UA123111C2 - Антитіло до cd40 та його застосування - Google Patents

Антитіло до cd40 та його застосування Download PDF

Info

Publication number
UA123111C2
UA123111C2 UAA201812784A UAA201812784A UA123111C2 UA 123111 C2 UA123111 C2 UA 123111C2 UA A201812784 A UAA201812784 A UA A201812784A UA A201812784 A UAA201812784 A UA A201812784A UA 123111 C2 UA123111 C2 UA 123111C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
antibody
antibodies
zeo
che
chain
Prior art date
Application number
UAA201812784A
Other languages
English (en)
Inventor
Діана Холленбо
Диана ХОЛЛЕНБО
Шимін Є
Шимин Е
Діана Сау Мун Коен
Диана Сау Мун Коен
Original Assignee
Еббві Байотерапьютікс Інк.
Эббви Байотерапьютикс Инк.
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Еббві Байотерапьютікс Інк., Эббви Байотерапьютикс Инк. filed Critical Еббві Байотерапьютікс Інк.
Publication of UA123111C2 publication Critical patent/UA123111C2/uk

Links

Classifications

    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C07K16/2878—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the NGF-receptor/TNF-receptor superfamily, e.g. CD27, CD30, CD40, CD95
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K39/395—Antibodies; Immunoglobulins; Immune serum, e.g. antilymphocytic serum
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P35/00—Antineoplastic agents
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P37/00—Drugs for immunological or allergic disorders
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P37/00—Drugs for immunological or allergic disorders
    • A61P37/02—Immunomodulators
    • A61P37/04—Immunostimulants
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C07K16/2803—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily
    • C07K16/2818—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily against CD28 or CD152
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/505—Medicinal preparations containing antigens or antibodies comprising antibodies
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/505—Medicinal preparations containing antigens or antibodies comprising antibodies
    • A61K2039/507—Comprising a combination of two or more separate antibodies
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/54—Medicinal preparations containing antigens or antibodies characterised by the route of administration
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/20—Immunoglobulins specific features characterized by taxonomic origin
    • C07K2317/24—Immunoglobulins specific features characterized by taxonomic origin containing regions, domains or residues from different species, e.g. chimeric, humanized or veneered
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/30—Immunoglobulins specific features characterized by aspects of specificity or valency
    • C07K2317/33—Crossreactivity, e.g. for species or epitope, or lack of said crossreactivity
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/50—Immunoglobulins specific features characterized by immunoglobulin fragments
    • C07K2317/52—Constant or Fc region; Isotype
    • C07K2317/524—CH2 domain
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/50—Immunoglobulins specific features characterized by immunoglobulin fragments
    • C07K2317/56—Immunoglobulins specific features characterized by immunoglobulin fragments variable (Fv) region, i.e. VH and/or VL
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/50—Immunoglobulins specific features characterized by immunoglobulin fragments
    • C07K2317/56—Immunoglobulins specific features characterized by immunoglobulin fragments variable (Fv) region, i.e. VH and/or VL
    • C07K2317/565—Complementarity determining region [CDR]
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/70—Immunoglobulins specific features characterized by effect upon binding to a cell or to an antigen
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/70—Immunoglobulins specific features characterized by effect upon binding to a cell or to an antigen
    • C07K2317/71—Decreased effector function due to an Fc-modification
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/70—Immunoglobulins specific features characterized by effect upon binding to a cell or to an antigen
    • C07K2317/73—Inducing cell death, e.g. apoptosis, necrosis or inhibition of cell proliferation
    • C07K2317/732—Antibody-dependent cellular cytotoxicity [ADCC]
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/70—Immunoglobulins specific features characterized by effect upon binding to a cell or to an antigen
    • C07K2317/74—Inducing cell proliferation
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/70—Immunoglobulins specific features characterized by effect upon binding to a cell or to an antigen
    • C07K2317/75—Agonist effect on antigen
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/90—Immunoglobulins specific features characterized by (pharmaco)kinetic aspects or by stability of the immunoglobulin
    • C07K2317/92—Affinity (KD), association rate (Ka), dissociation rate (Kd) or EC50 value

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Immunology (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Molecular Biology (AREA)
  • Proteomics, Peptides & Aminoacids (AREA)
  • Biochemistry (AREA)
  • Biophysics (AREA)
  • Genetics & Genomics (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • Bioinformatics & Cheminformatics (AREA)
  • Engineering & Computer Science (AREA)
  • Microbiology (AREA)
  • Mycology (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Peptides Or Proteins (AREA)
  • Medicines Containing Antibodies Or Antigens For Use As Internal Diagnostic Agents (AREA)
  • Micro-Organisms Or Cultivation Processes Thereof (AREA)
  • Preparation Of Compounds By Using Micro-Organisms (AREA)
  • Pharmaceuticals Containing Other Organic And Inorganic Compounds (AREA)

Abstract

Винахід стосується антитіла до CD40, композиції, що містить дане антитіло, нуклеїнової кислоти, що кодує дане антитіло, а також способів їх одержання та застосування.

