UA60300C2 - Похідні сечовини, спосіб їх одержання, лікарський засіб - Google Patents

Abstract

У заявці описані похідні сечовини формули I , в якій R1 означає водень або нижчий алкіл, R2-водень або галоген і R3-водень або нижчий алкокси, і їх фізіологічно сумісні кислотно-адитивні солі і лікарські засоби, що містять ці сполуки, а також спосіб одержання цих сполук.

Description

Опис винаходу

Даний винахід стосується нових похідних карбаміду, у яких один атом азоту е складовою частиною 2 піперазинового кільця, а інший заміщений бензиламіноетильним залишком. Ці нові похідні сечовини відрізняються антагоністичними властивостями по відношенню до рецепторів нейрокініну і мають профіль дії, сприятливий для лікування функціональних і запальних розладів шлунково-кишкового тракту вищих ссавців, зокрема людини. Далі, винахід стосується лікарських засобів, що містять ці нові сполуки, а також способу одержання цих сполук. 70 В основу винаходу була покладена задача розробити нові активні речовини для лікування функціональних і запальних розладів шлунково-кишкового тракту.

З заявки на Європейський патент, публікація Моб55442, уже відомі похідні піперазину з антагоністичними властивостями по відношенню до рецепторів нейрокініну.

Було знайдено, що група нових похідних піперазину, заміщених у 2-положенні індолілметильним залишком, у 72 яких азот у 4-положенні піперазинового кільця є частиною несучого бензил-аміноетильного замісника сечовинного кістяка, мають профіль дії, який робить їх придатними для лікування функціональних і запальних розладів шлунково-кишкового тракту. Ця запропонована згідно з винаходом група речовин відрізняється, далі, добрим перенесенням та доброю оральною біодоступністю. Предметом винаходу є тому нові похідні сечовини формули

В, о о т се я х

М така н я се се (8) й щі | «в) в якій о

В позначає водень або нижчий алкіл, со

В2 позначає водень або галоген і о

ВЗ позначає водень або нижчий алкокси, і їх фізіологічно сумісні кислотно-адитивні солі, а також одержувані з цих сполук лікарські засоби. (Се)

Оскільки в сполуках формули І замісники позначають або містять нижчий алкіл, останній може бути лінійним або розгалуженим і містити від 1 до 4, переважно від 1 до 2, атомів вуглецю.

Якщо ЕВ! позначає нижчий алкіл, кращим є метил. «

Якщо 2 позначає галоген, кращим є фтор. - - с Якщо ВЗ позначає нижчий алкокси, кращим є метокси.

Кращі сполуки формули І, у яких Б. 2 позначає водень, а Б? метокси, або сполуки формули І, в яких 2 . и? позначає фтор, а ВЗ - водень. 1Н-індол-3-іл-метильний залишок переважно розташований у 2К-положенні піперазинового кільця.

Ці сполуки можуть бути отримані відомим способом. Оптимальний спосіб одержання сполук формули б полягає в тому, що а) сполуки формули ЇЇ («в)

ГК) СЕ боя- і з (ав) М МН (42)

СЕ, /

Ф) м

І т н 60 піддають взаємодії з реакційноздатними карбонільними сполуками загальної формули ПІ о ТІ а бо в якій У позначає летку групу, що витискається в результаті нуклеофільної атаки первинного або вторинного аміну, з утворенням карбамоїльної сполуки загальної формули ІМ

Га! Га! ІМ їй АК

М М У

СЕ. 4

М

. х нн в якій Х має вищевказане значення, до отриманої сполуки формули ІМ додають не нуклеофільну органічну основу, оскільки в результаті відщеплення леткої групи У з отриманої сполуки формули ІМ може утворитися кислота, і потім піддають сполуки формули ІМ взаємодії сполукою загальної формули У.

У

101 в їх. пава

В с 29 с в101 А : : 2: рв3 : : : Ге) в якій К позначає нижчий алкіл або амінозахисну групу, а К- і К" мають вищевказані значення, і потім знову відщеплюють можливу захисну групу В/21, або б) сполуки формули ІІ піддають взаємодії із сполукою загальної формули МІ

МІ о в: | «в) д'ї і, со оси о в (Се) в якій БО, В? ії ВЗ мають вищевказані значення, і потім знову відщеплюють можливу захисну групу В/М, і, при бажанні, отримані сполуки формули !І, в якій Б позначають водень, алкілують до утворення сполуки « формули І, в якій Б позначає нижчий алкіл, і отримані сполуки формули І, при бажанні, переводять в їх З кислотно-адитивні солі або переводять кислотно-адитивні солі у вільні сполуки формули І. с Відповідно до варіанту а) способу, сполуки формули І доцільно піддавати взаємодії з з» реакційноздатною"карбонільною сполукою формули Ії до утворення карбамоїльної сполуки формули ІМ, яка безпосередньо іп зіш, при необхідності при додаванні не нуклеофільної органічної основи, може бути'піддана взаємодії з аміном формули У. В якості летких груп У у сполученнях формули ЇЇ придатні, наприклад: галогени, переважно хлор, тригалометоксигрупи, переважно трихлорметокси-групи, або ж імідазолільні групи. Переважно

