UA64724C2

UA64724C2 - Мийний або очищувальний засіб, композиція та оброблений вихідний продукт, сформовані частинки мийного засобу та спосіб їх одержання

Info

Publication number: UA64724C2
Application number: UA99042196A
Authority: UA
Inventors: Вільфрід Резе; Норберт КЮНЕ; Дітер Юнг; Петер ЗАНДКЮЛЕР; Бернд ЛАРСОН; Катлеен ПААТЦ
Original assignee: Хенкель Коммандітгезельшафт Ауф Акцієн
Priority date: 1996-09-20
Filing date: 1997-11-09
Publication date: 2004-03-15
Also published as: TR199900582T2; CZ296295B6; EP0931137B1; CN1187435C; DE19638599A1; KR20010023917A; ES2213222T3; PL331987A1; JP2001500557A; SK285376B6; DE59711115D1; RU99108122A; KR20010023926A; KR20010029500A; RU2200190C2; EP0931137A1; SK35299A3; CN1230984A; ATE256176T1; CZ97799A3

Abstract

Спосіб одержання мийних або очищувальних засобів, композицій або оброблених вихідних продуктів для їх виробництва у вигляді сформованих частинок із насипною масою більше 600 г/л, які навіть при зменшеній поверхні, особливо у вигляді кульок, відрізняються підвищеною швидкістю дезінтеграції при переведенні їх у водний розчин. Для цього мийні або очищувальні засоби або, відповідно, композиції або оброблені вихідні продукти одержують шляхом об’єднання компонентів мийних або очищувальних засобів та/або вихідних продуктів для їх виробництва з наданням їм відповідної форми в процесі об’єднання або на наступній операції. Це досягається шляхом виготовлення в основному безводної попередньої суміші, яка містить окремі вихідні продукти та/або композиції у вигляді твердих у стандартних умовах речовин із температурою плавлення або температурою розм’якшення не нижче 45 °С, а також яка містить при необхідності до 10 % мас. рідких при температурі нижче 45 °С та тиску 1 бар неіоногенних поверхнево-активних речовин, із наступним переведенням попередньо приготовленої суміші в зернистий матеріал з використанням тиску при температурі не нижче 45 °С з можливою наступною переробкою або підготовкою його для подальшого використання, при цьому в попередній суміші присутній принаймні один вихідний продукт або композиція, які при тиску 1 бар та температурі нижче 45 °С є твердою речовиною, але в умовах переробки вони переходять в розплав, причому ця вихідна речовина або композиція виконує роль поліфункціонального, розчинного у воді зв’язуючого, яке при одержанні засобу слугує для полегшення ковзання, а також як клейовий засіб для твердих компонентів або, відповідно, вихідних продуктів мийних або очищувальних засобів, а при переведенні засобу у водний розчин цей компонент засобу слугує як дезінтегратор.

Description

Винахід стосується способу одержання швидко розчинних ущільнених оформлених частинок миючих або очищувальних засобів або, відповідно, композицій, або оброблених вихідних продуктів для їх одержання, а також миючих або очищувальних засобів отриманих таким способом або композицій, або ж оброблених вихідних продуктів для їхнього одержання, які мають значно більш високі споживчі якості.

Миючі і очищувальні засоби у вигляді оформлених частинок із насипною вагою більш 6О00г/л вже давно відомі з рівня техніки. В останні роки підвищення насипної ваги супроводжувалося збільшенням концентрації миючих компонентів і компонентів, які беруть активну участь у процесі очищення, і тепер споживач повинен дозувати не тільки меншу по об'ємі кількість засобу, але і меншу по масі його кількість на один процес прання або очищення. Підвищення насипної ваги використовуваних засобів і, насамперед, зв'язане з цим збільшення концентрації в них миючих речовин, які активно беруть участь у процесі очищення, привело до того, що із суб'єктивної точки зору споживача такі засоби гірше розчиняються, оскільки швидкість дезінтеграції в них знижена. В основі такого небажаного уповільнення розчинення лежить схильність ряду використовуваних на практиці аніонних і неіоногенних поверхнево-активних речовин і в першу чергу відповідних сумішей поверхнево-активних речовин до утворення при розчиненні у воді гелеподібних фаз. Такі гелі можуть з'явитися вже при вмісті поверхнево-активних речовин на рівні 1Омас.9о із розрахунку на весь засіб, тобто при концентраціях, які цілком, звичайні для миючих і очищувальних засобів. Досвід показує, що схильність до утворення гелів збільшується в міру ущільнення структури зерен у частинках.

У європейській заявці на патент Ме8-0486592 описуються гранульовані або, відповідно, екструдовані миючі або очищувальні засоби із насипною вагою більше бООг/л, до складу яких входять аніонні та/або неіоногенні поверхнево-активні речовини в кількостях від не менше 15мас.9о до приблизно З5мас.9ою. Спосіб їх одержання полягає в тому, що тверду сипучу вихідну суміш, яка містить пластифікувальну та/або полегшуючу ковзання добавку, переважно - це пасти поверхнево-активних речовин та/або водні розчини полімерів, які при високих тисках в межах від 25 до 200бар пресують в палички, які після виходу з формуючого отвору нарізають за допомогою ріжучого пристосування на гранули необхідного розміру і округляють їхні крайки. Вихідна суміш принаймні частково складається з твердих компонентів, до яких при необхідності підмішують рідкі компоненти, наприклад, неіоногенні поверхнево-активні речовини, які знаходяться при кімнатній температурі у рідкому вигляді. Як вже говорилося вище, в якості пластифікувапьних та/або полегшуючих ковзання засобів у кращих варіантах реалізації винаходу використовують водні склади. Проте можливо також використання органічних рідин із порівняно високою температурою кипіння, у тому числі і у вигляді їхніх сумішей із водою. Проте у патенті не наведені умови реалізації способу, яких слід дотримуватися у випадку проведення екструзії безводних матеріалів. Отримані після екструзії грануляти можуть бути вже використані в якості миючих або очищувальних засобів або ж вони можуть поступати на додаткову переробку з іншими гранулятами або з порошкоподібними компонентами для одержання готових миючих або очищувальних засобів. Підвищена компактність зерен і порівняно високий вміст поверхнево-активних речовин, а також запитувана споживачем форма їх у вигляді кульок або перлин, призводять до помітного зниження поверхні в порівнянні зі звичайними гранулятами і в зв'язку з цим в залежності від обраних сполучень поверхнево-активних речовин можуть проявитися описані вище ускладнення.

З заявки на міжнародний патент МеА-93/15180 випливає, що швидкість розчинення таких екструдованих засобів може бути поліпшена за рахунок використання у твердій вихідній суміші коротколанцюжкових алкілсульфатів, у першу чергу алкілсульфатів із числом атомів вуглецю від восьми до максимум шістнадцяти, які певним способом уводять до складу вихідної суміші.

Проте ця міра не завжди виявляється достатньою для підвищення швидкості розчинення усього засобу в необхідній мірі.

В патенті ФРН Ме19519139.0 для розв'язання конфлікту між високим ступенем ущільнення окремого зерна, переважно екструдату, з одного боку і вимогами до швидкості розчинення, відповідно до яких при розчиненні у водних середовищах готових миючих і очищувальних засобів не повинні утворюватися гелі, з іншого запропоновано одержувати гранульовані миючі або очищувальні засоби із насипною вагою більше бооОг/л, які містять аніонні та/або неіоногенні поверхнево-активні речовини в кількостях не менше 15мас.95, таким чином, щоб при цьому використовувалося не менше двох різних фанульованих компонентів, із яких принаймні один був отриманий за допомогою екструзії, а не менше ніж один другий не екструдованим шляхом, причому вміст поверхнево-активних речовин, включаючи мила, в отриманому за допомогою екструзії! компоненті не повинен перевищувати 15мас.бо із розрахунку на відповідний екструдований компонент. Інші поверхнево-активні складові готового миючого або очищувального засобу вводять у його склад з одним або з декількома компонентами, при одержанні яких екструзія не використовувалася. Цей спосіб, звичайно, вирішує проблему утворення гелів в миючих або очищувальних засобах з високим ступенем ущільнення і з високим вмістом поверхнево-активних речовин при розчиненні їх у водному середовищі, але його реалізація пов'язана з рядом нових проблем. Наприклад, можливе порушення однорідності суміші і пов'язані з ним коливання у відтворюваності очікуваних результатів прання і чищення. Крім того, екструдований компонент засобу відрізняється не тільки високою щільністю, але одночасно він має також порівняно високу твердість після висушування. В цих умовах при транспортуванні, при збереженні і при використанні порівняно більш м'який компонент гранулята піддається механічним впливам, які призводять до його часткового здрібнювання і до пов'язаного з цим стиранню з утворенням пилу і більш дрібних частинок.

У звичайних способах у широких об'ємах використовуються в загальному випадку як тверді, так і рідкі при кімнатній температурі компоненти миючих або очищувальних засобів; можливе також використання водних розчинів та/або дисперсій в якості допоміжних засобів для фанулювання або, згідно із заявкою на європейський патент МеВ-0486592, в якості пластифікувапьних засобів та/(або засобів для полегшення ковзання. Такі способи одержання пов'язані з ризиком виникнення гелеподібних структур вже в процесі виробництва миючих або очищувальних засобів, що призводить до уповільнення розчинення при внесенні їх у водне середовище. Крім того, такі способи, при реалізації яких в якості допоміжних засобів для фанулювання використовується вода, водні розчини або водні дисперсії, відзначені ще одним недоліком. Він полягає в тому,

що за цією операцією повинно випливати невигідне в енергетичному відношенні сушіння, а інакше не можна одержати сипучий І, відповідно, стабільний при збереженні кінцевий продукт, і, крім того, при цьому часто одержують порівняно фубі агломерати, які доводиться подрібнювати та/або просівати («біле Епіагдаетепі бу

Аддіотегайоп», УМ.Рієївсп, Удопп УМіеу 5 Бопв5, 1990, стор.180). Ще один недолік таких способів одержання полягає в тому, що при контакті з водою твердих і розчинних у воді компонентів, особливо при виникаючому в процесі екструзії тиску, відбувається збільшення розмірів частинок і кристалізація складових, що знову таки робить негативний вплив на показники розчинності готових засобів.

Один із способів одержання важких гранулятів із використанням водного допоміжного засобу для гранулювання представлений двоступеневим гранулюванням, при якому на першій стадії в звичайному змішувачі-грануляторі одержують первинні агломерати, які зберігають пластичність, які потім поступають для додаткової обробки рідкими сполучними засобами та/"або порошками в апарати для формування з них частинок круглої форми, для ротаційного нанесення покриттів і для інших операцій із наступним висушуванням. Гранулювання з одночасним заокругленням граней може бути проведено, наприклад, у грануляторах киплячого шару з вмонтованим обертовим диском. При цьому тверді вихідні матеріали спочатку переводять у суспендований стан у киплячому шарі і після цього їх агломерують за допомогою рідкого сполучного засобу, який подають у зону киплячого шару через спрямовані по дотичній форсунки («5і2е

Епіагдетепі Бу Аддіотегайоп», М/.Рієївси, Чопп УМіеу 5 Бопв, 1990, стор.450-451). В принципі цей спосіб може знайти застосування і для неводних способів агломерації (процес нанесення покриттів розплавом), однак тоді вже не використовується така перевага цієї апаратури, як можливість сполучення агломерації з висушуванням.

В спеціальній літературі («біле Епіагдетепі ру Аддіотегайоп», УМ.Рієївси, допп УМієу й бопв, 1990, стор.440-441) наводяться тільки два способи проведення грануляції при підвищеному тиску, при проведенні яких зовсім не використовується вода. При цьому мова йде про таблетування на пресах для таблетування і про одержання компактних утворень у формі лусочок при проходженні крізь вальці. Після цього лусочки дроблять і одержують гранульовані продукти з частинками нерегулярної форми. В зв'язку з цим у деяких системах використовують установки для попереднього дроблення, призначені для надання вихідному продукту більш однорідної форми ще до надходження на стадію гранулювання або, відповідно, розмелювання. На заключному етапі небажані дрібні та/(або грубі складові частинки, які містяться в одержуваних таким способом гранулятах, відокремлюють просіванням і при необхідності повертають у процеб.

Міжнародна заявка на патент МеА-93/02176 стосується способу одержання твердих миючих або очищувальних засобів із високою насипною вагою шляхом змішування твердих і рідких вихідних продуктів для миючих або очищувальних засобів з одночасним або наступним формуванням із них частинок, причому в якості твердих компонентів використовують, наприклад, аніонні поверхнево-активні речовини або структуроутворюючі речовини, а в якості рідких компонентів беруть неіоногенні поверхнево-активні речовини.

При цьому рідкі компоненти готують у вигляді однорідної суміші з таким компонентом для руйнування структури (дезінтегратора), як поліетиленгліколь або поліпропіленгліколь або оксиетилованні жирні спирти з числом атомів вуглецю від восьми до вісімнадцяти і з числом етиленоксидних фрагментів від двадцяти до сорока п'яти. В якості рідких неіоногенних поверхнево-активних речовин кращі оксиетиловані спирти лінійної будови або спирти з розгалуженням у другого вуглецевого атома у вигляді метильної групи з числом атомів вуглецю в углеводневому фрагменті спирту від восьми до двадцяти і які вміщують у середньому від одного до п'ятнадцяти молів етиленоксиду на один моль спирту. Відомо, що поряд із названими вище компонентами для руйнування структури в цій ролі в принципі може використовуватися і вода, проте вона не настільки краща, оскільки при збереженні засобів відбувається їх збідніння водою за рахунок висихання внутрішніх зон і тоді бажаний ефект підвищення швидкості розчинення за рахунок використання засобу для руйнування структури вже не проявляється або проявляється у неповному об'ємі. Згідно з наведеними у цій міжнародній заявці на патент даними суміші неіоногенних поверхнево-активних речовин і засобів для руйнування структури, які беруть як у вигляді розчину, так і у вигляді дисперсії, можуть бути використані в усіх відомих процесах гранулювання, у ході яких переробляють роздільно приготовлені композиції та/або вихідні продукти. Можлива або навіть найкраща і переробка в екструзійному процесі згідно із заявкою на міжнародний патент Мед- 91/02047 або із заявкою на європейський патент МеВ-0486592. При цьому рекомендується застосування водних розчинів, паст або водних дисперсій, причому вода, як говорилося вище, не використовується в ролі дезінтегратора і на заключному етапі після проведення екструзії її видаляють висушуванням. У матеріалах заявки відсутні вказівки на спеціальне проведення екструзії без добавок води, а в описі прикладів додаткове і роздільне одержання сумішей неіоногенних поверхнево-активних речовин і засобів для руйнування структури проводять за рахунок додавання водних розчинів, але головне полягає в тому, що в матеріалах заявки не наводяться умови, відповідно до яких може бути проведена екструзія безводних композицій.

Заявка на європейський патент МеА-0337330 стосується способу підвищення насипної ваги висушеного в розпилювальній сушарці миючого засобу шляхом гранулювання в змішувачі з додаванням неіоногенних сполук. До них відносяться оксиетиловані та/або оксипропіловані неіоногенні поверхнево-активні речовини, наприклад, одержувані з первинних або вторинних спиртів із числом атомів вуглецю від восьми до двадцяти приєднанням від двох до двадцяти молів алкіленоксиду на один моль спирту, причому в змішувач додають переважно неіоногенні поверхово-активні речовини з числом етиленоксидних фрагментів від двох до шести і з показником гідрофільно-ліпофільного балансу рівним 11 або менше. В якості неіоногенних поверхнево- активних речовин можуть бути використані також етиленгліколі і пропіленгліколі.

У заявці на європейський патент МеА-0711828 описаний спосіб одержання таблеток, згідно з яким проводять пресування продукту у вигляді частинок із покриттям. Речовина для покриття являє собою розчинний у воді сполучний або дезінтегрувальний засіб із температурами плавлення в межах від 35 до 9070.

При цьому в якості важливої відмітної ознаки вказується, що компактування або таблетування повинне проводитися при температурах не нижче 28"С, але у всякому разі нижче температури плавлення сполучного засоби.

За даними міжнародної заявки на патент МоА-96/10071 відомий спосіб одержання гранулятів із насипною вагою не менше б50г/л і з вмістом поверхнево-активних речовин не менше 40мас.9о, причому спосіб гранулювання реалізується в одну операцію в змішувачі з високою швидкістю активатора при температурах від кімнатної до 60"С. В якості твердих вихідних речовин використовуються частинки з розміром від 0,1 до 50Омкм, причому принаймні 15мас.9о частинок мають розмір, що перевищує 5Омкм, але в той же час є і досить дрібні частинки тонкого помелу для того, щоб у загальному твердий вихідний матеріал мав як можна більше розвиту поверхню. В якості сполучних засобів слугують суміші поверхнево-активних речовин з аніонних і неіоногенних поверхнево-активних речовин із співвідношенням мас у межах від 2:8 до 8:2, які можуть містити до 20мас.бо води. Неіоногенні поверхнево-активні речовини представлені оксиетилованими первинними спиртами з числом атомів вуглецю в спиртовому фрагменті від дванадцяти до п'ятнадцяти і з числом етиленоксидних фрагментів від трьох до семи. В межах зазначеного способу найкращі суміші поверхнево- активних речовин, які містять до 20мас.9о води, оскільки завдяки цьому підвищується в'язкість суміші і легше контролюється хід процесу. Суміш поверхнево-активних речовин може додатково містити і поліетиленгліколі.

