UA75579C2 - Process for synthesis of oligosaccharides mixture - Google Patents

Description

Опис винаходу

Цей винахід має відношення до галузі медицини, зокрема, до хімічного синтезу сумішей олігосахаридів, які 2 є похідними рибозо-рибітол-фосфату та які використовуються як активна речовина у вакцинах для запобігання інфекцій, які спричинюються бактерією Наеторпйиз іп'цепгае типу Б (НІіБ), а також до вакцин, до складу яких входять згадані суміші олігосахаридів.

Бактерія Наеторпійиз іпїшепгае типу Б представляє собою серйозну проблему для здоров'я людей цілого світу. Ця бактерія викликає, головним чином у дітей віком до 5 років, менінгіт, пневмонію, епіглотит та інші 70 захворювання дихальних шляхів. На наслідки, у межах від глухоти до тяжкого розумового відставання, у багатьох країнах страждають більш ніж 3095 людей, які залишилися у живих після хвороби. Нещодавні визначення ВОЗ вказують на те, що кожного року від захворювань, які викликає бактерія Наеторпішз іп'Пчепгає типу Б, у світі вмирає понад 550000 дітей.

Очищений капсульний полісахарид бактерії Наеторпййвз іпїйшеплає є здатним до індукування захисного 12 імунітету у дорослих, однак імунна реакція у дітей є дуже слабкою і практично відсутня у маленьких дітей, яким не виповнилося 2 років.

Капсульний полісахарид має наведену далі структуру: с. . (0

І -

І. ї ї ик Й й Гей, ге) щ----в--3 се М ШИМамна МИ - б і ї ю й пт Е т. тя о

Було показано, що головною проблемою є сама природа антигену. Оскільки це полісахарид, то він є «Щ

Т-незалежним антигеном, який є нездатним до стимулювання імунної системи немовлят, яка ще є незрілою. З 0 Було показано також, що цю проблему можна вирішити шляхом ковалентного зв'язування (кон'югування) с полісахариду з білком, відомим як носій. Продукт, який одержують таким чином, відомий як кон'югатна вакцина,

Із» індукує захисний рівень антитіл із двомісячного віку.

Чу (Спи) та інші (Іптесіоп іттипіу, 1983, 40, 245-256) одержали кон'югат із нативного капсульного полісахариду та протиправцевої сироватки після активації за допомогою ціаногенброміду.

Гордон (Согдоп) (патент США Мо 4,496,538) активував природний полісахарид ціаногенбромідом, після чого і кон'югував його із протидифтерійною сироваткою за допомогою гідразиду адипінової кислоти. 4! Гілман (Ніїтап) (патент СІЛА Мо 4,459,286) кон'югував природний полісахарид за допомогою б-амінокапронової кислоти до зовнішнього білка менінгококової мембрани після його попередньої активації. і-й В усіх попередніх процесах кон'югування кілька груп капсульного полісахариду та білок-носій об'єднуються -І 20 ковалентним зв'язком.

Здатність до індукування захисного імунітету у немовлят залежить від структури кон'югату. У разі, коли с кон'югування відбувається на нативному полісахариді, групи, які приймають участь у об'єднанні з білком, довільно розподіляються вздовж полісахаридного ланцюгу, що дуже ускладнює визначення характеристик кожної партії лікарського препарату. 29 Усі ці вакцини дуже важко аналізувати за допомогою фізико-хімічних методів; унаслідок цього

ГФ) загальноприйнятою практикою є оцінка кожної партії лікарського препарату шляхом визначення імуногенності на експериментальних тваринах. Однак поведінка кон'югату в організмі дітей та експериментальних тварин о відрізняється.

На думку ВОЗ |М.Р. Холідей (М.К. Ноїїїдау), К. Джоунс (С. Чдопев), Віоіодісаів, 1999, 27, 51-53), для 60 забезпечення стабільної якості контроль кон'югатних вакцин повинен грунтуватися на фізико-хімічних методах, які демонструють відтворюваність від однієї партії лікарських препаратів до іншої.

З метою полегшення цього завдання вакцини на основі кон'югата повинні мати все більш точне визначення на молекулярному рівні. Одним з альтернативних рішень цієї проблеми є синтез фрагментів капсульних полісахаридів. Спосіб конструювання антигену Наеторпіїиз іпїцеплає типу Б шляхом синтезу має два головні бо етапи, а саме: синтез дисахаридної проміжної хімічної сполуки та її олігомеризація. Для здійснення цього синтезу було розроблено кілька варіантів підходу.

Бьювері (Веимегу) та інші (Заявка на європатент ЕР 0276 516; патент СІЛА Мо 5,034,519; Теігапедгоп ГІ ей., 28, 1553, 1987) та Хугерхут (Ноодегпоці) та інші (У. Сагропудг. Спет., 7, 1988, 399-416) одержали шляхом синтезу фрагмент капсульного полісахариду, до складу якого, за твердженням авторів, входило від З до 20 повторюваних одиниць. Для досягнення цієї мети спочатку одержували дисахаридну проміжну хімічну сполуку 2, потім, за допомогою твердофазного хімічного методу синтезу або синтезу у розчині, олігомер, який складався з 6 повторюваних одиниць (Елі (ЕНе) та інші, Кес. Тгам. Спіт. Рауз-Ваз, 108, 1989, 219). Олігомери кон'югували з білками або пептидами через спейсер. Кон'югований тример мав таку ж саму імуногенність у мишей, що і 7/0 комерційно доступна вакцина, яку було одержано з капсульного полісахариду.

За переважним варіантом втілення, який ілюструє обраний синтетичний шлях, вдавались до стратегії, яку наведено далі: 1 -- синтез рибітолу, 2 -- сполучення з рибозою, З -- вибірне введення замісників до рибозної одиниці та 4 -- введення активної функціональної групи фосфору. У разі використання цього шляху ключову дисахаридну похідну 2 одержували всього за 15 реакційних етапів. ( з і й а: 2 ах еВ їй (Я Ж - и й " 7 . по . о Хань не ШЕ / ля

В- ОВОМІ с с ях шк Ж. тЕрили МЕХ, сп сов, о

Її А ОЮМ'Е зо п де я нин т шк Кк і - « - с и Загальний вихід становив 795 (Германе (Негтапв) та інші, Кееї. Тгау. Спіт. Рауз-Ваз, 1987, 106, 498-504). "» Крім того, цей процес мав два головні недоліки: процес включає в себе 11 хроматографічних етапів і захисні групи ключової проміжної хімічної сполуки не є ідеальними для процесу олігомеризації.

На етапі олігомеризації, або другого етапу синтезу, спосіб, який було використано для здійснення синтезу -і у розчині шляхом активації ефіру кислоти тривалентного фосфору, забезпечував вихід у межах від 7095 до 9090 сл на цикл, виходячи з дисахариду. Головним недоліком такої процедури є неможливість одержання фрагментів, до складу яких входить більше ніж 4 повторюваних одиниці, оскільки різко зменшується вихід. Дисахаридна 1 проміжна хімічна сполука 2 має три різні захисні групи, що надзвичайно ускладнює деблокування кінцевого - 50 продукту. Таким чином, цей дисахарид не є найпридатнішим для олігомеризації за допомогою твердофазного хімічного методу синтезу. Незважаючи на це, повідомлялось про його використання для одержання гексамеру. іЧе) У імунологічних випробуваннях (Пітере Ккам (Рейегзе Ссат) та інші, Іпїесі. Іттипйу, 1991, 59, 3504-10) повідомлялось лише про кон'югування тримеру із протиправцевою сироваткою та його імуногенність у мишей та мавп.

Г. Джаст (0. ди5), Дж. Апслакіс (У. Оревзіасів) (заявка на європатент ЕР 0 320 942, Л. Чан (І. Спап); Г.

Джаст (0. ди5в), Теігапедгоп, 46, 1990, 151-162) також синтезували фрагмент капсульного полісахариду шляхом о використання дисахаридної проміжної хімічної сполуки та синтезу у розчині. Із метою одержання оптимальної іме) проміжної хімічної сполуки для синтезування антигену, було обрано інший шлях: 1 -- синтез рибітола, 2 -- синтез рибозної одиниці з відповідними захисними групами, З -- сполучення рибози та рибітолу та 4 -- введення 60 активної функціональної групи фосфору. б5 флот (3) "в .- ди мит зд СЯ х ВИЩ га ми Я Й й Ат,

КО -ОВи:

Ж З Ч ся

ЯН прита ра ФО ев сл ря што о0Улнте Ки Хід клх шити ший "МИ ча го. й но и Ве

К в с (8)

Ця процедура забезпечує одержання проміжної хімічної сполуки З, фосфорамідату, яка, завдяки своїм захисним групам, має переважні властивості для процесу олігомеризації. Для досягнення цієї мети необхідною є (є) більша кількість етапів. Ключову похідну одержали через 19 етапів із застосування 8 хроматографічних процесів їч- очищення.

