UA85838C2 - Система і спосіб для використання вибираних тривалостей фрейму у системі безпровідного зв'язку (варіанти) - Google Patents

Abstract

Система і спосіб для встановлення параметрів передач даних від мобільної станції до базової станції у системі безпровідного зв'язку. Один варіант здійснення розкриває спосіб, в якому мережа виявляє вхід або вихід мобільної станції з режиму м'якої передачі і у відповідь змінює параметр передачі. Параметр передачі може включати в себе тривалість фрейму, причому, якщо мобільна станція входить у режим м'якої передачі, то тривалість фрейму встановлюється з більшим значенням, а якщо мобільна станція виходить з режиму м'якої передачі, то тривалість фрейму встановлюється з меншим значенням. Мережа може визначити, повинна мобільна станція входити або виходити з режиму м'якої передачі на основі PSMM, і може надіслати повідомлення про направлення режиму м'якої передачі (HDM) до мобільної станції, таким чином примушуючи мобільну станцію входити або виходити з режиму м'якої передачі і, відповідно, встановлювати параметр передачі.

Description

значення, у випадку якщо мобільна станція знаходиться у режимі м'якої передачі, і встановлення розміру фрейма як другого, меншого значення, у випадку якщо мобільна станція не знаходиться у режимі м'якої передачі. В одному варіанті здійснення мобільна станція сконфігурована для вимірювання потужності пілот- сигналу для кожної з однієї або більше базових станцій і періодичної передачі РОММ5 у мережу. Мережа у даному варіанті здійснення сконфігурована для ідентифікації зміни кількості базових станцій в активному наборі (набір базових станцій, з якими сполучається мобільна станція) для мобільної станції (на основі

РОММ5) і указання мобільній станції входити або виходити з режиму м'якої передачі на основі зміни кількості базових станцій в активному наборі. Потім мережа надсилає повідомлення про направлення м'якої передачі (НОМ) мобільній станції. Мобільна станція сконфігурована для входу або виходу з режиму м'якої передачі для зміни параметра передачі у відповідь на прийняте НОМ і потім для передачі повідомлення про завершення м'якої передачі у мережу.

Також можливі численні додаткові варіанти здійснення.

Різні аспекти і особливості винаходу розкриваються відповідно до наведеного далі докладного опису і посилань на супровідні креслення, де

Фіг1 являє собою діаграму, що ілюструє типову структуру базових станцій, відповідних секторів, які обслуговують базові станції, і мобільних станцій у системі безпровідної передачі даних, відповідно до одного варіанта здійснення;

Фіг.2 являє собою діаграму, що ілюструє структуру типової системи безпровідного зв'язку, відповідно до одного варіанта здійснення;

Фіг.3 являє собою функціональну блок-схему, що ілюструє базові структурні компоненти безпровідної системи приймача-передавача, відповідно до одного варіанта здійснення;

Фіг.А4 являє собою діаграму, що ілюструє зміни у значеннях потужності пілот-сигналів від двох різних базових станцій, як виміряно окремою мобільною станцією, відповідно до одного варіанта здійснення;

Фіг.5 являє собою блок-схему, що ілюструє спосіб, реалізований у мобільній станції, відповідно до одного варіанта здійснення; і

Фіг.6 являє собою блок-схему, що ілюструє спосіб, реалізований у базовій станції, відповідно до одного варіанта здійснення.

У той час як винахід може піддаватися різним модифікаціям і альтернативним формам, конкретні варіанти здійснення даного винаходу показані за допомогою прикладу на кресленнях і супроводжуються докладним описом. Це повинно бути зрозуміло, однак креслення і докладний опис не призначені для обмеження винаходу описаними тут конкретними варіантами здійснення.

Нижче описані один або більше варіантів здійснення винаходу. Повинно бути зазначено, що ці і будь-які інші варіанти здійснення, описані нижче, є зразковими і призначені для ілюстрування винаходу, а не для його обмеження.

Як описано тут, різні варіанти здійснення винаходу включають в себе системи і способи для встановлення параметрів для передач даних від мобільної станції до базової станції у системі безпровідного зв'язку. Один варіант здійснення даного винаходу включає в себе спосіб для визначення того, коли стани для мобільної станції є відповідними стану входу у режим м'якої передачі, і для встановлення параметрів передачі для мобільної станції на основі того, дійсно мобільна станція знаходиться у режимі м'якої передачі чи ні.