Фо в якості реакційних карбонільних сполук формули ПШ можуть бути використаний /фосген: о біс-(трихлорметил)-карбонат(трифосген), трихлорметиловий ефір хлормурашиної кислоти (дифосген) або карбонілдіїмідазол. При взаємодії аміну формули М із карбамоїльними сполуками формули ІМ летка група У о витискається із сполуки формули ІМ. Оскільки з групи У, що визволилася при цьому, може утворитися кислота, о 20 доцільно додавати до сполуки формули ІМ перед її взаємодією із сполукою формули М не нуклеофільну органічну основу. Оскільки У позначає, наприклад, хлор, то хлористоводнева кислота, що утворюється при м відщепленні У, може бути зв'язана додаванням вищезгаданої основи. В якості не нуклеофільних основ підхожі розчинні в реакційній суміші органічної основи, такі як третинні азотні основи, наприклад, М-алкіловані гетероцикли, що містять азот, такі як М-нижчий алкіл-морфолін або М-нижчий алкіл-піперидин або третинні нижчі 22 адлкіламіни. і піридини, такі як, наприклад триетиламін, трипропіламін, діїзопропілетиламін, піридин, (ФІ 4-диметиламінопіридин, 4-діетиламінопіридин або 4-піролідинопіридин. Застосовувані в надмірі основи також юю можуть використовуватися в якості розчинників. Серія реакцій може здійснюватися як одноапаратна реакція в полярному апротонному розчиннику, такому як частково галогенований нижчий вуглеводень, наприклад дихлорметан, при температурах від -207С до кімнатної температури, переважно при кімнатній температурі. бо Взаємодія сполуки формули І! із ізоціанатом формули МІ згідно з варіантом б) способу може відбуватися сама по собі відомим чином. Сполуки формули МІ можуть бути отримані, наприклад, з амінів формули М шляхом взаємодії з відповідними реакційноздатними карбонільними сполуками. В якості реакційноздатних карбонільних сполук підхожі, наприклад, сполуки формули ПП. З аміну формули М спочатку доцільно одержують ізоціанат формули МІ, який потім безпосередньо іп зйш піддають взаємодії із сполукою формули ІІ. Серія реакцій може бо здійснюватися при умовах, зазначених вище для одержання сполук формули І згідно з варіантом а) способу, як одноапаратна реакція. У реакційну суміш доцільно може бути доданий кислотозв'язуючий реагент. В якості кислотозв'язуючих реагентів підхожі вищевказані не нуклеофільні основи.

В якості амінозахисних груп К 101 прийнятні відомі, наприклад, із хімії пептидів, амінозахисні групи, які можна вводити і знову віддеплювати відомими методами. Відповідні захисні групи відомі, наприклад, із публікацій 9У.А.М/. МсОтіе "Ргоїесіїме Сгоцрз іп Огдапіс Спетізігу", Ріепит Ргезз, 1973, або Т.М/.Сгееп апа

Р.С.М.Му/ців "Ргоїесіїме Сгоцмрз іп Огдапіс Спетівігу", УМіІеу апа 5опз 1991.

Придатні, наприклад, в якості амінозахисних груп ВК 791 дуже стійкі в кислому і лужному середовищі групи, які можуть бути відщиплені при гідрогенолітичних умовах. До них відносяться, наприклад, феніл. нижчий 70 алкілокси карбонільні групи, такі як бензилоксикарбонільна група (що позначаються нижче як СЬО). Переважно, в якості амінозахисної групи В 19! може бути використана бензилоксикарбонільна група, яка може бути відщиплена відомим чином, наприклад, шляхом каталітичного гідрування, для одержання сполук формули І, в якій К 1 позначає водень. Відщеплення захисної групи може відбуватися в інертному в умовах реакції органічному розчиннику, такому як нижчий аліфатичний ефір, наприклад, тетрагідрофуран (що позначається нижче як ТНЕ) 75 або діетиловий ефір, нижчі спирти, наприклад, метанол або етанол, або органічні кислоти, наприклад, нижчі аліфатичні карбонові кислоти, такі як оцтова кислота, або в сумішах цих розчинників і в присутності каталізатора гідрування. В якості каталізаторів гідрування придатні, наприклад, каталізатори на основі благородного металу, такого як платина, на активованому вугіллі. Реакцію доцільно здійснювати при кімнатній температурі. Необхідний для гідрування тиск водню складає від 2 до 7 бар, переважно від З до 5 бар.

Сполуки формули І, в якій В позначає водень, можуть бути при необхідності переведені відомими методами, застосовуваними для алкілування амінів, у сполуки формули І, в якій Б! позначає нижчий алкіл. З цією метою сполуки формули І! можуть бути алкіловані відновлено, наприклад, шляхом взаємодії з нижчими аліфатичними альдегідами, такими як формальдегід. Взаємодія може здійснюватися в звичайних для відбудовного алкілування амінів умовах, наприклад в умовах каталітичного гідрування. В якості відповідних каталізаторів гідрування с можуть розглядатися металеві каталізатори, такі як нікель Ренея. В якості розчинників переважно можуть бути Ге) використані нижчі спирти. Каталітичне гідрування може здійснюватися в умовах, описаних вище для гідрогенолітичного відщеплення амінозахисних груп В791,

Інша можливість алкілування складається з взаємодії сполук формули І, в якій К 1 позначає водень, із о нижчими аліфатичними алкілгалогенідами, такими як алкілброміди або алкілйодиди, переважно метилиодид, алкілсульфатами або ефірами алкілсульфонових кислот, при звичайних для реакцій нуклеофільного заміщення («в») умовах. Реакція може здійснюватися в полярному апротонному розчиннику, такому як диметилформамід (що с позначається нижче як ОМЕ), диметилсульфоксид (що позначається нижче як ОМ5О) або ацетонітрил при температурах від -207"С до 100"С, переважновід від б07"С до 90"С, і з застосуванням кислотозв'язуючого (ав) з5 реагенту. В якості кислотозв'язуючих реагентів прийнятні, наприклад, органічні основи, зазначені вище для «со взаємодії сполук формули ІМ із сполуками формули М.

