UA72498C2 - Еластична прокладка, спосіб її виготовлення і предмет одягу, в якому вона застосована - Google Patents

Abstract

Винахід стосується еластичної прокладки, що містить каркас на основі тканини, трикотажу чи трикотажу з прокладкою утокової нитки, причому матеріалом основної й утокової ниток є комплексна нитка, і адгезивний шар, нанесений на один бік каркаса. При цьому прокладка виконана ворсованою на стороні, на якій немає адгезиву. Переважно використовують текстуровану методом несправжнього скручування поліефірну чи поліамідну комплексну нитку з лінійною щільністю в межах 15-440 dtex. Винахід стосується також способу виготовлення такої ворсованої прокладки, а також її застосування для укріплення предметів одягу, зокрема передньої частини предметів одягу.

Description

Винахід стосується еластичної прокладки, способу її виготовлення і її застосуванню.

Прокладки багато років використовуються у швейній промисловості, насамперед для укріплення передньої частини предметів одягу. Ці прокладки складаються з каркаса, який може бути виконаний у вигляді тканини, трикотажу або волокнистого полотна, і зі звичайної термопластичної клеючої маси нанесеної у вигляді сітки, причому ця клеюча маса забезпечує склеювання з верхнім матеріалом предметів одягу.

Завданням таких прокладок є надання належної форми предмету одягу і його стабілізації. Оскільки вони склеюються з верхнім матеріалом, вони впливають на характер готового предмета одягу. Зовнішній вигляд, стабільність форми, м'якість, комфорт носіння, а також властивості догляду при чищенні і пранні залежать від виду і структури прокладки. Особливо важливими властивостями предметів одягу є при цьому зовнішній вигляд, гриф і властивості догляду за готовими предметами одягу.

Предмети одягу повинні до того ж відповідати мінливим тенденціям моди. Тому використовуються різноманітні верхні матеріали. Відповідно для укріплення цих різних верхніх матеріалів використовуються, як правило, також різні види прокладок.

Для традиційних прокладок на тканинній основі використаються з каркаса, який може бути виконаний у вигляді тканини, трикотажу або волокнистого полотна, і зі звичайної термопластичної клеючої маси нанесеної у вигляді сітки, причому ця клеюча маса забезпечує склеювання з верхнім матеріалом предметів одягу. За».

Отримані таким чином тканини за допомогою целюлозного структуроутворювача структурують або стабілізують у відношенні усадки. За рахунок ворсування чи наждачної обробки одного боку тканини створюється максимально щільний начіс на поверхні прокладки і, тим самим, високі м'якість і об'єм, а також замкнутість прокладки. Це має вирішальне значення для грифа готового виробу. Неворсований бік тканини покривають потім відомими способами клеючою масою, переважно клеями-розплавами. При склеюванні прокладки з верхнім матеріалом начіс на зворотній стороні до того ж перешкоджає проникненню маси клею- розплаву крізь прокладку в напрямку підкладкового матеріалу.

Аналогічні прокладки загальновідомі також у вигляді трикотажу. В утоці використовують вже згадану вище штапельну пряжу з СМ, СО, РЕ5, РАМ чи їх сумішей. Основу утворюють, як правило, з тонких комплексних ниток, що складаються переважно з поліефіру або поліаміду і які мають лінійну щільність у межах 2,5-7 8г/км (25-78агех). Також тут не покриту клеєм-розплавом сторону ворсують, для того щоб досягти м'якого грифа і високого об'єму і запобігти проникненню покриття крізь прокладку.

В якості каркасних матеріалів для прокладок використовують також волокнисті полотна. Питома вага таких прокладок, використовуваних для фіксації переду предметів одягу, становить звичайно 20-80г/см-. Зміцнення відбувається, як правило, термічно за рахунок гравірованих у вигляді сітки каландрових валів. Часто полотна додатково посилені основними і/або утоковими нитками, які можуть бути вплетені. Ці нитки також складаються з вищезгаданих тонких комплексних ниток або з текстурованих поліефірних елементарних ниток. Ці полотна можуть бути покриті клеями-розплавами. Завдяки характеру полотна небезпека проникнення покриття крізь верхній матеріал звичайно мала. Недоліком у будь-якому випадку є, однак, те, що цей вид прокладок не має об'єму і м'якого грифа наведених вище ворсованих прокладок.

