UA120027C2 - Ізольоване антитіло проти собачого тимусного стромального лімфопоетину (tslp) - Google Patents

Abstract

Винахід належить до ізольованого моноклонального антитіла проти собачого тимусного стромального лімфопоетину (TSLP), викликаного у інбредної миші або у системі гібридоми ссавця, композицією, що складається з антигену, вибраного з групи, що складається з собачого TSLP та гібридного білка, що містить зазначений собачий TSLP, де вказаний собачий TSLP містить амінокислотну послідовність, яка на 90 % або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності SEQ ID NO: 2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності, та причому зазначене антитіло було вироблено імунізацією зазначеним інбредної миші або зазначеної системи гібридоми ссавця з зазначеним собачим TSLP та гібридним білком, що містить зазначений собачий TSLP.

Description

Ця заявка є безумовною заявкою, пріоритет якої заявлено за 35 Ш.5.С 5 119(е) попередньої заявки США Мо 60/875,135, поданої 14 грудня 2006 року, вміст якої включено у даний документ як посилання.

Даний винахід стосується собачого тимусного стромального лімфопоетину (собачий "Т8І Р"), молекул нуклеїнової кислоти, векторів та клітин-хазяїнів, які кодують собачий Т5ЇІ Р, та способів одержання та застосування собачого ТОЇ Р.

Тварини, включаючи людину, які страждають від реагін-опосередкованих розладів, таких як атопічні хвороби, мають спадкову тенденцію до розвитку миттєвих алергічних реакцій, які викликають вироблення ІДЕ антитіл. Чисельні генетичні фактори впливають на експресію фенотипу таких тварин. Миттєва гіперчутливість, яку спостерігають при атопічних захворюваннях, з'являється внаслідок впливу специфічних алергенів, таких як домашні пилові кліщі (Оепптарнадоїдез ріегопузвіпив), пилок, цвіль та подразнення. Не дивно, що індивідууми з атопічною хворобою частіше страждають від астми, атопічного дерматиту та інших хвороб, пов'язаних з ендогенним вивільненням ІдЕ.

Атопічні хвороби, такі як алергічний дерматит тощо, також виникають у собак, включаючи домашніх собак. У таких собак хвороба починає проявлятись зазвичай між першим та третім роком життя. Внаслідок спадкової природи хвороби декількох порід, включаючи золотих ретриверів, більшість тер'єрів, ірландського сетера, Лхаса апсо, далматинців, бульдогів та старих англійських вівчарок, мають більшу тенденцію до атопії, хоча відомо, що інші породи собак, включаючи змішані породи, також страждають від цього стану. Частота зустрічальності щонайменше одного конкретного виду атопій, атопічного дерматиту, значно однаково збільшується як у людей, так і у собак.

Атопічні собаки зазвичай труться, лижуть, жують, кусають або дряпають свої ноги, морду, вуха, ділянки під мишками та біля паху, що призводить до втрати шерсті, почервоніння та потовщення шкіри. У деяких випадках одночасна наявність декількох хвороб шкіри призводить до сверблячки, у той час як наявність тільки однієї алергії не призведе до такої сверблячки. Такі проблеми виникають внаслідок повітряних алергенів (пилку тощо), алергенів у їжі та алергенів з паразитів (бліх тощо). Бактеріальна або грибкова інфекція також може призвести до появи сверблячки.

Зо Одним простим засобом для полегшення подразнювальних симптомів є уникнення провокуючих алергенів. Нажаль, таке уникнення зазвичай є неможливим. Раніше, ветеринари лікували атопічний дерматит у собак шляхом орального введення антигістамінів, орального або місцевого введення кортикостероїдних протизапальних агентів, інших пригнічувачів імунної системи, таких як циклоспорин або такролімус, додавання жирних кислот та алерген- специфічної імунотерапії (що потребує введення ідентифікованого антигену). Однак, жодне з цих лікувань не є ефективним в усіх випадках. Більш того, таке лікування є дорогим та/або призводить до появи побічних ефектів. Таким чином, протягом довгого часу існує потреба у безпечному, більш ефективному та більш економічному способі лікування або пригнічення симптомів атопічного дерматиту у собак.

Імунна відповідь ссавців заснована на серії складних клітинних взаємодій, які називають "їмунною сіткою". Більша частина імунної відповіді складається з взаємодії лімфоцитів, макрофагів, гранулоцитів та інших клітин з розчинними білками, які називають цитокінами, які відіграють значну роль у опосередкуванні/контролі/регулюванні цих клітинних взаємодій. Таким чином, цитокіни та імунні клітини є посередниками специфічних фізіологічних механізмів або шляхів, які ведуть до різноманітних запалювальних розладів.

Імунне запалення є результатом каскаду складних імунних реакцій, які призводять до того, що Т-клітини нерегульовано продукують ТН2-цитокіни, такі як 1-4, І -5 та І-13. Ці цитокіни, в свою чергу, провокують бронхіальну гіперактивність, вироблення /ІдЕ, еозінофілію та вироблення слизу (дивитись, наприклад, Ви55е апа І етапзке, г. (2001) М.Епої. У. Мед. 344:350- 62; НоїЇдаїе (2000) Вг. Мед. 9. 320:231-234); апа Вепаша (2001) У. Сііп. Раїйої!. 54:577-589).

Тимусний стромальний лімфопоетин (Т5І Р) є ІС-7-цитокіном, який спочатку ідентифікували у мишей як фактор, який підтримує: (І) іп міго розвиток поверхневих ДМ" В клітин, та (ії) проліферацію В та Т клітин (Ргієпа еї а!., 1994 Ехр Нетайшюіоду 22:321-328, 5евє аї!50, І еміп еї аї., 1999, У). Іттипої 162: 677-683). Зараз відомо, що Т5І Р приєднується до клітинного рецептора, який містить І/-7АВ-альфа субодиницю, та до унікальної рецепторної субодиниці, яку називають

ТІ Р-К. Така взаємодія ініціює сигнальну трансдукцію завдяки активації ЗТАТ або експресії тимусних активацію-регулюючих хемокінів (ТАКС) у гемопоетичних клітинах, таких як стовбурна мієлоїдна клітина, така як моноцит або дендритна клітина (дивить, наприклад, співвласник патенту США Мо 6,890,734, який наведено у даному документі за допомогою посилань).

Т5І/Р також може грати у мишей значну роль у патогенезі алергічних хвороб, таких як атопічний дерматит та астма. Наприклад, у трансгенних мишей, у яких спеціально викликали експресію гена Т5І Р на шкірі, показано наявність імунологічних та клінічних ознак атопічного дерматиту, таких як екземи, які містять запалювальні клітинні інфільтрати шкіри, суттєве збільшення Ти СОА-Т клітин, які експресують шкірні "хомінг"-рецептори, підвищений рівень ІДЕ у сироватці. Більш того, на легенях мишей, які експресують легенево-специфічний трансген

Т5ІР виявлено наявність імунологічних та клінічних ознак астми, включаючи масивну інфільтрацію лейкоцитів, гіперплазію бокаловидних клітин, субепітеліальний фіброз, збільшення цитокінів Т-хелпер типу 2 та збільшення рівня ЧЕ.

Сімс та ін. отримали послідовність КДНК мишачого Т5І Р за допомогою клонування, проте їм не вдалось клонувати людський гомолог за допомогою гібридизаційних зондів на основі мишачого Т5І Р (5іт5 еї а. 2000, У ехр Мей, 192: 671-680). Після цього, людський гомолог визначили за допомогою ретельного аналізу Е5Т. З'ясували, що нуклеотидна послідовність людського Т5І Р тільки на 43 95 гомологічна відповідній мишачій послідовності.

Внаслідок цього, залишається потреба у забезпеченні новим та більш практичним лікування атопічних розладів у собак, включаючи атопічний дерматит та пов'язані з ним клінічні прояви.

Більш того, потрібно визначити фактори, включені в імунологічний каскад, який призводить до атопічних розладів у собак, що допоможе розробити таке лікування.

Цитування будь-яких посилань у даному документі слід розуміти як припущення, що такі посилання включені у попередній рівень техніки.

Даний винахід стосується нового та більш практичного лікування атопічних розладів у собак, включаючи атопічний дерматит та пов'язані з ним клінічні прояви. Відповідно, даний винахід стосується нового ізольованого та/або рекомбінантного тимусного стромального лімфопоетину (Т5І Р), який входить до імунологічного каскаду, який призводить до появи атопічних розладів.

Винахід також стосується антигенних фрагментів таких Т5І Р білків. У конкретному аспекті даного винаходу Т5І Р представлено собачим Т5І Р.

Таким чином даний винахід стосується білка Т5ІР, який містить амінокислотну послідовність, яка на 80 95 або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності зЗЕО ІЮ

МО:2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності, де при введенні

Зо білка собакам у складі вакцини, у сироватці взятої з вакцинованих собак виявляють антитіла, які зв'язують Т5І Р собак, який містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮ МО:2. У відповідному варіанті здійснення білок Т5І Р. містить амінокислотну послідовність, яка на 80 95 або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності БЕО ІЮ МО:2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності; та крос-взаємодіє із антитілом, яке виробляється проти собачого Т5І Р, який містить амінокислоту ЗЕО ІЮ МО:2.

Даний винахід стосується білка Т5І Р, який містить амінокислотну послідовність, яка на 80 95 або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності 5ЕО ІЮ МО:2 (за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності), яка зв'язує епітоп-специфічне до собачого

Т58І Р моноклональне антитіло.

У більш конкретному варіанті здійснення білок Т5І Р містить амінокислотну послідовність, яка на 9095 або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності ЗЕО ІЮ МО:2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності. У іншому конкретному варіанті здійснення білок Т5І Р. містить амінокислотну послідовність, яка на 95 95 або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності БЕО ІЮ МО:2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності.

У специфічному варіанті здійснення білок Т5І Р представлено собачим Т5І Р, який містить амінокислотну послідовність ЗЕО ОО МО:2. У іншому варіанті здійснення білок Т5ІР представлено процесованим собачим Т5І Р, який містить амінокислотні залишки 29-155 5ЕО І

МО:2.

Також даний винахід стосується антигенних фрагментів Т5І Р. Такі антигенні фрагменти включають такі, що містять один або кілька епітопів, які індивідуально відрізняються за амінокислотними послідовностями ЗЕО ІЮ МО5: 8-101. У конкретному варіанті здійснення, антигенний фрагмент даного винаходу включає один або кілька епітопів, які містять амінокислотні послідовності 5ЕО ІЮ МО: 30, 31, 32 та/або 34. У іншому варіанті здійснення, антигенні фрагменти можуть включати амінокислотну послідовність, яка міститься у місці перекривання амінокислотних послідовностей 5ЕО І МО: 30, 31, 32 та/або 34, тобто,

МРРОСІ АКІЕКСТІ НКІКОСАЗ (ЗЕО ІЮО МО:118). У конкретному варіанті здійснення, антигенний фрагмент собачого Т5ІР зв'язує антилюдське Т5ІР моноклональне антитіло. Розмір антигенних фрагментів амінокислотної послідовності МРРОСІ АКІЕКС ТІ НКІКОСАЗ (5ЕО ІОЮ бо МО:118) знаходиться у діапазоні від приблизно 5 до приблизно 21 амінокислотного залишку.

Вакцини можуть включати ефективну кількість будь-якого білка Т5І Р даного винаходу, один або кілька їх антигенних фрагментів, або комбінації таких непроцесованих білків та один або кілька таких фрагментів. У одному варіанті здійснення білок Т5І Р представлено собачим білком

Т5І/Р, який містить амінокислотну послідовність 5ЕБЕО ІЮ МО:2. У конкретному варіанті здійснення, вакцина включає один або кілька антигенних фрагментів собачого Т5ІР, який містить від 5 до 22 сусідніх амінокислотних залишків 71-92 5ЕО ІЮ МО:2 (зазначено у даному документі як БЕ ІЮ МО:118). Приклади таких антигенних фрагментів включають описані у даному документі епітопи, які містять амінокислотні послідовності ЗЕО ІЮ МО:30, 5ЕО ІЮ МО:31,

ЗЕБЕО ІЮ МО:32, 5ЕБЕО ІЮ МО:33 або 5БО ІЮО МО:34. Усі вакцини даного винаходу додатково містять фармацевтично прийнятний ад'ювант.

Вакцину даного винаходу застосовують у способі викликання протисобачих Т5І Р антитіл.

Такий спосіб включає імунізацію ссавця ефективною кількістю вакцини. Цей спосіб необов'язково включає спосіб даун-регулювання активності Т5ІР у собак та/або спосіб лікування або запобігання виникнення симптомів алергії у атопічних собак, який включає імунізацію собак ефективною кількістю вакцини. Симптоми алергії включають дерматит, астму тощо.

Вакцину даного винаходу вводять наступними шляхами: внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньовенно, інтрадермально, орально, інтраназально, скарифікацією та комбінуванням вказаних шляхів.

Даний винахід також стосується молекули нуклеїнової кислоти, яка кодує білок Т5І Р даного винаходу або його антигенний фрагмент. У одному варіанті здійснення, молекула нуклеїнової кислоти кодує амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮ МО:2. У конкретному варіанті такого здійснення, молекула нуклеїнової кислоти містить нуклеотидну послідовність ЗЕ ІЮ МО:1.

Даний винахід також стосується фрагментів нуклеотидної послідовності 5ЕО ІЮ МО:1, які складаються приблизно з 18 сусідніх нуклеотидів, приблизно з 24 сусідніх нуклеотидів, приблизно з 36 сусідніх нуклеотидів, приблизно з 45 сусідніх нуклеотидів, приблизно з 66 сусідніх нуклеотидів, або більше. Даний винахід також стосується нуклеїнових кислот, які складаються з приблизно 18 нуклеотидів, приблизно 24 нуклеотидів, приблизно 36 нуклеотидів, приблизно 45 нуклеотидів, приблизно 6б нуклеотидів, або більше, включаючи нуклеїнові

Зо кислоти, які кодують непроцесовані Т5ІР білки, гібридизовані по ЗЕО ІЮО МО: 1 в жорстких умовах гібридизації. Усі молекули нуклеїнової кислоти даного винаходу та їх фрагменти можуть додатково включати гетерогенну нуклеотидну послідовність.

Даний винахід також стосується вектору експресії, який містить раніше вказані молекули нуклеїнової кислоти та/або її фрагменти. Окрім цього, даний винахід стосується клітин-хазяїнів, які містять вказані вектори експресії. Клітина-хазяїн представлена необов'язково прокаріотичною або еукаріотичною клітиною-хазяїном. У одному варіанті здійснення, прокаріотичною клітиною-хазяїном є ЕзсПегісніа соїї. У конкретному варіанті такого здійснення, клітиною-хазяїном є БЕ. соїї ВІ 21(0ОЕЗ3)Урі уз5, яка містить ген Т7 РНК-полімерази, який контролюється ізопропіл-В-ЮО-тіогалактопіранозид (ІРТО)-індукованим і(асОМ5 промотором.

Даний винахід стосується рекомбінантних вірусних векторів та/або векторів депротеїнізованої ДНК, які містять одну з вищевказаних молекул нуклеїнової кислоти, які кодують собачий Т5ІР, наприклад, ЗЕБО 10 МО:1, та/або її фрагменти. Такі вектори застосовують, наприклад, у вакцинах, придатних для введення собакам, хворим на атопічний дерматит.

Даний винахід також стосується способу одержання білка Т5І Р даного винаходу. Такий спосіб включає культивування клітин-хазяїнів даного винаходу у придатному культуральному середовищі. Цей спосіб може додатково включати стадію ізолювання та/або очищення білка

Т5І Р від культивованих клітин-хазяїнів або культурального середовища. Даний винахід також стосується отриманого ізольованого та/або очищеного білка Т5І Р.

Даний винахід також стосується анти-Т5І Р антитіл, введених у гібридому за допомогою вакцини даного винаходу. У одному варіанті такого здійснення застосовують гібридому ссавців.

