UA80447C2

UA80447C2 - Methods for treating pain by administering nerve growth factor antagonist and opioid analgesic

Info

Publication number: UA80447C2
Application number: UAA200504332A
Authority: UA
Priority date: 2002-10-08
Filing date: 2003-08-10
Publication date: 2007-09-25
Also published as: JP2006517524A; ATE434625T1; ZA200502611B; EP2100902A1; US20040131615A1; EP1575522A4; PL379989A1; EP1575522A2; WO2004096122A3; CN1878794B; EP1575522B1; ES2326881T3; NO20052221D0; BR0315167A; AU2003304060A1; DE60328128D1; NO20052221L; WO2004096122A2; CN1878794A; KR20050067174A

Description

Опис винаходу

Для даної заявки вимагається пріоритет на основі попередньої заявки на (патент США під реєстраційним 2 Мо60/417347, поданої 8 жовтня 2002р.|, зміст якої повністю включений як посилання.

Даний винахід був створений за підтримки Уряду США відповідно до контракту МООААО19-03-С-0006, наданій агентством ОАКРА. Уряд США має певні права на даний винахід.

Даний винахід відноситься до способів і композицій для запобігання або лікування болю у пацієнта введенням комбінації антагоніста фактора росту нервів і опіоїдного анальгетика. 70 Сильний біль зазвичай лікують опіоїдними анальгетиками, які, на жаль, мають безліч небажаних побічних ефектів, включаючи знижену моторику шлунка, ниркову коліку, психічні порушення у вигляді помутніння свідомості та пригнічення дихання. Фактор росту нервів (МСЕ) був першим ідентифікованим нейротропіном, і його роль у розвитку та виживанні і периферичних, і центральних нейронів була досить охарактеризована. Було показано, що МОРЕ є вирішальним фактором виживання та підтримки в розвитку периферичних симпатичних і 12 ембріональних сенсорних нейронів і холінергічних нейронів основи переднього мозку |Зтеупе, еї аї., Майшиге 368:246-249 (1994); ОСгоуЛеу, еї аїЇ., Сей 76:1001-1011 (19943) МОБ стимулююче регулює експресію нейропептидів у сенсорних нейронах ((іпазау, ей аїЇ.,, Майте 337:362-364 (1989)|) і його активність опосередкована через 2 різних зв'язаних з мембраною рецептори, рецептор тирозинкінази ТтКА і рецептор р75, який структурно зв'язаний з іншими членами сімейства рецепторів фактора некрозу пухлини |Снао, еї аї.,

Всівєпсе 232:518-521 (1986).

У доповнення до впливів МОРЕ на нервову систему, з'являється все більше даних про його участь у процесах поза нервовою системою. Наприклад, було показано, що екзогенно введений МОРЕ посилює судинну проникність (ОНеп, еї аї., Еиг. У. Раптасої. 106:199-201 (19843), посилює Т- і В-клітинні імунні реакції (ОЧеп, еї аї.,

Рос. Май. Асад. Зсі. Ш.5.А. 86:10059-10063 (1989)), викликає диференціювання лімфоцитів і проліферацію с тучних клітин, і спричиняє вивільнення розчинних біологічних сигналів з тучних клітин ІМаїзицаа, еї аї., Ргос. Ге)

Май. Асай. Зсі. ЦШ.5.А. 85:6508-6512 (1988); Реагсе, еї аїЇ., 9. РВНувіої. 372:379-393 (1986); Вівспоїй, еї аІ., Віоса 79:2662-2669 (1992); Ногідоте, еї а/., 9. Віої. Спет. 268:14881-14887(1993)).

МОРЕ продукується рядом типів клітин, включаючи тучні клітини (І еоп, еї аї., Ргос. Майї! Асай. Зсі. О.5.А. 91:3739-3743 (1994)), В-лімфоцити (ГТогсіа, еї аЇ., Се! 85:345-356 (1996)), кератиноцити |Оі Магсо, еї аї., в у, Віої Спнет. 268:22838-22846)|, гладком'язові клітини (|Оеуата, еї аї., 9. Нурепепев. 11:1061-1065 (1993), «Її фібробласти (іпанпоїт, ей аїЇ., Еиг. У. Мепгозсі. 2:795-801 (1990)), бронхіальні епітеліальні клітини (Казвзеї, ег аї,, Сіп, Ехр. АйПегду 31:1432-40 (2001)), ниркові мезангіальні клітини (Зіеіпег, еї аЇ.,, Ат. У). РпНувіої. З 261:г792-798 (1991)|) і міотрубочки скелетних м'язів |Зспугагі, ей аЇ., 9) РІоїоспет. РПИоїоБріої В 66:195-200 Га») (2002)). Рецептори МОБ були виявлені на різноманітних типах клітин поза нервовою системою. Наприклад, ТКА 3о був виявлений на моноцитах, Т- і В-лімфоцитах і тучних клітинах людини. со

Зв'язок між підвищеними рівнями МОБ і різноманітними запальними станами спостерігався у хворих людей, а також на декількох експериментальних моделях у тварин. Вони включають системний червоний вовчак

ІВгассі-іацаїего, ей аЇ., Мейгогерогі 4:563-565 (1993)), розсіяний склероз |Вгассі-іацайєг, еї аї., «

Меицговсі. Ген. 147:9-12 (1992)), псоріаз |Кауспацанигі, ей аїЇ., Асіа ЮОегт, ГепегеоЇ. 78:84-86 (1998), З артрит (Раїсіті, еї аЇ., Апп. КПпецт. Оів. 55:745-748 (1996)), інтерстиційний цистит (ОКгадіу, ей аї., 9. с Огоїоду 161:438-441 (1999))| і астму ІВгацп, еї аї., Єшиг. У Іттипої. 28:3240-3251 (1998).

Із» Отже, підвищення рівня МОЕ в периферичних тканинах пов'язане з гіперальгезією та запаленням, і це спостерігалося при ряді форм артриту. Синовіальна оболонка пацієнтів, уражених ревматоїдним артритом, виявляє високі рівні МОР, в той час як повідомлялося про те, що в не запаленій синовіальній оболонці МОЄ не 49 виявляється ІАІое, еї аІ., Агсй. КПпешт. 35:351-355 (1992)). Аналогічні результати спостерігалися у щурів з бо експериментально викликаним ревматоїдним артритом ЦАїое, еї аЇ., Сіп. Ехр. Кпештаїйо!. 10:203-204 (1992), ав | Повідомлялося про підвищення рівня МОРЕ у трансгенних мишей з артритом, нарівні зі збільшенням кількості тучних клітин ГАїое, еї а/., Іпї. У Тізвие Кеасіопе-Ехр. Сііп. Азресів 15:139-143 (1993)). шк Існує 2 загальні категорії лікарської терапії для лікування болю, причому кожна діє за допомогою різних «їз» 20 механізмів і надає різні ефекти, і обидві мають недоліки. Перша категорія включає нестероїдні протизапальні препарати (МЗАЇ!Ю), які застосовуються для лікування незначного болю, але терапевтичне застосування яких т обмежується небажаними шлунково-кишковими ефектами, такими як ерозія слизової оболонки шлунка, утворення пептичної виразки або запалення 12-палої кишки та товстої кишки і токсична дія на нирки при тривалому застосуванні. Друга категорія включає морфін і споріднені опіоїди, які застосовуються для лікування 25 болю від помірного до важкого, але терапевтичне застосування яких обмежене в зв'язку з небажаними

ГФ) ефектами, такими як запор, седативний ефект, сплутана свідомість, пригнічення дихання, психічні розлади, ниркова коліка, толерантність до тривалого застосування та ризик залежності. Тому необхідні сполуки, які о можна застосовувати для лікування болю, з меншою кількістю або відсутністю побічних ефектів.

Опіоїдні анальгетики являють собою добре встановлений клас анальгетичних засобів. Іноді їх також іменують 60 опіатами. Термін "опіоїд" (що взаємозамінно іменується "опіоїдним анальгетиком") загальноприйнятий для назви в родовому значенні всіх препаратів, природних або синтетичних, що надають види дії, подібні до морфіну.

Синтетичні та напівсинтетичні опіоїдні анальгетики являють собою похідні п'яти хімічних класів сполук: фенатренів, фенілгептиламінів, фенілпіперидинів, морфінів і бензоморфінів. Фармакологічно вказані сполуки мають різноманітну активність, так, деякі є сильними агоністами опіоїдних рецепторів (наприклад, морфін), бо інші є помірними або слабкими агоністами (наприклад, кодеїн) ще одні виявляють змішану агоністичну-антагоністичну активність (наприклад, налбуфін), а ще одні є частковими агоністами (наприклад, налорфін). Частковий опіоїдний агоніст, такий як налорфін (М-алкільний аналог морфіну) може надавати антагоністичну дію на анальгетичні ефекти морфіну; при введенні окремо він самостійно може бути потужним анальгетиком.

З усіх опіоїдних анальгетиків морфін є таким, що використовується найширше. На жаль, окрім його корисних терапевтичних властивостей, морфін також має ряд побічних ефектів Іншою несприятливою характеристикою є розвиток толерантності та фізичної залежності, які можуть обмежити клінічне застосування таких сполук. Тому існує необхідність у розробці способів лікування з використанням більш низьких доз опіоїдних анальгетиків, /о таких як морфін, за допомогою цього знижуючи частоту побічних ефектів та імовірність стійкості і залежності, і, таким чином, уникаючи основної проблеми скасування препарату, пов'язаної з припиненням введення. Існує велика необхідність у розробці інших форм посилення лікування болю опіоїдами.

Всі наведені в даному описі посилання, включаючи патентні заявки і публікації, повністю включені як посилання.

Даний винахід оснований на відкритті, що антагоністи МОБ ефективні при лікуванні болю в поєднанні з опіоїдним анальгетиком. Така терапія загалом дозволяє знизити дозування опіоїдного анальгетика, забезпечуючи таку ж міру зменшення болю і/або інші форми поліпшення лікування болю опіоїдом.

В одному аспекті даний винахід представляє спосіб лікування (або, в інших варіантах реалізації, запобігання) болю, що включає введення такої кількості антагоніста фактора росту нервів, і такої кількості опіоїдного анальгетика, які в поєднанні забезпечують ефективне полегшення болю. Відносні кількості і співвідношення антагоніста МОР і опіоїдного анальгетика можуть варіюватися. У деяких варіантах реалізації буде вводитися кількість антагоніста МОРЕ, достатня для забезпечення можливості зниження нормальної дози опіоїдного анальгетика, необхідної для забезпечення такої ж міри полегшення болю, щонайменше, приблизно на 5095. У деяких варіантах реалізації буде вводитися кількість антагоніста МОРЕ, достатня для забезпечення сч можливості зниження нормальної дози опіоїдного анальгетика, необхідної для забезпечення такої ж міри полегшення болю, щонайменше, приблизно на 595, щонайменше, приблизно на 1095, щонайменше, приблизно о на 2095, щонайменше, приблизно на 3095, щонайменше, приблизно на 4095, щонайменше, приблизно на 6095, щонайменше, приблизно на 7095, щонайменше, приблизно на 8095, або щонайменше, приблизно на 9095, або більше. ї- зо В іншому аспекті, винахід надає способи посилення ефекту лікування болю опіоїдними анальгетиками, що включають введення ефективної кількості опіоїдного анальгетика в поєднанні з ефективною кількістю антагоніста «

МОР. Термін "введення в поєднанні", що використовується в даному описі, включає одночасне введення і/або «г введення в різний час. Введення в поєднанні також охоплює введення у вигляді спільної композиції (тобто, антагоніст МОР і опіоїдний анальгетик присутні (комбінуються) в одній і тій самій композиції) і/або введення о зв У вигляді окремих композицій. Термін "введення в поєднанні", що використовується в даному описі, призначений со охоплювати будь-яку обставину, за якої опіоїдний анальгетик і антагоніст МОЕ вводяться в ефективній кількості індивідууму. Як далі обговорюється в даному описі, мається на увазі, що антагоніста МОБ та опіоїдний анальгетик можна вводити з різною частотою і/або інтервалами. Наприклад, антитіло проти МОЄ можна вводити

Траз/гтиж., тоді як опіоїдний анальгетик можна вводити частіше. Зрозуміло, що антагоніста МОРЕ та опіоїдний « 70 анальгетик можна вводити з використанням одного і того самого шляху введення або різних шляхів введення, і в с що різні схеми введення можуть змінюватися протягом курсу введення (введень). Введення може здійснюватися перед початком болю. ;» В іншому аспекті, винахід надає способи зниження виникнення болю, полегшення болю, послаблення болю ілабо затримки розвитку або прогресування болю в індивідуума, причому вказані способи включають введення ефективної кількості опіоїдного анальгетика в поєднанні з ефективною кількістю антагоніста МОБ. о Способи за винаходом придатні для лікування або запобігання будь-якому болю будь-якої етіології, включаючи біль, при якому загалом призначається застосування опіоїдного анальгетика, наприклад, панкреатит, о камені в нирках, головний біль, дисменорея, м'язово-кістковий біль (наприклад, біль у поперековій ділянці), їх розтягнення, вісцеральний біль, кісти яєчників, простатит, цистит, хімічні або термічні опіки чи рак (такий як рак передміхурової залози з метастазами в кістки, рак молочної залози, який метастазує в кістки, рак ве легень, який метастазує в кістки, рак підшлункової залози).

І Антагоніст МОРЕ, придатний для використання в способах за винаходом, являє собою будь-який засіб, який може прямо або опосередковано привести до зниження біологічної активності МОР. У деяких варіантах реалізації антагоніст МОРЕ (наприклад, антитіло) зв'язує (фізично взаємодіє с) МОР, зв'язується з рецептором МОБ (таким ов як рецептор КА іабо р75) і/або зменшує (гальмує і/або блокує) низхідну передачу сигналів рецептором МОГ (наприклад, інгібітори передачі сигналів кінази). Відповідно, у деяких варіантах реалізації антагоніст МОЄ

Ф) зв'язує (фізично взаємодіє з) МОР. В іншому варіанті реалізації антагоніст МОРЕ зв'язується з рецептором МОГ ка (таким як рецептор ігКА і/або р75). В інших варіантах реалізації антагоніст МОБ зменшує (гальмує і/або блокує) низхідну передачу сигналів рецептором МО (наприклад, інгібітори передачі сигналів кінази). В інших бо варіантах реалізації антагоніст МОГ інгібує (зменшує) синтез і/або вивільнення МОБ. В іншому варіанті реалізації антагоніст МОБ являє собою імуноадгезин їїКА. У деяких варіантах реалізації антагоніста МОЄ вибирають з будь-якого одного або декількох з наступних: антитіла проти МОР, антисмислової молекули, направленої на МОР (включаючи антисмислову молекулу, направлену на нуклеїнову кислоту, що кодує МОБ), антисмислової молекули, направленої на рецептор МОРЕ (такий як ТКА і/або р75), сполуки, що інгібує МОБ, 65 структурного аналога МОР, домінантно-негативної мутації рецептора ТКА і/або р75, який зв'язує МОРЕ, антитіло проти ТКА, антитіло проти р75 та інгібітор кінази. В іншому варіанті реалізації антагоніст МОРЕ являє собою антитіло проти МОР. У ще одному варіанті реалізації антитіло проти МОРЕ розпізнає людський МОР. У ще одному варіанті реалізації антитіло проти МОР специфічно зв'язує людський МОБ. У ще одному варіанті реалізації антитіло зв'язує по суті той самий епітоп 6 МОР, що і антитіло, вибране з будь-якого або декількох з наступних мишачих моноклональних антитіл: МАБ 911, МАБ 912 і МАБ 938 |див. бее Нопоо, еї а!., Нубгідота 19:215-227 (2000)). У деяких варіантах реалізації антагоніст МОРЕ зв'язує МОРЕ (такий як ПМОБР) та істотно не зв'язується зі спорідненими нейротропінами, такими як МТ-3, МТА/5 і/або ВОМЕ. У ще одному варіанті реалізації антитіло проти МОБ є гуманізованим (таким як описане в даному описі антитіло ЕЗ). В інших варіантах реалізації антитіло проти МОБ являє собою антитіло ЕЗ (як описано в даному описі). В інших варіантах 70 реалізації антитіло проти МОРЕ включає один або декілька СОК антитіла ЕЗ (наприклад, 1, 2, 3, 4, 5 або, в деяких варіантах реалізації, усі 6 СОК з ЕЗ). В інших варіантах реалізації антитіло є людським. У ще одних варіантах реалізації антитіло проти МОРЕ включає амінокислотну послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга, показану в табл.1 (ЗЕО ІЮ МО:1) і амінокислотну послідовність варіабельної ділянки легкого ланцюга, показану в таблиці 2 (5ЕО ІЮ МО:2). У ще одних варіантах реалізації антитіло включає модифіковану константну /5 Ділянку, таку як константна ділянка, яка є імунологічно інертною, наприклад, не запускає опосередкований комплементом лізис, або не стимулює антитіло-залежну клітинно-опосередковану цитотоксичність (АОСС). В інших варіантах реалізації константна ділянка модифікована, (як описано в Еиг. 3). Іттипої. (1999) 29:2613-2624; заявці РСТ МоРСТ/ЗВ/01441 і/або у заявці на патент Великобританії Мо9809951.81.

У деяких варіантах реалізації антагоніст МОБ зв'язується з молекулою МОГ. У наступних варіантах реалізації антагоніст МОР являє собою антитіло, яке специфічно зв'язується з МОРЕ (таким як людський МОР).

Однак, антагоніст МОЕ може альтернативно зв'язуватися з рецептором ІгїКА. Антагоніст МОЕ може являти собою моноклональне антитіло проти людського МОРЕ (анти-пПМОР), яке здатне зв'язуватися з МОБ і ефективно інгібувати зв'язування НМОЕ з людським ІгКА (ПІігКА) і/або ефективно інгібувати активацію рецептора іІгКА.

Афінітет зв'язування антитіла проти МОРЕ з МОРЕ (таким як АИМОРГ) може складати від приблизно О,1ОнНМ до сч приблизно 0,80ОНМ, від приблизно 0,15 до приблизно 0,75НМ і від приблизно 0,18 до приблизно 0,72нМ. В одному варіанті реалізації афінітет зв'язування складає приблизно від 21М до 22пМ. У деяких « варіантах реалізації і) афінітет зв'язування становить приблизно 1ОНМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування складає менше ніж приблизно 1ОнНМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування становить приблизно 0 1нМ або приблизно 0,07нМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування складає менше, ніж приблизно О,1нМ або М зо менше ніж приблизно 0,07нНМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування складає менше, ніж приблизно

О1нНнМ, або менше, ніж приблизно 0,07нНМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування приймає будь-які - значення, менші ніж приблизно Т00нНМ, приблизно 5ОНМ, приблизно 1ОНМ, приблизно 1нНМ, приблизно 500пМ, «Е приблизно 100пМ, або від приблизно 50пМ до будь-якого з приблизно 2пМ, приблизно 5пМ, приблизно 10пМ, приблизно 15пМ, приблизно 20пМ, або приблизно 40пМ. У деяких варіантах реалізації афінітет зв'язування о приймає будь-яке значення з приблизно 100нНМ, приблизно 5ОНМ, приблизно 1ОНМ, приблизно 1НМ, приблизно со 5О0пМ, приблизно 100пМ, або від приблизно 50пМ, або менше ніж приблизно 50пМ. У деяких варіантах реалізації афінітет зв'язування приймає будь-які значення менші, ніж приблизно Т00нНМ, приблизно 5ОНМ, приблизно ТОНМ, приблизно їнМ, приблизно 500пМ, приблизно 100пМ, або від приблизно 50пМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування становить приблизно 100нМ, приблизно 2пМ, приблизно 5пмМ, « приблизнео 10пМ, приблизно 150М, приблизно 20пМ, приблизно 40пМ або більше, ніж приблизно 40пМ. Як 7-3 с добре відомо в даній галузі, афінітет зв'язування можна виразити у вигляді К р, або константи дисоціації, і зростання афінітету зв'язування відповідає зменшенню К р. Афінітет зв'язування мишачого моноклонального ;» антитіла 911 проти МОБ НОМОО еї аї., Нубгідота 19:215-227 (2000) з людським МОРЕ становить приблизно 10пМ, а афінітет зв'язування гуманізованого антитіла ЕЗ проти МОР (описаний тут) з людським МОРЕ становить приблизно 0,07нМ.

Го! У випадках, коли антагоніст МОРЕ являє собою антитіло, антитіло може являти собою фрагмент антитіла, включаючи фрагмент антитіла, вибраний з групи, що складається з фрагментів Бар, Раб", К(аб)2, РУ, діатіл, о одноланцюгових молекул антитіл і мультиспецифічних антитіл, утворених з фрагментів антитіл, і одноланцюгової їх молекули Гм (зсгЕм).

Опіоїдний анальгетик може являти собою будь-яку сполуку, що виявляє біологічну актив;-ість, подібну до ве морфіну. У деяких варіантах реалізації опіоїдний анальгетик являє собою один або декілька з наступних: "М морфін, кодеїн, дигідрокодеїн, діацетилморфін, гідрокодон, гідроморфон, леворфанол, оксиморфон, алфентаніл, бупренорфін, буторфанол, фентаніл, суфентаніл, меперидин, метадон, налбуфін, пропоксифен і пентазоцин; або їх фармацевтично прийнятну сіль.