В ЕР-А-0810314 описаний інший вид твердої прокладки з текстурованої аеродинамічним способом пряжі для одержання об'єму і м'якого грифа. Аналогічним образом, як це відомо з плюшевого оздоблення, використовують тканину і трикотаж з петлями. Петлі утворюються за рахунок використання текстурованої аеродинамічним способом РЕБ-пряжі. Пряжа, виготовлена цим спеціальним способом текстурування, складається з двох систем ниток. Стрижнева нитка забезпечує стабільність. Петлі з текстурованої аеродинамічним способом фасонної РЕб-пряжі завершують картину виробу і забезпечують м'який гриф.

Прокладки з таких ниток нееластичні. Тому через петльову структуру відбувається зчеплення полотнищ тканини між собою.

Крім того, подібним чином неспокійна і нерівна поверхня майже не піддається покриттю найбільш розповсюдженими для фіксуючих прокладок способами, наприклад способом двоточечного розбризкування пасти. Тому необхідна додаткова обробка петель для одержання більш рівномірної поверхні виробу.

Ці петлі, як це давно відомо з інших областей обробки текстилю, механічно за рахунок ворсування, обробки наждаком чи щітками вивіряють і відкривають або обпалюють. Проте саме обпалювання петель є вкрай критичним процесом, що стосується безпеки способу. При цьому може відбутися знебарвлення текстильного виробу. До того ж гриф стає більш жорстким через розплавлені кульки, що виникають на кінцях ниток. Це при деяких обставинах викликає необхідність подальшої обробки. Ці додаткові операції, такі як обпалювання і наждачна обробка, пов'язані з додатковими витратами. У цілому, подібні прокладки дотепер не змогли пробитися на ринок.

Всім описаним вище прокладкам властиве те, що вони у відношенні розтягувальних навантажень у подовжньому і поперечному напрямках є в значній мірі жорсткими і малоеластичними. Невелика розтяжність прокладки можлива при високому механічному навантаженні. Це розтягування не цілком відбувається лише після навантаження. Така недостатня еластичність відомих прокладок являє собою важливий недолік.

При з'єднанні такої відомої прокладки з верхнім матеріалом прокладка нездатна повторювати зміни розмірів верхнього матеріалу за рахунок тепла, при пранні, за рахунок розчинників при чищенні або за рахунок зовнішніх зусиль, що може призвести в предметах готового одягу до складкоутворення, часткового відокремлення прокладки або до хвилеподібних деформацій і здуттів. Це сильно погіршує споживчу цінність предмета одягу. Особливо актуальною ця проблема є в сучасних моно- чи біеластичних верхніх матеріалах, які за рахунок частки еластину схильні при фіксації й обробці парою сильних змін розмірів.

При спробі уникнути відокремлення і щоб підвищити силу зчеплення підвищують кількість клеючої маси, що наноситься, яка при фіксації прокладки з верхнім матеріалом може проникнути крізь прокладку і/або верхній матеріал. Цим не тільки забруднюється фіксуючий прес у виробника готового одягу і порушується безперебійний процес фіксації через прилипання одне до одного деталей крою, але і сильно погіршуються гриф і, тим самим, споживча цінність цих предметів одягу.

Оскільки з цієї причини не удалося підвищити кількість клеючої маси, що наноситься, були здійснені спроби пристосувати прокладку у відношенні її усадкових властивостей до відповідного верхнього матеріалу.

Проте у практиці швейної промисловості це майже неможливо, оскільки переробляються дуже різноманітні верхні матеріали із самими різноманітними властивостями, а швейна промисловість з економічних розумінь змушена компенсувати всю розмаїтість верхніх матеріалів мінімальним числом типів прокладок. Крім того, за допомогою цього виду жорстких прокладок на еластичних верхніх матеріалах не можна досягти задовільного результату фіксації, оскільки властивості прокладки і верхнього матеріалу занадто різні.