Дисахарид З олігомеризували у розчині з одержанням фрагментів капсульного полісахариду, які складалисьз

З повторюваних одиниць, із виходом у межах 70-9095 на цикл, виходячи з дисахариду. ю

Канділ (Капаїї) та інші (буп. Гей, 1992, 555-7), Чон (Споп) та інші (заявка МО 93/15205 та патент США Мо 5,679,352) за допомогою твердофазного хімічного методу синтезу синтезували фрагменти капсульного Її полісахариду з використанням тієї ж самої дисахаридної проміжної хімічної сполуки З та монометоксиполіетиленгліколю як основи. До складу синтезованих фрагментів входило до 6 повторюваних одиниць, вихід на цикл дорівнював 9590. «

Кріван (Кгімап) та інші (заявка МО 94/00149) та Нілсосон (Міївзоп) та інші (У. Сагропуаг. Спет., 10, 1991, 1-22) одержали фрагмент із 10 повторюваних одиниць із використанням подібної дисахаридної проміжної т с хімічної сполуки та твердофазного хімічного методу синтезу. Цей фрагмент кон'югували через спейсер із ч Нів-адгезином. Фосфонатну проміжну хімічну сполуку одержали через 21 етап із загальним виходом 595. » Необхідними були також як мінімум 7 хроматографічних етапів. Процес олігомеризації здійснювали з використанням Н-фосфонатів та твердофазного хімічного методу синтезу з застосуванням амінованої смоли компанії Мегїтійєеід. Одержали антиген із 97-9995 включенням на цикл. - У роботі Чу Мачадо (Спіш Маспадо) та інших (у). Сагропуаг. Спет., 13, 1994, 465-474) та патенті Куби Мо с 22424 повідомлялось про ефективну процедуру синтезу відповідним чином захищеної рибозної похідної із глюкози. Із використанням цієї похідної ключовий дисахарид одержували за 20 реакційних етапів. о Одним з аспектів, який ускладнює застосування синтезу для одержання Ні фрагментів та їх використання у - 20 вакцинах, є синтез дисахаридної проміжної хімічної сполуки.

Усі вищенаведені способи відбивають сучасний стан хімії вуглеводів, однак вони мають два головні серйозні

Ме) технічні недоліки. Використання декількох хроматографічних етапів впродовж синтезу, завдяки чому застосування синтезу у промисловому масштабі стає непрактичним, та кількість етапів синтезу, яка є, як правило, дуже великою. Головною проблемою синтезу дисахариду з меншою кількістю реакційних етапів є введення бензильних груп до рибозної одиниці.

Ге! Процес олігомеризації дисахаридної проміжної хімічної сполуки може здійснюватись у розчині. У цьому випадку серйозний недолік полягає у тому, що максимальний розмір, який можна одержати, обмежується 3-4 ко повторюваними одиницями. Для здійснення цього процесу можна вдаватись також до твердофазного хімічного методу синтезу. Хімія твердофазного синтезу надає можливість одержання олігосахаридів у межах від Є до 10 60 повторюваних одиниць із високими виходами на цикл. Однак постійно виникають дві серйозні проблеми, які полягають у тому, що реальний вихід становить лише 10-1595, оскільки для забезпечення високого рівня включення дисахаридної проміжної хімічної сполуки на цикл необхідним є, як правило, великий надлишок дисахариду, у межах від З до 10 моль-еквівалентів. Надлишок дисахариду втрачається впродовж згаданого процесу. Інша проблема полягає у тому, що, як правило, виникає потреба у двох різних похідних, одна з яких є б5 необхідною для сполучення із твердою основою, а друга для подовження ланцюга.

Загальним аспектом усіх попередніх повідомлень про синтез Нір антигенів, який, у той же самий час,

становив одну з головних цілей, було одержання одного фрагменту чистого олігосахариду, який не відрізнявся не лише за своєю структурою, але також і за довжиною ланцюга. Все це було базоване на припущенні, що антиген, який складається з однієї молекули, є необхідним для одержання анти-НіЬ кон'югатних вакцин більш постійної якості внаслідок полегшеного контролю.

Були розроблені нові методи одержання олігосахаридних фрагментів шляхом фрагментування природних полісахаридів, а також активації суміші олігосахаридів однією з їхніх кінцевих груп.

У патентах США Мо 4,808,700 та Мо 4,761,283, а також у роботі Р.К. Сейда (К.С. Зеїд) та інших, яку було вміщено у СіІусосопіцдаїйе .)., 1989, 6, 489-498, повідомлялось про те, що природний полісахарид оксидується 70 перйодатом і одержані фрагменти очищають. Суміш олігосахаридних фрагментів активується двома кінцевими групами, як показано на наведеній далі схемі. Ці олігосахариди були кон'юговані шляхом гідроамінування з білком СКМ 197. Як показано на схемі, обидві ділянки кон'югування є різними. Після завершення кон'югування виникає як мінімум два сімейства кон'югованих олігосахаридів із різними структурами. З іншого боку, наслідком зв'язування одного і того ж олігосахариду із двома різними ділянками того ж самого білка або із двома різними /5 Молекулами білка є одержання не дуже добре визначеного відсотка продукту. Усі ці явища викликають гетерогенність та ускладнюють контроль. що Щ нас боб слі ишиико МИМШААНЬ, А Ат . віко. й . . . й дей ше 5 Я І ШИ з Я В села ШИ їй 0. іт: : Й , ож

ЩО | з І ф -Е ! й Ма; Й зв У ЩЕ мій Є як й Е ши » М Гарі ?

ЕЕ ше; я Щй

З іншого боку, у патенті США Мо 5,153,312, а також у роботі П. Константіно (Р. Сопвіапііпо) та інших, яку (о) було вміщено у Массіпе, 1999, 17, 1251-63, повідомляється про гідроліз природного полісахариду оцтовою їч- кислотою та очищення одержаної суміші олігосахаридних фрагментів. Продукт активують за допомогою ряду реакцій, під час яких спейсер вводять шляхом гідроамінування етилендіаміном при високому рН та температурі, ів) що може негативно вплинути на цілісність олігосахаридної суміші. З іншого боку, частина антигену, можливо, ю інактивується після відновлення карбонільної кінцевої групи, як показано на наведеній далі схемі. У подальшому олігосахаридна амінова похідна вибірно заміщується активним складним ефіром адипінової - кислоти на одній зі своїх кінцевих складноефірних функціональних груп. Інша складноефірна функціональна група залишається активною для сполучення з білком.

Тан е М Ген 0 пірининуворан б фе т, ВН 9-10

Кн

МІ ення в МНСЮЄВНИХ ГИ | дата, бн ен їх ев чі он те І жк КО К дик ШИН . «Ж Ша й Кен й З. ках МИШИЦНЕ ЧИ Ж пра о каф -К в Ву т, що БА що о пишу не Ди У А ЛИН юю побічний продукт

Дві вакцини, які були одержані із продуктів фрагментування природного полісахариду, використовували для бо практичного вакцинування великої кількості дітей. Результати цього вакцинування продемонстрували можливість використання для виготовлення кон'югатної вакцини проти Ні олігосахариду не одного певного розміру, але цілого діапазону розмірів, з одночасним адекватним контролюванням відтворюваності та якості продукту. Навіть у разі, якщо кон'югати, одержані цим шляхом, є більш визначеними, аніж ті, які були одержані шляхом прямої активації полісахариду, практично неможливо здійснити фрагментування природного полісахариду з подальшим 65 введенням функціональної активної групи та одержанням того ж самого рівня молекулярної визначеності та чистоти антигену, якого можна досягти шляхом хімічного синтезу.

Не існує явних переваг у контролюванні кон'югатних вакцин ані у разі використання олігосахариду певного розміру, ані у разі використання суміші олігосахаридів за розміром, однак, однорідних за рештою своєї структури. Це було продемонстровано за допомогою аналітичних методів, які відповідають сучасному технічному рівню і які дозволяють легко визначити склад суміші олігосахаридів Нір (П. Константіно (Р. Сопвіапііпо) та інші, Массіпе, 1999, 17, 1251-1263 та Д. Пріеті (0. Ргіоеїйй) та інші, Ейгореап Сагропуадгаїе Зутровішт,

Саїмау, липень 1999 року, РВО14).

З іншого боку, не існує різниць у імунологічних властивостях вакцини, яка складається з суміші олігосахаридів Ніб за розміром, або з олігосахариду одного розміру у разі, коли фрагмент є більшим за З 70 повторювані одиниці (С. Піллаії (5. РіМаї) та інші, Іпїесіоп апа Іттипійу, 1991, 59, 4371-67; А.А. Кенділ (А.А. КапайЇ) та інші, СіІусосопідайе 3., 1997, 14, 13-7 та Петерс ККАМ. (Рефегзє ССАМ) та інші, ІптТесі.

Іттипіу, 1991, 59, 3504-10).

Додаткові обставини ускладнюють вибір одного оптимального розміру з усіх точок зору. Олігосахариди, які складаються з 4-6 повторюваних одиниць, синтезуються з більшою легкістю і їхній розмір, як правило, є достатнім для індукування адекватної імунної відповіді. Однак кількість білка-носія, яка є необхідною для цієї вакцини, є дуже великою, і стійкість олігосахариду у вакцині є гіршою, оскільки унаслідок процесу розкладу, який відбувається шляхом гідролізу складного ефіру кислоти двовалентного фосфору, дуже швидко виникають дуже короткі фрагменті, сполучені з білком, які мають менше ніж 4 повторювані одиниці і стають, унаслідок цього, неактивними. Фрагменти з розміром у границях 8-20 повторюваних одиниць є, у принципі, більш стійкими, оскільки після розкладу до половини розміру залишковий фрагмент, сполучений з білком-носієм, буде більшим за 4 повторювані одиниці. Кількість білка-носія, необхідна для вакцинних доз, також є меншою.

