UA66365C2 - Mixtures containing ammonium-glyphosate in high concentration - Google Patents

Description

Опис винаходу

Даний винахід стосується стабільних при зберіганні водних гербіцидних сумішей, що містять високі 2 концентрації неорганічної амонієвої солі гліфосату разом з поверхнево-активною речовиною, і способів знищення або пригнічення небажаної рослинності з використанням цих композицій.

М-фосфонометилгліцин, інакше відомий як гліфосат, добре відомий як ефективний післясходовий гербіцид листяного застосування. Гліфосат являє собою органічну сполуку з трьома кислотними групами і в кислотній формі є відносно нерозчинним у воді. Тому гліфосат звичайно вводиться в суміші і застосовується у вигляді 70 водорозчинної солі. Незважаючи на те, що можуть бути одержані моноосновні, двоосновні і триосновні солі гліфосату, зазвичай більш прийнятно вводити в суміші і застосовувати гліфосат у формі моноосновної солі, наприклад у вигляді моно-(органічний амоній) солі, такої як моно(ізопропіламін), яку часто скорочено називають ІРА сіллю. Гербіцид КошпдирФ, що містить ІРА сіль гліфосату, продається Мопзапіо Сотрапу як суміш, у вигляді концентрату водного розчину (С), який звичайно розбавляється водою користувачем перед к щі нанесенням на листя рослини. Моно-(неорганічна амонієва), наприклад МН 4, сіль гліфосату також комерційно доступна, і включається, головним чином, до сумішей у вигляді водорозчинних гранул (55), таких як гербіцид

Кіма і сухий гербіцид Коипдир? фірми Мопзапіо Сотрапу, які розчиняють у воді користувачем перед нанесенням на листя рослин. Інші комерційні продукти гліфосату включають гербіцид Тоиспдом/п Ф фірми Яепеса, що являє собою водну ЗС суміш, яка містить моно(триметилсульфонієву), яку часто скорочено називають ТМ5, сіль гліфосату і гербіцид КоспдирФ Сеоїогсе фірми Мопзапіо Сотрапу, що являє собою суху

ЗО суміш, яка містить мононатрієву сіль гліфосату.

Коли в даному описі відносно солей гліфосату використовуються терміни "амонієва", "моноамонієва" і к "діамонієва", ці терміни застосовуються суворо до неорганічних амонієвих солей, тобто солей МН 4, якщо в с 29 контексті не вказано інакше. Дози і концентрації гліфосату, наведені тут, навіть коли гліфосат наявний у Ге) вигляді солі або солей, виражаються через кислотний еквівалент (к.е), якщо не вказано інакше.

Різні солі гліфосату, способи одержання солей гліфосату, суміші гліфосату або його солей і способи застосування гліфосату та його солей для знищення і пригнічення бур'янів та інших рослин описані в Патенті

США Мо4507250 (ВакКеї), в Патенті США Мо4481026 (РгізруПа), в Патенті США Мо4405531 (Егап2г), в Патенті США що)

Мо4315765 (І агде), в Патенті США Мо4140513 (Ргії), в Патенті США Мо3977860 (Егапг), в Патенті США Мо3853530 «о (Ргапг) і в Патенті США Мо3799758 (Егап2г). Зазначені патенти включено в опис в якості посилання.

Для солей гліфосату звичайно необхідна присутність підхожої поверхнево-активної речовини для кращої і) гербіцидної дії. Поверхнево-активна речовина може вводитись у концентрат суміші або може додаватись «со користувачем при приготуванні розбавленого розчину для обприскування. Вибір поверхнево-активної речовини

Зо дуже важливий. Наприклад, у всебічному дослідженні, наведеному в публікації у МУеей Зсіепсе, 1977, моїште 25, іс), радез 275-287, МУугї і Вигпзіде виявлені значні відмінності серед поверхнево-активних речовин та їх здатності підвищувати гербіцидну ефективність гліфосату.

Застосування високо концентрованої водної суміші гліфосату у формі солі, одержаної з неорганічною « основою амонію, є більш прийнятним. Аміак є більш дешевим, ніж більшість інших основ, легкодоступним, має низьку молекулярну масу, відносно добре розчинний у воді і в природному живильному середовищі для росту в) с рослин та інших організмів. Однак застосування амонієвих солей гліфосату для приготування сумішей у вигляді "» водних концентратів гліфосату, придатних для знищення і пригнічення бур'янів та іншої рослинності, мало " обмеження до розробки даного винаходу. Описані обмеження включали одне чи більше з названих далі: труднощі, які виникають внаслідок хімічних і фізичних властивостей амонієвих солей гліфосату, відсутність визначення підхожих поверхнево-активних речовин для одержання концентратів з високим вмістом таких солей, ме) понижене пригнічення бур'янової рослинності і необхідність здійснення складних процесів одержання рідких б композицій амонієвих солей гліфосату з, по суті, більш низькою кількістю гліфосату за кислотним еквівалентом, ніж в композиціях даного винаходу. і Способи одержання водних гербіцидних композицій гліфосату, в яких гліфосат повністю або частково б 20 знаходиться у формі моноамонієвої і/або діамонієвої солей, описані в літературі. В Європейському патенті

Мо0290416 описані водні концентрати, що містять катіонну поверхнево-активну речовину -(- сл поліоксіалкіленалкіламін (включаючи алкеніламін) - разом з гліфосатом, частина якого перебуває у формі моноамонієвої солі, а інша частина - у формі солі, в яку протиїон поставляє поверхнево-активну речовину.

Максимальна загальна концентрація гліфосату в усіх формах в цих сумішах, що включають частково го моноамоній-гліфосат, як описано в цьому Європейському Патенті, дорівнює 300 грамів кислотного еквівалента

Ге) на літр (г. ке./л), і ці суміші одержані у багатостадійний спосіб, який включає нарізне одержання моноамонієвої солі гліфосату і солі гліфосату з поверхнево-активною речовиною для того, щоб можна було ю з'єднати їх в суміш.

В публікації ОеміПеге апа МаїузіаКк, МУ/ееа Кезеагсп 1996, моїШте 36, радез 241-247 описане застосування в 60 якості гербіцидів композицій що містять, моноамоній- та діамоній-гліфосат, а також композицій на основі ізопропіламоніємої, натрієвої і кальцієвої солей гліфосату. Ці композиції не містять жодних поверхнево-активних речовин при одержанні. Дві неіїонні поверхнево-активні речовини і одну катіонну поверхнево-активну речовину додають окремо, безпосередньо перед нанесенням на листя рослин у відносно розбавлені розчини з зазначеною максимальною концентрацією гліфосату менше 10Ог к.е./л. Композиції бо моноамонієвої та діамонієвої солей, як повідомляється, демонструють меншу гербіцидну активність і поглинання гліфосату, ніж відповідні композиції ізопропіламонієвої солі, і для них необхідне окреме додання поверхнево-активної речовини.

Гербіцидні суміші у вигляді водних концентратів водорозчинних солей гліфосату, що містять сульфат амонію, були описані в Європейському Патенті 0274369. Застосовуваний гліфосат, як описано, був у формі ізопропіламонієвої солі; однак присутність катіонів амонію разом з аніонами гліфосату, що утворюються в результаті введення сульфату амонію, могла розглядатися як забезпечення одержання амоній-гліфосату.

Для подолання деяких з зазначених вище обмежень були розроблені водорозчинні сухі тверді композиції на основі моноамоній-гліфосату в якості прийнятних для сільського господарства гербіцидних сумішей, що містять ефективні поверхнево-активні речовини. Як описано в Європейській Заявці Мо0378985 і Європейській Заявці 76 Мо0582985, корисна дія цих твердих неводних сумішей обмежена одним чи кількома такими недоліками: звичайно складні, тривалі за часом і відносно дорогі способи одержання; властивості, що ускладнюють роботу з ними; труднощі при застосуванні в сільському господарстві. Крім того, хоча велика кількість фермерів і операторів сільськогосподарського обприскування не віддають особливої переваги сухим або рідким рецептурам, більша частина значною мірою віддає перевагу застосовуванню рідких, зокрема водних, сумішей з /5 численних причин.

Таким чином, метою даного винаходу є одержання стабільної при зберіганні високо концентрованої водної суміші, що містить амонієву сіль гліфосату в кількості, що забезпечує ефективну гербіцидну дію (гербіцидно ефективній кількості) разом з кількістю однієї або більше прийнятних для застосування в сільському господарстві поверхнево-активних речовин, які ефективно підвищують гербіцидну активність.

Цієї мети особливо тяжко досягти Через проблеми сумісності поверхнево-активних речовин з розчинами амоній-гліфосату, які мають високу іонну силу. Наприклад, при прямому порівнянні мона(ізопропіламоній)гліфосату і моноамоній-гліфосату було встановлено, що при однаковій концентрації гліфосату у воді з розрахунку на ке. для розчину моноамоній-глірфосату значно складніше приготувати стабільний при зберіганні концентрат, ніж для розчину монд(ізопропіламоній)гліфосату. Ця підвищена складність сч

Виявляється в різних аспектах, що їх названо нижче. "- Кількість поверхнево-активних речовин, сумісних з моноамоній-гліфосатом, наприклад, при концентрації і) гліфосату ЗбОог к.е./л і концентрації поверхнево-активної речовини 180г/л, є більш обмеженим, ніж кількість поверхнево-активних речовин, сумісних з моно(ізопропіламоній)гліфосатом при тих самих концентраціях гліфосату і поверхнево-активної речовини. Наприклад, при ілюстративних концентраціях, наведених вище, ю зо поверхнево-активна речовина МОМ 0818 Мопзапіо Сотрапу на основі поліоксіетилен(15) таловаміну, показує прекрасну сумісність з монод(ізопропіламоній)гліфосатом, але несумісна з моноамоній-гліфосатом, причому ця ісе) несумісність призводить до негайного поділу фаз або "висолюванню" поверхнево-активної речовини з розчину с солі гліфосату. "- Для даної поверхнево-активної речовини при даній концентрації максимальна концентрація або вміст ісе) гліфосату за кислотним еквівалентом в суміші у вигляді водного концентрату, стабільного при зберіганні, є для «о більшості поверхнево-активних речовин значною мірою більш низькою у випадку моноамонієвої солі, ніж у випадку монад(ізопропіламонієвої) солі гліфосату. " Для даного вмісту гліфосату за кислотним еквівалентом максимальна концентрація більшості поверхнево-активних речовин, що можуть використовуватися в стабільній при зберіганні суміші у вигляді водного « Концентрату є значною мірою більш низької в тому випадку, коли гліфосат наявний у вигляді моноамонієвої, ніж пт) с коли він присутній у вигляді моно(ізопропіламонієвої) солі. . " Додаткові компоненти, що суміщають, такі як октиламін гідрохлорид, які не потрібні в сумішах у вигляді и?» водних концентратів моноа(ізопропіламоній)-глірфросату з конкретною поверхнево-активною речовиною, можуть бути потрібними для забезпечення прийнятної стабільності при зберіганні у випадку моноамоній-гліфосату. "- При даних концентраціях к.е. гліфосату і поверхнево-активної речовини, максимальна температура, яку б може витримати суміш у вигляді водного концентрату без поділу фаз, звичайно є більш низькою для моноамоній-гліфосату, ніж для монод(ізопропіламоній)-гліфосату. Значення цієї максимальної температури можна

Ме. одержати вимірюванням температури помутніння відомими методами. 2) Іншим об'єктом даного винаходу є стабільна при зберіганні висококонцентрована водна суміш, що містить 5р амонієву сіль гліфосату (амоній-гліфосат) і одну чи більше поверхнево-активних речовин та має більш високий

Ме, рівень гербіцидної ефективності порівняно з стандартними комерційним складами солей гліфосату, які сп використовуються зараз, такими як гербіцид Коппаире або гербіцид ТоиспаомпФ).

Трудність досягнення цього об'єкту зумовлена тим фактом, що гербіцидна ефективність розчинів солей гліфосату значною мірою залежить від двох факторів: вибору підхожої поверхнево-активної речовини і забезпечення настільки високої концентрації цієї поверхнево-активної речовини, наскільки це можливо в суміші у вигляді концентрату. Застосування солі моноамоній-гліфосату замість, наприклад, солі

Ф) мона(ізопропіламоній)гліфосату погіршує обидва ці фактори. ка Навіть без заміни солі гліфосату важко підвищити гербіцидну ефективність застосовуваних зараз сумішей

Коипацре та ТоиспаомупФ, що містять відповідно моно(ізопропіламонієву) і моно(триметиламонієву) солі. бо Будь-яке істотне підвищення концентрації поверхнево-активної речовини в цих продуктах може досягатись лише за рахунок зниження вмісту к.е. гліфосату. Аналогічно, будь-яке істотне підвищення вмісту к.е. гліфосату в цих продуктах є досяжним тільки за рахунок концентрації поверхнево-активної речовини, що, отже, призводить, принаймні, до ризику зниження гербіцидної ефективності.