Щоб уникнути цих недоліків в останні роки був розроблений інший вид фіксуючих прокладок. Вони характеризуються використанням текстурованих методом фальшивого скручування поліефірних комплексних ниток з лінійною щільністю 2-40г/км (20-4004їех) в якості утокових ниток. Основа може мати аналогічну структуру, як це було сказано вище у відношенні відомих твердих прокладок, проте вона може бути виготовлена також з текстурованих поліефірних ниток з лінійною щільністю 2,5-16,7г/км (25-1674аїех). Подібна прокладка описана в ОЕ 9319870Ш11. Тканевий чи трикотажний каркас також покривають клеями-розплавами відомими способами. Питома вага цих прокладок становить звичайно 35-120г/м7.

Властивості фіксуючих прокладок у вирішальній ступені залежать від властивостей текстурованих методом фальшивого скручування поліефірних комплексних ниток. Ці текстуровані методом фальшивого скручування поліефірні комплексні нитки у вищій мірі еластичні, оскільки вони дуже легко розтягуються при розтягальних навантаженнях у напрямку основи й утоку, а також по діагоналі. Після зняття розтягувального навантаження ці нитки майже повертаються в первісний стан. Еластичність у напрямку утоку становить звичайно 20-2595, проте може бути підвищена до 4095. У напрямку основи еластичність в ідеальному випадку становить 6-895. Відомі також значення еластичності до 1595, проте для досягнення цього високого значення еластичності при переробці у швейній промисловості необхідні підвищені витрати.

Завдяки еластичності цієї прокладки вона здатна точно повторювати зміни розмірів верхнього матеріалу за рахунок тепла, при пранні, за рахунок розчинників або при чищенні за рахунок зовнішніх зусиль. Це усуває, отже, наведені вище недоліки жорсткої ворсованої прокладки. Цей вид прокладок тому може знайти майже універсальне застосування для багатьох різних верхніх матеріалах, насамперед якщо вони в утоці й основі складаються з текстурованих поліефірних ниток.

За рахунок звивистості текстурованих поліефірних ниток виникає також високий об'єм, що перешкоджає проникненню маси клею-розплаву при фіксації з верхнім матеріалом крізь прокладку в напрямку підкладкового матеріалу.

Текстуровані поліефірні нитки використовуються також у комбінації з полотном. Подібна прокладка описана в ОЕ 4408813С1. У результаті процесу обробки парою еластичність трикотажно-полотняної композиції забезпечується, щонайменше, у напрямку основи. Головним завданням укріплювальних текстурованих поліефірних ниток чи бікомпонентних комплексних ниток є створення необхідної еластичності й одночасне запобігання руйнуванню полотна під дією розтягувальних навантажень.

Недоліком цього виду прокладок є, проте, те, що текстуровані поліефірні комплексні нитки чи бікомпонентні елементарні нитки не можуть бути ворсовані, оскільки в елементарних нитках у розпорядженні відсутні кінці волокон для ворсування. Тому через відсутність грифа прокладка не може дося!ти м'якості грифа й елегантності жорсткої ворсованої прокладки.

Поступові удосконалення були досягнуті за рахунок використання текстурованої мікропряжі, яка за рахунок лінійної щільності окремої елементарної нитки повинна забезпечувати більш м'який гриф (див. ЕР 0481867А1). Відомі також складні конструкції, наприклад з ЕР 0289378 АТ, у яких додатково до основи й утока, що складаються відповідно з текстурованих поліефірних ниток, уведена третя система ниток, що складається з ворсованої нееластичної пряжі, використовуваної також у класичних ворсованих прокладках. Проте через це, не досягається зовнішній вигляд жорсткої ворсованої прокладки, оскільки еластичні системи ниток як і раніше не можуть бути ворсовані.

З цієї причини гриф у цих еластичних фіксуючих прокладках і в предметах готового одягу насамперед в області високої моди в порівнянні з класичними ворсованими прокладками оцінюється як занадто синтетичний, сухий і штучний.