Однак, відповідно до сучасного технічного стану щодо олігосахаридів Ніб, одержання фрагментів розміром 10-20 повторюваних одиниць шляхом синтезу у розчині є неможливим, і їх все ще дуже важко одержувати твердофазними хімічними методами синтезу. Фактично у жодному з попередніх повідомлень не наведено с об прикладу одержання олігосахаридів такого розміру. Іншим недоліком є Т-залежність імунної реакції, що є дуже важливим аспектом для одержання доброї імунної відповіді у дітей. Т-залежність полісахариду зменшується зі (8) збільшенням його розміру (К. Фернандес (С. Регпапде), Е. Сверремарк (Е. Змегтетагк), СеїЇ Іттипої., 1994, 153, 67-78).

Таким чином, будь-який шлях синтезу НІВ антигенів, для того, щоб набути конкурентоспроможності, повинен б зо Зменшити кількість етапів до одержання ключового дисахариду, зменшити кількість хроматографічних етапів, і, зокрема, значно підвищити вихід процесу олігомеризації. -

До складу сумішей олігосахаридів, які одержують шляхом гідролізу природних полісахаридів, входять Фракції ю обох розмірних діапазонів, наслідком чого є використання переваг кожного з них та зменшення їхніх недоліків.

У разі, якщо подібні суміші вдасться одержати шляхом синтезу, їхньою перевагою буде вміщення обох розмірних о діапазонів. Оскільки така суміш буде одержуватись шляхом синтезу, вона буде більш визначеною та чистою і ї- буде вміщувати спейсер у точній пропорції та положенні.

Цей винахід, зокрема, має відношення до хімічного синтезування сумішей олігосахаридів, які було одержано з рибозо-рибітол-фосфату та які використовують як активну речовину у вакцинах для запобігання інфекцій, які викликаються Наеторпйиз іпіцеплаеє типу Б (Ніб), а також до вакцин, до складу яких входять згадані « олігосахаридні суміші. з с До складу олігосахаридних сумішей, які одержують хімічним синтезом за цим винаходом, входять . повторювані одиниці формул (фосфат-рибоза-рибітол)п або (рибоза-рибітол-фосфат)п, як мінімум 5 сполук и?» структури А або В, які представляють повторювану одиницю капсульного полісахариду Наеторпійиз іпПпЧепгає типу 5 та розрізняються лише за п, причому значення п знаходиться у межах від 4 до 25 (п 24 та «25), та де МК. або Ко -- спейсер для кон'югування з носієм, за умови, що К. спепсер у разі, коли Ко Н, або Ко-спейсер у разі, -і коли К.-Н. п Я в г х з 500, с а» І шк ИН Й їх АТО Я се жест є КК х й її І ї Е не и 2 вві Гу ШИ й : Й З - й що! ж ра» 1. во Й В

Цей винахід має також відношення до імуногенів, до складу яких входять такі олігосахаридні суміші, до вакцин, до складу яких входять згадані імуногени, та до способів одержання таких олігосахаридів у формі сумішей. Крім того, цей винахід включає в себе використання вакцин, самостійно або у поєднанні з іншими вакцинами, для запобігання інфекцій, які викликаються Наеторпійиз іпїчепгає типу б. 65 За допомогою цього винаходу можна одержати, шляхом хімічного синтезу, однорідну суміш олігосахаридів добре визначеного розміру та більш ефективним шляхом. Ця суміш має більш високу чистоту і її одержують за допомогою простішого технічного способу. Було встановлено також, що кон'югатні вакцини, одержані з суміші за цим винаходом, є переважнішими унаслідок їх виготовлення та простішими щодо контролю.

Іншою ціллю цього винаходу є спосіб синтезу для одержання вищезгаданої олігосахаридної суміші, який відрізняється тим, що є одноетапним способом, який включає в себе контрольовану реакцію поліконденсації між ключовою дисахаридною проміжною хімічною сполукою, спейсером та промотором, а також відрізняється тим, що середній розмір антигену може контролюватись пропорцією кожної складової, порядком додання складових та тривалістю реакції.

Іншою ціллю цього винаходу є використання вищезгаданих імуногенів для одержання вакцин проти хвороб, 70 які викликаються Наеторпійиз іпіцепгае типу Б, з або без використання ад'ювантів та інших домішок.

Іншою з цілей цього винаходу є використання сумішей, опис яких було наведено перед тим, для одержання змішаних вакцин з іншими вакцинами, кон'югатними або ні, наприклад, із вакциною проти гепатиту В, асоційованою коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною, вакциною проти менінгококів А, В, С, вакциною проти пневмококів 1, 5, 6В, бА, 14, 19Е, 19А, 23Е та протиполіомієлітною вакциною.

Іншою ціллю цього винаходу є оптимізація способу синтезування ключового дисахариду, необхідного для синтезування НібВ олігосахаридів. Оптимізація полягає у відкритті нової вибірної реакції бензилування, яка у разі використання з дисахаридом 4, забезпечує можливість його перетворення на дисахарид 5, з введенням бензильних захисних груп до рибозної одиниці на одному етапі, завдяки чому весь процес стає значно коротшим та простішим. кутия п: в - к- 027

Е Я з | М осі а й см

У. Що ве осві (5) -ОВИ . В --4: ї. Й -1. й : а м Ф

ЕЕ ла Б. й ке Ж ВКА.

ІС) 4 о щ еВ М

Ціллю цього винаходу є також оптимальна процедура синтезування проміжної сполуки 4, яка забезпечує її одержання з високим рівнем чистоти усього за 11 реакційних етапів та без застосування хроматографічних « процесів.

Іншою ціллю цього винаходу є використання олігосахаридів, опис яких було наведено перед тим, для З с виявлення та кількісного визначення анти-Нівб антитіл шляхом їх кон'югування з імунологічно інертними » речовинами, наприклад, поліакриламідом, полістиролом, латексом.

Новизна цього винаходу полягає у складі одержаної олігосахаридної суміші, яка відповідає повторюваній одиниці капсульного полісахариду Наеторпйиз іпішеплгае типу Б зі спейсером для кон'югування лише одним зі своїх кінців у положенні, попередньо визначеним синтезом, і яка завжди відповідає однаковій правильній та ш- гомогенній структурі. До складу олігосахаридної суміші входять фрагменти двох різних розмірних діапазонів, с головним чином, від 4 до 8 та від 8 до 20, завдяки чому використовуються переваги кожного діапазону та зменшуються недоліки, які б могла мати кожна група окремо. о На додаток до цього, новизна цього винаходу полягає у самому способі одержання такої суміші шляхом -І 20 хімічного синтезу, який забезпечує одержання продукту з високою відтворюваністю та ефективністю. Крім того, за допомогою цього винаходу демонструється також, що усього одна реакція забезпечує одноетапне введення ср бензильних захисних груп до рибозної одиниці і, таким чином, підвищує ефективність одержання ключової дисахаридної похідної для синтезу таких олігосахаридів.

Синтез дисахаридної проміжної хімічної сполуки розпочинається з одержання похідної 99 5-О-аліл-2,3,4-три-О-бензил-Б-рибітолу 14 за допомогою 9 хімічних реакцій, які представлено на наведеній далі

ГФ) схемі. О-рибоза перетворюється на ізопропіліденову похідну 6 за процедурою, опис якої було наведено раніше (Леонарт (І еопагі) та інші, У. Неї. Спет., 1966, 3, 485). Положення 5 алілують за допомогою алілброміду за де умов фазового перенесення з подальшим гідролізом ізопропіліденової групи сірчаною кислотою у метанолі з одержанням похідної 8, яку піддають бензилуванню бензилхлоридом та гідридом натрію у диметилформаміді. 60 б5 ок, Но . пе «Ж нг а я св й зе, Ре я як . не Е ХІН ща й І Ки Й ШЕ 1 й. Н ум ней заь нота й 70 де Берна й є і-й г -О. : Е «ОД ї 48; що 1. ! її те сйшт тат дід ПД Ге! 1--оЗ8 --- ик Е те й. еще і ОВ 1 ча р ! з 1

Метильну групу гідролізують сумішшю оцтової кислоти та хлористоводневої кислоти з подальшим її відновленням борогідридом натрію. Похідна 5-О-аліл-2,3-ДИ-О-бензил-О-рибітол 11 абсорбується силікагелем та вибірно екстрагується шляхом перколяції спочатку циклогексаном, потім хлороформом. Ця процедура забезпечує очищення на високому рівні, не вдаючись до традиційних хроматографічних способів. «

Далі, похідна 11 тритилюється трифенілхлорметаном до піридину, бензилується бензилхлоридом та гідридом натрію у диметилформаміді і, нарешті, гідролізується оцтовою кислотою з одержанням кінцевої рибітолової - с похідної, яку очищають дистилюванням. Рибітолова похідна 14 рибозилюється перацетатом рибофуранози 15, "з як показано на наведеній далі схемі. Після деацетилювання з повторним застосуванням способів " абсорбування-десорбування одержують тріол 4 з великим виходом, не вдаючись до жодних традиційних хроматографічних етапів. -І 1 1 - 50 3е) іме) 60 б5

Кс, а ОВ ШИ г се НИ НИ зо "в. «кг й З СА. миши че | зв:

ШИ | мен : : " - Е я о і. ро о пед : й н - ! : ва. КО ю й ЧЕ 5 Р-ОВЕ ща ОВ кіш ви Ж т й тт шиї" ш ГУ, Ії «2 п я Ж. я ж - і. ! ті г я с