Description

1. Перехресне посилання на споріднені заявки
Дана заявка заявляє пріоритет згідно з 5 119(е) розділу 35 Зводу федеральних законів США на підставі попередньої заявки на патент США Мо 62/342417, поданої 27 травня 2016 року, вміст якої включений у даний документ за допомогою посилання у всій своїй повноті. 2. Перелік послідовностей
Дана заявка містить перелік послідовностей, який був наданий в електронному вигляді у форматі АЗСІЇ і цим включений за допомогою посилання у всій повноті. Указана АЗСІІ-копія, створена 17 травня 2017 року, називається 381493-285УМО 5І хі та має розмір 108670 байтів. 3. Галузь техніки
Дана заявка стосується, окрім всього іншого, нових антитіл до СО40, композицій, що містять дані нові антитіла, нуклеїнових кислот, що кодують дані антитіла, а також способів їх одержання та застосування. 4. Рівень техніки
Види терапії раку передбачають широкий діапазон терапевтичних підходів, включаючи хірургічне втручання, опромінення та хіміотерапію. Незважаючи на те, що різні підходи забезпечують широкий вибір методів для лікування раку, доступних практикуючому лікарю, наявні терапевтичні засоби характеризуються цілою низкою недоліків, таких як відсутність вибірковості під час націлювання на ракові клітини, а не на нормальні здорові клітини, а також розвиток стійкості раку до лікування.
Нещодавно розроблені підходи, основані на терапевтичних засобах, що здійснюють цілеспрямований вплив, які переважно порушують клітинні процеси в ракових клітинах, а не в нормальних клітинах, привели до схем хіміотерапії з меншою кількістю побічних ефектів порівняно з видами терапії, що здійснюють нецілеспрямований вплив, такими як променева терапія.
Імунотерапія раку, зокрема розробка засобів, що активують Т-клітини імунної системи хазяїна для запобігання проліферації або знищення ракових клітин, перетворилася на перспективний терапевтичний підхід, що доповнює наявні стандарти лікування. Див., наприклад, МіШег, еї аі. Сапсег СеїЇ, 27, 439-449 (2015). Такі імунотерапевтичні підходи включають розробку антитіл, застосовуваних для модулювання знищення ракових клітин
Зо імунною системою. Наприклад, у США та Європейському Союзі були схвалені блокувальні антитіла до РО-1, пембролізумаб (КеуїгидаФ) і ніволумаб (ОраїмоФ), для лікування таких захворювань, як неоперабельна або метастатична меланома та метастатичний недрібноклітинний рак легені. Зусилля з інгібування імуносупресорних білків, таких як СТІ А-4, привели до розробки та клінічної оцінки антитіл до СТІ А-4, таких як тремелімумаб та іпілімумаб (уУегусуф)).
Як і раніше, існує потреба в альтернативних підходах та додаткових методах лікування раку додатково до наявних терапевтичних стандартів лікування. 5. Короткий опис винаходу
СбО040 людини (5ЕО ІЮ МО:40) є представником надродини рецепторів фактору некрозу пухлини (ТМЕ) (представник 5 надродини ТМЕ), який експресується на антигенпрезентувальних клітинах, таких як В-клітини, дендритні клітини (ОС) та моноцити, і на неімунних клітинах, включаючи певні типи пухлинних клітин. Під час активації лігандом СО40 людини (ЗЕО ІО
МО:41) 2040 людини активує антигенпрезентувальні клітини та індукує відповіді як вродженої, так і адаптивної імунної систем. Агоністичні засоби для СО40 можна застосовувати для індукції імунної системи, щоб запобігти проліферації пухлинних клітин та/або викликати їх знищення і, таким чином, забезпечити ефективне терапевтичне лікування солідних пухлин.
У даному винаході представлені антитіла до СО40 та їхні зв'язувальні фрагменти, які специфічно зв'язуються з СО40 людини (5ЕБО ІЮ МО:40). Амінокислотні послідовності ілюстративних СОК, а також амінокислотні послідовності ділянок Мн та М важкого та легкого ланцюгів ілюстративних антитіл до СО40 представлені в докладному описі нижче.
Ланцюги Мн та Мі антитіл до СЮО40, описаних у даному документі, забезпечують рецепторну відповідь за допомогою алостеричного агоніста, що може активувати СО40 людини за наявності або відсутності ліганду СО40 (СО401І), не конкуруючи зі зв'язувальною взаємодією СО40І -2040.
До того ж антитіла до СО40 за даним винаходом у разі взаємодії з СО40О0 можуть посилити зв'язування СО40І з СЮО40.
Антитіла до СО40 можуть містити модифікації та/або мутації, які змінюють властивості антитіл, як, наприклад, збільшують період напівжиття, збільшують або зменшують АОСС або збільшують агоністичну активність, як відомо з рівня техніки.
У даному документі також представлені нуклеїнові кислоти, що містять нуклеотидні 60 послідовності, які кодують антитіла до СО40 за даним винаходом, а також вектори, що містять нуклеїнові кислоти. Крім того, у даному документі представлені прокаріотичні та еукаріотичні клітини-хазяїни, трансформовані за допомогою вектора, що містить нуклеотидну послідовність, яка кодує розкрите антитіло до СО40, а також еукаріотичні клітини-хазяїни (наприклад, клітини, одержані від ссавців), сконструйовані для експресії нуклеотидних послідовностей. Також представлені та додатково обговорюються у докладному описі нижче способи одержання антитіл шляхом культивування клітин-хазяїнів і виділяння антитіл.
В іншому аспекті даного винаходу представлені композиції, що містять антитіла до СО40, описані в даному документі. Композиції зазвичай містять одне або декілька антитіл до СО40, описуваних у даному документі, та/або їхні солі та один або декілька наповнювачів, носіїв або розріджувачів.
У даному розкритті представлені способи лікування суб'єктів, таких як суб'єкти-люди, з діагностованою солідною пухлиною за допомогою антитіла до СО40. Спосіб зазвичай передбачає введення суб'єкту певної кількості антитіла до СО40, описаного в даному документі, ефективної для забезпечення терапевтичного ефекту. У суб'єкта може бути діагностована будь- яка з цілої низки солідних пухлин, які можуть бути вперше діагностованими, рецидивними або рецидивними та рефрактерними. Антитіло до СО40, як правило, вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії або внутрішньопухлинної ін'єкції в дозах, що варіюють у діапазоні від приблизно 0,001 мг/кг до приблизно 4 мг/кг. Антитіло до СО40, як правило, вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії або внутрішньопухлинної ін'єкції два рази на тиждень, один раз на тиждень, один раз кожні два тижні, один раз кожні три тижні, один раз кожні чотири тижні, один раз кожні п'ять тижнів, один раз кожні шість тижнів, один раз кожні сім тижнів або один раз кожні вісім тижнів.
Антитіла до СЮО40 можна вводити у вигляді окремих терапевтичних засобів (монотерапія), або додатково, або спільно з іншими терапевтичними засобами, які, як правило, але необов'язково, застосовують для лікування солідної пухлини. Терапевтичні засоби, як правило, будуть застосовуватися в дозі, за допомогою шляху введення та за частоти введення, які схвалені для них, але їх також можна застосовувати і в нижчих дозах.
Антитіла до СО40 можна вводити за допомогою різних шляхів або способів уведення, включаючи без обмеження внутрішньовенну інфузію та/або ін'єкцію, підшкірну ін'єкцію та
Зо внутрішньопухлинну ін'єкцію. Кількість, яку вводять, буде залежати від шляху введення, схем дозування, типу раку, що підлягає лікуванню, стадії раку, що підлягає лікуванню, та інших параметрів, таких як вік і маса пацієнта, як добре відомо з рівня техніки. Конкретні ілюстративні схеми дозування, які, як очікується, забезпечують терапевтичний ефект, представлені в докладному описі.
На підставі даних, представлених у даному документі, очікується, що антитіла до СО40, описані в даному документі, будуть забезпечувати терапевтичний ефект у суб'єктів із діагностованою солідною пухлиною. 6. Короткий опис графічних матеріалів
На ФІГ. 1 показані амінокислотні послідовності рецептора СО40 людини (ЗЕО ІЮ МО:40) та ліганду СО40 людини (ЗЕО ІЮ МО:41).
На ФІГ. 2А-20 представлені амінокислотні послідовності Мн та Мі ілюстративних мишачих і гуманізованих антитіл до СО40. На ФІГ. 2А показані амінокислотні послідовності Мн та Мі для тиАр1-тиАбБЗ; на ФІГ. 2В показані амінокислотні послідовності Мн та М для тиАб4-тиАб7; на
ФІГ. 2С показані амінокислотні послідовності Мн та М. для тиАбБ8-тиАбрІ10; на ФІГ. 20 показані амінокислотні послідовності Мн та Мі для гуманізованих антитіл тиАбб та тиАбБа8; на ФІГ. 2Е показані амінокислотні послідовності Мн та Мі для гуманізованих антитіл тиАбБ8 та тиАбе; на
ФІГ. 2Е показані амінокислотні послідовності Мн та Мі для додатково гуманізованого антитіла тиАБО; а на ФІГ. 20 показані амінокислотні послідовності Мн та Мі для додатково гуманізованого антитіла тиАбо.
На ФІГ. З представлені результати експериментів із конкурентного зв'язування СЮО40 людини між СО40ї!. та ілюстративними антитілами до СО40. Угорі зліва показані ілюстративні антитіла до СО40, які конкурують із СО40І угорі справа показані антитіла, які незначно конкурують із
СО401І: унизу зліва показані антитіла, що поліпшують взаємодію СО40-СО40І: унизу справа показані ефекти антитіл до СО40, пиАбБе АЗ2І та СР-870893. На осі М зображена оптична густина (00) при 650 нм; на осі Х зображена доза антитіла ("Зразок") у мкг/мл.
На ФІГ. 4 показане зв'язування СО40 людини, кон'югованого з флуорохромом, за фіксованої концентрації 1 мкг/мл на клітинах УигКаї, що експресують СО40Ї людини, у присутності зростаючих кількостей антитіл, пиАБе А2І, СР-870893, ізотипічного ЇдсС:ї людини ("ПиЇдсес1") або ізотипічного Їдб2 людини ("пиЇде2"). На осі М зображена середня інтенсивність флуоресценції бо ("МЕ"), що описує зв'язування; на осі Х зображена доза антитіла ("Зразок") у мкг/мл.
На ФІГ. 5А-5В8 показані ефекти дози антитіл ("Зразок"), що становить З мкг/мл, або тільки середовища на сигнал МЕКВ від клітин НЕК293 Віше СО40 із репортерним геном під контролем
МЕКВ, змішаних із клітинами Уїцгкаї 01.1 (співвідношення 1:1). До індивідуального зразка додавали антитіла, пиАБе А2І, СР-870893, ізотипічний дос: людини ("ПиЇдое1") або ізотипічний
Ідс2 людини ("пиїде2") або тільки середовище. На ФІГ. БА зображений сигнал МЕКВ в культурах, що містять СО40І -негативні ("СО401І -") клітини Уигкаї 01.1. На ФІГ. 58 зображений сигнал МЕКВ в культурах, що містять СО401І - позитивні ("СО401І 3) клітини Уигкаї 01.1. На осі У зображена ОО при 625 нм; на осі Х зображені результати обробки антитілом або тільки середовищем ("Зразок").
На ФІГ. бА-6В показане зв'язування доз антитіла ("Зразок") у мкг/мл для пиАбБеО-5 із пиїдсі дикого типу або варіантами М273У або М273Е або СР-870893 в клітинах СНО, що експресують
СОр16г, СО16М, СО32а, СО32Б5 або СОб4. На ФІГ. бА показане зв'язування антитіла до СО40 на клітинах СНО, що експресують СО16Е (угорі зліва), СО16М (угорі справа), СОЗ2а (унизу зліва) або СО326р (унизу справа). На ФІГ. 6В показане зв'язування антитіла до СО40 на клітинах СНО, що експресують СОб4. На осі М зображена середня інтенсивність флуоресценції (МЕ), що представляє зв'язування; на осі Х зображена доза антитіла ("Зразок") у мкг/мл.
На ФІГ. 7 показана антитілозалежна клітиноопосередкована цитотоксичність (АОСС) під дією варіантів константних ділянок М273Е або М273У антитіла пиАБО-5 порівняно з антитілом пиАБО-5 із ІД: людини дикого типу в клітинах КІ... На осі М зображений процент цитотоксичності для клітин КІ; на осі Х зображена доза антитіла ("Зразок") у мкг/мл.
На ФІГ. 8 показаний ефект антитіла пиАбБб-1 (угорі зліва), пиАБО-5 (унизу зліва), пиАбБВ8-1 (угорі справа) з ЇдСї людини дикого типу або варіантами константної ділянки М27ЗЕ або М273У на проліферацію В-клітин. На нижньому правому графіку показані ефекти пиАбБеУ А2І із варіантом М273Е Ідбї людини або СР-870893 на проліферацію В-клітин. На осі М зображена проліферація В-клітин у вигляді числа імпульсів за хвилину (СРМ); на осі Х зображена доза антитіла ("Зразок") у мкг/мл.
На ФІГ. 9 показаний ефект антитіла пиАбБб-1 (угорі зліва), пиАбБоеО-5 (унизу зліва) та пиАбБВ8-1 (угорі справа) з Ї(Дб1ї людини дикого типу або варіантом константної ділянки М273Е або М273У на активацію дендритних клітин (ОС), виміряну за продукуванням І-12р70 у пг/мл. На нижньому
Зо правому графіку показана активація ОС під дією пиАбБе А2І із варіантом М27З3Е Ідсї людини або
СР-870893. На осі М зображена кількість ІЇ-12р70 у пг/мл; на осі Х зображена доза антитіла ("Зразок") у мкг/мл.
На ФІГ. 10 показаний ефект варіанта М273У пиАБб-1, пиАЬВ-1 або пиАБе-5 на ОС та Т- клітини, які спільно культивували, виміряний за продукуванням інтерферону-гамма (ІЕМ-у) в пг/мл.
На ФІГ. 11 показаний ефект антитіл пиАбБб-1 (угорі), ПиАБО-5 (посередині) або пидАбБе АЗІ (унизу) на об'єм пухлини (мм3) у профілактичній мишачій моделі РОЗ.
На ФІГ. 12 показані іп мімо ефекти після внутрішньопухлинної (ІТ) або внутрішньочеревинної (ІР) доставки антитіла до СО40 1С10 або ізотипічного тідсб!і в мишачій моделі, що несе білатерально приживлені сингенні пухлини СТ26. ІТ введення доз виконували в одну пухлину на одному боці без ін'єкції в пухлину на іншому боці.
На ФІГ. 13 показані ефекти щодо об'єму пухлини (мм3) у мишачій моделі із сингенною пухлинною СТ26 після введення два рази на тиждень доз антитіла до СО40 1С10 із розрахунку 0,6 мг/кг, антитіла до РО-1 із розрахунку 10 мг/кг або комбінованого лікування за допомогою як антитіла 1С10, так і антитіла до РО-1.
На ФІГ. 14 показані рівні АГ Т (угорі зліва), ТМЕа ("ТМРа", унизу зліва) або 1-6 (унизу справа) через 24 години після введення доз антитіла до СО40 1С10 ("антитіло до СО40"), антитіла до
РО-1 (антитіло до РО-1") або комбінованого лікування ("антитіло до СО40 ж антитіло до РО-1") у мишачій моделі із сингенною пухлиною СТ26. На верхньому правому графіку показана маса селезінки через 4 дні після введення дози. 7. Докладний опис
Даний винахід стосується антитіл і фрагментів, які специфічно зв'язують СО40 людини (5ЕО
ІО МО:40), композицій, що містять дані антитіла, полінуклеотидів, що кодують антитіла до СО40, клітин-хазяїнів, здатних продукувати дані антитіла, способів і композицій, застосовуваних для одержання даних антитіл та зв'язувальних фрагментів, та різних способів застосування вищевказаного.
Як буде зрозуміло фахівцям у даній галузі, антитіла є "модульними" за своєю природою. У всьому даному розкритті будуть описані різні конкретні варіанти здійснення різних "модулів", що складають антитіла. Як конкретні необмежувальні приклади описані різні конкретні варіанти 60 здійснення СОК Мн, ланцюгів Мн, СОВ Мі та ланцюгів Мі. Передбачено, що всі конкретні варіанти здійснення можуть бути об'єднані один з одним, як якби кожна конкретна комбінація була явно описана окремо. 7.1. Скорочення
Описувані в даному документі антитіла, зв'язувальні фрагменти, АОС та полінуклеотиди в багатьох варіантах здійснення описані за допомогою їхніх відповідних поліпептидних або полінуклеотидних послідовностей. Якщо не вказано інше, поліпептидні послідовності представлені в орієнтації М-»С; полінуклеотидні послідовності - в орієнтації 5-3. Для поліпептидних послідовностей можна застосовувати традиційні три- або однобуквені скорочення амінокислот, що кодуються генетичним кодом, які вказані в таблиці 1 нижче.
Таблиця 1
Скорочення кодованих амінокислот
Амінокислота Трибуквене скорочення | Однобуквене скорочення
Аланін
Аргінін нн т и ПИ
Аспарагін
Аспаратпновахислота 1200000 Ар
Цистеїн
Глутамінова кислота глугамін лат 6 Д І
Гліцин
Гістидин ізолейцин нин ши ши лейцин
Лізин
Метіонін
Фенілаланін
Пролін тю
Серин треонін триптофан тирозин
Валін
Певні послідовності визначаються структурними формулами, що вказують амінокислотні залишки, що належать до певних класів (наприклад, аліфатичні, гідрофобні тощо). Різні класи, до яких належать амінокислоти, які кодуються генетичним кодом, використовувані в даному документі, указані в таблиці 2 нижче. Деякі амінокислоти можуть належати до більш ніж одного класу. Цистеїн, який містить сульфгідрильну групу, та пролін, який є конформаційно обмеженим, не належать до жодного з класів.
Таблиця 2
Класи кодованих амінокислот
Клас Амінокислоти
Аліфатичні А ІМ
Ароматичні
Неполярні М, А, 1, М
Полярні М, 0, 5, Т
Основні
Таблиця 2
Класи кодованих амінокислот
Скорочення, що використовуються для різних ілюстративних антитіл, розкритих у даному документі, наведені в таблиці З нижче.
Таблиця З
Скорочення антитіл
Послідовність Мн (ФІГ. 2А-22) | | Послідовність Мі (ФІГ. 2А-20)
АО163,9.3 тиАБі Мн. | ЗЕО 1 МО:-101 тидЬі М | 8ЕО Ю МОг51
АО166,4.4 тиАв2 Мн. | ЗЕО 10 МОЛ02 тидр2 Мі 8ЕО О МОл52
АРІ тиАЬЗ Мн. | ЗЕО Ю МОЗ тидЬЗ Мі | ЗЕО 0 МО753
АОІ163,10,7 тиАб4 Мн. | ЗЕО Ю МО-104 тидр4 Мі | 5ЕО 1 МОл54
АОІ65,1.2 тиАЬБ Мн. | ЗЕО Ю МО05 тидЬБ Мі | ЗЕО 0 МО755
АОІ63,162,1 тиАЬб Мн. | ЗЕО 0 МО-106 тидоб М | ЗЕО 0 МО756
АОІ63,2712 тиАЬб Мн. | ЗЕО 0 МО-106 тидЬ? М | 5ЕО 1 МО157
АО163,7.2 тиАЬВ Мн. | ЗЕО Ю МО-107 тидЬя Мі | ЗЕО 0 МО758
АО164,14,6 тиАЬО ун. | ЗЕО Ю МО:108 тидьо М | ЗЕО 0 МО159
АОІ164,76,3 тиАБІо тиАбВІО Мн | БЕО ІЮ МО:109 тиАрІТО Мі | 5ЕО ІЮ МО:160
Гуманізоване пиАБб-1 пПиАБвб-1 Мн | БЕО ІЮ МО:110 пиАЬб-1 Мі | 5ЕО ІЮ МО:161 тиАБб Ме1
Гуманізоване пиАЬб-2 пиАЬб-2 Мн | БЕО ІЮ МО:111 пиАЬб-1 Мі | 5ЕО ІЮ МО:161 тиАЬб Ме2
Гуманізоване пиАБб-З пиАБб-З Мн | БЕО ІЮ МО:112 пиАЬб-1 Мі | 5ЕО ІЮ МО:161 тиАЬб МеЗ
Гуманізоване пиАБВ-1 пПиАВБВ-ї Мн | БЕО І МО:113 пиАБВ-1 Мі | 5ЕО ІЮ МО:162 тиАБВ8 Ме1
Гуманізоване пиАЬВ-2 пиАВБВ-2 Мн | БЕО ІЮ МО:114 пиАБВ-1 Мі | 5ЕО ІЮ МО:162 тиАБ8 Ме2
Гуманізоване пиАБВ-3 пПиАВБВ-3 Мн | БЕО ІЮ МО:115 пиАБВ-1 Мі | 5ЕО ІЮ МО:162 тиАБВ8 МеЗ
Гуманізоване пиАрО-ї пПиАБВБУ-Ї Мн | БЕО ІЮ МО:116 пиАБУО-1 Мі | 5ЕО І МО:163 тиАбБО Ме1
Гуманізоване пидрО-2 пПиАБО-2 Мн | БЕО ІЮ МО:117 пиАБУО-1 Мі | 5ЕО І МО:163 тиАБО Ме2
Гуманізоване пиАБО-3 пПиАБО-3 Мн | БЕО ІЮ МО:118 пиАБУО-1 Мі | 5ЕО І МО:163 тиАБО МеЗ
Гуманізоване пидроО-4 пПиАБВБУ-Ї Мн | БЕО ІЮ МО:116 пиАБО-4 Мі | 5ЕО І МО:164 тиАБО Мод
Гуманізоване пиАрО-5 пПиАБО-2 Мн | БЕО ІЮ МО:117 пиАБО-4 Мі | 5ЕО І МО:164 тиАБО Ме5
Гуманізоване пидрО-6 пПиАБО-3 Мн | БЕО ІЮ МО:118 пиАБО-4 Мі | 5ЕО І МО:164 тиАБО Моб пиАре-7 | пидЬо-7 Мн | ВЕО ІЮ МО:119 пидбро-7 Мі | БЕО 1 МО: 165
Таблиця З
Скорочення антитіл отідраМу
Гуманізоване пидрО-8 пПиАБО-8 Мн | БЕО ІЮ МО:120 пиАБО-7 Мі | БЕО ІЮ МО:165 тиАБО Мов
Гуманізоване пиАБО-9 пПиАБО-9 Мн | БЕО ІЮ МО-121 пиАБО-9 Мі | БЕО І МО:166 тиАБО Ме9
Повторно пиво пиво ЗЕО ІЮ МО 122 пиАБО КІ | 5ЕО І МО: 167 гуманізоване герия гепимна Мн Мі тиАбре версія Ме1
Повторно пиАрО пиАрО ЗЕО ІЮ МО 122 пиАрО ЗЕО І МО:168 гуманізоване гепий2 гепимна Мн гепимМкКа М тиАбре версія Мо2
Повторно пиАрО пиАрО ЗЕО ІЮ МОЛ23 пиАрО ЗЕО І МО:169 гуманізоване герийЗ3 гепиМнЗ Мн гепимМкКІ М тиАбре версія МоЗ
Гуманізоване пиАВБО А2І | пиАБОо-2Мн | БЕО ІЮ МО:117 пПиАБОАІ Мі | БЕО ІЮ МО 170 тире АгІ
Гуманізоване пиАВБУ А2М | пиАБУо-2Мн | БЕО І МО:117 пиАрЗАгУ ЗЕО ІЮ МО:171 тиАрО Аг М 7.2. Визначення
Якщо в даному документі не визначено інакше, наукові та технічні терміни, що використовуються у зв'язку з даним винаходом, повинні мати значення, які зазвичай зрозумілі фахівцям у даній галузі. 7.3. Антитіла до СО40 та зв'язувальні фрагменти
В одному аспекті даний винахід стосується антитіл та/або їхніх зв'язувальних фрагментів, які специфічно зв'язують рецептор СО40 людини (також відомий як представник 5 надродини рецепторів фактору некрозу пухлини, ТМЕКЗЕ5, Вр5о та рецептор СО401Ї.
Використовуваний у даному документі термін "антитіло" (АБ) стосується молекули імуноглобуліну, яка специфічно зв'язує конкретний антиген, у даному випадку СЮО40. У деяких варіантах здійснення антитіла до СО40 за даним винаходом зв'язуються з СО40 людини та таким чином модулюють, наприклад, активують імунну систему. Одержана відповідь імунної системи інгібує проліферацію клітин, таких як пухлинні клітини, та в деяких випадках є цитотоксичною для пухлинних клітин. Антитіла до СО40 за даним винаходом містять ділянки, що визначають комплементарність (СОК), також відомі як гіперваріабельні ділянки, у варіабельних доменах як легкого ланцюга, так і важкого ланцюга. Частини варіабельних доменів, що характеризуються вищою консервативністю, називаються каркасними ділянками (ЕК). Як відомо з рівня техніки, амінокислотне положення/межа, що визначають гіперваріабельну ділянку антитіла, можуть варіювати залежно від контексту, та з рівня техніки відомі різні визначення. Деякі положення в межах варіабельного домену можуть розглядати як гібридні гіперваріабельні положення в тому сенсі, що ці положення можна вважати такими, що знаходяться в межах гіперваріабельної ділянки за одним набором критеріїв, та водночас їх можна вважати такими, що знаходяться за межами гіперваріабельної ділянки за іншим набором критеріїв. Одне або декілька з цих положень також можуть знаходитися в розширених гіперваріабельних ділянках. У даному винаході представлені антитіла, що містять модифікації в таких гібридних гіперваріабельних положеннях. Кожний із варіабельних доменів нативних важкого та легкого ланцюгів містить чотири ділянки ЕЕ, які переважно набувають конфігурації Д- складчастої структури, з'єднаних трьома СОК, які утворюють петлі, що з'єднують В-складчасті
Зо структури та в деяких випадках утворюють їхню частину. СОК у кожному ланцюгу утримуються у безпосередній близькості одна від одної за допомогою ЕК-ділянок і разом із СОК з іншого ланцюга беруть участь в утворенні мішень-зв'язувального центру антитіл. Див. Кабаї еї аї.,
Зедиеєпсез ої Ргоївїп5 ої Іттипоіодіса! Іпіегеві (Маїйопаї! Іпзійше ої Неайй, Веїпезаа, Ма. 1987).
Використовувана в даному документі нумерація амінокислотних залишків імуноглобуліну виконується згідно із системою нумерації амінокислотних залишків імуноглобуліну за Кабаї єї аІ.,, якщо не вказано інше.
Антитіла за даним винаходом можуть бути поліклональними, моноклональними, сконструйованими за допомогою генної інженерії та/або в інший спосіб модифікованими за своєю природою, включаючи без обмеження химерні антитіла, гуманізовані антитіла, людські антитіла, приматизовані антитіла, одноланцюгові антитіла тощо. У різних варіантах здійснення антитіла містять усю або частину константної ділянки антитіла. У деяких варіантах здійснення константна ділянка належить до ізотипу, вибраного з ІдА (наприклад, ІдА: або ІдАг), ДО, І9ЧЕ,
Іо (наприклад, Ідси, да», ІдСОз або Ідса) та ДМ. У конкретних варіантах здійснення антитіла до
С040, описані в даному документі, передбачають Ідсиі. В інших варіантах здійснення антитіла до СО40 передбачають дос». У ще одних варіантах здійснення антитіла до СО40 передбачають
ІдСс14. Використовувана в даному документі "константна ділянка" антитіла передбачає природну константну ділянку, алотипи або природні варіанти, такі як О356Е та І 358М або А4310 в Ід. людини. Див., наприклад, ЧепПегіз апа І еїгапс, МАбБ», 1(4): 332-338 (ЧиІ-Ацд 2009).
Константна ділянка легкого ланцюга антитіла до СО40 може являти собою ділянку легкого каппа-ланцюга (к) або лямбда-ланцюга (А). Ділянка легкого А-ланцюга може належати до будь- якого з відомих підтипів, наприклад, А, Л2, Аз або Ал. У деяких варіантах здійснення антитіло до сС0р40 містить ділянку легкого каппа-ланцюга (Кк).
Термін "моноклональне антитіло", використовуваний у даному документі, не обмежується антитілами, одержаними завдяки гібридомній технології. Моноклональне антитіло одержують з одного клону, включаючи будь-який еукаріотичний, прокаріотичний або фаговий клон, за допомогою будь-яких доступних або відомих із рівня техніки способів. Моноклональні антитіла, застосовувані у випадку даного винаходу, можна одержувати із застосуванням великої кількості методик, відомих із рівня техніки, включаючи застосування гібридомної технології, рекомбінантної технології та технології фагового дисплея або їх комбінації. У багатьох шляхах застосування за даним винаходом, включаючи іп мімо застосування антитіл до СЮО40 у людей, придатним чином можуть використовуватися химерні, приматизовані, гуманізовані або людські антитіла.
Зо Використовуваний у даному документі термін "химерне" антитіло стосується антитіла, що має варіабельні послідовності, одержані з відмінного від людського імуноглобуліну, такого як щуряче або мишаче антитіло, та константні ділянки людського імуноглобуліну, вибрані, як правило, з матриці людського імуноглобуліну. Способи одержання химерних антитіл відомі з рівня техніки. Див., наприклад, Мо!ітізоп, 1985, Зсівєпсе 229(4719)1202-7; ОЇ еї аї., 1986,
ВіоТесппіднев5 4:214-221; СіШез єї аї., 1985, у). Іттипої. Меїйоа5 125:191-202; патенти США МоМо 5807715; 4816567 та 4816397. "Гуманізовані" форми відмінних від людських (наприклад, мишачих) антитіл являють собою химерні імуноглобуліни, які містять мінімальні послідовності, одержані з відмінного від людського імуноглобуліну. Загалом більшість гуманізованих антитіл будуть містити щонайменше один та, як правило, два варіабельних домени, в яких всі або практично всі ділянки СОК відповідають таким із відмінного від людського імуноглобуліну, а всі або практично всі ділянки ЕК мають послідовність людського імуноглобуліну. Гуманізоване антитіло також може містити щонайменше частину константної ділянки (Ес) імуноглобуліну, як правило, таку з консенсусною послідовністю людського імуноглобуліну. Способи гуманізації антитіла відомі з рівня техніки. Див., наприклад, Кіесптапп еї аї., 1988, Майшге 332:323-7; патенти США МоМо 5530101, 5585089, 5693761, 5693762 та 6180370 від Оцееп еї аіІ.; ЕР239400, публікацію згідно з
РСТ УМО 91/09967; патент США Мо 5225539; ЕР592106, ЕР519596, Радіап, 1991, Мої. Іттипої., 28:489-498; 5ійапіскКа еї а!., 1994, Ргої. Епо. 7:805-814; Водизка евї а!., 1994, Ргос. Маї). Асад. 5сі. 91:969-973; та патент США Мо 5565332. "Людські антитіла" передбачають антитіла, що мають амінокислотну послідовність людського імуноглобуліну, та вони включають антитіла, виділені з бібліотек людських імуноглобулінів або з тварин, які є трансгенними за одним або декількома людськими імуноглобулінами та які не експресують ендогенні імуноглобуліни. Людські антитіла можна одержувати різними способами, відомими з рівня техніки, включаючи способи фагового дисплея із застосуванням бібліотек антитіл, одержаних із послідовностей людських імуноглобулінів. Див. патенти США МоМо 4444887 та 4716111; та публікації згідно з РСТ УМО 98/46645; УМО 98/50433;
УМО 98/24893; УМО 98/16654; УМО 96/34096; УМО 96/33735 та МО 91/10741. Людські антитіла також можна одержати із застосуванням трансгенних мишей, які не здатні експресувати функціональні ендогенні імуноглобуліни, але які можуть експресувати гени людського 60 імуноглобуліну. Див., наприклад, публікації згідно з РСТ УМО 98/24893; УМО 92/01047; УМО
96/34096; УМО 96/33735; патенти США МоМо 5413923; 5625126; 5633425; 5569825; 5661016; 5545806; 5814318; 5885793; 5916771 та 5939598. Крім того, можна залучити компанії, такі як
ГакеРпапта, Іпс. (Бельмонт, Каліфорнія) або Сгеайме Віоїар5 (Ширлі, Нью-Йорк), для одержання людських антитіл, спрямованих на вибраний антиген, із застосуванням технології, подібної до описаної вище. Повністю людські антитіла, які розпізнають вибраний епітоп, можна створити із застосуванням методики, що називається "керований відбір". У даному підході вибране моноклональне антитіло, що не належить до людського, наприклад мишаче антитіло, застосовують для керування відбором повністю людського антитіла, що розпізнає той самий епітоп (див., Уезрегз евї а!., 1988, ВіотесппоЇоду 12:899-903). "Приматизовані антитіла" містять варіабельні ділянки мавп і константні ділянки людини.
Способи одержання приматизованих антитіл відомі з рівня техніки. Див., наприклад, патенти
США МоМо 5658570, 5681722 та 5693780.
Антитіла до СО40 за даним винаходом передбачають повнорозмірні (інтактні) молекули антитіла, які здатні специфічно зв'язувати СО40, наприклад, СО40 людини (ЗЕО ІЮ МО:40).
Також розкриті зв'язувальні фрагменти антитіла до СО40, які здатні специфічно зв'язувати сОр40 людини. Приклади зв'язувальних фрагментів антитіла передбачають як приклад, але без обмеження, Бар, Рар', Е(абв)2, Ем-фрагменти, одноланцюгові Ем-фрагменти та однодоменні фрагменти.
Еаб-фрагмент містить константний і варіабельний домени легкого ланцюга та перший константний домен (СНІ), а також варіабельний домен важкого ланцюга. ЕРар'-фрагменти відрізняються від Гар-фрагментів додаванням декількох залишків на карбокси-кінці домену СНІ важкого ланцюга, включаючи один або декілька цистеїнових залишків із шарнірної ділянки антитіла. Е(авр)-фрагменти одержують шляхом розщеплення дисульфідного зв'язку в цистеїнових залишках шарнірної ділянки продукту пепсинового розщеплення Е(арб')».
Пересічним фахівцям у даній галузі відомі додаткові схеми хімічного зв'язування фрагментів антитіл. Бар- та Е(ар)2-фрагменти, що не містять Ес-фрагмент інтактного антитіла, швидше виводяться з кровотоку тварин та можуть характеризуватися меншим неспецифічним зв'язуванням у тканині, ніж інтактне антитіло (див., наприклад, Умапі еї аї!., 1983, У. Мисі. Меа. 24316).