В одному варіанті здійснення спосіб реалізований у системі безпровідної передачі даних, що має множину базових станцій і множину мобільних станцій. Кожна з мобільних станцій може переміщатися по всій географічній області, у межах якої базові станції забезпечують надання послуг зв'язку. При переміщенні кожної мобільної станції у межах цієї області може змінюватися якість кожної з ліній зв'язку між мобільною станцією і різними базовими станціями. Як правило, коли мобільна станція знаходиться відносно близько до базової станції, якість відповідної лінії зв'язку хороша, і у цьому випадку можуть бути встановлені параметри передачі по лінії зв'язку для підтримки високої швидкості передачі даних (наприклад, може бути використаний більш короткий період фрейма). У міру наближення мобільної станції до границі сектора, який обслуговує базова станція, якість лінії зв'язку звичайно погіршується, і типово необхідно встановити параметри передачі по лінії зв'язку для підтримки меншої швидкості передачі даних (для того, щоб забезпечити прийнятну частоту появи (коефіцієнт) помилок).

Однією з проблем, пов'язаною зі спробою відкоригувати параметри передачі по лінії зв'язку відповідно до якості зв'язку, є те, що типово необхідно виконати істотну кількість передач сигналів між мобільною станцією і базовою станцією тільки лише для того, щоб мати достатньо інформації для відповідного коригування параметрів передачі. Ці передачі сигналів являють собою перевантаження, яке зменшує пропускну здатність, доступну для передач даних. Передача повідомлень також створює інтерференцію, яка може зменшити пропускну здатність інших мобільних станцій. Різні варіанти здійснення даного винаходу можуть усунути істотну частину цього перевантаження зв'язку за допомогою встановлення параметрів передачі на основі станів, які, як відомо, застосовуються. Ці стани відомі з інформації перевантаження, що використовується у наш час.

В одному варіанті здійснення передбачається, що мобільна станція, яка знаходиться у режимі м'якої передачі, знаходиться біля границі сектора, що обслуговується базовою станцією. Тому також передбачається, що якість лінії зв'язку між мобільною станцією і базовою станцією не достатня для підтримки високої швидкості передачі даних. Отже, кожного разу, коли мобільна станція знаходиться у режимі м'якої передачі (тобто мобільна станція сполучається більш ніж з однією базовою станцією), розмір фрейма (тобто час, за який передається фрейм даних) встановлюється більшим з двох розмірів фрейма.

Цей більший розмір фрейма відповідає більш низькій швидкості передачі даних, яка потребує меншої потужності для досягнення прийнятної частоти появи (коефіцієнта) помилок. Коли мобільна станція не знаходиться у режимі м'якої передачі, розмір фрейма встановлюється меншим з цих розмірів. В одному варіанті здійснення використовується розмір фрейма, що дорівнює або 10 мілісекундам (у режимі м'якої передачі), або 2 мілісекундам (не у режимі м'якої передачі).

В одному варіанті здійснення розмір фрейма встановлений як частина процесу передач повідомлень направлення м'якої передачі. У цьому варіанті здійснення мобільна станція сполучається, передусім, з окремою базовою станцією. Мобільна станція сконфігурована для періодичного визначення потужності пілот-сигналів, які приймаються не тільки від головної базової станції, але і від кожної базової станції, від якої пілот-сигнали приймаються. Мобільна станція також сконфігурована для періодичної передачі повідомлень про вимірювання потужності пілот-сигналу (РОММ5) головної базової станції, вказуючи потужність пілот-сигналів від кожної базової станції. Інформація про потужність пілот-сигналу відсилається комутаційній телефонній станції або іншій мережі, з якою з'єднані всі базові станції. Базуючись на інформації про потужність пілот-сигналу, визначають, дійсно мобільна станція повинна знаходитися у режимі м'якої передачі між множиною базових станцій чи ні. Потім повідомлення відправляють мобільній станції, а у випадку необхідності, дають команду мобільній станції увійти або вийти зі стану, в якому мобільна станція знаходиться у режимі м'якої передачі. У той час коли мобільна станція приймає одне з цих повідомлень, мобільна станція не тільки входить або виходить з режиму м'якої передачі, але також автоматично встановлює параметри передачі (наприклад, розмір фрейма) у відповідні значення для поточного стану мобільної станції.

