UA126456C2 - Проліки заміщених триазольних похідних та їх застосування - Google Patents

Abstract

Винахід стосується проліків 3-({3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-[(2S)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл]-4,5-дигідро-1H-1,2,4-триазол-1-іл}метил)-1-[3-(трифторметил)-піридин-2-іл]-1H-1,2,4-триазол-5-карбоксаміду, 3-({3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-[(2S)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл]-4,5-дигідро-1H-1,2,4-триазол-1-іл}метил)-1-[2-(трифторметил)-феніл]-1H-1,2,4-триазол-5-карбоксаміду та 3-({3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-[(2S)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл]-4,5-дигідро-1H-1,2,4-триазол-1-іл}метил)-1-(3-хлорпіридин-2-іл)-1H-1,2,4-триазол-5-карбоксаміду, способу отримання таких сполук, фармацевтичних композицій, які містять такі сполуки, та застосування таких сполук або композицій для лікування та/або попередження захворювань, особливо для лікування та/або попередження ниркових та серцево-судинних захворювань.

Description

сполук, фармацевтичних композицій, які містять такі сполуки, та застосування таких сполук або композицій для лікування та/(або попередження захворювань, особливо для лікування та/або попередження ниркових та серцево-судинних захворювань.

Представлений винахід стосується проліків 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор- 2-гідроксипропіл)-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-ІЗ-«трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н- 1,2,4-триазол-5-карбоксаміду, 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2- гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4- триазол-5-карбоксаміду та 3-(73-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-((25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|- 4,5-дигідро-1 Н-1,2,4-триазол-1-іл)метил)-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-5- карбоксаміду, способу отримання таких сполук, фармацевтичних композицій які містять такі сполуки, та застосування таких сполук або композицій для лікування та/або попередження захворювань, зокрема для лікування та/або попередження ниркових та серцево-судинних захворювань.

Проліки представляють собою похідні активного інгредієнта, які піддаються іп о мімо ферментативному та/або хімічному біоперетворенню в одну або декілька стадій перед тим, як фактичний активний інгредієнт вивільняється. Залишок проліків зазвичай використовується для того, щоб покращити профіль властивостей основного активного інгредієнта |Р. ЄКтауєег еї аї., у. Мед. Спет. 47, 2393 (2004)). Для того, щоб досягти оптимального профілю ефектів у зв'язку з цим для дизайну залишку проліків, а також бажаного механізму вивільнення необхідним є дуже точно підтвердити індивідуальний активний інгредієнт, показання, місця дії та шлях введення.

Велика кількість лікарських препаратів вводиться у вигляді проліків, які демонструють покращену біодоступність в порівнянні з основним активним інгредієнтом, наприклад, досягнуту за рахунок покращення фізико-хімічного профілю, зокрема, розчинності, активних або пасивних абсорбційних властивостей або специфічного розподілення в тканинах. Приклад, який може бути зазначений з широкої літератури про проліки, представляє собою: Н. Випадаага (Еа.),

Оезідп ої Рголікарський засібв: Віогемегзіріе аегімаймев ог магіоив Тпсійопа! дгоирз апа спетісаї епійіев, ЕІбвемієї 5сіепсе Рибіїзпегв В.У., 1985. 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4- триазол-1-ілуметил)-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксамід (Приклад

АА), 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4- триазол-1-ілуметил)-1-(2-(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксамід (Приклад 6А) та 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4-триазол- 1-ілуметил)-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксамід (Приклад 8А) представляють собою високоефективні та селективні антагоністи рецептора М'а, як розкрито в М/О 2017/191102-А1 (в прикладах 1 та 2) та МО 2017/191107-А1 (в прикладі 1). 0 в о НО о НО в о ки е о Июе о Иеюе н А Шо і н до " н А " 2 Е 2 Е 2

Е Е М СІ д- СІ СІ -- СІ (Приклад 4А) (Приклад 6А) (Приклад 8А)

Вазопресин представляє собою нейрогормон, який в основному регулює водний гомеостаз та тонус судин. Він продукується в спеціалізованих ендокринних нейронах в Мисівив5 зиргаоріїси5 та М. рагамепігісціагі5 в стінці третього шлуночка (гіпоталамус) та транспортуються звідти вздовж нервових процесів в задні долі гіпофіза (нейрогіпофіз). Там гормон виділяється в кровоток у відповідь на різні фізіологічні та патофізіологічні стимулювання. Порушена нейрогормональна регуляція, по суті, проявляється сама по собі в підвищенні симпатичного тонусу та неналежній активації системи ренін-ангіотензин-альдостерон (КААБ). Хоча інгібування даних компонентів блокаторами бета-рецепторів, з одного боку, інгібіторами АПФ або, з іншого боку, блокаторами ангіотензинових рецепторів, на даний момент, є невід'ємною частиною фармакологічного лікування серцево-судинних захворювань, неналежне підвищення секреції вазопресину на даний час все ще адекватно не піддається лікуванню.

Вазопресин проявляє свою дію головним чином через зв'язування з трьома рецепторами, які класифікуються як рецептори М1а, М1р та М2, та належать до родини рецепторів, пов'язаних з протеїном 0.

Рецептори М2 є розташованими в дистальному канальцевому епітелії та епітелії збірних канальців у нирці. Їх активація робить дані епітелії здатними до проникнення для води. Дане 10) явище є пов'язаним з включенням аквапоринів (спеціальних водних каналів) у люмінальну мембрану епітеліальних клітин. Отже, фармакологічне інгібування дії вазопресину на рецептор

М2 в результаті призводить до посилення виділення сечі. Отже, лікарські препарати з антагоністичною активністю М2 виявляються особливо прийнятними для лікування всіх хворобливих станів, пов'язаних із перевантаженням організму водою.

М1р-рецептори (їх також називають рецепторами УЗ) в основному можуть бути виявлені в центральній нервовій системі. Разом з гормоном, який вивільняє кортикотропін (СКН), вазопресин регулює основну та викликану стресом секрецію адренокортикотропного гормону (АСТН) через рецептор М1Б.

Рецептори Міа в основному є розташованими на клітинах гладкої мускулатури судин (М5МС), але також на кардіоміоцитах, фібробластах та спеціалізованих ниркових клітинах, таких як клубочкові мезангіальні клітини або клітини щільної плями, які контролюють вивільнення реніну (УМазйемезКі МА, Муег5 МО, Кесспіа ГА, Беійтап АМ, ТіПеу ОО, Сеїї 5ідпаї!., 28(3), 224-233, (2016) Активація рецептора М5МС Мт'а вазопресином призводить до внутрішньоклітинного вивільнення кальцію та, відповідно, до звуження судин. Тому, стимуляція рецепторів ММС М'а викликає підвищений судинний опір та посилення серцевого навантаження. На серцевий викид негативно впливає вазоконстрикція, опосередкована МУта.

Збільшення післянавантаження та прямого стимулювання рецепторів Міа на кардіоміоцитах можуть призвести до гіпертрофії серця та ремоделювання, включаючи фіброз. У мишей із специфічною для серця надмірною експресією рецептора М'а розвивається серцева гіпертрофія, яка призводить до розширення та дисфункції лівого шлуночка, що свідчить про істотну роль рецептора Міа у розвитку серцевої недостатності (ії Х, Спап ТО, Муег5 М,

Спомжмапигу І, 2пйапд ХО, 5019 у, 2папо у, Апагеї У, Рипаковні Н, Роббіпз5 У, Косп Ж, Нузіор Т,

Спеипд УУ, Евідтап АМ, Сігсціайоп.; 124, 572-581 (2011)|.

Рецептор М1іа також експресується в ниркових кортикальних та медулярних судинах, де він опосередковує вазоконстрикцію ниркових судин та впливає на загальний нирковий кровотік.

Таким чином, активація рецептора Міа може зменшити нирковий медуллярний кровотік, викликаючи подальші патологічні процеси, такі як тканинна гіпоксія, зниження кисню та, відповідно, енергозабезпечення канальцевих транспортних процесів, а також пряме пошкодження мезангіальних клітин та клітин щільної плями. Було продемонстровано, що активація мезангіального рецептора М'а опосередковує сигналізацію ТОЕВ та викликає збільшення продукування колагену ІМ. В той час, як дана сигналізація сприяє накопиченню та ремодулюванню позаклітинної матриксу в нирці, схожі сигнальні шляхи, як вважається, виникають в серцевих клітинах, особливо після інфаркту міокарда, що підкреслює центральну роль рецептора М'а у розвитку гіпертрофічних та фіброзних процесів у відповідь на патофізіологічний підвищені рівні вазопресину (ММазіїємеКкі МА, Муег5 МО, Несспіа ГА, Реідтап

АМ, Тійеу Об. Аргінін мазоргевззіп гесеріог зідпаїїпуд апа їипсіпа! оцісотез іп пеап Таїйшге. Сеї зідпа!., 28(3), 224-233 (2016)).

Оскільки рецептори Міа в основному експресуються на М5ЗМС та, таким чином, беруть участь у судинній функції, можливим є зв'язок із судинними захворюваннями як периферичною артеріальною хворобою (РАБ), включаючи клаудикацію та критичну ішемію кінцівок, а також з коронарну мікросудинну дисфункцію (СМО).

Крім цього, рецептори Міа експресуються також на тромбоцитах людини та в печінці.

Значення рецепторів Міа тромбоцитів не є повністю зрозумілим, хоча вазопресин індукує агрегацію тромбоцитів людини через рецептор Міа у високих концентраціях ех мімо. Отже, інгібування індукованої вазопресином агрегації тромбоцитів антагоністами рецепторів Ма є корисним фармакологічним аналізом ех мімо, який проводять, використовуючи людські тканини, які ендогенно експресують рецептор М1а |Ппіроппіег М, Кобегів ОМ, У Сіїп Іпмеві.; 76:1857-1864, (1985).

Вазопресин стимулює глюконеогенез та глікогеноліз шляхом активації печінкового рецептора У1а. Дослідження на тваринах показали, що вазопресин погіршує толерантність до глюкози, яка може бути пригнічена антагоністом рецептора Міа, тим самим, забезпечуючи зв'язок рецептора вазопресину Міа з цукровим діабетомІГауєаи С, СпоПеї С, У/аеєскеї Ії, 5 Оевзрозйо ОО, Віспеї ОС, Аййпиз МЕ, Мадпап С, РпПйїрре Е, Рагадібє М, ЕошгеїІе Е, Наїпашйі І,

Еппотіпд 5, Меїно С, ВКоиззеї В, Вапкіг І, Меїапаєг О, Воибу М. Мазоргеззіп апа Нуагайоп ріау а та)! гоїе іп Ше адемеюртепі ої діисобзе іпіоієтапсе апа Пераїйс вієаювзіз іп ореве гаїв. ріарею|одіа, 58(5), 1081-1090, (2015)|. Вазопресин, як показано на тваринних моделях, сприяє розвитку альбумінурії та нефропатії, спричиненої діабетом, що відповідає епідеміологічним результатам у людей.

Нещодавно було встановлено, що вазопресин також відіграє причинну роль у розвитку гестозу. Хронічна інфузія вазопресину під час вагітності на мишах є достатньою для індукування всіх основних фенотипів матері та плода, пов'язаних з гестозом людини, включаючи специфічну для вагітності гіпертензію ІЗапійап МК, Запійап ВА, бстгоддіп5 ЗМ, Міп УМ, Западгеп ОА, Реагзоп 60 МА, І езіїє КК, Нипівг 5К, 7атьа СК, Сірвоп-Сопеу КМ, Стобе ДЛ. Мазоргеззіп іп ргеесіатрвіа: а поме! мегу єапу питап ргедпапсу Біотакег апа сіїпісаПу геіємапі тоизе тоаеї. Нурепепвіоп. 64(4), 852-859, (2014)|.

Рівні вазопресину можуть бути підвищеними у жінок з дисменореєю (гінекологічним розладом, який характеризується циклічним спазмоподібним тазовим болем) під час менструації, яка, схоже, посилює скорочення гладкої мускулатури міометрія. Нещодавно було встановлено, що селективний антагоніст рецепторів вазопресину Міа (релкаваптан/5-49059) може зменшити внутрішньоматкові скорочення, викликані вазопресином.

З цих причин засоби, які інгібують дію вазопресину на рецептор Мі'а, виявляються прийнятними для лікування декількох серцево-судинних захворювань. Зокрема, засоби, які інгібують дію вазопресину селективно на рецептор Міа, пропонують особливо ідеальний профіль для лікування нормоволемічних пацієнтів, тобто тих, які не підлягають для зняття набряку, наприклад, високі дози петлевих діуретиків або антагоністів М2, та коли індукований акварезис через інгібування М2 може бути небажаним.

Деякі похідні 4-феніл-1,2,4-триазол-З-ілу були описані в УМО 2005/063754-А1ї та УМО 2005/105779-А1, як такі, що діють як антагоністи рецепторів вазопресину М1а, які є корисними для лікування гінекологічних захворювань, зокрема, порушення менструального циклу, такі як дисменорея.

В документі МО 2011/104322-А1, конкретна група біс-арил-зв'язаних 1,2,4-триазол-З-онів, в тому числі 5-феніл-1,2,4-триазол-З-іл та 1-феніл-1,2,З-триазол-4-іл та їх похідні, були розкриті як антагоністи рецепторів вазопресину М2 та/або Ма, які є корисними для лікування та/або попередження серцево-судинних захворювань. Описані сполуки, однак, не демонструють достатньої селективності по відношенню до рецептора Міа та переважно демонструють комбіновану активність як для рецептора вазопресину М1а, так і рецептора М2. Однак, як було зазначено вище, висока афінність, а також селективність до рецептора Міа є бажаною попередньою умовою для лікування хворобливого стану, коли зняття набряку не є потрібним, та може призвести до нерегульованого гомеостазу рідини в організмі, включаючи зниження осмолярності плазми крові в іншому випадку нормоволемічного особи.

В МО 2016/071212-А1 розкритими є певні 5-(гідроксіалкіл)-1-феніл-1,2,4-триазольні похідні, які діють як потужні антагоністи як рецепторів вазопресину Ма, так і М2, та, крім того, демонструють значно посилену акваретичну активність іп мімо після перорального застосування. Сполуки, як описується, є корисними для лікування та/або попередження серцево-судинних та ниркових захворювань. Однак, як було зазначено вище, висока афінність, а також селективність до рецептора Міа є бажаною необхідною попередньою умовою для лікування захворювань, при яких зняття набряку не є потрібним та може призвести до нерегульованого гомеостазу рідини в організмі, включаючи зниження осмоляльності плазми крові, в іншому випадку нормоволемічних осіб.

В' УМО 2017/191107-А1 та УМО 2017/191102-А1 розкритими є певні 5-(карбоксамід)-1-феніл- 1,2,4-триазольні похідні, а також в УМО 2017/191114-А1ї розкритими є специфічні 5- (гідроксіалкіл)-1-гетероарил-1,2,4-триазольні похідні, які представляють собою високоефективні та селективні антагоністи рецептора Міа, та є особливо корисними для лікування та/або попередження ниркових та серцево-судинних захворювань у суб'єктів, які не страждають на перевантаження рідиною, та тому у них не слід усувати застійні набряки.

Крім того, в УМО 2017/191105-А1, УМО 2017/191112-А1, МО 2017/191115-А1 та УМО 2018/073144-А1 розкритими є нові заміщені 5-(карбоксамід)ом, заміщені 5-(фторалкіл)ом та заміщені 3-(гідроксіалкіл)ом 1,2,4-триазольні похідні як антагоністи рецепторів вазопресину М2 та/лабо Ла.

Профіль активності з високою селективністю для рецептора Міа має низький потенціал щодо спричинення небажаних нецільових побічних ефектів, а також сприятиме зменшенню кількості речовини, необхідної для досягнення та підтримки бажаного терапевтичного ефекту, таким чином, обмеження потенціалу неприйнятних побічних ефектів та/або небажаних взаємодій лікарський препарат-лікарський препарат під час лікування пацієнтів, які вже можуть бути в зоні високого ризику, наприклад, при гострих або хронічних захворюваннях серця та нирок.

Отже, одна технічна проблема, яку слід вирішити відповідно до представленого винаходу, може розглядатися у виявленні та наданні нових сполук, які діють як потужні антагоністи рецептора вазопресину У1а. Наступним завданням винаходу є ідентифікація та надання нових сполук з високою афінністю та селективністю по відношенню до рецептора вазопресину М1а.

Сполуки є призначеними для уникнення індукування акварезу через інгібування М2. Сполуки є, крім того, призначеними мати подібний або покращений терапевтичний профіль в порівнянні зі 60 сполуками, відомими з рівня техніки, наприклад, стосовно своїх властивостей іп мімо,

наприклад, їх фармакокінетичних та фармакодинамічних характеристик, та/або їх метаболічного профілю, та/або їх співвідношення доза-активність.

Однак, сполуки з приклада 4А, приклада бА та приклада 8А, які є високоефективними та селективними антагоністами рецептора М'а, мають обмежену розчинність у воді та фізіологічних середовищах, роблячи, наприклад, внутрішньовенне введення сполук з приклада 4А, приклада бА та приклада 8А важким. Крім того, біодоступність сполук після перорального введення сполук повинна покращуватись. Тому, ще одним завданням представленого винаходу було ідентифікувати похідні або проліки сполук з приклада 4А, приклада бА та приклада 8А, які мають покращену розчинність у зазначених середовищах та, в той же час, дозволяють контролювати вивільнення сполук з приклада 4А, приклада бА та приклада 8А в організмі пацієнта після введення та/або які мають гарну біодоступність після перорального введення.

Неочікувано, але зараз було встановлено, що певні проліки сполук з приклада 4А, приклада бА та приклада ВА мають даний специфічний профіль, та робить сполуки за представленим винаходом корисними для лікування та/або попередження захворювань, які є пов'язаними з активацією рецепторів Міа. Сполуки за представленим винаходом є особливо корисні для лікування та/або попередження ниркових та серцево-судинних захворювань у суб'єктів, які не страждають від перевантаження рідиною, та які, тому, не повинні підлягати зніманню набряку.

Винахід передбачає сполуки загальної формули (І) но

ОгриоН ! Е (0) о, Й зх ШК Д РЕ

К-йї ма; М о Й - дм в! "о, в якій

В" представляє собою групу формули шия я я й Е

МУ Е Е ьо хо | або або ко в якій

Я представляє собою точку приєднання до 1,2,4-триазолілового кільця, та їх фармацевтично прийнятні солі, їх сольвати та сольвати їх солей.

Терміни, зазначені в представленому тексті, мають наступні значення:

Термін "який містить", коли використовується в описі, включає "який складається 3".

У формулах групи, яка представляє собою К!', кінцева точка лінії, яка позначена 7, не являє собою атом вуглецю або групу СН», але є частиною зв'язку з атомом, до якого К! є приєднаним.

Можливим є те, що сполуки загальної формули (І) існують як ізотопні варіанти. Отже, винахід включає один або більше ізотопний(их) варіант(ів) сполук загальної формули (Її), зокрема сполук, що містять дейтерій загальної формули (1).

Термін "ізотопний варіант" сполуки або реагенту визначається як сполука, яка демонструє неприродний відсоток одного або декількох ізотопів, які складають таку сполуку.

Термін "ізотопний варіант сполуки загальної формули (І)" визначається як сполука загальної формули (І), яка демонструє неприродний відсоток одного або декількох ізотопів, які складають таку сполуку.

Вираз "неприродний відсоток" означає відсоток такого ізотопу, який є більш високим, ніж той, що зустрічається в природі. Поширеності в природі ізотопів, які застосовуються в даному контексті, описуються в "Івоїоріс Сотрозйопе ої Ше ЕІетепів 1997", Рите Аррі. Спет., 70(1), 217-235, 1998.

Приклади таких ізотопів включають стабільні та радіоактивні ізотопи водню, вуглецю, азоту, кисню, фосфору, сірки, фтору, хлору, брому та йоду, такі як "Н (дейтерій), ЗН (тритій), "0, 196,

140, 15М, 170,80, гр, зр, 335 345 355 зве т8р, з6(|, 828, 129), 124), 125), 129) та 191, відповідно.

Що стосується лікування та/або попередження розладів, зазначених в даному документі, ізотопний(і) варіант(и) сполук загальної формули (І) переважно включають дейтерій ("сполуки загальної формули (1)", які містять дейтерій). Ізотопні варіанти сполук загальної формули (І), в які включені один або декілька радіоактивних ізотопів, таких як ЗН або "С, є корисними, наприклад, в дослідженнях розподілення лікарського засобу та/або субстрату в тканинах. Дані ізотопи є особливо переважними завдяки зручності їх включення та виявлення. Ізотопи, які випускають позитрон, такі як "ЯЕ або "С, можуть бути включеними в сполуку загальної формули (І). Дані ізотопні варіанти сполук загальної формули (І) є корисними в застосуваннях щодо візуалізації іп мімо. Дейтерій-вмісні та 13б-вмісні сполуки загальної формули (І) можуть використовуватися в мас-спектрометричних аналізах (Н. .. І вів єї аі., Сит. Ога. Спет., 1998, 2, 131) в контексті доклінічних або клінічних досліджень.

Ізотопні варіанти сполук загальної формули (І) зазвичай можуть бути одержані за способами, відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі, такими, як ті, які описані на схемах та/або в прикладах в даному документі, шляхом заміни реагенту на ізотопний варіант зазначеного реагенту, переважно на дейтерій-вмісний реагент. В залежності від бажаних місць дейтерування, в деяких випадках дейтерій із 02О може бути включений або безпосередньо в сполуки, або в реагенти, які є корисними для синтезу таких сполук (Езакі еї аї!., Теїгапеагоп, 2006, 62, 10954; ЕзакКі єї аІ., Спет. Еиг. 9., 2007, 13, 4052). Газоподібний дейтерій також є корисним реагентом для включення дейтерію в молекули. Каталітичне дейтерування олефінових зв'язків (Н. .). І еі5 еї аї.,, Си. Огд. Спет., 1998, 2, 131; 7. К. Могапаї еї аї., 9. Ога.

Спет., 1969, 34 (б), 1889) та ацетиленових зв'язків (М. Н. Кпап, 9. Ат. Спет. 50ос., 1952, 74 (12), 3018; 5. Спапагазекнаг єї аї., Теманпейдгоп І ецег5, 2011, 52, 3865) є прямим шляхом включення дейтерію. Металеві каталізатори (тобто Ра, Рі, та Кі) в присутності газоподібного дейтерію можуть використовуватися для безпосереднього обміну дейтерію на водень у функціональних групах, які містяться у вуглеводнів (У. (3. АїКіпзоп еї аїІ.,, 05 Раїепі 3966781). Різноманітні дейтеровані реагенти та синтетичні білдинг-блоки є комерційно доступними від таких компаній, як, наприклад, С/0/М Ізоїоре5, Оцерес, Сапада; Сатрбгідде Ізоюрез І арогайогіе5 Іпс., Апдомег,

МА, ОА; та СотріРно5 Саїа|узів, Іпс., Ргіпсеоп, МУ, ОБА. Подальша інформація щодо стану техніки щодо обміну дейтерієм з воднем наведена, наприклад, в Напліїк еї аї., У. Огд. Спет. 55, 3992-3997, 1990; В. Р. НапліїК єї а!., Віоспет. Віорпуз. Не5. Соттип. 160, 844, 1989; Р. 9. Веїдег еї а!., у. Огу. Спет. 52, 3326-3334, 1987; М. даттап еї а!., Сагсіподепевів 16(4), 683-688, 1995; У.

Аїгтодії еї аі,, Апдем. Спет., пі. Еа. 2007, 46, 7744; К. Майівпі еї аіІ., Спет. Соттип. 2000, 1519-1520; К. Каззапип еї аї., УМО2012/112363.

Термін "сполука загальної формули (І), яка містить дейтерій" визначається, як сполука загальної формули (І), в якій один або декілька атом(ів) водню є заміненим(ими) на один або декілька атом(ів) дейтерію, та в якій вміст дейтерію в кожному дейтерованому положенні сполуки загальної формули (І) є вищим, ніж природний вміст дейтерію, який становить приблизно 0,015 95. Зокрема, в сполуці загальної формули (І), яка містить дейтерій, вміст дейтерію в кожному дейтерованому положенні сполуки загальної формули (І) є вищим, ніж 10 9, 20 Фо, 30 Зо, 40 Фо, 50 95, 60 о, 70 95 або 80 95, переважно вищим, ніж 90 95, 95 95, 96 95 або 97 95, навіть більш переважно вище, ніж 9895 або 9995 в зазначеному(их) положенні(ях).

Мається на увазі, що вміст дейтерію в кожному дейтерованому положенні не залежить від вмісту дейтерію в іншому(их) дейтерованому(их) положенні(ях).

Селективне включення одного або більше атомай(ів) дейтерію в сполуку загальної формули (І) може змінювати фізико-хімічні властивості (наприклад, кислотність |С. І. Ре!тіп, еї аї., у. Ат.

