UA52704C2 - Важкі масла з покращеними властивостями і добавка до них - Google Patents

Abstract

Описана добавка в основному містить оксалкілований жирний амін або його похідне і певну сполуку солі металу, краще металевого мила. Дане додавання до важких масел призводить до покращення емульгування або диспергування асфальтенів і інших високомолекулярних сполук і, тим самим, до підвищення стійкості при збереженні, поліпшення здатності до перекачування насосом за рахунок зниженої в'язкості масла і до збільшення терміну служби фільтрувальних систем. Крім того, вона призводить до покращеного згорання важких масел. Ефективна кількість добавки у важких маслах складає від 2 до 2000 частин на мільйон. Описані масла придатні, зокрема, як палива для промислових установок і електростанцій, і як пальне для суднових двигунів.

Description

Винахід стосується добавки для покращення властивостей важких масел і важких масел, які містять дану добавку.

Важкі масла одержують при переробці нафти. Вони являють собою залишки процесів переробки, наприклад, відгони під атмосферним тиском або у вакуумі, термічного або каталітичного крекінгу і т. п. З хімічної точки зору дане залишкове паливо (бункерне паливо) вміщує в основному парафінові, нафтенові і ароматичні вуглеводні, що почасти мають високомолекулярну структуру. Високомолекулярні компоненти, які також називають асфальтени, знаходяться не в розчиненому, а в більш- менш диспергованому вигляді, що призводить до деяких проблем.

Наприклад, у випадку відсутності ефективних диспергаторів асфальтени і інші важкорозчинні або нерозчинні сполуки (наприклад, кисневмісні, азотвмісні і сірковмісні сполуки), а також продукти старіння можуть виділятися з масляної фази з утворенням украй небажаної двофазової системи. Крім того, при присутності води або вологості може утворитися мул. Далі, високомолекулярні сполуки і речовини, які є у важкому маслі, мішають процесу згорання масла, наприклад, за рахунок посиленого утворення сажі.

Важкі масла, зокрема мазутне паливо (флокський мазут) і суміші мазутного палива і важких дистилятів (суміші мазутних палив), використовують у великих кількостях, у першу чергу в якості палива у промислових установках і електростанціях, і в якості пального для повільнохідних двигунів внутрішнього згорання, зокрема, суднових двигунів. Тому рівень техніки включає багато пропозицій щодо добавок для подолання описаних недоліків важких масел, використовуваних в якості палива і пального, а саме, утворення двофазової системи асфальтенами і іншими високомолекулярними компонентами, утворення мулу і негативного впливу на згорання.

Наприклад, у заявці БА Ме 2 172797 описані основні солі заліза органічних кислот, а в заявці ЕВ Мо 2 632 966 - суміш гідроксиду заліза і основного кальцієвого мила в якості цільової добавки для покращення згорання важких масел. У патенті США Мо 4,129,589 рекомендується використовувати високоосновні і розчинні в маслі магнієві солі сульфокислот в якості добавок до масла. У більш недавній заявці ЄР Мо 0 476 196 в якості добавки до масла описується суміш, яка в основному має (1) щонайменше одну розчинну в маслі сполуку карбонілу марганцю, (2) щонайменше одну розчинну в маслі нейтральну або основну сіль лужного або лужноземельного металу органічної кислоти і (3) щонайменше один розчинений в маслі диспергатор з групи, що включає іміди бурштинової кислоти. Треба також згадати патент США Мо 5,421,993, у якому описані оксалкіловані жирні аміни і їхні похідні б якості інгібіторів корозії, демульгаторів і присадок для зниження температури застигання для сирої нафти.

Тепер було знайдено, що комбінація оксалкілованих сполук жирного аміну і органічних солей металу являє собою особливо ефективну добавку до важких масел, зокрема, щодо емульгування та/або диспергування асфальтенів, мулу і т. п. а також щодо покращення згорання масла.