У конкретному варіанті здійснення, ізолюють та/або очищають антитіла. Антитіла можуть бути як поліклональними, так і моноклональними. Згідно з винаходом моноклональне антитіло, вилучене з не собачих видів, може бути необов'язково сконструйоване подібно до такого у собак, для того щоб бути мінімально антигенним при введенні собаці. У бажаних варіантах здійснення, домени зв'язування будь-якого антитіла згідно з винаходом необов'язково перетворюються на фрагменти зв'язування меншого розміру ніж справжнє антитіло, наприклад, шляхом розщеплення та/або як рекомбінантний Ем, Баб та Р(аб)2 зв'язуючий білок. Даний винахід також стосується терапевтичних білків, отримані з антитіл, з унікальною структурою та бо функціональними властивостями подібними до природних антитіл з важким ланцюгом

(наприклад, МАМОВООІЕЗФ). Окрім цього, даний винахід також стосується замінників антитіл з високою афінністю для Т5ІР та низькою імуногенністю (наприклад, амітег-протеїни з зв'язувальних частин рецептора Т5І Р). Розроблені протисобачі Т5І Р антитіла/(авімери можна застосовувати у способі лікування симптомів алергії у атопічних собак шляхом введення ефективної кількості вказаних протисобачих Т5І Р антитіл.

Даний винахід також стосується вакцини, яка містить ефективну кількість не-Т5І Р імуногену у комбінації з ефективною кількістю білка Т5ІР даного винаходу, один або кілька його антигенних фрагментів, або комбінації непроцесованого білка та один або кілька таких фрагментів. У конкретному варіанті здійснення, білок ТЗІ Р представлено собачим Т5ІР. У більш конкретному варіанті здійснення, собачий Т5І Р містить амінокислотну послідовність зЗЕО

ІО МО:2.

Даний винахід додатково стосується способів діагностики із застосування винайденого собачого Т5І Р, його фрагментів та/або антитіл викликаних собачим Т5ІР та їх фрагментів. У одному варіанті здійснення, даний винахід стосується способу діагностики атопічного дерматиту у собак, який включає одержання зразку шкіри собаки та визначення наявності собачого Т5І Р у вказаному зразку.

Зазначені та інші аспекти даного винаходу можна краще зрозуміти шляхом посилання на наступні фігури та детальний опис.

На фіг. 1 показано 505-РАСЕ аналіз (електролітичний одномірний електрофорез) білка еукаріотичної безклітинної білоксинтезуючої системи, яка експресує собачий Т5І Р. Лінія 1: стандарт білка; Лінія 2: загальний білок; Лінія 3: розчинний білок; Лінія 4: нерозчинний білок.

Галузі локалізації білка ТОЇ Р позначені стрілкою.

Фіг. 2А показано аналіз білка вестерн-блотінг з безклітинної білоксинтезуючої системи, яка експресує собачий Т5ІР. Білок реагував з Апіі-Ніє (С Тепт)АР АБ від Іпмігодеп. Лінія 1: стандарт білка; Лінія 2: загальний білок; Лінія 3: розчинний білок; Лінія 4: нерозчинний білок.

Собачий Т5І Р визначали у загальному білку та нерозчинному білку (що позначено стрілками).

На фіг. 28 показано аналіз білка вестерн-блоттінг з безклітинної білоксинтезуючої системи, яка експресує собачий Т5ІР. Білок реагував з моноклональними антитілами пацюків специфічними до людського ТОЇ Р. Лінія 1: стандарт білка; Лінія 2: загальний білок; Лінія 3:

Зо розчинний білок; Лінія 4: нерозчинний білок. Собачий Т5І Р визначали у загальному білку та нерозчинному білку (що позначено стрілками).

На фіг. ЗА показано експресію та очищення Т5І Р від клітин-хазяїнів Е. соїї, та полоса (Ф 61

КД наявна у розчинній фракції Е. соїї, що представляє злиття між собачим Т5І Р та білком 57 та мітки з 6 залишків гістидину. "М" означає стандарт білка (однаково на всіх ФІГ. ЗА-303). На лінії 1 та лінії 2 представлено розчинні фракції Е. соїї В121(ОЕЗ3)рузв5, які містять плазміду 1265-9388 без або з індукцією ІРТО, відповідно. Стрілочка вказує на ділянку гібридного білка а5Т-Т5І Р-Нів (однаково на всіх Фіг. ЗА-30).

На фіг. ЗВ показано, що мічений гібридний білок 5Т-Т5І Р-Ніз можна очистити за допомогою смоли глутатіон-сефарози 4В. На лініях 1-3 представлено різні елюйовані Фракції смоли глутатіон-сефарози 48.

На фіг. ЗС показано, що гібридний білок лінії В можна додатково очистити за допомогою смоли Мі-МТА. На цій фігурі показано переочищення гібридного білка З5Т-Т5І Р-НІ на смолі Мі-

МТА після очистки на смолі глутатіон-сефароза 4В. Стовпчик 1 є потоком, лінія 2 є елюювання на смолі Мі-МТА.

На фіг. 30 показано вестерн-блотінг гібридного білка З5Т-Т5І Р-Ні5 та підтверджено, що гібридний білок розпізнається анти-О51т антитілом (СЕ Неайй Саге Саї Мо. 27457701).

На фіг. 4 показано забарвлення флуоресцеїнізоціанатом (ФІТЦ) зрізу зануреної у парафін пошкодженої тканини шкіри, отриманої з собаки Ж 10197, з діагнозом атопічний дерматит. Цей зріз обробляли антилюдськими кролячими Т5ІР поліклональними антитілами та реакцію забарвлювали стрептавідин-ФІТЦ. Інтенсивність флуоресценції (світлі ділянки) вказує на зв'язування кролячих Т5І Р поліклональних антитіл з Т5І Р наявним у тканині.

На фіг. 5А показано забарвлення імунопероксидазою зрізу пошкодженої тканини шкіри, зануреного у парафін, отриманого з собаки, з діагнозом атопічний дерматит. У цьому зрізі виявили розмите забарвлення (темні ділянки) поверхневого шару зразку шкіри кролячим антилюдським Т5І Р моноклональним антитілом.

На фіг. 5В показано контрольний зріз. Зріз робили з зануреної у парафін пошкодженої тканини шкіри, отриманої з собаки, з діагнозом атопічний дерматит, якій вводили тільки контрольний фосфатний буфер.

На фіг. 6 показано мапування епітопів собачого Т5ІР з кролячим антилюдським Т5ІР (510) моноклональним антитілом. Потрібні піки з номером епітопів 22-26 (5ЕО ІЮ МО 29-33).

Епітопи 22-26 також дериватизували по М-кінцю (пік 55 та вище), для підтвердження, що зв'язаний епітоп не потребує М-термінального залишку.

На фіг. 7 показано порівняння собачого (ЗЕО ІЮ МО:32) та людського аналогу епітопу 25 (ЗЕО ІО МО:3) Т5І Р пептидної посліовності.

На фіг. 8А показано ДНК послідовність гена собачого Т5І Р (ЗЕО ІЮ МО: 1).

На фіг. 88 показано прогнозований Т5І Р поліпептид, експресований ДНК послідовністю, яка показана на ФІГ. 8А (5ЕБЕО ІЮО МО:2). Зірочкою помічені М-термінальний кінець початкової сигнальної послідовності (залишки 1-28), та підкреслені залишки 71-92 (5ЕО 10 МО:118) складають домен, з якого визначали епітопи 22-26, що перетинаються, вказані на Таблиці 2.

Атопічний дерматит ("АД") є Тп2-опосередкованим алергічним запалювальним захворюванням. Ця хвороба проявляється багаточисельними подібними клінічними проявами у людини та собак. Схоже що імунопатогенез АД у собак є подібним до АД у людей відносно клітинного типу та цитокінів ураженої шкіри.

Зв'язування ТАКС ліганду (ССІ 22) з СС хемокіновим рецептором 4 (ССКА4), який селективно експресується Тп2 лімфоцитами, викликає селективну міграцію цих клітин до пошкоджених алергічних ділянок. Відомо, що ТАКС та їх рецептор ССКА апрегулюються в уражених ділянках шкіри собак з АД. З огляду на те, що Т5І Р викликає вироблення ТАКС у людини, припустили, що Т5ІР також повинні бути присутніми в уражених ділянках собак з АД. Антитіла вироблені проти людського Т5І Р тестували на ураженій шкірі собак з АД. Імуногістохімічний аналіз цих зразків підтвердив наявність антигену реактивного до антилюдського Т5І Р антитіла у уражених ділянках, як показано на Фіг. 4. Однак, дуже складно ідентифікували собачий ортолог генів, які кодують мишачий та людський Т5ІР, внаслідок значної дивергенції нуклеїнової кислоти та амінокислотних послідовністей Т5І Р у ссавців, як описано у даному документі.

Імунізація домашніх собак Т5ІР даного винаходу та/або його одним або кількома антигенними фрагментами, знижує ендогенну активність Т5І Р та тим самим, полегшує, усуває та/або запобігає одному або кільком атопічним симптомам, таким як ті, що з'являються при астмі та/або атопічному дерматиті, у вакцинованих собак. Окрім цього, собачий Т5ІР застосовують як імуноген для викликання антисобачих Т5ІР антитіл для застосування як реагенту для досліджень та діагностики у домашніх собак або у інших видів ссавців. Як альтернатива, у певних обставинах, собачий Т5ІР та/або нуклеїнові кислоти, які кодують собачий Т5І Р, слугують для апрегулювання елементів імунної системи собак з послабленою імунною системою тобто, за допомогою активації 5ТАТ або експресії ТАКС, наприклад, у гематопоетичних клітинах.

Для більш чіткого розуміння даного винаходу наведені наступні визначення.

У даному описі застосовують терміни у однині для зручності та це ніяким чином не спрямовано на обмеження. Тому, наприклад, посилання на композицію, яка містить "поліпептид" включає посилання на один або кілька таких поліпептидів. Таким чином у даному документі термін "приблизно" означає, що значення знаходиться в діапазоні 20 95 від вказаного значення, наприклад, зазначення, що пептид, який містить "приблизно" 50 амінокислотних залишків, означає, що він містить від 40 до 60 амінокислотних залишків.

Термін "зв'язувальна композиція" стосується молекул, які специфічно зв'язують собачий

Т5ІР, наприклад, у антитіло-антиген взаємодії. Специфічність може бути більш або менш ємною, наприклад, специфічною до конкретного варіанту здійснення або групи пов'язаних варіантів здійснення, наприклад, собачого Т5І Р та/або собачих антитіл.

Використовуваний у даному документі термін "собачий" включає всіх домашніх собак, Сапів

Іорив Татіїагіх або Сапів Татіїагі5, доки не вказано протилежне.

Використовуваний у даному документі термін "поліпептид" є взаємозамінним з термінами "білок" та "пептид" та означає полімер, який містить дві або кілька амінокислот зв'язаних пептидними зв'язками. Термін "поліпептид" як зазначено у даному документі включає значний фрагмент або сегмент та містить ділянку амінокислотних залишків з щонайменше 8 амінокислот, зазвичай з щонайменше 12 амінокислот, зазвичай з щонайменше 16 амінокислот, бажано з щонайменше 20 амінокислот, та у найбільш бажаному варіанті здійснення з щонайменше 30 або більше амінокислот, наприклад, 35, 40, 45, 50 тощо. Такі фрагменти можуть містити кінці які починаються та/або закінчуються практично в усіх положеннях, наприклад, починаються з залишків 1, 2, 3, тощо, та закінчуються на, наприклад, 155, 154, 153, тощо, в усіх придатних комбінаціях.

Необов'язково поліпептид може не містити певного амінокислотного залишку, який кодується геном або мРНК. Наприклад, ген або молекула мРНК може кодувати відщеплену послідовність амінокислотних залишків на М-кінці поліпептиду (наприклад, сигнальна 60 послідовність), та тому вона може не входити у склад кінцевого білка.

Як зазначено у даному документі амінокислотна послідовність є 100 95 "гомологом" другої амінокислотної послідовності, якщо обидві амінокислотні послідовності є ідентичними, та/або відрізняються тільки проміжними або консервативними замісниками як зазначено нижче.

Відповідно, амінокислотна послідовність є на приблизно 8095 "гомологом" другої амінокислотної послідовності, якщо приблизно 80 95 другої амінокислотної послідовності є ідентичними, та/або відрізняються тільки проміжними або консервативними замісниками.

Функціонально еквівалентні амінокислотні залишки часто заміняють на залишки послідовності, отриманої при заміщенні консервативної амінокислотної послідовності. Такі зміни зазначають терміном "консервативне заміщення", як вказано у даному документі. Наприклад, один або кілька амінокислотних залишків всередині послідовності можуть бути заміщеними іншою амінокислотою з такою ж полярністю, яка діє як функціональний еквівалент, що призводить до мовчазної заміни. Замісники амінокислоти всередині послідовності вибирають з інших членів класу, до якого належить така амінокислота. Наприклад, неполярні (гідрофобні) амінокислоти включають аланін, лейцин, ізолейцин, валін, пролін, фенілаланін, триптофан та метіонін. Амінокислотами, які містять ароматичні кільцеві структури, є фенілаланін, триптофан та тирозин. Полярні нейтральні амінокислоти включають гліцин, серин, треонін, цистеїн, тирозин, аспарагін та глутамін. Позитивно заряджені (основні) амінокислоти включають аргінін, лізин та гістидин. Негативно заряджені (кислотні) амінокислоти включають аспарагінову кислоту та глутамінову кислоту. Такі заміни не повинні вплинути на наявну молекулярну масу, визначену електрофорезом у поліакриламідному гелі, або ізоелектричну точку.

Особливо бажаними консервативними замісниками є: Ліз для Арг та навпаки, таким чином зберігається позитивний заряд; Глу для Асп та навпаки, таким чином зберігається негативний заряд; Сер для Тре, таким чином зберігається вільний -- ОН; та Глн для Асн, таким чином зберігається вільний МН». Амінокислоти також можна розділити на наступні подібні групи: (1) пролін, аланін, гліцин, серин та треонін; (2) глутамін, аспарагін, глутамінова кислота та аспарагінова кислота; (3) гістидин, лізин та аргінин; (4) цистеїн; (5) валін, лейцин, ізолейцин, метіонін; та (6) фенілаланін, тірозин та триптофан.

У відповідному варіанті здійснення дві гомологічні послідовності ДНК ідентифікують за їх власною гомологією, або гомологією амінокислот, які вони кодують. Таке порівняння

Зо послідовностей здійснюють використовуючи стандартне програмне забезпечення, наявне у базі даних послідовностей. У конкретному варіанті здійснення дві високогомологічні послідовності

ДНК кодують амінокислотні послідовності на 80 95 ідентичні, більш бажано на 90 95 ідентичні та ще більш бажано приблизно на 9595 ідентичні. Більш конкретно, дві високогомологічні амінокислотні послідовності є ідентичними приблизно на 80 95, більш бажано приблизно на 90 95 та ще більш бажано приблизно на 95 95.

Як зазначено у даному документі процент ідентичності білка та ДНК визначають за допомогою програмного забезпечення, такого як МасМУесіог мо, наявного на ринку від Ассеїгу5 (Вигіїпдп, Маззаспизейв5) та алгоритм СіизіаІ! МУ з вивірюванням параметрів за замовченням, та параметрами за замовченням для ідентичності. Дивитись, наприклад, ТПпотрзоп, еї а/,. 1994.

Мисівїс асіає Нев. 22:4673-4680. Сіивга! М/ вільно завантажується для операційних систем розв,

Масіпіо5пй та Опіх від, наприклад, ЕМВІ!, Європейський інститут біоінформатики. Дане посилання наявне на сайті пЕр:/млум.ебрі.ас. ик/сіиеам/. Вказані та інші доступні програми також застосовують для визначення подібності послідовностей при використанні зазначених параметрів. "Полінуклеотид" або "молекула нуклеїнової кислоти" є молекулою, яка містить нуклеотиди, які включають проте не обмежуються РНК, кКДНК, геномними ДНК та навіть штучними ДНК послідовностями. Вказані терміни також включають молекули нуклеїнової кислоти, які включають будь-які відомі у галузі аналоги ДНК та РНК.

