UA126840C2 - Комбінація інгібітора гістондеацетилази та інгібітора протеїнкінази і її фармацевтичне застосування - Google Patents

Abstract

Застосування комбінації інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази в отриманні лікарського засобу для лікування або профілактики пухлин, фармацевтичної композиції, яка включає інгібітор гістондеацетилази і інгібітор протеїнкінази як активні інгредієнти, і спосіб лікування або профілактики раку шляхом комбінування інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази.

Description

(54) КОМБІНАЦІЯ ІНГІБІТОРА ГІСТОНДЕАЦЕТИЛАЗИ ТА ІНГІБІТОРА ПРОТЕЇНКІНАЗИ |! Її

ФАРМАЦЕВТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

(57) Реферат:

Застосування комбінації інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази в отриманні лікарського засобу для лікування або профілактики пухлин, фармацевтичної композиції, яка включає інгібітор гістондеацетилази і інгібітор протеїнкінази як активні інгредієнти, і спосіб лікування або профілактики раку шляхом комбінування інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази.

Перехресне посилання на споріднені заявки

Дана заявка запитує пріоритет згідно із заявкою на патент Китаю Мо 201810943005.6, під назвою "КОМБІНАЦІЯ ІНГІБІТОРА ГІСТОНДЕАЦЕТИЛАЗИ Й ІНГІБІТОРА ПРОТЕЇНКІНАЗИ І Її

ФАРМАЦЕВТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ", поданою 17 серпня 2018 р. в Національне управління інтелектуальної власності Китаю, зміст якої повністю включений в дану заявку за допомогою посилання.

Галузь техніки

Дане розкриття стосується галузі техніки низькомолекулярного протипухлинного лікарського засобу спрямованої дії і, зокрема, стосується застосування комбінації інгібітора гістондеацетилази й інгібітора кінази в отриманні лікарського засобу для лікування або профілактики пухлини, і фармацевтичної композиції, яка включає інгібітор гістондеацетилази і інгібітор кінази як активні фармацевтичні інгредієнти. Дане розкриття, зокрема, стосується фармацевтичної композиції, яка включає чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль і чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль як активні інгредієнти, і способу лікування або профілактики раку за допомогою комбінації чіауранібу або його фармацевтично прийнятної солі і чидаміду або його фармацевтично прийнятної солі.

Рівень техніки

Рак являє собою серйозне захворювання, яке загрожує здоров'ю людини. Лікування раку привернуло увагу всього світу. Звичайні хіміотерапевтичні лікарські засоби неспецифічно блокують ділення клітин, викликаючи загибель клітин, але вони також пошкоджують нормальні клітини людини, вбиваючи пухлинні клітини. Крім того, багато цитотоксичних лікарських засобів мають обмежений діапазон лікування і схильні викликати побічні реакції, які можуть підвищувати лікарську стійкість після тривалого прийому.

У попередньому рівні техніки були розроблені різні типи протипухлинних лікарських засобів, серед яких інгібітори гістондеацетилази (НОАС) є важливим класом протипухлинних сполук.

Гістондеацетилаза (НОАС) являє собою клас протеаз, які грають важливу роль у структурній модифікації хромосом і регуляції експресії генів. Загалом, ацетилування гістонів сприяє дисоціації ДНК і октамерів гістонів і релаксації структури нуклеосом, так що різні фактори транскрипції і кооперативні фактори транскрипції можуть специфічно зв'язуватися з ділянками

Зо зв'язування ДНК і активувати транскрипцію генів. У ядрі ацетилування і деацетилування гістонів знаходяться в динамічній рівновазі і регулюються гістонацетилтрансферазами (НАТ) і НОАС.

НАТ переносять ацетильну групу від АсеїуІ-СОА до певних залишків лізину на амінокінцях гістонів. НОАС деацетилують гістони і міцно зв'язуються з негативно зарядженою ДНК, внаслідок чого хроматин стає більш компактним і вигнутим, що приводить до транскрипційної репресії. У ракових клітинах надекспресія НОАС приводить до збільшення деацетилування.

Через відновлення позитивного заряду гістонів взаємодія між ДНК їі гістонами посилюється, і вільні нуклеосоми стають компактними, що несприятливо для експресії певних генів, включаючи деякі гени-супресори пухлин. Інгібітори НОАС, як новий клас протипухлинних препаратів, можуть збільшувати ацетилування гістонів у певних ділянках хроматину, тим самим регулюючи експресію і стабільність білків, пов'язаних з апоптозом і диференціюванням клітин, і індукуючи апоптоз і диференціювання клітин. Інгібітори НОАС не тільки мають хорошу терапевтичну дію на різні гематологічні пухлини і солідні пухлини, але також мають переваги відносно високої селективності до пухлинних клітин і низької токсичності.

Льітература показала, що інгібування активності НОАС може ефективно інгібувати ріст, метастазування й інвазію пухлинних клітин. Інгібітори НОСАС стали важливими протипухлинними кандидатами. Дослідження показали, що інгібітори НОАС можуть ефективно інгібувати проліферацію пухлинних клітин, індукувати апоптоз і диференціювання пухлинних клітин, а також антиангіогенез і надавати інгібувальну дію на міграцію, інвазію і метастазування пухлинних клітин.

Інгібітори НОАС активують гени-супресори пухлини, регулюючи ацетилування (і деацетилування залишків лізину на М-кінці гістонів, тим самим інгібуючи ріст пухлинних клітин і викликаючи апоптоз пухлинних клітин (Ароріозі5 оп пПераота сеїїЇ5 риї пої оп ргітагу перафсуїев

Бу півіопе деасецуїазе іппірпйог5 маІргоаїє апа ІТЕР2357. У Нераїй!, 2005, 42: 210-217). Міпдопа

Капоа еї а, в 2009 році опублікували огляд досліджень імуномодулюючої дії інгібіторів гістондеацетилази через дендритні клітини. (Уіпдопуд Капуд оеї аїЇ.,, іцйіе5з оп Ше

Іттипотоацшіайоп ЕпНесі ої Нізіопе ЮОеасеїуїазе Іппібйогв ІШтоцай Оепатйіс СеїІв, Спіпезе доштпаї ої Ттапзріапіайоп, Моїште 3, І55це 2, 2009). У цій оглядовій статті описаний взаємозв'язок між інгібіторами гістондеацетилази і дендритними клітинами (ОС), а також імунна регуляція.

Інгібітори НОАС виявляють сильну протипухлинну активність при високих концентраціях і різні бо імуномодулюючі ефекти при низьких концентраціях. Коли інгібітори НОАС безпосередньо діють на ОС, вони послаблюють здатність ОС мігрувати до хемокіну ССІ 19 під час дозрівання, тим самим обмежуючи ОС від досягнення і проникнення в лімфоїдні органи для здійснення своїх антигенпрезентуючих функцій. Інгібітори НОАС впливають на диференціювання, дозрівання і міграцію ОС і заважають процесу презентації антигену ОС, як найбільш важливих антигенпрезентуючих клітин, які грають важливу роль в активації антигенспецифічних Т- лімфоцитів. Як правило, інгібітори НОАС прямо діють на ОС, пригнічуючи імунну відповідь.

В останні роки дослідження функцій НОАС швидко прогресували. Розробка селективного інгібітора НОАС поступово стає гарячою точкою досліджень в цій галузі. Зараз різні інгібітори

НОАС вже комерційно доступні як в країні, так і за кордоном, наприклад, вориностат, чидамід.

Однак існуючі інгібітори НОАС все ще потребують поліпшення в аспектах активності, ефективності, метаболізму ліків і побічних ефектів. Протипухлинний лікарський засіб з більш високою ефективністю і кращим ефектом терміново потрібен у рівні техніки для задоволення зростаючих потреб людей в галузі охорони здоров'я.

Суть винаходу

У дослідженні автори даного винаходу несподівано виявили, що комбінація інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази може забезпечувати синергічні протипухлинні ефекти.