Спет. 50бс., 2007, 129, 4490; А. 5ігейм/езег еї а!., У. Ат. Спет. 50ос., 1963, 85, 2759), основність

ІС. І. Реттіп єї аї., У. Ат. Спет. 5ос., 2005, 127, 9641; 0. І. Ретіп, єї а!., У. Ат. Спет. 5ос., 2003, 125, 15008; 0. І. Репіп іп Адмапсев5 іп РпузісаІ! Огдапіс Спетівігу, 44, 144), ліпофільність |В.

Тева еї аї., Іпі. у. Ріагт., 1984, 19(3), 2711) та/"або метаболічний профіль молекули та може в результаті призводити до зміни співвідношення вихідної сполуки до метаболітів або кількості утворених метаболітів. Такі зміни можуть в результаті призвести до певних терапевтичних переваг та, отже, можуть бути переважними в деяких випадках. Повідомлялося про зниження швидкості метаболізму та метаболічних перемикань, де співвідношення метаболітів змінюється (А. Е. Ми еї аї., Тохісої. Аррі. Рнаптасої., 2000, 169, 102; 0. у). КивНпег єї аї., Сап. 9. Рнузіо|.

РІпапгтасої., 1999, 77, 79). Дані зміни впливу вихідного лікарського засобу та метаболітів можуть мати важливі наслідки щодо фармакодинаміки, переносимості та ефективності дейтеріє-вмісних сполук загальної формули (І). В деяких випадках заміщення на дейтерій знижує або усуває утворення небажаного або токсичного метаболіту та посилює утворення бажаного метаболіту 60 (наприклад, Мемігаріпе: А. М. Зпагта еї аї!., Спет. Нев. Тохісої!., 2013, 26, 410; Егамігепо: А. Е.

Ми еї аї., Тохісої. Аррі. Рпагтасої., 2000, 169, 102). В інших випадках основним ефектом дейтерування є зниження швидкості системного кліренсу. В результаті біологічний період напів - виведення сполуки збільшується. Потенційні клінічні переваги включають здатність підтримувати подібну системну експозицію зі зниженими піковими рівнями та підвищеними найнижчими рівнями. Це може в результаті призвести до зниження побічних ефектів та підвищення ефективності в залежності від співвідношення фармакокінетичних/фармакодинамічних показників конкретної сполуки. МІ -337 (С. У. Мепійиг еї а!., У. Мед. Спет., 2013, 56, 5208) та оданакатиб (К. Каззапип еї аї., УМО2012/112363) являють собою приклади цього ефекту дейтерію. В інших випадках повідомлялося про те, що знижені показники метаболізму в результаті призводять до збільшення експозиції лікарського засобу без зміни швидкості системного виведення (наприклад, Коїесохір: ЕР. Зсппеїдег еї аї., Агпеїт.

Еогзсп. / Лікарський засіб. Кев5., 2006, 56, 295; ТеІаргеміг: РЕ. Майаїз еї аї., У. Мед. Спет., 2009, 52, 71993). Дейтеровані лікарські засоби, які демонструють цей ефект, можуть мати знижені вимоги щодо дозування (наприклад, меншу кількість доз або більш низьку дозу для досягнення бажаного ефекту) та/або можуть викликати більш низькі метаболітні навантаження.

Сполука загальної формули (І) може мати декілька потенційних місць нападу для метаболізму. Для оптимізації вищеописаного впливу на фізико-хімічні властивості та метаболічний профіль, можуть бути відібрані дейтерій-вмісні сполуки загальної формули (І), які мають певну структуру одного або декількох дейтерій-водневого(их) обміну(ів). Зокрема, атом(и) дейтерію дейтерій-вмісної(их) сполуки(0) загальної формули (І) є приєднаним(ими) до атома вуглецю та/або є розташованим(ими) в тих положеннях сполуки загальної формули (І), які представляють собою ділянки атакування ферментів для метаболізму, таких як, наприклад, цитохром Раєхо.

Коли в даному документі використовується слово в формі множини: сполуки, солі, поліморфи, гідрати, сольвати тощо, то мається на увазі також дане в однині: сполука, сіль, поліморф, ізомер, гідрат, сольват або подібне.

Під "стабільною сполукою" або "стабільною структурою" мається на увазі сполука, яка є достатньо стійкою, щоб витримувати виділення до прийнятного ступеня чистоти з реакційної суміші, та бути сформульованою в ефективний терапевтичний агент.

Проліки представляють собою похідні активного інгредієнта. Терміни "основний активного інгредієнта", "основний відповідний лікарський засіб" та "відповідний лікарський засіб" використовуються синонимічно в представленому винаході.

Сполуки за представленим винаходом необов'язково містять один асиметричний центр, якій залежить від розташування та природи різних бажаних замісників. Можливим є те, що один або декілька асиметричних атомів вуглецю є присутніми в (К) або (5) конфігурації що може в результаті призводити до рацемічних сумішей. В певних випадках, можливим є те, що асиметрія також є присутньою через обмежене обертання навколо даного зв'язку, наприклад, центрального зв'язку, який є суміжним із двома заміщеними ароматичними кільцями зазначених сполук. Переважні сполуки представляють собою ті сполуки, які продукують більшу бажану біологічну активність. Розділені, чисті або частково очищені ізомери та стереоізомери або рацемічні суміші сполук за представленим винаходом також є включеними в межі обсягу представленого винаходу. Очищення та розділення таких речовин може бути здійсненим за стандартними способами, відомими в даній галузі з рівня техніки.

Оптичні ізомери можуть бути отримані шляхом розділення рацемічних сумішей відповідно до традиційних способів, наприклад, шляхом утворення діастереомерних солей з використанням оптично активної кислоти або основи або утворення ковалентних діастереомерів. Приклади відповідних кислот включають винну, діацетилвинну, дитолуоїлвинну та камфорсульфонову кислоту. Суміші діастереоізомерів можуть бути розділені на їх окремі діастереомери на основі їх фізичних та/або хімічних відмінностей за способами, відомими в 10) даній галузі, наприклад, за допомогою хроматографії або фракційної кристалізації. Оптично активні основи або кислоти потім вивільняються з розділених діастереомерних солей. Інший спосіб розділення оптичних ізомерів включає застосування хіральної хроматографії (наприклад, колонок ВЕРХ з використанням хіральної фази), з або без звичайної дериватизації, оптимально вибраної для максимізації розділення енантіомерів. Прийнятні колонки ВЕРХ з використанням хіральної фази є комерційно доступними, такі як ті, що виробляються компанією Ваїсеї, наприклад, Спігасеї ОО та СпігасеІ! 0), наприклад, серед багатьох інших, які всі звичайно можуть вибрати. Ферментативні розділення, з або без дериватизації, також є корисними.

Оптично активні сполуки за представленим винаходом також можуть бути отримані шляхом хірального синтезу з використанням оптично активних вихідних речовин. Для того, щоб 60 відрізнити різні типи ізомерів один від одного, робиться посилання на правила ІРАС, розділ Е

(Риге Аррі. Спет. 45, 11-30, 1976).

Представлений винахід включає всі можливі стереоїзомери сполук за представленим винаходом, як окремі стереоіїзомери, або як будь-яку суміш зазначених стереоізомерів, наприклад, (К)- або (5)- ізомери, в будь-якому співвідношенні. Виділення окремого стереоіїзомера, наприклад, окремого енантіомера або окремого діастереомеру, сполука за представленим винаходом досягається будь-яким прийнятним з рівня техніки способом, таким як, наприклад, хроматографія, зокрема хіральна хроматографія.

В контексті представленого винаходу, термін "енантіомерно чистий" слід розуміти як такий, що означає, що сполука, яка розглядається стосовно абсолютної конфігурації хірального центру, є присутньою в енантіомерному надлишку більше, ніж 95 95, переважно більше, ніж 97 96. Енантіомерний надлишок, е.н., обчислюється в даному документі шляхом оцінки відповідної хроматограми ВЕРХ на хіральній фазі, використовуючи формулу нижче: е.н. У ТЕХ (95 площі) - ЕВ (95 площі)) х 100 95 / ТЕХ (95 площі) ж ЕВ (95 площі) (Е: основний енантіомер, ЕВ: менший енантіомер)

Представлений винахід також охоплює прийнятні форми сполук за представленим винаходом, такі як метаболіти, гідрати, сольвати, солі, зокрема, фармацевтично прийнятні солі, та/або спів-осади.

Сполуки за представленим винаходом можуть існувати у вигляді гідрату, або у вигляді сольвату, в якому сполуки за представленим винаходом містять полярні розчинники, зокрема воду, метанол або етанол, наприклад, як структурний елемент кристалічної гратки сполук.

Можливим є те, що кількість полярних розчинників, зокрема, води, знаходиться в стехіометричному або нестехіометричному співвідношенні. У випадку стехіометричних сольватів, можливими є, наприклад, гідрат, гемі-, (напів-), моно-, сескві-, ді-, три-, тетра-, пента-, тощо, сольвати або гідрати, відповідно. Гідрати, зокрема, гемігідрати (напівгідрати), представляють собою переважні сольвати в контексті представленого винаходу.

Крім того, можливим є те, що сполуки за представленим винаходом існують у вільній формі, наприклад, у вигляді вільної основи, або у вигляді вільної кислоти, або у вигляді цвітеріону, або існують у вигляді солі. Зазначена сіль може представляти собою будь-яку сіль, або органічну або неорганічну адитивну сіль, зокрема, будь-яку фармацевтично прийнятну органічну або неорганічну адитивну сіль, яка традиційно використовується у фармації, або яка використовується, наприклад, для виділення або очистки сполук за представленим винаходом.

Термін "фармацевтично прийнятна сіль" стосується неорганічної або органічної адитивної солі сполуки за представленим винаходом. Наприклад, дивіться 5. М. Вегде, еї аї. "Фармацевтичні Сільвб, ".у). Ріагт. зсі. 1977, 66, 1-19.

Відповідна фармацевтично прийнятна сіль сполуки за представленим винаходом може представляти собою, яка є достатньо кислотною, представляє собою сіль лужного металу, наприклад, сіль натрію, сіль калію або сіль літію, сіль лужноземельного металу, наприклад, сіль кальцію, сіль магнію або сіль стронцію, або сіль алюмінію, або сіль цинку, або сіль амонію, отримана з аміаку або з органічного первинного, вторинного або третинного аміну, який містить від 1 до 20 атомів вуглецю, такого як етиламін, діетиламін, триетиламін, етилдіїзопропіламін, моноетаноламін, діетаноламін, триетаноламін, дициклогексиламін, диметиламіноетанол, діетиламіноетанол, три(гідроксиметил)амінометан, прокаїн, дибензиламін, М-метилморфолін, аргінін, лізин, 1,2-етилендіамін, М-метилпіперидин, М-метил-глюкамін, М, М-диметил-глюкамін,

М-етил-глюкамін, 1,6-гександіамін, глюкозамін, саркозин, серинол, 2-аміно-1,3-пропандіол, 3- аміно-1,2-пропандіол, 4-аміно-1,2,3-бутантріол, або сіль з четвертинним іоном амонію, який має від 1 до 20 атомів вуглецю, такий як тетраметиламоній, тетраєтиламоній, тетра(н-пропіл)амоній, тетра(н-бутил)амоній, М-бензил-М, М, М-триметиламоній, холін або бензалконій. Перевага надається натрієвій солі, калієвій солі, літієвій солі, кальцієвій солі або магнієвій солі, найбільш переважною є калієва сіль.

Солі лужних та лужноземельних металів з кислотними сполуками за представленим винаходом отримують шляхом взаємодії сполук за представленим винаходом з відповідною основою з використанням різних відомих способів.

Представлений винахід включає всі можливі солі сполук за представленим винаходом, у вигляді окремих солей, або у вигляді будь-якої суміші із зазначених солей, в будь-якому співвідношенні.

В представленому тексті, зокрема в експериментальній частині, для синтезу проміжних сполук та прикладів за представленим винаходом, коли сполука зазначається як сольова форма з відповідною основою або кислотою, точний стехіометричний склад зазначеної сольової форми, яку отримують за відповідним способом отримання та/або очистки, є, в більшості 60 випадків, невідомим.

Якщо не зазначено інше, суфікси в хімічних назвах або структурних формулах, які відносяться до солей, таких як "натрієва сіль", "калієва сіль", або "х Має", "х К-, наприклад, означають сольову форму, причому стехіометрія такої сольової форми не вказується.

Це застосовується аналогічним чином до випадків, в яких були отримані синтезовані проміжні сполуки або приклади сполук або їх солей з використанням описаних процесів отримання та/або очищення, як сольвати, такі як гідрати, з (якщо визначено) невідомим стехіометричним складом.

Крім того, представлений винахід включає всі можливі кристалічні форми або поліморфи сполук за представленим винаходом, або як окремий поліморф, або як суміш з більше, ніж одного поліморфа в будь-якому співвідношенні.

Перевага надається сполукам загальної формули (І), в яких

В' представляє собою групу формули я Е

Е

М Е хх в якій

Ж представляє собою точку приєднання до 1,2,4-триазолільного кільця.

Перевага також надається (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-І3З-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н- 1,2,4-триазол-3-ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1- трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату, який має формулу, наведену нижче о он "р-он / Е є) -

АХ Е

У-Ф«4 І А --

М М

000

Е

М- Е

МИ я

СІ або його фармацевтично прийнятним солям, його сольватам та сольватам їх солей.

Перевага також надається (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-І3-(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н- 1,2,4-триазол-3-ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1- трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату, який має формулу, наведену нижче о он "р-он / Е дн

АХ Е

У- І Це

М М о МУ

Е

М- Е

МИ

СІ

Представлений винахід охоплює сполуки загальної формули (І), які є розкритими в розділі

Приклади даного тексту.

Винахід, крім того, передбачає спосіб отримання сполуки загальної формули (І), або її фармацевтично прийнятних солей, її сольватів або сольватів її солей, при цьому

ІАЇ сполуки формули

Е о НО, Е зх ШК Д Р

К-ї ма М о Й - дм в! ав в яких

В' має значення має значення сполуки загальної формули (І) надані вище, взаємодіють на першій стадії з оксихлоридом фосфору, та на другій стадії гідролізують до даних сполук загальної формули (І), або

ІВІ| сполуки формули

Е но Е і) що зм. ХХ я х-ї аа, о Ох дк " ов, в яких

В" має значення має значення сполуки загальної формули (І), надані вище, взаємодіють на першій стадії з тетрабензилдифосфатом, та на другій стадії бензильні групи видаляють у відновлюючих умовах з отриманням сполук загальної формули (1), необов'язково з наступним, де це доречно, перетворенням сполук загальної формули (І) в їх відповідні фармацевтично прийнятні солі, їх сольвати або сольвати їх солей за рахунок обробки відповідними розчинниками та/або основами.

Першу стадію реакції (А), як правило, здійснюють шляхом взаємодії сполуки формули (І) з оксихлоридом фосфору в інертному розчиннику в присутності основи, необов'язково в присутності добавки, переважно в температурному діапазоні від -10 С до Ж50 С, більш переважно при від 0"С до Ж30С. Реакції можуть здійснювати при атмосферному, при підвищеному або при зниженому тиску (наприклад, при від 0,5 до 5 бар); як правило, реакції здійснюють при атмосферному тиску.

Інертні розчинники представляють собою, наприклад, галогеновані вуглеводні, такі як дихлорметан або трихлорметан, простий ефір, такий як діетиловий ефір або метил-трет- бутиловий простий ефір, вуглеводні, такі як бензол або толуол, або інші розчинники, такі як діоксан, диметилформамід або тетрагідрофуран. Можливим також є використовувати суміші розчинників. Перевага надається тетрагідрофурану.

Прийнятні основи представляють собою, наприклад, органічні основи, такі як триалкіламіни, наприклад триетиламін або діізопропілетиламін, або піридин. Перевага надається триетиламін.

Прийнятні добавки представляють собою, наприклад, 4-М, М-диметиламінопіридин.

Друга стадія реакції (АЇ, як правило, здійснюють шляхом додавання основи або води, переважно в температурному діапазоні від -10 "С до 50 "С, більш переважно при від 0 "С до -30 С. Реакції можуть здійснювати при атмосферному, при підвищеному або при зниженому тиск (наприклад при від 0,5 до 5 бар); як правило, реакції здійснюють при атмосферному тиск.

Прийнятні основи представляють собою, наприклад, водні розчини гідроксидів лужних металів, такі як водний натрію гідроксид, водний літію гідроксид або водний калію гідроксид, або водні розчини гідрокарбонатів лужних металів, такі як водний натрію гідрокарбонат або водний калію гідрокарбонат, або водні розчини карбонатів лужних металів, такі як водний натрію карбонат або водний калію карбонат. Перевага надається водному розчину натрію гідрокарбонату.

Першу стадію реакції ІВ) як правило, здійснюють шляхом взаємодії сполуки формули (Ії) з тетрабензилдифосфатом в інертному розчиннику в присутності основи, переважно в температурному діапазоні від -10 "С до 50 "С, більш переважно при від 0 "С до «30 "С. Реакції можуть здійснювати при атмосферному, при підвищеному або при зниженому тиску (наприклад, при від 0,5 до 5 бар); як правило, реакції здійснюють при атмосферному тиску.

Інертні розчинники представляють собою, наприклад, галогеновані вуглеводні, такі як дихлорметан або трихлорметан, простий ефір, такий як діетиловий ефір або метил-трет- бутиловий простий ефір, або інші розчинники, такі як діоксан, диметилформамід або тетрагідрофуран. Можливим також є використовувати суміші розчинників. Перевага надається тетрагідрофурану.

Прийнятні основи представляють собою, наприклад, калію трет-бутоксид або натрію трет- бутоксид, натрію гідрид, М-бутиллітію, літію дізопропіламід, біс(триметилсиліл)натрію амід або біс(триметилсиліл)-літію амід, перевага надається біс(триметилсиліл)літію аміду.

Друга стадія реакції (В), як правило, здійснюється з використанням відновлюючого агента в інертному розчиннику, переважно в температурному діапазоні від -10 С до 50 "С, більш переважно при від 0"С до Ж30С. Реакції можуть здійснювати при атмосферному, при підвищеному або при зниженому тиску (наприклад при від 0,5 до 5 бар); як правило, реакції здійснюють при атмосферному тиску.

Інертні розчинники представляють собою, наприклад, етанол, або суміші з діоксану та води, або тетрагідрофурану та води. Перевага надається етанолу.

Відновлюючі агенти представляють собою, наприклад, паладій на вугіллі та водень, паладію дигідроксид, олова дихлорид, титану трихлорид або амонію форміат. Перевага надається паладію на вугіллі та водню.

Сполуки формули (Ії) є або комерційно доступними, відомими з літератури, або можуть бути отримані з легко доступних вихідних матеріалів, застосовуючи адаптовані або стандартні способи, описані в літературі. Докладні методики та посилання на літературу для отримання вихідних матеріалів також можуть бути знайдені в експериментальній частині в розділі, присвяченому отриманню вихідних матеріалів та проміжних сполук.

Представлений винахід охоплює способи отримання сполук за представленим винаходом загальної формули (І), де зазначені способи включають стадії, як описується в

Експериментальному розділі в даному документі.

Схеми та методики, описані нижче ілюструють способи синтезу сполук загальної формули (І) за винаходом та не є призначеними для обмеження.

Отримання сполук за винаходом може бути проілюстрованим за допомогою наступної схеми синтезу:

Схема 1 но о-.1,оН

Е Тр Е о но, й о о, Е

Ще М ре РОСІ НОМ АХ й

К-ї а М й МА у М о 7 х - -е60НИНИНЦНЮТЮНЮ Ї, х -

М-М М о М--М М и 1

Кк в

СІ СІ

Сполуки загальної формули (І) за представленим винаходом можуть бути перетворені в будь-яку сіль, переважно фармацевтично прийнятні солі, як описується в даному документі, за будь-яким способом, який є відомим кваліфікованому фахівцю в даній галузі. Аналогічним чином, будь-яка сіль сполуки загальної формули (І) за представленим винаходом, може бути перетворена у вільну сполуку, за будь-яким способом, який є відомим кваліфікованому фахівцю в даній галузі.

Сполуки за представленим винаходом мають цінні фармакологічні властивості та можуть застосовуватись для попередження та/або лікування різних захворювань та викликаних захворюванням станів у людини та інших ссавців. Сполуки загальної формули (І) за представленим винаходом демонструють цінні фармакологічні спектри дії та фармакокінетичний профіль. Сполуки за представленим винаходом, як неочікувано було виявлено, ефективно інгібують рецептор вазопресину У1а, та, можливим, таким чином, є те, що зазначені сполуки використовуються для лікування та/або попередження захворювань, переважно ниркових та серцево-судинних захворювань у людини та ссавців.

В контексті представленого винаходу, термін "лікування" або "лікуючий" включає інгібування, відстрочення, полегшення, пом'якшення, зупинення, зменшення, або викликання регресії захворювання, розладу, стану, або хворобливого стану, його розвитку та/або прогресування, та/або його симптомів. Термін "попередження" або "профілактика" включає зниження ризику виникнення, уникнення, або перенесення захворювання, розладу, стану, або хворобливого стану, його розвитку та/(або прогресування, та/(або його симптомів. Термін попередження включає профілактику. Лікування або попередження розладу, захворювання, стану, або хворобливого стану може бути частковим або повним.

По всьому документі, для простоти, віддається перевага застосуванню форми однини над формою множини, але, як правило, означає, що вона включає форму множини, якщо не вказано інше. Наприклад, вираз "спосіб лікування захворювання у пацієнта, що включає введення пацієнту ефективної кількості сполуки загальної формули (І)" мається на увазі включення одночасного лікування більше, ніж одного захворювання, а також введення більш, ніж однієї сполуки загальної формули (1).

Сполуки за представленим винаходом є досить потужними подвійними та, зокрема, селективними антагоністами рецептору вазопресину Ма. Сполуки за винаходом, як очікується, таким чином, є особливо цінними як терапевтичні агенти для лікування та/або попередження захворювань, особливо для лікування талабо попередження ниркових та серцево-судинних захворювань.

Як використовується в даному документі, термін "антагоніст рецептора вазопресину Ла" стосується сполуки, яка функціонує за рахунок інгібування (частково або повністю) або блокування рецептора вазопресину Ма, тим самим, попереджаючи активування рецептора вазопресином.

В одному варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, є активними щодо рецептора М1а. В іншому варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, демонструють інгібування рецептора Ма відповідно до дослідження в В-4 із ІСво « 100 нМ. В іншому варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, демонструють інгібування рецептора Ма відповідно до дослідження в В-4 із ІСво « 20 НМ. В іншому варіанті здійснення основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, демонструють інгібування рецептора М1а відповідно до дослідження в В-4 із ІСво « 10 НМ. В іншому варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, демонструють інгібування рецептора Міа відповідно до дослідження в В-4 із ІСво « 5 НМ.

В наступному варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, є селективно активними щодо рецептора, та є менш активними, по суті менш активними, та/або неактивними щодо інших вазопресинових рецепторів, таких як підтипи М1р та/або М2. В іншому варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, є щонайменше в 10 разів більш селективними щодо рецептора Уа в порівнянні з рецептором М2, як визначено відповідно до дослідження в В-4. В іншому варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі є щонайменше в 15 разів більш селективними щодо рецептора М1а в порівнянні з рецептором М2, як визначено відповідно до дослідження в В-4. В іншому варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі, є щонайменше в 20 разів більш селективними щодо рецептора М1а в порівнянні з рецептором М2, як визначено відповідно до дослідження в В-4. В іншому варіанті здійснення, основні відповідні лікарські засоби сполук, описаних в даному документі є щонайменше в 30 разів більш селективними щодо рецептора

Уа в порівнянні з рецептором М2, як визначено відповідно до дослідження в В-4. 10) Сполуки відповідно до винаходу є також прийнятними для лікування та/(або попередження ниркових захворювань, зокрема гострих та хронічних ниркових захворювань, діабетичних ниркових захворювань, особливо гострої та хронічної ниркової недостатності. В загальних термінах "ниркове захворювання" або "захворювання нирок" описує клас станів, в яких нирки відмовляють фільтрувати та видаляти продукти життєдіяльності з крові. Існують дві основні форми ниркового захворювання: гостре ниркове захворювання (гостре ниркове ураження, АКІ) та хронічне ниркове захворювання (СКО). Сполуки відповідно до винаходу можуть, крім того використовуватися для лікування та/або попередження ускладнень гострого ниркового ураження, які виникають після багаторазових інсультів, такі як ішемічно-реперфузійне ураження, введення радіоконтрасної речовини, операція в умовах штучного кровообігу, шок та 60 сепсис. В сенсі представленого винаходу, термін ниркова недостатність або ниркова функціональна недостатність включає як гострі, так і хронічні випадки ниркової недостатності, а також опосередковані або пов'язані з нирками захворювання, такі як ниркових недостатня перфузія, інтрадіалізні гіпотонії обструктивна уропатія, гломерулопатії, ІА нефропатія гломерулонефрит, гострий гломерулонефрит, гломерулосклероз, тубулоінтерстіціальні захворювання, нефропатичні захворювання, такі як первинне та вроджене захворювання нирки, нефрит, синдром Альпорта, ниркове запалення, імунологічні ниркові захворювання, такі як відторгнення трансплантата нирки, імунний комплекс індукованих ниркових захворювань, нефропатія, викликана токсичними речовинами, нефропатії, індуковані контрастної речовинами; мінімальна зміна гломерулонефриту (ліпоїдний); мембранозний гломерулонефрит; вогнищевий сегментарний гломерулосклероз (505); гемолітичний уремічний синдром (НИБ), амілоїдоз, синдром Гудпастури, гранулематоз Вегенера, пурпура Шенлейн-Геноха, діабетична та не- діабетична нефропатія, пієлонефрит, ниркові кісти, нефросклероз, гіпертензивний нефросклероз та нефротичний синдром, які можуть бути охарактеризовані діагностично, наприклад, аномально зниженим креатиніном та/або виведенням води, аномально підвищеною концентрацією в крові сечовини, азоту, калію та/або креатиніну, змінена активність ниркових ферментів, таких як, наприклад, глутамілсинтетази, змінена осмолярність сечі або об'єм сечі, підвищена мікроальбумінурія, макроальбумінурія, ураження клубочків та артеріол, тубулярної дилатації, гіперфосфатемія та/або необхідність діалізу. Представлений винахід також включає застосування сполук відповідно до винаходу для лікування та/або попередження ускладнень ниркової недостатності, таких як, набряк легенів, серцева недостатність, уремія, анемія, електролітні порушення (наприклад, гіперкаліємія, гіпонатріємія) та порушення в кістковій тканині та вуглеводного метаболізму. Сполуки відповідно до винаходу також є прийнятними для лікування та/або попередження полікістозного ниркового захворювання (РСКО) та синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (ЗІАОН).

