UA72208C2

UA72208C2 - Antitumour compounds from spisula polynyma extracts

Info

Publication number: UA72208C2
Application number: UA2000105675A
Authority: UA
Original assignee: Univ Illinois
Priority date: 1998-04-10
Filing date: 1999-09-04
Publication date: 2005-02-15
Also published as: BG104935A; WO1999052521A1; PL343381A1; DE69927007D1; NO20005052L; BG64970B1; MXPA00009930A; RU2225710C2; SK15082000A3; JP2002511410A; HUP0105443A1; AU763981B2; CN1335770A; US6107520A; NO20005052D0; EP1069894B1; KR20010074483A; AU3432199A; ATE303139T1; CA2328126A1

Description

Винахід стосується фармацевтичних композицій з спізулозиновими сполуками, а також лікування пухлин і одержання нових цитотоксичних сполук і антипухлинних фармацевтичних композицій, зокрема винахід стосується протипухлинних сполук, одержаних з морських організмів.

Існує значна зацікавленість у одержанні біоактивних сполук з морських організмів. Типові процедури включають програми скринінгу іп міо для випробувань сирих екстрактів на антимікробну, антивірусну і цитотоксичну активність. Прикладами відомих біоактивних сполук морського походження можуть бути бріостатини, ектеїнасцидини і дидемніни, зокрема дидемнін В, відомий також як аплідин, який був першим морським природним продуктом, підданим клінічним випробуванням.

Винахід включає нові фармацевтичні композиції, які містять сполуки довголанцюгового, лінійноланцюгового алкану або алкену, які мають 2-аміногрупу і 3-гідроксигрупу, разом з фармацевтично прийнятним носієм. Звичайно такою сполукою є 2-аміно-З3-гідроксіалкан або 2-аміно-1,3-дигідроксіалкен.

Бажано, щоб сполука була заміщеним Сів-Сггалканом або алкеном, краще заміщеним алканом або заміщеним

Сів-Сгоалканом, найкраще 2-аміно-3-гідрокси-Сівалканом. Заміщений алкан є, бажано, заміщеним моно- або діалкеном, найкраще заміщеним Сів-Сгоалкеном. У одному з втілень сполуки мають часткову стереохімію їн

Зокрема, винахід включає композиції, що містять біоактивні основи сфінгоїдного типу, спізулозини 285, 299 та 313 (1-3), сфінгозин (який називають також 4-сфінгеніном або октадека-4-сфінгеніном, 4) і дві споріднені сполуки - нонадека-4-сфінгенін (гомолог, довший на один карбон, 5) і сфінга-4,10-дієн (дегідросфінгозинова похідна, 6).

Отже, бажані композиції містять одну або кілька таких бажаних сполук: он свісна я

Мне спізурозин 285 (1), п-12; спізулозин 299 (2), п-13; а також он свісн м тон

МН як: сфінгозин (4), п-12 і нонадека-4-сфінгенін (5), п--13; і он ил

Мне сфінга-4-,10-дієн (6).

Бажану сполуку, спізулозин 285, описано у літературі. Сполука 1 і син-діастереомер були вперше синтезовані хорватськими дослідниками при визначенні абсолютної конфігурації ліпідної основи з двома або більше асиметричними атомами карбону (Ріовіепік М., АіІаироміс Р., Стоаї Спет. Асіа, 1957, 29, 393).

Вважається, що інші сполуки у композиціях винаходу є новими.

Сполуки 1-3 показують унікальну цитотоксичність проти клітин 11210 лімфоцитної лейкемії мишей. У багатьох аналізах 11210 були виявлені помітні морфологічні зміни. Це явище було також описане у заявці 60/043 326 на патент США. Ми не заявляємо патентних прав на дію проти І 1210, до того ж зараз є попередні дані, що вказують на відсутність дії на лейкемічні пухлини таких сполук, як спізулозин 285.

Синтетичний приклад 71 був підданий тесту на дію проти клітин 11210 лейкемії, який показав як цитотоксичність, так і морфологічні зміни і активність щодо загострених клітин.

Інгібування 11210 і активність щодо загострених клітин:

Я . Фозагострених

Концентраціядоцитотоксичності ож клітин

О,5мг/мл 100 97 0, 25мг/мл 99 100

ОТ мг/мл 99 62

О,О5мг/мл 96 71 0,025мг/мл 90 21

О,О1мг/мл 45 1 х - процент загострених клітин е процентом живих клітин.

Спізулозин 285 є активним також проти інших ліній пухлинних клітин іп міго, включаючи Р-388 (0,01 мг/мл),

А-549 (0,05мг/мл), НТ-29 (0,05мг/мл) і МЕ! -28 (0,05мг/мл).

У бажаному втіленні винахід стосується використання спізулозину 285 і похідних сполук для лікування усіх типів раку, наприклад, раку грудей, простати, сечового міхура, підшлункової залози, легенів, стравоходу, гортані, печінки, прямої кишки, щитовидної залози, меланоми, і нирок, тестикулярного, лейкемії, яєчника, шлунково-кишечного, карциноми клітин печінки і судинно-ендотеліального раку. Інші форми раку відомі фахівцям. Бажано використовувати спізулозин 285 і похідні сполуки проти твердих пухлин, особливо пухлин з повільним розповсюдженням, наприклад, пухлин простати, легенів, нирок, ендокринних залоз і судинно- ендотеліальних. Зокрема, композиції призначено для використання у терапії, спрямованої на судинний ендотелій для контролю тканин і васкуляризації пухлини.

Задачею винаходу є створення біоактивних сполук, які виявляють специфічну протипухлинну дію і як такі можуть бути корисними для лікування ссавців, зокрема людини. Винахід (включає також фармацевтичні композиції з зазначеними активними сполуками і способи використання таких композицій.

Активні сполуки винаходу виявляють притипухлинну дію. Отже, винахід включає також спосіб лікування будь-якого ссавця, враженого злоякісною пухлиною, чутливою до таких сполук. Спосіб включає уведення пацієнту терапевтично ефективної кількості активної сполуки або суміші сполук, або фармацевтичних композицій з ними. Винахід стосується також фармацевтичних препаратів, які містять як активний інгредієнт сполуки винаходу, а також способів їх приготування.

Приклади фармацевтичних композицій включають будь-які тверді (таблетки, пілюлі, капсули, гранули тощо) або рідкі (розчини, суспензії або емульсії) композиції відповідного складу для орального, локального або парентерального уведення. Вони можуть містити чисту сполуку або сполуку у суміші з будь-яким носієм або з іншими фармакологічно активними сполуками. Композиції для парентерального уведення мають бути стерильними.

Уводити композиції згідно з винаходом можна у будь-який придатний спосіб, наприклад, внутрішньовенною інфузією, орально, внутрішньочеревно і внутрішньовенно. Тривалість внутрішньовенного уведення може становити, наприклад, 1-4год. або більше з належним інтервалом, наприклад, 2-4 тижні.

Фармацевтичні композиції з спізулозином можна уводити ліпосомною або наносферичною капсуляцією з затриманим вивільненням або у інший стандартний спосіб.

Дозування фармацевтичних композицій, що містять сполуки винаходу, може варіюватись згідно з їх складом, способом уведення і конкретним місцем ураження, залежно від пацієнта і бактерії або пухлини. Слід також брати до уваги такі фактори, як вік, маса тіла, стать, дієта, час уведення, швидкість виведення, стан пацієнта, сполучення ліків, реакційну чутливість і тяжкість захворювання. Уведення може бути безперервним або періодичним з урахуванням максимально припустимої дози.

Сполуки можуть використовуватись у складі композицій згідно з винаходом або як про-препарати, які після уведення перетворюються або метаболізуються у активний компонент.

Композиції винаходу можна використовувати з іншими ліками для комбінованої терапії. Ці інші ліки можуть бути частиною тієї ж композиції або входити у окремі композиції для уведення одночасно або у різні часи.

Набір цих інших ліків не обмежений, і придатними кандидатами є: а) ліки антиміотичної дії, особливо такі, що діють на цитоскелетні елементи, включаючи модулятори мікроканальців, наприклад, таксанові препарати (таксол, опіктаксел, таксотер, до-цетаксел тощо), подофілотоксини або вінкаалкалоїди (вінкристин, вінбластин); б) антиметаболічні ліки, наприклад, 5-фторурацил, цитарабін, гемцитабін, аналоги пурину, наприклад, пентостатин, метотрексат); в) алкілюючі агенти, наприклад, нітрогірчиці (наприклад, циклофосфамід або іфосфамід); г) ліки, спрямовані на ДНК, наприклад, такі антрацикліни, як адріаміцин, доксорубіцин, фарморубіцин або епірубіцин; д) ліки, спрямовані на топоіїзомеразу, наприклад, етопозид; є) гормони або агоністи або антагоністи гормонів, наприклад, естрогени, антіестрогени (тамоксифен і його похідні) і андрогени, флютамід, лейпрорелін, гозерелін, ципротрон або октреотид; е) ліки, спрямовані на проведення сигналів у пухлинних клітинах, наприклад, такі похідні і антитіл, як герцептин;

Ж) алкілюючі ліки, наприклад, платинові препарати (цис-платин, карбоплатин, оксаліплатин, параплатин) або нітрозомочевини; з) ліки, потенційно вражаючі метастази пухлини, наприклад, матричні інгібитори металопротеїнази; ї) генотерапевтичні і антисенсибилізуючі агенти; 7) антитільні препарати; и) інші біосактивні сполуки морського походження, у першу чергу такі, як ЕТ-743, або дидемніни, наприклад, аплідин.

Винахід включає також сполуки, призначені для використання згідно з способом лікування, і використання сполук для приготування композицій, призначених для лікування раку.

Спізулозин 285 діє на морфологію клітини. Вероклітини, оброблені спізулозином, мають послаблену мікронитчасту структуру, що було визначено забарвленням цих клітин фалоїдином, який забарвлює актин у мікроволокнах. Спізулозин також діє на розподіл Впо-протеїну, що зв'язує малий СТР, хоча ця дія може бути зменшена або усунена попередньою обробкою НПпо-активатором ІРА (МаскКау апа наї, 9. Віої. Спет., 273, 20685-20688, 1998).

Уникаючи обмеження теорією, можна вважати, що механізм дії спізулозину пов'язаний з модуляцією дії на

АПо-протеїн, що зв'язує малий СТР, можливо, через вплив на активацію І РА. Відомо, що АПо бере участь у формуванні волокон напруження (наї А., бсіепсе, 279, 509-514, 1998) і впливає на адгезію клітин і рухомість через реорганізацію актиноцитоскелету (ПОП еї аї!., Мате Меаісіпе, мої. 5, Ж2, 1999). Адгезія пухлинних клітин до шарів клітин організму з подальшою трансклітинною міграцією є головним фактором розвитку раку і метастазів. Знижуючи рівні мікроволокон у клітинах інгібуючою дією НАпо, спізулозин може обмежувати розвиток раку, впливаючи на цитоскелет клітини. Відомо також, що Нпо ініціює розвиток С1-фази клітинного циклу. Модулюванням НАйо може також відвернути перетворення клітини, зупиняючи розвиток клітинного циклу. Отже, винахід також стосується використання спізулозину для приготування медикаменту проти раку, у якому спізулозин діє, змінюючи активність Апо-протеїну.

ІРА, активатор АМйо, може допомогти відвернути дію спізулозину на утворення мікроволокон. Хоча невідомо, на що саме діє спізулозин, виявлене зменшення актинових мікроволокон у клітинах, оброблених спізулозином, і ліпідна структура спізулозану дають підстави вважати, що він може діяти як антагоніст рецептора ІРА, відвертаючи взаємодію ІРА з його рецептором для активації Айо, щоб виробляти мікроволокна.

Бажані сполуки винаходу вперше були одержані з 5різца роїупута. Зрізца роїупута є їстівним молюском, видомим також як прибійна устриця Симпсона або атлантична прибійна устриця. Вона належить до підродини

Масіппає, родини Масігідає, надродини Масігоіїдає, порядку Мепегоїда, підкласу Неїегодопіа, класу Вімаміа, типу МоПи5са. Вперше 5різша роїупута була знайдена поблизу узбережжя Японії, де її називають хокігаї і використовують для приготування сусі. Вона мігрувала через Берингову протоку, повз Гренландію і

Ньюфаундленд у Атлантичний океан. Вона має сіро-білу раковину 7-10см завдовжки з білуватим тілом і малиновим язиком, який стає яскравочервоним після приготування.

Отже, винахід включає активні екстракти з молюска 5різша роїупута. Одне з втілень винаходу стосується нових сполук, одержаних з бЗрізшШа роїупута, і використання усіх цитотоксичних антипухлинних сполук, ізольованих з них.

Для випробування біологічної активності одну устрицю гомогенізували у метанол/голуолі (3:1). Додання хлориду натрію до сирого екстракту розділило його на толуоловий і водний шари. Останній був екстрагований толуолом, ДХМ, етилацетатом і І-бутанолом. Екстракти були тестовані на клітинах 1210, причому сирий екстракт, а також толуоловий і ДХМ екстракти виявили значну цитотоксичність. Активність інших трьох екстрактів була нижчою.

Цитотоксичність сирих екстрактів 5різша роїтупута" проти 1210

Концентрація (мг/мл)

Екстракт 250 125 50 25 12,5 5

Сирий 987 987 92 25 (0) (0)

Толуол 100" 100" 100" 25 13 13

СНІ» 1007 1007 1007 91 20 13

ЕЮоАс 98" 98" 92 (0) (0) (0)

І-ВИОН 83 33 (0) (0) (0) (0)

Водний" 94 75 0 0 0 0

Примітки: (а) цитотоксичність оцінювали як інгібування (у 9о) росту, (б)"- наявність активності загострених клітин, (в) водний екстракт був випробуваний при 700, 350, 140, 70, 35 і 14мг/мл.

Ці екстракти були також тестовані проти віруса Негрез зітрієх типу І (НБМ-1) і ниркових клітин СУ-1 мавпи (при 100мг/диск 6,35мм), але ніякої актвності виявлено не було. Не спостерігалось антимікробної активності цих екстрактів проти РепісіПит теїїпії (Р. аїгохепешт) і Місгососсив Ішеивз (Запсіпа ІШешт) при 500мг/диск 12,7мм. Пізніше більш чисті екстракти були тестовані проти ВасшШив вирій, Засспаготусев сепемівіає і

Езспетгісніа сої, але активність не спостерігалась.

