UA69434C2

UA69434C2 - Водні емульсії пероксидів

Info

Publication number: UA69434C2
Application number: UA2001085699A
Authority: UA
Inventors: Ханс Вестмейзе; Бун Хо О
Original assignee: Акцо Нобель Н.В.; Акцо Нобель H.B.
Priority date: 1999-01-12
Filing date: 2000-06-01
Publication date: 2004-09-15
Also published as: ES2216860T3; DE60009448D1; NO20013445L; TR200101999T2; NO20013445D0; ZA200105703B; CZ20012543A3; BR0007450A; AU762463B2; PL348906A1; IL144233A0; KR20010089802A; MY119955A; ATE263191T1; CN1137141C; CA2359065A1; HUP0105010A3; EP1144461A1; JP2002534567A; KR100560897B1

Abstract

Даний винахід відноситься до водних емульсій пероксиду, що необов'язково включають антифриз і/або інші добавки, які містить спеціальну емульгуючу систему, що включає співполімер -ненасиченої дикарбонової кислоти і C8-24 -олефіну, кислотні групи якого естерифіковані етоксильованим спиртом з мірою етоксилювання 1-45, а також етоксильований жирний спирт зі значенням HLB вище 16.

Description

Опис винаходу

Даний винахід відноситься до водних емульсій пероксидів, що необов'язково включають антифриз і/або інші 2 добавки, які містять спеціальну емульгуючу систему, що включає співполімер о,р-ненасиченої дикарбонової кислоти і Св.24 д-олефіну, кислотні групи якого естерифіковані етоксильованим спиртом з мірою етоксилювання 1-45.

Такі пероксидні емульсії відомі, наприклад, з ЕР-А-0-492712. У прикладах 14-18 вказаної, заявки на патент 70 описується застосування співполімера о,р-ненасиченої дикарбонової кислоти і Св.24 о-олефіну, кислотні групи якого етерифіковані. етоксильованим спиртом зі мірою етоксилювання 1-45, далі в тексті позначається, як етерифікований співполімер, для отримання водних емульсій пероксидів з малим розміром крапель і відносно низькою в'язкістю. За одним винятком, в якому антифриз не використали взагалі, такі емульсії містять метанол як антифриз. У заявці на патент, що розглядається, передбачається, що поверхово-активні сполуки, перераховані в ЕР-А-0-106 27, можуть використовуватися як стандартні добавки. Однак, в ЕР-А-0-106627 описується надмірно широке коло поверхово-активних сполук. Так наприклад, приведені приклади включають аніонні, катіонні і неіонні поверхово-активні сполуки. Крім цього, деякі з них являють собою речовини на основі цукрів, деякі мають полімерну природу, інші являють собою етоксильовані продукти і т.д. Навіть переважні поверхово-активні речовини охоплюють дуже широке коло продуктів.

Як відмічалося вище, відома з рівня техніка емульсії характеризується малим розміром крапель і відносно низькою в'язкістю. Однак, на основі цитованих посилань, автори даної заявки не змогли розробити повністю задовільні емульсії пероксидів. Особливо це стосується того факту, що тільки метанол може використовуватися як антифриз, і при цьому різні фізичні властивості не можуть бути збалансовані належним образом, що іноді приводить до отримання небезпечних складів. У зв'язку з цим, є потреба в створенні нових емульсій пероксидів, сч ре що володіють більш збалансованими фізичними властивостями і більш сумісних з антифризною добавкою, що застосовується. Відповідно, бажана розробка водної емульсії пероксиду, що володіє наступними властивостями: (о) - низькою в'язкістю, переважно менше за 400мПа-с, - невеликим розміром крапель пероксиду, переважно, зі значенням 450 менше за 2мкм, - вузьким розподілом крапель по розміру, переважно, зі значенням 499 менше за У9мкм, - 20 - стабільним розподілом розміру крапель у часі, переважно, до шести місяців, - відсутністю явища розділення фаз в ході зберігання, виключенням утворення шарів шкідливих речовин в (зе) ході нагрівання, і « - необов'язковою наявністю антифризних агентів, як які може використовуватися метанол і інші антифризи.

Емульсії даного винаходу, задовольняють більшості якщо не всім, з перерахованих вимог. Вони Ге) відрізняються тим, що емульгуюча система додатково включає етоксильований жирний спирт зі значенням НІ В со більше 16.