Зо "Рм"-фрагмент являє собою мінімальний фрагмент антитіла, який містить повний центр розпізнавання та зв'язування мішені. Цю ділянку складає димер з одного варіабельного домену важкого ланцюга та одного варіабельного домену легкого ланцюга в щільному нековалентному зв'язку (димер Мн-Мі). Вони перебувають у такій конфігурації що три СОК кожного варіабельного домену взаємодіють з утворенням мішень-зв'язувального центру на поверхні
З5 димеру Мн-Мі. Часто шість СОК забезпечують мішень-зв'язувальну специфічність антитіла.
Однак у деяких випадках навіть один варіабельний домен (або половина Ем, що містить тільки три СОЖК, специфічні щодо мішені) може характеризуватися здатністю розпізнавати та зв'язувати мішень, хоча і з нижчою афінністю, ніж весь центр зв'язування. "Одноланцюговий Ем" або "5сЕу" зв'язувальні фрагменти антитіла містять домени Мн та М. антитіла, причому ці домени присутні в одному поліпептгидному ланцюгу. Зазвичай поліпептид
Ем додатково містить поліпептидний лінкер між доменами Мн та Мі, який дає змогу 5сЕм утворювати структуру, необхідну для зв'язування мішені. "Однодоменні фрагменти" складаються з одного домену Мн або Мі, які проявляють достатній ступінь афінності до СО40 людини. У конкретному варіанті здійснення однодоменний фрагмент являє собою камелізований фрагмент (див., наприклад, Кіесптапп, 1999, дОошигпаЇ ої
Іттипоіодіса! Меїнодз 231:25-38).
Антитіла до СО40 за даним винаходом передбачають дериватизовані антитіла. Наприклад, але без обмеження, дериватизовані антитіла, як правило, модифіковані за допомогою глікозилювання, ацетилювання, пегілювання, фосфорилювання, амідування, дериватизації за допомогою відомих захисних/блокувальних груп, протеолітичного розщеплення та утворення зв'язку з клітинним лігандом або іншим білком. Будь-яку з численних хімічних модифікацій можна проводити за допомогою відомих методик, включаючи без обмеження специфічне хімічне розщеплення, ацетилювання, формілювання, метаболічний синтез тунікаміцину тощо.
Крім того, похідна може містити одну або декілька неприродних амінокислот, наприклад, із застосуванням технології Атрбгух (див., наприклад, УМоїїзоп, 2006, Спет. Віої. 13(10):1011-2).
Антитіла до СО40 або зв'язувальні фрагменти можуть являти собою антитіла або фрагменти, послідовності яких були модифіковані для зміни щонайменше однієї біологічної ефекторної функції, що опосередковується константною ділянкою. Наприклад, у деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 може бути модифіковане для послаблення щонайменше бо однієї біологічної ефекторної функції, опосередкованої константною ділянкою, порівняно з немодифікованим антитілом, наприклад, послаблення зв'язування з одним або декількома Ес- рецепторами (Есук), такими як ЕсукКІ, ЕсукПА, ЕсуКІІВ, ЕсукША та/або Есуг ПІВ. Зв'язування з
ЕсукК може бути ослаблене за рахунок мутації сегмента константної ділянки імуноглобуліну антитіла в певних ділянках, необхідних для взаємодій із ЕсукК (див., наприклад, Сапієїа апа
Могтізоп, 1991, У. Ехр. Мей. 173:1483-1491; та І ипа еї аї., 1991, У. Іттипої. 147:2657-2662). Під час ослаблення здатності антитіла до зв'язування ЕсукК також можуть послаблюватися інші ефекторні функції, які базуються на взаємодіях із ЕсукК, таких як опсонізація, фагоцитоз та антигензалежна клітинна цитотоксичність (-(АЮСС").
Антитіло до СО40 або зв'язувальний фрагмент, описані в даному документі, передбачають антитіла, які були модифіковані для набуття або поліпшення щонайменше однієї біологічної ефекторної функції, опосередкованої константною ділянкою, порівняно з немодифікованим антитілом, наприклад, поліпшення взаємодій із ЕсуК (див., наприклад, заявку на патент США Мо 2006/0134709). Наприклад, антитіло до СО40 за даним винаходом може мати константну ділянку, яка зв'язує ЕСукКіІ, ЕсукІА, ЕсуКІІВ, ЕсукША та/або ЕсукІІВ з більшою афінністю, ніж відповідна константна ділянка дикого типу.
Таким чином, антитіла за даним винаходом можуть характеризуватися змінами в біологічній активності, які приводять до збільшення або зменшення опсонізації, фагоцитозу або АОС. Такі зміни відомі з рівня техніки. Наприклад, модифікації антитіл, які послаблюють активність АОСС, описані в патенті США Мо 5834597. Ілюстративний варіант, що знижує АОСС, відповідає "мутанту 3" (також відомому як "М3", показаному на ФІГ. 4 патенту США Мо 5834597), в якому залишки 234 та 237 (із використанням нумерації ЕО) заміщені аланіновими залишками.
Мутантний варіант З (також відомий як "М3") може бути використаний у цілій низці ізотипів антитіл, наприклад Ідс».
У деяких варіантах здійснення антитіла до СО40 за даним винаходом характеризуються низькими рівнями фукози або її відсутністю. Відсутність фукози в антитілах корелювала з підвищеною активністю АЮСС, особливо за низьких доз антитіла. Див. ЗпієЇд5 еї аї., 2002, 9.
Віої. Спет. 277:26733-26740; 5НіпКажа єї аї., 2003, 9. Віої. Спет. 278:3466-73. Способи одержання антитіл, що не містять фукозу, передбачають вирощування клітин УВ2/0 мієломи щура (АТСС СК. 1662). Клітини УВ2/0 характеризуються низьким рівнем експресії МРНК БИТВ,
Зо яка кодує а-1,6-фукозилтрансферазу, фермент, необхідний для фукозилювання поліпептидів.
Антитіла до СО40 за даним винаходом можуть містити модифіковані домени СНІ або цілі домени Ес (або їх варіанти), які включають амінокислотні заміни, що збільшують зв'язування з
ЕсуКІІВ та/або послаблюють зв'язування з ЕСсуКкПА порівняно зі зв'язуванням відповідного СН2 або ділянки Ес дикого типу. Варіантні домени СН2 або варіантні домени Ес були описані в заявці на патент США Мо 2014/0377253. Варіантний домен СН2 або варіантний домен Ес, як правило, включають одну або декілька замін у положенні 263, положенні 266, положенні 273 та положенні 305, при цьому нумерація залишків у домені Ес наведена згідно з ЕО-індексом за
Караї У деяких варіантах здійснення антитіла до СО40 містять одну або декілька замін відносно домену СНО дикого типу, які вибрані з М263І, М266І, М273С, М273Е, М27ЗЕ, М2731|,
М27З3М, М2735, М273У, МЗО5К та М3О5МУ. У конкретних варіантах здійснення одна або декілька замін у домені СН2 відносно домену СН2 дО: людини вибрані з М263Ї, М273Е, М27ЗЕ, М27З3М,
М2735 та М273У. Наприклад, одна або декілька замін у домені СН2 ЇдСбі може являти собою
М273БЕ. В іншому конкретному варіанті здійснення антитіло до СО40 за даним винаходом містить варіантну ділянку СН2 дО, що містить амінокислотну заміну М2631.
Інші приклади варіантних доменів СН2 або варіантних доменів Ес, які можуть забезпечити посилене зв'язування з ЕсСукіІІВ та/або ослаблене зв'язування з ЕсукША порівняно зі зв'язуванням відповідної ділянки СН2 або Ес дикого типу, включають приклади з Мопаегеїде еї а). Сііп. Сапсег Вез., 19 (5), 1035-1043 (2013), такі як 5267Е або 5267ЕЛ/ 328БЕ у Ідб1ї людини.
У деяких варіантах здійснення антитіла до СО40 або зв'язувальні фрагменти включають модифікації, які збільшують або зменшують їхню афінність зв'язування з фетальним Ес- рецептором ЕсКп, наприклад, за рахунок мутації сегмента константної ділянки імуноглобуліну в певних ділянках, залучених до взаємодій ЕсКп (див., наприклад, М/О 2005/123780).. У конкретних варіантах здійснення антитіло до СЮО40 класу до було піддано мутації таким чином, що щонайменше один з амінокислотних залишків 250, 314 та 428 константної ділянки важкого ланцюга був заміщений сам по собі або в будь-яких їх комбінаціях, як, наприклад, у положеннях 250 та 428, або в положеннях 250 та 314, або в положеннях 314 та 428, або в положеннях 250, 314 та 428, при цьому конкретною комбінацією є положення 250 та 428. У положенні 250 замісним амінокислотним залишком може бути будь-який амінокислотний залишок, відмінний від треоніну, включаючи без обмеження аланін, цистеїн, аспарагінову кислоту, глутамінову 60 кислоту, фенілаланін, гліцин, гістидин, ізолейцин, лізин, лейцин, метіонін, аспарагін, пролін,
глутамін, аргінін, серин, валін, триптофан або тирозин. У положенні 314 замісним амінокислотним залишком може бути будь-який амінокислотний залишок, відмінний від лейцину, включаючи без обмеження аланін, цистеїн, аспарагінову кислоту, глутамінову кислоту, фенілаланін, гліцин, гістидин, ізолейцин, лізин, метіонін, аспарагін, пролін, глутамін, аргінін, серин, треонін, валін, триптофан або тирозин. У положенні 428 замісними амінокислотними залишками може бути будь-який амінокислотний залишок, відмінний від метіоніну, включаючи без обмеження аланін, цистеїн, аспарагінову кислоту, глутамінову кислоту, фенілаланін, гліцин, гістидин, ізолейцин, лізин, лейцин, аспарагін, пролін, глутамін, аргінін, серин, треонін, валін, триптофан або тирозин. Ілюстративною заміною, яка, як відомо, модифікує ефекторну функцію
Ес, є заміна М4281І в Ес, яка може траплятися в комбінації із заміною Т2500) у Ес. Додаткові конкретні комбінації придатних амінокислотних замін визначені в таблиці 1 патенту США Мо 1217797. Такі мутації збільшують зв'язування з ГсКп, що захищає антитіло від руйнування та збільшує період його напівжиття.
Антитіло до СО40 може мати одну або декілька амінокислот, вставлених в одну або декілька з його СОК, наприклад, як описано в дипд апа РійсКкійип, 1997, Ргоївіп Епдіпеегіпд 10:9, 959-966;
Уагакі еї а!., 2004, Ргоївїп Епо. Ое5 зе. 17(5):481-9. Ерир 2004 Ацо 17; та заявці на патент США
Мо 2007/0280931.
Антитіла до СО40 з афінністю щодо СО40 людини можуть бути затребуваними для терапевтичних і діагностичних шляхів застосування. Відповідно, в даному винаході розглядаються антитіла, що характеризуються афінністю зв'язування з СО40 людини. У конкретних варіантах здійснення антитіла до СО40, які зв'язують СО40 людини, характеризуються афінністю, що становить щонайменше приблизно 1000 нМ, але можуть проявляти вищу афінність, наприклад, щонайменше приблизно 900 нм, 800 нМ, 700 нм, 600
НМ, 500 НМ, 400 нМ, 300 нМ, 250 нМ, 200 нМ, 150 нМ, 100 нМ, 90 нМ, 80 нМ, 70 нМ, 60 нМ, 50
НМ, 40 нМ, 30 нМ, 25 нМ, 20 НМ, 15нМ, 10 НМ, 7 НМ,6б НМ, 5 НМ, 4 НМ, ЗНМ, 2 НМ, 1 НМ, 0,1 нм, 0,01 нм або навіть вищу. У деяких варіантах здійснення антитіла зв'язують СО40 людини з афінністю, що варіює в діапазоні від приблизно 1 пМ до приблизно 1000 нМ, або афінністю, що варіює в діапазоні між будь-якими з вищевказаних величин.
Афінність антитіл до СО40 щодо СО40 людини можна визначати із застосуванням методик, добре відомих із рівня техніки або описаних у даному документі, таких як, наприклад, але без обмеження, ЕГІ5А, ізотермічна титраційна калориметрія (ІТС), поверхневий плазмонний резонанс або флуоресцентний поляризаційний аналіз.
Антитіла до СО40 зазвичай містять важкий ланцюг, що містить варіабельну ділянку (Ун), яка має три ділянки ("СОМ"), що визначають комплементарність, які називаються в даному документі (у порядку М-С) СОКМе1 Мн, СОКМ»е2 Мн та СОКМеЗ Ун, та легкий ланцюг, що містить варіабельну ділянку (Мі), яка має три ділянки, що визначають комплементарність, які називаються в даному документі (у порядку М-С) СОБМеї Мі, СОМКМо2 Мі та СОКМеЗ Мі. У даному документі представлені амінокислотні послідовності ілюстративних СОК, а також амінокислотні послідовності ділянок Мн та Мі важкого та легкого ланцюгів ілюстративних антитіл до СО40. Конкретні варіанти здійснення антитіл до СО40 передбачають такі ілюстративні послідовності СОК, та/або Мн, та/або Мі, а також антитіла, які конкурують за зв'язування СО40 людини з такими антитілами.
У деяких варіантах здійснення амінокислотні послідовності СОК антитіла до СО40 вибрані з наступних послідовностей.
СОРМе1 Мн: | аМТЕТБМУМІТ (ЗЕО І МО) сУтТЕтТамУмю (ЗЕО І МО 2)
СУТЕТОоУУММ (ЗЕО ІО МОЗ)
СЕТтЕ5ОоУУМ5 (ЗЕО ІЮ МО 4) ,УБІТТМУМУУМ (ЗЕО І МО 5)
СУТЕТ5УМУМН (ЗЕО ІЮ МО:б)
С,УТЕТОММІМ (ЗЕО І МО77) вУБІТЗМУУММ (ЗЕО ІО МО: 8) ,мУ5БІЗЗМУ УМ М (ЗЕО ІЮ МОС9) амрІТ5ММУМуМ ЗЕО І МО:10
СОвМе2 Мн: ЕІМРабБавтМУМЕКЕКВ (ЗЕО І МО 711)
ЕІГ'РОСОНТКУМЕКЕНО (ЗЕО ІЮ МО 712)
РІМРММИСТ5УМОКЕКа (ЗЕО І МО 13)
ЕІВМКАМОЕМТТЕЕЗАБУКа | (5ЕО ІЮ МО:14)
МІВНОатММММРБІ КМ (ЗЕО ІЮ МО 15)
МОРБЗ5МОаЕТНУМОКЕКО (ЗЕО І МО 16)
МЕРОБОЗМУСМЕОЕКа (ЗЕО ІЮ МО 17)
МІНУраБММУМРБІ КМ (ЗЕО І МО 18)
МОРБЗ5МОаЕТНМАОКЕОС (ЗЕО ІЮ МО 19)
МПЕРИБОЗБМУЗМЕОБКИа (ЗЕО І МО С 20)
МІНУравБММУМРБІ К5 (ЗЕО ІЮ МО 21)
МІНУОаМММУМРБІ КИ ЗЕО ІЮ МОС22
СОвМеЗ Мн: мнатари (ЗЕО ІЮ МО:З31)
УуваруУу (ЗЕО І МО:32) ва7аагсватмА ру (ЗЕО ІЮ МО:33) ува пОосхмумврМ (ЗЕО ІЮ МО: 34)
І 0У (ЗЕО ІЮ МО:З35)
ЕНІМУЗОБТУраТамЕрМ (ЗЕО ІЮ МО:З6)
ЗІ ОКЕАУ ЗЕО ІЮ МОСЗ37
СОвМе1 Мі: во УнемамтмІН (ЗЕО ІЮ МОС51)
В855О5БІ ММОМЕМТМІ Н (ЗЕО І МО 52)
ВАБООІБММІ М (ЗЕО І МО: 53)
ВАБООІНММІ М (ЗЕО І МО:54)
В5БОБІЕМОМОМТ ЇМ (ЗЕО І МО:С55)
ЗАББОЗБ5І ЗУМН (ЗЕО І МО:С56)
КАБОБУМТАМА (ЗЕО ІЮ МО: 57)
В55О5ІЕМТМОаМТ ЇМ (ЗЕО І МО: 58)
ВА5БОБІЕМОМОМТ БІ. М ЗЕО ІЮ МО:59
СОвМе2 Мі: КМ5МНІ5 (ЗЕО ІЮ МО:61)
КМЕМАУ5 (ЗЕО ІЮ МО:62)
УТ5ВІНІ. (ЗЕО ІЮ МО:63)
УТА ньо (ЗЕО ІЮ МО:64)
ВУ5МАЕС (ЗЕО ІЮ МО:65)
ОТ5КІ А5 (ЗЕО ІЮ МО:66)
ЗАБМАУТ (ЗЕО ІЮ МО:67)
ВУ5МАЕ5 (ЗЕО ІЮ МО:68)
ВІЗМАЕ5 ЗЕО ІЮ МО:69
СОвМеЗ Мі: 5ОБТНМУРУТ (ЗЕО ІЮ МО:81)
ЕОБТНУРМТ (ЗЕО І МО:82)
ОООСМТІ РІ Т (ЗЕО ІЮ МО:83)
ОООСКТІ РУТ (ЗЕО ІЮ МО:84)
ГОМТНМУРМУТ (ЗЕО І МО:85)
ОМ 5Б5МРМТ (ЗЕО І МО:86)
ООУББУРУТ (ЗЕО ІЮ МО:87)
ГОМТНМУРЕТ ЗЕО ІЮ МО:88
У деяких варіантах здійснення кожна СОК антитіла до СО40 незалежно від інших вибрана таким чином, що її послідовність відповідає відповідній СОК антитіла, представленого в таблиці 3. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою ІдсС та має Мн та М, послідовність яких відповідає Мн та Мі антитіла, представленого в таблиці 3.
У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає будь-якій із ФЕО ІЮ МО:101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108 або 109; та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає будь-якій із ЗЕО ІЮ МО:151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159 або 160. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає 5ХЕО ІО МО:101, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає 5ХЕО ІЮ МО:151. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:102, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає ЗБЕО ІЮ МО:152. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:103, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає 5Е0О ІЮО МО:153. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:104, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає 5Е0О ІЮО МО:154. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:105, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮ МО:155. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:106, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає 5Е0О ІЮО МО:156. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:106, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає 5Е0О ІЮО МО:157. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:107, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:158. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕ ІЮ МО:108, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає 5Е0О ІЮО МО:159. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮ МО:109, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮ МО:160.
Конкретні ілюстративні варіанти здійснення антитіл до СЮО40 з вищевказаними СОК описані в даному документі. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮ МО: 1, 11, 31, 51, 61 та 81. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮО МО: 2,12, 32, 52, 62 та 82. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮО МО:
З, 13, 33, 53, 63 та 83. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮО МО: 4, 14, 34, 54, 64 та 84. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮО МО: 5, 15, 35, 55, 65 та 85. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під БЕО ІЮО МО: б, 16, 36, 56, 66 та 86. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під БЕО ІЮО МО: 6, 19, 36, 56, 66 та 86. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮО МО: 7,17, 37, 57, 67 та 87. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮ МО: 7,20, 37, 57, 67 та 87. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під БЕО ІЮО МО: 8, 18, 35, 58, 68 та 88. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під БЕО ІЮО МО: 9, 21, 35, 58, 68 та 88. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 має СОК під 5ЕО ІЮО МО: 10, 22, 35, 58, 68 та 88.
У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 є придатним для введення людині. У
Зо конкретному варіанті здійснення антитіло до СО40 є гуманізованим. В іншому конкретному варіанті здійснення амінокислотні послідовності СОК антитіла до СО40 вибрані з:
Мн СОВЯН: | ОСХТЕТ5УМУМН (ЗЕО ІЮ МО:б)
СУТЕТОМУМІМ (ЗЕО І МО77)
СУБІТ5МУММ/М (ЗЕО ІО МО: 8)
СУ5БІЗБММУ УМ М (ЗЕО ІЮ МОС9)
СмрІТ5ММММУМ ЗЕО ІЮ МОС10
Мн СОВЯ2: | МЛЕРОБаБУМСМЕОБКИа (ЗЕО ІЮ МО 17)
МАУравммМммМРБІКМ (ЗЕО І МО 18)
МІОРБМОЕТНМАОКЕОС (ЗЕО ІЮ МО 19)
МЕРИБОаЗМУЗМЕОЕКа (ЗЕО І МО С 20)
МВУравмМмМмМРБІК (ЗЕО ІЮ МО 21)
МАМравмМмМмМРБІ КИ ЗЕО ІЮ МОС22
Мн СОВЯЗ: | 1 БУ (ЗЕО ІЮ МО:З35)
ЕВІМУЗОБТУраТмеЕрмМ (ЗЕО ІЮ МО:З6)
ЗІ ОКЕАУ ЗЕО ІЮ МОСЗ37
Мі СОВИ: | БАЗ5БОБ5І 5УМН (ЗЕО І МО:С56)
КАБОЗММТАМА (ЗЕО ІЮ МО: 57)
ВА5БОБІ ЕМ МОМ ЇМ ЗЕО ІЮ МО:58
Мі СОоНняЯг: | ОТ5КІ А5 (ЗЕО ІЮ МО:66) 5ЗАБМАУТ (ЗЕО ІЮ МО:67)
ВУБМАЕ5 ЗЕО ІЮ МО:68
Мі СОВЯЗ: | ООМ/55МРМТ (ЗЕО І МО:86)
ООУ5ББУРУТ (ЗЕО ІЮ МО:87)
ГОМТНУРЕТ ЗЕО ІЮ МО:88
У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає будь-якій із ФЕО ІЮ МО:110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122 або 123; та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає будь-якій із ЗЕО ІЮ МО:161, 162, 163, 164,
165, 166, 167, 168, 169, 170 або 171. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає 5Е0О ІЮ МО:110, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:161. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:111, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:161. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:112, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:161. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:113, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:162. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:114, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:162. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:115, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:162. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:116, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:163. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:117, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:163. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:118, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:163. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:116, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:164. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:117, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:164. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:119, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:165. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:120, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:165. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:121, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:166. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн,
Ко) послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:117, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:167. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:117, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:168. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:117, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:169. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:117, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:170. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІЮО МО:117, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:171. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:118, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:164. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:122, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:167. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:122, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗБО І МО:168. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить ланцюг Мн, послідовність якого відповідає ЗЕО ІО МО:123, та ланцюг Мі, послідовність якого відповідає
ЗЕО ІЮ МО:169.
У деяких варіантах здійснення антитіла до СО40 конкурують з еталонним антитілом за зв'язування СО40 людини в іп міїго аналізах. У деяких варіантах здійснення антитіла до СО40 конкурують за зв'язування СО40 людини на клітинах, що експресують СО40 людини. Еталонне антитіло може являти собою будь-яке з антитіл до СО40, описаних у даному документі. У деяких варіантах здійснення еталонне антитіло являє собою антитіло, представлене в таблиці 3. У конкретних варіантах здійснення еталонне антитіло вибране з антитіла АО163.9.3 ("тиАбІ"); антитіла АЮО166.4.4 ("тиАБ2г"); антитіла АЮ175.14.11 ("тиАбБЗ"); антитіла АО163.10.7 ("тиАбБа4"); антитіла АО165.1.2 ("тиАбБ5"); антитіла АЮО163.162.1 ("тиАБб"); антитіла АЮО163.27.12 ("тиАбБ7"); антитіла АЮ163.7.2 ("тиАбБВ8"); антитіла АО164.14.6 ("тиАбБе") та антитіла АЮ164.76.2 ("тиАбБІ0"). У деяких варіантах здійснення еталонне антитіло являє собою гуманізовану версію антитіла, представленого в таблиці 3. У деяких варіантах здійснення еталонне антитіло являє собою гуманізовану версію тиАрб, тиАБ8 або тиАБУ. У конкретному варіанті здійснення бо еталонне антитіло являє собою пиАБоО-2. В іншому варіанті здійснення еталонне антитіло являє собою пиАре-5. В іншому конкретному варіанті здійснення еталонне антитіло являє собою пиАбБО АгІ.
Можуть траплятися посттрансляційні модифікації послідовностей антитіла до СО40, такі як відщеплення одного або декількох (наприклад, 1, 2, З або більше) амінокислотних залишків на
С-кінці важкого ланцюга антитіла.
У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 містить важкий ланцюг згідно з будь-якою із
ЗЕО ІЮ МО: 130-135 та легкий ланцюг згідно з ЗЕО І МО: 140-142. У певних варіантах здійснення антитіло до СО40 містить важкий ланцюг згідно з БЕО ІЮ МО: 130 або 131 та легкий ланцюг згідно з 5ЕО ІЮ МО: 140. У певних варіантах здійснення антитіло до СО40 містить важкий ланцюг згідно з ЗЕО ІЮ МО: 132 або 133 та легкий ланцюг згідно з БЕО ІЮО МО: 140. У певних варіантах здійснення антитіло до СО40 містить важкий ланцюг згідно з «ЕО ІЮ МО: 134 або 135 та легкий ланцюг згідно з БЗЕО ІЮ МО: 140. У певних варіантах здійснення антитіло до с040 містить важкий ланцюг згідно з ЗЕО ІЮ МО: 132 або 133 та легкий ланцюг згідно з ЗЕО ІЮ
МО: 141. У певних варіантах здійснення антитіло до СО40 містить важкий ланцюг згідно з БЗЕО
ІО МО: 132 або 133 та легкий ланцюг згідно з «ЕО ІЮ МО: 142.
Антитіла до СО40, описані в даному документі, зазвичай специфічно зв'язуються з СО40 людини. Перехресна реактивність антитіл під час зв'язування СО40 від інших видів, наприклад мавпи, наприклад макаки-крабоїда, може забезпечувати такі переваги, як можливість тестування біологічної активності на тваринних моделях у вигляді мавп. Таке тестування на тваринній моделі можна використовувати для скринінгу антитіл до СО40 для відбору за властивостями, наприклад, сприятливими фармакокінетичними параметрами. У деяких варіантах здійснення антитіла до СО40 зв'язуються з СО40 макаки-крабоїда.
Аналізи конкурентного зв'язування включають без обмеження імунологічний аналіз із міченням радіоактивною речовиною (КІА), твердофазний імуноферментний аналіз (ЕГІЗА), сендвіч-ЕГІ5А, аналізи за методом сортування клітин з активованою флуоресценцією (ЕАС5) та аналізи за методом поверхневого плазмонного резонансу.
Під час проведення аналізу конкурентного зв'язування антитіл між еталонним антитілом і тестованим антитілом (незалежно від виду або ізотипу) спочатку можна помітити еталонне антитіло за допомогою детектовної мітки, такої як флуорофор, біотин, або ферментативної (або
Зо навіть радіоактивної) мітки для забезпечення можливості наступної ідентифікації. У цьому випадку клітини, що експресують СО40 людини, інкубують із неміченим тестованим антитілом, додають мічене еталонне антитіло та вимірюють інтенсивність зв'язаної мітки. Якщо тестоване антитіло конкурує з міченим еталонним антитілом за рахунок зв'язування з епітопом, що перекривається, інтенсивність буде зниженою порівняно з контрольною реакцією, що проводиться без тестованого антитіла.
У конкретному варіанті здійснення даного аналізу спочатку визначають концентрацію міченого еталонного антитіла, яка приводить до 8095 від максимального зв'язування ("конц.во»") в умовах проведення аналізу (наприклад, за визначеної щільності клітин), та аналіз конкурентного зв'язування проводять із 10Х конц.воз неміченого тестованого антитіла та
КОНЦ.во » міченого еталонного антитіла.
Інгібування можна виразити у вигляді константи інгібування або Кі, яку розраховують за наступною формулою:
Кі-ІСво/ (1 - (концентрація еталонного АВ)/Ка), де ІСсо являє собою концентрацію тестованого антитіла, яка приводить до 50 95-го послаблення зв'язування еталонного антитіла, а Ка являє собою константу дисоціації еталонного антитіла, показник його афінності щодо СО40 людини. Антитіла, які конкурують з антитілами до СО40, розкритими в даному документі, можуть характеризуватися Кі, що становить від 10 пМ до 1000 нМ в умовах аналізу, описаних у даному документі.
У різних варіантах здійснення вважається, що тестоване антитіло конкурує з еталонним антитілом, якщо воно зменшує зв'язування еталонного антитіла на щонайменше приблизно 20 95 або більше, наприклад, на щонайменше приблизно 20 95, 30 Ус, 40 95, 50 Зо, 60 о, 70 95, 80 95, 90 Ув, 95 95 або навіть більше або на процент, що варіює в діапазоні між будь-якими з вищевказаних величин, за концентрації еталонного антитіла, яка передбачає 8095 від максимального зв'язування за конкретних умов аналізу, та концентрації тестованого антитіла, яка в 10 разів перевищує концентрацію еталонного антитіла.
Антитіла до СО40, описані в даному документі, можуть слугувати агоністами СО40 людини (ЗЕО ІЮ МО:40) за рахунок активації СО40 людини за допомогою щонайменше двох механізмів дії. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 зв'язує СЮО40 людини за відсутності СЮО40І. (ЗЕО ІЮ МО :41) та підсилює передачу сигналу від СО40 людини. У деяких варіантах здійснення 60 антитіло до СО40 зв'язується з комплексом зв'язаних СО40І-СО040 та підсилює передачу сигналу від СО40 людини. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 конкурує за зв'язування СО40 людини (5ЕО ІЮ МО:40) із контрольним антитілом, вибраним із гуманізованого антитіла, перерахованого в таблиці 3, та активує СЮО40 людини незалежно від ліганду СО40 людини (ЗЕО ІЮ МО:41), тобто за відсутності або за наявності СО40Ї.
Ефект антитіл СО40 на взаємодію СО40-СО040Ї людини можна визначити за допомогою аналізів, відомих із рівня техніки, таких як аналіз конкурентного зв'язування СО40І, описаний у прикладі 2. Співвідношення ОЮгз5о, виміряної у зразках, що містять антитіла до СО40, та ОЮгзво, виміряної у зразках з антитілом ізотипічного контролю ("співвідношення ОЮ4507), можна використовувати для визначення ефекту антитіла до СО40 на зв'язування СО40Ї людини з
Сра40 людини. Співвідношення ОЮ45о, що становить 1, вказує на відсутність ефекту; співвідношення, що становить менш ніж 1, вказує на конкуренцію з СО40!: співвідношення, що становить більш ніж 1, вказує на посилення зв'язування СО40Ї із СО40. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 збільшує (тобто посилює) зв'язування СО40Ї людини (ЗЕО ІЮ
МО:41) із СО40 людини (ЗЕО ІЮ МО:40), як визначено за співвідношенням ОЮ450о. Посилення зв'язування СО40Ї із СО40, визначене за допомогою співвідношення ОЮзв5о, становить щонайменше приблизно 1,2, як, наприклад, приблизно 1,3, 1,4, 1,5,1,6,1,7,1,8,1,9,2,0,2,2, 2,4, 2,5, 2,6, 2,8, 3,0 або більше.
Конкретний аналіз та умови аналізу, придатні для проведення оцінки того, чи конкурує антитіло за зв'язування СО40 людини з еталонним антитілом, як описано в даному документі, наведені в прикладі 2. Конкуренцію антитіл за зв'язування можна визначати за допомогою аналізу поверхневого плазмонного резонансу, що описується в прикладі 2, або протоколу конкурентного зв'язування, описаного в розділі 8.4.3.
Незважаючи на те, що агоністичне антитіло до СО40 активує імунну систему для забезпечення протипухлинної дії, широка активація всіх типів клітин імунної системи може призводити до небажаних побічних ефектів. Відповідно, у деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 приводить до вибіркової активації імунної відповіді, опосередкованої дендритними клітинами, а не В-клітинної імунної відповіді, на відміну від еталонного антитіла до СО40. У деяких варіантах здійснення еталонне антитіло до СО40 являє собою СР-870893. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 характеризується аналогічною активністю у разі активації дендритних клітин, наприклад, за заданої дози приводить до продукування ІІ -12р70 у межах приблизно 200 95, наприклад, у межах приблизно 180 95, 150 95, 130 Фо, 110 95, 100 Ов, 90 Фо, 80 Фо, 70 90, 60 95, 50 95, 40 90, 30 90, 25 Ую, 20 У, 15 У, 10 95 або приблизно 5 95 порівняно з продукуванням ІІ -12р70 за тієї ж дози еталонного антитіла СО40 в аналізі, описаному в розділі 8.1.3. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 характеризується більш низькою ефективністю у разі активації В-клітин порівняно з еталонним антитілом до СО40.
