UA55439C2 - Похідні циклопептидів, спосіб їх одержання, фармацевтична композиція, спосіб її одержання - Google Patents

Abstract

У заявці описуються сполуки формули (І): цикло(Arg-X-Asp-R1), в якій Х являє собою Gly, Ala або NH-NH-CO, R1 являє собою залишок формули (II) , (ІІ) а R2, R3 і R4 мають значення, вказані в п. 1 формули, а також їхні солі. Сполуки відповідно до винаходу можуть застосовуватися як інгібітори інтегрину, насамперед для профілактики і лікування хвороб серцево-судинної системи, при тромбозах, інфаркті міокарда, ішемічній хворобі серця, артеріосклерозі, при патологічних процесах, пов'язаних або обумовлених ангіогенезом, а також при терапії пухлинних захворювань.

Description

Даний винахід відноситься до сполук формули цикло(Агд-Х-Авр-В") () в якій

Х являє собою су, АіІа або МН-МН-СО, причому можуть братися до уваги також похідні вказаних амінокислот, і залишки амінокислот з'єднані один з одним через с-аміно- і х-карбоксигрупи по типу пептидного зв'язку,

В! являє собою залишок формули ЇЇ її 4 -- Кк

В, ВЗ, В" кожний незалежно один від одного являє собою Н, А, Аг, В?-Аг, Неї або ЕЗ-Неї,

А являє собою алкіл з 1-6 С-атомами,

Аг являє собою незаміщенний або одно-, дво- або трикратно заміщений залишками Б", ВЗ або ЕЕ? феніл або незаміщений нафтил,

В? являє собою алкілен з 1-6 С-атомами,

А?, ВУ кожний незалежно один від одного являє собою Н, А, бензил або феніл,

В", 88, В? кожний незалежно один від одного являє собою Я. ОВ, Наї, МО», МАЄВУ, МНСОВе, СМ,

МН5ОО»ВУ, СООВ? або СОБУ,

Наї являє собою БЕ, СІ, Вг або 1 і

Неї являє собою одно- або двоядерний гетероцикл з 1-4 М-, О- і/або 5-атомами, який може бути незаміщеним або одно-, дво- або трикратно заміщений Наї, А, МЕЄВУ, СМ або МО», причому, якщо маються на увазі залишки оптично активних амінокислот і похідних амінокислот, вказані сполуки включають як О-, так і Г-форми, а також до їхніх солей.

Подібні сполуки циклічних пептидоїв відомі, наприклад, із заявок ОЕ 4310643 або ЕР 0683173.

У основу винаходу було покладено задачу одержати нові сполуки з цінними властивостями, насамперед такі, які могли 6 застосовуватися для виготовлення лікарських засобів.

Було встановлено, що сполуки формули І та їхні солі при гарній сумісності мають дуже цінні фармакологічні властивості. У першу чергу вони ефективні в якості інгібіторів інтегрину, причому насамперед вони придушують взаємодію рецепторів су, Дз- або Дрз-інтегрину з лігандами, як, наприклад, зв'язування фібриногену з рецептором Дз-інтегрину. Особливу ефективність сполуки виявляють у випадку інтегринів сурі, осурз, оуВ5, опьрз, а також суре і сурв. Ефективність цієї дії може бути підтверджена за допомогою методу, описаного в 3). МУ. тп та ін. у Зошит. Віої. Спет. 265, 12267-12271 (1990). Залежність виникнення ангіогенезу від взаємодії між васкулярними інтегринами та позаклітинними матриксними білками описана в Р.С. Вгоок5, К. А. Сіагк і О. А. Спегезп у Зсіепсе 264, 569-571 (1994).

Можливість придушення цієї взаємодії і тим самим можливість для початку апоптозу (запрограмована загибель клітин) ангіогенних васкулярних клітин за допомогою циклічного пептиду описана в Р.С. Вгоокв5,

А.М. Мопідотегу, М. Нозепгеїа, НА. А. ВНеївгеїа, Т. -Ни, 6. Кіїег і О. А. Спегезі у Сеї! 79, 1157-1164 (1994).

Сполуки формули 1, що блокують взаємодію рецепторів інтегрину з лігандами, наприклад, зв'язування фібриногену з фібриногеновим рецептором (глікопротеїн Пр/Ша), перешкоджають як гиПр/Ца-антагоністи метастазу ракових клітин. Це підтверджують наступні спостереження.

Поширення ракових клітин від місцевої опухолі в судинну систему відбувається за рахунок утворення мікроагрегатов (мікротромбів), обумовленого взаємодією ракових клітин із тромбоцитами. Ракові клітини блоковані завдяки захисту в мікроагрегаті і не розпізнаються клітинами імунної системи. Мікроагрегати можуть закріплюватися на стінках судин, що полегшує подальше проникнення ракових клітин у тканину.

Завдяки тому, що утворення мікротромбів відбувається за рахунок зв'язування фібриногену з фібриногеновими рецепторами на активованих тромбоцитах, гпПа/Шь-антагоністи можуть розглядатися як ефективні інгібітори метастаз.

Сполуки формули І можуть застосовуватися як активні речовини у лікарських засобах, призначених для використання в медицині і ветеринарії, насамперед, для профілактики і/або терапії тромбозу, інфаркту міокарда, артеріосклерозу, запалень, апоплексії, стенокардії ракових захворювань, остеолітичних захворювань, таких, як остеопороз, патологічних ангіогенових захворювань, таких, наприклад, як запалення, офтальмологічних захворювань, діабетичної ретинопатії, макулярної дегенерації, міопії, очного гістоплазмозу, ревматичного артриту, остеоартриту, рубеотичної глаукоми, виразкового коліту, хвороби

Крона, атеросклерозу, псоріазу, рестенозу після ангіопластики, вірусної інфекції, бактеріальної інфекції, грибкової інфекції, при гострій нирковій недостатності та при загоюванні ран як засоби, що сприяють прискоренню процесу загоєння.

Сполуки формули І! можуть застосовуватися як субстанції, що мають антимікробну дію, при операціях, де використовуються біоматеріали, імплантати, катетери або водії ритму серця. При цьому вони виявляють антисептичний ефект. Ефект антимікробної активності може бути підтверджений за допомогою методу, описаного в Р. МаІепііп-Уеідипа і ін. у Іптесіоп апа Іттипійу, 2851-2855 (1988).

