UA57079C2 - Фармацевтична композиція тизоксаніду і нітазоксаніду (варіанти) - Google Patents

Abstract

Запропонована фармацевтична композиція, що містить як активний агент, щонайменше, одну сполуку, вибрану з групи, що складається з: сполуки формули (І) (І) і сполуки формули (II) (ІІ). Активний агент присутній переважно у вигляді частинок, що мають розмір менше 200 мкм і середній розмір, що перевищує 10 мкм. Запропоновані фармацевтичні композиції переважно стабілізовані, щонайменше, однією фармацевтично прийнятною кислотою. Запропоновані фармацевтичні композиції особливо доцільно використовувати при лікуванні інфекційних захворювань, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами, у осіб з порушеною або ослабленою імунною системою, а також при лікуванні інфекційних захворювань, викликаних трематодами.

Description

Опис винаходу

Даний винахід відноситься до фармацевтичної композиції, що містить як активний агент, щонайменше, одну 2 сполуку, вибрану з групи, що складається із сполук формули (І)

ДТ он

А

Ко, 87 УМн-со () і формули (Ії) - о-со-сн,

Х

Кай 8 осмн-со (у

Активний інгредієнт присутній переважно у вигляді частинок, що мають розмір менше 200Омкм і середній розмір, що перевищує 1Омкм.

Винахід відноситься також до фармацевтичних композицій, стабілізованих, щонайменше, однією фармацевтично прийнятною сіллю.

Такі фармацевтичні композиції особливо доцільно використати при лікуванні інфекційних захворювань, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами, у осіб з порушеною або ослабленою імунною системою, а також при лікування інфекційних захворювань, викликаних трематодами.

Існує настійна потреба в розробці методів лікування ряду паразитарних і бактерійних інфекційних захворювань у людей з порушеною імунною системою (хворих СНІДом, раком, старезних і старіючих, пацієнтівз су трансплантованими органами, приймаючих імуносупресивні лікарські препарати). Іншою релевантною областю є інфекційні захворювання, що викликаються трематодами, особливо в умовах тропічного клімату. Таким чином, о існує потреба в створенні фармацевтичної композиції, до якої могли б виявляти толерантність люди навіть з порушеною імунною системою і дієвість, при зберіганні якої характеризувалося б стабільністю навіть в умовах тропічного клімату. Ге»!

Більш конкретно, Тохоріазта допаї є представником найпростіших і відноситься до числа найбільш поширених в світі причин латентної інфекції центральної нервової системи. Від цього паразита заражаються в багато здорових людей, однак, як правило, імунна система допомагає організму справитися з цією інфекцією. о

Т.допаї є найбільш поширеним умовно-патогенним мікроорганізмом в мозку хворих СНІДом. У цей час токсоплазмоз стає набуваючим все більш великі масштаби проблемою не тільки Через СНІД, але також і в в

Зв Зв'язку з більш широким застосуванням імуносупресивних лікарських препаратів (наприклад таких, що вводяться ю пацієнтам з трансплантованими органами). Токсоплазмоз лікується звичайно із застосуванням комбінації піриметаміну і сульфадіазину. Незважаючи на свою ефективність, ці лікарські речовини не знищують захисні оболонки паразита, внаслідок чого лікування приймає вигляд безперервного прийому підтримуючих доз лікарського засобу. Токсичність, що має місце при такому лікуванні, часто приводить до припинення дії « лікарської речовини, особливо у людей з ослабленою імунною системою, і до рецидивів хвороби. Статистика й с погана: повідомляється про коефіцієнт смертності порядку 7095 серед хворих з імунодефіцитом і про середнє й дожиття порядку чотирьох місяців. "» Криптоспоридіоз викликається мікроскопічним паразитом Стгуріозрогідішт рагмит, що відноситься до найпростіших. У осіб з нормальними імунними функціями діарея, викликана С. рагмит, може бути інтенсивною і тривалою, однак є самообмежуючоюся. У хворих СНІДом криптоспоридіальна діарея часто небезпечна для ос життя. Встановлено, що 15-2095 хворих СНІДом страждають саме з цієї причини. До цього часу не розроблена послідовно ефективна або загальноприйнята методика лікування криптоспоридіозу. і Патогенним мікроорганізмом, який найчастіше виявляється у хворих СНІДом, є Епіегосуїо2ооп Біепецві - о мікроскопічний паразит, який був знайдений у майже чверті хворих цією хворобою. У наш час представляється, що цей крихітний паразит може виявитися причиною великої частини багатьох нез'ясовних випадків синдрому і недостатності всмоктування, діареї та виснаженості, що спостерігаються у хворих, інфікованих вірусом

Ге) імунодефіциту людини. Ефективний метод лікування в цьому випадку також до цього часу не відомий.

Хворі з позитивною реакцією на ВІЛ-інфекцію можуть бути уражені і деякими іншими видами мікроспоридій, включаючи ЕпсерпаїЇйогооп ПпеПет і сипісції, а також новими видами, що визначаються як Зеріаїйа іпіезііпаїів8.

Останні повідомлення свідчать про значне збільшення числа мікроспоридичних інфекцій, що розносяться.

Інфекційне захворювання, що викликається паразитом Ізозрога бБеїЇї, клінічно невідмінне від іФ) криптоспоридіозу. Будучи поширеним в країнах з тропічним кліматом, І.реїїї був виявлений і у менш, ніж 195 ко хворих в США, хоч фактична частота захворювань, можливо, перевищує цей процент.

Рпешйтосузіїз сагіпії взагалі прокласифікований як паразит, що відноситься до найпростіших: результати бо деяких досліджень свідчать про те, що він може бути грибком, з яким він розділяє певні генетичні послідовності. Р. сагіпі уражає, як правило, легкі (пневмонія, викликана Рпеишптосувзіїв сагіпі (РСР)).

Повідомляється про успішні результати лікування у 40-60956 хворих, що супроводжується, однак, деякими проблемами, включаючи інтоксикацію лікарськими засобами, особливо хворих з порушеною імунною системою.

Серед багатьох серйозних виявів інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (В), 65 РСР стоїть в особливому ряду в зв'язку з її високим процентом поширеності, унікального розподілу серед вікових груп і високого процента смертності РСР є найбільш серйозним інфекційним захворюванням,

викликаним умовно-патогенними мікроорганізмами, у ВІЛ-інфікованих дітей: частота захворювань РСР серед

ВІЛ-інфікованих дітей молодшого віку, що не забезпечуються профілактикою, складає щонайменше 12905 в перший рік життя. Багато дітей швидко вмирають відразу після розвитку РСР.

Комплекс, викликаний мікобактерією Амішт, (МАС) відноситься до інфекційних захворювань, що викликаються сімейством вельми схожих мікобактеріальних мікроорганізмів Мусобрасіегішт амішт і М. іпігасеїШіагеІ. Коли МАС з'являється у людей з непорушеною імунною системою, він протікає звичайно в формі інфекційного захворювання дихального тракту. У хворих СНІДом МАС часто дисемінує (дисемінований МАС або

ОМАС), причому хвороба може розповсюдитися майже на будь-яку систему органів. За даними останніх 7/0 досліджень бактерії що викликають МАС, були виявлені у 4395 хворих, що жили протягом 2 років після встановлення діагнозу СНІД. Для дисемінованого МАС не створений який-небудь стандартний метод лікування.

Звичайно прописуються комбінації відповідних лікарських засобів, і якщо це має успіх, потрібно, щоб таке лікування продовжувалося все життя. Існує настійна необхідність в більш ефективному методі лікування.

ВІЛ-інфіковані особливо схильні до інфекційного захворювання, викликаного Мусобасіегішт (шбрегсціовів, при /5 цьому хід хвороби прискорюється. У той час, як позалегенева форма туберкульозу невластива

ВІЛ-неінфекованим хворим, вона часто зустрічається у людей з позитивною реакцією на ВІЛ-інфекцію. Центр з контролю захворюваності (США) випустив керівництво по лікуванню туберкульозу, в якому вказується на зростаюче поширення туберкульозу, що протистоїть впливу багатокомпонентних лікарських препаратів (МОК-ТВ). Смертність серед хворих СНІДом з МОК-ТВ вельми висока (приблизно 8095), причому хвороба прогресує надзвичайно швидко.

Отже, існує настійна потреба в розробці методу лікування цих інфекційних захворювань, які до такої міри поширені серед людей і тварин і які загрожують їх життю.

Існує також потреба в створенні лікарського препарату з широким спектром дії, призначеного для спрощення процесу лікування інфекційних захворювань, викликаних трематодами. У цей час, як правило, необхідно сч діагностувати патогенний чинник конкретної трематоди, а потім назначити курс лікування лікарськими засобами, вибраними саме для цієї трематоди. Багато менш розвинених країн не мають спеціального обладнання для і) діагностування конкретної трематоди. Розробка лікарського препарату широкого спектра дії дозволила б усунути необхідність такого діагностування.

Зспізіозота тапзопі - шистосома - є етіологічним чинником шистосомозу - другого (після малярії) найбільш Ге! зо серйозного тропічного паразитарного захворювання людини і найбільш серйозного інфекційного захворювання людини, що викликається трематодами. Зспівіозота Ппаетайобрішт є іншим важливим видом, що є причиною - інфікування людини. У всьому світі від шистосомозу страждає більше 200 мільйонів чоловік, включаючи декілька о сотень тисяч в Сполучених Штатах.

Еазсіоїа Нерайса - звичайна печінкова двоустка - є, насамперед, причиною хвороби овець, але люди є в. факультативним хазяїном. Цьому паразиту вдається вижити в присутності жорсткої імунної реакції хазяїна. Для ю лікування був запропонований бітіонол, однак застосування його на території Сполучених Штатів не було схвалено.

Таким чином, існує потреба в створенні фармацевтичної композиції, яка володіла б стабільністю при зберіганні навіть в умовах тропічного клімату і широким спектром дії проти трематод. «

При проведенні досліджень на тварин і клінічних досліджень при лікуванні людини було встановлено, що пт») с ефективність лікування з використанням сполук формул (І) і (І) залежить від розміру частинок активної лікарської речовини і стабільності сполук. ;» Описані фармацевтичні композиції доцільно використовувати для лікування трематодних інфекційних захворювань людини і тварин, викликаних Зспізвіовота, наприклад, Зспівзота тапзвопі, Зспівюзота

Наетайобрішт, Зспівозота текКопді, Зспівіозвота іаропісит, Зспівіозота іпіегсаіайшт; Разсіоїа, наприклад, с Разсіоїа Пераїйса і Разсіоїа дідапіїса, Разсіоіорвзів бБівзКі; і Оісгосоейцт депагйісит, Не(егорпуез

Пейгегорпуез і Ме(адопітив уокодама.

Ш- Ці фармацевтичні композиції ефективні також для лікування інфекційних захворювань у людей з порушеною о імунною системою, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами, наприклад, Стгуріозрогідішт рагмит, 5о 8озрога бреїЇї, Епіегосуїгооп бБіепейзі, Епіегосуїгооп іпіезНпаїїв, Мусорасіегійт (Шрегсціозів, Мусобасіегінт

Ш- амішт іпігасеїІшіаге, Рпештосузвіїз сагіпії і Тохоріазта допаії.

