UA76960C2 - Method of analgesia - Google Patents

Description

Опис винаходу

Даний винахід пропонує метод полегшення болей різних типів, наприклад, центрального болю, болю при 2 ракових хворобах, а, також, фантомного болю, шляхом системного введення сполук, що блокують натрієві канали, тобто тетродотоксину та сакситоксину.

Біль - відчуття, що може спричинити дискомфорт, викликати муки і страждання. Біль буває хронічним та пульсівним. Може бути гострим, тупим, чи щемливим. Проте, якими б не були больові почування, правдиво описати чи охарактеризувати біль може лише той, хто його відчуває. Оскільки прояви болю суто індивідуальні, 70 ніхто сторонній не спроможен чітко їх оцінити.

Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ) визнає так звані "три ступеня анальгезії" - систему, яку застосовують при фармакологічному знеболюванні. Вона починається з введення відносно малих доз слабких анальгетиків і закінчується великими дозами сильнодіючих препаратів. Три ступеня передбачають використання: неопіоїдних анальгетиків - таких, як нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) - окремо, чи разом з 729 ковнальгетиками; слабких опіоїдів - окремо, або разом з коанальгетиками - від хронічного та помірного болю. сильнодіючих опіоїдів, - окремо, або разом з коанальгетиками - від хронічного та сильного болю.

Застосування опіоїдних анальгетиків, навіть щоб поліпшити сильний біль, викликає сумніви в медичних колах через наявність небезпеки призвичаїтися до препарату. |Див., наприклад, працю 5.Е. УУеїї еї аіІ., Мем дегвеу

Медісіпе, МоІ.97: 63-67 (2000).

Тетродотоксин - це небілюовий нейротоксин, що міститься в організмах багатьох тварин, серед яких риби голкобрюх та бичок, тритони, жаби і смугастий восьминіг.

Тетродотоксин отримують з яєчників та ікри деяких видів голкобрюха, риби підряду Сутподопіез.

Тетродотоксин речовина, що викликає отруєння при вживанні неправильно приготовленої риби фугу в японських с суші-барах. Також можливо добути тетродотоксин з каліфорнійського тритона (Тагісна юогоза). Ге)

Одним з видів біологічної активності тетродотоксина є зв'язування альфа-субодиниці натрієвих каналів нейронів. Тетродотоксин має хімічну формулу С44 Ні; Мз Ов, а його молекулярна маса становить 319,28. У десятому виданні американського довідника Мерка (Те МегскК Іпдех) за 1983р. вказано, що тетродотоксин - це родова назва сполуки о октагідро-12-(гідроксиметил)-2-іміно-5,9:7,10а-діметан-їбан-(1,3)діоксоцино(6,5-4)-піримідин-4,7,10,11,12-пент Ге) ола, що має таку структуру: лк Ф

Я в о де дв ж Я во соків о і - ме я. « з І за ЕЕ т ЧЕК шж й й - ї т й як и» МЕ ща 7 ву їхеЗв щих гу Бон зах 5 ле вужа ЕХ р 1 вл Я пКннт сикя а СА, за те а Й

Ф ЕЕ НО 7 н нан -х ктехерея,,

ТЕ

Ф й с : : : п

Згідно тому ж довідникові | пе МегсК Іпдех, 107 Еа., 1983), тетродотоксин також називають макулотоксин, сфероідин, тарихатоксин, тетродонтоксин, отрута фугу або ТТХ.

ЇЗа американським патентом Ш.5. Раїепі Мо.6,030,974), назва "тетродотоксин' або "ТТХ" належить до 59 амінопергідрохіназолиновьїх сполук, що мають молекулярну формулу С 44 Ні; Мз Ов, та їх похідних, серед

ГФ) яких ангідротетродотоксин, тетродамінотоксин, метокситетродотоксин, зтокситетродотоксин, 7 деокситетродотоксин і тетродонова кислота (див. у Као). Прикладом аналогів ТТХ є, також, нові ТТХ-аналоги, виділені з різних живих організмів, а також частково або повністю синтезовані хімічним шляхом. Див., наприклад, (працю Моїви, М. еї аїЇ. Адгіс. Віої. Спет., 53 (3): 893-895 (1989))Ї. Такі аналоги зв'язано з тією бо ж ділянкою в альфасубодиниці натрієвих каналів, що й ТТХ.

ЇУ працях Ада!тв, еї аіІ., ШО.5. Райепі Мо.4,022,899 та 4,029,793| наведено склад препарату для місцевого знеболювання, що містить, у фармацевтично прийнятному носії, суміш певного токсину, тобто тетродотоксину або дезокситетродотоксину, та іншої сполуки: найчастіше стандартного препарату для місцевого знеболювання, або аналога, що забезпечує провідникову блокаду. Стандартним препаратом для місцевої анестезії може бути бо аміноациланілід (наприклад, лідокаїн), аміноалкілбензоат (наприклад, прокаїн або кокаїн), амінокарбамат

(наприклад, диперодон), М-феніламідин (наприклад, фенацетин), М-аміноалкіламід (например, дибукаїн), амінокетон (например, фаликаїн) чи аміноефір (наприклад, прамоксин).

Згідно |з американським патентом ЦШ.5. Раїепі Мо.6,030,974), назва "сакситоксин' або "ЗТХ" належить Ссполукам, що мають тетрагідропуринову функцію з двома гуанідиновими фрагментами зі стабільним азокетальним зв'язком молекулярна формула тих сполук: С 40 Ні» Ма ОО; (молекулярна маса 299,30); та їх заміщеним похідним, до яких належать, серед інших, гідроксисакситоксини и неосакситоксин. Див. |працю Воуег еї аї,, Мопргоїеіп Меигоїюхіпв, Сіїп. Тохісої!. 18(7): 813-863 (1981)).

Тетродотоксин та його значення в дослідженні збудження розглядалися |в праці С.У. Као, Рпаптасоіодіса 7/0 Кеміемв, Мої.18, Мо.2, 997-1049 (1966)). Автор підкреслює, що одним з найпомітніших проявів впливу тетродоксину на тваринний організм в цілому є, швидко прогресуюче та помітне, ослаблення всієї, довільно скорочуваної включаючи й дихальну, мускулатури |стор.1016)Ї. Проте, там же зазначено, що питання про специфічну дію тетродотоксину на центральну нервову систему є спірним (стор.1022, рядок З).

ЇУ працях Рап еї аї., американський патент И.5. Раїепі 5,846,975), описано застосування сполук 7/5 Підрованого амінохіназолина, таких як тетродотоксин, у лікуванні наркотичної залежності у людей.

Тетродотоксин показав свою ефективність при синдромі відміни опіуму, героїну, морфіну, кокаїну, амфетаміну, долантину, дигідроеторфину й метадону. У цьому патенті наведено дозування, ефективне при зніманні абстинентних симптомів.

Тетродотоксин може використовуватися як місцевий анестетик, за силою дії він у десять тисяч разів 2о перевищує традиційні місцеві ненаркотичні знеболювальні засоби |див. працю С.У. Као апа Р.А. Ештанп, ..

Рпагтасої., 140, 31-40 (1965)). В матеріалах (американських патентів 0.5. Райепі Мо.4,022,899 та )О.5. Райепі

Мо.4,029,793) наведено дані про дію препаратів тетродотоксина у поєднанні з іншими анестетиками, що мають широке застосування.

Американський патент Ш.5. Раїепі Мо.6,030,974| наводить засіб місцевої анестезії для ссавців, які сч відчувають біль у ділянках епітелію. Засіб полягає в локальному застосовуванні на відповідній ділянці, та за допомогою фармацевтично прийнятного носія, ефективної дози сполуки, що довгочасно блокує натрієві канали. і)

На роль цього блокатора натрієвих каналів (американський патент О.5. Райепі Мо.6,030,974| пропонує сполуку, що містить тетродотоксин або сакситоксин з концентрацією у межах 0,001-10 мілімолей.

ЇУ праці 7араїйа еї аї., Раїп 72:41-49 (1997))| обговорюється використання тетродотоксину для приглушення о зо невропатичної ектопічної активності в невромах, гангліях задніх корінців спинного мозку і нейронах його задніх рогів. Неврональна активність є наслідком невроми, викликаної механічним, хімічним чи ішемічним со пошкодженням. Досліджувалася дія внутрішньовенно введеного ТТХ на неврональне індукування сідничного Ге! нерва у самців щурів. Разом з тим, дозування та дія препарата вивчалися у даних дослідженнях на тваринах, перебуваючих у стані анестезії та на штучному диханні. Через це, ті дози перевищують максимально допустимі ісе) з5 За звичайних умов, а застосування не відповідає існуючим нормам застосування тетродотоксину в клінічних ча умовах.

Незважаючи на всебічні дослідження ефективності ТТХ та його похідних, як блокаторів натрієвих каналів і засобу місцевого знеболювання, про системне застосування чистого ТТХ як анальгетика не повідомлялося.

Здається, що спроможність ТТХ поліпшити біль, що є продуктом діяльності центральної нервової системи, а не « збудження периферічних нервів, не було описано. з с Рішення проблем поліпшення сильного хронічного болю, що виникає, наприклад, при ракових хворобах, а, . також, допомога пацієнтам, які страждають від фантомних болів, є дуже важливим у сучасній медицині, а особливо враховуючи широке розповсюдження ракових захворювань серед населення.

Хворі на рак часто страждають від сильного болю. Цей біль називають центральним або хронічним. Проте не тільки ракові пацієнти можуть відчувати центральний чи хронічний біль - дуже сильними та важкопереносимими -І болями є й фантомні. Усі ці види болю лікували опіатами (наприклад, морфіном). Недоліком опіатної анальгезії є призвичаїння організму до опіатів.

Ме, Гострий локальний біль може спричинятися зубним болем, подразненням слизової оболонки очей, со запаленням нервових тканин, гангренозною виразкою, виразкою геніталій, ураженням епітелію через опіки,

Хірургічне втручання чи підвищену чутливість.

Ме. Сприймання болю можна також розділити на три категорії: загострене ноцицептивне сприйняття; о опосередкований біль, зумовлений стійким аферентним стимулом; та невропатичний біль, пов'язаний зі зміненим сприйняттям через пошкодження нерва.

Деякі препарати-блокатори натрієвих каналів (лідокаїн и мексілетин), загальновживані для місцевого ов Знеболення, також було застосовано системно. Вони маргінально ефективні при блокуванні загостреного ноцицептивного сприйняття, але мають деякий вплив на чутливість спинного мозку та виділення субстанції Р, що (Ф) вказує на болезаспокійливу дію. Разом з тим, ефективні дози перевищують максимально дозволені, і, тому, ка побічні ефекти перешкоджають застосовуванню таких сполук як системних болезаспокійливих засобів. Крім того, блокатори натрієвих каналів були раніше вже визнані абсолютно неефективними щодо зняття невропатичного во болю. |Див. працю М.5. У/аПйасе, СаЇІсішт апа Зодіпт спаппе! ріосКіпд сотроцпаз їог (Ше Тгеаїтепі ої Раїп,

Сіїп. 9. Раїп, Моі.16: 580-585 (20003).

Ряд блокаторів натрієвих каналів (наприклад, лідокаїн і карбамазепін) було застосовано для лікування невропатичного болю в тригемінальній невралгії. Такі речовини спроможні блокувати натрієві канали, перешкоджаючи аномальній діяльності периферичної нервової системи, у концентраціях, що не порушують 65 нервову провідність. Разом з тим, через можливість завдати серйозні пошкодження печінці, слід обмежити застосування карбамазепіна жінкам на початковій стадії вагітності та в період грудного вигодовування, а,

також, обережно прописувати його людям похилого віку та хворим на глаукому і ангіокардіопатію у важкій формі.

З іншого боку, лідокаїн настільки збуджує центральну нервову систему, що може спричинити тремтіння, спазм, клонічну судому. Тому ці два препарати вважають непридатними до застосування системно як нові анальгетики.

Таким чином виникла зацікавленість у розробці інших сполук-блокаторів натрієвих каналів.

У 1998 році, у праці Кабрегі еї а була продемонстрована наявність більш ніж єдиного виду натрієвих каналів у сенсорних нейронах ганглія заднього корінця у щурів. Такі натрієві канали диференціювали за різною чутливістю до ТТХ: чутливий, або сенсибільний до ТТХ натрієвий канал (ТТХ-5) блокується ТТХ при ІКео на рівні 1-20 наномолей. Стійкий до дії ТТХ, тобто ТТХ-резистентний (ТТХ-К) натрієвий канал блокується при ІКео 70 приблизно на рівні 100 мікромолей. Усі натрієві канали типів гВІА, гВІ1, "«ЗКМ1, гРМІ і гГРМА4 належать до категорії ТТХ-5, тобто сенсибільних, тоді як натрієві канали гГРМЗ/5М5 є ТТХ-К, тобто резистентні. Також існує два типи натрієвих каналів у сенсорних нейронах ганглія заднього корінця у людини: ПРМІ є ТТХ-5 каналом, а

РМЗ належить до ТТХ-К каналів, які блокуються ТТХ при ІК»о-80 мікромолей. У цій праці також показано, що з натрієвими каналами сенсорних нейронів ганглія заднього корінця у ссавців пов'язано принаймі два види струму, 7/5 що звллються під час руху іонів натрію: струм, сенсибільний до ТТХ (ТТХ-5І ма) зі швидкою кінетикою інактивації, та струм, резистентний до дії ТТХ (ТТХ-Кіюа), з повільнішою кінетикою інактивації. Біологічну роль ціх двох натрієвих струмів не виявлено, але численні дослідження довели, що параметри струмів ТТХ-КіІюа в ганглії заднього корінця, очевидно, забезпечують потрібні умови для постійного вмикання нейронної передачі сигналу в ситуаціях, характерних для більшості невропатичних болей.

Ноцицептори являють собою первинні аферентні нейрони, що реагують на шкідливі та небезпечні для тканин подразники, та займають особливе положення серед усіх сенсорних нейронів, оскільки їх можливо сенсибілізувати. Зниження порога і посилення відповідної реакції на постійний подразник, що характерно для сенсибілізування ноцицептора, вважають головною причиною гиперальгезії або болісності, пов'язаної з ушкодженням тканин. Речовини, виділені у місці пошкодження тканини, сенсибілізіують ноцицептори, викликаючи сч ов Каскад реакцій, що ведуть до зміни іонної провідності периферичного закінчення ноцицептора. Відомо, що сенсорні нейрони малого діаметру в ганглії заднього корінця виявляють властивості ТІТХ-К каналу. Різні і) запальні ураження та безпосереднє пошкодження волокон сенсорного нейрона призводять до зниження порогів активації сенсорних нейронів, тоді як тривала активація сенсорних нейронів може викликати як центральну сенсибілізацію, так і дійсно руйнівну діяльність у спинному мозку. При високому рівні збудження сенсорних о зо нейронів істотно зростають активність натрієвих каналів і регульований напругою потік іонів натрію.

Результати багатьох сучасних досліджень вказують, що підвищення ТТХ-КІ ма може грати значну роль у ісе) гіперзбудливості сенсорних нейронів. Підвищений ТТХ-Кіка може сприяти розвиткові різних форм гострого та Ге! хронічного болю, наприклад, невропатичного болю або болю при невромі, які викликані запаленням та пошкодженням нерву. Щоб дослідити дію гіперальгезичних агентів, які модулюють ТТХ-КІ ма в первинній ре) культурі нейронів ганглія заднього корінця, було застосовано електрофізіологічні методи фіксації потенціалу. ї-

Отримані результати вказують, що простагландин Е» (РОЕ») , аденозин и серотонін підвищують ТТХ-Кіка, зміщують співвідношення провідність/напруга у бік гіперполяризації та збільшують швидкість його активації і інактивації. Навпаки, тромбоксан Во, продукт реакцій циклооксигенази, що не призводить до гіперальгезії, не впливає на ТТХ-Кіма. Такі результати свідчать що підвищення ТТХ-КІ ма дає підстави для зростання « нейрональної сенсибілізації ноцицепторів, викликаної гіперальгезичними агентами. Внутрішньооболонкове пт») с введення антисенсових і сенсових олігодеоксинуклеотидів (ОМ 8) , які орієнтовані на унікальну послідовність ГРМЗ3 або 5М5, застосовувалося, щоб дослідити роль цих каналів у гіперальгезії, викликаною з РОБ». Виключно антисенсові олігодеоксинуклеотиди (0ОМ»а) призводили до зниження гіперальгезії, викликаної

РОЕ». Така, викликана РОЕ» гіперальгезія частково виліковувалася після 4 днів, рахуючи від останньої ін'єкції антисенсових олігодеоксинуклеотидів та повністю зникала протягом 7 днів. Анти сенсові -І олігодеоксинуклеотиди селективно й значним чином знижували щільність струму ТТХ-Кіюа в культурах сенсорних нейронів. Отримані результати свідчать на користь гіпотези про те, що модуляція ТТХ-КІ ма сприяє

Ме, запальній гіперальгезії.

Ге) Автори Момакоміз еї а). через свої імуногістохімічні дослідження доводять, що в місці пошкодження відбувається акумуляція натрієвих каналів, зокрема, каналів РМЗ. Невропатична травма змінює субклітинну

Ме, локалізацію каналів РМЗ, так само як і нервову провідність. В моделях невропатичного та невромного болю о антероградний аксонний транспорт натрієвих каналів повністю блокується, а в моделі невропатичного болю при хронічній странгуляційній травмі (ССІ) - суттєво знижується. Оскільки натрієві канали, і, напевно, канали

ТТХ-К, постійно транспортуються до периферійних закінчень, - зміни в аксонному транспорті, кінець кінцем ов призводять до акумуляції каналів у пошкодженій ділянці. Дегенерація нерва та наступна регенерація безлічі нових відростків аксона може відбуватися на ділянці пошкодження в рамках моделей хронічної странгуляційної

Ф) травми та невроми. Багато з таких нових відростків виявляються імунопозитивними по відношенню до РМЗ. У ка регенерованих волокнах має місце надмірне накопичування натрієвих каналів. Сенсибілізація ЦНС є важливою характеристикою невропатичного болю. Формування й підтримка сенсибілізації ЦНС спирається на інформацію бо Відчування, яку передають нервові волокна ноцицептора. Оскільки канали ТТХ-К беруть участь в кодуванні інформації про болеві відчуття, вони (ТТХ-К канали), певно, відіграють важливу роль у сприйнятті больового сигналу.

Таким чином, вважається, що модуляція натрієвих каналів ТТХ-К бере участь у сенсибілізації ноцицепторів у стані хронічного болю. Розподілення тканей каналів ТТХ-К обмежується субпопуляцієй сенсорних нейронів, що бо мають властивості ноцицепторів. Можливо, що розробка фармакотерапевтичного агента, селективно блокуючого канали ТТХ-К, допоможе створити ефективний засіб для поліпшення болю. АРМЗ спроможни відіграти важливу роль при розробці терапевтичного препарата для лікування гострого та хронічного болю.

ТТХ, блокуючий канали ТТХ-К, може сприяти антиноцицептивній дії ТТХ у тварин. У запропонованих для тварин моделях болю, невроми, невропатичний біль або хронічна дизестезія, викликані штучним пошкоденням периферичних сенсорних нервів, призводять до ектопічних викидів, що відбуваються як в очазі пошкодження, так і, відповідно, зумовлюють гіперзбудливість певних нейронів заднього рога спинного мозку. ТТХ пригнічує невропатичну ектопічну активність невром, нейронів ганглія заднього корінця і заднього рога залежно від введеної дози. Проте, на теперішній час, залишається нез'ясованою роль каналів ТТХ-5 і ТТХ-К у формуванні ектопічних викидів у невромах, нейронах ганглія заднього корінця і заднього рога. 70 ТТХ справляє антиноцицептивну дію в дозуванні, що не викликає помітних змін у поведінці тварин. Разом з тим, ТТХ при такому дозуванні не модулює розподілення та функції натрієвих каналів, а також не повністю блокує нервову провідність при різних проявах болю. Результати досліджень свідчать, що ТТХ спроможен раптово вплинути на натрієві канали ТТХ-К для забезпечення антиноцицептивної дії.

Біль буває гострим або хронічним. Гострий біль може бути дуже сильним, але триває він відносно недовго.

Найчастіше, такий біль - сигнал про пошкодження тканин організму, він, у більшості випадків, зникає після усунення пошкодження.

Хронічний біль, за своєю інтенсивністю, може варіюватися від слабкого до дуже сильного; він відчувається так чи інакше ще досить довго. Хронічний біль часто з'являється без будь-яких зовнішніх ознак пошкодження.

ТТХ ефективно допомагає від гострого болю, викликаного механічним або хімічним подразненням, а, також, го запаленням.

Було встановлено. що тетродотоксин (ТТХ) ефективно впливає на біль, спричинений раком печінки, прямої кишки, лейміосаркомою, раком кісток, шлунка, лімфатичної системи, стравоходу та іншими поширеними формами рака. ТТХ також допомагає від центрального, хронічного і фантомного болю.