Завдяки тому, що сполуки формули | являють собою інгібітори зв'язування фібриногену і, тим самим, лиганди фібриногенових рецепторів на тромбоцитах, їх можна використовувати іп мімо як діагностичні засоби для виявлення і локалізації тромбів у судинній системі, оскільки вони можуть заміщуватися, наприклад, радіоактивним або визначеним по УФ-випромінюванню залишком.

Сполуки формули І, що є інгібіторами зв'язування фібриногена, можуть використовуватися також як допоміжні засоби для вивчення процесу метаболізму тромбоцитів на різних стадіях активації або як внутрішньоклітинні механізми передачі сигналів фібриногенового рецептора. Фрагмент вбудованої "мітки", що виявляється, наприклад, за допомогою мічених ЗН-ізотопів, дозволяє після зв'язування з рецептором вивчати вказані механізми.

Подані вище й в наступному скорочені назви амінокислотних залишків означають залишки таких амінокислот:

Аа аланін

АМФ амінометилфенільний залишок

Азп аспарагін

Азр аспарагінова кислота

Ага аргінін

Суз цистеїн біп глютамін

Сім глутамінова кислота

Су гліцин

Нів гістидин гомо-Рпе гомо фенілаланін

Пе ізолейцин

Геи лейцин

Гуз лізин

Меї метіонін

Міе норлейцин

Опт орнітин

Рпе фенілаланін

Рід фенілгліцин 4-НаІ-Рпе 4-галогенфенілаланін

Рго пролін зег серин

Тиг треонін

Тр триптофан

Туг тірозин

Уа! валін.

З3-АМФ-залишок має таку структуру: с.

М є )

Далі прийняті наступні скорочення, які означають:

Ас ацетил

БОК трет-бутоксикарбоніл

БзОК бензилоксикарбоніл

ДЦКІ дициклогексилкарбодіїмід

ДМФ диметилформамід

ЕДКІ М-етил-М,М'-Сдиметиламінопропіл)карбодіїмид

Екетил

ФКК фторесцеїнкарбонова кислота

Етос 9-фторенілметоксикарбоніл

ГОБТ 1-гідроксибензотриазол

Ме метил

МБГА 4-метилбензгідриламін

Мтр 4 - метокси-2,3,6-тримєтилфенілсульфоніл

М-ГосСу М-гідроксисукцинімид

ОВ бензиловий ефір

ОїВи трет-бутиловий ефір

ОКІ октаноїл

ОМе метиловий ефір

ОЄЕГетиловий ефір

ФОА феноксиацетил

Сал саліцилоїл

ТФК трифтоцтова кислота

Трт тритил (трифенілметил).

Оскільки вищезгадані амінокислоти можуть бути подані в декількох енантіомерних формах, наприклад, як складові сполук формули І, вказана група включає всі ці форми, так само як і їхні суміші (наприклад, І - форми). Крім того, амінокислоти, наприклад, як складові сполук формули І, можуть бути мати відповідні відомі захисні групи.

Запропоновані згідно з винаходом сполуки включають також так звані пролікарські похідні, тобто модифіковані за допомогою, наприклад, алкільних або ацильних груп, цукрів або олігопептидів сполуки формули І, що в організмі швидко розщеплюються до ефективних сполук згідно з винаходом.

До цієї групи відносяться також здатні до біорозкладу полімерні похідні сполук згідно з винаходом, як це описано, зокрема, у Іпі. дхоигп. Рпапт. 115, 61-67 (1995).

Амінокислоти, конфігурацію яких не вказано окремо, мають (5)- або (І)-конфігурацію.

Об'єктом винаходу є надалі спосіб одержання сполук формули | відповідно до пункту 1 формули, а також їхніх солей. Спосіб відрізняється тим, що а) сполука формули ПЇ у котрої 2 являє собою -Агд-Х-Авр-В!1-, -Х-Авр-В1-Аго-, -Авр-В!-Агд-Х- або -В'-Агд-Х-Авр-, а Х і Е! мають значення, вказані в пункті 1 формули, або реакційноздатне похідне сполуки формули ІЇ обробляють агентом циклізації або б) сполуку формули 1 вивільняють з одного з її функціональних похідних шляхом обробки засобом сольволізу або гідрогенолізу, і/або основну або кислу сполуку формули 1 переводять шляхом обробки кислотою або основою в одну з її солей.

Якщо не вказано інакше, то вище і в наступному залишки Х, В", В2, ВЗ ії В" мають значення, вказані у формулах І, Пі ПІ.

У вищенаведених формулах алкіл являє собою метил, етил, пропіл, ізопропіл, бутил, ізобутил, втор- бутил або трет-бутил, а, крім того, також пентил, 1-, 2- або З-метилбутил, 1,1-, 1,2- або 2,2-диметилпропіл, 1-етилпропіл, гексил, 1-, 2-, 3- або 4-метилпентил, 1,1-, 1,2-, 1,3-, 2,2-, 2,3- або 3 З-диметилбутил, 1- або 2- етилбутил, 1-етил-1-метилпропіл, 1-етил-2-метилпропіл, 1,1,2-або 1,2,2-триметилпропіл.

В? ії ВЗ кожний незалежно друг від друга являє собою переважно, наприклад, Н або А, а також, крім того, Аг або Е2-Аг.

В" являє собою переважно, наприклад, Н, А, Аг або Р-Аг, а також, крім того, Неї або Р:-Неї.

Якщо К являє собою алкіл, то в алкільному ланцюзі наявна метиленова група може бути замінена також на М, О або 5.

Алкілен являє собою переважно метилен, етилен, пропілен, бутилен, пентилен або гексилен.

В5-Аг являє собою переважно бензил або фенетил.

Вказані амінокислоти та залишки амінокислот можуть бути також дериватизировані, причому переважно М-метильні, М-етильні, М-пропільні, М-бензильні або С. -метильні похідні.

До переважних відносяться далі похідні Азр і СіІу, насамперед метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, трет-бутиловий, неопентиловий або бензиловий ефіри карбоксильних груп бічних ланцюгів, крім того, також похідні Агд, які по -МН-С(-МН)-МНо-групі можуть бути заміщені ацетильним, бензоїльним, метоксикарбонільним або етоксикарбонільним залишком.

А? являє собою переважно, наприклад, метил або етил, а також бензил або феніл.

