UA65624C2 - Препарат для догляду за волоссям (варіанти) та спосіб боротьби з педикульозним ураженням людини із застосуванням спінозину (варіанти) - Google Patents

Abstract

Винахід належить до медицини і стосується педикуліцидного препарату підвищеної безпечності, який містить спінозин або його фізіологічно прийнятну похідну чи сіль та фізіологічно прийнятний носій, описано також способи боротьби з педикульозним ураженням людини з використанням такого препарату.

Description

Ураження людей педикульозом (педикульозні інвазії) є соціальною та медичною проблемою, яка набуває щораз більшого значення в багатьох країнах, в тому числі в Сполучених Штатах. Воші - це комахи дуже малого розміру (довжиною 2-3мм). Вони відкладають яйця або на волоссі, або на волокнах тканин, і міцно прикріплюють їх цементоподібними виділеннями. Яйця визрівають, як правило, за 6-10 діб, залежно від температури. Порожні оболонки, що залишаються після вилуплення личинок із яєць, мають вигляд білих зернинок або піщинок. Ці оболонки називають гнидами.

Кровососні воші, Апоріига, належать до паразитів, які співіснують майже з усіма групами ссавців. Із 15 відомих сімейств Апорішга два, Реаісшідає та РНїйгідає, включають види, які виявляють на людях. Єдиним видом сімейства Реаісціідає, який уражає людей, є Редісшив питапив5. До нього належать головна воша (Редісшив питапив саріїз) і натільна або одежна воша (Редісшив питапив питапив), яку іноді називають

Редісшив согрогіз. Лобкова воша (РНйгиз рибрів) є іншим видом і являє собою єдиний вид сімейства Рпїігідає, який уражає людей. У значенні, вживаному в цьому описі, термін "людська воша" охоплює види Реаісшив пПитапиз та Рійгив рибів.

Людські воші розповсюджуються внаслідок тісних контактів між людьми та спільного користування одежею та гребінцями. Початковим результатом ураження є в більшості випадків подразнення, але це подразнення може призвести до інфікування подразненої ділянки. Щонайменше три серйозні захворювання передаються, головним чином, вошами: епідемічний тиф, окопна гарячка та ремітивна пропасниця.

Хоча різновиди людської воші близькі за ознаками, кожен з них має специфічні особливості, що стосуються життєвого середовища та живлення. Наприклад, головні воші є дрібними ектопаразитами з твердою оболонкою, які прикріпляються до волосся під час живлення, парування та відкладення яєць. Воша має залишатися на голові, інакше вона помирає за короткий час. Головні воші розмножуються з неймовірною швидкістю. Воша готова до парування та репродукування через 10 годин після вилуплення з яйця. В ідеальних умовах одна самиця воші може відкласти за час життя до 300 яєць. Під ідеальними умовами слід розуміти достатнє живлення, температуру оточуючого середовища від приблизно 28"С до приблизно 32"С і відносну вологість від приблизно 7095 до приблизно 9095.

Відомо, що розповсюдженню вошей сприяють також недодержання правил гігієни та недостатній догляд за волоссям. Таким чином, педикульозні інвазії мають найбільш серйозний характер у географічних регіонах, мешканці яких живуть у несприятливих гігієнічних умовах і одночасно мають недостатні гігієнічні навички.

Проте педикульоз може стати серйозною проблемою навіть за відносно сприятливих гігієнічних умов.

Твердий хітиновий зовнішній скелет (панцир) воші захищає її від зовнішніх впливів. Яйця вошей також захищені хітиновою оболонкою та прикріплені до стрижня волосу. Хоча сама воша може бути уражена при використанні інсектициду, яйця часто залишаються при цьому неушкодженими. Таким чином, оптимальне лікування педикульозної інвазії включає використання як педикуліциду, що вбиває дорослих вошей, так і овіциду, який припиняє розвиток яєць.

Протягом деякого часу для боротьби з педикульозом використовуються біологічно активні агенти.

Наприклад, у складі препаратів для лікування педикульозу використовували як педикуліциди ліндан (у- гексахлорциклогексан), фосфорорганічні сполуки (малатіон), природні піретрини та синтетичні сполуки, відомі під назвою піретроїдів (перметрин). Такі агенти, однак, мають певні вади. Наприклад, ліндан має несприятливий профіль безпечності, і у вошей розвинулася стійкість до нього. Природний піретрин вимагає частого повторного застосування, оскільки забезпечує лише короткочасний залишковий ефект. Синтетичні піретроїди, що мають вищу ефективність порівняно з природними педикуліцидами, часто є й більш токсичними для пацієнта, який одержує лікування цими препаратами.

Спінозини (відомі також як фактори А83453) є інсектицидами сільськогосподарського призначення, ефективними в боротьбі з: 1) гусінню південної нічної молі та іншими комахами ряду Герідорієга; 2) бавовняною попелицею та іншими паразитами ряду Ноторієга і 3) гнойовими мухами, м'ясними мухами та москітами, які належать до комах ряду Оіріеєга (дивись, нижче патент США Ме5,362,634). Спінозин А має відмінний профіль безпечності й токсикологічний профіль щодо людини та тварин.

Цей винахід стосується препаратів для боротьби з педикульозним ураженням людини, які містять спінозин або його фізіологічно прийнятну похідну чи сіль і фізіологічно прийнятний носій. Крім того, винахід стосується способів боротьби з педикульозним ураженням людини, який включає місцеве вживання людиною спінозину або його фізіологічно прийнятної похідної чи солі в кількості, яка забезпечує боротьбу з вошами. Препарати та способи згідно з цим винаходом більш безпечні та більш ефективні порівняно з тими, що використовуються на даний час. Особливою перевагою препаратів згідно з винаходом є їхня ефективність проти видів вошей, які набули резистентності відносно відомих препаратів. Серед препаратів та способів згідно з цим винаходом перевага віддається препаратам для догляду за волоссям, наприклад, шампуням, лосьйонам та кондиціонерам, і способам використання цих засобів для догляду за волоссям з метою боротьби з педикульозним ураженням людини. Особливо корисними педикуліцидними/овіцидними (протипедикульозними) препаратами згідно з цим винаходом є препарати для догляду за волоссям. Особливо корисними препаратами для догляду за волоссям є шампуні.

В іншому аспекті цей винахід пропонує використання спінозину або його фізіологічно прийнятної похідної чи солі, або препарату, що містить або спінозин, або його похідну чи сіль, для виготовлення лікарського засобу для боротьби з педикульозом людини.

Термін "боротьба з педикульозом", стосується лікування активної педикульозної інвазії або попередження такої інвазії у людини, яка потенціально може бути уражена такою інвазією.

Спінозини є продукти ферментації, що утворюються природним шляхом.

Вони являють собою макроциклічні лактони, які продукуються культурами виду Засспагороїузрога зріпоза.

При такій ферментації утворюються мультифактори, в тому числі спінозин А та спінозин О (які також називають А83543А та А835430)). Спінозин А та спінозин О виявляють найвищу інсектицидну активність серед спінозинів. Продукт, що складається, головним чином, із цих двох спінозинів (приблизно 8595 А і 1595 Б), випускає у промислових масштабах фірма "Доу Агросайєнсіз" (Юом/ Адгозсієпсев) під назвою "спінозад"

(Зріпозад). Назву "спінозад" утворено шляхом скорочення назв спінозинів "А" і "О".

Кожний спінозин містить у молекулі 12--ленний макроцикл, який є складовою частиною своєрідної тетрациклічної кільцевої системи, до якої приєднані два різних цукри - аміноцукор форосамін і нейтральний цукор 2М,3М,4М-три-О-метилрамноза. Ця своєрідна будова молекули відрізняє спінозини від інших макроциклічних сполук.

Спінози А (А83543А) був першим спінозином, який був виділений із ферментаційного бульйону

Засспагороїугрога зріпоза та ідентифікований. Пізніші дослідження ферментаційного бульйону показали, що основна лінія 5.5ріпоза продукує низку спінозинів, яким було дано позначення від А до У (А83543А-)). У порівнянні зі спінозином А спінозини В-) відрізняються схемами заміщення при аміногрупі форосаміну, при деяких атомах тетрациклічної кільцевої системи та при фрагменті 2М,3М,4М-три-О-метилрамнози. Штами 5.вріпоза, якими користуються на цей час, продукують суміш спінозинів, в якій основними компонентами є

Спінози А (приблизно 8595) та спінозин ЮО (приблизно 1595). У продуктах ферментації мутантних штамів 5. вріпоза виявлено додаткові спінозини, яким дано позначення від К до МУ.

Термін "спінозин або його похідна" у значенні, вживаному в цьому описі, стосується індивідуального спінозину (А, В, С, О,Е, Б, С, Н, 3), К, І, М, М, О, Р, О, В, 5, Т, М, М, М або У), М-деметилованої похідної індивідуального спінозину або їх комбінації. Для зручності в цьому описі для позначення індивідуального спінозину, його фізіологічно прийнятної похідної чи солі або їх комбінації буде вживатися також термін "спінозиновий компонент".

