО4 на поверхні клітин.
ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
Бактерицидна сполука -- це антибактерицид та препарат, який може (1) допомагати запобігати передаванню ВІЛ статевим шляхом,(2) контролювати вірусне навантаження ВІЛ та інших вірусів; (3) знищувати ВІЛ, (4) подовжувати латентні періоди СНІДу у хворих, які набули ВІЛ, (5) зменшувати біль і страждання хворих на ВІЛ; (6) зменшувати інфекційне розповсюдження ВІЛ, і (7) проводити краще і більш успішне лікування хворих на ВІЛ. Спосіб медичного лікування може також полегшувати фізичні симптоми інфекційного спалаху ВІЛ, вірусу простого герпесу 1 або 2(ВПГ 1 або ВПГ 2) або інших інфекційних мікробних захворювань. Вищезгадане може бути здійснено систематичним застосуванням або ін'єкцією згаданої вище кращої антимікробної бактерицидної сполуки(препарату) за допомогою введення її шприцем у ректальний канал(пряму кишку, тканину прямої кишки, анус або тканини ділянки анального отвору) або піхву(тканину піхви) пацієнта, інфікованого ВІЛ або іншими інфекційними мікробними захворюваннями 8-12 разів на добу, в оптимальному варіанті 10 разів на день щодві години протягом 10-18 днів поспіль, в оптимальному варіанті 14 днів поспіль(два тижні) для найкращого результату. Дозування, концентрація і кількість бактерицидної сполуки(препарату) може змінюватись залежно від ускладнень і тривалості хвороби, віку, статі, ваги, раси і здоров'я пацієнта. В оптимальному варіанті інфекційну зону прополаскують(промивають) і висушують для видалення будь-яких залишків мила перед застосуванням бактерицидної сполуки(препарату). Для лікування вірусу простого герпесу 1 або 2 бактерицидна сполука може бути нанесена на інфіковану зону протягом 19-24 годин. В оптимальному варіанті розривання пухирців вірусу герпесу зупиняється за 19-24 години й ураження від герпесу поступово загоюються
Серед багатьох переваг способу медичного лікування та препарату(композиції) цього винаходу є: 1. Добре лікування і профілактика ВІЛ та інших інфекційних захворювань. 2. Кращі результати у припиненні болю від ВІЛ, ВПГ та інших бактеріальних заражень без токсичності. 3. Швидке полегшення спалахів ВІЛ, ВПГ та інших мікробних захворювань. 4. Рятування життя новонароджених, дітей, дорослих і тварин. 5. Зменшення світових економічних збитків від ВІЛ, ВПГ та інших мікробних захворювань. 6. Полегшення багатьох серйозних емоційних і ментальних страждань від ВІЛ і ВПГ. 7. Легкодоступність матеріалів(інгредієнтів) 8. Економічність. 9. Безпека. 10. Зручність для використання 11. Надійність. 12. Ефективність.
Хоча втілення цього винаходу і приклади були наведені й описані, важливо розуміти, що різні модифікації й заміщення, перестановки частин, компонентів і етапів процесу, способів й лікування, можуть бути зроблені фахівцями у галузі, не відхиляючись від нового сенсу і об'єму цього винаходу.

Claims (17)