Потрібно зазначити, що етоксильовані жирні спирти вже застосовувалися для отримання водних суспензій пероксидів, як описано, наприклад, в ЕР-А-0-517290. Однак, емульгуючі системи для пероксидних суспензій, описані в цій заявці на патент, непридатні для отримання прийнятних емульсій пероксидів. Особливо потрібно « 20 зазначити, що в результаті отримують дуже в'язкі або небезпечні емульсії. -в

Крім цього, потрібно також зазначити, що розкриті в заявці водні емульсії пероксидів обмежені емульсіями, с що зберігають властивості рідини при рекомендованих температурах зберігання пероксиду, що підлягає :з» емульгації. У випадку пероксидів, які потрібно зберігати в замороженому стані, це означає, що емульсії згідно з винаходом являють собою рідини при температурах до -2076.

Згідно з винаходом, в склади можуть вводитися пероксиди будь-якого традиційного типу. Однак для

Фу що створення емульсій переважно використовувати пероксіефіри, пероксидикарбонати, пероксикарбонати, діацилпероксиди, надкислоти і їх комбінації. Було показано, що даний винахід виключно придатний для емульсій (Се) складних перефірів і пероксидикарбонатів. Прикладами відповідних пероксидів можуть служити: їх діізобутаноїлпероксид, 2,2-біс(2,2-диметилпропаноїлперокси)-4-метил-пентан, о-кумілпероксинеодеканоат, 4-гідрокси-2-метилпентил-пероксинеодеканоат, о 2-(2,2-диметилпропаноїлперокси)-2-(2-етилгексаноїлперокси)-4-метилпантан,

Їх» 2,4,4-триметилпентил-2-пероксинеодеканоат, трет-амілпероксинеодеканоат, біс(2-етил-гексил)пероксидикарбонат, трет-бутилпероксинеодеканаоат, дибутилпероксидикарбонат, ди-втор-бутилпероксидикарбонат, діізопропілпероксидикарбонат, 4-гідрокси-2-метилпентилпероксипівалат, трет-амілпероксипівалат, трет-бутилпероксипівалат, 2,2-біс(2-етилгексаноїлперокси)-4-метилпентан, біс(3,5,5-три-метилгексаноїл)пероксид, 2,5-біс(2-етилгексаноїлперокси)-2,5-диметилгексан, (Ф) ізопропілперкислота, 4-гідрокси-2-метилпентил-перокси-2-етилгексаноат, трет-амілперокси-2-етилгексаноат,

ГІ трет-бутилперокси-2-етилгексаноат, трет-бутил-пероксидіетил-ацетат, трет-бутилпероксіїзобутаноат, трет-бутилперокис-3,5,5-триметилгексаноат, 4-гідрокси-2-метилпентилпероксіїзопропілкарбонат, во трет-бутилпероксіїзопропілкарбонат, трет-амілпероксізопропілкарбонат, трет-бутилперокси-2-етилгексил-карбонат, 4-гідрокси-2-метилпентилперокси-2-етилгексилкарбонат, трет-амілперокси-2-етилгексилкарбонат, 4-гідрокси-2-метилпентил-пероксіацетат, трет-бутилпероксіацетат, трет-амілперокси-ацетат, трет-бутилпероксибензоат, трет-амілпероксибензоат, 4-гідрокси-2-метилпентилпероксибензоат, циклічний пероксид метилетилкетону (наприклад, Тгідопох? 301 від 65 АКго Мобреї), циклічний пероксид метилізобутилкетону, циклічний пероксид метилізопропілкетону, 2,5-диметил-2,5-ди(трет-бутилперокси)-гексан і ди-третбутилпероксид. Кількість органічного пероксиду у водній емульсії становить 15-70905 мас. з розрахунку на масу емульсії. Більш переважна кількість пероксиду становить 40-6595 мас. і найбільш переважна кількість - 50-6595 мас. При концентрації менше за 1595 мас. вартість транспортування пероксиду стає дуже високою, а при концентрації вище за 7095 мас. маніпуляція з продуктом стає ускладненою і часто небезпечною. Однак, емульсії, що містять 15-4095 мас. пероксиду можуть виявитися необхідними, якщо маніпулювання з концентрованою формою пероксиду неможливе. Більш конкретно, в тому випадку, коли пероксид може бути отриманий тільки у вигляді розбавленого розчину у флегматизаторі, що часто має місце для високо реакційноздатних пероксидів з періодом напіврозпаду в одну годину при температурі нижче за 60"С, виміряну в середовищі хлорбензолу, тільки такі розбавлені препарати можуть бути перетворені в /о емульсію. Оскільки кількість органічного матеріалу, який емульгується (до якого відноситься флегматизатор) як правило обмежена значенням 7095 мас. або менше, кількість пероксиду в емульсії потрібно знижувати відповідним образом.