Бек та інші (ВоескК еї а.) описали спінозини А-Н та У (які автори називають факторами А83543 А, В, С, 0,

Е, ЕР, В, Н та у) та їхні солі у патентах США Ме5,362,634 (виданий 8 листопада 1994р.), Ме5,496,932 (виданий 5 березня 1996р.) і Ме5,571,901 (виданий 5 листопада 1996р.). Міндерс та інші (Мупаеєгве еї аї.) описали спінозини І -М (названі авторами факторами А83543 І, М та М), їхні М-деметиловані похідні та солі в патенті

США Мо5,202,242 (виданий 13 квітня 1993р.); Тернер та інші (Тигпег єї аЇ.) описали спінозини О-Т (названі авторами факторами А83543 О, В, 5 та Т), їхні М-деметиловані похідні та солі в патентах США Ме5,591,606 (виданий 7 січня 1997р.) та Ме5,631,155 (виданий 29 травня 1997р.). Згадані патенти включено до даного опису за посланнями. Спінозини К, СО, Р, |, М, МУ та У описані, наприклад, у роботі Де-Амічіса та інших "Фізичні та біологічні властивості спінозинів: нові пестицидні макроциклічні лактони -- продукти ферментації" (Сагі М.

ОеАтісіх, Чхатез Е. Опррв, Спгів 9. Наюп апа Іі ацга І. Каїт) (Атегісап Спетіса! босієїу з Зутрозішт Зепев:

Рпуюспетіса!з г Ревзі Сопіго!ї, Спарієг 11, "Рпузіса! апа Віоіодіса! Ргорепієвз ої Зріпозупе: Моме! Масгоїїде

Реві-Сопіго! Адепів їот Рептепіайоп", рр.146-154, 1997).

Спінозини можуть вступати в реакції утворення солей. Фізіологічно прийнятні солі спінозинів також придатні для використання у препаратах та способах за цим винаходом. Такі солі виготовляють за стандартними методиками одержання солей. Наприклад, спінозин А можна нейтралізувати відповідною кислотою для одержання кислотної солі. Особливо корисними є кислотні солі спінозинів. Прикладами придатних для використання кислотних солей спінозинів можуть бути солі, одержані шляхом реакцій з органічними або неорганічними кислотами, наприклад, з сірчаною, хлористоводневою, фосфорною, оцтовою, бурштиновою, лимонною, молочною, малеїновою, фумаровою, холевою, памоїновою, муконовою, глутаміновою, камфорною, глутаровою, гліколевою, фталевою, винною, мурашиною, лауриловою, стеариновою, саліциловою, метансульфоновою, бензолсульфоновою, сорбіновою, пікриновою, бензойною, коричною кислотами тощо.

Окрім спінозинового компонента, препарати за цим винаходом можуть додатково містити одну або кілька сполук, що проявляють протипедикульозну активність, наприклад, синтетичні піретроїди, природні піретрини та ліндан. Усі значення співвідношень, концентрацій та частин, наведені в цьому описі, в разі відсутності спеціальних вказівок подано в одиницях маси.

Протипедикульозні препарати згідно з цим винаходом можуть бути виготовлені у різноманітних формах.

Особливо корисними є препарати у вигляді шампунів, кондиціонерів та лосьйонів. Такі препарати містять також як факультативні компоненти одну або кілька домішок, вказаних нижче: а) поверхнево-активну речовину; Б) від приблизно 195 до приблизно 1095 нелеткого силіконового матеріалу; та/або с) від приблизно 0,595 до приблизно 595 суспензатора.

Препарати згідно з цим винаходом у формі шампунів містять спінозин або його фізіологічно прийнятну похідну чи сіль, а також воду, поверхнево-активну речовину та амід, і можуть факультативно містити також інший протипедикульозний агент, силіконову сполуку, суспензатор та інші косметично прийнятні компоненти.

Людське волосся забруднюється внаслідок контакту з оточуючим середовищем і внаслідок виділення шкірного сала. Забруднене волосся має неприємний вигляд і справляє неприємне враження при дотику.

Шампуні згідно з цим винаходом очищають волосся і водночас є ефективними засобами боротьби з педикульозом.

У препаратах у формі шампунів спінозиновий компонент присутній у кількості від приблизно 0,195 до приблизно 3095, перевага віддається його вмісту від приблизно 195 до приблизно 10905.

Як поверхнево-активну речовину в цих препаратах можна використати будь-яку з різноманітних синтетичних аніоногенних, амфотерних, цвітер-іонних та неіїоногенних поверхнево-активних сполук.

Поверхнево-активні речовини, як правило, присутні в препаратах у формі шампунів у кількості від приблизно 595 до приблизно 30905, перевага віддається їх вмісту від приблизно 1595 до приблизно 25905.

Прикладами аніоногенних синтетичних поверхнево-активних речовин є солі лужних металів з продуктами сульфування органічних сполук, які містять алкільний радикал з числом вуглецевих атомів від 8 до 22 та радикал складного ефіру сульфонової або сірчаної кислоти (термін "алкіл" охоплює алкільний фрагмент вищих ацильних радикалів). Перевага віддається алкілсульфатам амонію, калію, натрію або триетаноламіну, зокрема, тим, що одержані шляхом сульфатування вищих спиртів (від 8 до 18 вуглецевих атомів у ланцюгу); натрієвим солям сульфатів та сульфонатів моногліцеридів жирних кислот кокосової олії; натрієвим або калієвим солям складних ефірів сірчаної кислоти з продуктом реакції 17 моля вищого жирного спирту (наприклад, спиртів талової або кокосової олії) і 1-42 молей оксиду етилену; натрієвим або калієвим солям сульфатів простих ефірів алкілфенолів з оксидом етилену, що містять у молекулі від 1 групи до 10 груп оксиду етилену і в яких алкільні радикали містять від 8 до 12 вуглецевих атомів; натрієвим солям сульфонатів простих алкілгліцерильних ефірів; продукту реакції жирних кислот з числом вуглецевих атомів від 10 до 22, етерифікованих ізетіосновою кислотою та нейтралізованих гідроксидом натрію; і водорозчинним солям продуктів конденсації жирних кислот з саркозином.

Прикладами цвітер-іонних поверхнево-активних речовин є похідні аліфатичних четвертинних амонієвих, фосфонієвих та сульфонієвих сполук, в яких аліфатичні радикали можуть мати лінійну або розгалужену будову і в яких один із аліфатичних замісників містить приблизно від 8 до 18 вуглецевих атомів і один з них містить аніонну групу, що надає сполуці розчинності у воді, наприклад, карбоксил, сульфонат, сульфат, фосфат або фосфонат. Ці сполуки мають загальну формулу їй в. -НА-70 вегеСНу В де В? містить алкільний, алкенільний або гідроксіалкільний радикал з числом вуглецевих атомів від 8 до 18, від 0 фрагментів до приблизно 10 фрагментів оксиду етилену і від 0 фрагментів до 1 фрагмента гліцерилу;

У є атомом азоту, фосфору або сірки; ВЗ є алкілом або моногідроксіалкілом, що містить від 1 до З вуглецевих атомів; х-1ї, якщо М є атомом сірки, і 2, якщо М є атомом азоту або фосфору; В' є алкіленом або гідроксіалкіленом, який містить від 1 до 4 вуглецевих атомів; і 7 є карбоксилатом, сульфонатом, сульфатом, фосфонатом або фосфатом.

Прикладами таких сполук є: (1) 4-ІМ, М-ди(2-гідроксіетил)-М-октадециламоній|бутан-1-карбоксилат; (2) 5-І5-3-гідроксипропіл-8-гексадецилсульфоній |-З-гідроксипентан-1-сульфат; (3) 3-І(Р,Р-діетил-Р-3,6,9-триоксатетрадексоцилфосфоній|-2-гідроксипропан-1-фосфат; (4) 3-ІМ,М-дипропіл-М-З-додекокси-2-гідроксипропіламоній|пропан-1-фосфат; (5) 3-(М,М-диметил-М-гексадециламоній)пропан-1-сульфонат; (6) 3-(М,М-диметил-М-гексадециламоній)-2-гідроксипропан-1-сульфонат; (7) ІМ,М-ди(2-гідроксіетил)-М-(2-гідроксидодецил)амоній|бутан-1-карбоксилат; (8) 3-(З-етил-5-(З-додекокси-2-гідроксипропіл)сульфоній|-пропан-1-фосфат; (9) 3-(Р,Р-диметил-Р-додецилфосфоній|-пропан-1-фосфонат; і (10) 5-|М,М-ди(З-гідроксипропіл)-М-гексадециламоній|-2-гідроксипентан-1-сульфат.

У препаратах за цим винаходом можна використовувати також інші цвітер-іонні поверхнево-активні речовини, наприклад, бетаїни. Прикладами бетаїнів можуть бути вищі алкілбетаїни, наприклад, диметилкарбоксиметилбетаїн спиртів какаової олії, лаурилдиметилкарбоксиметилбетаїн, лаурилдиметил-о- карбоксіетилбетаїн, цетилдиметилкарбоксиметилбетаїн, лаурил-біс-(2-гідроксіетил)-карбоксиметилбетаїн, стеарил-біс-(2-гідроксипропіл)-карбоксиметилбетаїн, олеїлдиметил-у-карбоксипропілбетаїн та лаурил-біс-(2- гідроксипропіл)-о-карбоксіетилбетаїн. Прикладами сульфобетаїнів можуть бути диметилсульфопропілбетаїн спиртів олії какао, стеарилдиметил-сульфопропілбетаїн, лаурилдиметилсульфоетилбетаїн, лаурил-біс-(2- гідроксіетил)-сульфопропілбетаїн тощо. У препаратах згідно з цим винаходом можуть бути використані також амідобетаїни та амідосульфобетаїни, в яких радикал АСОМН(СН»)з приєднаний до атома азоту бетаїну.

