UA82916C2 - System of connection of two shafts in translational motion - Google Patents

Description

Опис винаходу

Даний винахід стосується системи механічного й електричного з'єднання між кінцями двох по суті 2 коаксіальних валів, які переміщаються в загальному осьовому напрямі й виконані з можливістю передачі по суті осьових зусиль. Таку конфігурацію застосовують, зокрема, коли необхідно розділити вал на дві частини для захисту одного з кінців від значних перевантажень (перегрівання, напруження, бічних ударів і т.д.), що діють на інший кінець.

Даний винахід стосується, зокрема, пробійних пристроїв, які використовуються в електролізерах для 70 електролізного виробництва алюмінію. Ці пристрої призначені для пробивання кірки, яка утворюється на поверхні ванни, що твердне. Часто їх з'єднують або з дозувальними живильниками, які подають глинозем в електролізер, або з пристроями вимірювання, які дозволяють вимірювати температуру й рівень електроліту в електролізері для забезпечення рівномірної подачі глинозему у ванну.

ЇУ патенті ЕК 2 483 965), що належить "АЛЮМІНІУМ ПЕШИНЕ", описується такий пробійний пристрій, у якому 72 пробійник, який називається також плунжером, сполучений із механізмом осьового переміщення. Встановлений вертикально, він періодично опускається для пробивання кірки ванни, що твердне, таким чином, щоб глинозем, який подається через канал подачі, міг проникати в розплав електроліту. Внаслідок ряду причин, викладених у

ЕК 2 483 965, надзвичайно важливо визначати, чи перебуває плунжер під час свого руху вниз у контакті з розплавом або з затверділою кіркою електроліту. З'ясування контакту між кінцем плунжера, який називається пікою, і розплавленим електролітом здійснюють шляхом вимірювання електричного напруження між плунжером і точкою електролізера, що приймається за контрольний потенціал. Звичайно плунжер електрично ізолюють відносно конструкції електролізера, і, коли піка входить у контакт із розплавленою ванною електроліту, вона досягає потенціалу, близького до потенціалу розплавленого електроліту. Вимірювання цього потенціалу є інформацією для подачі команди на підйом плунжера. с

ЇУ патенті ЕР-В-0 716 165) описується пробійний пристрій, який охоплює і захищає пристрій вимірювання, що (У вимірює не тільки рівень ванни, але також її температуру. Для такого пристрою також дуже важливо визначати момент, у який пробійник входить у контакт із розплавленим електролітом, тому пробійник обладнують детекторним пристроєм, що працює на принципі вимірювання електричного напруження між плунжером і точкою електролізера, що приймається за контрольний потенціал. ік о,

На рівні піки плунжер зазнає сильних як термічних, так і механічних впливів. Чим довше піка залишається у с пд ванні електроліту, тим більша загроза утворення кірки на її поверхні під час підйому, причому ця кірка стає все більшою в ході наступних операцій, що створює проблеми під час роботи і приводить до передчасного зносу Ме плунжера. с

Плунжер може нормально працювати, якщо він не деформований і надійний з точки зору електрики: в 3о будь-який момент він повинен бути електрично ізольований від конструкції електролізера і повинен постійно со забезпечувати можливість проходження електричного струму для виявлення контакту з ванною електроліту. Крім того, оскільки піка може швидко зноситися і поступово деформуватися, то необхідно передбачити засіб, що дозволяє швидко й легко здійснювати її заміну. Нарешті, інший кінець плунжера сполучений із пристроєм його « приведення в осьовий рух, як правило, з силовим циліндром, який може працювати тільки при температурі, 70 близькій до температури навколишнього повітря, і не повинен зазнавати впливу сильних механічних напружень, о, с особливо бічних ударів, до яких він найбільше чутливий. з» Внаслідок усіх цих причин плунжер ділять на дві по суті коаксіальні частини: штангу, сполучену з привідним силовим циліндром, і штангу, яка називається подовжувачем і утримує на одному зі своїх кінців піку.

