UA78696C2 - Novel compounds of sapogenin derivatives, use thereof and composition - Google Patents

Description

Опис винаходу

Винахід стосується сапогенінів і їх похідних, їх синтезу і застосування, а також терапевтичних способів 2 наоснові їх застосування.

Сапогеніни і їх похідні призначені для застосування у лікуванні когнитивної дисфункції, некогнитивної нейродегенерації, некогнитивної нейром'язової дегенерації і втрати рецепторів. В іншому аспекті винахід стосується композицій для застосування у таких способах лікування.

Когнитивна дисфункція є ознакою деменційних станів і синдромів, таких як хвороба Альцгеймера (ХА), 70 сенільна деменція альцгеймеровського типу (СДАТ), деменція з тільцями Леві і васкулярна деменція. У меншій мірі когнитивна дисфункція є також ознакою деяких недеменційних станів і синдромів, таких як легкий когнитивний розлад (ЛКР), погіршення пам'яті за віком (ППВ) і аутизм.

Некогнитивна нейродегенерація (тобто, нейродегенерація у відсутність когнитивної дисфункції) і некогнитивна нейром'язова дегенерація (тобто, нейром'язова дегенерація у відсутність когнитивної дисфункції) 79 є ознакою таких станів і синдромів, як хвороба Паркінсона, м'язова дистрофія, включаючи плечо-лопатково-лицеву м'язову дистрофію (ПЛЛ), м'язову дистрофію Дюшенна, м'язову дистрофію Беккера і м'язову дистрофію Брюса, дистрофія Фучса, міотонічна дистрофія, корнеальна дистрофія, синдром рефлекторної симпатичної дистрофії (СРОСД), нейроваскулярна дистрофія, міастенія-гравіс, хвороба

Ламберта-Ітона, хвороба Хантінгтона, автотрофний латеральний склероз (АЛС) і множинний склероз.

Втрата рецепторів, зокрема, втрата нікотинових і/або мускаринових рецепторів і/або допамінових рецепторів і/або адреноцепторів, є ознакою деяких або усіх вищезазначених станів і синдромів. Згадана втрата рецепторів у відсутність когнитивного, неврального або нейром'язового погіршення також є ознакою таких станів і синдромів, як постуральна гіпотензія, синдром хронічної втоми, астма, схильність до серцевої недостатності і дегенерація жовтої плями. с

Вищезазначені стани і синдроми являють собою серйозну і зростаючу проблему в усіх суспільствах, де Ге) внаслідок збільшення середньої тривалості життя і контролю адвентиційних захворювань демографічна крива постійно підвищується у бік старіння населення. Таким чином, існує невідкладна потреба у засобах, які могли б лікувати такі захворювання або сприяти їх лікуванню чи профілактиці.

ІВ УМО-А-01/23406), опис якого включений в цю заявку у вигляді посилання, запропоновані, серед інших ее, сполук, похідні сапогеніну загальної формули (1): Ге»! - п Р. (Се) рин, ій 35 . Ф чі а -

В х фл в « с . ц - ія й "» " т п і ; 415 а також їх стереоізомери і рацемічні суміші, їх фармацевтично прийнятні проліки і солі, де -1 -К., Ко, Кз, Ка, Кв, Кв, К7, Кв, Кліо незалежно один від одного являють собою Н, ОН, -О або ОК, де К -алкіл, можливо, заміщений; ацил, можливо, заміщений; карбамоїл, можливо, заміщений; алкоксикарбоніл; (ее) -Ке, Кі», К44, Кіз можуть являти собою Н, ОН або ОК, де К -алкіл, можливо, заміщений; ацил, можливо, бо заміщений; карбамоїл, можливо, заміщений; алкоксикарбоніл; -К44 -алкільна група, можливо, заміщена; се) ---представляє можливий подвійний зв'язок,

Ф але за виключенням сполук, в яких одночасно: «еко КАК в- КК Ка Ко КІ Ка ККЗ, -к3ЕВОН, -К14:СНу, -метильна група в положенні С22 є а, (Ф) -С20 є а, а в положенні С25 присутня 5-конфигурація; г і застосування цих сполук у якості засобів для підвищення кількості мускаринових рецепторів або покращення функції мускаринових рецепторів у людини або нижчої тварини, зокрема, для лікування когнитивної во дисфункції при різних захворюваннях, більш конкретно, для лікування когнитивної дисфункції у пацієнтів, що страждають на захворювання, вибрані з ХА, СДАМ, хворобу Паркінсона, деменцію з тільцями Леві, аутизм, міастенія-гравіс, хворобу Ламберта-Ітона, постуральну гіпотензію, синдром хронічної втоми і захворювання та проблеми, пов'язані зі старінням.

Згідно з визначеннями, наведеними |в описі М/О-А-01/234061, у змінних групах вищезазначеної формули (І) ве "Ацил" означає групу Н-СО-або алкіл-СО-, де алкільна група має значення, визначене далі. Переважні ацили містять нижчий алкіл. Типові ацильні групи включають форміл, ацетил, пропаноїл, 2-метилпропаноїл, бутаноїл і пальмітоїл; "Алкіл" означає аліфатичну вуглеводневу групу, що може бути нерозгалуженою або розгалуженою і містить в ланцюгу від 1 до 20 атомів вуглецю. Переважні алкільні групи містять в ланцюгу від 1 до 12 атомів вуглецю. "Розгалужена" означає, що одна або більше нижчих алкільних груп, таких як метил, етил або пропил, з'єднані з прямолінійним алкільним ланцюгом. "Нижчий алкіл" -такий, що містить 1-4 атомів вуглецю в ланцюгу, який може бути нерозгалужений або розгалужений. Типові алкільні групи включають метил, етил, п-пропил, і-пропил, п-бутил, (-бутил, п-пентил, З-пентил; "Можливо, заміщений" означає, що згадана група може бути заміщена одним або більше замісниками, що /0 Можуть бути однаковими або різними і включають галоген, алкіл, циклоалкіл, гідрокси, алкокси, аміно, ациламіно, арил, ароїламіно, карбокси, алкоксикарбоніл, аралкоксикарбоніл, гетероаралкоксикарбоніл, можливо, заміщений карбамоїл; "Фармацевтично прийнятний" означає, у межах загальноприйнятних медичних і ветеринарних норм, придатний для застосування у контакті з клітинами організму людини і нижчих тварин без надмірної токсичності, 7/5 подразнення, алергічних реакцій і т.п., Її відповідний до прийнятного співвідношення користі та риску. "Фармацевтично прийнятні проліки" означає такі проліки вказаних сполук, які, у межах загальноприйнятних медичних і ветеринарних норм, придатні для застосування у контакті з тканинами людини і нижчих тварин без надмірної токсичності, подразнення, алергічних реакцій і т.п., відповідають прийнятному співвідношенню користі та риску та ефективні при використанні їх за призначенням, а також цвітер-іонні форми цих сполук, якщо вони можливі. Термін "проліки" означає сполуки, які швидко трансформуються іп мімо в батьківські сполуки вищезазначеної формули, наприклад, шляхом гідролізу в крові. Функціональні групи, які можуть швидко трансформуватися шляхом метаболічного розщеплення іп мімо, утворюють клас груп, здатних до реакцій з карбоксильною групою. Завдяки легкості, з якою здатні до метаболічного розщеплення групи вказаних сполук розщіплюються іп мімо, сполуки, що несуть такі групи, діють як проліки. Докладне обговорення проліків сч ов наведено Ів Оезідп ої Ргодгидз, Н. Випадаага, ед., ЕІвеміег, 1985; Меїйодвз іп Епгутоіоду, К. УМідадег еї аї.,

Е49., Асадетіс Ргезв, 42, р.309-396, 1985; А Техіроок ої Огид Оезідп апа ОемеІортепі, Кгодздаага-І аггеп апа нН. (8)

Випадаага, ей. Спаріеєг 5; Оевзідп апа Арріїсайопев ої Ргодгидв, р.113-191, 1991; Адмапсей Огид Оеїїмегу

Кеміємув, Н. Випддаага, 8, р.1-38, 1992; доцгпа! ої РіпагтасецшіїісаІ! Зсіепсев, 77, р.285, 1988; Спет. РНагт.

Виї., М. МаКеуа еї аїЇ, 32, р.692, 1984; Рго-дгидз аз Моме! ЮОеїїмегу Зувіетв, Т. Нідиспі апа М. е(еїа, Ге зо Мої.14 ої Ше А.С.5. Зутровішт Зегпев та Віогемегвіріє Сагпієг іп Огод Оезідп, Еймага В. Коспе, ед.,

Атегісап Рпагтасеціїса| Аззосіайоп апа Регдатоп Ргезвз, 1987, які включені в цю заявку у вигляді посилання; Ме) "Фармацевтично прийнятні солі" означає відносно нетоксичні неорганічні та органічні солі вказаних сполук Ге з кислотами та основами. Ці солі можуть бути отримані іп зйи під час кінцевої ізоляції і очистки сполук.

Зокрема, солі з кислотами можуть бути отримані шляхом окремої реакції очищеної сполуки у формі вільної со зв основи з придатною органічною або неорганічною кислотою і ізоляції солі, утвореної таким чином. (|Див., ї- наприклад, 5.М. Вегде, еї аіЇ., Рагптасецііса! Зав, 9У. РНапт. зсі., 66: р.1-19 (1977)) що включена в цю заявку у вигляді посилання. Солі з основами можуть бути також отримані шляхом окремої реакції очищеної сполуки в її кислотній формі з придатною органічною або неорганічною основою і ізоляції солі, утвореної таким чином. Солі з основами включають фармацевтично прийнятні солі металів та амінів. «

Згідно |з описом УУО-А-01/23406Ї, ефективність сапогенінів загальної формули (І), включаючи їх ств) с стереоізомери і рацемічні суміші, їх фармацевтично прийнятні проліки і солі, щонайменше частково зумовлена . здатністю цих сполук нормалізувати кількість рецепторів, тобто, запобігати зниженню кількості рецепторів з и?» часом, а також відновлювати кількість рецепторів від знижених до нормальних рівнів (стор. 20, рядки 6-9).

ІВ ОЕ-А-4303214), опис якого включений в цю заявку у вигляді посилання, описане застосування дуже

Широкого діапазону сапонінів і сапогенінів у лікуванні широкого діапазону вірусних захворювань, але опис не -І містить даних, що дозволили б фахівцеві у відповідній області вибрати переважну сполуку для лікування якогось конкретного вірусного захворювання. Хоча хвороба Альцгеймера і хвороба Паркінсона там згадані, ці стани, як со відомо, не мають вірусного походження, тому принципи, викладені в документі, не можуть розглядатися як б застосовні до цих хвороб.

ІВ УУХО-А-99/16786 (опубл. 8 квітня 1999)), опис якого включений в цю заявку у вигляді посилання, описане ік застосування природних сапонінів для лікування деменції. Сапоніни найчастіше є водорозчинними, в той час як

Ф сапогеніни є ліпідорозчинними, і тому сапоніни менш ефективно проникають через гематоенцефалічний бар'єр.

ІВ патентній заявці Китаю МоСМ-А-10960311, опис якої включений в цю заявку у вигляді посилання, описане застосування спіростанового сапогеніну, сарсасапогеніну, у двосторонній регуляції В-адренергічних і дво М-холінергічних рецепторів. Будь-яка специфічна фармацевтична активність не згадується. Проте |в "Зупіпевів апа Арріїсайопе ої Ізоїорісайу І арейей Сотроипаз", 1998, радез 215-320, Уї еї а), описане застосування

Ф) сарсасапогеніну в лікуванні сенільної деменції. ка Проте у випадках хвороби Паркінсона, міастенія-гравіс, хвороби Ламберта-Ітона, постуральної гіпотензії і синдрому хронічної втоми когнитивна дисфункція не є первинним симптомом, хоча вона може бути присутня як бо один з можливих вторинних симптомів. Крім того, ці стани не є вірусними захворюваннями або деменційними захворюваннями. Більшість з цих розладів є так званими "спектральними" розладами, для яких властивий широкий діапазон комбінацій симптомів з різною відносною тяжкістю. Тому у багатьох випадках лікування когнітивної дисфункції (наприклад, деменції) не обов'язково.

