UA46027C2 - СПОСІБ ОДЕРЖАННЯ БЕНЗО[b]ТІОФЕНІВ - Google Patents

Abstract

Спосіб одержання бензо[b]тіофенів циклізацією стирилсульфоксидів, в присутності кислотного каталізатора.

Description

Опис винаходу

Цей винахід спрямовано на новий спосіб синтезу бензо|б)гіофенів, зокрема, 2-арилбензо|б|гіофенів. 2 Бензо|бІгіофени виготовлялися кількома різними процедурами синтезу. Один з найширше використованих способів - це окислювальна циклізация о-меркаптокоричних кислот. Ця процедура обмежена приготуванням бензо|бІгіофен-2-карбоксилатів. 2-фенілбензо|бБІтіофени виготовляються шляхом циклізації діалкілацеталів 2-фенілтіоацетальдегіду з кислотним каталізатором. Незаміщені бензо|бБ|гтіофени синтезуються шляхом каталітичної конденсації стиролу і сірки. 3З-заміщені бензо|(бБ)|гіофени синтезуються шляхом циклізації 70 арилтіометилкетонів з кислотним каталізатором; однак ця процедура обмежена приготуванням

З-алкілбензо|Б|гіофенів. Дивись: Кампейн "Тіофени та їхні бензпохідні: (п) Синтез і використання" у збірнику "Повна гетероциклична хімія" (під ред. Катрицкі і Різа), том ІМ, частина І (Сатраіїдпе "Тпіорпепез апа (Неїг

Вепго Оегімайймев: (шШ) Зупіпезізв апа Арріїсайопв" іп "Сотргепепзіме Нейегосусіс СПетівігу" (КаїпйаКу апа

Кеев, едз.), Моіїште ІМ, Рай ІІ), с.863 - 934 (1984). 3-хлор-2-фенілбензо|бБІтіофен синтезується шляхом - : й сов; й й реакції дифенілацетилену з дихлоридом сірки. Див. Бартон і Зіка, Журн. орг. хім. (Вагоп апа 2іка, 9. Ога.

Спем.), 35, 1729 - 1733 (1970). Бензо|БІтіофени також виготовляли шляхом піролізу стирилсульфоксидів. Однак малий вихід і надзвичайно високі температури роблять цю процедуру непридатною для синтезу у промислових масштабах. Див. Андо, Журн. орг. спілки, Хім. вісті. (Ападо, У. Спет. Зос., Спет. Сотт.), 704 - 705 (1975).

Приготування б-гідрокси-2-(4-гідроксифеніл)бензо|бІгіофенів було описане в патентах США МомМо 4 133 814 і 4 380 635. Один процес, описаний у цих патентах, являє собою внутрішньомолекулярну циклізацію з перегрупуванням о-(З-метоксифенілтіо)-4-метоксиацетофенону з кислотним каталізатором. Реакція цієї вихідної сполуки у нерозчиненій поліфосфорній кислоті при температурі від приблизно 857С до приблизно 907С дає суміш приблизно З : 1 двох регіоїзомерних продуктів: б-метокси-2-(4-метоксифеніл)бензо|б|гіофену і сч ре 4-метокси-2-(4-метоксифеніл)бензо|рІгіофену. Ці ізомерні бензо|(бБ|Ігіофени сумісно осаджуються з реакційної суміші, утворюючи суміш, яка містить у собі обидві сполуки. Щоб одержати один регіоізомер, треба розділити (о) регіоїзомери, наприклад, шляхом хроматографії або фракційної кристалізації. Таким чином, на цей час існує потреба в ефективному та регіоспецифічному синтезі 2-арилбензо|Б|Ітіофенів з легкодосяжних вихідних матеріалів. Цей винахід пропонує спосіб ефективного та регіоспецифічного синтезу 2-арилбензо||гіофенів з М 20 діарилвінілсульфоксидів.

Цей винахід спрямовано на способи синтезу бензо|бІтіофенів. Зокрема цей винахід спрямовано на спосіб с приготування речовини з формулою о (Се) | «

КІ 5

І Во «

Ш ші с у якій:

Ку - це водень, алкоксильна група С.4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа; і :з» Е» - це водень, алкоксильна група С4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа; який включає в себе циклізацію, в присутності кислотного каталізатора, речовини з формулою

ГІ щ» сво: е б» шо («в) з 50

Кк. чі Е»о

ІІ у якій:

КЕ. і К» - як визначено вище; і іФ) Кз - це термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-С-о, алкенільна група Су/-С3о або (С4-С19 ко алкіл)арильна група.

Інший аспект цього винаходу - це спосіб синтезу сполуки з формулою 60 б5 и ва -нХ

Во

Со.

Ко 5

Кв

ХІЇ

Що у якій:

Ка - це водень, галоген, аміногрупа або гідроксил;

Ко - це водень, галоген, аміногрупа або гідроксил;

Кб і Кв - це обидва незалежно С.-Су алкільні групи або Кб і Ке разом із суміжним атомом азоту утворюють го Гетероцикличне кільце, вибране з групи, що складається з піролідинового, піперидинового, гексаметиленімінового і морфолінового циклів; і

НХ являє собою НСЇІ або НВгГг; який включає в себе етапи: (а) циклізацію в присутності кислотного каталізатора сполуки з формулою сч

І о

АВ ча с

В. о

Кк;

ТІ ее,

У

« у якій:

Ку - це водень, алкоксильна група С4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа;

Е» - це водень, алкоксильна група С.4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа; і «

Кз - це термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-Сіо, алкенільна група Су/-С:о або 40. (С1-Сіо алкілліарильна група, з метою приготування бензотіофенової сполуки з формулою - с . "» Ф

ВІ 5 щ» (о) І ВЕ» 7 о ; . де К. і К» - як визначено вище; 50 . ! . іме) (б) ацилування вказаної бензотіофенової сполуки ацилувальним агентом з формулою: що

Кк не

М "НК з іме) не у якій: во КБ, Кв і НХ - як визначено раніше; і

КУ - хлор, бром або гідроксил; в присутності

ВХ'з, де Х' - це хлор або бром; (в) коли К. і (або) Ко являють собою С.-С) алкокси- або арилалкоксигрупи, деалкілування однієї або більше фенольних груп продукта ацилування з етапу (б) шляхом проведення реакції з додатковим ВХ' з, де Х - як визначено вище; і б5 й (г) виділення сполуки формули ХІЇ.

Термін "кислотний каталізатор" означає кислоту Льюїса або кислоту Бронстеда. Прикладами кислот Льюїса можуть бути хлорид цинку, йодид цинку, хлорид алюмінію і бромід алюмінію. Представники кислот Бронстеда включають в себе неорганічні кислоти, такі як сірчана і фосфорна кислоти; карбонові кислоти, такі як оцтова і трифтороцтова кислоти; сульфокислоти, такі як метансульфокислота, бензолсульфокислота, 1-нафталінсульфокислота, 1-бутансульфокислота, етансульфокислота, 4-етилбензолсульфокислота, 1-гексансульфокислота, 1,5-нафталіндисульфокислота, 1-октансульфокислота, камфорасульфокислота, трифторметансульфокислота і п-толуолсульфокислота; а також полімерні арилсульфокислоти, такі як Майоп У,

Атрепуві? або Атрегійе? (фірмові назви полістиролсульфокислот, широко вживаних як йонообмінники). 70 Кращими кислотами для використання у каталізі процесу за цим винаходом є сульфокислоти або полімерні сульфокислоти. Кращими з них кислотними каталізаторами є сульфокислоти, такі як метансульфокислота, бензолсульфокислота, камфорсульфокислота і п-толуолсульфокислота. Найкращим кислотним каталізатором є п-толуолсульфокислота.