Співвідношення ЕСво для В-клітин у антитіла до СО40 та еталонного антитіла до СО40 може становити більш ніж приблизно 1,5, як, наприклад, приблизно 2, 3, 4, 5,6, 8, 10, 15, 20, 30, 40, 50 або більше, в аналізі, описаному в розділі 8.5.3. У деяких варіантах здійснення антитіло до с0р40 характеризується аналогічною активністю у разі активації дендритної клітини та більш низькою ефективністю у разі активації В-клітини порівняно з еталонним антитілом до СО40. 7.4. Полінуклеотиди, що кодують антитіла до СО40, системи експресії та способи одержання антитіл
Даний винахід охоплює молекули нуклеїнових кислот, що кодують гени легкого та важкого ланцюга імуноглобулінів для антитіл до СЮО40, вектори, що містять такі нуклеїнові кислоти, та клітини-хазяїни, здатні продукувати антитіла до СО40 за даним винаходом.
Антитіло до СО40 за даним винаходом може бути одержане за рахунок рекомбінантної експресії генів легкого та важкого ланцюга імуноглобуліну в клітині-хазяїні. Для рекомбінантної експресії антитіла клітину-хазяїна трансфікують одним або декількома рекомбінантними векторами експресії, що несуть фрагменти ДНК, які кодують легкий та важкий ланцюги імуноглобуліну для антитіла, унаслідок чого легкий та важкий ланцюги експресуються в клітині - хазяїні та необов'язково секретуються в середовище, в якому культивуються клітини-хазяїни, при цьому з даного середовища можна виділяти антитіла. Для одержання генів важкого та легкого ланцюгів антитіла, вбудовування даних генів у рекомбінантні вектори експресії та введення векторів у клітини-хазяїни застосовують стандартні методики рекомбінантної ДНК, такі як описані в Моїесціаг Сіопіпд; А ІГабогаїгу Мапиа!ї, Зесопа Еайоп (ЗатобгооК, Егй5сп апа
Мапіаїї5 (єд5), Соїд брііпуд Нагброг, М. У., 1989), Сцтепі Ргоїосоїв іп МоїІесшіаг Віооду (А!йзибеї,
Е.М. єї а!ї., єдв., Сгтеєпе Рибіїзнпіпуд Авзосіаїез, 1989) та в патенті США Мо 4816397.
Для одержання нуклеїнових кислот, що кодують такі антитіла до СО40, спочатку одержують фрагменти ДНК, що кодують варіабельні ділянки легкого та важкого ланцюга. Дані ДНК можна бо одержати шляхом ампліфікації та модифікації ДНК зародкового типу або кДНК, що кодує послідовності варіабельних ділянок легкого та важкого ланцюгів, наприклад, із застосуванням полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). З рівня техніки відомі послідовності ДНК зародкового типу для генів варіабельних ділянок важкого та легкого ланцюгів людини (див., наприклад, базу даних послідовностей зародкового типу людини "УИВАБЕ"; див. також Кабаї, Е. А. еї аї., 1991,
Зедиеєпсез ої Ргоївїп5 ої Іттипоіоадісаї Іпіегеві, ГА Едайіоп, 0.5. Оерайтепі ої Неайй апа Нитап
Оегмісе5, МІН Рибіїсатіоп Мо. 91-3242; Тотіїнзоп еї аї., 1992, 9. Мої. ВіоІї. 221:116-198; та Сох еї аі!., 1994, Ек. 9). Іттипої. 24:827-836; вміст кожної з яких включений у даний документ за допомогою посилання).
Після одержання фрагментів ДНК, що кодують сегменти Мн та Мі, пов'язані з антитілом до
СОр40, такі фрагменти ДНК можна додатково піддати маніпуляціям за допомогою стандартних методик рекомбінантної ДНК, наприклад, для перетворення генів варіабельної ділянки на гени повнорозмірного ланцюга антитіла, гени Гар-фрагмента або ген 5сЕм. Під час таких маніпуляцій фрагмент ДНК, що кодує Мі або Мн, функціонально зв'язують з іншим фрагментом ДНК, що кодує інший білок, такий як константна ділянка антитіла або гнучкий лінкер. Передбачається, що термін "функціонально зв'язаний", використовуваний у даному контексті, означає, що два фрагменти ДНК з'єднані таким чином, що амінокислотні послідовності, які кодуються цими двома фрагментами ДНК, залишаються в межах рамки зчитування.
Виділену ДНК, що кодує ділянку Мн, можна перетворити на ген повнорозмірного важкого ланцюга шляхом функціонального зв'язування ДНК, що кодує Мн, з іншою молекулою ДНК, яка кодує кконстантні ділянки важкого ланцюга (СНІ, СН2, СНЗ та необов'язково СНа).
Послідовності генів константних ділянок важкого ланцюга людини відомі з рівня техніки (див., наприклад, Кабаї, Е.А., еї аї., 1991, Зедиепсез ої Ргоїеїіп5 ої Іттипоїодісаї Іпіегеві, ЕйЙй Еайоп,
И.5. Оерапйтенпі ої Неайй апа Нитап 5бегуісе5, МІН Рибіїсайоп Мо. 91-3242), та фрагменти ДНК, що охоплюють дані ділянки, можна одержати за допомогою стандартної ПЛР-ампліфікації.
Константна ділянка важкого ланцюга може являти собою константну ділянку Ідс:, ІдС2, дз,
Ідсз4, ІДА, ІЧЗЕ, І9М або ІдОр, але в певних варіантах здійснення вона являє собою досі або Ідса.
Для одержання гена важкого ланцюга Габ-фрагмента ДНК, що кодує Мн, можна функціонально зв'язати з іншою молекулою ДНК, яка кодує тільки константну ділянку СНІ важкого ланцюга.
Виділену ДНК, що кодує ділянку Мі, можна перетворити на ген повнорозмірного легкого
Зо ланцюга (а також ген легкого ланцюга Бар) шляхом функціонального зв'язування ДНК, яка кодує
Мі, з іншою молекулою ДНК, що кодує константну ділянку легкого ланцюга, СІ. Послідовності генів константних ділянок легкого ланцюга людини відомі з рівня техніки (див., наприклад,
Кавбаї, єї аї., 1991, Зедиепсез ої Ргоївїнв5 ої Іттипоіодісаї! Іпіегеві, ГА Еайіоп, 0.5. Оєерайтепі ої
Неайй апа Нитап 5егмісев, МІН Рибіїсайоп Мо. 91-3242), та фрагменти ДНК, що охоплюють дані ділянки, можна одержати за допомогою стандартної ПЛР-ампліфікації. Константна ділянка легкого ланцюга може являти собою константну ділянку каппа-ланцюга або лямбда-ланцюга, але в певних варіантах здійснення вона являє собою константну ділянку каппа-ланцюга. Для створення гена 5сЕм фрагменти ДНК, що кодують Мн та Мі, функціонально зв'язують з іншим фрагментом, що кодує гнучкий лінкер, наприклад, що кодує амінокислотну послідовність (Сіу«"5ег)з (ЗЕО ІЮ МО:200), таким чином, щоб послідовності Мн та Мі могли експресуватися у вигляді безперервного одноланцюгового білка з ділянками Мі та Мн, з'єднаними гнучким лінкером (див., наприклад, Віга еї аї., 1988, 5сіепсе 242:423-426; Нивіюоп еї аї., 1988, Ргос. Маї).
Асад. 5сі. ОБА 85:5879-5883; МеСапепу еї а!., 1990, Маїшге 348:552-554).
Для експресії антитіл до СО40 за даним винаходом ДНК, що кодують неповні або повнорозмірні легкий і важкий ланцюги, одержані, як описано вище, вставляють у вектори експресії, унаслідок чого гени стають функціонально зв'язаними з послідовностями контролю транскрипції та трансляції. У даному контексті передбачається, що термін "функціонально зв'язаний" означає, що ген антитіла лігують у вектор таким чином, щоб послідовності контролю транскрипції та трансляції всередині вектора виконували свою передбачувану функцію, що полягає в регулюванні транскрипції та трансляції гена антитіла. Вектор експресії та послідовності, що контролюють експресію, вибирають так, щоб вони були сумісними з використовуваною для експресії клітиною-хазяїном. Ген легкого ланцюга антитіла та ген важкого ланцюга антитіла можна вставляти в окремі вектори, або, що більш типово, обидва гени вставляють у той самий вектор експресії.
Гени антитіла вставляють у вектор експресії за допомогою стандартних способів (наприклад, шляхом лігування комплементарних сайтів рестрикції на фрагменті гена антитіла та векторі або шляхом лігування "тупих" кінців, якщо сайти рестрикції відсутні). До вставки послідовностей легкого або важкого ланцюга, пов'язаних з антитілом до СО40, вектор експресії вже може нести послідовності константних ділянок антитіла. Наприклад, один підхід до 60 перетворення послідовностей Мн та Мі, пов'язаних із моноклональними антитілами до СО40, на гени повнорозмірного антитіла полягає в тому, щоб вставити їх у вектори експресії, які вже кодують константні ділянки важкого та легкого ланцюга відповідно, унаслідок чого сегмент Мн був функціонально зв'язаним із сегментом(сегментами) СН усередині вектора, а сегмент Мі був функціонально зв'язаним із сегментом Сі усередині вектора. Додатково або альтернативно рекомбінантний вектор експресії може кодувати сигнальний пептид, який сприяє секреції ланцюга антитіла з клітини-хазяїна. Ген ланцюга антитіла можна клонувати у вектор таким чином, щоб сигнальний пептид був зв'язаний у рамці зчитування з амінокінцем ланцюга антитіла, що кодується геном. Сигнальний пептид може являти собою сигнальний пептид імуноглобуліну або гетерологічний сигнальний пептид (тобто сигнальний пептид із відмінного від імуноглобуліну білка).
Окрім генів ланцюга антитіла рекомбінантні вектори експресії за даним винаходом несуть регуляторні послідовності, які контролюють експресію генів ланцюга антитіла в клітині-хазяїні.
Передбачається, що термін "регуляторна послідовність" включає промотори, енхансери та інші елементи контролю експресії (наприклад, сигнали поліаденілювання), які забезпечують контроль транскрипції або трансляції генів ланцюгів антитіла. Такі регуляторні послідовності описані, наприклад, у Соеаде!ї, Сбепе Ехргеззіоп Тесппоіоду: Меїйоа5 іп Еплутоіоду 185,
Асадетіс Ргез5, Зап Оіедо, СА, 1990. Фахівцям у даній галузі буде зрозуміло, що конструювання вектора експресії, у тому числі вибір регуляторних послідовностей, може залежати від таких факторів, як вибір клітини-хазяїна, що підлягає трансформації, необхідний рівень експресії білка тощо. Придатні регуляторні послідовності для експресії в клітинах-хазяїнах, одержаних від ссавців, включають вірусні елементи, які приводять до високих рівнів експресії білка в клітинах ссавців, такі як промотори та/або енхансери, одержані з цитомегаловірусу (СММ) (такі як промотор/енхансер СМУ), вірусу мавп 40 (5М40) (такі як промотор/енхансер 5М40), аденовірусу (наприклад, головний пізній промотор аденовірусу (АамігР)) та вірусу поліоми. Детальніший опис вірусних регуляторних елементів та їхніх послідовностей див., наприклад, у патенті США
Мо 5168062 від Зііп5Кі, патенті США Мо 4510245 від Веї еї а). та патенті США Мо 4968615 від
ЗсНанйнег вї аї.
Додатково до генів ланцюга антитіла та регуляторних послідовностей рекомбінантні вектори експресії за даним винаходом можуть нести додаткові послідовності, такі як послідовності, які
Зо регулюють реплікацію вектора в клітинах-хазяїнах (наприклад, точки початку реплікації), та гени селектовних маркерів. Ген селектовного маркера полегшує відбір клітин-хазяїнів, в які був введений вектор (див., наприклад, патенти США МоМо 4399216, 4634665 та 5179017, усі від Ахеї еї а. Наприклад, як правило, ген селектовного маркера надає клітині-хазяїну, в яку був введений вектор, стійкості до лікарських засобів, таких як 5418, гігроміцин або метотрексат.
Придатні гени селектовних маркерів передбачають ген дигідрофолатредуктази (ОНЕК) (для застосування в ОНЕК: клітинах-хазяїнах із відбором/ампліфікацією під дією метотрексату) та ген пео (для відбору за 5418). Для експресії легкого та важкого ланцюгів вектор(вектори) експресії, що кодує(кодують) важкий і легкий ланцюги, вводять у клітину-хазяїна шляхом трансфекції за допомогою стандартних методик. Передбачається, що різні форми терміну "трансфекція" охоплюють широкий спектр методик, які зазвичай застосовуються для введення екзогенної ДНК у прокаріотичну або еукаріотичну клітину-хазяїна, наприклад, електропорацію, ліпофекцію, осадження за допомогою фосфату кальцію, трансфекцію, опосередковану ОЕАЕ-декстраном, тощо.
Антитіла за даним винаходом можна експресувати або в прокаріотичних, або в еукаріотичних клітинах-хазяїнах. У певних варіантах здійснення експресія антитіл здійснюється в еукаріотичних клітинах, наприклад клітинах-хазяїнах, одержаних від ссавців, з оптимальною секрецією належним чином згорнутого та імунологічно активного антитіла. Ілюстративні клітини- хазяїни, одержані від ссавців, для експресії рекомбінантних антитіл за даним винаходом включають клітини яєчників китайського хом'ячка (СНО) (включаючи клітини ОНЕК- СНО, описані в Опацб апіа Спавзіп, (1980) Ргос. Май. Асай. осі ОБА 77:4216-4220, застосовувані із селектовним маркером ОНЕК, наприклад, як описано в Кашйтап апа Зпагр, 1982, Мої. Віої. 159:601-621), клітини мієломи М5О, клітини СО5 та клітини 5Р2. Коли рекомбінантні вектори експресії, які кодують гени антитіла, вводяться в клітини-хазяїни, одержані від ссавців, антитіла одержують шляхом культивування клітин-хазяїнів протягом періоду часу, достатнього для забезпечення можливості експресії антитіла в клітинах-хазяїнах або секреції антитіла в культуральне середовище, в якому клітини-хазяїни вирощуються. Антитіла можна виділяти з культурального середовища із застосуванням стандартних способів очищення білка. Клітини- хазяїни також можна застосовувати для одержання частин інтактних антитіл, таких як ЕРар- фрагменти або молекули 5сЕм. Зрозуміло, що видозміни вищеописаної процедури перебувають бо у межах обсягу даного винаходу. Наприклад, може потребуватися трансфекція клітини-хазяїна за допомогою ДНК, що кодує або легкий ланцюг, або важкий ланцюг (але не обидва) антитіла до СО40 за даним винаходом.
Технологію рекомбінантної ДНК також можна застосовувати для видалення деяких або всіх
ДНК, що кодують будь-який один або обидва з легкого та важкого ланцюгів, які не є необхідними для зв'язування СО40 людини. Антитіла за даним винаходом також охоплюють молекули, експресовані за рахунок таких усічених молекул ДНК.
Для рекомбінантної експресії антитіла до СО40 за даним винаходом можна здійснювати спільну трансфекцію клітини-хазяїна за допомогою двох векторів експресії за даним винаходом, першого вектора, що кодує поліпептид, одержаний із важкого ланцюга, та другого вектора, що кодує поліпептид, одержаний із легкого ланцюга. Два вектори можуть містити ідентичні селектовні маркери, або кожний із них може містити окремий селектовний маркер.
Альтернативно, можна застосовувати один вектор, який кодує поліпептиди як важкого, так і легкого ланцюгів.
Після одержання нуклеїнової кислоти, що кодує одну або декілька частин антитіла до СО40, у кодувальну послідовність можуть бути введені додаткові зміни або мутації, наприклад, для одержання нуклеїнових кислот, що кодують антитіла з відмінними послідовностями СОК, антитіла зі зниженою афінністю до Ес-рецептора або антитіла інших підкласів.
Антитіла до СО40 за даним винаходом також можуть бути одержані за рахунок хімічного синтезу (наприклад, за допомогою способів, описаних у боїїй Рпазе Рерійде Зупіпевів, 279 ей., 1984 Те Ріегсе Спетіса! Со., КосКога, 1П.). Варіантні антитіла також можуть бути одержані із застосуванням безклітинної платформи (див., наприклад, Спи еї аї., Віоспетіа Мо. 2, 2001 (Коспе Моїесшіаг Віоіодіса!5) та Миггау еї аї., 2013, Ситепі Оріпіоп іп Спетісаї! Віоіоду, 17: 420- 426).
Після того як антитіло до СО40 за даним винаходом було одержане за рахунок рекомбінантної експресії, його можна очистити за допомогою будь-якого відомого з рівня техніки способу очищення молекули імуноглобуліну, наприклад, за допомогою хроматографії (наприклад, іонообмінної, афінної та ексклюзійної колонкової хроматографії), центрифугування, методики, що базується на різній розчинності, або будь-якої іншої стандартної методики для очищення білків. Крім того, для полегшення очищення антитіла до СО40 за даним винаходом
Зо можна зливати з гетерологічними поліпептидними послідовностями, описаними в даному документі або іншим чином відомими з рівня техніки.
Після виділення антитіла до СО40 за необхідності його можна піддавати додатковому очищенню, наприклад, за допомогою високоефективної рідинної хроматографії (див., наприклад, Рїзпег, І арогаїогу Тесппіднез Іп Віоспетівігу Апа Моїесшіаг Віоіоду, Уоїк апа Вигаоп, еав5., ЕІвемівег, 1980) або гель-фільтраційної хроматографії на колонці Зирегаех"М 75 (Рнаптасіа
Віоїесії АВ, Уппсала, Швеція). 7.5. Фармацевтичні композиції
Антитіла до СО40, описані в даному документі, можуть бути представлені у формі композицій, що містять антитіло та один або декілька носіїв, наповнювачів та/або розріджувачів.
Композиції можуть бути складені для конкретних шляхів застосування, як, наприклад, для шляхів застосування у ветеринарії або для фармацевтичних шляхів застосування у людини.
Форма композиції (наприклад, сухий порошок, рідкий склад тощо) та наповнювачі, розріджувачі та/або носії будуть залежати від передбачуваних шляхів застосування антитіла та, у випадку терапевтичних шляхів застосування, способу введення.
У випадку терапевтичних шляхів застосування композиції можуть забезпечуватися як частина стерильної фармацевтичної композиції, яка містить фФармацевтично прийнятний носій.
Така композиція може бути складена у будь-якій прийнятній формі (залежно від необхідного способу введення її суб'єкту, наприклад, суб'єкту-людині, тобто пацієнту). Фармацевтичну композицію можна вводити суб'єкту різноманітними шляхами, такими як пероральний, трансдермальний, підшкірний, інтраназальний, внутрішньовенний, внутрішньом'язовий, внутрішньопухлинний, інтратекальний, місцевий або локальний. Найбільш придатний спосіб уведення в будь-якому конкретному випадку буде залежати від конкретного антитіла, суб'єкта, природи й важкості захворювання та фізичного стану суб'єкта. Фармацевтичну композицію, як правило, вводять внутрішньовенно або підшкірно.
Для зручності фармацевтичні композиції можуть бути представлені у вигляді одиничних лікарських форм, що містять заздалегідь визначену кількість антитіла до СО40, описаного в даному документі, на дозу. Кількість антитіла до СО40, включеного в одиничну дозу, буде залежати від захворювання, що підлягає лікуванню, а також від інших факторів, добре відомих із рівня техніки. Такі одиничні дози можуть бути представлені у формі ліофілізованого сухого 60 порошку, що містить кількість антитіла, яка є придатною для одного введення, або у формі рідини. Одиничні лікарські форми у вигляді сухого порошку можуть бути упаковані в набір, що містить шприц, відповідну кількість розріджувача та/або інші компоненти, які застосовуються для введення. Для зручності одиничні дози в рідкій формі можуть забезпечуватися у формі шприца, попередньо заповненого кількістю антитіла до СО40, яка є придатною для одного введення.
Фармацевтичні композиції також можуть забезпечуватися в нерозфасованій формі, що містить кількості антитіла до СО40, які є придатними для багаторазових уведень.
Фармацевтичні композиції можуть бути приготовані для зберігання у вигляді ліофілізованих складів або водних розчинів шляхом змішування антитіла, що має необхідний ступінь чистоти, із необов'язковими фармацевтично прийнятними носіями, наповнювачами або стабілізаторами, використовуваними, як правило, у даній галузі техніки (усі з яких у даному документі називаються "носії"), тобто буферними засобами, стабілізувальними засобами, консервантами, ізотонуючими добавками, неіоногенними детергентами, антиоксидантами та різними іншими добавками. Див. Кетіпдіоп'є Рпагтасеціїса! б5сіепсев5, 161п еййіоп (О5о0Ї, ей. 1980). Такі добавки мають бути нетоксичними для пацієнтів, що одержують їх, у використовуваних дозах і концентраціях.
Буферні засоби допомагають підтримувати рН у діапазоні, близькому до фізіологічних умов.
Вони можуть бути присутні в різних концентраціях, але, як правило, вони будуть наявні в концентраціях від приблизно 2 мМ до приблизно 50 мМ. Придатні буферні засоби для застосування за даним винаходом передбачають як органічні, так ії неорганічні кислоти та їхні солі, як, наприклад, цитратні буфери (наприклад, суміш цитрату мононатрію та цитрату динатрію, суміш лимонної кислоти та цитрату тринатрію, суміш лимонної кислоти та цитрату мононатрію тощо), сукцинатні буфери (наприклад, суміш бурштинової кислоти та сукцинату мононатрію, суміш бурштинової кислоти та гідроксиду натрію, суміш бурштинової кислоти та сукцинату динатрію тощо), тартратні буфери (наприклад, суміш винної кислоти та тартрату натрію, суміш винної кислоти та тартрату калію, суміш винної кислоти та гідроксиду натрію тощо), фосфатні буфери (наприклад, суміш фосфорної кислоти та фосфату мононатрію, суміш фосфорної кислоти та фосфату динатрію, суміш фосфату мононатрію та фосфату динатрію тощо), глюконатні буфери (наприклад, суміш глюконової кислоти та глюконату натрію, суміш
Зо глюконової кислоти та гідроксиду натрію, суміш глюконової кислоти та глюконату калію тощо), оксалатний буфер (наприклад, суміш щавлевої кислоти та оксалату натрію, суміш щавлевої кислоти та гідроксиду натрію, суміш щавлевої кислоти та оксалату калію тощо), лактатні буфери (наприклад, суміш молочної кислоти та лактату натрію, суміш молочної кислоти та гідроксиду натрію, суміш молочної кислоти та лактату калію тощо) й ацетатні буфери (наприклад, суміш оцтової кислоти та ацетату натрію, суміш оцтової кислоти та гідроксиду натрію тощо). Крім того, можна використовувати фумаратні буфери, гістидинові буфери та солі триметиламіну, такі як 2- аміно-2-гідроксилметилпропан-1,З-діол (тобто Тгі5, ТНАМ або трис(гідроксиметил)амінометан).
Для забезпечення ізотонічності рідких композицій за даним винаходом можна додати ізотонуючі добавки, іноді відомі як "стабілізатори", та вони включають багатоатомні цукрові спирти, наприклад трьохатомні або вищі цукрові спирти, такі як гліцерин, еритрит, арабіт, ксиліт, сорбіт і маніт. Стабілізатори стосуються широкої категорії наповнювачів, які можуть виконувати функцію від об'ємоутворювального засобу до добавки, яка солюбілізує терапевтичний засіб або допомагає запобігти денатурації або прилипанню до стінки контейнера. Типові стабілізатори можуть являти собою багатоатомні цукрові спирти (перераховані вище); амінокислоти, такі як аргінін, лізин, гліцин, глутамін, аспарагін, гістидин, аланін, орнітин, лейцин, 2-фенілаланін, глутамінова кислота, треонін тощо, органічні цукри або цукрові спирти, такі як лактоза, трегалоза, стахіоза, маніт, сорбіт, ксиліт, рибіт, міоінозит, галактит, гліцерин тощо, включаючи цикліти, такі як інозит; поліетиленгліколь; полімери амінокислот; сірковмісні відновлювальні засоби, такі як сечовина, глутатіон, тіоктова кислота, тіогліколят натрію, тіогліцерин, а- монотіогліцерин і тіосульфат натрію; низькомолекулярні поліпептиди (наприклад, пептиди з 10 залишками або менше); гідрофільні полімери, такі як полівінілпіролідон; моносахариди, такі як ксилоза, маноза, фруктоза, глюкоза; дисахариди, такі як лактоза, мальтоза, сахароза та трегалоза; та трисахариди, такі як рафіноза; та полісахариди, такі як декстран. Стабілізатори можуть бути присутні в кількостях, що варіюють від 0,5 до 10 мас. 95 у перерахунку на масу антитіла до СО40.
Неіїоногенні поверхнево-активні засоби або детергенти (також відомі як "змочувальні засоби") можна додавати для сприяння солюбілізації глікопротеїну, а також для захисту глікопротеїну від агрегації, що спричиняється перемішуванням, що також дає змогу піддавати склад стресовій дії із зсувом поверхні без денатурації білка. Придатні неіоногенні поверхнево- бо активні речовини включають полісорбати (20, 80 тощо), полоксамери (184, 188 тощо) та поліоли-плюроніки. Неіоногенні поверхнево-активні речовини можуть бути присутні в кількості в діапазоні від приблизно 0,05 мг/мл до приблизно 1,0 мг/мл.
Конкретний ілюстративний варіант здійснення водної композиції, що є придатною для введення за допомогою внутрішньовенної інфузії, передбачає 10 мг/мл антитіла до СО40, 15
ММ гістидинового буфера, рН 6,0, 8,0 95 (вага/об.) сахарози та 0,05 95 (вага/об.) полісорбату 80.
У певних варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, описаних у таблиці 3. Композиція може бути представлена у формі ліофілізованого порошку, який після ресуспендування за допомогою 2,0 мл стерильної води або іншого розчину, придатного для ін'єкції або інфузії (наприклад, 0,995 сольового розчину, розчину Рінгера, розчину Рінгера з лактатом тощо), приводить до одержання вищевказаної водної композиції.
Композиція або інші варіанти здійснення композицій також можуть бути представлені у формі шприца або іншого пристрою, придатного для ін'єкції та/або інфузії, попередньо заповненого кількістю композиції, придатною для однократного введення антитіла до СО40. 7.6. Способи застосування 7.6.1. Терапевтичний ефект
Дані, представлені в даному документі, демонструють, що антитіла до СО40, описані в даному документі, які виступають у ролі агоніста СО40 у присутності пухлинних клітин, здійснюють сильну протипухлинну активність щодо таких солідних пухлин іп мімо. Відповідно, антитіла до СО40, зв'язувальні фрагменти та/або фармацевтичні композиції, що містять антитіла до СО40, можуть застосовуватися в терапевтичних цілях для лікування солідних пухлин.
Загалом способи передбачають введення пацієнту-людині, що має солідну пухлину, ефективної кількості антитіла до СО40, яке виступає в ролі агоніста СО40 та знищує та/або зменшує проліферацію пухлинних клітин із забезпеченням терапевтичного ефекту. Солідні пухлини, які можна лікувати за допомогою антитіла до СО40, включають без обмеження форми раку наднирників, форми раку кістки, форми раку головного мозку, форми раку молочної залози, форми колоректального раку, форми раку стравоходу, форми раку ока, форми раку шлунка, форми раку голови та шиї, форми раку нирки, форми раку печінки, форми раку легені (наприклад, недрібноклітинний рак легені, мезотеліому), форми раку голови та шиї (наприклад,
Зо плоскоклітинний рак голови та шиї), форми лімфоми (наприклад, В-клітинні форми лімфоми), форми меланоми (наприклад, злоякісну меланому, що прогресує, меланому шкіри), форми раку порожнини рота, форми раку яєчника, форми раку полового члена, форми раку передміхурової залози, форми раку підшлункової залози, форми раку шкіри, форми раку яєчок, форми раку щитовидної залози, форми раку матки та форми раку піхви. У деяких варіантах здійснення солідна пухлина являє собою рак голови та шиї, рак легені, меланому або рак підшлункової залози.
Рак може являти собою форму солідної пухлини, яка вперше діагностована та раніше не піддавалася лікуванню, або може являти собою рецидивну, рефрактерну, або рецидивну та рефрактерну, або метастатичну форму. Дійсно, дані, одержані іп мімо на профілактичних мишачих моделях РОЗ (ФІГ. 12), показують, що антитіла до СО40 ефективні у зменшенні розміру пухлини порівняно з введенням дози ізотипічного антитіла.
Не бажаючи обмежуватися теорією, вважають, що антитіло до СО40 активує імунну систему, виступаючи в ролі агоніста СО40. Наступна імунна відповідь потім здійснює протипухлинний ефект на прилеглі пухлинні клітини незалежно від рівнів експресії СО40.
Відповідно, очікується, що антитіло до СО40 за даним винаходом буде ефективним щодо СО40- позитивних або СО40-негативних солідних пухлин.
Антитіло до СО40 за даним винаходом можна вводити окремо (монотерапія) або додатково або спільно з іншими протираковими видами терапії та/або протираковими засобами, що здійснюють або не здійснюють цілеспрямований вплив. Незалежно від того, чи вводять антитіло
БО до СО40 як монотерапію або додатково або спільно з іншими видами терапії або засобами, його кількість уводять таким чином, що загальна схема лікування забезпечує терапевтичний ефект.
Під терапевтичним ефектом розуміють, що застосування антитіл до СО40 для лікування раку в пацієнта приводить до будь-якого продемонстрованого клінічного результату порівняно з відсутністю терапії (у відповідних випадках) або з відомим стандартом лікування. Клінічний результат можна оцінити за допомогою будь-якого способу, відомого пересічному фахівцю в даній галузі. В одному варіанті здійснення клінічний результат оцінюють на основі частоти об'єктивних відповідей (ОКК) (що визначається за допомогою КЕСІЗТ версії 1.1), тривалості відповіді (ОК), виживаності без прогресування (РЕ5) та/або загальної виживаності (05). У деяких варіантах здійснення ознакою терапевтичного ефекту є повна відповідь. У деяких бо варіантах здійснення ознакою терапевтичного ефекту є часткова відповідь. У деяких варіантах здійснення ознакою терапевтичного ефекту є стабілізація захворювання. У деяких варіантах здійснення ознакою терапевтичного ефекту є збільшення загальної виживаності. У деяких варіантах здійснення терапевтичний ефект може являти собою збільшення часу до прогресування захворювання та/(або зменшення симптомів або поліпшення якості життя. В інших варіантах здійснення терапевтичний ефект може не поширюватися на збільшення періоду контролю захворювання, а радше помітно знижувати тяжкість симптомів, що приводить до збільшення якості життя. Як буде очевидно фахівцям у даній галузі, терапевтичний ефект може спостерігатися під час застосування антитіл до СО40 окремо (монотерапія) або додатково або спільно з іншими видами протиракової терапії та/"або протираковими засобами, що здійснюють або не здійснюють цілеспрямований вплив.
