UA119181C2

UA119181C2 - СПОЛУКИ ПІРОЛІДИНУ ЯК АНТАГОНІСТИ ІНТЕГРИНУ ανβ6

Info

Publication number: UA119181C2
Application number: UAA201703900A
Authority: UA
Inventors: Найлл Ендрю Андерсон; Метью Говард Джеймс Кемпбелл-Кроуфорд; Ешлі Пол Хенкок; Джон Мартін Прітчард; Джоанна Мері Редмонд
Original assignee: Глаксосмітклайн Інтеллектьюел Проперті Девелопмент Лімітед
Priority date: 2014-09-26
Filing date: 2015-09-22
Publication date: 2019-05-10
Also published as: EP3197892A1; EP3197892B1; HUE041827T2; CN107074848A; DOP2017000081A; CO2017002714A2; SG11201701183YA; CN107074848B; UY36314A; PL3197892T3; CL2017000705A1; JO3413B1; US20190275016A1; TW201629056A; AU2015320858A1; KR101998000B1; AR101994A1; EP3428167A1; MX2017003948A; MA40580B1

Abstract

Сполука формули (І): , що являє собою 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту, або її сіль.

Description

ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ, ДО ЯКОЇ НАЛЕЖИТЬ ВИНАХІД

Даний винахід належить до сполук піролідину, які є антагоністами інтегрину амВб, до фармацевтичних композицій, що містять такі сполуки, і до їх застосування в терапії, особливо при лікуванні станів, при яких рекомендований антагоніст інтегрину ам8б, для використання сполуки у виготовленні лікарського засобу для лікування станів, при яких рекомендований антагоніст інтегрину смВб, і способу лікування або профілактики порушень, при яких рекомендований антагонізм інтегрину амирб для людини.

РІВЕНЬ ТЕХНІКИ

Білки суперродини інтегринів являють собою гетеродимерні рецептори клітинної поверхні, що складаються з альфа і бета-субодиниці. Повідомлялося, щонайменше, про 18 альфа і 8 бета- субодиницях, які демонстрували утворення 24 різних альфа/бета гетеродимерів. Кожен ланцюг містить великий позаклітинний домен (7640 амінокислот для бета-субодиниці, 2940 амінокислот для альфа-субодиниці) з трансмембранною ділянкою з приблизно 20 амінокислот у ланцюзі і, як правило, короткий цитоплазматичний кінцевий сегмент з 30-50 амінокислот у ланцюзі. Було показано, що різні інтегрини беруть участь у багаточисельних клітинних біологіях, включаючи клітинну адгезію до позаклітинного матриксу, міжклітинні взаємодії і вплив на міграцію клітин, проліферацію, диференціювання і виживаність (Вагсгук еї аї, СеїЇ апа Тіззце Кезеагсп, 2010, 339, 269).

Рецептори інтегрину взаємодіють із зв'язуючими білками через короткі білок-білок зв'язуючі взаємодії. Родина інтегрину може бути згрупована в підродини, які мають схожі мотиви розпізнавання зв'язування в таких лігандах. Основною підродиною є КОоЮ-інтегрини, які розпізнають ліганди, які містять КОЮ (аргінін-гліцин-аспарагінова кислота) мотив у їх послідовності білка. Існує 8 інтегринів у даній підродині, а саме смрВ1, амВ3, амВ5, амрб, амр8, аПрВЗ, «581, «8Д1, де номенклатура показує, що амр1, «урВ3, «МувВ5, смрб і см38 мають загальну ам-субодиницю з різними ВД-субодиницями і амВ1, с5р1 і «881 мають загальну В1-субодиницю з різними а-субодиницями. Було показано, що В1-субодиниця складає пару з 11 різними а- субодиницями, з яких лише 3 вказані вище зазвичай розпізнають КОЮО-пептидний мотив (Нитрнтгієз вії аї, дошигпаї ої Сеї! 5сіепсе, 2006, 119, 3901). 8 РГД-зв'язуючих інтегринів мають різні афінності зв'язування і специфічності відносно різних вОаО-місних лігандів. Ліганди включають білки, такі як фібронектин, вітронектин, остеопонтин і латентно асоційовані пептиди (ГАР5) трансформуючого чинника зростання ВІ! і ВЗ (ТОЕВДІ1 і

ТОРЕВЗ). Було показано в декількох системах, що зв'язування інтегрину з ГАР5 ТОДІ і ТОВ забезпечує активацію біологічних активностей ТОЕВІ і ТОЕрВЗ і подальші ТОЕр-орієнтовані біології (Миогіпіпдоп еї аї, Тгепав іп Віоспетіса! бсіепсе5, 2011, 36, 47). Різноманітність таких лігандів у поєднанні з профілями експресії КОО-зв'язуючих інтегринів створює багаточисельні можливості для припинення захворювання. Такі захворювання включають фіброзні захворювання (МагдачЧапі еї а, ЕМВО герогі5, 2010, 11, 97), запальні порушення, рак (ОездгозейПШег еї аіІ, Маїшге Кеміему5 Сапсег, 2010, 10, 9), рестеноз та інші захворювання з ангіогенним компонентом (Уеїіз5 еї аї, Соїй Зргіпд. Нагр. Регзресі. Мей. 2011, 1, а 006478).

Значна кількість антагоністів інтегрину ам (Соодтап еї аї, Тгепаз іп Рпаптасоїіодіса! 5сіепсев, 2012, 33, 405) була описана в літературі, включаючи інгібуючі антитіла пептиди й малі молекули. В разі антитіл вони включають антагоністи пан-ам Інтетумумаб і Абітузумаб (Сгав,

Огид5 ої Ше Ешиге, 2015, 40, 97), селективний антагоніст «МВЗ3 Етарацизумаб і селективний антагоніст «Вб 5ТХ-100. Циленгітид являє собою циклічний пептидний антагоніст, який інгібує як аМВ3, так і «МурВ5, і 58-267268 являє собою приклад сполуки (М/ІКіпзоп-Века еї аї, Іпмеві.

Орпнаїтої. Міб5. Зсі., 2006, 47, 1600), яка інгібує як «урЗ, так і аМВ5. Винахід сполук для дії як антагоністів різних комбінацій інтегринів «М забезпечує нові засоби, які будуть створені з врахуванням конкретних показань захворювань.

Фіброз легенів являє собою кінцеву стадію деяких інтерстиціальних легеневих захворювань, включаючи ідіопатичні інтерстиціальні пневмонії і характеризується надлишковим відкладенням позаклітинного матриксу в легеневу інтерстиціальну тканину. З-поміж ідіопатичних інтерстиціальних пневмоній ідіопатичний легеневий фіброз (ІЛФ) зустрічається найчастіше і являє собою найбільш летальний стан з типовою виживаністю від З до 5 років після встановлення діагнозу. Фіброз в ІЛФ є, як правило, прогресуючим, несприйнятливим до наявної фармакологічної дії і невідворотно призводить до порушення дихання унаслідок облітерації функціональних альвеолярних одиниць. ІЛФ вражає приблизно 500000 чоловік в

США і Європі.

Існують іп міго експериментальні, тваринні і ІЛФ пацієнта імуногістохімічні дані на підтримку ключової ролі епітеліально обмеженого інтегрину «Урб в активації ТОЕВ1. Експресія даного бо інтегрину є низькою в нормальних епітеліальних тканинах і є значно підвищеною в травмованому і запаленому епітелії, включаючи активований епітелій в ІЛФ. Направлена дія на даний інтегрин, таким чином, скорочує теоретичну можливість втручання в ширші гомеостатичні ролі ТОЕД. Було показано, що часткове інгібування інтегрину «Вб за допомогою блокади антитіл запобігає фіброз легенів без загострення запалення (Ногап 5 еї аї Рапіаї іппібйіоп ої іптедгіп «Вб ргемепі5 риїтопагу ПБбго5із мйпоції ехасеграййпд іпйаттайіоп. Ат У Кезріг Стії Саге

Меа 2008 177: 56-65). Окрім фіброзу легенів «Вб також вважається важливим промоутером фіброзного захворювання інших органів, включаючи печінку й нирки (розглянуто в Непаегхоп

МО еї аї Іпіедгіп-теаїіасейд гедшайоп ої ТОЕВ іп Рібгові5, Віоспітіса еї Віорпузіса Асіа-МоїІесшаг

Вазіз ої Оівєазе 2013 1832:891-896), свідчивши про те, що антагоніст «УрВб може бути ефективним при лікуванні фіброзних захворювань у багатьох органах.

Відповідно до спостереження, що деякі РГД-зв'язуючі інтегрини можуть зв'язуватися й активувати ТОВ, різні інтегрини ам нещодавно зв'язували з фіброзним захворюванням (Непадегзоп МО еї а! Тагдеїйпу ої ам іпієдніп ідепійіебз а соге тоіесшаг рашулау ІНаї гедшціаїев

Тірговів іп вемега! огдапе Маїцге Медісіпе 2013 Мої 19, Митбег 12: 1617-1627; Заітагу М еї аї

Іпїєдтіп5 «Во апа сурВЗ рготоїе Іаїепі ТИБ-В1 асіїмайоп Бу питап сагаїас ППргоріаві сопігасіїп

Сагаїомазс Вез 2014 102:407-417; Міпадауа 5 єї а! ЗеїІесіїме їагаєїйпу ої ТОаЕ-Д асіїмайоп іо їгєаї

Тргоіпїтаттаїйогу аігмау дізеазе 5сі Ттапві Мей 2014 Мої 6, Іввие 241: 1-14; Веєй МІ еї аї. Те ом іптедгіп ріаув а стйсаї іп мімо гоїє іп їївце їЯрговів сі Ттапві Мей 2015 Мої 7, Іввце 288: 1-8).

Отже, інгібітори відносно певних членів РГД-зв'язуючих родин інтегрину або з конкретними відбитками вибірковості в РГД-зв'язуючій родині інтегринів можуть бути ефективними при лікуванні фіброзних захворювань у багатьох органах.

ЗАВ відношення ряду антагоністів інтегрину відносно суВЗ3 смВ5, амрВб і амр8 були описані (Масдопаїйд, 5УЕ єї а. Бігисіиге асіїмну геіайопз5Пірв ої ом іпіведгіп апіадопівів Тог ри!топагу їБговів ру магіайоп іп агу! зибвійцепів. АС5 МеаСпеті еїйї 2014, 5, 1207-1212. 19 ері 2014).

Метою винаходу є отримання інгібіторів суб, переважно з дією відносно інших інтегринів ам, таких як амдВ1, смВ3, ауВ5 або сурв8.

Короткий виклад суті винаходу

У першому аспекті даного винаходу представлена сполука формули (1), 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанова

Зо кислота або її сіль, зокрема, сполука формули (І) або її фармацевтично прийнятна сіль:

Ото ее п шо

МН М Е М ОН

Сполуки формули (І) і їх солі мають амрб антагоністичну активність і, як вважають, потенційно можуть бути використані для лікування або профілактики певних порушень.

Термін амрб антагоністична активність включає смрб інгібітор активності в даному описі.

У другому аспекті даного винаходу представлена фармацевтична композиція, що містить сполуку формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль і один або більше фармацевтично прийнятних носіїв, розчинників або ексципієнтів.

У третьому аспекті даного винаходу представлена сполука формули (І) або її фармацевтично прийнятна сіль для застосування в терапії, зокрема при лікуванні захворювання або стану, для якого рекомендований антагоніст рецептора інтегрину амрб.

У четвертому аспекті даного винаходу представлений спосіб лікування або профілактики захворювання або стану, для якого рекомендований антагоніст рецептора інтегрину амрб для людини, що потребує такого лікування, який включає введення людині, що потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі.

У п'ятому аспекті даного винаходу представлено застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі у виготовленні лікарського засобу для лікування захворювання або стану, для якого рекомендований антагоніст рецептора інтегрину амрб.

Детальний опис винаходу

У першому аспекті даного винаходу представлена сполука формули (1), 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанова кислота, або її сіль, зокрема, сполука формули (І) або її фармацевтично прийнятна сіль:

о мо ех 9 Ф)

У іншому варіанті здійснення сполука Формули (І) являє собою фармацевтично прийнятну сіль 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,68-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти.

У іншому варіанті здійснення сполука Формули (І) являє собою 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту.

У одному варіанті здійснення сполука формули (І) має формулу (ІА1):

Що сито та Ед (АТ)

С

М М

МН КЕ . ОН яка являє собою (К)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин- 1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту або її фармацевтично прийнятну сіль.

У одному варіанті здійснення сполука формули (І) має формулу (ІАг): о тчаух

Сх о х ПА) - А мА М Е м. он яка являє собою (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин- 1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту або її фармацевтично прийнятну сіль.

У одному варіанті здійснення сполука формули (І) має формулу (ІАЗ): з С

Є І о (Аз)

МН Р ОН яка являє собою (К)-4-((8)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин- 1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту або її фармацевтично прийнятну сіль.

У одному варіанті здійснення сполука формули (І) має формулу (ІА4): це) з-за

СЯ ьо» о ПАЯ) - ЕЗ

МН М ЕТ М. и он

Коо) яка являє собою (5)-4-((2)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин- 1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту або її фармацевтично прийнятну сіль.

У іншому варіанті здійснення сполука Формули (І) або будь-яка одна із сполук ІА, ІА2, ІАЗ або

ІА4 являє собою фармацевтично прийнятну сіль 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8- нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти.

Сполуки формули (І) мають як основну аміногрупу, так і карбоксильну групу і, отже, можуть утворювати внутрішню сіль, тобто цвіттер-іон або внутрішню сіль. Таким чином, в одному варіанті здійснення сполука формули (І) являє собою 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-

нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту або будь- яку одну із сполук ІАТ1, ІА2, ІАЗ або ІА4 у формі солі цвіттер-іона. В іншому варіанті здійснення сполука формули (І) являє собою 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту або будь-яку одну із сполук

ІАТ, 1А2, ІАЗ або |ІАА4 в не цвіттер-іонній формі.

Слід брати до уваги, що даний винахід охоплює сполуки формули (І), ІА, ІА2, ІАЗ або ІА4 як вихідну сполуку, як цвіттер-іон (вихідна сполука протонується усередині за допомогою своєї карбоксильної групи і зазвичай існує у вигляді цвіттер-іона) і як їх солі, наприклад, як їх фармацевтично прийнятні солі.

Для огляду прийнятних солей див. Вегодє єї аїЇ., 9). РІНапт. Зсі., 66:1-19, (1977). Придатні фармацевтично прийнятні солі перелічені в Р Н еїапі апа С с Ууептцйй, еайоге, Напароок ої

Рпагтасешіїса! Зав; Ргорепіев, Зеїесіоп апі ве, М/віппеіт/2игіси: УМіїєу-МСН/УНСА, 2002.

Придатні фармацевтично прийнятні солі можуть включати кислотно-адитивні солі з неорганічними кислотами, такими як, наприклад, хлористоводнева кислота, бромистоводнева кислота, ортофосфорна кислота, азотна кислота, фосфорна кислота або сірчана кислота або з органічними кислотами, такими як, наприклад, метансульфонова кислота, етансульфонова кислота, п-толуолсульфонова кислота, оцтова кислота, пропіонова кислота, молочна кислота, лимонна кислота, фумарова кислота, яблучна кислота, бурштинова кислота, саліцилова кислота, малеїнова кислота, гліцерофосфорна кислота, винна, бензойна, глутамінова, аспарагінова, бензолсульфонова, нафталінсульфонова, така як 2-нафталінсульфонова, капронова кислота або ацетилсаліцилова кислота, зокрема малеїнова кислота. Як правило, фармацевтично прийнятну сіль можуть легко отримати з використанням бажаної кислоти або основи залежно від конкретного випадку. Отриману сіль можна осадити з розчину і зібрати за допомогою фільтрування або можна виділити за допомогою випаровування розчинника.

Інші не фармацевтично прийнятні солі, наприклад, форміати, оксалати або трифторацетати можуть бути використані, наприклад, при виділенні сполук формули (І) і включені в обсяг даного винаходу.

Фармацевтично прийнятна основно-адитивна сіль може бути утворена за допомогою взаємодії сполуки формули (І) з придатною органічною основою (наприклад, триетиламіном, етаноламіном, триетаноламіном, холіном, аргініном, лізином або гістидином) необов'язково у придатному розчиннику з отриманням основно-адитивної солі, яку зазвичай виділяють, наприклад, за допомогою кристалізації і фільтрування. Фармацевтично прийнятні солі неорганічних основ включають солі амонію, солі лужних металів, такі як солі натрію і калію, солі лужно-земельних металів, такі як солі кальцію і магнію і солі з органічними основами, включаючи солі первинних, вторинних і третинних амінів, таких як ізопропіламін, діетиламін, етаноламін, триметиламін, дициклогексиламін і М-метил-О-глюкамін.