Термін "алкоксильна група С.-С/" означає групи, такі як метокси-, етокси-, н-пропокси-, ізопропокси-, 75 н-бутокси-, трет-бутокси- і подібні групи. Термін "галоген" означає фтор, хлор, бром або йод.

Термін "алкільна група Сі-Св" означає прямий або розгалужений алкільний ланцюг, який має від одного до шести атомів вуглецю. Типові алкільні групи Сі--Се включають в себе метил-, етил-, н-пропил-, ізопропил-, н-бутил-, ізобутил-, втор-бутил-, трет-бутил-, н-пентил-, ізопентил-, н-гексил-, 2-метилпентил- і подібні.

Термін "алкільна група С4-С/" означає прямий або розгалужений алкільний ланцюг, який має від одного до чотирьох атомів вуглецю і включає в себе метил-, етил-, н-пропил-, ізопропил-, н-бутил-, втор-бутил-, ізобутил- і трет-бутил-.

Термін "арил" означає групи - такі як феніл або заміщений феніл. Термін "заміщений феніл" означає фенільні групи, заміщені однією або більше функціональною групою, вибраною з групи, яка складається з галогенів, гідрокси-, нітро-, алкіл- Сі-С;, алкокси- С4-Су, трихлорметил- і трифторметил-. Приклади заміщеної СМ фенільної групи включають в себе 4-хлорфеніл, 2,6-дихлорфеніл, 2,5-дихлорфеніл, 3,4-дихлорфеніл, о

З-хлорфеніл, 3-бромфеніл, 4-бромфеніл, 3,4-дибромфеніл, З-хлор-4-фторфеніл, 2-фторфеніл, 4-гідроксифеніл,

З-гідрокси феніл, 2,4-дигідроксифеніл, З-нітрофеніл, 4-нітрофеніл, 2,4-динітрофеніл, 4-метилфеніл, 4-етилфеніл, 4-метоксифеніл, 4-пропилфеніл, 4-н-бутилфеніл, 4-трет-бутил феніл, З-фтор-2-метилфеніл, 2,3-дифторфеніл, 2,6-дифторфеніл, 2,6-диметилфеніл, 2-фтор-5-метилфеніл, 2,4А4,6--рифторфеніл, їчч 2-трифторметилфеніл, 2-хлор-5-трифторметилфеніл, 3,5-біс--трифторметил) феніл, 2-метоксифеніл,

З-метоксифеніл, З,5-диметоксифеніл, 4-гідрокси-З-метилфеніл, 3,5-диметил, 4-гідроксифеніл, сч 2-метил-4-нітрофеніл, 4-метокси-2-нітрофеніл і т.ін. (ав)

Термін "арилалкіл" означає алкільні групи С.4-Су, які несуть одну або більше арильних груп. Представниками цієї групи можуть бути бензил, о-нітробензил, п-нітробензил, п-галобензил (такий як п-хлорбензил, ї-о п-бромбензил, п-йодбензил), 1-фенілетил, 2-фенілетил, З-фенілпропил, 4-фенілбутил, 2-метил-2-фенілпропил, ч«Ж (2,6-дихлорфеніл)метил, біс(2,б-дихлорфеніл)метил, (4-гідроксифеніл)метил, (2,4-динітрофеніл) метил, дифенілметил, трифенілметил, (п-метоксифеніл)-дифенілметил, біс(п-метоксифеніл)метил, біс(2-нітрофеніл)метил і подібні. «

Термін "арилалкокси" означає алкоксильні групи С.-Су, які несуть одну або більше арильних груп.

Представниками цієї групи можуть служити бензилокси-, о-нітробензилокси-, п-нітробензилокси-, - с п-галобензилокси- (такі як п-хлорбензилокси-, п-бромбензилокси-, п-йодбензилокси-), 1-фенілетокси-, а 2-фенілетокси-, З-фенілпропокси-, 4-фенілбутокси-, 2-метил-2-фенілпропокси-, (2,6-дихлорфеніл)метокси-, "» біс(2,6-дихлорфеніл)метокси-, (4-гідроксифеніл)метокси-, (2,4-динітрофеніл)метокси-, дифеніл метокси-, трифенілметокси-, (п-метоксифеніл)-дифенілметокси-, біс(п-метоксифеніл)метокси-, біс(2-нітрофеніл)метокси- і подібні. т. Термін "термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-Сіо, алкенільна група Су/-С3о або (С4-С19 б алкіл)арильна група" означає групу, яка легко відщдеплюється від сульфоксидної (50) групи при нагріванні або обробці кислотним каталізатором. Термолабільні або кислотно-лабільні алкільні групи Со-Сіо - це прості або (ав) розгалужені алкільні ланцюги, що мають від двох до десяти атомів вуглецю і принаймні один бета-атом водню. т 50 Представниками термолабільних або кислотно-лабільних алкільних груп Со-Сі.о можуть служити етилу-, н-пропил-, ізопропил-, 1,1-диметилпропил-, н-бутил-, втор-бутил-, трет-бутил-, 1,1-диметилбутил-, 2-метил "і бутил-, З-метилбутилу-, 1-метилбутил-, 1,2-диметилбутиля-, 1,3-диметилбутиля, 2,4-диметилбутиля, 3,3-диметилбутил-, н-пентил-, 1-метилпентил-, 2-метилпентил-, З-метилпентил, 4-метилпентил-, н-гексил- і подібні. Термолабільні або кислотно-лабільні алкенільні групи Су/-Сіо - це прості або розгалужені алкенільні ланцюги, що мають від чотирьох до десяти атомів вуглецю, принаймні один центр ненасиченості, і або бета-атом водню, або дельта-атом водню. Представниками термолабільних або кислотно-лабільних алкенільних груп о С.-Сіо можуть бути 2-бутенил-, З-бутенил-, 2-метил-2-бутенил-, З-метил-2-бутенил-, 2-метил-3-бутенил-, іме) 2-пентенил-, З-пентенил-, 4-пентенил-, 2-метил-2-пентенил-, З-метил-2-пентенил-, 4-метил-2-пентенилч-, 2-метил-З-пентенил-, З-метил-З-пентенил-, 4-метил-З-пентенил-, 2-метил-4-пентенил-, З3-метил-4-пентенилч-, 60о 4-метил-4-пентенил-, 2-гексенил-, З-гексенил-, 4-гексенил-, 5-гексенил- і подібні. Термін термолабільна або кислотно-лабільна (С4-Сіо0 алкіл)я'арильна група означає термолабільні або кислотно-лабільні алкільні групи

Со-С:о, які додатково мають одну або більше арильних груп і арилзаміщених метильних груп. Представниками (С4-С:іо алкіл)йарильних груп можуть служити бензил-, дифенілметил-, трифенілметил-, п-метоксибензил-, 2-фенілетил-, 2-феніл-пропил-, З-феніл-пропил- і подібні. Термін "термолабільна або кислотно-лабільна 65 алкільна група Со-Сіо, алкенільна група С/-Сіо або (С.-Сіу алкіл)л'арильна група, яка має третинний атом вуглецю, суміжний з атомом сірки" включає в себе, хоч тим не обмежений, такі групи, як трет-бутил-,

1,1-диметил пропил-, 1,1-диметилбутил-, 1-етил-1-метил пропил-, 1,1-диметилпентил-, 1-етил-1-метилбутил-, 1,1-діетилпропил-, 1,1-диметилгексил-, трифенілметил- і подібні.