Естерифікований співполімер являє собою співполімер, принаймні, одного складного ефіру о,р-ненасиченої дикарбонової кислоти і, принаймні, одного Св.24 д-олефіну, причому дикарбоновокислотний компонент вказаного 75 співполімеру естерифікують, принаймні, одним етоксильованим спиртом з мірою етоксилювання 1-45. Звичайно, естерифіковані співполімери мають молярне співвідношення між о-олефіном і складним ефіром о,р-ненасиченої дикарбонової кислоти 0,5-4. Такі співполімери і способи їх отримання детально описані в патенті США 4 931 197, і опис якого включений в даний опис як посилання. Співполімери о-олефіну і складного ефіру дикарбонової кислоти, можуть естерифікуватися, принаймні, одним етоксильованим спиртом з мірою етоксилювання 1-45. Такі етоксильовані спирти можуть також містити пропоксигрупи. Якщо крім етоксигруп в етоксильованому спирті присутні пропоксигрупи, переважно, щоб міра пропоксилювання становила 1-10. Прикладом відповідного естерифікованого співполімеру може служити ЮОаргакж СЗЕ202 від АКго Мобреї. Звичайно, естерифікований співполімер використовують в кількості 0,05-2095 мас. з розрахунку на кількість пероксиду. Переважно його використати в кількості 0,10-1595 мас. з розрахунку на кількість емульгованого пероксиду, причому найбільш «М переважна кількість становить 0,20-1095 мас. (5)

Етоксильований жирний спирт зі значенням НІВ вище, за 16, що становить істотну частину емульгуючої системи даного винаходу, може бути вибраний з традиційних етоксильованих жирних спиртів з вказаним значенням НІ В. Абревіатура "НІ В", яка використовується в тексті, є загальноприйнятою для промислової практики, являє собою гідрофільно-ліпофільний баланс розроблений АйМаз Ром/дег Сотрапу і опублікований в « "Те айаз НІ В-зувіет, а те заміпуд диїде о етиїізійєег зеіесіоп" в 196З3р. Приклади відповідних для цієї с мети сполук включають етоксильований лауриловий спирт, наприклад, з мірою етоксилювання 23, що має значення НІВ 16,9, отриманий від ІСІ під назвою ВгіЇФ 35, такий етоксильований додециловий спирт, як «І

КетсораФ 20, етоксильований міристиловий спирт, етоксильований цетиловий спирт, етоксильований Ф олеїловий спирт, такі суміші етоксильованих спиртів, як Е(пуїап? СОЗ5, що являє собою етоксильований продукт

З суміші пальмітинового і олеїлового спиртів, етоксильовані спирти похідні кокосового масла, пальмітинової «(О кислоти і/або талового жиру, а також етоксильований стеариловий спирт, наприклад, з мірою етоксилювання 80 і значенням НІ В 18,5, отриманий від АКго Мобеї! під торговою маркою Вегоїє 08. Переважно, щоб етоксильований жирний спирт мав значення НІВ вище за 16,5, більш переважно, вище за 17,0. Звичайно, етоксильований « жирний спирт використовують в кількості 0,02-1595 мас. з розрахунку на кількість пероксиду, яки емульгують.

Більш переважна кількість становить 0,05-1095 мас. і найбільш переважна кількість - 0,1-7,595 мас. з розрахунку - с на масу пероксиду, який емульгують. Хоча кількість етоксильованого жирного спирту може вибиратися и незалежно від кількості естерифікованого співполімеру, що застосовується, переважно використати обидва ,» компоненти в сумарній кількості, принаймні, 0,59омас, більш переважно, 0,7595 мас. з розрахунку на масу пероксиду, який емульгують. На практиці етоксильований жирний спирт має значення НІВ менше за 30.

Переважно, це значення має величину нижче за 25 і ще більш переважно, нижче за 22. (о) Хоча переважно, щоб емульгуюча система, що використовується в емульсіях даного винаходу складалася, в с основному, з естерифікованого співполімеру і етоксильованого жирного спирту, склад може також включати додаткові неіонні поверхово-активні речовини. Більш конкретно, можна спробувати використати деякі додаткові т» неіїонні поверхово-активні речовини, наприклад, для поліпшення експлуатаційних характеристик пероксидної сю 50 емульсії в тому процесі де вона застосовується. Однак, в цьому випадку переважно використати комбінацію поверхово-активних речовин із загальною середньозваженою величиною НІ В вище за 16, переважно вище за їз» 16,5 і найбільш переважно, вище за 17,0.