Ці дві частини звичайно з'єднують за допомогою системи гвинт-гайка, однак ця система не забезпечує достатньої надійності, оскільки вона не амортизує, а практично повністю передає механічні удари, що впливають на піку, со зокрема, різкі бічні зусилля, що заважають нормальній роботі силового циліндра. Крім того, в системі з гвинт-гайка часто виникають проблеми відгвинчування, зокрема, коли необхідно замінити піку, і вона не дозволяє надійно ре) забезпечити постійний електричний контакт. - 20 У зв'язку з цим заявник розробив систему з'єднання між двома частинами плунжера, що дозволяє усунути ці недоліки. 2) Об'єктом даного винаходу є система механічного й електричного з'єднання між кінцями двох по суті коаксіальних валів, які переміщаються в загальному осьовому напрямі і зроблені з можливістю передачі по суті осьових зусиль, при цьому один із валів, що називається "ведучим валом", сполучений із пристроєм 25 поступального осьового переміщення, який, як правило є, силовим циліндром, а інший вал, що називається о "веденим валом", як правило, обладнують пристроєм вимірювання. Ця система відрізняється тим, що - кінець згаданого ведучого вала, призначений для з'єднання з кінцем веденою вала, містить кільцевий паз ко поряд з осьовим кінцевим продовженням, що має осьову висоту НІ; - кінець згаданого веденого вала, призначений для з'єднання з кінцем ведучого вала, містить кільцевий паз 60 поряд з осьовим кінцевим продовженням, що має осьову висоту Н2; - згадані кінці з'єднують всередині по суті циліндричної муфти, при цьому згадана муфта містить: - перший кільцевий заплечик, форма якого є комплементарною і не створює зазору з формою згаданого кільцевого пазу, виконаного поряд з осьовим кінцевим продовженням згаданого ведучого вала; - другий кільцевий заплечик, форма якого є комплементарною і не створює зазору з формою згаданого бо кільцевого пазу, виконаного поряд з осьовим кінцевим продовженням згаданого веденого вала, при цьому між комплементарними поверхнями кільцевого заплечика згаданої муфти і кільцевого пазу згаданого веденого вала виконують радіальний зазор; - порожнину, в яку заходять осьові кінцеві продовження згаданих валів і осьова висота якої суворо перевищує суму осьових висот НІ ї Н2 згаданих осьових кінцевих продовжень, причому - відповідні осьові кінцеві продовження ведучого вала і веденого вала залишаються в постійному механічному й електричному контакті завдяки наявності електропровідного пружного засобу, як правило, металевої гелікоїдальної пружини.

Згідно з винаходом перший кільцевий заплечик муфти має форму без зазору, яка відповідає формі 7/0 Кільцевого паза ведучого вала, тоді як другий кільцевий заплечик муфти має форму, яка відповідає формі кільцевого паза веденого вала, при цьому між комплементарними поверхнями кільцевого заплечика згаданої муфти і кільцевим пазом згаданого веденого вала залишають радіальний зазор.

Відсутність зазора між кільцевим пазом ведучого паза і заплечиком муфти дозволяє суміщати їх осі. У той же час зазор, що залишається між комплементарними поверхнями кільцевого заплечика муфти і кільцевого паза /5 веденого вала, дозволяє знизити зусилля від бічних ударів, які впливають на ведений вал на рівні піки й передаються на ведучий вал через муфту.

Переважно переріз кільцевого паза ведучого вала має М-подібну форму, тобто містить дві стінки, перпендикулярні до осі і віддалені одна від одної на величину осьової висоти НО, і "дно" у вигляді циліндричної поверхні діаметром С. коаксіальної зі згаданою віссю, а переріз першого кільцевого заплечика МУфти також мас загальну О-подібну форму з двома стінками, перпендикулярними до осі й віддаленими одна від одної на відстань, трохи меншу НО. як правило, НО-є, де О,О05бмм«еєхО0,2мм, і з циліндричною стінкою, яка має діаметр С, що трохи перевищує діаметр кільцевого паза, як правило Се, де О,О05мм«ке«0,2мМм.