ОН: являє собою переважно, наприклад, гідрокси- або метоксигрупу.

СОН? являє собою алканоїл і означає переважно форміл, ацетил, пропіоніл, бутирил, пентаноїл або гексаноїл.

Аг являє собою незаміщений, переважно, як показано вище, однозаміщений феніл, конкретно переважно феніл, о-, м- або п-толіл, о-, м- або п-етилфеніл, 0о-, м- або п-пропілфеніл, о-, м- або п- ізопропілфеніл, о-, м- або п-трет-бутилфеніл, о-, м- або п-трифторметилфеніл, о0-, м- або п-гідроксифеніл, о-, м- або п-нитрофеніл, о-, м-або п-амінофеніл, 0-, м- або п-(М-метиламіно)феніл, о-, м- або п- ацетамідофеніл, о-, м- або п-(трифторметокси)феніл, о-, м- або п-ціанфеніл, о-, м- або п-метоксифеніл, о-, м- або п-етоксифеніл, о0-, м- або п-карбоксифеніл, 0-, м- або п-метоксикарбонілфеніл, о-, м- або п- етоксикарбонілфеніл, о0о-, м- або п-бензилоксикарбонілфеніл, о-, м- або п-(карбоксиметилокси)феніл, о-, м- або п-(метоксикарбонілметилокси)феніл, о-, м- або п-(метоксикарбонілетилокси)феніл, о-, м- або п-(М,М- диметиламіно)феніл, о-, м- або п-(М-етиламіно)феніл, о-, м- або п-(М,М-діетиламіно)феніл, о-, м- або п- фторфеніл, о0-, м- або п-бромфеніл, о-, м- або п-хлорфеніл, о0о-, м- або п-(дифторметокси)феніл, о-, м-або п- (фторметокси)феніл , о-, м- або п-формілфеніл, 0-, м- або п-ацетилфеніл, о0о-, м- або п-пропіонілфеніл, о-, м- або п-бутирилфеніл, 0-, м- або п-пентаноїлфеніл, о-, м-або п--(фенілсульфонамідокарбоніл)феніл, о-, м- або п-феноксифеніл, 0-, м- або п-метилтіофеніл, 0о-, м- або п-метилсульфінілфеніл, о-, м- або п- метилсульфонілфеніл або нафтил.

Неї являє собою переважно 2- або 3-фурил, 2- або З-тієніл, 1-, 2- або З-піроліл, 1-. 2-, 4- або 5- імідазоліл, 1-, 3-, 4- або 5-піразоліл, 2-, 4- або 5-оксазоліл, 3-, 4- або 5-ізоксазоліл, 2-, 4- або 5-тіазоліл, 3-, 4- або 5-ізотіазоліл, 2-, 3- або 4-піридил, 2-, 4-, 5-або 6-піримідиніл, а також переважно 1,2,3-триазол-1-, -4- або -5-іл, 1,2,4-триазол-1-, -3- або -5-іл, 1- або 5-тетразоліл, 1,2,3-оксадіазол-4- або -5-іл, 1,2,4-оксадіазол-3- або -5-іл, 1,3,4-тіадіазол-2- або -5-іл, 1,2,4-тіадіазол-3- або -5-іл, 1,2,3-тіадіазол-4- або -5-іл, 2-, 3-, 4-, 5- або 6-2Н-тіопіраніл, 2-, 3- або 4-4Н-тіопіраніл, 3- або 4-піридазиніл, піразиніл, 2-, 3-, 4-, 5-, 6- або 7-бензофурил, 2-, 3-, 4-, 5-, 6- або 7-бензотієніл, 1-, 2-, 3-, 4-, 5-, 6- або 7-індоліл, 1-, 2-, 4- або 5-бензімідазоліл, 1-, 3-, 4-, 5Б-, 6-, або 7-бензопіразоліл, 2-, 4-, 5-, 6- або 7-бензоксазоліл, 3-, 4-, 5-, 6- або 7-бензізоксазоліл, 2-, 4-, 5-, 6-, або 7-бензтіазоліл, 2-, 4-, 5-, 6- або 7-бензізотіазоліл, 4-, 5-, б6- або 7-бенз-2,1,3-оксадіазоліл, 2-, 3-, 4-, 5-, 6-, 7- або 8-хіноліл, 1-, 3-, 4-, 5-, 6-, 7- або 8-ізохіноліл, 3-, 4-, 5-, 6-, 7- або 8-циннолініл, 2-, 4-, 5-, 6-, 7- або 8- хіназолініл.

Гетероцикличні залишки можуть бути частково або повністю гідровані.

Таким чином, Неї може також означати, наприклад, 2,3-дигідро-2-, -3-, -4- або -5-фурил, 2,5-дигідро-2-, - 3-, -4- або -5-фурил, тетрагідро-2- або -3-фурил, 1,3-діоксолан-4-іл, тетрагідро-2- або -3-тієніл, 2,3-дигідро-1- й, -3-, -4- або -5-піроліл, 2,5-дигідро-1-, -2-, -3-, -4- або -5-піроліл, 1-, 2- або З-піролідиніл, тетрагідро-1-, -2- або -4-імідазоліл, 2,3-дигідро-1- , -2-, -3-, -4- або -5-піразоліл, тетрагідро-1-, -3- або -4-піразоліл, 1 ,4-дигідро- 1-, -2-, -3- або -4-піридил, 1,2,3,4-тетрагідро-1-, -2-, -3-, -4-, -5- або -6-піридил, 1-, 2-, 3- або 4-піперидиніл, 2-, 3- або 4-морфолініл, тетрагідро-2-, -3- або -4-піраніл, 1,4-діоксаніл, 1,3-діоксан-2-, -4- або -5-іл, гексагідро-1-, -3- або -4-піридазиніл, гексагідро-1-, -2-, -4- або -5-піримідиніл, 1-, 2- або З-піперазиніл, 1,2,3,4-тетрагідро-1-, -2-, -3-, -4-, -5-, -6-, -7- або -8-хіноліл, 1,2,3,4-тетрагідро-1-, -2-, -3-, -4-, -5-, -6-, -7- або -8-ізохіноліл.

Поняття "амінозахисна група" означає переважно ацетил, пропіоніл, бутирил, фенілацетил, бензоїл, толуїл, ФОА, метоксикарбоніл, етоксикарбоніл, 2,2,2-трихлоретоксикарбоніл, БОК, 2-йодетоксикарбоніл,

БЗОК Скарбобензокси"), 4-метоксибензилоксикарбоніл, Етос, Мтр або бензил.

