UA123916C2 - Застосування 2-заміщених індазолів для лікування і профілактики аутоімунних захворювань - Google Patents

Abstract

Дана заявка належить до заміщених індазолів, до їх застосування окремо або в комбінаціях для лікування і/або профілактики аутоімунних захворювань, і до їх застосування для виготовлення лікарських засобів для лікування і/або профілактики аутоімунних захворювань, зокрема для лікування і/або профілактики артритів (зокрема, псоріатичного артриту, ревматоїдного артриту, хвороби Бехтерєва, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), системного червоного вовчаку, розсіяного склерозу, псоріазу, атопічного дерматиту, алергійної екземи і хронічних запальних захворювань кишечнику (зокрема хвороби Крона і виразкового коліту).

Description

Дана заявка відноситься до застосування 2-заміщених індазолів для лікування і/або профілактики захворювань і до їх застосування для виготовлення лікарських засобів для лікування і/або профілактики захворювань, зокрема аутоїмунних порушень, опосередкованих

ІКАКА, таких як периферійні артрити (псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит, реактивний артрит, системний юнацький ідіопатичний артрит), вісний артрит (зокрема анкілозуючий спондилоартрит), системні васкуліти, такі як гігантоклітинний артеріїт і АМСА (антинейтрофільні цитоплазматичні антитіло)-асоційовані васкуліти, подагра й інші кристалічні артропатії або метаболічні артрити (гідроксиапатитна артропатія, хондрокальциноз (дигідрат пірофосфату кальцію (СРРО)), ендокринні хвороби суглобів, такі як гіперактивність паращитоподібних залоз (гіперпаратиреоз), щитоподібної залози (гіпертиреоз) у випадку цукрового діабету), саркоїдоз, юнацький ідіопатичний артрит, псоріаз, атопічний дерматит, алергійна екзема/контактна алергія, розсіяний склероз, системний червоний вовчак і так звані аутозапальні розлади, такі як синдром

Шнітцлера, СКМО (хронічний рецидивуючий мультифокальний остеомієліт), синдром ЗБАРНО (абревіатура для синовіту, акне, пустулезних висипок, гіперостозу й оститу) і синдром РАРА (абревіатура для гнійного артриту, гангренозної піодермії та акне), хронічного запального захворювання кишечника, зокрема хвороби Крона і виразкового коліту, а також викликаного запаленням або хронічного болю.

Даний винахід відноситься до застосування заміщених індазолів загальної формули (І), які інгібують асоційовану з рецептором інтерлейкін-1 кіназу 4 (ІКАК4), для застосування в лікуванні аутоїмунних порушень або дисфункцій.

Людська ІКАК4 (асоційована з рецептором інтерлейкін-ї кіназа 4) грає ключову роль в активації імунної системи. Тому, ця кіназа є важливою терапевтичною молекулою-мішенню для розробки інгібувальних запалення речовин. ІКАК4 експресується множиною клітин і опосередковує сигнальну трансдукцію толл-подібних рецепторів (ТІ К), за виключенням ТІ КЗ, і рецепторів родини інтерлейкіну (133-138, що складається з І -1К (рецептор), І--188, 1 -3ЗК і 1/-

Зб6А (Чапежау апа Меагпйюм, Аппи. Нем. Іттипої., 2002; ОіпагеПйо, Аппи. Нем. Іттипої., 2009;

Наппегу апа Вом/є, Віоспетіса! Рнпаптасоіоду, 2010).

Ні ІКАКА-нокаутні миші, ні людські клітини пацієнтів з відсутньою ІКАК4 не реагують на стимуляцію за допомогою ТІК (за виключенням ТІ КЗ) ії родини ІЇ/-18 (Зи7икКі, Зи27икі, еї аї.,

Коо) Маїшге, 2002; Оаміавзоп, Сиіє, еї аїЇ., Те Чдошитаї ої Іттипоіоду, 2006; Ки, моп Вегпишй, еї аї.,

УЕМ, 2007; Кіт, еїазспке, еї аї., "ЕМ, 2007).

Зв'язування лігандів ТІ К або лігандів родини 1І-14ф8 з відповідним рецептором приводить до рекрутменту і зв'язуванню МуЮ88 (ген первинного імунної відповіді мієлоїдного диференціювання (88) з рецептором. В результаті цього Муб88 взаємодіє з ІКАК4, що приводить до утворення активного комплексу, який взаємодіє з і активує кінази ІКАКТ або

ІВАК2 (КоПеуже, МасКепзеп, єї аї., щдоштпаї ої Віоіодіса! Спетівігу, 2004; Ргесіоив еї аї., у. Віо!.

Спет., 2009). Внаслідок чого активується сигнальний шлях МЕ (ядерний фактор)-КВ і сигнальний шлях МАРК (мітоген-активована протеїнкіназа) (М/апо, Оепо, еї аї., Майиге, 2001).

Активація як сигнального шляху МЕ-КВ, так і сигнального шляху МАРК приводить до процесів, пов'язаних з різними імунними процесами. Наприклад, збільшується експресія різних запальних сигнальних молекул і ферментів, таких як цитокіни, хемокіни і СОХ-2 (циклооксигеназа-2), і підвищується стабільність мРНК зв'язаних із запаленням генів, наприклад, СОХ-2, 1-6, 1І-8 (Нойтапп, Еппіпада, єї аї., Уошигпаї ої Віоіодіса! Спетівігу, 2001; Оана, Момоїпу, вї аї!., Те Уоигпаї ої Іттипоіоду, 2004). До того ж, ці процеси можуть бути зв'язані з проліферацією і диференціацією конкретних типів клітин, наприклад, моноцитів, макрофагів, дендритних клітин,

Т-клітин і В-клітин (Умап, Стпі, еї аї., Май Іттипої, 2006; МеосСейгісК апа 9. О'Меїїї, Вгйі5п дошигпаї ої

Наєтапйоіоду, 2007).

Аутоїмунні порушення представляють собою захворювання, в яких імунна система спрямована проти самого організму ("ауто"), тим самим атакуючи здорову ендогенну тканину.

Справа у тому, що імунна система може бути спрямована або вибірково тільки проти певного органу (наприклад, кишечника у випадку виразкового коліту, шкіри у випадку псоріазу або нервів у випадку розсіяного склерозу), і тоді їх класифікують як так зване органоспецифічне аутоїмунне порушення, або ж вона спрямована проти всієї системи, викликаючи таким чином неорганоспецифічне системне аутоїмунне порушення. У випадку неорганоспецифічного системного аутоїмунного порушення, імунна система атакує різні органи організму (наприклад, у випадку системного червоного вовчака з реакціями відносно шкіри, суглобів, нирок тощо). Це неконтрольоване порушення функції імунної системи згодом приводить до хронічних запальних процесів в організмі. Якщо аутоїмунне захворювання не лікують, то через серйозні запальні реакції уражений орган руйнується, а у деяких випадках з важким перебігом (з системним бо залученням в патологічний процес), може привести і до смерті. Відповідно, велике значення мають рання діагностика і терапія.

Кіназа ІКАК4 або передача сигналу через ІКАКА грає центральну роль в патології, яка лежить в основі чисельних аутоімунних розладів (Спацанагу сеї аї!., У Меа Спет, 2015). Зокрема, центральна роль ІКАКА була вже продемонстрована шляхом прямого порівняння мишей дикого типу (МЛ) з генетично модифікованими тваринами, що мають кіназа-інактивовану форму ІКАКА (ІКАКА КОКІ) в тваринній моделі розсіяного склерозу, де тварини ІКАКА КОКІ мали покращені симптоми РС (5їазснке еї аї.,.У Іттипої, 2009). Було також представлено, що експресія ІКАКА корелює зі ступенем синдрому Фогта-Коянаги-Харада (Зип, Мапо, еї аІ.,, РГо5 ОМЕ, 2014). Крім того, була продемонстрована висока значимість ІТАК4 для продукування опосередкованого імунним комплексом ІЕМе (інтерферон-альфа) за допомогою плазмоцитоїдних дендритних клітин, ключового процесу в патогенезі системного червоного вовчака (СЧВ) (Спіапо еї аї.,

Ітпітипої, 2010). Окрім основної ролі ІКАКА у вродженому імунітеті, також є вказання на те, що

ІКАКА впливає на диференціацію так званих ТИ17 Т-клітин, компонентів набутого імунітету. При відсутності кіназної активності ІКАК4, генерується менше 1І--17-продукувальних Т-клітин (Т- клітин ТА17) у порівнянні з мишами УУТ. Інгібування ІКАК4 дозволяє проводити профілактику іабо лікування периферійних артритів (таких як псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит, реактивний артрит, системний юнацький ідіопатичний артрит), вісний артрит (зокрема хвороба

Бехтерева), саркоїдоз, системний червоний вовчак, псоріаз, вітиліго, гігантоклітинний артеріїт, атопічний дерматит, алергійна екзема/контактна алергія, розсіяний склероз і хронічні запальні захворювання кишечника (зокрема, хвороба Крона і виразковий коліт) (єіазсНкКе, еї аї.,

Іттипої, 2009; Магдие?, еї аі., Апп АПпешйт бів, 2014; /атргапо-/агадога, єї аї., Іпіегтаїйопаї

Уоштаї ої ІпПаттаїіоп, 2014; Сіссіа, еї аі., ВПпештайюіоду, 2015; Сіпено апа Адозіїйпі, Ехреп Нем

Сіїпй Іттипої, 2016; І оскК єї аї., Маї Мед, 2002; Езепаадсії єї аї!., У Мешгоіїттипої, 2013; ВгисКІаснег маідент еї аї., Вгаіп, 2009; Ії єеї аї., У Меигоїттипої, 2011; 7атргапо-7агдога еї аї., Іпі У Іпїатт, 2014; Сегетіа апа УеуеїЇ, Ехрей Вем Савзігоєпієго! Нерайюі!, 2012; Корауабвні єї а!І., Си, 2008; зЗидінага еї а!., Сіїп Ехр Іттипої, 2010; Еціїпо єї аї!., сії, 2003; Вомеданйі єї аї., сш 2009).

Внаслідок головної ролі ІКАК4 в опосередкованому Му088 сигнальному каскаді ТІК (за виключенням ТІ КЗ) і родини рецепторів 1-1, інгібування ІБАК4 може бути використано для профілактики і/або лікування порушень, опосередкованих зазначеними рецепторами. ТІК, а

Зо також компоненти родини рецепторів 1-1, беруть участь в патогенезі ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту, юнацького ідіопатичного артриту, важкої міастенії, васкуліту, наприклад, хвороби Бехчета і гігантоклітинного артеріїту, панкреатиту, системного червоного вовчака, дерматоміозиту і поліміозиту, цукрового діабету (1 і 2 типу), діабетичної нефропатії, остеоартриту, синдрому Шегрена, хвороби Стилла, розсіяного склерозу і сепсису (мапд, Ти2ип, еїаї.,У Іттипої, 2005; 2пои еї аї., Апйий5 Апешт, 2005; Сапаїа, Магдие? сеї аї., Те ЧуЧошгпаї ої

Апеймтайїйоіоду, 2007; Ії, Єиг У Іттипої, 2008; 5сапгеїо, Ріаав, єї а. Сит Оріп Анешимтаїйої, 2008;

Оепа, Ма-Кгира, єї а!., Сієс Ве, 2009; Водег, Нгоіїдемаих, еї ані, РМАБ, 2009; Оеємага), Тобріав, єї аї.,

Апепозсівєї Тпготр Мавзс Віої, 2011; Ретассіоїї еї аі., Мої Мей, 2010; Кіт, Спо, еї аї., Сіїп

Апеийтаїйо), 2010; Саїтазсо еї а!., СііпісаІ апа Ехрегітепіа! Впеита!йоіоду, 2011; Сатри?7ла, І ісаїа, еї аї., Чоштаї ої Меигоіїттипоіоду, 2011; Егезпо, Агеспімез ОЇ Рпузіоїоду Апа Віоспетівігу, 2011;

Моїїп апа Косі, У Іпіейегоп СуїоКіпе Нез, 2011; АКази, Зпеп, еї аї., Ууоштаї! ої Рнагтасеціїсаї!

Зсіепсе5, 2012; Сбоп апа Мідмоса, ВНештаїйоіоду, 2012; Оази, Ватіге?, єї аї., Сііпіса! сієпсе, 2012; Оилівї, Сивіої, єї аі. Ат У Раїно, 2012; Ватіге? апа Оази, Сицт Оіабеїез ВНем, 2012;

ОКіуата еї а!., Ап Впейт, 2012; Спеп еї аї., АйПійїв ВНез Тег, 2013; Пи еї аї., Сіїп Нем АПегду

Іттипої, 2013; бедітбрі, Наддіої, єї аї., Сеїї Мої І їе сі, 2013; Мап де МеегдопкК еї аї., Егопі

Іттипої, 2013; 7агреоп еї а!., Вг У Ріагтасої, 2013; Сазо, Созіа, вї а!., Медіайгв ої Іпїаттаціоп, 2014; Согаїадіієгі, Магоїда, єї а!., У Ашоіттип, 2014; діаїа!, Майог, єї аї., ) Оіабеїез Сотріїсайопв5, 2014; Каріап, Ма?дап, єї а!І., Зсапа У Сазігоєпієгої, 2014; Таіабої-Ауе, вї аї., СуюкКіпе, 2014; 7оп9,

Богри, єї аІ., Апп ВНєшт бі, 2014; Тітрег, Зееіїд, єї а!., У Оіабеїез Сотріїсайопв, 2015).

Захворювання шкіри, такі як псоріаз, атопічний дерматит, синдром Кіндлера, бульозний пемфігоїд, алергійний контактний дерматит, вогнищева алопеція, інверсні вугри і звичайні вугри рівним чином зв'язані з ІКАК4-опосередкованим ТІК сигнальним шляхом або родиною 1-18 (Зсптіаї, Мінпасні, єї аї., У Остгтаю! 5сі, 1996; Нойтапп, / Іплезіїй Юептайю! Зутр Ргос, 1999; сеї, Сопгад, єї аї., Агспіме5 ої Оептаїйоіоду, 2004; Міеринг, Гапопіскеї, еї а!., АПегоу, 2008; МіПег,

Айм Оєтптайі, 2008; Тетпогві, Каїаїї, еї аІ., Ат У Сіїп Оептай!|, 2010; Мідціег, Сиідие, єї а!., Аппаї5 ої Іпіетпа! Меадісіпе, 2010; Сатієг єї аї., ) Іплезі ЮОептаю!, 2011; Семікра5, бівіпной, у Іпмеві

Оептат!, 2012; МіпКів, АКкКзепі|еміси, єї а!., Агспіме5 ої ЮОептаїйоіоду, 2012; Оіврепга, УМоїІренї, єї аІ., У Іпхе5і ЮОеєегтайі, 2012; МіпКіз5, АКвепііеміси, еї аї., Агспіме5 ої Оептайоіоду, 2012; Пи еї аї.,

Сіїп АВем АїПІегду Іттипої, 2013; Сптезпідїі апа мап де МеегдопК, Зетіпаг!5 іп Іттипоіоду, 2013; 60 Зеїмау, Кигсларб, єї аі., ВМО Оептаюіоау, 2013; Зедітрі, Надоіої, еї аї!., СеїЇ Мої І їе 5сі, 2013;

Моїїпа, Коси, єї а. Іпаіап Оєттаю! Опіїпе, 2013; Розіег, Ваїїмад, еї а!., У Іттипої, 2014).

ТІК, а також члени родини ІЇ/-1К також додатково беруть участь в патогенезі інших запальних порушень, таких як алергія, хвороба Бехчета, кристалічні артропатії, такі як подагра, системний червоний вовчак, хвороба Стилла дорослих і хронічні запальні захворювання кишечника, такі як виразковий коліт і хвороба Крона, і тому інгібування ІКАК4 є придатним профілактичним і/або терапевтичним підходом (Гіш-Вгуап, 5сой, еї аї., АпйНгйїв в ВНеимтаїййвт, 2005; Ріддой, Еізепрап, еї а!., У Сіїп Іпме5, 2005; Спгівієпзеп, Зпире, еї аї., Іттипйу, 2006; Сагіо,

Іпаттаїйогу Вомеє! Оізєазев, 2010; МісКегзоп, СпПгізіепзеп, єї аі., Те Чдоштаї ої Іттипоіоау, 2010; Вакой-Манйоит, Нао, еї аї., Іттипйу, 2006; Неїітезааї, РізсеНег, єї аі., РГоб5 ОМЕ, 2007;

Неїтезааї, Модаї, єї аІ., сш, 2010; Кобої!і, Маді, єї а!., У Савігоепієгої, 2010; 5сптідї, Ваднаман, єї а|І., Маї Іттипої, 2010; Пі, Мисзі, еї аї., Іттипоіодіса! Реміємув, 2010; Соссіа єї аї!., У Ехр Мед, 2012; І емепіпаї і Зспгорреї, Кіапеу Іпі, 2012; Спеп, іп, еї аї., Агійгійіз Ке5 Тпег, 2013; Наоб, ім, еї аІ., Сит Оріп Савігоепієгої, 2013; Кгєїзе! апа Сюоїавієїп, Тгаперіапі Іпіетаїйопаї, 2013; 1 ї, Мапо, єї а!., Рнаппасоіоду 4 ТПегарешісв, 2013; УМаївНи, Саппу, еї аїІ., СуюкКіпе в Стопи Расіюог Неміємув, 15. 2013; пи, Лапа, еї аіІ., Ашоіїттипйу, 2013; Мар апа Гаї, Мернгоіоду, 2013; Меппедаага, Бутіпа-

Апаегзеп, єї аї., Сопіасі ЮОептаїййв, 2014; О'ЄЇа, Вгисаїйо, еї аї!., Сіп Ехр Впешитаїйої, 2015; даїп,

Тпопоргауооп, евї а!., Ат . Сагаїо!., 2015; 1 ії, 7Ннапо, еї а!., Опсої Вер., 2015).

На додаток до вже згаданих розладів, опосередковані ІКАК4 процеси ТІК були описані в патогенезі запальних захворювань очей, таких як увеїт, кератит і алергійний кон'юнктивіт (Гі еї аІ,, бит Мої Мед. 2009; ВазсНенїпі єї аї!., Сіп ВНеитаїйо!. 2015; п апа Реагтап, Іпмезіїдаїме

ОрпіпаІтоїоду «є Мізца! бсіепсе, 2009; Недієт апа МеОептоїй, Ехрегітепіа! Еує Везеагси, 2010;

Келіс, Тауїюог, еї аїЇ., ) ГешКос Віої, 2011; Снапа, МеСішивКеу, єї аї., Сіїіпісаї 5 Ехрегітепіа)!

ОрпіаІтоїоду, 2012).

Через залучення сигналів ТІК і опосередкованих родиною рецептора 1-1 сигналів через

ІНАКА4 у випадку свербежу і болю, включаючи гострий, хронічний, запальний і невропатичний біль, можна передбачити наявність терапевтичного ефекту у випадку зазначених показань в результаті інгібування ІКАК4. Приклади болю охоплюють гіпералгезію, алодинію, післяопераційний біль, невропатичний біль, біль в животі, біль, викликаний запаленням, біль у попереку і хронічний біль (Мої! еї аї!., Вгаіп Вепам Ітт, 2008; Кіт еї аї., ТоїІ-ІКке Весеріогв: ВоЇе5

Коо) іп Іптесіїоп апа Мешйгораїпоіоду, 2009; ає! ВАеу, АркКаїап, еї аі., Апп М М Асзсі, 2012; Сше!тего єї аі,, ЕиУРНаптасої, 2012; Куок еї аї., РІ о5 ОМЕ, 2012; Місоїга, єї а!., Ех Мешгої, 2012; Спорга апа

Соорег, У Меигоїттипе РІагтасої, 2013; Оамійд еї аї., Меигобіо! бів, 2013; ім апа ії, Рпидетгв

Агсп., 2013; 5іоКевз єї аЇ.,, У МецгоіпПаттаїйоп, 2013; Рак, 5іюоКев, єї аЇ., Сапсег Спетоїнег

Ріпаптасої, 2014; Моп еї аї., У Раїп, 2014; біадідне апа Кнап, Обід Оі5 сі. 2011; бсНгерг еї аї.,

Вгаїп Вепам Іттип, 2015).

Лікування запальних захворювань, таких як САРБ5 (кріопірин-асоційовані періодичні синдроми), включаючи ЕСАБЗ (родинний холодовий аутозапальний синдром), МУУЗ (синдром

Макла-Уельса), МОМІО (мультисистемне запальне захворювання неонатального віку) і синдром

СОМСА (хронічний дитячий неврологічний шкірно-артикулярний); ЕМЕ (родинна середземноморська лихоманка), НІО5 (синдром гіпер-І9О0), ТКАРБ5 (періодичний синдром, зв'язаний з рецептором 1 фактору некрозу пухлин), юнацький ідіопатичний артрит, хвороба

Стилла дорослих, хвороба Адамантіада-Бехчета, ревматоїдний артрит, остеоартрит, синдром

Шнітцлера, синдром ЗАРНО (абревіатура для синовіту, акне, пустулезних висипок, гіперостозу і оститу), синдром РАРА (абревіатура для гнійного артриту, гангренозної піодермії і акне), синдром РАЗ5 (абревіатура для гангренозної піодермії, звичайних вугрів, гнійного гідраденіту і анкілозуючого спондиліту) і синдром Шегрена здійснюють за допомогою блокування сигнального шляху 1-1; відповідно, у даному випадку інгібітор ІБГАКА4 є також придатним для лікування наведених захворювань (Магауапап еї аІ., Согпеа 2008; Вгеппег еї аї., Вг У Оептацої, 2009; Непадегзоп апа Соідраси-Мап5кКу, Сіїп Іттипої, 2010; Оіпагейо, Ешгореап дошгпа! ої

Іттипоіоду, 2011; Сі, ТидаІ-ТиїКип, єї аі, Апп АНешйт Оів5, 2012; РейЦегезоп, Аппаї5 ої

МедісіпеРецегзоп, 2012; Кирегіо еї аї., М Еподі У Меа, 2012; Могазігот еї аї., У Кпештаїйої, 2012;

Мі|)таві еї аї., Мої Мі5, 2013; Матада єї а!., Ехреп Оріп Тег Тагоеї, 2013; де Копіпо, Сіїп Тгапві

АПегду, 2014). Ліганд ІС-ЗЗ3А, 1Ї/-33, зокрема залучений в патогенез атопічного дерматиту і алергійної екземи/дерматиту і хвороби Бехтерева, і тому інгібування ІКАК4 для профілактики іабо лікування представляє собою прийнятний терапевтичний підхід (Іі еї аї., у Іпмезіїд Мей, 2013; Тнеопагідез еї аї., У Рнаптасої Ехр ТНег. 2015; Заїціа еї аї., Сіїп Тгапзі АПегду. 2015; Рігіпи еї аі., Сип ВНештайі! Вер, 2016; І енепрегаєг" єї а!., Оептайюіоду, 2016; Мудаага еї аї., ) Єиг Асай

Оептаїйо! Мепегеої. 2016; Отепейі еї аЇ., Апейтаїйоіоду (Охіога), 2016). Компоненти родини рецептора 1-1 зв'язані з різними запальними розладами, такими як астма, ХОЗЛ, ідіопатична бо інтерстиціальна пневмонія, алергійний риніт, фіброз легенів, гострий респіраторний дистрес синдром (АКО5) і СКМО (хронічний рецидивуючий мультифокальний остеомієліт), і тому профілактичну і/або терапевтичну дію слід очікувати в показаннях, зазначених в результаті інгібування ІБАКА (Капо еї аї., 9 Іттипої, 2007; ІтаокКа еї аї., Єиг Кер У, 2008; Соцйіп еї аї., У

Іттипої, 2009; Поуйд, Сит Оріпіттипої, 2010; Раїлив!в, еї а!., Єшк Везріїг У, 2011; Наєпикі, евї аї., у

АйПегду Сіїп Іттипої, 2012; Міп, еї аї., СіпЕхріттипої, 2012; АіІехапаег-Вгеї, еї аї., У Сіїп Іпмеві, 2013; Випіїіпо, еї а!., Віомей Вез Іпі, 2013; Вуєгв, евї аї., У Сіїп Іпмеві, 2013; Камауата, еї аї., У

ІпТепегоп СуїоКіпе Ке5, 2013; Мапіпе7-Соп7а!|е еї аїЇ,, Ат .) Кезріг СеїЇ Мої Віої, 2013; МакКкапівпі еї аі., РГо5 ОМЕ, 2013; Оіи еї а!., Іттипої, 2013; Ії, єї аіІ., «АПегау Сііпіттипої, 2014; Заїціа, єї аІ., Мої Іттипої, 2014; бсіапаго еї а!., Редіаїг ВНештаїйо! Опіїпе, 2014; І дп, еї аї., У Іттипої, 102015).

Як стандартну терапію при аутоїмунних порушеннях, таких як розсіяний склероз, системний червоний вовчак, псоріаз і периферійні артрити, використовують імунодепресанти, які значно пригнічують імунну систему.

Теперішня фармакологічна терапія розсіяного склерозу (РОС) дотримується різних підходів: - терапія гострого кризу РС, із застосуванням високодозованих системних стероїдів, - симптоматична терапія за допомогою різних лікарських засобів, які відповідають симптомам і - терапія для профілактики нових епізодів РОС. У цьому випадку застосовують парентеральні (наприклад, бета-інтерферони, ацетат глатирамеру, наталізумаб) і пероральні лікарські засоби (наприклад, фінголімод (диметилфумарат), терафлуномід), а також препарати кортизону (наприклад, преднізолон або метилпреднізолон).

Для терапії системного червоного вовчака (СЧВ), використовують імунодепресанти або імуномодулятори, такі як НПЗР, гідроксихлорохін, системні стероїди (глюкокортикоїди), микофенолат мофетил (ММЕ), азатіоприн, лефлуномід, метотрексат, циклоспорин або циклофосфамід, часто у комбінації і як інтервальну/підтримувальну терапію, або белімумаб або ритуксимаб, антитіла, що застосовують парентерально.

Терапія псоріазу залежить від ступеню тяжкості і її проводять із застосуванням стероїдів для місцевого застосування й аналогів вітаміну ОЗ (або їх комбінації) або дитранолу або ретиноїду для місцевого нанесення, часто разом з відлущувальними сполуками (такими як саліцилова кислота або сечовина), які слід застосовувати зовні, і фототерапія. У деяких випадках також застосовують інгібітори кальцинейрину, такі як такролімус і пимекролімусє. Доступними є системні методи лікування, серед іншого, метотрексат, циклоспорин, складні ефіри фумарової кислоти, апреміласт, ретиноїдні блокатори ФНП й інші активні сполуки. Також при лікуванні псоріазу використовують біологічні препарати, такі як блокатори ФНП (наприклад, етанерцепт, інфліксимаб, адалімумаб, голімумаб і цертолізумаб пегол) або моноклональні антитіла, що інгібують інтерлейкін, такі як устекинумаб і секукінумаб.

Для лікування атопічного дерматиту (нейродерміту) і алергійної екземи використовують стероїди, саліцилову кислоту, сечовину, інгібітори кальцинейрину, такі як такролімус, антибіотики (наприклад, мупіроцин), антигістаміни, циклоспорин і фототерапію.

Для лікування артритів, таких як ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит і хвороба

Бехтерева, окрім НПЗР (нестероїдні протизапальні речовини), гідроксихлорохіну і стероїдів (наприклад, преднізону) є придатними так звані хімічні лікарські засоби, які модифікують перебіг захворювання (ОМАКОЗБ), такі як метотрексат, сульфасалазин і лефлуномід, блокатори ФНП й інші активні сполуки. Для лікування артритів застосовують біологічні препарати, такі як блокатори ФНП (інфліксимаб, адалімумаб, голімумаб і цертолізумаб пегол, а також етанерцепт), ритуксимаб, абатацепт або моноклональні антитіла, що інгібують інтерлейкін, такі як устекинумаб, тоцилізумаб і секукінумаб, або інгібітори Ччак/зтАТ, такі як тофацитиніюб.

Пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями кишечника лікують, наприклад, антибіотиками, такими як ципрофлоксацин і метронідазол, антидіуретичними засобами, такими як лоперамід або проносними засобами (бісакодил)у і пробіотичними бактеріями (Мшиайог,

М5І'ЯЗО, І астобрасійи5 оо, І асіобаснШив ріапіагит, І. асідорпйив5, Г. сазеї, Видобасіегіит іптапіі 35624, Епіегососсив Тесішт 5Еб68, Виїйдобасіегічт Іюпдит, ЕзспПегіспіа соїї Міз5іІе 1917). Крім того, пацієнти реагують на місцеве лікування стероїдами (наприклад, будесонідом) або системне лікування стероїдами (наприклад, преднізолоном). Крім того, для лікування використовують сульфасалазин, азатіоприн, меркаптопурин, метотрексат, циклоспорин, блокатори ФНП (наприклад, адалімумаб, етанерцепт) і антитіла інтегрину (наприклад, ведолізумаб, наталізумаб).

Однак відомі терапевтичні підходи не усувають причину захворювання і можуть привести до небезпечних для життя інфекцій. 60 У деяких випадках всі описані методи лікування можуть викликати серйозні побічні ефекти,

наприклад, остеопороз, негативні ефекти на рівні глюкози (системні стероїди), у деяких випадках летальні інфекції, реактивацію туберкульозу (блокатори ФНП), ушкодження органів (панкреатит, гепатит, пневмоніт), інфузійні й ін'єкційні реакції, утворення ауто-антитіл (більшість парентеральних біологічних препаратів), підвищений ризик розвитку раку (блокатори ФНП) й інші. Жоден з описаних способів лікування не лікує описані захворювання, а дуже частими стають нові епізоди і загострення, зокрема, коли припиняють терапію.

Задача даного винаходу полягає у тому, щоб запропонувати альтернативні варіанти лікування аутоїмунних захворювань, зокрема, розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, периферійних артритів (зокрема, псоріатичного артриту, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), осевого артриту (зокрема, хвороби Бехтерева), хронічних запальних захворювань кишечника (зокрема, хвороби

Крона, виразкового коліту), атопічного дерматиту і алергійної екземи/контактного дерматиту.