В основі цього винаходу лежить виявлений нами факт, що деякі сапогеніни, включаючи сполуки формули І, 65 визначені |в УУО-А-01/23406), мають вражаючу активність проти некогнитивної нейродегенерації і некогнитивної нейром'язової дегенерації а також проти втрати рецепторів у відсутність когнитивного, неврального або нейром'язового погіршення. Цей факт забезпечує можливість вдосконалення лікування деяких невірусних спектральних та неспектральних розладів, при яких когнитивна дисфункція не є первинним симптомом, таких як хвороба Паркінсона, м'язова дистрофія, включаючи плечо-лопатково-лицеву м'язову дистрофію (ПЛЛ), м'язову дистрофію Дюшенна, м'язову дистрофію Беккера і м'язову дистрофію Брюса, дистрофія Фучса, міотонічна дистрофія, корнеальна дистрофія, синдром рефлекторної симпатичної дистрофії (СРСД), нейроваскулярна дистрофія, міастенія-гравіс, хвороба Ламберта-Ітона, хвороба Хантінгтона, автотрофний латеральний склероз (АЛС), множинний склероз, постуральна гіпотензія, синдром хронічної втоми, астма, схильність до серцевої недостатності і дегенерація жовтої плями. 70 Крім того, ми виявили, що деякі з цих сполук мають активність проти когнитивної дисфункції, що раніш не було описано.

В першому аспекті цей винахід стосується застосування сполук загальної формули І:

З

ГУ ч че і с

Н о де групу К вибирають з водню; алкілкарбонілу; або алкоксикарбонілу; при цьому алкільна група, можливо, заміщена арильною групою, аміногрупою, моно-або діалкіламіногрупою, залишком карбонової кислоти (-СООН) або будь-якою їх комбінацією; (включаючи всі їх стереоізомери і рацемічні суміші), і їх рармацевтично прийнятних солей (Се) в лікуванні або профілактиці, або в отриманні композицій (наприклад, фармацевтичних композицій, продуктів харчування, харчових добавок і напоїв) для лікування або профілактики (ї) некогнитивної нейродегенерації, Ф (її некогнитивної нейром'язової дегенерації, або (ії) втрати рецепторів у відсутність когнитивного, (Се) неврального або нейром'язового погіршення, у людини або нижчих тварин, що страждають на ці захворювання або схильні до них. со

У найбільшій мірі згадане лікування може бути застосоване до людини або нижчих тварин, що страждають на їх будь-яку з таких хвороб: хвороба Паркінсона, м'язова дистрофія, включаючи плечо-лопатково-лицеву м'язову дистрофію (ПЛЛ), м'язову дистрофію Дюшенна, м'язову дистрофію Беккера і м'язову дистрофію Брюса, дистрофія Фучса, міотонічна дистрофія, корнеальна дистрофія, синдром рефлекторної симпатичної дистрофії « (СРСОСД), нейроваскулярна дистрофія, міастенія-гравіс, хвороба Ламберта-Ітона, хвороба Хантінгтона, автотрофний латеральний склероз (АЛС), множинний склероз, постуральна гіпотензія, синдром хронічної втоми, - с астма, схильність до серцевої недостатності і дегенерація жовтої плями. а В першому аспекті цей винахід стосується застосування сполук загальної формули ІЇ, де групу К вибирають з ,» водню; алкіл карбонілу; або алкоксикарбонілу; при цьому алкільна група, можливо, заміщена арильною групою, аміногрупою, моноалкіламіногрупою, діалкіламіногрупою, залишком карбонової кислоти (-СООН) або будь-якою їх комбінацією; за умови, що -і К не є воднем або незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ не є со, а С25 - со не 5;

К не є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5(Д), а С25 Є К;Ї (22) К не є сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5( Д), а С25 є 5, або стереохімічна «со 0520 конфігурація СЗ є К(о), а С25 є К; (включаючи, з урахуванням умов, вказаних вище, всі їх стереоїзомери і рацемічні суміші), і їх щи фармацевтично прийнятних солей у лікуванні або профілактиці, або в отриманні композицій (наприклад, фармацевтичних композицій, продуктів харчування, харчових добавок і напоїв) для лікування або профілактики (ї) когнитивної дисфункції, (ії) 22 Ннекогнитивної нейродегенерації, (ії) некогнитивної нейром'язової дегенерації, або (їм) втрати рецепторів у

ГФ) відсутність когнитивного, неврального або нейром'язового погіршення, у людини або нижчих тварин, що страждають на ці захворювання або схильні до них. о В одному аспекті метильна група у Сов знаходиться в 5-конфігурації; ці сполуки за винаходом являють собою сарсасапогенін і епісарсасапогенін та їх похідні. В іншому аспекті метильна група у Сов знаходиться в 60 В-конфігурації; ці сполуки за винаходом являють собою смілагенін і епісмілагенін та їх похідні.

Винахід також стосується відповідних способів лікування людини або нижчої тварини і композицій, що містять активні речовини, для застосування в згаданих способах лікування. Крім того, деякі з активних речовин, а також деякі проміжні речовини, що використовуються в способах отримання активних речовин, є новими, і вони самі по собі, а також способи отримання активних речовин, складають додаткові аспекти цього бо винаходу. Ці аспекти більш детально описані нижче.

Активні речовини за винаходом можуть, якщо Це бажано, застосовуватися разом з одним або більше додатковими активними речовинами, наприклад, інгібіторами холінестерази і І -допа.

Активні речовини

В наведеному вище визначенні формули ІІ:

Можливі аміно-, моноалкіламіно і діалкіламіно-замісники алкільних груп, якщо вони присутні, переважно являють собою моно-замісник в А-положенні алкільної групи.

Можливі -СООН-замісники алкільних груп, якщо вони присутні, можуть знаходитися в кінцевому або будь-якому іншому положенні алкільної групи. 70 "Алкіл" означає аліфатичну вуглеводневу групу, що може бути нерозгалуженою або розгалуженою і містить в ланцюгу від 1 до 20 атомів вуглецю. Переважні алкільні групи містять в ланцюгу від 1 до 12 атомів вуглецю. "Розгалужена" означає, що одна або більше нижчих алкільних груп, таких як метил, етил або пропіл, з'єднані з прямолінійним алкільним ланцюгом. "Нижчий алкіл" -такий, що містить 1-4 атомів вуглецю в ланцюгу, який може бути нерозгалужений або розгалужений. Типові алкільні групи включають метил, етил, п-пропіл, і-пропіл, п-бутил, Ї-бутил, з-бутил, п-пентил, З-пентил. "Арил" означає будь-яку групу, що містить ароматичне кільце або систему злитих кілець і переважно містить до 12 атомів вуглецю. Типовою арильною групою є фенільна група. Арильна група може бути моно-або полізаміщеною, наприклад, замісниками, незалежно один від одного вибраними з радикалу галогену (наприклад, хлору або брому), алкілу, циклоалкілу, гідрокси, алкокси, аміно, нітро, ациламіно, карбокси і алкоксикарбонілу. "Залишок карбонової кислоти" означає групу -«СООН. "Фармацевтично прийнятні солі" означає відносно нетоксичні неорганічні та органічні солі сполук за винаходом з кислотами та основами. Ці солі можуть бути отримані іп зі під час кінцевої ізоляції і очистки сполук. Зокрема, солі з кислотами можуть бути отримані шляхом окремої реакції очищеної сполуки у формі вільної основи з придатною органічною або неорганічною кислотою і ізоляції солі, утвореної таким чином. сч

ІДив., наприклад, 5.М. Вегде, еї аїЇ., Раптасешіса! Зав, У. РІагт. зсі., 6б: р.1-19 (1977)), що включена в цю заявку у вигляді посилання. Солі з основами можуть бути також отримані шляхом окремої реакції очищеної і) сполуки в її кислотній формі з придатною органічною або неорганічною основою і ізоляції солі, утвореної таким чином. Солі з основами включають фармацевтично прийнятні солі металів та амінів. Приклади придатних солей з кислотами включають солі, утворені з кислотами, вибраними з соляної, сірчаної, фосфорної і азотної кислот. Ге з0 Приклади придатних солей з основами включають солі, утворені з основами, вибраними з гідроксиду натрію, гідроксиду калію і гідроксиду амонію. Ме) "Фармацевтично прийнятний" означає, у межах загальноприйнятних медичних і ветеринарних норм, що ця «о речовина придатна для застосування у контакті з клітинами організму людини і нижчих тварин без надмірної токсичності, подразнення, алергічних реакцій і т.п., і відповідна до прийнятного співвідношення користі та риску. со

У вищезазначеній формулі ІІ група -ОК може бути вибрана, наприклад, з таких груп (якщо це не виключено ї- вказаними умовами): гідрокси, катилат (етоксикарбонілокси), ацетат, сукцинат, пропіонат, бутират, валерат, ізовалерат, капроат, ізокапроат, діетилацетат, октаноат, деканоат, лаурат, міристат, пальмітат, стеарат, бензоат, фенілацетат, фенілпропіонат, цинамат, р-нітробензоїлокси, З3,5-динітробензоїлокси, р-хлорбензоїлокси, 2,4-дихлорбензоїлокси, р-бромбензоїлокси, т-бромбензоїлокси, р-метоксибензоїлокси, фталіл, гліцинат, « аланінат, валінат, фенілаланінат, ізолейцинат, метіонінат, аргінінат, аспартат, цистеїнат, глутамінат, пт») с гістидинат, лізинат, пролінат, серинат, треонінат, триптофанат, тирозинат, фумерат і малеат. . У вищезазначеній формулі ІІ група К може бути вибрана, наприклад, з нижчого алкілу і нижчої алкоксигрупи, и?» можливо, заміщених кінцевим залишком карбонової кислоти -«СООН.

Зі сполук загальної формули Ії і їх фармацевтично прийнятних солей особливо переважними є такі сполуки (якщо це не виключено вказаними умовами): -І сарсасапогенін сарсасапогеніну катилат со сарсасапогеніну ацетат

Ге» сарсасапогеніну сукцинат і його фармацевтично прийнятні солі епісарсасапогенін ік епісарсасапогеніну катилат

Ф епісарсасапогеніну ацетат епісарсасапогеніну сукцинат і його фармацевтично прийнятні солі смілагенін смілагеніну катилат смілагеніну ацетат

Ф) смілагеніну сукцинат і його фармацевтично прийнятні солі ка епісмілагенін епісмілагеніну катилат во епісмілагеніну ацетат епісмілагеніну сукцинат і його фармацевтично прийнятні солі сарсасапогеніну гліцинат і його фармацевтично прийнятні солі епісарсасапогеніну гліцинат і його фармацевтично прийнятні солі смілагеніну гліцинат і його фармацевтично прийнятні солі 65 епісмілагеніну гліцинат і його фармацевтично прийнятні солі сарсасапогеніну аланінат і його фармацевтично прийнятні солі епісарсасапогеніну аланінат і його фармацевтично прийнятні солі смілагеніну аланінат і його фармацевтично прийнятні солі епісмілагеніну аланінат і його фармацевтично прийнятні солі сарсасапогеніну валінат і його фармацевтично прийнятні солі епісарсасапогеніну валінат і його фармацевтично прийнятні солі смілагеніну валінат і його фармацевтично прийнятні солі епісмілагеніну валінат і його фармацевтично прийнятні солі сарсасапогеніну фенілаланінат і його фармацевтично прийнятні солі епісарсасапогеніну фенілаланінат і його 7/0 фармацевтично прийнятні солі смілагеніну фенілаланінат і його фармацевтично прийнятні солі епісмілагеніну фенілаланінат і його фармацевтично прийнятні солі сарсасапогеніну ізолейцинат і його фармацевтично прийнятні солі епісарсасапогеніну ізолейцинат і його фармацевтично прийнятні солі смілагеніну ізолейцинат і його фармацевтично прийнятні солі епісмілагеніну ізолейцинат і його фармацевтично прийнятні солі сарсасапогеніну метіонінат і його фармацевтично прийнятні солі епісарсасапогеніну метіонінат і його 7/5 фармацевтично прийнятні солі смілагеніну метіонінат і його фармацевтично прийнятні солі епісмілагеніну метіонінат і його фармацевтично прийнятні солі.

Особливо переважною активною речовиною є епісарсасапогенін і його катилатний, ацетатний, сукцинатний, гліцинатний, аланінатний, валінатний, фенілаланінатний, ізолейцинатний і метіонінатний ефіри, а також їх фармацевтично прийнятні солі.

Активні речовини можуть виготовлятися для дозування у формі фармацевтично прийнятних проліків, визначення яких наведено вище відповідно |до УУО-А-01/23406)Ї. Приклади таких проліків включають

З-ОН-форми сполук, в яких в З-положенні знаходиться сульфонільна група (-0О5О зн), фосфонільна група (-ОР(ОХОН)»), арилкарбонілоксигрупа, можливо, заміщена, або алкілкарбамоїлоксигрупа, можливо, заміщена.