У патенті США Ме5108646 описується одержання агломератів структуроутворювачів шляхом агломерації алюмосилікатів або кристалічних шаруватих силікатів у кількості від 50 до 75 частин маси зі сполучним засобом у кількості від 20 до 35 частин маси. Відповідні сполучні засоби представлені в першу чергу дуже в'язкими пастами аніонних поверхнево-активних речовин, які можуть містити від 0 до 9Омас.о води. Але можуть бути використані і такі полімери, як поліетиленгліколі із молекулярними масами від 1000 до 20000, а також суміші цих речовин із такими звичайними неіоногенними поверхнево-активними речовинами, як спирти з числом атомів вуглецю від дев'яти до шістнадцяти, які несуть від чотирьох до восьми етиленоксидних фрагментів, якщо інтервал їх температур плавлення лежить в межах нижче 35"С або, відповідно, нижче 4570.

Процес агломерації проводять у так називаному інтенсивному змішувачі із зовсім певним порівняно високим внеском енергії Якщо прикладена енергія перевищує зазначені значення, то відбувається переагломерація, яка призводить до утворення тістоподібної маси, зменшення енергії призводить до того, що утворюються тільки тонкі порошки або дуже легкі агломерати з небажаним широким розкидом частинок по розмірах.

Задача даного винаходу полягала в тому, щоб одержати у вигляді оформлених частинок, особливо у вигляді кульок (у вигляді перлин), миючі або очищувальні засоби, композиції або оброблені вихідні продукти для їхнього виробництва, які навіть із зменшеною поверхнею показують поліпшену здатність до дезінтеграції у водному середовищі. Крім того, такий спосіб одержання повинен бути економічним і він не повинен включати витратні операції по сушінню.

Відповідно до викладеного об'єкту винаходу в першому варіанті його реалізації є спосіб одержання миючих або очищувальних засобів, композицій або оброблених вихідних продуктів для їхнього виробництва у вигляді оформлених частинок із насипною вагою більш б00г/л шляхом об'єднання компонентів миючих або очищувальних засобів та/або вихідних продуктів для їхнього виробництва з приданням їм відповідної форми в процесі об'єднання або на наступній операції, який полягає, в одержанні попередньої суміші, яка містить окремі вихідні продукти та/або композиції у вигляді твердих при кімнатній температурі і тиску в 1 бар речовин із температурою плавлення або температурою розм'якшення не нижче 45"С, а також, що містить при необхідності до 10мас.9о рідких при температурах нижче 45"7С і тиску 1 бар неіоногенних поверхнево-активних речовин, переведення попередньої суміші з використанням тиску при температурах не нижче 4570 в зернистий матеріал із можливою наступною переробкою або підготовкою його для подальшого використання.

Умовами реалізації способу є практично повна відсутність води в попередній суміші і присутність у попередній суміші принаймні одного вихідного продукту або композиції, який знаходиться під тиском в 1 бар і при температурах нижче 45"С у вигляді твердої речовини, але в умовах переробки, що переходить в розплав, причому цей розплав виконує роль поліфункціонального, розчинного у воді сполучного, яке при одержанні засобу слугує як в якості полегшуючого ковзання засобу, так і в якості клейового складу для твердих компонентів або, відповідно, вихідних продуктів миючих або очищувальних засобів, а при переведенні засобу у водний розчин цей компонент засобу слугує у якості дезінтегратора.

При цьому в межах даного винаходу поняття «практично повна відсутність води» стосується стану, при якому вміст рідкої вода, тобто, яка знаходиться у вигляді гідратів та/або зв'язана іншим чином, не перевищує 2мас.уо, краще він нижче 1Імас.9ою, ще краще він навіть не перевищує 0,5мас.бо, із розрахунку в кожному випадку на масу попередньої суміші. Відповідно до цього вода може бути уведена в процес переважно тільки будучи зв'язаною хімічно та/або фізично, тобто у вигляді складової частини вихідних продуктів або, відповідно, композицій, які при використанні для одержання попередніх сумішей при температурі нижче 45"7С і при тиску 1 бар являють собою тверді речовини, а не рідину, розчин або дисперсію. Переважно така попередня суміш містить загалом не більше 15мас.9о води, причому ця вода не знаходиться у вільному рідкому вигляді, а зв'язана хімічно та/або фізично, і краще, щоб у твердій попередній суміші вміст не зв'язаної в цеолітах або в силікатах води не перевищував 1Омас.Уо, краще переважно він повинен бути нижче 7мас.95 і особлива перевага надається сумішам із максимальним вмістом води від 2 до 5мабс.9о.

В межах даного винаходу поняття «миючі або очищувальні засоби у вигляді оформлених частинок» стосується переважно таких засобів, у складі яких відсутні пилові компоненти і в першу чергу відсутні частинки з розмірами менше 200мкм. Ще кращі головним чином такі розподіли по розмірах частинок, які характеризуються вмістом частинок з діаметром не менше 400мкм, який перевищує 9Омас.9о. В найкращому варіанті реалізації винаходу отримані миючі або очищувальні засоби, композиції або оброблені вихідні продукти не менше ніж на 7Омас.уо, ще краще не менше ніж на 8Омас.9о, а найкраще на усі 100мас.9о складаються із кулеподібних (у формі перлин) частинок з таким розподілом по розмірах частинок, при якому не менше 8Омас.9о частинок мають діаметр від 0,8 до 2,0мм.

Поняття «миючі або очищувальні засоби» стосуються таких композицій, які використовуються для прання або очищення і при цьому вони звичайно не потребують щоб до них додавали інші складові. На відміну від цього композиція складається з не менше ніж двох компонентів, використовуваних звичайно в миючих або в очищувальних засобах; звичайно композиції застосовують тільки в суміші з іншими складовими, переважно разом з іншими композиціями. В межах даного винаходу поняття «оброблений вихідний продукт» стосується порівняно тонкодисперсного вихідного продукту, з якого згідно із запропонованим у винаході способом сформовані частинки більшого розміру. Строго говорячи, оброблений вихідний продукт в межах даного винаходу являє собою вже композицію, оскільки звичайно використовуваний для його обробки засіб являє собою компонент миючих або очищувальних засобів.

За винятком рідких при температурах нижче 45"С и при тиску 1 бар неіоногенних поверхнево-активних речовин, які також можуть входити до складу засобів, використовувані у відповідному винаходові способі вихідні продукти можуть являти собою приготовлені на окремих виробничих операціях композиції, а також вихідні продукти у вигляді порошків або оформлених частинок (дрібнозернистих і більш грубих), у всякому разі при кімнатній температурі і при тиску 17 бар вони являють собою тверді речовини. В якості частинок з оформленою структурою можуть бути використані, наприклад, отримані в розпилювальних сушарках або в апаратах із киплячим шаром гранули і ін. Склад композицій не має, самостійного значення для винаходу, за винятком вмісту води. Як вказувалася вище, попередньо приготовлена суміш повинна бути переважно безводною і краще, щоб вона містила не більш 1Омас.95 води у вигляді гідратів та/або води, зв'язаної іншим способом. При цьому в кращому варіанті реалізації винаходу у суміші, яка попередньо готується, уводять композиції у пересушеному вигляді. Такі композиції можуть бути отримані, наприклад, у розпилювальних сушарках, регулювання температури в яких повинно бути проведено таким чином, щоб на виході з башти підтримувалася температура більш 100"С, наприклад, 1107С або ще більше. Точно так само існує можливість використання в попередньо приготовленій суміші твердих композицій, які слугують в якості носив для рідин, наприклад, для рідких неіоногенних поверхнево-активних речовин або силіконових масел та/або парафінів. Ці композиції можуть містити воду в зазначених вище межах, причому такі композиції повинні залишатися сипучими, і навіть при підвищених температурах, принаймні не нижче 45"С, вони повинні зберігати сипкість або, відповідно, принаймні здатність до транспортування. Проте найкраще, щоб у попередньо приготовленій суміші були використані композиції, які містять не більше 1О0мас.9о води, а ще краще не більше 7мас.9о5 води із розрахунку на попередньо приготовлену суміш. Вільна вода, тобто вода, яка не зв'язана будь-яким чином із твердою речовиною і тому знаходиться «у рідкому вигляді», у кращому варіанті взагалі не повинна міститися в попередньо приготовленій суміші, оскільки вже дуже невеликі кількості її наприклад, приблизно 0,2 або

О,5мас.оо із розрахунку на цю суміш, достатні для переводу в розчин водорозчинного сполучного засобу.

Наслідком цього стає зниження температури плавлення або, відповідно, температури розм'якшення, і тоді кінцевий продукт втрачає сипкість, а його насипна вага зменшується.

Раптово виявилося, що важлива роль у зв'язуванні води належить і твердим вихідним продуктам або твердим композиціям. Так, наприклад, небезпечніше, коли вода зв'язана з такими структуроутворюючими речовинами, як цеоліти або силікати (опис цих речовин наведено нижче), особливо це відноситься до зв'язування води цеолітом А, цеолітом Р або, відповідно, МАР та/або цеолітом Х. В той же час краще, щоб вода зв'язана з іншими твердими компонентами, які відрізняються від вищезгаданих структуроутворювачів, містилася в попередньо приготовленій суміші в кількостях не більше Змас.95. Тому згідно з одним із варіантів реалізації винаходу краще, щоб вміст зв'язаної води в попередньо приготовленій суміші не перевищував 10мас.95 та/або щоб вміст не зв'язаної з цеолітами та/або із силікатами води був менше 7мас.9о, особливо добре, щоб максимальний вміст води був менше 2-5мас.9о. При цьому краще, щоб попередньо приготовлена суміш взагалі не містила води, що не зв'язана зі структуроутворюючими речовинами. Проте ця вимога важкоздійснима в технічних умовах, тому що звичайно з вихідними продуктами і композиціями привносятся хоча б сліди води.

Вміст у використовуваних твердих композиціях неводних рідин, які мають цю консистенцію при температурах нижче 457"С, також може досягати краще 1Омас.95ю, найкраще він не перевищує бмас.9о із розрахунку, на попередньо підготовлену суміш. Для приготування попередньої суміші використовують переважно тверді композиції, які містять звичайні рідкі при температурі нижче 457С і під тиском 1 бар неіоногенні поверхнево-активні речовини, отримані в окремій операції будь-якими відомими способами, наприклад, у розпилювальних сушарках, в результаті фанулювання або нанесення розпиленого складу на фанули. Таким способом можуть бути отримані попередні суміші, в яких допустимий вміст, наприклад, до 1О0мас.бо, краще ще менше, переважно максимум Змас.бо, наприклад, від 1 до 5мас.9о неіоногенних поверхнево-активних речовин із розрахунку на готовий засіб.

Композиції, які містять воду у наведеній вище формі та/"або виступають в якості носіїв для рідин, переважно для рідких при кімнатній температурі неіоногенних поверхнево-активних речовин, тобто вони містять ці рідкі при кімнатній температурі компоненти, ні в якому разі не повинні характеризуватися температурою розм'якшення нижче 45"С. Переважно температура плавлення або, відповідно, температура розм'якшення усіх використовуваних для приготування попередньої суміші окремих вихідних продуктів і композицій лежить вище 457 і краще, щоб вона була не нижче 507С.

У кращому варіанті реалізації винаходу принаймні 8Омас.9о, найкраще не менше 85мас.95 і, особливо добре, не менше 9Омас.95 використовуваних для одержання попередньої суміші композицій і окремих вихідних продуктів показують значно більш високі значення точки розм'якшення або, відповідно, температури плавлення, ніж температури, які досягаються при здійсненні процесу. На практиці вже тільки з економічних міркувань температура процесу не буває більш 150"С, переважно вона не перевищує 120"С. Відповідно до цього не менше 8Омас.9о використовуваних композицій і вихідних продуктів мають температуру плавлення або розм'якшення більш 150"С. Як правило, температура розм'якшення або температура плавлення лежить навіть набагато вище цього значення. Навіть у тих випадках, коли використовуються компоненти, які розкладаються при термічному впливі, наприклад такі пероксидні вибілювачі, як перборат або перкарбонат, температура розкладання цих компонентів при тиску в 1 бар і особливо при більш високих тисках, які виникають у кращому процесі екструзії згідно з винаходом, все одно виявляється значно вище ніж 4570.

Попередньо приготовлена суміш на додаток до твердих компонентів може містити до 10 мас. 905 рідких при температурі нижче 45"С и при тиску 1 бар неіоногенних поверхнево-активних речовин, переважно це звичайні використовувані в миючих або в очищувальних засобах, алкоксиловані спирти, наприклад, жирні спирти або кетоспирти з числом атомів вуглецю в ланцюзі від восьми до двадцяти і переважно із середнім числом етиленоксидних фрагментів від трьох до семи на один моль спирту (більш докладний опис цих речовин наводиться нижче). Ці рідкі неіоногенні поверхнево-активні речовини можуть бути додані в кількостях, які дозволяють зберегти сипкість попередньо приготовленої суміші. Коли такі рідкі неіоногенні поверхнево-активні речовини уводять до складу попередньо приготовленої суміші, перевагу варто надати способові, згідно з яким неіоногенні поверхнево-активні речовини і сполучні засоби з дезінтегрувальним ефектом уводять окремо один від одного. У кращому варіанті реализації винаходу рідкі неіоногенні поверхнево-активні речовини по безперервній схемі організації процесу, наносяться за допомогою форсунок на порошок, що транспортується, і просочують його.

До складу попередньо приготовленої суміші входять також не менше одного вихідного продукту і не менше однієї композиції, які виконують роль сполучного засобу, яке при кімнатній температурі являє собою тверду речовину, але при ущільненні в умовах реалізації способу, розплавляється і стає рідиною. Сполучний засіб може бути нанесений на попередньо приготовлену суміш у розплавленому вигляді за допомогою форсунок або він може бути доданий до неї в краплиннорідкому вигляді, проте виявилося, що краще уводити сполучний засіб до складу попередньо приготовленої суміші у твердому порошкоподібному вигляді.

Температура плавлення або, відповідно, температура розм'якшення при тиску 1 бар повинна бути не нижче 457 і (в першу чергу з економічних міркувань) вона не повинна перевищувати 200"С, краще не більш 15076.

Якщо сполучне подають у попередньо приготовлену суміш у вигляді розплаву, то температура в плавильній посудині також повинна бути в межах від більше 457С до максимум 200"С, але при цьому температура в плавильній посудині може помітно перевищувати температуру плавлення або, відповідно, температуру розм'якшення сполучного засобу або, відповідно, суміші сполучних засобів.

Температура на технологічній стадії ущільнення залежить від властивостей використовуваного сполучного засобу. Виявилося, що на технологічній стадії ущільнення краще розподіляти сполучний засіб у матеріалі, який ущільнюється, в умовах, коли він як можна більш гомогенізований. В зв'язку з цим на технологічній стадії ущільнення повинні підтримуватися температури, при яких сполучний засіб щонайменше розм'якшений, але ще краще, коли він цілком, а не частково, розплавлений. З цього випливає, що при виборі сполучного засобу із високою температурою плавлення або, відповідно, з високою температурою розм'якшення, на технологічній стадії ущільнення варто підтримувати температуру, яка забезпечує перехід сполучного засобу в розплавлений стан. При цьому не варто упускати з виду, що в залежності від бажаного складу кінцевого продукту в переробку включаються і чутливі до термічного впливу вихідні продукти. У цьому випадку верхня границя температури задається температурою розкладання термолабильного вихідного продукту і краще все ж працювати при набагато більш низьких температурах, ніж температура розкладання цього вихідного продукту.

Певне значення має і нижня границя для температури плавлення або, відповідно, температури розм'якшення, оскільки при значеннях температур плавлення або, відповідно, температур розм'якшення нижче 4570 одержують кінцевий продукт, який схильний до злежування вже при кімнатної або злегка підвищеній до приблизно 30"С температурі, тобто при звичайних для літа термічних умовах при збереженні і, відповідно, при транспортуванні. Виявилося, що особливо гарні результати досягаються в тих випадках, коли роботи проводять при температурі на декілька градусів, наприклад, на 2-20"С, вище температури плавлення або, відповідно, температури розм'якшення.

Не бажаючи обмежуватися теорією, заявник вважає, що завдяки гомогенному розподілу сполучного засобу у попередньо одержуваній суміші в умовах технологічної стадії ущільнення тверді композиції і можливо окремі вихідні речовини, які входять до складу засобу, обволікаються сполучним засобом і потім склеюються один з одним таким чином, що приготовлені кінцеві продукти виявляються складеними майже винятково з ряду, цих маленьких окремих часточок, які утримуються разом сполучним засобом, який виконує також роль тонкої розділювальної стінки між цими окремими часточками. В ідеалізованому представленні можна тоді виходити з стільникової структури, комірки якої заповнені твердими речовинами (композиціями або окремими вихідними речовинами). При контакті з водою, у тому числі і з холодною водою, наприклад, на початковому етапі машинного прання, ці тонкі розділювальні стінки розчиняються або, відповідно, розпадаються майже миттєво. Раптово виявилося, що це відбувається навіть у тому випадку, коли сам сполучний засіб не дуже швидко розчиняється у воді при кімнатній температурі, наприклад, через його кристалічну структуру. Однак перевагу варто віддавати використанню таких сполучних засобів, які в умовах наведеного далі досвіду майже цілком розчиняються протягом 90 секунд при концентрації 8 г сполучного засобу на 1л води.

