UA118807C2 - Амінопіридилоксипіразолові сполуки - Google Patents

Abstract

Винахід стосується амінопіридилоксипіразолових сполук, які пригнічують активність рецептора трансформуючого фактору росту бета 1 (TGF(R1), фармацевтичних композицій, що містять вказані сполуки, та способів застосування цих сполук для лікування раку, переважно раку ободової кишки, меланоми, печінково-клітинного раку, раку нирки, гліобластоми, раку підшлункової залози, мієлодиспластичного синдрому, раку легень та раку шлунка і/або фіброзу, переважно фіброзу печінки та хронічного захворювання нирок.

Description

Цей винахід має відношення до нових амінопіридилоксипіразолових сполук, які пригнічують активність рецептора трансформуючого фактору росту бета 1 (ТОЕВК1), фармацевтичних композицій, які містять ці сполуки, та способів застосування цих сполук для лікування раку, переважно раку ободової кишки, меланоми, печінково-клітинного раку (НСС), раку нирки, гліобластоми (ВМ), раку підшлункової залози, мієлодиспластичного синдрому (МОБ), раку легень, та раку шлунка, та/або фіброзу, переважно фіброзу печінки та хронічного захворювання нирок.

Трансформуючий фактор росту бета (ТОБ-бета або ТОВ) являє собою мультифункціональний цитокін, який зв'язується з гетеромерними комплексами рецепторів

ТОЕВ типу І ії ТОВ типу Ії з серин/треонінкіназною активністю і активує рецепторній комплекс

ТОВ, який фосфорилює і активує ЗМАбІ2 і 5МАВЗ, які потім зв'язуються зі ЗзМА0Я4, мігрують в ядро, і регулюють експресію різних генів-мішеней. Ключові гравці шляху сигнальної трансдукції рецепторів ТОЕ-бета включають ТОДІ, ТОЕрВ2, ТОВ, ТОВ, ТОЕрВК2, ЗМАбЮ, ЗпоМ, ЗАКА,

ЗКІ, АВ, ТВАР, ТАКТ, ЗМІРЕ, Е2Е4, Е2Е5, ВВІ1, ВВІ2, ВВ, ТЕОРІ, ТЕОР2, БМИОВЕ1, ЗМИВЕ2,

РЗО0, СВР та ЖИМ. ЗМАЮО-опосередкований сигнальний шлях рецептору ТОЕ-бета регулює різні клітинні та фізіологічні процеси, такі як проліферація, диференціювання, ріст, міграція, мієлінізація, зупинення клітинного циклу, апоптоз і розвиток.

На цей час вже відомі дрібномолекулярні інгібітори ТОЕВКІ для лікування раку та/або фіброзу. Дивись, наприклад, УМО 2012/002680, УМО 2009/022171, УМО 2004/048382 і УМО 2002/094833. На жаль, для багатьох видів раку або фіброзу засоби для дієвого лікування не відомі. Бажано було б мати додаткові дрібномолекулярні інгібітори ТОЕРВАК1 для лікування раку, переважно раку ободової кишки, меланоми, печінково-клітинного раку (НСС), раку нирки, гліобластоми (ВМ), раку підшлункової залози, мієлодиспластичного синдрому (МОБ), раку легень та раку шлунка, і/або фіброзу, переважно фіброзу печінки, та хронічного захворювання нирок, зокрема, сполуки, які є більш селективними відносно ТОЕВАК1.

Цим винаходом запропонована сполука формули в 00 Мщ-К

Оле г

В Б н де

В' являє собою водень, ізопропіл, дифторметил, дифторетил або циклопропіл;

В? являє собою етил, трет-бутил, піридин-2-іл, тетрагідропіран-4-іл, тетрагідрофуран-З-іл, циклопропіл або циклобутил; та

ВЗ являє собою карбамоїлфеніл, піридин-2-іл, (1-гідрокси-1-метилетил)піридиніл, 1-метил-2- оксо-1Н-піридин-4-іл, 1-метилпіразоліл, піразин-2-іл, 2-метоксипіримідин-4-іл, 1-метил-2-оксо- 1Н-піримідин-4-іл, піридазин-З-іл, б-хлоропіридазин-3-іл, б-метилпіридазин-З-іл або 6- метоксипіридазин-З-іл; або її фармацевтично прийнятна сіль.

Цим винаходом також запропонований 2-14-((4-11-циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- 1Н-піразол-4-іл|Іокси)піридин-2-іл)аміно|Іпіридин-2-ілупропан-д-ол або його фармацевтично прийнятна сіль.

Цим винаходом також запропонований 2-14-((4-11-циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- 1Н-піразол-4-іл|Іокси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2-ілупропан-2-олу 4-метилбензолсульфонат.

Цим винаходом також запропонований кристалічний 2-14-К(4-Ц1-циклопропіл-3-(тетрагідро- 2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2-іл)аміно|Іпіридин-2-ілупропан-2-олу 4- метилбензолсульфонат. Ще цим винаходом запропонований кристалічний 2-4-(4-11- циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2- іл)упропан-2-олу 4-метилбензолсульфонат, який характеризується порошковою дифрактограмою (Си джерело випромінювання, А-1,540604А), що має пік при 17,87 з одним або декількома піком(- ами), вибраним(-ими) з групи, яка складається з 19,7", 18,47 та 22,07 (29:20,27).

Цим винаходом також запропонований спосіб лікування раку, переважно раку ободової кишки, меланоми, печінково-клітинного раку (НСС), раку нирки, гліобластоми (ЗВМ), раку підшлункової залози, мієлодиспластичного синдрому (МО5), раку легень та раку шлунка, у пацієнта, який потребує такого лікування, який включає введення пацієнту ефективної кількості сполуки або солі за цим винаходом.

Цим винаходом також запропонований спосіб лікування фіброзу, переважно фіброзу печінки та хронічного захворювання нирок, у пацієнта, який потребує такого лікування, який включає введення пацієнту ефективної кількості сполуки або солі за цим винаходом.

Цим винаходом також запропонована фармацевтична композиція, яка містить сполуку або сіль за цим винаходом та один або більше фармацевтично прийнятний(-их) наповнювач(-ів), носій(-їв) або розріджувач(-ів).

Цим винаходом також запропонована сполука або сіль за цим винаходом для застосування у терапії. Крім того, цим винаходом запропонована сполука або сіль за цим винаходом для застосування у лікуванні раку, переважно раку ободової кишки, меланоми, печінково-клітинного раку (НСС), раку нирки, гліобластоми (ВМ), раку підшлункової залози, мієлодиспластичного синдрому (МО5), раку легень та раку шлунка, та/або фіброзу, переважно фіброзу печінки, та хронічного захворювання нирок. До того ж, цим винаходом запропоноване застосування сполуки або солі за цим винаходом у виробництві лікарського засобу для лікування раку, переважно раку ободової кишки, меланоми, печінково-клітинного раку (НСС), раку нирки, гліобластоми (ВМ), раку підшлункової залози, мієлодиспластичного синдрому (МОБ), раку легень та раку шлунка, та/або фіброзу, переважно фіброзу печінки, та хронічного захворювання нирок.

Нижче наведені класи замісників, яким за цим винаходом віддається перевага: а) В' являє собою дифторметил, дифторетил, або циклопропіл; р) В являє собою піридин-2-іл, тетрагідропіран-4-іл, або циклопропіл; с) ВЗ являє собою карбамоїлфеніл або (1-гідрокси-1-метилетил)піридиніл; 8) А" являє собою циклопропіл та К2 являє собою тетрагідропіран-4-іл; е) В' являє собою циклопропіл та К2 являє собою циклопропіл;

І) В' являє собою дифторетил та К? являє собою тетрагідропіран-4-іл; 9) В' являє собою дифторметил та В: являє собою пірид-2-іл;

М) А" являє собою циклопропіл, К2 являє собою тетрагідропіран-4-іл, та ЕЗ являє собою (1- гідрокси-1-метилетил)піридиніл; ї) В' являє собою циклопропіл, 2 являє собою циклопропіл, та З являє собою (1-гідрокси- 1-метилетил)піридиніл;

Ї) В' являє собою дифторетил, К? являє собою тетрагідропіран-4-іл, та КЗ являє собою (1- гідрокси-1-метилетил)піридиніл; та

КУ А' являє собою дифторметил, К? являє собою піридин-2-іл, та КЗ являє собою карбамоїлфеніл.

Фахівцю буде зрозумілим, що сполуки за цим винаходом у формі вільної основи здатні утворювати солі, і такі солі розглядаються як частина цього винаходу. Сполуки за цим винаходом у формі вільної основи, відповідно, можуть реагувати з будь-якою з ряду неорганічних і органічних кислот з утворенням фармацевтично прийнятних солей, одержуваних додаванням кислоти. Такі фармацевтично прийнятні одержувані додаванням кислоти солі і загальна методика їх одержання добре відомі в цій галузі. Дивись, наприклад, Р. 5іайі, еї аї.,

НАМОВООК ОГЄ РНАВМАСЕЮШТІСАЇ. ЗА Т5: РВОРЕВТІЕ5, ЗЕ ЕСТІОМ АМО О5Е, (МСНА/ЛМІеу-

МСН, 2008); 5.М. Вегое, вї а!., "Рнаптасешіса! Зав", доштаї ої Рінаптасеціїса! бсіепсевз, Мо! 66,

Мо. 1, Чапиагу 1977. Фахівцю зрозуміло, що стехіометрія солі може бути легко визначена.

Дивись, наприклад, О. КівіІєу, еї аїЇ., БітиМКапеои5 Оеїептіпайоп ої Розйіме апа Медаїїме

Соцпіепйоп5 Ов5іпу а Нуагорніїс Іпіегасіоп Спготаїюдгарну Меїпод, Сас МОВТН АМЕВІСА, Мо) 24, Мо. 8, Аидиві 2006, радез 776-785.

Деякі сполуки за цим винаходом є кристалічними. З кристалографії добре відомо, що, для будь-якої даної кристалічної форми, відносна інтенсивність дифракційних піків може змінюватись унаслідок переважної орієнтації, яка є наслідком таких факторів, як морфологія і форма кристалу. Якщо наявні впливи переважної орієнтації, інтенсивність піків змінюється, однак позиції характеристичних піків поліморфних модифікацій залишаються незмінними.

Дивись, наприклад, Те Опіей 5іагез РПаптасореїа 523, Майопа!ї ЕБогтиїагу 218, раде5 1843- 1844, 1995. Окрім того, з кристалографії також добре відомо, що, для будь-якої даної кристалічної форми, кутові положення піків можуть дещо змінюватись. Наприклад, положення піків можуть зсуватись унаслідок змін температури або вологості, при яких аналізується зразок, зміщення зразка або присутності чи відсутності внутрішнього стандарту. У такому випадку змінність положення піків 50,2 29 буде враховувати потенційні зміни без перешкоджання бо однозначній ідентифікації вказаної кристалічної форми. Підтвердження кристалічної форми може бути здійсненим на основі будь-якої унікальної комбінації характерних піків (в градусах 28), й більш значних піків. Порошкові рентгенограми кристалічної форми, зібрані при температурі і відносній вологості навколишнього середовища, коригуються на основі стандартних піків МІ5Т 675 при 8,853 і 26,774 градуса 2-тета.

Сполуки за цим винаходом можна одержати відповідно до наведених нижче схем синтезу методами, добре відомими і визнаними в цій галузі. Відповідні умови проведення реакцій для етапів за цими схемами є добре відомими у цій галузі, і фахівець у цій галузі може здійснити відповідні заміни розчинників і сумісно застосовуваних реактивів. Подібним же чином, фахівцям в цій галузі буде зрозуміло, що проміжні синтетичні продукти можуть бути виділені і/або очищені різними добре відомими способами, за необхідністю або за потребою, і що часто буде можливим використання різних проміжних хімічних сполук безпосередньо на наступному етапі синтезу при незначному очищенні або взагалі без нього. Крім того, фахівцю в цій галузі буде зрозуміло, що, в деяких випадках, порядок введення складових не є вирішальним. Конкретний порядок етапів, необхідних для одержання сполук за цим винаходом, залежить від конкретної сполуки, що синтезується, вихідної сполуки і відносної обов'язковості замісних складових, що є добре зрозумілим досвідченому хіміку. Всі замісники, якщо не вказано інше, відповідають попередньо наведеному визначенню, і всі реактиви є добре відомими і визнаними в цій галузі.

Деякі проміжні хімічні сполуки або сполуки за даним винаходом можуть мати один або декілька хіральних центрів. Цей винахід охоплює всі індивідуальні енантіомери або діастереомери, а також суміші енантіомерів і діастереомерів вказаних сполук, в тому числі рацемати. Перевага віддається сполукам за цим винаходом, що містять щонайменше один хіральний центр, та існують у вигляді окремих енантіомерів або діастереомерів. Вказані окремі енантіомери або діастереомери можна одержати, використовуючи хіральні реагенти як початкові або методами стереоселективного або стереоспецифічного синтезу. За альтернативним варіантом, окремі енантіомери або діастереомери можуть бути виділені з сумішей із застосуванням стандартних методів хіральної хроматографії або кристалізації.

Фахівцю буде зрозуміло, що в деяких випадках порядок елюювання енантіомерів або діастереомерів може різнитись унаслідок застосування різних хроматографічних колонок і рухомих фаз.

Зо Позначення "ізомер 1" в назві сполуки означає, що відповідна проміжна хімічна сполука або сполука за цим винаходом є першим з двох елюйованих енантіомерів, коли суміш пари енантіомерів розділяли хіральною хроматографією. Позначення "ізомер 2" в назві сполуки означає, що відповідна проміжна хімічна сполука або сполука за цим винаходом є другим з двох елюйованих енантіомерів, коли суміш пари енантіомерів розділяли хіральною хроматографією.

Сполуки за цим винаходом можуть бути синтезовані так, як пояснено на Схемах, де КК", Не, та З є такими, як визначено раніше. ; х д-- г, уй Но ж оя- в Гідразни в Ге: С ВІ й 0О-- С сцтова кнслОота

ТЕ етне і ЮМЕ, вагрівання їм

Су лю убменвени| Й ст

Став! ст 00 ЄСтвзів 2 | сен поталя в й з го З Шо шк : - р о ДИ :-к а С вісх тре к--Мн. ра Я

Х а Стадія 4 ь Стадія З 5 З сов ї Вк ще сем ей І с 5 Формула Ї

Схема 1: Синтезування сполуки Формули І

Схема 1 пояснює в цілому синтез сполуки Формули І. Сполуку 1 вводять в реакцію з 2- хлоропіридин-4-олом у придатному розчиннику, такому як диметилформамід (ОМЕ) або ацетон,

з придатною основою, такою як карбонат цезію або карбонат калію, при кімнатній температурі або при підвищеній температурі для одержання Сполуки 2. Сполуку 2 вводять в реакцію з 1,1- диметокси-М, М-диметилметанаміном при підвищеній температурі для утворення Сполуки 3.