Задачу, яку розглядають у даному винаході можна вирішити шляхом застосування сполук загальної формули (І) во

Ше 4 | р (в) в М

НМ й 1 ща л-вп но М 2 З в () в якій:

АВ' представляє собою С.і-Св-алкіл, де Сі-Св-алкільний радикал є незаміщеним або моно- або полізаміщеним однаково або по-різному за допомогою галогену, гідроксилу, незаміщеного або моно- або полі-галоген-заміщеного Сз-Св- циклоалкілу або радикалу Ке, В/50», В/5О0 або 80, або групу, вибрану з: жо Н о Н апа АХ 1 ж ІФ) нн де " представляє собою місце зв'язування групи з рештою частини молекули;

В2 і ЕЗ завжди мають одне й те саме визначення і обидва є або воднем, або С:і-Св-алкілом;

А" представляє собою галоген, ціано, незаміщений або одноразово або багаторазово однаково або по-різному заміщений С.і-Св-алкіл або незаміщений або одноразово або багаторазово однаково або по-різному заміщений Сз-С6-циклоалкіл, і замісники вибрані з групи галогену і гідроксилу;

АВ? представляє собою водень, галоген або незаміщений або моно- або полі-галоген-

Зо заміщений Сі-Св-алкіл;

ВУ представляє собою незаміщений або моно- або ди-метил-заміщений моноциклічний насичений гетероцикл з 4-6 кільцевими атомами, який містить гетероатом або гетерогрупу з групи О, 5, 5О і 505;

В' представляє собою С.і-Св-алкіл, де Сі-Св-алкільний радикал є незаміщеним або моно- або полізаміщеним однаково або по-різному за допомогою галогену, гідроксилу або Сз-Св- циклоалкілу, або В" представляє собою Сз-Св-циклоалкіл;

ВУЗ представляє собою С.1-Св-алкіл, де Сі-Св-алкільний радикал є незаміщеним або моно- або полізаміщеним однаково або по-різному за допомогою галогену; і їх діастереомери, енантіомери, метаболіти, солі, сольвати або сольвати солей для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАКА.

Інший варіант здійснення винаходу охоплює в себе застосування сполук загальної формули (І) для лікування і/або профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, атопічного дерматиту і алергійної екземи, артриту (зокрема, псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (зокрема, хвороби Крона, виразкового коліту).

Для цілей даного винаходу, під розсіяним склерозом (РОС), який також називають розсіяним енцефаломієлітом (РЕ), слід розуміти хронічне запальне захворювання центральної нервової системи, яке зачіпає головний і спинний мозок, і під час перебігу якого аутореактивною імунною системою руйнуються нервові структури, зокрема, мієлінова оболонка. У більшості випадків проява захворювання відбувається у ранньому дорослому віці, і це може привести до різних симптомів, таких як порушення зору, біль і/або параліч. Частота виникнення розсіяного склерозу серед жінок приблизно у два рази вище, ніж серед чоловіків. До сих пір не існує лікарських засобів від РС, але його перебіг може бути послаблений шляхом застосування лікарських засобів, таких як терифлуномід, диметилфумарат і фінголімод. У кожного пацієнта перебіг РС може сильно відрізнятися. Двома найбільш значними формами прогресування Ре є епізодичний і хронічно прогресувальний (прогредієнтний) перебіг хвороби. Часто (приблизно у 80 95 пацієнтів), на початковій стадії епізодичний ремітувальний перебіг (рецидивувально- ремітувальний, скорочено РР-РС) пізніше змінюється на хронічно прогресувальний перебіг (вторинно-прогресувальний, скорочено ВП-РС). Менш часто (приблизно у 10 95 випадків РС) хронічно прогресувальний перебіг відбувається навіть на початку (первинний прогресувальний, скорочено ПП-РС), без будь-яких проявів захворювання, які були помітні заздалегідь.

Для цілей даного винаходу, під системним червоним вовчаком (СЧВ) слід розуміти хронічний і який загрожує життю аутоїмунний розлад, який може призводити до множинних патологій органів, шкірних проявлень (наприклад, висип у формі метелика) і захворювання нирок (вовчаковий нефрит). При цьому, утворення аутореактивних В-клітин, які секретують анти-ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) й інші аутоантитіла, приводить до утворення патогенетично значущих імунних комплексів. Потім вони можуть активувати клітини імунної системи, наприклад, плазмоцитоїдні дендритні клітини (рОС5) через ендосомні специфічні до нуклеїнових кислот толл-подібні рецептори (ТІК), зокрема ТІК7 і ТКУ. Це приводить до продукування інтерферону І типу (такого як ІЕМ-альфа і ТМЕ-а) (Спеп еї аї., Сіїпіс Кем Аїйегд

Іттітипої, 2015). На додаток до ІМЕ-а і ТМЕ-а, у пацієнтів з СЧВ також спостерігають значне збільшення рівнів ІІ -6 і ІЕМ-у в сироватці у порівнянні зі здоровими особами (І уп-Соок еї аї., Мої

Ітітипої, 2014). Крім того, спостерігають збільшення частоти циркулювальних клітин ТИНІ17 (Т- хелперних клітин типу 17) з подальшим збільшенням рівнів ІЇ/-17 у сироватці, обидва з яких корелюють зі ступенем тяжкості захворювання (7атрьгапо-7агдога еї аї., Іпі У ІпШатт, 2014).

Зо Для цілей даного винаходу під псоріазом слід розуміти хронічне запалення шкіри з епізодичною прогресією і підвищеним лущенням шкіри. Характерними ознаками є сріблясто-білі округлі ураження шкіри, які сильно відшаровуються і переважно виникають на колінах, ліктях і волосистій частині голови. Уражені ділянки дуже часто сверблять. Відповідальною за розвиток псоріазу є хронічна запальна реакція, опосередкована клітинами ТП ії Тп17 (Т-хелперні клітини типу 1 або типу 17). Під час цієї запальної реакції продукуються прозапальні цитокіни, такі як

ІЕМ-у, ТМЕ-а, 1-23 і 11-17 (Оеєпо еї а!., Сіїп Вем АПегду Іттипої. 2016; 7атьгапо-7агдолга вї аї., Іпі

У Іпйатт, 2014; Спеп еї аї., Сіїпіс Кем АїПегд Іттипої, 2015). Це приводить до того, що кератиноцити розростаються й мігрують в роговий шар шкіри приблизно у сім разів швидше (замість 28 днів у пацієнтів з псоріазом це займає усього 4 дні). Внаслідок цього відбувається швидка регенерація епідермісу. Окрім шкіри часто також уражені нігті, викликаючи поглиблення і коричнюваті плями. Приблизно у 2595 пацієнтів також уражені суглоби, що називають псоріатичним артритом (Кауспацапитгі еї аї., Сііп Кпештаїйо!., 2015).

Для цілей даного винаходу під атопічним дерматитом (нейродерміт) і алергійною екземою слід розуміти хронічне запальне захворювання шкіри, зв'язане із свербіжем. У той час як алергійна екзема є результатом специфічної неналежної надмірної реакції імунної системи на зовнішній алерген, який сам по собі не буде шкідливим для організму, навпаки, у випадку пацієнтів з нейродермітом захисна функція шкіри зменшується. У атопічних пацієнтів контакт із фізичними, хімічними або мікробними подразниками може привести до запалення. Атопічний дерматит часто починається у віці немовля й дитинстві і звичайно прогресує епізодами, які можуть чергуватися фазами з невеликою кількістю симптомів, при наявності таких (Маїадап апа

Сийтап-мавзз5Кку, СуїюкКіпе, 2015). Алергійні реакції, такі як алергійна екзема можуть запускати або підтримувати атопічний дерматит (Різспег еї аіІ., Оег Нашаглї, 2003). У багатьох пацієнтів з нейродермітом може бути виявлений підвищений рівень імуноглобуліну Е (ЧЕ), який грає важливу роль в алергійних реакціях. Алергійна екзема потребує виявлення причин, тобто алергену, за допомогою нашкірного тесту, і потім велике значення має виключення алергену.

Імунна реакція типу Т2 є загальною для запальних шкірних захворювань, тобто через контакт з алергеном або через недостатній шкірний бар'єр і таким чином проникнення, наприклад, бактерій, аутореактивна імунна система у цих пацієнтів стимулюється за допомогою ТІК або рецепторів родини 1-1, що приводить до активації Тп2-клітин. Внаслідок цієї імунної відповіді 60 продукуються прозапальні цитокіни, такі як 5 1-4, 11 -5, 11-13, І -18, 1! -33 і т.д. (Каезіег еї аї.,

АПегау Сіїп Іттипої. 2014; Рапгег єї аІ., Ехр Оєттаю!, 2014; 5КабуївКа еї аї!., У Сівсп ЮОегптаїйої

Сез, 2016; Рашці, СуїокКіпе, 2015; Маїа|йап апа Сийтап-мавзз5кКу, СуїокКіпе, 2015; МеКепгіє, Апп Ат

Тногас 5ос. 2014).

Для цілей даного винаходу під артритом (псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит, реактивний артрит, хвороба Бехтерева, системний юнацький ідіопатичний артрит) слід розуміти запальне захворювання суглобів. При цьому, вісний артрит, що характеризується запаленням хребтових суглобів (наприклад, хвороба Бехтерева) відрізняється від периферійного артриту, при якому головним чином уражені суглоби кінцівок, такі як пальців ніг, гомілковостопні суглоби, колін, пальців рук, кистей або ж ліктів. У даному випадку, периферійний артрит може бути симетричним, тобто уражену ті ж суглоби обох сторін тіла (наприклад, ревматоїдний артрит) або ж асиметричним, тобто запалені суглоби розподілені нерівномірно з обох сторін тіла (наприклад, псоріатичний артрит). У цьому випадку рухомість запалених суглобів обмежена і супроводжується болем, а шкіра зверху має почервоніння і є гіпертермічною. Захворювання артриту характеризуються епізодичною прогредієнтною прогресією, яка може привести до руйнування суглобів і до серйозного обмеження дієздатності, аж до інвалідності. Аутореактивні

В-клітини, клітини ТА1 і клітини ТА17, а також прозапальні цитокіни, такі як ІЕМ-у, ТМЕ, 1-6, І - 12, 17-23 ї І--17 грають основну роль в індукції, а також у прогресуванні патологічних процесів артриту. Ці імунні клітини також викликають продукування металопротеїназ, так само, як і дозрівання й активацію остеокластів, що потім приводить до руйнування хряща і кістки в ураженому суглобі (Кауспацанйигі еї а!., Сіп ЕПештайцої, 2015; Вигтезіег еї аі., Апп Кпешт бів, 2015; Ритвї апа Етегу, Апештайі, 2014; Мсіппез і 5опей, Епої У Мед, 2011).

Для цілей даного винаходу хронічне запальне захворювання кишечника (ІВО) з його основними формами хвороби Крона і виразкового коліту слід розуміти як таке, що означає епізодичне запалення шлунково-кишкового тракту, яке може зберігатися протягом усього життя.

Хоча хвороба Крона і виразковий коліт мають багато патологічних характеристик і клінічних симптомів (таких як кров'яниста діарея з коліками в животі, що супроводжуються втратою ваги), вони також розрізняються багатьма аспектами. У той час як у випадку хвороби Крона запалення може виникати у всьому шлунково-кишковому тракті від порожнини рота до заднього проходу, у випадку пацієнтів з виразковим колітом воно обмежується ободовою кишкою. Крім того, у

Зо випадку хвороби Крона розповсюдження запалення кишечника є більш нерівномірним, тобто чергуються здорові й запалені ділянки, тоді як у випадку виразкового коліту запалення рівномірно розповсюджується від заднього проходу по ободовій кишці. До того ж, також можуть бути присутніми симптоми поза шлунково-кишковим трактом, наприклад, у суглобах і шкірі, а також запалення печінки. Окрім цього, у пацієнтів з виразковим колітом зокрема підвищений ризик розвитку колоректального раку (Сегетіа еї аї., Ашіоіїттипну Кем, 2014). Обидва захворювання зустрічаються частіше у віці від 20 до 40 років, однак хвороба може також уражати дітей і підлітків. Хронічні запальні захворювання кишечника не піддаються лікуванню; однак частота й інтенсивність епізодів захворювання можуть бути знижені шляхом лікування лікарськими засобами, наприклад, сульфасалазином, стероїдами або біологічними препаратами (такими як антитіла анти-ФНП) і за допомогою зміни способу життя.

У випадку описаних нижче проміжних продуктів синтезу і демонстраційних прикладів винаходу будь-яка сполука, зазначена у формі солі відповідної основи або кислоти, звичайно представляє собою сіль невідомого точного стехіометричного складу, одержаного відповідним способом одержання і/або очищення. Тому, якщо не зазначено більш докладно, доповнення до назв і структурних формул, таких як "гідрохлорид", "трифторацетат", "натрієва сіль" або "х НС", "х СЕЗСООН", "х Ма" не слід розуміти у стехіометричному сенсі у випадку таких солей, але вони носять описовий характер відносно присутніх у них солеутворювальних компонентів.

Це ж відповідним чином відноситься і до випадку, коли проміжні продукти синтезу або демонстраційні приклади або їх солі були одержані у формі сольватів, наприклад, гідратів, невідомого стехіометричного складу (якщо вони визначеного типу) описаними способами одержання і/або очищення.

Під сполуками формули (І) розуміють сполуки як такі, а також їх солі, сольвати і сольвати солей, сполуки, що охоплені формулою (І) і які мають формули, зазначені нижче і їх солі, сольвати і сольвати солей і сполуки, які охоплені формулою (І) і які згадані нижче як варіанти здійснення і їх солі, сольвати і сольвати солей, якщо сполуки, які охоплені формулою (|) і зазначені нижче, ще не є солями, сольватами і сольватами солей.

Переважними солями в контексті даного винаходу є фізіологічно прийнятні солі сполук загальної формули (І). Тим не менше, винахід також охоплює солі, які самі не є придатними для фармацевтичних застосувань, але які можна застосовувати, наприклад, для виділення або бо очищення сполук загальної формули (1).

Фізіологічно прийнятні солі сполук загальної формули (І) охоплюють кислотно-адитивні солі мінеральних кислот, карбонових кислот і сульфонових кислот, наприклад, солі хлористоводневої кислоти, бромистоводневої кислоти, сірчаної кислоти, фосфорної кислоти, метансульфонової кислоти, етансульфонової кислоти, толуолсульфонової кислоти, бензолсульфонової кислоти, нафталіндисульфонової кислоти, оцтової кислоти, трифтороцтової кислоти, пропіонової кислоти, молочної кислоти, винної кислоти, яблучної кислоти, лимонної кислоти, фумарової кислоти, малеїнової кислоти і бензойної кислоти.

Фізіологічно прийнятні солі сполук загальної формули (І) також охоплюють солі звичайних основ, як приклад і з перевагою - солі лужних металів (наприклад, солі натрію і калію), солі лужноземельних металів (наприклад, солі кальцію і магнію) і солі амонію - похідні аміаку або органічних амінів, які містять від 1 до 16 атомів вуглецю, як приклад і з перевагою - етиламіну, дієтиламіну, триетиламіну, етилдиізопропіламіну, моноетаноламіну, дієтаноламіну, триетаноламіну, дициклогексиламіну, диметиламіноетанолу, прокаїну, дибензиламіну, М- метилморфоліну, аргініну, лізину, етилендіаміну і М-метилпіперидину.

Сольвати в контексті винаходу описані у тих формах сполук відповідно до винаходу, які у твердому або рідкому стані утворюють комплекс шляхом координації з молекулами розчинника.

Гідрати є особливою формою сольватів, в яких координація відбувається з водою.

Сполуки загальної формули (І), залежно від їх структури, можуть існувати в різних стереоіїзомерних формах, тобто у формі конфігураційних ізомерів або ж необов'язково у вигляді конформаційних ізомерів (енантіомерів і/або діастереомерів, включаючи такі у випадку атропоізомерів). Відповідно, даний винахід охоплює енантіомери і діастереомери, і їх відповідні суміші. Стереоїзомерно однорідні складові частини можна виділити з таких сумішей енантіомерів і/або діастереомерів відомим способом; для цієї мети переважно застосовують хроматографічні способи, особливо ВЕРХ хроматографію на ахіральній або хіральній фазі.

Якщо сполуки загальної формули (І) можуть зустрічатися в таутомерних формах, то даний винахід охоплює всі таутомерні форми.

Сполуки загальної формули (І) можуть також знаходитися у формі всіх придатних ізотопних варіантів сполук загальної формули (І). Під ізотопним варіантом сполуки відповідно до винаходу слід розуміти сполуку, в якій щонайменше один атом в сполуці відповідно до винаходу був замінений на інший атом того ж самого атомного числа, але з атомною масою, що відрізняється від атомної маси, яка звичайно або переважно зустрічається в природі. Приклади ізотопів, які можуть бути введені в сполуку відповідно до винаходу, представляють собою ізотопи водню, вуглецю, азоту, кисню, фосфору, сірки, фтору, хлору, брому і йоду, такі як 2Н (дейтерій), ЗН (тритій), 13С, 14С, 15М, 170, 180, З2Р, ЗЗР, 335, 345, 355, 365, 18Е, З6СІ, 828Вг, 1231, 1241, 1291 ї 131І. Можуть бути придатними окремі ізотопні варіанти сполуки відповідно до винаходу, особливо ті, в які були введені один або декілька радіоактивних ізотопів, наприклад, для вивчення механізму дії або розподілу діючої сполуки в організмі; порівняно легкої здатності одержання і здатності до виявлення для цієї мети особливо придатні сполуки, мічені ізотопами

ЗН або 14С. До того ж, введення ізотопів, наприклад, дейтерію, може привести до окремих терапевтичних ефектів як наслідок більше високої метаболічної стабільності сполуки, наприклад, до подовження періоду напіврозпаду в організмі або до зниження необхідної активної дози; відповідно, такі модифікації сполук загальної формули (І) можуть у деяких випадках також представляти переважний варіант здійснення даного винаходу. Ізотопні варіанти сполук загальної формули (І) можуть бути одержані способами, відомими спеціалісту в даній галузі техніки, наприклад, за допомогою способів, описаних нижче, і методик, описаних в демонстраційних прикладах, шляхом використання відповідних ізотопних модифікацій конкретних реагентів і/або вихідних сполук.

Термін сполук загальної формули (І) додатково також охоплює проліки сполук відповідно до загальної формули (І). Термін "проліки" у даному контексті відноситься до сполук, які самі можуть бути біологічно активними або неактивними, але які перетворюються (наприклад, метаболічно або гідролітично) на сполуки загальної формули (І) під час їх знаходження в організмі.

В контексті даного винаходу, якщо не зазначене інше, замісники мають наступні значення:

Алкіл в контексті винаходу представляє собою алкільний радикал з прямим або розгалуженим ланцюгом, що містить зазначене конкретне число атомів вуглецю. Приклади охоплюють метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, ізобутил, 1-метилпропіл, 2-метилпропіл, трет-бутил, н-пентил, 1-етилпропіл, 1-метилбутил, 2-метилбутил, З-метилбутил, 2,2- диметилпропіл, н-гексил, 1-метилпентил, 2-метилпентил, З-метилпентил, 4-метилпентил, 1- етилбутил і 2-етилбутил. Перевагу надають метилу, етилу, н-пропілу, н-бутилу, 2-метилбутилу, бо З-метилбутилу і 2,2-диметилпропілу.

Циклоалкіл в контексті винаходу представляє собою моноциклічний насичений алкільний радикал, що містить зазначене у кожному випадку число атомів вуглецю. Переважні приклади охоплюють циклопропіл, циклобутил, циклопентил і циклогексил.

Алкокси в контексті винаходу представляє собою алкокси-радикал з прямим або розгалуженим ланцюгом, що містить зазначене конкретне число атомів вуглецю. Переважними є від 1 до 6 атомів вуглецю. Приклади охоплюють метокси, етокси, н-пропокси, ізопропокси, 1- метилпропокси, н-бутокси, ізобутокси, трет-бутокси, н-пентокси, изопентокси, 1-етилпропокси, 1- метилбутокси, 2-метилбутокси, З-метилбутокси і н-гексокси. Особливу перевагу надають лінійному або розгалуженому алкокси-радикалу, що містить від 1 до 4 атомів вуглецю.

Приклади, які можуть бути згадані як переважні, представляють собою метокси, етокси, н- пропокси, 1-метилпропокси, н-бутокси й ізобутокси.

Галоген в контексті винаходу означає фтор, хлор і бром. Перевагу надають фтору.

Гідроксил в контексті винаходу означає ОН.

Моноциклічний насичений гетероцикл представляє собою моноциклічний насичений гетероцикл, який має від 4 до 6 кільцевих атомів і містить гетероатом або гетерогрупу з групи 0, 5, ЗО і 50». Переважним є гетероцикл, що містить гетероатом або гетерогрупу з групи О, 50 і

ЗО. Приклади охоплюють: оксетан, тетрагідрофуран, тетрагідро-2Н-піран-4-іл, 1,1- діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-З-іл, 1,1-діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-2-іл, 1,1- діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-4-іл, 1,1-діоксидотетрагідротіофен-З-іл, 1,1- діоксидотетрагідротіофен-2-іл, 1,1-діоксидотіетан-2-іл або 1,1-діоксидотіетан-З-іл. У даному випадку особливу перевагу надають оксетану і тетрагідрофурану. Найбільшу перевагу надають оксетан-З-ілу.

Символ " на зв'язку позначає точку приєднання в молекулі.

Коли радикали у сполуках загальної формули (І) заміщені, то такі радикали можуть бути моно- або полізаміщеними, якщо не зазначене інше. В контексті даного винаходу, всі радикали, що зустрічаються більше одного разу, визначені незалежно один від іншого. Переважним є заміщення одним, двома або трьома однаковими або різними замісниками.

Переважний варіант здійснення К' представляє собою С2-Св-алкільний радикал, заміщений 1,2 або 3 атомами фтору. Особливу перевагу надають 2,2,2-трифторетилу, 3,3,3- трифторпропілу і 4,4,4-трифторбутилу. Найбільш переважним є 4,4,4-трифторбутильний радикал.

Іншим, переважним варіантом здійснення К' є С2-Св-алкільний радикал, заміщений однією або двома гідроксильними групами або одним С1-Сз-алкокси або три-фтор-заміщеним С1-Сз- алкокси. Особливо переважним є С2-Св-алкільний радикал, заміщений гідроксилом або за допомогою С1-Сз-алкокси або трифторметокси або 2,2,2-трифторетокси. Найбільш переважним є З-гідрокси-З3-метилбутил, З-метоксипропіл, З-гідроксипропіл, З-трифторметоксипропіл, 2- метоксиетил або 2-гідроксиетил. Зокрема переважним є 3-гідрокси-3-метилбутильний радикал.

Крім того, переважно, Е' представляє собою С2-Св-алкільний радикал, заміщений С:1-Св- алкіл-5О2 групою. Особливо переважним є метил-5О2-заміщений Сг2г-С4-алкільний радикал.

Зокрема переважними для К' є 2-(метилсульфоніллоетил або 3-(метилсульфоніл)пропіл. З останньої групи особливо переважним є 2-(метилсульфоніл)етил.

Додатково переважно, К' представляє собою Сі-Сз-алкільний радикал, заміщений оксетанілом, тетрагідрофуранілом, тетрагідро-2Н-піран-4-ілом, 1,1-діоксидотетрагідро-2Н- тіопіран-3-ілом, 1,1-діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-2-ілом, 1,1-діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-4- ілом, 1,1-діоксидотетрагідротіофен-З-ілом, 1,1-діоксидотетрагідротіофен-2-ілом, 1,1- діоксидотіетан-2-ілом або 1,1-діоксидотіетан-3-ілом. Особливо переважним є С:і-Сз-алкільний радикал, заміщений оксетановою групою. Зокрема переважною для К' є оксетан-3-ілметильна група.

Для ЕВ: і ЕУ, які завжди мають одне й те саме визначення, переважними є водень або метил.

Особливо переважним є метил.

У випадку з ВЕ", переважним є незаміщений або моно- або полі-галоген-заміщений С1-Сз- алкільний радикал або Сі-Сз-алкільний радикал, заміщений однією гідроксильною групою або

С1-Сз-алкільний радикал, заміщений однією гідроксильною групою і трьома атомами фтору.

Для Р", особливу перевагу надають наведеним нижче радикалам: метил, етил, трифтор-С1-

Сз-алкіл, дифтор-С:1-Сз-алкіл, гідроксиметил, 1-гідроксиетил, 2-гідроксипропан-2-іл і 2,2,2- трифтор-1-гідроксиетил. Для К", особливу перевагу надають метильним, трифторметильним і дифторметильним радикалам. При цьому особливу перевагу надають трифторметильному радикалу.

Переважний варіант здійснення КЕ? представляє собою водень, фтор, хлор або Сі-Сз-алкіл. 60 Більш переважно, КЕ? представляє собою водень, фтор або метил. Найбільш переважно, Ко представляє собою водень або фтор.

Також особливу перевагу надають сполукам, в яких К" представляє собою метил або трифторметил і Е? означає фтор. Найбільш переважними є сполуки, в яких В" представляє собою метил і Е? означає фтор, де ЕЕ? знаходиться в орто-положенні до ВУ.

Для КУ, переважні варіанти здійснення охоплюють оксетаніл, тетрагідрофураніл, тетрагідро- 2Н-піран-4-іл, 1,1-діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-З-іл, 1,1-діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-2-іл, 1,1-діоксидотетрагідро-2Н-тіопіран-4-іл, 1,1-діоксидотетрагідротіофен-З-іл, 1,1- діоксидотетрагідротіофен-2-іл, 1,1-діоксидотіетан-2-іл або 1,1-діоксидотіетан-З-іл. При цьому особливу перевагу надають оксетанілу. Найбільш переважним є оксетан-3-іл.

В" виключно зв'язаний з функціональними групами -5052- і -50-, тобто означає К"-заміщену -502- або 5О групу. У цьому зв'язку, В' означає переважно Сі-С4-алкіл, де Сі-С«-алкільний радикал є незаміщеним або монозаміщеним за допомогою гідроксилу або циклопропілу або заміщений трьома атомами фтору. Додатково переважно К" означає циклопропільний радикал.

Зокрема переважно К' представляє собою метил, етил або гідроксиетил. Найбільш переважним для К" є метил.

Це означає, що у випадку Сі-Св-алкільного радикала, заміщеного за допомогою К/50О»2- або

В'"50-, в контексті ВЕ", перевагу надають Сі-Св-алкілу, заміщеному за допомогою Сі-Св-алкіл- 5О» або Сі-Св-алкіл-5О. При цьому, для К! перевагу надають зокрема метилсульфонілетилу і метилсульфонілпропілу. Причому найбільшу перевагу надають метилсульфонілетилу.

Для 8, перевагу надають незаміщеному Сі-С4--алкільному радикалу або три-фтор- заміщеному С1і-С4--алкільному радикалу. Особливу перевагу надають метилу, етилу, трифторметилу або 2,2,2-трифторетилу. Найбільш переважним є метил, трифторметил або 2,2,2-трифторетил.

Перевагу надають застосуванню сполук формули (І), в якій

В' означає С.і-Св-алкіл, де Сі-Св-алкільний радикал є незаміщеним або моно- або полізаміщеним однаково або по-різному за допомогою фтору, гідроксилу або радикала Р,

В'50», Н/50 або 80;

В2 і ЕЗ завжди мають одне й те саме визначення і обидва є або воднем, або С:і-Сз-алкілом;

В" означає галоген, ціано або С.і-Сз-алкіл, де Сі-Сз-алкільний радикал є незаміщеним або

Зо моно- або полізаміщеним однаково або по-різному за допомогою галогену або гідроксилу;

В? представляє собою водень, фтор, хлор або С1-Сз-алкіл;

Ве означає оксетаніл або тетрагідрофураніл;

В" означає Сі-С4-алкіл, де Сі-С4--алкільний радикал є незаміщеним або монозаміщеним за допомогою гідроксилу або циклопропілу або заміщений трьома атомами фтору;

ВВ означає незаміщений С1-С4-алкіл або три-фтор-заміщений Сі-С--алкіл; і їх діастереомерів, енантіомерів, метаболітів, солей, сольватів або сольватів солей для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАК4, зокрема для лікування і профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (хвороби Крона, виразкового коліту), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Додатково перевагу надають застосуванню сполук формули (І), в якій

В' представляє собою С2-Св-алкіл, де Се-Св-алкіл є незаміщеним, або

С2-Св-алкіл є моно-, ди- або три-фтор-заміщеним або

С2-Св-алкіл є монозаміщеним за допомогою гідроксилу, РЯ, В/50», або Р8О0, або в якій Е! представляє собою оксетаніл-заміщений С.1-Сз-алкіл; 82 і ЕЗ завжди мають одне й те саме визначення і обидва є або воднем, або метилом;

В? представляє собою незаміщений або моно- або полі-галоген-заміщений С:і-Сз-алкільний радикал або С.1-Сз-алкільний радикал, заміщений однією гідроксильною групою або С1-Сз- алкільний радикал, заміщений однією гідроксильною групою і трьома атомами фтору;

В? представляє собою водень, фтор або С.і-Сз-алкіл;

В" представляє собою С:-Сз-алкіл;

ВУ представляє собою С:1-С--алкіл, де Сі-С--алкільний радикал є незаміщеним або моно-, ди- або три-фтор-заміщеним; і їх діастереомерів, енантіомерів, метаболітів, солей, сольватів або сольватів солей для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАК4, зокрема для лікування і профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника бо (хвороба Крона, виразковий коліт), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Особливу перевагу також надають застосуванню сполук загальної формули (І), в якій

В' представляє собою С2-Св5-алкільний радикал, заміщений гідроксилом або С1-Сз-алкокси або трифторметокси або 2,2,2-трифторетокси або трифторметил або представляє собою метил-502 -заміщений С2-С4--алкільний радикал або представляє собою оксетан-3-іл-заміщений С1-Сго-алкільний радикал;

В? і З завжди мають одне й те саме визначення і обидва представляють собою водень або метил;

В" представляє собою метил, етил, трифтор-С1-Сз-алкіл, дифтор-С:-Сз-алкіл, гідроксиметил, 1-гідроксиетил, 2-гідроксипропан-2-іл і 2,2,2-трифтор-1-гідроксиетил і

В? представляє собою водень, фтор або метил; і їх діастереомерів, енантіомерів, метаболітів, солей, сольватів або сольватів солей для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАК4, зокрема для лікування і профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Особливу перевагу надають застосуванню сполук, в яких

А" представляє собою 4,4,4-трифторбутил, З3-гідрокси-З-метилбутил, З-гідроксибутил, 3- метоксипропіл, З-гідроксипропіл, З-гідрокси-2-метилпропіл, З-гідрокси-2,2-диметилпропіл, 3- трифторметоксипропіл, 2-метоксиетил, 2-гідроксиетил, 2-(метилсульфоніл)оетил або 3- (метилсульфоніл)пропіл;

В2 ії ЕЗ обидва представляють собою метил або водень і

В" представляє собою дифторметил, трифторметил або метил і

В» представляє собою водень або фтор; і їх діастереомерів, енантіомерів, метаболітів, солей, сольватів або сольватів солей для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАК4, зокрема для лікування і профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника

Зо (хвороба Крона, виразковий коліт), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Дуже особливу перевагу також надають застосуванню сполук, в яких

В' представляє собою 3-гідрокси-3З-метилбутил, 3-гідроксибутил, 3-гідрокси-2-метилпропіл,

З-гідрокси-2,2-диметилпропіл, 3-(метилсульфоніл)пропіл або 2-(метилсульфоніл)етил;

В2 ії ЕЗ обидва представляють собою метил;

В" представляє собою дифторметил або трифторметил; і

В? представляє собою водень; і їх діастереомерів, енантіомерів, метаболітів, солей, сольватів або сольватів солей для лікування і/або профілактики аутоімунних захворювань, опосередкованих ІКАК4, зокрема для лікування і профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Додатково особливу перевагу також надають застосуванню сполук, в яких

В' представляє собою 3-гідрокси-3З-метилбутил, 3-гідроксибутил, 3-гідрокси-2-метилпропіл,

З-гідрокси-2,2-диметилпропіл, 3-(метилсульфоніл)пропіл або 2-(метилсульфоніл)етил;

В2 ії ЕЗ обидва представляють собою метил;

В" представляє собою метил, і

В? представляє собою фтор, де ЕК? знаходиться в орто-положенні до К-; і їх діастереомерів, енантіомерів, метаболітів, солей, сольватів або сольватів солей для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАКА4, зокрема для лікування і профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Даний винахід зокрема забезпечує застосування наведених нижче сполук для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАКА: 1). Мч-І6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(2-метоксиетил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин- 2-карбоксамід 2). М-І6-«Гідроксиметил)-2-(2-метоксиетил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2-кар- 60 боксамід

3) Мч-І6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(З-метоксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піри- дин-2-карбоксамід 4) М-І6-«Гідроксиметил)-2-(З-метоксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|-6-"'трифторметил)піридин-2- карбоксамід 5) М-(2-(2-Гідроксиетил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6-«(трифторметил)піридин- 2-карбоксамід б) М-(6--2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(3-гідроксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|-6-(трифторметил)піри- дин-2-карбоксамід 7) М-(2-(2-Гідроксиетил)-6-(гідроксиметил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2- карбоксамід 8). ч-І(6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(оксетан-3-ілметил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«"«трифторметил)піри- дин-2-карбоксамід 9) ч-І6-«Гідроксиметил)-2-(оксетан-3-ілметил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2- карбоксамід 10) М-(6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-І(ІЗ-(метилсульфоніл)пропіл|-2Н-індазол-5-іл)у-6-«триф- торметил)піридин-2-карбоксамід 11) М-(2-(3-Гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6-(трифтор- метил)піридин-2-карбоксамід 12) М-16-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(2-(метилсульфоніл)етил|-2Н-індазол-5-іл)-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід 13). 6-«Дифторметил)-М-(2-(З-гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5- іл|Іпіридин-2-карбоксамід 14) 6-(Дифторметил)-М-(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(2-(метилсульфоніл)етил|-2Н-індазол-5- іл)піридин-2-карбоксамід 15) 6б-(«Дифторметил)-М-І|6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(3-гідроксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|п- іридин-2-карбоксамід 16) м-І6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(4,4,4-трифторбутил)-2Н-індазол-5-іл|-6-(трифторметил)/пі- ридин-2-карбоксамід 17). ч-6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-І(З-«(трифторметокси)пропіл|-2 Н-індазол-5-іл)-6-«(трифтор-

Зо метил)піридин-2-карбоксамід 18). М-6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-І3-(2,2,2-трифторетокси)пропіл|-2Н-індазол-5-іл)-6-«триф- торметил)піридин-2-карбоксамід 19) Б-Фтор-М-(2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6- метилпіридин-2-карбоксамід 20) М-(2-(3-Гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-б-метилпіридин -2-карбоксамід 21) 6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-М-(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(4,4,4-трифторбутил)-2Н-індазол -5-ілІпіридин-2-карбоксамід 22). М-2-(2-(1-Гідроксициклопропіл)етил|-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл)у-6-«"триф- торметил)піридин-2-карбоксамід.