Прикладами амфотерних поверхнево-активних речовин, які можуть бути використані в препаратах згідно з цим винаходом, є похідні аліфатичних вторинних або третинних амінів, у яких аліфатичний радикал має лінійну або розгалужену будову, один з аліфатичних замісників містить від 8 до 18 вуглецевих атомів і один з них містить аніонну групу, що надає сполуці розчинності у воді, наприклад, карбоксил, сульфонат, сульфат, фосфат або фосфонат. Прикладами амфотерних поверхнево-активних речовин є З-додециламінопрорпіонат натрію, З-додециламінопропансульфонат натрію, М-алкілтаурини, наприклад, М-алкілтаурин, одержаний реакцією М-додециламіну з ізетіонатом натрію (дивись патент США 2,658,072, Приклад 3), М-(вищий алкіл)- аспарагінові кислоти (дивись патент США 2,438,091) і продукти, що випускаються під торговою назвою "Мігапо!" і описані в патенті США 2,528,378.

Неїоногенні поверхнево-активні речовини, які у варіантах, яким віддається перевага, використовують у комбінації з аніоногенними, амфотерними або цвітер-юонними поверхнево-активними речовинами, являють собою сполуки, одержані шляхом конденсації алкіленоксидних груп (що мають гідрофільну природу) з гідрофобними органічними сполуками, що можуть мати аліфатичний або алкілароматичний характер. До прикладів неіоногенних поверхнево-активних речовин належать: 1) Конденсати поліетиленоксиду з алкілфенолами, наприклад, продукти конденсації алкілфенолів, що містять в алкільній групі від 6 до 12 вуглецевих атомів у лінійному або розгалуженому ланцюгу, з оксидом етилену, причому останній присутній у співвідношенні від ї0моль до бОмоль оксиду етилену на один моль алкілфенолу. Алкільний замісник у цих сполуках може бути похідним, наприклад, полімеризованого пропілену, діїізобутилену, октану або нонану. 2) Конденсати оксиду етилену з продуктом реакції оксиду пропілену з етилендіаміном, склад яких можна варіювати залежно від бажаного співвідношення між гідрофобними та гідрофільними елементами. Задовільні результати дають, наприклад, сполуки, які містять від приблизно 4095 до приблизно 80905 (мас. поліоксіетилену і мають молекулярну масу від приблизно 5000 до приблизно 11000, одержані реакцією оксиду етилену з гідрофобною основою, яка містить продукт реакції етилендіаміну з надлишком оксиду пропілену і має молекулярну масу порядку 2500-3000.

З) Продукт конденсації аліфатичних спиртів, які містять від З до 18 вуглецевих атомів у ланцюгу лінійної або розгалуженої будови, з оксидом етилену, наприклад, конденсат спиртів кокосової олії з оксидом етилену, що містить від їО0моль до ЗОмоль оксиду етилену на моль спиртів кокосової олії, причому спиртова фракція складається зі спиртів з числом вуглецевих атомів від 10 до 14. 4) Оксиди третинних амінів з довгими вуглецевими ланцюгами, які відповідають загальній формулі

ВіВ2Азії-О де Ві містить алкільний, алкенільний або моногідроксіалкільний радикал з числом вуглецевих атомів від 8 до 18, від 0 фрагментів до 10 фрагментів оксиду етилену і від 0 фрагментів до 1 гліцерильного фрагмента, а

А» і Аз містять від 1 до З вуглецевих атомів і від 0 до 1 гідроксильної групи, тобто є, наприклад, метилом, етилом, пропілом, гідроксіетилом або гідроксипропілом. Стрілкою в формулі показано семиполярний зв'язок.

Прикладами оксидів амінів, придатних для використання в цих препаратах, є оксид диметилдодециламіну, оксид о олеїлди(2-гідроксіетил)яаміну, оксид диметилоктиламіну, оксид диметилдециламіну, оксид диметилтетрадециламіну, оксид 3,6,9-триоксагептадецилдіетиламіну, оксид ди(2-гідроксіетил)- тетрадециламіну, оксид 2-додекоксіетилдиметиламіну, оксид З-додекокси-2-гідроксипропілди-(3- гідроксипропіл)аміну та оксид диметилгексадециламіну. 5) Оксиди третинних фосфінів з довгими вуглецевими ланцюгами, які відповідають загальній формулі

ВА АТР»О де В містить алкільний, алкенільний або моногідроксіалкільний радикал з числом вуглецевих атомів від 8 до 18, від 0 фрагментів до 10 фрагментів оксиду етилену і від 0 фрагментів до 1 гліцерильного фрагмента, а

А Її АГ - алкільні або моногідроксіалкільні групи, що містять від 1 до З вуглецевих атомів. Стрілкою в формулі показано семиполярний зв'язок.

Прикладами оксидів фосфінів, придатних для використання в цих препаратах, є оксид додецилдиметилфосфіну, оксид тетрадецилдиметилфосфіну, оксид тетрадецилметилетилфосфіну, оксид 3,6,9-триоксаоктадецилдиметилфосфіну, оксид цетилдиметилфосфіну, оксид Зз-додекокси-2- гідроксипропідда(2-гідроксіетил)уфосфіну, оксид стеарилдиметилфосфіну, оксид цетилетилпропілфосфіну, оксид олеїлдіетилфосфіну, оксид додецилдіетилфосфіну, оксид тетрадециддіетилфосфіну, оксид додецилдипропілфосфіну, оксид додецилди(гідроксиметил)фосфіну, оксид додецилди(2- гідроксіетал)уфосфіну, оксид тетрадецилметил-2-гідроксипропілфосфіну, оксид олеїлдиметилфосфіну, оксид 2- гідроксидодецилдиметилфосфіну. б) Діалкілсульфоксиди з довгими ланцюгами, які містять один алкільний або гідроксіалкільний радикал з коротким ланцюгом, що має від 1 до 3 вуглецевих атомів (як правило, метил), і один довгий гідрофобний ланцюг, який містить алкільний, алкенільний, гідроксіалкільний або кетоалкільний радикал з 14 числом вуглецевих атомів від 8 до 20, від 0 фрагментів до 10 фрагментів оксиду етилену і від 0 фрагментів до 1 гліцерильного фрагмента. Прикладами таких сполук Є: октадецилметилсульфоксид, 2- кетотридецилметилсульфоксид, 3,6,9-триоксаоктадецил-2-гідроксіетил-сульфоксид, додецилметил сульфоксид, олеїл-3-гідроксипропілсульфоксид, тетрадецилметил-сульфоксид, З-метокситридецил- метилсульфоксид, 3-гідрокситридецил-метилсульфоксид і 3-гідрокси-4-додекоксибутил-метилсульфоксид.

Значну кількість поверхнево-активних речовин не мильного типу описано в монографії "Миючі засоби та емульгатори" (МеСиїспеоп'є ЮОеїегдепів апа Етиїізйеге, М.С. Рибіїзпіпд Со., Іпс.; МеСцісНнеоп Оім., 175 Носк ва., Сіеп Воск, МУ, 07425, ОБА).

У препаратах типу шампунів згідно з цим винаходом перевага віддається використанню аніоногенних поверхнево-активних речовин, зокрема, алкілсульфатів, етоксильованих алкілсульфатів та їх сумішей, а також амідобетаїнів.

Аміди сприяють підвищенню пінистості препаратів внаслідок емульгування компонентів шампунів та активних інгредієнтів. Як аміди в препаратах згідно з цим винаходом можна використовувати будь-які алканоламіди жирних кислот, відомі як компоненти шампунів. Як правило, такими компонентами є моно- та діетаноламіди аліфатичних кислот, які містять від 8 до 14 вуглецевих атомів. Крім того, придатними є аміди, що містять кілька етоксигруп, наприклад, лауриламід ПЕГ-3.

У препаратах типу шампунів амід присутній, як правило, в кількості від приблизно 195 до приблизно 7925 від маси препарату, перевага віддається кількостям від приблизно 2956 до приблизно 595. Серед амідів перевага віддається моноетаноламіду кислот кокосової олії, діетаноламіду кислот кокосової олії та їх сумішам.

Препарати типу шампунів згідно з цим винаходом містять також воду. Вода звичайно присутня в шампунях в кількостях від приблизно 50956 до приблизно 8095, перевага віддається кількостям від приблизно 6095 до приблизно 75905. Відносна в'язкість препарату після додавання води лежить, як правило, в межах від приблизно 4000сПз до приблизно 25000сПз; перевага віддається значенням в'язкості від приблизно 4000сПз до приблизно 12000сПз, а найбільша перевага -- значенням від приблизно 4000сПз до приблизно 5500сПз при вимірюванні на віскозиметрі Веллза-Брукфілда моделі ОМ-СР-2 ОМІЇ, Моде! Сопе СР-41, при температурі 26,7"С і швидкості обертання 1об/хв. протягом З хвилин. З метою доведення в'язкості препарату до значення в межах вказаних діапазонів до нього можна додавати модифікатори в'язкості та гідротропні агенти.

Препарати у формі шампунів можуть містити також один або кілька факультативних компонентів, наприклад, силіконових сполук, суспензаторів та компонентів, які підвищують косметичні характеристики препарату.

Силіконові сполуки відновлюють волосся та полегшують видалення мертвих паразитів, їхніх яєць та гнид.

