UA77200C2 - Antineoplastic combination of cci-779 and bkb-569 - Google Patents

Description

Опис винаходу

Даний винахід відноситься до застосування комбінацій ефіру-42 рапаміцину і 2 З-гідрокси-2-(гідроксиметил)-2-метилпропіонової кислоти (ССІ-779) і

І4-(3-хлор-4-фторфеніламін)-3-ціан-7-етоксихінолін-6-іліамідом 4-диметиламінобут-2-енової кислоти (ЕКВ-569).

Рапаміцин являє собою макроциклічний триєновий антибіотик, продукований Зігеріотусевз Нудгозсорісив, який, як було встановлено, володіє протигрибковою активністю, особливо, проти Сапаїйда аїрісапв, як іп міїго, так і іп мімо |С. Меіпа еї аї., 9. Апіріоїй 28, 721 (1975); 5.М. Зепда! ейаїЇ.,, 9. АпібБіої 28, 727 70 (1975); Н.А. Вакег еї аї, 9. Апіібіої. 31, 539 (1978); патент США Моз3 929 992 і патент США Мо3 993 749). Крім того, як було показано, рапаміцин окремо (патент США Мо4 885 171) або в комбінації з піцибанілом (патент США

Мо4 401 653) володіє пропипухлинною активністю.

Імуносупресивні ефекти рапаміцину описані (в БАБЕВ 3, 3411 (19893). Циклоспорин А і ЕК-506, інші макроцикличні молекули, також, як було показано, є ефективними як імуносупресивні агенти, придатними, таким чином, для запобігання відторгненню трансплантата (РЕАЗЕВ 3, 3411 (1989); ЕАЗЕВ 3, 5256 (1989); К.У. Саїпе еї а). Гапсеї 1183 (1978) і патент США Мо5 100 899). К. Магіеї! еї аї. (Сап. У. РпузіоЇї. Рпаптасої. 55, 48 (1977)) повідомили, що рапаміцин є ефективним на експериментальній моделі алергічного енцефаломієліту, моделі розсіяного склерозу, на допоміжній моделі артриту, моделі ревматоїдного артриту, і ефективно інгібує утворення ІдДЕ-подібних антитіл.

Рапаміцин також є придатним для профілактики або лікування системного червоного вовчака |патент США

Мо5 078 999), запалення легень |(патент США Мо5 080 899), інсулінзалежного цукрового діабету |патент США Мо5 321 009), шкірних хвороб, таких як псоріаз |(патент США Мо5 286 730), хвороб кишечнику (патент США Мо5 286 731), проліферації гладком'язевих клітин і потовщення інтими після пошкодження судини |(патенти США МоМоб 288 711 1 5 516 781), Т-клітинного лейкозу/лімфоми дорослих |Європейська патентна заявка 525 960 АТ), с запалення очей (патент США Мо5 387 589), злоякісних карцином (патент США Мо5 206 018), запального Ге) захворювання серця |(патент США Моб 496 8321 і анемії |(патент США Мо5 561 138).

Ефір-42 рапаміцину з З-гідрокси-2-(гідроксиметил)-2-метилпропіоновою кислотою (ССІ-779) являє собою складний ефір рапаміцину, який продемонстрував значну інгібуючу дію на ріст пухлин як на іп міо, так і на іп мімо моделях. Отримання і застосування гідроксіефірів рапаміцину, включаючи ССІ-779, описано |в патенті о

США Мо5 362 7181. о

ССІ-779 виявляє цитостатичні, протиставлені цитотоксичним, властивості, і може затримувати час, який проходить до початку прогресування пухлин, або час, який проходить до появи рецидиву пухлин. ССІ-779, як сч вважають, володіє механізмом дії, який схожий на механізм дії вігоїтив. ССІ-779 зв'язується з білком ча цитоплазми ЕКВР і утворює з ним комплекс, який інгібує фермент, тТОкК (ціль рапаміцину у ссавців, також 39 відомий як ЕКВР 12-рапаміцинзв'язувальний білок (ЕКАРІ). Інгібування кіназної активності тТОК інгібує ряд в шляхів перетворення сигналів, включаючи клітинну проліферацію, яка стимулюється цитокінами, трансляцію

МРНК для декількох ключових білків, які регулюють (31 фазу клітинного циклу, і ІЇ-2-індуковану транскрипцію, що приводить до інгібування ходу клітинного циклу від (31 до 5. Механізм дії ССІ-779, який блокує фазу від 1 « до 5, є новим для пропипухлинного лікарського засобу. З 50 Іп мйго було встановлено, що ССІ-779 інгібує ріст ряду гістологічно відмінних пухлинних клітин. Рак с центральної нервової системи (ЦНС), лейкоз (Т-клітинний), рак молочної залози, рак міхурової залози і

Із» меланомні лінії були серед найбільш чутливих до ССІ-779. Дана сполука зупиняла клітини в фазі (31 клітинного циклу.

Іп мімо експерименти на безтимусних мишах показали, що ССіІ-779 володіє активністю проти ксенотрансплантатів пухлин людини різних гістологічних типів. Гліоми були особливо чутливими до ССІ-779, і і сполука була активною відносно моделі ортотопічної гломи у безтимусних мишей. Стимуляція клітинної лінії -І людської гліобластоми, індукована фактором росту (отриманим з тромбоцитів), іп міго виражено придушувалася

ССІ-779. Ріст декількох пухлин підшлункової залози людини у безтимусних мишей, а також однієї з двох ліній о раку молочної залози, вивчених іп мімо, також придушувався ССІ-779. ав! 20 Протеїн-тирозин-кінази являють собою клас ферментів, які каналізують перенесення фосфатної групи з АТВ або ГТФ на залишок тирозину, розташований на білкових субстрат. Протеїн-тирозин-кінази грають роль в с нормальному рості клітин. Багато які з рецепторних білків фактора росту діють як тирозин-кінази, і саме за допомогою даного процесу вони впливають на сигнальні процеси. Взаємодія факторів росту з даними рецепторами є необхідною для нормальної регуляції росту клітин. Однак, в певних умовах, внаслідок мутації або 29 надмірній експресії, дані рецептори можуть ставати розрегульованими, що приводить до неконтрольованої

