UA80567C2 - The hydroxyindoles, their use as inhibitors of phosphodiesterase-4 and method for production thereof - Google Patents

Description

Опис винаходу

Цей винахід стосується заміщених 4- або/та 7-гідроксіїндолів, способів їх одержання, фармацевтичних 2 препаратів, які містять ці сполуки, а також фармацевтичного застосування цих сполук, які є інгібіторами фосфодіестерази-4, як активних речовин для лікування захворювань, на які можна вплинути шляхом інгібування активності фосфодіестерази-4 в імунокомпетентних клітинах (наприклад, макрофагах та лімфоцитах) під впливом сполук за цим винаходом.

Активування рецепторів клітинної мембрани трансмітерами спричиняє активацію систем "вторинних 70 месенджерів". Під впливом аденілатциклази з АМР та СМР синтезуються відповідно активний циклічний АМР (САМР) та циклічний СМР (сОМР). Під впливом цих сполук відбувається, наприклад, релаксація клітин гладких м'язів або інгібування вивільнення або синтезу медіаторів у запальних клітинах. Розклад "вторинних месенджерів" САМР та сОМР відбувається під впливом фосфодіестераз (РОЕ). На даний час відомі 11 груп (сімейств) ферментів РОЕ (РОЕ 1-11), які розрізнюються за специфічністю до субстрату (до САМР, сОМР або до 12 обох сполук) та з залежністю від інших субстратів (наприклад, від кальмодуліну). Ці ізоферменти виконують в організмі різні функції та експресуються різною мірою в окремих типах клітин |див. Бейво та ін., "Множинні фосфодіестерази циклічних нуклеотидів" - ВеамодА. еї аЇ., Мої. Рнпаптасої. 1994, 46:399-405; Холл, "Інгібітори фосфодіестераз, селективні до ізоферментів: потенціальне клінічне застосування" - Наї! Р. Вг. 9. Сііп.

РІПпапгтасої. 1993, 35: 1-7). Внаслідок інгібування різних типів ізоферментів РОЕ відбувається нагромадження сАМР або сомМР у клітинах, яке можна використати з терапевтичною метою |Горфі та ін., "Нові інгібітори фосфодіестераз для терапії астми" - Тогрпу Т.). ег аІ., Огид Мемуз апа Регзресіїмез 1993, 6: 203-214).

У клітинах, які відіграють важливу роль при запаленні (лімфоцитах, соскоподібних клітинах, еозинофільних гранулоцитах, макрофагах) переважаючим типом серед ізоферментів РОЕ є тип 4 |(Торфі та Андем, "Інгібітори фосфодіестераз: нові можливості для терапії астми" - Тогрпу Т.)., Опает В.)., Трогах 1991, 46:512-523). Тому с інгібування РОЕ-4 відповідними інгібіторами розглядається як важливий захід при лікуванні численних Ге) захворювань алергічного походження (Шудт та ін., "Інгібітори фосфодіестераз" - Зспцаї еї аї.,

Ріпозрподіезіегазе Іппіріюгв, Асад. Ргезз І опдоп, 19961.

Важливою властивістю інгібіторів фосфодіестерази-4 є інгібування вивільнення А-фактора некрозу пухлин (ТМЕ-А) із запальних клітин. ТМЕ-А є важливим запальним цитокіном, який впливає на численні біологічні в процеси. ТМЕ-А вивільнюється, наприклад, з активованих макрофагів, активованих Т-лімфоцитів, соскоподібних «о клітин, базофілів, фібробластів, ендотеліальних клітин та оастроцитів у мозку. Він викликає ефект аутоактивації нейтрофілів, еозинофілів, фібробластів та ендотеліальних клітин, внаслідок чого вивільнюються о різноманітні медіатори, що руйнують клітини. У моноцитах, макрофагах та Т-лімфоцитах ТМЕ-А обумовлює (3 посилене продукування інших запальних цитокінів, наприклад, ОМ-С5Е (фактор стимуляції колоній 3о гранулоцитів-макрофагів) або інтерлейкіну-8. Внаслідок стимулювання запалення та катаболічного впливу ТМЕ-А со відіграє вирішальну роль при численних захворюваннях, наприклад, при запаленнях дихальних шляхів, запаленнях суглобів, ендотоксичному шоку, відторгненні тканин, СНІД та багатьох інших захворюваннях імунологічного походження. Таким чином, інгібітори фосфодіестерази-4 є придатними також для лікування таких « захворювань, пов'язаних зі впливом ТМЕ-А. З

Хронічні обструктивні легеневі захворювання (СОРОІ)) дуже поширені серед населення, і мають також значний с вплив на економіку. Наприклад, у розвинутих країнах захворювання групи СОРО обумовлюють приблизно

Із» 10-15965 загальних витрат на охорону здоров'я, і у США приблизно 2595 усіх смертних випадків пов'язано з такими захворюваннями (Норман, "СОРО: Нові розробки та терапевтичні можливості" - Могтап Р., ЮОгид Мемуз апа

Регересіїмез 11(7), 431-437, 1998). Проте слід зазначити, що на момент смерті більшість пацієнтів має вік 49 понад 55 років |Нольте, "Хронічний бронхіт - поширене захворювання багатофакторного походження" - Мо((е 0., бо Аетму.-І ипдепкгки. 20(5), 260-267, 1994). За оцінками ВОЗ, у найближчі роки СОРО посядуть третє місце серед ав! причин смерті за частотою.

Клінічна картина хронічних обструктивних легеневих захворювань (СОРО) охоплює різноманітні клінічні і-й картини хронічних бронхітоподібних захворювань із симптомами кашлю та виділення мокротиння, а також

Ге»! 20 прогресивного та незворотного погіршення функції легенів (особливо вражається функція видихання). Перебіг -ч захворювання є епізодичним, і часто ускладнюється бактеріальними інфекціями (Реннард, "СОРО: огляд визначень, епідеміологія та фактори впливу на розвиток" - Кеппага 5.І., Спеві, 113(4) Би,ррі., 2355-2415, 1998). На протязі захворювання функція легенів постійно погіршується, поступово розвивається емфізема легенів, і у пацієнтів ясно спостерігається задишка. Це захворювання явно впливає на якість життя пацієнтів 29 (задишка, низька витривалість до фізичних навантажень) і значно скорочує очікувану тривалість життя. До

ГФ) основних факторів ризику, окрім факторів довкілля, є куріння (Куммер, "Астма та СОРО" - Киттег К,

Аїетм.-І ипдепкгки. 20(5), 299-302, 1994; Реннард - див. вищезгадане посилання), і тому чоловіків захворювання о уражає явно частіше, ніж жінок. Проте у майбутньому слід очікувати зсуву цієї картини внаслідок змін у життєвих звичках та зростання кількості жінок, які курять. 60 Сучасна терапія спрямована тільки на полегшення симптомів без впливу на причини розвитку захворювання.

Застосування бета-2-агоністів (наприклад, сальметеролу), у відповідних випадках у комбінації з мускаринергічними антагоністами (наприклад, з іпратропіумом), покращує функцію легенів внаслідок розширення бронхів і використовується у широких масштабах (Норман, див. вищезазначене посилання). Значну роль у розвитку СОРО відіграють бактеріальні інфекції, які доводиться лікувати антибіотиками (Уїлсон, "Роль інфекцій бо при СОРО" - УМівоп К., Спевзі, 113(4) Зиуиррі, 2425-2485, 1998; Гроссман, "Цінність антибіотиків та наслідки терапії антибіотиками при ускладненнях СОРО" - Сгоззтап К.Р., Спеві, 113(4) Би,иррі, 2495-2555, 19981. Терапія цього захворювання на даний час є ще незадовільною, особливо з точки зору постійного погіршення функції легенів. Нові терапевтичні підходи, спрямовані проти медіаторів запалення, протеаз або адгезивних сполук,

Можуть бути дуже перспективними |Барнс, "Хронічне обструктивне захворювання: нові можливості для розроблення ліків" - Вагпез Р.)., ТІР5 10(19), 415-423, 19981.

