UA125378C2

UA125378C2 - МОДИФІКОВАНІ ІМУНОГЛОБУЛІНИ ЗІ ЗМІНЕНИМ ЗВ'ЯЗУВАННЯМ FcRn

Info

Publication number: UA125378C2
Application number: UAA201809852A
Authority: UA
Inventors: Стьян Фосс; Ян Тер'є Андерсен; Ян Терье АНДЕРСЕН; Інгер Сандльє; Ингер САНДЛЬЕ
Original assignee: Універшітетет І Осло; Универшитетет И Осло
Priority date: 2016-03-14
Filing date: 2017-03-14
Publication date: 2022-03-02
Also published as: CL2018002639A1; CO2018009687A2; US20190077883A1; MA43773A; US20220348690A1; PH12018501944A1; GEP20217232B; EP3430039A1; TN2018000301A1; WO2017158426A1; CN109071631B; JP2022188205A; IL261783B; CA3011887A1; IL261783B2; MY195541A; SG11201807949WA; ZA202003612B; JP2019518712A; AU2017232546A1

Abstract

Даний винахід належить до композицій та способів для терапії, опосередкованої антитілами. Зокрема, даний винахід належить до модифікованих імуноглобулінів зі зміненим часом напівжиття. 1

Description

Область техніки

Даний винахід відноситься до композицій та способів для терапії, опосередковуваної антитілами. Зокрема, даний винахід відноситься до модифікованих імуноглобулінів зі зміненим періодом напівжиття.

Рівень техніки

Антитіла являють собою імунологічні білки, які зв'язуються зі специфічним антигеном. У більшості ссавців, включаючи людину та мишей, антитіла складаються зі спарених важких і легких поліпептидних ланцюгів. Кожний ланцюг складається з індивідуальних імуноглобулінових доменів (Ід), і, відповідно, для таких білків використовується загальний термін «імуноглобулін».

Кожний ланцюг складається з двох різних областей, які називаються варіабельними та константними областями. Послідовності варіабельних областей легкого та важкого ланцюгів значно відрізняються між антитілами та відповідають за зв'язування з антигеном-мішенню.

Константні області характеризуються меншою різноманітністю послідовностей та відповідають за зв'язування з рядом природних білків, для запуску важливих біохімічних подій. В людини існує п'ять різних класів антитіл, включаючи ІдА (який включає підкласи ІдАТ й ІдА2), дО, ЧЕ,

ЧО (який включає підкласи ІдсС1, Ідс2, доз й Ід4) й ІМ. Відмінною рисою згаданих класів антитіл є їх константні області, хоча у М-області можуть існувати більше тонкі відмінності. На

Фіг. 1 представлене антитіло Ідс1, яке використовується у даному документі як приклад для опису загальних структурних особливостей імуноглобулінів. Антитіла дб являють собою тетрамірні білки, що складаються з двох важких ланцюгів і двох легких ланцюгів. Важкий ланцюг 9 складається з чотирьох доменів імуноглобуліну, з'єднаних у напрямку від М-кінця до С-кінця у порядку МН-СНІ-СН2-СНЗ, що означає варіабельний домен важкого ланцюга, константний домен важкого ланцюга 1, константний домен важкого ланцюга 2 і константний домен важкого ланцюга 3 (також позначається МН-Су1-Су2-СуЗз, що означає варіабельний домен важкого ланцюга, константний у-домен 1, константний у-домен 2 і константний у-домен 3, відповідно).

Легкий ланцюг до складається з двох доменів імуноглобуліну, з'єднаних у напрямку від М-Кінця до С-кінця у порядку МІ-СІ, що означає варіабельний домен легкого ланцюга та константний домен легкого ланцюга, відповідно.

Варіабельна область антитіла містить антигензв'язуючі детермінанти молекули, і, відповідно, визначає специфічність антитіла щодо його антигена-мішені. Варіабельна область називається так оскільки вона найбільше значно відрізняється за послідовністю від інших антитіл того самого класу. Найбільше сильна варіабельність послідовності спостерігається в ділянках, що визначають комплементарність (СОК). Всього існує 6 СОК, по три на важкий ланцюг і легкий ланцюг, які позначаються СОКІ УН, СОК2 МН, СОКЗ МН, СОК!І1 М, СОК2МІ і

СОМКЗ МІ. Варіабельна область за межами СОК називається каркасною ділянкою (ЕК).

Незважаючи на те, що ЕК не настільки різноманітні, як СОК, послідовність каркасних ділянок у різних антитіл може відрізнятися. В цілому, така характерна структура антитіл забезпечує стабільний каркас (ділянка ЕК), на основі якого імунна система може досліджувати істотну різноманітність антигензв'язуючих ділянок (СОМ), забезпечуючи специфічність відносно широкого спектра антигенів. Доступний ряд структур з високим дозволом для різних фрагментів варіабельних областей різних організмів, деякі у незв'язаній формі, а деякі в комплексі з антигеном. Послідовність та структурні особливості варіабельних областей антитіл добре охарактеризовані (Могеа еї аї!., 1997, Віорпуз Спет 68:9-16; Могєа вї аї., 2000, Меїподз 20:267- 279, які повністю включені у даний документ за допомогою посилання), і консервативні ознаки антитіл дозволили розробити множину методик модифікації антитіл (Маупага еї аї., 2000, Аппи

Вем Віотеайа Епд 2:339-376, яка повністю включена у даний документ за допомогою посилання).

Наприклад, існує можливість щеплення СОК з одного антитіла, наприклад, мишачого антитіла, на каркасну ділянку іншого антитіла, наприклад, антитіла людини. Цей метод, що називається в даній області «гуманізація», дозволяє одержувати менше імуногенні терапевтичні засоби на основі антитіл із антитіл із видів, відмінних від людини. Фрагменти, що включають варіабельну область, можуть існувати під час відсутності інших областей антитіла, включаючи, наприклад, антигензв'язуючий фрагмент (Раб), що містить МН-СУ!1 і МН-СІ,, варіабельний фрагмент (Ем), що містить МН і М, одноланцюговий варіабельний фрагмент (5СЕм), що містить МН і Мі, з'єднані разом в одному і тому самому ланцюзі, а також множину інших фрагментів варіабельних областей (І іїшШе еї а!., 2000, Іттипої! Тодау 21:364-370, яка повністю включена у даний документ за допомогою посилання).

Область Ес антитіла взаємодіє з рядом рецепторів і лігандів Ес, забезпечуючи ряд важливих функціональних можливостей, які називаються ефекторними функціями.

В до сайт на області Ес, що містить амінокислоти як з домену СН2, так і домену СНЗ, (610) опосередковує взаємодію з неонатальним рецептором Ес (ЕсКп), рецептором, який забезпечує повернення антитіла після ендоцитозу з ендосоми назад у кровоток (Кадпамап еї аї., 1996, Аппи

Вем СеїїЇ Оем Віо! 12:181-220; СПецйе єї аіІ., 2000, Аппи Рем Іттипо! 18:739-766, які повністю включені у даний документ за допомогою посилання). Цей процес, у комбінації із запобіганням фільтрації нирками завдяки великому розміру повнорозмірної молекули, забезпечує сприятливі періоди напівжиття антитіл у сироватці крові протягом від одного до трьох тижнів. Зв'язування

Ес з ЕсКп також відіграє ключову роль у транспорті антитіл усередині та між клітинами. Сайт зв'язування для ЕсКп на Ес також є сайтом, з яким зв'язуються бактеріальні білки А і б. Міцне зв'язування з цими білками, як правило, застосовують в якості засобу для очищення антитіл, використовуючи афінну хроматографію з носіями на основі білка А або білка С під час очищення білка. Отже, якість згаданої області на Ес важлива як для клінічних властивостей антитіл, так і для їх очищення.

ЕсКп відіграє ключову роль у декількох імунологічних і не імунологічних процесах, оскільки він виступає посередником переносу материнських до плоду, регулює стійкість (до й альбуміну в сироватці крові та транспортує обидва ліганди між різними клітинними компартментами. Крім цього, ЕсКп підсилює презентацію та перехресну презентацію антигена. На відміну від ТКІМ21, який виявляється в цитозолі, ЕсКп являє собою трансмембранний рецептор, який знаходиться переважно у підкислених ендосомах і транспортує свої ліганди за допомогою шляхів рециркуляції або трансцитоплазматичного шляху через шари поляризованих клітин. Однак

ЕсКп також може підсилювати процесинг імунних комплексів з наступною презентацією антигенних пептидів Т-клітинам. Відмінною рисою взаємодії ЕсКп-Ідо є те, що зв'язування ЕсКп з Ес дб суворо залежить від рН, зокрема, зв'язування відбувається при кислому рН і зв'язування або вивільнення відсутнє при нейтральному рН, що є передумовою для опосередковуваного ЕсКп переносу всередині клітин і за їх межі. Модифікація взаємодії ЕсКп-

Ес дб призвела до одержання антитіл з більше коротким або більше тривалим періодом напівжиття з сироватки крові або зі зміненою здатністю до транспортування через клітинні шари. ЕсКп широко експресується й як такий виявляється у різних клітинних положеннях як в гемопоетичних, так і в не гемопоетичних клітинах.

Існує потреба у поліпшених терапевтичних ІдсС, які проявляють підвищене рН-залежне зв'язування з ЕсСАп.

Короткий опис винаходу

Наприклад, згідно з деякими варіантами реалізації, даний винахід відноситься до композиції, яка містить: терапевтичний імуноглобулін зі зміненою афінністю зв'язування у відношенні ЕсКап, причому зазначений імуноглобулін містить щонайменше одну мутацію в області Ес імуноглобуліну. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін відноситься до підкласу Ідс1, Ідс2, ІдСеЗ або Ідс4. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін являє собою гібрид області Ес одного з варіантів імуноглобулінів, описаних у даному документі. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін містить мутації в одному або більше положеннях, вибраних, наприклад, із 311, 434, 428, 438 або 435. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу мутація являє собою, наприклад, Ідс1-3311 В/М434Му/М428Е, Іда1-9311 В/М4З4МУ, ІдДс21-О3118, Іда1-

Мазаму, ІдаЗ3(6)-0311 В/М ЗАМ /М428Е, ІдаЗ3(6)-0311 В/М434М//М4З38Е/Н4З5Н, Ідса1-

М2525/03118/М434МУ/М428Е, Ідсасті1-93118/М434Р/М428Е, | Ід01-03118/М434Му/М4280, 1Іда1-

О311 В/М434Му/М428Е/НАаЗЗК, Іда1-Ї 309К/9311 В/М434Му/М428Е, Іда1-

Г 3098/0311 В/м434Му/М428Е, Іда1-І 3095/9311 /М434У/М428Е або ІдЗ3(5)-

О311Е/М434УМ/М428Е/К435Н (наприклад, константна область імуноглобуліну містить амінокислотну послідовність, вибрану з ЗЕО ІЮ МО: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 або 16, або послідовності, які щонайменше на 9095 (наприклад, 9195, 9295, 9395, 9495, 9595, 96905, 9795, 9895 або 9995) ідентичні 5ЕО ІО МО: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 або 16).

Згідно з додатковими варіантами реалізації даного винаходу запропонована композиція, яка містить: імуноглобулін, що містить щонайменше одну мутацію в області Ес, причому зазначений імуноглобулін характеризується зміненим зв'язуванням з ЕсКп, і при цьому зазначена мутація вибрана, наприклад, з 1Ідс1-3311 8/М434М//М428Е, Ідс1-93118/М434М/, Ідс1-О3118, Іда1-

Г 3098/9311 В/м434Му//М428Е, Іда1-І 3095/9311 /М434У/М428Е або ІдЗ3(5)- бо О311 В/М434Му/М428Е/ВаЗ5БН.

Згідно з іншими варіантами реалізації даного винаходу запропонований імуноглобулін Ідс1 зі зміненим зв'язуванням ЕсКп, причому зазначений імуноглобулін містить мутації ОЗ311К,

М4З4УМ ії М428Е.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу антитіло зв'язується з мішенню, вибраною, наприклад, з маркера раку, цитокіну, маркера інфекційного захворювання або фактора зростання.

Згідно з іншими варіантами реалізації даного винаходу запропоноване застосування імуноглобулінів, описаних у даному документі, для лікування або запобігання захворювання у суб'єкта, що має потребу в цьому. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу захворювання являє собою, наприклад, рак, автоїмунне захворювання, запальне захворювання, відторгнення трансплантата або інфекційне захворювання, однак в обсяг даного винаходу конкретно включені й інші захворювання. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу антитіло зв'язується з мішенню, вибраною, наприклад, з маркера раку, цитокіну, маркера інфекційного захворювання або фактора зростання, однак в обсяг даного винаходу конкретно включені й інші мішені.

Згідно з іншими варіантами реалізації даного винаходу запропонований спосіб лікування або лікування або запобігання захворювання у суб'єкта, який включає: забезпечення імуноглобулінів, описаних у даному документі, суб'єкту, що має потребу в цьому.

Згідно з додатковими варіантами реалізації даного винаходу запропоновані вакцинні композиції, які містять варіанти імуноглобулінів або гібриди областей Ес, описані у даному документі (наприклад, гібридизовані з імуногеном) та їх застосування для індукції імунної відповіді у суб'єкта.

Додаткові варіанти реалізації даного винаходу описані у даному документі.

Короткий опис креслень

На Фіг. 1 представлені результати твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА), що свідчать про зв'язування панелі Ес-модифікованих варіантів П9С12 Ід01 з БсКп людини при рн-б,О (верхня панель) і 7,4 (нижня панель).

На Фіг. 2 представлені сенсограми, отримані методом поверхневого плазмонного резонансу (ЗРК), що свідчать про зв'язування панелі Ес-модифікованих варіантів П9С12 Ідб1 з ЕсКп

З0 людини при рН-б,О0 (7,8-4000,0 нМ) ії рН-7,4 (4000,0 нМ). Ід01-М252у/52541/1256Е був включений в якості контролю.

На Фіг. З представлене зіставлення амінокислотних послідовностей варіантів Ідес1.

Амінокислотна послідовність константного домену Ес-модифікованих варіантів Ідс1.

На Фіг. 4 представлені послідовності з Фігури 3.

На Фіг. 5 представлені результати ІФА, що свідчать про зв'язування панелі Ес- модифікованих варіантів п9С12 ІдС1 і (ДОЗ з ЕсКп людини при рН-б,0 і 7,4.

На Фіг. 6 представлені сенсограми 5РК, що свідчать про зв'язування панелі Ес- модифікованих варіантів пП9С12 Ід01 з РсКп людини при рН-б,0 (1000-15,6 нМ) (А-О) і рнН-7,4 (1000 нМ) (Е-Е).

На Фіг. 7 представлені дані про період напівжиття в умовах іп мімо (залишок, 90) (А) варіантів пОС12 ї (В) МІР Ідс1 у мишей лінії Тд32-АІБ", трансгенних за геном ЕсКп людини. МІР - 4- гідроксі-3-йод-5-нітрофенілоцтова кислота.

На Фіг. 8 представлені послідовності варіантів Ід.

Визначення

У даному документі термін «антитіло» використовується в самому широкому змісті та включає різні структури антитіл, включаючи, але не обмежуючись ними, моноклональні антитіла, поліклональні антитіла, поліспецифічні антитіла (наприклад, біспецифічні антитіла) та фрагменти антитіл, за умови, що вони проявляють бажану антигензв'язуючу активність. Термін також включає фрагменти антитіл, що містять область Ес, і гібридні (злиті) білки, які містять область, еквівалентну області Ес імуноглобуліну.

Термін «фрагмент антитіла» відноситься до молекули, відмінної від інтактного антитіла, яка містить частину інтактного антитіла, що зв'язується з антигеном, з яким зв'язується інтактне антитіло. Приклади фрагментів антитіл включають, але не обмежуються ними, Ем, Раб, Раб,

Еаб'-5Н, К(аб)2, молекули одноланцюгових антитіл (наприклад, 5сЕм), діатіла та поліспецифічні антитіла, утворені з фрагментів антитіл.

У даному документі термін «область Ес» використовується для визначення С-кінцевої області важкого ланцюга імуноглобуліну, який містить щонайменше частину константної області. Термін включає нативні послідовності областей Ес і варіанти областей Ес. Відповідно до одного варіанта реалізації даного винаходу область с важкого ланцюга ІдС людини (610) розташована від Суб5226 або від Рго230 до карбоксильного кінця важкого ланцюга. Однак С-

кінцевий лізин (Губз447) області Ес може бути присутнім або може бути відсутнім. Якщо не зазначено інше, нумерація залишків амінокислот в області с або константної області відповідає системі нумерації ЄС, що також називається індексом ЄС, як описано у Карбаї еї аї.,

Зедиєпсез ої Ргоївіпв ої Іттипоіодіса! Іпіегеві, Бій Ей. Рибіїс Неанй 5егуісе, Маїййопаї Іпвійшев ої

Неапн, Веїййезаа, ма., 1991.

У даному документі термін «ефекторні функції» використовується відносно тих видів біологічної активності, що відносяться до області Ес антитіла, які варіюються залежно від ізотипу антитіла. Приклади ефекторних функцій антитіла включають: зв'язування з С14 і комплементзалежну цитотоксичність (СОС), зв'язування з рецептором Ес, антитілозалежну клітинну цитотоксичність (АОСС), фагоцитоз; секрецію цитокінів, опосередковуване імунними комплексами поглинання антигена антигенпрезентуючими клітинами, придушення активності рецепторів клітинної поверхні (наприклад, рецептора В-клітин) й активацію В-клітин. Термін «дикий тип», якщо він використовується відносно білка, відноситься до білків, що кодуються геномом клітини, тканини або організму, за винятком білка, який обробляють для одержання синтетичних білків.

Термін «антигензв'язуючий домен» відноситься до частини антигензв'язуючої молекули, яка містить область, що специфічно зв'язується й є комплементарною частині або повнорозмірному антигену. У випадку великого антигена антигензв'язуюча молекула може зв'язуватися тільки з певною частиною антигена, ця частина називається епітопом. Антигензв'язуючий домен може бути забезпечений, наприклад, одним або більше варіабельними доменами антитіла (що також називаються варіабельними областями антитіла). Переважно антигензв'язуючий домен містить варіабельну область легкого ланцюга антитіла (МІ) та варіабельну область важкого ланцюга антитіла (МН).

Термін «химерне» антитіло відноситься до антитіла, в якому частина важкого та/або легкого ланцюга отримана з конкретного джерела або виду, тоді як інша частина важкого та/або легкого ланцюга отримана з іншого джерела або виду. Наприклад, для химерних антитіл компоненти, що не зв'язують антиген, можуть бути отримані з широкої різноманітності видів, включаючи приматів, таких як шимпанзе та людина. Гуманізовані антитіла є особливо переважною формою химерних антитіл.

Термін «клас» антитіла відноситься до типу константного домену або константної області, яку містить важкий ланцюг антитіла. Існує п'ять основних класів антитіл: ІдА, дО, ІДЕ, дос й ІДМ, і деякі з них можуть бути далі розділені на підкласи (ізотипи), наприклад, Іде, ІДС», ІдСіз, ІДС,

ІдА; й ІдА». Константні домени важкого ланцюга, які відповідають різним класам імуноглобулінів, називаються а, ВД, 0, є, м і р.

Мається на увазі, що термін «область, еквівалентна області Ес імуноглобуліну» включає природні алельні варіанти області Ес імуноглобуліну, а також варіанти, що містять зміни, які дають заміни, додавання або делеції, але які суттєво не знижують здатність імуноглобуліну опосередковувати ефекторні функції (такі як антитілозалежна клітинна цитотоксичність).

Наприклад, одна або більше амінокислот можуть бути вилучені з М-кінця або С-кінця області Ес імуноглобуліну без істотної втрати біологічної функції. Такі варіанти можуть бути вибрані відповідно до загальних правил, відомих в даній області техніки, так, щоб впливати на активність (див., наприклад, Воу/іє, у. О. еї аіІ., Зсіеєпсе 247:1306-10 (1990)).

Термін «каркас» або «ЕК» відноситься до залишків варіабельного домену, відмінних від залишків гіперваріабельної ділянки (НМК) (або СОМ). ЕК варіабельного домену зазвичай складається з чотирьох доменів ЕК: ЕК, ЕК2, ЕКЗ і ЕК4. Відповідно, послідовності НМК і ЕК зазвичай розташовані у наступній послідовності у МН (або М): ЕК1-НІ(І1)-ЕН2-Н2(І2)-ЕВЗ-

НЗ(І3)-ЕНА.

У даному документі терміни «повнорозмірне антитіло», «інтактне антитіло» та «ціле антитіло» використовуються як взаємозамінні для позначення антитіла, що має структуру, яка по суті аналогічна структурі нативного антитіла, або містить важкі ланцюги, які містять область

Ес, визначену в даному документі. «Консенсусний каркас людини» являє собою каркас, який представляє амінокислотні залишки, що найбільше часто зустрічаються, у вибірці каркасних послідовностей МІ або УНН імуноглобуліну людини. Зазвичай послідовності МІ. або МН імуноглобуліну людини вибирають з підгрупи послідовностей варіабельних доменів. Зазвичай підгрупа послідовностей являє собою підгрупу, описану в Карбаї еї а!., Зедоепсез ої Ргоїеїп5 ої Іттипої!одісаї Іпіегеві, БІК Еайоп, МІН

Рибіїсайоп 91-3242, ВеїШезаа Ма. (1991), моІ5. 1-3. Відповідно до одного варіанта реалізації даного винаходу у випадку МІ. підгрупа являє собою підгрупу каппа І, описану в Карбаї еї а!., див. вище. Відповідно до одного варіанта реалізації даного винаходу у випадку МН підгрупа являє (610) собою підгрупу Ії, описану в Кабаї еї аї!., див. вище.

«Гуманізоване» антитіло відноситься до химерного антитіла, яке містить залишки амінокислот з НМК виду, відмінного від людини, і залишки амінокислот з ЕК людини. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу гуманізоване антитіло буде містити по суті всі з щонайменше одного та зазвичай двох варіабельних доменів, у яких всі або по суті всі НУК (наприклад, СОК) відповідають НУК антитіла, відмінного від антитіла людини, і всі або по суті всі ЕК відповідають ЕК антитіла людини. Гуманізоване антитіло необов'язково може містити щонайменше частину константної області антитіла, отриманої з антитіла людини. «Гуманізована форма» антитіла, наприклад, антитіла, відмінного від антитіла людини, відноситься до антитіла, яке піддавалося гуманізації.

У даному документі термін «гіперваріабельна ділянка» або «НМЕ» відноситься до кожної з ділянок варіабельного домену антитіла, послідовності яких є гіперваріабельними й/або утворюють структурно визначені петлі («гіперваріабельні петлі»). Зазвичай нативні чотирьохланцюгові антитіла містять шість НМЕ; три у МН (НІ, Н2, НЗ) ітри у МІ (11,12, 3). НУК зазвичай містять залишки амінокислот з гіперваріабельних петель та/або з «ділянок, що визначають комплементарність» (СОК), причому СОК мають найвищу варіабельність послідовності та/або беруть участь у розпізнаванні антигена. За винятком СОКІ у МН, СО зазвичай містять залишки амінокислот, які утворюють гіперваріабельні петлі. Гіперваріабельні ділянки (НМК) також називаються ділянками, що визначають комплементарність (СОК), й у даному документі ці терміни використовуються як взаємозамінні стосовно частин варіабельної області, які утворюють антигензв'язуючі ділянки. Ця конкретна ділянка була описана в роботі

Кабаї еї аїІ., 0.5. Оері. ої Неакп апа Нитап Зегмісе5, «Зедиепсез ої Ргоїеїіп5 ої Іттипо|одісаї

Іпеге5і» (1983) і СпоїШйіа еї аїЇ., У. Мої. Віої. 196:901-917 (1987), де визначення включають перекривання або підгрупи амінокислотних залишків при порівнянні один з одним. Проте, застосування будь-якого визначення для позначення СОР антитіла або його варіантів включене в термін, визначений та використовуваний у даному документі. Відповідні залишки амінокислот, які включають СОК, як визначено в кожному із цитованих вище документів, для порівняння представлені нижче в таблиці 1. Точні номери залишків, які включають конкретний СОК, будуть варіювати залежно від послідовності та розміру СОК. Фахівці в даній області техніки зазвичай можуть визначити, які залишки містять конкретний СОК з урахуванням амінокислотної послідовності варіабельної області антитіла.