Таким чином, задача, яку слід вирішити, що полягає в розробці водної суміші амоній-гліфосату, що 65 відповідає всім критеріям: () має високий вміст к.е. гліфосату, (її) містить поверхнево-активну речовину, яка підхожим чином підвищує гербіцидну ефективність, і (ії) містить достатньо високу концентрацію цієї поверхнево-активної речовини для забезпечення гербіцидної ефективності, що переважає гербіцидну ефективність стандартних комерційних складів солей гліфосату, є дійсно важкою. Проте, проблеми, зазначені вище, вирішені в описаному винаході.

Даний винахід стосується гербіцидної композиції у вигляді водного концентрату, що містить гербіцидно ефективну кількість амонієвої солі М-фосфонометилгліцину (гліфосату), в якій мольне відношення аміаку до

М-фосфонометилгліцину забезпечує значення рН від приблизно 6 до приблизно 7, і кількість однієї чи більше поверхнево-активних речовин, що підвищує гербіцидну ефективність. Відокремлювальною ознакою композицій даного винаходу є те, що вони стабільні при зберіганні в широкому інтервалі температур від приблизно 0"С до 70 приблизно 40"С. Більш прийнятні композиції є стабільними при зберіганні навіть в більш широкому інтервалі температур - від приблизно -107С до приблизно 60"С. Цієї стабільності при зберіганні досягнуто за відсутності більш ніж слідової кількості солі первинного Су.48 алкіламіну або хлориду Са.18 алкілтриетиламонію.

Терміни "гербіцидно ефективна кількість" і "кількість, що підвищує гербіцидну ефективність" означають, що концентрат композиції забезпечує такі кількості амонієвої солі М-фосфонометилгліцину і 7/5 поверхнево-активної(их) речовини (речовин) відповідно при розведенні підхожим об'ємом води для нанесення на листя рослин.

Значення рН від приблизно 6 до приблизно 7, наведене вище, стосується 195 мас. розчину в деіонізованій воді за ке. гліросату використовуваної амонієвої солі гліфосату. Композиція, описана вище, може мати значення рН, яке незначно виходить за межі цієї області, якщо сама по собі поверхнево-активна речовина має

Кислотні або основні властивості; однак в більш прийнятному варіанті значення рН композиції в цілому дорівнює від приблизно 6 до приблизно 7 при розведенні деіонізованою водою для одержання 195 мас. розчину гліфосату за к.е.

В конкретному втіленні даного винаходу композиція не містить або містить несуттєву кількість або містить неефективну кількість поверхнево-активної речовини, що має групу ««СНо)т- (СоНаО)д-К або - (СоН/О)р-СОК, сч ов приєднану безпосередньо до атому азоту, де т дорівнює 0 або 1, п являє собою ціле число від 1 до З включно, р являє собою ціле число від 1 до 18 включно, і К являє собою Со 8-Соо» алкіл. В цьому контексті термін і) "неістотна кількість" означає не більше, ніж сліди, наприклад, не більше приблизно 0,195 мас. поверхнево-активної речовини, і термін "неефективна кількість" означає, що якщо така поверхнево-активна речовина наявна, її кількість становить менше, ніж необхідно для підвищення гербіцидної ефективності ю

Зо Композиції, наприклад, менше мас. частини поверхнево-активної речовини на 20мас частин солі гліфосату.

Забезпечується також гербіцидний спосіб застосування композиції у вигляді водного концентрату даного ісе) винаходу для знищення або пригнічення небажаної рослинності шляхом розведення композиції водою по с підхожій концентрації для застосування і подальшого нанесення, наприклад шляхом обприскування, розбавленої композиції на листя рослин. ісе)

Однією з відмітних особливостей і переваг композицій винаходу є відносно низька вартість, що є наслідком «о дуже низької вартості аміаку порівняно з альтернативними основами, такими як ізопропіламін або триметилсульфонієвий іон.

Розглянута композиція має високий вміст к.е. гліфосату, причому цей високий вміст надає ряд переваг.

Однією перевагою є понижені вартості одержання, розфасовки, транспортування і зберігання з розрахунку на « одиницю маси к.е. гліфосату, одержані в результаті зниження до мінімуму кількості води, що вводиться в з с композицію, на додаток до зазначеного вище зниження витрат за рахунок використання аміаку. Іншою перевагою є зниження кількості пакувальних матеріалів, які користувач повинен утилізувати. Ще одна перевага становить з додаткову вигоду для користувача застосування меншої кількості упаковок для обробки земельної ділянки даної площі.

Розглядувана композиція забезпечує високий ступінь гербіцидної ефективності, в деяких випадках вищу від

Ге» ефективності, що забезпечується комерційними стандартами. Ця ефективність може бути показана у різні способи, наприклад, як покращене пригнічення труднознищуваних видів рослин, більш ранній прояв симптомів

Ме, фітотоксичності, підвищена стійкість до дощу або здатність знижувати норму витрати в к.е. гліфосату при оо збереженні прийнятного пригнічення цільових рослин.

Ці та інші переваги будуть зрозумілі з докладного опису винаходу, який наведено далі.

Ме, Відомі раніше стабільні при зберіганні рідкі і сухі композиції амоній-гліфосату у вигляді концентратів, с що містять поверхнево-активну речовину, мали мольне відношення амонію до гліфосату близьке до 1 або менше, що відповідає значенню рН приблизно 4. Заявниками даного винаходу встановлено, що при одержанні сумішей у вигляді концентратів водних розчинів несподівані переваги можуть бути одержані підвищенням цього дв /Мольного відношення. Спочатку очікувалося, що введення додаткових катіонів амонію і, як наслідок, підвищення концентрації мас./мас. солі повинно призводити до трудності забезпечення в композиції кількості

Ф) поверхнево-активної речовини, що підвищує гербіцидну ефективність. Даний винахід заснований на ка несподіваному відкритті того, що при більш високих мольних відношеннях аміаку і гліфосату сумісність поверхнево-активних речовин скоріше покращується, ніж знижується. во Навіть невелике підвищення мольного відношення понад 1, наприклад до 1,2, надає деяку перевагу, але найбільшу перевагу одержують, коли мольне відношення значно перевищує 1,5 (відповідає рН приблизно 5,5) і наближається до 2, але більш прийнятно залишається нижче 2 (відповідає рН приблизно 8). При мольному відношенні, що дорівнює 2 або більше, наприклад понад приблизно 2,2, прийнятність для користувача композиції амоній-гліфосату може бути обмеженою леткістю надлишкової кількості аміаку. Таким чином, було встановлено, 65 що конкретні переваги даного винаходу одержують, коли використовується амоній-гліфосат, який має рН від приблизно 6 до приблизно 7. В такому інтервалі значень рН мольне відношення аміаку до гліфосату становить від приблизно 1,6 до майже 2,0. Особливо прийнятна область значень рН складає від приблизно 6,3 до приблизно 6,7, що відповідає мольному відношенню аміаку до гліфосату від приблизно 1,8 до приблизно 1,95.

Коли мольне відношення аміаку до гліфосату значно вище від 1, як в композиціях даного винаходу, принаймні, частина гліфосату наявна у вигляді діамонієвої солі. При мольному відношенні 2, по суті, весь гліфосат присутній у вигляді діамонієвої солі. Таким чином, винахід стосується нової гербіцидної суміші у вигляді водного концентрату амоній-гліфосату, що включає діамонієву сіль гліфосату в суміші з моноамонієвої сіллю гліфосату і однією чи більше поверхнево-активною речовиною. Ця суміш солей у співвідношенні, яке забезпечує значення рН від приблизно 6 до приблизно 7, може використовуватись для одержання несподівано 7/0 Високо концентрованих водних сумішей, стабільних при зберіганні з підхожими поверхнево-активними речовинами.

Слід зазначити, що взаємозв'язок між рН і мольним співвідношенням аміаку і гліфосату, описаний вище, стосується ідеальної системи, в якій гліфосат і аміак по суті вільні від домішок, що можуть впливати на рн.

На практиці присутність невеликих кількостей інших кислот і основ може приводити до значень рН, незначною 7/5 Мірою відмінних від тих, що повинні очікуватися при мольному співвідношенні взаємодіючих гліфосату і аміаку.

Деякі загальні способи одержання солей гліфосату описані в патентній і хімічній літературі, наприклад, в

Патенті США Мо3799758 (Ргапг), в Патенті США Мо4140513 (Рг), в Патенті США Мо4315765 (і агде), в Патенті

США Мо4405310 (Ргап) і в Патенті США Мо5633397 (СіШезріе еї а). В даному винаході більш прийнятно одержувати амоній-гліфосат взаємодією гліфосату в його кислотної формі в присутності підхожого об'єму води з Водним концентрованим аміаком, взятим в кількості від приблизно 1,6 до майже 2,0 молів на моль гліфосату, для одержання концентрованого водного розчину, рН якого при розведенні деіонізованою водою до концентрації к.е. гліфосату 195 дорівнює від приблизно 6 до приблизно 7.

Реакція нейтралізації аміаку і гліфосату є екзотермічною. Отже, необхідно з'єднувати водний аміак і гліфосат таким чином і з такою швидкістю, щоб охолоджування реакційної суміші дозволило уникнути втрати пар сч ов аміаку. Більш прийнятно водний аміак додавати до гліфосату у водному середовищі, тобто більш прийнятним є те, щоб було наявно більше води, ніж поставляється самим водним аміаком. Реакцію більш прийнятно (8) проводять в посудині під тиском, створюваним інертним газом, таким як азот, для мінімізації втрат за рахунок пароутворення і можливості займання. Фахівцю у цій галузі зрозуміло, що рідкий і газоподібний аміак, а також амонієві солі слабких кислот, таких як карбонові кислоти, можуть використовуватися для заміщення всього або ю зо частини водного аміаку.

Реакція гліфосату з аміаком може необов'язково проводитися ов присутності вибраної(их) ісе) поверхнево-активної(их) речовини (речовин), що підлягають введенню в композицію, але в більш прийнятному с способі розчин амоній-гліфосату одержують на першій стадії, а поверхнево-активну(ї) речовину (речовини) додають в розчин на другий стадії. ре)

Композицію водного концентрату амоній-гліфосату з поверхнево-активною речовиною згідно з цим «о винаходом може бути одержано при вмісті від приблизно 100 до приблизно бО0Ог к.е./л, ще більш прийнятно від приблизно 300 до приблизно бООг к.е./л. Залежно від питомої ваги композиції, ці інтервали значень вмісту, виражені в одиницях маса/об'єм, відповідають вмісту в одиницях маса/маса від приблизно 1095 до приблизно 505 ке. та від приблизно 2595 до приблизно 5095 к.е., відповідно. Найбільш прийнятно, вміст гліфосату в «

Композиції концентрату становить від приблизно 400г к.е./л до приблизно 500г к.е./л, що відповідає приблизно пт») с вмісту в одиницях маса/маса від приблизно 3390 до приблизно 4295 к.е. . Зрозуміло, що при одержанні композиції, яка має конкретний вміст цільового гліфосату і мольне и?» співвідношення аміаку і гліфосату, необхідно робити поправку для оцінки використовуваного гліфосату у вигляді кислоти. Зручно використовувати гліфосат у вигляді вільної кислоти у формі вологого брикету, які одержують на комерційних установках виробництва гліфосату; він звичайно містить 5-1595 мас. води, а також сліди домішок і

Ге» звичайно має вміст гліфосату близько 80-909о мас.

Як показано вище, стабільність при зберіганні суміші у вигляді водного концентрату даного винаходу

Ме, несподівано залежить від рН розчину амоній-гліфосату, що використовується для одержання суміші. Термін 2) "стабільна при зберіганні", що вживається відносно до композиції, в даному описі означає, що композиція 5о Залишається у вигляді єдиної фази без значної емісії пар аміаку і без утворення кристалів протягом,

Ме, принаймні, тижня при інтервалі температур, ймовірно очікуваних при звичайному зберіганні, наприклад при сп інтервалі від 0О"С до приблизно 40"С. Більш прийнятна композиція зберігається у вигляді єдиної фази без значних виділень пар аміаку і без утворення кристалів при більш широкому інтервалі температур, наприклад від -107С до 60"С, протягом, принаймні, одного місяця.