Сполука З може бути очищена або використана без подальшого очищення для реакції з гідразином в оцтовій кислоті для одержання Сполуки 4. Сполука 4 може вступати в реакцію з придатним алкілувальним агентом, таким як алкілтрифторборат калію або алкілборонова кислота, за умов реакції сполучення Чан-Лама, для утворення Сполуки 5. Більш конкретно, спочатку нагрівають суспензію 2,2'-біпіридину та ацетату міді() у придатному розчиннику, такому як 1,2-дихлороетан, до підвищеної температури, та продувають азотом, потім фільтрують реакційну суміш, та додають фільтрат до суміші Сполуки 4, придатного боронату, такого як алкілтрифторборат калію або алкілборна кислота, та придатної основи, такої як карбонат натрію, у придатному розчиннику, такому як 1,2-дихлороетан. Реакційну суміш нагрівають до підвищеної температури для одержання Сполуки 5. Сполука 4 може також вступати в реакцію з придатним алкілгалідом, таким як алкілиодід, алкілбромід або алкілхлорид, з придатною основою, такою як гідрид натрію, у відповідному розчиннику, такому як ОМЕ або тетрагідрофуран (ТНЕ), для одержання Сполуки 5. Сполуку 5 вводять в реакцію з придатним аміном за добре відомими умовами реакції сполучення Бухвальда для одержання сполуки

Формули І. Більш конкретно, Сполуку 5 вводять в реакцію з придатним аміном при підвищеній температурі у присутності придатної основи, такої як карбонат цезію, придатного лігандного реагента, такого як 4,5-біс(ідифенілфосфіно)-9,9-диметилксантен, та придатного каталізатора, такого як ацетат паладію(ІЇ), у відповідному розчиннику, такому як 1,4-діоксан, для одержання сполуку Формули І. во. М з - триетилевлан се аз о и трифтороцтава кислота бий

СМ він ТРМОТО шо о ін Х ш й ї "Шь. й. й

Н в Формула х ЕЇ Й -о

В являє собою НН

Схема 2: Синтезування сполуки Формули ІЇ, якщо К' являє собою Н

Схема 2 пояснює в цілому синтез сполуки Формули І, якщо К' являє собою Н. Як показано на Стадії 4 Схеми 1, якщо згаданий алкілувальний агент являє собою -2- (триметилсиліл)уетоксиметилхлорид, Сполука 6 може бути одержана алкілуванням на Стадії 4

Зо та реакцією сполучення Бухвальда на Стадії 5. Сполука б може вступати в реакцію з триетилсиланом у трифтороцтовій кислоті для одержання сполуку Формули І, у якій ЕЕ" являє собою Н. Якщо ВЕ" являє собою Н, то фахівцю зрозуміло, що сполука Формули І може існувати у вигляді пари таутомерів, у яких водень може мігрувати між двох атомів азоту у піразоліловому кільці. 2

НМ як м

Ва м-в! г м-в

М о: ве | с -к їх | ий о ре ув ОМ5О,НО; на-ї,

Му до ана ні вити косо бе

Н і З " Кк Я н 7 «Формуяз і дБ В являє собою (карбамоїп фенні

Схема 3: Синтез сполуки Формули І, якщо КЗ являє собою (карбамоїл)феніл

Схема 3 пояснює в цілому синтез сполуки Формули !, якщо ВЗ являє собою (карбамоїл)фенільну групу. Сполука 7 може бути одержана за способом, показаним на Стадії 5

Схеми 1, якщо ЕЗ являє собою відповідно заміщений бензонітрил. Сполуку 7 вводять в реакцію з перекисом водню та придатною основою, такою як розчин карбонату калію у диметилсульфоксиді (0М5О), для одержання сполуки Формули І якщо КЗ являє собою (карбамоїл)фенільну групу.

Наведені нижче терміни, які були вжиті в цьому описі, мають такі значення: "АСМ" означає ацетонітрил; "ВБА" означає бичачий сироватковий альбумін; "ОСМ" означає дихлорметан; "ОМЕ" означає М, М-диметилформамід; "ОМ5О" означає диметилсульфоксид; "ОТТ" означає дитіотреїтол; "ЕЮОТА" означає етилендіамінтетраоцтову кислоту; "ЕСТА" означає етиленглікольтетраоцтову кислоту; "ЕГІЗА" означає імуноферментний твердофазний аналіз; "ЕЮОДс" означає етилацетат; "ЕН" означає етанол; ""В5" означає ембріональну бичачу сироватку; "НЕС" означає гідроксіетилцелюлозу; "НРІС" означає високоефективну рідинну хроматографію; "ІМТ!" означає іп мімо цільове пригнічення; "М5" означає масспектрометрію; "Меон" означає метанол; "ЯМР" означає ядерний магнітний резонанс; "ТНЕ" означає тетрагідрофуран; "ТВ5" означає забуферений фізіологічний розчин на трис-буфері; "ТЕЮ" означає порогову ефективну дозу; "ШММ/" означає довжину хвилі ультрафіолетового випромінювання, та "ХКО" означає порошкову рентгенографію.

Якщо не вказано інше, сполуки, наведені в цьому описі, пойменовані та понумеровані із застосуванням або програми АСОГГАВЗ або програми Ассеїгуз Огаму 4.1.

Препаративна методика 1 2-(4-Бромо-2-піридил)пропан-2-ол

МА

4 Вг но

Трилітрову тригорлу круглодонну колбу споряджають краплинною лійкою, зворотним холодильником, входом для впуску азоту, та датчиком температури. Вміщують у неї метилмагнійбромід (3,2 М у 2-метилтетрагідрофурані, 239,07 мл, 765,01 ммоль), та охолоджують на льодяній бані. У згадану краплинну лійку додають розчин етил 4-бромопіридин- 2-карбоксилату (80,0 г, 347,73 ммоль) у ТНЕ (800,0 мл). Цей розчин додають краплями до

Зо розчину метилмагнійброміду, зберігаючи температуру всередині колби нижче 2576.

Охолоджувальну баню видаляють, і розчин перемішують при температурі 25 "С протягом 30 хвилин. Реакційну суміш охолоджують до 5 С, та обережно гасять додаванням краплями водного розчину хлористоводневої кислоти (1М), зберігаючи температуру всередині колби нижче 30 "С. Додають додаткову кількість водного розчину хлористоводневої кислоти (1М), доки реакційна суміш досягне значення рН близько 7. Охолоджувальну баню видаляють, та розводять суміш етилацетатом (Е(Ас; 200 мл). Відокремлюють органічний шар, сушать над безводним сульфатом натрію, фільтрують крізь шар СЕЇІТЕ?, та промивають ЕюЮдс.

Концентрують фільтрат до одержання оранжевого масла. Очищують із застосуванням шару силікагелю, елююючи сумішшю гексан/Е(Ас (3/1), до одержання вказаної у заголовку сполуки (63,15 г; 84,0 95 вихід) у вигляді безбарвного масла. М5 (т/7): 216/218 (Ма-1/М--3).

Наведена нижче сполука одержана по суті за методикою, наведеною у Препаративній методиці 1.

Таблиця 1

Препаративна Хімічна назва Структура Фізичні дані методика Мо. 2-(5-Бромо-2- Вг М5 (т/2): 216/218 2 піридил)пропан-2-ол моз (Ма1/Ме3) де но

Препаративна методика З 2-(4-Аміно-2-піридил)пропан-2-ол

М сх я МН, но

У дволітровий реактор Парра (Раїт-) з якорем магнітної мешалки вміщують мідь (зернистий порошок, 12,6 г, 198,6 ммоль), 2-(4-бромо-2-піридил)упропан-2-ол (63,1 г, 292,0 ммоль) та гідроксид амонію (28 95 (мас.) у воді, 757,2 мл). Реакційну суміш перемішують в присутності атмосферного повітря протягом 30 хв., доки вона не набуде темно-блакитного забарвлення.

Видаляють якір магнітної мішалки, приєднують механічну перемішувальну верхню частину, ущільнюють, та встановлюють на мішалку. Нагрівають суміш до 100 С (всередині, нагрівальна баня при 120 С) та перемішують протягом ночі. Реакційну суміш охолоджують до кімнатної температури, та додають 2-метилтетрагідрофуран (600 мл). Фільтрують крізь шар СЕПТЕ?, та промивають 2-метилтетрагідрофураном. Відокремлюють органічний шар, та екстрагують водний шар 2-метилтетрагідрофураном (200 мл). Об'єднують органічні шари, та сушать над безводним сульфатом натрію. Фільтрують, концентрують, та сушать під вакуумом протягом ночі до одержання вказаної у заголовку сполуки (31,3 г; 70,4 95 вихід) у вигляді жовтого масла. М5 (т/2): 153 (М-Н1).

Наведена нижче сполука одержана по суті за методикою, наведеною у Препаративній методиці 3.

Таблиця 2

Препаративна Хімічна назва Структура Фізичні дані методика Мо. 2-(5-Аміно-2- мно М5 (т/2): 153 (М--1) 4 піридил)пропан-2-ол й й р но

Препаративна методика 5 2-Бромо-1-тетрагідропіран-4-ілетанон в)

Вг в)

Методика 1:

Оксалілхлорид (28,69 мл, 330,73 ммоль) додають краплями до суміші тетрагідропіран-4- карбонової кислоти (39,13 г, 300,67 ммоль) у ОСМ (250 мл) та ОМЕ (15 крапель). Суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 2,5 год. в атмосфері азоту. Концентрують під зниженим тиском, та розчиняють залишок в ОСМ (250 мл). Додають одержаний розчин краплями до (триметилсиліл)діазометану (2М у гексанах, 450 мл, 900,00 ммоль) при -10 С, й

Зо цю суміш перемішують при кімнатній температурі протягом ночі. Суміш охолоджують до 0 2С, та краплями додають бромистоводневу кислоту (4895 (мас.) у воді, 52 мл, 462,73 ммоль).

Одержану суміш перемішують при кімнатній температурі протягом двох годин. Суміш охолоджують до 0 "С, та краплями додають бромистоводневу кислоту (48 95 (мас.) у воді, 26 мл, 231,36 ммоль). Одержану суміш перемішують при кімнатній температурі протягом двох годин.

Додають воду (250 мл), ОСМ (250 мл), та відокремлюють органічний шар. Екстрагують водний шар ОСМ (2х250 мл). Об'єднують органічні шари, та промивають насиченим водним розчином бікарбонату натрію та насиченим водним розчином хлориду натрію. Сушать над безводним сульфатом натрію, та концентрують під зниженим тиском до одержання вказаної у заголовку сполуки (58,2 г, 93,48 95 вихід) у вигляді коричневої твердої речовини. "Н ЯМР (300 МГц, СОС Із) б 4,00 (т, 2Н), 3,95 (5, 2Н), 3,45 (т, 2Н), 2,98 (т, 1Н), 1,78 (т, 4Н).

Методика 2:

Розчин 1-тетрагідропіран-4-ілетанону (10 г, 78,02 ммоль) у метанолі (Меон; 50 мл) охолоджують до -10 "С. Додають краплями бром (4,01 мл, 78,02 ммоль). Одержану суміш перемішують при 0 "С протягом 45 хв., та потім при 10 "С протягом 45 хв. Додають водний розчин сірчаної кислоти (11 М, 27,5 мл, 302,50 ммоль), та перемішують цю суміш при кімнатній температурі протягом ночі. Додають воду, та екстрагують діетиловим ефіром три рази.

Об'єднують органічні шари. Промивають водним розчином бікарбонату натрію та водою.

Сушать над безводним сульфатом натрію, та концентрують під зниженим тиском, до одержання вказаної у заголовку сполуки (12 г, 74,28 95 вихід) у вигляді білої твердої речовини. "Н ЯМР (400,13 МГу, СОС») 6 4,00 (т, 2Н), 3,95 (5, 2Н), 3,45 (т, 2Н), 2,98 (т, 1Н), 1,78 (т, 4Н).

Препаративна методика 6 2-К2-Хлоро-4-піридил)окси|-1-тетрагідропіран-4-ілетанон о (в) о) й с сим

Методика 1:

Розчин 2-бромо-1-тетрагідропіран-4-ілетанону (24,35 г, 117,60 ммоль) у ЮОМЕ (50 мл) краплями додають до перемішуваної суміші 2-хлоропіридин-4-олу (13,85 г, 106,91 ммоль) та карбонату цезію (69,67 г, 213,82 ммоль) у ОМЕ (380 мл) при кімнатній температурі. Одержану суміш перемішують при 90 "С протягом 2,5 год. Охолоджують до кімнатної температури, і одержують неочищену суміш. об'єднують з неочищеною сумішшю, одержаною з інших 2,85 г (2- хлоропіридин-4-олу), при здійснені реакції з реагентами, кількості яких пропорційні вказаним вище. Об'єднану суміш розводять водою (200 мл) та ЕІОАс (300 мл). Відокремлюють органічний шар, та екстрагують водний шар ЕІОАс (З3х250 мл). Об'єднують органічні шари, та промивають водою (100 мл) та насиченим водним розчином хлоридом натрію (100 мл). Сушать над безводним сульфатом натрію, фільтрують, та концентрують фільтрат під зниженим тиском до одержання вказаної у заголовку сполуки (29,32 г; 88,96 9о вихід) у вигляді коричневого масла.

М5 (т/2): 256 (М-н1).

Методика 2:

До розчину 2-хлоропіридин-4-олу (6,40 г, 48,42 ммоль) у ацетоні (150 мл) додають 2-бромо- 1-тетрагідропіран-4-ілетанон (10,03 г, 48,42 ммоль) та карбонат калію (10,14 г, 72,62 ммоль), та перемішують одержану суміш при кімнатній температурі протягом ночі. Фільтрують для видалення твердої речовини, та промивають цю тверду речовину ОСМ. Концентрують фільтрат під зниженим тиском до одержання вказаної у заголовку сполуки з кількісним виходом. М5 (іт/2): 256 (М-Н1).

Наведені нижче сполуки одержані по суті за Методикою 2, наведеною у Препаративній методиці 6.

Таблиця З

Препаративна Хімічна назва Структура Фізичні методика Мо. дані

М5 (т/г): 1-К2-Хлоро-4- о 7 піридил)окси|бутан-2-он 200 (М--1) в) є

СІ М

2-(2-Хлоро-4-піридил)окси|- о 1-тетрагідрофуран-3- я 242 (Ма) ілетанон о є см 1-К(2-Хлоро-4-піридил)окси/|-

З,З-диметилбутан-2-он но». 228 (М-А1) о с є сим 2-К2-Хлоро-4-піридил)окси/|- о 10 1-циклобутилетанон 226 (М--1) (в) ді сі М 2-К2-Хлоро-4-піридил)окси/|- 11 1-циклопропілетанон о 212 (Мат) о є сіб зм 2-К2-Хлоро-4-піридил)окси/|- Ме 12 1-(2-піридил)етанон о 249 (М-Н1Т) о с ді сім

Препаративна методика 13 2-Хлоро-4-|(З-тетрагідропіран-4-іл-1 Н-піразол-4-іл)уокси|піридин 9) - М о щ- МН -х с

Сі М

Суміш 2-(2-хлоро-4-піридил)окси|-1-тетрагідропіран-4-ілетанону (29,3 г, 114,59 ммоль) та 1,1-диметокси-М, М-диметилметанаміну (65 мл, 486,83 ммоль) перемішують при 100 2 протягом двох год. Охолоджують до кімнатної температури, концентрують під зниженим тиском,

та розчиняють залишок в Е(ОАс (400 мл). Промивають водою (100 мл) та насиченим водним розчином хлориду натрію (100 мл). Сушать над безводним сульфатом натрію, та концентрують під зниженим тиском, до одержання коричневої твердої речовини. Розчиняють в оцтовій кислоті (350 мл), та охолоджують до 0 "С. Додають гідразину моногідрат (16,8 мл, 345,66 ммоль), та перемішують при кімнатній температурі протягом ночі в атмосфері азоту. Суміш виливають у суміш льод/вода (250 мл), та екстрагують ЕЮАс (4х200 мл). Об'єднують органічні шари, та промивають водою (200 мл), насиченим водним розчином бікарбонату натрію (100 мл) та насиченим водним розчином хлориду натрію (100 мл). Сушать над безводним сульфатом натрію, фільтрують, та концентрують фільтрат під зниженим тиском до одержання коричневого масла. Очищують це коричневе масло із застосуванням шару силікагелю, елююючи ЕОАс.