1. Композиція, що містить нутрицевтик і рослинний компонент, яка відрізняється тим, що як нутрицевтик вона містить фолієву кислоту, а як рослинний компонент - фітохімічні препарати ЕсПпіпасеа ригригеа та Соттірвбога.
2. Композиція за п. І, яка відрізняється тим, що Сопипірпога включає такі види, як Соттіррога тупа, Соттірнпога тоЇтої або Соттіркнога егуфгаеа.
3. Композиція за будь-яким з пп. 1, 2, яка відрізняється тим, що Сопттірпога являє собою Сотптіррога туїтпва.
4. Композиція за будь-яким з пп. 1-3, яка відрізняється тим, що містить приблизно 2-12 96 мас. фолієвої кислоти, приблизно 40-60 90 мас. фітохімічних препаратів Еспіпасеа ригригеа 1 Соттіррога туїтпа та приблизно 20-60 95 мас. води.
5. Композиція за будь-яким з пп. 2-4, яка відрізняється тим, що співвідношення Соттірнога тутгта та Еспіпасеа ригригеа становить приблизно від 1:2 до 14.
6. Композиція за будь-яким з пп. 1-5, яка відрізняється тим, що вона, крім іншого, включає приблизно 0,02-0,26 9Уо мас. солі четвертинного амонію як сурфактанту.
7. Композиція за п. б, яка відрізняється тим, що сіль четвертинного амонію являє собою хлорид бензалконію.
8. Композиція за будь-яким з пп. 1-7, яка відрізняється тим, що являє собою композицію для приготування продукту для лікування інфекційних хвороб, викликаних вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) або вірусом простого герпесу 1, або вірусом простого герпесу 2, або вірусом висівкоподібного лишаю та вітряної віспи (оперізуючий герпес), або цитомегаловірусом, або вірусом хвороби Епштейна, або вірусом папіломи, або вірусом грипу, або вірусом парагрипу, або аденовірусом, або вірусом енцефаліту, або вірусом менінгіту, або арбовірусом, або аренавірусом, або пікорнавірусом, або коронавірусом, або синстіалвірусом, або збудником целюліту та/або стафілококом, стрептококом, мікобактеріями, бактеріями енцефаліту або бактеріального менінгіту, або анаеробними бацилами.
9. Спосіб лікування інфекційних захворювань, що включає застосування інгібіторів збудників інфекційних захворювань системно, орально або місцево людиною або твариною, які мають інфіковану зону, і витримування вказаних інгібіторів у інфікованій зоні для зменшення зовнішніх симптомів і фізичних проявів інфекції, головним чином навколо інфікованої зони, який відрізняється тим, що як інгібітори використовують ізоляти принаймні першого та другого рослинних компонентів, причому перший компонент одержують з трав'янистої рослини роду ЕсПіпасеа, при цьому Есіпасеа являє собою ЕсПіпасеа ригригеа, а другий рослинний компонент одержують з трав'янистої рослини роду Соттіррога, при цьому Соттірпога являє собою види Соттірпога тупа, Сопипірнога тоЇто! або Соптірпога егуштеа, причому вказані інгібітори являють собою інгібітори вірусів або інгібітори бактерій, що викликають вірусні або бактеріальні захворювання, де вірусні захворювання являють собою захворювання, викликані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) або вірусом простого герпесу 1, або вірусом простого герпесу 2, або вірусом висівкоподібного лишаю та вітряної віспи (оперізуючий герпес), або цитомегаловірусом, або вірусом хвороби Епштейна, або вірусом папіломи, або вірусом грипу, або вірусом парагрипу, або аденовірусом, або вірусом енцефаліту, або вірусом менінгіту, або арбовірусом, або аренавірусом, або пікорнавірусом, або коронавірусом, або синстіалвірусом та/або бактеріальні захворювання, які являють собою целюліт, захворювання, викликані стафілококами або стрептококами, або мікобактеріями, бактеріальний енцефаліт, бактеріальний менінгіт або захворювання, викликані анаеробними бацилами.
10. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що інгібітори наносять на поверхню тіла тварини, де твариною є собака, кіт, птах, кінь, корова, вівця, свиня або інша свійська тварина або гризун, причому інгібітори наносять безпосередньо на інфіковану зону тварини.
11. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що нанесення включає спринцювання, під'язичне, інтрамуральне введення або розприскування, та/або інфікована зона являє собою лімфатичні вузли, лімфосистему, Т-клітини, слизову оболонку рота, слизову оболонку носа, тканину піхви, губну тканину, тканину ділянки анального отвору, періанальну тканину, губи, тканину шкіри, тканину ока, кон'юнктиви або повік, та/або інгібітори вводять в пряму кишку або матку людини або тварини.
12. Спосіб за будь-яким з пп. 9-11, який відрізняється тим, що інгібітори вводять системно або оральним шляхом разом з нутрицевтиком, який являє собою фолацин (фолієву кислоту), вітамін А, вітамін І, вітамін Е, вітамін К, комплекс вітаміну В, вітамін Ві, вітамін В», вітамін В», вітамін Ві? або вітамін Ві».
13. Спосіб за будь-яким з пп. 9-11, який відрізняється тим, що інгібітори наносять місцево на інфіковану зону разом з сурфактантом та носієм, причому сурфактант являє собою сіль четвертинного амонію - хлорид алкілдиметилбензиламонію, галогенід бензалконію, бромід бензалконію, хлорид бензалконію, хлорид алкілбензилдиметиламонію, хлорид алкілдиметибетилбензиламонію, хлорид н-алкілдиметилбензиламонію, хлорид діїзобутилфеноксіетоксетилдиметиламонію, хлорид н-диметилбензиламонію, хлорид октилдецилдиметиламонію, хлорид дидецилдиметиламонію, хлорид діоктилдиметиламонію, хлорид діалкілдиметиламонію, хлорид октилдецилідиметиламонію, хлорид лаурилдиметилбензиламонію, хлорид о-бензил-п-хлорфенол, дидерилдиметиламоній, хлорид доктилдиметиламонію, хлорид алкілдиметилбензиламонію або хлорид алкілбензилдиметиламонію, а носій являє собою водний носій, воду, гліцерин, мінеральну олію, діоксид кремнію, тальк, природні смоли, синтетичні смоли, піретрум, (ає, тіоціанати, фталати, олію з насіння бавовни, кокосову олію, соснову олію, рослинну олію, олію,
одержану з насіння, горіхову олію, риб'ячий жир, тваринний жир, спирт, кукурудзяне борошно, віск, карнаубський віск, Д-каротин, часникову олію, камфорну олію, розчинні вітаміни, розчинні мінеральні речовини, олію з насіння рапсу, оливкову олію, ліпосоми, аскорбінову кислоту, олію першоцвіту, рісупорепої, олію з насіння рапсу, ланолін, колаген, прянощі, сік з листків алое, бджолиний пилок, маточне молочко, сульфат хондроїтину, морські рослини, жирні кислоти, лецитин, біофлавоноїди, зернову олію, зерновий порошок, водорості, оцет, ацидофілус, залози, амінокислоти, псиліум, похідні рослин, фруктові екстракти або стерильний носій.
14. Спосіб за будь-яким з пп. 9-13, який відрізняється тим, що інгібітори наносять або витримують на інфікованій зоні від 4 до 12 разів на добу протягом періоду від 4 до 18 днів.
15. Спосіб за будь-яким з пп. 9-14, який відрізняється тим, що Сопипіррога являє собою Соттіррога тупа, причому співвідношення Сопипірпога туга та ЕсПіпесеа ригригейа становить від 1:2 до 14.
16. Спосіб за будь-яким з пп. 9-15, який відрізняється тим, що інгібітори наносять або витримують на інфікованій зоні разом з фолієвою кислотою і водою у наступній пропорції: приблизно 40-60 90 мас. фітохімічних препаратів з Еспіпасеа ригригеа і Соттірнога туттва, приблизно 2-12 905 мас. фолієвої кислоти 1 приблизно 20-60 95 мас. води.
17. Спосіб за будь-яким з пп. 9-16, який відрізняється тим, що інгібітори наносять або витримують на інфікованій зоні разом з приблизно 0,02-0,26 90 мас. хлориду бензалконію.
UA99095295A 1997-03-26 1998-03-24 Фармацевтична композиція на основі фітохімічних препаратів із echinacea та commiphora і спосіб лікування інфекційних захворювань UA65563C2 (uk)