Крім того, винахід забезпечує застосування зазначених вище сполук 1) - 22) для лікування іМабо профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Крім того, винахід забезпечує застосування сполук загальної формули (|) во в'я тм

НМ

- 1 о -0И-в с в в) (п) в якій

АВ' представляє собою 4,4,4-трифторбутил, З3-гідрокси-3-метилбутил, З-метоксипропіл, 3- гідроксипропіл, З-гідроксибутил, 3-гідрокси-2-метилпропіл, З-гідрокси-2,2-диметилпропіл, 3- трифторметоксипропіл, 2-метоксиетил, 2-гідроксиетил, 2-« метилсульфоніл)етил, 3-

(метилсульфоніл)пропіл або 2-(1-гідроксициклопропіл)етил;

В? представляє собою дифторметил, трифторметил або метил; і

В? представляє собою водень або фтор; і їх діастереомерів, енантіомерів, метаболітів, солей, сольватів або сольватів солей для лікування і/або профілактики аутоімунних захворювань, опосередкованих ІКАКА4.

Інший варіант здійснення винаходу представляє собою застосування сполук загальної формули (І), в якій Б", В" і КЕ? мають зазначені вище визначення, для лікування і/або профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (хвороби Крона, виразкового коліту), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Рівним чином інший варіант здійснення винаходу представляє собою застосування наведених нижче сполук загальної формули (1): метил 5-((5-фтор-6-метилпіридин-2-іл)/укарбоніл|іаміно)-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н- індазол-б-карбоксилат і метил 2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-5-((6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніліаміно)-2Н- індазол-б-карбоксилат для лікування і/або профілактики аутоїмунних захворювань, опосередкованих ІКАК4, зокрема для лікування і/або профілактики розсіяного склерозу, системного червоного вовчака, псоріазу, артриту (псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева, ревматоїдного артриту, реактивного артриту, системного юнацького ідіопатичного артриту), хронічних запальних захворювань кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), атопічного дерматиту і алергійної екземи.

Сполуки загальної формули (ІІІ) є інгібіторами асоційованої з рецептором інтерлейкін- 1 кінази-4 (ІВАКА).

Сполуки загальної формули (І) діють як інгібітори кінази ІКАКА4 і мають непередбачувано придатний спектр фармакологічної активності.

Таким чином, на додаток до згаданого вище об'єкту даний винахід також забезпечує застосування сполук загальної формули (І) для лікування і/або профілактики захворювань у людини і тварин.

Зо Зокрема, переважними є лікування і/або профілактика аутоїмунних захворювань, таких як запальні нервові розлади (РС), запальні захворювання суглобів (різні форми артриту), запальні захворювання шкіри (псоріаз, атопічний дерматит і алергійна екзема), запальні захворювання кишечника (ІВО) ії поліорганні розлади (СЧВ) за допомогою інгібіторів ІКАК4 відповідно до винаходу.

Сполуки загальної формули (І) є придатними для профілактики і/або лікування різних розладів і зв'язаних з хворобою станів, зокрема розладів, опосередкованих ТІК (за виключенням ТІ К3) і/або родиною рецепторів 1/-1 і/або розладів, патологія яких опосередкована безпосередньо ІКАК4. Асоційовані з ІКМАК4 розлади охоплюють розсіяний склероз, артрит (псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерева, реактивний артрит, системний юнацький ідіопатичний артрит), подагру, синдром Фогта-Коянаги-Харада, системний червоний вовчак, хронічні запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), псоріаз, атопічний дерматит і алергійну екзему.

Сполуки загальної формули (І) можна також застосовувати для профілактики і/або лікування захворювань, опосередкованих МуО88 і ТІК (за виключенням ТІКЗ3). До них відносять розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит, системний юнацький ідіопатичний артрит, хворобу Бехтерева, системний червоний вовчак, остеоартрит, синдром Шегрена, гігантоклітинний артеріїт, сепсис, полі- і дерматоміозит, шкірні захворювання, такі як псоріаз, атопічний дерматит, вогнищева алопеція, алергійна екзема, вугри інверсні і звичайні вугри, хронічні запальні захворювання кишечника, такі як хвороба Крона і виразковий коліт.

Через механізм дії запропонованих у винаході сполук загальної формули (І), вони є придатними для профілактики і/або лікування опосередкованих ТІК захворювань, таких як ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит, системний юнацький ідіопатичний артрит, хвороба Бехтерева, псоріаз, атопічний дерматит, системний червоний вовчак, хвороба Бехчета, подагра. Крім того, запропоновані у винаході сполуки загальної формули (І) є придатними для профілактики і/або лікування у випадку розсіяного склерозу, хвороби Стилла у дорослих, алергійної екземи і хронічних запальних захворювань кишечника, таких як виразковий коліт і хвороба Крона.

Також передбачена профілактика і/або лікування свербежу і болю, зокрема гострого, бо хронічного, запального і невропатичного болю, за допомогою сполук загальної формули (1).

Окрім цього, сполуки загальної формули (І) є придатними для лікування і/або профілактики захворювань, опосередкованих родиною рецепторів ІЇ-1. Ці захворювання охоплюють в себу

САРБЗ (кріопірин-асоційовані періодичні синдроми), включаючи ЕСАБЗ (родинний холодовий аутозапальний синдром), МУУЗ (синдром Макла-Уельса), МОМІОЮО (мультисистемне запальне захворювання неонатального віку) і синдром СОМСА (хронічний дитячий неврологічний шкірно- артикулярний), ЕМЕ (родинна середземноморська лихоманка), НІЮ5З (гіпер-ІДО синдром),

ТКАРЗБ (періодичний синдром, зв'язаний з рецептором 1 фактора некрозу пухлин), юнацький ідіопатичний артрит, хвороба Стилла дорослих, подагра, хвороба Адамантіада-Бехчета, ревматоїдний артрит, псоріаз, артрит, хвороба Бехтерева, реактивний артрит, системний юнацький ідіопатичний артрит, остеоартрит, сухий кератокон'юнктивіт і синдром Шегрена, розсіяний склероз, системний червоний вовчак, вогнищева алопеція, цукровий діабет 1 типу, цукровий діабет 2 типу і наслідки інфаркту міокарду. Легеневі захворювання, такі як астма,

ХОЗЛ, ідіопатична інтерстиціальна пневмонія і АКОБЗ, хронічні запальні захворювання кишечника, такі як хвороба Крона і виразковий коліт зв'язані з порушенням регуляції родини рецепторів 1-1 ї є придатними для терапевтичного і/або профілактичного застосування сполук загальної формули (1).

Сполуки загальної формули (І) можна також застосовувати для лікування і/або профілактики опосередкованих родиною рецепторів 1-1 неврологічних захворювань, таких розсіяний склероз і дерматологічних захворювань, таких як псоріаз, атопічний дерматит, інверсні вугри, вогнищева алопеція і алергійний контактний дерматит.

До того ж, сполуки загальної формули (І) є придатними для лікування і/або профілактики больових розладів, зокрема гострого, хронічного, запального і невропатичного болю.

Переважно вони охоплюють такі як: гіпералгезія, алодинія, біль від артриту (такого як остеоартрит, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерева і реактивний артрит, системний юнацький ідіопатичний артрит), післяопераційний біль, біль, викликаний ушкодженнями спинного мозку, біль, викликаний запаленням, біль у попереку і хронічний біль.

Крім того, даний винахід забезпечує спосіб лікування і/або профілактики захворювань, зокрема наведених вище захворювань, застосовуючи ефективну кількість щонайменше однієї зі сполук загальної формули (1).

Зо В контексті даного винаходу, термін "лікування" або "проведення лікування" охоплює інгібування, уповільнення, контроль, полегшення, послаблення, обмеження, зменшення, пригнічення, подолання або вилікування захворювання, стану, розладу, ушкодження або проблеми зі здоров'ям, або розвитку, перебігу або прогресування таких станів і/або симптомів таких станів. При цьому термін "терапія" слід розуміти як синонім терміну "лікування".

Терміни "попередження", "профілактика" і "запобігання" в контексті даного винаходу використані як синоніми і відносяться до запобігання або зниження ризику заразитися, перенести, страждати від або мати захворювання, стан, розлад, ушкодження або проблему зі здоров'ям, або розвиток або прогресування таких станів і/або симптомів таких станів.

Що стосується аутоїмунних розладів, опосередкованих ІКАК4, для цілей даного винаходу, то поняття "попередження", "профілактика" або "запобігання" слід розуміти як такі, що означають підтримувальну терапію після ремісії розладу для запобігання рецидиву (повторення). Це означає, що новий гострий запальний епізод може бути попереджений або, щонайменше, відтермінований.

Під "ремісією розладу" слід розуміти тимчасове або постійне припинення симптомів захворювання фізичного або психічного характеру, але без досягнення постійного одужання.

Під "рецидивом" або "повторенням" слід розуміти повторне виникнення захворювання або його симптомів після лікування, яке було тимчасово успішним, або після спонтанної ремісії.

Лікування або попередження захворювання, стану, розладу, ушкодження або проблеми зі здоров'ям може бути частковим або повним.

Сполуки загальної формули (І) можна застосовувати окремо або, якщо потрібно, у поєднанні з іншими активними інгредієнтами. Даний винахід також відноситься до лікарських засобів, які містять, щонайменше, одну зі сполук загальної формули (І) і один або декілька додаткових активних інгредієнтів, зокрема для лікування і/або попередження наведених вище порушень.

Переважні приклади активних інгредієнтів, придатних для комбінацій, охоплюють:

Загалом, можна назвати такі активні інгредієнти, як антибактеріальні (наприклад, пеніциліни, ванкоміцин, ципрофлоксацин, мупіроцин), противірусні (наприклад, ацикловір, осельтамівір) і протигрибкові (наприклад, нафтифін, ністатин) речовини, гамма-глобуліни, імуномодулювальні й імуносупресорні сполуки, такі як циклоспорин, метотрексатФ), блокатори ФНП (наприклад,

Нитігаф), етанерцепт, інфліксимаб, голімумаб і цертолізумаб пегол), інгібітори 1-1 (наприклад, бо анакінра, канакінумаб, рилонацепт), інгібітори фосфодиестерази (наприклад, апреміласт),

інгібітори дак/5ЗТАТ (наприклад, тофацитиніб, барицитиніб, (І РООб634), лефлуномід, фінголімод, терифлуномід, диметилфумарати (наприклад, текфидера), антагоністи 1/-6 (актемра, сарилумаб), інгібітори І/-2 (наприклад, стелара), ацетат глатирамеру (наприклад, копаксон, глатопа), тизабрі, циклофосфамід, ритуксимаб, белімумаб, інгібітори кальциневрину (наприклад, такролімус), рапаміцин, микофенолат мофетила, інтерферони (наприклад, бетаферон), кортикостероїди/глюкокортикоїди (наприклад, преднізон, преднізолон, дексаметазон, метилпреднізолон, гідрокортизон, бетаметазон), циклофосфамід, азатіоприн і сульфасалазин; парацетамол, антигістамінні препарати (наприклад, азеластин в АЇПегдоаії, гідроксизин в Аїйагах?, клемастин в Тамедііє), нестероїдні протизапальні речовини (НПЗР) (аспірин, ібупрофен, напроксен, етодолак, целекоксиб, колхіцин).

На додаток до зазначених вище, інгібітори ІКАК4 відповідно до винаходу можна також комбінувати з наступними активними інгредієнтами: б-меркаптопурин, інгібітори АПФ (наприклад, беназеприл), інгібітори ацетилхолінестерази (наприклад, донепезил), блокатори рецепторів ангіотензину (наприклад, лозартан, валсартан), аніонообмінники (наприклад, колестирамін, колестипол, колесевелам), антибіотики, такі як, наприклад, ципрофлоксацин і метронідазол, анти-СОЗ-антитіла, антихолінергічні засоби (наприклад, глікопіроній), протидіабетичні засоби, такі як, наприклад, метформін, протидіарейні лікарські засоби, такі як, наприклад, лоперамід або проносні (бісакодил), протисудомні лікарські засоби (наприклад, габапентин); анти-Т-лімфоцитарний глобулін/«антилімфоцитарний глобулін, апреміласт, азатіоприн, базиліксимаб, белімумаб, бета-2 симпатоміметики (наприклад, сальбутамол), бета-блокатори (наприклад, метопролол), бета-інтерферон (ІЕМ-бета) (наприклад, ІЕМ бета-15, ІЕМ бета-їа Амопехб і ВеїагегопФ), біологічні препарати для В- клітинної і Т-клітинної терапії (наприклад, ритуксимаб, абатацепт), інгібітори кальциневрину (наприклад, такролімус), блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін), хлорохін, кортизон, циклофосфамід, циклоспорин, даклізумаб, дитранол, діуретики (наприклад, гідрохлоротіазид), інгібітори ОРР-4 |(дипептидилпептидази 4) (наприклад, лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вильдагліптин), езетимиб, статини (наприклад, симвастатин, флувастатин), фібрати (наприклад, безафібрат, етофібрат, фенофібрат, гемфіброзил), фінголімод, фумарати (диметилфумарати), глатирамер ацетат, глініди (наприклад, натеглінід), глюкокортикоїди, сечовина, гідроксихлорохін, антитіла ІДЕ, імуноглобуліни, імунодепресивні засоби, такі як мітоксантрон, азатіоприн і циклофосфамід, міметики інкретину (гормон глюкозо- залежний інсулінотропний пептид (С1ІР)- і глюкагоноподібний пептид 1 (СІ Р-1)-аналоги/агоністи) (наприклад, ексенатид, ліраглутид, ліксисенатид), сенсибілізатори інсуліну (наприклад, піоглітазон) і терапія інсуліном (наприклад, інсулін МРН, інсулін лізпро), інтерферони, антитіла

З5 до інтегрину (наприклад, ведолізумаб, наталізумаб), інгібітори ЧУак/5ТАТ (наприклад, тофацитиніб, барицитиніб, (зі Р(О634), препарати, що містять кортизол, антагоністи лейкотриєнових рецепторів (наприклад, монтелукаст), лефлуномід, інгібітори МАО (моноамінооксидази) (наприклад, селегілін), мезалазин, метотрексат, метилксантини (наприклад, теофілін), наталізумаб, похідні нікотинової кислоти (наприклад, нікотинова кислота/ларопіпрант), інгібітори РОЕ-4 (фосфодиестераза типу 4) (наприклад, рофлуміласт), фототерапія, пробіотичні бактерії (Митайог, М5І ЖЗФ, І асіорасійи5 о, І асіобасійи5 ріапіагит, Г. асідорніїшв, ГГ. сазеї, Віїдобасіегцт іпіапії 35624, Епівегососси5 Тесішт 5Е68, Вітдобрасіетійт

Іопдит, Е5сПегіспіа соїї Міх5іє 1917), рапаміцин, ретиноїд, ритуксимаб, саліцилова кислота, секукінумаб, інгібітори 5012 (натрій-глюкозний котранспортер 2) /гліфлозин (наприклад, дапагліфлозин, емпагліфлозин), статини (наприклад, симвастатин, флувастатин), сульфасалазин, сульфонілсечовини (наприклад, глибенкламід, толбутамід), терифлуномід, тоцилізумаб, місцеві стероїди, устекинумаб, ведолізумаб, аналоги вітаміну ОЗ, такі як, наприклад, кальципотриол, такальцитол або кальцитриол; інгібітори клітинного поділу (наприклад, азатіоприн, мікофенолят мофетил, микофенолова кислота, еверолімус або сиролімус) й інгібітори а-глюкозидази (наприклад, акарбоза, міглітол, воглібіоза).

Слід також назвати лікарські засоби, що містять щонайменше одну зі сполук загальної формули (І) і один або декілька інших активних інгредієнтів, зокрема інгібітори ЕРА (інгібітори рецептора 4 простагландину Е2), інгібітори Р2 х З (Р2Х пуриноцептор 3), інгібітори РТСЕЗ (інгібітори простагландин Е синтази), інгібітори Р2 х 4 (Р2Х пуриноцептор 4), інгібітори МКМКТ1/2 (МАР кіназа, що взаємодіє з серин/греонін-протеїнкіназою 1/2) або інгібітори АКК1СЗ (інгібітори альдокеторедуктази 1-ї родини, член С3) для лікування і/або попередження наведених вище захворювань.

Сполуки загальної формули (І) можуть діяти системно і/або місцево. Для цієї мети їх можна вводити придатним способом, наприклад, пероральним, парентеральним, 60 внутрішньолегеневим, назальним, сублінгвальним, лінгвальним, букальним, ректальним,

дермальним, трансдермальним, кон'юнктивальним шляхом або у вухо, або у вигляді імплантату або стенту.

Сполуки загальної формули (І) можна вводити у лікарських формах, придатних для цих шляхів введення.

Придатними лікарськими формами для перорального введення є форми, які функціонують згідно з відомим рівнем техніки і вивільняють сполуки загальної формули (І) швидко і/або модифікованим чином і які містять сполуки загальної формули (І) в кристалічній і/або аморфній іМабо розчиненій формі, наприклад, таблетки (непокриті або покриті оболонкою таблетки, наприклад, які мають стійкі до шлункового соку покриття або покриття, які розчиняються із затримкою, або нерозчинні покриття, які контролюють вивільнення сполуки відповідно до винаходу), таблетки або плівки/облатки, які швидко розпадаються у ротовій порожнині, плівки/ліофілізати, капсули (наприклад, тверді або м'які желатинові капсули), таблетки з цукровим покриттям, гранули, пелети, порошки, емульсії, суспензії, аерозолі або розчини.

Парентеральне введення можна здійснити, уникаючи стадії усмоктування (наприклад, внутрішньовенним, внутрішньоартеріальним, внутрішньосерцевим, інтраспінальним або інтралюмбарним способом) або з включенням стадії усмоктування (наприклад, внутрішньом'язовим, підшкірним, внутрішньошкірним, крізьшкірним або внутрішньочеревним способом). Формами застосування, придатними для парентерального введення, зокрема, є склади для ін'єкцій та інфузій у вигляді суспензій, емульсій, ліофілізатів або стерильних порошків

Для інших шляхів введення, придатними прикладами є інгаляційні форми лікарських засобів (що містять застосування порошкових інгаляторів, небулайзерів), краплі в ніс, розчини або спреї, таблетки, плівки/облатки або капсули для лінгвального, сублінгвального або букального введення, супозиторії, препарати для введення у вуха або в очі, водні суспензії (лосьйони, суміші для збовтування), ліпофільні суспензії, мазі, креми, трансдермальні терапевтичні системи (наприклад, пластири), молочко, пасти, піни, присипки, імплантати або стенти.

Перевагу надають пероральному або парентеральному введенню, особливо пероральному введенню.

Сполуки загальної формули (І) можуть бути перетворені у зазначені лікарські форми. Це можна здійснити по суті відомим способом змішування з інертними, нетоксичними, фармацевтично придатними наповнювачами. Такі наповнювачі охоплюють носії (наприклад, мікрокристалічну целюлозу, лактозу, маніт), розчинники (наприклад, рідкі полієтиленгліколі), емульгатори і диспергувальні або змочувальні засоби (наприклад, додецилсульфат натрію, поліоксисорбітанолеат), зв'язувальні речовини (наприклад, полівінілпіролідон), синтетичні і природні полімери (наприклад, альбумін), стабілізатори (наприклад, антиоксиданти, наприклад, аскорбінову кислоту), барвники (наприклад, неорганічні пігменти, наприклад, оксиди заліза) і добавки для корекції смаку і/або запаху.

Даний винахід також забезпечує лікарські засоби, які містять, щонайменше, одну сполуку відповідно до винаходу, як правило, разом з одним або декількома інертними, нетоксичними, фармацевтично прийнятними наповнювачами, і їх застосування для зазначених вище цілей.

Загалом, було виявлено, що у випадку парентерального введення для досягнення ефективних результатів вигідно вводити сполуки у кількості приблизно від 0,001 до 1 мг/кг, приблизно від 0.01 до 0.5 мг/кг маси тіла. У випадку перорального введення доза складає приблизно від 0,01 до 100 мг/кг, переважно приблизно від 0,01 до 20 мг/кг і найбільш переважно від 0,1 до 10 мг/кг маси тіла.

Тим не менше, у деяких випадках може виявитися необхідним відхилитися від зазначених кількостей, а саме залежно від маси тіла, шляху введення, індивідуальної відповіді на активний інгредієнт, природи препарату і часу введення або інтервалу, протягом якого його здійснюють.

Таким чином, у деяких випадках може бути достатньо кількостей, менших ніж зазначена вище мінімальна кількість, у той час як в інших випадках згадана верхня межа повинна бути перевищена. У випадку введення більш значних кількостей, може виявитися доцільним розділити їх на декілька окремих доз, які вводять протягом доби.

Демонстраційні приклади, які наведені нижче, демонструють винахід. Винахід не обмежений такими прикладами.

Якщо не зазначене інше, процентні значення, згадані в тестах і прикладах, які наведені нижче, є процентними значеннями за масою; частини є частинами за масою. Співвідношення розчинників, ступеня розведень і дані концентрацій для розчинів рідина/рідина у кожному випадку перераховані на об'єм.

Одержання сполук загальної формули (І) бо Сполуки, описані у даній заявці, і їх одержання представлені у поки що неопублікованій заявці РСТ/ЕР2015/077596.

Одержання сполук загальної формули (І) показано за допомогою схем синтезу, які наведені нижче.

Вихідні речовини, які використовують для синтезу сполук загальної формули (1) представляють собою карбонові кислоти (Проміжна сполука М3), які є комерційно доступними або їх можна одержати відомими з літературних джерел способами або аналогічно відомим з літературних джерел способам (див., наприклад, Еигореап доигпаї! ої Огдапіс Спетівігу 2003, 8, 1559 - 1568, Спетіса! апа РНаптасеціїса! Вийейп, 1990, 38, 9, 2446 - 2458, 5упіпеїййс

Соттипісайопе5 2012, 42, 658 - 666, Темапнеагоп, 2004, 60, 51, 11869-11874) (див., наприклад,

Схему синтезу 1). Деякі карбонові кислоти М3 можуть бути одержані із складних ефірів карбонових кислот (Проміжна сполука М2) шляхом гідролізу (див., наприклад, реакцію етил 6- (гідроксиметил)піридин-2-карбоксилату з водним розчином гідроксиду натрію в метанолі, МО 200411328) або - у випадку складного трет-бутилового ефіру - шляхом реакції з кислотою, наприклад, хлористоводневою або трифтороцтовою кислотою (див., наприклад, Байоп

Тгапзасіп5, 2014, 43, 19, 7176 - 7190). Карбонові кислоти М3 також можна застосовувати у вигляді їх солей лужних металів. Проміжні сполуки М2 також необов'язково можна одержати з проміжних сполук М1, які несуть атом хлору, брому або йоду як замісника Х' по реакції в атмосфері монооксиду вуглецю, необов'язково при підвищеному тиску, в присутності фосфінового ліганда, наприклад, 1,3-біс(ідифенілфосфіно)пропану, сполуки паладію, наприклад, ацетату паладіюцІІ), і основи, наприклад триетиламіну, з додаванням етанолу або метанолу в розчиннику, наприклад, диметилсульфоксиді (для способів одержання див., наприклад, УМО 2012112743, МО 2005082866, Спетіса! Соттипісайоп5 (Сатргідде, Англія), 2003, 15, 1948 - 1949, МУМО200661715). Проміжні сполуки М1 є або комерційно доступними, або їх можна одержати відомими з літературних джерел способами. Ілюстративні способи одержання докладно описані в МО 2012061926, Еигореап ЧЦошгпа! ої Огдапіс СПпПетівігу, 2002, 2, 327 - 330, зЗупіпевзів, 2004, 10, 1619 - 1624, доитаї ої Те Атегісап Спетіса! Зосівїу, 2013, 135, 32, 12122 - 12134, Віоогдапіс апа Медісіпа! Снетівігу І еНегв, 2014, 24, 16, 4039 - 4043, О052007185058,

МО2009117421.

Схема синтезу 1

А, шини «Кох нини А : А

Гтреемізкна екю Преміжна гроолука У Прозбжии снюгсука М

Х! представляє собою хлор, бром або йод.

ВЗ представляє собою метил, етил, бензил або трет-бутил.

ВУ, В? кожний, як визначено в загальній формулі (І).

Метил 5-аміно-1Н-індазол-б-карбоксилат (Проміжна сполука 2) може бути одержаний, виходячи з метил 1Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 0) відповідно до Схеми синтезу 2 згідно зі Схемою синтезу 2 шляхом нітрування і відновлення нітрогрупи проміжної сполуки 1 воднем в присутності паладію на вугіллі, аналогічно до М/О 2008/001883. Для одержання проміжних сполук З, виходячи з проміжної сполуки 2, можна застосовувати різні реагенти сполучення, відомі з літературних джерел (Атіпо Асійв5, Реріїде5 апа Ргоїєїйв іп Огдапіс

Спетівігу, том З - Виїдіпа ВіосК5, Саїаузів апа Соиріїтд Спетівігу, Апагем/ В. Ниднев, УМіеєу, глава 12-Реріїде-Соцріїпу НКеадепів, 407-442; Спет. бос. Кеу., 2009, 38, 606). Наприклад, можна застосовувати гідрохлорид 1-(З-диметиламінопропіл)-3-етилкарбодиіміду у комбінації з гідратом 1-гідрокси-1Н-бензотриазолу (НОВІ, МО 2012107475; Віоогд. Мед. Спет. І ей., 2008, 18, 2093), тетрафторборатом (1Н-бензотриазол-1-ілокси)(диметиламіно)-М, М-диметилметанамінію (ТВТИ,

САБ 125700-67-6), гексафторфосфатом (диметиламіно)-М, М-диметил(ЗН-(1,2,3З|гриазолі4,5-

Б|піридин-3-ілокси) метанамінію (НАТО, СА 148893-10-1), пропанфосфоновим ангідридом (у вигляді розчину в етилацетате або ДМФА, СА568957-94-8) або ди-1Н-імідазол-1-ілметаноном (СІ) як реагентів сполучення, з додаванням до реакційної суміші у кожному випадку основи, такої як триетиламін або М-етил-М-ізопропілпропан-2-амін. Перевагу надають застосуванню

ТВТИ ї М-етил-М-ізопропілпропан-2-аміну в ТГФ.

Схема синтезу 2 пекан свиті пеки М нд пе серб

ХМ я кт м - М ШИ о й

Проміжна епалуєа й Пвомнвєа сполука | Тіроміжна внука З щі щи ще

Ше "у Ж

Ко

Я іунюіжнна села Я

Кожний із замісників КЕ", В? має значення, визначені в загальній формулі (І).

Виходячи з проміжних сполук 3, можна одержати похідні 2-заміщеного індазолу (Проміжна сполука 4) (див. Схему синтезу 3). Застосовні реакції для цієї мети охоплюють у себе реакції з необов'язково заміщеними алкілхлоридами, алкілбромідами, алкілиодидами або алкіл-4- метилбензолсульфонатами. Застосовні алкілгалогеніди або алкіл-4-метилбензолсульфонати є комерційно доступними або можуть бути одержані аналогічно відомим з літературних джерел способам (для одержання алкіл-4-метилбензолсульфонатів одним прикладом є реакція відповідного спирту з 4-метилбензолсульфонілхлоридом в присутності триетиламіну або піридину; див., наприклад, Віоогдапіс апі Меадісіпа! Спетівігу, 2006, 14, 12, 4277 - 4294).