Ге Фармацевтична композиція може бути приготована в формі, зручній для перорального прийому, наприклад, у вигляді твердої лікарської форми, рідкої суспензії або пасти.

Для більш повного розуміння суті і цілей даного винаходу посилання потрібно зробити на викладений нижче докладний опис, що супроводжується кресленнями, на яких представлені: фіг.1 - процент інгібування і життєздатність клітини-хазяїна нітазоксаніду по відношенню до Е. іпіезііпаїїв; (Ф) фіг.2 - процент інгібування і життєздатність клітини-хазяїна нітазоксаніду по відношенню до У. согпеае; ка фіг.3 - процент інгібування і життєздатність клітини-хазяїна альбендазолу по відношенню до Е. іпіевзііпаїйів; фіг.4 - процент інгібування і життєздатність клітини-хазяїна альбендазолу по відношенню до У. согпеае; во фіг.5 і 6 - графік залежності значень оптичної щільності, отриманих для кожної ямки культури Т. допаії, від концентрації лікарської речовини в культурі; фіг.7 - діаграма, складена на основі аналізу ефективності нітазоксаніду у відношенні мікобактерій, що вирощуються в рідкому живильному середовищі; фіг.8 - процентний вміст активних частинок, що мають розмір менше 0 мкм. 65 Метод лікування інфекційних захворювань, запропонований відповідно до даного винаходу, включає введення фармацевтичної композиції, що містить як активний агент, щонайменше, одну сполуку, вибрану з групи, що складається з дезацетил-нітазоксаніду формули (1): до он

Х

Мо, З Мн-со 0) і нітазоксаніду формули (І): д о-Со-сНа

Х

Мо МН-со (й

Нітазоксанід (МТ7) - сполука формули (І) - є непатентованим найменуванням для 2-(ацетолілоксі)-М-(5-нітро-2-тіазоли)бензаміду - сполуки, вперше синтезованої Россинолем (Коззідпої) і Кав'є (Саміег) в 1975р. 2Мг нітазоксаніду можна розчинити в їмл диметилсульфоксиду (ДМСО). Нітазоксанід легко засвоюється при пероральному прийомі.

До цього часу не було яких-небудь даних, які свідчать про те, що сполуки формули (І) і/або (ІІ) могли б широко і ефективно застосовуватися при лікуванні інфекційних захворювань, викликаних трематодами, або ж були б досить нетоксичними з тим, щоб перенестися людьми навіть з порушеним імунітетом.

Способи отримання і деякі області застосування нітазоксаніду розкриті в патенті США Мо3,950,351, а також в публікаціях автора даного винаходу. Дезацетил-нітазоксанід - сполука формули (І) - іноді іменується тизоксанідом або 4-МТ7 і є метаболітом нітазоксаніду.

У міжнародній публікації М/О 95/28393 автором даного винаходу був розкритий спосіб отримання чистої сполуки формули (Ії), а також спосіб використання композиції, що містить суміш сполук формул (1) і (1).

Було встановлено, що тверді частинки сполуки формули (І), сполуки формули (ІІ) або їх сумішей, що мають розмір в межах 170-520мкм (середній розмір частинок «352мкм), володіють вельми обмеженою ефективністю ЄМ при пероральному введенні тваринам або людям. Ефективність таких частинок поступається ефективності о існуючих фармацевтичних продуктів і, отже, неприйнятна для регламентаційних або комерційних цілей.

Внаслідок випробувань, проведених на собаках, було встановлено також, що пероральне введення разової дози, рівної 5Омг на їкг твердих частинок сполуки формули (І) і сполуки формули (Ії), що мають розмір менше

БбБмкм, викликало у тварин сильні побічні реакції. Ме

Крім того, було встановлено, що з метою забезпечення ефективного і токсично безпечного лікування ї- інфекційних захворювань, викликаних паразитами, бактеріями, грибками і вірусами у людей і тварин, фармацевтична композиція - або в твердій лікарській формі, або у вигляді водної суспензії - повинна містити о ефективну кількість активного агента у вигляді твердих частинок, що мають розмір менше 200Омкм і що містять М сполуку формули (І) і/або сполуку формули (ІІ), при цьому середній розмір активних твердих частинок перевищує 32 10мкм. о

Наявність високого вмісту частинок активного агента, що мають розмір понад 20О0мкм, в порівнянні з частинками, що мають розмір в межах 5-200мкм, значно знижує хіміотерапевтичну активність цих сполук. У переважному варіанті здійснення винаходу масова частка активних твердих частинок, що мають розмір понад «4, 200мкм, в фармацевтичних композиціях, запропонованих відповідно до винаходу, не перевищує 595. У найбільш переважному варіанті фармацевтичні композиції, запропоновані відповідно до винаходу, не містять активних З с твердих частинок, що мають розмір понад 200мкм. "» Наявність високого вмісту частинок активного агента, що мають розмір менше бмкм, в порівнянні з " частинками, що мають розмір в межах 5-200мкм, може привести до небажаної дії лікарського препарату на тварин або людей. Крім того, було встановлено, що частинки, які мають розмір менше бмкм, більш швидко всмоктуються з шлунково-кишкового тракту в кров'яне русло і, отже, неефективні проти паразитів, бактерій, о грибків і вірусів, які, як правило, мешкають в шлунково-кишковому тракті тварини або людини. -І Кваліфікований фахівець не зміг би прийти до висновку, що розмір частинок сполуки формули (І) і сполуки формули (ІІ) міг би мати такий значний вплив на антимікробну активність у тварин і людей. Так, наприклад, в о процесі досліджень, проведених автором даного винаходу, такі антипаразитарні сполуки, як, наприклад, -І 20 альбендазол, мебендазол, никлозамід, празиквонтел і метронідазол, не виявили якої-небудь помітної відмінності в антипаразитарній активності у тварин або людей, яка залежала б від розміру їх частинок. Крім того, ср кваліфікований фахівець не зміг би прийти і до висновку про те, що розмір частинок сполуки формули (І) |і сполуки формули (ІЇ) міг би мати такий негативний вплив на здатність тварин або людей перенести введення вказаного активного агента. 59 Сполука(и) формули (І) і (І) можуть вводитися або у вигляді твердої лікарської форми, або у вигляді

ГФ) водної суспензії, причому переважною є та обставина, щоб фармацевтична композиція містила ефективну дозу активного агента у вигляді твердих частинок сполуки формули (І) і/або (Ії), що мають розмір менше 200мкм, о причому середній розмір вказаних активних твердих частинок складає понад 10 мкм, як це визначене за допомогою обладнання Соціеке Соцпіег 5 100. У цьому обладнанні використовуються лазерний світловий 60 пучок з довжиною хвилі 750 нм, що дозволяє визначати розмір частинок діаметром в межах від 0,4 до 900 мкм шляхом дифракції світла. Виміри зразків виготовляються у воді з невеликою кількістю Тпйоп Х-100, що застосовується для підвищення змочуваності і дефлокуляції порошку.

Доцільно, щоб середній розмір вказаних активних твердих частинок знаходився в межах від 10 до 100мкм, переважно від 20 до 5О0мкм. Прикладами переважних композицій є: бо - композиція, для якої масова частка вказаних активних твердих частинок, що мають розмір понад 1О0Омкм,

складає менше 1095; - композиція, для якої масова частка вказаних активних твердих частинок, що мають розмір менше 5Омкм, складає, щонайменше, 5095.

Доцільно, щоб середній розмір вказаних активних твердих частинок знаходився в межах від 10 до 100мкм, переважно від 20 до Б5Омкм. Відповідно до переважного варіанту здійснення винаходу в запропонованій композиції розмір менше 5мкм мають менше 1095 вказаних активних твердих частинок.

Активний агент або агенти, що використовуються у вигляді твердої лікарської форми або суспензії, являють собою переважно суміш твердих частинок сполук формули (І) і формули (ІІ), розмір яких складає менше 200мкм, 7/0 причому масова частка сполуки формули (І) по відношенню до загальної маси сполук формули (І) і формули (ІІ) вказаної суміші знаходиться в межах від 0,5 до 2095, переважно від 0,5 до 10905.

Винахід відноситься також до описаних вище фармацевтичних композицій, які містять переважно, щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту. Прикладами таких кислот є: лимонна кислота, глутамінова кислота, янтарна кислота, етансульфонова кислота, оцтова кислота, винна кислота, аскорбінова /5 Кислота, метансульфонова кислота, фумарова кислота, адипінова кислота, яблучна кислота та їх суміші.

Найбільш переважною є лимонна кислота. Наявність вказаної кислоти поліпшує стабільність активного агента або агентів.

Відношення маси фармацевтично прийнятної кислоти до маси вказаних активних твердих частинок знаходиться в межах переважно між 0,01 і 0,5, переважно між 0,03 і 0,2. Доцільно, щоб кількість кислоти була достатньою для підтримки рН суспензії в межах від 2 до 6, переважно від З до 5, і найбільш переважно від 3,5 до 4,5.

Техніка приготування і переважні приклади твердої і рідкої лікарських форм фармацевтичної композиції розкриті в міжнародній публікації УМО/95/28393, розкриття якої включене в даний опис як посилання. Доцільно, щоб композиції містили змочувальний агент і, при можливості, похідне крохмалю, наприклад, аналогічні сч ов розкритим в патенті США Мо5,578,621, вміст якого включено в даний опис як посилання для розкриття можливих змочувальних агентів і похідних крохмалю. Змочувальний агент в тому вигляді, як він описаний в патенті США і)

Мо5,578,621, служить як диспергуючий агент.

Такі фармацевтичні композиції, приготовані або у вигляді твердої або рідкої лікарських форм, або у вигляді паст або мазей, можуть, при необхідності, містити додаткові активні агенти, наприклад, антибіотики, Ге! зо противірусні засоби або інгібітори нагнітання протонів. Хоч це і недоцільно, але можливо також, щоб такі фармацевтичні композиції містили активні тверді частинки сполуки формули (І) і/або сполуки формули (І), - розмір яких перевищує 200мкм. о

Композиції можуть містити наповнювачі, відомі як такі для цілей приготування лікарських форм, зручних для перорального прийому. -

Для того, щоб забезпечити високу міру ефективності в межах широкого спектра паразитів, бактерій, грибків ю і вірусів, доцільно, щоб коефіцієнт розподілу вказаних активних твердих частинок знаходився в межах від 0,8 до 2, переважно від 1,1 до 1,9, і найбільш переважно перевищував 1,5, причому вказаний коефіцієнт розподілу розраховується за наступною формулою:

Евож (Фор 1095)/К0Ю ор 095)/2) « де т с - ЕРео», - коефіцієнт розподілу при 90905; - Йоду, - максимальний розмір тієї частки частинок, який відповідає 9095 вказаних активних твердих частинок; з - бо5; - максимальний розмір тієї частки частинок, який відповідає 1095 вказаних активних твердих частинок.