Нелеткі силіконові сполуки застосовують у кількостях від приблизно 195 до приблизно 1095 маси препарату.

Приклади придатних силіконових сполук розкрито в патенті США Ме5,292,504 на ім'я Кардена та інших (Сагаїп еї аі.), виданому 8 березня 1994р., включеному до цього опису за посиланням.

Перевага віддається нелетким силіконовмісним сполукам, які використовують у кількостях від приблизно 0,195 до приблизно 1095 від маси препарату, перевага віддається вмісту від приблизно 0,2595 до приблизно

Зо. Прикладами нелетких силіконів є поліалкілсилоксани, поліалкіларилсилоксани, співполімери поліефірсилоксанів та їх суміші.

До придатних поліалкілсилоксанів належать, наприклад, полідиметилсилоксани (ПДМ) із в'язкістю в межах від приблизно 5СПз до приблизно 15000000сПз при 25"С. Такі силоксани випускає, наприклад, фірма "Дженерал Електрик Компані" (Сепегаї! ЕІесігіс Со.) під назвою Мізсаві! та фірма "Доу Корнінг" (Юм Согпіпод) під назвою Юомжм Сотіпд 200. В'язкість можна вимірювати за допомогою скляного капілярного віскозиметра згідно з методикою випробувань фірми "Доу Корнінг" (бом Согпіпд Согрогаїє Тезі Меїйптоа СТМО004, Оиу 20, 1970).

До придатних поліалкіларилсилоксанів належать поліметилфенілсилоксани з в'язкістю в межах від приблизно 5сПз до приблизно 15000000сПз при 25"С. Такі силоксани випускає, наприклад, фірма "Дженерал

Електрик Компані" під назвою 5Е 1075 теїпу! рпепу! йЯшій та фірма "Доу Корнінг" під назвою 556 Сов5теїїс

Стаде Рішіа.

До придатних співполімерів поліефірсилоксанів належать полідиметилсилоксани, модифіковані поліпропіленоксидом (наприклад, продукт, що випускає фірма "Доу Корнінг" під назвою ЮС-1248), оксидом етилену або сумішами оксиду етилену з оксидом пропілену. Найбільш придатні співполімери, нерозчинні у воді.

Силоксани здатні відновлювати волосся завдяки їхній здатності змащувати волосся, що створює перевагу при розчісуванні його у вологому та в сухому стані. Силоксани підвищеної молекулярної маси, які мають високу в'язкість, забезпечують найкращий ефект відновлення, отже, їм віддається перевага. Найбільш бажано вживати силоксанові рідини та каучуки. На відміну від рідин, силоксанові каучуки мають порівняно тверду консистенцію, високі значення молекулярної маси від приблизно 200000 до приблизно 1000000 і в'язкість від приблизно 100000сПз до приблизно 150000000сПз при 25"С. Такі каучуки описані в патенті США Мое5,292,504 (дивись вище).

Суспензатори можна додавати з метою підвищення тривалої стабільності. До придатних суспензаторів належать аліфатичні амфіфільні кристалічні речовини, які утворюють голчасті або пластинчасті кристали, полімерні речовини, глини, тонкодисперсні оксиди металів та їх суміші. Такі матеріали відомі в цій галузі (дивись патент США Ме5,292,504).

До придатних амфіфільних кристалічних речовин належать сполуки, які утворюють голчасті або пластинчасті кристали. До таких сполук належать ацильні похідні з довгими вуглецевими ланцюгами (С16-Сг2), наприклад, складні ефіри етиленгліколю з аліфатичними кислотами (наприклад, етиленглікольдистеарат); алканоламіди аліфатичних кислот з довгими вуглецевими ланцюгами (Ст16-С2г), наприклад, стеарамід МЕА, стеарилстеарат та дистеарил-дитіопропіонат, а також суміші таких речовин.

До полімерних матеріалів, придатних як суспензатори, належать зшиті поліациклічні кислоти (наприклад, продукти серії Сагборо! виробництва фірми "Б.Ф. Гудріч" (В.РЕ. Сооагпсп Спетіса! Сотрапу)), гуарова камедь та її похідні, ксантанова камедь, зшиті співполімери етилену з малеїновим ангідридом та їх суміші.

Глини та тонкодисперсні оксиди металів також є ефективними суспензаторами. Прикладами їх можуть бути алюмосилікати магнію (наприклад, продукти серії Меедит виробництва фірми "Р.Т. Вандербільт" (А.Т.

Мапаегріїї Сотрапу, Іпс.)), алюмосилікати натрію (наприклад, продукти серії Іаропіє виробництва фірми "Лепонайт Юнайтед Стейтс" (І аропіте Опіїей 5іаїез)), тонкодисперсні оксиди кремнію, алюмінію, титану та їх суміші.

У препаратах типу шампунів згідно з цим винаходом суспензатори присутні, як правило, в кількостях від приблизно 0,595 до приблизно 595, перевага віддається кількостям від 0,595 до приблизно 395. Серед використовуваних суспензаторів перевага віддається ацильним похідним з довгими вуглецевими ланцюгами, наприклад, етиленгліколевим ефірам жирних кислот. Найбільша перевага віддається етиленглікольдистеарату.

До інших відомих факультативних компонентів, здатних підвищити косметичні характеристики препаратів, належать, наприклад, консерванти, такі як метилпарабен, пропілпарабен, метилізотіазолінон та імідазолідинілсечовина; загусники та модифікатори в'язкості, такі як оксиди амінів, блокполімери оксиду етилену та оксиду пропілену (такі як продукт Рішгопіс 88 виробництва фірми "БАСФ Вайандот" (ВАБЕ

Мууападон)), жирні спирти (такі як цетариловий спирт), хлорид натрію, хлорид амонію, сульфат натрію, полівініловий спирт, пропіленгліколь та етиловий спирт; гідротропні агенти, такі як ксилолсульфонат; регулятори рН, такі як лимонна кислота, бурштинова кислота, фосфорна кислота, гидроксид натрію та карбонат натрію; ароматизатори, барвники, сполуки четвертинного амонію, такі як Роїудпаїегпішт 41, хелатувальні агенти, такі як динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти; і речовини, що надають препарату перламутрового вигляду, такі як дистеарат етиленгліколю, діефіри стеаринової та пальмітинової кислот 3 поліетиленгліколем і моноетаноламід стеаринової кислоти. Ці факультативні компоненти використовують індивідуально в кількостях від приблизно 0,195 до приблизно 1095 від маси препарату.

Препарати у вигляді шампунів згідно з цим винаходом використовують для миття волосся звичайним способом. Препарат наносять на зволожене волосся в кількості від приблизно 10г до приблизно З0г і втирають у волосся та шкіру голови. Препарат залишають на волоссі та шкірі голови на приблизно 6-10 хвилин і потім видаляють змиванням. Цей процес повторюють, доки волосся не стане чистим.

Педикуліцидний шампунь згідно з цим винаходом містить: (а) від приблизно 0,195 до приблизно 1095 спінозину або його фізіологічно прийнятної похідної чи солі; (Б) від приблизно 595 до приблизно 3095 синтетичної поверхнево-активної речовини; (с) від приблизно 195 до приблизно 795 аміду; і (9) воду.

Препарати для відновлення волосся згідно з цим винаходом містять спінозиновий компонент і кондиціонер, а також можуть факультативно містити інший протипедикульозний агент, наприклад, перметрин або ліндан. Такі відновлювальні препарати також можуть бути ефективно використані для лікування педикульозної інвазії.

Кондиціонери для волосся являють собою продукти, які поліпшують зовнішній вигляд волосся, відчуття при дотику до нього та полегшують поводження з ним. Кондиціонери мають особливе значення у випадках, коли волосся пошкоджене внаслідок різноманітних процедур, наприклад, перманентного завивання, фарбування, начісування та знебарвлення, або під впливом атмосферних факторів, наприклад, сонячного світла, що спричиняє фотокаталітичне окислення. Ці фактори можуть спричинити погіршення текстури волосся, утруднення його розчісування та поводження з ним як у вологому, так і в сухому вигляді.

В разі використання спінозинового компоненту в складі кондиціонера для волосся він присутній у препараті в кількості від приблизно 0,195 до приблизно 3095, перевага віддається вмісту від приблизно 195 до приблизно 10905.

Кондиціонери для волосся широко відомі. До них належать так звані "змивані" продукти, які змивають з волосся невдовзі після нанесення, і "перманентні кондиціонери", які залишають на волоссі протягом тривалого періоду часу.

Одну з груп кондиціонерів, придатних для використання в складі препаратів для відновлення волосся згідно з цим винаходом, складають сполуки четвертинного амонію з довгими вуглецевими ланцюгами в комбінації з ліпідами, наприклад, з жирними спиртами (дивись патент США Мое3,155,591 на ім'я Гільфера (Нігег) від З листопада 1964р. і патент США Ме4,269,824 на ім'я Вілламарена (Міатаніп) та інших від 26 травня 1981р.). Іншу групу кондиціонерів складають ліпіди і сполуки четвертинного амонію. Ці кондиціонери використовують для виготовлення гелеподібних кондиціонувальних препаратів, що мають сприятливі для вживання косметичні та реологічні характеристики. Загальний опис таких гелеподібних препаратів подано в нижчеперелічених публікаціях: Беррі (Вагу), "Ефект спонтанного згущення змішаного емульгатора на основі додецилсульфату натрію та цетилового спирту" (Те 5еї!-Водуїпд Асійоп ої Ше Міхеа Етиїівійег Зодійт Юодесуї

ЗипПаїе/Сеїу! АїЇсопої, /. ої Соїоід апа Іпіепасе Зсіепсе, 28, 82-91, 1968); Беррі та інші, "Ефект спонтанного згущення змішаних емульгаторів на основі бромідів алкілтриметиламонію та цетостеарилового спирту: вплив довжини четвертинного ланцюга" (Те Зе!гВодуїпд Асійоп ої (Ше Аїкуйгітештуіаттопійт Вготідез/Сеювівагуї!