Відповідно до цього сполучний засіб або сполучні засоби повинні бути такими, щоб їхня здатність клеїти, зберігалася навіть при температурах, які значно перевищують температуру плавлення або, відповідно, температуру розм'якшення. З іншого боку, при виборі типу і кількості одного або декількох сполучних засобів варто звертати увагу на те, щоб здатність до сполучання зберігалася в кінцевому продукті і після повторного охолодження, щоб таким чином утримувалися разом компоненти складу, але щоб сам кінцевий продукт в умовах звичайного збереження і транспортування не склеювався.

При наступному описі даного винаходу для простоти викладу мова буде вестися тільки про один сполучний засіб, але при цьому треба ясно уявляти собі, що в усіх випадках є можливість застосування декількох різних сполучних засобів і сумішей із різних сполучних засобів.

У кращому варіанті реалізації даного винаходу використовують сполучний засіб, який цілком розплавляється вже при температурі максимум 130"С, краще при температурі не більш 100"С і найкраще, якщо він цілком розплавляється при температурі до 90"С. Відповідно до цього сполучний засіб вибирають в залежності від обраного способу або умов реалізації способу або ж, якщо обраний певний сполучний засіб, то умови реалізації способу, у першу чергу температура процесу, повинні бути погоджені з його властивостями.

Кращими сполучними засобами, які можуть бути використані як в якості єдиного компонента з такими властивостями, так і в суміші з іншими сполучними, є поліетиленгліколі, 1,2-поліпропіленгліколі, а також модифіковані поліетиленгліколі і поліпропіленгліколі. До модифікованих поліалкіленгліколів відносяться в першу чергу сульфати та/або дисульфати поліетиленгліколей або поліпропіленгліколей із відносною молекулярною масою від 600 до 12000, краще від 1000 до 4000. Ще одна група складається з моно- та/або дисукцинатів поліалкіленгліколей, відносна молекулярна маса яких також лежить в межах від 600 до 6000, краще від 1000 до 4000. Більш точний опис простих модифікованих ефірів поліапкіленгліколевого типу наведено в заявці на міжнародний патент МоА-93/02176. В межах даного винаходу до поліетиленгліколів відносяться такі полімери, при одержанні яких в якості вихідних сполук поряд з етиленгліколем використовуються і гліколі з числом атомів вуглецю від трьох до п'яти, а також гліцерин і суміші цих речовин.

Сюди входять також такі продукти оксиетилування як оксиетилований триметилолпропан з числом етиленоксидних фрагментів від п'яти до тридцяти.

Переважно використовувані поліетиленгліколі можуть бути лінійними або розгалуженими, причому особлива перевага надається поліетиленгліколям лінійної будови.

До найкращих поліетиленгліколів відносяться сполуки цього класу з відносними молекулярними масами від 2000 до 12000, краще з молекулярними масами біля 4000, причому поліетиленгліколі з відносними молекулярними масами нижче 3500 і вище 5000 можуть бути використані в комбінації з поліетиленгліколями з відносної молекулярною масою біля 4000 і добре, щоб вміст поліетиленгліколей з відносною молекулярною масою від 3500 до 5000 у таких комбінаціях перевищував 5Омас.бо із розрахунку на всю масу поліетиленгліколей. В якості сполучних засобів можуть бути використані також поліетиленгліколі, які при кімнатній температурі і при тиску 71 бар знаходяться в рідкому агрегатному стані; насамперед це поліетиленгліколь з відносною молекулярною масою 200, 400 і 600. Правда, тоді ці рідкі поліетиленгліколі можуть бути використані тільки у вигляді суміші з не менше ніж одним іншим сполучним засобом, причому ця суміш знову повинна відповідати відповідним винаходові вимогам, тобто її температура плавлення або, відповідно, температура розм'якшення повинна бути принаймні вище 45260.

До модифікованих поліетиленгліколей відносяться також функціоналі-зовані по одній або по обох кінцевим групам поліетиленгліколі, причому кінцевими групами тоді стають алкільні ланцюги з числом атомів вуглецю від одного до дванадцяти, які можуть бути як лінійними, так і розгалуженими. Особливо показані в кінцевих групах алкільні ланцюги з числом атомів вуглецю від одного до шести, краще від одного до чотирьох, причому цілком можливі альтернативи представлені також ізопропільною, ізобутильною або трет.-бутильною групою.

Похідні поліетиленгліколей із функціоналізацією по одній із кінцевих груп можуть також відповідати формулі СХХЕО)ХРО);, де Сх означає алкільний ланцюг з числом атомів вуглецю від одного до двадцяти, у може мати значення від 50 до 500 (ЕО означає етиленоксидні фрагменти) і 2 може мати значення від 0 до 20 (РО означає пропіленоксидні фрагменти). При 7550 обговорювана формула може збігатися із сполуками з попереднього абзаца.

В якості сполучних засобів можуть слугувати і етиленоксидпропіленоксидні (х-:0) полімери.

В якості сполучних засобів можуть також використовуватися низькомолекулярні полівінілпіролідони і їх похідні з відносними молекулярними масами не вище 30000. При цьому кращі відносні молекулярні маси в межах від 3000 до 30000, наприклад, приблизно 10000. Краще, щоб полівінілпіролідони використовувалися в комбінації з іншими сполуками, краще з поліетиленгліколями, і не використовувалися в якості єдиних сполучних засобів.

Іншими відповідними сполучними засобами є вихідні продукти, які самі по собі вказують властивості засобів із миючою або очищувальною активнтстю. Це можуть бути, наприклад, неіоногенних поверхнево- активні речовини з температурою плавлення не нижче 45"С або суміші неіоногенні поверхнево-активних речовин з іншими сполучними засобами. До кращих неіоногенних поверхнево-активних речовин відносяться оксиалкіловані жирні спирти і оксоспирти, краще спирти з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти. При цьому виявилося, що особливо гарні характеристики показують сполуки зі ступенем оксиапкілування, насамперед оксиетилування, що відповідає в середньому числу алкіленоксидних (особливо етиленоксидних) фрагментів від 18 до 100 на один моль спирту, а також їхньої суміші. Гарними сполучними засобами для використання в рамках даного винаходу є жирні спирти із середнім ступенем оксиетилування від 18 до 35, особливо ті, що несуть у середньому від 20 до 25 етиленоксидних фрагментів. При необхідності в сумішах сполучних засобів можуть бути присутніми також оксиетиловані спирти з більш низьким середнім показником ступеня оксиетилування, це можуть бути, наприклад, одержувані з тваринних жирів жирні спирти, які несуть 14 етиленоксидних фрагментів. Правда, краще використовувати ці оксиетиловані спирти з порівняно низьким ступенем оксиетилування тільки в сумішах з оксиетилованими спиртами з більш високим ступенем оксиетилування. Краще, коли вміст цих сполук із порівняно низьким ступенем оксиетилування в сполучних засобах не перевищує 5095, краще якщо їх менше 4095 із розрахунку на всю кількість використовуваного сполучного засобу. Використовувані звичайно в миючих або в очищувального засобах неіоногенні поверхнево-активні речовини, наприклад, спирти з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, які несуть у середньому від трьох до семи етиленоксидних фрагментів, які при кімнатній температурі знаходяться у вигляді рідин, повинні міститися в сумішах сполучних засобів тільки в таких кількостях, щоб вони складали менше 1Омас.9о, краще якщо менше 8мас.95 і ще краще якщо менше 2мабс.9б із розрахунку у кожному випадку на кінцевий продукт технологічної операції. Звичайно, як вже відзначалося вище, небажано, щоб у сумішах сполучних засобів були присутні рідкі при кімнатній температурі неіоногені поверхнево-активні речовини. В найкращому варіанті реалізації способу такі неіоногені поверхнево-активні речовини не повинні входити до складу суміші сполучних засобів, оскільки вони не тільки знижують температуру розм'якшення суміші, але і можуть підвищувати клейкість кінцевого продукту. Крім того, через схильність цих речовин до утворення гелеподібних структур при контакті з водою часто їхня присутність призводить до того, що вимога до швидкості розчинення розділювальної стінки із сполучного засобу в кінцевому продукті не виконується в повному об'ємі. Точно так само небажана присутність звичайно застосовуваних у миючих або в очищувальних засобах аніонних поверхнево-активних речовин або їхніх попередників - відповідних кислот - у сумішах сполучних засобів. Особливо гарні властивості демонструють сполучні засоби, які представляють собою жирні спирти з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, від шістнадцяти до вісімнадцяти або чистий жирний спирт, який має вісімнадцять атомів вуглецю, якщо вони несуть більш п'ятдесяти етиленоксидних фрагментів і ще краще, якщо етиленоксидних фрагментів біля вісімдесяти. Тоді сполучні засоби можуть складатися тільки з цих речовин або з комбінацій їх з іншими сполучними засобами.

Інші неіоногені поверхнево-активні речовини, які можуть бути використані в якості сполучних засобів, представлені не схильними до утворення гелів продуктами оксиетилування метилових ефірів жирних кислот, особливо тими з них, ступінь оксиетилування яких у середньому має значення від 10 до 25 (більш детальний опис цієї групи речовин наведено нижче). Найкращими представниками цієї групи речовин є метилові ефіри на основі жирних кислот із числом атомів вуглецю від шістнадцяти до вісімнадцяти, наприклад, оксиетилований метиловий ефір на основі стверділого яловичого жиру із середнім числом етиленоксидних фрагментів 12 або із середнім числом етиленоксидних фрагментів 20.

Ще один клас речовин, які придатні для використання в якості сполучних засобів в межах даного винаходу, представлений оксиетилованими жирними кислотами з числом етиленоксидних фрагментів від двох до ста, причому «залишки жирних кислот» в них можуть бути як лінійними, так і розгалуженими. При цьому кращі насамперед такі продукти оксиетилування, які мають вузьку область розподілу по гомологам та/або характеризуються температурою плавлення вище 50"С. Такі оксиетиловані жирні кислоти можуть бути використані в якості єдиного сполучного засобу або в сполученні з іншими сполучними засобами, тоді як не вміщуючі етиленоксидних груп натрієві і калієві мила не кращі і їх можна застосовувати тільки в комбінації з іншими сполучними засобами.

Ї точно так само можуть бути використані в якості сполучних засобів сполуки, які містять гідроксильні групи і функціональні групи простих ефірів, одержувані за даними заявки на європейський патент МеА-0754667 (фірма БАСФ) в результаті розкриття циклу в епоксидах на основі ненасичених жирних кислот. їх застосовують переважно в сполученні з поліетиленгліколями, з названими вище продуктами оксиетилування метилових ефірів жирних кислот або з оксиетилованими жирними кислотами.

Негадано виявилося, що прекрасними характеристиками відрізняються також набряклі безводні полімери, особливо дифосфат крохмалю в гліцерині, полівінілпіролідон у гліцерині і модифікована целюлоза в гліцерині, наприклад, гідроксипропілцелюлоза в гліцерині. Вони являють собою «розчини» полімерів у гліцерині з концентрацією від 5 до 20мас.9о, найкращі «розчини» із концентрацією біля 10мас.9о.

У кращому варіанті реалізації даного винаходу в якості сполучного засобу використовують суміш, яка містить оксиетилований жирний спирт на основі кокосового масла або тваринного жиру з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, який містить у середньому 20 етиленоксидних фрагментів, і поліетиленгліколь із відносною молекулярною масою від 400 до 4000.

Відповідно до ще одного кращого варіанта реалізації винаходу в якості сполучного засобу використовується суміш, яка переважно складається з продуктів оксиетилування метилових ефірів жирних кислот із числом атомів вуглецю від шістнадцяти до вісімнадцяти і зі ступенем оксиетилування від десяти до двадцяти п'яти, в першу чергу метилових ефірів на основі кислот стверділого яловичого жиру із середнім ступенем оксиетилування рівним дванадцяти і із середнім ступенем оксиетилування рівним двадцяти, і яка містить в якості другого компонента оксиетилований жирний спирт на основі кокосового масла або тваринного жиру з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти і із середнім ступенем оксиетилування рівним двадцяти та/або якщо вона містить поліетиленгліколь із відносною молекулярною масою від 400 до 4000.

Найкращими в межах даного винаходу виявилися сполучні засоби, засновані тільки на поліетиленгліколях із відносними молекулярними масами приблизно 4000 або на суміші оксиетилованого жирного спирту на основі кокосового масла або тваринного жиру з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, який містить у середньому 20 етиленоксидних фрагментів, з одним з описаних вище продуктів оксиетилування метилових ефірів жирних кислот, або на суміші оксиетилованого жирного спирту на основі кокосового масла або тваринного жиру з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, який містить у середньому 20 етиленоксидних фрагментів, з одним з описаних вище продуктів оксиетилування метилових ефірів жирних кислот і з поліетиленгліколем, відносна молекулярна маса якого приблизно 4000. При цьому найкращі суміші з поліетиленгліколю з відносною молекулярною масою приблизно 4000 з названими вище продуктами оксиетилування метилових ефірів жирних кислот або з оксиетилованим жирним спиртом з числом атомів вуглецю від шістнадцяти до вісімнадцяти і зі ступенем оксиетилування рівним 20 у співвідношенні 1:1 або вище.

Інші вихідні продукти, наприклад, триметилолпропілен і інші (продукти фірми БАСФ, ФРН, які надходять у продаж) можуть міститися в сумішах сполучних засобів, особливо в сумішах із поліетиленгліколями, але вони не можуть знайти застосування в якості єдиного сполучного засобу, оскільки вони виконують функцію клеючих і сполучних речовин, але не чинять дезінтегрувапьної дії.

Крім цього, в якості єдиних сполучних засобів або в комбінації з іншими сполучними засобами можуть виступати також алкілглікозиди загальної формули НО(С)х, де А означає первинний лінійний або з відгалуженням у вигляді метильної групи, особливо якщо вона знаходиться у 2-положенні, аліфатичний залишок з числом атомів вуглецю від восьми до двадцяти двох, краще з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, і Сх означає глікозидну одиницю з п'ятьма або із шістьма атомами вуглецю, краще глюкозидну одиницю. Ступінь олігомеризації х, який представляє собою показник розподілу між моноглікозидами і олігоглікозидами, поданий будь-яким числом від 1 до 10, краще коли Х лежить у межах від 1,2 до 1,4. Особливо добре підходять такі алкілглікозиди, які характеризуються температурою розм'якшення вище 80"С и температурою плавлення вище 140"С. Придатні також висококонцентровані композиції, які містять не менше 7Омас.9о алкілгликозидів, краще не менше 8Омас.9о алкілгликозидів. За умови використання механічних пристроїв з інтенсивним перемішуванням процес агломерації з розплавленням і, особливо, екструзії з розплавленням за участю таких висококонцентрованих композицій може бути проведений вже при температурах вище точки розм'якшення, але нижче температури плавлення. Хоча алкілглікозиди можуть знайти застосування і в якості єдиних сполучних засобів, краще використовувати суміші апкілглікозидів з іншими сполучними засобами. Найкращі тут суміші з поліетиленгліколей і апкілглікозидів, бажано при співвідношенні мас від 25:1 до 1:5, краще вщ 10:1 до 2:1.

Сполучними засобами, особливо в сполученні з поліетиленгліколями та/або алкілглікозидами, можуть бути також полігідроксиловані аміди жирних кислот формули (І)

ЕЗ в-с0-к-і 5 ( де В?СО означає аліфатичний ацильний залишок з числом атомів вуглецю від шести до двадцяти двох, ВЗ означає атом водню, алкільний або гідрокси-алкільний залишок із числом атомів вуглецю від одного до чотирьох і (4) означає лінійний або розгалужений полігідроксиалкільний залишок із числом атомів вуглецю від трьох до десяти і з числом гідроксильних груп від трьох до десяти.

Кращі полігідроксиловані аміди жирних кислот є похідними відновлювального цукру із п'ятьма або із шістьма атомами вуглецю, кращі це похідні глюкози.

У групу полігідроксилованих амідів жирних кислот входять також сполуки формули (Ії) петотве в--с0о--к--їзд (10, де ВЗ означає лінійний або розгалужений алкільний або алкенільний залишок із числом атомів вуглецю від семи до дванадцяти, В" означає лінійний, розгалужений або циклічний алкільний залишок або ж арильний залишок із числом атомів вуглецю від двох до восьми і ВЗ означає лінійний, розгалужений або циклічний алкільний залишок, арильний залишок або ж оксиалкільний залишок із числом атомів вуглецю від одного до восьми, причому алкільні залишки з числом атомів вуглецю від одного до чотирьох або фенільні залишки краще, а (4| означає полігідроксиалкільний залишок, лінійний алкільний ланцюг якого заміщений не менше ніж двома гідроксильними фупами, або ж 1Ц|2| означає оксиапкіловані переважно оксиетиловані або оксипропіловані похідні цього залишку. Краще введення (2| і у цьому випадку здійснюють відновлювальним амінуванням такого цукру, як глюкоза, фруктоза, мальтоза, лактоза, галактоза, маноза або ксилоза. При цьому

М-алкоксизаміщені або М-арилоксизаміщені сполуки можуть бути отримані, наприклад, поданим у заявці на міжнародний патент МеА-95/07331 способом в результаті перетворення метилових ефірів жирних кислот у цільові полігідроксиловані аміди жирних кислот в присутності алкоголята в якості каталізатора. Особливо добре, щоб глюкаміди мали температуру плавлення в межах від 95 до 105"С. Проте і у цьому випадку, точно так само як і з алкілглікозидами, при реалізації відповідного винаходові способу достатньо проводити роботи при температурах, які перевищують температуру розм'якшення, але лежать нижче температур плавлення.