Незалежно від бактеріальних інфекцій, які ускладнюють захворювання, у бронхах можна виявити хронічне запалення, на яке впливають нейтрофільні гранулоцити. Вважається, що за структурні зміни в дихальних шляхах (емфізему) відповідальними є, поряд з іншими факторами, медіатори та ферменти, які вивільнюються 70 нейтрофільними гранулоцитами. Таким чином, інгібування активності нейтрофільних гранулоцитів є раціональним підходом до профілактики або уповільнення розвитку СОРО (погіршення параметрів функції легенів). Важливим стимулятором активації гранулоцитів є запальний цитокін ТМЕ-А (фактор некрозу пухлин).

Так, відомо, що ТМЕ-А стимулює утворення кисеньвмісних радикалів у нейтрофільних гранулоцитах (Йєрсманн та ін., "Посилення індукованого ліпополісахаридами продукування кисеньвмісних радикалів у нейтрофілах під /5 ВПЛИВОМ ТМЕ-А " - Оегветапп Н.Р.А. еї аї., Іпїесйоп апа Іттипійу, 4, 1744-1747, 19981. Інгібітори РОЕ-4 здатні з високою ефективністю інгібувати вивільнення ТМЕ-А з різноманітних клітин і, таким чином, пригнічувати активність нейтрофільних гранулоцитів. Неспецифічний інгібітор РОЕ-4 пентоксифілін здатен інгібувати як утворення кисеньвмісних радикалів, так і фагоцитозну здатність нейтрофільних гранулоцитів

ІВеніш та ін., "Вплив пентоксифіліну іп мйго на продукування реакційноздатного кисню та фагоцитозну 2о здатність нейтрофілів за даними цитометрії в потоці" - МУепізсй С. еї аі!., Сіїп. Огид Іпмезі., 13(2): 99-104, 19971.

На цей час відомі різноманітні інгібітори РОЕ-4. У першу чергу мова йде про похідні ксантину, аналоги роліпраму або похідні нітраквазону (огляд подано у роботі Карлсосона та Альдоса "Інгібітори фосфодіестерази-4 для лікування астми" - Кагіввоп .).-А., АІдоз О., Ехр. Оріп. Тег. Раїепів 1997, 7: 989-1003)Ї. Жодну з цих сполук до цього часу не вдалося ввести у клінічну практику. Довелося констатувати, що відомі інгібітори РОЕ-4 сч г Виявляють побічні впливи, наприклад, нудоту та блювання, яким до цього часу не вдавалося ефективно протидіяти. Тому необхідним є віднайдення нових інгібіторів РОЕ-4 з покращеним терапевтичним діапазоном. і)

Аміди індол-З-ілгліоксилової кислоти та способи їх одержання вже багаторазово описані. У всіх випадках індоли, не заміщені у положенні З, синтезовані шляхом заміщення наявних на ринку індолів у положенні 1, шляхом реакції з галогенангідридами щавлевої кислоти перетворюють у галогенангідриди індол-З-ілгліоксилової (р

Зо Кислоти, які потім шляхом реакції з аміаком або з первинними чи вторинними амінами перетворюють у відповідні аміди індол-З-ілгліоксилової кислоти (Схема 1). со

Схема 1 ю 1 «о о о я г) о нні фур» нано

СУ ІЗ іє В і я іє « - с Хагалоген ц Так, (У патентах США Мо2,825,734 та Мо3,188,313) описано різноманітні аміди індол-З-ілгліоксилової кислоти, ,» одержані за Схемою 1. Ці сполуки застосовують як проміжні продукти для одержання похідних індолу, які утворюються при відновленні. Аміди індол-З-ілгліоксилової кислоти описано також (у патенті США Мо3,642,803).

ЇУ журналі Рагтасо 22 (1967), 229-244), описано одержання амідів 5-метоксііндол-З-ілгліоксилової кислоти. (ее) В цьому разі застосовану похідну індолу також вводять у реакцію з оксалілхлоридом, і одержаний хлорангідрид індол-З-ілгліоксилової кислоти вводять у реакцію з аміном. о Крім того, аміди індол-З-ілгліоксилової кислоти та способи їх одержання розкрито |в патенті США (9) Моб,008,231). За цим патентом також використовують представлені на Схемі 1 стадії та умови реакцій. Похідні 4- 5о або 7-гідроксінндолів не описані.

Ф Заміщені аміди б5-гідроксіінндоліл-гліоксилової кислоти та б-гідроксі-індоліл-гліоксилової кислоти, а також "і способи їх одержання та їх застосування як інгібіторів РОЕ-4 вперше описано |у заявці на патент ОЕ 198 18 964

АЛІ.

Проте похідні 4- або 7-гідроксііндолів, їх одержання та застосування не описані.

Цей винахід стосується заміщених гідроксіндолів загальної формули 1

Ф) іме) 60 б5

Й к- 5 М в (с-о) о п х в де п може дорівнювати 1 або 2, і ()-С4-С4о-алкіл нормальної або розгалуженої будови, факультативно заміщений одним або кількома такими замісниками: -ОН, -5Н, -МН», -МНО.-Св-алкіл, -МЖ(С.4-Св-алкіл)», -МНСв-С44-арил, -М(Сев-Сі4-арил)», -М(С4-Св-алкіл)/Св-Сі4-арил), -МО», -СМ, -Е, -СІ, -Вг, -Ї, -0-С.4-Св-алкіл, -0О-С8-Сі/-арил, -5-С4-Св-алкіл, -5-Св-Сі/.-арил, -5О3Н, -5025С.4-Св-алкіл, -ЗО25-Се6-Сіл-арил, СІ -05О-С1-Св-алкіл, -0505-Со-Сі,/--арил, -СООН, -(СО0)С.4-Св-алкіл, -О(СО)С.-Св-алкіл, моно- бі- або о трициклічними насиченими або моно- або поліненасиченими 3-14--ленними карбоциклами, моно,- бі- або трициклічними насиченими або моно- або поліненасиченими 5-15--ленними гетероциклами, які містять 1-6 гетероатомів, серед яких перевагу віддають М, О та 5, причому Се-Сі4-арили та карбоциклічні та гетероциклічні замісники, у свою чергу, можуть бути їж факультативно заміщені одним або кількома такими замісниками: С.-Св-алкіл, -ОН, -МН», -МНО.-Св-алкіл, -М(С.4-Св-алкіл)», -МО», -СМ, -Б, -С1, -Вг, -І, -0-С4-Св-алкіл, -5-С4-Св-алкіл, -5ОзЗН, -5О2-С4-Св-алкіл, і -0505-С4-Св-алкіл, -СООН, --СО)С4-Св5-алкіл, - "ЧСО)С4-Св-алкіл, і ІС о) причому алкільні групи при згаданих карбоциклічних та гетероциклічних замісниках, у свою чергу, можуть бути факультативно заміщені одним або кількома такими замісниками: -ОН, -ЗН, -МН», -Е, -СІ, -Вг, -І, -ВОЗН, о -СООН; або (ее) (і) моно- або поліненасичений -С5-Сіо-алкеніл нормальної або розгалуженої будови, факультативно заміщений одним або кількома такими замісниками: -ОН, -5Н, -МН», -МНО.-Св-алкіл, -МЖ(С.4-Св-алкіл)»,, -МНОС.-Св-арил, -М(Се-Сі4-арил)», -М(С4-Св-алкіл/Св-Сід-арил), -МО», -СМ, -Е, -СІ, -Вг, -Ї, « -0-С4-Св-алкіл, -0О-С8-Сід-арил, -5-С4-Св-алкіл, -5-С8-Сі4-арил, -505Н, -505-С4-Св-алкіл, -505-Се8-С.4;-арил, -050.-Сі-Св-алкіл, -05О-Се-Сі/--арил, -СООН, -(СО)С.-Св-алкіл, -О(СО)С.-Св-алкіл, моно, бі- або - с трициклічними насиченими або моно- або поліненасиченими 3-14--ленними карбоциклами, моно,- бі- або а трициклічними насиченими або моно- або поліненасиченими 5-15--ленними гетероциклами, які містять 1-6 ,» гетероатомів, серед яких перевагу віддають М, О та 5, причому Се-Сі4-арили та карбоциклічні та гетероциклічні замісники, у свою чергу, можуть бути факультативно заміщені одним або кількома такими замісниками: С.4-Св-алкіл, -ОН, -МН», -МНО.-Св-алкіл, (ее) -М(С--Св-алкіл)», -МО», -СМ, -Б, -Сї. -Вг, -ІЇ, -0-С.-Св-алкіл, -5-С.-Св-алкіл, -ЗОЗН, -505-С4-Св-алкіл, о -0505-С4-Св-алкіл, -СООН, --СО0)С.-С5-алкіл, -(СО)С.-Св-алкіл, і причому алкільні групи при згаданих карбоциклічних та гетероциклічних замісниках, у свою чергу, можуть 1 бути факультативно заміщені одним або кількома такими замісниками: -ОН, -ЗН, -МН», -Е, -СІ, -Вг, -І, -ЗОЗН, б 50 -СООН;