АЇсопо! Міхей Етиїзійеге: Іпїшепсе ої Оцайгегтагу СпНаїп І епдій, /. ої СоПоїа апа Іпіептасе 5сієпсе, 35, 689-708, 1971); і Беррі та інші, "Реологія систем, що містять продукт Сеотасгодо/1000 (цетостеариловий спирт). І.

Ефект спонтанного згущення" (Апеоіоду ої Зузієт5 Сопіаїіпіпд Сетасгодо/1000 - (сеовівагу! аісопої), І. Зеїг-

Водуіпд Асійоп, /. ої СоїІоід апа Іпіепасе 5сієпсе, 38, 616-625, 1972).

Ліпідні матеріали, використовувані в таких кондиціонерах, присутні в них в кількостях від приблизно 0,595 до приблизно 395. Ці ліпіди практично не розчиняються у воді і містять гідрофобні та гідрофільні фрагменти.

До них належать природні та синтетично одержувані жирові матеріали, вибрані з групи, що включає кислоти, похідні кислот, спирти, складні ефіри, прості ефіри, кетони, аміди та їх суміші, які містять алкіли з вуглецевими ланцюгами довжиною від 12 до 22 вуглецевих атомів, перевага віддається кількості вуглецевих атомів у ланцюгах від 16 до 18. Перевага віддається жирним спиртам та жирним кислотам.

Придатні для цієї мети жирні спирти відомі (дивись, наприклад, вищезгаданий патент США Ме3,155,591; патент США Ме4,165,369 на ім'я Ватанабе (Уагапарбеє) та інших від 26 травня 1981р.; заявку на британський патент 1,532,585, опубліковану 15 листопада 1978р.; роботу Фукушима та інших "Ефект цетостеарилового спирту в косметичних емульсіях" (Бики5Піта єї аїЇ., ЕМесі ої Сеїовівєагу! АІсопо! іп Совтеїйс Етиївіопв,

Совтейсв 8 Тоїємшцієз, 98, 89-102, 1983); і Хантінг, "Енциклопедія інгредієнтів кондиціонерів" (Нипіїпо,

Епсусіоредіа ої Сопайопіпо Віпзе Іпдгедієпів, аї 204, 1987)). Жирними спиртами є аліфатичні спирти Счі2Сів, обрані з групи, що включає цетариловий спирт, цетиловий спирт, ізостеариловий спирт, ланоліновий спирт, лауриловий спирт, олеїновий спирт, стеариловий спирт та їх суміші. Перевага віддається цетиловому спирту, стеариловому спирту та їх сумішам. Жирним спиртом, якому віддається особлива перевага, є суміш цетилового спирту зі стеариловим спиртом, в якій вміст цетилового спирту складає від приблизно 5595 до приблизно 6595 (мас).

Придатні для цієї мети жирні складні ефіри також відомі (дивись Кауфман (Каштап) та інші, патент США

Ме3,341,465 від 12 вересня 1967р.). Жирні складні ефіри являють собою жирні кислоти, в яких активний водень замінений на алкільну групу одноатомного спирту. Одноатомними спиртами є жирні спирти, описані вище. До жирних складних ефірів, придатних для згаданої мети, належать цетиллактат, цетилоктаноат, цетилпальмітат, цетилстеарат, гліцерилмоностеарат, гліцериллаурат, гліцерилміристат, гліцерилолеат, гліцерилстеарат, гліцерилмоноацетат та їх суміші. Перевага віддається цетилпальмітату, гліцерилмоностеарату та їх сумішам.

До складу кондиціонувальних препаратів можуть бути введені катіоногенні поверхнево-активні речовини (окремі або в комбінаціях), як правило, в кількості від приблизно 0,196 до приблизно 595 від маси готового препарату. Ці поверхнево-активні речовини містять гідрофільні аміногрупи або четвертинні амонієві фрагменти, які набувають позитивного заряду при розчиненні в водних препаратах згідно з цим винаходом. Ці катіоногенні поверхнево-активні речовини відомі в техніці (дивись вищезгадану монографію "Миючі засоби та емульгатори" (МеСиїспеоп'є ЮОеїегдепів апа Етиїв5ійєег5); монографію Шварца та інших "Поверхнево-активні агенти, їх хімія та технологія" (сплата єї а)., Зипасе Асіїме Адепів, Тпеїг Спетівігу апа Тесппоіоду, Мем Хогк,

Іпіегзсієпсе Рибі., 1949); вищезгаданий патент США Ме3,155,591; патент США Ме3,929,678 на ім'я Лафліна та інших (ІГацодніїп еї аї!.) від 30 грудня 1975р.; патент США Мое3,959,461 на ім'я Бейлі та інших (Ваїеу еї аї!.) від 25 травня 1976 р.; і патент США Ме4,387,090 на ім'я Боуліча молодшого (Воїїси, г.) від 7 червня 1983р.).

Придатними для цієї мети четвертинними амонієвими аніоногенними поверхнево-активними речовинами є сполуки загальної формули

В р ни

М ко х

Кк

Кк, Кк, де Ві - водень, аліфатична група з числом вуглецевих атомів від 1 до 22 або ароматична, арильна чи алкіларильна група з числом вуглецевих атомів від 12 до 22; Н2 - аліфатична група з числом вуглецевих атомів від 1 до 22; кожна з груп Нз та На -- аліфатична група з числом вуглецевих атомів від 1 до З і Х -аніон, обраний з групи, яка включає галоїд, ацетат, фосфат, нітрат та алкілсульфат. Аліфатичні групи можуть містити, окрім атомів вуглецю та водню, прості ефірні ланки та інші групи, наприклад, амідні групи.

Інші придатні для цієї мети четвертинні амонієві солі мають формулу

І

ОМС На тен» 2х: кі Шо де, щонайменше одна з груп ЩА, а щонайбільше три таких групи є аліфатичними групами з числом вуглецевих атомів від 16 до 22, решта груп А вибрана з групи, що включає водень та алкільні групи з числом вуглецевих атомів від 1 до 4, а Х -- іон, вибраний з групи, що включає галоїд, ацетат, фосфат, нітрат та алкілсульфат. Прикладом четвертинної амонієвої солі такого типу є дихлорид пропандіамонію, заміщеного радикалами компонентів твердого жиру.

До четвертинних амонієвих солей, придатних для використання згідно з цим винаходом, належать також хлориди діалкілдиметиламонію, в яких алкільні групи містять від 12 до 22 вуглецевих атомів. Ці алкільні групи можуть бути похідними жирних кислот з довгими ланцюгами, наприклад, гідрогенізованих жирних кислот твердих жирів. Із таких кислот одержують четвертинні амонієві сполуки, в яких групи Ні та Р» містять переважно від 16 до 18 вуглецевих атомів. Прикладами таких сполук є хлорид ди-(радикал твердого жиру)- диметиламонію, метилсульфат ди-(радикал твердого жиру)-диметил амонію, хлорид дигексадецилдиметиламонію, хлорид ди-(гідрогенізований радикал твердого жиру)-диметиламонію, хлорид діоктадецилдиметиламонію, хлорид діейкозилдиметиламонію, хлорид дидокозилдиметиламонію, ацетат ди- (гідрогенізований радикал твердого жиру)-диметил амонію, хлорид дигексадецилдиметиламонію, ацетат дигексадецилдиметиламонію, фосфат ди-(радикал твердого жиру)-дипропіламонію, нітрат ди-(радикал твердого жиру)-диметиламонію, хлорид ди-(радикал кокосової олії)-ддиметиламонію і хлорид стеарилдиметилбензиламонію. До четвертинних амонієвих солей, яким віддається перевага, належать хлорид ди-(радикал твердого жиру)-диметиламонію, хлорид дицетилдиметиламонію, хлорид стеарилдиметилбензиламонію, хлорид цетилтриметиламонію, хлорид трицетилметиламонію та їх сумішам.

Особлива перевага віддається хлориду ди-(гідрогенізований радикал твердого жиру)-диметиламонію (продукту Опцаїегпішт-18), який виробляє фірма "Шерекс Кемікл Компані, Інк" (Зпегех Спет. Со., Іпс.) під назвами Адодеп 442 та Адодеп 442-100Р.