Об'єднують відповідні фракції, та концентрують під зниженим тиском. Сушать під вакуумом, і одержують вказану у заголовку сполуку (24,43 г, 76,22 95 вихід) у вигляді жовтої твердої речовини. М5 (т/з2): 280 (М'-1).

Наведені нижче сполуки одержують по суті за методикою, наведеною у Препаративній методиці 13.

Таблиця 4

Препаративна Хімічна назва Структура Фізичні дані методика Мо. М5 (ті/г): 2-Хлоро-4-((З-етил-1 Н- 14 піразол-4-іл)окси|піридин ее 224 (Мат) о сі М 2-Хлоро-4-|(3- о 15 тетрагідрофуран-З-іл-1 Н- Я 266 (М-н1) піразол-4-іл)уокси|піридин око МН сі М

А-((З-трет-Бутил-1 Н- 16 піразол-4-іл)окси|-2- що 252 (Ми) хлоропіридин 2 ув сімї 2-Хлоро-4-((З-циклобутил- 17 1Н-піразол-4- р 250 (Мт) іл)уокси|Іпіридин ол с що

СІ М

2-Хлоро-4-(З-циклопропіл- 18 1Н-піразол-4- бр 236 (Мт) іл)окси|піридин ол ді сімя 2-Хлоро-4-|(3-(2-піридил)- Гм 19 1Н-піразол-4- км 273 (Мат) іл|окси|піридин ще с М

Препаративна методика 20 2-Хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідропіран-4-ілпіразол-4-іл)уоксипіридин

(о) -о м-с (6) й:

Гл

СМ

Методика 1:

Суміш 2,2'-біпіридину (13,73 г, 87,90 ммоль) та ацетату міді(І!) (15,97 г, 87,90 ммоль) у 1,2- дихлоретані (244,3 мл) кип'ятять зі зворотним холодильником при 75 "С протягом 25 хв., та потім охолоджують до кімнатної температури. Додають розчин 2-хлоро-4-|(З-тетрагідропіран-4- іл-1Н-піразол-4-іл)окси|піридину (24,43 г, 79,91 ммоль) у 1,2-дихлороетані (335,30 мл), потім додають циклопропілборну кислоту (13,73 г, 159,82 ммоль) та карбонат натрію (16,94 г, 159,82 ммоль). Реакційну суміш гріють при 75 С протягом двох год. в атмосфері кисню, та охолоджують до кімнатної температури. Розбавляють ЕЮАс (200 мл), фільтрують крізь шар силікагелю, та промивають Е(ОАс (250 мл). Фільтрат промивають водою (200 мл) та насиченим водним розчином хлориду натрію (200 мл). Сушать над безводним сульфатом натрію, фільтрують, концентрують фільтрат під зниженим тиском, та сушать одержаний залишок під вакуумом при кімнатній температурі протягом ночі. Очищають хроматографією на колонці з силікагелем 6-27 96 ЕЮАс у ОСМ до одержання вказаної у заголовку сполуки (20,75 г, 81,2 95 вихід) у вигляді жовтої твердої речовини. М5 (т/2): 320 (М-н1).

Методика 2:

Нагрівають суспензію 2,2'-біпіридину (28,8 г, 56,5 ммоль) та ацетату міді(І!) (8,2 г, 45,2 ммоль) у 1,2-дихлороетані (50 мл) до 70 "С, та продувають азотом протягом З хв. Фільтрують, та додають фільтрат до суміші 2-хлоро-4-(З-тетрагідропіран-4-іл-1Н-піразол-4-іл)/окси|піридину (8 г, 22,6 ммоль), циклопропіл(трифторо)борату калію (6,7 г, 45,2 ммоль) та карбонату натрію (4,8 г, 45,2 ммоль) у 1,2-дихлороетан (50 мл). Реакційну суміш гріють при 70 «С протягом чотирьох діб. Охолоджують до кімнатної температури. Фільтрують, та промивають ОСМ.

Фільтрат промивають насиченим водним розчином хлориду амонію та насиченим водним розчином бікарбонату натрію. Сушать над безводним сульфатом натрію, фільтрують, та концентрують фільтрат під зниженим тиском. Очищають хроматографією на колонці з силікагелем із розчином 1-10 96 МеоН у ОСМ до одержання вказаної у заголовку сполуки (6,0 г; 82,2 90 вихід). М5 (пт/2): 320 (М--1).

Наведені нижче сполуки одержують по суті за Методикою 1, наведеною у Препаративній методиці 20.

Зо Зміни у розробленій процедурі вказані.

Таблиця 5

Препаративна Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі методика Мо. М5 (ті/г): 2-Хлоро-4-(3- 21 циклобутил-1- ще 290 (М--1) . --1 циклопропілпіразол-4- о іл)уоксипіридин є сим 2-Хлоро-4-(1,3- 22 дициклопропілпіразол-4- 2-4 276 (Ма) іл)уоксипіридин о ч

Го

Сі М 2-Хлоро-4-/1-циклопропіл- тк Для зупинення 23 З-(2-піридил)піразол-4- с ач 313 (Мт) реакції іл|ксипіридин щ м-«3 використовують о 23 95 гідроксид с амонію у воді. синя

Наведені нижче сполуки одержані по суті за Методикою 2, наведеною у Препаративній методиці 20.

Таблиця 6

Препаративна Хімічна назва Структура Фізичні дані методика Мо. М5 (ті/г): 2-Хлоро-4-(1-циклопропіл- 24 З-етилпіразол-4- шк 264 (М-Н1) іл)уоксипіридин ох - т

Ге

СІ М

2-Хлоро-4-(1-циклопропіл- о

З-тетрагідрофуран-3- р 306 (Ма) ілпіразол-4-іл)уоксипіридин щу р ) рид оби

Ге сі М 4-(3-Трет-бутил-1- 26 циклопропілпіразол-4- ще 292 (Мат) іл)окси-2-хлоропіридин оби з

Ге

СІ М

Препаративна методика 27 2-Хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідрофуран-З3-ілпіразол-4-іл)оксипіридин, ізомер 1

- М ол Шок й є

Си тМм

Очищають рацемічну суміш 2-хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідрофуран-З-ілпіразол-4- іл)уоксипіридин (Препаративна методика 25) із застосуванням хіральної хроматографії для одержання вказаного у заголовку енантіомера, який елююється першим. М5 (іт/7): 306 (М'-1).

Умови, за яких здійснювали очищення, - СНІВАЇ РАК? ІС; рухома фаза: 20 95 етанол (ЕН) у діоксиді вуглецю; швидкість потоку: 300 г/хв.; довжина хвилі ультрафіолетового випромінювання: 240 нм; час утримування: 2,44 хв.

Препаративна методика 28 2-Хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідрофуран-З-ілпіразол-4-іл)уоксипіридин, ізомер 2 о; - М ше м- в) што г (ФІ М

Очищають рацемічну суміш 2-хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідрофуран-З-ілпіразол-4- іл)уоксипіридин (Препаративна методика 25) із застосуванням хіральної хроматографії для одержання вказаного у заголовку енантіомера, який елююється другим. М5 (іт/2): 306 (М--1).

Умови, за яких здійснювали очищення, - СНІВАЇ РАК? ІС; рухома фаза: 20 95 ЕН у діоксиді вуглецю; швидкість потоку: 300 г/хв.; довжина хвилі ультрафіолетового випромінювання: 240 нм; час утримування: 2,93 хв.

Препаративна методика 29 2-Хлоро-4-1-(дифторметил)-3-(2-піридил)піразол-4-іл|оксипіридин --

МЕ

М ок що сх с

СІМ

Розчин 2-хлоро-4-|(3-(2-піридил)-1Н-піразол-4-іл|окси|піридину (2,0 г, 7,33 ммоль) у ОМЕ (73,34 мл) охолоджують у льодяній бані, та порціями додають гідрид натрію (6095 в мінеральному маслі, 880,02 мг, 22,00 ммоль). Одержану суміш перемішують при 0 "С протягом 10 хв., дозволяють їй нагрітися до кімнатної температури, та перемішують протягом 10 хв.

Додають дифторйодметан (1095 (мас.) у ТНЕ, 27,19 мл, 36,67 ммоль), та перемішують реакційну суміш при 45 С протягом ночі. Охолоджують до кімнатної температури, та розбавляють ЕЇОАс. Спочатку промивають 595 водним розчином хлориду літію, після чого промивають насиченим водним розчином хлориду натрію. Сушать над безводним сульфатом натрію, фільтрують, та концентрують фільтрат під зниженим тиском. Очищують одержаний залишок із застосуванням хроматографії на колонці з силікагелем із 0-50 96 ЕЮАс у ОСМ.

Зо Об'єднують відповідні фракції, та концентрують під зниженим тиском. Очищують одержаний залишок із застосуванням хроматографії на колонці з силікагелем із 0-10 96 ЕТОАс у ОСМ до одержання вказаної у заголовку сполуки (1,56 г, 65,9 95 вихід). М5 (пт/2): 323 (М--1).

Наведені нижче сполуки одержані по суті за методикою, наведеною у Препаративній методиці 29.

Зміни у розчиннику, основі та/або температурі реакції вказані.

Таблиця 7

Препаративна Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі методика Мо. 2-Хлоро-4-|3- М5 (т/2):286 | ТНЕ, трет- циклопропіл- 1- -М Е (Ми) бутоксид (дифторметил)піразол-4- -- калію. іл|оксипіридин о Е

Ге сімя 2-Хлоро-4-(1- о ІН ЯМР (399,83

З1 (дифторметил)-3- МГц, ОМ50-ав) б тетрагідропіран-4- - М г 18,42 (5, 1Н), 8,30 ілпіразол-4- щ - (а, 9-5,6 Гц, 1Н), іл|оксипіридин о ЕО| 7,71 (9-592 у гц, тн), 7,15 (а, 9-24 Гц, 1), сом 7,04 (да, 2-24

Гц, уУ-5,6 Гц, 1Н), 3,81 (т, 2Н), 3,33 (т, 2Н), 2,80 (т, 1Н), 1,64 (т, 4Н). 2-Хлоро-4-(1- (в) ІН ЯМР (399,83 32 (дифторметил)-3- МГц, ОМ50-ав) б тетрагідрофуран-3- -М Е 18,46 (5, 1Н), 8,30 ілпіразол-4- --- Ма, 9-56 Гц, 1Н), іл|оксипіридин 0 Ер, 71 (,9-592

Ж Гц, 1Н), 7,16 (а, що 2,4 Гц, 1Н), сім 7,05 (ад, 9-24

Гц, уУ-5,6 Гц, 1Н), 3,89 (І, 9-6,0 Гц, 1Н), 3,68 (т,

ЗН), 3,26 (т, 1Н), 2,12 (т, 1Н), 1,99 (т, 1Н). 2-Хлоро-4-ІЗ-циклобутил- М5 (т/г): 300

З 1--(дифторметил)піразол- М Е (Ми) 4-іл|юоксипіридин ог М-

Е лк сим

Продовження таблиці 7 2-Хлоро-4-|1-ізопропіл-3- Її Зм М5 (т/2): 315 | ТНЕ, трет- 34 (2-піридил)піразол-4- - (Ми) бутоксид іл|оксипіридин - М калію, оте ч- кип'ятять зі зворотним

Хе холодильни- ро ком протягом сл ночі 2-Хлоро-4-(3- М5 (т/2): 278 кімнатна 35 циклопропіл-1- М (Ми) температура ізопропілпіразол-4- т х- іл)уоксипіридин оз г сим 2-Хлоро-4-(1-ізопропіл-3-| о М5 (т/г2): 322 кімнатна 36 тетрагідропіран-4- (Ми) температура ілпіразол-4- -М іл)уоксипіридин он - с сим 2-Хлоро-4-(З-циклобутил- М5 (т/г2): 292 кімнатна 37 1-ізопропілпіразол-4- - М (Ми) температура іл)уоксипіридин ож - у сис 2-Хлоро-4-|(1-(2,2- Гн М5 (т/2): 337 | ТНЕ, трет-

З8 дифторетил)-3-(2- с Е (Ми) бутоксид піридил)піразол-4- щ пря калію, 50 20 іл|ксипіридин ів; г сімї 2-Хлоро-4-|3- Е М5 (т/г): 300 Карбонат 39 циклопропіл-1-(2,2- МИ (Ма) цезію, 50 г дифторетил)піразол-4- ол іл|Іоксипіридин у си Мя 2-Хлоро-4-|1-(2,2- о М5 (т/г2): 344 Карбонат дифторетил)-3- мої (Ми) цезію, 50 го тетрагідропіран-4- щ ми ілпіразол-4- (в) іл|ксипіридин ув сим?

Препаративна методика 41 2-Хлоро-4-І3-(піридин-2-іл)-1-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-1 Н-піразол-4-іл|окси)піридин м ж / -М о. И8- що ЖМ-л М (в)

Ше ще сім

Гідрид натрію (60 95 суспензія в мінеральному маслі, 484 мг, 12,10 ммоль) додають до розчину 2-хлоро-4-|(3-(2-піридил)-1Н-піразол-4-іл|окси|піридину (3,0 г, 11,00 ммоль) у ТНЕ (110 мл) при 0 С. Перемішують протягом 15 хвилин при 0 С, та додають 2- (триметилсиліл)етоксиметил хлорид (2,02 г, 12,10 ммоль). Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом ночі. Суміш концентрують. Розподіляють одержаний залишок між ОСМ та водою. Відокремлюють органічний шар, та сушать над сульфатом натрію. Суміш фільтрують, та концентрують фільтрат під зниженим тиском. Очищають одержаний залишок хроматографією на колонці з силікагелем із розчином 0-30 96 ЕАс у гексані до одержання вказаної у заголовку сполуки (3,64 г, 82,1 905 вихід). М5 (т/2): 403 (М'1).

Препаративна методика 42 4-((4-(1-Циклопропіл-З-тетрагідропіран-4-ілпіразол-4-іл)окси-2-піридиліІаміно|бензонітрил (9) -М - м-«

М (9) побе

ММ н

Розчин 2-хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідропіран-4-ілпіразол-4-іл)уоксипіридину (400 мг, 1,2 ммоль), п-амінобензонітрилу (219,9 мг, 1,9 ммоль), карбонату цезію (568,5 мг, 1,7 ммоль), 4,5- бісідифенілфосфіно)-9,9-диметилксантену (134,6 мг, 0,23 ммоль) у 1,4-діоксані (15 мл) продувають азотом протягом 5 хв. Обробляють одержану суміш ацетатом паладіюйії) (26,1 мг, 0,12 ммоль), та продувають азотом протягом 5 хв. Посудину закривають, та перемішують суміш при 100 С протягом двох год., потім при 80 "С протягом уїк-енда. Охолоджують до кімнатної температури, фільтрують крізь шар СЕГІТЕ?, та промивають 595 МеоН в ОСМ. Фільтрат концентрують до одержання вказаної у заголовку сполуки (467 мг; 100 95 вихід). М5 (т/2): 402 (М--1).

Наведені нижче сполуки одержані по суті за методикою, наведеною у Препаративній методиці 42.

Зміни щодо каталізатора та/або розчинника вказані.