Композиції і застосування сч

В наступному аспекті винахід стосується способу лікування або профілактики некогнитивної нейродегенерації, некогнитивної нейром'язової дегенерації або втрати рецепторів у відсутність когнитивного, і) неврального або нейром'язового погіршення у людини або нижчої тварини, що потребує такого лікування, який включає введення згаданій людині або нижчій тварині ефективної кількості сполуки загальної формули ЇЇ, що визначена вище, або її фармацевтично прийнятної солі. Ге зо В наступному аспекті винахід стосується способу лікування або профілактики когнитивної дисфункції у людини або нижчої тварини, що потребує такого лікування, який включає введення згаданій людині або нижчій б» тварині ефективної кількості сполуки загальної формули ІІ, що визначена вище, або її фармацевтично Ге прийнятної солі, за умови, що К не є воднем або незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ не є о, а С25 - не 5; К не є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому стереохімічна со

З5 Конфігурація СЗ є (р), а С25 є К; і К не є сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗє 5(Дд), а ря

С25 є 5, або стереохімічна конфігурація СЗ є К(о), а С25 є МК.

Активна речовина може вводитися у формі композиції, що містить активну речовину і будь-який придатний додатковий компонент. Така композиція може являти собою, наприклад, фармацевтичну композицію (ліки), « продукт харчування, харчову добавку або напій. Композиція може містити суміш визначених вище сполук і/або їх фармацевтично прийнятних солей. - с В наступному аспекті винахід стосується композиції що має активність проти некогнитивної а нейродегенерації, некогнитивної нейром'язової дегенерації або втрати рецепторів у відсутність когнитивного, "» неврального або нейром'язового погіршення у людини або нижчої тварини, яка включає ефективну кількість сполуки загальної формули ІІ, що визначена вище, або її фармацевтично прийнятної солі.

В наступному аспекті винахід стосується композиції, що має активність проти когнитивної дисфункції у -| людини або нижчої тварини, яка включає введення згаданій людині або нижчій тварині ефективної кількості со сполуки загальної формули ІІ, що визначена вище, або її фармацевтично прийнятної солі, за умови, що К не є воднем або незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ не є од, а С25 - не 5; К не (22) є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є БІД), а С25є К;іК не є о 20 сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5( Д), а С25 є 5, або стереохімічна конфігурація

СЗ є К(о),а С2Бб є Кк. щи Вираз "фармацевтична композиція" в контексті цього винаходу означає композицію, що включає активну речовину і додаткові фармацевтично прийнятні носії, розріджувачі, ад'юванти, наповнювачі або розчинники, такі як консерванти, наповнювачі, дезінтегратори, зволожувачі, емульгатори, суспендуючі агенти, підсолоджувачі, 22 ароматизатори, віддушуючі засоби, антибактеріальні засоби, протигрибкові засоби, лубриканти і диспергатори, у

ГФ) залежності від лікарських форм і способу їх застосування.

Вирази "продукт харчування", "харчова добавка" і "напій" тут мають звичайні значення і не обмежені о фармацевтичними препаратами.

Дози активної речовини можуть змінюватися в широкому діапазоні, в залежності від тяжкості симптомів, що 60 лікуються або запобігаються. Звичайний фахівець у цій області може самостійно зробити вибір дози, не вдаючись до зайвих дослідів. Доза активної речовини може складати, наприклад, більше «0,Змг/кг ваги тіла, і прийматися переважно один раз на день. Більш типово доза буде складати від «1 до «25мг/кг, наприклад, від 1 до «1ТОмг/кг, і прийматися переважно один раз на день. Композиції можуть виготовлятися у вигляді разових лікарських форм, адаптованих для прийому від 51 -"1Омг/кг ваги тіла пацієнта, при цьому повинна бути бо призначена кількість і частота прийомів за конкретний період часу. Для людей зручна доза складає від «70 до

-«ТООмг на день. "Фармацевтично прийнятні лікарські форми" означає лікарські форми сполук або композицій за винаходом і включає, наприклад, таблетки, драже, порошки, еліксири, сиропи, рідкі препарати, включаючи суспензії, аерозолі, інгаляційні таблетки, пілюлі, емульсії, розчини, гранули, капсули і супозиторії, а також рідкі препарати для ін'єкцій, включаючи ліпосомні препарати. Технології і склади можна знайти в Кетіпдіоп,

Рпагтасеціїса! Зсіепсез, Маск Рибіїзпіпд Со., Еавіоп, РА, останнє видання.

Загалом, посилання на присутність однієї сполуки з визначеної групи сполук тут включає присутність суміші двох або більше таких сполук. 70 В наступному аспекті винахід стосується способу лікування або профілактики когнитивної дисфункції у пацієнта, що страждає на хворобу Альцгеймера, СДАМ, ППВ, деменцію з тільцями Леві або аутизм, який включає введення пацієнту фармакологічно ефективної кількості сполуки загальної формули !! або її фармацевтично прийнятної солі, за умови, що К не є воднем або незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ не є а, а С25 -не 5; К не є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому 7/5 стереохімічна конфігурація СЗ є З( р), а С25 є К; і К не є сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5(р), а С25 є 5, або стереохімічна конфігурація СЗ є Ко), а С25 є К.

В наступному аспекті винахід стосується способу покращення когнитивної функції у людини або нижчої тварини, який включає введення пацієнту фармакологічно ефективної кількості сполуки загальної формули ІІ або її фармацевтично прийнятної солі, за умови, що: К не є воднем або незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ не є о, а С25 - не 5; К не є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5(Д), а С25 є К; і К не є сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є (р), а С25 є 5, або стереохімічна конфігурація СЗ є К(о), а С25 є К. Лікування може являти собою нетерапевтичний спосіб, застосований до нормального суб'єкта, для покращення когнитивної функції суб'єкта. с

В наступному аспекті винахід стосується способу лікування (ії) некогнитивної нейродегенерації, (ії) о некогнитивної нейром'язової дегенерації, або (ії) втрати рецепторів у відсутність когнитивного, неврального або нейром'язового погіршення у людини або нижчих тварин, що страждають на одну з таких хвороб: хвороба

Паркінсона, м'язова дистрофія, включаючи плечо-лопатково-лицеву м'язову дистрофію (ПЛЛ), м'язову дистрофію Дюшенна, м'язову дистрофію Беккера і м'язову дистрофію Брюса, дистрофія Фучса, міотонічна |се) дистрофія, корнеальна дистрофія, синдром рефлекторної симпатичної дистрофії (СРСД), нейроваскулярна Фо дистрофія, міастенія-гравіс, хвороба Ламберта-Ітона, хвороба Хантінгтона, автотрофний латеральний склероз (АЛС), множинний склероз, постуральна гіпотензія, синдром хронічної втоми, астма, схильність до серцевої (Се) недостатності і дегенерація жовтої плями, який включає введення пацієнту фармакологічно ефективної кількості со сполуки формули І! або її фармацевтично прийнятної солі.

Способи покращення когнитивної або неврологічної функції і способи лікування станів, визначених вище, і - можуть здійснюватися шляхом прийому сполуки або композиції або ліків, в залежності від обставин, у формі фаврмацевтичної композиції, продукту харчування, харчової добавки або напою.

Винахід також стосується застосування однієї або більше сполук формули І або їх фармацевтично « прийнятних солей у якості інгредієнта фармацевтичної композиції, продукту харчування, харчової добавки або напою у способі лікування хвороби Паркінсона, м'язової дистрофії, включаючи плечо-лопатково-лицеву м'язову т с дистрофію (ПЛЛ), м'язову дистрофію Дюшенна, м'язову дистрофію Беккера і м'язову дистрофію Брюса, ч» дистрофії Фучса, міотонічної дистрофії, корнеальної дистрофії, синдрому рефлекторної симпатичної дистрофії " (СРСОСД), нейроваскулярної дистрофії, міастенія-гравіс, хвороби Ламберта-Ітона, хвороби Хантінгтона, автотрофного латерального склерозу (АЛОС), множинного склерозу, постуральної гіпотензії, синдрому хронічної втоми, астми, схильності до серцевої недостатності і дегенерації жовтої плями. - Винахід також стосується застосування однієї або більше сполук формули І або їх фармацевтично о прийнятних солей, за умови, що: К не є воднем або незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ не є о, а С25 - не 5; К не є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому стереохімічна ме) конфігурація СЗ є 5(Д), а С25 є К; і К не є сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5(Д), а

Ге) 20 С25 є 5, або стереохімічна конфігурація ССЗ є К(о), а С25 є БЕ; у якості інгредієнта у фармацевтичній композиції, продукті харчування, харчовій добавці або напої в способі лікування хвороби Альцгеймера, СДАМ, щи ПЛЛ, ЛКР їі аутизму.

Отримання сполук для застосування за винаходом

Смілагенін, епісмілагенін, сарсасапогенін та епісарсасапогенін є речовинами, що серійно випускаються. 29 Виробники включають, наприклад, Зідта Аїагісй, Кезеагсп Різ Іпс. і З(егоіїдзв Іпс. Способи отримання цих

ГФ) речовин також можна знайти в літературі (наприклад, отримання епісарсасапогеніну |наведене в УАБС р.5225 (1959)1). Епісарсасапогенін може бути отриманий шляхом відновлення сарсасапогеніну з використанням о відновлюючого засобу на основі гідриду металу. Сарсасапогенін може бути отриманий з використанням способу

І айів еї аї, (егоїд5, 1993, 58, 387-389. Також у якості початкових матеріалів можуть використовуватися 60 незаміщені сапогеніни, що зустрічаються у природі в різних видах рослин, особливо в рослинах виду Зтіїах,

Азрагадиз, Апетагтпепа, Мисса або Адаме. Якщо за цим винаходом використовують смілагенін або сарсасапогенін, він може бути застосований у формі рослинного екстракту або сухого порошкового рослинного матеріалу, отриманого з рослини виду Зтіїах, Азрагадиз, Апетагтпепа, Мисса або Адаме.

Сполуки формули ЇЇ, в яких К не є Н, можуть бути отримані з використанням звичайних методик із сполук, в бо яких В-Н. Переважною реакцією є реакція нуклеофільного заміщення, в якій сполуку формули І, в якій К-Н,

піддають реакції зі сполукою формули

І-к, в якій К вибирають з водню; алкілкарбонілу; або алкоксикарбонілу; при цьому алкільна група, можливо, заміщена арильною групою, аміногрупою, моно-або діалкіламіногрупою, залишком карбонової кислоти (-СООН) або будь-якою їх комбінацією; а І є групою, що відщеплюється, в умовах, придатних для нуклеофільного заміщення.

Сполукою І-К може бути, наприклад, карбонова кислота або, якщо це придатно, ангідрид, або ацилгалід (наприклад, ацилхлорид). Так, якщо К є катилатною (етоксикарбонільною) групою, тоді у якості сполуки І-К 7/0 придатний етилхлорформат.

Реакцію переважно проводять в основі, такій як піридин, можливо, у присутності кислоти, такої як соляна кислота.

Подробиці проведення реакцій нуклеофільного заміщення добре відомі. Див., наприклад, КС І агоскК, іп

Сотргепепзіме Огдапіс Тгапвіогтайопв, МСН роибіїзпегв, 1989.

В реакціях, що описані тут, може бути необхідно захистити реакційноздатні функціональні групи, наприклад, гідрокси-, карбокси- або аміногрупи, якщо вони бажані в кінцевому продукті, щоб запобігти їх небажаній участі в реакціях. Для цього можуть бути використані звичайні захисні групи згідно зі стандартною практикою.

Приклади |див. у ТМУ Сгееп апа РОМ УУців, іп "Ргоїесіїме Сгошмрзв іп Огдапіс Спетівігу", дуопп УМіПеу 5 Бопв, 1991;

УМ МсОтіе іп "Рго(есіїме Огоцирзв іп Огдапіс Спетівігу", Ріепит Ргезв, 1973). Для захисту амінозамісників в сполуках формули І-К, де К є амінозаміщеним, переважно використовувати алкоксикарбонільну захисну групу, завдяки чому амінофункція буде присутня під час етапів синтезу як алкоксикарбоніламіногрупа (переважно

І-бутоксикарбоніламіно), до зняття захисту в кислотних умовах в безводному розчиннику.

Сполука, отримана таким чином, може бути ізольована з реакційної суміші традиційними засобами.