У одному аспекті даний винахід надає застосування комбінації інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази в отриманні лікарського засобу для лікування або профілактики пухлин.

В іншому аспекті даний винахід надає спосіб лікування або профілактики пухлини, який включає введення інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази суб'єкту, який потребує цього.

Протеїнкінази являють собою сімейство ферментів, які каталізують фосфорилування певних залишків у білках. Вони широко класифікуються на тирозинові і серин/греонінові протеїнкінази, які являють собою велике сімейство білків, які грають важливу роль у регулюванні різних клітинних процесів і підтриманні функцій клітин. Протеїнкінази являють собою ферменти, пов'язані зі шляхами передачі сигналу, які каталізують перенесення кінцевого фосфату АТФ на гідроксильну групу залишків тирозину, серину і/або треоніну білків. Надекспресія або неправильна експресія нормальних або мутантних протеїнкіназ у ссавців широко вивчалася і, як

Зо було показано, грає важливу роль у розвитку багатьох захворювань, включаючи рак. Ці кінази частково включають, але не обмежуються ними, нерецепторні тирозинкінази, наприклад, сімейство Янус-кінази (акт, Удак2, дакз і Тук2); рецепторні тирозинкінази, наприклад, рецептор тромбоцитарного фактора росту (РОСЕК); і серин/греонінові протеїнкінази, наприклад, Б-ВАБЕ.

Аномальна активність кінази спостерігається при багатьох захворюваннях, включаючи доброякісні і злоякісні проліферативні порушення, а також захворювання, викликані неадекватною активацією імунної і нервової систем.

Як велике сімейство структурно пов'язаних ферментів, протеїнкінази відповідають за регулювання різними процесами передачі сигналів у клітинах. (Див., наприклад, Нагаїеє апа

Напк5, Те Ргоївіп Кіпазе Расіб ВооК, І апа ІІ, Асадетіс Ргеб55, Зап Оіедо, Саїйї., 1995).

Вважається, що протеїнкінази походять від загального предкового гена завдяки збереженню їх структури і каталітичної функції. Майже всі кінази містять аналогічний каталітичний домен з 250- 300 амінокислот. Кінази можна розділити на різні сімейства за їх рецепторами фосфорилування (наприклад, білок-тирозин, білок-серин/треонін, ліпіди і т. п.). Були визначені мотиви послідовності, які загалом відповідають кожному з цих сімейств. (див., наприклад, Напк5 апа

Нипівєг, (1995), ЕАБЕВ .).9:576-596; Кпіднпюоп еїс., Зсієпсе, (1991) 253:407-414; Нііез еїс., Сеї, (1992), 70:419-429; Кип; еєїс., Сеї! (1993), 73:585-596; Сагсіа-Вивіо5 еєїс., ЕМВО .., (1994), 13:2352-2361).

Багато захворювань пов'язано з неадекватною активністю кінази, викликаною мутацією, надекспресією або неадекватною регуляцією, аномальною регуляцією або дисрегуляцією, а також з суперпродукцією або недостатньою продукцією факторів росту або цитокінів, включаючи, крім іншого, рак і інші захворювання. Протеїнкінази стали класом важливих ферментів як мішені для терапевтичного втручання. Зокрема, надактивація тирозинкінази сКії пов'язана з гематологічними злоякісними новоутвореннями і є мішенню для лікування раку (Неїптсн, Си еїс., Віоса 2000, 96 (3): 925-32). Точно так само передача сигналів УАКЗ бере участь у лейкемії і лімфомі, які в цей час використовуються як потенційна терапевтична мішень (Неїпгісп, сг еїс., 2000). Протеїнкінази також грають ключову роль у регуляції клітинного циклу. Було виявлено, що різні захворювання, зокрема багато типів раку, можуть бути викликані дефектами різних компонентів шляхів передачі сигналу (СаєебхієЇ еї аї., Сигтепі Медісіпаї!

Спетівігу, (2007) 14: 2214-2234). В останні роки протеїнкінази, що належать до шляхів бо онкогенної передачі сигналів, стали важливими мішенями для лікарського засобу при лікуванні різних захворювань, включаючи багато типів раку. Як протипухлинні лікарські засоби також використовували різні інгібітори протеїнкінази.

У даному розкритті, переважно, інгібітор протеїнкінази вибирають з інгібітора серинкінази, інгібітора треонінкінази і інгібітора тирозинкінази. Переважно інгібітор протеїнкінази являє собою чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль.

У даному розкритті переважно інгібітор гістондеацетилази являє собою чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль.

У одному особливо переважному аспекті даного розкриття інгібітор гістондеацетилази являє собою чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль, і інгібітор кінази являє собою чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль. Більш переважно, інгібітор гістондеацетилази являє собою чидамід і інгібітор кінази являє собою чіаураніб.

У іншому аспекті дане розкриття надає фармацевтичну композицію, яка включає інгібітор гістондеацетилази і інгібітор протеїнкінази як активні фармацевтичні інгредієнти і яка необов'язково включає фармацевтично прийнятні ексципієнти і/або носії.

У фармацевтичній композиції за даним винаходом переважно інгібітор протеїнкінази вибраний з інгібіторів серинкінази, інгібіторів треонінкінази і інгібіторів тирозинкінази. Особливо переважно інгібітор протеїнкінази являє собою чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль. Особливо переважно активні фармацевтичні інгредієнти складаються із чіауранібу або його фармацевтично прийнятної солі і чидаміду або його фармацевтично прийнятної солі. У конкретному варіанті здійснення активні фармацевтичні інгредієнти складаються з чіауранібу і чидаміду.

У особливо переважному варіанті здійснення даного розкриття фармацевтична композиція представлена у стандартній лікарській формі, що містить 5-100 мг чидаміду і 5-100 мг чіауранібу. Більш переважно кількість чидаміду і чіауранібу становить 5-60 мг і 10-100 мг, відповідно.

У деяких варіантах здійснення даного розкриття у фармацевтичній композиції її фармацевтично прийнятні ексципієнти і/або носії включають повідон, коповідон, гідроксипропілметилцелюлози і прищеплені співполімери полівінілкапралактам-полівінілацетат- поліет (наприклад, ЗоЇшріи5Ф). У деяких інших варіантах здійснення фармацевтично прийнятні

Зо ексципієнти і/або носії включають мікрокристалічну целюлозу, повідон, коповідон, лактозу, маніт, кросповідон і карбоксиметилцелюлозу натрію.

Фармацевтична композиція за даним винаходом переважно знаходиться у формі гранул, твердих дисперсій, капсул або таблеток.

У іншому аспекті дане розкриття надає набір для лікування або профілактики раку або пухлини, який містить інгібітор гістондеацетилази і інгібітор протеїнкінази як активні інгредієнти, де інгібітор гістондеацетилази і інгібітор протеїнкінази можна вводити одночасно або послідовно.

Переважно, набір за даним розкриттям включає чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль і чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль як активні інгредієнти, які можна вводити одночасно або послідовно. У особливо переважному аспекті набір за даним розкриттям включає чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль, що вводяться першим, і чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль, що вводяться другими, як активні інгредієнти.

У іншому аспекті дане розкриття надає спосіб лікування або профілактики пухлини, що включає одночасне або послідовне введення інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази суб'єкту, який потребує цього.

Автори винаходу несподівано виявили, що комбінація інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази має значну синергічну протипухлинну дію, що було підтверджено в експериментах на "голих" мишах, які показали, що комбіноване введення двох інгредієнтів може синергічно індукувати апоптоз ракових клітини і синергічно інгібує утворення колоній пухлинних клітин. Автори винаходу також несподівано виявили, що попередня обробка інгібітором гістондеацетилази може підвищити чутливість клітин до інгібітора протеїнкінази і більш ефективно посилити протипухлинні ефекти інгібітора протеїнкінази.