Необов'язково, у випадку застосування алкілхлоридів або алкілбромідів, також можна додавати йодид лужного металу, такий як йодид калію або йодид натрію. Застосовні основи можуть представляти собою, наприклад, карбонат калію, карбонат цезію або гідрид натрію. У випадку реакційноздатних алкілталогенідів також можна у деяких випадках застосовувати М- циклогексил-М-метилциклогексанамін. Застосовні розчинники охоплюють, наприклад, 1- метилпіролідин-2-он, ДМФА, ДМСО або ТГФф. Необов'язково, використовувані алкілгалогеніди або алкіл-4-метилбензолсульфонати можуть мати функціональні групи, які необов'язково заздалегідь захищені захисною групою (див. також Р. (35. М. УУшї5, Т. МУ. Сгеепе, ОСгеепе5

Ргоїєсіїме Стоцмрзв іп Огдапіс Зупіпезів, Еошпй Еайіоп, ІЗВМ: 9780471697541). При застосуванні, наприклад, алкілгалогенідів або алкіл-4--метилбензолсульфонатів, що мають одну або декілька гідроксильних груп, ці гідроксильні групи можуть бути необов'язково захищені трет- бутилідиметил)усилільною групою або подібною кремнійвмісною захисною групою, відомою спеціалістам в даній галузі. Альтернативно, гідроксильні групи також можуть бути захищені тетрагідро-2Н-пірановою групою (ТНР) або ацетильною або бензоїльною групою. Застосовні захисні групи потім можна відщепити до синтезу проміжної сполуки 4, або так само після синтезу (І). Якщо, наприклад, трет-бутилідиметилсилільна) групу використовують як захисну групу, то її можна відщепити, із застосуванням тетрабутилфториду амонію в розчиннику, такому як, наприклад, ТГФ. ТНР захисну групу можна відщепити, наприклад, із застосуванням 4- метилбензолсульфонової кислоти (необов'язково у формі моногідрату). Ацетильні групи або

Зо бензоїльні групи можна відщепити обробкою водним розчином гідроксиду натрію.

Використовувані алкілгалогеніди або алкіл-4-метилбензолсульфонати можуть необов'язково містити функціональні групи, які можна піддати реакціям окиснення або відновлення, відомим спеціалістам в даній галузі (див., наприклад, Зсієепсе ої Зупіпеві5, бзеогд Тпіете Мепіад). Якщо, наприклад, функціональна група представляє собою сульфідну групу, то її можна окиснити способами, відомими з літературних джерел, до сульфоксидної або сульфонової групи. У випадку сульфоксидної групи її також можна окиснити до сульфонової групи. Для цих стадій окиснення можна застосовувати, наприклад, З-хлорпербензойну кислоту (САБ 937-14-4) (у цьому відношенні див. також, наприклад, И0Ш5201094000 для окиснення похідної 2- (метилсульфаніл)етил-1 Н-піразолу до похідної 2-(метилсульфініл)етил-1Н-піразолу й окиснення додаткової похідної 2-(метилсульфаніл)етил-1 Н-піразолу до похідної 2-(метилсульфоніл)етил- 1Н-піразолу). Якщо використовувані алкілгалогеніди або тозилати містять кетогрупу, то її можна відновити за допомогою способів відновлення, відомих спеціалістам в даній галузі, до спиртової групи (див., наприклад, Спетіхспе Вегісніє, 1980, 113, 1907 - 1920 для використання боргідриду натрію). Ці стадії окиснення або відновлення можна згодом здійснити до синтезу проміжної сполуки 4, або ж після синтезу сполуки відповідно до винаходу загальної формули (1).

Альтернативно, проміжну сполуку 4 можна одержати реакцією Міцунобу (див., наприклад, К. С.

К. бБулату і др. Спет. Кем. 2009, 109, 2551 - 2651) з проміжної сполуки З з необов'язково заміщеними алкіловими спиртами. Можна застосовувати різні фосфіни, такі як трифенілфосфін, трибутилфосфін або 1,2-дифенілфосфіноетан у комбінації з диізопропілазодикарбоксилатом (СА5 2446-83-5) або іншими похідними діазолу, згаданими в літературних джерелах (К. С. К.

Зуату і др. Спет. Кем. 2009, 109, 2551 - 2651). Перевагу надають застосуванню трифенілфосфіну і диїізопропілазодикарбоксилату. Якщо алкіловий спирт несе функціональну групу, то можна - як у випадку наведених вище реакцій з алкілгалогенідами - здійснити відомі способи із захисними групами (подальші вказівки можна знайти в Р. с. М. МУців, Т. МУ. Стгеепе,

Сгеепе"5 Ргоїесіїме сгоимрз іп Огдапіс Зупіпезі5, четверте видання, ІЗВМ: 9780471697541) і - як у випадку наведених вище реакцій з алкілгалогенідами - здійснити стадії окиснення або відновлення відповідно до синтезу проміжної сполуки 4, або ж після синтезу сполук відповідно до винаходу загальної формули (І). Виходячи з проміжної сполуки 4, сполуки відповідно до винаходу загальної формули (І) де В: і ЕЗ визначені як С:і-Св-алкіл (де КЕ? і З мають однакове визначення) можна одержати за допомогою реакції Гриньяра (див., наприклад, реакцію похідної метил-1Н-індазол-б6-карбоксилату з бромідом метилмагнію в ЕР 2489663). Для реакції Гриньяра можна застосовувати галогеніди алкілмагнію. Особливу перевагу надають хлориду метилмагнію або броміду метилмагнію в ТГФ або діетиловому ефірі, або також у сумішах ТГФ і діетилового ефіру. Альтернативно, виходячи з проміжної сполуки 4, сполуки відповідно до винаходу загальної формули (І), де К? і КЗ визначені як Сі-Св-алкіл (де К? і КЗ мають однакове визначення), можна одержати за допомогою реакції з алкіллітієвим реагентом (див., наприклад, реакцію похідної метил-2-аміно-4-хлор-1-метил-1 Н-бензімідазол-7-карбоксилату З ізопропіллітієм або трет-бутиллітієм в УУО 2006116412). Виходячи з проміжної сполуки 4, можна одержати сполуки відповідно до винаходу загальної формули (І), де В? і ЕЗ визначені як Н, шляхом відновлення алюмогідридом літію в ТГФ, боргідридом літію в ТГФ або боргідридом натрію в ТГФ, необов'язково з додаванням метанолу, або сумішами боргідриду літію і боргідриду натрію.

Зо Схема синтезу З

З в й в ту зе

Ще о «Ко

НН ть | СЕ се ІФ с -кі «Му на у ча шої на чи Я а мері | вв

Я

Проміжив сполука З Гірнхмано: сохне Я В

Кожний із замісників К', Ве, Аз, ВУ, В» має значення, визначені в загальній формулі (І).

Виходячи з проміжної сполуки 3, проміжна сполука 5, де В: і ЕЗ визначені як С.і-Св-алкіл (де

В? ії З мають однакове визначення) можна одержати за допомогою реакції Гриньяра (див., наприклад, Схему синтезу 4). Для цієї мети можна застосовувати придатні галогеніди алкілмагнію, наприклад хлорид метилмагнію або бромід метилмагнію в ТГФ або в діетиловому ефірі або ж у сумішах ТГФ і діетилового ефіру.

Виходячи з проміжної сполуки 5, потім можна одержати частину (І-а) сполук відповідно до винаходу формули (І), де К? ії КЗ визначені як Сі-Св-алкіл (де К? і КЗ мають однакове визначення). Для цієї мети, аналогічно до Схеми синтезу З (одержання проміжної сполуки 3), застосовними є реакції проміжної сполуки 5 з необов'язково заміщеними алкілхлоридами, алкілбромідами, алкілиодидами або алкіл-4--метилбензолсульфонатами. Можна застосовувати способи із захисними групами, аналогічно описаними в Схемі синтезу 3.

Альтернативно, для одержання частини (І-а) сполук відповідно до винаходу формули (І), де

В? і ЕЗ визначені як С:і-Св-алкіл (де К2 і ЕЗ мають однакове визначення), можна застосовувати реакцію Міцунобу проміжної сполуки 5 з необов'язково заміщеними алкіловими спиртами (аналогічно до Схеми синтезу 3).

Якщо БЕ у сполуках формули (І-а) охоплює придатну функціональну групу, потім необов'язково можна, по аналогії зі Схемою синтезу 3, застосовувати реакції окиснення або реакції відновлення для одержання додаткових сполук відповідно до винаходу.

Схема синтезу 4 в 54

Н пт а з с а я пеню В. рек чн я Проміжна сполука 5

Проміжна сзогука З в / «Д.

Нк. і

Кк з

Го

Кожний із замісників К!, В", А? має значення, визначені в загальній формулі (І). 2 ії ВЗ завжди мають одне й те саме визначення і обидва представляють собою С1-Св-алкіл.

Виходячи з проміжної сполуки 1, можна одержати проміжну сполуку 4 альтернативним способом (див. Схему синтезу 5). Насамперед, проміжну сполуку 1 перетворюють на проміжну сполуку 6 способами, як в Схемі синтезу З (одержання проміжної сполуки 4 з проміжної сполуки

З).

Проміжну сполуку 6 потім можна перетворити на проміжну сполуку 7 шляхом відновлення нітрогрупи. Наприклад, нітрогрупу можна відновити паладієм на вугіллі в атмосфері водню (див., наприклад, ММО 2013174744 для відновлення б-ізопропокси-5-нітро-1Н-індазолу в 6- ізопропокси-1Н-індазол-5-аміне) або використовуючи залізо і хлорид амонію у воді і етанолі (див., наприклад, також дошигпаї ої Ше Спептісаї! босієїу, 1955, 2412-2419), або використовуючи хлорид олова(Ії) (САЗ 7772-99-8). Переважним є застосування заліза і хлориду амонію у воді й етанолі. Одержання проміжної сполуки 4 з проміжної сполуки 7 можна здійснити аналогічно до

Схеми синтезу 2 (одержання проміжної сполуки З із проміжної сполуки 2).

Як описано для Схеми синтезу 3, необов'язково можна застосовувати способи із захисними групами і у випадку Схеми синтезу 5. Необов'язково, додатково можна, виходячи з проміжної сполуки 6 або проміжної сполуки 7, як описано для Схеми синтезу 3, провести реакції окиснення або відновлення, відомі спеціалістам в даній галузі (див., наприклад, 5сіепсе ої 5упіпеві5, сеога

Тпіете Мепад).

Схема синтезу 5 ех кри чи ес ння ЩІ Но ння

З КО, | ур ж шаль че се ї 8 КУ | ЗКУ Е е со Проміжна сполука 7

Ніро ства Е Проміжна саоука В ; я. ра

Фе

Провів спозуюа Я

Кожний із замісників КЕ, В", ВЕ? має значення, визначені в загальній формулі (1).

Синтез примірних сполук

Скорочення і пояснення хроматографія хроматографія світлорозсіяння середньою частиною

МН о Їамако//////7711С1С

Термін розчин хлориду натрію завжди означає насичений водний розчин хлориду натрію.

Хімічні назви проміжних сполук і прикладів генерували із застосуванням програмного забезпечення АСО / Ії АВ5 (Ваїсіп Мегвіоп 12.01).

Методи

У деяких випадках, сполуки загальної формули (І) і їх попередники і/або проміжні сполуки аналізували за допомогою РХ-МС.

Метод А1: НЕРХ (МесМм-НОСООН):

Прилад: Умаїег5 Асдийу НЕРХ-МС 5ОЮ 3001; колонка: Асдийу НЕРХ ВЕН С18 1.7 50 х 2.1 мм; елюент А: вода « 0.1 об'ємн. 95 мурашиної кислоти (99 95), елюент В: ацетонітрил; градієнт: 0-1,6 хв. 1-99 95 В, 1.6-2.0 хв. 9995 В; швидкість потоку 0.8 мл/хв; температура: 60 "С; об'єм введеної проби: 2 мкл; САО скан: 210-400 нм; РС ЕРІк, ЕРІ-, діапазон сканування 160-1000 т/2;

ЕІ 50.

Метод А2: НЕРХ (Месм-МНа):

Прилад: Умаїег5 Асдийу НЕРХ-МС 5ОЮ 3001; колонка: Асдийу НЕРХ ВЕН С18 1.7 50 х 2.1 мм; елюент А: вода «ї 0.2 об'ємн. 95 аміаку (32 95), елюент В: ацетонітрил; градієнт: 0-1.6 хв. 1- 9995 В, 1.6-2.0 хв. 9995 В; швидкість потоку 0.8 мл/хв; температура: 60 "С; об'єм введеної проби: 2 мкл; АЮ скан: 210-400 нм; РС ЕРІ»х, ЕРІ-, діапазон сканування 1600-1000 т/2; ЕІ 50.

Метод АЗ: (РХ-МС)

Прилад: Адііепі 1290 Іпіпйу РХ; колонка: Асдийу НЕРХ ВЕН С18 1.7 50 х 2.1 мм; елюент А: вода ж 0,05 об'ємн. 96 мурашиної кислоти, елюент В: ацетонітрил ж 0,05 об'ємн. 95 мурашиної кислоти; градієнт: 0-1.7 хв. 2-9095 В, 1.7-2.0 хв. 9095 В; швидкість потоку 1,2 мл/хв; температура: 60 "С; об'єм введеної проби: 2 мкл; САО скан: 190-390 нм; МС: Адіїепі ТОЕ 6230.

Метод А4: (РХ-МС)

Прилад: УМагег5 Асдийу; колонка: Кіпеїех (Рпепотепех), 50 х 2 мм; елюент А: вода ж 0.05 об'ємн. 96 мурашиної кислоти, елюент В: ацетонітрил ж- 0.05 об'ємн. 96 мурашиної кислоти; градієнт: 0-1,9 хв. 1-99 95 В, 1.9-2.1 хв. 99 95 В; швидкість потоку 1.5 мл/хв; температура: 60 "С; об'єм введеної проби: 0.5 мкл; САО скан: 200-400 нм.

У деяких випадках, сполуки загальної формули (І) і їх попередники і/або проміжні сполуки очищали ступними ілюстративними препаративними способами ВЕРХ:

Спосіб Р1: система: Умаїег5 Ашоригійсайоп 5узіет: Ритр 2545, Затріє Мападег 2767, СРО, радр 2996, ЕІ 50 2424, 500; колонка: ХВгідде С18 5 мкм 100 х 30 мм; елюент А: вода ях 0,1 об'ємн. У6 мурашиної кислоти, елюент В: ацетонітрил; градієнт: 0-8 хв. 10-100 95 В, 8-10 хв. 100 95 В; потік: 50 мл/хв; температура: кімнатна температура; розчин: макс. 250 мг/макс. 2,5 мл

ДМСО або ОМЕ; об'єм введеної проби: 1 х 2.5 мл; детектування: САО діапазон сканування 210-- 400 нм; РС ЕРІ»к, ЕРІ-, діапазон сканування 160-1000 т/2.

Спосіб Р2: система: Умаїег5 Ашіоригійсайцоп 5узіет: Ритр 254, Затріе Мападег 2767, СЕО,

рдр 2996, ЕІ 50 2424, 500 3100; колонка: ХВгідде С18 5 мкм 10 х 30 мм; елюент А: вода - 0.2 об'ємн. 96 аміаку (32 95), елюент В: метанол; градієнт: 0-8 хв. 30-70 95 В; потік: 50 мл/хв; температура: кімнатна температура; детектування: САО діапазон сканування 210-400 нм; РС

ЕРІх, ЕРІ-, діапазон сканування 160-1000 т/л; ЕІ 50.

Спосіб РІ: система: І аротаїйс, помпа: НО-5000, відбірник фракцій: ГАВОСОЇ. Магіо-4000, УФ детектор: Кпацег ОМО 2.15; колонка: ХВгідде С18 5 мкм 100 х 30 мм; елюент А: вода ж 0.2 об'ємн. 95 аміаку (25 95), елюент В: ацетонітрил; градієнт: 0-1 хв. 15 95 В, 1-6.3 хв. 15-55 95 В, 6.3-6.4 хв. 55-100 90 В, 6.4-7.4 хв. 100 9о В; потік: 60 мл/хв; температура: кімнатна температура; розчин: макс. 250 мг / 2 мл ДМСО; об'єм введеної проби: 2 х 2 мл; детектування: УФ 218 нм; програмне забезпечення: ЗСРА РгерсСоп5.

Спосіб Р4: система: І аротаїйс, помпа: НО-5000, відбірник фракцій: ГАВОСОЇ. Магіо-4000, УФ детектор: Кпацег ОМО 2.15; колонка: Спготайгех КР С18 10 мкм 125 х 30 мм; елюент А: вода 0.1 об'ємн. 95 мурашиної кислоти, елюент В: ацетонітрил; градієнт: 0-15 хв. 65 - 100 95 В; потік: 60 мл/хв; температура: кімнатна температура; розчин: макс. 250 мг / 2 мл ДМСО; об'єм введеної проби: 2 х 2 мл; детектування: Уф 254 нм; програмне забезпечення: ЗСРА РгерсСоп5.

Спосіб Р5: система: бЗеріаїес: Преп. 5ЕС100, колонка: Спігаїрак ІА 5 мкм 250 х 20 мм; елюент А: двооксид вуглецю, елюент В: етанол; градієнт: ізократичний 20 95 В; потік: 80 мл/хв; температура: 40 "С; розчин: макс. 250 мг / 2 мл ДМСО; об'єм введеної проби: 5 х 0.4 мл; детектування: УФ 254 нм.

Спосіб Рб: система: Адіїепі: Преп. 1200, 2 х преп. помпа, ОСА, МУМО, сіївоп: Гідцій Напаїйег 215; колонка: СпігаІсеІ ФО-Н 5 мкм 250 х 20 мм; елюент А: гексан, елюент В: етанол; градієнт: ізократичний 30 95 В; потік: 25 мл/хв; температура: 25 "С; розчин: 187 мг / 8 мл етанол/метанол; об'єм введеної проби: 8 х 1.0 мл; детектування: УФ 280 нм.

Спосіб Р7: система: І аротаїйс, помпа: НО-5000, відбірник фракцій: ГАВОСОЇ. Магіо-4000, УФ детектор: Кпацег ОМО 2.15; колонка: ХВгідде С18 5 мкм 100 х 30 мм; елюент А: вода «ж 0.1 об'ємн. 95 мурашиної кислоти, елюент В: ацетонітрил; градієнт: 0-3 хв: 65 95 В ізократичний, 3-13 хв: 65-100 9о В; потік: 60 мл/хв; температура: кімнатна температура; розчин: макс. 250 мг /2 мл

ДМСО; об'єм введеної проби: 2 х 2 мл; детектування: УФ 254 нм.

Спосіб Р8: система: Адіїепі: Преп. 1200, 2 х преп. помпа, ОСА, МУМО, сіївоп: Гідцій Напаїйег 215; колонка: СпігаІрак ІЕ 5 мкм 250 х 20 мм; елюент А: етанол, елюент В: метанол; градієнт: ізократичний 5095 В; потік: 25 мл/хв; температура: 25"С; розчин: 600 мг / 7 мл М, М- диметилформамід; об'єм введеної проби: 10 х 0.7 мл; детектування: УФ 254 нм.

У деяких випадках, суміші речовин очищали колонковою хроматографією на силікагелі.

Для одержання деяких сполук загальної формули (І) і їх попередників і/або проміжних сполук очищення за допомогою колонкової хроматографії ("флеш-хроматографії") проводили на силікагелі із застосуванням пристроїв ІзоЇега? від Віоїаде. Це здійснювали із застосуванням картриджів від Віоїаде, наприклад, картриджа "ЗМАР Сагпігідде, КР ЗІ" різного розміру і картриджів "Іпсегопіт Ригйавхп 5ійса НР 150М ПЯазп соїштп" від Іптегопіт різного розміру.

Вихідні речовини

Проміжна сполука М2-1

Метил 6-(2-гідроксипропан-2-іл)/упіридин-2-карбоксилат й н.с но че (в);

М он! (в); тон, 2.00 г (9.26 ммоль) 2-(6-бромпіридин-2-іл/упропан-2-олу (СА5 638218-78-7) розчиняли в 20 мл метанолу і 20 мл ДМСО. Потім додавали 250 мг 1,3-біс(фенілфосфіно)пропану, 130 мг ацетату паладію(ІІ) і З мл триєетиламіну. Реакційну суміш три рази продували монооксидом вуглецю при кімнатній температурі й перемішували під 13 бар атмосфери монооксиду вуглецю протягом 30 хв. Атмосферу монооксиду вуглецю видаляли шляхом застосування вакууму і суміш перемішували під 14 бар атмосфери монооксиду вуглецю при 100 "С протягом 24 год.

Автоклав декомпресували, до реакційної суміші додавали воду, і реакційну суміш екстрагували три рази етилацетатом, промивали насиченим водним розчином гідрокарбонату натрію і розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Це забезпечило 1,60 г сирого продукту.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 0.76 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 195.00.

Проміжна сполука М3-1

6-(2-Гідроксипропан-2-іл)піридин-2-карбоксилат калію й нос нс хх о

М В он ок 1,60 г сирого продукту проміжної сполуки 0-1 спочатку завантажували в 15 мл метанолу, 0.74 г гідроксиду калію додавали і суміш перемішували при 50 "С протягом 16,5 год. Після концентрування, це забезпечило 2,1 г залишку, який використовували без додаткового очищення.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 0.47 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 181.00.

Проміжна сполука 1-1

Метил 5-нітро-1Н-індазол-б-карбоксилат (в) п. 07 іх (в) н 7 М о 4.60 г (26.1 ммоль) метил 1Н-індазол-6-карбоксилату (СА5 Мо: 170487-40-8) розчиняли в 120 мл сірчаної кислоти (96 95) і охолоджували до -15 "С у тригорлій колбі, що містить СРО-мішалку, крапельну лійку і внутрішній термометр. Протягом 15 хв. нітрувальну кислоту (10 мл 96 95 сірчаної кислоти в 5 мл 65 95 азотної кислоти), яку попередньо одержували і охолоджували, додавали по краплях до цього розчину. По завершенню додавання по краплях суміш перемішували протягом ще 1 год. (внутрішня температура при -13 С). Реакційну суміш додавали у лід і залишок відфільтровували шляхом відсмоктування, промивали водою і сушили у сушильній шафі при температурі 50 "С під зниженим тиском. Одержували 5,49 г зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 0.75 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-222(МаН):

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСОО-аб): б |част. на млн.) - 3.87 (5, З Н), 7.96 (5, 1 Н), 8.44 (5, 1 Н), 8.70 (5, 1 Н), 13.98 (ру. 5., 1 Н).

Проміжна сполука 2-1

Метил 5-аміно-1Н-індазол-б6-карбоксилат

НМ з о н нс" й о 4,40 г (19.8 ммоль) метил 5-нітро-1Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 1-1) розчиняли в 236 мл метанолу і гідрували з 1,06 г (0,99 ммоль) паладію на активованому вугіллі під стандартним тиском водню при 25 "С протягом З год. Реакційну суміш фільтрували через

Зо целіт, фільтр промивали метанолом, і фільтрат концентрували. Одержували 3,53 г зазначеної у заголовку сполуки.

ІН ЯМР (300 МГц, ДМСОО-аб): б |част. на млн.) - 3.85 (5, З Н) 6.01 (5, 2 Н) 6.98 (5, 1 Н) 7.79- 7.91 (т, 1 Н) 7.99 (в, 1 Н) 12.84 (р. 5., 1 Н).

Проміжна сполука 3-1

Метил 5-((6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1Н-індазол-6-карбоксилат

З

Е | у о

Е М

Е НМ Х

) Н

НС" Й в) 4,95 г (25.9 ммоль) 6-(трифторметил)піридин-2-карбонової кислоти спочатку завантажували в 45 мл ТГФ. Додавали 9,07 г (28.2 ммоль) тетрафторборату О-(бензотриазол-1-іл)-М, М, М'М'- тетраметилуронію і 4.92 мл (28.2 ммоль) М-етил-М-ізопропілпропан-2-амін і суміш перемішували при 25"С протягом 30 хв. Потім додавали 4.50 г (23.5 ммоль) метил 5-аміно-1Н-індазол-б- карбоксилату (Проміжна сполука 2-1) і суміш перемішували при 25 "С протягом 24 год.

Реакційну суміш фільтрували шляхом відсмоктування через мембранний фільтр, тверді речовини промивали за допомогою ТГФ і водою, і сушили у сушильній шафі протягом ночі.

Одержували 7,60 г зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.16 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-365 (МН):

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- 46): б |част. на млн.) - 3.97 (5, З Н), 8.13-8.27 (т, 2 Н), 8.30 (5, 1 Н), 8.33-8.45 (т, 1 Н), 8.45-8.51 (т, 1 Н), 9.15 (в, 1 Н), 12.57 (5, 1 Н), 13.44 (5,1 Н).

Проміжна сполука 3-2

Метил 5-((6-(дифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1 Н-індазол-6-карбоксилат 95

Е хо | і)

М

Е НМ і) й; не Й і) 2,85 г (23.5 ммоль) 6-(дифторметил)піридин-2-карбонової кислоти спочатку завантажували в 30 мл ТГФ. Додавали 6.05 г (18.8 ммоль) тетрафторборату О-(бензотриазол-1-іл)-М, М, М',М'- тетраметилуронію і 3,3 мл М-етил-М-ізопропіллропан-2-аміну і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 10 хвилин. Потім додавали 3.00 г (15.7 ммоль) метил 5-аміно- 1Н-індазол-б-карбоксилату і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі. До реакційної суміші підмішували воду і залишок відфільтровували шляхом відсмоктування і багаторазово промивали водою і дихлорметаном. Це забезпечило 1.53 г (27 95 від теорії) зазначеної у заголовку сполуки. Фази фільтрату розділяли, органічну фазу концентрували, підмішували невелику кількість дихлорметану і суспендували в ультразвуковій бані, і залишок відфільтровували шляхом відсмоктування. Це забезпечило ще 1.03 г зазначеної у заголовку сполуки. 1Н-ЯМР (фракція першого продукту, 300 МГц, ДМОО-аб): б |част. на млн.|- 3.99 (5, ЗН), 7.09 (, 1Н), 8.00 (й, 1Н), 8.21-8.40 (т, 4Н), 9.14 (в, 1Н), 12.53 (5, 1Н), 13.44 (5, 1Н).

Проміжна сполука 3-3

Метил 5-(((6-(2-гідроксипропан-2-іл)піридин-2-ілікарбоніліаміно)-1Н-індазол-б-карбоксилат і не хУ о

М он НМ (в) у;

НТ їй зо о 2,10 т 6-(2-гідроксипропан-2-іл)упіридин-2-карбоксилату калію (Проміжна сполука М3-1) спочатку завантажували в 15 мл ТГФ. Додавали 3.69 г (11.5 ммоль) тетрафторборату О- (бензотриазол-1-іл)-М, М, М';М'-тетраметилуронію і 2.00 мл М-етил-М-ізопропілпропан-2-аміну, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Потім додавали 1.83 г (9.58 ммоль) метил 5-аміно-1Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 2-1), і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 19 год. До суміші підмішували воду і етилацетат, нерозчинені тверді речовини відфільтровували, фази фільтрату розділяли, і водну фазу екстрагували два рази етилацетатом, промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр, концентрували і очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат). Після видалення розчинників одержували 1.56 г зазначеної у заголовку сполуки у вигляді жовтої піни.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.00 хв. (УФ детектор: ТІС Зтооїй), виявлена маса 354.00. 1Н-ЯМР (500 МГц, ДМСоО-аб): 6 |част. на млн.| - 1.63 (5, 6Н), 3.97 (в, ЗН), 5.37(5, 1Н), 7.90- 7.95 (т, 1Н), 8.03-8.07 (т, 2Н), 8.23(5, 1Н),8.29 (5, 1Н), 9.19 (в, 1Н), 12.79 (в, 1Н), 13.41 (рг.5., 1Н).

Проміжна сполука 4-1

Метил 2-(оксетан-3-ілметил)-5-((6б-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніліаміно)-2Н-індазол- б-карбоксилат

МА

Е || Ж о

Е М

Е НМ

-еИ (в) - еру о (6) 1.00 г (2.66 ммоль) метил 5-(Ц6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1Н-індазол-б- карбоксилату (Проміжна сполука 3-1) розчиняли в 10 мл ДМФА і, після додавання 1.10 г (7.99 ммоль) карбонату калію і 221 мг (1.33 ммоль) йодиду калію, суміш перемішували при 25 С протягом 30 хв. Додавали 603 мг (3.99 ммоль) 3З-бромметилоксетана, і суміш перемішували при 25"С протягом 24 год. Реакційну суміш розподіляли між водою і етилацетатом. Суміш екстрагували два рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат). Одержували 260 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.24 хв

МС (ЕРіІпоз): т/2-435(МаН)

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- 46): б |част. на млн.) - 3.49-3.64 (т, 1 Н), 3.95 (5, З Н), 4.49 1,2 Н), 4.68 (ад, 2 Н), 4.81 (а, 2 Н), 8.20 (ад, 1 Н), 8.35-8.41 (т, 1 Н), 8.43-8.49 (т, 2 Н), 8.55-8.58 (т, 1 Н), 9.06 (5, 1 Н), 12.53 (5, 1 Н).

Проміжна сполука 4-2

Метил 2-(2-метоксиетил)-5-((6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-2Н-індазол-б6- карбоксилат

МА

Е | р о

Е М

Е НМ т М щ-о Ма в) СН, 1.00 г (2.75 ммоль) метил 5-(Ц6б-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1Н-індазол-б- карбоксилату (Проміжна сполука 3-1) розчиняли в 5 мл ДМФА, і при перемішуванні додавали 387 мкл (4,12 ммолів) простого 2-брометил-метилового ефіру, 1.14 г (8.23 ммоль) карбонату калію і 228 мг (1.37 ммоль) йодиду калію. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 24 год., розводили з водою і екстрагували два рази етилацетатом. Об'єднані органічні фази фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат). Одержували 12 мг зазначеної у заголовку сполуки.

Зо НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.24 хв.

МС (ЕРІпоз): т/2-423 (МН)

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-а6): б |част. на млн.) - 3.24 (5, З Н), 3.86 (ї, 2 Н), 3.96 (5, З Н), 4.65 (2 Н), 8.21 (ад, 1 Н), 8.35-8.42 (т, 1 Н), 8.43-8.51 (т, 2 Н), 8.52 (й, 1 Н), 9.06 (в, 1 Н), 12.53 (5,1

Н).

Проміжна сполука 4-3

Метил 2-(3З-метоксипропіл)-5-((6-(трифторметил)піридин-2-ілІікарбоніл)аміно)-2Н-індазол-6- карбоксилат

МА

ЕЕ | у о

М

Е

Е НМ

-е- (в) шк ве

ГФ) Оо-сНн, 1.00 г (2.75 ммоль) метил 5-(Ц6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1Н-індазол-б-

карбоксилату (Проміжна сполука 3-1) розчиняли в 5 мл ДМФА, і при перемішуванні додавали 460 мкл (4.12 ммолів) 1-бром-З-метоксипропана, 1.14 г (8.23 ммоль) карбонату калію і 228 мг (1.37 ммоль) йодиду калію. Реакційну суміш перемішували при 25"С протягом 72 год., розводили з водою і екстрагували два рази етилацетатом. Об'єднані органічні фази фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат). Одержували 28 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.29 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-437 (Ман):

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб): б |част. на млн.) - 2.17 (дціп, 2 Н), 3.24 (5, З Н), 3.33-3.36 (т, 2

Н), 3.96 (5, З Н), 4.53 (ї, 2 Н), 8.21 (аа, 1 Н), 8.35-8.42 (т, 1 Н), 8.45-8.49 (т, 2 Н), 8.54 (0,1 Н), 9.06 (5, 1 Н), 12.54 (5, 1 Н).