Переважно переріз кільцевого паза веденого вала містить дві стінки, перпендикулярні до осі й віддалені одна від одної на величину осьової висоти НЗ, і циліндричне "дно" діаметром С, а переріз другого кільцевого су заплечика муфти також має загальну О-подібну форму з двома стінками, перпендикулярними до осі й віддаленими одна від одної на величину відстані Ні, меншу за НЗ, і містить циліндричну стінку діаметром, що о перевищує діаметр кільцевого паза веденого вала. Нарешті, щоб доповнити зазор, залишений між внутрішньою поверхнею муфти і зовнішньою поверхнею кінця веденого вала, і знизити, таким чином, зусилля бічних ударів, які можуть передаватися муфтою на ведучий вал, виконують радіальний зазор між зовнішньою поверхнею «се осьового кінцевого продовження веденого вала і стінкою порожнини, виконаною в муфті для встановлення осьових кінцевих продовжень обох валів. -

Переважно осьове кінцеве продовження ведучого вала містить потовщення, торець якого містить поперечну д) стінку, що займає плоску або круглу поверхню відносно осі вала, опуклу і з невеликою кривизною в центрі, тоді як осьове кінцеве продовження веденого вала містить потовщення, торець якого містить поперечну стінку, с з5 профіль якої виконують таким чином, щоб, коли обидва вали входять у контакт, зона контакту згаданого со потовщення зі згаданим потовщенням ведучого вала знаходилася в точці, максимально наближеній до осі ведучого вала. Така поперечна стінка може, наприклад, мати круглу поверхню навколо осі веденого вала, опуклу і з кривизною в центрі, більшою, ніж кривизна поперечної стінки потовщення ведучого вала.

Переважно осьові кінцеві продовження кожного вала містять основу, що знаходиться між кільцевим пазом і « потовщенням. Основу й потовщення виконують таким чином, щоб згаданий пружний електропровідний засіб міг у с спиратися па кожний із валів, забезпечуючи, таким чином, постійний електричний контакт між двома валами. й Основа кожного осьового кінцевого продовження може мати циліндричну форму з діаметром, що перевищує "» діаметр потовщення, таким чином, щоб утворити уступ між згаданою основою і згаданим потовщенням. Якщо пружним електропровідним засобом є металева гелікоїдальна пружина, то форму і положення уступу, а також форму спіральної пружини визначають таким чином, щоб пружина на своєму кінці прямувала потовщенням в

Го! осьовому напрямі і щоб кінець пружини спирався на згаданий уступ.

Переважно, щоб уникнути будь-якого бічного впливу, потрібно усунути будь-який контакт між двома валами в де місці, що відрізняється від точки контакту між потовщеннями. Зокрема, з метою уникнення передачі зусиль «се муфтою, торцеву стінку згаданої муфти. що знаходиться з боку веденого вала, виконують таким чином, щоб вона не могла входити з ним у контакт, навіть після розплющування і навіть внаслідок зносу контактних поверхонь - обох валів. Таким чином, якщо розглянути О-подібну геометричну форму кільцевих пазів і заплечиків, відстань б НЗ-НЯ4, тобто різниця між осьовою висотою НЗ кільцевого паза веденого вала і осьовою висотою НА другого кільцевого заплечика муфти повинна завжди перевищувати максимальний зазор, який може існувати між відповідними кінцями потовщень ведучого вала і веденого вала.