Б й о

Після цього тріол 4 піддають реакції дибензилування, яку було відкрито у межах цього винаходу. Ця реакція забезпечує одержання похідної 5 після очищення шляхом хроматографування на колонках. Алільну групу проміжної хімічної сполуки 5 ізомеризують до пропенілу з подальшим введенням фосфонату до З вільного положення рибозної одиниці. Видалення пропенільної групи забезпечує одержання ключової проміжної похідної (о) 19. Подібним же чином, шляхом ацетилювання гідроксильної функціональної групи у положенні З похідної 17, із м подальшим гідролізом пропенілу, введенням фосфонату до положення 5 та деацетилюванням продукту, одержують ключовий дисахарид 23, який має фосфонат у положенні 5 та вільну гідроксильну функціональну ІФ) групу у положенні 3. ю шо . ше ще не во о б. - р й АВ ск -- я Ж оо Ва. че пава -і НЕ / сш В ше ж ШИ : рій зви В я Ов 1: дО ОВ ор | о ов -оні

Тк й 00004 жваву;

Ї зб од те й КІ 60 б5 и. «у 5 | І о У ка ту т

В Ох рик Ва В, рак я; НЕ шко доба - КВ. т: й й й якій "а . те а, 70 аще ЗИ що : шк М СК Що ! «В еВ сови: Я . ЛЕ 19) СЯ я Я ча ер

Структуру одержаних продуктів в усіх випадках було підтверджено ядерним магнітним резонансом "Н та Зб, а також експериментами з кореляцією Н-Н та Н-Х. Чистоту було перевірено тонкошаровим хроматографуванням або високоефективним тонкошаровим хроматографуванням. і злі о б, сч и МИ Щі : : Я ди о ов соте: зав

Не всі 0 В І: яео. ши пі ШНя я

ПЕОПежЕ тях воУ Й ї- що без ще й я Що рсідьбч і я, а І" ї а ж. « о "а; ШИ Ша ХХ / 1 ван 2 с х рт -- ж-Е кс з» : ще 1 ви -Д: Я Щ

М ее ЧИ НУ ав ї-а н ВосУ т в Ва кя Я Б ВТ Че І НА

КІМ, бля М да . с. -І ся. нг. Зі нн ЩЕ, 3 пон! о Й щя сл малих й. -І 50 Розпочинаючи з похідних 18 або 22, можна одержати похідні 24 та 25, які використовуються також як акцептори у реакції поліконденсації, як буде показано. с Реакцію олігомеризації вивчали за різних обставин, завжди на основі лише трьох компонентів, ключового дисахариду (19 або його аналогу 23) промотора реакції яким може бути півалоїлхлорид, адамантан-1-карбонілхлорид або інший стерично загальмований хлорангідрид, та третього компоненту, який 29 різко охолоджує реакційну суміш і, одночасно з цим, вводить спейсер. До складу цього компоненту входить (ФІ активна функціональна група або її попередник у кінцевому положенні, як, наприклад, 24, 25 або 26. юю Роль спейсера у разі, коли 24, 25 або 26 -- 5-азидо-З-оксапентанол, можуть відігравати будь-які інші сполуки з загальною формулою К.-У-ОН, де МУ -- спейсерний ланцюг, яким може бути аліфатичний ланцюг. До складу аліфатичного ланцюга може входити ароматичний ланцюг, вставлений до нього, або ряд гетероатомів у 60 кількості від 0 до 5. К. представляє собою функціональну групу у кінцевому положенні спейсера і може бути

МН», СООК, СНО, 5Н або будь-яким з їхніх попередників.

Для декількох випадків було розроблено оптимальні умови реакції поліконденсації, наприклад, з дисахаридом 19, спейсером 5-азидо-3-окса-пентанолом 26 та півалоїлхлоридом у суміші дихлорметану-піридину одержують суміш, яка, після оксидування та хроматографування на Зерпадех І Н-20 з метанолом, забезпечує бо одержання фракції, до складу якої входять олігомери 27, з 70-8595 виходом на основі дисахариду.

Ви: б Он, ша с ; 4

ТЯ ож а-е- ше ОХ Ши лених

Не - о АК це р. па Зі: т ЕЕ

Он: шли ши р, 15

Суміш 27 олігосахаридів гідрогенізували у суміші метанолу-етилацетату-води-оцтової кислоти у присутності паладію на деревному вугіллі з одержанням суміші 28 неочищених олігосахаридів. У разі необхідності активації спейсерної групи, процес краще здійснювати на наступному етапі. Наприклад, до суміші 28 олігомерів додають

М-гідроксисукцинімідиловий ефір В-малеімідопропіонової кислоти у диметилформаміді. Після закінчення реакції одержаний розчин розбавляють дистильованою водою та піддають ультрафільтрації під тиском азоту через мембранний фільтр зі смугою пропускання 1000. Одержаний таким чином продукт ЗО представляє собою активну олігосахаридну суміш, придатну до використання у процесі кон'югації. шу ни и и ШИ ЧИ ния щі Ф мн Нео 7 на ее - й Е. с и: ах ЩИЙ Еко (чи убито 41 ч й я що що ї» з з

Структуру одержаних продуктів в усіх випадках було підтверджено ядерним магнітним резонансом "Н - 45 та 13С, а також експериментами з кореляцією Н-Н та Н-Х.

Білки дериватизували тіопропіоновою кислотою шляхом введення тіолу, замаскованого під дисульфід. Для с цієї дериватизації можна використовувати такі реактиви, як ЗРОР або О5Р (динатрійфосфат), з подальшим сл реагуванням з дитіотреїтолом у атмосфері азоту. Надлишок реактивів може видалятись для зовнішнього білка мембрани Меїіззегіа тепіпойідіз або для протиправцевої сироватки шляхом осадження за допомогою водного -І 50 розчину етанолу (20-95956) з подальшим центрифугуванням. Цей процес для зовнішнього білка мембрани с Меїззегіа тепіподікаіз ілюстровано на наведеній далі схемі.

Ф) іме) 60 б5

: Я тт 1-ОбР. ак Я ще г : ; І Що р.

МеВ; ---к ГОМР СМ. ин ЯН 1 7 ! Нв б о Ї у : п сь Ку ШЕ ШО й і ШЕ ЩЕ шик й ме Ди ИН Ве ван Янв я НА. Роше зба й : ій КІ; і. Н ле Ж.

Ба й в. я чі с щі 6)

ОБР -- динатрійфосфат; ЮОТТ -- дитіотреїтол; ОМР -- зовнішній білок мембрани.

Білок, який було піддано обробці тіолом, змішують у інертній атмосфері з активним олігосахаридом, який Ге») 30 попередньо було профільтровано через фільтр з порами 0,2мкм та ліофілізовано. Реакційну суміш різко "а охолоджували холодним етанолом з осадженням продукту та подальшим центрифугуванням та ультрафільтруванням. юю

За альтернативним варіантом надлишок активаційних реактивів може видалятись з кон'югату шляхом ою ультрафільтрації. За допомогою обох процесів відокремлення майже весь некон'югований з білком олігосахарид 35 видаляється, що значно підвищує та стабілізує якість кінцевого продукту. їч-

Суміш 30 олігосахаридів може кон'югуватись з іншим носієм, наприклад, ліпідами. Так, наприклад, шляхом реакції з 2,3-діоктадецилоксипропілсукцинімідилбутандіоатом 33 у присутності карбодіїміду одержують кон'югат 34. « я з т МчиВООСЄСТЬСНКОЮ-Я п як о І МОСС р з - Си 1-н о босне

ГУ 1: я у КЗ т. з и» : й А дае Ві 45 КЕ 5. вн ї ж; й ні ій ке с й тях чім А Б ї щі Й ЕН хи К й В той тий я Я Кяня в, за ше ше У З пильні « ї В Я р КЕ х Я с б в у 24 Щи пан ків а в вів кий вно, Я Шк фо - он ях сут Х А Бе: й ко Кон'югат суміші синтетичних олігосахаридів та білків може розбавлятись або відновлюватись у відповідному фізіологічному буферному розчині та може змішуватись з домішками, наприклад, ад'ювантами, консервантами 60 тощо, з метою одержання кінцевої вакцинної лікарської форми.

Подібним же чином, вакцина може змішуватись перед або під час процесу виготовлення з іншими вакцинами, що належать до типу тих, які використовують на сучасному етапі у програмах вакцинації немовлят до 1-річного віку. Наприклад, шляхом змішування з зовнішнім білююом мембрани (ОМР) Меїіззегіа тепіпойіаів типу 6, можна одержати комбіновану вакцину проти Ніб та проти менінгіту типу В. Шляхом змішування з ОТР можна одержати 65 комбіновану тетравалентну вакцину проти НІіб, коклюшу, дифтерії та правця.

Імуногенність кон'югатної вакцини між олігосахаридами 30 та зовнішніми білками мембрани менінгококів демонстрували на декількох тваринних моделях. Присутність антитіл проти капсульного полісахариду Нів, індукованих вакциною, виявляли за допомогою твердофазного імуноферментного методу (ЕГІЗА) (Д.К. Фіппс (О.С. РПіррз) та інші, 9. Іттипоїісд. Мейоз, 1990, 135, 121-8). Результати показано на Фіг.2-5.

Вакцина, до складу якої не входив оксид алюмінію, більш активну відповідь у кролів індукувала першими дозами. Однак після других доз різниця між препаратами зникала. У обох випадках спостерігався високий титр антитіл.

У разі пацюків лінії Зргадое-Саміеу вакцина, яку одержали із двох кон'югатів, які різнились співвідношенням вуглеводів-білка, також показала високі титри анти-Нів антитіл. 70 У мишей лінії Вар с вакцина, яку одержали з такого ж кон'югату, індукувала високі титри антитіл проти капсульного полісахариду.