Вміст сполучного засобу або сполучних засобів у суміші, яка попередньо готується складає краще не менше 2мас.9о, але не перевищує 15мас.9о, краще, якщо він менше 1Омас.9бо, і найкраще, якщо він лежить в межах від З до бмас.9о, у кожному випадку із розрахунку на всю масу суміші, яка попередньо приготовленій.

Набряклі в безводних середовищах полімери частіше усього приготовлена в кількостях менше 1Омас.9о, краще в кількостях від 4 до Змас.9о, ще краще в кількостях від 5 до бмас.9о.

У кращому варіанті реалізації відповідному винаходові способу, для одержання попередньої суміші, яка складається з твердих сипучих частинок, тверді речовини спочатку змішують одна з одною при температурах від кімнатної до злегка підвищеної, але яка не перевищує температуру плавлення або, відповідно, розм'якшення сполучного засобу, краще при температурі до 35"С, у звичайному змішувачі та/або в грануляторі. До цих твердих речовин відносяться також продукти, які за даними європейської заявки на патент

Мов-0486592 можуть слугувати в якості пластифікувальних та/"або полегшуючих ковзання засобів. До них відносяться в першу чергу такі аніонні поверхнево-активні речовини, як алкілбензолсульфонати та/або вищі алкілсульфати, але до них відносяться і такі полімери, як полікарбоксилати. Більш детальний опис аніонних поверхнево-активних речовин і полімерів, які можуть бути тут використані, буде наведено нижче при перерахуванні можливих компонентів. На додаток до них у ролі полегшуючого ковзання засобу може виступати сполучний засіб, а також сполучні засоби або, відповідно, суміші сполучних засобів.

Сполучні засоби переважно додають в якості останнього компонента. Раніше вже вказувалося, що їх можна додавати як у твердому вигляді, тобто при температурі переробки, яка не перевищує їх температуру плавлення або, відповідно, температуру розм'якшення, так і у вигляді розплаву. Проте перевагу варто віддати такому способові змішування, при якому досягається як можна більш рівномірний, гомогенний розподіл сполучного засобу в суміші твердих речовин. З дуже тонко дисперсними сполучними засобами цю операцію можна проводити при температурах нижче 40"С, наприклад, при температурі сполучного засобу від 15 до 30"С. Проте бажано, щоб сполучний засіб було нагріто до температури, при якій він вже знаходиться у вигляді розплаву, тобто вище температур розм'якшення або ще краще у цілком розплавленому вигляді. Кращі температури розплаву лежать в межах від 60 до 1507С, особливо кращий температурний інтервал від 80 до 12070. Під час процесу змішування, який характеризується температурою від кімнатної до злегка підвищеної, але яка не перевищує температуру розм'якшення або, відповідно, плавлення сполучного засобу, розплав майже миттєво твердіє і згідно з винаходом попередньо приготовлена суміш знаходиться у твердому сипучому вигляді. У всякому разі процес змішування краще продовжувати доти, поки розплав затвердіє і попередньо приготовлена суміш стане твердою і сипучою.

Приготування складів миючих або очищувальних засобів із композицій та/або вихідних продуктів з одночасним або наступним приданням їм відповідної форми можна проводити звичайними способами з прикладанням навантажень для їх ущільнення, наприклад, гранулюванням, компактуванням, наприклад,

компактуванням на вальцях, або екструдуванням, а також таблетуванням, при необхідності з додаванням звичайних дезінтегрувальних засобів або грудкуванням. При цьому в якості вихідних композицій для попередньо приготовлених сумішей можуть слугувати висушені в розпилювальних сушарках грануляти, але ніяких обмежень на них даний винахід не накладає. Більш того відповідний винаходові спосіб представляє можливість відмови від висушених у розпилювальних сушарках гранулятів, оскільки навіть дуже дрібні вихідні продукти з пилоподібними складовими без ускладнень переробляються згідно з даним винаходом і вони не потребують попереднього укрупнення частинок, наприклад, у розпилювальних сушарках.

Згідно з даним винаходом сам процес гранулювання, компактування, таблетування, фудкування або екструдування протікає при робочих температурах, які, принаймні на стадії ущільнення, відповідають хоча б температурі розм'якшення, якщо не температурі плавлення, сполучного засобу. У кращому варіанті реалізації винаходу температура цього процесу помітно перевищує температуру плавлення, тобто температуру, при якій сполучний засіб знаходиться у вигляді розплаву. Проте краще, щоб робоча температура на стадії ущільнення була не більшою ніж на 20"С вище температури плавлення або, відповідно, верхньої границі інтервалу плавлення сполучного засобу.

Технічно, звичайно, цілююом можливо встановлювати і ще більш високі температури, але виявилося, що в загальному випадку відмінність робочої температури від температури плавлення або, відповідно, температури розм'якшення сполучного засобу на 20"С цілком достатньо і більш високі температури не дають ніяких додаткових переваг. В зв'язку з цим - краще з міркувань енергозбереження - ще краще проводити цю робочу операцію при температурі яка перевищує температуру плавлення або, відповідно, верхню границю температурного інтервалу плавлення сполучного засобу, але це перевищення повинно бути мінімальним.

Такий температурний режим дає додаткову перевагу, яка полягає в тому, що термічно лабільні вихідні речовини, наприклад, такі пероксидні вибілювачі, як перборат та/(або перкарбонат, але також і ферменти, переробляються без небажаних втрат активної речовини. Можливість точної регуляції температурного режиму для сполучного засобу, особливо на вирішальній операції по ущільненню, тобто між операціями по змішуванню/гомогенізації попередньої суміші і по доданню часточкам відповідної форми, дозволяє проводити процес по енергозберігаючій технології і у винятково м'яких умовах, які забезпечують збереження термолабільних компонентів, оскільки що попередньо приготовлена суміш піддається впливу підвищених температур на короткий час. Кращий час термічного впливу лежить в межах від десяти секунд до максимум п'яти хвилин, частіше усього він не перевищує трьох хвилин.

Реалізація способу в практично безводних умовах уможливлює переробку за участю пероксидних вибілювальних засобів без втрати їхньої активності, завдяки цьому стає також можливою спільна переробка пероксидних вибілювальних засобів і активаторів вибілювання (більш детальний опис їх наведено нижче) і при цьому також можна не побоюватися втрати їхньої активності.

У кращому варіанті реалізації винаходу відповідний винаходові спосіб здійснюють за допомогою екструзії, як це описано, наприклад, у заявці на європейський патент МеВ-0486592 або в заявках на міжнародний патент

Мед-93/02176 і Мед-94/09111. При цьому тверда вихідна суміш пресується під тиском у формі прутків і ці прутки після виходу із формуючого їх отвору нарізаються за допомогою ріжучого пристосування на шматочки, які відповідають розміру гранулята. Тверда і гомогенна вихідна суміш містить пластифікувальний засіб та/або засіб для полегшення ковзання. Його ефект заснований на тому, що вихідна суміш під тиском або, відповідно, в результаті прикладеної специфічної роботи пластично розм'якшується і набуває здатності до екструдування.

Кращі пластифікатори та/або засоби для полегшення ковзання представлені поверхнево-активними речовинами та/або полімерами, які в рамках даного винаходу, за винятком вищезгаданих неіоногенних поверхнево-активних речовин, вводять до складу попередньо приготовленої суміші не у вигляді рідин і особливо не у вигляді водних систем, а у твердому вигляді.

Детальний опис самого процесу екструзії представлено в наведених вище патентах і заявках на патенти.

При цьому в кращому варіанті реалізації винаходу попередньо приготовлену суміш переважно по безперервній схемі подають в екструдери з планетарними вальцями, у двовальцові екструдери або, відповідно, у двошнекові екструдери з паралельним або протилежним напрямком подачі шнеками, причому корпус екструдерів і їх гранулюючі голівки можуть нагріватися до зазначеної температури екструдування. В результаті транспортування попередньо приготовленої суміші шнеками екструдера вона знаходиться під тиском, який переважно складає не менше 25 бар, а при екстремально високій продуктивності в залежності від використовуваного апарата він може бути і менший. При цьому суміш ущільнюється, пластифікується і видавлюється з дюз перфорованої пластинки в голівці екструдера у вигляді тонких паличок. Операція завершується нарізуванням екструдату обертовими ножами на частинки гранулята, які мають переважно близьку до круглої або до циліндричної форму. Діаметр отворів дюз у перфорованій пластинці і довжина відрізків паличок, які нарізаються, екструдату регулюється в залежності від обраного розміру гранул. В такому варіанті реалізації винаходу вдається одержання гранулятів із заданим практично рівномірним розподілом по розмірах частинок, причому в кожному окремому випадку абсолютні розміри частинок можуть бути погоджені з передбачуваною областю практичного застосування. У загальному випадку кращі частинки з діаметром не більше 0,8 см. Важливі, у практичному відношенні форми передбачають випуск рівномірних по складу гранулятів у міліметровій області, наприклад, в області від 0,5 до 5мм і краще в області від 0,8 до Змм.

Відношення довжини до діаметра в нарізаних первинних гранулятах в одному з важливих варіантів реалізації винаходу лежить в межах від приблизно 1:11 до приблизно 3:11. Краще також, щоб зберігший пластичність первинний гранулят був спрямований на додаткову операцію по приданию йому відповідної форми, у ході якої відбувається округлення наявних у сирому екструдаті граней для того, щоб можна було одержати частинки екструдату практично круглої або близької до круглої форми. При бажанні на цій стадії обкатування можна проводити з додаванням невеликих кількостей сухого порошку, наприклад, такого порошку цеоліту, як порошок Ма-А-цеоліту. Така операція по формуванню може проводитися у відповідних установках для скруглення. При цьому варто звертати увагу на те, щоб на цій стадії утворювалися лише мінімальні кількості тонкозернистого матеріалу. Сушіння, яке у наведених вище документах, які відображають рівень техніки,

відноситься до кращого елемента технологічного процесу, у даному випадку стає зайвим в межах даного винаходу, оскільки спосіб відповідний винаходові реалізується в основному без участі води, тобто без додавання вільної незв'язаної води.

В якості альтернативи можуть використовуватися екструзія і пресування в екструдерах низького тиску, на стрічкових пресах або в бекструдерах.

В найкращому варіанті реалізації винаходу передбачається, що температурний режим у перехідній області шнека, первинного розподільника і перфорованої пластинки з дюзами принаймні забезпечує досягнення границі температури плавлення сполучного засобу або, відповідно, верхньої границі температури його розм'якшення, але краще, коли ця границя перевищується. При цьому краще, щоб тривалість термічного впливу в області екструзійного компримування не перевищувала двох хвилин, і ще краще, щоб вона лежала в межах від тридцяти секунд до однієї хвилини.

Короткий час перебування в сполученні з проведенням процесу без участі води уможливлюють екструдування пероксидних вибілювачів, при необхідності навіть разом з активаторами вибілювачів, навіть при більш високих температурах без серйозної втрати активності.

В найкращому варіанті реалізації винаходу використовуваний сполучний засіб має температуру плавлення або, відповідно, інтервал плавлення до 75"С; тоді найбільш сприятливою виявляється температура проведення процесу, яка максимум на 10"С, а ще краще не більш ніж на 5"С, перевищує температуру плавлення або, відповідно, верхньої границі інтервалу, у якому плавиться сполучний засіб.

В цих умовах проведення процесу сполучний засіб на додаток до вже названих ефектів виконує ще і функції полегшуючого ковзання засобу і запобігає або принаймні зменшує прилипання до стінок апаратури і ущільнювальних пристосувань. Це відноситься не тільки до екструзійної переробки, але і рівною мірою до переробки, наприклад, у змішувачах/фануляторах безперервної дії або на вальцях.

Добре, щоб ущільнений матеріал відразу після виходу з апарата для його одержання мав температуру не вище 80"С, причому найкращі температури в інтервалі від 35 до 75"С. Виявилося, що найкращі температури на виході, насамперед при екструзійній переробці, в межах від 40 до 70"С, наприклад до 607С.

Як і при екструзійній переробці для інших способів одержання також краще, щоб утворені первинні грануляти або компактовані частинки були спрямовані на наступну стадію переробки для їх округлення для того, щоб зрештою можна було одержати частинки круглої форми (у вигляді перлин).

Основна суть кращого варіанта реалізації винаходу полягає в тому, що розподіл частинок по розміру в попередньо приготовленій суміші має набагато більш широкі границі, ніж в отриманому згідно з даним винаходом способові відповідному винаходові кінцевому продукті. При цьому в попередньо приготовленій суміші можуть міститися значно більш високі частки тонкодисперсних, навіть пилоподібних компонентів, а при необхідності і більш грубозернистих, але краще, щоб попередньо приготовлена суміш, яка відрізняється порівняно широким розподілом по розмірах частинок і порівняно високим вмістом тонкодисперсних частинок, була переведена в кінцевий продукт із порівняно вузьким розподілом по розмірах частинок і з порівняно низьким вмістом тонкодисперсних частинок.

В результаті того, що відповідний винаходові спосіб реалізується в основному без використання води, за винятком присутньої у використовуваних твердих вихідних продуктах води (у вигляді «забруднень»), знижується до мінімуму або навіть виключається не тільки небезпека утворення гелів з поверхнево-активних вихідних продуктів, але і на додаток до цього спосіб виявляється цінним в екологічному відношенні, оскільки завдяки відмові від наступної операції по осушенню заощаджується енергія і з'являється можливість виключення викидів, які частіше усього супроводжують звичайні способи сушіння.

Виявилося, що на відміну від отриманих звичайними способами засобів при розчиненні у воді отриманих у відповідності із винаходом миючих або очищувальних засобів їхні властивості визначаються тепер тільки розчинністю окремих компонентів; чим більше в них міститься компонентів, які відрізняються порівняно високою швидкістю розчинення, тим скоріше розчиняються і готові засоби. Небажані прояви в процесі розчинення, наприклад, утворення гелів і інше, очевидно вже не грають ніякої ролі для відповідного винаходові способу навіть при одержанні миючих або очищувальних засобів із дуже високими показниками щільності, наприклад, вище 750 і 800г/л. Отримані цим способом засоби, композиції і оброблені вихідні продукти показують при цьому підвищену швидкість розчинення в порівнянні з такими ж засобами, композиціями і обробленими вихідними продуктами, які хоча і мають такий же кінцевий склад, але отримані способом, відмінним від відповідного винаходові, тобто не в результаті плавлення в безводних умовах.

Відповідно до цього ще одним об'єктом винаходу є миючий або очищувальний засіб у вигляді оформлених частинок, одержуваний способом згідно з винаходом, розчинність якого залежить тільки від розчинності використаних окремих вихідних продуктів Її композицій. Не бажаючи обмежувати себе тільки цією теорією, заявник виходить з того, що ці особливості в поведінці при розчиненні засновані на стільниковій структурі частинок, причому ці стільники заповнені твердою речовиною.

У кращому варіанті реалізації винаходу одержують гранульований або екструдований миючий засіб, який складається не менше ніж на ЗОмас.9о з отриманих згідно з винаходом композицій та/або оброблених вихідних продуктів. Важливо, щоб гранульований або екструдований миючий засіб не менше ніж на ЗОмас.9о складався з отриманого, згідно з винаходом базисного гранулята або базисного екструдату. Інші складові можуть бути отримані будь-яким відомим способом і додані в суміш. Проте, при цьому краще, щоб і ці інші компоненти, які можуть являти собою композиції та/або оброблені вихідні речовини, були отримані способом згідно з винаходом. Важливо, що при цьому з'являється можливість одержання базисних гранулятів і додаткових складових із приблизно однаковою сипкістю, з однаковою насипною вагою, розміром частинок і розподілом частинок по розмірах.

Ще одним об'єктом винаходу є отримані згідно з винаходом композиції і оброблені вихідні речовини, наприклад, гранульовані (екструдовані) структуроутворювачі, гранульовані (екструдовані) активатори вибілювачів або гранульовані (екструдовані) ферменти. Раптово високу розчинність у воді показують головним чином оброблені вихідні речовини, насамперед у тих випадках, коли вихідна речовина використовується в тонкодисперсному вигляді, це може бути і помел.

Переважно одержують базисні грануляти, композиції і оброблені вихідні речовини, які мають круглу форму або, відповідно, форму перлин.

Раптово виявилося, що отримані відповідно до винаходу продукти переробки мають дуже високу насипну вагу. Переважно їх насипна вага складає вище 700г/л, краще від 750 до 1000г/л. Навіть у тих випадках, коли екструдати одержують із застосуванням інших компонентів, які показують більш низькі значення насипної ваги, насипна вага кінцевого продукту не знижується в тій мірі, як це можна було очікувати в звичайних умовах.