В аналізах МТ5, колонієутворення, аналізі клітинного циклу в проточній цитометрії, каспази 3/7 і інших експериментах за даним розкриттям було виявлено, що комбіноване введення інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази може синергічно індукувати інгібування клітинного циклу ї апоптоз клітинних ліній гепатоцелюлярної карциноми, наприклад, Ве1І-7404 і

ВеІ-7402. Така синергічна протипухлинна ефективність завдяки комбінації інгібітора гістондеацетилази й інгібітора протеїнкінази також була доведена на ксенотрансплантатній 60 моделі клітин Ве1І-7404 на "голих" мишах.

КОРОТКИЙ ОПИС КРЕСЛЕНЬ

На фіг 1 показана протипухлинна ефективність інгібітора протеїнкінази (чіаураніб), синергетично сенсибілізованого інгібітором гістондеацетилази (чидамід);

На фіг. 2 показано, що комбінація інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази може синергічно інгібувати клоногенність пухлинних клітин, як показано в аналізі кристалічного фіолетового.

На фіг. З показано, що комбінація інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази може посилювати інгібування циклу ділення пухлинних клітин, що тестується методом проточної цитометрії з пропідіум йодидом (РІ);

На фіг. 4 показано, що комбінація інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази може посилювати індукцію апоптозу пухлини, протестовану за допомогою аналізу каспази 3/7;

На фіг. 5 показано, що попереднє лікування інгібітором гістондеацетилази (чидамід) може посилювати протипухлинний ефект інгібітора протеїнкінази (чіаураніб) в експериментах із послідовним введенням;

На фіг, б показана ссинергічна протипухлинна ефективність комбінації інгібітора гістондеацетилази (чидамід) і інгібітора протеїнкінази (чіаураніб) на моделях "голих" мишей.

ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС

Терміни, що використовуються в даному описі, використовуються для опису конкретних варіантів здійснення, але не призначені для обмеження даного розкриття. Форми однини, що використовуються в даному описі, також призначені для включення форм множини, якщо немає чіткої вказівки в контексті. Крім того, терміни "включати", "містити", "вміщувати" або їх варіанти в описі і/або формулі даного розкриття призначені для використання аналогічно терміну "містити".

Терміни, що використовуються в даному описі, "лікувати", "полегшувати" і "поліпшувати" можуть використовуватися взаємозамінно. Ці терміни стосуються способів, пов'язаних зі сприятливими або очікуваними ефектами (включаючи, але не обмежуючись, терапевтичну користь і/або профілактичну користь).

Термін, який використовується в даному описі, "протипухлинний" стосується лікування, полегшення або поліпшення "пухлинного стану". Термін "пухлинний стан" стосується існування клітин з аномальними характеристиками росту, такими як неконтрольована проліферація,

Зо нескінченна проліферація, метастатичний потенціал, швидкий ріст і висока швидкість проліферації, неврегульована онкогенна передача сигналів і певна унікальна морфологія. Він включає, але не обмежується ними, ріст наступних клітин: (1) доброякісні або злоякісні клітини (наприклад, пухлинні клітини), пов'язані з надекспресією гістондеацетилаз, тирозинових або серин/треонінових протеїнкіназ; (2) доброякісні або злоякісні клітини (наприклад, пухлинні клітини), пов'язані з аномально високою активністю гістондеацетилаз, тирозинових або серин/гтреонінових протеїнкіназ.

Фахівцям у даній галузі буде зрозуміло, що в комбінації лікарських засобів або фармацевтичній композиції згідно з даним розкриттям активні фармацевтичні інгредієнти використовуються в ефективній кількості або терапевтично ефективній кількості. Терміни "ефективна кількість" або "терапевтично ефективна кількість" стосуються кількості описаного в даному документі інгібітора, яка достатня для досягнення бажаного результату (включаючи, але не обмежуючись цим, застосування при лікуванні захворювань), як визначено нижче.

Терапевтично ефективна кількість може варіюватися залежно від передбачуваного застосування (іп міго або іп мімо) або суб'єкта, що підлягає лікуванню, і стану захворювання, такого як маса тіла і вік суб'єктів, тяжкість захворювання, спосіб введення і т. п., що може бути легко визначено фахівцем в даній галузі. Цей термін також застосовується до дозування, яке може викликати специфічну відповідь (наприклад, зниження проліферації або понижувальна регуляція активності цільового білка) в клітині-мішені. Конкретне дозування може варіюватися залежно від конкретної вибраної сполуки, режиму дозування, якого необхідно дотримуватися, від того, чи вводиться вона в комбінації з іншими сполуками, часу введення, тканини, що підлягає введенню, і фізичної системи доставки для її перенесення. "Синергізм" або "синергічний ефект" означає, що, коли один активний фармацевтичний інгредієнт об'єднаний з ефективною кількістю іншого активного фармацевтичного інгредієнта або іншою терапією, він дає кращий ефект, ніж використання кожного з них окремо. У деяких варіантах здійснення синергічне використання активних фармацевтичних інгредієнтів в ефективних терапевтичних кількостях або засобів для лікування дає кращий ефект, ніж аддитивний ефект кожного з двох активних фармацевтичних інгредієнтів або терапевтичних засобів при використанні окремо.

Термін "інгібітор" стосується сполуки, здатної інгібувати біологічну функцію цільового білка 60 шляхом інгібування активності або експресії цільового білка. Біологічна активність інгібітора пов'язана з розвитком, ростом або поширенням пухлини або небажаними імунними відповідями при аутоїмунному захворюванні.

Терміни "комбіноване введення", "спільне введення" і їх граматичні еквіваленти включають застосування двох або більше фармацевтично активних інгредієнтів у суб'єкта таким чином, щоб фармацевтично активні інгредієнти і/або їх метаболіти могли одночасно бути присутніми в організмі тварини. Комбіноване введення включає введення активних інгредієнтів одночасно або в різний час у вигляді окремих композицій, або введення композиції, яка включає два її активні інгредієнта. Активні фармацевтичні інгредієнти, що спільно вводяться, можуть знаходитися в одному і тому ж препараті, або в різних препаратах, або в одному і тому ж продукті, наприклад, у вигляді набору.

Термін, який використовується в даному описі, ""ерапевтичний ефект" включає терапевтичні і/або профілактичні переваги, як описано вище. Профілактичний ефект включає відстрочку або усунення появи захворювання або стану, відстрочку або усунення початку захворювання або стану, сповільнення, зупинку або обернення прогресування захворювання або стану, або будь- яку їх комбінацію.

Термін "фармацевтично прийнятна сіль" стосується солей, отриманих з множини органічних і неорганічних проти-іонів, добре відомих у даній галузі. Фармацевтично прийнятні солі включають фармацевтично прийнятні солі приєднання кислот і солі приєднання основ. Солі приєднання кислоти можуть бути утворені з неорганічними і органічними кислотами. Неорганічні кислоти, здатні до утворення солей, включають, наприклад, хлористоводневу кислоту, бромистоводневу кислоту, сірчану кислоту, азотну кислоту, фосфорну кислоту і тому подібне.

Органічні кислоти, здатні утворювати солі, включають, наприклад, оцтову кислоту, пропіонову кислоту, гліколеву кислоту, піровиноградну кислоту, щавлеву кислоту, малеїнову кислоту, малонову кислоту, бурштинову кислоту, фумарову кислоту, винну кислоту, лимонну кислоту, бензойну кислоту, коричну кислоту, мигдалеву кислоту, метансульфонову кислоту, етансульфонову кислоту, п-толуолсульфонову кислоту, саліцилову кислоту і тому подібне.