Суміші, описані в Прикладах в даному описі і які мають рН 5,5 або менше, мають неприйнятну нестабільність при -10"С, принаймні, в тому, що в сумішах утворюються кристали. Суміші, які описані в Прикладах в даному

Ф) описі і мають рН 7,5 або більше, мають неприйнятну нестабільність при 60"С, принаймні, в тому, що в сумішах ка спостерігаються значні виділення пар аміаку. В сумішах, що мають рН 6,0, 6,5 або 7,0 не спостерігається цих неприйнятних показань нестабільності ані при -10"С, ані при 607С. во Немає точного обмеження значення рН, нижче якого суміш амоній-гліфосату має нульове виділення пар аміаку і вище якого аналогічна суміш має неприйнятно високі рівні виділення пар аміаку. Рівень виділень при даному рН залежить від температури, і прийнятність або неприйнятність конкретного рівня виділення є деякою мірою суб'єктивною. Деякі Приклади в даному описі ілюстративно показують суміші, що мають прийнятну фізичну стабільність при рН 7,3 або 7,4, хоча вони виділяють пари аміаку, і прийнятність рівня цього 65 виділення залежить від конкретного застосування, для якого призначена суміш. Крім того, кваліфікованому фахівцю буде зрозуміло, що вимагається надзвичайно невелика кількість аміаку, щоб підняти рН розчину амоній-гліфосату від 7 до, наприклад, 7,4. Отже, коли верхня межа інтервалу значень рнН, зазначена в описі, позначена як "приблизно 7", слід розуміти, що це не виключає з області винаходу склади, які мають значення рН, трохи вищі, ніж 7, наприклад, 7,3 або 7,4, і які виявляють прийнятну стабільність щодо виділення пар аміаку. Однак є більш прийнятним, щоб рН суміші винаходу не перевищував 7,0.

Композиція даного винаходу містить систему поверхнево-активних речовин, яка включає одну або більше підхожих поверхнево-активних речовин, що представляють один або більше класів поверхнево-активних сполук.

Термін "підхожі" в даному контексті означає, окрім іншого, "такі що мають прийнятну сумісність з амоній-гліфосатом в композиції". Це означає, що при концентрації, достатній для забезпечення підвищеної 70 гербіцидної ефективності гліфосату, такі поверхнево-активні речовини дозволяють досягнути потрібного високого вмісту амоній-гліфосату в стабільній гомогенній суміші, яка являє собою одну фазу.

Підхожі поверхнево-активні речовини в якості компонентів системи поверхнево-активних речовин включають неіїонні поверхнево-активні речовини, катіонні поверхнево-активні речовини, аніонні поверхнево-активні речовини й амфотерні поверхнево-активні речовини. Більш прийнятно, коли, принаймні, одна з присутніх /5 поверхнево-активних речовин не є оаніонною. Для простоти приготування композицій винаходу поверхнево-активні речовини, які являють собою рідини при кімнатній температурі, є більш прийнятними, хоча це не обов'язково.

Приклади класів поверхнево-активних речовин, що можуть бути корисними, включають, без обмеження, алканоламіди, похідні бетаїну, блок-співполімери поліоксіетгилену і поліоксипропілену, складні ефіри гліцерину, складні гліколеві ефіри, імідазоліни і похідні імідазолінів, похідні ланоліну, лецитин та його похідні, алкіламіни, третинні і четвертинні поліоксилалкіленалкіламіни, поліоксіалкілен- і не-поліоксіалкіленалкіламіноксиди, третинні і четвертинні поліоксилалкіленалкілефіраміни, поліоксилалкіленалкілефіраміноксиди, прості поліоксилалкіленалкілефіри, одержані з первинних і вторинних спиртів, прості поліоксилалкіленалкіларилефіри, складні поліоксилалкіленалкілові ефіри, алкоксиловані або сч неалкоксиловані складні сорбітанефіри, алкілглікозиди, алкілполіглікозиди, складні ефіри сахарози, гліцериди сахарози, алкілсульфати і -фосфати, олефінсульфонати, алкіларилсульфонати, і) поліоксилалкіленалкілефірсульфати, та -фосфати, похідні сульфосукцинатів, сульфосукцинамати, таурати, сульфати і сульфонати масел, жирних кислот, спиртів, алюоксиловані спирти, складні жирні ефіри і ароматичні похідні, їх суміші тощо. Кваліфікованому фахівцю буде зрозуміло, що інші поверхнево-активні речовини, не ю зо Включені в наведений вище перелік, можуть бути однаково корисними. В описаних поверхнево-активних речовинах термін "алкіл" означає насичений або ненасичений вуглеводневий фрагмент з прямим або ісе) розгалуженим ланцюгом, що містить від приблизно 8 до приблизно 22 атомів вуглецю, якщо контекст невимагає (У іншого значення. Термін "нижчий алкіл" в даному описі означає вуглеводневий фрагмент, що містить від 1 до приблизно 4 атомів вуглецю. ісе)

В більш прийнятних композиціях винаходу, принаймні, одна з наявних поверхнево-активних речовин є со катіонною або неійонною. В особливо прийнятно композиціях винаходу, принаймні, одна з присутніх поверхнево-активних речовин є катіонною. В конкретному втіленні композиція включає катіонну поверхнево-активну речовину і неіонну поверхнево-активну речовину. Термін "катіонна поверхнево-активна речовина", що використовується в даному описі, означає будь-яку поверхнево-активну речовину, яка включає « позитивно заряджену групу або групу, що може набувати позитивного заряду шляхом протонування, і включає в с амфотерні та цвітеріонні поверхнево-активні речовини.

Більш прийнятні класи неіонних поверхнево-активних речовин включають прості поліоксіалкіленалкілефіри, з складні сорбітанефіри, алкілглікозиди і алкілполіглікозиди. Серед алкілглікозидів і поліглікозидів особливо прийнятними є лаурилглікозиди та поліглікозиди.

Підхожі класи катіонних поверхнево-активних речовин включають первинні, вторинні і третинні алкіламіни, б солі первинних, вторинних і третинних алкіламінів, в яких аміногрупа є по суті протонованою в складі, онієві солі, солі, такі як четвертинні алкіламонієві солі, і їх суміші. Велика різноманітність поверхнево-активних

Ме, речовин, які являють собою первинні, вторинні, третинні, четвертинні і цвітерюнні алкіламінні і алкіламонієві 2) солі, можуть використовуватися в даному винаході. Підхожі аніони для катіонних поверхнево-активних речовин 5о даного винаходу включають хлоридний аніон, гідроксидний аніон, аніон гліфосату, сульфатний аніон і

Ме, фосфатний аніон. Кваліфікованому фахівцю будуть відомі й інші аніони. с Більш прийнятними підкласами первинних, вторинних і третинних алкіламінових поверхнево-активних речовин для застосування в даному винаході є третинні поліоксіалкіленалкіламіни і прості алкілефіраміни.

Більш прийнятними підкласами цвітеріонних або амфотерних алкіламонієвих солей для застосування в ов даному винаході є похідні амінокислот, такі як алкіл-, діалкіл- або алкіл-нижчий алкілгліцини, р-аланіни, аспартати і таке інше. іФ) Більш прийнятними алкіламонієвими солями є четвертинні алкіламонієві солі. Класи четвертинних ко алкіламонієвих солей, корисних в даному винаході, включають кватернізовані (наприклад, М-метил) алкіламіни, кватернізованні поліоксіалкіленалкіламіни, четвертинні солі піридинів, четвертинні солі карбоксилованих бо імідазолінів (з відкритим і закритим ланцюгом) і триалкілбетаїни. Триалкіламіноксиди представляють клас сполук, які утворюють четвертинні амонієві основні солі при доданні води і також корисні в даному винаході.

Інші загальні класи корисних для даного винаходу поверхнево-активних сполук, що являють собою четвертинні алкіламонієві і алкіламінні солі, відомі кваліфікованому фахівцю у цій галузі і можуть бути легко ним визначені.

Більш прийнятні підкласи четвертинних алкіламонієвих солей для застосування в даному винаході б5 представляють хлориди алкіл-нижчий алкіл-ди(гідрокси-нижчий алкіл)дамонію; хлориди діалкіл-ди(нижчий алкіл)амонію; хлориди алкіл-три(нижчий алкіл)амонію; карбоксиметиловані імідазоліни і алкіл-ди(нижчий алкіл)бетаїни. Особливо прийнятними є хлориди діалкіл-диметиламонію та хлориди алкіл-триметиламонію.

Підхожі класи, підкласи і види солей четвертинного амонію для застосування в даному винаході ілюструються, але не обмежені ними, такими прикладами: 1. кватернізовані аміни з довгим вуглецевим ланцюгом: а) хлориди алкіл-три(нижчий алкіл)амонію ї) хлорид тиметилкокоамонію (коко-С.2 15 алкіл) ії) хлорид триметилоктадециламонію р) хлориди діалкіл-ди(нижчий алкіл)амонію 70 ї) хлорид диметилоктадециламонію 2. кватернізовані поліоксіалкіленаміни з довгим ланцюгом: а) хлориди діалкіл-ди(гідроксіетил)амонію ї) хлорид метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію її) хлорид метил-біс(2-гідроксіетилулаурил-амонію ії) метил-біс(2-гідроксіетил)уолеїламонію р) хлориди алкіл-ди(піліоксіегилен)нижчий алкіл-амонію ї) хлорид метил-біс(омегагідроксиполіоксіетгилен)ікокоамонію, де поліоксіегилен одержано з 3-20 молів етиленоксиду ї) хлорид метил-біс(омегагідроксиполіоксіетилен)олеїламонію, де поліоксіетилен одержано з 3-20 молів 2о етиленоксиду с) хлориди гідроксіалкілполіоксіетилен-ди(нижчий алкіл) амонію ї) хлорид гідроксіетилдиметилполіоксіетилен(2 молі) амонію а) фосфати алкіл-три(поліоксіетилен)амонію ї) фосфат лаурилтриполіоксіетгиленамонію сч 3. кватернізовані піридини:

Її) М-октилпіридин хлорид і) її) М-додецилпіридин хлорид 4. кватернізовані карбоксиловані імідазоліни (з закритим і відкритим ланцюгом): ї) М-карбоксиметил-М-аміноетилундецил-імідазолін ю зо її) М-карбокси-М-гідроксіетилундецилімідазолін ії) М-карбоксиметил-М-аміноетил-(М',М'-дикарбоксиметил)ундецилімідазолін ісе) їм) М-карбоксиметил-М-(карбоксиметокси)етил-ундецилімідазолін с м) М-карбоксиметил-М-гідроксіетилгептадецил-імідазолін мі) М-карбоксиметил-М-гідроксіетилундецил-імідазолін ісе) 5. триалкілбетаїни «о а) алкіл-ди(нижчий алкіл)бетаїни ї) лаурилдиметилбетаїн ї) стеарилдиметилбетаїн ії) кокодиметилбетаїн « їм) децилдиметилбетаїн з с 6. амінооксиди: а) алкіл-ди(нижчий алкіл)амін оксиди ;» ї) лаурилдиметиламіноксид ї) стеарилдиметиламіноксид

В) ди(гідроксіетил)алкіламіноксиди

Ге» ї) ди(гідроксіетил)уоктиламіноксид її) ди(гідроксіетил)удодециламіноксид

Ме, ії) ди(гідроксіетил)уталловаміноксид 2) с) ди(полігідроксіетилен)алкіламіноксиди ї) біс(омегагідроксиполіоксіетилен)талловаміноксид ме) а) нижчий алкіл-поліоксіегиленалкіламіноксиди сп ї) метилполіоксіетилен(2 молі)кокоаміноксид

Інші загальні класи, підкласи і види солей четвертинного амонію, корисні в даному винаході, відомі кваліфікованому фахівцю у цій галузі. Деякі солі четвертинного амонію будуть забезпечувати більш ідеальні ов властивості, ніж інші, та кваліфікований фахівець у цій галузі легко зможе оптимізувати суміші даного винаходу шляхом підбору підхожих солей четвертинного амонію і зміни концентрацій інгредієнтів суміші.

Ф) Поверхнево-активні речовини, корисні в суміші даного винаходу, є комерційно доступними від багатьох ка виробників і в цілому описані в публікаціях МеСиїспеоп'є Юе(егдепів апа Етиїівійеге, Мой Атегісап Аппиаї!

Едікоп 1996 і МеСшспеоп'з Оеіегдепів апа Етиївійегв, Іпіегпайопа! Едйіоп 1996. 60 Композиція даного винаходу може необов'язково містити одну або більше додаткових поверхнево-активних речовин, вибраних з сумісних неіонних поверхнево-активних речовин, катіонних поверхнево-активних речовин, аніонних поверхнево-активних речовин і амфотерних поверхнево-активних речовин. Підхожим класом додаткових поверхнево-активних речовин для сумішей, що містять катіонні та амфотерні поверхнево-активні речовини, є неіїонні поверхнево-активні речовини, як показано в даному винаході. Підхожі неїіонні 65 поверхнево-активні речовини включають прості поліоксіетиленалкілфенілефіри прості поліоксіетиленалкілові (наприклад, лаурил-, міристил-, пальмітил-, стеарил-, або олеїл) ефіри, складні сорбітанефіри, алкілглікозиди і алкілполіглікозиди. Додаткові підхожі неіонні поверхнево-активні речовини подано в Патенті США Мо4405531.