Різні варіанти здійснення даного винаходу можуть забезпечити множину переваг перед попереднім рівнем техніки. Наприклад, у зв'язку з тим, що варіант здійснення, описаний вище, використовує механізм режиму м'якої передачі, який вже присутній, він не потребує додаткових передач повідомлень для забезпечення необхідною інформацією мобільної станції для визначення того, повинен розмір фрейма бути встановлений більшим або меншим з двох можливих значень. Проте, інші переваги будуть очевидні фахівцям у даній галузі техніки винаходу.

На Фіг.1 зображена діаграма, що ілюструє множину базових станцій і множину мобільних станцій у системі безпровідної передачі даних, відповідно до одного варіанта здійснення. Фіг.1 зображує три з базових станцій 12 у системі. Також у систему може бути включено набагато більше базових станцій. Кожна базова станція 12 має співвіднесений сектор 14, який просто є зоною обслуговування, причому мобільні станції у цій області можуть обмінюватися інформацією з базовою станцією. (У той час як сектори на Фігурі чітко розмежовані пунктирними лініями, вони не мають чітких границь, але замість цього мають більш градуйовані границі, які визначаються потужністю сигналів, що повідомляються, між відповідними базовою і мобільною станціями у секторі). Мобільні станції 16 показані розсіяними по всій зоні обслуговування комбінованих секторів.

Повинно бути зазначено, що з метою ясності не всі базові станції, сектори і мобільні станції на Фігурі ідентифіковані відповідними посилальними позиціями. У тих випадках, коли кожний з цих елементів мережі згадується тут відповідним посилальним номером без символа нижнього регістра (наприклад, "12", посилання застосовне до будь-якого з ідентичних елементів. А у випадках, коли елементи згадуються відповідним посилальний номером, що супроводжується символом нижнього регістра (наприклад, "12а"), посилання застосовне до конкретного елемента, позначеного на Фігурі.

На Фіг.2 зображена діаграма, що ілюструє структуру типової системи безпровідного зв'язку. Як зображено на цьому кресленні, система 200 включає в себе базову станцію 210, яка сконфігурована для сполучення з множиною мобільних станцій 220. Наприклад, мобільні станції 220 можуть бути стільниковими телефонами, особистими інформаційними системами (електронними записниками або «кишеньковими» комп'ютерами), або іншим чином сконфігурованими для безпровідного зв'язку. Повинно бути зазначено, що ці пристрої фактично не повинні бути "мобільними", але просто могли сполучатися з базовою станцією 210 через лінію безпровідного зв'язку. Базова станція 210 передає дані мобільним станціям 220 через відповідні канали прямої лінії зв'язку (Р), у той час як мобільні станції 220 передають дані базовій станції 210 через відповідні канали зворотної лінії зв'язку (КІ).

Повинно бути зазначено, що для цілей даного розкриття однакові елементи на Фігурах можуть бути позначені однаковими посилальними номерами, що супроводжуються символом нижнього регістра, наприклад, 220а, 2206 і так далі. Елементи можуть бути всі разом згадані тут просто посилальним номером.

Базова станція 210 також з'єднана з комутаційною телефонною станцією 230 через лінію провідного зв'язку. Лінія для комутаційної телефонної станції 230 дозволяє базовій станції 210 сполучатися з різними іншими системними компонентами, типу сервера 240 даних, телефонної мережі 250 загального користування, що комутується, або Інтернету 260. Повинно бути зазначено, що мобільні станції і системні компоненти на цій Фігурі є типовими, й інші системи можуть включати в себе інші типи та інші комбінації пристроїв.

У той час як практично конкретні дизайни базової станції 210 і мобільних станцій 220 можуть значно відрізнятися, кожний служить як безпровідний приймач-передавач для зв'язку по прямій і зворотній лініях зв'язку. Тому базова станція 210 і мобільні станції 220 мають одну і ту ж загальну структуру. Ця структура проілюстрована на Фіг.3.

