UA55410C2 - Спосіб виготовлення щіткових виробів - Google Patents

Abstract

Спосіб виготовлення щіткових виробів з окремими вертикальними пластиковими щетинками, між якими утворюються чітко визначені, передбачені проміжки, які пристосовані до конкретного середовища, що наноситься, та до належного застосування щіткового виробу. В способі виготовлення щіткових виробів, що мають держак та щетинну накладку з окремих вертикальних щетинок, де окремі щетинки з кріпильними кінцями спереду вставляють поодинці до одного з отворів перфорованого шаблона, причому діаметр його отворів трохи більший за діаметр окремих щетинок. Розташування отворів співпадає з розташуванням щетинок у щетинній накладці або її частині таким чином, що їхні кріпильні кінці виступають на приблизно однакову довжину з протилежного боку перфорованого шаблона, після чого щетинки фіксують проти осьового та радіального зсуву у перфорованому шаблоні, принаймні на кріпильній поверхні держака готують шар рідкого отверджуваного матеріалу, після чого рідкий матеріал обтікає кріпильні кінці щетинок, занурені до шару, після чого отверджують шар.

Description

Винахід стосується способу виготовлення |(щіткових виробів з держаком та щетинною накладкою, що виконана з окремих вертикальних пластикових щетинок.

В даному контексті щіткові вироби охоплюють усі види пристроїв для чищення підлог, що мають щетинні накладки, а також ремні, пластини, мати й т. ін. з щетинною накладкою. Це можуть, зокрема, бути щітки для догляду за тілом або гігієнічні, як от зубні щітки, масажні щітки, щітки для волосся й т. ін., або щітки для нанесення покрить, косметики, ліків і т. ін., або мати для підлог, щіткові ремені, шліфувальні ремені та ін.

Звичайно у таких виробах щетинки з'єднують у жмутки або великі пакети і в такому вигляді прикріпляють до держаків. Раніше держаки прикріплювали механічним шляхом, а саме схоплюють жмуток щетинок зашморгом та фіксують у держаку за допомогою анкерного засобу. Такий спосіб кріплення надто складний, а у деяких випадках, особливо у санітарних виробах, веде до небажаних наслідків, бо в отворах, що необхідно виконувати у держаку, накопичується бруд та бактерії. У разі жмутків або пакетів щетинок великого діаметру, наприклад, для малярних пензлів, жмутки або пакети закріплюються на клеї. Коли з'явилися пластикові щетинки, відкрилися можливості для інших способів кріплення, а саме зварювання або теплового приклеювання жмутків до держака, або впресовування кінців жмутків у розплавлений матеріал держака.

Всі способи, за яких жмутки чи пакети щетинок встромляють у більш чи менш розплавлену масу та закріплюється при її твердненні, мають очевидний недолік - закріплення щетинок. Отже, після затвердження маси жмутки чи пакети треба вичісувати, аби видалити незакріплені щетинки. Навіть при користуванні, окремі щетинки, що погано закріплені, висмикуються. У деяких випадках, особливо у малярних пензлях, мулярських щітках та ін., це має негативні наслідки, бо висмикнуті щетинки потрапляють до середовища, що наноситься, і їх важко видалити звідтіля, не залишаючи слідів. Особливо небажане це явище у зубних щітках, бо такі висмикнуті щетинки часто-густо застряють у міжзубних проміжках, звідкіля їх важко видобути.

Якщо держак та щетинки, як зараз переважно має місце, вироблені з пластику та поєднані зварюванням, то вони мають бути з того самого пластику або з такої пари матеріалів, що при зварюванні між собою забезпечують достатню міцність поєднання. Цій вимозі відповідають лише нечисленні пари матеріалів, характеристики яких не надто розбіжні.

Але з щітковими виробами часто трапляється навпаки. Так, держак, який звичайно створює ручку щітки, має бути жорстким і вироблятися з недорогого пластику, тоді як щетинки виготовляють з високосортного пластику, що посідає відносно високу стійкість проти спрацювання, гарну гнучкість та опір поперемінному згинанню у різні боки. Отже, держаки звичайно виробляють з поліолефінів, а щетинки - з поліамідів. Ці та інші пари пластиків майже або зовсім не зварюються. Теж саме можна сказати про впресовування щетинок, бо тут потрібний опір витягуванню забезпечують перш за все сили поверхневого натягу, а структурне поєднання має місце лише у обмеженому ступені. Отже, треба оплавляти кінці щетинок, роблячи їх потовщеними, аби створити додаткове з'єднання тертям з держаком.