Applications Claiming Priority (2)

Application Number Priority Date Filing Date Title
US08/824,041 US6350784B1 (en) 1996-02-12 1997-03-26 Antimicrobial prevention and treatment of human immunedeficiency virus and other infectious diseases
PCT/US1998/005792 WO1998042188A1 (en) 1997-03-26 1998-03-24 Antimicrobial prevention and treatment of human immunedeficiency virus and other infectious diseases

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA65563C2 true UA65563C2 (uk) 2004-04-15

Family

ID=25240459

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UA99095295A UA65563C2 (uk) 1997-03-26 1998-03-24 Фармацевтична композиція на основі фітохімічних препаратів із echinacea та commiphora і спосіб лікування інфекційних захворювань

Country Status (30)

Country Link
US (3) US6350784B1 (uk)
EP (1) EP0980203B1 (uk)
JP (2) JP2001527541A (uk)
KR (1) KR100403418B1 (uk)
CN (1) CN1258191A (uk)
AP (1) AP1163A (uk)
AT (1) ATE358418T1 (uk)
AU (1) AU727339B2 (uk)
BG (1) BG63612B1 (uk)
BR (1) BR9807892A (uk)
CA (1) CA2285394C (uk)
CZ (1) CZ298406B6 (uk)
DE (1) DE69837474T2 (uk)
DK (1) DK0980203T3 (uk)
EA (1) EA002423B1 (uk)
EE (1) EE9900436A (uk)
ES (1) ES2285765T3 (uk)
GE (1) GEP20022749B (uk)
HU (1) HU226910B1 (uk)
IL (1) IL132003A (uk)
IS (1) IS5191A (uk)
NO (1) NO325017B1 (uk)
NZ (1) NZ500002A (uk)
OA (1) OA11198A (uk)
PL (1) PL196036B1 (uk)
RS (1) RS49963B (uk)
SK (1) SK285810B6 (uk)
TR (1) TR199902674T2 (uk)
UA (1) UA65563C2 (uk)
WO (1) WO1998042188A1 (uk)