ГФ) проліферації клітин, яка може виразитися в пухлинному рості і, в кінцевому результаті, в захворюванні, відомому як рак (|МУйїке А.Р., Адм. Сапсег Кевз., 60, 43 (1993) і Рагвопв, .Т.; Рагвопв, 5.9У., Ітропапі о Айуапсез іп Опсоїоду, ОеМйа М.Т. Ей. 9У.В. ІІрріпсой Со., Рпйа.,, З (1993)). Серед рецептор-кіназ фактора росту і їх протоонкогенів, які були ідентифіковані і які є мішенями для сполук за даним винаходом, 60 знаходяться рецептор-кіназа епідермального фактора росту (ЕСБЕ-К-кіназа, білюовий продукт онкогена егроВ) і продукт, що виробляється егоВ-2 (також званим пе або НЕК2) онкогеном. Оскільки фосфорилювання є необхідним для початку розподілу клітин сигналом, і оскільки понадміру експресовані або мутовані кінази пов'язані зі злоякісною пухлиною, інгібітор даного процесу, інгібітор протеїн-тирозин-кінази, буде мати терапевтичну цінність для лікування злоякісної пухлини і інших захворювань, які характеризуються бо неконтрольованим або патологічним ростом клітин. Наприклад, надмірна експресія продукту рецептор-кінази онкогена егьВ-2 пов'язана з раком молочної залози і яєчника у людини |Зіатоп, О.., еї аіІ., Зсіепсе, 244, 707 (1989) і Зсіепсе, 235, 1146 (1987))Ї. Розрегулювання ЕСБЕ-К кінази пов'язане з епідермоїдними пухлинами (Кеїзв,

М., еї аїЇ.,, Сапсег Кев., 51, 6254 (1991)), пухлинами молочної залози |Масіаз А., еї аїі., Апіісапсег Кев., 7, 459 (1987) і пухлинами, що вражають інші основні органи |Сийск, МУУ.9У., В Мей. Виї., 47, 87 (1991).

Внаслідок важливості ролі, яку грають розрегульовані рецептор-кінази в патогенезі злоякісній пухлині, багато які недавні дослідження торкаються розробки специфічних інгібіторів РТК як потенційних протиракових терапевтичних агентів |деякі огляди, що недавно вийшли: Вигке, Т.К., ЮОгиде Ешиге, 17, 119 (1992) ії Спапо,

С.).; Сеапіеп, К.Г.., У. Маї. Ргоад., 55, 1529 (1992)). 70 І4-(3-хлор-4-фторфеніламін)-3-ціан-7-етоксихінолін-б6-ілідмід. 4-диметиламінобут-2-енової кислоти (ЕКВ-569) являє собою інгібітор ЕСЕК-кінази, який володіє значною інгібуючою дією на ріст пухлин, як на моделях іп міо, так і іп мімо. Отримання і застосування інгібіторів ЕСЕК-кінази, таких як ЕКВ-569, описано |в патенті

США Моб 002 008.

Фіг.1 показує криві цитотоксичності ЕКВ-569, ССІ-779 і комбінацій ЕКВ-5694ССІ1-779 відносно клітин НСТ116.

Фіг.2 показує ізоболограми (при 5095 рівні ефекту) комбінації ЕКВ-569-ССІ-779.

Фіг.3 показує ізоболограми для комбінацій ЕКВ-569-2СІ-779, отримані з різних кінцевих параметрів, що варіюють від 50 до 6595.

Фіг.4 показує тривимірний просторовий аналіз синергічної взаємодії комбінації ЕКВ-5694-С2СІ-779.

Фіг.5 показує контурну діаграму просторового графіка синергізму комбінації ЕКВ-56942СІ-779.

Даний винахід відноситься до застосування комбінацій ССІ-779 ії ЕКВ-569 як антинеопластичної комбінованої хіміотерапії. Зокрема, дані комбінації є відповідними для лікування раку нирок, раку м'яких тканин, раку молочної залози, нейроендокринної пухлини легені, раку шийки матки, раку матки, раку голови і шиї, гліоми, недрібноклітинного раку легені, раку передміхурової залози, раку підшлункової залози, лімфоми, меланоми, дрібноклітинного раку легені, раку яєчника, раку товстого кишечнику, раку стравоходу, раку шлунка, лейкозу, с ов Колоректального раку і невідомого первинного раку. Даний винахід відноситься до комбінацій ССІ-779 і ЕКВ-569 для застосування як антинеопластичної комбінованої хіміотерапії, в яких дозування ССІ-779 або ЕКВ-569 або (8) обох застосовується в субтерапевтичному ефективному дозуванні.

Термін "лікування", що використовується в даному винаході, означає лікування ссавця, що має неопластичне захворювання, за допомогою забезпечення вказаного ссавця ефективною кількістю комбінації ССІ-779 і ЕКВ-569 о зо З метою інгібування росту неоплазми у вказаного ссавця, ліквідації неоплазми або полегшення стану ссавця.

Термін "забезпечення", що використовується в даному винаході, в тому, що стосується забезпечення о комбінацією, означає пряме введення комбінації або введення проліків, похідного або аналога одного або обох с компонентів комбінації, які будуть утворювати ефективну кількість комбінації в організмі.

Отримання ССІ-779 описано |в патенті США Мо5 362 718), який включений в цей документ як посилання. -

Знайдене отримання ССІ-779 описано |в патентній заявці США МозМ 09/670 3581), яка включена в цей документ М як посилання. У випадку, коли ССІ-779 застосовують як антинеопластичний агент, передбачають, що дози первинної в/в інфузії складуть приблизно від 0,1 до 100мг/м2 при схемі введення один раз на день (щодня, протягом 5 днів, кожні 2-3 тижні) і приблизно від 0,1 до 1000мг/м 2? при схемі введення один раз на тиждень. «

Пероральний шлях або внутрішньовенна інфузія є переважними шляхами введення, більш переважним є внутрішньовенний шлях. - с ЕКВ-569 можна отримати відповідно до методів, описаних |в патенті США Моб 002 008), який включений в цей а документ як посилання. Переважні методи отримання ЕКВ-569 представлені в цьому документі. У випадку, коли "» ЕКВ-569 застосовують як антинеопластичний агент, передбачають, що первинна пероральна доза складе приблизно від 1 до 100мг на день. У залежності від толерантності пацієнта, ЕКВ-569 можна вводити щодня протягом періоду лікування, такого як 14 днів, з подальшим періодом відпочинку (коли лікарський засіб не -і вводять), або можна вводити на постійній основі протягом більш тривалого періоду лікування (наприклад, 6 -1 місяців або більше).