У тому випадку, коли пероксиди, що використовуються вимагають зберігання в замороженому вигляді, як наприклад, ті, що описані в брошурі "Іпйіайоге Тог підп роїутегв" опублікованої АкКго Мобеї під кодом 10737, що включають діізобутаноїлпероксид, . о-кумілпероксинеодеканоат,

Ге! 2,4,4-триметилпентил-2-пероксинеодеканоат, трет-амілпероксинеодеканоат, біс(2-етилгексил)-пероксидикарбонат, трет-бутилпероксинеодеканаоат, дибутил-пероксидикарбонат, ко ди-втор-бутилпероксидикарбонат, дізопропілпероксидикарбонат, трет-амілпероксипівалат, трет-бутил-пероксипівалат, біс(3,5,5-триметилгексаноїл)пероксид, 60 2,5-біс(2-етилгексаноїлперокси)-2,5-диметилгексан, трет-амілперокси-2-етилгексаноат, трет-бутилперокси-2-етилгексаноат, трет-бутилпероксидиетилацетат і трет-бутилпероксіїізобутаноат, переважно використати антифризний агент у водній емульсії пероксиду. У залежності від призначення емульсії пероксиду може виявитися переважним використання антифризу відмінного від метанолу. Традиційні пероксидні емульсії часто містять метанол, оскільки цей агент звичайно не впливає істотним чином на в'язкість кінцевої емульсії. 65 Як було показано, емульсії даного винаходу значно більш толерантні, як до типу антифризу, що застосовується, так і до його впливу на в'язкість кінцевої емульсії. Кількість і тип антифризу, що використовується залежить від природи і кількості пероксиду, що підлягає введенню в склад, а також від природи самого антифризу або суміші антифризів. Однак, автори винаходу встановили, що зручніше регулювати кількість антифризу(ів) таким чином, щоб суміш антифризу з водою, що використовується для отримання емульсії, мала точку замерзання нижче за температуру зберігання необхідною для маніпуляцій з пероксидом. Для фахівця в даній області не складе труднощів встановлення такого співвідношення між кількістю води і антифризного агента, яке дозволить досягнути певної бажаної точки замерзання суміші. Як правило, кількість антифризу, що використовується в емульсії менше кількості води, що використовується. Антифризні агенти включають, але не обмежуються ними, солі, спирти, включаючи гліколі, і інші агенти, що руйнують структуру водневих зв'язків в замерзаючій воді. 7/0 Для цієї мети переважно використати метанол, етанол, ізопропанол, етиленгліколь, пропіленгліколь, гліцерин і/або їх суміші, оскільки відомо, що ці сполуки майже не впливають на подальший процес полімеризації, в якому використовуються емульсії, що розглядаються.

Кінцева емульсія має таку в'язкість, яка забезпечує її легке переливання і/або перекачування. Як правило, це означає, що в'язкість виміряна по Егіспзеп, з використанням віскозиметра Егіспзеп моделі 332 з швидкістю 75 зсуву близько 200с при температурі ОС, має значення нижче за З00мПа-с. Більш переважно, в'язкість емульсії по Егіспзеп має значення в інтервалі 10-200мПаПс при 0"С. Найбільш переважно, коли в'язкість емульсії має значення в інтервалі 20-100мПагс. При такому значенні в'язкості переважно, щоб значення або розподілу крапель пероксиду по розміру, виміряне з допомогою МаїЇмегп(Ю Еазу Зігег, становило 0,1-2,0мкм, тоді як значення 699 становило 0,5-9,00мкм, переважно, 0,5-5,0мкм. Переважні емульсії також зберігають ці властивості в ході зберігання. Вказані відмітні ознаки досягаються внаслідок використання емульгуючої системи даного винаходу і міксера з високою швидкістю зсуву для хорошого розподілу пероксиду у водній фазі. Як такі міксери з високою швидкістю зсуву можуть застосовуватися будь-які традиційні системи, що включають ультразвукові міксери, гомогенізатори, регі-млини, високошвидкісні ротор-статорні перемішуючі пристрої, наприклад, Шга-ТиггахФ, ОізрахФ і т.п. Остаточний розмір краплі пероксиду, крім всього іншого, залежить від. су

Кількості і складу емульгуючої системи, що використовується і енергії перемішування, що використовується.

Однак, на основі представленої вище інформації, фахівець в даній області техніки без великих зусиль зуміє і9) отримати переважні емульсії пероксиду.