Інші підхожі неіонні поверхнево-активні речовини відомі кваліфікованим фахівцям у цій галузі.

Іншими необов'язковими поверхнево-активними речовинами є сіль первинного С 48 алкіламіну та Ххпорид С, 18 алкілтриметиламонію, але композиція даного винаходу є стабільною при зберіганні без присутності будь-якого з таких поверхнево-активних речовин в більш ніж слідових кількостях, наприклад 0,195 мас.

В деяких більш прийнятних композиціях винаходу, що містять як катіонну, так і неонну поверхнево-активну речовину, катіонною поверхнево-активною речовиною є хлорид метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію, а неіоонною поверхнево-активною речовиною є простий поліоксіетиленалкіл-ефір, такий як поліоксіетилен-вторинний спирт, 7/0 що містить в середньому від приблизно З до приблизно 15 молів етилен-оксиду.

Суміші у вигляді водорозчинного концентрату даного винаходу звичайно містять одну або більше поверхнево-активних речовин в кількості від приблизно 295 до приблизно 2595 мас. Більш прийнятно використовується від приблизно 595 до приблизно 2095 мас. поверхнево-активної речовини, хоча якщо потрібно, можуть застосовуватися більші або менші кількості. Кількості і класи поверхнево-активних речовин, що 7/5 Використовуються в композиціях даного винаходу, вибирають для забезпечення високих рівнів гербіцидної ефективності і стабільної при зберіганні гомогенної суміші у вигляді однієї фази.

Композиція винаходу може необов'язково включати інші добавки, такі як сульфат амонію, сульфат калію, хлорид калію, сульфат натрію, сечовина або їх суміші. Розглядувана композиція може необов'язково включати синергист, домішку для швидкого спалювання, зволожувач, гербіцид для спільного застосування, барвник, пігмент, інгібітор корозії, загусник, диспергувальний агент, кальцієвий поглинач, піногасник, антифриз, домішку для зниження точки текучості або їх суміші. Більш прийнятно добавки, що використовуються в композиціях даного винаходу, мають достатню розчинність або здатність диспергуватись в концентрованому розчині амоній-гліфосату при рН від приблизно 6 до приблизно 7 для досягнення потрібних концентрацій.

В одному втіленні винаходу сульфат амонію включено до складу для сприяння комерційному сч ов розповсюдженню суміші у вигляді стабільної при зберіганні суміші в одній упаковці. Така суміш може легко застосовуватися фермером і легко розчинятися у воді перед застосуванням. Цей склад усуває проблеми, що і) виникають при використанні гербіцидної суміші гліфосату з сульфатом амонію, яку необхідно змішувати в ємності на місці безпосередньо перед застосуванням.

Може використовуватися комерційно доступний сорт сульфату амонію, придатний для добрив. Інші сорти ю зо бульфату амонію, корисні в даному винаході, відомі кваліфікованому фахівцю даної області. В процесі приготування суміші звичайно включається стадія фільтрації для вилучення частинок нерозчинних речовин, які ісе) звичайно наявні в деяких комерційних сортах сульфату амонію. с

Сульфат амонію, якщо його включено, звичайно присутній в кількості від приблизно 595 до приблизно 4090 мас, більш прийнятно від 1595 до приблизно 3095 мас. Фахівцю ясно, що включення сульфату амонію в значній ісе) кількості в композиції даного винаходу призводитиме до зменшення концентрацій амоній-гліфосату і «о поверхнево-активної речовини. З цієї причини більш прийнятне втілення винаходу являє собою композицію, що містить незначну кількість сульфату амонію.

Коли до складу включено сумісно застосовуваний гербіцид, більш прийнятним є те, щоб цей гербіцид був водорозчинним, і ще більш прийнятним є, щоб його було включено у формі амонієвої солі. Приклади підхожих « бумісно застосовуваних гербіцидів представляють амонієві солі адифлуорфену, асуламу, беназоліну, бентазону, пла) с біалафосу, бромацилу, бромоксинілу, хлорамбену, клопіраліду, 2,4-0, 2,4-О8, далапону, дикамби, дихлорпропу, . диклофопу, ендоталу, фенаку, феноксапропу, флампропу, флуазифопу, флуороглікофену, фомезафену, и?» фозаміну, глюфосинату, галоксифопу, імаземету, імазаметабензу, імазамоксу, імазапіру, імазаквіну, імазетапіру, іоксинілу, МОСРА, МСОСРВ, мекопропу, метиларсонової кислоти, напталаму, нонанової кислоти, пиклораму, сульфамінової кислоти, 2,3,6-ТВА, ТСА та триклопіру.

Ге» Особливо прийнятним сумісно застосовуваним гербіцидом є амонієва сіль глюфосинату.

Приклад особливо прийнятної композиції винаходу включає амоній-гліфосат в кількості від приблизно 450 до ме) приблизно Бог к.е./л і від приблизно 4,690 до приблизно 5,290 мас. хлориду 2) метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію, від приблизно 1,095 до приблизно 1,290 мас. 5ор Пполіоксіетилен-вторинного С12.13 алканолу, що має в середньому від приблизно 7 до приблизно 8 молів

Ме етиленоксиду, і від приблизно 1,495 до приблизно 1,695 мас. діетиленгліколю. сп Інша ілюстративна композиція містить амоній-гліфосат в кількості від приблизно 110 до приблизно 130г к.е./л разом з від приблизно 2595 до приблизно 2995 мас. сульфату амонію, від приблизно 0,995 до приблизно 1,495 мас. хлориду метил-біс(2-гідроксіетил)укокоамонію, від приблизно 0,295 до приблизно 0,395 мас. дв Поліоксіетилен-вторинного С.2.13 алканолу, що має в середньому від приблизно 7 до приблизно 8 молів етиленоксиду, і від приблизно 0,495 до приблизно 0,695 мас. діетиленгліколю.

Ф) Суміші даного винаходу можуть бути в загальному випадку одержані змішуванням розчину амоній-гліфосату, ка одержаного як описано вище, разом з іншими інгредієнтами в підхожій посудині для змішування з мішалкою, такою як змішувач. во Даний винахід також стосується гербіцидного способу застосування розглядуваної композиції в кількості, ефективній для ураження або пригнічення небажаної рослинності, шляхом розведення композиції у воді і нанесення розбавленої композиції на листя рослин, що підлягають знищенню або пригніченню.

Амоній-гліфосат, що вводиться в композицію винаходу, повинен наноситися на листя рослини в дозі достатній для одержання бажаного ефекту. Застосовувані дози звичайно виражаються у вигляді кількості к.е. 65 гліфосату на одиницю площі грунту, що обробляється, наприклад в грамах к.е. на гектар (г к.е./га). Значення терміну "бажаний ефект" змінюється згідно з стандартами і практикою тих, хто досліджує, розробляє, продає і застосовує продукти гліфосату. Наприклад, кількість к.е. гліфосату, що наноситься на одиницю площі для досягнення, певно і вірогідно, принаймні, 8595 пригнічення рослинних видів, що визначається зниженням росту або загибеллю, часто використовується для визначення комерційно ефективної норми витрати.

Більш прийнятні композиції винаходу забезпечують підвищену гербіцидну ефективність порівняно з стандартними комерційними сумішами гліфосату, таким як гербіцид Кошпаир 2 і гербіцид ТоиспдожмпФ). Термін "гербіцидна ефективність", що використовується в даному описі, стосується будь-якого візуального вимірювання пригнічення росту рослини, що може включати одне чи більше дій з (1) знищення, (2) інгібування росту, репродукції або проліферації і (3) вилучення, руйнування або інше порушення розповсюдження і активності 7/0 рослин.

Вибір норм нанесення, що є біологічно ефективними для певного складу гліфосату, такого, як суміш даного винаходу, входить в кваліфікацію фахівця в галузі сільського господарства. Кваліфікований у цій галузі фахівець також розуміє, що окремі стани індивідуальних рослин, погодні умови або умови вирощування, а також вибір конкретного складу будуть впливати на міру біологічної ефективності, що досягається при практичному /5 застосуванні даного винаходу. Корисні норми нанесення, таким чином, можуть залежати від всіх зазначених вище умов. В цілому, існує великий об'єм інформації про підхожі норми нанесення для складів гліфосату. Понад двох десятиріч застосування і опубліковані дослідження, стосовні до такого застосування, забезпечили широку інформацію, за допомогою якої фахівець з пригнічення бур'янової рослинності може вибрати норми нанесення гліфосату, які гербіцидно ефективні відносно конкретних видів рослин на конкретній стадії росту в конкретних 2о умовах довкілля.

Можуть використовуватися різні методи нанесення, в тому числі широкоохватне безштангове обприскування, спрямоване обприскування або протирання листя розбавленою композицією даного винаходу. Залежно від ступеня бажаного контролю, віку і виду рослин, погодних умов і інших факторів, звичайною нормою нанесення гліфосату є гербіцидно ефективна кількість від приблизно 0,1 до приблизно 10кг к.е./га і більш прийнятно від сч 0,25 до приблизно 2,5кг к.е./га, хоча можуть застосовуватися більші або менші кількості.

Гербіцидні композиції гліфосату або його похідних застосовуються для пригнічення широкого спектру рослин, і) поширених у всьому світі. Композиції амоній-гліфосату даного винаходу можуть наноситися на рослину в гербіцидно ефективній кількості Її можуть ефективно пригнічувати один або більше видів рослин з одного або більше названих далі родів, без обмеження: АБшйоп, Атагапіпив, Агіетіза, Азсіеріаз, Амепа, Ахопоривз, ю зо Воїітегіа, Вгаспіагіа, Вгазвіса, Вготив, СПепородійит, Сігвішт, Соттеїйпа, СопмоїЇмціи5, Суподоп, Сурегив,

Оідйнагіа, Еспіпіспіоса, ЕІеивзіпе, ЕІутив, Едиїзейт, Егодіит, Неїапіпив, Ітрегайа, Іротоеа, Коспіа, І оїїшт, со

Маїма, Огула, ОНоспіоа, Рапісит, Разраїшт, РпНаїагів, Ріигадтісевз, Роїудопит, Рогіціаса, Ріегідішт, Риегагіа, с

Кивив, Заїзоїа, Зейагіа, Зіда, 5іпаріз, Зогапит, Тгйісит, Турпа, Шех, Хапіпішт та 7еа.

Особливо важливими прикладами однорічних широколистих видів, для яких можуть застосовуватись ісе) композиції гліфосату, є, без обмеження, наступні: канатник Теофраста ЧАБшійоп (Неорпгазії), щириця «о

ХАтагапійиз зрр.), лопух (Воїтега зрр), рапс олійний, сапоїа, гірчиця індійська та інші рослини родини

Вгазвзіса врр., соттеїйпа (Сотютеїйпа зрр.), йЙйагее (Егодішт врр.), соняшник (Неїїапійиз зрр.), іпомея (Іротоеєа зрр.), кохія (Коспіа зсорагіа), мальва (Маїма зрр.), горець виткий, зтагпмеей та інші представники родини (Роіудопит зрр.), портулак (Рогішаса зрр.), солянка російська (Заівоїа взрр.), сида (біда зрр.), «

Прчиця польова (Зіпарів агмепзвів), і нетреба (Хапіпішт зрр.). з с Особливо важливими прикладами однорічних вузьколистих видів, для яких можуть застосовуватись . композиції гліфосату, є, без обмеження, такі: вівсюг (Амепа їайша), сагреїдгазз (Ахопориз зрр.), костер и?» (Вготивз (есіогит), росичка (Оідіага зврр.), півняче просо (ЕсПпіпоспіоа сгив-даїй), доозедгазз (ЕїІвивіпе іпдіса), плевел багатоквітковий (І оїйшт пиййогиОт), рис (Огіга Заїйїма), ойоспіоса (ОНоспіоа подовза), Бапіадгазв (Разраїшт поїайит), сапагудгазз (Рпаїагіз врр.), щетинник (Зейага зрр.), пшениця (Тгйсит

Ге» аевіїмит) і кукурудза (7еа таузв).

Прикладами особливо важливих багатолітніх широколистих видів, для яких можуть застосовуватись

Ме, композиції гліфосату, є, без обмеження, такі види: полин звичайний (Агіептізіа зрр.), ваточник (Азсіеріаз 2) зрр.), осот польовий (Сігзіцт агуепзе), березка польова (Сопмомциз агмепзіз) і пуерарія (Риегагіа зрр.).