В? та ВЗ "м (Ї) кожний, незалежно від іншого, є атом водню або С.-Св-алкіл, факультативно заміщений одним або кількома такими замісниками: -ОН, -5Н, -МН», -МНО.-Св-алкіл, -М(С4-Св-алкіл)», -МО», -СМ, -Е, -СІ, -Вг, -І, -0-С4-Св-алкіл, -5-С4-Св-алкіл, -феніл, -піридил, 25 -феніл,

Ге! факультативно заміщений одним або кількома такими замісниками: -С.-Сз-алкіл, -ОН, -ЗН, -МН»,

МНС.-Сз-алкіл, -М(С.4-Сз-алкіл)», -МО», -СМ, -СООН, -СООС.-Сз-алкіл, -Е, -СІ, -Вг, -І, -0-С.4-Сз-алкіл, ко -5-С1,-Сз-алкіл, -"(СО)С.4-Сз-алкіл, -піридил, 60 факультативно заміщений одним або кількома такими замісниками: С.4-Сз-алкіл, -ОН, -ЗН, -МО», -СМ, -СООН, -600с.-Сз-алкіл, -Е, -СІ, -Вг, -І, -0-С.4-Сз-алкіл, -5-С4-Сз-алкіл, -."(СО)С.4-Сз-алкіл, причому тільки один із замісників К2 та ВЗ може бути атомом водню і причому алкільні групи при згаданих карбоциклічних та гетероциклічних замісниках, у свою чергу, можуть бути факультативно заміщені одним або кількома такими замісниками: -ОН, -ЗН, -МН», -Е, -СІ, -Вг, -І, -ВОЗН, бо -СООН, -(СО)С.-Св-алкіл або -ФО(СО)С.1-Св-алкіл, або

(ї) МЕ?ВЗ спільно утворюють насичений або ненасичений п'яти- або шестичленний цикл, який може містити до З гетероатомів, серед яких перевагу віддають М, О та 5, факультативно заміщені одним або кількома такими замісниками: -С4-Сз-алкіл, -ОН, -5Н, -МО», -СМ, -«СООН, -СООС.-Сз-алкіл, -Е, -СІ, -Вг, -І, -0-С.4-Сз-алкіл, -З-С4-Сз-алкіл або -ФО(СО)С.-Сз-алкіл,

В" та 2? є -Н або -ОН, причому щонайменше один із цих двох замісників має бути -ОН.

За варіантами, яким віддають перевагу, п у сполуках формули 1 має значення 2. Далі, за варіантами, яким віддають перевагу, В має значення ОН, а КЗ має значення Н. МЕ за варіантами, яким віддають перевагу, означає феніламіногрупу або піридиламіногрупу, заміщену одним або кількома атомами галогенів, наприклад, Е, 70 СІ, Вк, І. Доцільно, якщо БК" є заміщеним бензильним залишком, причому замісник при фенільному циклі за варіантами, яким віддають перевагу, стоїть в орто-положенні відносно метиленової групи бензильного залишку.

Особлива перевага віддається також сполукам, вказаним в експериментальних прикладах.

Далі, винахід стосується фізіологічно толерантних солей сполук формули 1.

Фізіологічно толерантні солі одержують звичайним способом, шляхом нейтралізації основ неорганічними або 79 органічними кислотами або нейтралізації кислот неорганічними або органічними основами. Прикладами неорганічних кислот є хлористоводнева кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота або бромистоводнева кислота, а прикладами органічних кислот є, наприклад, карбонові, сульфонові кислоти та сульфінові кислоти, наприклад, оцтова кислота, винна кислота, молочна кислота, пропіонова кислота, гліколева кислота, малонова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, дубильна кислота, бурштинова кислота, альгінова кислота, бензойна кислота, 2-феноксибензойна кислота, 2-ацетоксибензойна кислота, корична кислота, мигдалева кислота, лимонна кислота, яблучна кислота, саліцилова кислота, З-аміносаліцилова кислота, аскорбінова кислота, ембонова кислота, нікотинова кислота, ізонікотинова кислота, щавлева кислота, амінокислоти, метансульфонова кислота, етансульфонова кислота, 2-гідроксі-етансульфонова кислота, етан-1,2-дисульфонова кислота, бензолсульфонова кислота, 4-метилбензолсульфонова кислота або СМ нафталін-2-сульфонова кислота. Прикладами неорганічних основ є гідроксид натрію, гідроксид калію, аміак, а г) прикладами органічних основ є аміни, причому перевагу віддають третинним амінам, таким, як, наприклад, триметиламін, триетиламін, піридин, М,М-диметиланілін, хінолін, ізохінолін, А-піколін, В-піколін, у-піколін, хінальдин або піримідин.

Крім того, фізіологічно толерантні солі сполук формули | можна одержати шляхом перетворення похідних, які - містять третинні аміногрупи, у четвертинні амонієві солі відомим способом із застосуванням кватернізаційних Ге) реагентів. Кватернізаційними реагентами можуть бути, наприклад, алкілгалогени, такі, як метилиодид, етилбромід та н-пропілхлорид, але також арилалкілгалогени, наприклад, бензилхлорид або 2-фенілетилбромід. юю

Крім того, цей винахід стосується ЮО-форм, І-форм та О,ІЇ-сумішей сполук формули І!, які містять о асиметричний атом вуглецю, а також, у випадку присутності кількох асиметричних атомів вуглецю, діастереомерних форм. Сполуки формули 1, які містять асиметричні атоми вуглецю і одержуються, як правило, у со формі рацематів, можна відомими способами, наприклад, за допомогою оптично активної кислоти, розділити на оптичні ізомери. Можливо також із початку синтезу застосовувати оптично активну вихідну речовину, причому як кінцевий продукт утворюється відповідна оптично активна або діастереомерна сполука. «

У сполуках за цим винаходом виявлено фармацевтично важливі властивості, які можуть бути використані з терапевтичною метою. Сполуки формули І можна застосовувати поодинці, в комбінаціях двох або більше сполук не) с або у комбінаціях з іншими активними речовинами. Сполуки за цим винаходом є інгібіторами фосфодіестерази-4. з» Тому предмет винаходу пов'язаний з тим фактом, що сполуки формули 1, а також фармацевтичні препарати, що містять ці сполуки або їхні солі, можна застосовувати для лікування захворювань, при яких корисним є інгібування фосфодіестерази-4.

До таких захворювань належать, наприклад, запалення суглобів, в тому числі артрит та ревматоїдний артрит, бо а також інші захворювання типу артритів, наприклад, ревматоїдний спондиліт та остеоартрит. До інших о можливостей застосування належить лікування пацієнтів, які страждають на остеопороз, сепсис, септичний шок, грам-негативний сепсис, синдром токсичного шоку, синдром задишки, астму або інші хронічні легеневі іні захворювання, наприклад, СОРО, захворювання, пов'язані з резорбцією кісток або з реакцією на відторгнення б 20 трансплантатів, або на інші автоїмунні захворювання, наприклад, червоний вовчак, розсіяний склероз, гломерулонефрит або увеїт, інсуліно-залежний цукровий діабет, а також на хронічну демієлінізацію.