Суміш 30 олігосахаридів може сполучатись із матрицями, наприклад, поліакриламідом. Одержаний продукт може використовуватись для виявлення анти-Нів антитіл у вакцинованих людей та імунізованих лабораторних тварин. Суміш може сполучатись також з латексом та використовуватись для виявлення антитіл у хворих або /5 вакцинованих людей. Поліакриламід, активований за методом Н. Бовіна (М. Воміп) (СіІусосопіцдаїйе ., 1998, 15, 431-446), реагує з сумішшю З0 олігосахаридів. Відносна здатність НЬО-НЗА (олігосахарид вірусу гепатиту

В-людський сироватковий альбумін), рекомендованої речовини для виявлення анти-Нів антитіл, та поліакриламідного кон'югату ЗО, показана на Фіг.б6. Краще відношення реакції до шуму одержали із продуктом, до складу якого входили синтетичні олігосахариди.

Робочі приклади:

ПРИКЛАД 1: Синтез 5-О-аліл-2,3-ді-О-бензил-О-рибітолу 11

Алілування. 100г метил 2,3-О-ізопропіліден-О-рибофуранозиду розчиняють у 7Омл алілброміду і перемішують у присутності 7бмл водного 5095 розчину гідроксиду натрію та 2,б6г тетрабутиламонію йодиду впродовж 12 год. Перемішування припиняють і одержані фази відокремлюють. Водну фазу екстрагують сч об дихлорметаном (70 мл), змішані органічні фази сушать та випарюють.

Гідроліз. Одержаний сироп розчиняють у 1,5л метанолу. До одержаного розчину додають 3,бмл водного і) розчину сірчаної кислоти (0,4М) і суміш нагрівають у колбі зі зворотним холодильником при температурі перегонки впродовж Згод. Після закінчення реакції реакційну суміш нейтралізують бікарбонатом натрію, одержані солі відфільтровують, розчин випарюють. Залишок екстрагують етилацетатом, сушать та випарюють. Продукт ду зо бушать під вакуумом впродовж як мінімум 2год.

Бензилування. Одержаний продукт розчиняють у 450мл диметилформаміду. Одержаний розчин охолоджують - до температури 09С і повільно додають 50г гідриду натрію. Суміш перемішують впродовж ЗОхв, після чого ю додають краплями бензилхлорид (150мл). Після 2год перемішування до реакційної суміші додають краплями 20мл метанолу. Одержану суспензію випарюють під вакуумом, знову розчиняють у дихлорметані та промивають о

Зз5 ВОДОЮ. Органічну фазу сушать сульфатом натрію та випарюють. ї-

Гідроліз. Одержаний з попередньої реакції сироп розчиняють у 1,5л діоксану. Додають НС1 (2М, 1,5л) і систему нагрівають при температурі 75-8020. Через 2год реакцію припиняють і фази відокремлюють. Водну фазу двічі екстрагують 200мл дихлорметану, змішані органічні фази випарюють. Концентрований продукт розчиняють « у дихлорметані (Тл) і послідовно промивають водою (400мл), насиченим розчином бікарбонату натрію (З0Омл) та 470 водою (40Омл) і сушать сульфатом натрію та випарюють. - с Відновлення. Одержаний сироп розчиняють у етанолі (800 мл) і систему охолоджують до температури 2026. а Після цього додають 24г Мавн ; Суміш перемішують впродовж 1,5год при кімнатній температурі; після "» завершення реакції надлишок борогідриду видаляють за допомогою оцтової кислоти до рН 7-8. Розчин фільтрують та випарюють. Залишок розчиняють у 500мл дихлорметану, органічний розчин промивають водою, сушать сульфатом натрію та використовують у нижченаведеному прикладі. -і ПРИКЛАД 2: Очищення 5-0-аліл-2,3-ді-О-бензил-О-рибітолу 11 сл До розчину неочищеного 5-О-аліл-2,3-ді-О-бензил-О-рибітолу 11 з попереднього прикладу у дихлорметані додають З00г силікагелю і суміш вручну перемішують до адсорбування продукту твердою фазою. Суспензію 1 випарюють під вакуумом для видалення дихлорметану. Силікагель, який вміщує продукт, вносять до -1 50 фільтру-перколятору. Домішки видаляють шляхом екстрагування циклогексаном впродовж 48 год. Екстракційний розчинник заміняють на дихлорметан для екстрагування продукту з одержанням хроматографічно чистого і3е) сиропу блідо-жовтого кольору. Вихід 75-95905. ЯМР"ЗС 5 60,7 (С-1), 70,2 (0-4), 71,0, 71,7, 72,0, 73,6 (РИСНЬС-5,

ОСНЬСН.), 79,2, 79,3 (С-2,3), 117,1 (СнНьо-), 127,5-128,2 (РІ), 134,3 (СН), 138,9. 138,1 (Сірзо).

ПРИКЛАД 3: Синтез 5-О-аліл-2,3,4-три-О-бензил-Б-рибітолу 14

Тритилювання. 100г 5-0-аліл-2,3-ді-О-бензил-О-рибітолу 11 з попереднього прикладу сушать під вакуумом та

ГФ! розчиняють у бО0Омл піридину. До цього розчину додають 75г хлортрифенілметану та 0,5г диметиламінопіридину і суміш перемішують при температурі 5093 впродовж б год. Після завершення реакції розчинник випарюють, де залишок розчиняють у 500мл дихлорметану, розчин промивають водою (іл), сушать та випарюють. Залишок сушать під вакуумом впродовж З год. 6о Бензилування. Сироп із попередньої реакції розчиняють у ЗОО0мл диметилформаміду і одержаний розчин охолоджують до температури 59С. Повільно додають гідрид натрію (25г), після чого суміш перемішують впродовж ЗОхв. Після цього повільно додають бензилхлорид (40мл) і перемішування продовжують на протязі 1год. Після завершення реакції реакційну суміш знову охолоджують і повільно додають їОмл метанолу для видалення надлишку реактивів. Розчинники випарюють, залишок розчиняють у Б5О0Омл дихлорметану, бо промивають 1л води. Органічну фазу сушать сульфатом натрію та випарюють.

Гідроліз. Залишок розчиняють у оцтовій кислоті (1л) та 110мл води і реакційну суміш перемішують при температурі 8097 впродовж 1,5год. Розчинник видаляють випарюванням і залишок розчиняють у 500мл циклогексану. Органічну фазу охолоджують при температурі 0-59 впродовж 4год, після чого фільтрують, промивають водою, сушать сульфатом натрію та випарюють. Чистий продукт одержують шляхом дистилювання при температурі 200-2202С і під тиском 0,їмм. Вихід 80-90г, виходячи зі 100г рибози. ЯМР 1365 612 (С-1), 69,6, 71,8, 72,1, 72,3, 73,9 (РИСНЬС-5, ОСНЬСН-), 78,0, 78,8, 78,9 (0-2,3,4), 116,8 (СНо), 127,5-128,2 (РІ), 134,7 (СН), 138,0, 138,1, 138,2 (Сірзо).

ПРИКЛАД 4: Синтез 5-О-аліл-2,3,4-три-О-бензил-1-О-(р-Б-рибофуранозил)-О-рибітолу 4

Глікозилування. Продукт із попереднього прикладу (370г) розчиняють у 2,7л сухого дихлоретану та переносять до реакційної судини. Розчин охолоджують до температури 0-259С, додають порошкоподібні молекулярні сита 4 А (207г) і через 15хв повільно додають ефірат трифториду бору (407мл) зі швидкістю 15мл/хв. Нарешті, повільно (впродовж 20хв) додають розчин перацетату О-рибофуранози 15 (370г) у сухому дихлоретані (1л). Реакційну суміш перемішують впродовж Згод і проходження реакції контролюють засобами 75 тонкошарового хроматографування (гексани/етилацетат, 2/1). Пластинки проявляють 595 розчином Н 5Од(с). У етанолі. Після закінчення реакції реакційну суміш нейтралізують триетиламіном (222мл) до рН7, потім додають насичений розчин бікарбонату натрію (800мл) і перемішування продовжують на протязі ЗОхв. Необхідно утримувати на нейтральному рівні рН реакційної суміші. Вміст реакційної судини фільтрують під вакуумом.

Тверду речовину двічі промивають дихлоретаном (200мл) із метою екстрагування будь-якого залишкового продукту у твердій речовині. Тверду фазу видаляють, органічну фазу двічі екстрагують водою (бООмл), сушать сульфатом натрію та випарюють під вакуумом.

Деацетилювання. До одержаного у попередній реакції сиропу, який було розчинено у метанолі (2л), додають розчин метоксиду натрію (195) у метанолі до рНО. Реакція триває впродовж майже 2год. Після завершення реакційну суміш нейтралізують смолою кислотного ствердження, доки рН не досягне рівня 6-7. Смолу с відфільтровують під вакуумом. До складу сиропу (427г) входить необхідний продукт разом |із о 5-О-аліл-2,3,4-три-О-бензил-О-рибітолом, О-рибозою та іншими невизначеними домішками.