Тетродотоксин ефективний по відношенню до всіх форм важкого хронічного болю. Тетродотоксин сч спроможний забезпечити анальгезію ссавців, що страждають від гострого чи хронічного болю. Запропонований цим винаходом метод передбачає системне (загалом, для всього організму) введення ефективної дози і) тривалодіючої сполуки-блокатора натрієвих каналів, тобто тетродотоксину, за допомогою фармакологічно прийнятного носія.

ТТХ вводиться в дозуванні, що знаходиться в інтервалі 0,1-1їмкг/кг. Схема вживання ТТХ передбачає до 4-х о

Зо доз на день протягом 3-х днів. Введена доза нерідко діє до 20 днів.

Чистота препарату ТТХ, як правило, складає 9695 чи більше. ікс,

Сакситоксин (ЗТХ) - це високоселективний і високоактивний блокатор натрієвих каналів. За матеріалами Ге!

І(американського патенту О.5. Раїепі 6,030,974|, як ТТХ, так і 5ТХ специфічно зв'язуються з ділянкою, розміщеною на зовнішній частині альфа-субодиниці натрієвого каналу. Ця ділянка належить до зони 551, або ісе)

З5З2 |див. працю Емапз, Теїгодоїохіп, Захіюхіп, апі Кеїаїеа Зибрвіапсев: Теїг Арріїсайопе іп Меийгобріоіоду, ї-

Іпіегпайопаї! Кеміем/ ої Меигобіоіоду, Мої.15, рр.83-166, 1972, Асадетіс Ргезв)).

ЛдДьо сакситоксину для мишей при внутрішньоочеревинній ін'єкції становить 1Омкг/кг ІЗспапіг, Е.).,

МсеЕагтеп, Е.Р., ЗспаеєепПег, М.Ї. апа іемів, К.Н.: Ригійей взпеїйівй ороіїзвоп бог бБіоаззау віапаагаігайоп.

У.Авзвос. ОпПісіа! Адгісці. Спетіві. 41: 160-168, 1958.Ї; для щурів, при внутрішньоочеревинному введенні, ЛдД 5о « дорівнює 10,5мкг/кг (ММайв, .5., ЮОаСовіа, Р. апа КейШу, У: Зоте Тасіоге іпйсепсіпуд (пе оасіоп ої пт) с рагаїуйс звпеїШівй роізоп іп гаїв. Рейд. Ргос. 24: 392, 1965); за існуючими оцінками, летальна доза для . людини (при пероральному введенні) знаходиться у межах від ЗООмкг до 1,О0мг (Воуег еї аї., Сііп. Тохісої., и? 18(7). 813-863, 19811.

Оскільки ТТХ і ЗТХ мають однакову токсичність та подібні за принципом дії, - їх дозування не має суттєвих розбіжностей. -І Біль може виникати з багатьох приводів. Нерідко це трапляється через травми типа розтягнення зв'язок або удару м'язів, через переломи кісток або хірургічне втручання. Багатьом знайомий біль, пов'язаний з

Ме. запаленням, наприклад, зубний біль. Дуже поширене явище - головний біль, що часто виникає з невідомих со причин.

Хворі на рак можуть відчувати біль з різних приводів: його може спровокувати розвиток хвороби, це також

Ме, може бути наслідком лікування. Наприклад, після будь-якого хірургічного втручання людина відчуває біль; це - о наслідок операції. Однак, далеко не всі хворі на рак відчувають біль, а серед тих, хто відчуває - не всі страждають від болю постійно.

Біль від раку може залежати від типу онкозахворювання, від його стадії (ступінню ураження) й больового дв порога (больової стійкості) даного пацієнта. Біль при раку, що триває кілька та більше днів може бути викликаний:

Ф) - притисканням пухлиною внутрішніх органів, нервів або кісток; ка - порушенням кровообігу, оскільки рак блокує кровоносні судини; - блокадою якого-небудь органу чи тракту; 60 - розростанням метастаз - ракових клітин; - інфекцією чи запаленням; - хіміотерапією, радіотерапією або хірургічним втручанням; - ригідністю суглобів внаслідок знерухомлювання; - емоційним напруженням, депресією, страхом, як психологічною реакцією на хворобу. 65 Різниця між гострим і хронічним болем обговорюється |У праці дозерпй Т. Оіріго, Рпагтасоїпегару: А

Раййпорпузіоіодіс Арргоасі, Тпіга Едйіоп, Арріеїп 4 І апде (1997) р.1263). На думку автора, гострий біль може вважатися корисним фізіологічним процесом, що попереджує людину про ймовірну хворобу, чи ситуації, потенційно загрозливі для організму. Проте гострий, безперервний, некупіруваний біль втрачає свою біологічну корисність і може згубно впливати на організм, викликая, наприклад, психічні ускладнення. За відсутністю ефективного лікування болю, стрес та побічні рефлекторні реакції часто призводять до гіпоксії, гіперкапнії, гіпертензії, надмірної активності серця та перманентним емоційним розладам. Порушення, що виникають, спроможні не тільки значно подовшити період одужання, але й призвести до летального кінця.

В нормальних умовах гострий біль швидко вщухає, оскільки в процесі одужання больова стимуляція знижується. Разом з тим, за певних умов біль триває місяці й роки, переходячи в хронічний з параметрами /о буттєво відмінними від тих, що характеризують гострий біль. Взагалі розрізняють 4 підвиду хронічного болю: травматичний, що триває довше стандартного часу одужання; біль, пов'язаний з хронічним захворюванням; біль недіагностованого органічного походження та раковий біль, хронічний та гострий. Пацієнти з хронічним болем часто страждають від серйозних психічних розладів, провокованих боязню нового болю та пам'яттю про старий.

Крім того, у страждаючих хронічним болем людей може виникати фізична залежність, стійкість до анальгетиків, а /5 також порушення сну; крім того, вони гостріше реагують на зміни у навколишньому середовищі, що спроможні підсилити як біль, так і реакцію на нього. Дуже важливо розрізняти гострий і хронічний біль, оскільки їх лікування потребує різних підходів.

Як гострий, так і хронічний біль можливо, також, класифікувати за тривалістю. Гострий триває, або передбаченою що він буде тривати не менш, як місяць (наприклад, післяопераційний біль. Хронічний біль го визначають як той, що триває довше, ніж один місяць (наприклад, раковий, або фантомний біль).

Національний інститут неврологічних захворювань та інсульту, інші лікувальні заклади США (пер/пеанЙііпк/тсм.еди/агісіє/921391401.піті; від 29 червня 2000р.), визначають синдром центрального болю як неврологічний стан, який викликано ураженням центральної нервової системи (ЦНС) - головного мозку, стовбуру мозку або спинного мозку. Біль має постійний характер та найчастіше визначається печінням, почуттям с ре ниття чи різання. Часом це нетривалі спалахи нестерпно гострого болю.

Центральний біль являє собою сполучення больових відчуттів, найбільш відомим з яких є постійне печіння. і)

До печіння додаються почуття холоду та поколювання, і, також, щось схоже на реакцію, коли торкаються оголеного нерва (як роблять стоматологічне зондування, наприклад). Почуття постійного печіння значно посилюється навіть при легкому доторканні. Хворі можуть відчувати деяку отерплість в частинах тіла, які о зо уражені тим пекучим болем. Постійне відчуття печіння та втрата тактильної чутливості сильніше виявляють себе на дистальних частинах тіла, таких як ступні та кисті. За інтенсивністю біль знаходиться в діапазоні від со помірного до сильного, та часто загострюється при русі та зміні температури (здебільшого у бік зниження). Ге!

Синдром центрального болю може розвинутися через місяці і навіть роки після пошкодження ЦНС. Таке порушення має місце серед пацієнтів, що хворі на розсіяний склероз, тих, що мали інсульт або перенесли ісе) з5 ампутацію кінцівок, чи травми головного або спинного мозку. Біль у тих, хто страждає на цей синдром, зовсім М. не знімається знеболювальними препаратами, або знімається частково. Хворі мають вживати седативні препарати і, як можливо, уникати стресів та перенапруження нервової системи. Синдром центрального болю - не смертельне захворювання. Але у багатьох пацієнтів цей синдром є причиною болю, що не можна усунути.

Найкращий спосіб зняти біль - усунути його причини. Наприклад, по можливості, причину ракового болю « усувають шляхом видалення пухлини або, принаймні зменшення її розміру. Для цього лікар може призначити з с хірургічне лікування, радіотерапію або хіміотерапію. Якщо проведення наведених процедур неможливе, або якщо причина болю невідома, застосовуються методи знеболювання. ;» У минулому знеболювальні препарати розподілялися на анальгетики периферійної (аспірин, ацетамінофен) та центральної дії (опіоїди). Тепер, завдяки більш докладним уявленням про процес знеболювання та анальгетики, більш прийнятне розподілення анальгетиків на неопіоїдні та опіоїдні. -І Неопіоїдні анальгетики часто виявляються ефективними від легкого або помірного болю, а також при болях, спричинених ревматоїдним артритом. Типовими неопіоїдними анальгетиками є аспірин, ацетамінофен та інші

Ме, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), наприклад, ібупрофен, піроксикам і напроксен.

Ге) Опіоїди (або опіати) - це загальна назва для натуральних та синтетичних речовин, які зв'язуються зі 5о специфічними опіоїдними рецепторами центральної нервової системи, викликая агоністичну дію. Опіоїдні

Ме, анальгетики відіграють дуже важливу роль у зніманні сильного гострого, післяопераційного і хронічного болю, в о тому числі болю при ракових хворобах. До найбільш поширених опіоїдних анальгетиків належать кодеїн, морфін, метадон і фентаніл.

Традиційні методи знеболювання при ракових захворюваннях передбачають використання опіатів, таких як ов Кодеїн, гідроморфон (ділаудид), леворфанол (лево-дроморан), метадон (долофін), морфін, оксикодон (перкодан), і оксиморфон (нуморфан). їх призначають перорально (П/О), у вигляді ин'єкцій (внутрішньом'язово

Ф) (в/м), шляхом введення в вену (внутрішньовенно, або в/в), чи ректально (у вигляді супозиторіїв). Існують ка також інші методи призначення анальгетичних засобів, що використовуються для більш тривалого знеболення.

Не всі наркотичні препарати доступні у кожній з тих форм. во НІИЗЗ групи ібупрофена (щоб вживати ібупрофен у значних дозах необхідно мати дозвіл лікаря) використовуються для лікування болю при ракових захворюваннях. До цієї групи належать такі знеболювальні препарати як мотрин, напросин, налфон и трілізат. їх вживають від болю діапазону від помірного до сильного, вони найбільш ефективні для нейтралізації болю, спричиненого метастазами в кістках.

Вважають, що тетродотоксин не є опіоїдним агоністом, оскільки він не зв'язується зі специфічними 65 опіоїдними рецепторами центральної нервової системи (ЦНС) і не справляє на них агоністичної дії.

Тетродотоксин - це специфічний блокатор натрієвих каналів. Блокатори натрієвих каналів вживаються як місцеві анестетики (наприклад, лідокаїн). Очевидно, що тетродотоксин не є опіоїдним агоністом і, таким чином, його можна віднести до класу неопіоїдних анальгетиків. Тобто потенційно тетродотоксин є дуже сильним неопіоїдом, застосування якого не викликає звикання.

Автори даного винаходу відкрили, що тетродотоксин (ТТХ), його аналоги та похідні є ефективними від болей, викликаних такими раковими захворюваннями, як рак печінки, рак прямої кишки, лейоміосаркома, рак кісток, рак шлунку, лімфатичний рак, рак стравоходу, інші основні типи раку. Тетродотоксин, його аналоги та похідні ефективно знімають у людини та інших ссавців болі, спричинені як злоякісними новоутвореннями (карциномами), так і іншими пухлинами. Карциноми з'являються в геніталіях (також у передміхуровій залозі), травній системі 7/0 (також у шлунку та товстій кишці), у грудях, органах дихання (в тому числі легенях і бронхах), сечовидільній системі. Можна також сюди додати лімфому і рак шкіри.

Людина, яка перенесла ампутацію руки або ноги може як раніше відчувати біль, чи інші неприємні відчуття, що немов виходять з кінцівки, якої вже нема. Лікарям невідомо, чому таке трапляється, але біль від втрачених, вже "фантомних", кінцівок не уявний, а абсолютно реальний. Те ж саме відмічено у випадках видалення грудей - 7/5 Жінки відчувають біль у вилучених грудях.

Універсального метода знеболювання, спроможного позбавити фантомних болей будь-якого пацієнта, нажаль доки ще не існує. Для лікування цього виду болю застосовувалися різні методики, в тому числі, медикаментозне лікування, фізіотерапія та стимуляція нервів. Тетродотоксин, призначаємий відповідно методики, що пропонує даний винахід, забезпечує позбавлення болю фантомного типу.

Оскільки тетродотоксин має високу фізіологічну активність, високу токсичність і низькі показники безпечної порогової дози, необхідно акуратно і чітко контролювати протоколи виготовлення та режим дозування.

У літературі наведено кілька методів дослідження тетродотоксину, серед яких - метод біологічних вимірів, ультрафіолетова спектрофотометрія, флюорометрія, газова хроматографія, рідинна хроматографія і т. далі.

Кожна з цих технологій має свої переваги та свої недоліки. Метод біологічних вимірювань є високоточний, його сч об досить легко запровадити, але його недоліки: низька відтворюваність, велика кількість впливових факторів, розходження результатів залежно від різних тестованих тварин та брак об'єктивності. Метод рідинної і) хроматографії потребує порівняно великого об'єму проби (20мкг) та має низький поріг чутливості. Для метода флюорометрії потрібно мати флуоресцентний спектрофотометр. Метод ультрафіолетової спектрофотометрії не дозволяє відокремити тетродотоксин від супровідних домішок та має низьку точність. Методи газової о зо хроматографії і електрофорезу також мають свої обмеження.

Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ) вважається основним методом визначення потрібної ісе) концентрації, оскільки цей метод поєднує високу виборність з чутливістю та дозволяє одночасно ідентифікувати Ге! як склад, так і концентрацію. За допомогою серії стандартних дослідів, доступних будь-якому професіоналу, можливо ефективно визначити як нерухоме, так і рухливе середовище, а, також, надійні параметри розподілу та ісе)

Зв детектування. Як наслідок, тетродотоксин легко відокремити від основних домішків. Метод ВЕРХ є ї- високочутливим, зручним до застосування, його легко репродукувати.

Тетродотоксин для методики, що пропонує даний винахід, можливо отримати з тканин тварин, наприклад з органів голкобрюха.

Детальний опис метода отримання тетродотоксину та його похідних наведено |в заявці на реєстрацію в Китаї «

Ме00124516.3, поданої 18 вересня 2000О0р.). шщ с За даними біологічного дослідження на мишах типові аналоги ТТХ мають тільки 1/8 або 1/40 долей . токсичності ТТХ. Результати дослідження свідчать про те, що дані аналоги забезпечують спільну анальгетичну и? дію і зовсім не мають негативного впливу.

Винахід стосується усіх блокаторів натрієвих каналів, таких як тетродотоксин і сакситоксин. Також можливе

Застосування чіріхітоксина (СТХ). Ефективні також такі аналоги тетродотоксина, як 4-епі-тетродотоксин и -І ангідро-4-епі-тетродотоксин.

Тетродотоксин або ТТХ належить до амінопергідрохіиназолинових сполук, що мають молекулярну формулу ме) Сі4 Ні; Ма3 О85 та похідних, серед яких, крім інших, ангідротетродотоксин, тетродамінотоксин,

Ге) метоксітетродотоксин, етоксітетродотоксин, деоксітетродотоксин, і тетродонова кислота. До аналогів ТТХ 5р належать нові аналоги ТТХ, виділені з різних живих організмів, а також, частково або повністю синтезовані

Ме, хімічним шляхом. |Див., наприклад, працю Моїви, М. еї аїЇ. Адгіс. Віої. Спет., 53 (3): 893-895 (1989)). Такі о аналоги зв'язуються з тою самою, що й ТТХ, ділянкою на зовнішній частині альфа-субодиниці натрієвих каналів.

Сакситотоксин або ЗТХ належить до сполук, що мають тетрагідропуринову функцію, до якої входить два гуанідинових фрагмента, зв'язаних стабільним азокетальним зв'язком, з молекулярною формулою Со Н.7 М; О4 (молекулярна маса 299,30), та їх заміщеним похідним, до яких, окрім інших, належать гідроксісакситоксини и неосакситоксин. Див. працю Вомег еї аі., Мопргоїеіп Мешгоїохіпв, Сіїп. Тохісої. 18(7): 813-863 (1981)). (Ф) У винаході перевагу віддано таким сполукам, як тетродотоксин, 4-епі-тетродотоксин |і ка ангідро-4-епі-тетродотоксин.

Серед шляхів введення тетродотоксину розрізняють внутрішньом'язові, внутрішньовенні, та підшкірні бо Ін'єкції, під'язикове приймання, шкірний пластир, пероральне приймання, імплантацію осмотичного насоса, колагеновий імплантат, аерозольну інгаляцію або супозиторії. Шляхи введення, дозування та режим приймання наведено в таблиці 1.

Мй

Шлях введення Доза (мкг/5Окг людської ваги) Режим дозування о

Активний інгредієнт тетродотоксин або сакситоксин, звичайно, розводять у носії: дистильованій воді або буфері - оцтовокислому розчині ацетата натрію. Проте препарат може мати й інші компоненти, серед яких, між 7/5 інших, буферні розчини для підтримки або регулювання рН, такі як ацетатні, цитратні, фосфатні і боратні буфери; агенти, що підвищують в'язкість, як полівініловий спирт і целюлози: гідроксипропілметилцелюлоза і карбомер; консерванти, такі як хлорид бензалконія, хлорбутанол, ацетат фенілртуті і нітрат феніл ртуті; речовини, що підтримують осмолярність, такі як хлорид натрію, манітол і гліцерин, а також речовини, що підсилюють проникнення, такі як гліколі, олеїнова кислота, алкіламіни та подібні до них. Також можливе додавання у препарат вазоконстриктора. Можливі й комбіновані препарати, до яких входять блокатор натрієвих каналів тривалої дії, антибіотик, стероїдні або нестероїдні протизапальні засоби і/або вазоконстриктор.

Приписи щодо кожного метода введення, які вказано в таблиці 1, в цілому, вважаються відомими в науці.

Див. працю Кетіпдіоп, (Ше Зсієпсе апа Ргасіїсе ої Рпаптасу, 197 ед.,, А.К. Сеппаго, єд., с.1995 ру Тне

Рпйадеї!рпіа СоПеде ої Рпаптасу апа Зсіепсе, (головним чином, частина 7). Га

Як наведено в таблиці 1, звичайне дозування становить від 5 до бОмкг для дорослих. Найтиповіша доза для дорослих: від 20 до 4Омкг. о

Тетродотоксин, його аналоги і похідні являють собою ефективні знеболювальні засоби для людини та інших ссавців при болях, спричинених злоякісними новоутвореннями (раком) або іншими пухлинами. Це пухлини, що з'являються у репродуктивній системі (та простаті), травній системі (включаючи шлунок і товсту кишку), о грудях, органах дихання (серед яких легені і бронхи) та січовиводній системі; також, це лімфома і рак шкіри, що підтверджено нижченаведеними прикладами. ї-оі

Блокатори натрієвих каналів несподівано виявили себе ефективними як системні анальгетики тривалої дії Ге») для полегшення сильного болю. Не очікувалося й те, що при системному призначенні спостерігалися мінімальні побічні ефекти, основні з яких - відчуття затерплості в губах і кінцівках. Змучені болем пацієнти спроможні і-й 3з5 повернутися до нормального життя на період більш ніж 20 днів вже після одного курсу застосування ТТХ. Те, що ч-

ТТХ та інші блокатори натрієвих каналів можливо використовувати при лікуванні гострого, центрального й хронічного болю як системні анальгетики, більш ефективні, ніж морфін та інші опіоїдні анальгетики, виявилося повною несподіванкою. «

Кількість сполуки, що "ефективно зменшує біль", - це кількість, що знижує больові відчування пацієнта на 40. 2 одиниці за Цифровою шкалою інтенсивності болю. Кількість, що "дуже ефективно зменшує біль", - це кількість, й с що знижує больові відчування пацієнта на 4 і більше одиниць за Цифровою шкалою інтенсивності болю. Кількість ц сполуки, що "ефективно усуває біль" - це кількість, яка знижує больові відчування пацієнта, за Цифровою "» шкалою інтенсивності болю, до нуля.

Приклади

ПРИКЛАД 1. ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ -І У ролі фармацевтичного препарату в клінічному дослідженні (Приклад 2) було застосовано тетродотоксин о для ін'єкцій. Технологія його приготування наведена в таблиці 2.

Ф

Ф

Не (Ф. Розрахунки дозувань ТТХ для ін'єкцій базовано на результатах доклінічних фармакологічних |і ка фармакодинамічних досліджень. Розрахунок клінічної фармацевтичної дози базовано на дозуванні, ефективному для тварин. Загалом її розраховують як 1/5 ефективної дози для тварин. За масу тіла людини беруть 50, 60 і 70 бок відповідно.