Таблиця 8

Препара- Хімічна назва Структура Фізичні Коментарі тивна дані методика М5

Мо. (т/л): 2-І5-Ц4А-І3-(2-Піридил)-1-(2- як Трис(дибензиліденацетон) 43 триметилсилілетоксиметил)піразол- я осв 519 дипаладій(0), толуол 4-іл|окси-2-піридиліаміно|-2- и М (Ма) піридил|пропан-2-ол он о 4 м М

Продовження таблиці 8

Метил 4-((4-(3-циклопропіл-1- Трис(дибензиліденацетон) 44 ізопропілпіразол-4-іл)окси-2- С- 394 дипаладій(0), толуол піридилІаміно|піридин-2- ол (Ма) карбоксилат м є що рам й

А-((4-(1-Ізопропіл-3-(2- Бе піридил)піразол-4-іл|окси-2- | ро М 397 піридиліаміно|бензонітрил т х- (Ма) о м'я н 3-((4-(1-Циклопропіл-3- о 46 тетрагідропіран-4-ілпіразол-4- М 402 іл)окси-2-піридиліІаміно|бензонітрил шк (Ма) о сх, с сх роце

М "Ми

А-((4-(1-Циклопропіл-З-етилпіразол- -М 47 4-іл)окси-2- ТЕ 346 піридиліаміно|бензонітрил ма. о (Ма) вЕЗ обо

Мом

Н

4-(4-П1-(Дифторметил)-3- о 48 тетрагідропіран-4-ілпіразол-4- М 412 іл|Іокси-2-піридилІаміно|бензонітрил й м-ї (Ма) оз є

М-(4-(1--Дифторметил)-3- о Трис(дибензиліденацетон) 49 тетрагідрофуран-З-ілпіразол-4- М 375 дипаладій(0) іл|Іокси-2-піридил|піридазин-3-амін щ м-«ї (Ма) ол й

ОМ

Н

2-І4-((4-(1-Циклопропіл-3- о тетрагідрофуран-З-ілпіразол-4- М 422 іл)окси-2-піридиліІаміно|-2- о -о (Ма) піридил|пропан-2-ол 9) що 7 но н

А-((4-(З3-Циклобутил-1- 51 (дифторметил)піразол-4-іл|окси-2- 5 М Е 382 піридиліаміно|бензонітрил ох М (Ма)

Мах й йобе мм

Н

Продовження таблиці 8 3-(4-(1-«Дифторметил)-3-(2- зм 52 піридил)піразол-4-іл|окси-2- | 405 піридиліаміно|бензонітрил м у (Ма)

ІІ о сх, Е

М М н

А-((4-(1,3-Дициклопропілпіразол-4- р 53 іл)окси-2-піридилІаміно|бензонітрил с-м 358 очи (Ми)

Приклад 1 2-14-К4-1Щ11-Циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2- іл)аміно|піридин-2-ілупропан-2-ол (в) - шу (9)

ММ но Н

Методика 1:

Розчин 2-хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідропіран-4-ілпіразол-4-іл)оксипіридину (45,6 г, 142,6 ммоль), 2-(4-аміно-2-піридил)пропан-2-олу (26,0 г, 171,1 ммоль) та феноляту натрію (26,5 г, 228,2 ммоль) в 1,4-діоксані (456 мл) продувають азотом протягом 20 хвилин. Обробляють одержану суміш 4,5-бісбідифенілфосфіно)-9,9-диметилксантеном (8,25 г, 14,3 ммоль) та біс(ідибензиліденацетон)паладієм (4,10 г, 7,13 ммоль). Кип'ятять зі зворотним холодильником протягом 21 год. Реакційну суміш охолоджують до кімнатної температури, та перемішують протягом ночі. Фільтрують крізь шар СЕГІТЕЄ, та промивають ОСМ (500 мл). Концентрують фільтрат на силікагелі. Очищують хроматографією на колонці з силікагелем із 0-10 96 МеОнН в

ЕКОАс. Відповідні фракції концентрують, та сушать під вакуумом протягом ночі до одержання вказаної у заголовку сполуки (58,7 г, 91,7 9о вихід). М5 (т/72): 436 (М--1). За наведеною вище методикою одержують декілька порцій продукту. Розчиняють об'єднані порції для одержання вказаної у заголовку сполуки (92,4 г) в ЕЮН (1 л). Розчин обробляють ОШАОВАБІЇІ? МР (100 г, 1,0-1,5 ммоль/г), та збовтують при 60 "С протягом однієї години. Охолоджують до кімнатної температури, та фільтрують для видалення твердих речовин. Концентрують для видалення розчинника. Розчиняють залишок в ЕЮН (500 мл), та водночас гріють при 100 С. Після цього суміш повільно охолоджують до кімнатної температури, та повільно додають воду (500 мл).

Суміш охолоджують до 5 "С з одночасним перемішуванням. Тверду речовину відфільтровують, сушать під вакуумом при 45 "С протягом ночі, і одержують вказану в заголовку сполуку (81,8 г).

М5 (т/2): 436 (М-н1).

Методика 2:

В посудині 2-хлоро-4-(1-циклопропіл-З-тетрагідропіран-4-ілпіразол-4-іл)оксипіридин (400 мг, 1,2 ммоль) розчиняють в 1,4-діоксані (15 мл). Додають 2-(4-аміно-2-піридил)пропан-2-ол (266,5

Ко) мг, 1,6 ммоль), карбонат цезію (568,5 мг, 1,7 ммоль), 4,5-біс(дифенілфосфіно)-9,9- диметилксантен (134,6 мг, 0,23 ммоль), та продувають азотом протягом 5 хвилин. Додають ацетат паладію(І!) (26,1 мг, 0,12 ммоль), та продувають азотом протягом 5 хвилин. Щільно закривають посудину, та перемішують вміст при 100 С протягом ночі. Охолоджують реакційну суміш до кімнатної температури, фільтрують крізь шар СЕГІТЕ-, та промивають з 5 95 МеонН в

ОСМ. Концентрують, та очищують хроматографією зі зворотною фазою (Кеаїізер КТ Соїй Нідп

Репоптапсе С18 ВНемегзє Ріпазе Соїштп, 0-100 95 мурашина кислота/ацетонітрил (АСМ) в мурашиній кислоті/вода). Відповідні фракції концентрують, та сушать під вакуумом до одержання вказаної у заголовку сполуки (341 мг; 67,3 9о вихід). М5 (пт/727): 436 (МА-1).

Наведені нижче сполуки одержані по суті за Методикою 2, наведеною у Прикладі 1.

Зміни щодо основи, каталізатора, ліганду та/або розчинника показані.

Таблиця 9

Приклад Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі

Мо. М5 (т/г)

М-(4-41-(Дифторметил)-3- зем біс(дибензил- 2 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- | ЯК ме 412 (Мат) іденацетон) іл|окси)піридин-2-іл)-6- -- паладій метоксипіридазин-3-амін о Е "ОЗ ака н

М-(4--1-(Дифторметил)-3- с біс(дибензил-

З (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- | АЖ м А12 (МИ) іденацетон) іл|Іокси)піридин-2-іл)-2- т- м- паладій метоксипіримідин-4-амін зо ол й бе

АК н

А-1-(Дифторметил)-3- ем 4 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- | ру М Е 381 (Мт) іл|окси)-М-(піридин-2- - м-( іл)піридин-2-амін ол Е й ОоЗМИ ЗМ в! б-Хлоро-М-(4-Ц1- о 5 циклопропіл-3-(тетрагідро- м 413 (Мат) 2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4- по-щф7О іл|окси)піридин-2- о іл)упіридазин-3-амін Сем м у ох (е

М-(4--11-Циклопропіл-3- З (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- м 409 (Мт) 1Н-піразол-4- - х-4 іл|Іокси)піридин-2-іл)-6- ол метоксипіридазин-3-амін о ак ати н

Продовження таблиці 9

М-(4-1-Циклопропіл-3- о 7 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- 393 (Мт) 1Н-піразол-4- -М іл|Іокси)піридин-2-іл)-6- о м-сфі метилпіридазин-3-амін М салати н

М-(4-1-Циклопропіл-3- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- о 379 (Мат) 1Н-піразол-4- - іл|окси)піридин-2- а: м-( іл)упіразин-2-амін

Со му М"

Н

2-2-(4-11-Циклопропіл-3- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- о 436 (М-н1) 1Н-піразол-4- ще ілІокси)зпіридин-2- ок» м-ьу іл)аміно|піридин-4- ілупропан-2-ол цо а є

М М

4441-(2,2-Дифторетил)-3- и натрію (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- - Е 398 (М-н1т) фенолят, іл|окси)-М-(1-метил-1 Н- МИ біс(дибензил- піразол-З3-іл)/піридин-2-амін ол іденацетон) х паладій чо

АК Бе н 4-Ц1-(2,2-Дифторетил)-3- х натрію 11 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- ум в 398 (Ма) фенолят, іл|окси)-М-(1-метил-1 Н- я яМ я біс(дибензил- піразол-4-іл)піридин-2-амін ох М іденацетон) х паладій

М ШУ мо в зм нН

Продовження таблиці 9 2-5-К4-11-(2,2- ц натрію 12 Дифторетил)-3-(піридин-2- Ф Е 453 (Мт) фенолят, іл)-1Н-піразол-4- Ин біс(дибензил- іл|окси)піридин-2- но от іденацетон) іл)уаміно|піридин-2- ог /Ф паладій ілупропан-2-ол Мах мн 4--1-(Дифторметил)-3- з біс(дибензил- 13 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- | й 384 (Мт) іденацетон) іл|окси)-М-(1-метил-1 Н- -4 у паладій піразол-5-іл)/піридин-2-амін па: Е еЕЗ /

М

Ми М

І н

А-1-(Дифторметил)-3- біс(дибензил- 14 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- зм 384 (Мт) іденацетон) іл|окси)-М-(1-метил-1 Н- І -М КЕ паладій піразол-4-іл)упіридин-2-амін -0- (9) Е 3 і ша М:

Продовження таблиці 9

М-(4--1-(Дифторметил)-3- с біс(дибензил- (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- | р МЕ 382 (Мт) іденацетон) іл|окси)піридин-2- т к- паладій іл)упіридазин-3-амін ОМ й Зм м н 2-16-(4-11-Циклопропіл-3- я 16 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- ще 429 (Мат) іл|окси)піридин-2- виткі ілламіно|піридин-3- ду /Ф ілупропан-2-ол «ДІ

М Н М

2-15-(4-11-Циклопропіл-3- с 17 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- Ї я м 429 (Мат) іл|Іокси)піридин-2- о-1 іл)яаміно|піридин-2- но о ілупропан-2-ол мг г ав ше н 2--А-(4-11-Циклопропіл-3- 18 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- п 429 (Мат) іл|окси)піридин-2- я -М ілламіно|піридин-2- они ілупропан-2-ол у

М» йо: мМ он н 2-6-(4-11-(Пропан-2-іл)-3- натрію 19 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- Гм 431 (Мат) фенолят, іл|Іокси)піридин-2- ем біс(дибензил- іл)аміно|піридин-3- н о» ч- іденацетон) ілупропан-2-ол од, с паладій

М н зм 1-Метил-4-(4-11-(пропан-2- іл)-3-(піридин-2-іл)-1 Н- г 403 (М-а1) піразол-4-іл|окси)піридин-2- дм - . . М іл)яаміно|піридин-2(1Н)-он о ож -

Зими МУ н

Продовження таблиці 9

М-(4-111-(Пропан-2-іл)-3- х 21 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- Ім 374 (Мат) іл|Іокси)піридин-2- ЯМ іл)піридазин-3-амін ок - й озмМя н

М-14-(3-Трет-бутил-1- 22 циклопропіл-1 Н-піразол-4- М 351 (Мат) іл)окси|піридин-2- і-й ілупіридазин-3-амін о

СА м7

Н

2-І5-ЦА-(З-Трет-бутил-1- 23 циклопропіл-1 Н-піразол-4- -к 408 (М-н1т) іл)окси|піридин-2- он о си іліаміно)піридин-2- м іл|пропан-2-ол то ув і мая н 2-І4-ЦЧ4-(3-Трет-бутил-1- 24 циклопропіл-1Н-піразол-4- р 408 (М-1) іл)окси|піридин-2- оби іліаміно)піридин-2- що щ іл|Іпропан-2-ол Ії ак ати но н 2-І4-(ТА-(1-Циклопропіл-3- м етил-1Н-піразол-4- Ттр-1 | зво (Ма) іл)окси|піридин-2- 9 ілламіно)піридин-2- ; М у іл|пропан-2-ол пон вки 4-((З-Циклопропіл-1- біс(дибензил- 26 (дифторметил)-1Н-піразол- 347 (Мат) іденацетон) 4-іл|окси)-М-(1-метил-1 Н- р Е паладій піразол-4-іл)піридин-2-амін о м-

З

- АК що н 2--А-((4-13-Циклопропіл-1- натрію 27 (2,2-дифторетил)-1 Н- Е 416 (Мт) фенолят, піразол-4-іл|іокси)піридин-2- ач біс(дибензил- іл)уаміно|піридин-2- оз іденацетон) ілупропан-2-ол "й /є паладій ноз В тю

Продовження таблиці 9

М-(4-13-Циклопропіл-1- біс(дибензил- 28 (дифторметил)-1Н-піразол- МЕ 345 (Мт) іденацетон) 4-іл|окси)піридин-2- - м- паладій ілупіридазин-3-амін о й йозмМ н 4-Ц34-(1,3-Дициклопропіл- 29 1Н-піразол-4- Шо 365 (М--1) іл)окси|піридин-2-іл)аміно)- о ол - 1-метилпіримідин-2(1Н)-он «А с ши | М н

А-(1,93-Дициклопропіл-1 Н- піразол-4-іл)окси|-М-(1- м 337 (Ма1) метил-1Н-піразол-3- 0-й іл)упіридин-2-амін Те но З ку не н 2-І6-44-(1,9- натрію

З1 Дициклопропіл-1 Н-піразол- ка 392 (Мт) фенолят, 4-іл)окси|піридин-2- о біс(дибензил- іл)аміно)піридин-3- еру с іденацетон) іл|Іпропан-2-ол -4 м м? паладій 4-(1,3-Дициклопропіл-1 Н- натрію 32 піразол-4-іл)окси|-М-(1- 337 (Мат) фенолят, метил-1Н-піразол-4- ру біс(дибензил- іл)упіридин-2-амін ол» - іденацетон) м є паладій

І І

4-(14-(1,3-Дициклопропіл- біс(дибензил-

З 1Н-піразол-4- що 364 (Мт) іденацетон) іл)окси|піридин-2-іл)аміно)- о о ш-К паладій, 1-метилпіридин-2(1Н)-он щ толуол/м- г у/Ф метил-піролідон і: ве я н

М-14-К1,3-Дициклопропіл- 34 1Н-піразол-4- а 335 (Мт) іл)уокси|піридин-2- ол ілупіридазин-3-амін С у

СА н

Продовження таблиці 9

Приклад Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі

Мо. М5 (т/г) 2-4-(4411-(2,2- о натрію

Дифторетил)-3-(тетрагідро- м 460 (М--н1) фенолят, 2Н-піран-4-іл)-1 Н-піразол-4- фл біс(дибензил- іл|окси)піридин-2- о іденацетон) іл)уаміно|піридин-2- и є паладій ілупропан-2-ол но М зм

М-(4--1-(Дифторметил)-3- біс(дибензил- 36 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- о 389 (Мт) іденацетон) 1Н-піразол-4- МЕ паладій іл|окси)зпіридин-2- ол - іл)упіридазин-3-амін М са вия н

А-1-Циклопропіл-3- о біс(дибензил- 37 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- 381 (Мт) іденацетон) 1Н-піразол-4-іл|оксиз-М-(1- а паладій метил-1Н-піразол-5- ол іл)піридин-2-амін у і 4-(1-Циклопропіл-3- біс(дибензил-