Крім того, відомі щіткові вироби, де щетинна накладка містить поряд зі жмутками окремі вертикальні щетинки або складається цілком з окремих щетинок. Так, у Європейській заявці 165546 описано зубну щітку, накладка якої містить жмутки щетинок та частково окремі щетинки.

Окремі щетинки розташовані так, що вкривають поверхню, і так само, як і жмутки, приварені до пластикового держака. Як вже відзначалося, це передбачає підбір відповідних пар матеріалів і часто вимагає використання надто дорогого пластику для держака, аби пристосувати його до щетинок. Більш того, щетинки набувають стійкості та гнучкості, а також піддатливості, бо екструдовані моноволокна витягуються, і через те термостабілізуються, набуваючи молекулярної повздовжньої орієнтації яка втрачається, тільки-но щетинки піддають підвищеній температурі. Таким чином, при зварюванні закріплені кінці щетинок пошкоджуються. Щетинки втрачають пружність при згинанні, тобто здатність повертатися до вихідного положення. Те ж саме має місце, коли жмутки щетинок уприскують у розплавлену масу держака, до того ж, у цьому випадку рекомендується, щоб держак та щетинки виготовлялися з одного матеріалу (патенти ФРН 895140, 900809).

В іншій відомій зубній щітці за патентом США 4592594 окремі щетинки набрано у пакет, що створює всю щіткову насадку, і вставлено до рамкового держака. Щетинки зварені вздовж їхніх зовнішніх контактних граней. Крім можливості пошкодження щетинок, у цьому варіанті опір висмикуванню щетинок недостатній, бо контактна грань з коловим перерізом щетинки по суті є лише лінійною, отже, щетинки взаємозв'язані лише повз чотири такі лінійні контактні грані.

Щодо малярних пензлів, відомо також (патент ФРН 1050304, патент

СИТА 2664316) розплавлення усього пакету щетинок з кінця, що закріплюється, та формування там пластинчатого потовщення, яке утримує пакет щетинок у держаку. Відомо також (патент ФРН 812304) запресовування пакету щетинок до рідкої пластикової маси держака.

Зокрема, у першій з вказаних конструкцій має місце вже згадане пошкодження основи щетинок. Однак у разі пензлів ці способі непридатні для практичного вжитку, бо щетинки щільно впаковані, отже, на пензлі немає просторів для прийому фарби. Такі простори звичайно забезпечуються у пензлях за допомогою вставок або подібного (заявки

Німеччини 9206072, 3025010), які вміщуються всередині зони кріплення та витісняють щетинки убік так, що біля вставок створюються камероподібні вільні простори, які поглинають фарбу і частково послабляють тиск на пензель та згинання щетинок. Ці камери є важливою передумовою рівномірного нанесення фарби і дають можливість покривати досить велику поверхню одним мазком. Це відіграє особливу роль для пластикових щетинок, які утримують фарбу гірше за натуральну щетину. Треба також мати на увазі, що у щітках, призначених для нанесення середовищ на поверхню, ці середовища мають найрізноманітнішу в'язкість. Це стосується навіть зубних щіток, які мають приймати та розподіляти як ластовидні, так і гелєвидні маси. Отже, з точки зору застосування щітки дають оптимальні результати лише при нанесенні середовищ, в'язкість яких знаходиться в якомусь вузькому інтервалі значень, а з іншими середовищами працюють незадовільно.

Значить, особливо у разі малярних пензлів, треба мати у дуже широкому асортименті, щоб задовольнити усі потреби виробництва.

Робилися численні спроби кріпити щетинки поодинці до носія. Крім вищезгаданого зварювання, яке неприйнятне з матеріалознавчих міркувань (патент Великої Британії 165546), відомо (заявка Німеччини 4410236) формування моноволокон щетинок у чарунки, які шикуються у ряди за допомогою основних та утокових ниток, а потім запресовуються до пластичного матеріалу в зоні скріплення. Цей спосіб надто складний, коштовний і створює відносно відкриту структуру щетинної накладки.