Що Крім того, сполуки за цим винаходом можна застосовувати для лікування інфекцій, наприклад, вірусних та паразитарних інфекцій, наприклад, для лікування малярії, лейшманіозу, зумовленої інфекцією лихоманки, зумовлених інфекцією м'язових болів, СНІД та кахексії, а також неалергічного риніту. 29 Сполуки за цим винаходом можна застосовувати також як бронходилятори та для профілактики астми. (ФІ Крім того, сполуки формули !| є інгібіторами нагромадження еозинофілів та їх активності. Відповідно, сполуки за цим винаходом можна застосовувати також при захворюваннях, в яких певну роль відіграють о еозинофіли. До таких захворювань належать, наприклад, запальні захворювання дихальних шляхів, наприклад, бронхіальна астма, алергічний риніт, алергічний кон'юнктивіт, атопічний дерматит, екземи, алергічний ангіїт, бо опосередковані еозинофілами запалення, наприклад, еозинофільний фасціїт, еозинофільна пневмонія та синдром РІЕ (легенева інфільтрація з еозинофілією), уртикарія, виразковий коліт, хвороба Крона та проліферативні шкірні захворювання, наприклад, псоріаз або кератоз.

Крім того, предмет цього винаходу пов'язаний з тим, що сполуки формули І! та їхні солі здатні інгібувати індуковану ліпополісахаридами (ГІР) легеневу інфільтрацію нейтрофілів у пацюків іп мімо. Виявлені бо фармакологічно важливі властивості свідчать, що сполуки формули 1 та їхні солі, а також фармацевтичні препарати, що містять ці сполуки або їхні солі, можна застосовувати з терапевтичною метою для лікування хронічних обструктивних легеневих захворювань.

Крім того, сполуки за цим винаходом мають нейропротекторні властивості і можуть застосовуватися для

Лікування захворювань, при яких корисною є нейропротекція. До таких захворювань належать, наприклад, вікова деменція (хвороба Альцгеймера), втрата пам'яті, хвороба Паркінсона, депресії, нервові напади та переміжна кульгавість.

До інших можливостей застосування сполук за цим винаходом належать профілактика та лікування захворювань простати, наприклад, доброякісної гіперплазії простати, полакіурії, ніктурії а також для 7/0 лікування нетримання сечі, колік, спричинених каменями у сечовому міхурі, та сексуальних дисфункцій у чоловіків та жінок.

Нарешті, сполуки за цим винаходом можна застосовувати для попередження виникнення залежності від лікарських засобів при систематичному вживанні аналгетиків, наприклад, морфіну, а також для обмеження розвитку звикання при систематичному вживанні цих аналгетиків.

Для виготовлення лікарських засобів застосовують ефективні дози сполук за цим винаходом або їхніх солей спільно зі звичайними допоміжними речовинами, носіями та домішками. Дози активних речовин можуть варіювати залежно від способу введення в організм, віку та маси тіла пацієнта, типу та тяжкості захворювання, що підлягає лікуванню, та аналогічних факторів. Добова доза може застосовуватися у формі одиничної дози або може бути розділена на дві або кілька часткових доз і становить, як правило, 0,001-100мг. Особливу перевагу віддають добовим дозам у межах від 0,1мг до 5Омг.

Як лікарські форми можна застосовувати препарати для перорального, парентерального, внутрішньовенного, черезшкірного, місцевого, інгіляційного та назального введення. Особливу перевагу віддають препаратам сполук за цим винаходом для місцевого, інгіляційного та назального введення. Для застосування придатні звичайні форми галенових препаратів, наприклад, таблетки, драже, капсули, порошки с ов для диспергування, грануляти, водні розчини, суспензії на водній або олійній основі, сиропи, соки або краплі.

Тверді лікарські форми можуть містити інертні наповнювачі та носії, якими є, наприклад, карбонат кальцію, і) фосфат кальцію, фосфат натрію, лактоза, крохмаль, маніт, альгінати, желатин, гуарова камедь, стеарат магнію або алюмінію, метилцелюлоза, тальк, високодисперсні кремнієві кислоти, силіконова олія, високомолекулярні жирні кислоти (наприклад, стеаринова кислота), желатин, агар-агар або жири та олії тваринного або рослинного М зо походження, тверді високомолекулярні полімери (наприклад, поліетиленгліколь); препарати для перорального застосування можуть додатково містити за потребою смакові домішки та/або підсолоджувані. со

Рідкі лікарські форми можуть бути стерилізованими та/або містити в разі потреби допоміжні речовини, ю наприклад, консерванти, стабілізатори, загусники, пенетранти, емульгатори, агенти, що сприяють розтіканню, солюбілізатори, солі, цукор або цукроспирти для регулювання осмотичного тиску або як буферні сполуки та/або о зв регулятори в'язкості. со

Такими домішками є, наприклад, тартратні та цитратні буфери, етанол, комплексоутворювачі (наприклад, етилендіамінтетраоцтова кислота та її нетоксичні солі). Для регулювання в'язкості можна використовувати високомолекулярні полімери, до яких належать, наприклад, рідкий поліетиленоксид, мікрокристалічні целюлози, карбоксиметилцелюлози, полівінілпіролідони, декстрани або желатини. Твердими носіями є, наприклад, « 70 крохмаль, лактоза, маніт, метилцелюлоза, тальк, високодисперсні кремнієві кислоти, високомолекулярні жирні 2-3 с кислоти (наприклад, стеаринова кислота), желатин, агар-агар, фосфат кальцію, стеарат магнію, тверді . високомолекулярні полімери (наприклад, поліетиленгліколь). и?» Суспензії на олійній основі для парентерального або місцевого застосування можуть містити природні, синтетичні або напівсинтетичні олії, якими є, наприклад, рідкі складні ефіри жирних кислот з 8-22 атомами

Вуглецю у ланцюгу жирної кислоти, наприклад, пальмітинової, лауринової, тридеканової, маргаринової,

Го! стеаринової, арахінової, міристинової, бегенової, пентадеканової, лінолевої, елаіїдинової, брасидинової, ерукової або олеїнової кислоти, естерифіковані одно-, -дво- або трьеохатомними спиртами з 1-6 атомами о вуглецю, якими є, наприклад, метанол, етанол, пропанол, бутанол, пентанол або їхні ізомери, гліколь або с гліцерин. До таких складних ефірів жирних кислот належать, наприклад, наявні на ринку мігліоли, 5ор Ізопропілміристат, ізопропілпальмітат, ізопропілстеарат, ПЕГ-6-капринова кислота, складні ефіри каприлової та

Ме. капринової кислот із насиченими жирними спиртами, поліоксіетиленглікольтриолеати, етилолеат, воскоподібні "М складні ефіри жирних кислот, наприклад, штучний жир куприкової залози качок, ізопропіловий складний ефір жирних кислот кокосової олії, олеїловий складний ефір олеїнової кислоти, дециловий складний ефір олеїнової кислоти, етиловий складний ефір молочної кислоти, дибутилфталат, діїізопропіловий складний ефір адипінової дв Кислоти, складні ефіри поліолів із жирними кислотами тощо. Для цієї мети придатними є також силіконові олії різної в'язкості або жирні спирти, наприклад, ізотридециловий спирт, 2-октилдодеканол, цетилстеариловий спирт

Ф) або олеїловий спирт, жирні кислоти, наприклад, олеїнова кислота. Крім того, можна застосовувати природні ка олії, якими є, наприклад, рицинова олія, мигдалева олія, оливкова олія, кунжутна олія, бавовняна олія, арахісова олія або соєва олія. 60 Як розчинники, гелеутворювачі та солюбілізатори можна застосовувати воду або розчинники, що змішуються з водою. До них належать спирти, наприклад, етанол або ізопропіловий спирт, бензиловий спирт, 2-октилдодеканол, поліетиленгліколі, фталати, адипінати, пропіленгліколь, гліцерин, ди- або трипропіленгліколь, воски, метилцелозольв, целозольв, складні ефіри, морфолін, діоксан, диметилсульфоксид, диметилформамід, тетрагідрофуран, циклогексанон тощо. 65 Як плівкоутворювачі можна застосовувати прості ефіри целюлози, які розчиняються або набухають як у воді, так і в органічних розчинниках, наприклад, гідроксипропілметилцелюлозу, метилцелюлозу, етилцелюлозу або розчинні різновиди крохмалю.

Можливі також змішані форми між гелеутворювачами та плівкоутворювачами. У цьому зв'язку слід згадати передусім іонні макромолекули, прикладами яких є натрієва карбоксиметилцелюлоза, поліакрилова кислота, поліметакрилова кислота та їхні солі, натрійамілопектин-напівгліколят, альгінова кислота або пропіленглікольальгінат у формі натрієвої солі, гуміарабік, ксантанова камедь, гуарова камедь або карагінан.