ІДюо (половина інгібуючої дози) знеболювального засобу ТТХ при проведенні дослідження конвульсивних скорочень у мишей, індукованих оцтовою кислотою, дорівнює 2,80мкг/кг (внутрішньом'язово, в/м). Відповідно рекомендована клінічна доза для людини становить: 2,80мкг/кгх(«1/5)х50(60, 70)кг-28,0(33,6, 39,2)мкг. 65 Ефективне дозування ТТХ у досліді з вивченням запалення при дії формалина на щурів становить 2,5мкг/мг (в/м) (Р«е0,01). Відповідно, рекомендована клінічна доза для людини становить:

2,5Омкг/кгх(1/5)х50(60, 70)кг-25,0(30,0, 35,0) мкг.

Розрахунки начальної клінічної дози можуть також бути базовані на значенні ЛД5о. Враховуючи результати фармакодинамічних досліджень, клінічна доза може бути розрахована як 1/50 ЛДео. За масу тіла людини беруть 20, 60 і 7Окг, відповідно.

Виходячи з результатів фармакологічних досліджень і пов'язаних з ними джерел, дозування ТТХ для ін'єкцій, застосоване у клінічному дослідженні (Приклад 2), становить ЗОмкг/2мл.

ПРИКЛАД 2. КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Клінічне дослідження було проведено з 21 вересня по 10 жовтня 199ор. Його метою було вивчення 7/0 анальгетичного ефекту ін'єкцій тетродотоксину (чистота ТТХ-8995, зареєстрована назва ТЕТРОДИН (ТЕТКОБІМ), партія Мо990122, виготовлювач - "Маппіпу Маріє І еаї Рпагтасеціїса! Со., Ца", Гуансі, Китай) на 11-ти хворих, що страждали від хронічних болей через запущений рак. 1.1 Об'єкти дослідження. Одинадцять пацієнтів з раком останньої стадії добровільно погодилися взяти участь у цьому дослідженні. Сканування засобом комп'ютерної томографії (КТ) та медико-патологічне 75 дослідження підтвердили наявність раку в усіх одинадцяти пацієнтів. Усі страждали від помірних або сильних болей, за "больовою шкалою" ВООЗ.

Серед 11 учасників дослідження було б чоловіків і 5 жінок. Вік найстарішого учасника - 76 років, наймолодшого - 26 років. У п'ятьох було діагностовано рак печінки в останній стадії. Один з пацієнтів страждав на лейоміосаркому (саркома гладких м'язових волокон) з супровідним післяопераційним раком печінки,

У двох був післяопераційний рецидив раку шлунку, у одного - післяопераційний рецидив карциноми стравоходу, у одного - післяопераційний рецидив раку прямої кишки і у одного - карцинома товстого кишечнику з супровідним раком печінки. Усі пацієнти брали участь у цьому клінічному дослідженні добровільно. 1.2 Препарат і дозування. Ін'єкція тетродотоксину, в/м, ЗОмкг/2мл. Усім пацієнтам внутрішньом'язово вводили ЗОмкг тетродотоксину двічі на день (кожні 12 годин). Курс тривав протягом 3-х днів (всього 180мкг с тетродотоксину). 1.3 Критерії оцінки. Після проведення клінічної оцінки за нижченаведеним методом, було виявлено о анальгетичний ефект тетродотоксину на 11-ти пацієнтах. Дослідження провадилися без контрольної групи. Це було відкрите дослідження, у якому як пацієнтам, так і лікарям був відомий препарат, що застосовувався.

Класифікація інтенсивності болю і спосіб реєстрації. Га»)

За протоколом було потрібно, щоб за 24 години перед початком дослідження учасники не приймали інших анальгетичних препаратів. Протягом З-денного курсу застосування тетродотоксину учасники також не приймали ее, інших анальгетиків. Біль оцінювався за допомогою Цифрової шкали інтенсивності болю, описаної нижче. Вихідна ду інтенсивність болю оцінювалася до першого введення тетродотоксину. Після кожного введення тетродотоксину (о 8 годині ранку та 8 годині вечора щодня), член дослідницької групи провадив спостереження і реєстрував о інтенсивність болю у кожного з пацієнтів у таких 14-ти часових інтервалах: 5 хвилин, 10 хвилин, 15 хвилин, 20 М. хвилин, ЗО хвилин, 1 година, 2 години, З години, 4 години, 5 годин, 6 годин, 7 годин, 8 годин і 12 годин. 2.1 Реєстрація методу інтенсивності болю

Під час проведення цього дослідження, для підрахування і реєстрації інтенсивності болю у учасників дослідження, було використано рекомендований ВООЗ метод Цифрової шкали інтенсивності болю від 0 до 10. «

Коротко це можна пояснити так. Пацієнти самі оцінювали свій біль, виходячи з цифрової шкали від 0 до 10, шщ с наведеної нижче, після чого давали свою оцінку лаборантові. йон оди виь ок пр понос ки тв сно п о ов оо вний ч » Е г ре ЯК, пррккеунить сл М: й як ий ск пкт бу твій Ой як АЇтК б пеки УА "жк гасу Ше Ок: ШО етос и М ПЕ ІНКх ще о Е Же ее т ж й МЕ

Я 2 2 Я пе піежіностяую ЗБ, сові ля ВЕ че сетаь ХІДАНИ з 7 І Й ще й Шо І І ! 7 7

Ф се) Встановлення анальгетичного ефекту

Ф 50 3.1 Різниця в інтенсивності болю (РІБ). РІБ розраховують шляхом віднімання показника інтенсивності болю в кожний момент часу після застосування препарату від показника інтенсивності болю до застосування препарату. «2 3.2 Знеболювання. Після розрахунку інтенсивності болю, що відчуває пациент у кожний з часових інтервалів, дослідник оцінює знеболювальний ефект і дає йому одне з таких п'яти значень: 0: знеболювання нема;

І: незначне знеболювання (біль зменшився приблизно на 25965); о І: помірне знеболювання (біль слабкішає приблизно на 5096);

І: значне знеболювання (біль слабкішає приблизно на 75965); о ІМ: повне знеболювання (біль повністю зникає). 3.3 Оцінка "якості життя". Біль впливає на нормальне життя кожного пацієнта та на спроможність людини 60 робити буденні справи. Це називають якістю життя. Біль, який відчуває кожна окрема особа, може, залежно від своєї сили, викликати роздратованість, депресію, та зниження апетиту. Дослідник мусить брати до уваги будь-які зміни в якості життя пацієнта, оцінюючи анальгетичний ефект нового препарату. Нижченаведена цифрова шкала відображає оцінки: від найвищої до найнижчої. Слід мати на увазі, що така оцінка "якості життя" є суб'єктивною, і що лікар, що приймає участь у дослідженнях, покладається на опис пацієнтом будь-яких змін бо (до і після використання тетродотоксину) у якості життя, як на головне джерело інформації при проведенні цієї оцінки. Питання, які ставлять пацієнтові при встановленні змін у якості його життя, стосуються повсякденної діяльності, морального стану, мобільності (здатності ходити), звичайної роботи (робота поза домом, так і вдома), якості сну, характеру пацієнта, взаємовідносин з іншими людьми, ставлення до життя.

Якість життя оцінювалася учасниками дослідження самостійно до застосування препарату та кожні 8 годин

Від початку його застосування.

Якість життя - це настрій, здатність ходити, звичайна робота (робота поза домом, так і вдома), а також взаємовідносини з іншими людьми, сон і сприйняття життя. Нижченаведена цифрова шкала виражає степінь впливу болю на якість життя:

ЩО; збе ВО зощеею ях зміни ай пітнй винкс й й сін с най ід най сна хо ЧЕСЯ днів я а Як пе ее вх Слой гі КЕ сей ви й сч 4. Результати о 4.1 Анальгетичний ефект. В усіх учасників досліджень було відзначено поліпшення болю різного ступеню через ЗО хвилин після першого вживання тетродотоксину. Декотрі з них повідомляли про суттєве поліпшення болю протягом 5 хвилин. Після завершення З-денного курсу застосування тетродотоксину двічі на день, інтенсивність болю у всіх учасників дослідження знизилася до 0, за винятком одного хворого, чий показник ав) дорівнював 1.

Ці результати показують, що в усіх пацієнтів біль було повністю знято на період від 20 до 30 днів по шо завершенні З-денного курсу застосування тетродотоксину. Жодний пацієнт не виявив ознак будь-яких симптомів Ге») залежності після застосування тетродотоксину протягом трьох днів. 4.2 Вплив на якість повсякденного життя. Пацієнти повідомили, що біль, який вони відчували, та який було іш викликано хворобою та/або протираковою терапією/ліками, помірно або сильно впливав на їх "якість життя". їч-

Протягом З-денного курсу терапії тетродотоксином і наступних 20-30 днів, у якості їх життя було відмічено помітні та переконливі зміни, які вони описували, зокрема, як сильний вплив, ступінь якого надалі знижувалася до помірного або незначного. Через З дні застосування тетродотоксину більшість пацієнтів були спроможні « повернутися до нормального життя. Декотрі з них знов почали грати в популярну гру маджонг (вид китайських гральних карт) зі здоровими людьми. Вони були у змозі відвідати публічні лазні, що раніше було для них важко /-- с зробити через біль та страждання, викликані раком. Один з хворих навіть наважився на тривалу поїздку по ц залізниці з Харбіну в Пекін. ,» 4.3 Побічні ефекти. Протягом 10-20 хвилин після застосування препарату всі пацієнти відчували затерплість або поколювання в області губ, у кінчику язика й кінчиках пальців рук і ніг. Ці симптоми тривали не більш ніж

ЗО хвилин, після чого зникли самі по собі. Два пацієнти, які раніше протягом тривалого часу вживали препарат -І долантин, відчували легку або помірну нудоту, що супроводжувалася легким блюванням, тільки після першої ін'єкції тетродотоксину. Після другої ін'єкції ці симптоми не виявилися. У декотрих пацієнтів артеріальний

Ф тиск знизився на 10-15мм рт.ст., після чого сам по собі повернувся до норми через 40-50 хвилин. У одного з (Се) пацієнтів було відмічено посилення серцебиття (тільки після першої ін'єкції), що супроводжувалося блюванням, 5ор але за 10-15 хвилин все прийшло до норми само по собі. (22) 5. Висновки 2 При порівнянні тетродотоксину з іншими знеболювальними препаратами відзначалося таке: 5.1 Тетрадотоксин треба вводити рідше. Пацієнту достатньо лише однієї ЗОмкг ін'єкції кожні 12 годин протягом не більш ніж 3-х днів. Результати З-денного курсу терапії тетродотоксином, що пройшли ці пацієнти, свідчать про швидке поліпшення або повне зняття їх болю. 5.2 Результати короткого курсу терапії тетродотоксином, що тривав всього З дні, вказують, що о тетродотоксин має значні переваги порівняно з будь-яким іншим з нині використовуваних сильних анальгетиків, ко які необхідно вживати послідовно і постійно для досягнення ефекту. 5.3 Швидкий ефект. Тетродотоксин починає діяти протягом 5-30 хвилин після його введення. 60 5.4 Більш тривалий анальгетичний ефект. Після З-денного курсу застосування тетродотоксину двічі на день анальгетичний ефект тривав протягом 20-30 днів. Жодний з пацієнтів не скаржився на повернення болю в період з четвертого по двадцятий день. У більшості випадків знеболювання було ефективним протягом усього

З0-денного періоду спостерігань. 5.5 Під час або після терапії тетродотоксином не було відмічено жодних проявів привикання або 65 абстиненції. Решта нині вживаних наркотичних анальгетиків дуже швидко викликає привикання і мають несприятливу побічну дію.

5.6 Незначні побічні ефекти. В учасників дослідження спостерігалися лише незначні побічні ефекти, такі як зниження артеріального тиску, нудота й блювання. Усе зникало само собою за 15-60 хвилин. 5.7 Тетродотоксин також призвів до явної дезінтоксикації пацієнтів з долантин-залежністю. 5.8 Тетродотоксин поліпшує стан онкологічних хворих під час їх лікування. Тетродотоксин не впливає безпосередньо на самі ракові пухлини. Разом з тим, було відзначено значне поліпшення загального і психологічного стану хворих у зв'язку зі зняттям в них болю, викликаного раком.

Результати окремих клінічних випадків

Клінічний випадок 1 70 У пана Сас, чоловіка 44-х років, з'явилися болі у животі. їх діагностували як болі гладкої мускулатури задньої стінки очеревини. Хворого було прооперовано. Через рік трапився рецидив болю у животі, та хворому зробили нову операцію. Медико-патологічне дослідження, проведене після другої операції, показало, що в нього розвилася саркома гладком'язових елементів (лейоміосаркома). Пізніше було встановлено, що саркома поширилася на печінку, і хворому потрібно протиракове лікування (хіміотерапія). Щоб зняти сильні болі в /5 Животі йому почали вводити препарат долантин. Ін'єкції долантину йому мусили робити не менш, ніж З рази на день. Спочатку він приймав долантин як внутрішньом'язові ін'єкції, потім він вже потребував внутрішньовенних ін'єкцій для прискорення дії препарату. Безпосередньо перед початком терапії тетродотоксином, протягом минулого місяця хворому зробили більш ніж 100 ін'єкцій долантину. Спочатку, після припинення прийому долантину, хворий відчував морфіноподіобні симптоми відміни: слабкість і біль в усьому тілі, тремтіння при 2о Вставанні та утруднене ходіння. Хворий добровільно погодився на проведення терапії тетродотоксином.

Показник рівня болю, що він відчував до застосування тетродотоксину був 8. Через 5 хвилин після першої ін'єкції тетродотоксину інтенсивність болю за шкалою від 0 до 10 знизилася до 0. По завершенні З-денного курсу терапії він спромігся відвідати публічні лазні і самостійно вимитися. Він відвідав свого приятеля, щоб пограти в маджонг. На день підготовки звіту він веде нормальне життя і продовжує почувати себе добре, не с

Відчуваючи при цьому ніякого болю.

Клінічний випадок 2 (8)

У пана 7папо, чоловіка 26-ти років, з'явився біль в області печінки. Хворому поставили діагноз "запущений рак печінки". Хвороба прогресувала і сильні болі, супроводжуємі здуттям живота, стали нестерпними. Щоб поліпшити біль він почав приймати долантин та інші знеболювальні препарати. Хворий добровільно погодився о зо на терапію тетродотоксином. Показник рівня його болю до першого застосування тетродотоксину по шкалі від 0 до 10 дорівнював 8. На другий день вживання тетродотоксину інтенсивність болю зменшилася до 0. Якість його со життя значно підвищилася. По завершенні З-денного курсу терапії він поїхав залізницею з Харбіна в Пекін, щоб Ге! продовжити своє лікування від раку.

Клінічний випадок З ре)

Пані Хіє, жінці 76-ти років, поставили діагноз "рак прямої кишки". У 1996 році хвору було прооперовано. У ї- 1998 році пухлина з прямої кишки метастазувала в печінку. Біль підсилювався доки став нестерпним. Хвора добровільно погодилася на тетродотоксинову терапію. Протягом 20 хвилин після першої ін'єкції тетродотоксину інтенсивність її болю знизилася з б до 0. Показник впливу болю на якість її життя теж знизився з 10 до 6 після першої ін'єкції тетродотоксину. По завершенні З-денного курсу терапії тетродотоксином вона повернулася « до нормального, на її погляд, життя. з с Клінічний випадок 4

Пан іп, чоловік 63-х років, страждав на рак печінки протягом 8 років. За останні б місяців його біль ;» загострився настільки, що інші знеболювальні препарати не могли її поліпшити. Хворий добровільно погодився на терапію тетродотоксином. На другий день застосування тетродотоксину інтенсивність його болю знизилася з 7 до 0. Показник якості його життя також значно виріс. -І Клінічний випадок 5

Пані Юцапа, жінці 4 б-ти років, поставили діагноз "люмбаго", після чого симптоми, відповідні до люмбаго,

Ме, поступово гіршали. Біль, викликаний люмбаго, ефективно знімався знеболювальними препаратами. За шість

Ге) місяців до цього дослідження у пацієнтки почалися болі у лівій нозі, які поступово ставали все більш 5р бильними. Протягом тих шести місяців їй поступово прописували все більш сильнодіючі знеболювальні

Ме, препарати: трамадол, пентазоцин и долантин. За ті самі шість місяців у хворої діагностували рак, що спочатку о був у печінці і дав метастази у кістки. Рак кісток було виявлено у хребцях | з, І; та І 44 і також було підтверджено наявністю остеолітичних уражень. Пацієнтка дала добровільну згоду на терапію тетродотоксином.

Безпосередньо перед початком терапії тетродотоксином інтенсивність її болю за шкалою від 0 до 10 становила дв З. Через 10 хвилин після першої ін'єкції тетродотоксину інтенсивність болю знизилася до 7, а через 20 хвилин після першої ін'єкції - до 2. По завершенню З-денного курсу терапії тетродотоксином біль повністю зник. (Ф) Клінічний випадок 6 ка Пані Її, жінка 72-х років, страждала від здуття живота і поганого апетиту. Після того як первісно призначене лікування не дало результатів, було проведено ультразвукове дослідження черевної порожнини і бо діагностовано рак печінки. Здавалося, що після курсу хіміотерапії її пухлина зменшилася, проте здуття живота

Її болі в животі посилилися. Перед початком курсу терапії тетродотоксином у рамках цього дослідження знеболювальні засоби, що вона використовувала, вже не були у змозі зняти біль. Хвора дала добровільну згоду на терапію тетродотоксином, намагаючись якось поліпшити свій біль. Перед початком застосування тетродотоксину інтенсивність її болю за шкалою від О до 10 дорівнювала 7. Через 10 хвилин після першої 65 ін'єкції тетродотоксину інтенсивність болю знизилася до 0. По завершенні З-денного курсу терапії тетродотоксином вона спромоглася повернутися до нормального життя, що вела би, якби цілком одужала.

Клінічний випадок 7

Пану Її, чоловіку 36б-ти років, було поставлено діагноз "запущений рак печінки". Біль, що він зазнавав в області печінки, настільки посилився, що його не могли зняти внутрішньом'язові ін'єкції долантина. Хворий дав добровільну згоду на терапію тетродотоксином. До застосування тетродотоксину інтенсивність його болю по шкалі від ОО до 10 дорівнювала 7. Через 20 хвилин після першої ін'єкції тетродотоксину інтенсивність болю знизилася до 3, а після третьої ін'єкції тетродотоксину - стабілізувалася на рівні 0. По завершенню З-денного курсу терапії показник впливу болю знизився до 0, значно підвищивши якість життя хворого.

Клінічний випадок 8 70 Пану Спепо, чоловіку 6б0-ти років, поставили діагноз "слизоутворюваний залозистий рак шлунку". Хворому було зроблено операцію по видаленню пухлини. Через три місяці після операції у хворого здувся живіт і з'явилися сильні болі у животі. Комп'ютерна томограма з'ясувала, що пухлина метастазувала в інші органи: легені, печінку, черевну порожнину і лімфовузли. Хворий добровільно погодився на терапію тетродотоксином. До першого застосування тетродотоксину інтенсивність його болю по шкалі від О до 10 дорівнювала 8. Через 20 /5 Хвилин після першої ін'єкції тетродотоксину інтенсивність болю знизилася до 0. По завершенню З-денного курсу терапії тетродотоксином він повернувся до нормального, на його думку, життя.

Клінічний випадок 9

Пану Зі, чоловіку 59-ти років, було поставлено діагноз "карцинома стравоходу" після того як він протягом року відчував постійний загруднинний біль, який призвів до дисфагії. Останнього місяця біль став настільки сильним, Що хворий блював після приймання їжі. Після того як йому зробили операцію по видаленню пухлини, біль, як і раніш, був сильним, і не знімався прописаними йому регулярними ін'єкціями долантину. Хворий дав добровільну згоду на терапію тетродотоксином. До першого застосування тетродотоксину інтенсивність його болю по шкалі від 0 до 10 дорівнювала 8. Після другої ін'єкції тетродотоксину інтенсивність болю знизилася до 0. По завершенню З-денного курсу терапії тетродотоксином він повернувся до нормального, на його думку, сч об ЖИТТЯ.

Клінічний випадок 10 (8)

Пані Сім, жінка 69-ти років, через три роки після операції по видаленню ракової пухлини шлунку виявила збільшення шийного лімфовузла зліва. Медико-патологічне дослідження виявило, що пухлина у шлунку метастазувала у лімфовузол. За деякий час перед тим, як хвора дала добровільну згоду на терапію о зо тетродотоксином, біль настільки підсилився, що став нестерпним. До першого застосування тетродотоксину інтенсивність її болю по шкалі від 0 до 10 дорівнювала 9. Через З години після першої ін'єкції тетродотоксину ісе) інтенсивність болю знизилася до 2, а по завершенні З-денного курсу терапії тетродотоксином стабілізувалася Ге! на рівні 0.

Клінічний випадок 11 ре)

У пані Тап, жінки 52-х років, через рік після операції було виявлено рецидив раку прямої кишки. Утворення ї- в її промежині було вражено абсцесом. Локальний біль був виключно сильним і супроводжувався головним болем та запамороченням, які, часом, були настільки сильними, що вона не могла розмовляти. Хвора добровільно погодилася на терапію тетродотоксином. До першого застосування тетродотоксину інтенсивність болю, що вона відчувала, по шкалі від 0 до 10 дорівнювала 7. Через 1 годину після першої ін'єкції « Ттетродотоксину інтенсивність болю знизилася до 0. По завершенні З-денного курсу терапії тетродотоксином вона пл) с повернулася до нормального, на її думку, життя.