Термін "хлорид кислоти" включає в себе ацилхлориди, такі як ацетилхлорид і бензоїлхлорид; сульфонілхлориди, такі як метиленсул ьфонілхлорид, бензол сульфонілхлорид, 1-бутансульфонілхлорид, етансульфонілхлорид, ізопропилсульфонілхлорид і п-толуолсульфонілхлорид; алкоксикарбонілхлориди, такі як метоксикарбонілхлорид і бензилоксикарбонілхлорид; і діалкіламінокарбонілхлориди, такі як

М,М-диметиламінокарбонілхлорид. Краще, коли хлорид кислоти являє собою сульфонілхлорид. Найкраще, коли хлорид кислоти являє собою метиленсульфонілхлорид. 70 Вихідні сполуки для способа за цим винаходом можуть бути приготовані за допомогою різних процедур. Один метод приготування сполук формули ЇЇ показаний на схемі 1.

Схема 1 т Кк 5-К3 6) пи и попою спон фур 7 ФІ

ІХ Ко ВІ в Ко

ІІ

Чу сч 25 ,;З Кз о) ї- 30

В1 Зх ЕЕ; с

ІІ о

Взагалі, сполука формули ІХ перетворюється у стирилсульфід шляхом реакції з меркаптаном формули Н5Кз «0 35 в присутності кислоти Льюїса. Сполука формули ІІІ далі окислюється до стирил сульфоксиду, сполуки формули «

І.

Більш конкретно, сполука формули ІХ, де де К. і Ко - як визначено вище, оброблюється кислотою Льюїса, такою як хлорид титану (ІМ). Ця реакція проводиться у безводному органічному розчиннику, такому як безводний тетрагідрофуран, при температурі від приблизно 07"С до приблизно 35"С. Через проміжок часу від приблизно « дю п'ятнадцяти хвилин до приблизно одної години реакційну суміш оброблюють амінною основою і меркаптаном з формули НК», де К»з - як визначено вище. Краще, коли меркаптан і амінну основу додають у вигляді розчину у с реакційному розчиннику. Прикладом амінної основи є триетиламін. Після додання меркаптану і амінної основи :з» реакцію звичайно нагрівають до температури від приблизно 35"С до приблизно 65"7С, краще до приблизно 507С.

Продукти цієї реакції можуть бути очищені з застосуванням методів, добре відомих у хімії, таких як кристалізація або хроматографія. 1» Сполуку формули І, де Ку, К» і Кз - як визначено вище, далі окислюють, щоб отримати сполуки формули І.

Придатними окислювальними агентами для цієї реакції є перкислоти, такі як пероцтова кислота і (о) м-хлорпероксибензойна кислота або перекис водню. Цю реакцію окислення звичайно проводять в органічному о розчиннику, такому як толуол, метиленхлорид, хлороформ або чотирихлористий вуглець. Коли як окислювач використовують перкислоту, реакцію звичайно проводять при температурі від приблизно -307"С до приблизно ко 15"С, краще при приблизно -20"С. Продукти цієї реакції легко очищуються шляхом перекристалізації. Коли К з -ч являє собою трет-бутил-, кристалічний продукт цієї послідовності реакцій становить Е регіоїзомер формули ІІ.

Коли Кз має третинний атом вуглецю, суміжний з атомом сірки, 2 регіоїзомер сполук формули ІІ може бути приготований селективно за допомогою процедури, показаної на схемі 2. іме) 60 б5

Схема 2 о / Фа

ВЗН Я Вз в

І су ення 5 птн зір й й У1

У в) В (У Кк й с -ННННнНЇН ху .

А зв

КІ їй В фот

ІІІЇ 1 сч зв ІІ? о

Взагалі, бензиловий спирт, сполуку формули М, піддають реакції з меркаптаном формули КЗзЗН, щоб одержати бензил сульфід, сполуку формули МІ.

Цей бензилсульфід піддають реакції з сильною основою для отримання бензильного аніона, який конденсують з бензальдегідом. Цей продукт конденсації піддають реакції з хлоридом кислоти, а отриманий - проміжний складний ефір обробляють другою сильною основою для отримання стирилсульфіду, сполуки формули 117. Цей стирилсульфід окислюють далі окислювальним агентом для отримання сполуки формули 117. см

Першим етапом у синтезі ізомеру 7 стирилсульфоксидних сполук є перетворення бензилового спирту в (ав) бензилсульфід, сполуку формули МІ. Реакція сполуки формули М, де К» - як визначено вище, з меркаптаном формули Кз5ЗН, де Кз - термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-С:о, алкенільна група Су/-С:0 і з5 або (С1-С5о алкіл)і'арильна група, яка має третинний атом вуглецю, суміжний з атомом сірки, в присутності «І кислоти Льюїса дає бензилсульфід, сполуку формули МІ. Придатні для цього перетворення кислоти Льюїса - бромід цинку, хлорид цинку, йодид цинку, хлорид тривалентного заліза, хлорид титану (ІМ), трихлорид алюмінію і трибромід алюмінію, найкраще - йодид цинку. Реакція взагалі проводиться в органічному розчиннику, такому як « 1,2-дихлоретан або метиленхлорид. Коли реакцію проводять при кімнатній температурі, реакція скінчується приблизно через 18 годин. - с Бензилсульфід піддають реакції з сильною основою для отримання бензильного аніона. Придатні для цієї а реакції сильні основи включають в себе алкоголяти металів, такі як метилат натрію, етилат натрію, етилат ,» літію, трет-бутилат літію і трет-бутилат калію; гідрид натрію; а також літійалкіли, такі як н-бутиллітій, трет-бутиллітій, втор-бутиллітій і метиллітій. Кращою сильною основою для цієї реакції є н-бутиллітій. Кращим розчинником для цієї реакції є безводний тетрагідрофуран. У тих випадках, коли як сильна основа т» використовується н-бутиллітій, реакцію проводять при температурі від приблизно -357С до приблизно -1576. б Бензильний аніон конденсують з бензальдегідом, щоб приготувати проміжний продукт конденсації.

Бензальдегід має загальну формулу Кі(СеНА)СНО, де К. - водень, алкоксильна група С4-С/у, арилалкоксильна (ав) група, галоген або аміногрупа. Переважно бензильний аніон готується і продукт конденсації утворюється іп віш т 50 (тобто на місці) шляхом додавання бензальдегіду до холодного розчину бензильного аніона.

Продукт конденсації оброблюють хлоридом кислоти для отримання проміжного складного ефіру. що Представниками хлоридів кислоти є ацилхлориди, такі як ацетилхлорид і бензоїлхлорид; сульфонілхлориди, такі як метиленсульфонілхлорид, бензолсульфонілхлорид, 1-бутансульфонілхлорид, етансульфонілхлорид, ізопропилсульфонілхлорид і п-толуолсульфонілхлорид; алкоксикарбонілхлориди, такі як метоксикарбонілхлорид | бензилоксикарбонілхлорид; і діалкіламінокарбонілхлориди, такі як М,М-диметиламінокарбонілхлорид; краще - сульфонілхлорид. Переважно метиленсульфонілхлорид додають до реакційної суміші невдовзі після утворення о продукту конденсації. іме) Цей проміжний складний ефір піддають реакції з другою сильною основою для отримання стирилсульфіду, сполуки формули ША, де Ку, К» і Кз - як визначено вище. Придатні для цієї реакції сильні основи включають в 60 себе алкоголяти металів, такі як метилат натрію, етилат натрію, етилат літію, трет-бутилат літію і трет-бутилат калію; гідрид натрію; літійалкіли, такі як н-бутиллітій, трет-бутиллітій, втор-бутиллітій і метиллітій; а також аміди металів, такі як амід натрію, дізопропиламід магнію і діззопропиламід літію.