В якості фізіологічне прийнятних солей сполук формули | можуть розглядатися їх солі з неорганічними кислотами, наприклад, сірчаною кислотою, фосфорною кислотою або галогенводневими кислотами, переважно хлористоводневою кислотою, або з органічними кислотами, наприклад, нижчими аліфатичними моно-, ди- або « 20 трикарбоновими кислотами, такими як малеїнова, фумарова, винна, лимонна кислоти або з сульфоновими -о кислотами, такими як метасульфонова кислота, або в разі необхідності заміщеними в бензольному кільці с галогеном або нижчим алкілом бензолсульфоновими кислотами, такими як п-толуол-сульфонова кислота. :з» Сполуки формули | можуть бути виділені й очищені відомим чином із реакційної суміші. Кислотно-адитивні солі можуть бути переведені звичайним способом у вільні основи, а останні відомим чином можуть бути переведені у фармакологічно прийнятні кислотно-адитивні солі. б Сполуки формули І! містять хіральний атом вуглецю, а саме несучий ІН-індол-3-іл-метильний залишок атом вуглецю в 2-положенні піперазинового основного кістяка. Тим самим сполуки формули | можуть існувати в о декількох стереоїізомерних формах. Даний винахід охоплює як суміші оптичних ізомерів, так і ізомерно-чисті о сполуки формули І. Переважні сполуки формули І, в якій індолілметильний залишок розташований у 2К-положенні піперазинового кільця. («в У тому випадку, якщо при синтезі сполук формули | застосовуються суміші оптичних ізомерів вихідної о сполуки формули ІІ, то і сполуки формули | утворюються у вигляді сумішей оптичних ізомерів. Виходячи зі стереохімічно єдиних форм вихідної сполуки, можуть бути отримані також стереохімічно єдині сполуки формули

І. Стереохімічні єдині сполуки формули | можуть бути одержані із сумішей оптичних ізомерів відомим чином, ов наприклад, шляхом хроматографічного розподілення на хіральних розподільних матеріалах або шляхом взаємодії з підхожими оптично активними кислотами, наприклад, с винною кислотою або (Ф. камфорно-10-сульфоновою кислотою, з подальшим розподіленням на оптично активні антиподи шляхом

ГІ фракціонованої кристалізації одержаних діастереомірних солей.

Обидва можливих енантіомера сполуки формули ІІ відомі з ЕР-А 655422 і можуть бути отримані описаними в во цій патентній заявці способом або аналогічно цьому способу.

Аміни формули М можуть бути отримані з двічі амінозахищених діаміносполук загальної формули МІЇ б5 де У! д'я ' не |!

Нн ві в якій БО, В2 ії ВЗ мають вищевказані значення і К79! позначає амінозахисну групу, шляхом селективного відщеплення відомим чином від сполук формули МІЇ амінозахисної групи В701, 70 В якості амінсзахисних груп В прийнятні загальновідомі, наприклад, із хімії пептидів, амінозахисні групи, описані у вищевказаних літературних джерелах. Наприклад, придатні в якості амінозахисних груп В", у щонайменше помірковано кислому середовищі, що селективно відщеплюються шляхом додавання п-толуолсульфонової кислоти, трифтороцтової кислоти або газоподібної або розчиненої в розчинниках соляної кислоти групи, практично стійкі в гідрогенолітичних і лужних умовах. До них відносяться, наприклад, їз розгалужені нижчі алкілоксикарбонільні групи, такі як трет-бутилоксикарбонільна група (що позначається нижче як ВОС). Переважно 279! може позначати трет-бутилоксикарбонільну групу.

Сполуки формули МІ! можуть бути отримані відомим чином, наприклад, шляхом відновлення амідів загальної формули МІ

У в в

Кк ве у У Ге

Н Го! яз о в якій В", 2, ВЗ ї КО! мають вищевказані значення, і, оскільки Б! позначає водень, шляхом наступного введення захисної групи ВО, Відновлення може здійснюватися за допомогою комплексних гідридів лужних о металів, таких як літійалюмінійгідрид, в якості відновників. В якості розчинників прийнятні інертні в умовах о реакції органічні розчинники, такі як нижчі аліфатичні ефіри, наприклад, діоксан, ТНЕ або діетиловий ефір або суміші цих розчинників. Відповідним температурним інтервалом є інтервал від -207"С до температури кипіння Ше реакційної суміші. Відновлення переважно можна здійснювати при кімнатній температурі. о

Аміди формули МІїЇ можуть бути отримані шляхом взаємодії амінозахищених ( 5-амінокарбонових кислот загальної формули ІХ о