Наприклад, сполука може бути ізольована шляхом дистиляції розчинника з реакційної суміші або, якщо це сч необхідно після дистиляції розчинника з реакційної суміші, переносу залишку у воду, екстракції його розчинником, що змішується з водою, і дистиляції розчинника з екстракту. Крім того, продукт може бути, якщо і) це бажано, додатково очищений за допомогою різноманітних, добре відомих методик, таких як перекристалізація, переосадження, або різноманітних хроматографічних методик, особливо колоночної хроматографії або препаративної тонкошарової хроматографії. Ге зо Нові сполуки

Деякі сполуки загальної формули ІІ і захищені проміжні речовини в способах їх отримання, а також їх солі, Ме самі по собі є новими, і тому вони складають додатковий аспект цього винаходу. «о

У додатковому аспекті винахід стосується сполук загальної формули ІІ, в яких групу К вибирають з алкілкарбонілу; або алкоксикарбонілу; при цьому алкільна група, можливо, заміщена арильною групою, со аміногрупою, алкоксикарбоніламіногрупою, моноалкіламіногрупою, діалкіламіногрупою, М-алкілом, ї-

М-алкоксикарбоніламіногрупою або залишком карбонової кислоти (-СООН) або будь-якою їх комбінацією; за умови, що

К не є незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ не є у, а С25 - не 5;

К не є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5(Д), а С25 є К; «

К не є сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація СЗ є 5( Д), а С25 є 5, або стереохімічна - с конфігурація СЗ є К(о), а С25 Є Кі и К не є пропіонілом, бутирилом, валерилом, ізовалерилом, капроїлом, ізокапроїлом, діетил ацетил ом, "» октаноїлом, деканоїлом, лаурилом, міристилом, пальмітилом, стеарилом, бензоїлом, фенілацетилом, фенілпропіонатом, цинаматом, р-нітробензоатом, 3,5-динітробензоатом, р-хлорбензоатом, 2,4-дихлорбензоїлом, р-бромбензоїлом, т-бромбензоїлом, р-метоксибензоїлом, бензолсульфонілом, р-толуолсульфонілом, -і циклопентилпропіонілом, фуроїлом або фталілом, якщо стереохімічна конфігурація С25 є К, а стереохімічна со конфігурація СЗ є 5(Д); (включаючи, з урахуванням усіх умов, всі їх стереоізомери і рацемічні суміші), і їх солі. б» Особливо у якості нових сполук слід згадати ті сполуки формули ЇЇ, в яких К є будь-якою з вищезазначених о 20 груп, за виключенням ацетилу.

Нові солі сполук загальної формули ІІ, включаючи ті нові солі сполук загальної формули Ії, які самі по 4» собі не є фармацевтично прийнятними, можуть знайти застосування у якості проміжних речовин у способах отримання сполук загальної формули ІІ та їх фармацевтично прийнятних солей.

Опис механізму активності 22 Без створення будь-якої теорії, вважається, що сполуки, визначені вище, показують здатність регулювати о рецептори. Наприклад, виявилося, що деякі з цих сполук запобігають або повертають у протилежному напрямі втрату мускаринових рецепторів або допамінових рецепторів у мозку. Вважається, що ці сполуки функціонують де шляхом виправлення дефіциту кількості рецепторів або їх функції або циклу відновлення у тварини, що піддана лікуванню. 60 Одна з гіпотез полягає в тому, що ці сполуки збільшують синтез або вивільнення, або ж знижують ступінь деградації нейротропних факторів, таких як церебральний фактор росту і/або фактор росту нервів. Ці ефекти на фактори росту можуть бути зумовлені ефектом сполуки на цистолічний або ядерний рецептор, або зв'язуванням сполуки з промоторною ділянкою з подальшим ефектом безпосередньо на швидкість вироблення мРНК для фактора росту, або є наслідком підвищеного вироблення іншого матеріального фактора. 65 Підвищена експресія і/або анормальна обробка попередника амілоїдного протеїну (АРР) асоційована з утворенням амілоїдних бляшок і цереброваскулярних амілоїдних відкладень, які є основними морфологічними ознаками хвороби Альцгеймера. Особливий інтерес представляють процеси, що регулюють протеолітичне розщеплення АРР на амілоїдогенні і неамілоїдогенні фрагменти. Розщеплення АРР ферментом о-секретазою всередині В-амілоїдної послідовності протеїну призводить до утворення неамілоїдогенного С-термінального

Фрагмента і розчинного фрагмента АРРво; цей останній фрагмент, як виявилось, має нейротропну і нейрозахисну активність, а також покращує пам'ять у мишей при інтрацеребровентрикулярних (ІЦВ) ін'єкціях. У протилежність цьому, обробка АРР В-секретазою оголює М-закінчення В-амілоїду, який вивільняється шляхом розщеплення у-секретазою біля варіабельних С-закінчень. Результуючі В-амілоїдні пептиди, які містять 39-43 амінокислоти, як виявилось, є нейротоксичними і акумулюються у вигляді бляшок, які заважають межнейронним 70 сполученням.

У ряді досліджень показано, що стимуляція мускаринових рецепторів призводить до збільшення активності о-секретази. Внаслідок цього посилюється обробка АРР з перетворенням в АРР5 94 3 його нейрозахисними ефектами. Паралельно зменшується обробка АРР В-і у-секретазою з результуючим зменшенням В-амілоїду. Інші трансмітери, такі як фактор росту нервів (ФРН) і церебральний нейротропний 75 фактор (ЦНФ), а також брадикінін і вазопресин можуть мати подібні ефекти у збільшенні співвідношення АРР, перетвореного в АРРзоу. У ефектах ФРН може приймати участь ряд чинників, які можуть включати зв'язування фактора з тирозинкіназним рецептором (ТКА) і стимуляцію фосфоліпази Су з подальшим фосфорилуванням і активацією протеїнкінази С і підвищенням відносної активності о-секретази.

Сполуки за винаходом, які повертають в протилежному напрямі втрату мускаринових рецепторів і/або збільшують їх кількість, будуть мати особливу корисність. Дійсно, їх переваги можно розділити на три частини: 1. Збільшення кількості мускаринових рецепторів, що веде до збільшеної синаптичної трансмісії; зворотний хід втрати і/або збільшення кількості нікотинових рецепторів, що знаходяться вище синаптичної щілини, приведе до збільшення і/або зворотного ходу втрати ацетилхолінового вивільнення в синаптичну щілину, що збільшить активацію мускаринових рецепторів і, таким чином, посилить загальний ефект. с 29 2. Вторинне до збільшення кількості рецепторів, збільшення активності у-секретази, що веде до: Ге) 2.1 Зниженого вироблення В-амілоїду і результуючого зниження утворення бляшок і нейронної втрати; 2.2 Збільшення АРРзо, і результуючого покращення церебральної функції, про що свідчить покращення короткочасної і довготривалої пам'яті. с 20 Для ілюстрації винаходу за допомогою необмежуючих прикладів далі надається короткий опис супровідних малюнків і Прикладів, наведених нижче. Ге)

На малюнках: с

Фіг.1 показує гіпотетичний механізм дії сполук, що застосовуються в способах за винаходом;

Фіг.2 показує ефекти сарсасапогеніну, епісарсасапогеніну катилату і смілагеніну на здатність до навчання (ее) з і запам'ятовування у старих щурів; М

Фіг.3 показує ефекти сарсасапогеніну, епісарсасапогеніну катилату і смілагеніну на кількість мускаринових рецепторів;

Фіг.4 показує ефекти сарсасапогеніну, епісарсасапогеніну катилату і смілагеніну на глутамат-індуковану нейродегенерацію в первинних кортикальних нейронах щурів; і « 20 Фіг5 показує ефект епісмілагеніну ацетату на щільність адренорецепторів тЗ і В2 на п'ятий день -в с в д2/тЗ-котрансфектованій клітинній лінії СНО.

На Фіг.1 схематично показана дія сполук за винаходом. За припущеннями, сполуки діють головним чином на :з» ядра клітин; проте винахід не обмежений будь-яким окремим механізмом дії. Виявлене збільшення кількості рецепторів після введення активної речовини інтерпретується як таке, що приводить до збільшеної експресії протеїну мускаринових (і/або нікотинових і/або допамінових) рецепторів. На малюнку позначений можливий -І зв'язок між секретазами і утворенням В-амілоїдного протеїну (описано вище).

Фіг.2-5 більш детально описані нижче в Прикладах. со Епісмілагеніну катилат, епісмілагеніну ацетат, сарсасапогеніну катилат, епісарсасапогеніну катилат, б епісарсасапогеніну сукцинат, епісарсасапогеніну етилсукцинат (для порівняння), сарсасапогенін, епісарсасапогенін, смілагенін і епісмілагенін були випробувані на активність у ряді іп мйго та іп мімо со дослідів. Аналізи/досліди, які вважалися найбільш важливими для визначення можливої активності у модуляції

Ф кількостей рецепторів, включають такі:

Аналіз 1: Клітинний аналіз

Клітини яєчника китайського хом'яка (СНО) трансфектували вектором, кодуючим мускариновий рецептор 5Б і/або бета-адренорецептор. Клітинна лінія, яка використовувалася для більшості дослідів, являла собою клітинну лінію, що експресувала мускариновий рецептор. (Ф) Аналіз 2: Модель хвороби Альцгеймера ка Це іп мімо модель хвороби Альцгеймера, в якій В-амілоїд і Іботенову кислоту вводили шляхом ін'єкції в мозок щура. 60 Аналіз 3: Тест на навчання і запам'ятовування

У-подібний лабіринт використовували для випробування здатності до навчання і запам'ятовування у щурів, підданих дії тестових сполук. Потім щурів умертвили і оцінили щільність мускаринових рецепторів в мозку за допомогою аналізу дводілянкового конкурентного зв'язування, для визначення кореляції поведінки в У-подібному лабіринті, щільності рецепторів і активності активних речовин. 65 Аналіз 4: Нейропротекція культивованих нейронів

Це іп міго випробування здатності тестових сполук захищати нейрони від пошкодження в оточенні, ворожому до нейронів.

Способи і результати

Способи і результати цих дослідів описані в наступних Прикладах, які також включають приклади способів бинтезу.

Приклад 1

Клітинний аналіз

Досліджували ефекти епісмілагеніну катилату, сарсасапогеніну катилату, епісарсасапогеніну катилату, епісарсасапогеніну сукцинату, епісмілагеніну ацетату і сарсасапогеніну на експресію т-рецепторів в 7/0 СНоО-клітинах, трансфектованих вектором мускаринового рецептора. Кількості рецепторів оцінювали з використанням | ЗНІММО-зв'язування і віднімання неспецифічного зв'язування. Сполуки розчиняли в диметилсульфоксиді (ОМ5О), і в якості контрольного досліду використовували ОМ5О.

Методика:

Клітини яєчника китайського хом'яка (СНО), експресуючі високі рівні мускаринового рецептора (52,2пмоль на 75 Мг протеїну") вмістили у 24-чарункову пластину за 1 день до початку досліду. Середовище культури замінили середовищем, що містило носій (ОМ5О) або сполуки. Клітини інкубували протягом 2-3 днів, потім після зміни середовища клітини інкубували ще 2-3 дні. Клітини інкубували з насичуючою концентрацією міченого

М-метил-скопаламіну, (НІММ5). Клітини промили крижаним сольовим розчином, буферизованим фосфатом (РВ5) (тричі), і зв'язаний | ЗНІММУ визначали шляхом солюбілізації рецепторів буфером ВІРА і наступного вимірювання рідинним сцинтиляційним лічильником.

Результати, показані на Фіг.5, отримані з використанням клітинної лінії СНО, котрансфектованої адренорецепторами В2 і мускариновими рецепторами тЗ3. Для вимірювання щільності рецепторів В2 і т3 використовували (НІММ5 і (-НІСОР.

Результати: с

Показані в Таблиці 1, наведеній нижче, і на Фіг.5. Протягом періоду культивування обробка кожною Ге) речовиною, вибраною з епісмілагеніну катилату, сарсасапогеніну катилату, епісарсасапогеніну катилату, епісарсасапогеніну сукцинату і сарсасапогеніну, запобігає зниженню кількості мускаринових рецепторів.