Families Citing this family (65)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US6350784B1 (en) * 1996-02-12 2002-02-26 Meryl J. Squires Antimicrobial prevention and treatment of human immunedeficiency virus and other infectious diseases
US9662360B2 (en) 2008-10-09 2017-05-30 Meritus Corporation Treatment of herpes, pseudomonas, staph, and hepatitis
US20090191288A1 (en) * 1996-02-12 2009-07-30 Squires Meryl J Composition to Treat Herpes, Pseudomonas, Staph, Hepatitis and Other Infectious Diseases
US7211567B1 (en) 1999-03-26 2007-05-01 Sunstar, Inc. Composition for preventing and treating type I allergy
CN1241534C (zh) * 1999-06-30 2006-02-15 荷兰联合利华有限公司 含有枯醇的美容皮肤护理组合物
EP1223928A2 (en) * 1999-07-08 2002-07-24 Patrick Thomas Prendergast Use of flavones, coumarins and related compounds to treat infections
US6211243B1 (en) 1999-09-22 2001-04-03 B. Ron Johnson Methods for treating cold sores with anti-infective compositions
US6759434B2 (en) 1999-09-22 2004-07-06 B. Ron Johnson Anti-infective compositions, methods and systems for treating disordered tissue
US8173709B2 (en) * 1999-09-22 2012-05-08 Quadex Pharmaceuticals, Llc Anti-infective methods for treating pathogen-induced disordered tissues
DK1231928T3 (da) * 1999-11-04 2003-10-13 Maria Antoinette Brandes Phytoterapeutisk sammensætning
US7147859B2 (en) * 2000-05-15 2006-12-12 Laboratorios Biosintetica Ltda. Application of phytosterols (and their isomers), folic acid, cyanocobalamin and pyridoxin in dietetic (alimentary) fibers
EP1296696B1 (en) * 2000-06-19 2007-02-28 Skopichenko Dettwiler, Victoria Herbal composition containing calendula and eucalyptus for the treatment and curing of diseases
US20040092583A1 (en) * 2001-01-02 2004-05-13 Elizabeth Shanahan-Prendergast Treatment for inhibiting neoplastic lesions
IL143318A0 (en) * 2001-05-23 2002-04-21 Herbal Synthesis Corp Herbal compositions for the treatment of mucosal lesions
AU2002367976B2 (en) * 2001-06-05 2007-06-21 The Regents Of The University Of Michigan Nanoemulsion vaccines
US7923023B2 (en) * 2002-02-25 2011-04-12 Astech International LLC Method and composition for delivery of medicants to animals
CH696628A5 (de) * 2002-02-26 2007-08-31 Eprova Ag Verwendung von Folaten zur Herstellung einer Zubereitung geeignet zur Vorbeugung und Behandlung von Entzündungen und entzündungsassoziierter Krankheiten, im Speziellen zur Beeinflussung der
US7115563B2 (en) 2002-05-29 2006-10-03 Insignion Holding Limited Composition and its therapeutic use
GB0212405D0 (en) * 2002-05-29 2002-07-10 Insignion Holdings Ltd Composition and its therapeutic use
US8492443B2 (en) * 2002-07-08 2013-07-23 Joe S. Wilkins, Jr. Treatment for herpes simplex virus and other infectious diseases
FR2843125B1 (fr) * 2002-08-02 2012-11-16 Coletica Principes actifs stimulant les beta-defensives humaines de type 2 et/ou de type 3, et compositions cosmetiques ou pharmaceutiques comprenant de tels principes actifs
CN101703080A (zh) * 2002-08-12 2010-05-12 隆萨股份有限公司 抗菌组合物
US7273889B2 (en) * 2002-09-25 2007-09-25 Innovative Drug Delivery Systems, Inc. NMDA receptor antagonist formulation with reduced neurotoxicity
IL153124A (en) * 2002-11-27 2010-06-30 Herbal Synthesis Corp Solid composition that can be glued to the lining
US20050036972A1 (en) * 2003-03-10 2005-02-17 Hy-Gene Biomedical Corporation System for managing pathogens and irritants and monitoring usage of anti-bacterial formulations
GB0326518D0 (en) * 2003-11-13 2003-12-17 Compton Developments Ltd Anti-cancer compounds
WO2005046695A1 (en) * 2003-11-17 2005-05-26 Maria Waithira Njuguna Injection vitamin b complex for treatment of non specific vaginitis (bacterial vaginitis)
US20080124408A1 (en) * 2004-07-07 2008-05-29 Mediherb Holdings Ltd. Echinacea Formulation
WO2006031230A1 (en) * 2004-09-10 2006-03-23 Hy-Gene Biomedical Corporation System for managing pathogens and irritants and monitoring usage of anti-bacterial formulations
US9839685B2 (en) * 2006-04-13 2017-12-12 The Regents Of The University Of Michigan Methods of inducing human immunodeficiency virus-specific immune responses in a host comprising nasally administering compositions comprising a naonemulsion and recombinant GP120 immunogen