Сполуки формули 1 можуть мати один або декілька хіральних центрів і тому можуть бути представлені в різноманітних стереоізомерних формах. Формула І включає всі ці форми.

У відповідності з цим об'єктом винаходу є насамперед такі сполуки формули І, у яких щонайменше один із названих залишків має одне з вищевказаних переважних значень. Деякі переважні групи сполук можуть бути представлені наступними формулами 1а-їд, що підпадають під формулу І, і де не розшифровані більш докладно залишки мають значення, що вказані у формулі І, проте є і відмінності, а саме: у а) 2, В? кожний незалежно один від іншого являє собою Н або А,

В: являє собою Н, А, Аг, ВЗ-Аг, Неї або Е"-Неї і

Ве. ВУ означають Н або А; у б) гг, ВЗ кожний незалежно один від іншого являє собою Н або А,

В" являє собою Н, А, Аг, В?-Аг, Неї або В-Неї,

Ве, ВУ означають Набо А і

Аг являє собою незаміщений або однократно заміщений залишком В" феніл; у в) Е2, ВЗ кожний незалежно один від іншого являє собою Н або А,

В" являє собою Н, А, Аг, В2-Аг, Неї або Е2-Неї,

Ве, ВУ означають Навбод и

Аг являє собою незаміщений або однократно заміщений залишком В" феніл і

Неї являє собою одноядерний ароматичний або насичений гетероцикл із 1 або 2 М- або О-атомами, що може бути незаміщеним або може бути одно- або дворазово заміщений Наї, А, МЕЗВУ, СМ або МО»; у г) В, ЕЗ кожний незалежно один від іншого являє собою Н або А,

В" являє собою Н, А, Аг або Р2-Аг,

Ве, ВУ означають Набо А і

Аг являє собою незаміщений або однократно заміщений залишком Б" феніл; у д) Х являє собою су або Аа,

В2, ВЗ кожний незалежно один від іншого являє собою Н або А,

В: являє собою Н, А, Аг або ВО-Аг,

Ве. ВУ означають Набо А і

Аг являє собою незаміщений або однократно заміщений залишком В" феніл.

Сполуки формули І, так само як і вихідні речовини для їхнього одержання в цілому одержують за відомими методами, описаними у літературі (наприклад, у таких фундаментальних публікаціях, як Ноиреп-

Умеу!ї, Ме подеп аег огдапізспеп Спетіеєе, вид-во Сеогд-Тпіете-Мепіад, Штутгарт), а саме, при дотриманні умов, відомих і придатних для здійснення вказаних реакцій. При цьому можуть використовуватися також відомі варіанти, що пояснюються в даному описі більш докладно .

Вихідні речовини при необхідності можуть бути також утворені іп 5йш, що виключає їхнє обов'язкове виділення з реакційної суміші і забезпечує можливість їхнього наступного перетворення в сполуки формули

І.

Сполуки формули | можна одержувати переважно циклізацією сполук формули ІІ в умовах синтезу пептидів. При цьому доцільно працювати за звичайними методами такого синтезу, описаними, наприклад, у

Нопйреп-мУеуї, 1.с., том 15/11, стор. 1 - 806 (1974).

Реакцію здійснюють переважно в присутності агента дегідратації, наприклад, карбодіїміду, такого, як

ДЦКІ або ЕДК!Т, можна використовувати також, наприклад, ангідрид пропанфосфонової кислоти (порівн.

Апдемж. Спет. 92, 129 (1980)), дифенілфосфорилазид або 2-етокси-Н-етоксикарбоніл-1,2-дигідрохінолін, в інертному розчиннику, наприклад, у галогенованому вуглеводні, такому, як дихлорметан, у простому ефірі, такому, як тетрагідрофуран або діоксан, в аміді, такому, як ДМФ або диметилацетамід, у нітрилі, такому, як ацетонітрил, у диметилсульфоксиді, або в суміші цих розчинників, при температурах в інтервалі від приблизно -10 до 40, переважно від 0 до 30"С. Для більш ефективної внутрішньомолекулярної циклізації перед внутрішньомолекулярним зв'язуванням пептидів доцільно працювати в розведених розчинах.

Тривалість реакції в залежності від конкретних умов її проведення складає від декількох хвилин до 14 днів.

Замість сполук формули ЇЇ можуть використовуватися також похідні сполук формули І, переважно попередньо активована карбонова кислота, або галогенангідрид карбонової кислоти, симетричний або змішаний галогенангідрид або ж активований складний ефір. Залишки такого типу, що використовуються для активації карбоксильної групи в типових реакціях ацилювання, описані в літературі (наприклад, у таких фундаментальних публікаціях, як Ноширеп-Умеу!, МеїШодеп дег огдапізспеп Спетіє, вид-во Сеогд- Тпіете-

Мепад, Штутгарт). Активовані ефіри доцільно утворювати іп 5йи, наприклад, додаванням ГОБтТа або М- гідроксисукциніміду.

Реакцію здійснюють, як правило, в інертному розчиннику з використанням галогенангидриду карбонової кислоти в присутності агента, що зв'язує кислоту, переважно органічної основи, такої, як триетиламін, диметиланілін, піридин або хінолін. Доцільними і корисними можуть виявитися також добавки гідроксиду, карбонату або бикарбонату лужного або лужно-земельного металу або іншої солі слабкої кислоти, що утворена взаємодією з лужними або лужноземельними металами, переважно калієм, натрієм, кальцієм або цезієм.

Вихідні речовини формули І є, як правило, новими. їх можна одержувати за відомими методами синтезу пептидів.

Інша можливість одержання сполук формули І полягає в тому, що ці сполуки вивільняють із їх функціональних похідних шляхом сольволізу, насамперед гідролізу, або шляхом гідрогенолізу.

Переважними вихідними речовинами для сольволізу, відповідно гідрогенолізу, є такі, які замість однієї або декількох вільних аміно- і/або гідроксигруп містять відповідні захисні аміно- і/або гідроксигрупи, переважно такі, що замість Н-атому, пов'язаного з М-атомом, несуть амінозахисну групу, наприклад, такі, що підпадають під формулу І, проте замість МНе-групи містять МНЕ'-групу (де К' являє собою амінозахисну групу, наприклад, БОК або БзоК).