Прикладами подальших допоміжних речовин для лікарських препаратів є гліцерин, парафіни різної в'язкості, триетаноламін, колаген, алантоїн, новантизолова кислота. Для виготовлення лікарських препаратів можуть виявитися необхідними також поверхнево-активні речовини, емульгатори або змочувачі, наприклад, /о лаурилсульфат натрію, сульфати простих ефірів жирних спиртів, динатрій-М-лаурил-В-імінодипропіонат, поліоксіетилована рицинова олія або сорбітан-моноолеат, сорбітан-моностеарат, полісорбати (наприклад, Твій (Тжееп)), цетиловий спирт, лецитин, гліцеринмоностеарат, поліоксіетилен-стеарат, полігліколевий простий ефір алкілфенолу, хлорид цетилтриметиламонію або моноетаноламінові солі моно/діалкілполігліколь-складний ефір-ортофосфорної кислоти. При виготовленні бажаних препаратів можна застосовувати також стабілізатори /5 для стабілізації емульсій, наприклад, монтморілоніти або колоїдні кремнієві кислоти, або агенти, що запобігають розкладу активної речовини, наприклад, антиоксиданти, як-от токофероли або бутилгідроксіанізол, або консерванти, наприклад, складні ефіри п-гідрокси-бензойної кислоти.

Препарати для парентерального застосування можуть виготовлятися у формі окремих дозованих одиниць, наприклад, ампул або флаконів. Перевагу віддають застосуванню розчинів активних речовин, за варіантом, 2о якому віддають перевагу, водних розчинів і, передусім, ізотонічних розчинів, але застосовуються також суспензії. Ці препарати для ін'єкцій можна виготовляти у формі готових препаратів або підготовляти для застосування шляхом змішування активної сполуки, наприклад, ліофілізованої, факультативно з домішками твердих носіїв, із бажаним розчинником або середовищем для суспендування безпосередньо перед застосуванням. с

Препарати для назального застосування можна виготовляти у формі олійних розчинів або суспензій на водній чи олійній основі. Вони можуть бути виготовлені також у формі ліофілізатів, які перед застосуванням і) змішують із бажаним розчинником або середовищем для суспендування.

Виготовлення, фасування та герметизацію препаратів виконують у відомих антимікробних та асептичних умовах. ї- зо Крім того, винахід стосується способів одержання сполук за цим винаходом.

Згідно з винаходом, сполуки загальної формули 1, де ВК", 2, КЗ, Кк, Ко? відповідають поданим вище о визначенням і п--1 ю 2 1 (ав) г г)

Кк-М

Ек і СО) - . "» Х (ее) («в) го із Кк (о) " . ь. одержують шляхом перетворення індол-3-карбонових кислот формули 2 іме) 60 б5

Кк йх

Я 4 В з тим самим значенням В, уй де В" та ВЕ? є -Н, -ОК?У, причому щонайменше один з останніх двох замісників має бути групою -ОКО, і б. є захисна або відщеплювана група, зокрема, алкіл, циклоалкіл, арилалкіл, арил, гетероарил, ацил, алкоксикарбоніл, арилоксикарбоніл, амінокарбоніл, М-заміщений амінокарбоніл, силіл, сульфоніл, а також комплексоутворююча група, наприклад, сполука борної кислоти, фосфорної кислоти, а також ковалентно або координаційно зв'язаний метал, наприклад, цинк, алюміній або мідь, сч в відомим способом за допомогою хлорангідридів кислот, серед яких перевагу віддають тіонілхлориду або оксалілхлориду, спочатку в аналогічні хлорангідриди індол-3-карбонових кислот формули 3. Го)

Сі і

Гм т (Се)

ІФ) «в) с 9 г-зм в 2 ;» я З виділених хлорангідридів індол-З-карбонових кислот формули З потім одержують шляхом проведення реакції з первинними або вторинними амінами сполуки загальної формули І, де В", 22, ВЗ відповідають поданим вище визначенням і п-1, а значення К 4 та В? відповідають визначенням, поданим при описі формул 2 і 3. бо Перевагу віддають проведенню реакції у присутності допоміжної основи. Як допоміжні основи можна застосовувати надлишок аміну, з яким проводять реакцію, третинний амін, за варіантом, якому віддають («в) перевагу, піридин або триетиламін, а також неорганічні основи, за варіантом, якому віддають перевагу, 1 гідроксиди або гідриди лужних металів.

Ф 50 Сполуки формули 1 за цим винаходом одержують у вільній формі шляхом відщеплення присутньої у 4 замісниках ЕК" та/або ЕК? відщеплюваної групи КУ. "

Для відщеплення замісника -К ЗУ використовують як кислоти, так і основи, наприклад, бромистоводневу, хлористоводневу або йодистоводневу кислоти чи відповідно гідроксид натрію, гідроксид калію, а також карбонат натрію або калію, а також активуючі кислоти Льюїса, наприклад, АїІСі»з, ВЕз, ВВгз або ГіІСІ. Реакція відщеплення відбувається у відсутності або у присутності додаткових активаторів, наприклад, етан-1,2-дитіолу або

ГФ) бензилмеркаптану, а також шляхом розщеплення простого ефіру за допомогою водню при підвищеному або т нормальному тиску у присутності відповідних каталізаторів, наприклад, паладієвих або іридієвих каталізаторів.

За цим винаходом, сполуки загальної формули І, де 2, в, ві відповідають поданим вище визначенням і п-2 бо б5

2 1 й в-М в (Со)

Ї шко й п одержують шляхом перетворення індолів формули 4 х 4 "п" се щі 6) ча (Се) «в) г) з тим самим значенням В", де В" та ВЕ? є -Н, -ОК?У, причому щонайменше один з останніх двох замісників має бути групою -ОКО, і б. є захисна або відщеплювана група, зокрема, алкіл, циклоалкіл, арилалкіл, арил, гетероарил, ацил, « алкоксикарбоніл, арилоксикарбоніл, амінокарбоніл, М-заміщений амінокарбоніл, силіл, сульфоніл, а також комплексоутворююча група, наприклад, сполука борної кислоти, фосфорної кислоти, а також ковалентно або о) с координаційно зв'язаний метал, наприклад, цинк, алюміній або мідь, "» відомим способом шляхом ацилювання оксалілхлоридом спочатку в аналогічні хлорангідриди " індол-З-іл-гліоксилових кислот формули 5. - 5 со С («в) в? х -и (с-0) 1 - 2 (о) що М

М

60

З виділених хлорангідридів індол-З-іл-гліоксилових кислот формули 5 потім одержують шляхом проведення реакції з первинними або вторинними амінами сполуки загальної формули 1, де В", 7, ВЗ відповідають поданим вище визначенням і п-2, а значення К 4 та ВЗ відповідають визначенням, поданим при описі формул 4 і 5. в5 Перевагу віддають проведенню реакції у присутності допоміжної основи. Як допоміжні основи можна застосовувати надлишок аміну, з яким проводять реакцію, третинний амін, за варіантом, якому віддають перевагу, піридин або триетиламін, а також неорганічні основи, за варіантом, якому віддають перевагу, гідроксиди або гідриди лужних металів.

Сполуки формули | за цим винаходом одержують у вільній формі шляхом відщеплення присутньої у замісниках В" та/або В? відщеплюваної групи Б.

Для відщеплення замісника -Б ЗУ використовують як кислоти, так і основи, наприклад, бромистоводневу, хлористоводневу або йодистоводневу кислоти чи відповідно гідроксид натрію, гідроксид калію, а також карбонат натрію або калію, а також активуючі кислоти Льюїса, наприклад, АїІСі»з, ВЕз, ВВгз або ГіІСІ. Реакція відщеплення відбувається у відсутності або у присутності додаткових активаторів, наприклад, етан-1,2-дитіолу або 70 бензилмеркаптану, а також шляхом розщеплення простого ефіру за допомогою водню при підвищеному або нормальному тиску у присутності відповідних каталізаторів, наприклад, паладієвих або іридієвих каталізаторів.