Антагоніст МОБ і/або опіоїдний анальгетик можна вводити індивідууму будь-яким придатним шляхом.

Наприклад, їх можна вводити разом або окремо і/або одночасно і/або послідовно, перорально, внутрішньовенно,

Ф) сублінгвально, підшкірно, внутрішньоартеріально, внутрішньом'язово, ректально, інтраспінально, ка інтраторакально, внутрішньочеревинно, інтравентрикулярно, сублінгвально, трансдермально або інгаляційно.

Введення може бути системним, наприклад, внутрішньовенним або локалізованим. во У другому аспекті даний винахід розкриває композиції, що включають антагоніста фактора росту нервів і/або опіоїдний анальгетик. Антагоніст фактора росту нервів і/або опіоїдний анальгетик можуть бути присутнім разом з одним або декількома фармацевтично прийнятними носіями або ексципієнтами, або вони можуть бути присутніми в окремих композиціях. В іншому аспекті винахід включає синергічну композицію антагоніста МОБ і опіоїдного анальгетика. 65 У третьому аспекті даний винахід розкриває набір для використання в будь-якому зі способів, розкритих в даному описі, причому вказаний набір включає антагоніст МОРЕ і/або опіоїдний анальгетик. Набір може, крім того, включати інструкції по будь-якому з розкритих в даному описі способів. Інструкції можуть включати введення антагоніста МОРЕ в поєднанні з опіоїдом (тобто, одночасне введення і/або введення в різний час). У деяких варіантах реалізації антагоніст МОБ і опіоїдний анальгетик упаковані разом, але вони можуть знаходитися або не знаходитися в одному і тому самому контейнері. Таким, в деяких варіантах реалізації набір включає антагоніста МОБ і опіоїдний анальгетик, присутні в одному і тому самому контейнері, та інструкції по застосуванню в будь-якому з розкритих в даному описі способів. В інших варіантах реалізації набір включає антагоніста МОБ і опіоїдний анальгетик, присутні в різних контейнерах.

На Фіг.1 відображено, що кумулятивна бальна оцінка болю була знижена у тварин, що отримували лікування 7/0 морфіном у комбінації з антагоністом МОБ, мишачим антитілом 911 проти МО (ІНоподо, еї аї., Нубгідота 19:215-227 (2000)). Передопераційне лікування одним антитілом проти МОРЕ ("7911") у дозі О,Змг/кг було більш ефективне при зменшенні болю в спокої, ніж тільки морфін у дозі 0,Змг/кг, а лікування антитілом проти МОЕ у комбінації з морфіном було більш ефективним при зменшенні болю в спокої, ніж лікування тільки морфіном, або тільки антитілом проти МОБ.

На Фіг.2 відображено, що кумулятивна бальна оцінка болю була знижена у тварин, що отримували лікування морфіном у комбінації з антагоністом МОР, антитілом 911 проти МОР. Лікування антитілом проти МОЕ у комбінації з морфіном було більш ефективне при зменшенні болю в спокої, ніж лікування тільки морфіном, або тільки антитілом проти МОБ.

На Фіг.3 відображена бальна оцінка болю в спокої, що спостерігався після операції та лікування антитілом 2о проти МОГ і/або морфіном. Тварин лікували антагоністом МОРЕ, антитілом 911 проти МОР, за 15год. до операції і тестували на пов'язану з болем поведінку через 1 день після операції. Тварин тестували без морфіну (суцільна крива), О,Змг/кг морфіну (пунктирна крива) або 1,Омг/кг морфіну (точкова крива). Лікування 0,Змг/кг морфіну в комбінації або з 0,Змг/кг антитіла проти МОРЕ, або мг/кг антитіла проти МОРЕ значно поліпшувало полегшення болю (тобто, знижувало біль у спокої), в порівнянні з лікуванням одним 0О,Змг/кг морфіном. Крім того, сч ов Лікування одним антитілом проти МОГ забезпечувало полегшення болю, еквівалентне морфіну в дозі 0О,Змг/кг.

Лікування антитілом проти МОРЕ у дозі мг/кг плюс О,Змг/кг морфіну давало полегшення болю, щонайменше, і) еквівалентне полегшенню, отриманому одним морфіном у дозі мг/кг.

Виявлено, що біль можна лікувати або запобігти введенням ефективної кількості антагоніста МОЕ (такого, як антитіло проти МОР) в поєднанні з опіоїдним анальгетиком. Способи і композиції згідно з даним винаходом М зр Можна застосовувати для лікування або запобігання болю, коли загалом призначено застосування опіоїдного анальгетика. Шляхом застосування антагоніста фактора росту нервів і опіоїдного анальгетика в поєднанні, - відповідно до даного винаходу, у даний час можна лікувати біль більш низькою дозою опіоїдного анальгетика, «г знижуючи за допомогою цього імовірність побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням опіоїдних анальгетиків (наприклад, пригнічення дихання, депресії, запору, ниркових коліків, нудоти та блювання, толерантності, о залежності та пов'язаної з ними проблеми скасування препарату). У деяких варіантах реалізації буде введена со достатня кількість антагоніста МОБ з тим, щоб забезпечити можливість зниження звичайної дози опіоїдного анальгетика, необхідної для здійснення такої самої міри полегшення болю, щонайменше, приблизно на 595, щонайменше, на 1095, щонайменше, приблизно на 2095, щонайменше, приблизно на 3095, щонайменше, приблизно на 5095, щонайменше, приблизно на 6095, щонайменше, приблизно на 7095, щонайменше, приблизно « 40. На 8095 або, щонайменше, приблизно на 9095 або більше. з с Лікування болю опіоїдним анальгетиком можна також поліпшити як описано в даному описі, введенням опіоїдного анальгетика в поєднанні з антагоністом МОРЕ. з В одному аспекті винахід надає способи лікування або запобігання болю в індивідуума (включаючи ссавця, і людину, і не людину), що включають введення ефективної кількості антагоніста МОЕ в поєднанні з ефективною кількістю опіоїдного анальгетика. В іншому аспекті винахід надає способи поліпшення лікування або запобігання

Го! болю опіоїдним анальгетиком в індивідуума, що включають введення ефективної кількості антагоніста МОГ (такого як антитіло проти МОРЕ) в поєднанні з ефективною кількістю опіоїдного анальгетика. В іншому аспекті о винахід надає способи запобігання, полегшення і/або запобіганню розвитку або прогресуванню болю. їх У деяких варіантах реалізації антитіло проти МОРЕ здатне зв'язувати МОБ і ефективно інгібувати зв'язування

МО з рецептором ТКА і/або р75 іп мімо і/або ефективно інгібувати активацію МОРЕ рецепторів ТтКА і/або р75. ве В іншому аспекті винахід надає способи полегшення, затримки розвитку і/або запобігання прогресуванню

І болю.

Ілюстративні опіоїдні анальгетики даного винаходу включають, але не обмежуються, морфін, кодеїн, дигідрокодеїн, діацетилморфін, гідрокодон, гідроморфон, леворфанол, оксиморфін, алфентаніл, бупренорфін, буторфанол, фентаніл, суфентаніл, меперидин, метадон, налбуфін, пропоксифен і пентазоцин; або їх фармацевтично прийнятну сіль. У деяких варіантах реалізації опіоїдний анальгетик являє собою морфін або (Ф, його фармацевтично прийнятну сіль. ка Ілюстративні солі опіоїдних анальгетиків для застосування в даному винаході включають сульфат морфіну, гідрохлорид морфіну, тартрат морфіну, фосфат кодеїну, бітартат дигідрокодеїну, гідрохлорид діацетилморфіну, во бітартрат гідрокодону, гідрохлорид гідроморфону, тартрат леворфанолу, гідрохлорид оксиморфіну, гідрохлорид алфентанілу, гідрохлорид бупренорфіну, тартрат буторфанолу, цитрат фентанілу, гідрохлорид меперидину, гідрохлорид метадону, гідрохлорид налбуфіну, гідрохлорид пропоксифену, напсилат пропоксифену (моногідрат 2-нафталінсульфонової кислоти (1:1)), і гідрохлорид пентазоцину. В одному варіанті реалізації опіоїдний анальгетик являє собою сульфат морфіну. 65 Спосіб і композиції даного винаходу можна застосовувати для лікування болю будь-якої етіології, включаючи гострий і хронічний біль, будь-який біль із запальним компонентом і будь-який біль, при якому зазвичай призначається опіоїдний анальгетик. Приклади болю включають післяопераційний біль, післяопераційний біль (включаючи зубний біль), мігрень, головний біль і невралгію трійчастого нерва, біль, пов'язаний з опіком, раною або каменем у нирці, біль, пов'язаний з травмою (включаючи травматичне пошкодження голови), нейропатичний біль, біль, пов'язаний з кістково-м'язовими розладами, такими як ревматоїдний артрит, остеоартрит, цистит, панкреатит, запальні кишкові захворювання, анкілозуючий спондиліт, серонегативні (не ревматоїдні) артропатії, не суглобовий ревматизм і навколосуглобовий розлад і біль, пов'язаний з раком (включаючи "проривний біль" і біль, пов'язаний з термінальними стадіями раку), периферичною нейропатією і пост-герпетичною невралгією. Приклади болю із запальним компонентом (в доповнення до деяких з видів болю, 7/0 описаних вище) включають ревматичний біль, біль, пов'язаний з мукозитом і дисменореєю. У деяких варіантах реалізації способи та композиції за даним винаходом застосовують для лікування або запобігання післяопераційному болю та болю при ракові.

Антагоніста МОР і/або опіоїдний анальгетик можна вводити індивідууму будь-яким придатним шляхом.

Наприклад, їх можна вводити разом або окремо і/або одночасно і/або послідовно, перорально, внутрішньовенно, сублінгвально, підшкірно, внутрішньоартеріально, внутрішньом'язово, ректально, інтраспінально, інтраторакально, внутрішньочеревинно, інтравентрикулярно, сублінгвально, трансдермально або інгаляційно.

Введення може бути системним, наприклад, внутрішньовенним або локалізованим.

В іншому аспекті винахід надає композиції і набори для лікування болю, що включають антагоніст МОБ (такий як антитіло проти МОР, моноклональне антитіло проти МО) і/або опіоїдний анальгетик, придатний для 2о застосування в будь-якому з описаних тут способів. У деяких варіантах реалізації антитіло проти МОРЕ здатне ефективно інгібувати зв'язування МОЕ до його рецепторів ТтКА і/або р75 і/або ефективно інгібувати активацію

МО його рецепторів ТтКА і/або р75.

Загальні методики

За відсутності інших вказівок, у практиці даного винаходу будуть використовуватися звичайні методики сч ов молекулярної біології (включаючи рекомбінантні методики), мікробіології, клітинної біології, біохімії та імунології, які відомі в даній галузі. Такі методики повністю пояснені в літературі, такій як (|Моіесшаг і)

Сіопіпд:. А ІГарогагу Мапиаі), звесопа еййоп (ЗатбгооК ей аі., 1989) Сой Зргіпд Нагрог Ргезв;

Оіїдописіеоїде Зупіпевзів (М.9У. баїйї, ед., 1984); Меїйодз іп Моіесшціаг Віоїоду, Нитапа Ргезв; Сеї| Віоіоду:

А Іарогаюгу МоїероокК (У.Е. Сеїйв5, ей. 1998) Асадетіс Ргевзв; Апіта! Се! СиМиге (К.І. Егезппеу, ейд,., М зо 1987); Іпігодисіоп о СеїЇ апа Тізвцие Сийиге (О.Р. МаШйег і Р.Е. Кобегіз, 1998) Ріепит Ргезв; СеїЇ і Тізвие

Сийиге: Іарогаїгу Ргоседигез (А. Юоуїе, 9У.В. СгіййАив5, апа 0.0. МемеїЇ, еавз., 1993-8) У. МУйПеу і 5опв; «

Меїйодз іп Епгутооду (Асадетіс Ргевзв, Іпс.); НапароокК ої Ехрегітепіаї Іттипоіоду (О.М. МУеїг і С... «г

ВіаскмуеїЇ, едв.); Сепе Тгапвеїег Месіоге їТог Матітаїйап СеїЇв (9У.М. МіШег і М.Р. Саїов, еавз., 1987); Ситепі

РгоїосоЇїв іп Моїесшаг Віооду (Г.М. А!йзибеї еї аї., едв., 1987); РСК: Те Роїутегазе Спаіп Кеасійоп, (Миїїв о еї аї.,, ейдв., 1994); Ситепі РгоїосоЇв іп Іттипоіоду (9.Е. Соїїдап еї аї., едв., 1991); поп Ргоосоїв5 іп со

Моїіесціаг Віоіоду (МУйеу і бопз, 1999); Іттипобріоюду (С.А. дапемжау і Р. Тгамегв, 1997); Апііродіев (Р.

Ріпсп, 1997); Апііродіев: а ргасіїсаї арргоасп (О.Сацу., ей. ІК! Ргевзвз, 1988-1989); Мопосіопа!| апііродієв: а ргасіїсаї арргоасп (Р. ЗПперпега і С. ЮОеап, едв., Охіога Мпімегейу Ргезв, 2000); Овіпд апііродіев: а

Іарогаїогу тапиа! (Е. Нагомж і О. Іапе (Соїй Зргіпд іагрог Іарогаїогу Ргевзв5, 1999); Тпе Апііродієв (М. « 7апені і У.О. Сарга, еавз., Наглосд Асадетіс РибіїзНегв, 1995)). з с Визначення . "Антитіло" (що взаємозамінно використовується у формі множини) являє собою молекулу імуноглобуліну, и? здатну специфічно зв'язуватися з мішенню, такою як вуглеводень, полінуклеотид, ліпід, поліпептид тощо, за допомогою, щонайменше, одного сайта розпізнавання антигену, розташованого у варіабельній ділянці молекули імуноглобуліну. Термін, що використовується в даному описі, охоплює не тільки інтактні або моноклональні

Го! антитіла, але також їх фрагменти (такі як Раб, Раб, Р(абв)2, Ем), одиночний ланцюг (зсЕм), їх мутанти, складові білки, що включають частину антитіла, гуманізовані антитіла, химерні антитіла, діатіла, лінійні о антитіла, одноланцюгові антитіла, мультиспецифічні антитіла (наприклад біспецифічні антитіла) і будь-яку іншу їх модифіковану конфігурацію молекули імуноглобуліну, яка включає сайт розпізнавання антигену необхідної 5о специфічності. Антитіло включає антитіло будь-якого класу, такого як Ід, ДА, або ІЗ9М (або їх підкласу), пи крім того антитіло може не належати до будь-якого певного класу. В залежності від амінокислотної "М послідовності константного домену їх важких ланцюгів, імуноглобуліни можуть бути віднесені до різних класів.

Існують 5 основних класів імуноглобулінів: ДА, ДО, ІДЕ, ДС і ІМ, і декілька з них можна, крім того, розділити на підкласи (ізотипи), наприклад, ІДдсі, Ідс2, Ід3, Ід054, ІДдДА! ї ІдДА2. Константні домени важкого ов ланцюга, які відповідають різним класам імуноглобулінів, називаються відповідно альфа, дельта, іпсилон, гамма та мю. Структури субодиниць і тривимірні конфігурації різних класів імуноглобулінів добре відомі. (Ф) "Моноклональне антитіло" відноситься до однорідної популяції антитіл, в якій моноклональне антитіло ка складається з амінокислот (таких, що зустрічаються або не зустрічаються в природних умовах), які беруть участь у вибірковому зв'язуванні антигена. Популяція моноклональних антитіл високо специфічна, будучи бо направленою проти єдиного антигенного сайта. Термін "моноклональне антитіло" охоплює не тільки інтактні моноклональні антитіла та моноклональні антитіла повної довжини, але також їх фрагменти (такі як Раб, Раб,

К(ав)2, Гм), одиночний ланцюг (зсЕм), їх мутанти, злиті білки, що включають частину антитіла, гуманізовані моноклональні антитіла, химерні моноклональні антитіла і будь-яку іншу модифіковану конфігурацію молекули імуноглобуліну, яка включає сайт розпізнавання антигену необхідної специфічності, і здатна зв'язуватися з 65 антигеном. Не передбачається будь-яких обмежень відносно джерела антитіла або способу, яким воно виготовлене (наприклад, гібридомою, фаговим відбором, рекомбінантною експресією, трансгенними тваринами тощо). "Гуманізовані" антитіла відносяться до молекули, що має антигенний зв'язуючий сайт, яка по суті отримана з імуноглобуліну від представників видів відмінних від людини, при цьому інша імуноглобулінова структура

Молекули, основана на структурі і/або послідовності людського імуноглобуліну Сайт зв'язування антигену може включати або повні варіабельні домени, злиті в константні домени, або тільки ділянки, що визначають комплементарність (СОК), пересаджені у відповідні каркасні ділянки у варіабельних доменах. Сайти, що зв'язують антиген, можуть бути дикого тину або модифіковані заміщеннями однієї або декількох амінокислот, наприклад, модифіковані для більш близької відповідності людському імуноглобуліну. Деякі форми 7/о ГУуманізованих антитіл зберігають усі послідовності СОК (наприклад, гуманізоване мишаче антитіло, яке містить усі 6 СОК з мишачих антитіл). Інші форми гуманізованих антитіл мають один або декілька СОК (1, 2, 3, 4, 5, 6), які змінені відносно вихідного антитіла. У деяких випадках, залишки каркасної ділянки (ЕК) або інші залишки людського імуноглобуліну заміщені відповідними не людськими залишками. Крім того, гуманізовані антитіла можуть включати залишки, які не виявляються в реципієнтному антитілі або в донорському антитілі.

Термін "фактор росту нервів" і "МОРЕ", що використовується в даному описі, відноситься до фактора росту нервів і його варіантів, які зберігають, щонайменше, частину активності МОР. Термін "МОБ", що використовується в даному описі, включає нативну послідовність МОРЕ будь-яких видів ссавців, включаючи людину, собаку, кішку, коня або корову.

Термін "рецептор МОРЕ" відноситься до поліпептиду, який зв'язується або активується МОР. Рецептори МОГ

Включають рецептор ТКА і рецептор р75 будь-якого виду ссавців, включаючи, але не обмежуючись, людину, собаку, кішку, коня або корову.

Термін "антагоніст МОРЕ" відноситься до будь-якої молекули, яка блокує, пригнічує або зменшує (включаючи значно) біологічну активність МОРЕ, включаючи низхідні шляхи передачі сигналів, опосередковані МОРЕ, такі як зв'язування з рецепторами, і/або викликана клітинна реакція на МОР. Під терміном "антагоніст" мається на сч ов увазі відсутність будь-якого специфічного механізму біологічної дії, і вважається, що він включає і охоплює всі можливі фармакологічні, фізіологічні та біохімічні взаємодії з МОР, прямі або непрямі, або взаємодію з (8)

МОР, його рецептором або за допомогою іншого механізму, і його наслідки, які можна досягнути використанням різних і хімічно різноманітних композицій. Ілюстративні антагоністи МОЕ включають, але не обмежуються ними, антитіло проти МОР, антисмислову молекулу, направлену на МОР (включаючи антисмислову молекулу, р зо направлену на нуклеїнову кислоту, що кодує МОР), сполуку, що інгібує МОР, структурний аналог МОБ, домінантно-негативну мутацію рецептора ТТКА, який зв'язує МОРЕ, імуноадгезин ТІТКА, антитіло проти ТКА, - антитіло проти р7Б5 та інгібітор кінази. Для даного винаходу, необхідно ясно розуміти, що термін "антагоніст" «г охоплює всі раніше ідентифіковані терміни, назви і функціональні стани і характеристики, їй допомогою яких сам МОР, біологічна активність МОБ (включаючи, але не обмежуючись, його здатність опосередковувати о будь-який аспект болю), або наслідки вияву його біологічної активності, по суті зводяться до нуля, со зменшуються або нейтралізуються будь-якою значною мірою. У деяких варіантах реалізації антагоніст МОГ (наприклад, антитіло) зв'язує (фізично взаємодіє з) МОР, зв'язується з рецептором МОРЕ (таким як рецептор

ТІКкА, і/або рецептор р75), знижує (гальмує і/або блокує) низхідну передачу сигналів рецептора МОБ, і/або інгібує (знижує) синтез, продукцію та вивільнення МОРГ. В іншому варіанті реалізації антагоніст МОРЕ зв'язує «

МОК і запобігає димеризації рецептора ТКА і/або автофосфорилюванню ТКА. В інших варіантах реалізації пт») с антагоніст МОР інгібує або знижує синтез і/або продукцію (вивільнення) МОР. Приклади типів антагоністів МОГ надані в даному описі. з Термін "антитіло проти МОБ", що використовується в даному описі, відноситься до антитіла, яке здатне зв'язуватися з МОР, та інгібувати біологічну активність МОРЕ і/або низхідний шлях (шляхи), опосередковані передачею сигналів МОРЕ.