Запропонована добавка має в основному а) 1. - 99 ваг. 95, краще 20 - 80 ваг. 9о, зокрема, 40 - 60 ваг. 95, щонайменше, однієї сполуки аміну загальної формули (І)

Ар існісно)» ні й () к' в якій п - означає ціле число 1, 2, З або 4

А - залишок формули (2) - (4) 4

В-Я х (1) п:2

Кк ж т ТЇ в (т) п:1

/ прє М (М пах З денні в-М

М ендо У п:й причому А означає алкіл із 6 - 22 атомами вуглецю, краще алкіл із 6 - 18 атомами вуглецю, і т - ціле число 2, З або 4, краще 2 або 3; х - ціле число від 5 до 120, краще від 10 до 80;

В! - Н, СНЗ, або Н і СНз, причому оксалкіленови залишки розміщені статистичне або блоками, і б) 1 - 99 ваг. 95, краще 20 - 80 ваг. 95, зокрема, 40 - 60 ваг. 9б, щонайменше, однієї розчинної в маслі або диспергованої в маслі нейтральної або основної сполуки солі металу з металом із першої основної групи періодичної системи елементів, другої основної групи, першої побічної групи, другої побічної групи, четвертої побічної групи, шостої побічної групи, восьмої побічної групи або групи лантанідів (рідких земельних металів) періодичної системи елементів і карбонової кислоти, сульфокислоти, естерфосфорної кислоти або естерсірчаної кислоти з вуглеводневим залишком з 8 - 40 атомами вуглецю, краще з 12 - 30 атомами вуглецю, в якості кислоти, причому ваг. 905 зазначені в перерахуванні на добавку.

Компонент а) запропонованих добавок являє собою сполуку аміну загальної формули (І). Дані оксалкіловані жирні аміни і похідні жирних амінів одержують шляхом звичайного методу оксалкілування, шляхом взаємодії аміну відповідно до залишку А формули (І) з х моль етиленоксиду (причому В' означає водень, і поліоксалкіленовий залишок складається з етиленоксидних ланок) або ж з х моль пропіленоксиду (причому В' означає СНЗ, і поліоксалкіленовий залишок складається з пропіленоксидних ланок), або одночасної або послідовної взаємодії з хХ моль етиленоксиду і пропіленоксиду (причому В! означає водень і СНЗ, і поліоксалкіленовий залишок складається з етиленоксидних (Іі пропіленоксидних ланок, які є у статистично розподіленому вигляді або блоками). Загалом взаємодію здійснюють при температурі від 1007 до 180"С, у разі потреби в присутності лужного або кислого каталізатора оксалкілування, із виключенням повітря. Кращими сполуками аміну в якості компонента а) є сполуки формули (МІ)

А-Існсніюр(СНСНО)(СНІСНоО) ин) п (М) сн, у якій п - ціле число 1, 2, З або 4;

А - залишок вищевказаної формули (ІЇ) - (М); а - ціле число від 5 до 30, краще від 8 до 20; р - ціле число від 5 до 50, краще від 10 до 30; с - ціле число від 0 до 40, краще від 0 до 20.

Сполуки аміну формули (МІ) і їх одержання докладно описані у вищезгаданому патенті США Ме 5,421,993. Їх одержують шляхом оксалкілування амінів зазначених вище формул (І) - (М) спершу етиленоксидом, а потім пропіленоксидом, із додаванням основ, наприклад, гідроксидів лужних металів. Взаємодія здійснюється в ступенях при температурі, що переважно становить від 100 до 16070.

Каталізатор або основу звичайно використовують у кількості від 0,5 до 3,0 ваг. 96 у перерахуванні на використовуваний вихідний амін. Мольна кількість етиленоксиду і пропіленоксиду на моль вихідного аміну відповідає зазначеним для а) і б) величинам, і зазначеним для в) величинам. Зокрема вказується на згаданий патент США Ме 5,421,993. У нижченаведеному дані приклади придатних сполук аміну (аї - ав) формули (І) в якості компонента а):

ІСполяа|(А|. В р |аЇб| в ненасичений алкіл із 14 - 18 ат. 221| 33

Вуглецю ненасичений алкіл аг із 14 - 18 ат.