Фармацевтично прийнятні солі приєднання основ можуть бути утворені з неорганічними і органічними основами. Неорганічні основи, здатні до утворення солей, включають, наприклад, натрій, калій, літій, амоній, кальцій, магній, залізо, цинк, мідь, марганець, алюміній і тому подібне. Органічні основи, здатні утворювати з них солі, включають, наприклад, первинні аміни, вторинні аміни і третинні аміни, заміщені аміни, включаючи природні заміщені аміни, циклічні аміни, основні іонообмінні смоли і тому подібне, особливо такі, як ізопропіламін, триметиламін, діетиламін, триетиламін, трипропіламін і етаноламін. У деяких варіантах здійснення фармацевтично прийнятні солі приєднання основ вибирають із солей амонію, калію, натрію, кальцію і магнію. "Фармацевтично прийнятний ексципієнт і/або носій" включає будь-які і всі розчинники, дисперсійні середовища, покриття, антибактеріальні і протигрибкові агенти, ізотонічні регулятори і агенти, які сповільнюють абсорбцію, і тому подібне. Ці середовища і агенти, що використовуються у фармацевтично активних речовинах, добре відомі в даній галузі. У терапевтичних композиціях за даним винаходом можна використовувати будь-які звичайні середовища або агенти, за винятком тих, які несумісні з активними інгредієнтами. У їх композиції також можуть бути включені додаткові активні інгредієнти.

У даному описі пухлини включають наступні захворювання або стани: рак грудей; рак яєчників; рак матки; рак шийки матки; рак простати; рак сечового міхура; лейкоз, включаючи гострий мієлоїдний лейкоз (АМІ), гострий лімфолейкоз, хронічний лімфолейкоз, хронічний мієлоїдний лейкоз, волосатоклітинний лейкоз, остеомієлодисплазію, мієлопроліферативні захворювання, гострий мієлоїдний лейкоз (АМІ), хронічний мієлолейкоз (СМ), мастоцитоз, хронічний лімфолейкоз (СІ І), множинну мієлому (ММ) і мієлодиспластичні синдроми (МО5); рак кістки; рак легень; рак шкіри, включаючи базальноклітинну карциному, меланому і плоскоклітинний рак; ретинобластому; шкірну або внутрішньоочну (очну) меланому; первинну карциному печінки; карциному нирок; рак щитовидної залози; лімфому, пов'язану зі СНІДом, таку як дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома, імунобластна В-клітинна лімфома і дрібноклітинна лімфома з нерозсіченими ядрами; саркому Капоші; рак центральної нервової системи, такий як первинна пухлина головного мозку, включаючи нейрогліому; рак периферичної нервової системи, включаючи нейрофіброматоз і неврилемому, злоякісну фіброзно-клітинну пухлину, злоякісну фіброзну гістіоцитому, злоякісну менінгіому, злоякісну мезотеліому і змішану мезодермальну пухлину; рак ротової порожнини і ротоглотки; рак шлунка; рак яєчок; рак вилочкової залози; рак прямої кишки і рак товстої кишки.

Комбіноване лікування згідно з даним розкриттям ефективне в широкому діапазоні доз. 60 Наприклад, при використанні для лікування дорослих добова доза інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази може становити від 1 до 100 мг, переважно від 5 до 100 мг, відповідно. У конкретному варіанті здійснення використовується комбінація чидаміду і чіауранібу, де добова доза чидаміду становить 5-60 мг, а добова доза чіауранібу становить 10-100 мг, відповідно.

Точна доза може бути легко визначена фахівцями в даній галузі згідно з вибраним активним фармацевтичним інгредієнтом, шляхом введення, формою сполуки, що вводиться, суб'єктом, що підлягає лікуванню, масою суб'єкта, що підлягає лікуванню, а також перевагами і досвідом лікаря.

Фармацевтична комбінація даного розкриття також може використовуватися разом з іншими активними фармацевтичними інгредієнтами, що мають протипухлинну активність. Відповідно, фармацевтична композиція або набір за даним розкриттям може додатково містити інший активний фармацевтичний інгредієнт(и) з протипухлинною активністю.

У деяких варіантах здійснення фармацевтична композиція може бути придатною для перорального введення, наприклад, у формі гранул, капсул або таблеток. Фармацевтична композиція за даним винаходом, придатна для перорального введення, може бути у вигляді диспергованих лікарських форм, таких як капсули або таблетки, рідини або спреї, кожна з яких включає попередньо визначену кількість активних інгредієнтів, у вигляді порошків або гранул, розчинів або суспензій у водній або неводній рідині, емульсій масло-у-воді або рідких емульсій вода-у-маслі, включаючи рідкі лікарські форми (такі як суспензії або рідкий розчин) і пероральні тверді лікарські форми (такі як таблетки або сипкі порошки). Термін, який використовується в даному описі, "таблетка" звичайно стосується таблеток, каплет, капсул (включаючи м'які желатинові капсули) і пастилок. Пероральні лікарські форми можуть бути представлені у вигляді таблеток, пілюль, драже, капсул, емульсій, ліпофільних і гідрофільних суспензій, рідин, гелей, сиропів, рідких розчинів, суспензій, які приймаються перорально індивідуумом або пацієнтом, що підлягає лікуванню. Такі лікарські форми можна отримати будь-яким фармацевтичним методом. Придатними ексципієнтами можуть бути наповнювачі, такі як цукри, включаючи лактозу, сахарозу, маніт або сорбітол; целюлозні наповнювачі, такі як кукурудзяний крохмаль, пшеничний крохмаль, рисовий крохмаль, картопляний крохмаль, желатин, трагакант, метилцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, карбоксиметилцелюлоза натрію і/або полівінілпіролідон (ПВП). Загалом, композицію отримують шляхом рівномірного і щільного змішування активного інгредієнта з рідкими носіями або дрібно подрібненими твердими носіями, або з обома, а потім за необхідності надання продукту бажаної форми. Наприклад, з неї можна отримати таблетку шляхом пресування або формування, необов'язково, з одним або декількома додатковими інгредієнтами. Вона також може бути отримана у вигляді таблетки шляхом пресування активного інгредієнта в сипкій формі, такій як порошок або гранули, з використанням придатної машини. Її активний інгредієнт необов'язково змішують з ексципієнтами, такими як, але не обмежуючись ними, зв'язуючі, мастильні речовини, інертні розріджувачі і/або поверхнево-активні речовини або диспергувальні речовини. Формовані таблетки можуть бути отримані формуванням суміші порошкоподібної сполуки, зволоженої інертним рідким розріджувачем, у придатній машині. Носій може приймати різні форми залежно від форми препарату, необхідної для введення. При отриманні композиції для лікарських форм для перорального введення як носій можна використовувати будь-яке звичайне фармацевтичне середовище. У випадку рідких лікарських препаратів для перорального застосування (таких як суспензії, розчини і еліксири) або аерозолів, таких як вода, гліколі, масла, спирти, ароматизатори, консерванти, барвники і т. п. можуть використовуватися як носії. У випадку твердих лікарських препаратів для перорального застосування, в деяких варіантах здійснення, де лактоза не використовується, наприклад, як носії можуть використовуватися крохмалі, цукри, мікрокристалічна целюлоза, розріджувачі, гранулюючі засоби, ковзні речовини, зв'язуючі і засоби для поліпшення розпаданості. Наприклад, придатні носії для твердих лікарських препаратів для перорального застосування включають порошки, капсули і таблетки. За необхідності на таблетки можна нанести покриття стандартним водним або неводним способом.

Композиція може додатково включати одну або декілька фармацевтично прийнятних добавок і ексципієнтів. Такі добавки і ексципієнти включають, але не обмежуються ними, засоби для запобігання адгезії, протиспінювальні агенти, буфери, полімери, антиоксиданти, консерванти, хелатуючі агенти, модифікатори в'язкості, регулятори тонічності, ароматизатори, барвники, підсилювачі смаку, замутнювачі, суспендувальні агенти, зв'язуючі, наповнювачі, пластифікатори, ковзні речовини і їх суміші.