Го! "Імуноадгезин ТКА" відноситься до розчинної химерної молекули, що включає фрагмент рецептора ТКА, наприклад, позаклітинний домен рецептора ТКА і послідовність імуноглобуліну, яка зберігає специфічність о зв'язування рецептора ТКА. їх "Біологічна активність" МОРЕ загалом відноситься до здатності зв'язувати рецептори МОР і/або активувати 5р шляхи передачі сигналів рецепторів МОР. Без обмеження, біологічна активність включає будь-який з наступних: ве здатність зв'язувати рецептори Мо (такі як р7/бБ і/або ТКА); здатність сприяти димеризації і/або "М автофосфорилюванню рецептора ТКА; здатність активувати шляхи передачі сигналів рецепторів МОБ; здатність сприяти диференціюванню, проліферації, виживанню, росту клітин та іншим змінам клітинної фізіології, включаючи (у випадку нейронів, включаючи периферичні та центральні нейрони) зміну морфології нейронів, ов бинаптогенез, синаптичну функцію, вивільнення нейромедіаторів і/або нейропептидів і регенерацію після пошкодження; та здатність опосередковувати біль.

Ф) Термін "епітоп" використовується для позначення сайтів зв'язування (моноклональних або поліклональних) ка антитіл на білкових антигенах.

Термін "лікування", що використовується в даному описі, являє собою підхід для отримання сприятливого або во бажаного клінічного результату. Для даного винаходу, сприятливі або бажані клінічні результати включають, але не обмежуються, одне або декілька з наступних: зменшення або полегшення будь-якого аспекту болю, включаючи гострий, хронічний, запальний, нейропатичний або післяопераційний біль. Для даного винаходу, сприятливі або бажані клінічні результати включають, але не обмежуються, одне або декілька з наступних: зменшення тяжкості, полегшення одного або декількох симптомів, пов'язаних з болем, включаючи будь-який б5 аспект болю (такий як вкорочення тривалості болю, і/або зменшення сили або відчуття болю). "Зниження виникнення" болю означає будь-яке зменшення сили (яке може включати зниження потреби і/або кількості (наприклад, схильність впливу) інших препаратів і/або видів лікування, загалом таких, що використовуються з приводу даного стану), тривалість і/або частоту (включаючи, наприклад, затримку або збільшення часу до виникнення болю в індивідуума). Як зрозуміло фахівцям в даній галузі, індивідууми можуть варіюватися з точки зору їх реакції на лікування, і тому, по суті, наприклад, "спосіб зниження частоти болю в індивідуума" відображає введення описаного в даному описі антагоніста МОБ в поєднанні з опіоїдним анальгетиком, як описано в даному описі, на підставі обгрунтованого очікування, що таке введення може, ймовірно, спричинити таке зниження частоти у даного конкретного індивідуума. "Полегшення" болю або одного чи декількох симптомів болю означає зменшення або послаблення одного 70 або декількох симптомів болю, в порівнянні з ситуацією без введення антагоніста МОЕ в поєднанні з опіоїдним анальгетиком. "Полегшення" також включає укорочення або зменшення тривалості симптому. "Послаблення" болю або одного чи декількох симптомів болю означає зменшення міри одного або декількох небажаних клінічних виявів болю в індивідуума або популяції індивідуумів, що одержують лікування антагоністом

МОБ у поєднанні з опіоїдним анальгетиком відповідно до винаходу.

Термін "затримка" розвитку болю, що використовується в даному описі, означає відкладати, перешкоджати, сповільнювати, затримувати, стабілізувати і/або відкласти прогресування болю. Дана затримка може мати різну тривалість у часі, в залежності від анамнезу захворювання і/або індивідуумів, що піддаються лікуванню. Як очевидно для фахівця в даній галузі, достатня або значна затримка може в суті охоплювати запобігання в тому значенні, що в індивідуума не розвинеться біль. Спосіб, який "затримує" розвиток симптому, являє собою спосіб, який знижує імовірність розвитку симптому в даній часовій рамці, і/або знижує міру симптомів в даній часовій рамці, в порівнянні з випадками, коли спосіб не використовується. Такі порівняння зазвичай грунтуються на клінічних дослідженнях з використанням статистично значущої кількості індивідуумів. "Розвиток" або "прогресування" болю означає первинні прояви і/або подальше прогресування розладу.

Розвиток болю можна виявити та оцінити з використанням стандартних клінічних методик, що добре відомо в с г даній галузі. Однак, розвиток також відноситься до прогресування, яке може бути таким, що не виявляється. Для даного винаходу, розвиток або прогресування відноситься до біологічного перебігу симптомів. "Розвиток" і) включає виникнення, рецидив і початок. Термін "початок", що використовується в даному описі, або "виникнення" болю включає первинну появу і/або рецидив. "Ефективна кількість" являє собою кількість, достатню для здійснення сприятливих або бажаних клінічних М зо результатів, включаючи полегшення або зменшення відчуття болю. Для даного винаходу, ефективна кількість антагоніста МОБ та опіоїду включає кількість, достатню для лікування, полегшення, зменшення інтенсивності або « запобігання болю (включаючи сприйняття болю і відчуття болю) будь-якого типу, включаючи гострий, хронічний, «Е запальний, нейропатичний або післяопераційний біль. У деяких варіантах реалізації ефективна кількість опіоїдного анальгетика та антагоніста МОРЕ являє собою кількість антагоніста МОРЕ та опіоїдного анальгетика, о зв Здатну модулювати поріг чутливості до зовнішніх стимулів до рівня, порівнянного з рівнем, що спостерігається со у здорових осіб. В інших варіантах реалізації рівень може не бути порівнянним з рівнем, що спостерігається у здорових осіб, але знижений, в порівнянні з комбінованим лікуванням, що не отримується. Ефективна кількість антагоніста МОРЕ також охоплює кількість антагоніста МОРЕ, достатню для посилення лікування (терапевтичного ефекту) болю опіоїдом, як описано в даному описі, або для зниження дози опіоїду, необхідної для лікування або « запобігання болю, як описано в даному описі. Як розуміють в даній галузі, ефективна кількість антагоніста МОБ пт») с в поєднанні з опіоїдом може варіюватися, нарівні з іншими чинниками, в залежності від типу болю (і анамнезу пацієнта, а також інших чинників, таких як тип (і/або дозування) або антагоніст МОБ і/або опіоїд, що ;» використовується. Ефективна кількість в контексті даного винаходу може також являти собою кількості антагоніста МОРГ та опіоїдного антагоніста, так що досягається синергія. Ефективна кількість антагоніста в контексті даного винаходу загалом означає кількість, достатню для того, щоб привести до посилення

Го! терапевтичного ефекту опіоїда з приводу болю (який може, в свою Чергу, означати, що дозування знижене і/або спостерігається будь-який інший сприятливий ефект) і/або привести до сприятливого ефекту, в порівнянні з о лікуванням одним опіоїдом. "Ефективна кількість" антагоніста МОРЕ може також привести до синергічного ефекту, їх в порівнянні з введенням одного антагоніста МОБ або опіоїда. В деяких варіантах реалізації "ефективна 5ор Кількість" являє собою кількість, достатню для затримки розвитку болю.) пи "Індивідуум" являє собою хребетне, переважно, ссавця, переважніше, людину. Ссавці включають, але не

І обмежуються ними, сільськогосподарських тварин, спортивних тварин, домашніх тварин, приматів, коней, корів, собак, кішок, мишей та щурів.

Термін "опіоїдний анальгетик" відноситься до всіх препаратів, природних або синтетичних, що мають морфіноподібну дію. Синтетичні та напівсинтетичні опіоїдні анальгетики являють собою похідні п'яти хімічних класів сполук: фенантрени; фенілгептиламіни; фенілпіперидини; морфіни та бензоморфани, всі з яких (Ф) знаходяться в межах обсягу терміну. Ілюстративні опіоїдні анальгетики включають кодеїн, дигідрокодеїн, ка діацетилморфін, гідрокодон, гідроморфон, леворфанол, оксиморфін, алфентаніл, бупренорфін, буторфанол, фентаніл, суфентаніл, меперидин, метадон, налбуфін, пропоксифен і пентазоцин; або їх фармацевтично бор прийнятні солі.

Термін введення "в поєднанні" що використовується в даному описі, включає одночасне введення і/або введення в різний час. Введення в поєднанні охоплює введення у вигляді спільної композиції (тобто, антагоніста МОРЕ та опіоїдного антагоніста, антагоніст МОРЕ та опіоїд присутні в одній і тій самій композиції) або введення у вигляді окремих композицій. Термін введення в поєднанні, що використовується в даному описі, 65 призначений охоплювати будь-яку обставину, за якої опіоїд і антагоніст МОЕ вводяться індивідууму, що може відбуватися одночасно і/або окремо. Як далі обговорюється в даному описі, зрозуміло, що антагоніст МОРЕ та опіоїд можна вводити з різною частотою введення або Через різні інтервали. Наприклад, антитіло проти МОГ можна вводить Траз/гтиж., тоді як опіоїд можна вводити частіше. Зрозуміло, що антагоніст МОРЕ та опіоїдний анальгетик можна вводити з використанням одного і того самого шляху введення або різних шляхів введення. "Післяопераційний біль" (що взаємозамінно іменується "болем після розрізу" або "посттравматичним болем") відноситься до болю, що виникає і викликається зовнішньою травмою, такою як розріз, прокол, надріз, розрив або рана тканини індивідуума (включаючи біль, який виникає внаслідок хірургічних процедур, інвазивних або не інвазивних). Термін післяопераційний біль, що використовується в даному описі, не включає біль, який виникає (з'являється або відбувається) без зовнішньої фізичної травми. У деяких варіантах реалізації післяопераційний 7/0 біль являє собою внутрішній або зовнішній (включаючи периферичний) біль, і рана, поріз, травма, розрив або розріз можуть виникнути випадково (як при травматичній рані) або навмисно (як при хірургічному розрізі).

Термін "біль", що використовується в даному описі, включає сприйняття болю та відчуття болю, та біль може бути оцінений об'єктивно та суб'єктивно, з використанням бальних оцінок болю та інших способів, добре відомих в даній галузі. Термін "післяопераційний біль", що використовується в даному описі, включає алодинію (тобто, 7/5 підвищену реакцію на зазвичай не больовий стимул) та гіперальгезію (тобто, підвищену реакцію на зазвичай больовий або неприємний стимул), який може бути, в свою чергу, тепловим або механічним (тактильним) за природою У деяких варіантах реалізації біль характеризується тепловою чутливістю, механічною чутливістю і/або болем у спокої. У деяких варіантах реалізації післяопераційний біль включає механічно викликаний біль або біль у спокої. В інших варіантах реалізації післяопераційний біль включає біль у спокої. Біль може являти собою первинний або вторинний біль, як добре відомо в даній галузі.

Лікування опіоїдами болю "посилюється", коли аспект лікування опіоїдами поліпшується (у порівнянні з введенням опіоїда без введення антагоніста МОР). Наприклад, ефективність лікування болю опісоїдом можна збільшити в присутності антагоніста МО відносно ефективності опіоїдного анальгетика у відсутності антагоніста МОР. Як інший приклад, лікування або запобігання болю опіоїдом можна "посилити" застосуванням сч антагоніста МОБ у поєднанні з опіоїдним анальгетиком, коли вказане застосування забезпечує можливість кращого полегшення болю (наприклад, коли застосовується доза опіоїда, це не дозволяє ефективно лікувати і) або запобігати болю).

По відношенню до всіх описаних в даному описі способів, посилання на антагоністи МОБ та опіоїдні анальгетики також включає композиції, що містять один або більше вказаних засобів. Даний винахід можна М зо Використовувати для лікування болю в індивідуумів, включаючи всіх ссавців, як людини, так і представників видів, відмінних від людини. «

В одному аспекті винахід надає способи лікування болю в індивідуума, що включають введення ефективної «г кількості антагоніста МОБ в поєднанні з ефективною кількістю опіоїдного анальгетика. У деяких варіантах реалізації буде введена достатня кількість антагоніста МОБ з тим, щоб забезпечити можливість зниження о нормальної дози опіоїдного анальгетика, необхідної для здійснення такої ж міри полегшення болю, щонайменше, со на 595, щонайменше, на 1095, щонайменше, на 2095, щонайменше, на 3095, щонайменше, на 5095, щонайменше, на 6095, щонайменше, на 7095, щонайменше, на 8095, або, щонайменше, на 9095 або більше.

В іншому аспекті винахід надає способи посилення лікування опіоїдними анальгетиками болю в індивідуума, що включають введення ефективної кількості антагоніста МОЕ в поєднанні з ефективною кількістю опіоїдного « анальгетика. шщ с У деяких варіантах реалізації біль включає один або декілька з наступних: гострий і/або хронічний біль, будь-який біль із запальним компонентом, післяопераційний біль (включаючи зубний біль), мігрень, головний ;» біль і невралгію трійчастого нерва, біль, пов'язаний з опіком, рану або камінь у нирці, біль, пов'язаний з травмою (включаючи травматичне пошкодження голови), нейропатичний біль та біль, пов'язаний з раком (включаючи "проривний біль" та біль, пов'язаний з термінальними стадіями раку). В інших варіантах реалізації, о біль являє собою будь-який біль, який зазвичай лікують опіоїдним анальгетиком (таким як морфін), наприклад, панкреатит, нирковий камінь, головний біль, дисменорея, м'язово-кістковий біль (наприклад, біль у поперековій о ділянці), розтягнення, біль внутрішніх органів, кісти яєчників, простатит, цистит, хімічні або термічні опіки їх або рак (такий як рак передміхурової залози з метастазами у кістці, рак молочної залози, який метастазує в

Кістки, рак легень, який метастазує в кістки, рак підшлункової залози). пи В іншому аспекті винахід надає способи запобігання, полегшення і/або запобігання розвитку або "М прогресуванню болю. Таким чином, у деяких варіантах реалізації антагоніст МОРЕ, такий як антитіло проти МОБ, і/або опіоїдний анальгетик вводять перед болісним епізодом (таким як операція). Наприклад, антагоніст МОГ можна ввести за ЗОхв., Тгод., 5год., 1Огод., 15год., 24год. або навіть більше, наприклад 1 день, декілька 5Б днів або навіть Ттиж., 2тиж, Зтиж. або більше перед тим як ситуація, ймовірно, викличе біль або ризик його виникнення (така як зовнішня травма або операція).

Ф) Лікування або запобігання болю оцінюють з використанням способів, добре відомих в даній галузі. Оцінку ка можна провести на основі об'єктивного показника, такого як спостереження поведінки, такої як реакція на стимули, вирази обличчя тощо. Оцінка може також грунтуватися на суб'єктивних показниках, таких як бо Характеристика болю пацієнтом з використанням різних шкал болю |Каї еї аіІ., Зигд Сіт Мопй Ат. (1999) 79 (2):231-52; Сагасепі еї а). У Раіп Зутріот Мападе (2002) 23(3):239-55).

Зрозуміло, що коли антагоніст МОРЕ та опіоїдний анальгетик вводять у поєднанні або у вигляді однієї, або у вигляді окремих композицій, антагоніст фактора росту нервів і опіоїдний анальгетик представлені в співвідношенні, яке узгоджується з проявом бажаного ефекту. У деяких варіантах реалізації співвідношення за б5 масою між антагоністом фактора росту нервів і опіоїдним анальгетиком може становити приблизно 1 до 1 У деяких варіантах реалізації дане співвідношення може складати від приблизно 0,001 до приблизно 1 і від приблизно 1000 до приблизно 1, або від приблизно 0,01 до приблизно 1 і від приблизно 100 до приблизно 1.

Передбачені й інші співвідношення.

Потрібно розуміти, що кількість антагоніста фактора росту нервів (МОРЕ) та опіоїдного анальгетика, необхідна для застосування при лікуванні або профілактиці болю, буде варіюватися не тільки в залежності від конкретних вибраних сполук або композицій, але також і від шляху введення, природи стану, що піддається лікуванню, і віку та стану пацієнта, і, зрештою, буде визначатися лікарем-куратором.

Антагоністи МОГ

У способах за винаходом застосовується антагоніст МОР, який може являти собою будь-яку молекулу, яка 70 блокує, пригнічує або зменшує (включаючи значно) біологічну активність МОР, включаючи низхідні шляхи, опосередковані передачею сигналів МОБ, такі як зв'язування рецепторів і/або викликану клітинну реакцію на

МОР. Під терміном "антагоніст не мається на увазі ніякого специфічного механізму біологічної дії, і він призначений для ясного включення всіх можливих фармакологічних, фізіологічних і біохімічних взаємодій з МОГ та його наслідків, які можуть досягатися різними і хімічно різноманітними композиціями. Ілюстративні /5 антагоністи МОР включають, але не обмежуються, антитіло проти МОРЕ, антисмислову молекулу, направлену на

МОРЕ (включаючи антисмислову молекулу, направлену на нуклеїнову кислоту, що кодує МОБ), антисмислову молекулу, направлену на рецептор МОБ (такий як рецептор ТгКа і/або рецептор р75) (включаючи антисмислову молекулу, направлену на нуклеїнову кислоту, що кодує ТгКка і/або р75), сполуку, що інгібує МОРЕ, структурний аналог МОР, домінантно-негативну мутацію рецептора ТКА, який зв'язує МОР, імуноадгезин ТКА, антитіло проти

ТКА, антитіло проти р7»5 та інгібітор кінази. Для розв'язання задач даного винаходу, потрібно ясно розуміти, що термін "антагоніст охоплює всі раніше ідентифіковані терміни, назви та функціональні стани та характеристики, за допомогою яких сам МОР, біологічна активність МОРЕ (включаючи, але не обмежуючись, його здатність опосередковувати будь-який аспект болю), або наслідки реалізації біологічної активності, по суті зводяться до нуля, зменшуються або нейтралізуються у будь-якій значній мірі. У деяких варіантах реалізації сч ов антагоніст МОР (наприклад, антитіло) зв'язує (фізично взаємодіє з) МОР, зв'язується з рецептором МОР (таким як рецептор ТКА і/або р75), і/або зменшує (гальмує і/або блокує) низхідну передачу сигналів рецептором МОР. і)

Відповідно, в інших варіантах реалізації антагоніст МОРЕ зв'язується (фізично взаємодіє) з рецептором МОБ. В іншому варіанті реалізації антагоніст МОРЕ зв'язується з рецептором МОБ (таким як рецептор ТКА і/або р75). В інших варіантах реалізації антагоніст МОБ зменшує (гальмує і/або блокує) низхідну передачу сигналів М зо рецептором (наприклад, інгібітори передачі сигналів кінази). В інших варіантах реалізації антагоніст МОГ інгібує (знижує) синтез і/або вивільнення МОБ. В іншому варіанті реалізації антагоніст МОБ являє собою - імуноадгезин ТКА. В іншому варіанті реалізації антагоніст МОРЕ являє собою антагоніст, відмінний від антитіла «г проти МОР. У деяких варіантах реалізації антагоніст МОРЕ зв'язує МОР (такий як ПМС) і значно не зв'язується зі спорідненими нейротропінами, такими як МТ-3, МТА4/5 і/або ВОМЕ. В інших варіантах реалізації антагоніст МОГ о

Зв ЯВЛЯЄ собою антитіло проти МОР. У ще одних варіантах реалізації антитіло проти МОРЕ гуманізовано (таке як со описане в даному описі антитіло ЕЗ). У деяких варіантах реалізації антитіло проти МОРЕ являє собою антитіло ЕЗ (як описано тут). В інших варіантах реалізації антитіло проти МОЕ включає один або декілька СОК антитіла ЕЗ (наприклад, 1, 2, 3, 4, 5 або, у деяких варіантах реалізації, усі 6 СОК з ЕЗ). В інших варіантах реалізації антитіло є людським. У ще одних варіантах реалізації антитіло проти МОРЕ включає амінокислотну послідовність « варіабельної ділянки важкого ланцюга, показану в таблиці 1 (ЗЕО І МО:1) і амінокислотну послідовність з с варіабельної ділянки легкого ланцюга, показану в табл. 2 (ЗЕО ІЮО МО:2). У ще одних варіантах реалізації антитіло включає модифіковану константну ділянку, таку як константна ділянка, яка є імунологічно інертною, ;» наприклад, не запускає опосередкований комплементом лізис, або не стимулює антитіло залежну клітинно-опосередковану цитотоксичність (АОБСС). В інших варіантах реалізації константна ділянка Модифікована, |як описано в Еишг. ). Іттипої. (1999) 29:2613-2624; заявці РСТ МоРСТ/5В/01441 і/або в заявці на

Го! патент Великобританії Мо9809951.81.

Антитіла проти МОГ о У деяких варіантах реалізації винаходу антагоніст МОГ включає антитіло проти МОР. Антитіло проти МОГ їх повинно виявляти будь-яку одну або декілька з наступних характеристик: (а) зв'язування з МОБ; (Б) інгібування біологічної активності МОБ або низхідних шляхів, опосередкованих функцією передачі сигналів МОР; (с) ве лікування або запобігання будь-якому аспекту болю, зокрема, у поєднанні з опіоїдним анальгетиком; (4) "М блокування або зменшення активації рецепторів МОРЕ (включаючи димеризацію і/або автофосфорилювання рецептора ТгКА); (е) збільшення виведення МОБ; (7) інгібування (зниження) синтезу, продукції або вивільнення

МОБ; (д) посилення лікування болю опіоїдами.