Відповідно до одного з конкретних варіантів здійснення винаходу отримання частинок сполуки формули (І) і/або (ІІ) здійснюється способами, описаними вище, після чого вони зазнають подрібнення з тим, щоб розмір «сл менше 1095 вказаних активних частинок перевищував 100мкм, розмір менше 5095 вказаних активних частинок перевищував 5Омкм і розмір менше 1095 вказаних активних частинок був меншим 5мкм, причому середній розмір - частинок знаходився в межах від 20 до бОмкм. Потім вказані активні частинки зазнають грануляції з о використанням суміші, що містить активні тверді частинки і, щонайменше, один гранулюючий агент. Прикладами 5о гранулюючого агента можуть служити: полівінілпіролідон, вода, спирт, сахароза, гідроксилцелюлоза та їх

Ш- суміші. Під час процесу грануляції доцільно додати, щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту.

Ге) Винахід відноситься також до твердих лікарських форм, що містять композицію, запропоновану відповідно до даного винаходу, такого як таблетки, дисперговані таблетки, таблетки з покриттям, матрикси і т.д. Лікарська форма, запропонована відповідно до винаходу, містить, наприклад: - тверді активні частинки з розміром менше 200мкм, причому менше 1095 вказаних частинок мають розмір понад 100мкм, менше 5095 вказаних частинок мають розмір понад 5Омкм і менше 1090 вказаних частинок мають (Ф) розмір менше 5мкм, а середній розмір частинок знаходиться в межах від 20 до 50мкм; ка - щонайменше, один гранулюючий агент; - щонайменше, один змочувальний агент; 60 - щонайменше, одне похідне крохмалю; - щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту, яка додається переважно під час процесу грануляції.

Рідкі лікарські форми, наприклад, водні суспензії, запропоновані відповідно до винаходу, містять, наприклад: - як активний агент, тверді частинки, що містять сполуку формули (І) і/або сполуку формули (ІІ) і що б5 мають розмір менше 200мкм, причому менше 1095 вказаних частинок мають розмір понад 100мкм, менше 5090 вказаних частинок мають розмір понад 5Омкм і менше 1095 вказаних частинок мають розмір менше 5мкм;

- щонайменше, один гранулюючий агент; - щонайменше, один змочувальний агент; - щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту, причому рН суспензії знаходиться в межах від 2 до 6, переважно від З до 5, найбільш переважно від 3,5 до 4,5; - щонайменше, один загущуючий агент, наприклад, ксантанову камедь, гуарову камедь, кристалічну целюлозу, карубову камедь, карбоксиметилцелюлозу або їх суміш.

Лікарські форми у вигляді пасти або мазі, запропоновані відповідно до винаходу і призначені для перорального прийому, містять, наприклад: 70 - як активний агент, тверді частинки, що містять сполуку формули (І) і/або сполуку формули (ІІ) і що мають розмір менше 200мкм, причому менше 1095 вказаних частинок мають розмір понад 100мкм, менше 5090 вказаних частинок мають розмір понад 5Омкм і менше 1095 вказаних частинок мають розмір менше 5мкм; - щонайменше, один змочувальний агент; - щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту, причому рН суспензії знаходиться в межах від 2 до 6, переважно від З до 5, найбільш переважно від 3,5 до 4,5; - щонайменше, один загущуючий агент, наприклад, ксантанову камедь, гуарову камедь, кристалічну целюлозу, карубову камедь, карбоксиметилцелюлозу або їх суміш.

Лікарські форми у вигляді пасти або мазі, запропоновані відповідно до винаходу і призначені для локального або штравагінального застосування, містять, наприклад: - як активний агент, тверді частинки, що містять сполуку формули (І) і/або сполуку формули (ІІ) і що мають розмір менше 200мкм, причому менше 1095 вказаних частинок мають розмір понад 100мкм, менше 5090 вказаних частинок мають розмір понад 5Омкм і менше 1095 вказаних частинок мають розмір менше 5мкм; - щонайменше, один змочувальний агент; - щонайменше, одну фармацевтичне прийнятну кислоту, причому рН суспензії знаходиться в межах від 2 до сч 6, переважно від З до 5, найбільш переважно від 3,5 до 4,5; - цетиловий спирт і/або похідні гліцеридів і/або пропіленгліколь; і) - щонайменше, один загущуючий агент, наприклад, ксантанову камедь, гуарову камедь, кристалічну целюлозу, карубову камедь, карбоксиметилцелюлозу або їх суміш.

Суха чиста сполука формули (І) і суха чиста сполука формули (ІЇ) були піддані подрібненню і відсортовані Ге! зо за розмірами частинок за допомогою сита.

Після подрібнення частинки сполуки формули (І), сполуки формули (І) і їх сумішей мали гранулометричний - склад, представлений на фіг.8. На фіг.8 представлений процентний вміст частинок, що мають розмір о менше мкм.

З цієї фігури слідує, що: ї- - масова частка частинок, що мали розмір менш приблизно 5мкм, складає менше 10905; ю - масова частка частинок, що мали розмір понад приблизно 7Омкм, складає менше 1095; - середній розмір частинок становить приблизно 4Омкм; - коефіцієнт розподілу частинок складає біля 1,73, причому вказаний коефіцієнт розраховується за наступною формулою: «

Евож (Фор 1095)/К0Ю ор 095)/2) - с пе . - ЕРео», - коефіцієнт розподілу при 90905; ит - Йоду, - максимальний розмір тієї частки частинок, який відповідає 9095 вказаних активних твердих частинок; - б10о5, - максимальний розмір тієї частки частинок, який відповідає 1095 вказаних активних твердих частинок.

Конкретні приклади таких композицій розкриті в слідуючих нижче таблицях. 1 я о - 5 о й (Ф) іме) и активні агенти ов

Сахароза 20мг

Покриття:

Гарячий розчин цукру або плівкове покриття, що розпилюється на таблетки або гранули, що містять 500мг активного агента щ суспензії складала біля 4,1. тв 2 се о

Ф зо ча (ав) т " й формули (ІІ) і сполуку формули (І) як активні агенти ч 4 2 с . о с - ав | Фармацевтичні композиції, запропоновані відповідно до винаходу, являють собою композиції, що мають широкий спектр дії проти паразитів, бактерій, грибків і вірусів, особливо при пероральному введенні. і Ефективність і безпека розкритих вище фармацевтичних композицій надзвичайно високі у відношенні як (Че) тварин, так і людини. Більш конкретно, при клінічних дослідження хворих, було встановлено, що дієвість описаних вище фармацевтичних композицій значно більш ефективна при лікуванні паразитарних інфекційних захворювань, ніж у таких же лікарських форм, в яких використовується активна сполука, розмір частинок в якій знаходиться в межах від 170 до 520мкм (середній розмір частинок -352мкм), навіть в тих випадках, коли більш великі частинки вводилися пацієнтам в дозах, що збільшуються триразово, і протягом більш тривалих періодів і) часу. Приклади отриманих показників ефективності лікування (ПЕЛ) представлені в таблиці 6. ко

Таблиця 6 60 Порівняння результатів клінічних досліджень хворих при використанні сполук формули (І) і формули (Ії), маючих розмір частинок в межах від 170 до 520мкм (середній -352мкм), з результатами, отриманими при використанні сполук формули (І) і формули (ІІ), маючих розмір частинок в межах від 5 до 200мкм (середній -ЗАмкм)

Сполука формули (І) (9895) - сполука формули (ІІ) (295)

Розмір частинок 170-520мкм Розмір частинок 5-200мкм бо Доза-15-Б5Омг/кг/день протягом 3-7 днів Доза- 15мг/кг/день протягом З днів

Вилікувані/Всі-ПЕЛ, У Вилікувані/Всі-ПЕЛ, У

Паразит 2 Віавіосувіїв пПотіпів 12/27-4495 10/10-10095

Сіагаїа Іатріа 11/47-3096 50/73-6896

Авсагів Іптбгісоїдев / 3/69-4965 144/179-80965

Тгпіспигів Ігіспіога 7/А8-1595 58/79-7396

Для кожного з паразитів, перерахованих в таблиці 6, пропорційні показники ефективності лікування були значно краще у відношенні хворих, підданих лікуванню активними частинками з розміром 5-200мкм, ніж у відношенні хворих, які були піддані лікуванню активними частинками з розміром 170-520мкм, причому в кожному випадку статистична значущість складала р«0,02 (із застосуванням стандартного Х 2-критерію). Це відповідало істині, навіть незважаючи на те, що дози активного агента з більш великим розміром частинок були, як правило, 195 більш високими, а тривалість лікування була часто більш тривалою, ніж у відношенні тих пацієнтів, яким вводилися фармацевтичні композиції активного агента з розміром частинок менше 200мкм. Яка-небудь серйозна побічна дія в тій та іншій групі не спостерігалася.

При випробуваннях препарату на тваринах були отримані результати, аналогічні тим, які описані вище відносно досліджень препарату при лікуванні людей.

Крім того, побічні реакції, що спостерігалися у собак після перорального введення разової дози величиною

БОмг/кг сполуки формули (І) і сполуки формули (І), не спостерігалися в процесі обширних досліджень на тваринах із застосуванням сполуки формули (І) і сполуки формули (Ії), розмір частинок яких знаходився в межах від 5 до 200мкм (середній «1Омкм), навіть в тих випадках, коли така ж або більша доза цих сполук вводилася щодня протягом 90 днів або більш. с 29 Крім того, вказані композиції були стабільними (навіть коли зазнавали впливу температур до 402 і бБор-ній (У відносній вологості протягом шести місяців або, при використанні рідких суспензій, коли піддавали суспендуванню у воді при таких же умовах протягом трьох місяців), що, тим самим, свідчило про те, що активні інгредієнти не розкладаються і що композиції зберігають свою ефективність протягом певного періоду часу після їх приготування, який задовольняє вимогам як з медичної, так і з комерційної точки зору. б

Приведені нижче приклади ілюструють ефективність запропонованих фармацевтичних композицій. -

ПРИКЛАДІ

СЕМРТОБРОКІСІШМ РАКМИОМ о

У процесі попереднього клінічного дослідження ЗО хворих СНідом з діагнозом криптоспоридіальної діареї - були піддані лікуванню шляхом щоденного перорального прийому нітазоксаніду дозуванням 500-200Омг.

Зо Група з двадцяти восьми чоловік була піддана курсу лікування тривалістю в два тижні або більш, причому 16 юю з них були перевірені на терапевтичну реакцію після восьмитижневого курсу лікування. У цій останній групі 12 чоловік мали 5090о-ний або більш високий ступінь ослаблення щоденної частоти дефекації, а 10 чоловік мали помітне зменшення (знищення) присутнього в стільці паразита, причому наявність цього мікроорганізму « абсолютно неможливо було виявити у чотирьох чоловік. У шістьох пацієнтів були зафіксовані сприятливі З7З 70 показники у відношенні як клінічних, так і паразитологічних аспектів ходу хвороби. с Пацієнти, що отримували великі щоденні дози лікарського препарату протягом більш тривалих проміжків "з часу, мали більш високі шанси на позитивну реакцію.