До переважних відносяться далі вихідні речовини, що несуть замість Н-атома гідроксигрупи гідроксизахисну групу, наприклад, такі, що підпадають під формулу І, проте замість гідроксифенільної групи містять Е"О-фенільну групу (де КЕ" являє собою гідроксизахисну групу).

Можлива також наявність у молекулі вихідної речовини декількох - ідентичних або різних - аміно- і/або гідроксизахисних груп. При наявності захисних груп, що відрізняються одна від іншої, останні в багатьох випадках можна селективним шляхом відщеплювати.

Поняття "амінозахисна група" загальновідоме і відноситься до груп, що спроможні захищати (блокувати) аміногрупу від хімічних перетворень, але котрі можна легко видаляти по завершенні необхідної хімічної реакції в інших місцях молекули. Типовими представниками таких груп є насамперед незаміщені або заміщені ацильні, арильні, аралкоксиметильні або аралкільні групи. Оскільки амінозахисні групи при закінченні необхідної реакції (або відповідної стадії) видаляють, їхній тип і розмір в іншому не грає істотної ролі, переважними, однак, є групи з 1-20, насамперед, із 1-8 С-атомами.

Поняття "ацильна група" стосовно до запропонованого способу використовується в самому широкому значенні. Воно включає ацильні групи, що є похідними аліфатичних, араліфатичних, ароматичних або гетероциклічних карбонових кислот або сульфокислот, а також, насамперед, алкоксикарбонільні, арилоксикарбонільні й, у першу чергу, аралкоксикарбонільні групи. Як приклади таких ацильних груп можна назвати алканоїл, такий, як ацетил, пропіоніл, бутирил; аралканоїл, такий, як фенілацетил; ароїл, такий, як бензоїл або толуїл; арилоксиалканоїл, такий, як ФОА; алкоксикарбоніл, такий, як метоксикарбоніл, етоксикарбоніл, 2,2,2-трихлоретоксикарбоніл, БОК, 2-йодетоксикарбоніл; аралкілоксикарбоніл, такий, як

БЗОК ("карбобензокси"), 4-метоксибензил-оксикарбоніл, Етос; арилсульфоніл, такий, як Мтр. Переважними амінозахисними групами є БОК і Мтр, а також БзОК, ЕГтос, бензил і ацетил.

Поняття "гідроксизахисна група" також загальновідоме і стосується груп, що спроможні захищати гідроксигруппу від хімічних перетворень, але котрі можна легко видаляти по завершенні необхідної хімічної реакції в інших місцях молекули. Типовими представниками таких груп є вказані вище незаміщені або заміщені арильні, аралкільні або ацильні групи, а також алкільні групи. Тип та величина гідроксизахисних груп не грають істотної ролі, оскільки їх по завершенні необхідної хімічної реакції або відповідної стадії знову видаляють; переважними є групи з 1-20, насамперед, із 1-10 С-атомами. Як приклади гідроксизахисних груп можна назвати серед інших бензил, п-нитробензоїл, п-толуолсульфоніл, трет-бутил та ацетил, причому особливо переважними з них є бензил та трет-бутил. Для захисту СООН-груп в аспарагіновій кислоті та глутаміновой кислоті переважно використовувати їхні трет-бутилові ефіри (наприклад, Азр(ОВий).

Вивільнення сполук формули | з їхніх функціональних похідних здійснюють - у залежності від використаної захисної групи - наприклад, за допомогою сильних кислот, переважно ТФК або перхлорної кислоти, а також за допомогою інших сильних неорганічних кислот, таких, як соляна кислота або сірчана кислота, сильних органічних карбонових кислот, таких, як трихлороцтова кислота, або сульфокислот, таких, як бензол- або п-толуолсульфокислота. Присутність додаткового інертного розчинника можлива, але не завжди обов'язкова. Як інертні розчинники придатні переважно органічні розчинники, наприклад, карбонові кислоти, такі, як оцтова кислота, прості ефіри, такі, як тетрагідрофуран або діоксан, аміди, такі, як ДМФ, галоїдовані вуглеводні, такі, як дихлорметан, крім того, спирти, такі, як метанол, етанол або ізопропанол, а також вода. Можуть використовуватися і суміші названих розчинників. ТФК використовують переважно в надлишку без додавання іншого розчинника. Перхлорну кислоту використовують у вигляді суміші оцтової кислоти та 7095-ної перхлорної кислоти у співвідношенні 9 : 1. Температура, що необхідна для відщіплення, знаходиться переважно в інтервалі від приблизно 0 до приблизно 50"С, доцільно працювати в інтервалі від до 30"С (кімнатна температура).

Відщеплення груп БОК, ОВиї і Мтр може здійснюватися, наприклад, переважно за допомогою ТФК у дихлорметані або за допомогою приблизно ЗМ -5М НСІ у диоксані при 15 - 30"С, Етос-групу можна відщеплювати за допомогою приблизно 5 - 5095-ного розчину диметиламіну, диетиламіну або піперидину в

ДМФ при 15 - 3020.

Тритильну групу використовують для захисту таких амінокислот, як гістидин, аспарагін, глутамін і цистеїн. Її відщеплення, у залежності від необхідного кінцевого продукту, проводять за допомогою ТФК/1 096 тіофенолу, причому тритильну групу відщеплюють від усіх вищезгаданих амінокислот; при використанні ж

ТФК/анізолу або ТФК/гіоанізолу тритильну групу відщеплюють лише від Ні, Авп і іп, тоді як її присутність у бічному ланцюзі Су5 зберігається.

Захисні групи, що видаляються гідрогенолітичним шляхом (наприклад, БзОК або бензил) можуть відщеплюватися, наприклад, за рахунок обробки воднем в присутності каталізатора (наприклад, каталізатора на основі благородного металу, такого, як паладій, переважно на носії, такому, як вугілля). При цьому як розчинники можна використовувати розчинники з числа тих, що вказані вище, насамперед, наприклад, спирти, такі, як метанол або етанол, або аміди, такі, як ДМФ. Гідрогеноліз здійснюють, як правило, при температурах в інтервалі від приблизно 0 до 100" і тиску в межах від порядку 1 до 200бар, переважно при 20 - 30"Сб и 1 - 10бар. Гідрогеноліз БзОК-группи доцільно проводити, наприклад, в присутності 5 - 1095-ного Ра/С у метанолі або за допомогою форміату амонія (замість водню) в присутності рРа/С у метанолі/ДМФ при 20 - 3070.