З8 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- о 381 (Мт) іденацетон) 1Н-піразол-4-іл|окси)-М-(1- а паладій метил-1Н-піразол-4- оз іл)упіридин-2-амін м у

ЩІ ко

А-К4-411-Циклопропіл-3- 39 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- о 408 (М-н1т) 1Н-піразол-4- м іл|окси)піридин-2-іл)аміно|- -- 1-метилпіридин-2(1Н)-он 7 о сх м м

М-(4-1-Циклопропіл-3- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- о 379 (Мат) 1Н-піразол-4- с- М іл|окси)піридин-2- он м-ф" іл)упіридазин-3-амін М. сг вити н

А-К4-411-Циклопропіл-3- 1 (тетрагідрофуран-3-іл)-1 Н- (в; 394 (Мт) піразол-4-іл|окси)піридин-2- -М іл)уаміно|-1-метилпіридин- -- 2(1Н)-он Її

Со

ЗИМИ МИ н

Продовження таблиці 9

Приклад Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі

Мо. М5 (т/г)

М-(4-41-Циклопропіл-3- 42 (тетрагідрофуран-3-іл)-1 Н- о 365 (М-н1) піразол-4-ілюкси)піридин-2- -М іл|Іпіридазин-3-амін, 0 - ізомер 2 о

МИ М

Н

М-(4-41-Циклопропіл-3- 43 (тетрагідрофуран-3-іл)-1 Н- о 365 (М-н1) піразол-4-ілюкси)піридин-2- - М іл|піридазин-3-амін, 0 - ізомер 1 о ки щи

Н

2-15-(4-11-Циклопропіл-3- натрію 44 (тетрагідрофуран-3-іл)-1 Н- 422 (Ми) фенолят, піразол-4-іл|іокси)піридин-2- Р біс(дибензил- іл)уаміно|піридин-2- о іденацетон) ілупропан-2-ол оби паладій ати н 2-5-(4-13-Циклобутил-1- 45 (дифторметил)-1Н-піразол- 416 (Мт) 4-іл|окси)піридин-2- бе іл)уаміно|піридин-2- ол Е ілупропан-2-ол но м -е

І, І

М М н 2-І5-(А-((3-Циклобутил-1- 46 циклопропіл-1 Н-піразол-4- да 406 (М--н1т) іл)уокси|піридин-2- оз іліаміно)піридин-2- г, є іл|Іпропан-2-ол М ще ій 2-15-4-11-(Дифторметил)- 47 З-(піридин-2-іл)-1Н-піразол- ст 439 (Мт) 4-іл|Іокси)піридин-2- Ї я 2 іл)аміно|піридин-2- Ш- ілупропан-2-ол те г Й с Ше

ТО. (; н 2-14-К4-Щ11-(Дифторметил)- 48 З-(піридин-2-іл)-1Н-піразол- зм 439 (Мт) 4-іл|окси)піридин-2- ЖК мое іл)аміно|піридин-2- -- ілупропан-2-ол 9 Й ше

Продовження таблиці 9

Приклад Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі

Мо. М5 (т/г) 2-5-(4-111-(Пропан-2-іл)-3- 43 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- ль 431 (Мат) іл|окси)піридин-2- с іл)уаміно|піридин-2- п ілупропан-2-ол Ба Те й й

ЩО й що н 2--А-(4-11-(Пропан-2-іл)-3- (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- ч 431 (Мат) іл|окси)зпіридин-2- г іл)аміно|піридин-2- Т- іл)упропан-2-ол ота о

У, м" но н 2-15-(4-П3-Циклопропіл-1- 51 (дифторметил)-1Н-піразол- 402 (Мт) 4-іл|Іокси)піридин-2- М КЕ іл)аміно|піридин-2- оте М- ілупропан-2-ол Же Й - т бе сан ви тя н 2--А-((4-13-Циклопропіл-1- 52 (дифторметил)-1Н-піразол- 402 (Мт) 4-іл|окси)зпіридин-2- я іл)аміно|піридин-2- ом ілупропан-2-ол Ма с

Ї І

2-(5-ЦА-11,9- 53 Дициклопропіл-1 Н-піразол- ве 392 (Мт) 4-іл)окси|піридин-2- он ож м- іліаміно)піридин-2- Ма ч іл|Іпропан-2-ол І І

М М

2-І4-Ч4-(1,9- натрію 54 Дициклопропіл-1 Н-піразол- 2-4 392 (Мт) фенолят, 4-іл)окси|піридин-2- оз біс(дибензил- іліаміно)піридин-2- М ув іденацетон) іл|Іпропан-2-ол У, ще паладій но н 2-15-(4-П3-Циклопропіл-1- натрію (пропан-2-іл)-1Н-піразол-4- 394 (Мт) фенолят, іл|Іокси)піридин-2- гу біс(дибензил- іл)уаміно|піридин-2- но оз іденацетон) ілупропан-2-ол Ро г паладій ак шия н

Продовження таблиці 9

Приклад Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі

Мо. М5 (т/г) 2-15-К4-11-(Дифторметил)- 56 З-(тетрагідро-2Н-піран-4- 446 (М-н1) іл)-1Н-піразол-4- о іл|окси)піридин-2- МК іл)уаміно|піридин-2- он ол Шк іл)упропан-2-ол те Є

Ф . | м н 2-14-К4-Щ11-(Дифторметил)- 57 З-(тетрагідро-2Н-піран-4- 446 (М-н1) іл)-1Н-піразол-4- о іл|окси)піридин-2- МЕ іл)аміно|піридин-2- -М- ілупропан-2-ол о Й фе ове 2 2-15-К4-ЩЦ1-Циклопропіл-3- о 58 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- ек 436 (М-н1) 1Н-піразол-4- щи іл|оксизпіридин-2- он м 5 іл)ламіно|піридин-2- те. с ілупропан-2-ол анти н 2--А-(4-11-(Пропан-2-іл)-3- 59 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)- о 438 (Ми) 1Н-піразол-4- м іл|окси)піридин-2- - іл)аміно|піридин-2- о ілупропан-2-ол М» -

ІА Хі он НО" 2-І4-(1А-((3-Циклобутил- 1- біс(дибензил- циклопропіл-1 Н-піразол-4- р 406 (М--н1т) іденацетон) іл)окси|піридин-2- от м-к паладій іліаміно)піридин-2- щ ч іл|пропан-2-ол у і.

М М но нн

Приклад Хімічна назва Структура Фізичні дані Коментарі

Мо. М5 (т/г) 2-14-((4-13-Циклобутил-1- 61 (пропан-2-іл)-1Н-піразол-4- 408 (М-н1т) іл|окси)піридин-2- р іл)уаміно|піридин-2- ол - ілупропан-2-ол че с

УА, мя но Н

Приклад 62 4-(4-(1-Циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2-

іллуаміно|бензамід (в) - М м-с мно ол мм

Н

До розчину 4-(4-(1-циклопропіл-З-тетрагідропіран-4-ілпіразол-4-іл)окси-2- піридиліаміно|бензонітрилу (467 мг, 1,16 ммоль) в ОМ5О (5 мл) додають карбонат калію (80,4 мг, 0,58 ммоль). Додають 30 95 розчин перекису водню (1,77 мл, 17,45 ммоль), і реакційну суміш перемішують при температурі навколишнього середовища протягом ночі. Розбавляють водою, і чотири рази екстрагують ОСМ. Органічні шари об'єднують, і промивають насиченим водним розчином хлориду натрію. Сушать над безводним сульфатом натрію. Суміш фільтрують, і фільтрат концентрують при зниженому тиску. Залишок очищають хроматографією з оберненою фазою (колонка Кедізер КГ бої Нідп Регоптпапсе С18 Кемегзе РПазе Соіштп, 0-100 95 мурашина кислота/"АСМ в мурашиній кислоті/вода), і одержують вказану в заголовку сполуку (220 мг, вихід 45,9 95). М5 (т/2): 420 (М-н1).

Наведені нижче сполуки одержують по суті за методикою, наведеною у Прикладі 62.

Таблиця 10

Приклад Хімічна назва Структура Фізичні дані

Мо. М5 (ті/г): 3-МК4-11-Циклопропіл-3- (в) 63 (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1 Н- мч 420 (Мат) піразол-4-іл|окси)піридин-2- - м-3 іл)яаміно|бензамід ол до ви М мн; н 3-К4-(1-(Пропан-2-іл)-3- М 64 (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- ДМ 415 (Мат) ілІокси)піридин-2- -К іл)яаміно|бензамід а о мом н 4-Ц34-(1-Циклопропіл-З-етил- 65 1Н-піразол-4-іл)окси|піридин-2- во 364 (Мт) ілламіно)бензамі м-с3 ) ) д мн; ож щофе мм

Н

Продовження таблиці 10

А-К4-411-(Дифторметил)-3- о (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1 Н- М 430 (Мт) піразол-4-іл|іоксизпіридин-2- щ М-щ іл)аміно|бензамід о о мМ н 4-(4-13-Циклобутил-1- 67 (дифторметил)-1Н-піразол-4- МЕ 400 (М-нт) іл|окси)зпіридин-2- щи іл)яаміно|бензамід 2 З й мМ н 3-К4-(1-(Дифторметил)-3- зем (піридин-2-іл)-1Н-піразол-4- | 423 (Мат) іл|окси)зпіридин-2- 24 2т- іл)уаміно|бензамід нм. до др: Е шУ й є

М М н 4-(34-(1,3-Дициклопропіл- 1 Н- піразол-4-іл)окси|піридин-2- ве 376 (Мт) іл)аміно)бензамі М ) ) д о ох - мм

Н

Приклад 70 2-14-К4-13-Циклопропіл-1-(пропан-2-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2- ілупропан-2-ол -щ- М с- (9)

У с ом МЯ но Н

Розчин // метил-4-((4-(З-циклопропіл-1-ізопропілпіразол-4-іл)уокси-2-піридилІаміно|піридин-2- карбоксилату (298 мг, 0,76 ммоль) в ТНЕ (6 мл) в щільно закритій посудині продувають азотом.

Краплями додають метилмагнійбромід (ЗМ розчин в діетиловому ефірі, 1,01 мл, 3,03 ммоль), і одержану суміш перемішують при кімнатній температурі протягом двох годин. Суміш концентрують при зниженому тиску, і залишок розбавляють ОСМ і насиченим водним розчином бікарбонату натрію. Органічний шар відокремлюють, й водний шар екстрагують ОСМ. Органічні шари об'єднують, і промивають насиченим водним розчином хлориду натрію. Сушать над сульфатом натрію, фільтрують, і фільтрат концентрують. Очищають хроматографією на колонці з силікагелем з елююванням 5-10 96 розчином МеОН в ОСМ, ії одержують вказану в заголовку сполуку (160 мг, 53,69 95 вихід М5 (пт/2): 394 (М--1).

Приклад 71 2-15-К4-113-(Піридин-2-іл)-1 Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2-ілупропан-2-ол

ЩІ її - М

Мн ло, он (о) й ЗМ

Н

Розчин 2-І5-((4-(3-(2-піридил)-1-(2-триметилсилілетоксиметил)піразол-4-іл|окси-2- піридиліаміно|-2-піридил|Іпропан-2-олу (500 мг, 0,96 ммоль) в трифтороцтовій кислоті (3 мл) охолоджують на бані з льодом до температури 0 "С. Додають триетилсилан (1 мл, 6,24 ммоль).

Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом ночі. Залишок концентрують, і очищають хроматографією з оберненою фазою (колонка Кеаїізер ВІ Соїа Нідй Репоптапсе С18

Вемегзе Ріпазе СоЇштп, 0-100 95 10 мМ розчину бікарбонату амонію в АСМ). Відповідні фракції концентрують для видалення АСМ. Залишкову водну суміш екстрагують ОСМ, органічний шар виділяють, і сушать над сульфатом натрію. Фільтрують, і фільтрат концентрують при зниженому тиску, і одержують вказану в заголовку сполуку (168 мг; 44,9 95 вихід). М5 (пт/2): 389 (М--1).

Приклад 72

М-(4-41-(Дифторметил)-3-(тетрагідрофуран-3-іл)-1Н-піразол-4-ілуокси)піридин-2- іл|піридазин-3-амін, ізомер 1 (в) -- (о) Е с вия

Нн

Рацемічну суміш М-(4-П1-(дифторметил)-3-тетрагідрофуран-З3-ілпіразол-4-іл|окси-2- піридил|піридазин-3-аміну (Препаративна методика 49) очищають хіральною хроматографією, і одержують вказану в заголовку сполуку як перший елюйований енантіомер. М5 (т/2): 375 (М-.н1).

Умови очищення, - СНІВАЇІ РАК? ІС; Рухома фаза: 30 95 розчин ізопропілового спирту, що містить 0,2 95 розчин ізопропіламіну в діоксиді вуглецю; швидкість потоку: 70 г/хв.; довжина хвилі ультрафіолетового випромінювання: 280 нм; час утримування: 3,93 хв.

Наведені нижче сполуки одержують по суті за методикою, наведеною у Прикладі 72.

Вибрані умови очищення вказані.

Таблиця 11

Приклад Хімічна назва Структура Умови Фізичні

Мо. дані 2-(5-ЦА-(1- о СНІВАГ СЕГІ? 00-Н; М5 73 Циклопропіл-3- о рухома фаза: 20 95 (т/г): (тетрагідрофуран-3- лик ЕЮН у гептані; 422 іл)-1Н-піразол-4- по ц швидкість потоку: (Ма) ілюкси)піридин-2- І р є 425 мл/хв.; ШУМУ: ілїамінозпіридин-2- п 280 нм; іл)упропан-2-ол, час утримування: ізомер 1 17,39 хв.

Зо

Продовження таблиці 11 2-(5-Ц4-(71- о СНІВАГ СЕГІ? 00-Н; М5 7А Циклопропіл-3- М рухома фаза: 20 95 (т/2): (тетрагідрофуран-3- ш- ЕЮН у гептані; 422 іл)-1Н-піразол-4- ч : швидкість потоку: (Ме) ілюкси)піридин-2- еко в 425 мл/хв.; ШММУ: іл|аміно)зпіридин-2- 4 М мя 280 нм; іл)упропан-2-ол, час утримування: ізомер 2 21,55 хв. 2-(4-14-Ц1- о СНІВАГ СЕІ 9 00-Н; М5 75 Циклопропіл-3- не рухома фаза: 20 95 (т/г): (тетрагідрофуран-3- оликі ізопропанол, який 422 іл)-1Н-піразол-4- нлю Ж містить 0,2 95 (Ми) ілуокси)піридин-2- що у ізопропіламіну у іл|Іаміно)піридин-2- но ше діоксиді вуглецю; іл)упропан-2-ол, швидкість потоку: ізомер 1 70 г/хв.;

ОММУ: 225 нм; час утримування: 2,67 хв. 2-(4-14-Ц1- СНІВАГ СЕГІ? 00-Н; М5 76 Циклопропіл-3- о рухома фаза: 20 95 | (т/лг): (тетрагідрофуран-3- Яр ізопропанол, який 422 іл)-1Н-піразол-4- али містить 0,2 96 (Ми) ілюкси)піридин-2- нь с ізопропіламіну у іл|Іаміно)піридин-2- ЦІ ще діоксиді вуглецю; іл)упропан-2-ол, А, й швидкість потоку: ізомер 2 70 г/хв.; ШУМУ: 225 нм; час утримування: 3,59 хв.