Як катіоногенні поверхнево-активні речовини можна використовувати також солі первинних, вторинних та третинних аліфатичних амінів. Перевага віддається амінам, в яких алкільні групи містять від 12 до 22 вуглецевих атомів і можуть бути заміщеними або незаміщеними. Перевага віддається вторинним і третинним амінам, а особлива перевага - третинним амінам. Прикладами придатних амінів є стеарамідопропіл- диметиламін, діетиламіно-етилстеарамін, диметилстеарамін, диметиламін з радикалами соєвої олії, амін з радикалами соєвої олії, міристиламін, тридециламін, етилстеариламін, пропандіамін, заміщений радикалами твердого жиру при атомах азоту, стеариламін, етоксильований 5 молями оксиду етилену, дигідроксіетилстеариламін та арахідилбегеніламін. Придатними солями амінів є галоїдні солі, ацетат, фосфат, нітрат, цитрат, лактат та алкілсоульфати. Прикладами таких солей є гідрохлорид стеариламіну, хлорид аміну з радикалами соєвої олії, форміат стеариламіну, дихлорид пропандіаміну, заміщеного радикалами твердого жиру при атомах азоту та цитрат стеарамідопропіл-диметиламіну. Придатні катіоногенні поверхнево-активні речовини розкрито також в патенті США Ме4,275,055 на ім'я Нахтігаля та інших (Маспнідаї! єї а1!.) від 23 червня 1982р.

Суттєвим компонентом кондиціонувальних препаратів є вода. Воду додають на заключній стадії виготовлення кондиціонера в кількості, достатній для доведення маси суміші до 100905.

До факультативних компонентів відновлювальних препаратів належать силіконові відновлювальні агенти, які можна додавати для поліпшення косметичних та реологічних характеристик препаратів. Силіконові масла та силіконові полімери є широко відомими кондиціонувальними агентами. Наприклад, у вищезгаданому патенті США Ме5,292,502 розкрито леткі силікони, кремнійорганічні полімери у водно-спиртових сумішах та леткі силіконові рідини.

Препарат може містити один або кілька силіконів, описаних вище стосовно до препаратів типу шампунів.

До цих силіконів належать леткі та нелеткі поліалкілсилоксани, поліалкіларилсилоксани та їх суміші. їх можна використовувати в кількості від приблизно 0,295 до приблизно 595 від маси готового препарату.

Як і у випадку шампунів, серед вищезазначених силоксанів перевага віддається силіконовим каучукам високої в'язкості. На відміну від рідин, силоксанові каучуки мають тверду консистенцію, високі значення молекулярної маси від приблизно 200000 до приблизно 1000000 і в'язкість від приблизно 100000сП3 до приблизно 150000000сПз при 25"С. Найбільша перевага віддається полідиметилсилоксановим каучукам.

Значна частка ліпідного матеріалу, що міститься в кондиціонері, часто осаджується на волоссі, спричиняючи його жирний вигляд. Тому кондиціонувальні препарати можуть містити співполімери силіконів з поліолами для забезпечення оптимального кондиціонувального ефекту одночасно з протипедикульозною дією. Дивись заявку на європейський патент Ме155,806, опубліковану 25 вересня 1985р.

Співполімери силіконів з поліолами є диметилполісилоксани, модифіковані поліалкіленоксидами. Такі сполуки в цьому описі названо "диметикон-кополіолами". Вони діють як емульгатори і зменшують осадження матеріалів-носіїв (ліпідів та/або катіоногенних поверхнево-активних речовин) на волоссі. Придатні для цієї мети диметикон-кополіоли описано також у вищезгаданому патенті США Ме5,292,504.

Співполімер силікону з поліолом присутній, як правило, в кількості від приблизно 0,195 до приблизно 1090 від маси готового препарату, перевага віддається кількостям від приблизно 0,195 до приблизно 2905.

Перевага віддається використанню для цієї мети диметикон-кополіолів. Серед останніх перевага віддається силіконовому поверхнево-активному агенту виробництва фірми "Доу Корнінг" під назвою "ОО

Согпіпод 190 5іїїсопе Зипасіапі".

Препарати можуть містити також компоненти, які модифікують фізичні та споживчі характеристики кондиціонувальних препаратів. До таких компонентів належать додаткові поверхнево-активні речовини, солі, буферні сполуки, згущувачі, розчинники, опалесцентні агенти, добавки для надання перламутрового вигляду, консерванти, ароматизатори, барвники, пігменти, хелатувальні агенти, сонцезахисні агенти, вітаміни та лікувальні компоненти. Приклади компонентів таких типів подано в патенті США Ме4,387,090 на ім'я Боуліча молодшого (Воїїси, г.) від 7 червня 1983р.

Препарати можуть містити також додаткові поверхнево-активні речовини у таких кількостях, що загальний вміст поверхнево-активних речовин у препараті (в тому числі катіоногенного поверхнево-активного матеріалу- носія, описаного вище) становить від приблизно 0,0595 до приблизно 595. Ці додаткові поверхнево-активні речовини можуть бути аніоногенними, катіоногенними, неїоногенними або амфотерними. Прикладами таких компонентів можуть бути продукти "цетарет-20" (сеїєагеїйп-20), "стеарет-20" (вівагеїй-20), моноефіри сорбіту, алкілсульфат натрію з радикалами твердого жиру та бетаїн з радикалами твердого жиру. Факультативні поверхнево-активні речовини описані у вищезазначених документах: монографії "Миючі засоби та емульгатори" (МеСціспеоп'є Юеєїегдепіз апа Етиїі5Нієг5); монографії Шварца та інших "Поверхнево-активні агенти, їх хімія та технологія" (Зспмагя еї аі., ЗХипасе Асіїме Адепів, Тнеїї Спетізігу апа ТесНпоіоду) і в патенті

США Ме3,929,678.

Серед факультативних поверхнево-активних речовин перевага віддається неіоногенним. Такі поверхнево- активні матеріали виготовляють найчастіше шляхом конденсації оксиду алкілену (гідрофільного характеру) з гідрофобною органічною сполукою, звичайно ароматичного або алкілароматичного характеру. Довжину гідрофільного або поліалкіленового фрагменту, який конденсують з тою чи іншою гідрофобною сполукою, можна добирати так, щоб одержати водорозчинний продукт з бажаним співвідношенням вмісту гідрофільних та гідрофобних груп. До таких неіоногенних поверхнево-активних речовин належать продукти конденсації поліоксиду етилену з алкілфенолами, продукти конденсації аліфатичних спиртів з оксидом етилену, продукти конденсації оксиду етилену з гідрофобною основою, одержаною шляхом конденсації оксиду пропілену з пропіл енгліколем, і продукти конденсації оксиду етилену з продуктом, одержаним шляхом реакції оксиду пропілену з етилендіаміном. Іншою групою неіоногенних поверхнево-активних речовин є неполярні неіоногенні поверхнево-активні речовини, прикладами яких є амінооксидні поверхнево-активні речовини. До неіоногенних поверхнево-активних речовин, яким віддається перевага, належать "цетарет-20" (сеїеагеїй-20), "стеарет-20" (вієаге(йп-20) та "цетет-2" (сегеї-2).

З метою модифікації реологічних характеристик препаратів до них можна додавати також солі та буферні сполуки. Наприклад, солі, як-от хлористий калій, хлористий амоній та хлористий натрій, можна додавати в кількостях від приблизно 0,00195 до приблизно 195. Можна додавати також буферні сполуки, наприклад, цитратні або фосфатні буфери. Для готових препаратів згідно з цим винаходом перевага віддається значенням рН від приблизно З до приблизно 10, а найбільша перевага -- значенням рН від приблизно З до приблизно 7.

До складу препаратів можуть бути введені також додаткові кондиціонувальні компоненти. Наприклад, можна додавати протеши в кількості від приблизно 0,195 до приблизно 1095. Катіоногенні протеши можуть бути використані також як поверхнево-активні матеріали-носії.

Серед факультативних компонентів перевага віддається згущувачам. До таких згущувачів належать неіоногенні згущувальні агенти, які вводять у препарати в кількості від приблизно 0,195 до приблизно 8905.

Такими агентами є полімери, що мають в'язкість вище приблизно 20000сПз при низькому зусиллі зсуву (приблизно 102 с"). Прикладами таких матеріалів є поліоксіеєтилен, гуарова камедь, метилцелюлоза, метилгідроксипропілцелюлоза, поліпропілцелюлоза, поліпропіл-гідроксіетилцелюлоза, гідроксіетгилцелюлоза, крохмалі та їхні похідні, а також їх суміші. Неіоногенні згущувальні агенти розкрито в патенті США Ме4,387,090 на ім'я Боуліча молодшого (Воїїси, г.) від 7 червня 1983р.

Згущувальні агенти використовують для надання препаратам в'язкості від приблизно 10625сП3 до приблизно 14375сПз (вимірювання виконують на віскозиметрі Веллза-Брукфідда моделі ВМТ 0М-СР-2 ЮМ-11,

Моаде! Сопе СР-52, при температурі 26,7"С і швидкості обертання 1об/хв. протягом 1 хвилини, об'єм проби 1/2мл).

Препарати для кондиціонрання волосся згідно з цим винаходом, як правило, наносять на волосся після ретельного змивання шампуню водою.

Цей винахід пропонує також спосіб оброблення людського волосся з метою умертвіння вошей та їхніх яєць і спрощення їх видалення, який включає стадії: (а) нанесення препарату згідно з цим винаходом в кількості від приблизно 10г до приблизно З0г на вологе волосся; (Б) втирання препарату в волосся та шкіру голови; (с) залишення препарату на волоссі та шкірі голови на приблизно 6-10 хвилин; і (4) видалення препарату з волосся шляхом змивання водою.

Іншим аспектом цього винаходу є протипедикульозні лосьйони, які містять спінозин або його фізіологічно прийнятну похідну чи сіль і матеріал-носій. Ці лосьйони можна наносити безпосередньо на волосся в рідкій формі або у вигляді аерозолю (спрею). Вони призначені для нанесення на волосся на певний проміжок часу без негайного видалення шляхом змивання водою.