Дослідження нітазоксаніду методом відкритого мічення у відношенні криптоспоридіальної діареї, зумовленої

СНІДом, дозволило документально зафіксувати зниження частоти дефекації серед хворих, що приймали сл 15 лікарський препарат з щоденною дозою, рівною 500, 1000, 1500 або 200Омг. Учасники випробувань мали середній СОдчкількість, рівну 42 клітини/мм? (в діапазоні 0-303 клітини/ммУ), середню частоту щоденної -і дефекації, рівну 6,7 в середньому протягом 15 місяців, овоцити Стуріозрогідішт рагмит в калі і ніяких інших о явних тонкокишкових патогенних мікроорганізмів. Лікування азитроміцином або паромоміцином майже для всіх учасників випробувань було безуспішним. -і 50 Через 23 тижні лікування 9 з 13 пацієнтів виявили повну клінічну сприйнятливість (від однієї до трьох с щоденних переважно твердих дефекацій), а 4 з 13 пацієнтів виявили практичну клінічну сприйнятливість (щонайменше, 5090-не зменшення щоденних дефекацій або зміна в консистенції стільця, внаслідок чого, щонайменше, 7595 випорожнень мали тверду форму). До кінця дослідження 8 з 11 пацієнтів повністю позбулися паразита, а у трьох інших було зафіксовано значне зниження рівнів наявності овоцитів. Була відмічена тенденція до поліпшення сприйнятливості при введенні щоденних доз величиною 1000 мг і більш і при більш

ГФ) тривалому курсі лікування. У двох випробуваних був відмічений пухиристий висип на шкірі; більше 9095 хворих з дотримувалися схеми дослідження протягом більш чотирьох тижнів.

ПРИКЛАДІ

СЕМРТОБРОКІСІШМ РАКМИОМ бо Дані про дозування іп мйго

Нітазоксанід був розчинений в стерильному диметилсульфоксиді (ДМСО) і перевірений на моношарах клітин, заражених овоцитами вихідного С. рагмит, при концентраціях 1ООмкг/мл, 1Омкг/мл, мкг/мл і 0, Тмкг/мл. Було проведене друге дослідження, в процесі якого нітазоксанід випробовувався при концентраціях 20, 2, 0,2 і б 0,02 мкг/мл. Ці концентрації досягалися шляхом послідовних розріджень повним бередовищем "Голка, модифікованим за способом Дульбекко, (ОМЕМ) до отримання кінцевої концентрації ДМСО, рівної 0,595. У контакті з 0,596-ним ДМСО було також і контрольне середовище.

У експерименті використовувалася клітинна культура клітин МОВКЕ502, вирощена в 7-міліметрових камерах, а як Стгуріозрогідінт рагмит - овоцити ЗСНІ (5х107 на ямку), при цьому експеримент проводився з метою порівняння паромоміцину (позитивний контрольний препарат) з нітазоксанідом (експериментальний лікарський препарат). Матеріали містили імунну анти-Стуріозрогідічт рагуит спорозоїтну сироватку кролика (0,190) і мічене флуоресцином антитіло козла проти кролика (1965).

Аналіз випробувань на токсичність: 200Мкл середовища, що містить нітазоксанід в концентраціях 100, 10, 1 ї О,1мкг/мл, і належні контрольні 70 середовища, були вміщені в дві ямки 9б-ямкового планшета, утримуючих моношари клітин, що зливаються

МОВКЕ502, і в дві ямки без моношарів. Інкубація лікарської речовини на моношарах здійснювалася при 37"С ів атмосфері 890-ного СО». Через 24 години (випробування 1) і через 48 годин (випробування 2) в кожну ямку були додані МТЗ (розчин Оуена) і РМЗ (сироватка жеребної кобили) в концентраціях відповідно ЗЗ3Змкг/мл і 25мкмоль. Планшет був знов вміщений в інкубатор в темне місце на дві години для продовження інкубації. Через 75 дві години 100мкл кожного супернатанту були перенесені в новий титраційний мікропланшет і прочитані планшет-рідером ЕГІЗА (призначеного для проведення твердофазного імуноферментативного аналізу) на довжині хвилі 49Онм. Результати були записані і проаналізовані. Процент токсичності розраховувався відніманням середньої величини оптичної щільності (9Щ) супернатантів лікарської речовини з середньої величини оптичної щільності (ОЩ) супернатантів контрольних середовищ (без лікарської речовини), діленням на

Величину ОЩ контрольного середовища і множенням на 100. о Щеередови ща - ОЩлікарської г речовини х 100 ощсередови ща

Аналіз вихідних овоцитів С. рагуут: 5х104 овоцитів С. рагуит були піддані інкубації в нітазоксаніді (100, 20, 10, 2, 1, 02, 01 і Га 0,02мкг/мл) при 37"С на моношарах клітин МОВКЕ5О2, що зливаються. Рівень інфікування в кожній ямці визначався і аналізувався методом імунофлуоресцентного аналізу через 24-48 годин. Процент інгібування і9) розраховувався відніманням середньої кількості паразитів на 10 дільниць в ямках для випробування лікарської речовини з середньої кількості паразитів на 10 дільниць в контрольному середовищі (без лікарської речовини), діленням на кількість паразитів в контрольному середовищі і множенням на 100. Ге»! зо Число у. контрольному. середовищі - Число . у . випробуван их. ліках х 100

Число. у. контропьно му. середовищі -

Результати: ав!

Випробування 1:24 години ча зв ю фкованісередовища 00000звавнтяй 00000000 ч 4 З с и т ""Даних немає в зв'язку з наявністю токсичності

Випробування 2:48 годин с - фіованісередовища 00000 вовною 00000000 о мя -.5 с

Ге! Вплив нітазоксаніду на початкові овоцити С. рагуит:

У випробуванні 1 застосування нітазоксаніду в концентраціях 10, 1 і О,їмкг/мл привело до наступних де результатів: в рівнях інгібування паразитарної інфекції - відповідно 94,4, 77,2 і 51,895, а в рівнях токсичності клітин - відповідно 65,1, 8,3 і 19,395. Хоч при концентрації ТОмкг/мл мало місце практично повне 60 інгібування паразитарної інфекції, високий рівень токсичності був очевидний. При концентрації нітазоксаніду 1мкг/мл інгібування паразитарної інфекції і клітинна токсичність в порівнянні з концентрацією паромоміцину 2мг/мл мали більш сприятливі показники (77,290о-не інгібування паразитарної інфекції і 8,39о-на токсичність клітин для нітазоксаніду при концентрації Тмкг/мл в порівнянні з 5195-ним інгібуванням паразитарної інфекції і 23,896-ною токсичністю клітин для паромоміцину при концентрації останнього 2мг/мл). 65 У випробуванні 2 лікарська речовина була модифікована з метою забезпечення більш ефективного розподілу дози з мінімальною токсичністю. Таким чином, культури залишалися життєздатними протягом 48 годин замість

24 годин, як це спостерігалося у випробуванні 1. Інкубаційний період протягом 48 годин виразився в більш високому відносному рівні токсичності клітин, як це з очевидністю витікає з результатів дослідження паромоміцину в обох випробуваннях. Концентрація нітазоксаніду, рівна 20мкг/мл, вся ще володіла надмірною токсичністю і через 4 8-го динний інкубаційний період, хоч клітинний моношар був все ще не зачепленим.

Можливо, що висока міра токсичності, яка повинна впливати на клітинну функцію, впливає також і на розвиток паразита і, отже, на інтенсивність паразитарної інфекції. При концентрації нітазоксаніду, рівній 2мкг/мл, спостерігалося істотне інгібування паразитарної інфекції з відносно низьким рівнем клітинної токсичності.

Подальші розбавлення привели до більш значної міри інгібування інфекції і до більш низької міри токсичності. 7/0 При концентрації лікарської речовини, рівній 2мкг/мл, помірна клітинна токсичність і 94,9095-ний інгібуючий ефект свідчать про те, що для інфекційного захворювання, викликаного С. рагмит іп міїго, нітазоксанід, що використовується в концентрації 2 мкг/мл, перевершує паромоміцин при концентрації останнього, рівній 2 мг/мл (у якого, наприклад, в цьому випадку концентрація в 1000 разів вище).

ПРИКЛАД ШІ

СЕМРТОБРОВКІСІЮМРАКМИМ

Дані про дозування і зберігання іп міго:

Партії нітазоксаніду і дезацетил-нітазоксаніду (МТ2 і МТ7дев) були перевірені відносно клітин вихідних овоцитів С. рагмит і спорозоїтно-інфікованих моношарів із зруйнованою оболонкою в концентраціях 10, 1, 041 і

О,01мкг/мл. Кожна сполука була розчинена в 100906-ному диметилсульфоксиді (ДМСО) і розбавлене до необхідних концентрацій стерильним середовищем Голка, модифікованим за способом Дульбекко (ОМЕМ),

Кожна концентрація нітазоксаніду і контрольних середовищ містила як постійну величину 0,02595-ний ДМСО.

У експерименті використовувалася клітинна культура клітин МОВКЕ502, вирощена в 7-міліметрових камерах, а як Стуріозрогідішт рагмит: овоцити ЗСНІ (5х10 на ямку), при цьому експеримент проводився з метою порівняння паромоміцину (позитивний контрольний препарат) з нітазоксанідом (експериментальний лікарський сч г препарат). Матеріали містили імунну анти-Стуріозрогідіит рагмит спорозоїтну сироватку кролика (0,195) і мічене флуоресцином антитіло козла проти кролика (1965). і)

Аналіз випробувань на токсичність: 200Мкл середовища, що містить нітазоксанід в згаданих вище концентраціях, і належні контрольні середовища були вміщені в дві ямки 9б-ямкового планшета, що містять моношари клітин, що зливаються Ге! зо МОВКЕ5О5, і в дві ямки без моношарів. Інкубація лікарської речовини здійснювалася на моношарах при 37"Сів атмосфері 896-ного СО». Через 48 годин в кожну ямку були додані МТ5 (розчин Оуена) і РМЗ (сироватка - жеребної кобили) в концентраціях відповідно З3З3Змкг/мл і 25мкмоль. Планшет був знов вміщений в інкубатор в о темне місце на дві години для продовження інкубації. Через дві години 100мкл кожного супернатанту були перенесені в новий титраційний мікропланшет і прочитані планшет-рідером ЕГІЗА (призначеного для тверд ї- офазного імуноферментативного аналізу) на довжині хвилі 49О0нм. Результати були записані і проаналізовані. ю

Процент токсичності розраховувався відніманням середньої величини оптичної щільності (ОЩ) супернатантів лікарської речовини з середньої величини оптичної щільності (ОЩ) супернатантів контрольних середовищ (без лікарської речовини), діленням на величину ОЩ контрольного середовища і множенням на 100. о Щесередови ща - оЩлікарської - речовини х 100 « 20 сщсередови ща ш-в с Показники цитотоксичності були визначені в наступних межах: 0,595-на токсичність -0,6-2596-на токсичність -1,26-5096-на токсичність -2,51-7596-на токсичність -3 і 76-10090-на токсичність -4. Як стандартна величина, ;» прийнятними рівнями токсичності вважаються показники токсичності, рівні О або 1. Показники токсичності, рівні 2, З або 4, вважаються високими рівнями токсичності для моношару клітин.