У одному варіанті здійснення сполука формули (І) знаходиться у формі вихідної сполуки, наприклад, 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти.

Винахід включає в свій обсяг всі можливі стехіометричні і нестехіометричні форми солей сполук формули (1).

Сполуки формули (І) можуть бути в кристалічній або аморфній формі. Крім того, деякі з кристалічних форм сполук формули (І) можуть існувати у вигляді поліморфних модифікацій, які включені в обсяг даного винаходу. Поліморфні форми сполук формули (І) можуть бути охарактеризовані і диференційовані з використанням ряду стандартних аналітичних методик, включаючи, але не обмежуючись ними, моделі порошкової рентгенівської дифракції (ХКРО), інфрачервоні (ІМ) спектри, спектри Рамана, диференціальну скануючу калориметрію (ДСК), термогравіметричний аналіз (ТГА) і твердотільний ядерний магнітний резонанс (З5ММК).

Сполуки формули (І) також можуть бути отримані у вигляді аморфної молекулярної дисперсії у полімерній матриці, такій як гідроксипропілметилцелюлози ацетату сукцинат з використанням процесу сушки розпиленням дисперсії (ЗОО) для підвищення стабільності і розчинності лікарської речовини.

Сполуки формули (І) також можуть бути доставлені з використанням технології рідинного інкапсулювання для поліпшення таких властивостей, як біодоступність і стабільність у форму заповненої або рідким, або напівтвердим твердої капсули або м'якої желатинової капсули.

Слід брати до уваги, що багато органічних сполук можуть утворювати комплекси з розчинниками, в яких вони вступають у реакцію або з яких вони осідають або кристалізуються.

Дані комплекси відомі як "сольвати". Наприклад, комплекс з водою відомий як "гідрат".

Розчинники з високими точками кипіння та/або здатні до утворення водневих зв'язків, такі як 60 вода, ксилол, М-метилпіролідинон, метанол і етанол можуть бути використаний для утворення сольватів. Способи ідентифікації сольватів включають, але не обмежуються ними, ЯМР і мікроаналіз. Слід розуміти, що кристалічні форми необов'язково можуть являти собою сольватовані з утворенням, наприклад, фармацевтично прийнятних сольватів, таких як гідрати, які можуть являти собою стехіометричні гідрати, також як сполуки, що містять різні кількості води. Сольвати включають стехіометричні сольвати і нестехіометричні сольвати. Сполуки формули (І) можуть існувати у сольватованій або несольватованій формі.

Сполуки, описані в даній заявці, містять два асиметричні центри таким чином, що можуть бути утворені оптичні ізомери, наприклад, діастереомери й енантіомери. Відповідно, даний винахід охоплює ізомери сполук формули (І) або у вигляді окремих ізомерів, виділених таким чином, що вони є по суті вільними від інших ізомерів (тобто чисті), або у вигляді сумішей. Окремий ізомер, виділений таким чином, що є по суті вільним від інших ізомерів (тобто чистий), можуть виділити таким чином, що присутньо менше 10 95, зокрема менше приблизно 1 95, наприклад, менше приблизно 0,1 95 іншого ізомеру.

Фахівцеві в даній галузі техніки буде очевидне, що деякі діастереомери можуть бути менш активні, ніж інші і що активність окремого діастереомеру може впасти нижче заданої межі.

Розділення ізомерів може бути досягнуте за допомогою стандартних методик, відомих фахівцеві в даній галузі техніки, наприклад, фракційної кристалізації, хроматографії, ВЕРХ або комбінації даних методик.

Сполуки формули (І) можуть існувати в одній з декількох таутомерних форм. Слід розуміти, що даний винахід охоплює всі таутомери сполук формули (І) або у вигляді окремих таутомерів, або у вигляді їх сумішей.

Слід розуміти на підставі вищевикладеного, що в обсяг винаходу включені сольвати, ізомери і поліморфні форми сполук формули (І) і їх солі.

Отримання сполук

Сполуки винаходу можуть бути отримані різними способами, включаючи стандартні методи хімії. Будь-яка раніше визначена змінна як і до того матиме раніше визначене значення, якщо не вказано інакше. Ілюстративні загальні методи синтезу приведені нижче, і потім певні сполуки винаходу отримують у наявних Прикладах.

Фахівцеві в даній галузі техніки буде зрозуміло, що (Е) або (7) опис деяких проміжних сполук, які

Зо можуть існувати у вигляді двох геометричних ізомерів, може містити інший геометричний ізомер як мінорний компонент.

Сполуки структурної формули (І) можуть бути отримані за допомогою способу, що включає перше видалення захисних груп сполуки структурної формули (І), тобто розщеплювання складноефірної групи з подальшим необов'язковим перетворенням на сіль: б зах

Вже

Ї й 9 (1) мн й ов? у якій К2 являє собою С1-Сбалкільну групу, наприклад, трет-бутильну, етильну або метильну групу. Як альтернатива К2 являє собою хіральний алкіл, наприклад, (-)У-ментилі(18, 25, 5Н8)-2- ізопропіл-5-метилциклогексанолі.

Шостий аспект винаходу відноситься до сполуки формули (ІІ).

Видалення захисної групи сполуки структурної формули (ІІ), в якій К2 являє собою метил, етил, хіральний алкіл, такий як ментил або трет-Ви, може бути досягнуто шляхом кислотного гідролізу з використанням, наприклад, хлористоводневої, бромистоводневої, сірчаної або трифтороцтової кислоти в інертному розчиннику, такому як дихлорметан, 2-метил- тетрагідрофуран, тетрагідрофуран, 1,4-діоксан, або циклопентилметиловий ефір, або вода.

Як альтернатива видалення захисної групи сполуки структурної формули (ІІ), в якій К2 являє собою метил, етил або хіральний алкіл, такий як ментил, може бути досягнуто шляхом лужного гідролізу з використанням, наприклад, гідроксиду літію, гідроксиду натрію, гідроксиду калію у придатному розчиннику, наприклад, водному розчиннику, такому як водний метанол.

Після розщеплювання ефірної групи отриманий продукт може бути перетворений у необхідну сіль за допомогою способів, добре відомих фахівцеві в даній галузі техніки.

У одному варіанті здійснення перетворення цвіттер-іона на сіль гідрохлориду досягається шляхом обробки розчину цвіттер-она в інертному органічному розчиннику, такому як ацетонітрил або ацетон водним розчином хлористоводневої кислоти, концентрування отриманого розчину солі і кристалізації з ацетонітрилу.

У одному варіанті здійснення перетворення цвіттер-іона на сіль малеату досягається шляхом обробки ацетонітрильного розчину цвіттер-она водним розчином малеїнової кислоти, нагрівання отриманого розчину до 402С і охолоджування до 52С для виникнення кристалізації.

Сполуки структурної формули (Ії) можуть бути отримані із сполук структурної формули (І):

С о 2 З (1) мА М Е фа У у якій К2 являє собою, як визначено вище, за допомогою реакції із сполукою боронової кислоти структурної формули (ІМ):

ОН еору (М

Як альтернатива може бути використаний боронатний ефір, такий як пінаколовий ефір, який забезпечує вихідну боронову кислоту іп 5йи. Сполуки структурної формули (ІМ) є комерційно доступними, наприклад, від Епатіпе ГІ С, Ргіпсеюп Согрогаїеє Ріага, 7 Оєеєг Рак Огме 516. 17-3,

Моптошй «сії. МО (ОА) 08852, Мапспевіег Огдапіс5 ог Ріпогоспет. Реакцію між сполуками структурних формул (І) ї (ІМ) можуть проводити у присутності придатного каталізатора, такого як родієвий каталізатор, наприклад, димер родію (1,5-циклооктадієн)ухлориду, (К(СОС)СІ2 і добавки, такої як фосфіновий ліганд, наприклад, бісідифенілфосфіно)-1,1"-бінафтил (ВІМАР), переважно у присутності основи, такої як водний розчин гідроксиду калію при підвищеній температурі, такій як 50-902С і в розчиннику, що змішується з водою, такому як 1,4-діоксан.

Реакцію переважно проводять за строго анаеробних умов, де реакційну суміш продувають інертним газом, таким як азот і вакуумують при зниженому тиску, повторюючи даний процес вакуумування і продувки азотом три рази. Дана реакція забезпечує суміш ізомерів зазвичай у співвідношенні 1:11. Суміш отриманих ізомерів може бути розділена за допомогою хроматографії, ВЕРХ або кристалізації. Асиметричний синтез може бути досягнутий шляхом включення одного енантіомера хірального ліганда 2,2'-бісідифенілфосфіно)-1,1-бінафтилу (ВІМАР") у присутності каталізатора на основі сполуки родію. Геометрія подвійного зв'язку в сполуці структурної формули (Ії) може являти собою (Е) або суміш (Е) і (2)-ізомерів, переважно

Зо чистий (Е)-ізомер.

Реакція між одним енантіомером сполуки формули (ІІ) із сполукою формули (ІМ) забезпечує два діастереомери в співвідношенні приблизно 1:1, які можна розділити за допомогою кристалізації, хроматографії або ВЕРХ. Переважним способом розділення є хіральна ВЕРХ на хіральній підкладці, такій як колонки СпПігаїрак або СпПігаісеІ. Співвідношення отриманих

З5 діастереомерів може бути збільшене по суті, наприклад, до приблизно 80:20 або вище у присутності приблизно 10 95 добавок, таких як (К)-(-)-2,2'-бісідифенілфосфіно)-1,1"-бінафталін

КАР)-ВІМАРІ, яке забезпечує як основний ізомер біологічно активніший діастереомер.

Як альтернатива, різні комбінації сполуки (ІІ) з різними хіральними К2-групами, лігандом, бороновою кислотою (ІМ), каталізатором і розчинником, вибраним фахівцем у даній галузі техніки або шляхом скринінгу великого числа комбінацій, можуть забезпечити вище співвідношення діастереомерів.

Діастереомерне співвідношення може бути додатково збільшене, наприклад, до більше 99:1 за допомогою хіральної ВЕРХ або кристалізації.

Сполуки структурної формули (Ії) можуть бути отримані із сполук структурної формули (М): ес

СТА ос (М

МАМ вОАМН за допомогою реакції із сполукою структурної формули (МІ)

о дО (М)

СУК ов у якій К2 являє собою, як визначено вище, у присутності органічної основи, такої як М, М- дііззопропілетиламін ("ДІПЕА") і придатного каталізатора на основі паладію, наприклад,

Расіг(іаррдО-СН2СІ2 (1,1- біс(ідифенілфосфіно)фероцен|дихлорпаладію (І), комплексу з дихлорметаном у розчиннику, такому як дихлорметан. Сполука формули (М) може бути використана як вихідна сполука або бути утворена іп 5йи! із солі, такої як сіль дигідрохлориду у присутності основи третинного аміну.

Сполуки структурної формули (МІ) можуть бути отримані за допомогою способів, описаних у даній заявці. Як ілюстрація, сполука структурної формули (МІ), в якій К2 являє собою метил і подвійний зв'язок, що має (Е)-геометрію, може бути отримана за допомогою способу, описаного нижче, виходячи з комерційно доступного метил-4-бромкротонату і натрію або калію ацетату в ацетонітрилі при підвищеній температурі, наприклад, 502С: (о) о

Асо ве иа ом --ь- кити ом

Сполуки структурної формули (М) можуть бути отримані із сполук структурної формули (МІ):

С ьо ре (МИ)

МА М Е що

ІФ) за допомогою каталітичного гідрогенолізу, наприклад, з використанням осадженого на вугіллі паладієвого каталізатора в інертному розчиннику, такому як етанол або етилацетат.

Сполуки структурної формули (МІЇ) можуть бути отримані із сполук структурної формули (МІ):

С ь ря | (МИ

МН М Е що о за допомогою діїмідного відновлення, отриманого, наприклад, з бензолсульфонілгідразиду у присутності основи, такої як карбонат калію у придатному розчиннику, такому як ДМФ і при підвищеній температурі, такій як 13026.

Зо Сполуки структурної формули (МІ) існують у вигляді геометричних ізомерів, наприклад, (Е) або (2)-форми і можуть бути використані або у вигляді чистих ізомерів, або у вигляді сумішей.

Сполуки структурної формули (МІ) можуть бути отримані виходячи з відомих комерційно доступних (наприклад, від УмМихі Арр Тес, 288 Еше 2попуд Коай, М/аїдаодціао Егее Ттгаде,

Ззпапопаї 200131, Спіпа) сполук структурної формули (ІХ): о які можуть бути окислені, наприклад, триоксидом сірки в піридині до відповідного альдегіду структурної формули (Х):

й о Е бр пе (6)

Дана сполука структурної формули (Х) потім може бути піддана взаємодії, яка може бути без виділення сполуки формули (Х), з ілідом структурної формули (ХІІ):

Ше»

ММ РР (ХВ

МА М аби таким чином отримати сполуку формули (МІ), яка існує у вигляді суміші геометричних ізомерів (Е) і (7). Фахівцеві в даній галузі техніки буде очевидне, що існують інші способи утворення сполуки формули (МІ!) з альдегіду (Х). Геометричні ізомери можуть бути розділені за допомогою хроматографії або використовуватися на наступній стадії у вигляді суміші. Дана загальна схема для отримання сполук структурної формули (І) наводиться нижче як Схема (1):

Схема (І) но в: Ф Ще З пи а оо - т о

МноМ с с: (ХІ) ц

Ст ль в С --- Св ми В Е ше я р МН М ЕЕ ши й шо (МІ) о) СЛІВ о у о лео. лтеи оде ща МІ Ше а вони чево

Ми ЕРА МН оливи тор (М ; (В о в-/7 но на ух ; (м у зало п зало З й у т--

С п --5 и с ї ми М ва; он МН М ва М. А оре

Ф ФО

Ілід структурної формули (ХІ) може бути отриманий, виходячи із сполуки формули (ХІЇ) (доступне від Ріпогоспет): ! Ше: о (ХІ ря - ак (І) н о) т яка в результаті реакції з першою хлористоводневою кислотою з подальшою нейтралізацією бікарбонатом натрію потім може бути перетворена в альдегід структурної формули (ХП): ее ії Ж ло (хи

Ех н який може бути відновлений, наприклад, з використанням боргідриду натрію до відповідного спирту структурної формули (ХІМ):

Зх

Ж он хм

ЩО

Н

(Див. також шляхи, розкриті в О5-А-20040092538 для отримання спиртів формули (ХІМ).), який потім може бути бромований, наприклад, використовуючи трибромід фосфору, з отриманням відповідної сполуки брому структурної формули (ХМ): й

А вом

Н яка може бути перетворена в трифенілфосфонію бромід (ХМІ) за допомогою взаємодії з трифенілфосфіном у розчиннику, такому як ацетонітрил. 27

Б т шк: -З7птв їх й (ХМ о

З в

Вищезазначений ілід сполуки структурної формули (ХІ) може бути отриманий за допомогою взаємодії сполуки структурної формули (ХМІ) з основою, такою як розчин трет-бутоксиду калію в інертному розчиннику, такому як ТГФ. Ілід структурної формули (ХІ) може бути виділений або переважно утворений іп 5йи і взаємодіяти в тій же судині з альдегідом структурної формули (Х) без попереднього виділення.

Дана загальна схема для отримання іліду структурної формули (ХІ) наводиться нижче як Схема (у:

Зо Схема (ІІ) ех ес зе о з СТ

СХ он ре С (Хв СТА те -в- ще оз си -тМ МН М З Мн

М

В Н Вг (ХМ) хі в (хо (І)

Кожен з двох комерційно доступних енантіомерів сполуки формули (ІХ) забезпечує один основний діастереомер сполуки формули (І), який є ефективнішим, ніж відповідний мінорний діастереомер.

Слід брати до уваги, що в будь-якому з шляхів, описаних вище, може бути переважно захистити одну або більше функціональних груп. Приклади захисних груп і засобу для їх видалення можна знайти в Т. МУ. Сгеепе "Ргоїесіїме Сгоир5 іп Огдапіс Зупіпевів" (За єайіоп, У. Мйеу апа 5опв5, 1999). Придатні амінозахисні групи включають ацил (наприклад, ацетил), карбамат (наприклад, 22 2г-трихлоретоксикарбоніл, бензилоксикарбоніл або трет-бутоксикарбоніл) і арилалкіл (наприклад, бензил), які можуть бути видалені за допомогою гідролізу (наприклад, з використанням кислоти, такої як хлористоводнева кислота в діоксані або трифтороцтова кислота в дихлорметані) або відновно (наприклад, гідрогенолізом бензильної або бензилоксикарбонільної групи або відновним видаленням 2'2',2'-трихлоретоксикарбонільної групи з використанням цинку в оцтовій кислоті) залежно від конкретного випадку. Інші придатні амінозахисні групи включають трифторацетил (-СОСЕЗ), який може бути видалений за допомогою каталізованого основою гідролізу.

