UA76124C2 - A crystal form of 6-hydroxy-3-(4-[2-(piperidin-1-yl)ethoxy]-phenoxy)-2-(4-methoxyphenyl)benzo[b]thiophene hydrochloride, pharmaceutical composition and a method for producing - Google Patents

Description

Опис винаходу

Гідрохлорид б-гідрокси-3-(4-(2-(піперидин-1-іл)етокси|-фенокси)-2-(4-метоксифеніл)бензої|БІтіофену 2 (арзоксифен) вперше описаний як лікарська речовина загального типу в патенті США Мо5,510,357 і конкретно розкритий в патенті США Мо5,723,474 (474) і в заявці на європейський патент 0729956. Арзоксифен є нестероїдним змішаним антагоністом/агоністом естрогену, корисним, зокрема, для зниження рівня холестерину в плазмі та для інгібування гіперліпідемії, остеопорозу, естроген-залежного раку, в тому числі раку молочної залози та матки, ендометриту, розладів центральної нервової системи, в тому числі хвороби Альцгеймера, 70 проліферації клітин гладеньких м'язів аорти та рестенозу.

Конкретно, арзоксифен є корисним і клінічно випробуваний для лікування рецептор-позитивного метастатичного раку молочної залози; для допоміжного лікування рецептор-позитивних пацієнтів після відповідної системної або локальної терапії; для зниження рецидивів інвазивного та неінвазивного раку молочної залози; і для зниження захворюваності на інвазивний рак молочної залози та дуктальну карциному іп 19 віш (ОСІБ). Арзоксифен також корисний в комбінації з радіотерапією, інгібіторами ароматази, аналогами І НАКН (гормону виділення лютеїнізуючого гормону) та інгібіторами ацетилхолінестерази (АСПНЕ).

Застосування рентгенодифракційного дослідження порошку (ХКО), термогравіметричного аналізу (ТГА), вимірювання протонного магнітного резонансу ( "Н-ЯМР) та визначення води за Карлом Фішером (КФ) для загального дослідження арзоксифену, одержаного за методиками, описаними в патенті 474, посвідчило, що згаданий матеріал є гідратованим, має низький ступінь кристалічності і містить у кристалічній гратці леткий органічний розчинник (етилацетат) у непостійній кількості.

Низькокристалічні та/або аморфні матеріали, як правило, менш бажано застосовувати при виготовленні лікарських форм, ніж висококристалічні матеріали. Аморфні сполуки мають меншу хімічну та фізичну стабільність, оскільки вони схильні адсорбувати значні кількості води. Наприклад, адсорбція води аморфним с 29 матеріалом, що знаходиться в желатиновій капсулі, може спричинити усадку або деформацію капсули внаслідок. (У переходу вологи з матеріалу капсули до аморфного компонента. Крім того, аморфні речовини виявляють тенденцію до випадання в осад із розчинів, які їх містять. В разі випадання аморфної лікарської речовини з розчину, який використовується для її вживання, характеристики розчинності та біодоступності лікарської речовини можуть зазнати негативних змін. З

Крім того, як правило, небажаним є виготовлення фармацевтичних препаратів, які містять значні кількості Ге органічного розчинника (наприклад, етилацетату) внаслідок потенціальної токсичності розчинника для пацієнта та змін ефективності препарату в залежності від розчинника. Далі, з точки зору технології виробництва, як - правило, також менш бажано виготовляти некристалічні матеріали, якщо згадана технологія вимагає відділення (Се) готового продукту шляхом фільтрування. Таке фільтрування часто значно утруднюється, якщо матеріал, що

Зо відділяють, є некристалічним. Крім того, з технологічної точки зору, як правило, також небажаним є - виготовлення лікарських речовин, що містять значні кількості води (гідратів), оскільки рівень гідратації звичайно певним чином залежить від відносної вологості середовища, в якому виготовляється та зберігається лікарська речовина. Інакше кажучи, при роботі з гідратами непостійність ефективності звичайно є більш « дю складною проблемою, ніж при роботі з відповідними безводними формами. -о

Хоча арзоксифен, одержаний за методиками, описаними в патенті 474, можна застосовувати як лікарську с речовину, було б дуже бажано й доцільно віднайти форму арзоксифену з підвищеним ступенем кристалічності, :з» яка не містила б у кристалічній гратці ні води, ні органічного розчинника і яку можна було б відтворювано та ефективно одержувати у промислових масштабах.

Цей винахід стосується несольватованої безводної кристалічної форми гідрохлориду -1 395 б-гідрокси-3-(4-(2-(піперидин-1-іл)етокси|-фенокси)-2-(4-метоксифеніл)бензо|рІгіофену (Е-М), яка має рентгенодифракційну картину, одержану з застосуванням мідного джерела випромінювання, що включає

Ге) щонайменше один із піків зі значеннями 2ос 7,3--0,2, 15,5--0,2, 15,9--0,2 і 17,6--0,29, - Крім того, цей винахід стосується фармацевтичної композиції, яка містить: Е-М; один або кілька фармацевтичних носіїв, розріджувачів або наповнювачів; і факультативно стабілізаційний агент, вибраний із іме) 50 групи, до якої входять метіонін, ацетилцистеїн, цистеїн та гідрохлорид цистеїну; і факультативно естроген,

І» факультативно прогестин, факультативно інгібітор ароматази, факультативно аналог І НКН і факультативно інгібітор ацетилхолінестерази (АСНЕ).

Крім того, цей винахід стосується способів застосування Б-М для інгібування патологічних станів, наприклад, фіброзу матки, ендометриту, проліферації клітин гладеньких м'язів аорти, рестенозу, раку молочної залози, раку матки, раку простати, доброякісного розростання простати, резорбції кісток, остеопорозу,

ГФ) серцево-судинних захворювань, гіперліпідемії, розладів центральної нервової системи (ЦНС) та хвороби з Альцгеймера, та застосування Е-М для виготовлення лікарського засобу для інгібування згаданих станів.

Далі, цей винахід стосується способів застосування Е-М для регулювання рівня холінацетилтрансферази (САТ) та застосування Е-М для виготовлення лікарського засобу для вищезгаданого регулювання. бо Цей винахід стосується також способу одержання Б-М, який включає кристалізацію гідрохлориду б-гідрокси-3-(4-(2-(піперидин-1-іл)етокси|-фенокси)-2-(4-метоксифеніл)бензо|рІгіофену із кристалізаційного розчинника, вибраного із групи, до якої входять: метанол або водний метанол, етанол та ізопропанол; і подальше висушування одержаної твердої речовини до постійної маси.

Короткий опис рисунків 65 На Фіг.1 показано типовий графік ТГА для Б-М.

На Фіг.2 показано типовий графік ДСК (диференційної сканувальної калориметрії) для Б-М.

На Фіг.3 показано типову рентгенодифракційну картину для Б-У.

Е-М можна одержати шляхом висушування (або при температурі навколишнього середовища, або при злегка підвищеній температурі) кристалічної твердої речовини, виділеної при температурі навколишнього середовища шляхом кристалізації арзоксифену (або його будь-якої поліморфної чи сольватної форми) з метанолу, етанолу або ізопропанолу, або з метанольно-водних сумішей. В разі використання етанолу або ізопропанолу перевага віддається вмісту води в згаданих розчинниках менше ніж 0,295 (розчинники для спектрофотометрії за класифікацією Американського Хімічного Товариства, А.С.5.) В разі метанольно-водних сумішей перевага 76 віддається вмісту води менше ніж 3095 (об'ємних). Більша перевага віддається одержанню Е-М шляхом висушування (або при температурі навколишнього середовища, або при злегка підвищеній температурі) кристалічної твердої речовини, виділеної шляхом кристалізації з метанольно-водної суміші з об'ємною часткою води від 2095 до 595. Найбільша перевага віддається одержанню Е-М шляхом висушування у вакуумі при 50-7092С кристалічної твердої речовини, виділеної шляхом кристалізації арзоксифену (або його будь-якої 75 поліморфної чи сольватної форми) з метанольно-водної суміші з об'ємною часткою води 1590.

У типовому випадку арзоксифен розчиняють у метанолі (в кількості приблизно іг речовини на 20мл розчинника) і факультативно нагрівають із метою сприяння розчиненню вихідного арзоксифену. Після досягнення розчинення розчин факультативно концентрують до вмісту приблизно 1г розчиненої речовини в 5мл розчинника, наприклад, шляхом дистиляції, після чого дають розчину повільно охолоджуватися до кімнатної 2о температури. Після зниження температури до кімнатної розчин факультативно піддають подальшому охолодженню (за допомогою бані з льодом або холодильного пристрою) до температури в межах від 092С до 590. Після витримування протягом часу, достатнього для завершення кристалізації, кристали Е-М відділяють вакуум-фільтруванням і промивають охолодженим (приблизно до 02) метанолом, після чого сушать у вакуумі до постійної маси. Перевага віддається висушуванню при злегка підвищеній температурі (приблизно 509С Є 29 протягом 12-48год) при продуванні азотом. При одержанні Е-М у промислових масштабах може виявитися Ге) доцільним застосування затравки Б-М.

До вихідних різновидів арзоксифену, придатних для виконання описаної вище кристалізації, належать (але ними не обмежені) 5-ІІ, Р-І, Е-І (сольватовані та нестехіометричні гідратні кристалічні форми арзоксифену, описані в заявках на міжнародні патенти РСТ/О5О0/16332 та РСТ/О500/16333, відомості з яких включено до - цього опису за посиланнями), арзоксифен, одержаний за методиками, описаними в патенті 474, або будь-які с суміші згаданих матеріалів. Вихідна форма арзоксифену не має значення, оскільки кристалізація з безводного метанолу за методикою, описаною в цьому документі, завжди дає кристали Р-М. -

Ідентифікація Б-М «со

Для ідентифікації Е-М використовувалися диференційна сканувальна калориметрія та термогравіметричний

Зо аналіз (ДСК/ТГА), вимірювання сорбції та десорбції водяної пари і порошковий рентгенодифракційний аналіз в. (ХКО). ТГА є вимірювання спричиненої нагріванням втрати маси матеріалу як функції температури. Цей метод найчастіше застосовують для дослідження процесів десольватації та для кількісного визначення загального вмісту летких компонентів у твердих речовинах. ДСК є спосіб, який часто застосовують для виявлення « поліморфізму сполук, оскільки температури, при яких відбуваються фізичні зміни в матеріалі, як правило, є характерними для цього матеріалу. Ізотерми сорбції водяної пари дозволяють визначити ступінь гігроскопічності о) с певного матеріалу та ідентифікувати його негідратні та гідратні форми. Нарешті, ХКО є спосіб, що характеризує ч далекий порядок у кристалічному матеріалі. "» - : : : - : : :

Типовий графік ТГА Е-М показано на Фіг.1. Термогравіметричний аналіз Е-М показав відсутність втрати маси, що свідчить про несольватований характер виділеної кристалічної форми. Аналіз методом ДСК показав різкий ендотермічний пік плавлення при 174-1752С, який видно на Фіг.2, який значно перевищує значення, знайдене і для Е-ІЇ.