Аналіз вихідних овоцитів С. рагуут: с 5х104 овоцитів 3. рагмит були піддані інкубації в нітазоксаніді в згаданих вище концентраціях при 377 (атмосфера 895-ного СО») на моношарах клітин, що зливаються МОВКЕ5О2. Рівень інфікування в кожній ямці

Ш- визначався і аналізувався комп'ютерним методом імунофлуоресцентного аналізу через 48 годин. Процент о інгібування розраховувався відніманням середньої кількості паразитів на дільницю в ямці для випробування 5о лікарської речовини з середньої кількості паразитів на дільницю в контрольному середовищі (без лікарської

Ш- речовини), діленням на кількість паразитів в контрольному середовищі і множенням на 100. с Число -у контрольно му -. середовищі і - Число. у. випробуван их «ліках х 100

Число. у. контропьно му. середовищі

Результати: о юю Воднісередовища | 00000000000ввтев зало? 20201010 до 000оередовица 00000000 ит лю мя 00000100 дмсо Мт вм 11вязмо дез! їла зомбі 0717701 0,01 714,33 194,79 1,817 0,072 о 10,12 1 б5 ввіз) лою зуб 0049710 10 вюювооювме їв юе 000006 ос | тез Знзелю їла ол о

Концентрація - мкг/мл; Кількість паразитів - середня кількість паразитів на дільницю (12 проаналізованих дільниць); Інгібування,о - процент інгібування паразитарной інфекції; Токсичність,» - процент токсичності клітин, зумовленої застосуванням лікарського препарату. 70 З приведених вище даних можна побачити, що інгібуючий ефект МТ7дез був таким же, як і у МТ72 за прикладом ЇЇ.

Як нітазоксанід, так і дезацетил-нітазоксанід були однаково ефективні іп омйго у відношенні

Стгуріозрогідіцт рагмит при паралельних випробуваннях, показавши 98 і 9495-не інгібування, що забезпечується концентрацією 10 і їмкг/мл відповідно для кожної сполуки. Для нітазоксаніду концентрація, рівна 1Тмкг/мл, була самої низької із забезпеченням 9095-ного інгібування, в той час як 50905-не інгібування могло бути забезпечено і більш низькими концентраціями нітазоксаніду, наприклад, 0,2, 0,1 і О,02мкг/мл. При таких же експериментальних умовах паромоміцин, що використовується як позитивний контрольний препарат, був в 2000 раз менш ефективним з інгібуючим ефектом в межах від 51 до 8395 при концентрації, рівній 200Омкг/мл.

ПРИКЛАД ЇМ

Е. ІМТЕЗТМАГІ5ВІ М. СОКМЕА

У культуральні 24-ямкові планшети були додані клітини 2КК-13 (клітинна лінія нирки кролика) в концентрації 2,6х10? клітин на ямку (1,0-мілілітрове середовище; ЕРМІ 1640 з І -глутаміном (2ммоль) і 595-ною термоїнактивованою фетальною бичачою сироваткою). Планшети були вміщені в СО»о-інкубатор при 377С на ніч, протягом якої ямки були конфлюентними (при одному подвоєнні концентрація могла б бути визначена рівною сч Б5Х105 клітин на ямку).

Мікроорганізми Беріайа |іпіевіїпайв (отримані з культури тканин) були введені в клітини-хазяї при і) співвідношенні 3:1 з розрахунковою концентрацією 15х10У мікроорганізмів на ямку. Це співвідношення привело до того, що приблизно 5095 клітин-хазяїв стали інфікованими.

Лікарські препарати були розчинені в ДМСО, воді або метанолі (в залежності від міри розчинності) з метою (3 отримання декількох партій при концентраціях 1,Омг/мл. Партії зберігалися при -70"С Застосовані в експериментах розчини готувалися в повному середовищі для культивування тканин. Всі розчини перевірялися в ге потрійній ямці. і «в)

Середовище замінювалася кожні три-чотири дні (на утримуючу свіжорозбавлені лікарські речовини).

На шостий день (після додання паразитів і лікарських речовин) клітини досліджувалися на токсичність. -

Контрольні клітини, яким були додані лікарські речовини, але не паразити, досліджувалися на конфлюентність, ІС о) морфологію клітин і наявність мертвих або рухомих клітин. Клітини, інкубовані тільки паразитами, досліджувалися на підтвердження інфікуючої здатності паразитів (тобто на наявність паразитофорних вакуолей).

Клітини, інкубовані з паразитами і лікарськими речовинами, досліджувалися на токсичність клітини-хазяїна і « відносну кількість паразитофорних вакуолей (тобто високу, середню або низьку).

На десятий день в культуральні ямки було додано 100мкл 1095-ного додецилсульфату натрію (505) (0,590 - с кінцевих концентрації) з метою розриву мембрани клітини-хазяїна і вивільнення мікроспоридій. Загальна а кількість паразитів, що були присутніми в кожній ямці, визначалася шляхом обчислення аліквотної проби на "» гемоцитометрі. Результати виражені в проценті інгібування (відносно інфікованих клітин, яким не були введені лікарські речовини).

Результати представлені на фіг.1-4. 1 ПРИКЛАД М -1 ТОХОРІАЗМА СОМОІЇ

Нітазоксанід і дезацетил-нітазоксанід були перевірені відносно паразитів, а більш конкретно, у відношенні (ав) штаму КН Тохоріазта допаїй, що підтримується періодичними пасажами в мишах. Клітинні культури - 50 фібропластів МКО5 (Віо-Мегігегих, Франція), вирощені в 9б-ямковому мікропланшеті, були засіяні Т. допаї. У кожну культуральну ямку за винятком 8 контрольної ямки (негативна контрольна ямка) були додані 200 іЧе) свіжозібраних тахізоїтів. Після 4-го динного інкубаційного періоду в культури були додані лікарські розчини.

Нітазоксанід (МТ) і дезацетил-нітазоксанід (аДМТ7) були досліджені при концентраціях в межах від 8,107 до 4Омг/л. Лікарські речовини спочатку були розчинені в ДМСО при концентрації 2мг/мл, після чого в

Ккультуральному середовищі був приготований ряд розчинів. Наявність осаду не спостерігалася.

Ге! У культури були додані розчини лікарських препаратів (8 ямок на кожний розчин), після чого культуральні планшети були вміщені в інкубатор на 72 години. Потім культури були закріплені холодним метанолом. Оцінка де росту Т. допаїї проводилася методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням міченого пероксидазою анти-Т. допайїй антитіла кролика. Значення оптичної щільності записувалися для кожної ямки. 60 Результати представлені шляхом побудови графіка залежності значень ОЩ, отриманих для кожної культуральної ямки, від концентрації лікарського препарату в культурі. Статистичний аналіз перебував в регресійному аналізі з 9590-ним довірчим інтервалом і визначенні кривої ефекту дози на основі значень ОЩ, отриманих для кожного лікарського препарату.

Один планшет був забарвлений барвником Сіетва з метою дослідження в культурах цитопатичного ефекту. 65 Були проведені три окремих експерименти. У кожному експерименті для кожної сполуки були використані два культуральних планшети: в кожному культуральному планшеті для кожної концентрації лікарської речовини використовувалися 8 реплікуючих ямок.

Результати:

У трьох серіях експериментів були отримані однакові результати. Графічні представлення результатів одного

З найбільш характерних експериментів для кожної лікарської речовини показані на фіг. 5а, 0, с і ба, Б, с.

Нітазоксанід (Фіг.5а, Б, с):

Інгібуюча дія не була відмічена при концентраціях, що коливаються в межах від 10 "мг/л до 0,Змг/л. Суттєву інгібуючу дію було відмічено при концентраціях 20,бмг/л з повним інгібуванням росту Тохоріазта при концентраціях 22,5мг/л. Проте при концентраціях 22,5мг/л була відмічена помітна токсичність моношару клітин. 70 Результати дослідження моношару під мікроскопом показали, що МТ при концентрації 1,25мг/л викликає цитопатичну дію на інфіковані паразитами клітини із збільшенням числа паразитофорних вакуолей і зменшенням кількості внутрішньоклітинних паразитів. За результатами регресійного аналізу 5095-на інгібуюча концентрація могла бути встановлена рівною 1,2мг/л.

Дезацетил-нітазоксанід (Фіг.ба, ьЬ с):

Аналогічні результати були отримані і з дезацетил-нітазоксанідом: ніякої інгібуючої дії не було відмічено при концентраціях, що коливаються в межах від 10 "мг/л до 0,Змг/л, інгібування було відмічено при концентраціях 20,бмг/л, а помітна токсичність була відмічена при концентраціях 22,5мг/л. 5095-на інгібуюча концентрація могла бути встановлена рівною 1,2мг/л.

Отримані результати були такі, що відтворюються в трьох окремих експериментах з оцінкою інгібуючої дії лікарського препарату на культурах, що повторюються для тієї або іншої концентрації кожного лікарського препарату.

Як для МТ, так і для аМ1Т7 помітне інгібування росту Тохоріазта могло спостерігатися при концентраціях приблизно 1,2 мг/л із зміною паразитофорної вакуолі, але без помітної зміни власне паразита.

Результати свідчать про те, що ці лікарські препарати ефективні у відношенні Т. допаїї і що терапевтичну СМ дію можна очікувати і іп мімо при концентрації лікарського препарату в сироватці або тканинах, рівній о приблизно мг/л.

ПРИКЛАД МІ

МУСОВАСТЕКІА

Було встановлено, що нітазоксанід виявляє антимікробну активність відносно мікроорганізмів, що викликають С) туберкульоз. У представленій нижче таблиці приведені дані аналізу мінімальної інгібуючої концентрації нітазоксаніду і тизоксаніду для Мусобасіегішт іпігасеїшШаг, проведеного методом розведення в агаровому гелі. -

Ці результати засновуються на декількох експериментах, проведення кожного з яких для здійснення методу (ав) розведення в агаровому гелі з використанням агар-агару, що постачається МіадіергоокК, зайняло біля трьох тижнів. Дані, отримані з використанням стандартного штаму Мусобрасіегіт іпігасеїшШіаг від АТСС і стандартної - проби для розведення в агаровому гелі, свідчать про те, що мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) юю нітазоксаніду у відношенні Мусобасієгіа становить 2мкг/мл, а МІК тизоксаніду становить 4мкг/мл.

Мінімальні інгібуючі концентрації нітазоксаніду і тизоксаніду у відношенні Мусобасіегішт іпігасеїшаг ч и З с :з» "МІК визначалися протягом З тижнів на основі методу розведення в агаровому гелі з використанням агар-агару Мідаіенгоок 7Н1І1. У експерименті був використаний стандартний штам М іпігасеїшШаг АТСС 13950.