Експерименти

Експериментальні матеріали бо Клітинні лінії гепатоми людини Ве!І-7402 і ВеІ-7404 купували в СеїЇ Кезоигсе Сепіег ої

Зпапопаї Іпбійшевз ог Віоіодіса! Зсіепсе5, САБ, і звичайно культивували при 37 "Сі 5 95 СО в культуральному середовищі ЕРМІ-1640 (сірсо), що містить 10 95 фетальної бичачої сироватки (ЕВ5; Зібсо) і 1 95 пеніцилін-стрептоміцин (НуСіопе). Трипсин купували у бірсо. Кристалічний фіолетовий, розчин РНКази А (10 мг/мл), пропідіум йодид (РІ), Тійоп Х-100 купували у Віоїесп (Зпапойаї) Со., ЦЯ. Набори для аналізу життєздатності клітин МТ5, набори каспаза-Сіо 3/7 купували у Рготеда. "Голих" мишей купували в зчапдаопод Медісаї! ІГарогафогу Апітаї! Сепіег.

Приклад 1. Аналіз МТ5

Експериментний метод

Клітинні лінії ВеІ-7402, ВеІ-7404 розщеплювали трипсином, збирали і підраховували, а потім висівали в 9б-ямковий планшет для культивування клітин при густині 3000 клітин/180 мкл в кожній ямці і культивували при 37 "С в умовах 595 СО». Після культивування протягом ночі клітини вводили відповідно до групування і кінцевих концентрацій, показаних на фіг. 1 (кінцевий об'єм кожної ямки після введення становив 200 мкл). Дозу для кожної групи вміщували в З паралельні ямки. Після обробки клітин лікарськими засобами протягом 120 годин культуральне середовище в 9б-ямковому планшеті видаляли і 100 мкл реагентів МТ5 для аналізу життєздатності клітин, що містять 89,5 мкл КЕРМІ-1640 без фенолового червоного, 10 мкл МІ5 і 0,5 мкл РМ5, додавали в кожну ямку, в той час як такий же об'єм реагентів МТ5 для визначення життєздатність клітин додавали в ямку без висівання клітин як фон виявлення (ОЮго0-вік). Після інкубації при 37 "С протягом приблизно 1 години оптичну густину кожної ямки зчитували при довжині хвилі 490 нм з допомогою мікропланшетного рідера. Значення ОЮлоо-т для Кожної ЯМКИ із введенням і значення ОЮгзоо-то для ямки негативного контролю після вирахування фону були отримані шляхом віднімання ОЮгзо0-вік від значення оптичної густини кожної ямки.

Показник відносної виживаності клітин у кожній ямці з введенням розраховували за наступною формулою:

Показник виживаності-ОЮлво-т/ОЮлво-то х 100 9о

Результат експерименту

Як показано на фіг. 1, в клітинних лініях Ве!І-7402 і ВеІ-7404 як монотерапія чіауранібом, так і монотерапія чидамідом показали певний інгібувальний ефект на проліферацію пухлинних клітин, який був дозозалежним. Потрібно зазначити, що в Ве!І-7402, коли ефективна доза чіауранібу досягала З мкМ, і ефективна доза чидаміду досягала 0,5, 1 або 2 мкМ, відповідно, обидва лікарські засоби виявляли значний синергічний ефект, тобто при одній і тій же дозі ефективність комбінації двох лікарських засобів була кращою, ніж сума ефективності двох одиничних лікарських засобів, що використовуються окремо. У ВеІ-7404, коли ефективна доза чіауранібу досягала З мкМ, а ефективна доза чидаміду досягала 0,5 або 1 мкМ, два лікарські засоби виявляли більш значний синергічний ефект, ніж ефект в ВеІ-7402.

Приклад 2. Аналізи утворення колоній

Експериментний метод

Клітинні лінії ЗММО-7721, Ве!-7404 на стадії логарифмічної фази розщеплювали трипсином, збирали і підраховували, потім висівали в б-ямковий планшет для культивування клітин при густині 500 клітин/1,8 мл в кожній ямці і культивували при 37 С під 595 СО». Після культивування протягом ночі клітини вводили відповідно до групування і кінцевих доз концентрації, показаних на фіг. 2 (кінцевий об'єм кожної ямки після введення становив 2 мл).

Культуральне середовище і лікарські засоби замінювалися кожні З дні для підтримання стабільної системи культивування і дозування для кожної ямки.

Після культивування протягом 2-3 тижнів, коли в культуральному планшеті були видні колонії клітин, культивування припиняли. Супернатанти відкидали, і планшет двічі ретельно промивали РВ5. 1 мл 7595 розчину етанолу додавали в кожну ямку для фіксації клітин, і фіксуючий розчин видаляли через 15 хв. Потім клітини забарвлювали протягом 15 хв., додаючи по 1 мл розчину кристалічного фіолетового в кожну ямку, і забарвлюючий розчин повільно промивали проточною водою і сушили на повітрі. Забарвлені позитивні колонії клітин у кожній ямці культурального планшета фотографували для порівняння їх густини.

Результат експерименту

Як показано на фіг. 2, в ЗММО-7721, при монообробці чидамідом клітин в дозі 0,5 або 1 мкМ, він не здійснював значного ефекту на утворення колоній клітин. Густина позитивних колоній, забарвлених кристалічним фіолетовим, в двох ямках була еквівалентна густині в контрольній ямці, куди додавали однаковий об'єм розчинника ОМ5О. Однак монообробка чіауранібом в дозі 5 МКМ здійснювала відносно значний ефект на утворення колоній клітин. При додаванні 0,5 або 1 мкм дози чидаміду з чіауранібом в такій дозі, утворення колоній клітин інгібувалося більш значно, і інгібування позитивно корелювало з дозою чидаміду. У ВеІ-7404, при монообробці 60 чидамідом клітин у дозуванні 0,5 або 1 мкМ, або монообробці чіауранібом клітин в дозі З мкМ,

всі вони в деякій мірі впливали на утворення колоній клітин, в той час як утворення колоній клітин інгібувалося більш значно, коли два препарати об'єднувалися на клітинах. Таким чином, комбінація чидаміду і чіауранібу здійснювала синергічний чутливий ефект на інгібування колоній

ЗММО-7721 і Ве!І-7404.

Приклад 3. Клітинний цикл аналізували методом проточної цитометрії із забарвленням РІ

Експериментний метод

Клітини Ве/І-7404 на стадії логарифмічної фази розщеплювали трипсином, збирали і підраховували. Клітини висівали в б-ямковий планшет при густині 105 клітин на ямку, всього 18 ямок. Після нормального культивування протягом ночі висіяні клітини розділяли на 6 груп, а саме: контрольна група з розчинником, група З мкМ чіауранібу, група 0,5 мкМ чидаміду, група 1

МКМ чидаміду, група комбінації З мкМ чіауранібу і 0,5 мкМ група чидаміду, і група комбінації З

МКМ чіауранібу і 1 мкМ чидаміду. Кожну групу розміщували в З паралельних ямках, і відповідні сполуки додавали відповідно до вказаних вище кінцевих концентрацій. Після культивування протягом 48 годин зразки клітин збирали трипсинізацією і центрифугували при 800 об./хв. протягом 10 хв. Кожний зразок повністю ресуспендували в 300 мкл фосфатно-сольового буфера (РВ5), по краплях додавали в 700 мкл попередньо охолодженого абсолютного етанолу, і потім рівномірно перемішували шляхом обережного перевертання декілька разів для диспергування і фіксації клітин. Зафіксовані зразки витримували при 4 "С більше 12 годин і аналізували методом проточної цитометрії протягом 1 тижня.