Антитіла проти МОБ відомі в даній галузі Ідив., наприклад, публікації РСТ МомМоуУО 01/78698, УМО 01/64247, патенти США МоМо5884092, 5887016 і 6153189 Ноподо еї аї, Нубгідота, 19:215-227 (2000); СеїЇ. Моїес. Віо|. (Ф, 13:559-568 (1993); СепВапк Ассеззіоп Мов. 039608, 039609, 117078, або 117077. ка У деяких варіантах реалізації антитіло проти МОЕ являє собою гуманізоване мишаче моноклональне антитіло проти МОР, назване антитілом "ЕЗ", яке включає константну ділянку важкого ланцюга людського ІдС2а, що бо Містить наступні мутації: від АЗЗОРЗЗ1І до 53305331 (нумерація амінокислот з посиланням на послідовність

Ідо2а дикого типу; див Еиг. У). Іттипої. (1999) 29:2613-2624)1); константну ділянку людського легкого ланцюга каппа; і варіабельні ділянки важкого і легкого ланцюга, показані в таблицях 1 та 2. б5

Таблиця 1 Варіабельна ділянка важкого ланцюга

ОХУООЕ8ОРОІЛ/КРВЕТІ ВІ ТСТУВОЕВІОУРІМУТКОРРОКО а ее ему ЗАУКУКУТІЗКОТЗКМОВВІ КІ З5УТААОТАУУТСАК

ОбУМУЧХАТЗУУКВУУВОСТІУТУВВЕО Ір МО:1).

Таблиця 2 Варіабельна ділянка легкого ланцюга

ОМ О5РУЗІБАЗУСОВУТІТСВАВОВІЗММІ ММ ТООКРОКАР

КІЛІУУТЗВЕНЗОУРУВЕЗО9050ТОЕТЕТІЗВІОРЕОТАТУУСООЕНТРУТЕО

ОСТКІЕККТ(ВЕО ТО МО:2). .

Наступні полінуклеотиди, що кодують варіабельну ділянку важкого ланцюга ЕЗ або варіабельну ділянку легкого ланцюга ЕЗ були депоновані в АТСС (Американську колекцію типових культур) 8 січня 2003р.:

С мя 171111 досту лтосіднтя депонування) ся 7 о

Вектор ЕБ.911.3Е являє собою полінуклеотид, що кодує варіабельну ділянку легкого ланцюга, показану в таблиці 2; вектор ЕБ.риг.911.3Е являє собою полінуклеотид, що кодує варіабельну ділянку легкого ланцюга, показану в таблиці 2, і вектор ЮБ.911.3Е являє собою полінуклеотид, що кодує варіабельну ділянку важкого т 30 ланцюга, показану в таблиці 1. «І

В іншому варіанті реалізації антитіло проти МОРЕ включає один або декілька СОК антитіла ЕЗ (наприклад, 1, 2, 3, 4 або, у деяких варіантах реалізації, усі 6 СОК з ЕЗ). Визначення ділянок СОК цілком у компетенції З фахівців у даній галузі. о

Антитіла, які можна використовувати в даному винаході, можуть охоплювати моноклональні антитіла, 35 поліклональні антитіла, фрагменти антитіл (наприклад, Бар, Раб, Р(ав)2, Ем, Ес тощо), химерні антитіла, со біспецифічні антитіла, гетерокон'юговані антитіла, одиночний ланцюг (зсЕм), їх мутанти, злиті білки, що включають частину антитіла, гуманізовані антитіла і будь-яку іншу модифіковану конфігурацію молекули імуноглобуліну, яка включає сайт розпізнавання антигену необхідної специфічності, включаючи варіанти « глікозильованих антитіл, варіанти амінокислотної послідовності антитіл і ковалентно модифіковані антитіла. З 70 днтитіла можуть бути мишачого, щурячого, людського або будь-якого іншого походження (включаючи химерні с або гуманізовані антитіла). Для даного винаходу, антитіло взаємодіє з МОРЕ таким чином, який інгібує МОЕ і/або "з низхідні шляхи, опосередковані функцією передачі сигналів МОР. В одному варіанті реалізації антитіло являє собою людське антитіло, яке розпізнає один або декілька епітопів на людському МОР. В іншому варіанті реалізації антитіло являє собою мишаче або щуряче антитіло, яке розпізнає один або декілька епітопів на 45 людському МОР. В іншому варіанті реалізації антитіло розпізнає один або декілька епітопів на МОРЕ, вибраному з

Ме групи, що складається з: МОР приматів, собак, кішок, коней і корів. В інших варіантах реалізації антитіло ав | включає модифіковану константну ділянку, таку як константна ділянка, яка імунологічно інертна, наприклад, не запускає опосередкований комплементом лізис, або не стимулює антитіло залежну клітинно-опосередковану ве цитотоксичність (АОСС). Активність АОСС можна оцінити з використанням способів, розкритих (у патенті США т» 50 Мо5500362)|. В інших варіантах реалізації константна ділянка модифікована, |як описано в Еиг. У. Іттипої. . (1999) 29:2613-2624; заявці РСТ МоРСТ/зВ/01441 і/або в заявці на патент Великобританії Мо9809951. 81. і Афінітет зв'язування антитіла проти МОРЕ з МОРЕ (таким як АИМОРГ) може складати від приблизно О,1ОнНМ до приблизно 0,80ОнНМ, від приблизно 0,15 до приблизно 0,75нМ і від приблизно 0,18 до приблизно 0,72нМ. У деяких варіантах реалізації афінітет зв'язування становить приблизно 2пМ, приблизно 5пМ, приблизно 10пМ, приблизно 15пМ, приблизно 20пМ, приблизно 40пМ, або більше ніж приблизно 40пМ. В одному варіанті реалізації афінітет

ГФ) зв'язування складає приблизно від 2п1М до 22пМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування складає менше ніж приблизно 100НМ, приблизно 5ОНМ, приблизно 1ОнНМ, приблизно 1НМ, приблизно 500пМ, приблизно 100пМ, приблизно 50пМ, приблизно 10пМ. У деяких варіантах реалізації афінітет зв'язування становить приблизно ТОНМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування складає менше ніж приблизно 1ОнНМ. В інших 60 варіантах реалізації афінітет зв'язування становить приблизно 0,1нМ або приблизно 0,07нМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування складає менше ніж приблизно 0,1нМ або менше ніж приблизно 0,07нНМ. В інших варіантах реалізації афінітет зв'язування приймає будь-яке значення з приблизно 100НМ, приблизно 5ОНМ, приблизно 1ОНМ, приблизно 1нНМ, приблизно 500пМ, приблизно 100пМ, або від приблизно 50пМ до будь-якого з приблизно 2пМ, приблизно 5пМ, приблизно 1О0пМ, приблизно 15пМ, приблизно 20пМ, приблизно 40пМ. У деяких бо варіантах реалізації афінітет зв'язування приймає будь-яке значення з приблизно 100НМ, приблизно 5ОНМ,

приблизно 1ОнМ, приблизно 1нНМ, приблизно 500пМ, приблизно 100лЛМ, приблизно 5О0пМ, або менше ніж приблизно 50пМ. У наступних варіантах реалізації афінітет зв'язування становить приблизно 2пМ, приблизно

Б5пМ, приблизно 10пМ, приблизно 15пМ, приблизно 20пМ, приблизно 40пМ, або більше ніж приблизно 40пМ.

Одним зі способів визначення афінітету зв'язування антитіл до МОЕ є вимірювання афінітету зв'язування моноклональних фрагментів Бар антитіла. Для отримання монофункціональних фрагментів Рар антитіло (наприклад, Ід) можна розщепити папаїном або експресувати рекомбінантно. Афінітет фрагмента Раб антитіла проти МОБ можна визначити методом поверхневого плазмового резонансу (пристроєм для визначення поверхневого плазмового резонансу (ЗРК) ВіІАсогеЗзОООтм, ВіАсоге, ІМС, Різсажшау МО). Уламки СМ5 можна 7/0 активувати гідрохлоридом М-етил-М'-(З-диметиламінопропіл)карбодіїніду (ЕОС) і М-гідроксисукцинімідом (МН) відповідно до інструкцій постачальника. Людський МОГ можна розвести в 10мММ ацетаті натрію при рН4,О та інжектувати над активованим уламком у концентрації О,005мг/мл. Використовуючи час потоку, що змінюється, через канали окремих уламків, можна досягнути двох діапазонів щільності антигену: 100-200 одиниць реакції (КУ) для детальних кінетичних досліджень і 500-600 КИ для скринінгових аналізів. Уламки можна блокувати 7/5 етаноламіном. Дослідження регенерації показали, що суміш елюційного буфера Пірса (продукт Мо21004, Ріегсе

Віоїесппоіоду, Коскіога І) ії 4М Масі (2:11) ефективно видаляє зв'язаний Рар, у той самий час підтримуючи активність НМОЕ на уламку протягом більше ніж 200 ін'єкцій. Буфер НВЗ-ЕР (0,001М НЕРЕЗ, рН7 4, 0,15 Масі,

ЗММ ЕОТА, 0,00595 поверхнево-активних речовини Р29) використовують як робочий буфер для аналізів ВіАсоге.

Серійне розведення (за означенням, К у складає розведення в 0,1-10 разів) зразків очищеного Раб ін'єктують протягом їхв. при швидкості 1О0Омкл/хв., і припустимі періоди часу дисоціації до 2год. Величини концентрації білків Раб визначають ЕГІЗА і/або електрофорезом 505-РАСЕ з використанням Раб відомої концентрації (за даними визначення амінокислотним аналізом) як стандарт. Швидкості кінетичної асоціації (К оп) і швидкості дисоціації (Коб) отримують одночасно підгонкою даних до моделі зв'язування Іапдтиїіг (Кагіззоп, К. Коовз, Н.

Еадегвіат, І. Рей(егезоп, В. (1994). Меїйподв Епгуоіоду 6:99-110) з використанням програми оцінки ВІА. Величини с

Константи рівноважної дисоціації (Ко) розраховують як Коп/Коя Даний протокол підходить для використання при визначенні афінітету зв'язування антитіла до МОРЕ будь-якого виду, включаючи людський МОРГ, МОРЕ іншого і) хребетного (в деяких варіантах ссавця) (наприклад, мишачого МОРЕ, щурячого МОРЕ, МОБ приматів), а також для використання з іншими нейротропінами, такими як споріднені нейротропіни МТЗ, МТ4/5 і/або ВОМЕ.

У деяких варіантах реалізації антитіло зв'язує людський МОР і специфічно не зв'язує МОБ від інших видів ча зо хребетних (у деяких варіантах реалізації ссавця). У деяких варіантах реалізації антитіло зв'язує людський

МОР, а також один або декілька МОР від інших видів хребетних (у деяких варіантах реалізації ссавця). У ще в одних варіантах реалізації антитіло зв'язує МОРЕ і значно перехресно не взаємодіє з іншими нейротропінами «І (такими як споріднені нейротропіни МТЗ, МТ4/5 і/або ВОМЕ). У деяких варіантах реалізації антитіло зв'язує

МОР, а також, щонайменше, один інший нейротропін. У деяких варіантах реалізації антитіло зв'язується з МОГ -

Зв виду ссавця, такого як кінь або собака, але значно не зв'язується з МОБ від інших видів ссавців. Ге)

Епітоп(и) можуть бути безперервними та переривчастими. В одному варіанті реалізації антитіло зв'язує по суті той самий епітоп АМОБР, що й антитіло, вибране з групи, що складається з МАБ 911, Маь 912 і МАБ 938, (як описано в публікації Нопдо еї аї., Нубгідота, 19:215-227 (2000) В іншому варіанті реалізації антитіло зв'язує по суті той самий епітоп АМОР, що і МАБ 911. У ще одному варіанті реалізації антитіло зв'язує по суті « той самий епітоп ПМОР, що і МАБ 909 (Нопоо еї а!., вище). Наприклад, епітоп може включати один або декілька с з: залишків КЗ2, КЗ34 і ЕЗ5 в межах варіабельної ділянки 1 (амінокислоти 23-35) АМОЕ; залишки Е79 і Т81 в й межах варіабельної ділянки 4 (амінокислоти 81-88) ПМОЕ; залишки Н8В4 і К88 в межах варіабельної ділянки 4; «» залишок К103 між варіабельною ділянкою 5 (амінокислоти 94-98) АМОБЕ і С-кінцем (амінокислоти 111-118) АМОБЕ; задишка Е11 в межах передваріабельної ділянки 1 (амінокислоти 10-23) НИМОЕ; У52 між варіабельною ділянкою 2 (амінокислоти 40-49) ЯМОБЕ і варіабельною ділянкою З (амінокислоти 59-66) ПМОЕ; залишків 1112 і 5113 в межах о С-кінця АМОЕ; залишків КБУ і Кб6О в межах варіабельної ділянки З АМОЕ; або залишків М18, М20 ії 523 в межах передваріабельної ділянки 1 АМОР. Крім того, епітоп може включати одну або декілька з варіабельної ділянки 1, - варіабельної ділянки З, варіабельної ділянки 4, варіабельної ділянки, 5, М-кінцевої ділянки-і/або С-кінця ї» ИМОРБ. У ще одному варіанті реалізації антитіло значно зменшує доступність для розчинника залишку К103

МОР. Зрозуміло, що хоча описані вище епітопи відносяться до людського МОН, середній фахівець в даній галузі ть може вистроїти в ряд структури людського МОР у відповідності до МОРЕ інших видів та ідентифікувати вірогідні "І копії вказаних епітопів.

В одному аспекті антитіла (наприклад, людські, гуманізовані, мишачі, химерні), які можуть інгібувати МОБ, можна отримати з використанням імуногенів, якими експресують повну довжину або часткову послідовність МОР.

В іншому аспекті можна використовувати імуноген, що включає клітину, яка надмірно експресує МОР. Інший приклад імуногену, який можна використовувати, являє собою білок МОР, який містить МОЕ повної довжини або іФ) частину білка МОР. ко Антитіла проти МОРЕ можна отримати будь-яким способом, відомим в даній галузі. Шлях і схема імунізації тварини-хазяїна загалом відповідає прийнятим і звичайним методикам стимуляції та продукції антитіл, як бо описано нижче в даному описі. Загальні методики продукції людських і мишачих антитіл відомі в даній галузі та описані в даному описі.

Передбачається, що можна маніпулювати будь-яким ссавцевим індивідуумом, включаючи людей, отримані у них клітини, що продукують інтерферон, з тим, щоб слугувати основою для продукції лінії клітин гібридоми ссавця, включаючи людину. Звичайно тварину-хазяїна інокулюють внутрішньочеревинно, внутрішньом'язово, 65 перорально, підшкірно, внутрішньопідошовно і/або внутрішньодермально кількістю імуногену, включаючи ту, яка описана в даному описі.

Гібридоми можна отримати з лімфоцитів й іморталізованих клітин мієломи з використанням загальної методики гібридизації соматичних клітин (Койіег, В. і Міївієїпй, С (1975) Маїшцге 256:495-497, або в модифікації ВисК, 0. МУ., еї аї., іп Міго, 18:377-381 (1982)). Наявні мієломні лінії, включаючи, але не обмежуючись, Х63-А98.653 і лінії з Центра розподілу клітин інституту Солка в Дієго, Каліфорнія, США, можна використовувати при гібридизації. Загалом, методика включає злиття клітин мієломи та лімфоїдних клітин з використанням агента, що викликає злиття, такого як поліетиленгліколь, або електричним засобом, добре відомим фахівцям в даній галузі. Після злиття клітини виділяють із середовища злиття і вирощують в селективному ростовому середовищі, такому як гіпоксантин-аміноптирин-тимідинове (НАТ) середовище, для 7/0 видалення не гібридизованих материнських клітин. Будь-яке з описаних в даному описі середовищ з домішкою сироватки або без неї, можна використовувати для культивування гібридом, які секретують моноклональні антитіла. Як інша альтернатива методиці злиття клітин, В клітини, іморталізовані ЕВМ (вірусом

Епштейна-Варра), можна використовувати для продукції моноклональних антитіл проти МОГ винаходу, що обговорюється. При бажанні, гібридоми розмножують і субклонують, і надосадові рідини аналізують для /5 Виявлення активності проти імуногену звичайними процедурами імуноаналізу (наприклад, радіоїмуноаналізом, ферментним імуноаналізом або флюоресцентним імуноаналізом).

Гібридоми, які можна використовувати як джерело антитіл, охоплюють усі похідні, клітини потомства материнських гібридом, які продукують моноклональні антитіла, специфічні для МОБ, або їх частину.

Гібридоми, які продукують такі антитіла, можна вирощувати іп мійго або іп мімо з використанням відомих 2о процедур. При бажанні, моноклональні антитіла можна виділити з культуральних середовищ або біологічних рідин звичайними процедурами очищення імуноглобуліну, такими як осадження сульфатом амонію, гель-електрофорезом, діалізом, хроматографією та ультрафільтрацією. Небажану активність, у разі її присутності, можна видалити, наприклад, прогонкою препарату по адсорбенту, виготовленому з імуногену, прикріпленого до твердої фази, та елююванням або вивільненням бажаних антитіл з імуногену. Імунізація сч ов тварини-хазяїна людським МОГ або фрагментом, що містить амінокислотну послідовність-мішень, кон'юговану з білком, який є імуногенним у видів, що підлягають імунізації, наприклад, гемоціаніном у вигляді замкової (8) щілини-блюдця, сироватковим альбуміном, бичачим тиреоглобуліном, або інгібітором трипсину соєвих бобів з використанням біфункціонального або дериватизованого агента, наприклад, складного малеїмідбензоїлсульфосукцинімілу (кон'югація через залишки цистеїну), М-гідроксисукциніміду (через залишки М зо лізину), глутаральдегіду, бурштинового ангідриду, ЗОСІ», або Кі.М-С-МК, де К і К. являють собою різні алкільні групи, може дати популяцію антитіл (наприклад, моноклональних антитіл). -

При бажанні, можна секвенувати антитіло проти МОРЕ (моноклональне або поліклональне), що цікавить, і «г потім послідовність полінуклеотиду можна клонувати у вектор для експресії або поширення. Послідовність, що кодує антитіло, яке цікавить, можна зберігати у векторі в клітині-хазяїні, і клітину-хазяїна можна потім о зв розмножити і заморозити для майбутнього використання. В альтернативі полінуклеотидну послідовність можна со використовувати для генетичної маніпуляції для "гуманізації" антитіла або для поліпшення спорідненості або інших характеристик антитіла. Наприклад, константну ділянку можна методами генної інженерії модифікувати для більшої відповідності людським константним ділянкам для уникнення імунної відповіді, якщо антитіло використовується в клінічних випробуваннях і способах лікування у людей. Може бути бажано генетично « маніпулювати з послідовністю антитіла для отримання більшої спорідненості з МОБ і більшої ефективності при з с інгібуванні МОР. Фахівцеві в даній галузі повинно бути очевидно, що одна або декілька змін полінуклеотидів можна внести в антитіло проти МОБ і все ж зберегти його здатність зв'язування з МОР. ;» Існують 4 загальних етапи для гуманізації моноклонального антитіла. Вони включають: (1) визначення нуклеотиду і прогнозованої амінокислотної послідовності легкого їі важкого варіабельних доменів початкового антитіла; (2) проектування гуманізованого антитіла, тобто, вирішення, яку каркасну ділянку використати під

Го! час процесу гуманізації; дійсні методологі/методики гуманізації та (4) трансфекцію і експресію гуманізованого антитіла |див., наприклад, патенти США МоМо4,816,567; 5,807,715; 5,66,692; 6,331,415; о 5,530,101; 5,693,761; 5,693,762; 5,585089; і 6,180,3701. їх Був описаний ряд молекул "гуманізованого" антитіла, що включають сайт зв'язування антигена, отриманий з 5р Не людського імуноглобуліну, включаючи химерні антитіла, що мають ділянки гризунів або модифіковані ділянки ве гризунів М та їх зв'язані ділянки, що визначають комплементарність (СОК), злиті з константними людськими "М доменами |див., наприклад, УУіпіег е( аЇ. Майте 349:293-299 (1991), Гориді еї а). Ргос. Маї. Асай. сі. ОБА 86:4220-4224 (1989), 5пам/ еї аЇ. 9 Іттипої. 138:4534-4538 (1987), і Вгом/п еї аі. Сапсег Кевз. 47:3577-3583 (1987)). В інших посиланнях описані СОК гризунів, пересаджені в опорну каркасну ділянку людини (ЕК) перед дв ЗЛИТТЯМ З відповідним константним доменом людського антитіла |див., наприклад, Кіесптапп еї аїЇ. Майте 332:323-327 (1988), Мегпоеуеп еї аЇ. Зсіепсе 239:1534-1536 (1988), і допез еї а). Майшге 321:522-525 (1986).

Ф) В іншому посиланні описані СОК гризунів, що підтримуються рекомбінантно вкритими тонким шаром каркасними ка ділянками (див., наприклад, Європейську патентну публікацію Мо 519596). Дані "гуманізовані" молекули призначені для мінімізації небажаної імунологічної реакції відносно молекул анти-людського антитіла гризунів, бр яке обмежує тривалість і ефективність варіантів терапевтичного застосування вказаних частин у людей-реципієнтів. Інші способи гуманізації антитіл, які можна також використовувати, Ірозкриті Сацдпепу еї аІ.,, Мисі. Асідз Кев. 19:2471-2476 (1991) і в патентах США МоМоб,180,377; 6,054,297; 5,997,867; 5,866,692; 6,210,671; 6,350,861; і РСТ Рибіїсайоп Мо. УМО 01/27160).

У ще одній альтернативі повністю людські антитіла можна отримати використанням мишей, що є в продажу, у б5 яких методами генної інженерії була викликана експресія специфічних білків людського імуноглобуліну.