Серцево-судинні захворювання в даному контексті, які можуть лікуватися та/або попереджатися сполуками за винаходом включають, але не обмежуються цим, наступні: гостру та хронічну серцеву недостатність, включаючи погіршення стану при хронічній серцевій недостатності (або госпіталізацію з приводу серцевої недостатності), та включаючи застійну серцеву недостатність, артеріальну гіпертензію, резистентну гіпертензію, артеріальну легеневу гіпертензію, коронарне серцеве захворювання, стабільну та нестабільну стенокардію, передсердну та вентикулярну аритмії, порушення передсердного та вентикулярного ритму та порушення провідності, наприклад атріовентрикулярна блокада ступеню І-Ш (АМВ І-І), надшлуночкову тахіаритмію, фібриляція передсердь, тріпотіння передсердь, вентикулярну аритмію, тріпотіння шлуночків, шлуночкову тахіаритмію, поліморфну шлуночкову тахікардію типу "піруеєт", пересердні ті шлуночкові екстрасистоли, АМ-відгалужувальні екстрасистоли, синдром дисфункції синусового вузла, непритомність, АВ-вузол повторного входу тахікардії та синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, гострий коронарний синдром (ГКС), аутоімунні захворювання серця (перикардит, ендокардит, вальвуліт, аортит, кардіоміопатії), шок такий як кардіогенний шок, септичний шок та анафілактичний шок, аневризми, синкопи, кардіоміопатію

Боксер (шлуночкові скорочення), більш того тромбоемболічні захворювання та ішемії, такі як порушення периферичної перфузії, реперфузійні пошкодження, артеріальний та венозний тромбоз, міокардіальну недостатність, ендотеліальну дисфункцію, мікро- та макроваскулярні пошкодження (васкуліт) та для запобігання рестенозу, такому як після тромболітичної терапії, крізшкірна транслюмінальна ангіопластика (РТА), крізшкірна коронарна ангіопластика (РТСА), операції з пересадки серця та шунтування, артеріосклероз, порушення ліпідного обміну, гіполіпопротеїнемію, дисліпідемію, гіпертригліцеридемію, гіперліпідемію та комбіновані гіперліпідемії, гіперхолестеринемії, абеталіпопротеїнемію, ситостеролемію, ксантоматоз, танжерське захворювання, гладкість, ожиріння, метаболічний синдром, тимчасовий та ішемічний напади, інсульт, запальні серцево-судинні захворювання, захворювання периферичних та коронарних судин, порушення периферичного кровообігу, спазми коронарних артерій та периферичних артерій, та набряк, такий як, наприклад, набряк легенів, набряк мозку, нирковий набряк та серцева недостатність, пов'язані з набряком.

В сенсі представленого винаходу, термін серцева недостатність також включає більш конкретні або споріднені форми захворювання, такі як правошлуночкова недостатність, лівошлуночкова недостатність, глобальна недостатність, ішемічна кардіоміопатія, ділатативна кардіоміопатія, вроджені вади серця, дефекти клапанів серця, серцева недостатність з дефектами клапанів серця, стеноз мітрального клапана, недостатність мітрального клапана, стеноз аортального клапана, недостатність аортального клапана, тристулковий стеноз, трьохстворкова недостатність, стеноз легеневої артерії, легенева недостатність клапана, 60 комбіновані пороки серця клапанів, запалення серцевих м'язів (міокардит), хронічний міокардит,

гострий міокардит, вірусний міокардит, діабетична серцева недостатність, алкоголь-токсична кардіоміопатія, захворювання серцевого зберігання, серцева недостатність із збереженою фракцією викиду (НЕРЕЕ або діастолічна серцева недостатність), та серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду (НЕГЕЕ або систолічна серцева недостатність).

Сполуки за представленим винаходом можуть бути особливо корисними для лікування та/"або попередження кардіониркового синдрому (СК5) та його різних підтипів. Даний термін включає в себе певні порушення серця та нирок, при цьому гостра або хронічна дисфункція одного органу може викликати іншу гостру або хронічну дисфункцію.

Крім того, сполуки відповідно до винаходу можуть використовуватися для лікування та/або попередження захворювання периферичних артерій (РАС), включаючи динамічне порушення кровообігу, та включаючи критичну ішемію кінцівок, а також коронарну мікросудинну дисфункцію (СМО), включаючи СМО типу 1-4, первинного того вторинного синдрому Рейно, порушення мікроциркуляції, динамічне порушення кровообігу, периферичної та вегетативної невропатії, діабетичної мікроангіопатії, діабетичної ретинопатії, діабетичної виразки кінцівок, гангрени,

СКЕ5Т синдрому, еритематозних розладів, ревматичних захворювань та для стимулювання загоєння ран.

Крім того, сполуки за винаходом є прийнятними для лікування урологічних захворювань та захворювань чоловічої та жіночої сечостатевої системи, таких як, наприклад, доброякісний синдром передміхурової залози (ВР5), доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ВРН), доброякісне збільшення передміхурової залози (ВРЕ), непрохідність сечовипускного каналу (800), синдроми нижніх сечових шляхів (М ШТ5), нейрогенний гіперактивний сечовий міхур (ОАВ), інтерстиціальний цистит (ІС), нетримання сечі (ШІ), таке як, наприклад, змішаний, викликане стресом та переповнююче нетримання (МИЇ, ШОЇ, ЗЦЇ, ОЦІ), тазові болі, еректильна дисфункція, дисменорея та ендометріоз.

Сполуки відповідно до винаходу також можуть використовуватися для лікування та/або попередження запальних захворювань, астматичних захворювань, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), гострого респіраторного дистресового синдрому (АКОБ), гострого пошкодження легенів (АЇЇ), дефіциту альфа-1-антитрипсину (ААТО), легеневого фіброзу, емфіземи легенів (наприклад, індукованої курінням емфіземи легенів) та кістозний фіброз (СЕ).

Крім того, сполуки за винаходом можуть бути використані для лікування та/або попередження легеневої артеріальної гіпертензії (РАН) та інших форм легеневої гіпертензії (РН), в тому числі і легеневу гіпертензію пов'язаний з захворюванням лівого шлуночку, ВІЛ інфекції, серповидноклітинної анемії, тромбоемболії (СТЕРН), саркоїдозу, хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) або легеневого фіброзу.

Крім того, сполуки відповідно до винаходу можуть використовуватися для лікування та/або попередження цирозу печінки, асциту, цукрового діабету та діабетичних ускладнень, таких як, наприклад, невропатія та нефропатія.

Крім того, сполуки за винаходом є прийнятними для лікування та/або попередження розладів центральної нервової системи, таких як тривожні стани, депресія, глаукоми та раку, такого як, зокрема, легеневих пухлин, та незбалансованість циркадного ритму, така як синдром зміни часових поясів та змінна робота.

Крім того, сполуки відповідно до винаходу можуть бути корисними для лікування та/або попередження больових станів, захворювань наднирників, таких як, наприклад, феохромоцитома та наднирникова апоплексія, захворювань кишечника, таких як, наприклад, захворювання Крона та діарея, порушення менструального циклу, такого як, наприклад, дисменорея, або ендометріозу, передчасних пологів та токолізу.

Завдяки їх активності та селективності профілю, сполуки за представленим винаходом, як вважається, є особливо прийнятними для лікування та/або попередження гострих та хронічних ниркових захворювань, включаючи діабетичну нефропатію, гостру та хронічну серцеву 10) недостатність, токсикоз вагітних, захворювання периферичних артерій (РАБ), коронарну мікросудинну дисфункцію (СМО), синдром Рейно та дисменорею.

Захворювання, зазначені вище, добре вивчені у людини, але також існують з співставимою етіології у інших ссавців, та можуть лікуватися такими самими сполуками та способами, що й в представленому винаході.

Таким чином, представлений винахід, крім того, стосується застосування сполук відповідно до винаходу для лікування та/або попередження захворювань, особливо зазначених вище захворювань.

Представлений винахід, крім того, стосується застосування сполук відповідно до винаходу для отримання фармацевтичної композиції для лікування та/або попередження захворювань, 60 особливо зазначених вище захворювань.

Представлений винахід, крім того, стосується застосування сполук відповідно до винаходу в способі лікування та/або попередження захворювань, особливо зазначених вище захворювань.

Представлений винахід, крім того, стосується способу лікування та/або попередження захворювань, особливо зазначених вище захворювань, шляхом застосування ефективної кількості щонайменше однієї зі сполук відповідно до винаходу.

Відповідно до іншого аспекту, представлений винахід стосується фармацевтичних комбінацій, зокрема, лікарських засобів, які містять щонайменше одну сполуку загальної формули (І) за представленим винаходом та щонайменше один або декілька додаткових активних інгредієнтів, зокрема, для лікування та/"або попередження захворювань, особливо зазначених вище захворювань.

Зокрема, представлений винахід стосується фармацевтичної комбінації, яка включає: - один або декілька перших активних інгредієнтів, зокрема, сполуки загальної формули (І), як визначено в зазначеному вище, та - один або декілька додаткових активних інгредієнтів, зокрема для лікування та/або попередження захворювань, особливо зазначених вище захворювань.

Термін "комбінація" в представленому винаході використовується так, як є відомим для кваліфікованого фахівця в даній галузі, при цьому зазначена комбінація може представляти собою фіксовану комбінацію, нефіксовану комбінацію або набір-з-частин. "Фіксована комбінація" в представленому винаході використовується так, як є відомим для кваліфікованого фахівця в даній галузі, та визначається як комбінація, в якій, наприклад, перший активний інгредієнт, такий як одна або декілька сполук загальної формули (І) за представленим винаходом, та додатковий активний інгредієнт є присутніми разом в одній дозованій одиниці або в одній окремій структурній одиниці. Один з прикладів "фіксованої комбінації" представляє собою фармацевтичну композицію, в якій перший активний інгредієнт та додатковий активний інгредієнт є присутніми в суміші для одночасного введення, наприклад, у вигляді препарату. Інший приклад "фіксованої комбінації" представляє собою фармацевтичну комбінацію, в якій перший активний інгредієнт та додатковий активний інгредієнт є присутніми в одній одиниці, не перебуваючи в суміші.

Нефіксована комбінація або "набір-з--астин" в представленому винаході використовується так, як є відомим для кваліфікованого фахівця в даній галузі, та визначається як комбінація, в якій перший активний інгредієнт та додатковий активний інгредієнт є присутніми в більше ніж одній одиниці. Один з прикладів нефіксованої комбінації або набору-з-частин представляє собою комбінацію, в якій перший активний інгредієнт та додатковий активний інгредієнт є присутніми окремо. Компоненти нефіксованої комбінації або набору-з-ч-астин можуть вводитись окремо, послідовно, одночасно, паралельно або хронологічно по-шахово.

Сполуки за представленим винаходом можуть вводитись, як самостійний фармацевтичний агент або в комбінації з одним або декількома іншими фармацевтично активними інгредієнтами, за умови, що комбінація не викликає ніяких неприйнятних побічних ефектів. Представлений винахід також стосується таких фармацевтичних комбінацій. Наприклад, сполуки за представленим винаходом можуть поєднуватися з відомими агентами для лікування та/або попередження захворювань, особливо зазначених вище захворювань.

Зокрема, сполуки за представленим винаходом можуть використовуватися в фіксованій або нефіксованій комбінації з: - антитромботичними агентами, наприклад та переважно з групи інгібіторів агрегації тромбоцитів, антикоагулянтів та профібринолітичних речовин; - агентами, які знижують артеріальний тиск, наприклад та переважно з групи антагоністів кальцію, антагоністів ангіотензину АЇЇ, інгібіторів АСЕ, інгібіторів МЕР, інгібіторів вазопептидази, антагоністів ендотеліну, інгібіторів реніну, альфа-блокаторів, бета-блокаторів, антагоністів мінералокортикоїдного рецептора та діуретиків; 10) - антидіабетичними агентам (гіпоглікемічними або антигіперглікемічними агентами), такими як, наприклад та переважно, інсулін та його похідні, сульфонілсечовини, бігуаніди, тіазолідиндіони, акарбоза, інгібітори ОРРА, аналоги СІ Р-1 або інгібітори 51 Т (гліфлозини); - органічними нітратами та МО-донорами, такими як натрію нітропрусид, нітрогліцерин, ізосорбида мононітрату, ізосорбида динітрату, молсидомін або 51М-1, та інгаляційний МО; - сполуками, які пригнічують розкладання циклічного гуанозинмонофосфату (сСОМР), наприклад, інгібітори фосфодіестерази (РОЕ) 1, 2, 5 та/або 9, зокрема інгібітори РОЕ-5, такі як силденафіл, варденафіл, тадалафіл, уденафіл, дасантафіл, аванафіл, міроденафіл, лоденафіл,

СтТР-499 або РЕ-00489791; - позитивно інотропними агентами, такими як, наприклад, серцеві глікозиди (дигоксин) та 60 бета-адренергічні та допамінергічні агоністик, такі як ізопротеренол, адреналін, норадреналін,

допамін або добутамін; - натрийуретичними пептидами, такими як, наприклад, передсердний натрійуретичний пептид, (АМР, анаритид), В-типу натрійуретичний пептид або мозковий натрійуретичний пептид (ВМР, незиритид), С-типу натрійуретичний пептид (СМР) або уродилатин; - сенсибілізаторів кальцію, таких як наприклад та переважно левосимендан; - МО- та гем-незалежними активаторами розчинної гуанілатциклази (550), наприклад, та переважно, сполуками, описаними в УМО 01/19355, УМО 01/19776, ММО 01/19778, МО 01/19780,

УМО 02/070462 та МО 02/070510; - МО-незалежними, але гем-залежними стимуляторами гуанілатциклази (505С), наприклад, та переважно, сполуками, описаними в УМО 00/06568, УМО 00/06569, УМО 02/42301, УМО 03/095451, УМО 2011/147809, УМО 2012/004258, УМО 2012/028647 та УМО 2012/059549; - агентами, які стимулюють синтез СОМР, наприклад, та переважно, модуляторами 505С, наприклад, та переважно, ріоцигуат, цинацигуат, верицигуат або ВАМ 1101042; - інгібіторами еластази нейтрофілів людини (НМЕ), такими як, наприклад, сівелестат або ЮхХ- 890 (релтран); - сполуками, які інгібують сигнал трансдукції каскаду, зокрема інгібіторами тирозин та/або серин/треонін кінази, такими як, наприклад, нінтеданіб дазатиніб, нілотиніб, босутиніб, регорафеніб, сорафеніб, сунітиніб, цедираніб, акситиніб, телатиніб, іматиніб, бриваніб, пазопаніб, ваталаніб, гефітиніб, ерлотиніб, лапатініб, канертиніб, лестауртиніб, пелітиніб, семаксаніб або тандутиніб; - сполуками, які впливають на енергетичний метаболізм серця, такими як, наприклад, та переважно етомоксир, дихлорацетат, ранолазин або триметазидин, або повними або частковими агоністами рецептора аденозину Аї, такими як 5 - 9667 (раніше відомий як

СМТ - 3619), кападеносон та неладеносону біаланат (ВАМ 1067197); - сполуками, які впливають на частоту серцевих скорочень, такими як, наприклад, та переважно івабрадин; - серцевими активаторами міозину, такими як, наприклад, та переважно омекамтиву мекарбіл (СК-1827452); - протизапальними лікарськими засобами, такими як нестероїдні протизапальні лікарські засоби (МЗА!Ю), включаючи ацетилсаліцилову кислоту (аспірин), ібупрофен та напроксен, глюкокортикріди, такі як, наприклад, та переважно преднізон, преднізолон, метилпреднізолон, триамцинолон, дексаметазон, беклометазон, бетаметазон, флюнізолід, будесонід або флутикасон, або похідні 5-аміносаліцилової кислоти, антагоністи лейкотриєну, інгібітори ТМЕ- альфа та антагоністи хемокінового рецептора, такі як інгібітори ССКІ, 2 та/або 5; - агентами, які змінюють метаболізм жирів, наприклад, та переважно з групи агоністів тироїдного рецептору, інгібіторів синтезу холестерину, такими як, наприклад, та переважно інгібітори синтезу НМО-СоА-редуктази або сквалену, інгібітори АСАТ, інгібітори СЕТР, інгібітори

МТР, агоністи РРАК-альфа, РРАЕК-гама та/або РРАК-дельта, інгібітори адсорбції холестерину, інгібітори ліпази, адсорбери полімерних жовчних кислот, інгібітори повторної абсорбції жовчних кислот та антагоністи ліпопротеїну(ів).

Антитромботичні агенти переважно слід розуміти, як сполуки з групи інгібіторів агрегації тромбоцитів, антикоагулянтів та профібринолітичних речовин.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором агрегації тромбоцитів, наприклад та переважно з аспірином, клопидогрелем, тиклопідином або дипиридамолом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором тромбіну, наприклад та переважно з ксимелагатраном, дабігатраном, мелагатраном, бівалирудином або еноксапарином.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом ОСРІЇБЛІа, наприклад та переважно тирофибаном або абциксимабом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором фактору Ха, наприклад та переважно ривароксабаном, апіксабаном, отаміксабаном, фідексабаном, разаксабаном, фондапарінуксом, ідрапарінуксом, БО-176р, РМО- 3112, УМ-150, КЕА-1982, ЕМО-503982, МОСМ-17, МІ М-1021, ОХ 9065а, ОРОС 906, УтМ 803, 558- 126512 або 551-128428.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з гепарином або похідною гепарину з низькою молекулярною масою (І МУМ).

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом вітаміну К, наприклад, та переважно кумарином. 60 Агенти, знижують артеріальний тиск, представляють собою переважно, як мається на увазі,

сполуки з групи антагоністів кальцію, антагоністів ангіотензину АЇЇ, інгібіторів АСЕ, інгібіторів

МЕР, інгібіторів вазопептидаз, антагоністів ендотеліну, інгібіторів реніну, альфа-блокаторів, бета-блокаторів, антагоністів мінералокортикоїдного рецептора та діуретиків.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністами кальцію, наприклад, та переважно ніфедипіном, амлодипіном, верапамілом або дилтіаземом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з блокатором альфа-1-рецептора, наприклад, та переважно празозином або тамсулозином.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з бета-блокатором, наприклад та переважно пропранололом, атенололом, тимололом, пиндололом, алпренололом, окспренололом, пенбутололом, бупранололом, метипранололом, надололом, мепіндололом, каразололом, соталолом, метопрололом, бетаксололом, целіпрололом, бісопрололом, картеололом, есмололом, лабеталолом, карведілолом, адапрололом, ландіололом, небівололом, епанололом або буцдиндололом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністос рецептора ангіотензину АЇЇ, наприклад та переважно лозартаном, кандесартаном, валсартаном, телмісартаном, ірбесартаном, олмесартаном, епросартаном, ембурсартаном або азилсартаном.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором вазопептидази або інгібітором нейтральної ендопептідази (МЕР), таким як наприклад та переважно сакубитрил, омапатрилат або АМЕ-7688.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з подвійним антагоністом рецептора ангіотензину АЇ!Ї / інгібітором МЕР (АЕМІ), наприклад та переважно І С2696.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором АСЕ, наприклад, та переважно еналаприлом, каптоприлом, лізиноприлом, раміприлом, делапрілом, фозиноприлом, квіноприлом, периндоприлом, беназеприлом або трандоприлом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом ендотеліну, наприклад, та переважно босентаном, дарусентаном, амбісертаном, тезосентаном, сітакссентаном, авосентаном, мацитентаном або атрасентаном.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором реніну, наприклад, та переважно аліскіреном, ЗРР-600 або 5РР-800.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом мінералокортикоїдного рецептора, наприклад, та переважно фінереноном, спіронолактоном, канреноном, калію канреноатом, еплереноном, есаксереноном (С5-3150), або апарареноном (МТ-3995), С5-3150, або МТ-3995.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з діуретиками, такими як наприклад та переважно фуросемідом, буметанідом, піретанідом, торасемідом, бендрофлюметіазидом, хлортіазидом, гідрохлортіазидом, ксипамідом, індапамідом, гідрофлуметіазидом, метиклотіазидом, політіазидом, трихлорметіазидом, хлорталідоном, метолазоном, квінетазоном, ацеталозамідом, дихлорфенамідом, метазоламідом, гліцерином, изосорбидом, манітом, амілоридом або триамтереном.

Агенти, які змінюють метаболізм жирів, представляють собою переважно, як мається на увазі, сполуки з групи агоністів тироїдного рецептору, інгібіторів синтезу холестерину, таких як, наприклад, та переважно інгібітори синтезу НМО-СоА-редуктази або сквалену, інгібітори АСАТ,

СЕТР інгібітори, інгібітори МТР, агоністи РРАК-альфа, РРАК-гама та/або РРАБК-дельта, інгібітори адсорбції холестерину, інгібітори ліпази, адсорбери полімерних жовчних кислот, інгібітори повторної абсорбції жовчних кислот та антагоністи ліпопротеїну(ів).

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором СЕТР, наприклад та переважно далсетрапібом, анасетрапібом, ВАМ 60- 5521 або СЕТР-вакциною (Амапі).

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з агоністом тироїдного рецептору, наприклад та переважно Ю-тироксином, 3,5,3'- трийодтироніном (Т3), СО5 23425 або акситиромом (СОо5 26214).

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором НМО-СоА-редуктази з класу статинів, наприклад та переважно 60 ловастатину, симвастатину, правастатину, флувастатину, аторвастатину, розувастатину або пітавастатину.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором синтезу сквалена, наприклад та переважно ВМ5-188494 або ТАК-475.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором АСАТ, наприклад та переважно авасимібом, мелінамідом, пактимібом, ефлуцимібом або ЗМР-797.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з МТР інгібітор, наприклад та переважно імплітапідом, К-103757, ВМ5-201038 або

ЛТ-130.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з агоністом РРАК-гама, наприклад та переважно піоглітазоном або росиглітазоном.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з агоністом РРАК-дельта, наприклад та переважно СУМ 501516 або ВАМ 68-5042.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором абсорбції холестерину, наприклад та переважно езетимібом, тіквесидом або памаквесидом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором ліпази, наприклад та переважно орлистатом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з адсорбером полімерної жовчної кислоти, наприклад та переважно холестираміном, колестиполом, колесоланом, СпоЇезїасеї! або колестимідом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором повторної абсорбції жовчної кислоти, наприклад та переважно АЗВТ (-

ІВАТ) інгібіторами, такими як А2О-7806, 5-8921, АК-105, ВАВІ-1741, 500-435 або 50-635.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом ліпопротеїну(ів), наприклад, та переважно гемкабеном кальцію (Сі- 1027) або нікотиновою кислотою.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом ТОЕбета, наприклад, та переважно пірфенідоном або фресолімумабом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібіторами НІБ-РН, наприклад, та переважно молідустатом або роксадустатом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом ССК2, наприклад, та переважно ССХ-140.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антагоністом ТМЕРальфа, наприклад, та переважно адалімумабом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором гелектину-3, наприклад, та переважно 5С5-100.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з агоністом ВМР-7, наприклад, та переважно ТНЕА-184.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з модулятором р5і3, наприклад, та переважно ОРІ-1002.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором МОХ1/4, наприклад, та переважно СКТ-137831.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з лікарським засобом, який впливає на метаболізм вітаміну О, наприклад, та переважно холекальциферолом або паракальцитолом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з цитостатичним агентом, наприклад, та переважно циклофосфамідом. 10) В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з імуносупресивним агентом, наприклад, та переважно циклоспорином.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації зі зв'язуючою фосфат речовиною наприклад, та переважно севеламером або лантану карбонатом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з кальциміметиком для терапії гіперпаратироїдозу.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з агентами для терапії дефіциту заліза, наприклад, та переважно препарати заліза.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в 60 комбінації з агентами для терапії гіперурикемії, наприклад, та переважно алопуринолом або расбуриказою.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з глікопротеєновим гормоном для терапії анемії, наприклад, та переважно еритропоетином.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з біологічними препаратами для імунної терапії, наприклад, та переважно абатацептом, ритуксимабом, екулізумабом або белімумабом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібіторами Зак, наприклад, та переважно руксолітинібом, тофацитинібом, барицитинібом, СУТ387, 55К2586184, лестауртинібом, пакритинібом (581518) або То101348.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з аналогами простацикліну для терапії мікротромбів.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з препаратами для лужної терапії, наприклад, та переважно натрію бікарбонатом.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором ттоЕ, наприклад, та переважно еверолімусом або рапаміцином.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором МНЕЗ, наприклад, та переважно А2О1722.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з модулятором ЕМО5, наприклад, та переважно сапроптерином.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з інгібітором СТОК, наприклад, та переважно ЕО-3019.