Відомо також (патент Великої Британії 292693) приварювання спеціальних щетинок великого діаметру до держака або створення чарунок, які кріпляться до держака механічним шляхом за допомогою анкерних засобів. Недоліки обох тих способів вже висвітлювалися.

Нарешті, відомо (заявка Великої Британії 2035076) формування щетинок у вигляді шплінтів, які прикріпляються до держака, або їхнє виготовлення разом з держаком у формі для вливання під тиском (патент США, патент

Швейцарії 661851). Тут вже йдеться не про щетинки як такі, а про шплінтовидні структури відносно великого діаметру, які зовсім не здатні утримувати середовища, що наносяться, і через те придатні лише як щітки для волосся та подібні.

Завдання винаходу полягає в тому, щоб створити спосіб виготовлення щіткових виробів з окремими, вертикальними пластиковими щетинками, між якими створюється чітко визначені, передбачені проміжки, які пристосовані до конкретного середовища, що наноситься, та до належного застосування щіткового виробу.

Згідно з винаходом, це завдання вирішується тим, що окремі щетинки встромляють кріпильним кінцем до переду до отворів перфорованого шаблону, діаметр яких трохи перевищує діаметр окремих щетинок, а розташування відповідає розташуванню щетинок у щетинній накладці або в її частині, таким чином, що їх кріпильні кінці приблизно однаково виступають з протилежного боку перфорованого шаблону, після чого пластинки закріплюють проти осьового та радіального зсуву у перфорованому шаблоні, принаймні на кріпильній пластині держака готують шар рідкого, здатного твердіти матеріалу, сточують рідким матеріалом щетинки, кріпильні кінці яких занурені до шару, а потім стверджують шар.

У способі згідно з винаходом щетинки поодинці подають до виробництва чином, що відповідає їх подальшому розташуванню у щетинній накладці. Це досягається за допомогою перфорованого шаблону, у якому отвори розташовані відповідно до розташування окремих щетинок у накладці, отже, щетинки виставляються в належні положення перед закріпленням. У цих положеннях щетинки зафіксовані так, що не можуть зсунутися уздовж осі чи радіально. Водночас або заздалегідь, принаймні на кріпильній частині держака, готують шар рідкого, здатного твердіти матеріалу. Кріпильні кінці щетинок, що виступають з отворів перфорованого шаблону, занурюють до шару, де їх поодинці та цілююм оточують рідким матеріалом, після чого внаслідок твердіння шару вони міцно закріплюються там.

Отже, окремі щетинки можна з'єднувати з держаком згідно з завданням розташування та з чітко визначеними відстанями поміж ними.

Можна вибирати будь-які відстані поміж щетинками у щетинній накладці, а також забезпечувати будь-яке бажане поєднання між щетинками за допомогою відповідних перфорованих шаблонів. Це гарантує, що щетинки не будуть надто щільно впаковані, і створює чітко визначені капіляри. Будь-яку форму капілярів можна одержувати за рахунок взаєморозташування щетинок, а будь-який переріз капілярів - за рахунок відстаней між ними. Це дозволяє оптимально пристосовувати щіткові вироби, одержані таким чином, до їх конкретного застосування, зокрема, визначати вищезгадану геометрію згідно з в'язкістю середовища, для якого призначений виріб. Для покривних середовищ з низькою в'язкістю відстані можна робити меншими, ніж для більш в'язких середовищ.

Оскільки відстані між щетинками чітко визначені, гарантоване, зокрема, повне обтікання рідким шаром кріпильних кінців кожної окремої щетинки та їх закладення до шару здатного твердіти матеріалу. Кожна щетинка надійно закріплюється, і усі щетинки у накладці чинять опір висмикуванню. Немає потреби прочісувати щетинну накладку, і окремі щетинки не можуть розійтися. З точки зору використання, чітко визначені відстані між щетинками забезпечують також струминне промивання щетинної накладки. Це дуже важливо для санітарних щіток, зубних щіток та малярних пензлів. Крім того, після вжитку щетинна накладка швидко висихає, що запобігає накопиченню бактерій. Споживчі якості кожної щетинки використовуються краще, ніж за їхнього розташування у жмутках чи пакетах, де внутрішні щетинки спираються на зовнішні так, що їх гнучкість не спрацьовує. Зовнішні щетинки зазнають більшої напруги, а через те скоріше деформуються або іншим чином втрачають працездатність, у той час як у накладці, що складається з окремих вертикальних рознесених щетинок, кожна щетинка використовується і всі вони зазнають однакової напруги, так що термін служби виробу подовжується, бо немає передчасного зносу деяких щетинок.