Спінозиновий компонент в разі його використання в складі препаратів типу лосьйонів вводять у препарати в кількості від приблизно 0,195 до приблизно 3095, перевага віддається вмісту від приблизно 195 до приблизно 109.

Окрім спінозинового компонента, препарати типу лосьйонів містять рідкий носій, наприклад, спирт, воду або їх суміш, який сприяє нанесенню спінозинового компонента на волосся. Придатними для цієї мети спиртами є одноатомні спирти, наприклад, метанол, етанол, ізопропіловий спирт або їх суміші. Оскільки спирти можуть негативно впливати на стабільність препаратів, носій може містити тільки воду. Носій додають у препарат в кількості, достатній для доведення маси препарату до 100905.

Препарати типу лосьйонів можуть містити факультативні компоненти для поліпшення стану волосся одночасно с протипедикульозним ефектом. До факультативних компонентів належать: консерванти та дезінфектори, наприклад, ДМДМ-гідантоїн і тетранатрієва сіль етилендіамштетраоцтової кислоти; буферні сполуки для регулювання рН, наприклад, цитрат натрію та лимонна кислота; емульгатори, наприклад, конденсат ПЕГ-60 з рициновою олією; і згущувачі та модифікатори в'язкості, наприклад, полівінілпіролідон. В разі використання таких компонентів вміст кожного добирають індивідуально, і він складає від приблизно 0,0195 до приблизно 1095.

З метою спрощення видалення мертвих паразитів та їхніх яєць з волосся та для полегшення розчісування волосся в сухому та вологому вигляді до складу лосьйонів можуть бути введені кондиціонери. У складі лосьйонів можуть бути використані ті ж типи кондиціонувальних агентів, які описані вище стосовно до кондиціонувальних препаратів; до них належать четвертинні амонієві солі, аліфатичні аміни та їх суміші.

Кондиціонувальні агенти використовують у кількостях від приблизно 0,195 до приблизно 1905, перевага віддається вмісту від приблизно 0,495 до приблизно 0,695.

Серед кондиціонувальних агентів перевага віддається четвертинним амонієвим солям. Серед четвертинних амонієвих солей перевага віддається хлоридам діалкілдиметиламонію, в яких алкільні групи містять від 12 до 22 вуглецевих атомів. Ці алкільні групи можуть бути похідними аліфатичних кислот з довгими ланцюгами, наприклад, гідрогенізованих жирних кислот твердого жиру. Із жирних кислот твердого жиру одержують четвертинні сполуки, в яких групи Ні і Аг2 містять переважно від 16 до 18 вуглецевих атомів.

Прикладами четвертинних амонієвих солей, придатних для використання у складі лосьйонів, є хлорид ди-

Кгідрогенізований) радикал твердого жиру|-диметиламонію, хлорид дицетиддиметиламонію, хлорид трицетилметиламонію, хлорид цетилтриметиламонію, хлорид стеарилдиметилбензиламонію та їх суміші.

Перевага віддається хлориду дицетилдиметиламонію.

З метою підвищення протипедикульозної ефективності препаратів типу лосьйонів в них можуть бути введені також спирти як підсилювачі (синергатори). Спирти, використовувані у складі лосьйонів, обирають з групи, яка включає феніл-С2о-Св-алканоли, феніл-С2-Св-діоли, Со-Св-алкілендіоли та їх суміші. Ці підсилювачі можна вводити у препарати в кількості від приблизно 0,2595 до приблизно 1095, причому вміст фенілалканолів, фенілдіолів та їх сумішей у препараті не повинен перевищувати 595. Перевага віддається вмісту цих компонентів у препараті від приблизно 0,590 до приблизно 595, а найбільша перевага - вмісту від приблизно 295 до приблизно 495. Серед підсилювачів перевага віддається гексиленгліколю.

Препарати типу лосьйонів наносять безпосередньо на волосся. Кількість використовуваного лосьйону складає, як правило, від приблизно 1ї0мл до приблизно 5О0мл. Лосьйон втирають в волосся і залишають на волоссі приблизно на 10 хвилин, краще до 30 хвилин. Потім волосся миють, як правило, шампунем, і промивають водою.

Нижче подано приклади препаратів згідно з цим винаходом.

Приклад 1

Препарат типу лосьйону готують, як описано нижче:

Компонент Маса (бо)

Полівінілпіролідон 0,50

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Тетранатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти 013

Лимонна кислота 0,05

Рицинова олія, модифікована ПЕГ- бо 0,50

Гексиленгліколь 4,00

Хлорид дицетилдиметиламонію 0,38

Спінозин А 0,50

Вода до 100,00

Спінозин завантажують у резервуар, що містить суміш рицинової олії, модифікованої ПЕГ-60, гексиленгліколю і хлориду дицетилдиметиламонію при температурі 35-38"С. У другому резервуарі змішують полівінілпіролідон, ДМДМ-гідантоїн, тетранатрієву сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти та лимонну кислоту і доводять температуру суміші до 35-38"С. Переносять вміст першого резервуару у другий резервуар і перемішують до утворення однорідної суміші. Охолоджують до температури приблизно 27"С і вивантажують у барабани для зберігання.

Приклад 2

Препарат типу лосьйону готують, як описано в Прикладі 1, але з використанням нижчезазначених компонентів:

Компонент Маса (бо)

Полівінілпіролідон 0,50

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Тетранатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти 013

Лимонна кислота 0,05

Рицинова олія, модифікована ПЕГ- бо 0,50

Гексиленгліколь 2,00

Пропіленгліколь 2,00

Хлорид дицетилдиметиламонію 0,38

Приклад З

Препарат типу лосьйону готують, як описано в Прикладі 1, але з використанням нижчезазначених компонентів:

Компонент Маса (бо)

Полівінілпіролідон 0,50

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Тетранатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти 013

Лимонна кислота 0,05

Ізопропіловий спирт 1,00

Рицинова олія, модифікована ПЕГ- бо 0,50

Гексиленгліколь 4,00

Хлорид дицетилдиметиламонію 0,6о0

Спінозиновий компонент бо

Вода до 100,00

Для боротьби з педикульозною інвазією лосьйони за Прикладами 1-3 наносять на волосся і залишають не менш як на півгодини, після чого змивають шампунем або водою.

Приклад 4

Препарат типу шампуню готують, як описано нижче:

Компонент Маса (бо)

Лауретсульфат амонію 10,40

Лаурилсульфат амонію 9,50

Моноетаноламід кислот кокосової олії 4,00

Етиленглікольдистеарат 3,00

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Мононатрійфосфат ОО

Динатрійфосфат 0,25

Лимонна кислота 0,07

Ксилолсульфонат амонію 1,58

Спінозин А 0,50

Вода до 100,00

Завантажують лаурилсульфат амонію в резервуар і нагрівають до температури 66-697"С. Підтримуючи температуру у вищезгаданих межах, додають водний розчин мононатрійфосфату, а потім водний розчин динатрійфосфату. Після досягнення температури 69"С додають до суміші ксилолсульфонат амонію і нагрівають її до 74-77"С; додають моноетаноламід кислот кокосової олії, перемішують до одержання рівномірної дисперсії, потім додають етиленглікольдистеарат і приблизно 4,595 кількості води. Продовжують перемішування до одержання однорідної суміші і охолоджують її приблизно до 417"С. Передають суміш насосом у другий резервуар і додають лауретсульфат амонію, ДМДМ-гідантоїн і водний розчин лимонної кислоти. Додають у другий резервуар спінозин і необхідну кількість води (до 10095). Ретельно перемішують, охолоджують приблизно до 27"С і розливають у барабани для зберігання.

Приклад 5

Препарат типу шампуню готують, як описано нижче:

Компонент Маса (бо)

Лауретсульфат амонію 14,15

Лаурилсульфат амонію 3,14

Моноетаноламід кислот кокосової олії 3,00

Етиленглікольдистеарат 3,00

Силіконовий каучук 0,50

Диметикон рідкий (350сП3) 0,50

Хлорид трицетилметиламонію 0,29

Цетиловий спирт 0,42

Стеариновий спирт 0,18

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Хлористий натрій 0,90

Хлористий амоній 0,05

Ксилолсульфонат амонію 1,25

Спінозад 0,40

Вода до 100,00 1) Силіконовий каучук виробництва фірми "Дженерал Електрик Ко." марки 5Е-30 або 5Е-76.

У резервуар завантажують приблизно 0,595 лауретсульфату амонію і диметикон і перемішують протягом приблизно 30 хвилин. Додають приблизно 295 лауретсульфату амонію в технологічний апарат і нагрівають до 68-717С. Додають приблизно 0,1295 стеарилового спирту, приблизно 0,0695 цетилового спирту і переносять вміст першого резервуару в технологічний апарат. Перемішують до одержання однорідної маси, підтримуючи температуру в межах від 68"С до 71"7С. У другий технологічний апарат завантажують лаурилсульфат амонію і нагрівають приблизно до 71 "С. Підтримуючи цю температуру маси, додають 0,0595 хлористого амонію, приблизно 1895 води, ксилолсульфонат амонію і залишок стеарилового та цетилового спиртів. Додають моноетаноламід кислот кокосової олії, хлорид трицетил метил амонію, етиленглікольдистеарат, приблизно половину ДМДМ-гідантоїну і переносять вміст першого резервуару у другий резервуар, підтримуючи температуру маси приблизно 77"С. Перемішують до одержання однорідної маси і охолоджують приблизно до 41"С. Передають насосом у третій резервуар і додають залишок лауретсульфату амонію, ДМДМ-гідантоїну і хлористий натрій. Додають до суміші спінозин і доповнюють до 100956 водою. Ретельно перемішують, охолоджують приблизно до 27"С і розливають у барабани для зберігання.