US10138279B2 (en) 2006-04-13 2018-11-27 Regents Of The University Of Michigan Compositions and methods for Bacillus anthracis vaccination
US20080038295A1 (en) * 2006-04-13 2008-02-14 Regents Of The University Of Michigan Compositions and methods for orthopox virus vaccination
JP2007332126A (ja) * 2006-06-16 2007-12-27 Teikyo Univ ヒトおよび愛玩動物のための抗白癬入浴剤
CN101697966B (zh) * 2007-01-08 2011-10-19 杭州民生药业有限公司 蓬莪术环二烯在制备治疗由病毒引起的疾病的药物中的应用
DE102007029042A1 (de) * 2007-06-21 2008-12-24 Analyticon Discovery Gmbh Pharmazeutische Zusammensetzung mit einem Trihydroxychromenone-Derivate
US8637094B2 (en) 2007-07-18 2014-01-28 Iraj E. Kiani Composition and method for treating viral conditions
US7700137B1 (en) 2007-07-18 2010-04-20 Kiani Iraj E Anti-viral compositions and method
US7850998B2 (en) * 2007-07-18 2010-12-14 Kiani Iraj E Method of treating viral conditions
US8877208B2 (en) 2008-05-23 2014-11-04 The Regents Of The University Of Michigan Multivalent nanoemulsion vaccines
EP2320920B1 (en) * 2008-07-22 2015-04-22 Izun Pharmaceuticals Corporation Topical anti-inflammatory combination
CH699653B1 (de) * 2008-09-08 2010-05-14 Bioforce Ag Roggwil Tg Zubereitung zur Prävention und/oder Behandlung und/oder Verhinderung der Weiterverbreitung von Atemwegserkrankungen.
WO2010091280A1 (en) * 2009-02-06 2010-08-12 Alcon Research, Ltd. N-halogenated amino acid formulations comprising phosphine or amine oxides
US20100303935A1 (en) * 2009-05-29 2010-12-02 Squires Meryl J Medicinal Composition
EP3020412B1 (en) * 2009-06-16 2017-10-11 The Regents of the University of Michigan An immunogenic composition comprising nanoemulsion inactivated rsv
EP2324840B1 (en) * 2009-11-18 2019-03-20 Croda Italiana S.p.A. Production of caffeoylquinic acids from plant cell cultures of echinacea angustifolia
WO2011082835A1 (en) * 2010-01-11 2011-07-14 Vitro-Bio Sarl New synergistic compositions for the treatment of topical viral infections
AU2011227202A1 (en) * 2010-03-17 2012-10-04 Arbonne International Llc Oral supplement
WO2012069605A1 (en) 2010-11-26 2012-05-31 Dr. August Wolff Gmbh & Co. Kg Arzneimittel Novel e,e-diene compounds and their use as medicaments and cosmetics
US8287924B2 (en) 2011-03-17 2012-10-16 Sonia Pharma Gmbh Treatment of menopausal symptoms as novel indication for myrrh
EP2500026B1 (en) * 2011-03-17 2013-05-22 Sonia Pharma GmbH Treatment of menopausal symptoms as novel indication for myrrh
AU2012228213B2 (en) * 2011-03-17 2015-08-06 Sonia Pharma Gmbh Treatment of vaginal atrophy as novel indication for myrrh
KR101334348B1 (ko) * 2011-12-21 2013-11-29 한국생명공학연구원 바이러스 억제 활성을 갖는 플라보노이드 화합물
US9549930B2 (en) 2013-03-14 2017-01-24 Quadex Pharmaceuticals, Llc Combined systemic and topical treatment of disordered and/or prodromal stage tissue
US9463180B2 (en) 2013-03-14 2016-10-11 Quadex Pharmaceuticals, Llc Treatment of molluscum contagiosum
US9125911B2 (en) 2013-03-14 2015-09-08 Quadex Pharmaceuticals, Llc Combined systemic and topical treatment of disordered tissues
ES2761429T3 (es) * 2013-04-17 2020-05-19 Global Health Solutions Ag Composición farmacéutica antiviral, que contiene un extracto de Juncus acutus
WO2016014699A1 (en) 2014-07-22 2016-01-28 Ralco Nutrition, Inc. Antiviral compositions and methods
CN106496202B (zh) * 2015-09-06 2019-08-06 中国海洋大学 一种生物碱类化合物及其制备方法与作为抗单纯疱疹ⅰ型病毒剂的应用
KR102670487B1 (ko) * 2016-11-17 2024-05-30 주식회사 엘지생활건강 시나린을 포함하는 구강질환 예방 또는 치료용 조성물
US20200179299A1 (en) * 2018-12-07 2020-06-11 Global Biolife Inc. Composition and method of controlling infectious diseases with functional fragrances
WO2020123559A1 (en) * 2018-12-11 2020-06-18 Glyciome, Llc Topical, isotonic compositions for genital use
KR102416208B1 (ko) * 2020-01-08 2022-07-01 건국대학교 산학협력단 발효된 선복화 추출물을 포함하는 항인플루엔자 바이러스용 조성물
IT202000018970A1 (it) * 2020-08-03 2022-02-03 Asoltech Srl Composizione a base di mirra
LU102656B1 (de) 2021-03-11 2022-09-12 Prosecur Gmbh Flüssiges Nahrungsergänzungsmittel zur Immunstimulation, Verfahren zu dessen Herstellung sowie Verwendung
CN115414349B (zh) * 2022-08-26 2023-11-03 武汉科前生物股份有限公司 芹菜素在制备治疗猫鼻支气管炎药物中的用途