У ОЕ 19644111 для вирішення цієї проблеми описане використання мультикомпонентних волокон типу "віде-ру-зіде". Проблеми грифа за рахунок цього вирішені. Проте ці волокна дорого коштують і можуть бути отримані в усьому світі лише в дуже малих кількостях і в дуже малих титрах (титр елементарної нитки «

О,2г/км (2аїех)), необхідних для досягнення особливо м'якого грифа. Через це широке комерційне використання прокладок з таких волокон у даний час неможливо. Крім того, стабільність розмірів цієї прокладки при будь-яких верхніх матеріалах не завжди задовільна.

Задачею даного винаходу є розробка конкурентоздатної за ціною, еластичної прокладки, яка з'єднувала б низькі значення усадки і гарні властивості по догляду за прокладками з текстурованих методом фальшивого скручування РЕб-ниток з м'яким грифом класичної ворсованої прокладки. Крім того, повинен бути розроблений спосіб виготовлення такої прокладки, а також особливо оптимальне її застосування.

Це робиться за рахунок використання стандартних елементарних ниток, причому виготовлена з таких елементарних ниток прокладка ворсована, зокрема, за рахунок наждачної обробки.

Кращі виконання прокладки, згідно з винаходом, наведені в п.п.2-38 формули винаходу.

Винахід описує, крім того, спосіб виготовлення еластичної прокладки з ознаками п.9 формули.

Переважно в якості елементарних ниток використовують текстуровані методом фальшивого скручування поліефірні (РЕ5) і/або поліамідні (РА) нитки.

Текстуровані методом фальшивого скручування нитки вже давно відомі у виготовленні прокладок.

Текстурування методом фальшивого скручування створює високоеластичні нитки з високою розтяжністю і великим об'ємом. Ці нитки можуть бути, як і раніше, уплетені в тканину, трикотаж чи трикотаж із прокладкою утокової нитки.

При традиційному виготовленні й обробці з'являються вищезгадані еластичні прокладки, які, проте, є на дотик часто сухими і синтетичними, оскільки гриф визначається характером елементарних ниток.

Виготовлені, згідно з винаходом, прокладки мають, навпроти, таку ж еластичність, проте у той же час мають і м'який оксамитовий гриф класичної прокладки. Можливим це стає за рахунок описаного в даному винаході способу обробки, при якому частину текстурованих методом фальшивого скручування елементарних ниток, що створює гриф, механічно руйнують, у результаті чого утворюється безліч віддалених волокон, що надають зовнішній вигляд і гриф ворсованій прокладці з пряжі.

Текстильним каркасом, що лежить в основі даного винаходу, може бути тканина, трикотаж або трикотаж із прокладкою утокової нитки, який має питому вагу переважно 15-125г/сме. Переважно, уток чи основа, а ще краще основа й уток, складаються з текстурованих методом фальшивого скручування РЕБ5- чи РА- елементарних ниток. Лінійна щільність текстурованих методом фальшивого скручування РЕ5- і РА- елементарних ниток становить звичайно 1,5-44г/км (15-440агех), ще краще 3-18г/км (30-180а(ех).

У тканин і трикотажу з прокладкою утокової нитки можуть бути використані також досить відомі переплетіння.

Виготовлену таким чином вихідну тканину піддають звичайно промиванню й усадці. За рахунок нагрівання і вологості можна досягти усадки ниток і цілеспрямовано максимальної еластичності. Потім, при необхідності, здійснюють фарбування і термостабілізацію в сушильно-ширильній машині. Після цього вироби звичайними способами покривають адгезивом, переважно термопластичним клеєм-розплавом або термореактивною масою. Покриття може бути у вигляді сітки, причому розмір лунок може становити 1-35 меш.

Для досягнення, згідно з винаходом, ефекту грифа ворсованої класичної прокладки вводять додатковий механічний процес обробки, а саме ворсування, краще наждачну обробку.

Наждачна обробка в якості ефекту обробки використовується насамперед при виготовленні імітацій під замшу й обробці "під персик" тканин і трикотажних виробів. Наждачна обробка є варіантом ворсування і виробляється на наждачній машині. Поверхні полотна тканини при проходженні крізь цю машину цілеспрямовано за рахунок тертя надають шорсткість одним чи декількома наждачними валиками. Тканина набуває, таким чином, оксамитовий вигляд, яким можна керувати за рахунок використання різних видів наждаку.