Прикладами особливо важливих багатолітніх вузьколистих видів, для яких можуть застосовуватись

Ме, композиції гліфосату, є, без обмеження, такі види: Бгаспіагіа (Вгаспіага зрр.), свинорий (Суподоп дасіуоп), сп уеом/ пиїзедде (Сурегиз езсцепійв), ригріе пиїзедде (С. Киїшпдив), пирій (ЕІутивз герепв), Іаіїапу (Іптрегаїа суїїпагіса), плевел багатолітній (І оїшт регеппе), гвінейська трава (Рапісит тахітит), паспалум (Разрайт айагашт) і очерет (Рігадтійез зрр.), гумай (Зогдит паіІерепзе) і саНаї! (Турна зрр.).

Іншими особливо важливими багатолітніми видами, для яких можуть застосовуватись композиції гліфосату, є, без обмеження, такі види: хвощ (Едпцізейт зрр.), орляк звичайний (Ріегідішт адиййпит), ожина (Кириз

Ф) зрр.), і утесник звичайний (Шех еигораецв). ка Таким чином, композиції амоній-гліфосату даного винаходу і спосіб обробки рослин такими композиціями можуть бути корисними відносно до будь-якого з зазначених видів. В конкретно розглянутому способі бор застосування композиція винаходу, що містить амоній-гліфосат і поверхнево-активну речовину, наноситься на листя культурних зернових рослин, генетично трансформованих для введення стійкості до гліфосату, і водночас на листя бур'янів або небажаних рослин, що ростуть в безпосередній близькості до таких культурних рослин.

Цей процес приводить до пригнічення бур'янів або небажаних рослин, в тої час як культурні рослини залишаються по суті непошкодженими. Культурні рослини, генетично трансформовані для одержання стійкості 65 ДО гліфосату, включають рослини, насіння яких продаються Мопзапіо Сотрапу або по ліцензії від Мопзапіо

Сотрапу, що володіє торговою маркою Коипаир КеадуФ. Вони включають різновидності бавовнику, сої, сапоїа і кукурудзи.

Нанесення розбавлених композицій на листя рослин більш прийнятно здійснюють обприскуванням, використовуючи будь-які традиційні пристрої для розпилення рідин, такі як сопла для розпилення, пульверизатори чи таке інше. Композиції даного винаходу можуть використовуватися в точних сільськогосподарських методиках, в яких апарати використовуються для різних кількостей гліфосату, що вноситься в різні частини поля, залежно від таких змінних, як конкретний вид присутньої рослини, склад грунту тощо. В одному втіленні таких методик загальна система точного нанесення (діора! розйіопіпуд зувіет), що управляється апаратом для розпилення, може використовуватися для нанесення потрібної кількості розбавленої 7/0 Композиції в різні частини поля.

Композиція винаходу, більш прийнятно розбавлена достатньою мірою у воді, повинна легко розпорошуватися з використанням стандартного сільськогосподарського обладнання для розпилення. Норма витрати розбавленої композиції на одиницю площі землі, яка наноситься розпиленням, звичайно відома як "об'єм розпилення". Підхожі об'єми розпилення для даного винаходу змінюються залежно від ряду чинників, /5 Включаючи наявні види рослин. Корисні об'єми розпилення для нанесення розбавленої композиції винаходу на листя можуть знаходитися в інтервалі від приблизно 25 до приблизно 1000 літрів на гектар (л/га), більш прийнятно від приблизно 50 до приблизно ЗОбОл/га.

ПРИКЛАДИ

Наведені далі Приклади подані для ілюстрації даного винаходу, а також в якості деяких різних втілень 2о даного винаходу. Ці Приклади наведені в якості ілюстративних прикладів нових композицій і способу їх застосування та не призначені для обмеження обсягу винаходу. Всі відсотки є масовими відсотками, якщо не вказано інакше.

Композиції Прикладів були одержані з використанням водних розчинів амоній-гліфосату, одержаних у способи, описані нижче для Розчинів 1 - 3. В деяких композиціях Прикладів використовувались суміші сч ов поверхнево-активних речовин, описані нижче як Поверхнево-активні Суміші А, В і С.

Розчин 1 і)

В круглодонну колбу з мішалкою об'ємом 2 літри, що має холодильник з водним охолодженням, термометр, ввід для азоту і урівноважену крапельну лійку, приміщують 460,23г вологого осаду гліфосату у вигляді вільної кислоти (12905 води, 84,395 гліфосату, аналіз вологої основи) і 248,89г води. При перемішуванні додають 290,88г ю зо 2570 водного розчину аміаку з такою швидкістю, щоб температура реакційної суміші не перевищувала 757С.

Реакційну суміш перемішують до одержання прозорого, в'язкого розчину амоній-гліфосату (38,895 к.е. гліфосату; ікс, 481г к.е./л). Зразок цього розчину після розведення деіонізованою водою до вмісту к.е. гліфосату приблизно с 195, як встановлено, має значення рнН, яке дорівнює 6,4. Мольне відношення амонію до гліфосату дорівнює 1,86.

Таким чином, розчин 1 містить суміш моноамонієвої і діамонієвої солей гліфосату, в якій приблизно 8690 ісе) гліфосату знаходиться у формі діамонієвої солі. «о

При зниженні кількості води, що додається, ця методика може використовуватися для одержання розчинів амоній-гліфосату з концентрацією гліфосату приблизно 5095 к.е. гліфосату.

Розчин 2

В круглодонну колбу з мішалкою об'ємом 2 літри, що має холодильник з водним охолодженням, термометр, «

Ввід для азоту і урівноважену крапельну лійку, приміщують 460,23г вологого осаду гліфосату (1295 води, 84,390 нт) с гліфосату, аналіз вологої основи) і 379,79г води. При перемішуванні додають 159,98г 2595 водного розчину аміаку з такою швидкістю, що температура реакційної суміші не перевищує 75"С. Реакційну суміш перемішують ;» до одержання прозорого, в'язкого розчину амоній-гліфосату (38,890 к.е. гліфосату; 481г к.е./л). Зразок цього розчину в результаті розведення деіонізованою водою до вмісту к.е. гліфосату приблизно 195, як встановлено, має значення рН, яке дорівнює 6,4. Мольне відношення амонію до гліфосату дорівнює 1,02. Таким чином, розчин

Ге» 2 містить амоній-гліфосат, який, по суті, весь перебуває у формі діамонієвої солі.

Розчин З ме) В круглодонну колбу з мішалкою об'ємом 10 літрів, яка має холодильник з водним охолодженням, термометр, 2) ввід для азоту і урівноважену крапельну лійку, завантажують 500г Розчину 1 і 968г води. При перемішуванні 5р додають 2409г гліфосату (кислота) у вигляді вологого осаду. Потім додають 1623г 2595 водного розчину аміаку з

Ме, такою швидкістю, що температура реакційної суміші не перевищує 857С. Визначають значення рН реакційної с суміші і порціями додають до 85г 2596 водного розчину аміаку для одержання значення рН 6,3-6,7. Кількісні аналіз проводять методом ВЕРХ у стандартні способи і додають кількість води, достатню для одержання розчину амоній-гліфосату з кількісним вмістом гліфосату 41,790о к.е. або 525г к.е./л.

Поверхнево-активна Суміш А

Це заздалегідь змішана суміш, що має такий склад: (Ф, 65905 хлорид метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію ка 1595 поліоксіетилен(8) вторинний С.»5.413 алканол 2090 діетиленгліколь во Поверхнево-активна Суміш В

Це заздалегідь змішана суміш, що має такий склад: 40,795 хлорид метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію 9,396 поліоксіетилен(7) вторинний С.2.413 алканол 1995 діетиленгліколь 65 3195 вода

Доверхнево-активна Суміш С

Це заздалегідь змішана суміш, що має такий склад: 40-4495 хлорид метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію 9-1090 поліоксіетилен (7) вторинний С.42.413 спирт 17-1895 діетиленгліколь баланс до 10095 вода

ПРИКЛАД 1

Для приготування композиції у вигляді концентрату водного розчину винаходу 1124г Розчину З разом з 31,5г деіїонізованої води спочатку приміщують в змішувач. Додають кремнієвий піногасник ЗпіпЕївитм КМ-90 в 70 Кількості О,бг і суміш перемішують до одержання прозорого розчину. Потім додають 93,8г Поверхнево-активної

Суміші А і перемішування продовжують при кімнатній температурі, доки суміш не стане прозорою. Звичайно достатньо перемішування протягом 60 хвилин. Цей процес змішування не вимагає великого зусилля зсуву або нагрівання. Якщо потрібно, додають водний розчин аміаку (2595) для доведення рН до значення в інтервалі від 6,2 до 6,8. Одержана суміш є прозорою або може бути відфільтрована, якщо це необхідно.

Суміш, одержана у даний спосіб і яка має рН 6,5, показує прийнятну стабільність у випробуваннях на визначення стабільності при зберіганні. В двох випробуваннях з визначення стабільності при зберіганні протягом одного місяця, де температура в одному досліді була - 10"С, а в іншому - 60"С, склад показав прийнятну стабільність в обох випадках і не було виявлено значних виділень пар аміаку, утворення кристалів, поділу фаз або будь-яких змін зовнішнього вигляду, вмісту активного інгредієнта або фізичних властивостей, 2о таких як температура помутніння.

Композиція Прикладу 1 з вмістом гліфосату мас./об'єм 470г к.е./л має такий склад: сч о

ІС) зо ПРИКЛАД 2

Згідно з методикою Прикладу 1, 463г Розчину 1 разом з 32г 5095 водного розчину амонієвої солі глюфосинату со і 477г деіонізованої води приміщують в змішувач. Потім додають 202г 9995 сульфату амонію і суміш перемішують со до повного розчинення. Додають кремнієвий піногасник ЗпіпЕїви тм КМ-90 в кількості О,бг і перемішування продовжують до одержання прозорого розчину. Потім додають 25г Поверхнево-активної Суміші В і ісе)

Ззв5 перемішування суміші продовжують при кімнатній температурі до одержання прозорого розчину. Звичайно «я достатньо 60 хвилин. Цей процес змішування не вимагає великого зусилля зсуву або нагрівання. Додають водний розчин аміаку (2595), якщо це необхідно, для доведення рН до значення в інтервалі від 6,2 до 6,8.

Одержаний склад є прозорим або може бути відфільтрований, якщо це потрібно.

Суміш, одержана за допомогою даного способу і яка має значення рН 6,6, показує прийнятну стабільність при « Зберіганні у випробуваннях, аналогічних випробуванням Прикладу 1. шщ с Ця композиція Прикладу 2 має такий склад: :» їв

Ф

Ф с в) с ПРИКЛАД З

Згідно з методикою Прикладу 1, 292,7г Розчину З, 558,6г деіонізованої води, 99,5г сульфату амонію, 0,01г кремнієвого піногасника ЗпіпЕївитм КМ-90 і 31,7г Поверхнево-активної Суміші С і змішують в змішувачі. Цей склад показує прийнятну стабільність в дослідах з визначення стабільності, аналогічних досліду Прикладу 1. о Композиція Прикладу З з вмістом гліфосату мас./об'єм 120г к.е. та рН 6,4 має такий склад: ю 5 б5

ПРИКЛАД 4

Суміш одержують в цілому згідно з методикою Прикладу 1, використовуючи розчин амоній-гліфосату, одержаний по такій самій методиці, як і Розчин 1, але з концентрацією гліфосату 45,595 ке. Додатковий водний розчин аміаку додають для одержання рН 7,4. Суміш демонструє прийнятну фізичну стабільність в досліді з визначення стабільності при зберіганні протягом одного місяця, але має запах аміаку, що показує небажано високий рівень виділення пар аміаку. Композиція з вмістом гліфосату мас./об'єм 540г к.е./л має такий склад: й 75 ПРИКЛАД 5

Суміш одержують в цілому згідно з методикою Прикладу 1, використовуючи розчин амоній-гліфосату, одержаний за допомогою такої ж методики, що і Розчин 1, але з концентрацією гліфосату 46,895 к.е. Додатковий водний розчин аміаку додають для одержання значення рН 7,4. Склад показує прийнятну фізичну стабільність при випробуваннях з визначення стабільності протягом місяця, але має запах аміаку, що показує небажано високий рівень виділення пар аміаку. Ця композиція з вмістом гліфосату мас./об'єм 470Ог к.е./л має такий склад: ся 7 і9) ою

ПРИКЛАДб6 о

Суміш одержують, в цілому, згідно з методикою Прикладу 4, з доданням додаткового водного розчину аміаку с для одержання значення рН 7,3. Суміш показує прийнятну фізичну стабільність в досліді з визначення стабільності при зберіганні протягом місяця, але має запах аміаку, що показує небажано високий рівень (Се) виділення пар аміаку. Ця композиція з вмістом гліфосату мас./об'єм 500г к.е./л має такий склад: со « » щ с :»

ПРИКЛАД 7 35 Готують дев'ять сумішей з 7-1 до 7-9 на основі стандартних методик, описаних в Прикладах 1-3. В кожному

Ф складі амоній-гліфосат наявний в кількості 38,095 к.е. разом з 7,596 Поверхнево-активної суміші А. Баланс до (о) 10095 складає вода. Ці дев'ять рецептур відрізняються лише значенням рН, яке встановлюють змішуванням

Розчину 1 і Розчину 2 в підхожому співвідношенні з подальшим доданням 2590 водного розчину аміаку, якщо це

Мн необхідно. б 50 сп но дойв Бо|Бв|6 в,5|7.0|7,5 8,0)

Суміші з 7-1 до 7-9 випробовують окремо для визначення стабільності при зберіганні при температурах -107С го та бОсС. Зразки (50-100мл) кожного складу приміщують в окремі скляні посудини. Порошкоподібний о амоній-гліфосат (1Омг), одержаний сушкою водного розчину моноамонієвої солі гліфосату, додають в кожний зразок для "затравки" зразків на потенційну кристалізацію. Зразки оцінюють протягом одного місяця при ко температурах -107С та 607С з метою визначення значного виділення пар аміаку, небажаних змін у зовнішньому вигляді, зростання кристалів і поділу фаз. В сумішах з 7-1 до 7-4 (рН 5,5 або нижче) спостерігається 60 зростання кристалів при зберіганні при -107С. Склади 7-8 і 7-9 (рН 7,5 або вище) виявляють небажану нестабільність при 60"С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому й іншому.