На Фіг.3 зображена функціональна блок-схема, що ілюструє базові структурні компоненти безпровідної системи приймача-передавача, відповідно до одного варіанта здійснення. Як зображено на цій фігурі, система включає в себе підсистему 322 передачі і підсистему 324 прийому, кожна з яких з'єднана з антеною 326. Підсистема 322 передачі і підсистема 324 прийому може спільно бути названа як підсистема приймача-передавача. Підсистема 322 передачі і підсистема 324 прийому одержують доступ до прямої і зворотної ліній зв'язку за допомогою антени 326. Підсистема 322 передачі і підсистема 324 прийому також з'єднані з процесором 323, який сконфігурований для керування підсистемами прийому і передачі 322 і 324.

Пам'ять 330 з'єднана з процесором 328 для забезпечення робочої області і локального запам'ятовуючого пристрою для процесора. Джерело 332 даних з'єднане з процесором 328 для забезпечення даних, що передаються системою. Джерело 332 даних може, наприклад, включати в себе мікрофон або вхід від мережного пристрою. Дані обробляються процесором 328 і потім передаються на підсистему 322 передачі, яка передає дані через антену 326. Дані, прийняті підсистемою 324 прийому через антену 326, передаються процесору 328 для обробки, а потім інформаційному виходу 334 для надання користувачеві. Інформаційний вихід 334 може включати в себе такі пристрої, як динамік (спікер), пристрій відображення або вихід на мережний пристрій.

Розглядаючи структуру Фіг.3, як реалізовано у мобільній станції, компоненти системи можуть розглядатися як підсистема приймача-передавача, з'єднана з підсистемою обробки, причому підсистема приймача-передавача відповідає за прийом і передачу даних по безпровідному каналу, а підсистема обробки відповідає за підготовку і забезпечення даними підсистеми приймача-передавача для прийому, передачі і обробки даних, прийнятих від підсистеми приймача-передавача. Підсистема приймача- передавача може бути розглянута як така, що включає в себе підсистему 322 передачі, підсистему 324 прийому і антену 326. Підсистема обробки може бути розглянута як така, що включає в себе процесор 328, пам'ять 330, джерело даних 332 та інформаційний вихід 334.

Підсистеми приймача-передавача базової станції і мобільної станції надають їм можливість сполучатися через лінію безпровідного зв'язку. Ця лінія безпровідного зв'язку може включати в себе множину каналів прямої лінії зв'язку, які використовуються для передачі даних від базової станції до мобільної станції, так само як множину каналів зворотної лінії зв'язку, які використовуються для передачі даних від мобільної станції до базової станції.

Якість лінії безпровідного зв'язку між базовою станцією і мобільною станцією може залежати від множини факторів, багато з яких постійно змінюються. Наприклад, якість лінії зв'язку може змінюватися з атмосферними умовами, географічними особливостями, перешкодами, відстанню між базовою станцією і мобільною станцією і так далі. Кожний з цих факторів може стати причиною зміни якості лінії зв'язку, такою як зміна позиції мобільної станції, іноді підвищуючи якість лінії зв'язку, а іноді погіршуючи її. Типово необхідно брати до уваги те, що для мобільної станції підсумкова якість лінії зв'язку залежить від визначення параметрів, які будуть використовуватися для передачі даних від мобільної станції до базової станції для досягнення прийнятної частоти (коефіцієнта) помилок для даних, що передаються по лінії зв'язку.

Згадані вище фактори і їх вплив на лінію зв'язку загалом дуже важко передбачити або запобігти ним.

Тому, типово необхідно безпосередньо визначити якість лінії зв'язку, а потім встановити параметри передачі мобільної станції, відповідно до якості лінії зв'язку. Це може потребувати деяких додаткових передач повідомлень від і до між мобільною станцією і базовою станцією. Таким чином, деякі з ресурсів системи (наприклад, потужність мобільної станції і пропускна здатність лінії зв'язку) повинні використовуватися переважно для службових сигналів, а не для передачі даних.

У той час як загалом важко, якщо не неможливо, запобігти змінам у факторах, які впливають на якість лінії зв'язку, і встановити параметри передачі відповідно, деякі узагальнення можуть бути зроблені відносно деяких з факторів. Наприклад, відносно відстані між базовою станцією і мобільною станцією може передбачатися, що при збільшенні відстані між базовою станцією і мобільними станціями якість лінії зв'язку погіршиться (оскільки прийнята потужність сигналу, що передається, типово зменшується з відстанню).