Переважно щетинки занурюють до шару рідкого матеріалу за допомогою перфорованого шаблону. Замість того можливо присувати шар до нерухомого перфорованого шаблону з отворами.

У переважному варіанті здійснення винаходу глибина занурювання кріпильних кінців щетинок задається тим, що перфорований шаблон з затиснутими щетинками пересувають по регульованій доріжці. Це дає змогу задавати потрібну глибину закріплення щетинок, а отже ступінь їхнього опору висмикуванню, точним, відтворюваним чином.

Окремі щетинки можна подавати до перфорованого шаблону у вигляді безперервного моноволокна, а потім затягувати до нього. Після закріплення безперервних моноволокон на потрібну довжину можливо також після ствердіння шару.

Безперервно моноволокна можна тримати поодинці або намотаними на кілька барабанів та змотувати з останніх Якщо на барабані зберігається кілька моноволокон, їх розділяють, перш ніж подавати до перфорованого шаблону. Можна також обробляти щетинки з довгих ділянок моноволокон або нарізати їх на потрібну довжину.

Таким чином, винахід дає змогу легко обробляти щетинки з різноманітних матеріалів, різних діаметрів та/або перетинів (колового, багатокутного та ін.), а також з різноманітною структурою поверхні (гладкою, шорсткою, пластівчастою та ін.). Зокрема, дуже важко обробляти структуровані чи багатокутні щетинки у вигляді жмутків, відповідно в жмутках з'являються неконтрольовані капілярні проміжки. У цьому відношенні винахід створює чітко визначені умови.

Винахід також дозволяє створювати вільні проміжки усередині щетинної накладки, бо щетинки лише встромляються до тих отворів у перфорованому шаблоні, що співпадають з положенням щетинок у щетинній накладці.

Таким чином, усередині щетинної накладки можна одержувати капіляри більшого перерізу, та й навіть камероподібні проміжки, що створюють місця схову довільного перерізу.

Можливо також за допомогою того самого перфорованого шаблону виробляти щетинні накладки з різними проміжками між щетинками, якщо лише вони відповідають проміжкам між отворами на пластині.

Замість цього можна затуляти ділянки пластини там, де потрібні більші проміжки між щетинками.

Винахід також дозволяє одержувати щетинну накладку з окремих вертикальних щетинок та щетинок, зібраних у жмутки, водночас встромляючи ті та інші до перфорованого шаблону, отвори якого відповідають розташуванню окремих щетинок та жмутків щетинок у щетинній накладці, так, що кріпильні кінці окремих щетинок та жмутків виступають по різні боки перфорованого шаблону. Після того окремі щетинки та жмутки водночас занурюють до шару та повторюють вищенаведені операції. Таким чином, можливо одержувати щіткові вироби з щетинними накладками різної дії.

Шар на держаку можна одержувати з рідкого клею, пластику, що полімеризується на холоді або за помірної температури, з розплаву самого держака або лише його поверхні. В залежності від властивостей щетинок та матеріалу шару створюється непозитивне та/або інтегральне поєднання.

Стійкість окремих щетинок проти висмикування можна поліпшити, піддаючи окремі щетинки після уведення до отворів перфорованого шаблону поверхневому структуруванню або термічному чи механічному формуванню кріпильних кінців, що виступають з шаблону, після чого їх занурюють до шару, одержуючи своєрідне позитивне поєднання.

В іншому варіанті способу після введення щетинок до перфорованого шаблону або їхньої фіксації там, використовують аналогічний перфорований шаблон з різальною площиною на кінцях, що звернені до кріпильних кінців, після чого обробляють зазначені кінці, наприклад, надаючи їм форми, що відрізняється від плоскої різальної грані. Лише після цього кріпильні кінці занурюють до шару за допомогою перфорованого шаблону.