Трансгенних тварин, які призначені для створення більш бажаного (наприклад, повністю людські антитіла) або більш сильної імунної реакції, можна також використовувати для створення гуманізованих або людських антитіл.

Прикладами такої технології є Хепотоиве тм їот Абрдепіх, Іпс. (Егетопі, СА) апа НиМмМАБ-Моизед і ТС Моиветм їот Меаагех, Іпс. (Ргіпсеїп, МУ).

Очевидно, що хоча наведене вище обговорення відноситься до гуманізованих антитіл, обговорені загальні принципи застосовні для виготовлення відповідно до вимог антитіл для використання, наприклад, у собак, кішок, приматів, коней і корів. Крім того, очевидно, що один або декілька розкритих в даному описі аспектів гуманізації антитіла можна комбінувати, наприклад, СОК, трансплантацію, каркасну мутацію та мутацію СОК.

В альтернативі, антитіла можуть бути отримані рекомбінантно й експресовані з використанням будь-якого 7/0 способу, відомого в даній галузі. В іншій альтернативі антитіла можна виготувати рекомбінантно технологією фагового відображення |див., наприклад, патенти США МоМо5,565,332; 5,580,717; 5,733,743; 6,265,150; і М/іпіег еї аі., Аппи. Кем. Іттипої. 12:433-455 (1994)). Альтернативно, технологію демонстрації фага |МсСанНегу еї аї.,

Майште 348:552-553 (1990)| можна використовувати для продукції людських антитіл і фрагментів антитіл іп мйго з репертуарів гена варіабельного (М) домену імуноглобуліну від не імунізованих донорів. Відповідно до даної 7/5 методики, гени домену М антитіла клонують внутрішньорамково або в головний, або в малий ген білка оболонки нитчастого бактеріофага, такого як МІЗ або га, і демонструють у вигляді функціональних фрагментів антитіл на поверхні частинки фага. У зв'язку з тим, що нитчасті частинки містять копію однонитчастої ДНК генома фага, відбори, основані на функціональних властивостях антитіла, також приводять до відбору гена, що кодує антитіла, який виявляє вказані властивості. Таким чином, фаг імітує деякі з властивостей В клітини. Фагове відображення можна виконати в різних форматах; огляди надані, |наприклад, в Хдоппзоп, Кеміп 5. і Спізмеї|,

ОБамій 9., Сшитепі Оріпіоп іп ЗігисішгаІ! Віоіоду З, 564-571 (1993)). Декілька джерел сегментів М гена можна використовувати для фагового відображення. |Сіасквоп ей аїЇ., Майте 352:624-628 (1991))|) виділили різноманітний ряд анти-оксазолонових антитіл із невеликої випадкової комбінаторної бібліотеки М генів, отриманих з селезінок імунізованих мишей. Можна сконструювати репертуар М генів від імунізованих с людей-донорів, і антитіла до ряду різноманітних антигенів (включаючи ауто-антигени) можна виділити, по суті дотримуючись методик, |описаних Маск ей а! 9. Мої. Віої. 222:581-597 (1991), або Сгіййй еї аІ,, ЕМВО 3. і) 12:725-734 (1993)). При природній імунній відповіді гени антитіл накопичують мутації з високою швидкістю (соматична гіпермутація). Деякі з введених змін додадуть більш високий афінітет, і В клітини, що демонструють поверхневий імуноглобулін з високим афінітетом, переважно реплікуються та диференціюються під час ча зо подальшої провокаційної проби антигеном. Даний природний процес можна імітувати використанням методики, відомої як "ланцюгове перемішування" ІМагкКк», еї аї, Віо/Тесппої. 10:779-783(1992))Ї. У даному способі афінітет в "первинних" людських антитіл, отриманих демонстрацією фага, можна поліпшити послідовним заміщенням генів /-«ф ділянки М важкого і легкого ланцюга репертуарами варіантів, що природно зустрічаються, (репертуарів) генів домену У, отриманих в імунізованих донорів. Дана методика забезпечує можливість продукції антитіл і фрагмент -

Зв антитіл з афінітетом в діапазоні рМ-пМ. Стратегія виготовлення дуже великих репертуарів антитіла фага(також оз відомих як "загальні материнські бібліотеки") була (описана УУа(егпоизе еї аї., Мис! Асідз Кевз. 21:2265-2266 (1993)). Перемішування генів можна також використовувати для отримання людських антитіл з антитіл гризунів, де людське антитіло має афінітети і специфічність, аналогічні вихідному антитілу гризунів. Відповідно до даного способу, який також іменується "епітоп ним імпринтингом", ген домену М важкого і легкого ланцюга « антитіл гризунів, отриманий методикою фагового відображення, заміщують репертуаром генів людського домену Пд с М, створюючи химери гризуна-людини. Вибір антигена приводить до виділення людських варіабельних ділянок, й здатних відновити сайт, зв'язуючий функціональний антиген, тобто, епітоп керує (вдруковує) вибором партнера. "» Коли процес повторюється для заміщення домену М гризунів, що залишається, отримують людське антитіло див. патентну заявку РСТ МО 9306213, опубліковану 1 квітня 1993р.). На відміну від традиційної гуманізації антитіл гризунів трансплантацією СОК, дана методика забезпечує повністю людські антитіла, які не мають о каркаса або залишків СОК, що походять від гризунів. Очевидно, що хоча наведене вище обговорення відноситься до гуманізованих антитіл, обговорені загальні принципи застосовні до виготовлення у відповідності - до вимог антитіл для використання, наприклад, у собак, кішок, приматів, коней і корів. ї» Антитіла можна виготовити рекомбінантно спочатку виділенням антитіл і клітин, що продукують антитіла, з 5р тварини-хазяїна, отриманням послідовності гена і використання послідовності гена для рекомбінантної експресії ть антитіла в клітинах-хазяїнах (наприклад, клітинах СНО). Інший спосіб, який можна використовувати для "І експресії послідовності антитіл у рослин (наприклад, тютюну) або трансгенного молока. Були розкриті способи рекомбінантної експресії антитіл в рослинах або молоці |див., наприклад, Рееїйег5, еї а). Массіпе 19:2756 (2001); ІГопрегу, М. і 0. Нивглаг ІпіКем.Іттипо! 13:65 (1995); і РоПосК, ей аїЇ, 9 Іттипої Меї(йоадз 5 231:147(1999)). Способи виготовлення похідних антитіл, наприклад, гуманізованих, одноланцюгових тощо відомі в даній галузі. іФ) Імуноаналізи і протоково-дцитометричні методики розділення клітин, такі як флюоресцентний метод ко розділення клітин лімфоцитів (РАС), можна також використовувати для виділення антитіл, які специфічні для

МОБ. во Антитіла можуть бути зв'язані з багатьма різними носіями. Носії можуть бути активними і/або інертними.

Приклади добре відомих носіїв включають поліпропілен, полістирол, поліетилен, декстран, нейлон, амілази, скло, природні і модифіковані целюлози, поліакриламіди, агарози та магнетит. Природа носія може бути або розчинною або нерозчинною для винаходу. Фахівцям в даній галузі будуть відомі інші придатні носії для зв'язування антитіл, або вони зможуть встановити їх, використовуючи звичайне експериментування. 65 ДНК, що кодує моноклональні антитіла, можна легко виділити і секвенувати з використанням звичайних процедур (наприклад, з використанням олігонуклеотидних зондів, які здатні специфічно зв'язуватися з генами,

що кодують важкий і легсий ланцюги моноклональних антитіл). Клітини гібридоми слугують як переважне джерело такої ДНК. Після виділення ДНК можна помістити в експресуючі вектори (такі як експресуючі вектори, розкриті (Ів МО 87/044621), які потім трансфікують до клітини-хазяїна, такої як клітини Е.соїї, мавпячі клітини СО5, клітини яєчників китайського хом'ячка (СНО) або клітини мієломи, які інакше не продукують білок імуноглобуліну, для отримання синтезу моноклональних антитіл у рекомбінантних клітинах-хазяїнах (|див., наприклад, публікацію РСТ УУО 87/04462)1. ДНК можна також модифікувати, наприклад, заміщенням кодуючої послідовності константних доменів важкого і легкого ланцюга людини замість гомологічних мишачих послідовностей (|Могтізоп еї аїЇ., Ргос. Маї. Асай. Зсі. 81:6851 (1984)), або ковалентним приєднанням до 70 імуноглобуліну, що кодує послідовність всієї або частини кодуючої послідовності для не імуноглобулінового поліпептиду. Таким чином, отримують "химерні" або "гібридні" антитіла, які мають специфічність зв'язування розкритого в даному описі моноклонального антитіла проти МОР.

Антитіла проти МОБ можна охарактеризувати з використанням способів, добре відомих в даній галузі.

Наприклад, один спосіб являє собою ідентифікацію епітопу, з яким воно зв'язується, або "картування епітопу". 75 Існує багато способів, відомих в даній галузі, для картування та характеристики локалізації епітопів на білках, включаючи розчинення кристалічної структури комплексу антитіла-антигену, конкурентних аналізів, аналізів експресії фрагментів гена й аналізів на основі синтетичних пептидів, |Як описано, наприклад, у розділі 11 Нагіом/ і Гапе, Овіпуд Апіїбодіез, а І арогаїогу Мапиа!ї, Соїй Зргіпд Нагрог І арогаїогу Ргезв, Соїй

Зргіпд Нагрог, Мем Могк, 1999). У додатковому прикладі картування епітопу можна використовувати для 2о визначення послідовності, з якою зв'язується антитіло проти МОР. Картування епітопу є в продажу з багатьох джерел, |наприклад, Рерзсап Зузіетв (ЕдеІпегімед 15,8219 РН І еіувіад, Тне МейПегіапавз)). Епітоп може являти собою лінійний епітоп, тобто такий, що міститься в одному фрагменті секвенування амінокислот, або конформаційний епітоп, утворений тривимірною взаємодією амінокислот, які необов'язково можуть міститися в одному фрагменті секвенування. Пептиди довжини, що змінюється (наприклад, довжиною, щонайменше, 4-6 сч ов амінокислот), можна виділити або синтезувати (наприклад, рекомбінантно) і використовувати для аналізів зв'язування з антитілом проти МОР. В іншому прикладі епітоп, з яким зв'язується антитіло проти МОРЕ, можна і) визначити при систематичному скринінгу використанням перекриваючих пептидів, отриманих з послідовності

МОР, і визначенням зв'язуванням антитіла проти МОР. Відповідно до аналізів експресії фрагментів гена, відкриту рамку зчитування, що кодує МОРЕ, фрагментують або випадково, або специфічними генетичними М зо Конструкціями, і визначають реактивність експресованих фрагментів МОР з антитілом, що підлягає тестуванню.

Фрагменти генів можна, наприклад, отримати РСК (полімеразною реакцією синтезу ланцюга), потім - транскрибувати і транслювати в білок іп мйго в присутності радіоактивних амінокислот. Потім зв'язування «г антитіла з фрагментами МОР, міченими радіоактивною міткою, визначають імунопреципітацією та гель-електрофорезом. Певні епітопи можна також ідентифікувати використанням великих бібліотек випадкових о

Зв пептидних послідовностей, що демонструються на поверхні частинок фага (бібліотеки фага). Альтернативно, со певну бібліотеку фрагментів перекриваючих пептидів можна випробувати на зв'язування з антитілом, що тестується, в простих аналізах зв'язування. У додатковому прикладі, мутагенезі зв'язуючого антиген домену, можна виконати експерименти обміну доменів і мутагенезу скануванням аланіну для ідентифікації необхідних залишків, достатніх і/або необхідних для зв'язування епітопу. Наприклад, експерименти обміну доменів можна «

Виконати з використанням мутантного МОР, в якому різні фрагменти поліпептиду МОГ були заміщені (замінені) з с послідовностями з близько спорідненого, але антигенно відмінного білка (такого як інший член родини нейротропінових білків). Оцінкою зв'язування антитіла з мутантним МОРЕ можна оцінити важливість конкретного ;» фрагмента МОБ для зв'язування антитіла.

Ще одним способом, який можна використовувати для характеристики антитіла проти МОРЕ, є використання

Конкурентних аналізів з іншими антитілами, які, як відомо, зв'язуються з тим самим антигеном, тобто, різними

Го! фрагментами на МОР, для визначення того, чи зв'язується антитіло проти МОБ з тим самим епітопом, що й інші антитіла. Конкурентні аналізи добре відомі фахівцям в даній галузі Приклади антитіл, які можна о використовувати в конкурентних аналізах для даного винаходу, включають МАБ 911, 912, 938, (як описано в їх публікації Копоо, еї аі!., Нубгідота 19:215-227 (2000).

Інші антагоністи МОГ ве Можна використовувати антагоністи МОР, відмінні від антитіл проти МОРГ. У деяких варіантах реалізації

І винаходу антагоніст МОГ включає, щонайменше, одну антисмислову молекулу, здатну блокувати або зменшувати експресію функціонального МОР. Нуклеотидні послідовності МОЄ відомі і легко визначаються з публічно доступних баз даних |див., наприклад, Вогзапі еї аі., Мис. Асідз Кев. 1990,18,4020; Ассезвіоп Митбег вв ММ 002506; Огісп еїг а. Маїшге 303:821-825 (1983). Звичайною процедурою є отримання молекул антисмислових олігонуклеотидів, які будуть специфічно зв'язувати мРНК МОБ без перехресної взаємодії з (Ф) іншими полінуклеотидами. Ілюстративні сайти націлювання включають, але не обмежуються, ініціюючий кодон, ка регуляторні ділянки 5, кодуючу послідовність і не трансльовану ділянку У. У деяких варіантах реалізації олігонуклеотиди мають довжину приблизно від 10 до 100 нуклеотидів, довжину приблизно від 15 до 50 во нуклеотидів, довжину приблизно від 18 до 25 нуклеотидів, або більше. Олігонуклеотиди можуть включати модифікації каркаса, такі як, наприклад, фосфортіоатні зв'язки, і модифікації 2-0 цукру, добре відомий в даній галузі. Ілюстративні антисмислові молекули включають антисмислові молекули МОРЕ, |описані в публікації

США Мо20010046959; див. також пер:/Лимлу. та-(ес.сот/гераїг. піт).

В інших варіантах реалізації антагоніст МОГ включає, щонайменше, одну антисмислову молекулу, здатну 65 блокувати або зменшувати експресію функціонального рецептора МОБ (такого як. ТКгА і/або р75) |МУсоїє еї аї.,

У. Меицговсіе (2001) 21(3):1047-55; Тадііаієїсіа ей а), 9 Мецйгоспет (1996) 66(5): 1826-35). Нуклеотидні послідовності ТКГА і р75 відомі і легко доступні з публічно доступних баз даних.

Альтернативно, експресію і/або вивільнення МОБ можна зменшити з використанням руйнування гена, морфолино олігонуклеотидів, 1РНК або рибозимов, причому дані способи добре відомі в цій галузі див. пЕр/АЛммли. таса|евіег. еди/етопідотегу/КМАЇї. пЕті; пер:/рир32.егроага.сотИтофнпоїїповітт19.8пом/Меззаде"орісіЮ-б оріс;

НЕру/лМмлалм. піднмеїа. сот/гірогуте. піті.).

В інших варіантах реалізації, антагоніст МОРЕ включає, щонайменше, одну сполуку, що інгібує МОР. Термін "сполука, що інгібує МОБ", який використовується в даному описі, відноситься до сполуки, відмінної від /о антитіла проти МОР, яке прямо або опосередковано зменшує, інгібує, нейтралізує або усуває біологічну активність МОБ. Сполука, що інгібує МОРЕ, повинна проявляти будь-яку одну або декілька з наступних характеристик: (а) зв'язування з МОБ; (Б) інгібування біологічної активності МОРЕ і/або низхідних шляхів, опосередкованих функцією передачі сигналів МОРЕ; (с) лікування або запобігання будь-якому аспекту болю, особливо в поєднанні з опіоїдним анальгетиком; (4) блокування або зменшення активації рецепторів МОГ 7/5 (включаючи димеризацію або автофосфорилювання рецептора ТІТКА); (е) збільшення виведення МОБ; (ї) інгібування (зниження) синтезу, продукції або вивільнення МО; (д) посилення лікування болю опіоїдом.

Ілюстративні сполуки, що інгібують МОР, включають низькомолекулярні інгібітори МОР, (описані в публікації США

Мо200100469591; сполуки, які інгібують зв'язування МОРЕ з р75, (як описано в публікації РСТ МоуУУО 00/69829); сполуки, які інгібують МОР, що зв'язуються з ТІКА/р75, (як описано в публікації МоУУО 98/17278). Додаткові 2о приклади сполук, що інгібують МОР, включають сполуки, (описані в публікаціях РСТ МоМоуУУО 02/17914, МО 02/20479, Патентах США МоМо5342942, 6127401 і 6359130). Ще одними ілюстративними сполуками, що інгібують

МОБ, є сполуки, які являють собою конкурентні інгібітори МОРЕ |див. патент США Моб291247)|. Крім того, фахівець в даній галузі може отримати інші низькомолекулярні сполуки, що інгібують МОР.

У деяких варіантах реалізації сполуки, що інгібують МОР, зв'язують МОР. Ілюстративні сайти націлювання сч ов (зв'язування) включають, але не обмежуються, частину МОБ, яка зв'язується з рецептором ТКА і/або р7Б5, і ті частинами МОБ, які прилягають до ділянки, що зв'язує рецептор, і які частково відповідальні за правильну і) тривимірну форму зв'язуючої рецептор частини. В іншому варіанті реалізації сполуки, що інгібують МОБ, зв'язують рецептор МОРЕ (такий як ТТКА і/або р75) і інгібують біологічну активність МОР. Ілюстративні сайти націлювання включають ті частини ТгКА і/або р75, які зв'язуються з МОР. М зо У варіанті реалізації що включає маленькі молекули, маленька молекула може мати молекулярну масу приблизно від 100 до 20000 дальтон, від 500 до 15000 дальтон або від 1000 до 10000 дальтон. Бібліотеки « маленьких молекул є в продажу. Маленькі молекули можна вводити з використанням будь-якого засобу, «Е відомого в даній галузі, включаючи інгаляційне, внутрішньочеревинне, внутрішньовенне, внутрішньом'язове, підшкірне, підоболонкове, внутрішньошлуночкове, пероральне, ентеральне, парентеральне, інтраназальне або о

Зз5 Ддермальне введення. У деяких варіантах реалізації, коли антагоніст МОР являє собою маленьку молекулу, Її со потрібно вводити в дозуванні від 0,1 до ЗООмг/кг маси пацієнта, розділеної на З або більше доз. Для дорослого пацієнта з нормальною масою тіла можна вводити дозу в діапазоні від 1мг до б5мг на 1 дозу.

В інших варіантах реалізації антагоніст МОГ включає, щонайменше, один структурний аналог МОБ. "Структурні аналоги МОРЕ" в даному винаході відносяться до сполук, які мають таку ж тривимірну структуру, як « частину структури МОБ, і які зв'язуються з рецептором МОР в фізіологічних умовах іп міїго і іп мімо. В одному з с варіанті реалізації структурний аналог МОР зв'язується з рецептором ТКА і/або р75. Ілюстративні, структурні аналоги МОБ включають, але не обмежуються ними, біциклічні пептиди, (описані в публікації РСТ МоуУУО ;» 97/15593); біциклічні пептиди, (описані в патенті США Моб6291247)|; циклічні сполуки, (описані в патенті США

Мо60178781, і отримані з МОРЕ пептиди, (описані в публікації РСТ МоУуУО 89/092251. Відповідні структурні аналоги

МОР можуть також бути спроектовані та синтезовані за допомогою молекулярного моделювання зв'язування

Го! рецептора МОРЕ, наприклад, способом, (описаним в публікації РСТ МоуУУО 98/060481). Структурні аналоги МОБ можуть являти собою мономери або димери/олігомери в будь-якій бажаній комбінації одних і тих самих або о різних структур для отримання поліпшених афінітетів і біологічних ефектів. їх В інших варіантах реалізації винахід надає антагоніста МОБ, що включає, щонайменше, один домінантно-негативний мутант рецептора ТІКА і/або р7/5. Фахівець в даній галузі може отримати пи домінантно-негативні мутанти, наприклад, рецептора ТКА, так що рецептор зв'яже МОБ, і, отже, буде діяти як "М "стік" для захоплення МОР. Однак домінантно-негативні мутанти не будуть мати нормальну біологічну активність рецептора (такого як рецептор ТІКА) після зв'язування з МОР. Ілюстративні домінантно-негативні мутанти включають, але не обмежуються, мутанти, |описані в наступних посиланнях: їі еї аІ., Ргос. Май. Асай. зсі.