Вуглецю ненасичений алкіл аз М із 14 - 18 ат. 221| 33

Вуглецю ненасичений алкіл аг ІМ із 14 - 18 ат. 221| 33 вуглецю ненасичений алкіл ав із 14 - 18 ат. 121281 25 вуглецю ненасичений алкіл із 14 - 18 ат. 121281 15 вуглецю

Кращими металами сполуки солі металу компонента б) є лужні і лужноземельні метали (перша і друга групи періодичної системи), мідь або срібло (перша побічна група), цинк або кадмій (друга побічна група), титан або цирконій (четверта побічна група), молібден, хром або вольфрам (шоста побічна група), залізо, кобальт або нікель (восьма побічна група), і лантан, церій або ітербій (група лантанідів). Особливо кращими металами є лужноземельні метали як барій, берилій, кальцій або магній, мідь, цинк, цирконій, молібден, залізо, нікель, церій або ітербій.

Кращими кислотами в сполуці солі металу компонента б) є аліфатичні карбонові кислоти з 8 - 40 атомами вуглецю, краще з 12 - 30 атомами вуглецю. Аліфатичний залишок може бути нерозгалуженим або розгалуженим, ненасиченим або насиченим. Кращі аліфатичні карбонові кислоти являють собою жирні кислоти з 8 - 40 атомами вуглецю, краще з 12 - 30 атомами вуглецю. Аліфатичні карбонові кислоти і жирні кислоти можуть бути синтетичного або природного походження, і вони можуть бути як такі або у вигляді суміші двох або більше кислот. В якості прикладів можна називати октанову кислоту (каприлову кислоту), деканову кислоту (капринову кислоту), додеканову кислоту (лауринову кислоту), тетрадеканову кислоту (міристинову кислоту), гексадеканову кислоту (пальмітинову кислоту), октадеканову кислоту (стеаринову кислоту), єйкозанову кислоту (арахінову кислоту), докозанову кислоту (бегенову кислоту), додеценову кислоту (лауролеїнову кислоту), тетрадеценову кислоту (міристолеїнову кислоту), гексадеценову кислоту (пальмітолеїнову кислоту), октадеценову кислоту (масляну кислоту), 12- окси-октадеценову кислоту (рицинолеву кислоту), октадекадієнову кислоту (лінолеву кислоту) і октадекатрієнову кислоту (ліноленову кислоту), а також кислоту кокосового масла, суміш жирних кислот з 14, 16

Іі 18 атомами вуглецю, кислоту масла насіння олійної пальми і т. п.

Поряд із зазначеними (простими) жирними кислотами кращими кислотними компонентами є також димерні жирні кислоти. Вони мають формулу (МІЇ) нОоОС-нгСООН, (МІ) у якій

В? означає двовалентний вуглеводневий залишок із 34 атомами вуглецю (тобто, В? являє собою залишок, що містить 34 атома вуглецю, який утворюється в результаті димеризації ненасиченої жирної кислоти з 18 атомами вуглецю до дикарбонової кислоти з 36 атомами вуглецю в цілому).

Як відомо, їх одержують шляхом димеризації ненасичених жирних кислот із 18 атомами вуглецю, наприклад, олеїнової кислоти, лінолевої кислоти, ліноленової кислоти або суміші жирних кислот із 14, 16 і 18 атомами вуглецю (під димеризацією розуміють об'єднання двох ідентичних молекул з одержанням нової молекули, а саме, димера, шляхом реакції приєднання). Димеризацію жирних кислот із 18 атомами вуглецю звичайно здійснюють при температурі від 150 до 250"7С, краще від 180 до 230"С, у присутності або відсутності каталізатора димеризації.

