UA125369C2 - Радіофармацевтичні комплекси - Google Patents

Радіофармацевтичні комплекси Download PDF

Info

Publication number
UA125369C2
UA125369C2 UAA201707516A UAA201707516A UA125369C2 UA 125369 C2 UA125369 C2 UA 125369C2 UA A201707516 A UAA201707516 A UA A201707516A UA A201707516 A UAA201707516 A UA A201707516A UA 125369 C2 UA125369 C2 UA 125369C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
thorium
targeting
tissue
cancer
groups
Prior art date
Application number
UAA201707516A
Other languages
English (en)
Inventor
Алан КУТБЕРТСОН
Original Assignee
Байєр Ас
Байер Ас
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Family has litigation
First worldwide family litigation filed litigation Critical https://patents.darts-ip.com/?family=54884033&utm_source=google_patent&utm_medium=platform_link&utm_campaign=public_patent_search&patent=UA125369(C2) "Global patent litigation dataset” by Darts-ip is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Application filed by Байєр Ас, Байер Ас filed Critical Байєр Ас
Publication of UA125369C2 publication Critical patent/UA125369C2/uk

Links

Classifications

    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K51/00—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo
    • A61K51/02—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo characterised by the carrier, i.e. characterised by the agent or material covalently linked or complexing the radioactive nucleus
    • A61K51/04—Organic compounds
    • A61K51/08—Peptides, e.g. proteins, carriers being peptides, polyamino acids, proteins
    • A61K51/10—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody
    • A61K51/1093—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody conjugates with carriers being antibodies
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K51/00—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo
    • A61K51/02—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo characterised by the carrier, i.e. characterised by the agent or material covalently linked or complexing the radioactive nucleus
    • A61K51/04—Organic compounds
    • A61K51/08—Peptides, e.g. proteins, carriers being peptides, polyamino acids, proteins
    • A61K51/10—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody
    • A61K51/1021—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against cytokines, e.g. growth factors, VEGF, TNF, lymphokines or interferons
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K51/00—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo
    • A61K51/02—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo characterised by the carrier, i.e. characterised by the agent or material covalently linked or complexing the radioactive nucleus
    • A61K51/04—Organic compounds
    • A61K51/08—Peptides, e.g. proteins, carriers being peptides, polyamino acids, proteins
    • A61K51/10—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody
    • A61K51/1027—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against receptors, cell-surface antigens or cell-surface determinants
    • A61K51/103—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against receptors, cell-surface antigens or cell-surface determinants against receptors for growth factors or receptors for growth regulators
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K51/00—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo
    • A61K51/02—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo characterised by the carrier, i.e. characterised by the agent or material covalently linked or complexing the radioactive nucleus
    • A61K51/04—Organic compounds
    • A61K51/08—Peptides, e.g. proteins, carriers being peptides, polyamino acids, proteins
    • A61K51/10—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody
    • A61K51/1045—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against animal or human tumor cells or tumor cell determinants
    • A61K51/1051—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against animal or human tumor cells or tumor cell determinants the tumor cell being from breast, e.g. the antibody being herceptin
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K51/00—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo
    • A61K51/02—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo characterised by the carrier, i.e. characterised by the agent or material covalently linked or complexing the radioactive nucleus
    • A61K51/04—Organic compounds
    • A61K51/08—Peptides, e.g. proteins, carriers being peptides, polyamino acids, proteins
    • A61K51/10—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody
    • A61K51/1045—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against animal or human tumor cells or tumor cell determinants
    • A61K51/1069—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against animal or human tumor cells or tumor cell determinants the tumor cell being from blood cells, e.g. the cancer being a myeloma
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K51/00—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo
    • A61K51/02—Preparations containing radioactive substances for use in therapy or testing in vivo characterised by the carrier, i.e. characterised by the agent or material covalently linked or complexing the radioactive nucleus
    • A61K51/04—Organic compounds
    • A61K51/08—Peptides, e.g. proteins, carriers being peptides, polyamino acids, proteins
    • A61K51/10—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody
    • A61K51/1045—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against animal or human tumor cells or tumor cell determinants
    • A61K51/1072—Antibodies or immunoglobulins; Fragments thereof, the carrier being an antibody, an immunoglobulin or a fragment thereof, e.g. a camelised human single domain antibody or the Fc fragment of an antibody against animal or human tumor cells or tumor cell determinants the tumor cell being from the reproductive system, e.g. ovaria, uterus, testes or prostate
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P35/00—Antineoplastic agents

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • Proteomics, Peptides & Aminoacids (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Physics & Mathematics (AREA)
  • Optics & Photonics (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Immunology (AREA)
  • Oncology (AREA)
  • Cell Biology (AREA)
  • Hematology (AREA)
  • Reproductive Health (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • Medicines That Contain Protein Lipid Enzymes And Other Medicines (AREA)
  • Peptides Or Proteins (AREA)
  • Medicinal Preparation (AREA)
  • Pharmaceuticals Containing Other Organic And Inorganic Compounds (AREA)
  • Medicines Containing Antibodies Or Antigens For Use As Internal Diagnostic Agents (AREA)
  • Pyridine Compounds (AREA)
  • Organic Low-Molecular-Weight Compounds And Preparation Thereof (AREA)

Abstract

Винахід передбачає спосіб отримання націленого на тканину комплексу торію, а також передбаченим є комплекс та відповідні фармацевтичні композиції, що включають: 1) сполуку , де представляє собою націлений на тканину фрагмент, що включає щонайменше один пептид або білок, який має афінність зв’язування щодо мезотеліна, HER-2 або PSMA, та 4+ іон радіонуклеїда торію, який випромінює альфа частинки, такий як 227Th; 2) п-аміномасляну кислоту (PABA), та 3) ЕДТА та/або щонайменше один полісорбат.

Description

ж Я Й У ща щи дж че щи че 5 кни 5, Ох ре ох х С щ- х Ку щ х у ї й х ще Бо З х й ї
ГУ шк хе со во лов я «а , де представляє собою націлений на тканину фрагмент, що включає щонайменше один пептид або білок, який має афінність зв'язування щодо мезотеліна, НЕК-2 або РЗМА, та 4 іон радіонуклеїда торію, який випромінює альфа частинки, такий як 227/ТИ; 2) п-аміномасляну кислоту (РАВА), та 3) ЕДТА та/або щонайменше один полісорбат.
Галузь винаходу
Представлений винахід стосується способів утворення комплексів ізотопів торію та, зокрема, комплексів торію-227 з певними октадендатними лігандами, кон'югованими з тканинними націлюючими фрагментами. Винахід також стосується комплексів, та лікування захворювань, зокрема, неопластичних захворювань, яке включає введення таких комплексів.