ОИОБА 1998, 95, 10884; Еїде еї аїЇ, У. Мецйговзсі. 1996,16,3123; іш еї аЇ., У. Мецйговзсі 1997,17, 8749; Кіевїп еї аІ., Се! 1990, 61, 647; МаЇєеплиеїа ей аї.,, Мецгоп 1993,10, 963; Твоцаз еї аїЇ.,, Мецйгоп 1993,10, 975; і (Ф) І агараМПе еї а, ЕМВБО 3. 1993,12,3083), кожна з яких повністю включена в даний опис як посилання. ка Домінантно-негативні мутанти можна вводити в формі білка або в формі вектора експресії, так що домінантно-негативний мутант (наприклад, мутант рецептор ТКА) експресований іп мімо. Білок або вектор во експресії можна ввести з використанням будь-якого засобу, відомого в даній галузі, наприклад шляхом внутрішньочеревинного, внутрішньовенного, внутрішньом'язового, п'дшкірного, підоболонкового, внутрішньошлуночкового, перорального, ентерального, парентерального, інтраназального, дермального або інгаляційного введення. Наприклад, введення векторів експресії включає місцеве або системне введення, включаючи ін'єкцію, пероральне введення, введення речовин у вигляді частинок за допомогою пневматичної 65 рушниці або введення через катетер і місцеве введення. Фахівець в даній галузі знайомий з введенням векторів експресії для отримання експресії екзогенного білка іп мімо |див., наприклад, патенти США МоМоб436908,

6413942, 63764711.

Можна також використовувати націлену доставку терапевтичних композицій, що містять антисмисловий полінуклеотид, вектор експресії або субгеномні полінуклеотиди. Методики опосередкованої рецептором доставки ДНК (описані, наприклад, в Ріпдеїв еї аї., Тгепаз ВіоїесппоЇї. (1993) 11: 202; Спіоу еї аЇ.,, Сепе

Тпегареціїсв: МеїШоаз Апа Арріїсайопе ОЇ Оігесі Сепе Тгапеїег (О.А. МУ, ей.) (1994); МУ еї аї., 9. Віо).

Спет. (1988) 263: 62-1; МУи еї аї., У. Віої. Спет. (1994) 269: 542; 7епКе еї аїЇ.,, Ргос. Май Асай. осі. (С5А) (1990) 87: 3655; МУ еї аїЇ, 9. Віої Спет. (1991) 266: 338). Терапевтичні композиції, що містять полінуклеотид, вводять у діапазоні від приблизно 10Онг до приблизно 200Омг (або більше) ДНК для місцевого /о введення в протоколі генної терапії. У деяких варіантах реалізації концентрація знаходиться в діапазоні менше ніж приблизно 5ООнг, від приблизно 50О0нг до приблизно 5Омг, від приблизно імкг до приблизно 2мгГг, від приблизно 5мкг до приблизно 50Омкг, і від приблизно 20мкг до приблизно 100мкг або більше ДНК можна також використовувати під час протоколу генної терапії. Терапевтичні полінуклеотиди та поліпептиди даного винаходу можна доставити з використанням носіїв доставки гена. Носій доставки гена може бути вірусного або не 7/5 Вірусного походження |див. в цілому ДЛоПу, Сапсег Сепе Тегару (1994) 1: 51; Кітига, Нитап Сепе ТНегару (1994) 5: 845; СоппеМйу, Нитап Сепе ТПегару (1995) 1: 185;. і Карій, Маїшге Сепеїйісв (1994) 6: 148).

Експресію таких послідовностей можна викликати з використанням ендогенних промоторів і/або підсилювачів ссавців або гетерологічних промоторів і/або підсилювачів. Експресія кодуючої послідовності може бути або конститутивною, або регульованою.

Вектори на основі вірусів для доставки бажаного полінуклеотиду та експресії в бажаній клітині добре відомі в даній галузі. Ілюстративні вектори на основі вірусів включають, але не обмежуються, рекомбінантні ретровіруси |див., наприклад, публікації РСТ МоМмоууО 90/07936; МО 94/03622; УМО 93/25698; МО 93/25234; МО 93/11230; УМО 93/10218; УМО 91/02805; патенти США МоМо5219740, 4777127; патент Великобританії Мо2200651 і патент ЕР МеО 345 242), вектори на основі альфавірусу (наприклад, вектори вірусу Синдбіс, вірус лісу Семліки с дв (АТСС Ук-67; АТС Мк-1247), вірус річки Росс (АТС МК-373; АТОС Мк-1246) і вірус венесуельського кінського енцефаліту (АТСС МК-923; АТОС МкК-1250; АТОС М-1249; АТСС М-532)) і вектори, зв'язані з аденовірусом і) (ААУ) |див., наприклад, УМО 94/12649, МО 93/03769; МО 93/19191; УМО 94/28938; МО 95/11984 і МО 95/00655).

Можна також використовувати введення ДНК, зв'язаної з убитим аденовірусом, (як описано в публікації Сигівї,

Нит. Сепе Тег. (1992) З: 147). М зо Можна також використовувати не вірусні носії і способи доставки, що включають, але що не обмежуються, полікатіонну конденсовану ДНК, зв'язану або не зв'язану з одним убитим аденовірусом |див.; наприклад, Сигіеїі, «

Нит. Сепе Тег. (1992) 3: 147); ДНК, зв'язану з лігандом |див., наприклад, УУи, У. Віої. Спега. (1989) 264: «г 16985); клітини-носії доставки еукаріотичних клітин |див., наприклад, патент США Мо5814482; публікації РСТ

МоМоУУО 95/07994; МО 96/17072; МО 95/30763; і МО 97/42338); і нейтралізацію заряду ядра або злиття з о клітинними мембранами. Можна також використовувати депротеїнізовану ДНК. Ілюстративні способи со впровадження депротеїнізованої ДНК |описані в публікації РСТ МоуУУО 90/11092 і патент США Мо5580859).

Ліпосоми, які діють як носії доставки гена, (описані в патенті США Мо5422120; МО 95/13796; УМО 94/23697; МО 91/14445 і патент ЕР Мо0 524 968). Додаткові підходи (описані РпПїйїр, Мої. Сеї! Віої. (1994) 14: 2411, і в

Ууопепаїйп, Ргос. Май). Асад. Зсі. (1994) 91: 15811. «

Також очевидно, що вектор експресії можна використовувати для напрямлення експресії будь-якого з з с основаних на білкові антагоністів МОРЕ, описаних в даному описі (наприклад, антитіла проти МОРЕ, імуноадгезину . ТІКА тощо). Наприклад, інші фрагменти рецептора ТКА, які здатні блокувати (від часткового до повного и?» блокування) МОБ і/або біологічну активність МОБ, відомі в даній галузі.

В іншому варіанті реалізації антагоніст МОБ включає, щонайменше, один імуноатгезин ТКА. Термін " імуноадгезини ТКА", що використовується в даному описі, відноситься до розчинних химерним молекул, що

Го! включають позаклітинний домен рецептора ТгКА (або його частину) і послідовність імуноглобуліну, який зберігає специфічність зв'язування (в деяких варіантах реалізації, по суті зберігає специфічність зв'язування) о рецептора ТТКА і здатний зв'язувати МОР. Імуноадгезин ТКА здатний блокувати (зменшувати і/або пригнінувати) їх біологічну активність МОР, як описано в даному описі.

Імуноадгезини ТТКА відомі в даній галузі, і було виявлено, що вони блокують (зменшують або пригнічують) ве зв'язування МОЕ з рецептором ТІТКА |див., наприклад, патент США Моб153189). В одному варіанті реалізації "М імуноадгезин ТІКА включає злиття амінокислотної послідовності рецептора ТКА, здатної зв'язувати МОРЕ (або амінокислотної послідовності, яка по суті зберігає специфічність зв'язування рецептора ТКА) і послідовність імуноглобуліну (або амінокислотну послідовність, яка по суті зберігає специфічність зв'язування рецептора ов ТКА). У деяких варіантах реалізації рецептор ТКА являє собою послідовність людського рецептора ТТтКА, і злиття відбувається з послідовністю константного домену імуноглобуліну. В іншому варіанті реалізації (Ф, послідовність константного домену імуноглобуліну являє собою послідовність константного домену важкого ка ланцюга імуноглобуліну. В інших варіантах реалізації асоціація двох злиттів рецептора Т(кКА-важкого ланцюга імуноглобуліну (наприклад, за допомогою ковалентного зв'язування дисульфідним зв'язком (зв'язками)) бо приводить до структури, подібної гомодимерному імуноглобуліну. Легкий ланцюг імуноглобуліну може бути, крім того, зв'язаний з однією або обома химерами імуноглобуліну рецептора ТКА - у зв'язаному дисульфідом димері для отримання гомотривимірної або гомотетравимірної структури. Приклади відповідних імуноадгезинів ТгКА включають ті, (які описані в патенті США Моб152189).

В іншому варіанті реалізації антагоніст МОБ включає, щонайменше, одне антитіло проти ТКА, здатне 65 блокувати, пригнічувати, змінювати і/або зменшувати фізичну взаємодію МОРЕ з рецептором ТгКА і/або низхідну передачу сигналів, за допомогою чого біологічна активність МОРЕ знижується і/або блокується. Антитіла проти

ТКА відомі в даній галузі. Ілюстративні антитіла проти ТКА включають антитіла, (описані в публікаціях РСТ

МоМмоуУУО 97/21732, МО 00/73344, МО 02/15924, і в публікації США Мо20010046959). В іншому варіанті реалізації антагоніст МОГ включає, щонайменше, антитіло проти р75, здатне блокувати, пригнічувати і/або зменшувати фізичну взаємодію МОБ з рецептором р75 і/або низхідну передачу сигналів, за допомогою чого знижується і/або блокується біологічна активність МОР.

В іншому варіанті реалізації антагоніст МОБ включає, щонайменше, один інгібітор кінази, здатний інгібувати низхідну передачу сигналів кінази, зв'язану з активністю рецептора ТгКА і/або р75. Ілюстративним інгібітором кінази є К252а або К252р, який відомий в даній галузі і (описаний в публікаціях Кпизеї еї аї., . 7/0 Мечмгоспет. 59: 715-722 (1992); Кпиве! еї аї.,, У. Мецйгоспетівігу 5/: 955-962 (1991); Коїгиті еї аї., у.

Меипгозсіепсе 8: 715-721 (1988); Нігайа еї аїЇ., Спетіса! Абрзвігасів 111:728, ХРОО204135, див. реферат і 12ї1п

СоПесіїме СПетіса! Зирвеіапсе Іпадех, р.34237, з 3 (5-7), 55-60, 66-69), р.34238, с.1 (41-44), с.2 (25-27, 32-33), р.3423, с.3 (48-50, 52-53); патент США Моб6306849).

Очікується, що при пошуку клініцистами буде ідентифікований ряд інших категорій антагоністів МОР.

Ідентифікація антагоністів МОГ

Антитіла проти МОРЕ та інші антагоністи МОРЕ можна ідентифікувати або характеризувати з використанням способів, відомих в даній галузі, за допомогою чого виявляється і/або вимірюється зменшення, полегшення або нейтралізації біологічної активності МОР. Наприклад, для ідентифікації антагоністів МОЕ можна використовувати аналіз активації рецепторів кінази (КІКА), |описаний в патентах США МоМо5766863 і 5891650). Даний аналіз типу БИЗА (імуноферментного аналізу) підходить для якісного або кількісного вимірювання активації кінази вимірюванням аутофосфорилювання домену кінази рецептора протеїн-тирозинкінази (що іменується далі "ТРТК"), наприклад, рецептор гРТК, а також для ідентифікації і характеристики потенційних антагоністів відібраного гРТК, наприклад, ТКА. Перша стадія аналізу включає фосфорилювання домену кінази рецептора кінази, наприклад, рецептора ТКА, де рецептор присутній у клітинній мембрані еукаріотичної клітини. Рецептор сч г Може являти собою ендогенний рецептор або нуклеїнову кислоту, що кодує рецептор, або конструкція рецептора може бути трансформована в клітину. Зазвичай, першу тверду фазу (наприклад, ямка першої планшети аналізу) і) вкривають по суті однорідною популяцією таких клітин (зазвичай лінії клітин ссавців) так, що клітини прилипають до твердої фази. Часто клітини є клейкими і тому природно прилипають до першої твердої фази.

Якщо використовується "конструкція рецептора", то вона зазвичай включає злиття рецептора кінази і поліпептид М зо Пад. Поліпептид флага розпізнається агентом захоплення, частина антитілом захоплення, в частині ЕГІЗА аналізу. Речовину, що аналізується, така як перспективне антитіло проти МОЕ або інший антагоніст МОРЕ, потім - додають разом з МОБ в ямку, що має клейкі клітини, так що рецептор тирозинкінази (наприклад, рецептор ТКА) «г відкритий для впливу (або контакту з) МОЕ і речовиною, що аналізується. Даний аналіз забезпечує можливість ідентифікації антитіл (або іншого антагоніста МОР), які інгібують активацію ТКА його лігандом МОР. Після о

Зв Контакту з МОБ і речовиною, що аналізується, клейкі клітини солюбілізуються з використанням лізуючого буфера со (який містить солюбілізуючий детергент) і обережного перемішування, за допомогою цього вивільнюючи клітинний лізат, який може бути безпосередньо підданий частині ЕГІЗА аналізу, без необхідності концентрації або освітлення клітинного лізату.

Отриманий таким чином клітинний лізат потім готовий для того, щоб зазнати стадії ЕІ ІЗА аналізу. Як перший « етап стадії ЕПІЗА, друга тверда фаза (зазвичай ямка титрувальної мікропланшети ЕГІЗА) вкрита агентом в с захоплення (часто антитілом захоплення), яке специфічно зв'язується з рецептором тирозинкінази, або, у разі конструкції рецептора, з поліпептидом Пад. Покриття другої твердої фази проводять так, що агент захоплення ;» прилипає до другої твердої фази. Агент захоплення являє собою в цілому моноклональне антитіло, але, як описано в наведених тут прикладах, можна також використовувати поліклональні антитіла. Отриманий клітинний

Ллізат потім піддають впливу або контакту з прилипаючим агентом захоплення так, що рецептор або конструкція

Го! рецептора прилипає (або захоплюється) до другої твердої фази. Потім проводять етап промивання з тим, щоб видалити не зв'язаний клітинний лізат, залишаючи захоплений рецептор або конструкцію рецептора. о Прилипаючий або захоплений рецептор або конструкцію рецептора потім піддають впливу або контакту з їх антитілом проти фосфотирозину, яке ідентифікує фосфорильовані залишки тирозину в рецепторі тирозинкінази.

В одному варіанті реалізації антитіло проти фосфотирозину кон'юговано (прямо або опосередковано) з ве ферментом, який каталізує зміну кольору не радіоактивного колірного реагенту. Відповідно, фосфорилювання

І рецептора можна виміряти подальшою зміною кольору реагенту. Фермент може бути зв'язаний з антитілом проти фосфотирозину безпосередньо, або кон'югуюча молекула (наприклад, біотин) може бути кон'югована з антитілом проти фосфотирозину, і фермент може бути в подальшому зв'язаний з антитілом проти в фосфотирозину через кон'югуючу молекулу. Нарешті, зв'язування антитіла проти фосфотирозину з захопленим рецептором або конструкцією рецептора вимірюють, наприклад, зміною кольору у колірного реагенту.

Ф) Антагоніста МОГ можна також ідентифікувати інкубацією перспективної речовини з МОРЕ і моніторингом ка будь-якої однієї або декількох наступних характеристик: (а) зв'язування з МО; (Б) інгібування біологічної активності МОРЕ або низхідних шляхів, опосередкованих функцією передачі сигналів МОРЕ; (с) блокування або бо зменшення активації рецептора МОРЕ (включаючи димеризацію і/або аутофосфорилювання ТКА); (4) збільшення виведення МОБ; (е) лікування, полегшення або запобігання будь-якому аспекту болю, зокрема, в поєднанні з опіоїдним анальгетиком; (Її) інгібування (зменшення) синтезу, продукції або вивільнення МОР; (4) посилення лікування болю опіоїдами. У деяких варіантах реалізації антагоніста МОРЕ можна ідентифікувати інкубацією перспективної речовини з МОБ і моніторингом зв'язування і супутнього зменшення або нейтралізації біологічної 65 активності МОР. Аналіз зв'язування можна виконати очищеним поліпептидом (поліпептидами) МОРГ або клітинами, що природно експресують або трансфікованими для експресії поліпептиду (поліпептидів) МОР. В одному варіанті реалізації аналіз зв'язування являє собою аналіз конкурентного зв'язування, де оцінюють здатність перспективного антитіла конкурувати з відомим антагоністом МОРЕ за зв'язування МОР. Аналіз можна виконувати в різних форматах, включаючи формат ЕЇІЗА. В інших варіантах реалізації антагоніста МОГ ідентифікують інкубацією перспективної речовини з МОБ і моніторингом супутнього інгібування димеризації і/або аутофосфорилювання рецептора ТКА.

Після первинної ідентифікації активність перспективного антагоніста МОРЕ можна додатково підтвердити й уточнити біологічними аналізами, відомими як тести видів націленої біологічної активності. Альтернативно, біологічні аналізи можна використовувати для прямого скринінга перспективних речовин. Наприклад, МОГ 7/0 бприяє ряду змін, що морфологічно розпізнаються, в клітинах, які реагують. Вони включають, але не обмежуються, сприяння диференціюванню клітин РС 12 і посилення зростання нейритів з цих клітин (ОпПег еї аї.,

Віоспет. 36: 4775-4781 (1997); Твоціаз еї аі. Мейгоп 10: 975-990 (1993)), сприяння розростанню нейритів з експлантатів реагуючих сенсорних і симпатичних гангліїв (І емі-МопіаїЇсіпі, К. і Апдеїеці, Р. Мегме дгоУлйп

Тасіог. РНузіої. Кем. 48,534-569,1968)| і сприяння виживанню нейронів, залежних від МОР, таких як нейрони ембріонального ганглія дорзального корінця, ганглія трійчастого нерва або симпатичного ганглія Інаприклад,

Спип «5 РайЦеггоп, Юем. Вісі. 75: 705-711, (1977); Висптап 5 Юаміез, Оемеіортепі 118: 989-1001, (1993)). Так, аналіз інгібування біологічної активності МОЕ включає культивування клітин, що реагують на МОРЕ, з МОЄ плюс речовина, яка аналізується, така як перспективне антитіло проти МОРЕ або перспективний антагоніст МОР. Після відповідного періоду часу буде аналізуватися реакція клітин (диференціювання клітин, розростання нейритів або виживання клітин).

Здатність перспективного антагоніста МОРГ блокувати або нейтралізувати біологічну активність МОРЕ можна оцінити моніторингом здатності перспективної речовини інгібувати опосередковане МОБ виживання в біологічному аналізі виживання гангліїв дорсального корінця ембріонів щурів, |Як описано в публікації Нопдо еї аі., Нубгідота 19: 215-227 (2000)). с

Композиції

Композиції за винаходом містять ефективну кількість антагоніста МОЕ (такого як антитіло проти МОБ) і/або і) опіоїдний анальгетик, як описано тут у різних варіантах реалізації. У деяких варіантах реалізації композиції, крім того, включають фармацевтично прийнятний ексципієнт. У деяких варіантах реалізації композиція призначена для застосування в будь-якому зі способів, описаних в даному описі (таких як способи лікування ї- зо післяопераційного болю). Приклади таких композицій, а також приклади їх складання, описані в представленому вище розділі та нижче. Антагоніст МО і опіоїд можуть бути присутнім в одній композиції або бути присутнім у - вигляді окремих композицій. Відповідно, в деяких варіантах реалізації, антагоніст МОРЕ і опіоїдний анальгетик «г присутні в одній і тій самій композиції. В інших варіантах реалізації антагоніст МОРЕ і опіоїдний анальгетик присутні в окремих композиціях. о

В іншому аспекті винахід надає синергічну композицію антагоніста МОБ і опіоїдного анальгетика. со

У деяких варіантах реалізації винахід надає фармацевтичні композиції, що включають антагоніст МОЕ для застосування при лікуванні болю (такого як післяопераційний біль), причому вказане застосування включає одночасне і/або послідовне введення опіоїдного анальгетика. У деяких варіантах реалізації винахід надає фармацевтичні композиції, що включають опіоїдний анальгетик для застосування при лікуванні болю, причому « вказане застосування включає одночасне або послідовне введення антагоніста МОБ. У деяких варіантах з с реалізації винахід надає фармацевтичні композиції що включають антагоніст МОБ і опіоїдний анальгетик одночасного і/або послідовного введення для лікування болю. У деяких варіантах реалізації антагоніст МОГ ;» являє собою антитіло проти МОРЕ (таке як описане в даному описі антитіло ЕЗ). В інших варіантах реалізації опіоїдний анальгетик являє собою морфін. У ще одних варіантах реалізації антагоніст МОР являє собою антитіло проти МОБ, а опіоїдний анальгетик являє собою морфін.