Кращою сильною основою для цієї реакції є трет-бутилат калію. Звичайно ця реакція проводиться при температурі від приблизно 157С до приблизно кімнатної температури, краще при кімнатній температурі. 65 Стирилсульфід окислюють, щоб приготувати відповідний стирилсульфоксид. Придатними окислювальними агентами для цієї реакції є перкислоти, такі як пероцтова кислота і м-хлорпероксибензойна кислота; органичні пероксиди, такі як трет-бутилпероксид; а також перекис водню. Кращим окислювальним агентом є пероцтова кислота. Це окислення звичайно проводять в органічному розчиннику, такому як толуол, бензол, ксилол, метанол, етанол, метил ацетат, етилацетат, метиленхлорид, 1,2-дихлоретан або хлороформ; краще - Метиленхлорид. Окислення можна проводити при температурі від приблизно -407С до приблизно 07С.

Альтернативно, коли Кз має третинний атом вуглецю, суміжний з атомом сірки, проміжний бензилсульфід (сполука формули МІ) може бути використаний для виготовлення суміші ізомерів Е і 7 стирилсульфоксидів, сполук формули ІІ. Цей синтез показано на схемі 3.

Схема 3 й) ду" -к Е

С Щі с 7 "в

Во Во щі

У ду х 5-К3

Се см (8) в ! ІІ З Во . - Я : я - зо Бензилсульфід, приготований, як то описано вище, окислюють, щоб одержати відповідний бензилсульфоксид. Цей бензилсульфоксид піддають реакції з сильною основою і отриманий аніон конденсують СМ з бензальдегідом. Продукт конденсації піддають реакції з хлоридом кислоти і отриманий проміжний складний ефір піддають реакції з другою сильною основою для отримання стирилсульфоксиду. о

Бензилсульфід, сполуку формули МІ, де К» - як визначено вище, а Кз -термолабільна або кислотно-лабільна «0 алкільна група Со-Сіо, алкенільна група С/-Сіоу або (Сі-С.о алкіл)'арильна група, яка має третинний атом вуглецю, суміжний з атомом сірки, окислюють для отримання відповідного бензил сульфоксиду, сполуки ч формули Х. Придатними окислювальними агентами для цієї реакції є перкислоти, такі як пероцтова кислота і м-хлоропероксибензойна кислота; органичні пероксиди, такі як трет-бутилпероксид; а також перекис водню.

Кращим окислювальним агентом є пероцтова кислота. Це окислення звичайно проводять в органічному « дю розчиннику, такому як толуол, бензол, ксилол, метанол, етанол, метилацетат, етилацетат, метиленхлорид, -о 1,2-дихлоретан або хлороформ; краще - при температурі від приблизно -307С до приблизно 57С. с Бензилсульфоксид, речовину формули Х, де Ко і Кз - як визначено вище, піддають реакції з сильною :з» основою для отримання бензильного аніона. Придатні для цієї реакції сильні основи включають в себе алкоголяти металів, такі як метилат натрію, етилат натрію, етилат літію, трет-бутилат літію і трет-бутилат калію; сгідрид натрію; а також літійалкіли, такі як н-бутиллітій, трет-бутиллітій, втор-бутиллітій |і 1» 75 метиллітій; а також аміди металів, такі як амід натрію, дізопропиламід магнію і діззопропиламід літію.

Кращою основою для цього перетворення є н-бутиллітій. Цю реакцію депротонації проводять у безводному (о) органічному розчиннику, такому як тетрагідрофуран або 1,2-диметоксиетан, при температурі приблизно -25760. о Бензильний аніон конденсують, без виділення, з бензальдегідною сполукою формули п-К4(СеНА)СНО, де Ку - як визначено вище. Переважно, приблизно один еквівалент бензальдегіду додають до холодного розчину, ко 50 приготованого як то описано у попередньому параграфі. Отримана діастереоїзомерна суміш продуктів -ч конденсації може бути виділена з реакційної маси або, краще, використана на наступному етапі без виділення.

Продукт конденсації факультативно обробляють основою, такою як н-бутиллітій, і піддають реакції з хлоридом кислоти. Представниками хлоридів кислоти є ацилхлориди, такі як ацетилхлорид і бензоїлхлорид; сульфонілхлориди, такі як метиленсульфонілхлорид, бензолсульфонілхлорид, 1-бутансульфонілхлорид, етансульфонілхлорид, ізопропилсульфонілхлорид і п-толуолсульфонілхлорид; алкоксикарбонілхлориди, такі як

ГФ) метоксикарбонілхлорид і бензилоксикарбонілхлорид; і діалкіламінокарбонілхлориди, такі як 7 М,М-диметиламінокарбонілхлорид; краще - сульфонілхлорид. Хлорид кислоти додають до холодної реакційної суміші, а потім реакційній суміші дають розігрітися до кімнатної температури. Переважно метиленсульфонілхлорид додають до реакційної суміші невдовзі після утворення продукту конденсації, що бо виключає необхідність додавати додаткову кількість основи.

Отриманий проміжний складний ефір піддають реакції з другою сильною основою для отримання Е і 7 стирилсульфоксидів, сполук формули ІІ, де Ку, Ко» і Кз - як визначено вище. Придатні для цієї реакції відщеплення другі сильні основи включають в себе алкоголяти металів, такі як метилат натрію, етилат натрію, етилат літію, трет-бутилат літію і трет-бутилат калію; гідрид натрію; літійалкіли, такі як н-бутиллітій, бо трет-бутиллітій, втор-бутиллітій і метиллітій; а також аміди металів, такі як амід натрію, дізопропиламід магнію і діізопропиламід літію. Кращою сильною основою для цього перетворення є трет-бутилат калію.

Переважно додають 2095 надлишок другої основи, наприклад, 1,2 еквівалента. Звичайно ця реакція проводиться при температурі від приблизно 157С до приблизно кімнатної температури, краще при кімнатній температурі.

Проміжні стирилсульфоксиди можуть бути використані для синтезу 2-арилбензої|БІгіофенів, як показано на схемі 4.

Схема 4

У

5-Н3 й пишна Сп хх

КІ 5

Кі

Ж. Ко ш-

ІІ І Ео

Взагалі, проміжні стирилсульфоксидні сполуки нагрівають і оброблюють кислотними каталізаторами для отримання сполук формули І. Придатні для цієї реакції каталізатори включають в себе кислоти Льюїса і

Бронстеда. Прикладами кислот Льюїса можуть бути хлорид цинку, йодид цинку, хлорид алюмінію і бромід алюмінію. Представники кислот Бронстеда включають в себе неорганічні кислоти, такі як сірчана і фосфорна кислоти; карбонові кислоти, такі як оцтова і трифтороцтова кислоти; сульфокислоти, такі як сч 29 метансульфокислота, бензолсульфокислота, 1-нафталінсульфокислота, 1-бутансульфокислота, (У етансульфокислота, 4-етилбензолсульфокислота, 1-гексансульфокислота, 1,5-нафталіндисульфокислота, 1-октансульфокислота, камфорасульфокислота, трифторметансульфокислота і п-толуолсульфокислота; а також полімерні арилсульфокислоти, такі як МайопУ, Атрепуві? або Атрегійе?. Кращими кислотними каталізаторами є м зо сульфокислоти, такі як метансульфокислота, бензолсульфокислота, камфорасульфокислота («І п-толуолсульфокислота. Найкращим кислотним каталізатором є п-толуолсульфокислота. Звичайно розчин Се кислотного каталізатора в органічному розчиннику, такому як толуол, бензол, ксилол або висококиплячі о галогеновані вуглеводневі розчинники, такі як 1,1,2-трихлоретан, нагрівають до температури від приблизно 807С до приблизно 1407" і оброблюють розчином стирилсульфоксиду у тому ж розчиннику. Використовується (Се) надлишкова кількість кислотного каталізатора, переважно два еквіваленти кислоти. Для кращих наслідків « кінцева концентрація вихідної сполуки має становити від приблизно 0,01М до приблизно 0,2М, краще 0,05М.