В переважному варіанті здійснення винаходу, сполуки відповідно до винаходу вводять в комбінації з антидіабетичними засобами (гіпоглікемічними або антигіперглікемічними агентами), такими як, наприклад, та переважно інсуліном та його похідними, сульфонілсечовинами, такими як толбутамід, карбутамід, ацетогексамід, хлорпропамід, гліпізид, гліклазид, глібенкламід, глібурид, гліборнурид, гліквідон, глізоксепід, гліклопірамід, глімепірид, 98253 та 48558, меглітинідами, такими як репаглінід та натеглінід, бігуанідами, такими як метформін та буформін, тіазолідиндіонами, такими як розиглітазон та піоглітазон, інгібіторами альфа- глюкозидази, такими як міглітол, акарбоза та волібоза, інгібіторами ОРР4, такими як вілдагліптин, ситагліптин, саксагліптин, лінагліптин, алогліптин, септагліптин та тенелігліптин, аналогами СІ Р-1, такими як ексенатид (також екзендин-4), ліраглутид, ліксисенатид та таспоглютид, або інгібіторами 501 Т (гліфлозинами), такими як канагліфлозин, дапагліфлозин та емпагліфлозин.

В конкретному переважному варіанті здійснення, сполуки за представленим винаходом вводять в комбінації з одним або декількома додатковими терапевтичними агентами, вибраними з групи, яка складається з діуретиків, антагоністів ангіотензину АЇЇ, інгібіторів АСЕ, блокаторів бета-рецептора, антагоністів мінералокортикоїдного рецептора, антидіабетичних засобів, органічних нітратів та донорів МО, активаторів та стимуляторів розчинної гуанілатциклази (555), та позитивно-інотропних препаратів.

В ще одному конкретному переважному варіанті здійснення, сполуки за представленим винаходом вводять в комбінації з одним або декількома додатковими терапевтичними агентами, вибраними з групи, яка складається з діуретиків, антагоністів ангіотензину АЇЇ, інгібіторів АСЕ, блокаторів бета-рецептора, антагоністів мінералокортикоїдного рецептора, антидіабетичних засобів, органічних нітратів та донорів МО, активаторів та стимуляторів розчинної гуанілатциклази (505С), позитивно-інотропних препаратів, протизапальних препаратів, імуносупресивних агентів, зв'язуючих фосфат засобів та/або сполук, які модулюють метаболізм вітаміну 0.

Таким чином, в наступному варіанті здійснення, представлений винахід стосується 10) фармацевтичних композицій, які містять щонайменше одну зі сполук відповідно до винаходу та один або декілька додаткових терапевтичних агентів для лікування та/"або попередження захворювань, особливо, зазначених вище захворювань.

Крім того, сполуки за представленим винаходом можуть використовуватися, як такі або в композиціях, в наукових дослідженнях та діагностиках, або як аналітичні еталони та подібним чином, які є добре відомими в даній галузі з рівня техніки.

Коли сполуки за представленим винаходом вводять у вигляді фармацевтичних препаратів, для людей та інших ссавців, вони можуть бути надані самі по собі або у вигляді фармацевтичної композиції, яка містить, наприклад, від 0,1 95 до 99,5 95 (більш переважно, від 0,5 95 до 90 95) активного інгредієнта в поєднанні з одним або декількома фармацевтично прийнятними 60 наповнювачами.

Таким чином, в іншому аспекті, представлений винахід стосується фармацевтичних композицій, які містять щонайменше одну зі сполук відповідно до винаходу, зазвичай разом з одним або більше інертними, нетоксичними, фармацевтично прийнятними наповнювачами, а також їх застосування для лікування та/або попередження захворювань, особливо зазначених вище захворювань.

Можливим є те, що сполуки відповідно до винаходу мають системну та/або місцеву активність. Для даної мети, вони можуть вводитись прийнятним способом, таким як, наприклад, пероральним, парентеральним, легеневим, назальним, сублінгвальним, лінгвальним, букальним, ректальним, вагінальним, дермальним, трансдермальним, кон'юктивальним, вушним шляхом або як імплантат або стент.

Для даних шляхів введення, можливим є те, що сполуки відповідно до винаходу вводяться в формах, прийнятних для введення.

Для перорального введення, можливим є сформулювати сполуки відповідно до винаходу в лікарські форми, відомі в даній галузі, які доставляють сполуки за винаходом швидко та/або модифікованим способом, такі як, наприклад, таблетки (таблетки без покриття або таблетки з покриттям, наприклад, покриттями з ентеральним або контрольованим вивільненням, які розчиняються з затримкою або є нерозчинними), таблетки, які розпадаються в ротовій порожнині, плівки/пастилки, плівки/ліофілізати, капсули (наприклад, тверді або м'які желатинові капсули), таблетки з цукровим покриттям, гранули, пелети, порошки, емульсії, суспензії, аерозолі або розчини. Можливим є те, що включеними є сполуки відповідно до винаходу в кристалічній, та/або аморфній, та/або розчиненій формі в зазначених лікарських формах.

Парентеральне введення може бути здійснене з уникненням стадії абсорбції (наприклад, внутрішньовенне, внутрішньоартеріальне, внутрішньосерцеве, інтраспінальне або внутрішньом'язове) або з включенням абсорбції внутрішньом'язове, підшкірне, внутрішньошкірне, крізшкірне або внутрішньочеревне). Форми введення, які є прийнятними для парентерального введення, включають, серед іншого, препарати для ін'єкцій та інфузій у формі розчинів, суспензій, емульсій, ліофілізатів або стерильних порошків.

Приклади, які є прийнятними для інших шляхів введення, представляють собою фармацевтичні форми для інгаляції (зокрема, порошкові інгалятори, небулайзери)|, назальні краплі, назальні розчини, назальні спреї; таблетки/плівки/"вафлі/капсули для лінгвального, сублінгвального або буккального введення; супозиторії; очні краплі, мазі для очей, ванни для очей, очні вставки, краплі для вух, спреї для вух, порошки для вух, вушні промивки, тампони для вух; вагінальні капсули, водні суспензії (лосьйони, тіхіигає адіапаає), ліпофільні суспензії, емульсії, мазі, креми, трансдермальні терапевтичні системи (такі як, наприклад, пластирі), молочко, пасти, піни, пудри, імплантати або стенти.

Сполуки відповідно до винаходу можуть бути включені в зазначені форми введення. Це може бути здійснено за відомим способом, безпосередньо шляхом змішування з фармацевтично прийнятними ексципієнтами. Фармацевтично прийнятні ексципієнтів включають, серед іншого, - наповнювачі та носії (наприклад, целюлозу, мікрокристалічну целюлозу (таку як, наприклад, Амісект), лактозу, маніт, крохмаль, фосфат кальцію (такий як, наприклад, бі-

Сатозвф))), - мазеві основи (наприклад, вазелін, парафіни, тригліцериди, воски, вовновий віск, вовнові воскові спирти, ланолін, гідрофільну мазь, поліетиленгліколі), - основи для супозиторіїв (наприклад, поліетиленгліколі, масло какао, твердий жир), - розчинники (наприклад, воду, етанол, ізопропанол, гліцерин, пропіленгліколь, середньоланцюгові тригліцериди жирних олій, рідкі поліетиленгліколі, парафіни), - поверхнево-активні речовини, емульгатори, диспергатори або змочуючі агенти (наприклад, натрію додецилсульфат), лецитин, фосфоліпіди, жирні спирти (такі як, наприклад, І апенетф), 10) складні ефіри сорбітанових жирних кислот (такі як, наприклад, брапФфФ), складні ефіри поліоксіегиленсорбітанових жирних кислот (такі як, наприклад, ТуеепФф), гліцериди поліоксіетиленових жирних кислот (такі як, наприклад, КремофорФф)), складні ефіри гліцеридів поліоксіетиленових жирних кислот, прості ефіри поліоксіетиленових жирних спиртів, складні ефіри гліцерину та жирних кислот, полоксамери (такі як, наприклад, Ріигопісф)), - буфери, кислоти та основи (наприклад, фосфати, карбонати, лимонну кислоту, оцтову кислоту, хлористоводневу кислоту, розчин гідроксиду натрію, карбонат амонію, трометамол, триетаноламін), - ізотонічні агенти (наприклад, глюкозу, хлорид натрію), - адсорбенти (наприклад, високодисперсні кремнеземи), 60 - агенти, які підвищують в'язкість, гелеутворювачі, загусники та/або зв'язуючі речовини

(наприклад, полівінілпіролідон, метилцелюлозу, гідроксипропілметилцелюлозу, гідроксипропілцелюлозу, карбоксиметилцелюлозу-натрію, крохмаль, карбомери, поліакрилові кислоти (такі як, наприклад, Сагророї!Ф)); альгінати, желатин), - розпушувачі (наприклад, модифікований крохмаль, карбоксиметилцелюлозу-натрію, натрієвий гліколят крохмалю (такий, як, наприклад, ЕхріоїарФ), перехресно-зшитий полівінілпіролідон, кроскармелозу-натрію (наприклад, Асрізоїв)), - регулятори текучості, мастильні матеріали, ковзні речовини та мастильні агенти для покращення вивільнення із прес-форми (наприклад, стеарат магнію, стеаринову кислоту, тальк, високодисперсні кремнеземи (такі як, наприклад, АеговіїФ)), - покривні матеріали (наприклад, цукор, шеллак) та плівкоутворювачі для плівок або дифузійних мембран, які швидко розчиняються або модифікуються (наприклад, полівінілпіролідони (такі як, наприклад, КопПаопФ», полівініловий спирт, гідроксипропілметилцелюлозу, гідроксипропілцелюлозу, етилцелюлозу, гідроксипропілметилцелюлози фталат, ацетат целюлози, фталат-ацетат целюлози, поліакрилати, поліметакрилати, такі як, наприклад, Ецпагадікв)), - матеріали для капсул (наприклад, желатин, гідроксипропілметилцелюлозу),, - синтетичні полімери (наприклад, полілактиди, полігліколіди, поліакрилати, поліметакрилати (такі як, наприклад, Ецдгадікю), полівінілпіролідони (такі як, наприклад,

КопПідопФт)), полівінілові спирти, полівінілацетати, поліетиленоксиди, поліетиленгліколі та їх співполімери та блок-співполімери), - пластифікатори (наприклад, поліетиленгліколі, пропіленгліколь, гліцерин, триацетин, триацетилцитрат, дибутилфталат), - підсилювачі проникнення, - стабілізатори (наприклад, антиоксиданти, такі як, наприклад, аскорбінова кислота, аскорбілпальмітат, аскорбат натрію, бутилгідроксіанизол, бутилгідрокситолуол, пропілгалат), - консерванти (наприклад, парабени, сорбінову кислоту, тіомерсал, хлорид бензалконію, ацетат хлоргексидину, бензоат натрію), - барвники (наприклад, неорганічні пігменти, такі як, наприклад, оксиди заліза, діоксид титану), - ароматизатори, підсолоджувачі, агенти для маскування аромату та/або запаху.

Представлений винахід, крім того, стосується фармацевтичної композиції, яка містить щонайменше одну сполуку відповідно до винаходу, традиційно разом з одним або декількома фармацевтично прийнятним(ими) ексципієнтом(ами), та їх застосування відповідно до представленого винаходу.

Грунтуючись на стандартних лабораторних методиках, відомих для оцінки сполук, використовуваних для лікування серцево-судинних та ниркових захворювань, за стандартними дослідженнями на токсичність та за стандартними фармакологічними аналізами для визначення лікування станів, визначених вище у ссавців, та шляхом порівняння даних результатів з результатами для відомих активних інгредієнтів або лікарських засобів, які використовуються для лікування даних станів, ефективне дозування сполук за представленим винаходом може бути легко визначеним для лікування кожного бажаного показання. Кількість активного інгредієнта, яка вводиться в лікуванні одного із даних станів може широко варіюватися в залежності від таких міркувань, як конкретна сполука та дозована одиниця, яка застосовується, спосіб введення, період лікування, вік та стать пацієнта, якого лікують, та характер та поширення стану, який лікується.

Загальна кількість активного інгредієнта, який вводиться буде, як правило, знаходитись в діапазоні від приблизно 0,001 мг/кг до приблизно 200 мг/кг маси тіла на день, та переважно від приблизно 0,01 мг/кг до приблизно 20 мг/кг маси тіла на день. Клінічно прийнятні режими дозування будуть знаходитись в діапазоні від одного до трьох разів дозування на день до 10) одного разу дозування на чотири тижні. Крім того, можливими є "канікули лікарського засобу", протягом яких пацієнт не отримує дозу лікарського засобу протягом певного періоду часу, щоб утримувати позитивні ефекти щодо загального балансу між фармакологічним ефектом та переносимістю. Одинична доза може містити від приблизно 0,5 мг до приблизно 1500 мг активного інгредієнту, та може вводитися один або декілька разів на день або менше, ніж один раз на день. Середньодобова доза для введення шляхом ін'єкції, включаючи внутрішньовенні, внутрішньом'язові, підшкірні та парентеральні ін'єкції, та при застосуванні інфузійних методів переважно буде становити від 0,01 до 200 мг/кг загальної маси тіла. Ілюстративно, сполуку за представленим винаходом можуть вводити парентерально в дозі від приблизно 0,001 мг/кг до приблизно 10 мг/кг, переважно від приблизно 0,01 мг/кг до приблизно 1 мг/кг маси тіла. При 60 пероральному введенні, приблизний діапазон доз становить від приблизно 0,01 до 100 мг/кг,

переважно від 0,01 до 20 мг/кг, та більш переважно приблизно від 0,1 до 10 мг/кг маси тіла.

Проміжні діапазони перелічених вище значень також є призначеними для того, щоб бути частиною даного винаходу.

Звичайно, конкретний початковий та тривалий режим дозування для кожного пацієнта буде варіювати в залежності від характеру та тяжкості стану, визначеного лікарем-діагностиком, активності конкретної використовуваної сполуки, віку та загального стану пацієнта, часу введення, способу введення, швидкості виведення лікарського засобу, комбінації лікарських засобів та подібного. Бажаний режим лікування та кількість доз сполуки за представленим винаходом або її фармацевтично прийнятної солі або складного ефіру або їх композиції можуть бути встановлені кваліфікованими фахівцями в даній галузі з використанням традиційних досліджень лікування.

Наступні ілюстративні варіанти здійснення ілюструють винахід. Винахід не обмежується прикладами.

Відсотки в наступних дослідженнях та прикладах, якщо не вказано інше, приведені за масою; частини приводяться за масою. Співвідношення розчинників, співвідношення розбавлення та концентрації, приведені для розчинів рідина/рідина, кожне грунтується на об'ємі.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ РОЗДІЛ - ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Форми ЯМР піків встановлюються так, як вони з'являються в спектрах, можливий більш високий порядок ефектів не розглядається.

Хімічні назви були створені з використанням програмного забезпечення АСО/Мате від

АСО/Ларе. В деяких випадках загальноприйняті назви комерційно доступних реагентів використовувались замість назв, згенерованих АСО/Мате.

У наведеній нижче таблиці 1 наводяться скорочення, які використовуються в даному параграфі та в розділі "Приклади", якщо вони не пояснюються в самому тексті. Інші скорочення мають власні значення, які є звичайними для кваліфікованого фахівця.

Таблиця 1:

Скорочення

В наступній таблиці наводяться скорочення, які використовуються в даному документі.

Скорочення Значення абс. абсолютний ш широкий (Н-ЯМР сигнал) конц. концентрований

СІ хімічна іонізація д дублет (Н-ЯМР сигнал) д день(дні) рАЮ детектор на діодній матриці дхмМ дихлорметан дд дублет- дублетів перйодинан Десса-Мартіна 1,1,1-триацетокси-1,1-дигідро-1,2-бензйодоксол-З(1 Н)-он пиде:в) диметилсульфоксид

ЕСІ електроспрей (Е5) іонізація год. година(и)

НАТу 1 -(бісідиметиламіно)метилен)-1 Н-1,2,3-триазолої4,5-

БІпіридинію 3-оксид гексафторфосфат

ВЕРХ високоефективна рідинна хроматографія

РХ-МС рідинна хроматографія - мас-спектрометрія

М типірієї ("Н-ЯМР сигнал)

ХВ. хвилинаси)

Мо мас-спектрометрія

МТБЕ метил-трет-бутиловий простий ефір спектроскопія ядерно-магнітного резонансу: хімічні зсуви (б)

ЯМР надаються в м.ч. Хімічні зсуви коригують за положенням сигналу ДМСО на 2,50 м.ч., якщо не вказується інше. від теор. від теоретичного

Таблиця 1:

Скорочення

В наступній таблиці наводяться скорочення, які використовуються в даному документі.

РОА фотодіодна матриця

Ві час утримування (як вимірюється або в ВЕРХ або УЕРХ) в хвилинах с синглет (Н-ЯМР сигнал) віщо) надкритична рідинна хроматографія 5О0 одиничний квадрупольний детектор т триплет (Н-ЯМР сигнал) тд триплет-дублетів ("Н-ЯМР сигнал) тФо трифтороцтова кислота тгФ тетрагідрофуран

УЕРХ ультраефективна рідинна хроматографія

Різні аспекти винаходу, описані в даній заявці, є проїілюстрованими наступними прикладами, які не є призначеними для того, щоб обмежити винахід будь-яким способом.

Приклади експериментів досліджень, описані в даному документі, служать для ілюстрації представленого винаходу, та винахід не обмежується представленими прикладами.

Всі реагенти, для яких синтез не є описаним в експериментальній частині, є або комерційно доступними, або є відомими сполуками, або можуть утворюватися з відомих сполук за способами, відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі.

Сполуки та проміжні сполуки, отримані відповідно до способів за винаходом можуть потребувати очищення. Очищення органічних сполук є добре відомим кваліфікованому фахівцю в даній галузі, та може існувати декілька способів очищення однієї і тієї самої сполуки. В деяких випадках, очищення не може бути необхідним. В деяких випадках, сполуки можуть бути очищені шляхом кристалізації. В деяких випадках, домішки можуть перемішуватися з використанням відповідного розчинника. В деяких випадках, сполуки можуть бути очищені з використанням хроматографії, зокрема, флеш колоночної хроматографії, з використанням, наприклад, попередньо запакованих силікагелевих картриджів, наприклад, Віоїаде 5МАР картриджів КР-5ІЇЄ або КР-МНУ в комбінації з системою автоочищення Віоїаде (5Р49 або ІзоЇега Еош) та елюентами, такими як градієнти гексан/«етилацетат або ДХМ/метанол. В деяких випадках, сполуки можуть бути очищені із застосуванням препаративної ВЕРХ, використовуючи, наприклад, автоочищувач УмМаїег5, оснащений детектором на діодній матриці та/або он-лайн масс-спектрометром електроспрей-іонізації в комбінації з відповідною попередньо упакованою колонкою з оберненою фазою, та елюентами, такими як градієнти води та ацетонітрилу, які можуть містити добавки, такі як трифтороцтова кислота, мурашина кислота або водний аміак.

В деяких випадках способи очищення, як описано вище, можуть забезпечувати ті сполуки за представленим винаходом, які мають достатньо основну або кислотну функціональність у формі солі, такі як, у випадку сполук за представленим винаходом, які є достатньо основними, наприклад, трифторацетатна або форміатна сіль, або, у випадку сполук за представленим винаходом, які є достатньо кислотними, наприклад, сіль амонію. Сіль даного типу може бути або перетворена у його вільну основну або вільну кислотну форму, відповідно, різними способами, відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі, або бути використані як солі в подальших біологічних аналізах. Слід розуміти, що конкретна форма (наприклад, сіль, вільна основа та т.д.) сполук за представленим винаходом як виділена, та які описані в даному документі, не обов'язково є єдиною формою, в якій зазначена сполука може застосовуватися до біологічного аналізу для того, щоб кількісно оцінити специфічну біологічну активність.

У випадку синтезу проміжних сполук та робочих прикладів за винаходом, описаних далі в даному документі, будь-яка сполука, зазначена у вигляді солі відповідної основи або кислоти, як правило, представляє собою сіль невідомого точного стехіометричного складу, отриманого за відповідним способом отримання та/або очищення. Якщо не зазначено більш детально, доповнення до назви та структурної формули, таких як "гідрохлорид", "трифторацетат", "натрієва сіль", "калієва сіль", "двокалієва сіль", "гідрофосфат", "фосфат" або "х НС", "х

СЕЗСООН", "х Має, "х Ке, "х Саге, "х Мде" не слід, таким чином, розуміти в стехіометричному сенсі у випадку таких солей, а мають лише описовий характер стосовно солеутворюючих компонентів, присутні в них.

Відповідно, це застосовується, якщо синтезовані проміжні сполуки, або робочі приклади, або їх солі були отримані у вигляді сольватів, наприклад гідратів, невідомого стехіометричного складу (якщо вони є визначеного типу), за описаними способами отримання та/або очищення.

Способи ВЕРХ та РХ-МС:

Спосіб 1 (РХ-МС)

Інструмент: Умаїет5 АСОШІТМ 5ОЮ УЕРХ система; Колонка: Умаїег5 Асдийу ОРІ С НЗ5 13 1,8 мк 50 х 1 мм; елюент А: 1 л води «ж 0,25 мл 99 95 мурашиної кислоти, елюент В: 1 л ацетонітрилу - 0,25 мл 99 95 мурашиної кислоти; градієнт: 0,0 хв. 90 95 А -» 1,2 хв. 595 А -» 2,0 хв. 595 А; пічка: 50 "С; швидкість потоку: 0.40 мл/хв.; УФ-детектування: 208-400 нм.

Спосіб 2 (РХ-МС):

Інструмент МС: Тпепто бсієпійіс ЕТ-М5; Інструмент типу ОНРІ Ся: Тпегто 5сієпіййс ОпімМаїе 3000; Колонка: Умаїег5, НЗ5ЗТЗ, 2,1 х 75 мм, С18 1,8 мкм; елюент А: 1 л води -- 0,01 96 мурашиної кислоти; елюент В: 1 л ацетонітрилу -- 0,01 956 мурашиної кислоти; градієнт: 0,0 хв. 10 95 В -» 2,5 хв. 9595 В -- 3,5 хв. 95 95 В; пічка: 50 "С; швидкість потоку: 0,90 мл/хв.; УФ-детектування: 210 нм/ оптимальний шлях інтегрування 210-300 нм.

Спосіб З (РХ-МС):

Інструмент: Адйепі М5 Оцай 6150; ВЕРХ: Адіїепі 1290; Колонка: УМаїег5 Асдийу ОРІ С Н5З5 ТЗ 1,8 мкм 50 х 2,1 мм; елюент А: 1 л води ж 0,25 мл 99 95 мурашиної кислоти, елюент В: 1 л ацетонітрилу ж 0,25 мл 99 95 мурашиної кислоти; градієнт: 0,0 хв. 90 95 А -» 0,3 хв. 90 95 А -- 1,7 хв. 596 А -» 3,0 хв. 5 905 А; пічка: 50 "С; швидкість потоку: 1,20 мл/хв.; УФ-детектування: 205 - 305 нм.

Спосіб 4 (препаративна ВЕРХ):

Колонка: Спготаїйогех або Керго5ії С18 10 мкм, 125 х 30 мм; елюент А: вода «ж 0,1 95 мурашиної кислоти, елюент В: ацетонітрил ж 0,1 96 мурашиної кислоти; градієнт: З хв. 10 95 В, 17,5 хв. 95 95 В, 19,5 хв. 100 95 В, 20 хв. 10 95 В; швидкість потоку: 75 мл/хв.; час проходження: 20 хв.; детектування на 210 нм.