Згідно з переважним варіантом здійснення даного винаходу кінець ведучого вала, з урахуванням того, що циліндрична основа і осьове кінцеве продовження мають діаметр, який перевищує діаметр кільцевого паза, (Ф. містить суміжні між собою кільцевий паз і осьове кінцеве продовження, які забезпечують формування поперечної ко стінки, призначеної для входження в контакт із першим заплечиком муфти. Точно так само кінець веденого вала, з урахуванням того, що циліндрична основа й осьове кінцеве продовження мають діаметр, який перевищує бо діаметр кільцевого паза, містить суміжні між собою кільцевий паз і осьове кінцеве продовження, які забезпечують утворення поперечної стінки, призначеної для входження в контакт із другим заплечиком муфти.

При цьому другий заплечик муфти виявляється відділеним від першого заплечика таким чином, щоб вони разом обмежували в згаданій муфті порожнину, призначену для встановлення в ній осьових кінцевих продовжень валів.

Практично муфту виконують із декількох деталей, наприклад, із двох півмуфт у вигляді півциліндра, які 65 Містять на внутрішній стороні згадані перший і другий заплечики. Ці півмуфти встановлюють так, щоб перший і другий заплечики виявилися навпроти кільцевих пазів ведучого вала і веденого вала, після чого їх нерухомо з'єднують одна з одною за допомогою циліндричної втулки, яка насаджується одним кінцем на один із валів і переміщується ковзанням, щоб вона закрила обидві заздалегідь сполучені півмуфти. Після цього втулку стопорять за допомогою відповідних систем: шплінтів, які проходять через згадану втулку й одну з півмуфт, замкового кільця, гайки, конусного гвинта і т.д. Переважно муфту і втулку виготовляють із металу, як правило, зі сталі або латуні.

Геометричні форми можна виконувати навпаки: вали можуть містити кільцеві заплечики, а муфта може містити перший і другий кільцеві пази, форми яких доповнюють один одного. Точно так само комбінацію коаксіального вирівнювання муфти за ведучим валом (відсутність зазору між кільцевим пазом ведучого вала і 7/0 першим заплечиком муфти) і виконання радіального й осьового зазорів між кільцевим пазом веденого вала та другим заплечиком муфти можна замінити симетричною комбінацією: коаксіальне вирівнювання муфти за веденим валом (відсутність зазору між кільцевим пазом веденого вала та другим за плечиком муфти) з виконанням радіального й осьового зазорів між кільцевим пазом ведучого вала та першим заплечиком муфти.

Даний винахід буде більш очевидним з опису окремого варіанту здійснення, який спеціально призначається /5 для систем пробивання, використовуваних в електролізерах, і який пропонується з посиланнями на фігури креслень, серед яких:

Фіг.1 зображує вигляд у діаметральному розрізі системи відповідно до даного винаходу.

Фіг.2 - вигляд у розрізі по площині І-І системи, показаній на Фіг.1.

Система, показана на Фіг.1, містить засіб з'єднання між двома валами 1 і 2. Цей засіб виконано з 2о можливістю приведення в поступальний рух вала 2 валом 1 у двох напрямах шляхом прикладення до цього вала або тягового зусилля, або штовхального зусилля. Вал 1 містить свою власну напрямну систему поступального руху (на кресленні не показана). Вал 2 також містить свою власну напрямну систему поступального руху (на кресленні не показана), і радіальні напруження, які діють на вал 2, не повинні приводити (або, якщо приводити, то мінімально) до радіальних напружень на вал 1. Крім того, система з'єднання між цими двома с г валами повинна легко розбиратися без можливого пошкодження деталей.

Для того, щоб отримати такий результат: о а) Вал 1, який називається ведучим валом, має діаметр ФА і містить зону центрування діаметром В для запропонованої системи. Дві опорні поверхні мають діаметр ЄВ, трохи менший за діаметр БА, щоб легко заходити в напрямний елемент ведучого вала 1 на діаметр ФА. «се зо Кінець ведучого вала 1 містить кільцеву канавку або паз 11. що має внутрішній діаметр С і ширину або осьову висоту НО, що дозволяє встановити перший заплечик запропонованої системи з'єднання. Таким чином, ж" ця система з'єднання центрована за діаметрами В і зв'язана в поступальному русі заплечиком 13, що Ф заходить у канавку 11 із внутрішнім діаметром С і шириною НО.