Наждак переважно складається з гнучкої основи, такої як папір, латексний папір, тканина, плівка, полотно чи комбіновані волокна з рівномірно вкрапленим абразивним зерном, і її намотують по спіралі, щонайменше, на один наждачний валик. Ці валики можуть приводитися в обертання незалежно один від одного і шліфувати тканину на вибір за ходом полотна чи назустріч йому.

Крім напрямку обертання валиків, натягу і швидкості полотна на процес наждачної обробки можна впливати за рахунок використовуваних у наждаку видів зерна, а також зернистості. На практиці використовують наступні розповсюджені види зерна: карбід кремнію, оксид алюмінію, корунд цирконію, кераміку й алмаз.

Зернистість визначається кількістю гранулята на одиницю площі, і вона може лежати в межах 40-1000, причому в описаному, згідно з винаходом, виробі була використана переважно зернистість у межах 100-150.

Шліфування гранулята викликає розшарування кінців волокон на поверхні виробу і додає їй оксамитовий вигляд.

Подібна ворсована прокладка є несподіваною для фахівця тому, що в елементарних нитках немає ні кінців волокон, як у штапельної пряжі класичних прокладок, ні петель, як у ворсових виробів зі спеціальною структурою тканини або в текстурованих аеродинамічним способом нитках, які можуть бути затерті чи випрямлені.

Навпроти, кінці волокон, необхідні для м'якого ЇЇ шорсткуватого грифа, повинні бути отримані тільки розривом елементарних ниток у багатьох місцях. При цьому повинна бути зруйнована безліч елементарних ниток, для того щоб створити як можна більш щільний і рівномірний ворс із віддалених кінців волокон.

Насамперед є однорідна система ниток, у якій всі окремі елементарні нитки однаково сприяють стабільності нитки. На противагу текстурованим аеродинамічним способом РЕЗ-ниткам чи ворсовим виробам у текстурованих методом фальшивого скручування РЕ5-ниток відсутня додаткова система ниток (стрижнева нитка), яка забезпечує стабільність. Тому будь-яке руйнування елементарної нитки може викликати втрату міцності. Також стандартні, текстуровані методом фальшивого скручування нитки не мають, як правило, чи мають лише мінімальну крутку (0-20кручень/м), так що зруйновані елементарні нитки можуть розкуйовдитися і залишити каркас в якості вільних волокон.

Згідно з винаходу, процес ворсування може бути здійснений на різних етапах способу. Якщо процес ворсування (наждачної обробки) відбувається після покриття адгезивом, то трохи маси покриття проникає в нитки прокладки і викликає додаткову стабілізацію. Це несподіваним чином відбувається й у тому випадку, коли оброблена наждаком сторона протилежна покритій стороні. Схильність до розкуйовдження мала, оскільки маса покриття, навіть якщо вона знаходиться на протилежній стороні, викликає додаткову стабілізацію. Окремі волокна частково склеєні між собою залишками маси покриття. До того ж не всі елементарні нитки цілком прорізані в процесі ворсування, так що є достатня залишкова міцність. Виготовлені таким чином прокладки мають великий об'єм і, згідно з винаходом, найкращі.

Якщо існує необхідність підвищення розривної міцності ниток і зменшення схильності до розкуйовдження, то можна використовувати текстуровані методом фальшивого скручування нитки, що мають додатково крутку.

Крутка може становити 20-1000кручень/м, проте переважно вона становить 100-400кручень/м. По закінченні процесу наждачної обробки також тут виникають волокна, у яких один кінець за рахунок крутки фіксований у нитці. Об'єм виробів при рівній структурі стає тим менше, чим вище крутка.

Процес ворсування або наждачної обробки може бути здійснений, проте, і перед покриттям адгезивом чи під час попередньої обробки. У цьому випадку варто звернути увагу на те, щоб не виникали затягування чи зміщення ниток.