Спізулозинові сполуки можуть бути синтезовані, зокрема спізулозини 285 (1), 299 (2) і 313 (3).

Бажана процедура синтезу базується на попередньому доданні металоорганічних сполук до М,М- дибензиламіноальдегідів для одержання р-аміноспиртів з високою стереоселективністю (див. Апагев еї аї.,

Ога. Спет. 1996, 61, 4210; Вевї? єї аІ., Апдежм Спет. Іпі. Ед. Епої,, 1987, 26, 1141).

Схема 1 ілюструє процедуру синтезу сполуки 1.

Схема 1. шобчуи те дю яньсї во Мага зо за

Мао вве МЕ «о ! ко снаиЄна Мов, оч

БО рве о о в т ання в'я Мат а жі о птн и яю ма 7

Згідно з схемою 1, р-аміноальдегід 50 можна приготувати з І-аланінметилового естеру спочатку дебензилюванням аміногрупи бензилбромідом і карбонатом калію з подальшим відновленням літійалюмогідридом до М,М-дибензиламіноспирту 40. Оксидування Сверна 40 дає 50 з високим виходом з можливістю використання без подальшого очищення, щоб уникнути розкладання. Додання реагента Гріньяра до 50 дає анти-діастереомер 60 з високою селективністю. Сполуку 60 легко очистити, наприклад, флеш- хроматографією або ВЕРХ (високоефективною рідинною хроматографією). Зняття захисту з 60 гідролізом на каталізаторі Пирлмена дає 1 з високим виходом і забезпечує високий загальний вихід. Сполуки 2 та З можна приготувати, збільшуючи довжину ланцюга реагента Гріньяра, а решту сполук винаходу також можна приготувати, обираючи належний реагент Гріньяра.

Фіг1А, 18, 1С, 10, 1Е, 1Е ілюструють морфологію клітин, що спостерігалась у тестах екстрактів брізша роїзупута на 11210, причому:

ФігЛ1А - нормальна клітина, Фіг.1В - типова загострена клітина, Фіг.1С - нетипова загострена клітина, Фіг.О - клітина з більш, як двома загостреннями, Ффіг.1Е - розбухла клітина, 1Е - комбінація розбухлої і загостреної клітин. фіг.2 - схема відділення описаних сполук з екстрактів молюска брізша роуупута,

Фіг.3 - мікрофотографія результатів Прикладу А,

Фіг.4 - мікрофотографія результатів Прикладу Б,

Фіг.5 - електрофоретограма Прикладу В,

Фіг.6 - мікрофотографія результатів Прикладу Г.

Як можна бачити з Ффіг.1, деякі з клітин 1210 змінили форму з сферичної (фіг.1А) на овоїдну з довгими загостреннями з інтервалом 180" між ними (1808). Тест цих екстрактів дав кілька інших форм, включаючи клітини з іншим (не 180") інтервалом між загостреннями (Фіг.1С), клітини з більш, ніж двома загостреннями (Фіг.10)), клітини з розбуханням (Фіг.1Е) і клітини з розбуханням замість одного з загострень (Фіг.1Е). Однак найбільш характерними і переважаючими були клітини з двома гострими протилежно розташованими виступами. Морфологічні зміни такого типу не спостерігались раніше при скринінгу більш, як 1000 екстрактів з морських тварин.

Виділення спізулозинів 285, 299 і 313

Зрізша роїупута були зібрані на глибині 110 футів (3З3м) з устричної банки на східному краю банки

Зіемадоп поблизу узбережжя Нової Англії, яка простягається від околиці Глосес-тера, Массачузетс на північ до Мейна. Вони були доставлені живими компанією Мем Епдіапа Сіат Согрогайоп (кол. Мем Юамп Зеагоодв,

Іпс.) і негайно заморожені.

Для очищення була використана процедура, подібна до описаної вище процедури екстрагування. Перші устриць були розморожені і раковини видалені, що дало 1,9кг маси, яку витримали протягом кількох год. у метанол/голуолі (3:1) і профільтровані. Після повторення цієї операції і подальшої гомогенізації суміш була піддана глибокому екстрагуванню тим же розчинником. До одержаного таким чином сирого екстракту був доданий 1М розчин хлориду натрію, що викликало розділення на два шари. У подальшому нижній водний шар був екстрагований толуолом і толуолові шари об'єднані. Утворені водні шари були потім екстраговани ДХМ (Фіг.2).

Толуоловий екстракт був розділений між метанолом і гексаном. Цитотоксичність і зміни у клітинах спостерігалиссь майже виключно у метаноловій фракції. Одержаний метаноловий екстракт був уведений у силікатну флеш-колонку з градієнтним елюююванням хлороформ/метанолом (100:0, 99:1, 90:10, 85:15, 80:20, 70:30, 50:50, 0:100). Головна цитотоксична і утворююча загострені клітини складова елююється з колонки дуже пізно, хоча більш ранні фракції також показували деяку цитотоксичність, але не утворювали загострених клітин. Пізніші складові потім були очищені силікатною флеш-хроматографією з елюентом хлоро-форм/І- бутанол/оцтова кислота/вода (8:12:1:1). Перед видаленням розчинника фракції були нейтралізовані бікарбонатом натрію, щоб уникнути можливого розкладання під час концентрування у кислоті. Процедура дала три біоактивні фракції.

Під час перших спроб виділення було помічено, що біоактивність не вимивається з ціанідної колонки екстракції твердої фази (ЕТК) метанолом, але цитотоксичність можна було елюювати метанол/0,01М форматом амонію (3:11, 0О,5мл/хвил.). Це було підтверджено хроматографуванням невеликої кількості біоактивної фракції на ціанідній колонці ВЕРХ з тією ж системою розчинників з подальшим повторенням уведення за тих же умов, але з заміною розчину формату амонію водою. Хроматограми були ідентичними, але у першій спостерігався пік елюювання на 15,6 хвилині.

Кожна з трьох біоактивних фракцій з другої силікатної колонки була потім очищена ціанідною ВЕРХ за умов, згаданих вище (але з 1Тмл/хвил.), що дало три групи біоактивних фракцій. Формат амонію був видалений проведенням через колонку зразка ПФК С-18, з промиванням водою, потім з елююванням метанолом. Головні цитотоксичні і змінюючі морфологію фракції з кожної з серій (фракції А, В, С) мали пік, схожий з згаданим вище. Силікатна тонкошарова хроматографія (ТШХ) (хлороформ/І-бутанол/оцтова кислота/вода, (3:12:2:2)) показала, що фракція А (0,4мг) має одну пляму (НВ; 0,47), забарвлену нінгідрином у рожевий колір. Фракція В (1,3мг) мала таку ж пляму, але трохи нижче (НН: 0,44, червона від нінгідрину), а фракція С (0,2мг) мала обидві і третю (Аг 0,34, малинову від нінгідрину). Усі три виявляли високу цитотоксичність і загострення клітин, причому А мала активність, трохи вищу за А і значно більшу, ніж С. Це вказує на те, що верхню пляму ТШХ утворюють сполуки, які спричиняють морфологічні зміни клітин 11210. Ці фракції у подальшому не очищувались і були аналізовані як суміш. Кількісні результати біоаналізу розглянуто нижче.

Було зроблено спробу виявити, який з органів ЗрізшШа роїупута містить найбільше біоак-тивних компонентів. Живий молюск був анестезований діетиловим етером і розрізаний на 9 частин: нога, система травлення, гонади, сифон, зябра, серце, мантія, аддукційні м'язи і залишок вісцеральної маси (після видалення ноги, системи травлення і гонад). їх ідентифікували порівнянням з іншими молюсками. Кожний орган гомогенізували у метанол/голуолі (3:1) і одержаний екстракт розтирали з ДХМ для видалення солей. Усі екстракти були цитотоксичними (табл.), але лише екстракти з гонад і зябр показали сильну здатність змінювати морфологію. Екстракти з системи травлення і залишку також мали таку здатність, але послаблену внаслідок, можливо, неповного відділення від понад. Нездатність інших органів формувати загострені клітини може пояснюватись відсутністю або низькою концентрацією сполук 1-3.

У іншому експерименті одну ногу відварювали протягом короткого часу і екстрагували у описаний спосіб.

Була виявлена цитотоксичність, але на здатність до зміни морфології. Однак, коли більший зразок вареного матеріалу був підданий глибокому екстрагуванню, у зразку 11210 були виявлені загострені клітини. Силікатна

ТШХ (хлороформ/І-бутанол/оцтова кислота/вода (3:12:2:2)) екстрактів системи травлення і гонад показали наявність слабкої нінгідрин-позитивної плями на Н: 0,49. 250мг/мл 125мг/мл 5Омг/мл

Орган Зо Зо Зо Зо Фо Фо

Інгібування Загострених.2 Інгібування Загострених." Інгібування Загострених." нога 100 0, ум? 100 0, ум? 93 0,0 сист.травл. 96 0,18 62 0,0 (0) 0,0 гонади нве Нв 99 56, 100 90 32,100 сифон 100 ум, ум 50 0,0 (0) 0,0 зябра 100 ум, ум 100 50, ум 98 100, 93 серце 100 ум, ум Нв 0,0 38 0,0 мантія 100 0,0 99 0,0 95 0,0 адд. м'язи 100 дод. 100 0,0 95 0,0 залишок 100 10, ум 100 2, ум 94 0,0 ногаз 100 (0) 100 (0) 97 (0) ногає 91 21 25 (9) (0) (0) а - процент загострених клітин визначали через 59-82год. після початку тесту. - "ум" означає "усі мертві". 5 - "нв" означає "не визначено" внаслідок осадження матеріалу на клітинах. а - процент загострених клітин визначали через 72год. після початку тесту. 5 - варена нога; екстрагування виконували як для одержання сирого екстракта при відділенні фракцій А-

С. Процент загострених клітин виміряли через 7бгод. після початку тесту.

Процедура відділення дає деяку інформацію про структуру біоактивних сполук. Пляма ТШХ, корельована з активністю, рожева або червона після дії нінгідрину, дає підстави вважати наявність первинних амінів. Крім того, вони виявили амфіфільність. Вони були спочатку екстраговані у толуол з водного метанолу, але потім були розділені між метанолом і гексаном. Хоча і розчинні у неполярних розчинниках, вони потребують дуже полярного розчинника для елюювання з кремнезему (хлороформ/І-бутанол/оцтова кислота/вода (3:12:2:2)).

ТШХ показала, що лише фракції А та Б були порівняно вільні від неактивних забруднювачів. Вивчення структури виконували на фракції В завдяки її порівняному розміру. На Фіг.3, 4 наведено спектр "Н ЯМР цієї фракції у СОСІз ії СОзО0 відповідно. У цих спектрах легко помітити пік, який відповідає довгому метиленовому ланцюгу (1,25 1/млн) і кільком перекриваючим одна одну метиловим групам (0,87 1/млн). Інші піки не так помітні. Не виявлено піків, що відповідають ароматичним протонам, але кілька піків з'являються у області протонів алкену. Кілька інших, як здається, відповідають протонам, приєднаним до карбонів, заміщених гетероатомом. Головна різниця між спектрами у двох різних розчинниках полягає у тому, що у СОзО0 метиловий дублет (1,21 1/млн) нижче термінальної метилової групи добре помітний, а у СОСІз цей резонанс з'являється як верхнє плече на піку метиленового ланцюга.

Для порівняння з виділеним матеріалом від бідта був одержаний аутентичний зразок О-транс-еритро- сфінгозину (4). Спектр "Н ЯМР цієї сполуки за багатьма рисами схожий на спектр фракції В. Як і очікувалось, 4 має великий пік, зумовлений довгим метиленовим ланцюгом (1,25 1/млн), термінальною метиловою групою (0,87 1/млн) і двома протонами вінілу (5,75 і 5,46 1/млн). Слід відзначити ширину резонансів, що відповідають протонам, приєднаним до карбонів, заміщених гетероатомом (4,40, 3,66, 2,85 і 2,18 1/млн). Крім того, силікатна ТШХ (хлороформ/І-бутанол/оцтова кислота/вода, (3:12:2:2)) для 4 дає на В; 0,43 червону пляму (від нінгідрину), подібну нижчій плямі у фракції В і середній плямі у С. Було повідомлення (Раїтеїа апа Рговіепіс), що 2-аміно-3-октадеканол і 4 мали дуже близькі значення ПН; (0,32 і 0,29 ; відповідно) при елююванні на папір, просочений силікатною кислотою з розчинником (діїззобутилкетон/оцтова кислота/вода (40:25:5).

Фракції А-С також були вивчені з використанням кількох мас-спектрографічних способів. Найбільший іон у всіх спектрах - т/7 286. Вимірювання цього піку з високим розрізненням (т/2 286, 3109) дозволило призначити спізулозину 285 (1) формулу СівНаоМО (0,1тти). Назва сполуки частково походить від її молекулярної маси.

Формула сполуки вказує, що молекула є: повністю насиченою. На 268,3019 (А - 1,5тти) спостерігався сильний пік, що відповідає втраті води іоном МаеН. Отже, 1 має містити гідроксильну групу. Іони, що відповідають матричним аддуктам тп/2 286 були виявлені при т/2 438,3078 (Сг2НавМОзо5», А - 0О,2тти), 590 та 592.

Один з добре відомих первісних метаболітів, подібний 1, складається з 18-карбонового ланцюга, заміщеного гідроксильними і аміновими функціональністями, і є сфінгозином (4). Ця сполука має на 1 оксиген більше і на 2 гідрогена менше, ніж 1. Аналогія є припустимою, оскільки вимірювання з високим розрізненням т/2 300 для спізулозину вказує, що це дублет, який відповідає МАН вищого гомологу (2) т/2 286 (300, 3270,

Сі9Наг2МО, - 0,4тти) разом з сфінгозином (4) як таким (300, 2914, СівНзаМО», А - 1,1тти). Це допомагає пояснити присутність протонів алкену у спектрі "Н ЯМР.

У всіх трьох спектрах були помітні кілька інших піків. он при т/2 314 є також дублетом, що відповідає

СгоНа«МО (314, 3439, А -1,6тти), який є молекулярним іоном іншого гомологу 1, спізулозину 313 (3) і

СтіеНао МО» (314, 3075, А - 1,6ітти), який є гомологом сфінгозину (5).