Поряд із кільцевим пазом 11 кінець ведучого вала 1 містить осьове кінцеве продовження висотою НІ. Це с зв продовження містить циліндричну основу 17 со діаметром ОЕ і потовщення 8. Діаметр ОЕ кінця ведучого вала 1 може дорівнювати діаметру ОВ або бути трохи меншим за цей діаметр (усього на декілька десятих часток міліметра для збереження достатнього заплечика). б) Вал 2, який називається веденим валом, має діаметр СЕ і містить канавку 12 діаметром бо і шириною НЗ, « яка забезпечує встановлення другого заплечика 14 запропонованої системи з'єднання. Таким чином, під час з с монтажу цієї системи з'єднання обидва вали виявляються зв'язаними в поступальному русі.

Поряд із кільцевим пазом 12 кінець веденого вала 2 також містить осьове кінцеве продовження висотою НІ. з Це продовження містить циліндричну основу 19 діаметром ОК і потовщення 9. Кінець цього потовщення 9 має такий профіль, щоб, коли ведучий вал 1 і ведений вал 2 знаходяться в контакті, точка їх контакту знаходилася 45. На мінімальній відстані від осі ведучого вала 1. Таким чином, у разі зміщення осей напрямних елементів валів со 112 контакт між цими валами здійснюється поблизу їх осі, наприклад, коли вал 1 штовхає вал 2. в) Система з'єднання містить муфту 10, яка включає в себе три головні деталі: дві ідентичні півмуфти З і ко 4, виконані у вигляді півциліндрів, кожна з яких містить два комплементарних заплечика, які створюють після «с з'єднання півмуфт кільцеві заплечики 13 і 14 муфти. Перший заплечик 13 заходить без зазора в кільцевий паз 11 5р ведучого вала 1. Другий заплечик 14 заходить із зазором у кільцевий паз 12 веденого вала 2. Ці дві півмуфти - містять розточувальний півотвір діаметром 2В, що дозволяє здійснювати їх центрування по діаметру ОВ

Фо ведучого вала 1.

Обидві півмуфти З і 4 виконують із циліндричної деталі, яку після повної механічної обробки для виконання описаних вище функцій розрізають по осьовій площині таким чином, щоб отримати дві ідентичні половини. Вони ов Втримуються втулкою 5, яку центрують по їх зовнішньому діаметру з можливістю їх надійного стопоріння відносно ведучого вала 1. Стопоріння втулки 5 у поступальному русі відносно півмуфт З і 4 забезпечують за

ГФ) допомогою заплечика 15 і двох шплінтів 6, віддентрованих у кожній із двох півмуфт З і 4 і встановлених у двох т діаметрально протилежних отворах, зроблених у втулці 5. Система стопоріння втулки приводиться як приклад і може бути замінена іншими системами, такими як замкове кільце, гайка, конусні гвинти. во Для забезпечення переміщення вала 2 відносно вала 1 систему з'єднання виконують таким чином, щоб залишити: - радіальний зазор 1 між з'єднувальною деталлю (муфта 10) і основою осьового продовження веденого вала 1. Порожнина 16, виконана в муфті 10 для встановлення осьового кінцевого продовження ведучого вала 1 і осьового кінцевого продовження веденого вала 2, являє собою отвір, діаметр якого визначають таким чином, 65 щоб залишити радіальний зазор 41 між цим отвором і діаметром ЯК циліндричної основи 18 осьового кінцевого продовження веденого вала 2;