Термін «варіант» і «мутант» стосовно до поліпептиду відноситься до амінокислотної послідовності, яка відрізняється за однією або більше амінокислотами від іншого, зазвичай родинного поліпептиду. Варіант може мати «консервативні» зміни, при яких замінена амінокислота має подібні структурні або хімічні властивості. Один тип консервативних замін амінокислот відноситься до взаємозамінності залишків, що мають подібні бічні ланцюги.

Наприклад, група амінокислот, що мають аліфатичні бічні ланцюги, включає гліцин, аланін, валін, лейцин й ізолейцин; група амінокислот, що мають аліфатичні гідроксильні бічні ланцюги, включає серин і треонін; група амінокислот, що мають амідвмісні бічні ланцюги, включає аспарагін і глутамін; група амінокислот, що мають ароматичні бічні ланцюги, включає фенілаланін, тирозин і триптофан; неприродні амінокислоти, такі як п-амінофенілаланін; група амінокислот, що мають основні бічні ланцюги, включає лізин, аргінін і гістидин; і група амінокислот, що містять бічні ланцюги, включає цистеїн і метіонін. Переважні групи консервативних замін амінокислот включають: валін-лейцин-ізолейцин, фенілаланін-тирозин, лізин-аргінін, аланін-валін й аспарагін-глутамін. Рідше варіант може містити «неконсервативні» зміни (наприклад, заміну гліцину триптофаном). Подібні незначні зміни також можуть включати делеції або вставки амінокислот (тобто додавання) або і те, й інше. Вказівки з визначення того, які та скільки залишків амінокислот можна замінити, вставити або вилучити без усунення біологічної активності, можна одержати за допомогою комп'ютерних програм, добре відомих в даній області техніки, наприклад, програмного забезпечення ОМАбІаг. Варіанти можна випробовувати у функціональних кількісних дослідженнях. Переважні варіанти мають менше 1095 і переважно менше 595 і ще більше переважно менше 295 змін (незалежно від того представляють вони заміни, делеції та т.п.). Для заміни амінокислот використовують наступну номенклатуру: вихідна амінокислота, положення, заміняюча амінокислота. Відповідно, заміна лізину аланіном у положенні 573 позначається як «К57ЗА» і заміна лізину проліном у положенні 573 позначається як К57ЗР. Множинні мутації розділяють шляхом додавання оцінок («як») або «/», наприклад, «СіІу205Агд я бег411Рпе» або «с205К/5411РЕ», які представляють мутації у положеннях 205 і 411 при заміні гліцину (5) аргініном (К) і серину (5) фенілаланіном (Б), відповідно.

Подібність між двома амінокислотними послідовностями або між двома нуклеотидними (610) послідовностями описується параметром «ідентичність». Для цілей даного винаходу ступінь ідентичності між двома амінокислотними послідовностями визначається з використанням алгоритму Нідлмана-Вунша (Меедіетап апа УУсп5сп, 1970, 9У. Мої. ВіоІ!. 48: 443-453), який застосовується у програмі Меедіе пакета ЕМВО55 (ЕМВО55: Європейський пакет відкритого програмного забезпечення з молекулярної біології, Кісе еї аї!.,, 2000, Тгтепаз іп Сепеїйсв 16: 276- 277), переважно версії 3.0.0 або більше пізньої. Необов'язкові використані параметри 11644.000-ЕР7 включають штраф за відкриття прогалини 10, штраф за розширення прогалини 0,5 і матрицю замін ЕВ О5ОМ62 (ЕМВО55 версія ВГОБИОМб62). Результат програми Мееаіе, позначений як «сама довга ідентифікація» (отриманий з використанням функції -побгієї), використовується в якості відсотка ідентичності та розраховується у такий спосіб: (Ідентичні залишких100)/(Довжина зіставлення -- загальна кількість прогалин при зіставленні).

Вираження «положення амінокислоти, що відповідає» положенню в еталонній послідовності й аналогічне вираження призначене для ідентифікації залишку амінокислоти, який у первинній або просторовій структурі відповідає конкретному положенню в еталонній послідовності.

Фахівець в даній області техніки зрозуміє, що це можна зробити шляхом зіставлення конкретної послідовності з еталонною послідовністю й ідентифікації залишку амінокислоти, який зіставляється з конкретним положенням в еталонній послідовності.

Вираження Хппп означає амінокислотний залишок Х, розташований у положенні, що відповідає положенню ппп в Н5ЗА, і вираз ХпппуУ означає заміну будь-якої амінокислоти Х, розташованої у положенні, що відповідає положенню ппп в Н5А, залишком амінокислоти У.

У даному документі термін «афінність» відноситься до міри міцності зв'язування між двома членами пари зв'язування, наприклад, імуноглобуліном і ЕсКп. Ка означає константу дисоціації та має розмірність молярності. Константа афінності є зворотньою константі дисоціації.

Константа афінності іноді використовується як загальний термін для опису хімічної сполуки. Це пряма міра енергії зв'язування. Натуральний логарифм К лінійно зв'язаний з вільною енергією зв'язування, енергією Гіббса, через рівняння Або --КТ І М(К), де Е являє собою газову постійну, і температура вказується в градусах Кельвіна. Афінність може бути визначена експериментально, наприклад, за допомогою поверхневого плазмонного резонансу (ЗРК) з використанням комерційно доступних блоків Віасоге РЕ (СЕ НеайПсаге).

У даному документі термін «в умовах, при яких у зазначеного суб'єкта розвивається імунна відповідь» відноситься до будь-якої якісної або кількісної індукції, генерації та/або стимуляції імунної відповіді (наприклад, вродженої або набутої).

У даному документі термін «імунна відповідь» відноситься до відповіді імунної системи суб'єкта. Наприклад, імунні відповіді включають, але не обмежуються ними, детектовану зміну (наприклад, збільшення) активації ТоїІ-рецептора, експресії та/або секреції лімфокіну (наприклад, цитокіну (наприклад, цитокінів типу Тй1 або Тп2) або хемокіну), активації макрофагів, активації дендритних клітин, активації Т-клітин (наприклад, СО4: або СО8: Т- клітин), активації МК-клітин й/або активації В-клітин (наприклад, вироблення та/або секреції антитіл). Додаткові приклади імунних відповідей включають зв'язування імуногена (наприклад, антигена (наприклад, імуногенного поліпептиду)) з молекулою ГКГС й індукцію відповіді цитотоксичного Т-лімфоцита («СТІ»), індукцію відповіді В-клітин (наприклад, вироблення антитіл) і/або відповіді хелперних Т-лімфоцитів і/або відповіді гіперчутливості вповільненого типу (ОТН) на антиген, з якого отриманий імуногенний поліпептид, розмноження (наприклад, збільшення популяції клітин) клітин імунної системи (наприклад, Т-клітин, В-клітин (наприклад, на будь-якій стадії розвитку (наприклад, плазматичних клітин) і посилення процесингу та презентації антигена антигенпрезентуючими клітинами. Імунна відповідь може бути націлена до імуногенів, які імунна система суб'єкта розпізнає як чужорідні (наприклад, чужорідні антигени мікроорганізмів (наприклад, патогенів) або автоантигени, розпізнані як чужорідні). Отже, слід розуміти, що у даному документі термін «імунна відповідь» відноситься до будь-якого типу імунної відповіді, включаючи, але не обмежуючись ними, вроджені імунні відповіді (наприклад, активацію сигнального каскаду за участю ТоїІ-рецептора), опосередковувані клітинами імунні відповіді (наприклад, опосередковувані Т-клітинами відповіді (наприклад, антигенспецифічними

Т-клітинами) і неспецифічними клітинами імунної системи) і гуморальні імунні відповіді (наприклад, опосередковувані В-клітинами відповіді (наприклад, за допомогою вироблення та секреції антитіл у плазму крові, лімфу та/або тканинні рідини). Термін «імунна відповідь» включає всі аспекти здатності імунної системи суб'єкта відповідати на антигени й/або імуногени (наприклад, вихідна відповідь на імуноген (наприклад, патоген), а також придбані відповіді (наприклад, пам'ять), які є результатом адаптивної імунної відповіді).

У даному документі термін «імунітет» відноситься до захисту від захворювання (наприклад, до запобігання або ослаблення (наприклад, придушення) ознаки, симптому або стану (610) захворювання) при впливі мікроорганізму (наприклад, патогена), здатного викликати захворювання. Імунітет може бути вродженим (наприклад, не адаптивні (наприклад, не набуті) імунні відповіді, які існують під час відсутності попереднього впливу антигена) і/або набутим (наприклад, імунні відповіді, які опосередковують В і Т-клітинами після попереднього впливу антигена (наприклад, які проявляють підвищену специфічність та реактивність відносно антигена)).

У даному документі термін «імуноген» відноситься до агента (наприклад, мікроорганізму (наприклад, бактерії, вірусу або грибка) та/або його частини або його компонента (наприклад, білкового антигена)), який здатний викликати імунну відповідь у суб'єкта. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуногени викликають імунітет проти імуногена (наприклад, мікроорганізму (наприклад, патогена або патогенного продукту)).

Термін «сполука, що випробовується (тестована)» відноситься до будь-якої хімічної сполуки, фармацевтичного препарату, лікарського препарату та тому подібному, яка може застосовуватися для лікування або запобігання захворювання, недуги, нездужання або порушення функції організму або може іншим способом змінити фізіологічний або клітинний статус зразка. Сполуки, що випробовуються, включають як відомі, так і потенційні терапевтичні сполуки. Сполука, що випробовується, може бути визначена як терапевтична шляхом скринінгу з використанням способів скринінгу згідно з даним винаходом. «Відома терапевтична сполука» відноситься до терапевтичної сполуки, яка, як було показано (наприклад, за допомогою досліджень на тваринах або попереднього досвіду застосування в людини), є ефективною у такому лікуванні або запобіганні.

Термін «зразок» використовується тут у самому широкому змісті. У даному документі термін «зразок» використовується у самому широкому змісті В одному варіанті термін може відноситися до зразка тканини. В іншому варіанті термін призначений для включення зразка або культури, отриманої з будь-якого джерела, в тому числі біологічного. Біологічні зразки можуть бути отримані від тварин (включаючи людину) і включають рідини, тверді речовини, тканини та гази. Біологічні зразки включають, але не обмежуються ними, продукти крові, такі як плазма, сироватка та таке інше. Ці приклади не слід розглядати як обмежуючі типи зразків, застосовні згідно з даним винаходом. Зразок, який приблизно містить хромосому людини або послідовності, пов'язані з хромосомою людини, може містити клітину, хромосоми, виділені з клітини (наприклад, при розбіжності метафазних хромосом), геномну ДНК (у розчині або пов'язану з твердою підкладкою, такою як підкладка для проведення Саузерн-блотингу), РНК (у розчині або пов'язану з твердою підкладкою, такою як підкладка для проведення Нозерн- блотингу), КДНК (у розчині або пов'язану з твердою підкладкою) і таке інше. Зразок, який можливо містить білок, може містити клітину, частину тканини, екстракт, що містить один або більше білків, і таке інше.

Константа афінності іноді використовується як загальний термін для опису хімічної сполуки. Це пряма міра енергії зв'язування. Натуральний логарифм К лінійно зв'язаний з вільною енергією зв'язування, енергією Гіббса рівнянням АСо - -КТ І М(К), де К являє собою газову постійну, і температура вказується в градусах Кельвіна. Афінність може бути визначена експериментально, наприклад, за допомогою поверхневого плазмонного резонансу (ЗРК) з використанням комерційно доступних блоків Віасоге 5РЕ (СЕ Неайсаге).

У даному документі термін «імунна відповідь» відноситься до відповіді імунної системи суб'єкта. Наприклад, імунні відповіді включають, але не обмежуються ними, детектовану зміну (наприклад, збільшення) активації ТоїІ-рецептора, експресії та/або секреції лімфокіну (наприклад, цитокіну (наприклад, цитокінів типу Тп1 або Тп2) або хемокіну), активації макрофагів, активації дендритних клітин, активації Т-клітин (наприклад, СО4: або СО8: Т- клітин), активації МК-клітин й/або активації В-клітин (наприклад, вироблення та/або секреції антитіл). Додаткові приклади імунних відповідей включають зв'язування імуногена (наприклад, антигена (наприклад, імуногенного поліпептиду)) з молекулою ГКГС й індукцію відповіді цитотоксичного Т-лімфоцита («СТІ»), індукцію відповіді В-клітин (наприклад, вироблення антитіл) і/або відповіді хелперних Т-лімфоцитів і/або відповіді гіперчутливості вповільненого типу (ОТН) на антиген, з якого отриманий імуногенний поліпептид, розмноження (наприклад, збільшення популяції клітин) клітин імунної системи (наприклад, Т-клітин, В-клітин (наприклад, (610) на будь-якій стадії розвитку (наприклад, плазматичних клітин) і посилення процесингу та презентації антигена антигенпрезентуючими клітинами. Імунна відповідь може бути націлена до імуногенів, які імунна система суб'єкта розпізнає як чужорідні (наприклад, чужорідні антигени мікроорганізмів (наприклад, патогенів) або автоантигени, розпізнані як чужорідні). Отже, слід розуміти, що у даному документі термін «імунна відповідь» відноситься до будь-якого типу імунної відповіді, включаючи, але не обмежуючись ними, вроджені імунні відповіді (наприклад, активацію сигнального каскаду за участю ТоїІ-рецептора), опосередковувані клітинами імунні відповіді (наприклад, опосередковувані Т-клітинами відповіді (наприклад, антигенспецифічними

Т-клітинами) і неспецифічними клітинами імунної системи) і гуморальні імунні відповіді (наприклад, опосередковувані В-клітинами відповіді (наприклад, за допомогою вироблення та секреції антитіл у плазму крові, лімфу та/або тканинні рідини). Термін «імунна відповідь» включає всі аспекти здатності імунної системи суб'єкта відповідати на антигени й/або імуногени (наприклад, вихідна відповідь на імуноген (наприклад, патоген), а також набуті відповіді (наприклад, пам'ять), які є результатом адаптивної імунної відповіді).

У даному документі термін «імунітет» відноситься до захисту від захворювання (наприклад, до запобігання або ослаблення (наприклад, придушення) ознаки, симптому або стану захворювання) при впливі мікроорганізму (наприклад, патогена), здатного викликати захворювання. Імунітет може бути вродженим (наприклад, не адаптивні (наприклад, не придбані) імунні відповіді, які існують під час відсутності попереднього впливу антигена) і/або набутим (наприклад, імунні відповіді, які опосередковуються В- і Т-клітинами після попереднього впливу антигена (наприклад, В- і Т-клітинами, які проявляють підвищену специфічність та реактивність відносно антигена)).

Докладний опис винаходу

Молекула імуноглобуліну складається з двох ідентичних важких і двох ідентичних легких поліпептидних ланцюгів, утримуваних разом міжланцюговими дисульфідними зв'язками. Кожний окремий легкий та важкий ланцюг складається в області, які містять приблизно 110 амінокислот, що припускає консервативну тривимірну конформацію. Легкий ланцюг містить одну варіабельну область (що називається МІ) й одну константну область (СІ), тоді як важкий ланцюг містить одну варіабельну область (МН) та три константні області (СНІ, СН2 і СНЗ). Пари областей зв'язуються з утворенням дискретних структур. Зокрема, варіабельні області легкого та важкого ланцюгів, Мі. і МН, зв'язуються з утворенням області «ЕМ», яка містить антигензв'язуючий сайт.

Варіабельні області як важкого, так і легкого ланцюгів демонструють значну варіабельність структури й амінокислотного складу в різних молекулах антитіл, тоді як константні області демонструють незначну варіабельність. Кожне антитіло розпізнає та зв'язує антиген за допомогою сайту зв'язування, обумовленого зв'язком варіабельних областей важкого та легкого ланцюгів в область ЕМ. Варіабельна область легкого ланцюга У. і варіабельна область важкого ланцюга МН конкретної молекули антитіла мають специфічні амінокислотні послідовності, які дозволяють сайту зв'язування антигена приймати конформацію, яка зв'язується з антигенним епітопом, що розпізнається даним конкретним антитілом.

У межах варіабельних областей розташовані ділянки, в яких амінокислотна послідовність дуже сильно відрізняється в різних антитіл. У кожному важкому та легкому ланцюзі знаходяться три цих отак званих «гіперваріабельних» ділянок або «ділянок, що визначають комплементарність» (СОК). Три СОК з легкого ланцюга та три СОК з відповідного важкого ланцюга утворюють антигензв'язуючий сайт.

Амінокислотні послідовності багатьох важких і легких ланцюгів імуноглобулінів визначені, і виявлені дві важливі особливості молекул антитіл. По-перше, кожний ланцюг складається з ряду подібних, але не ідентичних, послідовностей, кожна довжиною приблизно 110 амінокислот.

Кожний з цих повторів відповідає дискретній, компактно складеної області структури білка, відомій як домен білка. Легкий ланцюг складається з двох таких доменів імуноглобуліну, тоді як важкий ланцюг антитіла ідо містить чотири домена.

Друга важлива особливість, виявлена шляхом порівняння амінокислотних послідовностей, полягає в тому, що аміно-кінцеві послідовності як важкого, так і легкого ланцюгів сильно (610) відрізняються між різними антитілами. Варіабельність послідовності обмежена приблизно першими 110 амінокислотами, що відповідають першому домену, тоді як інші домени є константними для ланцюгів імуноглобуліну того самого ізотипу. Аміно-кінцевий варіабельний домен або М-домен важкого та легкого ланцюгів (Мн і Мі, відповідно) разом складають У-область антитіла та надають йому здатність зв'язуватися з конкретним антигеном, тоді як константні домени (С-домени) важких і легких ланцюгів (Сн і Сі, відповідно) складають С-область.

Множина С-доменів важкого ланцюга пронумеровані від аміно-кінця до карбокси-кінця, наприклад, Сні, Сна і т.д.

Домени білка, описані вище, зв'язуються з утворенням більше крупних глобулярних доменів.

Відповідно, повністю згорнута та зібрана молекула антитіла містить три глобулярні частини рівного розміру, з'єднані гнучкою ділянкою поліпептидного ланцюга, відомою як шарнірна область. Кожне плече згаданої У-подібної структури утворене комплексом легкого ланцюга з аміно-кінцевою половиною важкого ланцюга, тоді як кістяк М утворений за допомогою спарювання карбокси-кінцевих половин двох важких ланцюгів. Зв'язок важкого та легкого ланцюгів такий, що домени Мн і Мі спарені, також як і домени Сні і Сі. Домени СНЗ спаровуються один з одним, однак домени Сн2 не взаємодіють; бічні вуглеводні ланцюги, приєднані до доменів Сн2, лежать між двома важкими ланцюгами. Два антигензв'язуючі сайти утворені спареними доменами Ун і Мі на кінцях двох плечей У.

Протеолітичні ферменти (протеази), які розщеплюють поліпептидні послідовності, використовуються для аналізу структури молекул антитіл і для того, щоб визначити, які частини молекули відповідальні за її різні функції. Обмежене розщеплення протеазою папаїном розщеплює молекули антитіл на три фрагменти. Два фрагменти ідентичні та мають антигензв'язуючу активність. Вони називаються фрагменти Бар, тобто антигензв'язуючі фрагменти (Егадтепі апіїдеп Біпаіп3д). Фрагменти Рар відповідають двом ідентичним плечам молекули антитіла, які містять повні легкі ланцюги, спарені з доменами Мн і Сні важких ланцюгів. Інший фрагмент не має антигензв'язуючої активності, але у первісних експериментах було виявлено, що він легко кристалізується й у зв'язку з цим він був названий фрагментом Ес, тобто кристалізованим фрагментом (Егадттепі сгузіаїїї2аріє). Цей фрагмент відповідає спареним доменам Сна і СнЗ3 й є частиною молекули антитіла, яка взаємодіє з ефекторними молекулами та клітинами. Функціональні відмінності між ізотипами важкого ланцюга обумовлені головним чином фрагментом Ес. Шарнірна область, яка з'єднує частини Ес і Бар молекули антитіла, фактично є гнучким тросом, який забезпечує незалежний рух двох плечей Раб, а не жорстким шарніром.

Даний винахід відноситься до композицій та способів опосередковуваного антитілами імунітету проти вірусних мішеней. Зокрема, даний винахід відноситься до модифікованих імуноглобулінів з антивірусною активністю.

Даний винахід забезпечує мутовані імуноглобуліни, що містять одну або більше мутацій, переважно в області Ес або шарнірній області імуноглобуліну. Згідно з переважними варіантами реалізації даного винаходу мутація змінює функцію імуноглобуліну бажаним способом.

Наприклад, згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу запропоноване застосування варіанта імуноглобуліну, що містить щонайменше одну мутацію в області Ес для модуляції зв'язування з БсКп, щоб збільшити період напівжиття антитіла в умовах іп мімо.

Збільшений період напівжиття є переважним для терапевтичних антитіл.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін проявляє змінене зв'язування (наприклад, підвищену або зменшену афінність зв'язування) з РсКп у порівнянні з імуноглобуліном, що не містить мутацію. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін відноситься до підкласу Ідс1, Ідс2, доз або Ідс4. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін містить мутації в одному або більше положеннях, вибраних, наприклад, із 311, 428, 434, 435 або 438, пронумерованих відповідно до системи Кабраї. У тексті даного опису наведене посилання на систему нумерації, описану в

Каваї, Е. А., вї аІ., хХедоепсев ої Ргоївіп5 ої Іттипоіодіса! Іпіегеві (Маїйопаї! Іпвійшев ої Неапнй,

ВеїШпезаа, Ма. (1987) ї (1991)). У згаданих збірниках Кабвраї перераховано багато амінокислотних послідовностей для антитіл для кожного підкласу та перераховані амінокислоти, що найбільше часто зустрічаються, для кожного положення залишку в цьому підкласі. Кабраї використовує метод присвоєння номера залишку кожній амінокислоті у перерахованій послідовності, і цей спосіб присвоєння номерів залишків став звичайним в даній області техніки. У даному описі використовується схема нумерації Кабраї. Стосовно до даного винаходу для присвоєння номера залишку амінокислотної послідовності антитіла-кандидата, яка не включена в збірник Кабаї, слід виконати наступні етапи. У цілому послідовність-кандидат зіставляють (вирівнюють) з будь- якою послідовністю імуноглобуліну або будь-якою консенсусною послідовністю, перерахованою (610) у Кабраї еї аЇ. Зіставлення можна виконувати вручну або за допомогою комп'ютера з використанням загальноприйнятих комп'ютерних програм; прикладом такої програми є програма АїЇїдп 2. Зіставлення може бути полегшене за рахунок використання деяких залишків амінокислот, які є загальними для більшості послідовностей Бар. Наприклад, кожний з легкого та важкого ланцюгів, як правило, містить два цистеїни, що мають однакові номери залишків; у домені Мі два цистеїни, як правило, мають номери залишків 23 і 88, й у домені Мн два залишки цистеїну зазвичай мають номери залишків 22 і 92. Залишки каркаса зазвичай, але не завжди, мають приблизно однакові номери залишків, однак СОК будуть відрізнятися за розміром.

Наприклад, у випадку СОК з послідовності-кандидата, яка довше, ніж СОК у послідовності, описаної у Кабаї еї аї., з якою її зіставляють, зазвичай до номера залишку додають нижні індекси, щоб указати на вставку додаткових залишків. Для послідовностей-кандидатів, які, наприклад, зіставляються з послідовністю, описаною у КаБбаї еї аї., для залишків 34 і 36, але не містять залишку між ними, щоб зіставити його із залишком 35, номер 35 просто не привласнюється залишку.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу, описаними у даному документі, запропоновані варіанти константного ланцюга (наприклад, Ес). Імуноглобуліни, описані у даному документі, не обмежуються конкретними послідовностями СОМ або варіабельної області, та можуть бути отримані або сконструйовані для розпізнавання бажаного антигена або епітопу. Отже, згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу мутація вибрана, наприклад, з 1Ідс1-9311 8/М434М//М428Е, Ідст1-О03118/М434МУ, Ідса1-03118, Ідаст1-МаЗамМу,

Іс 3(6)-0311 В/М434Му/М428Е, ІдаЗ3(6)-0311 В/чМ434М//М4З38Е/Н4З5Н, Іда1-

О311Е/М434УМ/М428Е/К435Н (наприклад, константна область імуноглобуліну містить амінокислотну послідовність, вибрану з ЗЕО ІЮ МО: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 або 16, або послідовностей, які щонайменше на 9095 (наприклад, 9195, 9295, 9395, 9495, 9595, 9690, 9795, 9895 або 9995) ідентичні ЗЕО ІЮО МО: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 або 16).