Тому може бути розумно передбачити те, що, коли мобільна станція знаходиться поблизу базової станції, тоді лінія зв'язку буде здатна підтримати більш високу пропускну здатність, ніж коли мобільна станція знаходиться далеко від базової станції. Як практичне питання, це означає, що мобільна станція може використовувати більш коротку довжину фрейма (тривалість) або більш високу швидкість передачі даних для передачі даних до базової станції. Коли мобільна станція знаходиться поблизу базової станції, також менш ймовірно, що передача даних на більш високій швидкості (і на відповідному більш високому рівні потужності) створює інтерференцію, яка значно позначається на зв'язку між мобільними станціями та іншими базовими станціями. З іншого боку, коли мобільна станція знаходиться далеко від базової станції, може стати необхідним використання більшого фрейма для досягнення прийнятної частоти (коефіцієнта) помилок і для мінімізації інтерференції з мобільними станціями в інших секторах.

Тому область у межах сектора базової станції може бути розділена на ділянки, де у "близькій" ділянці лінія зв'язку здатна підтримувати більш високий рівень пропускної здатності, і де у "далекій" ділянці лінія зв'язку здатна підтримувати більш низький рівень пропускної здатності. Отже, коли мобільна станція знаходиться у "близькій" ділянці, параметри для передачі даних від мобільної станції до базової станції можуть бути встановлені відповідно до більш високого рівня пропускної здатності. Коли мобільна станція знаходиться у "далекій" ділянці, параметри передачі можуть бути встановлені відповідно до більш низького рівня пропускної здатності.

Наприклад, в одному варіанті здійснення мобільна станція може використовувати або розмір фрейма, що дорівнює 10 мілісекундам, або розмір фрейма, що дорівнює 2 мілісекундам. Коли використовується розмір фрейма, що дорівнює 10 мілісекундам, то фрейм даних передається з тривалістю фрейма, що дорівнює 10 мілісекундам. Коли використовується розмір фрейма, що дорівнює 2 мілісекундам, тоді та ж сама кількість даних передана з тривалістю, що дорівнює 2 мілісекундам. Тому дані, передані у 2-ох мілісекундному фреймі, повинні бути передані на швидкості передачі даних, яка у п'ять разів менша, ніж швидкість передачі даних, що використовується з 10-ти мілісекундним фреймом. Ця більш висока швидкість передачі даних відповідає більш високому рівню потужності. Тому у цьому варіанті здійснення мобільна станція сконфігурована для використання розміру фрейма, що дорівнює 2 мілісекундам, у випадку, коли мобільна станція знаходиться у "близькій" ділянці сектора, і для використання розміру фрейма, що дорівнює 10 мілісекундам, у випадку, коли мобільна станція знаходиться у "далекій" ділянці.

У переважному варіанті здійснення вибір відповідного розміру фрейма для передач даних від мобільної станції виконується разом з процесом виконання режиму м'якої передачі. Як описано вище, мобільні станції можуть знаходитися у зв'язку більш, ніж з однією базовою станцією. Хоча мобільна станція з'єднується передусім з однією з базових станцій, мобільна станція може почати з'єднуватися (наприклад, перехоплюючи) з іншими базовим станціями у підготовці до можливості того, що якість лінії зв'язку до першої базової станції може погіршитися до значення, з яким мобільна станція повинна сполучатися передусім з іншою з базових станцій. Коли мобільна станція сполучається з множиною базових станцій, то мобільна станція знаходиться у режимі м'якої передачі.

Це може бути проілюстровано за допомогою діаграми на Фіг.4. Ця Фігура ілюструє зміни значень потужності пілот-сигналів від двох різних базових станцій, як виміряно окремою мобільною станцією. На цій

Фігурі крива 410 представляє потужність пілот-сигналу від першої базової станції як функцію часу. Крива 420 представляє потужність пілот-сигналу від другої базової станції. Лінія 430 вказує порогову потужність пілот-сигналу. Коли потужність пілот-сигналу базової станції більша, ніж пороговий рівень, лінія зв'язку до цієї базової станції досить сильна для базової станції, щоб стати частиною активного набору (набір базових станцій, з якими може сполучатися мобільна станція). Таким чином, до часу і0 тільки одна з базових станцій (перша базова станція) знаходиться вище порогової величини. Потужність пілот-сигналу від другої базової станції знаходиться нижче порогової величини у цей час, але вона збільшується. У час 0 пілот-сигнал другої базової станції досягає порогового рівня. Тому мобільна станція може знаходитися у режимі м'якої передачі з двома базовими станціями після часу ЮЮ до зниження значень потужності пілот-сигналів однієї з базових станцій нижче порогового рівня.