Дані по типовим клінічним випадкам узагальнено в таблиці 3: ;» в

ДН: л сн Ша оті (мкг) до терапії після терапії ефект(-и) "ПЕВ зшіссттоіва ПВ НЕННЯ з метастазами в печінку усьому тілі нудота, блювання я Ер ши | КІ б 50 в наростаючий боль чат шила и «2 зна метастазами в печінку біль, біль в усьому тілі червня ж біль в прошити ча кістки ооо ши нарастаючий біль з. р ши (р нарастаючий біль еотертв ше ши в біль нудота, блювання бе дн и ж не

СНЕ рака стравохода біль 10) Хи ЗМ Ж 69 Рак шлунку з метастазами в |Локальний біль, тупий 180 9 (о) Затерплість лімфасистему біль б5

11/Тап Ж 152 Післяопераційний рецидив Локальний біль, тупий 180 7 Затерплість хон рака прямої кишки біль

ПРИКЛАД 3. ВПЛИВ ТТХ НА НОЦИЦЕПЦІЮ У ЩУРІВ І МИШЕЙ 2 Експериментальні матеріали

Порошок ТТХ, чистий, партія Мо960510, поставлений "Оаійап Ао Зеп РНагтасеціїса! Ріапі", Ляонін, Китай.

Препарат розводився дистильованою водою до потрібної концентрації, рН доводили до 4-5 титруванням оцтової кислоти.

Кристалічна оцтова кислота, чиста для аналізу, "Вейіпд 52952 Спетісаї ріап", партія Мо910613. 70 4095-ий розчин формаліну, особливо чистий, "Веїйіпуд Мо.3 Спетісаї! ріап", партія Мо950712.

Порошок аспірину, чистота 9990, "Хіппца Рпагтасеціїса! Расіогу", партія Мо9205292.

Морфіна гідрохлорид, "Оіппаї Ріпапгтасеціїса!| Расіогу", партія Мо960804.

Лабораторні тварини

Миші лінії Киптіпу (Кунмінг), вага 18-22г, поставлені віварієм Академії медичних наук Китаю. Сертифікат 19 якості Мо пуд Оопд Сцап 71 (1994) 029.

Щури лінії ММівіаг (Вістар), вага 180-240г, самці і самиці у співвідношенні 1:1, поставлені відділом лабораторних тварин Пекінського медичного університету. Сертифікат якості Мо діпа бопд Сицап 71 (1994) 092. 3.1 Дослідження конвульсивних скорочень у мишей, індукованих оцтовою кислотою

Мишей було довільно розділено на групи, отримавши ТТХ, групи позитивного контролю (аспірин і меперідин) 20 и групу негативного контролю (стандартний фізіологічний розчин). Мишей не годували протягом 12 годин до експерименту, даючи тільки досхочу води щоб пити. ТТХ вводили підшкірно або внутрішньом'язово, а як хімічний подразник через 40 хвилин внутрішньоочеревинно вводилася 0,690о-а оцтова кислота (0,1мл/10г). Протягом наступних 15 хвилин спостерігалися і реєструвалися випадки конвульсивних скорочень. Така ж процедура провадилася для мишей у групі, що отримувала стандартний фізіологичний розчин, групі, що отримувала с 25 аспірин, и групі, що отримувала меперідин. Випадки конвульсивних скорочень у групі що отримувала ТІХ, (39 порівнювали з результатами контрольної групи, а щоб підрахувати процент інгібування конвульсивних скорочень при введенні ТТХ було застосовано таку формулу:

Процент інгібування (96) - (випадки конвульсивних скорочень у контрольній групі - той самий показник у групі, що отримувала ТТХ) / випадки конвульсивних скорочень в контрольній групі х10090. о 30 Середня інгібуюча доза, ІДьо, визначалася за логіт-методом. Ге)

Результати наведено у таблицях 4 і 5.

Як вказано в таблицях 4 і 5, сила анальгетичної дії ТТХ не залежить від шляху введення. Анальгетична дія о

ТТХ була набагато сильнішою у порівнянні з аспірином та у 670 разів сильнішою, порівняно з меперідином. Ге) сні й СИВА лій снів ся 2. ГЕ о В Бас КАК зей ре АН "СКМ й в о пі Ви ОА Я соло ис внди синий пад июня Бе в зеніт есте й

Мини знав потісви у перен: ПИШИ сс а ДН осо ВИЩІЙ р т

Й Че шо зщ шоешо с ме шля на ши о сон оаи 0ЯНЕИНИМ ВД ЖЕН ден

ДЖ си кат ні еу п и о УА ВИН е МК се й Бо лит в: 2; ле щу

ГЧ ненні уд нівананьм шення М снвннваий М ск ДВ ЕЙ с зовн шт вн нин: НОНПНОНИ нн нн й пиві сі вні Я

М КАНОНИ песен то п Я

Ель хо Ве аб рен

Ме, дв дае шк ес Кейн у а «й

ВАВ пре фелу ра М штря отр ло, ие где: шк о п в й я.

ВЕ Щи я чи ре хни язаний пове пи МАХ НЕК КЕН МНН

Е се ї: Не та а о 7; Бе еУ Я

А сх в я б НИЖ ЗАЛОМ МНН М НЕ ИНА КЕ НИ ЖЕ Ки ек ння ї Т й НОЯ КЕ ня івосоня Боесе й Бетон Ж Б днетнствежекьн - шва ся, т-й 7 я Соні вів пока: пра ере не ен о ря ЗАВ ЗВ а в а і ВК ря ні пов ай писання. Вже ев керував ЗОН Що що

Ми СО Еку те вся У ВИКл

Й ія нн вихо кети оон НИМИ тонн лексвовнни Меню Шура шкх вел нм

Бе дент декан ткані дні ту ЧАЙ и о А - пе 70 яра.

Бена ІЙ ЗА Здиаке дріакня певна Ш шо

Вот А ни я КИ х ат То б Ат ро пе он нят шу

ПНЯ Го Фе пере вне ше й Зк. гелегоюне пасе як У ев. вив же лнй ие МНЕ ЕТ Богів Й прижоза шадо уеесачнв зевк і дах Щ щк

БА са я р я Клея ки Вино

Крук. Я ев В дела ВАН Те ау «я пдв серіях ще вно ЕД коник они я маш: Шо ек ма: сф «ЖК айв пт ес вх ЗУ еЕ ке, 3.2 Дослідження запалення при дії формаліну на щурів

Щурів лінії М/івіаг було довільно розділено на групу, що отримувала ТТХ, групу позитивного контролю (морфін) і групу негативного контролю (стандартний фізіологічний розчин). Щурів не годували протягом 12 годин до експерименту, даючи тільки необмежену кількість води, щоб пити. Як больовий подразник було використано « 2,5906-ий розчин формаліну. ТТХ вводився щурам внутрішньом'язово або підшкірно у різних дозуваннях, після - с чого тварин розміщували у прозорих пластикових контейнерах розміром 20х20х20см для спостережень. Через 40 хвилин у підошовну поверхню правої задньої лапи підшкірно вводили 0,Обмл 2,595-ого розчину формаліну. ів . - . . а Протягом наступних 5 хвилин спостерігали та реєстрували реакції щурів на біль, наприклад, спроби лизати/гризти, сіпання і підтягування правої задньої лапи. Оцінка реакції на біль провадилася за такою формулою: -І Оцінка реакції на біль - час облизування/глодання (сек.) хЗ- кількість випадків сіпання х2/3- час підтягування (сек.).

Фо Щури у групах, що отримували ізотонічний розчин (ІР) та морфін, були піддані однаковим діям. Процент

Те) інгібування больової реакції ТТХ визначався так:

Процент інгібування (90)- (середня кількість випадків реакції на біль у контрольній групі - середня

Фо кількість випадків у групі, що отримувала ТТХ) / середня кількість випадків реакції на біль в контрольній с групі х10090.

Середня інгібуюча доза, ІДьо, визначалася за логіт-методом.

Див. таблиці б і 7. іме) 60 б5

Ек в СЕ х расу: ня пла шк чае ке сасревто овете янв іт лінь зо сарсв и корек сеєтя інв: У

Ж. НО Я ея ЕТ А пивна З Я СеЕЖЯ Б, тн есть мне Ван Мр у ЗБ Ескізний чобртюк те вне дев р я. введи ля те ши КІ . Й плине : см Ми ря Ла пани ех п ня нам ля бе ЕЛлЕЖ ще

Ен ни рн І ра Я з ее ЕІ НЕ ЕЕ

ЗД: ТіК ВЕ Ну А КІРКИ АХ ск ТК ши НТУ а ВИ сок

З очко " поч А о"

ЗЕ, ких нене кн вина ван пренняк Яд За есте дйто. В ви однак ес питних . КОН Де

ЕЕ ок Е ер Нв М ЕЕ нн ри я в

Бееае ші пе пек Й аури нині р

ПАНИ КНИ й ж Й Нв КА о ані ан нн иих. ес кіло ння ил, енер окт Ек сток фс

І Щ хіт ЕК я как

Етикет в: ш- МН ВН ше 70 ЯН о пани йня лк шк пвх Й сосен г

КІ дв с ГА зд 4 за І зи НЕТ В кое и р нет і А он

ЕЕ В; рі цу оре ї- ЕЕ свиня я КЕ т ЕК алея вана форекс кит пани

ЖК ТАТИ тех 7. 5 с вещ А веж ньЕк де пен БИ «ЖК ТЯТИХ шедх КУ ся вера не че чер до г

Мк й шик

Бен: Ж дол Без я ла 5 Жах й Мис я іі неІЯЬ й Мей ви БИ роя й мене ж: Яй Ессен ж ВА ВК це ТЕЕВ неси вне пива вка ті сосна тр ке В НК Кт ув Е

НЕ ке їх стей лис ММ ЧАТ ев а кт МСЕ ВАК п и ми: що ща шориния ЖЕ Же зна в о ла тя Бк у ек Кк в и На дев дв ев з ох хв ШК са пс слиз ЕЕ Ву В Дн й а АСВ, й

ВЕУ: -- СЕ Мк ЕН БА дже во вах ой т «Ефкрьскх с еВ В на бе лев, ВІ сш Я созвти й що

Іа пржлнт Ессен таня ДЕН. тях НІ сне Се сова кни ЗАЛ ННЯ 7 ще зе . вк мох м й о се я КН: ЗЖЕн Кл затіяли важ бат ТО. Недих Ася -е БЕК : Шененеве я пенеувє кртфот провів г пане я ля де м пл я ВО ся ке ж се де ле Ж ре коор ує о ля ану

В Ой я певні пу е т (ав) дних де Коди Бен ЕК юн нення треки ек

Й л - ни її а кто отв ние (Се) зва з пиКинея есте дон

ГЕО ска Є В ве стрес: с, іду Кк я с, о. в седши - домах, ., ще ссвадтонх В В ідвики - т, ве 7 рі з КЕН ДК и о кір В ііі роійріні і прі пий ОВК Ерні У Я РЕ ТЕО Тр ь іТ ВТНВ В Е о ав НЕ ні нні нн ПИ и ТК («е)

Вовна НК ит, ПИИШННИИ: о, ОА а и шввнк.. нн Канва лекеузав у ея - че и кине кВ ин аа нина З т яд ІЧ ЗБИВ жи Мав АВ не а ен и вк ВИДАНА Я МАМУ: сх пе з вл; хх рий я ше. Ж ж святки ВХ ТЕНТ. Ж - ШТ Ел, я. іних Б «ле ше 3 Пон нрж М ЛИкя Я шо о :Е я їх ї-

ПВА Ж рветься амер песен фсенютьносник Я хацетфнко сннкоик енмнороєвнне явних жена тс ов нен ера р У в и Я и о АН Ве я: М ие З Я

М а и и и ди о кх СЕ: зад р нд и ТЕ Я па лин СЕ ЕН Й шо сне Анна стен квшоіі нки Ей тн В Я не СА хто ЕН я я ск раці У За В КВТ си НЕ я сія св пана знав саке ік КК ВК ИНА СЕКТ нт у В КАМ Кодекс оку жи р лам кукси КоврЕ ПИ НС КЕН ТиТгаттати: Цен ІК ВТІК ПСИ Ху: АК АТМ Кл явля ЗР ТЛО УНІ КАН те Нд до тат Яни рень ст 7 ни ер жене ния и я ие и ни Нею ИН ун о ж БЕ не ЕК Не й їй

Брях ся Ак Екон НІЙ Бе ень інн стер ор уні зі. ЕК НК

ЗІ я тк Он нт Вер К кит і - ле пояс жу Бе КВН

Б. ге х ЗЙ Біла дит ще. Й КК акаде ков й шт (кій ав о В ЧИ НН що СІ. х Ех шщ т єкти НЕ аткя З дк ще шт ау ті солиріж хі пит еп ех ОДН Не НН пе с подиві ск в дн В В ак не КН тн ян Б, ЛЕК. ія зр Кін НТ вх МТ я кн, я «ЛОБ: ТС ИН ст ше

Ма МИ КЕ Мета Ка пр Аа ни ЕЙ еВ КИ

Й ката В п: треї се ЗК Таки тд, Періеють. Пт: у авт 8 тюнер пиши: З хи ДК сб. ЗЛОМ ЖЖ сідт, она нм віяння фе о ві аа Кі и І Екс тій БО Поні коні й ний ЕСЕ ИМЕ еси

НУ ЕТ КИ, ДЛ: кві іній іі ей пінні кві ііі іній й іні Війні війн ній як

МАСАМИ КИ

-І свй де: тіж ДЕ ве поря перекоси ня пре що ЗЕ п ЕК: КЕ: во сур е У ТВ ск вв п Й зе Я

Боеттсння в : Бех НЯ НН ВНУ: дивееся клевіді, с А за: лу тло тв: пня, держ сно уже (е)) ля преса ВАВ оітня ПАН, сящет ОНА, Пс ку ВЕКИ МИ КЕ т. ЯВКУ

Не кое ск рве Бо ери ЗІ ери я ВН с,

Те ке НИ: труси» нок нн пи не тера о ЗаблХ соте: пу ки пір тлвликиц ев ле ані В Кт, - АБ НЕО 5 ау ЩО

Болти СЯ я па; ре Яра: кат ей

КА Я ВК Ай а яких (о) шля ння ВОЕЕвЛА т ро и

ЗТ палях КЕ рать. я ЗЕ ря ше торта ех ладен кдд: в Бднц Шлртеняє ск

ПІК оее тиків ее респ шести . см. емо р: ХО Сп НКОЯК. по Верес є рах сети кода ск пк Зв ет ок Нежстнкве ск

Я ДЖ КУ Кн р ТМ ДР в не деа тв ета прісній Тк КЕНЕ о і в яса вис ск а ЕЕ сн ек зд Крит оо косе ект ЗАВ св: пс ня кн кт ян в: МЕЖ зон Е БО Моріс кі веінй свОерсв ак ень ран ЕТ Я

ВМ ЗНМ са: ВЕ; пецкеи, ПЕожах за МЛ здо а дк хви ще Вр ан Сіда бе

ЕН реву Мала ан

МУ Єтея Ж кейс й ст ся Клея дея ка Зк тій чну зд, ще Де - ст лданте:

Се ще Ес жи рек ее СЕ Бен еней пев: ям фен нею свернноюе дно як даранюодт КМ все ХМ вт Кк рвідтт шт Вер я Р родох жа вв и а да

Ех М стен ЖВ рег коне гад ве: бо ЕК п, Бе я ЩІ Неон дней ення кни вх В шт Фе ад вірі що ші

Аве. ера: г» леза неви Пенн

КЕ сор ЕП с ля м ак ЗЕ РИ сне в вия ян ще" млн яви вт: Ди тяж шу с; дае: край аю сей: Ж гелі Я ен тн ОВ яки КВН за инее в: ШКО З регент? КВ КР Я КЕ а:

НЕ Шесей кання Зосле К

Що . Крива т. рух т шт а ри Ер: пе Но о. ко 11102: да пн в о во ти, сао В ре в и в і а нові нив нн как б5 ПЕ іде Ж: СОБЕБТ ОСИКИ стен Арка ди: З АВК: ОО бюл ЗВЧУТН ни ЗЕ Мак'я ен ти адек ВЕНИ в с МОВНЕ КВ

Як вказано в таблицях 6 і 7, і ТТХ, і морфін виявили значний знеболювальний ефект при дослідженні дії формаліну. Треба додати, що анальгетична дія ТТХ у 3200-2900 разів сильніша, за морфін при підшкірному і внутрішньом'язовому введенні, відповідно. 3.3 Дослідження реакції відсмикування хвоста на щурах

Анальгетична дія ТТХ і морфіну при болю, викликаному термічним впливом, вивчалося через дослідження реакції відсмикування хвоста у щурів.

Щурів довільно розділяли на 7 груп по 8 щурів у кожній. Щурів не годували протягом 12 годин до експерименту, даючи лише необмежену кількість води, щоб пити.. Щура фіксували у альгометрі для реєстрації відсмикувань хвоста, потім постійний електричний струм з напругою 12 В подавався на електролампу, що була 7/0 джерелом термічної дії на кінчик хвоста щура, після чого реєстрували затримку між дією і відсмикуванням хвоста. Якщо щур не реагував на термічну дію протягом 5-всек., тварину відбраковували. Тест провадився після ін'єкції ТТХ. Якщо больовий поріг виростав настільки, що щур не відсмикував хвоста протягом 20 секунд дії подразника, освітлювання лампою припиняли щоб запобігти появі пухирів та ушкодження шкіри. В такому випадку вважали, що час затримки між подразненням і реакцією дорівнює 20 секундам.

Результати виявили, що ТТХ при рівнях дози 1,25-5,0мкг/кг справляє помітну анальгетичну дію на біль, спричинений термічним впливом при дослідженні реакції відсмикування хвоста у щурів, але не спрацьовує при більш низьких дозах 0,3-0,бмкг/кг. Така дія була дещо слабкішою ніж у морфіну (див. таблицю 8).

МсШЕВИІЮт Ей о ех шк що тях аа оте гія ноти: я іввик вет рен овен Та: бак чн кН: кави нд и НЕ я ий їх ст й й т й й з Б І й Ко - ша й На: а шій ціні с Б ще я Керн днк хе вір непо вкк т нвникзть, Пр НН щоя ен в а ов Зенон вай деооозерю по пе іх сво. ОЕМ ОСЮУ Високе хсоеюесх пелетльктрох Пдєх піків

ШИ НК у и МИ М и ви и НК

Небес: ин: ОВ: а о "пора пази т я з, де стьд Я кт. Ніни ГЦ сосен пон н, шву я збо ртннйсн тні марта ачркй зате уст Ли ли З нижня нові ші с Бе диня ПАНИ сб аКжКи и в не і вн Яр ре КЕНЕ ри а нс дув знє она й сш

РК лн нят Бі ту сйкня Знже я пи птн с ву с нвкву шк МОХ Я ейЕЕЧнни др; не осгана т - окис чан Ф яв

МЕ ків, Ще ие снкя

Ва вн нн Кі най ан й Пай Ка А нт кн Ж І ЕН он нн ни орні В у ВК - КДнноо тож піни Но ід ній нн РНК дн ння вх « о. Мене й вкйнвйния: з со аж

Б шк, т ябж

ЩЕ ие ЗУ я ек уки и з вве светри вв нова 0 ПРНААОВЯ ук зн ИН ання в. в. вра певну я НН НИХ що ення: ВУ Яни

В.

Ба; КАНА у а стр ак нак АННкя й тей свій я дес 3.4 Дослідження часової залежності анальгетичної дії ТТХ (Се) Часова залежність анальгетичної дії ТТХ перевірялася шляхом введення ТТХ (підшкірно і внутрішньом'язово) о 50 та аспірину (перорально) в дозах, удвічі перевищувавших значення ІДьо (б мкг/кг и 400 мг/кг, відповідно), що були зареєстровані під час досліджень конвульсивних скорочень від дії оцтової кислоти на мишей. Результати 2 свідчать, що при різних методах введення ТТХ (внутрішньом'язово або підшкірно) результати виявляються однаковими. Початок терапевтичної дії ТТХ відмічався через 15 хвилин і досягав максимуму за 1 годину. При цьому анальгетична дія тривала десь коло 5 годин. Терапевтична дія аспірину починалася через 20 хвилин і досягала свого піку через ЗО хвилин. При цьому анальгетична дія тривала десь біля 2 годин (див. таблиці 9, о 10, 11, 12). іме) 60 б5 жЕОШНИИ -.и Ве сан и ЕІ БА: ЯН 0 Ве ИН»

ПН ОС Мессі із СТИК Ки ин ВОНА естостьевЯ Мен ев хи с Кф ех оті

Кука ужв'ри нь ух й зо. ЕК А НКИ ше вн БД Ве:

Кук р лк а наве Ти ре си й се КС а делі совя Ж ЖЕ хобот У

КК ВКМ шен ее Кер Вот ве вЕдстя т ее сок ер рату сов в св с вен ксьн

КД сс он ЕМ інн свекор Теле іс анеийоний тн нина ХЕ ка пасок кре сосна с НН НЕ нос сор Иссен и. КК ю жсвь ша ЦИ АД И.