Слід брати до уваги, що в будь-якому із шляхів, описаних вище, можна варіювати точний порядок стадій синтезу, за допомогою яких різні групи і фрагменти вводять у молекулу. В рамках компетенції фахівця в даній галузі техніки буде забезпечування, що групи або фрагменти, введені на одній стадії процесу, не піддаватимуться дії подальших перетворень і реакцій, і вибір порядку стадій синтезу відповідно.

Також вважають, що сполуки формул (ПІ), від (М) до (МІ), (Х), (ХІ), (ХМ) і (ХМІ) є новими ії, отже, складають ще додатковий аспект винаходу.

Абсолютна конфігурація сполук формули (І) може бути отримана після незалежного енантіоселективного синтезу з інтермедіату відомої абсолютної конфігурації. Як альтернатива, енантіомерно чиста сполука формули (І) може бути перетворене в сполуку, абсолютна конфігурація якої є відомою. В будь-якому разі порівняння спектроскопічних даних, оптичного обертання і часу утримування на аналітичній колонці ВЕРХ може бути використано для підтвердження абсолютної конфігурації. Третій варіант, де це можливо, являє собою визначення абсолютної конфігурації з використанням рентгенівської кристалографії.

СПОСОБИ ЗАСТОСУВАННЯ

Вважають, що сполуки формули (1) і їх солі мають активність антагоніста інтегрину ам, зокрема активністю рецептора амрб, і, таким чином, можуть бути потенційно корисними при лікуванні захворювань або станів, для яких рекомендований антагоніст амрб.

Таким чином, даний винахід відноситься до сполуки формули (І) або її фармацевтично

Зо прийнятної солі для застосування в терапії. Сполука формули (І) або її фармацевтично прийнятна сіль може призначатися при лікуванні захворювання або стану, для якого рекомендований антагоніст інтегрину суб.

Таким чином, даний винахід відноситься до сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі для застосування при лікуванні захворювання або стану, для якого рекомендований антагоніст інтегрину амрб.

Також надано застосування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі у виготовленні лікарського засобу для лікування захворювання або стану, для якого рекомендований антагоніст інтегрину суб.

Також наданий спосіб лікування захворювання або стану, для якого рекомендований антагоніст інтегрину см8б об'єкту, що потребує такого лікування, який включає введення терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі.

Відповідно, об'єкт, що потребує такого лікування, є ссавцем, зокрема людиною.

Використовуваний у даному описі термін "ефективна кількість" означає таку кількість лікарського засобу або фармацевтичного агента, яка викликатиме біологічну або медичну відповідь тканини, системи, тварини або людини, яка потрібна, наприклад, дослідникам або клініцистам. Крім того, термін "терапевтично ефективна кількість" означає будь-яку кількість, яка в порівнянні з відповідним об'єктом, який не отримував такої кількості, приводить до покращуваного лікування, вилікування, профілактики або полегшення захворювання, порушення або побічного ефекту або зниження швидкості розвитку захворювання або порушення. Термін також включає в свій обсяг кількості, ефективні для підвищення нормальної фізіологічної функції.

Фіброзні захворювання включають утворення надлишкової грубоволокнистої сполучної тканини в органі або тканині в репаративному або реактивному процесі. Вважають, що антагоністи амрб придатні при лікуванні різних таких захворювань або станів, включаючи залежні від функції інтегрину амрб і активації трансформуючого чинника зростання бета за допомогою альфа-у- інтегринів. Захворювання можуть включати, але не обмежуються ними, фіброз легенів (наприклад, ідіопатичний легеневий фіброз, неспецифічну інтерстиціальну пневмонію (М5ІР), звичайну інтерстиціальну пневмонію (ШІР), синдром Германського-Пудлака, прогресуючий масивний фіброз (ускладнення пневмоконіозу вуглярів), пов'язаний із захворюваннями бо сполучної тканини фіброз легенів, фіброз дихальних шляхів при астмі і ХОХЛ, РДСД-

позв'язаний фіброз, гостре пошкодження легенів, індукований опроміненням фіброз, спадковий легеневий фіброз, легеневу гіпертензію); фіброз нирок (діабетичну нефропатію, ІдА- нефропатію, вовчаковий нефрит, фокально-сегментарний гломерулосклероз (ФСГ), нефропатію трансплантата, аутоїмунну нефропатію, викликану лікарськими засобами нефропатію, пов'язану з гіпертонією нефропатію, нефрогенний системний фіброз); фіброз печінки (індукований вірусами фіброз (наприклад, гепатит С або В), аутоїмунний гепатит, первинний біліарний цироз, алкогольну хворобу печінки, неалкогольний жировий гепатоз, включаючи неалкогольний стеатогепатит (МАН), вроджений фіброз печінки, первинний склерозуючий холангіт, викликаний лікарськими засобами гепатит, цироз печінки); фіброз шкіри (гіпертрофічні рубці, склеродермію, келоїдні рубці, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, контрактуру Дюпюїтрена, синдром Елерса-Данлоса, хворобу Пейроні, дистрофічний бульозний епідермоліз, підслизовий фіброз порожнини рота); фіброз очей (вікову макулярну дегенерацію (ВМД), діабетичний макулярний набряк, сухість очей, глаукому) рубцювання рогівки, пошкодження рогівки і загоєння ран рогівки, профілактику рубцювання пухирів після трабекулектомії; фіброз серця (застійну серцеву недостатність, атеросклероз, інфаркт міокарду, ендоміокардіальний фіброз, гіпертрофічну кардіоміопатію (ГКМ)) і інші різні фіброзні стани (медіастинальний фіброз, мієлофіброз, ретроперитонеальний фіброз, хвороба Крона, нейрофіброматоз, лейоміоми матки (міоми), хронічне відторгнення трансплантата органу.

Можуть бути додаткові переваги для додаткового інгібування інтегринів амрВ1, амВ85 або амр8.

Крім того, також можуть лікувати передракові ураження або ракові захворювання, пов'язані з інтегринами смурб (вони можуть включати, але не обмежуються ними, рак ендометрія, базально- клітинний, печінки, товстої кишки, шийки матки, порожнини рота, підшлункової залози, молочної залози та яєчників, саркому Капоші, гігантоклітинні пухлини і пов'язаний із стромою рак). Стани, які можуть отримувати користь з дії на ангіогенез, також можуть мати перевагу (наприклад, солідні пухлини).

Термін "захворювання або стан, для якого рекомендований антагоніст аурВб", призначений для включення будь-якого або всіх указаних вище хворобливих станів.

У одному варіанті здійснення захворювання або стан, для якого рекомендований антагоніст амрВб, являє собою ідіопатичний легеневий фіброз.

У іншому варіанті здійснення захворювання або стан, для якого рекомендований антагоніст амВб, вибраний з рубцювання рогівки, пошкодження рогівки і загоєння ран рогівки.

КОМПОЗИЦІЇ

Хоча і можливо, що для застосування в терапії сполуку формули (І), також як її фармацевтично прийнятні солі можна вводити у вигляді сировинного матеріалу, зазвичай активний інгредієнт представляють у вигляді фармацевтичної композиції.

Таким чином, даний винахід відноситься в додатковому аспекті до фармацевтичної композиції, що містить сполуку формули (І) або фармацевтично прийнятну сіль і один або більше фармацевтично прийнятних носіїв, розчинників та/або ексципієнтів. Сполуки формули (1) і фармацевтично прийнятні солі являють собою, як описано вище. Носій(ї), розчинник(и) або ексципієнт(и) мають бути прийнятними в сенсі сумісності з іншими інгредієнтами композиції і не шкідливими по відношенню до їх реципієнта.

Відповідно до іншого аспекту винаходу також представлений спосіб отримання фармацевтичної композиції, що включає змішування сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі з одним або більше фармацевтично прийнятними носіями, розчинниками або ексципієнтами.

Фармацевтична композиція може бути для використання при лікуванні будь-якого із станів, описаних у даній заявці.

Додатково представлена фармацевтична композиція для лікування захворювань або станів, для яких рекомендований антагоніст інтегрину амВб, що містить сполуку формули (І) або її фармацевтично прийнятну сіль.

Додатково представлена фармацевтична композиція, що містить від 0,01 до 3000 мг сполуки формули (І) або її фармацевтичної солі і від 0,1 до 2 г одного або більше фармацевтично прийнятних носіїв, розчинників або ексципієнтів.

Оскільки сполуки формули (І) призначені для застосування у фармацевтичних композиціях, вочевидь, що кожна з них переважно представлена по суті в чистому вигляді, наприклад, щонайменше, 60 95 чистоти, більше відповідно, щонайменше, 7595 чистоти і переважно, щонайменше, 85 95 чистоти, зокрема, щонайменше, 98 95 чистоти (95 у масі за масою).

Фармацевтичні композиції можуть бути представлені у формах однократних доз, що містять заздалегідь певну кількість активного інгредієнта на одиницю дози. Переважні композиції однократних доз являють собою композиції, що містять добову дозу або субдозу або її 60 відповідну частину активного інгредієнта. Отже, такі однократні дози можуть бути введені більше одного разу на день. Переважні композиції однократних доз являють собою композиції, що містять добову дозу або субдозу (для введення більше одного разу на день), як показано в даному описі вище, або її відповідну частину активного інгредієнта.

Фармацевтичні композиції можуть бути пристосовані для введення будь-яким придатним шляхом, наприклад, за допомогою перорального (включаючи букальний або сублінгвальний), ректального, інгаляційного, інтраназального, місцевого (включаючи букальний, сублінгвальний або трансдермальний), вагінального, очного або парентерального (включаючи підшкірний, внутрішньом'язовий, внутрішньовенний або інтрадермальний) шляхи. Такі композиції можуть бути отримані будь-яким способом, відомим у галузі фармацевтики, наприклад, за допомогою приведення у взаємодію активного інгредієнта з носієм(ями) або ексципієнтом(ами).

У одному варіанті здійснення фармацевтична композиція пристосована для перорального введення.

Фармацевтичні композиції, пристосовані для перорального введення, можуть бути представлені у вигляді дискретних одиниць, таких як капсули або таблетки; порошки або гранули; розчини або суспензії у водних або неводних рідинах; харчові піни або збита маса; або рідкі емульсії масло-у-воді або рідкі емульсії вода-у-маслі.

Наприклад, для перорального введення у вигляді таблетки або капсули активний лікарський компонент може бути об'єднаний з пероральним, нетоксичним фармацевтично прийнятним інертним носієм, таким як етанол, гліцерин, вода і подібні. Порошки, придатні для введення в таблетки або капсули, можуть бути отримані шляхом зменшення сполуки до відповідного дрібного розміру частинок (наприклад, шляхом мікронізації) і змішування з отриманим так само фармацевтичним носієм, таким як харчовий вуглеводень, як наприклад, крохмаль або маніт.

Ароматизатор, консервант, диспергуючий засіб і барвник також можуть бути присутніми.

Капсули можуть бути отримані за допомогою приготування порошкової суміші, як описано вище, і заповнення утвореної в желатинові оболонки. Гліданти і ковзкі речовини, такі як колоїдний діоксид кремнію, тальк, стеарат магнію, стеарат кальцію або твердий поліетиленгліколь можуть бути додані до порошкової суміші перед процесом заповнення. Розпушувач або солюбілізуючий засіб, такий як агар-агар, карбонат кальцію або карбонат натрію також може бути доданий для поліпшення доступності лікарського засобу при проковтуванні капсули.

Крім того, коли бажано або необхідно, придатні зв'язуючі речовини, гліданти, ковзкі речовини, підсолоджувачі, ароматизатори, розпушувачі і барвники також можуть бути включені в суміш.

Придатні зв'язуючі речовини включають крохмаль, желатин, природні цукри, такі як глюкоза або бета-лактоза, цукристі речовини з кукурудзи, природні й синтетичні камеді, такі як аравійська камедь, трагакант або альгінат натрію, карбоксиметилцелюлоза, поліетиленгліколь, віск і подібні.

Ковзкі речовини, використовувані в даних лікарських формах, включають олеат натрію, стеарат натрію, стеарат магнію, бензоат натрію, ацетат натрію, хлорид натрію і подібні.

Розпушувачі включають, але не обмежуються ними, крохмаль, метилцелюлозу, агар, бентоніт, ксантанову камедь і подібні. Таблетки отримують, наприклад, за допомогою приготування порошкової суміші, гранулювання або грудкування, додавання ковзкої речовини і розпушувача і пресування в таблетки. Порошкову суміш готують за допомогою змішування сполуки, відповідним чином подрібненої, з розчинником або основою, як описано вище, і необов'язково із зв'язуючою речовиною, такою як карбоксиметилцелюлоза, альгінат, желатин або полівінілпіролідон, із сповільнювачем розчинення, таким як парафін, прискорювачем поглинання, таким як четвертинна сіль та/або засобом абсорбції, таким як бентоніт, каолін або дикальцію фосфат. Порошкову суміш можна гранулювати за допомогою змочування із зв'язуючою речовиною, такою як сироп, крохмальна паста, мазь на основі камеді або розчини целюлозних або полімерних матеріалів і продавлювання через сито. Як альтернатива гранулюванню порошкову суміш можуть пропускати через таблеткову машину, і результат являє собою неповністю утворену масу, розділену на гранули. Гранули можуть бути змащені для запобігання прилипанню до створюючої матриці таблетки за допомогою додавання стеаринової кислоти, солі стеарату, тальку або мінерального масла. Змащену суміш потім пресують у таблетки. Сполуки даного винаходу також можуть об'єднати із сипким інертним носієм і безпосередньо пресувати в таблетки, не проходячи через стадії гранулювання або грудкування. Може бути забезпечена прозора або непрозора захисна оболонка, що складається із захисного покриття з шелаку, покриття з цукру або полімерного матеріалу і глянсового покриття з воску. Барвники можуть бути додані до даних покриттів, аби розпізнавати різні лікарські форми.

Рідини для перорального застосування, такі як розчин, сиропи й еліксири можуть бути 60 приготовані в дозованій формі таким чином, що задана кількість містить заздалегідь певну кількість сполуки. Сиропи можуть бути отримані за допомогою розчинення сполуки у відповідним чином ароматизованому водному розчині, тоді як еліксири отримують за допомогою використання нетоксичного спиртового наповнювача. Суспензії можуть бути отримані за допомогою диспергування сполуки в нетоксичному наповнювачі. Також можуть бути додані солюбілізатори й емульгатори, такі як етоксиловані ізостеарилові спирти і поліоксіетиленові ефіри сорбіту, консерванти, смакоароматичні добавки, такі як масло перцевої м'яти, або природні підсолоджувачі, або сахарин, або інші штучні підсолоджувачі й подібні.

У відповідних випадках композиції одиниці дозування для перорального введення можуть бути мікроїнкапсульованими. Склад також може бути приготований для продовження або уповільнення вивільнення, як наприклад, за допомогою нанесення покриття або приміщення матеріалу у вигляді частинок у полімери, віск або подібні.

Сполуки винаходу також можуть бути введені у формі ліпосомних систем доставки, таких як малі моноламелярні везикули, великі моноламелярні везикули і мультиламелярні везикули.

Ліпосоми можуть бути утворені з різних фосфоліпідів, таких як холестерин, стеариламін або фосфатидилхоліни.

Фармацевтичні композиції, пристосовані для трансдермального введення, можуть бути представлені у вигляді окремих пластирів, призначених залишатися в тісному стиканні з епідермісом реципієнта протягом тривалого періоду часу.

Фармацевтичні композиції, пристосовані для місцевого введення, можуть бути приготовані у вигляді мазей, кремів, суспензій, лосьйонів, порошків, розчинів, паст, гелів, спреїв, аерозолів або масел.

Для лікування очей або інших зовнішніх тканин, наприклад, порожнини рота і шкіри композиції переважно використовують у вигляді мазі або крему для місцевого застосування. При отриманні мазі активний інгредієнт можна застосовувати або з парафіновою, або змішуваною з водою мазевой основою. Альтернативно, активний інгредієнт можна приготувати у вигляді крему з кремовою основою масло-у-воді або основою вода-у-маслі. Сполуки даного винаходу можна вводити у вигляді очних крапель для місцевого застосування. Сполуки даного винаходу можна вводити субкон'юнктивально, інтракамерально або інтравітреально, що потребувало б інтервали введення, які складають довше, ніж щодня.

Зо Фармацевтичні склади, пристосовані для місцевого застосування в очі, включають очні краплі, в яких активний інгредієнт розчиняють або суспендують у придатному носієві, зокрема у водному розчиннику. Склади для введення в очі матимуть офтальмологічно прийнятний рН і осмоляльність. Один або більше регулюючих офтальмологічно прийнятний рН засобів та/або буферних засобів можуть бути включені в композицію винаходу, включаючи кислоти, такі як оцтова, борна, лимонна, молочна, фосфорна і хлористоводнева кислоти; основи, такі як гідроксид натрію, фосфат натрію, борат натрію, цитрат натрію, ацетат натрію і лактат натрію; і буфери, такі як цитрат/декстроза, бікарбонат натрію і хлорид амонію. Такі кислоти, основи і буфери можуть бути включені в кількості, необхідній для підтримки рН композиції в офтальмологічно прийнятному діапазоні. Одна або більше офтальмологічно прийнятних солей можуть бути включені в композицію в кількості, достатній для доведення осмоляльності композиції до офтальмологічно прийнятного діапазону. Такі солі включають солі, що містять катіон натрію, калію або амонію і аніон хлориду, цитрату, аскорбату, борату, фосфату, бікарбонату, сульфату, тіосульфату або бісульфіту.