Основа формули | може переводитися за допомогою кислоти у відповідну кислотно-адитивну сіль, наприклад, взаємодією еквівалентних кількостей основи та кислоти в інертному розчиннику, такому, як етанол, з наступним упарюванням. Для такої реакції придатні, насамперед, кислоти, що утворять фізіологічно прийнятні солі. Так, зокрема, можна використовувати такі неорганічні кислоти, як сірчана кислота, азотна кислота, галогеноводневі кислоти, такі, як хлористоводнева кислота або бромистоводнева кислота, фосфорні кислоти, такі, як ортофосфорна кислота, сульфамінокислота, а також органічні кислоти, насамперед, аліфатичні, аліцикличні, араліфатичні, ароматичні або гетероциклічні одно- або багатоосновні карбонові, сульфонові або сірчані кислоти, як, наприклад, мурашина кислота, оцтова кислота, пропіонова кислота, півалінова кислота, діетилоцтова кислота, малонова кислота, бурштинова кислота, пімелінова кислота, фумарова кислота, малеїнова кислота, молочна кислота, винна кислота, яблучна кислота, лимонна кислота, глюконова кислота, аскорбінова кислота, нікотинова кислота, ізонікотинова кислота, метан- або етансульфокислота, етандисульфокислота, 2-гідроксиетансульфокислота, бензолсульфокислота, п - толуолсульфокислота, нафталінмоно- та -дисульфокислоти, лаурилсірчана кислота. Стосовно солей фізіологічно неприйнятних кислот, наприклад, пікратів, слід зазначити, що вони можуть використовуватися для виділення і/або очищення сполук формули І.

З іншого боку, кислота формули | взаємодією з основою може переводитися в одну з її фізіологічно придатних металевих або амонієвих солей. У якості таких солей можуть розглядатися насамперед солі натрію, калію, магнию, кальцію й амонію, а також заміщені амонієві солі, наприклад, солі диметил-, діетил або діізопропіламонія, солі моноетанол-, діетанол- або діїзопропіламонія, солі циклогексил-, дициклогексиламонія, солі дибензилетилендіамонія, крім того, наприклад, солі аргініну або лізину.

Ще одним об'єктом винаходу є застосування сполук формули І і/або їх фізіологічно прийнятних солей для одержання фармацевтичних композицій, насамперед, нехімічним шляхом. При цьому їх можна використовувати разом із щонайменше твердим, рідким і/або напіврідким носієм або допоміжною речовиною і, при необхідності, в комбінації з одним або декількома іншими активними речовинами для виготовлення відповідних дозованих форм.

Об'єктом винаходу є надалі фармацевтичні композиції, що містять, принаймні, одну сполуку формули і/або одну з її фізіологічно прийнятних солей. Ці композиції можуть застосовуватися як лікарські засоби у медицині та ветеринарії. Як носії для цих композицій можуть розглядатися органічні або неорганічні речовини, що придатні для ентерального (наприклад, орального), парентерального, місцевого введення або ж для застосування у формі інгаляційного спрею, і які не реагують з новими сполуками, наприклад, вода, олії рослинного походження, бензилові спирти, алкіленгліколі, поліетиленгліколі, триацетат гліцерину, желатин, вуглеводи, такі, як лактоза або крохмаль, стеарат магнию, тальк, вазеліни. Для орального призначення застосовують, насамперед, таблетки, пілюлі, драже, капсули, порошки, грануляті, сиропи, мікстури або краплі, для ректального застосування - супозиторії, для парентерального застосування - розчини, переважно масляні або водяні розчини, крім того, суспензії, емульсії або імплантати, для місцевого застосування придатні мазі, креми або пудра. Нові сполуки можна також піддавати ліофілізації й отримані ліофілізати використовувати, наприклад, для приготування ін'єкційних препаратів. Вказані композиції можна стерилізувати і/або вони можуть містити у своєму складі допоміжні речовини, такі, як замаслювачі, консерванти, стабілізатори і/або змочувачі, змульгатори, солі для регуляції осмотичного тиску, буферні субстанції, барвники, смакові добавки і/або одну або декілька інших активних речовин, наприклад, один або декілька вітамінів.

У якості спрея для інгаляції можуть застосовуватися спреї, що містять активну речовину в розчиненій або суспендованій формі в одному пропеленті або в пропеленті із суміші (наприклад, в СО» або у фторхлорвуглеводнях). Доцільно при цьому застосовувати активну речовину в мікронізованому вигляді, причому можна додавати один або декілька додаткових фізіологічно прийнятних розчинників, наприклад, етанол. Інгаляцію розчинами можна проводити за допомогою звичайних інгаляторів.

Сполуки формули І та їхні фізіологічно прийнятні солі можуть застосовуватися як інгібітори інтегрину, в першу чергу, при боротьбі з такими хворобами, як тромбози, інфаркт міокарду, ішемічна хвороба серця, артеріосклероз, пухлини, остеопороз, запалення та інфекції.

Сполуки формули І з відмінними ознаками за пунктом | формули і/або їх фізіологічно прийнятні солі можуть знайти застосування також при патологічних процесах, пов'язаних або обумовлених ангіогенезом, насамперед при онкологічних захворюваннях або ревматичному артриті.

Запропоновані відповідно до винаходу субстанції, як правило, можуть вводитися аналогічно до інших відомих, коммерційно доступних пептидів, але насамперед аналогічно до сполук, описаних у патенті О5 4472305, переважно у дозах від порядку 0,05 до 500мг, насамперед від 0,5 до 100Омг, на одну уніфіковану дозу. Добова доза складає переважно від порядку 0,01 до 2мг/кг ваги тіла пацієнта. Проте при призначенні конкретно тому чи іншому пацієнту спеціальної дози, остання залежить від самих різних чинників, наприклад, від ефективності застосовуваної сполуки, від віку і ваги тіла пацієнта, загального стану здоров'я, статі, особливостей харчування, від часу та методу введення препарату, швидкості виділення, комбінації лікарських засобів і ступеня тяжкості відповідного захворювання, що потребує даної терапії. Переважним є парентеральне застосування.

Сполуки формули І можуть застосовуватися, крім того, як ліганди інтегрину для виготовлення колонок для афінної хроматографії, призначених для одержання чистих інтегринів.