Антинеопластична активність комбінації ССІ-779 плюс ЕКВ-569 була підтверджена в стандартному ко фармакологічному дослідженні іп міо, далі стисло описана використана методика і отримані результати. о 50 Методика з використанням клітинної проліферації - клітини аденокарциноми товстого кишечнику НСТ 116 вирощували на середовищі КРМІ 1640 (І Ме Теснпоіодіез, Іпс., Сайпегериго, МО) доповненого 1096 фетальною 62 бичачою сироваткою (ЕВ5, І Ше Тесппоіодіев) і Бомкг/мл гентаміцину (І йе Тесппоіодіев), в атмосфері 795 СО» при 372С. Клітини вміщували в 96-ямкові мікротитраційні планшети (6000 клітин на ямку) в 200мкл середовища

КРМІ 1640, що містить 595 ЕВ5 і 5Омкг/мл гентаміцину, і інкубували протягом ночі при 37 2С. Виготовляли 2о розведення сполуки в тому ж середовищі, з кінцевою концентрацією 5Х, і 5Омкл розведених лікарських засобів о додавали в ямки, що містили клітини. Для вивчення комбінацій двох лікарських засобів серійне розведення однієї сполуки виготовляли в присутності фіксованої дози другої сполуки. Альтернативно, використали ю контрольні серії розведення. Клітини культивували протягом трьох днів в присутності лікарських засобів.

Клітини, на які не впливали лікарськими засобами, включали в експеримент як контроль. Процентну частку 60 клітин, що вижили, визначали з використанням сульфородаміну В (ЗКВ, Зідта-Аїагісн, 5. І оців, МО), фарби, зв'язуючої білки. Клітинний білок осаджували в кожній ямці доданням Б5Омкл 5095 холодного розчину трихлороцтової кислоти. Через 1 годину планшети рясно промивали водою і висушували. Додавали як реагент фарбу 5КВ (0,495 ЗКВ в 195 оцтовій кислоті, вВОмкл на ямку), і планшети тримали при кімнатній температурі протягом десяти хвилин. Потім планшети ретельно промивали 1956 оцтовою кислотою і висушували. Фарбу, 65 пов'язану з клітинами, розчиняли в 10мММ Ттгіз (15О0мкл) і прочитували поглинання на 54Онм на микротитраційному планшеті-рідері. Концентрацію сполуки, яка викликала фіксовану процентну частку інгібування росту визначали побудовою графіка залежності виживання клітин (відносно клітин, що не зазнавали впливу) від дози сполуки.

Оцінка синергізму - Для вивчення взаємодії двох фармакологічних агентів використали ізоболограми. У цьому випадку, концентрацію кожного лікарського засобу окремо, яка викликала певний кінцевий параметр (наприклад, 50905 інгібування росту клітин, ІСв5о), наносили на дві графічні осі. Пряма лінія, що з'єднує дві точки, являє собою рівно ефективні концентрації всіх комбінацій двох лікарських засобів, якщо взаємодія є чисто сумарною.

Зсув ізоболограми ліворуч від прогнозованої цитотоксичності (крива угнутою стороною вгору) являє собою синергічну взаємодію. Навпаки, зсув праворуч (крива опуклою стороною вгору) являє собою антагоністичну взаємодію. У випадку, коли ізоболограми для різних кінцевих точок вміщували на один і той же графік, 7/0 Концентрацію кожного лікарського засобу виражали як частину концентрації кожного лікарського засобу окремо, яка давала той же ефект. Це дає симетричну ізоболограму із заходами, що не мають одиниць, на кожній осі, і дозволяє провести пряме порівняння різних кінцевих точок.

Другу модель вивчення лікарських взаємодій запропонували Ргіснага і Зпіртап Ц(Апіїміга! Кезеагсй, 14: 181-206 (1990)). Це тривимірна модель: по одній для кожного лікарського засобу і третя - для біологічного /5 ефекту. Теоретичні сумарні взаємодії розраховують по окремих кривих доза-відповідь, на основі моделі сумарної дії з використанням несхожих ділянок (незалежність Віїз5). Розраховану сумарну поверхню, що являє собою прогнозовану цитотоксичність, віднімають від експериментальної поверхні, для виявлення площ посиленої токсичності (синергізм) або зменшеної токсичності (антагонізм). Отримана поверхня виглядає як горизонтальна площина при 095 інгібування над розрахованою сумарною поверхнею, якщо взаємодія є сумарною. Піки і заглиблення, що відхиляються від даної площини, вказують на синергізм і антагонізм, відповідно. Для автоматизації всіх розрахунків використали комп'ютерну програму Мас5упегдуї! на основі Місгозоїй Ехсеї. Дана програма розраховує теоретичні сумарні взаємодії і локалізує і кількісно визначає синергічні або антагоністичні взаємодії, які є достовірними при 9595 довірчих рівнях. Результати наносили на тривимірний графік або контурний графік. с

Результати - Були вибрані клітини НСТ 116, оскільки вони експресують низькі, але рівні ЕСЕК, що піддаються виявленню, і є чутливими до інгібування інгібіторами ЕСЕК. Дані клітини володіють деякою (8) резистентністю до ССІ-779, але високими дозами даного лікарського засобу (5-1Омкг/мл) інгібуються. Клітини

НСТ-116 культивували в присутності ЕКВ-569 окремо, ССІ-779 окремо або серії розведень ЕКВ-569 з фіксованими дозами ССІ-779. Після росту протягом З днів виживання клітин визначали за допомогою о зо тест-процедури ЗКВ. Криві цитотоксичності показані на Фіг.1. На клітинах НСТ116 ЕКВ-569 давав величину ІСво 0О,З1мкг/мл. Коли дану сполуку комбінували з 2,08мкг/мл ССІ-779 (який викликав 4195 інгібування росту при о окремому використанні), величина ІСво зменшилась до 0,0Змкг/мл, тобто була в 10 раз менше. При комбінуванні с з 0,02бмкг/мл ССІ-779 (який інгібує проліферацію клітин при окремому використанні на 36905), величина ІС Бо падала до 0,051мкг/мл, тобто була в 6 раз меншою. Схожі результати спостерігалися, коли криві доза-відповідь в.