ІХ і ве сон «

А

- с в якій ВС! має вищевказане значення, з амінами загальної формули Х з до Х

СО

Ге») н-н («в) в (95) в якій В", 2 і З мають вищевказані значення, методами, звичайними для утворення амідних угруповань о шляхом аміноацилювання. В якості засобу, що ацилює, можуть бути використані кислоти формули ІХ або їх с реакційноздатні похідні. В якості реакційноздатних похідних можуть розглядатися, зокрема, змішані ангідриди і хлорангідриди або бромангідриди кислот формули ІХ або змішані складні ефіри кислот формули ІХ із хлормурашиною кислотою або з органічними сульфоновими кислотами, наприклад, ароматичними сульфоновими кислотами, такими як заміщені нижчим алкілом або галогеном бензолсульфонові кислоти, наприклад, п-толуолсульфонова кислота. Ацилювання може відбуватися в інертному в умовах реакції і) органічному розчиннику при температурах від -20"С до кімнатної температури, переважно при кімнатній ко температурі. Відповідними розчинниками є ароматичні вуглеводні, такі як бензол або толуол, аліфатичні ефіри, такі як діетиловий ефір, ТНЕ або діоксан або суміші цих розчинників. во Ацилювання може здійснюватися доцільно, особливо якщо в якості агента, що ацилює, застосовують галогенангідрид кислот формули ЇХ, у присутності кислотозв'язуючого реагенту. В якості кислотозв'язуючого реагенту придатні не нуклеофільні органічні основи, зазначені вище для взаємодії карбамоїльних сполук формули ІМ із сполуками формули М.

У тому випадку, якщо в якості агентів, що ацилюють, застосовують самі кислоти формули ІХ, взаємодія 65 амінів формули Х с кислотами формули ІХ може доцільно здійснюватися також у присутності відомого з хімії пептидів в якості відповідного для амідоутворення відомого реагенту зв'язування. Як приклад реагентів зв'язування, що сприяють утворенню аміду з вільними кислотами тим, що реагують із кислотою іп віш з утворенням реакційноздатної похідної кислоти, можуть бути, зокрема, названі: алкілкарбодіїміди, наприклад, циклоалкілкарбодіїміди, такі як дициклогексилкарбодіїмід або 1-етил-3-(диметиламіно)-пропіл|-карбодіїмід, діізопропілкарбодімід або карбонілдіімідазол. Взаємодія в присутності реагенту зв'язування може здійснюватися доцільно при температурах від -30"С до 507 у розчинниках, таких як галогеновані вуглеводні або ароматичні вуглеводні, такі як, у разі потреби, заміщені бензоли, і при необхідності в присутності кислотозв'язуючої органічної сполуки, наприклад вищеописаної не нуклеофільної азотної основи. Кислоти формули ІХ являють собою амінозахищені похідні похідних 2-амінооцтової кислоти, яка відома в незахищеній 7/0 формі і яка відомими методами може бути переведена в амінозахищені похідні.

Сполуки формули Х відомі або можуть бути отримані відомим чином із відомих сполук.

Сполуки формули | і їх кислотно-адитивні солі мають антагоністичні властивості по відношенню до рецепторів нейрокініну (-МК) і придатні для лікування хворобливих станів, при яких нейрокініни беруть участь в якості речовин-переносників. Запропонована згідно з винаходом група сполук відрізняється при цьому особливо сприятливим вибірковим профілем дії, що характеризується високою спорідненістю до МК-1 рецепторів при меншій в порівнянні з ним спорідненості до МК-2 рецепторів. Далі, сполуки виявляють високу оральну біодоступність.

Запропонована згідно з винаходом група речовин на основі її профілю дії придатна, зокрема, для лікування процесів, в яких нейрокініни, що зв'язуються з МК-1 рецепторами, беруть участь як речовина Р. Тим самим 2о речовини згідно з винаходом вибірково придатні для лікування хворобливих станів, в яких бере участь речовина

Р. Речовина Р, наприклад, відіграє роль у переносі болі, при блювоті, нейрогенних запаленнях, запаленнях сечового міхура, запальних захворюваннях суглобів і астматичних скарг. Завдяки оптимальній спрямованості їх профілю дії на шлунково-кишковий тракт речовини згідно з винаходом придатні для лікування функціональних і запальних розладів шлунково-кишкового тракту. Далі стосовно сполук, що мають поряд із високою спорідненістю с ов до МК-1 рецепторів також і деяку спорідненість до МК-2 рецепторів, в загалі передбачається, що обидві ці складові дії роблять сприятливий синергічний вплив на механізми, що приймають участь у формуванні самої і) картини хвороби. До функціональних розладів, які можна лікувати за допомогою сполук згідно з винаходом, відносяться, зокрема, так називаний "синдром подразненої товстої кишки" (ІВ5-ігтійаріе роже! зупаготе) або відомі як синдром подразненої товстої кишки розладу нижніх частин кишечника. Основними симптомами о зо биндрому подразненої товстої кишки є болі в нижній області живота, що, як видно, викликаються підвищеною чутливістю вісцеральної еферентної нервової системи, і аномалії випорожнення, зокрема аномально прискорене о проходження калу в товстій кишці. Підвищена вісцеральна болюча чутливість до механічних або хімічних с подразнень у кишковому тракті приводить до того, що пацієнти із синдромом подразненої товстої кишки вже при фізіологічних, обумовлених переварюванням їжі, невеликих розтяганнях товстої кишки, наприклад уже при о зв невеликому газоутворенні і легких спучуваннях, які здорові люди навряд чи помічають, відчувають сильні «о вісцеральні болі. До запальних розладів шлунково-кишкового тракту, на які можна сприятливо впливати за допомогою сполук, запропонованих згідно з винаходом, відносяться охоплювані поняттям ІВО (-зішаготайогу роуе!| дізеазе) запальні розлади в області тонкої і товстої кишок, зокрема неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона. Профіль дії речовин, завдяки доброї оральної біодоступності, відрізняється сприятливою « виборністю антагоністичних дій по відношенню до рецепторів нейрокініну в сенсі небажаних побічних дій. Так, у ше с випробуваннях по вивченню фармакологічних властивостей не було встановлено, у межах доз, що блокують . МК-1 рецептор, ніякої кардіоваскулярної кальційантагоністичної дії. а Зазначені номера прикладій відносяться до прикладів одержання, що описуються нижче.