Може бути створений пристрій для доставки в око для контрольованого вивільнення одного або більше терапевтичних засобів з декількома певними швидкостями вивільнення і сповільненою кінетикою дози і проникністю. Контрольоване вивільнення може бути отримане через створення полімерних матриць, що включають різні вибори і властивості біодеградованих/біоеродованих полімерів (наприклад, полі(етиленвініллацетату (ЕВА), супергідролізованого ПВА), гідроксіалкілделюлози (НРС), метилцелюлози (МЦ), гідроксипропілметилцелюлози (ГПМЦ), полікапролактону, полі(гліколевої) кислоти, полі(молочної) кислоти, поліангідриду, з полімерними молекулярними масами, полімерною кристалічністю, співвідношеннями сополімерів, умовами обробки, поверхневою обробкою, геометрією, додаванням ексципієнта і полімерними покриттями, які прискорюватимуть дифузію лікарського засобу, ерозію, розчинення й осмос.

Склади для доставки лікарських засобів з використанням пристроїв для доставки в око можуть комбінувати з одним або активнішими агентами й ад'ювантами, придатними для вказаного шляху введення. Наприклад, активні агенти можуть бути змішані з будь-яким фармацевтично прийнятним ексципієнтом, таким як лактоза, сахароза, крохмальний порошок, складні ефіри целюлози й алканових кислот, стеаринова кислота, тальк, стеарат магнію, оксид магнію, бо натрієві і кальцієві солі фосфорної і сірчаної кислот, аравійська камедь, желатин, альгінат натрію, полівінілпіролідин та/або полівініловий спирт, таблетовані або інкапсульовані для стандартного введення. Альтернативно, сполуки можуть розчиняти в полієтиленгліколі, пропіленгліколі, колоїдних розчинах карбоксиметилцелюлози, етанолі, кукурудзяному маслі, арахісовому маслі, бавовняному маслі, кунжутному маслі, трагантової камеді та/або різних буферних розчинах. Сполуки також можуть бути змішані з композиціями як біорозкладаних, так і біонерозкладаних полімерів і носієм або розчинником, який має властивість затримки за часом.

Типові приклади біорозкладаних композицій можуть включати альбумін, желатин, крохмаль, целюлозу, декстрани, полісахариди, полі(Ю, І-лактид), полі(О, І-лактид-ко-гліколід), полі(гліколід), полі(гідроксибутират), полі(алкілкарбонат) і полі(ортоефіри) і їх суміші. Типові приклади біонерозкаданих полімерів можуть включати сополімери ЕВА, силіконовий каучук і полі(метилакрилат) і їх суміші.

Фармацевтичні композиції для доставки в око також включають водну композицію, що утворює гель іп 5йи. Така композиція містить гелетвірний агент у концентрації, ефективній для стимулювання гелеутворення при контакті з оком або слізною рідиною. Придатні гелетвірні агенти включають, але не обмежуються ними, термореактивні полімери. Використовуваний у даному описі термін "що утворює гель іп 5йи" включає не лише рідини з низькою в'язкістю, які утворюють гелі при контакті з оком або слізною рідиною, але також включає в'язкіші рідини, такі як напіврідкі і тиксотропні гелі, які проявляють значно підвищену в'язкість або жорсткість гелю при введенні в око. Див., наприклад, І иайм/ід (2005) Адм. Огид ОеєїЇїм. Нем. З; 57:1595-639, включену в даний опис за допомогою посилання на її основні положення, що стосуються прикладів полімерів для застосування при доставці лікарського засобу в око.

Фармацевтичні композиції, пристосовані для місцевого введення в ротову порожнину, включають льодяники, пастили і рідини для полоскання ротової порожнини.

Фармацевтичні композиції, пристосовані для ректального введення, можуть бути представлені у вигляді супозиторіїв або клізм.

Лікарські форми для назального або інгаляційного введення стандартно можуть бути приготовані у вигляді аерозолів, розчинів, суспензій, гелів або сухих порошків.

Фармацевтичні композиції, пристосовані для вагінального введення, можуть бути представлені у вигляді пессаріїв, тампонів, кремів, гелів, паст, пінних або аерозольних складів.

Зо Фармацевтичні композиції, пристосовані для парентерального введення, включають водні і неводні стерильні розчини для ін'єкції, які можуть містити антиоксиданти, буферні розчини, бактеріостатичні засоби і розчинені речовини, які надають композиції ізотонічність з кров'ю передбачуваного реципієнта; і водні і неводні стерильні суспензії, які можуть містити суспендуючі агенти і загусники. Композиції можуть бути представлені в контейнерах однократного дозування або багатократного дозування, наприклад, у запаяних ампулах і віалах, і можуть зберігатися у висушеному сублімацією (ліофілізованому) стані, що потребує лише додавання стерильного рідкого носія, наприклад, води для ін'єкцій, безпосередньо перед застосуванням. Призначені для негайного прийому ін'єкційні розчини і суспензії можуть бути отримані із стерильних порошків, гранул і таблеток.

Фармацевтичні композиції, пристосовні для підшкірного або внутрішньом'язового введення, включають сополімер молочної і гліколевої кислот (РІ ЗА) з утворенням мікрочастинок, що містять активний фармацевтичний інгредієнт для забезпечення сповільненого вивільнення.

Терапевтично ефективна кількість сполуки даного винаходу залежатиме від ряду чинників, включаючи, наприклад, вік і масу об'єкту, точний стан, що потребує лікування, і його важкість, природу складу і шлях введення і, зрештою, буде визначено на розсуд лікаря або ветеринара. У фармацевтичній композиції кожна одинична доза для перорального або парентерального введення переважно містить від 0,01 до 3000 мг, переважніше від 0,1 до 2000 мг сполуки винаходу з розрахунку на цвіттер-іонну вихідну сполуку.

Фармацевтично прийнятні сполуки винаходу можна вводити в добовій дозі (для дорослого пацієнта), наприклад, у пероральній або парентеральній дозі від 0,01 мг до 3000 мг на добу або від 0,5 до 1000 мг на добу сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі, розрахованої як цвіттер-іон. Дана кількість може бути надана у вигляді однієї дози на добу або переважно у вигляді декількох (таких як дві, три, чотири, п'ять або шість) субдоз на добу, так що загальна добова доза є такою самою. Ефективна кількість її солі може бути визначена як пропорція ефективної кількості сполуки формули (І) як така.

Сполуки винаходу можуть бути використані окремо або в комбінації з іншими терапевтичними засобами. Комбіновані терапії відповідно до даного винаходу, таким чином, включають введення, щонайменше, однієї сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі і застосування, щонайменше, одного іншого фармацевтично активного агента. Переважно, 60 комбіновані терапії відповідно до даного винаходу включають введення, щонайменше, однієї сполуки формули (І) або її фармацевтично прийнятної солі і, щонайменше, одного іншого фармацевтично активного агента. Сполука(йи) винаходу і інший фармацевтично активний агент(и) можуть бути введені разом в одній фармацевтичній композиції або окремо, і при роздільному введенні це може здійснюватися одночасно або послідовно у будь-якому порядку.

Кількості сполуки(сполук) винаходу й іншого фармацевтично активного агента(ів) і відносний час введення будуть вибрані з метою досягнення бажаного комбінованого терапевтичного ефекту.

Таким чином, у додатковому аспекті представлена комбінація, що містить сполуку винаходу і, щонайменше, один інший фармацевтично активний агент.

Таким чином, в одному аспекті сполука і фармацевтичні композиції відповідно до винаходу можуть бути використані в комбінації з або включати один або більше за інші терапевтичні засоби, включаючи способи лікування алергічного захворювання, запального захворювання, аутоїмунного захворювання, протифіброзні способи лікування і способи лікування обструктивного захворювання дихальних шляхів, способи лікування діабетичних очних захворювань і способи лікування рубцювання рогівки, пошкодження рогівки і загоєння ран рогівки.

Протиалергічні способи лікування включають антигенну імунотерапію (таку як компоненти і фрагменти бджолиної отрути, пилку, молока, арахісу, Сро мотивів, колагену, інші компоненти позаклітинного матриксу, які можуть бути введені як пероральні або сублінгвальні антигени), антигістамінні засоби (такі як цетиризин, лоратидин, акривастин, фексофенадин, хлорфенамін) і кортикостероїди (такі як флутиказона пропіонат, флутиказона фуроат, беклометазона дипропіонат, будесонід, циклесонід, мометазона фуроат, триамцинолон, Ффлунізолід, преднізолон, гідрокортизон).

Протизапальні способи лікування включають НПЗЗ (такі як аспірин, ібупрофен, напроксен), модулятори лейкотрієну (такі як монтелукаст, зафірлукаст, пранлукаст) та інші протизапальні способи лікування (такі як інгібітори іМО5, інгібітори триптази, інгібітори ІКК2, інгібітори рз38 (лосмапімод, дилмапімод), інгібітори еластази, бетаг2г-агоністи, антагоністи ОРІ, антагоністи

ОР, інгібітори ріЗК дельта, інгібітори ІТК, інгібітори ІГР (лізофосфатидні) або інгібітори БІГ АР (білка, активуючого 5-ліпоксигеназу) (такі як натрію 3-(3-(трет-бутилтіо)-1-(4-(б-етоксипіридин-3- іл/бензил)-5-((5-метилпіридин-2-іл)метокси)-1Н-індол-2-іл)-2,2-диметилпропаноат); агоністи

Зо аденозину ага (такі як аденозин і регаденозон), антагоністи хемокінів (такі як антагоністи ССКЗ або антагоністи ССК4), інгібітори вивільнення медіаторів.

Способи лікування аутоїмунного захворювання включають ЮОМАКОЗ (такі як метотрексат, лефлуномід, азатіоприн), біофармацевтичні способи лікування (такі як анти-ЩЕ, анти-ФНО, анти-інтерлейкіни (такі як анти-1Ї-1, анти-ІІ! -6, анти-ІЇ -12, анти-ІЇ.-17, анти-ІЇ-18)), рецепторні способи лікування (такі як етанерцепт і подібні агенти); антиген-неспецифичні імунотерапії (такі як інтерферон або інші цитокіни/хемокіни, цитокін/хемокін рецепторні модулятори, агоністи або антагоністи цитокінів, агоністи ТІ К і подібні агенти).

Інші протифіброзні способи лікування включають інгібітори синтезу ТОЕВД (такі як пірфенідон), інгібітори тирозинкінази, націлені на чинник зростання судинного ендотелію (МЕСЕ), чинник зростання тромбоцитів (РОСЕ) і рецепторні кінази чинника зростання фібробластів (ЕСЕ) (такі як нінтеданіб (ВІВЕ-1120) і іматинібу мезилат (Глівек)), антагоністи рецепторів ендотеліну (такі як амбризентан або мацитентан), антиоксиданти (такі як М-ацетилцистеїн (МАС), антибіотики широкого спектру дії (такі як котримоксазол, тетрациклін (міноцикліну гідрохлорид)), інгібітори фосфодіестерази 5 (ФДЕЗ5) (такі як силденафіл), анти-аурх антитіла і лікарські засоби (такі як анти-ам8б моноклональні антитіла (такі як описані в УуУО2003100033А2); інтетумумаб; циленгітид) можуть бути використані в комбінації.

Способи лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів включають бронходилататори, такі як В2-агоністи швидкої дії (такі як сальбутамол), В2-агоністи тривалої дії (такі як сальметерол, формотерол і вілантерол), антагоністи мускаринових рецепторів швидкої дії (такі як іпратропію бромід), антагоністи мускаринових рецепторів тривалої дії (такі як тіотропій, умеклідиніум).

У деяких варіантах здійснення лікування може також включати комбінацію сполуки даного винаходу з іншими існуючими режимами лікування, наприклад, існуючими засобами для лікування діабетичних очних захворювань, такими як анти-МЕСЕ терапевтичні засоби, наприклад, Луцентісю, АвастинФф і АфліберцептФ і стероїди, наприклад, триамцинолон і стероїдні імплантати, що містять флуоцинолону ацетонід.

У деяких варіантах здійснення лікування може також включати комбінацію сполуки даного винаходу з іншими існуючими режимами лікування, наприклад, існуючими засобами для лікування рубцювання рогівки, пошкодження рогівки і загоєння ран рогівки, такими як ДжентелоФф), бо екстракт крові телят, ЛевофлоксацинФф і Офлоксацино).

Сполуки і композиції даного винаходу можуть бути використані для лікування раку окремо або у поєднанні із способами лікування раку, включаючи хіміотерапію, променеву терапію, препарати направленої дії, імунотерапію і клітинну або генну терапію.

Фахівцеві в даній галузі техніки буде очевидне, що у відповідних випадках інший терапевтичний інгредієнт(и) може бути використаний у формі солей, наприклад, у вигляді солей лужних металів або амінів, або у вигляді кислотно-адитивних солей, або проліків, або у вигляді складних ефірів, наприклад, складних ефірів нижчих алкілів, або у вигляді сольватів, наприклад, гідратів, аби оптимізувати активність, та/або стабільність, та/або фізичні характеристики, такі як розчинність терапевтичного інгредієнта. Буде також ясно, що у відповідних випадках терапевтичні інгредієнти можуть бути використані в оптично чистій формі.

Комбінації, згадані вище, можуть бути стандартно представлені для використання у формі фармацевтичної композиції і, таким чином, фармацевтичні композиції, що містять комбінацію, як визначено вище, разом з фармацевтично прийнятним розчинником або носієм представляють додатковий аспект винаходу. Окремі сполуки таких комбінацій можна вводити або послідовно, або одночасно в окремих або комбінованих фармацевтичних композиціях. Переважно, окремі сполуки вводитимуться одночасно в комбінованій фармацевтичній композиції. Відповідні дози відомих терапевтичних агентів будуть легко оцінені фахівцем у даній галузі техніки.

Слід брати до уваги, що при введенні сполуки даного винаходу в комбінації з одним або більше іншими терапевтично активними агентами, що зазвичай вводяться за допомогою інгаляційного, внутрішньовенного, перорального, інтраназального, очного місцевого або іншого шляху, отримана в результаті фармацевтична композиція може бути введена таким самим шляхом. Як альтернатива, окремі компоненти композиції можна вводити різними шляхами.

Даний винахід тепер будуть проілюстрований за допомогою лише прикладів.

СКОРОЧЕННЯ

У наступному переліку приведені визначення деяких скорочень, як використано в даному описі.

Слід брати до уваги, що перелік не є вичерпним, але значення даних скорочень, не визначених нижче в даному описі, буде вочевидь вираженим для фахівця в даній галузі техніки.

Ас (ацетил)

ВСЕСБЕ-АМ (2',7-біс-(2-карбоксіетил)-5-(і-6)-карбоксифлуоресцеінацетоксиметиловий ефір)

Зо ВЕН (технологія гібридних частинок з етиленовим містком)

Ви (бутил)

СВ (карбоксибензил)

СНАРЗ (3-(3-Холамідопропіл)удиметиламоніо|-1-пропансульфонат)

СпНігаісеІ ОБ-Н (покритий трис(3,5-диметилфенілкарбаматом) целюлози силікагель 5 мкм)

СпігаІрак АО-Н (покритий трис(3,5-диметилфенілкарбаматом) амілози силікагель 5 мкм)

СпігаІрак ІО (трис(З-хлорфенілкарбамат) амілози, імобилзований на силікагелі 5 мкм)

СпігаіІрак А5 (покритий трис(5)-альфа-метилбензилкарбаматом) амілози силікагель 5 мкм)

КДІ (карбонілдіїмідазол)

СЗН (технологія гібриду із зарядженою поверхнею)

СМ (об'єм колонки)

ДХМ (дихлорметан)

ДІПЕА (діїзопропілетиламін)

ДМФ (М, М-диметилформамід)

ДМСО (диметилсульфоксид)

ДСК (диференціальна скануюча калориметрія)

Еф (етил)

ЕЮН (етанол)

КОДАс (етилацетат) год. (година/години)

НОЇ (хлористоводнева кислота)

НЕРЕЗ (4-(2-гідроксіетил)-1-піперазинетансульфонова кислота)

РХМС (рідинна хроматографія/мас-спектрометрія)

МОАР (мас-направлена автопрепаративна ВЕРХ)

МОСК (клітини Мадін-Дарбі нирок собак)

Ме (метил) мескм (ацетонітрил)

Меон (метанол)

МС (мас-спектр) хв хвилина/хвилини

Расіг(іаррдО-СН2СІ2 /(1,1-бісідифенілфосфіно)фероцен|ідихлорпаладій (І), комплекс з дихлорметаном

РА (феніл) іРг (ізопропіл) (Р)-ВІМАР (В)-(-)-2,2-бісідифенілфосфіно)-1,1"-бінафталін

ІКННСОСТ)СІ2 ((хлор(1,5-циклооктадієн)родій (І) димер)

КТ (час утримування)

ТФЕ (твердофазна екстракція)

МТЄБЕ (трет-бутилметиловий ефір)

ТЕА (триєтиламін)

ТФОК (трифтороцтова кислота)

ТГА (термогравіметричний аналіз)

ТГФ (тетрагідрофуран)

ТШХ (тонкошарова хроматографія)

НЕРХ (надефективна рідинна хроматографія)

Всі посилання на сольовий розчин відносяться до насиченого водного розчину хлориду натрію.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДАНІ

Аналітична РХМС

Аналітичні РХМС проводили на одній із наступних систем А, В або С.