Суміші 7-5, 7-6 ії 7-7 (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність при зберіганні згідно з даним винаходом як при -10"С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, виділення значних кількостей пар аміаку або утворення кристалів очевидні при будь-якій з зазначених температур. 65 ПРИКЛАД 8

Готують дев'ять сумішей з 8-1 до 8-9 згідно з стандартними методиками, описаними в Прикладах 1-3. В кожному складі амоній-гліфосат присутній в кількості 38095 ке. разом з 7,590 СОцагпатіттм ЮО8бР, поверхнево-активною речовиною хлоридом дистеарил-диметиламонію фірми Као Согр. Баланс до 10095 сладає вода. Дев'ять сумішей відрізняються лише значенням рН, яке встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2

У відповідному співвідношенні з додатковим доданням 2575 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. умів в 2| |в ввів тів |в вно ло двІБо|вв бовв|тО ТБ ВО

Суміші з 8-1 до 8-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як то описано в Прикладі 7. Суміші з 8-1 до 8-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів під час зберігання при -107С. Склади 8-8 і 8-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при 60"С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 8-5, 8-6 і 8-7 (рН 6,0, 65170 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як при -10"С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидні при будь-якій з зазначених їз температур.

ПРИКЛАД 9

Готують дев'ять сумішей з 9-1 до 9-9 згідно з стандартними методиками, описаними в Прикладах 1-3. В кожному складі амоній-глірфосат наявний в кількості 38,095 ке. разом з 7,595 АдгізоЇ тм А-З5ОН, ор поверхнево-активною речовиною хлоридом додецил-триметиламонію фірми Као Сорг. Баланс до 100905 складає вода. Дев'ять складів відрізняються лише значенням рН, що встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 у відповідному співвідношенні з додатковим доданням 2595 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. сумішв в 216|6 вв Ів вт в, рно ло лвІБо|вв во6,|ТО ТБ ВО с о

Суміші з 9-1 до 9-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як описано в Прикладі 7. Склади з 9-1 до 9-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів під час зберігання при -107С. Склади 9-8 і 9-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при зберіганні при 60С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 9-5, 9-6 і 9-7 (рн о 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як при -10"С, так і при Ге) 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидні при будь-якій з зазначених температур. і.

ПРИКЛАД 10 «я

Готують дев'ять сумішей з 10-1 до 10-9 згідно з стандартними методиками, описаними в Прикладах 1-3. В

Зо кожному складі амоній-гліфосат наявний в кількості 38,095 к.е. разом з 7,595 5395 водної композиції ісе) поверхнево-активної речовини диметилдодециламіну оксиду. Баланс до 10095 складає вода. Дев'ять складів відрізняються лише значенням рН, яке встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 у відповідній пропорції з додатковим доданням 2595 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. « 2 з с вно ло 45 БО ББ|6бОо б5|ТО ТБ ВО . "» Суміші з 10-1 до 10-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як описано в Прикладі 7. Суміші з 10-1 до 10-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів при зберіганні при -107С. Склади 10-8 і 10-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при зберіганні при 602С, (о) що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 10-5, 10-6 і 10-7 б (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як при -107С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидно при (95) будь-якій з цих температур.

ПРИКЛАД 11 (22) , пе .

Готують дев'ять сумішей з 11-1 до 11-9 на основі стандартних методик, описаних в Прикладах 1-3. В кожному сл складі амоній-гліфосат наявний в кількості 38,05 к.е. разом з 7,595 5395 водної композиції 96046 ТХ, поверхнево-активною речовиною поліоксіалкілен сорбітан ефіром фірми Такетоїо. Баланс до 10095 складає вода. Дев'ять сумішей відрізняються лише значенням рН, яке встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 у відповідному співвідношенні з додатковим доданням 2595 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. о о) вно ло 45 БО ББ|6бОо б5|ТО ТБ ВО во Суміші з 11-1 до 11-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як описано в Прикладі 7. Суміші з 11-1 до 11-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів під час зберігання при -107С. Склади 11-8 і 11-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при зберіганні при 60"С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 11-5, 11-6 ї 11-7 (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляє прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як бб при -107С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидно при кожній з цих температур.

ПРИКЛАД 12

Готують дев'ять сумішей з 12-1 до 12-9 на основі стандартних методик, описаних в Прикладах 1-3. В кожному складі амоній-гліфосат наявний в кількості 30,095 к. е. разом з 6,095 Поверхнево-активної суміші А і 8,095 сульфату амонію. Баланс до 10095 складає вода. Дев'ять сумішей відрізняються лише значенням рН, яке встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 в відповідному співвідношенні з додатковим доданням 2590 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. о вно (40 45 50 55 605570 75 80.

Суміші з 12-1 до 12-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як описано в Прикладі 7. Суміші з 12-1 до 12-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів під час зберігання при -107С. Склади 12-8 і 12-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при зберіганні при 60"С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 12-5, 12-6 ї 12-7 (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як при -107С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидні при будь-якій з зазначених температур.

ПРИКЛАД 13

Дев'ять сумішей з 13-1 до 13-9 готують на основі стандартних методик, описаних в Прикладах 1-3. В кожному складі амоній-гліфосат наявний в кількості 30,095 к. е. разом з 6,095 Сцагатіптм Ю86Р і 8,095 сульфату амонію.

Баланс до 10095 складає вода. Дев'ять сумішей відрізняються лише значенням рН, яке встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 у відповідній пропорції з додатковим доданням 2595 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. сч о но ло ав БО ББ|6Оо 6б5|ТО ТБ 80

Суміші з 13-1 до 13-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як описано в Прикладі 7. Суміші з 13-1 до 13-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів під час що) зберігання при -102С. Суміші 13-8 і 13-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при «о зберіганні при 60"С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 13-5, 13-6 ії 13-7 (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як о при -107С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації со очевидні при будь-якій з зазначених температур.

ПРИКЛАД 14 ікс,

Дев'ять сумішей з 14-1 до 14-9 готують на основі стандартних методик, описаних в Прикладах 1-3. В кожному складі амоній-гліфосат наявний в кількості 30,0905 к.е. разом з 6,095 Адгівіоїтм А-35ОН та 8,095 сульфату амонію.

Баланс до 10095 складає вода. Дев'ять сумішей відрізняються лише значенням рН, що встановлюють « змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 у відповідній пропорції з додатковим доданням 2595 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. но) с . щ ри 4045 50 556095 70 75 80,

Суміші з 14-1 до 14-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як (о) описано в Прикладі 7. Суміші з 14-1 до 14-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів при зберіганні б при -107С. Склади 14-8 і 14-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при зберіганні при 602С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 14-5, 14-6 і 14-7 (95) (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як при -107С, так і б 50 при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидні при будь-якій з зазначених температур. сл ПРИКЛАД 15

Дев'ять сумішей з 15-1 до 15-9 готують на основі стандартних методик, описаних в Прикладах 1-3. В кожному складі амоній-гліфосат наявний в кількості 30,095 к. е. разом з 6,095 3595 водного диметилдодециламіну оксиду і 8,095 сульфату амонію. Баланс до 10095 складає вода. Дев'ять складів відрізняються лише за значенням рнН, яке встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 у відповідній пропорції з додатковим доданням 2595 водного о розчину аміаку, якщо це необхідно. іме) во но (4о|45 БО ББ 6бо|6б5|ТО| 75 80

Суміші з 15-1 до 15-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як описано в Прикладі 7. Суміші з 15-1 до 15-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів при зберіганні при -107С. Склади 15-8 і 15-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при зберіганні при 602С, д5 Що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 15-5, 15-6 і 15-7 (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як при -107С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидні при будь-якій з зазначених температур.

ПРИКЛАД 16

Дев'ять сумішей з 16-1 до 16-9 готують на основі стандартних методик, описаних в Прикладах 1-3. В кожному складі амоній-гліфосат наявний в концентрації 30,0905 к.е. разом з 6,095 96046 ТХ поверхнево-активної речовини фірми ТаКетоїйо і 8,095 сульфату амонію. Баланс до 10095 складає вода. Дев'ять сумішей відрізняються тільки за значенням рН, яке встановлюють змішуванням Розчину 1 і Розчину 2 у відповідній пропорції з додатковим доданням 2595 водного розчину аміаку, якщо це необхідно. - вно ло я БО ББ бо 65|ТО ТБ ВО

Суміші з 16-1 до 16-9 оцінюють окремо на стабільність при зберіганні при температурах -107С і 60"С, як описано в Прикладі 7. Суміші з 16-1 до 16-4 (рН 5,5 або нижче) виявляють зростання кристалів під час т зберігання при -107С. Склади 16-8 і 16-9 (рН 7,5 або вище) виявляють неприйнятну нестабільність при зберіганні при 60"С, що виявляється в значних виділеннях пар аміаку, поділі фаз або в тому і в іншому. Суміші 16-5, 16-6 ії 16-7 (рН 6,0, 6,5 і 7,0 відповідно) виявляють прийнятну стабільність згідно з даним винаходом як при -107С, так і при 60"С. Зокрема, відсутність поділу фаз, значних виділень пар аміаку або кристалізації очевидні при будь-якій з зазначених температур.

ПРИКЛАД 17

Гербіцидну ефективність сумішей Прикладів 1, 4 і б порівнюють в тестах, що проводяться в теплицях, з ефективністю комерційного складу ІРА солі гліфосату з вмістом гліфосату ЗбОог к.е./л, що продається фірмою

Мопзапіо Сотрапу як гербіцид Кошпдир тм. Кожну суміш наносять при двох нормах витрати 5 і 7,бл/га, при об'ємі обприскування БООл/га, на кожен з чотирьох важкопригнічуваних видів, вирощених в горшках. сч

Тестованими видами бур'янів є Соттеїїпа соттипів (СС) при середній висоті рослини приблизно З5Бсм, Го)

Роїудопит Іопдізішт (РІ) при середній висоті рослини 15-20см, Китех |аропісиз (КУ) при середній висоті 35-40см і Зоїїдадо аїйззіта (ЗА) при середній висоті рослини 15-20см. Кожну обробку кожного виду бур'янів проводять тричі. ою зо Для оцінки гербіцидної ефективності всі тестовані рослини перевіряються одним фахівцем-практиком, який фіксує відсоток інгібування, візуально визначає ефективність кожної обробки порівняно з необробленими (Се) рослинами. Інгібування 095 показує відсутність ефекту, інгібування 10095 показує, що всі рослини повністю с загинули. Інгібування 8595 або більше розглядається як прийнятне інгібування для нормального гербіцидного застосування. Рослини, оброблені з нормою витрати 7,бл/га, оцінюють через 22 дні після обробки (ДПО); (Се) рослини, оброблені з нормою витрати 5,Ол/га оцінюють через 22 і 35 ДПО. с

Результати, усереднені для кожної серії з трьох дослідів, подані в наведеній далі таблиці.

Суміш /|Витрата (л/га) ДПО «

Прилад! 50022 (1800 99 вв. - о Приклада, 50022 25073 91 во с- (Приклад) БО 2260 73 10087 :» Вошшрю 50 2258/3079 85

Прилад! 7502257 вА 98 96.

Приладя 75002252 6798 от

Фо (Вошпацря! 75 02252 Бо ов

Ф Прилад! 50035 8600 99 50 с й

Ф (Всипацре| БО 35 70 65 9950 сл . й й . й й . . .