Сполука 4 показала матричні аддукти іону МН при т/2 452,2885 (Сг2НавМОг952, А -1,6тти), 6042831 (СовіНБаМОвоб», А 0,Зтти) і 606,2995 (СовН56МОв5а4, А З,бітти), сполука 5 показала матричні аддукти іону МАН при т/2 464,2888 (СгзНаєМО»4552, А - 2,0тти) і 618,2940 (С27НзаМОв5а, А 5,1тти). Слід відзначити, що хоча т/7 300 і 314 є дублетами майже однакової інтенсивності у фракції В, лише один пік був вимірюваним для матричних аддуктів, перелічених тут для фракції В. Це дає підстави вважати, що ці дві групи сполук, хоча і дуже схожих за загальною структурою, поводяться різно під час мас-спектрографії з бомбардуванням швидкими атомами (МСОБША). Спізулозинова група (насичена) дає сильні молекулярні іони і слабкіші матричні аддукти, а сфінгозинова група (ненасичена) дає протилежну картину.

Для більш точного встановлення структур, визначених наведеними вище даними, були приготовлені кілька похідних. Найбільш інформативною була діацетилова похідна спізулозину 285 (8). Оскільки фракція В була найбільшою, частину її адцетилювали оцтовим ангідридом у піридині. Далі суміш ацетилових похідних позначено АсВ. Згідно з силікатною ТШХ (хлороформ/І-бутанол/оцтова кислота/вода, (3:12:2:2)) реакція є квантованою, з новою плямою на Ні 0,86. Для порівняння у той же спосіб була синтезована тріацетилова похідна аутентичної 4 (9).

Заздалегідь були відділені дві групи сполук, близьких до спізулозинів. (3Шамісга і Зспецег повідомили, що губка Хезіозропдіа зр. з Папуа-Нової Гвінеї містить два епімерні 14-карбонові аміноспирти 134 і 135. Вони не були ізольовані як вільні аміни, але суміш була ацетильована з одержанням як моно- (136, 137), так і діацетилових сполук (138, 139), які потім були розділені. дітепе? і Стему5 ізолювали кілька молекулярних іонів з первісної 1 при т/7 286. Цей іон МАН т/: 370) був розщеплений, що дало т/лг 310 і 268, як здається, через втрату оцтової кислоти і другої ацетилової групи, відповідно. Відповідні іони для інших спізулозинів були малі, але були присутні: т/7 384, 324 і 282 для діацетилової похідної 2 (144) і т/72 398, 338 і 296 для діацети-їлової похідної З (145). Іони від сфінгозину у зразку були надто малі, щоб з упевненістю стверджувати, що вони були присутні. Це підтверджує, що ці дві групи сполук мають дуже різні потенціали іонізації. Спектр СІМ5 показав сильні іони з т/2 370 і 310, але іон з т/2 268 був дуже слабким. Вищі гомологи знову були помічені при т/2 384 і 324 для 144 і т/7 398 і 338 для 145. Слабкі іони з т/7 426 і 366 вказували на 133. ов, ся,

Мня | ння, 14 Віз кН 15 Ше Вин 1938 Вуа Н,Воз Ас і уз Ну 138 Вуж Вов Аг 139 Бе Но Ас ок он кнА Кн, м нен 4 13 ВКзАс он ро, к

Синтез спізулозину 285

Для підтвердження структури і визначення стереохімії спізулозину 285 сполуку синтезу-вали. Жодний з ізомерів 2-аміно-3-октадеканолу був раніше відомий як природний продукт, але 25.35- і 25,3В-ізомери були синтезовані раніше. Вищі гомологи є новими сполуками.

Для одержання аутентичного матеріалу була використана модифікована версія синтезу (Ргозіепік апа

АІаймроміс).

ТМ б дода су , пф кр т ФМ КИ

Ба м ро З на РоВевО; її ж ок о вики вики

Хо і снусвдм : снеккотовтьрх в Х. 5 а М У а в

І в її

Фа ок зт 1 ній дя ки божих А, є вам і і 3. мовні Же Кн і е 1йхк Таз

По-перше, дибензилмалонат (147) алкілюють тетрадецилбромідом (148). Одержаний дибензилтетрадециламалонат (149) конденсують з М-фталоїл-І -аланілхлоридом (150) і одержують 2- фталімідо-3-октадеканон (151) після видалення бензильної групи і декарбоксилювання. Кетон обробляють боргідридом натрію з надлишком, що призводить до відновлення одного з фталімідових карбонілів у додаток до кетону, що дає 152, яка має один фталімідокарбоніл, відновлений до карбіноламіну, і 153, яку у подальшому відновлюють. Ці два продукти можна легко розділити флеш-хроматографією.

Відновлення 151 до 152 дає суміш чотирьох діастереомерів внаслідок формування двох нових хіральних центрів. На цій стадії діастереомери розділяють ціанідною ВЕРХ. Після цього з кожного з них видаляють захисну групу подальшим відновленням борогідридом натрію і потім оцтовою кислотою. Видалення з захисною групою одного стереоцентра утворює два діастереомери. Оскільки синтез почали з І -аланіну, цими двома продуктами є (25,35)-2-аміно-3-октадеканол (154) і (25,38)-2-аміно-3-октадеканол (155).

Біологічна активність

Спізулозини є простими сполуками (див. Фіг.1А-1Е), але вони виявляють дуже незвичайний тип біоактивності. Як уже відзначалось, спізулозини на додаток до цитотоксичності викликають помітні морфологічні зміни у лейкемічних клітинах І 1210. Цю біоактивність, яку оцінюють як процент живих клітин, у яких спостерігалась зміна морфології, можна спостерігати вже через 1Згод. після початку тесту, і вона досягає максимуму на 50-60 годинах, після чого знижується. Взагалі для визначення цієї кількості були проведені спостереження над 60 клітинами, за винятком тестів у яких залишалось живими менше цієї кількості клітин.

Морфологічну дію звичайно виміряли через 30-35год. після початку тесту і знову через приблизно 24год., а цитотоксичність визначали тоді, коли кількість клітин у тесті досягала приблизно 8000, звичайно через З дні після початку. Слід відзначити, що загострені клітини були живими і ураховувались як такі при визначенні цитотоксичності. Крім того, у тестах, де була зареєстрована 10095-на цитотоксичність, могли зберігатись живі клітини (« 0,595), які могли бути (або не бути) загостреними. Усі морфологічно змінені клітини ураховувались при обчисленні процента загострених клітин.

Ці зміни морфології спостерігались у фракціях з досить високою цитотоксичністю. Взагалі у тестах з менш, ніж 7095-им інгібуванням росту, не спостерігалось помітної кількості загострених клітин. Однак, у тестах, де цитотоксичність досягала 10095, процент клітин з зміненою морфологією часто є меншим, ниж у тестах з 90- 9895-им інгібуванням росту. Це означає, що змінені клітини легше вбити. Невідомо, чи зумовлені цитотоксичність і зміни морфології одним і тим же механізмом. У одному випадку загострені клітини після тесту були рекультуровані і, як виявилось, повернулись у нормальний стан. Це означає, що процес може бути зворотним після метаболізації сполуки. Ацетиляція значно знижує біоактивність.

Щоб визначити, спричинені зміни морфології клітин І 1210 сфінгозином (4) або близькими сполуками, були одержані кілька аутентичних сполук і випробувані на клітинах 11210. Як сфінгозин, так і стеариламін (131) показали помірну цитотоксичність, але ніякої морфологічної дії. Сфінгоміеліни є добре відомими похідними 4, у яких до первісного спирту додано фосфо-рилхлоринову одиницю, а амін ацетильований жирною кислотою.

Суміш сфінгомієлінів, виділених з бичачого мозку (Зідта), яка складалась, головним чином, з стеароїлових і нерво-ноїлових сфінгоміелінів (161, 162), показала мінімальну цитотоксичність і повну відсутність загострених клітин. Цитотоксичність фосфорилхолінової похідної 4 (163, бідта) може щонайменше частково зумовлюється гідролізом 164 з утворенням 4. о 5 - ам а я а шу нн окон ут отит

Кнсов Й я, о Не з

ЗЕ й а Оуен СВІ

Цитотоксичність сполук моделі

Сполука Концентрація мг/мл усінгібування дозагострених клітин 128 5 100 (0) 2,5 100 (0) 1 75 (0) 0,5 31 (0) 0,25 13 (0) 0,1 (0) (0) 161-162 50 7 (0) 25 (0) (0) (0) (0) 131 5 99 (0) 2,5 96 (0) 1 19 (0) 0,5 (0) (0) 0,25 (0) (0) 0,1 (0) (0) 163 50 88 (0) (0) 10 З8 (0)

Відомо, що сфінгозин і інші довголанцюгові аміни, включаючи стеариламін, є цититок-сичними. Було показано, що таку біоактивність, визначену на клітинах яєчника китайського хом'яка, у максимальній міри виявляють 18-карбонові гомологи, а усі чотири стереоізомери сфінгозину мають майже однакову активність.

Редукція подвійного зв'язку у 4 дає дигідросфін-гозин (164), але не впливає на цитотоксичність. Додання до 164 М-метилової групи також не спричиняє помітної зміни біоактивності, але ацилювання аміну значно підвищує цитотоксичність.

Не було відзначено цитотоксичності споріднених сполук (134, 135, 140-142), одержаних з інших морських організмів, однак, вони, можливо, не були піддані таким випробуванням. Суміш 134 і 135 була активною проти

С.аіІрісапз (8-міліметрова зона інгібування для 19мг суміші цих двох сполук). Ксестамінол А, згідно з повідомленнями, виявив невелику активність проти кількох грам-позитивних і грам-негативних бактерій і грибків. Він також показав анти-гельмінтну дію проти Міррозігопдів Бгазійепвів. 140 і 142 обидва показали активність проти зворотноїтранскриптази.

У таблиці наведено дані активності фракцій А-С, ацетилової похідної фракції В і сполук 154, 155. Дані тестів підтверджують дані аналізу ЯМР про тотожність 155, а не 154, з 125. Крім того, ацетиляція різко знижує біоактивність.

Таблиця ІХ

Біоактивність фракцій А-С, АСВ і 154 та 155

Зразок Мини Інгібування: Фо Час до загострених клітин 25

Фракція А 2,5 100 35,59 ум ум 1,25 100 25 ум 0,5 90 42 45 0,25 85 45 55 0,125 75 8 35 0,05 19 (0) (0)

Фракція В 2,5 100 35,59 (0) 7 1,25 93 З 21 0,5 90 2 43 0,25 80 7 37 0,125 75 5 21 0,05 7 (0) (0)

Фракція С 2,5 90 55 (0) 1,25 88 (0) 0,5 63 (0)

Асв 10 31 27 (0)

З8 (0) 2 13 (0) 1 (0) (0) 0,5 (0) (0) 0,2 (0) (0) 154 5 100 27 (0) 2,5 100 (0) 1 63 (0) 0,5 (0) (0) 0,25 (0) (0) 0,1 (0) (0) 155 5 100 27 ум 2,5 100 22 1 100 64 0,5 99 56 0,25 96 40 0,1 63 33 а - якщо не зумовлено інше, процент загострених клітин визначали двічі. Час (у год.) після початку тесту, коли були виконані ці вимірювання, вказано у колонці "Час". ь - ум означає "усі мертві". с - процентний показник інгібування росту як процент живих клітин у оброблених комірках порівняно з контрольними.

Можливий механізм дії

Біоактивність спізулозинів може бути зумовлена їх схожістю з сфінгозином. Серед сфінголіпідів спізулозин 285 можна вважати 1-деоксисфінганіном. Спізулозини можуть конкурувати з сфінгозином за місця зв'язування або бути вбудовані у такі сфінголіпіди, як сфінго-міеліни, цераміди або гангліозиди. У будь-якому разі спізулозини можуть порушувати клітинні функції, які контролюються цими сполуками. Сфінгозин і його похідні беруть участь у регулюванні росту клітини і диференціації. Сфінгозин є потужним інгібітором протеїнової кінази С, конкуруючи з діацилгліцеролом за місця зв'язування, що може пояснювати цитотоксичність.

Вивчення структурної активності показало, що таке інгібування вимагає позитивно зарядженого аміну і тому похідні М-ацилу залишаються неактивними. Якщо спізулозини діють, конкуруючи з сфінгозином, це пояснює відносну неактивність ацетилованих сполук (АСВ). Є свідоцтва, що сфінгозин може діяти як другий переносник, регулюючи активність протеїнової кінази С Було показано, шо він також інгібує диференціацію клітин НІ-60, оброблених 12-міристат-13-ацетатом форболу, відомим активатором протеїнової кінази С.

Спізулозини бажано піддати випробуванням на інгібування протеїнової кінази С Невідомо, чи може інгібування цього фермента викликати морфологічну дію, що спостерігалась у спізулозинів, але протеїнова кіназа С бере участь у контролюванні росту клітини і диференціації.

Експериментальне обладнання

Спектр ЯМР одержували на спектрометрах Сепега! ЕІесійс СМ 500 ії ОЕ 300 і Мапйап 0400. Зразки для аналізу ЯМР розчиняли у СОСІз або СОзО0Ю. Хімічні зсуви (А) дано у 1/млн відносно тетраметилсилану (ТМ) порівняно з залишковим піком розчинника або ТМОС. Спектри МСОБША низького і високого розрізнення реєстрували вна спектрометрі МО 2АВ-5Е або МО 70-5Е-4Е, використовуючи як матрицю суміш дитіотреїгол/дитіоеритритол (3:1, магічна куля). Спектри МСБША/МС (мас-спектрографія) реєстрували на Ма 70-5Е4БЕ з тією ж матрицею, використовуючи гелій як газ зіткнення. Мас-спектри з СІ реєстрували спектрометром Ма М5Е з перемиканням режимів СІ/ЕЇ і з метаном як газом-реагентом. Інфрачервоні спектри одержували на спектрометрі ІВМ ІН|З2 ЕТІВ. Оптичні обертання вимірювали цифровим поляриметром ЗХА5СО

ПІР-370.