Передумова створення винаходу
Специфічне знищення клітин може бути необхідним для успішного лікування різних захворювань у ссавців. Типовими прикладами цього є лікування злоякісних захворювань, таких як саркома та карцинома. Проте селективна ліквідація певних типів клітин також може відігравати ключову роль у лікуванні інших захворювань, особливо гіперпластичних та неопластичних захворювань.
Найбільш поширеними способами селективного лікування є хірургія, хіміотерапія та зовнішнє опромінення. Цільова радіонуклідна терапія, однак, є перспективною галуззю, яка розвивається, здатною забезпечувати високоефективне цитотоксичне випромінювання конкретно до типів клітин, пов'язаних із захворюваннями. Найбільш поширеними формами радіофармацевтичних препаратів, які на даний час дозволені для застосування у людей, є бета-випромінюючі та/або гамма-випромінюючі радіонукліди. Проте, існує певна зацікавленість в застосуванні альфа-випромінюючих радіонуклідів в терапії через їх потенціал щодо більш специфічного знищення клітин.
Діапазон випромінювання типових альфа-випромінювачів у фізіологічному середовищі, як правило, становить менше 100 мікрометрів, еквівалент лише декількох діаметрів клітин. Це робить дані джерела дуже прийнятними для лікування пухлин, у тому числі мікрометастазів, оскільки вони мають діапазон, щоб досягти сусідніх клітин в межах пухлини, але якщо вони є добре націленими, то тільки незначна кількість випромінюваної енергії пройде за клітини-мішені.
Таким чином, немає необхідності націлювати на кожну клітину, а пошкодження навколишніх здорових тканин може бути мінімізованим (дивіться, Реіпепдедеп еї а!., Кадіаї Ке5 148:195-201 (1997)). На відміну від цього, бета-частинка має діапазон 1 мм або більше в воді (дивіться,
УМриг, Апіїбоду Іттипосоп Надіорпатт 4: 85-96 (1991)).
Енергія випромінювання альфа-частинок є високою в порівнянні з тією, яка несеться бета- частинками, гамма-променями та рентгенівськими променями, яка зазвичай становить 5-8 МеВ, або в 5-10 разів більше, ніж у бета-частинки, та в 20 або більше разів вищою за енергії гама- променю. Таким чином, даний внесок великої кількості енергії на дуже короткій відстані дає а- випромінювання, виключно високу лінійну передачу енергії (ЕТ), високу відносну біологічну ефективність (КВЕ) та низький коефіцієнт кисневого посилення (ОЕК) у порівнянні з гамма- та бета-випромінюванням (дивіться Наї|), "Кадіобіоіоду ог їШїйе гадіоіодів", Біййп еййоп, Гірріпсойй
УМШате 8 УМІКіп5, РпйПаадае!їрпіа РА, ОА, 2000). Це пояснює виняткову цитотоксичність альфа- випромінюючих радіонуклідів, та також накладає жорсткі вимоги до біологічного націлювання таких ізотопів та на рівень контролю та вивчення розподілу альфа-випромінюючих радіонуклідів, що є необхідним для уникнення неприпустимих побічних ефектів. Таблиця 1 нижче представляє фізичну здатність до розпаду речовин, які випромінюють альфа-частинки, які на даний момент широко пропонуються в літературі як такі, що, можливо, мають терапевтичну ефективність
Таблиця 1 х Період напіврозпаду
На даний момент, стосовно застосування в радіоіїмунотерапії основна увага є зосередженою на "А, 213Ві та 225Ас та дані три нукліди були досліджені в клінічних імунотерапевтичних дослідженнях.
Деякі радіонукліди, які були запропоновані, є короткоживучими, тобто період напіврозпаду становить менше ніж 12 годин. Такий короткий період напіврозпаду ускладнює виробництво та розподіл радіофармацевтичних препаратів на основі даних радіонуклідів у комерційній сферах.
Введення короткоживучого нукліда також збільшує частку дози опромінення, яка буде випромінюватися в організмі до досягнення цільової ділянки.
Енергія віддачі від альфа-випромінення у багатьох випадках призводить до виділення дочірніх нуклідів з положення розпаду батьків. Дана енергія віддачі є достатньою для того, щоб зруйнувати багато дочірніх ядер у хімічному середовищі, яке може утримувати батьківське середовище, наприклад, коли батьківський утворював комплекс з лігандом, таким як хелатуючий агент. Це відбуватиметься навіть там, де дочірній агент є хімічно сумісним, тобто здатним утворювати комплекс з таким самим лігандом. Аналогічним чином, коли дочірній нуклід представляє собою газ, зокрема інертний газ, такий як радон, або є хімічно несумісним з лігандом, цей ефект вивільнення буде ще більшим. Коли дочірні нукліди мають період напіврозпаду більш ніж на декілька секунд, вони можуть дифундувати в систему крові, не стримуючись комплексоутворювачем, який утримував батьківський агент. Дані вільні радіоактивні дочірні агенти можуть викликати небажану системну токсичність.
Застосування торію-227 (Ті/2 - 18,7 днів) в умовах, коли підтримується контроль над дочірнім ізотопом 2Ра, було запропоновано декілька років тому (дивіться УМО 01/60417 та УМО 02/05859). Це було в ситуаціях, коли використовується система носія, яка дозволяє зберегти дочірні нукліди у закритому середовищі. В одному випадку, радіонуклід депонується всередині ліпосоми, та значний розмір ліпосоми (у порівнянні з відстанню віддачі) допомагає зберігати дочірні нукліди всередині ліпосоми. В другому випадку, використовуються остеотропні комплекси радіонукліду, які інкорпорують в кісткову матрицю та, тим самим, обмежують вивільнення дочірніх нуклідів. Дані способи є дуже вигідними, але в деяких випадках введення ліпосом не є рекомендованим, та існує багато захворювань м'яких тканин, при яких радіонукліди не можуть бути оточені мінералізованою матрицею, щоб збере!ти дочірні ізотопи.
Зовсім недавно було встановлено, що токсичність дочірніх ядер 2Ва, які вивільняються при розпаді 22/ТП, можуть допускатися в організмі ссавців у значно більшій мірі, ніж можна було б
Зо передбачити з попередніх досліджень на порівнянних ядрах. За відсутності конкретного способу утримання радієвих дочірніх утворень торію-227, обговорених вище, загальнодоступна інформація щодо токсичності радію робить зрозумілим, що застосування торію-227 як терапевтичного агента не було можливо, оскільки дози, необхідні для досягнення терапевтичного ефекта від розпаду торію-227 в результаті призведуть до високотоксичної та, можливо, летальної дози випромінювання від розпаду дочірнього радію, тобто не існує ніякого терапевтичного вікна.
УМО 04/091668 описує несподіване виявлення того, що існує терапевтичне вікно лікування, в якому терапевтично ефективна кількість цільового радіонукліду торію-227 може бути введена суб'єкту (як правило, ссавцю) без утворення такої кількості радію-223, яка є достатньою для того, щоб викликати неприйнятну мієлотоксичність. Таким чином, його можуть використовувати для лікування та профілактики всіх видів захворювань як в ділянках кісткової, так і м'якої тканин.