При інтерпретації даних цього досліду слід враховувати, що в сумішах Прикладів 1, 4 і 6 вміст гліфосату становить відповідно 470, 540 і 500г к. е./л, в той час як в гербіциді Коппаире вміст гліфосату складає лише Због к.е./л. Отже, при застосуванні рівних норм витрат продукту, як в даному дослідженні, суміші Прикладів 1, 4 і 59 6 забезпечують більш високі дози застосування к.е. гліфосату, ніж гербіцид КоопаирФ. Порівняння гербіциду

ГФ) Коцпацрт? при нормі витрати 7,бл/га з сумішами Прикладів 1, 4 та 6 при нормі витрати 5,Ол/га забезпечує

ГФ порівняння при приблизно рівних дозах за ке. (точно дорівнюють один одному у випадку Прикладу 4 та

Кошипаимирод). во ПРИКЛАД 18

Гербіцидну ефективність сумішей Прикладів 1 і 5 порівнюють в тесті, що проводиться в теплицях, з ефективністю гербіциду Коипдиртм,. Кожну суміш наносять при нормі витрати Ббл/га та об'ємі обприскування

БООл/га, на кожен з шести важкопригнічуваних видів, які вирощену у горшках. Тестованими видами бур'янів є

Соттвеїїйпа соттипів (СС) при середній висоті рослини приблизно З5см, Роїудопит Іопдізешт (РІ) при середній ве висоті рослини 15-20см, Китех |аропісиз (К.)) при середній висоті 35-40см, Зоїідадо айіззіта (ЗА) при середній висоті рослини 15-20см, ТгіоїйШт герепз (ТК) при середній висоті рослини 15см і Ітрегаїа суїїпагіса

(ІС) при середній висоті рослини приблизно 50см. Кожну обробку кожного виду бур'янів проводять тричі.

Оцінку гербіцидної ефективності проводять, як і в Прикладі 17, через ЗО ДПО. Результати, усереднені для кожної серії із трьох дослідів, подано в наведеній далі таблиці. : :

Суміш /|Витрата (л/га) дпо| Збінгбування

Р оерукуватре,

Прилад! 5030 20020 9493 98 100

Приклад? 50030025 0/13 10099 100100, о

При інтерпретації цих даних слід враховувати, що в сумішах Прикладів 1 та 5 вміст гліфосату дорівнює 47Ог к.е./л, у той час як в гербіциді КоппдирФ вміст гліфосату дорівнює ЗбОг к.е./л. Отже, при застосуванні рівних норм витрат продукту, як в даному дослідженні, суміші Прикладів 1, 4 і 6 забезпечують більш високі дози застосування к.е. гліфосату, ніж гербіцид Коипаимрод). 79 ПРИКЛАД 19

Згідно з загальною методикою Прикладу 1 готують наведену далі композицію, що має рН 6,3-6,7. Вона показує прийнятну стабільність в дослідах з визначення стабільності протягом місяця. ся 7 і)

ПРИКЛАД 20

Згідно з загальною методикою Прикладу 1 готують наведену нижче композицію, що має значення рН в інтервалі 6,3-6,7. Вона показує прийнятну стабільність в дослідах з визначення стабільності протягом 1 що місяця. Композиція має відносну щільність 1,23. Вміст гліфосату мас./об'єм дорівнює 460Гг к.е./л. (Се)

Фо

Ф з Ф «

ПРИКЛАД 21

Згідно з загальною методикою Прикладу 1 готують наведену нижче композицію, що має значення рН в но) с інтервалі 6,3-6,7. Вона показує прийнятну стабільність в дослідах з визначення стабільності протягом 1 з» місяця. Композиція має відносну щільність 1,23. Вміст гліфосату мас./об'єм дорівнює 460Гг к.е./л. 5

Ф

Ф о б 50

ПРИКЛАД 22 сл Польове випробування з двома повторами для кожної обробки проводили на Едиізе(т агмепзе в Японії.

Середня висота рослин дорівнює 25-30см. Суміш Прикладу 20 наносили з нормою витрати 15 і 20л/га порівняно з гербіцидом Кошпдир? при однакових нормах витрати продукту. Всі нанесення проводять при об'ємі обприскування Б50Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності здійснюють через 10, 17, 27 і 45 ДПО. Результати о подано у наведеній далі таблиці. ко Суміш Витрата (літа) 00ббінпбування СС во Приладао 15 50905995 ошашрю 150 8075096 вв

Приладго 20380 970590 59 (Всипашрє | 20) 33 | 88 вв ої 65 Оскільки у суміші Прикладу 20 вміст гліфосату дорівнює 46бОг к.е./л, це підходить для порівняння гербіцидної ефективності, яка забезпечується сумішшю Прикладу 20 при 15л/га (6б,9кг к.е./га) з ефективністю,

що забезпечується гербіцидом Коипаире при витраті 2О0л/га (7,2кг к.е./га).

З таблиці видно, що відносно Едиізе(т агмепзе у цьому польовому випробуванні суміш винаходу при нормі витрати 15л/га переважає за дією гербіцид Коппаире при нормі витрати 20л/га при ранніх оцінках. Через 45

ДПО всі обробки приводять до пригнічення Едиїзе(шт з однаковою ефективністю.

ПРИКЛАД 23

Польове випробування проводять на Едціземшт агмуепзе в Японії. Середня висота рослин дорівнює 25-3Осм, і щільність посадки дорівнює 10095. Суміш Прикладу 20 застосовується з нормою витрати 15,4л/га (7,О8кг к.е./га) і 20л/га (9,2кг к.е./га) порівняно з гербіцидом КошпаирФ), який застосовується при нормі витрати 2Ол/га (7,2кг 7/0. ке./га). Всі нанесення проводять при об'ємі обприскування 50Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності проводять через 10, 21, 31, 47 і 55 ДПО. Результати подано в наведеній далі таблиці.

Приладго 20002342 83798 (Вошипашря | 201 13 16 1 75) во) во

З таблиці видно, що відносно Едцізейшт агуепзе у даному польовому випробуванні суміш винаходу при 15,4л/га переважає Кошпаире при 2Ол/га. 720 ПРИКЛАД 24

Польове випробування з трьома повторами проводять на Едцізейт агуепзе в Японії. Середня висота рослини дорівнює 25-3Осм, і щільності посадки дорівнює 7595. Суміші Прикладів 20 і 21 наносять з нормою витрати 15 і 20л/га порівняно з гербіцидом Кошпдир), який застосовується при тих самих нормах витрати продукту. Два препарати сумішей Прикладу 21 (позначені як 21-1 і 21-2 в таблиці нижче) включаються в це сч випробування. Всі нанесення проводять при об'ємі обприскування 50Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності Го) здійснюють через 14, 27, 37 і 45 ДПО. Результати подано у наведеній далі таблиці.

Суміш Витрата (ла)! 000бінпбування 00 й зо Прилад | 15083 75690 Ф

Приладаті 15008069 м

Прикадот? 15000 83067069 76 Фо

Ф

Прикадго 20052085 вк (Се)

Приладотт| 20050082 вва

Прикладот? 20000 в 830 8889 (Вошипацею | 020) во | това «

З таблиці видно, що відносно Едиіїзе(йт агуепзе в даному польовому випробуванні суміші винаходу при З7З 70 15л/га (6б,9кг к.е./га) переважають КошпаширФ), принаймні, при 2Ол/га (7,2кг к.е./л). с ПРИКЛАД 25 "з Польове випробування з трьома повторами проводять на Едцізешт агмепзе в Японії. Середня висота рослин дорівнює 25-3Осм, і щільність посадки дорівнює 75-9095. Суміші Прикладів 20 і 21 наносять з нормою витрати 15 і 20л/га порівняно з гербіцидом Кошипдир Ф, який наноситься при тих самих нормах витрати продукту. В це 15 випробування включаються два препарати суміші Прикладу 21-1 і 21-2 в таблиці нижче). Всі застосування

Ф проводять при об'ємі обприскування 50Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності здійснюють через 6, 13, 23, 31 і

Ге») 46 ДПО. Результати подано у наведеній далі таблиці. о Суміш |Витрата(лиа) 000000 ббінбування

Ге,

Приладю | 1500279 вівво ся Приладатт 15000019 во во 65

Прикладат2) 15015 | Бі 0 во 163 вв о Прилеадоїт| 2000250 во | 7608585 ю бо З таблиці видно, що відносно Едцізе(шт агмепзе в даному польовому випробуванні суміш Прикладу 21 при 15л/га (6б,9кг к.е./га) діє, принаймні, так само як Коппдир Є при 2Ол/га (7,2кг к.е./л). Суміш Прикладу 20 в даному дослідженні виявляє виключно високу гербіцидну ефективність.

ПРИКЛАД 26

Польове випробування з двома повторами для кожної обробки проводять на Мізсапіпиз засспагйогив в бо Японії. Середня висота рослин дорівнює 100-14Осм, і щільність посадки дорівнює 10095. Суміші Прикладів 20 і 21 наносять з нормою витрати 7,5 і 1Ол/га порівняно з гербіцидом Кошипацйр Ф, який наноситься при тих самих нормах витрати продукту. Всі нанесення проводять при об'ємі обприскування 5ООл/га. Оцінку гербіцидної ефективності здійснюють Через 16, 25, 40, 53 і 87 ДПО. Результати подано у наведеній далі таблиці. : : о доредлеровноолпоргято

Приладго 750000200ве0в30 308 о

Прикладоо 1000120 630859 9655

Прикладої) 16114 | во | лев от 75 З таблиці видно, що відносно Мізсапіпиз засспагйогиз в даному польовому випробуванні суміш винаходу при 7,Бл/га (3,5кг к.е./га) діє, принаймні, так само як КопдирО при 1Ол/га (З,бкг к.е./л).

ПРИКЛАД 27

Польове випробування з двома повторами для кожної обробки проводять на Зоїїдадо аїйззіта і Мізсапіпив5 зіпепзіз в Японії. Середня висота рослин Зоїїдадо дорівнює 60-80см, середня висота рослин Мівзсапіпив дорівнює 80-120см. Суміші Прикладів 20 і 21 застосовуються з нормою витрати 7, 10 і 1Зл/га порівняно з гербіцидом Кошпашре), який застосовується при тих самих нормах витрати продукту. Всі нанесення проводять при об'ємі обприскування 5О0Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності здійснюють Через 16, 25, 40, 61 і 80 ДПО для 5оїїдадо і в той самий час, окрім першого сроку, для Мізсапіпиз. Результати подано в двох наведених далі таблицях. сч

Прилад 70139005 ва вв

Прилад! 70000лв0ве0ве0 в» в ою

Ф

Прикладаї 1000 3500500 вве о

Сошпачшря | ло 138 во вв те ви

Приладго 03000005300вво0 830 вв 95 Ф зв Прикладаї 1300 45080800 82055 о бумшш Витрата(лла) 0 інпбування Месія « - «о Приклад?о 7000ремеєданхє 1700300 б40вв с г» 5 (22)

Приклад?о 1300 (емаєданиє 28007409 90

Ф Приклад! 0300емеєданх 19004505 во со

ФУ о ПРИКЛАД 28

Польове випробування з трьома повторами для кожної обробки проводять на Зоїїдадо аїйззіта в Японії. сл Середня висота рослин дорівнює 120-130см, щільність посадки 10095. Суміші Прикладів 20 і 21 наносять з нормою витрати 5 і 7Ббл/га порівняно з гербіцидом КошипашрФ), який застосовується при тих самих нормах витрати продукту. В дане випробування включаються два препарати суміші Прикладу 21 (позначені як 21-1 і 21-2 в 59 таблиці нижче). Всі нанесення проводять при об'ємі обприскування 100Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності

ГФ) здійснюють через 9, 17, 25, 35 і 48 ДПО. Результати подано у наведеній далі таблиці. з Суміш |Витрата(ляв) 0000 ббінббуванняд/ во Приладо 50027 78080 ве оо

Прилад 5000021 80092095 859

Приладої?) 50007 416896

Всшшю 5000000 06605 |в

Приладго | 7528 78 | 8305995 бо Приклад 21-1 7,5 19 70 87 93 97 ошпацря | 7 19 | 73) 89) 93 | ої

ПРИКЛАД 29

Польове випробування з трьома повторами для кожної обробки проводять на Китех обріизітоїїв5 в Японії.

Середня висота рослин дорівнює 20-30см. Суміш Прикладу 20 наносять з нормою витрати 2,5 і 5л/га порівняно з гербіцидом КошипацчрФ», який застосовується при тих самих нормах витрати продукту. Всі обробки проводять при об'ємі обприскування 50Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності здійснюють через 12, 25 і 38 ДПО. Результати /0 подано у наведеній далі таблиці.