Family Cites Families (22)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US4283421A (en) * 1979-12-19 1981-08-11 Ray Frank F Anti-viral treatment
US4935448A (en) * 1983-01-10 1990-06-19 Baldone Joseph A Treatment of diseases caused by herpes viruses
US4760079A (en) * 1983-01-10 1988-07-26 Baltech, Inc. Treatment of diseases caused by herpes viruses
US4661354A (en) * 1984-06-21 1987-04-28 Finnerty Edmund F Topical treatment of herpes simplex with a zinc sulfate-camphor water solution
US4797420A (en) * 1984-08-14 1989-01-10 Jabco Manufacturing, Inc. Disinfectant formulation and method of use
US4585656A (en) * 1984-08-20 1986-04-29 Rosenthal Harold R Treatment of herpes
DE3521143A1 (de) * 1985-06-13 1986-12-18 Robugen Gmbh Arzneimittel zur behandlung schwerer herpes-infektionen
DE3522075A1 (de) * 1985-06-20 1987-01-02 Lomapharm Rudolf Lohman Gmbh K Sesquiterpenverbindungen, verfahren zu ihrer isolierung und arzneimittel, enthaltend diese verbindungen
EP0213099A3 (de) * 1985-08-23 1989-07-19 Cederroth Nordic Aktiebolag Mittel mit antiphlogistischer, immunstimulierender und zytoprotektiver Wirkung, ihre Herstellung und pharmazeutische Verwendungen
DE3533563A1 (de) * 1985-09-20 1987-03-26 Michael Birzer Mep-aids mittel
FR2620698B1 (fr) * 1987-09-23 1990-08-10 Atlantic Pharma Prod Fluorure d'ammonium quaternaire et son application dans une substance inhibitrice ou destructrice d'etres vivants unicellulaires
US5149529A (en) * 1988-04-08 1992-09-22 Board Of Trustees Of Leland Chiron Corporation Compositions and treatment for herpes simplex
DE4017091A1 (de) 1990-05-27 1991-11-28 Walter Dr Mach Molekuelverbundsystem zur kontra-eskalativen therapie viraler infektionskrankheiten
US6355684B1 (en) * 1990-10-11 2002-03-12 Meryl J. Squires Antimicrobial treatment for herpes simplex virus and other infectious diseases
US6348503B1 (en) * 1996-02-12 2002-02-19 Meryl J. Squires Method and topical treatment composition for herpesvirus hominis
US6350784B1 (en) * 1996-02-12 2002-02-26 Meryl J. Squires Antimicrobial prevention and treatment of human immunedeficiency virus and other infectious diseases
US5248503A (en) * 1992-01-03 1993-09-28 Emanuel King Rosalba Herbal dietary supplement
US5461029A (en) * 1992-04-24 1995-10-24 American Cyanamid Company Method of treating herpes viral infections using HBNF and MK proteins
US5455033A (en) * 1993-05-21 1995-10-03 Degree/Silverman M.D. Inc. Medicinal composition for treatment of inflammation
NL9500216A (nl) 1995-02-06 1996-09-02 Bio Pharma Sciences Bv Farmaceutische samenstelling voor de behandeling van herpes.
US5876728A (en) * 1995-02-15 1999-03-02 Howard David Kass Natural composition extracted from plants used in the treatment of cancer
AU679162B3 (en) * 1995-11-21 1997-06-19 Stolair Pty Ltd Therapeutic compositions