ПРИКЛАД 5: Очищення 5-О-аліл-2,3,4-три-О-бензил-1-0О-(р-О-рибофуранозил)-О-рибітолу 4

Сироп із попереднього прикладу розчиняють у дихлорметані (Тл). До розчину додають силікагель (кг) і суміш вручну перемішують до адсорбування продукту твердою фазою. Суспензію випарюють під вакуумом для (22) видалення дихлорметану. Одержану тверду речовину сушать під вакуумом впродовж 2год для видалення чн будь-яких слідових кількостей дихлорметану. Силікагель, який включає в себе продукт, вносять до фільтру-перколятору. Домішки видаляють шляхом екстрагування циклогексаном впродовж 48 год. Екстракційний іт) розчинник заміняють на хлороформ для екстрагування продукту з одержанням сиропу блідо-жовтого кольору. ю

Вихід 238г. ЯМР "Н 5 5,85 (т, ІН, СН), 5,20 (т, 2Н, СНо),4,85 (в, ІН, Н-13, С 5 62,8 (С-5), 77,7, 77,9, 78,2 (С 2,34), 84,0 (0-2), 107,2 (С-1)). -

ПРИКЛАД 6: Синтез 5-О-аліл-2,3,4-три-О-бензил-1-О-(р-О-2,5' -ді-О-бензил-рибофуранозил)-О-рибітолу 5

Бензилування. Сполуки (200г), які було одержано у попередньому прикладі, розчиняють у толуолі (2л). До цього розчину додають Вио5пО (80г) і суміш нагрівають у колбі зі зворотним холодильником при температурі « перегонки впродовж 4 год. Невеликими порціями при кімнатній температурі додають 5095 Ман (56Гг), і суміш З 70 перемішують при температурі 809 впродовж ЗОхв. Додають тетрабутиламонію йодид (62г) і суміш знову с перемішують впродовж 1 год. Після цього додають бензилхлорид (148мл) і реакцію продовжують із з перемішуванням при температурі 80 «С впродовж декількох годин. Додання бензилхлориду повторюють з

З0-хвилинними інтервалами доти, доки тонкошарова хроматографія (гексани/етилацетат, 2/1) не продемонструє, що головним продуктом у реакційній суміші є дибензилований дисахарид. Реакційну суміш охолоджують та -1 35 нейтралізують 195 розчином НСЇ у метанолі. Після цього реакційну суміш фільтрують через целіт та випарюють під зниженим тиском. Одержаний продукт, до складу якого входять деякі солі, розчиняють у етилацетаті, 1 фільтрують під зниженим тиском та концентрують. Неочищений сироп очищають шляхом хроматографування на сл колонках у системі розчинників толуол-ацетон, 60/1. Чистий продукт 5 одержують у формі сиропу (100Г). 5р ЯМР ТН 5 5,96 (т, 1Н, -СН-), 5,18 (т, 2Н, СНо-), 5,02 (в, 1Н, Н-1).

ПРИКЛАД 7: Синтез

Ге) 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2,5'-ді-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонат-рибофуранозил)-О-рибітолу (19)

Ізомеризація алільної групи. 20г сиропу, який було одержано у попередньому прикладі, сушать під високим вакуумом впродовж 2год. Сироп розчиняють у сухому диметилсульфоксиді (1О0Омл) і додають І-бутоксид калію (6,4г). Реакційну суміш перемішують при температурі 10023 впродовж 1 год, після чого додають до 250мл суміші льоду з водою. Додають крапля за краплею концентровану хлористоводневу кислоту до досягнення рН7. Суміш і) тричі екстрагують 8Омл діетилового ефіру. Органічні фази змішують, сушать сульфатом натрію та випарюють. ко Фосфонілування. Розчин імідазолу (1,5г) у сухому ацетонітрилі (ЗА4мл) охолоджують до температури 0260.

Додають трихлорид фосфору (0,5бмл) та триетиламін (3,1мл). Одержаний розчин перемішують впродовж 15 хв. 60 До цієї суміші додають дисахарид із попередньої реакції, який було розчинено у сухому ацетонітрилі (Змл).

Одержану суміш перемішують впродовж 15 хв при кімнатній температурі, реакцію припиняють шляхом додання 1М розчину триетиламонійброміду. Перемішування продовжують протягом 10 хв, додають дихлорметан і фази відокремлюють. Органічну фазу промивають холодним розчином триетиламонію бікарбонату, сушать та випарюють. бБ Гідроліз пропенілової групи. Продукт розчиняють у оцтовій кислоті (6095) і перемішують при температурі 70960 впродовж ЗО хв. Розчинник видаляють випарюванням і продукт розчиняють у дихлорметані, промивають триетиламонію бікарбонатом, сушать та випарюють. Шляхом хроматографування одержаного продукту на колонках одержують чисту сполуку з виходом у межах 70-8595. ЯМР "Н 5 6,85 (4, Н-Р), 4,95 (з, Н-1), 4,60 (т, Н-3), 2,93 (4, МСНЬСН»Зв) 1,20 ( МСН»СН»в). 7ЗС 5 105,9 (С-1). 2 ПРИКЛАД 8: Реакція поліконденсації між 19 та 26 (співвідношення 10-1)

До розчину сполуки 19 (1г) у піридині-триетиламіні (10-1, їмл) додають триметилацетилхлорид (0,14мл) і реакційну суміш перемішують впродовж 20 хв. Додають спейсер 26 (29,2мг) та нову кількість триметилацетилхлориду (0,9мл) і реакційну суміш перемішують впродовж 1 год. Додають розчин І» (1,1г) у піридині-воді (7,Змл; 20-1) і реакційну суміш перемішують впродовж 30 хв. Суміш розбавляють дихлорметаном, 70 промивають розчином тіосульфату натрію (ІМ) та холодним розчином триетиламонію броміду (0,5М), після чого сушать сульфатом натрію та випарюють. Одержаний продукт розчиняють у метанолі та хроматографують на колонці Зерпадех І Н-20 з тим же самим розчинником. Фракції, які вміщують олігомери, змішують та випарюють.

Вихід 8095.

ПРИКЛАД 9: Реакція поліконденсації між 19 та 26 (співвідношення 10-1)

До розчину сполуки 19 (1г) та спейсера 26 (14,б6мг) у піридині-триетиламіні (10-1, тмл) додають триметилацетилхлорид (0,2Змл) і реакційну суміш перемішують впродовж 2 год. Додають розчин Іо (1,1г) У піридині-воді (7,Змл; 20-1) і продукт обробляють таким же самим чином, що і у прикладі 8.

ПРИКЛАД 10: Реакція поліконденсації між 19 та 26 (співвідношення 5-1)

До розчину сполуки 19 (1г) та спейсера 24 (29,2мг) у піридині-триетиламіні (10-1, тмл) додають триметилацетилхлорид (0,2Змл) і реакційну суміш перемішують впродовж 2 год. Додають розчин І» (1,1г) у піридині-воді (7,Змл; 20-1) і продукт обробляють таким же самим чином, що і у прикладі 8.

ПРИКЛАД 11: Реакція поліконденсації між 23 та 26 (співвідношення 5-1, розчинник піридин)

До розчину сполуки 23 (1г) та спейсера 26 (29,2мг) у піридині (Імл) додають триметилацетилхлорид (0,2Змл) і реакційну суміш перемішують впродовж 2 год. Додають розчин Іо (1,1г) у піридині-воді (7,3мл; 20-1) і. продукт обробляють таким же самим чином, що і у прикладі 8. о

ПРИКЛАД 12: Реакція поліконденсації між 19 та 24 (співвідношення 5-1, розчинник піридин)

До розчину сполуки 19 (1г) та спейсера 24 (29,2мг) у піридині (Імл) додають триметилацетилхлорид (0,2Змл) і реакційну суміш перемішують впродовж 2 год. Додають розчин І (1,1г) у піридині-воді (7,3мл; 20-1) і продукт обробляють таким же самим чином, що і у прикладі 8. (2)

ПРИКЛАД 13: Реакція гідрогенізації продуктів Прикладів 8-12 чн

Неочищений продукт попередніх прикладів 8-12 гідрогенізували у суміші етилацетату-етанолу-води-оцтової кислоти (1-2-2-0,1) з паладієм на деревному вугіллі (1095). Після закінчення продукт очищали шляхом іт) іонообмінного хроматографування на Зерпадех С-25 Ма. Визначення характеристик ліофілізованого продукту за ю допомогою ЯМР показало присутність основної повторюваної одиниці Кір-кіб-фосфат та спейсера. Активні фракції одержали після ультрафільтрації продукту спочатку на мембранному фільтрі зі смугою пропускання о 1000, потім фільтрату на мембранному фільтрі зі смугою пропускання 10000. Розчин, профільтрований через мембранний фільтр зі смугою пропускання 10000, збирали і ліофілізували з одержанням кінцевого продукту 28 з загальним виходом, який залежав від реакційних умов і дорівнював 20-8095, виходячи з дисахариду. ЯМР не « 5,12 (Н-1), 4,60 (Н-3), 3,29 (СНоМН»). Р 5 2,14 (спейсер-Р-ВІб) 0,74 (рибітол-Р-ВІВБ). -о то ПРИКЛАД 14. Синтез похідної 5-(3-малеімідопропіонамідо)-3-оксапентилолігорибозилрибітолфосфату 30 с До розчину попереднього прикладу (3,34мг, 1,7З3мкмоль) у бідистиляті (О0,1мл) додають 0,7мг (2,62мкмоль) :з» розчину М-гідроксисукцинімідил В-малеіїмідопропіонату 27 у М,М-диметилформаміді (0О,4мл). Після 4-годинної реакції розчин випарюють під вакуумом, ресуспендують у дистильованій воді (0О0,5мл) та центрифугують (10 хв,

ЗБООоб/хв (366,3 рад.с")). Супернатант розбавляють водою та ультрафільтрують на обладнанні компанії Атісоп -1 з мембранним фільтром зі смугою пропускання 1000. Фільтрат ліофілізують. Вихід становить від 85 до 9595. ЯМР

ТН 5 6,95 (5, 2Н, СН-СН), 5,01 (в, Н-1), 3,41 (, 2Н, СНОМН), 2,56 (І, 2Н, СНаа). іні ПРИКЛАД 15: Аналіз продуктів, які було одержано у прикладі 13, за допомогою іонообмінного с хроматографування

Продукти прикладів 8-12 гідрогенізували та у вигляді натрієвих солей аналізували за допомогою 7 іонообмінного хроматографування на колонці НКБ/5 топо 0) з лінійним градієнтом хлориду натрію (П. (Че) Константіно (Р. Сопвіапііпо) та інші, Массіпе, 1999, 17, 1251-1263). Профіль хроматографічного елюювання прикладу 8 представлено на Фіг.1В; показано фрагменти різних розмірів. У разі їх порівняння з результатами, які наведено у літературі, та на Фіг1А, яка представляє хроматограму пентамеру, можна дійти висновку, що у

Суміші знаходяться фрагменти розміром від 4-5 до більш ніж 20 повторюваних одиниць.