Хроматографія

ВЕРХ виконували на ціанідній колонці АШесп Есопозрпеге (4,6х250мм, розмір часток 5мкм). Була використана система ВЕРХ, що складалась з помпи ВесКтап Моаве! 114М, інжектора Нпесдупе 71 і детектора змінної довжини хвилі І5со МА або ВесКтап 165 або детектора на наборі фотодіодів Ууаїегз 990.

Аналітичну ТШХ виконували на силікагелі з покриттям (Мегск бОБ-254) і ціанідних зв'язнофазних платах (ЕМ бсіеєпсе СМ Ег25425НРТІ С). Плями спостерігали під УФ (254нм) за допомогою нінгідрину (595 у етанолі),

фосфомолібденової кислоти (595 у етанолі) і/або іоду. Силікатну колонну хроматографію виконували на силікагелі 50-200мкм або 40-6Змкм (Мегск). Для іншої колонної хроматографії були використані Спготайогех 005 (Рціі-Оїмівіоп 100-200 меш) і Зерпадех І Н-20 (Рпаптасіа). Швидкісну протитічну хроматографію (ШПТХ) виконували на багатошаровому контурі сепаратора-екстрактора Ітго (Р.С., Іпс.) з шлейфом Ме10 і на Міюп-Ноу тіпі-Ритр. Екстракцію з твердої фази виконували на колонках нормальної фази (силікат, АІйесп Махі-СіІєап), зворотної фази (С-18, Маїег5 Зер-Рак) і зв'язаної фази (СМ, Різпег Ргерзер).

Біологічні тести

Тести на цитотоксичність проти клітин 11210 лімфоцитної лейкемії миші виконували, розчиняючи зразки у метанолі і розміщуючи їх у сухих тестових комірках, після чого дозволяли розчиннику випаритись. Клітини (1000) були поміщені у мінімально насичене середовище (мл) і піддані інкубації при 37"С. Інгібування росту оцінювали через процент живих клітин у тестових комірках порівняно з контрольними комірками. Це вимірювання робили, коли контрольні комірки досягали 8000 клітин, звичайно через З дні після початку випробувань.

Клітини з зміненою морфологією (фіг1А-1Е) підраховували як живі клітини при визначенні інгібування росту. Зміни морфології визначались протягом усього тесту. Процент загострених клітин обчислювали, підраховуючи кількість змінених клітин серед приблизно 60 клітин. Цей процент змінювався з часом у процесі тесту. Він звичайно досягав максимуму приблизно через 50год. після початку тесту, але загострені клітини можна було спостерігати вже через 1Згод. після початку тесту і їх звичайно можна було бачити під час вимірювання інгібування росту. Часто процент загострених клітин обчислювали після 35 і після 55год. Час вимірювання наведений разом з даними тесту.

Антимікробні тести були проведені за способом дифузії через фільтрувальний диск. Паперові диски (6,35 або 12,7мм, 5спієїснег 5 ЗспєйеїІ) були просочені зразками (50-500мг) у розчині і залишені висохнути. Ці диски були поміщені у агар, засіяний Васіїшв з!ИБійв5, РепісійПшт теїїпії (Р. агомепешт), Місгососсив Ішеизв (Загсіпа

Імеа), ЕзсПпегісніа соїЇ або Засспаготусев сегемізіае. Плати були інкубовані протягом 12-24год. (32-357С, за винятком Р. теїїпі, 25-2775).

Екстрагування 5різціа роїупіта для початкових біологічних тестів

Одна устриця (5різша роїупута) була розморожена і після видалення раковини (маса 35,32г) поміщена у змішувач з З50мл метанол/голуолу (3:1) і гомогенізована. Жовтокоричневий екстракт після фільтрування був доданий до 1М розчину хлориду натрію (100мл). Верхний толуоловий шар був видалений, а водний шар екстрагований толуолом (75мл). Два толуолові шари були об'єднані і видалення розчинника дало коричневий маслянистий залишок (333,9мг). Далі водний шар екстрагували ДХМ (2х75мл), що дало жовтокоричневий залишок (18,бмг) після видалення розчинника. Водний шар екстрагували етилацетатом (75мл). Нижня фаза є органічним шаром внаслідок присутності ДХМ, що залишився у водній фазі після останньої операції. Верхній шар далі екстрагували етилацетатом (245мл), верхній органічний шар екстрагували водою (100мл), і два етилацетатні екстракти були об'єднані, що після видалення розчинника дало жовтий залишок (36,8мгГг).

Об'єднані водний шари були напівконцентровані і екстраговані двічі 1-бутанолом (150мл, 75мл). Об'єднані бутанолові шари були екстраговані водою (75мл) з утворенням жовтого залишку (132,8мг) після видалення бутанолу. Об'єднані шодні шари були концентровані, що дало маслянистий світложовтий залишок (946,1мгГг).

Кожний екстракт перетерли з ДХМ і метанолом для видалення солей і одержали толуоловий (302,2МмГ), дихлорметановий (18,6мг), етилацетатний (36,7мг), бутаноловий (120 Умг) і водний (590,4мг) екстракти, які були тестовані.

Фракці А, віс

Тридцять п'ять устриць 5різша роїупута були розморожені і після видалення раковин (1,9кг) маса була просочена метанол/голуолом (3:1, 2х1,5л). Тверді речовини були перемелені у цьому ж розчиннику (6х1,5л) і після фільтрування одержаних екстрактів до них було додано Зл 1М розчину хлориду натрію. Утворений верхній толуоловий шар видалили, водний шар екстрагували толуолом (2х2,5л), потім ДХМ (4х2,5л, Фіг.1).

Після видалення розчинника толуоловий екстракт (21,55г) був розділений між метанолом і гексаном (1,5л кожного), метаноловий шар далі екстрагували гексаном (4х1л), об'єднані гексанові шари концентрували до приблизно 1,8л і обидва екстракти охолодили (-10"С). Два шари, одержані у кожному випадку, розділили, а об'єднані гексанові шари екстрагували метанолом (0,5л). Цей процес дав гексановий і три метанолові екстракти, з яких перший метаноловий екстракт (6,8г) мав найвищу біоактивність.

Ця біоактивна метанолова фракція була відділена силікатною градієнтною флеш-хроматографією з хлороформ/метанолом (100:0, 99:1, 95:5, 90:10, 85:15, 80:20, 70:30, 50:50, 0:100), що дало 12 фракцій. Третя, четверта, сьома і восьма фракції мали деяку цитотоксичність, але не утворювали загострених клітин. Така активність була виявлена у останніх двох фракціях разом з найвищою цитотоксичністю.

Ці дві фракції були об'єднані (370мг) і очищені на другій силікатній флеш-колонці з використанням елюента хлороформ/1-бутанол/оцтова кислота/вода (8:12:1:1). Для видалення оцтової кислоти кожну з 12 одержаних фракцій нейтралізували (а) доданням хлороформу (чверть об'єму), (б) промиванням 5950 -м бікарбонатом натрію до рН водного шару вище 7 (2-Зхнапівоб'єм) і (в) промиванням органічного шару водою (півоб'єму). Третя, четверта і п'ята фракції мали повну здатність утворювати загострені клітини і майже повну цитотоксичність. Кожну з цих фракцій окремо очищували ВЕРХ на ціанідній колонці з метанол/0,01М форматом амонію (3:1,1мл/хвил). Шість фракцій, з яких найбільш біоактивною була п'ята, були зібрані з кожної силікатної фракції, і з кожної фракції формат амонію був видалений доданням води (2-Змл), уведенням зразку у колонку ЕТК (С-18), промиванням водою (5-10мл) і елююванням метанолом (5мл). Це дало фракції А (0,4мг, вихід З3Зх103595), В (1,3мг, вихід 7х10595) і С (0,2мг, вихід їх10595), з третьої, четвертої і п'ятої силікатних фракцій, відповідно, елюйованих при ї; 7, 9хвил.

Фракція А

Біла тверда речовина; силікатна ТШХ (СНСІз/-ВИОН/АсСОН/НгО (3:12:2:2)) Ве 0,47 (нінгідрин-позитивна, рожева);

ІВ(Масі) 2922, 2853, 1734, 1593, 1462, 1377, 1061см";

ІН ЯМР (СОСІз) 5 5,38,5,15. 3,82, 3,67, 3,44, 3,24, 2,31,2,03. 1,67, 1,60, 1,55, 1,25, 1,10, 0,86;

МОБША т/2 606, 504, 592, 590, 466, 452, 438, 314, 300, 286, 268;

СІМ5 т/в 354, 340, 338, 328, 326, 324, 314, 312, 310, 300, 298, 296, 286, 284, 268, 266, 149, 139, 137, 1, 123, 111, 109, 97, 95, 85, 83, 71, 69, 59, 57, 55.

Анал. обчисл. для СівНаоМО: 286,3110 (МАН).

Одержано 286,3115 (МСБША високого розрізнення (ВР)).

Фракція В

Біла тверда речовина; силікатна ТШХ (СНСІз/-ВиОН/АсСОН/НгО (3:12:2:2)) Не 0,44 (нінгідрин-позитивна, червона);

ІВ (МасСб) 3273. 2953, 2918, 2851, 1639, 1591, 1510, 1466, 1379, 13441059, 970см"

ІН ЯМР (СОСІз) 6 5,98, 5,78, 5,55, 5,44, 5,32, 4,43, 3,78, 3,65, 3,24, 2,15, 2,08, 2,00, 1,95, 1,70, 1,44, 1,25, 1,19, 0,87;

МОБША т/ 6, 18, 2940, 616, 606, 2955, 604, 2831, 592, 590, 480, 466. 464, 2888, 452, 2885, 438, 314, 3439, 314, 3075, 300, 3273. 300, 2914, 286, 268;

СІ МС т/2 354, 352, 342, 340, 338, 328, 326, 324, 314, 312, 310. 300, 298, 296, 286, 284, 282, 280, 268, 266, 219, 193, 179, 165, 149, 137, 123, 111, 109, 97, 95, 85, 83, 71, 69, 59, 57, 55.

Фракція С

ІВ (Масі) 2924, 2853, 1593, 1456, 1352, 1063, 972см',

МОБША Іт/2 620, 618, 616, 606, 604, 602, 466, 464, 452, 438, 314, 300, 298, 2741, 296, 286, 280, 268;

СІМ5 т/л: 354, 352, 340, 338, 336, 328, 326, 324, 322, 314, 312, 310, 308, 300, 298, 296, 294, 292, 286, 284, 282, 280, 278, 268, 179, 165, 149, 137, 135, 1, 123, 121, 111, 109, 97, 95, 85, 83, 81, 71, 69, 60, 59, 57, 55.

Початкове розділення

Двадцять дві устриці 5. роїупута були розморожені і після видалення раковин одержані 1,Зкг органічної маси були поміщені у змішувач Уоринга з метанол/толуолом (3:1, 1,5л) і перемелені у густу масу яку профільтруваоли через броунмілерит. Твердий залишок екстрагували (4х1,5л) і фільтрували у той же спосіб.

Твердий залишок внесли у метанол/толуоле (5:11, 750мл) і залишили на Збгод., після чого фільтрували. До об'єднаних фільтратів (7-8л) додали 1М хлориду натрію (2л). Після видалення верхнього толуолового шару, водну фазу екстрагували толуолом (2х1,5л) і ДХМ (3Хх1,5л). Залишок водної фази концентрували наполовину і екстрагували етилацетатом (2х1л). Одержаний водний шар розбавили водою (2л) і екстрагували двічі 1- бутанолом (1,5л, 1л). Видалення розчинника і перетирання з ДХМ і метанолом дало толуоловий (14,1г), ДХМ (0,75г), етилацетатний (1,3г), 1-бутаноловий (0 2г) і водний (1,9г) екстракти, які були потім тестовані.

Толуоловий екстракт був розділений між гексаном і метанолом (750мл кожного). Метаноловий шар далі екстрагували гексаном (2х750мл, 2х500мл), гексанові шари були об'єднані і концентровані до приблизно Зл, потім обидва екстракти були охолоджені (-107С), що призвело до розділу на два шари. Об'єднані метанолові шари були концентровані у вакуумі з одержанням коричневого залишку (метаноловий екстракт 1,536г). Далі гексанові шари були концентровані приблизно до 1л і екстраговані метанолом (500мл). Видалення розчинника дало метаноловий екстракт 2 (4,26г) і гексановий екстракт (4,52Гг).

Фракція О

Частину першого метанолового екстракту (594мг) відділили за допомогою НЗССС, використовуючи гексан/етилацетат/метанол/воду (4:7:4:3, МРУОР) при 4мл/хвил. Це дало 12 фракцій, з яких третя, четверта і п'ята мали найвищу біоактивність. Ці три фракції були об'єднані (158мг) і хроматографовані на бЗерпадех (Н- з елююванням метанолом. Це дало вісім фракцій, з яких четверта (8,4мг) мала найвищу біоактивність. Цю біоактивну фракцію далі очистили ВЕРХ на ціанідній колонці з метанол/0,01М форматом амонію (3/1,

О,5мл/хвил.). Вісім фракцій були зібрані і формат амонію був видалений з кожної доданням води (2-8мл), уведенням зразка у колонку ЕТК (С-18), промиванням водою (5-10мл) і потім елююванням метанолом (5мл).

Сьома фракція (ї; 15 вхвил., біла аморфна тверда речовина, 0,Змг, вихід 2х 10795) містила біоактивні сполуки і має назву "фракція Ю". Силікатна ТШХ (І-ВНОН/АсОН/Нг2О (4:1:5), верхній шар) після обробки фосфомолібденовою кислотою виявила чотири плями РН: 0,53 (головна), 0,35 (головна), 0,31 (мала), і 0,19 (мала). Неактивна шоста фракція мала ті ж плями за винятком НВ; 0,53. Спектр МСОБША фракції О мав інтенсивні піки при т/2 286,3019, 300, 3270 і 268, 3019, і слабші піки при т/2 314, 438, 452,464, 590, 592, 669, 797, 809 і 825. Останні три з перелічених іонів були помічені також у більшості інших фракцій ВЕРХ і, як виявилось, відповідали плямі ТШХ Н; 0,35.

Анал. обчисл. для СівНаоМО: 286, 3110 (МАН).

Одержано 286, 3109 (МСБШАВР).