Зз5 отримували з використанням ССІ-779 в присутності фіксованих доз ЕКВ-569. Для того, щоб ідентифікувати ї- природу даної лікарської взаємодії, отримували ізоболограми (при рівні ефекту 5095) комбінації ЕКВ-569 і

ССІ-779 (Фіг.2). Ізоболограма мала глибоку звивину угнутою стороною вгору, що вказує на значну синергічну взаємодію двох лікарських засобів. У найбільш синергічній точці О,О0Змкг/мл ЕКВ-569, об'єднаний з 0,077мкг/мл

ССІ-779, мав ізо-ефективність з 0,3!мкг/мл ЕКВ-569 окремо або 4,Змкг/мл ССІ-779 окремо (ІСво для кожного « лікарського засобу окремо). Таким чином, 10-кратне зменшення дози ЕКВ-569 і 50-кратне зменшення дози з с ССІ-779 було потрібно для інгібування проліферації клітин на 5095, коли лікарські засоби були об'єднані, в порівнянні з кожним з лікарських засобів окремо. Також вивчали ізоболограми, отримані з різних кінцевих з точок, що варіюють від 50 до 6595. Як показано на Фіг.3, отримані ізоболограми майже повністю накладалися одна на одну, що вказує на синергізм на всіх випробуваних рівнях ефекту.

Взаємодію між ЕКВ-569 і ССІ-779 оцінювали також з використанням просторового аналізу. У цьому випадку -І фармакологічні взаємодії представлені на просторовій діаграмі з площиною на 095, що являє собою сумарну взаємодію, з піками і заглибленнями, що являють собою площі синергізму або антагонізму, відповідно, між двома

Ш- лікарськими засобами. На Фіг.А4 комбінація ЕКВ-569 і ССІ-779 дала обширну площу синергічної взаємодії, ко узгоджувану з результатами, показаними при вивченні ізоболограм. Контурний графік просторової синергічної 5р діаграми полегшує ідентифікацію концентрацій лікарських засобів, при яких спостерігається найбільша о синергічна токсичність (Фіг.5)3. Обширна площа синергізму спостерігалася при концентрації від 0,0005 до о Змкг/мл ССІ-779 і від 0,16 до О,4мкг/мл ЕКВ-569. У межах вказаної площі спостерігалося два піки максимального синергізму при концентрації від 0,0005 до О,00Змкг/мл і від 0,05 до 0О,Змкг/мл ССІ-779 і від 0,25 до

О,З7мкг/мл ЕКВ-569.

На основі результатів описаних стандартних методик фармакологічних випробувань, комбінації ССІ-779 плюс

ЕКВ-569 діяли синергічно, і є придатними як антинеопластична терапія. Більш конкретно, дані комбінації є (Ф, придатними для лікування раку нирки, раку м'яких тканин, раку молочної залози, нейроендокринної пухлини ка легені, раку шийки матки, раку матки, раку голови і шиї, гліоми, недрібноклітинного раку легені, раку передміхурової залози, раку підшлункової залози, лімфоми, меланоми, дрібноклітинного раку легеня, раку бр яєчника, раку товстого кишечнику, раку стравоходу, раку шлунка, лейкозу, колоректального раку і невідомого первинного раку. Оскільки дані комбінації містять щонайменше два активних антинеопластичних агенти, застосування даних комбінацій також забезпечує застосування комбінацій кожного з агентів, в яких один або обидва агенти застосовують в субтерапевтично ефективному дозуванні, зменшуючи, таким чином, токсичність, пов'язану з окремим хіміотерапевтичним агентом. 65 При проведенні хіміотерапії множина агентів, що мають різні механізми дії, звичайно використовують як частину хіміотерапевтичного "коктейлю". Можна передбачувати, що комбінації за даним винаходом будуть використовуватися як частина хіміотерапевтичного "коктейлю", який може містити один або більше додаткових антинеопластичних агентів, в залежності від природи новоутворення, з приводу якого буде проводитися лікування. Наприклад, даний винахід також відноситься до застосування комбінації ССІ-779/ЕКВ-569, що

Застосовується в поєднанні з іншими хіміотерапевтичними агентами, такими як антиметаболіти (тобто, 5-фторурацил, флоксурадин, тіогуанін, цитарабін, флударабін, б-меркаптопурин, метотрексат, гемцитабін, капецитабін, пентостатин, триметрексат або кладрибін), агенти зшиття ДНК і алкілуючі агенти (тобто, цисплатин, карбоплатин, стрептазоїн, мелфалан, хлорамбуцил, кармустин, метклоретамін, ломустин, бісульфан, тіотепа, іфофамід або циклофосфамід); гормональні агенти (тобто, тамоксифен, ролоксифен, тореміфен, /о анастрозол або летрозол); антибіотики (тобто, пликаміцин, блеоміцин, мітоксантрон, ідарубіцин, дактиноміцин, мітоміцин, доксорубіцин або даунорубіцин); імуномодулятори (тобто, інтерферони, 1-2 або ВСО); антимітотичні агенти (тобто, естрамустин, паклітаксел, доцетаксел, вінбластин, вінкристин або вінорелбін); інгібітори топоізомерази (тобто, топотекан, іринотекан, етопозид або теніпозид) і інші агенти (тобто, гідроксисечовина, трастузумаб, алтретамін, ретуксимаб, І -аспарагіназа або гемтузумаб озогаміцин).

При використанні за даним винаходом режим введення комбінації може бути одночасним або ступінчастим; при цьому ССІ-779 вводять в різний з ЕКВ-569 час протягом курсу хіміотерапії. Ця різниця у часі між введеннями двох агентів може варіювати від декількох хвилин, годин, днів, тижнів або більше. Отже, термін "комбінація" не обов'язково означає введення в один і той же час або у вигляді єдиної дози, але що кожний з компонентів вводять протягом бажаного періоду лікування. Агенти також можна вводити різними шляхами.