Далі, найкращий вихід досягається, коли стирилсульфоксид повільно додають до нагрітого кислотного розчину на протязі часу від приблизно 20 хвилин до приблизно трьох годин. Для кращих наслідків залишкову воду усувають з реакційного розчину шляхом застосування уловлювача Діна-Старка або екстрактора Сокслета, і « дю реакцію очищають шляхом продувки очищеним азотом. з

Сполуки формули | можуть бути використані як проміжні у синтезі ряду З-ароїл-2-арилбензо|Б)гіофенів. с Патенти США МоМо4133814 і 4418068, які включені сюди як посилання, описують (ці :з» З-ароїл-2-арилбензо|БІгіофени, а також способи їх приготування зі сполук формули І. Удосконалений синтез групи цих З-ароїл-2-арилбензо|р|гіофенів зі сполук формули І, де К.; і Ко - це водень, алкоксильна група С.4-С/ 15 або арилалкоксильна група, показано на схемі 5. щ» (о) («в) іме) що іме) 60 б5

Схема 5 ве щі х 5 | ВЕ І-й їн щі 70 р М зх

І К2 пня пед "и ХІ нес1

ФІ Мм--Ке -нс1 ке

ХІІ вв

І І с

Бензтіофенову сполуку формули І, де Ку і Ко - це водень, алкоксильна група С.--С, або арилалкоксильна група, адилують сполукою формули ХІ, де К7 -хлор- або гідроксилгрупа, в присутності трихлориду бору або і) триброміду бору; краще - трихлориду бору. Реакцію можна проводити у різноманітних органічних розчинниках, таких як хлороформ, метиленхлорид, 1,2-дихлоретан, 1,2,3-трихлорпропан, 1,1,2,2-тетрахлоретан, 1,2-дихлорбензол, хлорбензол і фторбензол. Кращий розчинник для цього синтезу - 1,2-дихлоретан. Реакція М зо проводиться при температурі від приблизно -107С до приблизно 25"С, краще при 0"С. Цю реакцію найкраще проводити при концентрації бензтіофенової сполуки формули І! від приблизно, 0,2М до приблизно 1,0М. Реакція с ацилування звичайно закінчується за проміжок часу від приблизно двох годин до приблизно восьми годин. о

Коли КК; і (або) Ко» - це алкоксильна група С.-С. або арилалкоксильна група, ацилований бензтіофен перетворюється у сполуку формули Хі, де К в і (або) Ко - це гідроксили, без виділення продукту з реакції ісе) з5 ацилування. Це перетворення виконується шляхом додавання додаткового трихлориду бору або триброміду «г бору і нагрівання реакційної суміші. Переважно до реакційної суміші додають від двох до п'яти молярних еквівалентів тригаліду бору, найкраще - три молярні еквіваленти. Ця реакція проводиться при температурі від приблизно 257С до приблизно 40"С, краще при 35"С. Реакція звичайно закінчується за проміжок часу від приблизно 4 до 48 годин. «

Реакцію ацилування або ацилування-деалкілування зупиняють спиртом або сумішшю спиртів. Придатні для з с зупинення реакції спирти включають в себе метанол, етанол і ізопропанол. Переважно до суміші реакції . ацилування-деалкілування додають суміш 95 : 5 етанолу і метанолу (ЗА етанол). ЗА етанол може мати кімнатну а температуру або бути нагрітим до кипіння, краще при кипінні. Коли зупинення виконано у такий спосіб, сполука формули ХІЇ звичайно кристалізується з отриманої спиртової суміші. Звичайно використовується від 1,25мл до

З,Томл спирту на мілімоль вихідного бензотіофенового матеріалу. їх Наступні приклади додатково ілюструють цей винахід. Приклади не призначені до обмежування області винаходу у будь-який спосіб і не повинні так розглядатися. Всі досліди проводилися під позитивним тиском

Ме, безводного азоту. Усі розчинники і реагенти були використані у стані поставки. Відсотковий склад звичайно о підраховували за масою (мас.), за винятком розчинників для високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ, НРІС), які підраховували за обсягом (обс.). Спектри протонного ядерно-магнітного резонансу ( ТН ЯМР) і о спектри 73С ядерно-магнітного резонансу (С ЯМР) були одержані на спектрометрі АС-300 ЕТММЕ. фірми що "Брукер" при частоті 300,135Мгц або на спектрометрі ОЕ-300 фірми СЕ ("Сепега! ЕПІесігіс") при частоті 300,15Мгц. Тонкошарову хроматографію на силікагелі виконували, як описано Стіллом (І) зі співавторами, з використанням Силікагелю 60 (230-400 меш, фірми " Б. МегсК"). Стілл та інші, Журн. орг. хім., (БІ еї аї.,».Ога. Спет.) 43, 2923 (1978). Елементний аналіз на вуглець, водень і азот виконували на елементному о аналізаторі ЕІетепіа! Апаїулег 440 фірми "Сопіго! Едціртепі Согрогайоп". Елементний аналіз на сірку виконували на колориметричному елементному аналізаторі Брінкмана (ВгіпКктап Соіогітейгіс Еіетепіаї! Апаїугег). іме) Точки плавлення визначалися у відкритих скляних капілярах на пристрої для визначення точок плавлення

Ме!І-Тетр І або автоматичному приладі ЕРб2 Ашіотаїйіс іпвігитепі фірми "МеШег і не коректувалися. 6о Автодесорбційні мас-спектри (АДМС, РОМ5) одержували з допомогою мас-спектрометрів МО 70-5Е або МО 7АВ-ЗЕ фірми "Магіап Іпзігитепів". Мас-спектри бомбардування вільними атомами (МСБВА, РАВМ5) з високою роздільною здатністю одержували з допомогою мас-спектрометра МО 2АВ-25Е фірми "Магіап Іпзігитепів".

Виходи іп б-метокси-2-(4-метоксифеніл)бензо|рІгіофену визначалися шляхом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ, НРІ С) у порівнянні з аутентичними пробами цієї сполуки, приготованими за допомогою 65 опублікованих процедур синтезу. Див. патент США Мо 4 133 814. Звичайно проби реакційної суміші розводили ацетонітрилом і розведену пробу аналізували шляхом НРІС на колонці 7ограх КХ-С8 (4,6мм х 25см) з ультрафіолетовим детектуванням (280нм). Для цього аналізу використовувалася така лінійно-градієнтна розчинникова система: й юю юю о юю

А - 0,01М водний натрій фосфат (рН 2,0)

Б - ацетонітрил

Кількість (у відсотках) б-гідрокси-2-(4-гідроксифеніл)-3-І(4-(2-піперидиноетокси)бензоїл|-бензо|б|гіофен гідрохлориду в кристалічному матеріалі (вихід) визначалася наступним методом. Пробу твердого кристалічного матеріалу (5мг) відважували у мірну колбу 100мл і розчиняли у суміші 70/30 (обс.) 75мМ калій-фосфатного буфера (рН 2,0) і ацетонітрилу. Аліквотна проба цього розчину (1Омкл) аналізувалася шляхом високоефективної рідинної хроматографії на колонці 7ограх ЕХ-С8 (25см х 4,бмм внутр. діам.,частинка 5мкм) з ультрафіолетовим детектуванням (28Онм). Для цього аналізу використовувалася така градієнтна розчинникова система: сч юю (о) в і о

А - 75ММ КНоРО4 буфер (рН 2,0)

Б - ацетонітрил ав

Вміст у відсотках б-гідрокси-2-(4-гідроксифеніл)-3-І4-(2-піперидиноетокси)бензоїлІ-бензо|рБІіофен гідрохлориду у зразку обчислявся з використанням площі піка, нахилу (пт) і ширини піка у підніжжі (Б) «т калібрувальної кривої за наступним рівнянням: спам ока патмно сдяжоочи о дебіза - їещша ге0-Б й Тай іі зе | ів т Іайа їйає, а « 20 Кількість (вміст у відсотках) розчинника, такого як 1,2-дихлоретан, присутнього у кристалічному з матеріалі, визначалася газовою хроматографією. Пробу твердого кристалічного матеріалу (5Омг) відважували у с мірну колбу 1Омл з розчиняли у розчині 2-бутанолу (0,025мг/мл) у диметил сульфоксиді. Проба цього розчину :з» аналізувалася на газовому хроматографі з використанням колони ОВ УУах (ЗОм х 0,53мм внутр. діам., частинка 1мкм) з об'ємною швидкістю газу-носія через колону 1Омл/хвил і полуменево-іонізаційним детектуванням.