ОПИС ФАРМАКОЛОГІЧНИХ ТЕСТ-МЕТОДІВ 1. Визначення здатності речовин, що тестуються, до зв'язування з МК-1 рецепторами іп мйго

Ге» Вимірюється спорідненість речовин, що тестуються, до людських МК-1 рецепторів іп міго. Визначається гальмування зв'язування фізіологічного нейрокініну (речовина Р) із рецепторами нейрокініну-1. о Випробування по вивченню зв'язування з рецептором здійснюються з застосуванням | ЗНі-речовини Р в оз якості ліганду. Для дослідження зв'язування беруть різні проби мембранного препарату СНО-кліток (Спіпезе патвіег оосуїез - овоцити китайського хом'ячка), що експресують людський МК-1 рецептор, інкубують у розчині о міченого ліганду, причому інкубаційні розчини не містять випробуваної речовини або добавок різних о концентрацій випробуваної речовини. Потім роблять поділ зв'язаного і вільного ліганду в пробах за допомогою фільтрації на скловолокнистому фільтрі. Фракцію, що залишається на фільтрі, декілька разів промивають буферним розчином і потім вимірюють радіоактивність фракції, що залишилася у фільтрі, бета-сдинтиляційним лічильником. За розмір ІСво випробуваної речовини приймають ту концентрацію, що викликає 5095-ве («Наіртахіта|е "напівмаксимальне") витиснення зв'язаного ліганду. Із неї розраховують відповідну константу

Ф, інгібування (величина К/ випробуваної речовини. У цій тест-моделі речовина прикладу 1 показала значення ко величини К; для спорідненості до людських МК-1 рецепторів, рівне 2,Т1нмоль/л. 2. Визначення здатності до зв'язування речовин, що тестуються, із МК-1 рецепторами іп мйго во Вимірюється спорідненість речовин, що тестуються, до людських МК-2 рецепторів іп міго. Визначається гальмування зв'язування сполуки ЗК-48968 із МК-2 рецепторами. ЗК-48968 являє собою синтетично одержувану сполуку, відому як специфічний МК-2-антагоніст.

Випробування по вивченню зв'язування з рецептором здійснюються з застосуванням сполуки 5К-48968 в якості ліганду. Методика проведення випробування відповідає методиці, що застосовувалася при 65 фармакологічному дослідженні з метою визначення здатності випробуваних речовин до зв'язування з МК-1 рецепторами іп міо. Однак на відміну від неї, у даному випробуванні беруть різні проби мембранного препарату СНО-кліток, що експресують людський МК-2 рецептор. У нижченаведеній таблиці 1 приводяться значення величини К 4 для спорідненості до людських МК-2 рецепторів, показані в цій тест-моделі випробуваними речовинами прикладів 1-3: в о 3. Визначення функціонального МК-1 антагонізму речовин, що тестуються, на ізольованій тканині морської свинки іп мйго

Вимірюється МК-1 рецептор-антогонізуюча дія речовин, що тестуються, іп міго на ізольованих кільцевих аортних препаратах морських свинок породи Рігогідні-МуУпіе, що витримуються в збагаченому киснем живильному розчині. Визначається гальмування речовинами, що тестуються, релаксації тонусу аортних препаратів, що викликається після стимулювання МК-1 агоністом речовиною Р.

Для виміру скорочення судинної мускулатури препарати закріплюють на гачку, з'єднують ниткою з ор динамометром і реєструють скорочення на самописному приладі. Аортні препарати тонізують за допомогою фенілефрину. Потім стимулюють МК-1 рецептори препаратів до і після введеннявипробуваної речовини за допомогою 0,01 мкмоля речовини Р, викликаючи релаксацію тонусу. Кількісно релаксацію визначають у відсотках до і після введення речовини, що тестується. В якості характеристичної величини розраховують концентрацію 5095-ого (- «Наіртахітаіе "напівмаксимальне") гальмування (-ІС 50), яка визначає ту сч 25 концентрацію, при якій наступає 5095-ве гальмування релаксації тонусу.

У нижченаведеній таблиці 2 доводяться значення розміру ІС бо для 5095-ого гальмування, показані в цій о тест-моделі речовинами, що тестуються, прикладів 1-3: о щ о

Ід о 35 ! Мк ! нище (Се) 4. Визначення антагоністичної дії речовин, що тестуються, по відношенню до речовини Р іп мімо

Для доказу антагоністичної дії речовин, що тестуються, по відношенню до речовини Р застосовували в якості стандартної тест-моделі для індуційованих речовиною Р фармакологічних ефектів гипотензію у морських свинок, що викликається введенням речовини Р. Визначали гальмуючу дію речовин, що тестуються, по відношенню до « зниження кров'яного тиску, що викликається речовиною Р, після внутрішньовенного (зі. М.) і інтрадуоденального з (-ії.4. "усередину дванадцятипалої кишки") уведення випробуваних речовин. с Самцям морських свинок під наркозом (кетамін 67 мг/кг, ксилазин 13 мг/кг) вживляють катетер у загальну :з» сонну артерію (Апегіа Сагоїїв Соготипів) і в яремну вену (Мепа Уиди-іагіз). Артеріальний катетер служить для виміру кров'яного тиску. Вимір роблять за допомогою датчика тиску Зіаїййат 23а/В. По венозному каналу вводять речовину Р, а при внутрішньовенному введенні, також і випробувану речовину. Після фази зрівноважування

Фу но протягом 20хв уводять внутрішньовенне (і. М.) речовину Р в кількості ХОпмоль на тварину у вигляді кульки.