Ф Ізотерма сорбції/десорбції водяної пари для Е-М показала збільшення маси на 0,1195 в діапазоні відносної вологості 0-9595, що свідчить про стабільність безводної кристалічної форми і незначну схильність до адсорбції - води або до перетворення в гідратну форму арзоксифену. ко 50 Картина ХКО Б-М відрізняється гострими піками і рівною базовою лінією, що характерно для матеріалів високого ступеня кристалічності. Кутові положення піків на шкалі 2 сс і відповідні значення І/о для всіх піків з

Т» інтенсивностями 10595 і більше відносно найвищого піка для Е-М представлені в Таблиці 1. Усі дані в Таблиці 1 подано з точністю до 0,295. Хоча багатьом інтенсивним рефлексам відповідають значення кутів дифракції, аналогічні значенням, які вказані для З-ІЇ, Б-І та Б-І, кожна зі згаданих форм має відмінну від інших 99 порошкову дифрактограму, що дає можливість надійно розрізняти 5-1, Б-І, Е-Ш та Б-М.

ГФ) Між порошковими дифрактограмами Б-М, знятими при різних температурах, не виявлено значних т відмінностей у дифракційних картинах до температури 1252С, що узгоджується із графіком ДСК, який посвідчує стабільність кристалічної форми.

У кристалографії добре відомо, що для даної кристалічної форми значення відносної інтенсивності 60 дифракційних піків можуть варіювати внаслідок переважної орієнтації що залежить від певних чинників, наприклад, морфології та форми кристалу. В разі присутності ефектів переважної орієнтації характеристики інтенсивності піків змінюються, проте характерні положення піків даної поліморфної модифікації залишаються незмінними. Дивись, наприклад, | пе Опіей 5(аїез РІаппасореїа 523, Майопа! Рогтиціагу 218, рр.1843-1844, 1995). Крім того, в кристалографії також добре відомо, що для даної кристалічної форми кутові положення піків 65 можуть незначно змінюватися. Наприклад, положення піків можуть зсуватися під впливом температури, при якій аналізується зразок, зміни положення самого зразка, а також присутності чи відсутності внутрішнього стандарту. В даному випадку змінність положення піків в межах -0,22 на шкалі 2 враховує ці потенціальні варіації, але не заважає однозначній ідентифікації Б-М.

Добре відомим і широко вживаним способом пошуку кристалічних форм в літературі є метод Фінка (Ріпк). В методі Фінка для початкового пошуку використовуються чотири лінії найвищої інтенсивності, а потім чотири наступні за інтенсивністю лінії. Згідно з методом Фінка, основаним на показниках інтенсивності піків, а також на положеннях піків, Е-М може бути ідентифікований за присутністю піків при значеннях 2 ос 7,3-0,2; 15,5--0,2; 15,9--0,2; та 17,6--0,22 на дифракційній картині, одержаній з використанням мідного джерела випромінювання. 70 Присутність Е-М можна додатково перевірити за піками зі значеннями 2 с 17,9--0,2; 18,2-0,2; 18,9--0,2; та 21,5--0,22 на дифрактограмі, одержаній з використанням мідного джерела випромінювання. ів ве» 1800вв3ю вав

Е-М має кілька переваг над відомими формами арзоксифену, описаними в патенті "474, і над формами Р-І та

Е-ІЇ, описаними в заявках РСТ, включених до цього опису вищенаведеними посиланнями. У порівнянні з сем арзоксифеном, одержаним за методиками, розкритими в "474, Б-М є більш стабільним при температурі о навколишнього середовища і, отже, більш придатним для фармацевтичних розробок, тобто, для розробки дозованих лікарських форм. Крім того, на відміну від форми, розкритої в 474, Б-М має високий ступінь кристалічності. Кристалічні матеріали, як правило, є менш гігроскопічними та більш стабільними (наприклад, менш схильними до хімічного розкладу, що сприяє підтриманню відповідної ефективності) у порівнянні з «І аморфними матеріалами і, таким чином, є більш бажаними формами при виготовленні лікарських форм. Крім сч того, на відміну від одержаної за методиками, розкритими в "474, форми арзоксифену, яка містить у кристалічній гратці етилацетат і воду, Е-М не містить жодної з цих домішок. -

На відміну від 5-ЇЇ, Р-І та Е-ІПШ, Е-М є дійсно безводною формою арзоксифену, яка не виявляє схильності с до адсорбції води при змінах відносної вологості. Крім того, кристалічна гратка Е-М залишається стабільною аж до своєї температури плавлення. Далі, Е-М має приблизно на 1095 вищу розчинність у воді у порівнянні з Е-П і - найвищу термодинамічну стабільність серед відомих форм арзоксифену.

Методи ідентифікації

Аналіз методом ДСК виконували з застосуванням приладу 2920 (виробник ТА Іпзігитепів), обладнаного « автоматичним пристроєм подавання проб та охолоджувальним пристроєм із холодильною системою. Пробу вміщували в відбортований алюмінієвий бюкс, закривали кришкою за допомогою обтискних щипців і аналізували, - с використовуючи порожній бюкс як зразок порівняння. Тепловий потік вимірювали після врівноважування при "» 302С. Швидкість нагризання становила 529С/хв до 3009. Графік теплового потоку як функції температури " інтегрували для ідентифікації будь-яких ендотермічних або екзотермічних явищ.

Аналіз методом ТГА виконували з застосуванням приладу 2950 (виробник ТА Іпзігитепів), обладнаного автоматичним пристроєм подавання проб. Пробу вміщували в попередньо зважений алюмінієвий бюкс і - підвищували температуру від температури навколишнього середовища до 3009 зі швидкістю 102С/хв. Графік

Ге») маси (вираженої в процентах) як функції температури інтегрували для визначення проценту втрати маси.

Ізотерми сорбції водяної пари одержували з застосуванням проточного приладу МТІ 5СОА-100. Проби - аналізували при 252С, змінюючи відносну вологість (КН) від 095 до 9595 при адсорбції і від 9595 до 595 при ка 20 десорбції. Ізотерми адсорбції та десорбції одержували у формі графіків зміни маси проби (в процентах) від КН (в процентах).

Т» Картини дифракції рентгенівського проміння на порошкових пробах одержували з застосуванням порошкового дифрактометра 05000 (виробник Зіетепе), обладнаного джерелом випромінювання

Сик' (2-1,54056), який працював при 5ОКВ і 40мА, та твердотільним (Іі) детектором Кемех. Сканування зразків 59 виконували в діапазоні значень 2о від 49 до 3592 із кроком 0,042 при витримці 2,5сє на кожному кроці. Сухі (Ф) порошки завантажували в виїмки тримачів зразків із верхнім завантаженням і одержували гладку поверхню,

Ге застосовуючи скляну ковзну пластину.

Картини дифракції рентгенівського проміння на порошкових пробах при змінних температурах одержували з бр Застосуванням порошкового дифрактометра 05000 (виробник Зіетепв), обладнаного джерелом випромінювання

Сик! (2-1,54056), який працював при 5БОКВ і 40мА, та сцинтиляційним детектором і нікелевим фільтром. Порошок завантажували в виїмку тримача зразка з верхнім завантаженням та регулятором температури, і вирівнювали поверхню для дифракції. Сканування зразка виконували в діапазоні значень 2 с від 22 до 352 із кроком 0,042 при витримці 2,5є на кожному кроці, починаючи з температури 2592С, після витримування протягом 5хв для 65 Врівноваження. Подальші операції сканування виконували при температурах, які підвищували із кроком 2590 до максимального значення 12520.

Подані нижче приклади додатково ілюструють способи одержання Е-М. Ці приклади не призначені для обмеження будь-яким чином обсягу згаданих способів і не повинні розглядатися як обмежувальні.

Приклади

Приклад 1

Кристалізація з метанолу без концентрування

Зразок арзоксифену масою 20,00г змішували з 500мл безводного метанолу (ступеня чистоти "для РХВЕ") і нагрівали зі зворотним холодильником до кипіння. Тверда речовина повністю розчинялася, утворюючи однорідний світло-жовтий розчин. Охолоджували розчин до температури нижче точки кипіння і додавали ще 7/0 9,00г арзоксифену. Знов нагрівали розчин до кипіння для забезпечення розчинення всієї твердої речовини.

Давали розчину повільно охолоджуватися при перемішуванні. При температурі 509С в розчин вносили як затравку кілька міліграмів попередньо одержаної солі Е-М. Суспензії кристалів давали охолоджуватися від 502 до 359 протягом 1,25год. На цей момент суміш містила значну кількість білої твердої речовини. Суспензію при перемішуванні вміщували в баню з льодом і перемішували ще протягом З год. Фільтрували суспензію Через 75 паперовий фільтр "Ватман Мої" і промивали білий осад 5О0мл метанолу, попередньо охолодженого до 096.

Вологий осад сушили у вакуумі при 502 протягом приблизно 48год при продуванні слабким потоком азоту.

Вихід 15,94г (63,890). Ступінь чистоти за даними РХВЕ 89,495 (в розрахунку на вільну основу), загальний вміст споріднених речовин (ТК5) 0,2895. Зіставлення маси продукту до і після висушування показало, що вихідний вологий осад містив 6595 розчинника.