Фракція Е

Друга частина першого метанолового екстракту (633мг), згаданого вище, була піддана НЗОСС з розчинником гексан/метанол/вода (5:4:1, ОР-МР, 5мл/хвил), що дало слабке утримання стаціонарної фазі і дало 10 фракцій, більшість з яких були біоактивними. Перші три фракції (310мг) були об'єднані і очищені

НБЗОССС з використанням суміші гексан/(етилацетат/метанол/вода (4;7;4:3, І!РАМР, 2мл/хвил), що дало 12 фракцій. Фракції 2-5 (85мг), найбільш біоактивні, були хроматографовані на флеш-колонці С-18 з елюентом метанол/вода/хлороформ з градієнтом (90:10:0, 95:5:0,100:0:0, 95:0:5, 90:0:10, 50:0:50). Це дало 10 біоактивних фракцій.

Фракції 4-6 з першої стадії НЕССС були об'єднані з побічною фракцією з колонки Зерпадех І Н-20 (27Омг, див. фракцію 0). Цю суміш піддали Н5ССС за умов другої стадії, але з потоком Змл/хвил. Це дало дев'ять фракцій, з яких друга і третя мали найвищі цито-токсичність і здатність змінівати клітину. Ці дві фракції були об'єднані (42мг) і розділені на флеш-колонці С-18 з градієнтним елюентом метанол/вода (80:20, 90:10, 95:5, 100:0). Це дало 12 фракцій, з яких восьма-одинадцята показали здатність змінювати морфологію клітини і цитотоксичність. Усі фракції з першої колонки С-18 за винятком першої і п'ятої були об'єднані з восьмою- одинадцятою фракціями з другої (50,4мг) і розділені препаративною силікатною ТШХ з елюентом хлороформ/1-бутанол/оцтова кислота/вода (3:12:2:2). Плата була розділена на вісім фракцій, які були зняті і елюйовані метанолом. Залишок кожної фракції після видалення розчинника був перетертий з ДХМ і фільтрований. Друга згори фракція з плати (Я: 0,80-0,42) містила біоактивні компоненти і була названа фракцією Е (5,7мг). Аналітична силікатна ТШХ фракції Е з тим же елюентом виявила одну пляму, чутливу до нінгідрину (Не 0,44), але обробка фосфомолібденовою кислотою показала наявність інших сполук у середині третьої плати. Спектр МСОБША фракції В дав т/2 286 як головний пік, з меншими піками на п/2 268, 300, 438, 452, і 592.

Фракція Е

Третя частина першого метанолового екстракту (468мг) була відділена силікатною флеш-хроматографією з розчинником хлороформ/1-бутанол/оцтова кислота/вода (8:12:1:1). Для видалення оцтової кислоти кожну з одержаних фракцій нейтралізували (а) доданням води (півоб'єму фракції) і розділенням двох фаз, (б) екстрагуванням водного шару хлороформом (півоб'ємух2), (в) промиванням об'єднаних органічних шарів 595-м бікарбонатом натрію до рН водного шару вище 7 (2-Зхпівоб'єму) і потім (г) промиванням органічного шару водою (півоб'єму). Третью, найбільш біоактивну фракцію (24мг), хроматографували на берпадех І Н-20 з елюентом метанолом і одержали вісім фракцій. Шосту фракцію (23мг) відділили багаторазовою ВЕРХ, за умов відділення фракцій А-С. Формат амонію видаляли, як для фракцій А-С. Фракція, елюйована на 8,1хвил. була найбільш біоактивною і була названа фракцією ЕР. Вона була настільки мала, що її точну масу не вдалось визначити, можливо, вона становить 100-200мкг (вихід приблизно 1-2х10-95). Фракції, елюйовані пізніше, також мали цитотоксичність і здатність до зміни клітин, але менші. Це дає підстави вважати, що жодна з цих біоактивних сполук не може бути елюйована як добре сформований пік або що різні гомологи елююються у різні часи, але погано розділяються. Силікатна ТШХ (33:12:22, СНСІз/1-ВИОН/АСОН/НгО) виявила одну нінгідрин-позитивну пляму Ні: 0,44. Пізніше елюйовані фракції також мали таку пляму, але менш яскраву.

Спектр МСБША фракції Е показав (у порядку зниження інтенсивності) т/2 286, 268, 300, 314, 344, 438, 452, 592, 669.

Розтин

Живу устрицю у контейнері з приблизно 10мл діетилетеру охолоджували (4"С) протягом 20год., після чого розітнули на 9 органів: нога, система травлення (включаючи шлунок, кишечник і кристалічний мішечок), гонади, сифон, зябра, серце, мантія, адукційні м'язи і залишок вісцеральної маси. Кожний орган вимочували у метанол/гтолуолі (3:1,10мл/г на зразок) і гомогенізували у змішувачі Вініса. Після фільтрування екстрактів і видалення розчинника залишок перетирали з ДХМ і метанолом і одержали 155мг (нога), бомг (система травлення), 147мг (гонади), 101мг (сифон), 65мг (зябра), 2,5мг (серце), 168мг (мантія), 101мг (адукційні м'язи) і 252мг (вісцеральна маса).

У окремому експерименті одна нога була зварена і піддана екстрагуванню у подібний спосіб (189мгГг).

Більший зразок вареної устриці (483г) був підданий більш глибокому екстрагуванню вимочуванням у метанол/толуолі (Зх50Омл, 3:1) з подальшою гомогенізацією у тому ж розчиннику (5х500Омл). Невеликий зразок об'єднаних екстрактів був підданий випарюванню і знову розчинений у метанолі для тестування.

Загальні процедури

Оптичні обертання виміряли цифровим поляриметром дазсо ОІР-370 з коміркою 3,5Х5О0мм мл. Точки плавлення визначали капілярним апаратом Тпотавх Ноомег". "Н і ЗС ЯМР реєстрували на спектрометрі Магап

Опійу-400 або Опігу -500. Хімічні зсуви виміряли у 1/млн відносно розчинника (7,26, СОСІіз і 3,30, СОзО0). Мас- спектри високого розрізнення з бомбардуванням швидкими атомами (МСБШАВР) і мас-спектри з бомбардуванням швидкими атомами (МСБША) реєстрували на мас-спектрометрах Ма 2АВ-5Е або 70 5Е4Е.

ТШХ виконували на тонкошарових платах Мегек 5іїса Се! 60. Хроматографічні розділення виконували флеш- хроматографією на силікагелі Мегоек 200-300О0меш. Усі чутливі до вологи реакції проводили у висушеному у печі скляному посуді у атмосфері азоту. Розчинники були дистильовані перед використанням: ТГФ з бензофенонкетилу, СНесСі» - з Сан»; інші розчинники були чисті для реакції.

Метиловий естер (5)-2-(М,М-дибензиламіно)пропіонової кислоти (30)

До 300 мілілітрової колби з круглим дном додають 20 (10,0г, 71,б6ммоль), бензилбромід (25,73Гг, 150,4ммоль), К»СОз (9,90г, 71,6ммоль) і СНзСМ (172мл). Суміш перемішують при 60"С до завершення реакції, що визначають через ТШХ. Реакційну суміш охолоджують до кімнатної температури і тверду речовину відділяють фільтрацією. Фільтрат концентрують у вакуумі одержуючи масло, яке очищують флеш- хроматографією на силікагелі (гексан/(ЕЮАс, 9:1) і одержують безбарвне масло.

ІЧо-? «113,6 (с 1,2, СНО з);

ІН ЯМР (400 МГц, СОСІЗз) 6 1,35 (й, ЗН, 9У-7,1Гц), 3,53 (д, 1Н, 9У-7,0Гц), 3,65 (й, 2Н, 9У-1,38ГЦ), 3,75 (5, ЗН), 3,85 (9, 2Н, 9-13,8Гц). 7,22-7,42 (т, 10Н); 1307 ЯМР (100 МГц) б 14,9, 51,1, 54,3, 56,0,2,8,4,1, 4,57 139,1, 175,1:

МОБША п/2 284,1 (МН), 282,1 (М-Н), 224,2 (М-СООСН З).

МОБША високого розрізнення (МСБШАВР) обчисл. для СівНг22МО»2Мг 284,165, 1 (М.Н).

Одержано М; 284,165,1М, 284,1650. (5)-2-(М,М-дибензиламіно)-1-ргорапо! (40)

До суспензії ГіІАІНа (550мг, 14,5ммоль) у ТГФ (20мл) краплями додають розчин 30 (910мг, 3,21ммоль) у

ТГФ (2мл), розчин перемішують протягом 15хвил. і гріють при 657"С протягом Згод., після чого реакцію охолоджують до 0"С, гасять 0,1М НС ії фільтрують через Сеїйе. Сейе промивають ТГФф (2х15мл) і розчинник видаляють у вакуумі. Флеш-хроматографія на силікагелі (гексан/ЕТАс, 4:1, А: 0,30) дає 750мг (вихід 9290) безбарвної твердої речовини. Точка плавл. 40-412С (з гексану), точка пл. з літератури 40-417С (з гексану, див

Запіейа еї а)... 9. Огу, Спет. 1981, 49, 4799-4800).

ІсЧо-? - 86,6 (с 1, СНО з);

ІН ЯМР (500 МГц, СОСІз) б 0,98 (т, ЗН), 2,98 (т, 1Н), 3,13 (т, І Н), 3,95 (т, ЗН), 3,45 (т, 1 Н), 3,81 (т, 2Н), 7,19-7,41 (т, 10ОН); 1307 ЯМР (1 МГу) 5 8,6, 52,9, 54,1, 62,7, 3,2.4,5, 5,0, 5,3; МСОБША т/» 256,2 (МН), 224,2 (М-СНгОН).

МОБШАВР обчисл. для С17Нг22МО Му 256,1701 (МН).

Одержано М. 256,1702. (5)-2-(М,М-дибензиламіно)пропіональдегід (50):

Сухий ДМСО (0,53мл, 7,4З3ммоль) додають з перемішуванням до розчину оксалілхлориду (0,31мл,

З,бммоль) у СНесСіг (7,5мл) при -78"С. Розчин залишають перемішуватис на 15хвил., після чого додають 40 (740мг, 2,90ммоль) у СНосСі (7,5мл). Через ЗОхвил. додають ЕМ (1,0мл, 7,2ммоль) і залишають досягти кімнатної температури, після чого розчин екстрагують насиченим МансСоз (20мл) і водний шар екстрагують

Сньсі (2х15мл). Органічний шар промивають насиченим розчином масі, сушать (Мо5О»й), концентрують у вакуумі при кімнатній температурі і одержують 720мг (вихід 9895) жовтого масла, яке твердіє при охолодженні до -202С. Альдегід використовують без подальшого очищення. Точка пл. 52-547С, з літератури - 55,57С (біх єї а|І., Агсп Рпагт (У/еіпнеїт) 1995, 328, 203-205).

ІсЧо"9 - -36,0 (с 1, СНСІз), з літератури (со? - -35,1 (с 1, ЕЮАС).

ІН ЯМР (400 МГц, СОСІз) 5 1,19 (а, 2Н, У-7,0Гу), 3,34 (ад, ІН, уУ-7,0Гцу), 3,58 (й, 2Н, 9У-13,7Гц), 3,74 (й, 2Н, у- 13,7 Гц), 7,26 (т, 2Н), 7,33 (т, Н), 7,42 (т, 4Н), 9,74 (5, 1Н). 130; ЯМР (100 МГ) 5 6,7, 54,9, 62,8, 3,3, 4,4, 4,8, 139,1, 204,6.

МОБША /2 408,2 (Ма-МВ), 254,2 (МАН), 22,2 (М-СНО).

МОБШАВР обчисл. для С17НгоМО Мт 254,1545 (М.-Н).

Одержано М. 254,1545. (25,38)-2-(М,М-дибензиламіно)-3-октадеканол (60);

Магній (237мг, 9,75ммоль), диброметан (1бмкл, 0,189ммоль) у ТГФ (16Омкл) вносять у двогорлу колбу, обладнану зворотним конденсатором, і додають 0,5мл розчину 1-бромпентадекану (97Омг, 3,3Зммоль, 3З,25мл

ТГФ). Після початку реакції краплями додають решту. До сіруватого розчину краплями додають 50 (105мг, 0,41З3ммоль) у ТГФ (0,5мл). Реакцію залишають на ніч, після чого додають воду (мл) і 0,1 М НСІ до досягнення прозорості розчину. Суміш екстрагують ЕОАс (З3х1О0мл), органічний шар промивають 595-м

Мансо», потім насиченим Масі і сушать (Моа5О4). Розчинник видаляють у вакуумі і одержують суміш масла з твердою речовиною (750мг), яку очищують флеш-хроматографією на кремнеземі (гексан/ЕАс, 8:1, АН: - 0,34), одержуючи 120мг твердої речовини. Цю речовину далі очищують ВЕРХ на кремнеземі (гексан/ЕЮАс, 93:7) і одержують безбарвну віскоподібну тверду речовину (94,Змг, вихід 4990).

Чо? т -16,3(с1,СН з).

ІН ЯМР (500 МГц, СОСІз) 5 0,88 (ї, ЗН, 9-7,0Гц). 1,10 (а, ЗН, 9-6,7 Гц), 1,16-1,41 (рт, 26Н), 1,56 (т, 1Н), 1,69 (т, 1Н), 1,79 (т, 1Н), 2,72 (аціп, ТН, У-6,7 Гц). 3,47 (0, 2Н, 9-13,8Гц), 3,60 (т, 1Н), 3,76 (9, 2Н, 9У-13,8Гц), 7,22 (т, 2Н), 7,30 (т, 4Н), 7,34 (т, 4Н). 1307 ЯМР (1 МГц) 5 8,67, 14,11, 22,68. 25,90, 29,5, 29,61, 29,64, 29,68, 29,69, 31,91, 34,27, 54,79, 57,26, 73,65, 2,89, 4,25, 4,77,140,17;

МОБША /2 465 (МАН), 448 (М-Н2гО), 464 (М-Н), 388 (М-РП), 224 (М-СтвНззо).

МОСБШАВР обчисл. для Сз2Нь52МО Му 466,4049 (МАН).

Одержано М. 466,4037.

