UA62915C2

UA62915C2 - Compounds of semicarbazones and a composition revealing an anticonvulsant activity

Info

Publication number: UA62915C2
Application number: UA98010024A
Authority: UA
Priority date: 1995-06-07
Filing date: 1996-07-06
Publication date: 2004-01-15
Also published as: CA2223935A1; AU5993896A; EP0836591A1; HUP9802637A3; JPH11506109A; EP0836591B1; PT836591E; CN1062263C; FI974447A; DK0836591T3; US5741818A; USRE38425E1; WO1996040628A1; KR19990022408A; FI974447A0; HUP9802637A2; NZ309707A; DE69615558D1; RU2174115C2; GEP20012414B

Description

Цей винахід стосується семікарбазонових сполук, які мають вплив на активність центральної нервової системи (ЦНС), і фармацевтичних препаратів, які містять такі сполуки. Більш детально, винахід має відношення до семікарбазонів, які мають протисудомні властивості, і до використання таких семікарбазонів для лікування або запобігання судом і нападів у людей і тварин.

На протязі багатьох років існує зацікавленість в отриманні ліків, які впливають на активність центральної нервової системи людини і тварин, і, зокрема, протисудомних препаратів, які використовуються для лікування і запобігання епілептичних припадків і інших розладів центральної нервової системи.

Попередні роботи, проведені одним з авторів цього винаходу (Оіттоск еї а/!., ). Мед. Спет., 1993, 36, рр. 2243-2252), показали, що зразки арил семікарбазонів загальної формули А рай ій

НаМ-с нн 2 он в; Хе

ІА мають протисудомну активність при внутрішньочеревному введенні мишам у випробуваннях максимальним електрошоком (ВМЕ) і у випробуваннях підшкірним введенням пентилентетразола (впПТ3). Ці випробування є тестовими системами, розробленими для визначення сполук, які могли б запобігти генералізованим тонічно-клонічним приступам і, відповідно, забезпечити повну відсутність судом.

Випробування ВМЕ і впПТЗ дискутувались Краллом (Кгаї!) та іншими в статті "Кглаї! єї аї. «Апііеріеріїс агид демеіюортенпі: ІІ. Апіісопуцізапі агод зсгеепіпд», Еріерзіа, 1978, 19, рр. 409-428"; в цій праці розкриття згаданих методів наводиться як посилання.

Однак сполуки формули А виявились нейротоксичними при введенні описаним шляхом, і індекси захисту (ІЗ, а саме: відношення 1О50/ЕОзо) десяти наведених сполук були низькими.

Таким чином, необхідні сполуки з виявленням поліпшених протисудомних ефектів та зменшеною токсичністю.

Об'єктом винаходу є отримання сполук, які мають вплив на активність центральної нервової системи.

Іншим об'єктом винаходу є отримання фармацевтичних препаратів, які мають добру протисудомну активність і прийнятну нейротоксичність.

Ще одним об'єктом винаходу є розробка таких методів лікування судом у людей і тварин, які не дають небажаних побічних ефектів.

Відповідно до першого аспекту винаходу пропонується сполука загальної формули

З д! -Х б-- 85 не -й МА-М-с2--МН»е но о Ш де: В", В2, ВЗ і В" можуть бути однаковими або різними і кожен являє собою атом водню або галогену, або

Сі алкільну, Св циклоаліфатичну, ціанову, Сію алкокси або Св-іо арилокси групу; В? являє собою атом водню або Сі-о алкільну, Сзо циклоалкільну або Св-іо арильну групу; і Х - це кисень або сірка. В сполуках винаходу алкільні замісники, якщо вони присутні, можуть бути прямоланцюговими або розгалуженими.

Однак слід зазначити, що вищенаведена сполука Формули І, де В", В2, ВУ, В і В? є атомами водню, вже відома з "Тотійа єї аї., «бупіпезіз ої Аідепуде Оеєгімаймев5 Сопіаїпіпд а ОСірпепу! Ешег Мисієйв», у). Рпапт. бос.

Уарап, 1955, 75, 1021-1023", але ця стаття не розкриває протисудомної властивості сполуки.

Відповідно до іншого аспекту винаходу отримується препарат, який містить в собі сполуку загальної формули І і прийнятні з фармацевтичної точки зору розріджувач, наповнювач або носій.

Відповідно до ще одного аспекту винаходу забезпечується метод лікування захворювань центральної нервової системи людей і тварин, який передбачає введення пацієнтам ефективної дози сполуки загальної формули І.

Сполуки винаходу можуть бути введені орально і при цьому виявляти дуже високу дію проти судом при захворюваннях ЦНС, тобто можуть мати значення Ебхво (для випробувань максимальним електрошоком у щурів) в діапазоні 1-5мг/кг (звичайно в діапазоні 2-Змг/кг) і при цьому не виявляти нейротоксичності при максимальній використаній дозі (тобто 500мг/кг), тобто вони мають надзвичайно придатні значення індексу захисту (ІЗ).

Сполуки винаходу мають один або кілька механізмів дії, які відрізняються від механізмів дії звичайних протисудомних препаратів. Більш того, можна вважати, що сполуки винаходу вільні від деяких недоліків звичайних протисудомних препаратів через відсутність принаймні у деяких сполук винаходу просудомних властивостей і негативного впливу на активність певних ферментів печінки.

На Фіг.1 спрощено представлена гіпотетична частина рецептора, яка показує різні області зв'язування для сполук, які відповідають цьому винаходу.

На Фіг.2 наведені структурні формули для позначення сполук, перелічених в Таблицях з 1 по 3; і

На Фіг.3 наведені структурні формули для позначення сполук, перелічених в Таблицях з 4 по 6.

Сполуки цього винаходу і сполуки, що мають споріднені структури, можуть бути синтезовані різними хімічними методами, наприклад модифікацією метода, описаного Уеєадег та ін. («А Сопмепівєпі Меїпоа г їпе

Ргерагайоп ої 4-Агуіохурпепої5», зупіпевзі5, 1991, рр. 63-68; в цій праці опис метода наведений посиланням).

Уеадег та ін. описують процес для отримання арилоксибензальдегідів або арилоксіарилкетонів. Ці проміжні продукти можуть потому реагувати з семікарбазидами. Цей процес проілюстрований схемою реакції, що наведена нижче:

З д!

Ж ук ЖЕ б--в85 в2 де о дЗ д!

КСО Ме, х с--- в й шо щу сн -ош д2 де 6;

ДЗ д!

Семікарбазид я б- до -68-Ш2---- ве М-м-6--МН ве Н ЦО о

Наведена вище схема реакції потребує утворення проміжних арилокси- або арилтіобензальдегідів, або кетонів через реагування відповідних фенолів або тіофенолів з фторбензальдегідом або фторарил кетонами в придатному розчиннику (наприклад, диметилацетамід) в присутності безводного карбонату калію при температурі в межах від 100 до 2007С при атмосферному тиску газу, який не окислює (наприклад, азот), при нагріванні зі зворотним охолодженням на протязі 5-10 годин. Після охолоджування і додавання води проміжний продукт може бути екстрагований органічним розчинником (наприклад, хлороформом) і висушений.

Після цього проміжні арилокси(тіо)бензальдегіди і арилокси(тіодарил кетони перетворюють на бажані семікарбазони в водному розчині етанолу на протязі від однієї до декількох годин при температурі оточуючого середовища, і потім одержаний осад кінцевого продукту збирають і рекристалізують. Вихідні матеріали, які звичайно реагують в приблизно стехіометричних кількостях, є комерційними продуктами і можуть, зокрема, бути отриманими від АїЇдіісп Спетіса! Сотрапу, Мілуокі, США.

Без наміру обмеження винаходу рамками окремої теорії припускається, що сполуки цього винаходу виявляють протисудомну активність, розташовуючи свої молекули біля гіпотетичної частини рецептора мозку людини або тварини; теоретично така взаємодія має місце в трьох зонах рецептора, а саме: в ділянці, що зв'язує арил, ділянці, що зв'язує водень, і в дистальній ділянці, як проілюстровано на фіг.1.