Ки сере ве ви сив ні зно гов історн ом ти Й

ВЖЕ й НЕ не й и: оте не Несе ень ай

ЗІнЕх Клео аж певен я Туя З ї Зея

НК ВІК КЕ зді о ВН Вр ані де ар о ПК ЖЕК я СС ТЕ слоти жатто реа ве ен рн но щіВ їн еВ нд и СЕ шани пн Ин и р на А и ав В

Ма то кх Мох в ок сей т яку де м До ШИтя у фер» о же я рись Я пет Кл ВА ВТ ВЛ ік У па вики С" селі А «аслнертак, ви й ЕЕ: вен Ера З, бос пеню а Нас. «леж Малих рен старе: ПИЙ Гн ок вт. -Нх Хидак и ло ЗР 2 ср ва ее чня карі ї Бех Кит ЯЗ яр

ВВА. Керн о на їй Вк н Ат р ееія Бен а Кінь Ох. козветемвуя цен нйкще насжнита тросі щех: есе спетнв жв пед зіврменвня, КУА шоссе Ко ва я зи вот Еия ся Ва я дея ж пани

Ме ер Бере клю: де ЯКЕ, Бей реве жвЕ у р а, НЯ, БЕ: вен ЧАН

Во зе ЕН Бен ексЙ Гах ре ОЖИНИ Бери й Я Й Пе ких: Денне Я

М Ір ак вх о ин сидй жили ШЕ НЙ ВОД зе ав я, ОЙ

Ана: пек. НЕ рЯє ОВ пд В ем тек КВ появ синя За ав.

Тон НМ меми: КЕ пеки оо и ис Есе ее Кен

Шовк и ЕМВ, ЧЕ ОС МО пек ен ЖЕН ОПЕК ЕХ ПУЛ ткатн ТИЛУ ЖЖ п ї з денс інки склі ід р вінок ок вок Є Зк ост ні пвх клан окис кн нвк ресів ін ва в пінні по пд і й

ТІК ех кс ристик сл аж НУК літе Ес Мен ее и ТЕ Пи Піх колес Ол ДЕ ОКО вірних сову ек оо о ну ВЛА

ДОА ог сени и ВАВ ве овев ви пес вН у жо їх ук витки тег В Ся я ЛКІОЕХ ані ря

Дей 0 ЛЕК покер нини ВИШ Я пута ля в С НИ я в ой ня ва А ВМ В окр ну о Я дддсс кокс сан т. паля кре ХНН Ж я сін: ЗВАЛИ тет Іл «а кін сідало по вх вм е дося ьнк каре МЕ ЕН Кф ве ве ення сн ТЕ Бити - ера в ен а Доти етери Я

АК а г Ме хост вик в ЩК СУА Я ин и б оо ким ї коки Еесипльньй ПМ м коди прання ВАВ са дай лк ди спи Ем ЯКЕ ї- ЕД ен ния ЕЕ МН СТО НуК на т лет ТЛО и ПА ЖК р З ше вро леткр, : Бої машрнюхеи Заавь си хнаряжих р. ті Ко ВИ о Бека. М, Боксь ЕН Ж 00 пюре

Із але чи пи є. йо й ши нн ке ЖК

ПКУ ти ки и КМ ан ИН Ж КНЕУ! МАТ ВХ

БЕ стат ТВ пранні: пул ті вся ваненннуюощк годна

МЕ. Іти міна

Крсхвня су ре» з т рванся дея два Ес як вет ше МОВИ пар Ах ІРОН сире ЗХ во рееет де рай я КА Я сій ско хсют пат пр уко рнсьен ати: "кусають вн сть уже ВК: Кит А а Аня

КУНА ОРАТИ НИКА СКУ МКик ЗНЕ К щ Ереяв НКНх

ЧИЯ й дарх ек ес ве Гея най сем жонвУулисиннии песни ійся й Но ие я - ях Не дет. вій Б 7 ТВ г

ПК Ед о а Мн и Ге)

Кен нти оса ет ння трас ос пт о ре нів нанні КЕНЕ в тки в т вн и ема да а КАНА я пла ТВП

ГЕ нри СФЕ вика сан вжи ск ад і ін ка рврснсьрвн в лі ккн сл редак са саван вс всьо пеасввнс нерв кн ку сни аск Не Р Кн тт ад рова ек ку ВК ект Квт пелет КРТ Кто вк Нащо КАК ти дн ефе п ЯК; МТВ КАЛ й Дн у т Та сх ЩО ЕС Пленвсоснннк ак зма ес Й

ПЕТ ИЙ МУ сила сік ЯН Же у ШК МЕТР ре СВИЧИ пл ак. І М: ОП

МІДІ: ТЕ п Пов АЖ: МАК як

КИ Перньшо тв МАЕ з ЧИЖ десерти Ак о зо СЕН НН ув Я аа я ще вв пшн ія Го кН сум: Бест пес од т р ех ранній сна че ВМД ДК зн ення ШВИ же Ге) й паса: пане ПК рей Блок РО В ав ой . Кн З Вес лях тя поко ПЕ мене Ерос ння віхи ий Ге ее наи сш Ге») окре пеки Кищ Ефект, хвиля ік Кидне дек ад, зви й ЕМ Вісли пев денокто дае Бора ння г пери Ки як ТОНЕ пет от ее Ж век

Вис ж ДУ. се й Бигои и тки Бр я плив ЩЕ пса че ван антів Кріт тон

ВГ МЕМ Ессе Несе мтка Ме Бідний рев слесняко СЯ І«о) есе пенван «АНЯ Зрени МАЕ ках ей Ме: ВЕН, н р пив ЗЛО сен Сх От пОСУ 7 В. г. зош - кроси: "ас ени шен З пн нний АН на НИВИ Ми и а Р в А а Ме

Ус Е ВА МНК КЕЙ с ке ЕН ж Пе КИТИ Ти г ікс чен осо вени ех нн сут Сон; шо однин

Ма т т п в НЕ ЗЕ Я ІТ пан; оо или ЛОБКЕХ тд еПИтХ, ше

Я НААН НН Я ие св не и а свв КО ур Те Мини ЕК а Моя ов дефілля чн Несе с

ДИН сени Ви СЯ Посли Те ня я с с ме о Па Де до поп св о с п СВЙ в НІЛ "ніки с: ве Я Я з ж вул . п » ев Ява с: й Е. й: зар нн найк гра етренекиавни зів шк з хв й я кі грав стін я Зразу зр аОлЛИцЯ Шйж ; Залежнусте да Я, нри дослідженні конвульсивних Скбрачень у мишів (внутрішньОм язаво -І ан вн пав іш у нн ши ша т ана вн т іа 15 У о 130 ТЯ 14 00 Ту

Те) сне бе ж В,0 ж Б, 18,9 ВУ ж 4б,Б Ж 5,7 Ж 02,8 Ж 5 ВХ в.ї з, вів 5, в Б. Б.В о зв ще з в ' Б во. их й ж

ВНачеННЯ б» бЕ 0,0 обу ше я ОО, о, о, б: во, со ее сс ОНИ Зою ссання вн сша вив о вс Во Женя Ж спон оо В сс с ВІСІ со М сс ще с рн ян в дня Вибери Ой й ї бра івко Зутйняєт Ян й жи ках «витер я р ов в у. І; "рек ж я їмо) бередня шількість випадків КОнНБульсивних скорочень в трупі, го ЩО Фтриюжували стандарений фізкологічний розчин, БЯ,2 ж Ж, З,

анкета чани неваранно

Міс пусни янадониж б хвяшехі " ши ш-ї ш - - шж ш ш «еЯ: БІ » Ви

ПРИКЛАД 4. Дослідження фізичної залежності від ТТХ у мишей, щурів та мавп

Можливість фізичної залежності від тетродотоксину (ТТХ) було досліджено на трьох видах тварин и чотирьох тваринних моделях. Для експерименту використовувалися миші лінії Киптіпо, щури лінії М/івіаг та мавпи бцапохі СМ (підвид макак-резусів). о

Маса тіла:

Щури: 190-230г/кожна

Миші: 20-25г/кожна

Мавпи: З-бкг/кожна (ав)

Стать:

Щури їі миші: самці і самиці у співвідношенні 1:1. ї-о

Мавпи: будь-якої статі. Ге)

Кількість тварин у групі:

Миші: 10/однієї статі/група. ї-о

Щури: 5/однієї статі/група. ї-

Мавпи: 3-6.

Розмір вводимої дози для різних особин:

Миша: ОТмл/на 10г маси тіла. «

Щур: 0,2мл/100Гг.

Мавпа: О,Тмл/кг. - с Експеріментальні матеріали: а Порошок тетродотоксину, партія Мо950314, поставлений "Оаїїап Ао Зеп Ріпагтасеціїса! РіІапі", Ляонін, Китай. "» 4.1 Дослідження стрибання при раптовій відміні препарату у мишей

Мишей, що отримували ТТХ (5,5мкг/кг і 11,5мкг/кг), було довільно розділено на дві групи: групу, що отримувала морфін (постійна доза морфіну 20Омг/кг), - позитивний контроль, і групу, Що отримувала стандартний -і фізіологічний розчин (рівний об'єм стандартного фізіологічного розчину), - негативний контроль. Усі препарати б призначалися підшкірно З рази на день, у незмінній дозі, протягом 7 днів, відповідно. На 8-й день, через 2 години після останнього введення, призначалося 10 мг/кг антагоніста морфінових рецепторів М 5о5о для се) прискорення синдрому відміни, після чого реєструвалися випадки і частота стрибків. Результати показали, що б 50 дані, отримані при дослідженні для групи, яка отримувала морфін, значно відрізнялися від результатів по групі, якій давали ТТХ, і групи негативного контролю, але суттєвої різниці не було між групою, що отримувала 62 ТТУХ, і групою, що отримувала стандартний фізіологічний розчин. Це означає, що, при дозуванні, яке вживали в цьому дослідженні, ТТХ, що вводили підшкірно постійною дозою протягом 1 тижня приводив к таким самім результатам, що стандартний фізіологічний розчин, і жоден з них не вказував на ознаки фізичної залежності у мишей (див. таблицю 13).

Ф) іме) 60 б5 то ка ше Яра Бо сети ій ще

Марек тний Б. 5

ЩО повнкя вна Ки я ен тіні к: НАВ КВ появ ока ріс ШОН Ой Ка камаюхкі о.

Бики сн Й РР ІЛЖННКАНИНЖт ті ТРР РОТІ: СІМКИ ло ПЕИТИХ ЯК ЖК ТЕ ЕН ТЕ о ае во мин ша зе ко оввннг ще

ОВ ОВ; зоеурхалеветевя та вест Пистюсн: 4.2 Дослідження раптової відміни препарату у щурів с

Щури, що отримували ТТХ, були довільно розділені на дві групи: групу, що отримувала морфін, - позитивний (3 контроль, і групу, що отримувала стандартний фізіологічний розчин, - негативний контроль. Було застосовано такі схеми дозування: групи, що отримували ТТХ, починали с доз 1,5мкг/кг і З,Омкг/кг, відповідно. Дози поступово підвищувались з 9 до 12мкг/кг на 7-й день, відповідно. Група, отримуюча морфін, - 5, 10, 15, 20, 25, 30, ЗбБмг/кг зі щоденним підвищенням дози. Стандартний фізіологічний розчин (рівні об'єми) було - використовано для негативного контролю. Усі препарати вводилися підшкірно З рази на день. На 8-й деньчерез («о 2 години після останньої дози вводилося 2мг/кг М робо для прискорення синдрому відміни, після чого о контролювалася реакція на відміну і втрата маси тіла.

Результати свідчать, що оцінка щодо симптомів відміни та втрати маси тіла в обох групах, що отримували «о

ТТУ, не відрізняється від групи, що отримувала стандартний фізіологічний розчин, і вона значно нижче, чим в групі, що отримувала морфін. Винайдені розходження відрізнялися дуже високою статистичною значущістю - (р«0,01). Отримані результати показали, що при підшкірному введенні в дозах, використаних в експерименті,

ТТХ не викликає фізичної залежності у щурів (таблиця 14).

Чан А, ПКЧВИК НА НКИ ан тен Я ву срсрн падіння вних що:

ПОПИ т УНН з «МИНЕ НИ с Вс о ох НИМИ - ше купйаши і йкя; Мекка: канди; У и ву зов ив я С КО с шив ши іа ше шк и и вк шо т ву зд ще

МНЕ дн плн в тн в Ма Байки яри ни ня: со . ШЕ бле Кен ме ссср есе палжниня Кая де по я не; ЕНЕЙ туннмх к не бек пря екс: НИ о стек гнати

І» ен шен ен

ЕОМАНЖЕ А ЕК ЕК пусти ні я вк ки СЕК ек тестів щу тео ни пов ТЕ вен ЗЕ з З; нта сват ад ли - й нн ев; ше шив ен ввканоєвьянн квненн нн ккрстеввтеенн поенневсннх

БАК фути мя стей ос Кот сторрстжня я о сотеюьв вміст за во р декетеши

М ев но вер не ів М во зад ЛНВ ИН с іш я нн і НА

Же кн ИН АЕН я ЛЕ ИН ИН и ет ОХ

ЕЕ НЯ ЕМ з ве Т-- г ЩІ пл Вяк т МЖІТ Пец о 4.3 Дослідження раптової відміни препарату у мавп ко Мавп було розділено на групу позитивного контролю, отримуючу морфін, групу негативного контролю, отримуючу стандартний фізіологічний розчин, і групу, що отримувала ТТХ. Кожна група отримувала препарати З 60 рази на день (у 8:30, 14:30 и 20:30). Модель морфінової залежності створювалася методом поступового підвищення дозування. Доза морфіна оберігалася на рівні Змг/кг протягом 3-х днів, потім її підвищували до бмг/кг протягом 3-х днів, Умг/кг протягом 4-х днів, 12мг/кг протягом 4-х днів, поки не виходили на рівень 15мг/кг к З3-му тижню і лишалися на цьому рівні до одного місяця. ТТХ призначався в дозах 1, 2, Змкг/кг по 1 тижню для кожної дози. Коли на 4-му тижні доза становила 4мкг/кг, виявилася помітна токсична реакція 65 (блювання), тому дозу зменшили до Змкг/кг. В усіх групах ТТХ призначався протягом місяця. Через одну годину після останньої дози, введеної о 8.30 на 31-й день, мавпам зробили підшкірну ін'єкцію 1мг/кг налоксону, після чого за ними одразу ж було проведено спостереження протягом наступної години, щоб виявити ознаки синдрому відміни та визначити процент змін маси тіла.

Результати показали, що оцінка симптомів відміни і процент зниження маси тіла в групах, що отримували

ТТХ їі стандартний фізіологічний розчин, були значно нижчі, чим у групі, що отримувала морфін (р « 0,01), і, що, як оцінка симптомів відміни, так і процент зниження маси тіла були дуже схожі з даними для групи, що отримувала ТТХ, і групи, що отримувала стандартний фізіологічний розчин. Таким чином, застосування антагоніста морфіну - налоксону для провокації синдрому відміни у мавп після тривалого вживання ТТХ не викликає морфіноподібних симптомів відміни, тобто, ТТХ не здатен викликати опіатну фізичну залежність 7/0 (таблиця 15). -ц п - дат ще ех и піжтя. -х у, ви пижма А. те, гууоКВЬ ще сні, р каЕвх ех тдтдт слу с лечить силь їз, якими ривки миши си не ання ек як

ЕХВнИдутИе Відкилення а МЕ ВАК нва ВК КЯЙ Сн КВ у и я а НВ В де наші ноз ов ви р В

Ме КИ ТЕ Ж я МИ в КИ Ти фа я Ех й прощ ї. сне іній див ше я ще виже б пе до: ше ве й и дня Та Би З піде В ех скх ат еи ВАЕ

Б ів аа Я, ї- Несе не ол ЕЙ рес «Ин у М пл ЖЖ О сиро пт ж. су5 5: МОНО ВЕИНЬ О- З: дух до осей АВ о днк диня ПишВНКЯ піст кни ХЕ Шин щи ЗІ Чіпов сл ж МІНА НОВ ся 80 Я мі шт БІК ОНИ КЕ ен 25 ро ние и В ИН р в А в ре Нет о

МІЛА АДМ еще БЕН ШНМ психо пу й, з ік вись З яБЕ ві. ра НЯВ ВН фев о

З т овСЖ о шУЖЕ во що р: пиши не ес Й й Ме МИ шо 30 , Щі и, 4.4 Дослідження реакції природної відміни у мавп іс),

Мавп було розділено на групу позитивного контролю, що отримувала морфін, групу негативного контролю, Фу що отримувала стандартний фізіологічний розчин, і групу, що отримувала ТТХ. Режими дозування, їх зміна і методики були тими ж, що при дослідженні реакції раптової відміни. Через 30 днів, після досягнення таких (Се) 35 самих високих доз, як у дослідженні раптової відміни, прийом було подовжено до 90-го дня, після чого їч- приймання морфіна, ТТХ і стандартного фізіологічного розчину припинявся. Симптоми відміни та змін маси тіла у кожній групі контролювалися протягом тижня після завершення приймання, причому спостереження провадилися З рази на день, і всі дані оброблялися у відповідності з таблицями спостереження(див. додатки 1, 213). «

Результати в таблицях 16 І 17 вказують, що протягом тижня після завершення тривалої, трьохмісячної ш-в с терапії ТТХ аніяких симптомів відміни не спостерігалося. Через З дні після завершення приймання ТТХ у кількох мавп зрідка изредка відмічали щось схоже на збудження і занепокоєння, але ця поведінка дуже швидко :з» припинялася. Маса тіла в групі, що отримувала ТТХ, не тільки не зменшувалася, але, навпаки, зростала у порівнянні з показниками періоду лікування. З іншого боку, в групі, що отримувала морфін, виявилися явні бимптоми відміни. Таким чином, тривале приймання ТТХ не викликає ніяких ознак фізичної залежності.

В. сей ринки

Се пен о ку рек де лити І І ж Ман ТК Кия Ко ее п ка Пет: и М (о) ксіелннішн шамани: кох дал іовик СК-х Де ее їв ха ЩІ У: - ЩЕ Я ще се) уклав садив. пн фл ЕК й 7 що ни ши й и ШИ іє ши й вх шк вкл ще шйняня ЕК: зак Б Я шко Зоре шко ре

Ф) май що Шу Зо; и 2) ія 5 ле ю ЦЕН" п ши ши й пня кое ж найк це Ум: ех я БЕ во нак іня зкнннв в ВБЛИВ мово в пе и кт Кт ле п ол о ни НН б5 ак я дек вовки й ОКОМ и НА, ПИ На «для жовт вееов лкседк о сокий кшчктетяечт ях

Ана БАКАКИАИ НИК: Я ВИ НЯ й, и ин и АКА НИК:

Мідні най, ен аняйни ев авіа вннях: МКС шин В ем СБ чад ен: 0 не НЕ ЕНН ЗАНЕСЕНА. :

Шен ЖАННИ ЗБЕ СИН 00 КВН Не енм ИЖЕ

Було жи п рах увів квт ТЕЙ

Бешня наніс фіни нн шк со ван кснаьнних ЗИ сота поза свш сени ооо здц

Елі сво я сна ав пев орки вшити: пИкГлювться пЕтЕм Швея кое Бе роси ол іі и тіні с рснн витра ско юТ, пи я в.