Даний винахід стосується нуклеїнових кислот, гібридизованих у нуклеотидні послідовності, які кодують білки Т5ІР даного винаходу. Молекула нуклеїнової кислоти є "здатною до гібридизації" у іншу молекулу нуклеїнової кислоти, таку як кКДНК, геномна ДНК або РНК, коли єдина скручена форма молекули нуклеїнової кислоти перетворюється у іншу молекула нуклеїнової кислоти в певних температурних умовах та при іонній силі розчину |дивитись

ЗатбргоокК апа Виззеї!Ї, МоїІесшаг Сіопіпд, А Іарогаюту Мапиа!, З еййіоп, Сода бргіпд Нагбог

Іарогаїйогу Ргезв, Соїй 5ргіпд Нагбог Г.І. (2000)|.

Дуже жорсткі умови гібридизації відповідають найвищій Тт, наприклад, 50 95 формамід, 5Х або 6Х55С. Для гібридизації потрібно, щоб дві нуклеїнові кислоти містили комплементарні послідовності, хоча в залежності від жорсткості гібридизації, можлива невідповідність між основами. Потрібна жорсткість гібридизації нуклетових кислот залежить від довжини бо нуклеїнових кислот та рівня компліментарності, змінювальності відомих у галузі. Чим більший рівень подібності або гомології між двома нуклеотидними послідовностями, тим більше значення Тт для гібридів нуклеїнових кислот, які містять ці послідовності. Відносна стабільність гібридизації (що відповідає більшому Тт) нуклеїнової кислоти зменшується у наступному порядку: РНК"РНК, ДНК:РНК, ДНК:ДНК. Для гібридів, довжина яких складає більше ніж 100 нуклеотидів, рівняння для розрахунку Тт є похідною інтенсивності |дивитись ЗатргоокК апа

ВиззеїІ, МоїІесшаг Сіопіпа, А Іарогаїюгту Мапиа!, 3 еайіоп, Соїд брііпд Нагбог І арогаюгу Ргезв,

Со 5ріїпа Нагбог І.І. (2000)). Для гібридизації більш коротких нуклеїнових кислот, наприклад, олігонуклеотидів, кількість неспівпадань є більш вагомим, та довжина олігонуклеотиду визначає його специфічність.

Для гібридизації бажана довжина нуклеїнової кислоти становить щонайменше приблизно 12 нуклеотидів; більш бажано щонайменше приблизно 18 нуклеотидів; ще більш бажано довжина становить щонайменше приблизно 24 нуклеотиди; та самим бажаним варіантом є щонайменше приблизно 36 нуклеотидів. У певному варіанті здійснення, термін "стандартні умови гібридизації" стосується Тт яка дорівнює 55 "С, та умов використання, зазначених вище. У іншому певному варіанті здійснення жорсткі умови означають що Тт дорівнює 65 "С як для гібридизації, так і для умов промивання відповідно.

ДНК "кодуюча послідовність" певний білок або пептид є ДНК послідовністю, яка транскрибується або переноситься у поліпептид іп мйго або іп мімо, коли її обробляють відповідними регуляторними елементами.

Мікрооточення (амінокислотне) кодуючої послідовності визначають починаючи з кодону на

Б'--кінці та термінатору трансляції на 3'-кінці Кодуюча послідовність включає проте не обмежується прокаріотичними послідовностями, КДНК з еукаріотичної МРНК, геномною ДНК послідовністю з еукаріотичної (наприклад, ссавців) ДНК та навіть штучними ДНК послідовностями. Термінатор транскрипції завжди знаходиться на 3 кінці кодуючої послідовності.

Термін "дійсно зв'язані" стосується розташування елементів, де таким чином описані елементи, розташовані так, щоб виконувати свою звичайну функцію. Таким чином, контрольні елементі, дійсно зв'язані з ккодуючою послідовністю, здійснюють експресію кодуючої послідовності. Потрібно щоб контрольні елементи були суміжними з кодуючою послідовністю протягом часу, коли вони спрямовують її експресію. Таким чином, наприклад, введення ще нетрансльованих транскрибованих послідовностей здійснюють між промотором та кодуючою послідовністю, та промотор все ще може бути "реально зв'язаним" з кодуючою послідовністю. "Гетерологічна нуклеотидна послідовність" як вказано у даному документі є нуклеотидною послідовністю, яку додають до нуклеотидної послідовності даного винаходу за допомогою рекомбінації з метою утворення нуклеїнової кислоти, якої не має в природі. Такі нуклеїнові кислоти кодують гібридні (тобто хімерні) білки. Таким чином гетерологічна нуклеотидна послідовність кодує пептиди та/або білки, які мають регуляторні та/або структурні властивості. У іншому варіанті здійснення гетерологічна нуклеотидна послідовність кодує білок або пептид, який функціонує як детектор білка або пептиду, який кодується нуклеотидною послідовністю даного винаходу, після експресії рекомбінантної нуклеїнової кислоти. У іншому варіанті здійснення гетерологічна нуклеотидна послідовність функціонує як детектор нуклеотидної послідовності даного винаходу. Гетерологічна нуклеотидна послідовність може містити некодуючі послідовності, включаючи сайти рестрикції, регуляторні сайти, промотори тощо.

У даному документі терміни "гібридний білок" та "гібридний пептид" є взаємозамінними та означають "химерні білки та/або химерні пептиди". Гібридний білок містить щонайменше частину собачого ТЗІ Р даного винаходу, приєднаного пептидним зв'язком до щонайменше частини іншого білка, наприклад, не собачого Т5І Р, та/або містить комбінацію двох або кількох несуміжних частин собачого Т5І Р, наприклад, епітопів, які зазвичай не знаходяться один за іншим у собачому Т5І Р поліпептиді (наприклад, гібридний пептид з 10 амінокислотних залишків

БО складається з амінокислотних залишків 71-75 та 101-405 5ЕО ІЮО МО: 2, зв'язаних пептидним зв'язком). У бажаних варіантах здійснення частина собачого Т5ІР є функціональною, наприклад, зберігає антигенність. Гібридні білюи також можуть містить маркер або білок який допомогає у ізолюванні та/"або очищенні (наприклад, РАС їад, дивитись Приклади нижче) та/або антигенності собачого Т5І Р даного винаходу. Несобачі Т5І Р послідовності можуть бути аміно- або карбокси-термінальними до собачих Т5І Р послідовностей.

Молекула рекомбінантної ДНК, яка кодує гібридний білок даного винаходу, наприклад, може містити послідовність, яка кодує щонайменше частину не собачого Т5І Р, приєднану як основу до послідовності, яка кодує собачий Т5ІР, та додатково кодує сайт розщеплення для спеціальної протеази, наприклад, тромбін або Фактор Ха, бажано біля або близько до місця 60 з'єднання між послідовністю собачого Т5І Р та послідовністю не собачого ТІ Р. У певному варіанті здійснення, гібридні білки експресуються прокаріотичними клітинами. Такий гібридний білок застосовують для ізолювання собачого Т5ІР даного винаходу, за допомогою афінної колонки специфічної до білка талабо маркера, прищепленого до собачого Т5І Р (дивитись

Приклади нижче). Очищений собачий Т5І Р, наприклад, потім очищають від гібридного білка шляхом застосування протеолітичного ферменту та сайту розщеплення, на який посилались вище. "Вектор" або "вектор реплікації" є репліконом, таким як плазміда, вірус або косміда, до якого можна приєднати або включити інший сегмент ДНК з метою реплікації приєднаного сегменту.

Термін також включає реплікон, який включає потрібний введений або приєднаний сегмент

ДНК.

Вектори, які використовують у даному винаході включають мікробні плазміди, віруси, бактеріофаги, інтегровані фрагменти ДНК та інші засоби, які допомагають інтеграції нуклеїнових кислот у геном хазяїна. Як плазміду найчастіше використовують вектор, проте інші вектори, які функціонують подібно та, які відомі у галузі, також є придатними для застосування у даному винаході, (дивитись, наприклад, РоимеїЇ5 єї аї., Сіопіпуд Месіоге: А І арогаюгту Мапиаї, 1985 апа зиррієтепів, ЕІвемієї, М.У., апа Роагідне еї аї. (едв.), Месіогв: А Зийгуеу ої Моїесшіаг Сіопіпа

Месюгз апа ТНеїк О5ез, 1988, Вийетгвмопй, Вовіюп, МА.)

Введення ДНК, яка кодує собачий Т5І Р винаходу, у вектор легко здійснити, коли кінці ДНК та вектору містять сайти рестрикції, що сполучаються. У разі, коли це неможливо, потрібно модифікувати кінець ДНК та/або вектору шляхом розщеплення заднього виступу одно- ланцюгової ДНК за допомогою рестрикційної ендонуклеази з метою одержання сліпих кінців, або такий самий результат можна отримати шляхом обробки одноланцюгового кінця відповідною ДНК-полімеразою. Навпаки, потрібні сайти можна отримати, наприклад, шляхом лігування нуклеотидної послідовності (лінкери) до кінців. Такі лінкери можуть містити специфічні олігонуклеотидні послідовності, які розпізнають потрібні сайти рестрикції. Сайти рестрикції також можна отримати шляхом застосування полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Дивитись, наприклад, зЗаїкКі еї а), Зсіеєпсе 239:487 (1988). Розщеплений вектор та фрагменти ДНК також можна модифікувати, у разі потреби, шляхом гомополімерного нарощування.

Рекомбінантні вектори експресії даного винаходу є звичайними самореплікованими ДНК або

РНК, які містять нуклеїнові кислоти, які кодують собачий Т5ІР даного винаходу та/або його антигенний Фрагмент, які зазвичай приєднані до придатних генетичних контрольних елементів, що регулюють експресію нуклеїнових кислот у сумісних клітинах-хазяїнах. Генетичні контрольні елементи включають прокаріотичну промотор систему або еукаріотичну систему контролю експресії промотору, та зазвичай включають промотор транскрипції, необов'язковий оператор для контролю за початком транскрипції, підсилювачі транскрипції для підвищення рівня експресії мРНК, послідовність, яка кодує потрібний сайт зв'язування з рибосомою та, послідовності, які зупиняють транскрипцію та трансляцію. Вектори експресії також містять ділянку реплікації, яка дозволяє реплікацію вектора незалежно від клітини-хазяїна.

Експресію нуклеїнових кислот, які кодують собачий Т5ІР, здійснюють традиційними способами як у прокаріотичних, так і еукаріотичних клітинах. "Клітина-хазяїн" є клітиною, яка містить або може містити, та експресує екзогенну молекулу нуклеїнової кислоти, як короткочасно, так і постійно. Клітина є ""трансформовано" екзогенною

ДНК, коли таку екзогенну ДНК вводять у клітинну мембрану. Екзогенна ДНК може бути включеною або може бути не включеною (ковалентно зв'язаною) у хромосомну ДНК поповнюючи геном клітини. У прокаріот та грибів, наприклад, екзогенна ДНК знаходиться на епісомі, такої як плазміда. Що стосується еукаріотичних клітин, стабільно трансформованою клітиною є клітина, де екзогенна ДНК інтегрована у хромосому, успадковану дочірніми клітинами під час хромосомної реплікації. Така стабільність підтверджується можливістю еукаріотичної клітини дати початок лініям клітин або клонам, які складаються з популяції дочірніх клітин, які містять екзогенну ДНК.

Прокаріоти включають як грам-негативні, так і грам-позитивні організми, наприклад, Е. сої та

В. з!йиБіШі5. Еукаріоти включають адаптовані клітинні лінії культури тканин тваринних, які отримують не з ссавців, наприклад, комах та птахів, та ссавців, наприклад, людини, приматів та гризунів.

Системи вектору прокаріотичного хазяїна включають велику кількість векторів різних видів.

Вектори ампліфікації ДНК включають рВК322 або його багато чисельні похідні, або вектор експресії РЕТ42Б(хь) (Момадеп).

Контрольні прокаріотичні послідовності експресії зазвичай включають промотори, включаючи ті, що отримані з систем рД-лактамаза-промотор та лактоза-промотор І(Спапо егї аї., бо Маїшиге, 798:1056 (1977)|), наприклад, рисС-серії, система триптофан (Ігр)- промотор |Соеааєеї! еї аІ,, Мисівїс асід5 Вез. 8:4057 (1980)), наприклад, (рВЕ322-ігр), система лямбда-промотор РІ.

ІЗпітаїйаке еї аї., Майшге, 292:128 (1981)), промотори лямбда-рР або рк (рот5), арабінозо- індуковані промотери (ІпМійгодеп), їас промотер (Ое Воег еї аї., Ргос. Май. АсАД. Зсі. ОБА 292:128 (1983)|, Ірр промотор (Ше рімМ-5егіє5); або гібридні промотори, такі як ріас (рОК540). Інші багаточисельні вектори експресії, які містять такі контрольні послідовності, також відомі у галузі та є наявними у продажу. |Дивитись також, 5говіцйз еї а!., "Ехргезвіоп Месіої5 Етріоуїпа І атраа-, їкр-, Іас-, апа Ірр-дегімей Рготоїегв", іп Водгідне2 апа ЮОепнагаї (єд5.) Месіогтв: А З!йцгуеу ої

Моїіесціаг СіІопіпа Месіогх апа ТНнєїг Овез, 1988, Вийегемопп, Вовіоп, рр. 205-2361.

Вектори експресії, загалом еквівалентні до векторів, придатних для БЕ.соїї, які застосовують для інших прокаріот, також застосовують для експресії білків Т5І Р даного винаходу.

Гриби, також як і культури клітин тканин вищих еукаріот, також розглядають як хазяїни для рекомбінації собачого Т5ІР винаходу та/або антисобачих Т5І Р антитіл та/або фрагментів вказаних антитіл. Хоча можна використовувати будь-які клітинні лінії культури тканин вищих еукаріот, включаючи системи експресії бакуловірусу комах, проте бажано застосовувати клітини ссавців. Трансформація, або трансфекція, або відтворення таких клітин стало звичайною процедурою. Приклади придатних ліній клітин включають клітини Нега, лінії клітин яєчників китайських хом'яків (СНО), лінії клітин нирок маленьких пацюків (ВКК), лінії клітин комах (наприклад, ЗЕ9), лінії клітин птиць (наприклад, ЮЕ-11), клітини нирок биків МАДіп-датбу (МОВК), лінії клітин собачих нирок МАДіп-багру (МОСК), клітини Мего, лінії клітин НЕК-293 та лінії клітин мавпи (СО5).

Вектори експресії таких ліній клітин зазвичай включають, наприклад, сайт реплікації, промотор, сайт ініціювання трансляції, сайти сплайсингу РНК (при застосуванні геномної ДНК), сайт поліаденілування та термінатор транскрипції. Такі вектори зазвичай містять ген селекції або ампліфікації Придатними векторами експресії є плазміди, промотори вірусів або ретровірусів, отримані, наприклад, з аденовірусу, 5М40, парвовірусу або цитомегаловірусу.

Прикладами придатних векторів експресії є рСКФЗ3.1, рСОМА1, рСО |(ОКауата ега!., Мої. Сеїї

Віої. 571136 (1985), рМСіпео Роїу-А (ППпотав еї аї., Сеї! 51:503 (1987), риС19, рАЕРВФ, рЗУ5РОКТ та їх похідні, та вектори бакуловурусу, такі як рАС 373 або рАС 610.

Експресований собачий Т5ІР винаходу очищають за стандартними у галузі способами,

Зо включаючи осадження сульфатом амонію, афінними колонками, колоночною хроматографією тощо (дивитись, КК. Зсоре5, Ргоївіп Ригійсайоп, Зргіпдег-Мепад, М.М. (1982)). Для фармацевтичного застосування бажаними є по суті чисті композиції, які щонайменше приблизно на 90-95 95 гомогенні, та більш бажано на 98-99 95 гомогенні або більше. Очищення може бути частковим або гомогенним як описано. При терапевтичному застосуванні собачого Т5І Р, білок повинен бути по суті вільним від ендотоксину.

Селективне очищення експерсованого Т5І Р на колонці для зв'язування антитіл проти Т5І Р, або на колонці для зв'язування рецептора Т5ІР, є наявними стратегіями для отримання високоочищеного собачого Т5І Р.