Спосіб 5 (РХ-МС):

Інструмент: ММаїег5 Біпдіє Оцай МС система; Інструмент УмМаїег5 УЕРХ Асдийу; Колонка:

Умаїег5 ВЕН С18 1,7 мкм 50 х 2,1 мм; елюент А: 1 л води «Ж 1,0 мл (водний розчин аміаку, 25 Ув)/л, елюент В: 1 л ацетонітрилу; градієнт: 0,0 хв. 92 95 А -» 0,1 хв. 92 95 А -» 1,8 хв. 5 95 А -- 3,5 хв. 5 95 А; пічка: 50 "С; швидкість потоку: 0,45 мл/хв.; швидкість потоку: 210 нм (208-400 нм).

Мікрохвильовий спосіб

Мікрохвильовий реактор, який використовувався, представляв собою мікрохвильову систему Іпйайог" з робот шістдесят від Віоїаде?.

Рентгенівська дифрактометрія

Трансмісійний дифрактометр РАМаїуїйса! Х'Реп РКО з РіхХсе! лічильник випромінювання (багатоканальний): випромінювання: мідь, К альфа первинний монохроматор: фокусування рентгенівського дзеркала довжина хвилі (К1): 1,5406 А довжина хвилі (К2): 1,5444 А параметри генератора: 40 кВ, 40 мА діапазон вимірювання: 2-38" кімнатні умови: 25 "С, 40 - 60 95 відн. вол.

Термогравіметрія

Термогравіметричний аналізатор ТОА 7 Тептоадгамітеїгіс Апаїугег; виробник: Регкіп-ЕІтег; швидкість нагрівання: 10 К"хв.7; продувний газ: азот, 20-30 мл/хв.; тигель: відкритий алюмінієвий тигель; приготування зразка: відсутнє.

Інфрачервоні спектри 10) Спектрометр ВгиКег Тепзог 37; спектральна роздільна здатність 2 см"; кількість індивідуальних вимірювань - 64; діапазон хвильового числа 4000-550 см"; приготування зразка: відсутнє.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ РОЗДІЛ - ВИХІДНІ МАТЕРІАЛИ ТА ПРОМПКНІ СПОЛУКИ

Приклад ТА (3-(4-Хлорфеніл)-5-оксо-4-((25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4- триазол-1-іліацетонітрил

0)

Ху

М МИ г | Я

М М-

СІ

В 2 л реакційній ємності, 100 г (273 ммоль) (3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2- гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-іллоцтової кислоти (відповідно до синтезу, описаному в Прикладі ВА в УМО 2010/105770-А1), 43,3 г (547 ммоль) піридину та 33 мг (0,3 ммоль) 4-диметиламінопіридин розчиняли в 300 мл ТГФ. Отриманий в результаті розчин обробляли при 5 "С 52,8 г (438 ммоль) 2,2-диметилпропаноїлхлориду протягом 15 хвилин, та отриману в результаті суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 2,5 годин. Після охолодження до 0 "С, додавали 183 мл 28 95 водного розчину аміаку протягом 1 год., при цьому температуру розчину підтримували в діапазоні від 10 "С до 20 "С, та отриману в результаті суміш потім перемішували при 5 "С протягом додаткового періоду часу 1 год. Потім додавали 500 мл метил-трет-бутилового простого ефіру та 300 мл 2095 водного розчину лимонної кислоти, при цьому підтримуючи внутрішню температуру в діапазоні від 10 "С до 20 "С. Фази розділяли, та органічну фазу промивали 300 мл 20 95 водного розчину лимонної кислоти з наступним промиванням 300 мл насиченого водного розчину натрію гідрокарбонат, та назавершення 300 мл 10 95 водного розчину натрію хлориду. Органічну фазу випаровували при 60 "С при зниженому тиску доки не отримували олійний залишок. Потім додавали 300 мл ТІФ, та розчин випаровували знову доки не отримували олійний розчин. Дану операцію повторювали другий раз. Олійний залишок знову завантажували в 360 мл ТГФ та обробляли 172 г (820 ммоль) ангідриду трифтороцтової кислоти протягом 20 хв. при температурі від 10 "С до 20 с.

Отриманий в результаті розчин потім перемішували при кімнатній температурі протягом 1 год.

Додавали 720 мл 4-метил-2-пентанону та 650 мл 7,5 95 водного розчину натрію гідроксиду при температурі від 10"С до 20"С. Назавершення рН-значення регулювали до рнч-зо,5, використовуючи 7,5 9о водний розчин натрію гідроксиду. Після розділення фаз, органічну фазу промивали двічі 450 мл 10 95 водного розчину натрію хлориду. Органічну фазу випаровували при температурі 80 "С при зниженому тиску, при цьому додавали 1200 мл н-гептан. Суспензію, яка утворилася, охолоджували до 20 "С, та тверду речовину, яка утворилася, відфільтровували та промивали 200 мл н-гептану та потім сушили при зниженому тиску (50 С, 30 мбар), отримуючи 88 г (9395 від теоретичного) 413-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2- гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-іл)іацетонітрилу у вигляді твердої речовини. 1Н-ЯМР (400 МГц, ДМОО-аб): б |м.ч.| - 7,78 (д, 2Н), 7,55 (д, 2Н), 6,91 (д, 1Н), 5,17 (с, 2 Н), 4,34-4,23 (м, 1 год.), 3,98 (дд, 1Н), 3,81 (дд, 1Н).

Приклад 2А

Метил 2-13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4, 5-дигідро-1 Н- 1,2,4-триазол-1-іл)етанімідат (Ф)

ХА нки МИ 0000 і -

СН»

СІ

В 4 л реакційній ємності, 200 г (576,9 ммоль) 3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор- 2-гідроксипропіл)-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4-триазол-1-ілуацетонітрилу (Приклад ЛА) в 1600 мл метанолу обробляли 5,2 г (28 ммоль) натрію метаноляту (30 95 в метанолі), та отриману в результаті суміш перемішували при 50 "С протягом 2,5 годин. Розчин потім випаровували при 50 "С при зниженому тиску доки не отримували олійний розчин. Додавали 2000 мл метил-трет- бутилового простого ефіру, та розчин концентрували доки не досягали об'єму 800 мл. Потім додавали 3000 мл н-гептану, та утворювалась суспензія. Після охолодження при 20 "С, тверду речовину фільтрували та промивали 500 мл н-гептану та потім сушили при зниженому тиску (507, 30 мбар), отримуючи 175 г (80 95 від теоретичного) метил 2-(3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-

МК25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-іліетанімідату у вигляді твердої речовини. 1Н-ЯМР (400 МГу, ДМСОО-аб): б (м.ч.| - 8,01 (с, 1Н), 7,78 (д, 2Н), 7,62 (д, 2Н), 6,93 (ш. с, 1Н), 104,50 (с, 2 Н), 4,35-4,23 (м, 1Н), 3,96 (дд, 1Н), 3,81 (дд, 1Н), 3,67 (с, З Н)...

Приклад ЗА

Метил 3-((3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н- 1,2,4-триазол-1-іл)метил)-1-(З-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксилат в)

Ху ом М пуд. у и Ме Е

М

Нзс-о0 М' є

М Х Е

/ Е "3й- СІ

Розчин з 1,0 г метил 2-(3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|/|-4,5- дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-іл)етанімідату (Приклад 2А, 2,64 ммоль) в 20 мл 1,4-діоксану охолоджували до 10 "С та потім обробляли 388 мг (3,17 ммоль) метилхлороксоацетату та 0,55 мл (3,18 ммоль) М, М-дізопропілетиламіну. Отриману в результаті суміш потім перемішували протягом 30 хв. Попередньо перемішуваний розчин з 1,10 г (3,17 ммоль) 2-гідразино-3- (трифторметил)піридин 4-метилбензолсульфонатної солі (1:1), 0,65 мл (3,72 ммоль) М, М- діізопропілетиламіну та 506 мг (3,19 ммоль) безводного міді (І) сульфату в 10 мл 1,4-діоксану додавали до реакційної суміші, та отриману в результаті суміш потім перемішували протягом ночі при кімнатній температурі. Потім додавали воду, та водну фазу екстрагували етилацетатом, об'єднані органічні фази промивали водним розчином натрію хлориду, сушили над магнію сульфатом та випаровували в вакуумі, отримуючи 777 мг (50 905 від теоретичного) названої сполуки у вигляді твердої речовини.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-1,00 хв.; МС (ЕСІ поз.): тп/2-592,6 (МАНІ. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб6): б |м.ч.| - 8,93 (д, 1Н), 8,60 (дд, 1Н), 7,98 (дд, 1Н), 7,75 (д, 2Н), 7,67-7,57 (м, 2Н), 6,91 (д, 1Н), 5,22 (с, 2Н), 4,37-4,22 (м, 1Н), 4,10-3,97 (м, 1Н), 3,85 (дд, 1Н), 3,77 (с, ЗН).

Приклад 4А 3-(13-(4-Хлорфеніл)-5-оксо-4-((25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл/|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4- триазол-1-ілуметил)-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксамід ли, о и педа

У-й М. М- Е

НьМ М є

М Е

-Ш-О СІ 1,80 г метил 3-((3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро- 1Н-1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-ІЗ-«трифторметил)піридин-2-ілІ|-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксилату (Приклад ЗА, 3,04 ммоль) розчиняли в 10,0 мл розчину аміаку (7/н. в метанолі, 70,0 ммоль).

Отриману в результаті суміш перемішували протягом 1 год. при кімнатній температурі.

Розчинник видаляли в вакуумі, та сирий продукт чистили з використанням препаративної ВЕРХ (Спосіб 4). Ліофілізація продукту, який містить фракції, давала 1,49 г (85 95 від теоретичного)

названої сполуки у вигляді твердої речовини.

РХ-МС (Спосіб 3): Е-1,20 хв.; МС (ЕСІ поз.): т/2-577 МАНІ" "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб): б |м.ч.) - 8,87 (д, 1Н), 8,51 (д, 1Н), 8,39 (с, 1Н), 7,99 (с, 1Н), 7,90 (дд, 1Н), 7,82-7,68 (м, 2Н), 7,63 (д, 2Н), 6,90 (с, 1Н), 5,22-5,07 (м, 2Н), 4,29 (ш. с, 1Н), 4,16- 3,94 (м, 1Н), 3,85 (дд, 1Н).

Приклад 5А

Метил 3-((3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н- 1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-(2-(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксилат в) у ща

Ом М МИ у; й Ме Е

М М

Нзс-о М' є

Е

Е

СІ

В атмосфері аргону, розчин з 150 мг (0,40 ммоль) метил-2-(3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)- 3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4-триазол-1-іл)/етанімідату (Приклад 2А) в З мл безводного ТГФ обробляли при 0 "С 75 мкл (0,44 ммоль) М, М-діізопропілетиламіну та 40 мкл (0,44 ммоль) метилхлороксоацетату, та суміш потім перемішували при 0 "С протягом 30 хв.

Потім додавали 93 мг (0,44 ммоль) (2-«трифторметил)фенілігідразину, з наступним додаванням 145 мкл (0,83 ммоль) М, М-діїзопропілетиламіну. Отриману в результаті суміш перемішували протягом 2 год. при кімнатній температурі, з наступним перемішуванням протягом 1 год. при 120"С в мікрохвильовій пічці та потім випаровували. Отримуваний залишок чистили з використанням препаративної ВЕРХ (Спосіб 4), отримуючи 75 мг (32 95 від теоретичного) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 2): К-2,01 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-:591,1 (МАНІ. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСОСО-аб): б |м.ч.) - 8,07-7,56 (м, 8Н), 6,91 (д, 1Н), 5,17 (д, 2Н), 4,37-4,21 (м, 1Н), 4,09-3,80 (м, 2Н), 3,74 (с, ЗН).

Приклад бА 3-(13-(4-Хлорфеніл)-5-оксо-4-((25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл/|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4- триазол-1-ілуметил)-1-(2-(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксамід в) у що о м М пд,

УМ Е

М М

Ном М' є

Е

Е

СІ

Суміш з 55 мг (0,093 ммоль) метил 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2- гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4- триазол-5-карбоксилату (Приклад 5А) в аміачному розчині (7н. в метанолі, 0,8 мл, 5,6 ммоль) перемішували протягом ночі при кімнатній температурі, та суміш потім випаровували.

Отримуваний залишок чистили з використанням препаративної ВЕРХ (Спосіб 4), отримуючи 55 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 2): К-1,77 хв.; МС (ЕСІ поз.): тп/2-576,1 (МАНІ

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб): б |м.ч.| - 8,23 (с, 1Н), 8,00-7,55 (м, 9Н), 6,90 (д, 1Н), 5,22-5,01 (м, 2Н), 4,40-4,18 (м, 1Н), 4,10-3,76 (м, 2Н).

Приклад 7А

Метил 3-((3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|-4,5-дигідро-1 Н- 1,2,4-триазол-1-іл)метил)-1-(3З-хлорпіридин-2-іл)-1 Н-1,2,4-триазол-5-карбоксилат о н у я о ін ль. - Е

У-ї ДІ М

Нзс-о М

Гу

Щ-Ж- СІ

Розчин зі 150 мг метил-2-(3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|/|-4,5- дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-іл)етанімідату (Приклад 2А, 26,4 ммоль) в З мл ТГФ охолоджували до 0 "С та потім обробляли 58,2 мг (0,48 ммоль) метилхлороксоацетату та 275 мкл (1,58 ммоль)

М, М-діїзопропілетиламіну. Отриману в результаті суміш нагрівали до кімнатної температури та перемішували протягом 1 год. та охолоджували знову до 0 "С. Потім додавали 62,6 мг (0,436 ммоль) З-хлор-2-гідразинопіридину, та реакційну суміш нагрівали до кімнатної температури та потім перемішували протягом 1 год., з наступним перемішуванням протягом 1 год. при 120 "С в герметично закритій ємності під дією мікрохвильового випромінювання. Сирий продукт чистили з використанням препаративної ВЕРХ (Спосіб 4). Ліофілізація продукту, який містить фракції, давала 25,3 мг (11 95 від теоретичного) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 2): Е-1,82 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-:558,1| МАНІ". "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-4б): б |м.ч.| - 8,70-8,24 (м, 2Н), 7,89-7,56 (м, 5Н), 6,92 (д, 1Н), 5,22 (с, 2Н), 4,46-4,20 (м, 1Н), 3,79 (с, 5Н).

Приклад 8А 3-(13-(4-Хлорфеніл)-5-оксо-4-((25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл/|-4,5-дигідро-1 Н-1,2,4- триазол-1-ілуметил)-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-5-карбоксамід )

Ху

Ом М МИ у; й Ме Е

М М ном М

Гу тш6т- СІ 5,1 г метил 3-(73-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-((25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл/|-4,5-дигідро- 1Н-1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1-1,2,4-триазол-о-карбоксилат (Приклад 7А, 9,134 ммоль) розчиняли в 42,5 мл розчину аміаку (7н. в метанолі, 297 ммоль). Отриману в результаті суміш перемішували протягом 2 год. при кімнатній температурі. Розчин потім виливали на кригу, та суміш перемішували протягом 10 хв. Осад відфільтровували та промивали водою, що давало 3,5 г сирого продукту. Водну фазу екстрагували етилацетатом.

Органічну фазу сушили над магнію сульфатом, фільтрували та розчинник видаляли в вакуумі.

Сирий продукт чистили З використанням флеш-хроматографії (силікагель, дихлорметан/метанол, 97/3), отримуючи 4,00 г (81 95 від теоретичного) названої сполуки у вигляді твердої речовини.

РХ-МС (Спосіб 2): Е-1,62 хв.; МС (ЕСІ поз.): птп/2-543,1 (МАНІ. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-абв): б |м.ч.1| - 8,55 (дд, 1Н), 8,39 (с, 1Н), 8,25 (дд, 1Н), 8,00 (с, 1Н), 17,16 (д, 2Н), 7,69 (дд, 1Н), 7,62 (д, 2Н), 6,90 (д, 1Н), 5,18 (д, 2Н), 4,36-4,23 (м, 1Н), 4,06-3,97 (м, 1Н), 3,85 (дд, 1Н). Й

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ РОЗДІЛ - ПРИКЛАДИ

Приклад 1 (25)-3-11-35-Карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфат он о р-он / Е

Ху

Нм м М й

В,

М- Е 0-

СІ

При 0"С, розчин з 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|/|-4,5- дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-іл)уметил)-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-б- карбоксаміду (Приклад 4А, 2,00 г, 3,47 ммоль) в тетрагідрофурані (40 мл, 490 ммоль) обробляли 4-М, М-диметиламінопіридином (635 мг, 5,20 ммоль) та триетиламіном (720 мкл, 5,2 ммоль). Потім по краплям додавали фосфору оксихлорид (480 мкл, 5,2 ммоль). Отриману в результаті суміш перемішували протягом 40 хв. при 0 "С та потім протягом 50 хв. при кімнатній температурі. Після цього додавали воду (4,0 мл) та насичений водний розчин натрію гідрокарбонат (24 мл), та отриману в результаті суміш перемішували протягом ночі при кімнатній температурі. Тетрагідрофуран потім випаровували при кімнатній температурі.

Отриманий в результаті розчин розбавляли водою та екстрагували етилацетатом. Водну фазу доводили до рН-ї розчином гідрохлоридної кислоти (1н.), розбавляли насиченим водним розчином натрію хлориду та екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари промивали насиченим водним розчином натрію хлориду, сушили над магнію сульфатом та випаровували.

Залишок чистили з використанням препаративної ВЕРХ (Спосіб 4), отримуючи 1,32 г (58 95 від теоретичного) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 3): Е-0,94 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб): б (м.ч.) - 8,86 (д, 1Н), 8,58-8,29 (м, 2Н), 8,07-7,82 (м, 2Н), 7,79- 7,45 (м, 4Н), 5,33-5,00 (м, 2Н), 4,95 - 4,77 (ш м, 1Н), 4,29-3,89 (м, 2Н), 3,36 (ш. с, 2Н, перекривання з піком НОО).

Приклад 1-1 (25)-3-11-35-Карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-іл. дигідрофосфату гемігідратом он о Бон

СЕ о ек

НМ пра Е

ЖХ-- її М- 05НО

А.М М Ху. 2 о М У

Е

М- Е 7- сі

Суспензію з (25)-3-11-((5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (4,46 г, 6,79 ммоль) в 446 мл толуолу перемішували при 25 "С протягом семи днів. Тверду речовину відфільтровували, та фільтрат випаровували. Тверду речовину та залишок, отриманий з фільтрату, змішували разом та суспендували в суміші з дихлорметану/н- гептану (200 мл, 55:45). Отриману в результаті суміш перемішували при 40 "С протягом восьми днів. Тверду речовину відфільтровували та досліджували з використанням рентгенівської дифрактометрії, та вона відповідала названій сполуці у вигляді кристалічної речовини (гемігідратна форма).

Таблиця 2:

Рентгенівська порошкова дифрактометрія сполуки, отриманої у вигляді кристалічної речовини в прикладі 1-1

Відбиття (20) (максимуми піків) нн нн

Таблиця 3:

Інфрачервоний спектр сполуки, отриманої у вигляді кристалічної речовини в прикладі 1-1

Смуги, позначені символом "7, характерні для вільної кислоти

Приклад 2

Калію (25)-3-1-(5-карбамоїл-1-(3З-«трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-іл)- метил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2г-іл. гідро фосфат о он й й тр-О0 Кк / Е є) у-

Нам пана Й

Я-- 1 -

МД шо,

Е

М- Е

МЕ

СІ

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 104 мг, 158 мкмоль) у воді (3,0 мл) обробляли калію гідрокарбонатом (31,6 мг, 316 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 124 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,67 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): б |м.ч.| - 8,87-8,80 (м, 1Н), 8,52 (д, 1Н), 7,95 (дд, 1Н), 7,72-7,57 (м,

АН), 5,45-5,36 (м, 1Н), 5,35-5,26 (м, 1Н), 4,99-4,55 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,20-4,07 (м, 2Н).

Приклад З

Калію (25)-3-1-(5-карбамоїл-1-(3З-«трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-іл)- метил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідрофосфат оон. з тр-0 Кк / Е

НОМ пак Й -й І ц -ш ом"

Е

М- Е

МИ в щ

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 35,0 мг, 53,3 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли калію гідрокарбонатом (5,33 мг, 53,3 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 39,5 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,67 хв.; МС (ЕСІ поз.): птп/2-657,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,87-8,80 (м, 1Н), 8,54-8,48 (м, 1Н), 7,97-7,91 (м, 1Н), 7,71- 7,57 (м, 4Н), 5,43-5,37 (м, 1Н), 5,35-5,28 (м, 1Н), 4,90-4,64 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,23-4,10 (м, 2Н).

Приклад 4

Натрію (25)-3-1-(5-карбамоїл-1-(3З-«трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-іл)- метил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідрофосфат

Зо їн в о, о 0 Ма "р- ! Е

Нам пана Й у-й | (у ол

Е

М- Е

МИ т

СІ

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 35,0 мг, 53,3 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли динатрію карбонатом (5,65 мг, 53,3 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 41,2 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,68 хв.; МС (ЕСІ поз.): т/2-657,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,86-8,82 (м, 1Н), 8,54-8,49 (м, 1Н), 7,98-7,92 (м, 1Н), 7,72- 7,58 (м, 4Н), 5,43-5,37 (м, 1Н), 5,34-5,28 (м, 1Н), 4,88-4,65 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,20-4,06 (м, 2Н).

Приклад 5

Натрію (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1Н-1,2,4-триазол-З-іл)- метил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідрофосфат їн в о, РН Ма вр- / Е уУ- | Це

Е

М- Е

МИ

І5 СІ

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 35,0 мг, 53,3 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли натрію гідрокарбонатом (4,48 мг, 53,3 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 38,6 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,68 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,86-8,81 (м, 1Н), 8,53-8,48 (м, 1Н), 7,97-7,92 (м, 1Н), 7,71- 7,58 (м, 4Н), 5,42-5,36 (м, 1Н), 5,34-5,27 (м, 1Н), 4,68 (с, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,22- 4,10 (м, 2Н).

Приклад 6

Літію (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-І3З-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-З3-ілу-метил)- 3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідрофосфат

ООН г тр-О / Е

У-( | М.

ДО шо,

Е

М- Е

МИ Се (Фі

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 35,0 мг, 53,3 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли літію гідроксидом гідратом (1:1) (4,47 мг, 107 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 38,7 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,67 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,86-8,82 (м, 1Н), 8,54-8,49 (м, 1Н), 7,98-7,91 (м, 1Н), 7,72- 7,58 (м, 4Н), 5,43-5,37 (м, 1Н), 5,34-5,28 (м, 1Н), 4,90-4,68 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,21-4,06 (м, 2Н).

Приклад 7

Літію (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-І3З-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-З3-ілу-метил)- 3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідрофосфат оон. г тр-О / Е

НоМ пана Е

У ш

Е

М- Е

МИ т

І5 (Фі

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 35,0 мг, 53,3 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли літію гідроксидом гідратом (1:1) (2,24 мг, 53,3 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 38,3 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): В-0,67 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): б |м.ч.| - 8,83 (д, 1Н), 8,51 (д, 1Н), 7,94 (дд, 1Н), 7,71-7,58 (м, 4Н), 5,42-5,37 (м, 1Н), 5,34-5,28 (м, 1Н), 4,89-4,65 (м, 1Н, перекривання з піком НО), 4,22-4,10 (м, 2Н).

Приклад 8

Кальцію (25)-3-1-(5-карбамоїл-1-(3З-«трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-іл)- метил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу фосфат

09. тр-О са" / Е

НьЬМ пак Е -й | чв "тн,

Е

М- Е

МИ т

СІ

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 100 мг, 152 мкмоль) у воді (1 І) обробляли кальцію карбонатом (15,2 мг, 152 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 93,9 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,69 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,1 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,86-8,82 (м, 1Н), 8,54-8,49 (м, 1Н), 7,98-7,92 (м, 1Н), 7,72- 7,57 (м, 4Н), 5,45-5,37 (м, 1Н), 5,35-5,28 (м, 1Н), 4,91-4,66 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,21-4,09 (м, 2Н).

Приклад 9

Магнію (25)-3-1-(5-карбамоїл-1-(3З-«трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-іл)- метил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу фосфат 09. тр-О ма?" / Е

Нам пак і -й | у оси

Е

М-- Е

МИ Се щ

Розчин З (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 35,0 мг, 53,3 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли магнію карбонатом (4,49 мг, 53,3 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 40,1 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,68 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): б |м.ч.) - 8,87-8,81 (м, 1Н), 8,54-8,48 (м, 1Н), 7,98-7,91 (м, 1Н), 7,73- 7,58 (м, 4Н), 5,43-5,37 (м, 1Н), 5,35-5,27 (м, 1Н), 4,92-4,60 (м, 1Н, перекривання з піком НО), 4,20-4,06 (м, 2Н).