Припускається, що ці ділянки реагують з проксимальним арильним кільцем (кільце, найближче до семікарбазонової групи), з самою семікарбазоновою (НЕМСОМНІ-) групою та з дистальним арильним кільцем сполук, відповідно. Присутність дистального арильного кільця, певних груп замісників на периферії і, в меншій мірі, проксимального арильного кільця в сполуках винаходу виявляється в посиленні приєднання молекули до рецептора і, таким чином, в збільшенні ефективності сполук.

Систематизований синтез і оцінка сполук Формули І та сполук з близько спорідненими структурами дозволили вивести наступні загальні принципи. () Заміщення метин водню, приєднаного до атому вуглецю карбімінової групи, на більш великі групи не впливає суттєво на протисудомну активність сполук; (ії) розміщення арилокси або арилтіо груп в орто-або мета/положеннях проксимального кільця веде до зниження або відсутності протисудомної активності; (ії) заміщення кисню ефірної групи на сірку або сульфонілокси групи веде до сполук із схожою протисудомною дією, тоді як інші замісники знижують протисудомну ефективність; (їм) зменшення величини замісників на дистальному арильному кільці збільшує протисудомну активність; і (м) висока протисудомна активність досягається в випадку, коли хоча б один замісник на дистальній алкіл групі знаходиться в пара положенні.

Отже, найкращими сполуками цього винаходу є сполуки, в яких В' і В2 - це водень або галоген (найкраще фтор); ВУ, В: - кожен є воднем; і В? - це водень або Сі-з алкіл; і Х - це О або 5 (найкраще 0).

Найкращими сполуками, відповідно до цього винаходу, є 4-(4'-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон і 4-(тіофенокси)бензальдегід семікарбазон. Ці сполуки виявили високу активність в ВМЕ випробуванні, низьку токсичність і надали захист в випробуванні збудження роговиці щура без негативних особливостей, таких як просудомні властивості.

До речі, тест збудження щура описаний Н. У. Насіпе в «Моаїйсайоп ої Зеігиге Асіїміу Бу ЕПІесігіса!

Бійтшацйоп. І. Моїог Зеїігиге», ЕіІесігоепсерпа!одг. Сіїп. Мешигорпузіо!., 1972, 32, 281-294, і сх. 5Кеєп та ін. в «ОемеІортепі ої Кіпаїєа Зеїгиге5 РоПомжіпуд ЕІесігіса! Зітшакноп ма (фе Согпеа», 1990, 16(1), 307; розкриття якого включається в цей документ посиланням.

Сполуки цього винаходу можуть в деяких випадках мати достатньо високу нейротоксичність при внутрішньочеревному введенні миші. Наприклад, було встановлено, що нейротоксичність має місце приблизно у 6595 сполук, які випробовували, а кількісне визначення біоактивностей сполук винаходу дало значення ІЗ в межах 2-14 в випробуванні МЕВ і 1-3 в випробуванні впПТ3. Однак було знайдено, що така нейротоксичність зникає або зменшується до прийнятного рівня при введенні сполук щурам оральним шляхом. Більш того, в той час як сполука виявляє високу активність в обох випробуваннях МЕВ і впПТЗ при внутрішньочеревному введенні, при оральному введенні активність сполук в випробуванні МЕВ залишається високою, але активність в випробуванні впПТЗ може погіршуватись. Наприклад, для сполуки 4-(4- фторфенокси)бензальдегід семікарбазон доза для орального введення щурам, яка давала значення ЕОзо в оральному випробуванні, 1.59мг/кг, а ІЗ більше ніж 315. Однак сполука не надавала захисту в випробуванні впПТЗ при дозі 125мг/кг, і тільки 1095 щурів були захищені при дозі 250мг/кг. Відсутність нейротоксичності при максимальній дозі, яку використовували (500мг/кг), вела до виключно високого індексу захисту.

Сполуки винаходу можуть бути введені людям оральним шляхом, найкраще в дозах 50-75мг/кг, звичайно в формі сумішей з інертними фармацевтично прийнятними сполуками, такими як розріджувачі (наприклад, дигідрофосфат кальцію, дигідросульфат кальцію, целюлоза, декстроза, лактоза, манітол, крохмаль, сорбіт, сахароза і матеріали на основі сахарози), в'яжучі речовини і адгезиви (наприклад, гуміарабік, похідні целюлози, желатин, глюкоза, полівініллиролідон (ПВП), альгінати, сорбіт, попередньо клейстеризований крохмаль або крохмальна паста і трагакант), дезінтегратори (наприклад, альгінати, целюлоза і похідні целюлози, глиноземи, зшиті ПВП, крохмаль і похідні крохмалю), замаслювачі (наприклад, поліетиленгліколі, стеаринові кислоти, солі і похідні, поверхнево-активні речовини, тальк і віск), речовини, що забезпечують ковзання (кукурудзяний крохмаль, похідні кремнезему і тальк), барвники, смакові додатки і замінники цукру (наприклад, ЕО8С і ОС фарби і лаки, ароматичні масла і смакові домішки, висушені розбризкуванням, штучні і натуральні замінники цукру).

Препарати можуть бути виготовлені в одній з будь-яких звичайних форм для орального введення, наприклад у вигляді порошків, капсул, таблеток, драже, пастилок, розчинів, сиропів та ін.

Винахід докладно описано в Прикладах, що подаються далі; ці приклади не мають наміру обмежувати рамки винаходу.

Сполуки від 2а до 5м, наведені нижче в Таблиці 1, були синтезовані згаданим раніше методом. Структури перелічених сполук відповідають показаним на Ффіг.2, які позначені тією ж самою першою цифрою (2, 3, 4 або 5), що й замісники з Таблиці 1.

Таблиця 1

Замісники арилу, фізичні дані і оцінка протисудомної дії після внутрішньочеревної ін'єкції мишам і орального введення ,щурам сполук в серіях 2-5 внутрішньочеревна ін'єкція мишам? оральне введення щурам?

МЕВ ПвпПтТЗ . МЕВ

Заміс | випробу випробу токсичність випробування

Сполу о Вихід вання вання ка ники т.п. (С) дод З арилу ? ОБГ 4г 0,5Бг. Аг О,5г 4г мок б25г 0Бг г 2г 4г 2а н 198-199. У40 -- -- -- -- - - 50 - -- 2 1 1 2 4-Е 210-212 48 -- -- -- -- - - 30 0 0 1 2 4

З н 224-225 70 - Зоо -- -- - - 50 - -- пня 4а н 224-252.Б50 ДЮ 100 з00 - - - - 50 - З 4 4 4 46 4-Е 233-234 565 30 100 - - - - 50 2 4 4 4 4 4с 4-СІ 225-226 ЯА0 0) 0) 0) - 300 зо 50 4 4 4 4 4 ла 4-Вг 225-226 140560 0) 0) - - 300 зо 50 1 4 4 4 4 де 4-| 221-222. ДЦ 771 0) 30 100 300 300 100 Д 50 З 4 4 4 4

А 4-СбНз 219-221. 50 30 100 -- - - 50 З 4 4 4 4 4а 4-СвН5 280 72 -- Зоо -- Зоо - 300 12.5 - - -63 1

Ап 4-ОСНз 218-220 60 100 100 -- -- - 300 50 - 4 4 4 4 41 4-Сен5 209-210 155 -- Зоо -- -- - - 50 - - --1 1 4 4-СМ 218-220 40 0) 0) 0) зо 300 100 12.5 2 4 4 4 4

Ба 2-Е 228-230 42 100 300 з00 - - - 50 2 4 4 4 4 3-Е 209 42 30 300 100 -- 300 300 50 4 4 4 4 4 5с 2,3-Е2 225 5О 100 100 з00 - - - 12.5 - З 4 4 4

