UA55215A

UA55215A - Спосіб ілеоцистопластики

Info

Publication number: UA55215A
Application number: UA2002076062A
Authority: UA
Inventors: Володимир Миколайович Лісовий; Владимир Николаевич Лисовой; Ігор Анатолійович Гарагатий; Игорь Анатольевич Гарагатый; Владислав Миколайович Демченко; Владислав Николаевич Демченко
Original assignee: Харківський Державний Медичний Університет; Харьковский Государственный Медицинский Университет
Priority date: 2002-07-22
Filing date: 2002-07-22
Publication date: 2003-03-17

Abstract

Спосіб ілеоцистопластики при мікроцисті сегментом клубової кишки включає мобілізацію частини клубової кишки. Клубову кишку складають вдвоє згином доверху, розтинають по протибрижовому краю в повздовжньому напрямку, зшивають по краю розтину спочатку задню стінку, потім - передню, зшивають вільний край утвореного напіврезервуара з краями розітнутого власного сечового міхура. В утворений напіврезервуар додатково вшивають ще один ізольований, але недетубуляризований сегмент клубової кишки, а в нього вшивають мобілізовані і відітнуті від власного сечового міхура сечоводи.

Description

Опис винаходу

Винахід відноситься до медицини, а саме - до хірургії і може бути використаний при хірургічному лікуванні пухлин ректосигмоїдного відділу товстої кишки, ускладнених непрохідністю.

Найбільш часто причиною обтураційної непрохідності ректосигмоїдного відділу товстої кишки (ТК) є злоякісна пухлина, що потребує оперативного втручання з резекцією враженої ділянки товстого кишковика і відновленням цілісності кишкового тракту.

На сьогоднішній день найбільш поширеним способом вищезгаданого втручання є операція Гартмана, суть 70 якої полягає в тому, що на першому етапі проводять резекцію враженої ділянки кишки і формують колостому, а після стихання запального процесу, стабілізації загального стану хворого, нормалізації проходження калу по привідному коліну товстої кишки переходять до другого етапу операції - відновлення цілісності товстого кишковика, тобто операція Гартмана складається з двох самостійних оперативних втручань, віддалених у часі одне від одного (Хирургия: пер.с англ. доп. // гл. ред. Ю.М.Лопухин, В.С.Савельев - М..ГЗОТАР МЕДИЦРША, 72 -1997, - ІЗВМ 5-88816-006-7. зЗигдегу // Ед. Ву Вгисе Е. даїтеїЇ, К. Апіпопу Сагабавії, ПІ // Рійааеї!рніа, М/Шіатв 8

УМіІКіпв.. -І"3ЗВМО-683-0627 1-9.)

Але такий спосіб має ряд недоліків: по-перше - пацієнт знаходиться на лікуванні протягом тривалого часу; по-друге - колостома є доволі дискомфортним пристроєм, що заважає нормальному образу життя; по-третє - оперативне втручання по відновленню цілісності кишкового тракту є додатковим ризиком формування ряду ускладнень, і в першу чергу - інфекційно-нагноювальних процесів, неспроможності накладеного анастомозу.

В літературі останніх років з'явилися повідомлення про проведення одноетапного оперативного втручання з приводу товстокишкової непрохідності пухлинного генезу з використанням при цьому пристроїв, які допомагають підвищити надійність товстокишкових анастомозів з одного боку , та зберігати прохідність товстої кишки - з іншого. 29 Так, наприклад, існує зонд для декомпресії кишечника після видалення пухлини і формування « колоно-колоноанастомозу. Зонд складається з внутрішньої трубки, на дистальній частині якої нанесені бокові отвори. Вище останнього отвору на внутрішній трубці зафіксований балон, діаметр якого після роздування становить 1,5см. Трубка, через яку роздувають балон повітрям, розташована на зовнішній поверхні внутрішньої трубки. Вище від балона на внутрішній трубці фіксована друга широка трубка, яка виготовлена із дуже м'якої о пластмаси і спадається на внутрішній трубці. На дистальному її відрізку нанесені бокові отвори. На відстані «- 20см від кінця усі три трубки (внутрішня, зовнішня і для роздування балону) віялоподібне розходяться. Зонд використовують таким чином. Після резекції пухлини товстої кишки і накладення анастомозу зонд через сч задньопрохідний отвір проводять в товсту кишку, заводять за анастомоз, просуваючи вище до сліпої кишки. ю

Внутрішню трубку вводять у клубову кишку. Роздувають повітрям балон. Трубку підтягують назовні, обтуруючи 39 дею боугінієву заслінку. Вміст тонкої кишки по внутрішній трубці евакуюється назовні, минаючи анастомоз. о

Тричі на день у товсту трубку вливають по 100мл розчину антисептика, перекриваючи її просвіт на 1 годину.