Для забезпечення безпеки пероксидних емульсій важливо, щоб при нагріванні вони не розділялися на один або більш небезпечних шарів. Переважно, щоб пероксид, що міститься в емульсії, розкладався поступово і «І контрольованим образом. Звичайно досить теплоти випаровування води, що міститься в емульсії, і летючих продуктів розкладання, що утворилися для забезпечення відведення тепла реакції розкладання. о

Для довідки: пероксидну емульсію вважають небезпечною в тому випадку, коли при нагріванні зразка «Її емульсії до температури на 30"С вище за температуру автоприскореного розкладання (ЗАТ) найбільш концентрованого комерційно прийнятного розбавлення пероксиду в ізододекані в 25кг контейнері (див., о наприклад, брошуру "Акго Мобе! Іпійаюге ог підп роїїтегв" під кодом 10737, отриману від фірми АКло Море! «о

Спетіса!ів), утвориться шар із вмістом активного кисню більше за 195 мас. Для мінімізації ризиків безпеки такий тест потрібно провести при відповідному захисті операторів. У лабораторії авторів винаходу такий тест проводили з використанням термостатованої судини місткістю 200мл, діаметром 3,2см утримуючої приблизно « 190мл випробуваної емульсії.

Крім цього, в емульсію винаходу можуть вводитися інші добавки, які звичайно використовуються при - с приготуванні емульсій пероксидів. Ці добавки включають такі регулювальники рН, як фосфатні буфери, ізолюючі ц агенти і, якщо бажано, біоциди, наприклад, фунгіциди і т.п. Концентрація таких добавок буде визначатися "» бажаним ефектом і природою інших інгредієнтів суспензії.

Пероксидні емульсії, що розглядаються можуть використовуватися в різних реакціях полімеризації, які

Включають затвердження ненасичених поліскладноефірних смол, а також в реакціях модифікації полімерів, що

Ге») включають реакції деградації, зшивки і щеплення. Однак, найкраще вони підходять для використання в процесі полімеризації як (один з) ініціатор(ів) реакції полімеризації вінілхлориду, як такого, або його суміші з о одним або більше етиленненасичених мономерів, що співполімеризуються з ним в кількості до 4095 мас, «г» олігомерами і (спів)уполімерами вказаних мономерів, а також сумішей двох або більше таких мономерів, Оолігомерів і полімерів. Нижче детально описується застосування емульсій, що розглядаються в таких процесах. о Переважні мономери, що полімеризуються даного процесу полімеризації включають вінілгалогеніди,

Чл» особливо вініл-хлорид, і етиленненасичені мономери, що містить, принаймні, одну термінальну ненасичену групу. Прикладами таких етиленненасичених мономерів можуть служити такі складні ефіри акрилової кислоти, як метилакрилат, етилакрилат, бутилакрилат, октилакрилат, ціаноетилакрилат, і т.п., такі складні ефіри Мметакрилової кислоти, як метилметакрилат, бутилметакрилат і т.п, стирол і похідні стиролу, які включають о-метилстирол, вінілтолуол, хлорстирол, і т.п., акрилонітрил, етилвінілбензол, вінілацетат, о вінілнафталін і т.п., діолефіни, що включають бутадієн, ізопрен, хлорпропен, і т.п., а також інші іме) етиленовоненасичені мономери відомі рядовому фахівцеві в даній області.

Крім цього, олігомери і полімери, отримані з одного або більше з вказаних вище мономерів, також можуть бо реагувати з іншими мономерами, полімерами або олігомерами даного процесу полімеризації. Зрозуміло, можуть використовуватися суміші з двох або більше матеріалів, що полімеризуються. У всіх випадках суміш, що полімеризується повинна містити, принаймні, 6095 вінілхлоридного мономера, олігомеру або полімеру.

Звичайно, композиція, що полімеризується містить як ініціатор 0,01-6,095 мас. одного або більше пероксидів з розрахунку на вагу мономерів, а при полімеризації одного вінілхлориду переважно використати 0,01-0,595 мас. 65 пероксиду з розрахунку на масу мономера. Якщо один або більше пероксидів знаходяться у вигляді емульсії даного винаходу, то кількість емульсії вибирають таким чином, щоб забезпечити наявність в суміші вказаних кількостей чистого пероксиду. У разі застосування як агента ланцюгової передачі, наприклад, при використанні надкислоти, таку добавку, в чистому вигляді, звичайно застосовують з концентрацією 0,01-10,095 мас. з розрахунку на масу матеріалів, що полімеризують. Переважно використати 0,05-195 мас. таких агентів ланцюгової передачі.

Важлива перевага способу полімеризації вінілхлориду згідно з даним винаходом . полягає в тому, що застосування емульсій даного винаходу забезпечує підвищену гнучкість самого процесу полімеризації. Більш конкретно в традиційних процесах полімеризації вінілхлориду пероксидну композицію потрібно додавати в мономер до досягнення сумішшю температури полімеризації, щоб уникнути таких побічних ефектів, як підвищені 7/о Вівні вияву "риб'ячого ока", що негативно впливають на властивості отриманого внаслідок полімеру. Однак, в способі даного винаходу, емульсивний ініціатор полімеризації може додаватися у вінілхлоридний мономер після його нагрівання до температури полімеризації, або навіть може ступінчасто або поступово дозуватися по ходу реакції полімеризації. Такі відмітні ознаки забезпечують велику гнучкість процесу полімеризації, а також поліпшене регулювання процесу і його продуктів.