Проміжна сполука 4-4

Метил 2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-5-((6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніліаміно)-2Н- індазол-б-карбоксилат

Спосіб одержання 1 7 в - (в) ов СН,

Е НМ д- Ша о що сн, не М о 930 мг (2.55 ммолів) метил 5-(Ц6б-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1 Н-індазол-6- карбоксилату (Проміжна сполука 3-1), 1.06 г карбонату калію і 212 мг йодиду калію спочатку завантажували в 9 мл ДМФА і суміш перемішували протягом 15 хв. Потім додавали 0.62 мл 4- бром-2-метилбутан-2-олу, і суміш перемішували при 60 С протягом 16 год. До суміші підмішували воду і екстрагували два рази етилацетатом, і екстракт промивали три рази насиченим розчином хлориду натрію, фільтрували і концентрували. Очищення за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (гексан/етилацетат) забезпечувала 424 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.21 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 450.00. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСоО-ав): б |част. на млн.|- 1.16 (5, 6 Н) 2.02-2.11 (т, 2 Н) 3.96 (в, З Н) 4.51-4.60 (т, З Н) 8.20 (ад, 9У-7.83, 1.01 Гц, 1 Н) 8.39 (5, 1 Н) 8.45 (5, 2 Н) 8.55 (а, У-0.76 Гц, 1 Н) 9.05 (5, 1 Н) 12.52 (5,1 Н)

Ко) Спосіб одержання 2 1,95 г (7,03 ммолів) метил 5-аміно-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 7-1) спочатку завантажували в 30 мл ТГФ. Додавали 1,48 г (7.73 ммоль) 6- (трифторметил)піридин-2-карбонової кислоти, 2,71 г (8,44 ммоль) тетрафторборату 0О- (бензотриазол-і1-іл)-М, М, М',М'-тетраметилуронію і 1.47 мл (8.44 ммоль) М-етил-М- ізопропілпропан-2-аміну, і суміш перемішували при 25 "С протягом 20,5 год. Додавали воду, суміш екстрагували три рази етилацетатом і екстракти промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок розділяли колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат градієнт). Одержували 2.79 г зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.23 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 450.00.

Проміжна сполука 4-5

Метил 2-(2-Чгрет-бутил(ідиметил)силіл|окси)етил)-5-((6-«трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б-карбоксилат

Ме:

ЕЕ || у о

Е М

Е НМ пом- не сн, пе 7 З що М ОМ ов

ІФ) Ж-сн, н.с сн,

1.00 г (2.66 ммоль, 97 95) метил 5-(Ц6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніліаміно)-1 Н- індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 3-1) спочатку завантажували в 50 мл ДМФА, при перемішуванні додавали 1.10 г (7.99 ммоль) карбонату калію і 221 мг (1.33 ммоль) йодиду калію, і суміш перемішували при 25 "С протягом 30 хв. Потім додавали 857 мкл (3.99 ммоль) (2- брометокси)(трет-бутил)удиметилсилану, і суміш перемішували при 25 "С протягом 24 год.

Реакційну суміш розводили з водою і екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні фази фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат). Одержували 400 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.58 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-523(МаН):

І"Н ЯМР (300 МГц, ДМСО- 46): б |част. на млн.| - -0.18 - -0.13 (т, 6 Н), 0.74 (5, 9 Н), 3.96 (5, З

Н), 4.08 (ї, 2 Н), 4.57 (І, 2 Н), 8.15-68.25 (т, 1 Н), 8.32-8.43 (т, 1 Н), 8.43-8.52 (т, З Н), 9.07 (в, 1 Н), 12.53 (5, 1 Н).

Проміжна сполука 4-6

Метил 2-(3-Тгтрет-бутил(диметил)силіл|окси)зпропіл)-5-(Ц(6б-(трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б-карбоксилат

МА,

Е | у о

Е М

Е НМ

-еИ в) -к Х Н

НС" во зо, ЄнНуа

Ж-сн, нс сн,

Аналогічно до проміжної сполуки 4-5, 1.00 г (2.75 ммоль) метил 5-(16- (трифторметил)піридин-2-ілІкарбоніл)аміно)-1Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 3-1) розчиняли в 10 мл ДМФА, 1.14 г (8.24 ммоль) карбонату калію і додавали 228 мг (1.37 ммоль) йодиду калію при перемішуванні, і суміш перемішували при 25 "С протягом 30 хв. Потім додавали 1.04 г (4.12 ммоль) (3-бромпропокси)(трет-бутилудиметилсилану і суміш перемішували при 25 "С протягом 24 год. Реакційну суміш фільтрували і залишок на фільтрі промивали етилацетатом. Реакційну суміш розподіляли між водою і етилацетатом, і водну фазу екстрагували два рази етилацетатом. Об'єднані органічні фази фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Очищення залишку за допомогою препаративної ВЕРХ забезпечувала 428 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.63 хв

Коо) МС (ЕРІпоЗз): т/2-537(МН)" "Н ЯМР (400 МГц, ДМСоО- аб): 6 |част. на млн. - -0.02-0.06 (т, 6 Н), 0.87 (5, 9 Н), 2.14 (дип, 2

Н), 3.62 (Ї, 2 Н), 3.96 (5, З Н), 4.54 (ї, 2 Н), 8.20 (й, 1 Н), 8.35-8.42 (т, 1 Н), 8.43-8.48 (т, З Н), 8.49- 8.53 (т, 1 Н), 9.06 (5, 1 Н).

Проміжна сполука 4-7

Метил 5-(Ц6-(2-гідроксипропан-2-іл)піридин-2-ілІікарбоніл)аміно)-2-(4,4,4-трифторбутил)-2Н- індазол-б-карбоксилат і не хх є) Е

М Е он НМ Е 2-х (в) щу ло о М (в) 300 мг (0.80 ммоль) метил 5-(16-(2-гідроксипропан-2-іл)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1 Н- індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 3-3) спочатку завантажували в 4,5 мл ДМФА.

Додавали 287 мг (1.21 ммоль) 1,1,1-трифтор-4-йодбутану і 333 мг карбонату калію, і суміш перемішували при 100 С протягом 23 год. Додавали воду, і суміш екстрагували три рази етилацетатом. Суміш концентрували продукт очищали за допомогою препаративної ВЕРХ. Це забезпечило 72 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.26 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 464.17.

Проміжна сполука 4-8

Метил 5-((5-фтор-6-метилпіридин-2-іл)/укарбоніл|іаміно)-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н- індазол-б-карбоксилат

Е | хх не М о і НМ бо д-- он о ща /й сн, о М 6) 195 мг (0.46 ммоль) метил 5-аміно-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 7-1) вводили в реакцію з 78 мг (0.50 ммоль) 5-фтор-б-метилпіридин-2- карбонової кислоти Аналогічно до проміжної сполуки 4-4 (Спосіб одержання 2) протягом 19,5 год. Одержували 228 мг сирого продукту після аналогічної водної обробки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.20 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 414.00.

Проміжна сполука 4-9

Метил 2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-5-((б-метилпіридин-2-іл)укарбоніл|Іаміно)-2Н-індазол-6- карбоксилат -х нс 4 о

З СН,

НМ Ша р

М сн ;0 ше / З нс М (в) 195 мг (0.45 ммоль) метил 5-аміно-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 7-1) вводили в реакцію з 70 мг (0.50 ммоль) б-метилпіридин-2-карбонової кислоти аналогічно з одержанням проміжної сполуки 4-4 (Спосіб одержання 2) протягом 19,5 год. Одержували 278 мг зазначеної у заголовку сполуки у вигляді сирого продукту після аналогічної водної обробки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.14 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 396.00.

Проміжна сполука 4-10

Метил 2-І3-(2,2,2-трифторетокси)пропіл|-5-((6-(трифторметил)піридин-2-ілІікарбоніл)аміно)- 2Н-індазол-6-карбоксилат 4 Е ( Шхз

Е хх (в) Е

М (в) Е

Е НМ /- й о -Уп /й

Не М в);

Суміш з 250 мг (0.58 ммоль) метил 5-(16-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1 Н- індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 3-1), 193 мг (0.88 ммоль) 3-бромпропіл 2,2,2- трифторетилового ефіру, 242 мг карбонату калію і 145 мг йодиду калію в З мл ДМФА

Зо перемішували при 100 "С протягом 20 год. Додавали воду, суміш екстрагували етилацетатом і екстракт промивали розчином хлориду натрію і концентрували. Очищення за допомогою препаративної ВЕРХ забезпечувало 52 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.39 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 504.12.

Проміжна сполука 4-11

Метил 5-(Цб-(дифторметил)піридин-2-ілікарбоніліаміно)-2-(З-гідрокси-3-метилбутил)-2Н-

індазол-б-карбоксилат у -М ни р

Е М- НО щ сСНуз

Бо 5 М сн

Ге) Кк) сна 2.00 г метил 5-аміно-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 7-1) спочатку завантажували в 40 мл ТГФ. Додавали 1,50 г б-(дифторметил)піридин-2- карбонової кислоти, 2.78 г тетрафторборату О-(бензотриазол-1-іл)-М, М, М'М'-тетраметилуронію (ВТО, Номер САБ 125700-67-6) і 1.5 мл М-етил-М-ізопропілпропан-2-аміну, і суміш перемішували при КТ протягом 24 год. Додавали воду, суміш екстрагували три рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази промивали розчином хлориду натрію і фільтрували через гідрофобний фільтр. Суміш концентрували і залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/Оетилацетат). Це забезпечило 3.05 г зазначеної у заголовку сполуки у вигляді твердої речовини жовтого кольору.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.15 хв. (УФ детектор ТІС), виявлена маса 432.00. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.17 (5, 6Н), 2.04-2.11 (т, 2Н), 3.99 (5, ЗН), 4.52-4.60 (т, ЗН), 7.10 (ї, 1Н), 8.00 (аа, 1Н), 8.28-8.38 (т, 2Н), 8.44 - 8.47 (т, 1Н), 8.56 (а, 1Н), 9.05 (5, 1Н), 12.49 (5, 1Н).

Проміжна сполука 5-1

М-(6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-1 Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2-карбоксамід с

Е

Е Я (в);

М

Е НМ з нс ща но Н сн,

До розчину, охолодженого в охолоджувальній бані з льодяною водою, 1.50 г (4.12 ммоль) метил 5-(Ц6-(трифторметил)піридин-2-ілікарбоніл)аміно)-1Н-індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 3-1) в 20 мл ТГФ обережно додавали 6.9 мл (5 еквівалентів) ЗМ розчину броміду метилмагнію в діетиловому ефірі. Суміш перемішували при охолодженні на льодяній бані протягом 1 год. і при кімнатній температурі протягом 19,5 год. Додавали ще 2 еквіваленти розчину броміду метилмагнію, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ще 24 год. Додавали насичений водний розчин хлориду амонію і суміш перемішували і три рази екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні фази промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/«етилацетат). Одержували 763 мг зазначеної у заголовку сполуки.

Коо) "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 6 |част. на млн.|- 1.63 (5, 6Н), 5.99 (5, 1Н), 7.49 (5, 1Н), 8.06 (5, 1Н), 8.14-8.19 (т, 1Н), 8.37 (І, 1Н), 8.46 (й, 1Н), 8.78 (5, 1Н), 12.32 (5, 1Н), 12.97 (5, 1Н).

Проміжна сполука 5-2 6-(Дифторметил)-М-І(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|піридин-2-карбоксамід і

Е хе Ф)

М

Е НМ іх нс У

М пе) Н сн,

Аналогічно до одержання проміжної сполуки 5-1, 2.40 г (6.93 ммоль) метил 5-((6-

(дифторметил)піридин-2-ілІікарбоніл)аміно)-1 Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 3-2) в 10 мл ТГФ вводили в реакцію з трьома частинами ЗМ розчину броміду метилмагнію в діетиловому ефірі (6.9 мл, потім перемішували при кімнатній температурі протягом 45 хв; 11.6 мл, потім перемішували при кімнатній температурі протягом 2 год.; 6.9 мл, потім перемішували при кімнатній температурі протягом 2 год.). Після обробки, як для проміжної сполуки 5-1, одержували 2.39 г сирого продукту, які використовували далі без подальшого очищення.

Проміжна сполука 6-1

Метил 2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-5-нітро-2Н-індазол-б-карбоксилат

О.М ре о - / он

Не М ХХ о не сн, 5.00 г (22.6 ммоль) метил 5-нітро-1Н-індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 1-1) спочатку завантажували в 40 мл ДМФА. Додавали 5.65 г (33.9 ммоль) 4-бром-2-метилбутан-2- олу, 9.37 г (67.8 ммоль) карбонату калію і 5.63 г (33.9 ммоль) йодиду калію і суміш перемішували при 100 С протягом 20 год. Додавали воду, суміш екстрагували три рази етилацетатом і екстракти промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/оетилацетат). Одержані тверді речовини екстрагували перемішуванням з діетиловим ефіром, відфільтровували шляхом відсмоктування, промивали діетиловим ефіром і сушили.

Одержували 2,49 г зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 0.93 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 307.00. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.15 (5, 6Н), 2.02-2.11 (т, 2Н), 3.84 (5, ЗН), 4.54 (5, 1Н), 4.58-4.65 (т, 2Н), 8.05 (5, 1Н), 8.69 (5, 1Н), 8.86 (5, 1Н).

Проміжна сполука 7-1

Метил 5-аміно-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н-індазол-б-карбоксилат

Н.М до о -- / он

Не М дк о не сн, 4.53 г заліза і 217 мг хлориду амонію додавали до 2.49 г (8.10 ммоль) метил 2-(3-гідрокси-3- метилбутил)-5-нітро-2Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 6-1) в 30 мл етанолу і 10 мл води, і суміш перемішували при 90 "С протягом 21,5 год. Суміш фільтрували через целіт і три рази промивали етанолом, і фільтрат концентрували, а до остатку підмішували воду.

Екстракцію здійснювали три рази етилацетатом (додавали розчин хлориду натрію для

Зо покращення розділення фаз). Об'єднані органічні фази промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Це забезпечило 1,95 г (85 95 від теорії) зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 0.67 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 277.00. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.14 (5, 6Н), 1.96-2.08 (т, 2Н), 3.85 (5, ЗН), 4.39-4.51 (т, ЗН), 5.81 (5, 2Н), 6.80 (5, 1Н), 8.05 (5, 1Н), 8.18 (5, 1Н).

Демонстраційні приклади

Приклад 1

М-І6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(2-метоксиетил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«(трифторметил)піридин-2- карбоксамід хх

МА, - в)

М

Е

Е НМ т,тл

УДОД а х сн, Щі 15 МГ (0.18 ммоль) метил 2-(2-метоксиетил)-5-(Ц6-(трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-2) розчиняли в 500 мкл Т/фі змішували з 887 мкл (0.89 ммоль) 1 М розчину броміду метилмагнію в ТГф. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 60 хв. Потім обережно додавали 1 мл насиченого водного

Зо розчину хлориду амонію, і суміш фільтрували. Водну фазу екстрагували два рази етилацетатом, і органічні фази поєднували, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок розчиняли в З мл ДМСО і очищали за допомогою препаративної

ВЕРХ. Фракції, що містять продукт піддавали ліофілізації. Одержували 20 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.08 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-423 (МН)

ІН ЯМР (300 МГц, ДМСОО-а6): б |част. на млн.) - 1.62 (5, 6 Н), 3.22 (5, З Н), 3.82 (ї, 2 Н), 4.55 (І, 2 Н), 5.96 (5, 1 Н), 7.57 (в, 1 Н), 8.16 (1 Н), 8.29-8.42 (т, 2 Н), 8.42-8.50 (т, 1 Н), 8.71 (5,1 Н), 12.36 (5,1 Н)

Приклад 2

М-І6-«Гідроксиметил)-2-(2-метоксиетил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2- карбоксамід 5

МА

- (в);

М

Е

Е НМ т М

Г І дз он сн, 13 мг (0.36 ммоль) алюмогідриду літію суспендували в 1 мл ТГФ і суміш охолоджували до

ОС. Додавали по краплях 75 мг (0.17 ммоль) метил 2-(2-метоксиетил)-5-((6- (трифторметил)піридин-2-ілІкарбоніл)аміно)-2Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-2), розчиненого в 500 мкл ТГФ і суміш перемішували при 25 "С протягом 60 хв. Суміш розводили з водою і екстрагували два рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр, концентрували і сушили під зниженим тиском. Це забезпечило 13 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 0.99 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-394 (МН). "Н ЯМР (400 МГц, ДМСОО-а6): 5 |част. на млн.) - 3.23 (5, З Н), 3.83 (ї, 2 Н), 4.56 (ї, 2 Н), 4.69 (4,2 Н), 5.77 (І, 1 Н), 7.57 (5, 1 Н), 8.19 (й, 1 Н), 8.33-8.41 (т, 2 Н), 8.43-8.47 (т, 1 Н), 8.51 (5,1 Н), 11.20 (5,1 Н)

Приклад З

М-І6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(З-метоксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|-6-«(трифторметил)піридин- 2-карбоксамід

Ех

МА, - (в)

М

Е

Е НМ

-2еИ

М

УДОД

75 мг (0.17 ммоль) метил 2-(3З-метоксипропіл)-5-((6-«трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-3) розчиняли в 500 мкл Т/фі змішували з 859 мкл (0.86 ммоль) 1 М розчину броміду метилмагнію в ТГф. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 60 хв. Потім обережно додавали 1 мл насиченого розчину хлориду амонію, і суміш фільтрували. Водну фазу екстрагували два рази етилацетатом, і органічні фази поєднували, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок розчиняли в З мл ДМСО і очищали за допомогою препаративної ВЕРХ. Фракції, що містять продукт піддавали ліофілізації. Одержували 25 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.13 хв

МС (ЕРІпОоЗз): т/2-5437 (МН):

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-аб): б |част. на млн.| - 1.62 (5, 6 Н), 2.14 (дип, 2 Н), 3.23 (5, 3 Н), 3.26-3.32 (т, 2 Н), 4.44 (І, 2 Н), 5.95 (5, 1 Н), 7.58 (5, 1 Н), 8.16 (0, 1 Н), 8.31-8.40 (т, 2 Н), 8.435- 8.48 (т, 1 Н), 8.72 (в, 1 Н), 12.36 (5, 1 Н).

Приклад 4

М-І6-«Гідроксиметил)-2-(З-метоксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2- карбоксамід х о - (в)

М

Е

Е НМ т-6ш

Фа

М он о-сн, 13 мг алюмогідриду літію суспендували в ТГФ, ії суміш охолоджували до 0 "С. Додавали по краплях 75 мг (0.17 ммоль) метил 2-(3-метоксипропіл)-5-(16-«трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 4-3) в ТГФ, і суміш залишали досягти кімнатної температури протягом 30 хв. Суміш розводили з водою і фільтрували, залишок промивали етилацетатом і фільтрат екстрагували етилацетатом. Об'єднані фази етилацетату промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали за допомогою препаративної ВЕРХ. "Н ЯМР (300 МГц, ДМоО-ав): 6 |част. на млн.) - 2.14 (дип, 2 Н), 3.23 (5, 3 Н), 3.29(62 Н), 4.45, 2 Н), 4.68 (а, 2 Н), 5.77 (І, 1 Н), 7.58 (5, 1 Н), 8.18 (а, 1 Н), 8.32-8.48 (т, З Н), 8.51 (5,1 Н), 11.21 (5,1 Н).

Приклад 5

М-(2-(2-Гідроксиетил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2- карбоксамід

Стадія А:

Одержання М-(2-(2-Чтрет-бутил(диметил)силіл|окси)етил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н- індазол-5-іл|-6-«(трифторметил)піридин-2-карбоксаміду

МА, є - (в)

М

Е

Е НМ щ М

УК в сн,

Но он но-ві-Й«-сн, но сн, 100 МГ (0.19 ммоль) метил 2-(2-Чтрет-бутил(диметил)силіл|окси)етил)-5-(6- (трифторметил)піридин-2-ілІкарбоніл)аміно)-2Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-5) розчиняли в 1 мл ТГФ і змішували з 669 мкл (0.67 ммоль) 1 М розчину броміду метилмагнію в

ТГФ. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 60 хв. Додавали ще 287 мкл (0.29 ммоль) 1 М розчину броміду метилмагнію в ТГФ і суміш перемішували при 25 "С протягом З год.

Потім обережно додавали 20 мл насиченого розчину хлориду амонію і суміш фільтрували.

Водну фазу екстрагували два рази етилацетатом, і органічні фази поєднували, сушили над сульфатом магнію, фільтрували, концентрували і сушили під зниженим тиском. Це забезпечило 50 мг М-(2-(2-Чгтрет-бутил(диметил)силіл|окси)етил) -6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксаміду.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.51 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-523(МН):

ІН ЯМР (300 МГц, ДМоО-аб): б |част. на млн.| - -0.17 - -0.09 (т, 6 Н), 0.78 (5, 9 Н), 1.62 (5,6

Н), 404, 2Н), 4.47 (1,2 Н), 5.98 (5,1 Н), 7.57 (5,1 Н), 8.16 (9,1 Н), 8.29(5,1Н),8.37 (1 Н), 8.45 (0, 1 Н), 8.73 (5, 1 Н), 12.38 (5, 1 Н).

Стадія В:

з

МА, - ів)

М

Е

Е нм щ М но сн, 50 мг (96 мкмолів) М-(2-(2-Чтрет-бутил(ідиметил)силіл|окси)етил)-6-(гідроксиметил)-2Н- індазол-5-іл|-6-«стрифторметил)піридин-2-карбоксаміду розчиняли в 1.0 мл ТГФф і змішували з 144 мкл (0.14 ммоль) 1 М розчину фториду тетрабутиламонію в ТГФ. Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 1 год. Суміш розводили з водою і екстрагували два рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази промивали насиченим розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Це забезпечило 36 мг

М-(2-(2-гідроксиетил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6-«(трифторметил)піридин-2- карбоксаміду (Приклад 5). "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО- ав): 4 Ічаст. на млн.| - 1.62 (5, 6Н), 3.86 (д, 2Н), 4.43 (ї, 2Н), 4.95 (ї, 1Н), 5.94 (5, 1Н), 7.57 (5, 1Н), 8.16 (ай, 1Н), 8.30 (5, 1Н), 8.37 (І, 1Н), 8.45 (а, 1Н), 8.72 (5, 1Н), 12.36 (5, 1Н).

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 0.97 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 408.00.

Приклад 6

М-І6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(3-гідроксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|-6-"'трифторметил)піридин- 2-карбоксамід

Стадія А:

Одержання М-(2-(3-Чтрет-бутил(диметил)силіл|окси)зпропіл)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н- індазол-5-іл|-6-(трифторметил)піридин-2-карбоксаміду й: є 2 (в)

УА,

Е НМ

-еи ї- И) «НК М вдо, сн с он' з Оо-5і

Ж-сн, нс сн, 50 МГ (0.09 ммоль) метил 2-(3-Ттрет-бутил(диметил)силіл|окси)зпропіл)-5-(6- (трифторметил)піридин-2-ілІкарбоніл)аміно)-2Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-6) розчиняли в 500 мкл ТГФ і змішували з 326 мкл (0.33 ммоль) 1 М розчину броміду метилмагнію в ТГФ. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 60 хв. Потім обережно додавали 20 мл насиченого розчину хлориду амонію, і суміш екстрагували два рази етилацетатом. Об'єднані органічні фази фільтрували через гідрофобний фільтр, концентрували і сушили під зниженим тиском. Залишок очищали за допомогою препаративної ВЕРХ. Одержували 40 мг М-(2-(3-ЦЧтрет- бутил(ідиметил)силіл|окси)зпропіл)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксаміду.

Зо НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.58 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-537(МаН):

І"Н ЯМР (300 МГц, ДМСО-аб): 5 |част. на млн.) - 0.02-0.05 (т, 6 Н), 0.84-0.91 (т, 9 Н), 1.62 (5, б Н), 2.02-2.18 (т, 2 Н), 3.55-3.62 (т, 2 Н), 4.45 (ї, 2 Н), 5.96 (5, 1 Н), 7.57 (5,1 Н), 8.16 (9,1 Н), 8.31 (5, 1 Н), 8.33-8.42 (т, 1 Н), 8.45 (й, 1 Н), 8.72 (5, 1 Н), 12.37 (5, 1 Н).

Стадія В:

х

МА

- о

М

Е

Е НМ

-2еИ

М ще дк бно з он 37 мг (0.07 ммоль) М-(2-(3-ЦЧгтрет-бутил(диметил)силіл|окси)зпропіл)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)- 2Н-індазол-5-іл|-6-(трифторметил)піридин-2-карбоксаміду розчиняли в 500 мкл ТГФф і змішували 3 207 мкл (0.21 ммоль) 1 М розчину фториду тетрабутиламонію в ТГФ. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 2 год. Суміш розводили з водою і екстрагували два рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази промивали насиченим розчином хлориду натрію, фільтрували і концентрували. Після очищення за допомогою препаративної ВЕРХ, одержували

МГ ІМ-(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(3-гідроксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксаміду (Приклад 6, що містить вторинний компонент). 10 НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.00 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-423 (МН)

ІН ЯМР вибрані сигнали (400 МГц, ДМСО-аб): б |част. на млн.| - 1.61 (5), 2.00-2.12 (т), 3.38 (2 Н), 4.44 (ї, 2 Н), 4.62 (ре. 5., 1 Н), 5.93 (Брі. 5., 1 Н), 7.55 (5, 1 Н), 8.13 (а, 1 Н), 8.27-8.38 (т, 2

Н), 8.43 (9, 1 Н), 8.71 (в, 1 Н), 12.30 (рг. 5., 1 Н).

Приклад 7

М-(2-(2-Гідроксиетил)-6-(гідроксиметил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«-трифторметил)піридин-2- карбоксамід

Стадія А:

М-(2-(2-Чтрет-Бутил(диметил)силіл|окси)етил)-6-(гідроксиметил)-2Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід ех

МА, - (в)

М

Е

Е НМ щ М он но-в-|-сн,

НС СН, 100 МГ (0.19 ммоль) метил 2-(2-Чтрет-бутил(диметил)силіл|окси)етил)-5-(6- (трифторметил)піридин-2-ілІкарбоніл)аміно)-2Н-індазол-6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-5) розчиняли в 1 мл ТГФ і змішували з 191 мкл (0.38 ммоль) 2 М розчину боргідриду літію. Суміш залишали перемішуватись при 25 "С протягом 24 год. Додавали 14 мг (0.38 ммоль) боргідриду натрію і 500 мкл метанолу, і суміш перемішували при 25 "С протягом 4 год. Додавали ще 14 мг (0.38 ммоль) боргідриду натрію, і суміш перемішували при 25 "С протягом 24 год. До реакційної суміші обережно додавали воду і органічну фазу видаляли. Потім суміш екстрагували два рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази промивали насиченим розчином хлориду натрію,

Зо фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок ресуспендували в 2 мл ДМСО і очищали за допомогою препаративної ВЕРХ. Це забезпечило 30 мг М-(2-(2-Чтрет- бутил(ідиметил)силіл|окси)етил)-6-(гідроксиметил)-2Н-індазол-5-іл|-6-(трифторметил)піридин-2- карбоксаміду.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.44 хв

МС (ЕРІпоЗз): т/2-495(М'Н):

І"Н ЯМР (300 МГц, ДМОО- аб): 6 |част. на млн.) - -0.16 - -0.12 (т, 6 Н), 0.75-0.79 (т, 9 Н), 4.05 (2 Н), 4.48 (ї, 2 Н), 4.69 (а, 2 Н), 5.75-5.77 (т, 1 Н), 7.57 (в, 1 Н), 8.18 (аа, 1 Н), 8.30-8.33 (т, 1

Н), 8.38 (Ї, 1 Н), 8.45 (0, 1 Н), 8.51 (в, 1 Н), 11.20 (5, 1 Н).

Стадія В:

х є - о

М

Е

Е НМ

-е

М дк М он он 33 мг (0.07 ммоль) М-(2-(2-ЦЧтрет-бутил(ідиметил)силіл|окси)етил)-6-(гідроксиметил)-2Н- індазол-5-іл|-6-«(трифторметил)піридин-2-карбоксаміду розчиняли в 1 мл ТГФ і змішували з 100 мкл (0.10 ммоль) 1 М розчину фториду тетрабутиламонію в ТГФ. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 1 год. Суміш розводили з водою і екстрагували два рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази промивали насиченим розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр, концентрували і сушили під зниженим тиском. Одержували 25 мг М-(2-(2- гідроксиетил)-6-(гідроксиметил)-2Н-індазол-5-іл|-6-(трифторметил)піридин-2-карбоксаміду (Приклад 7).

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 0.67 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-381 (Ман):

І"Н ЯМР (300 МГц, ДМСО- аб): 5 |част. на млн.| - 3.87 (д, 2 Н), 4.44 (І, 2 Н), 4.69 (а, 2 Н), 4.98 (ї, 1 Н), 5.70-5.81 (т, 1 Н), 7.57 (5, 1 Н), 8.11-8.23 (т, 1 Н), 8.31-8.42 (т, 2 Н), 8.43-8.49 (т, 1 Н), 8.51 (5, 1 Н), 11.20 (5,1 Н).

Приклад 8

М-І6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(оксетан-3-ілметил)-2Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід й в - (в)

М

Е

Е НМ тет

М сн, он в) 50 мг о (0.12 ммоль) метил 2-(оксетан-3З-ілметил)-5-((6-«"трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-1) розчиняли в 500 мкл Т/фі змішували з 576 мкл (0.58 ммоль) 1 М розчину броміду метилмагнію в ТГФ. Реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 60 хв. Потім обережно додавали 20 мл насиченого водного розчину хлориду амонію і суміш концентрували. Водну фазу екстрагували два рази етилацетатом, і органічні фази поєднували, сушили над сульфатом магнію, фільтрували і концентрували. Залишок розчиняли в 2.0 мл ДМСО їі очищали за допомогою препаративної

ВЕРХ. Фракції, що містять продукт піддавали ліофілізації. Одержували 30 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АЗ2): Чу - 1.03 хв

МС (ЕРІпоз): т/2-435 (МН)

Зо І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- 46): б |част. на млн.) - 1.62 (5, 6 Н), 3.45-3.61 (т, 1 Н), 4.48 (52 Н), 4.66 (аа, 2 Н), 4.72 (а, 2 Н), 5.94 (5, 1 Н), 7.57 (5, 1 Н), 8.16 (9, 1 Н), 8.33-8.42 (т, 2 Н), 8.42-8.47 (т, 1 Н), 8.72 (5, 1 Н), 12.36 (5, 1 Н).