Як правило, терапевтичний ефект оцінюють із застосуванням стандартних клінічних тестів, розроблених для вимірювання відповіді на новий засіб для лікування раку. Для оцінки терапевтичного ефекту антитіл до СО40, описаних у даному документі, можна застосовувати один із наступних тестів або комбінацію: (1) критерії оцінки відповіді солідних пухлин (КЕСІЗТ) версії 1.1, (2) загальний стан згідно з критеріями Східної об'єднаної групи онкологів (ЕСОФ), (3) імунозалежні критерії відповіді (КС), (4) оцінка захворювання шляхом аналізу пухлинних антигенів, (5) валідовані шкали результатів, що повідомляються пацієнтом, та/або (6) оцінки
Каплана-Меєра для загальної виживаності та виживаності без прогресування захворювання.
Оцінка зміни пухлинного навантаження є важливою особливістю клінічної оцінки засобів для терапії раку. Як зменшення розмірів пухлини (об'єктивна відповідь), так і час до розвитку прогресування захворювання є важливими кінцевими точками у клінічних випробуваннях щодо раку. Стандартизовані критерії відповіді, відомі як КЕСІ5Т (критерії оцінки відповіді солідних пухлин), були опубліковані у 2000 році. Оновлена версія (КЕСІ5Т 1.1) була випущена у 2009 році. Критерії КЕСІ5Т, як правило, використовують у клінічних випробуваннях, в яких первинною кінцевою точкою дослідження є об'єктивна відповідь, а також у тих випробуваннях, в яких проводять оцінку стабілізації захворювання, прогресування пухлини або часу до прогресування, оскільки такі показники результату базуються на оцінці анатомічного пухлинного навантаження та його зміни під час випробування. У таблиці 4 представлені визначення критеріїв відповіді, використовуваних для визначення об'єктивної відповіді пухлини на досліджуваний лікарський засіб, такий як антитіла до СО40, описані в даному документі.
Таблиця 4
Повна відповідь (СК)| Зникнення всіх цільових вогнищ. Розмір усіх патологічних лімфатичних вузлів (як цільових, так і нецільових) повинен зменшитися за короткою віссю до «10 мм.
РА цьому еталоном вважається вихідна сума діаметрів.
Прогресування Збільшення суми діаметрів цільових вогнищ щонайменше на 20 95, при захворювання (РО) | цьому еталоном вважається найменша сума за період дослідження (вона передбачає вихідну суму, якщо така є найменшою за період дослідження). Додатково до відносного збільшення на 20 95, абсолютне збільшення суми також має становити щонайменше 5 мм. (Примітка: поява одного або декількох нових вогнищ також вважається прогресуванням).
Стабілізація Не спостерігається ані достатнє зменшення розмірів пухлини, щоб захворювання відповідати критеріям РЕ, ані достатнє збільшення, щоб відповідати (50) критеріям РО, при цьому еталоном вважається найменша сума діаметрів під час дослідження.
Вторинні показники результату, які можна застосовувати для визначення терапевтичного ефекту антитіл до СО40, описаних у даному документі, передбачають частоту об'єктивної відповіді (ОКК), виживаність без прогресування (РЕ5), загальну виживаність (05), тривалість повної відповіді (ОК) та глибину відповіді (ОрК). ОКЕ. визначають як частку учасників, у яких була досягнута повна відповідь (СК) або часткова відповідь (РК). РЕ5 визначають як час від дати введення першої дози антитіла до СО40 до прогресування захворювання або смерті, залежно від того, що відбудеться раніше. О5 визначають як період часу або від дати постановки діагнозу, або від початку лікування захворювання, протягом якого пацієнти з діагностованим захворюванням залишаються в живих. ОК визначають як час від початкової
СК або РЕ учасника до періоду прогресування захворювання. ОркК визначають як відсоткове значення зменшення розмірів пухлини, що спостерігається в момент максимальної відповіді, порівняно з вихідним пухлинним навантаженням. Клінічні кінцеві точки як для ОКК, так їі для
РЕ5 можна визначити на основі критеріїв КЕСІЗТ 1.1, описаних вище.
Шкалу загального стану згідно з ЕСОС, показану в таблиці 5, використовують для опису рівня функціонування пацієнта з погляду його здатності піклуватися про себе, повсякденної активності та фізичних можливостей. Шкала була розроблена Східною об'єднаною онкологічною групою (ЕСОбС), яка на сьогодні є частиною Онкологічної дослідної групи ЕСОС-
АСРЕЇІМ, та опублікована в 1982 році.
Таблиця 5
ШОВ ннінннвінініннннинйй захворювання 1 Обмежений у фізично напруженій діяльності, але здатний ходити та здатний виконувати роботу легкого або сидячого характеру, наприклад, легку роботу вдома, роботу в офісі 2 Здатний ходити та здатний до повноцінного самообслуговування, але не здатний виконувати жодну роботу; перебуває на ногах протягом більш ніж 50 95 годин неспання протягом більш ніж 50 95 годин неспання ліжка або крісла
Ще один набір критеріїв, який можна застосовувати, щоб повністю охарактеризувати та визначити відповідь на імунотерапевтичні засоби, такі як засоби протиракової терапії на основі антитіл, являє собою імунозалежні критерії відповіді (і(їїС), які були розроблені для вимірювання солідних пухлин у 2009 році та оновлені у 2013 році (МуоЇспоКк, еї аї. Сііп. Сапсег
Вев. 2009; 15(23): 7412-7420 та Мівпіпо, еї аї. СіІп. Сапсег Кез. 2013; 19(14): 3936-3943, кожен з яких включений за допомогою посилання у всій своїй повноті). Оновлені критерії ікс, як правило, використовують для оцінки ефекту імунотерапевтичного засобу, такого як антитіло до
СО040, описане в даному документі, на пухлинне навантаження та відповідь визначають згідно з таблицею 6.
Таблиця 6 інтервалом не менш ніж 4 тижні
РА 30 9о, при цьому еталоном вважається вихідна сума діаметрів
Прогресування Збільшення суми діаметрів цільових вогнищ щонайменше на 20 95, при захворювання (РО) | цьому еталоном вважається найменша сума за період дослідження (вона передбачає вихідну суму, якщо така є найменшою за період дослідження). (Примітка: поява одного або декількох нових вогнищ не вважається прогресуванням. Результати вимірювання нових вогнищ включають у суму результатів вимірювань).
Стабілізація Не спостерігається ані достатнє зменшення розмірів пухлини, щоб захворювання відповідати критеріям РЕ, ані достатнє збільшення, щоб відповідати (50) критеріям РО, при цьому еталоном вважається найменша сума діаметрів під час дослідження.
Одним ілюстративним терапевтичним ефектом у результаті застосування антитіл до СО40, описаних у даному документі, для лікування солідних пухлин, незалежно від того, чи вводять їх як монотерапію або додатково або спільно з іншими видами терапії або засобами, є повна відповідь. Іншим ілюстративним терапевтичним ефектом у результаті застосування антитіл до
СОр40, описаних у даному документі, для лікування солідних пухлин, незалежно від того, чи вводять їх як монотерапію або додатково або спільно з іншими видами терапії або засобами, є часткова відповідь.
Для позначення відповіді, що надається кожним пацієнтом через визначену систему надання інформації, також можна застосовувати валідовані шкали результатів, які повідомляються пацієнтами. Не фокусуючись на захворюванні, такі шкали результатів пов'язані зі збереженням функціонування під час здійснення контролю хронічного стану. Одним необмежувальним прикладом валідованої шкали результатів, що повідомляються пацієнтами, є
РКОМІБЗФ (Інформаційна система для вимірювання результатів, що повідомляються пацієнтами) від Національних інститутів охорони здоров'я Сполучених Штатів Америки.
Наприклад, за допомогою інструмента для оцінки функціонального статусу РКОМІЗФ для дорослих пацієнтів із раком можна оцінювати можливості що повідомляються самими пацієнтами, стосовно функціонування верхніх кінцівок (наприклад, вправність), нижніх кінцівок (наприклад, ходіння або рухливість) та центральних частин тіла (наприклад, рухливість шиї та спини) і в тому числі звичайні форми повсякденної активності, такі як виконання доручень.
Криві Каплана-Меєра (Каріап апа Меїег, У. Ат. гаї. Авз5зос. 1958; 53(282): 457-481) також можна використовувати для оцінки загальної виживаності та виживаності без прогресування у пацієнтів із раком, що проходять терапію антитілом до СО40, порівняно зі стандартом лікування. 7.6.2. Види додаткової терапії
Антитіла до СО40 можна використовувати додатково або спільно з іншими засобами або видами лікування, що характеризуються протираковими властивостями. У разі застосування як додаткової терапії антитіло до СО40 та інший(інші) засіб(засоби) можуть бути складені разом в одному комбінованому фармацевтичному складі або можуть бути складені та вводитися окремо або у вигляді однієї координованої схеми введення доз, або у вигляді різних схем введення доз.
Засоби, що вводяться додатково або спільно з антитілами до СО40, як правило, будуть характеризуватися взаємодоповнювальними видами активності для антитіл до СО40, унаслідок чого антитіла та інші засоби не будуть чинити несприятливий вплив одне на одного.
Засоби, які можна вводити додатково або спільно з антитілом до СО40, включають без обмеження алкілувальні засоби, інгібітори ангіогенезу, антитіла, антиметаболіти, антимітотичні засоби, антипроліферативні засоби, противірусні засоби, інгібітори кінази А!йгога, фактори, що
Зо сприяють апоптозу (наприклад, інгібітори родини Всі-2), активатори шляху рецепторів смерті, інгібітори Всг-АБІ кінази, антитіла ВіТЕ (біспецифічні активатори, що залучають Т-клітини), кон'югати антитіл та лікарських засобів, модифікатори біологічних відповідей, інгібітори циклінзалежних кіназ, інгібітори клітинного циклу, інгібітори циклооксигенази-2, ЮМО, інгібітори рецепторів гомологу вірусного онкогена лейкозу (ЕгоВ2г), інгібітори факторів росту, інгібітори білка теплового шоку (НЗР)-90, інгібітори гістондеацетилази (НОАС), гормональні терапевтичні засоби, імунологічні препарати, інгібітори інгібіторів білків апоптозу (ІАР), інтеркалювальні антибіотики, інгібітори кіназ, інгібітори кінезинів, інгібітори Чакг, інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (ттТог), мікроРНК, інгібітори мітоген-активованих кіназ, що регулюються позаклітинними сигналами, нестероїдні протизапальні лікарські засоби (М5АЇЮ), інгібітори полі-
АДф(аденозиндифосфат)-рибозо-полімерази (РАКР), хіміотерапевтичні препарати на основі платини, інгібітори тирозинкінази (ВТК) Брутона (наприклад, ібрутиніб, акалабрутиніб), інгібітори
РоіІо-подібних кіназ (РІК), інгібітори фосфоінозитид-3-кінази (РІЗК), інгібітори протеасом, аналоги пурину, аналоги піримідину, інгібітори рецепторних тирозинкіназ, ретиноїди/дельтоїди, рослинні алкалоїди, малі інгібувальні рибонуклеїнові кислоти (5ікМА), інгібітори топоізомераз, інгібітори убіквітинлігази тощо, а також комбінації одного або декількох із цих засобів.
Приклади імунологічних препаратів включають без обмеження інтерферони, інгібітори контрольних точок імунної відповіді та інші імуностимулювальні засоби. Інтерферони включають інтерферон альфа, інтерферон альфа-2а, інтерферон альфа-2Ь, інтерферон бета, інтерферон гамма-1їа, АСТІММОМЕФ (інтерферон гамма-16б) або інтерферон гамма-пі1, їх комбінації тощо.
Інгібітори контрольних точок імунної відповіді включають антитіла, які націлюються на РО-1 (наприклад, пембролізумаб та ніволумаб), РО-Ї1 (наприклад, дурвалумаб, атезолізумаб, авелумаб, МЕ0І4736, М5В0010718С та МРОЇ3280А) та СТІ А4 (антиген 4 цитотоксичних лімфоцитів, наприклад, іпілімумаб, тремелімумаб). Імуностимулювальні засоби включають агоністичні антитіла до ОХ40, які активують Т-клітини. У певних варіантах здійснення гуманізоване антитіло до СО40, представлене в таблиці З, вводиться додатково до пембролізумабу. В інших певних варіантах здійснення гуманізоване антитіло до СО40, представлене в таблиці 3, вводиться додатково до ніволумабу.
Антитіло до СО40 також можна застосовувати для підвищення ефективності променевої терапії. Приклади променевої терапії включають зовнішню дистанційну променеву терапію, бо внутрішню променеву терапію (тобто брахітерапію) та системну променеву терапію.
7.1. Дози та схеми введення
Кількість антитіл до СО40, які вводяться, буде залежати від багатьох факторів, включаючи без обмеження конкретний тип солідної пухлини, що підлягає лікуванню, стадію солідної пухлини, що підлягає лікуванню, спосіб уведення, частоту введення, необхідний терапевтичний ефект та інші параметри, такі як вік, маса та інші характеристики пацієнта тощо. Визначення доз, ефективних для забезпечення терапевтичного ефекту за конкретних шляхів і частоти введення, перебуває в межах можливостей фахівців у даній галузі.
Дози, ефективні для забезпечення терапевтичного ефекту, можна спочатку оцінити на тваринних моделях іп мімо або в клінічних умовах. Придатні тваринні моделі для багатьох захворювань відомі з рівня техніки.
Антитіла до СО40, розкриті в даному документі, можна вводити будь-яким шляхом, придатним для стану, що підлягає лікуванню. У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40, як правило, будуть вводити парентерально, тобто за допомогою інфузії, підшкірної, внутрішньом'язової, внутрішньовенної (ІМ), внутрішньошкірної, інтратекальної, болюсної ін'єкції, внутрішньопухлинної (ІТ) ін'єкції або епідуральної ін'єкції (Зпіге еї аї!., 2004, 9. Рпапт. Зсієпсе5 93(6):1390-1402)). В одному варіанті здійснення антитіло до СО40 представлене у вигляді ліофілізованого порошку у флаконі. Флакони можуть містити 21 мг антитіла до СО40. Перед введенням ліофілізований порошок відновлюють стерильною водою для ін'єкцій (ЗУМЕІ) або іншим придатним середовищем з одержанням розчину, що містить 10 мг/мл антитіла до СО40.
У деяких варіантах здійснення одержаний відновлений розчин додатково розбавляють сольовим розчином або іншим придатним середовищем і вводять шляхом ІМ інфузії два рази на 7 днів, один раз на 7 днів, один раз на 14 днів, один раз на 21 день, один раз на 28 днів, один раз на 35 днів, один раз на 42 дні, один раз на 49 днів або один раз на 56 днів. У деяких варіантах здійснення в рамках першого циклу інфузію виконують протягом 90 хвилин. У деяких варіантах здійснення наступні інфузії виконують протягом 60 хвилин. В інших варіантах здійснення одержаний відновлений розчин додатково розбавляють сольовим розчином або іншим придатним середовищем і вводять шляхом ІТ ін'єкції два рази на 7 днів, один раз на 7 днів, один раз на 14 днів, один раз на 21 день, один раз на 28 днів, один раз на 35 днів, один раз на 42 дні, один раз на 49 днів або один раз на 56 днів.
В одному ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 7 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 14 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 28 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 7 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції 60 один раз на 14 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг,
0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 28 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг.
У разі введення додатково або спільно з іншими засобами, такими як інші хіміотерапетивтичні засоби, антитіла до СО40 можна вводити за тією самою схемою, що й інший(інші) засіб(засоби), або за іншою схемою. У разі введення за тією самою схемою антитіло до СО40 можна вводити перед іншим засобом, після нього або одночасно з ним. У деяких варіантах здійснення, де антитіло до СО40 вводять додатково або спільно зі стандартами лікування, антитіло до СО40 можна починати вводити до початку здійснення стандартної терапії, наприклад, за день, за декілька днів, за тиждень, за декілька тижнів, за місяць або навіть за декілька місяців до початку здійснення терапії, яка є стандартом лікування.
В одному ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до ніволумабу (ОРОІМОФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 7 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг. Ніволумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі З мг/кг протягом 60 хвилин один раз на два тижні. Терапію антитілом до СО40 додатково до ніволумабу продовжують до моменту прогресування
Зо захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до ніволумабу (ОРОІМОФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 14 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг. Ніволумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі З мг/кг протягом 60 хвилин один раз на два тижні. Терапію антитілом до СО40 додатково до ніволумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до ніволумабу (ОРОІМОФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 28 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг. Ніволумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі З мг/кг протягом 60 хвилин один раз на два тижні. Терапію антитілом до СО40 додатково до ніволумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до ніволумабу (ОРОІМОФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 7 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 60 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг. Ніволумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі З мг/кг протягом 60 хвилин один раз на два тижні.
Терапію антитілом до СО40 додатково до ніволумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до ніволумабу (ОРОІМОФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 14 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг. Ніволумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі З мг/кг протягом 60 хвилин один раз на два тижні.
Терапію антитілом до СО40 додатково до ніволумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до ніволумабу (ОРОІМОФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 28 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг. Ніволумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі З мг/кг протягом 60 хвилин один раз на два тижні.
Терапію антитілом до СО40 додатково до ніволумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до пембролізумабу (КеуїгидафФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 7 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг. Пембролізумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мг/кг протягом 30 хвилин один раз на три тижні.
Терапію антитіллом до СО40 додатково до пембролізумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до пембролізумабу (КеуїгидафФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 14 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг. Пембролізумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мг/кг протягом 30 хвилин один раз на три тижні.
Терапію антитілом до СО40 додатково до пембролізумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до пембролізумабу (КеуїгидафФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СЮО40 вводять шляхом ІМ інфузії один раз на 28 днів із розрахунку 0,005 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, 2,0 мг/кг, 2,2 мг/кг, 2,4 мг/кг, 2,6 мг/кг, 2,8 мг/кг, 3,0 мг/кг, 3,2 мг/кг, 3,4 мг/кг, 3,6 мг/кг, 3,8 мг/кг, або 4,0 мг/кг. Пембролізумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мг/кг протягом 30 хвилин один раз на три тижні.
Терапію антитілом до СО40 додатково до пембролізумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування 60 недрібноклітинного раку легені додатково до пембролізумабу (КеуїгидаФфФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 7 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг. Пембролізумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мг/кг протягом 30 хвилин один раз на три тижні. Терапію антитілом до СО40 додатково до пембролізумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до пембролізумабу (КеуїгидафФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 14 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг. Пембролізумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мг/кг протягом 30 хвилин один раз на три тижні. Терапію антитілом до СО40 додатково до пембролізумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
В іншому ілюстративному варіанті здійснення антитіло до СО40 застосовують для лікування недрібноклітинного раку легені додатково до пембролізумабу (КеуїгидафФ). У деяких варіантах здійснення антитіло до СО40 являє собою будь-яке з гуманізованих антитіл, перерахованих у таблиці 3. Антитіло до СО40 вводять шляхом ІТ ін'єкції один раз на 28 днів із розрахунку 0,001 мг/кг, 0,002 мг/кг, 0,003 мг/кг, 0,004 мг/кг, 0,005 мг/кг, 0,006 мг/кг, 0,007 мг/кг, 0,008 мг/кг, 0,009 мг/кг, 0,01 мг/кг, 0,015 мг/кг, 0,02 мг/кг, 0,03 мг/кг, 0,04 мг/кг, 0,05 мг/кг, 0,06 мг/кг, 0,08 мг/кг, 0,1 мг/кг, 0,2 мг/кг, 0,3 мг/кг, 0,4 мг/кг, 0,5 мг/кг, 0,6 мг/кг, 0,8 мг/кг, 1,0 мг/кг, 1,1 мг/кг, 1,2 мг/кг, 1,3 мг/кг, 1,4 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1,6 мг/кг, 1,7 мг/кг, 1,8 мг/кг, 1,9 мг/кг, або 2,0 мг/кг. Пембролізумаб вводять шляхом внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мг/кг протягом 30 хвилин один раз на три
Зо тижні. Терапію антитілом до СО40 додатково до пембролізумабу продовжують до моменту прогресування захворювання або допоки пацієнт переносить лікування.
Як буде зрозуміло фахівцям у даній галузі, рекомендовані дози для різних засобів, описаних вище, може бути потрібно скоригувати для оптимізації відповіді пацієнта та одержання максимального терапевтичного ефекту. 8. ПРИКЛАДИ
Наступні приклади, які висвітлюють деякі ознаки та властивості ілюстративних варіантів здійснення антитіл до СО40, описаних у даному документі, наведені для цілей ілюстрації, а не для обмеження.
Приклад 1. Одержання мишачих антитіл до СЮО40 людини
Моноклональні антитіла одержували шляхом імунізації мишей ВаіБ/С або мишей 5. внутрішньочеревинно за допомогою клітин 37112 миші, що надекспресують СО40 людини.
Селезінки збирали та спленоцити зливали з лінією клітин множинної мієломи М5О. Гібридоми відбирали з використанням аміноптерину. Відібрані гібридоми, що експресують антитіла до с040 з агоністичною активністю, піддавали скринінгу та субклонували для виділення окремих клонів.
Для скринінгу щодо антитіл з агоністичною активністю розробили панель функціональних аналізів, що передбачають стимуляцію шляху МЕкВ, активацію моноцитів, активацію дендритних клітин (ОС) та конкуренцію з лігандом СО40 (СО401). У цих аналізах як позитивний контроль включали антитіло до СО40 людини (328-5 (9051 миші) (Віоієдепа), а подібне за ізотипом мишаче антитіло (тідс1) - як негативний контроль. 8.1.1. Аналіз із НЕК293 Віне СО40 із репортерним геном під контролем МЕКВ
Лінію клітин НЕК293 Віпе СО040 (ІпмМімодеп), що стабільно експресує СО40 людини та репортерний ген під контролем МЕкВ, підтримували в ОМЕМ, що містить 10 95 термоінактивованої фетальної бичачої сироватки (ЕВ5), доповненої 30 мкг/мл бластицидину та 100 мкг/мл зеоцину. Активація СО40 на поверхні клітин НЕК293 Біше СО40 запускає сигнальний каскад, що приводить до активації МЕКВ та наступної секреції ембріональної лужної фосфатази (ЗЕАР). Інкубування супернатантів культур гібридом, що містять агоністичне антитіло до СО40, із 2,5 х 105/мл клітин НЕК293 Біше СО40 стимулювала продукування 5ЕАР, яке вимірювали за допомогою колориметричного ферментного аналізу. Таким чином, рівень ЗЕАР відповідав бо активності антитіла до СО40 в супернатантах культур гібридом.
8.1.2. Аналіз активації моноцитів
Аналіз визначення активності моноцитів виконували із застосуванням лінії клітин моноцитів
ТНРІ-ХВівше (ІпМімодеп). Ця лінія клітин стабільно експресує МЕКВ та репортерний ген ЗЕАР, що індукується під дією АР-1, та її підтримували в КРМІ 1640 із 10 95 термоінактивованою ЕВ5 та 200 мкг/мл зеоцину. Під час аналізу 5 х 105/мл клітин ТНР1-ХВісе спочатку примували за допомогою 40 нг/мл ІЕМу протягом 24 годин, а потім інкубували із тестованими зразками протягом додаткових 24 годин. Активність ЗЕАР, що індукується агоністичними антитілами до
С0ра40, відстежували за допомогою ферментного аналізу. 8.1.3. Аналіз продукування ІІ -12р70 первинною дендритною клітиною
Клони антитіл до СО40 також піддавали скринінгу щодо їхньої здатності активувати дендритні клітини моноцитарного походження (тоЮОС). Активацію відстежували за продукуванням ІЇ-12р70. Спочатку за допомогою градієнта Рісої виділяли мононуклеарні клітини периферичної крові людини (РВМО). Коротко кажучи, цільну кров від здорових донорів- людей, розведену рівним об'ємом РВ5, додавали в пробірку ІГеисозер (ОСгеїпег Віо Опе), що містить РісоП-Радие Ріи5 нижче від фільтра (15 мл). Потім кров центрифугували при 10009 протягом 15 хвилин без гальмування. РВМС збирали та промивали одноразово за допомогою
РВ5З, центрифугували при 1300 об./хв. протягом 5 хвилин за кімнатної температури та промивали одноразово за допомогою КРМІ 1640. Клітини ресуспендували в культуральному середовищі (КРМІ 1640-4-10 95 термоіїнактивованої ЕВ5). Моноцити потім виділяли з РВМС за допомогою набору для збагачення від З(етСеї та культивували в безсироватковому середовищі біетбер, доповненому 10 нг/мл ЗМ-С5Е та 20 нг/мл 1-4, за 37 "С та 595 СО» протягом 6 днів. Свіжі ЗМ-С5Е та ІІ -4 додавали в культуру в день 3, щоб допомогти підтримці диференціювання ОС. Після б днів культивування незрілі ОС моноцитарного походження піддавали ЕАС5-аналізу для підтвердження фенотипу незрілих ОС: Гіп-, СО80/С086--, НІ А-ОВ-- або СО11сж. Незрілі тобС примували за допомогою ІЄМу та стимулювали зразками, що містять антитіло до СО40, протягом 48 годин у безсироватковому середовищі 5іет5бер, доповненому
СМ-С5Е та 1-4. Супернатант культури збирали та аналізували на продукування ІІ-12р70 за допомогою комерційно доступного набору для ЕГІЗА. Результати скринінгу та типова активність узагальнені в таблиці 1-1.
У таблиці 1-1 показаний діапазон агоністичної активності антитіл до СО40 для всіх виділених гібридом. Усі нові клони продемонстрували активацію моноцитів, порівнянну зі вказаною в літературі для антитіла до СО40, (328-5 (див., наприклад, Візпор, с. А. доигпаї! ої ІттипоЇоду 188, 4127-4129 (2012)). У випадку клонів АО166.4.4 та АО175.14.11 продемонстрована активація моноцитів, але не показана активація дендритних клітин. У випадку решти клонів проявлялася активація моноцитів, порівнянна з (328-5, а також посилення активації дендритних клітин порівняно з (328-5.
Таблиця 1-1
Зведена інформація про скринінг клонів агоністичних антитіл до СО40
Клон Активація моноцитів" (ТНР 1- Активація торс
ХріІйє, ОЮвв5 І. -12р70, пг/мл
АОІв3,72 805,3 доти 1318,
АТЗ, тва 2155,5 дотвам
АОтва,76,3 769,8 отв 798 дотввия 01701111110104400000001101111119 дріт Їва1Г10 сов 138, тис нини жи ни о
Таблиця 1-1
Зведена інформація про скринінг клонів агоністичних антитіл до СО40
ХВіІне, ООвв5 І.-12р70, пг/мл) "Активація моноцитів визначається за активністю ЗЕАР, що вивільнюється з клітин ТНР1-ХВІше, яка реєструється за ОЮв55
Послідовності КДНК, що кодують варіабельні ділянки важкого та легкого ланцюгів, десяти моноклональних антитіл клонували з гібридом А0163.9.3, А166.4.4, АЮБ175.14.11, АБ163.10.7,
АРІ165.1.2, АБІ163.162.1, А0Б163.27.12, А0БІ163.7.2, АБІ164.146 та АБІ164.76.3 відповідно із застосуванням стандартних методик ПЛР та секвенували із застосуванням стандартних методик секвенування ДНК. Відповідні повні амінокислотні послідовності антитіла, що кодуються такими ДНК, показані на ФІГ. 2А-26.
Приклад 2. Епітопна класифікація мишачих антитіл до СО40 людини
Аналіз ВіАсоге та спосіб ЕГІБА застосовували для класифікації агоністичних мишачих антитіл до СЮО40 людини на основі їхньої здатності конкурувати одне з одним або лігандом сра4о (СО401І)) за зв'язування з СО40.
Аналіз ВіАсоге проводили із застосуванням приладу ВІіАсоге Т100 за 12 "С. Спочатку на сенсорному чипі СМ5 іммобілізували козяче антитіло до Ес миші (Ріегсе, Мо за кат. 31170), а потім здійснювали захоплення першого тестованого антитіла на поверхні. Після блокування за допомогою 50 мкг/мл суміші ізотипічних мишачих антитіл у проточні кювети вводили розчинну форму позаклітинного домену СО40 людини (Сгеайме ВіоМаг, Ме за кат. СО402221Н).
Наступним кроком вводили друге тестоване антитіло або СО40І (РергоТесі, Мо за кат. 0308145) для вимірювання їх зв'язування з комплексом СО40 та першим тестованим антитілом. Як показано в таблиці 2-1, антитіла до СО40 за даним винаходом класифікували на три епітопні групи. Прикладами епітопної групи 1 виступили АЮ163.7.2 ("тиАбБВ8") та АО175.14.11 ("тиАбБЗ"), які блокували зв'язування СО40Ї із СО40. Епітопну групу 2 визначили на основі клонів
АОІ163.162.1 ("тиАбБб") та АО163.27.12 ("тиАбБ?7"), які не конкурували з СЮО40Ї або антитілами з епітопної групи 1. Прикладами третьої епітопної групи виступили клони АЮ163.9.3 ("тиАбБ1",
АО166.4.4 ("тиАБ2") та А0165.1.2 ("тиАбБ5"), які не конкурували з СО401І. за зв'язування з СО40, але конкурували з антитілами з епітопних груп 1 та 2.
Таблиця 2-1