Завдяки виконаним точно відстаням робочий бік щетинок можна обробляти оптимальним чином - механічним (наприклад, шліфуванням), хімічним чи термічним (наприклад, лазерними променями). Особливо в останньому випадку переваги роздільного розташування окремих щетинок стають очевидними. Лазерна обробка кінців щетинок з метою їх закруглення сама по собі відома. Однак цей спосіб не придатний до обробки жмутків щетинок, бо відстані між кінцями щетинок усередині жмутка різні і контролювати процес неможливо, тому частина щетинок приварюється одна до одної. Завдяки ж точному, відтворному додержанню відстаней між щетинками у способі згідно з винаходом вдається надійно обробляти лазером кінці щетинок.

Ще в одному варіанті способу після обробки кінців, щетинки вивільняють з закріплення та осьовим зсувом вміщують до криволінійної оболонки, площина якої відрізняється від площини перерізу, після чого плоско підрізають кріпильні кінці та занурюють до шару.

У цьому варіанті можливо довільно розташовувати робочі кінці щетинок у щетинній накладці. В разі малярських пензлів це має перевагу в тому, що можна отримувати накладку конічного профілю. У зубних щітках також можна одержати конічний профіль, і тоді найдовші щетинки проникають до міжзубних просторів, тоді, як коротші чистять поверхню зубів.

Далі винахід докладно описується з посиланням на додані креслення, на яких: фіг.1 - схематичний вигляд установки для здійснення першого етапу способу; фіг.2 - вигляд у плані варіанту перфорованого шаблону; фіг.3 - установка за фіг.1 при подальшому здійсненні способу; фіг.4 - вигляд у плані готової щітки; фіг5 - 7 - зображення малярного пензля, повздовжній перетин, поперечний перетин та вигляд збоку; фіг.8 - 10 - варіант, змінений у порівнянні з фіг.3, у тих саме трьох виглядах; фіг.11, 12 - види зубної щітки збоку та зверху; фіг13 - вид зверху іншого варіанту перфорованого шаблону із встромленими щетинками.

На фіг.1 та 3 зображено виготовлення малярного пензля. Пензель має ручку 1, на голівці якої виконано так званий щітковий обруч 2 у формі втулки, який окреслює зовнішній контур щетинної накладки пензля.

Усередині обруча 2 виконано шар З рідкого або зріджуваного матеріалу.

Ручка 1, обруч 2 та шар З разом створюють держак щетинок. Ручка 1 пензля встановлюється на виробничій установці (не показано).

Щетинки 4 поодинці постійно кріпляться до держака. У варіанті, що зображений на фіг.1 та З, щетинки подають у вигляді безперервного моноволокна 5 з бобіни 6. Передній кінець безперервного моноволокна 5 встромляють та втягують до перфорованого шаблону 7. Для цього шаблон виконаний багаточастинним. Він складається з трьох конгруентних пластин 8, 9, 10 та проміжних затискних пластин 11, 12, які рухаються у горизонтальних напрямках, як вказано стрілкою. В усіх частинах перфорованого шаблону 7 виконано отвори 13, діаметри яких трохи більше, ніж переріз окремих щетинок 4. Розташування отворів на перфорованому шаблоні 7 відповідає розташуванню окремих щетинок 4 у щетинній накладці пензля. Це видно на фіг2, де частина 8 перфорованого шаблону зображена з вирізом, а під нею видно затискну пластину 11.

Передній кінець безперервного омоноволокна 5 втягують до перфорованого шаблону 7, аж поки він не виступатиме з протилежного боку шаблону 7. Ці виступи створюють кріпильні кінці 14 окремих щетинок 4. У цьому положенні затискні пластини 11 та 12 виводять до затискного положення (праворуч на кресленні), так що щетинки фіксуються в осьовому та радіальному напрямках. Потім присувають перфорований шаблон 9 із зафіксованими щетинками до держака, доки кріпильні кінці 11 не зануряться до рідкого шару 3. Водночас передня частина перфорованого шаблону та одна з затискних пластин занурюються в обруч 2, який справляє центрувальну дію, а між тим перфорований шаблон 9 впирається у вільну частину обруча 2, визначаючи таким чином глибину занурення кріпильних кінців 14 до шару 3.

Після того щетинки 4 відрізають на потрібну довжину від безперервного моноволокна 5 зверху перфорованого шаблону 7 поперечним ножем.

Можна заводити щетинки до перфорованого шаблону 7 десь в іншому місці та подавати її з готовою щетинною накладкою у робоче положення, як показано на фіг.3. Можна не рухати перфорований шаблон, а навпаки, підводити держак до нерухомого шаблону.