Приймаючи до уваги зазначені вище розробки, на даний момент можливим є використовувати ядра торію-227, які випромінюють альфа-частинки, в терапії ендорадіонуклідами без летальної мієлотоксичності, яка є результатом утвореного 22Ка. Тим не менш, терапевтичне вікно залишається відносно вузьким, та в усіх випадках є бажаним більше не вводити радіоізотоп, який випромінює альфа-частинки, суб'єкту, окрім надзвичайної необхідності. Тому корисне використання даного нового терапевтичного вікна було б значно посилено, якщо б ядра торію-227, які випромінюють альфа-частинки, могли бути введені в комплекс та націлені з високим ступенем надійності.
Оскільки радіонукліди постійно розкладаються, велике значення має час, витрачений маніпуляції з матеріалом між виділенням та введенням суб'єкту. Крім того, в значній мірі було б цінним, якщо ядра торію, які випромінюють альфа-частинки, могли б бути введені в комплекс, націлені тал"або введені в формі, яку швидко та зручно було б отримувати, переважно, яка потребує декілька стадій, короткі інкубаційні періоди та/або температури, необоротно не впливають на властивості об'єкта націлювання. Крім того, процеси, які можуть відбуватися в розчинниках, які не потребують видалення перед введенням (переважно у водному розчині), мають значну перевагу щодо уникнення стадії випаровування розчинника або діалізу.
Також буде вважатись значною цінністю, якщо можна буде розробити композицію з лікарським засобом, мічену торієм, яка демонструвала б значно підвищену стабільність. Це має 60 важливе значення для забезпечення дотримання високих стандартів якості продукції, при цьому, в той же час, забезпечуючи логістичний шлях доставки доз пацієнту. Таким чином, композиції з мінімальним радіолізу протягом періоду 1-4 дні є переважними.
Октадентатні хелатуючі агенти, які містять гідроксипіридинонові групи, як раніше було показано, є прийнятними для координування речовини, яка випромінює альфа-частинки торій- 277, для подальшого приєднання до націлюючого фрагмента (УМО2011098611). Октадентатні хелатуючі агенти були описані, як такі, що містять чотири 3,2- гідроксипіридинонові групи, з'єднані лінкерними групами на каркасі на основі амінів, які мають окрему реакційноздатну групу, яка використовується для кон'югації з молекулою-мішенню. Переважні структури за попереднім винаходом, які містять 3,2-гідроксипіридинонові групи, та застосовують ізотіоціанатний фрагмент як переважне хімічне сполучення з компонентом антитіла, як показано в сполуці АГО-00О-МОС5. Ізотиоціанат широко використовується для прикріплення мітки до протеїнів через аміно групи. Ізотіоціанатна група взаємодіє з термінальним аміном та первинними амінами в протеїнах та використовується для мічення багатьох протеїнів, включаючи антитіла. Незважаючи на те, що тіосечовинний зв'язок, який утворюється в даних кон'югатах, є достатньо стабільним, повідомлялось, що кон'югати антитіл, отримані з флуоресцентних ізотіоціанатів, з часом погіршуються. |ІВапк5 РЕ, Радиеце ОМ., Віосопіцд Спет (1995) 6:447-458). Тіосечовина, яка утворюється за рахунок реакції ізотіоціанату флуоресцеїну з амінами, також є схильною до перетворення на гуанідин в основних умовах ІОибеу І, Ргаїмів! 0,
Мешйпієг Вуошгтпа!: Віосопіцд Спет (1998) 9:627-6321. Через тривалий період напів-розпаду торію- 227 (18,7 днів), який є пов'язаний з тривалим біологічним періодом напів-виведення моноклонального антитіла бажаним є використовувати більш стабільні сполучні фрагменти, таким чином, щоб генерувати кон'югати, які є більш хімічно стабільними як іп мімо, так і при зберіганні.
Найбільш релевантна попередня робота щодо кон'югації гідроксипіридинонових лігандів була опублікована в МО 02/013167754 та розкриває ліганди, які містять фрагмент, який солюбілізується у воді, який містить гідроксіалкільну функціональність. Завдяки реакційній здатності гідроксильних груп даного класу хелатів, активація у вигляді активованого складного ефіру не є можливою, оскільки послідовність декількох конкуруючих реакцій призводить до складної суміші продуктів через реакції етерифікації. Ліганди з МО 2013/167754, таким чином,
Зо повинні бути сполучені з протеїном тканини-мішені за допомогою альтернативних хімічних речовин, таких як ізотіоціанат, що дає менш стабільний кон'югат тіосечовини, як описано вище.
Крім того, УМО 2013167755 та МО 2013167756 розкривають кон'югати гідроксіалкіл/ізотіоціанат, які застосовуються до цільових антитіл СОЗЗ та СО22, відповідно.
Автори представленого винаходу на даний момент встановили, що за рахунок утворення комплексу, націленого на тканину, шляхом сполучення специфічних хелатуючих агентів з відповідними націлюючими фрагментами, з наступним додаванням іону торію, який випромінює альфа частинки, комплекс може бути сформований швидко, в м'яких умовах та з використанням фрагмента сполучення, який залишається більш стабільним при зберіганні та ввудунні комплекса.
Суть винаходу
В першому аспекті, представлений винахід, таким чином, передбачає спосіб отримання націленого на тканину комплексу торію, де зазначений спосіб включає: а) формування октадентатного хелатуючого агента, який містить чотири гідроксипіридинонові (НОРО) фрагменти, заміщені в М-положенні на С1-Сз алкільну групу, та зв'язуючий фрагмент, який знаходиться на кінці в групі карбонової кислоти (або її захищеного еквівалента); б) сполучення зазначеного октадентатного хелатуючого агента щонайменше з одним націленим на тканину пептидом або протеїном, який містить щонайменше один амінний фрагмент за допомогою щонайменше одного реагента амідного сполучення, тим самим, отримуючи націлений на тканину хелатуючий агент; та с) контактування зазначеного націленого на тканину хелатуючого агента з водним розчином, який містить іон щонайменше одного ізотопа торію, який випромінює альфа-частинки.
В таких комплексах (та переважно в усіх аспектах представленого винаходу) іон торію буде, як правило, утворювати комплекс з октадентатним лігандом, який містить гідроксипіридинон, який, у свою чергу, буде приєднуватись до націлюючого фрагмента тканини через амідний зв'язок.
Як правило, спосіб буде представляти собою спосіб синтезу октадентатних хелатів на основі 3,2-гідроксипіридинону, який містить реакційноздатну карбоксилатну функцію, яка може бути активованою в формі активного складного ефіру (такого як М-гідроксисукцинімідний 60 складний ефір (МНО складний ефір)) або шляхом активації іп 5йи, або шляхом синтезу та виділення самого активного складного ефіру.