Призначення структури 25,3А базується на порівнянні хімічного зсуву протонів бензилу у 60 з опублікованими даними для син- і ан/шдіастереомерів 2-(М,М-дибензиламіно)-3-пентанолу. Антиізомер має відхилення хімічного зсуву 0,29 1/млн, син- - 0,52 1/млн. Порівняння інших пар син-анти дають для син-ізомера межі 0,44-0,54 1/млн, для анти- - 0,05-0,29 1/млн. Значення для 60-0,29 1/млн. (25,38)-2-аміно-3-октадеканол (І)

У 15мл колбу з круглим дном вносять 60 (88,2мг, 0,189ммоль) у Меон (2мл) і 2095 Ра (ОН)2-С (11мг).

Суміш перемішують при тат у гідрогені протягом ночі, каталізатор видаляють фільтруванням через шприц- фільтр (25мм, нейлонова мембрана 0 2мкм) і фільтр промивають Меон (4мл). Розчинник видаляють у вакуумі і одержують 51,50мг білої твердої речовини, яку очищують хроматографією на бмл трубці ПФК 10-51 (СнНесСіІг/Меон (90:10), потім 10095 МеонН) і одержують 49,47мг (вихід 9295) білої твердої речовини. Точка пл. 66-67".

Іо? 2 24,9(с1,СНСІз).

ІН ЯМР (500 МГц, СОзОб) 5 0,89 (ї, ЗН, 9У-7,0Гц), 1,05 (а, ЗН, уУ-6,6ГцЦ), 1,20-1,56 (От, З1Н), 2,81 (да, 1н, у6,6Гц, 9У-з3,8Гц), 3,42 (9 1 Н, 9-8,8Гц, 9У-3,8Гц). 136 ЯМР (1 МГу) 5 14,60, 16,82, 23,90, 27,40, 30,65, 30,90, 30,95, 30 96, 33,23, 34,13, 52,33,76,16.

МОБША т/2 286,3 (МАН), 268,3 (М-ОН).

МОБШАВР обчисл. для СівНаоМО Му 286,3110 (МН).

Одержано М. 286,3109.

Суміш діастереомерів 3-гідрокси-2-(1-метил-2-2-гідроксигептадесил)-ізоіїндолін-і1-ону (152, 22мг) була розділена ціанідною ВЕРХ з гексан/2-пропанолом (98,2, ТІмл/хвил.), що дало чотири сполуки (152а-1524).

Чистоту кожного піку визначали повторним уведенням у ВЕРХ.

Анал. обчисл. для СовНааМОз: 418,3321 (МН).

Одержано 418,3321 МСБШАВР). 152а: 4,2 мг, Б 13,3хвил.

ІН ЯМР (СОСз) 5 7,77 (1 Н, й, 7,3), 7,58 (2Н, т), 7,50 (ІН, т), 5,91 (2Н, 5), 4,51 (1Н, т), 3,78 (1Н, т), 1,58 (2Н, т), 1,40 (ЗН, й, 7,1), 1,24 (26Н, т), 0,87 (ЗН, ї, 6,5);

МОБША Іт/2 418,400; співвідношення діастереомерів 17:1:0:0 (152а1520:152с:1529). 15260: 13,7 мг, їх 13,9хвил.

ІН ЯМР (СОСІз) б 7,70 (1Н, й, 7,3), 7,54 (2Н, т), 7,47 (1Н, т), 5,88 (2Н, 5), 4,97 (1Н, т), 3,85 (1Н, т), 1,52 (2Н. т), 1,27 (ЗН, й, 7), 1,25 (26Н, т), 0,87 (ЗН, ї, 6,5).

МОБША т/2 41,400; співвідношення діастереомерів 1:6,8:0:0 (152а15260:и152с:152). 152с: 1 4мг; 5.20 Охвил.

ІН ЯМР (СОСІЗз) 5 7,78 (1Н, й, 7,3), 7,59 (2Н, т), 7,51 (1Н, т), 5,93 (2Н, 5), 4,12 (1Н, т), 3,99 (1Н, т), 1,58 (2Н, т), 1,37 (ЗН, й, 7,0), 1,25 (26Н, т), 0,87 (ЗН, ї, 6,5).

МОБША Іт/2 418,400; співвідношення діастереомарів 0:2,5:45:0 (152а1526:и152с:152). 1524: 1,5мг; 5 21,7хвил.

ІН ЯМР (СОСІз) 6 7,77 (1Н, д, 7,3), 7,59 (2Н, т), 7,51 (1Н, т), 5,86 (2Н, 5), 4,12 (1Н, т), 3,90 (1Н, т), 1,58 (2Н, т), 1,45 (ЗН, 9, 6,6), 1,24 (26Н, т), 0,87 (ЗН, ї, 6,5).

МОБША т/2 2418,400; співвідношення діастереомерів 0:1:2:0 (152а:1152Б0:152с:1529).

Кожний діастереомер позбавляли захисту окремо згідно з О5Бу єї аІ. Кожний ізомер був розчинений у 2- пропанол/воді (6:11, 0,1М для 152а і 1520, 0,7М для 152с і 1524). Після додання до кожного розчину борогідриду натрію (5-10екв.) і 24-годинного перемішування при 257С кожний розчин був доведений до рн 4,5 оцтовою кислотою. Після 24-годинного перемішування при 80"С був доданий формат амонію для доведення рН до приблизно 7 і після видалення розчинника у потоці азоту залишок обробили на колонці ПФК. Після цього продукт промили гексан/2-пропанолом (9:1) і елюювали 2-пропанолом. "Н ЯМР показав, що 152а і 1524 дають 154 1,15мг, 4090, і 0,4вмг, 4795, відповідно), а 1525 і 152с-155 (3,35мг, 4290, і 0,38мг, 4090, відповідно). 154: Біла тверда речовина; силікатна ТШХ (3:12:2:2 СНСІз/1-ВИОН/АСОН/НгО) Н; 0,48 (нінгідрин-позитивна, рожева).

ІЧ спектр (масі) 2919, 2851,1563,1466,1406, 758см".

МОБША п/2 438, 286, 268, 85, 70, 69, 57, 55,44. Анал. обчисл. для СівНаоМО: 286,3110 (МАН).

Одержано 286,3115 (МСБШАВР). 155: Біла тверда речовина; силікатна ТШХ (3:12:2:2 СНСІз/1-ВГОН/АСОН/Н2О) Не 0,48 (нінгідрин-позитивна, рожева).

ІЧ спектр (Масі)) 3281, 2917, 2849. 1568,1520,1470, 1412см".

МОБША т/2 438, 286, 268, 85. 70, 69, 57, 55, 44.

Анал. обчисл. для СівНаоМО: 286,3110 (МАН).

Одержано 286,3109 (МСБШАВР),

Ацетилювання

Частину фракції В (56Омкг) розчинили у оцтовому ангідриді (200мкл) і піридині (400мкл) і перемішували при 25"С протягом 4,5год., після чого ТШХ показав відсутність вихідних матеріалів. Видалення розчинника у потоці азоту дало АСВ: білувату тверду речовину.

Силікатна ТШХ Аг 0,86 (СНСІз/1-ВИОН/АсСОН/НгО /(3:12:2:2), фосфомолібденова кислота), 0,65 (СНеСІз/мМейон (9:11), фосфомолібденова кислота).

ІЧ спектр (Масі) 2922, 2853,1741,1651,1547,1460 1371, 12341022, 970см"

МОБША т/2 370, 310, 268.

СІ-МС т/; 426, 424, 412, 410, 398, 384, 370, 368, 364, 338, 324, 310, 165, 149, 139, 1, 121, 111,97,86,61,57,55.

Анал. обчисл. для Сг2НааМОз: 370,3321 (МН).

Одержано 370,3326 (МСБШАВР).

Тріацетилеофінгозин (133)

Згідно з процедурою стодє і Сагаеїйпа ЮО-еритро-сфінгозин (4 ,2мг, 6,7мкмоль, Зідта) у оцтовому ангідриді (Імл) і піридині (2мл) перемішували при 257С протягом 4,5год., після чого ТШХ показав відсутність вихідних матеріалів. Видалення розчинника у потоці азоту дало 133 - білу тверду речовину.

Силікатна ТШХ Аг 0,86 (СНСІз/1-ВИОН/АсСОН/НгО /(3:12:2:2), фосфомолібденова кислота), 0,65 (СНеСІз/мМмейон (9:11), фосфомолібденова кислота).

МОБША Іт/2 580, 426, 366. 306, 264.

СІ МС т/ 468, 454, 426, 424, 394, 366, 364, 306, 264, 144, 85, 84, 83, 61. (25, 35)-2-ацетамідо-3-ацетоксиоктадекан (156) (25, 35)-2-аміно-3-октадеканол (154,15О0мкг, 0,5мкмоль) у оцтовому ангідриді (5Омкл) і піридині (10Омкл) перемішували при 257С протягом 5год., після чого ТШХ показав відсутність вихідних матеріалів. Видалення розчинника у потоці азоту дало 156 - білу тверду речовину.

Силікатна ТШХ Нк0,86 (СНСІз/1-ВИОН/АСОН/НгО (3:12:2:2), фосфомолібденова кислота),

ІЧ (МасСі) 3286, 2924, 2853, 1740, 1653, 1541, 1456, 1371, 1238см"

МОБША т/2 522, 370, 328, 310, 286, 268.

Анал. обчисл. для Сг2На«МОз:370,3321 (МАН).

Одержано 370,3326 (МСБШАВР). (25, ЗА)-2-ацетамідо-3-ацетоксіоктадекан (157) (25, ЗА)-2-аміно-3-октадеканол (155, 750мкг, 2,в6мкмоль) у оцтовому ангідриді (200мкл) і піридині (40Омкл) перемішували при 257С протягом 5год., після чого ТШХ показав відсутність вихідних матеріалів. Видалення розчинника у потоці азоту дало 157 - білу тверду речовину.

ІЧ (масі) 3289, 2917, 2849, 1728, 1637, 1545, 1464,1369, 1240см"

МОБША т/2 522, 370, 328, 310, 286, 268.

Анал. обчисл. для Сг2НааМОз: 370,3321 (МН).

Одержано 370,3319 (МСБШАВР).

Спізулозин 285 ацетонід (146)

Частину фракції А (40мкг) розчинили у ацетоні (200мкл) і додали 0,1М гідрохлоридної кислоти (20мкл).

Розчин перемішували при 257"С протягом 24год., після чого розчинник видалили у потоці азоту. МОСБША показав утворення невеликої кількості ацетоніду 146: т/2 592, 452, 438, З26,3430, 300, 286, 268.

Анал. обчисл. для СгіНаа МО: 326,3423 (МАН).

Одержано 326,3430 (МСБШАВР). (45, 58)-4-метил-5-(п-пентадецил)-оксазолідінон (158) (25, ЗВ)-2-аміно-З-октадеканол (155, 750мкг, 2,6бмкмоль) розчинили у ДХМ (1О00мкл) і додали 1,1'- карбонілдіїмідазол (0,85мг, 5,3мкмоль) і тріетиламін (0,4 мкл, 2,9мкмоль). Розчин перемішували протягом 5год. і розчинник видалили у потоці азоту. Сирий продукт 158 аналізували без очищення:

ІЧ (МаСсСі) 36, 2919, 2851, 1742, 1713, 1551, 1470, 1395, 19321,49, 1239, 1094, 1061, 1001, 768, 743, бб4см"

МОБША т/2 785, 623, 474, 406, 362, З28, 312, 286, 268.

Анал. обчисл. для СгіНааМО»: 312,2903 (МН).

Одержано 312,2903 (МСБШАВР).

Подальше вивчення змін морфології клітини

Матеріали

Від бідта були одержані лізофосфатидна кислота (ЛФК), антитіла проти тубуліна і фалоїдин. Від

Атегзпат (ШО. К) були одержані флюоресцин- і техаські помічені червоним козячі антитіла проти миші.

Антитіла проти протеїна були одержані від іа Сти: Віоїтеспп.

Клітинна культура

Клітини Мего були вирощені у середовищі Еадіє, модификованому за ЮиЇрессо, з доданням 1095 сироватки бичачого зародку. До цих культур були додані спізулозин або ЛФК до концентрації 0,2-1,0мкг і 50-10мкМ, відповідно, від 4 до 24год. Клітини були підраховані за гематоцитометричною процедурою з виключенням ліків з використанням розчину 0,495 Тгірап синій у буферованому розсолі Хенка (Сеєїїз апа Сеїїв5, "Сепегаї!

Ргоседигев ююг Тіззиє Сийїеге іп Сеї! Віоіоду, а І абогаюгу Напабсок (Загальні процедури для тканинних культур у біології клітини, лабораторний посібник)", Асадетіс Ргезз Іпс, мої. 1, рр.5-17).

Приклад А. Спізулозин 285 викликає зміни морфології клітини.

Клітини Мего були інкубовані з спізулозином 285 (0,5мкМ) протягом 4год. На Фіг.3 наведено мікрофотографію результатів.

Форма клітини змінилась з полігональної (необроблені клітини, а)) у веретеноподібну (б), (с) з збільшенням репрезентує культуру, до якої додано спізулозин.

Приклад В. Зміни морфології клітин спричиняються дією на мікроволокна.

Щоб визначити структуру і організацію мікроволокон і мікротрубок клітини, обробленої спізулозином, клітини були забарвлені фалоїдином для виявлення астинополімерів і піддані дії антитубулінових антитіл для виявлення тубуліну.

Клітини Мего були інкубовані з 0,5мкМ спізулозину (фото Б, а) або без нього (фото а, с) протягом 4год.

Клітини, вирощені під покровним склом були фіксовані метанолом при -20"С (для тубулінових антитіл) або 4965- м параформальдегідом у буферованому фосфатом розсолі (БФР) (маса/об'єм) для фалоїдинової інкубації. У другому випадку клітини були промиті Тпюп Х100 (0,295 у БФР). Покровні стекла були промиті БФР і інкубовані протягом год. при кімнітній температурі з тубуліновими антитілами (розрідження 1/1000 у БФР) або фалоїдином (мг/мл). Після промивання БФР покровні стекла, інкубовані з тубуліном, були покриті флюоросцеїном або техаськими поміченими червоним козячими антитілами (розведеними до 1:50 у БФР).

Покровні стекла з Момісоі були поміщені у темне місце при 4"С для зберігання до початку спостережень.