Після цього трубку відкривають і розчин антисептика вільно відтікає (Р.В.Сенютович Зонд для декомпрессийи кишечника. - Хирургия. - 1997. - Мо9. - 53с.). «

Але застосування цього зонду можливо лише при високо розташованих пухлинах товстого кишечника і З 70 неможливе при низько розташованих, так як не впливає на умови накладення анастомозу. с Відомий спосіб лікування раку прямої кишки (ПК) із застосуванням направляючого ендопротезу, що являє

Із» собою поліхлорвініловий зонд. На відновлювальному етапі втручання вільний кінець сформованого по загальноприйнятим стандартам трансплантату ТК звільняють від жирових підвісок на ділянці 4-5см, ретроградно до лівого перегиба ободочної кишки вводять товстостінний поліхлорвініловий зонд діаметром 10-12мм (ендопротез), який фіксують до стінки кишки за допомогою лігатури із наміром отримати крайовий нероз кишки. і-й На культі ПК відсікають надлишок слизової оболонки. Накладають 6-7 серозно-м'язових швів-трималок. 4! Ендопротез із трансплантатом занурюють в культю ПК на глибину звільненої брижової частини і фіксують до серозної оболонки трансплантату за допомогою швів-трималок. Після цього проводять дренування порожнини о тазу і перитонізацію. Після операції функції сфінктерного апарату і резервуарна функція ампулярного відділу -ш 20 ПК відновлювались швидше, ніж у пацієнтів з контрольної групи (Ю.А. Винник и соавт. Функциональньй результат лечения рака прямой кишки после вьіполнения ее чрезбрюшинной резекциий с наложением сл наводящего зндопротеза. - Клін. хір. -2001.-М911.-С. 10-11).

Вказаний пристрій за суттю і досягнутими результатами є найближчим до того, що заявляється і може бути обраний за прототип. 29 Основними недоліками цього пристрою є такі: в. - Фіксація трансплантату ободової кишки методом звичайного прив'язування до гладкої поверхні зонду (ендопротезу) є недостатньо надійною і може привести до зісковзування при зниженні життєздатності кінця трансплантату, що створює умови для розвитку неспроможності швів анастомозу. - Форма заведеного за анастомоз кінця зонду (ендопротезу) створює умови для накопичення калових мас між 60 стінкою ТКі заведеним пристроєм, що може служити ще однією причиною зниження надійності фіксації пристрою і підвищує ризик формування неспроможності швів анастомозу. - Діаметр зонду 10-12мм є недостатнім для попередження розвитку рубцевої стриктури накладеного анастомозу.

У зв'язку з цим сформульовано задачу винаходу: підвищення надійності роботи пристрою для накладання бо товсто-прямокишкового анастомозу при резекції ТК з приводу обтураційної непрохідності пухлинного генезу при збереженні одноетапності оперативного втручання.

Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що відомий пристрій, що являє собою поліхлорвініловий зонд, згідно з винаходом, виконують із конусоподібним розширенням, а на межі переходу конусовидної частини в циліндричну додають циркулярну борозну. Найбільш ефективно пристрій працює, коли його розміри такі: довжина циліндричної частини трубки ЗОосм, зовнішній діаметр 2см, конусоподібне розширення довжиною Зсм і діаметром широкої частини Зсм, товщина стінки пристрою 2мм, циркулярна борозна глибиною 1мм і шириною Змм.

Вказаний діаметр трубки також забезпечує достатній діаметр кишки після прорізання лігатури, яке 7/о Відбувається на 8-9 добу, що запобігає формуванню рубцевого стенозу після видалення трубки. В той же час розміри трубки не заважають її видаленню через анальний отвір.

Така конструкція зонду дозволяє забезпечити надійну фіксацію привідного коліна анастомозу, ізоляцію лінії анастомозу від вмісту кишки, вільне його відходження по трубці. Пристрій зображений на фіг. і включає циліндричну частину (1), циркулярну борозну (2) і конусоподібне розширення (3).

Пристрій виготовляється з медичної резини або поліхлорвінілу чи силікону, що відповідає таким вимогам до пристрою, як гнучкість та його інертність по відношенню до біологічних середовищ.

Пристрій використовують таким чином: на відновлювальному етапі операції після видалення вмісту проксимального відділу товстого кишечника шляхом аспірації у привідній кінець кишки заводиться конусоподібне розширення (3) зонду описаної конструкції з фіксацією привідного коліна на циркулярній борозні (2). На культю

ПК накладаються шви-трималки. Пристрій з привідним коліном занурюється у культю ПК таким чином, що циліндрична частина (1) повністю опиняється в культі і частково виходить назовні. На рівні циркулярної борозни (2) накладається перший ряд швів. Після цього зонд протягується до рівня широкої частини конусу (3), де накладається другий ряд швів. Таким чином формується інвагінаційний анастомоз 2-х рядним швом із застосуванням пристрою, що заявляється.

Claims

« Формула винаходу Спосіб ілеоцистопластики при мікроцисті сегментом клубової кишки, що включає мобілізацію частини ю зо клубової кишки, яку складають вдвоє згином доверху, розтинають по протибрижовому краю в повздовжньому напрямку, зшивають по краю розтину спочатку задню стінку, потім - передню, зшивають вільний край утвореного (-ж7 напіврезервуара з краями розітнутого власного сечового міхура, який відрізняється тим, що в утворений сч напіврезервуар додатково вшивають ще один ізольований, але недетубуляризований сегмент клубової кишки, а в нього вшивають мобілізовані і відітнуті від власного сечового міхура сечоводи. ів) І в)

-

. и? 1 1 іме) - 70 сл 60 б5