Одержаний в результаті МН складний ефір може використовуватись в простій стадії кон'югації, щоб отримати широкий діапазон хелатних модифікованих протеїнових форматів.
Крім того, високостабільні кон'югати антитіл легко мітяться торієм-227. Це може відбуватися при або близькій до температури навколишнього середовища, як правило, при високих радіохімічних виходах та чистоті.
Спосіб за винаходом переважно будуть здійснювати у водному розчині, та в одному варіанті здійснення може здійснюватись за відсутності або фактичної відсутності (менше ніж 195 за об'ємом) будь-якого органічного розчинника.
Переважні націлюючі фрагменти включають поліклональні та частково моноклональні антитіла та їх фрагменти. специфічні фрагменти зв'язування, такі як Раб, Раб, Е(ар)» та одноланцюгові специфічні зв'язуючі антитіла представляють собою типові фрагменти.
Націлені на тканину комплекси за представленим винаходом можуть бути сформульованими в лікарські засоби, прийнятні для введення суб'єкту - людині або нелюдиноподібній тварині.
В другому аспекті винахід, таким чином, передбачає способи отримання фармацевтичної композиції, які включають формування націленого на тканину комплексу, як описано в даному документі з наступним додаванням щонайменше одного фармацевтичного носія та/або ексципієнта. Прийнятні носії та ексципієнти включають буфери, хелатуючі агенти, стабілізуючі агенти та інші прийнятні компоненти, відомі в даній галузі та описані в будь-якому аспекті, наведеному в даному документі.
В наступному аспекті, винахід додатково передбачає націлений на тканину комплекс торію.
Такий комплекс буде мати ознаки, описані в даному документі, зокрема, переважні ознаки, описані в даному документі. Комплекс може утворюватись або може бути отриманий за будь- яким із способів, описаних в даному документі. Такі способи, таким чином, можуть дати щонайменше один націлений на тканину комплексу торію, як описано у будь-якому аспекті або варіантів здійснення в даному документі.
В ще наступному аспекті, представлений винахід передбачає фармацевтичну композицію, яка містить будь-який з комплексів, описаних в даному документі. Препарат може бути
Зо сформульованим або сформованим за будь-яким зі способів, описаних в даному документі, та може містити щонайменше один буфер, стабілізатор та/або ексципієнт. Вибір буфера та стабілізатора може здійснюватись таким чином, що разом вони допомагають захистити націлений на тканину комплекс від радіолізу. В одному варіанті здійснення, радіоліз комплекса в препараті є мінімальним навіть через декількох днів після виробництва препарату. Це є важливою перевагою, оскільки вона вирішує потенційні проблеми, пов'язані з якістю продукту та логістикою постачання лікарського засобу, які є ключовими для забезпечення та практичного застосування данної технології.
Даний винахід показав вигідність в отриманні багатьох мічених торієм кон'югатів антитіл, для націлювання на сайти, які представляють біологічний інтерес, такі як асоційовані з пухлиною рецептори.
Детальний опис винаходу
В контексті представленого винаходу, "націлена на тканину" використовується в даному документі, щоб вказати, що дана субстанція, яка розглядається (зокрема, коли в формі націленого на тканину комплекса, як описано в даному документі), служить для локалізації самого себе (та, зокрема, локалізації будь-якого кон'югованого торієвого комплекса) переважно щонайменше в одній ділянці тканині, в якій його присутність (наприклад, для доставки радіоактивного розпаду) є бажаною. Таким чином, націлена на тканину група або фрагмент служить для забезпечення більшої локалізації, щонайменше, однієї потрібної ділянки в організмі суб'єкта після введення такому суб'єкту в порівнянні з концентрацією еквівалентого комплекса, який не має націлюючого фрагмента. Націлюючий фрагмент в представленому випадку переважно буде вибиратись так, щоб специфічно зв'язуватись з клітинними поверхневими рецепторами, пов'язаними з раковими клітинами, або іншими рецепторами, пов'язаними з мікросередовищем пухлини.
Існує ціла низка мішеней, які, як відомо, є пов'язаними з гіперпластичним та неопластичним захворюванням. Вони включають певні рецептори, клітинні поверхневі протеїни, трансмембранні протеїни та протеїни/пептиди, виявлені в позаклітинному матриксі поблизу хворих клітин. Приклади клітинних поверхневих рецепторів та антигенів, які можуть бути пов'язаними з неопластичним захворюванням включають СО22, 2033, ЕСЕНВ2 (С0332), РОМА,
НЕК2, мезотелін, тощо. В одному варіанті здійснення, тканина-націлюючий фрагмент бо (наприклад, пептид або протеїн) має специфічність щонайменше до одного антигена або рецептора, вибраного з СО22, СО33, ЕСЕК2 (СО0332), РОМА, НЕК та мезотеліну. с022, або кластер диференціювання-22, представляє собою молекулу, яка належить до
ІСІ ЕС родини лектинів (БІС ЕС - лектини імуноглобулінового типу, які зв'язують сіалову кислоту).
СО33 або Зідіес-3 представляє собою трансмембранний рецептор, експресований на клітинах мієлоїдної лінії.
ЕСЕМК2 представляє собою рецептор для фактору росту фібробластів. Він представляє собою протеїн, який у людей кодується геном ЕСЕК2, який розташовується на хромосомі 10.
НЕК2 є членом родини рецептора епідермального фактора росту людини (НЕР/ЕСЕВ/ЕВВВ).
Простата-специфічний мембранний антиген (РОМА) представляє собою фермент, який у людини кодується геном ЕОЇНІ (фолатгідролази 1).
Мезотелін, також відомий як М5Ї М, представляє собою протеїн, який у людини кодується геном М5І-М.
Особливо переважна націлена на тканину зв'язувальна речовина в представленому винаході буде вибиратися таким чином, щоб специфічно зв'язуватись з СО22 рецептором. Це може бути відображено, наприклад, тим, що мають в 50 або більше разів більшу афінність зв'язування для клітин, які експресують СО22, в порівнянні з клітинами, які не експресують
СО022 (наприклад, щонайменше в 100 разів більше, переважно щонайменше в 300 разів більше). Вважається, що СО22 експресуються та/або над-експресуються в клітинах, які мають певні стани захворювання (як зазначено в даному документі) та, таким чином, СО22 специфічна зв'язувальна речовина може служити для націлювання комплексу на такі клітини, що находяться під впливом захворювання. Аналогічним чином, тканина-націлюючий фрагмент може зв'язуватися з клітинними поверхневими маркерами (наприклад, рецепторами СО22), присутніми на клітинах поблизу клітин, які постраждали від захворювання. СО22 клітинні поверхневі маркери можуть більш важко експресуватися на поверхнях захворівших клітин, ніж на поверхнях здорових клітин, або більш важко експресуватися на клітинних поверхнях під час періодів росту або реплікації, ніж під час фаз покою. В одному варіанті здійснення, СО22 специфічна націлена на тканину зв'язувальна речовина може використовуватись в комбінації з
Зо іншою зв'язувальною речовиною для специфічного щодо захворювання клітинного поверхневого маркера, таким чином, отримуючи подвійний зв'язувальний комплекс. Націлені на тканину зв'язувальні речовини для СО-22, як правило, будуть представляти собою пептиди або протеїни, як обговорюється в даному документі.