Фіг7 являє собою діаграму, складену на основі аналізу ефективності нітазоксаніду у відношенні г мікобактерій, що вирощуються в рідкому живильному середовищі. Був застосований колорометричний аналіз

МТ5, який при використанні методу підрахунку в агаровому гелі дозволив визначити ріст не за З тижні, а за 4 і години. Дані, представлені на фіг.7, дозволяють побачити, що при додаванні нітазоксаніду через 72 години о після ініціювання зростання культури він надав негайну дію на розвиток культури, що продовжується, в порівнянні з її розвитком в контрольному середовищі. Доза нітазоксаніду, рівна Змкг/мл, припиняє ріст на - наступні 24 години, після чого спостерігається уповільнене росту, що має місце протягом подальших 2 днів.

Ге Доза величиною 5Омкг/мл була повністю бактеріостатичною протягом 144 годин існування культури.

ПРИКЛАД МІЇ

СЕ УРТОЗРОКІВІЮМ РАК МОМ

5Б Дія нітазоксаніду перевірялася у відношенні Стуріозрогідішт рагмит на експериментальне інфікованих мишах. Нітазоксадин був поставлений Котакгк І арогайгіеєв, І.С., Тампа, шт. Флоріда, США. (Ф; Сумарна доза для людини (1г в день протягом 7 днів, тобто 7г) була модифікована для застосування на ка мишах відповідно до методики Паже-Барнса (Радеї і Вагпез). Доза для людини була помножена на 0,0026 для мишей (що важать приблизно 20г) з метою отримання сумарної кількості лікарської речовини, необхідної для бо Кожного організму-носія вранці і увечері протягом 7 слідуючих один за одним днів. Кожна миша отримувала 2,бмг в день (7000мгх0,0026/7). Дози вводилися перорально з використанням пластмасового шприца, оснащеного голкою з круглим наконечником.

Двадцять (20) 2-денних смокчущих мишат були інфіковані шляхом перорального введення 100000 овоцитів

Сгуріозрогідіпт рагуит, отриманих від заражених малят. Перед введенням мишам овоцити були піддані 65 концентрації з використанням цукрового розчину відповідно до методики, описаної Фейером і Еллісом (Рауег" і

Еїв). Від кожної миші були отримані ректальні мазки, які зазнавали щоденного дослідження з використанням модифікованого методу фарбування мазків за Нільсеном (МіепІ-Мееїзеп), описаного Грачиком та інш. (Сгасгук еї аІ.). Виділення овоцитів в фекаліях почалося Через два дні після перорального інфікування тварин. На третій день після інфікування тварин 10 мишей отримували 1,3г нітазоксаніду, що вводиться вранці і увечері протягом слідуючих один за одним 7 днів, а інші 10 мишей були залишені як контрольна група, до якої лікування не застосовувалося. Ректальні мазки отримувались щодня протягом кожного з 7 днів лікування і протягом кожного з 7 днів після припинення лікування. Овоцити підлягали суспендуванню в маслі, а їх підрахунок проводився під мікроскопом з розрахунку на 100 дільниць.

Результати: 70 Результати, представлені в представленій нижче таблиці, ясно свідчать про те, що нітазоксанід, що вводиться при щоденній дозі 2,б6мг в день протягом 7 слідуючих один за одним днів, володів, в порівнянні з контрольною групою тварин, ефективністю у відношенні Стуріозрогідішт рагуит, яка виявилася в зменшенні кількості овоцитів в фекаліях інфікованих мишей. До кінця третього дня лікування застосування випробуваного лікарського засобу привело до зменшення кількості овоцитів, що виділяються з фекаліями у 6 з 10 підданих 7/5 лікуванню мишей. У кінці 7-денного курсу лікування було відмічене повне припинення виділення овоцитів, причому всі піддані лікуванню тварини мали негативні результати при дослідженні фекалій в порівнянні з контрольною групою мишей, не підданих лікуванню. Цей ефект зберігав свою дію, щонайменше, протягом 7 днів після лікування, про що свідчили негативні результати перевірки, що проводиться на третій і сьомий дні після завершення лікування 7 ннннІн?:"нЬ6НщНиИИИИннннннннншш сч 25 061 0015010000140001 20100 2140 100140100 13010010 100 о 8 | 80100 150 | 001740 17100106 4 | 301 201 в | 00 1201700 111010 5150 1201вю100 130100 106 | 00 Ф зо 6 | 30 1 00 1 40 | 00 150 10012010 7 1вю 10150100 14010010 100 - 8 | 5о | лю15о |7бо11ло1ою1о61оо о 8 | зо | зо 30 | 001712о1110о111о1оо во во 100120 100 106 | 00 - зв (Усю!) 35 180142 | 00717 8о1710011ю1оо ю

Середне 35 00801042 0100000 130 10011000

ЕФеи| ОО |овож 11111111 1лоою111111117лоою 5

ЛГ - група, піддана лікуванню;

Еф-сть - ефективність лікування - с ПРИКЛАД МІ "з МУСОВАСТЕКІМ

Нітазоксанід порівнювався з антибіотиком ізоніазидом. Схема порівняння передбачала використання БЦЖ (ВСО) - бацила Кальметта і Гирена (Васійе де СаІтене еї Сицегіп) - як штам мікробактерій. Чутливість цього штаму була такою ж як і у М. Шшврегсціозіз, однак цей штам є більш нешкідливим і, таким чином, не вимагав о високого рівня вмісту туберкульозного чинника. -І Мишам вводилася доза лікарського препарату, рівна 4мг в день на мишу, приготована з використанням 0,2мл соняшникової олії. Результати у мишей, підданих лікуванням нітазоксанідом, були порівнянні з групою, що о приймала ізоніазид. - 50

Фо о ю ме 5 ооо зтвоо во 65 1675000 1800000 117000) 105000 150000) 750

"ЗФР - забуферений фосфатом фізіологічний розчин

ПРИКЛАД ІХ

ЕАЗСІОГ А НЕРАТІС А

Була досліджена ефективність іп міго нітазоксаніду і дезацетил-нітазоксаніду у відношенні Разсіоїа Пераїіса.

Зрілі Разсіоїа Нераїйїса були витягнуті з жовчних протоків печінки З телят, забракованих через фасцільоз у

Нагауз Меаї РаскКегв, Банки, шт. Луїзіана, США, Ветеринарною медичною діагностичною лабораторією штату 70 Луїзіана. Трематоди були промиті в стерильному фізіологічному розчині протягом однієї години і перенесені в стерильний фізіологічний розчин або КРМІ (рН 7,4) на додаткові З години. Потім трематоди були залишені на ніч при 37"С в атмосфері 595-ного СО» в стерильній КРМІ-кролячій сироватці (об'ємне співвідношення 50:50) або в стерильному КРМІ (рН 7,4).

Культура іп міго (37"С, 596 СО») була доведена до потрібного стану з використанням методу модифікації 75 Ібарра-Дженкінса (Ірагта і депКкіпе) (7. Рагазіепка. 70:655-661, 1984). При дотриманні умов стерильність трематоди були двічі промиті протягом 2-3 хвилин в збалансованому сольовому розчині Хенка (Напк) (рН 72) і вміщені окремо в ямки б-ямкових культуральних планшетів Лінбро (І іпрго), що містять 1Омл аліквот вказаних розчинів лікарської речовини в культуральному середовищі. Останнє складалося з стерильної КРМІ-кролячої сироватки (об'ємне співвідношення 50:50) з 296-ною кров'ю кролика плюс 100 проміле пеніциліну і 100 проміле стрептоміцину. Були використані тільки ті трематоди, які мали нормальні показники активності і морфології.

Вихідні розчини нітазоксаніду (МТ7) або його метаболіту дезацетил-нітазоксаніду (О-МТ7), що постачаються

Котагк, були розчинені в ДМСО (200Омкг/мл) і розведені в культуральному середовищі з використанням 100-міліметрових мірних колб з метою отримання заданих концентрацій лікарських препаратів (100, 50, 25, 10, 5, 3, мкг/мл). У кожну реплікуючу ямку були включені дві контрольні трематоди: одна в культуральне се середовище, оброблене еритроцитами (КВС), і одна в культуральне середовище, не оброблене еритроцитами о (КВС).

Трематоди були досліджені на ефективність медикаментозного лікування на основі даних про загибель, порушеннях рухливості або морфологічних змін при порівнянні з трематодами, не обробленими лікарськими речовинами, з використанням панелі із заднім підсвічуванням і освітленим збільшувальним склом іззбільшенням (3

ЗХ. їм

Результати:

Експеримент 1: (для ЮО-МТ7) - трематоди при обробці 50 і 100мкг агонізували або гинули протягом однієї | «в) години. Чотири з 7 трематод при обробці 25 мкг агонізували, дві були активними, і після чотирьох годин їм залишалася живою лише одна в'яла трематода. У 10-мікрограмовій групі зниження активності трематод було

З5 відмічено через 1, З і 4 години, а через 7 годин всі трематоди агонізували або були мертвими. Знижена М активність спостерігалася у деяких особин через 24 години в групах, підданих обробці бмкг і Змкг, з деяким уповільненим початком при обробці Змкг: всі були мертві в 3- і 5-мікрограмових оброблених ямках через 50 годин за винятком однієї в'ялої трематоди в кожній групі. Деяке сповільнення активності було відмічене в « групі, обробленій мкг, через 42-74 години, і лише З активних і одна агонізуюча трематоди залишалися живими

Через 91 годину: через 115 годин в 1-мікрограмовій групі залишалася лише одна в'яла трематода. Загибель ші с трематод в контрольній групі, що містить еритроцити (КВС), спостерігалася через 66 годин (одна трематода), 91 м година (одна трематода) і 115 годин (чотири трематоди). У контрольній групі, що не містить еритроцити (КВС), ,» всі трематоди залишалися живими через 91 годину, і лише одна загинула через 115 годин.

Експеримент 2: (Для МТ2) - в порівнянні з результатами, отриманими для 0О-МТ2, відмічена декілька велика активність, що виявилася в більш ранньому впливі на рухливість і загибелі трематод в 8 реплікуючих планшетах. о У 100-, 50- і 25-мікрограмових групах всі трематоди були мертвими або агонізували через 1 годину за винятком -1 однієї трематоди в 25-мікрограмовій групі, яка загинула через З години. Дозо-залежне зниження рухливості спостерігалося Через 1 годину в кожній з інших обробленій лікарськими речовинами груп. У 10-мікрограмовій («в») групі через 16 годин вижила лише одна трематода. У 5-мікрограмовій групі лише З трематоди були активними -1 50 через б годин, а через 1б годин жодна не виявляла активність. Через 23 години лише 2 в'ялі трематоди залишалися живими в З-мікрограмовій групі, які загинули через 41 годину. У 1-мікрограмовій групі одна

Ме, трематода загинула через 16 годин, три через 41 годину і п'ять через 74 години: З трематоди залишалися активними через 91 годину, а одна трематода виявляла активність Через 115 годин. У контрольній групі, що містить еритроцити (КВС), 7 з 8 трематод залишалися живими через 74 години, З залишалися живими через 91 годину і дві вижили через 115 годин. У контрольній групі, що не містить еритроцити (КВС), 6 з 8 трематод о виявляли активність через 74 години, 4 виявляли активність через 91 годину і дві залишалися активними через 115 годин. іме) Загибель трематод в групах з високим дозуванням (25, 50, 10О0мкг) була швидкою і виявлялася в зморщенні і вентральному "стисненні". При більш низьких рівнях обробки лікарськими препаратами більшість трематод на 60 деякий час знижували свою активність і були більш розслабленими і "сплощеними" в стані агонізування і загибелі. Починаючи з 91-ї години в деяких реплікуючих планшетах на результати експерименту почало впливати забруднення. Для експерименту з Ю-МТ7 надмірний розвиток бактерій і грибків і пов'язана з цим їх загибель в двох реплікуючих планшетах переважно мали місце через 115 годин.