Го! Зрозуміло, що композиції можуть включати більше ніж один антагоніст МОР. Наприклад, композиція може включати декілька членів класу антагоністів МОЕ (наприклад, суміш антитіл проти МОБ, які розпізнають різні о епітопи МОР), а також члени різних класів антагоністів МОР (наприклад, антитіло проти МОРЕ і сполуки, що їх інгібують МОР). Інші ілюстративні композиції включають декілька антитіл проти МОБ, які розпізнають один і той самий епітоп (епітопи), різні види антитіл проти МОР, які зв'язуються з різними епітопами МОБ, або різні ве сполуки, що інгібують МОР. В інших варіантах реалізації композиція включає один або декілька антагоністів "М МОР, вибраних з груп, що складаються з антагоніста (наприклад, антитіла), яке зв'язує (фізично взаємодіє) з

МОР, антагоніст, який зв'язується з рецептором МОБ (таким як рецептор ТКА або рецептор р75) і/або антагоніст, який зменшує (гальмує і/або блокує) низхідну передачу сигналів рецептора МОБ. 5Б Композиція, що використовується в даному винаході, може, крім того, включати фармацевтично прийнятні носії, ексципієнти або стабілізатори (Кетіпдіоп: Те Зсіепсе і Ргасіісе ої РНагптасу 20 а. (2000)

Ф) Прріпсой МУМіШате і МУМіКкіп5, Еда. К. Е. Ноомег| у формі ліофілізованих композицій або водних розчинів. ка Прийнятні носії, ексципієнти або стабілізатори є нетоксичними для реципієнтів у дозуванні і концентраціях, що використовуються, і можуть містити буфери, такі як фосфат, цитрат, та інші органічні кислоти; антиоксиданти, бо Включаючи аскорбінову кислоту, і метіонін; консервуючі речовини (такі як хлорид октадецилдиметилбензиламонію; хлорид гексаметонію; хлорид бензалконію, хлорид бензетонію; фенол, бутиловий або бензиловий спирт; алкілларабени, такі як метил або пропілпарабен; катехол; резорцинол; циклогексанол; З-пентанол і м-крезол); поліпептиди з низькою молекулярною масою (менше, ніж приблизно 10 залишків); білки, такі як сироватковий альбумін, желатин або імуноглобуліни; гідрофільні полімери, такі як 65 полівінілпіролідон; амінокислоти, такі як гліцин, глутамін, аспарагін, гістидин, аргінін або лізин; моносахариди, дисахариди, і інші вуглеводні, включаючи глюкозу, манозу або декстрани; хелатоутворюючі агенти, такі як ЕОТА; цукор, такий як сахароза, маніт, трегалоза або сорбіт; утворюючі сіль протиіони, такі як натрій; комплекси металів (наприклад, комплекси 2п-білка); і/або неіонні поверхнево-активні речовини, такі як ТМ/ЕЕМ тм, РІ ОКОМІСОтм поліетиленгліколь (РЕС). Фармацевтично прийнятні ексципієнти далі описані в даному описі.

Описані в даному описі композиції можуть містити додаткові сполуки, які, як відомо, можна застосовувати для. лікування болю. Антагоніст МОБ і опіоїдний анальгетик і їх композиції можна також застосовувати в поєднанні з іншими засобами, які слугують для посилення і/або доповнення ефективності засобів.

Набори 70 Винахід також включає набори для використання в даних способах. Набори винаходу включають один або декілька контейнерів, що містять антагоніста МОБ (такий як антитіло проти МОРЕ, таке як описане в даному описі гуманізоване антитіло ЕЗ) і/або опіоїдний анальгетик, а в деяких варіантах реалізації, крім того, включають інструкції по застосуванню відповідно до будь-якого з описаних в даному описі способів. У деяких варіантах реалізації набір включає антитіло проти МОБ (таке як описане в даному описі антитіло ЕЗ). В інших варіантах 75 реалізації набір включає антитіло проти МОР., що включає один або декілька СОК антитіла ЕЗ (наприклад, 1, 2, 3, 4, 5 або, в деяких варіантах реалізації, усі 6 СОК з ЕЗ). Набір може, крім того, включати опис відбору індивідуума, придатного для лікування, на основі ідентифікації того, чи є у індивідуума біль, або чи є у індивідуума ризик виникнення болю. У деяких варіантах реалізації винахід надає набори для застосування з будь-яким з описаних в даному описі способами, причому вказані набори містять антагоніста МОР. В інших варіантах реалізації набір містить антитіло (таке як описане в даному описі антитіло ЕЗ). У ще одних варіантах реалізації інструкції включають опис введення антагоніста МОЕ в поєднанні з опібоїдним анальгетиком для лікування, запобігання і/або полегшенню будь-якого болю (такого як післяопераційний біль).

У деяких варіантах реалізації набір включає антагоніста МОРЕ (такого як антитіло проти МОБ), опіоїдний анальгетик й інструкції по введенню антагоніста МОБ і опіоїдного анальгетика одночасно і/або послідовно, для с ефективного лікування болю. В іншому варіанті реалізації набір включає антагоніста МОЕ (такого як антитіло проти МОР), й інструкції по введенню антитіла проти МОБ і опіоїдного анальгетика одночасно і/або послідовно о для ефективного лікування болю. В інших варіантах реалізації набір включає антагоніста МОР (такого як антитіло проти МОР), опіоїдний анальгетик (такий як морфін) й інструкції по введенню антагоніста МОБ і опіоїдного анальгетика окремо, одночасно і/або послідовно, для ефективного лікування болю. ча

У деяких варіантах реалізації набір включає антитіло проти МОР. В інших варіантах реалізації антитіло проти МОРЕ являє собою антитіло, що включає варіабельну ділянку важкого ланцюга, показану в таблиці 1, і в варіабельну ділянку легкого ланцюга, показану в таблиці 2. У ще одних варіантах реалізації антитіло проти МОБ («ж являє собою антитіло ЕЗ, як описане в даному описі.

Антагоніст МОРЕ (такий як антитіло проти МОР) і опібоїдний анальгетик можуть бути присутнім в окремих - Контейнерах або в одному контейнері. Зрозуміло, що набір може включати одну певну композицію або двіабо о більше композицій, причому одна композиція включає антагоніста МОР, а інша композиція включає опіоїдний анальгетик.

Набори даного винаходу знаходяться у придатних упаковках. Придатна упаковка включає, але не обмежується ними, флакончиги, пляшки, банки, гнучкі упаковки (наприклад, запаяні мішечки Мілара або « пластикові мішечки) і ним подібні. Набори можуть необов'язково надавати додаткові компоненти, такі як буфери, у с та інтерпретуючу інформацію. й Інструкції, що відносяться до застосування антагоніста МОР, загалом включають інформацію, що стосується "» дозування, схеми введення та шляхів введення для передбачуваного лікування. Контейнери можуть являти собою стандартні дози, упаковки основної кількості продукту (наприклад, упаковки множини доз) або субстандартні дози. Інструкції, що постачаються в наборах винаходу, зазвичай являють собою письмові о інструкції на етикетці або вкладиші упаковки (наприклад, аркуш паперу, включений до набору), але також прийнятні інструкції, що зчитуються пристроєм (наприклад, інструкції, що переносяться на магнітному або о оптичному диску). ї» На етикетці або вкладиші упаковки вказано, що композиція застосовується для лікування, полегшення і/або 5р запобігання післяопераційному болю. Інструкції можуть бути надані для здійснення будь-якого з описаних у те даному винаході способів. "З Набори даного винаходу знаходяться у придатній упаковці. Придатна упаковка включає, але не обмежується ними, флакончики, пляшки, банки, гнучкі упаковки (наприклад, запаяні мішечки Мілара або пластикові мішечки) і ним подібні. Передбачені також упаковки для використання в комбінації зі спеціальним пристроєм, таким як інгалятор, пристрій для інтраназального введення (наприклад, розпилювач), або пристрій для вливання, такий як міні насос Набір може мати отвір стерильного доступу (наприклад, контейнер може являти собою мішечок або іФ) флакончик з розчином для внутрішньовенного введення, що має пробку, що проколюється голкою для підшкірної ко ін'єкції). Контейнер може також мати отвір стерильного доступу (наприклад, контейнер може являти собою мішечок або флакончик з розчином для внутрішньовенного введення, що має пробку, що проколюється голкою бо для підшкірної ін'єкції). Щонайменше, одну активну речовину в композиції являє собою антагоніст МОР, такий як антитіло проти МОР. Контейнер може, крім того, включати другу фармацевтично активну речовину.

Набори можуть необов'язково надавати додаткові компоненти, такі як буфери та інтерпретуюча інформація.

Зазвичай, набір включає контейнер і етикетку або вкладиш (вкладиші) упаковки на контейнері або зв'язані з контейнером. 65 Введення антагоніста МОБ і опіоїдного анальгетика та оцінка лікування

Антагоніст МОБ і опіоїдний анальгетик можна водити індивідууму будь-яким придатним шляхом. Наприклад,

їх можна ввести разом або окремо перорально, внутрішньовенно, сублінгвально, підшкірно, внутрішньоартеріально, внутрішньом'язово, ректально, інтраназально, інтраторакально, внутрішньочеревинно, всередину шлуночків, трансдермально, під язик або інгаляцією. їх можна ввести перорально, наприклад, у формі таблеток, троше, капсул, еліксирів, суспензій, сиропів, коржиків, жувальних гумок, льодяників, супозиторіїв або їм подібних, отриманих процедурами, визнаними в даній галузі. Фахівцеві в даній галузі повинно бути очевидно, що описані в даному описі приклади не призначені бути такими, що обмежують, але є тільки ілюстративними для даних методик.

Відповідно, у деяких варіантах реалізації антагоніста МОР, такого як антитіло проти МОР, вводять 70 індивідууму відповідно до відомих способів, таких як внутрішньовенне введення, наприклад, у вигляді болюсу або безперервним вливанням протягом періоду часу, внутрішньом'язовим, внутрішньочеревинним введенням у спинномозкову рідину, підшкірним, внутрішньосуглобовим, у синовіальну порожнину, підоболонковим, пероральним, інгаляційним або місцевим шляхами. Розпилювачі для рідких композицій, що є в продажу, включаючи струминні розпилювачі та ультразвукові розпилювачі, можна використовувати для введення. Рідкі /5 розпилювачі можна безпосередньо розпилювати, а ліофілізований порошок можна розпилювати після розчинення. Альтернативно, антагоніста МОБ можна розпилювати у вигляді аерозолю з використанням фторвуглецевої композиції та інгалятором відміряних доз, або інгаляційно вводити у вигляді ліофілізованого та меленого порошку.

Сайт-специфічні або націлені методики доставки також можна використовувати для введення. Приклади 2о методик сайт-специфічної або націленої місцевої доставки включають різні імплантовані депоновані джерела антагоніста МОРЕ і/або опіоїдного анальгетика, або катетери для місцевої доставки, такі як катетери для вливань, катетер, що вводиться, або голчастий катетер, синтетичні трансплантати, обгортки адвентиції, шунти та стенти або інші пристрої, що імплантуються, сайт-специфічні носії, пряму ін'єкцію, використання методики або пристрою регульованої пацієнтом анальгезії (РСА) і/або пряма аплікація (див., наприклад, публікацію РСТ сч дв МеУМО 00/53211 і патент США Мо59815681.

Різні композиції антагоністів МОБ, такі як антитіло проти МОРЕ, можна застосовувати для введення. У деяких (8) варіантах реалізації антагоніста МОРЕ можна вводити окремо. У деяких варіантах реалізації антагоніст МОГ включає антитіло проти МО, і може бути в різних композиціях, включаючи композиції, що включають фармацевтично прийнятний ексципієнт. Фармацевтично прийнятні ексципієнти відомі в даній галузі, і вони М зо являють собою відносно інертні речовини, які полегшують введення фармакологічно ефективної речовини.

Наприклад, ексципієнт може додати форму або консистенцію або діяти в якості розчинника. Придатні - ексципієнти включають, але не обмежуються, стабілізуючі речовини, змочувальні та емульгуючі речовини, солі «г для зміни осмолярності, інкапсулюючі речовини та підсилювачі проникнення через шкіру. Ексципієнти, а також композиції для парентеральної і не парентеральної доставки препарату викладені |в Кептіпдіоп, еї аї., Те о

Зсіепсе і Ргасіїсе ої Рпагтасу 201п Еа. Маск Рибіїзпіпо (2000)). со

У деяких варіантах реалізації антагоністи МОЕ включають до композицій для введення ін'єкцією (наприклад, внутрішньочеревинно, внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньом'язово тощо). Відповідно, вказані речовини можна комбінувати з фармацевтично прийнятними носіями, такими як сольовий розчин, розчин Рінгера, розчин декстрози і їм подібні. Конкретна схема дозування, тобто, доза, час введення та повторення будуть залежати « від конкретного індивідуума і медичного анамнезу індивідуума. Схема введення (включаючи антагоніста з с (антагоністи) МОРЕ, що застосовується) може варіюватися з плином часу.

Антитіло проти МОРЕ можна вводити з використанням будь-якого придатного способу, включаючи введення ;» ін'єкцією (наприклад, внутрішньочеревинно, внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньом'язово тощо). Антитіло проти МОЕ можна також вводити шляхом інгаляції, як описано в даному описі. Загалом, для введення антитіл проти МОР первинне дозування перспективного засобу може становити приблизно 2мг/кг. У деяких варіантах

Го! реалізації типове добове дозування може знаходитися в будь-якому діапазоні приблизно від Змкг/кг до ЗОмкг/кг, до ЗООмкг/кг, до Змг/кг, до ЗОмг/кг, до 1ООмг/кг або більше, в залежності від згаданих вище факторів. Для о повторних введений протягом декількох днів або довше, в залежності від стану, лікування продовжують доти, їх поки не відбувається бажане пригнічення симптомів, або доти, доки не будуть досягнуті терапевтичні рівні, достатні для зменшення післяопераційного болю. Ілюстративна схема введення включає введення початкової пи дози приблизно 2мг/кг з подальшим введенням підтримуючої дози приблизно мг/кг антитіла проти МОГ "М Траз/тиж. або подальшим введенням підтримуючої дози приблизно мг/кг Траз/2тиж. Однак можна використовувати інші схеми введення, в залежності від типу фармакокінетичного розкладання, якого бажає досягнути лікар. Наприклад, передбачено введення від одного до чотирьох разів/тиж.. Хід даного лікування ов легко контролюється звичайними методиками та аналізами. Схема введення (включаючи антагоніста (антагоністи) МОРЕ) може варіюватися з плином часу.

Ф) У деяких варіантах реалізації, коли це не антитіло, антагоніста МОРЕ (у деяких варіантах реалізації) можна ка вводити в дозуванні від 0,1 до ЗООмг/кг маси тіла пацієнта, розділеної на дози, або як розкрито в даному описі. У деяких дорослих пацієнтів з нормальною масою тіла можна вводити дози в діапазоні приблизно від 0,3 6о до 5,0Омг/кг. Конкретна схема дозування, тобто, доза, час введення і повторення, будуть залежати від конкретного індивідуума та медичного анамнезу вказаного індивідуума, а також властивостей окремих засобів (таких як період напіввиведення засобу й інших міркувань, добре відомого в даній галузі).

Опіоїдний анальгетик можна вводити на рівні дозування до звичайних рівнів дозування для таких анальгетиків. У деяких варіантах реалізації опіоїдний анальгетик вводять на зниженому рівні. Придатні рівні 65 дозування будуть залежати від знеболюючого ефекту вибраного опіоїдного анальгетика, але зазвичай відповідні рівні будуть складати приблизно від 0,001 до 25мг/кг/д, приблизно від 0,005 до 1Омг/кг/д, або приблизно від

0,05 до 1мг/кг/д, або менш. Сполуку можна вводити зі схемою до бразів/д (або більше), від 1 до 4разів/д, або її можна вводити менш часто. У деяких варіантах реалізації опіоїдний анальгетик вводять безперервно, або менш часто (як, наприклад, при РСА).

При введенні в комбінації, або у вигляді однієї, або окремої композиції (композицій) антагоніст фактора росту нервів і опіоїдний анальгетик представлені в співвідношенні, яке узгоджується з виявом бажаного ефекту.

У деяких варіантах реалізації співвідношення за масою антагоніста фактора росту нервів і опіоїдного анальгетика становитиме приблизно 1 до 1. У деяких варіантах реалізації дане співвідношення може складати від приблизно 0,001 до приблизно 1 і від приблизно 1000 до приблизно 1, або від приблизно 0,01 до приблизно 1 70. і від приблизно 100 до приблизно 1. Передбачені й інші співвідношення.

Потрібно розуміти, що кількість антагоніста фактора росту нервів і опіоїдного анальгетика, необхідна для застосування при лікуванні або запобіганні болю, буде варіюватися не тільки в залежності від конкретних вибраних сполук або композицій, але також від шляху введення, природи стану, що піддається лікуванню, і віку і стану пацієнта, перебігу та стадій лікування, і, зрештою, розсуду лікаря-куратора. Наприклад, відповідне 75 дозування антагоніста МОР (такого як антитіло проти МОР) буде залежати від антагоніста (антагоністів) (або їх композицій), що використовуються, типу і тяжкості болю, що піддається лікуванню, від того, чи вводиться засіб з профілактичною або терапевтичною метою, попередньої терапії, клінічного анамнезу пацієнта та реакції на засіб і розсуду лікаря-куратора. Зазвичай клініцист буде вводити антагоніста МОР, такого як антитіло проти

МОБ, доти, доки не буде досягнуте дозування, яке дасть бажаний результат.

Емпіричні міркування, такі як період напіввиведення, загалом будуть брати участь у визначенні дозування.

Наприклад, антитіла, які сумісні з імунною системою людини, такі як гуманізовані антитіла, або повністю людські антитіла, можна використовувати для подовження періоду напіввиведення антитіла і для запобігання атаці на антитіло імунної системи хазяїна. Частоту введення можна визначити та підібрати протягом курсу терапії, і вона загалом, але необов'язково, основана на лікуванні і/або пригніченні і/або полегшенні і/або Га затримці болю. Альтернативно, можуть бути доцільні композиції тривалого, безперервного вивільнення антагоніста МОРЕ і/або опіоїдного анальгетика. Різні композиції і пристрої для досягнення пролонгованого і9) вивільнення відомі в даній галузі.

В одному варіанті реалізації дозування для антагоніста МОРЕ можна визначити емпірично в індивідуумів, яким антагоніста МОРЕ вводили один або декілька разів для лікування болю. Індивідуумам вводять зростаюче рч- дозування антагоніста МОРЕ, наприклад, антитіла проти МОРЕ, в поєднанні з опіоїдним анальгетиком. Для оцінки ефективності лікування можна стежити за індикатором болю. М

Введення антагоніста МОБ і опіоїдного анальгетика відповідно до способів даного винаходу може бути «І безперервним або переривистим, в залежності, наприклад, від фізіологічного стану реципієнта, від того, чи є мета введення терапевтичною або профілактичною, і від інших факторів, відомих досвідченим практикуючим - лікарям. Введення антагоніста МОЕ може бути по суті безперервним протягом заздалегідь вибраного періоду с часу або може бути у вигляді ряду доз, що вводяться Через проміжки часу, наприклад, до, під час або після розвитку болю, перед і після, під час і після, перед і під час або перед, під час і після розвитку болю.

Наприклад, введення може бути здійснене перед, під час і/або після поранення, розрізу, травми, операції і « будь-якого іншого явища, яке, ймовірно, спричинить виникнення болю.

У деяких варіантах реалізації можуть бути присутніми більше одного антагоніста МОБ, такого як антитіло. - с Антагоністи можуть бути одними і тими самими або відмінними один від одного. Можуть бути присутніми, й щонайменше, один, щонайменше, 2, щонайменше, 3, щонайменше, 4, щонайменше, 5, або більше різних и"? антагоністів МОР. Загалом, вказані антагоністи МОРЕ мають комплементарні види активності, які не впливають несприятливим чином один на одну. Антагоністи МОЄ можна застосовувати в поєднанні з іншими засобами, які слугують для підсилення і/або доповнення ефективності засобів. (ее) У деяких варіантах реалізації можуть бути присутніми декілька опіоїдних анальгетиків. Опіоїдні анальгетики можуть бути одними і тими самими або відмінними один від одного. Можуть бути присутніми, о щонайменше, один, щонайменше, 2, щонайменше, 3, щонайменше, 4, щонайменше, 5, або більше різних «г» опіоїдних анальгетиків. Загалом, вказані опіоїдні анальгетики мають комплементарні види активності, які не впливають несприятливим чином один на одну. Опіоїдний анальгетик (анальгетики) можна також застосовувати е в поєднанні з іншими засобами, які слугують для підсилення і/або доповнення ефективності засобу (засобів). "І Терапевтичні композиції антагоніста МОБ (такого як антитіло) і опіоїдного анальгетика, що використовуються відповідно до даного винаходу, отримують для зберігання змішуванням антитіла, що має необхідний ступінь чистоти, з необов'язковими фармацевтично прийнятними носіями, ексципієнтами або стабілізаторами |(Кетіпдіоп, Те Зсіепсе і Ргасіїсе ої Ріпаптасу 20 Ба. Маск Рибіїзпіпуа (20003) у формі ліофілізованих композицій або водних розчинів. Прийнятні носії, ексципієнти або стабілізатори є нетоксичними

Ф, для реципієнтів у дозуванні і концентраціях, що використовуються, і можуть включати буфери, такі як фосфат, ко цитрат і інші органічні кислоти; солі, такі як хлорид натрію, антиоксиданти, що включають аскорбінову кислоту і метіонін; консервуючі речовини (такі як хлорид октадецилдиметилбензиламонію; хлорид гексаметонію; хлорид бо бензалконію; фенол, бутил або бензиловий спирт; алкілпарабени, такі як метил або пропілпарабен; катехол; резорцинол; циклогексанол; З-пентанол і м-крезол); поліпептиди низької молекулярної маси (менше ніж приблизно 10 залишків); білки, такі як сироватковий альбумін, желатин або імуноглобуліни; гідрофільні полімери, такі як полівінілпіролідон; амінокислоти, такі як гліцин, глутамін, аспарагін, гістидин, аргінін або лізин; моносахариди, дисахариди, й інші вуглеводні, включаючи глюкозу, манозу або декстрин; 65 Хелатоутворюючі речовини, такі як ЕОТА; цукор, такий як сахароза, маніт, трегалоза або сорбіт; утворюючі сіль протиїони, такі як натрій; комплекси металів (наприклад, комплекси 7п-білка); і/або неіонні поверхнево-активні речовини, такі як ТМ/ЕЄМтм, РІ ЮКОМІС5тм поліетиленгліколь (РЕФ).