Наприклад, у випадку комбінації ССІ-779 плюс ЕКВ-569 можна очікувати, що ССІ-779 будуть вводити перорально або парентерально, переважно, парентерально, в той час як ЕКВ-569 можна вводити парентерально, перорально або іншими прийнятними способами. Дану комбінацію можна вводити один раз на день, один раз на тиждень і навіть один раз на місяць. Звичайним для схем хіміотерапії є те, що курс хіміотерапії можуть повторювати декількома тижнями пізніше, і можуть дотримуватися тих же тимчасових рамок для введення двох с ов агентів, або можуть виробляти модифікації, основуючись на реакції пацієнта на лікування.

Звичайним для хіміотерапії є те, що схеми введення лікарських засобів ретельно контролює лікуючий лікар, і) основуючись на численних факторах, включаючи тяжкість захворювання, реакцію на захворювання, будь-яку пов'язану з лікуванням токсичність, вік, стан здоров'я пацієнта і інші супутні захворювання або види лікування.

На основі результатів, отриманих при використанні комбінацій ССІ-779 плюс ЕКВ-569, можна прогнозувати, о зо що первинна доза при в/в інфузії ССІ-779 буде складати приблизно від 0,1 до 100мг/м", переважно, приблизно від 2,5 до 7Омг/м2. Також переважно вводити ССІ-779 в/в, звичайно протягом періоду часу більш 30 хвилин, і о приблизно один раз на тиждень. Первинні добові дози ЕКВ-569 будуть складати приблизно від 1 до 10Омг, сем переважно, від 5 до 75мг. Після одного або більше курсу лікування дозування можуть бути змінені в сторони збільшення або зменшення, в залежності від отриманих результатів і побічних ефектів, що спостерігаються. -

Препарати для перорального введення, що містять активні сполуки за даним винаходом, можуть включати - будь-які звичайні пероральні форми, включаючи таблетки, капсули, букальні форми, облатки, пастилки і рідини, суспензії або розчини для перорального введення. Капсули можуть містити суміші активної сполуки (сполук) з інертними наповнювачами і/або розріджувачами, такими як фармацевтично прийнятний крохмаль (наприклад, « кукурудзяний, картопляний крохмаль або крохмаль з тапіоки), цукор, штучні підсолоджувачі, порошкоподібна целюлоза, така як кристалічна і мікрокристалічна целюлози, коригенти, желатин, камеді і т.п. Відповідні - с таблетовані препаратні форми можна виготовляти звичайними способами пресування, вологого гранулювання а або сухого гранулювання і використати фармацевтично прийнятні розріджувачі, зв'язувальні агенти, "» змащувальні агенти, розпушувачі, агенти, що модифікують властивості поверхонь (включаючи сурфактанти), суспендуючі або стабілізуючі агенти, включаючи, без обмеження, стеарат магнію, стеаринову кислоту, тальк, лаурилсульфат натрію, мікрокристалічну целюлозу, кальцій-карбоксиметилцелюлозу, полівінілпіролідон, -і желатин, альгінову кислоту, аравійську камедь, ксантанову камедь, цитрат натрію, складні силікати, карбонат - кальцію, гліцин, декстрин, сахарозу, сорбіт, двокальцієвий фосфат, сульфат кальцію, лактозу, каолін, маніт, хлорид натрію, тальк, сухий крохмаль і порошкоподібний цукор. Переважні агенти, що модифікують властивості ко поверхонь, включають неіоногенні і аніоногенні агенти, що модифікують властивості поверхонь. Приклади о 50 агентів, що змінюють властивості поверхонь, включають, без обмеження, полоксамер 188, хлорид бензалконію, стеарат кальцію, цетостеариловий спирт, емульгуючий віск цетомакрогол, складний ефір сорбітану, колоїдний 62 діоксид кремнію, фосфати, додецилсульфат натрію, алюмосилікат магнію і триетаноламін. Препарати для перорального введення за даним винаходом можуть використати звичайні препарати з уповільненим або відстроченим вивільненням для зміни всмоктування активної сполуки (сполук). Препарат для перорального введення може також перебувати з активного інгредієнта у воді або фруктовому соку, що містить відповідні солюбілізуючі або емульгуючі агенти, якщо це необхідно. о У деяких випадках може бути бажаним введення сполуки безпосередньо в дихальний шлях в формі іме) аерозолю.

Сполуку можна також вводити парентерально або інтраперитонеально. Розчини або суспензії даних активних 60 сполук у вигляді вільної основи або фармакологічно прийнятної солі можна виготовляти у воді, належно змішаної з сурфактантом, таким як гідроксипропілцделюлоза. Дисперсії також можна виготовляти в гліцерині, рідких поліетиленгліколях і їх сумішах в маслах. У звичайних умовах зберігання і використання даний препарат містить консервант для запобігання росту мікроорганізмів.

Фармацевтичні форми, відповідні для ін'єкцій, включають стерильні водні розчини або стерильні порошки для 65 виготовлення безпосередньо перед вживанням стерильних розчинів або дисперсій для ін'єкцій. У всіх випадках лікарська форма повинна бути стерильною і повинна бути досить рідкою, щоб її можна було вводити за допомогою шприца. Вона повинна бути стабільною при умовах виробництва і зберігання і повинна бути захищена від контамінуючої дії мікроорганізмів, таких як бактерії і гриби. Носій може являти собою розчинник або диспергуюче середовище, що містить, наприклад, воду, етанол, поліол (наприклад, гліцерин, пропіленгліколь і рідкий поліетиленгліколь), відповідні суміші даних агентів і рослинні олії.