Приклади

Приклад 1: Одержання аміду М-(3,5-дихлорпіридин-4-іл)-(1-(4-фторбензил)-4-гідроксііндол-З3-іл|-карбонової кислоти

Цей приклад ілюструє спосіб одержання сполук за цим винаходом формули І, де п-1. 3,22г. 4-бензилокси-1-(4-фторбензил)-індол-3-карбонової кислоти (8,6ммоль) суспендували у 15Бмл дихлорметану. При охолодженні водою додавали 1,8мл оксалілхлориду (17,4ммоль). Реакційну суміш перемішували протягом 8 год. При цьому випадав в осад кристалічний хлорангідрид 4-бензилокси-1-(4-фторбензил)-індол-3-карбонової кислоти. Продукт відділялли і розчиняли у 18мл тетрагідрофурану (ТНРЕ). 1,14г гідриду натрію (6095) суспендували у 21мл ТНЕ. При перемішуванні при температурі приблизно 102 додавали краплями розчин 1,5г 4-аміно-3,5-дихлорпіридину (8,бммоль) у 21мл ТНЕ. Приблизно через 15хв. додавали до реакційної суміші краплями попередньо приготований розчин //хлорангідриду 4-бензилокси-1-(4-фторбензил)-індол-3-карбонової кислоти. Потім суміш нагрівали зі зворотним холодильником С протягом Згод. Після охолодження додавали до реакційної суміші Збмл етилового складного ефіру оцтової о кислоти та Збмл води. Розділяли фази, і промивали органічну фазу водою. Розчинник видаляли дистиляцією, залишок перекристалізовували з етанолу і сушили.

Одержаний таким чином амід

ІМ-(3,5-дихлорпіридин-4-іл)-(4-бензилокси-1-(4-фторбензил)-4-гідроксііндол-З-іл|-карбонової кислоти розчиняли - в 10б0мл дихлорметану. Нагрівали розчин до кипіння, і додавали краплями розчин їмл ВВг з у 1Омл с дихлорметану. Після цього суміш нагрівали зі зворотним холодильником при перемішуванні протягом Згод. Після охолодження до 102 додавали 100мл 1М розчину МансСоО»з, причому досягалося значення рН 8-9. При цьому ІФ) слід підтримувати температуру нижче за 209С. Перемішували суміш ще протягом Згод. Продукт, що о кристалізувався, відділяли фільтруванням із відсмоктуванням, промивали водою і сушили. Неочищений продукт 3о перекристалізовували з етанолу. со

Вихід: 1,4г (37,89о теоретичного).

Т.пл.

Приклад 2: Одержання аміду М-(3,5-дихлорпіридин-4-іл)-(1-(4-хлорбензил)-7-гідроксішдол-З-іл|-гліоксилової « кислоти

Цей приклад ілюструє спосіб одержання сполук за цим винаходом формули 1, де п-2. в) с 5,9г. 7-бензилокси-1-(4-хлорбензил)-індолу (17ммоль) розчиняли у 5Омл трет-бутилметилового простого "» ефіру. При температурі 093 додавали краплями при перемішуванні розчин 2,бмл оксалілхлориду (ЗОммоль) у " 10мл трет-бутилметилового простого ефіру. Потім суміш нагрівали зі зворотним холодильником протягом 2 год.

Видаляли розчинник дистиляцією у вакуумі. Одержаний хлорангідрид 7-бензилокси-1-(4-хлорбензил)-індол-З-іл-гліоксилової кислоти у вигляді твердого залишку суспендували у ХОмл

Со тетрагідрофурану (ТНРЕ). о До суспензії 2,7г гідриду натрію у ЗВОмл ТНЕ при температурі -59С0 додавали краплями розчин 2,77г 4-аміно-3,5-дихлорпіридину (1/ммоль) у 20мл ТНЕ. Суміші давали нагрітися при перемішуванні до 20 С і-й протягом год. Потім додавали краплями при температурі приблизно 0 2С попередньо приготовану суспензію (о) 20 хлорангідриду 7-бензилокси-1-(4-хлорбензил)-індол-З-іл-гліоксилової кислоти. Після цього реакційну суміш -ч нагрівали зі зворотним холодильником протягом 4 год. Видаляли розчинник у вакуумі. Одержаний залишок розмішували у 5Омл етилового складного ефіру оцтової кислоти та 5Омл води. Розділяли фази. Органічну фазу промивали водою. Розчинник видаляли дистиляцією у вакуумі. Залишок перекристалізовували з ізопропанолу.

Одержаний таким чином амід 59 ІМ-(3,5-дихлорпіридин-4-іл)-(7/-бензилокси-1-(4-хлорбензил)-індол-3-іл|-сліоксилової кислоти розчиняли в 100мл

ГФ) дихлорметану. Нагрівали розчин до кипіння і додавали краплями розчин їмл ВВгз у ТОмл дихлорметану. Після

ГФ цього "суміш нагрівали зі зворотним холодильником при перемішуванні протягом Згод. Після охолодження до 10227 додавали 100мл 1М розчину МансСоО», причому досягалося значення рН 8-9. При цьому слід підтримувати бо температуру нижче 202С. Перемішували суміш ще протягом Згод. Продукт, що кристалізувався, відділяли фільтруванням із відсмоктуванням, промивали водою і сушили. Неочищений продукт перекристалізовували з етанолу.

Вихід: З,8г (47,590 теоретичного).

Т.пл. 245-24726. 65 Приклад 3: Одержання інших сполук

Застосовуючи описаний вище спосіб, можна одержати численні інші сполуки формули 1. Деякі з них вказано нижче як приклади. 2 1 ух к-М х о в (схо), 4 1

Е іч сч о (6 Зчуюрбенях Звдиклорапридилемно- СОН збвт в

Зо Те / в ввдерюрюенит 0 звдиклоратпридилемно- СОН НО2 овеовв. (з Заджуюрбснят З Здиклора-придилемно- СОН НО обов ю о щі со « - щі с г» в со ї-о сл я.

Ге») : : що

Сполуки за цим винаходом є сильними інгібіторами фосфодіестерази-4. їхній терапевтичний потенціал можна оцінити, наприклад, шляхом визначення ступеня інгібування астматичної реакції пізньої фази (еозинофілії) іп мімо, а також інгібування індукованої І РЗ нейтрофіли у пацюків.

Приклад 4: Інгібування фосфодіестерази-4 (Ф) Активність РОЕ-4 визначали з використанням препаратів ферменту з поліморфно-ядерних лімфоцитів г (РММІ) людини. Людську кров (світлі шари кров'яних згустків) стабілізували цитратом для запобігання згортанню. Шляхом центрифугування при 700 худ протягом 20хв. при кімнатній температурі (КТ) відділяли від во еритроцитів та лейкоцитів збагачену тромбоцитами плазму у вигляді надосадової рідини. РММІ. для визначення

РОЕ-4 виділяли шляхом осадження декстраном із подальшим градієнтним центрифугуванням із застосуванням

РісоіІ-Радце. Після дворазового промивання клітин залишкові еритроцити лізували доданням 1Омл гіпотонічного буфера (155мМ МН,СІ, 10мММ Мансо», 0,1мММ ЕОТА, рН?7,4) на протязі бхв. при 420. РММІ.,, які залишалися ще інтактними, промивали ще двічі РВ5 і лізували за допомогою ультразвуку. Надосадову рідину після 65 центрифугування протягом год. при 48000 худ і температурі 49С, яка містила цитозольну фракцію РОЕ-4, використовували для визначення РОЕ-4.

Активність фосфодіестерази визначали модифікованим методом фірми Атегзпат РІагтасіа Віоїесп за процедурою випробування 5РА (сцинтиляційним випробуванням спорідненості). Реакційні суміші містили буфер (50ММ Трис-НСЇ, р 7,4, 5мММ Масі», 100мМкМ сОМР), випробовувані інгібітори у різних концентраціях та

Відповідний препарат ферменту. Реакцію ініціювали доданням субстрату - О,5мМкМ ІЗНІ-САМР. Кінцевий об'єм сумішей становив 100 мкл. Випробовувані речовини додавали у формі вихідних розчинів у ОМ5О. Об'ємна концентрація ОМ5О у реакційних сумішах становила 195. Такі концентрації ОМ5О не впливають на активність

РОЕ. Після ініціювання реакції доданням субстрату проби інкубували при 37 оС протягом ЗОхв. Доданням визначеної кількості гранул для 5РА реакцію припиняли, і через Тгод. вимірювали радіоактивність проб за 70 допомогою бета-лічильника. Неспецифічну активність ферменту (у сліпих пробах) визначали у присутності 100мМкМ роліпраму, і одержані значення віднімали від результатів випробувань. Інкубаційні суміші для випробування РОЕ-4 містили 100мкМ сОМР для запобігання можливого забруднення РОЕ-3.