Способи очищення є добре відомими у галузі. Наприклад, нуклеїнові кислоти очищають шляхом осадження, хроматографії, ультрацентрифугування та іншими засобами. Білки та поліпептиди, також як і пептиди, очищають чисельними способами, включаючи препаративний диск-гель електрофорез, ізоелектричне фокусування, НРІС, НРІС зворотної-фази, гельфільтрацію, іонообмінну та розділювальну хроматографію, екстракцію та розподілення в протитоку. Для деяких цілей бажано одержати поліпептид у рекомбінантній системі, у якій білок містить додаткову вільну послідовність, яка полегшує очищення, таку як, проте не обмежується, послідовністю полігістидину або послідовністю, яка специфічно приєднується до антитіла, такою як РАС та 551. Поліпептид очищають від неочищеного лізату клітини-хазяїну шляхом хроматографії на відповідному твердофазному матриксі. Навпаки, антитіла або їх фрагменти зв'язування, одержані замість поліпептиду, використовують як реактиви для очищення.

Розчинник та електроліти складають біологічно сумісний буфер, який зберігає біологічну активність, та зазвичай є фізіологічним водним розчинником. Зазвичай розчинник має нейтральну рН, значення якої знаходиться між приблизно 5 та 10, та бажано становить приблизно 7,5. У деяких випадках додають один або кілька детергентів, зазвичай м'який неденатеруючий детергент, наприклад, СНЗ (холестерин гемісукцинат) або СНАРЗ (3-ЇЗ3 холамідопропіл)удиметиламоній|-1-пропан сульфонат), або детергент у достатньо низькій концентрації, щоб уникнути значного руйнування структурних та фізіологічних властивостей білка. У інших випадках для досягнення значної денатурації використовують жорсткий детергент.

Навпаки, функціонально гетерогенні білки Е.соїї або інших бактерій ізолюють з об'єктів для бо включення шляхом солюбілізації, використовуючи сильні денатуруючі агенти та наступне згортання. Відомі у галузі денатуруючі агенти включають тіоціанат калію, гуанадін НС ("сСинНеІ"), йодид калію та/або йодид натрію та їх комбінації. Бажано, СиНнСіІ застосовують як відновлювальний агент, наприклад, у концентрації від приблизно 6 до приблизно 8 М в лужних умовах, рН дорівнює приблизно 8. Необов'язково застосовують інший відновлювальний агент, дитіотреїтол ("ОТ"), як самостійно, так і у комбінації з ЗИиНСІ. Коли застосовують ОТТ, то концентрація змінюється в діапазоні від приблизно 50 мМ до приблизно 0,5 мМ ОТТ. Протягом стадії солюбілізації, яка є добре відомою у галузі, потрібна присутність відновлювального агента для розриву або денатурації дисульфідних зв'язків. Одним з таких буферів є: 0,1 М Ттгі5 рН 8,0, 6

М гуанідин, 2 мМ ЕОТА та 0,3 М ОТЕ (дитіоеритритол).

Ренатурація зазвичай завершується шляхом розведення (наприклад, в 100 разів) денатурованого та відновленого білка у буфері для рефолдінга, у присутності окислювача.

Застосовують будь-які відомі у галузі окислювачі, які дозволяють здійснити відповідний рефолдінг з великим виходом. Наприклад, окислення та рефолдінг можна здійснити тіольними реагентами з маленькою молекулярною масою у відновленій та окисленій формах, як описано у

Захепа, єї аї!., 1970, Віоспетівігу 9: 5015-5021, яке включено у даному документі як посилання, та особливо як описано Висппег, єї а/, вище. Ренатурацію зазвичай завершують шляхом розведення (наприклад в 100 разів) денатурованого та відновленого білка у буфері для рефолдингу. Одним таким буфером для рефолдингу є: Тгіз НСІ 100 мМ, рН 10,0, 25 мМ ЕОТА, масі 0,1 М, 55550 551 мг/л, 0,5 М Аргінін. 35555 є окисленою формою глутатіону.

Розмір та структура поліпептиду повинні загалом знаходитись у стабільному стані, та зазвичай не бути денатурованими. Поліпептид може бути зв'язаний з іншими поліпептидами у четвертинній структурі, наприклад, для забезпечення розчинності, або може бути асоційованим з ліпідами або детергентами.

Термін "по суті чистий", наприклад, у контексті білка, зазвичай означає, що білок не містить інших забруднюючих білків, нуклеїнових кислот або інших біологічних речовин з природного організму. Чистоту можна виміряти за допомогою стандартних способів, зазвичай по вазі, та чистота зазвичай дорівнює щонайменше приблизно 40 95, зазвичай щонайменше приблизно 5095, часто щонайменше приблизно 6095, типово щонайменше приблизно 80 95, бажано щонайменше приблизно 9095, та найбільш бажаному варіанті здійснення становить

Зо щонайменше приблизно 95 95. Зазвичай додають основи або наповнювачі. Чистоту можна виміряти за допомогою хроматографії, гель електрофорезу, імунологічного аналізу, аналізу складу, біологічного аналізу та інших способів відомих у галузі. З функціонального аспекту ізольований собачий Т5ІР згідно з винаходом є достатньо відділеним від інших матеріалів, включаючи попередник собачого Т5І Р та/або процесований собачий Т5ІР, що таким чином дозволяє викликати імунну відповідь, специфічну до собачого Т5І Р.

Розчинність поліпептиду або фрагментів залежить від навколишнього середовища та поліпептиду. На розчинність поліпептиду впливає багато факторів, включаючи температуру, електролітичне середовище, розмір та молекулярні характеристики поліпептиду, та природа розчинника. Зазвичай температура, при якій застосовують поліпептид, знаходиться в діапазоні від приблизно 4 "С до приблизно 65 "С. Зазвичай температура становить більше ніж приблизно 18"С. Для цілей діагностики температура зазвичай дорівнює кімнатній температурі або тепліша, проте менша ніж температура денатурації компонентів сироватки. Для терапевтичних цілей температура зазвичай дорівнює температурі тіла, зазвичай становить приблизно від 36 до 40 С (наприклад, приблизно 39 С для собак), хоча у певних умовах температуру можна підвищити або понизити іп 5іш або іп міо.

Як вказано у даному документі термін "антигенний фрагмент" по відношенню до конкретного білка є антигенним фрагментом цього білка (включаючи як відсутні великі фрагменти, так і маленькі фрагменти як одна амінокислота з непроцесованого білка), наприклад, який здатний до специфічної взаємодії з молекулою імунної системи, яка розпізнає антиген, такою як імуноглобулін (антитіло) або антигенний рецептор Т-клітин. Наприклад, антигенний фрагмент собачого Т5І Р даного винаходу є антигенним фрагментом собачого Т5ІР. Такі фрагменти повинні бути самі по собі імуногенними, наприклад, здатними викликати імунну відповідь без наявності носію, протягом часу, що їх використовують для вироблення антитіл проти Т5ЇІР, після кон'югації фрагмента та молекули носія для імунізації. Бажано, однак, щоб антигенний фрагмент даного винаходу був імунодомінантним для антитіла та/або рецептора розпізнавання

Т-клітини.

У конкретному варіанті здійснення антигенний фрагмент собачого Т5І Р містить від 5 до 150 амінокислотних залишків. У конкретному варіанті здійснення антигенний фрагмент собачого

Т5І Р містить більше ніж 120 амінокислотних залишків. У іншому варіанті здійснення антигенний бо фрагмент собачого ТЗІ Р містить від 10 до 120 амінокислотних залишків. У іншому варіанті здійснення антигенний фрагмент собачого Т5І Р містить від 20 до 100 амінокислотних залишків.

У ще одному варіанті здійснення антигенний фрагмент собачого Т5ІР містить від 25 до 75 амінокислотних залишків.

Антигенний фрагмент собачого Т5ІР отримують з рекомбінантного джерела, з білка, одержаного з природного джерела, або шляхом хімічного синтезу. Більш того, антигенний фрагмент одержують за допомогою протеолітичного розщеплення собачого Т5ІР, або його фрагментів, шляхом рекомбінантної експресії, або навпаки, його одержують де помо, наприклад, шляхом синтезу пептидів.

Вакцини

Даний винахід також стосується вакцин, які містять ефективну кількість Т5ІР даного винаходу, один або кілька його антигенних фрагментів, або комбінації непроцесованого білка та одного або кількох таких фрагментів. Наприклад, собачий Т5І Р та/або його фрагменти, такі як ті, що перелічені у таблиці 2, нижче, можуть бути включеними у будь-які білок - або пептид- сумісні композиції вакцини. Такі композиції вакцини є добре відомими у галузі та можуть необов'язково включати, наприклад, фізіологічно сумісні буфери тощо, також як і фармацевтично прийнятні ад'юванти, такі як САКВОРОЇ Ф або ЕтиївідепФф).

Композицію вакцини можна застосовувати для викликання ендогенних анти-Т5ї Р антитіл у собак, які цього потребують, наприклад, з метою лікуваня клінічних ознак хвороби або розладу, який відповідає за даун-регуляцію активності ТОР у собак. Навпаки, або у зв'язку з цим, вакцину даного винаходу також застосовують для отримання антисироватки для скринінгу та/або ідентифікування собачого Т5І Р, наприклад, як допоміжного агенту у тестовому наборі для ідентифікування собак, які дуже сильно експресують Т5І Р.

Пептиди ТОЇ Р, такі як вказані на Таблиці 2 нижче, та їх варіанти, можна застосовувати як імуногени, як по однині так і у різних комбінаціях. Такі пептиди можуть бути необов'язково зв'язаними одним з одним та/або більшими білками, відомими як носії, як за допомогою хімічних, так і рекомбінантних ДНК технологій. Носії потрібні для покращення розпізнавання пептиду тваринами-хазяїнами, як мішені імунної відповіді, та збільшення імуногенності пептидів

Т5І Р. У галузі відомо декілька носіїв, та вони містять правцевий анатоксин або нетоксичний С фрагмент правцевого анатоксину, дифтерійний анатоксин, РпОоР білок, гемоціанін лімфи

Зо слимака (КІН), бетагалактозидазу, 90 білок вірусу ВНУ-1, С білок вірусу сказу, Е білок собачого вірусу чуми та синтетичні носії, такі як ті, що отримані шляхом полімеризації відомих "загальних" епітопів Т-клітин.

Пептиди Т5І Р, придатні для застосування як імуногени, вибирають з пептидів, зазначених у

Таблиці 2, та їх різновидів, шляхом використання відомих алгоритмів, які оцінюють такі ознаки як доступність поверхні нативного білка Т5ІР, гідрофільність, мобільність атомів та антигенність. Епітопи з переліку вказаних у Таблиці 2 та їх різновиди також вибирають на основі їх реактивності з поліклональними або моноклональними антитілами, які взаємодіють з нативним ТОЇ Р, та особливо з тими антитілами, які здатні нейтралізувати біоактивність Т5І Р.

Такі антигени можуть включати синтетичні пептиди, одержані з послідовностей, описаних у даному документі, з використанням стандартної технології синтезу пептидів та/або навпаки, можуть містити фрагменти, одержані з рекомбінантного або природного Т5І Р.

Фармацевтично прийнятні ад'юванти даного винаходу одержують з багатьох джерел, включаючи природні джерела, рекомбінантні джерела та/або можуть бути хімічно синтезованими тощо. Приклади хімічних сполук, які застосовують як ад'юванти включають, проте не обмежуються наступними: сполуки алюмінію, олії, що метаболізуються та, що не метаболізуються, блок-полімери, ІЗСОМ'5 (імуностимулюючі комлекси), вітаміни та мінерали (включають, проте не обмежуються наступними: вітамін Е, вітамін А, селен та вітамін В12), та

Оиї А (сапоніни), повний ад'ювант Оренда, полімери акрилової кислоти поперечно-зв'язані з етерами поліалкенілу або дивінілгліколем, які продаються під торговою маркою САЕВОРОЇ Ф (наприклад, САКВОРОЇ Ф 941), та рівномірно дисперговані краплі олії розміром з мікрон у водній емульсії (наприклад, продаються під торговою маркою Етиі5ідеп?т). Додаткові приклади ад'ювантів, які іноді застосовують як специфічні імуностимулятори, включають компонти клітинної стінки бактерій та грибів (наприклад, ліпополісахариди, ліпопротеїни, глікопротеїни, мурамілпептиди, бета-1,3/1,6-глюкани), різноманітні комплекси вуглеводнів, отриманих з рослин (наприклад, глюкани, ацеманнан), різноманітні білки та пептиди, отримані з тварин (наприклад, гормони, цитокіни, фактори спів-стимуляції), та нові нуклеїнові кислоти, отримані з вірусів та інших джерел (наприклад, дволанцюгова РНК, Сро). Окрім цього, будь-яка кількість комбінацій вищенаведених сполук може забезпечити вплив ад'юванту, та таким чином, може утворювати ад'ювант даного винаходу.

Вакцини даного винаходу можна вводити будь-яким шляхом, включаючи: внутрішньомязово, підшкірно, внутрішньовенно, інтрадермально, орально, інтраназально та комбінацією вказаних шляхів.

Антитіла

Даний винахід також стосується поліклональних та моноклональних (тАБ) антитіл, які специфічно зв'язують собачий Т5І Р винаходу. Як вказано у даному документі, термін "антитіло" стосується імуноглобуліну та/або його фрагментів. Природній імуноглобулін складається з одного або кількох поліпептидів, які загалом кодуються генами імуноглобуліну. Розпізнавальні гени імуноглобуліну включають Карра, Іатраа, аірна, датта, дема, ерзіоп та ти гени константної ділянки, також як і незчисленну кількість генів варіабельної ділянки імуноглобуліну.

Антитіло або антитіла згідно з винаходом також включають фрагменти антитіла, наприклад, антиген-зв'язувальні фрагменти, наприклад, Ем, Раб та К(ар)», сконструйовані одноланцюгові білки зв'язування, наприклад, Нивіоп єї аї!., Ргос. Май. АсАД. 5сі. 0.5.А., 85, 5879-5883 (1988) апа Віга еїаї., осієпсе, 242, 423-426 (1988), включені у даний документ як посилання), також як і біфункціональні гібридні антитіла (наприклад, І апламесспіа еїа!., Єшиг. У. Іттипої. 17, 105 (1987)).

Дивитись, загальним чином, Носа еїа!., Іттипоїоду, Вепіатіп, М.У., 2па єд. (1984), Напожапа

І апе, Апіїродієвз. А І арогаїогу Мапиаї, Соїд 5ргіпд Натог І арогаїогу (1988) апа Нипкарійег апа

Ноосд), Маїшге, 323, 15-16 (1986), які всі включені у даний документ як посилання.

Сироватку, отриману з тварин, імунізованих собачим Т5ІР винаходу, за допомогою стандартних способів, можна застосовувати безпосередньо, або від сироватки відділяють фракцію дс за допомогою стандартних способів, таких як плазмафорез або адсорбційна хроматографія з Ідс-специфічними адсорбентами, таким як іммобілізований Білок А або Білок б. Альтернативно, можна одержати моноклональні антитіла, та необов'язково, фрагменти зв'язування антигену або рекомбінантні білки зв'язування, отримані з таких тАб5. Такі МАБ5 або їх фрагменти необов'язково гуманізують, або перетворюють на собачі шляхом застосування відомих у галузі способів, або їх безпосередньою модифікацією, відповідно.

Як вказано у даному документі, "епітоп-специфічне" антитіло проти собачого Т5І1Р. є антитілом, яке виробляється проти фрагменту собачого Т5І Р, який містить епітоп, що містить один або кілька з наступних п'яти амінокислотних послідовностей: 5ЕО ІЮ МО:30, 5ЕО ІЮ МО:31

Ко) ЗЕО ІЮ МО:32, 5ЕО ІЮО МО:33 та 5ЕО ІЮ МО:34; та додатково зв'язує білок з амінокислотною послідовністю 5ЕО ІЮ МО:2, та/або білок з амінокислотною послідовністю 5ЕО ІЮ МО:2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності. У конкретному варіанті здійснення, епітоп-специфічне антитіло проти Т5І Р є моноклональним антитілом.