Ба 2,4А-Б2 229-230 42 зо 30 100 - - - 50 З 4 4 4 4

Бе 2,5-Е2 230 65 100 300 100 -- 300 300 12.5 - 1 1 4 1

БІ 2,6-Е2 232 0) зо 30 300 300 300 300 12.5 (9) 2 4 4 4

Ба 3,4-Б2 212-213 86 100 з0 30 300 - - 50 2 4 4 4 4

Б 2-СІ 207-208 42 0) 30 100 300 з00 - 50 З 4 4 4 4

Бі 3-СІ 185-186 35 30 100 30 300 300 100 щ 50 - 4 4 4 З

Бі 3,4-Сі2 216-217 45 300 З30 -- -- - 300 50 - 2 4 4 4

Бк 2-Б.А-СІ 225-226. щ(60 0) 0) - - 100.30 (12.5 2 4 4 4 4 51 2-С14-Е 209-210 59 0) 0) - - 100 300 Д 50 4 4 4 4 4

Бт 2-ВІ,4-Е 203-205 40 100 100 з00 -- 300 300 50 4 4 4 4 4

Бп 2-СНз 205 25 30 100 100 100 300 300 12.5 Д -(- 4 З 4 ж 4

Бо 3-СНз 205-206 35 30 100 -- -- 100 300 12.5 щД У- 4 4 3 2 5р 4-СоН5 210 40 Зо зо /З00 -- 300 100 12.5 ДЮ Д Ю- 2 4 4 4

Ба /4-п-Сзн; 215 53 100 100 з00 -- - 300 12.5.Д - 1 2 4 2

БІ 4-5-С4Не 192-193 38 100 з0 -- 100 300 100 12.5ЙД -- 2 2 3 4

Б5 44-С4Не 200-202 48 100 30 -- 100 7100 100 12.5 - 4 4 4

БІ О0/44-СвНі; 190 Зо -- - - -- - Зоо - - - - - -

Би 4-О-п- 203 35 300 100 300 300 300 300 125ЙД М- -- я 2

СаНе

БМ 4-О-п-7Нів 204-206 ОО -- - - -- Зоо - - - - - - -

Фенітоін 0) Зо - -- 100 100 - - - - - -

Карбамазепін 30 7100 100 300 100 з00 - - - - - -

Валпроїва кислота -- - )0)8) - - - - - - - - а Були введені дози 30, 100 і ЗбОмг/кг. Цифри в таблиці показують мінімальну дозу, при введенні якої спостерігалась біоактивність препарату у половини або більшої кількості мишей. Тварин перевіряли через 0.5 і 4 годин після зробленої ін'єкції. Лінії -- показують відсутність протисудомної активності і нейротоксичність. 6 Цифри в випробуванні показують кількість щурів із 4, що були взяті для випробувань, які були захищені.

Лінії -- показують, що активність не спостерігалася, і позначка - вказує, що сполука не випробувалась.

Подробиці синтезу різних сполук наведені нижче.

Синтез проміжних сполук

З-феноксибензальдегід, який використовується як вихідний матеріал для синтезу сполуки 3, отримували від Аіагсн Спетіса! Сотрапу, Мілуокі, УМ. Проміжні арилоксиарил і арилтіоарил альдегід, потрібні в синтезі інших, сполук готували як наведено нижче.

Безводний карбонат калію (0.12М) додавали до розчину придатного фенолу або тіофенолу (0.15М) і 4- фторбензальдегіду, 4-фторацетофенону або 4-фторпропіофенону (0.14М) в диметилацетамиді (100мл).

Суміш нагрівали в колбі із зворотним холодильником при 155"С в атмосфері азоту і контролювали процес за допомогою хроматографії в тонкому шарі (ХТШ), використовуючи бензол:метанол (9:1 по об'єму) як систему розчинників. Приблизно після 5-10 годин суміш охолоджували і додавали воду (100мл). Реакційну суміш екстрагували хлороформом (2х10Омл) і зібрані органічні екстракти відмивали водним розчином гідроксиду натрію (495 вага/об'єм) і водою. Після висушування над безводним сульфатом магнію розчинник видаляли під вакуумом і отримане масло дистилювали при зниженому тиску для отримання придатного арилоксіарилу, арилтіоарилового альдегіду або кетону. Чистоту дистиляту перевіряли за допомогою хроматографії в тонкому шарі (ХТШ), використовуючи бензол:метанол (9 : 1 по об'єму) як розчинник. Нижче наведений "Н ЯМР спектр проміжного продукту, а саме 4-феноксибензальдегіду: б (СОСІз): 9.94 (5,1Н, СНО), 7.82-7.88 (21, 2Н, орто Н проксимального арильного кільця), 7.38-7.46 (ЗІ, 2Н, мета Н проксимального арильного кільця), 7.20-7.27 (Зі, 1Н, пара Н дистального арильного кільця), 7.03-7.12 (ЗІ, 4Н, орто Н дистального арильного кільця).

Синтез кінцевих сполук

Суміш семікарбазид гідрохлориду (0.01М), ацетату натрію (0.01М) і води (1О0мл) повільно додавали при перемішуванні до розчину арилоксіарилу або арилтіоарил альдегіду (0.01 М) в етанолі (9595, ЗОмл). Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі 1-2 години, осад збирали, відмивали ефіром, висушували і рекристалізували із 9595 етанолу (сполуки 3, 45, 4е, 4Пп, 5р-е, 5К-ї, Бу), абсолютного етанолу (сполуки 4а, 4с, да, 49, 4, Ба, 5), Би) або метанолу (сполука 40). Наведена в літературі температура плавління ("С) сполуки 4а - 219-220".

Температури плавління, наведені для різних сполук, не є точними. Помилка результатів елементного аналізу (С, Н, М) складала 0.495 від обчислених величин, окрім сполуки 5л (обчислене для Сі5Ні5МзО2: М, 15.60. Знайдено: М, 14.80). "Н ЯМР спектроскопію виконували використовуючи ВВОКЕВ АМ 300 ЕТ (торгова марка) ЯМР спектрометр. Хроматографію в тонкому шарі проводили використовуючи пластини силікагелю з флуоресцентним індикатором.

Синтез сполук типу фігури З

З-бензилоксибензальдегід, потрібний в синтезі незаміщеної сполуки, отримували від АїЇагпсп Спетісаї

Сотрапу, Мілуокі, УМІ. Інші проміжні альдегіди готували, як наведено нижче.

Хлорид бензоїлу або 4-хлорбензоїл хлорид (0.05М) додавали до розчину 4-гідроксибензальдегіду (0.04М) в піридині (100 мл). Після витримки на протязі ночі при кімнатній температурі реакційну суміш виливали в оцтову кислоту (2М, 100мл). Осад збирали, відмивали водою і рекристалізували із суміші вода-метанол для отримання 4-бензоїлоксибензальдегіду і 4-(4-хлорбензоїлокси)бензальдегіду, потрібного в синтезі сполук 68 і 69, відповідно. 4-фенілсульфонілбензальдегід, який використовували в синтезі сполуки 70, готували, як наведено нижче. Суміш бензолсульфінату натрію (0.11М) і 4-фторбензальдегіду (0.1М) в сухому диметилсульфоксиді (75мл) перемішували при 1007С 18 годин в атмосфері азоту і потому виливали суміш на лід (приблизно 200г). Осад збирали, відмивали водою і рекристалізували із етанолу (9595 об'єм/об'єм).

Накінець, бензолсульфонил хлорид або 4-метилбензсульфонил хлорид (0.20М) додавали по краплині до розчину 4-гідроксибензальдегіду (0.16М) в дихлорметані (9Омл) і триетиламіні (3-5мл) при перемішуванні при температурі від 0 до 10"С на протязі 10 хвилин. Після подальших 15 хвилин реакційну суміш розбавляли дихлорметаном і послідовно екстрагували водою, соляною кислотою (1095 вага/об'єм), насиченим розчином бікарбонату натрію і насиченим розчином хлориду натрію. Після висушування органічного екстракту видаляли розчинник і отримували проміжний продукт, потрібний для подальшого синтезу. За результатами ХТШ

(розчинник бензол : метанол (7 : 3)) сполуки були однорідні і температури плавління співпадали з наведеними в літературі.