У прокладці, згідно з винаходом, використовують переважно термопластичний клей-розплав, який наносять у вигляді сітки. Зокрема, кращим є клей-розплав на основі (СО)поліаміду, (СО) поліефіру чи поліетилену. Витрата становить, у цілому, 8-15г/м2, переважно 9-12г/м7.

Нижче для пояснення винаходу наведені деякі найкращі форми виконання прокладки, обробленої наждаком, згідно з винаходом.

Наведена в нижченаведених прикладах наждачна машина є наждачною машиною із суцільними валиками.

Крім наждачних машин із суцільними валиками на практиці відомі також наждачні машини з рейковими валиками. Ці рейкові валики несуть окремі, закріплені паралельно один одному наждачні планки й особливо придатні для щільних об'ємних тканин з вмістом природних волокон. Іншим варіантом є ігловорсувальна машина, у якій валики обгорнені голчастою стрічкою і можуть створювати істотно більш щільний начіс.

Приклад 1.

Тканина

Основа: РЕ5 текстурований високоеластичний іпіегтіпдієй, атех 100136/1

Уток: РЕ5 текстурований високоеластичний, «Чех 100132/2

Щільність по утоку: приблизно 140ниток/10см

Переплетення: перехресна саржа 1/3, це нерівностороннє переплетення створює неприроблені утокові нитки, тканину піддають наждачній обробці з боку утоку.

Загальна питома вага: приблизно бог/м?

Покриття: поліамідний клей-розплав, витрата 11г/м2

Операції облагороджування: усадка, обробка, покриття, наждачна обробка, обробка парою.

Операції наждачної обробки: - 1-й валик: зернистість 320, напрямок обертання за рухом тканини; - 2-й - 4-й валики, зернистість 400, напрямок обертання за рухом тканини; - швидкість тканини: 1Ом/хв; - число проходів: 1; - тип машини: Зрегоно Кітаг МА.

Приклад 2.

Основов'язане полотно

Основа: РЕ5 гладкий, «Мех 33115/1

Уток: РЕ5 текстурований високоеластичний, «(ех 100172/2

Попередня крутка: 200кручень/м

Щільність по утоку: приблизно 120ниток/10см

Переплетення: ланцюжок із закритими петлями

Загальна питома вага: приблизно ЗОг/м?

Покриття: поліамідний клей-розплав, витрата 10г/м2

Операції облагороджування: усадка, обробка, наждачна обробка, покриття, обробка парою.

Операції наждачної обробки: - 1-й і 3-й валики: зернистість 400, напрямок обертання за рухом тканини; - 2-й валик, зернистість 400, напрямок обертання назустріч руху тканини; - швидкість тканини: 12м/хв; - число проходів: 1; - тип машини: Зрегоно Кітаг МА.

Приклад 3.

Основов'язане полотно

Основа: РЕ5 текстурований високоеластичний, агех 33115/1

Уток: РЕ5 текстурований, високоеластичний, «(ех 1671100/2

Щільність по утоку: приблизно 100ниток/10см

Переплетення: ланцюжок зі зміщеними петлями

Загальна питома вага: приблизно 45г/м2

Покриття: поліамідний клей-розплав, витрата Уг/м?

Операції облагороджування: усадка, обробка, покриття, наждачна обробка, обробка парою.

Операції наждачної обробки: - 1-й і2-й валики: зернистість 400, напрямок обертання за рухом тканини; - 3-й валик, зернистість 500, напрямок обертання назустріч руху тканини; - швидкість тканини: 14м/хв; - число проходів: 1; - тип машини: Зрегоно Кітаг МА.

Приклад 4.

Тканина

Основа: РЕ5 текстурований високоеластичний іпіегтіпдіейд, «(ех 10006/1

Уток: РЕ5 текстурований високоеластичний, «Чех 167132/2

Щільність по утоку: приблизно 115 ниток/10см

Переплетення: перехресна саржа 2/2

Загальна питома вага: приблизно 80г/м2

Покриття: поліамідний клей-розплав, витрата 10г/м?

Операції облагороджування: усадка, обробка, наждачна обробка, покриття, обробка парою.