Гібридоми, які продукують тАр5, що селективно зв'язують собачий Т5І Р даного винаходу, одержують за відомими способами. Зазвичай спосіб включає злиття іморталізованої лінії клітин з В-лімфоцитом, який виробляє потрібне антитіло. Альтернативно, для отримання іморталізованої лінії клітин, яка продукує антитіла, можна застосовувати способи, що не включають злиття, наприклад, трансформацію викликану вірусами (Савгаїї єї а)І., 5сіепсе 234:476 (1986)). Імортилізованими лініями клітин зазвичай є трансформовані клітини ссавців, зокрема клітини мієломи гризунів, биків та людей. Найбільш часто застосовують лінії клітин мієломи мишей та пацюків, завдяки зручності їх використання та доступності.

Способи одержання лімфоцитів, які продукують антитіла, з тварин, яким вводили антигени, є добре відомими. Зазвичай застосовують лімфоцити периферійної крові (РВІ 5) у разі, коли беруть клітини людини, або клітини селезінки або лімфовузлів з джерел не людського походження. Тварині хазяїну вводять дози, що повторюються, очищеного антигену (людські клітини синтезують іп міїйго), та дозволяють тварині виробити потрібні антитіло продукуючі клітини, перед тим як їх зберуть для злиття з імморталізованою лінією клітин. Технології злиття також є відомими у галузі, та загалом включають змішування клітин з фактором, який викликає злиття клітин, таким як поліетиленгліколь.

Гібридоми вибирають за стандартними способами, такими як ГАТ (гіпоксантин-аміноптерин- тимідин) відбір. Ті гібридоми, які виробляють потрібне антитіло, відбирають за допомогою стандартного імунологічного аналізу, такого як вестерн-блотінг, ЕГІЗА (імуносорбентний аналіз),

РІА (радіоїмунологічний аналіз) або подібні. Антитіла відділяють від середовища за допомогою стандартних технологій очищення білка |(Ті|їз5еп, Ргасіїсе апа Тнеогу ої Епгуте Іттипоаззаувз (Еібемівтї, Атвіегдат, 1985)|.

Існує багато посилань для створення керівництва щодо застосування вищенаведених технологій (Копіег єї аі., Нуріідота Тесппіднез (Соїд ріпа Нагбог І абогаїюгу, Мем МогКк, 1980);

Ті)ївзеп, Ргасіїсе апа ТНеогу ої Еплуте Іттипоаззау5 (ЕІземівї, Атвієгдат, 1985); Сатрьєеї!,

Мопосіопа! Апіїбоду Тесппоіоду (ЕІбемієї, Атвівгдат, 1984); НимеїЇ, Мопосіопа! Нувбгідота 60 Апііродієв: Тесппіднез апа Арріїсайопо5 (СВС Ргезз, Воса Наюп, НІ, 1982)). Також моноклональні антитіла можна одержати шляхом застосування добре відомих бібліотек фагів |дивитись, наприклад, Низе, єї аї!., 5сіепсе 246:1275 (1989); Мага, єї а!., Майшге, 341:544 (1989)|.

Таким чином отримані антитіла, як поліклональні, так і моноклональні, застосовують, наприклад, в іммобілізованій формі, яка приєднана до твердої основи за допомогою добре відомих способів, з метою очищення собачого Т5І Р шляхом імуноафінної хроматографії.

Антитіла проти собачого Т5І Р, немічені або мічені стандартними способами, також можна застосовувати як основи для імунологічного аналізу з метою виявлення або підрахування кількості собачого Т5І Р. Застосування конкретної мітки залежить від виду імунологічного аналізу. Приклади застосовуваних міток включають, проте не обмежуються, радіомітками, такими як З2Р, 1251, ЗН та "С; флуоресцентними мітками, такими як флуоресцин та його похідні, родамін та його похідні, данзил та умбеліферон; хемілюмінесцентні агенти, такі як люоциферин та 2,3-дигідрофталазиндіони; та ферменти, такі як пероксидаза хріну, лужна фосфатаза, лізоцим та глюкозо-6-фосфат дегідрогеназа.

Антитіла мітять такими мітками за допомогою відомих способів. Наприклад, зв'язувальні агенти, такі як альдегіди, карбодіїміди, дималеміди, імідати, сукциніміди, біс-діазотований бензидин тощо, використовують для мічення антитіл флуоресцентними, хемілюмінесцентними та ферментними мітками. Загальні способи, як ізастосовували, є добре відомими та описані у, наприклад, Іттипоаззау: А Ргасіїса! Сціде, 1987, Спап (Еа.), АсАДетіс Ргез5, Іпс., Огіапдо, РІ.

Такий імунологічний аналіз можно проводити, наприклад, на фракціях, отриманих протягом очищення рецепторів.

Антитіла даного винаходу також застосовують для ідентифікації певних кКДНК клонів, які експресують собачий Т5ІР, у клонованих системах експресії. Нейтралізуючі антитіла, специфічні до сайту зв'язування ліганду рецептора, також застосовують як антагоністи (інгібітори) для блокування або даун-регулювання функції собачого Т5І Р. Такі нейтралізуючі антитіла легко ідентифікувати протягом звичайного дослідження.

Антагонізм активності собачого Т5І Р. досягають використовуючи повні антитіла або добре відомі фрагменти для зв'язування антигенів, такі як Еар, Ес, Е(аб)г», та Ем фрагменти.

Визначення таких фрагментів можна знайти у вищенаведених джерелах або, наприклад, у Кієїп,

Іттипоіоду (Фойп УМїеу, Мем Могк, 1982); Ратат, Сарієг 14, іп М/вїг, єд. Іттипоспетівігу, 41

Зо Е4Я. (ВіасКу"ей Зсіепійіс Рибіїзпеге, Охіога, 1986). Застосування та вироблення фрагментів антитіл також описано, наприклад: Гар фрагменти у |Тііз5еп, Ргасіїсе апа Тнеогу ої Епгуте

Іттипоаззау5 (ЕїІбземіег, Атвіегдат, 1985)), Ем фрагменти у |(Носптап еї аї., Віоспетівігу 12:1130 (1973); ЗНагоп сеї а!., Віоспетівігу 15:1591 (1976); Енпісн єї а!., 0.5. Раїепі Мо. 4,355,0231 та неповні антитіла у (Ацайоге-Нагдгеаме5, О.5. Раїепі Мо. 4,470,925). Способи отримання рекомбінантних фрагментів Ем на основі послідовностей варіабельних ділянок важких та легких ланцюгів описані, наприклад, Муром та ін. (Патент США Мо 4,642,334) та Рійскійип

ІВіо/Гесппоїоду 9:545 (1991)). Альтернативно, їх можна синтезувати хімічно стандартними способами.

Даний винахід також стосується антиідіотипових антитіл, як поліклональних, так і моноклональних, які отримують використовуючи вищеописані антитіла як антигени. Ці антитіла є корисними, з огляду на те, що вони імітують структуру лігандів.

Антитіла вироблені ссавцями, що не є собаками, або несобачими гібридомними системами, можуть бути необов'язково сконструйовані для того, щоб вони були загалом неантигенними при введенні собакам, наприклад, їх можна зробити собачими. Спосіб модифікації моноклонального антитіла тварини для того, щоб зробити його менш імуногенним при терапевтичному введенні людині (гуманізація), активно розглядався та описаний у кількох публікаціях Інаприклад,

Апібоду Епадіпеегіпд: А ргасіїса! Сиціде. Са А.К. ВоггераесК ей. М.Н. Егеетап апа Сотрапу, 1992; Реісптап, І. еї аї., "Не5паріпда питап апіїбодієв Тог ІШегару", Маїште 332: 323-327 (1988)|.

Альтернативно, моноклональні антитіла ссавців, що не є собаками, наприклад, моноклональні антитіла мишей, гібридизують з собачими антитілами або їх послідовностями з метою отримання антитіл, які розпізнаються реципієнтом-хазяїном як менш імуногенні, ніж звичайні мишачі моноклональні антитіла. Дивитись, наприклад, патент США Мо 5,593,861, "Собача- мишача" гетерогібридома та фрагмент гена, який кодує константну ділянку собачих імуноглобулінів", який наведено у даному документі як посилання.

Окрім цього, Вассерман та Капра |Віоспет. 16: 3160 (1977)| визначили амінокислотну послідовність варіабельних регіонів важких ланцюгів як собачого ІДМ, так і собачого ІдА. Ці винахідники також визначили амінокислотну послідовність карра легкого ланцюгу собачого ІДА

ЇМ/аззептанп апа Сарга, Іттипоспет. 15: 303 (1978)). Маккамбер та Капра |МОої. Іттипої. 16: 565 (1979)| описали повні амінокислотні послідовності собачого ти ланцюгу. Танг та ін. |Меї. бо Іттипоїоду ІттипораїНпоіоду 80: 259 (2001)), описали один ланцюг датта к ДНК собачого Ідс-

А та чотири датта ланцюги послідовності собачого Ідс-А. Танг та ін., про яких йшла мова вище, також описали ПЛР-ампліфікацію кДНК-бібліотеки собачої селезінки з виродженим олігонуклеотидним праймером, який складається з консервативних ділянок ЇДО людини, мишей, свиней та биків. Більш того, Кра та ін... (Публікація США Ме20040181039, опублікована 16 вересня, 2004, наведена у даному документі як посилання| детально описали спосіб перетворення не собачих антитіл на собачі.

Виділення гена собачого Т5І Р

А. Перші спроби

Перші спроби ідентифікувати собачий Т5ІР були основані на послідовності вивірювань клонованих кКДНК послідовностей Т5ІР людини та мишей з кКДНК послідовностями Т5ІР пацюків, шимпанзе та резус, які зібрали з ВГАТ (загальної бази даних генів Каліфорнійського

Університету, СантаКруз). На рівні амінокислот Т5ІР шимпанзе є на 100 95 ідентичним до людського Т5І Р, у той час як резус Т5ІР є на понад 90 95 гомологічним до людського Т5І Р (12/151 різних залишків) на рівні процесованого білка. Однак, Т5І Р та кКДНК послідовності людини та нелюдських приматів сильно відрізняються від послідовностей Т5І Р. мишей. КкДНК послідовності людського та мишачого Т5І Р співпадають лише на 43 95, що робить неможливим клонування шляхом міжвидової гібридизації в умовах пониженої жорсткості між цими видами.

Більш того, послідовність Т5ІР пацюків відрізняється на рівні послідовності залишків амінокислот процесованого білка як 39/121 від мишачого Т5І Р, що вказує на те, що навіть у близькоспоріднених мишачих видів послідовності ТОЇ Р значно відрізняються.

Несподівано, як описано у даному документі, послідовність собачого Т5І Р відрізняється від усіх мишачих послідовностей та подібних послідовностей приматів. Таким чином, одержання собачого Т5ІЇР шляхом міжвидової гібридизації в умовах пониженої жорсткості виявилось невдалим. Насправді, праймери, розроблені для спроби клонувати ортолог собачого Т5ІР за допомогою ПЛР стратегій, які застосовують до людських, мишачих послідовностей, послідовностей пацюків та мавп, не змогли ідентифікувати навіть простий зв'язок який відповідає собачому Т5І Р.

В. Вдале виділення гена собачого Т5І Р

Дослідження пізніше доступної бази даних собачих генів (отриманих за допомогою

Зо секвенування методом "пострілу з рушниці" (шотган); опублікованої Каліфорнійським

Університетом, СантаКруз) щодо послідовності людського Т5ІЇР призвело до часткової ідентифікації екзону 1 та 4 собачого Т5ІР. Коротко кажучи, завдяки цьому пошуку ідентифікували декілька попадань значної послідовності гомології (дивитись "попадання" 1-6, нижче). Їх послідовності збирали та використовували як вимоги для продовження та збору часткової електронної послідовності гена собачого Т5І Р.

Попадання 1

Показник - 60,8 біт (146), Очікується- 1е-08

Ідентичність - 33/58 (56 Фо), Позитивні - 39/58 (67 905), гепи - 1/58 (1 95) вимога: то жжЖутаУнКеКІЕТОБУуВИУВГЖОЕТМСрЕВКІКААЖТОТІВКОСІТУМаОТАЕВЕ З о БУВ ВБЕАТЕАООБУОУМКУ и СМЕЕКТт. У Її «її УМО Е

СО яке

ЗБ ПІТСЕУЧУКЕКІКУСОУВІУСТУМКІОСОКЕКІВНКОвВУІХОвІнКУМИоУуВЕеТЕ 199

ЗЕО ІЮ МО: 102; людський Т5І Р

ЗЕО ІО МО: 103; »діЇ36323560|94Б|ААСМО10632090.1| домашня собака сю 19866851299046, довжина повної геномної шотган-послідовності - 1007

Попадання 2:

Показник- 59.7 рії5 (143), Очікується - Зе-08

Ідентичність - 30/42 (71 Фо), Позитивні - 33/42 (78 95)

Рамка зчитування - -1

Шимесві 117 ОІМАТОАМЕКВВКВКУТІТМЕСТ КОВО ОСІВ кКОа 00158 (ЗО Ю

МО: 105

ОІМ ТО КН» КВ УТІМИС КОМУ «і. ЗОВ КО

Об'юкті БВ СІМ ОАКККАККНсУТТМКСВЕОУАнНЬЗІСОНВВІВВІв КО 463 БЕ

ІМК 105)

ЗЕО ІЮ МО: 104 людський Т5І Р

ЗЕО ІЮ МО: 105 »ді |36314527|ОБ|ІААСМО10674832.1 Домашня собака сюд19866851282529, довжина повної геномної шотган-послідовності - 963

Попадання З

Показник- 42.0 Бії5 (97), Очікується - 0.006

Ідентичність - 21/44 (47 Фо), Позитивні - 27/44 (61 95)

Рамка зчитування - -2

Бимера: 75 БТЕТОЗСТУКРРАССАЗІАКЕМЕАМЕТКАЛВІВСрИУНЕТОЇМ 19 ГБО І

МО: 106) отв ЗСАЩ АЖ ВА ОТ ОААЦА Сроу ж

Об'єкти 35 МАВТЕВОТОНЕІ КОСА ОАВКАКАКСТУААБААВСВИХАААрУВ ЗВ (ЕС

МО: 107)

ЗЕО ІЮО МО: 106: людський Т5І Р

ЗЕО ІЮ МО: 107 »ді|36442813|94Б|ІААСМО11084208.11 Домашня собака сд19866851499233, довжина повної геномної шотган-послідовності - 370

Попадання 4

Показник- 38.9 рії (89), Очікується - 0.047

Ідентичність - 15/32 (46 Фо), Позитивні - 22/32 (68 95)

Рамка зчитування - 1

Вимова: 87 ТАОСАЗСАКЕМКАМКТКЛАСАТСВОХВЕТОТ 18 (БОЮ МО: 08) т ос КЕ Аж Абе Свежа Ток

Об'єкт: 1785 ТРОСОТСАКЕАДАТОМЕСАСЯУМСРОМАСЄТОМ Я (ЗБОЮ МО: 109)

ЗЕО ІЮ МО: 108: людський Т5І Р

ЗЕО ІЮ МО: 109 »ді|36211043|93БІААСМО10354273.1| Домашня собакасід 19866851087147, довжина повної геномної шотган-послідовності - 1369

Попадання 5

Показник - 42.0 Бії5 (97), Очікується - 0.006

Ідентичність - 21/44 (47 Фо), Позитивні - 27/44 (61 95)

Рамка зчитування :- -2

Вимога: 76 БТКІОЗВЬТКМЕТАССАЗСАКЕМРАМКЕТКААТАТИСьОХВЕТОЇМ 118 БОЮ

МО: 0) от т ОСА ОАЕ БА ТО ААцЦА ОорОХУ ж

Об'єктіЗБа ПАВІБВОТОННІВОСАЗОАКНАРАКСТУААБААВСРОХАВАРУВ В (БЕ 10 МО: 111) (ЗЕО ІО МО: 110: людський Т5І Р

ЗЕО ІЮ МО: х111 »ді|36211043|93БІААСМО10354273.1| Домашня собак асід19866851087147, довжина повної геномної шотган-послідовності - 1369

Попадання 6

Показник - 38.9 Бії5 (89), Очікується - 0.047

Ідентичність - 15/32 (46 Фо), Позитивні - 22/32 (68 95)

Рамка зчитування - 1

Вимога: й7 ТАОСАЗСАКЕМЕАМКТКААЬАІСРОУВЕТОЇ 118 (БО МО: 112) та АКЕ Ак А ВИСОТИ

Об'шкж: 175 ТРОССІСАКВАААСОМЕСАСВУНСвОМОКОМ ТБКО ОО МО: 113)

ЗЕО ІЮ МО: 112: людський Т5І Р

ЗЕО ІЮ МО: 113: »ді|З6211043|95І1ААСМО10354273.1| Домашня собака сід 19866851087147, довжина повної геномної шотган-послідовності - 1369

Порівняння цих електронних послідовностей людини, мавпи, пацюка та миші показало ідентичність границь нітрон/екзон та суттєвої послідовності, що призвело до ідентифікації цієї послідовності як частини ортологу собачого Т5І Р. Пізніше на основі цієї теорії розробили ПЛР праймери та використали їх для ампліфікації відсутніх сегментів гена. За допомогою "подвійної вкладеної ПЛР" з КДНК-бібліотеки активованих мононуклеарних клітин периферійної крові собак (РВМС) отримали два клони, що частково перетиняються. Додаткові спроби розкрити повну

КДНК собачого Т5І Р шляхом вкладеної ПЛР, або спроби продовжити послідовності у напрямку 5 або 3 кінців виявились невдалими. Однак, ітераційні цикли дослідження бази даних за допомогою подовженої інформації послідовності цих клонів щодо даних повної собачої геномної шотган-послідовності (наведено Каліфорнійським Університетом, СантаКруз) у комбінації з ручною зборкою неочищеної ДНК послідовності з цієї бібліотеки призвело до електронної зборки кКДНК непроцессованого собачого Т5І Р. Реальний клон цієї кДНК послідовності потім синтезували використовуюси синтезатор ДНК іп міїго.