Епітопна класифікація за допомогою аналізу ВІАсоге антитіло тидб | - | ХХ | хХ | хх | мМ | хх тир! їх | - | Х | х | х | х | х | " тир | ХХ | ХХ | - | ХХ | х | х | х ЇЇ " тиАр7 їх | ХХ | ХХ | - | х | м | м | М тиАр5 | Х | ХХ | Х | х | - | х | х | " ти | М | х | Х | М | х | - | х | х тир | М | х | ХХ | М | х | х | - | х
Х: друге антитіло не здатне зв'язуватися; У: одночасне зв'язування
Для визначення ефектів антитіл до СО40 на взаємодію СО40-СО040Ї людини був розроблений аналіз ЕГІЗА. Коротко кажучи, злитий білок СО40-Рс людини (пис) (Сгеаїїме
Віомаг) змішували з антитілом до СО40 або антитілом ізотипічного контролю та додавали в 96- лункові планшети, покриті НА-міченим СО40Г. (КО Зузіетв). Зв'язування комплексу СЮО40-пигс зі зв'язаним на планшеті СО40Ї. виявляли за допомогою антитіла до Ес людини, кон'югованого з
НКР (дасКбоп о ІттипоКезеатгсі). Після проявлення за допомогою ТМВ (3,3,5,5'- тетраметилбензидин), який є субстратом, планшети зчитували при ОЮг50.
Ефект антитіл до СО40О0 на взаємодію СО40-СО40Ї визначали шляхом розрахування співвідношення ОЮ45о у зразках, що містять антитіла до СО40, та ОЮзв5о у зразку, що містить антитіло ізотипічного контролю ("співвідношення ОЮз50"7). Співвідношення ОЮа45о, що становлять «0,1, показували інгібування зв'язування СЮО40Ї. людини з СО40 людини. Співвідношення ОЮгз5о, що становлять від 0,1 до 1, показували часткове інгібування зв'язування СО40Ї із СО40.
Співвідношення ОЮ»45о, що становить 21, показувало посилене зв'язування СО40Ї людини з
СО040 людини, поліпшуючи таким чином передачу сигналу СО40.
Усі дані узагальнені в таблиці 2-2. Антитіла тиАбБВ8 та тиАБЗ блокували зв'язування СО40 із
СО40І, проявляючи співвідношення, що становить менш ніж 0,1. Для антитіл тиАбБб та тиАБ7 показано співвідношення, яке становить близько 0,5, що свідчить про незначний ефект на взаємодію СО40-СО40Ї. Для антитіл тиАбБт, тиАбр2, тиАбБ4, тиАБр5, тиАБО та тиАБ1о показано співвідношення ОЮ»5о, що становить приблизно 1 або більш ніж 1, що вказує або на відсутність ефекту, або на ефект, який стимулює зв'язування СО40 із СЮО40Ї..
Таблиця 2-2
Конкуренція з СО40 за зв'язування з СО40ОІ. тиАб3 | ..///////////л0068777777777777777/17771717171111009 2
Приклад 3. Гуманізація мишачих антитіл до СО40 людини
Гуманізацію ділянки М антитіла проводили, як описано у СОцееп, С. еї аї. (Ргос. Май. Асад.
Зсі. ОБА, 1989; 86:10029-10033). Канонічні структури СОК визначали згідно з Ниапд еї аї. (Меїйоавз, 2005; 36:35-42). Ідентифікували послідовності варіабельних ділянок зародкового типу людини з однаковими або найбільш схожими канонічними структурами СОК та відповідні послідовності Мн-, Мі- та .-сегментів людини вибирали для одержання каркасних ділянок для варіабельної ділянки антитіла до СО40. У положеннях каркасних ділянок, в яких комп'ютерна модель давала змогу припустити значний контакт із СОК, амінокислоти з М-ділянок мишачих антитіл до СО40 використовували замість вихідних амінокислот каркасних ділянок людини (зворотні мутації). Якщо не вказано інше, використовували константні ділянки ЇДсбї людини з природними варіантами Ю356Е та І358М у важкому ланцюзі та легкий каппа-ланцюг. Повні амінокислотні послідовності ділянок Мн та Мі гуманізованих антитіл показані на ФІГ. 20-20.
Клон антитіла до СО40, А0163.162.1 ("тиАБб"), гуманізували згідно зі способом, описаним вище. Гуманізованими версіями тиАбБб були пиАБб-1, пиАБб-2 та пиАЬб-3. Антитіло пиАБб-1 містило Мн (ЗЕО ІЮ МО: 110) зі зворотними мутаціями М481І, М67А, Іб9І та А71М в каркасних ділянках. Антитіло пиАбБб-2 містило Мн (ЗЕО ІЮ МО: 111) зі зворотними мутаціями М481І та А71М
Зо в каркасних ділянках. Антитіло пПиАбБб-3 містило Мн (ЗЕО ІЮ МО: 112) зі зворотними мутаціями
МА81І та А71М в каркасних ділянках, а також зміни МбОА, Кб40 та О650 в напрямку зародкового типу в СОК Мн, щоб підвищити ідентичність із послідовністю зародкового типу людини. Антитіла пиАбБб-1, пиАбб-2 та пиАБб-3 містили Мі (ЗЕО ІО МО: 161) зі зворотними мутаціями А435, І А6К,
ГАЛА та Е71У в каркасних ділянках.
Гуманізованими версіями клону антитіла до СО40, АБ163.7.2 ("тиАБ8"), були пиАБВ-1,
ПиАВрВ-2 та пидАбБВ-3 (ФІГ. 20-2Е). Антитіло пПиАбБ8-1 містило Мн (ЗЕО ІЮО МО: 113) зі зворотними мутаціями М481І, М67А, ІбОІ, АТМ, К7ЗК, М91Е та К945 в каркасних ділянках. Антитіло пПиАБ8-2 містило Мн (ЗЕО ІЮ МО: 114) зі зворотними мутаціями: М481І, М67А, Іб9І, А71М, К7ЗЕ, У91Е та
К945 в каркасних ділянках; а також мутацію С595 у СОМ МН. Антитіло пиАБВ8-3 містило Мн (ЗЕО
ІО МО: 115) зі зворотними мутаціями М48І, А71М та К945 в каркасних ділянках. Усі з антитіл пиАБВ-1, пиАЬВ8-2 та пиАБЬ8-3 містили Мі (ЗЕО ІЮО МО: 162) зі зворотними мутаціями А435 та
У87Е в каркасних ділянках.
Клон антитіла до СО40, АО164.14.6 ("тиАбБе"), гуманізували з одержанням пиАбБе-1, пидбО- 2, пиАБрО-3, пиАБрО-4, пиАбБО-5 та пиАБО-6. Антитіла пиАбБе-1 та пиАБоеО-4 демонстрували Мн (5ЕО
ІО МО: 116) зі зворотними мутаціями І48М, Мб671І та М71К в каркасних ділянках. Антитіла пиАБе-2 та пидАБе-5 містили Мн (5ЕО ІЮ МО: 117) зі зворотними мутаціями І48М та М71К в каркасних ділянках. Антитіла пиАБе-3 та пиАре-6 містили Мн (ЗЕО ІО МО: 118) зі зворотними мутаціями
І48М та М71К в каркасних ділянках, а також дві додаткові зміни в СОК, Т305 та М655, у напрямку зародкового типу, щоб поліпшити ідентичність із послідовністю зародкового типу
Б людини. Антитіла пиАБе-1, пиАБО-2 та пиАБе-3 містили М (ЗЕБО ІЮ МО: 163) зі зворотними мутаціями І2А, УЗбЕ та У87Е в каркасних ділянках. Антитіла пиАБре-4, пиАБО-5 та пидБе-6 містили Мі (ЗЕО ІО МО: 164) зі зворотною мутацією І2А в каркасній ділянці. Клон АЮ164.14.6 додатково модифікували для видалення сайту відщеплення сигнального пептиду, розташованого у другому положенні легкого ланцюга, шляхом реверсії зворотної мутації І2А в 10 каркасній ділянці Мі. Антитіла пиАбБе А2І та пиАбБе Аг, що містять Мн (ЗЕО ІЮО МО: 117) та М зі зворотними мутаціями А2І (ЗЕО ІЮ МО: 170) та А2М (ЗЕО ІЮО МО: 171) у каркасній ділянці відповідно, запобігали утворенню небажаного продукту розщеплення.
У даному прикладі гуманізовані антитіла одержували з константною ділянкою важкого ланцюга та константною ділянкою легкого каппа-ланцюга їдс1 людини. С-кінцевий лізин може 15 бути частково відщеплений шляхом посттрансляційного процесингу після експресії білка важкого ланцюга Ідсе1 людини. Відповідно, антитіло ПиАбБО-5 мало важкий ланцюг згідно з зЕО
ІО МО:130 або 131 та легкий ланцюг згідно з ЗЕО ІЮ МО:140. Також одержували антитіло пиАбБоО- з амінокислотними мутаціями М273Е та М273М у константній ділянці важкого ланцюга, послідовність якого відповідала важкому ланцюгу згідно з БЗЕО ІЮ МО:132 або 133 та 5ЕО ІЮ
МО:134 або 135 відповідно, та легким ланцюгом згідно з БЗЕО ІЮ МО:140. Антитіла пиАбБО А2І та пиАБрО А2М одержували з константною ділянкою важкого ланцюга М273Е ІдО1 людини.
Відповідно, антитіло пиАбБе А2І мало важкий ланцюг згідно з БЕО ІЮ МО:132 або 133 та легкий ланцюг згідно з «ЕО ІЮ МО:141. Аналогічно, антитіло пПиАБбБУ А2М мало важкий ланцюг згідно з
ЗЕО ІЮ МО:132 або 133 та легкий ланцюг згідно з зЗЕО ІЮ МО:142.
Приклад 4. Визначення характеристик гуманізованих антитіл до СО40 людини
Щоб пересвідчитися в тому, що гуманізовані антитіла до СО40 зберігали агоністичні та інші необхідні властивості вихідних мишачих антитіл, здійснювали панель аналізів із визначення характеристик, щоб визначити активацію МЕкКВ, кінетику зв'язування СО40, міжвидову перехресну реактивність та епітопні класи гуманізованих антитіл за даним винаходом.
Зо 8.4.1. Активація МЕКВ
Активацію МЕКВ під дією гуманізованого антитіла до СО40 за даним винаходом оцінювали в клітинах НЕК293 ріше СО40 із репортерним геном під контролем МЕКВ. Активація представлена у вигляді активності репортерного гена ЗЕАР (секретована ембріональна лужна фосфатаза), виміряної за ОЮОвє55. Максимальне виміряне значення ОЮОв55 та концентрація напівмаксимальної активації (ЕСво) узагальнені в таблиці 4-1.
Таблиця 4-1
Активація МЕКВ в клітинах НЕК293 Біпе
СО40 із репортерним геном під контролем МЕкКВ 8.4.2. Кінетика зв'язування СО40 та міжвидова перехресна реактивність
Афінність зв'язування розкритих гуманізованих антитіл до СО40 аналізували за допомогою як аналізу ВІАсоге, так і проточної цитометрії.
Кінетику зв'язування СО40 аналізували за допомогою аналізу ВіАсоге з використанням приладу ВіАсоге Т200. Коротко кажучи, на сенсорному чипі СМ5 іммобілізували козяче антитіло до Ес миші (Ріегсе, Мо за кат. 31170) або козяче антитіло до Ес людини (Ріегсе, Мо за кат. 31125), а потім здійснювали захоплення антитіл СО40 на тестованій поверхні. Наступним кроком вводили розчинну форму позаклітинного домену СО40 людини (Стгеайме ВіоМагі, Мо за кат. ср402221Н) або СО040 макаки-крабоїда (супо) (Стгеайме ВіоМагі, Мо за кат. СО40-8824С) та вимірювали зв'язування та дисоціацію.
Дані поверхневого плазмонного резонансу вказували, що гуманізовані антитіла пиАбБВ-1, пПиАрО-5, пиАБО А2І та пиАБе А2М зберігали показники афінності зв'язування (Ко), аналогічні таким у їхніх вихідних клонів АЮО163.7.2 ("тиАБ8") або клону АЮ164.14.6 ("тиАбБе"), та вони показали аналогічне зв'язування з СО40 людини або макаки-крабоїда (таблиця 4-2).
Таблиця 4-2
Афінність, виміряна за допомогою ВіАсоге" "Числа представлені у вигляді експоненційного запису, наприклад, З,0Е-09-3,0 х 10.
Гуманізовані антитіла до СО40 також оцінювали щодо зв'язування з СО40 клітинної поверхні на клітинах НЕК293, стабільно трансфікованих за допомогою СО40 людини або макаки- крабоїда, а також В-клітинах, одержаних із РВМС макаки-крабоїда або людини. Гуманізовані антитіла до СО40 інкубували з трансфектантами НЕК293 протягом 15 хвилин на льоду та зв'язування виявляли за допомогою вторинного антитіла до імуноглобуліну людини, кон'югованого з флуоресцентною міткою (даскб5оп ІттипоКезеагсі). ЕАСзЗ-аналіз клітин підтвердив, що гуманізовані антитіла зв'язувалися із стабільними лініями клітин, що експресують СО40 людини та макаки-крабоїда. Навпаки, зв'язування не спостерігалося в аналогічних експериментах, здійснюваних із СО40 миші, щура або собаки.
Антитіла до СО40 також оцінювали щодо їхньої здатності зв'язуватися з первинними клітинами, що експресують СО40 людини та макаки-крабоїда. РВМС, виділені з крові людини або макаки-крабоїда, інкубували з антитілами до СО40, кон'югованими з флуоресцентним барвником СЕб640К. Після РАСбЗ-аналізу дані аналізували за допомогою програмного забезпечення ЕРіомліо (РІомло, І.С). Ці результати продемонстрували, що гуманізовані антитіла зв'язувалися з первинними СО40-позитивними клітинами, одержаними з РВМС як людини, так і макаки-крабоїда. 8.4.3. Епітопна класифікація
Зо Аналіз проточної цитометрії та спосіб ЕГІ5ЗА застосовували для класифікації гуманізованих агоністичних антитіл до СО40 на основі їхньої здатності конкурувати одне з одним або лігандом срао (СО401І)) за зв'язування з СО40.
Розробили аналіз проточної цитометрії для оцінки того, чи конкурує антитіло за зв'язування з СО040 людини з іншим антитілом. У даному аналізі як еталонне антитіло використовували СрР- 870893, одержаний із клону повністю людського антитіла до СО40 з ІдСг, 21.4.1 (див. Сіайдие,
ВР еї аї., Сапсег Іттипої., Іттипоїйег., 2011; 60: 1009-17 та патент США Мо 7618633).
Відповідно важкі та легкі ланцюги СР-870893 являли собою:
ОМОЇ МОБОАЕУККРОАБУКУЗСКАБИУ ТЕ ТОМ УМНУУВОАРИаСаі ЕУМОаУММРОоЗОСТММА
ОКРОоСеУТМТАОТ5ІЗТАУМЕЇ МАГ АЗООТАУУМСАВрРОР УСТ МаУСЗУЕрУМаОа,тІ МУЗА
ЗІТКаРЗМЕРІ АРСЗА5ЗТЗЕЗТААІ СІ УКОМЕРЕРУТУБМУМЗИаАІ ТЗаМНТЕРАМІ 055121. 51 55
МТУРБЗМЕатО ГУТОММОНКРУЬМТКУМОКТМЕВКССУМЕСРРОРАРРУАДСРБЗУНІ ЕРРКРКОТІ МІЗАТ
РЕМТСУУМОУМЗ5НЕОРЕМОЄМУУУрамМЕМНМАКТКРАЕЄОЄМЗТЕВУММІ ТУМНОУІ МОКЕУКС
КУЗМКаї РАРІЕКТІЗКТКИІОРАЕЕРОММТІ РРЗВЕЕМТКМОМ5І ТС УКОЕМРЗОІАМЕМЕЗМСООРЕМ
МУКТТРРМІ ОБОаЗЕРІ ЗК ТМОКЗАУМООСММЕЗСЗУММНЕАІЇ НМНУТОК5І БІ ЗРОК (5ЕО 1
МО: 181), та
РПІОМТО5РОБУЗАВУС,аОВМТІТСВАБОСІУЗУМ АМУМООКРОКАРМІ ІМТАЗТІ ОБИМРОЗАЕбИа5 азатореТТІЗЗІ ОРЕОБРАТУУСООАМІЕРІ ТЕЕСОСТКУМЕІКАТМААРЗМУРІЕРРРЗОЕОЇ К5ИатАБУМС
ГЕММЕМРАЕАКМОУМУКМОМАЇ О5БаМЗОЕЗУМТЕООЗКОБЗТУБІ 55ТІ ТІ ЗКАОМЕКНКУМАСЕУТНОС
І 55РУТКЗЕМАСИЕС (5ЕО ІО МО: 182).
Усі людські антитіла або гуманізовані антитіла до СО40, включаючи пиАБб-1, пиАбБВ-1, пиАБрО А2І та СР-870893, мітили за допомогою АїЇеха РіІйог (АЕ)-488. Кожне антитіло з флуоресцентною міткою за фіксованої концентрації 1 мкг/мл окремо змішували зі зростаючими кількостями інших немічених антитіл до СО40, що варіюють у діапазоні від 0,5 нг/мл до 50 мкг/мл, та інкубували з клітинами НЕК293, що стабільно експресують СО40 людини. Потім за допомогою проточної цитометрії відстежували зв'язування флуоресцентно мічених антитіл.
Антитіла, що конкурують, ідентифіковані за дозозалежним зниженням середньої інтенсивності флуоресценції (МЕ), та антитіла, що не конкурують, ідентифіковані за сталою
МРЕЇ, узагальнені в таблиці 4-3. Незважаючи на те, що пиАбБб-1 не конкурувало за зв'язування
СОр40 людини з пиАбБВ-1, як пиАбБО АЗІ, так і СР-870893 конкурували з пиАбрб-1 та пиАбБВ8-1. При цьому пиАбБе А2І та СР-870893 конкурували одне з одним.
Таблиця 4-3
Епітопна класифікація на основі аналізу проточної цитометрії . опиАБбЯЇ 7/1 - 0 ЇМ Їх 1 хх пов ЇМ 11-х Її Щщх опоАвядаЇ ЇХ 17 х | - ЇЇ ДЩщ хх осР-В70893.......ЮЮ/ | ХХ | хх | хх | - 2 5ж5юо
Х: що взаємно конкурують; У: що взаємно не конкурують
Епітопну класифікацію гуманізованих антитіл за даним винаходом також підтверджували за допомогою аналізу ЕГІЗА, що вимірює зв'язування антитіла до СО40 та комплексу з СО40 зі зв'язаним на планшеті СО40І, як описано в прикладі 2. У даному аналізі як еталонне антитіло до СО40 використовували СР-870893, підготовлений, як описано вище. Зростаючі кількості антитіл до СЮО40 або контрольного антитіла ІдсС:ї людини (пиЇдоі) інкубували з 1 мкг/мл злитого білка СЮО40-пиЕс та додавали в планшет, покритий СО40І.. Як показано на ФІГ. 3, гуманізовані антитіла пиАбБ8-1 та пиАБВг-3 блокували взаємодію СО40 та СО401І (угорі зліва); пиАбБб-1 та пиАбБб-2 показували мінімальний ефект на взаємодію СО40-СО401І. (угорі справа); а пиАбреО-5 та
Зо пиАрО-6 стимулювали зв'язування СО40 із СО40І (унизу зліва). Гуманізоване антитіло пиАреУ
А2І також стимулювало зв'язування СО40 із СО40Ї порівняно з СР-870893, яке показало мінімальний ефект на взаємодію СО40-СО401І (унизу справа).
Результати відповідали результатам, одержаним в аналізі на основі проточної цитометрії з клітинами, що експресують СО40І (ФІГ. 4). СО40І - клітини ЧУигкаї інкубували з розчинним білком СО40 людини, кон'югованим із флуорохромом Аїеха РіІшог 488, за постійної концентрації 1 мкг/мл. Зв'язування кон'югованого з флуорохромом СО40 із СЮО40ІЇ на поверхні клітин Уигкаї вимірювали за допомогою аналізу проточної цитометрії в присутності гуманізованого антитіла пПиАбБУ А2І та еталонного антитіла до СО40, СР-870893. Посилення інтенсивності флуоресценції виявляли у разі збільшення у зразку кількості пиАбБО АЗ2І, але не еталонного антитіла СР-870893.
Ці результати свідчать про те, що пиАбБе А2І стимулювало зв'язування СО40 із СО40Ї - клітинам
Уигкаї, у той час як еталонне СР-870893 не стимулювало.
Функціональну дію пиАбБУ А2І на передачу сигналу СО40, що керується СО40Ї, також визначали в аналізі, що передбачає клітини, що експресують як СО40, так і СО40Ї.. Клітини, що експресують СО40 (клітини НЕК293 ріпе СО40 із репортерним геном під контролем МЕКВ, описані в розділі 8.1.1), змішували з СЮО40І - або СО40І я клітинами игКкаї у співвідношенні 1:1 та інкубували з одним із пПиАбБе А2І, СР-870893 або контрольного антитіла з розрахунку З мкг/мл.
Передачу сигналу СО40 вимірювали за активністю репортера 5ЕАР за допомогою колориметричного аналізу, як описано в розділі 8.4.1. У випадку спільного культивування клітин, що містять СО40 та репортерний ген, із СЮО40І - клітинами Уигкаї (ФІГ. 5А) передача сигналу с040 значно збільшувалася тільки після додавання або пиАбБе А2іІ, або СР-870893, але не збільшувалася під час обробки контрольним антитілом або за відсутності додавання. Хоча обидва антитіла активували СО40, пиАбБе АЗІ не було значно більш активним порівняно з СР- 870893 щодо стимуляції СО40 в даних умовах. Коли клітини, що містять СО40 та репортерний ген, культивували спільно з СО40І - клітинами Угйигкаї (ФІГ. 58), СО40Ї на поверхні клітин активував СО40, на що вказувала активність репортера 5ЕАР. Обробка за допомогою СрР- 870893 не підвищувала додатково активність передачі сигналу СО40, виміряну за активністю репортера ЗЕАР, аналогічно обробці ізотипічним контролем пиЇдс1 або пиїдса2 або обробці без антитіл (тільки середовище). Навпаки, обробка за допомогою пиАбБе А2І додатково збільшувала передачу сигналу СО40, при цьому активність репортера була значно більшою, ніж під час обробки СР-870893 та контрольної обробки (р«е0,001).
Ці дані означають, що, якщо СО40 на поверхні клітин був активований за допомогою насиченої кількості СЮО40І. на поверхні клітин, ПиАБУ А2І додатково посилювало активацію СО40 шляхом здійснення більшої подальшої передачі сигналу МЕкВ, порівняно з еквівалентною кількістю відомого антитіла до СО40, СР-870893.
Приклад 5. Варіанти ділянки Ес антитіл до СЮО40
Більшої агоністичної активності щодо СО40 можна досягти шляхом модифікації ділянки Ес, щоб посилити зв'язування з ЕсСумІІВ (Ії апа Вамеїси, 5сієпсе, 2011; 333:1030-1034; та УУпйе, еї аІ., У. Іттипої, 2011; 187:1754-1763). У положення 273 константної ділянки ЇдДс1 людини гуманізованих антитіл до СО40, пиАрб-1, пиАБВ8-1, пиАБО-5 та пиАбБУ А2І вводили дві мутації
М273Е та М273У. Вплив мутацій у Ес на зв'язування з Есу-рецепторами відстежували за допомогою БАСбЗ-аналізу та за допомогою антитілозалежної клітиноопосередкованої цитотоксичності (АЮСС). Агоністичну активність гуманізованого антитіла до СО40 із модифікацією Ес відстежували за допомогою активації репортерного гена під контролем МЕ-КВ,
В-клітин, ОС-клітин моноцитарного походження та Т-клітин. 8.5.1. Зв'язування Есу-рецептора та функція в АОСС
Зростаючі кількості антитіл Ї301 до СО40 людини та їхніх Ес-варіантів інкубували з клітинами
Зо СНО, що стабільно експресують різні Есу-рецептори людини, включаючи ЕсукіІ (СОб64), ЕсуКПА (сОр32а), ЕсуРІІВ (СО32Б) та ЕсукША (СО16) із поліморфізмом Е або У. Зв'язування виявляли за допомогою вторинного антитіла, специфічного до Е(аб')» людини, кон'югованого з флуоресцентною міткою (даскбоп ІттипоКезеагсі). Мутації М273Е або М273У знижували зв'язування з ЕсуКкША (СО16Е або М), у той же час зберігаючи зв'язування ЕсукІ!І (СОб64), та поліпшували зв'язування ЕсукПА (СО3З2а) або ЕсукІІВ (СО326) (ФІГ. бА-68).
АрСС під дією Ес-варіантів гуманізованих антитіл до СО40 вимірювали із застосуванням стандартного протоколу (і ау/ єї а!І., 2005, Сапсег Вез., 65:8331-8). В ілюстративному прикладі
АОС під дією антитіла пиАбБеО-5 в клітинах КІ була знижена у випадку варіантів константної ділянки М27ЗЕ або М273У порівняно з дО: дикого типу (ФІГ. 7). 8.5.2. Посилення агоністичної активності після зв'язування Есук
Щоб оцінити вплив зв'язування Есу-рецептора на агоністичну активність антитіла до СО40, пиАБО АЗІ із мутацією М27ЗЕ в пиїЇдсї використовували для обробки клітин НЕК293 рісе СО40 із репортерним геном під контролем МЕкКВ, які культивували спільно з клітинами СНО, що стабільно експресують відмінні Есу-рецептори людини, та відстежували активність МЕКВ. Як показано в таблиці 5-1, агоністична активність СР-870893 у стимулювальній активації МЕКВ не залежала від зв'язування Есу-рецептора, у той же час виявили, що агоністична активність пПиАБО А2І залежить від зв'язування Есу-рецептора. Ефективність пиАБеО А2І у стимулюванні активності МЕКВ була в десять разів вищою, якщо клітини з репортерним геном культивували спільно з клітинами СНО, що експресують СОЗ32а, СО32р0 або СОб4, а не під час спільного культивування з клітинами СНО, що не експресують Есу-рецептор або експресують СО16М або
СО16Б.
Таблиця 5-1
Активність МЕКВ (ЕСзо, нМ)
Таблиця 5-1
Активність МЕКВ (ЕСво, нМ) 8.5.3. Вплив Ес-варіантів на проліферацію В-клітин
Вплив мутації М273Е або М273У у Ес на агоністичну активність антитіла до СО40 також оцінювали за допомогою аналізу проліферації В-клітин. У цьому аналізі В-клітини людини Збагачували за допомогою набору для збагачення В-клітин (5іетсСеїЇ Тесппоіодіеб5) за допомогою негативного відбору. Очищені В-клітини висівали в 9б-лункові планшети з розрахунку 5х105/мл, по 200 мкл на лунку в безсироватковому середовищі АІЇМ-М (СІВСО).
Антитіла до СО40 в серійному розведенні додавали та культивували з В-клітинами протягом 6 днів. Протягом останніх 16 годин культивування в кожну лунку з культурою додавали 1 мкКі
Нтак та проліферацію В-клітин визначали за включенням НтТав. Радіоактивність, пов'язану із включенням НУтТак, реєстрували сцинтиляційним лічильником у вигляді числа імпульсів за хвилину (СРМ). Порівняно з відповідними антитілами Ідс1 людини дикого типу Ес-варіанти Ідс1 людини М273Е та М273У антитіла до СО40 (пиАрб-1, пиАБбБ8-1 та пиАреО-5) показали посилену активацію В-клітин (ФІГ. 8). Однак пиАбБе А2І (М273Е в ІдСбїі людини) показало приблизно в десять разів меншу ефективність у стимулюванні проліферації В-клітин порівняно з СР-870893 (нижній правий графік). 8.5.4. Вплив Ес-варіантів на продукування І -12р70 в ОС
Вплив мутацій М27З3Е або М273У у Ес на агоністичну активність антитіл до СО40 додатково оцінювали за допомогою аналізу активації ОС із застосуванням ІЇ-12р70 як показника, що реєструється. У цьому аналізі незрілі ОС спочатку одержували з моноцитів, очищених із РВМС людини та оброблених за допомогою ІІ 4 та ЗМ-С5Р. Дозрівання ОС та продукування ІІ -12ро індукували за допомогою антитіл до СО40 після примування під дією ІЄМу. Мутовані версії Ес,
М273Е або М273У підвищували ефективність активації ОС за рахунок збільшення продукування
І/-12р70. Як проілюстровано на ФІГ. 9, пиАБЬб-1 (угорі зліва), пПиАБВ-1 (угорі справа) та пидАрео-5 (унизу зліва) з Ес-варіантами пиЇдсі, М273Е або М273У, показали збільшення продукування ІІ - 12р70 порівняно з відповідними їм антитілами, що мають пиЇдСи дикого типу. Для пиАБб-1 та пиАБВ-1 варіант із мутацією М273У у пиЇдо: був більш ефективний у збільшенні продукування
І/-12р70 іп міїго, ніж у випадку мутації М27ЗЕ. Для пиАбБеО-5 варіанти з М27ЗЕ або М273У в пиЇдсі показували аналогічну ефективність. У випадку пиАбБе А2І (нижній правий графік) варіант із
Зо мутацією М273Е в пиїдсї продемонстрував ефективність стимуляції ОС, що оцінюється за продукуванням ІІ -12р70, аналогічну СР-870893. 8.5.5. Вплив Ес-варіантів на активацію Т-клітин в алогенній спільній культурі ОС та Т-клітин
Щоб продемонструвати, що антитіла до СО40 можуть керувати активацією Т-клітин за рахунок стимулювання антигенпрезентувальних клітин, таких як ОС, Ес-варіанти антитіл до
С040 тестували в алогенній спільній культурі ОС та Т-клітин. У цьому аналізі дендритні клітини (5 х 103) спочатку одержували з моноцитів із застосуванням способу, описаного вище, потім змішували з 1 х 105 Т-клітин, очищених з іншого донора. Різні кількості антитіл до СЮО40, пиАбБб- 1, пшАБВ8-1 або пиАбБое-5, із константною ділянкою ІдСбі людини дикого типу, або Ес-варіантів
М273У додавали до спільної культури ОС та Т-клітин. Після інкубації протягом 4 днів супернатанти збирали та вимірювали ІЕМ-у за допомогою ЕЇ ІЗА.
На ФІГ. 10 показані ілюстративні антитіла, для яких показане збільшення продукування ІЕМ- у у спільній культурі з клітинами з двох різних донорних пар. У кожному випадку варіанти М273У пиАБб-1, пиАБВ-1 та пиАБе-5 продемонстрували активацію Т-клітин, про що свідчить значуще збільшення ІЕМ-у порівняно з антитілом ізотипічного контролю пПиЇдс.
Приклад 6. Іп мімо протипухлинна активність антитіл до СО40
Гуманізовані антитіла до СО40, пидБб-1, пиАбБО-5 та пиАБО АЗ2І з їЇдсбї людини дикого типу або Ес-варіантами, оцінювали щодо їхньої здатності інгібувати ріст пухлини у мишей МО, що несуть пухлини передміхурової залози РОЗ, у присутності імунних клітин людини.
Мишам М5О інокулювали підшкірно суміш клітин РОЗ (1 х 109), очищених Т-клітин (5 х 105) та аутологічних ОС (1 х 105). Однократну дозу 1 мг/кг антитіл до СО40 або контрольних антитіл ін'єктували внутрішньочеревинно відразу після інокуляції. Об'єми пухлин вимірювали раз на два дні за допомогою штангенциркуля. Антитіла до СО40, включаючи пиАрб-1, пидрО-5, пиАБО АгІ та їхні Ро-варіанти М273Е або М273У, зменшували ріст пухлини порівняно з антитілом ізотипічного контролю в моделі РОЗ, як показано на ФІГ. 11.
Приклад 7. Дослідження для підтвердження механізму дії на мишачій моделі із сингенною пухлиною
Унаслідок відсутності зв'язування СО40 миші ілюстративними антитілами до СО40 за даним винаходом оцінку фармакологічних ефектів у мишей проводили із застосуванням мишачого агоністичного антитіла до СО40, 1210 тиЇдо:і. Аналогічно описаним вище антитілам із Ес- мутацією М27ЗЕ в пиїдс: 1С10, що містить Ес із ЇД01 миші (тиїдсі), продемонструвало сильне зв'язування з тиєЕсуКіІВ та мінімальне зв'язування з тивсукі! та тивгсукіІМ, функціональним еквівалентом ЕсуКІїЇ людини. Подібно до антитіл до СО40 за даним винаходом 1С10 тиїЇдс продемонструвало ефективність у стимулюванні активації В-клітин селезінки миші іп міїго та іп мімо. Таким чином, антитіло до СО40 миші, 1С10, із константною ділянкою |дсї миші використовували як молекулу для доведення механізму дії, щоб вивчити потенційні шляхи клінічної розробки, що включала застосування внутрішньопухлинної доставки або комбінованої терапії зі спільним введенням антитіла до РО-1. 8.7.1. Внутрішньопухлинне введення
Для дослідження внутрішньопухлинного введення використовували модель сингенної пухлини СТ26, при цьому миші несли підшкірні пухлини на двох боках. Життєздатні клітини (1 х 105 на мишу) інокулювали підшкірно в праву та ліву задні бічні сторони самиць мишей ВаїБ/с у день 0. Тварин рандомізували в групи по десять мишей на групу в день 12. Середній об'єм пухлини в правому боці під час початку введення доз становив близько 85 мм3. По три тварини з кожної групи умертвляли через 24 години після введення першої дози для оцінки вмісту АЇТ в сироватці крові. За тваринами, що залишилися, спостерігали щодо росту обох пухлин. Об'єм пухлини вимірювали двічі на тиждень. Вимірювання довжини (Г), ширини (М/) та висоти (Н) пухлини одержували за допомогою електронного штангенциркуля, а об'єм розраховували згідно з наступним рівнянням: Ї х МУ х Н / 2. Введення доз антитіла починали відразу ж після рандомізації.
Під час введення антитіла до СО40, 1С10, безпосередньо в одну пухлину (З мг/кг, 2-3 рази на тиждень), ріст пухлин як у підданому ін'єкції сайті ("з ІТ введенням дози"), так і в дистальному сайті ("без ІТ введення дози") сповільнювався, що дає змогу припустити розвиток системного протипухлинного імунітету (ФІГ. 12). Токсичність щодо печінки відстежували шляхом
Зо вимірювання ферменту печінки АЇТ за допомогою Меїзсап (Абахіз Іпс., Юніон-Сіті, Каліфорнія).
Внутрішньопухлинне (ІТ) введення доз антитіла до СО40, 1010, приводило до меншого підвищення АЇТ, ніж системне внутрішньочеревинне (ІР) введення доз. 8.7.2. Комбінована терапія із спільним введенням антитіла до РО-1
Пухлину СТ26 приживляли шляхом інокуляції 1 х 105 життєздатних клітин на мишу підшкірно в правий бік самицям ВАЇ В/с мишей у день 0. Тварин рандомізували на групи в день 15.
Антитіло до СО40, 1210 (0,6 мг/кг), у комбінації з пропрієтарним антитілом до РОТ, тиЇдсга (10 мг/кг), вводили ІР двічі на тиждень мишачій моделі із сингенною пухлиною СТ26. Комбінована схема введення показала значну протипухлинну активність (у 7 з 10 мишей спостерігали регресію пухлини порівняно з 0 у контролі та 1 із 10 у кожній із груп, що оброблювались антитілом до РО1 або антитілом до СЮО40), що підтримує розробку даної комбінації (ФІГ. 13).
Обробку антитілом до СО40, 1С10, проводили з розрахунку 0,6 мг/кг, при цьому така доза є субтерапевтичною для монотерапії в цій моделі. У деяких випадках збереження рівня протипухлинної ефективності за таких доз кожного моноклонального антитіла може забезпечувати зниження токсичності, про що свідчать, наприклад, рівні ферменту печінки. У даному експерименті комбіноване лікування не призводило до збільшення рівнів ферменту печінки, ваги селезінки або рівнів цитокінів, таких як ТМЕа або 1-6 (ФІГ. 14). Рівні ферменту печінки вимірювали за допомогою Меїзсап, а рівні цитокінів вимірювали за допомогою набору для визначення цитокінів миші МІССІРГЕХ Мар (ЕМО Мійіроге).
Усі публікації, патенти, заявки на патент та інші документи, процитовані в даній заявці, цим включені за допомогою посилання у всій своїй повноті для всіх цілей тією мірою, як якби було окремо вказано, що кожна окрема публікація, патент, заявка на патент або інший документ включені за допомогою посилання для всіх цілей.
Хоча були проілюстровані та описані різні конкретні варіанти здійснення, буде зрозуміло, що можуть здійснюватися різні зміни без відхилення від суті та обсягу винаходу(винаходів).