Ці проміжні альдегіди піддавали реакції з семікарбазидом, як описано раніше.

Синтез сполук типів 17 і 18 фігури З

Ці сполуки готували із придатних арилоксіарил і арилтіоарил альдегідів, використовуючи методи, описані в літературі (Оіттоск, 9.А.; МеСоїІ, 9У.М.; УУопКко, 5.Ї.; Тпаує!, Н.5.; Напсоск, 0.5. Емаїцайоп ої Ше

Шіозетісагтраопев ої зоте агуї аїку! Кеюпез апа геіаїеа сотроцпав ог апіїсопмцізапі асіїмііевз. Еицг. у). Меа.

Спет. 1991, 26. 529-534; апа Оіттоск, 9У.А.; РиШисоде, А.М.; Го, М.5.; Омаї!Ї, 9У.М.; Мапо, 9у.; 5габрієв, 9.Р.

Зштисішга! тодійсайопв ої пе ріітагу атіпо дгоир ої апіісопуцізапі агу! зетісагтрагопев. Рпагпталіє, 1996, 51, 83- 88.). Час нагріву реактивів в колбі зі зворотним холодильником складав 6 годин, тоді як час перемішування реактивів при кімнатній температурі складав вісім, десять і чотирнадцять годин. В одному випадку реакційну суміш нагрівали при 60"С на протязі 0.5 години. Всі сполуки цього типу були рекристалізовані із етанолу (9595 об'єм/об'єм).

Величини /од Р були визначені раніше опублікованим методом (Оіттоск, У.А.; Рийірв, О.А.; ММопко, 5.1;

Ніскіє, А.А.; Тиег, А.сх.; Атбгозе, 5.3.; Веїд, 8.5.; Мшив, В.; ТаІрав, С.У. Емаїнайоп ої зоте Маппісн разев ої сопіндайей з5іугу! Кеюпез апа геїаїеєд сотрошпаз мегзиз Ше МОГ соЇоп сапсег іп міо. Еиг. У. Мед. Спет. 1989, 24, 217-226.), окрім тих розчинів, які отримували використовуючи 1-октанол, до якого додавали буфер.

Величини Амак і є сполук були отримані в 1-октанолі, а не в сольовому фосфатному буфері з рН 7.4, через низьку розчинність сполук в воді.

Приклад 2

Первісну оцінку протисудомної дії сполук, які отримали відповідно до Прикладу 71, проводили за допомогою введення мишам сполук внутрішньочеревним шляхом. Захист і/або нейротоксичність відмічали через 0.5 і 4 години після введення тваринам доз 30, 100 і ЗО0Омг/кг кожного семікарбазона. Ці результати представлені в Таблиці 1, яка наведена вище.

Всі сполуки були активні в випробуванні МЕВ, окрім сполук га, Б, 5і, м, і захист надавали 6095 сполук в тесті пвПТ3. Нейротоксичність була виявлена приблизно у 7095 семікарбазонів. Була зроблена кількісна оцінка біоактивності відібраних сполук, і ці дані наведені в Таблиці 2 нижче:

Таблиця 2. Оцінка відібраних сполук в випробуваннях МЕВ, пвПТ3 і нейротоксичності після внутрішньочеревних ін'єкцій мишам.

Випробування МЕВ Випробування пвПТЗ Випробування - ІЗ неиротоксичності

Сполука ЕО, Відхиле ЕВ. Відхиле ДВ) й й ! (мг/кг) ння ! (мік) ння ! (мік) Відхилення (гро (гро го (9595 С) (8Е) го (9595 СІ) (8Е) го (9595 СІ) (8Е) бо/мЕВО У 50/пвпт 46 1 12.86 8.28 1 »54 - 1 108.03 3.69 8.40 - (71.52- (10.54-7.09)3 (3.00) 5752) (0.96)

А 1 14.65 5.59 1 88.55 1.87 2 203.73 4.29 13.91 2.30 45.52- 132.44- (1044-9233. (1.91) Ста, (0.57) ча (1.31)

Ба 0.5 20.69 18.59 0.5 »220 - 2 170.01 12.36 8.22 - (18.68-2.14).. (5.63) вв) (3.80)

Бс 1 45.78 15.53 1 »350 - 2 292.55 5.78 6.39 - (41.39-2.15).. (5.71) (209594 (177) 79.29)

Ба 0.25 11.25 2.78 0.25 57.85 1.70 1 96.81 11.50 8.61 1.67 (30.13- (77.60- (6.68-19.16) (0.86) 93.95) (0.54) 113.81) (4.08)

Ба 1 14.48 4.62 0.5 72.18 4.27 2 94.80 3.17 6.55 1.30 (49.01- (59.86- (9.53-18.91) М (1.35) 9912) (1.34) 156.29) (1.09)

Бі 0.5 27.69 6.01 0.5 41.16 3.53 2 64.48 4.54 2.33 1.57 26.98- 42.03- (20.39-6.12у.. (2.08) б) (0.91) й 172, (1.36)

БІ 1 13.12 3.12 1 »68 1 62.46 15.48 4.76 - (8.70-20.12) (1.03) (55.56- (4.84) 67.86)

Вп Запланован

Бр Запланован о 4 13.36 6.945 1 86.93 11.442 4 131.27 6.467 9.825 1.510 (10.393- (2.045) (71.514- (4.493) (110.848- (1.703) 16.258) 108.966) 158.464) 4 8.87 13.063 4 »150.00 - 4 105.92 6.313 11.934 -0.706 (7.704- (3.833) (85.053- (1.976) 4.957) 142.591)

Бі 2 11.27(8.313- 10.881 2 2200 - 2 124.53 3.924 11.048 -0.623 12.872) (4,272) (81.064- (1.095) 175.187)

Фенітоїн 1 6.32 11.24 1 »0 - 0.5 41.23 14.39 6.52 - (5.44-7.23) (3.52) (36.90- (4.82)

46.14

Карба- 0.25 9.85 20.8 0.25 »50 - 0.25 тв. 7.98 4.85 - мазепін (8.77-10.7) (7.15) (39.2-59.2) (2.37)

Валпроат 0.25 287 7.31 0.25 209 8.51. 0.25 483 12.3 1.68 2.31 (237-359) (2.48) (176-249) (2.69) (412-571) (4.01)

Перевіряли активність більшості сполук при оральному введені щурам. Вводились первісні дози 50мг/кг семікарбазонів. Однак, як свідчать дані Таблиці 1, окрім сполуки 3, всі перевірені при цій дозі сполуки виявили активність в випробуванні МЕВ. В спробі виділити сполуки, які мають значну активність при оральному введенні, доза була знижена в чотири рази, до 12.5мг/кг, виявлено, що захист в випробуванні МЕВ залишився у всіх випадках. При використовуванні доз, наведених в Таблиці 1, нейротоксичність була відсутня на протязі періоду часу, що становив 0.25-4 години, окрім сполуки 5і, яка спричинила неврологічний дефіцит у щурів через 1,2 і 4 години після орального введення. Сполуки 4е, 5Б, а. д-і, п, а, г оцінювались в випробуванні пвПїТЗ в дозах, наведених в Таблиці 1, але вони були або неактивні (5Б, ад, а, і, д), або виявили тільки маргінальну активність, що детально показано нижче. Була зроблена кількісна оцінка активності відібраних сполук, і отримані величини представлені в Таблиці 3.

Таблиця З

Оцінка відібраних сполук в випробуваннях МЕВ і нейротоксичності при застосуванні орального шляху введення щурам.