Для експерименту з МТ7 надмірний розвиток і загибель трематод у всіх реплікуючих планшетах мали місце 65 через 91 годину (в двох реплікуючих планшетах) і через 115 годин (в 5 реплікуючих планшетах). Результати спостережень через 139 годин не були взяті до уваги в зв'язку із загальним забрудненням більшої частини планшетів.

Висновки:

Результати експериментів свідчать про високу трематодоцидну ефективність обох перевірених лікарських препаратів. У відношенні Р. Нераїїса - основного метаболіту, який, як передбачається, виявляє активність на рівні печінки -нітазоксанід володіє трохи більшою трематодоцидною активністю, ніж дезацетил-нітазоксанід.

Швидка загибель трематод має місце протягом 1 години при величині дози медикаментозної обробки 0-МТ7 іп мйго, що перевищує 5Омкг, протягом 4 годин при величині дози 25мкг, і протягом 6-7 годин при величині дози 1Омкг. Десять мікрограм може вважатися відповідною величиною дози для доставки цільової лікарської 7/0 речовини при одноразовій обробці, якщо фармакокінетичні дані свідчать про те, що рівні життєдіяльності тканин підтримуються протягом більше 6-8 годин після одноразової обробки.

Висока трематодоцидна активність через 74 години (три дні) спостерігалася для обох сполук при величинах дози, рівних З і бБмкг. При рівні дозування 1 мкг спостерігалася тривала виживаність трематод, що наближається до показників (але не однакова з ними) тієї контрольної групи, яка не зазнавала обробки лікарськими /5 препаратами: доставка цієї дози лікарської речовини до трематод в печінкові тканини протягом 3-4 днів може, отже, мати на паразитів неадекватну терапевтичну дію.

ПРИКЛАД Х

ЕАЗСІОГА СІСАМТІСА

Нітазоксанід був перевірений у відношенні незрілих і зрілих Разсіоїа дідапіса на експериментальне інфікованих кроликах.

На целофановий лист були зібрані інцистовані метацеркарії (ИМЦ) Разсіоїа дідапіїса через 28-35 днів після інфікування равликів / саїїшаї мірацидієм Разсіоїа дідапіїса з використанням методики, описаної Абдель-Гані (АраеІ-Спапу), у відповідності до якої равлики щодня зазнавали впливу штучного освітлення протягом ЗОхв в чистій дехлорованій водопровідній воді. Отримані інцистовані метацеркарії (ИМЦ) зберігалися під водою в сч ов Холодильнику при 47С протягом 5-8 днів до моменту їх використання для інфікування експериментальних о тварин.

У експеримент були включені сорок (40) кроликів Боската (Возсаї), кожний з яких важив від 1,5 до 2кг, розбитих на дві випробувані групи по 20 тварин в кожній.

Тварини з групи 1 були інфіковані шляхом перорального введення 35-40 інцистованих метацеркарій, Ге! зо загорнених в лист латуку, який був вміщений на корінь язика кожної тварини. Роти кроликів підтримувалися в закритому стані вручну доти, поки інцистовані метацеркарії не були проковтнені. Ці тварини з групи 1 були - використані для перевірки ефективності нітазоксаніду у відношенні незрілих (4-5-тижневих) Разсіоїа дідапііса. о

Тварини з групи 2 були інфіковані за допомогою описаного вище перорального введення 10-15 інцистованих метацеркарій і використані для перевірки ефективності нітазоксаніду у відношенні трематод на ранній стадії їх ї- зрілості (більше 10 тижнів). ю

Десять тварин з групи 1 отримували З5мг нітазоксаніду вранці і увечері протягом 7 слідуючих один за одним днів через 4 тижні після їх інфікування на стадії незрілості паразита в циклі його розвитку. Інші десять тварин з групи 1 були залишені як контрольна група, в якій вони не піддавалися лікуванню.

Десять тварин з групи 2 отримували З5мг нітазоксаніду вранці і увечері протягом 7 слідуючих один за одним « днів через 10 тижнів після їх інфікування на стадії зрілості паразита в циклі його розвитку. Інші десять з с тварин з групи 2 були залишені як контрольна група, в якій вони не піддавалися лікуванню.

Всі тварини приймали корм у вигляді сухого раціону до кінця експерименту. ;» Через сім днів після введення останньої дози нітазоксаніду всі кролики з кожної групи були умертвлені.

Поверхня печінки була досліджена на наявність омертвілих мігруючих складок, особливо на стадії незрілості паразита в циклі його розвитку. Ці омертвілі дільниці були досліджені за допомогою двох хірургічних голок для с витягання незрілих мігруючих трематод відповідно до методики, описаної Ель-Бахи (ЕІ-Вапу). Печінка була розрізана на дрібні шматочки, особливо навколо мігруючих складок, які були міцерирувані під мікроскопом з

Ш- метою витягання присутніх трематод. Черевна порожнина і вісцеральні поверхні були промиті теплою водою. о Потім вода була зібрана, проціджена і досліджена з метою виявлення незрілих трематод. Всі зібрані паразити, а бо також їх частини, були перераховані в обох групах 1 і 2 тварин, як підданих, так і не підданих лікуванню. ш- Живі трематоди мали рожеве забарвлення, були прозорими, демонстрували непошкоджену оболонку, що легко

Ге) витягується з тканини печінки з використанням теплої води, в той час як мертві трематоди мали сірувате забарвлення, були рихлими і мали розірвану омертвілу поверхню. Ефективність нітазоксаніду розраховувалася за допомогою слідуючої нижче формули:

Ефективність, 90 ав 100 а о де: ко а - кількість трематод, виділених з фекалій тварин з контрольної групи;

Ь - кількість трематод, виділених з фекалій тварин з лікувальної групи. во Результати:

Результати досліджень, як це витікає з таблиці 7, свідчать про помітне зменшення кількості незрілих трематод, виділених з печінки кроликів з лікувальної групи, в порівнянні з контрольною групою. Середній процент зменшення кількості трематод був визначений рівним 46,7790 (в межах від 40 до 6096). де

Ефективність нітазоксаніду у відношенні незрілих (4-тижневих) Р. дідапіїса у експериментальне інфікованих кроликів нини шини я нн и о пи ПОЛ ЗИ нини шин ши о нн нн и п и По т п нн и ПО Я ПО зн

На ранній стадії зрілості паразитів нітазоксанід виявив 10090о-ну ефективність (10095-не знищення), і після дослідження печінки кроликів, підданих лікуванню, не було виявлено жодного збудника в порівнянні з тваринами з контрольної групи, як це витікає з таблиці 8. 11 р енин нин ПИ ПО ЧИН ПО по ПО УНН воло о 1 я нн нн І У пи ПОЛЕ: УНН нини ши; зв 601ж в ввю11111111111111лоо ї- юю пт ПО ОЛЯ ПОЛУ по ПОЛ: УНН бервдєу////11111101111128011111111106111111111111ю1 ї-

Іс)

Нітазоксанід, що вводиться у вигляді щоденної 70-міліграмової дози протягом 7 слідуючих один за одним днів, виявляє помірну ефективність у відношенні Разсіоїа дідапіїса на стадії їх незрілості і 10095-ну ефективність відносно цього паразита на ранній стадії його зрілості.

ПРИКЛАД ХІІ «

ЗСНІЗТОЗОМА - с Нітазоксанід був перевірений у відношенні Зспізіозота тапзопі і Зспізвіозота ПпетайбБішт на ц експериментальне інфікованих мишах. "» Сорок (40) білих мишей, що важать від ЗО до 50г, були розбиті на дві випробувані групи по 20 тварин в кожній. Перша група була інфікована 300-500 церкаріями Зспізіозота тапзопі, що вільно переміщаються, суспендованими в 0,25 мл дистильованої води і введених кожній миші шляхом інтраперитонеальної ін'єкції. ос Друга група була інфікована аналогічним образом, але в цьому випадку церкаріями Зспізіовота Ппетаїйобіит.

Після інфікування ці дві групи знаходилися в лабораторних умовах загалом 70 днів. 7 Через сімдесят днів після інфікування тварин по десять мишей з кожної групи були піддані лікуванню ав! нітазоксанідом у вигляді 1,3-міліграмової дози, що вводиться перорально вранці і увечері протягом 7 слідуючих один за одним днів. Через сім днів після завершення курсу лікування всі миші були умертвлені, і з печінки 7 кожної миші методом перфузії з використанням теплуватої (37"С) води були витягнуті збудники. Витягнуті (Че) шистосоми були перераховані відносно всіх тварин, як підданих лікуванню, так і контрольних. Ефективність нітазоксаніду розраховувалася на основі слідуючої нижче формули:

Ефективність, 90 ав 100 а де: о а - кількість трематод, виділених з фекалій тварин з контрольної групи; іме) Ь - кількість трематод, виділених з фекалій тварин з лікувальної групи.

Результати: 60 Результати, приведені в таблицях 9 і 10, ясно свідчать про те, що нітазоксанід, що вводиться у вигляді щоденної дози величиною 2,бмг протягом 7 слідуючих один за одним днів, був більш ефективним у відношенні

Зспізіозота Петаїйорішт, де спостерігалося 82,85956-не знищення збудників, ніж у відношенні Зспівіозота тапзопі, де міра знищення збудників досягла лише 59,9195 в порівнянні з контрольною групою мишей. Ці результати співставні з результатами, отриманими Абазою (Арага) та інш. при лікуванні пацієнтів, коли 65 нітазоксанід не був ефективним у відношенні 5. тапзопі, про що свідчили позитивні підрахунки яєць після проходження курсу лікування нітазоксанідом.

й ник ни шин о ян нн нн І ПИ юю нин нин ши ів ни нн нн І ую 00000015

Середнимиша 11111199

Ефективність ///111111ввеї сч о

Ф зо нини нишишишшшшшш ї- о нки шини ши ян нн а: Ли ПО т т зв нини ПО о ПО и ю

Ефективність ////1111вавв « - с

Claims (44)

Формула винаходу з

1. Фармацевтична композиція для перорального введення, що містить як активний агент, щонайменше, одну сполуку, вибрану з групи, що складається з: «сл сполуки формули (І) - ЦД он () 8 ЖЖ

-0.20 МО, МН--сСо (Че) і сполуки формули (ІЇ) М о-со-сн., 00. З | А в о мо 5 сМн- сю- 23

2. Композиція за п. 1, відповідно до якого вказана активна сполука використовується у вигляді активних 60 частинок, розмір яких складає менше 200 мкм, а їх середній розмір перевищує 10 мкм.