Claims (18)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ
1. Антитіло до СО40, яке містить: (ї) ланцюг УН, що містить три СОК; і (і) ланцюг МІ, що містить три СОК, де: СОВІ Мн має амінокислотну послідовність ЗУБІ 5МУММУМ (ЗЕО ІЮО МО: 8); СОН Мн має амінокислотну послідовність МІХ ОСЗММУМРЗІ-КМ (5ЕО ІЮО МО: 18); СОВЗ Мн має амінокислотну послідовність МІХ ОСЗММУМРЗІ-КМ (5ЕО ІЮО МО: 35); СОВІ Мі має амінокислотну послідовність МІЕЄМОС5МММУМРБІ-КМ (5ЕО ІЮ МО: 58); СОН Мі має амінокислотну послідовність МІЕМОС5МММУМРБІ-КМ (5ЕО ІЮ МО: 68); СОВЗ Мі має амінокислотну послідовність МІЕМОС5МММУМРБІ-КМ (5ЕО ІЮ МО: 88).
2. Антитіло до СО40 за п. 1, яке є гуманізованим.
3. Антитіло до СО40 за п. 1 або п. 2, яке містить ланцюг МН, що відповідає послідовності ЗЕО ІЮ МО: 117, і ланцюг МІ, що відповідає послідовності ЗЕО ІЮ МО: 170.
4. Антитіло до СО40 за пп. 1-3, яке являє собою до.
5. Антитіло до СО40 за п. 4, яке являє собою Ідсі1 і містить варіант ділянки СН2, що містить амінокислотну заміну М27ЗЕ або М273У.
6. Антитіло до СО40 за п. 4 або п. 5, яке являє собою Ідсі1 і містить варіант Ес-ділянки, що містить амінокислотні заміни О356Е і | 358М.
7. Антитіло до СО40 за будь-яким з пп. 4-6, що містить константну ділянку легкого каппа- ланцюга.
8. Антитіло до СО40 за будь-яким з пп. 1-2, 4 або 6-7, що має послідовність важкого ланцюга ЗЕО ІЮ МО: 130 або 131 і послідовність легкого ланцюга 5ЕО ІЮ МО: 140.
9. Антитіло до СО40 за будь-яким з пп. 1-7, що має послідовність важкого ланцюга 5ЕО ІЮ МО: 132 або 133 і послідовність легкого ланцюга 5ЕО ІЮ МО: 141.
10. Антитіло до СО40 за будь-яким з пп. 1-2 або 4-7, що має послідовність важкого ланцюга ЗЕО ІО МО: 132 або 133 і послідовність легкого ланцюга ЗЕО ІЮО МО: 142.
11. Фармацевтична композиція, що містить антитіло до СО40 за будь-яким з пп. 1-10 і фармацевтично прийнятний носій.
12. Спосіб лікування злоякісного новоутворювання, який включає введення пацієнту антитіла до С040 за будь-яким з пп. 1-10.
13. Нуклеїнова кислота, яка містить нуклеотидну послідовність, що кодує антитіло до СО40 за будь-яким з пп. 1-10.
14. Вектор, який містить нуклеїнову кислоту за п. 13.
15. Еукаріотична клітина-хазяїн, трансформована вектором за п. 14.
16. Еукаріотична клітина-хазяїн, сконструйована для експресії нуклеїнової кислоти за п. 13.
17. Еукаріотична клітина-хазяїн за п. 15 або п. 16, яка являє собою клітину ссавця.
18. Спосіб одержання антитіла до СО40, який включає: (а) культивування клітини-хазяїна за будь-яким з пп. 15-17, і (Ю) виділення антитіла.
Реценхор СО ЯКО ТВ МОНА з ЕМО, В БНОТЯА ТО ПОБУ 12 зо зо 48 50 1 МуВБеРЬьОСУ. МОСІІТАУНР шОРРТАСВЕКО ІМВОССВІ. СОВРСОКСУВО во за во за 100 о стТБЕТЕТЕС РеОБВЕКЬОТ ЯНВиТНСНОВ КУСОРШЮСЬК ТООКСЖВЕТО 110 ї2о 130 140 150 о ЖІСстТСЕвОМн СТяЕАСКВСУ БНБЕСЕРОВО УКОТАТОУВО ТІСЕРСВУЦЕ 165 179 185 189 200 ЕББУДНАКЕК СНРЕТВСЕТЕ ВІУУООАСТМ ЕТОВУУСЄСВОЮ ВОВАТУЧІВІ 210 230 238 280 250 ІБОтІтТАТЬ ТЛУКІЖКУАК КоенКАВНРЕ ОБРОБІНРеО ПОРОБКВАВ зво 270 ФтЗЕТІнОСОоВ УТОБОСКЕсВ ХІЯУОЖВО Зігана СО 40 (КО НО МОЯ) з ЕЕВЯ Ї ецет, 3153, 259-286 19931 2 зо ай 5. МІБТУМОТОР ВОААТСТЬРІВ МЕТРМУСОТУ ББІТОМІСВА БРАЧЖОНЕВЬ во 70 во зо 1 ретЕВЕВНОМ МОТУКМКТІО ВСМТОВБВІОО СВІ ЖНО БЕСЕУКВІМЬ ме 120 136 140 150 нЕКЕТКЕЕМА БЕНОКсООМе ОЇВАНУТВКА ЗЕКТТаеУСОМ АЕКСТЕТНВМ і60 170 їво ізо 200. МрУТІЕНСКО ПТУКНОСІ У ІТВОУТРОЗМ БЕАЗВОВРКІ АВС КВРИВ з1й за 230 248 250 ЕЕКІШЬВААН ТНЕВАКРОСО ОБІНЬССУКЕ ГОРСАБУРУЮ УТОРЕОУВНО з66 ТОРТВЕССІК аа АННА А А
ФІ.
Домени зна чого амхнтіля до СІ В юн Ваабезвьні доме СИ вндіеві жерню нурпев Уніан ОУСОСОСРСАВЕУКРОАВУКМОСКАВОУТР ТИВ УУУКОКРОС ЕН ОК ОоВОВ ТКУМЕККЕКОКАТТУСТОЗОТАТМИО НТ ВЕОВАчУУ У САКНВОТОО ЧТ УСС ТИХ У иАВІБВО МОКІЯ САЛАТ ВЕ Ве З ОА НОВ УНаЖОМ НУ У КРОК КУНА ОУРОВ ЗОБОВ ТОК ПКМУ О УТРО ВОВНУуТ роса КЕ Ук ав Ва ББО ЦО МК МОБ ОСА МК АКЕЕСКАТОУ ТЕ ГТУ КИКРОНОИЕУКЛОВЬРаВО НІКУКМЕКЕНКОКАТЕТ ОТУТ МОЗ ТЕОЗАГ УСАНУЄСОПУ УНІ ПТУ Му АВС НМ Я Ума і РУД ОО ОКО УМБОНЕМТ ИНА ОКОМ УвеУвОКиВОоВО г КНУ КАКО СУКОСВОБІНУВНТ ОО КЕ УкпвАнІ (ВОЮ МОМ БУС ОКО УКРОАВУКІСКАБОУТК ТОМУ УКОВНОКО ЕУЛОСТНМРНМСЮ тВТУНМаКкЕКОКАТТУЮКОВОІІАтМЕЕ КВ ТС ПБАУТУСАКНОСІЇОВОТТАСОТ УСНУ ТВ Мел ЕСКІЗ ОІЮМТОТТ ОМ ЗАВ ООВУТОСНАВОрВІЗНУ МАТ ОЦКРОЗТУКРІЦУЧТЯКНОМР БЕВЗ ТУ ПОМ ЕОЕСАТУОВОВМТЬвЕТОАОТКЕК ФА Довеви маніачом; анти хтіна до СО Я сволиняи ВЗаунавельні зоменн СЮК вилізені жирним перифтем Ми вАВЕВВО ТО МЕ ЦЕ УС СК ОРЕ УКОСАВУКІВСКАДОУТЕ ТО У УВА УКОСИ ЕОМ РОВУ СМБОРКООАТ УВК АУМЦ ТЗЕОЗАУТСАЗВООКРАУАЮСЧТУТУЗА му ПИВ ЗВО ТО МС ОУМТОЗОКЕМаЕТТУЗОНУ В СКАВОЗУУТ ААУ ОКО ГТ ВАВНЕЖТОУ РІДНЕ ТОЗОИЗС ПОКАБ ТК ТОК АПУ СОЦУВаВ ОО КЕ Ув шаАВОСБЕО НІ СК ОК ПУСВЦОЕБОРСОЇ УКРЕСКЦУ БІ ТОВБУ ТУТ МУ АВАНС СУТ НТК аН МУКИ НО ТОКМОКР КМУ ТЕТ АТАЦІ УМО ПОТУ Упав (БВ ЦО КІ САМО РЕВЕ РУТ СОСАТОСОКВВОВС СЕНТ ОМАР ОКРОВО РОВУ КЧаМК ЕБОУРОВЕВОВОВО ТОК ПАК УКАКО СУТО ОМТМУРЕТК ОВО ЕК жи вНАВННВЕО ТІ БЕК НЮХ УСС ОБВБССЬУКРЕОВ ОС ТОВУТОТУВІ ТЕМУ УУИМУ КОРОК ЕМО УЮОВИ МУКА КОКО КМУ ТЕТ АТ УСТ ОО ТП ТУ У ВвАВННаВО ПЕЖО ет пАУМТОтРІМ УВІ ОПИСАНО ЕКВМОМТЕ НАВ ОКРОДаРО СТУКАЄ БОУРОКЕВОБОВО ТОП КЕНУБАКО СУХО ОМУТНУРЕТОБОТКЬЕК ВНС
Зваенн гуманізованнко вититіза ло СЮ Я пюдяни Варієтьне дрхееж СТУ воовлезі жара тар в ни НКИ ЕМО МОМЗАБУККРОВОУКУОЄСКАВОТТІВТММНУ У ААРОН СУЛОМИЮРЕаМОВТНУМО КЕКБНАТ ТУЦКИТВІАУМК ЗМК АУ САН УВ ВО КПУчМаТТиТ У м мА ВКО ЕМО ТО ТОК КАКУСОМУ ТТ СВАВВВЯЧУМНУ СК РОКОЕКН УВК АСУ ВОК СЕУ ПЕВБКОВЕОКАТУСОСЦА Ват ОС ТКУ Є Ув вив ВО ЕМО БУС У ЄВА УККР УВУ ЄС АВС ТЕ Та МН УВИАРОКВУ БУЛО чМОКІНУщаИ КЕКВНУТТУЮКОТЗТАУМЕС ЯВНО ОТАЧСАНЕВ УВОБТЮСУвО УТ ТУТ ВВ и Ай (ЗБ ЦО МОТІІ КУСОК УККРОЧОУ КУ ВСКАВО КИ ПЕ ТЕ КАВУ УМО АОС ЕУЛСМИЮРЕ ТУДИ КРОКУ УВКЕТВТАЧМС ОБЕНЗКОТАУУКСАВЕНТ УВО Т УВО ТУ ТУЮ Ми ВВА ЕЕ О КК ЕМО УСНА УККРЗВЗУ ВУ СКАЗ ТЕТУ УВУ У НОРОК КУДИ РОВОМ СМЕОДЕ КОВАТТУЙНЯ ЧАТ З АЗЕОТАУЧ КСАВВСОКРАЖУССЮТУТУ ВВ У, ВоАВВЕ ВО МК ПЮМТОБИ ОО ЗАБУСВОМУ ПТОКАОВУУТАА ОСКРОКУК УВА ПК ВО ВОВ ТОК ПО ОРСОКАТТКОСВИЧач ТО аТКУєх Ук Вид гро ЦО ОК БИ ЕМО УЮЗИАЮУККИООВИУКУ З СКАЗОЖТЕТВУ ПУ НО АР ЕОР ОВУ ВМО КОКАТТУЮНОГ ТАК ЗК ОТАУЧКСАВВСОКЕАЖАОСТЬМ УВО
ФІГ. 2 Динене гуманвеаваного везла а С З зання Вартаветьні домених СТИ вилілеві зором сере Ук ВАВ ЖЕО ЦО МОМ І 3 УЦЕУДООАСУККРВНУКУ ОКА ТЕ ТО ЄВУ У КОАРОСС БУЛО ОВО СМС КОКУПТУЮЄКОТОТАУМСЕ Б КЕ ТАУ У САВВМЗКРАТУУВОЮТУТУ В У ВАВ ЕЕ ЦО ОХ 1 БУС ОКО УКРЕОЕТЬ ВІ ТО ТУМАНУ ММ НОРОК БЕ УМО УЗИ, КМАПІБНОТВКЕМОК КЕ БО ТААОТАМУ САНУ ТУ ТУ У ВАНІ КО ЦО МОЗ, ОАУМІСТРЕОВЬ БУТВОСРАЗЕСЯЗОВСЦ ЕВ МОМТ ЛАВУ ОКРОСВРОСЦУКУЄЄМККВОСМРО НЕОБ ОБОТОКПКБАУКАЄВУВУУСМОМТНУВЕТРООСТК ЕК и ВеАНОІ БОЮ МСЕ ЕС ОЕБОРОБУКРОЄТ В ТОТУВаУ БТ ЗНУ АМУР КО ЕМО УНН У ВОВНУ КМУ ПЕВОТеККОК В КУТ ААОТАУУУ САН ОЙАОСТІУТУВА чи ВАВ БО ОО МОКІЯ ЕУСОСОБЗИаРОБУКРЕЕТЬ ВСУ ЗОУ ВІВ ММ ВОРРОКОКУУМОУНКУрСОВЗИМУМЕ ВІ. КЯКУТЕКОТЕКНОКВК ББУТААСТАУТ САКЕ У ЧАСТУ ТУ ВВ У; паАСМЯ (БО ПУ ОХ НЕ САУМТОТРЕВ ЗУТРОСРАЧІОСКООВ ЕНТМОМТЕ УТ ОКРОССРОС ГКУ ЗМНЕВОУРО КРОНІ ТОРТ КІВКУКАВУСУТ УСІ ЦУТНУРЕТ ОСІ ЕК ви. ОК
Домени гуманнцеваного звіт итіла ла СЛУ людини Баріабельні домен (СО видне жервим вкрифчем У йоАНО-? (ЗБОЮ МІСІЮ БУСЬЧУЕЗООСЬУКРОЄТЬЗКТСТУКОУВІТЕМ УА КОРРОКОІ БУУМОЧІВУВОЗНМУМА В КОКУПЗКОТКМОКУ КІ ЗБУТААСТАУУУСАВСВ УУОСЮТТУТУ ВО а ВАВ БКО ПІ СК 2ОЇ ЕС МЕСОСОСОЕ ОРОС ВІ ЗСААЛЕОУВИ ЗМУ У МУЛ ОВРОКОЇ ЕУУМОУВУВОЗММУМЕЗ СКОАУТЗНОТВИМОСТ КОЗУ ААПТАУХУСАВСОЧКчОСюЮТЬУТУВЕ жа вид Ва (БО ЗМОЗІ У УВО УК РОС ТТ СТ УБОУОТТ ЯМУ УААН ОРРОКОЇ СУУМСОУКУВОЗИМУНЕ Ві. КОКУТЕКОТЗКМОР У КЗОУТААОТАУУ САНУ ЧОООТТУТУ Ва чн Вал вейн УК НЕО ТО МОСТІ) ПУССОБЗОРО УКРБЕТЬЗТОТУВОУ ТЯМ У ЛААНОВ ОКО ЕМО ОСеМЕ УМ КАПОТ КМОСВІ КЕ БВУТААСТАУ САН АОС УТУВ Ма ВиАБО пав УАЗ (ББСНО МО ЕУОСУЄВОСО ОРЗ СААВОТВІ ЗМУ У МНУУВОАРОКОВ ЕУЛМОУ КОМУНИ СКИКПІЗНОТаКМТРУ СМУЗІ МАК ОТАУУУСАВЦОУКОСЮТУТУ ВО ФІ Домени гуманізованого антитіла де СТ НЕ ження Нарнюєльні домен СК вині жарка вернфком ке нет Н З МННИАНЕНСВ) САУМТОТР УТОГ АВС ВаНОМ ЕВУМОВ ТЕМУ У ОКРОПУ ВУЗ ВОМ НЕК ТОК КНУ КАСУ М НУТ Осн ТК У аа (КО ОВК ов САУМТЯТР ОБ АУВООРАВОСНВВО СЕМИ МТК МУК КРОС ОЦ ГУБУ НН УНО НЕБОМ ПОР ТКА УКАВО УМ ТС ОМ ТНУРЕТК ОС ТК У, вав УК аКО О КО ПКМТОЗРОВ ЗАБСОМУТТСМОВОЧ ЕМ МОМТРЬМУ У СКК РОКАРК УКВ ВБИУК В
У. ваАБВО ТеНВ УКВ МСКІБЮ ПАУМТОБРЕ В РУТ СЕРАВКОСНОВБОВЬЕМТ МОМОТ УНН НЕЕСООМНОТОК КНУ АСУ УТ СЬО УТНУРЕ ТВ ОМСТК ВК Аа ВВА ви УК КО НО МО пасм ОБР ОА УВОВУ СИ ЕМТ МОН УКООКРОКАРКУКУВНВКЗОУВО НВО ТОК ПЛОВ ОРБОКАТТ УСЬОМУ ТУР ОСТ ВІК У, ВАВ АЗОВ СУМТОТРЬОЗУТРОДРАВІ ОСНОВ ЕМТ НОТ МА ОКРОСВРОЦУВУЗНИКВОУРОМ РОБОТ ОГП КІЗВУЄБАВСОУТТУССОУТНУВЕТ ОС ТК У: иа А (ББО ТО МОСК ОУУМТОТРІ ЧЕ ЗУТРОСРАТНОСКОВОЗЕНТ ВОМУ ОКРОСРОЦ НУМО ОУВО НЕБО ТОК т ККУ САКІУОМТНМРВЕТАООшТКЕ
Фіг. 2 ки з ев ех кп па пе а СХ ВН Мини Заєвовна Я Ве еюжкрнаи СОН. ве ПИ 0205 шо ї | . ших лек М я "нин Ко вдві шо важ Б ча шк --7 ШЕ З а жейжа ШИ ш-ву 5 ов пов ре пн нн пен й Зо в вн з Ко ке за їде КЕ жк не че чк Зришкімн ва) Зразок мое тва сей 15 Оса «В ша с ін АНа е- ее вовна АД х ї ши Ма. й "я ша ша а Е що СІ а щої р; ноти ій є | я 2 К- | покрнття мА У Ка Ен Я | СІЧНІ ра « щ п с од й Мем ее й 5 ав йде її , Кайда дення але не ле не Єес пк оосююювс я ле кос Кк зас НН о ппоотт ревно отоотосоое ротова, в їде я ще че то з че зе мк Я Зразок (мкг) Зразок (мкг ;
ФГ. 3 А М НОАБОВ АЛ щ л яд Водсі їча | ; ше НЕ Е що й Рич чи у.е. па ШИ З зе с ТУ ж зе сем сен и ее те о то т ТВ вжкке ск й в азетчикть Зразок (мкг/мл) х як Як ей Е
ФІ. 4 а ЩЕ! г с нн Е тий У кеесонннв и ша 0 ша чан ля хх 1 КВ Я НН а шо вх Кі ОО 5 як як їй Е ж. ВХ Я КІ
: . Б я ЕС й я. ке ві ана са . о. Сл ШЕ о нин: роса за во п ЕК: ! М ану а ВОАС свв БОС ВВС прлькн КУНА У А всерелденнцше кивок ФІГ А СУБНИ Ск клеєних Загкає ше ш.. Ї о ллєхюуькмм. вч | 0 ї г Б чо яко З ШИ ШИ овен ШИ о З | о шо и - па З . аю Ба зав ще ОВЕН Я ж ЗВ за ще ш ше и ше ШЕ ож ши шо Ша ВЧАБО сСеатовх ОВО 0 вує Тільки Аа середевнше Зразек ФГ ЗВ
АК яння ЗО и АЙ ! ес Еня 000 зорі вав ен | вагою се ВОЖДЬ ВЕ ЗО іс ж подш я ВосЯ УТ В ра воАВО ОСІ УДІЗХ ше і ЗЕ ШО Пен А АННИ т оо кн : дек ЛЕНІ лялАллАяляАнь ІЗ -- МВ. : М у ЖНю і х щі і ія ЗО г ді | -п | Да нн к Н ШИН У МИ тя чу що ке не з чу ще зе че Звразож склі Зразов мк Ка сносоме ж сно соз2Ь ессркюю : ши КИ А ГчсьеВоано о ВН | 2 БОС Гм ВЕД ОО ГУ дилоі оАФеО Юа ТВУ С; т ВАВЕ В НОВІ, м ЯККК нин войро-х ВО Уотае : о УМХ я ж ун 4 т Діас Виаво-я Її. і | : ВЕН |, . і Я | : й 1 Ре: м Х я у; 8 не зм чу? то ки не че мк че 82 я Зразок мкг) Зразок см
ФГ. ва ВИЙ сно сові знав пні одн СЕ-ВЛОВОЗ пе» ВОАБО підб ще - ж ВидВО-5 МС! в-я рогу Що | ші іеніне ПиДВО Я
1. ПИ Я чо | січ кру шо 40004 Х ки нн НАШЕ: Е і г. і ач Р о / ЯК» й / ! : і
Б. я Ех й які ве а щи ее ще Ве ци Зразок (мкг/мл)
ФІГ. ав жа хуя ехи кій 45 АВСС ва клітинах КІ. в я | ПЕ ВАВ НОСІ. зв ча подве-5 ПДМ 25 З ще зруюНе Е МТЗ З ще Я.В еф ПИДВОВ НДО ши Мотау ас жо, «г хв ДИ за з ! сш х Кон НЕ Ще. ще дій х | е'ї о А 2 кї х чу ; сл як ще І і Ке в и що Ж чн я Б ий МНН Б оди я Я ве й Я Х й и Ж з м | А ; х Я то юю 109 102 ка сте й . хі в Ск Зразок смЕгУМ се ШК ЯК
Фіг. Ф рн ВАННЯ - тнадвн-ї -О Об0обя У хічввічний ! 5 жо ВН міуУлнНчНий НА а і пе т ЩО хезерюхь Н : і м. Кз ще - Е ПО: - БД ВЕАОВЇ ве « дав Е й ТаНЖЬ Я вик ев ННЯ ї ша НН Я шо ВЕ і чАГІХ щи Й Е зовоч) Я в я п Я Ма Її Ем Пе повва і ВИ їх зх ! шк: НН й ге КУ Я ' / в. У 7 З ще ї Ф ї ї г ко у Що ні ; у лиДчНи: КЕ ! ра щи ес я : К; та по м- вай ЕиняВя 00000000 паайевняряхх 8 - ча ж вожя ще че ре ще че а че уазок і мкг Зразок імя ПИ сна Фо нан Аг - МЖК я ер жиетВй | ш кох Е І, коипрезь : в ще, Че жіатнійчняй кинтрени (З - З ска В ДЕ МВ ш ще емийва вл ни чт що, юю ще вом В. оф ш фа МОДВа А ВО УТ ТОЖ ф-вжювням в ОО уестятювю ШЕ. й ШІ пий Е р, ш ЩО нн нн ІЙ Й Е 150004 ЧИ на да КЕ: ЗКЮ ди Се Я УК Е а о і У о чо / 5 Вжю» 7 8 | / ї | я ; водо рук льш щомюоМм а х. ве те х сек аввяну Е Ок У вок й Жов за - че що я 16 Ж че зач зах не не Зразав і мила Зразок (вкгемл)
ФІГ. Я ще ВиАНВЯ цк нав М ев ВКМ Ек виАНН В що 000 Дена нан, ней надійЗ Не я ОЗ зотае | а В 273 ; з - ; З - пої СО с ку КІ сх я ей но а р Чо КЕНЕ ій неАЮВ МО ваш - ооютух | й З СКІДИНН. «в шо РМЮЧ І. м-Бюзвовчний дв що З ЧННЯ , я ЧУ ХОНТремік й б.
КОчНоЕрль ! кій З г ж ро Вдутнннія т я Ось Ж р ту й - Ге К за є дини ЗИ - В к Чи сей меду У й . ло А, х и х.
ЯЗ о Да Ше хк ній во ій й ї х Шо: х ан - й лі й фія ве: Яе " я КЗ т, ва г ЕВ З ке ооо М не не Зразок (мюгма) Зрезок ми мя нив ВОАБаІ А се НОВО М . як КИВНН АШІ НОЯ РВК, й не ВоДВОЯ ВОМ й 8 ню СТНЖяа ня -аА ЗЖюЮ УВІ г г кір ГУК ИН коле рКтЬ Е те - пев ВВАВО-Е ВОМ Я. сок Мн ЩО кл УМХ і ра | х о В0О04і. мі Мов ; їх | я - У секесектектскюкктюнветєєккюсекекьняй і Бе г г.
Г-я й є ШЕ: я З ну з т ОМ "«/ В 5 бю м я ві м щш С 7 по я о ; І «рда ге о у Ку ско уклаьх ен сх я ЛЕ ОТ не з че я Зразок (мк мні Званж імжее чл ФІН
ТЕМУ Донорна нара ї 1500 ше м дя а - т шожозконе ву уже пок які ляє ж хе - кт т то г , млн ; сш; ни В с ев пив ндС У2УЗУ, ї- ей НОАБВ-Ї МІСТ МОТЯХ, терня НОВА ПОСТ УТ, ее ГнуУПНКІчНИй кемтроль 1 13 1? 1097 т чо! Зразок (мкг/мл ШПЕМ.Уу Девнорна пара Х 15009 ше а Штани о б ри зе Шок "7 Ж й - 10004 ли х - ! СТО... зжкнн о г попою -. В, дини хх ВМ х «- поАвв-! пюбі У2ТЗу Е | в поАВВА ВЮСІ 273 Щ | нні ВИЗ НЕТ УСТ У в - Же Ізатипічний контро чаз 133 щи 100 чо Зразок (мкгмя)
ФІГ. 10
ВОЮ нн ск По Ізейинчний Кона Нь о з й ; ОНЕУ рих я но» подве-ї відб ЯО00ОВОФ ее воАЬВА Мб УзтУУ ї - | - З а ря ї шк х КУ Ж се 7 ! кт К.
Й ай шо Дей Е: й душ Ж. г ЕВ 20 КО Дві теля похила ких вид хз інків сріінккнн й : м м Вотипічний контрель | і п жено ково ИН Ж ра ОА НОСИ УХА ; В зап» о Її чн її р БК і ух то КЕ Ж «в 2 Я ши 7 ї ре : з ж | ї кі ші |. дл го в Ко.
ЗО Ди пісчя інакший чи БоАеа АМ тре ж Тюжинічний кентюнь ше іно АСВ МИ і - і иа и а ня ік. шо - шк ж : - Кеш Ко щ- Що тк й . Дві пісня інокуляції
-е «ех лвна ль ї пе и нин Й вжелевння зе пе НИ ! же ЗОВ і 2» «ве інн ві Од х і я ее є Ж Е 7 5 здох я ШИ ре є - БІ ш - з Я Х що - я зок сатох Ж «о « й: че Ж де за се, шлю у іще ни гу " " ж; т -х І за ї5 ва 5 роя І тт Дні ісля інскуляції щ і пря ФІН х оо о Шуляна МІ їж | 2 їбоз ЕЕ введення же - «к в ! х Сивак я х Ху З їх ДУХ олеттороононнлняляпн я рккккчнттотетпттадлятяятннь ОО - бохни виб НО х і Я ж х7 ї ж пуд ж не КОЮ щи о -х ру : - в й паси В «ю киш и. я я че. ре , ся ех «В зай «Ве Квутви пу з Шо Ск Вова ків ! 30 15 2 -5 ч Дні після знокуляції -е зх няння з зазгевілн за ВОАС ки і хх Весзевня лох Зах шлак Вледення миз лек Н НК ! з АККЯ ! ! ЇЇ ЩЕ і / І СЕ 1 ооне Й Я чо ши рт вже Лі шо в і І і / / й | и В | і х ! й, і/ й х ил і ше У / БО Гі Б сво й ї ж 0 ША, Б жо "ЕМ. ж о жи г з | й г я т ге Шия та І свй щі же ще і й з сл Ки акт гай: Н Во оз ов й Н НК не ни й І т Кк З БІ со У щи Зо Я Ж ФІЗ і Дві після інокуляції Яні після йнахунї шо ; кан и У залив де БОМ В зи за вела да Антитіла же СТЕ (Я В зак СВ Ві як) Ввелення же дж шкленнх доз зоооч юю Висдення доз За - ! одн
». У ай Е ї тю сл З Ста Ї;, - щХЮ Що и - Ж / Е Ци 2 Сай ) ш - ЗЖЮ й Ж о жКю хх КУ ш ї; й д й ж ;
! В. їй 300 жк0во б шо 5о А знечя вою Для інокувянії Число нухани з регресіолцне регреєують й Бики Вау кежехвоки Ха вою, іс веде М; ЗЕя З зі нісла виселення зали 150ч Дод ях не Н ї ОО я : дк. ї ї КЗ 3 й У ; жк жк | ; ДН Й ЕД Ох їкаї У І і І С ік Н і У і « х - 1 І 5 ж Ж ї во і рани ше шия ма Я ! в: ; : ; я дя ів ни не и МЕ кО мн З с ни ШИ и я м Н 5 Ще ; ЩЕ ЧНУ : І іч ї ма Чу В Б й 1 і; ї СК Кк й озожа ві КО | йе -- ' лиш я ШИ І і Е : пишних пинмнннн ев зими пнннавннннини пишний Дожоееееютероттотосютеосссесесюровсстесеосвсессюсодрсвесеєтносесосссюедосестєгося фена дату Зі ДНІВ ізетми АВМ бититійо ВигиТе два я ВЕ да ре» Зоя зав дес ач 14 ІІЕВУТ СЕК» ЛЕ знтитіне ді - вра З тхЕе т го й ЛК ю, веслх змен За Я ев. вісла васлев лази й я я я - щи як я я- вк с ж і о 4 Ж х р; х 5 -5 Н що ї х р; у и ; з У і З | г в шві 5 ! і - - ї і в ї з Е З ІУ ї - ше а Я в | шо Ко я ї ї і че т. У Н З ї КО і К : у реж «Й І : і ї
Е М. ; ! Е ! рі ї і й ше Ї КІ Е Н Кк Я му "ши ОМ
2. с а | ц / з» ії сюфрснтєннюх ; Е о К.І | іч щу ї С К и . й івини о днзштілє о Авзвтомі. Аза ТнНнО реву ант ант іще Зав дар ою Ку засну ща В засн я ОЗНА знтвтіна дя кра Ва
UAA201812784A 2016-05-27 2017-05-26 Антитіло до cd40 та його застосування UA123111C2 (uk)