Наприкінці, застосування технологій молекулярного клонування сучасного рівня техніки не дозволяє отримувати послідовність собачого Т5І Р безпосередньо з послідовностей людини, миші, пацюка або мавпи. Тільки модернізоване ітераційне дослідження бази даних при використанні зібраних генів ТР людини, миші, пацюка та МНР разом із застосуванням інтрон/екзон граничного розподілення та ідентичність послідовності у базі даних генів, у комбінації з технологіями молекулярного ПЛР клонування, призведе до ідентифікації гена, який кодує собачий ТОЇ Р.

Отриманий собачий Т5ІР має відмінність 58/132 у порівнянні з амінокислотною послідовністю процесованого Т5ІР людини (6195 ідентичності) та відмінність 83/129 у порівнянні із амінокислотною послідовністю процесованого Т5ІР миші (33 95 ідентичності) (дивитись нижче).

Порівняння послідовностей процесованих Т5І Р домашньої собаки та людини

ТІ Р СЕ (домашня собака) довжина 141 (1...141)

Т58І Р. Н (людина) довжина 145 (1...145)

Показник - 167 біт (423), очікується - 16-40

Ідентичність - 85/139 (61 95), позитивний результат - 101/139 (72 9бв)

Вимога! 1

ККТЕУЦаУЗИУМТУМЕТВСОКЕКІВИКУ СЕУ ХОЛСЕКУМОСТОТЕКЗВРУСАМеРО о

ВКТЕЗІ СБУ СБ ЕКІ У ЖЖ УМ ТЕ У СУМ В

Об'єкт: ї

Кк УсУСТОКТМсрЕеКІКААХОаТІВКОВІ ГУМИ ГТКОТвЕММтуВСеМВВН. Во

Вимога:ві СПАВІКВОТЬНВТВОСАВОДЕКАКАКОТУААСААЕСРОХАЛАРІММТОАКККЕККВОУТТ

СЬО БЕХ ОСАБ дж ВКА ОТ ААТА СвОХ їм ТО КЕ КК УТТ

Об єктів

СЕТЕТОВСТЕНЕТАЗСАСБАКЕМЕАМЕТЕКААЦАТМОСРОУВЕТОЇМАТОАМККВАКЕКУТТ 120

Бимога: 15 МИЕСКЕОУАНТІОС ИНА 139 (БЕБІ МС 114)

МКС БОУя б ом ЖЕ.

Об'єкт: 1951 МКСрКОУВОвВОсСТИВАЄМВ 39 (ЗБОЮ МО: 115)

ЗЕО ІЮ МО: 114: Т5І Р домашньої собаки

ЗЕО ІЮО МО:115: Т5І Р людини

Порівняння послідовностей процесованих Т5І Р домашньої собаки та миші

Т5І Р СЕ довжина 141 (1...141)

Т5І Р М довжина 136 (1...136)

Показник- 72.0 біт (175), Очікується - 76-12

Ідентичність - 46/138 (33 95), Позитивні результати - 67/138 (48 905), Гепи - 8/138 (5 Об)

Зимома: її

КІСОК УСТУМЕХОСОКЕКТЕНКТОКИУКуОАСЕКУМІ ТЕНТ КРУУСАМВЕ Ба

КЕ око У я ТУМЕ КО Ж же ФОШО жо Ся В об'єкті: 1 квОКІшУ СУК ТУМраМСсМЕ ТК СМ ЕЕ ТОаКоаК во гВІ яя

СЕБКР Б?

МЕ

Вимога: бо

ООСБАБІВНСТОЬВНІНОСАТАВКАКАВОТУЛАБАДЕСОСУАВАРІМЧТОАКККВККНОУТ 18

СЬ ТЕ Тін Її пс 8 Ж ЖА Ж АЙ 0 сСРОЄ Мк жоожж

Об'єкт: 58

АСК ВОСЕНЬВОКТКАВАЕТВЕАСКрИСВОИУВЕТЕВНККОКМАСВ М ТІ

Вимога: 120 ТМКСВЕОТАНСТОІЖЯВВЕ 137 (ВЕС ще: 116)

МС Об ж я М В

Об'єкт: 114 ОМІССМОгТеОоТОкоМУВ 13 (зЕО МО: 117) 5ЕО ІЮ МО: 116: Т5І Р домашньої собаки

ЗЕО ІЮ МО: 117: Т5І Р миші

Таким чином, шляхом подолання раніше зазначених труднощів даний винахід забезпечує отримання ДНК послідовностей, які кодують собачий Т5Ї Р, та собачого Т5І Р. Сбочий Т5І Р та його певні послідовності є придатними антигенами, наприклад, імуногенами, для викликання антитіл проти різноманітних епітопів білка, як проти лінійних, так і проти конформаційних епітопів. ДНК, яка кодує собачий Т5І Р, є придатною для отримання векторів та клітин-хазяїнів для виготовлення Т5ІР для імунізації та/або як реагент для дослідження, також і для одержання вакцини на основі ДНК, для викликання антитіл проти Т5І Р, або для застосування у формі "голої" ДНК або плазміди або вектору тваринного вірусу, придатної для експресії Т5І Р у клітинах вакцинованої тварини.

Таким чином отримана послідовність гена собачого Т5І Р показана на Фіг. ВА (5ЕО ІЮ МО:1), та прогнозована експресія Т5І Р показана на Фіг. 88 (5ЗЕО ІЮ МО:2). Залишки 1-28 означають сигнальну послідовність, та залишки 29-155 означають процесований білок.

Ідентифікація гомологічних білків Т5І Р

Даний винахід також стосується білків Т5І Р, які містять амінокислотну послідовність, яка на 80 95 або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності ЗЕО ІЮО МО:2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності, які при введенні собаці у складі вакцини викликають вироблення антитіл, які зв'язують собачий Т5ІР, який містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІО МО:2. Також винахід стосується антигенних фрагментів таких Т5І Р.

Насправді, одним з способів показати, що запропонований Т5ІР є білком Т5ІР даного винаходу, є проаналізувати чи такий білок викликає вироблення антитіл, які зв'язують собачий

Т5ІР, який містить амінокислотну послідовність 5ЕО І МО:2. Одним з таких способів є вакцинування (наприклад, ін'єкція) собак різними дозами в діапазоні від 5 до 500 мкг запропонованого антигену Т5І Р-5Т. Такі антигени можна застосовувати у формі ад'юванту на основі гідроксиду алюмінію, такого як Кепуагодеї. Собак вакцинують внутрішньом'язово тричі: на 0,21 та 42 дні. Зразки сироватки відбирають у вакцинованих та контрольних (не імунізованих) собак на 0, 21, 42 та 63 дні.

Зо Вироблення антитіл у собак, вакцинованих антигенами, вимірюють за допомогою аналізу

ЕГІ5ЗА наступним чином: собачий Т5І Р, який містить амінокислотну послідовність ХЕО ІЮ МО2, розводять до 5 мкг/мл у буфері для нанесення (Бікарбонат натрію рН 9,0) та розподіляють по 100 мкл/лунку 96 лункового планшету (Ріегсе). Планшети інкубують при 4 "С протягом ночі.

Надалі планшети тричі промивають фосфатним сольовим буфером, який містить 0,05 95 Гуееп- 20 (РВ5Т). Після цього, 200 мкл блокуючого буферу (2 95 знежирене молоко у РВ5Т) додають у кожну лунку та планшети інкубують при кімнатній температурі протягом 60 хвилин. Після цього планшети тричи промивають РВ5ЗТ. Наступним кроком, антисироватку тестованих собак, розведену 1:100, додають по 100 мкл/лунку у відповідні лунки. Після цього зразки сироватки розводять в 10 разів до відповідного місця у планшеті. Після інкубації планшет при кімнатній температурі протягом 60 хвилин, планшети тричі промивали РВ5Т.

Наступним кроком, 100 мкл/лунку розведеного 1:20,000 козячого протисобачого Ідс (ВеїПпуї

І арогаїогіе5), кон'югованого пероксидазою хріну, додають до кожної лунки. Після цього планшети інкубують при кімнатній температурі протягом 60 хвилин. Наступним кроком планшети тричі промивають РВ5Т, та після цього у всі лунки додають субстрат ТМВ (3,3,5,5'- тетраметилбензидин, Зідта Спетіса! Со., 51. І оці5, МО) у кількості 100 мкл/лунку. Забарвлення утворюється протягом 10-20 хвилин при кімнатній температурі, та реакцію зупиняють шляхом додавання 0,18 М сірчаної кислоти у кількості 50 мкл/лунку.

Оптичну густину (О.Г.) всіх лунок вимірювали при довжині хвилі 450 нм використовуючи

ЕГІЗА планшет-рідер (Тпепто Мах; МоїІесшаг Оемісе5, Зиппумаїє, СА). Зразки сироватки, взяті з собак, вакцинованих запропонованими антигенами Т5ІР, розглядали як з виявленим забарвленням, та таким чином, антигени ідентифікували як білки Т5І Р даного винаходу, коли оптична густина зразків дорівнювала або була в тричі більшою, ніж початкова, виявлена у зразках, взятих з собак до імунізації. Подібно, відносні титри антитіл для антигенів Т5І Р визначали на основі найбільшого розведення сироватки, значення О.Г. якої дорівнює або у тричі більше, ніж початкове, виявлене у зразках, взятих з собак до імунізації.

Антитіла специфічні до антигенів Т5І Р

Антитіла виробляються у відповідь на різні епітопи собачих Т5ІР, включаючи видові, поліморфні та алельні варіанти, та їх фрагменти, як у їх природній формі, так і у рекомбінантній формі. Антитіла виробляються проти собачого Т5І Р, як у його активній, так і у неактивній формі, включаючи нативну та денатуровану версії. Вважають, що також виробляються антиідіотипові антитіла.

Антитіла, включаючи фрагменти зв'язування та одноланцюгові версії, проти попередньо визначених фрагментів антигенів викликають шляхом імунізації тварин собачим Т5ІР та/або його фрагментами, разом із прийнятими у галузі ад'ювантами та/або кон'югованими імуногенними білками. Таким чином імунізовані тварини є собаками, яких імунізували з метою даун-регуляції активності собачого Т5І Р.

Прийнятним хазяїном є, наприклад, інбредний штам мишей, таких як Ваїр/с, імунізований вибраним білком, з використанням стандартного ад'юванту, та за стандартною методикою імунізації мишей (дивитись Нагісу» апа І апе, Іа. вище). Ад'ювант вводять тварині до, у комбінації із або після введення вакцини.

Альтернативно, синтетичний пептид, отриманий з послідовностей, описаних у даному документі та кон'югований з білюювою основою, застосовують як імуноген. Поліклональну сироватку збирали та титрували проти імуногенного білка протягом імунологічного аналізу, наприклад, твердо фазний імунологічний аналіз, іммобілізований на твердій підкладці.

Вибирали поліклональну антисироватку з титром 1х107 або більше, та досліджували на крос- реактивність проти інших членів родини 1-7, наприклад, 1-7 гризунів, використовуючи

Зо конкурентно-зв'язуючий імунологічний аналіз, такий, як описаний у Нагіоуу апа І апе, ід. вище, на сторінках 570-573. Бажано, коли у цьому вимірюванні використовують Ії -7 щонайменше одного іншого члену родини, наприклад, 1-7 приматів. Члени родини 1-7 отримують як рекомбінантні білки та ізолюють, використовуючи стандартні технології молекулярної біології та білкової хімії, як описано у даному документі.

Імунологічні аналізи у форматі конкурентного зв'язування використовують для визначення крос-реактивності. Наприклад, білок ЗЕО ІЮ МО:2 можна іммобілізувати на тверду підкладку.

Білки додані до проби звершують зв'язування антисироватки з іммобілізованим антигеном.

Здатність вищенаведених білків завершити зв'язування антисироватки з іммобілізованим білком порівнюють із білком, який містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮ МО:2. Крос-реактивність вищенаведених білків розраховують за допомогою стандартних способів. Ті проби сироватки, крос-реактивність яких становила менше 10 95 з кожним з вищеперелічених білків, збирали та об'єднували. Після цього з об'єднаної антисироватки виділяли крос-реактивні антитіла шляхом імунологічної абсорбції вищенаведеними білками.

Імунологічно абсорбовану та об'єднану антисироватку після цього використовували у імунологічному аналізі конкурентного зв'язування, як описано вище, для порівняння другого білка з імунологічним білком (наприклад, 1-7 подібний білок 5ЕО ІЮ МО:2). З метою здійснення такого порівняння кожен з двох білків досліджували у великому діапазоні концентрацій та визначали кількість кожного білка, потрібну для інгібування зв'язування антисироватки з іммобілізованим білком на 50 95. У випадку, коли потрібна кількість другого білка становить

БО менше ніж дві кількості вибраного білка або потрібного білка, тоді вважали, що другий білок специфічно зв'язує антитіло, викликане у відповідь на імуноген.

Антитіла даного винаходу є придатними для діагностики. Як антитіла, що захоплюють або не нейтралізують, їх можна сортувати на здатність зв'язувати антигени, при цьому вони не інгібують зв'язування з рецептором. Як нейтралізуючі антитіла, вони є придатними для використання у аналізі конкуретного зв'язування. Вони також є придатними для визначення або підрахування кількості собачого Т5І Р або його рецепторів, (дивитись, наприклад, Спап (ей. 1987) Іттипоіоду: А Ргасіїса! Сціде, АсАДетіс Рге55, Огпіападо, Ріа.; Ргісе апа Меулпап (едв». 1991) Рііпсірієз апа Ргасіїсе ої Іттипоавззау, 5іосКюп Ргез5, М.У.; апа Мдо (вд. 1988) Мопізоїоріс

Ітітипоаззау, Ріепит Ргев5, М.М. Крос-абсорбція, інактивація комплементу або інші засоби забезпечують одержання визначеної селективності, наприклад, унікальна або загальновидова специфічність. Вказані способи є основою для ідентифікації різних груп антигенів.

Окрім цього, антитіла, включаючи фрагменти зв'язування антигену, даного винаходу можуть бути потенційними антагоністами, які зв'язують антиген та інгібують функціональне зв'язування, наприклад, з рецептором, що викликає біологічну відповідь. Додатково ці антитіла можна поєднати з лікарськими засобами або іншими терапевтичними агентами, як безпосередньо, так і опосередковано за допомогою лінкера, що приведе до ефекту "терапії мішеней".