Потім уводять речовину, що тестується. При дослідженні з внутрішньовенним (і. М.) уведенням речовини, що (ав) тистується, уводять внутрішньовенне групі з 4-6 тварин у дозуваннях відповідно 0,1; 0,46 і 1,Омкмоль/кг. сю Контрольна група одержує відповідну кількість фізіологічного розчину повареної солі. Через одну, 15, ЗО, 451 60 хвилин після введення речовини, що тестується, уводять внутрішньовенне речовину Р відповідно в кількості («в) Б5Опмоль. На відміну від вищеописаної процедури, у випробуваннях із інтрадуоденальним (і. а.) уведенням о речовини піддослідним тваринам додатково вживлюють катетер у дванадцятипалу кишку. Через цей катетер 3-6 тваринам уводять речовини, що тестуються, в дозуваннях відповідно 0,046; 0,1; 0,46; 1,0; 4,6 і 10,Омкмоль/кг.

Лікарською основою в цих випробуваннях служить тилоза. Вимірюють середній артеріальний кров'яний тиск до і приблизно через одну хвилину після першого введення речовини Р (до уведення випробуваної речовини) і з цього визначають максимальне зниження кров'яного тиску, що викликається речовиною Р. Через 60 хвилин (Ф) порівнюють середні значення артеріального кров'яного тиску контрольних тварин, яким давали тільки речовину з Р, і тварин, яким давали речовину Р і речовину, що тестується, і по різниці результатів розраховують обумовлене відповідною дозою речовини, що тестується, гальмування зниження кров'яного тиску, що викликається речовиною Р, у відсотках, у перерахуванні на максимальне зниження кров'яного тиску. За величину бо ЕОвко приймають дозу, при якій має місце 5090о-ве гальмування викликаного речовиною Р зниження кров'яного тиску.

У цій тест-моделі речовина з прикладу 1 після внутрішньовенного (і. М.) введення показало значення ЕО во, рівне 0,2мкмоль/кг, і після введення в дванадцятипалу кишку (і. 4.) значення ЕО 50, що дорівнює О,08мкмоль/кг.

Відношення ефективностей при внутрішньовенному введенні і при введенні в дванадцятипалу кишку (і. М.) може б5 бути використане як показник того, що речовина добре підходить для орального застосування і що його дія переважно починається в шлунково-кишковому тракті.

У такій тест-моделі випробувані речовини досліджуються також на їх дію по зниженню кров'яного тиску, засновану на кальцій-антагоністичних властивостях. З цією метою групам контрольних тварин уводять лише випробувані речовини без речовини Р. Речовина з прикладу 1 у досліджуваному інтервалі доз (і.М. дози до 1мкмоль/кг і ї.4. - дози до 1Омкмоль/кг) не показала значного зниження кров'яного тиску. Це є вказівкою на те, що в цьому інтервалі доз не спостерігається кальцій-антагоністичних побічних дій. Несподівано невеликі кальцій-антагоністичні побічні дії запропонованих згідно з винаходом сполук можуть бути доведені також на стандартних іп-мйго-моделях, наприклад, на ізольованій аортовій тканині морських свинок. 70 Речовини можуть уводитися пацієнту у вигляді звичайних фармацевтичних препаратів. Застосовувані дози можуть бути індивідуально різні і, природно, варіюють у залежності від виду захворювання і застосовуваної речовини. У принципі, однак, для введення людині і вищим ссавцем придатні лікарські форми з утримуванням діючої речовини від 0,1 до 8Омг, зокрема від 1 до 1Омг на разову дозу.

Речовини згідно з винаходом можуть міститися разом із звичайними фармацевтичними допоміжними /5 речовинами мМабо носіями у твердих або рідких фармацевтичних препаратах. В якості прикладів твердих препаратів варто назвати препарати, що приймаються орально, такі як таблетки, драже, капсули, порошки або грануляти, або також супозиторії. Ці препарати можуть містити звичайні у фармацевтиці неорганічні і/або органічні речовини-носії, такі як, наприклад, тальк, молочний цукор або крохмаль, поряд із звичайними допоміжними речовинами, наприклад, пом'якшувачами або вибуховими речовинами для таблеток. Рідкі препарати, такі як суспензії або емульсії діючих речовин, можуть містити звичайні розріджувачі, такі як вода, масла і/або агенти, що суспендують, наприклад, поліетиленгліколі тощо. Крім того, також можуть бути додані й інші допоміжні речовини, наприклад консерванти, смакові добавки тощо.

Діючі речовини можуть бути відомим способом змішані згідно з рецептурою з фармацевтичними допоміжними речовинами і/або речовинами-носіями. Для одержання твердих лікарських форм діючі речовини сч ов Можуть бути звичайним способом змішані, наприклад, із допоміжними речовинами і/або речовинами-носіями і піддані мокрій або сухій грануляції. Гранулят або порошок може бути безпосередньо розфасований у капсули і) або спресований звичайним способом у таблеткові ядра. Останні можуть бути відомим способом переведені в драже.