Випробування МЕВ Випробування нейротоксичності

Сполука Чо Ебзо (мг/кг) Відхилення чо ТОво (мг/кг) Відхилення 13а (9595 СІ) (ЗЕ) (9595 СІ) (ЗЕ) 2 1.59 3.17 1/4-245 2500 - 2315 (1.01-2.25) (0.84)

А 2 3.43 4121 2 2500 »145.57 (2.282-4.726) (1.324)

Бс 4 6.15 2.55 - - - - (3.69-9.71) (0.69)

Бе 2 11.44 412 - -- -- - (7.61-15.75) (1.32)

Ба 4 2.37 3.18 1/4-245 2500 - 2210 (1.54-3.62) (0.81)

Бк 4 113 2.661 290 »79.179 (0.713-2.005) (0.949)

Бп 2 5.65 3.65 1/4-245 2500 -- »88 (3.79-7.81) (0.98)

Бо 1 3.07 7.114 2500 »162.47 (2.579-3.944) (2.292) 5р (5) 6.48 1.98 - - - - (2.970-15.536) (0.753)

Ба 2 2.63 3.213 2500 »190.02 (1.689-3.926) (0.819)

БІ 4 3.21 3.575 23.22 »100.16 (2.252-4.636) (1.022) 4 1.68 4.437 2500 »297.24 (1.146-2.438) (1.281)

Би 4 45.81 1.327 (19.481-315.522) (0.524)

Фенітоін 2 23.2 15.1 (4.28) 1/4-245 2500 221.6 (21.4-25.4)

Карбама- 1 3.57 3.84 1 361 11.4 101 зепін (2.41-4.72) (1.15) (319-402) (2.96)

Валпроат 0.5 395 8.13 0.5 859 6.57 2.47 (332-441) (2.76) (719-1148) (2.17) а |З - індекс захисту, а саме ТО5о/ЕЮзво. ь Сполука перевірялась через 0.25, 0.5, 1, 3, 4, 6, 8 і 24 години після введення.

Сполуку 4656 піддали подальшим біотестам. Для сполуки 40, після внутрішньочеревної ін'єкції щурам, величини ЕЮОвзо і ТО5о в випробуваннях МЕВ і нейротоксичності були відповідно 2.37 і 80.09мг/кг, і ІЗ дорівнював 33.8. При випробуванні збудження щура величина Ебзо для цієї сполуки дорівнювала 3.39. Денну дозу 100мг/кг сполуки 46 вводили щурам орально на протязі трьох діб. Після цього видаляли печінку і порівнювали печінкові тканини тварин, які отримували препарат, і контрольних тварин, а саме: вагу печінки і вихід мікросомальних протеїнів на додаток до активності ферментів цитохрому Р450, р-нітроанізол О-

деметилази, ШЮОР-глюкуронозіл трансферази, сульфотрансферази, етоксирезорфін О-деетилази, пентоксирезорфін О-деалкілази, глютатіон З-трансферази і хінон редуктази. Ніяких відмінностей в властивостях між печінками тварин, які отримували препарат, і печінками контрольних тварин не було знайдено (р » 0.05).

Обидві сполуки 4Б і 5д перевірялись на протисудомні властивості в тесті на внутрішньовенне введення пентилентетразолу на мишах; введені дози дорівнювали величинам ЕОво і ТОзо МЕВ сполук 465 і 5д наведених в Таблиці 2. Жодна з сполук не подолала цієї небажаної характеристики, і при використанні дози 108мг/кг сполука 465 збільшувала час до клонусу. Сполуки 46 і 5д також оцінювали на їх можливість запобігати судомам, які спричинені підшкірним введенням мишам бікукуліну і пікротоксину. Семікарбазон 465 надавав частковий захист в цих двох випробуваннях, в той час як 54 був неактивний. На додаток, 4656 не надавав захисту при підшкірному введенні мишам стрихніну.

Опис цих тестів в подробицях надається нижче.

Внутрішньочеревна ін'єкція мишам

На додаток до інформації, яка наведена в Таблиці 1, внутрішньочеревні ін'єкції мишам ряду сполук викликають наступні бічні ефекти при різних дозах (мг/кг) і інтервалах часу. По-перше, в випробуванні пвПїТтЗ відмічали міоклонічне судомне сіпання при введенні сполук 4с: 30, 100; 0.5 години і 5 100, 300; 0.5 години.

По-друге, спостерігали безперервну судомну активність в випробуванні пвПТЗ для сполук: 4с: 300; 0.5 г; 100, 3004 г; 4а:100,30050.514 г; 4):100,30050.514 г; 5і: 30050.5 г; 5І: 30050.514 г; 50:100,300;0.5г і 55: 300; 4 г.

Наприкінці 4 годин безперервної судомної активності слідувала смерть в результаті випробування пвПТ3, коли миші отримували ЗбОмг/кг сполуки 50.

Оральний шлях введення щурам

При використанні доз, наведених в Таблиці 1, декілька сполук виявили маргінальну активність в випробуванні пвПТ3. Ці сполуки, а також кількість захищених в різні періоди часу щурів, наведені нижче: 4е: 1/4 після 0.5, 1, 4 г: БИ: 1/4 після 4 г; 5п: 1/4 після 0.5,1, 2 г і Бі: 1/4 після 1, 4 г і 2/4 після 2 годин.

Внутрішньочеревна ін'єкція сполуки 465 щурам

При внутрішньочеревній ін'єкції сполуки 46 щурам після 4 годин в випробуванні МЕВ були отримані наступні характеристики: ЕОхзо, величини 9595 СІ і відхилення (5Е): 2.37, 1.39 - 3.57 і 2.65 (0.76), в цей же час відповідні дані ТОз5о складали 80.09, 66.14 - 87.27 і 17.02 (6.41). Наданий захист після внутрішньочеревного введення 125 і 250мг/кг сполуки 46 в випробуванні пвПТЗ виявили в 0/2 і 1/10 щурів.

Тест збудження щура при використанні сполуки 46

Тест збудження щура проводили відповідно до наведеної вище процедури. Сполуку 465 вводили оральним шляхом і провокували тварину електричною стимуляцією 2 годинами пізніше. ЕЮхо - це доза, потрібна для зменшення приступу судом зі стадії 5 до стадії З або менше, і ці стадії описуються таким чином: стадія 1 - це клонус лицевих та ротових м'язів, стадія 2 - це стадія 1 плюс посіпування голови, стадія З - це стадія 2 плюс клонус м'язів передніх кінцівок, стадія 4 - це стадія З плюс клонус м'язів задніх кінцівок і стадія 5 - це стадія 4 плюс клонус м'язів задніх кінцівок, який повторюється, і падіння. Величини ЕОзхо (мг/кг), 9595 СІ і відхилення (ЗЕ) для 456 були 3.93, 2.04-6.09 і 3.62 (1.10). Дані ЕОзо (мг/кг, 9595 СІ в дужках) і час випробування для трьох порівнюваних ліків наведені нижче: фенітоїн: » 100, 0.25 г; карбамазепін: 28.90 (7.72 - 75.59), 1 г; і валпроат: 117.41 (67.98-189.02), 0.25 г.

Вплив постійного орального введення сполуки 456 на печінку щурів

Щури отримували 100мг/кг сполуки 456 на протязі З діб. Печінки видаляли, зважували і вплив 456 на мікросомальну систему печінки порівнювали з контрольними тваринами, які отримували тільки сполуку-носій (подрібнену ультразвуком 0.595 метил целюлозу).21-23 (МІ) Оцінка сполук 46 і 54 в тесті періодичного внутрішньовенного введення пентилентетразолу

Сполуки 465 і 54 в розчині метил целюлози (0.595) були введені внутрішньочеревним шляхом мишам. Були використані дві дози - величини ЕОзо в випробуванні МЕВ і ТОзо. Через 1 годину в хвостову вену миші вливали розчин пентилентетразолу (0.595), хлориду натрію і гепарину натрію (10 О5Р одиниць/мл) в воді зі швидкістю 0.37мл/хв (4Б) і 0.З4мл/хв (54). Час з початку вливання до появи перших судом і також до початку клонусу записували для тварин, яких випробовували, і для контрольних тварин. З цих даних отримували кількість введеного пентилентетразолу. Як контрольні та для кожної введеної дози використовували 10 тварин, окрім дози 1Змг/кг 4Бр, для якої було взято 9 тварин. Значення часу до першої судоми в секундах, кількість введеного пентилентетразолу в мг/кг (ЗЕ) і величина р були такі: 465 (доза 1Змг/кг): 32.2, 32.3 (1.4), »0.05; 45 (доза 108 мг/кг): 32.2, 32.6 (0.8), 20.05; 5д (доза 15 мг/кг): 32.8, 32.9 (1.4), »0.05; 54 (доза 95 мг/кг): 34.6, 34.6 (1.5), »0.05.