Інкубація котрансфектованої клітинної лінії з епісмілагеніну ацетатом (Фіг.5) суттєво не змінювала щільності рецепторів т3, у той час як застосування епісмілагеніну ацетату суттєво запобігало зниженню адренорецепторів і-й

Ф со зв м «

Таким чином, досліди показують, що кожна з цих сполук, епісмілагеніну катилату, сарсасапогеніну катилату, в) с епісарсасапогеніну катилату, епісарсасапогеніну сукцинату, епісмілагеніну ацетату і сарсасапогеніну, була "» здатна збільшувати кількість мускаринових рецепторів або адренорецепторів, що експресувалися в " СНо-клітинах, культивованих іп міго. Сполуки за винаходом сприяють нормалізації кількості рецепторів, тобто, вони здатні зменшувати спад кількості рецепторів з часом і здатні відновлювати кількість рецепторів до нормальних рівнів при введенні їх в клітини, в яких рівень рецепторів знижений. - Приклад 2 со Модель хвороби Альцгеймера

Використовували іп мімо модель хвороби Альцгеймера, в якій В-амілоїд і іботенову кислоту вводять шляхом ме) ін'єкції в мозок щура, що приводить до втрати рецепторів в мозку і когнитивному погіршенню. Попередні о 20 дослідження показали, що така локальна ін'єкція В-амілоїду в писієиз мазаїїв мозку щура викликає холінергічну гіпофункцію і погіршення поведінки на період до двох місяців після операції (Сіомаппейй еї аї., 1995: 0 Мецгозсіепсе, 6). 781-792). Крім того, спільна ін'єкція В-амілоїду з малою кількістю іботенової кислоти у гіпокамп щура синергічно спричиняє нейронну втрату з інфільтрацією гліальних клітин не тільки поряд з ділянкою ін'єкції, але й далеко від неї (Могітоїйо еї а!., 1998: Меипгозсіепсе, 84. 479-487). оо Методика:

ГФ! В наших дослідженнях використаний метод Могітоїо (Могітоїйо еї а!., 1998: Мепйгозсіепсе, 84. 479-487) з деякими модифікаціями (одностороння ін'єкція замість двосторонньої). Щурів Зргадое Юаулеу віком три місяці о випадковим чином розділили на різні групи. Ін'єкцію амілоїду В.о і іботенової кислоти (обидва виробництва

Зідта) проводили за допомогою стереотаксичного інструмента (Зіоейпуд Со.) з координатами АР- -0,5мМм 60 (праворуч від медіальної лінії), ї- -2,8мм (назад від брегми), Н- -7,0мм (вентрально до мозку). Доза для кожного щура складала 4мкг амілоїду В.о і мкг іботенової кислоти в 7мкл сольового розчину. Ін'єкцію виконували протягом 20 хвилин, а голку витягували ще через 10 хвилин. Шкіру після цього зашивали.

Вісім груп були такі:

Робоча контрольна - звичайний сольовий розчин бо Модель (контрольна група, що отримала В-амілоїд ї іботенову кислоту)

Модель « епісарсасапогеніну катилат (18мг/кг/день)"

Модель «т сарсасапогеніну катилат (18мг/кг/день)"

Модель « епісарсасапогеніну етилсукцинат (18мг/кг/день) (для порівняння)

Модель « епісарсасапогенін (18мг/кг/день)"

Модель т епісмілагенін (18мг/кг/день)"

Модель т діосгенін (тобто, негативна контрольна група, 18мг/кг/день) "Сполуки за винаходом

Введення ліків

Епісарсасапогеніну катилат, сарсасапогеніну катилат, епісарсасапогеніну етилсукцинат (сполука для 7/0 порівняння), епісарсасапогенін, епісмілагенін і діосгенін (усі з дозою 18мг/кг/день) вводили тваринам у формі стабільних суспензій в СМО-Ма (0,595) один раз на день через шлункову трубку. Контрольній групі та групі моделі Альцгеймера вводили однаковий об'єм СМО-Ма (0,595) один раз на день. Ліки та носії вводили протягом двох місяців, починаючи за 20 днів до операції.

Вимірювання щільності мускаринових рецепторів

Зразки мозку гомогенізували, центрифугували, і осад, отриманий після центрифугування при 27000ха, перегомогенізували і використали для вимірювання. Концентрацію ЗН-ОМВ вибирали в діапазоні насичення.

Після інкубації і сепарації зв'язану частину вимірювали рідинним сцинтиляційним лічильником.

Тест наскрізних переходів

Ефект тестових сполук на пам'ять оцінювали за допомогою тесту наскрізних переходів. Ящик 60 х15х15см, розділений на два однакові за розміром відділення, одне -темне, з мідною стержневою основою, що електрично заряджається (408 змінного струму) при ввімкненні, а друге - освітлене і не заряджене. Між двома відділеннями є отвір (дірка) для щурів. Дослід проводили для кожного щура протягом двох послідовних днів. Перший день був призначений для тренування: коли щур адаптується в ящику перші З хвилини, тоді його вміщують в світле відділення, спиною до дірки, і подають напругу на мідні стержні протягом 5 хвилин. Другий день призначений Ге для тестування, коли підраховують число переходів протягом 5 хвилин. Про покращення пам'яті свідчить о зниження числа переходів.

Результати

Щільність мускаринових рецепторів в мізках з моделлю хвороби Альцгеймера була значно нижчою, ніж в контрольній групі. Епісарсасапогеніну катилат, сарсасапогеніну катилат, епісарсасапогенін і епісмілагенін «0 спричинили суттєве збільшення щільності мускаринових рецепторів в мозку, у той час як діосгенін і епісарсасапогеніну етилсукцинат не зумовили значного збільшення щільності мускаринових рецепторів. Таким Ф чином, досліди показують, що сполуки за винаходом сприяють нормалізації кількості рецепторів, тобто, вони (Се) здатні зменшувати спад кількості рецепторів з часом і здатні відновлювати кількість рецепторів до нормальних рівнів при введенні їх тваринам, у яких рівень рецепторів знижений. 09

Число невірних реакцій (число помилок) за 5 хвилин було значно більше в групі з моделлю хвороби /|ч«

Альцгеймера, ніж в контрольній групі, що показує погіршення пам'яті (див. Таблицю 2 нижче). Епісмілагенін, епісарсасапогеніну катилат, епісарсасапогенін і сарсасапогенін суттєво знизили число невірних реакцій, тоді як діосгенін і епісарсасапогеніну етилсукцинат були неефективними в зниженні числа невірних реакцій. « 4 З с . 010 рюольмелвюну 000 олоомилю

І» з - со

Ф

Фо

Ф

Статистичний аналіз з використанням Ї-тесту Стюдента. " означає р «0.05

Приклад З

Тест на здатність до навчання і запам'ятовування

ГФ) Старих щурів Зргадие Юаулеу розділили випадковим чином на 4 групи - одну контрольну і три групи, що оброблялися протягом трьох місяців сарсасапогеніном, епісарсасапогеніну катилатом або смілагеніном ді (1вмг/кгхдень, п-10). Контрольну групу (п-14) необроблених молодих щурів також включили в цей дослід.

Щоденну дозу ліків змішували з мінімальною кількістю їжі і давали кожного ранку окремо кожному щуру. 60 Для тесту на навчання і запам'ятовування використовували У-лабіринтний апарат. На підлозі кожного відгалуження лабіринту знаходиться набір мідних стержнів, на які, коли необхідно, подається електричний струм з регульованою напругою. Кожне відгалуження має довжину 45см і містить в кінці лампочку на 15Вт, що вмикається, коли необхідно. Після трьох місяців прийому ліків кожного щура тренували протягом 7 послідовних днів таким чином. На кожному тренувальному сеансі щура вміщували в одне відгалуження У-лабіринту, після бо двох хвилин покою подавали електричну напругу на мідні стержні і вмикали лампочку у сусідньому відгалуженні за годинниковою стрілкою, показуючи нестимульовану область. Якщо щур переходив у це відгалуження, зараховувалася одна вірна реакція, якщо в інше жодна невірна реакція. Такий тест на основі стимуляцій-реакцій повторювали 20 разів кожного дня, з 5-секундними паузами між кожними двома послідовними тестами. Число

Вірних реакцій після двадцяти тестів на сьомий день використовували як показник здатності до навчання (що вище число, то краще здатність до навчання). Тоді щурів залишали відпочивати протягом З0 днів і повторювали процедуру знову. Число вірних реакцій з 20 тестів після ЗО днів відпочинку використовували як показник здатності до запам'ятовування.

Вимір щільності мускаринових рецепторів в мозку 70 Препарування тканини: мізки швидко видаляли після обезголовлювання, заморожували у сухому льоду і переносили у морозильну камеру. Мізки гомогенізували, а отриманий осад суспендували у буфері.

Аналіз дводілянкового конкурентного ліганд-зв'язування:. Н-ОМВ (хінуклінідил бензилат) використовували у якості радіоактивного ліганда, що був неселективним до підтипів М-рецепторів іп мйго. Пірензипин використовували у якості селективного нерадіоактивного конкуруючого засобу. Концентрацію протеїну 75 визначали за мікрохімічним методом Лоурі.

Результати показані на Фіг.2 і Фіг.3. Досліди з М-лабіринтом показали, що і здатність до навчання, і пам'ять у старих щурів погіршені. Сарсасапогенін, епісарсасапогеніну катилат і смілагенін відновили здатність до навчання і запам'ятовування у старих щурів після прийому. Щільність мускаринових рецепторів у старих щурів була помітно знижена. Сарсасапогенін, епісарсасапогеніну катилат і смілагенін суттєво відновили кількість мускаринових рецепторів.

Висновки

Сарсасапогенін, епісарсасапогеніну катилат і смілагенін суттєво відновлюють щільність мускаринових рецепторів в мозку старих щурів до рівня, властивого для молодих щурів. Відновлення щільності мускаринових рецепторів у старих щурів, зумовлене сарсасапогеніном, епісарсасапогеніну катилатом і смілагеніном, пов'язане су

З покращенням здатності до навчання і запам'ятовування.

Приклад 4 о

Нейрозахисний ефект сарсасапогеніну, епісарсасапогеніну катилату і смілагеніну

Мета цього дослідження полягала в випробуванні ефектів сарсасапогеніну, епісарсасапогеніну катилату і смілагеніну на виживання первинних кортикальних культур щурів, оброблених глутаматом, який, як відомо, Ге) індукує нейродегенерацію.

Первинні культури кортикальних нейронів о

Кортикальні нейрони щурів культивували протягом 10 днів; на 10 день середовище змінили на (Те) безсироваткове визначене середовище. На 12 день, за 24 години до обробки глутаматом, культури промили і замінили середовище свіжим середовищем, що містило позитивний контрольний дослід (В-естрадіол), тестові со сполуки (сарсасапогенін, епісарсасапогеніну катилат або смілагенін) або контрольний дослід з носієм (МБО, ра 0.259606).

На 13 день культури обробили глутаматом.

Після інкубації культури промили свіжим середовищем і вмістили в свіже середовище, що містило відповідні « сполуки або носій, для оцінки їх захисних ефектів через 24 години після обробки глутаматом.

Виживання нейронних клітин виявляли шляхом вимірювання активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), - с вивільненої в середовище через 24 години після обробки тестовими сполуками або обробки глутаматом ж ц тестовими сполуками, з використанням нерадіоактивного комплекту СуїоТох 96, а кількісну оцінку робили "» шляхом вимірювання поглинання довжини хвилі при 45Онм.

Результати

Після обробки первинних кортикальних культур щурів глутаматом виявили значну дегенерацію кортикальних -І нейронів через 24 години після обробки, що було продемонстроване підвищенням вивільнення лактат-дегідрогенази в середовище культури. со В первинних кортикальних культурах, заздалегідь (за 24 години) оброблених сарсасапогеніном,

Ге») епісарсасапогеніну катилатом або смілагеніном, було виявлено значне зниження глутамат-індукованої нейродегенерації (Фіг.4). ї-о Висновки

ФО Сарсасапогенін, епісарсасапогеніну катилат і смілагенін показують значні нейрозахисні ефекти проти глутамат-індукованої нейродегенерації в первинних кортикальних нейронах щурів іп міго.

Приклад 5

Синтез сарсасапогеніну катилату (З-етоксикарбоніл-5р,209,220,255-спіростан-3-р-ол)

Етилхлорформат (1.40г, 12.9ммоль) додали по краплях до розчину сарсасапогеніну, що перемішувався

ІФ) (2.08г, 5.О0ммоль), в безводному дихлорметані (2О0мл) і безводному піридині (1.02г, 12.9ммоль). Суміш ко перемішували при кімнатній температурі протягом 18 годин і потім розділили між водою (ЗОмл) і дихлорметаном.