Процедура одержання порошкових рентгенограм сполук Прикладів 77-79

Порошкові рентгенограми (ХКО) кристалічних твердих речовин одержують із застосуванням порошкового рентгенівського дифрактометру ВгиКег 04 Епаеамог, спорядженого джерелом

СикКа (Х-1 ,54060А) і детектором Мапіес, що працює при 35 кВ і 50 мА. Зразок сканують у межах 4-402 28 з величиною кроку, що становить 0,009" 28, при швидкості сканування 0,5 с/крок, з 0,6 мм розходженням, фіксованим рівнем антирозсіювання 5,28 мм та 9,5 мм діафрагмами детектору. Сухим порошком наповнюють кварцовий тримач зразка, та із застосуванням предметного скла одержують гладеньку поверхню. Порошкові рентгенограми кристалічних твердих речовин одержують при температурі і відносній вологості навколишнього середовища.

Приклад 77 2-14-К4-1Щ11-Циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2- іл)аміно|піридин-2-ілупропан-2-ол, (227)-бут-2-ендіоат (1:1) о)

М ол - (в)

І Ме Ше

Ї » с оон но ЩО" он о

Додають розчин 214-К(4-(1-циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4- іл|окси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2-ілупропан-2-олу (142 мг) в АСМ (2 мл). Тверда речовина повністю розчиняється при перемішуванні при 80 С/1000 об./хв. До одержаного розчину додають малеїнову кислоту (48 мг, 1,20 еквівалента, в 1 мл АСМ при температурі 80 С). Суміш спочатку є каламутною, але швидко стає прозорим розчином. Нагрівання і перемішування припиняють. Розчин охолоджують до кімнатної температури. Для суспендування твердої речовини додають ще 2 мл АСМ. Вакуумною фільтрацією відокремлюють тверду речовину білого кольору, і цю тверду речовину сушать на місці на фільтрі протягом 15 хв. в струмені повітря. Одержану тверду речовину сушать в вакуумній печі при температурі 65 "С протягом ночі, і одержують вказану в заголовку сполуку (132 мг, 73,4 9о вихід). Теоретичний відсоток іону малеїнової кислоти в одержаній солі для моносолі становить 21,0 95. Результати протиїонного аналізу, одержані із застосуванням ВЕРХ, показують, що фактичний відсотковий вміст іону малеїнової кислоти в одержаній солі становить 17,2 965. Результати протиїоного аналізу вказують на моносіль.

Порошкова рентгенограма сполуки Прикладу 77

Одержаний зразок сполуки Прикладу 77 характеризується порошковою рентгенограмою, одержаною з використанням джерела випромінювання СиКиа, як зразок, що має піки дифракції (значення 2-тета), описані у наведеній нижче Таблиці 13 і, зокрема, як зразок, що має піки при 9,62 у поєднанні з одним або декількома піками, вибраними з групи, яку складають 12,52, 17,52 та 16,92 з допуском на кути дифракції 0,27.

Таблиця 12

Піки порошкової рентгенограми сполуки Прикладу 77

Пік Кут (2-тета) Відносна інтенсивність (95 найінтенсивнішого піку) 0,27 нини 100,0 61177725 01177000058 81951364 80117728 355

Приклад 78 2-14-К4-1Щ11-Циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2- іл)уаміно|піридин-2-ілупропан-2-ол, метансульфонат (1:1) (9) - М (в) ж й но но й м

Додають розчин 214-К(4-(1-циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4- іл|окси)піридин-2-іл)аміно|Іпіридин-2-ілупропан-2-олу (113 мг) в ацетоні (2 мл). Тверда речовина повністю розчиняється при перемішуванні при 60 "С/1000 об./хв. До одержаного розчину додають метансульфонову кислоту (21 мкл, 1,24 еквівалента). Нагрівання і перемішування припиняють. Розчин охолоджують до кімнатної температури. Для суспендування твердої речовини додають ще З мл ацетону. Вакуумною фільтрацією відокремлюють тверду речовину білого кольору, і цю тверду речовину сушать на місці на фільтрі протягом 15 хв. в струмені

Зо повітря. Одержану тверду речовину сушать в вакуумній печі при температурі 65 "С протягом ночі, і одержують вказану в заголовку сполуку (87 мг, 63,08 95 вихід). Теоретичний відсоток іону метансульфонової кислоти в одержаній солі для моносолі становить 18,1 95. Результати протиіїонного аналізу, одержані із застосуванням ВЕРХ, показують, що фактичний відсотковий вміст іону метансульфонової кислоти в одержаній солі становить 16,2 95. Результати протиїоного аналізу вказують на моносіль.

Порошкова рентгенограма сполуки Прикладу 78

Одержаний зразок сполуки Прикладу 78 характеризується порошковою рентгенограмою, одержаною з використанням джерела випромінювання СиКиа, як зразок, що має піки дифракції (значення 2-тета), описані у наведеній нижче Таблиці 14 і, зокрема, як зразок, що має піки при 7,02 у поєднанні з одним або декількома піками, вибраними з групи, яку складають 14,12, 10,82 та 18,62 з допуском на кути дифракції 0,27.

Таблиця 13

Піки порошкової рентгенограми сполуки Прикладу 78

Пік Кут (2-тета) Відносна інтенсивність (9о найінтенсивнішого піку) я 0,27 т00 81801000 17801700 аг 5501700200080000000

Приклад 79 2-14-К4-1Щ11-Циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2- іллуаміно|Іпіридин-2-ілупропан-2-олу 4-метилбензолсульфонат (1:1) (9) - М хх м-с3 (о;

Іо а ваш но Н

Додають 214-(4--1-циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2- іл)уаміно|піридин-2-ілупропан-2-ол (122 мг) в ЕЮАс (2 мл). Тверда речовина повністю розчиняється при перемішуванні при 8027/1000 об./хв. До одержаного розчину додають моногідрат п-толуолсульфокислоти (1,23 еквівалента в 1 мл ЕЮАс при температурі 80 20).

Одержану суміш суспендують при 80 "С/1000 об./хв. протягом 30 хв. Нагрівання припиняють, суміш продовжують перемішувати при 1000 об./хв. доки вона охолоджується до кімнатної температури. Вакуумною фільтрацією відокремлюють тверду речовину білого кольору, і цю тверду речовину сушать на місці на фільтрі протягом 15 хв. в струмені повітря. Одержану тверду речовину сушать в вакуумній печі при температурі 65 "С протягом ночі, і одержують вказану в заголовку сполуку (159 мг, 93,40 95 вихід). Теоретичний відсоток іону п- толуолсульфонової кислоти в одержаній солі для моносолі становить 29,3 95. Результати протиїонного аналізу, одержані із застосуванням ВЕРХ, показують, що фактичний відсотковий вміст іону п-толуолсульфонової кислоти в одержаній солі становить 28,3 95. Результати

Зо протиіїонного аналізу вказують на моносіль.

Порошкова рентгенограма сполуки Прикладу 79

Одержаний зразок сполуки Прикладу 79 характеризується порошковою рентгенограмою, одержаною з використанням джерела випромінювання СиКиа, як зразок, що має піки дифракції (значення 2-тета), описані у наведеній нижче Таблиці 15 і, зокрема, як зразок, що має піки при 17,82 у поєднанні з одним або декількома піками, вибраними з групи, до складу якої входить 19,72, 18,42 та 22,02 з допуском на кути дифракції 0,27.

Таблиця 14

Піки порошкової рентгенограми сполуки Прикладу 79

Пік Кут (2-тета) 50,22 Відносна інтенсивність (95 найінтенсивнішого піку) 100,0 52016010 8 11000002750001126 нини,

Передачу сигналів шляхом ТОЕВ в декількох джерелах пов'язують з раком і прогресуванням пухлин (Бої еї. аї., (2005) 9. Сііп Опсої! 23:2078; І ему евї. аї., (2006) СуоКіпе 4. сгоулп Расіог Кем. 1741-58). Існує декілька видів раку, у разі яких ліганди ТОЕДВ, продуковані пухлиною або стромою в пухлинному мікрооточенні, можуть брати участь в прогресуванні пухлини. Ракові клітини простати пацюків МАТ УГи (егеіпег апа Ваїтаск (1992) Мої. Епдосгіпої! 6:15-25) і клітини раку молочної залози людини МСЕ-7 (Апеада, єї. аї!., (1993) СеїЇ Стомй апа Оійег. 4:193-201) стають більш онкогенними і метастатичними після трансфекції вектором, що експресує мишачий ТОЕВІ. ТОВ! пов'язують з ангіогенезом, метастазуванням і несприятливим прогнозом при раку простати людини і при задавненому раку шлунка (М/ік5ігот, Р., еї. аї., (1998)

Рговіаїе 37: 19-29; Заїйю, Н. еї. аї., (1999) Сапсег 86: 1455-1462). При раку молочної залози несприятливий прогноз пов'язують з підвищеним рівнем ТОЕ-рД (Ріскзоп, еї. а!., (1987) Ргос. Май. Асай. 5сі. ОБА 84:837-841; Казвівй, єї. а!., (1987) Сапсег Вез. 47:5733-5738; Вау, єї. а!., (1990) У.

Сеї! Віоспет. 43:199-211; Ваттецй-І еє, вї. а!., (1990) Ве. У. Сапсег 61:612-617; Кіпо, еї. а!., (1989) 9.

Зіегоїд Віоспет. 34:133-138; Меси, єї. аї!., (1990) Ргос. Маї!. Асад. сі. ОБА 87:7678-7682; Маїкег, еї. а. (1992) ЕЄик. ). Сапсег 238:641-644), а індукування ТОЕ-В1 при лікуванні тамоксифеном (Вина, єї. аї., (1992) Сапсег Ве5. 52:4261-4264) пов'язують з несприятливими результатами лікування тамоксифеном при раку молочної залози (Тпотрзоп, еї. аї., (1991) Вг. У. Сапсег 63:609-614). Антитіла проти ТОЕВД1 пригнічують ріст клітин раку молочної залози людини МОА- 231 у безтимусних мишей (Агієада, еї. аї., (1993) 9. Сііп. Іпмев5і. 92:2569-2576), і застосування цього лікарського засобу призводить до збільшення активності природних клітин-кілерів з селезінки. Клітини СНО, трансфековані латентним ТОЕВІ, також продемонстрували знижену

Зо активність природних клітин-кілерів і прискорений ріст пухлин у "голих" мишей (УмаїрїскК, еї. аї., (1990) 9. Ехр. Мей. 172:1777-1784). Отже ТОБЕ-В, секретований пухлинами молочної залози, може спричинювати супресію імунної відповіді ендокринної системи. Було показано, що високі концентрації ТОЕДВІ в плазмі вказують на несприятливий прогноз для пацієнтів із задавненим раком молочної залози (Апзсопег, еї. аіІ., (1993) М. ЕпоїЇ. У. Меа. 328:1592-1598). Пацієнти з високими рівнями циркулюючого ТОВ перед хіміотерапією у високих дозах і аутологічною трансплантацією кісткового мозку мають високий ступінь ризику виникнення венооклюзивної хвороби печінки (15-50 95 всіх пацієнтів з рівнем смертності до 5095) та ідіопатичного інтерстиціального пневмоніту (40-60 9о всіх пацієнтів). Значення цих відомостей полягає у тому, що 1) підвищені рівні ТОВ в плазмі можуть бути застосовані для виявлення пацієнтів з підвищеним ризиком, і 2) зниження сигналізації ТЕР може привести до зниження захворюваності і смертності серед цих хворих на рак молочної залози, які зазнають загальних методів лікування.

Недавні публікації також показали, що передача сигналів ТОВ може мати важливе значення в стимулюванні резистентності пухлин до стандартних методів лікування, в тому числі до хіміотерапії і рецепторних тирозинкіназ (МО 2012138783). Зокрема, у разі раку ободової кишки, була показана специфічна характеристика експресії генів для застосування при відособленні групи пацієнтів, несприйнятливих до звичайних лікарських засобів першої лінії. У цих пухлинних клітин чутливість до терапії відновлюється у разі, коли сигнальний шлях ТОЕВ блокується ТОЕВКІ-специфічним дрібномолекулярним інгібітором (Ниапод, еї. аї!., (2012) Сеї 151:937-950; Задапападат еї. а!., (2013) Маї. Мед. 19:619-625; Мегтешіеп еї. аї., (2013) Маї. Мед. 19:614-618; Ноертагп еї. а!., (2014) 134:552-562).

Мієлодиспластичні синдроми (МОЗ) являють собою розлади гемопоетичної системи в мієлоїдному компартменті і характеризуються неефективним продукуванням мієлоїдних клітин.

МОЗ зв'язують зі змінами в сигнальному шляху ТОЕВД, які відображені зниженими рівнями

ЗМАЮБ7. 5МАЮ7 є пригнічувальним МАЮ, функція якого полягає у пригнічуванні ТОЕр- опосередкованої передачі сигналів ЗМА0, і який розміщується у низхідному напрямку відносно ліганд-активованої передачі сигналів через ТОЕВКІ ії ТОЕРВКІЇ. Отже, як вважають, надекспресія

ЗМАЮ7 призводить до надмірної активації сигналізації ТОВ при МО5, і цей фенотип можна звернути шляхом обробки дрібномолекулярним інгібітором ТОЕВКІ (27пои еї. аї., (2011) Сапсег

Вез. 71:955-963). Аналогічно при гліобластомі (ВМ) рівні ліганду ТОЕВД є підвищеними і мають відношення до прогресування захворювання. Було показано, що терапевтичний засіб, антисмисловий олігонуклеотид АР1Т002, є потенційно активним в підгрупі пацієнтів з ЗВМ (Водаанп еї. аї., (2011). Сигт Ріпагт Віоїесппої). При меланомі активацію передачі сигналів шляхом ТОВ також зв'язують зі стійкістю до інгібіторів ВКАЕ і МЕК (Зип еї. аї., (2014) Майте. 508:118-122).

Багато злоякісних клітин секретують трансформуючий фактор росту-В (ТОБ-ДВ), потужний імунодепресант, що дозволяє зробити припущення про те, що продукування ТОЕД може являти собою характерний механізм ухиляння пухлин від механізмів імунологічного нагляду хазяїна (Намеї! єї. аї., (2010) Маї. Нем. Іттипої! 10:554-567; Каві еї. а!., (1999) І еикетіа 13:1188-1199).

Зо Створення лейкоцитарної субпопуляції з порушеною сигналізацією ТОЕВД у хазяїна з пухлиною являє собою потенційний засіб для імунотерапії раку самостійно або в комбінації з одним або декількома іншими імунотерапевтичними засобами, наприклад, в комбінації з одним або декількома інгібіторами РО-1, такими як ніволумаб (пімоЇштаб), пембролізумаб (ретбгоїїгитавб), інгібіторами РО-І1, протираковими вакцинами і біспецифічними молекулами імунної системи, такими як ІМСор100. У доклінічних дослідженнях було показано, що ліганд ТОД, який продукується лімфоцитами, антагонізує механізми імунологічного контролю (ЮОопКог еї. аї., (2012) ОємеІортепі. Опсоіїттипоіоду 1:162-171, Юопког еї. аї., (2011) СуїюкКіпе Іттипйу 351123- 134); було показано, що руйнування цієї осі у процесі доклінічних досліджень забезпечувало сприятливу протипухлинну дію на мишачих моделях та іп міго (2попо еї. а!., (2010) Сапсег Кев. 16:1191-1205; Реїгаивзсн еї. аї., (2009) 9. Іттипої! 183:3682-3689; УакКеїеїйа еї. а!., (2013) Маї. Неу.