Синтетичний пептид, який складається з послідовностей, описаних у даному документі, та приєднаний до білкового носію, використовують як імуноген. У будь-якому випадку фрагменти антигену можуть бути приєднаними до інших матеріалів, зокрема поліпептидів, з огляду на те, що злиті або ковалентнопоєднані поліпептиди використовують як імуногени. Антиген або його фрагменти можуть бути злитими або ковалентно зв'язаними з різними імуногенами, такими як гемоціанін лімфи слимака, альбумін бичачої сироватки, правцевий токсоїд тощо. Дивитись

Місторіоіоду. Ноерег Меадіса! Оімівіоп, Нагрег апа Вому, 1969; І апавівїпег (1962) Зресіййсйу ої зЗегоіодіса! ВРеасіїопо, Бомег Рибіїсайопв, Мем Мої; УМПШіатв, єї а. (1967) Меїтодвз іп Іттипоіоаду апа Іттипоспетізвігу, мої. 1, АСАДетіс Ргез55, Мем ХогК; та Нагіоу/ апа І апе (1988) Апііродіеє5: А

І арогасогу Мапиаї, С5Н Ргез5, МУ, описання способів одержання поліклональної антисироватки.

У деяких випадках, бажано одержувати моноклональні антитіла з різних видів ссавців хазяїнів, таких як миші, гризуни, примати тощо. Описання технологій одержання таких моноклональних антитіл наведено, наприклад, 5ійев, 6вї аї. (єд5.) Вавіс апа Сіїпіса! Іттипоіоду (А єйа.), Гапде Меаіїса! Рибіїсайоп5, Го5 АКо5, Саїйї., та посилання вказані у тому документі;

Напом апа Іапе (1988) Апііїбодіеєв: А І арогаюгу Мапиа!ї, С5Н Ргез5; Сюдіпа (1986) Мопосіопаї

Апііродіев: Ргіпсіріеє5 апа Ргасіїсе (24 ед.), АСАДетіс Рге55, Мем/ ХогК; та зокрема у Копіег апа

Міївівїп (1975) іп Маїште 256:495-497, де досліджують спосіб вироблення моноклональних антитіл.

Інші придатні технології включають іп мйго вплив лімфоцитів на антигенні поліпептиди, або, альтернативно, вибір фага або подібних векторів для утворення бібліотек антитіл. (Дивитись,

Низе, сеї аї. (1989) "СЧепегайоп ої а І агде Сотрбіпайогіа! Гіргагу ої Те Іттиподіобиїйп Верепоїге іп

Рпаде ІГатраа," Зсіепсе 246:1275-1281; та Умага, єї аї. (1989) Майте 341:544-546). Поліпептиди

Зо та антитіла даного винаходу використовують як у немодифікованій формі, так і у модифікованій, включаючи гібридні, подібні до собачих та/або гуманізовані антитіла.

Часто, поліпептиди та антитіла даного винаходу мітять шляхом приєднання субстрату, який забезпечує отримання сигналу. Таке приєднання може бути як ковалентним, так і не ковалентним. Існує велика кількість міток та технологій приєднання, вони описані у науковій та патентній літературі Придатні мітки включають радіонуклеїди, ферменти, субстрати, кофактори, інгібітори, флуоресцентні залишки, гемілюмінесцентні залишки, магнітні частинки тощо. Патенти, в яких описано застосування таких міток, включають патенти США Мо 3,817,837; 3,850,752; 3,939,350; 3,996,345; 4,277,437; 4,275,149 та 4,366,241. Також, отримують рекомбінантні або гібридні імуноглобуліни, дивитись Сарійу, патент США Мо 4,816,567; Мооге, еіза!., 0.5. Раї. Мо. 4,642,334; апа Ойцееп, еїа!. (1989) Ргос. Маг АСАД. 5сі. ЮБА 86:10029-10033; або трансгенних мишей, дивитись Мепае?, єї а!. (1997) Майте Сепеїїсв 15:146-156. Ці документи включені у даний опис як посилання.

Антитіла даного винаходу також застосовують для афінної хроматографії для виділення білка. Готують колонки, де білок приєднаний до твердої основи (дивитись, наприклад, Уміспек єї а! (1984) Меїй. Епгутої. 104:3-55). Альтернативно, антигени, приєднані до твердої основи, використовують для очищення відповідних антитіл.

Антитіла, вироблені проти кожного собачого Т5І Р, також застосовують для викликання антиіїдіотипічних антитіл. Це є зручним для виявлення або діагностики різних імунологічних станів, пов'язаних з експресією відповідних антигенів.

Інгібування РНК

Інтерференція РНК, яка кодує собачий Т5І Р, у клітинах, які експресують собачий ТР, є додатковим засобом інгібування біологічної активності Т5І Р та, в результаті, лікування Т5І Р- асоційованих розладів, таких як атопічний дерматит. Для цієї мети молекули дволанцюгової

РНК, як хімічно синтезовані, так і клоновані всередині відповідних векторів доставки, таких як плазміди або вірусні вектори, включають у клітини, які активно продукують мРНК Т5І Р, з метою зменшення ендогенного рівня мРНК, яка кодує Т5І Р. Після введення цих молекул РНК (у випадку екзогенної доставки молекул або транскрипції РНК, після введення плазміди або вірусних векторів у потрібні клітини) їх розщеплюють за допомогою рибонуклеази ПІ на короткі нуклеотидні фрагменти, які називають 5іРНК (коротка інтерферуюча РНК). Після цього ці 5іРНК бо фрагменти включають у мультибілковий комплекс, який містить нуклеазу, який називається

КІЗС (РНК-залежний комплекс репресії), який активується в результаті розгортання дволанцюгових фрагментів 5іРНК, внаслідок впливу РНК хелікази. Таким чином отримані одноланцюгові віРНК спрямовують комплекс КІЗС до його мішені мРНК, яка після цього розщеплюється та деградує внаслідок ендонуклеарної активності КІЗС.

Зокрема, плазміди, які містять ген ТЗІ Р або його фрагмент, клонують у будь-якій з наявних у продажу еукаріотичних плазмід, де транскрипція гена Т5І Р або його фрагменту здійснюється відповідним промотором, наприклад, промотором СММ або 540. Очищену плазмідну ДНК (1- 100 мкг) після цього вводять у пошкоджені ділянки шкіри або у ділянки навколо пошкоджень, якими характеризується атопічний дерматит. Введення плазмідної ДНК після цього повторюють з частотою, потрібною для викликання відповідного зменшення мРНК Т5їІ Р. Таке зменшення визначають шляхом біопсій шкіри з уражених ділянок та визначають рівень мРНК за допомогою методів, таких як кількісна ПЛР.

Наступні приклади здійснення даного винаходу спрямовані на оцінку винаходу, проте ніяким чином не обмежують обсяг прав винаходу.

Приклад 1

ДНК та білкові послідовності собачого Т5І Р

Ген собаки, який експресує собачий Т5ІР ідентифікували ітераційним шляхом, використовуючи данні, взяті з електронної бази даних та за допомогою методів молекулярної біології, як детально описано вище.

Послідовність гена собачого Т5І Р показана на фіг. вВА (5ЕО ІЮО МО:1), та прогнозований білок, який експресує Т5І Р, показано на фіг. 88 (ЗЕО ІЮ МО:2). Залишки 1-28 на фіг. 88 (ЗЕО ІЮ

МО:2), позначені зірочкою, означають сигнальну послідовність, та залишки 29-155 означають процесований білок.

Приклад 2

Клонування та експресія собачого Т5І Р

ДНК, яка кодує собачий Т5І Р, ідентифікували як описано у даному документі, та клонували в векторі РООМК221 (Іпмйтодеп Саїємжау бЗувіет) за стандартними способами. Дослідження генів та клонування в вектор здійснювали у програмі досліджень ДНК 2.0., та це призвело до конструювання плазміди, яку називають РООМК221.503276, яка містить ідентифікований ген

Зо собачого ТЗІ Р. ДНК, яка кодує процесований (тобто без сигнальної послідовності) собачий

Т5І Р, ПЛР-ампліфікували з РООМК221.503276, за допомогою двох праймерів, які містять сайти

Мсо І та Есок У, відповідно:

Праймери ж: 5" ААТААТССАТаайСАТАСААТТТСАТТОаАСТатадо-3' (ЗЕО ІЮО МО: 4); та т2: У-АААДАТАСАТАТСТОАААТаСаАСТаАААСИОАСаИ-3 (5ЕО ІЮ МО: 5).

Після розщеплення Мсо І та ЕсоК МУ, ПЛР продукти вводили у сайти Мсо І та 5ітпа І вектору рІМЕХ 1.3 УС (Коспе Арріїєй Зсіепсе5, Сай 3728803). В результаті отримали плазміду, яка містить ген, який кодує процесований собачий Т5І Р, зв'язаний з шістьма залишками гістидину на С-термінальному кінці ("Нізб-кінець"). Плазміду, яка містить правильні послідовності з вставок, назвали плазміда 1265-93.0. Плазміду 1265-93.О0 застосовували для експресії Т5ІР у

ВТ5 Ргоїеотавзіег Іпзігитепі відповідно до методики одержання (Коспе Арріїед Зсіепсе5, Сан 3064859). Як показано на Фіг. 1, ділянку (Ф16 кДа спостерігали на лініях 2 та 4 (стрілки).

Дослідження вестерн-блотінг (Фіг. 2А та 2В) показали, що ця ділянка специфічно взаємодіє із анти-Ніз-кінцем антитіла (Фіг. 2А), та моноклональне антитіло пацюка є специфічним до людського Т5І Р (Фіг. 2В).

Приклад З

Одержання собачого Т5І Р з клітин-хазяїнів

З метою експресії рекомбінантного Т5І Р у БЕ. соїї, нуклеотидну послідовність, яка кодує

СТОР (тобто, Т5ІР, який не містить нуклеотиди, які кодують сигнальну послідовність) ампліфікували шляхом ПЛР, використовуючи плазміду 1265-66С як матрицю, разом із прямим праймером та зворотнім праймером, які містять сайти Мсої та Ніпа ІП, відповідно:

Прямий праймер 5-ААТААТССАТасйСАТАСААТТТСАТТОаАСТтТатаАс-3' (ЗЕО І МО: 6)

Зворотній праймер 5-АСАТАДААаСТТТаАААТасСаАСТаАААСИаАСа-з' (5ЕО І МО: 7)

Після розщеплення Мсо І та Ніпа ІП, продукти ПЛР вводили у сайти Месо1/НіпаШ вектору експресії РЕТ42Б(х) (Момадеп). В результаті отримали плазміду, яка кодує процесований сті Р, зв'язаний з (з5І-лігандом на М-кінці та бхНі5 лігандом на С-кінці. Плазміду, яка містила правильні послідовності з введених назвали 1265-938. Експресію гібридного білка 551-151 Р- бо Ні5 здійснювали у Е. соїї ВІ 21(0ЕЗ3)Урі уз5, яка містила ген РНК-полімерази Т7 під контролем ізопропіл-В-Ю-тіогалактопіранозид (ІРТО)-індуцибельного ІасОМ5 промотера. Клітини Е. соїї, які містили плазміду 1265-938, вирощували при 30 "С до оптичної густини 600 0,6 та після цього викликали експресію білка шляхом додавання 0,5 мМ ІРТО та подальшою інкубацією при 30 "С протягом 2 годин. 505-РАСЕ описує галузь локалізації білка (стрілочка) правильного розміру (7 61 кДа), наявного у розчинній фракції Е. соїї (Фіг. ЗА). Вестерн-блотінг показує, що експресований білок взаємодіє із анти-з51 антитілом (Фіг. 30). Білок З55Т-Т5І Р-Ні5 очищають за допомогою смоли глутатіон-сефароза 48В (Фіг. ЗВ). Після додаткової очистки смолою Мі-МТА, переважна частина білка О51Т-Т5І Р містилась у проточній колонці (Фіг. 3С).

Приклад 4

Виявлення собачого ТЗІ Р за допомогою імунофлуоресценції

Експресію собачого Т5ІР у шкірі собаки та тканині мигдалин вимірювали за допомогою імуногістохімії (ГХ"), використовуючи поліклональні антитіла кроля проти людського ТОЇ Р.

Імуногістохімію здійснювали на частинах тканини, оброблених парафіном, взятих як зі шкіри нормальних собак, яким вводили сольовий розчин, так і зі шкіри собак, хворих різними хворобами, включаючи атопічний дерматит, шкірний червоний вовчак, ексудативну багатоформну ерітему та вроджений бульозний епідермоз. Окрім цього, експресію Т5ІР вимірювали у замороженій тканині мігдалин, взятої з двох собак. Методика вимірювання експресії Т5І Р за допомогою ІГХ є наступною:

Ї. Підготовка ділянок: 1. Зразки шкіри залиті воском, порізали на зрізи товщиною 5-7 мікрон та помістили на слайди, оброблені полі-І -Лізином, з метою стимулювання адгезії. 2. Зрізи тканин відділяли від парафіну ксиленом та перегідратовували рядом розчинів етанолу. 3. Відновлення антигену здійснювали у цитратному буфері (10 мМ цитрат натрію, який містить Тугееп-20 у концентрації 0,5 мл/л протягом 25 хв., використовуючи лабораторний мікрохвильовий пристрій для досягнення температури приблизно 99-1007С|Ї. Цей процес спрямовано на відновлення антигенності ділянок шкіри, маскованих протягом їх занурення у парафін. 4) ІІ. Імунозабарвлення:

Зо 1) Зрізи інкубували у 10 95 нормальній сироватці віслюка, розведеній у фосфатному буфері (РВ5), протягом 1 години при кімнатній температурі з метою зменшення неспецифічного зв'язування антитіла. 2м Надлишки сироватки видаляли, та зріз, покривали кролячим антитілом (1:100), розведеним у РВ5, та інкубували при кімнатній температурі протягом 1 години або протягом ночі при 4 "С у камері вологості. 3) Після цього зрізи двічі промивали у РВ5 протягом 5 хвилин, обережно перемішуючи. 4) Надлишок РВ5 обережно видаляли та зрізи покривали біотинільованим віслючим антикролячим Ід, розведеним 1:5000 у РВ5, протягом 30 хвилин при кімнатній температурі у камері вологості. 5) Після цього зрізи двічі промивали у РВ5 протягом 5 хвилин, обережно перемішуючи. 6) Надлишок РВ5 обережно видаляли, та зрізи інкубували протягом 30 хвилин при кімнатній температурі у кон'югаті стрептавідин-флуоресцин ізотіоціанат (стрептавідин-ГІТС) у РВ5 при концентрації 5 мкг/мл. 7) Після цього зрізи двічі промивали у РВ5 протягом 5 хвилин, обережно перемішуючи. 8) Після цього зрізи контрастно забарвлювали гематоксиліном протягом 2-3 хв. 9) Після цього зрізи досліджували за допомогою флуоресцентного мікроскопу. 10) Придатні картинки фотографували. 11) Експериментальні контролі не містили первинних анти-Т5ІР антитіл, або замінювали первинне анти-Т5І Р антитіло нормальними кролячими антитілами.

Таблиця 1, нижче, підсумовує результати ІГХ експериментів.

Таблиця 1

Імуногістохімія кролячого антилюдського Т5І Р проведена на блоках тканини, зануреної у парафін, взятої з собак, які хворіють на різні хвороби шкіри

АДураженашкіраст-1б) -(/77777777111111111111111Ї1111181 1112

Вроджений бульозний епідермоз(пх2)../:///Ї77712 ЇЇ (Собачий шкірнийчервоний вовчак(п-3)./:///Ї77711011111 111131

Іпекількстьтварино/////7777777111111111111111111111Ї111111111111Ї11

Експресію Т5І Р виявляли на 80 95 тканин шкіри з собак, яким поставили діагноз АД, тільки у 20 95 нормальних тканин шкіри оброблених сольовим розчином. Також Т5І Р виявляли у 66 95

Б та 10095 тканин собак з ексудивною багатоформною ерітемою та собак з генетичними хворобами шкіри, вродженим бульозним епідермозом; відповідно. Не виявили експресію Т5І Р у тканинах шкіри собак, хворих на шкірний червоний вовчак. У занурених у парафін тканинах шкіри експресію Т5І Р виявляли у потових залозах. Експресію ТІ Р у заморожених собачих тканинах залоз виявляли у шаровому сквамозному епітелії та прилежних слинних залозах.