Температура колони підвищувалася від З35"С до 230"С за 12 хвилин. Кількість розчинника визначалася ї5» порівнянням з внутрішнім стандартом (2-бутанол).

Приклад 1

Ме Е-трет-бутил-4 4'-диметоксистильбенілсульфоксид о А. Приготування Е-трет-бутил-4,4"-диметоксистильбенілсульфіду

Розчин дезоксианізоїну (12,82г) у тетрагідрофурані (100мл) був оброблений хлоридом титану (ІМ) (10,43Гг). ко При краплинному додаванні хлориду титану (ІМ) реакційну суміш охолоджували, щоб підтримувати температуру

І нижче 35"С. Після закінчення додавання отриману суміш перемішували при 30"С. Після додаткових 30 хвилин ця суміш була оброблена розчином 2-метил-2-пропантіолу (6,7бмл) і триетиламіну (16,7Омл) у тетрагідрофурані (15мл). Отриману суміш перемішували при 507"С Через дві години суміш було додано до десятивідсоткового 5Б карбонату натрію (500мл). Отриману суміш було екстраговано метиленхлоридом. З'єднані метиленхлоридні екстракти було висушено над сульфатом магнію, відфільтровано і сконцентровано іп масцо (під вакуумом), що (Ф) дало 17,2г масла, яке кристалізувалося при охолодженні до кімнатної температури. Цей кристалічний матеріал ка було перекристалізовано з гарячого етанолу, що дало 12,3г вказаної у назві прикладу сполуки. Точка плавлення 71-78". 60 Обчислено для СооНодО»5: С 73,13; Н 7,36; 5 9,76.

Знайдено: С 73,37; Н 7,51; 5 9,87.

Б. Приготування Е-трет-бутил-4,4"-диметоксистильбенілсульфоксиду

Кристалічну сполуку, приготовану як описано у прикладі 1А, було розчинено у толуолі (15О0мл) і отриманий розчин охолоджено приблизно до -207"С. Холодний розчин було оброблено пероцтовою кислотою (3290 обс. у 65 розведеній оцтовій кислоті, 1,24г) на протязі 10 хвилин. Отримана суміш була екстрагована насиченим сульфітом натрію і розсолом. Органічна фаза була сконцентрована іп масцо. Залишок був перекристалізований з етилацетату/гептану, що дало 14,11г вказаної у назві прикладу сполуки. Точка плавлення 1047С (з розкладом).

Обчислено для СооНодОз35: С 69,74; Н 7,02; 5 9,31.

Знайдено: С 69,47; Н 7,04; 5 9,54.

Приклад 2 7-трет-бутил-4 4-диметоксистильбенілсульфоксид

А. Приготування трет-бутил-4-метоксибензилсульфіду

До розчину 4-метоксибензилового спирту (10,13г) і йодиду цинку (11,7г) у 1,2-дихлоретані (120мл) було додано 2-метил-2-пропантіол (9,92мл) однією порцією. Отриману суміш перемішували при кімнатній температурі. 7/0 Через приблизно 18 годин реакційну суміш було розведено водою (100О0мл) і метиленхлоридом (10Омл).

Органічну фазу було виділено, висушено над сульфатом магнію, відфільтровано і сконцентровано іп масо, що дало 14,4г масла.

ТН ЯМР (СОСІ»з): 5 7,28 (а, 2Н), 6,85 (4, 2Н), 3,77 (в, ЗН), 3,73 (5, 2Н), 1,36 (в, 9Н). 136 ЯМР (СОСІ»): 5 130, 114, 56, 35, 32.

Обчислено для С42НівО5: С 68,52; Н 8,63.

Знайдено: С 68,8; Н 8,67.

Б. Приготування 7-трет-бутил-4,4"-диметоксистильбенілсульфіду

Розчин сполуки, приготованої як описано у прикладі 2А (2,51г) у тетрагідрофурані (5Омл) було охолоджено приблизно до -207"С. Цей холодний розчин було оброблено розчином н-бутиллітію у гексані (1,6М, 7,47мл) на протязі 10 хвилин. Отриманому розчину дали розігрітися до приблизно 0"С на протязі 35 хвилин. Цей холодний розчин було оброблено п-анізальдегідім (1,4бмл). Після додаткових 15 хвилин реакційний розчин було оброблено метиленсульфонілхлоридом (0,95мл). Отриманому реакційному розчину дали розігрітися до кімнатної температури. Після додаткових 45 хвилин реакційну суміш було оброблено розчином трет-бутилату калію у тетрагідрофурані (1,0М, 12,Омл). Після додаткових 45 хвилин реакцію були припинено доданням 1М с хлористоводневої кислоти (12,0мл). Органічну фазу було виділено, висушено над сульфатом магнію, о відфільтровано і сконцентровано у масло (4,4г).

ТН ЯМР (СОСІ»з): 5 7,95 (4, Н), 7,05 (в, Н), 6,9 (4, Н), 6,8 (да, 2Н), 3,75 (з, ЗН), 0,95 (зв, 9Н). 136 ЯМР (СОСІ»): 5 153, 139, 137, 114, 56, 32. м

В. Приготування 2-трет-бутил-4,4"-диметоксистильбенілсульфоксиду

Сполуку з прикладу 2Б було перетворено у вказану в назві прикладу сполуку шляхом процедури, практично СМ такої ж, як описано у прикладі 1Б. о

ТН ЯМР (СОСІ»з): 5 7,61 (4, Н), 7,56 (4, Н), 7,1 (в, Н), 6,9 (да, 2Н), 3,83 (з, ЗН), 1,05 (з, 9Н). 136 ЯМР(СОСІ»): 5 142, 132,5, 131, 118, 117, 56, 24. і-й

Обчислено для СооНодОз35: С 69,74; Н 7,02. ЧІ

Знайдено: С 69,98; Н 6,94.

Приклад З

Е і 2-трет-бутил 4, 4'-диметоксистильбенілсульфоксид А. Приготування трет-бутил-4-метоксибензилсульфіду «

До розчину 4-метоксибензилового спирту (10,13г) і йодиду цинку (11,7г) у 1,2-дихлоретані (120мл) було додано 2-метил-2-пропантіол (9,92мл) однією порцією. Отриману суміш перемішували при кімнатній температурі. щ-й с Через приблизно 18 годин реакційну суміш було розведено водою (10О0мл) і метиленхлоридом (1ООмл). ц Органічну фазу було виділено, висушено над сульфатом магнію, відфільтровано і сконцентровано іп масо, що "» дало 14,4г масла.

ТН ЯМР (СОСІз): 5 7,28 (4, 2Н), 6,85 (а, 2Н), 3,77 (з, ЗН), 3,73 (з, 2Н), 1,36 (в, 9Н). 13С ЯМР (СОСІз): 5 130, 114, 56, 35, 32. т- Обчислено для С42НівО5: С 68,52; Н 8,63.

Ге»! Знайдено: С 68,8; Н 8,67.