РВ5, 10 мг/мл маточного розчину РІ, розчин 10 мг/мл РНКази А їі Тгйоп Х-100 змішували в співвідношенні 1000:5:2:1 з утворенням робочого розчину барвника. Зафіксовані зразки клітин центрифугували при 4 "С, 1000 об./хв. протягом 10 хв., супернатанти повністю відкидали і двічі промивали РВ5. Кожний зразок ресуспендували в 300 мкл вказаного вище робочого розчину барвника. Після інкубування при 37 "С протягом 30 хвилин в темряві клітини фільтрували через сито з нержавіючої сталі 200 меш. Фільтрат аналізували на клітинні цикли методом проточної цитометрії (кожний зразок нараховував 20000 клітин).

Результат експерименту

Як показано на фіг. 3, в ВеІ-7404, порівняно з контрольною групою з розчинником, клітинний цикл групи 0,5 мкМ чидаміду практично не піддавався під впливу. Кількість клітин у фазі С2/М і

Зо поліплоїдних клітин трохи збільшилася в групі 1 мкМ чидаміду і в групі З мкМ чіауранібу. Коли З

МКМ чіауранібу об'єднували з 0,5 мкМ або 1 мкМ чидаміду, клітини мали більш значну зупинку фази С2/М і збільшення частки поліплоїдних клітин, що вказує на те, що комбінація чидамід і чіауранібу здійснювала протипухлинний ефект, синергічно посилюючим інгібування клітинного циклу і синергічно сприяючим поліплоїдизації клітин.

Приклад 4. Апоптоз клітин аналізували за допомогою аналізу каспаза 3/7

Експериментний метод

Клітини Ве/І-7404 на стадії логарифмічної фази розщеплювали трипсином, збирали і підраховували. Клітини висівали в 96-ямковий планшет при густині 2000 клітин на ямку, всього 18 ямок. Після нормального культивування протягом ночі висіяні клітини розділяли на 6 груп, а саме: холоста група, контрольна група з розчинником, група З мкМ чіауранібу, група 0,5 мкм чидаміду, група комбінації З мкМ чіауранібу і 0,5 мкМ чидаміду і група позитивного контролю.

Кожну групу розміщували в З паралельних ямках, і відповідні сполуки додавали відповідно до вказаних вище кінцевих концентрацій і спів-культивували протягом 48 годин.

Буфер Сазразе-01о3/7 і ліофілізований порошок Сазразе-С1І0о3/7 як субстрат врівноважували до 18-22 "С. Потім буфер Сазразе-СіІ0о3/7 наливали в коричневий бутель, що містить субстрат

Савзразе-СіІо3/7, і змішували їх струшуванням або перевертанням до повного розчинення субстрату з утворенням реагенту Сазразе-Сіо. 96-ямкові планшети, які містять оброблені клітини, виймали з інкубатора і врівноважували до кімнатної температури. 70 мкл реагенту Сазразе-СіІо (культуральне середовище: реагент

Савразе-СіІо-1:1) додавали в кожну ямку 96-ямкового планшета, що містить 70 мкл холостого контролю, контрольної групи з розчинником, груп, оброблених лікарським засобом, і позитивної контрольної групи. Вміст кожної ямки обережно перемішували, використовуючи планшетний шейкер при 300-500 об./хв. протягом 30 с. Клітини інкубували при кімнатній температурі (18- 2270) протягом від 30 хв. до З год. Значення флуоресценції кожного зразка вимірювали люмінометром. Значення флуоресценції може прямо відображати частку апоптотичних клітин у кожній ямці і може використовуватися для розрахунку і порівняння життєздатності клітин різних груп.

Результат експерименту

Як показано на фіг. 4, у ВеІ-7404, після обробки клітин тільки 0,5 мкМ чидаміду, частка бо апоптотичних клітин не мала значної відмінності від контрольної групи розчинника з однаковим об'ємом ОМ5О. Монообробка З мкМ чіауранібом певною мірою збільшувала частку апоптотичних клітин. Коли два препарати у вищезгаданих дозах об'єднували для обробки клітин, частка апоптотичних клітин була значно збільшена, що було значно вищим, ніж сума частки апоптозу, збільшеної двома окремими лікарськими засобами окремо. Два лікарські засоби синергетично сприяли апоптозу пухлинних клітин. Відповідно, комбінація викликала інгібування активності пухлинних клітин, що було значно більшим, ніж сума інгібування, викликаного застосуванням кожного з двох лікарських засобів окремо.

Приклад 5. Експеримент із послідовного введення

Експериментний метод

Клітини Ве!І-7404 на стадії логарифмічної фази розщеплювали трипсином, збирали і підраховували, висівали в 9б-ямковий планшет для культивування клітин при густині 5000 клітин/180 мкл в кожній ямці і культивували в атмосфері 595 СО» при 37"С. Після культивування клітин протягом ночі додавали лікарські засоби, відповідні групуванню і кінцевим концентраціям протягом 0-48 годин, як показано на фіг. 5, і кінцевий об'єм в кожній ямці досягав 200 мкл. Після культивування клітин протягом 48 годин культуральне середовище обережно відсмоктували з 96-ямкового планшета. У кожну ямку додавали 180 мкл свіжого культурального середовища і лікарські засоби, відповідні групуванню і кінцевим концентраціям протягом 48-96 годин, як показано на фіг. 5 (так, щоб кінцевий об'єм в кожній ямці досягав 200 мкл). Після того, як клітини культивували ще 48 годин, тобто загальний час обробки лікарським засобом досяг 96 годин, культуральне середовище відкидали в 96-ямковому планшеті і додавали реагенти МТ5 для аналізу життєздатності клітин для виявлення і розрахунку виживаності клітин у кожній ямці.

Результат експерименту

Як показано на фіг. 5, у ВеІ-7404, чи то перші 48 годин, чи наступні 48 годин, інгібувальний ефект на клітини, викликаний додаванням двох ліків одночасно, був більшим, ніж ефект при додаванні кожного з двох ліків окремо. Потрібно зазначити, що попередня обробка клітин монообробкою чидамідом в перші 48 годин і потім обробка клітин монообробкою чіауранібом в наступні 48 годин після відміни чидаміду дуже відрізнялася від попередньої обробки клітин монообробкою чіауранібом в перші 48 годин і потім обробки клітин монообробкою чидамідом в наступні 48 годин після відміни чіауранібу. Попередня обробка чидамідом зробила клітини

Зо більш чутливими до чіауранібу, але попередня обробка чіауранібом не зробила клітини чутливими до подальшого ефекту монообробки чидамідом, що вказує на те, що механізм синергічної сенсибілізації, який виникає внаслідок комбінації двох лікарських засобів, полягав в тому, що епігенетична модифікація клітин з допомогою чидаміду змінювала чутливість клітин до фармакологічних ефектів чіауранібу.

Приклад б. Експерименти на моделі з ксенотрансплантатом пухлинних клітин у "голих" мишах

Експериментний метод

Клітини Ве!І-7404 культивували для використання великої кількості і підтримували у стані логарифмічної фази. Після того як кількість клітин досягала необхідної кількості, їх розщеплювали трипсином, збирали, двічі промивали великою кількістю РВ5 для видалення трипсину і сироватки і центрифугували при 800 об./хв. протягом 10 хв. при кімнатній температурі, а супернатанти клітин відкидали. Клітини ресуспендували в культуральному середовищі КРІМ-1640 без ЕВ5 і доводили густину клітин до 107/300 мкл.

В асептичних умовах кожній "голій" миші вводили підшкірно в спину 300 мкл/ін'єкція, по одній ін'єкції на "голу" мишу. Для ін'єкції використовувався одноразовий медичний шприц об'ємом 1 мл, і місце ін'єкції та напрямок були приблизно однаковими для кожної "голої" миші.