Для цілей даного опису під черезшкірним введенням розуміють всі способи введення через поверхню тіла і внутрішні вистілки шляхів організму, включаючи епітеліальні тканини і тканини слизових оболонок. Вказане введення можна здійснювати з використанням даних сполук або їх фармацевтично прийнятних солей, в лосьйонах, кремах, пінках, пластирах, суспензіях, розчинах і супозиторіях (ректальних і вагінальних). 70 Черезшкірне введення можна здійснювати з використанням черезшкірного пластиру, що містить активну сполуку і носій, який є інертним по відношенню до активної сполуки, нетоксичним по відношенню до шкіри і дозволяє доставляти агент для системного всмоктування в кровотік через шкіру. Носій може приймати будь-яку кількість форм, таких як креми і мазі, пасти, гелі і закриті пристрої. Креми і мазі можуть являти собою в'язкі рідкі або напівтверді емульсії типу "масло у воді" або "вода в маслі". Пасти, складені з абсорбуючих 7/5 порошків, диспергованих в нафті або гідрофільній нафті, що містять активний інгредієнт, також можуть бути відповідними. Ряд закритих пристроїв можна використати для вивільнення активного інгредієнта в кровотік, таких як напівпроникна мембрана, яка покриває резервуар, що містить активний інгредієнт з носієм або без носія, або матрикс, який містить активний інгредієнт. Інші закриті пристрої відомі фахівцям. Препарати в формі супозиторіїв можна виготовляти з традиційних матеріалів, включаючи масло какао з доданням або без го додання воску для зміни температури плавлення супозиторію, і гліцерин. Також можна використовувати водорозчинні основи для супозиторіїв, такі як поліетиленгліколі з різною молекулярною масою.

Наступна інформація забезпечує отримання ЕКВ-569 з комерційно доступних початкових матеріалів або початкових матеріалів, які можна отримати, спираючись на описані в науковій літературі процедури.

Отримання 4-диметиламінокротонової кислоти з ТМ5-4-бромкротонату сч тк с з ще: ше (о)

М ко ЗОН Я її о Я ЖК: тн Я ча На й ях Кай ЕЕ ЕЕ НА КЕНЕ тт вт л'їйли о з З я

Не чиня ЕД КИ нс в: с

СУЯ ! 211мл диметиламіну (2М в ТГФ, 0,422моль) по краплях додавали до розчину 50г ТМ5-4-бромкротонату ї- 35 (0,211моль, 75,995 по ГХ-МС) в 250мл ТГФ при 0-509С в атмосфері Мо. Реакційну суміш перемішували при м кімнатній температурі протягом ЗО хвилин. Білий твердий побічний продукт відфільтровували. До фільтрату додавали 2мл води з подальшим внесенням затравки. Утворені кристали відфільтровувати і промивали, з отриманням 18,3г (з двох зборів) твердого продукту не зовсім білого кольору. Вихід становив 67,295 (9890 чистота по ГХ-МС, ЯМР відповідав структурі). «

Отримання метил 4-диметиламінокротонату з метил-4-бромкротонату з 120мл диметиламіну (2М в ТГФ, 0,24моль) по краплях додавали до розчину 20г метил 4-бромкротонату (8595 49 чистоти, 0,095моль) в 150мл ТГФ при 0-502С в атмосфері Мо. Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хвилин. ТШХ (9:1 СН Сі»: Меон з декількома краплями Еї53М) показала залишковий - метил 4-бромкротонат. Реакційну суміш перемішували при 40-45 протягом 15 хвилин. Білий твердий побічний юю продукт відфільтровували. Фільтрат випаровували з отриманням жовтого масла (14г). Жовте мало розчиняли в 10б0мл СНьЬСІ» і промивали два рази НгО. Водний шар знову екстрагували 1ї00мл СНьЬСІіІ». Шари СНьСІе (ав) об'єднували, висушували над МозоО, і фільтрували. Фільтрат випаровували з отриманням масла (12г). Вихід о становив 8895. ЯМР показав бажаний продукт із залишковими кількостями метил 4-бромкротонату.

Отримання гідрохлориду метил 4-М,М-диметиламінокротонату у великій кількості: і; - Я, ті БЕЖ пірія іг свае зх я кл ант» ОВ. Ат ст я па о У Зл колбу вміщували тетрагідрофуран (0,71кг, 0,80л). Додавали метил 4-бромкротонат (0,2Окг, 0,13Зл, іме) пл.-1,522г/мл) і промивали тетрагідрофураном (0,18кг, 0,20л). Розчин перемішували і охолоджували до 0-1026.

Додаткову воронку завантажували розчином диметиламіну в тетрагудрофурані і додавали зверху (год. 15хв.), бо зберігаючи температуру 0-102С. Суміш перемішували мінімум протягом ЗОхв. і перевіряли на завершення реакції за допомогою ТШХ.

Реакція була завершена, коли залишалося « 295 початкового матеріалу, що виявляється (метил 4-бромкротонату). Суміш в холодному стані фільтрували через воронку Бюхнера в Зл колбу з декількома горлами, промивали заздалегідь охолодженим (0-1022) тетрагідрофураном (2х0,18кг, 2х0,20л) і зберігали бо розрідження до припинення подачі розчину по краплях. Колба була забезпечена мішалкою, термометром і пристроєм для вакуумної дистиляції. Розчин концентрували дистиляцією при зниженому тиску (125-200мм рт.ст.)

і при максимальній температурі резервуара (4022) до об'єму (200мл). Додавали ізопропанол (0,22кг, 0,28л) і суміш охолоджували до 0-102С. Головку перегінного пристрою замінювали додатковою воронкою, завантаженою розчином НСЇІ в ізопропанолі, який додавали більше 45хв. до досягнення рН2,0-3,0, при підтримці температури 0-109С7, Суміш залишали в спокої мінімуму на ЗОхв. і вміщували її в холодному стані на воронку Бюхнера, промивали ізопропанолом (2х0,12кг, 2х0,15л). Осад на фільтрі заливали і зберігали розрідження до припинення подачі розчину по краплях. Продукт висушували у вакуумній печі при 502 і 10мм рт.ст. протягом 18-20 години.