Приклад 9

М-І6-«Гідроксиметил)-2-(оксетан-3-ілметил)-2Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин-2- карбоксамід й о

М 6)

Е

Е НМ я --щетх

М

4ше /

Фе он

75 мг (0.17 ммоль) метил 2-(оксетан-3З-ілметил)-5-((6-«"трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 4-1) розчиняли в 1 мл суміші

ТГФ/метанол (1:11), і додавали 8 мг (0.21 ммоль) боргідриду натрію. Суміш залишали перемішуватись при 25 "С протягом 60 хв. Реакційну суміш концентрували, і залишок змішували з водою. Суспензію енергійно перемішували протягом 15 хв., і тверді речовини відфільтровували шляхом відсмоктування, промивали два рази водою і два рази діетиловим ефіром, і сушили під зниженим тиском. Одержували 48 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 0.94 хв

МС (ЕРІпоз): пт/2-407 (МН):

І"Н ЯМР (300 МГц, ДМСО-аб): б |част. на млн.) - 3.55 (5, 1 Н), 4.48 (ї, 2 Н), 4.61-4.77 (т, 6 Н), 7.57 (5, 1 Н), 8.18 (ад, 1 Н), 8.33-8.49 (т, З Н), 8.51 (5, 1 Н), 11.21 (5, 1 Н).

Приклад 10

М-16-(-2-Гідроксипропан-2-іл)-2-ІЗ-(метилсульфоніл)пропіл|-2Н-індазол-5-іл)-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід з й - (в) 9)

М Х

Ах 5 сн, во

М не ве

СН.

Суміш з 0500 мг (1.32 ммоль) /М-І6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксаміду (Проміжна сполука 5-1), 569 мг карбонату калію і 114 мг йодиду калію в 5.0 мл ДМФА перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Додавали 414 мг 1-бром-3-(метилсульфоніл)/пропану, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі. Додавали воду, суміш два рази екстрагували етилацетатом і екстракти промивали розчином хлориду натрію і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією (дихлорметан/метанол градієнт). Екстракція фракції продукту шляхом перемішування з діетиловим ефіром забезпечувала 59 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.02 хв

МС (ЕРІпоз): пт/2-485 (МН) "Н-ЯМР (300 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.63 (5, 6Н), 2.26-2.42 (т, 2Н), 2.99 (5, ЗН), 3.06-3.16 (т, 2Н), 4.55 (ї, 2Н), 5.96 (5, 1Н), 7.60 (5, 1Н), 8.16 (й, 1Н), 8.33-8.48 (т, ЗН), 8.73 (5, 1Н), 12.37 (5, 1Н).

Приклад 11

Зо М-(2-(3-Гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід сх в - (в)

Е 09 Ша

М сн, но гм бно

Спосіб одержання 1 705 мг (1.57 ммоль) метил 2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-5-(Ц(6б-(трифторметил)піридин-2- іл)карбоніліаміно)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-4) спочатку завантажували в 10 мл ТГФ і охолоджували в охолоджувальній бані з льодяною водою. Додавали 2,6 мл (5.0 еквівалентів) ЗМ розчину броміду метилмагнію (в діетиловому ефірі) і суміш залишали перемішуватись при охолодженні на льодяній бані протягом 1 год. і при кімнатній температурі протягом 4,5 год. Додавали ще 1 еквівалент розчину броміду метилмагнію, і суміш залишали перемішуватись при кімнатній температурі протягом 20,5 год. Знов додавали ще 1 еквівалент розчину броміду метилмагнію, і суміш залишали перемішуватись при кімнатній температурі протягом 22 год. Реакційну суміш змішували з насиченим водним розчином хлориду амонію, перемішували і екстрагували три рази етилацетатом. Об'єднані органічні фази промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Це забезпечило 790 мг залишку, який очищали за допомогою препаративної ВЕРХ. Це забезпечило 234 мг зазначеної у заголовку сполуки і 164 мг фракції продукту, який екстрагували при перемішуванні з діетиловим ефіром. Після фільтрації шляхом відсмоктування з подальшою сушкою, одержували додаткові 146 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.10 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 450.00. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б (част. на млн.|е 1.14 (5, 6Н), 1.61 (5, 6Н), 1.99-2.08 (т, 2Н), 4.42-4.55 (т, ЗН), 5.93 (5, 1Н), 7.56 (5, 1Н), 8.15 (аа, 1Н), 8.32-8.39 (т, 2Н), 8.41-8.47 (т, 1Н), 8.70 (5, 1Н), 12.34 (5, 1Н).

Спосіб одержання 2

Суміш з 0500 мг (1.37 ммоль) /М-І6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксаміду (Проміжна сполука 5-1), 569 мг карбонату калію і 114 мг йодиду калію в 5 мл ДМФА перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Додавали 344 мг (1.5 еквівалентів) 4-бром-2-метилбутан-2-олу і суміш нагрівали до 100 "С протягом 2 год.

Додавали ще 0.5 еквіваленти 4-бром-2-метилбутан-2-олу, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 16 год. До суміші підмішували воду і екстрагували два рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази промивали насиченим розчином хлориду натрію і фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/оетилацетат). Це забезпечило 100 мг фракції продукту, який екстрагували при перемішуванні з діетиловим ефіром. Після сушки одержували 60 мг зазначеної у заголовку сполуки. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.14 (5, 6 Н), 1.61 (5, 6Н), 1.99-2.07 (т, 2 Н), 4.43-4.52 (т, З Н) 5.94 (5, 1 Н) 7.57 (5, 1 Н) 8.15 (аа, 1Н) 8.33-8.40 (т, 2 Н), 8.42-8.48 (т, 1 Н), 8.71 (5, 1 Н), 12.35 (5, 1 Н)

Приклад 12

М-16-(-2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(2-(метилсульфоніл)етил|-2Н-індазол-5-іл)-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід х є ше Нм Я сн

З ос: де; зді бНнУ з 160 мг (0.44 ммоль) М-І6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин- 2-карбоксаміду (Проміжна сполука 5-1) суспендували разом з 182 мг карбонату калію і 36 мг

Зо йодиду калію в 1.0 мл ДМФА, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв.

Потім додавали 123 мг 2-брометилметилсульфону (0.66 ммоль) і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі. Додавали воду, суміш екстрагували два рази етилацетатом і екстракти промивали насиченим водним розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Очищення залишку за допомогою препаративної

ВЕРХ забезпечувала 20 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ (Метод Аг): Чу - 1.01 хв;

МС (ЕРІпоз): п/2-471 (МН)

ІН ЯМР (400 МГц, ДМСоО- ав): 6 (част. на млн.|е 1.63 (5, 6 Н), 2.90 (5, З Н), 3.85 (Її, 2 Н), 4.86 (ї, 2 Н), 5.97 (в, 1 Н), 7.59 (5, 1 Н), 8.13-8.19 (т, 1 Н), 8.37 (5, 1 Н), 8.41-8.48 (т, 2 Н), 8.74 (5,1 Н), 12.37 (5,1 Н).

Приклад 13 6-(Дифторметил)-М-(2-(З-гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5- іл|Іпіридин-2-карбоксамід

Е У і)

М

Е НМ

-еУ

ІФ; он тше /

М но АХ сн, що; СН,

Спосіб одержання 1

Суміш з 250 мг б6-(дифторметил)-М-І(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|піридин-2- карбоксаміду (сирий продукт проміжної сполуки 5-2), 144 мг йодиду калію і 239 мг карбонату калію в 2.5 мл ДМФА перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Додавали 145 мг (0.87 ммоль) 4-бром-2-метилбутан-2-олу, суміш перемішували при 110 "С протягом 3 год., додавали ще 96 мг 4-бром-2-метилбутан-2-олу, і суміш перемішували при 110 "С протягом 4 год. Додавали воду, суміш екстрагували два рази етилацетатом і екстракт промивали напівнасиченим водним розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Очищення здійснювали колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат). Одержували 61 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.00 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 432.00. "Н-ЯМР (300 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.14 (5, 6Н), 1.63 (5, 6Н), 1.97-2.08 (т, 2Н), 4.41-4.55 (т, ЗН), 5.99 (5, 1Н), 7.03 (І, 1Н), 7.56 (5, 1Н), 7.94 - 8.00 (т, 1Н), 8.24-8.38 (т, ЗН), 8.71 (5, 1Н), 12.49 (5, 1Н).

Спосіб одержання 2

Аналогічно до одержання Прикладу 11 (Спосіб одержання 1), 3.00 г метил 5-(І6- (дифторметил)піридин-2-ілІкарбоніл)аміно)-2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-2Н-індазол-б- карбоксилату (Проміжна сполука 4-11) вводили в реакцію з ЗМ розчином броміду метилмагнію (в діетиловому ефірі). Після очищення сирого продукту шляхом екстрактивного перемішування з діетиловим ефіром з подальшою препаративною ВЕРХ, одержували 1,37 г зазначеної у заголовку сполуки.

Приклад 14 6б-(Дифторметил)-М-16-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(2-(метилсульфоніл)етил|-2Н-індазол-б- іл)піридин-2-карбоксамід 545

Е ХУ ів)

М

Е НМ

ІФ), т М о

З гм дк; / по сн, о сн,

Суміш з 250 мг б6-(дифторметил)-М-І(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|піридин-2- карбоксаміду (сирий продукт проміжної сполуки 5-2), 144 мг йодиду калію і 239 мг карбонату калію в 2.5 мл ДМФА перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Додавали 162 мг 2-брометилметилсульфону (0.87 ммоль), і суміш перемішували при 110 "С протягом 3 год.

Зо Додавали воду, суміш екстрагували два рази етилацетатом і екстракт промивали напівнасиченим водним розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали за допомогою препаративної ВЕРХ і фракції продукту додатково очищали шляхом очищення колонковою хроматографією на силікагелі (гексан/етилацетат). Одержували 40 мг зазначеної у заголовку сполуки. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.65 (5, 6Н), 2.90 (5, ЗН), 3.85 (ї, 2Н), 4.85 (ї, 2Н), 6.03 (5, 1Н), 7.04 (1, 1Н), 7.59 (5, 1Н), 7.98 (а, 1Н), 8.25-8.36 (т, 2Н), 8.43 (5, 1Н), 8.75 (5, 1Н), 12.52 (5, 1Н).

Приклад 15 6б-(Дифторметил)-М-І(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(3З-гідроксипропіл)-2Н-індазол-5-іл|піридин-2- карбоксамід

Стадія А:

Одержання М-(2-(3-Чтрет-бутил(диметил)силіл|окси)зпропіл)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н- індазол-5-іл|-6-(дифторметил)піридин-2-карбоксаміду й

Е в о СН»

М о-517УН,

Е нм - /- Ж-сн, не Ж не сн,

М но сн,

Суміш з 250 мг б6-(дифторметил)-М-І(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|піридин-2- карбоксаміду (Проміжна сполука 5-2), 48 мг йодиду калію і 239 мг карбонату калію в 2.5 мл

ДМФА перемішували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Додавали 219 мг (0.87 ммоль, 1.5 еквівалентів) (З-бромпропокси)(трет-бутил)диметилсилану, і суміш перемішували при 110 "С протягом З год. Додавали ще 1 еквівалент (3-бромпропокси)(трет-бутил)диметилсилану, і суміш перемішували при 100 "С протягом 4 год. Додавали воду, суміш екстрагували етилацетатом і екстракт промивали водним розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали колонковою хроматографією (гексан/етилацетат).

Одержували 92 мг зазначеної у заголовку сполуки.

Стадія В: й

Е с | о

М он

Е НМ /- тем

М но сн,

Аналогічно до одержання Прикладу б, Стадія В, 92 мг М-(2-(3-Цтрет- бутил(ідиметил)силіл|окси)зпропіл)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6- (дифторметил)піридин-2-карбоксаміду вводили в реакцію з 0.53 мл 1 М розчину фториду тетрабутиламонію в ТГФ протягом 1 год. Водна обробка як в Прикладі б і Очищення за допомогою препаративної ВЕРХ забезпечувало 46 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 0.92 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 404.00. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО- ав): 6 |част. на млн.|е 1.64 (5, 6Н), 2.05 (дип, 2Н), 3.35-3.46 (т, 2Н), 4.45 (І, 2Н), 4.64 (І, 1Н), 5.99 (в, 1Н), 7.04 (І, 1Н), 7.57 (5, 1Н), 7.95 - 7.99 (т, 1Н), 8.25-8.36 (т,

ЗН), 8.73 (5, 1Н), 12.50 (5, 1Н).

Приклад 16

М-(6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-2-(4,4,4-трифторбутил)-2Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід

Ех й | р (в) Е

Е М АТ

Е НИ Е й

М

-ве

СН,

Суміш 3 0210 мг (0.58 ммоль) /М-І6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксаміду (Проміжна сполука 5-1) в З мл ДМФА змішували з 0.11 мл (0.87 ммоль) 1,1,1-трифтор-4-йодбутану і 239 мг карбонату калію, і суміш перемішували при 80 С протягом б год. Після додавання води, суміш екстрагували три рази етилацетатом, і

Зо об'єднані органічні фази промивали насиченим розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Сирий продукт очищали за допомогою препаративної

ВЕРХ. Одержували 19 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.27 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 474.15. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 6 (част. на млн.Іе 1.62 (5, 6Н), 2.10-2.33 (т), 4.49 (ї, 2Н), 5.94 (5, 1Н), 7.59 (5, 1Н), 8.13-8.18 (т, 1Н), 8.32-8.41 (т, 2Н), 8.41-8.47 (т, 1Н), 8.72 (5, 1Н), 12.35 (5, 1Н).

Приклад 17

М-16-(-2-Гідроксипропан-2-іл)-2-ІЗ-«трифторметокси)пропіл|-2Н-індазол-5-іл)-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід сх й | 7 (в) г Ж

Е й о

Е Нм / Е т

М бно з 150 мг (0.33 ммоль) М-І6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин- 2-карбоксаміду (Проміжна сполука 5-1) спочатку завантажували в 2 мл ТГФ. Додавали 58 мг (0.40 ммоль) 3-(трифторметокси)пропан-1-олу, 131 мг трифенілфосфіну і 71 мкл диізопропіл азодикарбоксилату (ОІАОЮ, СА 2446-83-5), і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 19 год. Додавали 0,83 мл розчину гідроксиду натрію (2М) і суміш перемішували при 40 "С протягом 5 год. Суміш розводили з водою і екстрагували три рази етилацетатом, і об'єднані органічні фази концентрували і очищали за допомогою препаративної ВЕРХ.

Одержували 16 мг зазначеної у заголовку сполуки у вигляді сирого продукту.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.26 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 490.14. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-дв, вибрані сигнали): б Ічаст. на млн.|- 1.61 (в, 6Н), 1.84 (а, 1Н), 2.32 (аціпі., 2Н), 4.08 (її, 2Н), 4.51 (ї, 2Н), 7.58 (5, 1Н), 8.15 (0, 1Н), 8.31 - 8.39 (т, 2Н), 8.44 (а, 1Н), 8.72 (5, 1Н), 12.35 (5, 1Н).

Приклад 18

М-(6-(-2-Гідроксипропан-2-іл)-2-І3-(2,2,2-трифторетокси)пропіл|-2 Н-індазол-5-іл)-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід й: Е

КА 2 (в) кн

Е й о Й

Е Нм /7 й

М он

Аналогічно до одержання Прикладу 11 (Спосіб одержання 1), 52 мг (0.10 ммоль) метил 2-І|3- (2,2,2-трифторетокси)пропіл|-5-((6-«трифторметил)піридин-2-ілікарбоніліаміно)-2Н-індазол-б- карбоксилату (Проміжна сполука 4-10) в З мл ТГФ вводили в реакцію з 2 х 171 мкл ЗМ розчину броміду магнію в діетиловому ефірі Очищення за допомогою препаративної ВЕРХ забезпечувало 12 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод АТ): Чу - 1.25 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 504.16. "Н-ЯМР (500 МГц, ДМСоО- ав): 5 (част. на млн.| - 1.63 (5, 6Н), 2.20(дшіп, 2Н), 3.58, 2Н),4.05(4, 2Н), 4.47, 2Н),5.94(5, 1Н), 7.58 (5, 1Н), 8.15 (ай, 1Н), 8.32 (5, 1Н), 8.36 (ї, 1Н), 8.45(а9, 1Н), 8.73 (5, 1Н), 12.36 (5, 1Н).

Приклад 19

Зо Б-Фтор-М-(2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6- метилпіридин-2-карбоксамід

ДК хх (в) нс М

НМ

2-2 фа; ОН ше 7

Ск но сн, НьС. СН, 228 мг (0.31 ммоль) метил 5-((5-фтор-6-метилпіридин-2-іл)/укарбоніл|аміно)-2-(З-гідрокси-3- метилбутил)-2Н-індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 4-8) спочатку завантажували в 4.5 мл ТГФ і охолоджували на льодяній бані. Додавали 0.63 мл ЗМ розчину броміду метилмагнію (в діетиловому ефірі) і суміш залишали перемішуватись при охолодженні за допомогою льодяної бані протягом 2 год. і при кімнатній температурі протягом 21 год. Реакційну суміш змішували з насиченим водним розчином хлориду амонію і екстрагували три рази етилацетатом. Об'єднані органічні фази концентрували. Залишок очищали за допомогою препаративної ВЕРХ.

Одержували 82 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1.03 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 414.21. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б (част. на млн.|е 1.13 (5, 6Н), 1.63 (5, 6Н), 1.99-2.05 (т, 2Н), 2.55-2.59 (т, ЗН), 4.42-4.50 (т, ЗН), 5.95 (в, 1Н), 7.54 (5, 1Н), 7.83 (І, 1Н), 8.05 (ай, 1), 8.31 (в, 1Н), 8.68 (5, 1Н), 12.33 (5, 1Н).

Приклад 20

М-(2-(3-Гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6-метилпіридин-2- карбоксамід 9

ХУ | і)

Нм ни ех да, он "Ше /

Ох но сн, нс сн, 278 мг (0.48 ммоль) метил /2-(3-гідрокси-3-метилбутил)-5-((б-метилпіридин-2- ілукарбоніл|аміно)-2Н-індазол-б-карбоксилату (Проміжна сполука 4-9) спочатку завантажували в 5.0 мл ТГФ і охолоджували на льодяній бані. Додавали 0,97 мл ЗМ розчину броміду метилмагнію (в діетиловому ефірі) і суміш залишали перемішуватись при охолодженні за допомогою льодяної бані протягом 2 год. і при кімнатній температурі протягом 20,5 год.

Додавали ще 0.48 мл ЗМ розчину броміду метилмагнію, і суміш залишали перемішуватись при кімнатній температурі протягом 67 год. Суміш змішували з насиченим водним розчином хлориду амонію і екстрагували три рази етилацетатом, і екстракти промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали за допомогою препаративної ВЕРХ. Одержували 111 мг зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 0.97 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 396.22. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б (част. на млн.|е 1.15 (5, 6Н), 1.64 (5, 6Н), 2.00-2.08 (т, 2Н), 2.61 (5, ЗН), 4.41-4.59 (т, ЗН), 5.92 (5, 1Н), 7.50 (аа, 1Н), 7.56 (5, 1Н), 7.90-7.99 (т, 2Н), 8.33 (5, 1Н), 8.70 (5, 1Н), 12.39 (5, 1Н).

Приклад 21 6-(2-Гідроксипропан-2-іл)-М-(6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(4,4 4-трифторбутил)-2Н-індазол-5- іл|Іпіридин-2-карбоксамід не зом (в; Е

Е й

М но

СН.

Розчин 72 мг (0.16 ммоль) метил 5-(6-(2-гідроксипропан-2-іл)піридин-2-ілІікарбоніл)аміно)-2- (4,4,4-трифторбутил)-2Н-індазол-б6-карбоксилату (Проміжна сполука 4-7) в 10 мл Т/Ф охолоджували в охолоджувальній бані з льодом/водою. Додавали 0.26 мл ЗМ розчину броміду метилмагнію в діетиловому ефірі і суміш перемішували протягом 2 год. і потім при кімнатній температурі протягом 20 год. Додавали ще 1 еквівалент ЗМ розчину броміду метилмагнію, і суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 24 год. Додавали насичений водний розчин хлориду амонію, суміш три рази екстрагували етилацетатом і екстракти промивали розчином хлориду натрію і концентрували. Препаративна ВЕРХ забезпечувала 22 мг (31 95 від теорії) зазначеної у заголовку сполуки.

НЕРХ-МС (Метод Аг): Чу - 1,15 хв. (УФ детектор: ТІС), виявлена маса 464.20. "Н-ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.|- 1.56 (5, 6Н), 1.64 (5, 6Н), 2.07-2.34 (т, 4Н), 4.49 (ї, 2Н), 5.32 (5, 1Н), 6.05 (в, 1Н), 7.60 (в, 1Н), 7.87 (ад, 1Н), 7.99-8.05 (т, 2Н), 8.35 (5, 1Н), 8.79 (5, 1Н), 12.45 (5, 1Н).

Приклад 22

М-Г2-(2-(1-Гідроксициклопропіл)етил/|-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл)-6- (трифторметил)піридин-2-карбоксамід

МА,

Е | р Ф)

М

Е

Е НМ

-е

М но Ін, ОН 250 мг (0.69 ммоль) М-І6-(2-гідроксипропан-2-іл)-1Н-індазол-5-іл|-6-«трифторметил)піридин- 2-карбоксаміду (Проміжна сполука 5-1) спочатку завантажували в 5 мл ДМСО. Додавали 159 мг (0.96 ммоль) 1-(2-брометил)циклопропанолу, 285 мг карбонату калію і 171 мг йодиду калію і суміш перемішували при 100 "С протягом 5 год. Додавали воду і суміш екстрагували три рази етилацетатом. Об'єднані органічні фази промивали розчином хлориду натрію, фільтрували через гідрофобний фільтр і концентрували. Залишок очищали за допомогою препаративної

ВЕРХ (колонка: УмМаїегє ХВгідде С18 5 мкм 100 х 30 мм, елюент А: вода ж- 0,1 об'ємн. 95 мурашиної кислоти (99 95), елюент В: ацетонітрил). Ліофілізація забезпечувала 45 мг зазначеної у заголовку сполуки. "Н-ЯМР (500 МГц, ДМСО-ав): б |част. на млн.) 0.18-0.22 (т, 2Н), 0.48-0.52 (т, 2Н), 1.62 (в, 6Н), 2.08 (ї, 2Н), 4.54-4.60 (т, 2Н), 5.36 (5, 1Н), 5.96 (5, 1Н), 7.57 (5, 1Н), 8.16 (аа, 1Н), 8.34-8.39 (т, 2Н), 8.45 (0, 1Н), 8.72 (5, 1Н), 12.36 (5, 1Н).

Оцінка фізіологічної ефективності при різних аутоїмунних захворюваннях

Аналіз ІКАКА кінази

Інгібувальну ІКАКА активність речовин відповідно до винаходу вимірювали в аналізі ІБАКА

ТА-ЕВЕТ (ТВ-ЕКЕТ - флуоресцентний індуктивно-резонансний перенос енергії з розділенням у часі), описаному нижче у даній заявці.

Як фермент використовували рекомбінантний білок злиття з М-кінцевою 51 (глутатіон 5- трансфераза) і ІКАКА людини, експресований в клітинах комах, інфікованих бакуловірусом (НІ5,

ВТІ-ТМ-581-4, клітинну лінію придбавали у Іпмйгодеп, Мо за каталогом В855-02) і очищених за допомогою афінної хроматографії. Застосовуваний для кіназної реакції субстрат являв собою біотинільований пептид біотин-АнНх-ККАВЕЗАЕГАСИЗОЗРБОАБЗЕАЕР (С-кінець в амідній формі), який можна придбати, наприклад, у Віозупіап отрН (Вегіїп-Висин).

Для аналізу одержували 11 різних концентрацій в діапазоні від 20 мкМ до 0,073 нМ з 2 ММ розчину досліджуваної речовини в ДМСО. 50 нл відповідного розчину піпетували в чорний низькооб'ємний 384-лунковий мікротитраційний планшет (Сгеіїпег Віо-Опе, ЕгісКепнаийзеп,

Зо Німеччина), додавали 2 мкл розчину ІКАКА в буфері для аналізу (ХО мм НЕРЕЗ рН 7.5, 5 мм

Масіг, 1.0 мм дитіотреїтолу, 30 мкм активованого ортованадату натрію, 0.1 95 (мас./об'ємн.) бичачого гамма-глобуліну (ВО), 0.04 95 (об'ємн./об'ємн.) нонідет-Р40 (Зідта)|), і суміш інкубували протягом 15 хв. для забезпечення попереднього зв'язування речовин з ферментом перед кіназною реакцією. Потім ініціювали кіназну реакцію шляхом додавання З мкл розчину аденозинтрифосфату (АТР, 1.67 мм - кінцева концентрація в 5 мкл аналітичного об'єму: 1 мм) і пептидного субстрату (0.83 мкм - кінцева концентрація в 5 мкл аналітичного об'єму: 0.5 мкм) в буфері для аналізу, і одержану в результаті суміш інкубували при 22 "С протягом часу реакції 45 хв. Концентрацію ІКАК4 регулювали до відповідної активності ферменту і встановлювали такою, яка забезпечувала проведення аналізу в лінійному діапазоні. Типові концентрації складали приблизно 0,2 нм. Реакцію зупиняли додаванням 5 мкл розчину реагентів для детектування ТК-ЕКЕТ (0.1 мкм стрептавідин-ХІ 665 (Сізріо Віоаззау5; Франція, Мо за каталогом 61О5АХІ С)| ії 1,5 нм анти-фосфосеринового антитіла (МегоК Мійїроге, "ЗТК Апіїбоду", Мо за каталогом 35-002| ії 0.6 нм ГАМСЕ ЕО-М/1024-міченого анти-мишачого-ІдО антитіла (Регкіп-

ЕІтег, Мо продукту АЮО077; альтернативно можна застосовувати мічене криптатом тербію анти- мишаче-Ідс антитіло від Сізбіо Віоахззауз) у водному розчині ЕДТУ (100 мм ЕОТА, 0.4 95

Імас./об'ємн.| бичачого сироваткового альбуміну ІВБАЇ в 25 мм НЕРЕ5 рн 7.5).

Одержану в результаті суміш інкубували при 22 С протягом 1 год. для забезпечення утворення комплексу біотинільованого фосфорильованого субстрату і реагентів для детектування. Кількість фосфорильованого субстрату потім оцінювали шляхом вимірювання резонансного перенесення енергії від міченого хелатом європію анти-мишачого-Ідо антитіла до стрептавідин-ХІ 665. Для цієї мети випромінювання флуоресценції на довжинах хвиль 620 нм і 665 нм вимірювали після збудження на довжині хвилі 350 нм у вимірювальному приладі ТЕ-

ЕКЕТ, наприклад, Кибузіаг (ВМО І абіесппоіодіе5, Оффенбург, Німеччина) або Мієулих (Регкіп-

ЕІтег). Співвідношення випромінювань на довжинах хвиль 665 нм і 622 нм приймали як міру кількості фосфорильованого субстрату. Дані нормалізували (ферментативна реакція без досліджуваної речовини - 0 95 інгібування; решта компонентів аналітичного середовища, але без ферменту - 100 95 інгібування). Звичайно, досліджувані речовини тестували на тих самих мікротитраційних планшетах в 11 різних концентраціях в діапазоні від 20 мкМ до 0.073 нм (20 мкм, 5.7 мкм, 1.6 мкм, 0.47 мкм, 0.13 мкм, 38 нм, 11 нм, 3.1 нм, 0.89 нм, 0.25 нм і 0.073 нм). Серії розведень готували перед аналізом (від 2 мм до 7.3 нм в 10095 ДМСО) шляхом серійних розведень. Значення ІСво були розраховані шляхом підбирання за 4 параметрами.

Таблиця 1

Значення ІСво примірних сполук в аналізі кінази ІКАКА 111761 1111111357.. 28111115 77779. 1030882 1117719. 88

Інгібувальну активність сполук загальної формули (ІІІ) по відношенню ІКАКА4А рівним чином вимірювали в описаному вище аналізі ІКАКА ТК-ЕКЕТ. Як приклад згадані наступні: проміжна сполука 4-2 з ІСво-21.7 нм, проміжна сполука 4-3 з ІСво-13.0 нм і проміжна сполука 4-4 з ІСво-6.2

НМ.

Секреція ТМЕ-а в клітинах ТНР-1

За допомогою цього тесту можна протестувати речовини на їх здатність інгібувати секрецію

ТМЕ-а (фактор некрозу пухлини-альфа) в клітинах ТНР-1 (лінія клітин гострого моноцитарного лейкозу людини). ТМЕ-й4 є ключовим цитокіном, що приймає участь в запальних процесах зазначених аутоїмунних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерева, псоріаз, хвороба Крона, виразковий коліт тощо. У цьому тесті секрецію

ТМЕ-а запускають шляхом інкубування з бактеріальним ліпополісахаридом (ЛПС).

Клітини ТНР-1 витримували в безперервній суспензійній клітинній культурі (середовище

ЕРМІ 1460 з І-глутамаксом (сірсо, кат. Мо. 61870-044) доповнене 10 95 фетальною бичачою сироваткою (ЕС5) (Іпмігодеп, кат. Мо. 10082-147), 1 9о суміші пеніцилін/стрептоміцин (сібсо ВК, кат. Мо. 15140-114))| і концентрація клітин не повинна перевищувати 1 х 105 клітин/мл. Аналіз здійснюють в середовищі для культивування клітин (середовище КРМІ 1460 з І -глутамаксом, доповнене ЕС5 10 Об).

У кожному випадку 2-2,5 мкл клітинної суспензії (відповідає 4000 клітинам) на лунку

Зо розподіляли в 384-лунковий планшет для тестування (Сгеїіпег, кат. Мо 784076), у кожній з яких

40-50 нл речовини було розчинено в 100 95 ДМСО. Це було зроблено із застосуванням 10 різних концентрацій в діапазоні від 20 мкм до 0.073 нм для кожного речовини. Клітини інкубували при кімнатній температурі протягом 15 хв. Потім у кожну лунку розподіляли 2-2.5 мкл 0.1 мкг/мл ЛІС (бБідта, ЕзсНегіспіа соїї 055:85, кат. Мо І 5418), розчиненого в середовищі для культивування клітин (кінцева концентрація 0,05 мкг/мл). Як нейтральний контроль клітини обробляли концентрацією ЛПС в 0.05 мкг/мл і 1 95 ДМСО і, як контроль інгібітора тільки за допомогою 1 95

ДМСО.

Планшети центрифугували при 80 д протягом 30 з й інкубували при 37 "С, 595 СО»: і 95 95 атмосферній вологості протягом 17 год. Кількість ТМЕ-4а визначали із застосуванням набора для детектування ТМЕ-альфа НТРЕЕ (Сівріо, кат. Мо 6Є2ТМЕРЕВ/С). Для цієї мети у кожному випадку 2 мкл розчину для детектування, що складається з кон'югату анти- ГМЕ-а-ХІ 665 і кон'югату анти-

ТМЕ-а-криптату, розчинених у відновлювальному буфері відповідно до інструкцій виробника, додавали для проведення тесту НТКЕ (гомогенна флуоресценція з временним розділенням).

Після додавання суміш інкубували або при кімнатній температурі протягом З год., або при 4 "С протягом ночі. Потім сигнали зчитували на довжинах хвиль 620/665 нм, із застосуванням підтримуваного НТКЕ вимірювального приладу, такого як ВМО РПегазіаг.

Активність речовин виражали в процентах у вигляді співвідношення між нейтральним контролем і контрольним інгібітором. Значення ІСво були розраховані шляхом підбирання за 4 параметрами.