Повинно бути зазначено, що, у той час як згаданий вище приклад описує взаємодію мобільної станції тільки з двома базовими станціями, може бути залучено набагато більше базових станцій. Мобільна станція контролює значення потужності пілот-сигналу кожної з базових станцій, від яких приймається пілот-сигнал.

Базову станцію, значення потужності пілот-сигналу якої знаходиться вище порогового рівня, типово включають в активний набір для мобільної станції.

Значимістю режиму м'якої передачі відносно різних варіантів здійснення даного винаходу є те, що, по суті кажучи, режим м'якої передачі має місце у той час, коли мобільна станція знаходиться у "далекій" ділянці сектора, яку обслуговує перша базова станція. Іншими словами, тому що сектори, які обслуговуються іншими базовими станціями, частково перекривають на границях секторів, що знаходяться далеко від відповідних базових станцій (див. Фіг.1), мобільна станція, яка знаходиться у режимі м'якої передачі, буде біля границі сектора, який, загалом, співпадає з "далекою" ділянкою сектора.

Як показано на Фіг.1, мобільна станція 16а є прикладом мобільної станції, яка не знаходиться у режимі м'якої передачі. Мобільну станцію 1ба обслуговує базова станція 12а. Мобільна станція 1ба знаходиться досить далеко від базових станцій 126 і 12с, і потужність сигналу від кожної з цих базових станцій буде низькою, і мобільній станції 1ба не буде вказано сполучатися з будь-якою з цих базових станцій. Мобільна станція 160, з іншого боку, є прикладом мобільної станції, яка найбільш ймовірно знаходиться у режимі м'якої передачі. У той час як мобільну станцію 1665 може все ще обслуговувати, передусім, базова станція 12а, що знаходиться досить близько до базової станції 120, то може бути вказано сполучатися з обома з цих базових станцій (тобто 12а і 1265).

В одному варіанті здійснення механізм режиму м'якої передачі для мобільної станції включає в себе контроль пілот-сигналів від різних базових станцій і указання мобільній станції входити або виходити зі стану режиму м'якої передачі в залежності від різних значень потужності пілот-сигналів. Потім, коли мобільній станції вказано входити або виходити зі стану режиму м'якої передачі, мобільна станція не тільки входить або виходить з режиму м'якої передачі, але також і встановлює параметри для передач до базової станції на основі того, дійсно мобільна станція знаходиться у режимі м'якої передачі чи ні.

На Фіг.5 зображена блок-схема, що ілюструє спосіб, реалізований у мобільній станції, відповідно до одного варіанта здійснення даного винаходу. Як зображено на цій Фігурі, мобільна станція вимірює потужність пілот-сигналів, що приймаються від різних базових станцій (блок 510), і періодично надсилає повідомлення про вимірювання потужності пілот-сигналу (РММ5) мережі (блок 520). Як буде описано більш детально нижче, мобільна станція може приймати повідомлення про направлення м'якої передачі (НОМ) від мережі (блок 530). НОМ може вказати мобільній станції увійти у режим м'якої передачі або вийти з нього. Тому мобільна станція входить або виходить з режиму м'якої передачі, як вказано НОМ (блок 540).

Також мобільна станція встановлює параметри передачі на основі того, вказано мобільній станції за допомогою НОМ увійти або вийти з режиму м'якої передачі (блок 550). Коли мобільна станція закінчила вхід або вихід з режиму м'якої передачі і встановила відповідні параметри передачі, вона передає повідомлення завершення м'якої передачі (НСМ) назад у мережу (блок 560).