Приклад 2

Кристалізація з метанолу з концентруванням

Зразок арзоксифену масою 25,00г змішували з 500мл безводного метанолу (ступеня чистоти "для РХВЕ") і нагрівали зі зворотним холодильником до кипіння. Тверда речовина повністю розчинялася, утворюючи однорідний світло-жовтий розчин. Цей розчин концентрували шляхом видалення 375мл дистиляту під с атмосферним тиском. На цей момент реакційна суміш являла собою прозорий однорідний розчин жовтого о кольору. Припиняли кип'ятіння і в розчин вносили як затравку кілька міліграмів попередньо одержаної солі Б-М.

Після внесення затравки суміші при повільному перемішуванні давали охолодитися до температури навколишнього середовища протягом год. На протязі охолодження утворювалася значна кількість білого осаду.

Суспензію вміщували в баню з льодом і перемішували ще протягом Згод. Фільтрували суспензію через « паперовий фільтр "Ватман Мої" і промивали білий осад 5О0мл метанолу, попередньо охолодженого до 020. с

Вологий осад сушили у вакуумі при 502 протягом приблизно 48год при продуванні слабким потоком азоту.

Вихід 22,44г (89,896). Ступінь чистоти за даними РХВЕ 91,395 (в розрахунку на вільну основу), ТЕ5 0,26965..0077

Зіставлення маси продукту до і після висушування показало, що вихідний вологий осад містив 31,5956 розчинника. «о

Приклад З 3о Перекристалізація з метанолу в масштабі 30 галонів (11Зл) -

Зразок арзоксифену масою 3,08кг змішували з бл безводного метанолу (ступеня чистоти "для РХВЕ") і нагрівали зі зворотним холодильником. Тверда речовина повністю розчинялася, утворюючи однорідний світло-жовтий розчин. Цей розчин концентрували шляхом видалення 40л дистиляту під атмосферним тиском. На « цей момент реакційна суміш являла собою прозорий однорідний розчин жовтого кольору. Охолоджували масу для припинення кипіння і при температурі приблизно 40 С відкривали люк для перевірки кристалізації. З с Спостерігали кристали і продовжували охолодження зі швидкістю 12 "С/год до кінцевої температури 0960. "з Перемішували суспензію кристалів протягом ночі при 0 9С, після чого фільтрували на однопластинному фільтрпресі. З метою видалення всього продукту із кристалізаційного апарата маточний розчин використовували для промивання апарата і знов пропускали промивну рідину через прес. Вологий осад промивали у фільтрі 11,Зл -1 15 метанолу, попередньо охолодженого до 09С. Осад сушили, створюючи в пресі вакуум і забезпечуючи циркуляцію води з температурою 502 через оболонку преса. Через приблизно 24год починали подавати в прес (22) слабкий потік азоту. Загальна тривалість сушіння приблизно Збгод. Вихід 2,588кг (86,2790); ступінь чистоти за - даними РХВЕ 92,75 (в розрахунку на вільну основу), ТЗ 0,3990.

Приклад 4 їмо) Кристалізація з етанолу

Їх» Етанол високої чистоти (250мл) і арзоксифен (10,0г) змішували і нагрівали до кипіння зі зворотним холодильником для забезпечення розчинення. Розчину давали охолодитися до температури навколишнього середовища протягом Згод; в цей час утворювався білий кристалічний осад. Тверду речовину відділяли фільтруванням і сушили у вакуумі протягом ночі при 502 із продуванням слабким потоком азоту. Вихід 5,50Гг, т.пл. 17395 (за даними ДСК). Одержана порошкова рентгенодифрактограма цього зразка практично ідентична

Ф) дифрактограмі Е-М, представленій на Фіг.3. ко Приклад 5

Кристалізація з ізопропанолу во Безводний ізопропанол (25О0мл) і арзоксифен (10,0г) змішували і нагрівали до кипіння зі зворотним холодильником для забезпечення розчинення. Віддаляли джерело тепла і вносили в розчин як затравку кілька міліграмів Е-М. Реакційній суміші давали охолодитися до температури навколишнього середовища і перемішували протягом ночі; в цей час утворювався білий осад. Тверду речовину відділяли фільтруванням; одержано 12,11г вологого осаду. Пробу цього осаду масою 4,01г сушили протягом ночі при 602С у вакуумі із 65 продуванням слабким потоком азоту. Вихід 2,72г, т.пл. 171,59 (за даними ДСК). Одержана порошкова рентгенодифрактограма цього зразка практично ідентична дифрактограмі Е-М, представленій на Фіг.3.

Приклад 6

Одержання з вільної основи арзоксифену

Арзоксифен - вільну основу (5,07г) суспендували в 65,0мл метанолу. Додавали до реакційної суміші розчин 1,41мл концентрованої хлористоводневої кислоти в 10,О0мл води. Нагрівали реакційну суміш до 559 протягом 15хв для забезпечення розчинення. Охолоджували реакційну суміш до 30 С і вносили як затравку 5Омг Б-М.

Охолоджували реакційну суміш до 102 зі швидкістю 1С/год і перемішували при цій температурі протягом 8год.

Тверду речовину відділяли фільтруванням, промивали метанолом, попередньо охолодженим до 102С, і сушили у вакуумі при 502 протягом ночі при продуванні слабким потоком азоту. Вихід 4,42г (87,7905); ступінь чистоти 70 за даними РХВЕ 99,795; ТК 0,3295. Одержана порошкова рентгенодифрактограма цього зразка практично ідентична дифрактограмі Е-М, представленій на Фіг.3.

Корисність

Термін "ефективна кількість" у значенні вживаному в цьому описі, означає кількість БЕ-М, здатну інгібувати патологічні стани, згадані в описі, або їхні шкідливі впливи. Якщо Е-М вживається в комбінації з естрогеном, прогестином, інгібітором ароматази, аналогом ІНКН або інгібітором АСПЕ, то термін "ефективна кількість" означає також кількість такого агента, здатну спричинити відповідний очікуваний ефект.

Терміни "інгібувальний", "Інгібувати" вживаються в їхньому загальноприйнятому значенні, тобто вони стосуються запобігання, протидії, обмеження, полегшення, покращення, уповільнення, припинення або зміни на протилежний напрямок розвитку або тяжкості патологічного стану, згаданого в описі, або його наслідків.

Терміни "запобіжний", "запобігання", "профілактика", "профілактичний" та "запобігати" вживаються в цьому описі як еквівалентні і стосуються зниження імовірності виникнення або розвитку в пацієнта, який вживає Б-М, будь-якого з патологічних станів, згаданих в описі, або його наслідків.

Терміни "естроген-дефіцитний" та "естрогенна недостатність" стосуються стану, який виник природним шляхом або викликаний клінічно, при якому організм жінки не може продукувати ендогенні естрогеннігормонив -:СМ кількості, достатній для підтримання естроген-залежних функцій, наприклад, менструацій, гомеостазу маси о кісток, нейронних функцій, стану серцево-судинної системи тощо. Такі ситуації естрогенної недостатності виникають при менопаузі та внаслідок хірургічної або хімічної оваріектомії, в тому числі її функціональних еквівалентів, наприклад, терапії з застосуванням інгібіторів ароматази, агоністів або антагоністів СПКН, ІСІ 182780 тощо, але не тільки в цих випадках. До хворобливих станів, пов'язаних з естроген-дефіцитним станом, « належать резорбція кісток, остеопороз, серцево-судинні захворювання та гіперліпідемія, але не тільки ці стани. сч

Термін "естроген" у значенні, вживаному в цьому описі, охоплює стероїдні сполуки, що мають естрогенний ефект, наприклад, 17«-естрадіол, естрон, кон'югований естроген (Ргетагіп), кінський естроген, - 17«-етинілестрадіол тощо. Серед продуктів на основі естрогену перевага віддається продуктам, відомим під «со назвами Ргетагіп та норетилнодрел. 3о Термін "прогестин' у значенні, вживаному в цьому описі, охоплює сполуки, що мають прогестагенну - активність, наприклад, прогестерон, норетилнодрел, нонгестрел, мегестрол-ацетат, норетиндрон тощо.

Перевага серед продуктів на основі прогестину віддається норетиндрону.

Термін "інгібітор ароматази" у значенні, вживаному в цьому описі, охоплює сполуки, здатні інгібувати « ароматазу, наприклад, комерційно доступні інгібітори, наприклад, аміноглютемід (СУТАМОКЕМ), Анастразол (АВІМІОЕХ), Летрозол (ГЕМАВА), Форместан (ГЕМАТЕОМ), Ексеместан (АВОМАФВІМ) тощо. З с Термін "аналог ІНКН" у значенні вживаному в цьому описі, означає аналог гормону виділення з» лютеїнізуючого гормону, який інгібує секрецію естрогену у жінок в передклімактеричний період, в тому числі, наприклад, госерлін (20 АОЕХ), леупролід (ГОРКОМ) тощо.

Термін "інгібітор АСНИЕ" у значенні вживаному в цьому описі, охоплює сполуки, які інгібують ацетилхолінестеразу, наприклад, фізостигмін-саліцилат, такрин-гідрохлорид, донепезил-гідрохлорид тощо. - Термін "підвищувальне регулювання СПАТ" означає підвищення ензиматичної активності СНАТ, тобто

Ф сприяння перетворенню холіну в ацетилхолін. Це сприяння може включати підвищення ефективності та/або швидкості реакції СПАТ із холіном та/або збільшення кількості СНАТ, присутньої на місці дії. Це збільшення - кількості ензиму може бути зумовлене генним регулюванням або іншою синтетичною стадією утворення ензиму ко 20 та/або зменшенням інтенсивності деактивації та метаболізму ензиму.

Вибрані методики досліджень ї» Загальна методика підготовки пацюків: Самок пацюків лінії Зргадие-Оаміеу у віці 75 днів (діапазон маси тіла від 200г до 225г) (якщо не обумовлене супротивне) одержували від фірми "Чарльз Рівер" (Спагпез Кімег

І арогайогіез, Рогіаде, МІ). У постачальника тварин піддавали або двосторонній оваріектомії (ОМХ), або хірургічній операції за Шамом (Знат) і надавали для дослідів через тиждень після операції. Після прибуття

ГФ) тварин розміщували в металевих підвісних клітках групами по 3-4 тварини і забезпечували вільний доступ до корму (вміст кальцію приблизно 0,590) та води протягом тижня. В приміщенні підтримували температуру о 22,2--1,72С і відносну вологість щонайменше 4095. Світловий режим приміщення: 12год освітлення і 12год темряви. 60 Режим дозування та збирання тканин: Після однотижневого періоду акліматизації (тобто, через 2 тижні після

ОМХ) починали щоденно вводити в організм тварин Е-М. 17ос-етинілестрадіол або Е-М вводили перорально, якщо не обумовлене інше, у формі суспензії в 195-ній карбоксиметилцелюлозі або розчину в 2095-ному циклодекстрині. Дози речовин вводили тваринам щоденно протягом 4 днів. Після завершення дозування тварин зважували, анестезували сумішшю кетаміну з ксилазином (2:11 за об'ємом) і відбирали пробу крові шляхом бо серцевої пункції. Потім тварин умертвляли, викликаючи асфіксію дією СО 5, видаляли матку через розріз по середній лінії тіла і визначали масу вологої матки. 17"-етинілестрадіол одержували від фірми "Сігма" (Зідта

Спет. Со., 5. І оців, МО).