Спосіб полімеризації даного винаходу звичайно являє собою процес полімеризації в суспензії, в якому водну дисперсію вінілхлоридного мономера і ініціатора полімеризації нагрівають для здійснення полімеризації мономера внаслідок вільно-радикального розкладання ініціатора полімеризації. Умови полімеризації, що використовуються являють собою традиційні умови полімеризації вінілхлоридного мономера. Докладний опис умов проведення процесу, а також типів мономерів, які можуть полімеризуватися таким способом, приведено в патенті США 3825509, який включений в даний опис як посилання.

Однак, даний спосіб може злегка відрізнятися від способу по патенту США 3825509 в тому, що не вимагає додання інгредієнтів в реактор полімеризації в певній послідовності, що включає додання води, диспергатору, ініціатора полімеризації і, нарешті, мономера. Хоч такий традиційний спосіб входить в сферу даного винаходу, винахід також охоплює реакції, в яких воду, диспергатор і мономери завантажують в реактор і нагрівають до сч ов Температури полімеризації перед введенням ініціатора полімеризації. У таких реакціях ініціатор полімеризації додають одноразово, поступово або ступінчасто по ходу процесу полімеризації. і)

Крім того, було показано, що пероксидні емульсії даного винаходу можуть застосовуватися в суспензійній полімеризації, переважно, стиролу, а також в процесі модифікації поліпропілену (РР). Відносно останнього застосування потрібно зазначити, що воно буде визначатися типом пероксидної емульсії і процесу модифікації, «г

Зо Коли домінують реакції деградації або зшиття РР.

Відповідно до останнього аспекту, даний винахід також відноситься до вінілхлорид-утримуючих полімерів, що і отримуються за способом даного винаходу. Такі полімери володіють властивостями, відмінними від «г властивостей інших вінілхлорид-утримуючих полімерів, що включають електричні властивості, знижені рівні вияву "риб'ячого ока" і в деяких випадках, поліпшені морфологічні властивості, наприклад, пористість. (22)

Далі даний винахід ілюструється наступними прикладами. «о

Приклади 1 і 2, а також Порівняльні приклади А і В.

У прикладах 1 і А отримували емульсію, що містить: - 60,095 мас. (90 мас./мас.) біс(2-етилгексил)перокси-дикарбонату, - 2,090 мас. (90 мас/мас.) ОСарга! СЕ 202, « - необов'язково, Вего! 08 (див. таблицю) і в с - до балансу, суміш вода/метанол з точкою замерзання - 2076.

У прикладах 2 і В отримували емульсію що містить: з 50,095 мас./мас. 2,4,4-триметилпентил-2-перокси-неодеканоата, - 0,1 або 0,495 мас./мас. Юарга! СЕ 202 (див. таблицю), і - до балансу, суміш вода/метанол з точкою замерзання -2070.

Ге» Усі вказані вище кількості дані з розрахунку на масу кінцевої емульсії. Знак "- в колонці під заголовком "безпека" означає, що емульсія не має ознак розділення після зберігання протягом 8 годин при температурі, се) приблизно, на ЗО"С вище за ЗАЮОТ, тоді як знак "-" означає, що спостерігалося розділення фаз і, отже, такі ї5» емульсії були небезпечними.

ФО щ / Веюіовсьмаєлас) (050050. з о обелеа.///// |). іме)

Отримані результати показують, що можуть бути отримані емульсії пероксидів, принаймні, двох різних типів, во що вельми істотно для спільного використання неійонного і естерифікованого співполімеру, а також, що концентрація емульгуючої системи може змінюватися в широких межах при забезпеченні бажаного ефекту.

Приклад З і Порівняльні приклади СІЮ.

Емульсію, що містить 5095 мас./мас. 2,4,4-триметилпентил-2-гіероксинеодеканоата, Зо мас./мас. емульгуючої системи (див. таблицю) і залишок до балансу, що являє собою суміш вода/метанол, з точкою замерзання -207"С, використали в полімеризації МСМ, здійснюваній в ї7л автоклаві Виспі, виконаному з б5 неіржавіючої сталі, забезпеченим 3-х лопатевою мішалкою, відбивною перегородкою і температурним датчиком.