Одержувана дикарбонова кислота (тобто, димерна жирна кислота) відповідає вищенаведеній формулі (МІ), причому В? являє собою двовалентну сполучну ланку, утворену при димеризації жирної кислоти з 18 атомами вуглецю, що несе обидві групи -СООН і що має 34 атома вуглецю. Переважно В: являє собою ациклічний (аліфатичний) або моно- або біциклічний (циклоаліфатичний) залишок із 34 атомами вуглецю.

Ациклічний залишок як правило являє собою розгалужений (заміщений) і одноразово до триразове ненасичений апкіловий залишок із 34 атомами вуглецю. Циклоаліфатичний залишок звичайно також має 1 - З подвійні зв'язки. Вищенаведені кращі димерні жирні кислоти загалом являють собою суміш двох або більше дикарбонових кислот формули (МІЇ), причому залишки В? мають різні структури. Суміш дикарбонових кислот часто включає більш-менш велику частку тримірних жирних кислот, що утворилися при димеризації і не видалених при обробці продукту шляхом перегонки. Схожі суміші одержують також із природних продуктів, наприклад, при одержанні каніфолі з екстракту піній. У нижченаведеному наведені формули декількох димерних жирних кислот, причому які несуть обидві групи - СООН вуглеводневий залишок являє собою ациклічний, моноциклічний або біциклічний залишок: паслагртаит снусну,онас-сНн),СООН мно дині вин ним ут снНесн

Її

Те

КК / нд сон їй сн

Х р

Т сн-снАСН) СН,

Те

СН.

Гай

Те с сн

АК /к /сндусоон

Її

Кк сн їй снусно! Й М т" сн.

Зазначені димерні жирні кислоти можна придбати в торгівлі за назвою "димеризовані жирні кислоти" або "димерні жирні кислоти", і, як згадувалося вище, вони можуть містити більш-менш велику частку тримеризованих жирних кислот.

Далі, кращими кислотами в сполуці солі металу компонента б) є аліфатичні або ароматичні сульфокислоти з 8 - 40 атомами вуглецю, краще з 12 - 30 атомами вуглецю в аліфатичному або ароматичному" залишку. !/ в даному випадку аліфатичний залишок може бути нерозгалуженим або розгалуженим, насиченим або ненасиченим.

Ароматична сульфокислота краще являє собою бензолсульфокислоту з алкільним або апкенільним залишком із 12 - 30 атомами вуглецю. Серед зазначених в якості компонента б) сполук особливо кращими є металеві мила.

Органічні солі металу, використовувані в рамках даного винаходу в якості компонента б), можна одержувати шляхом описаних у рівні техніки методів. У цьому зв'язку вказується, зокрема, на вищевказані заявки ЕВ

МоМо 2 172 797 і 2 632 966, патент США Мо 4,129,589 і заявку ЄР Мо 0 476 196. Використовувані відповідно до винаходу органічні солі металу повинні бути розчинними або, щонайменше, диспергованими в маслі.

Крім того, вони являють собою нейтральний або основний продукт, причому надається перевага останньому. Як відомо, "основними" називаються солі металу, в яких метал є в стехіометрично більшій кількості, ніж органічний кислотний залишок. Використовувані відповідно до винаходу основні солі металу мають значення рН, які загалом знаходяться між 7, 5 і 12, краще між 8 і 10.

Запропоновану добавку одержують шляхом змішування компонентів а) і б), у разі потреби, із використанням розчинника або диспергатора. В якості придатних розчинників і диспергаторів можна назвати нижчі або вищі спирти як, наприклад, етанол, ізопропанол, бутанол, деканол, додеканол і т.п., нижчі або вищі гліколі і їх прості моно- або діапкілові ефіри як, наприклад, етиленгліколь, пропіленгліколь, діетиленгліколь, тетраетиленгліколь, тетрапропіленгліколь і т.п., низькКо- до середньокиплячі аліфатичні, ароматичні або циклоаліфатичні вуглеводні як, наприклад, толуол, ксилол, нафта і т. п., легкі до середні мінеральні масла, дистиляти масла, природні або синтетичні масла і їх похідні, а також суміші двох або більше зазначених розчинників. Обидва компоненти, сполука аміну і сполука солі металу, звичайно змішують при атмосферному тиску і при температурі від 15 до 100"С, переважно від 20 до 7076.