Можна припустити, що близькі за формою до кульок засоби і особливо екструдати, які одержують способом згідно з даним винаходом, більш точно відповідають ідеальній формі кульки з гладкою «змазаною» поверхнею, ніж засоби і екструдати, одержувані звичайними способами, особливо способами із застосуванням води. Завдяки цьому досягається більш повне використання займаємого простору що і призводить до більш високої насипної ваги, навіть якщо до складу суміші входять компоненти, які не мають ні такої високої насипної ваги, ні кулькоподібної структури.

Отримані продукти переробки у вигляді оформлених частинок можуть бути відразу використані в якості миючих або очищувальних засобів або вони можуть бути попередньо піддані додатковій обробці та/або спрямовані на підготовчі операції звичайними способами. До звичайних способів додаткової обробки відносяться, наприклад, опудрювання тонкодисперсними компонентами миючих або очищувальних засобів в результаті якого насипна вага звичайно ще більше збільшується. Але кращий спосіб додаткової обробки представлений у заявках на патенти ФРН МеА-19524287 і МоА-19547 457. При цьому пилоподібні або принаймні тонкодисперсні компоненти (так називані тонкі складові) приклеюються до отриманих у вигляді оформлених частинок відповідно до запропонованого у винаході способу продуктам, які стають ядрами, і в результаті цього утворюються засоби, які містять ці так називані тонкі складові у вигляді зовнішньої оболонки.

Переважно і цю операцію проводять за допомогою агломерації з розплавленням, коли використовуються ті ж самі сполучні засоби, що і у відповідному винаходові способі. Для нанесення тонких складових на відповідні винаходові базисні фануляти або на отримані згідно із запропонованим у винаході способом базисні грануляти з використанням розплавлення варто керуватися викладеними в заявках на патенти ФРН МеА- 19524287 і МеоА-19547457 способами.

Підготовчі операції являють собою в загальному випадку технологічні процеси, при яких отримані згідно із запропонованим у винаході способом продукти у вигляді оформлених частинок відіграють роль композицій, призначених для змішування з іншими вихідними речовинами або з іншими композиціями. Ця операція представлена в описі цитованих заявок на патенти і патентів головним чином у заявці на європейський патент

Ме8-0486592 і в заявках на патенти ФРН МеА-19519139, МеА-19524287 і МеА-19547457. Поряд із (фрагментами, активаторами вибілювачів і інгібіторами піноутворення на підготовчій операції в суміш додають насамперед такі солі, як силікати (кристалічні або аморфні), включаючи метасилікат, карбонат, бікарбонат, сульфат, бісульфат, цитрат або інші полікарбоксилати, а також органічні кислоти, наприклад, лимонну кислоту (більш докладно це буде наведено нижче). При цьому добре, щоб компоненти, які підмішуються, знаходилися у гранульованому вигляді і щоб їхній розподіл по розмірах частинок відповідав розподілу по розмірах частинок в отриманих згідно з винаходом засобах або композиціях.

Далі приводиться більш детальний опис можливих вихідних речовин для одержання відповідних винаходові засобів і використовуваних у відповідному винаходові способі компонентів.

Важливими вихідними речовинами для одержання відповідних винаходові засобів, які застосовуються у відповідному винаходові способі, є поверхнево-активні речовини, особливо аніонні поверхнево-активні речовини, вміст яких у відповідних винаходові засобах або в отриманих згідно з винаходом засобах повинний бути не нижче 0,5мас.95. До них відносяться переважно сульфонати і сульфати, але також і мила.

В якості поверхнево-активних речовин сульфонатного типу використовуються краще алкілбензолсульфонати з числом атомів вуглецю в алкільному ланцюзі від дев'яти до тринадцяти, олефінсульфонати, які представляють собою суміші апкенсульфонатів, гідроксиалкансульфонатів |і дисульфонатів, які утворюються, наприклад, із моноолефінів з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти з подвійним зв'язком наприкінці або усередині ланцюга при сульфонуванні їх газоподібним триоксидом сірки з наступним гідролізом продуктів сульфонуванням в лужному або в кислому середовищі.

Можуть знайти застосування і алкансульфонати, одержувані, наприклад, з алканів із числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти в результаті сульфохлорування або сульфоокислення з наступним гідролізом або, відповідно, із наступною нейтралізацією.

Придатні для використання і складні ефіри о-сульфонованих жирних кислот (ефіросульфонати), наприклад о-сульфоновані метилові ефіри жирних кислот на основі гідрованого кокосового, пальмоядрового масла або жирів, які утворюються в результаті о-сульфонування метилових ефірів жирних кислот рослинного або тваринного походження з числом атомів вуглецю в молекулі жирної кислоти від восьми до двадцяти з наступною нейтралізацією їх у водорозчинні моносолі. Тут кращі о-сульфоновані складні ефіри кислот на основі гідрованого кокосового, пальмового, пальмоядрового масла або жиру, причому в їх склад можуть входити невеликі кількості, краще не більш 2-Змас.95, продуктів сульфонування ненасичених жирних кислот, наприклад, олеїнової кислоти. Найкращі алкілові ефіри с-сульфонованих жирних кислот, у яких алкільний ланцюг складноефірного фрагмента включає не більше чотирьох атомів вуглецю, наприклад, метилові ефіри, етилові ефіри, пропілові ефіри і бутилові ефіри. Особливо гарні результати досягаються при використанні метилових ефірів «х-сульфонованих жирних кислот, а також середніх солей двоосновних кислот, одержуваних при їх омилюванні. іншими відповідними аніонними поверхнево-активними речовинами є продукти сульфування гліцеринових ефірів жирних кислот, які представляють собою моно-, ді- і триефіри або їх суміші, одержувані в результаті етерифікації моногліцерину жирною кислотою в кількості від одного до трьох молів або в результаті переетерифікації тригліцеридів гліцерином в кількості від 0,3 до 2 молів.

В якості алкілсульфатів або, відповідно, алкенілсульфатів кращі моноефіри сірчаної кислоти із жирними спиртами з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, наприклад, із спиртами на основі кокосового масла, жирів тваринного походження, із лауриловим, міристиловим, цетиловим або стеариловим спиртом або з оксоспиртами з числом атомів вуглецю від десяти до двадцяти, а також аналогічні моноефіри вторинних спиртів з такою же довжиною ланцюга у вигляді їх солей із лужними металами, особливо у вигляді їх натрієвих солей. Кращі також алкіл- або алкенілсульфати з вищезгаданою довжиною ланцюга, які містять синтетичний алкільний залишок лінійної будови, одержуваний нафтохімічним шляхом, якщо їх біодеградація аналогічна біодеградації адекватних сполук на основі сировини масложирової промисловості. Для виробництва миючих засобів найбільш цікаві алкілсульфати з числом атомів вуглецю від дванадцяти до шістнадцяти, від дванадцяти до п'ятнадцяти, а також від чотирнадцяти до п'ятнадцяти. В якості аніонних поверхнево-активних речовин можуть використовуватися і 2,3-алкілсульфати, одержувані, наприклад, згідно з патентами США Мо3234258 або Ме5075041, і які випускаються компанією Шелл Ойл під торговою маркою

ДАНФ.

Придатні також моноефіри сірчаної кислоти на основі продуктів оксиетилування лінійних або розгалужених спиртів із числом атомів вуглецю від семи до двадцяти одного, наприклад, 2-метилзаміщених спиртів із числом атомів вуглецю від дев'яти до одинадцяти, які несуть у середньому 3,5 етиленоксидних фрагменти, або на основі жирних спиртів із числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, які несуть від одного до чотирьох етиленоксидних фрагментів. В миючих засобах їх застосовують у порівняно невеликих кількостях, наприклад, у кількостях від 1 до 5мас.9о, тому що вони відрізняються високою піноутворювальною здатністю.

Кращими аніонними поверхнево-активними речовинами є також солі алкілтульфобурштинових кислот, називаних також сульфосукцинатами або складними ефірами сульфобурштинової кислоти, і моноефіри та/або діефіри сульфобурштинової кислоти зі спиртами, краще з жирними спиртами, найкраще з оксиетилованими жирними спиртами. Кращі сульфосукцинати містять залишки жирних спиртів із числом атомів вуглецю від восьми до вісімнадцяти або їх суміші. Найкращі сульфосукцинати містять залишок жирного спирту, який представлений продуктом оксиетилування жирного спирту і який сам по собі є неїоногенною поверхнево- активною речовиною (опис таких речовин наведено нижче). Тут також перевага надається сульфосукцинатам, залишки жирних спиртів яких входять до складу оксиетилованих жирних спиртів із нешироким розподілом по гомологам. Можна також використовувати алкіл- або алкенілбурштинові кислоти або їхні солі з кращим числом атомів вуглецю в алкільному або, відповідно, в алкенільному ланцюзі від восьми до вісімнадцяти.

В якості інших аніонних поверхнево-активних речовин можуть виступати похідні жирних кислот за участю амінокислот, наприклад, М-метилтаурину (тауриди) та/або М-метилгліцину (саркозиди). Найкращі при цьому саркозиди або, відповідно, саркозинати, а з них найкращі саркозинати на основі вищих жирних кислот, які можуть мати від одного до декількох подвійних зв'язків, наприклад, це може бути олеілсаркозинат.

Ще одна група аніонних поверхнево-активних речовин представлена переважно милами, краще в кількостях від 0,2 до 5мас.9о. Найкращі мила на основі насичених жирних кислот, наприклад, солі лауринової кислоти, міристинової кислоти, пальмітинової кислоти, стеаринової кислоти, гідрованої ерукової і бегенової кислоти, а також у першу чергу суміші солей жирних кислот природного походження, наприклад, з кокосового, пальмоядрового масла або тваринного жиру. Разом із цими милами або в якості їхніх замінників можуть знайти застосування і вже відомі солі алкенілбурштинових кислот.

Аніонні поверхнево-активні речовини (і мила) можуть знаходитися у вигляді їх натрієвих, калієвих або амонієвих солей, а також у вигляді розчинних солей із такими органічними основами, як моно-, ді- або триетаноламін.

Краще коли аніонні поверхнево-активні речовини перебувають у вигляді їх натрієвих або калієвих солей, а ще краще їх натрієві солі.

Аніонні поверхнево-активні речовини використовуються у відповідних винаходові засобах або, відповідно, поступають на переробку по способу згідно з винаходом в кількостях краще від 1 до ЗОмас.9о, ще краще від 5 до 25мас.оо.

Поряд з аніонними поверхнево-активними речовинами, а також катіонними, цвітер-іонними і амфотерними поверхнево-активними речовинами, кращі насамперед неіоногенні поверхнево-активні речовини.

В якості неїоногенних поверхнево-активних речовин використовуються оксиалкіловані, оксиетиловані, а краще первинні спирти, краще з числом атомів вуглецю в алкільному ланцюзі від восьми до вісімнадцяти і із середнім ступенем оксиетилування від 1 до 12 молів етиленоксиду на один моль спирту, і у цих спиртів алкільний залишок може бути лінійним або краще 2 метилзаміщеним, відповідно лінійні і метилзаміщені фрагменти можуть бути присутніми у вигляді суміші, тобто так, як вони утворюються при одержанні спиртів з використанням реакції оксосинтезу. | все ж найкращі оксиетиловані спирти з лінійними залишками зі спиртів природного походження з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, наприклад із спиртів на основі кокосового, пальмового масла, на основі жирів тваринного походження, на основі олеїлового спирту, і з числом етиленоксидних фрагментів від двох до восьми на один моль спирту. До кращих оксиетилованих спиртів відносяться, наприклад, спирти з числом атомів вуглецю від дванадцяти до чотирнадцяти, які несуть три або чотири етиленоксидних фрагменти, спирти з числом атомів вуглецю від дев'яти до одинадцяти із сьома етиленоксидними фрагментами, спирти з числом атомів вуглецю від тринадцяти до п'ятнадцяти із трьома, із п'ятьма, із сьома або з вісьма етиленоксидними фрагментами, спирти з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти з трьома, із п'ятьма або із сьома етиленоксидними фрагментами і суміші цих сполук, наприклад, суміші зі спиртів із числом атомів вуглецю від дванадцяти до чотирнадцяти, які несуть три етиленоксидних фрагменти, і спиртів із числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, які несуть сім етиленоксидних фрагментів. Наведені ступені оксиетилування являють собою статистичні усереднені значення, які для окремого продукту можуть бути представлені цілим або дробовим числом. Кращі продукти оксиетилування спиртів відрізняються вузьким розкидом складу гомологів. На додаток до цих неіоногенних поверхнево-активних речовин можуть, як вже вказувалося вище, використовуватися також жирні спирти, які несуть більш дванадцяти етиленоксидних фрагментів. Прикладами тому є спирти на основі жирних кислот (у том числі і тваринного походження), які несуть чотирнадцять, шістнадцять, двадцять, двадцять п'ять, тридцять або сорок етиленоксидних фрагментів.

До неіоногенних поверхнево-активних речовин відносяться також вже докладно описані вище алкілглікозиди загальної формули НО(С)х і полі-гідроксизаміщені аміди жирних кислот формул (1) і (1).

Ще один клас переважно використовуваних неіоногенних поверхнево-активних речовин, які можуть застосовуватися в якості єдиної неіоногенної поверхнево-активної речовини або в суміші з іншими неіоногенними поверхнево-активними речовинами, краще в суміші з оксиетилованими жирними спиртами та/або апкілглікозидами, представлений оксиалкілованими, переважно оксиетилованими або оксиетилованими і оксипропілованими алкіловими ефірами жирних кислот, краще з числом атомів вуглецю в алкільній частині складноефірного фрагмента від одного до чотирьох, особливо це стосується метилових ефірів жирних кислот, описаних, наприклад, у заявці на патент Японії Мо58/217598, або переважно до тих, які одержують за способом описаним в заявці на міжнародний патент МоА-90/13533. В якості неіоногенних поверхнево-активних речовин кращі метилові ефіри жирних кислот із числом атомів вуглецю в кислотному фрагменті від дванадцяти до вісімнадцяти, які несуть у середньому від трьох до п'ятнадцяти етиленоксидних фрагментів, ще краще із середнім ступенем оксиетилування від п'яти до дванадцяти, тоді як в якості описаних вище сполучних засобів кращі насамперед метилові ефіри вищих жирних кислот із більш високим ступенем оксиетилування. Найцікавіші метилові ефіри жирних кислот із числом атомів вуглецю у кислотному фрагменту від дванадцяти до вісімнадцяти, які несуть від десяти до дванадцяти етиленоксидних фрагментів, які можуть використовуватися як у ролі поверхнево-активних речовин, так і в ролі сполучних засобів.

Можуть знайти застосування і неіоногені поверхнево-активні речовини типу аміноксидів, наприклад, М- оксид М,М-диметил-М-алкіламіну з алкільним фрагментом на основі кислот кокосового масла і М-оксид М,М- дигідроксиетил-М-алкіламіну з алкільним фрагментом на основі кислот жирів тваринного походження.

Застосування можуть знайти також алканоламіди жирних кислот. Кількість таких неіоногенних поверхнево- активних речовин переважно не перевищує вміст оксиетилованих жирних спиртів, особливо добре, коли він менше половини від частки оксиетилованих жирних спиртів.

Поверхнево-активні речовини можуть бути також представлені так називаними гемінальними поверхнево- активними речовинами. В загальному випадку під цими поверхнево-активними речовинами розуміють такі сполуки, у молекулі яких містяться дві гідрофільні і дві гідрофобні групи. Ці групи, як правило, відділені одна від одної структурним елементом або так називаним «спейсером». Цей структурний елемент представлений звичайно вуглеводневим ланцюгом, який повинен бути досить довгим для того, щоб гідрофільні групи були віддалені одна від одної на достатню відстань і щоб вони могли чинити незалежний одна від одної ефект. Такі поверхнево-активні речовини загалом відрізняються незвичайно низьким значенням критичної концентрації міцелоутворення і здатністю дуже сильно знижувати поверхневий натяг води. Проте у виняткових випадках поняття гемінальних поверхнево-активних речовин відноситься не тільки до димерних, але і до тримерних поверхнево-активних речовин.

Згідно із заявкою на патент ФРН МеА-4321022 відповідні гемінальні поверхнево-активні речовини представлені, наприклад, сульфатованими змішаними простими ефірами з гідроксильними групами або згідно із заявкою на патент ФРН МеА-19503061 це біссульфати і бісефіросульфати димерних спиртів і триссульфати і трисефіросульфати тримерних спиртів. Димерні і тримерні змішані прості ефіри з функціоналізованими кінцевими групами згідно із заявкою на патент ФРН МоА-19513391 особливо відрізняються бі- і мультифункціональністю. Так, наприклад, названі поверхнево-активні речовини з функціоналізованими кінцевими групами мають гарні змочувальні властивості і тому утворюють мало піни, що слугує підставою для спеціального використання їх в операціях машинного прання і очищення.

Можуть знайти застосування і гемінальні полігідроксидовані аміди жирних кислот або поліполігідроксиловані амідижирних кислот, які описуються в заявках на міжнародні патенти МеА-95/19953,

Мед-95/19954 і Мед -95/19955.