Після ствердження шару З перфорований шаблон відводять назад, готовий пензель усувають, як показано" на фіг. 3, виводять новий держак у положення 5 на довжину щетинок.

Як показано у нижній частині фіг.3 та 4. між окремими щетинками 4 зберігається чітко визначена відстань, яку показано у збільшеному масштабі, аби полегшити розуміння того, що зображено у верхній частині креслення. Зрозуміло, якщо не заповнювати усі створи 13 перфорованого шаблону 7, у щетинній накладці виходять більші зазори, які слугують для затримання покривного середовища.

На фіг.5 - 7 зображено варіант малярного пензля. На фіг.8 показано держак 15, кріпильна поверхня якого вкрита матеріалом, що тужавіє.

Окремі щетинки 16 розташовані на однакових відстанях між собою, але мають різну довжину, отже, їхні вільні кінці та проміжки між кінцями довших та коротших щетинок поводяться по-різному, як добре видно на фіг.10. Отже, кінці щетинок знаходяться ніби у криволінійній оболонці.

Виробництво проводиться таким чином, що щетинки, зафіксовані у перфорованому шаблоні 7, спочатку відрізають з кінців, протилежних кріпильним кінцям 14, а потім обробляють зазначені кінці, наприклад, виконуючи на них сферично викривлені, округлені верхівки 17. Після того щетинки піддають осьовому зсуву різного ступеню згідно з заданою топографією після зняття затискних пластин 11, 12. Щетинки, що зайве виступають з протилежного боку, підрізають до однакової довжини. Після того кінці окремих щетинок 16, що виступають з перфорованого шаблону 7, занурюють до шару З й закріпляють там (фіг.1).

На фіг.8 - 10 зображено модифікований варіант, у якому середня повздовжня площина щетинної накладки не має отворів там, де отвори у перфорованому шаблоні лишилися незаповненими або були затулені.

Таким чином, усередині щетинної накладки створюються камероподібні вільні простори 18, що слугують для зберігання покривного середовища.

На фіг.11 - 12 зображено зубну щітку з голівкою 19, що створює держак. Уся щетинна накладка складається з окремих вертикальних щетинок 20, які прикріплені до голівки 19 з однаковими відстанями між собою, майже заповнюючи поверхню згаданої голівки. Кінці 21 окремих щетинок 20 закруглено у формі куполу. Крім того, кінці 21 щетинок накладають на оболонку з хвилястим профілем, формуючи у горизонтальній або поперечній площині (перпендикулярно площині втягування) безперервні хвилеподібні піки та долини.

Зрозуміло, що спосіб згідно з винаходом дозволяє одержувати довільні конфігурації усередині щетинної накладки, отже, оптимально пристосовувати щітки для конкретного вжитку. На фіг.13 зображено, як перфорований шаблон 7 дозволяє поряд з окремими вертикальними щетинками 4, що встромляються до відповідних отворів, встромляти жмутки 21 щільних щетинок до отворів більшого розміру. ран . фе / дих

Ї х м. х х ч-

СВІ

«44 --- или в ІвВІвІвІ вІвІєне |в |е ІБ

Еево ВІТ су вуе в ее 151545------4- а и пвоярновеяра в 8 А / 12 М

І. і щ НН се

І во, САС задово вада а, і і ее вк во ей оту

Фіг. 1 Фіг. 2 й

У й мі є з х т 45 р. 7 "ММелнввонн де туя ее) І ІІ КЗ са пнтннвнни і Я и Я ТД в й иа ие ай

ЇБ вівівівівівівІв ввів -1--- 4 пов вювевовВв ев в

ОТ п | т. а ! 2 3 | і оазА АЗОВ заз аоза, З

ВЕС ЕН КАВУ

Веб осоо по о03230о9о899590959

Ворососе се ово со ооовооооа дпасоозовоасозвов' здо во во вововоаоао 4

Фіг. З Фіг. 4 17

І ре сорока уче учора рука ооо 009 воборововововововооовово ооо, обоворорововосовововововосо ооо і і ообогобоворовогого сового

ЯДНИНИНИДИПИЙЯМИЯИ НИ ПИ СИНИ ововоровововоооро во во дово дк г осо ооо д бововоовооовооооо о 45 ло

Фіг. 5 Фіг. 6

Ї й "

Ї

І

Ї

І с) ве ! 16 !