Водний шар двічі екстрагували дихлорметаном, об'єднані органічні екстракти промили водою і висушили над бо Ма5О,. Розчинник випарили під вакуумом з отриманням брудно-білого твердого залишку (2.6бг). Цей матеріал піддали хроматографії на силікагелі з використанням елюювання етилацетатом-гексаном (1:9), а потім перекристалізували з ацетону (2х) з отриманням сарсасапогеніну катилату у вигляді білих кристалів (0.72г, 29905): т. пл. 133-1359С; т/2 488 (М" для СзоНавО5); "Н ЯМР (270МГц, СОСІз8) 5 0.76 (ЗН, в, 18-СНа), 0.98 (ЗН, в, 19-СН»), 0.99 (ЗН, а, 9У-6.4Гц, 21-СН»), 1.08 (ЗН, а, 9У-7.0Гц, 27-СНа), 1.09-2.10 (27Н, складний т, аліфатичний бо Н), що перекривається на 1.31 (ЗН, ї, 9-7Гц, СО 5-С-СНа), 3.30 (1Н, га, 26-ОСНН), 3.95 (1Н, гад, 9-2.7,

10.9Гц, 26-ОСНН), 4.18 (2Н, а, 9-7Гц, СО2СН»), 4.40 (1Н, ргаа, о-8.8, 7.2Гц, 16-ОСН), 4.95 (1Н, пік Бг, Н-3)

Ммлн.7; 130 ЯМР (67МГуц, СОСІв) 5 14.3 (0-21, С-0-05С), 16.1, 16.5, 20.9, 23.7, 25.0, 25.8, 26.0, 26.3, 26.4, 27.1, 30.5, 30.6, 31.7, 35.0, 35.3, 37.1, 40.0, 40.3, 40.7, 42.1, 56.4 (С-14), 62.1 (0-17), 63.5 (0-02), 65.1 (0-26), 574.8 (С-3), 81.0 (С-16), 109.7 (С-22), 154.8 (карбоніл)млн"!; В0.7 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4).

Приклад 6

Синтез епісарсасапогеніну катилату (З-етоксикарбоніл-5р,200,,220,255-спіростан-3-о-ол)

Розчин літію три-трет-бутоксиалюмогідриду в тетрагідрофурані (ІМ, 15Омл, 0.15моль) обережно додали (протягом 20 хвилин) до розчину сарсасапогеніну, що перемішувався (отриманого за методом і аїз еї аї, 70 Віегоїдв, 1993, 58, 387-389) (41.4г, О.1Омоль), в безводному тетрагідрофурані (40О0мл) при 20-52 в атмосфері азоту. Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин. Результуючий розчин обережно погасили водним насиченим розчином сульфату натрію (5Омл), неорганічні солі видалили шляхом фільтрації через фільтрувальну подушку Нуйо і промили ТГФ. Розчинники видалили під вакуумом і залишок (близько 40г) розділили між етилацетатом (50О0мл) і 1М соляною кислотою (200мл). На межі розділу двох розчинників залишився нерозчиненим білий матеріал, який видалили шляхом фільтрації, промили водою (2х10О0мл) і висушили під вакуумом. Тверду речовину двічі суспендували етилацетатом (2х25О0мл, 5 хвилин кожного разу), розчинники декантували і нерозчинний матеріал висушили в вакуумній печі. У такий спосіб отримали 23.1г неочищеного епісарсасапогеніну, який перекристалізували з ацетону (1500мл) з отриманням епісарсасапогеніну у вигляді білих кристалів (12.бг, 3096): т. пл. 214-2162С; т/2 416 (М' для Со7На«О35); "Н ЯМР (270МГуц, СОСІ») 5 0.75 (ЗН, в, 18-СН»), 0.94 (ЗН, в, 19-СН»), 0.99 (ЗН, а, У-6.6Гц, 21-СНУ), 1.08 (ЗН, а, 9-7.3Гц, 27-СН»), 1.1-2.1 (27Н, складний т, аліфатичний Н), 3.30 (1Н, Бга, 9У-11.0Гц, 26-ОСНН), 3.55-3.72 (1Н, 7 лінійний т, 9У-11.0, 5.5, 5.5Гц, Н-3), 3.95 (1Н, аа, 9-11.0., 2.6 Но, 26-ОСНН), 4.40 (1Н, аа, 0-80, 5.5Гц, 16-ОСН) млн"; С ЯМР (67МГЦц, СОСІв) 5 14.3 (С-21), 16.1 (0-27), 16.5 (С-18), 20.6 (С-11), 23.4 (С-19), с 25.8 (0-24), 26.0 (0-23), 26.7 (0-6), 27.1 (0-25.0-7), 30.5 (0-2), 31.8 (0-15), 34.7 (0-10), 35.4 (С-1), 35.5 (С-8), 36.5 (0-4), 40.3 (0-12), 40.5 (0-9), 40.6 (0-13), 42.0 (0-5), 42.1 (0-20), 56.4 (0-14), 62.1 (0-17), о 65.1 (С-26), 71.8 (С-3), 81.0 (С-16), 109.7 (С-22) млн"; К, 0.35 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4). Після цього отримали другу порцію (5.2г). Етилацетатні екстракти з вищеописаного досліду концентрували до «1/5 об'єму, отримавши додаткову порцію епісарсасапогеніну (3.б6г). Етилхлорформат (14.Ог, 0.1З3моль) додали по. краплях до розчину епісарсасапогеніну, що перемішувався (10.О0г, 0.024моль), в безводному дихлорметані Фу (200мл) і безводному піридині (10.2г, 0.1З3моль). Рожеву суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 18 годин і потім розділили між водою (ЗОмл) і дихлорметаном. Водний шар двічі екстрагували дихлорметаном, (се) об'єднані органічні екстракти промили водою і потім висушили над Ма95О,). Розчинник випарили під вакуумом і со отримали брудно-білий залишок (13.4г). Після перекристалізації з ацетону (близько ЗООмл) отримали епісарсасапогеніну катилат у вигляді білих кристалів (8.9г, 7695); т. пл. 154-1562С; т/2 488 (М" для СзоНавОв); /Н -

ЯМР (270МГц, СОСІ») 6 0.75 (ЗН, в, 18-СН»), 0.95 (ЗН, в, 19-СН»), 0.99 (ЗН, а, 9У-6.6Гц, 21-СНаз), 1.08 (ЗН, а,

У-7.0Гц, 27-СНуз), 1.1-2.1 (27Н, складний т, аліфатичний Н) що перекривається з 1.30 (ЗН, 5 9У-7.1ГцЦ,

СО2-С-СНз), 3.30 (1Н, рга, У-11.0Гу, 26-ОСНН), 3.95 (1Н, ад, У-11.0, 2.6Гц, 26-ОСНН), 4.18 (2Н, а, 9У-7Гц, «Х

СОоСНе), 4.41 (1Н, Ьгаа, У-8.0, 6.3Гц, 16-ОСН), 4.51-4.66 (1Н, 7 лінійний т, Н-3) млн."; 3 ЯМР (67МГц, СОСІ»з) 5 - 70 143 (0-60-05С), 14.4 (0-21), 16.1, 16.5, 20.6, 23.3, 25.8, 26.0, 26.5, 26.6, 26.9, 27.1, 31.7, 32.1, 32.8, с 34.7, 35.0, 35.4, 40.3, 40.5, 40.6, 41.8, 42.1, 56.4 (0-14), 62.1 (0-17), 63.6 (0-05), 65.1 (0-26), 77.9 (0-3), 81.0 :з» (С-16), 109.7 (С-22), 154.6 (карбоніл) млн." ; Б, 0.75 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4).

Приклад 7 415 Синтез епісарсасапогеніну сукцинату (моно-За,5р,200,22а,255-спіростаніл-сукцинат) -1 Епісарсасапогенін (8.0г, 19.2ммоль) і сукциновий ангідрид (8.0г; вВОммоль) розтерли за допомогою товкача і ступки до гомогенної суміші з малим розміром частинок. Порошкову суміш перемішували і нагрівали при 8090 на со масляній бані, з доданням безводного піридину (0.2мл). Після цього суміш перемішували в атмосфері азота,

Ге» піднімаючи температуру бані до 120-59С, з отриманням "розплаву", і цей розплав підтримували при цій 5ор температурі протягом 0.5 години. Після охолодження результуючу тверду речовину суспендували в воді (З00мл), о підкислили 1М соляною кислотою і розтерли суміш в порошок. Результуючу тверду, слабо забарвлену речовину

Ф зібрали шляхом фільтрації, промили водою, висушили і перекристалізували з метанолу (близько 400мл), з гарячою фільтрацією через знебарвлююче деревне вугілля, з отриманням епісарсасапогеніну сукцинату у вигляді білих кристалів (7.46г, 7596): т. пл. 195-1972С; т/2 516 (М' для С34НавОв); "Н ЯМР (270МГЦц, СОСІв) 5 0.76 (ЗН, в, 18-СН»), 0.95 (ЗН, в, 19-СНУ), 1.00 (ЗН, а, 9У-6.2Гц, 21-СН»), 1.08 (ЗН, а, 9-7.0Гц, 27-СНУ), 1.2-2.1 о (27Н, складний ш, аліфатичний Н), 2.63 (4Н, т, СОСНЬСНЬСО), 3.31 (1Н, га, 9-11.0Гу, 26-ОСНН), 3.96 (1Н, ад, 9-11.0, 2.6Гц, 26-ОСНН), 4.42 (1Н, гад, У-8.0, 6.4Гц, 16-ОСН), 4.75 (1Н, т, Н-3) млн"; С ЯМР (67МГЦц, о СОСІЗ) 5 14.3 (0-21), 16.1 (0-27), 16.5 (0-18), 20.6 (0-11), 23.4 (0-19), 25.8, 25.9, 26.6, 27.0, 27.1, 29.1, 29.3, 31.7 (2205), 32.1 (ССО), 34.7, 35.1, 35.5, 40.2, 40.6, 40.7, 41.9, 42.2, 56.3 (0-14), 621 60 (С-17), 65.1 (С-26), 74.9 (С-3), 81.0 (С-16), 109,8 (С-22), 171.7 (ефір карбоніл), 177.9 (карбоніл) млн."!; В 0.14 (силікагель, етилацетат-гексан, 3:7).

Приклад 8

Синтез епісмілагеніну катилату (З-етоксикарбоніл-5р,200,22025К|З-спіростан-За-ол)

Зтилхлорформат (1.40г, 12.9ммоль) додали по краплях до розчину епісмілагеніну, що перемішувався (1.ОГг, бо 2.4ммоль), в безводному дихлорметані (ЗОмл) і безводному піридині (1.02г, 12.9ммоль). Рожеву суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 4 годин і потім розділили між водою (5Омл) і дихлорметаном.

Водний шар двічі екстрагували дихлорметаном, об'єднані органічні екстракти промили водою і потім висушили над МазО,. Розчинник випарили під вакуумом і отримали блідно-жовтий залишок (1,1г). Після перекристалізації з ацетону отримали епісмілагеніну катилат у вигляді білих кристалів (0,47г, 4096); т. пл. 176-1799С; т/2 488 (М" для С з0НавОБ) "Н ЯМР (270МГц, СОСІв) 5 0.75 (ЗН, в, 18-СН»), 0.79 (ЗН, а, 9-6.2Гц, 27-СНа), 0.95 (ЗН, в, 19-СН.), 0.96 (ЗН, а, У-7.3Гц, 21-СН»), 1.0-2.05 (27Н, складний т, аліфатичний Н) що перекривається з 1.30 (ЗН, Б 9-7.3Гц, СО2-С-СНа), 3.37 (1Н, ї, 9У-11.0Гц, 26-ОСНН), 3.48 (ІН, т, 26-ОСНН), 4.17 (2Н, а, 9У-7.3Гц,

СОоСН»), 4.40 (1Н, т, 16-ОСН), 4.58 (1Н, 7 лінійний т, Н-3) млн"; 3С ЯМР (67МГц, СОСІв) 5 14.3 (С-С-05С), 145 (С-21), 16.5 (0-18), 17.2 (0-27), 20.6 (0-11), 23.3 (0-19), 26.5, 26.6, 26.9, 28.8, 30.3, 31.4, 31.8, 32.1, 34.7, 35.0, 35.4, 40.2, 40.5, 40.6, 41.6, 41.8, 56.4 (0-14), 62.2 (0-17), 63.6 (0-05С), 66.8 (0-26), 77.9 (0-3), 80.9 (С-16), 109.2 (С-22), 154.6 (карбоніл) млн"; Р, 0.8 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4).