Крім поверхнево-активних речовин до найважливіших вихідних продуктів для одержання миючих або очищувальних засобів відносяться насамперед неорганічні і органічні структуроутворюючі речовини.

Використовуваний дрібнокристалічний синтетичний цеоліт, який містить зв'язану воду, краще являє собою цеоліт А та/або Р. В якості цеоліту Р застосовують, наприклад, цеоліт МАРФ (торгова марка фірми Кросфілд).

Але можливо застосування і цеоліту Х, а також сумішей з А, Х та/або Р. Цеоліт можна використовувати, якщо він являє собою висушений у розпилювальній сушарці порошок, але придатний до використання і не осушенний цеоліт, у вигляді збереженої вологи після операцій по його одержанню стабілізованої суспензії. У тому випадку, коли цеоліт використовується у вигляді суспензії вона може містити невеликі добавки, наприклад, від 1 до Змас.бо із розрахунку на цеоліт, неіоногенних поверхнево-активних речовин в якості стабілізаторів, які представляють собою оксиетиловані жирні спирти з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти і з числом етиленоксидних фрагментів від двох до п'яти, жирні спирти з числом атомів вуглецю від дванадцяти до чотирнадцяти, які несуть від чотирьох до п'яти етиленоксидних фрагментів, або оксиетиловані ізотридеканоли. Середній розмір частинок відповідних цеолітів не перевищує 10 мкм (об'ємний розподіл; спосіб виміру: лічильник Култера), добре також, щоб вони містили від 18 до 22мас.95 зв'язаної води, а ще краще від 20 до 22мабс.9о зв'язаної води.

Відповідними замінниками або, відповідно, частковими замінниками фосфатів і цеолітів є кристалічні шаруваті силікати натрію загальної формули Мам5біїхОгхотеуНгО, причому М означає натрій або водень, х означає число від 1,9 до 4 і у означає число від 0 до 20, а кращі значення для х рівні 2, З або 4. Такі кристалічні шаруваті силікати описані, наприклад, у заявці на європейський патент МеА-0164514. Кращі кристалічні шаруваті силікати наведеної формули представлені сполукими, у яких М означає натрій і х приймає значення 2 або 3. Найкращі як р-, так і б6-силікати натрію Маг5іг2О5еуНгоО.

До кращих речовин для використання їх в якості структуроутворювачів відносяться також аморфні силікати натрію з модулем МагО:51іО» від 1:2 до 1:3,3, краще від 1:2 до 1:2,8, найкраще від 1:2 до 1:2,6, які відрізняються зниженою швидкістю розчинення і вторинною миючою здатністю. Знижена в порівнянні зі звичайними аморфними силікатами натрію швидкість розчинення досягається різними способами, наприклад, обробкою їхньої поверхні, одержанням композицій, компактуванням/ущільненням або пересушуванням. В межах даного винаходу поняття «аморфний» включає також поняття «ренттгеноаморфний». Це означає, що такі силікати в експериментах рентгеноструктурного аналізу не дають чітких дифракційних плям, які типові для кристалічних речовин, а дають один або декілька максимумів розсіяного рентгенівського випромінювання з шириною в декілька одиниць градусів кута відхилення. Але дуже гарними структуроутворювачами можуть виявитися і такі силікати, частинки яких за даними ренттеноструктурного аналізу мають розмиті або навіть чіткі максимуми дифракційних сигналів. Це треба інтерпретувати таким чином, що в цих продуктах містяться мікрокристалічні ділянки з розміром від десяти до декількох сотень нанометрів, причому розміри не більш 5Онм і особливо краще більш 2О0нм. Такі силікати, називані ренттгеноаморфними, які відрізняються до того ж зниженою швидкістю розчинення в порівнянні зі звичайним розчинним склом, описані в заявці на патент ФРН

Мед-4400024. Найкращі ущільнені/компактовані аморфні силікати, композиції на основі аморфних силікатів і пересушені рентгеноаморфні силікати.

Саме собою зрозуміло, що в якості структуроутворюючих сполук можуть бути використані і широко відомі фосфати, якщо їх застосування по цьому призначенню не входить у суперечність з екологічними аспектами.

Підходять у першу чергу такі натрієві солі, як ортофосфати, пірофосфати і особливо триполіфосфати. їх вміст в загальному випадку не перевищує 25мас.9о краще якщо їх менше 20мас.9о, у кожному випадку із розрахунку на готовий засіб. В окремих випадках виявилося, що особливо триполіфосфати навіть у невеликих кількостях, максимально 1Омас.бо із розрахунку на готовий засіб, у сполученні з іншими структуроутворюючими речовинами призводять до ефекту синергитичного поліпшення вторинної миючої здатності.

Цеоліти можуть бути заміни або частково замінені природними і синтетичними шаруватими силікатами.

Такі шаруваті силікати відомі, наприклад, із заявки на патент ФРН МеВ-2334899, із заявки на європейський патент Мод-0026529 і з заявки на патент ФРН Мо3526405. Можливість їх застосування не обмежується яким- небудь особливим складом або, відповідно, структурною формулою, але смектити і особливо бентоніти тут краще.

Відповідними шаруватими силікатами, які відносяться до групи здатних до набрякання у воді смектитів, є, наприклад, монтморилоніт, гекторіт або сапоніт. Відповідно до наведених вище формул, у кристалічну решітку шаруватих силікатів можуть бути додатково вмонтовані невеликі кількості заліза. Крім того, такі шаруваті силікати являють собою іонообмінники і тому вони можуть містити іони водню, лужних, лужноземельних металів, особливо іони натрію і кальцію. Кількість гідратної води знаходиться частіше усього в межах від 8 до 20мас.ою і залежить від ступеня набрякання і від способу обробки. Відповідні шаруваті силікати відомі, наприклад, із заявки на патент США Ме3966629, заявок на європейські патенти МеА-0026529 і МеА-0028432.

Переважно застосовують шаруваті силікати, які в результаті обробки лугом відмиті від іонів кальцію і від забарвлених іонів заліза.

Гарними речовинами, які структурують, є, наприклад, використовувані у вигляді їхніх натрієвих солей полікарбонові кислоти, такі, як лимонна кислота, адипінова кислота, бурштинова кислота, глутарова кислота, винна кислота, цукрові кислоти, амінокарбонові кислоти, нітрилотриоцтова кислота, а також їх суміші, якщо їхнє застосування по цьому призначенню не входить у суперечність з екологічними аспектами. Кращі солі таких полікарбонових кислот, як лимонна кислота, адипінова кислота, бурштинова кислота, глутарова кислота, винна кислота, цукрові кислоти і їх суміші.

Можливе використання і самих кислот. Кислоти виступають не тільки в ролі структуроутворюючої речовини, але і в якості підкислювальної компоненти і тоді з їх допомогою встановлюють більш низьке і більш помірне значення рН у миючому або в очищувальному засобі. У цьому зв'язку в першу чергу варто назвати лимонну кислоту, бурштинову кислоту, глутарову кислоту, адипінову кислоту, глюконову кислоту і будь-які їх суміші. Якщо ці кислоти вводять до складу попередньо приготовленої суміші згідно з винаходом, а не підмішують на наступних операціях, то краще використовувати їх у зневодненому вигляді.

Відповідними органічними структуроутворювачами є також декстрини, наприклад, олігомери або, відповідно, полімери вуглеводів, які можуть бути отримані в результаті парціального гідролізу крохмалів.

Такий гідроліз може бути проведений звичайними способами, наприклад, при каталізі кислотами або при ферментативному каталізі. Переважно вони являють собою продукти гідролізу із середніми молекулярними масами в інтервалі від 400 до 500000. Кращий при цьому полісахарид із декстрозним еквівалентом в межах від 0,5 до 40, найкраще від 2 до 30, причому декстрозний еквівалент являє собою поширену одиницю, яка характеризує відновлювальну активність полісахариду в порівнянні з декстрозою, для якої декстрозний еквівалент прийнятий рівним 100. Придатні також мальтодекстрини з декстрозним еквівалентом від З до 20 і сухі сиропи глюкози з декстрозним еквівалентом від 20 до 37, а також так називані жовті декстрини і білі декстрини з більш високими молекулярними масами в межах від 2000 до 30000. Перевагу треба віддати декстрину, що описаний у заявці на патент Великобританії Ме9419091. Окислені похідні таких декстринів являють собою продукти їх перетворення під дією окислювачів, які можуть проводити окисне перетворення принаймні однієї із спиртових функціональних груп сахаридного циклу у функціональну групу карбонової кислоти. Такі окислені декстрини і способи їх одержання відомі, наприклад, із заявок на європейські патенти

Мед-0232202, МеА-0427349, МеА-0472042 і МоА-0542496, а також із заявок на міжнародні патенти МеА-92/18542,

МеА-93/08251, Мод-94/28030, МеА-95/07303, МеА-95/12619 і Мед-95/20608. Найкращим може бути продукт окислення по Св-вуглецю сахаридного циклу.

Іншими додатковими структуроутворювачами є оксидисукцинати і інші похідні дисукцинатів, краще етилендіаміндисукцинат. Найкращі в цьому зв'язку також гліцериндисукцинати і гліцеринтрисцукцинати, описані, наприклад, у патентах США Ме4524009, Ме4639325, у заявці на європейський патент МеА-0150930 і в заявці на патент Японії Ме93/339896. У складах, які містять цеоліт та/або силікат, їх застосовують в кількостях вщ З до 15мас.9о.

Інші відповідні додаткові органічні структуроутворювачі представлені, наприклад, ацетилованими гідроксикарбоновими кислотами або їхніми солями, які в окремих випадках можуть знаходитися і у вигляді лактонів, і які містять не менше чотирьох атомів вуглецю, принаймні одну гідроксильну групу і не більш двох карбоксильних груп. Такі додаткові структуроутворювачі описані, наприклад, в заявці на міжнародний патент

МеА-95/20029.

Відповідними полімерними полікарбоксилатами є, наприклад, натрієві солі поліакрилові кислоти або поліметакрилові кислоти, наприклад, продукти з відносною молекулярною масою від 800 до 150000 (їз розрахунку на кислоту). Відповідними сополімерними полікарбоксилатами є переважно сополімери акрилової і метакрилової кислот, а також сополімери акрилової або метакрилової кислоти з малеїновою кислотою.

Особливо добре проявили себе сополімери акрилової і малеїнової кислот, що містять від 50 до 9Омас.9о акрилової кислоти і від 50 до 1Омас.9о малеїнової кислоти. їх відносні молекулярні маси з розрахунку на вільні кислоти лежать у загальному випадку в межах від 5000 до 200000, краще від 10000 до 120000, і особливо краще від 50000 до 100000.

Вміст полімерних і сополімерних полікарбоксилатів у засобах лежить у звичайних межах і складає краще від 1 до 1Омас.95.

Найкращі також полімери, які піддаються біологічній деструкції, які утворюються з не менше ніж двох різних мономери их одиниць, наприклад, це продукти, які згідно з заявкою на патент ФРН Мед-4300772 містять в якості мономерів солі акрилової кислоти і малеїнової кислоти, а також вініловий спирт або, відповідно, похідні вінілового спирту, або такі, які згідно з заявкою на патент ФРН МоС-4221381 містять в якості мономерів солі акрилової кислоти і 2-алкіл- алілсульфокислоти, а також похідні цукрів.

Іншими кращими сополімерами є продукти, описані в заявках на патенти ФРН МеА-4303320 і МеА-4417734, які краще містять в якості мономерів акролеїн і акрилову кислоту/солі акрилової кислоти або, відповідно, акролеїн і вінілацетат.

Іншими відповідними структуроутворюючими речовинами є продукти окислення поліглюкозанів, які містять карбоксильні групи, та/або їх розчинні солі у воді, описані, наприклад, у заявці на міжнародний патент Мод- 93/08251. Їх одержання описане, наприклад, у заявці на міжнародний патент Мод-93/16110. За матеріалами заявки на патент ФРН МеА-19600018 придатні також окислені олігосахариди.

В якості ще однієї групи відповідних кращих структуроутворюючих речовин варто назвати також полімерні амінодикарбонові кислоти, їх солі і вихідні продукти для їхнього одержання. Найкращі поліаспарагінові кислоти, а також їх солі і їх похідні, які у заявці на патент ФРН МеА-19540086 охарактеризовані не тільки як додаткові структуроутворювачі, але і як речовини, що стабілізують ефект вибілювання.

Іншими відповідними структуроутворювачами є поліацеталі, одержувані в результаті взаємодії діальдегідів із полігідроксизаміщеними карбоновими кислотами, які містять від п'яти до семи атомів вуглецю і не менше трьох гідроксильних груп. Вони можуть бути отримані, наприклад, описаним у заявці на європейський патент МеА-0280223 способом. Кращі поліацеталі одержують із таких діальдегідів, як гліоксаль, діальдегід глутарової кислоти, терефталевий діальдегід, і їх сумішей в реакціях із такими поліпдроксизаміщеними карбоновими кислотами, як глюконова кислота та/або глюкогептонова кислота.

Додатково засоби можуть містити також компоненти, які чинять позитивний ефект на вимивання з тканин масел і жирів. Особливо добре цей ефект виявляється в тих випадках, коли брудниться тканина, яку до цього вже декілька разів прали за допомогою відповідного винаходові миючого засобу, який містить такі компоненти для видалення масел і жирів. До кращих компонентів для видалення масел і жирів відносяться, наприклад, такі неіоногенні поверхнево-активні прості ефіри целюлози, як метилцелюлоза і метилгідроксипропілцелюлоза з вмістом метоксигруп від 15 до ЗОмас.95 і з вмістом гідроксипропільних груп від 1 до 15мас.9о, у кожному випадку з розрахунку на неіоногенний простий ефір целюлози, сюди ж відносяться відомі з рівня техніки полімери на основі фталевої кислоти та/або терефталевої кислоти, а з їх похідних у першу чергу полімери з етилентерефталатів та/або поліетиленглікольтерефталатів, а також їх аніонно та/або неіоногенно модифіковані похідні. Найкращі при цьому сульфовані похідні полімерів на основі фталевої і терефталевої кислоти.

Іншими відповідними компонентами засобів є розчинні у воді неорганічні солі, наприклад, бікарбонати, карбонати, аморфні силікати, а також згадані раніше силікати із зниженою швидкістю розчинення і їх суміші.

Частіше усього використовують карбонат лужного металу і аморфний силікат лужного металу, краще силікат натрію, із молярним співвідношенням МагО:5іО» в межах від 1:1 до 1:4,5, краще від 1:2 до 1:3,5. При цьому карбонат натрію краще міститься в засобах в кількостях до 20мас.9о, ще краще в межах від 5 до 15мас.9б5.

Загалом силікати в засобах містяться в кількостях до 1Омас.9У5, краще від 2 до 8мас.Ую, якщо ж вони використовуються в якості структуроутворюючої речовини, то їхня кількість зростає.

З матеріалів заявки на міжнародний патент МеА-94/01222 випливає, що карбонати лужних металів можуть бути замінені на амінокислоти, які не містять сірки, та/або їх солі з числом атомів вуглецю від двох до одинадцяти заміщені або незаміщені ще однією карбоксильною групою та/або аміногрупою. Відповідно до цього в рамках даного винаходу можлива часткова або повна заміна карбонатів лужних металів на гліцин або, відповідно, на гліцинат.

До інших компонентів, що входять до складу миючих засобів, відносяться інгібітори запрання (носії забруднень), інгібітори піноутворення, вибілювачі і активатори вибілювачів, оптичні освітлювачі, ферменти, речовини для зм'якшення тканин, пофарбовані речовини, ароматизатори, а також нейтральні солі, наприклад, сульфати і хлориди у вигляді їх натрієвих або калієвих солей.

Для зниження значення рН у миючих або очищувальних засобах можуть бути використані також кислі солі або солі слабких основ. При цьому в якості підкислювапьного компонента кращі бісульфати та/або бікарбонати або вищезгадані органічні полікарбонові кислоти, які одночасно можуть бути використані і в якості структуроутворюючих речовин. Особливо добре застосування по цьому призначенню лимонної кислоти, яку відповідно до звичайного способу одержання додають на заключній операції або в безводному вигляді уводять до складу попередньо приготовленої суміші.

Серед вибілювальних засобів, що представляють собою речовини, які у воді вивільняють пероксид водню,

особлива роль належить тетрагідрату перборату натрію і моногідрату перборату натрію. В якості інших вибілювальних засобів придатні, наприклад, перкарбонат натрію, пероксипірофосфати, пергідрати цитратів, а також генеруючі пероксид водню солі надкислот або надкислоти, наприклад, надбензойна кислота, пероксофталева кислота, динадазелаїнова кислота, фталоімінонадкислота або динаддодекандійова кислота.

Вибілювачі містяться в засобах у кількостях фаще від 5 до 25мас.9о, ще краще від 10 до 20мас.9о, причому краще використовують моногідрат перборату або перкарбонат.