- осьовий зазор 42 між двома кінцями валів 1 і 2, причому другий заплечик 14 відділений від першого заплечика 13 таким чином, щоб вони разом формували в муфті 10 порожнину 16, яка призначена для встановлення в ній згаданих кінців і осьова висота якої суворо перевищує суму осьових висот НІ і Н2 осьових Кінцевих продовжень згаданих валів; - радіальний зазор З між дном кільцевого паза 12 веденого вала 2 і другим заплечиком 14 системи з'єднання; - осьовий зазор У4 між торцем | системи з'єднання і бортом кільцевого паза 12 веденого вала, який виконується таким чином, щоб навіть після розплющування кінців обох валів у цій зоні не встановлювався 7/0 Контакт. Таким чином, щоб уникнути передачі зусиль муфтою 10, торцеву стінку Ї згаданої муфти, яка знаходиться з боку веденого вала 2, виконують таким чином, щоб вона не могла входити з ним у контакт навіть після розплющування і навіть після зносу поверхонь контакту між двома валами. Таким чином, різниця між осьовою висотою НЗ кільцевого паза 12 веденого вала 2 і осьовою висотою НА кільцевого заплечика 14 муфти завжди залишається більшою за максимальний зазор 9.2, який може існувати між відповідними кінцями /5 потовщення 8 ведучого вала 1 і потовщення 9 веденого вала 2.

Така система стопоріння обох валів 1 і 2 в поступальному русі знаходить своє перше застосування в системах пробивання кірки й подачі глинозему в електролізери для електролізного виробництва алюмінію. У такий спосіб реалізовують з'єднання штанги пневматичного силового циліндра пробійника зі штангою-подовжувачем, на якій встановлюють піку.

У цьому випадку ведучий вал 1 є пневматичною штангою, а ведений вал 2 є штангою-подовжувачем зі встановленою на ній пікою. Ця система забезпечує механічне з'єднання між валами 1 і 2 і за рахунок повного контролю за цим з'єднанням дозволяє встановити контактну пружину 7 між цими двома штангами для проходження електричного сигналу від однієї штанги до іншої і забезпечення, таким чином, вимірювання електричного потенціалу між кінцем піки і точкою електролізера, взятої як контрольної. с

Конструктивні рішення, які стосуються реалізації опор та елементів направлення пружини на кожній зі штанг, незалежно від зусиль або рухів, що передаються кожній зі штанг, забезпечують безперервність о проходження електричного с груму. Пружина 7 є металевою гелікоїдальною пружиною. її центрують па кожному з кінців штанги силового циліндра (ведучий вал 1) і штанги-подовжувача, що втримує піку (ведений вал 2).

Форму і положення основи 17 і потовщення 8 штанги 1 силового циліндра, форму і положення основи 18 і «с зо потовщення 9 штанги-подовжувача 2, а також форму пружини 7 визначають таким чином, щоб пружина 7 постійно зберігала своє опорне положення на кожній зі штанг, забезпечуючи, таким чином, постійний контакт (ж пружини з цими кінцями. б

Центрування пружини 7 на штанзі 1 і центрування пружини 7 на штанзі 2 виконують таким чином, щоб пружина 7 могла слідувати осьовим і радіальним переміщенням обох штанг 1 і 2 і не зазнавати пошкоджень. с со

Claims (1)