Уф-детектування у всіх системах являло собою усереднений сигнал довжини хвилі від 220 нм до 350 нм, і мас-спектри реєстрували на мас-спектрометрі з використанням переміжних режимів позитивної і негативної іонізації електророзпиленням.

Експериментальні дані систем РХМС А-О, як згадано в даному описі, являють собою наступні:

Система А

Колонка: 50 мм х 2,1 мм ВД, 1,7 мкм Асдийу НЕРХ ВЕН С18 колонка

Швидкість потоку: 1 мл/хв

Темп.: 4020

Розчинники: А: 10 мМ бікарбонат амонію у воді, доведений до рНІТО за допомогою розчину аміаку

Зо В: Ацетонітрил

Градієнт: Час (хв) АФо Воо (0) 99 1 1,5 З 97 1,9 З 97 2,0 99 1

Система В

Швидкість потоку: 1 мл/хв

Темп.: 4020

Розчинники: А: 0,1 95 об./0об. розчин мурашиної кислоти у воді

В: 0,1 95 об./об. розчин мурашиної кислоти в ацетонітрилі

Градієнт: Час (хв) АФо Воо 0 97 З 1,5 0 100 1,9 0 100 2,0 97 З

Система С

Колонка: 50 мм х 2,1 мм ВД, 1,7 мкм Асдийу НЕРХ СН С18 колонка

Швидкість потоку: 1 мл/хв

Темп.: 4020

В: Ацетонітрил

Градієнт: Час (хв) АФо Воо (0) 97 З 1,5 5 95 1,9 5 95 2,0 97 З

Система 0

Швидкість потоку: 1 мл/хв

Темп.: 4026

Розчинники: А: 0,1 95 об./об. розчин трифтороцтової кислоти у воді

В: 0,1 95 об./об. розчин трифтороцтової кислоти в ацетонітрилі

Градієнт: Час (хв) АФо Воо (0) 95 5 1,5 5 95 1,9 5 95 2,0 95 5

Інтермедіат 1: 7-«Бромметил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,8-нафтиридин (Сполука ХМ)

М г ОН вин он М Кв

ХМ ХУ

Трибромід фосфору (0,565 мл, 5,99 ммоль) додавали по краплях до суспензії (5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)уметанолу (Сполука ХІМ)): див. 0520040092538, стор.80 (08441) (820 мг, 4,99 ммоль) у безводному ацетонітрилі (50 мл) при 09С в атмосфері азоту. При додаванні утворювався насичений помаранчевий забарвлений осад, який перетворювався на блідо-помаранчевий. Реакційну суміш перемішували при 02С протягом 1 год., до цього часу реакція завершувалася. Суміш концентрували під вакуумом і залишок розподіляли між етилацетатом (250 мл) і насиченим водним розчином Мансоз (250 мл). Водну фазу додатково екстрагували етилацетатом (250 мл). Об'єднані органічні розчини пропускали через гідрофобну фриту їі потім концентрували під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки (1,05 г, 93 9о) у вигляді рихлої кремової твердої речовини: РХМС (Система С) КТ-0,95 хв, Еб'-ме ітп/2 221, 229 (МЕН) к.

Інтермедіат 2: Трифеніл((5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)метилуфосфонію бромід (Сполука (ХМІ)) і же хе БРВ Бе д-

ОН МОУ

НИ щі ТК У хи

ХУ ха Фі, Ве

Коо)

Розчин 7-(бромметил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,8-нафтиридину (Сполука (ХУ), Інтермедіат 1) (1,00 г, 4,40 ммоль) в ацетонітрилі (98 мл) обробляли трифенілфосфіном (1,270 г, 4,84 ммоль) і розчин перемішували при кімнатній температурі в атмосфері азоту протягом ночі. Суміш концентрували під вакуумом з отриманням темно-кремової твердої речовини, яку потім розтирали з діетиловим ефіром з отриманням вказаної у заголовку сполуки (2,139 г, 99 Фо) у вигляді блідо-кремової твердої речовини: РХМС (Система С) КТ-1,23 хв, Ебме т/7 409 (Мен) к.

Інтермедіат 3: (Е, 2)Бензил-З-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)вініл)піролідин- 1-карбоксилат (Сполука (МІ)

Е о ЗОзру нон тр о- » й Я й о а сі -- С. БЕЖ -/ Що ех - РРАзВг (тях "ше хм (вуУмИ

КО

Перемішуваний розчин (ж)-бензил-3-фтор-3-(гідроксиметил)піролідин-1-карбоксилату (Сполука (ІХ): доступний від Умихі Арр Тес) (260 мг, 1,03 ммоль) у ДХМ (З мл) і ДМСО (0,3 мл) в атмосфері азоту обробляли ДІПЕА (0,896 мл, 5,13 ммоль). Після охолоджування до 0-52С (крижана баня) додавали порціями піридин триоксид сірки (327 мг, 2,05 ммоль) більш приблизно 5 хв для окислення спиртової сполуки (ІХ) у відповідну сполуку альдегіду (Х), яку не виділяли.

Охолоджувальну баню видаляли і перемішування продовжували протягом 0,5 год. У той самий час розчин трифеніл((5,6,7 ,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)уметилуфосфонію броміду (Сполука (ХМІ), для отримання див. Інтермедіат 2) (553 мг, 1,13 ммоль) у безводному ДХМ (10 мл) в атмосфері азоту обробляли по краплях трет-бутоксидом калію (1 М в ТГФ) (1,232 мл, 1,232 ммоль) більш приблизно 5 хв, приводячи до помаранчевого забарвленого розчину.

Перемішування продовжували протягом 10 хв і потім розчин альдегіду (формула (Х)) додавали до розчину іліду за один цикл і суміш перемішували при температурі довкілля протягом 22 год.

Реакційну суміш розбавляли ДХМ (20 мл), промивали насиченим водним розчином бікарбонату натрію (20 мл) і сольовим розчином (20 мл), висушували (Ма2504), потім випарювали під вакуумом. Темно-коричневий залишок очищали за допомогою хроматографії на 20 г силікагелю

ЗРЕ катриджі та елюювали градієнтом 0-100 95 етилацетат-циклогексан більше 30 хв для отримання вказаної у заголовку сполуки у вигляді двох геометричних ізомерів:

Ізомер 1: смола солом'яного кольору (123,4 мг, 31 90), РХМС (Система А) КТ-1,28 хв, 95 95,

ЕЗ'кме т/7 382 (МН) і

Ізомер 2: смола солом'яного кольору (121,5 мг, 31 90), РХМС (Система А) КТ-1,22 хв, 91 95,

ЕбЗ'кме т/: 382 (МН)

Загальний вихід-244,9 мг, 62,5 9.

Надалі було показано, що конфігурація Інтермедіату З являє собою (К) і два геометричні ізомери являють собою: (К, Е)-бензил-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)вініл)піролідин-1-карбоксилат і (ЕЕ, 2)-бензил-З-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин- 2-іл)вініл/упіролідин-1-карбоксилат.

Зо Інтермедіат 4: Бензил-3З-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- карбоксилат (Сполука (МІЇ)) ху нн м й С (В3-МІН (5) ра

Розчин (Е, 2)-бензил-З3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)вініл)піролідин-1- карбоксилату (Сполука МІ, Інтермедіат 3) (244 мг, 0,640 ммоль) (171, Е:7) у ДМФ (2 мл) обробляли бензолсульфонілгідразидом (доступний від АМа Аезаг) (275 мг, 1,60 ммоль) і карбонатом калію (354 мг, 2,56 ммоль). Реакційну суміш нагрівали до 1302 протягом 1 год., потім охолоджували і розподіляли між ДХМ і водою. Органічну фазу промивали водою і висушували через гідрофобну фриту. Органічний розчин випарювали під вакуумом і залишкове помаранчеве масло очищали за допомогою хроматографії на катриджі із силікагелем (20 г), елююючи градієнтом 0-50 95 |(3:1 ЕЮАсС-ЕЮН)-ЕТАсС| більше 20 хв. Відповідні фракції об'єднували й випарювали під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки (150 мг, 61 95) у вигляді блідо-жовтої смоли: РХМС (Система А) КТ-1,24 хв, 90 95, Ебме т/2 384 (Ман). Надалі було показано, що абсолютна конфігурація Інтермедіату 4 являє собою (5), отже, сполука являє собою (5)-бензил-З-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-

іл)етил)піролідин-1-карбоксилат. Перетворення (К) в Інтермедіаті З в (5) в Інтермедіаті 4 є результатом зміни черговості у видаленні подвійного зв'язку.

Інтермедіат 5: 7-(2-(3-Фторпіролідин-3-іл)етил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,8-нафтиридин (Сполука (М)) : йез з ще що -Ї й СХ ї ра шк вач

Ї о рт (вм м (вуУ

Перемішуваний розчин бензил-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-карбоксилату (Сполука (МІІ, Інтермедіат 4) (4,67 г, 12,2 ммоль) в етанолі (70 мл), що містить 10 95 паладій на вуглеці (0,50 г), перемішували в атмосфері водню протягом 7 год. РХМС показала неповне зняття захисту, і додавали додаткову кількість 10 95 паладію на вуглеці (0,25 г) і суміш перемішували в атмосфері водню протягом ночі. Реакційна суміш існувала у вигляді темно-сірої суспензії, так що ДХМ додавали для розчинення матеріалу, поки суміш не ставала чорною. Каталізатор видаляли за допомогою фільтрування через шар целіту і фільтрат і промивальні рідини випарювали під вакуумом. Залишок випарювали з ДХМ з отриманням вказаної у заголовку сполуки у вигляді помаранчевого масла (3,28 г) РХМС (Система А) КТ-0,79 хв, 9095, ЕбБжме т/2 250 (МеН)ж. Конфігурацію Інтермедіату 5 надалі встановлювали як (5), і назва сполуки являла собою (5)-7-(2-(3-фторпіролідин-З-іл)етил)- 1,2,3,4-тетрагідро-1,8-нафтиридин.

Інтермедіат 6: Г7-(2-(3-Фторпіролідин-З3-іл)етил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,8-нафтиридин, (Сполука (М)) сіль метансульфонової кислоти те Мевозн хх (ВКУ (5УМ сіль мезилату

Дана сіль сполуки (М) може бути отримана і кристалізована як у способі очищення сполуки (М) вище. 2-Бутанол (5 мл) додавали до 7-(2-(3-фторпіролідин-З3-іл)етил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,8- нафтиридину (Сполука (М)) (1,0 г, 4,0 ммоль) і суміш нагрівали до досягнення повного розчинення. Метансульфонову кислоту (0,260 мл, 4,01 ммоль) додавали до теплого розчину і суміш нагрівали до 802С при перемішуванні. Потім розчин охолоджували до температури

З0 довкілля. Осад відразу не виявляли, так що розчин додатково охолоджували в холодильнику (приблизно 42С). Через З дні спостерігали значну кількість твердої речовини. Тверду речовину виділяли за допомогою фільтрування, і промивали холодним 2-бутанолом, і додатково висушували під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки (600 мг, 43 95) у вигляді блідо-жовтої твердої речовини: РХМС (Система А) КТ-0,80 хв, 100 95, Еб'-ме т/2 250 (МН) Кк;

Аналітична хіральна ВЕРХ на колонці Спігазрак АЮ (250 мм х 4,6 мм) КТ-8,41 хв, 99,6 95 і

ЕТ-12,03 хв, 0,4 95, елюювання сумішшю 40 95 ЕТН-гептан (що містить 0,2 95 ізопропіламіну), швидкість потоку 1 мл/хв, детектування при 235 нм. Конфігурацію Інтермедіату 6 надалі встановлювали як (5), і назва сполуки являє собою (5)-7-(2-(3-фторпіролідин-З-іл)етил)-1,2,3,4- тетрагідро-1,8-нафтиридину сіль метансульфонової кислоти.

Інтермедіат 7: (Е)-Метил-4-ацетоксибут-2-еноат (Сполука (МІ)) /-- о Х

Вг 7 -тве ден и в оту

МІ

Суспензію ацетату натрію (3,5 г, 42 ммоль) у МесСМ (30 мл) обробляли метил-4-бромкротонатом (Аіагісн) (3,33 мл, 5 г, 28 ммоль) і суміш нагрівали до 502С протягом З д. Суміш розбавляли ефіром і потім фільтрували. Тверду речовину промивали ефіром і об'єднаний фільтрат і промивні рідини випарювали при зниженому тиску. Після випару залишок розподіляли між ефіром і водою. Органічну фазу промивали водним розчином бікарбонату натрію, висушували над Мо5054 і випарювали при зниженому тиску з отриманням блідо-помаранчевого масла. ЯМР вказував на суміш продукту і вихідного матеріалу, таким чином, ацетат натрію (3,44 г, 42 ммоль) додавали до залишкового масла з подальшим додаванням Меск (10 мл) і суміш нагрівали до 70202 протягом вихідних днів. Суміш концентрували при зниженому тиску і залишок розподіляли між ефіром і водою. Органічний розчин промивали водою, сольовим розчином, висушували (Мо95954) і відфільтровували. Фільтрат випарювали при зниженому тиску з отриманням вказаної у заголовку сполуки (3,55 г, 80 95) у вигляді помаранчевого масла: ЯМР б (СОСІЗ): 6,92 (1Н, дт, У 16, 5 Гц), 6,01 (1Н, дт, у) 16, 2 Гц), 4,72 (2Н, дд, У 5, 2 Гц), 3,73 (ЗН, с), 2,10 (ЗН, с).

Інтермедіат 8: (Е)-Метил-4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин- 1-іл)бут-2-еноат (Сполука (ПЇ)) (о убитих й о М д

СХ лядн ---я« СО

М Е КК о и ду (ЗУ (5)

Суміш (Е)-метил-4-ацетоксибут-2-еноату (сполука (МІ), для отримання див. Інтермедіат 7) (127 мг, 0,802 ммоль), 7-(2-(3-фторпіролідин-З-іл)етил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,6-нафтиридину (сполука (М), для отримання див. Інтермедіат 5) (200 мг, 0,802 ммоль) і аддукту РасСіІг2(арр)-СН2СІ2 (65,7 мг, 0,080 ммоль) у ДХМ (2 мл) перемішували при температурі довкілля протягом 2 год. РХМС показала приблизно 50 95 конверсію, і додавали ДІПЕА (0,279 мл, 1,60 ммоль), і розчин перемішували протягом 2 год. при кімнатній температурі РХМС показала майже повне перетворення на продукт. Матеріал завантажували безпосередньо на колонку й очищали за допомогою хроматографії (20 г амінопропіловий картридж), елююючи з градієнтом 0-100 95

ЕОАсС в циклогексані більше 20 хв. Відповідні фракції об'єднували та випарювали з отриманням вказаної у заголовку сполуки (101,4 мг, 36 95): РХМС (Система А) КТ-1,08 хв, 95 95, Еб--ме т/2 348 (Ман). Конфігурацію Інтермедіату 8 встановлювали як (5) і назву як (5, Е)-метил-4-(3- фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)бут-3-еноат.