Б. Приготування трет-бутил-4-метоксибензилсульфоксиду о Розчин сполуки, приготованої як описано у прикладі ЗА (14,4г), у 1,2-дихлоретані (5Омл) було охолоджено ка 20 приблизно до 57"С і холодний розчин було оброблено пероцтовою кислотою (3295 обс. у розведеній оцтовій кислоті, 14,2мл) на протязі ЗО хвилин. Після закінчення додавання пероцтової кислоти реакційну суміш було тм оброблено розсолом і бікарбонатом натрію. Органічну фазу було виділено, висушено над сульфатом магнію, відфільтровано і сконцентровано у жовтий осадок. Цей залишок було оброблено гексаном (100мл), і отриману суміш перемішували при кімнатній температурі. Через приблизно 18 годин суміш було відфільтровано і тверду 29 фазу промито гексаном (100мл). Твердий матеріал був висушений іп масио, і це дало 14,07г сполуки, вказаної у

ГФ) назві прикладу. Точка плавлення 124 - 12676. т ТН ЯМР (СОСІз): 5 7,26 (а, 2Н), 6,89 (а, 2Н), 3,79 (4, Н), 3,78 (в, ЗН), 3,58 (й, Н), 1,3 (в, 9Н). 136 ЯМР (СОСІ»): 5 132, 114, 56, 53, 23. во Обчислено для С12НівО»5: С 63,68; Н 8,02.

Знайдено: С 63,72; Н 7,93. В.

Приготування Е і 7-трет-бутил-4,4'-диметоксистильбенілсульфоксиду

Розчин сполуки, приготованої як описано у прикладі ЗБ (10,0г), у тетрагідрофурані (140мл) було охолоджено до температури від приблизно -307С до -25"7С (у бані з сухого льоду з ацетоном). Цей холодний розчин було 65 оброблено н-бутиллітієм у циклогексані (1,6М, 27,65мл) на протязі 25 хвилин. Після перемішування на протязі 35 хвилин реакційну суміш було оброблено п-анізальдегідом (5,4мл). Баню з сухого льоду з ацетоном усунули і реакційній суміші дали розігрітися приблизно до 2070. Цю суміш було оброблено метиленсульфонілхлоридом (3,5мл). При додаванні метиленсульфонілхлориду температура реакційної суміші піднялася від приблизно 207С до приблизно 35"С. Суміш було охолоджено до приблизно 25"С, а далі оброблено розчином трет-бутилату калію

У тетрагідрофурані (1М, 50,9мл). Після додаткових 35 хвилин перемішування реакційну суміш було оброблено 1М хХлористоводневою кислотою (51,0мл). Фази було розділено, органічний шар висушено над сульфатом магнію, відфільтровано і сконцентровано у масло (16,67г). Цей матеріал був використаний на наступному етапі без подальшої очистки. Спектри вуглецевого і протонного ЯМР були подібні до тих, які одержали для сполуки, приготованої, як описано у прикладах 1 і 2. 70 Приклад 4 7-трет-бутил-4 4-диметоксистильбенілсульфоксид

Розчин сполуки, приготованої як описано у прикладі ЗБ (3,0г), у тетрагідрофурані (40мл) було охолоджено до приблизно -157С. Цей холодний розчин було оброблено н-бутиллітієм у циклогексані (1,6М, 8,Змл) на протязі хвилин. Після перемішування на протязі десяти хвилин реакційну суміш було зігріто до 07С і оброблено 7/5 п-анізальдегідом (1,6мл). Баню було усунено і реакційній суміші дали розігрітися до приблизно кімнатної температури. Цю суміш було оброблено ацетилхлоридом (0,95мл). Приблизно через одну годину реакційну суміш було оброблено розчином трет-бутилату калію у тетрагідрофурані (1М, 16,О0мл). Після додаткових 1,5 годин перемішування реакційну суміш було оброблено 1М хлористоводневою кислотою (17,0мл). Фази було розділено, органічний шар висушено над сульфатом магнію, відфільтровано і сконцентровано у масло (5,26Гг).

Цей матеріал був використаний на наступному етапі без подальшої очистки. Спектри вуглецевого і протонного

ЯМР були подібні до тих, які одержали для сполуки, приготованої, як описано у прикладі 2.

Приклад 5 б-метокси-2-(4-метоксифеніл)бензо||гіофен

Розчин моногідрату п-толуолсульфокислоти (2,25г) у толуолі (бОмл) було нагріто до кипіння зі зворотним сч об Холодильником, і воду видалили, давши їй зібратися в уловлювачі Діна-Старка. Застосовуючи продувку газоподібним азотом, який випускали через верхню частину конденсатора, розчин сполуки, приготованої, як то і) описано у прикладі 1 (2,04г), в толуолі (ЗЗмл) додавався до киплячого розчину кислоти на протязі 1,5 годин.

Отриману суміш було охолоджено до приблизно 5"С під азотною продувкою, а далі оброблено водою (8мл).

Отриману суспензію перемішувано на протязі трьох годин. Далі суспензію було відфільтровано і кристалічний М зо продукт промито водою (8мл) і ацетоном (8мл). Кристалічний продукт був висушений іп масо при 40"С на протязі приблизно 18 годин, і це дало 1,30г сполуки, вказаної у назві прикладу, у вигляді світлої с рудувато-коричневої твердої речовини. Ця сполука була ідентична сполуці, приготованій за допомогою о опублікованої процедури. Точка плавлення 196 - 19926.

Приклад 6 ре) б-метокси-2-(4-метоксифеніл)бензо||гіофен «Е

Розчин моногідрату п-толуолсульфокислоти (2,49г) у толуолі (108мл) було нагріто до кипіння зі зворотним холодильником, і воду видалили, давши їй зібратися в уловлювачі Діна-Старка. Розчин сполуки, приготованої, як то описано у прикладі 1 (9,00г), в толуолі (32мл) додавався до киплячого розчину кислоти на протязі шести годин. Після закінчення додавання до реакційного розчину було додано чистий етанол (З5мл) і отриманій суміші « дозволили охолонути до кімнатної температури. Приблизно через 18 годин осадок був виділений шляхом з с фільтрування. Цей осадок був промитий сумішшю толуолу з чистим етанолом (4 : 1, 29мл) і висушений іп масо при 40"С на протязі приблизно 18 годин, що дало 4,86бг твердої речовини. Ця сполука була ідентична сполуці, ;» приготованій за допомогою опублікованої процедури. Точка плавлення 199 - 20020.

Приклад 7 б-гідрокси-2-(4-гідроксифеніл)-3-І(4-(2-піперидиноетокси)-бензоїл|бензо|р|тіофен гідрохлорид їх (у вигляді розчину в 1,2-дихлоретані)

А. Приготування стил-4-(2-піперидиноетокси)бензоату

Ме, Суміш етил-4-гідроксибензоату (8,31г), 1-(2-хлоретил)піперидин моногідрохлориду (10,13г), вуглекислого о калію (16,59г) і метилетилкетону (бОмл) було нагріто до 807"С. Через одну годину суміш було охолоджено приблизно до 557"С і оброблено додатковим 1-(2-хлоретил)піперидин моногідрохлоридом (0,92г). Отриману ю суміш було нагріто до 80"С. Реакцію контролювали шляхом тонкошарової хроматографії (ТІ С), застосовуючи "М силікагельні платівки і суміш етилацетату, ацетонітрилу і триетиламіну (10 : 6 : 1, обс.). Додаткові порції 1--2-хлоретил)іпіперидин гідрохлориду додавалися, доки не було витрачено весь вихідний етил-4-гідроксибензоат. Після закінчення реакції реакційну суміш обробили водою (бОмл) і дали їй охолонути до дв Кімнатної температури. Водяний шар був усунений, а органічний шар сконцентровано іп масцо при 40"С і 40мм рт. ст. (5,3кКПа). Отримане масло було використане на наступному етапі без подальшої очистки.