Серцево-судинні захворювання/Гіперліпідемія

Проби крові, одержані, як описано вище, залишали для згортання на 2год при кімнатній температурі і одержували сироватку шляхом центрифугування при З000об/хв протягом 10хв. Холестерин у плазмі визначали, застосовуючи високоефективну пробу на холестерин "Берінгер Маннгейм Діагностикс" (Воейгіпдег Мапппеїт

Оіадповіїсв). Коротко кажучи, суть проби полягає в тому, що холестерин окиснюють в холест-4-ен-3-он, причому утворюється пероксид водню. Цей пероксид водню потім вводять в реакцію з фенолом і 4-амінофеназоном у 7/0 присутності пероксидази; при цьому утворюється п-хінонімінний барвник, кількість якого вимірюють спектрофотометричним способом на довжині хвилі 50О0нм. Потім розраховують концентрацію холестерину, застосовуючи стандартну криву. Усе дослідження автоматизоване завдяки використанню системи "Байотек" (Віотек Айіотагїеа Умогкгіайоп).

Проба на еозинофіл-пероксидазу (ЕРО) М матці

Матки, одержані, як описано вище, до аналізу на ензим зберігали при 42С. Потім матки гомогенізували в 50-кратному об'ємі Трис-буферу (рН 8,0), який містив 0,00595 Тритон Х-100. Після додавання 0,0195 пероксиду водню і 10ММ о-фенілендіаміну (кінцеві концентрації) в Трис-буфері вимірювали зростання поглинання на довжині хвилі 45О0нм протягом 1хв. Присутність еозинофілів у матці є ознакою естрогенної активності сполуки.

На початковій, лінійній частині кривої реакції визначали максимальну швидкість за 15-секундний інтервал.

Методика дослідження на інгібування резорбції кісток (остеопорозу)

Після загальної процедури підготовки тварин, описаної вище, пацюкам вводили в організм випробовувані сполуки щоденно протягом 35 днів (по б пацюків у кожній досліджуваній групі) і на 36-й день умертвляли тварин, викликаючи асфіксію СО». З5-денній період є достатнім для максимальної втрати густини кісток, яку вимірюють, як описано в цьому документі. Після умертвіння матки негайно видаляли, відсікали від сторонніх Га тканин і видаляли з них рідкий вміст перед визначенням маси у вологому стані з метою підтвердження дефіциту о естрогену, пов'язаного з повною оваріектомією. Реакцією на оваріектомію звичайно є зменшення маси матки приблизно на 7595. Потім матки вміщували в 10956-ний нейтралізований буфером формалін для подальшого гістологічного дослідження.

Вирізували праве стегно і генерували та аналізували їхні рентгенівські зображення в цифровій формі, «І зо застосовуючи програму аналізування зображення (зображення МІН) при дистальному метафізі. Вигляд проксимальної зони великої гомілкової кістки цих тварин також аналізували способом кількісної комп'ютерної с томографії. Згідно з описаною вище методикою, піддослідним тваринам вводили перорально Б-М або че етинілестрадіол (ЕЕ) в 2090-ному гідроксипропіл---циклодестрині. Б-М корисний також в комбінації з естрогеном або прогестином. ї-о

Дослідження на проліферацію МСЕ-7 ч-

Клітини аденокарциноми молочної залози МСЕ-7 (АТСС НТВ 22) зберігали в МЕМ (мінімальному основному середовищі, вільному від фенолового червоного, виробник - фірма "Сігма"), доповненому 1095 (об'єм.) сироватки плоду корови (ЕВ5), Ї-глутаміном (2мММ), піруватом натрію (ММ), НЕРЕ5 « (К-(2-гідроксіетил|піперазин-М'-2-етансульфокислота) (10ММ), замінними амінокислотами та бичачим інсуліном (мкг/мл) (середовище для підтримування в життєздатному стані). За 10 днів до випробування клітини МСЕ-7 - с переносили в середовище для підтримування в життєздатному стані, доповнене замість 10956 ЕВ5 1095 сироватки а плоду корови, очищеного активним вугіллям із декстрановим покриттям (ОСС-ЕВ5) (досліджуване середовище), "» для видалення внутрішніх запасів стероїдів. Клітини МСЕ-7 видаляли зі склянок для зберігання з застосуванням середовища дисоціації клітин (вільне від Са"" та Мод" середовище НВ55 (без фенолового червоного), доповнене 10ММ НЕРЕЗ їі 2мМ ЕДТА). Двічі промивали клітини досліджуваним середовищем і встановлювали - концентрацію 8000Оклітин/мл. Приблизно 10Омкл (8000Оклітин) вміщували в плоскодонні лунки для мікрокультур б (Совіаг 3596) і інкубували при 372С в атмосфері 596-ного СО» і підвищеної вологості протягом 48год для забезпечення адгезії клітин і врівноважування після переносу. Готували серії розчинів лікарських речовин та - ДМСО як контрольного розріджувача в досліджуваному середовищі і додавали до мікрокультур по 5О0мкл цих

Ге 250 розчинів (по три паралельні досліди для кожної речовини), а потім по 5ХОмкл випробувального середовища до загального об'єму 200мкл. Після додаткового витримування при 37 «С в атмосфері 595-ного СО» і підвищеної

Т» вологості мікрокультури обробляли тимідином, міченим тритієм (1мкКі/лунку) протягом 4год. Культивування припиняли шляхом заморожування при -70 С протягом 24год з подальшим відтаванням і збиранням мікрокультур за допомогою напівавтоматичного збирача клітин "Скатрон" (ЗКаїгоп Зетіаціотаїйс Сеї! Нагмезіег). 22 Радіоактивність проб визначали шляхом рахування сцинтиляцій рідини з застосуванням лічильника «-частинок

ГФ) типу "Уоллак Бетаплейс" (УмМаїІас ВейагРіасе). юю Інгібування пухлини молочної залози, індукованої ОМВА

Естроген-залежні пухлини молочної залози одержували на самках пацюків лінії Зргадое-Оаулеу, придбаних у фірми "Гарлан Індастріз" (Напап Іпадизігіеєв, Іпаіапароїїв, Іпаїапа). У віці приблизно 55 днів тваринам 60 одноразово вводили перорально 20мг 7,12-диметилбенз(Іаїантрацену (ОМВА). Приблизно через 6 тижнів після введення ОМВА молочні залози з тижневими інтервалами досліджували пальпацією для виявлення пухлин. В разі виявлення однієї або кількох пухлин вимірювали найбільший та найменший поперечник кожної пухлини за допомогою метричного кронциркуля, реєстрували результати вимірювання і відбирали тварину для дослідження.

Було зроблено спробу рівномірно розподілити різні розміри пухлин між дослідними та контрольними групами бо тварин так, щоб пухлини середнього розміру еквівалентно розподілялися між досліджуваними групами.

Контрольні та дослідні групи в кожному експерименті включали від 5 до 9 тварин.

Е-М вводили або шляхом внутрішньоочеревинної ін'єкції в 290о-ному гуміарабіку, або перорально. Для перорального введення сполуки розчиняли або суспендували в 0,2мл кукурудзяної олії. Кожний препарат, в тому числі контрольні дози гуміарабіку або кукурудзяної олії вводили один раз на день кожній піддослідній тварині. Після початкового вимірювання пухлини та відбирання піддослідних тварин пухлини вимірювали вищезгаданим методом щотижня. Лікування та обмірювання тварин тривало 3-5 тижнів, після чого визначали кінцеву площу пухлин. Для кожної сполуки і для контрольних тварин визначали зміну середньої площі пухлини.

Методики випробувань при фіброзі матки 70 Тест 1: Жінкам, що страждали на фіброз матки (від З до 20 осіб) вводили Е-М. Кількість введеної сполуки становила від О,1мг до 100Омг на день, а період застосування становив З місяці. Жінок спостерігали в період застосування Е-М і протягом З місяців після припинення застосування для виявлення впливу Е-М на фіброз матки.

Тест 2: Застосовували ту ж методику, що в Тесті 1, але період застосування становив 6 місяців.

Тест 3: Застосовували ту ж методику, що в Тесті 1, але період вживання становив 1 рік.

Тест 4: Для індукування лейоміом у статево зрілих самок морських свинок застосовували довготривалу естрогенну стимуляцію. Тваринам вводили естрадіол 3-5 разів на тиждень шляхом ін'єкцій протягом 2-4 місяців або до виникнення пухлин. Проводили лікування, що включало введення Е-М або носія, щоденно протягом 3-16 тижнів, після чого тварин умертвляли, видаляли матки і досліджували їх для виявлення регресії пухлин.

Тест 5: В очеревинну порожнину та/або в міометрій матки статево зрілих, кастрованих самок голих мишей імплантували тканину лейоміом людини. Для індукування росту імплантованої тканини вводили екзогенний естроген. В деяких випадках виділені клітини пухлин перед імплантацією культивували іп міго. Проводили лікування, що включало введення Е-М або носія шляхом промивання шлунка, щоденно протягом 3-16 тижнів, після чого тварин умертвляли, видаляли імплантати і досліджували їх для виявлення росту або регресії. При сч ов умертвінні видаляли матки для оцінювання стану цього органу.