Нижче винахід докладніше пояснюється на прикладах його здійснення, не обмежуючи його об'єму. о зо Приклад 1: (2К)-1-ІЗ,5-біс(трифторметил)бензоїлІ|-2-(1Н-індол-3-ілметил)-4-12-І|М-(2-метоксибензил)аміноетил|амінокарбо о ніл)піперазин с

А) 101,5г трет-бутилоксикарбонілгліцину розчиняють в атмосфері азоту в 800мл дихлорметану і змішують із 96б,5мл триетиламіну. Охолоджуючи льодом, повільно по краплях добавляють 58мл етилового ефіру о хлормурашиної кислоти, перемішують отриману суміш ще протягом двох годин при кімнатній температурі і потім «о по краплях добавляють розчин 79,8г 2-метоксибензиламіну в 400мл дихлорметані. Залишають на ніч перемішуватися, потім добавляють 1400мл 1595-ого водяного розчину винної кислоти і знову перемішують протягом ЗО хвилин. Потім органічну фазу відокремлюють, сушать над сульфатом натрію й упарюють під зниженим тиском. Залишок після розпарювання кристалізують із суміші діетиловий ефір/дихлорметан і сушать у «

Високому вакуумі. Одержують 88,9г м-ВОС-0-(2-метокси)-бензиламіногліцину у вигляді білого порошку. з с Трпд -9776-97,776. . Б) 40,0 г отриманого вище продукту розчиняють в атмосфері азоту в бО0Омл суміші з толуолу і ТНЕ (1:11) і по и?» краплях вводять у ємність, що охолоджується льодом і що містить 21,0г ГІАІМ; у 500мл ТНЕ. Суміш залишають на ніч перемішуватися при кімнатній температурі, після чого послідовно добавляють по краплях суміш із 20мл

ВОДИ Ї 15б0мл ТНЕ при охолодженні льодом і потім при кімнатній температурі спочатку 20мл 1595-ого водяного

Ге» розчину їдкого натрі і, нарешті, ббмл води. Осад, що утворився, відфільтровують під вакуумом від розчину, а фільтрат упарюють при зниженому тиску. Залишок розчиняють у 240О0мл 7,596-ого водяного розчину винної о кислоти і водяну фазу екстрагують дихлорметаном. Потім рН водяної фази доводять до значення 10,

Га додаванням 200мл 1095-ого водяного розчину їдкого натру і ще три рази екстрагують дихлорметаном. Об'єднані дихлорметанові фази сушать над сульфатом натрію, упарюють при зниженому тиску і сушать у високому о вакуумі. Одержують 28,0г маслянистого М-ВОС-М'-(2-метокси)-бензил-1,2-діаміноетану, який без обчищення о використовують у подальших реакціях.

В) 5,0 г отриманого вище продукту розчиняють в атмосфері азоту в 5бмл ТНЕ. В отриманий розчин добавляють 20мл їн. водяного розчину їдкого натру. Охолоджуючи льодом, до отриманої реакційної суміші в одночасно по краплях додають бензиловий ефір хлормуршиної кислоти і їн. водяного розчину їдкого натру (усього 3,05г) так, щоб рН не знижувався нижче значення 10. По закінченні додавання зазначених реагентів

Ф) суміш перемішують протягом ночі при кімнатній температурі Після цього добавляють 150мл ка метил-трет-бутилового ефіру, відокремлюють водяну фазу і послідовно промивають органічну фазу двічі водою, беручи її щораз у кількості 5Омл, однократно 1595-им водяним розчином винної кислоти в кількості 5Омл і знову бо двічі водою (також по 50мл). Органічну фазу сушать потім над сульфатом натрію, упарюють при зниженому тиску і сушать у високому вакуумі. Одержують 4,9г М-ВОС-М'-(2-метокси)-бензил-М'-СЬО-1,2-діаміноетану, який без обчищення використовують у подальших реакціях.

Г) 4,8г отриманого вище продукту розчиняють у 5ХО0мл дихлорметану. В отриманий розчин добавляють 4,4г толуол-сульфонової кислоти і реакційну суміш залишають на ніч перемішуватися. Потім добавляють розчин 7,5г 65 Маон у 7бмл води. Органічну фазу відокремлюють, однократно промивають у 7/бмл води і сушать над сульфатом натрію. Розчинник випаровують при зниженому тиску і продукт сушать у високому вакуумі.

Одержують 3,5г маслянистого /М-(2-метокси)-бензил-М-СЬБО-1,2-діаміноетану, який без обчищення використовують у подальших реакціях.

Ду 2,0г (2К)-1-ІЗ,5-біс(трифторметил)бензоїлІ|-2-(1н-індол-З-ілметил)-піперазину розчиняють у 100Омл дихлорметану. В отриманий розчин послідовно добавляють 0,6 г трифосгену, розчиненого в 20мл дихлорметану, і 12,Омл діїзопропілетиламіну, розчиненого в 20мл дихлорметану.Одержану реакційну суміш перемішують протягом однієї години при кімнатній температурі і потім по краплях добавляють 2,8г отриманої вище аміносполуки, розчиненої в 20мл дихлорметану. Реакційну суміш перемішують ще протягом 18 годин і після цього послідовно промивають 1095-им водяним розчином гідросульфату калію, водою і потім насиченим 7/0 ВозчИиНоМ гідрокарбонату натрію. Після цього дихлорметанову фазу сушать над сульфатом натрію й упарюють при зниженому тиску. Залишок хроматографують на силікагелі (розчинник: дихлорметан/метанол 31) і одержують 2,5Гг маслянистого (2К)-1-ІЗ,5-біс(трифторметил)бензоїлІ|-2-(1Н-індол-3-ілметил)-4-12-ІМ-(2-метоксибензил)-М-СЬОо-аміноетилі|амінока рбоніл) піперазину, який без обчищення застосовують у подальших реакціях.