Ліпосоми, що містять антагоніста МОРЕ (такого як антитіло) отримують способами, відомими в даній галузі, такими, (як описано в Ергвіеїп, еї аіЇ., Ргос. Май). Асад. Зсі. ОБА 82: 3688 (1985); Нугапод, еї аї., Ргос. Маї).

Асад. зсі ОБА 77: 4030(1980) і патенти США Момо4485045 і 4544545). Ліпосоми, які підсилювали час циркуляції, розкриті |в патенті США Мо5013556). Зокрема, корисні ліпосоми можна генерувати способом випарювання в зверненій фазі з ліпідною композицією, що включає фосфатидилхолін, холестерин і дериватизований РЕОС фосфатидилетаноламін (РЕС-РЕ). Ліпосоми піддають екструзії крізь фільтри певного розміру пор для отримання ліпосом з необхідним діаметром. 70 Активні інгредієнти можуть також бути захоплені в мікрокапсули, отримані, наприклад, методиками коацервації або міжповерхневої полімеризації, наприклад, відповідно гідроксиметилцелюлозні або желатинові мікрокапсули і полі(метилметакрчлатні) мікрокапсули, в колоїдні системи доставки препарату (наприклад, ліпосоми, мікросфери альбуміну, мікроемульсії, наночастинки і нанокапсули) або в макроемульсії. Такі методики розкриті (в Кетіпдіоп Те Зсіепсе і Ргасіїсе ої Рпагтасу 20 Еа. Маск Рибіїзпіпо (2000)).

Можна отримати препарати пролонгованого вивільнення. Придатні приклади препаратів пролонгованого вивільнення включають напівпроникні матриці твердого гідрофобного полімеру, що містять антитіло, причому матриці представлені у вигляді спрофільованих виробів, наприклад, плівок або мікрокапсул. Приклади матриць пролонгованого вивільнення включають поліефіри, гідрогелі (наприклад, полі(2-гідроксиетилметакрилат) або полівініловий спирт), полілактиди (патент США Мо3773919), співполімери І-глутамової кислоти |і 7-етил-І -глутамату, етиленвінілацетат, що не розкладається, співполімери молочної кислоти-гліколевої кислоти, що розкладаються, такі як Ї ШРКОМ ОЕРОТ тпм (мікросоми, що ін'єктуються, складені з співполімеру молочної кислоти-гліколевої кислоти й ацетату лейпроліду), ізобутилатацетату сахарози та полі-О-(-)-3-гідроксимасляної кислоти.

Композиції, що підлягають використанню для введення іп мімо, повинні бути стерильними. Це легко Га 28Б Здійснюється, наприклад, фільтрацією крізь стерильні фільтраційні мембрани. Наприклад, терапевтичні композиції антитіла проти МОРЕ загалом вміщують у контейнер, що має стерильний отвір доступу, наприклад, і) мішечок з розчином для внутрішньовенного введення або флакончик, що має пробку, яку можна проколоти голкою для підшкірних ін'єкцій.

Композиції відповідно до даного винаходу можуть бути в стандартних лікарських формах, таких як таблетки, ч- пілюлі, капсули, порошки, гранули, розчини або суспензії або супозиторії, для перорального, парентерального або ректального введення, або введення інгаляцією або інсуфляцією. З

Для отримання твердих композицій, таких як таблетки, основний активний інгредієнт змішують з «І фармацевтичним носієм, наприклад, звичайними інгредієнтами таблетування, такими як кукурудзяний крохмаль, лактоза, сахароза, сорбіт, тальк, стеаринова кислота, стеарат магнію, дикальційфосфат або смоли та іншими о фармацевтичними розчинниками, наприклад, водою, для формування твердої композиції попереднього складу, ее що містить однорідну суміш сполуки даного винаходу або його нетоксичної фармацевтично прийнятної солі. При іменуванні вказаних фармацевтичних композицій однорідними, мається на увазі, що активний інгредієнт рівномірно диспергований по композиції, так що композицію можна легко поділити на еквівалентно ефективні « стандартні лікарські форми, такі як таблетки, пілюлі та капсули. Потім дану тверду композицію попереднього складу розділюють на стандартні лікарські форми описаного вище типу, що містять від приблизно О,01мг до /- с приблизно О,їмг до приблизно 50Омг активного інгредієнта даного винаходу. Таблетки або пілюлі нової ц композиції можна вкрити або виготовити шляхом змішування іншим чином для отримання лікарської форми, що "» забезпечує перевагу тривалої дії. Наприклад, таблетка або пілюля може включати внутрішню та зовнішню частини лікарської форми, причому остання представлена у вигляді оболонки навколо першої. Вказані дві складові можна розділити ентеросолюбільним шаром, який служить для опору розкладанню в шлунку і (оо) забезпечує можливість внутрішній частині пройти інтактною до 12-палої кишки або затримати вивільнення.

Різноманітні матеріали можна використовувати для таких ентеросолюбільних шарів або покриттів, причому такі о матеріали включають ряд полімерних кислот і сумішей полімерних кислот з такими матеріалами як шелак, г» цетиловий спирт і ацетат целюлози.

Рідкі форми, до яких можуть бути включені композиції даного винаходу для введення перорально або у шк вигляді ін'єкцій, включають водні розчини, відповідним чином ароматизовані сиропи, водні або масляні "І суспензії і ароматизовані емульсії з харчовими оліями, такими як олія бавовняного насіння, кокосова олія або арахісова олія, а також еліксири й аналогічні фармацевтичні носії. Відповідні диспергуючі або суспендуючі речовини для водних суспензій включають синтетичні та природні смоли, такі як трагакант, акація, альгінат, декстран, карбоксиметилцелюлоза натрію, метилцелюлоза, полівінілпіролідон або желатин. Активні інгредієнти можуть бути також включені до високо в'язких продуктів контрольованого вивільнення, такі як ацетатізобутират о сахарози або інші. Вказані композиції можна використовувати або для перорального введення, або для ін'єкції. ко Ін'єкція може привести до депо препарату, який вивільняються місцево протягом від 1 д. до Зміс.

Композиції для введення ін'єкцією включають композиції, що включають антагоніст МОРЕ і опіоїдний бо янальгетик як активні інгредієнти в поєднанні з поверхнево-активною речовиною (або змочувальною речовиною, або сурфактантом) або в формі емульсії (такої як емульсія води в маслі або масла у воді).

Придатні поверхнево-активні речовини включають, зокрема, не іонні о речовини, такі як поліоксиетиленсорбітани (наприклад, Ту/"еептм 20, 40, 60, 80 або 85) та інші сорбітани (наприклад, Зраптм 20, 40, 60, 80 або 85). Композиції з поверхнево-активною речовиною можуть містити від 0,0595 до 595 65 поверхнево-активної речовини, або від 0,1 до 2,595. Потрібно розуміти, що за необхідності можна додавати інші інгредієнти, наприклад, маніт або фармацевтично прийнятні носії.

Прийнятні емульсії можна отримати з використанням жирових емульсій, що є в продажу, таких як Іпігаїїріа м,

ПОрозуптм, Іпгопцігої"м, | Іроїипаїптм і І Ірірпузаптм. Активний інгредієнт може бути або розчинений в заздалегідь змішаній емульсійній композиції, або альтернативно він може бути розчинений в олії (наприклад, олії соєвих бобів, олії сафлора, олії бавовняного насіння, кунжутній олії або мигдалевій олії), і емульсія утвориться після змішування з фосфоліпідом (наприклад, яєчними фосфоліпідами, фосфоліпідами соєвих бобів або лецитином соєвих бобів) і водою. Потрібно розуміти, що можна додати інші інгредієнти, наприклад, гліцерин або глюкозу, для регулювання тонічності емульсії. Відповідні емульсії будуть зазвичай містити до 2095 олії, наприклад, від 5 до 2095. Жирова емульсія може включати крапельки жиру від 0,1 до 1,Омкм, зокрема, від 0,1 до 70 О,5Ммкм і мати рН в діапазоні від 5,5 до 8,0.

У деяких варіантах реалізації емульсійні композиції являють собою композиції, отримані змішуванням антагоніста фактора росту нервів з Іпігаїїрідтм або його компонентами (олія соєвих бобів, яєчні фосфоліпіди, гліцерин і вода).

Композиції для інгаляції або інсуфляції включають розчини та суспензії у фармацевтично прийнятних, водних 75 або органічних розчинниках або їх сумішах і порошки. Рідкі або тверді композиції можуть містити відповідні фармацевтично прийнятні ексципієнти, як викладено вище. Композиції вводять пероральним або інтраназальним дихальним шляхом для місцевого або системного ефекту. Композиції в переважно стерильних фармацевтично прийнятних розчинниках можна розпилювати з використанням газів. Розпилені розчинч можна вдихати безпосередньо з розпилюючого пристрою, або розпилюючий пристрій може бути прикріплений до лицевої маски, тенту або дихального апарату під переривчастим позитивним тиском. Композиції у вигляді розчину, суспензії або порошку можна вводити (включаючи пероральне й інтраназальне введення) з пристроїв, які доставляють композицію відповідним чином.

Ефективність лікування можна оцінити способами, добре відомими в даній галузі.

Наступні приклади надані для ілюстрації, але не обмеження винаходу. Ге

Приклад 1 Ге)

Лікування моноклональним антитілом проти МОБ в поєднанні з опіоїдним анальгетиком з приводу післяопераційного болю

Заявники використали модель болю, яка імітує післяопераційний біль, для оцінки ефективності антитіла проти МОЕ в поєднанні з опібоїдним анальгетиком, морфіном. Кожний експеримент включав 16 тварин (п-8 на 0-4 групу). «І

Тварини. Для кожного експерименту 16 самців дорослих щурів лінії Зргадое Юаміеу з масою тіла від 200 до 220г (Напап; Іпаіапароїїз, ІМ) утримували в звичайних світлових умовах протягом, щонайменше, Ттиж. перед чІ використанням при необмеженому наданні їжі та води. Після 2-годинного періоду акліматизації в тестуючих камерах у день перед операцією щурів ділили на 2 групи: одна отримувала антитіло за 15год. перед операцією, о інша отримувала носій (595 декстрозу, 0,4595 сольовий розчин за Фармакопією США) у цей час. Антагоністичне с антитіло проти МОРЕ Мабе11 |див. Нидо еї аї., Нубгідота 19: 215-227 (2000)) вводили в концентрації в діапазоні від 0,3 до 20мг/кг внутрішньочеревинно (в/ч). Сульфат морфіну вводили в різних концентраціях в діапазоні від 0,1, 0,3, 1 до Змг/кг підшкірно (п/ш) через 24год. після операції усім тваринам. Жодна тварина не отримувала « більше ніж 2 різні дози морфіну, інтервал між дозами становив, щонайменше, 2 год., і найвища доза завжди 470 вводилася другою. Наприклад, у типовому прикладі половині тварин вводили дозу антитіла проти МОР за 15год. - с перед операцією внутрішньочеревинно (в/ч), операцію у тварин виконували на одній задній лапі і залишали для а відновлення. Через 22 год. після операції щурів випробовували на "вихідний" біль у спокої, і через 2год. їм "» вводили більш низьку дозу морфіну (зазвичай 0,Змг/кг). Через ЗОхв. після введення доз морфіну біль у спокої визначали як раніше, і Через 2год. після первинної дози морфіну вводять більш високу дозу (зазвичай 1Омг/кг). Ще через ЗОхв. знову визначали біль у спокої, як описано нижче. (ее) Операція була основана на процедурі, (описаній Вгеппап, еї аЇ.,, Раїп 64: 493-501 (1996)). Тварин о наркотизували сумішшю 290 ізофлюрану і повітря, введення якої продовжували під час операції через носову лійку. Підошовну поверхню правої задньої лапи готували тампоном з йодоповідоном, і робили центральний

ЧК» поздовжній розріз довжиною ї1см через шкіру та фасцію, починаючи в 0,5см від краю п'ятки і продовжуючи в їз 50 напрямі пальців стопи. Вимірювання проводили лінійкою при стопі, що утримується в фіксованому положенні.

Підошовний м'яз підіймали з використанням викривленого пінцета і робили поздовжній розріз. М'яз розрізали на що його повну глибину між відходженням і прикріпленням. Кровотечу зупиняли під час операції тиском, що надається марлевим тампоном. Рану закривали двома матрацними швами (чорне моноволокно етикон розміру 5-0). Вказані шовні нитки зав'язували вузлами 5-6 разів, причому перший вузол зав'язували нещільно. Рану обробляли тампоном з розчином бацитрацину. Тваринам давали можливість відновитися та відпочивати в чистих клітинах, щонайменше, протягом 2год. перед тим як починали поведінкове тестування. о Оцінка болю в спокої. Кумулятивну бальну оцінку болю використовували для оцінки болю, пов'язаного з іме) опорою на лапу. Тварин вміщували на пластикову сітку (гратка: вмм7) у прозорих пластикових клітках, які були підняті на платформу (висота 18 дюймів), що забезпечує можливість огляду нижнього боку їх лап. Після 20хв. 60 періоду акліматизації, функцію опори на лану оцінювали за шкалою від 0 до 2. Бальну оцінку 0 давали, якщо лапа бліднула або вдавлювалася в сітку, вказуючи на повну функцію опори. Бальну оцінку 1 давали, якщо щур щадив лапу, ледве торкаючись шкірою сітки, при відсутності побіління або вдавлення шкіри. Бальну оцінку 2 давали, якщо лапа утримувалася, повністю не торкаючись сітки. Відсмикування лапи вважали бальною оцінкою 2, якщо щур ще знаходився в спокої. Кожну тварину спостерігали протягом хв. через кожні 5хв. протягом ЗОхв. 65 Суму 6 бальних оцінок (0-12), отриману протягом півгодинного періоду, використовували для оцінки болю в стопі з розрізом. Частоту бальних оцінок 2 також розраховували і використовували для оцінки частоти сильного болю або повного керування лапою твариною. Кожну тварину тестували за 24год. до операції (початковий рівень) і через 2год., 24год., 48год. і 72год. після операції. Результати даного експерименту показані на Фіг.1, на якій зображена кумулятивна бальна оцінка болю в спокої, що спостерігалася у тварин, що отримували лікування антитілом 911 проти МОБ у дозі З5мг/кг. Дані результати продемонстрували, що лікування антитілом проти МОГ значно знижувало післяопераційний біль в спокої. Опора на лапу була хорошим корелятом того, наскільки тварина бажала використати кінцівку, і тому була ефективним показником полегшення болю після операції.

Опорна функція була надійним показником того, наскільки тварина могла використати кінцівку, і тому вона була ефективним показником полегшення болю. 70 Наступний протокол використовували для експериментів, зображених на Фіг.1, 2 і 3. Тварин ділили на 2 групи (контрольну і таку, що отримувала лікування антитілом). Мишаче антитіло проти МОЕ Мабе11 (Нопоо еї аї., див. вище) вводили в/ч за 15год. до операції (у дозі О,Змг/кг маси тіла і/або мг/кг маси тіла, в залежності від експерименту). Контрольні тварини не отримували антитіло, але або не отримували морфін, або отримували його у дозі 0,Змг/кг або мг/кг, як описано в даному описі. Операцію виконували, як описано вище, і біль у 7/5 бпоКої оцінювали через 22год. після операції в обох групах ("вихідний рівень"). Через 24год. після операції усіх тварин потім лікували морфіном у дозі 0,Змг/кг, і біль у спокої оцінювали, починаючи через 30 хв. після лікування морфіном. Ще одну дозу морфіну 1,Омг/кг доставляли через 2бгод. після операції, і біль у спокої знов оцінювали, починаючи через ЗОхв. після даної останньої дози морфіну. Всі дози морфіну вводили підшкірно під задню частину шиї тварини. Результати вказаних експериментів зображені на Фіг.1, 2 і 3.

На Фіг.1 зображена бальна оцінка болю в спокої, виміряна у тварин, які отримували 0,Змг/кг антитіла 911 проти МОБ і 0, 0,Змг/кг маси тіла або 1,О0мг/кг маси тіла морфіну. Даний експеримент продемонстрував, що кумулятивна бальна оцінка болю була знижена у тварин, що отримували лікування морфіном в комбінації з антагоністом МОР, антитілом 911 проти МОР, в порівнянні з лікуванням одним морфіном або одним антитілом проти МОР. Таким чином, лікування антитілом проти МОБ у комбінації з лікуванням морфіном було ефективніше сч ов В зниженні болю в спокої, ніж одним морфіном або одним антитілом проти МОБ. Дані результати також показали, що лікування одним антитілом проти МОР перед операцією у дозі О,Змг/кг було ефективніше при зниженні болю в і) спокої, ніж одним морфіном у дозі О,Змг/кг.

На Фіг.2 відображена бальна оцінка болю в спокої, виміряна у тварин, які отримували 1,Омг/кг антитіла 911 проти МОРЕ і О,Змг/кг маси тіла або 1,0мг/кг маси тіла морфіну. Дані результати продемонстрували, що М зо Кумулятивна бальна оцінка болю була знижена у тварин, що отримували лікування морфіном у комбінації з антитілом проти МОР, в порівнянні з лікуванням одним антитілом проти МОРЕ або одним морфіном. Таким чином, - антитіло проти МОР плюс морфін була більш ефективною при зниженні болю в спокої, ніж тільки морфін або «г тільки антитіло проти МОР. Дані результати також показали, що лікування тільки антитілом проти МОЄ перед операцією у дозі 1мг/кг було більш ефективним при зниженні болю в спокої, ніж лікування тільки морфіном у о дозі О,Змг/кг. со

На Фіг.3 відображена бальна оцінка болю в спокої після лікування антитілом проти МОБ у дозі 0,Змг/кг або 1мг/кг і морфіном у дозі О,Змг/кг або мг/кг маси тіла відповідно до описаної вище процедури. Лікування морфіном у дозі 0,Змг/кг в комбінації або з антитілом проти МОРЕ у дозі 0О,Змг/кг або з антитілом проти МОГ 1мг/кг значно поліпшувало полегшення болю, в порівнянні з лікуванням тільки морфіном у дозі 0,Змг/кг. «

Результати, показані на Фіг.3, також продемонстрували, що лікування одним антитілом проти МОР у дозі О,Змг/кг пе) с або мг/кг (тобто, за відсутності лікування морфіном) забезпечувало полегшення болю, еквівалентне . полегшенню болю після лікування морфіном у дозі 0,Змг/кг. Крім того, лікування антитілом проти МОР у дозі и?» 1,Омг/кг у комбінації з лікуванням морфіном у дозі О0,Змг/кг давало полегшення болю, щонайменше, рівне з полегшенням болю, отриманим при використанні тільки морфіну у дозі 1,Омг/кг. Вказані результати продемонстрували, що лікування антитілом проти МОР знижувало кількість морфіну, необхідну для ефективного о полегшення болю.

Дані експерименти демонстрували, що лікування антитілом проти МОЄ плюс морфін більш ефективне для о зниження болю в спокої, ніж лікування тільки морфіном або лікування тільки антитілом. їх Хоча представлений вище винахід був описаний з певними подробицями шляхом ілюстрації і опису прикладів для забезпечення ясності і розуміння, однак описи та приклади не слід розглядати як такі, що ве обмежують обсяг винаходу. що

Claims

Формула винаходу

1. Спосіб лікування болю в індивідуума, що включає введення індивідууму такої кількості антагоніста (Ф) фактора росту нервів (МОР) і такої кількості опіоїдного анальгетика, при яких антагоніст МОРЕ і опіоїдний ГІ анальгетик у поєднанні забезпечують ефективне полегшення болю.

2. Спосіб за п. 71, де опіоїдний анальгетик вибраний з групи, що складається з морфіну, кодеїну, во дигідрокодеїну, діацетилморфіну, гідрокодону, гідроморфону, леворфанолу, оксиморфону, алфентанілу, бупренорфіну, буторфанолу, фентанілу, суфентанілу, меперидину, метадону, налбуфіну, пропоксифену та пентазоцину.

3. Спосіб за п. 2, де опіоїдний анальгетик являє собою морфін.

4. Спосіб за п. 1, де антагоніст МОРЕ являє собою антитіло проти МОР. 65

5. Спосіб за п. 3, де антагоніст МОЕ являє собою антитіло проти МОР.

6. Спосіб за п. 4 або 5, де антитіло проти МОЕ зв'язує людський МОР.

7. Спосіб за п. 6, де антитіло проти МОРЕ зв'язує людський МО при афінітеті зв'язування приблизно 10 нм або менше ніж приблизно 10 нМ.

8. Спосіб за п. 5, де антитіло проти МОРЕ являє собою людське антитіло.

9. Спосіб за п. 5, де антитіло проти МОРЕ являє собою гуманізоване антитіло.

10. Спосіб за п. 1, де біль являє собою післяопераційний біль.

11. Спосіб за п. 4, де біль являє собою післяопераційний біль. се о ї- «І «І (ав) (ее) - с з (ее) (ав) т» їз 50 і (Ф) ко бо б5