Різні аспекти винаходу, як описано в даному документі, стосуються лікування захворювання, зокрема, для селективного націлювання хворої тканини, а також стосуються комплексів, кон'югатів, лікарських засобів, препаратів, наборів, тощо, використовуваних в таких способах. В усіх аспектах, захворівша тканина може перебувати в одному місці в організмі (наприклад, у випадку локалізованої солідної пухлини) або може перебувати в декількох місцях (наприклад, коли декілька суглобів знаходяться під впливом артриту, або у випадку розсіяного або метастазованого ракового захворювання).
Захворівша тканина, яка піддається націлюванню, може знаходитись на ділянці м'якої тканини, на ділянці кальцифікованої тканини або декількох ділянках, всі з яких можуть знаходитись в м'яких тканинах, всі - в кальцифікованій тканині або може включати щонайменше одну ділянку м'якої тканини та/або щонайменше одну ділянку кальцифікованої тканини. В одному варіанті здійснення, щонайменше одна ділянка м'якої тканини є націлюючою.
Ділянки націлення та ділянки походження захворювання можуть бути однаковими, але альтернативно можуть бути різними (наприклад, якщо метастатичні ділянки є специфічно націленими). Коли більше, ніж одна ділянка є включеними, то вона може включати ділянку походження або може бути декількома вторинними ділянками.
Термін "м'яка тканина" використовується в даному документі для позначення тканин, які не мають "жорсткого" мінералізованого матриксу. Зокрема, м'які тканини, як використовується в даному документі, можуть представляти собою будь-які тканини, які не є скелетними тканинами.
Відповідно, "захворювання м'якої тканини", як використовується в даному документі, визначає захворювання, яке виникає в "м'якій тканині", як використовується в даному документі. Винахід є зокрема прийнятним для лікування видів раку, та "захворювання м'якої тканини", таким чином, охоплює карциноми, саркоми, мієломи, лейкемії, лімфоми та змішані типии раку, які виникають у будь-якій "м'якій" (тобто немінералізованій) тканині, а також інших таких тканинах з нераковими захворюваннями. Ракове "захворювання м'якої тканини" включає солідні пухлини, які виникають в м'яких тканинах, а також метастатичних та мікростатистичних пухлинах. Дійсно, 60 захворювання м'якої тканини може включати первинну солідну пухлину м'якої тканини та щонайменше одну метастатичну пухлину м'яких тканин у одного й того самого пацієнта.
Альтернативно, "захворювання м'якої тканини" може складатися тільки з первинної пухлини або тільки метастазів з первинною пухлиною, яка представляє собою скелетне захворювання.
Особливо прийнятними для лікування та/або націлювання в усіх відповідних аспектах винаходу є гематологічні новоутворення та, особливо, неопластичні захворювання лімфоїдних клітин, таких як лімфоми та лімфоїдні лейкемії включаючи неходжкинську лімфому, В-клітинні новоутворення В-клітинних лімфом. Аналогічним чином, будь-які неопластичні захворювання кісткового мозку, лімфатичних вузлів хребта (особливо спинномозкові) та/або клітин крові є прийнятними для лікування та/або націлювання в усіх відповідних аспектах винаходу.
Деякі приклади В-клітинних новоутворень, які є прийнятними для лікування та/або націлювання у відповідних аспектах представленого винаходу включають:
Хронічний лімфоцитарний лейкоз/дрібноклітинну лімфоцитарну лімфому, В-клітинний про- лімфоцитарний лейкоз, лімфоплазмоцитарну лимфому (таку як макроглобулінемію
Вальденстрьома), лімфому маргунальної зони селезінки, плазмоклітинні пухлини (наприклад, плазмоклітинну мієлому, плазмоцитому, захворювання осаджень моноклональних імуноглобулінів, захворювання важкого ланцюга), екстранодальну В-клітинну лімфому з клітин маргінальної зони (МАСТ лімфому), вузлову В-клітинну лімфому з клітин маргінальної зони (ММ213, фолікулярна лімфому, лімфому клітин мантії, дифузну В-великоклітинну лімфому, медіастинальну (тимусну) В-великоклітинну лімфому, інтраваскулярну В-великоклітинну лімфому, первинну випітну лімфому та лімфому/лейкемію Беркітта.
Деякі приклади новоутворень, прийнятних для лікування, з використанням агента націлювання ЕСОЕК2 за представленим винаходом, включають ті, в яких мутаційні події є пов'язаними з утворенням та прогресуванням пухлини, включаючи рак молочної залози, рак ендометрію та рак шлунка.
Деякі приклади виявлених мієлоїдних новоутворень, прийнятних для лікування з використанням націленого агента СОЗ3З3 за представленим винаходом, включають гострий мієлоїдний лейкоз (АМІ).
Деякі додаткові приклади новоутворень, прийнятних для лікування з використанням націленого агента простата специфічного мембранного антигена (РОМА) за представленим
Зо винаходом, включають рак передміхурової залози та рак головного мозку.
Деякі додаткові приклади новоутворень, прийнятних для лікування з використанням націленого агента рецептора-2 епідермального фактора роста (НЕК-2) за представленим винаходом, включають види раку молочної залози.
Деякі додаткові приклади новоутворень, прийнятних для лікування з використанням мезотелінового націленого агента за представленим винаходом включають злоякісні новоутворення, такі як мезотеліома, рак яєчників, рак легені та рак підшлункової залози.
Ключовим елементом успіху даного винаходу є те, що кон'югати антитіл є стабільними протягом прийнятних періодів часу при зберіганні. Отже, стабільність як нерадіоактивного кон'югату антитіла, так і кінцевого продукту лікарського засобу, міченого торієм, повинні відповідати суворим критеріям, необхідним для виробництва та розподілення радіофармацевтичних продуктів. Неочікувано було виявлено, що описана в даному документі композиція, яка включає тканинне націлювання, демонструє виняткову стабільність при зберіганні. Це стосується навіть підвищеної температури, яка, як правило, використовується для прискорених досліджень стабільності.
В одному варіанті здійснення прийнятний для всіх сумісних аспектів винаходу, націлений на тканину комплекс може бути розчиненим у прийнятному буфері. Зокрема, було встановлено, що використання цитратного буфера забезпечує неочікувано стабільну композицію. Переважним є цитратний буфер з концентрацією цитратного буфера в діапазоні 1-100 мМ (рн 4-7), зокрема в діапазоні від 10 до 50 мМ, але найбільш переважно 20-40 мм.