Через день після імплантації клітин "голих" мишей випадковим чином розділяли на чотири групи (а саме: контрольна група з розчинником, група 2,5 мг/кг чіауранібу, група 20 мг/кг чидаміду і група з комбінованим введенням), вміщували в окремі клітки після маркування, вводили групами і пухлинне утворення кожної миші спостерігали кожний день. Після вимірювання маси тіла кожної "голої" миші перед введенням, "голим" мишам вводили внутрішньошлунково в дозі, розрахованій на кілограм маси тіла, тобто 10 мкл розчину СМОС-Ма на грам маси тіла для контрольної групи з розчинником, 10 мкл 0,25 мг/мл суспензії чіаураніб-

СМо-Ма на грам маси тіла для групи 2,5 мг/кг чіауранібу, 10 мкл 2 мг/мл суспензії чидамід-СМО-

Ма на грам маси тіла для групи 20 мг/кг чидаміду, і 10 мкл суспензії СМО-Ма, що містить 0,25 мг чіауранібу і 2 мг чидаміду на мілілітр, на грам маси тіла для групи комбінованого введення.

Кожні 2 дні вимірювали найдовший діаметр пухлини (довжину) і найширший діаметр (ширину), перпендикулярний найдовшому діаметру, за допомогою штангенциркуля. Об'єм пухлини розраховували за формулою Т5-довжинах(ширина)2/2 і записували. Кожній "голій" миші 60 вводили внутрішньошлунково регулярно один раз на день. Експеримент завершували після останнього введення на 33-у добу.

Результат експерименту

Як показано на фіг. 6, порівняно з контрольною групою розчинником, в двох групах, яким вводили один лікарський засіб 2,5 мг/кг чіауранібу або 20 мг/кг чидаміду, об'єм пухлини у "голих" мишей з пухлинами був певною мірою пригнічений, в той час як кінцевий ступінь інгібування пухлини в групі комбінованого введення був вищим, ніж сума ступенів інгібування пухлини в двох групах, яким вводили один лікарський засіб. Це продемонструвало, що два лікарські засоби мали синергетично сенсибілізовану протипухлинну активність у "голих мишей", які несуть пухлину.

Приклад 7. Отримання (в 1000 одиницях) фармацевтичної композиції сполуки 1 (гранули або капсули)

Композиція чидаміду у формі твердої дисперсії

Композиція сполуки у формі гранул

Спосіб отримання (1) На основі кількостей компонентів у композиції чидаміду у формі твердої дисперсії, чидамід, повідон і медичний етанол зважували, змішували і перемішували до повного розчинення всіх компонентів при 80 "С для отримання прозорого розчину. Розчин піддавали ротаційному випарюванню або розпилювальному сушінню з отриманням білого порошку, тобто твердої дисперсії чидаміду; (2) На основі кількостей компонентів у композиції сполуки у формі гранул, зважували тверду дисперсію чидаміду, чіаураніб, повідон, мікрокристалічну целюлозу і лактозу. У вологому грануляторі додавали ексципієнти і рівномірно перемішували, а потім додавали медичний етанол для отримання гранул при вологому гранулюванні. Отримані гранули сушили в печі або сушарці з псевдозрідженим шаром і просіювали через сито 20 меш, щоб отримати гранули, які містять фармацевтичні допоміжні речовини.

Зо (3) Гранули, отримані на стадії (2), змішували зі стеаратом магнію в пропорціях протягом 2 хв. для отримання загальної кількості змішаних гранул. (4) Загальну кількість змішаних гранул, отриману на стадії (3), упаковували для отримання гранул або заповнювали порожнисті капсули для отримання капсул.

Приклад 8. Отримання (в 1000 одиницях) фармацевтичної композиції сполуки 2 (гранули, капсули або таблетки)

Композиція чидаміду у формі твердої дисперсії

Композиція сполуки у формі гранул

Спосіб отримання (1) На основі кількостей компонентів у композиції чидаміду у формі твердої дисперсії, чидамід, коповідон і медичний етанол зважували, змішували і перемішували до повного розчинення всіх компонентів при 80 "С для отримання прозорого розчину. Розчин піддавали ротаційному випарюванню або розпилювальному сушінню з отриманням приблизно білого порошку, тобто твердої дисперсії чидаміду; (2) На основі кількостей компонентів у композиції сполуки у формі гранул, зважували тверду дисперсію чидаміду, чіаураніб, кросповідон, мікрокристалічну целюлозу і маніт. Ексципієнти додавали у тривимірний змішувач і однорідно перемішували для отримання гранул при сухій грануляції. Отримані гранули просіювали через сито 20 меш, для отримання гранул, які містять фармацевтичні допоміжні речовини. (3) Гранули, отримані на стадії (2), змішували зі стеаратом магнію в пропорціях протягом 2 хв. для отримання загальної кількості змішаних гранул. (4) Загальну кількість змішаних гранул, отриману на стадії (3), оформляли для отримання гранул зі швидким вивільненням, або заповнювали порожнисті капсули для отримання капсул, або пресували в отримувані таблетки.

Приклад 9. Отримання (в 1000 одиницях) фармацевтичної композиції сполуки З (гранули або таблетки)

Композиція чидаміду у формі твердої дисперсії

Композиція сполуки у формі гранул

Спосіб отримання (1) На основі кількостей компонентів у композиції чидаміду у формі твердої дисперсії,

Зо гідроксипропілметилцелюлозу зважували і розчиняли у воді в кількості, вказаній в композиції, куди потім додавали чидамід, перемішували до його розчинення при 80 "С для отримання прозорого розчину. Розчин піддавали ротаційному випарюванню або розпилювальному сушінню з отриманням не зовсім білого порошку, тобто твердої дисперсії чидаміду. (2) На основі кількостей компонентів у композиції сполуки у формі гранул, зважували тверду дисперсію чидаміду, чіаураніб, кросповідон, мікрокристалічну целюлозу і лактозу. Ексципієнти додавали в тривимірний змішувач і однорідно перемішували для отримання гранул при сухій грануляції. Отримані гранули просіювали через сито 20 меш, для отримання гранул, які містять фармацевтичні допоміжні речовини. (3) Гранули, отримані на стадії (2), змішували зі стеаратом магнію в пропорціях протягом 2 хв. для отримання загальної кількості змішаних гранул.

(4) Загальну кількість змішаних гранул, отриману на стадії (3), упаковували для отримання гранул зі швидким вивільненням або пресували в отримувані таблетки.

Приклад 10. Отримання (в 1000 одиницях) фармацевтичної композиції сполуки 4 (капсули)

Композиція розчину для нанесення лікарського засобу для чидаміду

Композиція розчину для нанесення лікарського засобу для чіауранібу

Композиція ядра пілюлі мікрокристалічна целюлоза

Спосіб отримання (1) На основі кількостей компонентів у композиції розчину для нанесення лікарського засобу для чидаміду, чидамід, повідон і медичний етанол зважували, змішували і перемішували до повного розчинення всіх компонентів при 80 С, для отримання прозорого розчину, тобто розчину для нанесення для чіауранібу. (2) На основі кількостей компонентів у композиції розчину для нанесення лікарського засобу для чіауранібу, повідон і медичний етанол зважували. Повідон розчиняли в етанолі. Чіаураніб рівномірно диспергували в розчині повідону для отримання розчину для нанесення лікарського засобу для чіауранібу. (3) Покриття: пусте ядро пілюлі точно зважували і наносили лікарські засоби шляхом розпилення розчину для нанесення лікарського засобу для чидаміду і розчину для нанесення лікарського засобу для чіауранібу окремо в псевдозрідженому шарі; серцевину пілюлі після розпилення зважували для розрахунку кількості нанесеного лікарського засобу, таким чином отримували пелети комбінованого лікарського засобу, які містять чидамід і чіаураніб. (4) Пелетами, отриманими на стадії (2) шляхом покриття, заповнювали порожнисті капсули з отриманням капсул.

Приклад 11. Отримання (в 1000 одиницях) фармацевтичної композиції сполуки 5 (капсули)

Зо Композиція розчину для нанесення комбінованого лікарського засобу для чидаміду і чіауранібу

Композиція ядра пілюлі: мікрокристалічна целюлоза

Спосіб отримання (1) На основі кількостей компонентів у композиції розчину для нанесення комбінованого лікарського засобу для чидаміду і чіауранібу, чидамід, повідон і медичний етанол зважували, змішували і перемішували до повного розчинення при 80 "С, для отримання прозорого розчину.