Сапсег 13:328-341). Трансгенна тваринна модель з порушеною сигналізацією ТОЕВД в Т-клітинах здатна ліквідувати летальну за звичайних обставин лімфому Е/4, що надекспресує ТОЕД (СогеїїкК апа РіамеїЇ, (2001) Майте Меадісіпе 7(10): 1118-1122). Пригнічення секреції ТОД в пухлинних клітинах є результатом відновлення імуногенності хазяїна, в той час як нечутливість

Т-клітин до ТОЕДВ призводить до прискореної диференціації та автоїмунітету, елементи якого можуть бути необхідними для боротьби з автоантиген-експресуючими пухлинами у толеризованого хазяїна. Ці імуносупресорні впливи ТОЕрД припускають також в підгрупі пацієнтів з ВІЛ з нижчою за прогнозовану імунною відповіддю, виходячи з числа їх субпопуляцій Т-клітин

Срау/СовВ (Сага, еї. аї., У. Іттипоіоду (2002) 168:2247-2254). ТОЕВ-нейтралізуюче антитіло було здатне звертати змінювати цей ефект в культурі, що свідчить про те, що інгібітори сигналізації ТОВ можуть бути застосовані для змінювання ефекту пригнічення імунітету, наявного в цій підгрупі пацієнтів з ВІЛ.

На найбільш ранніх стадіях канцерогенезу ТОЕВІ може діяти як потужний пригнічувач пухлини і може опосередковувати дії деяких хіміопрофілактичних агентів. Проте, в певний момент під час розвитку і прогресування злоякісних новоутворень, пухлинні клітини, як видається, уникають ТОЕВ-залежного пригнічення росту паралельно з появою біологічно активного ТОЕВ в мікросередовищі. Подвійна пухлиносупресорна/пухлинопромоторна роль

ТОВ була найбільш ясно показана в трансгенній системі, яка надекспресує ТОД в кератиноцитах. Разом з тим, що трансгени були більш стійкими до утворення доброякісних бо уражень шкіри, швидкість метастатичного перетворення в цих трансгенах значно зросла (Сиї,

еї. аї., (1996) Сеїї 86(4):531-42). Продукування ТОЕВІ злоякісними клітинами в первинних пухлинах, як видається, зростає з прогресуванням стадій розвитку пухлини. Результати дослідження багатьох випадків класичних видів епітеліального раку дозволяють припустити, що підвищене продукування ТОВ людським раком відбувається на відносно пізньому етапі прогресування пухлини. Крім того, цей пухлино-асоційований ТОЕВ забезпечує пухлинним клітинам селективне сприяння і активізує прогресування пухлини. Вплив ТОЕВ на міжклітинні взаємодії та на взаємодії клітина-строма призводить до більшої схильності до інвазії і метастазування. Пухлино-асоційований ТОД може забезпечити пухлинній клітині можливість уникнення механізму імунного нагляду, оскільки він є потужним інгібітором клональної експансії активованих лімфоцитів. Було також показано, що ТОЕВД пригнічує продукування ангіостатіну.

Методи лікування раку, такі як променева терапія та хіміотерапія, індукують продукування активованого ТОЕВД в пухлині, тим самим вибираючи розростання злоякісних клітин, стійких до ингібуючих ефектів росту ТОЕДВ. Отже, ці протиракові методи лікування підвищують ризик і прискорюють розвиток пухлин з посиленим ростом і інвазивністю. У цій ситуації агенти, які цілеспрямовано впливають на ТОЕДВ-опосередковану сигнальну трансдукцію, можуть бути дуже ефективною терапевтичною методикою. Було показано, що резистентність пухлинних клітин до

ТОВ зводить нанівець більшу частину цитотоксичних впливів променевої терапії та хіміотерапії, і залежна від лікування активація ТОВ в стромі може навіть бути шкідливою, оскільки вона може зробити мікрооточення більш сприятливим для прогресування пухлини і сприяти пошкодженню тканини, яке веде до фіброзу. Вдосконалення інгібіторів ТОЕД сигнальної трансдукції, застосовуваних як самостійно, так і в поєднанні з іншими методами лікування раку, може сприяти лікуванню раку на останніх стадіях розвитку.

Більше того, в цій галузі відомо, що передача сигналів ТОЕДВ є ураженою при фіброзних станах, таких як фіброз печінки і хронічне захворювання нирок. Дивись, наприклад, Оепа 5, еї. аім, 2012. Егопі Іттипої. 3:71. СеїшШаг апОі тоіесціаг теснапізте ої спгопіс іпаттацйоп- аззосіаїєд огдап Пргозів; Войіпдег єї. а!., 2002. У. Атег бос. Мерпгої. 132600. ТаБ-В Зідпаїїйпа іп

Вепаї! Оізеазе; Ттаспітап Н., єї. аї., 2011. Кідпеу Іпіегпайопа! 79:1236. А рНавзе 1, 5іпдіє-до5е зшау ої їПевоїйтитар, ап апі-ТОг-в апіїроду, іп їгеайтепі-гевзівіапі ргітагу їоса! 5едтепіаї діотегишозсіегов5ів; та Козепріоот .)., еї. аї.,, 2010. Маїтайме гемієм/: Тргоїїс аізеазев: сеїІШаг апа

Коо) тоїіесшіаг теспапізтв5 апа помеї! ІНегаріє5. Апп. Іпіет Меа. 152: 159-166.

Описані нижче дослідження доводять, що в біохімічному дослідженні, на клітинному рівні та в тваринній моделі наведені як приклади сполуки пригнічують ТОЕВК1.

Біохімічне дослідження активності ТОЕВК1

Мета цього іп міго дослідження полягає в ідентифікації сполук, які пригнічують ТОЕВКІ1.

Експресія і очищення білка

Нуклеотидну послідовність, яка кодує амінокислоти 200-503 людського ТОЕВК1 (ММ 004612.2) з амінокислотою Тпг в положенні 204, заміненою на Азр, вставляють в вектор

РЕАБТВАС ТМ 1 (компанія Іпмігодеп, Мо за каталогом 10360-014) з М-кінцевою НіІб-міткою.

Бакуловірус одержують відповідно до протоколу ВАС-ТО-ВАС? Васшомігив Ехргеззіоп бузієт (компанія Іпмігодеп, Ме за каталогом 10359-016). Клітини 519 інфікують з розрахунку 1,5х106 клітин/мл з використанням 15 мл вірусу РІ на літр культури, і інкубують при температурі 28 "6 протягом 48 год. Клітини збирають, і зберігають при температурі -80 "С для подальшого очищення білка. Очищення білка здійснюють при температурі 4 "С. Осад з 2 л культури суспендують в 100 мл буфера А (50 мМ розчин Трис-НСЇ, рН 8, 200 мМ розчин Масі, 1 мМ розчин ОТТ, 5 мм розчин імідазолу, 10 90 розчин гліцерину), який містить 0,2 Ую Тритону Х-100 та повну суміш інгібіторів протеаз без ЕОТА компанії Коспе, і здійснюють гомогенізацію. Клітинні лізати просвітлюють шляхом центрифугування на роторі Весптап УЧА-18 протягом 45 хв. при 16500 об./хв. Супернатант інкубують з 5 мл металоафінної смоли Мі-МТА (компанія Оіадеп) протягом трьох годин. Колонку набивають вказаною смолою, і промивають буфером А. Білок

НІБ-ТОЕВАК1 (200-5033(12040) елююють градієнтом 0-400 мМ розчину імідазолу в буфері А.

Фракції, що містять НІЗ-ТОЕВКІ1 (200-503)(12040), об'єднують, концентрують, і завантажують на колонку Ні оаа 16.600 Зирегдех 200 (компанія СЕ Неайсаге Віозсіепсе). Колонку елююють буфером для зберігання (50 мМ розчин Трис-НСЇ, рН 7,5, 150 мМ розчин Масі, 1 мм розчин

РТТ). Фракції що містять НІ5З-ТОЕВКІ (200-5033(12040), об'єднують, і концентрують.

Концентрацію білка визначають із застосуванням ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі 280 нм. Білок поділяють на аліквоти, і зберігають при температурі -80 20.

Умови проведення аналізу ТК-ЕКЕТ (флуоресцентне резонансне перенесення енергії з часовим розділенням)

Сполуки піддають попередньому інкубуванню з рекомбінантним НІ5З-ТОЕ ВК1(200- бо 503)(12040О)) та ідентифікуючими антитілами Еи-апіі-Ні5 (компанія Іпийгодеп, Мо за каталогом

РМ5597) в аналітичних планшетах (чорних) з половинним ребром. З 1 мМ концентрованого розчину експериментальних сполук в МБО приготовляють послідовні розведення.

Концентрований розчин піддають трикратному послідовному розведенню в ОМ5О для одержання десятиточкової кривої розведення з кінцевою концентрацією сполуки в межах від 2

МКМ до 0,1 нМ. Кінцева концентрація ОМ5О в аналізі становить 4 95. Реакцію ініціюють шляхом додавання кіназної мітки (Кіпазе Тгасег 178, Ше ТесппоЇодіеєз РК9О8ОА, компанія Іпмігодеп).

Через 45-60 хв інтенсивність флуоресценції зчитують із застосуванням планшет-рідера.

Відсоток інгібування у групах, оброблених сполукою, обчислюють у порівнянні з групою мінімального інгібування (лише ЮОМ5О, без обробки). Абсолютну ІСво обчислюють з використанням 4-параметричного нелінійного логістичного рівняння, де абсолютною ІСво є концентрація, яка спричинює 50 95 інгібування, з використанням програми для аналізу даних

АсіїміуВазе. Результати цих досліджень показують, що наведені як приклади сполуки є ефективними інгібіторами ТОЕВРЕ1. Наприклад, всі наведені як приклади сполуки демонструють значення ІСзо менші за 1 мкМ. Зокрема, ІСво для сполуки Прикладу 1 становить 0,027 мкМ.

Клітинне люціферазне репортерне дослідження активності ТОЕВК1

Мета цього дослідження полягає в ідентифікації сполук, які селективно втручаються в ЗМАЮ 2,3-залежну експресію генів, в клітинних дослідженнях, які демонструють, що вони пригнічують

ТОЕВКІ на клітинному рівні.

Конструюють клітини НЕК293 (АТОС (Американська колекція типових культур), СК -1573) для експресії люціферази світлячка зі 5МАЮ 2,3-реагуючого промотору у відповідь на стимуляцію ТОЕДВ. Таку клітинну лінію можна одержати шляхом інфікування лентивірусними частинками (компанія ЗА Віозсіеєпсе5), і селекції на стійкість до пуроміцину. Клітини

НЕК293 5МАО 2/3 з готових для дослідження заморожених культур висівають з розрахунку 15000 клітин на лунку в 96-лункові планшети в середовище ОРТІ-МЕМ"У, що містить 10 95 ембріональної бичачої сироватки. Через 72 год. вказане середовище замінюють на середовище

ОРТІ-МЕМ"У, що містить 0,195 бичачого сироваткового альбуміну. Досліджувані сполуки розбавляють ЮМ5О, і одержують 10 мМ маточні розчини. Ці маточні розчини піддають трикратному послідовному розведенню в ЮОМ5О для одержання десятиточкової кривої розведення з кінцевою концентрацією сполуки в межах від 20 мкМ до 1 нМ з кінцевою концентрацією ОМ5О при дослідженні, яка становить 0,5 95. Додають досліджувані сполуки, і після врівноваження протягом однієї години додають ТОЕрВ (кінцева концентрація - 2 нм, компанія КУО зузіетв).

Через 24 години в кожну лунку з подвоєнням об'єму її вмісту додають лізисний буфер |СІо

Гузіз Вийег (Мо за каталогом Е2661)) і люціферазний реактив |Рготеда Вгідні со І исітегазе

Кеадепі (Мо за каталогом Е2620)). Аліквоти (80 мкл) переносять на білі планшети з твердим дном для зчитування люмінесценції із застосуванням планшет-рідера (емісійний фільтр:

Їитіпезсепсе 700, 1 с зчитування). Відсоток пригнічення у групах, оброблених сполукою, обчислюють у порівнянні з групою мінімального пригнічення (лише ЮОМ5О, без обробки).

Відносну ІСсо для кожної сполуки, яка представляє собою концентрацію, необхідну для досягнення 50 95 пригнічення, обчислюють за даними дослідження залежності "доза-ефект".

Дані, одержані при дослідженні залежності "доза-ефект", підганяють до чотирипараметричного логістичного рівняння з використанням програми для аналізу даних АсіїміуВазе. Результати цих досліджень показують, що наведені як приклади сполуки є ефективними інгібіторами визначеної з люціферазним репортером активності ТОЕр-стимульованих клітин НЕК293 5МАЮ 2/3.

Наприклад, всі наведені як приклади сполуки демонструють значення ІСвзо менші ніж 1 мкМ.

Зокрема, ІСво для сполуки Прикладу 1 становить 0,0824 мкМ (0,005, п-2).

Дослідження ІМТІ

Метою цього дослідження є визначення здатності досліджуваної сполуки до пригнічування експресії Р2ЕМАЮ2 в пухлинах сингенної тваринної моделі ЕМТ6-ІЇМ2. Іншими словами, за допомогою вказаного дослідження визначають здатність досліджуваної сполуки до пригнічення сигналізації ТОЕВКІ в тваринній моделі солідної пухлини.

Одержання клітин ЕМТ6-І М2

Клітини ЕМТ-6 (АТСС, СВІ-2755) імплантують підшкірно (5х107/тварину) в боки імунокомпетентних мишей ВАЇВ/сАпМНзЗа (компанія Нагіап І арогаїогіе5). Коли пухлини досягають приблизно 3000 мм", тварин вмертвляють шляхом асфіксії СО». У тварин з пухлинами видаляють легені, і вміщують їх в культуру. Легені обережно гомогенізують для одержання моноклітинної суспензії. Клітини вирощують в культуральному середовищі (МОМ, 1095 ЕВ5), і пухлинні клітини виділяють для одержання клітин ЕМТ6-ІЇМ1. Описану вище процедуру повторюють з використанням клітин ЕМТ6-ІЇМІ для здійснення імплантації для 60 одержання клітин ЕМТ-І М2.

Очищений фосфорильований НІЗ-5МАО2 (рРМАЮг)

Нуклеотидну послідовність, що кодує непроцесований людський 5МАЮ2 (ММ 005901.5), вставляють в вектор РЕАБТВАСНТА" (компанія Іпмйгодеп, Мо за каталогом 10584-027), в результаті чого одержують генно-інженерну конструкцію для бакуловірусної експресії білка НІ5-

ЗМАО2. Нуклеотидну послідовність, що кодує амінокислоти 148-503 людського ТОЕрК1 (ММ 004612.2), з амінокислотою ТПг в положенні 204, заміненою на Азр, вставляють в вектор

РЕАБТВАСНТА (компанія Іпмйгодеп, Ме за каталогом 10584-027), в результаті чого одержують генно-інженерну конструкцію для бакуловірусної експресії білка НІЗ-ТОЕВКІ1 (148-5033х712040).

Бакуловірус одержують відповідно до протоколу ВАС-ТО-ВАС? Васшомігив Ехргеззіоп бузієт (компанія Іпмігодеп). Клітини 519 інфікують з розрахунку 1,5х105 клітин/мл з використанням 10 мл вірусу РІ НІЗ-ЗМАЮЗ2 і вірусу Р1 НІЗ-ТОЕВКІ1 (148-503(12040) на літр культури, і інкубують при температурі 28 "С протягом 45 год. Додають окадаєву кислоту до кінцевої концентрації 0,1

МКМ. Після трьох додаткових годин інкубації клітини збирають, і зберігають при температурі -80 "С для подальшого очищення білка. Очищення білка здійснюють при температурі 4 20.