3. Композиція за п. 2, відповідно до якого середній розмір вказаних активних частинок знаходиться в межах від 10 до 100 мкм.

4. Композиція за п. 2, відповідно до якого середній розмір вказаних активних частинок знаходиться в межах від 20 до 50 мкм. б5

5. Композиція за п. 2, відповідно до якого менше 1095 від загальної маси вказаних активних частинок мають розмір, що перевищує 100 мкм.

6. Композиція за п. 2, відповідно до якого, щонайменше, 5095 від загальної маси вказаних активних частинок мають розмір менше 50 мкм.

7. Композиція за п. 2, відповідно до якого менше 1095 від загальної маси вказаних активних частинок мають розмір менше 5 мкм.

8. Композиція за п. 2, відповідно до якого вказана композиція містить суміш активних частинок сполук формули (І) і формули (Ії), причому масова частка сполуки формули (І) по відношенню до масової частки сполук формули (І) і формули (ІІ) вказаної суміші складає від 0,5 до 20905. 70

9. Композиція за п. 1, відповідно до якого вказана композиція додатково містить, щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту.

10. Композиція за п. 9, відповідно до якого вказана фармацевтично прийнятна кислота вибрана з групи, що складається з лимонної кислоти, глутамінової кислоти, янтарної кислоти, етансульфонової кислоти, оцтової кислоти, винної кислоти, аскорбінової кислоти, метансульфонової кислоти, фумарової кислоти, адипінової /5 КИСЛОТИ, яблучної кислоти і їх сумішей.

11. Композиція за п. 9, відповідно до якого вказаний активний агент використовується у вигляді твердих частинок, що мають розмір менше 200 мкм і середній розмір, що перевищує 10 мкм, і відповідно до якого відношення маси фармацевтично прийнятної кислоти до маси вказаних твердих частинок складає від 0,01 до

0,5.

12. Композиція за п. 11, відповідно до якого відношення маси фармацевтично прийнятної кислоти до маси вказаних твердих частинок складає від 0,03 до 0,2.

13. Спосіб лікування інфекційних захворювань у ссавців з порушеною імунною системою, що викликається мікроорганізмами, вибраними з групи, що складається з Сгуріозрогідіт рагуит, Ізозрога бБеїїї, Епіегосуїо2ооп Бріепеиві, Епсерпайогооп о іпіевііпаійв, Мусорасіегішт (шрегсціовіз, Мусобрасіегіт амішт іплігасеїІшіаге, сч об Рпейтосузіїв сагіпії Її Тохоріазта допаїї, який включає введення фармацевтичної композиції, що містить як активний агент щонайменше одну сполуку, вибрану з групи, що складається зі сполуки формули (1): і) М он () ра І ве о (2) МО, Мн-со м і сполуки формули (11): і М Оо-сСО-СНаУ 0. т Ї Ж ю МО 5 Мн-со

14. Спосіб за п. 13, де вказаний активний агент знаходиться у формі активних частинок, що мають розмір « менше 200 мкм і середній розмір більше 5 мкм. - с

15. Спосіб за п. 13, де вказаний активний агент знаходиться у формі частинок, що мають середній розмір в а межах 20-50 мкм. "»

16. Спосіб за п. 13, де вказана фармацевтична композиція містить щонайменше одну фармацевтично прийнятну кислоту.

17. Спосіб за п. 16, де вказана фармацевтично прийнятна кислота вибрана з групи, що складається з 1 лимонної кислоти, глутамінової кислоти, янтарної кислоти, етансульфонової кислоти, оцтової кислоти, винної - кислоти, аскорбінової кислоти, метансульфонової кислоти, фумарової кислоти, адипінової кислоти, яблучної кислоти і їх сумішей. (ав)

18. Спосіб за п. 13, де вказаним активним агентом є сполука формули (1). - 50

19. Спосіб за п. 13, де вказаним активним агентом є сполука формули (І).

20. Спосіб за п. 13, де вказаним ссавцем є людина і де вказаний активний агент вводять у кількості в (Че) межах 5000-2000 мг на день.

21. Спосіб лікування паразитарних інфекційних захворювань, викликаних трематодами, який включає введення фармацевтичної композиції, що містить як активний агент щонайменше одну сполуку, вибрану з групи, що складається зі сполуки формули (1): о М ОН () 6 ДК 20 МО З чн-сСо-- 2 і сполуки формули (11): б5 чин

22. Спосіб лікування паразитарних інфекційних захворювань, викликаних трематодами, за п. 21, де трематоди вибрані з групи, що складається з Зспівіозота, Равзсіоїа, РазсіоіІорвзів, ЮОісгосоеїйШт, Не(егорПпуез і 70 Меїадопіштв.

23. Спосіб лікування паразитарних інфекційних захворювань, викликаних трематодами, за п. 21, де трематоди вибрані з групи, що складається з Зспізіозота тапзопі, Зспівіозота Ппаетаїйобішт, Зспізвіозота текопді, Зспівіозота |аропісцит, Зспізіовота іпіегсаіайшт, Разсіоїа Нераїйїса, Разсіоїа дідапіїса, Равзсіоіорвів різкі, Оісгосоеіїшт аепагйісит, Не(егорпуез Пебегорпуез і Ме(адопітив уоКкодама.

24. Спосіб за п. 23, де вказаний активний агент знаходиться у формі активних частинок, що мають розмір менше 200 мкм і середній розмір більше 5 мкм.

25. Спосіб за п. 24, де вказаний активний агент знаходиться у формі активних частинок, що мають середній розмір в межах 20-50 мкм.

26. Спосіб за п. 23, де вказана фармацевтична композиція містить щонайменше одну фармацевтично прийнятну кислоту.

27. Спосіб за п. 26, де вказана фармацевтично прийнятна кислота вибрана з групи, що складається з лимонної кислоти, глутамінової кислоти, янтарної кислоти, етансульфонової кислоти, оцтової кислоти, винної кислоти, аскорбінової кислоти, метансульфонової кислоти, фумарової кислоти, адипінової кислоти, яблучної кислоти і їх сумішей. Га

28. Спосіб за п. 26, де відношення маси фармацевтично прийнятної кислоти до маси вказаних активних о частинок складає від 0,010 до 0,5.

29. Спосіб за п. 23, де вказаним активним агентом є сполука формули (1).

30. Спосіб за п. 23, де вказаним активним агентом є сполука формули (І).

31. Фармацевтична паста для локального застосування, що містить: Ге»! як активний агент тверді частинки, щонайменше, однієї сполуки, вибраної з групи, що складається з: сполуки формули (І) - М он (Ф о р! м нд нн ою МО Мн- со 2 і сполуки формули (ІЇ) « І), рю М о-со-сні з с | Д! п ра 5 ке - яння : МО» Мн-со причому вказані частинки мають розмір менше 200 мкм і середній розмір, що перевищує 10 мкм; о щонайменше, один загущуючий агент; -1 щонайменше, один змочувальний агент; щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту, причому рН пасти знаходиться в межах від 2 до 6. (ав)

32. Фармацевтична паста за п. 31, відповідно до якого вказана паста додатково містить, щонайменше, одну - 50 добавку, вибрану з групи, що складається з цетилового спирту, похідних гліцеридів, пропіленгліколю і їх сумішей.

33. Фармацевтична композиція для перорального введення, що містить активний агент, підданий грануляції в Ме, присутності гранулюючого агента, в якій: вказаний активний агент використовують у вигляді твердих активних частинок, щонайменше, однієї сполуки, вибраної з групи, що складається з: 22 сполуки формули (І)

є. М он 9 6 ДО 5 -- во МО, МНн- со і сполуки формули (ІЇ) б5 й М шк МО»? МН (9:60) і в якій вказані активні частинки мають розмір менше 200 мкм і середній розмір, що перевищує 10 мкм.

34. Композиція за п. 33, відповідно до якого вказаний гранулюючий агент вибраний з групи, що складається з полівінілпіролідону, води, спирту, сахарози, гідроксилцелюлози і їх сумішей.

З5. Композиція за п. 33, відповідно до якого вказані гранульовані активні тверді частинки містять, щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту.

36. Композиція за п. 35, відповідно до якого вказана фармацевтично прийнятна кислота вибрана з групи, що складається з лимонної кислоти, глутамінової кислоти, янтарної кислоти, етансульфонової кислоти, оцтової кислоти, винної кислоти, аскорбінової кислоти, метансульфонової кислоти, фумарової кислоти, адипінової 715 кислоти, яблучної кислоти і їх сумішей.

37. Композиція за п. 35, відповідно до якого відношення маси фармацевтично прийнятної кислоти до маси вказаного активного агента складає від 0,01 до 0,5.

38. Фармацевтична композиція для перорального введення, що містить активний агент, змочувальний агент і похідне крохмалю, в якій: вказаний активний агент використовується у вигляді твердих активних частинок, щонайменше, однієї сполуки, вибраної з групи, що складається з: сполуки формули (І) М он 9 сч » ЇЇ Ж (8) мо б 0 бМ- со 2 і сполуки формули (ІЇ) Ме М Оо-сСо-СН. 00. - 5 - МО» МНн-со - І в) і в якій вказані активні частинки мають розмір менше 200 мкм і середній розмір, що перевищує 10 мкм.

39. Фармацевтична композиція за п. 38, що додатково містить, щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту. «

40. Фармацевтична композиція за п. 38, відповідно до якого активні частинки піддані грануляції в присутності гранулюючого агента для утворення гранульованого активного агента, що містить вказану активну т с сполуку і гранулюючий агент, масова частка яких складає відповідно від 2 до 99,9795 і від 0,03 до 1095. ч»

41. Фармацевтична композиція за п. 40, відповідно до якого вказаний гранулюючий агент вибраний з групи, " що складається з полівінілпіролідону, води, спирту, сахарози, гідроксилцелюлози та їх сумішей.

42. Рідка суспензія активного агента для перорального введення, що містить: як активний агент тверді частинки, щонайменше, однієї сполуки, вибраної з групи, що складається з: 1 сполуки формули (І) - М он Щ) зв -І МО МН- СО -- 2 іЧе) і сполуки формули (ІЇ) Ф) АХ ЖК Що ю МО» мн-со 60 причому вказані частинки мають розмір менше 200 мкм і середній розмір, що перевищує 10 мкм; і щонайменше, одну фармацевтично прийнятну кислоту, причому рН суспензії знаходиться в межах від 2 до 6.

43. Суспензія за п. 42, згідно з яким рН суспензії знаходиться в межах від З до 5.

44. Суспензія за п. 42, що додатково містить гранулюючий агент. б5