ПРИКЛАД 16: Кон'югація з зовнішнім білком мембрани Меїізегіа тепіпойіаів

Ф, Комплекс зовнішніх білків мембрани Меїізегіа тепіпойіаів (ОМРС) (400мг) розчиняли у вОмл забуференого ко фосфатом фізіологічного розчину (рН 8), який попередньо продували М.2(у). Розчин продували Мо(у) впродовж 5 хв з перемішуванням на льодо-водяній бані. Додавали 1,бмл розчину динатрійфосфату у диметилформаміді і бо суміш обережно перемішували при температурі 423 впродовж 2 год. Додавали 1,бмл розчину дитіотреїтолу у забуференому фосфатом фізіологічному розчині і перемішування при температурі 4С продовжували протягом 1 год. Одержану суспензію переносили до центрифугальної склянки, яка вміщувала 20-400мл холодного етанолу.

Склянку центрифугували при 1800об/хв (188,4 рад 27) при температурі 49С впродовж ЗОхв і супернатант видаляли. До твердої речовини додавали нову порцію етанолу і процес центрифугування знову повторювали бо після додання 200-400мл етанолу. Осад ресуспендували у ЗВОмл забуференого фосфатом фізіологічного розчину (рн7-9). До одержаного розчину додавали синтетичний олігосахарид 30 і перемішування продовжували протягом

1-48 год. Після завершення процесу операції осадження етанолом та центрифугування повторювали з ультрафільтрацією на мембранному фільтрі зі смугою пропускання 30000. Фільтрат відновлювали у забуференому фосфатом фізіологічному розчині до концентрації Ніб 40-8Омкг/мл. ПРИКЛАД 17: Кон'югація з протиправцевою сироваткою

Розчин протиправцевої сироватки з концентрацією 5мг/мл у забуференому фосфатом фізіологічному розчині (рНа8) барботували М.а(у) впродовж 5 хв. Не припиняючи перемішування на льодо-водяній бані, додавали 1,бмл розчину динатрійфосфату у диметилформаміді і суміш обережно перемішували при температурі 42С впродовж 2 год. Додавали 1,бмл розчину дитіотреїтолу у забуференому фосфатом фізіологічному розчині і перемішування 7/0 при температурі 49С продовжували протягом 1 год. Одержаний розчин переносили до ультрафільтраційного обладнання з мембранним фільтром зі смугою пропускання 10000. Розчин декілька разів піддавали ультрафільтрації шляхом додання свіжого буферу, який перед тим барботували М (3), доки розчин, який проходив через мембранний фільтр, не давав негативних результатів на пробу Елмана. До одержаного розчину додавали синтетичний олігосахарид 30 і перемішування продовжували протягом 1-48 год. Після завершення 75 процесу розчин знову піддавали ультрафільтрації, доки розчин, який проходив через мембранний фільтр, не давав негативних результатів на феноло-сірчану пробу на цукри. Розчин відновлювали у забуференому фосфатом фізіологічному розчині до концентрації Нір 40-8Омкг/мл.

ПРИКЛАД 18: Кон'югація з напівсукцинатом діоктадецилгліцерину

Продукт прикладу 8 (1Омг) розчиняли у їмл диметилформаміду та додавали до розчину напівсукцинату 2о діоктадецилгліцерину у вигляді М-гідроксисукцинімідного складного ефіру 31. До розчину додавали етилдіамінопропілкарбодіїмід (мг) і реакційну суміш перемішували впродовж б год. Додавали нову порцію карбодіїміду їі перемішування продовжували на протязі б год. Розчинник випарювали і суміш переносили на силікагелеву колонку С18 (1г). Олігосахарид видаляли шляхом елюювання водою. Продукт елюювали градієнтною концентрацією суміші метанолу-води. Вихід 8595. ЯМР 1Н 5 5,12 (Н-1), 4,60 (Н-3), 3,40 (СНОМН), с 1,30 (СН»), 0,90 (СН»). ге)

ПРИКЛАД 19: Одержання вакцини без ад'юванту

Імуноген прикладу 16, розчинений у фосфатному буфері з концентрацією 4Омкг/мл, розбавляли за асептичних умов при температурі 4-83 розчином бідистиляту. Суспензію перемішували впродовж 10 хв. Кінцеву концентрацію Ніб антигену визначали шляхом визначення вмісту рибози та загальних білків; вона може (о) регулюватись шляхом додання більшої кількості буферного розчину до одержання кінцевої концентрації Нір м антигену 20мг/мл. Додавали тіомерсал до кінцевої концентрації 0,1-0,00195. Одержана суспензія представляє собою кінцевий об'єм анти-НІів кон'югатної вакцини без ад'юванту. ІФ)

ПРИКЛАД 20: Одержання анти-НІіВ вакцини з оксидом алюмінію як ад'ювантом ю

Імуноген прикладу 16, розчинений у фосфатному буфері з концентрацією 4Омкг/мл, змішували за асептичних умов при температурі 4-60 із рівним об'ємом оксиду алюмінію (1-0, 01мг/мл) у дистильованій воді. /їч-

Перемішування продовжували протягом 20 хв при температурі 4-8 «С. Кінцеву концентрацію Ні антигену визначали шляхом визначення вмісту рибози та загальних білків; вона може регулюватись шляхом додання більшої кількості буферного розчину до одержання кінцевої концентрації Ніб антигену 20мг/мл. Додавали « тіомерсал до кінцевої концентрації 0,1-0,00195. Одержана суспензія представляє собою кінцевий об'єм анти-Нір кон'югатної вакцини у оксиді алюмінію. о) с 29 "» ПРИКЛАД 21: Одержання комбінованої вакцини проти НІВ та менінгококу В " Імуноген прикладу 16, розчинений у фосфатному буфері з концентрацією 80 мкг/мл, змішували за асептичних умов при температурі 4-69 з основним об'ємом комплексу зовнішніх білків мембрани (ОМРС) Меїіззегіа тепіподійсдів типу В, який зараз використовується у вакцині МАМЕМООС ВС, із концентрацією у забуференому - фосфатом фізіологічному розчині 100-200 мг/мл. Через 20 хв гомогенізації шляхом обережного перемішування «сл за допомогою магнітної мішалки реакційну суміш у повному об'ємі змішували з рівним об'ємом оксиду алюмінію (1-0,01 мг/мл) у дистильованій воді. Перемішування продовжували на протязі 20 хв при температурі 4-6 26. і-й Кінцеву концентрацію Нір антигену визначали шляхом визначення вмісту рибози та загальних білків за Лоурі; -і 20 вона може регулюватись шляхом додання більшої кількості буферного розчину до одержання кінцевої концентрації Ніб антигену 20 мг/мл. Додавали тіомерсал до кінцевої концентрації 0,1-0,00195. Одержана с суспензія представляє собою кінцевий об'єм комбінованої вакцини проти Нібв та менінгококу В у оксиді алюмінію.

ПРИКЛАД 22: Одержання комбінованої вакцини проти НІіб, коклюшу, дифтерії та правця

Імуноген прикладу 16, розчинений у фосфатному буфері з концентрацією 80 мкг/мл, змішували за асептичних 29 умов при температурі 4-66 з основним об'ємом ЮТР у концентрації, яка у 4 рази перевищує звичайну

ГФ) концентрацію для кінцевої лікарської форми. Через 20 хв гомогенізації шляхом обережного перемішування за т допомогою магнітної мішалки реакційну суміш у повному об'ємі змішували з рівним об'ємом оксиду алюмінію (1-0,01 мг/мл) у бідистиляті. Перемішування продовжували на протязі 20 хв при температурі 4-6 С. Кінцеву концентрацію Нів антигену визначали шляхом визначення вмісту рибози та загальних білків за Лоурі; вона може 60 регулюватись шляхом додання більшої кількості буферного розчину до одержання кінцевої концентрації Нір антигену 20 мг/мл. Додавали тіомерсал до кінцевої концентрації 0,1-0,00195. Одержана суспензія представляє собою кінцевий об'єм комбінованої вакцини проти НІіб, коклюшу, дифтерії та правця у оксиді алюмінію. зо

ПРИКЛАД 23: імунологічний аналіз вакцин, які було одержано з суміші синтетичних олігосахаридів та бо зовнішнього білка мембрани

Вакцину прикладів 19 та 20 вводили у дозі 1 мкг або 2 мкг антигенів. У цих експериментах були використані кролі, пацюки та миші. 2 імунізації були здійснені з 4 тижневим інтервалом зі знекровлюванням на 0 день, 28 день та 42 день. Кров збирали та центрифугували при 3500 об/хв (366,3 рад-с") впродовж 20 хв. Сироватку розбавляли у 10 разів та зберігали при температурі -4026.