Чевлосянтичне ТНЕЖеЕ ЗИНЕМ, тААТЖ сист МНТя ЖАН. ЗИ СЯ СЕНС СО лету АНИНИИТИХ 0 ЕЕТВН ТИ ОНКО овен СИХ нн ва НН сгемрсиете тщ ленероз «овес свист: Ес ЩЕ ет трос М паст іти то рез нс ву ЖИ підланисвя ня но як в а ПМ КО КВ ї інте Не Я

Шут й ї КИ а КЗ НМ Неуттня вобси р с ння сення со Костін я кн ск ВК я ВА сосен НА пов с сон сов р Й дна парт

ДОН а лак: зе уко : ц се ех пес ше ни о Я й Б й с ї В ща денних, со НК ДОБОВА сіно; оф Ши кВ: ді ет «шва квкити, ще дій ВВ оо не ВИ Аа а ан чия в пара ка півева пику ЕК я заяв о МЕНЕ о ВН ти - ХК ИН ЕЕ рн зт ал (КИ о чий Я

Бен НКИ. у ОНИ ОО А ни сви ай І Х Я еИББа Мао ще з реак що я А. йо о тоном вт во Б со я і. че ї Б ще ше сом ІВ МН. сок ТЯ Не Боня в й: Шо ЗВ Я: ви АЕН чу чу дидчня иа ян в й Не в Кс ів пн чЕдя цу теинкуіч них ар На нс еко щі: Зрасіді- їв ні шов ей іден ва в: ПИ В оп о о ЖЕ днине

Ксеня Зв еЕНЕ - Же: б гфяе. 0 не: Сон. Заеуфенне Зеров о 00 Зиеерь: пи вині кв: ев: ши ж ев 83 о бню ко

СА ЕН Мне, Я го енер ер еят іа най о пеня па пера ква менти ях х

КЕ кит в ин па в НЕ дані: о Й т г ТЕ и Бд дес: ска Бй ква ск. ле каре ДИ зи - дес, и я КТ ІН Елленньи ВИ Бена З ре: х раси Й Божко Аж. Дек ет Ел се кох пені Ен Бен ее Бе ей клі НИХ сина а я и Мак твоя КВАС ПМ, їй вен по оре пера яд дай: здломн, й деофнште "вий «пи жк я яки шк є

Еш ки КК Як ефе 0 ВШЕИ ВЕслнжетят у Щі оре ев: дитя ЕК ох ж рт хх зо у ЕЕ як Я з Ес БК. ЕК Вк св Зре я

Кен М Рея ЕН. В. ше: Й Пс со ЕК. Бела ю Й

В стор просп ес ер древо ВК вислови с ВН трюс Жено . грай В сх «крон М трсре о ддиде

Кидати ВЖИ КНЯКЯ Й АФ ЯЕНИ МЕТИ ТИМ ит ЗКУ я СНЖАМИ І тах 0ОМЖЖЕИІ ЯЕ КМТ ЛЬ з ем шко КОД: пке: ппяи

Ве паж МНИХ Зуасо вес лек: киска звнссюек: не ува ее и: а я

Й пав Пий фен зни и и со щас рда рик Жено ох тес спек зем сажт но ода іт осей сла МН сне анти ТТ рр ЗНИЖКИ 7 Квитки 8 Яне Мрію верше К ЯНК епня НЕ Ше. й ето ВАС спаси Я Кап йтеекс. УВУ Оса о АВ

ТИ пйв ох ин Нв: НИ ОЗАААМ НК ШО пев МНН я ад У ст

ЕН Ст и ки МИ «КА осн ни ин м НА я

ПДВ В тю ес р зі нні ЯН ові но

Най го й ранзі " Сх А -- гос Зх Ж й т ЖЖ ЗИ Ге) ден.

Гессвя ЗИЕЕЕНННИЕ їв й а ко ія о ру ТК ВК дина я: с и ЕК й я. - од свіои ННЯ кн о МИ Ніс ін 5 Нови т сс ВИННІ Коннов ще ее А шина тис ВИМ інівйй о: ніввйвмн нова : пи Дол ско ен в ревнива вана секс вя 3 З г їх КЕ.

Г он ин рови ДЕ А і Б маси сок,

Френе кн 00 Ей нання панни і м й панни ин хе Я ово мЕоню тки КВ З КЕ

Ще вені нвинеьня ня існікці Я ій аз пісі й вікі вкооклвви ска вшае че зняв - ЧЕ шк ц но в. з вісі ще вон сін звінзвй у я ннй ще (се) іону ов оз ДИ и занв опр уст с КЕ КО й КЕКЖЕ Бай пиши нині

Її ;пінвіннаннині ке нн пек: Зинораносние: кр р пневнтни н :

І отри ж й ек и о п, Ж

МИ ВН МИ свтнля по НК весни в Же з, в у ново попу КК ЕНН пасе НВ. Че й р ет оеюю св НИ В т ЕК ЕК нн спам ЕН Ж в ж а і А АК или с явні іі прово ок В ИН зр вето вет рот соті прю ко рівнем вв вето вет са і точ КИТАЙ акреуа сс Яким а В ШК КИ Пе вн т ЕЛЕ ков о в ЧК ов: «ли сно АД ІЕНК о а нн Я с о КАН: о М ЯН о КУ ВИЛЬН Ч оку «Ессе ке Ера зок род енрко

ГЕНА зх лож що де ЗБЕ Я У інно ше слетитя І пкеетнтянн ший - я я ума В. . "»

ЗАЕС ЕП ОНЕВВ ВЕН «бно об ин читання

Ол, ппсдшанинк ру пав орні сі знак жін ве я В А 1 ОВ ев я ВН ІВ ши Ви ши ши нш За ж жк ЯН!

Пеивнюнрнняє---- НЯ т нікого ванн Я ВК Ес те - : еНкюс Й «ЕК ВИНАННЯ с: «акне ЕНЕНЕНКВО. «АВЯтей ніс оетиннтьня Дхх осівшх - здрнрнени - КРОВ ВЮ. - вели ех в ни ОНИ, МИНЕ МИ ЗИ МНН САНИ СИНЯ ПОН, ВИНИ ИН

МДЕ с: ШИ ОМ НОНИ МА НО Я МОН ВАХ МК во, Я ! ! сви у | БНННИ у, шшшши пшнНи АН ин РИ ЗИ! ни не що о сор океани ШІ ШИНИ ОНИ НОВО ПОН ПОЛО НО ВА ВАНІ ДО пунавнн віжки вимптенія 00030001 з Геєцедетжя 311111

Додаток 3.

Класифікація симптомів синдрому відміни у мавп і метод розрахунку оцінки

І. Ступіні 1. Легка: страх, позіхання, сльозотеча, тремтіння, гіперемія лицевих частин, потовиділення, плач, « дратівливість, зниження апетиту, рідке випорожнення. шщ с 2. Середня: тремор, анорексія, пілоерекція, м'язові судоми, черевні перейми, діарея та анергічна супінація. й 3. Важка: помітний неспокій, положення лежачи на боці з заплющеними очима, атипові положення тіла, «» блювання, блідість шкірного покриву та помітні м'язові спазми. 4. Дуже важка: виснаження (відсутність емоцій, задишка, дегідратація), різко виражена втрата маси тіла, порушення кровообігу і смерть. -І Ії. Оцінка (оцінка за класифікацією ступенів ж оцінка симптомів)

Легка: 5 балів за ступінь, З бали за кожний симптом, з відрахуванням 1 бала при повторенні проявів того ж

Фо самого симптому протягом даного дня.

Ге) Середня: 10 балів за ступінь, 4 бали за кожний симптом, з відрахуванням 1 бала при повторенні проявів 5р того ж самого симптому протягом даного дня.

Ме Важка: 17 балів за ступінь, 4 бали за кожний симптом, з відрахуванням 1 бала при повторенні проявів того о ж самого симптому протягом даного дня.

Дуже важка: 32 бали за ступінь, 20 балів за виснаження, 30 балів за смерть.

Ш. Основа оцінки

При наявності різниці в ступеню симптомів, оцінка має бути різною. Більш того, оцінка мусить варіюватися залежно від кількості симптомів однакового ступеня, проте кінцевий і результат не має бути вище, ніж сума

Ф) ступенів. ко Оцінка для трьох симптомів одного ступеня дорівнює рахункові за один симптом вищого ступеня. Наприклад, три симптоми легкого ступеня тяжкості (5-(3х3))-1 симптому середнього ступеня (104). во Три симптоми середнього ступеня тяжкості (10--(4Х3))-1 симптому тяжкого ступеня (175).

Якщо тварина досягає стадії виснаження або гине, усі інші симптоми ігноруються. Таким чином, отримана оцінка дорівнює сумі оцінок симптомів легкого, середнього і важкого ступенів.

Приклад 5

Загальні фармакологічні дослідження тетродотоксину 65 Експериментальні матеріали

Порошок тетродотоксину, партія Ме971208, поставлений "Оаїйап Ао Зеп Рпагтасеціїса! Ріапі", Ляонін, Китай.

Препарат розчинявся у стандартному фізіологічному розчині у відповідних концентраціях для внутришньоочеревинного введення (0,1мл на 10г ваги тіла).

Кофеїн: "Зпнапонпаї Зесопа Спетіса| Кеадепів Со", партія Ме950801.

Розчин діазепаму для ін'єкцій: "Реоріє"з Рпагтасеціїса!з ої Тіапііпд Атіпо Асіа Со", партія Мо970424.

Морфін: "Майіопаї! Іпзійше оп Огид апа Віоіодіса! Ргодисі", партія Мо1201-9612.

Фенобарбітал натрію: "Веїїпуд Топодхіап Миснаї Ріпе Спетісаї!в", партія Мо950427.

Лабораторні тварини

Для експериментів було використано мишей лінії Киптіпд (вагою від 17 до 22г), самці і самиці у 7/0 співвідношенні 1:1. Розходження у вазі тіла тварин у кожнім тесті не перевищували 5г. 5.1 Вплив на загальну поведінку мишей

Мишей було довільно розділено на 6 груп по 10 у кожній. Тваринам зробили внутрішньоочеревинні ін'єкції

ТТХ (2,5, 5 і л1Омкг/кг) , кофеїну (1Омг/кг), діазепаму (5,Омг/кг) або стандартного фізіологічного розчину, відповідно. Через п'ятнадцять хвилин після введення реєструвалися зміни у загальній поведінці, рухах тіла, 7/5 Ході, наявність надмірного слиновиділення та м'язового тремору, а також зміни розміру зіниць.

Результати тестів показали, що після отримання одноразової дози 2,5мкг/кг або 5,Омкг/кг ТТХ миші зберігали нормальний характер рухів тіла і ходу, не відмічалося надмірного слиновиділення або аміостазії, не було змін у розмірі зіниць. Тільки у мишей, які отримали одноразову дозу 1Омкг/кг ТТХ, в цілому спостерігалося сходження діафрагми ока і обмеження фізичних переміщень. 5.2 Вплив на вегетативну рухливість мишей

Мишей було довільно розділено на 12 груп по 12 мишей у кожній. Далі їх формували у три групи, що отримували ТТХ в дозах 2,5, 5,0 і 1Омкг/кг, відповідно, і дві позитивні контрольні групи, тобто, групу, що отримувала 1Омг/кг кофеїну (подразник центральної нервової системи (ЦНС)), групу, що отримувала 5мг/кг діазепама (депресант ЦНС), а також "порожню" контрольну групу (стандартний фізіологічний розчин). Тестування сч ов по черзі провадилося на групах, що отримували ТТХ, і контрольних групах. Через п'ятнадцять хвилин після введення, миші (групами по 4) поміщалися в реєстратор загальних локомоторних рухів ТОМУ-02 і фіксувалися на і) п'ять хвилин. Потім протягом наступних п'яти хвилин реєструвалися локомоторні рухи мишей і порівнювалися результати для груп, що отримували ТТХ, позитивних контрольних груп і "порожньої контрольної групи.

Значимість виявлених розходжень визначалася на основі (-критерію. о зо Результати тестування показали, що після отримання одноразової дози 2,5мкг/кг або 5,О0мкг/кг ТТХ у мишей реєструвалися нормальні рухи тіла і хода, було відсутнє надмірне слиновиділення або аміостазія, не ісе) спостерігалися зміни у розмірі зіниць. Тільки у мишей, що отримали однократну дозу 1О0мкг/кг ТТХ, в цілому Ге! спостерігалося сходження діафрагми ока і обмеження фізичних переміщень. Тому їх вегетативна рухливість була значно нижче порівняно з "порожньою" контрольною групою (Р .«0,01), але такою ж (Р»0,05) порівняно с ісе) зв позитивною контрольною групою (діазепам), що вказує на те, що ТТХ у такій дозі (1Омкг/кг) справляє певний ї- седативний ефект (таблиця 18).

Нед с ян дн» льній кож. сх й . ше сен но што ПНО хана віюлває НИНІ

Щі вовни оМе вшценкя пах Ввищео зов ни як жи,

Ф а в МОЯ зе » ВНШИ шини лав ме) їі децауютій м сх лм ють (-

СН Є ЯН АК х феод КОЖ й есевсетен 556 І СО МИТА ТЯ же ка шадес. вв ше пн сна ЕЕ Шев йо йде ще Шісжс тех видів не в т р тт ет соти в ши з НЕря ВАНІ они ши 5.3 Вплив на тривалість сну, викликаного фенобарбіталом натрію

Було проведено попереднє дослідження з метою визначення рівня дози, при якій фенобарбітал натрію викликав би сон у 100 відсотків тварин. Така доза виявилася рівною 4Омг/кг.

Мишей було довільно розділено на 5 груп по 10 мишей у кожній. їх формували у три групи, що отримували

ТТХ в дозах 2,5, 5,0 і 1Омкг/кг, відповідно, одну позитивну контрольну групу (діазепам, 2,5мг/кг) і одну "порожню" контрольну групу (стандартний фізіологічний розчин). Миші у кожній групі отримували внутрішньоочеревинні ін'єкції, а потім мишам в усіх групах вводили 4Омг/кг фенобарбіталу натрію за 10-15 хвилин до проявлення ефектів максимального впливу ТТХ або діазепаму. Для того щоб визначити, чи спроможен був тестований препарат подовшити сон мишей, викликаний фенобарбіталом натрію, реєструвалося /о Запізнення встановлювального рефлексу. Порівнювалися розбіжності у запізненнях між отримувавшими ТТХ групами і контрольними групами, а для того, щоб визначити, наскільки вагомі виявлені розбіжності, застосовували (тест.

Результати показали, що, якщо говорити про ефект пролонговування часу сну, викликаного фенобарбіталом натрію, то групи, що отримували ТТХ у кількості 2,5мкг/кг, 5,Омкг/кг і ТОмкг/кг, суттєво не відрізнялися від 7/5 Контрольної (що отримувала стандартний фізіологічний розчин) групи (Р»0,05), але демонстрували вагомі розбіжності порівняно з позитивною контрольною (діазепам) групою (Р «0,001). Результати наведено у таблиці 19. рокта - НИ о Веста кущ ск Ж нн ат, КЮ ьо «На

Як ша ООН пе віко Б с жйнейвнвуінвиіет іні віщі вивів ііі тій давній вій оба сорті ііі ній пінні ВК ВН АТА сл о ранню: зи пив ший ї-

Бус бзкеорюнх танк детей й лиш й о

Бер ссср нс ЕКС я о я й: чав: м ший й і

КН СЕ ИЙ щ ЛШ весен ліс в с щи ее сен е невсовокенофе ефінеє лек нр свер о он Й КИТ с спо со ЗНО екс о У "до не овес кр реченні нн він ши р и « бере віття Кк Й

Коза же | Й І З с ші В щем ней и нан . и? Я заві - 5.4 Вплив на релаксацію скелетних м'язів у мишей

Мишей було довільно розділено на п'ять груп по десять мишей у кожній. їх формували у три групи, що отримували ТТХ у дозах 2,5, 5,0 і 1Омкг/кг, відповідно, одну позитивну контрольну групу (діазепам, 5мг/кг) і -і одну "порожню" контрольну групу (стандартний фізіологічний розчин). Мишей розміщували на металевій сітці,

ФУ встановленій на столі під кутом 50 градусів к горизонталі, і давали їм можливість вільно переміщуватися по сітці. Вважалися за придатних і відбиралися ті миші, які протягом години не падали з сітки. (Се) Потім мишам у кожній групі було зроблено відповідні ін'єкції і тварин знову розміщували на сітці та бу 50 надавали свободу рухатися. Спостереження за ними провадили протягом наступних 50 хвилин, і тварин, що падали, знов повертали на сітку. Вважалося, що введений препарат ефективно викликає релаксацію скелетних (42) м'язів, якщо миша падала три рази підряд. Результати показали, що з точки зору здатності викликати релаксацію скелетних м'язів, групи, що отримували ТТХ у дозах 2,5мкг/кг, 5,Омкг/кг і 1ТОмкг/кг, істотно не відрізнялися від "порожньої" контрольної (стандартний фізіологічний розчин) групи (Р»0,05), але демонстрували суттєві

Відмінності від позитивної контрольної (діазепам) групи (Р«0,001). Результати наведено у таблиці 20. іме) 60 б5 з а палашкшнанех ; щі їх 70 Бо в шани зОбувь чек я тек

ЧЕ йо Б як би пе Канат Вся екейян Жанні " ший не ЕанИе я; ВИНО ЦЯВННИ Іванни 5.5 Вплив на серцево-судинну і дихальну системи собак під анестезією

Для цього випробування використовували здорових безпородних собак, самців і самиць у співвідношенні 11, з вагою тіла 10-15кг. Анестезія собак робилася внутрішньовенним введенням фенобарбіталу натрію у дозі

Зомг/кг. Потім їх фіксували у положенні лежачи на спині, і хірургічним шляхом відкривали доступ до стегнової (су зо артерії, у яку вводили трубку, щоб контролювати артеріальний кров'яний тиск. Для вливання живильного розчину хірургічним шляхом відкривали доступ до стегнової вени другої задньої кінцівки. Частота і глибина дихання ке, контролювалися поміщеним у ніздрі носовим енергообмінним пристроєм ТК-617Т. Серцева діяльність Ге»! контролювалася за електрокардіограмою у двох відведеннях з голчатими електродами. Усі параметри, що контролювалися, синхронно записували багатоканальним реєстратором КМ-6000. ке,

Після хірургічного втручання систему стабілізували протягом 30 хвилин чи більше до повного врівноваження че контрольованих параметрів, потім їх значення фіксувалися як величини, реєстровані до ін'єкції дози ТТХ. У сідниці собакам було зроблено внутрішньом'язові ін'єкції розчинів ТТХ або ж рівного об'єму стандартного фізіологічного розчину у випадку "порожньої контрольної групи, відповідно. Значення тих же параметрів реєструвалися через 15, 30, 45, 60, 90, 120 і 180 хвилин після введення. «

Результати показали, що, при внутрішньом'язовій ін'єкції ТТХ у дозах мкг/кг, 2мкг/кг або 4мкг/кг шщ с справляє помітного впливу на кров'яний тиск, серцевий ритм, електрокардіограму, частоту і глибину дихання . (Р»0,05). «» Приклад 6. Дослідження токсичності препарату ТТХ

Для досліджень використовувалися миші лінії Киптіпао і щури лінії Мівіаг.

Вік: 40 днів для мишей и сім тижнів для щурів. Стать: самці і самиці у співвідношенні 1:1 для обох ліній -І тварин. Вага тіла: 18-20г для мишей; 130-170г для щурів. Об'єм ін'єкції: О0,1мл/10г для мишей; 0,2мл/100г для о щурів.

Експериментальний матеріал: чистий порошок тетродотоксину, виготовлений "Маппіпд Маріе І! еаї

Ге) РПпагтасеціїса! Со., Це". 6.1 Гостра токсичність ТТХ для мишей

Ме Експериментальний матеріал: порошок тетродотоксину, партія МОМІ -003, поставлений "Маппіпд Маріє І! еаї о РПпагтасеціїса! Со., Це".

Мишей не годували протягом 12 годин, після чого їх було довільно розділено на різні групи, залежно від дози, у відповідності з вагою тіла, 10/стать/група. Після введення ТТХ різними шляхами (внутрішньовенно,

ВНнутрішньоочеревинно, підшкірно) одразу ж реєструвалися реакції кожної тварини, спостереження провадилося протягом тижня після введення препарату. При цьому відмічали токсичні реакції і розподіл летальних кінців.

Ф) Розтин провадився безпосередньо після кожного випадку загибелі тварини, також фіксувалися патологічні зміни. ко Мікроскопічні патологічні дослідження провадилися на тих тваринах, в яких під час загальних обстежень було виявлено зміни. Значення ЛдДео с довірчим інтервалом (ДІ) 9595 розраховували за методом Блісса. во Результати продемонстрували подібність всіх токсичних реакцій незалежно від шляху введення. Головними клінічними симптомами були слабкість задніх кінцівок, прострація, задуха і смерть від припинення дихання. Як правило, смерть наступала протягом 1-15 хвилин після внутрішньовенного введення і за 20-60 хвилин після введення іншими шляхами. Частота летальних кінців не залежала від статі тварини. Виживши миші приходили до норми приблизно через годину після введення препарату. Протягом наступних 7-денних спостережень серед бв тварин, що вижили, не було відмічено аніяких аномалій чи летальних кінців. Розтин загиблих тварин не виявив ніяких відхилень від норми. Розподілення летальних кінців і розрахунок значень ЛД 5о наведено в таблицях 21,

22 і 23.