Для сполук за цим винаходом визначені значення ІСво стосовно до інгібування РОЕ-4 лежать у межах від 109 до 1075 М. Значення коефіцієнта селективності відносно типів РОЕ-3З, -5 та -7 становлять від 100 до 10000.

Приклади результатів випробувань інгібування РОЕ-4 для деяких сполук подано нижче у таблиці: 6 юю сч 2» о

Приклад 5: Інгібування пізньої фази еозинофілі! через 48год. після інгаляційної провокації овальбуміном у - активно сенсибілізованих норвезьких бурих пацюків со

Інгібування легеневої інфільтрації еозинофілів під впливом сполук за цим винаходом випробовували на самцях норвезьких бурих пацюків із масою тіла 200-250г, активно сенсибілізованих до овальбуміну (ОМА). що)

Сенсибілізацію виконували шляхом підшкірних ін'єкцій кожній тварині у 1-й, 14-й та 21-й дні досліду суспензії о 10мкг ОМА з 20мг гідроксиду алюмінію як підсилювача у 0,5мл фізіологічного сольового розчину. Крім того, у ті

Зо самі моменти часу тваринам вприскували внутрішньоочеревинно по 0,25мл розведеної вакцини ВогаегеїІа со регпиззіз. На 28-й день досліду тварин поодинці вміщували у плексигласові бокси місткістю 1л, з'єднані з пристроєм для експозиції голови та носа. Тварин піддавали впливу аерозолю 1,095 суспензії овальбуміну (провокація алергеном). Аерозоль овальбуміну одержували за допомогою розпилювача, що працював на « стисненому повітрі (0,2МПа) (Віга тісго пебшціїгег, виріб фірми Раїт Зргіпоз, СА ОБА). Тривалість експозиції становила 1год., причому контрольних тварин піддавали впливу аерозолю 0,995 розчину хлориду натрію також З с протягом год. "» Через 48год. після провокації алергеном мала місце масивна імміграція еозинофільних гранулоцитів у легені " тварин. У цей момент часу тварин анастезували надлишковою дозою етилуретану (1,5г/кг маси тіла внутрішньоочеревинно) і виконували бронхоальвеолярне промивання (ВА!) балансованим розчином Ганка (Напкю) (Зх4мл). Потім за допомогою автоматичного приладу для диференціації клітин (Вауег Оіадповіїсв5

Со Тесппісоп НІЕ) визначали загальну кількість клітин та кількість еозинофільних гранулоцитів у зібраній о промивній рідині після ВАГ. Для кожної тварини розраховували кількість еозинофілів (ЕО5) у рідині після ВАГ. у мільйонах на тварину: ЕОб/мклх кількість рідини ВА! (мл)-ЕОбБ/тварину. У кожному досліді обробляли і-й паралельно дві контрольні групи (оброблення розпиленим фізіологічним розчином та оброблення розпиленим

Ге») 20 розчином ОМА). . Ступінь інгібування еозинофілів (у процентах) для дослідної групи тварин, які одержували випробовувану і речовину, розраховували за формулою

ДП(ОМАС-5С)-(ОМАО-БСОЇДОМАС-5С)) х10090-95 інгібування (5С - тварини контрольної групи, оброблені носієм і провоковані 0,995 розчином хлориду натрію; ОМАС - 59 тварини контрольної групи, оброблені носієм і провоковані 1,096 суспензією овальбуміну; ОМАЮ - тварини

ГФ) дослідної групи, оброблені випробовуваною речовиною і провоковані 1,095 суспензією овальбуміну). т Випробовувані сполуки вводили тваринам внутрішньоочеревинно або перорально у формі суспензії в 1095 поліетиленгліколі-300 та 0,595 5-гідроксі-етилцелюлозі за 2год. до провокації алергеном. Контрольним групам вводили носій способом, який відповідав способу введення випробовуваної сполуки. 60 Сполуки за цим винаходом інгібують еозинофілію пізньої фази після внутрішньоочеревинного введення у дозі 1Омг/кг на 30-100905, а після перорального введення у дозі ЗОмг/кг - на 30-7590.

Таким чином, сполуки за цим винаходом особливо придатні для виготовлення лікарських засобів для лікування захворювань, які пов'язані зі впливом еозинофілів.

Приклад 6: Інгібування індукованої ліпополісахаридами (І Р5) легеневої нейтрофіли у пацюків Льюїса бо Інгібування легеневої інфільтрації нейтрофілів під впливом сполук за цим винаходом випробовували на самцях пацюків Льюїса з масою тіла 250-300г. В день досліду тварин поодинці вміщували у плексигласові бокси місткістю Тл, з'єднані з пристроєм для експозиції голови та носа. Тварин піддавали впливу аерозолю суспензії ліпополісахаридів (1ООмкг І РБ/мл 0,195 розчину гідроксиламіну) у РВБ5 (провокація ГРБ). Аерозоль

І РаЗ/гідроксиламіну одержували за допомогою розпилювача, що працював на стисненому повітрі (0,2МПа) (Віга тісго пебршіігег, виріб фірми Раїт бБргіпоз, СА ИШБ5БА). Тривалість експозиції становила 40хв., причому контрольних тварин піддавали впливу аерозолю 0,195 розчину гідроксиламіну також протягом 4Охв.

Через бгод. після провокації | Р5 мала місце максимальна масивна імміграція нейтроофільних гранулоцитів у легені тварин. У цей момент часу тварин анастезували надлишковою дозою етилуретану (1,5г/кг маси тіла 7/0 ВнУтрішньоочеревинно), і виконували бронхоальвеолярне промивання (ВА!) балансованим розчином Ганка (НапкК) (Зхімл). Потім за допомогою автоматичного приладу для диференціації клітин (Вауег Оіадповіїсв

Тесппісоп НІЕ) визначали загальну кількість клітин та кількість нейтрофільних гранулоцитів у зібраній промивній рідині після ВАГ. Для кожної тварини розраховували кількість нейтрофілів (МЕОТКО) у рідині після

ВАГ. у мільйонах на тварину: МЕОТКО/мклухкількість рідини ВА! (мл).-МЕОТКО/тварину.

У кожному досліді обробляли паралельно дві контрольні групи (оброблення розпиленим розчином гідроксиламіну в РВ5 та оброблення розпиленим розчином 1ООмкг І РеБ/мл 0,195 розчину гідроксиламіну у РВ5Б).

Ступінь інгібування нейтрофілів (у процентах) для дослідної групи тварин, які одержували випробовувану речовину, розраховували за формулою

ХГ РЗО-5С2)- РЗО-БСОЗЇКДІ РЗО-5С)) х10096-95 інгібування

ЗС - тварини контрольної групи, оброблені носієм і провоковані 0,195 розчином гідроксиламіну; ІРО - тварини контрольної групи, оброблені носієм і провоковані І РБ5 (10Омкг/мл 0,195 розчину гідроксиламіну); І РЗО - тварини дослідної групи, оброблені випробовуваною речовиною і провоковані І Р5 (10Омкг/мл 0,195 розчину гідроксиламіну).

Випробовувані сполуки вводили тваринам у формі суспензії в 1095 поліетиленгліколі-300 та 0,595 («с 5-гідроксіетилцелюлозі за 2год. до провокації І Р. Контрольним групам вводили носій способом, який відповідав о способу введення випробовуваної сполуки.