Значення часу до появи клонусу в секундах, кількості введеного пентилентетразолу в мг/кг (ЗЕ) і величина р були такі: 465 (доза 1Змг/кг): 37.6, 37.6 (1.5), 20.05; 46 (доза 108мг/кг): 41.5, 42.1 (1.4), »0.05; 5д (доза 15мг/кг): 41.2, А1.2 (2.6), »0.05; 54 (доза 95мг/кг): 44.4, 44.4 (2.5), 20.05. (МІ) Оцінка сполук 465 і 54 при використовуванні інших моделей хімічно спричинених судом

Різні дози сполук 4Ь і 54 були введені мишам за 1 годину (4Б) або 0.5 години (54) до підшкірного введення мишам доз хемоконвульсантів бікукуліну і пікротоксину. Сполуку (45) також перевіряли на ефект захисту після підшкірного введення стрихніну. В випадку введення сполуки (4Б) кількість тварин, захищених в випробуванні підшкірним введенням бікукуліну при різних дозах (мг/кг), була така: 0/8 (54), 3/8 (108) і 3/8 (216). В випробуванні підшкірним введенням пікротоксину захист при різних дозах був таким: 1/8 (27), 5/16 (108), 2/8 (216). Сполука Бд не показала ніякого ефекту в діапазоні доз 12-96бмг/кг в цих двох випробуваннях.

Семікарбазон 46 не надавав захисту в випробуванні підшкірним введенням стрихніну при використовуванні доз в діапазоні 13.5-108мг/кг. Використовували по дві тварини на кожну дозу, окрім випробувань бікукуліну і пікротоксину для сполуки 4, в яких брали 8 або 16 тварин на кожну дозу.

Приклад З

Були отримані сполуки, які мають структури, показані в Таблиці 4. Структури перелічених сполук відповідають таким, що показані на Фіг.3 і помічені однаковим першим числом (12, 13, 14, 15, 16, 17 або 18) із замісниками, які наведені в Таблиці 4.

Таблиця 4

Замісники арилу, фізичні дані і оцінка протисудомної дії після внутрішньочеревної ін'єкції мишам і орального введення щурам сполук в серіях 12-182 внутрішньочеревна ін'єкція мишам? оральне введення щураме

МЕВ пвПТЗ

Випробува токсичність МЕВ випробування . випробування

Спо В! де ТП. Вихід ння лука СО) ев аг ов аг ОБГ 4гооледе ОБг Ого го ого г 12а н РЕ 240 65 30 100 - - - - 50 2 4 4 4 4 126 н НО 224- бо 100 Зоо - - - -- 50 -- З 4 4 4 225 12с н СІ 225- 40 Зо Зо Зо -- 300 зо 50 4 4 4 4 4 226 12а н Ві 225- бо Зо Зо -- -- 300 зо 50 1 4 4 4 4 226 12е нн СНнз о 219- 50 30 100 -- -- - -- 50 З 4 4 4 4 221 13а СНз Н 169- бо 30 100 -- -- 100 7100 зо 4 4 4 4 4 171 1356. (сСНз Е 182- 74 Зо 30 100 -- 300 100 12.5. Д Л- 4 4 4 4 184 136 СНнз СІ 0192- бо Зо Зо -- Зо Зо 100 зо З 4 4 4 4 194 134 СНз о Вгбо 195- Зо Зо 30 300 -- 300 100 12.5 1 З 4 4 4 197 135 щ СоН5 Н 154- 58 30 100 - -- 100 700 зо 1 4 З 3 - 156 154... СенН5 БЕ 170- 72 30 з0 100 -- 300 100 12.5. Д -- 2 4 4 4 172 13а С»Н5 СІ 186- 38 30 0-- Зоо -- 300 100 з0 - 1 4 4 4 188 13 0 С»2Н5 Вб о184- 38 30 з0 100 -- 300 100 12.5. Д -- 2 4 4 4 186 14а СНз Н 1936-14 300 -- Зоо -- Зоо -- - - - - - - 138 1456 сСНз Е 154-027 т- - -- - -- 30 1 1 З З 2 157 14с СНз СІ 167- 32 300 300 з00 З00 300 з00 - - - - - - 169 144 сСНз Ві 1т183- 28 т- - -- Зоо -- - - - - - - 186 14 СоН5 Б 156- 55 т- - -- 300 12.5. Д - - - - 158 141 0 СаН5 СІ 136- 15 300 300 - -- - -- - - - - - - 138 144 СеН5 Вго155- 5 т- - -- - Зоо - - - - - - 157 15а З Н 226- 40 30 з0 - -- - 300 50 - 4 4 4 4 227 15нЙЙЦОСо Н 237- 70 -6.:300 - - - - 12.5. -- - - - 238 156. Й ОСО СІ 245- 80 -6.:300 - - - - 12.5. 1 - 1 --28г 246 154 ОСНь Но 212- 52 300 300 100 -- - - 12.5. -- - 1 1 - 213 і15а. 502 Н 254 40 -2.:300 - -- - -- - - - - - - 155.Й0505.ДЦИН 146 40 30 30 Зо -- 300 300 12.5 ЖД 1 2 2 4 З 154 0502 СНз 205- 70 т - -- - -- - - - - - - 207 1ба н Б 230- 52 30 30 зо - 300 100 12.5 1 З 4 4 4 231 166 н Сі 216 40 100 Зз0 300 - - 100.50 1 4 4 4 4 16с н Вг 212- 30 100 з0 - 300 - 300 12.5 ДО 1 З 4 4 213 16а нн Снз 225- 32 30 30 100 100 300 100 12.5 ЩД 2О (9) 4 4 4 227 1ібе СНз Н 208- 60 100100 з00 -- - -- 0) (9) 4 4 4 4

16 СНз РЕ 204- 91 100 30 - З00 300 300 зо З 4 4 4 4 16бд С»н5 Н 131-176 30 30 100 100 100 100 зо -- З 4 З 4 133 16000 сСон5 Б 150-178 30 100 - -- 100 700 зо (0) (0) 2 З З 157

Іа З О 167 56 30 30 Зо Зо 100 зо 12.5. Д - 2 2 З 1 176 МН О 181- 50 300 30 Зо - 100 100 12.5 Д -- - - 1 2 183 17с З З 171- 62 100100 100 100 - 100 12.5. Д - 1 2 1 1 172 174 МН З 172- 40 300 -- 0) 0) 100 100 12.5 Д -- -- - 1 - 173 18Ва н О 176- 60 300 з00 - Зоо - Зоо - - - - - - 178 1856. СНз о 160 83 30 30 100 100 100 100 12,5 1 4 2 2 1 186 МНМН». о 0220 80 300 100 - Зоо - 300 зо - -- - т- 18а сСОМнН:. о 0253 75 - - -- З00 з00 - - - - - - 18е н З 146- 80 100100 - Зоо - 300 зо 1 -- - ш- 148

Фенітоін - - 30 з0 - -- 100 100 - - - - - -

Карбамазепін - - 30 100 100 300 100 з00 - - - - - -

Валпроат - - шо 300 -- -- -- - - - - - - а Були введені дози 30, 100 і ЗбОмг/кг. Цифри в таблиці показують мінімальну дозу, при введенні якої спостерігалась біоактивність у половини або більшої кількості мишей. Тварин перевіряли через 0.5 і 4 годин після зробленої ін'єкції.