Е) 2,5г отриманого вище продукту розчиняють у 400мл етанолу і змішують із О,5г 1095-ого паладієвого каталізатора на активованому вугіллі, Потім протягом б годин гідрують при тиску водню 4бар. Каталізатор відфільтровують і розчинник упарююють при зниженому тиску. Хроматографують на силікагелі (розчинник: дихлорметан/метанол 9:1) і одержують 1,0г зазначеної в заголовку неочищеної сполуки, яка шляхом обробки

НеСІ-насиченим діетиловим ефіром переводять у гірохлорид, ТПрлрл-13870-14070.

Вищеописані методи дозволяють одержувати також приведені в наступній таблиці З сполуки формули І: см о

Приклад 1:

Одержання таблеток, що містять (2К)-1-ІЗ,5-біс(трифторметил)бензоїлІ|-2-(1Н-індол-3-ілметил)-4-12-|ІМ-(2-метоксибензил)аміно о зо етил)амінокарбоніл)піперазин

Одержують таблетки такого складу на одну таблетку: о (2К3-1-ІЗ,5-біс(трифторметил)бензоїл|-2-(1 Н-індол-3-ілметил)-4-42-(М-(2-метоксибензил)-аміноетил|-амінокарбоніл)піперазингідрохлорид 20мг

Кукурудзяний крохмаль бомг (ав)

Молочний цукор | 13Бмг «со

Желатин (у вигляді 1095-Ого розчину) бмг

Діюча речовина, кукурудзяний крохмаль і молочний цукор згущають за допомогою 1095-ого розчину желатину. Пасту подрібнюють і отриманий гранулят поміщають на відповідне металеве сито і сушать при 4570. «

Висушений гранулят направляють у машину, що подрібнює, і змішують у змішувачі з зазначеними нижче 7 70 допоміжними речовинами: с п т. 5 ;з альк МГ

Стеарат магнію Бмг

Кукурудзяний крохмаль Умг

Ме, і потім пресують у таблетки вагою 240 мг. («в) оо

Claims (1)

1. Формула винаходу о 50 ще Й

   1. Похідні сечовини загальної формули «2 д ' о о Я

   СЕ. ли М М баба, І І (Ф) " Нн Г-їй іме) СЕ, бо / М ! Н в якій бо В! означає водень або нижчий алкіл,

   В2 означає водень або галоген і ВЗ означає водень або нижчий алкокси, а також їх фізіологічно сумісні кислотно-адитивні солі.

   2. Похідні сечовини загальної формули І за п.1, які являють собою (2К)-1-ІЗ,5-біс(трифторметил)бензоїлІ|-2-(1Н-індол-3-ілметил)-432-(М-(2-метоксибензил)аміноетиліІамінокарбоніл/)п іперазин і його фізіологічно сумісні кислотно-адитивні солі.

   З. Лікарський засіб, що містить фармакологічно ефективну кількість сполуки за п. 1 і звичайні фармацевтичні допоміжні речовини і/або носії. 70 4. Спосіб отримання похідних сечовини загальної формули в 1 о о в М М М Н Ге

   СЕ. Й / М 1 Нн в якій с 29 В! означає водень або нижчий алкіл, Ге) В2 означає водень або галоген і ВЗ означає водень або нижчий алкокси, а також їх фізіологічно сумісних кислотно-адитивних солей, який відрізняється тим, що о зо а) сполуки формули ЇЇ «в) шк) Са /Лк со М МН п «в) (Се) СЕ, . М - с й "з піддають взаємодії з реакційноздатною карбонільною сполукою загальної формули ЇЇ п о , у ш (о) в якій У означає ту летку групу, яка витісняється внаслідок нуклеофільної атаки первинного або вторинного о аміну, з утворенням карбамоїльної сполуки загальної формули ІМ (95) ,

   50. СЕ о о («в) З / х АС о М М У ря ТУ СЕ, іме) М ! 6о Нн в якій М має вищевказане значення, при необхідності, до отриманої сполуки формули ІМ додають ненуклеофільну органічну основу, оскільки внаслідок відщеплення леткої групи У з отриманої сполуки формули ЇМ може утворитися кислота, і потім піддають сполуку формули ІМ взаємодії із сполукою загальної формули М б5 ди М пава | у 70 в якій В 791 означає нижчий алкіл або амінозахисну групу, а 2 і ЕЗ мають вищевказані значення, і потім знову відщеплюють можливу захисну групу ВО, або б) сполуку формули ІІ піддають взаємодії із сполукою загальної формули МІ д'є М Ге в якій БО, В? ії ВЗ мають вищевказані значення, і потім знову відщеплюють можливу захисну групу В/М, і, при необхідності, алкілують отриману сполуку формули І, в якій Б! означає водень, до утворення сполуки формули І, у якій Б! означає нижчий алкіл, і отриману сполуку формули І, при бажанні, переводять в її кислотно-адитивну сіль або переводять кислотно-адитивну сіль у вільну сполуку формули І. с щі 6) Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2003, М 10, 15.10.2003. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. «в) «в) (зе) «в) (Се) -

   с . и? (о) («в) (95) г ШИ (42) іме) 60 б5