ШИН Фі ПЕВНЕ. Я дек и: МНН Кут вах ет кехстискні он Р соз тв сут свой ПУ СееБДЯЙТ пря по Ве Нежйни. я звиснвиВенОока каша віІнисОовикиОсо ВН ж ко не ння ть рать ср і жние вні КК сне тлживу дней ня пор пптеснн Н ікоат вет Енн ин СЕМИ СК Сини ве Кк пн укр ф УК ни дак еще ва Мішані пан торі БИ я Я ня ення і ге НУ ра ПИ нер Консти Ян: Блер ть т Кс с ПІИОЗНЯ ли ех сте и: в вод ее в ге з жй Лава ія і: зжнежнмня кв новні Но ссниенінн тест о ІД ськ с з г ИН НИ ния зн: ща ж, тьми Я Б ка

З В; я- Ба Бай вд. дна шк ще о НН Я

ЩЕ Я Я ОЖМО ЯН й; ди З у Б зе я тег Меч дж со АВК т соя т сю т ЩІ яд Кот З Зваяакх а дис пан и

Бр ПК зад ит Й Тхжтї Бо наши Бон се кавкс) я перу кава лики пншж! ей пфрн; ень юсаньтняь я ке СИМ ЖЕ дон сш они де спеі ккд - сви -гесетвн- -уль вну

Пордутнт сет юн: ЗЕ ЖИРНУ А жи Я а МІ кг МІ ЖЕК Ж КАЖЕ а ЗВ ЕЕИТЕхКИ ІМКИРе ті КАХ ТА нки ях ПЖЕНий крани: шко я вна

Кота Кк ж хянле пекилну кт ПАК НА а хас спр ня клей Е я іх в о Дт ссіникя ку п. СМ ін іт вх снсивок я рот ери нт ке й ше ше шви певен шк ишд і сша шк одн порве

Есть Я ВД Аля ву дили, Мр БО ВЕЖ Ен кр ніж А Блогер цей Бех жой вв в

Блек о йно не я ВИ ни а я

ОТТО Моне ото тнмоуоте ння пі НН нн» сення насе яеситте а о сквер анн с Я у я ши Я Ме Ах: Бл й 55 вен зай. як «ВЕ; МНЕ і й с: ВШ Я о сли пк їі свя - - соч: свв ся зо яв. божа зак ще «ера. с пер ие УА ще. «й УА Бест и иа на: дет певні Бест й сад се: БЕХ о и

ТАН й зер осяьяй ЯКЕ гом ог АК руси ОНИ: НИМИ навів іш яд Пс ОДНО (Се) екаЗриао. ТАН ок « сне подетсе З Вей че сеБУ т а ван іа тн нас околі алатьо ВВ Весни В кати пат ааватоакьх знарищег ов заистерая ще : з Є ра: «в - - ШЕ ШЕ з ше

Ф ву в яденонЕ ЕВ

Шк п жає парк. нд як й пк я п інте а ЯН о Та й НЯНИ АНЯ

Бо: не ре В у сота

Фо ззвашеах еще. став т пе дутя вия ж нс вод гснк віненсі опЕНЮ у псюраннетонья МНН рон Не сс ве Квест вно віссю ще

ТИ ТАЖ Я КК МК ЕК ОКУ Ж ОМ ЯК АН ЕК А ие с2 6.2 Гостра токсичність ТТХ для щурів

Експериментальний матеріал: порошок тетродотоксину, партія Мо000530, поставлений "Маппіпд Маріе І еаї

РПпагтасеціїса! Со., Це".

Щурів лінії М/івїаг не годували протягом 12 годин, після чого їх довільно розділили на різні групи залежно о від дози та відповідно до ваги тіла, 5/стать/група. Метод тестування був тим же, як у випадку дослідження гострої токсичності для мишей. ко Результат показав, що, приблизно через 10-20 хвилин після внутрішньом'язової ін'єкції, щури демонстрували різний ступінь слабкості задніх кінцівок, прискорене дихання і прострацію. У тварин з активною реакцією 60 спостерігалися значні порушення дихання (дихання Чейна-Стокса) до моменту летального кінця через дихальну недостатність, як правило, протягом 1 години після введення. Виживши тварини знаходилися у загальмованому стані і поступово приходили до норми приблизно протягом 1 години після введення. Спостереження провадилися сім днів, при цьому не відмічалося аніяких інших аномалій чи випадків летальних кінців. Як правило, розтин загиблих тварин не виявляв ніяких відхилень від норми. 65 Розподіл летальних кінців і розрахунок значень ЛДьо наведено в таблиці 24.

й їй я В чи Ме, А ву Бер ко у ше ше. ів щі 5 й собі т п й їй - и: х т 6.3 Дослідження підгострої (28 днів) токсичності ТТХ для макак-резусів

Лабораторні тварини: 20 макак-резусів, по десять особин кожної статі, вік 3-4 роки, вага тіла: самці 6,3 --0,5кг; самиці 8,4--0,4кг.

Експериментальний матеріал:

Експериментальний матеріал: ін'єкційний препарат тетродотоксину, ЗОмкг/2мл/ампула, партія Мо931220, поставлений "Сцаподхі Авіа Неаїй Медіса! Со., Ца". Ге!

Мавп було довільно розділено на 5 груп. Три групи отримували ТТХ (мкг/кг, 2,5мкг/кг або 6,25мкг/кг). о

Інші дві групи отримували стандартний фізіологічний розчин (порожній контроль) і 0,0290-ий розчин оцтової кислоти (контроль розчинника). Усі експериментальні препарати вводилися раз на день протягом 28 днів підряд.

Після введення щоденно контролювалася і реєструвалася загальна поведінка, щотижнево визначалися споживання покорму і вага тіла. Через 24 години після останньої ін'єкції з серця забиралися проби крові, які (ав) використовувалися для визначення 13 гематологічних параметрів і 15 параметрів біохімічного складу крові.

Через 24 години після останньої ін'єкції умертвляли по одному самцю і по одній самиці з кожної групи, і кров ї-о забирали для гематологічного, біохімічного і патологічного досліджень. Решта мавп, що входили до кожної з Ге) груп, були під постійним наглядом на протязі 4 тижнів, а потім їх умертвляли для проведення аналогічних досліджень, щоб перевірити можливість відновлення після будь-яких токсичних реакцій, що відмічалися, а, шо також, можливість проявлення уповільнених токсичних реакцій. -

Результати довели, що мавпи з групи, що отримувала ТТХ у дозі 6,25мкг/кг, демонстрували чіткі симптоми токсичного ураження після кожної ін'єкції. Головною токсичною реакцією було блювання. В однієї з мавп у даній групі відзначалися припухлість повіки, легкий параліч і аномальне підвищення рівня АЛТ і лужної фосфатази. У « однієї з мавп у групі, що отримувала ТТХ у дозі 2,5мкг/кг, відзначалося незначне блювання, а активність ацетилхолінестерази впала на 41,295. При вивченні загальних фізіологічних параметрів, за результатами - с гістопатологічного, гематологічного і офтальмологічного досліджень для групи, що отримувала ТТХ у дозі а 1,Омкг/кг, груп порожнього контролю і контролю розчинника, не було виявлено аніяких відхилень, пов'язаних з "» уживанням препарату. Під час мікроскопічного дослідження тканин мавп, умертвлених на 28-й день, було виявлено локальний м'язовий некроз у місті введення розчину оцтової кислоти. В кінці періоду відновлення (56-й день) сліди м'язового некрозу були відсутні. За умов даного дослідження рівень нетоксичної дози ТТХ для -і макак-резусів встановлював 1,Омкг/кг. б Приклад 7. Дослідження місцевої токсичності ТТХ

Експериментальний матеріал: ін'єкційний препарат тетродотоксину, ЗОмкг/2мл/ампула, партія Мо931220, (се) поставлений "Сцаподхі Авіа Неаїй Медіса! Со., Ца". б 50 7.1 Дослідження місцевого внутрішньої "язового подразнення у кроликів

Вісім новозеландських білих кроликів, самців, віком 13-18 тижнів і вагою тіла 2,0-2,5кг були довільно 62 розділені на чотири групи, що отримували тетродотоксин (0,5бмкг/кг) в оцтовій кислоті, тетродотоксин (О,5бмкг/кг) у стандартному фізіологічному розчині, О0,0290-у оцтову кислоту (контроль) і пеніцилін С калієву сіль (позитивний контроль).

Перед введенням кроликам коротко вистригали волосяний покрив навколо місця ін'єкції на ділянці З х2см. о Ін'єкцію робили у середню частину чотириголових м'язів лівого та правого стегна кролика по 1 мл с кожного боку, відповідно. Одразу ж після введення відстежувалися та реєструвалися погіршення зовнішнього вигляду ко волосяного покриву, апатія, анорексія та рухові утруднення. Через 48 годин кроликів умертвляли, препарували чотириголові м'язи і робили поздовжній розтин, щоб відстежити реакції місцевого подразнення у зоні ін'єкції б60о та провести патологічні дослідження. Реакції подразнення класифікували відповідно таких критеріїв оцінки: 0 - відсутність очевидних змін, 1 - легка гіперемія на ділянці менш ніж 0,5 х1,Осм, 2 - середня гіперемія на ділянці більш ніж 0,5х1,Осм, З - значна гіперемія разом з переродженням м'язової тканини, 4 - некроз, що виглядає як переродження з коричневим забарвленням, 5 - ознаки великого некрозу.

Результати дослідження показують, що тетродотоксин у дозі 0,5бмкг/кг в розведеній оцтовій кислоті, бо 0,0296-ий розчин оцтової кислоти (розчинник) і пеніцилін З калієва сіль у концентрації 1,54х10бод/кг (позитивний контроль) викликали виражені реакції місцевого подразнення у м'язах кроликів, тоді як такі реакції при застосуванні тетродоксину у дозі О,5бмкг/кг в стандартному фізіологічному розчині не спостерігалися. На підставі отриманих результатів можна зробити висновок, що подразником був 0,02906-ий розведений розчин оцтової кислоти, а не тетродотоксин у концентрації, що вивчалася у дослідженні (таблиця 25). кинь завше нини зснеоенійки ня. а аж інн ни; Де кроликів. яри жиедвнні. поні поті році ци щи сви й М -Щ Яка ин ЕЕ іі й Коля кра й я УЖЕ тк вола МКК РН А КУМ Дт КУА сь Я и пи ПЕ і іди сс си

Уа ее дет отуеенеттненнені Н ЗК ЗКбанньк т орентттттютьмнктетт: ВИ Й зво то у с Се иж мкл а зшернни ЗОВ ос ще ш й реар, рек ет с с: Шен Ер ой ТК ШЕ ТАРУ Ин КН сови сні сс рт ЖК ЕОМ хо ай: вант АЕРІ двнею- - пасе, РЕ Кекс інн ние норнкий соми в ка иа УК ЖМл ян ПЕК Бе З: СТАН ан ШО КНТ мк ЗИМА КЕН ЕМ

Ж рваих ше й

МИ НН їх

ДМ ВИЙ, піно її кві рен ва: а що

Бу есе мВ уровня щі й й й

Бекскв оси ри АТМ ЧЕ АЛЕ ний се й З и кс нЕк АлнНЕМ Кат нянь МПа каса ки се ал Вод піди рвіл ди ЮТНЕ зл і ОК околі ж под вада сте цк ДТ каль ЕІ ЗІ Кк КМ трете, я нка тс ня мс НИЙ я яв явити й 4 й 4 ше 7.2 Дослідження загальної гіперчутливості у морських свинок (ав)

Двадцять чотири морські свинки лінії Напеу, самці і самиці у співвідношенні 1:1, віком 8-12 тижнів і с вагою тіла 250-300г довільно розподілялися на три групи, що отримували тетродотоксин у дозі 0,95мкг/кг, 1096-ий розчин бичачого сироваткового альбуміну (позитивний контроль) і 0,0295-ий розведений розчин оцтової ФО» кислоти (контроль розчинника). с

Метод сенсибілізації:

У групі, що отримувала тетродотоксин, кожній морській свинці внутрішньоочеревинно вводили О,бмл їч- препарату сенсибілізуючої дози тетродотоксину через день, роблячи три послідовні ін'єкції. Такий же метод введення застосовували і для групи, що отримувала розчинник, і групи, що отримувала 1095-ий розчин бичачого сироваткового альбуміну (позитивний контроль). Після цього тварини з кожної групи розділялися на дві « підгрупи, по чотири особини у кожній.

Метод стимуляції: - с У кожній групі тваринам з першої підгрупи через 14 днів після сенсибілізуючої дози "з (внутрішньоочеревинного введення) внутрішньовенно вводили 1,0 мл препарату подразливої дози у зовнішню " частину задньої кінцівки. Тварини з другої підгрупи отримували таку ж дозу тим самим шляхом на 21-й день після сенсибілізуючої дози (внутрішньоочеревинне введення). За лабораторними тваринами постійно наглядали, щоб виявити ознаки гіперчутливих реакцій, таких як розчухування носа, чхання, пілоерекція, судороги, задишка, -і нетримання калу і сечі, шок, смерть та ін. Застосовувалися такі критерії оцінки: (-) - відсутність аномальної бо реакції; (4) повороти, пілоерекція; (ї) - розчухування носа, пілоерекція, неспокій, чхання, дихальна недостатність і незначний ціаноз; (ї-) - пілоерекція, виражена задишка, ціаноз, слабкість кінцівок і повзання ре) на животі; (ік) - смерть.

ФО 50 Результати досліджень показали, що введення тетродотоксину у дозі 0,95мкг/кг і 0,0296-ого розведеного розчину оцтової кислоти (середовище) після стимуляції не призводить до явних реакцій загальної м) гіперчутливості у морських свинок, тоді як в позитивній контрольній групі, що отримувала 1095-ий розчин бичачого сироваткового альбуміну, відзначався різний ступінь проявів гіперчутливості, наприклад, розчухування носа, пілоерекція, неспокій, чхання і смерть однієї з морських свинок через кілька хвилин після стимуляції 2о (таблиця 26). о Результати тестів показали, що тетродотоксин у дозі на рівні О,9бмкг/кг не викликає реакцій гіперчутливості у і морських свинок, тому застосування даного препарату у вказаній дозі вважається безпечним. іме) 60 б5 же аванси Щ ;

Трупи: ті пи о що й Бак. пекти ке р и Ка

Ен й шен, СО ЛНДНННО:

Кичаних бурова тлковитоє 20 о он

Ми ще днк. ПЮЦЕЕтЬЕ ніше» а сш чем кое сах пихи: Ек: сиве: шо спшвие со: о ейта свв с ссвио ст у с 2 1 вв 25 Бал: Ен Док. то йо 7.3 Тести на гемоліз і васкулярну стимуляцію о новозеландських білих кроликів, вік: 14-18 тижнів, вага: 2,0-4,Окг. Без розділення за статевими ознаками.

Тест на гемоліз:

Сім мілілітрів крові кролика відбиралося для приготування 2905-ої суспензії еритроцитів у стандартному о фізіологічному розчині для використання в експериментах. Як контроль застосовували два мілілітра 0,02905-ого водного розчину оцтової кислоти. В сім пробірок поміщали 290-у суспензію еритроцитів і стандартний о фізіологічний розчин, куди додавали ТТХ у різних кількостях. Пробірки струшували для однорідного змішування Ге»! розчинів, потім витримували у термостаті при температурі 372С. Перше спостереження і реєстрацію результатів робили через 15 хвилин, а наступні реєстрації повторювали щогодини протягом чотирьох годин. о

Результати показали, що тетродотоксин не викликав гемоліз іп міго. -

Тест на васкулярну стимуляцію: 15 кроликів довільно розділяли на три групи, які отримували тетродотоксин 1,Омкг/кг, 0,0295-ий водний розчин оцтової кислоти (контроль розчинника) і стандартний фізіологічний розчин. «

Усі групи отримували по одній внутрішньовенній ін'єкції в день протягом 10 днів підряд. Через 24 години після введення умертвляли трьох тварин з кожної групи і препарували кровоносні судини у місці введення для - с патологічного дослідження. Решту тварин доглядали протягом двох тижнів; потім їх умертвляли і, відповідно, ц препарували кровоносні судини у місці ін'єкції для проведення патологічного дослідження. "» Результати показали, що протягом періоду введення і після нього не відзначалося відхилень у психічному стані, вазі тіла, температурі тіла і споживанні їжі в отримавших препарат тваринах, - це свідчить, що тетродотоксин (1,0мкг/кгу у випадку щоденних внутрішньовенних ін'єкцій не викликає будь-якої помітної -І васкулярної стимуляції у кроликів.

Приклад 8. Тератогенні ефекти тетродотоксину у мишей при внутрішньом'язовому введенні б Експериментальний матеріал: (Се) Ін'єкційний препарат тетродотоксину, ЗОмкг/2мл/ампула, партія Ме931220, поставлений "зцаподхі Авіа Неашйт Меаіса! Со., Ца". б Лабораторні тварини: о Миші лінії Зпаподопаї, 250 самиць і 80 самців, віком 80-100 днів, здорові, статевозрілі, самиці не родили і ніколи не були запліднені. Вага тіла: самиці 25-35г, самці 30-40ОГг.

Мишей довільно розділяли на три групи, що отримували ТТХ (2,5, 5,0 і 10,Омкг/кг), позитивну контрольну групу (циклофосфамід, 2Омг/кг), групу контролю розчинника (0,0295-а розведена оцтова кислота) і порожню контрольну групу (для ін'єкцій використовували воду).

Ф, В усіх групах кожна самиця отримувала єдину ін'єкцію (внутрішньом'язово) з 6-го по 15-й день вагітності, ко крім групи позитивного контролю, де кожній самиці єдину ін'єкцію робили на 11-й день вагітності. Миші-самці препарат не отримували. во Результати показали, що протягом періоду введення препарату загальний стан вагітних мишей був нормальним. Після введення у вагітних мишей не спостерігалося аніяких ознак відхилень. Не було виявлено ембріотоксичності чи тератогенного впливу серед мишей лінії Зпапойаї, що отримували тетродотоксин у вигляді однієї ін'єкції (внутрішньом'язово) щоденно з б-го по 15-й день вагітності у дозі 2,5, 5,0 ії 10,Омкг/кг, що дорівнювала 1/8,1/4 і 1/3 ЛДьо, відповідно. Не було виявлено також ніяких дефектів екстер'єру, внутрішніх 65 органів і скелета у тварин, що отримували або 0,0295-у розведену оцтову кислоту (контроль розчинника), або воду для ін'єкцій. Разом с тим, показник тератогенного впливу становив 10095 при одноразовому введенні циклофосфаміду вагітним мишам на 11-й день. Дане дослідження показало, що тетродотоксин не має ембріотоксичності і, не викликає тератогенної дії на мишей лінії Зпнапоназ|.

Приклад 9 9.1 Дослідження мутагенності для ЗаІтопеїІа (проба Еймса)

Експериментальний матеріал: порошок тетродотоксину, партія Мо940701, поставлений "Оайап Ао 5беп

РНнагтасеціїса! РіІапі", Ляонін, Китай.

Потенціал мутагенної дії тетродотоксину на чотири стандартні експериментальні штами зЗаїЇтопейа досліджувався за допомогою методу преінкубації при внесенні у живильне середовище. Результати показали, 7/0 що тетродотоксин у концентраціях від 0,01 до 100,0 (максимальна розчинність) мкг/зразок не викликає будь-якого збільшення мутацій для чотирьох штамів (ТАУ97, ТАЗ98, ТА100 і ТА102), як за умов активації фракцією

Бо, так і без неї. Цей результат вказує, що тетродотоксин не має мутагенного впливу на штами ЗаїІтопег|а.

Результати дослідження мутагенного впливу препарату тетродотоксину, що використовувався, і дані позитивних контрольних експериментів на ЗаІтопеїйІа наведено в таблицях 27 і 28. ща ше рані: фі вені, і в НК а кВ и ши в ни А и в и і в Б Мини пис пнв дон св рок еко Кая меди В пуп уттв ви ке зуржиетювв

ШО; ї- Вк. 00 М у ко АСВ 0000 шЕНЯ

Май ша: де с зни бик шо щен. бохо вл ОМ Жеюо ях ет КАМНІ У МЕ ее пи сло й Се в ж кіш Сея Ж яки

ДЕ каски ох сла се В т нов о пе ВН свои оввн я У ЗІЩІВСЯ т ЛАК Кітті их кто Р Зк: косив г НІ пшоаея ТВТВ - ока

СЯ тоди редяє 5 пе то: тя са стр тал «ав сч і о ь зо Жнь зенрнннння ср сен ШЕЕОМеНА ЗАТ І«о) иа АЛ я й сет ек тжі о КМ 0 Я

ВЕ шен ши УТ нн отут сві М тій кат со ик сф сне В пики просо кр кова ваті КЕ М ку йно паса ве и увешн

М ечаЕ тт і ай. ПЕ ликн ШИ Ат ттетсттте 20 ЕТ т анна, - с іній зн тя йо ке ав тижня па т з т 5 - с зазнає : «іа рен ке «Ин

А и вік ЕК Й Б Я І пкт Ям Вт тчкк В К еВ І НН: Я о ЕЕ яКи зак. Зв " жо ще зак зви ув ші ау ув ев щ- ща -І ек МЕЖ ИНЕВ о

НИЙ яке най шьной Би ар і; шале зр т нених б» 7 ловнинниюе же ТЕМ я: щи ве ще зашех пед о АН шк Ше й их че ша; зак дже ше ан вд ше Мо а ие с яко пи як зш явне вв яке паза: ви ВяЕ.. виш 60 Як випливає з таблиці 29, викликаючий прямі діагностичні мутації дексон (Оехоп) і непрямі джерела мутацій 2-ариламін і дигидроксіантрахінон призводили до значного підвищення кількості мутуваних колоній досліджуваних штамів - у два чи більше разів порівняно з негативними контрольними групами. Це свідчить про надійність обраного дослідницького підходу. Тетродотоксин у концентраціях від 0,01 до 1ООмкг/зразок не приводив до будь-якого значного підвищення кількості мутуваних колоній для чотирьох перевірених штамів, як в 65 умовах активації фракцією Зо, так і без неї. Такий результат свідчить про відсутність мутагенної дії тетродотоксину на штами ЗаІтопе|а.

9.2 Дослідження хромосомної аберації для легеневих клітин китайського хом'яка (СНІ)

Експериментальний матеріал: порошок тетродотоксину, партія Мо940701, поставлений "Оайап Ао 5беп

РНнагтасеціїса! РіІапі", Ляонін, Китай.