Суміш Витрата (л/га) Збінгбування

Прикладоо 255095 100 5 Прилад 50 68096000

ПРИКЛАД з0

Польове випробування з двома повторами для кожної обробки проводять на ТгйоііїШт герепв, І атіт ригригент і Китех іаропісив в Японії. Середня висота рослин ТгйоЇйшШт дорівнює 20-30см, щільність посадки 50-70905. Середня висота рослин І атішт дорівнює 30-35см, щільність посадки 25-3095. Середня висота рослин

Китех дорівнює 15-40см, щільність посадки становить 5-1095. Суміш Прикладу 20 наносять з нормою витрати 2,5, 5 і 7,5л/га порівняно з гербіцидом КошипашрФ), який застосовується при тих самих нормах витрати продукту.

Всі обробки проводять при об'ємі обприскування 50Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності здійснюють через 14, с 22, 27, 44 ДПО для Ттйоїїшт, а для І атішт і Китех лише в деякі з цих строків. Результати подано в трьох Ге) наведених далі таблицях.

Суміш Витрата (л/га)) 0096 інгібування Тйойют о во

Зо (Прикладго, 25 0 ББО) 86 | 8688 Те

Фо ошшю 50358085 Ф

Прикадго 71560909» 96

Зо (Всипацою | те 1 45 | вв) во) оз о « з -; с хз (Приклад2о, 500188 | 89 немає даних немає даних) : (22)

Ф сумш Витятаслкя 00знпбування отех о я. Приклад?о 25 0020 ремаєдани 960100 (22) ошаюро 25023 немеє даних 8552 сл Прикладго 50000053 оемаєданя 960098 ошаюро 500008 онемеє даних 89098

Прикладоо 75000050 оемаєданя 960099 (Вошипацря | Т5 0130 немає даних 98 100

ІФ) ПРИКЛАД 31 ко Польове випробування з трьома повторами для кожної обробки проводять на ТгйоіїШт герепз в Японії.

Середня висота рослин становить 10-15см. Суміш Прикладу 20 наносять при 5 і 7,бл/га порівняно з гербіцидом 60 КоипаимрФ), який застосовується при тих самих витратах продукту. Всі обробки виконують в об'ємі обприскування

БООл/га. Оцінку гербіцидної ефективності проводять через 12, 25 і 38 ДПО. Результати подано у наведеній далі таблиці.

Суміш Витрата (л/га) 0Збінгібування 5

Приклад 20 5 во во 94

Ясшившя| 5 | 88 | в | т

Прикладоо 75509196

ПРИКЛАД 32

Польове випробування проводять на Агпептівіа ргіпсерз і Зепесіо мціІдагіз в Японії. Середня висота рослин

Апетівіа становить 30-бО0см, щільність посадки 80-9595. Середня висота рослин Зепесіо становить 20-50см, щільність посадки дорівнює 5-1595. Суміші Прикладів 20 і 21 наносять при 2,5 і З,5л/га порівняно з гербіцидом 70 КоцпаирФ, який застосовується при тих самих нормах витрати продукту. Всі обробки здійснюють в об'ємі обприскування 5ООл/га. Через приблизно 1 годину після обробки спостерігаються опади у вигляді дощу приблизно 5мм. Оцінку гербіцидної ефективності проводять через 13, 28 і 54 ДПО. Результати подано в двох наведених далі таблицях.

Суміш Витрата (л/га)| 95 Інгібування Апетівіа 5

Прикладоо 35070590 в 7

Ясипацея | 35 | 6 | м | в

Суміш Витрата (л/га)|. 95 Інгібування Зепесіо | с 2 о

Прикладої 25131 758 ю зо Прилад! 35 4807908 Ф (Вошипацея | 35 | 28 | 63 | во | со

ПРИКЛАД з3 «я

Польове випробування без повтору проводять на І атітит ригригенйт в Японії. Середня висота рослин 32 дорівнює 45-БОсм, щільність посадки дорівнює 100965. Суміш Прикладу 20 наносять при 3, 4,5 і бл/га порівняно з ке, гербіцидом КошипацчрФ», який застосовується при тих самих нормах витрати продукту. Всі обробки проводять при об'ємі обприскування 50Ол/га. Оцінку гербіцидної ефективності проводять через 13, 21 і 43 ДПО. Результати подано у наведеній далі таблиці. «

Суміш Витрата (л/га) 0Збінгібування | ші с щ ; ще ошашрю 460035009800 100

Ф Прикадо 52097100

Ф Ясипацея | 6 | з | в | 100 і ПРИКЛАД 34

ФО 20 Дані польових випробувань Прикладів 23-33 показують несподівано високу міру гербіцидної ефективності відносно різних видів рослин сумішей Прикладів 20 і 21 порівняно гербіцидом КошпаирФ), який застосовується сл при аналогічній або більшій нормі витрати гліфосату за кислотним еквівалентом. Для того, щоб дослідити, чи може це бути результатом покращеного поглинання або транслокації гліфосату в рослині, обробленій сумішами винаходу, проводять дослід з використанням радіоактивної мітки на Едцпізе(шт агмепвзе. оо Бульби Е. Агмепзе, викопують на полі і пересаджують в 4см горшки та вирощують у теплиці протягом 40 днів

Ге! для забезпечення рослин для використання в експерименті. Рослини обробляють, наносячи єдину краплю 4мкл розчину гліфосату для обробки на основу третього кола відгалужень вище рівня грунту. Після обробки рослини ю пересаджують в камеру росту з 12-годинним світловим періодом, денною температурою 28"С, нічною температурою 18"С, відносною вологістю 3595 і інтенсивністю денного освітлення 1200Олюкс. 60 Для приготування розчину для обробки зразок комерційного гербіциду Коспдир 8 або зразок суміші

Прикладу 21 розбавляють в шість разів (з розрахунку на масу) деіонізованою водою. До цього розчину додають 0,128мкКю/мг ""С-гліфосату (Атегзпат, питома радіоактивність 54мКю/ммоль). Таким образом, хоча рослини, оброблені сумішшю винаходу, одержують трохи більшу дозу "холодного" гліфосату, через більш високий вміст ке. гліфосату в суміші, ніж оброблені гербіцидом Коципдаиреб, обидві серії рослин одержують однакову бо дозу "С-гліфосату.

Рослини збирають через 6 годин, через 1, З і 8 днів після обробки та розрізають на дві частини: надземну і підземну. Рослинний матеріал промивають перед сушкою та спалюють в апараті для окислення.

Діоксид ""С-вуглецю уловлюють та вимірюють радіоактивність, використовуючи рідинний сцинтиляційний лічильник. Показник поглинання гліфосату виражається відліком на хвилину (арт) від всієї рослини. Показник транслокації виражається відліком на хвилину (дрт) лише з підземної частини рослини. Дані подано в двох наведених нижче таблицях. рослини) й й

У даному дослідженні встановлено, що як поглинання, так і транслокація гліфосату значною мірою підвищується у випадку суміші винаходу, поданої в Прикладі 21, порівняно з комерційним стандартом і гербіцидом КошипаирФ. Цей дивовижний результат ілюструє несподівану перевагу, принаймні, одного втілення даного винаходу.

Хоча винахід описано з посиланням на конкретні втілення, його подробиці не призначені для обмежень, се оскільки буде очевидно, що різні еквіваленти, зміни та модифікації можуть бути здійснені без відхилення від о галузі та обсягу винаходу, і зрозуміло, що такі еквівалентні втілення, як розуміється, включено до обсягу винаходу.

ІС) зо

Claims (1)

1. Формула винаходу як

   1. Гербіцидна композиція у вигляді водного концентрату, яка включає (зе) (а) гербіцидно ефективну кількість амонієвої солі М-фосфонометилгліцину, причому молярне відношення со амонію до М-фосфонометилгліцину таке, що забезпечує значення рН від приблизно 5,5 до приблизно 7,4 і (Б) одну або більше з поверхнево-активних речовин у кількості, що підвищує гербіцидну ефективність. (Се)

   2. Композиція за п. 1, в якій молярне відношення амонію до М-фосфонометилгліцину забезпечує значення рн від приблизно 6,0 до приблизно 7,0.

   З. Композиція за п. 1, яка не містить ефективної кількості поверхнево-активної речовини, що включає групу « (СНо)т(С2НаО)д-К або -««С2НаО)р-СОК, яка приєднана безпосередньо до атома азоту, де т дорівнює 0 або 1, п являє собою ціле число від 1 до З включно, р являє собою ціле число від 1 до 18 включно, і К являє собою - с Св-Согалкіл.

   и 4. Композиція за п. 1, яка має рН від приблизно 6,3 до приблизно 6,7. є» 5. Композиція за п. 1, в якій концентрація М-фосфонометилгліцину знаходиться в інтервалі від приблизно 100 до приблизно 600 грамів кислотного еквівалента на літр.

   6. Композиція за п. 1, в якій концентрація М-фосфонометилгліцину знаходиться в інтервалі від приблизно (22) З00 до приблизно 600 грамів кислотного еквівалента на літр. бу 7. Композиція за п. 1, в якій концентрація М-фосфонометилгліцину знаходиться в інтервалі від приблизно 400 до приблизно 500 грамів кислотного еквівалента на літр. (95) 8. Композиція за п. 1, в якій загальна концентрація поверхнево-активних речовин складає від приблизно 2 Фу 50 до приблизно 25 мас. 95.

   9. Композиція за п. 1, в якій загальна концентрація поверхнево-активних речовин складає від приблизно 5 сл до приблизно 20 мас.9б5.

   10. Композиція за п. 1, в якій, щонайменше, одна з поверхнево-активних речовин є катіонною.

   11. Композиція за п. 10, в якій вказана поверхнево-активна речовина вибрана з групи, що включає первинні, вторинні і третинні Свогоалкіламіни, солі первинних, вторинних і третинних Св.огалкіламінів, солі о четвертинного Св.ог2алкіламонію.

   12. Композиція за п. 10, в якій вказана катіонна поверхнево-активна речовина являє собою ко ді(«Св.о»2алкіл)удиметиламонієву сіль.

   13. Композиція за п. 10, в якій вказана катіонна поверхнево-активна речовина являє собою 60 Св.о»алкілтриметиламонієву сіль.

   14. Композиція за п. 10, в якій вказана катіонна поверхнево-активна речовина являє собою поліоксіетилен Св 22алкіламонієву сіль.

   15. Композиція за п. 14, в якій вказана поліоксіетилен С в.ооалкіламонієва сіль являє собою хлорид метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію. 65 16. Композиція за п. 10, яка додатково включає неіонну поверхнево-активну речовину.

   17. Композиція за п. 16, в якій вказана неїонна поверхнево-активна речовина являє собою простий поліоксіетилен Св о»2алкілефір.

   18. Композиція за п. 17, в якій вказаний простий поліоксіетилен С в.о2алкілефір являє собою поліоксіетилен вторинний спирт, що містить в середньому від приблизно З до приблизно 15 молів етиленоксиду.

   19. Композиція за п. 1, яка містить від приблизно 450 до приблизно 500 грамів на літр кислотного еквівалента амонієвої солі М-фосфонометилгліцину, від приблизно 4,6 до приблизно 5,2 мас. 905 хлориду метил-біс(2-гідроксіегил)укокоамонію, від приблизно 1,0 до приблизно 1,2 мас. 95 поліоксіетилен вторинного С.425.1залканолу, що містить від приблизно 7 до приблизно 8 молів етиленоксиду, і від приблизно 1,4 до приблизно 1,6 мас. 95 діетиленгліколю. 70 20. Композиція за п. 1, яка містить від приблизно 110 до приблизно 130 грамів на літр кислотного еквівалента амонієвої солі М-фосфонометилгліцину, від приблизно 25 до приблизно 29 мас.9о сульфату амонію, від приблизно 0,9 до приблизно 1,4 мас. 95 хлориду метил-біс(2-гідроксіетил)кокоамонію, від приблизно 0,2 до приблизно 0,3 мас. 90, поліоксіетгилен вторинного С.425.4залканолу, що містить від приблизно 1 до приблизно 8 молів етиленоксиду, і від приблизно 0,4 до приблизно 0,6 мас. 95 діетиленгліколю.

   21. Композиція за п. 1, яка додатково включає спільно застосовуваний водорозчинний гербіцид.

   22. Композиція за п. 21, в якій спільно застосовуваний гербіцид являє собою амонієву сіль глюфосинату.

   23. Спосіб знищення або пригнічення рослинності, який включає розбавлення композиції за п. 1 у воді і нанесення розбавленої композиції на листя рослин. Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2004, М 5, 15.05.2004. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. с щі 6) ІФ) (Се) (зе) (Се) (Се)

   - . и? (о) (о) (95) (о) сл іме) 60 б5