Applications Claiming Priority (2)

Application Number Priority Date Filing Date Title
US201662342417P 2016-05-27 2016-05-27
PCT/US2017/034681 WO2017205742A1 (en) 2016-05-27 2017-05-26 Anti-cd40 antibodies and their uses

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA123111C2 true UA123111C2 (uk) 2021-02-17

Family

ID=59014833

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UAA201812784A UA123111C2 (uk) 2016-05-27 2017-05-26 Антитіло до cd40 та його застосування

Country Status (34)

Country Link
US (8) US10519243B2 (uk)
EP (2) EP3995511A1 (uk)
JP (2) JP2019523221A (uk)
KR (2) KR20220028143A (uk)
CN (1) CN109476750B (uk)
AR (2) AR108611A1 (uk)
AU (1) AU2017271602A1 (uk)
BR (1) BR112018074468A2 (uk)
CA (1) CA3025347A1 (uk)
CL (1) CL2018003366A1 (uk)
CO (1) CO2018012699A2 (uk)
CR (1) CR20180605A (uk)
CY (1) CY1124806T1 (uk)
DO (1) DOP2018000258A (uk)
EC (1) ECSP18094829A (uk)
ES (1) ES2901722T3 (uk)
HR (1) HRP20211882T1 (uk)
HU (1) HUE056670T2 (uk)
IL (1) IL263223B2 (uk)
LT (1) LT3464361T (uk)
MX (1) MX2018014630A (uk)
MY (1) MY195442A (uk)
NZ (1) NZ748644A (uk)
PE (1) PE20190970A1 (uk)
PH (1) PH12018502456A1 (uk)
PL (1) PL3464361T3 (uk)
PT (1) PT3464361T (uk)
RS (1) RS62726B1 (uk)
RU (1) RU2752049C2 (uk)
SG (2) SG11201810522UA (uk)
SI (1) SI3464361T1 (uk)
TW (2) TWI814279B (uk)
UA (1) UA123111C2 (uk)
WO (1) WO2017205742A1 (uk)

Families Citing this family (18)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
PL2214701T3 (pl) * 2007-11-01 2017-01-31 The Board Of Trustees Of The University Of Arkansas Kompozycje i sposoby wzmacniania odpowiedzi odpornościowych na Eimeria
UA123111C2 (uk) * 2016-05-27 2021-02-17 Еббві Байотерапьютікс Інк. Антитіло до cd40 та його застосування
US11976123B2 (en) 2018-04-20 2024-05-07 Lyvgen Biopharma Holdings Limited Anti-CD40 antibodies and uses thereof
CN113226357A (zh) 2018-11-23 2021-08-06 斯特赖克药物公司 双特异性缀合物
US20220025060A1 (en) * 2018-11-30 2022-01-27 Jiangsu Hengrui Medicine Co., Ltd. Anti-cd40 antibody, antigen binding fragmentand pharmaceutical use thereof
CN111454364B (zh) * 2019-03-04 2021-03-02 北京天广实生物技术股份有限公司 结合cd40的抗体及其用途
WO2020193718A1 (en) 2019-03-27 2020-10-01 INSERM (Institut National de la Santé et de la Recherche Médicale) Recombinant proteins with cd40 activating properties
WO2020207470A1 (zh) * 2019-04-10 2020-10-15 南开大学 抗cd40抗体及其用途
EP4027998A1 (en) 2019-09-09 2022-07-20 Basilea Pharmaceutica International AG Pharmaceutical combinations comprising a furazanobenzimidazoles and a cd40 agonist for use in the treatment of neoplastic diseases
AU2019465294A1 (en) * 2019-09-11 2022-03-24 Novartis Ag A method for preventing human virus associated disorders in patients
KR20220103957A (ko) * 2019-10-23 2022-07-25 리브젠 바이오파마 홀딩스 리미티드 항-cd40 결합 분자 및 이를 포함하는 이중-특이적 항체
CN115038718B (zh) * 2019-11-08 2024-07-02 山东先声生物制药有限公司 抗人程序性死亡配体-1（pd-l1）的抗体及其用途
CN115052625A (zh) * 2019-12-03 2022-09-13 埃沃特克国际有限责任公司 干扰素相关抗原结合蛋白及其用途
GB202008003D0 (en) 2020-05-28 2020-07-15 Quine Medical Ab Anti-CD40 antibody
US20230346966A1 (en) * 2020-07-23 2023-11-02 Dyne Therapeutics, Inc. Muscle-targeting complexes and uses thereof in treating muscle atrophy
CN115403670A (zh) * 2021-05-26 2022-11-29 安徽瀚海博兴生物技术有限公司 抗cd40抗体及其用途
WO2024059899A1 (en) * 2022-09-20 2024-03-28 Currus Biologics Pty Ltd Bispecific polypeptides and uses thereof
US20240279350A1 (en) * 2023-02-16 2024-08-22 Sanofi CD40-Binding Proteins

Family Cites Families (60)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US4444887A (en) 1979-12-10 1984-04-24 Sloan-Kettering Institute Process for making human antibody producing B-lymphocytes
US4399216A (en) 1980-02-25 1983-08-16 The Trustees Of Columbia University Processes for inserting DNA into eucaryotic cells and for producing proteinaceous materials
US5179017A (en) 1980-02-25 1993-01-12 The Trustees Of Columbia University In The City Of New York Processes for inserting DNA into eucaryotic cells and for producing proteinaceous materials
US4634665A (en) 1980-02-25 1987-01-06 The Trustees Of Columbia University In The City Of New York Processes for inserting DNA into eucaryotic cells and for producing proteinaceous materials
US4716111A (en) 1982-08-11 1987-12-29 Trustees Of Boston University Process for producing human antibodies
US4510245A (en) 1982-11-18 1985-04-09 Chiron Corporation Adenovirus promoter system
GB8308235D0 (en) 1983-03-25 1983-05-05 Celltech Ltd Polypeptides
US4816567A (en) 1983-04-08 1989-03-28 Genentech, Inc. Recombinant immunoglobin preparations
US5807715A (en) 1984-08-27 1998-09-15 The Board Of Trustees Of The Leland Stanford Junior University Methods and transformed mammalian lymphocyte cells for producing functional antigen-binding protein including chimeric immunoglobulin
US5168062A (en) 1985-01-30 1992-12-01 University Of Iowa Research Foundation Transfer vectors and microorganisms containing human cytomegalovirus immediate-early promoter-regulatory DNA sequence
US4968615A (en) 1985-12-18 1990-11-06 Ciba-Geigy Corporation Deoxyribonucleic acid segment from a virus
GB8607679D0 (en) 1986-03-27 1986-04-30 Winter G P Recombinant dna product
US5225539A (en) 1986-03-27 1993-07-06 Medical Research Council Recombinant altered antibodies and methods of making altered antibodies
US5530101A (en) 1988-12-28 1996-06-25 Protein Design Labs, Inc. Humanized immunoglobulins
US5413923A (en) 1989-07-25 1995-05-09 Cell Genesys, Inc. Homologous recombination for universal donor cells and chimeric mammalian hosts
GB8928874D0 (en) 1989-12-21 1990-02-28 Celltech Ltd Humanised antibodies
JP3068180B2 (ja) 1990-01-12 2000-07-24 アブジェニックス インコーポレイテッド 異種抗体の生成
GB9015198D0 (en) 1990-07-10 1990-08-29 Brien Caroline J O Binding substance
US5545806A (en) 1990-08-29 1996-08-13 Genpharm International, Inc. Ransgenic non-human animals for producing heterologous antibodies
US5814318A (en) 1990-08-29 1998-09-29 Genpharm International Inc. Transgenic non-human animals for producing heterologous antibodies
US5633425A (en) 1990-08-29 1997-05-27 Genpharm International, Inc. Transgenic non-human animals capable of producing heterologous antibodies
US5661016A (en) 1990-08-29 1997-08-26 Genpharm International Inc. Transgenic non-human animals capable of producing heterologous antibodies of various isotypes
ATE158021T1 (de) 1990-08-29 1997-09-15 Genpharm Int Produktion und nützung nicht-menschliche transgentiere zur produktion heterologe antikörper
US5625126A (en) 1990-08-29 1997-04-29 Genpharm International, Inc. Transgenic non-human animals for producing heterologous antibodies
DE69233482T2 (de) 1991-05-17 2006-01-12 Merck & Co., Inc. Verfahren zur Verminderung der Immunogenität der variablen Antikörperdomänen
MX9204374A (es) 1991-07-25 1993-03-01 Idec Pharma Corp Anticuerpo recombinante y metodo para su produccion.
ES2136092T3 (es) 1991-09-23 1999-11-16 Medical Res Council Procedimientos para la produccion de anticuerpos humanizados.
PT1024191E (pt) 1991-12-02 2008-12-22 Medical Res Council Produção de auto-anticorpos a partir de reportórios de segmentos de anticorpo e exibidos em fagos
US5639641A (en) 1992-09-09 1997-06-17 Immunogen Inc. Resurfacing of rodent antibodies
DE69637481T2 (de) 1995-04-27 2009-04-09 Amgen Fremont Inc. Aus immunisierten Xenomäusen stammende menschliche Antikörper gegen IL-8
AU2466895A (en) 1995-04-28 1996-11-18 Abgenix, Inc. Human antibodies derived from immunized xenomice
US5834597A (en) 1996-05-20 1998-11-10 Protein Design Labs, Inc. Mutated nonactivating IgG2 domains and anti CD3 antibodies incorporating the same
US5916771A (en) 1996-10-11 1999-06-29 Abgenix, Inc. Production of a multimeric protein by cell fusion method
KR20080059467A (ko) 1996-12-03 2008-06-27 아브게닉스, 인크. 복수의 ｖｈ 및 ｖｋ 부위를 함유하는 사람 면역글로불린유전자좌를 갖는 형질전환된 포유류 및 이로부터 생성된항체
WO1998046645A2 (en) 1997-04-14 1998-10-22 Micromet Gesellschaft Für Biomedizinische Forschung Mbh Method for the production of antihuman antigen receptors and uses thereof
US6235883B1 (en) 1997-05-05 2001-05-22 Abgenix, Inc. Human monoclonal antibodies to epidermal growth factor receptor
WO2000029584A1 (en) 1998-11-18 2000-05-25 Genentech, Inc. Antibody variants with higher binding affinity compared to parent antibodies
US6946129B1 (en) * 1999-06-08 2005-09-20 Seattle Genetics, Inc. Recombinant anti-CD40 antibody and uses thereof
AU3662101A (en) 2000-02-01 2001-08-14 Tanox Inc Cd40-binding apc-activating molecules
US20030059427A1 (en) * 2000-04-28 2003-03-27 Force Walker R. Isolation and characterization of highly active anti-CD40 antibody
AR039067A1 (es) 2001-11-09 2005-02-09 Pfizer Prod Inc Anticuerpos para cd40
US7217797B2 (en) 2002-10-15 2007-05-15 Pdl Biopharma, Inc. Alteration of FcRn binding affinities or serum half-lives of antibodies by mutagenesis
NZ548325A (en) * 2003-12-25 2009-07-31 Kirin Pharma Kk Mutants of anti-CD40 antibody
WO2005123780A2 (en) 2004-04-09 2005-12-29 Protein Design Labs, Inc. Alteration of fcrn binding affinities or serum half-lives of antibodies by mutagenesis
US20080287309A1 (en) * 2004-07-10 2008-11-20 Alexion Pharmaceuticals, Inc. Methods for Discovering Antibodies Specific to Cancer Cells and Antibodies Discovered Thereby
WO2007024249A2 (en) 2004-11-10 2007-03-01 Macrogenics, Inc. Engineering fc antibody regions to confer effector function
US20090074711A1 (en) * 2006-09-07 2009-03-19 University Of Southhampton Human therapies using chimeric agonistic anti-human cd40 antibody
EP2066349B1 (en) * 2006-09-08 2012-03-28 MedImmune, LLC Humanized anti-cd19 antibodies and their use in treatment of tumors, transplantation and autoimmune diseases
SG185277A1 (en) * 2007-10-05 2012-11-29 Genentech Inc Humanized antibody
HUE038788T2 (hu) * 2010-03-31 2018-11-28 Boehringer Ingelheim Int Anti-CD40 antitestek
EP3508500A1 (en) 2011-04-29 2019-07-10 Apexigen, Inc. Anti-cd40 antibodies and methods of use
GB201115280D0 (en) * 2011-09-05 2011-10-19 Alligator Bioscience Ab Antibodies, uses and methods
AU2013306700B2 (en) * 2012-08-24 2019-05-02 Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha FcgammaRIIb-specific Fc region variant
KR102270618B1 (ko) * 2012-10-30 2021-06-30 아펙시젠, 인코포레이티드 항-cd40 항체 및 사용 방법
AU2014233528B2 (en) 2013-03-15 2019-02-28 Abbvie Biotherapeutics Inc. Fc variants
GB201322583D0 (en) * 2013-12-19 2014-02-05 Alligator Bioscience Ab Antibodies
EP3831847A1 (en) 2014-10-29 2021-06-09 Seagen Inc. Dosage and administration of non-fucosylated anti-cd40 antibodies
BR112017025693A2 (pt) * 2015-05-29 2018-08-14 Abbvie Inc. anticorpos anti-cd40 e seus usos
WO2017205738A1 (en) * 2016-05-27 2017-11-30 Abbvie Biotherapeutics Inc. Bispecific binding proteins binding an immunomodulatory protein and a tumor antigen
UA123111C2 (uk) * 2016-05-27 2021-02-17 Еббві Байотерапьютікс Інк. Антитіло до cd40 та його застосування

Also Published As

Publication number Publication date
HRP20211882T1 (hr) 2022-03-04
MX2018014630A (es) 2019-06-10
EP3995511A1 (en) 2022-05-11
IL263223B2 (en) 2023-03-01
CR20180605A (es) 2020-01-13
CY1124806T1 (el) 2022-11-25
PH12018502456A1 (en) 2019-10-21
CN109476750A (zh) 2019-03-15
LT3464361T (lt) 2022-01-10
RS62726B1 (sr) 2022-01-31
TWI814279B (zh) 2023-09-01
US20200010558A1 (en) 2020-01-09
SG10201914132RA (en) 2020-03-30
SI3464361T1 (sl) 2022-01-31
ECSP18094829A (es) 2019-03-29
US20210277137A1 (en) 2021-09-09
US10597460B2 (en) 2020-03-24
RU2752049C2 (ru) 2021-07-22
US20180186889A1 (en) 2018-07-05
US10400041B2 (en) 2019-09-03
KR20190014524A (ko) 2019-02-12
TW202229356A (zh) 2022-08-01
CA3025347A1 (en) 2017-11-30
PL3464361T3 (pl) 2022-01-31
JP7331179B2 (ja) 2023-08-22
US10519243B2 (en) 2019-12-31
PT3464361T (pt) 2021-12-27
BR112018074468A2 (pt) 2019-03-06
RU2018146533A3 (uk) 2020-06-29
PE20190970A1 (es) 2019-07-09
EP3464361B1 (en) 2021-11-10
IL263223B (en) 2022-11-01
RU2018146533A (ru) 2020-06-29
US10844131B2 (en) 2020-11-24
HUE056670T2 (hu) 2022-02-28
AR124692A2 (es) 2023-04-26
KR20220028143A (ko) 2022-03-08
ES2901722T3 (es) 2022-03-23
CO2018012699A2 (es) 2019-08-20
CN109476750B (zh) 2022-02-01
NZ748644A (en) 2023-05-26
AR108611A1 (es) 2018-09-05
JP2019523221A (ja) 2019-08-22
KR102366355B1 (ko) 2022-02-24
IL263223A (en) 2018-12-31
WO2017205742A1 (en) 2017-11-30
US10023645B1 (en) 2018-07-17
TWI761348B (zh) 2022-04-21
US20170342159A1 (en) 2017-11-30
CL2018003366A1 (es) 2019-03-15
DOP2018000258A (es) 2019-02-15
US20200040090A1 (en) 2020-02-06
US20220119542A1 (en) 2022-04-21
TW201806971A (zh) 2018-03-01
US20190071509A1 (en) 2019-03-07
JP2022068294A (ja) 2022-05-09
AU2017271602A1 (en) 2018-12-13
SG11201810522UA (en) 2018-12-28
MY195442A (en) 2023-01-21
US20210024642A1 (en) 2021-01-28
EP3464361A1 (en) 2019-04-10

Similar Documents

Publication Publication Date Title
UA123111C2 (uk) Антитіло до cd40 та його застосування
EP4186926A1 (en) Ccr8 antibody and application thereof
JP7030689B2 (ja) 抗ｉｌ－２抗体ならびにその組成物及び使用
JP5068270B2 (ja) 癌を処置するためのｉｌ−１７アンタゴニスト抗体
JP6938383B2 (ja) イヌインターロイキン４受容体アルファに対する抗体
UA128387C2 (uk) Антитіло до lag3
US20240117044A1 (en) Tim-3 antagonists for the treatment and diagnosis of cancers
US11655303B2 (en) Anti-CD39 antibody compositions and methods
US20220041748A1 (en) Antibodies specific to muc18
EP4292611A1 (en) Anti-cd112r antibody and use thereof
CN110088137A (zh) 针对mica和micb蛋白的抗体
JP2022523710A (ja) Ｃｄ４４に特異的な抗体
BR112021000397A2 (pt) Fragmentos de ligação fc que compreendem um sítio de ligação a antígeno cd137
JP2023520587A (ja) 癌及び感染症の治療のためのＮＫｐ４６に対する抗体及びそのコンストラクト
JP2022514786A (ja) Ｍｕｃ１８に特異的な抗体
CN115368458A (zh) 抗cd73抗体及其应用
KR20190034238A (ko) 종양 관련 대식세포를 표적화하는 항체 및 이의 용도
US20230293680A1 (en) A composition of anti-dr5 antibodies and an immunomodulatory imide drug for use in treating multiple myeloma
TWI696634B (zh) 抗-唾液酸結合性類免疫球蛋白凝集素之抗體、包含該抗體之藥學組合物及其用途
RU2777573C2 (ru) Антитела против 4-1bb человека и их применение
EP3904383A1 (en) Anti-ox40 monoclonal antibody and application thereof
CN118591565A (zh) 抗tigit和pd-l1的双特异性抗原结合蛋白及其用途
NZ793343A (en) Anti- LAG-3 antibodies and compositions