Приклад 9

Синтез епісарсасапогеніну гліцинату гідрохлориду т М-трет-бутоксикарбоніл-5р,200,,220,255-спіростан-Зо-іл-гліцинат (епісарсасапогеніну БОК-гліцинат)

Дициклогексилкарбодіїмід (0.68г, З.Зммоль) додали порціями протягом 1 хвилини до суміші, що перемішувалася, епісарсасапогеніну (1.0г, 2.4ммоль), М-трет-бутоксикарбонілгліцину (0.53г, 3.Оммоль), 4-диметиламінопіридину (1Омг, О.1ммоль) і безводного дихлорметану (20мл) при 0-50. Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі, профільтрували для видалення дициклогексилсечовини і потім розділили між розчином гідрокарбонату натрію (1,5г в 20мл води) і дихлорметаном (15мл). Органічний шар відділили, промили 1Н соляною кислотою (15мл), потім водою і висушили над Мо9ЗО)4. Розчинник видалили під вакуумом і отримали брудно-білу піну. Цей матеріал розтерли в порошок і розмішували в діетилефірі (25мл) протягом З годин. Після відстоювання протягом ночі суміш профільтрували (для видалення залишкової сч дициклогексилсечовини), а фільтрат випарили, отримавши брудно-білу тверду речовину (близько 1.1г).

Перекристалізацією з метанолу (близько ЗОмл) отримали БОК-гліцинатне похідне у вигляді білих мікрокристалів о (0.40г): т. пл. 171-1739С; т/2 573.5 (М' для С з4Нь5МОб) 5н (270МГц, СОСІ») 0.76 (ЗН, в, 18-СН»), 0.95 (ЗН, зв, 19-СН»), 0.99 (ЗН, а, 2-6.2Гц, 21-СН»У), 1.08 (ЗН, а, 9-7.О0Гц, 27-СН»), 1.1-2.1 (27Н, складний т, аліфатичний Н), що перекривається з 1.46 (9Н, 5, С(СН 3)3), 3.30 (1Н, Бга, 9У-11.0Гу, 26-ОСНН), 3.86 (2Н, Бга, У-4.8Гц, СНОМ), 3.95 «о зо ИН, аа, у-11.0, 2.6Гу, 26-ОСНН), 4.42 (1Н, т, 16-ОСН), 4.79 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 5.04 (1Н, рг8.МН), бс (270МГц, СОСІз) 14.3 (0-21), 16.1 (0-27), 16.5 (0-18), 20.7 (0-11), 23.3 (0-19), 25.8, 26.0, 26.6, 26.9, о 27.1, 28.4, 31.8, 32.2, 34.7, 35.0, 35.5, 40.2, 40.6, 40.7, 41.9, 42.2, 42.8, 56.4 (0-14), 62.2 (0-17), 652 «ОО (С-26), 75.6 (С-3), 79.9 (СН2М), 81.0 (С-16), 109.7 (0-22), 155.7 (карбамат карбоніл), 169.8 (ефір карбоніл) К; 0.4 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:8). со 58,200,220,253-спіростан-Зо-іл-гліцинату гідрохлорид (епісарсасапогеніну гліцинату гідрохлорид) ї-

Повільний стійкий струмінь хлороводню пропускали через розчин

М-трет-бутоксикарбоніл-5 ВД,2000,220,253-спіростан-Зо-іл-гліцинату (0.40г, 0.78ммоль), що перемішувався, в безводному етилацетаті-діетилефірі (24мл, 1:8) при 0-52С без доступу вологи. Через «45 хвилин реакційну суміш « наситили (надлишковий газ відводили у вловлювач) і від'єднали джерело подачі хлороводню. Перемішування продовжували і залишили суміш охолоджуватися до кімнатної температури. Дослідження тонкошаровою т с хроматографією показало, що реакція депротекції завершилася приблизно Через 2-3 години. Результуючу білу ч» суспензію відстоювали З години, а потім виділили фільтрацією білу тверду речовину і промили діетилефіром. " Цей матеріал висушили на повітрі, а потім додатково висушили у вакуумному ексикаторі над СасСі» до постійної ваги з отриманням 0.24г сипучої білої мікрокристалічної твердої речовини, т. пл. 270-272 (розкладення) т/7 49 АТЗ (М для С2еНА?МО,) сіль НСІ М-510.2 54 (270МГц, СОСІ») 0.76 (ЗН, в, 18-СН»), 0.95 (ЗН, в, 19-СН»), 0.99 7 (ЗН, а, 9-6.2Гц, 21-СНУ5), 1.08 (ЗН, а, 9-7.0Гц, 27-СН»), 1.1-2.1 (27Н, складний т, аліфатичний Н), що (ее) перекривається з 1.46 (9Н, 5, С(СН 3)5), 3.30 (1Н, Бга, 9У-11.0Гц, 26-ОСНН), 3.86 (2Н, га, У-4.8Гц, СНЬМ), 3.95 (ІН, аа, 9-11.0, 2.6Гц, 26-ОСНН), 4.42 (1Н, т, 16-ОСН), 4.79 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 5.04 (1Н, Бг8.МН), бс

Ф (270МГц, СОСІз) 14.3 (0-21), 16.1 (0-27), 16.5 (0-18), 20.7 (0-11), 23.3 (0-19), 25.8, 26.0, 26.6, 26.9, се 50 27.1, 28.4, 31.8, 32.2, 34.7, 35.0, 35.5, 40.2, 40.6, 40.7, 41.9, 42.2, 42.8, 56.4 (0-14), 62.2 (0-17), 652 (С-26), 75.6 (С-3), 79.9 (СНОМ), 81.0 (С-16), 109.7 (0-22), 155.7 (карбамат карбоніл), 169.8 (ефір карбоніл) К, 0.6 щи (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 амоній, 9:1:0.1).

Приклад 10

Синтез сарсасапогеніну гліцинату гідрохлориду 25 Вказану сполуку отримували шляхом синтезу, аналогічного описаному в Прикладі 9, тільки у якості

ГФ) початкового матеріалу використовували сарсасапогенін. юю Проміжну речовину, /М-трет-бутоксикарбоніл-5р,200,220,255-спіростан-З р-іл-гліцинат (сарсасапогеніну

БОК-гліцинат), отримали у вигляді білих мікрокристалів, т/2 573.5 (М для С 34Н55МОв) К, 0.45 (силікагель, бр етилацетат-гексан, 1:4), а вказану сполуку отримали у вигляді сипучої білої мікрокристалічної речовини, т. пл. 259-2612С (розкладення) т/2 473 (М '" для С 29На»МО);) сіль НСІ М-510.2 ЕК, 0.5 (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 амоній, 12:1:0.1).

Приклад 11

Синтез епісмілагеніну гліцинату гідрохлориду 65 Вказану сполуку отримували шляхом синтезу, аналогічного описаному в Прикладі 9, тільки у якості початкового матеріалу використовували епісмілагенін.

Проміжну речовину, М-трет-бутоксикарбоніл-5р,200,,220,25К-спіростан-Зо-іл-гліцинат (епісмілагеніну

БОК-гліцинат), отримали у вигляді білих мікрокристалів, т. пл. 100-1032С, т/2 573.5 (М' для С з4Н5БМОв) вн (500МГц, СОСІ») 0.75 (ЗН, в, 18-СН»), 0.79 (ЗН, а, 9-6.3Гц, 27-СН»), 0.95 (ЗН, в, 19-СН»), 0.96 (ЗН, а, 9У-6.9Гц, 21-СНУ), 1.0-2.0 (27Н, складний т, аліфатичний Н), що перекривається з 1.45 (9Н, 5, С(СН 3)53), 3.37 (ІН, 6

У-10.9Гц, 26-ОСНН), 3.47 (ІН, т, 26-ОСНН), 3.87 (2Н, 92-5.3Гц, СНОМ), 4.40 (ІН, т, 16-ОСН), 4.79 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 5.04 (1Н, пік Ббг, МН), 5с (270МГц, СОСІ») 14.7 (0-21), 16.6 (0-18), 17.3 (0-27), 20.8 (0-11), 23.5 (0-19), 26.7, 26.8, 27.1, 28.5, 29.0, 30.5, 31.6, 32.0, 32.3, 34.9, 35.2, 35.6, 40.4, 40.7, 40.8, 41.8, 42.0, 42.9, 56.5 (0-14), 62.4 (0-17), 67.0 (0-26), 75.7 (0-3), 80.1 (СОС), 81.1 (0-16), 109,4 (0-22), 155.9 70 (карбамат карбоніл), 170.0 (ефір карбоніл) К, 0.46 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4).

Вказану сполуку отримали у вигляді сипучої білої мікрокристалічної твердої речовини, т. пл. 273-27590 (розкладення) т/2 473 (М" для СооНА7МО»)) сіль НСІ М-510.2; 54 |(500МГц, (СО3)250) 0.71 (ЗН, в, 18-СНУ3), 0.75 (ЗН, а, 9-6.3Гц, 27-СНа), 0.91 (ЗН, а, 9-6.9Гц, 21-СН»), 0.92 (ЗН, в, 19-СНУ5), 1.0-2.0 (27Н, складний т, аліфатичний Н), 3.20 (1Н, її, 9-11.1Гц, 26-ОСНН), 3.41 (1Н, т, 26-ОСНН), 3.71 (2Н, рів, СНОМ), 4.28 (1Н, т, 16-ОСН), 4.75 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 8.54 (ЗН, в, МН»), бс (125МГц, (205)2501 14.6 (0-21), 16.1 (0-18), 17.0 (б-27), 20.1 (0-11), 22.9 (0-19), 26.0, 26.2, 26.4, 28.5, 29.7, 30.9, 31.4, 31.6, 34.2, 34.3, 34.9, 41.0, 41.1, 55.5 (0-14), 61.9 (0-17), 65.9 (0-26), 75.4 (0-3), 80.2 (0-16), 108.3 (0-22), 166.9 (карбоніл), К, 0.5 (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 амоній, 12:1:0.1).

Приклад 12

Синтез епісмілагеніну І -аланінату гідрохлориду

Вказану сполуку отримували шляхом синтезу, аналогічного описаному в Прикладі 9, тільки у якості початкового матеріалу використовували епісмілагенін і М-трет-бутоксикарбоніл-і -аланін.

Проміжну речовину, /М-трет-бутоксикарбоніл-5р,200,220,25Е-спіростан-Зо-іл-І-аланінат (епісмілагеніну ря ВОК-І--аланінат), отримали у вигляді білих мікрокристалів, т. пл.171-1732С т/2 587.5 (М' для С з5Нь7МОБб) бн сч (500МГц, СОСІ») 0.76 (ЗН, в, 18-СН»), 0.79 (ЗН, а, 9У-6.4Гц, 27-СН»), 0.95 (ЗН, в, 19-СН»), 0.97 (ЗН, а, 9У-7.ОГц, (о) 21-СН»), 1.0-2.03 (27Н, складний т, аліфатичний Н), що перекривається з 1.37 (ЗН, а, 9-7.1Гуц) їі 1.45 (9Н, в,

С«(СН»)»5), 3.38 (1Н, ї, 9-10.9Гц, 26-ОСНН), 3.47 (1Н, т, 26-ОСНН), 4.25 (1Н, т, СНМ), 4.40 (1Н, т, 16-ОСН), 4.76 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 5.06 (1Н, Бг а, 9-5.7ГЦ, МН), вс (125МГц, СОСІ») 14.7 (0-21), 16.6 (0-18), 17.3 «со зо (С-27), 19.0 (СНа-С-М), 20.8 (С-11), 23.5 (0-19), 26.7, 26.8, 27.1, 28.5, 29.0, 30.5,31.6, 32.0, 32.3, 34.9, 35.2, 35.6, 40.4, 40.7, 40.9, 41.8, 42.0, 49.6, 56.5 (0-14), 62.5 (0-17), 67.0 (0-26), 75.5 (С-3), 79.9 (СОС), 81.1 (01 ме) б), 109.4 (С-22), 155.3 (карбамат карбоніл), 173.1 (ефір карбоніл) КІ 0.53 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4). «о

Вказану сполуку отримали у вигляді сипучої білої мікрокристалічної твердої речовини, т. пл. 233-235 (розкладення) т/2 487 (М для СзоНаоМО)) сіль НСІ М-524.2 54 |(БООМГЦц, (СО3)250) 0.71 (ЗН, в, 18-СН»), 0.74 со (ЗН, а, 9-6.3Гц, 27-СН»), 0.90 (ЗН, а, 9-6.9Гц, 21-СН»), 0.92 (ЗН, 8, 19-СНУ), 1.0-1.95 (27Н, складний т, їх аліфатичний Н), що перекривається з 1.42 (ЗН, а, 9-7.2Гц, СН 5-С-М), 3.21 (1Н, Кф, 9-11.0Гц, 26-ОСНН), 3.41 (ІН, т, 26-ОСНН), 3.96 (1Н, 4, 9-7.0Гц, СНМ), 4.29 (1Н, т, 16-ОСН), 4.73 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 8.66 (ЗН, в,