В наступному варіанті здійснення прийнятний для всіх сумісних аспектів винаходу, націлений на тканину комплекс може бути розчиненим в прийнятному буфері, який містить п- аміномасляну кислоту (РАВА). Переважна комбінація представляє собою цитратний буфер (переважно в концентраціях, описаних в даному документі) в комбінації з РАВА. Переважні концентрації РАВА для застосування в будь-якому аспекті представленого винаходу, включаючи в комбінації з іншими агентами, становить приблизно від 0,005 до 5 мг/мл, переважно від 0,01 до 1 мг/мл та більш переважно від 0,01 до 1 мг/мл. Концентрації від 0,1 до 0,5 мг/мл є найбільш переважними.
В наступному варіанті здійснення прийнятний для всіх сумісних аспектів винаходу, націлений на тканину комплекс може бути розчиненим в прийнятному буфері, який містить бо етилендіамінтетраоцтова кислота (ЕДТО). Переважна комбінація представляє собою застосування ЕДТО з цитратним буфером. Особливо переважна комбінація представляє собою застосування ЕДТО з цитратним буфером в присутності РАВА. Переважним в таких комбінаціях є те, що цитрат, РАВА та ЕДТО, відповідно будуть присутні в діапазонах концентрації та переважних діапазонах концентрації, вказаних в даному документі. Переважні концентрації для
ЕДТО для застосування в будь-якому аспекті представленого винаходу, включаючи в комбінації з іншими агентами, становить приблизно від 0,02 до 200 мМ, переважно від 0,2 до 20 мМ та найбільш переважно від 0,05 до 8 мМ.
В наступному варіанті здійснення прийнятним для всіх сумісних аспектів винаходу, націлений на тканину комплекс може бути розчиненим в прийнятному буфері, який містить щонайменше один полісорбат (складний ефір жирної кислоти та сорбітану з привитим ПЕГ).
Переважні полісорбати включають полісорбат 80 (Поліоксиетилен (20) сорбітану моноолеат), полісорбат 60 (Поліоксиетилен (20) сорбітану моностеарат), полісорбат 40 (Поліоксиетилен (20) сорбітану монопальмітат), полісорбат 80 (Поліоксиетилен (20) сорбітану монолаурат) та їх суміші. Полісорбат 80 (Р8О) є найбільш переважним полісорбатом. Переважні концентрації для полісорбату (особливо переважних полісорбатів як зазначено в даному документі) для застосування в будь-якому аспекті представленого винаходу, включаючи в комбінації з іншими агентами, становить приблизно від 0,001 до 1095 мас./об., переважно від 0,01 до 195 мас./об. та найбільш переважно від 0,02 до 0,5 мас./об.
Хоча РАВА раніше був описаний як радіостабілізатор (дивіться 05 4880615 А), позитивний ефект РАВА в представленому винаході спостерігався на нерадіоактивному кон'югаті при зберіганні. Цей стабілізуючий ефект за відсутності радіолізу представляє особливо неочікувану перевагу, оскільки синтез націленого на тканину хелатуючого агента, як правило, відбувається в значній мірі перед контактуванням з іоном торію. Таким чином, націлений на тканину хелатуючий агент може бути отриманий від 1 години до З років до контактування з іоном торію та переважно буде зберігатися в контакті з РАВА ашгіпд щонайменше протягом, щонайменше, частини такого періоду. Іншими словами, стадії а) та 5) за представленим винаходом можуть відбуватися за від 1 години до З років перед стадією с) та між стадіями Б) та с), націлений на тканину хелатуючий агент може зберігатися в контакті з РАВА, зокрема в буфері, такому як цитратний буфер та, необов'язково з ЕДТО та/або полісорбатом. Всі матеріали переважно представляють собою той, тип та концентрації, які зазначені в даному документі. РАВА є, таким чином, особливо переважним компонентом композицій за винаходом, та може в результаті призвести до довготривалої стабільності націленого на тканину хелатуючого агента та/або націленого на тканину комплексу торію. Фігура 1 ілюструє ефект РАВА в представленій системі.
Застосування цитратного буфера, як описано в даному документі, передбачає додаткову несподівану перевагу щодо стабільності націленого на тканину комплексу торію в композиціях за представленим винаходом. Дослідження ефекту опромінення буферних розчинів щодо утворення пероксиду водню, яке здійснювалось авторами представленого винаходу, дало неочікувані результати.
Відомо, що пероксид водню утворюється в результаті радіолізу води та робить внесок в хімічну модифікацію протеїнових кон'югатів у розчині. Таким чином, генерація пероксиду водню має небажаний ефект на чистоту та стабільність продукту. Фігура 2 показує неочікуване спостереження, що більш низькі рівні пероксиду водню були визначені в розчинах антитільного
НОРО кон'югата за даним винаходом, опромінених Со-60 (10 кГр) в цитратному буфері, в порівнянні з усіма іншими досліджуваними буферами. Таким чином, композиції за представленим винаходом переважно будуть містити цитратний буфер, як описано в даному документі.
Автори представленого винаходу додатково встановили ще одне неочікуване виявлення, яке стосується комбінованого ефекту деяких компонентів в композиції за даним винаходом. Це знову стосується стабільності радіоактивно міченого кон'югату. Метою дослідження було оцінити стабільність кон'югату 22"Тп-АСС1118 (дивіться нижче) під час зберігання. Аналіз зв'язування ІЕЕ проводили з використанням 22/Т-АСС1118 зі специфічною активністю приблизно 8000 Бк/мкг. п'ять різних розчинів для зберігання для 27"Тп-АСС1118 отримували з використанням 30 або 100 мМ цитратного буфера, або 30 мМ цитратного буфера, в який додавали 0,02, 0,2 або 2 мг/мл рАВА, рн 5,5. Фігура З показує значний позитивний ефект щодо радіостабільності композицій за даним винаходом, особливо в поєднанні з цитратом та/або
РАВА в діапазонах, зазначених в даному документі. Цитрат, як виявлено в описаному вище дослідженні, представляє собою найбільш ефективний буфер, несподіваним було виявлено, що даний ефект був ще більше покращений шляхом додавання РАВА.
Ключовим компонентом способів, комплексів та композицій за представленим винаходом є бо октадентатний хелатуючий фрагмент. Найбільш релевантна попередня робота з комплексоутворення іонів торію з гідроксипіридиноновими лігандами була опублікована як УМО 2011/098611 та розкриває відносну легкість утворення комплексів іонів торію з октадентатними лігандами, які містять НОРО.