1. Формула винаходу

   1. Система механічного й електричного з'єднання між кінцями двох по суті коаксіальних валів (1 і 2), які « переміщаються в загальному осьовому напрямі (100) і виконані з можливістю передачі по суті осьових зусиль, 7 при цьому один із валів, що називається "ведучим валом" (1), сполучений із пристроєм поступального осьового с переміщення, як правило, силовим циліндром, і з іншим валом, що називається "веденим валом" (2), :з» яка відрізняється тим, що кінець ведучого вала (1), призначений для з'єднання з кінцем веденого вала (2), містить кільцевий паз (11) поряд з осьовим кінцевим продовженням (17 і 8), яке має осьову висоту Н1; со кінець веденого вала (2), призначений для з'єднання з кінцем ведучого вала (1), містить кільцевий паз (12) поряд з осьовим кінцевим продовженням (18 і 9), яке має осьову висоту Н2; іо) згадані кінці валів з'єднують всередині по суті циліндричної муфти (10), при цьому муфта містить: «со перший кільцевий заплечик (13), форма якого є комплементарною і не утворює зазору з формою згаданого кільцевого паза (11), виконаного поряд з осьовим кінцевим продовженням (17 і 8) ведучого вала (1); - другий кільцевий заплечик (14), форма якого є комплементарною з формою кільцевого паза (12), виконаного Ф поряд з осьовим кінцевим продовженням (18 і 9) веденого вала (2), при цьому між комплементарними поверхнями кільцевого заплечика (14) муфти (10) і кільцевого паза (12) веденого вала (2) виконують радіальний зазор (93); порожнину (16), в яку заходять осьові кінцеві продовження (17 і 8; 18 і 9) згаданих валів, при цьому осьова висота порожнини (16) строго перевищує суму осьових висот НІ і Н2 згаданих осьових кінцевих ГФ) продовжень; т причому осьове кінцеве продовження (17 і 8) ведучого вала (1) і осьове кінцеве продовження (18 і 9) веденого вала во (2) залишаються в постійному механічному й електричному контакті завдяки наявності електропровідного пружного засобу (7), як правило, металевої гелікоїдальної пружини.

   2. Система за п. 1, у якій кільцевий паз (11) ведучого вала (1) містить дві стінки, перпендикулярні до осі (100) й віддалені одна від одної на величину осьової висоти НО, і дно у вигляді циліндричної поверхні, яка коаксіальна зі згаданою віссю (100) і має діаметр С, і в якій переріз кільцевого заплечика (13) форми, 65 комплементарної з муфтою (10), також містить дві стінки, перпендикулярні осі й віддалені одна від одної на відстань, трохи меншу за НО, як правило, НО-є, де 0,05 ммхеє:0,2 мм, і циліндричну стінку, яка має діаметр,

   трохи більший за С, як правило Се, де 0,05 мм«хеє «0,2 мм.

   З. Система за одним із пп. 1 або 2, у якій кільцевий паз (12) веденого вала (2) містить дві стінки, перпендикулярні до осі вала (2) і віддалені одна від одної на величину осьової висоти НЗ, і дно у вигляді циліндричної поверхні діаметром 2, і у якій кільцевий заплечик (14) з формою, комплементарною з формою муфти (10), також містить дві стінки, перпендикулярні до осі муфти й віддалені одна від одної на величину НА, строго меншу за НЗ, а також циліндричну стінку з діаметром, який строго перевищує діаметр кільцевого паза (12) веденого вала (2).

   4. Система за п. 3, у якій виконують радіальний зазор 9/1 між зовнішньою поверхнею осьового кінцевого 70 продовження (18 і 9) веденого вала (2) і стінкою порожнини (16), виконаною в муфті (10) і призначеною для встановлення в ній осьових кінцевих продовжень обох валів (1 і 2).

   5. Система за п. 3, у якій різниця між осьовою висотою згаданої порожнини (16) і сумою осьових висот НІ і Н2 відповідає максимальному зазору 42 між указаними кінцями валів, і різниця між осьовою висотою НЗ кільцевого паза (12) веденого вала (2) і осьовою висотою Н4 другого кільцевого заплечика (14) муфти (10) 75 Відповідає максимальному зазору 94, що строго перевищує максимальний зазор 42 між згаданими кінцями валів.

   б. Система за одним із пп. 1-5, у якій осьове кінцеве продовження (17 і 8) ведучого вала (1) містить потовщення (8), торець якого містить поперечну стінку, що займає опуклу поверхню, утворену обертанням відносно осі вала (1), а осьове кінцеве продовження (18 і 9) веденого вала (2) містить потовщення (9), торець якого містить поперечну стінку, профіль якої виконують таким чином, щоб, при входженні обох валів у контакт, 2о зона контакту згаданого потовщення (9) зі згаданим потовщенням (8) ведучого вала (1) знаходилася в точці, максимально наближеній до осі (100) ведучого вала (1).