Also Published As

Publication number Publication date
CA2285394A1 (en) 1998-10-01
ES2285765T3 (es) 2007-11-16
SK285810B6 (sk) 2007-08-02
HUP0001379A2 (hu) 2000-08-28
KR100403418B1 (ko) 2003-10-30
BG103786A (bg) 2000-10-31
GEP20022749B (en) 2002-08-26
EA199900773A1 (ru) 2000-10-30
JP2000119188A (ja) 2000-04-25
WO1998042188A1 (en) 1998-10-01
IL132003A0 (en) 2001-03-19
AU727339B2 (en) 2000-12-07
AP1163A (en) 2003-06-30
PL336168A1 (en) 2000-06-05
NO325017B1 (no) 2008-01-14
US7071233B2 (en) 2006-07-04
NZ500002A (en) 2001-09-28
ATE358418T1 (de) 2007-04-15
NO994639L (no) 1999-11-24
JP2001527541A (ja) 2001-12-25
EP0980203B1 (en) 2007-04-04
AU6771898A (en) 1998-10-20
HU226910B1 (hu) 2010-03-01
EP0980203A1 (en) 2000-02-23
EP0980203A4 (en) 2004-05-06
NO994639D0 (no) 1999-09-24
OA11198A (en) 2003-05-30
PL196036B1 (pl) 2007-11-30
IS5191A (is) 1999-09-23
BG63612B1 (bg) 2002-07-31
AP9901661A0 (en) 1999-09-30
US20060024393A1 (en) 2006-02-02
DE69837474D1 (de) 2007-05-16
RS49963B (sr) 2008-09-29
KR20010005603A (ko) 2001-01-15
US20030104082A1 (en) 2003-06-05
US6350784B1 (en) 2002-02-26
BR9807892A (pt) 2000-02-22
SK131899A3 (en) 2000-12-11
EA002423B1 (ru) 2002-04-25
CA2285394C (en) 2013-01-08
CN1258191A (zh) 2000-06-28
HUP0001379A3 (en) 2000-11-28
DK0980203T3 (da) 2007-07-30
TR199902674T2 (xx) 2000-02-21
EE9900436A (et) 2000-04-17
DE69837474T2 (de) 2007-12-13
YU48099A (sh) 2002-03-18
CZ336899A3 (cs) 2000-07-12
IL132003A (en) 2005-08-31
CZ298406B6 (cs) 2007-09-26

Similar Documents

Publication Publication Date Title
UA65563C2 (uk) Фармацевтична композиція на основі фітохімічних препаратів із echinacea та commiphora і спосіб лікування інфекційних захворювань
US20090191288A1 (en) Composition to Treat Herpes, Pseudomonas, Staph, Hepatitis and Other Infectious Diseases
US9662360B2 (en) Treatment of herpes, pseudomonas, staph, and hepatitis
UA65537C2 (en) Composition and a method of treating diseases caused by herpes virus and other infectious diseases
DE60032915T2 (de) Gallium komplexe von 3-hydroxy-4-pyronen zur behandlung von durch intrazelluläre prokaryoten, dns- und retro-viren verursachten infektionen
RU2519553C1 (ru) Лекарственный препарат комплексного действия и способ его производства
NZ207550A (en) Oral pharmaceutical compositions containing pyrethroids
EP4157326A1 (en) Combination of active ingredients, compositions containing it and their use to sustain and strengthen the immune system
MXPA99008750A (es) Prevencion y tratamiento antimicrobianos de virus de inmunodeficiencia humana y otras enfermedades infecciosas
EP1644040B1 (de) Verwendung von kombinationen aus hemmern der reversen transkriptase und hemmern der viruscodierten dna-polymerase
Burpo Common antiviral agents used in women's and children's care, Part 1
MXPA98009256A (en) Antimicrobial treatment for herpes simplex virus and other infectious diseases