Запропоновані важкі масла відрізняються тим, що вони містять описану добавку. Ефективна кількість добавки у важкому маслі може коливатися у широких межах. Загалом дане масло містить від 2 до 2000 частин на мільйон добавки, краще від 100 до 1000 частин на мільйон.

Запропонована добавка і важкі масла, які містять дану добавку, мають особливо вигідну сукупність властивостей, що напевно обумовлено випадково сильним синергетичним ефектом запропонованої комбінації компонентів а) і б). Наприклад, добавка є в маслі в розчиненому або високодисперсному вигляді. | в маслах, які містять велику кількість асфальтенів та/або інших високомолекулярних сполук, усі нерозчинні компоненти добре емульговані або дисперговані. Це відноситься і до мулів, так що практично запобігається або ж помітно знижується утворення мулу. Крім того, запропонована добавка є ефективним агентом покращення згорання. Вона забезпечує повне згорання важких масел при одночасному зниженні утворення сажі. Тобто, запропоновані важкі масла у несподівано високому ступені виконують вищенаведені вимоги. Внаслідок згаданої ди за допомогою запропонованої добавки одержують масла, що далі мають ще такі позитивні властивості: покращена стійкість при збереженні (знижене виділення нерозчинних компонентів), покращена здатність до перекачування насосом завдяки низкій в'язкості, більш тривалий термін служби фільтрувальних систем, покращення поведінки! при ін'єкції в пристрої згорання, що додатково сприяє оптимізації згорання, і підвищений захист від корозії для всіх пристроїв завдяки гарній інгібуючій корозію дії добавки. Тому запропоновані важкі масла у першу чергу використовують в якості палива у промислових установках і електростанціях, а також в якості пального для суднових двигунів.

У нижченаведеному винахід пояснюється за допомогою прикладів і порівняльних прикладів. - Компонент а) запропонованої добавки:

В якості компонента а) використовують сполуки аї, аз і а5, наведені в таблиці 1. - Компонент б) запропонованої добавки:

В якості компонента б) використовують нижчеописані продукти б і б». - Продукт бі:

Жирна кислота, використовувана для одержання продукту бі, являє собою перегнану жирну кислоту, яка складається із суміші виділених із сала жирних кислот і смоляної жирної кислоти з молекулярною вагою приблизно З0бг/моль.

Жирна не З

Вода | бгбл

0,85 л Еесіз, 0,22л жирної кислоти, 0,20л води і 0,80л нафтового дистиляту змішують при кімнатній температурі (15 - 30"С). До отриманої суміші повільно при перемішуванні додають 0,785л МНз (екзотермічна реакція). Суміш при розмішуванні нагрівають до температури 80 - 902С, причому утворюються водна і органічна фази. Утворення фаз можна завершувати шляхом додавання подальшої кількості нафтового дистиляту. Фази розділяють шляхом декантування, причому органічну фазу для відділення залишкової води додатково піддають центрифугуванню. Органічна фаза містить бажану сполуку карбоксилату заліза. - Продукт б»:

Жирна кислота, використовувана для одержання продукту бг2, являє собою алкілбензолсульфокислоту з молекулярною вагою приблизно 322г/моль.

Вода | їбмл (ССС дистилят

Продукт б2, який представляє собою алкілбензолсульфонат заліза, одержують аналогічно продукту 61.