Легеневі клітини китайського хом'яка піддавалися дії тетродотоксину у концентраціях 5,0, 10,0 і 20,Омкг/мл протягом 24 або 48 годин без активації фракцією 5» і протягом 6 годин за умов активації фракцією

Зо. Результати показали, що тетродотоксин не призводить до суттєвого зростання частоти хромосомної аберації порівняно з контролем розчинника.

Результати дослідження здатності тетродотоксину викликати аберацію хромосом легеневих клітин 70 китайського хом'яка при відсутності метаболічної активації наведено у таблиці 29. а аа: Да о: яиичикиек ча ех я МИ Ке и НТ Й й а Й пас иа З я т. у : хуй З як ї: вЕбУ като р с Ух оку З і: НН х Ша Ма дк дн дн и

КА се Ка зов с стос БД Було Й о: з. вт нано сьо Б. Яке

ДО ие пт меш з вже пами ер В о п о В ве пиевавае ск най сек РЕ ЕЕ Во НН КЕН ші п яні комою юльс. ЖОМУ АК Я Ти Я МК ЕЕ о ин й КРОС Бе ми а св дотик ен сіно осв я Му есе зи с вина з с ще См шен броні де: о нн ни пі ле сч дя о ВИ шир п нео в МК; ов У нн ню в ВІ ни нс гом й ре яку вні

Ас сте сере Мово вка Я ян й я зу с вн й: о

Бо тай. Я. й; зокре дари ще Храми ооевновння дере себя пишне с ен Її со

ЗОВ и се А с ЛУ ит лено ЗУ, тк Птн чор ки га РЕ ве 5 о - г: Бо екв ї гай нд с ніс нові ст: ЕКО ніс і ен и нов: ст ш ланок АЙ ДИ « ен в п аа ко ср ВД Ко ванн Кен ср ши ен не нонненіх ЕН я я Кн Чанг МЕИЕВИКИ ям - с Як наведено в таблиці 29, через 24 і 48 годин після дії частота хромосомної аберації у порожній "з контрольній групі в обох випадках дорівнювала 095. Той самий параметр у групі контролю розчинника я дорівнював Зб і 295, відповідно. Результати дії тетродотоксину у концентраціях 5,0-20,Омкг/мл становили 0-290.

У хромосомах було виявлено структурні аберації. Значення частоти аберації для позитивної контрольної групи, яку піддавали дії мітоміцину С, досягали 72905 і 9995 через 24 і 48 годин після дії, відповідно (Р 0,01). -і Результати, які спостерігалися при дослідженнях здатності тетродотоксину викликати аберацію хромосом б легеневих клітин китайського хом'яка за умов метаболічної активації, наведено в таблиці 30. се) (о) (42) іме) 60 б5

Вісн іст нт КеЕИЮ: пан вв я те ЕЛЕКТ" ПЕКОр А кн а зу рувв ке о ВСЮ ен ни ПДК Ки Я їх зов мед

МЕ ек АК ЧЕ НЕ плов В на о. іш що

МЕН но най ВІ. р зву пейввя БА ні ЯК жна: она КЕ НІ вив пав В нка т ніші нта асан з що: їн ще псренесьй оте іній пра о ад рве в тей інв Фен й м -Е пн шо ви ши.

Бу все се: М с МИНЕ ВИНК ТИВ За мае Мов: прова пи ші є кни вони Шон 70 ши м 5: шо Б иа ри аа Еми Не со же е Зв: де шини няння дае се тк же влах у ие он с ле ли, зва ЗБЕ жи: ре НК, я ВА Мак Удод не т зе Щ ато ооо щу же и я ние о в НИ т Й сте НЕ вні до яр нн ни ие се й: р лов ННІ п а сей 5 о волеу кот лив ник иа 8; ме ІВ; я З зей р В. тей чі ній пе; а оє 0 В я та: КК. сви ен па я ця

ШЕ: й повен в а ОВ Я Бе ковк ВО

Як наведено в таблиці 30, при дії протягом 24 і 48 годин частота хромосомної аберації в порожній контрольній групі в обох випадках складала 295; для групи контролю розчинника - 195 і 295, відповідно; для групи і - контролю розчинника в присутності Зо - 195 і 395, відповідно; для контрольної групи Зо - 1905 і З9о, відповідно.

Для груп з дією тетродотоксину, частота хромосомної аберації була в межах 095-395 при концентраціях 5,0-20,Омкг/мл. У хромосомах було виявлено структурні аберації. Значення частоти аберації для позитивної « контрольної групи, яку піддавали дії циклофосфаміду, досягали 5095 і 4295, відповідно (Р «0,01), тоді як при відсутності метаболічної активації вони складали 095 і 395, відповідно. ші с Вищенаведені результати свідчать, що у відсутності метаболічної активації частота хромосомної аберації у "» порожній контрольній групі, групі контролю розчинника, групі з дією тетродотоксину в інтервалі концентрацій " 5,0-20,Омкг/мл є у межах норми, тоді як в позитивних контрольних групах, у присутності мітоміцина С, було помічено значне зростання частоти аберацій. В умовах метаболічної активації частота хромосомної аберації в порожній контрольній групі, в групі контролю розчинника, в групі контролю розчинника у присутності Бо, В - контрольній групі Зо, групі з дією тетродотоксину при концентраціях в інтервалі 5,0-20,О0мкг/мл також б вкладаються у рамки норми, тоді як групи позитивного контролю в присутності циклофосфаміду демонстрували значне зростання показника. Аналогічним чином, частота аберації для позитивної контрольної групи у ре) присутності циклофосфаміду вміщувалося в рамки норми при відсутності метаболічної активації. Отримані

ФО 20 результати свідчать про надійність застосованого методу досліджень. Таким чином, тетродотоксин в інтервалі концентрацій 5,0-20,Омкг/мл не викликає хромосомних аберацій в легеневих клітинах китайського хом'яка. с 9.3 Мікроядерне дослідження дії тетродотоксину на клітини кісткового мозку мишей

Експериментальний матеріал: ін'єкційний препарат тетродотоксину, ЗОмкг/2мл/ампула, партія Мо931220, поставлений "Сцаподхі Авіа Неаїй Медіса! Со., Ца". 52 В цьому дослідженні було виділено три групи за дозами тетродотоксину 10, 5 і 2,5мкг/кг. Як шлях введення о було застосовано внутрішньом'язову ін'єкцію (індукування). Було сформовано дві контрольні групи: одна була групою контролю розчинника - оцтової кислоти (0,0295); а друга, позитивна контрольна група, отримувала ю циклофосфамід (бОмг/кг/. У другої групи, що отримувала тетродотоксин у концентрації 1Омкг/кг, проби відбиралися через 12, 24, 36, 48 і 72 години після введення препарату, тоді як для решти груп зразки для 60 проведення мікроядерного дослідження приготовлювалися через 24 години після першого введення. Результати показали, що після введення/індукування показник долі мікроядерних клітин для групи, що отримувала тетродотоксин у концентрації ТОмкг/кг, складав 4,396, що значно відрізнялося від даних для групи контролю розчинника (Р«е0,05), тоді як доля мікроядерних клітин в позитивній контрольній групі досягала 46,596, що досить помітно відрізняється від значень для групи контролю розчинника (Р «0,01). ТТХ в концентраціях 5 і бо 2,5мкг/кг взагалі не викликав аніяких помітних змін.

Показник чисельності мікроядерних клітин у мишей, що отримували тетродотоксин у дозі 1Омкг/кг, Через 12,

24, 36, 48 і 72 години після введення наведено у таблиці 31. Результати для всіх груп є у межах норми. На підставі наведених результатів, час умертвлення тварин для приготування зразків має дорівнювати 24 годинам після першої ін'єкції. пшненарткниюяі скижнсюм списретентеєєтняя шеБеаи ЗШ сили о не ВК: ВЕК нЕоренофнювх Щи сект венами:

ВЕНИ НЕ Зб поем щен. ТИ жов шт: спе й: пвйжт Б и їренжк: жан си ши пд и о он писовлинн и я Кен я кіт ней Болюче Коко вт зняв що ел т 1: З В "Дно У Белей о) дае ЗЕ ен вн и ау віта йо вве с я ягня я фени сен тонні етвх анод пешоши му Я КЕ. серадстт в овсекнввяиях гне пдоніжнюсінн. ЕПІІЄВ - чеме--внсуєьа пора ВИ НЕ онлриконях

ЯКО А ЕКЕКНОВИ: КОНЕМ МЕН вд ЕН ЕЕ КЕН М Я р зЯ т ща АН Бест ові ай

КА п". ЗЕ ВИ пакт Ви

НН а вет Я Те, вв пи З

М осо ек вс: ВИННИК 5 с ИН СН с с ВИННИЙ

Ба ЗЕеане ШОК Мо я НУн СИКАМ СаТ РЕМ вот БИТВУ МА,

У таблиці 32 наведено результати для тих груп тварин, що отримували тетродотоксин у дозі 10, 5 і 2,Бмкг/кг. Показник чисельності мікроядерних клітин для тетродотоксину в дозі 1Омкг/кг становив 4,3 2/00, ЩО СМ статистично відрізнялося від групи контролю розчинника (Р «0,05). Показники мікроядерних клітин для інших о груп вкладалися у межі норми, тоді як значення для позитивного контролю досить помітно відрізнялося від результатів для контролю розчинника (Р.«0,01). Й

КАН сх Мо кавии: ан чия М КЕ ИН і: Б А а. пінні ук ан нь рик.

ДЕ сн НН р в щи р по кій і Бе Гу ще в: оте ве (о) ; як Шов. июня: ша краян свй в янв іш, со "п Ен С ня Кондае ен «Х енеедах леу Ж «ЕЕ укініок ія сет "мВт ен тек ВИН ут еуИЙ

МУКИ АК лання Ех ие й Кенексве це ЕН ее соя ле в мета пра сх ша вер вншк ДЕМОДВ НЕ: пого поховання те навевтькк бен вте нс варені и т САНИ зі в Ж ШЕЙК КВК

Шоги КУМ п ДУХИ Ж я се яти "ВВ ЕТ ТЯ МК КН и ЕЕ НОЖА В аж бе ей А Ж. ЕТ « ше ре ЕК ВА се МЕ Й есе ЗО» зер щее б ве й - с Як: ЛЕВ о я п то дн ж ;з» ПА нсленн ня рак рем у ть й вик Й ик зе шк ни й

Ви у НК Бен ше Ж бари ів

Е тав в нку ВК а ск ин пера З КА Ек ММ. о З

ФО Мене вною ит ВОНА ККУ: й, НЕ

Результати, отримані в конкретних умовах проведення цього дослідження, таких як рівень дози, шлях введення і режим ін'єкцій, показали, що чисельність мікроядерних клітин, що утворилися під дією внутрішньом'язової ін'єкції 1Омкг/кг тетродотоксину, трохи зростала і статистично відрізнялася від групи

ГФ) контролю розчинника (Р«0,05). Чисельність мікроядерних клітин при введенні (внутрішньом'язово) 2,5 і 7 Бмкг/кг тетродотоксину вміщувалася у межі норми, тоді як для позитивної контрольної групи цей показник досить помітно відрізнявся від групи контролю розчинника (Р «0,01). Такі результати свідчать про надійність обраної во експериментальної системи.

Результати експерименту показали, що висока доза тетродотоксину (1Омкг/кг), що дорівнює 1/2 ЛДьо, мала певний вплив на показник чисельності мікроядерних клітин, однак такий висновок не має клінічного значення, оскільки вказана доза набагато перевищує прийняту до клінічного застосування. Для більш детального вивчення такої дії тетродотоксину було проведено ряд додаткових експериментів (див. нижченаведений додаток). в Додаток.

Для більш детального дослідження дії тетродотоксину на чисельність мікроядерних клітин у мишей було проведено додатковий експеримент, результати якого наведено в таблицях 5 33 і 34.

ПИ ЗИМОВІ ТИВ В МИ о ВИЙ АВК ко АНУ МАЛИЙ МВ КСО ОС МИИНИЩ КИ ІМЯ

Неби петроцоя»; ях зейлення «доли и ново они ел ан

Шенсиву (00 ана шви пила ИН сини Вища; банерна вена

Мен діння КВ ІД НИ и НИ с дів дк, а зіназн ее и УУм пейййкяя г пив За В Я ЕТ КЕ ун ик оре кс я ні а він ОЙ й й ї р і Я шо ЕК Ко А дк: ще ших св о НК; й ге КМ: пит на нн як ле до ім сені ав, Не ві се Шишка ав «ий не Шо ев

Зах сфе жо сення раною десенотю Бде ЕЕ од ех вче дя се

ЖЕ сяк сію обшиті ИИМОї ода ле Я. Меенін бе: сей МЕ то ЩІ : ВОД и ЧНО у сем, мересл ни, Ж тн, пс тет Рене тах: КЕНЕ сн, КК ик Ки УХА А Я ЕВ

Кдйдне ШЕ І й в в піших МРИНН інд вий, пе т й . , у на Биинни я а ік нЯ г Ки чо

Ех о: я я ікрі сти У До Я Я р. Ша ж ж одн веди Ой іони см мис кв; дено я і) я р ТАЙ САН дир. нших ссосозв ш ши нн. , ння хв зо "п В ке б херіяюниое я

Щ (Се)

Як показано в таблиці 33, доля мікроядерних клітин у присутності високої дози тетродотоксину (1Омкг/кг) б» при одноразовому введенні складала 5,8--2,42/55, Що було дещо вище норми, тоді як доля мікроядерних клітин «я при введенні 2,5 і 5мкг/кг тетродотоксину вміщувалася в рамки норми. При цьому у випадку індукуючого 3о дозування (дві ін'єкції) всі показники перевищують результати одноразового введення. в

Провадилося порівняння двох шляхів введення, внутрішньом'язового і внутрішньовенного, і наведені у таблиці 34 результати вказують, що показники чисельності мікроядерних клітин у цих двох випадках не дуже помітно відрізнялися один від одного. «

Отже, у цьому дослідженні вивчався вплив тетродотоксину на долю мікроядерних клітин в кістковому мозку З мишей АМ5. При рівні дози, що змінюється від 1/2 до 1/8 ЛД5о, тетродотоксин не викликає скільки-небудь с помітних збільшень долі мікроядерних клітин, при цьому при впливі тетродотоксину у дозі 1/2 ЛДво показники "з були дещо вище норми. Шлях введення також не відігравав статистично помітної різниці щодо показників долі " . . мікроядерних клітин.

Розуміється, що викладений опис і додані до цього документу конкретні варіанти лише ілюструють найкращий метод застосування винаходу та закладених у нього принципів. Зміни і доповнення до винаходу, і безсумнівно, можуть бути внесені особами, які мають високу кваліфікацію в цій галузі, без відхилення від суті

Ге»! та масштабів винаходу, а тому передбачається, що він обмежений суто рамками формули винаходу, яка додається. о Статті з наукових періодичних видань і патентна література, яку цитовано в даному документі, включені як б 20 посилання - в усій їх повноті і для будь-яких цілей. о Список літератури: 1. Кап НР, Вемап 5, Огау А. Мосісеріїме регірпегаї пешгопев: сеїЇшШаг ргорегієв. Іп: Ума! РО, Меїгаск

К., едіюгв. Техіроок ої раїп, Едіпригуй, спгиспі! Іміпдвіапе, 1994; 57-78. 2. ММоой Су, Ооире! ТР. Те раїорпузіоїюду ої сПпгопіс раїп-іпсгеазей зепзйімйу (о Іом/ (йгезпоЇїд А 22 В-йбге іприїв. Ситепі оріпіоп іп Мешигобріоіоду 1994; 4:525-534.

ГФ) З. Огау А. Тавііпд (пе іпаттацогу зоир: Пе гоїе ої регірпега! пепгопев. Раїп Кеміемув. 1994; 1: 153-173. юю 4. Кареп ОК, Косп ВО, ІПпіска М, еї аї. А (еігодоїохіп-гевівіапі мо(аде-даївд зодішт спаппеі! їот питап доггаї госої дападіїа, ПРНЗ/ЗСМ 10А. Раїп 1998; 78:107-114. 5. Сацегаї! УХА, СеїІшаг апа тоіесціаг Біоіоду ої мо(аде-даїеай зодіт спаппеї5, РНпузіо! Кеу. 1992; 72: 815-818. 60 б. АКоріап АМ, Зіміоні Її, МУсод ОМ. А (егодоїохіп-гевівіапі моМаде-дагвдй зодішт спаппе! ехргеззей Бу зепзогу пешйгопз, Майшге, 1996; 379: 257-262. 7. бод М5, Кеїспіпда ОВ, Зп!ивіег Му, Іеміпе 90. НурегаЇдезіс адепів іпсгеазе а (іеігодоюхіп-гевівіапі

Мак сигтепі іп посісеріогге. Ргод. Май! Асай 5сі. ОБА, 1996; 93: 1108-1112. 8. Кпазаг 5О, бої М5, І еміпе 90, А (ейгодоїйохіп-гезівіапі зодішт сигтепі тедіагевз іппаттайогу раїп іп 62 (де гаї; Мецйигозсіепсе Іейеге, 1998; 256: 17-20.

9. МомакКоміс 50, Тгоцтака Е, МесОСімегп Ус, еї аїЇ.

Оівпіршіоп ої (Пе (еігодоїохіп-гезівіапі зоаійт спаппеї! РМЗ іп гаї зепзогу пешйгопв іп погтаї апа пеигораїйіс сопайіопв, 9. Мешгозсіепсе, 1998: 18: 2174-2187.

10. Отапа-гараїа І, Кпарра? МА, Нипіег С, еї аїЇ.

Теїгодоїюхіп іппіріїє пеигораїйі!Ї есіоріс асіїмцу іп пешготав, доггаї госї дападіїа апа догзаї! погп пешйгопв, Раїп, 1997; 72: 41-49,

Claims (16)

1. Формула винаходу 70 1. Спосіб довготривалого, до 20 днів, знеболювання у ссавців, які відчувають біль, в якому системно вводять ефективну кількість препарату, що містить блокатор натрієвих каналів, вибраний з групи, яка складається з тетродотоксину, сакситоксину та їх похідних, у фармацевтично прийнятному носії, і що ефективно полегшує біль при введенні вищезазначеного препарату у дозі від 0,1 до 5 мкг на кілограм ваги тіла.
2. 2. Спосіб за п. 1, в якому блокатор натрієвих каналів є сполукою, вибраною з групи, що складається з /5 тетродотоксину, ангідротетродотоксину, тетродоамінотоксину, метокситетродотоксину, етокситетродотоксину, деокситетродотоксину та тетродонової кислоти.
3. З. Спосіб за п. 1, в якому системне введення здійснюють шляхом внутрішньом'язової ін'єкції, підшкірної ін'єкції, внутрішньовенної ін'єкції, перорального приймання, під'язикового приймання, накладання шкірного пластиру, імплантованого осмотичного насоса, колагенового імплантата, аерозольної інгаляції або введенням супозиторія.
4. 4. Спосіб за п. 1, в якому біль викликано механічним, хімічним або ішемічним подразненням чи запаленням.
5. 5. Спосіб за п. 1, в якому біль є невропатичним болем.
6. 6. Спосіб за п. 1, в якому причиною болю є рак.
7. 7. Спосіб за п. 1, в якому препарат вводять однією чи більше дозою в день протягом періоду лікування. сч
8. 8. Спосіб за п. 1, в якому ссавцем є особина жіночої статі у репродуктивному віці.
9. 9. Спосіб за п. 3, в якому розчин для ін'єкцій вводять кожні 3-12 годин протягом періоду лікування. о
10. 10. Спосіб за п. 9, в якому період лікування складає від одного до десяти днів.
11. 11. Спосіб за п. 10, в якому лікування складає три дні.
12. 12. Спосіб за п. 9, в якому лікування повторюють. о зо
13. 13. Спосіб за п. З, в якому вказане введення здійснюють шляхом ін'єкції і препарат містить розчин тетродотоксину в оцтовій кислоті. ісе)
14. 14. Спосіб за п. 1, в якому блокатором натрієвих каналів є сполука, що містить тетрагідропуриновий о компонент, який включає два гуанідинових фрагменти, зв'язаних стійким азокетальним зв'язком, що має молекулярну формулу С1оН.7М70О,. (молекулярна маса 299,30), або його похідні. |се)
15. 15. Спосіб за п. 14, в якому блокатором натрієвих каналів є гідроксисакситоксин або неосакситоксин. чн
16. 16. Спосіб за п. 6, в якому біль виникає внаслідок онкологічного захворювання, вибраного з групи хвороб, до складу якої входять рак печінки, рак прямої кишки, лейоміосаркома, рак кісток, рак лімфатичної системи, рак стравоходу, рак геніталій, рак передміхурової залози, рак травної системи, рак шлунка, рак товстого кишечнику, рак грудей, рак дихальної системи, рак легень, рак бронхів, рак сечовидільної системи, лімфома та « 70 вак шкіри. ш-в с Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних и . - . а . м . . а мікросхем", 2006, М 10, 15.10.2006. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. -і (о) се) (о) (42) іме) 60 б5