   7. Система за п. 6, у якій осьове кінцеве продовження (18 і 9) веденого вала (2) містить потовщення (9), торець якого містить поперечну стінку, що займає опуклу поверхню, утворену обертанням відносно осі веденого вала (2), кривизна якої в центрі більша, ніж кривизна поперечної стінки потовщення (8) ведучого вала (1). сі

   8. Система за будь-яким із пп. 1-7, у якій осьові кінцеві продовження кожного вала (1, 2) містять основу (17, 18), що знаходиться між кільцевим пазом (13, 14) і потовщенням (7, 8), при цьому основу (17, 18) |і о потовщення (7, 8) виконують таким чином, щоб пружний електропровідний засіб (7) міг входити в положення опори на кожному з валів, забезпечуючи, таким чином, постійний електричний контакт між обома валами.

   9. Система за будь-яким із пп. 1-8, у якій кінець ведучого вала (1) містить кільцевий паз (11) та осьове (Те) кінцеве продовження (17 і 8), суміжні між собою, при цьому, за рахунок того, що циліндрична основа (17) осьового кінцевого продовження має діаметр, який перевищує діаметр кільцевого паза (11), утворюється -- поперечна стінка, призначена для входження в контакт із першим заплечиком (13) муфти, і в якій ведений вал б (2) містить кільцевий паз (12) і осьове кінцеве продовження (18 і 9), суміжні між собою, при цьому, за рахунок того, що циліндрична основа (18) осьового кінцевого продовження має діаметр, що перевищує діаметр с Кільцевого паза (12), утворюється поперечна стінка, призначена для входження в контакт із другим заплечиком с (14) муфти, при цьому другий заплечик відділений від першого заплечика таким чином, що вони разом обмежують у згаданій муфті порожнину (16), призначену для встановлення в ній згаданих осьових кінцевих продовжень валів.

   10. Система за будь-яким із пп. 1-9, у якій муфта (10) містить дві півмуфти (3 і 4) у вигляді « півциліндра, які містять на внутрішній стороні перший заплечик (13) і другий заплечик (14), при цьому згадані 2 с півмуфти встановлюють таким чином, щоб перший заплечик (13) і другий заплечик (14) виявилися навпроти й кільцевих пазів (11, 12) ведучого (1) і веденого (2) валів, і з'єднують нерухомо один з одним за допомогою "» циліндричної втулки (5), що насаджується одним кінцем на один із валів (1).

   11. Система за п. 10, у якій втулку (5) стопорять на одному кінці за допомогою заплечика (15), який виконує роль упора для півмуфт (З і 4), а на іншому кінці за допомогою засобу кріплення, який нерухомо со з'єднує кожну півмуфту з втулкою (5), як правило, шплінта (6), що проходить через згадану втулку.

   12. Обладнання електролізера для електролізного виробництва алюмінію, яке містить систему механічного й де електричного з'єднання між кінцями по суті коаксіальних ведучого вала (1) і веденого вала (2) за будь-яким із «се пп. 1-11.

   13. Пристрій пробивання і вимірювання, призначений для вимірювання, після пробивання кірки затверділої - поверхні ванни, температури та рівня електроліту у ванні електролізера для виробництва алюмінію шляхом Фо вогневого електролізу глинозему, розчиненого в згаданому електроліті, який відрізняється тим, що містить систему механічного й електричного з'єднання між кінцями по суті коаксіальних ведучого вала (1) і веденого вала (2) за будь-яким із пп. 1-11, у якій ведучий вал (1) є штангою пробійного пневматичного силового циліндра, а ведений вал (2) є штангою-подовжувачем, на якій встановлюють частину, призначену для занурення о в електроліт. ко 60 б5