Тест 6: Тканини фіброїдних пухлин матки людини виділяли і зберігали іп міго як первинні нетрансформовані і) культури. Одержані хірургічним шляхом зразки протирали через стерильну сітку або сито, або відділяли від оточуючої тканини для одержання суспензії одного виду клітин. Ці клітини зберігали в середовищі, яке містило 10956 сироватки та антибіотик. Визначали швидкість росту у присутності та у відсутності естрогену. «г зо Випробовували клітини на здатність продукувати компонент СЗ комплементу та на реакцію на фактори росту і гормон росту. Для культур іп міго оцінювали проліферативну реакцію після оброблення прогестинами, пн, с

Е-М та носієм. Щотижня оцінювали рівень рецепторів стероїдних гормонів для визначення ступеня збереження «- важливих характеристик клітин іп міго. Використовували проби тканин від 5-25 пацієнтів.

Тест 7: Здатність Е-М інгібувати стимульовану естрогенами проліферацію ліній клітин ЕІ! Т, що є похідними ісе) лейоміом, визначали в основному за методикою, описаною Фукс-Янгом та іншими в роботі "Інгібування ї- стимульованого естрогенами росту лейоміом матки селективними модуляторами рецепторів естрогенів" (Риспв8-ЖМоипа еї аї., Мої. Саг., 17(3): 151-159, 1996), відомості з якої включені до цього опису за посиланням.

Методика випробувань при ендометриті

Тест 1: Як піддослідних тварин використовували від двадцяти до тридцяти дорослих самок пацюків лінії СО. «

Тварин розподіляли по трьох групах однакової чисельності. Просліджували тічковий цикл у всіх тварин. В день п) с проеструсу кожну самку піддавали хірургічній операції. Самкам кожної групи видаляли лівий ріг матки, розсікали на дрібні квадратні частинки і ці квадрати закріпляли слабкими швами в різних місцях поблизу ;» кровотоку брижі. Крім того, самкам групи 2 видаляли яєчники. Починаючи з наступного після операції дня, тварини груп 1 і 2 одержували внутрішньоочеревинні ін'єкції води протягом 14 днів, а тваринам групи З

Виконували внутрішньоочеревинні ін'єкції Р-М в кількості 1,0мг на кілограм маси тіла протягом того ж періоду. -І Після 14-денного оброблення кожну самку умертвляли, видаляли експлантати ендометрію, надниркові залози, залишки матки та яєчники (при їх наявності) і готували з них препарати для гістологічного дослідження.

Ме. Яєчники та надниркові залози зважували. - Тест 2: Як піддослідних тварин використовували від двадцяти до тридцяти дорослих самок пацюків лінії СО. 5о Тварин розділяли на дві групи однакової чисельності. Просліджували тічковий цикл у всіх тварин. В день ю проеструсу кожну самку піддавали хірургічній операції. Самкам кожної групи видаляли лівий ріг матки, ї» розсікали на дрібні квадратні частинки і ці квадрати закріпляли слабкими швами в різних місцях поблизу кровотоку брижі. Починаючи приблизно з 50-го дня після операції, тварини групи 1 одержували внутрішньоочеревинні ін'єкції води протягом 21 дня, а тваринам групи 2 виконували внутрішньоочеревинні дв ін'єкції Р-М в кількості 1,0мг на кілограм маси тіла протягом того ж періоду. Після 21-денного оброблення кожну самку умертвляли, видаляли експлантати ендометрію та надниркові залози і зважували. Експлантати

Ф) вимірювали для виявлення росту. Просліджували тічкові цикли. ка Тест 3: Для індукування ендометриту у пацюків та/або кроликів використовували автотрансплантати тканини ендометрію. Самок тварин в репродуктивному віці піддавали двосторонній оваріектомії і постачали їм екзогенний бо естроген, забезпечуючи таким чином специфічний і постійний рівень гормону. Автогенну тканину ендометрію імплантували в очеревину 5-150 тварин і постачали їм естроген для індукування росту експлантованої тканини.

Лікування сполукою за цим винаходом здійснювали шляхом введення в шлунок (промивання) щоденно протягом 3-16 тижнів, після чого імплантати видаляли і вимірювали для виявлення росту або регресії. Після умертвіння непошкоджений ріг матки видаляли для оцінки стану ендометрію. 65 Тест 4: В очеревинну порожнину статево зрілих, кастрованих самок голих мишей імплантували уражену тканину з ендометрію людини. Для індукування росту імплантованої тканини вводили екзогенний естроген. В деяких випадках виділені клітини ендометрію перед імплантацією культивували іп міго. Проводили лікування, що включало введення Е-М в шлунок шляхом промивання, щоденно протягом 3-16 тижнів, після чого видаляли імплантати і вимірювали їх для виявлення росту або регресії. При умертвінні видаляли матки для оцінювання стану неушкодженого ендометрію.

Тест 5: Тканини ураженого ендометрію людини виділяли і зберігали іп міго як первинні нетрансформовані культури. Одержані хірургічним шляхом зразки протирали через стерильну сітку або сито, або відділяли від оточуючої тканини для одержання суспензії одного виду клітин. Ці клітини зберігали в середовищі, яке містило 10956 сироватки та антибіотик. Визначали швидкість росту у присутності та у відсутності естрогену. 70 Випробовували клітини на здатність продукувати компонент СЗ комплементу та на реакцію на фактори росту і гормон росту. Для культур іп міго оцінювали проліферативну реакцію після оброблення прогестинами, пн,

Е-М та носієм. Щотижня оцінювали рівень рецепторів стероїдних гормонів для визначення ступеня збереження важливих характеристик клітин іп міго. Використовували проби тканин від 5-25 пацієнтів.

Розлади центральної нервової системи (ЦНС), в тому числі хвороба Альцгеймера

Естрогени, наприклад, 17«-естрадіол, регулюють транскрипцію генів шляхом зв'язування з рецепторами естрогенів (ЕК), які знаходяться в цитоплазмі певних видів клітин. Активація ЕК лігандами є передумовою для ядерного транспорту цього комплексу, при цьому зв'язування з послідовністю консенсусу паліндромної ДНК, яка містить 13 базових пар (елемент реакції на естроген, ЕКЕ) починає побудову транскрипційного апарату, кульмінацією якого є активація відповідних генів мішені. Виявлені різноманітні гени, які регулюються естрогенами. До них належать цитоскелетні протеїни, нейротрансмітерні ензими біосинтезу та метаболізму, а також інші гормони та нейропептиди. Елементи ЕКЕ виявлено в багатьох естроген-реактивних генах; до них належать вітелогенін, с-їо5, пролактин та лютеїнізуючий гормон.

Подібні до ЕКЕ послідовності, які мають важливе значення для центральної нервової системи, виявлено в р7бт"9г та КА, які є сигнальними молекулами для нейротрофінів: фактора росту нервової тканини (МОБ), Ге фактора росту нервової тканини мозкового походження (ВОМОЕ) та нейротрофіну- 3. о

Показано, що ВОМОБ, як і МОРЕ, сприяє виживанню холінергічних нейронів у культурі тканини. Припускається, що якщо взаємодії між нейротрофінами та естрогенами мають важливе значення для розвитку та виживання базальних нейронів переднього мозку (які зазнають дегенерації при хворобі Альцгеймера), то клінічні стани, в яких присутній дефіцит естрогену (наприклад, в менопаузі), можуть сприяти втраті таких нейронів. ч;Е

На пацюках, підданих оваріектомії (підготовлених, як описано вище), проведено описаний нижче дослід для визначення аналогій та/або відмінностей між Е-М і естрогеном із точки зору впливу на експресію генів у різних сч областях мозку. Пацюкам у віці б тижнів щоденно вводили шляхом підшкірних ін'єкцій естрадіол-бензоат - (0,0Змг/кг), Е-М або носій (контроль). Після 5-тижневого оброблення тварин умертвляли, видаляли мозки і збирали гіпокампи шляхом мікровідсікання. Гіплокампи швидко заморожували в рідкому азоті і зберігали при шо -109С. |з накопиченої тканини тварин піддослідних і контрольних груп добували всю ДНК і піддавали її їч«ж зворотній транскрипції, застосовуючи 3'-олігонуклеотидний праймер, вибраний для специфічних груп месенджер-РНК (полі-Аж). Реакції ланцюгових полімераз (РСК) виконували в суміші, яка складалася з: випадкових 5'-олігонуклеотидів (10 основних пар у довжину; всього 150), реакційного буферу, «

Тад-полімерази та ЗгРатТср,

Після 40 циклів підсилення продукти реакції фракціонували за розмірами на гелі 695 ТВЕ-сечовини, сушили і в с використовували для експонування рентгенівської плівки. Одержані зображення розподілу месенджер-РНК для "з різних груп тварин порівнювали між собою. " Застосування Е-М в комбінації з естрогеном

Жінкам в клімактеричному та постклімактеричному періоді часто призначають гормонозаміщувальну терапію (НЕТ) для боротьби з негативними наслідками, пов'язаними з різким зниженням циркулюючого ендогенного

Ш- естрогену, наприклад, для лікування "припливів". НКТ, однак, пов'язана з підвищеним ризиком виникнення

Ге» деяких форм раку, в тому числі раку матки та молочної залози. Для зниження такого ризику можна застосовувати

Е-М в комбінації з НКТ. - Застосування Е-М в комбінації з інгібітором ароматази ко 50 За визначенням, яєчники у жінок в постклімактеричному періоді не функціонують. Єдиним джерелом естрогену в організмі в цьому разі є перетворення андрогенів, що виділяються наднирковими залозами, під ї» впливом ензиму ароматази, який знаходиться в периферичних тканинах (в тому числі жирових, м'язових і в самій пухлині молочної залози). Таким чином, лікарські засоби, які інгібують ароматазу (інгібітори ароматази), знижують рівень естрогену в організмі жінки в постклімактеричному періоді. Зниження рівня естрогену за 595 допомогою інгібування ароматази є важливим варіантом лікування пацієнтів з метастатичним раком молочної

ГФ) залози. В процесі терапії інгібітором ароматази недостача циркулюючого естрогену може спричинити неочікувані негативні побічні ефекти, наприклад, впливати на рівень ліпідів у сироватці. Для пригнічення цих негативних ді ефектів можна застосовувати Б-М.