Відповідно до деяких конкретних варіантів реалізації даного винаходу імуноглобулін містить мутації 0311, М434УМ ії М428Е.

Мутації, описані вище, можуть бути введені у будь-яку підходящу молекулу імуноглобуліну.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін являє собою моноклональне антитіло та переважно отриманий за допомогою рекомбінантних методик.

Моноклональні антитіла до антигенів-мішеней (наприклад, поверхневого білка клітин, наприклад, рецепторів)у одержують за допомогою різних методик, включаючи звичайні методології одержання моноклональних антитіл, такі як методики гібридизації соматичних клітин, описані Копіег апа Міїсїеїп, Маїиге, 256: 495 (1975). Однак згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу переважними є процедури гібридизації соматичних клітин, в обсяг даного винаходу також включені інші методики одержання моноклональних антитіл (наприклад, вірусна або онкогенна трансформація В-лімфоцитів).

Переважною системою на тваринах для одержання гібридом є система на мишах.

Одержання гібридом у мишей є загальноприйнятою процедурою. Протоколи імунізації та методики виділення імунізованих спленоцитів для злиття відомі в даній області техніки. Також відомі партнери для злиття (наприклад, мишачі клітини мієломи) і процедури злиття.

Моноклональні антитіла людини (мАТ), спрямовані проти білків людини, можуть бути отримані з використанням трансгенних мишей, що несуть повну імунну систему людини, але не систему миші. Спленоцити від трансгенних мишей імунізують антигеном, що представляє інтерес, і використовують для одержання гібридом, які виділяють мАТ людини зі специфічною афінністю у відношенні епітопів з білка людини. (Див., наприклад, Умосай еї аї., УМО 91/00906,

Киспепараї єї а!., МО 91/10741; І опбега еї а!., УМО 92/03918; Кау еї аї., УМО 92/03917 (кожний з документів повністю включений у даний документ за допомогою посилання), М. І опрего еї аї.,

Маїшге, 368:856-859 (1994); І... Стееп еї аї., Майте Сепеї., 7:13-21 (1994); 5.Ї. Мотгтізоп еї аї.,

Ргос. Маї. Асай. 5сі. ОБА, 81:6851-6855 (1994); Вишоадетап еї аї., Іттипої., 7:33-40 (1993);

Тиаїоп еї аї., Ргос. Маї. Асад. 5сі. ОБА, 90:3720-3724 (1993); і Вгиддегпап еї аї. Єиг. У). Іттипої., 2171323-1326 (1991)).

Моноклональні антитіла також можуть бути отримані іншими способами, відомими фахівцям в області технології рекомбінантної ДНК. Був розроблений альтернативний спосіб, який називають способом відображення комбінаторних бібліотек антитіл, для ідентифікації та виділення фрагментів антитіл, що мають конкретну антигенну специфічність, який може бути використаний для одержання моноклональних антитіл. (Див., наприклад, забігу еї аї., Ргос. Маї. 10) Асад. Зсі. ОБА, 86:5728 (1989); Низе еї аї!., 5сіепсе, 246:1275 (1989); й Опіапаї еї аї., Ргос. Маї.

Асад. 5сі. ОБА, 86:3833 (1989)). Після імунізації тварини імуногеном, як описано вище, клонують репертуар антитіл отриманого В-клітинного пулу. Відомі способи одержання послідовності ДНК варіабельних областей різноманітної популяції молекул імуноглобулінів з використанням суміші олігомірних праймерів і ПЛР. Наприклад, змішані олігонуклеотидні праймери, що відповідають 5'-лідерним (сигнальний пептид) послідовностям і/або каркасній послідовності 1 (ЕК), а також праймер для консервативної 3'-константної області можуть бути використані для ПЛР- ампліфікації варіабельних областей важкого та легкого ланцюгів з ряду мишачих антитіл. (Див., наприклад, Гагтгіск еї а!., Вібтесппідцев, 11:152-156 (1991)). Аналогічна стратегія також може бути використана для ампліфікації варіабельних областей важкого та легкого ланцюгів людини з антитіл людини (див., наприклад, і агтіск еї аї., Меї(поде5: Сотрапіоп То Меїпоа5 іп Еп7утоїоду, 2:106-110 (1991)).

Химерні моноклональні антитіла миші-людини можуть бути отримані за допомогою методик рекомбінантної ДНК, відомих в даній області техніки. Наприклад, ген, що кодує константну область Ес молекули моноклонального антитіла миші (або іншого виду), розщеплюють за допомогою рестрикційних ферментів для видалення області, що кодує Ес миші, і заміняють її еквівалентною частиною гена, що кодує константну область Ес людини. (див., наприклад,

Кобріпзоп еї аї., РСТ/О586/02269, заявка на Європейський патент 184187, заявка на

Європейський патент 171496, заявка на Європейський патент 173494, МО 86/01533, 05 4816567, заявка на Європейський патент 125023 (кожний з документів повністю включений у даний документ за допомогою посилання), Вейег еї а!., 5сіепсе, 240:1041-1043 (1988); іш еї аї.,

Ргос. Маї. Асад. 5сі. ОБА, 84:3439-3443 (1987); Пи єї аї., у). Іттипої., 139:3521-3526 (1987); 5йп еї а!І., Ргос. Маї. Асай. 5сі. ОБА, 84:214-218 (1987); Мізпітига єї а), Сапс. Вез., 47:999-1005 (1987); Уооад еї аї., Майте, 314:446-449 (1985); і 5Ппам/ еї аї., У. Май). Сапсег Іпві., 80:1553-1559 (1988)).

Химерне антитіло може бути додатково гуманізоване шляхом заміни послідовностей варіабельної області Ем, які безпосередньо не беруть участь у зв'язуванні з антигеном, еквівалентними послідовностями з варіабельних областей Ем людини. Загальні огляди гуманізованих химерних антитіл представлені 5.І.. Мотізоп, Зсіеєпсе, 229:1202-1207 (1985) і ОЇ еї а!., Віо. Тесппідцев, 4:214 (1986). Згадані способи включають виділення, обробку й експресію послідовностей нуклеїнових кислот, які кодують всі або частину варіабельних областей Ем імуноглобуліну з щонайменше одного важкого ланцюга або легкого ланцюга. Джерела підходящої нуклеїнової кислоти добре відомі фахівцям в даній області техніки і, наприклад, можуть бути отримані з 7ЕЗ, гібридоми, що виробляє антитіло до СРІЇБІПа. Рекомбінантна ДНК, що кодує химерне антитіло або його фрагмент, потім може бути клонована у відповідний вектор експресії.

Підходящі гуманізовані антитіла альтернативно можуть бути отримані шляхом заміни СОК (наприклад, О5 5225539 (який повністю включений у даний документ за допомогою посилання),

Чопез сеї аї!., Майте, 321:552-525 (1986); Метпоеуап еї аї., зсіепсе, 239:1534 (1988); і Веїйаіег еї аї.,

У. Іттипої., 141:4053 (1988)). Всі з СОК конкретного антитіла людини можуть бути замінені щонайменше частиною СОК з виду, відмінного від людини, або тільки деякі з СОК можуть бути замінені СОК з виду, відмінного від людини. Необхідно замінити тільки ту кількість СОК, яка необхідна для зв'язування гуманізованого антитіла з рецептором Ес.

Антитіло може бути гуманізоване будь-яким способом, який дозволяє замінити щонайменше частину СОК з антитіла людини СОК, отриманим з антитіла з виду, відмінного від людини. СОК людини можуть бути замінені СОК з виду, відмінного від людини; використовуючи сайт- спрямований мутагенез олігонуклеотиду.

В обсяг даного винаходу також включені химерні та гуманізовані антитіла, в яких певні амінокислоти були замінені, вилучені або додані. Зокрема, переважні гуманізовані антитіла містять заміни амінокислот у каркасній ділянці, такі як ті, які поліпшують зв'язування з антигеном. Наприклад, в гуманізованому антитілі, що містить мишачі СОК, амінокислоти, розташовані у каркасній ділянці людини, можуть бути замінені амінокислотами, розташованими у відповідних положеннях мишачого антитіла. Відомо, що у деяких випадках такі заміни поліпшують зв'язування гуманізованих антитіл з антигеном.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу моноклональне антитіло являє собою мишаче антитіло або його фрагмент. Відповідно до інших переважних варіантів реалізації даного винаходу моноклональне антитіло являє собою бичаче антитіло або його фрагмент. Наприклад, мишаче антитіло може бути отримане за допомогою гібридоми, яка включає В-клітину, отриману від трансгенної миші, що має геном, який містить трансген важкого ланцюга та трансген легкого ланцюга, злиту з імморталізованою клітиною. Антитіла можуть бути (610) різних ізотипів, включаючи, але не обмежуючись ними: ДС (наприклад, Ідс1, Ідс2, Ідсга,

ІЧе2р, Ід62с, ІдОЗ, Ідс4); ІЧМ; ІДА1; ІдДА2; ІдАзес; Ідо; й ІЗЧЕ. Відповідно до деяких переважних варіантів реалізації даного винаходу антитіло являє собою ізотип до. Згідно з іншими переважними варіантами реалізації даного винаходу антитіло являє собою ізотип ІДМ. Антитіла можуть бути повнорозмірними (наприклад, антитіло Ідс1, Ідс2, дОСЗ або Ідс4) або можуть включати тільки антигензв'язуючу частину (наприклад, Раб, Е(ар)2, Ем або одноланцюговий фрагмент Ем).

Згідно з переважними варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін являє собою рекомбінантне антитіло (наприклад, химерне або гуманізоване антитіло), його субодиницю або антигензв'язуючий фрагмент (наприклад, містить варіабельну область або щонайменше ділянку, що визначає комплементарність (СОК)).

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін є одновалентним (наприклад, містить одну пару важких і легких ланцюгів або їх антигензв'язуючих частин). Згідно з іншими варіантами реалізації імуноглобулін є двовалентним (наприклад, містить дві пари важких і легких ланцюгів або їх антигензв'язуючих частин).

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу запропоновані вакцинні композиції, які містять варіант імуноглобуліну або гібрид його Ес й імуногена. Даний винахід не обмежений конкретним складом вакцинної композиції. Фактично вакцинна композиція згідно з даним винаходом може містити один або більше різних агентів на додаток до гібридного білка.

Підходящі агенти або кофактори включають, але не обмежуються ними, ад'юванти, поверхнево- активні речовини, добавки, буфери, солюбілізатори, хелатори, олії, солі, терапевтичні агенти, лікарські препарати, біологічно активні речовини, антибактеріальні засоби та протимікробні агенти (наприклад, антибіотики, противірусні препарати і т.п.). Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу вакцинна композиція, яка містить гібридний білок, містить агент і/або кофактор, який підвищує здатність імуногена індукувати імунну відповідь (наприклад, ад'ювант).

Відповідно до деяких переважних варіантів реалізації даного винаходу присутність одного або більше кофакторів або агентів зменшує кількість імуногена, необхідного для індукції імунної відповіді (наприклад, захисної імунної відповіді (наприклад, захисної імунізації)). Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу присутність одного або більше кофакторів або агентів може бути використана для зсуву імунної відповіді переважно вбік клітинної (наприклад, опосередковуваної Т-клітинами) або гуморальної (наприклад, опосередковуваної антитілами) імунної відповіді. Даний винахід не обмежений типом кофактора або агента, використовуваного в терапевтичному агенті згідно з даним винаходом.

Ад'юванти описані в загальних рисах у Массіпе ЮОезідп--Ше Зирипії апа Адіимапі Арргоаси, під. ред. Ром'єїЇ апа Меумлтап, Рієпит Ргев5, Мем МогК, 1995. Даний винахід не обмежений типом використовуваного ад'юванта (наприклад, для використання в композиції (наприклад, фармацевтичній композиції). Наприклад, згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу підходящі ад'юванти включають сіль алюмінію, таку як гель гідроксиду алюмінію (галун) або фосфат алюмінію. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу ад'ювант може являти собою сіль кальцію, заліза або цинку або може являти собою нерозчинну суспензію ацильованого тирозину, або ацильовані цукри, катіонно- або аніонно-дериватизовані полісахариди, або поліфосфазени.

У цілому імунна відповідь на антиген виробляється в результаті взаємодії антигена з клітинами імунної системи. Імунні відповіді можуть бути загалом розділені на дві категорії: гуморальні й опосередковувані клітинами імунні відповіді (наприклад, історично характеризовані антитільними та клітинними ефекторними механізмами захисту, відповідно). Ці категорії відповіді були названі імунними відповідями типу ТАТ (опосередковувана клітинами відповідь) і типу Тп2 (гуморальна відповідь).

Стимуляція імунної відповіді може бути результатом прямої або непрямої відповіді клітини або компонента імунної системи на втручання (наприклад, вплив імуногена). Імунні відповіді можуть бути виміряні багатьма способами, включаючи активацію, проліферацію або диференціювання клітин імунної системи (наприклад, В-клітин, Т-клітин, дендритних клітин,

АПК, макрофагів, МК-клітин, МКТ-клітин і т.п.); активацію та придушення експресії маркерів і цитокінів; стимуляцію титрів ІдА, ДМ або Ід; спленомегалію (включаючи підвищену клітинність селезінки); гіперплазію та змішані клітинні інфільтрати в різних органах. Інші відповіді, клітини та компоненти імунної системи, які можуть бути оцінені відносно імунної стимуляції, відомі в даній області техніки.

Незважаючи на те, що розуміння механізму не є необхідним для реалізації даного винаходу, і даний винахід не обмежений яким-небудь конкретним механізмом дії, у деяких варіантах реалізації даного винаходу композиції та способи згідно з даним винаходом індукують експресію (610) та секрецію цитокінів (наприклад, макрофагами, дендритними клітинами і СО4» Т-клітинами).

Модуляція експресії конкретного цитокіну може відбуватися локально або системно. Відомо, що профілі цитокінів можуть визначати регуляторні й ефекторні функції Т-клітин в імунних відповідях. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу можуть бути індуковані цитокіни типу ТП1, й, отже, імуностимулюючі композиції згідно з даним винаходом можуть стимулювати антигенспецифічну імунну відповідь типу ТИ1, включаючи цитотоксичні Т-клітини (наприклад, дозволяючи тим самим уникнути небажаних імунних відповідей типу Т2 (наприклад, вироблення цитокінів типу ТП2 (наприклад, ІЛ-13), залучених у збільшення ступеня важкості захворювання (наприклад, індукція ІЛ-13 утворення слизу))).

Цитокіни відіграють певну роль у напрямку відповіді Т-клітин. Хелперні (СО4-») Т-клітини керують імунною відповіддю ссавців за допомогою вироблення розчинних факторів, які діють на інші клітини імунної системи, включаючи В-клітини й інші Т-клітини. Більшість зрілих СО4- Т- хелперних клітин експресують один із двох профілів цитокінів: ТИ1 або Тп2. СО4- Т-клітини типу

ТИ1 секретують ІЛ-2, ІЛ-3, ІФН-у, ГМ-КОФ і високі рівні ФНО-а. ТИ 2-клітини експресують ІЛ-3, ІЛ- 4, ІЛ-5, ІЛ-6, ІЛ-9, ІЛ-10, ІЛ-13, ГМ-КОФ ії низькі рівні ФНО-са. Цитокіни типу ТИ1 стимулюють опосередковуваний клітинами імунітет і гуморальний імунітет, який характеризується перемиканням класу імуноглобуліну на дсг2га у мишей і Ї(ДС1 у людини. Відповіді ТИ також можуть бути пов'язані з гіперчутливістю вповільненого типу й автоїмунним захворюванням.

Цитокіни типу Тп2 насамперед індукують гуморальний імунітет й індукують перемикання класу на Ідс1 й ІФЧЕ. Ізотипи антитіл, пов'язані з відповідями ТП1, зазвичай здатні до нейтралізації й опсонізації, тоді як ті, які пов'язані з відповідями ТП2, більше пов'язані з алергійними реакціями.

Було показано, що декілька факторів впливають на зсув імунної відповіді переважно вбік відповіді типу ТИ! або Тп2. Найбільше добре охарактеризованими регуляторами є цитокіни. ІЛ- 12 й ІФН-у є позитивними регуляторами ТА1 і негативними регуляторами Тп2. ІЛ-12 стимулює вироблення ІФН-у, й ІФН-у забезпечує позитивний зворотний зв'язок для ІЛ-12. ІЛ-4 й ІЛ-10, очевидно, є важливими для встановлення профілю Тп2-цитокінів і зниження рівня вироблення

Тп1-цитокінів.

Відповідно, згідно з переважними варіантами реалізації даного винаходу запропонований спосіб стимуляції імунної відповіді типу ТИ! у суб'єкта, який включає введення суб'єкту композиції, що містить імуноген. Однак згідно з іншими варіантами реалізації даного винаходу запропонований спосіб стимуляції у суб'єкта імунної відповіді типу Тп2 (наприклад, якщо необхідно збалансувати відповідь, опосередковану Т-клітинами), який включає введення суб'єкту композиції, що містить імуноген. Відповідно до додаткових переважних варіантів реалізації даного винаходу ад'юванти можуть застосовуватися (наприклад, можуть бути введені разом з композицією згідно з даним винаходом), щоб зсунути імунну відповідь переважно вбік імунної відповіді типу ТИ1 або Тп2. Наприклад, ад'юванти, які індукують відповіді типу ТП2 або послабляють відповіді типу ТАТ, включають, але не обмежуються ними, галуни, сапоніни та 56р-

А54. Ад'юванти, які індукують відповіді типу ТИ1, включають, але не обмежуються ними, МРІ.,

МОР, ІЗСОМ5, ІЛ-12, ИФН-у і 5В-АБ2.

У композиціях і способах згідно з даним винаходом можна застосовувати декілька інших типів імуногенів типу ТП1 (наприклад, в якості ад'юванта). До них відносяться, крім іншого, перераховані далі імуногени. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу застосовують монофосфорилліпід А (наприклад, зокрема 3З-де-О-ацильований монофосфорилліпід А (30О-МРІ)). ЗО-МРІ. є відомим ад'ювантом, виробленим КіБбі Ігтптипоспет,

Монтана, США. Він часто поставляється у вигляді суміші хімічних сполук З-де-О-ацильованого монофосфорилліпіду А з 4, 5 або 6 ацильованими ланцюгами. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу застосовують дифосфорилліпід А та його З3-де-О-ацильовані варіанти. Кожний із зазначених імуногенів може бути очищений і отриманий способами, описаними у ОВ 2122204В, який повністю включений у даний документ за допомогою посилання. Були описані інші очищені та синтетичні ліпополісахариди (див., наприклад, патент

США Моб005099 й ЕР 0729473, Нідегз еї аї., 1986, Іпі. Агсп. АПІПегау. Іттипої., 79(4):392-6; Ніїдег5 еї аї., 1987, Іттипоіоду, 60(1):141-6; й ЕР 0549074, кожний з яких повністю включений у даний документ за допомогою посилання). Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу

З30-МРГІ. застосовують у формі дисперсного складу (наприклад, складу, що містить частинки з діаметром менше 0,2 мкм, описаного в ЕР 0689454, який повністю включений у даний документ за допомогою посилання).

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу в якості імуногена (наприклад, ад'юванта типу ТА1) у композиції згідно з даним винаходом застосовують сапоніни. Сапоніни є добре відомими ад'ювантами (див., наприклад, І асайе-Юбирої5 апа М/адпег (1996) Рнуютедісіпе мо! 2 рр 363-386). Приклади сапонінів включають Сий А (отриманий з кори (610) південноамериканського дерева ОцйШа)да Заропагіа Моїїпа) та його фракції (див., наприклад,

патент США Ме5057540, Кепвії, Стї Кем Тпег Огид Сатіег Зувзі, 1996, 12 (1-2):1-55; й ЕР 0362279, кожний з яких повністю включений у даний документ за допомогою посилання). Згідно з даним винаходом також передбачено, що підходящими є гемолітичні сапоніни 2057, 0517 і 0521 (фракції ОціїЇ А, очищені за допомогою ВЕРХ; див., наприклад, Кепзвії єї аї. (1991). У. Іттипоіоду 146,431-437, патент США Ме5057540; УМО 96/33739; УМО 96/11711 й ЕР 0362279, кожний з яких повністю включений у даний документ за допомогою посилання). Згідно 3 даним винаходом також передбачено, що підходящими є комбінації 0521 і полісорбату або циклодекстрину (див., наприклад, УМО 99/10008, який повністю включений у даний документ за допомогою посилання).

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу в якості ад'юванта застосовують імуногенний олігонуклеотид, який містить неметильовані динуклеотиди Сро («СрОо»). Сро є абревіатурою для динуклеотидних мотивів цитозин-гуанозин, присутніх у ДНК. Сро відомий в даній області техніки як ад'ювант при введенні як системним шляхом, так і через слизові оболонки (див., наприклад, УМО 96/02555, ЕР 468520, Ррамі5 еї аї., дУ.Іттипої, 1998, 160(2):870- 876; МеСіизКіє апа Оамів, У.Іттипо)!., 1998, 161(9):4463-6 і патент США Ме20050238660, кожний з яких повністю включений у даний документ за допомогою посилання). Наприклад, згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуностимулююча послідовність являє собою пурин-пурин-С-с-піримідин-піримідин; де мотив СО не метильований.

Незважаючи на те, що розуміння механізму не є необхідним для реалізації даного винаходу, і даний винахід не обмежений яким-небудь конкретним механізмом дії, згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу присутність одного або більше олігонуклеотидів Сро активує різні підгрупи імунних клітин, включаючи природні клітини-кілери (які виробляють ІФН-у) і макрофаги. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу олігонуклеотиди Сро додають до складу композиції згідно з даним винаходом для індукції імунної відповіді. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу розчин вільної форми Сро вводять разом з антигеном (наприклад, присутнім у розчині (див., наприклад, МО 96/02555, який включений у даний документ за допомогою посилання). Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу олігонуклеотид Сро ковалентно кон'югований з антигеном (див., наприклад, М/О 98/16247, який включений у даний документ за допомогою посилання) або виготовлений з додаванням носія, такого як гідроксид алюмінію (див., наприклад, Вгалоіої-Мійпамп еї аї.,

Ргос.Ма!й.Асаавзсі., ОБА, 1998, 95(26), 15553-8).

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу ад'юванти, такі як повний ад'ювант

Фрейнда та неповний ад'ювант Фрейнда, цитокіни (наприклад, інтерлейкіни (наприклад, ІЛ-г2,

ІФН-у, ІЛ-4 і т.д.), макрофагальний колонієстимулюючий фактор, фактор некрозу пухлини і т.д.), детоксифіковані мутовані варіанти бактеріального АЮР-рибозилюючого токсину, такого як холерний токсин (СТ), коклюшний токсин (РТ) або термолабільний токсин Е. соїї (ІТ), зокрема,

ЇТ-Кб3 (де амінокислота дикого типу у положенні 63 замінена лізином), ГТ-К72 (де амінокислота дикого типу у положенні 72 замінена аргініном), СТ-5109 (де амінокислота дикого типу у положенні 109 замінена серином) і РТ-КО/5129 (де амінокислота дикого типу у положенні 9 замінена лізином й амінокислота у положенні 129 замінена гліцином) (див., наприклад,

УО93/13202 і УММ092/19265, кожний з яких включений у даний документ за допомогою посилання), а також інші імуногенні речовини (наприклад, ті, які підвищують ефективність композиції згідно з даним винаходом) застосовують з композицією, що містить імуноген згідно з даним винаходом.

Додаткові приклади ад'ювантів, які можна застосовувати у даному винаході, включають полі-дискарбоксилатфенокси)фосфазен (полімер РСРР, Інститут дослідження вірусів, США), похідні ліпополісахаридів, такі як монофосфорилліпід А (МРГ, Кібі ІттипоСпет Кезеагси, Іпс.,

Гамільтон, Монтана, США), мурамілдипептид (МОР, Кібі) і треоніл-мурамілдипептид (-МОР,

Вібі), ОМ-174 (дисахарид глюкозаміну, родинний ліпіду А, ОМ Рпапта ЗА, Мейрин, Швейцарія) і фактор подовження ІеїзпПтапіа (очищений білок Іеї5Пптапіа, Согіха Согрогайоп, Сієтл,

Вашингтон, США).