Приклад позитивного ІГХ забарвлення у зразках шкіри собак показано на фіг. 4, на якій зображені зразки шкіри, занурені у парафін, отримані з собак, яким поставили діагноз атопічний дерматит.

Приклад 6

Виявлення собачого Т5І Р імунопероксидазою

Експресію собачого Т5І Р у зразках шкіри, занурених у парафін, які отримали з шкіри собак, яким поставили діагноз атопічний дерматит, також вимірювали за допомогою імуногістохімічного аналізу з використанням забарвлення імунопероксидазою як способу виявлення. У цьому способі епітоп-специфічне пацюкове моноклональне антитіло, яке вироблялось проти людського Т5ІР, використовували як первинне антитіло. Процедуру визначення експресії ТЗ! Р шляхом забарвлення імунопероксидазою здійснювали наступним чином:

Нормальна сироватка новонароджених телят: ЖМ-4762 бідта

Парафін-занурені тканини шкіри

Первинне антитіло: пацюковий антилюдський Т5І Р тАБ пацюковий Ідог2а

Вторинне антитіло: кролячий антипацюковий ІдсС (біотинільований): ВА-4000 Месіог Іар.

Випіпдате, СА.

Реагент для виявлення: стрептавидин-НАР: 2543-8323 7утеа І арв. Зап Егапсібзсо, СА

АЕС зибрвігаїйе Кії: Віодепех ЯНК129-5К Зап Натоп, СА 1) зразок 4-6 МКМ.

Зо 2) висушування протягом 10 хв. при кімнатній температурі

З) фіксація протягом 10 хв. у ацетоні 4) промивання у РВЗ (0,01 фосфатний сольовий буфер) протягом З хв. 5) блокування шляхом інкубації у 0,3 95 пероксиді водню з 0,1 95 азидом натрію протягом 7- 10 хв. 6) промивання протягом 5 хв. РВ5. 7) блокування зразку 1 95 нормальною сироваткою новонароджених телят протягом 20 хв. у камері для зволоження. 8) Висушування препарату та нанесення первинного антитіла, розведеного 1:100, протягом 2 годин при кімнатній температурі. 9) промивання протягом 5 хв. 10) нанесення вторинного антитіла (кролячий антипацюковий Ідс (Ф1:400) протягом 30 хв. у камері для зволоження при кімнатній температурі. 11) промивання протягом 5 хв. 12) висушування та нанесення реагенту для виявлення (стрептавідин-НАР (Ф1:400) протягом 30 хв. при кімнатній температурі. 13) промивання протягом 2х5 хв. 14) нанесення АЕС протягом 2,5 хв. Регулювання відповідно до бажаної інтенсивності забарвлення та фону.

15) контрастне забарвлення гематоксиліном та монтування препарату.

Набір тканин шкіри собак, взятий з собак хворих на АД, тестували шляхом ІГХ аналізу, використовуючи специфічне до собачого Т5ІР антитіло. Результати, зазначені на фіг. 5, показали, що таке антитіло взаємодіє з молекулою, яка розділяє антигенні епітопи 3 людським

Т5І Р. Забарвлення шматочків собачої шкіри з АД виявилось насиченим у ділянках хронічного запалення, де епідерміс був потовщений. Цей малюнок співпадає з даними, щодо розташування експресії Т5ІЇР у зрізах шкіри людини з АД та додатково підтверджує, що молекула, виявлена у зрізах тканин шкіри собак з АД, є собачим Т5І Р. Не було виявлено забарвлення ані при РВ5, ані при різних пацюкових моноклональних антитілах, специфічних до різних білків (лімфоцитасоційованих білків).

Приклад 7

Мапування епітопів собачого Т5І Р

З метою ідентифікації епітопів собачого Т5І Р, придатних для включення у вакцину, здатну нейтралізувати активність Т5І Р, синтезували набір пептидів, що перетинаються, на основі послідовності собачого Т5ІР, та тестували їх на здатність взаємодіяти з нейтралізуючим антилюдським Т5ІР моноклональним антитілом. Для цієї мети набір пептидів, що перетинаються, довжиною 15 амінокислот кожен та виступ з двох амінокислот синтезували під номерами у МІМОТОРЕЗ (Міппеароїї5, ММ). Послідовності цих пептидів перелічені на таблиці 2.

Пептиди 1-57 синтезували з амідованим кінцем у конфігурації МН2-ПЕТИД-РІМ. Пептиди 58-94 (копії материнських пептидів 1-37) виробили з ацетильованим кінцем у конфігурації АЦЕТИЛ-

ПЕПТИД-РІМ.

Номери пептидів перелічені на таблиці 2 тестували у дослідженні ЕЇІ5БА згідно з рекомендованими методиками (Мітоїорез, Міппеароїї5, ММ). Як показано на Фіг. 6, пептид Ж 25 (епітоп 25) з амінокислотною послідовністю МН2-АКІЕКС ТІ НКІКОСА (5ЕБЕО ІЮ МО:32) мав найвищу реактивність проти РАВІ00О0 моноклонального антитіла. Порівняння цієї пептидної послідовності з відповідною уявною пептидною послідовністю людського Т5І Р показано на фіг. 7.

Таблиця 2

Собачі Т5І Р, використані для картування епітопів 1. УМРІЮСОРЕКІВМКУ 008148 АКККВККВОМТТМКС 2 БЮСОБЕКІВМУКМОЕ 398149 ККАККАОМТТМКСВЕ

З ОСОБЕКІВМУКМОБМІ 50 вВККВОМТТМКСВЕОМ 4 ОБЕКІВМКМОЕМІМО 51 КВОМТТМКСВЕОМАН 5 ЕКІВМКМОЕМІМОАЇ. 52 ОМТТМКкСВЕОМАНІ І б ІВМ/КМОЕМІМОАГЕК 53 ТТМКСВЕОМАНИСІ | 0060 7 МКМОЕМІМОАГЕКУМ 54 МКСВЕОМАНІСЛУВ 8 МОЕМІМОАГЕКУМОС 55 СВЕОМАНІІСІМ/ВАВЕ 9 ЕМІМОАГЕКУМОСТА 56 ЕЄОМАНИСІ М/ВВЕ5В 10 ІМОАІ ЕКУМОСТВОТ 57 МАНПИаілЛ/АВЕ5ВІ5 11 ОАГЕКУМОСТВА5ТЕЕ 58 УМЕІОСОРБЕКІВМУКУ 12 ГЕКУМОСТВА5ТЕЕ5Н 59 БОСОБЕКІВМУКМОЕ | 0066 13 КУМОСТА5ТЕЕЗНРУ 60 ОСОРБЕКІВМ/КМОЄМІ 14 МОСТА5ТЕЕЗНРУУС 61 ОБЕКІВМУКУХОЄМІМО | 0068 15 СТА5ТЕЕЗНРМУСАМ 62 ЕКІВМУКУОЕМІМОА | 0069 16 В5ТЕЕЗНРУУСАМРР 63 ІВМКМОЕМІМОАГЕК 17 ТЕЕЗНРУМУСАМРРОС 64 МКУОЕМІМОАГЕКУМ 18 ЕЗНРУУСАМРРОСІ А 65 УОЕМІМОАГЕКУМОС 19 НРУМСАМРРОСІ АВІ 66 ЕМІМОАГЕКУМОСТВА 20 МУСАМРРОСІ АВІЕВ 67 ІМОАГЕКУМОСТВ5Т 21 САМРРОСІ АВІЕВІ Т 68 ОАГЕКУМОСТВАБОТЕЕ 22 МРРОСІ АВІЕВІ ТІ Н 69 ІГЕКУМОСТВАБОТЕЕ5Н 23 РОСІАВІЕВІТІНВІ 70 КкКУМОратвотТЕЕЗНРУ 24 СІ АВІЕВІ ТІ НВІВС 71 МОСсСтТА5ТЕЕЗНРУХУС 25 АВІЕВІТІНВІВОСА 72 аТА5ТЕЕЗНРМУСАМ 26 ІЕВІТІНВІВОСАЗО 73 В5ТЕЕЗНРМУСАМРР | 080

Таблиця 2

Собачі Т5І Р, використані для картування епітопів 27 ВІЛІНВІВОСАБОАВ 74 ТЕЕЗНРУУСАМРРОС 28 ТІНВІВОСАЗСАВЕА 75 ЕЗНРМУУСАМРРОСІ А 29 НВІВОСАБЗБОСАВЕАЕА 76 НРМУСАМРРОСІ АВІ 30 ІВаСАЗБОАВЕАЕАЕС 77 МУСАМРРОСІ АВІЕВ 31 аСАБЗБСАВЕАЕРАЕСТУ 78 САМРРОСІ АВІЕВІ Т 32 АБаАВЕАЕБАЕСТМУАА 79 МРРОСІАВІЕВІТІН | 0086 33 САВЕАЕРАЕСТМУААГА 80 РОСІ АВІЕВІ ТІ НВІ 34 ВЕАРАЕСТМУААЇ ААЕ 81 СІ АВІЕВІТІНВІВС 35 АРАЕСТУААІ ААЕСР 82 АВІЕВІ ТІНВІВОСА 089 36 АЕСТМААІААЕСРОСУ 83 1ЕВІ ТІНВІВОСАБбО 90 37 аТУААІААДЕСРОУДА 84 ВІТІНВІВаСАБСАВ 38 МАХ АДЕСРОУАДААР 85 ТІНВІВОСАЗСОАВЕА 39 АГАДЕСРОУАДААРІМ 86 НВІВОСАЗСАВЕАЕА 40 ААДЕСРОУААДАРІММТ 87 ІВаСАБЗБСАВЕАЕАЕС 41 ЕСРОУАДААРІММТОА 88 ССАЗБСАВЕАЕРАЕСТУ 42 РОУААДАРІММТОАКК 89 АЗБСАВЕАБГАБСТМАА | 0096. 43 УАААРІММТОАКККА 90 САВЕАЕАЕСТМААГА 44 ААРІММТОАКККАКК 91 ВЕАРГАЕСТМААІААЕ | 098. 45 РІММТОАКККеККеО 92 АБАЕСТМААІААЕСР | 0099 46 ММТОАКККАККВОМТ 93 АЕСТМААІ ААДЕСРОУ 47 ТОАКККАККВОМТтТМ 94 СТУААГАДЕСРОУДА

Даний винахід не обмежується певними варіантами здійснення, описаними у даному документі. Насправді, різні модифікації винаходу, на додаток до тих, що описані у даному документі, будуть очевидними для фахівців з вищенаведеного опису. Такі модифікації не виходять за рамки заявленого у формулі винаходу об'єму прав.

Також потрібно розуміти, що всі розміри основ або амінокислот та значення молекулярної ваги або маси, наведені для нуклеїнових кислот або поліпептидів, є приблизними, та наведені для опису.

У даному документі наведені чисельні публікації, суть яких включена у даний документ як посилання.

Claims (2)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Ігольоване моноклональне антитіло проти собачого тимусного стромального лімфопоетину (Т5І Р), викликане у інбредної миші або у системі гібридоми ссавця, композицією, що складається з антигену, вибраного з групи, що складається з собачого Т5І Р та гібридного білка, що містить зазначений собачий Т5ІР, де вказаний собачий Т5ІР містить амінокислотну послідовність, яка на 90 95 або більше є ідентичною до амінокислотної послідовності ЗЕО ІЮ МО: 2, за виключенням 28 амінокислотного залишку сигнальної послідовності, та причому зазначене антитіло було вироблено імунізацією зазначеної інбредної миші або зазначеної системи гібридоми ссавця з зазначеним собачим Т5ІР та гібридним білком, що містить зазначений собачий Т5І Р.

2. Протисобаче Т5І Р антитіло за п. 1, де моноклональне антитіло є особаченим.

дае 1 23 4 ща . 98 кий шо Я сю ЗВ що І? а. | г мо. З З :

Фіг. 1 Ма т 25 а ТЯ не ЩЕ я щ | м о -к ож з ше в -Е з Фіг? А ща 3 «а ож ве КО ле не 4 жу ЗУ с в шк ва ще Е « ШК УК її Ва и фін Мія З 5 77 я, па м І БЕ: ЯКЕ в -

Фіг. 2.8

«ам я 2 ке з зе па - це - зак ж я

Фіг. ЗА рр кож за і Й ї Ж ох іі .

ж

З. в

Фіг.З В ще м' 2 я бе Бе що ще 33 18» Я я й

Фі.З С

Дам ме КЕ іч В

Ж. о. шо зе За же ЗО на Як так ве

Фіг. 30 ур ММ мм мн НБН ОО М оо ОО В В В В В В В В В В В В ППП ЕЕ ОО ПОВ В ОХ и и нн 55555555, М В М и В М М о: о В . ВИН ИН В В и В В ВН ння уп о КО ВН В В В В В В В В й НН В нн ВОД В в ОВ В З В В В В В В В з в я ПОМ о МОН НК МК В В В В В В В М и и В 5 с ВКоо К ВК О В ни Б І п ПО ВОК В В и ЕНН в КК Кон Ин ИИнИИнИ ни и и М о В ОВ НН нн ння М У КВ Ух ПО оо я ДН о и М и В В В В В В п нн нн .

Фіг. 4 ре - й якк й МОЖУ : «вихо я : Я -й ан вк В я ви зн ВВ ВК с У ЕЙ МКМ ПН са Бе Й М шк ДАО а о ее СНІВ пови КО о С М я ОІД в и ж а, ОК А А ОВУ ен МЕН з КОМ и КМ си НН й І ЗК НИ Бе З КК и ОК я жи Ся ке. ее й и С ВДВ ак о Ор Мо ми нки ЕК Я щ Ж ле бр пе а р в ВН Вету ев в вих й і у ни а С я Фіг А

ДМК - Вк з 0. і о; ек 5. о ока о о ан Кв ки в ик еко КЕ КВ во вок в ВИ С о а Вин, Ме НЕ Я ТОК БО КО щу о хх В а В о ЗК жк сн и шо, ве ск. в КМ ВИ: ху Да Во с Я ву ше УКВ ЖК СЯ ж а Як Он ех хи и НН, «а ЖК ги Он нн ж СЕ ЗХ: Ж о жо ай ге ; ех ча ри Я БАС ЗК вд» В сх З ВКН З Міка Фіг 5 В шко МО НЯ о Мо о шо нини м Во» г за зн бе Уж ЩОже и сах ве шо як се В "КЗ ча ; Ж Хе я З вин . 2 се й Ж ЕЕ с БІЙ ква с КО що ож : 2 і Кн не ддіккх -- У я сон НН НО Я ВК НАННЯ ре ве ВД ЗМ ВЕ ОМ ЗМО фіг. Б

Собака: АКЕКЛНКЕКССА Людина: ТЕЮ5БІЛЕМРТАССА

Фіг. й В х АТООТОССТЗАТОСССТОС ТАТО СОС ОО АТ СтТТСОТС ОА НСТООТОсТВАССТАСВАТТТСАТІСАС ОАЄ ХТЗ АСААЧАТІВЗАТААСТАТСАОДАВОТСАТТТАССЬВОСЄ СУТСОВИЛААЛТАСАТОВАТОЬСВСОДОСсА СЛОВА СВО стос хмавсосююзАС таро ис АТО КК ТОСССеСАТОКОСОВС ТОВ КОМ О М ОАОС Г ОК НОА шааАСВИТОИЗССаеСТОЗСОмСОЗАСТОССССТАСОССЗСАВСОСЄ САДАТАВАТОСОССОСААСААСТСОСАСАСТІААТИАНЮ СТО ТС ТІСТО ТТІКАТАЮ З Фіг ВА Меводеьву ККУ МОСК УЮ ПЕКУМОСТЕОТЕРЕНРУТСАКРВОСЬКАТЕКуТОНВІВОСВВОАВКАКАВ ЗТУЛАСААЕСРОКАААРІКНТОВЮЮКНКККО УСТАВ АНСЕСЬККИ Фіг 8