Інтермедіат 9: (Е, 2)-(5)-Бензил-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)вінілупіролідин-1-карбоксилат (Сполука (ХХІЇЇ))

Коо)

Е о ЗОзру ної ох

Оу 0-я СА га ті чи ко с Су о ц (мих А нм ЕЇ7 м хм ХХІ

КОВи

Перемішуваний розчин (К)-(-)-бензил-3-фтор-3-(гідроксиметил)піролідин-1-карбоксилату |(-)- сполука (ІХ)) (доступний від УМихі Арр Тес) (4,18 г, 16,50 ммоль) у дихлорметані (60 мл) і ДМСО (5,86 мл, 83 ммоль) обробляли ДІПЕА (14,41 мл, 83 ммоль) в атмосфері азоту. Після охолоджування до 0-52С на крижаній бані додавали порціями піридин триоксид сірки (5,40 г, 33,9 ммоль) більш приблизно 5 хв. Розчин набував блідо-жовтого кольору, і перемішування продовжували протягом приблизно 0,5 год. з отриманням жовтого розчину. Розчин промивали розбавленою НОСІ (50 мл) і висушували (Мд9504). Потім додавали трифеніл((5,6,7,8-тетрагідро- 1,8-нафтиридин-2-іл)уметил)/фосфонію бромід (сполука ХМІ, Інтермедіат 2) (8,06 г, 16,47 ммоль) і невелику кількість ДХМ (приблизно 5 мл) перед додаванням циклогексену (3,81 мл) з отриманням блідо-помаранчевого розчину. До даного розчину додавали по краплях трет- бутоксид калію (19,80 мл, 19,80 ммоль), що приводило до кремової забарвленої суспензії.

Через 1 год. реакційну суміш розбавляли ДХМ (200 мл), промивали насиченим водним розчином бікарбонату натрію (200 мл) і сольовим розчином (200 мл), висушували (М95054),

потім випарювали під вакуумом. Темно-помаранчеве масло тверднуло протягом ночі, і його розтирали з діетиловим ефіром (приблизно 30 мл), потім фільтрували з отриманням кремової твердої речовини і жовтого фільтрату. Фільтрат випарювали під вакуумом з отриманням помаранчевого масла і його наносили на 330 г нормальної фази картриджа силкагелю і елюювали з градієнтом циклогексан/етилацетат (0-100 95 етилацетат більше 50 хв). Фракції 16- 40 випарювали під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки у вигляді суміші (Е) і (24)-геометричних ізомерів (3,953 г, 63 до) у вигляді солом'яного кольору смоли: РХМС (Система

С) КТ-1,28 хв, 50 95 і 1,34 хв, 46 95 Ебьме т/л 382 (МАН) к.

Інтермедіат 10: (К)-Бензил-З-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин- 1-карбоксилат

С

- ІФ)

ММ м; ї Є (КМ м

Перемішуваний розчин (Е і 2)-(5)-бензил-3З-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)увініл)упіролідин-1-карбоксилату (Інтермедіат 9) (3,814 г, 10,00 ммоль) у ДМФ (40 мл) обробляли в атмосфері азоту карбонатом калію (5,53 г, 40,0 ммоль) з подальшим додаванням бензолсульфоногідразиду (4,38 г, 25,4 ммоль) з отриманням жовтої рідини. Суміш нагрівали при 1002С протягом 1 год., потім залишали охолоджуватися до температури довкілля і фільтрували через целіт. Фільтрат випарювали під вакуумом з отриманням суспензії кремового кольору. Її розподіляли між водою (100 мл) і етилацетатом (100 мл) і органічний шар додатково промивали водою (4 х 100 мл), висушували (М9504) і потім випарювали під вакуумом з отриманням жовтого масла (3,261 г). Його залишали під високим вакуумом протягом вихідних днів (2,982 г).

Масло розчиняли у мінімальній кількості ДМСО (приблизно З мл) і наносили на 120 г картридж з оберненими фазами елюювали з градієнтом 10-100 95 (ацетонітрил, що містить 0,1 95 МНЗ) в 10

ММ водному розчині бікарбонату амонію більше 12 СУ. Фракції 6-9 частково випарювали під вакуумом для видалення ацетонітрилу. Розчин, що залишився, розбавляли водою (40 мл) і ДХМ (60 мл), потім розділяли. Водний шар додатково екстрагували ДХМ (3 х 30 мл) і органічні екстракти об'єднували, висушували (М9504) і потім випарювали під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки (2,145 г, 56 95) у вигляді блідо-жовтого масла: РХМС (Система С):

Зо КТ-1,25 хв, Ебме т/: 384 (Ман) к.

Інтермедіат 11: (К)-7-(2-(3-фторпіролідин-З-іл)етил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,8-нафтиридин ш-

Е т вве (КУ

Розчин (К)-бензил-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1- карбоксилату (Інтермедіат 10) (2,334 г, 6,09 ммоль) в етанолі (50 мл) додавали до 10 95 паладію на вуглеці (250 мг, 0,235 ммоль) і суміш перемішували в атмосфері водню протягом З год., при цьому додавали більшу кількість паладію на вуглеці (107,2 мг). Реакційну суміш перемішували протягом ночі. Додавали ДХМ (приблизно 30 мл) і суміш фільтрували через целіт в атмосфері азоту. Фільтрат випарювали під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки (1,575 г) у вигляді жовтого масла: РХМС (Система С) КТ-0,83 хв, Еб'ме іт/72 250 (МаН) Кк.

Інтермедіат 12: (КБ, Е)-Метил-4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,68-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)бут-2-еноат

Ше: ! Е я ! о (КАН б х (Е)-метил-4-ацетоксибут-2-еноат (Інтермедіат 7, сполука МІ) (0,951 г, 6,01 ммоль), (К)-7-(2-(3- фторпіролідин-3-іл)етил)-1,2,3,4-тетрагідро-1,2-нафтиридин (Інтермедіат 11) (1,520 г, 610 ммоль), аддукт РасСІг(арр)-СН2СІ2 (0,242 г, 0,331 ммоль) і ацетат калію (2,083 г, 21,22 ммоль) розчиняли в ДХМ (25 мл) і реакційну суміш перемішували в атмосфері азоту протягом 20 год. з отриманням помаранчевої рідини (2,188 г). Реакційну суміш розподіляли між ДХМ (50 мл) і водою (50 мл) і ще раз екстрагували ДХМ (50 мл). Об'єднані органічні фази промивали сольовим розчином (50 мл) і висушували над М9504. Розчинник видаляли під вакуумом, і залишок розчиняли в ДХМ, і очищали на амінопропіловому картриджі (50 г), використовуючи градієнт 0-100 95 етилацетат-циклогексан більше 20 хв. Відповідні фракції об'єднували і випарювали під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки (1,59 г, 75 9о) у вигляді жовтого масла. РХМС (Система С): КТ-1,07 хв, Еб'-ме т/2 348 (МН) к.

Інтермедіат 13. Метил-4-((А)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)уетил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутаноат ех

Е ях ви .Ф) б х

Н

Ох о х

Суспензію (К, Е)-метил-4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- іл)бут-2-еноату (Інтермедіат 12, сполука (Р)-П) (0,8 г, 2,303 ммоль), (3-(2- метоксіетокси)феніл)боронової кислоти (доступна від Мапспевіег Огдапісх, Епатіпе ог Сотрі-

Віоск5) (1,389 г, 7,09 ммоль) і хлор(1,5- циклооктадієн)родію (І) димера (57 мг, 0,115 ммоль) в 1,4-діоксані (10 мл) дегазували. Розчин (К)-ВІМАР (0,173 г, 0,278 ммоль) і 3,8 М гідроксиду калію (1,515 мл, 5,76 ммоль) в 1,4-діоксані (3,33 мл) дегазували. Останній розчин додавали до попереднього розчину і суміш перемішували при 902С в атмосфері азоту протягом 1,5 год.

Реакційну суміш охолоджували і потім розподіляли між МТБЕ (50 мл) і 2 М хлористоводневою кислотою (30 мл). Водну фазу підлужувули насиченим розчином бікарбонату натрію і потім екстрагували з використанням етилацетату (3х30 мл). Етилацетатні екстракти промивали сольовим розчином і висушували (М9504). Розчинник видаляли під вакуумом, і залишок

Зо розчиняли у мінімальній кількості ДХМ, завантаженому на амінопропіловий картридж (50 г), |і піддавали хроматографії, елююючи градієнтом 0-5095 етилацетат-циклогексан більше 20 хвилин. Відповідні фракції об'єднували і випарювали під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки у вигляді суміші діастереомерів (0,7 г, співвідношення 86:14) у вигляді блідо- жовтого масла: РХМС (Система С) КТ-1,29 хв, Еб'ме ітп/2 500 (МН) Кк.

ОТРИМАННЯ ПРИКЛАДІВ

Приклад 1: (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)/етил)піролідин- 1-іл)-3- (3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанова кислота і

Приклад 2: (К)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин- 1-іл)-3- (3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанова кислота

Ше

Ге 5 рек Е М М Е

М М Н ІФ; он У усн о о

Приклад 1 Приклад 2 о,

Ох о от о ке х зало ї-о Ши.

СА С ЬСЬОЯ

(5) Приклад 1 І Приклад 2 (5,Е)-Метил-4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,Я-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)бут-2- еноат (Інтермедіат 8) (101,4 мг, 0,292 ммоль), 3,8М КОН (водн.) (0,230 мл, 0,876 ммоль) і (3-(2- метоксіетокси)феніл)/боронову кислоту (сполука (ІМ) від Епатіпе ГІС) (172 мг, 0,876 ммоль) розчиняли в 1,4-діоксані (2 мл) і розчин дегазували. |КН(СО0)СЦ2 (7,20 мг, 0,015 ммоль) і (К)-

ВІМАР (21,81 мг, 0,035 ммоль) суспендували в 1,4-діоксані (2 мл) і дегазували. Перший розчин реагентів потім додавали до останнього розчину каталізатора в атмосфері азоту. Реакційну суміш нагрівали і перемішували (502С 2 год.). Потім суміш завантажували на 5СХ картридж (10 г) (заздалегідь оброблений 1СУ МмМеон, 1СМ Месм), промивали 10СМ ДМСО, 4СМ Месм і елюювали 2М МНЗ в МеОнН (4СМ). Основну фракцію випарювали при зниженому тиску. Залишок висушували при високому вакуумі протягом 12 год. з отриманням (5)-метил-4-(3-фтор-3-(2- (5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутаноату (Сполука (ІЇ)) (131,3 мг, 93 Об).

Даний метиловий ефір, Сполуку (ІІ) потім розчиняли в ТГФ (2 мл) і додавали водний розчин 1 М

ПОН (1,459 мл, 1,459 ммоль). Розчин перемішували при кімнатній температурі протягом 18 год.

РХМС показала повний гідроліз до карбонової кислоти, і додавали 2 М НОСІ (0,876 мл, 1,751 ммоль), і розчин завантажували на ЗСХ картридж (10 г) (заздалегідь оброблений 1СУ Меон, 1СУ МесмМм), промивали 4СМ МесмМ і елюювали 2М МНЗ в Меон (4СМ). Основну фракцію випарювали при зниженому тиску з отриманням неочищеного продукту у вигляді смоли (127 мг, 90 95). Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-9,0 хв, 88 95 і КТ-13,8 хв, 12 95 на колонці СпігаїсеІ! ФО-Н (4,6 мм вд х 25 см), елююючи сумішшю 60 95 ЕН (що містить 0,2 95 ізопропіламіну)-гептан, швидкість потоку-1,0 мл/хв, детектування при 215 нм. Діастереомерну суміш сполук Формули (І) розділяли за допомогою препаративної хіральної ВЕРХ на колонці СпПігаЇсе! 0.)-Н (З см х 25 см), елююючи сумішшю 60 95 ЕЮН-гептан, швидкість потоку-30 мл/хв, детектування при 215 нм з отриманням двох окремих діастереомерів вказаної у заголовку сполуки.

Приклад 1 (78 мг, 55 95): Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-9,0 хв, 98,7 95 на колонці СпігаІсе! 0О-Н (4,6 мм вд х 25 см), елююючи сумішшю 60 95 ЕН (що містить 0,2 95 ізопропіламіну)-гептан, швидкість потоку-1,0 мл/хв, детектування при 215 нм; РХМС (Система 0), КТ-0,52 хв, 100 95,

ЕЗ'кме т/: 486 (М.Н) і (Система С) КТ-0,81 хв, 92 95, Еб-ме т/: 486 (МАН) 1ІН-ЯМР (СОСІЗ, 600 МГц): б 8,45 (уш.с, 1Н), 7,21 (т, 9У-7,7 Гц, 1Н), 7,16 (д, У-7,2 Гц, 1Н), 6,86-6,73 (м, ЗН), 6,31 (д, 9У-7,2 Гу, 1Н), 4,12 (т, 9-44 Гц, 2Н), 4,08 (уш.с, 1Н), 3,75 (тд, У-4,7, 0,68 Гц, 2Н), 3,73-3,68 (м, 1Н), 3,47 (уш.с, 2Н), 3,46 (д, 9-11 Гц, 2Н), 3,42 (ушлт, 9У-5,1 Гц, 2Н), 3,00-2,85 (м, 2Н), 2,82-2,75 (м, 1Н), 2,70-2,66 (м, 1Н), 2,63-2,57 (м, 1Н), 2,73-2,55 (м, ЗН), 2,49 (к, 9У-9,1 Гу, 1Н), 2,45 (дд, 9У-11,9, 3,7 Гц, 1Н), 2,23-1,97 (м, 4Н), 1,95-1,80 (м, ЗН), (4020-51 (с-0,72 в етанолі).

Абсолютну конфігурацію асиметричних центрів Прикладу 1 визначали і встановили, що сполука являє собою (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)- 3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту (див. нижче).

в й А :

І « НО;

М он ди ї хі в х

Приклад 2 (10 мг, 7 95): Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-12,5 хв, »99,5 95 на колонці СпігаісеІ 0О-Н (4,6 мм вд х 25 см), елююючи сумішшю 60 95 ЕН (що містить 0,2 95 ізопропіламіну)-гептан, швидкість потоку-1,0 мл/хв, детектування при 215 нм; РХМС (Система С) КТ-0,82 хв, 84 95,

ЕЗ'кме т/; 486 (М.Н). (94О020-28 (с-0,50 в етанолі).

Абсолютну конфігурацію асиметричних центрів Прикладу 2 визначали і встановили, що сполука являє собою структурну формулу (К)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту во:

А : " ЦЯ дит г

І В ок о, а х

Приклад 3. (К)-4-(НА)-3-Фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3- (3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанова кислота і

Приклад 4. (5)-4-((А)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3- (3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанова кислота ох ех

ФО в т М М

КТ що й о; 9 он он о: - о

Приклад З і: Приклад 4

До розчину метил-4-(Н)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,6-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутаноату (Інтермедіат 13) (100 мг, 0,200 ммоль) у метанолі (1 мл) додавали водний розчин гідроксиду натрію (2М, 0,500 мл) і реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 2 год. Реакційну суміш підкисляли до рН 7 з використанням 2 М хлористоводневої кислоти. Розчин розбавляли водою (10 мл), екстрагували етилацетатом (З3х10 мл), об'єднані органічні шари промивали сольовим розчином і висушували (М9504).

Розчинник видаляли під вакуумом з отриманням клейкуватого безбарвного скла (62 мг, 64 95):

РХМС (Система А) КТ-0,8 хв, Еб'ме т/2 486 (М.Н). Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-7,4 хв, 1695 і КТ-11,8 хв, 84 95 на колонці СпПігаІсеІ 0) (250 мм х 4,6 мм), елююючи сумішшю 60 95

ЕЮН:-гептан, швидкість потоку-1 мл/хв, детектування при 215 нм. Діастереомери розділяли за допомогою препаративної хіральної ВЕРХ на колонці СпігаІсе! ФО-Н (250 мм х 30 мм), елююючи сумішшю 50 95 ЕН у гептані, швидкість потоку-30 мл/хв з отриманням двох діастереомерів як

Приклади З і 4.

Приклад З (6 мг, 6 95): РХМС (Система С) КТ-0,80 хв, 94 95, Еб-ме іпп/72 486 (МН); Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-7,2 хв, »99,5 95 на колонці СпПігаїЇсеї! 0) (250 мм х 4,6 мм), елююючи сумішшю

60 95 ЕН -гептан, швидкість потоку-!1 мл/хв, детектування при 215 нм. (К)-4-((2)-3-фтор-3-(2- (5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутанова кислота.

Приклад 4 (33 мг, 34 95): РХМС (Система С) КТ-0,80 хв, 10095, Еб-ме т/2 486 (МАН);

Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-11,8 хв, »99,5 95 на колонці СВігаісеІ 0) (250 мм х 4,6 мм), елююючи сумішшю 60 95 ЕЮН-гептан, швидкість потоку-1 мл/хв, детектування при 215 нм. (5)- 4-(А)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутанова кислота.

Приклад 5 (5)-4-((5)-3-Фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3- (3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти сіль малеату.

МесмМ (100 мкл) додавали до (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти (Приклад 1) (112,7 мі) і нагрівали до 602С. До розчину додавали малеїнову кислоту (тверда речовина, -1 еквівалент, 26,82 мг) разом з кристалами (5)-4-(5)-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-морфолінофеніл)бутанової кислоти солі малеату, яка описана в заявці винахідників на патент, поданий того ж дня, як дана заявка, і яка включена в даний опис за допомогою посилання, і розчин витримували при 602С протягом З год. Розчин охолоджували ступінчасто від 602С до 59С з годинною витримкою через кожних 52С і перемішували при 56 протягом -16 год. Тверді речовини виділяли за допомогою вакуумного фільтрування і висушували на повітрі протягом 15 хв. Вихід кристалічної солі малеату складав «41 Фо (57,3 мг).