Приклад 10 (25)-3-11-35-Карбамоїл-1-(2-(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфат о он "р-он / Е

АХ Е

Коша а х-й | М. ос

Е

Е

Е

СІ

При 0"С, розчин з 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|/|-4,5- дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-(2-«трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-5- карбоксаміду (Приклад бА, 1000 мг, 1,74 ммоль) в тетрагідрофурані (20 мл, 250 ммоль) обробляли 4-М, М-диметиламінопіридином (318 мг, 2,60 ммоль) та триетиламіном (360 мкл, 2,6 ммоль). По краплям додавали фосфору оксихлорид (240 мкл, 2,6 ммоль). Отриману в результаті суміш перемішували протягом 40 хв. при 0 "С та потім протягом 50 хв. при кімнатній температурі. Після цього додавали воду (2,0 мл) та насичений водний розчин натрію гідрокарбонату (12 мл), та отриману в результаті суміш перемішували протягом ночі при кімнатній температурі. Тетрагідрофуран потім випаровували при кімнатній температурі.

Отриманий в результаті розчин розбавляли водою та екстрагували етилацетатом. Водну фазу регулювали до рН-1 розчином гідрохлоридної кислоти (1М), розбавляли насиченим водним розчином натрію хлориду та екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари промивали насиченим розчином натрію хлориду, сушили над магнію сульфатом та випаровували. Залишок чистили з використанням препаративної ВЕРХ (Спосіб 4), отримуючи 876 мг (7795 від теоретичного) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,74 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-656,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб): б |м.ч.| - 8,30 (ш. с, 1Н), 7,96-7,50 (м, 8Н), 5,25-4,96 (м, 2Н), 4,97 - 4,74 (ш м, 1Н), 4,26-3,91 (м, 2Н), 3,57 (ш. с, 2Н, перекривання з піком НОО).

Приклад 11

Калію (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідро фосфат о он. тр-О0 Кк" / Е

АХ Е ом

Е

Е

Е

СІ

Розчин з (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3- (4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-ілІ|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 10, 35,0 мг, 53,4 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли калію гідрокарбонатом (10,7 мг, 107 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 40,4 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): К-0,73 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-656,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| 2 7,97-7,93 (м, 1Н), 7,87-7,79 (м, 2Н), 7,73-7,59 (м, 5Н), 5,38- 5,33 (м, 1Н), 5,30-5,24 (м, 1Н), 4,88-4,66 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,20-4,06 (м, 2Н).

Приклад 12

Калію (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідро фосфат о он що тр-О Кк / Е

АХ Е ом

Е

Е

Е

СІ

Розчин з (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3- (4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-ілІ|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 10, 35,0 мг, 53,4 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли калію гідрокарбонатом (5,34 мг, 53,4 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 36,3 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,73 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-656,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| 2 7,97-7,93 (м, 1Н), 7,88-7,79 (м, 2Н), 7,71-7,58 (м, 5Н), 5,39- 5,24 (м, 2Н), 4,90-4,67 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,19-4,09 (м, 2Н).

Приклад 13

Натрію (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідро фосфат оон. "р-О0 Ма" / Е

Х Е

НьМ ж М -6 І Ко оси

Е

Е

Е

СІ

Розчин з (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3- (4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-ілІ|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 10, 35,0 мг, 53,4 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли динатрію карбонатом (5,66 мг, 53,4 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 37,9 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,74 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-656,1 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| 2 7,97-7,93 (м, 1Н), 7,89-7,78 (м, 2Н), 7,74-7,57 (м, 5Н), 5,40- 5,22 (м, 2Н), 4,92-4,64 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,22-4,04 (м, 2Н).

Приклад 14

Натрію (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідро фосфат о ОН. тр-О Ма" / Е

АХ Е

У-( | М. ом

Е

Е

Е

СІ

Розчин з (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3- (4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-ілІ|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 10, 35,0 мг, 53,4 мкмоль) у воді (1,0 мл) обробляли натрію гідрокарбонатом (4,48 мг, 53,4 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 36,2 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,47 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-656,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| 2 7,97-7,93 (м, 1Н), 7,87-7,79 (м, 2Н), 7,72-7,59 (м, 5Н), 5,39- 5,24 (м, 2Н), 4,90-4,65 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,20-4,09 (м, 2Н).

Приклад 15

Магнію (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1 Н-1,2,4-триазол-3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу фосфат 09. тр-О ма?" / Е

АХ Е у-й | ув оси

Е

Е

Е

СІ

Розчин з (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3- (4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-ілІ|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 10, 35,0 мг, 53,4 мкмоль) у воді (50 мл) обробляли магнію карбонатом (4,50 мг, 53,4 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 37,3 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 2): Е-1,34 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-656,1 (М.-АНЕГ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): б Гм.ч.) - 7,97-7,93 (м, 1Н), 7,88-7,79 (м, 2Н), 7,72-7,58 (м, 5Н), 5,39- 5,24 (м, 2Н), 4,92-4,63 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,20-4,09 (м, 2Н).

Приклад 16

Кальцію /(25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3- (4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-ілІ|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу фосфат

09. 2 "р-О Е Са

АХ Е

-й | чв

Е

Е

Е

СІ

Розчин з (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-(2-«(трифторметил)феніл|-1Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3- (4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-ілІ|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 10, 35,0 мг, 53,4 мкмоль) у воді (15 мл) обробляли кальцію ацетату моногідратом (9,40 мг, 53,4 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 37,9 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 2): К-1,33 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-656,1 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,00-7,91 (м, 1Н), 7,89-7,77 (м, 2Н), 7,73-7,55 (м, 5Н), 5,42- 5,22 (м, 2Н), 4,99-4,50 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,27-3,99 (м, 2Н).

Приклад 17 (25)-3-1-Ц5-Карбамоїл-1-(3-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4-хлор-феніл)-

Б-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфат о он "р-он / Е

ЖД з

У-Ф«4 І А --

М М о МУ

М- СІ

М

СІ

При 0"С, розчин з 3-(13-(4-хлорфеніл)-5-оксо-4-(25)-3,3,3-трифтор-2-гідроксипропіл|/|-4,5- дигідро-1Н-1,2,4-триазол-1-ілуметил)-1-(3-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-5-карбоксаміду (Приклад 8А, 200 мг, 368 мкмоль) в тетрагідрофурані (4,2 мл, 52 ммоль) обробляли 4-М, М- диметиламінопіридином (67,5 мг, 552 мкмоль) та триетиламіном (77 мкл, 550 мкмоль). Потім по краплям додавали фосфору оксихлорид (52 мкл, 0,55 ммоль). Отриману в результаті суміш перемішували протягом 40 хв. при 0 "С та потім протягом 50 хв. при кімнатній температурі.

Після цього додавали воду (420 мкл) та насичений водний розчин натрію гідрокарбонат (2,5 мл), та отриману в результаті суміш перемішували протягом ночі при кімнатній температурі.

Тетрагідрофуран потім випаровували при кімнатній температурі. Отриманий в результаті розчин розбавляли водою та екстрагували етилацетатом. Водну фазу регулювали до рна1 розчином гідрохлоридної кислоти (1н.), розбавляли насиченим водним розчином натрію хлориду та екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари промивали насиченим розчином натрію хлориду, сушили над магнію сульфатом та випаровували. Залишок чистили з використанням препаративної ВЕРХ (Спосіб 4), отримуючи 126 мг (5595 від теоретичного) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 2): Е-1,22 хв.; МС (ЕСІ нег.): т/2-621,0 |М-НІ. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСОО-аб): б |м.ч.| - 8,64-8,34 (м, 2Н), 8,24 (дд, 1Н), 7,96 (с, 1Н), 7,80-7,48 (м, 5Н), 5,25-5,00 (м, 2Н), 4,93 - 4,76 (ш. м, 1Н), 4,20-3,87 (м, 2Н), 3,34 (ш. с, 2Н, перекривання з піком НОО).

Приклад 18

Калію (25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4-

хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідро фосфат о он. тр-О Кк" / Е

Д Е як ВН

М М е,; МУ

М- сі хх / (Фі

Розчин з /(25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 17, 35,0 мг, 56,2 мкмоль) у воді (2,0 мл) обробляли калію гідрокарбонатом (11,2 мг, 112 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 40,2 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,64 хв.; МС (ЕСІ поз.): тп/27-623,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.) - 8,54 (дд, 1Н), 8,22 (дд, 1Н), 7,76-7,58 (м, 5Н), 5,42-5,29 (м, 2Н), 4,92-4,63 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,20-4,07 (м, 2Н).

Приклад 19

Калію (25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідрофосфат о он. тр-0 Кк" / Е

Х Е

-й | и

М М о М

М- СІ хі

СІ

Розчин з /(25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 17, 35,0 мг, 56,2 мкмоль) у воді (2,0 мл) обробляли калію гідрокарбонатом (5,62 мг, 56,2 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 37,1 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,65 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-623,0 |М-АНГ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): б |м.ч.| - 8,55-8,51 (м, 1Н), 8,23-8,18 (м, 1Н), 7,75-7,57 (м, 5Н), 5,35 (а, 2Н), 4,90-4,63 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,22-4,10 (м, 2Н).

Приклад 20

Натрію (25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідрофосфат он

Ор. Ма" / Е

Д Е

У-й | А --

М М о МУ

М- СІ .

СІ

Розчин з /(25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 17, 35,0 мг, 56,2 мкмоль) у воді (2,0 мл) обробляли динатрію карбонатом (5,95 мг, 56,2 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 38,9 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,65 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-623,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,56-8,53 (м, 1Н), 8,25-8,20 (м, 1Н), 7,75-7,58 (м, 5Н), 5,42- 5,28 (м, 2Н), 4,90-4,64 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,21-4,06 (м, 2Н).

Приклад 21

Натрію (25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу гідро фосфат он

Ор 2О- Ма" / Е

А Ге

Уу- | ' -

М М о) МУ

М- сі

М

СІ

Розчин з /(25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 17, 35,0 мг, 56,2 мкмоль) у воді (2,0 мл) обробляли натрію гідрокарбонатом (4,72 мг, 56,2 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 36,4 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,64 хв.; МС (ЕСІ поз.): птп/2-623,1 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,56-8,51 (м, 1Н), 8,24-8,18 (м, 1Н), 7,75-7,56 (м, 5Н), 5,43- 5,28 (м, 2Н), 4,92-4,59 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,25-4,09 (м, 2Н).

Приклад 22

Магнію (25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу фосфат

Ге! о Ш 2 тр-07 Мо / Е

Ж Е у-( | у

М М о 00

ММ ос

М

СІ

Розчин з /(25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 17, 35,0 мг, 56,2 мкмоль) у воді (53 мл) обробляли магнію карбонатом (4,74 мг, 56,2 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 37,8 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 2): Е-1,13 хв.; МС (ЕСІ поз.): т/2-623,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,57-8,52 (м, 1Н), 8,26-8,19 (м, 1Н), 7,77-7,58 (м, 5Н), 5,43- 5,28 (м, 2Н), 4,95-4,58 (м, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,07 (с, 2Н).

Приклад 23

Кальцію (25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу фосфат

Ге! од Ш 2 "р-О Са / Е

АХ Е

-й | чв

М М о 00

ММ ос хо

СІ

Розчин з /(25)-3-11-Ц5-карбамоїл-1-(З-хлорпіридин-2-іл)-1Н-1,2,4-триазол-З3-іл|метил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 17, 35,0 мг, 56,2 мкмоль) у воді (2,0 мл) обробляли кальцію ацетату моногідратом (1:1) (9,89 мг, 56,2 мкмоль), потім перемішували протягом 15 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували, отримуючи 38,5 мг (кількіс.) названої сполуки.

РХ-МС (Спосіб 1): Е-0,65 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/27-623,0 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 6 |м.ч.| - 8,56-8,52 (м, 1Н), 8,25-8,19 (м, 1Н), 7,76-7,58 (м, 5Н), 5,42- 5,29 (м, 2Н), 4,68 (с, 1Н, перекривання з піком НОО), 4,23-4,10 (м, 2Н).

Приклад 24

Дикалію (25)-3-11-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-3- ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу фосфат оо. "р-О й / Е К е у-к ньом аа Е Кк" я ДН

ММ

М- Е

О7-

СІ

При 0"С, розчин з (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-ІЗ-«трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4- триазол-3-ілуметил)-3-(4-хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1- трифторпропан-2-ілу дигідрофосфату (Приклад 1, 400 мг, 0,609 ммоль) в ацетонітрилі (12 мл) обробляли розчином калію гідрокарбонату (1,2 мл, 1 М, 1,2 ммоль). Отриману в результаті суміш перемішували протягом 5 хв. при 0 "С, 5 хв. при кімнатній температурі та ліофілізували. 50 мг ліофілізованої сполуки розчиняли в 2-пропанолі (З мл). Отриманий в результаті розчин повільно концентрували при перемішуванні при кімнатній температурі. Через З тижні, розчинник повністю випаровувався. Отриману тверду речовину досліджували з використанням рентгенівської дифрактометрії, та вона відповідала названій сполуці у вигляді мезоморфної речовини. Стехіометрію калію 1,9:0,2 розраховували на основі ТГА аналізу (9,9 96 залишкового розчинника за масою) та іонної хроматографії (9,1 95 калію за масою) відповідно до наступної формули:

Стехіометрія - ЇОокалію) / (1 - Фозалишкового розчинника 7 Фокалію) | х Ї/Мвільної кислоти) / (Мкалію)

РХ-МС (Спосіб 5): Е-0,67 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,1 (МАНІ. "Н-ЯМР (500 МГц, 020): 5 |м.ч.) - 8,84 (д, 1Н), 8,51 (д, 1Н), 7,95 (дд, 1Н), 7,74-7,56 (м, 4Н), 5,47-5,23 (м, 2Н), 4,23-4,03 (м, 2Н).

Таблиця 4:

Рентгенівська порошкова дифрактометрія сполуки, отриманої в прикладі 24

Відбиття (20) (максимуми піків) в

Таблиця 5:

Інфрачервоний спектр сполуки, отриманої в прикладі 24

Таблиця 5:

Інфрачервоний спектр сполуки, отриманої в прикладі 24

Смуги, позначені символом "7, характерні для калієвої солі.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ РОЗДІЛ - БІОЛОГІЧНІ АНАЛІЗИ

Скорочення та акроніми:

Асб. Мо. номер доступу

АР лужна фосфатаза

АУР аргінін-вазопресин

Втах максимальна здатність зв'язування ліганда

ВЗА бичачий сироватковий альбумін цАМФ циклічного аденозиимонофосфату

Кат. Мо. номер по каталогу кДНК комплементарна дезоксирибонуклеїнова кислота сно яєчника китайського хом'ячка

СВЕ ЦАМФ елемент відповіді (Фі пороговий цикл

ОМЕМ/Е12 середовище Е12 Ігла/ Хама (1:1), модифіковане за Дульбекко днк дезоксирибонуклеїнова кислота пиде:в) диметилсульфоксид т дитіотреїтол

ЕСво напівмаксимальна ефективна концентрація

ЕДТО етилендіамін-тетраоцтова кислота

ЕАМ карбоксифлуоресцеїн сукцинімідільний складний ефір кінц. конц. кінцева концентрація

ЕС5 фетальна теляча сироватка

НЕРЕ5 4-(2-гідроксіетил)піперазин-1-етансульфонова кислота

ІСво напівмаксимальна інгібуюча концентрація

Ка константа дисоціації

К, константа дисоціації інгібітора

МРНК матрична рибонуклеїнова кислота

РВ5 фосфатний буферний сольовий розчин

ПЕГ поліетиленгліколь р.о. рег о5, пероральний

РНК рибонуклеїнова кислота

ПЛР-ЗТ полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією

ЗРА сцинтиляційний аналіз наближення

ТАМВАВА карбокситетраметилродамін

ТВІБ; Ті 2-аміно-2-гідроксиметилпропан-1,3-діол об./о6. об'єм/об'єм; концентрація, відсотковий розчин

Демонстрація активності сполук за представленим винаходом може бути досягнута за рахунок іп мійго, ех мімо, та іп мімо аналізів, які добре відомі в даній галузі з рівня техніки.

Наприклад, для того, щоб продемонструвати активність сполук за представленим винаходом, можуть використовуватися наступні аналізи.

В-1. Клітинний іп міїго аналіз для визначення активності рецептора вазопресину

Ідентифікація агоністів та антагоністів рецепторів вазопресин М1а та М2 від людей, щурів та собак, а також кількісне визначення активності сполук за винаходом здійснюють з використанням рекомбінантних клітинних ліній. Дані клітинні лінії, спочатку отримують з епітеліальної клітини яєчника хом'яка (яєчника китайського хом'ячка, СНО КІ, АТСС: Атегісап

Туре Сийиге СоПесіоп, Мапаззаб5, МА 20108, О5А). Досліджувані лінії клітин конститувно експресують людські, щурячі або рецептори Міа або М2. У випадку Сод-зв'язаних рецепторів

Ма, клітини також є стабільно трансфікованими з модифікованою формою чутливих до кальцію фотопротеїнів акворіна (людини та щура Міа) або обеліна (собака М), який, після відновлення з кофактором коелентеразином, випромінюють світло, коли є концентрації вільного кальцію є збільшеною (|Кіг7 шо ЕК, бітрз5оп АМУ, Вгіпі М, Ро;лап Т, Маїиге 358, 325-327 (1992); Шагпопом ВА,

Вопааг У5, Шагпопома МА, МузоївКі Е5, Сепе 153 (2), 273-274 (1995)). Отримані в результаті клітини рецептора вазопресину реагують на стимуляцію рекомбінантно експресованих рецепторів Міа за рахунок внутрішньоклітинного вивільнення іонів кальцію, яка може бути кількісно визначеною з використанням отриманої в результаті люмінесценції фотопротеїну. Ов- зв'язані рецептори М2 є стабільно трансфікованими в клітинних лініях, які експресують ген люциферази світлячка під контролем здатного до відповіді СКЕ промотора. Активація рецепторів М2 індукує активацію СКЕ-чутливого промотора за допомогою збільшення цАМФ, таким чином, індукуючи експресію люциферази світлячка. Світло, яке випромінюється фотопротеїнами клітинних ліній Ма, а також світло, яке випромінюється люціферазою світлячка клітинних ліній М2 відповідає активації або інгібуванню відповідного рецептора вазопресину.

Біолюмінесценція клітинних ліній детектується за допомогою відповідного люмінометра (|Міїїдап г, Маг: паї! Р, Кеез 5, Тгепавз іп Рпагтасоїодіса! Зсіепсез 17, 235-237 (1996).

Процедура дослідження:

Клітинні лінії рецептора вазопресину Ма:

За день до аналізу клітини висівали в культуральному середовищі (ОМЕМ/Е12, 2 95 ЕС5, 2

ММ глутаміну, 10 мМ НЕРЕ5, 5 мкг/мл коелентеразину) в 384-лункових планшетах для мікротитрування та витримували в клітинному інкубаторі (96 95 вологості, 5 95 об./06. СО», 37 "С). В день аналізу, досліджувані сполуки в різних концентраціях поміщають на 10 хвилин в лунки планшета для мікротитрування перед тим, як додають агоніст (Аго?|-вазопресину в концентрації ЕсСво. Отриманий в результаті світловий сигнал одразу вимірюється в люмінометрі.

Клітинні лінії рецептора вазопресину М2:

За день до аналізу клітини висівали в культуральному середовищі (ОМЕМ/Е12, 2 95 ЕС5, 2

ММ глутаміну, 10 мМ НЕРЕЗ5) в 384-лункових планшетах для мікротитрування та витримували в клітинному інкубаторі (96 95 вологості, 5 95 об./06. СО», 37 "С). В день аналізу, досліджувані сполуки в різних концентраціях та агоніст (Аг99|- вазопресину в концентрації ЕС5о додаються разом в лунки, та планшети інкубують протягом З годин в клітинному інкубаторі. При додаванні реагенту для лізису клітин Тгйоп'М та субстрату люциферина, вимірюють люмінесценцію люціферази світлячка за допомогою люмінометра.

Таблиця ТА нижче наводить індивідуальні значення ІСхо для сполук за винаходом (включаючи рацемічні суміші, а також розділені енантіомери), які були отримані з клітинних ліній, трансфікованих людським рецептором Міа або М2. Це означає, що дані значення ІСво представляють собою значення для проліків, а не для основного відповідного лікарського засобу, оскільки проліки в основному є стабільними в умовах аналізу. Дані щодо основного відповідного лікарського засобу є показаними в експериментах, зазначених нижче.

Таблиця 1А 77717176 | бо1550 | 022000 | 777777711142

Таблиця 1А 77171778. 00170017 024500 | ЙЙюЮюЮЙП85 щ 7778 б01400 177771 022500,77 | юю л1ви1 23111111 171111бо4050.7777 17777 0037007 | ЙЙюЮюЮюЮЙБа.09

В-2. Радіоактивний аналіз зв'язування

Значення ІСво та Кі можуть бути визначені в радіоактивному аналізі зв'язування з використанням мембранних фракцій рекомбінантної людської ембріональної ниркової клітинної лінії 293 (НЕК293) або клітинних ліній СНО, які експресують відповідні людські рецептори вазопресину Мт1а та М2.

Людські рекомбінантних рецептори вазопресину Ма, експресовані в клітинах НЕК293, використовуються в 50 мМ буфері Ттгі5-НСЇІ, рН 7,4, 5 мМ Мосі», 0,1 95 ВБ5А, використовуючи стандартні методики. Аліквоти отриманих мембрани інкубують з досліджуваними сполуками в різних концентраціях в двох повторах та 003нМ ГПфенілацетил-О-Ту((Ме)-Рпе-СіІп-Авзп-Ага-

Рго-Агу-Ту-МНа протягом 120 хвилин при 25"С. Неспецифічне зв'язування оцінюють в присутності 1 мкМ (Аго8з|-вазопресину. Рецептори фільтрують та промивають, потім фільтри підраховують для визначення специфічно зв'язаного Г2Пфенілацетил-О-Ту((Ме)-Рпе-СіІп-Авп-

Ага-Рго-Агд- Туг-МН».

СНО-КІ1 клітини, стабільно трансфіковані з плазмідою, які кодують людський рецептор вазопресину М2 використовуються для отримання мембрани в 50 мМ буфері Ттгі5-НОЇ, рН 7,4, 10

ММ Масіг, 0,1 95 В5А, використовуючи стандартні методики. Аліквоти отриманої мембрани інкубують з досліджуваними сполуками в різних концентраціях в двох повторах та 4 НМ

ЕНІ(Агог)-вазопресину протягом 120 хвилин при 25 "С. Неспецифічне зв'язування оцінюють в присутності 1 мМ (Агод8)-вазопресину. Мембрани фільтрують та промивають З рази, та фільтри підраховують для визначення специфічно зв'язаного (ЗНІ(Агав)-вазопресину.

Значення ІСвто визначають з використанням нелінійного регресійного аналізу методом найменших квадратів, використовуючи МашйіотмМ (10 Визіпез5з БоІшіоп5 Ц., ОК). Константа інгібування Кі обчислюється, використовуючи рівняння Ченга-Прусоффа (Спепод, У., Ргизої, 25. М.Н., Віоспет. Рпагтасої. 22:3099-3108, 1973).

Для перевірки перетворення проліків у відповідні препарати проліки інкубують із лужною фосфатазою та без неї. Відщеплення фосфатної частини лужною фосфатазою перетворює проліки в базовий відповідний препарат (СоІетап 9. Е., Аппи. Преподобний Біофіс. Біомол.

Структуру. 1992, 21, 441-483). Оскільки проліки та лежать в основі відповідного препарату мають різні значення ІС50, значення проліки після обробки лужною фосфатазою нагадує ІС5О відповідного препарату. Для перевірки перетворення проліків у відповідні лікарські засоби, проліки інкубують з та без лужної фосфатази. Відщеплення фосфатного фрагмента за допомогою лужної фосфатази перетворює проліки в основний відповідний лікарський засіб

ІСоІїєтап 9. Е., Аппи. Нем. Віорпуз. Віотої. еїгисі 1992, 21, 441-483). Оскільки проліки та основний відповідний лікарський засіб показують різні значення ІСво, значення проліків після обробки лужною фосфатазою є подібними до ІСзо відповідного лікарського засобу.