Лінії -- показують відсутність протисудомної активності і нейротоксичність. 6 Цифри в випробуванні показують кількість щурів із 4, які були захищені. Лінії -- показують, що активність не спостерігалася, і позначення - вказує, що сполука не випробовувалась.

Хоча спроби виділити 2-феноксипропіофенон, потрібний для синтезу сполуки 4 (В'-СоН5; В2-Н), були невдалі, реакції незмінно вели до утворення ряду сполук, і ці сполуки синтезували, як наведено нижче.

Проміжні альдегіди і кетони піддавали реакції з семікарбазидом (13-16), тіосемікарбазидом (17а.с), аміногаунідином (170.49), гідразидом мурашиної кислоти (18а.є), оцтовим гідразидом (185), карбогідразидом (18с) або оксаміновим гідразидом (189).

Первісна оцінка протисудомних властивостей сполук 13-18 проводилась таким чином. Дози 30, 100 і

Зб0Ог/кс вводили шляхом внутрішньочеревних ін'єкції мишам і оцінювали в випробуваннях МЕВ, пвПТЗ і нейротоксичності через півгодини та через чотири години після введення. Результати наведені в Таблиці 4 на додаток до даних для сполуки 12а-є, які наведені для порівняння.

Вибрані сполуки піддали кількісній оцінці, і ці результати показані в Таблиці 5.

Таблиця 5

Кількісна оцінка активності відібраних сполук в випробуваннях

МЕВ, пвПТЗ і нейротоксичності після внутрішньочеревних ін'єкцій мишам

Випробування Випробування Випробування |за

МЕВ пвПпТЗ нейротоксичності

Сполука Еб5о (м Відхи Ехо й Відхи пв ї г/кг) (9595 лення ї (мг/кг) Відхалення ї тою м лення МеВ птз

Г СІ) (ЗЕ) го (95905 СІ) (ЗЕ) Г (9576 СІ) (ЗЕ) 12а 1 12.86 8.28 1 254 - 1 108.03 3.69 8.40 - (10.54- (3.00) - - (71.52- (0.96) 17.09) 157.52) 1За 0.25 9.08 6.21 0.25 43.31 1.54 1 73.48 10.51 8.09. 1.70 (6.45- (1.91) (18.36- (0.57) (64.3-86.40) (3.08) 11.31) 12.07) 13р 1 11.63 22.69 0.25 »80 - 2 60.74 45.21. 5.22 - (10.96- (9.34) - - (58.92-63.84) (14.45) 12.48) 13 1 5.46 11.64 2 12.84 3.34 2 35.26 6.78 6.45 щЩ2.75 (4.57-6.46) (3.74) (8.25- (1.16) (25.02-43.44) (2.05) 18.55) 139 4 11.09 20.278 «100 -9.0 (10.367- (6.827) .583) 15а 1 15.62 4.50 1 246 - 2 181.00 4.59. 11.59 - (10.45- (1.36) - - (122.53- (1.27) 20.56) 250.73)

0.5 25.27 9.52. 0.5 2100 - 1 113.00 17.38 4.47 - (21.50- (3.00) - - (103.02- (5.73) 29.87) 122.68) 1ба 1 12.37 6.372 1 2120 2 88.00 24.001 7.112 «0.733 (9-247- (1.915) 2 (83.9311- (6.853) 16.128) 94.847) 165 1 16.22 23.21 1 2120 - 53.18 5.90 .ЮМ3.28 - (14.63- (8.59) - - 2 (41.42-72.54) (1.89) 17.59) 16с 2 24.37 5.92.4.2 2200 - 122.57 6.92 5.03 (18.45- (1.72) - - (101.63- (2.10) 30.93) 149.51) 16а 1 9.46 3.676 (1 »З00 4 196.52 12.821 20.776 «0.655 (6.353- (0.986) (174.429- (3.957) 3.026) 26.477)

Фенітоїнї (2 6.48 124 59,9 250 - 0.5 42.8 10.2 6.60 (5.66-7.24) (3.60) - - (36.4-47.5) (3.13)

Карбамаз 0.25 9.85 20.8 0.25 250 - 0.25 47.8 7.98 Й 4.85 - епін (8.77-10.7) (7.15) - - (39.2-59.2) (2.37)

Валпроат 0.25 287 7.31 0.25 209 8.51 0.25 483 12.3 1.68 (2.31 (237-359) (2.48) (176-249) (2.69) (412-571) (4.01)

Індекс захисту ІЗ отримують діленням величини ТОхо на величину ЕЮзо.

Були проведені оцінки більшості семікарбазонів і аналогів в випробуваннях МЕВ і нейротоксичності після орального введення щурам. При дозах, наведених в Таблиці 4, нейротоксичність була відсутня і деякі перевірені сполуки в випробуванні пвПТЗ були неактивні або надавали тільки мінімальний захист. Таким чином, в Таблиці 4 наведені тільки МЕВ дані. Величини ЕЮзо декількох сполук в випробуванні МЕВ при оральному введенні щурам подані в Таблиці 6.

Таблиця 6

Кількісна оцінка відібраних сполук в випробуваннях

МЕВ і нейротоксичності після орального шляху введення щурам

Сполука І Ебрво (мг/кг) Відхилення І Ебрво (мг/кг) Відхилення ІЗа

Г (9595 СІ) (ЗЕ) Г (95 95 СІ) (ЗЕ) 12а5 2 1.59 3.17 1/4-245 2500 - 2315 (1.01-2.25) (0.84) 1за 4 9.73 3.844 - - - - (6.440-14.141) (1.300) 136 2 3.37 5.74 2 108.77 4.82 32.2 (2.37-4.72) (1.80) (80.26-177.74) (1.82) 13с 4 2.92 5.774 4 «500 -170.73 (2.203-3.464) (1.595) 1за 4 1.52 3.600 - 2500 »328.28 (0.989-2.300) (1.024) 13е 0.5 23.08 3.14 - - - - (14.33-36.64) (0.92) - - 13 2 4.25 3.67 4 272 »16.9 («240) («56.436) (2.89-5.97) (1.04) - - - 13а 2 2.89 2.035 (9) 2500 - »172.81 (1.568-5.294) (0.594) 130 4 4.39 4.206 (2.67-5.833) (1.279) 146 2 43.37 2.287 (25.078-66.343) (0.569) 15а 4 4.29 6.02 1/4-24 »496 - »115.6 (3.20-5.24) (2.00) - 1ба 2 4.98 3.92 4 183.05 2.49 36.8 (3.24-7.01) (1.10) (100.59-338.35) (0.86) 16 2 9.11 5.285 - - - - (6.185-11.658) (1.496) 1ба 2 18.58 5.238 - - - - (14.195-25.038) (1.674) 185 0.5 18.66 3.93 2 »125 - 26.70 (12.40-27.60) (1.11) - - -

Фенітоін 2 23.2 15.1 1/4-245 2500 - »21.6

(21.4-25.4) (4.28) - -

Карба- 1 3.57 3.84 1 361 11.4 101 мазепін (2.41-4.72) (1.15) (319-402) (2.96)

Валпроат 0.5 395 8.13 0.5 859 6.57 2.17 (332-441) (2.76) (719-1148) (2.17) а |З позначає індекс захисту, а саме ТО5о/ЕЮзо.

Ь Дані для цієї сполуки взяли із посилання 1

Сполука перевірялась через 0.25, 0.5, 1, 3, 4, 6, 8 і 24 години після введення.