МНУз), бс 125МГц, (С005)2501 14.5 (0-21), 15.6 (Аіїа Ме), 16.0 (0-18), 17.0 (0-27), 20.1 (0-11), 22.8 (0-19), « 25.9, 26.1, 26.4, 28.4, 29.7, 30.9, 31.3, 31.5, 34.2, 34.9, 40.9, 41.0, 47.8, 55.5 (0-14), 61.9 (0-17), 65.8 (С-26), 75.4 (С-3), 80.2 (С-16), 108.2 (0-22), 169.3 (карбоніл). Чотири сигнали не виявлені, можливо, сховані - с під піками розчинника. К, 0.56 (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 амоній, 12:1:0.1). и Приклад 13 -» Синтез епісмілагеніну І-валінату гідрохлориду

Вказану сполуку отримували шляхом синтезу, аналогічного описаному в Прикладі 9, тільки у якості початкового матеріалу використовували епісмілагенін і М-трет-бутоксикарбоніл-і -валін. -і Проміжну речовину, М-трет-бутоксикарбоніл-5р,200,,220,25Б-спіростан-Зо-іл-І -валінат (епісмілагеніну

Го) БОК-Ї -валінат), отримали у вигляді білих мікрокристалів, т. пл. 68-719С т/2 615.5 (М' для С 37Не1МОб) вн (500МГц, СОСІ») 0.76 (ЗН, в, 18-СН»), 0.79 (ЗН, а, 9У-6.4Гц, 27-СН»), 0.89 (6Н, а, У-6.9Гц, С(СНз)»), 0.95 (ЗН, в,

Ме 19-СН»), 0.96 (ЗН, а, 9У-6.9Гц, 21-СНУ»), 1.0-2.2 (28Н, складний т, аліфатичний Н), що перекривається з 1.43,

Те) 20 1,АБ (ОН, 2хв, С«(СНУ)»5), 3.38 (ІН, її, 9-10.9Гц, 26-ОСНН), 3.47 (1Н, т, 26-ОСНН), 4.17 (1Н, аа, у-9.9, 41ГЦ,

Ф СНУ), 4.40 (1Н, т, 16-ОСН), 4.79 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 5.01 (1Н, Ббгї, 2-9.9Гц, МН), вс (125МГц, СОСІ»з) 14.7 (С-21), 16.6 (0-18), 17.3 (0-27), 17.7 (Ма! Ме), 19.2 (Ма! Ме), 20.8 (0-11), 23.5 (0-19), 26.7, 26.9, 27.1, 28.5 (т-бутил Ме), 29.0, 30.5, 31.6, 32.0, 32.4, 34.9, 35.2, 35.7, 40.4, 40.7, 40.9, 41.8, 42.0, 56.4 (С-14), 58.8 (СНМ), 62.5 (0-17), 67.1 (0-26), 75.4 (0-3), 79.8 (СО5С), 81.1 (0-16), 109.4 (0-22), 155.9 (карбамат карбоніл), 172.1 (ефір карбоніл) К, 0.60 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4).

ГФ) Вказану сполуку отримали у вигляді сипучої білої мікрокристалічної твердої речовини, т. пл. 171-173 9 ко (розкладення) т/2 515.7 (М" для СзоНьзМО)) сіль НСІ М-552.2; вн (5ООМГц, (СО3)250)1 0.71 (ЗН, в, 18-СН»), 0.74 (ЗН, а, У-6.4Гц, 27-СН»), 0.90 (ЗН, а, 9У-6.9Гц, 21-СНУ), 0.93 (ЗН, в, 19-СН»), 0.95 (ЗН, а, 2-6.9Гц, валін-СН»У), 60 1.00 (ЗН, а, 2-6.9Гц, валін-СНуз), 1.01-2.0 (27Н, складний т, аліфатичний Н), 2.22 (ІН, т, СН-С-М), 3.21 (1Н, ї 9У-11.0Гц, 26-ОСНН), 3.41 (1Н, т, 26-ОСНН), 3.75 (1Н, т, СНМ), 4.28 (1Н, т, 16-ОСН), 4.77 (1Н, 7 лінійний т, Н-3), 8.6 (ЗН, пік Ьг, МН»), 5с (125МГц, (С2О05)2501 14.5 (0-21), 16.0 (0-18), 17.0 (0-27), 17.4 (Ма! Ме), 18.4 (Ма! Ме), 20.1 (0-11), 22.9 (0-19), 26.1, 26.2, 26.4, 28.4 (1-Ви), 29.2, 29.7, 30.9, 31.3, 31.7, 34.2, 34.9, 41.0, 41.1, 55.5 (0-14), 57.1 (СНМ), 61.9 (0-17), 65.8 (0-26), 75.4 (0-3), 80.2 (0-16), 108.3 (0-22), 168.0 б5 (карбоніл). Чотири сигнали не виявлені, можливо, сховані під піками розчинника. К ; 0.64 (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 амоній, 12:1:0.1).

Приклад 14

Синтез епісмілагеніну І -ізолейцинату гідрохлориду

Вказану сполуку отримували шляхом синтезу, аналогічного описаному в Прикладі 9, тільки у якості початкового матеріалу використовували епісмілагенін і М-трет-бутоксикарбоніл-і -ізолейцин.

Проміжну речовину, М-трет-бутоксикарбоніл-5р,209,220,25Б-спіростан-Зо-іл-І -золейцинат (епісмілагеніну

БОКАЇ -ізолейцинат), отримали у вигляді білих мікрокристалів, т. пл. 67-709С т/2 629.5 (М' для Саз8НезМОв) КЕ 0.6 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:4).

Вказану сполуку отримали у вигляді сипучої білої мікрокристалічної твердої речовини, т. пл. 169-171 С 70 (розкладення) т/2 529.7 (М для СззНь5МО)) сіль НСІ М-566.2 Р, 0.7 (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 амоній, 12:1:0.1).

Приклад 15

Синтез епісмілагеніну І-фенілаланінату гідрохлориду

Вказану сполуку отримували шляхом синтезу, аналогічного описаному в Прикладі 9, тільки у якості 75 початкового матеріалу використовували епісмілагенін і М-трет-бутоксикарбоніл-! -фенілаланін.

Проміжну речовину, М-трет-бутоксикарбоніл-5рД,200,220,25К-спіростан-Зо-іл-І -фенілаланінат (епісмілагеніну БОК-І -фенілаланінат), отримали у вигляді білих мікрокристалів, т. пл. 66-682С т/2 663.5 (М' для

С.4НеІ МОВ) К, 0.6 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:5).

Вказану сполуку отримали у вигляді сипучої білої мікрокристалічної твердої речовини, т. пл. 254-256 С 720 (розкладення) т/2 563.5 (М для Сз6НьзМО)) сіль НСІ М-600.2 Р» 0.6 (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 амоній, 12:1:0.1).

Приклад 16

Синтез епісмілагеніну І -метіонінату гідрохлориду ря Вказану сполуку отримували шляхом синтезу, аналогічного описаному в Прикладі 9, тільки у якості см початкового матеріалу використовували епісмілагенін і М-трет-бутоксикарбоніл-і! -метіонін. (о)

Проміжну речовину, М-трет-бутоксикарбоніл-5р,200,,220,25Б-спіростан-Зо-іл-І -метіонінат (епісмілагеніну

БОК-Ї -метіонінат), отримали у вигляді білих мікрокристалів, т. пл. 76-799С т/2 647.9 (М' для С37Нв1МО65) В 0.5 (силікагель, етилацетат-гексан, 1:5). Ге зо Вказану сполуку отримали у вигляді сипучої білої мікрокристалічної твердої речовини, т. пл. 173-176 С (розкладення) т/2 547.8 (М" для СзоНьзМО,5) сіль НСІ М-584.3 РК, 0.5 (силікагель, дихлорметан-метанол-0.88 Ф амоній, 12:1:0.1). (Се) с

Claims (12)

Формула винаходу м

1. Сполуки загальної формули ІІ: т о « ; Що т с ; І» о Й -І со Є. а т Ф Н ік в яких групу К вибирають з алкілкарбонілу або алкоксикарбонілу, при цьому алкільна група, можливо, Ф заміщена арильною групою, аміногрупою, алкоксикарбоніламіногрупою, моноалкіламіногрупою, діалкіламіногрупою, М-алкілом, М-алкоксикарбоніл-аміногрупою або залишком карбонової кислоти (-СООН), або будь-якою їх комбінацією, за умови, що 5Б К не є незаміщеним ацетилом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація Сз не є о і Сов - не є 5; К не є незаміщеним етоксикарбонілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація Сз є (В) і Сов є К; Ф) К не є сукцинілом, якщо при цьому стереохімічна конфігурація С з є 5(В) і Сов є 5 або стереохімічна ко конфігурація Сз є К(о) або (В) і СоБє БК; і К не є пропіонілом, бутирилом, валерилом, ізовалерилом, капроїлом, ізокапроїлом, діетилацетилом, бо октаноїлом, деканоїлом, лаурилом, міристилом, пальмітилом, стеарилом, бензоїлом, фенілацетилом, фенілпропіонатом, цинаматом, р-нітробензоатом, 3,5-динітробензоатом, р-хлорбензоатом, 2,4-дихлорбензоїлом, р-бромбензоїлом, т-бромбензоїлом, р-метоксибензоїлом, фуроїлом, фталілом, якщо стереохімічна конфігурація Сов є К, а стереохімічна конфігурація Сз є (В); включаючи, з урахуванням вищевказаних умов, всі їх стереоізомери, рацемічні суміші і солі. 65

2. Сполуки формули ІІ, визначені в п. 1, в яких групу К вибирають з нижчого алкілкарбонілу і нижчого алкоксикарбонілу, можливо, заміщеного кінцевим залишком карбонової кислоти (-СООН).

3. Сполуки за пп. 1 або 2, в яких метильна група у Сов має К-конфігурацію.

4. Сполуки за пп. 1 або 2, в яких метильна група у Сов має 5-конфігурацію.

5. Сполуки, вибрані з епісмілагеніну катилату, сарсасапогеніну катилату, епісарсасапогеніну катилату, епісарсасапогеніну ацетату, епісарсасапогеніну сукцинату, сарсасапогеніну гліцинату, епісарсасапогеніну гліцинату, смілагеніну гліцинату, епісмілагеніну гліцинату, сарсасапогеніну аланінату, епісарсасапогеніну аланінату, смілагеніну аланінату, епісмілагеніну аланінату, сарсасапогеніну валінату, епісарсасапогеніну валінату, смілагеніну валінату, епісмілагеніну валінату, сарсасапогеніну фенілаланінату, епісарсасапогеніну фенілаланінату, смілагеніну фенілаланінату, епісмілагеніну фенілаланінату, сарсасапогеніну ізолейцинату, 7/0 епісарсасапогеніну ізолейцинату, смілагеніну ізолейцинату, епісмілагеніну ізолейцинату, сарсасапогеніну метіонінату, епісарсасапогеніну метіонінату, смілагеніну метіонінату, епісмілагеніну метіонінату і їх фармацевтично прийнятних солей.

6. Сполуки за будь-яким з пп. 1-5 для застосування як лікарського засобу.

7. Застосування сполуки за будь-яким із пп.1-5 або її фармацевтично прийнятної солі для виробництва лікарського засобу для лікування захворювань, викликаних зниженням кількості мускаринових та/або адренорецепторів, або порушеннями у циклі відновлення мускаринових та/або адренорецепторів або зниженням функції мускаринових та/або адренорецепторів у людини або тварини.

8. Композиція, що має активність проти когнітивної дисфункції у людини або тварини, яка включає ефективну дозу сполуки загальної формули ІІ за будь-яким з пп.1-5, або її фармацевтично прийнятні солі та прийнятний носій.

9. Композиція за п.8, що є фармацевтичною композицією.

10. Композиція за п.8, яка відрізняється тим, що вона адаптована для включення до складу продукта сч ов харчування. | що І о

11. Композиція за п.8, яка відрізняється тим, що вона адаптована для включення до складу харчової добавки.

12. Композиція за п.8, яка відрізняється тим, що вона адаптована для включення до складу напою. (Се) то Ф (Се) (ее) і -

- . и? -і (ее) (о) се) 4) іме) 60 б5