МесмМм (300 мкл) додавали до (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти (Приклад 1) (298,54 мг) при кімнатній температурі. До розчину додавали малеїнову кислоту (тверда речовина -1 еквівалент, 71,05 мг). Суспензію нагрівали до 602С для отримання прозорого розчину. Додавали кристали солі малеату (отримані вище), але кристали розчинялися. Розчин витримували при 602С протягом години, і повільно охолоджували до -532С, і повторно вводили затравку.

Кристали розчинялися, але повільно. Розчин повільно охолоджували до 52С, що приводило до густої суспензії. До суспензії додавали діїзопропіловий ефір (900 мкл) і перемішували при кімнатній температурі протягом двох днів. Тверді речовини виділяли за допомогою вакуумного

Зо фільтрування, промивали діізопропілловим ефіром, висушували на повітрі протягом години і висушували у вакуумній сушильній шафі при 402С протягом ночі. Вихід кристалічної солі малеату складав (352,9 мг, 95 95).

Приклад 6 (5)-4-((5)-3-Фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3- (3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти сіль цитраконату. - . - З он но д С о огоон о в х

Безводний ацетонітрил (0,1 мл) додавали до (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8- нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти (Приклад 1) (505 мг, 1,04 ммоль), яку розчиняли при температурі довкілля. Додавали цитраконову кислоту (28,4 мг, 0,218 ммоль) (доступну від бідта) і суспензію нагрівали до 602С для отримання прозорого жовтого розчину, потім охолоджували до температури -502С і витримували протягом 5 хв. Розчин охолоджували до 402С і потім вводили затравку сіль малеату (Приклад 5) без перемішування. Суміш залишали в холодильнику протягом ночі і потім обробляли діізопропіловим ефіром (0,75 мл) - два шари спостерігали і повертали в холодильник (від -3 до 42С) протягом 1 год. з подальшим 1 год. у морозильній камері (від -22 до -202С) і повертали в холодильник на 4 дні. Відбувалося осадження/кристалізація, і рідину видаляли піпеткою, і тверду речовину висушували на повітрі протягом ночі з отриманням вказаної у заголовку сполуки (99 мг, 77 95) у вигляді білої кристалічної твердої речовини. 1Н-ЯМР (600 МГц, 020) 7,53-7,50 (м, 1Н), 7,39-7,35 (м, 1Н), 7,01-6,98 (м, 1Н), 6,97-6,94 (м, 2Н), 6,57-6,55 (м, 1Н), 5,84- 5,82 (м, 1Н), 4,21-4,18 (м, 2Н), 3,81-3,79 (м, 2Н), 3,77-3,69 (м, 1Н), 3,68-3,61 (м, 2Н), 3,66-3,57 (м,

2Н), 3,52-3,42 (м, 1Н), 3,44-3,41 (м, 2Н), 3,41 (с, ЗН), 3,44-3,40 (м, 1Н), 2,87-2,77 (м, 2Н), 2,77-2,74 (м, 2Н), 2,66-2,61 (м, 1Н), 2,57-2,52 (м, 1Н), 2,44-2,35 (м, 1Н), 2,29-2,17 (м, 1Н), 2,28-2,16 (м, 2Н), 2,01-1,97 (м, ЗН), 1,91-1,86 (м, 2Н); Температура плавлення: 1032С (ДСК).

Біологічні дослідження

Дослідження клітинної адгезії

Використовувані реагенти і способи являли собою, як описано | идргоок еї аї, Віоспет. 9. 2003, 369, 311 апа Масдопаїй єї аї. АС5 МеасСнпеті ей, 2014, 5, 1207-1212 для дослідження амр8 з наступними пунктами уточнення. Були використані наступні клітинні лінії з лігандами в дужках:

Кбоб2-а5рВ1 (Фібронектин), К562-амВ3 (ГАР-Б1), К5б2-амв85 (Вітронектин), К562-амрб (ІГАР-БІ1),

К5б2-амв8 (ГАР-Б1). Двовалентний катіон, використовуваний для полегшення адгезії, являв собою 2 мМ Маосі2г. Адгезію кількісно оцінювали за допомогою мічення клітин флуоресцентним барвником ВСЕСЕ-АМ (те Тесппоїодіє5), де клітинні суспензії при З3х106 клітин/мл інкубували з 0,33 мл/мл 30 мМ ВСЕСЕ-АМ при 372С протягом 10 хвилин, потім 50 мкл/лунка переносили в 96б-лунковий аналітичний планшет. При завершенні дослідження клітини, які створили адгезію, піддавали лізису з використанням 50 мкл/лунка 0,5 95 Тритон Х-100 в Н2гО для вивільнення флуоресценції. Інтенсивність флуоресценції визначали з використанням планшет-ридера

ЕпмівіопФ (Регкіп ЕІтег). Для активних антагоністів при дослідженні дані узгоджували з 4- параметричним логістичним рівнянням для визначень ІС50.

Афінність (рІС50) для Прикладу 1 в дослідженнях клітинної адгезії являла собою для: амрб ріС5о-7,9; амВ3 рІС50О-7,4; амВ5 рІС50-7,4; амрВ8 рІС50-7,5; амВ1 рІС50-6,4.

Афінність (рІС50) для Прикладу 2 в дослідженнях клітинної адгезії являла собою для: амрб ріС50-6,2; амВ3 рІС50-5,9; амВ5 рІС50-6,6; амр8 рІС50-5,8.

Афінність (рІС50) для Прикладу З в дослідженнях клітинної адгезії являла собою для: амурб ріСь5о-5,4; амВ3 рІС50-5,6; амВ5 рІС50-5,0; амр8 рІС50-5,3.

Афінність (рІС50) для Прикладу 4 в дослідженнях клітинної адгезії являла собою для: амрб ріС5о-7,7; амВ3 рІС50-6,3; амВ5 рІС50-6,9; амр8 рІС50-7,3.

Наведені цифри являють собою середні значення ріС50.

Проникність у клітинах МОСК

Пасивну мембранну проникність Прикладу 1 і Прикладу 4 (обидва у вигляді цвіттер-іонів)

Зо визначали на клітинах Мадін-Дарбі нирок собак-множинна лікарська резистентність 1 (МОСКІЇІ-

МОМ) при рН 7,4 у присутності сильнодіючого інгібітора Р-глікопротеїну СЕ120918. Кожну сполуку інкубували в двох повторностях при концентрації З мкМ для кожного випадку дослідження. У даному дослідженні пасивна ефективна проникність (Рарр) Прикладу 1 являла собою 71 нм/с (423 нм/с, п-З випадку дослідження) і для Прикладу 4 являла собою 17 нм/с (п-2 випадку дослідження).

Спостерігали, що хоча два діастереомерних Приклади 1 і Приклади 4 мали подібну афінність іп міго у дослідженні клітинної адгезії сурВб (Приклад 1 рІС50-7,9; Приклад 4 рІС50-7,7), вони мали різну проникність у клітинах МОСК (Приклад 1 Р-71 нм/с і Приклад 4 Р-17 нм/с). Очікується, що це буде відображено, як Приклад 1, що має вищу пероральну доступність, ніж Приклад 4 іп мімо у фармакокиіїнетичних дослідженнях.

ВИЗНАЧЕННЯ абсолютної конфігурації сполук структурної формули (І)

Визначення абсолютної конфігурації асиметричного центру 3-фторпіролідину.

Синтез цільових молекул (ІА) починали окремо з кожним енантіомером інтермедіату структурної формули (ІХ). Енантіомери (ІХ) були придбані від УМихі Арр Тесс. (ж)-Бензил-3З-фтор-3- (гідроксиметил)піролідин-1-карбоксилат забезпечував діастереомер (ІА) з найвищою афінністю (Ізомер А Прикладу 1). Абсолютна конфігурація (ж)-бензил-3-фтор-3-(гідроксиметил)піролідин- 1- карбоксилату (ІХ) проте не була відомою, і наступні експерименти, викладені на схемі І, робили для встановлення його конфігурації.

Рацемічну суміш /1-(трет-бутоксикарбоніл)-3-фторпіролідин-З-карбонової кислоти (ХМІЇ)

ІСпетіса! Абзігасі Недізігу Митбрег 1001 754-59-1) (доступну від УМихі Арр Тес) перетворювали на

М-а-метилбензиламід за допомогою реакції кислоти (ХМІЇ) спочатку з карбонілдіімідазолом (КДІ) з подальшим (ж)-(В)-а-метилбензиламіном. Це забезпечувало діастереомерну суміш амідів (Схема 3, сполуки ХМ ї ХІХ), роздільну за допомогою хроматографії на силікагелі (Р.К.

МукпаїїйикК ейаі. Сопмепівєпі 5упійезіз ої епапіорит (Б) - апа /(5)-3-Пиого-3- атіпотеїПуїрутоїїдіпе5, Темапедтоп 2014, 70, 3011-3017). Конфігурацію полярнішого ізомеру встановлювали незалежно як Міхайлюк, так і винахідники за допомогою рентгеноструктурного аналізу, і показано, що вона являє собою (5)-трет-бутил-З3-фтор-3-((А)-1- фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилат (сполука (ХМІІ)| (Фігура 1) і, отже, для менш полярного ізомеру яко (К)-трет-бутил-3З-фтор-3-((В8)-1-фенілетил)карбамоїл)піролідин-1- бо карбоксилат (сполука (ХІХ)). Крім того, забезпечували довідкові матеріали для порівняння із сполукою, отриманою за допомогою послідовності, показаної на Схемі ІШ. Хоча дані рентгенівського аналізу винахідників про полярний ізомер |сполука (ХМІІ)| збігалися з рентгенівською кристалічною структурою за даними Міхайлюк і ін., спектр ІН ЯМР відрізнявся від спектру, отриманого винахідниками. Спектри для двох діастереомерів (сполуки (ХМІЇ) ї (ХІХ) були дуже схожі; проте, існувала невелика діагностична різниця для С4 протона піролідину.

Винахідники спостерігали її при 2,22 м.д. За даними Міхайлюк вона знаходилася при 2,15 м.д. (- )-Енантіомер сполуки структурної формули (ІХ) ((-)-бензил-3-фтор-3-(гідроксиметил)піролідин-1- карбоксилат|, який забезпечував діастереомер (ІА) Приклад 2 (Ізомер 1), гідрували. у присутності 10 95 Ра/С в етанолі для видалення захисної групи СВ2, і отриманий амін (ХХ) захищали ди-трет-бутилдикарбонатом З отриманням (-)-трет-бутил-3-фтор-3- (гідроксиметил)піролідин-1-карбоксилату (ХХІ). Останній окислювали трихлоридом рутенію і періодатом натрію в ацетонітрилі-воді. Отриману карбонову кислоту (ХХІЇ) потім перетворювали на амід як перед використанням КДІ ї (4)-(8)-а-метилбензиламіну. Даний амід порівнювали з контрольними зразками аміду (ХМ) і (ХІХ) і було встановлено за допомогою ЯМР- спектроскопії, оптичного обертання і хіральної ВЕРХ, що він є ідентичним (К)-трет-бутил-3- фтор-3-((В)-1-фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилату (ХІХ). Оскільки (-)-енантіомер (ІХ), використовуваний у даній послідовності, являє собою ізомер, що забезпечує діастереомери (ІАЗ) і (ІА4) (Приклад 2), то (ж)-енантіомер (ІХ), який забезпечував (ІА) і (ІА2) (Приклад 1), має абсолютну конфігурацію (5) при асиметричному центрі піролідину. а ї в дичних ШО ЧО СІНА Кв

СИ нин чи Н мб Кк - о - в -К ном. аРА -К А хм Т ХЛ ХІх в На С АХ восо но" як о 0 Вись. мах їх нор дю ЕН но н ДІПЕА, ДХМ тт МесМ,вода(і:) во г» ф ща я пт нини Кк ст |: ща хо хр хх А кеш В, кді, те су ЇЄ о

ПОЗ М м нн п а к-4 ж и |в! що. "Мне хю ХХ

Схема ІІІ. Визначення абсолютної конфігурації асиметричного центру З-фторпіролідину.

Визначення абсолютної конфігурації бензильного асиметричного центру

Абсолютну конфігурацію бензильного асиметричного центру Ізомеру А Прикладу 1 отримували шляхом експерименту розкладання, показаного на Схемі ІМ. Таким чином, Ізомер А Прикладу 1 обробляли метилйиодидом у ДХМ при кімнатній температурі протягом ночі для кватернізації азоту піролідину і потім додавали карбонат калію, нагрівали до 1202С протягом 1 год. у мікрохвильовому реакторі з отриманням (5)-(--)-4-(3-(2-метоксіетокси)феніл)дигідрофуран-2(ЗН)- ону (сполука ХХІМ). Продукт розкладання порівнювали з достовірним /«(К)-(-)-4-(3-(2-

Зо метоксіетокси)феніл)дигідрофуран-2(ЗН)-оном (Сполука ХХМ), отриманим шляхом додавання (3-(2-метоксіетокси)феніл)боронової кислоти до фуран-2(5Н)-ону при використанні біс(норборнадієн)родію (І) тетрафторборату як каталізатора і (К)-ВІМАР як хірального ліганда з використанням класичної асиметричної реакції Хаяші (Науабзпі, Т. Темгапедгоп Азуттеїгу, 1999, 10, 4047-4056), і показано, що він являє собою енантіомер продукту розкладання, встановлюючи таким чином конфігурацію ізомеру А Прикладу 1 при його бензильному центрі, як (5).

г 1. ц . ' оо ато аль, | ше | ; се АВ о силою, о но оон с оо нння тон Шо Я он. го

Ізомер А Прикладу 7 Е , і. ІФ)

Сполука ХХ х, оо ОМ о

ГУ я; ГІ у но-В, в х, он щі о

Сполука ХХМ

Схема ІМ. Реагенти й умови: ї) Меї, ДХМ, кімнатна температура, 18 год.; ії) К2СОЗ, 1202, 1 год.; ії) біс(норборнадієн)родію (І) тетрафторборат і (К)-ВІМАР, КОН, 1,4-діоксан, 1002, 1 год.

На підставі наведених вище експериментів для визначення абсолютної конфігурації кожного асиметричного центру у сполуці структурної формули (І), абсолютна конфігурація кожного

Прикладу узагальнена таким чином:

Приклад 1 являє собою сполуку структурної формули (ІА2) (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту.

Приклад 2 являє собою сполуку структурної формули (ІА1) (К)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту.

Приклад З являє собою сполуку структурної формули (ІАЗ) (К)-4-((В)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту.

Приклад 4 являє собою сполуку структурної формули (ІА4) (5)-4-((Н8)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

(5)-трет-бутил-3-фтор-3-((В8)-1-фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилат (сполука ХМІЇ) і (В)-трет-бутил-З3-фтор-3-((В)-1-фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилат (сполука ХІХ).

Розчин /(5)-1-(трет-бутоксикарбоніл)-3-фторпіролідин-З3-карбонової кислоти (сполука ХМІЇ)

І1001754-59-1) (доступної від Умихі Арр Тес) (3,00 г, 12,9 ммоль) у ТГФф (70 мл) обробляли при кімнатній температурі твердим КДІ (2,5 г, 15,4 ммоль) і потім суміш нагрівали до 802С протягом 1,5 год. (К)-(--)-а-метилбензиламін (доступний від РішйКа) (1,6 г, 13,2 ммоль) додавали при даній температурі і потім суміш нагрівали протягом додаткових 1,5 год. при 802С. Суміш розбавляли етилацетатом і промивали розбавленими НСІ, МансСоЗ, сольовим розчином, висушували (Мо959054), фільтрували і залишали повільно випаровуватися при кімнатній температурі. Суміш, нарешті, концентрували при зниженому тиску, поки не кристалізувалася тверда речовина.