Застосування Е-М в комбінації з аналогом І НКН 60 Безперервна дія аналога І НАКН (гормону вивільнення лютеїнізуючого гормону) інгібує секрецію естрогену у жінок в передклімактеричному періоді внаслідок десенсибілізації гіпофізу, який в такому разі втрачає здатність стимулювати секрецію естрогену яєчниками. Клінічним наслідком цього явища є "медична оваріектомія", ознаки якої зникають після припинення вживання аналога І НЕН. В процесі терапії аналогом І НКН недостача циркулюючого естрогену може спричинити неочікувані негативні побічні ефекти, наприклад, впливати бо на рівень ліпідів у сироватці. Для пригнічення цих негативних ефектів можна застосовувати Б-У.

Підвищення рівня ацетилхоліну

Відомо, що пацієнти, що страждають на хворобу Альцгеймера, мають значно знижений рівень холінергічних нейронів у гіпокампі у порівнянні з людьми того ж віку, що не страждають на цю хворобу. Виявлено, що поступова втрата цих холінергічних нейронів відображає поступову втрату пам'яті та пізнавальної функції у цих пацієнтів. Вважається, що одною із причин втрати цих нейронів є втрата або послаблення функції нейротрансмітера, яким є ацетилхолін.

Рівень ацетилхоліну в нейроні визначається, головним чином, станом рівноваги між його біосинтезом та біорозкладом. За синтез ацетилхоліну відповідає, головним чином, ензим холінацетилтрансфераза (СПАТ), а за 7/0 розклад - ацетилхолінестераза (АСПЕ).

З метою визначення впливу Е-М на рівень СНАТ був проведений дослід, описаний нижче. Після підготовки пацюків за описаною вище загальною методикою 40 тваринам щоденно вводили шляхом підшкірної ін'єкції або перорально (шляхом згодовування) Е-М в дозі Змг/кг на день в носії, що містив 1095 циклодекстрину; естрадіол-бензоат в дозі О,ОЗмг/кг або О,Змг/кг на день; або носій (контроль). Оброблення тварин тривало З 7/5. ВНІ або 10 днів. Кожний режим дозування застосовували до 20 тварин. Через певні проміжки часу тварин умертвляли і видаляли мозки. Певні частини мозку гомогенізували і аналізували. Досліди виконували на гомогенізованих пробах гіпокампу та кори лобних часток, активність СНПАТ визначали за допомогою проби на біосинтез ацетилхоліну з використанням мічених сполук. Цю методику можна знайти в роботі Шеппа та інших

Ізспоерр еї аї., 9. Мешга! Тгапзтівв., 78:183-193, 1989), відомості з якої введено до цього опису за посиланням.

Як і очікувалося, у тварин після оваріектомії рівні СПАТ знижувалися більш ніж на 5095 (ри «0,001) у порівнянні з контрольними тваринами, оперованими за Шамом.

Згідно з одним із варіантів здійснення цього винаходу, Е-М застосовують в комбінації з інгібітором АСНЕ.

Застосування інгібітора АСПЕ підвищує рівень ацетилхоліну внаслідок блокування його розкладу, що досягається інгібуванням АСНЕ. сч

Доброякісне розростання простати СВРН)

Відомості про зв'язок між дією естрогену і лікуванням ВРН та карциноми простати наведено в міжнародної і) заявці УУО 98/07274, дата публікації 15 жовтня 1998р.

В експериментах, описаних нижче, оцінювалася здатність Е-М зв'язувати рецептори естрогену в кількох лініях клітин раку простати людини. «г зо Лізати клітин раку простати людини ліній І МСаР, 00-45 і РО-3 готували в середовищі ТЕС, яке містило 5ОНМ

Трис-НСЇ (рН 74), 1,5мМ етилендіамінтетраоцтової кислоти (ЕДТА), 0,4М КСІ, 1095 гліцерину, О0,5мМ 2-МЕ і 10МммМ с молібдату натрію, і, крім того, інгібітори протеаз пепстатин (мг/мл), лейпептин (2мг/мл), апротинін (5мг/мл) "пе та фенілметилсульфонілфторид (РМР, О,1мММ) (ТЕСР).

Лізати клітин центрифугували, осади знов суспендували в охолодженому ТЕОР (мл ТЕОР на 10Омг осаду) і ісе) обробляли ультразвуком протягом ЗОс (цикл навантаження 70905, вихід 1,8) на приладі "Соніфір" (Вгапзоп М

Зопійег, Моде! 450). Осаджували лізати центрифугуванням при 100009 протягом 15хв при 4 2С, після чого надосадові рідини відбирали і використовували негайно або ж зберігали при -7096.

Проба на конкурентне зв'язування: Буфером зв'язування є ТЕС, в якому 0,4М КСІ замінено на 50мМ Масі і до « якого додатково додано 1мг/мл яєчного альбуміну (ТЕО). Е-М розводили в ТЕСО до концентрації 2ОНМ, із цього розчину готували послідовним розведенням три досліджувані розчини. Дослідження проводили в кругллодонних й с поліпропіленових мікропланшетах із потрійними паралельними мікролунками. У кожну лунку додавали З5мкл ц міченого тритієм 17«-естрадіолу (0,5нМ, питома активність 6б0,1Кі/ммоль, постачальник - фірма "» "Дюпон-Нью-Інгленд Ньюклір" (ЮОиРопі-Мемж Епдіапа Мисіеаг, Вовіоп, МА)) і ЗбБмкл охолодженого розчину випробовуваної конкурентної сполуки (0,1нМ-5мМкМ) або ТЕСО, і після інкубування протягом бхв при 4 «С. при струшуванні - 7Омкл лізату клітин. -і Планшети інкубували протягом 24год при 4 9С, після чого додавали в кожну лунку 7Омкл покритого б декстраном активного вугілля (ОСС) і інтенсивно струшували протягом 8хв при 4 9С. Потім планшети центрифугували при 15009 протягом 1Охв при 4 2С. Збирали надосадову рідину з кожної лунки в гнучкий - полістироловий мікропланшет для рахування сцинтиляцій в лічильнику "Майкобета" фірми "Уоллак" (УуаЇїас ко 20 Місореїа Модеї 1450). Радіоактивність виражали в кількості розпадів за хвилину (ОРМ) із поправкою на ефективність рахування (35-4095) і фон. Як додаткові контрольні показники були використані загальний ї» результат рахування і загальний результат - ОСС для визначення нижчої границі кількості речовини, екстрагованої ОСС (вираженої через кількість сцинтиляцій). Результати цієї проби на конкурентне зв'язування виражали як середній ступінь зв'язування в процентах (95 зв'язування) - стандартне відхилення, використовуючи 25 формулу: о обзв'язуавння- 8 ОЄ Мосс 100 ! ке ОРМво- ОР Мосс де ОРМес - кількість розпадів за хвилину, одержана у присутності випробовуваної сполуки; ОРМревс - те ж у бо відсутності випробовуваної сполуки; ЮОРІМакерсс - кількість розпадів, визначена як загальний результат рахування - ОСС.

Профілактика раку молочної залози

Цей винахід стосується також вживання Е-М пацієнтами, у яких має місце ризик виникнення раку молочної залози де помо. Термін "де помо" у значенні, вживаному в цьому описі, означає відсутність трансформації або 65 метаморфозу нормальних клітин молочної залози в ракові або злоякісні клітини на початковому етапі. Така трансформація тих же або дочірніх клітин може відбуватися на наступних етапах розвитку як еволюційний процес або як одностадійний раптовий акт. Цим процес де помо відрізняється від метастазів, розвитку колоній або поширення вже трансформованих або злоякісних клітин від місця первинної пухлини в нові області.

Особою, в якої не існує особливого ризику розвитку раку молочної залози, вважається особа, в якої може

Возвинутися рак молочної залози де помо, але в якої не виявлено свідоцтв або підозри потенціальної ймовірності захворювання, що перевищувала б нормальний ступінь ризику, і в якої ніколи не був встановлений діагноз згаданого захворювання. Найвищим фактором ризику розвитку карциноми молочної залози вважається наявність історії страждання на цю хворобу або наявність цієї хвороби в минулому навіть у випадку, коли на даний час має місце ремісія і відсутність ознак наявності захворювання. Іншим фактором ризику є наявність /о захворювання в минулому у родині особи.

Провокація пухлин молочної залози у пацюків шляхом введення в організм канцерогенної сполуки -

М-нітрозо-М-метилсечовини - є загальноприйнятою моделлю для дослідження раку молочної залози і вважається придатною для аналізу ефекту хемопрофілактичних агентів.

При двох окремих дослідженнях самкам пацюків лінії Зргадцое-Оамеу у віці 55 днів протягом тижня вводили 7/5 Внутрішньовенно (Дослід 1) або внутрішньоочеревинно (Дослід 2) М-нітрозо-М-метилсечовину в дозі 5Омг/кг маси тіла, після чого тварини одержували вільний доступ до корму, до якого додавали в різних кількостях Б-М, (2)-2-І4-(1,2-дифеніл-1-бутеніл)уфенокси|-М,М-диметилетанамін-основу (тамоксифен-основу) або контрольну суміш.

В Досліді 1 дози сполук бомг/кг корму і 20мг/кг корму відповідали приблизно порівнянним дозам Змг/кг та 1мг/кг маси тіла піддослідних тварин.

В Досліді 2 дози 2Омг/кг, бмг/кг, 2мг/кг і 0,бмг/кг корму приблизно відповідали порівнянним дозам мг/кг ; 0,Змг/кг, О,мг/кг і О,ОЗмг/кг маси тіла піддослідних тварин.

Пацюків спостерігали на предмет виявлення токсичності і зважували та контролювали виникнення пухлин пальпацією один раз на тиждень. Тварин умертвляли Через 13 тижнів (Дослід 1) або через 18 тижнів (Дослід 2) і сч гв ідентифікували та зважували пухлини при аутопсії.

Фармацевтичні композиції, лікарські форми і)

Термін "фармацевтичний", вживаний в цьому описі як визначення, означає практичну нетоксичність для організму ссавця, в який введена відповідна сполука. Термін "фармацевтична композиція" означає, що носій, розріджувач, наповнювачі та активний інгредієнт (інгредієнти) мають бути сумісними з іншими інгредієнтами «г зо Композиції і нешкідливими для організму, в який вони введені.

Е-М перед вживанням у варіанті, якому віддається перевага, вводять до складу лікарських форм. Рішення с щодо вибору лікарської форми має приймати лікар-куратор беручи до уваги ті ж чинники, що й при виборі -" де ефективної кількості.