В якості активаторів вибілювачів можуть знайти застосування речовини, які в умовах гідролізу пероксидних сполук генерують аліфатичні надкислоти з кращим числом атомів вуглецю від одного до десяти, ще краще з числом атомів вуглецю від двох до чотирьох, та/(або які можуть генерувати незаміщену або заміщену надбензойну кислоту. Для цього слугують сполуки, у складі яких є О- та/або М-ацильні групи з зазначеним вище числом атомів вуглецю та/або заміщені або незаміщені бензоільні групи. Кращі багаторазово ациловані алкілендіаміни, у першу чергу тетраацетилетилендіамін, ациловані похідні триазину, особливо. 1,5-диацетил-2,4-дикетогексагідро-1,3,5-триазин, ациловані гліколурили (ацетилендисечовини), особливо, тетраацетилгліколурил, М-ациліміди, особливо М-нонаноілсукцинимід, ациловані фенолсульфонати, особливо н-нонаноіл- або ізононаноілоксибензолсульфонат, ангідриди карбонових кислот, особливо ангідрид фталевої кислоти, ациловані багатоатомні спирти, особливо триацетин, діацетат етиленгліколю, 2,5-діацетокси-2,5-дигідрофуран, описані в заявках на патент ФРН МеА-19616693 і Ме А- 19616767 складні ефіри енолів, а також ацетиловані сорбітол і манітол і, відповідно, їх суміші, описані в заявці на європейський патент МеА-0525239 (СОРМАН), ациловані похідні цукрів, особливо пентаацетил глюкоза, пентаацетилфруктоза, тетраацетилксилоза і октаацетиллактоза, а також ацетилований глюкозамін або М- алкілглюкозамін і глюконолактон, та/або М-ациловані лактами, наприклад, М-бензоілкапролактам, відомі з заявок на міжнародні патенти МеА-94/27970, Мед-94/28102, МеА-94/28103, МеА-95/00626, МеА-95/14759 і МеА- 95/17498. Краще також використання описаних у заявці на патент ФРН МеА-19616769 ацилацеталей із гідрофільними замісниками описаних у заявці на патент ФРН Ме А-19616770 і в заявці на міжнародний патент

МеА-95/14075 ацилактамів. Можливе також використання описаних у заявці на патент ФРН Мед-4443177 комбінацій із звичайних активаторів вибілювачів. Такі активатори вибілювачів входять до складу засобів у звичайних кількостях, краще в кількості від їмас.9о до 10мас.9о, краще від 2мас.9о до вмас.9о, із розрахунку на весь засіб.

При використанні засобів для машинного прання можна одержати певні переваги за рахунок додавання до них звичайних інгібіторів піноутворення. В якості інгібіторів піноутворення придатні, наприклад, натуральні мила або мила синтетичного походження, які містять збільшені кількості жирних кислот із числом атомів вуглецю від вісімнадцяти до двадцяти чотирьох. Відповідні інгібітори піноутворення, які не виявляють поверхневої активності, представлені, наприклад, органополісилоксанами і їх сумішами з мікротонкою кремінною кислотою, яка може бути спланована, а також парафінами, восками, мікрокристалічними восками і їх сумішами із спланованою кремінною кислотою або з бістеарилетилендіамідом. З успіхом застосовуються також суміші різних інгібіторів піноутворення, наприклад, суміші із силіконів, парафінів або восків. Краще використовувати інгібітори піноутворення, особливо силіконові та/або інгібітори піноутворення, що містять парафін, зв'язаних із гранульованою розчинною у воді або диспергованою у воді речовиною-носієм, найкращі для цього суміші парафінів із бістеарилетилендіамідами.

В якості солей поліфросфонових кислот краще використовують натрієві солі, які реагують нейтрально, наприклад, солі 1-гідроксиетан-1,1-дифосфонової кислоти, діетилентриамінпентаметиленфосфонової кислоти або етилендіамінтетраметиленфосфонової кислоти в кількостях від 0,1 до 1,5мас.9б.

Використовувані ферментні препарати відносяться краще до класу гідролаз, наприклад, це протеази, ліпази або ферменти з ліполітичною активністю, амілази, целюлази і, відповідно, їх суміші. Можливе використання і оксидоредуктаз.

Особливо добре підходять речовини з ферментативною активністю, одержувані зі штамів бактерій або грибів, таких, як Васійив виб, Васійшв Іспепіїогтів, Зігеріотусев діїзеи5 і Нитісоїа іпзоЇїеп5. Переважно використовуються протеази типу субтилізину і особливо протеази, які одержують із Васіїйшив5 Іепішз. При цьому особливий інтерес представляють суміші ферментів, наприклад, із протеази і амілази або з протеази і ліпази або, відповідно, ферментів із ліполітичною активністю, або ж суміші з протеази і целюлази, або з целюлази і ліпази або, відповідно, ферментів із ліполітичною активністю, або з протеази, амілази і ліпази або, відповідно, ферментів із ліполітичною активністю, або з протеази, ліпази або, відповідно, ферментів із ліполітичною активністю, і целюлази, але особливий інтерес представляють суміші, які містять протеази та/або ліпази, або, відповідно, суміші, які містять ферменти з ліполітичною активністю. Прикладами таких ферментів із ліполітичною активністю слугують відомі кутинази. У деяких випадках виправдалося також застосування пероксидаз і оксидаз. До відповідних амілаз відносяться в першу чергу с-амілази, ізо-амілази, пулуланази і пектинази. З целюлаз використовуються краще целобіогідролази, ендоглюканази і р-глюкозідази, називані також целобіазами, використовуються і їх суміші. Оскільки різні типи целюлаз розрізняються по карбоксиметилцелюлазній і авіцелазній активності, з них можуть бути отримані спеціальні суміші з бажаною активністю.

Ферменти можуть бути адсорбовані на речовинах-носіях та/або покриті оболонкою зі спеціальних речовин для того, щоб захистити їх від передчасного розкладання. Вміст ферментів, їх сумішей або ферментних гранулятів може складати, наприклад, від приблизно 0,1 до 5мас.95, краще від 0,1 до приблизно 2мас.9о5.

На додаток до фосфонатів ці засоби можуть містити і інші стабілізатори ферментів. Так, наприклад, у їх склад можна вводити від 0,5 до 1мас.бо форміату натрію. Можливо також використання протеаз, які стабілізовані розчинними солями кальцію з гарним вмістом кальцію приблизно 1,2мас.9о із розрахунку на фермент. Крім солей кальцію в якості стабілізаторів слугують і солі магнію. Однак особливо добре використовувати для цього сполуки бору, наприклад, борної кислоти, оксиду бору, бури і інші борати лужних металів, таких, як солі ортоборної кислоти (НзВОз), метаборної кислоти (НВО») і піроборної кислоти (тетраборної кислоти, Н2ВаО7).

Інгібітори запрання призначені для утримування відмитих від волокон частинок забруднень у вигляді суспензії в миючому розчині, тобто їх використовують для того, щоб запобігти зворотне прилипання відмитих забруднень. Для цього підходять водорозчинні колоїди, які мають частіше усього органічну природу, наприклад, водорозчинні солі полімерних карбонових кислот, клей, желатин, солі кислот, які одержують із крохмалю або целюлози при алкілуванні їхніми фрагментами з карбоксилатними і сульфонатними функціями, або солі кислих ефірів сірчаної кислоти з целюлозою або з крохмалем. Для цієї мети придатні також водорозчинні поліаміди, які містять кислі функціональні групи. Крім того, можуть знайти застосування і препарати на основі розчинного крохмалю і інші, ніж названі вище продукти на основі крохмалю, наприклад, продукти деструкції крохмалю, альдегідкрохмалі і інші. Підходить для цього і полівінілпіролідон. Проте, краще застосування простих ефірів целюлози, таких, як карбоксиметилцелюлоза або її натрієва «сіль, метилцелюлоза, гідроксиалкілцелюлоза і змішані прості ефіри, наприклад, метилгідроксиетилцелюлоза, метилгідроксипропілцелюлоза, метилкарбоксиметилцелюлоза і суміші цих речовин, а також полівінілпіролідон, наприклад, у кількостях від 0,1 до 5мас.9»5 із розрахунку на миючий засіб.

Ці засоби можуть містити в якості оптичних вибілювачів похідні діаміностильбендисульфокислоти або, відповідно, їх солі з лужними металами. Придатні, наприклад, солі 4,4'-біс(2-аніліно-4-морфоліно-1,3,5- триазиніл-б6-аміно)стильбен-2,2і-дисульфокислоти або речовин аналогічної будови, у яких замість морфолінової групи є такі замісники, як діетаноламінна, метиламінна, анилінова або 2-метоксиетиламінна група. Крім того, у засобах можуть бути присутніми оптичні вибілювачі типу заміщених дифенілстирилів, наприклад, солі 4,4-біс(2-сульфостирил)-дифенілу, 4,4-біс(4-хлор-3-сульфостирил)дифенілу або 4-(4- хлорстирил)-4-(2-сульфостирилудифенилу з лужними металами. Можуть застосовуватися і суміші вищенаведених оптичних вибілювачів.

Приклади

Засоби МІ і М2 готують наведеним далі способом:

У ємнісному змішувачі (20л)у, обладнаному подрібнювачем, голівка якого має ріжучі лопаті, готують попередню суміш із твердих компонентів, які включають сполучний засіб, який завантажується в цьому варіанті реалізації способу у твердому вигляді (в альтернативному варіанті сполучний засіб подають у попередню суміш крізь форсунки у вигляді досить текучого розплаву, але одержуваний при цьому кінцевий продукт не показує помітних різниць у властивостях; розплав через короткий час після нанесення на суміш твердих речовин застигає, причому звичайного часу перебування в змішувачі для цього досить). Після цього суміш гомогенізують протягом ще 2 хвилин і в кінці подають її на двошнековий екструдер, гранулююча насадка якого попередньо нагріта до температури від 50 до 65"С, краще до 62"С. Подачу неіоногенних поверхнево- активних речовин, які при температурі нижче 45"С и тиску 1 бар знаходяться у рідкому агрегатному стані, здійснюють розбризкуванням крізь форсунки, наносячи їх на транспортуємий порошкоподібний склад. В результаті механічного впливу шнеків екструдера попередня суміш пластифікується і після цього під тиском від 50 до 100 бар, краще приблизно 78 бар, продавлюється крізь перфоровану пластинку голівки екструдера і виходить із її отворів у вигляді тонких паличок діаметром 1,4 мм, які відразу після виходу нарізуються ріжучим пристосуванням на гранули майже круглої форми (відношення довжини до діаметра приблизно 1, нарізка здійснюється на гарячому матеріалі). Отриманий гарячий гранулят протягом однієї хвилини округлюють в апараті барабанного типу (МагитегігегФ)) і при необхідності наносять на нього тонкодисперсний порошок.

Насипна вага отриманих екструдатів лежить в межах 800ж50г/л.

Для одержання відповідно винаходові засобу МІ беруть гомогенну попередню суміш, яка складається із бімас.уо висушеного в розпилювальній сушарці гранулята 1 (його склад наведений нижче), бмас.9о алкілсульфату з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти (склад: 92,00мас.9о активної речовини, 3,7О0мас.бо сульфату натрію, 2,80мас.9о інших солей, які надходять із вихідними продуктами, і не перетворених у сульфат вихідних продуктів, а також 1,50мас.9о води), Змас.9о натрієвої солі сополімеру акрилової кислоти і малеїнової кислоти (у вигляді порошку), 20мас.до моногідрату перборату натрію і бмас.9о поліетиленгліколю з відносною молекулярною масою 4000 в якості сполучного засобу. У порошкоподібну суміш, яка транспортується, подають 4мас.бо оксиетилованого жирного спирту з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, що несе сім етиленоксидних фрагментів. Після цього отриману попередню суміш подають в екструдер. При зазначених нижче показниках розмірів частинок за даними просівання екструдат має насипну вагу 758г/л і в наведених нижче умовах тестування на розчинність характеризується показником 8.

Дані просівання суміші МІ: на ситі 1,60мм 6 мас.9о 1,25мм 7бмас.9о 1,00мм 8мас.9о

О,80мм 4мас.оо проходить крізь сито 0,80мм бмас.9о

Для визначення властивостей залишку після розчинення і, відповідно, для визначення показника розчинності (І-тест) у хімічну склянку об'ємом 2л засипають 8г досліджуваного засобу при перемішуванні лабораторною мішалкою з пропелерною насадкою, встановленою на висоті 1,5см від дна склянки, при швидкості мішалки 800об/хв і продовжують перемішування протягом 1,5 хвилин при температурі 30"С.

Експеримент проводять у воді з жорсткістю 1674. На закінчення розчин миючого засобу зливають крізь сито (8Омкм), хімічну склянку промивають мінімальною кількістю холодної води і також зливають її крізь сито.

Дослід проводять два рази. Сита висушують у сушильній шафі при температурі 40"С227С до постійної ваги і зважують залишок миючого засобу. Результат експерименту являє собою середню з двох окремих дослідів величину у відсотках. При розбіжності в результатах окремих дослідів на величину більш 2095 звичайно проводять повторний дослід, але в поданих експериментах у цьому не було необхідності.

Схильність до утворення гелів при розчиненні у водному середовищі досліджувалася в досліді з рушником і з тазом. Для цього в таз із пластмаси темного кольору (наприклад темно-червоного кольору) наливають 5л водопровідної води (жорсткість 1674, температура 30"С) і висипають в нього 25г засобу МІ. Через 15 секунд засіб розподіляють рукою по тазі, ще через 15 секунд в отриманий миючий розчин занурюють синій махровий рушник і проводять звичайне ручне прання. Через 30 секунд витирають рушником стінки таза, а через наступні секунд рушник вичавлюють і проводять візуальну оцінку. Результати оцінюють у балах: 1 бал: бездоганно, видимих залишків немає, 2 бали: терпимі, окремі, що не заважають залишки,

З бали: помітні, при критичній оцінці залишки, які вже заважають, від 4 балів: ясно помітні залишки, що заважають, у зростаючому об'ємі і кількості.

Миючий розчин зливають декантуванням і після додавання води в кількості від 5 до 10мл також проводять візуальну оцінку. Результати оцінюють у балах: 1 бал: бездоганно, видимих залишків немає, 2 бали: терпимі, окремі, але не заважаючі залишки, дуже тонкодисперсні, при додаванні води не перетворюються в гель,

З бали: помітні, при критичній оцінці вже заважаючі залишки, від 4 балів: ясно помітні заважаючі залишки у зростаючому об'ємі і кількості, утворення агломератів і грудок, які при додаванні води перетворюються в гель.

Засіб МІ як в експерименті з рушником, так і в експерименті з тазом одержав оцінки від 1 до 2 балів.

Для порівняння одержують засіб МІ, що містить ті ж самі компоненти в кінцевому продукті, але в його склад сополімер уводять не у вигляді порошку, а у вигляді розчину у воді з концентрацією біля ЗОмас.9о.

Надлишок води після цього видаляють висушуванням у киплячому шарі. Насипна вага екструдату дорівнює 77Ог/л, експеримент на розчинність показав результат 28905. У досліді з рушником засіб МІ одержав оцінку 3-4 бала, у досліді з тазом він оцінений усього лише чотирма балами.

Миючий засіб М2 особливо добре проявив себе при пранні пофарбованих тканин. Для його одержання беруть 65,71мас.9о висушеного в розпилювальній сушарці фанулята 2 (його склад наведений нижче), 11,83 мас. 96 отриманої у киплячому шарі композиції з алкілсульфатом (склад: 75мас.до алкілсульфату з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, 17мас.9о сульфату натрію, Змас.9о карбонату натрію, Імас.9о води, інше - солі з розчинів), 2,96мас.9о натрієвої солі сополімеру акрилової кислоти і малеїнової кислоти (у вигляді порошку), 6,99мас.9о дигідрату тринатрієвої солі лимонної кислоти, 3,59мас.о поліетиленгліколю з відносною молекулярною масою 4000 і 8,р92мас.9о оксиетилованого жирного спирту з числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, що несе в середньому сім етиленоксидних фрагментів, усе це змішують наведеним вище способом для одержання попередньої суміші і направляють її в екструдер.

При зазначених нижче показниках розмірів за даними просівання екструдат має насипну вагу 811г/л і в досліді на розчинність характеризується показником 295. В експерименті з тазом засіб одержав оцінку 1-2 бала.

Дані просіювання суміші М2: на ситі 1,60мм 2мас.9о 1,25мм 9Омас.9о 1,00мм 7мас.о

О,8О0мм Омас.9о проходить крізь сито 0,80мм 1мас.9о

Для порівняння також одержують засіб М2, який містить ті ж самі компоненти у кінцевому продукті, але до його складу сополімер уводять не у вигляді порошку, а у вигляді розчину у воді з концентрацією приблизно

ЗОомас.9о. Надлишок води після цього видаляють висушуванням у киплячому шарі. Насипна вага екструдату значно нижче 800г/л, експеримент на розчинність показав результат більш 2095. Якщо ж алкілсульфатна композиція не входить до складу суміші, яку направляють на екструзійну переробку, а вводиться до складу засобу шляхом наступного змішування по способі, описаному в заявці на патент ФРН МоА-19519139, то насипна вага екструдату дорівнює 780г/л, у досліді на розчинність засіб характеризується показником 795, а в експерименті з тазом він одержав оцінку 1-2 бала.