Залишок очищали за допомогою хроматографії на картриджах із силікагелем (2х100 г), елююючи сумішшю 0-25 95 ЕІОАс-циклогексан більше 40 хв. Сполуку, отриману спочатку, отримували у вигляді білої піни (1,54 г, 36 95): РХМС (Система А) КТ-1,17 хв, Еб--ме т/: 337 (МаАН)-; ТН-ЯМР (500 МГц, СОСІЗ) 1,43-1,49 (м, 9Н), 1,54 (д, У-7,0 Гц, ЗН), 2,08-2,19 (м, 1Н), 2,37-2,62 (м, 1Н), 3,43-3,56 (м, 1Н), 3,61-3,93 (м, ЗН), 5,14 (квінт, У-7,1 Гц, 1Н), 6,71-6,76 (м, 1Н), 7,27-1,39 (м, 5Н) містить приблизно 10 95 полярнішого діастереомера; ІФО20-61 (с-1,27 в

Меон); Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-7,58 хв, 90 95 і КТ-9,53 хв, 10 95 на колонці СпігаІрак АЮ (250 мм х 4,6 мм), елююючи сумішшю 1095 ЕЮН-гептан, швидкість потоку-! мл/хв, детектування при 215 нм. 50 мг порцію даного зразка додатково очищали на картриджі із силікагелем (20 г), елююючи сумішшю 0-2595 ЕАс-циклогексан більше 20 хв. Відповідну фракцію випарювали при зниженому тиску з отриманням аналітично чистого зразка (30 мг) (К)- трет-бутил-3-фтор-3-((В8)-1-фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилату (сполука "ХІХ),

РХМС (Система С) КТ-1,16 хв, Еб-ме т/72 337 (МН) и 354 (Ма-МНа) ї Еб-ме т/2 335 (М-Н)-;

І5ЧО20-63 (с-0,933 в Ммеон).

Другу сполуку, отриману з колонки (більш полярний діастереомер) (1,2 г, 28 95) кристалізували з ефіру З отриманням білих кристалів (5)-трет-бутил-З-фтор-3-((В8)-1- фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилату (сполука ХМ): т.пл.-113-1152С; РХМС (Система С) КТ-1,16 хв, Еб-ме т/:2 337 (МН); 1ТН-ЯМР (500 МГц, СОСІЗ) 1,43-1,48 (м, 9Н), 1,54 (д, 9У-7,0 Гц, ЗН), 2,14-2,26 (м, 1Н), 2,44-2,70 (м, 1Н), 3,46-3,55 (м, 1Н), 3,56-3,87 (м, ЗН), 5,14 (квінт, У-7,1 Гц, 1Н), 6,73 (уш.с, 1Н), 7,27-7,40 (м, 5Н); 4020-73 (с-0,876 в меон);

Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-9,50 хв, 100 95 на колонці Спігаїрак АЮ (250 мм х 4,6 мм), елююючи 10 95 ЕЮН-гептан, швидкість потоку-1 мл/хв, детектування при 215 нм. Абсолютну конфігурацію даного діастереомера встановлювали з рентгеноструктурного аналізу. (-)-(8)-(3-Фторпіролідин-3-іл)уметанол (Сполука ХХ)

Розчин (-)-М-СВ2-3-фтор-3-(гідроксиметил)піролідину, (-)-ізомеру сполуки (ІХ) (доступного від умихі Арр Тес) (4,0 г, 15,8 ммоль) гідрували 10 95 Ра/С (400 мг) в етанолі (150 мл) протягом ночі.

Каталізатор видаляли за допомогою фільтрування через целіт і промивали етанолом. Фільтрат і промивні рідини випарювали при зниженому тиску з отриманням вказаної у заголовку сполуки (2,0 г, 106 95, містить деяку кількість етанолу з допомогою ЯМР) у вигляді жовтого масла, яке тверднуло у вигляді воскоподібної твердої речовини: РХМС (Система С) КТ-0,22 хв, Ебме іт/27 120 (МеН)- и Еб-ме т/2 118 (М-Н)-. Продукт додатково висушували при продуванні в атмосфере азоту при 402С. 1Н ЯМР (500 МГц, СОСІЗ) 3,82 (дд, 9-18,7, 12,5 Гц, 1Н), 3,73 (дд, 9-22,0, 12,2 Гу, 1Н), 3,22-3,15 (м, 1Н), 3,23-3,14 (м, 1Н), 2,99-2,92 (м, 1Н), 2,91 (дд, 9У-291, 13,2

Гц, 1Н), 2,66 (уш.с, 2Н), 2,10-1,98 (м, 1Н), 1,94-1,81 (м, 1Н); (494020--4 (с-1,19 в ЕЮН). (-)-(8)-трет-Бутил-3-фтор-3-(гідроксиметил)піролідин-1-карбоксилат (сполука ХХІ)

Розчин (К)-(3-фторпіролідин-3-іл)уметанолу (сполука ХХ), (1,88 г, 15,8 ммоль) у ДХМ (15 мл) і діізопропілетиламіну (4,13 мл, 23,7 ммоль) обробляли ди-трет-бутилдикарбонатом (3,79 г, 17 ммоль) і суміш перемішували при 202С протягом З год. Суміш розподіляли між 2М НСІ Її ДХМ і розділяли на картриджі з фазовим роздільником. Органічний шар концентрували при зниженому тиску і залишок очищали за допомогою хроматографії на картриджі з силікагелем (70 г), елююючи градієнтом 0-50 95 ЕТОАс-циклогексан більше 40 хв. Фракції перевіряли за допомогою

Зо ТСХ на силікагелі (5095 ЕАс-циклогексан) і забарвлювали розчином КМпоО4. Відповідні фракції об'єднували і випарювали при зниженому тиску з отриманням вказаної у заголовку сполуки (2,73 г, 79 95) у вигляді безбарвного масла: РХМС (Система С) ЕТ-0,79 хв, Еб'ме т/7 220 (МаеН)» и 439 (2М--Н)х; 1ТН-ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб) 5 1,42 (с, 9Н), 1,96-2,14 (м, 2Н), 3,32- 3,41 (м, 2Н), 3,42-3,50 (м, 2Н), 3,54-3,61 (м, 1Н), 3,62-3,69 (м, Н), 4,90 (т, 9У-5,68 Гц, 1Н); (40О205- 28 (с-3,51 в СНСЇІЗ). (В)-трет-Бутил-3-фтор-3-((В8)-1-фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилат (сполука ХІХ)

Розчин (-)-трет-бутил-3-фтор-3-(гідроксиметил)піролідин-1-карбоксилату (сполука ХХІ) (200 мг, 0,9 ммоль) в Месм (1 мл) і воді (1 мл) обробляли КисІЗ (9,5 мг, 0,05 ммоль) і періодатом натрію (976 мг, 4,5 ммоль) і суміш перемішували при 202С протягом 16 год. Суміш підкисляли 1 М НОСІ (5 мл) і розділяли в ДХМ. Водну фазу повторно екстрагували двічі ДХМ і фази розділяли на картриджі для розділення фаз. Органічний розчин випарювали при продуванні з отриманням (8)-1-(трет-бутоксикарбоніл)-3-фторпіролідин-З-карбонової кислоти (сполука ХХІ!) (125 мг, 59 96): М5 Е5-ме т/: 232 (М-Н)-. Кислоту (125 мг, 0,54 ммоль) розчиняли в етилацетаті (10 мл), і обробляли КДІ (360 мг, 2,2 ммоль), і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 1 год., і потім нагрівали при 502С протягом 0,5 год. Суміш концентрували при продуванні, залишок розчиняли в ТГФ (б мл), і обробляли (К)-(-)- а-метилбензиламіном (200 мг, 1,9 ммоль), і перемішували при 202С протягом 1,5 год. Суміш розбавляли етилацетатом і двічі промивали 2М розчином НСЇ, з подальшим промиванням сольовим розчином. Органічний розчин висушували (М9504) і випарювали при зниженому тиску з отриманням сірої твердої речовини (290 мгГ).

Залишок розчиняли в Меон-ДМСО (1:11; З мл) і очищали за допомогою МОАР на колонці

ХЗЕГЕСТ С5Н С18 (150 мм х 30 мм діаметр в.д. 5 мкм діаметр заповнення) при температурі довкілля, елююючи з градієнтом 30-85 95 (10 мМ бікарбонат амонію у воді, доведений до рН 10 за допомогою водн. розчину аміаку-ацетонітрилу), яку проводили протягом 30 хв, детектування при 254 нм і уловлюванні піку при КТ-17,4 хв, Еб-ме т/2 337 (МАН). Фракцію концентрували при продуванні при 452С в атмосфері азоту і залишкову суспензію екстрагували Е(ОАс.

Органічний розчин двічі промивали 2 М НСІ їі потім сольовим розчином, висушували (М9595) і випарювали при зниженому тиску з отриманням жовтої смоли (35 мг). Смолу повторно очищали за допомогою МОАР на колонці ХВгідде С18 (100 мм х 19 мм в.д. 5 мкм діаметр заповнення) при температурі довкілля, елююючи градієнтом (10 мМ бікарбонат амонію у воді, доведений до бо рН 10 за допомогою водн. розчину аміаку-ацетонітрилу), яку проводили протягом 25 хв,

Зо детектування при 254 нм), збираючи першу фракцію (КТ-10 хв). Розчинник видаляли при продуванні в атмосфері азоту при 452С з отриманням вказаної у заголовку сполуки (16 мг, 5 95) у вигляді безбарвної смоли: РХМС (Система С) КТ-1,16 хв, Ебжме т/7 337 (МАН), 354 (МаАМНЯУ)х; Аналітична хіральна ВЕРХ КТ-7,58 хв, 97,7 95 на колонці СпігаІрак АО (250 мм х 4,6 мм), елююючи 1095 ЕЮН-гептан, швидкість потоку-! мл/хв, детектування при 215 нм;

ІЯЩО20Оч-463 (с-1,15 в МЕОН). Спектр ТН-ЯМР (500 Мгц, СОСІЗ), також як оптичне обертання і хіральна ВЕРХ Кт, все відповідає даним (К)-трет-бутил-З-фтор-3-((В)-1- фенілетил)карбамоїл)піролідин-1-карбоксилату (сполука ХІХ).

Визначення абсолютної конфігурації бензильного асиметричного центру Прикладу 1 за допомогою розкладання (5)-(-)-4-(3-(2- метоксіетокси)феніл)дигідрофуран-2(ЗН)-ону (Сполука

ХХІМ)

Розчин 4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2- метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти (Приклад 1 (200 мг, 0,412 ммоль) у ДХМ (20 мл) обробляли йодметаном (0,400 мл, 6,40 ммоль) при кімнатній температурі і перемішували протягом 18 год. Реакційну суміш концентрували під вакуумом для видалення надлишку йодметану, залишкову тверду речовину повторно розчиняли в ДХМ (10 мл) і потім додавали карбонат калію (250 мг, 1,809 ммоль). Реакційну суміш нагрівали в мікрохвильовому реакторі до 12020 протягом 1 год. Розчин відфільтровували і концентрували під вакуумом і залишкове масло очищали за допомогою хроматографії на колонці з силікагелем (10 г), елююючи з градієнтом 0-100 95 МТБЕ у циклогексані, детектування при 220 нм. Відповідні фракції концентрували під вакуумом з отриманням (5)-(-)-4-(3-(2-метоксіетокси)феніл)дигідрофуран- 2(3Н)-ону (сполука ХХІМ) (80 мг, 82 95) у вигляді безбарвного масла: РХМС (Система В) КТ-0,80 хв, 100 95, Еб--ме т/2 237 (МаН)-; 1/Н-ЯМР (400 МГц, СОСІЗ) 7,34-7,26 (м, 1Н), 6,92-6,72 (м, ЗН), 4,67 (дд, У-9,0, 7,9 Гц, 1Н), 4,28 (дд, 9-91, 8,1 Гу, 1Н), 4,20-4,10 (м, 2Н), 3,84-3,72 (м, ЗН), 3,48 (с, ЗН), 2,93 (дд, 9У-17,5, 8,7 Гц, 1Н), 2,68 (дд, У-17,5, 9,0 Гц, 1Н); (49022 «42 (с-1,06 в СНСЇІЗ);

Хіральна ВЕРХ КТ-9,72 хв, 100 95 на колонці СпігаІрак АО (250 мм х 4,6 мм), елююючи 40 95

ЕЮН у гептані, швидкість потоку-1 мл/хв, детектування при 215 нм.

Синтез достовірного (К)-(-)-4-(3-(2-Метоксіетокси)феніл)дигідрофуран-2(ЗН)-ону (Сполука ХХМ) у порівнянні зі Сполукою (ХХІМ)

Зо До розчину біс(норборнадєїн)родію (І) тетрафторборату (доступного від Аїагісп) (37,4 мг, 0,100 ммоль), (К)-ВІМАР (125 мг, 0,200 ммоль) ї (3-(2-метоксіетокси)феніл)боронової кислоти (доступної від Епатіпе) (980 мг, 5,00 ммоль) в 1,4-діоксані (10 мл) додавали фуран-2(5Н)-он (доступний від Аа Аезаг) (0,142 мл, 2,0 ммоль) і водний КОН (3,8 М, 1,053 мл, 4,00 ммоль).

Отриманий розчин нагрівали до 1002С протягом 1 год. у мікрохвильовому реакторі. Реакційну суміш залишали охолоджуватися і розподіляли між водою (20 мл) ії ДХМ (20 мл). Шари розділяли й органічний шар пропускали через гідрофобну фриту і концентрували під вакуумом.

Залишкове масло очищали за допомогою хроматографії на колонці КРМН (50 г), елююючи градієнтом 0-100 95 МТБЕ в циклогексані більше 45 хв, детектування при 220 нм. Відповідні фракції концентрували під вакуумом з отриманням вказаної у заголовку сполуки (101 мг, 21 95) у вигляді безбарвного масла: РХМС (Система В), КТ-0,80 хв, 100 95, Ебме т/72 237 (МаН);

ІФО23 -37 (с-1,10 в СНСЇІЗ); Хіральна ВЕРХ КТ-11,82 хв, 94 95 і КТ-9,67 хв, 6 95 на колонці

СНігаїрак АО (250 мм х 4,6 мм), елююючи 4095 ЕН в гептані, швидкість потоку-1 мл/хв, детектування при 215 нм, вказуючи, що вказана в заголовку сполука являє собою енантіомер сполуки (ХХІМ).

Отже: Приклад 1 являє собою (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту ху

С

ІН Сай то й

А шк чи х

Ї Приклад 2 являє собою /(К)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2- іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Сполука формули (1): г і: ї дн Ше Її п 1 У ХМ я х : п ва

К . хх Й Ман . их і Н ; г и М Р їх КЕ он з и в хек що являє собою 4-(3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3- (3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту, або її сіль.

2. Сполука формули (І) за п. 1, що має формулу, вибрану з формули (ІА), (ІА2), (ІАЗ) або (ІА4): Саня КЗ ТУ УТ й хх ее о век чу ши й у - . АХ У тоди я ЯМ о сб . що являє собою (К)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту; с бує здих Шо ще х ЕН ЕК гм Ж у М Мк ки у щ КК що являє собою (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту; е 3 Ум х 7 З вашей Шо ством в АК ятки ри хе що являє собою (К)-4-((В8)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту; і: дк У я, С я ер ви г чу «хх Ії і зв ге окт цу . вчу що являє собою (5)-4-((В8)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту; Зо або її фармацевтично прийнятна сіль.

3. Сполука формули (І) за п. 1, що має формулу їх її я я ке бе ру с ян Жов Ам ев" М йо вх «М ц я я М З с сах вся ЩА що являє собою (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8-тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1- іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанову кислоту, або її фармацевтично прийнятна сіль.

4. Сполука формули (І) за п. 1, що являє собою малеатну сіль (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти.

5. Сполука формули (І) за п. 1, що являє собою цитратну сіль (5)-4-((5)-3-фтор-3-(2-(5,6,7,8- тетрагідро-1,8-нафтиридин-2-іл)етил)піролідин-1-іл)-3-(3-(2-метоксіетокси)феніл)бутанової кислоти.

б. Сполука формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятна сіль для застосування в терапії.

7. Сполука формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятна сіль для застосування при лікуванні захворювання або стану, при якому рекомендований антагоніст рецептора суВв.

8. Сполука формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятна сіль для застосування при лікуванні фіброзних захворювань.

9. Сполука формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятна сіль для застосування при лікуванні ідіопатичного легеневого фіброзу.

10. Спосіб лікування порушень, в яких антагонізм рецептора суВє є корисним для людини, який включає введення людині, що потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятної солі.

11. Спосіб профілактики порушень, в яких антагонізм рецептора суВє є корисним для людини, який включає введення людині, що потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятної солі.

12. Спосіб лікування фіброзних захворювань у людини, який включає введення людині, що потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятної солі.

13. Спосіб профілактики фіброзних захворювань у людини, який включає введення людині, що Зо потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятної солі.

14. Спосіб лікування ідіопатичного легеневого фіброзу у людини, який включає введення людині, що потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятної солі.

15. Спосіб профілактики ідіопатичного легеневого фіброзу у людини, який включає введення людині, що потребує такого лікування, терапевтично ефективної кількості сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятної солі.

16. Фармацевтична композиція, що містить сполуку формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятну сіль і один або більше фармацевтично прийнятних носіїв, розчинників або ексципієнтів.

17. Фармацевтична композиція за п. 16 у формі, придатній для перорального введення.

18. Застосування сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-5 або її фармацевтично прийнятної солі у виготовленні лікарського засобу для лікування захворювання або стану, при якому рекомендований антагоніст рецептора суУВб.