Ад'юванти можуть бути додані до композиції, що містить імуноген, або ад'ювант може бути приготовлений з носіями, наприклад, ліпосомами або солями металів (наприклад, солями алюмінію (наприклад, гідроксидом алюмінію)) перед комбінуванням або спільним уведенням з композицією.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу композиція, що містить імуноген, містить один ад'ювант. Згідно з іншими варіантами реалізації даного винаходу композиція містить два або більше ад'ювантів (див., наприклад, УМО 94/00153; МО 95/17210; УМО 96/33739;

МО 98/56414; УМО 99/12565; МО 99/11241; ї УМО 94/00153, кожний з яких повністю включений у даний документ за допомогою посилання).

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу композиція, що містить імуноген, містить один або більше мукоадгезивів (див., наприклад, патент США Мо20050281843, який повністю включений у даний документ за допомогою посилання). Даний винахід не обмежений типом використовуваного мукоадгезиву. Фактично, згідно з даним винаходом передбачено, що множину різних мукоадгезивів можна застосовувати у даному винаході, включаючи, але не обмежуючись ними, зшиті похідні поліакрилової кислоти (наприклад, карбопол і полікарбофіл), полівініловий спирт, полівінілпіролідон, полісахариди (наприклад, альгінат і хітозан), гідроксипропілметилцелюлозу, лектини, фімбріальні білки та карбоксиметилцелюлозу.

Незважаючи на те, що розуміння механізму не є необхідним для реалізації даного винаходу, і даний винахід не обмежений яким-небудь конкретним механізмом дії, згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу застосування мукоадгезиву (наприклад, у композиції, що містить імуноген) підсилює індукцію імунної відповіді у суб'єкта (наприклад, при введенні композиції згідно з даним винаходом) внаслідок збільшення тривалості й/або інтенсивності впливу імуногена, який зазнає суб'єкт, при застосуванні мукоадгезиву, у порівнянні з тривалістю й/або інтенсивністю впливу імуногена без застосування мукоадгезиву.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобулін і/або вакцинні композиції застосовують у комбінації з відповідними солями та буферами для доставки композицій суб'єкту. Буфери також застосовують при введенні композиції пацієнту. Водні композиції містять ефективну кількість композиції, диспергованої у фармацевтично прийнятному носії або водному середовищі. Такі композиції також називаються інокулятами.

Вираз «фармацевтично або фармакологічно прийнятний» відноситься до молекулярних частинок і композицій, які не викликають небажаних, алергійних або інших несприятливих реакцій при введенні в організм тварини або людини. У даному документі термін «фармацевтично прийнятний носій» включає будь-які та всі розчинники, дисперсійні середовища, покриття, антибактеріальні та протигрибкові агенти, ізотонічні агенти та сповільнюючі всмоктування агенти та тому подібне. За винятком тих випадків, коли будь-які звичайні середовища або агент несумісні з векторами або клітинами згідно з даним винаходом, в обсяг даного винаходу включене їх застосування в терапевтичних композиціях. В композиції також можуть бути включені додаткові активні інгредієнти.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу активні композиції включають класичні фармацевтичні препарати. Введення згаданих композицій відповідно до даного винаходу здійснюють за допомогою будь-якого звичайного шляху введення за умови, що тканина-мішень доступна для цього шляху. Підходящі шляхи введення включають пероральний, назальний, букальний, ректальний, вагінальний або місцевий шляхи. В іншому варіанті введення можна здійснювати шляхом ортотопічної, внутрішньошкірної, підшкірної, внутрішньом'язової, внутрішньочеревинної або внутрішньовенної ін'єкції.

Композиції також можуть бути введені парентерально або внутрішньочеревинно. Розчини активних сполук у вигляді вільної основи або фармакологічно прийнятних солей одержують у воді підходящим чином змішаної з поверхнево-активною речовиною, такою як гідроксипропілделюлоза. Дисперсії також можуть бути отримані в гліцерині, рідких полієтиленгліколях і їх сумішах і в оліях. При звичайних умовах зберігання та застосування такі препарати містять консервант для запобігання росту мікроорганізмів.

Фармацевтичні форми, придатні для введення шляхом ін'єкції, включають стерильні водні розчини або дисперсії та стерильні порошки для негайного приготування стерильних розчинів або дисперсій для ін'єкцій. Носій може являти собою розчинник або дисперсійне середовище, яке містить, наприклад, воду, етанол, поліол (наприклад, гліцерин, пропіленгліколь та рідкий поліетиленгліколь та т.п.), їх підходящі суміші та рослинні олії. Належну текучість можна підтримувати, наприклад, шляхом застосування покриття, такого як лецитин, шляхом підтримки необхідного розміру частинок у випадку дисперсії та шляхом застосування поверхнево-активних речовин. Запобігання дії мікроорганізмів може бути забезпечене різними антибактеріальними та протигрибковими агентами, наприклад, парабенами, хлорбутанолом, фенолом, сорбіновою кислотою, тимеросалом і т.п. У багатьох випадках переважним може бути включення ізотонічних агентів, наприклад, цукрів або хлориду натрію. Тривале всмоктування композицій для ін'єкцій може бути забезпечене шляхом застосування в композиціях агентів, що сповільнюють всмоктування, наприклад, моностеарату алюмінію та желатину.

Стерильні розчини для ін'єкцій одержують шляхом включення активних сполук в необхідній кількості у підходящому розчиннику з різними іншими інгредієнтами, перерахованими вище, за необхідності з наступною стерилізацією шляхом фільтрації. Зазвичай дисперсії одержують шляхом включення різних стерилізованих активних інгредієнтів у стерильний носій, який містить (610) основне дисперсійне середовище й інші необхідні інгредієнти з тих, які перераховані вище. У випадку стерильних порошків для одержання стерильних розчинів для ін'єкцій переважними способами одержання є способи вакуумного сушіння та сушіння виморожуванням, які дозволяють одержати порошок активного інгредієнта з будь-яким додатковим бажаним інгредієнтом з його розчину, стерилізованого раніше шляхом фільтрації.

Після приготування композиції вводять способом, сумісним з лікарською формою, і в такій кількості, яка є терапевтично ефективною. Склади можуть бути легко введені у вигляді множини лікарських форм, таких як розчини для ін'єкцій, капсули для вивільнення лікарського препарату та тому подібне. Для парентерального введення у водному розчині, наприклад, розчин відповідним чином забуферовують, якщо необхідно, і рідкий розріджувач спочатку роблять ізотонічним за допомогою достатньої кількості сольового розчину або глюкози. Згадані конкретні водні розчини є особливо підходящими для внутрішньовенного, внутрішньом'язового, підшкірного та внутрішньочеревинного введення. Наприклад, одна доза може бути розчинена в 1 мл ізотонічного розчину Масі і додана в 1000 мл рідині для гіподермоклізису або впорснута у запропонований сайт інфузії (див., наприклад, «Кетіпдіоп'є Рпаптасешіса! 5сіепсе5з» 15Іп

Еайіоп, раде5 1035-1038 і 1570-1580). Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу активні частинки або агенти приготовлені у вигляді терапевтичної суміші, що містить від приблизно 0,0001 до 1,0 міліграма або від приблизно 0,001 до 0,1 міліграма, або від приблизно 0,1 до 1,0 міліграма або навіть приблизно 10 міліграмів на дозу або приблизно стільки. Може бути введено декілька доз.

Додаткові склади, які придатні для інших способів уведення, включають вагінальні супозиторії та песарії. Також може застосовуватися ректальний песарій або супозиторій.

Супозиторії являють собою тверді лікарські форми різної маси та форми, зазвичай медикаментозні, для введення у пряму кишку, піхву або уретру. Після вставки супозиторії розм'якшуються, розплавляються або розчиняються у рідинах порожнини. В цілому у випадку супозиторіїв звичайні зв'язуючі агенти та носії можуть включати, наприклад, поліалкіленгліколі або тригліцериди; підходящі супозиторії можуть бути виготовлені з сумішей, що містять активний інгредієнт, кількість якого знаходиться в межах від 0,595 до 1095, переважно 195-295.

Вагінальні супозиторії або песарії зазвичай мають кулеподібну або яйцеподібну форму та масу приблизно 5 г кожний. Вагінальні лікарські препарати доступні в різних фізичних формах, наприклад, кремах, гелях або рідинах, які відступають від класичної концепції супозиторіїв. «Лікування» стосовно до даного винаходу означає полегшення, повністю або частково, симптомів, пов'язаних з розладом або захворюванням, або вповільнення, інгібування або зупинку подальшого прогресування або погіршення цих симптомів або запобігання або профілактику захворювання або розладу в суб'єкта, підданого ризику розвитку захворювання або розладу. Отже, наприклад, лікування вірусної інфекції може включати інгібування або запобігання реплікації вірусу в суб'єкта або зменшення симптомів вірусної інфекції в суб'єкта. У даному документі термін «терапевтично ефективна кількість» сполуки згідно з даним винаходом відноситься до кількості сполуки, яка полегшує, повністю або частково, симптоми, пов'язані з розладом або захворюванням, або сповільнює, інгібує або зупиняє подальше прогресування або погіршення цих симптомів або запобігає або забезпечує профілактику захворювання або розладу в суб'єкта, підданого ризику розвитку захворювання або розладу.

Суб'єктом є будь-яка тварина, яка може одержати користь від уведення сполуки, описаної у даному документі. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу суб'єкт являє собою ссавця, наприклад, людину, примата, собаку, кішку, коня, корову, свиню, гризуна, такого як, наприклад, пацюк або миша. Як правило, суб'єкт є людиною.

Терапевтично ефективна кількість сполуки, описаної у даному документі, що використовується у даному винаході, може варіюватися залежно від шляху введення та лікарської форми. Ефективні кількості сполук згідно з даним винаходом зазвичай перебувають в діапазоні від приблизно 0,001 до 100 мг/кг/доба та більше типово в діапазоні від приблизно 0,05 до 10 мг/кг/ доба. Як правило, сполука або сполуки, що використовуються у даному винаході, вибрані для одержання складу, який має високий терапевтичний індекс. Терапевтичний індекс являє собою співвідношення доз, які викликають токсичну та терапевтичну дію, який може бути виражений як співвідношення ЛдДбзо й ЕДзхо. ЛДво являє собою дозу, летальну для 5095 популяції, і

ЕДбхо являє собою терапевтично ефективну дозу для 5095 популяції. ЛДз5о й ЕДоо визначають за допомогою звичайних фармацевтичних процедур у культурах клітин тварин або в експериментальних тварин.

Згідно з даним винаходом також запропоновані фармацевтичні композиції та лікарські засоби, які можуть бути отримані шляхом комбінування однієї або більше сполук, описаних у даному документі, їх фармацевтично прийнятних солей, їх стереоізомерів, їх таутомерів або їх (610) сольватів, з фармацевтично прийнятними носіями, допоміжними речовинами, зв'язуючими агентами, розріджувачами або тому подібним для інгібування або лікування різновидів первинного та/або метастатичного раку передміхурової залози. Зазначені композиції можуть бути виготовлені у формі, наприклад, гранул, порошків, таблеток, капсул, сиропу, супозиторіїв, ін'єкцій, емульсій, еліксирів, суспензій або розчинів. Розчинні композиції можуть бути приготовлені для різних шляхів уведення, наприклад, перорального, парентерального, місцевого, ректального, назального шляху введення або для введення за допомогою імплантованого резервуара. Парентеральне або системне введення включає, але не обмежується ними, підшкірні, внутрішньовенні, внутрішньочеревинні та внутрішньом'язові ін'єкції. Наступні лікарські форми наведені як приклад і не повинні розглядатися як обмежуючі даний винахід.

У випадку перорального, букального та під'язикового введення порошки, суспензії, гранули, таблетки, пігулки, капсули, гелеві капсули та капсули є прийнятними у вигляді твердих лікарських форм. Вони можуть бути отримані, наприклад, шляхом змішування однієї або більше сполук згідно з даним винаходом або їх фармацевтично прийнятних солей або таутомерів з щонайменше однією добавкою, такою як крохмаль або інша добавка. Підходящі добавки включають сахарозу, лактозу, цукор целюлози, маніт, мальтит, декстран, крохмаль, агар, альгінати, хітини, хітозани, пектини, трагакантову камедь, гуміарабік, желатини, колагени, казеїн, альбумін, синтетичні або напівсинтетичні полімери або гліцериди. Необов'язково пероральні лікарські форми можуть містити інші інгредієнти, щоб полегшити введення, такі як неактивний розріджувач або змащувальні речовини, такі як стеарат магнію, або консерванти, такі як парабен або сорбінова кислота, або антиоксиданти, такі як аскорбінова кислота, токоферол або цистеїн, дезінтегруючий агент, зв'язуючі агенти, загущувачі, буфери, підсолоджувачі, смакові агенти або ароматизатори. Таблетки та пігулки можуть бути додатково оброблені підходящими матеріалами для покриття, відомими в даній області техніки.

Рідкі лікарські форми для перорального введення можуть бути у формі фармацевтично прийнятних емульсій, сиропів, еліксирів, суспензій та розчинів, які можуть містити неактивний розріджувач, такий як вода. Фармацевтичні склади та лікарські засоби можуть бути отримані у вигляді рідких суспензій або розчинів із застосуванням стерильної рідини, такої як, але не обмежуючись ними, олія, вода, спирт і їх комбінації. Фармацевтично прийнятні поверхнево- активні речовини, суспендуючі агенти, емульгуючі агенти можуть бути додані, якщо необхідне пероральне або парентеральне введення.

Як відзначено вище, суспензії можуть включати олії. Підходящі олії включають, але не обмежуються ними, арахісову олію, кунжутну олію, бавовняну олію, кукурудзяну олію та маслинову олію. Суспензійні препарати також можуть містити складні ефіри жирних кислот, такі як етилолеат, ізопропілміристат, гліцериди жирних кислот і гліцериди ацетильованих жирних кислот. Суспензійні склади можуть містити спирти, такі як, але не обмежуючись ними, етанол, ізопропіловий спирт, гексадециловий спирт, гліцерин і пропіленгліколь. У суспензійних складах також можуть застосовуватися прості ефіри, такі як, але не обмежуючись ними, поліетиленгліколь, нафтові вуглеводні, такі як мінеральна олія та вазелін; і вода.

Лікарські форми для ін'єкцій зазвичай включають водні суспензії або масляні суспензії, які можуть бути отримані з використанням підходящого диспергуючого агента або змочувального агента та суспендуючого агента. Форми для ін'єкцій можуть бути присутніми у рідкій фазі або у вигляді суспензії, яку готовлять з використанням розчинника або розріджувача. Прийнятні розчинники або носії включають стерилізовану воду, розчин Рінгера або ізотонічний водний фізіологічний розчин. В іншому варіанті в якості розчинників або суспендуючих агентів можуть застосовуватися стерильні олії. Як правило, олія або жирна кислота є нелеткими, включаючи натуральні або синтетичні олії, жирні кислоти, моно-, ди- або тригліцериди.

У випадку введення шляхом ін'єкції фармацевтичний склад і/або лікарський засіб може являти собою порошок, що підходить для відновлення з використанням відповідного розчину, як описано вище. Приклади підходящих порошків включають, але не обмежуються ними, ліофілізовані порошки, висушені за допомогою ротаційного випаровувача порошки або висушені розпиленням порошки, аморфні порошки, гранули, осади або частинки. У випадку введення шляхом ін'єкції склади необов'язково можуть містити стабілізатори, модифікатори рн, поверхнево-активні речовини, модифікатори біодоступності та їх комбінації.

Для ректального введення фармацевтичні склади та лікарські засоби можуть бути у формі супозиторію, мазі, клізми, таблетки або крему для вивільнення сполуки в кишечнику, сигмовидному вигині ободової кишки та/або прямій кишці. Ректальні супозиторії готують шляхом змішування однієї або більше сполук згідно з даним винаходом або фармацевтично прийнятних солей або таутомерів сполуки з прийнятними носіями, наприклад, олією какао або (610) поліетиленгліколем, який є присутнім у твердій фазі при нормальних температурах зберігання та присутній у рідкій фазі при температурах, які придатні для вивільнення лікарського препарату всередині організму, наприклад, у прямій кишці. Для одержання складів м'якого желатинового типу та супозиторіїв також можна застосовувати олії. Воду, фізіологічний розчин, водний розчин декстрози та розчини родинних цукрів і гліцерини можна застосовувати для одержання суспензійних складів, які також можуть містити суспендуючі агенти, такі як пектини, карбомери, метилцелюлозу, гідроксипропілд«елюлозу або карбоксиметилцелюлозу, а також буфери та консерванти.

Сполуки згідно з даним винаходом можна вводити в легені шляхом інгаляції через ніс або рот. Підходящі фармацевтичні склади для інгаляційного введення включають розчини, спреї, сухі порошки або аерозолі, що містять будь-які підходящі розчинники та необов'язково інші сполуки, такі як, але не обмежуючись ними, стабілізатори, антимікробні агенти, антиоксиданти, модифікатори рН, поверхнево-активні речовини, модифікатори біодоступності та їх комбінації.

Склади для інгаляційного введення містять в якості допоміжних речовин, наприклад, лактозу, поліоксіетилен-З-лауриловий ефір, глікохолат і дезоксихолат. Водні та неводні аерозолі, як правило, застосовують для доставки сполук згідно з даним винаходом шляхом інгаляції.

Зазвичай водний аерозоль одержують шляхом приготування водного розчину або суспензії сполуки зі звичайними фармацевтично прийнятними носіями та стабілізаторами. Носії та стабілізатори можуть бути різними залежно від вимог конкретної сполуки, але зазвичай включають неіонні поверхнево-активні речовини (твіни, плюронові кислоти або поліетиленгліколь), нетоксичні білки, такі як сироватковий альбумін, складні ефіри сорбіту, олеїнову кислоту, лецитин, амінокислоти, такі як гліцин, буфери, солі, цукри або цукрові спирти.

Аерозолі зазвичай одержують з ізотонічних розчинів. Для доставки сполук згідно з даним винаходом також можна застосовувати неводну суспензію (наприклад, у фторвуглецевому пропеленті).

Аерозолі, що містять сполуки для застосування відповідно до даного винаходу, можуть бути зручно доставлені за допомогою інгалятора, розпилювача, герметичної упаковки або аерозольного розпилювача та підходящого пропелента, наприклад, включаючи, але не обмежуючись ними, перебуваючи під тиском дихлордифторметан, трихлорфторметан, дихлортетрафторетан, азот, повітря або діоксид вуглецю. У випадку аерозолю під тиском дозовану лікарську форму можна контролювати за допомогою клапана для доставки дозованої кількості. Капсули та картриджі, наприклад, виготовлені з желатину для застосування в інгаляторі або інсуфляторі, можуть бути приготовлені з використанням порошкової суміші сполуки та підходящої порошкової основи, такої як лактоза або крохмаль.

Доставка аерозолів згідно з даним винаходом за допомогою ультразвукових аерозольних розпилювачів є переважною, оскільки аерозольні розпилювачі зменшують до мінімуму вплив зусилля зсуву на агент, який може призвести до розкладання сполуки.

У випадку назального введення фармацевтичні склади та лікарські засоби можуть являти собою спрей, краплі для носа або аерозоль, що містить підходящий розчинник (розчинники) і необов'язково інші сполуки, такі як, але не обмежуючись ними, стабілізатори, антимікробні агенти, антиоксиданти, модифікатори рН, поверхнево-активні речовини, модифікатори біодоступності та їх комбінації. Для введення у вигляді крапель для носа сполуки можуть бути приготовлені в олійних розчинах або у вигляді гелю. Для введення назального аерозолю може застосовуватися будь-який підходящий пропелент, включаючи стиснене повітря, азот, діоксид вуглецю або низькокиплячий розчинник на вуглеводневій основі.

Лікарські форми для місцевого (включаючи букальне та під'язикове) або черезшкірного введення сполук згідно з даним винаходом включають порошки, спреї, мазі, пасти, креми, лосьйони, гелі, розчини та пластирі. Активний компонент може бути змішаний в стерильних умовах з фармацевтично прийнятним носієм або допоміжною речовиною та з будь-якими консервантами або буферами, які можуть знадобитися. Порошки та спреї можуть бути приготовлені, наприклад, за допомогою допоміжних речовин, таких як лактоза, тальк, кремнієва кислота, гідроксид алюмінію, силікати кальцію та порошок поліаміду або суміші цих речовин.

Мазі, пасти, креми та гелі також можуть містити допоміжні речовини, такі як тваринні та рослинні жири, олії, воски, парафіни, крохмаль, трагакант, похідні целюлози, полієтиленгліколі, силікони, бентоніти, кремнієву кислоту, тальк й оксид цинку або їх суміші.

Трансдермальні пластирі мають додаткову перевагу в забезпеченні контрольованої доставки сполуки згідно з даним винаходом в організм. Підходящі лікарські форми можуть бути отримані шляхом розчинення або диспергування агента у відповідному середовищі.

Підсилювачі всмоктування також можуть бути використані для збільшення потоку сполуки згідно з даним винаходом через шкіру. Швидкість такого потоку можна контролювати за допомогою мембрани, що контролює швидкість або шляхом диспергування сполуки у полімерному матриксі або гелі.

Крім зазначених прикладів лікарських форм, описаних вище, фармацевтично прийнятні допоміжні речовини та носії зазвичай відомі фахівцям в даній області техніки і, отже, включені в обсяг даного винаходу. Підходящі допоміжні речовини та носії описані, наприклад, у керівництві «Кетіпдіоп5 Рпаптасецшіса! Зсіепсе5» Маск Риб. Со., Мем" Уегзеу (1991), яке включено у даний документ за допомогою посилання.

Склади згідно з даним винаходом можуть бути розроблені так, щоб забезпечувати короткочасну дію, швидке вивільнення, тривалу дію та сповільнене вивільнення, як описано нижче. Отже, фармацевтичні склади також можуть бути приготовлені для контрольованого вивільнення або для повільного вивільнення.

Композиції згідно з даним винаходом також можуть містити, наприклад, міцели або ліпосоми або яку-небудь іншу капсульовану форму, або можуть бути введені у формі з уповільненим вивільненням, щоб забезпечити тривале зберігання та/або доставку. Отже, фармацевтичні склади та лікарські засоби можуть бути спресовані в гранули або циліндри й імплантовані внутрішньом'язово або підшкірно в якості депо-ін'єкцій або в якості імплантатів, таких як стенти.

У підходящих імплантатах можуть застосовуватися відомі інертні матеріали, такі як силікони та біорозкладані полімери.

Конкретні дози можна коректувати залежно від умов захворювання, віку, маси тіла, загального стану здоров'я, статі та раціону суб'єкта, інтервалів між уведенням доз, шляхів уведення, швидкості виділення та комбінацій лікарських препаратів. Будь-яка з вищевказаних лікарських форм, що містять ефективні кількості, знаходиться в межах звичайних експериментів і, отже, знаходиться в межах обсягу даного винаходу.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу запропоновані способи та композиції для лікування та запобігання будь-якої кількості розладів. Терапевтичні антитіла можна застосовувати в лікуванні, наприклад, раку, автоїмунного захворювання, інфекції (наприклад, вірусної інфекції) та т.п.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу імуноглобуліни, описані у даному документі, вводять в комбінації з іншим терапевтичним агентом (наприклад, протираковим агентом, імунодепресантом або антивірусним агентом). Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу лікування із застосуванням імуноглобуліну, описаного у даному документі, передує або слідує після лікування з використанням іншого агента з інтервалами, що варіюються від хвилин до тижнів. Згідно з варіантами реалізації даного винаходу, в яких інший агент й імуноглобулін уводять окремо в клітину, зазвичай необхідно переконатися в тому, що інтервал часу між кожною доставкою не є значним, так, що декілька способів лікування зможуть виявити сприятливу комбіновану дію на клітину. У таких випадках передбачається, що клітини вступають в контакт з обома способами впливу протягом приблизно 12-24 годин між ними та більше переважно протягом приблизно 6-12 годин між ними, причому найбільше переважний час затримки становить всього приблизно 12 годин. У деяких ситуаціях бажаним може бути значне збільшення періоду часу для лікування, коли між відповідними введеннями проходить від декількох днів (від 2 до 7) до декількох тижнів (від 1 до 8).