Остаточну фармакологічну оцінку представлених сполук проводили, використовуючи модель спричиненої епілепсії. В цьому випадку було показано, що судомам, спричиненим переривистою світовою стимуляцією, запобігає на рівні крові ряд антиконвульсантів таким же чином, як це відбувається у людей. З метою визначення, що саме - кисень або сірка - є кращим атомом-спейсером між двома арильними кільцями, а також для порівняння величин ЕЮО5зо з величинами, отриманими в оральних випробуваннях у щурів і внутрішньочеревних випробуваннях у мишей, було перевірено дві серії сполук. Величини ЕОзо ефірів 12а-й були 1.5, 2.5, 1.0 і 2.Омг/кг, відповідно, і для тіоефірів, які мають такі самі структури арильних замісників, а саме 1г2а, 15а, 16Б.с, дорівнювали 1.5, 2.5, 1.0 і 1.5мг/кг, відповідно. Таким чином, на ефективність не впливає, кисень чи сірка використовуються як група-спейсер. Величини Ехо сполук 12а, 15а, 1ба в оральному випробуванні у щурів знаходяться в діапазоні 1-5мг/кг, в той же час величини для сполук 12а, 15а, 1660, с при внутрішньочеревному випробуванні у мишей дорівнюють приблизно 15-25 мг/кг. Таким чином, результати, отримані у моделі спричиненої епілепсії є порівнюються з даними, що отримані при оральному випробуванні у щурів.

- тт й вини» че з

ТТ , Додаткова область зв'язування . . й тн шт ' 7 м , ' Її ВУ і Дистальна область зв'язування ' ' ШринНнННтнт ! 1 ,' . | в ' '

М З Дистальне арильне кільце . і: 4 мі - шк М, ', « , « Область зв'язування арилу щк - тат ко о . « ж З І! ' г . . ' Проксимальне арильне кільце як р. з і « « 4 4 ки т. В щи" 7 С фу, Область зв'язування водню рай М НУ, т Ки що й М х 1 1

Н и ще Н о; ' і ве ; ; х / « т Ки

Фіг. 1

Н

Ном-с--м---м-

Ї н "У о о 2 в н й

НаМ-0-М--МаО пи о па

З В

НН

Нам--6-м--м-с пишанивх о 4

Н

Ноам-с--к-м-62 В! пу у о до

Фіг. 2 ві

Ном--о--н-кос подо 12

В!

Нам--с--М--М-62 пику о 13 В! прод

Н о о й н в пиши ді -В8 2 подо

В! ери ; 8- -в8 о" в, 16 н

Нам--0--М--М-07 піно ді 17 н пек -де "Ж ва, вд; 18

Фіг. З

Claims

1. Сполука семікарбазону загальної формули (І) дз д! мл Її рг в ні о що де Е", В2, ВЗ та 7 можуть бути ідентичними або різними, і є воднем, галогеном, Сто алкілом, ціано, Сію алкокси або фенокси; ВЗ є воднем або Со алкілом; Х є киснем або сіркою, за умови, що а) якщо Х є сіркою, то хоча б один з радикалів РЕ! та Р? не є воднем, а є іншим замісником або хоча б один з радикалів ЕЗ та Р" є фтором, Сі-о алкілом, ціано, Сі.» алкокси, і Б) якщо Х являє собою кисень, Р? є воднем, метилом чи етилом і один з радикалів В' та В? є хлором, то інший радикал з В! та Р? не є воднем чи хлором або хоча б один радикал з ЕЗ і В" не є воднем, а є іншим замісником, і с) якщо Х являє собою кисень, Е? є воднем, метилом чи етилом, і один з радикалів Е! та Р: не є метокси, то інший радикал з В! чи Р: не є воднем чи метокси або хоча б один радикал з ВЗ чи Р" не є воднем, а є іншим замісником, і 4) якщо Х являє собою кисень, Е? є воднем, метилом чи етилом і один з радикалів В! та Р: є метилом, то інший радикал з В! та Р? не є воднем або хоча б один радикал з ЕЗ та Р" не є воднем, а є іншим замісником, і е) якщо Х являє собою кисень, РЕ? є воднем, метилом або етилом, і якщо обидва радикали В! та В? є воднем, то хоча б один з радикалів РЗ та Р" не є воднем та метилом, а є іншим замісником, або її фармацевтично прийнятна сіль.

2. Сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що хоча б один з радикалів ВЕ! та Р? є воднем або галогеном, кожен з радикалів ВЗ ї 7 є воднем, ЕЗ є воднем або Сі-з алкілом та Х є киснем.

3. Сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що хоча б один з радикалів Р! та Р? є фтором, ЕЗ є воднем та Х є киснем.

4. Сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що є одною з таких сполук: 4-(4-бромфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-йодфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-ціанофенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(3-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,3-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,4-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,5-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,6-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(3,4-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-хлор-2-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2-хлор-4-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2-бром-4-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-етилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-н-пропілфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-втор-бутилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4- трет-бутилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-фторфенокси)ацетофенон семікарбазон, 4-(4-бромфенокси)ацетофенон семікарбазон, 4-(4-фторфенокси)пропіофенон семікарбазон, 4-(4-бромфенокси)пропіофенон семікарбазон, 4-(4-фторфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-хлорфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-бромфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-метилфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон, та 4-(4-фторфенілмеркапто)ацетофенон семікарбазон.

5. Сполука за п. 1 або її фармацевтично прийнятна сіль, яка відрізняється тим, що вона призначена для виготовлення лікарського засобу для лікування судом та судомних нападів у людини чи тварини.

6. Сполука за п. 1 або її фармацевтично прийнятна сіль, яка відрізняється тим, що вона призначена для виготовлення лікарського засобу для лікування епілептичних нападів у людини чи тварини.

7. 4-(4-Фторфенокси)бензальдегід семікарбазон або його фармацевтично прийнятна сіль.

8. 4-(3,4-Дихлорфенокси)бензальдегід семікарбазон або його фармацевтично прийнятна сіль.

9. Сполука, вибрана з групи, що складається з 4-(2-метилфенокси)бензальдегід семікарбазону, 4-(З-метилфенокси)бен- зальдегід семікарбазону та 4-(4-метилфенокси)бензальдегід семікарбазону, або її фармацевтично прийнятна сіль.

10. Композиція, що виявляє протисудомну активність, яка відрізняється тим, що вона містить сполуку загальної формули (І)

дз д! К- Ф- 2 В 4 М-- М - 6 - - М нн 2 й ні о що де В", В2, ВЗ та 2" можуть бути ідентичними або відрізнятися, і кожен з них являє собою водень, галоген, Со алкіл, ціано, Сі-є алкокси, або феноксигрупу; В? являє собою водень або Сі. алкіл; Х є киснем або сіркою, за умови, що а) хоча б один з радикалів В, В, ВЗ або Р" не є воднем, а є іншим замісником або Б) ЕЗ не є воднем, метилом або етилом, а є іншим замісником, або її фармацевтично прийнятну сіль та фармацевтично прийнятний наповнювач.

11. Композиція за п. 10, яка відрізняється тим, що хоча б один з радикалів В' та Р? є воднем або галогеном, кожен з радикалів РЗ та Р" є воднем, Р: - воднем або С-з алкілом та Х є киснем.

12. Композиція за п. 10, яка відрізняється тим, що хоча б один з Е! та 2 є фтором, РЕ? є воднем та Х є киснем.

13. Композиція за п. 10, яка відрізняється тим, що вказана сполука являє собою 4-(4-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон або його фармацевтично прийнятну сіль.

14. Композиція за п. 10, яка відрізняється тим, що вказана сполука є одною з таких сполук: 4-(4-бромфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-йодфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-метилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-ціанофенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(3-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,3-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,4-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,5-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2,6-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(3,4-дифторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(3,4-дихлорфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-хлор-2-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2-хлор-4-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2-бром-4-фторфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(2-метилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(3-метилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-н--пропілфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-втор-бутилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-трет-бутилфенокси)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-фторфенокси)ацетофенон семікарбазон, 4-(4-бромфенокси)ацетофенон семікарбазон, 4-(4-фторфенокси)пропіофенон семікарбазон, 4-(4-бромфенокси)пропіофенон семікарбазон, 4-(4-фторфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-хлорфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-бромфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон, 4-(4-метилфенілмеркапто)бензальдегід семікарбазон та 4-(4-фторфенілмеркапто)ацетофенон семікарбазон.