Приклад 6 Препарат типу шампуню готують, як описано нижче:

Компонент Маса (бо)

Лауретсульфат амонію 12,81

Лаурилсульфат амонію 9,10

Моноетаноламід кислот кокосової олії 2,30

Етосульфат ізостеарилетилмідонію 1,25

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Мононатрійфосфат 0,50

Динатрійфосфат 0,38

Хлористий амоній 0,04

Лимонна кислота бо

Ксилолсульфонат амонію 1,35

Спінозиновий компонент 0,56

Вода до 100,00

Завантажують у резервуар для змішування приблизно 6,595 води і лауретсульфат амонію і нагрівають суміш приблизно до 35"С. Підтримуючи цю температуру, додають нижчеперелічені компоненти окремо один за одним при ретельному перемішуванні до рівномірного розподілу кожного компоненту в масі: лаурилсульфат амонію, ксилолсульфонат амонію, мононатрійфосфат, динатрійфосфат, ДМДМ-гідантоїн, хлористий натрій, водний розчин лимонної кислоти, розчин моноетаноламіду кислот кокосової олії і етосульфат ізостеарилетилмідонію. Додають до суміші спінозин і доповнюють до 10095 водою. Ретельно перемішують, охолоджують приблизно до 27"С і розливають у барабани для зберігання.

Приклад 7

Препарат типу кондиціонера готують, як описано нижче:

Компонент Маса (бо)

Цетиловий спирт 1,00

Стеариловий спирт 0,72

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Гідроксіегилцелюлоза 0,50

Опаїетіит-18 0,85

Цетарет-20 0,35

Хлорид стеаралконію 0,85

Гліцерилмоностеарат 0,25

Лимонна кислота 0,08

Силіконовий каучук 0,30

Циклометикон рідкий 1,70

Спінози А 1,00

Вода до 100,00 1) Силіконовий каучук виробництва фірми "Дженерал Електрик Ко." марки 5Е-30 або 5Е-76.

Завантажують усі компоненти, за винятком ДМДМ-гідантоїну, лимонної кислоти, силіконового каучуку, циклометикону та спінозину, у технологічний апарат і нагрівають суміш приблизно до 88"С. Після ретельного перемішування охолоджують масу приблизно до 48"С. В окремому резервуарі готують суміш силіконового каучуку з циклометиконом при нагріванні та перемішуванні до розчинення каучуку. До цього розчину додають спінозин. Змішують розчин каучуку та всі інші компоненти і доповнюють водою до 10095. Ретельно перемішують, охолоджують приблизно до 27"С і розливають у барабани для зберігання.

Приклад 8

Препарат типу кондиціонера готують, як описано у Прикладі 7, але з використанням нижчезазначених компонентів:

Компонент Маса (9)

Цетиловий спирт 1,00

Стеариловий спирт 0,72

ДМДМ-гідантоїн 0,20

Гідроксіегилцелюлоза 0,50

Опаїетіит-18 0,85

Цетарет-20 0,35

Стеарамідопропілдиметиламін (ЗАРОМА) 0,50

Гліцерилмоностеарат 0,25

Лимонна кислота 0,08

Цитрат натрію 0,05

Стеароксидиметикон ОО

Силіконовий каучук 0,05

Циклометикон рідкий 1,70

Спінозиновий компонент 1,00

Вода до 100,00

1) Силіконовий каучук виробництва фірми "Дженерал Електрик Ко." марки 5Е-30 або 5Е-76.

Цей протипедикульозний відновлювальний препарат готують за методикою, аналогічною описаній у

Прикладі 7.

Приклад 9

Ефективність препаратів типу шампунів

У цьому дослідженні використовували шампуні, які містили різні концентрації спінозаду. Препарати готували шляхом мокрого розмелювання технічного спінозаду в серійному шампуні фірми "Джонсон і

Джонсон" (доппвоп'є 9 Вару Зпатроо, Моівішгігіпд Богтша мій Нопеу апа Міатіп Е, доппзоп 8. доппвоп

Сопзитег Ргодисів, Іпс.); кількість спінозаду була достатньою для приготування 1095-ної вихідної суміші спінозаду з шампунем. Цю вихідну суміш додатково розбавляли шампунем до нижчезазначених концентрацій спінозаду: 1095 (вихідна суміш без додаткового розбавлення), 1905, 0,190 10,01905.

Дію чотирьох концентрацій спінозаду в шампуні і контрольного зразка водопровідної води випробували на дорослих натільних людських вошах (Реаїсшив питапив НПитапив) згідно зі стандартом АБТМ Е-938-83 (перезатвердження 1998р.), який можна одержати в Американському Товаристві з випробувань та матеріалів (Атегісап Босієїу ог (езіїпд апа Маїепаіз, 100 Вап-Натог Огме, Ме5і Сопепопоскеп, Реппзуїмапіа, ОБА (пКр:/Лумлу.авіт.ого/1). У цих дослідженнях 25 дорослих вошей занурювали на 10 хвилин у кожен з чотирьох зразків шампуню, потім промивали водою протягом 1 хвилини і ополіскували водою ще протягом хвилини.

Паразитів контрольної групи (25 дорослих вошей Реадісшив питапив питапив) занурювали у водопровідну воду на 10 хвилин, потім промивали водою протягом 1 хвилини і ополіскували водою ще протягом хвилини.

Загальна кількість випробувань 5.

Через годину паразитів випробовували для визначення показника знерухомлення. "Знерухомлення" визначали за ознаками досить швидкого (в межах одної хвилин) припинення активності паразиту, який переходить при цьому із передсмертного стану в стан смерті. Через 24 години паразитів знов випробовували для визначення числа мертвих. Результати цього випробування подано в Таблиці.

Таблиця

Зіставлення педикуліцидного ефекту різних концентрацій спінозаду в шампуні

Показники смертності ї1 година

Препарат нена пня 24 години о/ "|Смертність, бо шини! же | оо шампуні шампуні шампуні в шампуні

Це дослідження показало, що препарати типу шампунів із вмістом спінозаду 1905 і 1095 є педикуліцидами високої ефективності, які забезпечують смертність паразитів 10095 через 24 години. 1095-на концентрація забезпечує найшвидший ефект знерухомлення (96,695 через 1 годину) і навіть концентрація 195 дає показник знерухомлення 4895. Шампунь з концентрацією спінозаду 0,195 також виявився ефективним педикуліцидом, що забезпечує 10095-ну смертність паразитів через 24 години.

Claims (15)

1. Препарат для догляду за волоссям для боротьби з педикульозним ураженням людини, який містить спінозин або його фізіологічно прийнятну похідну чи сіль як активний інгредієнт і фізіологічно прийнятний носій.

2. Препарат за п. 1, який є лосьоном або кондиціонером.

3. Препарат за п. 1 або 2, який є шампунем.

4. Препарат за будь-яким із пп. 1-3, який додатково містить поверхнево-активну речовину.

5. Препарат за п. З або 4, який містить (а) від приблизно 0,190 до приблизно 1090 спінозину або його фізіологічно прийнятної похідної чи солі; (Б) від приблизно 595 до приблизно 3090 синтетичної поверхнево-активної речовини; (с) від приблизно 195 до приблизно 790 аміду; 1 (4) воду.

6. Препарат за будь-яким із пп. 1-5, який додатково містить від приблизно 1905 до приблизно 1090 нелеткого силіконового матеріалу.

7. Препарат за будь-яким із пп. 1-6, який додатково містить від приблизно 0,590 до приблизно 590 суспензатора.

8. Застосування спінозину або його фізіологічно прийнятної похідної чи солі, або препарату чи композиції, що містить будь-яку із вказаних сполук, як інгредієнта лікарського засобу для боротьби з педикульозом людини.

9. Застосування за п. 8, де вошею є Редісшив Питапив» сарій» або Редісшив Питапив Питапив.

10. Застосування за п. 8, де вошею є Рішгив рибів.

11. Спосіб боротьби з педикульозним ураженням людини, який включає місцеве застосування препарату за будь-яким із пп. 1-4.

12. Спосіб за п. 11, де педикульозне ураження спричинене вошею Редісшив Пштапи» сарібв.

13. Спосіб за п. 11, де педикульозне ураження спричинене вошею Редісшив Пштапив Пштапив.

14. Спосіб за п. 11, де педикульозне ураження спричинене вошею Рішгив рибів.

15. Спосіб оброблення людського волосся з метою умертвіння та спрощення видалення вошей та їхніх яєць, який включає стадії: (а) нанесення на вологе волосся препарату, що містить спінозин або його фізіологічно прийнятну похідну чи сіль і фізіологічно прийнятний носій, у кількості від приблизно 10 г до приблизно ЗОг; (Б) втирання препарату в волосся та шкіру голови; (с) залишення препарату на волоссі та шкірі голови на приблизно 6-10 хвилин; 1 (4) видалення препарату з волосся шляхом змивання водою.