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу застосовують більше одного введення імунотерапевтичної композиції згідно з даним винаходом або іншого агента. Можуть застосовуватися різні комбінації, де імуноглобулін являє собою «А», й інший агент являє собою «В», як показано нижче: А/В/А, В/А/В, В/В/А, А/А/В, В/А/А, А/В/В, В/В/В/А, В/В/А/В, А/А/В/В,

А/В/А/В, А/В/В/А, В/В/А/А, В/А/В/А, В/А/А/В, В/В/В/А, А/А/А/В, В/А/А/А, А/В/АЛА, А/А/В/А, А/В/В/В, вВ/А/В/В, В/В/А/В.

В обсяг даного винаходу включені інші комбінації.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу одна або більше сполук згідно з даним винаходом і додатковий активний агент вводять суб'єкту, частіше людині, у послідовності та протягом інтервалу часу, які дозволяють сполуці діяти разом з іншим агентом, щоб забезпечити більшу користь у порівнянні з користю, отриманою при їх введенні іншим способом.

Наприклад, додаткові активні агенти можуть бути спільно введені шляхом спільного приготування, введені одночасно або введені послідовно у будь-якому порядку в різні моменти часу; однак, якщо зазначені агенти не вводять одночасно, то їх слід вводити досить швидко один за іншим так, щоб забезпечити бажану терапевтичну або профілактичну дію. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу сполуки та додаткові активні агенти діють у проміжки часу, які перекриваються. Кожний додатковий активний агент можна вводити окремо, у будь-якій підходящій формі та за допомогою будь-якого підходящого шляху. Згідно з іншими варіантами реалізації даного винаходу сполуки вводять до, одночасно або після введення додаткових активних агентів.

У різних прикладах сполуки та додаткові активні агенти вводять з інтервалом менше ніж приблизно 1 година, з інтервалом приблизно 1 година, з інтервалом від приблизно 1 години до приблизно 2 годин, з інтервалом від приблизно 2 годин до приблизно З годин, з інтервалом від приблизно З годин до приблизно 4 годин, з інтервалом від приблизно 4 годин до приблизно 5 годин, з інтервалом від приблизно 5 годин до приблизно 6 годин, з інтервалом від приблизно 6 годин до приблизно 7 годин, з інтервалом від приблизно 7 годин до приблизно 8 годин, з інтервалом від приблизно 8 годин до приблизно 9 годин, з інтервалом від приблизно 9 годин до приблизно 10 годин, з інтервалом від приблизно 10 годин до приблизно 11 годин, з інтервалом від приблизно 11 годин до приблизно 12 годин, з інтервалом не більше 24 годин або не більше 48 годин. В інших прикладах сполуки та додаткові активні агенти вводять одночасно. В інших прикладах сполуки та додаткові активні агенти вводять одночасно шляхом спільного приготування.

В інших прикладах сполуки та додаткові активні агенти вводять з інтервалом від приблизно 2 до 4 днів, з інтервалом від приблизно 4 до 6 днів, з інтервалом у приблизно 1 тиждень, з інтервалом від приблизно 1 до 2 тижнів або з інтервалом більше 2 тижнів.

У деяких прикладах сполуки згідно з даним винаходом і необов'язково додаткові активні агенти циклічно вводять суб'єкту. Циклічна терапія включає введення першого агента протягом певного періоду часу з наступним введенням другого агента та/або третього агента протягом певного періоду часу та повторення зазначеного послідовного введення. Циклічна терапія може забезпечити множину переваг, наприклад, зменшити розвиток резистентності до одного або більше способів лікування, уникнути або зменшити побічні ефекти одного або більше способів лікування та/або підвищити ефективність лікування.

В інших прикладах одна або більше сполук згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу та необов'язково додатковий активний агент вводять із застосуванням циклу, тривалістю менше приблизно З тижнів, приблизно один раз кожні два тижні, приблизно один раз кожні 10 днів або приблизно один раз на тиждень. Один цикл може включати введення сполуки згідно з даним винаходом і необов'язково другого активного агента шляхом інфузії протягом приблизно 90 хвилин кожного циклу, приблизно 1 години кожного циклу, приблизно 45 хвилин кожного циклу, приблизно 30 хвилин кожного циклу або приблизно 15 хвилин кожного циклу.

Кожний цикл може включати як мінімум 1 тиждень перерви у введенні, щонайменше 2 тижні перерви у введенні, щонайменше З тижні перерви у введенні. Кількість введених циклів становить від приблизно 1 до приблизно 12 циклів, більше типово від приблизно 2 до приблизно 10 циклів і більше типово від приблизно 2 до приблизно 8 циклів.

Курси лікування можна вводити суб'єкту одночасно, тобто індивідуальні дози додаткових активних агентів уводять окремо, але протягом такого інтервалу часу, що сполука згідно з даним винаходом може виявляти свою дію разом з додатковими активними агентами.

Наприклад, один компонент можна вводити один раз на тиждень у комбінації з іншими компонентами, які можна вводити один раз кожні два тижні або один раз кожні три тижні. Інакше кажучи, схеми дозування здійснюють одночасно, навіть якщо терапевтичні засоби не вводять одночасно або в один і той самий день.

Додаткові активні агенти можуть діяти адитивно або, більше типово, синергічно з сполукою (сполуками) згідно з даним винаходом. В одному прикладі одну або більше сполук згідно з даним винаходом вводять одночасно з одним або більше додатковими активними агентами в одній і тій самій фармацевтичній композиції. В іншому прикладі одну або більше сполук згідно з даним винаходом вводять одночасно з одним або більше додатковими активними агентами в окремих фармацевтичних композиціях. В іншому прикладі одну або більше сполук згідно з даним винаходом вводять до або після введення другого активного агента. В обсяг даного винаходу включене введення сполуки згідно з даним винаходом і другого активного агента із застосуванням одного і того самого або різних шляхів уведення, наприклад, перорального та парентерального шляхів введення. Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу, якщо сполуки згідно з даним винаходом вводять одночасно з другим активним агентом, який потенційно викликає побічні ефекти, включаючи, але не обмежуючись цим, токсичність, другий активний агент може бути переважно введений у дозі, яка нижче граничної дози, що викликає небажаний побічний ефект.

Практично будь-який антиген може бути мішенню варіантів дсС, включаючи, але не обмежуючись ними, білки, субодиниці, домени, мотиви й/або епітопи, що належать до наступного переліку антигенів-мішеней, який включає розчинні фактори, такі як цитокіни, і (610) пов'язані з мембраною фактори, включаючи трансмембранні рецептори: 17-ІА, 4-188, 4Ос, 6-

кето-РОаРТа, 8-ізо-РаЕга, 8-оксо-йс, рецептор аденозину АТ, АЗЗ, АСЕ, АСЕ-2, активін, активін

А, активін АВ, активін В, активін С, активін КІА, активін КІА АГК-2, активін КІВ АГК-4, активін

КПА, активін КІВ, АБАМ, АБАМ10О, АБАМ12, АБАМІ15, АБАМІ17/ТАСЕ, АБАМ8, АБАМО,

АРАМТ5, АРАМТ54, АБАМТ55, адресини, агсЕ, АГ САМ, АГ К, АЇ К-1, АЇ К-7, а-1-антитрипсин, антагоніст а-М/8-1, АМС, Апа, АРАЕ-1, АРЕ, АРУ, АРР, АРКІЇ, АК, АКС, АКТ, артемін, анти-їа,

АЗРАКТІС, передсердний натрійуретичний фактор, інтегрин ам/р03, АхіІ, Б2М, 87-1, В7-2, В7-Н, стимулятор В-лімфоцитів (Віу5), ВАСЕ, ВАСЕ-1, Вад, ВАЕРЕ, ВАЕРЕ-НВ, Вад-1, ВАК, Вах, ВСА-1,

ВСАМ, Всі, ВСМА, ВОМЕ, Б-ЕСОБЕ, БЕСЕ, ВІБС, ВІК, ВІМ, ВІ С, ВІ -САМ, ВІ К, ВМР, ВМР-2 ВМР-га,

ВМР-3 остеогенін, ВМР-4, ВМР-2Б5, ВМР-5, ВМР-б6 Маї-1, ВМР-7 (ОР-1), ВМР-8 (ВМР-ва, ОР-2),

ВМРА, ВМРА-ГА (АЇ К-3), ВМР В-ІВ (АГ К-6), ВАК-2, АРК-1, ВМРА-Ї (ВАК-3), ВМР», р-МОаЕ, ВОК, бомбезин, кістковий нейротрофічний фактор, ВРОЕ, ВРОЕ-ОМА, ВТС, фактор комплементу З (С3), СЗа, С4, 05, бба, С10, САТ125, САЮ-8, кальцитонін, цАМФ, карциноембріональний антиген (СЕА), пов'язаний з карциномою антиген, катепсин А, катепсин В, катепсин С/ОРРІ, катепсин 0, катепсин Е, катепсин Н, катепсин ГІ, катепсин 0, катепсин 5, катепсин У, катепсин Х/2/Р, СВІ,

СС1, СоК2, СС, ССІ11, СС111, СС112, СС113, СС114, СС115, СС116, СС117, СС118, СС119,

ССІ2, СС120, СС121, 00122, СС123, 00124, 00125, 00126, 00127, 00128, СС13, СС14, СС15,

ССІ16, СС17, С0С18, СС19/10, ССВ, ССВІ, ССВ10, ССВ2, ССВЗ, ССВЯ, ССвВ5, ССВб, СС,

СовВ, ССО, СО1, 002, СО3, СОЗЕ, С04, 205, 206, 207, 208, СО10, СОт1та, СО1ТЬ, СО11с,

Сбр13, б014, 6015, 0016, С0р18, 6019, 0020, 6021, 6022, СбОр23, 6025, б0р271, 6028, СО029, соз30, сОо30І, 2032, СОЗ33 (білки рб7), СО34, СО38, 2040, С0р401, с044, с0р45, Ср46, Сра49а, 6ор52, 6054, 20055, 056, СО61, 2064, СОббе, СО74, 2080 (87-1), 2089, 2095, С0123, С0137, ср138, С0140ба, С0146, СО147, СО148, 20152, 20164, СЕАСАМ5, СЕТК, ЧГМФ, СІМС, токсин

Сіозігідічт Боїціїпит, токсин Сіовігідішт регітіпдеп5, СКЬ8-1, СІ С, СММУ, СММ ЦІ, СМТЕ, СМТ М-1,

СОХ, С-Неї, Спа-2, СТ-1, СТАСК, СТОЕ, СТІ А-4, СХЗСІ1, СХЗСВІ, СХОСІЇ, СХСІ1, СХСІ12,

СХСІЗ3, СХС14, СХОСІ15, СХС16, СХСІ17, СХСІ8, СХСІ19, СХС110, СХС111, СХС112, СХСІ 13,

СХСІ114, СХСІ115, СХСІ16, СХСР, СХСКІ, СХСК2, СХСЗ, СХС4, СХСН5, СХСЕв, антиген цитокератину, пов'язаний з пухлиною, ОАМ, ОСС, ЮсКкЗ3, ЮС-512М, ВАЕ-фактор, аев(1-3)-І1СБ-І (ІФР-1 головного мозку), ОПП, дигоксин, ОМАМ-1, ДНКазу, Орр, ОРРІМ/СО26, СІК, ЕСАЮ, ЕВА,

ЕРА-АТ, ЕОА-А2, ЕОАВ, ЕСЕ, ЄСЕВ (ЕВ-1), ЕМА, ЕММРЕЇІМ, ЕМА, рецептор ендотеліну, енкефаліназу, еМмо5, Еої, еотаксин 1, ЕССАМ, ефрин В2/ЕрпВ4, ЕРО, ЕКСС, Е-селектин, ЕТ-1, фактор Па, фактор МІІ, фактор МІС, фактор ІХ, білок активації фібробластів (БАР), Раз, ЕСК1,

ЕЕМ-1, феритин, ЕСЕ, ЕСЕ-19, РаЕ-2, РСЕЗ, РСЕ-8, ЕСЕВ, ЕС ЕВ-3, фібрин, ЕГ, ЕСІР, ЕН-З, ЕН-4, фолікулостимулюючий гормон, фракталкін, Е2О1, Е202, Е2О3, Е204, 205, Е20О6, Е207, Е208,

Е209, 2010, 24250, Са5 6, аСР-2, С5Е, 202, 203, СОР, СОБ-1, СОБ-3 (Мог-2), ап ОБ-5 (ВМР- 14, СОМР-1), СОБ-6 (ВМР-13, СОМР-2), пОБ-7 (ВМР-12, СОМР-3), СОБ-8 (міостатин), СОБЕ-9,

СОБ-15 (МІС-1), аОМЕ, СЕАР, СЕВа-1, аЕВ-альфа1!, СЕК-а2, СЕР-аз, СІТЕ, глюкагон, ГЛЮТ-4, глікопротеїн ПЬ/Па (Р ПЬ/Па), ГМ-КСФ, др130, др72, ОКО, фактор вивільнення гормону росту, гаптен (МР-сар або МІР-сар), НВ-ЕСЕ, НСС, глікопротеїн оболонки НСММ ОВ, глікопротеїн оболонки НСММ ЯН, НСММ ШІ, гемопоетичний фактор росту (НСБ), Нер В одр120, гепараназу,

Негг, Негг/пеи (ЕгпВ-2), Негз (ЕпВ-3), Нег4 (ЕГОВ-4), глікопротеїн вірусу простого герпесу (НБМ)

ОВ, глікопротеїн 9380 Н5М, НОГА, високомолекулярний меланома-асоційований антиген (НМУМ-

МАА), НІМ др120, МЗ-петлю др 120 НІМ ПІВ, НГА, НГА-ОВ, НМ1.24, НМЕС РЕМ, НАС, Нік, серцевий міозин людини, цитомегаловірус людини (НСММУ), гормон росту людини (НОН), НМЕМ,

І-309, ІАР, ІСАМ, ІСАМ-1, ІСАМ-3, ІСЕ, ІСО5, ІФН-у, Ід, рецептор ІдДА, ІЗЕ, ІСЕ, ІдЕ-зв'язуючі білки, ІСЕ-18, ІСЕВР, ІС -І, І -П, ІЛ, ІЛ-1, ІЛ-ТЕ, ІЛ-2, ІЛ-2Е, 1ІЛ-4, ІЛ-АК, ІЛ-5, ІЛ-БК, ІЛ-б, ІЛ-ЄВ,

ІЛ-8, ІЛ-9, ІЛ-10, ІЛ-12, ІЛ-13, ІЛ-15, ІЛ-18, ІЛ-18Е, ІЛ-23, інтерферон (ІФН)-а, ІФН-Д, ІФН-Уу, інгібін,

ЇМО5, А-ланцюг інсуліну, В-ланцюг інсуліну, інсуліноподібний фактор росту 1, інтегрин с2, інтегрин а3, інтегрин а4, інтегрин а4/В7, інтегрин а5 (ам), інтегрин а5/В1, інтегрин а5/В3, інтегрин об, інтегрин ВІ, інтегрин ВД2, інтерферон-у, ІР-10, І-ТАС, УЕ, калікреїн 2, калікреїн 5, калікреїн 6, калікреїн 11, калікреїн 12, калікреїн 14, калікреїн 15, калікреїн 11, калікреїн 12, калікреїн ІЗ, калікреїн 14, КС, КОК, фактор росту кератиноцитів (КОЕ), ламінін 5, ГАМР, ГАР, ГАР (ТОБЕ-1), латентний ТОБ-1, латентний ТОБЕ-1 рр1, ГВР, ГОСЕ, ГЕСТ2, І епйу, антиген Льюїс", антиген, родинний антигену Льюіс", І ЕА-1, І ЕА-3, їїТо, ГЕ, ГІСНТ, ліпопротеїни, ГІХ, КМ, Гріп, 1- селектин, І Т-а, І Т-65, ГТ84, ГТВР-1, сурфактант легенів, лютеїнізуючий гормон, рецептор лімфотоксину-В, Мас-ї, МАСАМ, МАС, МАР2, МАС, МСАМ, МОК-2, МСР, М-КСФ, МОС, Мег, металопротеази, рецептор МООЕ, МОМТ, МНС (НГА-ОРЕ), МІР, МІС, МІР, МІР-1-с, МК, ММАСТІ,

ММР, ММР-1, ММР-10, ММР-11, ММР-12, ММР-13, ММР-14, ММР-15, ММР-2, ММР-24, ММР-3,

ММР-7, ММР-8, ММР-9, МРІЕР, Мро, М5К, М5Р, муцин (Мис1!), МОС18, інгібуюча речовина

Мюллера, Мид, Ми5К, МАІР, МАР, МСАЮ, М-кадгерин, МСА 90, МСАМ, неприлізин, нейротрофін- (610) З, -4 або -6, нейротурин, фактор росту нейронів (МОБ), МОБ, МОБ-В, пМО5, МО, МОБ, Мрп,

МАС-3, МТ, МТМ, ОВ, ООасі, ОРОС, ОРМ, ОМ, ОХ40Ї, ОХ40ОВ, р1іБ50, роб, РАОР', паратиреоїдний гормон, РАКС, РАКР, РВК, РВЕ, РСАЮ, Р-кадгерин, РОМА, РОСЕ, РОК-1,

РЕСАМ, РЕМ, РЕ4, РОБЕ, РОБ, РОЇІ2, РОШ2, РІМ, РГА2, плацентарну лужну фосфатазу (РІ АР),

РІСЕ, РІ Р, РРІ14, проінсулін, прорелаксин, білок С, Р5, РБА, РОСА, специфічний мембранний антиген передміхурової залози (РОМА), РТЕМ, РТНгр, РІК, РТМ, К51, КАМК, КАМКІ., КАМТЕ5,

А-ланцюг релаксину, В-ланцюг релаксину, ренін, респіраторно-синцитіальний вірус (К5М) Е,

Е5М Рор, Кеї, ревматоїдні фактори, КІІР7б6, АРА2, ВОК, 5100, 5СР/КІ, 5ОБ-1, 5ЕВІМЕ, сироватковий альбумін, 5ЕКР-З3, ЗПй, БІСІВА, 5К-1, БІ АМ, 5І РІ, МАС, 5МОЕ, МОН, 500,

ЗРАВС, 5іаї, 5ТЕАР, ЗТЕАР-Ї, ТАСЕ, ТАСІ, ТАС-72 (пов'язаний з пухлиною глікопротеїн-72),

ТАВНС, ТСА-3, Т-клітинні рецептори (наприклад, рецептор Т-клітин а/В), тат, ТЕСК, ТЕМІ,

ТЕМ5, ТЕМ7, ТЕМ8, ТЕКТ, тестикулярну РІГ АР-подібну лужну фосфатазу, ТІК, ТОЕ, ТОБ-а, тавг-рВ, поліспецифічне антитіло до ТОБЕ-В, ТОБ-В К1 (А К-5), Тав-В КІ, ТОБ-В КБ, ТОБ-В ЕІ, такр-в1, ТОрР-В2, ТОБЕ-ВЗ, Таг-В4, ТОБ-В5, тромбін, СК-1 тимусу, тиреотропний гормон, Тіеє,

ТІМР, ТІО, тканинний фактор, ТМЕРЕ2, Ттро, ТМРА552, ТМЕ, ФНІП-а, ФНІ-а-В, ТМЕ-В2, ТМЕс,

ТМЕ-ВІ, ТМЕ-ВІЇ, ТМЕАБЕТОА (ТВА АЗАро-2, ОВ4), ТМЕВБЕТОВ (ТВА В82ОВ5, КШ ЕВ,

ТАВІСК-2А, ТАВІСК-В), ТМЕВАБЗЕТОС (ТВА АЗОсг, ПІТ, ТАВІБ), ТМЕВАБЕТОО (ТВА Вабсге,

ТАОМОВ), ТМЕВЗЕТТА (ВАМК О0Е В, ТВАМСЕ В), ТМЕВЗЕТ11В (ОРОС ОСІНЕ, ТАТ), ТМЕВ5ЗЕ12 (ТМЕАК А ЕМ14), ТМЕВБЕ1ЗВ (ТАСІ), ТМЕВЗЕ1ЗС (ВАРЕЕ В), ТМЕВ5Е14 (НУЕМ АТАВ, НуеА,

ПОаентТ в, ТАг), ТМЕВАБЕ16 (МОВА р75МТА), ТМЕВБЕ17 (ВСМА), ТМЕВАБЕ18 (СІТА АЇТВ),

ТМЕВБЕ19 (ТОМ ТА, ТВАОЕ), ТМЕВБЕ19І (ВЕГТ), ТМЕВБЕТА (ТМЕ ВІ1СО120а, роБ5-60),

ТМЕВЗЕТВ (ТМЕ ВІЇ СО120Б, р75-80), ТМЕВ5Е26 (ТМЕВНЗ), ТМЕВБЕЗ (ІГТЬА ТМЕ ВІ, ТМЕС В),

ТМЕВЗЕ4 (0Х40 АСТЗ5, ТХОРІ В), ТМЕВЗЕ5 (2040 роб), ТМЕВ5ЕЄ6 (Раз Аро-1, АРТІ, С0О95),

ТМЕВЗЕ6В (ОсСАЗМб8, ТАб), ТМЕВЗЕ7 (0027), ТМЕВ5Е8 (С030), ТМЕВ5Е9 (4-1 ВВ СО137, І А),

ТМЕВБЕ21 (086), ТМЕВБЕ22 (ОСсТАВАї вВ2ТМЕВНг), ТМЕВЗТ23 (ОсТвААП ВО ТМЕВНІ),

ТМЕВБЕ25 (ОВЗАро-3, ГАВО, ТА-3, ТВАМР, МУ/5І-1), ТМЕБЕТО (ТВА Аро-2-ліганд, ТІ2),

ТМЕ5Е11 (ТВАМСЕ/КАМК ліганд О0ОБ, ОРО-ліганд), ТМЕ5Е12 (ТМ/ЕАК Аро-З-ліганд, ОК 3- ліганд), ТМЕЗЕ13 (АРКІГ. ТАГІ2), ТМЕ5Е1З3В (ВАЕРЕ ВІ 5, ТАЇІ 1, ТНАМК, ТМЕ5Е20), ТМЕ5Е14 (ліганд ГІСНТ НМЕМ, ГТо), ТМЕ5Е15 (ТІ/ТАЛ/ЕСІ), ТМЕЗЕ18 (ліганд СІТЕ, ліганд АЇТЕ, ТІ 6),

ТМЕБЕТА (ТМЕ-а конектин, БІБ, ТМЕЗЕ2),ТМЕЕ1В (ТМЕ-Ь І Та, ТМЕБЕТ), ТМЕБЕЗ (ГТЬ ТМЕСс, рі3), ТМЕБЕ4 (ОХ40-ліганд др34, ТХОРІ), ТМЕЗЕ5 (СО040-ліганд СО154, др39, НІСМ'І, ІМОЗ,

ТКАР), ТМЕ5Е6 (ліганд Еавх, ліганд Аро-1, ліганд АРТІ), ТМЕ5Е7 (С027-ліганд СО70), ТМЕБЕ8 (СО30-ліганд СО153), ТМЕЗЕ9 (ліганд 4-188, ліганд СО137), ТР-1, 1-РА, Тро, ТВАЇЇ, ТВАЇЇ. В,

ТВА -ВІ, ТААЇІ-К2, ТКАМСЕ, рецептор трансферину, ТКЕ, ТІК, ТКОР-2, Т52, Т5ІР, пов'язаний з пухлиною антиген СА 125, пов'язаний з пухлиною антиген, експресуючий вуглевод, родинний Льюіс", ТУМЕАК, ТХВ2, Опд, иРАВ, иРАВ-1, урокіназу, МСАМ, МСАМ-1, МЕСАЮ, МЕ- кадгерин, МЕ-кадгерин-г, МЕРСВ-1 (1-1), МЕСЕ, МЕСЕВ, МЕСЕВ-З (П-4), МЕС, МІМ, вірусні антигени, МА, МІ А-1, МІ А-4, інтегрин ММК, фактор фон Віллебранда, М/ЛЕ-1, М/МТ1, ММ,

М/МТ28/13, М/МТЗ3, М/МТЗА, М/МТ4, М/МТ5А, М/МТ5В, МУМТ6, М/МТ7А, М/МТ7В, М/МТвА, М/МТ8В,

МУ/МТ9А, УУМТОВ, М/МТ1ОА, МУ/МТ1ОВ, УММТ11, УУМТ16, ХСІ1, ХСІ2, ХСЕ1, ХЕВАБЕ, ХІАР, ХРО і рецептори для гормонів і факторів росту.