З 90 частин маси екструдату М2, З частин маси ферментного фанулята, 4 частин маси гранульованого інгібітору піноутворення, 2,5 частин маси полімеру (РепелотексФ) торгова марка фірми Рон-Пуленк), а також 0,5 частин маси кремінної кислоти (для завершальної обробки поверхні) одержують засіб А2, який має насипну вагу 820г/л (збільшення насипної ваги!) і характеризується показником розчинності 795 при тій же самій оцінці в експерименті з тазом.

Якщо ж по цій схемі одержують аналогічну суміш із 90 частин маси отриманого в досліді порівняння екструдату з додаванням алкілсульфатної композиції, то показник тестування на розчинність зростає до 1295, тоді як насипна вага знижується до 735г/л.

Відповідні винаходові засоби одержують також нанесенням від З до 5мас.9о неіоногенної поверхнево- активної речовини на отриману в розпилювальній сушарці композицію, яку потім направляють на підготовчу операцію разом із неїоногенною поверхнево-активною речовиною.

Відповідні винаходові засоби одержують також, наприклад, із використанням суміші сполучних засобів, яка складається з поліетиленгліколю з відносною молекулярною масою 4000 і оксиетилованого цетилстеарилового спирту із середнім числом етиленоксидних фрагментів рівним двадцяти у співвідношенні від 1:2 до 5:11.

Відповідні винаходові продукти одержують також шляхом уведення до складу попередньої суміші алкілбензолсульфонату у вигляді порошку натрієвої солі алкілбензолсульфокислоти з числом атомів вуглецю в алкільному фрагменті від дев'яти до тринадцяти, що складається з 85мас.95 алкілбензолсульфонату, 4,5мас.бо карбонату натрію, 3,5масс.бо сульфату натрію, 2мас.бо хлориду натрію і 4мас.95 води і несульфованих сполук. В залежності від рецептури кінцевого продукту отримані екструдати характеризуються в описаному вище експерименті на розчинність показником менше 1595 або менше 1095. Якщо ж у дослідах порівняння замість порошку алкілбензолсульфонату використовують концентровану водну пасту алкілбензолсульфонату і після цього видаляють воду висушуванням, то всі одержувані таким шляхом продукти характеризуються показником розчинності більш 20905.

Склади одержуваних висушуванням у розпилювальній сушарці гранулятів:

Гранулят 1: 26.30мас.9о алкілбензолсульфонату з числом атомів вуглецю в алкільному фрагменті від дев'яти до тринадцяти, 1,10мас.9о оксиетилованого спирту, на основі кислот тваринного жиру із середнім числом етиленоксидних фрагментів рівним п'яти, 1,4Омас.бо натрієвого мила на основі жирних кислот із числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти, 9,40мас.9о карбонату натрію, 4,00мас.оо натрієвої солі сополімеру акрилової кислоти і малеїнової кислоти, 39,50мас.9о цеоліту А, із розрахунку на безводну активну речовину 2,80мас.9о аморфного дисилікату натрію, 13,60 мас. 95 води інше солі з розчинів

Гранулят 2: 12,07мас.9о алкілбензолсульфонату з числом атомів вуглецю в алкільному фрагменті від дев'яти о тринадцяти,

З,0Омас.бо натрієвого мила на основі жирних кислот із числом атомів вуглецю від дванадцяти до вісімнадцяти,

О,ОЗмас.9о гідроксиду натрію, 4,15мас.9о карбонату натрію,

О,вмас.9о фосфонату, о 8Омас.9о полівінілпіролідону, 57,75мас.9о цеоліту А, із розрахунку на безводну активну речовину, 4,15 мас. 9о натрієвої солі сополімеру акрилової кислоти і малеїнової кислоти, 16,65 мас. 95 води, інше солі з розчинів.

Інші відповідні винаходові засоби від МЗ3 до МІ0О0 мають наведені нижче склади і одержують їх представленими вище способами.

Таблиця 1 11111111111111111111бклад///////777777777777171717171717111111111717171 | М3 | МА | мМ5 | мб (Гранулят!ізрозпилювальноїсушарки.//-:/ / гг 157 160 64 55

ОМоногідратперборатунатрію.у//-///////77777іііі11111111111111111111111111 1201231 - | 25 (Поліетиленгліколь(4000).д-/:/:/ 71111111 1511-11 - (Поліетиленгліколь(2000),метилований по одній ізгідроксильнихгруп.//-/:/ | 1-1 17

Во вбік нн гнійні НБН НЕ ПСИ НЕ вуглецю від 16 до 18 дванадцятьма молями етиленоксиду ребер вінків НСЗНИСЗ НЕ ВС сьома молями етиленоксид

Алкілсульфат із числом атомів вуглецю від 12 до 18 (92мас.9о активної речовини, З,7мас.о сульфату натрію, 2,80мас.95 інших солей із вихідних 7 5 продуктів і несульфатованих компонентів, 1,50мас.о води) ретесінн нн в нс На НС НЕ НЕ ЕЙ активної речовини, 18 розчинного скла з модулем 2,4, 5мас.9о води перо ння ГТ етиленоксидними фрагментами (Дигідраттринатрійцитрату.їд//-/://111111111111111111111111111111111111 1 1151

Таблиця 2 111111111111111111склад////////7777777777777171717171711111111111171 | М | ме | мо мо

ОМоногідратперборатунатрію.//-///:/ 77711111 120120 | 20

Поліеєтиленгліколь(4000).йд -:/ 11111111 16-15 "Поліетиленгліколь(2000),метилований по одній з гідроксильнихгруп./// | - | 6 | - | 7

Мет ке нніннійнннінінніініві іні ПИ ЛЬ ПМ Я сьома молями етиленоксиду

Весни нні анісінйісйій НА НБН ПІІ М п'ятьма молями етиленоксиду

Алкілсульфат із числом атомів вуглецю від 12 до 18 (92мас.9о активної речовини, 15 5 10

З,7мас.9о сульфату натрію, 2,8О0мас.95 інших солей із вихідних продуктів і несульфатованих компонентів, 1,50мас.бо води) рев Ні НИНІ ШІ Б активної речовини, 18 розчинного скла з модулем 2,4, 5мас.9о води (Дигідраттринатрійцитрату.їГ 11111115. 1-1 поети С карбоксиметилцелюлози 2,75мас.о солей, 0,25мас.95 води)

Результати експерименту по пранню в тазу для засобів від МЗ до М10:

М3 1-2

МА 1-2

М5 1

Мб 1-2

М 1

М8 1

МО 1-2

М10 1-2

Claims

1. Спосіб одержання мийного або очищувального засобу, композиції або обробленого вихідного продукту для їх виробництва у вигляді сформованих частинок з насипною масою більше 600 г/л шляхом об'єднання компонентів мийних або очищувальних засобів та/або вихідних продуктів для їх виробництва з наданням їм відповідної форми в процесі об'єднання або на наступній операції, причому спочатку одержують попередню суміш, що містить окремі вихідні продукти та/або композиції і розчинений у воді зв'язувальний агент, який при одержанні засобу виконує роль як засобу, що покращує ковзкість, так і роль клеючого засобу для твердих композицій або, відповідно, вихідних продуктів мийних або очищувальних засобів, а при переведенні засобу у водний розчин зв'язувальний агент виконує роль дезінтегратора, причому зв'язувальний агент містить принаймні одну аніонну поверхнево-активну речовину та принаймні одну додаткову речовину, який відрізняється тим, що а) використовують вихідні продукти та/або композиції, що знаходяться при кімнатній температурі та нормальному тиску (1 бар) у твердому стані і які мають температуру плавлення не нижче 45 "С, б) як додаткову зв'язувальну речовину використовують сполуку з групи: при необхідності модифіковані розгалужені або нерозгалужені поліетиленгліколі, 1,2-поліпропіленгліколі, полівінілпіролідони, оксіалкіловані жирні спирти та оксоспирти, оксіетиловані метилові етери жирних кислот, розгалужені та нерозгалужені оксіетиловані жирні кислоти, змішані естери, які мають гідроксильні групи, спінені набухлі полімери, алкілглікозиди загальної формули вОо(С)»х, де А означає первинний лінійний або з відгалуженнями у вигляді метильної групи Св-22-алкіл, С; означає глікозидний залишок з 5 або 6 атомами вуглецю, х означає число 1 - 10, полігідроксиловані аміди жирних кислот формули (І) в В-сОо-М--І7) де В?СО означає Св-22-ацил, ВЗ означає водень, Сі-4-алкіл, Сі-«-гідроксіалкіл, (А означає лінійний або розгалужений Сз.-іо-полігідроксіалкіл з числом гідроксильних груп від З до 10, полігідроксиловані аміди жирних кислот формули (ІЇ) в'о-в? 4 ВЕ -СОо-М--|2 де В" означає лінійний або розгалужений С»7-12-алкіл, лінійний або розгалужений С»т-12-алкеніл, В? означає лінійний або розгалужений Сг-в-алкіл, циклоалкіл з числом атомів вуглецю до 8, арил з числом атомів вуглецю до 8, В? означає лінійний або розгалужений Сз-в-алкіл, Сі-в-оксіалкіл, циклоалкіл з числом атомів вуглецю до 8, арил з числом атомів вуглецю до 8, (21 означає при необхідності оксіалкілований лінійний полігідроксіалкіл з числом гідроксильних груп в алкільному ланцюзі не менше 2, і їх суміші, в кількості від 2 до 15 9о мас. (в розрахунку на попередню суміш), причому речовина при температурі нижче 4570 та тиску 1 бар знаходиться у твердому стані, але в умовах переробки у вигляді розплаву, в) 3 в основному безводної попередньої суміші одержують зернистий матеріал з використанням тиску при температурі не нижче 45 70.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що загальний вміст води у попередньо приготовленій суміші не перевищує 15 95 мас., причому ця вода не знаходиться у вільному вигляді, і переважно вміст не зв'язаної в цеоліті та/або в силікатах води не перевищує 10 95 мас., найкраще, щоб її вміст не перевищував 7 95 мас.

3. Спосіб за пп. 1 або 2, який відрізняється тим, що попередньо приготовлена суміш додатково містить до 10 95 мас. рідких при температурі нижче 45 "С та тиску 1 бар неіоногенних поверхнево-активних речовин, які переважно використовують звичайно в мийних або очищувальних засобах, оксіалкілованих спиртів, наприклад, жирних спиртів або оксоспиртів із числом атомів вуглецю в ланцюзі від 8 до 12 і, особливо, із середнім числом етиленоксидних фрагментів від З до 7 на 1 моль спирту, причому додавання у попередньо приготовлену суміш рідких неіоногенних поверхнево-активних речовин і зв'язувального агента з дезінтегрувальною дією переважно проводять нарізно.

4. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 3, який відрізняється тим, що температура плавлення окремих вихідних речовин, які вводять до складу попередньо приготовленої суміші, або, відповідно, температура розм'якшення композицій, які вводять до складу попередньо приготовленої суміші, перевищує 45 "С, і переважно перевищує 50 "С.

5. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 4, який відрізняється тим, що попередньо приготовлена суміш на 80 95 мас., переважно не менше ніж на 85 95 мас., і найкраще не менше ніж на 90 95 мас., складається з композицій і вихідних речовин із значно більшою температурою розм'якшення або, відповідно, із температурою плавлення, ніж температури, які досягаються в ході переробки суміші.

6. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 5, який відрізняється тим, що стадію компактування проводять в інтервалі температур, які перевищують температури плавлення або, відповідно, температури розм'якшення на декілька градусів, наприклад, різниця температур може складати від 2 до 20 76.

7. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - б, який відрізняється тим, що використовують один або декілька зв'язувальних засобів, які розчиняються практично повністю протягом 90 секунд при температурі 30 "С і при концентрації 8 г зв'язувального засобу на 1 л води.

8. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 7, який відрізняється тим, що використовують зв'язувальні засоби, які повністю знаходяться в рідкому агрегатному стані вже при температурі, яка не перевищує 130 "С, переважно при температурі не більше 100 "С, і найкраще при температурі до 90 "С.

9. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 8, який відрізняється тим, що тверді речовини, які використовують для приготування твердої і сипучої попередньої суміші, спочатку направляють на звичайну операцію зі змішування та/(або гранулювання при температурі від кімнатної до злегка підвищеної яка є переважно нижчою від температури плавлення або, відповідно, температури розм'якшення зв'язувального засобу, краще при температурі нижче 35 76.

10. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 9, який відрізняється тим, що зв'язувальні засоби подають у попередньо приготовлену суміш останніми, причому умови їх додавання передбачають досягнення якомога рівномірнішого, гомогенного розподілу зв'язувальних засобів у суміші твердих речовин у вигляді застиглого розплаву або у вигляді порошку.

11. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 10, який відрізняється тим, що введення зв'язувального засобу до складу суміші проводять при температурі, яка забезпечує його переробку у вигляді розплаву, причому кращі температури розплаву переважно лежать в інтервалі від 60 до 150 "С, найкращі в інтервалі від 80 до 120 "С.

12. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 11, який відрізняється тим, що процес змішування продовжують до затвердіння розплаву і до переходу попередньо приготовленої суміші у тверду сипучу форму.

13. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 12, який відрізняється тим, що використовують попередньо приготовлену суміш з вмістом зв'язувального засобу або, відповідно, зв'язувальних засобів не менше 2 95 мас., але не більше 15 95 мас., переважно не більш 10 95 мас., ще краще, коли вміст зв'язувальних засобів знаходиться в межах від З до 6 до мас., із розрахунку в кожному випадку на попередньо приготовлену суміш.

14. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 13, який відрізняється тим, що процес остаточного гранулювання, компактування, таблетування, грудкування або екструдування проводять при температурі, яка перевищує температуру плавлення або, відповідно, температуру переходу зв'язувального засобу (або зв'язувальних засобів) у розплавлений стан, причому температура процесу переважно не більше ніж на 20 "С перевищує температуру плавлення зв'язувального засобу або, відповідно, температурний інтервал переходу зв'язувального засобу в розплавлений стан.

15. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 14, який відрізняється тим, що температура плавлення зв'язувального засобу або, відповідно, температурний інтервал переходу зв'язувального засобу в розплавлений стан не перевищує 150 "С, краще, якщо ця температура не перевищує 100 "С, і ще краще, якщо вона нижче 75 "С, а температура процесу на 10 "С або краще не більш ніж на 5 "С перевищує температуру плавлення або, відповідно, верхню межу температурного інтервалу плавлення зв'язувального засобу.

16. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 15, який відрізняється тим, що тривалість термічного впливу між операцією зі змішування/гомогенізації попередньо приготовленої суміші і операцією з формування її в частинки, тобто в процесі компактування, знаходиться в межах від 10 секунд до максимум 5 хвилин, переважно не більше З хвилин.

17. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 16, який відрізняється тим, що екструзійну переробку проводять шляхом компактування попередньо приготовленої суміші під тиском із переведенням її в пластичний стан, екструдування її у вигляді тонких паличок крізь формуючі отвори у перфорованій пластинці в головній частині екструдера і наступного подрібнювання екструдату за допомогою обертового ріжучого пристрою переважно в частинки гранулята близькі за формою до кульок (у вигляді перлин) або які мають форму близьку до циліндричної, причому температурний режим у перехідній зоні шнека екструдера, попереднього розподільника і перфорованої пластинки забезпечує принаймні досягнення температури плавлення зв'язувального засобу або, відповідно, верхньої межі температурного інтервалу плавлення зв'язувального засобу, але краще перевищення цієї межі.

18. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що тривалість термічного впливу в зоні стиснення в процесі екструзії не перевищує 2 хвилин і переважно тривалість термічного впливу знаходиться в інтервалі від 30 секунд до 1 хвилини.

19. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 18, який відрізняється тим, що ущільнений матеріал безпосередньо після виходу з установки для його одержання має температуру не більше 80 "С, переважно від 35 до 75 "С, і найкраще від 40 до 70 "С, наприклад до 60 "С.

20. Спосіб за будь-яким з пп. 1 - 19, який відрізняється тим, що попередньо приготовлену суміш, яка характеризується порівняно широким розподілом за розміром частинок і порівняно високим вмістом тонкодисперсних частинок, переводять у кінцевий продукт із порівняно вузьким розподілом за розміром частинок і порівняно низьким вмістом тонкодисперсних частинок.

21. Мийний або очищувальний засіб, композиція або оброблена вихідна речовина у вигляді сформованих частинок із насипною масою більше 600 г/л, одержані за одним із пп. 1 - 20, які мають стільникову структуру і комірки стільника заповнені твердою речовиною.

22. Мийний засіб за п. 21, який відрізняється тим, що є гранульованим або екструдованим і не менше ніж на 80 бо мас. складається з одержаних відповідно до винаходу композицій та/(або оброблених вихідних речовин, особливо, якщо він не менше ніж на 80 95 мас. складається з одержаного відповідно до винаходу базисного гранулята або базисного екструдата, при цьому найкраще, коли інші складові також є композиціями або обробленими вихідними речовинами, одержаними за одним із пп. 1 - 20.

23. Мийний засіб за пп. 21 або 22, який відрізняється тим, що його оболонкою є пилоподібні або принаймні тонкодисперсні компоненти (так звані тонкі складові), приклеєні в результаті агломерації при плавленні.

24. Сформовані частинки мийного засобу, зокрема у вигляді таблетки, одержані за одним із пп. 1 - 20, які містять один або декілька розпушувачів.