На Фіг.6 зображена блок-схема, що ілюструє спосіб, реалізований у базовій станції, відповідно до одного варіанта здійснення даного винаходу. Як показано на Фігурі, мережа спочатку приймає один з

РОММ5 (блок 610). Якщо мобільна станція заздалегідь була у режимі м'якої передачі (блок 620), тоді мережа перевіряє інформацію про вимірювання потужності пілот-сигналу у РОММ і визначає, чи тільки одна базова станція присутня, для якої відповідна потужність пілот-сигналу залишається вище порогового рівня (блок 630). Якщо присутня множина базових станцій, для яких відповідні значення потужності пілот-сигналів є вищими порогової величини, у цьому випадку мобільна станція повинна залишитися у режимі м'якої передачі, таким чином мережею не виконується ніяких дій. Якщо присутня тільки одна базова станція, для якої відповідна потужність сигналу є вищою порогової величини, у цьому випадку мобільна станція більше не повинна залишатися у режимі м'якої передачі, тому мережа надсилає НОМ мобільній станції, що вказує мобільній станції вийти з режиму м'якої передачі (блок 640).

Якщо мобільна станція заздалегідь не була у режимі м'якої передачі (блок 620), тоді мережа перевіряє інформацію про вимірювання потужності пілот-сигналу в РОММ і визначає, чи присутня множина базових станцій, для яких відповідні значення потужності пілот-сигналів вищі порогового рівня (блок 650). Якщо присутня тільки одна базова станція, для якої відповідна потужність пілот-сигналу є вищою порогової величини, у цьому випадку мобільна станція повинна залишатися поза режимом м'якої передачі, таким чином мережею не виконується ніяких дій. Якщо присутня множина базових станцій, для яких відповідні значення потужності пілот-сигналів є вищими порогової величини, у цьому випадку мобільна станція повинна перейти у режим м'якої передачі, тому мережа надсилає НОМ мобільній станції, що вказує мобільній станції увійти у режим м'якої передачі (блок 660).

Повинно бути зазначено, що використання порогового рівня потужності пілот-сигналу, як описано вище, для визначення того, дійсно різні базові станції повинні бути в активному наборі мобільної станції чи ні, є зразковим. Порогова величина може бути встановлена на постійному рівні, або він може змінюватися в залежності від конкретних обставин, які виникають у конкретний час. Наприклад, порогова величина може бути встановлена на рівні, який є меншим, ніж рівень найсильнішого пілот-сигналу. Альтернативно, порогова величина може включати в себе ряд порогових станів. Наприклад, може бути абсолютна порогова величина, нижче якої жодна базова станція не може знаходитися в активному наборі, і змінна порогова величина, яка може бути встановлена на рівні, який дозволяє не більш ніж заздалегідь визначеній кількості базових станцій знаходитися в активному наборі. Також можливо і багато інших варіантів.

Варіанти здійснення, описані вище, використовують існуючий механізм для встановлення параметрів для передачі даних від мобільної станції до базової станції. Зокрема, стан режиму м'якої передачі використовується для встановлення розміру фрейма для передач від мобільної станції до базової станції.

Використання цього механізму робить доступним керування розміром фрейма на основі приблизної оцінки місцеположення мобільної станції (наприклад, біля границі сектора, де типово відбувається режим м'якої передачі), без додавання службових сигналів з явного повідомлення про місцеположення мобільної станції.

В інших варіантах здійснення, використовуючи ці механізми, може бути можливим використання інших існуючих механізмів і керування іншими параметрами передачі.

Повинно бути зазначено, що у варіантах здійснення, описаних вище, можна змінювати етапи способу, не відступаючи від суті винаходу. Етапи способу, описаного вище, можуть бути здійснені в апаратних засобах, програмних засобах, програмно-апаратних засобах або у будь-яких таких комбінаціях. Етапи способу можуть включати в себе команди (інструкції), сконфігуровані для спонукання процесора для виконання відповідного способу, і команди можуть бути здійснені у носії, що зчитується процесором даних, типу оперативного запам'ятовуючого пристрою (КАМ), постійного запам'ятовуючого пристрою (КОМ), флеш-пам'яті, програмованого постійного запам'ятовуючого пристрою, що стирається (ЕРКОМ), програмованого постійного запам'ятовуючого пристрою, що електрично стирається (ЕЕРКОМ), регістрів, жорстких дисків, знімних дисків, приводів СО-ЕОМ або будь-якого іншого носія даних, відомого у даній галузі техніки. Носій даних може бути невід'ємною частиною процесора або може бути зовнішнім.

У той час як у деяких з викладених вище варіантів зроблене посилання на сигнали, параметри і процедури, пов'язані з конкретними стандартами (наприклад, СОМА2000), винахід не обмежується варіантами здійснення, які відповідають цим стандартам. Фахівцям у даній галузі техніки буде зрозуміло, що узагальнені викладені вище варіанти застосовні до систем і способів, які відповідають іншим стандартам, і що такі альтернативні варіанти здійснення знаходяться у межах винаходу.