Фі т

І г.7

У

ЛЯ

ДЯ Я

ЯН

Фіг. 8 ї !

Ї г" ообооо 9090 999 у

Сов Де ; (й оо. 999 ооо оо, В з, со о 60 оо м 3595 оо ооо му Е о ун оо роб 900 ово ї - й оо оо оо з во во оо боб о : З оо бо 9 оо

З Зоре осо о ооо бос.

У В

Зоо 9осо со вв ооо боб

М йо ТЯ іс о

ЗВ

Фіг. 9 15 й го с

Фі

ІГ, соовВВНОеВ. - / ве ов оо о о 2о

З се5о ооо 000 ооо ооо с ооо 9099 (о; - с В о, (8,

З с с с с о 1

ІІІ 6о збо

ОВОВВ6о

Фіг 2

/ (5 м Є зни д 24 с у

КОТУ

Фіг. 13

Claims (10)

1. Спосіб виготовлення щіткових виробів, що мають держак та щетинну накладку з окремих вертикальних щетинок, який відрізняється тим, що окремі щетинки з кріпильними кінцями спереду вставляють по одній до отворів перфорованого шаблона, причому діаметр отворів у шаблоні трохи більший, ніж у окремих щетинок, а розташування отворів співпадає з розташуванням щетинок у щетинній накладці або її частині, таким чином, що їхні кріпильні кінці виступають приблизно на однакову довжину з протилежного боку перфорованого шаблона, після чого щетинки фіксують проти осьового та радіального зсуву у перфорованому шаблоні, принаймні на кріпильній поверхні держака готують шар рідкого отверджуваного матеріалу, причому рідкий матеріал обтікає щетинки, кріпильні кінці яких занурені до шару, після чого отверджують шар.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що кріпильні кінці щетинок занурюють за допомогою перфорованого шаблона до шару рідкого матеріалу.

3. Спосіб за пп. 1-2, який відрізняється тим, що глибину занурення кріпильних кінців щетинок встановлюють, пересуваючи перфорований шаблон з зафіксованими у ньому щетинками регульованим шляхом.

4. Спосіб за пп. 1-3, який відрізняється тим, що окремі щетинки подають до перфорованого шаблона у вигляді безперервного моноволокна, затягують до пластини та після фіксування безперервних моноволокон у перфорованому шаблоні відрізають щетинки на потрібну довжину від безперервних моноволокон з приймального боку перфорованого шаблона.

5. Спосіб за пп. 1-4, який відрізняється тим, що щетинки нарізають на потрібну довжину з безперервних моноволокон після отвердження шару.

6. Спосіб за пп. 1-5, який відрізняється тим, що у щетинній накладці утворюють вільні простори, вставляючи щетинки лише до тих отворів у перфорованому шаблоні, які співпадають з положенням щетинок у щетинній накладці.

7. Спосіб за пп. 1-6, який відрізняється тим, що поряд з окремими щетинками вставляють щетинки, зведені у жмутки, причому окремі щетинки та щетинки, зведені у жмутки, водночас вставляють до перфорованого шаблона, отвори якого співпадають з розташуванням окремих щетинок та жмутків щетинок у щетинній накладці таким чином, що кріпильні кінці окремих щетинок та жмутків виступають з протилежних боків перфорованого шаблона, причому окремі щетинки та жмутки водночас занурюють до шару.

8. Спосіб за пп. 1-7, який відрізняється тим, що після вставляння окремих щетинок до перфорованого шаблону їх кріпильні кінці, що виступають звідти, піддають поверхневому структуруванню або термічному чи механічному формуванню, після чого занурюють до шару.

9. Спосіб за пп. 1-8, який відрізняється тим, що після вставляння до перфорованого шаблона або подібної пластини раніше у виробничій лінії щетинки фіксують та плоско обрізають їхні кінці, протилежні кріпильним кінцям, після чого зазначені кінці щетинок обробляють по контуру, що відрізняється від їхнього площинного перерізу, а потім занурюють кріпильні кінці щетинок до шару за допомогою перфорованого шаблона.

10. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що щетинки після обробки кінців вивільняють з затиску і шляхом різнорідних осьових зсувів пересувають робочими кінцями до криволінійної оболонки, яка відрізняється від площини перерізу, а потім плоско обрізають кріпильні кінці, після чого занурюють до шару.