Таблиця 2:

Значення ІСво примірних сполук відносно секреції ТМЕ-а в клітинах ТНР-1 7711176 | Бюжщщ»щеов г 2281 Г11111710 7798. 65

Викликане за допомогою ЛПС (ліпополісахаридів) вироблення цитокінів іп мійго в МКПК (мононуклеарні клітини периферійної крові) людини)

Досліджували дію сполук загальної формули (І) на викликане вироблення цитокінів в МКПК людини. У даному випадку вироблення цитокінів викликали за допомогою ЛПС, ліганда ТІ К4, який приводить до активації ІКАК4-опосередкованого сигнального шляху.

МКПК людини одержували з антикоагульованої цільної крові людини. Для цієї мети 15 мл середовища фікол-пак (Віоспгот, кат. Мо І 6115) спочатку піпетували в пробірки І ейсозер і додавали 20 мл крові людини. Після центрифугування крові при 800 д протягом 15 хв. при

Зо кімнатній температурі, плазму, включаючи тромбоцити, видаляли і відкидали. МКПК переносили в центрифужні пробірки і доливали РВ5 (фосфатно-сольовий буферний розчин) (сірсо, кат. Мо

14190). Суспензію клітин центрифугували при кімнатній температурі при 250 у протягом 10 хв. і супернатант відкидали. МКПК ресуспендували у повному середовищі (КРМІ 1640, без І1- глутаміну (РАА, кат. Ме Е15-039), 10 96 ЕС5; 50 Од/мл пеніциліну, 50 мкг/мл стрептоміцину (РАА, кат. Мо Р11-010) і 1 95 І -глутаміну (Зідта, кат. Мо (537513)).

Аналіз також проводили у повному середовищі. МКПК висівали в 96-лункові планшети при густині клітин 2,5 х 105 клітин/лунку. Сполуки загальної формули (І) піддавали серійному розведенню в постійному об'ємі 10095 ДМСО і використовували в аналізі в 8 різних концентраціях в діапазоні від 10 мкМ до З нМ таким чином, що кінцева концентрація ДМСО складала 0,4 95 ДМСО. Потім перед фактичною стимуляцією клітини попередньо інкубували з ними протягом 30 хв. Для індукування секреції цитокінів клітини стимулювали за допомогою 0,1 мкг/мл ЛПС (Зідта, Езспегіспіа соїї 0128:812, кат. Мо І 2887) протягом 24 годин. Життєздатність клітин визначали із застосуванням люмінесцентного аналізу Сей Те-сСіо (Рготеда, кат. Мо 7571 (5755/5756А)) відповідно до інструкцій виробника. Кількість секретованого ТМЕ-а в супернатанті культури клітин визначали із застосуванням набора Нитап РгоІпПйаттайогу 9-РіІех

Тівзце Сийиге КИ (М5О, кат. Мо К150078) відповідно до інструкцій виробника. Як приклад, примірна сполука 11 і примірна сполука 12 мають активність х 1 мкм.

Іп міто ТІ 8-4/1 І В-7-індукована секреція інтерлейкіну (1-23 дендритних клітин (ДК) людини

Досліджували дію сполук загальної формули (І) на індуковане продукування прозапального цитокіна І--23, який грає значну роль для генерації клітин ТН-17 (Т-хелперні клітини, що продукують ІЇ/-17) в ДК людини. Установлено, що клітини ТН-17 грають вирішальну роль в патогенезі порушень, таких як ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерева (анкілозуючий спондилоартрит) або розсіяний склероз (І иррегі5, Маї. Кем. КПештацої!., 2015;

Маїіпопі еї аї., Ашюо. Іттип. Ніднпідніє, 2014; Іваїоміс еї аї., У. Ашоіттип., 2015; ВіспцЦіп 8

Ктедег, Сит Оріп Впештаїйо!. 2016 Мау; 28(3):204-10 І еопагаї еї аї., АМПегду Астми Ргос. 2015;

Агаціо єї аіІ., Кем Вга5 Кпешптаїйо!. 2016; Єазспке еї аї., У Іттипої., 2009). Для визначення впливу сполук загальної формули (І) на продукування 1-23, первинні людські моноцити (виділені з

МКПК людини із застосуванням магнітного розділення (Мійепуї Віоїесп, Мопосуїе Ізоїайоп Кії, кат. Мо 130-091-153)| за допомогою додавання факторів зростання (рекомбінантний людський

СМ-С5Е ІРергоТесі, кат. Мо 300-031 і 1-4 (РергоТесі, кат. Мо 200-041) у повному середовищі

Зо (М'Є (наднизький ендотоксин) КРМІ 1640 |Віоспгот Ас, кат. Мо ЕОС1415), 10 95 фетальної бичачої сироватки (ЕВ5) |Сібсо, кат. Мо 10493-106); 50 мкМ В-меркаптоетанолу (сірсо, кат. Мо 313501, 50 Од/мл пеніциліну і стрептоміцину (Сібсо, кат. Мо 15140-114Ї) були диференційовані в культурі протягом 6 днів, щоб одержати ДК. Після збирання ДК їх ресуспендували у повному середовищі й висівали з густиною клітин 2 х 107 клітин/лунку в 96-лунковий планшет (Совіаг, кат. Мо 3599). Сполуки загальної формули (І) піддавали серійному розведенню в постійному об'ємі 100 95 ДМСО і використовували в аналізі в 9 різних концентраціях в діапазоні від 10 мкМ до 1 НМ. У даному випадку забезпечували, щоб присутня концентрація ДМСО завжди складала 0,1 96 ДМСО для кожної з 9 використовуваних концентрацій. Проводили 30-хвилинну попередню інкубацію ДК зі сполуками загальної формули (І). Після цього, ДК стимулювали для продукування 1-23 за допомогою 10 нг/мл ЛПС (5ідта, Ез5сПегіснпіа соїї серотип 0127:88, кат. Мо

Ї 3129) (ліганд ТІ Ка) і 2.5 мкг/мл ліганда ТІ К7/8 К848 (Іпмімодеп, кат. Мо ЧгІ-"848-5), обидва з яких приводять до активації ІКАК4-опосередкованого сигнального шляху, в інкубаторі (37 "С, 95 96 гН, 5 95 СО») протягом 24 годин. Після закінчення цього часу інкубації протягом 24 годин, супернатанти збирали і аналізували із застосуванням комерційно доступного ПІЇ-23 ЕГІЗА (еВіозсіепсе5, кат. Мо 88-7237-88), що проводили відповідно до інструкцій виробника.

Результати інгібування 1-23 в ДК людини представлені як приклад для примірної Сполуки 12 на

Фігурі 1.

Стимуляція іп міго людських клітин Тп17 для секреції інтерлейкіну (1-17

Інгібувальну дію сполук загальної формули (І) на індуковане продукування прозапального цитокіна ІЇ/-17, який вважають ключовим цитокіном в патогенезі ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту, хвороби Бехтерева (анкілозуючий спондилоартрит), реактивного артриту, псоріазу, атопічного дерматиту, системного червоного вовчака, хронічних запальних захворювань кишечника, а також розсіяного склерозу, досліджували в людських клітинах Тп17.

З цією метою, спочатку одержували людські МКПК з антикоагульованої цільної крові людини наступним чином: 20 мл крові людини додавали в пробірки Іеисозер, які спочатку завантажували за допомогою 15 мл середовища фікол-пак (Віоспгот, кат. Мо І 6115). Кров центрифугували при 800 9 протягом 15 хв. при кімнатній температурі, і потім плазму, включаючи тромбоцити, видаляли і відкидали. МКПК переносили в центрифужні пробірки і доливали РВ5 (фосфатно-сольовий буферний розчин) (Сірсо, кат. Мо 14190). Суспензію клітин бо центрифугували при 250 9 протягом 10 хв. при кімнатній температурі, і супернатант відкидали.

МКПК ресуспендували у повному середовищі (ВРМІ 1640, без І-глутаміну (РАА, кат. Мо Е15- 039), 10 95 ЕС5; 50 од/мл пеніциліну, 50 мкг/мл стрептоміцину (РАА, кат. Ме Р11-010) ї 1 96 1 - глутаміну (Зідта, кат. Мо (37513)). Потім Т-клітини СО4-- виділяли магнітним розділенням клітин (набір для виділення Т-клітин СО4--, Мікепуі Віоїтесі, кат. Мо 130-096-533) на колонці (колонка

І 5, Мінепуї Віоїесі, кат. Мо 130-042-401) з МНПК. Одержані таким чином СО4-Т клітини висівали в 96-лункові планшети (з плоским дном, Совіаг, кат. Ме 3599) при густині клітин 5 х 107 2047 клітин/лунку. Цей аналіз також проводили із застосуванням повного середовища. Сполуки загальної формули (І) піддавали серійному розведенню в постійному об'ємі 100 95 ДМСО і використовували в аналізі при 9 різних концентраціях в діапазоні від 10 мкМ до 1 нМ, так що кінцева концентрація ДМСО складала 0,195 ДМСО. Клітини попередньо інкубували з відповідною концентрацією сполук загальної формули (І) в інкубаторі протягом 30 хвилин. Потім додавали диференціювальний коктейль Тп17, що складається з гранул анти-СОЗ/анти-Ср28 (2500 гранул на 50 000 клітин; набір для активації Т-клітин, Мікепуї Віоїтесі, кат. Мо 130-091-441), рекомбінантного людського (г) ІІ-23 (20 нг/мл; еВіозсіепсе, кат. Мо 14-8239-63), "ІІ -1реїа (20 нг/мл; еВіозсіепсе, кат. Ме 34-8018), "ПІІ -6 (20 нг/мл; еВіозсієеєпсе, кат. Ме 34-8069) і КПІІ--2 (100

ІО/мл; еВіозсіепсе, кат. Мо БКРЗ3085), за допомогою яких СО4-- Т-клітини диференціювались в

ТИ17-клітини протягом 6 днів і одночасно стимулювались для вироблення 1-17. Після 6 днів культивування в інкубаторі супернатанти клітинної культури видаляли і аналізували із застосуванням комерційного ПІІ -17 ЕГІЗА (людський ІІ -17а ЕПІЗА Неаду-5ЕТ-Со, еВіозсіепсев, кат. Мо 88-7176-88), який здійснювали відповідно до інструкцій виробника. Результати інгібування диференціювання клітин Тп17 і таким чином насамкінець також вироблення 1-17 представлені як приклад для демонстраційної сполуки 12 на Фігурі 2.

Іп міїго ТІ В7/8- або ТІ К9-індуковане вироблення ІЄМ-« плазмоцитоїдних дендритних клітин людини (рос)

За допомогою цього тесту можна дослідити в людських рос дію сполук загальної формули () на вироблення ІЄМ-«а (інтерферон-альфа), ключового цитокіна в патогенезі системного червоного вовчака (Майіап еї аї., Апййі5 Впеит, 2009; Стом М.К., ВНейт бів Сіїп М Ат, 2010).

Для цієї мети, як описано вище, МКПК людини виділяли з цільної крові й плазмоцитоїдні ДК (рОС5) виділяли з них за допомогою комерційно доступного набора для розділення клітин

Зо (Мінкепуї Віоїтесі, Ріазтасуід Юепагйіс Сеї Ізоїайоп КИ І, кат. Ме 130-097-415). Одержані таким чином рос ресуспендували у повному середовищі (КРМІ 1640-СІшамах (|Сібрсо, кат. Мо 61870- 010), доповненому за допомогою 1095 ЕВ5 |Сірсо, кат. Мо 10493-106| ї 50 од. пеніциліну/стрептоміцину (Сірсо, кат. Мо 15140-114Ї) і висівали з густиною клітин в 5 х 104 клітин/лунку в 96-лунковий мікротитраційний планшет (Совіаг, кат. Мо 3599). Сполуки загальної формули (І) піддавали серійному розведенню в постійному об'ємі 10095 ДМСО і використовували в аналізі в 9 різних концентраціях в діапазоні від 10 мкМ до 1 нМ. При цьому було гарантовано, що присутня концентрація ДМСО завжди складала 0,1 95 ДМСО для кожної з 9 застосовних концентрацій. Проводили 30-хвилинну попередню інкубацію рос з сполуками загальної формули (І). рОС стимулювали або з лігандом ТІ К7/8 (іміквімод, К837, Іпмімодеп, кат.

Мо Чгі-ітод), або з лігандом ТІ КУ (СРО-А, О0М2216, Іпмімодеп, кат. Мо ЧЦгІ-2216-1), і це приводило до активації ІКАК-4-опосередкованих сигнальних шляхів. Після інкубації протягом 24 годин супернатанти клітинної культури видаляли і аналізували із застосуванням комерційно доступного людського ІЕМ-са ЕГІЗА (ІЄМаїрна Мийі-5!ибіуре ЕГІЗА Кії, ррі Аззау Зсіепсе, кат. Мо 41105-1). Результати інгібування ІЕМ-са в плазмоцитоїдних ДК людини представлені як приклад для Примірної сполуки 12 на Фігурі 3.

Модель іп мімо запалення, опосередкованого ТІ Кк

Сполуки загальної формули (І) досліджували відносно їх ефективності іп мімо в моделі іп мімо опосередкованого ТІК запалення. Ця механістична модель зокрема показує потенційну дію сполук загальної формули (І) на опосередковані ТІ К4 порушення, тому що була застосована опосередкована ЛІС модель запалення. В цій моделі самки мишей ММРЇ (віком приблизно 6 тижнів; Спагіе5 Кімег І арогайгіеє5, Німеччина) були розподілені на групи по 5 тварин у кожній.

Здоровій контрольній групі давали лікарську основу (етанол-арахісове масло 10:90 об'ємн./об'ємн.), в якій була розчинена речовина (наповнювач для речовини), а також лікарську основу, в якій був розчинений ЛПС. Поряд з групами лікування субстратом, групі позитивного контролю також вводили внутрішньочеревно (в.ч.) 0,2 мг у кожному випадку ЛПС/кг маси тіла (бЗідта, кат. Мо 14391) (ліпополісахариди з Е. соїї 0111:84). Крім того, групі позитивного контролю вводили наповнювач для речовини, описаний вище. Речовину вводили перорально за 1 годину до індукції запалення шляхом введення ЛІС. Щоб дослідити дію сполук загальної формули (І) на запалення, у тварин брали конечний зразок крові через 1,5 години. 60 Концентрацію цитокінів ТМЕ-а і 1-6 в плазмі визначали із застосуванням наборів Кеаду-5ЕТ-СО

ЕГІЗА мишачих ТМЕ-а і мишачих 1-6 (еВіозсіепсе, тТМЕс кат. Мо 88-7324-88, ті! -6 кат. Мо 88- 7064-88) згідно з інструкціями виробника. Інгібітори ІКАК4 є ефективними в моделі опосередкованого ТІК запалення. Застосування ЛІС приводить до швидкої індукції прозапальних цитокінів, таких як ТМЕ-а і І1--6 в плазмі, що інгібується дозозалежним способом при лікуванні сполуками загальної формули (І). Це показано як приклад для Сполуки 12 і 11 на

Фігурі 4. У деяких експериментах клінічно значущі порівняльні речовини також тестували на тваринній моделі для порівняння ефективності інгібування, такої як, наприклад, антагоністи

ФНП адалімумаб (Нитіга-) або етанерцепт, обидва з яких у кожному випадку вводили підшкірно за 1 год. до індукції запалення за допомогою ЛПС в дозах 1,5 мг/кг, 5 мг/кг і 10 мг/кг.

Модель іп мімо викликаного ад'ювантом артриту

Для визначення протизапальної активності сполук загальної формули (І), вони були досліджені відносно їх ефективності іп мімо в моделі артриту. Для цієї мети кожному самцю щурів Льюіса (приблизно 100-125 г, Спапев Кімег І арогайогіе5, Німеччина) в основу хвоста в день 0 вводили підшкірно 100 мкл повного розчину ад'юванта Фрейнда (СЕА) (М. їшбегсицо5ів

НЗ7Ка рію Габ, кат. Мо -231141), розчиненого в неповному ад'юванті Фрейнда (Оіїсо І ар, кат.

Мо -2639101І). Кожна група нараховувала п-8 щурів. У дослідження включали як здорову контрольну групу, так і контрольну групу захворювання. Кожна контрольна група отримувала п.о. як лікування тільки лікарську основу (кремофор-етанол-вода 40:10:50 об'ємн./об'ємн./об'ємн.) досліджуваної речовини або у профілактичному порядку (з 0 дні) або терапевтичним способом (з 9 дні). Лікування різними дозами досліджуваної речовини рівним чином починали або у профілактичному порядку, або терапевтичним способом шляхом перорального введення. В день 0 початковий стан тварин визначали заздалегідь з точки зору показників активності захворювання (оцінка тяжкості артриту на основі системи балів). В цій системі балів (шкалі) надавали і сумували бали залежно від ступеню запалення суглобів від 0 до 4 при наявності еритеми, включаючи опухання суглобів (0 - ні; 1 - незначне; 2 - помірне; З - виражене; 4 - важке) для обох задніх лап. Щоб визначити протизапальну ефективність сполук статус захворювання тварин оцінювали за допомогою оцінки активності захворювання, починаючи з 8-го дні, коли у тварин уперше проявляються ознаки артриту, а потім З рази на тиждень до кінця (20-й день). Крім того, в ході експерименту силу захоплення лапи тварин

Зо визначали як меру гіпералгезії із застосуванням автоматичного вимірювача сили захоплення лап (ІТС І йїе Зсієпсе Іпс., ОБА). Як міру для опухання суглоба вимірювали також об'єм лап за допомогою плетізометра (ІТС І їе Зсіепсе Іпс., США). На 20 день експеримент був завершений, і була проведена магнітно-резонансна томографія в МРТ |(магнітно-резонансний томограф;

МАСМЕТОМ Амапіо зупдо МА В17, Зіетеп5, Німеччина) під інгаляційною анестезією (ізофлуран) із застосуванням послідовності МРТ 5ТІК (інверсия-відновлення для пригнічення жирового сигналу і для виявлення набряків) як метода візуалізації для аналізу ступеню тяжкості артриту. Крім того, серед іншого, синовіальна рідина була одержана з артритних суглобів шляхом внутрішньосуглобового промивання колінного суглоба за допомогою 150 мкл стерильного фізіологічного розчину і досліджена на присутність цитокінів із застосуванням комерційного мультиплексного приладу ЕГІЗА від Мезо 5саіе Різсомегу (М50) (прозапальна панель 1; кат. Мо К150590-1). Біопсії колінного суглоба потім використовували для аналізу концентрації цитокінів (за допомогою мультиплексного ЕГІЗА від М5О) або рівнів СЕР (щурячий

С-реактивний білок, кат. Мо 557825, ВО Віозсіепсе) або активності еластази (як міру для інфільтрації нейтрофілів) в тканині або гістопатологічно досліджували на наявність симптомів запалення в синовії, а також у внутрішньо- і периартикулярній тканині. З цією метою біопсії колінного суглоба подрібнювали в охолодженому бісерному млині при -196" С (СтуоМії!; Кеїбсп

СтВН, Німеччина), у кожному випадку 200 мг розчиняли в придатному буфері для аналізу цитокінів (в 0,5 мл середовища КРМІ1640, Сірсо) або для еластазної активності (в 1 мл гомогенатного буфера |рН 7,0; зберігання при кімнатній температурі; 5 г 595 броміду гексадецилтриметиламонію, 2,09 г 10 мМ МОР, додавали 900 мл бідистильованої води при 30- 35"). Для кількісного визначення протеазної активності нейтрофільної еластази (МЕ) застосовували флуоресцентно-мічений субстрат |МеОЗис- ААРМ - АМС (М-метоксисукциніл-

Аіа-АіІа-Рго-МаІ-7-аміно-4-метилкумарин), кат. Мо 1-1270, Васпет, Німеччина| з високою специфічністю до МЕ (Сазтйіо еї аї., 1979; УМіезпег еї аїЇ.,, 2005). Рекомбінантну мишачу МЕ (кат.

Мо 4517-5Е-010, КаО Бузіет5, Німеччина; розчинену в гомогенатному буфері, див. вище) використовували як стандартну криву, а гомогенатний буфер - як холосту пробу. Для аналізу еластази у кожному випадку використовували 25 мкл суглобового гомогенату і піпетували в чорний 96-лунковий мікротитраційний планшет (з плоским дном, МОМС, Німеччина), а потім змішували з 25 мкл 1 мм розчину субстрату МеО5Зис-ААРМ-АМС в холодному буфері ТгізВБА бо (0,1 90 В5ЗА фракція МІ, 0,1 М трис(гідроксиметил)амінометан, 1 М Масі в 1 літрі води; рН 8.5;

зберігання при 4 "С). Використовуючи попередньо нагрітий зчитувач планшетів (ЗресігаМах М2,

МоїІесшіаг Оемісе5) флуоресценцію в мікротитраційному планшеті вимірювали через 30 хвилин при 37 "С ії Лгх-380 нм і Лєт-460 нм, а кількість нейтрофільної еластази розраховували із застосуванням стандартної кривої МЕ за допомогою програмного забезпечення ЗойтахрРго 6.4.

У свою чергу для гістопатологічної оцінки застосовували шкалу, яка залежно від ступеню ушкодження відповідного параметра (запалення, ушкодження хряща, синовіальна гіперплазія, паннус, ушкодження кістки, зміни періосту), надає бали від 0 до 4 (0 - ні; 1 - незначний; 2 - помірний; З - значний; 4 - важкий) на наявність або тяжкість патологічного ушкодження суглоба.

Статистичний аналіз здійснювали із застосуванням однофакторного дисперсійного аналізу (АМОМА) і порівняння з контрольною групою за допомогою багаторазового порівняльного аналізу (тест Даннетта).

Підшкірне введення СЕРА крисам приводить до гострого артриту з виразним запаленням суглобів у щурів. Як приклад, ця модель щурячого артриту представляє собою запалення суглобів у випадках артритів людини, таких як псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит, реактивний артрит і хвороба Бехтерева (Вепаеіе, / Мивзсціо5Ке! Мешгоп Іпіегасі 2001; МеСапп єї а. Апрйв5 Невз ТПпег, 2010). При профілактичному, а також і терапевтичному лікуванні

Примірною сполукою 11 можна було значно інгібувати артрит, викликаний ад'ювантом, і дані гістології і МРТ, зокрема, указують на дію, яка модифікує захворювання, подібну дії ОМАКО (протиревматичного лікарського засобу, який модифікує захворювання). Це представлено на

Фігурі 5. У деяких експериментах клінічно значуща порівняльна речовина, тобто антагоніст ФНП етанерцепт (10 мг/кг або 25 мг/кг з 0-го дні), яку вводили підшкірно кожні З дні, також тестували в тваринній моделі для порівняння інгібувальної ефективності.

Модель іп мімо, викликаного колагеновим антитілом артриту у мишей

Досліджували протизапальну дію сполук загальної формули (І) в ще одній мишачій моделі артриту. Для цієї мети самкам мишей ВаїЇБ/с (віком приблизно 9 тижнів, СПагіе5 Кімег

І арогафогіе5, Кіпде(оп, Канада) в 0 день кожної вводили внутрішньовенно в хвостову вену 200 мкл коктейлю колагенового антитіла (10 мг/мл; АгйгйоМар, МО Віоргодисів) (за виключенням здорової контрольної групи, включеної у дослідження). Потім на 6-й день кожна з цих мишей отримувала додаткову внутрішньочеревну ін'єкцію 200 мкл ЛПС. Кожна група нараховувала

Зо п-10 мишей. У дослідження включали як здорову контрольну групу, так і контрольну групу захворювання. Кожна контрольна група отримувала п.о. як лікування тільки лікарську основу (етанол:арахісове масло 10:90 об'ємн./об'ємн.) досліджуваної речовини у профілактичному порядку (те. з 0 дні) або з терапевтичною метою (з 9 дні). Лікування різними дозами досліджуваної речовини рівним чином починали у профілактичному порядку або з

З5 терапевтичною метою шляхом перорального введення. Протягом експерименту, ступінь захворювання оцінювали на основі системи балів для оцінки активності захворювання на всіх чотирьох лапах. В такій системі нарахування балів за здорову лапу бали не нараховували, тоді як бали з 1 (|легке запалення, наприклад, пальця(ів) лапи) до 4 |сильне запалення, що розповсюджується по всій лапі) нараховували у кожному випадку за певний ступінь запалення суглобів, що виникло від пальців лап через плюсновий суглоб до гомілковостопному суглобу, як описано нижче: - 0 - норма - 1 ж еритема або слабке опухання, обмежене передплюсневим або гомілковостопним суглобом або пальцями лапи - 2 х еритема або слабке опухання, що розповсюджується від гомілковостопного суглоба до плюсневої кістки (2 сегменти) - З 5 еритема і помірне опухання, що розповсюджується від гомілковостопного суглоба до плюсневих суглобів - 4 х еритема і сильне опухання, що охоплює плюсневі суглоби, стопи і пальці лап.

У той самий час в ході експерименту об'єм лапи вимірювали за допомогою плетізометра (ІТС те Зсіепсе Іпс., СЩА) як міру опухання суглоба. Для цього параметра початкову умову було визначено заздалегідь у кожному випадку за один день до початку експерименту (день -1), а потім оцінка активності захворювання і об'єм лапи були оцінені три рази на тиждень, починаючи з 8-го дня. На 21 день експеримент був перерваний, і біопсія колінного суглоба була досліджена на гістопатологічний аналіз симптомів запалення в синовії, а також у внутрішньо- і периартикулярній тканині. Для гістопатологічної оцінки також використовували шкалу, яка залежно від ступеню ушкодження відповідного параметра, який розглядають (запалення, ушкодження хряща, синовіальна гіперплазія, паннус, ушкодження кістки, зміни періосту) надає бали від 0 до 4. (0 :- ні; 1 - незначний; 2 - помірний; З - значний; 4 - важкий) на наявність або бо тяжкість патологічного ушкодження суглоба. Статистичний аналіз проводили із застосуванням однофакторного дисперсійного аналізу (АМОМА) і порівняння з контрольною групою за допомогою багаторазового порівняльного аналізу (тест Даннетта).

Внутрішньовенне введення коктейлю з колагенових антитіл, включаючи подальше внутрішньочеревне введення ЛПС мишам приводить до гострого артриту з вираженим запаленням суглобів у мишей (Ноітаанйі єї аІ., АРМІ5 1989; МеСапп еї аї., АйНгйїз Нез ТНег, 2010) ії таким чином представляє собою додаткову модель на тваринах для артритичних показань псоріатичного артриту, ревматоїдного артриту, реактивного артриту і хвороби

Бехтерева. При профілактичному, а також і терапевтичному лікуванні за допомогою Примірної

Сполуки 12, можна було значно інгібувати цей артрит, викликаний колагеновими антитілами, і гістопатологічні дані суглобів задньої лапи указують на модифікувальну захворювання дію. Це представлено на Фігурі 6.

Викликана за допомогою МоО(з33-3з5 модель іп мімо хронічного ЕАЕ (експериментального аутоїмунного енцефаломієліту) у мишей

Щоб визначити протизапальну активність сполук загальної формули (І), їх досліджували на експериментальній тваринній моделі розсіяного склерозу (РС) відносно їх ефективності іп мімо.

Хронічна модель ЕАЕ (експериментальний аутоїмунний енцефаломієліт), викликаного за допомогою МоОсзз3-з5 (гликопротеїн мієлінового олігодендроциту) ЕАЕ (експериментального аутоїмунного енцефаломієліту)у є стандартною моделлю на тваринах для тестування фармакологічних речовин для потенціального застосування у пацієнтів з РОС. З цією метою самок мишей С57ВІ/6 (19-20 г; ЧаскКзоп Іарогайюгіе5, Ваг Нагрог, США) рандомізували і використовували в групі від 10 до 15 тварин на групу. Застосовуючи підшкірну ін'єкцію у кожному випадку 0,1 мл розчину, що містить 200 мкг пептиду МОсз3-зх, емульгованого в 100 мкл

СЕРА (повний ад'ювант Фрейнда; 2 мг/мл), доповненого за допомогою мікобактерії туберкульозу (МТ; 8 мг/мл, штам НЗ7КА), в день 0 розлад ЕАЕ викликали додатковим внутрішньочеревним введенням (в 0 день і 2 день) 200 нг токсину коклюшу (РТх; розчиненого в 0.1 мл РВ5З (2 мкг/мл)), ї його прогресування контролювали протягом 34 днів. Експеримент також включав у себе як здорову контрольну групу, так і контрольну групу захворювання, обидві з яких лікували перорально із застосуванням лікарської основи (етанол:арахісове масло 10:90 об'ємн./об'ємн.) примірної Сполуки 12. Замість цього, групи, що проходять лікування, одержували різні добові

Зо дози примірної Сполуки 12 як профілактичну терапію, тобто з 0 дня, шляхом перорального введення. Такі параметри, як рівень захворюваності й симптоми ЕАЕ, перевіряли щоденно. При цьому симптоми ЕАЕ оцінювали із застосуванням системи балів, яка представляє ступінь тяжкості розлади (шкала активності хвороби ЕАЕ): - 0 - нормальний, здоровий - 1 - слабкий/паралізований хвіст миші - 2 х слабкий/паралізований хвіст миші і слабкість в задніх лапах - З « слабкий/паралізований хвіст миші і повний параліч задніх лап - 4 - паралізований хвіст, повний параліч задніх лап і частковий параліч передніх лап - 5 5 повний параліч всіх передніх і задніх лап, евтаназія.

На 34-й день після індукції ЕАЕ експеримент був припинений, і, серед іншого, у мишей була взята кров для подальшого аналізу біомаркерів, а спінальний мозок був видалений для гістопатологічної оцінки нейроаксіальної дегенерації та інфільтрації лімфоцитів. Для гістопатологічної оцінки ступеню тяжкості розлади, спинномозковий мозок забарвлювали гематоксиліном, еозином і люксолом швидким синим, а потім нейроаксіальну дегенерацію, інфільтрацію лімфоцитів у білій речовині та інфільтрацію лімфоцитів в сірій речовині потім оцінювали сліпо із застосуванням системи балів (0 - нормально, даних ні; 1 - мінімальні результати; 2 - слабкі результати; З - помірні результати; 4 - достовірні результати; 5 - важкі зміни). Статистичний аналіз проводили із застосуванням однофакторного дисперсійного аналізу

АМОМА і порівняння з контрольною групою шляхом багаторазового порівняльного аналізу (тест

Даннетта). За допомогою лікування Примірною сполукою 12, можна було інгібувати індукований

ЕАЕ, експериментальну модель для РС. При цьому примірна сполука була порівняною або навіть перевищувала ефективність стероїду (преднізолон; 1 мг/кг щоденно перорально з 0 дні) або терифлуноміду (А!йбрадіо?; 10 мг/кг щоденно перорально з 0 дня), які також були протестовані в експерименті як клінічні порівняльні речовини. Це представлено на Фігурі 7.