Отримання гідрохлориду 4-диметиламінокротонової кислоти з метил 4-диметиламінокротонату пан; их в. тк Ж ЗНАК Я і т ЕК хай ов и: Ше СН ДЕ китаиня і в Кри тей сего:

Б. т рія пт З Те ДА г Ех УКигт. ти ги є рова т и з ї,

Розчин Маон (3,35г в 2бмл НьЬО, 0,084мМмоль) по краплях додавали до розчину 12 г метил 4-диметиламінокротонату (0,084моль) в 100мл Меон при кімнатній температурі. Реакційну суміш нагрівали до додвБес протягом 1 години, потім охолоджували до кімнатної температури. рН доводили до 1-2 за допомогою 5Н

НОЇ. Суміш концентрували до стану густого масла, який розтирали в зневодненому спирті до утворення твердої речовини. Твердий побічний продукт відфільтровувати. Фільтрат випаровували до стану масла, який розтирали в ІРА. Отримували сім (7,0)г білого твердого продукту. Вихід становив 5095, чистота по ГХ-МС 86,3965. в Отримання гідрохлориду 4-М,М-диметиламінокротонової кислоти у великій кількості: с шк М: ! дет: г, пах КЕ о

ПІКИ тав Знос ЗИ ВН Миюн зт сні Ще ; й ко дови плен СИ сон я - о СПИ її же. х ав! «в о леж Ех : ее см 2л колба з декількома горлами була забезпечена мішалкою, термометром, додатковою воронкою і азотним їм захистом. У колбу завантажували етанол (0,39Кг, О,5Ол). Додавали гідрохлорид метил 4-М,М-диметиламінокротонату (0,125кг) і промивали етанолом (0,1Окг, 0,125л). Суспензію перемішували і охолоджували до 0-109С. Додаткову воронку завантажували гідроксидом натрію (5095) (0,1їкг, 0,072л, пл. -1,53г/мл) і додавали протягом більше 20 хвилин, підтримуючи температуру 0-102С. Спостерігалося виділення « 70 невеликої кількості тепла, і суміш набувала жовтого кольору. Суміш перемішували протягом мінімум 15хв., а 8 с потім підігрівали до 18-222С і залишали в спокої мінімуму на 4 години. Реакцію перевіряли на завершення за ц допомогою ТШХ. Реакція була завершена, коли залишалося «2906 початкового матеріалу, що виявляється "» (гідрохлориду метил 4-М,М-диметиламінокротонату). Суміш охолоджували до 0-102С. Додаткову воронку завантажували розчином НС в ізопропанолі і додавали більше 40хв. до досягнення рН2,0-3,0, при підтримці температури резервуара 0-10С. Суміш перемішували протягом мінімум ЗОхв. і в холодному стані фільтрували - через воронку Бюхнера в 2л колбу з декількома горлами, промивали холодним етанолом (0-102С) (2х0,О5кг, -І 2х0,06Зл), зберігаючи розрідження до припинення подачі розчину по краплях. Колба була забезпечена мішалкою, термометром і пристроєм для вакуумної дистиляції. Розчинник видаляли при зниженому тиску о 50-100мм рт.ст. і при максимальній температурі резервуара (4022) до об'єму 160-180мл. Додавали ізопропанол ав | 20 (0,049кг, 0,063Зл) і суміш підігрівали до 35-40 протягом більше 10хв. Додавали ацетон (0,10кг, 0,1Зл) протягом о більше 20хв., підтримуючи температуру 35-40аС. У суміш вміщували затравку і охолоджували до кімнатної температури 20-259С; і залишали у вказаному стані мінімум на 12-18 годину. Суміш охолоджували до 0-109С і залишали у вказаному стані мінімум на 1 годину. Готували суміш ізопропанолу (0,049кг, 0,0бЗл) і ацетону (0,1Окг, О0,1Зл), перемішували до однорідності і охолоджували до 0-10. Суміш фільтрували в холодному стані на воронку Бюхнера, промивали сумішшю ізопропанол/ацетон (2х0,074кг, 2х0,09бл), а осад на фільтрі (Ф, заливали, зберігаючи розрідження до припинення подачі розчину по краплях. Продукт висушували у вакуумній ка печі при 502 і 1Омм рт.ст. протягом 18-20 годин.

Отримання 4-диметиламінокротоніланіліду з гідрохлориду 4-диметиламінокротонової кислоти 60 б5 в ей В іаріена Я у ши и КИ нини Банани З

Бокс вве детее ккд

З 1 ще о «Кк піків

Тіонілхлорид (0,З3бмл, О005бмоль) по краплях додавали до розчину 0,33г гідрохлориду 4-диметиламінокротонової кислоти (0,002моль) в 1бмл СНоСі», що містить 2 краплі ДМФА при 09С в атмосфері Мо. Реакційну суміш кип'ятили зі зворотним холодильником протягом ЗОхв. Потім до реакційної суміші по краплях додавали 0,72мл аніліну (0,008моль) при 02С і перемішували протягом 1 години при кімнатній температурі. Твердий побічний продукт відфільтровували. Фільтрат випаровували, з отриманням масла (0,6бГг).

Дані ГХ-МС показали, що масло містило 11,795 гідрохлориду 4-диметиламінокротонової кислоти і 8595 бажаних продуктів.

Отримання і виділення гідрохлориду 4-М,М-диметиламінокротоноилхлориду

Добре перемішену суспензію гідрохлориду 4-диметиламінокротонової кислоти (5,0г, ЗОммоль) в холодному (02) ТГФ (40мл) і ДМФА (2 краплі з піпетки) обробляли оксалілхлоридом (3,15мл, Збммоль). Суміш перемішували при 20-25 протягом З години, потім охолоджували до 02Сі залишали у вказаному стані на ЗОхв.

Тверді речовини збирали на воронку Бюхнера (під шаром азоту) Ї промивали холодним (022) ТГФ (ЗХ5мл).

Продукт висушували в умовах вакууму (УТторр) при 40-502С протягом З годин, з отриманням 4,0Ог гідрохлориду Га 4-диметиламінокротоноїлхлориду. Даний матеріал характеризується як його метиловий ефір при обробці о твердої речовини метанолом.