Фахівець в даній області техніки зрозуміє, що вищезгаданий перелік мішеней відноситься не тільки до конкретних білків і біомолекул, але і до біохімічного шляху або шляхів, елементами яких вони є. Наприклад, посилання на СТІ А-4 в якості антигена-мішені має на увазі, що ліганди та рецептори, які беруть участь у шляху костимуляції Т-клітин, включаючи СТІ А-4, В7-1, В7-2, с028 і будь-які інші невідкриті ліганди або рецептори, які зв'язуються із зазначеними білками, також є мішенями. Отже, у даному документі мішень відноситься не тільки до конкретної біомолекули, але і до набору білків, які взаємодіють із зазначеною мішенню, і до елементів біохімічного шляху, до якого відноситься зазначена мішень. Фахівець в даній області техніки також зрозуміє, що кожний з вищезгаданих цільових антигенів, лігандів або рецепторів, які зв'язуються з ними, або інших елементів відповідного їм біохімічного шляху, може бути функціонально пов'язаний з варіантами Ес згідно з даним винаходом для одержання гібридного білка Ес. Так, наприклад, гібрид Ес, який націлений до ЕСЕК, може бути сконструйований шляхом функціонального з'єднання варіанта Ес з ЕСЕ, ТОЕ-ВД або будь-яким іншим лігандом, відкритим або невідкритим, який зв'язується з ЕСЕК. Відповідно, варіант Ес згідно з даним винаходом може бути функціонально з'єднаний з ЕСЕК, щоб одержати гібрид Ес, який зв'язується з ЕСЕ, ТОБЕ-В або будь-яким іншим лігандом, відкритим або невідкритим, який зв'язується з ЕСЕК. Відповідно, практично будь-який поліпептид, незалежно від того, є він лігандом, рецептором або яким-небудь іншим білком або білковим доменом, включаючи, але не обмежуючись зазначеними вище мішенями, і білки, які є складовими елементами відповідних їм біохімічних шляхів, можуть бути функціонально з'єднані з варіантами Ес згідно з даним винаходом для розробки гібрида Ес.

Вибір підходящого антигена залежить від бажаного застосування. Для лікування раку бажано мати мішень, експресія якої обмежена раковими клітинами. Деякі мішені, які особливо підходять для лікування антитілами, включають мішені, що мають сигнальні функції. Інші терапевтичні антитіла виявляють свою дію, блокуючи передачу сигналів за допомогою рецептора, інгібуючи зв'язування рецептора та його когнатного ліганду. Іншим механізмом дії терапевтичних антитіл є придушення активності рецепторів. Інші антитіла діють шляхом, відмінним від передачі сигналу за допомогою антигена-мішені У деяких випадках використовують антитіла, спрямовані проти інфекційних агентів.

Відповідно до одного варіанта реалізації даного винаходу варіанти Ес згідно з даним винаходом вбудовані в антитіло до цитокіну. В іншому варіанті варіанти Ес гібридизовані або кон'юговані з цитокіном. У даному документі під терміном «цитокін» розуміють загальний термін для білків, що вивільняються однією популяцією клітин, які діють на іншу клітину як міжклітинні медіатори. Наприклад, як описано у роботі Репіснпеї еї аї., 2001, У Іттипої Меїйоа5 248:91-101, яка явно включена у даний документ за допомогою посилання, цитокіни можуть бути гібридизовані з антитілом, щоб забезпечити набір бажаних властивостей. Приклади підходящих цитокінів включають лімфокіни, монокіни та звичайні поліпептидні гормони. В число цитокінів входять гормон росту, такий як гормон росту людини, М-метіонільний гормон росту людини та гормон росту великої рогатої худоби; паратиреоїдний гормон; тироксин; інсулін; проінсулін; релаксин; прорелаксин; глікопротеїнові гормони, такі як фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), тиреотропний гормон (ТТГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ); фактор росту печінки; фактор росту фібробластів; пролактин; плацентарний лактоген; фактор некрозу пухлини-а і -В; інгібуюча речовина Мюллера; пов'язаний з гонадотропіном пептид миші; інгібін; активін; фактор росту ендотелія судин; інтегрин; тромбопоетин (ТРО); фактори росту нервів, такі як МОЕ-В; фактор росту тромбоцитів; трансформуючі фактори росту (ТОБ), такі як ТОБ-а і ТОБ-ВД; інсуліноподібні фактори росту І! ії -П; еритропоетин (ЕРО); остеоіндуктивні фактори; інтерферони, такі як інтерферон-а, ВД і -у; колонієстимулюючі фактори (КСФ), такі як макрофагальний КСФ (М-КСФ); гранулоцитарно-макрофагальний КСФ (ГМ-КСФ); і гранулоцитарний КСФ (Г-КСФ); інтерлейкіни (ІЛ), такі як ІЛ-1, ІЛ-Тса, ІЛ-2, ІЛ-З, ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-б6, ІЛ-7, ІЛ-8, ІЛ-9, ІЛ-10, ІЛ-11, ІЛ-12; ІЛ-15, фактор некрозу пухлини, такий як ФНІП-са або ФНП-ВД; С5а; й інші поліпептидні фактори, включаючи ГЕ і ліганд КИ (КІ). У даному документі термін цитокін включає білки з природних джерел або з культури рекомбінантних клітин і біологічно активні еквіваленти цитокінів з нативною послідовністю.

Цитокіни та розчинні мішені, такі як члени суперсімейства ФНП, є переважними мішенями для використання у варіантах даного винаходу. Наприклад, антитіла, націлені до МЕСЕ, СТІ А-4 і ФНП, або їх фрагменти є особливо підходящими антитілами для застосування варіантів Ес, які збільшують зв'язування з ЕсКп. Терапевтичні засоби, спрямовані проти цих мішеней, часто використовуються в лікуванні автоїмунних захворювань та потребують багаторазових ін'єкцій протягом тривалого періоду часу. Відповідно, особливо переважними є більше тривалі періоди напівжиття з сироватки крові та менше часті обробки, забезпечені варіантами даного винаходу.

Ряд антитіл і гібридів Ес, які схвалені для застосування, вивчаються в клінічних дослідженнях або розробляються, можуть одержати переваги від застосування варіантів Ес згідно з даним винаходом. У даному документі такі антитіла та гібриди Ес називаються «клінічними продуктами та кандидатами». Відповідно, у переважному варіанті реалізації поліпептиди Ес згідно з даним винаходом можна застосовувати в ряді клінічних продуктів і кандидатів. Наприклад, ряд антитіл, мішенню яких є СО20, можуть одержати переваги від застосування поліпептидів Ес згідно з даним винаходом. Наприклад, поліпептиди Ес згідно з даним винаходом можна застосовувати в антитілі, яке по суті аналогічне ритуксимабу (ритуксан (Кйшхапе), ІСЕС/Зепепіесп/Коспе) (див., наприклад, патент США Ме5736137), химерному антитілу до СО20, схваленому для лікування неходжкінської лімфоми; в НиМах-СО20, антитілі до СО20, яке розроблено Септарб, в антитілі до СО20О, описаному у патенті США Ме5500362, в

АМЕ-133 (Арріїїй МоїІесшіаг ЕмоіІшіоп), пА20 (Іттипотеаїйіс5, Іпс.), Нитаі! ММ (Іпігасеї) і

РКО70769 (РСТ/О52003/040426, озаглавлений «Варіанти імуноглобулінів і їх застосування»).

Ряд антитіл, мішенню яких є члени сімейства рецепторів епідермального фактора росту, включаючи ЕСЕК (ЕгрВ-1), Негг/пеи (ЕтЬВ-2), Нег3 (ЕпВ-3), Нег4 (ЕтЬВ-4), можуть одержати переваги від застосування поліпептидів Ес згідно з даним винаходом. Наприклад, поліпептиди

Ес згідно з даним винаходом можна застосовувати в антитілі, яке по суті подібне з трастузумабом (герцептин (НегсеріїпФ), СсСепепіесі) (див., наприклад, патент США Ме5677171), 10) гуманізованим антитілом до Нег2г/пеи, схваленим для лікування раку молочної залози;

пертузумабі (ПпиМабр-2С4, омнітарг (Отпійагу Му), який розроблений Сепепіесі; антитілі до Негг, описаному у патенті США Ме4753894; цетуксимабі (ербітукс (ЕгрйихФ), Ітсіопе) (патент США

Мо4943533, РСТ УМО 96/40210), химерному антитілі до ЕСЕК, яке вивчали в клінічних дослідженнях для лікування різних видів раку; АВХ-ЕСЕ (патент США Моб235883), яке розроблено АбБдепіх-Іттипех-Атаєп; НиМах-ЕСЕг (005 10/172317), яке розроблено Септар; 425, ЕМО55900, ЕМО62000 ії ЕМО72000 (МегсК КбаА) (патент США Мо5558864, Мигійу еї аї. 1987, Агсп Віоснпет Віорпуз. 252(2):549-60; Водеск еї а!., 1987, У СеїЇ Віоспйет. 35(4):315-20;

Кешеброгоцон еї а!., 1991, Ргоїєїп Епад. 4(7):773-83); ІСК62 (Інститут досліджень раку) (РСТ МО 95/20045; Моднанеді еї а!., 1993, 9. Сеї! Віорпуз. 1993, 22(1-3):129-46; Модіанесді еї а!., 1993, Ве 9. Сапсег. 1993, 67(2):247-53; Моднанеаді еї аї, 1996, Вг У Сапсег, 73(2):228-35; Модізанеді еї аї, 2003, Іпї ) Сапсег, 105(2):273-80); Тпегасім КЗ (УМ Віозсіепсе5, Канада та Сепіго де

Ітітипоїодіа МоїІесціаг, Куба (патент США Мо5891996); Моб506883; Маїео еї аї, 1997,

Іттипоїесппоіоаду, З(1):71-81); мАТ-806 (Інститут досліджень раку Людвіга, Меморіал Слоан-

Кеттерінг) (Чипубішй еї аї. 2003, Ргос Май! Асай Зсі ОБА. 100(2):639-44); КЗВ-102 (К5 Віотеадіх);

МА1-1 (МАХ, Національний інститут досліджень раку) (РСТ УМО 0162931А2); і 5С100 (Зсапсеї!Ї) (РСТ УМО 01/88138). В іншому переважному варіанті реалізації поліпептиди Ес згідно з даним винаходом можна застосовувати в алемтузумабі (кампат (СатрафцФф»), МіШепішт), гуманізованому моноклональному антитілі, яке в цей час схвалене для лікування хронічного В- клітинного лімфолейкозу. Поліпептиди Ес згідно з даним винаходом можна застосовувати в різних антитілах або гібридах Ес, які по суті аналогічні іншим клінічним продуктам і кандидатам, включаючи, але не обмежуючись ними, муромонаб-СОЗ3 (Опйпосіопе ОКТЗ2), антитіло до СОЗ, розроблене Огійо Віоїесп/Шопйпб5оп 8 ЧЩопп5оп, ібритумомаб тіуксетан (зевалін (7емаїїпФ))), антитіло до СО20, розроблене ІСЕС/5спегіпд Ас, гемтузумаб озогаміцин (мілотарг (МуїЇоїагдф))), антитіло до СОЗЗ (білок рб7), розроблене Сеїйесп/Л//уєїй, алефацепт (амевів (АтемімеФф)), гібрид області Ес, націлений до І БА-3, розроблений Віодеп, абциксимаб (реопро (Кеоргоф)), розроблений Сепіосог/ Шу, базиліксимаб (симулект (Зітиіеске)), розроблений Момагі5, палівізумаб (синагіс (ЗупадієФ)), розроблений Мей іттипе, інфліксимаб (ремікейд (КетісадефФ)), антитіло до ФНІ-а, розроблене Сепіосог, адалімумаб (хуміра (Нитігаф)), антитіло до ФНІ-а, розроблене АбБроїй, хумікейд'"М, антитіло до ФНІП-а, розроблене СеїШесі, етанерцепт (енбрел (Епбгекф)), гібрид Ес, націлений до ФНП-а, розроблений Іттипех/Атадеп,

АВХ-СВІ, антитіло до СО147, яке розроблено АбБдепіх, АВХ-ІЇ8, антитіло до ІЛ-8, яке розроблено Ардепіх, АВХ-МА1, антитіло до МОС18, яке розроблено АбБрдепіх, пемтумомаб (81549, 90У-тптиНМЕс), антитіло до МОСТІ, яке розроблено Апіїзота, Тпегех (К1550), антитіло до МИСТ, яке розроблено Апіізхота, АпдіомМаб (А5З1405), яке розроблено Апіізота, НиВс-1, яке розроблено Апііїзота, тіоплатин (АЗ1407), який розроблений Апіізота, антегрен (АпіедгепФ) (наталізумаб), антитіло до а-4-8В-1 (МІ А-4) і а-4-8-7, яке розроблено Віодеп, мАТ до М А-1, антитіло до інтегрину МІ А-1, яке розроблено Віодеп, мАТ І ТВЕ, антитіло до рецептора лімфотоксину-В (ІТВК), яке розроблено Віодеп, САТ-152, антитіло до ТОБЕ-В2, яке розроблено

Сатбгідде Апіїбоду ТесппоІоду, У695, антитіло до ІЛ-12, яке розроблено Сатьгідде Апііроду

Тесппоїюду й АбБрой, САТ-192, антитіло до ТОБЕ-В1, яке розроблено Сатьгідде Апіроау

ТесппоЇоду та Сепгуте, САТ-213, антитіло до еотаксину 1, яке розроблено Сатьгідде Апіібоду

Тесппоіоду, Гутрпостаї-В М, антитіло до Віу5, яке розроблено Сатьгідде Апіїрбоду Тесппоіоду та

Нитап Сепоте Зсієпсе5 Іпс. МАТ до ТЕАЇЇ-КІ, антитіло до ТКАЇЇ-КІ, яке розроблено

Сатрьгідде Апібоду Тесппоїосду та Нитап Сепоте Зсіепсе5, Іпс., авастин'"м (бевацизумаб,

ПИМАБ-УЕСРЕ), антитіло до МЕСЕ, яке розроблено Сепепіесі, антитіло до сімейства рецепторів

НЕК, яке розроблено Сепепіеспй, антитіло до тканинного фактора (АТЕ), яке розроблено

Сепепіесі, ксолар"м (омалізумаб), антитіло до ІДЕ, яке розроблено Сепепіесп, раптива "м (ефалізумаб), антитіло до СО1Т1а, яке розроблено Сепепіесі і Хота, антитіло МІМ-02 (раніше

ГОР-02), яке розроблено Сепепіесії і МіПепішт Рпаптасецшіісаі5, НиМах С04, антитіло до СО4, яке розроблено Септаб, Нитах-іЇ. 15, антитіло до ІЛ-15, яке розроблено Септар й Атдеп,

Нимах-інфлам, яке розроблено Септаб і Медагех, Нитах-сапсег, антитіло до гепаранази І, яке розроблено Септаб і Медагех, а також Охіога ссозсіепсе5, НиМах-лімфома, яке розроблено

Септар й Атодеп, НиМах-ТАС, яке розроблено Септаб, ІЮЕС-131, антитіло до СО40Ї, яке розроблено ІЕС РІагтасецшіїйса!5, ІОЕС-151 (кленоліксимаб), антитіло до СО4, яке розроблено

ІОЕС. РІНаптасецшіїсаі5, ІПЕС-114, антитіло до СО80, яке розроблено ІЕС РПагтасеціїса!5,

ІОЕС-152, антитіло до СО23, яке розроблено ІЕС РПагтасецшіїсаіІє5, антитіла до мікробного фактора міграції (МІР), які розроблені ІЕС РПаптасеціїсаІ5, ВЕС2, антиіїдіотипове антитіло, яке розроблено Ітсіопе, ІМО-1С11, антитіло до КОК, яке розроблено Ітсіопе, ОС101, антитіло до

ТІК-1, яке розроблено Ітсіопе, антитіла до МЕ-кадгерину, які розроблені Ітсіопе, СЕА-Сіде "м (610) (лабетузумаб), антитіло до карциноембріонального антигена (СЕА), яке розроблено

Іттипотеаісв5, І утрпосСіде м (епратузумаб), антитіло до СО22, яке розроблено Іттипотеадісв,

АГР-Сіде, яке розроблено Іттипотедісх, МуеїотасСіде, яке розроблено Іттипотеадісв,

І коСіде, яке розроблено Іттипотеадіс5, РгоєїасСіде, яке розроблено Іттипотеаісх, МОХ-010, антитіло до СТІ А4, яке розроблено Медагех, МОХ-060, антитіло до СОЗО, яке розроблено

Медагех, МОХ-070, яке розроблено Медагех, МОХ-018, яке розроблено Медагех, осидем "м (ІОМ-1) й антитіло до Негг, які розроблені Медагех й Іттипо-Юезідпед Моїесшев, НиМах м-2504, антитіло до СО4, яке розроблено Медагех і Септар, НиМах-ї 15, антитіло до ІЛ-15, яке розроблено Медагех і Септар, СМТО 148, антитіло до ФНІ-а, яке розроблено Меаагех і

Сепіосог/оу8), СМТО 1275, спрямоване проти цитокінів антитіло, яке розроблено Сепіосог//)д),

МОКТ01 ї МОКТ02, антитіла до внутрішньоклітинної молекули адгезії 1 (ІСАМ-1) (СО54), які розроблені МогрпобЗух, МОК201, антитіло до фактора росту фібробластів З (ЕСЕК-3), яке розроблено Могрпобувх, нувіон? (візилізумаб), антитіло до СОЗ, яке розроблене Ргоївїп Оезідп

Гарх5, Ни2АЕ мМ, антитіло до інтерферону-у, яке розроблено Ргоїеіп Оезідп І аре, антитіло до інтегрину «5381, яке розроблено Ргоїєїп Оевідп І арх, антитіло до ІЛ-12, яке розроблено Ргоїеїп

Оезідп І арх, ІМО-1, антитіло до Ер-САМ, яке розроблено Хопта, і МІ. МО1, антитіло до інтегрину

В2, яке розроблено Хота, всі вищенаведені посилання у цьому параграфі явно включені у даний документ за допомогою посилання.

Поліпептиди Ес згідно з даним винаходом можуть бути включені до складу вищезгаданих клінічних кандидатів і продуктів або в антитіла та гібриди Ес, які по суті подібні з ними.

Поліпептиди Ес згідно з даним винаходом можуть бути включені у варіанти вищезгаданих клінічних кандидатів і продуктів, які гуманізовані, мають дозрілу афінність, сконструйовані або модифіковані яким-небудь іншим способом.

Відповідно до одного варіанта реалізації даного винаходу поліпептиди Ес згідно з даним винаходом застосовують для лікування автоїмунних, запальних або трансплантаційних показань. Антигени-мішені та клінічні продукти і кандидати, які мають відношення до таких захворювань, включають, але не обмежуються ними, антитіла до інтегрину а«4р7, такі як ГОР-02, антитіла до інтегрину В2, такі як ГОР-0О1, антитіла до компонента комплементу (С5), такі як 501.1, антитіла до СО2, такі як ВТІ-322, МЕБОІ-507, антитіла до СОЗ, такі як ОКТЗ3, ЗМАКТ антитіла до СОЗ, антитіла до СО4, такі як ІЕС-151, МОХ-С04, ОКТАА, антитіла до СО11а, антитіла до СО14, такі як ІС14, антитіла до СО18, антитіла до СО23, такі як ІОЕС 152, антитіла до СО25, такі як зенапакс, антитіла до СО40Ї,, такі як 5с8, антова, ІОЕС-131, антитіла до СОб4, такі як МОХ-33, антитіла до СО80, такі як ІПОЕС-114, антитіла до СО147, такі як АВХ-СВІ, антитіла до Е-селектину, такі як СОР8Ф5БО, антитіла до оріБ/Па, такі як реопро/абциксима, антитіла до ІСАМ-3, такі як ІСМ3, антитіла до ІСЕ, такі як МХ-740, антитіла до ЕСК1, такі як МОХ- 33, антитіла до ІДЕ, такі як гпимМар-Е25, антитіла до ІЛ-4, такі як 58-240683, антитіла до ІЛ-5, такі як 58-240563, 5СН5Б5700, антитіла до ІЛ-8, такі як АВХ-ІІ 8, антитіла до інтерферону-у, антитіла до ФНП (ФНП, ФНП-а, ФНІП-а, ФНП-альфа), такі як СОР571, СОР870, 02Е7, інфліксимаб, МАК- 195Е й антитіла до МІ А-4, такі як антегрен.

Варіанти Ес згідно з даним винаходом, такі як варіанти з підвищеним зв'язуванням з ЕсКп, можуть застосовуватися в молекулах інгібітора ФНП для забезпечення поліпшених властивостей. Підходящі молекули інгібітора ФНП включають будь-яку молекулу, яка інгібує дію

ФНП-а у ссавця. Підходящі приклади включають гібрид Ес, енбрел?У (етанерцепт) й антитіла хуміра? (адалімумаб) і ремікейд?У (інфліксимаб). Моноклональні антитіла (такі як ремікейд і хуміра), сконструйовані із застосуванням варіантів Ес згідно з даним винаходом для збільшення зв'язування з ЕсЕп, можуть забезпечувати поліпшену ефективність за рахунок збільшення періоду напівжиття.

Згідно з деякими варіантами реалізації даного винаходу застосовують антитіла проти інфекційних захворювань. Антитіла проти еукаріотичних клітин включають антитіла, спрямовані проти дріжджових клітин, включаючи, але не обмежуючись ними, Засспаготусев сегемівіає,

Напзепша роїутогрпа, Кінумеготусев їадійв і К. Іасії5, Ріспіа дийШегітопаїй та Р. равіогі5,

Ззспі7озасспаготусе5 ротрбе, Ріазттодічт ГаІсірагішт, а також Магтом/іа Іроїуїіса.

Підходящими також є антитіла проти додаткових грибкових клітин, включаючи антигени- мішені, пов'язані зі штамами Сапаїда, включаючи Сапаїйда діангаїа, Сапаїда аїірісапв5, С. Кгивві,

С. Ізйапіає та С. таноза, а також види Азрегуйи5, Стуріососси5, Нізіоріазєта, Собссіадіоідев,

Віазіотусез і Репісійит, серед інших.

Антитіла, спрямовані проти антигенів-мішеней, пов'язаних з найпростішими, включають, але не обмежуються ними, антитіла, пов'язані з видами Тгурапозота, І еізптапіа, включаючи

І візитапіа допомапії; Ріавтодійт 5рр., Рпеитосузіїв сагіпії, Стуріозрогідінт раг/ит, Сіагаїа

Іатбііа, Епгатоебва піз(оїуїса та Сусіозрога сауєїапепвів.

Антитіла проти прокаріотичних антигенів також є підходящими, включаючи антитіла проти підходящих бактерій, таких як патогенні та непатогенні прокаріоти, включаючи, але не обмежуючись ними, Васійй5, включаючи Васійи5 апійгасіє; Мібго, наприклад, М. споїегає;

ЕзсПегіспіа, наприклад, Епіегоїохідепіс Е. соїї, 5підеПа, наприклад, 5. дузепієегіає; ЗаІтопегПа, наприклад, 5. їурпі; Мусобасіегічт, наприклад, М. їшбегсицов5і5, М. Іергає; Сіозігідішт, наприклад,

С. роїшіїпит, С. їеїапі, С. айтсйе, С. регітіпдеп5; Согпуерасіегішт, наприклад, С. аірптегіає; зігеріососси5, 5. руодепе5, 5. рпештопіає; єЇарпуіососсив5, наприклад, 5. аигеи5; НаеторпйЙив5, наприклад, Н. іпПпеплає; Меїб5зегіа, наприклад, М. тепіпойідіє, М. допогпоеає; Уегвіпіа, наприклад, У. Іатбііа, МУ. ребії5, Рзендотопавх, наприклад, Р. аєегидіпоза, Р. ршіда; Спіатуайїйа, наприклад, С. Маспотаїі5; Вогаеїейа, наприклад, В. регіи55і5; Тгеропета, наприклад, Т. ранпаадчійт; В. апіпгасів, У. ревіїв, ВгисеїІа 5рр., ЕР. ІШіагепвів, В. таїІеї, В. рхсендотаїеї, В. таїеї, В. рзендотаїеї, С. роїшіїпит, ЗаіІтопеїйа 5рр., токсин В (ЗЕВ) М. споїегає, Е. соїї О157:Н7, Гієтегіа в5рр., Піспозрогоп Беїдеїїї, Аподоїогша 5ресіє5, Напзепша апотаїа, Епіегорасієг 5р., КіервієПа 5р., ГієТегіа 5р., Мусоріазта 5р. і таке інше.