Операції наждачної обробки: - 1-й і2-й валики: зернистість 320, напрямок обертання за рухом тканини; - 3-й валик: зернистість 400, напрямок обертання за рухом тканини; - швидкість тканини: 12м/хв; - число проходів: 1; - тип машини: Зрегоно Кітаг МА.

Як видно з прикладів застосування, цей процес наждачної обробки може бути здійснений у різних місцях технологічного ланцюжка.

Уперше можна, тим самим, створити за допомогою звичайних, текстурованих методом фальшивого скручування ниток зовнішній вигляд і гриф класичної ворсованої прокладки і зв'язати ці властивості з перевагами еластичних прокладок.

Claims (18)

1. Еластична прокладка, що містить каркас на основі тканини, трикотажу чи трикотажу з прокладкою утокової нитки, причому матеріалом основної й утокової ниток є комплексна нитка, і адгезивний шар, нанесений на одну сторону каркаса, яка відрізняється тим, що виконана ворсованою на стороні, на якій немає адгезиву.

2. Прокладка за п. 1, яка відрізняється тим, що комплексна нитка складається з поліефіру і/або поліаміду.

3. Прокладка за п. 1 чи 2, яка відрізняється тим, що комплексна нитка має лінійну щільність у межах 1,5-44 г/км(15-440 аех).

4. Прокладка за одним з пп. 1-3, яка відрізняється тим, що комплексна нитка має лінійну щільність у межах 3-18 г/км (30-180 агех).

5. Прокладка за одним з пп. 1-4, яка відрізняється тим, що основа і/або уток складається з текстурованої методом фальшивого скручування поліефірної чи поліамідної комплексної нитки.

6. Прокладка за одним з пп. 1-5, яка відрізняється тим, що комплексні нитки мають додатково скрученість.

7. Прокладка за п. 6, яка відрізняється тим, що скрученість становить 20-1000 кручень/м.

8. Прокладка за п. 6 чи 7, яка відрізняється тим, що скрученість становить 100-400 кручень/м.

9. Спосіб виготовлення еластичної прокладки, що містить каркас на основі тканини, трикотажу чи трикотажу з прокладкою утокової нитки, причому матеріалом основної й утокової ниток є комплексна нитка й адгезивний шар, нанесений на одну сторону каркаса, що включає в себе наступні етапи: а) виготовлення вихідної тканини, вихідного трикотажу, при необхідності з прокладкою утокової комплексної нитки; б) при необхідності здійснення процесу фарбування; в) термостабілізацію вихідної тканини чи вихідного трикотажу; г) покриття однієї сторони отриманої вихідної тканини чи вихідного трикотажу адгезивом; який відрізняється тим, що як додатковий етап здійснюють ворсування на стороні, на якій немає адгезиву.

10. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що ворсування здійснюють за допомогою наждачної обробки.

11. Спосіб за п. 10, який відрізняється тим, що для наждачної обробки використовують наждачний папір, який намотують по спіралі щонайменше на один наждачний валик, причому поверхню прокладки ворсують за рахунок тертя щонайменше по одному наждачному валику.

12. Спосіб за п. 11, який відрізняється тим, що наждачний папір має зернистість у межах 40-1000, краще 100-500.

13. Спосіб за одним з пп. 9-12, який відрізняється тим, що наждачну обробку здійснюють перед покриттям каркаса адгезивом.

14. Спосіб за одним з пп. 9-13, який відрізняється тим, що наждачну обробку здійснюють у процесі обробки перед покриттям.

15. Спосіб за одним з пп. 9-12, який відрізняється тим, що наждачну обробку здійснюють після покриття каркаса адгезивом.

16. Спосіб за одним з пп. 11-15, який відрізняється тим, що кілька наждачних валиків приводять в обертання незалежно один від одного для забезпечення їх обертання незалежно один від одного у напрямку руху прокладки чи назустріч йому.

17. Спосіб за одним з пп. 11-16, який відрізняється тим, що щонайменше один наждачний валик обертається із швидкістю 8-20 м/хв.

18. Предмет одягу, зокрема передня частина предмета одягу, який відрізняється тим, що для укріплення предмета одягу або його передньої частини використовують еластичну прокладку за одним з пп. 1-8.