Запропоновані добавки:

Приклад 1 а) 40 ваг. 9о сполука ат б) 60 ваг. 95 органічної солі заліза відповідно до продукту б1

Приклад 2 а) 60 ваг. 9о сполука аз б) 40 ваг. 95 органічної солі заліза відповідно до продукту б2

Приклад З а) 50 ваг. 96 сполука аз б) 50 ваг. 95 органічної солі заліза відповідно до продукту б1

Запропоновані добавки прикладів 1 - З одержують шляхом змішування компонентів а) і б) при температурі приблизно 20 - 607С.

Відповідно до кращого способу одержання добавки в посудину подають спершу компонент а), і в атмосфері азоту нагрівають до температури приблизно 40 - 507С. Потім при зазначеній температурі в атмосфері азоту при розмішуванні додають компонент б) з одержанням запропонованої добавки. У тому випадку, якщо охолоджена до кімнатної температури суміш не має бажаної в'язкості, та/або відбувається поділ фаз, то дані явища можна усувати шляхом додавання до суміші ефективної кількості органічного розчинника, наприклад, нафтового дистиляту.

Випробування запропонованих добавок:

Добавки, отримані відповідно до прикладів 1 - З, випробовують щодо диспергуємості асфальтену і покращення згорання важких масел. Для перевірки диспергуємості асфальтену спершу одержують розчин, який містить асфальтен.

Одержання розчину асфальтенів у толуолі:

Для одержання цього розчину мазутне паливо, що містить асфальтени, піддають екстракції яку проводять таким чином. На першому кроці в склянку подають приблизно З0г мазутного палива, і додають приблизно З00мл складного етилового ефіру оцтової кислоти.

Отриману суміш розмішують протягом 2 годин при температурі 40"С, а потім залишають стояти протягом 24 годин, після чого пропускають через простий пористий фільтр. На другому кроці фільтрувальний залишок подають в звичайну екстракційну гільзу апарата Сокслета, і екстрагують протягом приблизно 2 годин, причому використовують знову приблизно

Зб0Омл складного етилового ефіру оцтової кислоти, причому парафінова частка фільтрувального залишку переходить у фазу складного етилового ефіру оцтової кислоти. На третьому кроці в апараті Сокслета за допомогою приблизно ЗО0Омл пентану відокремлюють смолу. На четвертому кроці за допомогою приблизно ЗООмл толуолу екстрагують асфальтени, причому одержують бажаний розчин асфальтенів у толуолі.

Випробування запропонованих добавок щодо диспергуємості асфальтенів:

Даний дослід здійснюють за правилами ІБО 10307-1:1993 або АБТМ р4370-32 (гаряча фільтрація). Для цього спершу З0г приблизно 10 ваг. 95- ного розчину асфальтену в толуолі змішують із 100мл пентану. У три таких розчини асфальтену в толуолі і пентані при перемішуванні подають по 700 частин на мільйон добавки, отриманої відповідно до прикладів 1, 2 і 3. Отримані дослідні розчини потім обробляють відповідно до зазначених розпоряджень. Результат: запропоновані добавки виконують вимоги досліду.

Випробування запропонованих добавок щодо покращення згорання важких масел:

Даний дослід здійснюють відповідно до правила МО (Спілка німецьких інженерів) Ме 2066, лист 1, причому добавки відповідно до прикладів 1, 2 і З беруть в кількості 500, 700 і 900 частин на мільйон.

Результат: запропоновані добавки виконують вимоги досліду.

Порівняльні приклади 1 - З

У порівняльних прикладах 1 - З сполука а, аз і бі використовують окремо. Три дослідних розчини піддають випробуванню, яке описане вище для запропонованих добавок. Результат: усі три дослідні розчини не виконують вимоги ні щодо диспергуємості асфальтену, ні щодо покращення згорання.