Сполуки за цим винаходом інгібують нейтрофілію після перорального введення у дозі мг/кг на 30-9096 і тому особливо придатні для виготовлення лікарських засобів для лікування захворювань, які пов'язані зі впливом нейтрофілів. - «со

Claims (19)

Формула винаходу ою

1. Сполуки загальної формули 1 о / ' с ки З й М (с-0), « їх - с ї» Ах - й (ее) де п-1 або2, і о Кк. Є 1 () -С4-Сіо-алкіл нормальної або розгалуженої будови, факультативно заміщений одним або кількома з таких б 50 замісників: моно-, бі- або трициклічні насичені або моно- або поліненасичені 3-14-членні карбоцикли, причому ці карбоциклічні замісники, у свою Чергу, є заміщеними одним або кількома замісниками МО» та можуть бути "і факультативно заміщені одним або кількома з таких замісників: С.--Св-алкіл, -«ОН, -МН», -МНО.-Св-алкіл, -М(С.4-Св-алкіл)», -МО», -СМ, -Е, -СІ, -Вг, -І, -0-С.-Св-алкіл, -5-С4-Св-алкіл, -505Н, - О2-С.-Сев-алкіл, -0505-С4-Св-алкіл, -СООН, -(СбО)С4-Св-алкіл, -0(С2О)С.-Ср5-алкіл, причому ці алкільні групи при згаданих карбоциклічних замісниках, у свою чергу, можуть бути факультативно заміщені одним або кількома з таких о замісників: -ОН, -ЗН, -МН», -Е, -СІ, -Вг, -І, -8ОЗН, -СЄООН; В? та ВЗ ко () кожний, незалежно від іншого, є атом водню або С.і-Св-алкіл, факультативно заміщений одним або кількома з таких замісників: -ОН, -ЗН, -МНо, -МНО.-Св-алкіл, -М(С4-Св-алкіл)», -МО», -СМ, -Е, -С1, -Вг, -ї, 60 0 -0-С.4-Се-алкіл, -5-С4-Св-алкіл, -феніл, -піридил, - феніл, факультативно заміщений одним або кількома з таких замісників: -С4-Сз-алкіл, -ОН, -ЗН, -МН», -МНО.-Сз-алкіл, -М(С.4-Сз-алкіл)», -МО», -СМ, -СООН, -СООС.-Сз-алкіл, -Е, -СІ, -Вг, -І, -0-С.-Сз-алкіл, -5-С4-Сз-алкіл, - (СО)С.-Сз-алкіл, 65 - піридил, факультативно заміщений одним або кількома з таких замісників: С4і-Сз-алкіл, -ОН, -ЗН, -МО», -СМ, -СООН,

-600с.-Сз-алкіл, -Е, -СІ, -Вг, -І, -0-С.4-Сз-алкіл, -5-С4-Сз-алкіл, - ЬЧ(СО)С.-Сз-алкіл, причому тільки один із замісників К2 та КЗ може бути атомом водню, і алкільні групи при згаданих карбоциклічних та гетероциклічних замісниках, у свою чергу, можуть бути факультативно заміщені одним або Кількома з таких замісників: -ОН, -5Н, -МН», -Р, -СІ, -Вг, -І, -ЗО3Н, -СООН, -СО0)С.-Св-алкіл або -Ф(СО)С 1-Св-алкіл; або (ї) МЕ?ВЗ спільно утворюють насичений або ненасичений п'яти- або шестичленний цикл, який може містити до З гетероатомів, серед яких перевагу віддають М, О та 5, факультативно заміщені одним або кількома з таких замісників: -С4-Сз-алкіл, -ОН, -ЗН, -МО», -СМ, -СООН, -СО0ОС.-Сз-алкіл, -Е, -СІ, -Вг, -І. -0-С.-Сз-алкіл,

70. -3-С4-Сз-алкіл та -«О(СО)С.-Сз-алкіл; В" та 2? є -Н або -ОН, причому щонайменше один із цих двох замісників має бути -ОН; або солі таких сполук формули 1.

2. Сполуки за п. 1 з асиметричним атомом вуглецю у ЮО-формі або в І-формі, або у формі 0, -сумішей, а також, у випадку наявності кількох асиметричних атомів вуглецю, у діастереомерних формах.

3. Сполуки за п. 1 або п. 2, причому п-2.

4. Сполуки за одним із пп. 1-3, причому В є -ОН, а В? є -Н.

5. Сполуки за одним з пп. 1-4, причому -«МЕ?ЕЗ є феніламіногрупа або піридиламіногрупа, заміщена одним або кількома атомами галогенів.

6. Сполуки за одним з пп. 1-4, причому В" є заміщений бензильний залишок.

7. Сполуки за п. 6, причому згаданий бензильний залишок має щонайменше один замісник при бензильному циклі в орто-положенні.

8. Сполука за одним із пп. 1-7: амід М-(3,5-дихлорпіридин-4-іл)-(1-(З-нітробензил)-7-гідроксіїндол-З-іл|-гліоксилової кислоти, сч та її фізіологічно прийнятні солі.

9. Спосіб одержання сполук за п. 1, де п-1, який відрізняється тим, що індол-3-карбонові кислоти формули 2 Ге) 2 ре но о ча їх (Се) ІС) «в) Е со г дією хлорангідридів кислот перетворюють в аналогічні хлорангідриди індол-3-карбонових кислот формули З ре СІ з, « о - - з . и? АХ 4 (ее) ва є (ав) які шляхом проведення реакції з первинними або вторинними амінами перетворюють у відповідні аміди і сл шляхом відщеплення захисної групи одержують у вільній формі сполуки формули 1, де п-1.

10. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що як хлорангідриди кислот для синтезу хлорангідридів (о) індол-3-карбонових кислот формули З З ще до С 0 З Ф) іме) Гн бо а застосовують тіонілхлорид або оксалілхлорид.

11. Спосіб за п. 9 або п. 10, який відрізняється тим, що реакцію хлорангідридів індол-З-карбонових кислот формули З б5

С З ре с нд ра з первинними або вторинними амінами проводять у присутності допоміжної основи, за варіантом, якому віддають перевагу, у присутності надлишку аміну, з яким проводять реакцію, третинного аміну, наприклад, піридину або триетиламіну, а також неорганічних основ, за варіантом, якому віддають перевагу, гідроксидів або гідридів лужних металів. 19 12. Спосіб одержання сполук формули 1 за п. 1, де п-2, який відрізняється тим, що індоли формули 4 е: 4 Й со Е сч рі о дією оксалілхлориду перетворюють в аналогічні хлорангідриди індол-З-ілгліоксилових кислот формули 5 СІ 5 ре х ! (с-0у т ч (се) у ІФ) 1 | «в) ЕЕ й Зо які шляхом проведення реакції з первинними або вторинними амінами перетворюють у відповідні аміди і со шляхом відщеплення захисної групи одержують у вільній формі сполуки формули 1, де п-2.

13. Спосіб за п. 12, який відрізняється тим, що реакцію хлорангідридів індол-З-ілгліоксилових кислот формули 5 « СІ 5 І-й х -о - с Ст, . ї» К хи (ее) в о з первинними або вторинними амінами проводять у присутності допоміжної основи, за варіантом, якому віддають перевагу, у присутності надлишку аміну, з яким проводять реакцію, третинного аміну, наприклад, о піридину або триетиламіну, а також неорганічних основ, за варіантом, якому віддають перевагу, гідроксидів або Фу 20. тідридів лужних металів.

14. Застосування сполук за одним із пп. 1-8 як терапевтично активних речовин для виготовлення лікарських "М засобів для лікування захворювань, при яких терапевтично корисним є інгібування фосфодіестерази-4.

15. Застосування сполук за одним із пп. 1-8 як терапевтично активних речовин для виготовлення лікарських засобів для лікування захворювань, пов'язаних із впливом еозинофілів. 59

16. Застосування сполук за одним із пп. 1-8 як терапевтично активних речовин для виготовлення лікарських ГФ) засобів для лікування захворювань, пов'язаних із впливом нейтрофілів.

17. Лікарський засіб, який містить одну або кілька сполук за пп. 1-8, а також звичайні фізіологічно де прийнятні носії та/або розріджувачі або допоміжні речовини.

18. Спосіб виготовлення лікарського засобу за п. 17, який відрізняється тим, що одну або кілька сполук за 60 одним із пп. 1-8 переробляють спільно зі звичайно уживаними фармацевтичними носіями та/або розріджувачами або іншими допоміжними речовинами у фармацевтичні препарати або, відповідно, надають їм форму, придатну для терапевтичного застосування.

19. Застосування сполук за одним із пп. 1-8 та/або лікарського засобу за п. 17 в комбінації одна/один з одною/одним або в комбінації з іншими фармацевтично активними речовинами. б5

Офіційний бюлетень "Промислова власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2007, М 16, 10.10.2007. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

с о ча «со ІС) «в) г) - с ;»

(ее) («в) 1 б 50 що

Ф) іме) 60 б5