Фіг.4 містить мікрофотографію результатів прикладу В, де "а" - клітини, забарвлені фалоїдином (актинові плями) і не оброблені спізулозином, "р" - клітини, забарвлені для фалоїдину і оброблені спізулозином, "с" - клітини, забарвлені для тубуліна і не оброблені спізулозином, "а" - клітини, забарвлені для фалоїдину і оброблені спізулозином. Можна бачити значне підвищення актину у оброблених спізулозином клітинах порівняно з необробленими клітинами. За таких же умов мікротрубчаста мережа зберігла полімерну форму.

Приклад С. Дія спізулозину на Апо-протеїн

Протеїн Апо, що зв'язує малі СТР, бере участь в утворенні актинміозинових "волокон напруження" (Наї! Б.,

Зсієпсе, 279,1998, р.509-514). Отже, у клітинах, оброблених спізулозином, були досліджені електрофорезна мобільність і розподіл Апо-протеїну у клітині.

Фіг.5 містить електрофорограму Прикладу С., де "А" - еквівалентні кількості протеїну з клітинного екстракту з клітин, не оброблених (а) або оброблених спізулозином (0,5мкМ, 20год.) (р), фракціонованих електрофорезом і внесених у нітроцелюлозний папір для аналізу на кількість Апо-протеїну. "В" - експеримент був проведений, як описано вище, але гомогенат був фракціонований на фракцію часток (мембрана, "М") і розчинну ("5") фракцію.

Субклітинне фракціонування виконували розміщенням клітин у гіпотонічному буфері (сахароза (0,25М),

НЕРЕЗ (20мМ рн 7,4), етилендіамінтетраоцтова кислота (2мММ), РМ5Е (мМ), апротонін (1Омг/мл), лейпептин і пестатин) і лізуванням Юоипсе. Гомогенат центрифугували спочатку при 7509 протягом 5хвил. для видалення ядер і незруйнованих клітин, після чого при 30000п протягом год. (4"С) центрифугували надосадну рідину для виділення гранульованої фракції часток (за припущенням, мембранна фракція) і надосадної рідини. Різні фракції розрізняли електрофорезом і вестерн-блотуванням, використовуючи антитіла проти Апо-протеїну.

Обробка клітин спізулозином не викликала помітної зміни рівня мобільності Айо, однак, спостерігалось зниження частки Но у фракції.

Приклад 0. Вплив лізофосфатидної кислоти (ЛФК) на дію спізулозину

Відомо, що ЛФК підвищує рівень волокон напруження у клітинах активуванням НАПо-протеїну. Був вивчений вплив ЛФК на клітини, оброблені і не оброблені спізулозином.

Клітини Мего були інкубовані у відсутності (а) або присутності (Б) ЛФК (10мкМ) протягом 2год. або у присутності (с) спізулозину (0,5мкМ) протягом 20год., або у присутності (4) спочатку ЛФК (10мкМ, 2год.), потім спізулозину (0,5мМкМ, 18год.).

Фіг.б6 містить мікрофотографію результатів Прикладу 0, де "р" - зростання рівня актину під дією ЛФК, "с" - поява округлених клітин, викликана інкубацією клітин Мего з спізулозином протягом 24год. Ці клітини відділяються від культури і вмирають. Додання ЛФК перед спізулозином відвертає морфологічні зміни, що зумовлюються спізулозином.

Дані іп мімо

Приклад Е. Дія спізулозину 285 іп мімо

Спізулозин 285 був випрбуваний іп мімо на дію проти раку простати (РС-3) і раку нирки (МА!І-Н-121) людини на ксенотрансплантатній моделі. У цих моделях були використані імплантовані підшкірно тверді пухлини людини, які з часом росли і збільшувались в об'ємі. Середній об'єм при рості пухлини у контрольних тварин був використаний як основа для порівняння. Активні компоненти росту при цьому інгібувались або повністю (Т/С(90)«190 або негативне) або частково (190:7/С(90)«50905). Рівень активності, що відповідав Т/С(95)«40905, вважався статистично значущим. Дози спізулозину були: максимально припустимими нелетальними (МПН), 1/2 МПН 11/4 МПН) і їх уводили внутрішньочеревно.

Рак простати людини (РО-3)

Сполука Мини Т/С(9б6) День Коментар

Спізулозин 285 9,990 -2196 11 Стазис (повна ремісія)

Спізулозин 285 5,010 -195 11 Стазис (повна ремісія)

Спізулозин 285 2,499 22390 15

Контроль 10095 15

Рак нирки людини (МАІ-Н-121)

Сполука Мчч Т/С(96) День Коментар

Спізулозин 285 9,990 2890 11 Інгібування (часткова ремісія)

Спізулозин 285 5,010 ЗБою 11 Інгібування (часткова ремісія)

Спізулозин 285 2,499 4390 15

Контроль 10095 15

Спізулозин 285 є ефективним проти обох типів пухлини, суттєво знижуючи розмір пухлини у випадку раку простати людини (РО-3) при вищих дозах і знижуючи також ріст раку нирки, причому дія зберігається протягом кількох тижнів після уведення останньої дози.

Приклад Е

Спізулозин 285 був підданий розширеному скринінгу іп мімо на дію проти різних ліній клітин. Одержано такі дані:

Категорія Лінія Пухлина ІДво Терапевтлчний індекс

Тверда ЗК-НЕР-1 Печінка 3,51 Е-15 7863

РАМС-1 Підшл. зал. 1,71 Е-12 16 нт-29 Пряма кишка 2,56 Е-12 11 786-0 Нирка 2,15 Е-12 10

ЕАВИШ Гортань 4,99 Е-12 б

Нз 7467 Шлунок 7,89 Е-12 З

ЗК-ОМ-3 Яєчник 1,40 Е-11 2

Мх-1 Груди 3,89 Е-11 1

ВАМО5 Викіце 4,82 Е-11 1

РЗНА1 Викіце 6,73 Е-11 (9) 5МУ684 Фібросаркома 1.052Е-09 (9)

Лімфома 00-937 Лімфома 1,96 Е-11 1 но Лімфома 3,10 Е-11 1

Лейкемія НІ-60 Лейкемія 8,50 Е-12 З

АВН7?7 Лейкемія 1,96 Е-12 2 кБ5в2 Лейкемія 1,57 Е-11 2

ССВАЕ-58 Лейкемія 1,05 Е-09 (9)

Норма СУ-1 Фібробластома 2,16 Е-11 1 нирки

Межі значень ефективності дії ІДво проти ліній пухлинних клітин становлять від наномо-лярних (1,05 Е- б9НнМ) до фентамолярних (3,51 Е-15фМ). Дуже незвичайно знайти ліки, які є ефективними при фентамолярних концентраціях.

Ефективність дії проти твердих пухлин є була взагалі ні 1 Ід більшою ніж проти лейкемій і лімфом. Серед твердих пухлин найповільніше росли найбільш чутливі, серед яких най-првільнішою була гепатома 5К-НЕР.

Найкращі терапевтичні індекси порівняно з лінією СМУ-1 нормальних клітин були одержані для повільно зростаючих твердих пухлин, оскільки їх показник ІДзо (2,76 Е-11) був близький до показника для лейкемій і лімфом. Значення ТІ для твердих пухлин становили 1-20 одиниць, а для гепатоми становило більше Зіод.

Клітини пухлини нирки належать до найбільш активної групи (ефективність порядку пМ), що корелює з даними для ксенотрансплантатів іп мімо.

Література

Далі наведено літературні джерела, використані при роботі над винаходом.

ЕацкКпег, 0. 9. Маї Ргод. Нер. 1991, 8, 97-147.

Мипго, М. Н. а; І цібгапа, А. Т,; Вішпі, 9У.М/. Іп Віоогдайіс Магіпе Спетівігу, Зспецег, Р.у., Еа.; Зргіпдег-

Мепасд: Вепіп, 1987; Мо! І, рр.93-176.

Вегдтапп, МУ.; Витке, О.С. 9. Огд. Спет. 1955, 20, 1501-1507.

Вегдатапп, МУ., Вике, 0.0. 9. Огд. Спет. 1956, 21, 226-225.

Вегдтапп, МУ.; Біетрієп, М.Р., г. У. Огуд. Спет. 1957, 22, 1575-1577.

Віпейпап, К-Ї, Ог., Сіоег, 9У.В.; Нидпев, В.2., 9Уг.; Вепі5, Н.Е; МеСомгеп, 9у.Р.; Змуепрего, Е.В.; БііпотеїПоми,

О.А.; Києпігеї, 5.1; 1, І. Н. 5сієпсе 1981, 212, 933-935.

Віпейай, К.І...; Кізпоге, М, Віріє, К.С.; ЗакКкаї, А.; ЗМйПпе5, О.М. 1. К.-М. 9. Маї. Ргсад, 1988, 51, 1-21.

Віпенап, К.І; Ківпоге, М., Мадагадап, 5.; Гаке, А.9.; Сіоег, 9У-В.; Вогісн, РБ.А.; Ії, К.М.; МаїІесгка, В.Е,, 9г;

Тоазеп, М.І; Мипго. М. Н. ах. 5!йІп5, ОЛУ.; Закаї, В. 9. Ат. Спет. бос. 1987, 109, 6846-6846.

Рейії, а.А.; Негаїд, С І; Юошрек, 0. І; Негаїа, 0. І, Агпоїд, Е.; Сіагау, 9, У. Ат. Спет. бос. 1982, 104, 6846- 6848.

Кгтай, А.5.; Зтікй, 9.В.; Вегкому, В. І. Ргос. Маїї Асай сі. ОБА 1986, 83, 1334-1338.

Кирепап, 5.М.; Вгійоп, В. М,, Ледієг, М-Е.; біде!, СЛУ. У. Огд. Спет. 1973, 38, 178-179.

З, М.О.; Капп, М.; Міїга, А). Огд. Спет-1978, 43, 2923-2925.

Вішпі, У.М.; Саїдег, М. І; Бепуск. (.0.; Гаке, А.У.; МеСотрв. 9.0.; Мипго, М.Н.С., Реїгу, М.8 У. Маї. Ргод. 1987, 50,290-292.

Еоисашк, А.Р..-М. Спет. 1991, 63, 569А-579А.

МеАЇріпе, 9.В.; Носпіомузкі, У.Е, Іп Машта! Ргодисів Ізоїайоп.

Мадтап, О.Н., Соорег, Еаз.; У. Спготаїйодг. І Ір. 43; ЕІземієг: Мем Могк, 1989, Спаріе"! 1.

Сошцпієгситепі Спготайїдгарну. Тнеогу апа Ргасіїсе; Мапдама, М. В.; Спготаїюдгарнпу бсієпсе 44, Оеккег

Мем хХоїк, 1988.

Сопмжау, М.О. Соипіегсипепі Спготаїюдтрпу: Аррагайшв, Тпеогу, апа Арріїсайопв5, МСН: Мем Хогк, 1990.

Магзіоп, А.; біасапіп, І.; Нозіейтапп, К. Рпуїюспет. Апаїувзів 1990,1, 3-17.

Зеспашеї!регдег, О.Е. У. Спготаїйодг. 1991, 538, 45-57.

Ко, Х.9). Спготаїйоаг. 1981, 214, 122-1.

Влшепіпо, А.С., ОН, Е.М.; Ригикама, .; Макапіпепі, К.; Кивіп, К. У. Маї. Ргод. 1986, 49, 193-204.

Рецйції, С,В., Сас, РЕ.; Зепдиріа, 0.; Соїї, 9У.С.; Негаїд, С-І; боцрек, О.І; 5сптіаї, 9У.М.; Мап Сатр, 9.8.; Видіоє, у.3.; Міетап, А.А. Теігапедгоп 1991, 47, 3601-3610.

Коптоїо, 5.; МеСоппеї, 0.9.; МУпдні. А; Стов5, 5. Спет. І ей. 1987, 1687-1690.

Мапіп, 0.0. Іп Соипієгситепі Спготайодгарпу. Тпеогу апа Ргасіїсе; Мапдама, М.У., Еаз СпготаТодгарпу

Зсієпсе 44; ОеккКег; Мем Хогк, 1988, Спарієег 9.

Магауата, МУ., Корауазнї, Т., Козиде, У.. Мапо, Н.; Миподакі, У.; МиподакКе, К. У. Спготайюаг. 1982, 239, 643-649.

Зеспашеїрегдег, О. Е.; Сптигпу, (.М-; Вешіег, 9У.А.; Коїек, М.Р.; Амагадо, А. В.; б5спашеїІрегдег, ВЛМУ.,

Мигзепік, С.М. 9. Ого, Спет. 1991, 56, 2895-2900.

Зспаше!регдег, О.Е., Запдо7 Рпаппа АС, особисте спілкування, 1991.

Реції, С.В. Сас, Е., Негаїд, О.І; Віштбрего, Р.М.; Гем/іп, М.Е.; Меїтап, В.А. У. Ат. Спет. бос. 1991, 113.6693- 6695.

Кетап, М.А.; Моїїпе5кКі, Т.Р.; РаціКпег, 009. Огуд. Спет. 1988, 53, 5014-5020.

Мигаїа, М.; І едгапа. А.М.; Ізпібавні, У.; РиКапі, М.; Мазитоїйо, Т, У. Ат. Спет. бос, 1990,112,4380-4386.

Закепті, 5.; Іспіра, Т.; Копотойю, 5.; Зайсу, а; Ніда, Т. У. Ат Спет. бос. 1988, 110, 485-853.

Закепті, 5.; Ніда, Т.; Апіпот, Ш.; Спгівіорпегзеп, С Теїганедгоп 1987,43, 263-268.

Зип, Н. Н. Стгов5, 5. 5. СшпавекКега, М.; Коепп, Е.Е. Теігапедгоп 1991, 47, 1185-1190.

Копотой, 5.; МеСоппеї!, О.9У.; М/гпідні, Б.; Коепп, Е.; Тпотрзоп, М.; І ці, М.; Зпадег, К.М. ..

Маї Ргаа. 1987, 50, 336.

Вамі, В.М.; Реглапомузкі, Н.Р.; НКовг5, В.А., Егатап, Т.А.; 5спепнег, Р...; Ріпег, 9.; Сіагау, 9. Риге 85 Аррі Спет, 1979. 51,1893-1900.

Віпейай, К.І.., Уг.; ЗакКаї, А.; бітоП, 9.2. Ш.5. Раїепі 4,948,791,1990; Спет. Ар». 1991,114.