Згідно з деякими аспектами антитіла спрямовані проти вірусних інфекцій; такі віруси включають, але не обмежуються ними, ортоміксовіруси (наприклад, вірус грипу), параміксовіруси (наприклад, респіраторно-синцитіальний вірус, вірус епідемічного паротиту, вірус кору), аденовіруси, риновіруси, коронавіруси, реовіруси, тогавіруси (наприклад, вірус краснухи), парвовіруси, поксвіруси (наприклад, вірус натуральної віспи, вірус вісповакцини), ентеровіруси (наприклад, поліовірус, коксаківірус), віруси гепатиту (включаючи А, Ві ос), герпесвіруси (наприклад, вірус простого герпесу, вірус вітряної віспи, цитомегаловірус, вірус

Епштейна-Барр), ротавіруси, віруси Норфолк, хантавірус, аренавірус, рабдовірус (наприклад, вірус сказу), ретровіруси (включаючи ВІЛ, НТІ М-1 і -ІІ), паповавіруси (наприклад, папіломавірус), поліомавіруси та пікорнавіруси і т.п.

Експериментальна частина

Приклад 1

Модифікація Ес для поліпшення зв'язування з ЕсКп

Неонатальний рецептор Ес (ЕсКп) регулює тритижневий період напівжиття ДО в людини.

Модифікація антитіл дО для поліпшення рН-залежного зв'язування з ЕсКп призвела до одержання зразкових антитіл зі збільшеним періодом напівжиття/ зміненою фармакокінетикою та властивостями клітинного транспорту.

Матеріали та методи

Культура клітин. Лінію клітин НЕК29ЗЕ підтримували в ОМЕМ з додаванням 1095 фетальної бичачої сироватки, 100 од./мл пеніциліну, 100 мкг/мл стрептоміцину при 37 "С в атмосфері зволоженого 595 СО2/9595 О»5 в інкубаторі.

Одержання розчинного рекомбінантного ЕсКп людини. Конструкція еукаріотичного вектора рсрмМАЗ, що кодує рекомбінантну усічену форму ЕсКп людини дикого типу, який містить КкДНК, що кодує три позаклітинні домена (а1-а3), гібридизованих з С-кінцем КкДНК, що кодує глутатіон-

З-трансферазу (51) з Зспібіозота |аропісит, була описана (Вегпілеп, 0., еї аї., У Іттипої

Меїпод», 2005. 298(1-2): р. 933-104; Апаегзеп, у.Т., еї анІ., РЕВ5 У, 2008. 275(16): р. 4097-1100).

Вектор також містить КДНК, що кодує В2-мікроглобулін людини та послідовність початку реплікації з вірусу Епштейна-Барр. З5Т-мічений пПЕсСКп одержували шляхом короткочасної трансфекції клітин мезонефрозу людини 293Е (НЕК29ЗЕ) із застосуванням полієтиленіміну Мах (Роїузсіепсев), і рецептор очищали із зібраного супернатанта із застосуванням колонки С5Тгар

ЕЕ, як описано (Вегпіеп еї а!., див. вище; Апдегзеп еї аї., див. вище).

Мономерний Нібз-мічений ЕсКп людини одержували із застосуванням бакуловірусної векторної системи експресії (Кіт, х.К., еї аІ., Есгп. Еиг )У Іттипої, 1999. 29(9): р. 2819-25).

Вихідна суспензія вірусу, що кодує Ніз-мічений ЕсКп людини, була безоплатно надана доктором

Саллі Уорд (Техаський університет, Південно-західний медичний центр, Даллас, Техас, США).

Загалом, ЕсКп людини очищали, використовуючи колонку НізТгтар НР, що поставляється у формі, зарядженої іонами Мі" (СЕ Неакйсаге). Колонку попередньо врівноважували з використанням 1хфосфатно-сольового буфера (ФСБ) з додаванням 0,0595 азиду натрію, і рн супернатанта доводили з використанням їх ФСБ, 0,0595 азиду натрію (рН-10,9) до рн-7,2, і потім наносили на колонку НізТтар НР зі швидкістю потоку 5 мл/хв. Колонку промивали, використовуючи 200 мл 1х ФСБ, і потім 50 мл 25 мМ імідазолу, 1х ФСБ (рн-7,3), і ЕсКп людини елюювали з використанням 250 мМ імідазолу, їх ФСБ (рн-7,4). У зібраному білку обмінювали буфер на їх ФСБ з використанням фільтрів Атісгоп Ойга-10 (Мійіроге) з наступним виділенням мономерної фракції. Для виділення мономерної фракції використовували колонку Нії оай 26/600 зирегадех 200 ргер дгаде (СЕ Неайсаге) перед концентруванням білка з використанням колонок (610) Атісоп ОГга (МійПіроге) і зберіганням при 4 "С.

Конструювання й одержання Ес-модифікованих варіантів ІдсС1. Вектори, що кодують гуманізовані варіанти 9212 ІдС1, були засновані на системі для експресії рі мМоОНаг/рі мок (Могаетаця, Г., еї аї., У Іттипо! Меїпосд5, 1997. 204(1): р. 77-87). Зокрема, гени, що кодують варіабельні (М) області важкого (Н) та легкого (І) ланцюгів, отримані з лінії клітин гібридоми

ТО31-9С212.С9 (Банк гібридом для досліджень розвитку, Університет Айови) (Магопезе, К., еї аї.,

У Мік, 2004. 78(22): р. 12320-32), синтезували як касету для клонування, фланковану сайтами рестрикції, розпізнаваними ендонуклеазами Веті/В5іммІ. Потім фрагменти гена субклонували у рігмоОна т РНІда1-Му/Т-огір і МРрІ МОКк-огіР з одержанням рі МОнН2-Нехопн|д(З1-УУТ-огіР і Нехопр| МОК- огіР, що кодують химерний Н-ланцюг і Ї-ланцюг людини, відповідно. Вектор, що кодує Н- ланцюг, рігМоОНаг-нехопн|д(1-У/Т-огіР, потім використовували для одержання варіантів п9С12 шляхом заміни фрагментів гена Сн2 і Сн3 фрагментами, що містять бажані мутації. Фрагменти

Снаг заміняли з використанням унікальних сайтів рестрикції, розпізнаваних ендонуклеазами Адеї і ЗП, тоді як фрагменти Сн3 заміняли з використанням 51 і Ватні (всі були отримані від Мем

Епдіапа Віоїабз). Після спільної трансфекції векторів, що кодують Н-ланцюги та І-ланцюги, в клітині лінії НЕК29ЗЕ з використанням Гіроїтесіатіпе 2000 (І їе Тесппоіодієз), варіанти пП9С12 351 очищали із зібраного супернатанта з використанням колонки Саріигезеїесі (І їе

Тесппоодієз), специфічної у відношенні Сні. Мономерні фракції виділяли за допомогою гель- хроматографії з використанням колонки Зирегдех 200 (СЕ Неакрсаге). Цілісність білка підтверджували за допомогою гель-електрофорезу у ДСН-ПААГ в не відновлювальних умовах (Ше Тесппоіодіев).

ІФА. 96-ямкові планшети (Мипс) покривали рекомбінантним гексоном Аам5 (АБра бегоїесі) (розведеним до концентрації 1 мкг/мл у ФСБ) й інкубували протягом ночі при 4 "С. Площу поверхні, що залишилася, блокували з використанням ФСБ/495 знежиреного молока (5) (Аситедіа) перед промиванням чотири рази з використанням ФСБ/0О,00595 твін-20 (Т). В ямки додавали титровані кількості варіантів П9С12, розведених у ФОБЛ/5, й інкубували протягом 1 години при кімнатній температурі. Після промивання, описаного вище, в ямки додавали розчинний 5Т-мічений ЕсКп людини, розведений у ФОБ/5/Т, й інкубували протягом 1 години при кімнатній температурі. Після промивання, описаного вище, кон'юговане з ПХ антитіло до

О5Т (1:8000) розводили у доданому ФСОБ/5/Т (КосКіапа Іттипоспетісаі5, США) з наступною інкубацією протягом 1 години при кімнатній температурі. Після промивання, описаного вище, зв'язаний ЕсКп людини візуалізували шляхом додавання розчину тетраметилбензидину (ТМВ) (СаІВіоспет). Реакцію зупиняли додаванням 100 мкл 1 М НСЇ, і поглинання при 450 нм реєстрували з використанням зчитувача для планшетів БЗЮОМКІЗЕ (ТЕСАМ). ІФА проводили з використанням ФСБ із рН-б,0 або рн-7 4.

Поверхневий плазмонний резонанс (ЗРК). Для всіх вимірювань кінетики використовували прилад Віасоге 3000 (СЕ Неаййсаге). Гуманізовані варіанти 9С12 Ідб1 іммобілізували за допомогою зв'язування амінів на чипах СМ5 відповідно до інструкцій виробника. Зв'язування здійснювали шляхом упорскування 1-2,5 мкг/мл варіантів ЇД1, розчинених в 10 мм ацетаті натрію, рН-4,5 (СЕ Неайрсаге). Буфер НВ5-Р (0,01 М НЕРЕЗБ, 0,15 Масі, 0,00595 поверхнево- активної речовини Р20, рН-7,4) використовували в якості рухомого та розбавляючого буфера.

Потім впорскували розчинний мономерний ЕсКп людини в різних концентраціях. Аналіз кінетики проводили з використанням програмного забезпечення ВіАемаїЇчаїоп, і дані зі зв'язування апроксимували з використанням простої моделі біомолекулярної взаємодії Ленгмюра першого порядку (1:1).

Результати

У даному документі описані Ес-модифіковані антитіла дос зі зміненим зв'язуванням ЕсКп людини, як представлено нижче. Мутований варіант із потрійною мутацією

О311К/М434Уу/М428Е проявляє поліпшене рН-залежне зв'язування, відмінне від такого для опублікованих прикладів. 11 юс озіів/мазЯМИМааВЕ Г/:.ОСЇ ССС песі-озлі ваз 1 пастозмА 1 паси-мазаМ С юосе(вроЗів/МАЗЯММааВЕ СССССС111СЇ11111111111111111111 юосе(в)оЗі1в/МазаУМмМаЗВЕ/ВЯЗ5НЇ117777711Ї1111111111

Іда1-М252У/52541Т/Т1256Е, також названий мутований варіант/платформа УТЕ (Коррбіеє, 5.., еї - й - . а Аийтістою Адепів спот, 013, 5712): р. сюновний кандидат: Азігалепеса, включений в якості 6147-53; баг Асдца, МУ.Р., Р.А. Кіепег, апа Н. Уми, У І

Віої Спет, 2006. 281(33): р. 23514-24).

Таблиця 1.

Кінетика зв'язування варіантів (301 людини з ЕсКп людини, згідно з результатами ЗРК

Зміна

Варіанти ІдДС1 Ка (10"/мс)а ка(102/са КО (нмМ)е відносно дикого типу

Дикийтип 77777111 лбяоМ | 54502 | 7840 | -

Дикийтип 00000 |Немаєданих |Немаєданих |Немаєданих | -

МеБ2у/52541/1256Е |Немаєданих |Немаєданих |Немаєданих | -

ОЗ11Н/МаЗАМ/МА28Е |Немаєданих |Немаєданих |Немаєданих | -

Приклад 2

У даному прикладі описані додаткові варіанти Ідс1 й доз зі зміненим зв'язуванням ЕсКп людини.

Матеріали та методи

Дослідження в умовах іп мімо. Миші лінії Тд32-АІрБ на основі генетичного ядра С57ВІ /6 несуть нульові алелі ЕсКп НС (ЕсдгітОс35 й альбуміну (АІретіаМмумх) й експресують геномний трансген пЕСсЕп НС (ЕСОРТ) під контролем нативного промотору ПЕСРп. Миші лінії Тд32-АЇЬ- (стать - самки у віці 7-9 тижнів з масою тіла від 17 до 27 г, 5 мишей/групу) одержали 5 мг/кг варіантів (39031 шляхом внутрішньочеревинної ін'єкції. Зразки крові (25 мкл) одержували з ретро- орбітального синуса через 1, 3, 5, 7, 10, 12, 16, 19, 23, ЗО ї 37 днів після ін'єкції. Після збору зразків кров негайно змішували з 1 мкл 195 КЗ-ЕЮОТА для запобігання коагуляції та потім центрифугували при 17000х9д протягом 5 хв при 4 "С. Плазму виділяли, розбавляли в співвідношенні 1:10 у 5095 розчині гліцерину/ФСБ і потім зберігали при -20 "С до дослідження методом ІФА. Дослідження в умовах іп мімо проводили в Лабораторії Джексона (Бар-Харбор,

Мен, США).

Поверхневий плазмонний резонанс. Для всіх вимірювань кінетики використовували прилад

Віасоге Т200 (СЕ Неайсаге). Варіанти п9С12 іммобілізували шляхом зв'язування амінів на чипах СМ5 відповідно до інструкцій виробника. Для всіх експериментів як рухомого буфера та буфера для відновлення використовували фосфатний буфер (67 мМ фосфат, 0,15 М масі, 0,00595 твін-20) при рН-б,0 або буфер НВ5З-Р (0,1 М НЕРЕЗ5, 0,15 Масі, 0,00595 поверхнево- активної речовини Р20) при рнН-7,4, відповідно. Рекомбінантний ЕсКп людини в різних концентраціях (1000,0-15,6 нМ) впорскували при швидкості потоку 50 мкл/хв при 25 "С. Аналіз кінетики проводили з використанням програмного забезпечення ВіАемаїчаїййоп, і дані зі зв'язування апроксимували з використанням простої моделі взаємодії Ленгмюра першого порядку (1:1).

ІФА. Виконували, як описано у прикладі 1.

Таблиця 2 91 дикого типу

Результати

Результати представлені на Фігурах 5-7 і в таблицях 3-5.

Таблиця З

Зв'язування варіантів пП9С12 Ідс1 й (93 людини з ЕсКп людини, згідно з результатами ІФА песідикоготипуд 77711111 посі-озі1в/МаЗаМИМааВє77777777111Ї111111111111111111161 посі-МаБаБ/оЗі1в/Мазам/МміаВЕ../:Л/ОСЇ7777777171717171717111116111СсС1 посі-озі1в/МаЗаМИМагВЕЛНЯЗЗІЮ/Ї!77711111111111111111981 посі зоек/оЗі1виМаЗаМИМааВЕ ./:////ССССЇ777777171717171717171111161111сС21 посі зоов/оЗІ1в/МазаМИМЯааВЕ./://///СЇ77777717171717171717111161111сСс21 посі-зоеБ/ОЗІ1вИМаЗаМИМЯаВЕ ././:Н//СССССЇ.7777777171717171717171717171761111сСс2с

Таблиця 4

Кінетика зв'язування варіантів П9С12 ІдС1 й (93 людини з ЕсКп людини, згідно з результатами

ЗРА сеетнном ДЗежне вт Зоме ве

Варіанти пП9С12 Ка(105/мс) ка(102/с) КО(нНМ) дикого типу (КО) при рН-6,0 осбідикоготипуї | 372 118677 | 273 | -(-

Й воза | Келаюннти снокними Тоножна 7

Посі-оз11в/МаЗаМУ/Мма280 |Немаєданих |(Немаєданих |Немаєданих |: -

Таблиця 5.

Період напівжиття (дні) у мишей лінії Тд32, гемізиготних за ЕсКп людини о. Період 9 (мг/кг) (дні) (пе5) (дні)

Гемізиготні зотлиоєту 10жот | ве 1 501вя 08 ше

Іда1- Гемізиготні

Гемізиготні

ІдДа1- Гемізиготні

Всі публікації та патенти, згадані в описі вище, включені у даний документ за допомогою посилання. Різні модифікації та варіанти описаного способу та системи згідно з даним винаходом будуть очевидні фахівцям в даній області техніки, не відступаючи від обсягу та сутності даного винаходу. Незважаючи на те, що даний винахід був описаний стосовно до конкретних переважних варіантів реалізації, слід розуміти, що заявлений винахід не повинний бути неправомірно обмеженим такими конкретними варіантами реалізації. Відповідно, передбачено, що різні модифікації описаних способів для реалізації даного винаходу, які очевидні для фахівців у відповідних областях, включені в обсяг нижченаведеної формули даного винаходу.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Композиція, яка містить імуноглобулін, що містить мутовану Ес-область, причому зазначений імуноглобулін характеризується зміненим зв'язуванням із БсКп порівняно із материнським імуноглобуліном, що містить Ес-область дикого типу без будь-якої мутації, і причому зазначений імуноглобулін вибраний із групи, яка складається із: І3са1-9311 В/М4З4Му/М428Е, Іс 3(6)-0311 В/М434Му/М428Е, Іда1-мМ2525/9311 В/М4З4Му/М428Е, І3са1-9311 В/М4З4М/М428Е/НаЗЗК, ІЯс1-І 309К/3311 В/М З4Му/М428Е, Ідс1-І 3098/9311 В/М434Му/М428Е, ІЯс1-І 3095/9311 В/М434Му/М428ЄЕ Іс 3(6)-0311 В/М434Му/М428Е/В8аЗ5Н.

2. Композиція за п. 1, яка характеризується тим, що зазначена мутація збільшує період напівжиття в сироватці крові імуноглобуліну порівняно із імуноглобуліном, що не містить зазначену мутацію.

3. Композиція за п. 1 або 2, яка характеризується тим, що константна область зазначеного імуноглобуліну містить амінокислотну послідовність, вибрану з групи, що складається з 5ЕО ІЮ МО: 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15.1 16.

4. Композиція за будь-яким з пп. 1-3, яка характеризується тим, що зазначений імуноглобулін зв'язується з мішенню, вибраною з групи, що складається з маркера раку, цитокіну, маркера інфекційного захворювання та фактора росту.

5. Імуноглобулін за будь-яким з пунктів 1-4 для застосування для лікування або запобігання захворюванню у суб'єкта, що має потребу в цьому.

6. Імуноглобулін за п. 5, який характеризується тим, що зазначене захворювання вибране з групи, що складається з раку, автоїмунного захворювання, запального захворювання, відторгнення трансплантата й інфекційного захворювання.

7. Імуноглобулін за п. 5 або б, який характеризується тим, що зазначений імуноглобулін зв'язується з мішенню, вибраною з групи, що складається з маркера раку, цитокіну, маркера інфекційного захворювання та фактора росту.

8. Спосіб лікування або лікування або запобігання захворюванню у суб'єкта, який включає: забезпечення композиції за будь-яким із пунктів 1-4 суб'єкта, що має потребу в цьому. Зо

9. Спосіб за п. 8, який характеризується тим, що зазначене захворювання вибране з групи, що складається з раку, автоїмунного захворювання, запального захворювання, відторгнення трансплантата й інфекційного захворювання.

10. Спосіб за п. 8 або 9, який характеризується тим, що імуноглобулін, що міститься у зазначеній композиції, зв'язується з мішенню, вибраною з групи, що складається з маркера раку, цитокіну, маркера інфекційного захворювання та фактора росту.

11. Гібрид області Ес, що містить Ес-область із імуноглобуліну, як визначено в будь-якому з пунктів 1-4.

12. Гібридний білок, який містить імуноглобулін за будь-яким з пунктів 1-4 або його Ес-область, гібридизовану із імуногеном.

13. Вакцинна композиція, яка містить гібридний білок за пунктом 12.

14. Вакцинна композиція за п. 13 для застосування в способі лікування шляхом індукції імунної відповіді у суб'єкта.

15. Спосіб лікування шляхом індукції імунної відповіді у суб'єкта, який включає: введення вакцинної композиції за пунктом 13 зазначеному суб'єкту в умовах, при яких у зазначеного суб'єкта розвивається імунна відповідь на зазначений імуноген. з й , добре ВОКЯУЖЄ 00000000 Б адане вомИт Б щ пОоКОЗВНаиуМмОВК Я. дан ЕОБОЗНЕВИЧН З я учня в ; ЩО г за / я о / БАК / кООВЯВ і и, : і щ 8 / 8 ще ; В в» ВАВ орекреч тк і ва ще ек ВН, З лез Р Я ЗО Об 55 зе ле зва де оздб за к КОСТА баки) що НаСЯа івкомВ т зву ВОБМИТ ке то ЩІ б ад МСБОЗНЕЛВЄМЮВЕ зв -ЗНВИНЯ З Ва . ки ХХ ІЗ З | чо за Жов ЗМ Ї м Я | ОО е і Я ву - ве і є Кк 5 5» і у в ще - а з че ІВ х З Ж ІВ в ї орех ее нен оо Й щ ще. ши он на м ше Ме ше ше ше ше в в п й «СТВ (меми) що Вест (нем) «Фіг. 1 ж ях в Яна ЯКЕ кофе ДОБУ Ка ВХ: жу Ж; к, ме Я КВК Є а З ах А Ї що Я Ф ЗА Фе Кі Ж ОЗ я тов Ок Ї Б Ї » и х в й в МЕ ї, З 5 /й Не Б га Й Мах КЗ ; т жа Ж кН ій Ся Та Е. кі ОВ: г ко її Я й Др тя п нини ав її Пе ненив щі одер у» же За? р? он еко за Я зе? а з ри ЗУ сови с швчн Є ВО А Се ям) ВЕС гаекввЮ г Яна ОБЖ Б бр ВОК З да ОХ З зви дек КЕ ї СЗСЯНН кб Ж Ва я ре ет :

1. во ЗВ шо В Ї : Ж що в КК г т ще се | Я і нан : Ме і. Ве пи рани В По еВ СЯ ненютятння, ши о ши з а в З В й чн . й їх суч сх ї МЕТУ (мкА я НУТИ (мен

Фіг. 1 (продовження! шо ре ЗК Же пе ик атуниж ж ЗКФреовьОЗВ У КЕ ї : Кк ван 5 п ЕІ заулечвиня платня ж З жит на и Н « ж. Я в НИ хх В г ві Іл гр р Ві и ї. БД гу ін 5 в НД х: Зі 5 зані ві тан ОМ, ЗО о си С БЕ Св у МОВ нн и и ж х у де ча ЩЕ; | ни шир з т Ма хе ОЗББО Но вм 05 З вже 83 хе же зо ща Час Ка мае чав Я З де в ЗИ сі маку 0 о еорвозма я мере ки зр ЗВО ЧНЯХ еМ ї Зв 000 нм МВ з хе 8Зіз Ж зю Х дю» ав ог Ко. С ж З ве ло КЗ А ту зда» їй з мк 5 Не щі . як ВО» ОВ СУ ДЕК ус ккирмтеКс що с о ржкхкнккюжккккюросоюо о г З пуху р -е ще же З «о 5 ме зо; за ою ЗО ме о змо З Ям 5 чве час аа) фіг 2 т век меч ух уборка ва І: ЗВ нео ун пек УНоЗе Я за 7 д це ній В зале» НІ З зав таня ов нм с З гне ш пода «ЕднаЯ и Кеекя пе сих соя Н Ю С й -- вл а А 5 ВВ Ж оч КУ, а КУ х ї7 ко З Кк Без а ГУК зві Ст Кон р їх і ОКО її ЕЕ Кк кЕ ях Хуан 5. х й 7 ше ЖК. ТК Таж, Її й оо м с клин ех -х З в Он : а ОН ШИК Е ЗЕ и ни ех МО а» иа ни й поді о и вне що х Ос пон мав КУ и ОХ НЕ че СОТОК Ек. З ан ННЯ КАК УКХ - З ре ооувовв умо, х фМребоххосрхк я ОВ сх пен у пу ГУДЕ: В ВК ВЕС В КТ З В С ВВ СТ В т ВИ В ТК В СТ Я В МЕ В зіва Час чао с тк а Канн ев Же ліз вому «У Ви зу: ху пе уконех т- УНСО ВАН ко З ек В ТВ й ка о не З зер ке ЕЕ вно ня КЗ ру сх ск: ШИ «ЕВ Ка "Ж і ей хо Я г т я. М дж ее М ЗЕ ТЕХ ге і Ко НІ КІ ї п : М з5ає і І5а КУ с ве и. І і о ве - шк (В - х С От ч « Ж в і хг І Н ' Сей й КО Ера МН хе Бе я ЙО ффімв В вівкхурувовююювок З Є : ор «о Дх фефоохокхнк ково дос зро ск ях с З ро з Яе ще ще зм же,у ще М» 33 же ев ме о ме о зно же б Часів) масі Чво (є