Загальний вміст активних інгредієнтів у таких лікарських формах становить від 0,195 до 99,995 маси со лікарської форми. Переважно згадана лікарська форма містить щонайбільше два активних інгредієнта. Це ї- означає, що перевага віддається лікарським формам, які містять Е-М в комбінації з другим активним інгредієнтом, вибраним із групи, до якої входять естрогени, прогестини, інгібітори ароматази, аналоги І НКН та інгібітори АСПЕ. Найбільша перевага віддається лікарським формам, де Е-У є єдиним активним інгредієнтом.

Лікарські форми згідно з цим винаходом виготовляються способами, відомими в практиці, з використанням « добре відомих та легко доступних інгредієнтів. Наприклад, Е-М, взятий окремо або в комбінації з естрогеном, з с прогестином, інгібітором ароматази, аналогом ІНКН або інгібітором АСРЕ, поєднують зі звичайними . наповнювачами, розріджувачами або носіями і формують у таблетки, капсули, суспензії, розчини, препарати для и?» ін'єкцій, аерозолі, порошки тощо.

До фармацевтичних композицій згідно з цим винаходом для парентерального вживання належать стерильні водні або неводні розчини, дисперсії, суспензії або емульсії, а також стерильні порошки, які безпосередньо -І перед вживанням перетворюють у стерильні розчини або суспензії. Прикладами придатних для цієї мети стерильних водних та неводних носіїв, розріджувачів, розчинників або середовищ є вода, фізіологічний сольовий ме) розчин, етанол, поліоли (наприклад, гліцерин, пропіленгліколь, поліетиленгліколь і тощо) та їх відповідні - суміші, рослинні олії (наприклад, оливкова олія) та придатні для ін'єкцій органічні складні ефіри, наприклад, етилолеат. Відповідна текучість досягається, наприклад, використанням покривних матеріалів, о наприклад, лецитину, додержанням відповідного розміру частинок у випадку дисперсій та суспензій, а також ї» використанням поверхнево-активних речовин.

Композиції для парентерального введення можуть містити також допоміжні речовини, наприклад, консерванти, змочувальні агенти, емульгатори та диспергатори. Запобігання впливу мікроорганізмів ов Забезпечується введенням в композиції протимікробних та протигрибкових агентів, наприклад, парабену, хлорбутанолу, фенолсорбінової кислоти тощо. Може виявитися бажаним також застосування ізотонічних агентів,

Ф) наприклад, цукрів, хлориду натрію тощо. Тривале всмоктування лікарських форм для ін'єкцій можна забезпечити ка введенням до їх складу агентів, які сповільнюють всмоктування, наприклад, моностеарату алюмінію та желатину.

В деяких випадках з метою подовження тривалості дії лікарської речовини бажано сповільнити всмоктування бо такої речовини після підшкірної або внутрішньом'язової ін'єкції. Цього можна досягти використанням рідкої суспензії кристалічного матеріалу з низькою водорозчинністю в рідині або розчиненням чи суспендуванням згаданої лікарської речовини в маслянистому носії. У випадку підшкірної або внутрішньом'язової ін'єкції суспензії, що містить погано розчинну в воді форму лікарської речовини, швидкість всмоктування цієї речовини залежить від швидкості розчинення. 65 Ін'єкційні лікарські форми Е-М, які утворюють "депо", виготовляють шляхом утворення мікрокапсульованих матриць лікарської речовини в полімерах, що піддаються біорозкладу, наприклад, у полімолочній кислоті,

полігліколевій кислоті, співполімерах молочної та гліколевої кислот, полімерах складних ортоефірів та поліангідридах; ці матеріали відомі в практиці. Швидкість вивільнення лікарської речовини можна регулювати шляхом вибору співвідношення кількостей лікарської речовини та полімеру і характеристик конкретного полімеру.

Лікарські форми для ін'єкцій стерилізують, наприклад, шляхом фільтрування через фільтри, які затримують бактерії, або шляхом попередньої стерилізації компонентів лікарської форми перед змішуванням, під час виготовлення або безпосередньо перед вживанням (як, наприклад, у випадку застосування двокамерного шприца в упаковці). 70 До твердих дозованих лікарських форм для перорального вживання належать капсули, таблетки, пілюлі, порошки та гранули. В таких твердих дозованих формах Е-М змішаний зі щонайменше одним інертним фармацевтичним носієм, наприклад, цитратом натрію або дикальційфосфатом, та/або з (а) наповнювачами або розріджувачами, наприклад, із різними видами крохмалю, цукрами, в тому числі лактозою та глюкозою, манітом та кремнієвою кислотою, (Б) зв'язуючими агентами, наприклад, карбоксиметилцелюлозою та іншими похідними /5 Челюлози, альгінатами, желатином, полівінілпіролідином, сахарозою та гуміарабіком, (с) зволожуючими агентами, наприклад, гліцерином, (4) дезінтеграторами, наприклад, агар-агаром, карбонатом кальцію, бікарбонатом натрію, картопляним або тапіоковим крохмалем, альгіновою кислотою, силікатами та карбонатом натрію, (е) зволожувачами, наприклад, гліцерином, (Її) уповільнювачами розчинення, наприклад, парафіном, (49) прискорювачами всмоктування, наприклад, сполуками четвертинного амонію, (п) змочувальними агентами, го наприклад, цетиловим спиртом та моностеаратом гліцерину, () адсорбентами, наприклад, каоліном та бентонітовою глиною, і (Ї) змащувальними агентами, наприклад, тальком, стеаратом кальцію, стеаратом магнію, твердими поліетиленгліколями, лаурилсульфатом натрію та їх сумішами. У випадку капсул, таблеток та пілюль дозована форма може містити також буферні сполуки.

До твердих композицій аналогічного типу можуть належати також вміст м'яких або твердих желатинових с 2г5 Капсул із використанням наповнювачів, наприклад, лактози, а також високомолекулярних поліетиленгліколів о тощо.

Тверді дозовані форми, наприклад, таблетки, драже, капсули, пілюлі та гранули, можна виготовляти також із покриттями або оболонками, наприклад, з ентеричними покриттями або іншими покриттями, добре відомими в фармацевтичній практиці. Ці покриття можуть містити непрозорі агенти або агенти, які забезпечують вивільнення «г зо активного інгредієнта (інгредієнтів) у певній частині травильного тракту, як, наприклад, кислоторозчинні покриття для вивільнення активного інгредієнта (інгредієнтів) у шлунку, або лугорозчинні покриття для с вивільнення активного інгредієнта (інгредієнтів) у кишечнику. «-

Активний інгредієнт (інгредієнти) можна також ввести в мікрокапсули з покриттям для пролонгованого виділення, причому такі мікрокапсули складатимуть частину пілюлі або капсульної лікарської форми. ісе)

До рідких дозованих лікарських форм Е-М для перорального застосування належать розчини, емульсії, ї- суспензії, сиропи та еліксири. Крім активних компонентів, рідкі лікарські форми можуть містити інертні розріджувачі, звичайно вживані в практиці, наприклад, воду та інші фармацевтичні розчинники, солюбілізатори та емульгатори, наприклад, етанол, ізопропанол, етилкарбонат, етилацетат, бензиловий спирт, бензилбензаоат, пропіленгліколь, 1,3-бутиленгліколь, диметилформамід, олії (зокрема, бавовняну, арахісову, кукурудзяну олії, «

Олію з зародків злаків, оливкову, рицинову та кунжутну олії), гліцерин, тетрагідрофурфуриловий спирт, п) с поліетиленгліколі, сорбітові складні ефіри жирних кислот та їх суміші. . Окрім інертних розріджувачів, рідкі лікарські форми для перорального застосування можуть містити також и? допоміжні речовини, наприклад, змочувальні агенти, емульгатори та суспензатори і підсолоджувачі, ароматизатори та смакові домішки.

Рідкі суспензії, окрім активного інгредієнта (інгредієнтів), можуть містити суспензатори, наприклад, -І етоксильовані ізостеарилові спирти, поліоксіетиленові складні ефіри сорбіту та сорбітану, мікрокристалічну целюлозу, метагідроксид алюмінію, бентонітову глину, агар-агар і трагакант, а також їх суміші. ме) Композиції для ректального або вагінального введення виготовляють шляхом змішування Е-М із відповідними - неподразнюючими наповнювачами, наприклад, какаовою олією, поліетиленгліколем або будь-яким воском для 5ор бупозиторіїв, який при кімнатній температурі є твердим, а при температурі тіла - рідким і, отже, ю розплавлюється в ректальній або вагінальній порожнині, вивільнюючи активний компонент (компоненти). ї» Сполуки розчиняють у розплавленому воску, формують у бажану форму і дають затвердіти з утворенням готової лікарської форми супозиторіїв.

Е-М можна вживати також у формі ліпосом. Як відомо в техніці, ліпосоми звичайно є похідними фосфоліпідів або інших речовин ліпідного типу. Ліпосомні лікарські форми утворюються з моно- або багатоламелярних рідких кристалів, які диспергують у водному середовищі. Для цієї мети можна застосувати будь-яку нетоксичну

Ф) фармацевтичну ліпідну сполуку, яка піддається метаболізму та може утворювати ліпосоми. Композиції згідно з ка цим винаходом у ліпосомній формі можуть містити, окрім Е-М, стабілізатори, наповнювачі, консерванти тощо.

Серед ліпідів перевага віддається фосфоліпідам та фосфатидилхолінам (лецитинам), як природним, так і бо синтетичним.

Способи формування ліпосом відомі в практиці і описані, наприклад, в монографії "Методи клітинної біології" під редакцією Прескотта |Ргезсой, Ед., Меїйодз іп СеїІ! Віооду, Мої. ХІМ, Асадетіс Ргевзв, Мем

Мо, М. У., 1976, р.33З еї зед.|.

Подані нижче приклади лікарських форм є лише ілюстративними і не призначені для обмеження обсягу цього 65 Винаходу.

Лікарська форма 1: Таблетки, що містять відповідно приблизно 1Омг і 5бмг Е-М, можна виготовити, як описано нижче: ; о (Мікрокристалічна целюлоза (ззовні 11100130

Компоненти змішують і пресують у таблетки.