Заморожений клітинний осад з 6 л культури лізують шляхом інкубування з перемішуванням в 300 мл холодного буфера А (50 мМ розчин фосфату натрію, рН 7,5, 300 мМ розчин Масі, 2 мМ розчин рД-меркаптоетанолу, 5ММ розчин імідазолу, 10 95 розчин гліцерину, 0,1 мкм розчин окадаєвої кислоти), що містить 0,1 95 ТВІТОМУ Х-100 та повну суміш інгібіторів протеаз без

ЕОТА компанії Коспе, і здійснюють гомогенізацію. Клітинні лізати просвітлюють шляхом центрифугування на роторі Весптап ЧЧА-18 протягом 45 хв. при 16500 об./хв. Супернатант інкубують з 10 мл металоафінної смоли ТАГОМ (компанія Сіопіесй, Мо за каталогом 635504) протягом двох годин. Порцію промивають 100 мл буферу А, що містить 0,1 95 ТВІТОМ" Х-100.

Колонку набивають вказаною смолою, і промивають буфером А. Білок НІЗ-ЗМАЮ2 елююють градієнтом 0-100 мм розчину імідазолу в буфері А. Фракції, що містять фосфорильований НІ5-

ЗМАБа, об'єднують, і доповнюють 0,1 мкМ розчином окадаєвої кислоти і 5 мМ розчином ЕОТА.

Концентрацію білка визначають із застосуванням кількісного аналізу ВіоКай на білок (набір

Віокаа ОС Ргоївіп Аззау Кі Мо 500-0116) з використанням В5А як стандарту. Білок поділяють на аліквоти, і зберігають при температурі -80 20.

Жива фаза

Зо Клітини ЕМТ6-ЇМ2 культивують в середовищі Дульбекко, модифікованому за методом

Іскова (МОМ), доповненому 10 95 ЕВ5, 2 мМ розчином Сішатах та 0,1 мМ розчином замінних амінокислот, і інкубують при температурі 372С в 5 95 СО». Трипсинізують, і клітини виділяють з культури. Клітини ресуспендують в збалансованому сольовому розчині Хенкса (НВБЗ5), а потім змішують з МАТКІСЕЇ У? (1:1). Клітини (5х105/тварину) імплантують підшкірно в задню частину боку мишей (миші-самиці лінії ВАГ В/с, компанія Нагіап). Двічі на тиждень визначають масу тіла, та із застосуванням штангенциркуля вимірюють об'єм пухлин. Після того, як об'єм пухлин досягає приблизно 200-250 мм3, тварин довільно розподіляють на досліджувані групи для введення контрольного носія і сполуки. Сполуку (в 1 95 розчині гідроксиетилцелюлози (НЕС), 0,25 95 розчині ТУ/УЕЕМ" 80 і 0,05 95 розчині протиспінювача) і контрольний носій (1 95 розчин

НЕС, 0,25 95 розчин ТУМЕЕМ? 80 і 0,05 95 розчин протиспінювача) вводять пероральним шляхом із застосуванням шлункового зонду. Криву залежності "доза-ефект" одержують шляхом випробування сполук в одній часовій точці (2 год.) після разової дози: 2,7 мг/кг, 8,3 мг/кг, 25 мг/кг, 75 мг/кг або 150 мг/кг. Зміни з перебігом часу при обчислених (докладний опис методики наведено нижче) дозах ТЕО»5о або ТЕОво визначають за результатами дослідження залежності "доза-ефект" шляхом вмертвлення мишей в численних часових точках між 1-16 год. після введення разової дози.

Обробка тканин

Пухлинні тканини збирають, і гомогенізують, як описано нижче. Пухлинні тканини (4100 мг кожної) заморожують в рідкому азоті, і подрібнюють із застосуванням товкачика. Подрібнену тканину поміщають в пробірку (пробірка ГГ узіпд Маїгіх А, МРВіо Мо 6910-100) на сухому льоду, і гомогенізують в лізисному буфері (0,6 мл кожного) (150 мМ розчин Масі; 20 мМ розчин Трис- буферу, рН 7,5; 1 мМ розчин етилендіамінтетраоцтової кислоти (ЕЮТА); 1 мМ розчин етиленглікольтетраоцтової кислоти (ЕСТА); 195 розчин ТВІТОМУ Х-100; суміш інгібіторів протеаз (Зідта Р8340); суміш інгібіторів фосфатаз ІІ (Бідта Р5726); суміш інгібіторів фосфатаз

ШІ (Зідта РОО44)) протягом 25 с із застосуванням гомогенізатора Віо101 ЕА5ТРЕЕР" ЕР120 (уставка 4,5). Клітинний дебріс осаджують шляхом центрифугування при 14000х9 протягом 10 хв. при температурі 4 С. Лізат переносять в нову мікроцентрифужну пробірку, і знову центрифугують при 14000х9д протягом 10 хв. при температурі 4 "С. Центрифугований лізат переносять на 96-лунковий планшет з глибокими лунками, і витримують на льоду. Концентрацію білка в кожному лізаті визначають із застосуванням кількісного аналізу ВіоКкаай на білок (набір

Віокаа ОС Ргоївіп А5зау КИ Мо 500-0116) як описано далі. Робочий реактив одержують шляхом додавання реагенту 5 (20 мкл) з набору до кожного 1 мл реагенту А з набору, необхідного для аналізу. Одержують 3-5 розведень білкового стандарту від 0,2 мг/мл до 1,5 мг/мл білка, і визначають стандартну криву. Піпеткою переносять 5 мкл стандартів і зразків на чистий сухий титраційний мікропланшет. В кожну лунку додають 25 мкл робочого реактиву. В кожну лунку додають 200 мкл реагенту В, і перемішують протягом 5 с. Через 15 хв. визначають оптичну густину кожної лунки при 750 нМ. Рівні білка в кожній лунці визначають шляхом порівняння оптичної густини лунок зі зразками зі стандартною кривою, визначеною із застосуванням лунок зі стандартом. Лізати пухлинної тканини нормалізують до 10 мг/мл лізисним буфером в процесі підготовки до дослідження рОМАЮ2 і загального ЗМАЮ2/3 із застосуванням ЕГІБА за методикою, описаною нижче.

ЗМАЮО ЕПІЗА

Лізати пухлинної тканини досліджують з використанням незалежних планшетів для постановки ЕГІЗА, де один планшет використовується для визначення рівнів загального ЗМАЮО 213, а інший планшет використовується для визначення рівнів фосфорильованого ЗМАО 2. У той час як сенсибілізувальне антитіло є однаковим для обох планшетів, друге антитіло є специфічним для загального МАЮ 2/3 або фосфорильованого ЗМАО 2. Ці планшети сукупно називають "планшети для постановки ЕГІЗА", а окремо - "планшет для постановки загального

ЕГІЗБА" або "планшет для постановки фосфорильованого ЕГІЗА", відповідно. Розчин сенсибілізувального антитіла (2,5 мкг/мл в карбонатно-бікарбонатному буфері Вирн (моноклональне антитіло проти ЗМАЮ 2/3, компанія ВО Віобсіепсе5, Мо 610843; карбонатно- бікарбонатний буфер ВирнН від компанії Ріегсе, Мо 28382)) додають в кількості 100 мкл на лунку в 96-лункові планшети для проведення реакції імунодифузії (компанія Тпегто Зсіепійіс, Мо 439454), і інкубують протягом ночі при температурі 4 "С на платформенному шейкері, і одержують планшети для постановки ЕГІЗА. Потім планшети для постановки ЕГІЗА чотири рази промивають промивним буфером (0,595 розчин ТМ/ЕЕМ? 20 в забуференому фізіологічному розчині на трис-буфері (ТВ), рН 8,0, від компанії Зідта, Мо Т-9039), після чого блокують із застосуванням 200 мкл/лунку блокувального буфера (195 розчин бичачого

Зо сироваткового альбуміні (ВБА) в їх ТВ5) при кімнатній температурі на платформенному шейкері протягом двох годин. Промивають чотири рази промивним буфером. У відповідні лунки планшету для постановки фосфорильованого 5МАЮО ЕГІЗА додають 100 мкл/лунку лізату пухлинної тканини або лізат-носій з концентрацією 10 мг/мл. У відповідні лунки планшету для постановки загального ЕГІЗА додають лізисний буфер (98 мкл/лунку) та по 2 мкл/лунку (концентрація розчину 10 мг/мл) лізату пухлинної тканини або лізату-носія (кінцева кількість білкового лізату становить 0,02 мг). Для кожного планшету для постановки ЕІ! ІЗА (як для постановки фосфорильованого, так і для постановки загального) додають калібрувальну криву, яку одержують із застосуванням очищеного РОМАЮ2. Інкубують протягом ночі. Планшети для постановки ЕГІЗА знову чотири рази промивають промивним буфером. Вторинне антитіло (кроляче моноклональне антитіло проти фосфорильованого ЗБМАО2, компанія Мійїроге, Мо 04- 953; кроляче поліклональне антитіло проти ЗМАЮО2/3, компанія Мійроге, Мо 07-408) готують при розведенні 1:500 в лізисному буфері, доповненому 1 95 бичачого сироваткового альбуміну, і додають по 100 мкл/лунку у відповідні планшети. Планшети інкубують при кімнатній температурі протягом двох-трьох годин. Промивають чотири рази промивним буфером, і на планшети вносять репортерне антитіло (анти-кроляче, мічене пероксидазою хрону (НКР), компанія СЕ

Неапйрсаге, Мо МАМОУ34МУ, розведене 1:10000 в блокувальному буфері) з розрахунку 100 мкл/лунку. Інкубують протягом однієї години при кімнатній температурі, остаточно промивають планшети чотири рази промивним буфером, і додають розчин 3,3',5,5'--етраметилбензидину (ТМВ; компанія Зигтодісз/ВісєхХ, Ме ТМВУМ-0100-01) кімнатної температури з розрахунку 100 мл/лунку. Планшети інкубують при температурі 37 "С протягом тридцяти хвилин. Реакцію припиняють доданням 100 мкл стоп-розчину (їн розчин Не25О4). Оптичну густину (00) визначають при 450 нм із застосуванням планшет-рідера.

Для групи носія застосовують співвідношення загального МАО (5МАЮБ) до фосфорильованого БМАЮО (ремМАЮВ) для визначення мінімального пригнічення (0 95) сигналу рЗМАЮ. Відсоткове пригнічення для груп, оброблених сполуками, обчислюють по відношенню до мінімального пригнічення рРеМАЮ групи носія. За даними дослідження залежності "доза- ефект" обчислюють ТЕЮОзо і ТЕОво (доза, необхідна для досягнення 50 95 і 80 95 пригнічення в цей момент часу, відповідно) із застосуванням процедури МГ ІМ в ЗАЗ (версія 9.3, компанія Сагу, штат Північна Кароліна). Це дослідження показує, що сполука Прикладу 1 має значення ТЕО5о 60 10,8 мг/кг через 2 год. після 1 дози, і ТЕЮво 24,1 мг/кг. В ході дослідження дози ТЕЮО5о, яка становила 11 мг/кг, сполука Прикладу 1 продемонструвала 48 95 пригнічення через одну годину і 39 956 пригнічення через дві години після введення дози. В ході дослідження дози 25 мг/кг сполука Прикладу 1 продемонструвала 71 95 пригнічення через одну годину їі 70 95 пригнічення через дві години після введення дози.

Сполуки за цим винаходом, загалом, є ефективними в широкому діапазоні доз. Наприклад, добові дози зазвичай знаходяться в межах діапазону приблизно 1-2000 мг на добу. Перевага віддається таким дозам, які знаходяться в межах діапазону 10-14000 мг на добу. Більша перевага віддається таким дозам, які знаходяться в межах діапазону 10-100 мг на добу. Ще більша перевага віддається таким дозам, які знаходяться в межах діапазону 10-80 мг на добу.

Найбільша перевага віддається таким дозам, які знаходяться в межах діапазону 10-50 мг на добу. У деяких випадках рівні доз нижче нижньої межі вищевказаного діапазону можуть бути більш ніж достатніми, тоді як в інших випадках можуть бути використані ще більш високі дози і, отже, вищевказаний діапазон доз не є призначеним для обмеження обсягу цього винаходу будь-яким чином. Слід розуміти, що кількість сполуки, яку фактично вводять, буде визначатись лікарем з урахуванням відповідних обставин, в тому числі стану, що підлягає лікуванню, вибраного шляху введення, фактично введеної сполуки або сполук, віку, маси, реакції конкретного пацієнта та тяжкості симптомів у пацієнта.

Claims (11)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Сполука формули 2 М -ВБЖх -- - (в) г еЗ в МУ Н де В' являє собою водень, ізопропіл, дифторметил, дифторетил, або циклопропіл; В: являє собою етил, трет-бутил, піридин-2-іл, тетрагідропіран-4-іл, тетрагідрофуран-З-іл, циклопропіл або циклобутил; та ВЗ являє собою карбамоїлфеніл, піридин-2-іл, (1-гідрокси-1-метилетил)піридиніл, 1-метил-2- оксо-1Н-піридин-4-іл, 1-метилпіразоліл, піразин-2-іл, 2-метоксипіримідин-4-іл, 1-метил-2-оксо- 1Н-піримідин-4-іл, піридазин-З-іл, б-хлоропіридазин-3-іл, б-метилпіридазин-З-іл або 6- метоксипіридазин-З-іл; або її фармацевтично прийнятна сіль.

2. Сполука за п. 1, яка являє собою 2-14-(4-11-циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н- піразол-4-іл|іокси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2-ілупропан-2-ол або його фармацевтично прийнятну сіль.

3. Сполука або сіль за будь-яким з пп. 1 або 2, яка являє собою 2-(4-(4-11-циклопропіл-3- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|іоксиупіридин-2-іл)аміно|піридин-2-ілупропан-2-олу - 4- метилбензолсульфонат.

4. Сполука або сіль за будь-яким з пп. 1-3, яка являє собою кристалічний 2-4-(4-1- циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2- ілупропан-2-олу 4-метилбензолсульфонат.

5. Сполука або сіль за будь-яким з пп. 1-4, яка являє собою кристалічний 2-14-(4-(11- циклопропіл-3-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)-1Н-піразол-4-іл|окси)піридин-2-іл)аміно|піридин-2- іл)упропан-2-олу 4-метилбензолсульфонат, який характеризується порошковою дифрактограмою (Си джерело випромінювання, Х-1,54060А), що має пік при 17,87 в поєднанні з одним або декількома піком(ами), вибраним(ими) з групи, яка складається з 19,7", 18,47 та 22,07 (29:20,27).

6. Фармацевтична композиція, яка містить сполуку або сіль за будь-яким з пп. 1-5 та один або більше фармацевтично прийнятний(их) наповнювачів), носій(їв) або розріджувач|ів).

7. Сполука або сіль за будь-яким з пп. 1-5 для застосування у терапії.

8. Сполука або сіль за будь-яким з пп. 1-5 для застосування у лікуванні раку.

9. Сполука або сіль для застосування за п. 8, де рак вибирають з групи, яка складається з раку ободової кишки, меланоми, печінково-клітинного раку, раку нирки, гліобластоми, раку підшлункової залози, мієлодиспластичного синдрому, раку легень та раку шлунка.

10. Сполука або сіль за будь-яким з пп. 1-5 для застосування у лікуванні фіброзу.

11. Сполука або сіль для застосування за п. 10, де фіброз вибирають з групи, яка складається з фіброзу печінки та хронічного захворювання нирок.