Ліганд, тобто сполуки формули І, приєднують при цьому через зв'язуючу функціональну групу, наприклад, карбоксильну групу аспарагінової кислоти, по типу ковалентного зв'язку, до полімерного носія.

Як полімерні носії придатні відомі в хімії пептидів полімерні тверді фази з переважно гідрофільними властивостями, наприклад, зшиті поліцукри, такі, як целюлоза, сефароза або берпадех?, акриламіди, полімер на основі поліетиленгліколю або ТепіакеІроїутеге?.

Одержання матеріалів для аффінної хроматографії з метою очищення інтегрину здійснюють в умовах, звичайних і відомих, що використовують при конденсації амінокислот.

Як вказувалося вище, сполуки формули І! містять один або декілька хіральних центрів і тому можуть бути представлені в рацемічній або оптично активній формі. Отримані рацемати можуть відомими методами механічним або хімічним шляхом розділятися на енантіомери. Переважно з рацемічної суміші взаємодією з оптично активним розділлючим агентом одержують діастереомери. Як розділяючі агенти можна використовувати, наприклад, оптично активні кислоти, такі як, наприклад, ЮО- та І -форми винної кислоти, діацетилвинної кислоти, дибензоїлвинної кислоти, мигдальної кислоти, яблучної кислоти, молочної кислоти або різноманітні оптично активні камфорні сульфокислоти, такі як, Д-камфарна сульфокислота.

Переважно також проводити поділ на енантіомери за допомогою колонки, заповненої оптично активним розділяючим агентом (наприклад, динітробензоїлфенілгліцином); як елюент придатна, наприклад, суміш гексан/зопропанол/ацетонітрил, наприклад, в об'ємному співвідношенні 82: 15: 3.

Оптично активні сполуки формули І можна, звичайно, одержувати також по описаних вище методах за рахунок застосування вихідних матеріалів, що вже є оптично активними.

Вище й в подальшому всі температури вказані в градусах Цельсія. Під поняттям "звичайна переробка", що використовується у нижченаведених прикладах, мається на увазі наступне: при необхідності додають воду, у залежності від структурних особливостей кінцевого продукту встановлюють при необхідності величини рН від 2 до 10, екстрагують етилацетатом або дихлорметаном, фази розділяють, органічну фазу сушать над сульфатом натрію, упарюють, очищають за допомогою хроматографії на силікагелі і/або шляхом кристалізації. Ех - значення на силікагелі; ілюенти: етилацетат/метанол у співвідношенні 9 : 1.

КТ - час утримання (у хвилинах) при ЖХВР в наступних системах:

ІА колонка: І іспгозогро? ЕР 18 (250 х 4; 5мкм); злюент А: 0,190 ТФК у воді; злюент Б: 0,190 ТФК у 9095 ацетонітрилі, 1095 води; витрата: Тмл/хвил.; градієнт: 20 - 9595 Б/50 хвил.; виявлення: при 215нм.

Поділ діастереомерів здійснюють переважно у вказаних умовах.

Мас-спектрометрія (МС): РАВ (бомбардування прискореними атомами) (МН).

Приклад 1

Взаємодією еквімолярних кількостей метилового ефіру (Н,5)-2-бром-2-фенілоцтової кислоти і 3- гідроксиметиланіліну одержують метиловий ефір М-(З-гідроксиметилфеніл)амінофенілоцтової кислоти.

Взаємодією з тіонілхлоридом з одержанням метилового ефіру М-(З-хлорметилфеніл)амінофенілоцтової кислоти і наступною реакцією з азидом натрію одержують метиловий ефір //М-(3- азидометилфеніл)амінофенілоцтової кислоти ("А").

Розчин з 9,2г "А" у 3З50мл етилацетату гідрують в присутності 1г Ра/С (595) протягом 35 хвилин. Після видалення каталізатора і розчинника одержують метиловий ефір М-(З-амінометилфеніл)амінофенілоцтової кислоти ("В") у вигляді масла, КТ 19,5; ЕАВ271.

Взаємодією "в" Кк! дибензилангідридом одержують метиловий ефір М-(3- бензилоксикарбоніламінометилфеніл)амінофенілоцтової кислоти, який потім гідрують в КоОН/метанолі до М- (З3-бензилоксикарбоніламінометилфеніл)амінофенілоцтової кислоти (-М-(2-3-АМФ)амінофенілоцтова кислота). Взаємодією з відповідно 1 еквівалентом Н-Аго(МТр)-Сіу-ОїВи, ДЦКІ ії ГОБтТа в дихлорметані одержують 2-3-АМО-Рпд-Аго(МТр)-с1у-ОїВи. Видалення 2-захисної групи здійснюють аналогічно тому, як описано вище, шляхом каталітичного гідрування; наступне приєднання пептиду за допомогою БОК-

Авр(ОВа21)-ОН призводить до одержання БОК-Азр(ОВ21)-3-АМФ-Рпд-Аго(МТр)-спу-ОїВи. Після відщеплення

БОК-захисної групи і трет-бутилового ефіру в НСі/діоксані одержують Н-Азр(ОВ21І)-3-АМФ-Ага(МТр)-сгу-ОН, а після циклізації одержують сполуку цикло(Азр(ОВгі)-3-АМФ-Рпд-Ага(МТр)-Сту).

Після омилення ефіру, відщеплення Мтр-захисної групи в 9895-ній трифтороцтовій кислоті, очищення і розділення за допомогою ЖХВР одержують цикло(А5зр-3-АМФ-Ї -Рпд-Агао-сіу) і цикло(Азр-3-АМФ-О-Рпд-Аго-

Су).

Обидві сполуки характеризуються наступним чином:

ЕТ 15,5 РАВ 567, відповідно ЕТ 12,5 ГРАВ 567, причому ототожнення стосовно обох діастереомерів залишається відкритим.

Аналогічним шляхом, виходячи з 2-бром-З-метилмасляної кислоти, одержують цикло(Азр-3-АМФ-Ї -МаІ-Агд-сіу) і цикло(Азр-3-

АМФ-О-Ма!І-Ага-Сту), виходячи з 2-бромоцтової кислоти, одержують цикло(Азр-3-АМФ-с1у-Аго-с1у) і, виходячи з 2-бром-3З-фенілпропіонової кислоти, одержують цикло(А5зр-3-АМФ-ЇІ -Рпе-Агд-сіу).-У і цикло(Азр-3-АМФ-О-РНпе-Аго-сту).