Альтернативно, вказану в заголовку сполуку можна отримувати в СНУСМ і використати безпосередньо на стадії скріплення:

Отримання ЕКВ-569 ав)

Зл колба з декількома горлами була забезпечена мішалкою, термометром, зануреною трубкою і азотним захистом. У колбу завантажували М-метилпіролідинон (0,77кг, О,75л, пл.-1,033Зг/мл). При кімнатній температурі о додавали 4-ІЗ-хлор-4-фторфеніл|амін-6-аміно-3-ціан-7-етоксихінолін (0,0748кг) |див. патент США Моб 002 008|іЇ ЙЩЦ«М суміш перемішували при нагріванні до 40-459С і залишали у вказаному стані на 15 хв. Колбу охолоджували до 0-10аС7,. Суміш, що містила гідрохлориду 4-М,М-диметиламінокротоноїлхлориду, переносили за допомогою ге 3з5 зануреної трубки і при позитивному тиску азоту в Зл колбу протягом більше 30-45хв., підтримуючи температуру ї- 0-10аС7. Суміш залишали в спокої при 0-109С7 мінімум на 2 години. Реакцію перевіряли на завершення за допомогою ВЕРХ. Реакція була завершена, коли залишалося «290 початкового матеріалу (4-(З-хлор-4-фторфеніліІамін-6-аміно-3-ціан-7-етоксихіноліну). 12л колбу з декількома горлами, забезпечену « мішалкою, термометром, зануреною трубкою і азотним захистом, завантажували водою (2,61кг, 2,61л). Додавали бікарбонат натрію (0,209кг) і перемішували до отримання розчину. Розчин охолоджували до 20-242С. Суміш З с ММР-СНЬЗСМ переносили за допомогою зануреної трубки і при позитивному тиску азоту в 12л колбу протягом з» більше 45-60хв., підтримуючи температуру 20-242С. Суміш підтримували при 20-242С протягом мінімум 1 години і фільтрували на воронку Бюхнера, промивали водою (3х0,40Окг, 3х0,40л), зберігаючи розрідження до припинення подачі розчину по краплях. Продукт висушували у вакуумній печі при 502 і 1О0мм рт.ст. протягом 28-30 годин, -1 но з отриманням 78,5г (вихід 86905) продукту. -І

Claims (37)

1. Формула винаходу іме) (ав) 50 1. Спосіб лікування новоутворення у ссавця, потребуючого вказаного лікування, який включає введення вказаному ссавцеві ефективної кількості комбінації, що включає ССІ-779 і ЕКВ-569.
2. с 2. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак нирки.
3. 3. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою саркому м'яких тканин.
4. 4. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак молочної залози. 59
5. 5. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою нейроендокринну пухлину легені. ГФ)
6. 6. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак шийки матки.

   т
7. 7. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак матки.
8. 8. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак голови і шиї.
9. 9. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою гліому. 60
10. 10. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою недрібноклітинний рак легені.
11. 11. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак передміхурової залози.
12. 12. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак підшлункової залози.
13. 13. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою лімфому.
14. 14. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою меланому. бо
15. 15. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою дрібноклітинний рак легені.
16. 16. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак яєчника.
17. 17. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак товстого кишечнику.
18. 18. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак стравоходу.
19. 19. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою рак шлунка.
20. 20. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою лейкоз.
21. 21. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою колоректальний рак.
22. 22. Спосіб за п. 1, в якому новоутворення являє собою невідомий первинний рак.
23. 23. Спосіб за будь-яким з пп. 1-22, який включає введення вказаному ссавцеві ефективної кількості 70 комбінації, що включає ССІ-779 і ЕКВ-569, в якому ССІ-779, ЕКВ-569 або обидва вводять в субтерапевтично ефективних кількостях.
24. 24. Спосіб за п. 23, в якому ССІ-779 вводять в субтерапевтично ефективній кількості.
25. 25. Спосіб за п. 23, в якому ЕКВ-569 вводять в субтерапевтично ефективній кількості.
26. 26. Спосіб за п. 23, в якому ССІ-779 і ЕКВ-569 вводять в субтерапевтично ефективних кількостях.
27. 27. Антинеопластична комбінація, яка включає антинеопластично ефективну кількість комбінації ССІ-779 і ЕКВ-569.
28. 28. Композиція за п. 27, в якій ССІ-779 міститься в субтерапевтично ефективній кількості.
29. 29. Композиція за п. 27, в якій ЕКВ-569 міститься в субтерапевтично ефективній кількості.
30. 30. Композиція за п. 27, в якій ССІ-779 ії ЕКВ-569 містяться в субтерапевтично ефективних кількостях.
31. 31. Продукт, що включає ССІ-779 і ЕКВ-569, у вигляді комбінованого препарату для одночасного, роздільного і послідовного застосування для лікування новоутворення у ссавця.
32. 32. Продукт за п. 31, в якому новоутворення являє собою одне з наступних захворювань: рак нирки, саркому м'яких тканин, рак молочної залози, нейроендокринну пухлину легені, рак шийки матки, рак матки, рак голови і шиї, гліому, недрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, рак підшлункової залози, лімфому, сч г меланому, дрібноклітинний рак легені, рак яєчника, рак товстого кишечнику, рак стравоходу, рак шлунка, лейкоз, колоректальний рак або невідомий первинний рак. і)
33. 33. Застосування ССІ-779 і ЕКВ-569 для виготовлення лікарського засобу для лікування новоутворення у ссавця.
34. 34. Застосування за п. 33, при якому новоутворення являє собою одне з наступних захворювань: рак нирки, о зо саркому м'яких тканин, рак молочної залози, нейроендокринну пухлину легені, рак шийки матки, рак матки, рак голови і шиї, гліому, недрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, рак підшлункової залози, о лімфому, меланому, дрібноклітинний рак легені, рак яєчника, рак товстого кишечнику, рак стравоходу, рак с шлунка, лейкоз, колоректальний рак або невідомий первинний рак.
35. 35. Застосування за п. 33 або 34, при якому ССІ-779 вводять в субтерапевтично ефективній кількості. ї-
36. 36. Застосування за п. 33 або 34, при якому ЕКВ-569 вводять в субтерапевтично ефективній кількості. ї-
37. 37. Застосування за п. 33 або 34, при якому ССІ-779 і ЕКВ-569 вводять в субтерапевтично ефективних кількостях.

    - . и? -і -і іме) («в) (42) іме) 60 б5