В-3. Клітинний аналіз іп міго для детектування дії антагоністів рецептора вазопресину Ма щодо регулювання про-фіброзних генів

Клітинна лінія НОС2 (Американська колекція типових культур АТОС Мо. СР -1 446), описана як тип кардіоміоцитів, виділених з серцевої тканини щура, ендогенно експресує рецептор вазопресину МІА АМРАТА в високій кількості копій, тоді як експресія АМРК2 не може бути виявленою. Аналогічним чином, клітинна лінія МАКК49Е (АТСС Мо. СКІ 1570), виділена з ниркової тканини щура, показує подібну картину експресії високої АМРК1ТА мРНК експресії та зменшення експресії АМРК2. Для детектування клітинних аналізів щодо інгібування АМРКЕТА рецептор-залежної регуляції експресії генів за допомогою антагоністів рецепторів, процедура виглядає наступним чином:

Клітини НОС2 або клітини МЕК49Е висівають в б-лункові планшети для мікротитрування для культивування клітин при щільності клітин 50 000 клітин/лунку в 2,0 мл Оріїі-МЕМ середовищі (Іпмігодеп Согр., Сагізрайд, СА, О5А, Кат. Мо. 11058-021) та витримують в клітинному інкубаторі (9695 вологості, 895 об./06. СО», 372С). Через 24 години, в набори з трьох лунок (три повторення) завантажують розчин носія (негативний контроль) та розчин вазопресину (ГАго?8|- вазопресину ацетат, Зідта, Кат. Мо. М9879), або досліджувану сполуку (розчинену в носії: вода з 2095 об./06б. етанолу) та розчин вазопресину. В клітинній культурі, кінцева концентрація вазопресину становить 1 нМ. Розчин досліджуваної сполуки додають до клітинної культури в невеликих об'ємах, таким чином, щоб кінцева концентрація не перевищувала 0,03 95 етанолу в клітинному аналізі. Після інкубування протягом 5 годин, супернатант культури зливають під вакуумом, клітини, які прилипли, лізують в 350 мкл буфера КІ Т (Оіадеп, кат. Мо. 79216), та РНК виділяють з лізата з використанням набору КМеазу (Оіадеп, кат. номер 74104). Це супроводжується розщепленням ДНКази (Іпмігодеп, Саї. Мо. 18068-015), синтезом кДНК (Ріотада, ІтРгот-ЇЇ Кемегзе Тгапзогіріоп БЗузіет, Кат. Мо. АЗ800) та полімеразною ланцюговою реакцією зі зворотною транскрипцією (ПЛР-З3Т) (рРРСК Махіегміх ЕТ-ОР2Х-03-075, Еигодепіес, зЗегаіпо, ВеЇдішт). Всі процедури відбуваються відповідно до робочих протоколів виробників реагентів для дослідження. Набори праймерів для ПЛР-ЗТ вибираються на основі послідовностей гена мРНК (МСВІ СепВапк Епіге7 Мисіеойае Ббаїа Вазе), використовуючи програму РгітегЗРіи5 з 6-БНАМ ТАМАА-міченими зондами. ПЛР-ЗТ для визначення відносної експресії мРНК в клітинах різних партій аналізу здійснюється з використанням Арріїєа

Віозузієт5 АВІ Ргізт 7700 бБедцепсе ЮОеїесіог в форматі 384-лункового планшета для мікротитрації відповідно до інструкції щодо експлуатації приладу. Відносна експресія гена представлена значеннями дельта-дельта-СІї ІАрріїей Віозузіет5, Обег ВиПеїйп Мо. 2 АВІ Ргізт 77100 505, Оесетрег 11, 1997 (ирдаїтвй 10/2001)|) з посиланням на рівень експресії рибосомального протеїнового 1-32 ген (сепВапК, Асс. Мо. ММ 013226) та порогове СІ значення

СІ-35.

Для перевірки перетворення проліків у відповідні лікарські засоби, проліки інкубують з та без лужної фосфатази. Відщеплення фосфатного фрагмента за допомогою лужної фосфатази перетворює проліки в основний відповідний лікарський засіб (СоІетап 4). Е., Аппи. Кеу. Віорпув.

Віотої. бігисі. 1992, 21, 441-483). Оскільки проліки та основний відповідний лікарський засіб показують різні значення ІСво, значення проліків після обробки лужною фосфатазою є подібними до ІС50 відповідного лікарського засобу.

В-4. Клітинний аналіз іп міго для перевірки перетворення проліків в лікарський засіб

Для перевірки перетворення проліків у відповідні лікарські засоби, проліки інкубують з та без лужної фосфатази. Відщеплення фосфатного фрагмента за допомогою лужної фосфатази перетворює проліки в основний відповідний лікарський засіб |СоЇІетап 4. Е., Аппи. Кеу. Віорпув.

Віотої. бігисі. 1992, 21, 441-483). Оскільки проліки та основний відповідний лікарський засіб показують різні значення ІСво, значення проліків після обробки лужною фосфатазою є подібними до ІС5О відповідного лікарського засобу. Визначення значень ІСв5о сполук за винаходом щодо людського рецептора У1а здійснюють, використовуючи рекомбінантну клітинну лінію. Клітинну лінію спочатку отримують з епітеліальної клітини яєчника хом'яка (яєчник китайського хом'яка, СНО К1!, АТСС: Атегісап Туре Сийиге СоПесіоп, Мапазза5, МА 20108,

БА). Досліджувана клітинна лінія конститутивно експресує людський рецептор М1а. Клітини 10) також є стабільно трансфіковані з модифікованою формою кальцій-чутгливого фотопротеїну аекорину, який після реконструкції з кофактором коелентеразину, випромінює світло при збільшенні концентрації вільного кальцію |Кі27що ЕК, Зітрзоп АМУ, Вгіпі М, Ро7ап Т, Маїшиге 358, 325-327 (1992); Шагпопом ВА, Вопдаг М5, Шапопома МА, МузоївКі Е5, Сепе 153 (2), 273-274 (1995). Отримана в результаті клітина рецептора вазопресину реагує на стимуляцію рекомбінантно експресованого рецептора Ма шляхом внутрішньоклітинного вивільнення іонів кальцію, що може бути кількісно визначено за отриманою в результаті люмінесценцією фотопротеїну. Біолюмінесценцію клітинної лінії детектують, використовуючи прийнятний люмінометр |Міййдап г, Магепаї! ЕР, Кее5 5, Тгепаз іп РПагтасоїіодіса! Зсіепсе5 17, 235-237 (1996)|. 60 Процедура дослідження:

За день до аналізу клітини висівали в культуральному середовищі (ОМЕМ/Е12, 2 95 ЕС5, 2

ММ глутаміну, 10 мМ НЕРЕ5, 5 мкг/мл коелентеразину) в 384-лункових планшетах для мікротитрування та витримували в клітинному інкубаторі (96 95 вологості, 5 95 об./06. СО», 3772). В день аналізу, 100 мкл досліджуваних сполук в концентрації 100 мкМ інкубують протягом 15 хвилин з 500 одиницями лужної фосфатази при 37 "С в буфері Тирода (20 мМ

НЕРЕФ5, 130 мМ Масі, 5 мм КСІ, 5 мм Мансо», 2 мм Масі», рН 7,4). Після інкубування сполуки одразу розбавляють та наносять протягом 10 хвилин при 37 "С на попередньо висіяні клітини

М1а. Для детектування антагоністичної активності сполук додають (Агоб|-вазопресин в ЕСво концентрації, та отриманий в результаті світловий сигнал одразу вимірюється в люмінометрі.

Здійснювали РХ-МС зразків сполук (Приклад 4А та Приклад 1) з та без лужної фосфатази (АР).

Спосіб 6 (РХ-МС):

Інструмент МС: УмМаїег5 ТОЕ інструмент; Інструмент типу УЕРХ: Умаїег5 Асдийу І-СІЇ АБ5;

Колонка: Умаїег5, НЗ5ОТЗ, 2,1 х 50 мм, С18 1,8 мкм; елюент А: 1 л води ї 0,01 95 мурашиної кислоти; елюент В: 1 л ацетонітрилу ї- 0,01 95 мурашиної кислоти; градієнт: 0,0 хв. 2 95 В -- 0,5 хв. 2 95 В -- 7,5 хв. 95 95 В -- 10,0 хв. 95 95 В; Пічка: 50 "С; Потік: 1,00 мл/хв.; УФ-детектування: 210 нм.

Приклад 4А з АР

РХ-МС (Спосіб 6): К-3,83 хв.; МС (ЕСІ поз.): тп/2-:577,1 (МАНІ.

Приклад 4А без АР

РХ-МС (Спосіб 6): Е-3,84 хв.; МС (ЕСІ поз.): тп/2-:577,1 (МАНІ.

Приклад 1 з АР

РХ-МС (Спосіб 6): Е-3,83 хв.; МС (ЕСІ поз.): тп/2-:577,1 (МАНІ.

Приклад 1 без АР

РХ-МС (Спосіб 6): Е-3,19 хв.; МС (ЕСІ поз.): пп/2-657,1 (МАНІ.

Таблиця 2А:

ІСво значення лікарських засобів та їх відповідних проліків в присутності та за відсутності лужної фосфатази (АР)

В-5. Інгібування агрегації тромбоцитів людини, спричиненої вазопресином, для перевірки перетворення проліків в лікарський засіб

Тромбоцити людини ендогенно експресують рецептор Уа. Було встановлено, що відносно високі концентрації аргініну- вазопресину (АМР) (приблизно 50-100 нМ) стимулюють агрегацію тромбоцитів ех мімо. Тому тромбоцити, збагачені з людської крові, можуть служити тканиною, яка експресує М1а, для фармакологічних досліджень з антагоністами вазопресину.

Для перевірки перетворення проліків у відповідні лікарські засоби, проліки інкубують з та без лужної фосфатази. Відщеплення фосфатного фрагмента за допомогою лужної фосфатази перетворює проліки в лікарський засіб. Оскільки проліки та основний відповідний лікарський засіб показують різні значення ІСво, значення проліків після обробки лужною фосфатазою є подібними до ІС50 відповідного лікарського засобу. 100мкл досліджуваної сполуки в концентрації 10О0мкМ інкубують протягом 15 хв. з 500 одиницями лужної фосфатази при 37 "С в модифікованому буфері Тирода (134 мМ Масі, 12 мМ

МманНгРО2"Не2О, 0,34 мМ МанНг?РО-"НОО, 2,9 мМ КСІ, 5 мМ НЕРЕЗХ5, 5 мм Глюкоза) та зберігали при 4 "С до подальшого використання в аналізі щодо агрегації тромбоцитів.

Кров людини збирають у пластикові пробірки, які містять 1/10 об'єму 0,106 М тринатрію цитрату, за допомогою венозної пункції від здорових добровольців, що не курять (п-4 / група), які не вживають лікарських засобів протягом щонайменше 1 тижня. Плазму, збагачену тромбоцитами (РЕР) отримують шляхом центрифугування зразка крові при 140 д протягом 20 хв. при кімнатній температурі. Отриману в результаті пелету відкидають, та РКР додатково центрифугують (11 000 об./хв., 1 хв.) для отримання плазми, збідненої тромбоцитами (РРР).

Агрегацію тромбоцитів вимірюють турбідиметрично, використовуючи агрегометр (АРАСТ 4).

Після реакції слідкують за змінами пропускання світла на 178 мкл РЕР аліквоти, при постійному перемішуванні при 37 "С, по відношенню до РРР контролю. Різні концентрації антагоністів вазопресину (в 2 мкл) додають до РЕКР 5 хв. перед додаванням 20 мкл АМР (кінцева концентрація 100 НМ). Інгібіторні ефекти сполук визначаються шляхом вимірювання максимальної амплітуди кривої агрегації в порівнянні з контрольною відповіддю. Значення ІСво розраховують на основі кривої інгібування концентрація-відповідь з використанням ітеративної програми нелінійної регресії. Всі значення виражаються у вигляді середніх значень (таблиця

ЗА).

Таблиця ЗА:

Впливи досліджуваних сполук на агрегацію в людській плазмі, збагаченій тромбоцитами.

Імкмі Імкмі

В-6. Вплив на скорочення ізольованих кілець судин щурів

Ізольована аорта

Досліджувані сполуки можуть бути досліджені на ізольованих аортальних кільцях із самців щурів Вістара, які ендогенно експресують рецептор Ма. Самці щурів Вістара піддають евтаназії, використовуючи діоксид вуглецю. Аорту видаляють та поміщають в охолоджений кригою буферний розчин Кребса-Хенселейта наступного складу (в ммоль/л): Масі 112, КСІ 5,9,

Сасі» 2,0, Мосі» 1,2, МанНегРох» 1,2, МанНсСоО:з 25, глюкоза 11,5. Аорту розрізають на З мм кільця та переносять в 20 мл ванну для органів, яка містить розчин Кребса-Хенселейта, врівноважена 9595 0», 595 0О2 при 37 "С. Для запису ізометричного натягу, кільця встановлюються між двома гачками. Напруження в спокої регулюється до З 4. Після періоду врівноваження, кожен експеримент починають, піддаючи дії препарату К- (50 мМ) розчину Кребса-Хенселейта.

Аортальні кільця попередньо скорочуються, використовуючи 1 нмоль/л Агд-вазопресину. Після того, як встановлюється стабільне скорочення, будується крива кумулятивної відповіді на дозу досліджуваної сполуки. Стабілізоване скорочення, викликане Агд-вазопресином, визначається як 100 95 напруження. Розслаблення виражається як відсоткове напруження.

Ізольований А. гепаїї5

Самці щурів Вістара (200-250 г) піддають евтаназії, використовуючи діоксид вуглецю. А. гепаїїх видаляють та поміщають в охолоджений кригою буферний розчин Кребса-Хенселейта наступного складу (іп ммоль/л): Масі 112, КСІ 5,9, Сасіг 2,0, Масі» 1,2, МанНегРоОх» 1,2, МансСоз 25, глюкоза 11,5. Для вимірювання ізометричного натягу, кільцеві сегменти довжиною 2 мм встановлюють у міограф невеликої судинної камери (Юапізпй Муо ТесппоЇоду А/5, ЮОептагк), за допомогою двох вольфрамових дротів, закріплених на кріпленнях щелеп. Одну закріплену щелепу прикріплюють до мікрометра, що дозволяє контролювати окружність судини. Іншу закріплену щелепу прикріплюють до перетворювача сили для вимірювання розвитку напруження. Весь препарат утримують у камері з фізіологічним сольовим розчином при 37 70, який продувається киснем. Після З0-хвилинного періоду врівноваження, судини розтягуються до свого оптимального діаметра просвіту для активного розвитку напруження, який визначається на основі співвідношення внутрішня окружність - напруження стінки. Внутрішня окружність встановлюється на 90 95 від тієї, яку мали б судини, якщо вони зазнають пасивного напруження, еквівалентного тому, який створюється трансмуральним тиском 100 мм рт. ст.

Після цього, судини промивають три рази буферним розчином Кребса-Хенселейта та залишають врівноважуватися протягом 30 хв. Потім скорочуваність досліджується шляхом двократного піддавання дії розчину з високим К" (50 ммоль/л КСІ). Після промивання буферним розчином Кребса-Хенселейта потім судини є попередньо скороченими, використовуючи 1 нмоль/л Агд-вазопресину. Після того, як встановлюється стабільне скорочення, будується крива кумулятивної відповіді на дозу досліджуваної сполуки. Стабілізоване скорочення, викликане

Ага-вазопресином, визначається як 10095 напруження. Розслаблення виражається як 10) відсоткове напруження.

Для перевірки перетворення проліків у відповідні лікарські засоби, проліки інкубують з та без лужної фосфатази. Відщеплення фосфатного фрагмента за допомогою лужної фосфатази перетворює проліки в основний відповідний лікарський засіб |(СоЇетап .). Е., Аппи. Кеу. Віорпув.

Віотої. бігисі. 1992, 21, 441-483). Оскільки проліки та основний відповідний лікарський засіб показують різні значення ІСво, значення проліків після обробки лужною фосфатазою є подібними до ІС50 відповідного лікарського засобу.

В-7. Іп мімо аналіз для детектування серцево-судинних ефектів: вимірювання артеріального тиску в анестезованих щурів (модель "виклику" вазопресину)

Самців щурів лінії Спраг-Доули (з масою тіла 250-350 г) використовується під дією ін'єкції анестезії кетамін/ксілазин/пентобарбітал. Поліетиленові пробірки (ПЕ-50, Іпігатедісфт), які попередньо заповнені ізотонічним розчином натрію хлориду, який містить гепарин (500 МО/мл), вводяться в яремну вену та стегнову вену, та потім приєднують. Агд-вазопресин (5БІСМА) ін'єкційно вводиться через один венозний доступ, за допомогою шприця; досліджувану речовину вводять через другий венозний доступ. Для визначення систолічного артеріального тиску, катетер тиску (МіПаг 5РЕ-320 2РЕ) під'єднується до сонної артерії. Артеріальний катетер є з'єднаним з датчиком тиску, який подає свої сигнали на запис до комп'ютера, оснащеного відповідним програмним забезпеченням для запису. В типовому експерименті, експериментальній тварині вводять 3-4 послідовні ін'єкції болюса з інтервалом 10-15 хв. з певною кількістю Аго-вазопресину (30 нг/кг) у фізіологічному розчині хлориду натрію. Коли кров'яний тиск знову досягав первинних рівнів, досліджувану речовину вводять у вигляді болюса з подальшою безперервною інфузією, у відповідному розчиннику. Після цього, через певні проміжки часу (10-15 хв.), таку ж саму кількість Агд-вазопресину, як на початку, вводять знову. На основі значень артеріального тиску, проводиться визначення того рівня, при якому досліджувана речовина протидіє гіпертонічному ефекту Агд-вазопресину. Контрольні тварини отримують тільки розчинник замість досліджуваної речовини.

Після внутрішньовенного введення сполуки за винаходом, в порівнянні з контрольним розчинником, викликає пригнічення підвищення кров'яного тиску, викликаного Агод- вазопресином.

В-8. Іп мімо аналіз для детектування ефектів, опосередкованих рецептором вазопресину М2: дослідження діурезу у щурів в свідомості, яких утримували в камерах для дослідження метаболізму

Щури Вістара (з масою тіла 400-500 г) утримувалися з вільним доступом до їжі (Акготіп) та питної води. Під час експерименту тварини утримувалися при вільному доступі до питної води протягом 7 годин в індивідуальних камерах для дослідження метаболізму, прийнятних для щурів цієї вагової категорії (Теспіріазї ЮОеці5спіапа сотрН, 0-82383 НоПпепреїбепрег9). На початку експерименту тваринам вводять досліджувану речовину в об'ємі 1 мл/кг маси тіла у відповідному розчиннику (2-Гідроксилпропіл-бета-циклодекстрин) за допомогою внутрішньовенного застосування. Контрольні тварини отримують тільки розчинник. Дослідження контролю та речовин проводяться паралельно в той же день. Контрольні групи та група з речовинами, кожна складається з 6 до 8 тварин. Під час експерименту, сеча з організму тварин безперервно збирається в приймачі в підставці кліток. Об'єм сечі в одиницю часу визначається окремо для кожної тварини. Перед початком експерименту визначається маса тіла індивідуальних тварин.

Після внутрішньовенного введення, в порівнянні з контрольним застосуванням розчинника, сполуки за винаходом викликають підвищену екскрецію сечі, яка грунтується головним чином на підвищеній екскреції води (акварезіс).

Таблиця 2А нижче показує зміни, які спостерігаються в сечовій екскреції по відношенню до контролю розчинника (- 100 95) для ілюстративних сполук за винаходом, при трьох різних дозах:

Таблиця 4А

Об'єм сечі |9о Об'єм сечі (бо Об'єм сечі

Приклад Ме Дозування спо Дозування спо Дозування | Іо по

Імг/кгі відношенню Імг/кгі відношенню Імг/кгі відношенню до контролю) до контролю) до контролю) (Приклад 82)

Результати, показані в Таблиці 4А демонструють, що сполуки за представленим винаходом 10) не мають значної дозозалежної активності щодо блокування У2 у зазначених дозах іп мімо. Це на відміну від Прикладу 82 з УМО2016/071212, який спричинив залежність від дози, аж в чотирнадцять разів більше зростання об'єму сечі в порівнянні з контрольною групою, яка отримувала носій в дозі З мг/кг в.в.

В-9. Аналіз іп мімо для виявлення захисних ниркових ефектів: модель гострої ішемії / реперфузійного ураження у гризунів

Лабораторно виведених самців С57ВІ/6.) мишей віком 6-8 тижнів отримують із Тасопіс

Віозсіепсе5, самці щурів лінії Спраг-Доуліф віком 6-8 тижнів отримують із Спагез Кімег. Як щурів, так і мишей, утримують у стандартних лабораторних умовах, 12-годинні цикли світло- темрява з доступом до нормального корму та питної води за бажанням. Для моделі ішемічної реперфузійного ушкодження в кожній контрольній та експериментальній групі використовується 10-12 щурів або мишей.

Тварин анестезують постійним вдиханням ізофлурану. Права нефректомія проводиться через правий боковий розріз за 7 днів до ішемічних процедур на контралатеральних нирках.

При нирковій ішемії робиться лівий боковий розріз. Ниркові судини оголюються шляхом розсічення лівої ниркової ніжки. Нетравматичні судинні затискачі застосовуються для зупинки кровотоку (артерії та вени) протягом 45 хв. (щури) або 25 хв. (миші) ішемії. Реперфузія встановлюється шляхом зняття затискачів. Черевна стінка (м'язовий шар та шкіра) закривають 5,0 поліпропіленовими швами. ТемгесикФ (Бупренорфін, 0,025 мг/кг п.ш.) застосовується як знеболюючий засіб.

Сечу кожної тварини збирають в камери для дослідження метаболізму протягом ночі перед тим як піддати евтаназії через 24 години після ішемії. До евтаназії, зразки крові отримують під термінальною анестезією. Після центрифугування зразків крові виділяють сироватку крові. Як сироватковий креатинін, так і сироваткову сечовину вимірюють за допомогою клінічного біохімічного аналізатора (Репіга 400). Для оцінки біомаркерів ниркового ураження дослідження сироватки та сечі (ліпокалін, пов'язаний з нейтрофільною желатиназою |МОСАЦІ, молекули ниркового ураження - 1 ІКІМ-1| та остеопонтин) за ЕГІЗА проводяться відповідно до протоколу виробників. Як сечовий креатинін, так і альбумін вимірюють для визначення співвідношення альбумін/креатинін.

Загальну РНК виділяють з нирок. Ліві нирки при евтаназії швидко заморожують у рідкому азоті. Потім тканини нирок гомогенізують, та отримують РНК. Загальна РНК транскрибується в

КДНК. Використовуючи ТадМап ПЛР в режимі реального часу нирковий МОАГ, остеопонтин,

КІМ-1, нефрин та подоцин мРНК аналізується експресія в цільній тканині нирок.

Відмінності між групами аналізуються з використанням однофакторного дисперсійного аналізу АМОМА з поправками Даннета для декількох порівнянь. Статистичну значимість визначають як р «0,05. Всі статистичні аналізи проводяться, використовуючи согарпРаа Ргізт 7.

В-10. Іп мімо аналіз для детектування серцево-судинних ефектів: гемодинамічні дослідження на собаках під наркозом

Самці гончих собак (Веадіє, Магїзпаї! Віобезошгсев, ОА) з вагою від 10 до 15 кг анестезують пентобарбіталом (30 мг/кг внутрішньовенно, Магсогеп?, МегіаІ, Септапу) для хірургічних втручань та гемодинамічних та функціональних досліджень. Бромід панкуронію (Рапсигопійшт

Іпгеза, Іпгеза, Септапу, 2 мг/тварину в.в.) служить додатково як м'язовий релаксант. Собак інтубують та вентилюють повітряною сумішшю кисень/повітря навколишнього середовища (30/70 95), приблизно 2,5-4 л/хв.). Вентиляцію здійснюється за допомогою вентилятора від СЕ

Неайнсаге (Амапсе, Септапу) та контролюють, використовуючи аналізатор діоксиду вуглецю (Оаїєх-ОпПтеда). Наркоз підтримується шляхом безперервної інфузії пентобарбіталу (50 мкг/кг/хв); фентаніл використовується як знеболюючий засіб (10-40 мкг/кг/год.).

В препараторних дослідженнях, собаки забезпечуються кардіостимулятором. На початку досліджень, кардіостимулятор від Віоїопік (І одо5Ф), Септпапу) імплантують в підшкірну кишеню шкіри та приводять в контакт з серцем через електрод кардіостимулятора (5іеїйо 560Ф), Віоїгопік, 10) Септапу), який просувається через зовнішню яремну вену, з просвічування, в правий шлуночок.

Після цього доступ видаляється та собака спонтанно прокидається від наркозу. Після додаткових 7 днів вищеописаний кардіостимулятор активується, та серце стимулюється з частотою 220 ударів на хвилину.