Ф) Б. Приготування гідрохлориду 4-(2-піперидиноетокси)бензойної кислоти ка Розчин сполуки, приготованої, як то описано у прикладі 7А (приблизно 13,87г), у метанолі (ЗОмл) був оброблений 5М гідроксидом натрію (1бмл) і нагрітий до 40"С. Через 4,5 години була додана вода (40мл). бо Отриману суміш було охолоджено до 5 - 10"С, а потім була повільно додана концентрована хлористоводнева кислота (18мл). Під час підкислення кристалізувалася вказана у назві сполука. Цей кристалічний продукт був зібраний шляхом фільтрації і висушений іп масцо при 40 - 50"С, і це дало вихід 8395 сполуки, вказаної у назві прикладу. Точка плавлення 270 - 27176.

В. Приготування гідрохлориду 4-(2-піперидиноетокси)бензоїлхлориду 65 Розчин сполуки, приготованої як то описано у прикладі 7Б (30,01г), і диметилформаміду (2мл) у метиленхлориді (50О0мл) був оброблений оксалілхлоридом (10,5мл) на протязі ЗО - 35 хвилин. Після перемішування на протязі 18 годин реакція була проаналізована на повноту шляхом аналізу НРІ С. До реакційної суміші може бути доданий додатковий оксалілхлорид, якщо присутня вихідна карбонова кислота.

Після завершення реакційний розчин було випаровано до сухості іп масцо. Залишок було розчинено у метиленхлориді (200мл) і отриманий розчин було випаровано до сухості Ця процедура розчинення-випаровування повторювалася, щоб одержати сполуку, вказану у назві прикладу, у твердому стані.

Сполуку, вказану у назві прикладу, можна зберігати у твердому стані або у стані 0,2-мольного розчину в метиленхлориді (500мл).

Г. Приготування б-гідрокси-2-(4-гідроксифеніл)-3-І(4-(2-піперидиноетокси)-бензоїл|бензої||гіофен 7/о "ідрохлориду (у вигляді розчину в 1,2-дихлоретані)

Суміш сполуки, приготованої, як описано у прикладі 5 або 6 (2,92г), сполуки, приготованої, як описано у прикладі 7В (3,45г), і 1,2-дихлоретану (52мл) було охолоджено приблизно до 0"С. Газоподібний трихлористий бор був сконденсований у холодному градуйованому циліндрі (2,8мл) і доданий до холодної суміші, описаної вище. Після восьми годин при 0"С реакційна суміш була оброблена додатковим трихлористим бором (2,8вмл). 7/5 Отриманий розчин був нагрітий до 357. Через 16 годин реакція була скінчена.

Метанол (ЗОмл) було оброблено отриманою вище реакційною сумішшю на протязі 20 хвилин при температурі кипіння метанолу зі зворотним холодильником. Отриману суспензію перемішували при 257С. Через одну годину кристалічний продукт був відфільтрований, промитий холодним метанолом (8мл) і висушений іп масо при 407С, що дало 5,14г сполуки, вказаної у назві прикладу. Точка плавлення 22576.

Вихід: 86,890 1,2-дихлорстан: 6,595 (газова хроматографія)

Claims (1)

1. Формула винаходу с

   І

   1. Спосіб одержання сполуки формули | (о) 1 й - с «в) 35! 5 (Се) « К2 у якій: - Ку - це водень, алкоксильна група С.4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа; і с Е» - це водень, алкоксильна група С4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа; "з який включає в себе циклізацію, в присутності кислотного каталізатора, сполуки формули ЇЇ п о ЇЇ Ї ї сет Ф о ТЕз («в) з 50 що Кі

   35. Ге! у якій:

   КЕ. і К» - як визначено вище; і о Кз - це термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-С-о, алкенільна група Су/-С3о або (С4-С19 алкіл)арильна група. 60 2. Спосіб за п. 1, у якому Ку - це водень, алкоксильна група С.і-С; або арилалкоксильна група; і Е» - це водень, алкоксильна група С.і-С; або арилалкоксильна група.

   З. Спосіб за п. 2, у якому кислотний каталізатор вибрано з групи, в яку входять метансульфокислота, бензолсульфокислота, 1-нафталінсульфокислота, 1-бутансульфокислота, етансульфокислота, 65 4-етилбензолсульфокислота, 1-гексансульфокислота, 1,5-нафталіндисульфокислота, 1-октансульфокислота, камфорасульфокислота, трифторметансульфокислота і п-толуолсульфокислота, МайопбУ, АтрБрегіузкЕ |і

   АтрБегійет).

   4. Спосіб за п. З, у якому кислотний каталізатор вибрано з групи, в яку входять метансульфокислота, бензолсульфокислота, камфорасульфокислота, п-толуолсульфокислота. Маїйопе, Атбрегпузів і Атбрегійеф).

   5. Спосіб за п. 4, у якому кислотний каталізатор вибрано з групи, в яку входять метансульфокислота, п-толуолсульфокислота, Маїопе), Атбрепузк і Атбрегійеф).

   6. Спосіб за п. 5, у якому Кз - це термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-С:о або (С41-С10 алкіл)арильна група.

   7. Спосіб за п. 6, у якому Кз - це термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-С.9о. 70 8. Спосіб за п. 7, у якому Ку - це водень або С.-С); алкокси група; і Е» - це водень або С.-С), алкокси група.

   9. Спосіб за п. 8, у якому Ку і Ко - це С.-С; алкокси група.

   10. Спосіб за п. 9, у якому Кз - це трет-бутильна група.

   11. Спосіб за п. 10, у якому кислотний каталізатор - це п-толуолсульфокислота.

   12. Спосіб за п. 11, у якому Ку і К» - це метоксигрупи.

   13. Спосіб одержання сполуки з формулою ХІЇ ; ХІ! ко шавьося -НХ Ко с о в - зо 9 5 ! сч «в) (Се) Кв у якій: « Ка - це водень, галоген, аміногрупа або гідроксил; Ко - це водень, галоген, аміногрупа або гідроксил; Кб і Кв - це обидва незалежно С.-Су алкільні групи або Кб і Ке разом із суміжним атомом азоту утворюють « гетероциклічне кільце, вибране з групи, що складається з піролідинового, піперидинового, гексаметиленімінового і морфолінового циклів; і т с НХ являє собою НСІ або НВ"; "з який включає в себе етапи: " (а) циклізацію в присутності кислотного каталізатора сполуки з формулою ЇЇ о ЇЇ з. І (ав) Ї, аитаттннтняй з 50 що Ві Ко Ф) іме) у якій: Ку - це водень, алкоксильна група С4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа; 60 Е» - це водень, алкоксильна група С.4-С;, арилалкоксильна група, галоген або аміногрупа; і Кз - це термолабільна або кислотно-лабільна алкільна група Со-С-о, алкенільна група Су/-С3о або (С4-С19 алкіл)арильна група, з метою одержання бензотіофенової сполуки з формулою б5

   ? Кк | 5 (

   Ко де К. і К» - як визначено вище; (б) ацилювання вказаної бензотіофенової сполуки адилюючим агентом з формулою: 15 59 В є 20 М "НХ у якій: с КБ, Кв і НХ - як визначено раніше; і КУ - хлор, бром або гідроксил; (8) в присутності ВХ'з, де Х' - це хлор або бром; і (в) коли К. і (або) Ко являють собою С.-С) алкокси- або арилалкоксигрупи, деалкілування однієї або більше фенольних груп продукту ацилювання з етапу (б) шляхом проведення реакції з додатковим ВХ з, де Х' - як М визначено вище. сч Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних о мікросхем", 2002, М 5, 15.05.2002. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. ісе) « ші с ;»

   щ» (22) («в) з 50 що

   Ф) іме) 60 б5