Полімеризаційна суміш мала наступний склад:

УсМ 260г о) Б2Ог

КР-08 (РМА) ОЗог

Пероксіефірна емульсія 0,26г (О,05мас./мас. чистого пероксиду в розрахунку на УСМ

МагнРОХ Ог

МаноРОд Ог

РМА розчиняли у воді і додавали фосфатний буфер. Реактор відкачували і чотири рази продували М» (при кімнатній температурі). При перемішуванні з швидкістю 7З3Б5об/хв. додавали МСМ. Потім протягом 25 хвилин реактор нагрівали до 53,5"С. Після цього, через мембранну прокладку вводили емульсію ініціатора. Реакцію полімеризації припиняли через 480 хвилин видаленням не МСМ, який не прореагував і охолоджуванням, РУС, 75 що утворився відфільтровували, промивали Н2О і сушили протягом ночі при З0"С в повітряному термостаті, після чого аналізували. Кількість "риб'ячих очей" в отриманому РУС вимірювали по методиці, описаній 0. І еасиз в Кипвівіоїе, т. 50(4), 1960, стр. 227-234. прилад |з|с| в

Серго мм)» о 30.

Весовсьмм 0530 о

Представлені дані показують, що в результаті використання емульсій даного винаходу отримують РМС з с ор; дуже низькою кількістю риб'ячих очей.

Приклади 4 і 5, а також Порівняльні приклади Е-у. (о)

Готували емульсії що містять: - БО,09о мас. (90 мас/мас.) трет-бутилпероксинеодеканоату, - 2,590 мас/мас. Юарга! СЕ 202, «г зо - 0,595 мас/мас, неіонної поверхово-активної речовини (див. таблицю) і - до балансу, суміш води з метанолом, що має точку замерзання -207С і) 7 пяяяд| 5 | 5 | є 1 | в | 115 ІЙ

Ф з о

Вязість(мпляєу 00500055 60060060 550550. свосіиму 00000120 13 | 10 оя 012 (1408 м,

Безва 7/1 я Їх |. 1111. 1.11 « - й . . -

ЕРОН 1 - Кетсораїюв 20 ех СЕСА - етоксильований жирний спирт с ЕРОН 2 - ЕІШПуїапФ СО 35 ех Аксгоз - етоксильований жирний спирт :з» ЕРОН З - ВегоїФф 087 ех АКго Мобеї! - етоксильований жирний спирт

ЕРОН 4 - ВегоїФф 185 ех АКго Мобеї! - етоксильований жирний спирт

ЕРОН 5 - ЕІПуїапФ К ех АКсговз - етоксильований жирний спирт

Шк - й

ФУ ЕМ - Тмеепоф 20 ех ІСІ - монолаурат етоксильованого сорбіту

ЕСО - ЗопідепФ 767 ех Ниїз - етоксильований каприл/каприловий гліцерид (Се) ЕРА - СіїйпгоЇд 10 Мі. ех Стода - етоксильована жирна кислота ї» Представлені результати показують, що емульгуюча система даного винаходу повинна містити етоксильований жирний спирт з відповідним значенням НІ В. (95) 50 Приклади 6 і 7, а також Порівняльні приклади Кі.

І» Готували емульсії, що містять: 50,095 мас (9о мас/мас.) 2,4,4-триметилпентил-2-пероксинеодеканоату, - 2,795 мас/мас. Юарга! СЕ 202 в Прикладах 6 і 7 і 3,095 мас/мас, в ПрикладахКії, - 0,390 мас/мас. Вегої 08 в прикладах 6 і 7 і що не містять цієї речовини в прикладахКії, і - до балансу, суміш води з антифризом згідно з приведеною нижче таблицею, що має точку замерзання 59 2ос. о Прилад! 6 | 7 | Кк з аю ля 0501338 69 в зо 1533 мов,

Бвею 503 нво (В'язкість во | 15! | не | но. н.р. - не релевантні значення бо Представлені результати демонструють високу сумісність емульсій даного винаходу з антифризами, що використовуються.

Приклади 8,9 і 10

В прикладах 8 і 9 готували емульсії, що містять: 50,09 мас (Уомасс/маси) біс(2-етилгексил)пероксидикарбонату, - 2,095 мас/мас. Оарга! СЕ 202, - 0,595 мас/мас. Вего! 08, і - до балансу, суміш води з антифризом згідно з приведеною нижче таблицею, що має точку замерзання -2076. 70 У Прикладі 8 як антифриз використали етиленгліколь, тоді як в Прикладі 9 використали пропіленгліколь.

Обидві отримані емульсії виявилися прийнятними з точки зору безпеки і застосовності.