Експерименти з дослідження фактичного лікарського засобу проводять на 28 день після початку стимуляції кардіостимулятором, використовуючи наступні прилади: " введення катетера в сечовий міхур для заспокоєння сечового міхура та для вимірювання потоку сечі; - прикріплення електрокардіографа (ЕКГ) проводять до кінцівок для вимірювання ЕКГ; - введення направляючого катетора, наповненого розчином хлориду натрію в стегнову 60 артерію. Дана трубка з'єднується з датчиком тиску (Вгашп МеїЇб5ипдеп, Сегптапу) для вимірювання системного артеріального тиску; "- введення катетера МіМаг Тір (типу 350 РС, МіПаг Іпбігитепів, Ноивіоп, ОА) через ліве передсердя або через порт забезпечений в сонної артерії, для вимірювання серцевої гемодинаміки; - введення катетера 5мап-сап; (ССОтрвро 7,5Е, Едмжмагав, Ігміпе, ОБА) через яремну вену в легеневу артерію, для вимірювання серцевого викиду, насичення кисню, легеневого артеріального тиску та центрального венозного тиску; " розміщення венозного катетера в головну вені, для інфузії пентобарбіталу, для заміни рідини та відбору зразків крові (визначення рівнів в плазмі досліджуваної речовини або інших значень клінічного аналізу крові); - розміщення венозного катетера в підшкірній вені, для інфузії фентанілу та для введення досліджуваної речовини; - інфузія вазопресину (Зідта) при зростанні дозування 4 мОд./кг/хв. Потім фармакологічні речовини досліджують з даним дозуванням.

Первинні сигнали посилюються, якщо це необхідно (АСО7700 підсилювач, Оайгазсієпсез Іпс.,

Міппеароїї5, ОБА, або Едмжагаз-МідПапсе-Мопйцог, Едмжага5, Ігміпе, ОА), та потім подаються в систему Ропетай (Оаїазсіепсе5 Іпс., Міппеароїї5, О5БА) для оцінки. Сигнали записуються безперервно протягом всього експериментального періоду, та додатково обробляються в цифровому вигляді за допомогою зазначеного програмного забезпечення та в середньому протягом 30 секунд.

В-11. Гострий вплив на опосередковані вазопресином зміни системної гемодинаміки, ниркового кровотоку та оксигенації у анестезованих щурів

Експерименти проводяться на самцях щурів лінії Спраг-Доулі (Спагіе5 Кімег, Оеш5спіапа; маса тіла 350-450 г). Під час підготовки до хірургічних процедур щурів анестезують ізофлураном та поміщають на нагрітий стіл для підтримування центральної температури тіла при 37 "С, яку оцінюють з використанням вставленого ректального термометра. Інгаляційну анестезію ізофлураном застосовують, використовуючи відкалібрований випарник для індукування та підтримування наркозу 5 об. 95 та 2 об. 95 ізофлурана, відповідно. Канюля РЕ5О розміщується у правій стегновій артерії для контролю середнього артеріального тиску (МАР). Ще один катетер

РЕБО вводиться у стегнову вену для внутрішньовенної інфузії. Ліву нирку оголюють боковим розрізом та відокремлюють від навколониркових вкладень. Капсула нирок залишається недоторканою. Під час операції та наступних періодів врівноваження та контролю щури отримують внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину (0,995 масі) зі швидкістю 100 мкл/хв. Ниркові вимірювання ниркового кровотоку (КВЕ) реєструються за допомогою лазерного доплерівського зонду для кровотоку (Охіога Орігопіх, ОК), який прикріплюється та стабілізується до поверхні нирки. Зонд вводиться в ниркову кору на глибину 2 мм, та інший - в нирковий мозок на 4 мм. Нирковий кровотік, кисень та температура вимірюються комбінованим сенсорним зондом (Охіога Орігопіх, ШК). МАР, частота серцевих скорочень (ЧСС), КВЕ, температура та кисень реєструються постійно. Після операції та врівноваження визначають базові вимірювання протягом 20 хвилин. Потім щурам внутрішньовенно вливають вазопресин зі швидкістю 50 нг/кг/хв. у 100 мкл/кг протягом 20 хвилин. У третьому періоді визначається ефект комбінованої інфузії вазопресину та подвійного антагоніста рецепторів вазопресину (Приклад 82 із УМО 2016/071212), або селективного антагоніста Ма (Приклад 1), або носія, який застосовують у вигляді болюсу в різній концентрації.

Таблиця 5А:

Вплив подвійного антагоніста рецепторів вазопресину Приклад 82 із М/О2016/071212 на опосередковані вазопресином (АМР) зміни системної та ниркової гемодинаміки у щурів. - АМУР АМР Носій | УР Ж Приклад 82 із : Основний МО 2016/071212

Приклад 82 із УМО с 50 |нг/кг/хв.| 1 Імл/кгі 30 /кг 2016/071212 ередне Середнє Середнє мкг значення х 50 Середнє значення х значення - 50 | значення 5 50 ср число ударів в хв. 5О0

Таблиця 5А:

Вплив подвійного антагоніста рецепторів вазопресину Приклад 82 із М/О2016/071212 на опосередковані вазопресином (АМР) зміни системної та ниркової гемодинаміки у щурів. ще АМР «з Приклад 82 із

Основний дур АМР я Носій У 2016/071212

Приклад 82 із УМО 50 |нг/кг/хв.| 1 Імл/кгі

Середнє ЗО (мкг/кгі 2016/071212 Середнє Середнє значення х 50 Середнє значення х значення - 50 | значення 5 50 о рог 39,05:20,98 20,56:2410,27 7,86:2,21 23,71-0,34 мм рт. ст.І п-8 тварин/група. Дані представляють собою середнє значення х 50.

МАР - середнє значення артеріального кров'яного тиску. ЧСС - частота серцевих скорочень.

ЕВЕ : нирковий кровоток. рОг - парціальний тиск ниркового кисню

Таблиця бА:

Вплив селективного антагоніста рецептора вазопресину Міа з Приклада 4А на опосередковані вазопресином (АМР) зміни системної та ниркової гемодинаміки у щурів.

Основний АМУР АМР «з Носій АМР ж Приклад 4А с 50 |нг/кг/хв.| 1 Імл/кгі ЗО (мкг/кгі ереднє

Приклад 4А значення я 50 Середнє Середнє Середнє значення х

ЩШ значення - 50 | значення 5 50 ЗО

МАР (мм рт. ст.| 97,4450,57 135,405-12,9 130,5051,09 114,805-7,42 334,10-1,12 283,40516,69 268,6052,68 270,5052,89 число ударів в хв. год 1060,0048,89 | 758,302107,40 | 698,60218,83 878,10296,92 рог 27,86:20,96 17,0454,42 11,32:20,87 15,86:4,01 мм рт. ст.І п-8 тварин/група. Дані представляють собою середнє значення х 50.

МАР - середнє значення артеріального кров'яного тиску. ЧСС - Частота серцевих скорочень.

ЕВЕ : нирковий кровоток. рОг - парціальний тиск ниркового кисню

Таблиця 7А:

Вплив антагоніста рецептора вазопресину Ма з Приклада 1 на опосередковані вазопресином (АМР) зміни системної та ниркової гемодинаміки у щурів.

Основний АМУР АМР «з Носій АУР - Приклад 1 |нг/кг/хв.| 1 Імл/кгі ЗО (мкг/кгі

Приклад 1 Середнє с с с М значення - 50 ереднє ереднє ереднє значення ж

ЩШ значення - 50 | значення 5 50 ЗО

МАР (мм рт. ст.| 97,935-1,09 124,605-10,04 117,70532,27 103,5054,97 чос 371,20ж1,73 | 292,30ж25,5 0 272,2021,56 276,2054,46 число ударів в хв. год 924,60ж16,72 | 791,90246,47 | 780,30413,35 877,00243,01 рог 20,70-0,39 10,5453,391 11,20520,61 14,3221,13 мм рт. ст. п-8 тварин/група. Дані представляють собою середнє значення х 50. чен

МАР - середнє значення артеріального кров'яного тиску. ЧСС - Частота серцевих скоро ь.

ЕВЕ : нирковий кровоток. рОг - парціальний тиск ниркового кисню

В-12. рН стабільність

0,15 мг досліджуваної сполуки розчиняють в 0,1 мл диметилсульфоксиду та 0,4 мл ацетонітрилу. Для повного розчинення флакон ВЕРХ із розчином зразка струшують та обробляють з використанням ультразвукового пристрою. Потім додають 1,0 мл відповідного буферного розчину, та зразок перемішують вихровим способом. Розчин зразка аналізують з використанням ВЕРХ для того, щоб визначити кількість досліджуваної сполуки в конкретний момент часу протягом періоду в 24 год. при 37 "С. Площі піків у відсотках використовуються для кількісного визначення.

Буферні розчини рН 4,0: буферний розчин Ріка, номер за каталогом Мо. 33643 (11,76 г лимонної кислоти, 2,57 г натрію хлорид та 2,72 г натрію гідроксиду). рН 7,4: 90 г натрію хлориду, 13,61 г калію дигідрофосфату та 83,35 г 1 М розчину натрію гідроксиду доводять до 1 літра водою Міййроге та потім розбавляють 1:10. рН регулюють фосфорною кислотою до рн-7 4. рН 10: буферний розчин Ріпка, номер за каталогом Мо. 33649 (4,77 г тетраборат натрію, 0,73 г натрію гідроксид).

Порції по 15 мкл розчину зразка аналізують з використанням ВЕРХ в різні моменти часу (0 год., 1 год., 2 год., 4 год. та 24 год.) при 37 "С. Площі піків у відсотках використовуються для кількісного визначення.

ВЕРХ спосіб

Елюент: Аш1 мл трифтороцтова кислота /л у воді; В-1 мл трифтороцтова кислота/л в ацетонітрилі

Колонка: Мисіеодиг 100 С18ес, Змкм, 50 х 2 мм

Температура: 37 "С

Детектування: 214 нм

Впорскування: 15 мкл

Градієнт: Час (хв.) А (95) в (95) Потік (мл/хв.) 0,0 98 2 0,75 1,0 98 2 0,75 15,0 5 95 0,75 17,5 5 95 0,75 17,7 98 2 1,50 18,2 98 2 1,50 18,5 98 2 1,00 19,0 98 2 0,75

Співвідношення площі піку (РЕ) в різні моменти часу по відношенню до площі піку у вихідній точці є показаними в Таблиці 8А як ілюстративні приклади:

Таблиця 8А: - . . до Досліджуваної сполуки через

Буферний| 9о Досліджуваної сполуки через 4 т 7 год. (0-4 годхто0/ЕеО год) 02 ОД. МР оо/лего 1111174 | 77777771717171717179977777711171177111111111111997с1 и п ПЕ ТЯ ПО: ПОЛЯ КО: Т: У

В-13. Розчинність

Експериментальна методика

Для кожної речовини точно зважують 0,5-0,6 мг. В кожному випадку, відповідне середовище додають до зразка таким чином, щоб отримувати концентрацію с-500 мкг / мл. Даний розчин зразка струшують протягом 24 год. при кімнатній температурі та 1400 об./хв.

Далі зразок масою 0,5-0,6 мг є потрібним для калібрувального розчину в ДМСО. Даний зразок заповнюють ДМСО до концентрації с-600 мкг / мл. Два калібрувальні розчини отримують з даного вихідного розчину. В 2 мл флакон для ВЕРХ, спочатку завантажують 1000 мкл ДМСО, та додають піпеткою 34,4 мкл вихідного розчину (с-20 мкг / мл). 71,4 мкл даного розчину (с-20 мкг / мл) поміщають в додатковий 2 мл флакон для ВЕРХ, який містить 500 мкл ДМСО (с-2,5 мкг / мл).

Після струшування досліджуваних розчинів 230 мкл супернатанту переносять у пробірку для центрифугування та центрифугують при 42 000 об./хв. (223 000 д) протягом 30 хв. 180 мкл супернатанту потім відбирають, та кожен розбавляють ДМСО (1:5 - зразок 1; 1100 - зразок 2), та переносять в флакони для ВЕРХ. Два калібрувальні розчини та розбавлені розчини зразка аналізуються з використанням ВЕРХ. Кількісне визначення проводиться щодо відповідних площ піку.

Розчинник

Дистильована вода; трифтороцтова кислота (МегсеКк; 1,08262,0100); ацетонітрил (класу

ВЕРХ); ДМСО (Мегек; 8.02912.2500).

Середовища

Цитратний буферний розчин рН4: буферний розчин Ріка, номер за каталогом Мо. 33643 (11,76 г лимонної кислоти, 2,57 г натрію хлориду та 2,72 г натрію гідроксиду).

Буферний розчин рН7: буферний розчин РійКа, номер за каталогом Мо. 33646 (3,52 г калію дигідрофосфату, 7,26 г натрію гідрофосфату).

РВ5-буферний розчин рН7,4: Розчин 6,18 г натрію хлориду та 3,96 г натрію дигідрофосфату в 1 л дистильованої води, рН регулюють 1М водним розчином натрію гідроксиду до рн 7,4.

Тгів-буферний розчин рНВ,5: 0,6057 г ТКІ5 розчиняли в 95 мл води, регулюють до рН 8,5 водною гідрохлоридною кислотою, доводять водою до об'єму 100 мл.

Обладнання ВЕРХ

Адіепі 1100 або співставимий прилад з Уф-детектуванням, змінною довжиною хвилі (наприклад, діодно-матричним детектуванням); ультразвуковою банею; віброзмішувачем від

Уапке 4. КипкКкеї; термозмішувачем від Еррепадогі

ВЕРХ-Спосіб

Елюент А: 1 мл трифтороцтової кислоти/л води; Елюент В: 1 мл трифтороцтової кислоти/л ацетонітрилу

Градієнт: Час (хв) А (96) в (96) Потік (мл/хв.) 0,0 98 2 1,5 0,2 98 2 1,5 3,3 10 90 1,5 4,0 10 90 1,5 41 98 2 2,5 4,7 98 2 2,5 5,0 98 2 1,5

Колонка: 2ограх Ехіепа-с18, 50 х 3,0 мм, 3,5 мкм; температура колонки: 30 "С; швидкість потоку: 1,5 мл/хв.; детектор: 214 / 254 нм; об'єм впорскування: 20мкл.

Розчинність для ілюстративних прикладів є показаними в Таблиці 9А.

Таблиця 9А: й 171 74А 1111 |71111118.,7 0 |внедетектувалось;,//-:/ /- | 67 о 6А 0 |недетектувалось| недетектувалось| -:/ / - | 43

ВА Ї111171591 11111128 11111171 -11111111111401 11111111 55001 177111 5500... Ї..ЮЙЮ777-111111771111»5500.ЮЦ 77177471 5500 77717171 5500.4.4.ЮЙЮЙ.|1.Ю7И7»5500.4.ЙЮЬИС 77761711 5500 | 777171717-11111171177111114647 17771711 46400 27111550 17777171 »5500.4.4.ЮЙЮЙ.17.Ю7»5500.ЙЮЬИ(Ю 22915500 77771717 »5500..ЮЙЮЙ|.Й.ЙЮЙ447 2 27017 Ї1711111454 77715500 |Ї77717171717-1111117111111114798 27177711 55001 177711 5500... Ї..Ю777-1111711771111»5500.2ЮГ 22017111 5500 ЇЇ »5500...ЮЙ.|.ЮюЮю7 »500.Ж.ЮКГ(Б 22711115 500 || »5500.4.4.ЮЙ1.Ю7И»5500.4.ЙЮЬ

8-14. Визначення фармакокінетичних параметрів після внутрішньовенного та перорального введення

Фармакокінетичні параметри сполук відповідно до винаходу визначають у самців щурів

Вістара, самок собак породи бігль та самок яванських макак. Внутрішньовенне введення здійснюють за допомогою прийнятного носія для формуляції для відповідного виду, такого як формуляція плазма/Ддмсо або фізіологічний сольовий розчин (рН-4 або вище) для щурів, або формуляція вода/ПЕГ400/етанол або фізіологічний сольовий розчин (рН-4 або вище) для собак та мавп. У всіх видах, пероральне введення розчиненої речовини здійснюють шляхом примусового харчування, використовуючи прийнятній носій для формуляції, такий як суміш вода/ПЕГ400/етанол або фізіологічний сольовий розчин. Забір крові у щурів спрощується шляхом введення відповідного катетера в праву зовнішню яремну вену перед введенням речовини. Операцію здійснюють щонайменше за одну добу до експерименту з ізофлурановою анестезією та введенням знеболюючого препарату (атропін/римадил (3/1) 0,1 мл п.ш.). Кров відбирають (як правило, щонайменше в 6 часових точках) протягом часового вікна, включаючи кінцеві моменти часу, щонайменше від 7 годин до щонайбільше 72 годин після введення речовини. Коли кров відбирається, її збирають у пробірки, які містять відповідний антикоагулянт, переважно К-ЕДТА. Потім плазму крові отримують шляхом центрифугування та необов'язково зберігають при -20 "С до подальшої обробки.

Внутрішній стандарт (який також може бути хімічно неспорідненою речовиною) додають до зразків сполук відповідно до винаходу, калібрувальних зразків та обмежувальних умов, та після чого відбувається осадження протеїну з використанням ацетонітрилу. Альтернативно, внутрішній стандарт додають до ацетонітрилу, та суміш потім додають з надлишком до зразків сполук відповідно до винаходу, калібрувальних зразків та обмежувальних умов для осадження протеїну. Додавання буферного розчину, який відповідає умовам РУХ, та подальше перемішування вихровим способом, здійснюють з наступним центрифугування при 28009.

Супернатант аналізують з використанням РХ-МС/МС, використовуючи С18 або біфенільних колонок із оберненою фазою та змінні рухомі фази суміші. Речовини кількісно визначають через висоту піків або площі з екстрагованих іонів хроматограм конкретних вибраних експериментів з моніторингу іонів.

Визначені графіки концентрації в плазмілчас використовуються для обчислення фармакокінетичних параметрів, таких як АОС (площа під кривою), Стах (максимальна концентрація), 1/2 (термінальний період напіввиведення), Е (біодоступність), МКТ (середній час перебування) та СІ (кліренс), використовуючи валідовану програму для фармакокінетичних розрахунків.

Оскільки кількісне визначення речовини здійснюють в плазмі, необхідним є визначити розподілення речовини в крові/ллазмі для того, щоб мати можливість регулювати фармакокінетичні параметри, відповідно. З цією метою, визначену кількість речовини інкубують в цільній крові видів, які розглядаються, в суміші на качалці протягом 20 хв. Після центрифугування при 28009, концентрація в плазмі вимірюється (з використанням РХ-МС/МС, використовуючи С18 або біфенільні колонки з оберненою фазою та змінними сумішами рухомої фази) та визначають шляхом обчислення співвідношення концентрації в в цільній крові по відношенню до концентрації в плазмі (значення Скрові/Сплазмі).

С) Робочі приклади фармацевтичних композицій

Речовини відповідно до винаходу можуть бути перетворені в фармацевтичні препарати наступним чином:

Таблетки:

Склад: 100 мг сполуки з приклада 1, 50 мг лактози (моногідрату), 50 мг кукурудзяного крохмалю, 10 10) мг полівінілпіролідону (РУР 25) (від ВАБ5Е, Сегптапу) та 2 мг магнію стеарату.

Маса таблетки 212 мг. Діаметр 8 мм, радіус кривизни 12 мм.

Отримання:

Суміш із сполуки з приклада 1, лактози та крохмалю гранулюють з 5 95 концентрованим розчином (м/м) РУР у воді. Після висушування, гранули змішують із магнію стеаратом протягом 5 хв. Дану суміш пресуюють на звичайному таблетковому пресі (дивіться вище формування таблетки).

Пероральна суспензія:

Склад: 1000 мг сполуки з приклада 1, 1000 мг етанолу (96 95), 400 мг Кподідеї! (ксантанової камеді) 60 (від ЕМС, ОА) та 99 г води.

10 мл пероральної суспензії відповідають одиничній дозі 100 мг сполуки за винаходом.

Отримання:

КПподіде! суспендують в етанолі, та сполуку з приклада 1 додають до суспензії. Воду додають при постійному перемішуванні. Суміш перемішують протягом приблизно б год. доки набухання КПоаїідеї! не завершиться.

Стерильний в.в. розчин:

Сполуку відповідно до винаходу розчиняють в концентрації нижче розчинності насичення в фізіологічно прийнятному розчиннику (наприклад, ізотонічний розчин натрію хлориду, глюкозний розчин 5 95 та/або 30 95 розчин ПЕГ 400). Розчин стерилізують фільтруванням та заповнюють у стерильні та вільні від пірогенів ін'єкційні контейнери.

Незважаючи на те, що винахід було розкрито з посиланням на конкретні варіанти здійснення, є очевидним, що інші варіанти здійснення та модифікації винаходу можуть бути розроблені іншими кваліфікованими фахівцями в даній галузі, не відступаючи від фактичного задуму та обсягу винаходу. Формула винаходу, як є призначеним, мають бути розроблені таким чином, щоб вони включали всі такі варіанти здійснення та еквівалентні модифікації.

Claims (9)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Сполука загальної формули (І) Тон о, і) о, й ном й М ; ма М о Ох - М--М М М Кк СІ (І) в якій В' являє собою групу формули я Е Е я Е Е гг або або а хх в якій Ж являє собою точку приєднання до 1,2,4-триазолільного кільця, або одна з її фармацевтично прийнятних солей, її сольватів або сольватів її солей.

2. Сполука загальної формули (І) за п. 1, яка характеризується тим, що В' являє собою групу формули Я Е Е М Е хх в якій Ж являє собою точку приєднання до 1,2,4-триазолільного кільця.

3. (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-І3З-(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфат формули за п. 1 оон "р-он / Е Нм и й у-й | у ДО: Шо, Е М- Е МИ Се (Фі або одна з його фармацевтично прийнятних солей, його сольват або сольват його солей.

4. (25)-3-(1-(5-карбамоїл-1-І3З-(трифторметил)піридин-2-іл|-1 Н-1,2,4-триазол-З3-ілуметил)-3-(4- хлорфеніл)-5-оксо-1,5-дигідро-4Н-1,2,4-триазол-4-іл|-1,1,1-трифторпропан-2-ілу дигідрофосфат формули за п. 1 нижче о он "р-он / Е я ки -й | М. Е М- Е МИ в (Фі

5. Спосіб отримання сполуки загальної формули (І) або однієї з її фармацевтично прийнятних солей, її сольвату або сольвату її солей за п. 1, який характеризується тим, що ІАЇ сполуку формули Е о Мо, Е зх ШК Х Р К-йї а М о Й х- МА-М М 1 Кк іо Яд) в якій В' має значення для сполуки загальної формули (І), надане в п. 1, піддають взаємодії, на першій стадії, з оссихлоридом фосфору та, на другій стадії, гідролізують з отриманням сполуки загальної формули (І), або ІВІ сполуку формули

Е о НО, Е зх ШК Х Р М-йї ГаВа, 7 х-- (6) М-х М в' СІ (В в якій В' має значення для сполуки загальної формули (І), надане в п. 1, піддають взаємодії, на першій стадії, з тетрабензилдифосфатом та, на другій стадії, бензильні групи видаляють у відновлюючих умовах з отриманням сполуки загальної формули (1), необов'язково з наступним, де це доречно, перетворенням сполуки загальної формули (І) в її відповідні фармацевтично прийнятні солі, її сольвати або сольвати її солей шляхом обробки відповідними розчинниками та/або основами.

6. Фармацевтична композиція, яка містить сполуку за будь-яким одним з пп. 1-4 та один або більше фармацевтично прийнятних ексципієнтів.

7. Фармацевтична композиція за п. 6, яка містить один або більше перших активних інгредієнтів, зокрема сполуку загальної формули (І) за будь-яким одним з пп. 1-4, та один або більше додаткових активних інгредієнтів, зокрема один або більше додаткових терапевтичних агентів, вибраних з групи, яка складається з діуретиків, антагоністів ангіотензину АЇЇ, інгібіторів АСЕ, блокаторів бета-рецептора, антагоністів мінералокортикоїдного рецептора, органічних нітратів, донорів МО, активаторів та стимуляторів розчинної гуанілатциклази, позитивних інотропних препаратів, протизапальних препаратів, імуносупресивних агентів, зв'язуючих фосфат засобів та/або сполук, які модулюють метаболізм вітаміну 0.

8. Фармацевтична композиція за п. б або 7 для лікування та/або попередження гострих та хронічних ниркових захворювань, включаючи діабетичну нефропатію, гостру та хронічну серцеву недостатність, токсикоз вагітних, захворювання периферичних артерій (РАВ), коронарну мікросудинну дисфункцію (СМО), синдром Рейно, дисменорею, кардіо-нирковий синдром, гіперволемічну та нормоволемічну гіпонатріємію, цироз печінки, асцит, набряк та синдром неадекватної секреції АОН (5ІАОН).

9. Спосіб лікування та/або попередження гострих та хронічних ниркових захворювань, включаючи діабетичну нефропатію, гостру та хронічну серцеву недостатність, токсикоз вагітних, захворювання периферичних артерій (РАЮ) та коронарну мікросудинну дисфункцію (СМО), синдром Рейно, дисменорею, кардіо-нирковий синдром, гіперволемічну та нормоволемічну гіпонатріємію, цироз печінки, асцит, набряк та синдром неадекватної секреції АН (5ІАОН), у людини або іншого ссавця, який включає введення людині або іншому ссавцю, що цього потребує, терапевтично ефективної кількості однієї або більше сполук за будь-яким одним з пп. 1-4 або фармацевтичної композиції за п. 6 або 7.