Фіг. 2 (продовження! туш М с. БАТЯСРХСКРІА ря А У КТМОСИт КИТ Кока КАВОВИХ МУ Кз; дукінсюватнІмаа вх. УПТИСРЕСЕРА ВИБИТИ АТ УХНКУТ М КВКОАТВАеИТекА УКВ ММО оХ тузі зі нлказаМ ДЕТКОРЕСЕВОАНОКОТОКОТМА НИКИ У ТУ АТОМНА НУМО З) хуві дз МЕТКОРЕСЕКОАРЕБКСТВИ ТА УК ик ЕО У ККУ КК АВ ОМ ху хе РЕТКСРЕСВМ КВИТКА КУКИ ЕК У НАКСУ и еВ КО ЗХ жк й лк в и ТАКИ АЙ АКА КВК АВ ее СУХО» АТ ОУН МТКУПИКУКЕК УЛОВУ КРЕя КРАХ їв: авіїнЛ озон нях Яка я за внв у н К кут у в ня о я: вюч У ЯН я ВК тчох дано УМ БКТЕИАУС Туя ОТО ОМ КУКИ ККЕК ВОК ТНУЄ ВКА їх ав. СИДОР АВІА ТЦТ УСИК РИН КПК Отак Р РАІ теза ВКРАВ УВА УК КУКА ЕН СКУ ВІД ках куххкукуУкуУкауУєхкОок не ссу хе охохехомухкомажаикажих тА Ку КАХРКРАК ЕК МА ЗИ ТИ ККУ ТУ ТО АКПИХ ОО КИ КАТА КОКО тачх Вкув/вУзУуннивя ЕК и я ку уд ва мо тс ув о КАК то дДхУвоМохУю. ЕВМУТУ ВИКРУТКИ ТРК УП иа Хи кишки тех, ВЗ СЕМУТУВАКАКИОТАІАТИ КУТУ и КиМУ КУВАТИ І ВУ ТНЕУ Е ДРАМУ МАМІ БИ ТВ УТ ВУ МИМО ПОБУ МАТКИ БАМИ. кткакохужхукукоко коки ткс ска исУСтОХСКОхОКкОВожехакожих

З. и що ОТТИУЧВЧМТУМНОрУ СИС ВКА КТ ККД Еи КУЦ У ТУАИКИ тус ВЗАфКЛИодонокаЗЕ ЗІХЯУЧВ МТА МИЦИК КОМУНИ КРАВ ЕКТАВКЛКОСКиКУ ЦТК КУМ тус, дЗкунинохох БИТЯУЧЕЧІ ТНК НОСКИ КЕКУВВКАЕВЕ ЕКО ВАОСКЯ КУЦ ТИКИ тубі Зх БІТЯУСВУ ТЛО СЯ ВОК ХБКАЛКЕАОКУКТХВКОКОС АВР У ТУЯ КО зх, Козу БОКУ ЧВКТУА НОМИС ИКО МУКИ А ие КТК А ушу Тек ЖиАКИУХУ Учити САК ВК КУХЖ УК В КУ ЗНАК го АН З НК и Я У У фс ЯЗ Як У тувІ дЗхіно нозонлнохВ аа ати Кри межу й у а пики а бору ятки я тубі За вохоК ІЛИК А ТУ КИ КУКИВ УА КиМ КУКИ ТЯКА УЧИ за З ХОКЕКВА ТЛА КУЛЯ КИ КТК УК КИМ КТК КК я КУКИ А зі. МОХУ ра у зе ом ке Екс нь уж КК вк ок ес их сукаикуКо диф сАсСЬдяджеженсжежокажиьє й еижух, зво ям вся ПОБКУРЗЛІУВИУАВИКИ У ОА и их Хертх дззук/назанинайик СКМУМУКССУЧ КАСИ УААН хі знан УХКТЕУК ОК ЕЧКЯ КАСЯХА ТАКИ СЯ хи ами ОК УКОПОч ВКА УВС ОКЕОХ хе как СОСХУРКБОБУМНВАИИ КИ ВИЗАИОХ АЖАЖАЖАМАЙ САМ. ЖААВАЙ Й Й Фіг, З

КН ЖЕ АЕТКСРЕМЕРЬАРКМІ А ААЦОСТУКІЕВЕВУ УВА ОУНІКВАУТОКО ТУ ТУРИ ПОТОТУКМУуМНКВУЕУОКЕУ РЕНО ВА ВЕК ОЦЕВУККЕВВОТ УВВТКУ Тих.

БЕРЕЖЕ УУМТКТВУМНМАКТКУКЕКОУМАТУ ВУ УВУ ТИ НОТИ МОХУ КАРАТЕ КТЬК В.

КОДРЕЕРОЖУ ПЕРЕ ВОКЦТККО УЛ СУБ РЯМАУВУ ЕКС УК ТЕР УОЗ УВА УЮ ККУ ОМУКСВУМИКАСНМНУ ТОКАР НИМ хівоя СЕТ ВЛ КЛУЯІВЕ ЧІВ А РВК АОС КІ ЕВЕРИТУ КМ АКТУ АУТ ОВ НОВУ УКВ ОТО УМНКЕМТЕКОКЕУ КЕКС КТН СВАРЦІ ОСЕХУКТЕВРЕРКТН І МИОВТРЕК КО УМІВ НЕШРЕУКЕМУХУЮИУЕУНМАКТКРЕКАОУ МН УВУ УРН У МИКЕУ КК УВК АЇ ТАРТАК ТКА КОСВЕЕВСУ УТ РІК ОБІТЮМОУ СУ КО УРБІАУБУКЕМЕН ВЕК КТК ОО УКХ КИМ НЕ АНЖНУ ТОВ ВІСК ік ДУМКУ ЗБЕ СМ ІВАЧЕЬНХ АБІКЮРЕЖУЕРЕАКБЕКЕТ ОТ ААЛЕССЬУКЮТКЕРЕВУ ТУ КУМ КОХ ТЕРА ОУН У ГТ УКНКЕ МЕ УІМУМЕКРаМІК УК УВЕКСОКТНТСВВОВАРЕККСНІРНЕУРЕ КВК ЕКО ИН ЕЕУ СУПУ В МЕРЕ УКЕНЖХ ККУ МАКІКРАвВОсУМа УВУ ДУНАЮ ОКЕКИКУБМЬ МАРАТ КА.

ЕНЕР У КЕРНЕС ІКНОУ ВК УВОКУ РІ ВАУКУКОМООВЕМ УК ТТРРУ СОСКУ КВК У КАСУ МНН УНК ЕН АКОК КОН В сво схе АБІКОРЕУКК АРК ААКСЬКВИОУКРЕКСТУВ МТУ НІКА УТОМИ БУЛУ УМНКРОМІКтОККУКККЕСПЕТНЕТЕОВАРКЦ ПВ УУВЕЕВВКРКОТЬ МІВ ТКУ СУ УУТМХ НЕБРЕУКЕКЖУУЮВСУКУНМАКТКРЕКЕОУМОТ УВУ УВУ ТУЮНКО М МОКЕУКСКУКЕАЦВАРТЕКТЕА КОСОГО УУУТІ ВОВК МОУМ СЬКУ АУРУ ТРУ ОВК К УК ТУЮ КЕКВ УБОРУ К КОТ МС З зн МО ще АБО УКРОАКИВВО ММ ААКНО КОТРЕ ТУКА ТОМА УТОМИ МАУ М УРиА МЕ ХКІММЧИКРАНІК УК У КЕКС ТЕСВАРЕСІ КНЕУ ТАНЕ СУМУ НЕПРЕУКЕКЖХУУ ТКУ КУМАКІКРЕКНОУМОТУВУ У УС ТУ НОМ КІ МОКЕХКСКУВМКАБВАМЧЕЕТІВК А КООРКЕРЮУ ТТ ЕОМ ЛГ ЖКОКУРММАУВТЕЗКИСРЕНМ ХК ТКУ ОО УВКВТКЮ КВЕЮКОКМУККСХУ МНЕ ЕН УКОЮВЬВ Я СВКОКВКК ЗІ Фіг: 4

Н нак НА, Я Ж аква КО зе док о З Б ОПурьхооканях Мов

1. б: КО реа» кн НЕ НВ на ж М ОО С З Й во о повне зе ЕЕ з ! к зе во жа ЗУ ЗІ "Яся Ба їж дев ГА ві Б ЕІ й а » Еш Я й Б й 5 Я Ж ж і ! 4 х з т. В Й ж ж Ен ж ТЕ КЗ А є і а Сх3 р ся СА Ше 7 вв ї нако одн ЗВ ня 7-95 в - - здлкнаї Макро мес осв а зв о ез їв: зва в орУЄ ДАО З з зм А о Анти нло мкм иа тим КЕ І сін ВК в їх Ж Пе» ц ши я Дб ВИК. «о ВВЕ К Оу ве с ЗМК хі: ЗАД КОВІЕНК я ря ФЕРУМУ РКУМ ВОМ Х ЕНН МИК Ку Я Ж зх дор ВОНКЕКЖОНЯВ 5 вк дою є: х . РЕЖ Я БА я ва АВ ВИ КК ; Хв Б ЕЕ їй оре я ще жа ше х е КО Е і ж і МНН І й Е: я ї - ї в ван і в ке же б І" мен ЗУ ЧОИ да "есеосии - ВВ Во У о мклментютьх 6 ям о юЯ е з ее ща Не зу оди З ЗУ ДУ З Ко ЕМ УНЙКУ ПМВТНИХ днініпо (МКК АБИ НЛА КУ МИХ

Фіг. 5 З Я; М ще У ї їх жк ж Мох ще и шу ЕЕ щ-що ни Моз а я Ж Ве іт жешеУ А за й т ших о г ЗО Й чия Ж деко» ЕКО Ми ее Кен вен же Код ше Бу ря ОМ Я те МОМ ша щі т ОБ ма м З ме . з щомх г во Я жк КЕ: а я се Б 5 З. ШЕ ек ев пе а я ж й не як НИ я. Й и и и нн ник нн а вн зн нні а М осв в ох в Бо в а НОЙ ю) ск ожь 5 с у 3 же щі шк в НЕ ВЕК ШКО ОВО о У и ек а и и НЕ В де вкВЕ зма; нена В даН ВН ММ МЕКЕНАЕНХ Бо зх ЖЖ Бо Я Кф Що І Ши У "а ук Я. ше вах ще - ж кв п Ша і. шк: 35 7 в: Кі ща а: Я Я Я У шщ- г ТК у А Кз ЕЕ Вк ВОНИ З За з ща чів ши ях В ши що роя ь І 3 І 35 «М Ко Я - пуск Ж за во з ох ж с КЕ Б р - їх не К: В Ї я ра їх і | г НН г

БУ . В ї ГДЗ я сх раз я Р ек З же ве Кк цен . цен р ща пане ві: мая вичевкеняє мк фан Кл имя веБеВАЮВе г ЗеНе виен

Фіг. 5 (продовження!

жк Боже я ТЕ т с попу т бом х Хбіуме Зх ВК ХЕ, І ще ет Б р Ж яд КК Зх Си х що Ж ит КБОеНЙ Зиа їв ші А КЕ Ежен ві ві КАЬ, Ох ще тя зе и З з Тож 23. х Кн я ЕВ й Ве НЕ: с. ее «ща ние нн и і м м п и и С и з п и СЕ Чехсох їх й ча К сао Кк к Хасой оби я Юа; у еВ. і м каное Река Е ЗЕрех вк Я ще Б Зах «ЕВ Же ЕВ Кв ра в Я хі ЕВ ЩО ї з х у Е М За ох се У З щі Ки 5 ши С в ан ВН х птн Р. но КОН з я я З Й кома йо Кк о в З Кс 35 М ух же Зв мае кої чокіє фіг: й й в й . Й Же сту 2 віх; й 3 она Кі З дн пої і 5 со, ї Ше 5 о У : Що Зх ХО ВУ ТВО р т й . ТТ ОА О АК Н Я В УС Ве ІК Крх те й "сх рут у ут уєстт а і хЕ КОВО НЯ нах м В В М а аю чавакя КТ ртуттю В А К. КЕ з 5а ко Кора етеру Ве нн нн и НУ ВН дк Фіг ї хімії луг КМ Ж АВТОРУ АРМАТУРУ ТУМАНІ ТКАЖІ КУКИ ВУХ МТУ ВВ ЕТВІМУЗИНКМЕМУКУСКЕЧЕРК ОВК СВВЕСВАВЕІ НОВУ В РЕК ЕКІМ МИТ У У ХУНОК МУЖУУІМУККУНЧАКІКЕВОВМУ МК УВУ УВС УВО КМУ КОВКА ВАВНИ ТІІКАКОМОККИВАКИУХТЬ РАКОВІ МОУ ВТ УВІ РЕЕВА ККУ КУТКУ ВЕК НЕ УКІЦ МУ Юм МЕН Ми ТОК ЗК ТЕО НЕ МКК КЕ ца СІ НОМ Я МУЛУ ВЕх АВТКЦИЯ УТРАТ ОСІ А АМКУ КРЕВУ УА ВНТ КАКЕ СВУ ТУ ВВІВ ТЕТУ МИКРЕМІ ЖК КЕКС ВАВЕЕКУВяУ КЕКВ К КТК МВ КУ СУ ОУН КЕ КЗ ЖУК УНМАКІКРАДЕ Ми УВУКУ ТУ НВ КЕУ СКУ ВК АКА ТК АКОЮВВВ У, З БЕБІ ТОК ЛКК УКОК ВВА КАН ВКМ ТТИРУ ЛЯМКИ У хе БО шен НН кАМЕЩНХ ТОК НИК, ЗЕИКНЕ ЯКК У вівці Мох Немає лЕРККВКМКНК АНЦИКТВКЦУК МН КІВ ВЕвУ ТУ МАМУ МТ ЕРА МІК УК УТ УВЕВУКУТО ГУ ТуУНМУМИЕРЕМТЕТОКЕ УКРНЕТ ВВОВАВН АНІ КУРОК РРЕРК ЕТ ЦЗН ТРЕКУ ВОУ У ру НЕСВиКЕ матУрцУКУНнАКТККНЕУОУМУ НУ ТІ НЕК ЕтКИ КУКА АРЕКТ ТМ АКТНОІРЕКУЧИ, хх КЕН ЕМО ОУН НАУК КЕ ЕММУК ТРЕКИ НІКЕ УК ТУ КВК ЖЕКу ак реа Е ка кн У БВ К ІБК МИ» Ха тів СЗБІВЛМКИНОВЕ АЗК УККЬА КЕ НИ АК УКИУККВУ КУМ ВКРАВ Ех У УТА ТУКМУМНЕРЕЖІК ТКА УВА КИ Р КЕР КККІУТ УКВ ТУ УК МНВК МУ УІМІХ ЕММА УВК И У У ГУ НАТО КЕКЮСЮУ ВКА ЯКЕ ПУКАК СОЄВИМ КУ а а Су ТЯ МЕ ЧК ЗА Я КЕ ЕК о з З я НЕ В СКЗ НЯ В КЕ В ЕВ ОВ У БАБВЕНУТОКЕРА ОК ПОН я ті СИП ІВМадЯ льно О АВК ЩУ В АВМ А АК ЄКМТ У МОМ ПНР КІВ У ВЕУ ХВО ТУШ МУЮИКМуКУ ЮК УВК СВРСРАРЕО КВУ КЕКВ МВ ЕК УЮ КУН ї КУТІ КУНМАККІИНО Кт У КУЄ ОКУ КСКУВИК А ВАМЕК КАК НЕО, БРЕМОЦ КОРІ УКОВ ВОНА ВКМ УК ТРУ ЛУКІВ КАТКИ ЖОМУ ЩЕ Й КАБМІН іа ца Щек Не

ЗБИВ ТЕМНА К. ЗАТКСРЕТКРІ АВК КУТА УКІРЕ КИ К УТ У В АТ МТА ТОМИ ВДИХ УТ УККВН УТ ТУ УМНКВЕМТКУКЕК НИК КСЮК МТВ ВАКК: ОКУ КІ КВРКВКЛВ МНК РКУ НКУ ЕКУ УК ВХ МБАБТКРИКИКУЮМНИ ВУХ ЗКУ ІАЕ КК ММА КТ ВОМ МАН ЕЕЧИТ В РРО ВІ ТЕЗ ЛОКК У РО АУП ККЕМОКОВЕМ УК ТРУ ОВК ЕКЕ УЯКЕТУПКІН ОСИ СВ ж т о, не клен Уч ЕК ІОВ тішоі КК І МІЯ МН АК АКТКСИВЕУ КРУК Е СМУТКУ КОЖ ТММ КУЄ МКУ Ка У МО У ВІВ ГУМКИ ТУКВУМНЕРКЧТ ЮК УМРЮНСОК НІ ВОВК ОЦК ЕВОК РТ МІВ ТВИМ ТО КО УВНЕЮВЕУКЕ М ПУ ЕМ ЕХ МАВ ТКИВЕ КОМ У УТ ТУ В ВО МеВ УКЕ ЛЕК КЕНЕ ТАК АКОЮВНЕВ ОК. Й хх ВРЕНЕНОЗ БИКРУ КЕК У МИ КУБА МУК р Кі ОМ УК МКУ коки ЩЕ 7 ЩЕ х - камін нт як «БО НУК: З ЯК, КЛЕКНІАЦК КНТ РА ДеВХ ЖІКСВКУКР АРОК АТАК УК УТ У КМ ТО УНТЕВА ОВ УВУ ТУКІНТО ТУ УМИКЕЕМІК УВК УКВ ТОСВУЄВАРВ ОВУ ВКА КВК ОТ АКНЕ ТЕ У Ж УТУВНЕКЕУКЕ щ МРЕВ УНК ТЮРЕМ У УВУ НІЧ! МІК ЕЖКСКУЄМЕАЕРАРНК ВК АКООРВ КОТ, і З ВРЯДІЕСТК МОУ ПСВКУКЦОК УВА УЮ ЕКАМОСКЕМЕ КРУТ КІМ НЕЬ КК УК ВКВ МУКА КУКИ БАН Нумже мин ІЕЕ МО: Я) їв КВК Ек ВЕ АВІКОРКУКРІ АРК ХТО АМАНЯ ЖУКІУКУ ЕВ ТУ ВИМЕНІ КАЧОК УВІ НУК ТУРУ ВКМ ТУММУМНКВаМІЕ ПЕК КВК ВІКО ВАВ АНУ КЕКВ АК ТЕ УК У КУМ ВНЕКЯУКЕ м МУУУЮНУКХНМАаК КР ОгЖтТУВУУВУЕ УКВ МИКЕУКС КУКИКАБКАМЕКТУКАКСОКАКЕСТЕ. хх РЕАОКІТК МОУ ТОМ УКАП КЕН УК ЕМ ІРИМу К ТУ ВМР УВК Тек ЦО кАДНО НУТОКМИ МВ. ПУ МО зви Б Нема ем Вел Н ЗВІКИРЖУКРЬАВОВМВЯТ КУА УМХ К М КУКВМУК М УК ТЕ У ВВ УВУ ТУКА УУТСМУМНКИТВУЮКИ ЕК ПЧАМК ТИ ТЕРВСРКРЕВСІ ТКС И СЕКТ ВИКО ВЕР КВ ТР ВАВ ЖНЯУКЕ КВК КИТ МУ ВИК УК НМУКТ КК Тв я Я ЕМВ МУК КО К УК АСРА КИМ ВТК ОВЕН У УТ ТВЕН ЕК КВ ТС УК ОК КМ АХКИМЮМНХ отв г МРЕММЕМУТПРМІ ВИМ У БЕ УВК ЕКОН С ЗА ніше ТДМУ ва МО:

Фіг. я (продовження! нав ДМ ТЕЛ МИЛЬ ВА А АБТКОГЕУКРОАРСНВТ ВК ААУ КІУЕВКРУ ТУКУМКО А ТИНА НН УВІ ВУХ ГУК ОТОЖ СМ УМНКВЕМ ТК УК УВ КТЗ ЕН СРЕСТЕРЕТ ВВАСВВОСВЕК СТ ОРЕСЕКСРЕНК КС ТЕФВСВСВ АВК ОКУ КВ ЕРКТУТ ЗАК КИ СУ ВОК У У ОКЛАДИ ВС ВИК У Я КЛЕМ АКЛЗЦЕВККЮ її УМЕЕВУ КУТУ КК МКС УМА ТАМ К ПТ ОВРКОСЕКЕРС У ТЬРРЯВ КЕКСУ ХЕ У МІ УВА НАУКО ЕКММУМІ РИМІ ПЕК УВК У ЖИ КУН КІМ ЕС КУЮНЕА І НКТ. ВЕК СВОЮ КК су В Х ши,

Фіг. 8 (продовження!)

Перелік послідовностей «110» Університет Осло «120» Модифіковані імуноглобуліни зі зміненим зв'язуванням з ЕСКМ «130» ІММЕМ-34794ЛМО-1/О80 -1505 05 62/307,686 -1515» 2016-03-14 «-1605 16 «170» Раїепійп мегвіоп 3.5 «2105 1 «2115 330 «2125» РВТ 213» Штучна послідовність «220» 223» Синтетична послідовність «4005» 1 Аа 5ег Тиг Гуз СПУ Рго 5ег Ма! РНе Рго І єм Аа Рго 5ег 5ег І ув 151015 зЗег Тиг Зег Сіу СІу Тнг Аа Аа І єи Стпу Суз І єи Маї Гуз Авр Туг

Рпє Рго Си Рго Маї Тнг Маї Зег Тгтр Авзп Зег Спу Аа Геи Тнг Зег

Стпу Маї Ні5 Тнг РНе Рго Аїа Маї І єи Сп бег бег СПУ І єи Туг Зег 60 Ї еи Зег Зег Маї Ма! Тниг Маї Рго Зег Зег Зег І еи Спу Тиг Сіп ТНг 65 70 75 80 Туг Пе Суз Авп Маї Авп Нів Гуз Рго 5ег Авп ТНг Гуз Маї Авр ГГ ув 85 90 95 Гуз Маї Спи Рго Гуз Зег Суз Авр Гуз ТАг Ні Тниг Суз Рго Рго Сувз 100 105 110 Рго Аїа Рго Сім Гей Геи СПу Спу Рго 5ег Ма! Рпеє ГГ еи Рне Рго Рго 115120 125 Гуз Рго Гу Ар ТНиг Геи Ме! Ше 5ег Ага Тиг Рго Сім Ма! ТАиг Сув 130 135 140 маї Маї Маї Ар Маї Зег Ніз Спи Авр Рго Сім Маї Гуз РНе Авп Тр 145150 155160 Туг Маї Азр Сту Маї Сім Маї Ні Авп Аїа Гуз Тнг Гуз Рго Ага Си 165 170 175 сій Сп Туг Азп 5ег Тниг Туг Агу Маї Маї 5ег Ма! І єи Тнг Ма! І еи 180 185 190 Ні Сіп Авр Тгр Г еи Авп сту Гуз Спи Туг Гуз Суз Гуз Ма! Зег Авп 195 200 205 І уз Аа І єм Рго Аїа Рго Іе Сім Гуз ТНг Пе 5ег Гуз Аа І уз СПУ 210 215 220 Сіп Рго Ага Сім Рго Сіп Маї Туг Тиг Геи Рго Рго 5ег Агу Авр Сі 225230 235 240 Ї еи Тит Гуз Авп ап Маї 5ег І еи ТНг Сувз Геи Ма! Гуз Спу Рпе Туг 245250 255 Рго бег Авр Пе Аа Маї Спи Тгр Спи бег Азп Спу Сп Рго Сіи Авп 260 265 270 Авп Туг Гуз Тиг Тнг Рго Рго Маї І єи Авр 5ег Азр Сіу 5ег Рне Ріє 275280 285 Ї ви Туг Зег Гуз І еи ТАиг Маї Азр Гуз 5ег Агу Тгтр Сип Сп Спу Авп 290 295 300 маї Рне 5ег Суз 5ег Ма! Меї Ні Спи Аа І єм Ні Авп Нів Туг ТНг 305 310 315 320 Сіп Гуз 5ег І еи 5ег І єи бег Рго Сіу Гув 325 330 -21052