Раніше відомі хелатуючі агенти для торію також включають поліамінополікислотні хелатуючі агенти, які містять лінійну, циклічну або розгалужену поліазаалкановий скелет з кислотними (наприклад, карбоксіалкільними) групами, приєднаними до скелетних азотів. Приклади таких хелатуючих агентів включають похідні ЮООТА, такі як п-ізотіоціанатобензил-1,4,7,10- тетраазациклододекан-1,4,7,10-тетраоцтова кислота (р-52М4-82-0ОТА) та похідні ОТРА, такі як п-ізотіоціанатобензил-діетилентриамінпентаоцтова кислота (р-5СМ-В2-ОТРА), де перший представляє собою циклічні хелатуючі агенти, останній -- лінійні хелатуючі агенти.
Похідні 1,4,7,10-тетраазациклододекан-1,4,7,10-тетраоцтової кислоти були проілюстровані раніше, але стандартні способи не можуть бути легко використані для хелатування торію похідними ЮОТА. Нагрівання похідної ООТА з металом ефективно забезпечує хелат, але часто з низьким виходом. Існує тенденція, що щонайменше частина ліганду незворотньо змінює свої природні властивості під час процедури. Крім того, внаслідок відносно високої сприйнятливості до незворотної денатурації, як правило, є необхідним уникати приєднання націлюючого фрагмента до тих пір, доки всі стадії нагрівання не завершаться. Це додає додаткову хімічну стадію (при всій необхідній обробці та розділенню), яка повинна здійснюватись під час погіршення терміну експлуатації ізотопа торію, який випромінює альфа-частинки. Очевидно, переважним є не обробляти матеріал, який випромінює альфа-частинки, даним способом або генерувати відповідні відходи в більшій мірі, ніж це є необхідним. Крім того, весь час, витрачений на отримання кон'югат втрачає частину торію, який буде розпадатися протягом цього підготовчого періоду.
Ключовий аспект представленого винаходу в усіх відношеннях представляє собою застосування октадендатного ліганда, зокрема, ліганда який містить октадентатний гідроксипіридинон, який містить чотири НОРО фрагменти. Такі ліганди, як правило, будуть містити, щонайменше, чотири хелатні групи, кожна з яких, незалежно має наступну заміщену піридинову структуру (1):
В
"ОД хи во в?
Коо) (І) в якій К! представляє собою алкільну групу, таку як Сі - Св алкільні групи з лінійним або розгалуженим ланцюгом, включаючи метил, етил, н- або ізопропіл та н-, втор- ізо- або трет- бутил. Переважний К!' представляє собою Сі - Сз алкіл, зокрема метил. В одному переважному варіанті здійснення метильний замісник є присутнім на азоті всіх чотирьох фрагментів формули (І).
Алкільні групи, згадані в даному документі, як правило, будуть представляти собою С - Св алкільні групи з лінійним або розгалуженим ланцюгом, таким як метил, етил, н- або ізопропіл, н-, ізо-, трет- або втор-бутил, тощо.
В деяких попередніх розкриттях, таких як УМО2013/167756, УМО2013/167755 та
УМО2013/167754, група, яка відповідає К' в основному представляла собою солюбілізуючу групу, таку як гідрокси або гідроксіалкіл (наприклад, -СНгОН, -СН»-АСН»ОН, -СН»АСНо-СНОН, тощо). Це має певні переваги з точки зору більш високої розчинності, але такі хелатуючі агенти є складними для зв'язування з націлюючими фрагментами, використовуючи амідні зв'язки, через реакційну здатність у положенні Е!. В представленому винаході, таким чином, В', як правило, не є гідроксилом або гідроксіалкілом.
В формулі (І), кожна з групи від КЕ? до КУ може бути незалежно вибраною з Н, ОН, 50, зв'язуючого фрагмента та лінкерного фрагмента. Переважно, точно одна з груп від ВК? до буде представляти собою 0, та точно одна з груп від ЕК? до КЗ буде представляти собою ОН.
Три групи, які залишились, від К? до КУ можуть представляти собою Н, але, щонайменше, один з К2 - НЄ буде представляти собою лінкерний фрагмент та/або зв'язуючий фрагмент. Зв'язуючий фрагмент є описаним в даному документі нижче, але закінчується карбоновою кислотою для приєднання амідним зв'язком до націлюючого фрагмента. Такий зв'язуючий фрагмент може приєднуватися безпосередньо до кільця в одній з груп від КЗ: до Ке, але більш переважним буде приєднати до зв'язуючого фрагмента, який сам по собі буде складати одну з груп від К2 до Ке,
М-заміщені 3,2-НОРО фрагменти є найбільш переважними, як групи НОРО за представленим винаходом та в одному варіанті здійснення, всі чотири комплексоутворюючих фрагменти октадендатного ліганда можуть представляти собою 3,2-НОРО фрагменти.
Прийнятні хелатуючі фрагменти можуть бути отриманими за способами, відомими в даній галузі з рівня техніки, включаючи способи, описані в 05 5,624,901 (наприклад, приклади 1 та 2) та УМО 2008/063721 (обидва включені в даний документ у вигляді посилання).
Переважні хелатуючі групи включають, які відповідають формулі (ІІ), нижче:
ІЙ а о
КУЩ ра
В о (Ії)
В зазначеній вище формулі (І) фрагмент - О представляє собою оксогрупу, приєднану до будь-якого вуглецю піридинового кільця, -«ОН представляє собою гідроксигрупу, приєднану до будь-якого вуглецю піридинового кільця, та -Ві представляє собою лінкерний фрагмент, який приєднує гідроксипіридиноновий фрагмент до інших комплексоутворюючих фрагментів, з тим щоб утворити загальний октадентатний ліганд. Будь-який лінкерний фрагмент, описаний в даному документі, є прийнятним як Кі, включаючи короткі нециклічні вуглеводневі групи, такі як
Сі - Св вуглеводневі групи, включаючи Сі - Св алкільну, алкенільну або алкінільну групи, включаючи метильну, етильну, пропільну, бутильну, пентильну та/або гексильну групи всіх топологій. Кі може приєднувати кільце формули (ІЇ) до будь-якого вуглецю піридинового кільця.
Потім групи Кі можуть в свою чергу зв'язуватися безпосередньо з іншим хелатуючим фрагментом, з іншою лінкерною групою та/або з центральним атомом або групою, такою як кільце або інший темплат (як описано в даному документі). Лінкери, хелатні групи та необов'язкові темплатні фрагменти відбирають таким чином, щоб утворити відповідний октадендатний ліганд.
Вс представляє собою зв'язуючий фрагмент, як обговорюється нижче. Прийнятні фрагменти включають нециклічні вуглеводневі групи, такі як алкільні або алкенільні групи, які закінчуються групою карбонової кислоти. Авторами представленого винаходу було встановлено, що використання зв'язуючого карбоновокислотного фрагмента для того, щоб утворити амід, наприклад, за способами за представленим винаходом, передбачає більш стабільну кон'югацію
Зо між хелатуючим агентом та тканина-націлюючим фрагментом.