Модель іп мімо псоріазу у мишей, викликаного іміквімодом

Сполуки загальної формули (І) досліджували відносно їх протизапальної дії на тваринній моделі псоріазу. У мишей місцеве введення іміквімоду (МО) ліганда ТІ К7/8 і потужного імунного активатора приводить до псоріазоподібного фенотипу на шкірі. Таким чином, протягом 7 днів кожного дня 3,5 мг іміквімоду (еквівалентно 70 мг 5 95 крему АЇдага?, Меда АВ) наносили бо місцево мишам на шкіру спини, яку попередньо поголили, і на обидва вуха (зовні). Здорова контрольна група, яку також тестували, замість цього отримувала парафінову олію. Згодом контрольну групу хвороби ІМО, як і здорову контрольну групу, піддавали профілактичному лікуванню, тобто з 0 дні, перорально (п.о.) на добу за допомогою лікарської основи (ЗоіЇшоЇї

Н5О1Т5-вода (40/60 об'ємн./об'ємн.)) досліджуваної сполуки. Щоденне п.о. лікування різними дозами досліджуваної сполуки також починали в 0-й день. У кожному випадку розмір групи складав п-10 тварин. Під час експерименту проявлення псоріазу оцінювали візуально кожного дня за допомогою системи балів із застосуванням клінічних показників, описаних нижче:

Оцінка | Еритема | Лущення | Товщинашкіри(спина)/З: 071777711ні1Ї1777171717171ні | 71111111 нормальна.:Й7/У(:К ЕНежо

Паралельно з цим кожного дня вимірювали шкіру спини і обох вух по товщині і/або утворенню набряку із застосуванням цифрового штангенциркуля (Киїйтеїег; Ногех бідйаї

Саїїрег, Неїоз-Ргеї55ег, Німеччина). Кожні 2 дні перевіряли масу тіла кожної миші. На 7-й день експеримент був припинений, і після умертвіння тварин шкіру спини і вух фіксували в формаліні для подальшої гістопатологічної оцінки. Ця гістопатологічна оцінка вух і шкіри спини після забарвлення гематоксиліном/еозином зрізів парафінової шкіри (2 мкм) в мікротомі (і еїса,

Німеччина) була проведена патологоанатомом в сліпій формі. При цьому наступні аспекти були вивчені й оцінені за ступенем їх тяжкості за допомогою системи балів (для кожного досліджуваного параметра): паракератоз (порушення ороговіння, що характеризується клітинними ядрами або залишками ядер клітин, що залишаються в роговому шарі)/гіперкератоз (надмірне ороговіння шкіри) й інфільтрація імунних клітин в дерму або епідерміс. У даному випадку кожний гістологічний параметр був оцінений наступним чином: - 0 - норма - 1 х невелика зміна - 2 помірне зміна - З « значна зміна.

Потім всі гістологічні параметри були підсумовані й представлені у вигляді загального гістологічного показника. Крім того, була виміряна товщина епідермісу в розтині шкіри.

Опосередковане ІМО запалення шкіри у мишей представляє собою тваринну модель для показання псоріазу або для шкірного фенотипу при псоріатичному артриті (мап дег Ріїв еї аї.,.

Зо Ітітипо!ї 2009). За допомогою лікування Примірною сполукою 12 можна було інгібувати викликаний псоріаз. При цьому примірна сполука була порівняною або навіть перевищувала ефективність стероїду (Веїатеїйазхопе, СеїІезіепе?; 2,5 мг/кг перорально на добу) або антагоніста ФНІ (етанерцепт; 5 мг/кг через день внутрішньочеревно), які також були протестовані в експерименті, як клінічні порівняльні речовини. Це представлено на Фігурі 8.

Модель іп мімо викликаного за допомогою ОМЕВ запалення шкіри у мишей

Модель викликаного за допомогою ОМЕВ (2,4-динітро-1-фторбензола) алергійного контактного дерматиту (контактна алергія) у мишей представляє собою запальне захворювання шкіри з фоном імунної реакції уповільненого типу (гіперчутливість уповільненого типу; ОТН) в основному опосередковується Т-хелперними лімфоцитами типу 1 (клітини ТИ1). Ця ТА1- опосередкована запальна реакція шкіри представляє собою приклад запальних процесів при псоріазі, псоріатичному артриті й алергійній контактній екземі (Коезе еї аіІ., Ехр Оєптаїйо)|. 2012).

Для запуску шкірних запалень самиці мишей ММРЕІ (22-24 г, Спапев Кімег, Німеччина) були попередньо сенсибілізовані, в день 0 і день 1, на виголену шкіру спини (площа приблизно 10 см), використовуючи у кожному випадку 25 мкл 0,5 95-ого (мас./об'ємн.) розчину ОМЕВ (2,4- динітрофторбензол, кат. Мо 70-34-8, Зідта Аїагісп, Німеччина; розчиненого в ацетоні/оливковій олії; 4/1; об'ємн./об'ємн.)о. У кожному випадку розмір групи складав п-10 мишей. Потім запалення шкіри спровокували на 5-й день шляхом місцевого нанесення у кожному випадку 20 мкл 0,3 95-ного (мас./об'єм.) розчину ОМЕВ (в ацетоні/оливковій олії; 4/1; об'ємн./об'ємн.) на зовнішню частину обох вух (площа на вухо приблизно 2 см-). В експерименті також були протестовані як здорова контрольна група ("сенсибілізація і запуск" тільки розчинником ацетон/оливкова олія |4/1; об'ємн./об'ємн.Ї), контрольна група захворювань (сенсибілізація і запуск за допомогою ЮМЕВ), так і контроль подразнення (сенсибілізація тільки розчинником, запуск за допомогою з ЮОМЕВ). Ці контрольні групи піддавали лікуванню тільки за 1 год. до запуску запалення шкіри лікарською основою (етанол:арахісове масло, 10:90 об'ємн./об'ємн.) 5О0 досліджуваної речовини, п.о., групи лікування одержували відповідну дозу досліджуваної речовини, рівним чином перорально. На 6-й день (через 24 години після запуска запалення) товщину вуха визначали індивідуально для кожного вуха, використовуючи цифровий штангенциркуль, і визначали вагу вух кожної миші. Шляхом наступного аналізу у вушних гомогенатах, одержаних гомогенізацією (автоматичний гомогенізатор, що виробляє

Евіптеснапік-Умегкеїай, Вауег АС, Німеччина) вух в 1,5 мл гомогенатного буфера протягом 20 секунд з подальшим центрифугуванням (15 000 об./хв; 12"С, 20 хв.) і видаленням супернатантів, було можна, серед іншого, визначити активність еластази як міру проникнення нейтрофілів у запалену тканину. Для кількісного визначення протеазної активності нейтрофільної еластази (МЕ) застосовували флуоресцентно мічений субстрат (МеО5Бис - ААРМ - АМС; кат. Мо І-1270, Васпет, Німеччина), який є високоспецифічним для МЕ (Савзійо еї аї., 1979; М/езпег єї аїІ.,, 2005). У даному випадку рекомбінантну мишачу МЕ (кат. Мо 4517-5е6-010,

КО Зузіетв5, Німеччина; розчинену в гомогенатному буфері) використовували як стандартну криву, а гомогенатний буфер використовували як контрольне значення. Для аналізу еластази у кожному випадку застосовували 25 мкл вушного гомогенату і піпетували в чорний 96-лунковий мікротитраційний планшет (з плоским дном, МОМС, Німеччина), а після цього змішували з 25 мкл 1 мм розчину субстрату МеО5ис-ААРУ-АМС в холодному буфері ТгізВЗА. Використовуючи попередньо нагрітий зчитувач планшетів (рестаМах М2, МоїІесшаг Ремісез) флуоресценцію в мікротитраційному планшеті вимірювали через 30 хв. при 37 "С і ЛгЕХ-З380 нм і Лєт-460 нм, а кількість нейтрофільної еластази розраховували за допомогою програмного забезпечення зоптахрРго 6.4, використовуючи стандартну криву МЕ.

За допомогою лікування Примірною сполукою 11 і Примірною сполукою 12 можна було інгібувати ТИНІ-опосередкованое запалення шкіри, викликане за допомогою ОМЕВ. Це представлено на Фігурі 9.

Модель іп мімо запалення шкіри у мишей, викликаного за допомогою ТМА

Модель викликаного за допомогою ТМА (тримелітовий ангідрид) алергійного контактного дерматиту (контактної алергії) у миші представляє собою запальне захворювання шкіри з фоном імунної реакції уповільненого типу (гіперчутливість уповільненого типу; ОТН) в основному, опосередкованої еозинофілами і Т-хелперними лімфоцитами типу 2 (клітини ТНА2).

Зо Ця, опосередкована Тп2 запальна реакція шкіри представляє собою наприклад запальних процесів при атопічному дерматиті й при контактній алергії (Зиг еї аі.,, ВМС Сотріетепі АКегп

Меа. 2015). Для запуска шкірних запалень самки мишей ММК! (22-24 г, СВПапев5 Кімег,

Німеччина) були попередньо сенсибілізовані, в день 0, на виголену шкіру спини (площа приблизно 10 см7), використовуючи у кожному випадку 50 мкл З 95-ого (мас./об'ємн.) розчину

ТМА (кат. Ме 552-30-7, 5ідта Аїагісп, Німеччина; розчиненого в ацетон/ізопропілміристаті; 4/1; об'ємн./об'ємн.). У кожному випадку розмір групи складав п-10 мишей. Потім запалення шкіри спровокували на 5-й день шляхом місцевого нанесення у кожному випадку 10 мкл З 95-ого (мас./об'ємн.) розчину ТМА (в ацетоні/ізопропілміристаті; 4/1; об'ємн./об'ємн.) на зовнішню сторону обох вух (площа на вухо приблизно 2 см"). В експерименті також були протестовані як здорова контрольна група ("сенсибілізація і запуск" тільки розчинником ацетон/ізопропілміристат (4/1; об'ємн./об'ємн.Ї), так і контрольна група захворювання (сенсибілізація і запуск за допомогою ТМА). Приймаючи до уваги, що ці контрольні групи тільки за 1 год. до запуску запалення шкіри, одержували лікарську основу (етанол:арахісове масло 10:90 об'ємн./об'ємн.) досліджуваної речовини п.о., групи лікування одержували відповідні дози досліджуваної речовини, рівним чином перорально. На 6-й день (через 24 години після запуска запалення) товщину вуха визначали індивідуально для кожного уха, використовуючи цифровий штангенциркуль, і визначали вагу вух кожної миші. За допомогою подальших аналізів в гомогенатах вух, які можуть бути одержані, як описано вище, можна, серед іншого, визначити еластазну активність як меру проникнення нейтрофілів у запалену тканину, як описано вище (в розділі "Модель шкіри, викликана за допомогою ЮОМЕВ"). За допомогою лікування Примірною сполукою 12 можна було інгібувати опосередковане Тп2 запалення шкіри, запущене за допомогою ТМА. Це представлено на Фігурі 10, із застосуванням параметра товщини уха (товщина уха дельта - товщина уха на 6-й день за вирахуванням первинної товщини уха), який представляє собою утворення набряку під час процесу запалення.

Модель іп мімо коліту у миші, викликаного за допомогою О55

Щоб визначити протизапальний потенціал сполук загальної формули (І), ці сполуки оцінюють на тваринній моделі кишкового запалення, моделі коліту, викликаного за допомогою 055 (декстран сульфату натрію). Введення 055 через питну воду чутливим мишам приводить до розвитку гострого кишкового запалення (коліту) з типовими клінічними симптомами, такими бо як кривава діарея, втрата маси тіла, утворення набряку в товстій кишці. Таким чином, це представляє собою експериментальну модель на тваринах для ІВО (запального захворювання кишечника), яка містить ознаки хвороби Крона і виразкового коліту (ОКаузи еї аї., завігоепіегої, 1990; Оівєїетап еї аї!., зазігоепіегої, 1994). Самці мишей С57ВІ /6 (6-8 тижнів; Спапев Кімег, ОБА; п-10-142 мишей/група) одержували з 0 дні до 5 дні включно, З 95-ий 055 (35-48 КОа; кат. Мо 0рВО01; ТОВ СопзиКапсу АВ, Швеція), щоденно свіжоприготовлений, через питну воду для запуску коліту. Здорова контрольна група (п-8 мишей), яку також тестують, замість цього одержує нормальну питну воду. У кожному випадку контрольні групи (здоровий контроль і контроль із захворюванням колітом) обробляють тільки лікарською основою (етанол:арахісове масло 10:90 об'ємн./об'ємн.) досліджуваної речовини, п.о. Лікування різними дозами досліджуваної речовини здійснюють профілактично, тобто з 0 дня, шляхом перорального введення першої дози 055. При цьому в ході експерименту, масу тіла і наявність, можливо навіть кривавої діареї (оцінка за бальною системою Ішкала| 0-4 бали, де 0 - випорожнення нормальної форми, 1 - випорожнення м'якої форми, 2 - м'яке несформоване випорожнення, 3 - водянистий випорожнення/діарея, 4 - кривава діарея) оцінюють щоденно. У даному випадку скрите криваве випорожнення виявляють за допомогою тесту гемокультури (Кат. Мо 3060;

ВесКтап СошГег, Німеччина). Крім того, на 10-й день і 16-й день здійснюють відеоендоскопію (ендоскоп Кагі 5017, Німеччина) під інгаляційною анестезією ізофлураном для оцінки ступеню тяжкості коліту, де ступінь ушкодження кишечника оцінюють із застосуванням системи балів (шкала) від 0 до 4 балів, а саме: - 0 - нормальний, здоровий - 1 5 втрата васкулярності - 2 « втрата васкулярності, і ламкість - З - ламкість і ерозії - 4 - утворення виразок і кровотеча.

Після останньої ендоскопії експеримент завершують, кров видаляють через порожнисту вену, і ободову кишку досліджують відносно її довжини і маси, які представляють, як непрямі маркери, пов'язане з колітом стовщення кишкової стінки, яке корелює з тяжкістю коліту.

Кишечник (один кусок 2 см кожний з дистальної і проксимальної сторони) також додатково аналізують гістопатологічно після фіксації у формаліну шляхом забарвлення парафінових зрізів гематоксиліном/еозином. Індукований за допомогою 055 коліт у мишей, експериментальна модель хронічного запального захворювання кишечника (ІВО), можна було інгібувати шляхом обробки Примірною сполукою 12. Ефективність примірної Сполуки 12 була порівняною з ефективністю затверджених біопрепаратів (анти-ІІ -12р40 при 10 мг/кг 230 (кожний третій день) внутрішньочеревно з 0 дня або анти-ФНП Нитіга"(Адалімумаб)| при 10 мг/кг 230 підшкірно з 0 дні), які були включені в експеримент як клінічно значущі еталонні речовини. Це представлено на Фігурі 12.

Модель іп мімо у мишей СЧВ, викликаної пристаном

Для визначення протизапальної активності сполук загальної формули (І), сполуки оцінюють в моделі СЧВ (системного червоного вовчака) відносно їх ефективності іп мімо. Пристан, мінеральна олія (2,6,10,14-тетраметилпентадекан), після ін'єкції мишам приводить до системного червоного вовчака з характерним ураженням органів (наприклад, нефрит, помірний ерозивний артрит), типовим виробленням аутоантитіл, наприклад, антитіл до дволанцюгової

ДНК (45) (І еі55 єї аї., Гирив5 2013) і залежність від інтерферону типу 1 (наприклад, ІЕМ-альфа) і сигналами ТІК, як описано у чоловіків (Зайой еї аї., Ргос Май! Асай 5сі ОБ5А, 1995; Тпівбашиї еї аї.,

Апійпі5 Вез Тег. 2009; Тнібації єї аї., У Сіїп Іпмевзі. 2008; Ми єї аї., Асіа Ріпаптасої! 5іп. 2015;

Надбрегд апа Кбппріот, Зсапа .) Іттипої, 2015). Таким чином, на 0 день у кожному випадку внутрішньочеревно вводили 500 мкл пристану (Зідта, кат. Мо 1921-70-6) самкам мишей Ва!р/с (20-22 г, Спагпіе5 Кімег Гарогаюгіе5, США). У кожному випадку розмір групи складає п-10 мишей.

В експерименті також тестують як здорову контрольну групу, так і контрольну групу захворювання. Обидві контрольні групи одержують тільки лікарську основу (етанол:'арахісове масло 10:90 об'ємн./об'ємн.) досліджуваної речовини, п.о. Лікування різними дозами досліджуваної речовини здійснюють профілактично, тобто з 0 дня, шляхом перорального введення через приблизно 1 год. після ін'єкції пристану. Крім того, в день 0 визначають базовий рівень тварин відносно статусу білка в сечі (протеїнурія, виміряна із застосуванням кумасі діамантового синього С 250 з ВЗА І|бичачий сироватковий альбумін| як еталон), концентрацію аутоантитіл (наприклад, анти-а5ДНК) і значення креатиніну в сироватці й об'єм лапи (за допомогою плетізометра). В ході експерименту потім ці параметри контролюють: об'єм лапи кожного тижня, статус білка в сечі й аутоантитіла і креатинін в сироватці крові на 2, 4 і 6 тижні після ін'єкції пристану. Через шість тижнів після запуску СЧВ пристаном експеримент бо завершують і нирки фіксують в 10 95 нейтрально-буферному формаліні для гістопатологічної оцінки, а потім 5-мкм парафінові зрізи оцінюють патологічно шляхом забарвлення гематоксиліном і еозином (НУЕ). У даному випадку гістологічні дані оцінюють і класифікують із застосуванням системи балів (0 - здорові, 1 - мінімальні зміни ниркової тканини, 2 - незначні зміни, З - помірні зміни, 4 - помітні зміни ниркової тканини). Вовчаковий нефрит як найважливішу ознаку викликаного пристаном СЧВ вдалось інгібувати за допомогою лікування

Примірною сполукою 12. Примірна сполука 12 трохи перевищувала імунодепресант циклофосфамід (50 мг/кг один раз на тиждень п.о. з 0 дні), який був включений в експеримент як клінічна контрольна речовина. Це представлено на Фігурі 11 за оцінкою ниркової патології.

Модель іп ммо викликаного за допомогою Рі Р'ізе-51і рецидивувально-ремітувального ЕАЕ у мишей

Щоб визначити протизапальний потенціал сполук загальної формули (І), ці сполуки оцінюють на тваринній моделі рецидивувально-ремітувального РС відносно їх ефективності іп мімо для терапевтичного лікування гострого епізоду РС або для попередження нових епізодів.

Модель рецидивувально-ремітувального, викликаного за допомогою Рі Р'ізое-1і51 (протеоліпідний білок) ЕАЕ представляє собою стандартну модель на тваринах для тестування фармакологічних речовин для потенціального застосування у пацієнтів з РС. Для запуска рецидивувально-ремітувального ЕАЕ, в 0 день на чотирьох різних сторонах спини миші (2 у верхній частині шиї, 2 в нижній області приблизно в 2 см від черепної основи хвоста), впорскують емульсію, яка містить Рі Різоел51/СЕА (НооКе КИМ РІ Різез51/СЕА Етиївіоп; кат. Мо

ЕК-0120; НоокКе І арогаогіє5, | амтепсе МА, США) (0,05 мл/ місце ін'єкції) підшкірно самкам мишей 5. (віком 8-10 тижнів, ЧУаскзоп І арогайгіе5 Ваг Нагброг, США). Здорову контрольну групу (п-5 мишей), яку також тестують, не імунізують. На додаток до цієї контрольної групи в експерименті також тестують контроль захворювання ЕАЕ. В ході дослідження обом контрольним групи вводили лікарську основу (етанол:арахісове масло 10:90 об'ємн./об'ємн.) досліджуваної речовини перорально. Щоденне п.о. лікування різними дозами досліджуваної речовини або її лікарською основою здійснюють терапевтично протягом першого епізоду або після епізоду. У даному випадку, терапевтичне лікування після прояви ЕАЕ (перший епізод; початок лікування 12-й день) служить для визначення можливості лікування гострого епізоду

РС, тоді як терапевтичне лікування Примірною сполукою після першого епізоду (початок

Зо лікування 19-й день) призначено вияснити, в якому ступені досліджувана речовина може запобігти новому епізодові. В цій моделі ЕАЕ, викликаного за допомогою Рі Р'ізо-в5і, перші симптоми ЕАЕ проявляються приблизно на 11 день. Починаючи з 9-го дня, клінічні симптоми

ЕАЕ оцінюють щоденно, всліпу, оцінку здійснюють із застосуванням системи балів (шкала; бали від 0 - здоровий до 5 - що вмирає), яка представляє собою тяжкість розладу (та ж сама шкала оцінювання, що і в моделі МОС-ЕАЕ). В ході дослідження також контролюють масу тіла і смертність.

Фігура 1: Інгібування 1-23 в утворених моноцитами ДК людини для Примірної Сполуки 12.

Дані представлені у вигляді середніх значень зі стандартними відхиленнями.

Фігура 2: Інгібування б-денного диференціювання ТП17-клітин, виміряне шляхом вироблення

І--17 після стимуляції (- С04--Т-клітин людини за допомогою анти-СОЗ/анти-СО28/птІІ -2З/ПІ - б/ппІ-Треїа/тпІІ -2 (коктейль диференціювання ТНІ7 клітин), показане примірним способом для

Примірної Сполуки 12 для 2 донорів (А, В). Дані представлені у вигляді середніх значень зі стандартними відхиленнями.

Фігура 3: Інгібування ІМЕ-а в стимульованих (А) іміквімодом (837, ТІ К7/8 ліганд)- або (В)

Сра-А-(ТІ К9 ліганд) плазмацитоїдних ДК людини для Примірної Сполуки 12. Дані представлені у вигляді середніх значень зі стандартними відхиленнями.

Фігура 4: (А) Лікування викликаного за допомогою ЛІПС запалення за допомогою Примірної

Сполуки 12 приводить до зменшення кількості ТМРа і І--6, що секретуються в плазмі мишей. (В)

Інгібування ТМЕсйа Примірною сполукою 11 і 12 у цьому випадку є порівняним з клінічно значущими антагоністами ФНП (адалімумаб (Нитігаф)), етанерцепті. Дані представлені у вигляді середніх значень зі стандартними відхиленнями. Однофакторний дисперсійний аналіз АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом з контрольною групою ЛПС за допомогою тесту Даннетта; "р «0.05; р 001; р «0001; хр « 0.0001.

Фігура 5: Протизапальні дії Примірної Сполуки 11 в моделі артриту на тваринах (індукована ад'ювантом щуряча модель). Значне і залежне від дози інгібування артритичного запалення суглобів після (А) профілактичного (з 0 дні) лікування у порівнянні з клінічно значущою порівняльною речовиною етанерцепт і після (В) терапевтичного лікування (59-й день) вимірювали із застосуванням Шкал Активності Захворювання. (С) гістопатологічний аналіз суглобів після профілактичного лікування за допомогою забарвлення гематоксиліном/еозином бо підтвердив це, як і (0) процес візуалізації за допомогою МРТ (магнітно-резонансна томографія).

(Е) крім того, в ході експериментів спостерігали помітне інгібування гіпералгезії, виміряне за допомогою сили захоплення мишей. Аналізи ех мімо синовіальної рідини (РЕ) і артритичних задніх лап (С) показали значне інгібування концентрації цитокінів при лікуванні за допомогою

Примірної Сполуки 11. Дані відповідають середнім значенням ж- стандартні відхилення.

Однофакторний дисперсійний аналіз АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом з контрольною групою СЕА за допомогою тесту Даннетта; "р « 0.05; р. «0.01; р ооо иехр « 0.0001. Скорочення:

Фігури (А) і (В): "Шкала" означає шкалу активності захворювання; "дні" означає дні після індукції артриту; Етанерц. -етанерцепт; сій. - здоровий контроль; СЕА сі. - контроль артриту.

Фігура С: "Шкала" означає "Гістопатологічний показник".

Фігура 0:

Іс. (здоровий контроль)

ПУСЕА сіні. (контроль артриту)

ІПЕСЕА200 мг/кгЯ11 (лікування інгібітором ІБАКА наприклад 11)

Фігура Е: "до" означає силу захоплення; "дні" означає дні після індукції артриту.

Фігура 6: Протизапальні дії Примірної Сполуки 12 в тваринній моделі артриту (мишача модель, індукована колагеновими антитілами, САЇА). Значне і залежне від дози інгібування артритичного запалення суглобів після профілактичного (0 день) (А) і терапевтичного лікування (» 9 днів) (В вимірювали із застосуванням Шкал Активності Захворювання. (С) гістопатологічний аналіз артритичних суглобів за допомогою забарвлення гематоксиліном/еозином підтвердив протизапальну активність після терапевтичного лікування. Інгібування артриту Примірною сполукою 12. Дані відповідають середнім значенням ж стандартні відхилення. Статистичні значення між колагеновим антитілом (АК) контроль і терапевтичними групами підраховували за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом (тест Даннетта) Ср « 0.05; р '« 0.01; р « 0001; р « 0.0001).

Скорочення: Фігури (А) і (В) "Шкала" означає шкалу активності захворювання; "дні" означає дні після індукції артриту; сій. - здоровий контроль; САІА - контроль артриту. Фігура С "Шкала" означає "гістопатологічний показник".

Фігура 7: Протизапальну дію Примірної Сполуки 12 в тваринній моделі розсіяного склерозу

Зо (мишачої моделі викликаного за допомогою МООз3зз35 ЕАЕ) у порівнянні з терифлуномідом і преднізолоном. Значне і залежне від дози інгібування клінічної тяжкості розладу (шкала активності захворювання ЕАЕ) (А), показника частоти захворювань (В) і гістопатологічного ушкодження спинного мозку (С), оціненого за нейроаксіальною дегенерацією (дегенерація, нейроаксонал, біла речовина) та інфільтрація лімфоцитів у білу речовину (інфільтрат, лімфогітіоцит, біла речовина) або в сіра речовина (кора; інфільтрат, лімфогітіоцит, сіра речовина) після лікування Сполукою 12. Дані відповідають середнім значенням ж стандартні відхилення. Статистичні значення між МОС-ЕАЕ контролем і терапевтичними групами підраховували за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом (тест Даннетта) (р «0.05; р «0017 р 0001; р 0.0001). Скорочення: Фігура А "Шкала" означає шкалу активності захворювання ЕАЕ; "дні" означає дні після індукції ЕАЕ; сігіІ. - здоровий контроль; МОО-ЕАЕ - контроль ЕАЕ Фігура В 96" означає розповсюдженість захворювання ЕАЕ; "дні" означає дні після індукції ЕАЕ. Фігура С "Шкала" означає гістопатологічний показник по відношенню нейроаксональної дегенерації в білій речовині. Фігура ОО "Шкала" означає гістопатологічну шкалу по відношенню лімфогістіоцитарних інфільтратів у білій речовині. Фігура Е "Шкала" означає гістопатологічний показник за лімфогістіоцитарними інфільтратами в сірій речовині.

Фігура 8: Протизапальну дію Примірної Сполуки 12 в тваринній моделі псоріазу (викликана

ЇМО мишача модель). Значне пригнічення клінічної оцінки (А), яка охоплює клінічні симптоми еритеми, лущення і товщину шкіри на спині й гістопатологічної оцінки вух (В) або шкіри спини (С), яка оцінює патологічні параметри паракератозу, запалення і екзоцитозу. Дані відповідають середнім значенням ж- стандартні відхилення. Статистичні значення між ІМО контроль і терапевтичними групами підраховували за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу

АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом (тест Даннетта) (р « 0.05; "р '« 0.01 р я 0001; р « 0.0001). Скорочення: Етанерц. - етанерцепт; Бетамет - бетаметазон; по - перорально; іп - внутрішньочеревна ін'єкція; Бріа - два рази на добу; д2а - через день.

Фігура 9: Протизапальні дії Примірної Сполуки 12 в тваринній моделі ТНІ1-опосередкованого запалення шкіри (модель викликаного за допомогою ЮОМЕВ запалення шкіри у мишей). Значне і залежне від дози інгібування запалення шкіри, про що свідчить маса вуха (в мг), що корелює з утворенням набряку під час запалення. Статистичні значення між ОМЕВ-контролем і бо терапевтичними групами підраховували за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу

АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом (тест Даннетта) (р «0.05; "р «0.017р «0,001; тр «0.0001). Скорочення: "мг" на оси у означає масу уха; сій! - здоровий контроль; подразник - контроль подразнення.

Фігура 10: Протизапальні дії Примірної Сполуки 12 в тваринній моделі ТН2- опосередкованого запалення шкіри (модель у мишей викликаного за допомогою ТМА запалення шкіри). Інгібування запалення шкіри показано як збільшення товщини уха (дельта (дельта) товщина уха в мм) у порівнянні з вихідним рівнем. Збільшення товщини вуха розглядають як міру запалення, і представляє собою утворення набряку в тканині вуха під час запальної реакції. Скорочення: "мм" на оси у означає зміна (дельта) маси вуха; сг! - здоровий контроль.

Фігура 11: Протизапальна дія Примірної Сполуки 12 в тваринній моделі системного червоного вовчака (викликана пристаном модель у мишей). Значне інгібування ушкодження нирок показано за допомогою гістопатологічних оцінок нирок. Дані відповідають середнім значенням « стандартні відхилення. Статистичні значення між СЧВ контролем і терапевтичними групами підраховували за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом (тест Даннетта) Ср «0.05; р «0.01; ер «0,001; хр «0.0001). Скорочення: "Шкала" означає оцінку ниркової гістопатології; ІКАКА4Ї означає інгібітор ІБГАК4, у даному випадку примірна сполука 11; СРА - циклофосфамід; сігі. - здоровий контроль; 2х - два рази на добу.

Фігура 12: Протизапальну дія Примірної Сполуки 12 в тваринній моделі ІВО (Запальне захворювання кишечника) (викликаний за допомогою Ю5З5 коліт у мишей). Значне інгібування запалення кишечника, включаючи утворення виразки, визначене ендоскопією на 16 день.

Ендоскопічна оцінка була зроблена за допомогою системи оцінки відносно тяжкості і ступеню запалення товстої кишки. Дані відповідають середнім значенням ж стандартні відхилення.

Статистичні значення між 055 контролем і терапевтичними групами підраховували за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу АМОМА з подальшим багатократним порівняльним аналізом (тест Даннетта) (Ср «0.05; р «0.01; р «0001; хр «0.0001).

Скорочення: "шкала" означає ендоскопічну шкалу; апй-12р40 - антимишаче І1Г-12ра40 моноклональне антитіло; ІКАКАЇї означає інгібітор ІКАКА, у даному випадку примірна сполука 11;

ВІС - два рази на добу; 030 - кожного третього дня.

Коо)

Claims (4)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Застосування сполуки, вибраної із:

11). Мм-(2-(З-гідрокси-3-метилбутил)-6-(2-гідроксипропан-2-іл)-2Н-індазол-5-іл|-6-(трифтормети- л)піридин-2-карбоксаміду або 12) М-16-(2-гідроксипропан-2-іл)-2-(2-- метилсульфоніл)етил|-2Н-індазол-5-іл)-6-«трифторме- тил)піридин-2-карбоксаміду, для приготування лікарського засобу для лікування та/або профілактики розсіяного склерозу, алергічного контактного дерматиту та алергічної екземи.

2. Застосування за п. 1, де вказане лікування та/(або профілактика включає лікування та/або профілактику болю.

З. Застосування за п. 2, де вказаний біль включає гострий, хронічний, запальний та/або невропатичний біль.

4. Застосування за п. 3, де вказаний біль являє собою гіпералгезію, алодинію або біль у попереку.