Чіаураніб був рівномірно диспергований у прозорому розчині чидаміду, щоб отримати розчин для нанесення комбінованого лікарського засобу для чидаміду і чіауранібу. (2) Покриття: пусте ядро пілюлі точно зважували і наносили лікарські засоби шляхом розпилення рідини для нанесення комбінації чидаміду і чіауранібу в псевдозрідженому шарі; серцевину пілюлі після розпилення зважували для розрахунку кількості нанесеного лікарського засобу, таким чином отримували пелети комбінованого лікарського засобу, які містять чидамід і чіаураніб. (3) Пелетами, отриманими на стадії (2) шляхом покриття, заповнювали порожнисті капсули з отриманням капсул.

Отримані вище лікарські форми тестували на розчинення лікарського засобу іп міго в середовищі хлористоводневої кислоти 0,1 моль/л згідно з РІПаптасороєїа ої Ше Реоріє5

Керибіїс ої Спіпа 2015 еаййоп. У результаті більше 85 95 лікарських засобів розчинилися протягом 15 хвилин, що відповідало вимогам до вивільнення.

Claims (11)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Застосування комбінації інгібітора гістондеацетилази і інгібітора протеїнкінази в отриманні лікарського засобу для лікування або профілактики раку печінки, де інгібітор гістондеацетилази являє собою чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль, і де інгібітор протеїнкінази являє собою чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль.

2. Застосування за п. 1, де інгібітор гістондеацетилази являє собою чидамід і інгібітор протеїнкінази являє собою чіаураніб.

3. Фармацевтична композиція для застосування у лікуванні або профілактиці раку печінки, яка включає інгібітор гістондеацетилази і інгібітор протеїнкінази як активні фармацевтичні інгредієнти і, необов'язково, фармацевтично прийнятний ексципієнт і/або носій, де інгібітор гістондеацетилази являє собою чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль, і де інгібітор протеїнкінази являє собою чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль.

4. Фармацевтична композиція за п. З, де активні фармацевтичні інгредієнти складаються з чіауранібу і чидаміду. Зо

5. Фармацевтична композиція за п. 4, де фармацевтично прийнятний ексципієнт і/або носій включає повідон, коповідон, гідроксипропілметилцаелюлозу і прищеплені співполімери полівінілкапралактам-полівінілацетат-поліетиленгліколь.

6. Фармацевтична композиція за п. 4 або 5, де в стандартному дозуванні кількість чидаміду становить 5-100 мг і кількість чіауранібу становить 5-100 мг.

7. Фармацевтична композиція за п. 4 або 5, де в стандартному дозуванні кількість чидаміду становить 5-60 мг і кількість чіауранібу становить 10-100 мг.

8. Фармацевтична композиція за пп. 4-7, де фармацевтична композиція знаходиться у формі гранул, твердих дисперсій, капсул або таблеток.

9. Фармацевтична композиція за п. 8, яка включає фармацевтично прийнятні ексципієнти і/або носії, вибрані з групи, яка складається з мікрокристалічної целюлози, повідону, коповідону, лактози, маніту, кросповідону і карбоксиметилцелюлози натрію.

10. Набір для застосування у лікуванні або профілактиці раку печінки, який включає чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль і чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль як активні інгредієнти, де чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль і чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль вводять одночасно або послідовно.

11. Набір за п. 10, який включає чидамід або його фармацевтично прийнятну сіль, що вводиться першим, і чіаураніб або його фармацевтично прийнятну сіль, що вводиться другим, як активні інгредієнти.

а Неї -7402 1 ! з. Чаурани га ефе фр зе Чамранії я 0.5 МКІЯ Чидаміду з й мя чи Чізураніб Кк Чидаміду Я " с ж як Чізураній з. 2 МКМ Чидаміду Я «1 | м АК че Маурано я Я МКМ Чиданіду ре лотіітьку тв -Х За І т, я т ЧЕ ЗО ше Зі тю Бостон. ОВ юн тиж, ЗД, ОО рн щЩ Ж Шия жі 8 " ї- та в Ж - їв Декан ус АК ДК кА мкА КАК КК КАК КАК ук как кАКкАлАК АК УкКЖчКкк рія ві Х 5 4 х З 7 я ч ії Чівураніб (акМ В баз! -Т4 їх Іф Я - ; А я шві.» яю ЧЕ раН І І Оу зе Чівураніб т 0.5 ММ Чидаміду щь аб Ж зе Чідуранії є 1 ЕМ Чидакіду в шле В АХ хо - зе Чівуранію 4 Є МЕМ Чидаміду ее Ж ж «: Черліанії 4 Я ВКМ Чидаміду - рай її й в Те, т "

Ж. тож, У хо жо і К Кх Фо зж, Звук Неля В т ЩЕ. чн, . ва 3 Ада фенннухук о межу як хе Е Ів ї ї ї да у т АК КАК АК АК АКА АКА АКА А КАК АКА АТАКА КА АКА АНА пак ААКА А АЕААКААКАНКяХ ї ї х х З 5 її 7 х ш Б Чігодоаніб (МКМ

Фіг. 1

СІ г 1 5ММе 7" ОК ХК Я ОХ а ПІД и КК КО Есе с но о я а що В с оо БО ОМ о о. о. Я ВАМИ с с - КАМЕНЮ с ВОК с ОК ЗХКИИКХ В ДЖ ОК п ПЕК ДК ОКХ ЗЕ ЕК ХО ОК ох і її; с Б - Ти ЕОМ ПК КН ВК СПИТЕ т с с с ОЕМ Кн ОО о с с» с с у п Пд М о. ОН ПО ВОВК ХОМ ев я ОС ПК КНЕУ Ба СХ ОО СЯ я ! п о МККЕТНХ ОА вЕя М идамі шк Контроль розчиненої ання ше нини 7 клан нм коолгоопт локон лап пенею т ин ; Чарранії 5 КМ є Чеурані з мкм ерауван о МКМ вурано о ме «Ї чидамд їнкм Ши Здам В МКМ ООСчиХ (у Берта ТОВ ЕЕ СПО КОК І КК З КК о от ОА оВВОВ ОКУ Ко ЕЕ ОА ПЕ р : ЕМВ с о с о пт с с ОН вн п ДЕ ЖК шо ЕК дено КИ с Б з 0 с о с о о с п с ' ш с ТТ ЕМ ОТ шує ше п" що с ших с нн сс НН с ЕК ПИ 0: Ех ЕДЕМ я Пиво но с ПК, Пт м ил ПЕК і. з п с ен с пня ВО Ох МО ОО ОО о п пов о ПЕЛПИИНННИК НН и ПИТИ КК ХО В. Ох її . МЕККА АТИХ о й с Мізурані В мк щі Ї ідамів ХК Контроль розчиннямоМмО СМ ск. КОНТ; З ; дк аура МКМ жохникм 00 Чвуряніб 5 МКМ і Чізурані 5 ки З Чвураню жк ЕЕ У ВЕ дамід 1 мк івуні і "Чивамі 25 мкм Чидамід 1 мкА

Фіг. 2

КОоНОоть : ев : к а Чидамій 0.5 мк Чидамід З мим розчинником и Б с Ек і ШЕ. ши ШЕ о : АВ х хх жк хх чЕ т жк ЖАХ. т-х ск х Ек ХЕ. ХХ. Чк Пропідум йодид Пропідіум водид Прогпідіум йодид Чідзвніб З мк М «івуранів "МКК я пвуранів: МКМ " МЧидамід (КВ мкм Чиламі її МКМ Оу Б а в Бо. 5. ОВ раю: рої 5 і Ще 4 шо я і : ; ї- Б. ! Пропідімм йодив Пропіщум подид Пропідіжм подид

Фіг. З