Також фахівцям у даній галузі техніки буде зрозуміло, що інформація і сигнали, описані вище, можуть бути представлені, використовуючи будь-яку різноманітність інших технологій і методик. Наприклад, дані, інструкції, команди, біти, символи, чіпи і різна інша інформація і сигнали можуть бути представлені електричними напругами, струмами, електромагнітними хвилями, магнітними полями, оптичними полями або подібним.

Фахівцям у даній галузі техніки також буде зрозуміло, що різні логічні або функціональні блоки, модулі, схеми, компоненти, етапи алгоритму і т.п., які описані у зв'язку з попередніми варіантами здійснення, можуть бути реалізовані як апаратні засоби, програмні засоби, програмно-апаратні засоби або їх комбінація. Далі, кожний з цих логічних або функціональних блоків і т.п. може бути самостійно реалізований у різноманітності різних конфігурацій. Наприклад, один або більше логічних або функціональних блоків можуть бути реалізовані або виконані з процесором даних, який може включати в себе універсальний процесор, мікропроцесор, мікроконтролер, кінцевий автомат, цифровий процесор сигналів (О5БР), спеціалізовану інтегральну схему (АБІС), програмовану користувачем вентильну матрицю (ЕРСА) або інші програмовані логічні пристрої, дискретні схеми або транзисторні логічні схеми, дискретні компоненти апаратних засобів або будь-яку з їх комбінацій.

Різні аспекти і особливості даного винаходу були описані вище відносно конкретних варіантів здійснення Як використовується тут, терміни «включає в себе», «такий, що включає в себе» або будь-які інші різновиди цього терміну призначені для того, щоб інтерпретуватися як нероздільні, включаючи елементи або обмеження, які йдуть за тими термінами. Відповідно, система, спосіб або інший варіант здійснення, який включає в себе ряд елементів, не обмежений тільки цими елементами і може включати в себе інші елементи, явно не перераховані або властиві необхідному варіанта здійснення.

У той час як даний винахід був описаний з посиланням на конкретні варіанти здійснення, повинно бути зрозуміло, що ці варіанти здійснення є ілюстративними, і що можливі інші варіанти здійснення. Можлива множина змін, модифікацій, доповнень і удосконалень до описаних вище варіантів здійснення. Це означає, що дані зміни, модифікації, доповнення і удосконалення знаходяться в об'ємі винаходу, як детально описано у доданій формулі винаходу.

Перелік позначальних позицій

Фіг.1 12, 120, 12с Базова станція

Фіг.2 210 Базова станція 230 Комутаційна телефонна станція 240 Сервер даних 260 Інтернет

Фіг.З 322 Підсистема передачі 324 Підсистема прийому 326 Антена 328 Процесор 330 Пам'ять 332 Джерело даних 334 Інформаційний вихід

Фіг.5 510 Вимірювання потужності пілот-сигналу 520 Надсилання РОММ у мережу 530 НОМ прийнятий? 540 Вхід/вихід з режиму м'якої передачі 550 Встановлення параметра(ів) передачі 560 Надсилання повідомлення про завершення режиму м'якої передачі

Фіг.6 610 Прийом РЗММ від мобільної станції 620 Мобільна станція у режимі м'якої передачі?

630 Тільки одна базова станція вище порога? 640 Надсилання НОМ (вихід з режиму м'якої передачі) 650 Множина базових станцій вище порога? 660 Надсилання НОМ (вхід у режим м'якої передачі) и и ше в | Ем. я / ше а т в ас ік у / 1 а ФО і ша -- ря о йо їва Чер 12

Фіг. 1 о я ть ху у ре и

В осо ж ж й во ще

Щі що

Е ч -ева 2БО -

Фіг. 5 я заг дог

Щі

Фіг. З з» ! 410 й

Е |! Шо т НН : р ен Я в нсіктчевнн НЕ сздженні се й 1 -7 і «480 х шт, і

Би 4 щі І і ї

Час

Фіг. З й ш в; Ф й ш й ші 5801

Янг. 5 Щ

Вон ;

Гніт так

ВБонше ну у так Такі

Фіг. 6