У Прикладі 10, повторювали методику описану для Прикладу 1, за винятком того, що етанол замінювали на метанол. Отримана емульсія також була прийнятною з точки зору безпеки і застосовності.

Порівняльні приклади М-Р

Готували емульсії, що містять: 50,Омас (90 мас/мас.) 2,4,4-триметилпентил-2-пероксинеодеканосату, - З9о мас/мас, емульгуючої системи, що необов'язково містить Вего! 08, але що включає сорт РМА Опіка

ОМКТОМ, замість естерифікованого співполімеру, і - до балансу, суміш води з антифризом у відповідності до приведеної нижче таблиці, що має точку 2о замерзання -207С. прилад (м/о

Око омАлоМ мм) 3210

Вееовсьмму 000123. сч в о

Поводження з отриманими емульсіями вельми проблематичне в зв'язку з високою в'язкістю, особливо в порівнянні з емульсією представленого вище прикладу 6.

Порівняльний приклад О

Готували емульсію, що містить 50956 мас/мас, 5-кумфлпероксинеодеканоату, 196 мас/мас. Опіка ОМКТОоМ ч (РМА) від Опіка і 195 мас/мас. АІсоїех 552Р (РМА) від Нагсо і 0,1595 мас/мас. Вего! 08. Отримана в результаті «9 емульсія мала неприйнятну в'язкість близько 950мПа-с. «

Claims

Формула винаходу (Се)

1. Водна емульсія пероксиду, яка містить спеціальну емульгуючу систему, що включає співполімер 5,6 -ненасиченої дикарбонової кислоти і Свод ж -олефіну, кислотні групи якого естерифіковані етоксильованим спиртом з мірою етоксилювання 1-45, яка відрізняється тим, що емульгуюча система додатково « 0 Вулючає етоксильований жирний спирт зі значенням НІ В вище за 16. -о

2. Емульсія за п. 1, яка додатково містить антифриз і/або інші домішки.

с 3. Емульсія за п. 1 або 2, в якій емульгуюча система в основному містить співполімер «,й2 -ненасиченої :з» дикарбонової кислоти і Свд.24 Ж -олефіну, кислотні групи якого естерифіковані етоксильованим спиртом з мірою етоксилювання 1-45, і етоксильований жирний спирт.

4. Емульсія за п. 2 або З, в якій пероксид вибраний з групи, що складається зі складних пероксіефірів, б пероксидикарбонатів, пероксикарбонатів, діацилпероксидів, пероксидів і їх комбінацій, і в якій вказаний пероксид присутній в кількості 30-7095 мас. з розрахунку на масу емульсії. ісе)

5. Емульсія за п. 4, що включає один або більше пероксидів, які необхідно зберігати в замороженому стані їх і які присутні в кількості 40-659о5 мас., переважно 50-6595 мас., з розрахунку на масу емульсії.

6. Емульсія за п. 5, що додатково включає антифриз, вибраний з групи, що складається з метанолу, етанолу, і ізопропанолу, етиленгліколю, пропіленгліколю і гліцерину. ї»

7. Емульсія за будь-яким з попередніх пунктів, в якій співполімер присутній в кількості 0,05-2095 мас., а етоксильований жирний спирт присутній в кількості 0,02-1590 мас., в той час як загальна маса обох сполук становить принаймні 0,595 мас. в розрахунку на масу пероксиду у вказаній емульсії. 5Б

8. Емульсія за п. 7, в якій співполімер присутній в кількості 0,1-14595 мас. переважно 0,2-1095 мас. в розрахунку на масу пероксиду. (Ф)

9. Емульсія за будь-яким з попередніх пунктів, в якій етоксильований жирний спирт має значення НІ В більше ка за 16,5, переважно більше за 17,0.

10. Емульсія за будь-яким з попередніх пунктів, в якій розмір крапель емульсії, виміряний з використанням 60 Маїмет Еазвзу зігег, має значення 450 в інтервалі 0,1-2,0 мкм і значення 999 в інтервалі 0,5-9,0 мкм.

11. Емульсія за будь-яким з попередніх пунктів, що має в'язкість в інтервалі 10-300 мПагс.

12. Спосіб полімеризації або модифікації полімеру, переважно полімеризації принаймні вінілхлориду, відповідно до якого використовують емульсію за будь-яким з попередніх пунктів.

13. Полівінілхлорид, одержаний за способом, що включає реакцію принаймні вінілхлоридного мономера і 65 пероксиду у вигляді емульсії за будь-яким з пунктів 1-11.

Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2004, М 9, 15.09.2004. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

с о « со « (22) (Се) ші с ;»

(22) се) щ» о 50 с»

Ф) іме) 60 б5