Гуморальну імунну відповідь визначали за допомогою непрямого твердофазного імуноферментного методу з використанням НІірБ-Н5А як сенсибілізувального антигену. Результати показано на Фіг.2-5.

ПРИКЛАД 24: Кон'югат суміші синтетичних олігосахаридів та /7-нітрофенілакрилату

Суміш олігосахаридів з прикладу 13 (10 мг) розчиняли у диметилформаміді і додавали до розчину 70 нітрофенілакрилату (10-30 мг) у диметилформаміді (1 мл). Додавали 0,1-0,5 мл триетиламіну і реакційну суміш перемішували впродовж 16 год. Додавали аміак (0,1-0,5 мл) і перемішування продовжували на протязі 24 год.

Розчин переносили на колонку Зерпадех І Н-20 у ацетонітрилі. Елюювання здійснювали за допомогою суміші ацетонітрилу-води. Фракції, позитивні за орсиновою пробою на рибозу, змішували та ліофілізували. Вихід, як правило, перевищував 80905.

ПРИКЛАД 25: Здатність кон'югату синтетичних олігосахаридів до виявлення анти-НіЬ антитіл

Розчин продукту з попереднього прикладу у карбонатно-бікарбонатному буфері наносили з концентрацією 1-100 мкг/мл на одну половину 96-ямкового планшету. На іншу половину планшету наносили антиген НЬО-Н5А у рекомендованій концентрації. Аналіз за допомогою ЕЇІЗА здійснили з використанням сироваток мишей, імунізованих вакциною, до складу якої входить природний капсульний полісахарид, сполучений з протиправцевою сироваткою. Одержані результати представлені на Фіг.б.

Короткий опис фігур:

Фіг.1. Типова хроматограма олігомерних фракцій, що були одержані у Прикладі 15, яку одержали шляхом іонообмінного хроматографування на

Мого О НЕ 5/5 із лінійним градієнтом Масі 0-500 мМ, де А - пентамер; В -олігомер Прикладу 10. Ге

Фіг.2. Гуморальна імунна відповідь кролів, імунізованих вакциною Прикладу 16. о

Фіг.3. Гуморальна імунна відповідь кролів, імунізованих вакциною Прикладу 15.

Фіг.4. Гуморальна імунна відповідь пацюків, імунізованих вакциною Прикладу 15.

Фіг.5. Гуморальна імунна відповідь мишей лінії Ваїб С, імунізованих вакциною Прикладу 15.

Фіг.6. Здатність кон'югату 26-РАА до виявлення анти-НІіЬ антитіл. Ге») їч-

Claims (1)

1. Формула винаходу ою

   1. Спосіб синтезу суміші олігосахаридів, які включають в себе повторювані ланки формул о (фосфат-рибоза-рибітол)п або (рибоза-рибітол-фосфат)п ї- « о о Н о о не с ! 0 ;» | о щі п ЇЇ он

   В. 0-Р- нн І Он у - | Б Кк Н Ь в - 0-0 Р» і-й п ІЇ Ф А в о - 50 іЧе) ' де п-- ціле число від 4 до 25;

   К.-- спейсер у разі, коли Ко -- Н, або Ко -- спейсер у разі, коли К. -- Н; який відрізняється тим, що реакція утворення згаданого олігосахариду містить такі стадії: дисахарид (Ф) 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2,5'-ди-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонатрибофуранозил)-О-рибітол (19) або ГІ його аналог 2,3,4-три-О-бензил-5-О-триетиламонійфосфонат-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензилрибофуранозил)-ЮО-рибітол (23) во піддають подальшій реакції полікондесації у присутності промотору в основному розчиннику, в якій бере участь спейсер, причому промотором є півалоїлхлорид або адамантан-1-карбонілхлорид, і згаданий спейсер як рецептор може припиняти ріст ланцюгів олігосахаридів, і одержаний продукт поліконденсації додатково піддають окисненню фосфонату до фосфату з подальшим гідруванням з видаленням бензильних захисних груп, деблокування або активування спейсера та видалення фракцій, коротших за 4 або довших за 25 повторюваних де ланок, шляхом одноразового або кількаразового застосування розділення за розміром молекул.

   2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що дисахаридна проміжна хімічна сполука

   2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонатрибофуранозил)-О-рибітол (19) або 2,3,4-три-О-бензил-5-О-триетиламонійфосфонат-1-0-(8-0-2,5'-ди-О-бензилрибофуранозил)-О-рибітол (23) та промотор знаходяться у молярному співвідношенні від 1/1 до 1/3.

   З. Спосіб за пп. 1 та 2, який відрізняється тим, що промотором є активна похідна сполука стерично утрудненої кислоти.

   4. Спосіб за пп. 1-3, який відрізняється тим, що промотором, за варіантом, якому віддають перевагу, є півалоїлхлорид, адамантоїлхлорид або активна похідна сполука фосфорної кислоти.

   5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що дисахаридна проміжна хімічна сполука

   70. 2.3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонатрибофуранозил)-О-рибітол (19) або 2,3,4-три-О-бензил-5-О-триетиламонійфосфонат-1-0-(8-0-2,5'-ди-О-бензил-рибофуранозил)-О-рибітол (23) та спейсер знаходяться у молярному співвідношенні від 5/1 до 10/1.

   б. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що дисахаридом є 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонатрибофуранозил)-ЮО-рибітол (19), спейсером є 5-азидо-3-оксапентанол, промотором є півалоїлхлорид, розчинником є піридин.

   7. Спосіб синтезу дисахаридної проміжної хімічної сполуки 2,3,4-три-О-бензил-5-О-аліл-(В-ЮО-рибофуранозил)-О-рибітолу (4) у чистій формі шляхом рибозилювання 2,3,4-три-О-бензил-5-О-аліл-Ю-рибітолу (14) перацетатом рибофуранози з подальшим деацетилюванням з одержанням 2,3,4-три-О-бензил-5-О-аліл-(В-ЮО-рибофуранозил)-О-рибітолу (4), який піддають 2о абсорбуванню-десорбуванню на силікагелі для очищення.

   8. Спосіб синтезу дисахаридної проміжної хімічної сполуки 5-О-пропеніл-2,3,4-три-О-бензил-1-0-(2',5'-ди-О-бензил-В-ЮО-рибофуранозил)-О-рибітолу (17), який включає в себе процес дибензилування дисахариду 2,3,4-три-О-бензил-5-О-аліл-(В-Ю-рибофуранозил)-О-рибітолу (4) оксидом дибутилолова, йодидом тетрабутиламонію, гідридом натрію та хлоридом бензилу у співвідношенні с 1:0,5-2:0,001-1:0,5-10:1-5, у розчиннику, наприклад, толуолі, бензолі, тетрагідрофурані або ксилолі, з одержанням сполуки формули 5 і) (5-О-аліл-2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2,5'-ди-О-бензилрибофуранозил)-О-рибітолу), з подальшою ізомеризацією алілу до пропенілу.

   9. Дисахарид 5-О-пропеніл-2,3,4-три-О-бензил-1-0-(2,5'-ди-О-бензил-В-О-рибофуранозил)-О-рибітол як б зо проміжна хімічна сполука у синтезі похідних 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонатрибофуранозил)-О-рибітолу (19) та - 2,3,4-три-О-бензил-5-О-триетиламонійфосфонат-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензилрибофуранозил)-ЮО-рибітолу (23). ю

   10. Дисахаридні похідні 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(2,5'-ди-О-бензил-В-О-рибофуранозил)-О-рибітол-5-О-триетиламонію фосфонат (23) та о 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(2',5'-ди-О-бензил-В-О-рибофуранозил)-О-рибітол-3'-О-триетиламонію фосфонат (19) як ї- ключові проміжні хімічні сполуки у процесі олігомеризації за пп. 2-4.

   11. Спосіб одержання дисахаридів 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонатрибофуранозил)-О-рибітолу (19) або 2,3,4-три-О-бензил-5-О-триетиламонійфосфонат-1-0-(8-0-2,5'-ди-О-бензилрибофуранозил)-О-рибітолу (23) з « використанням як вихідної сполуки дисахариду в с 5-О-пропеніл-2,3,4-три-О-бензил-1-0-(2',5'-ди-О-бензил-В-Ю-рибофуранозил)-О-рибітолу, який включає в себе . процес фосфонілування трихлоридом фосфору-імідазолом із подальшим гідролізом пропенілової групи або и?» ацетилювання, гідроліз пропенілової групи та фосфонілування трихлоридом фосфору-імідазолом із подальшим деацетилюванням.

   12. Застосування дисахаридів -І 2,3,4-три-О-бензил-1-0-(8-0-2',5'-ди-О-бензил-3'-О-триетиламонійфосфонатрибофуранозил)-О-рибітолу (19) або 2,3,4-три-О-бензил-5-О-триетиламонійфосфонат-1-0-(8-О0-2',5'-ди-О-бензилрибофуранозил)-О-рибітолу (23) для о синтезу олігосахаридних сумішей за п. 1. 1 - 50 3е) Ф) іме) 60 б5