В альтернативному варіанті таблетки зі вмістом Е-М 2,5-100Омг в кожній виготовляють, як описано нижче:

Лікарська форма 2: Таблетки сч зв о

Е-М, крохмаль і целюлозу пропускають через сито 45меш за стандартом США (розмір отворів 0,35мм) і ретельно змішують. З одержаним порошком змішують розчин полівінілпіролідону і пропускають суміш через сито 14меш за стандартом США (розмір отворів 1,4мм). Одержані таким чином гранули сушать при 50-602С і ч пропускають через сито 18меш за стандартом СІЛА (розмір отворів 1,2мм). Натрієву сіль. ЄМ карбоксиметилцелюлози, стеарат магнію і тальк, пропущені попередньо через сито бомеш за стандартом США «- (розмір отворів О0,25мм), додають до гранул і після перемішування пресують на таблетувальному пресі в таблетки. (Се) з Суспензії зі вмістом лікарської речовини 0,1-100Омг в дозі 5мл виготовляють, як описано нижче: М

Лікарська форма 3: Суспензії « з З - г» 15 -і лі . Я бр . ікарську речовину пропускають через сито 45меш за стандартом США (розмір отворів 0,35мм) і змішують із (Ге) натрієвою сіллю карбоксиметилцелюлози і сиропом до утворення однорідної пасти. Розчин бензойної кислоти, з ароматизатор та барвник розбавляють частиною води і при перемішуванні додають до згаданої пасти. Потім додають воду в кількості, необхідній для одержання бажаного об'єму. ко 50 Лікарська форма 4: Розчин для внутрішньовенних ін'єкцій ть о Розчин, що містить вищевказані інгредієнти, вводять пацієнту внутрішньовенно зі швидкістю приблизно мл/хв. ю Лікарська форма 5: Таблетки, які містять гідрохлорид цистеїну

Серцевини таблеток, що мають масу приблизно 25Омг і містять приблизно 10мг або 20мг Е-М, виготовляють, 60 як описано нижче. Е-М, водорозчинні розріджувачі (моногідрат лактози та безводну лактозу) і частину дезінтегратора (кросповідону) змішують у грануляторі з високим зусиллям зсуву. Потім цю суміш перемішують у вологому стані в грануляторі з високим зусиллям зсуву з водним розчином повідону та полісорбату 80.

Гідрохлорид цистеїну також розчиняють у грануляційному розчині і додають під час перемішування у складі цього розчину. Для збереження постійного значення маси таблетки кількість лактози (моногідрату лактози та 65 безводної лактози) зменшують відповідно до кількості доданого гідрохлориду цистеїну. Після стадії класифікації у вологому стані за допомогою млина з турбінною мішалкою гранули сушать у сушарці із псевдозрідженим шаром. Висушені гранули подрібнюють до відповідного розміру в млині з турбінною мішалкою.

До висушених гранул додають решту інгредієнтів (мікрокристалічну целюлозу, стеарат магнію і решту кросповідону) і перемішують. Цю суміш потім пресують у таблетки округлої форми на звичайному ротаційному таблетувальному пресі. Рецептури кожної з цих партій в розрахунку на одну таблетку подано в Таблиці 2, де вказано кількості інгредієнтів "у мг на таблетку) і типи наповнювачів, вживаних у кожному випадку. Як видно з цієї таблиці, при виготовленні серцевин таблеток партій С і О застосовують нанесення плівкового покриття, яке наносять у вигляді водної дисперсії в чаші для нанесення покриттів з боковою вентиляцією, приєднаній до промислової вентиляційної установки. ів (Суміш барвників, жовта 1-1) ооо) ооо

Лікарська форма 6: Таблетки, які містять метіонін

Серцевини таблеток, що мають масу приблизно 250Омг і містять приблизно 1мг Е-М, виготовляють, як описано о нижче. Е-М, водорозчинні розріджувачі (моногідрат лактози та безводну лактозу) і частину дезінтегратора (кросповідону) змішують у грануляторі з високим зусиллям зсуву. Потім цю суміш піддають мішенню у вологому стані в грануляторі з високим зусиллям зсуву з водним розчином повідону та полісорбату 80. Метіонін також «Е зо розчиняють у грануляційному розчині і додають у складі цього розчину під час перемішування. Для збереження постійного значення маси таблетки кількість лактози (моногідрату лактози та безводної лактози) зменшують с відповідно до кількості доданого стабілізатора. Після стадії класифікації у вологому стані за допомогою млина «- з турбінною мішалкою гранули сушать у сушарці із псевдозрідженим шаром. Висушені гранули подрібнюють до відповідного розміру в млині з турбінною мішалкою. До висушених гранул додають решту інгредієнтів со (мікрокристалічну целюлозу, стеарат магнію і решту кросповідону) і перемішують. Цю суміш потім пресують у ча таблетки округлої форми на звичайному ротаційному таблетувальному пресі. Рецептури кожної з цих партій в розрахунку на одну таблетку подано в Таблиці 3, де вказано кількості інгредієнтів (у мг на таблетку) і типи наповнювачів, вживаних у кожному випадку. « й З - ї» 4 - (Безводна лактоза 000000 ББ5 БИ! (22) - Дозування

Конкретна доза Р-М, яка застосовується згідно з цим винаходом, визначається конкретними обставинами ко кожної ситуації. До цих обставин належать спосіб введення в організм, медична передісторія пацієнта,

Т» патологічний стан або симптом, що підлягає лікуванню, тяжкість стану або симптому, що піддягає лікуванню, вік та стать пацієнта.

Як правило, мінімальна ефективна денна доза Б-М становить приблизно мг, 5мг, 1Омг, 15мг або 2Омг. 5 Максимальна ефективна доза в типових випадках становить приблизно 80Омг, 100мг, бОмг, 5Омг або 4Омг. В найбільш типових випадках доза лежить у межах від 15мг до бОмг. Точну дозу можна визначити згідно зі (Ф) стандартною в медичній практиці процедурою "титрування дози" для пацієнта, тобто призначення початкової

Ге малої дози з поступовим її збільшенням до виявлення бажаного терапевтичного ефекту.

Хоча може виявитися необхідним титрування дози стосовно до варіантів комплексної терапії, описаних вище, во типові дози активних інгредієнтів, відмінних від Б-М, мають такі значення: етиніл-естроген (0,01-0,0Змг/день), местранол (0,05-0,15мг/день), кон'юговані естрогенні гормони (наприклад, Ргетагіп, фірма

УУуеїй-Ауегаї 0,3-2,5мг/день), медроксипрогестерон (2,5-1Омг/день), норетилнодрел (1,0-10,Омг/день), норетиндрон (0,5-2,Омг/день), аміноглютемід (250-1250мг/день, переважно 25О0мг 4 рази на день), анастразол (1-5мг/день, переважно 1мг 1 раз на день), летрозол (2,5-1Омг/день, переважно 2,5мг 1 раз на день), форместан в5 (250-125О0мг/тиждень, переважно 25Омг двічі на тиждень), ексеместан (25-10Омг/день, переважно 25Ммг 1 раз на день), госерлін (3-15мг на три місяці, переважно 3,6-7,2мг один раз на три місяці) і лейпролід (3-15мг на місяць, переважно 3,75-7,5мг один раз на місяць).

Способи введення в організм

Е-М можна вводити в організм різноманітними шляхами, в тому числі пероральним, ректальним, черезшкірним, підшкірним, внутрішньовенним, внутрішньом'язовим та назальним. Спосіб введення кожного з агентів на основі естрогенів та прогестинів відповідає відомим у практиці способам. Е-М, окремо або в комбінації з естрогеном, прогестином або інгібітором АСНПЕ вводять в організм, як правило, в складі зручної для цього лікарської форми.

Фармацевтичні композиції згідно з цим винаходом можна вводити в організм людей та інших ссавців 7/0 (наприклад, собак, котів, коней, свиней тощо) пероральним, ректальним, вагінальним, парентеральним, місцевим, назальним шляхами та шляхом розсмоктування (за щокою або під язиком). Термін "парентеральне введення" в цьому описі стосується способів введення, які включають внутрішньовенні, внутрішньом'язові, внутрішньоочеревинні, внутрішньогруднинні, підшкірні або внутрішньосуглобові ін'єкції або інфузії.

Режим та тривалість вживання

У більшості способів згідно з цим винаходом Е-М вживають безперервно від 1 разу до З разів на день або з періодичністю, необхідною для введення в організм пацієнта необхідної кількості Е-М. При лікуванні ендометриту може бути корисною, зокрема, циклічна терапія або масоване вживання при болісних нападах захворювання. У випадку рестенозу терапію можна обмежити короткочасними (1-6 місяців) періодами після медичних втручань, наприклад, ангіопластики.

Claims (8)

Формула винаходу

1. Несольватований безводний кристалічний гідрохлорид сч б-гідрокси-3-(4-(2-(піперидин-1-іл)етокси|-фенокси)-2-(4-метоксифеніл)бензо|Ігіофену, який має рентгенодифракційну картину, одержану із застосуванням мідного джерела випромінювання ( Сук б; о с ), що включає щонайменше один із піків зі значеннями 28 7,3-0,22, 15,5--0,29 і 17,6--0,29. х -115405вА

2. Кристалічна сполука за п. 1, де згадана ренттенодифракційна картина включає додатково щонайменше «Ж один із піків зі значеннями зе 17,9--0,22, 18,2--0,29, 18,9--0,29 і 21,5--0,29. сч

3. Фармацевтична композиція, яка містить кристалічну сполуку за п. 1 та один або кілька фармацевтичних носіїв, розріджувачів або наповнювачів. -

4. Спосіб одержання сполуки за п. 1, який включає кристалізацію гідрохлориду «я б-гідрокси-3-(4-(2-(піперидин-1-іл)етокси|-фенокси)-2-(4-метоксифеніл)бензо|рІгіофену із кристалізаційного розчинника, вибраного з групи, до якої входять: метанол або водний метанол, етанол та ізопропанол; і подальше - висушування одержаної твердої речовини до постійної маси.

5. Спосіб за п. 4, де згаданим розчинником є водний метанол і об'ємна частка води у метанольно-водній суміші становить від 20 90 до 5 90. «

6. Спосіб за п. 5, де згадана частка становить 15 95. З

7. Сполука за п. 1 для інгібування остеопорозу.

с

8. Застосування сполуки за п. 1 для виготовлення лікарського засобу для інгібування остеопорозу. . и? -і (о) - іме) с» іме) 60 б5