Зйепе, А.С.; СагаеїІта, 9-Н., 11, біпдієюп, Б.І. Ехрегієпійа 1988, 44,1021.

Зептійг, Е. У.; Мапаєган, 0.3.; НойПепреак, К.Н.; Епмаї!І, С.Е.І; Соріснапа. У.; Зепсиріа, Р.К.; Ноззат, М-В.; уап аегНеїт, 0.3, Огд. Спет. 1983, 48, 3941-3945.

ОйШтанп, В.І; Сагаєціпа, 9.Н., 9. Маї. Ргод. 1991, 54,1159-1161. зйепе, А.С,; Сагаєціпа, 9.Н,, 11; 5ігореї, ах.А. Ргос. Маї). Асад. 5сі. ОБА 1988, 85, 8008-8011. зЗйбепе, А.А.; Сагаєціпа, у. Н., ІІ; Зіпдеоп, Б.І. Темганеагоп І ей. 1991, 32, 4847-4848.

Вашр, М.Р., СагаєїІта, 9.Н-, 11, Споцанагу, М.1І.; Мі, С.-2.; СІагау, 9.; АПеу, М. С у. Ат. Спет. бос. 1991, 113, 3178-3180.

Закеті, 5.; ТоНоп. І.Е.; З!ип, Н.Н. 9. Маї Ргод. 1990, 53, 995-999. зйепе 0.В.; РаціКпег, 0.9. У. Маї. Ргод. 1991, 54,1134-113.

Копотоїйо, 5.; МеСоппеї!, О.9У.; ММпідні, А. Ехрепієпійа 1988, 44, 85-86.

Зип, Н.Н., Закеті, 5. 9. Огу. Спет. 1991, 56,4307-4308.

ОйШтап, В, ; СагаєїІта, 4. Н.,./. Маї, Ргод. 1991, 54,1056-1061.

Закаї, А.; Коптоїйо, 5.; Ніда, Т.; дУенога, С.МУ.; Ветагаїпеїїї, С. Темганеагоп І еїї. 1987, 28, 5493-5496.

Вобліп, 5.0.; РаціКпег, 0. 9. У. Огуд. Спет. 1991, 56, 4403-4407. зЗакеті, 5.; Зип, Н.Н. У). Огд. Спет. 1991, 56,4304-4307.

Кеїїег, Р.А.; Зспулап7, А.Е.; Кокег, М.Е.5.; Нидпез, В.С,, 9Уг.; Вінвспоїй, О., Віпеагі, К.І. 9. Огд. Спет, 1991, 56, 2965-2975.

Зеспашеї!регдег, 0.9.; Рейції, С.В. У. Пд. Спготагїодг. 1989, 12, 1909-1917.

Рейції, а.А.; Негаїд, С.І; І ееї, 9У-Е.; Сиріа, В., Зспаше!їрегоег, О.Е. Ваїез. В.В.; Сівїом, Р.у.; Юоирек, О.ї..;

Мапігтеаі, К.Р.; Виївіег, К,; сптіаії, 9У.М.; ТаскКеїй., І.Р.; УМага, Е.В.; Виск, М.;

Сатои, Р. Сап. У. Спет. 1990, 68,1621-1624.

Зептій, РЕ.).; Оесбигтап, Е.5.; Спої, У. Н.; Ноззаїп, М. В.; Вігмі, 5. К.; мап дег Неї!т, 0. Риге 5 Аррі. Спет. 1990, 62, 1393-1396.

Зептійх, Е.).; ОесСигтап, Р.5.; Нозвгаїп, М-В.; мап дег Не!т, 0. У. Огд. Спет., 1991, 56, 804-808.

Сипамжагдапа, а.Р.; Коптоїйо, 5.; Сипазекега, 5.Р.; МеСоппеї!, 0. 9У.; Коепп, РЕ. Е, У. Ат. Спет. бос. 1988, 110, 4856-4858.

Сипажагдапа, С.Р., Коенп, КЕ. Е.; І еє, А.У.; Сіагау, 9.; Не, Н.У..; РаціКпег, 0. 9. У. Огуд. Спет. 1992, 57, 1523- 1526.

Сипамжагдапа, Б-Р.; Коптоїй, 5.; Вигтев, М.5 Тегапеадгоп І ей. 1989, 30, 4359-4362. зЗакеті, 5.; Зип, Н.Н.; дуенога, С.М; Вегаагаїпеїїї, Сх. Текганедгоп І ей 1989, 30, 2517-2520.

Зип, Н.Н., Закепи, 5.; Вигтев, М., МеСапну. РО. Огд. Спет. 1990, 55,4964-4966.

Реїгу, М.В.; Віопі, У.М.; Мипго, М.Н.а.; Ніда, Т.; Закаї, В. 9. Ого, Спет. 1988, 53, 43-44.

Уагез-Егітап, Е.А.; Закаї, А.; Віпенай, К.І, 9. Огд. Спет, 1991, 56, 5712-5715.

Вепіпек, А.с.5.; Вгаєктап, 9У-С; Юаіоге, О.; НаПепда, К; Ощіпдег, В., Вгипо, І.; Віссіо, В. Темапеагоп І! ей. 1990, 31, 6531-6534.

Казптап, У.; Ніїзп, 5.; МеСоппебі, О.9У.; ОМапі, І; Кивиті, Т.; КаКізажа, Н. 9). Ат. Спет. бос. 1989, 111,8925-8926.

Віпепап, К..; Ноїї Т.2.; Егедеац, М.І Бігоп, 9У.С.; Кеїїег, Р.А.; б!п, Е.; ї, С.Н.; Мапіп, 0.2. У. Огд. Спет, 1990, 55, 4512-4515.

МУпані, А.Е.; Еопео, 0-А; Сипамжагаапа, с.Р.; СбипазекКега, 5.Р.; Коепп, Р.Е.; МеСоппеїї, 0.9. У. Ога. Спем. 1990, 55, 4508-4512.

Мацоні, К.С.А. СіІазвійсайоп ої (пе І їміпда МоїІнзса.

Арроїї, В-Т., Вов5, К.., Еаз.;-Атегісап Маїасоіодівів: МеІрошгтте, 1989; рр. 113-6.

Вгизса, В.С., Вгивса, С.). Іплмепебгаїев: 5іпацег Аззосіаіез: Зипаеєплапа, МА, 1990; рр. 706-709.

Ватез, В.О. Іплепергайе 2ооіоду, 4 єд.; Зашпаєге СоїіІеде: Рпйаае!рнпіа, 1980, с 425.

Епдетапп, 9.(23х.; Недпег. В.М. Іпмепебгаїйе 7ооіоду; За єа; Мастіїап: Мем Хогк,1981; рр. 454-467.

Раїагаєга, В.; Ргозієпік, "М. Стоаї Спа.т. Ада 1961, 33,133-135.

Камапо, У.; Нідпепі, А.; Ігобе, А.; Коїпоїї, Т. ПерідзАпп. Спет. 1988,19-24.

Сама, М.К.; Зспепцег. Р.)., Огд. Спет. 1989, 54, 366-369.

Лтепел, С; Стгемув, Р. 9. Маї. Ргоа. 1990, 53, 978-982.

Могтгі, К.; Маїзида, Н- ОерідзАпп. Спет. 1992.131-137.

Ргозієпік, М.; АіІапроміс, Р. Стоаї. Спет. Ада 1957, 29, 393-402.

ОзбБу, 9.0.; Мапіп, М.С, бапет, В. Теігапеадгоп І єму. 1984, 25, 2093-2096. еІоїеї, МУ. Апп. Вем. Віоспет. 1971, 40, 57-82,

Меп-ійї, А.Н., Уг.; МіткКаг, 5., Мепаїдіпо, О.; Наппип, У.А.; Їоотів, С; ВеїЇ, А.М.ууаді, 5.А.; І атрейй, .0.;

Зіемепв5, М.І; Нитег. А.; Пойца, О,С. Віоспетівігу 1989, 28, 3138-3145.

Наппип, У.А., ВеїІ, А.В. Зсіепсе 1989, 243, 500-507.

Мепії,, А.Н., г. у. Віоепего. Віотет. 1991, 23, 83-104.

Муіцеп, 9. І; Зспанег, М.Н.; О'Зпеєа, М.; Соок, у.С.; Нетіїпо, М.Е.; Віпенапй, К.І.., дг. Впсі5т. Віорнуз, Нев.

Соттип. 1984,124, 350-358.

Зпам, Р.О.; МеСішиге, М.О.; Мап Віагісот, Е.; бітв, у.; Еепіса!, МУ.; Виде, І п Роса апа Огидео пот Ше 5єа 1974.

Мербег, Н.Н.; НАцйодієї, с.О., Ед5., Магіпе Тесппоіодіса! босієїу Мазпіпдіюоп, ОС, 1976; рр. 429-433.

Неттапп, Е.С, дг. Ргодг. Меа. Мігої. 1961, 3,158-192.

Стаде, 5. Х; Сагае|па, 9.Н., // Оріав, 1983, 18, 889-893.

Маскау апа НагзЇ, Вісої. Спет., 273, 20685 - 20688,1998. наї,, Б., бсієпсе 279, 509 - 514,1998

ІОН, єї а)., Магиге Медісіпе. Мої! 5, Мо. 2,1999

Сеїїв апа Сеїїв5, Сепега! Ргоседигез їог Тізвиє Сишгеє іп Сеї! Вісіоду, а І арогаїюгу Напабсок, Асадетіс Ргезв

Іпс. Мої 1, рр. 5-17.

Наведений опис винаходу і його бажаних втілень дає змогу фахівцю виконати потрібні йому модифікації і удосконалення винаходу, не виходячи за межі винаходу, визначені Формулою.

Фіг. А

Фіг, 1с

Фіг, 10

ФІГ ЕЕ

-5

ФІГ. ТЕ й. роупутк

Гкстрагувхння Мені зоувлем; віск фирий вестроку і Дод МВМасНі п) і 2. Видалення тзлулостито шару

Н З Екстрагунення талувогія (2 х 25 пі

Н

Токусловми зкетрик! Яодний юдр

І Еоздінечня між І Екстрагування

МеОНІ пвесхюю ПС КА ах) р--тнт 122

Гексинозий оистраку 0 МЕС екстракт й г і

Н сни з охстракт Ведний вкотракт ! т

Ісалікатнх ірловнаслонна

Н окумен

Ї доме вих '

Силікатна колонка 1. рн фракція

Ї Селіквтма жлоюліеланих 1 сна аюнвеонно 3 виш

Сипішжтиз олонизї Снпбиєснзадлонкай 0 бинікнтих колиєна 5

Бюзкпенна фракція! Біозктацхна фракція Х. Бюзктивна: рак

СКНЕвХ сих СКБЕРХ зма; за мон; аа шен; дм: М шим па МНСООН, щи М ОО, пом о, зерня Брак рах бл | і ща х З ! аж «Фіг. 2 не і сф кв ря БИ

А ее дк

Я волани Кен у а ме с її. или к ва г-З в ее ий у В ви п ХК Ж ДИ ек ко. ие нив ТИВ дво ма Му с е

Фіг. З ши «і й ! с т в же) ва.

Фіг. 4 пн пишнн ! я і - А | Мо- же шк В і і | Как Ж. ; ; І ЖК п Н . | ! В ЗВ

Н - і 1 Боще Я ши ше ше щ ! Я : МУ З роя сх і і1щ0- 5 ЗВ ! (7 : і У щу ;

І щ- Н Н ке АК Н

Як ! Н У Бе ше ж-0 пд Н | Ех 5 : ПЕ І Я ОК

Н «о ККЗ я: ве м ше ще

Н що З М Н

Н НО | Е ях ЗК і і й о З зві Мамо забв аттееттетч т кісти рад нки тент

Н :

Ф. 5 ро юзакчи я жу м я В ці і ли АЖ пу не ото дет» с хо ат оон - Е о ств -й й в Хо. оо . як

Ї ше і Е Й шк ин «с ж Бо і / й й :

НИ т . «Фіг. 6

Claims

1. Фармацевтична композиція, що містить довголанцюговий, лінійноланцюговий 2-аміно-3-гідроксіалкан, разом з фармацевтично прийнятним носієм.

2. Композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що 2-аміно-3-гідроксіалкан містить Стів-Сга.

3. Композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що 2-аміно-3-гідроксіалкан містить Ст18-Сго.

4. Композиція за пп. 1-3, яка відрізняється тим, що 2-аміно-3-гідроксіалкан є 2-аміно-3-гідроксі-Сівалканом.

5. Композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що 2-аміно-3-гідроксіалкан є сполукою формули: ОН снисна; МН, і вибраний з групи: спізулозин 285 (1), п - 12; спізулозин 299 (2), п - 13; спізулозин 313 (3), п - 14.

6. Композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що її призначено для лікування раку.

7. Композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що її призначено для лікування раку, вибраного з групи, яку складають рак грудей, голови та шиї, рак простати, рак сечового міхура, рак підшлункової залози, рак легенів, рак стравоходу, рак печінки, рак прямої кишки, рак щитовидної залози, меланома, рак нирки, рак яєчок, лейкемія, рак яєчників, рак шлунку/кишечнику і лімфома.

8. Композиція за будь-яким з пп. 1-6, яка відрізняється тим, що її призначено для використання у терапії, спрямованій на васкулярний ендотелій для контролю васкуляризації тканини і пухлини.

9. Композиція за п. 5, яка відрізняється тим, що сполукою є спізулозин 285, а композицію призначено для лікування твердої пухлини.

10. Композиція за п. 5, яка відрізняється тим, що сполукою є спізулозин 285, а композицію призначено для лікування повільно проліферуючої пухлини.

11. Композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що сполука своєю дією змінює активність Кпо-протеїну.

12. Композиція за будь-яким з попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що її призначено для використання з іншими ліками у комбінованій терапії.

13. Довголанцюговий, лінійноланцюговий 2-аміно-3-гідроксіалкан, призначений для використання у терапії.

14. Використання довголанцюгового, лінійноланцюгового 2-аміно-3-гідроксіалкану для приготування композиції, призначеної для лікування раку.

15. Використання спізулозину 285 для приготування препарату, призначеного для лікування раку.

16. Довголанцюговий, лінійноланцюговий 2-аміно-3-гідроксіалкан за винятком 2-аміно-3-гідроксі-Сів-алкану.