Таким чином, запропоновані добавки мають несподівано високу ефективність відносно диспергування асфальтенів у важких маслах і відносно згорання важких масел; причина цього напевно в несподівано високому синергетичному ефекті компонентів а) і б) добавок. Завдяки позитивному ефекту нової добавки запропоновані масла насамперед мають і властивості, які особливо бажані для їх використання на промислових установках, електростанціях і важких суднових двигунах.

Claims (9)

1. Добавка для покращення властивостей важких масел, що складається в основному з а) 1-99 ваг. о, щонайменше, одного аміну загальної формули (1): Ас енісноу ні, 1 й ; 0 в якій п означає ціле число 1, 2, 3 або 4, А - залишок формули (П)-(У) Кк й і: ли (ФП) ре, -- (ІП) , Кк п-2 п-1 ВаСНО М. ам) В-м (У , (сном о п-3 п-4 причому К означає алкіл із 6-22 атомами вуглецю, і т - ціле число 2, 3 або 4, х - ціле число від 5 до 120, В/ - Н, СНз або Н і СН»з, причому оксіалкіленові залишки розміщені статистично або блоками, 1 б) 1-99 ваг. Уо, щонайменше, однієї розчинної в маслі або диспергованої в маслі нейтральної або основної солі металу першої основної групи періодичної системи елементів, другої основної групи, першої побічної групи, другої побічної групи, четвертої побічної групи, шостої побічної групи, восьмої побічної групи або групи лантаноїдів (рідкоземельних металів) періодичної системи елементів 1 карбонової кислоти, сульфокислоти, естерфосфорної кислоти або естерсірчаної кислоти з вуглеводневим залишком із 8-40 атомами вуглецю, причому ваг. 90 вказані з розрахунку на добавку.

2. Добавка згідно з п. 1, яка відрізняється тим, що компонент а) являє собою амін загальної формули (МІ) А-І-(сн.сн,О),(сН,сно)(СНесН,О) НІ п сн З ; (М) в якій п означає ціле число 1, 2, 3 або 4, А - залишок формул (П1)-(У), а - ціле число від 5 до 30, Ь - ціле число від 5 до 50, с - ціле число від 0 до 40.

3. Добавка згідно з п. 1 або 2, яка відрізняється тим, що компонент б) являє собою сіль металу, де метал вибирають з групи, яка включає лужні метали, лужноземельні метали, мідь,

срібло, цинк, кадмій, титан, цирконій, молібден, хром, вольфрам, залізо, кобальт, нікель, лантан, церій і ітербій, і кислоти, вибраної з групи, яка включає аліфатичні карбонові кислоти з 8-40 атомами вуглецю, димерні жирні кислоти з 36 атомами вуглецю і аліфатичні або ароматичні сульфокислоти з 8-40 атомами вуглецю.

4. Добавка згідно з п. І або 2, яка відрізняється тим, що компонент б) являє собою сіль металу, де метал вибирають з групи, яка включає лужноземельні метали, мідь, цинк, цирконій, молібден, залізо, нікель, церій і ітербій, і кислоти, вибраної з групи, яка включає жирну кислоту з 8-40 атомами вуглецю, димерну жирну кислоту з 36 атомами вуглецю 1 аліфатичну або ароматичну сульфокислоту з 8-40 атомами вуглецю.

5. Добавка згідно з п. 1 або 4, яка відрізняється тим, що вона містить компонент а) в кількості від 20 до 80 ваг. 90, а компонент б) - в кількості від 20 до 80 ваг. 90.

б. Добавка згідно з п. 1 або 4, яка відрізняється тим, що вона містить компонент а) в кількості від 40 до 60 ваг. 90, а компонент б) - в кількості від 40 до 60 ваг. 995.

7. Добавка згідно з п. 1 або 6, яка відрізняється тим, що вона має значення рН від 7,5 до 12.

8. Важкі масла, які відрізняються тим, що вони містять ефективну кількість добавки згідно з п. 1.

9. Важкі масла згідно з п. 8, які відрізняються тим, що вони містять добавку в кількості від 2 до 2000 частин на мільйон.