У нижченаведених прикладах подані фармацевтичні композиції та технологія їх виготовлення у відповідних дозованих формах.

Приклад А: Склянки для ін'єкційних розчинів

Розчин із 100г активної речовини формули І і 5г гідрофосфату динатрию в Зл двічі дистильованої води за допомогою 2М соляної кислоти встановлюють рН 6,5, стерильно фільтрують, заповнюють склянки, ліофілізують у стерильних умовах і стерильно закупорюють. У кожній склянці знаходиться 5мг активної речовини.

Приклад Б: Супозиторії

Спочатку готують суміш із 20г активної речовини формули І, 100г соєвого лецитину і 1400г масла какао, потім розплавляють, розливають у форми і дають застигнути. Кожний супозиторій містить 20мг активної речовини.

Приклад В: Розчин

Готують розчин із 1г активної речовини формули І, 9,38г МагРОх4 : 2Н20, 28,48г МагРОх : 12Н20О та 0, 1г хлориду бензалконію в 940мл двічі дистильованої води. Потім встановлюють рН 6,8, доводять до об'єму їл і стерилізують опроміненням. Цей розчин може застосовуватися у вигляді очних крапель.

Приклад Г: Мазь

При дотриманні асептичних умов готують суміш із 500мг активної 20 речовини формули І і 99,5г вазеліну.

Приклад Д: Таблетки

Готують суміш з їкг активної речовини формули І, 4кг лактози, 1,2кг картопляного крохмалю, 0,2кг тальку та 0, 1кг стеарату магнію, яку потім таблетують за звичайною технологією, таким чином, щоб кожна таблетка містила 1Омг активної речовини.

Приклад Е: Драже

Аналогічно прикладу Д пресують таблетки, які потім за звичайною технологією покривають оболонкою із сахарози, картопляного крохмаля, тальку, траганту та барвника.

Приклад Ж: Капсули

З 2кг активної речовини формули ! за звичайною технологією виготовляють капсули з твердожелатиновим покриттям таким чином, щоб кожна капсула містила 20мг активної речовини.

Приклад 3: Ампули

Розчин із їкг активної речовини формули І у бОл двічі дистильованої води стерильно фільтрують, розливають в ампули, у стерильних умовах ліофілізують і стерильно закупорюють. У кожній ампулі міститься 10мг активної речовини.

Приклад И: Інгаляційний спрей 14г активної речовини формули | розчиняють у 10л ізотонічного МасСі-розчину і потім цей розчин розливають у звичайні, коммерційно доступні балончики, які обладнані насосним пристроєм. Розчин може застосовуватися для інгаляції порожнини рота і носа. Порція, що видається з балончика за одне натискання (приблизно 0,1мл) відповідає дозі приблизно 0,14мг.

Claims (6)

1. Сполуки формули цикло(Агд-Х-Авр-В), (І) в якій Х являє собою Су, АіІа або МІН-МН-СО, причому можуть братися до уваги також похідні вказаних амінокислот, і залишки амінокислот з'єднані один з одним через У" -аміно- і о -карбоксигрупи по типу пептидного зв'язку, В' являє собою залишок формули І її в дош і 4 ї- че га й (1), В, ВЗ, В" кожний незалежно один від одного являє собою Н, А, Аг, В?-Аг, Неї або ВР-Неї, А являє собою алкіл з 1-6 С-атомами, Аг являє собою незаміщенний або одно-, дво- або трикратно заміщений залишками В", В? або Е? феніл або незаміщений нафтил, В? являє собою алкілен з 1-6 С-атомами, В?, А? кожний незалежно один від одного являє собою Н, А, бензил або феніл, В", ВУ, ВЗ кожний незалежно один від одного являє собою Ве. ОВ, Наї, МО», МАеВе, МНСОВе, СМ, МНОО2Ве, СООВ або СОБВУ, Наї являє собою Е, СІ, Вг або | і Неї являє собою одно- або двоядерний гетероцикл з 1-4 М-, О- і/або 5-атомами, який може бути незаміщеним або одно-, дво- або трикратно заміщений На|, А, МАУВУ, СМ або МО», причому, якщо маються на увазі залишки оптично активних амінокислот і похідних амінокислот, вказані сполуки включають як Ю-, так і І -форми, а також їхні солі.

2. Енантіомер або діастереомер сполуки формули | по п. 1.

3. Сполуки формули | по п. 1 а) цикло(Агд-сіу -Азр-3-АМФ-Ї -РПд); б) цикло(Аго-Сіу-Азр-3-АМФ-О-РнНа); в) цикло(Ага-сіу-Азр-3-АМФ-Ї -Маї); г) цикло(Аго-сіу-Азр-3-АМФ-О-Маї); д) цикло(Ага-сіу -Азр-3 -АМФ-Рне); е) цикло(Ага-сіу-Азр-3-АМФ-О-РнНе); ж) цикло(Ага-сіу-Азр-3-АМФ-СУ); а також їхні солі.

4. Спосіб одержання сполук формули | по п. 1 і їхніх солей, який відрізняється тим, що а) сполуку формули ЇЇ Н-2-ОН, (ПІ) в якій 7 являє собою -Агд-Х-Авр-В!1-, -Х-Авр-В1-Аго-, -Авр-В!-Агд-Х- або -В1-Агд-Х-Авр-, а Х і В! мають значення, вказані в п. 1, або реакційноздатне похідне сполуки формули ІІ обробляють агентом циклізації або б) сполуку формули І! вивільняють з одного з її функціональних похідних шляхом обробки засобом сольволізу або гідрогенолізу, або основну або кислу сполуку формули | переводять шляхом обробки кислотою або основою в одну З її солей.

5. Спосіб одержання фармацевтичних композицій, який відрізняється тим, що зі сполуки формули І по п. 1 і/або однієї з її фізіологічно прийнятних солей разом із щонайменше одним твердим, рідким або напіврідким носієм або допоміжною речовиною виготовляють відповідну дозовану форму.

6. Фармацевтична композиція, яка відрізняється тим, що вона містить у своєму складі щонайменше одну сполуку формули | по п. 1 і/або одну з її фізіологічно прийнятних солей в ефективній кількості та фармацевтично прийнятний носій або допоміжну речовину.