В одному переважному варіанті здійснення фрагменти -ОН та -О формули ЇЇ містять сусідні атоми піридинового кільця, таким чином, що 2,3-, З,2-; 4,3-; та 3,4- гідроксипіридинонові похідні є всі дуже прийнятними. Групу Км представляє собою метильний замісник.
В одному переважному варіанті здійснення, чотири З,2-гідроксипіридинонові фрагменти є присутніми в структурі октадентатного ліганда.
Більш переважними хелатними групами є ті, які представлені формули (Па):
Ти»
М о)
С
А, (Па)
Як використовується в даному документі, термін "лінксерний фрагмент" (Кі в формулі (Ії) та формулі (Па)) використовується для позначення хімічної одиниці, яка служить для зв'язування щонайменше двох хелатних груп в октадендатних лігандах, які утворюють ключовий компонент в різних аспектах винаходу. Лінкерний фрагменти можуть також зв'язуватись зі зв'язуючим фрагментом, який служить для зв'язування частини октадендатного ліганда з тканина- націлюючим фрагментом. Як правило, кожна хелатна група (наприклад, та, що відповідає формулі (І) та/або (ІІ) та/або (Па) вище) буде бідентатною, та, таким чином, чотири НОРО хелатні групи, як правило, будуть присутніми в ліганді. Такі хелатні групи є зв'язаними одна з одною за допомогою їх лінкерних фрагментів, та є зв'язаними тканина-націлюючим фрагментом (в способі за представленим винаходом) за допомогою зв'язуючого фрагмента. Таким чином, лінкерний фрагмент (наприклад, група Кі в формулі (ІЇ)) може бути розділений між більше ніж однією хелатною групою формули (І) та/або (ІІ). Лінкерні фрагменти також можуть служити як точка приєднання між комплексоутворюючою частиною октадендатного ліганда та націлюючим фрагментом. В такому випадку, щонайменше, один лінкерний фрагмент буде зв'язуватись зі зв'язуючим фрагментом (Кс в формулі (1І)). Прийнятні лінкерні фрагменти включають короткі нециклічні вуглеводневі групи, такі як Сі - Сі2 нециклічні вуглеводневі, включаючи Сі - Сч12 алкільну, алкенільну або алкінільну групу, включаючи метильну, етильну, пропільну, бутильну, пентильну та/або гексильну групи всіх топологій. Інші групи, які можуть міститися в лінкерних фрагментах (Кі) включають будь-які прийнятно міцні функціональні групи, такі як арильні групи (наприклад, фенільні групи), аміди, аміни (особливо вторинні або третинні) та/або прості ефіри.
Вс фрагменти також можуть містити алкільні та/або арильні частини та необов'язково групи, такі як амінні, амідні та простоефірні зв'язки. Як правило, всі компоненти зв'язуючого фрагмента повинні бути міцними для умов зберігання, яким буде піддаватися комплекс. Це включає альфа- радіоліз, та, таким чином, лабільні функціональні групи не є переважними.
В одному варіанті здійснення, зв'язуючий фрагмент включає термінальну карбонову кислоту, щонайменше, одну алкільну частину (наприклад, метильну або етильну частину), щонайменше, один амід, та, щонайменше, одну арильну частину (наприклад, фенільну групу).
Зв'язуючий фрагмент може бути зв'язаним з одним або більше лінкерними фрагментами октадендатного ліганда за допомогою вуглець-вуглецевого зв'язку, амідного, амінного та/або простоефірного зв'язку.
В найбільш переважному варіанті здійснення даного винаходу зв'язуючий фрагмент (Ес), яка зв'язує октадендатний ліганд з націлюючим фрагментом, за вибором представляє собою
ІСНа-РА-М(Н)-С(-0)-СН».-СНо-С(-ООНІ,
ІСна-АСнНоАМ(Н)-С(-0)-(СнНо-СНег-О)1-3-СН»-СНо-С(О)ОНІ або
ІОН 3-Аг-М(Н)-С(-0)-ІСНг|:-5-С(-ООНІ, де Аг представляє собою ароматичну групу, таку
Зо як заміщена або незаміщена феніленова група, та Рі представляє собою феніленову групу, переважно пара-феніленову групу.
Лінкерні фрагменти можуть бути або містити будь-які інші прийнятно міцні хімічні містки включаючи складноефірні, простоефірні, амінні та/або амідні групи. Загальна кількість атомів, які зв'язують два хелатні фрагменти (приймаючи до уваги найкоротший шлях, якщо існує більше, ніж один шлях), як правило, буде обмеженою, таким чином, щоб обмежити хелатні фрагменти в прийнятній схемі для утворення комплексу. Таким чином, лінкерні фрагменти, як правило, будуть вибиратися, щоб забезпечити не більше, ніж 15 атомів між хелатними фрагментами, переважно, від 1 до 12 атомів, та більш переважно від 1 до 10 атомів між хелатними фрагментами. Коли лінкерний фрагмент безпосередньо зв'язує два хелатні фрагменти, лінкер, як правило, становитиме від 1 до 12 атомів в довжину, переважно від 2 до 10 (такі як етил, пропіл, н-бутил тощо). Коли лінкерний фрагмент зв'язується з центральною темплатою (дивіться нижче), то кожен лінкер може бути коротшим за два окремих лінкера, які зв'язують хелатні фрагменти. Довжина лінкера від 1 до 8 атомів, переважно від 1 до 6 атомів може бути переважною в даному випадку (де метил, етил та пропіл є прийнятними, оскільки представляють собою групи, такі як ті, які мають складноефірний, простоефірний або амідний місток на одному кінці або обох).
На додаток до лінкерного фрагмента, який в першу чергу служить для зв'язування різних хелатних груп октадентатного ліганту один з одним та/або з центральним темплатом, октадендатний ліганд додатково включає зв'язуючий фрагмент (Кс) з термінальною карбоновою кислотою. Функція зв'язуючого фрагмента полягає в тому, щоб з'єднати октадентатний ліганд з націлюючим фрагментом за рахунок стабільного ковалентного зв'язку, зокрема амідного.
Переважно зв'язуючі фрагменти будуть ковалентно зв'язаними з хелатними групами, або шляхом безпосереднього ковалентного приєднання до однієї з хелатних груп або більш типово шляхом приєднання до лінкерного фрагмента або темплата. Якщо використовуються два або більше зв'язуючих фрагментів, кожен може бути приєднаний до будь-якого з доступних сайтів, таких як будь-який темплат, лінкер або хелатна група.
В одному варіанті здійснення, зв'язуючий фрагмент може мати структуру: і вх о в якій К" представляє собою місточковий фрагмент, який є членом, вибраним із заміщеного або незаміщеного алкілу, заміщеного або незаміщеного гетероалкілу, заміщеного або незаміщеного гетероциклоалкілу, заміщеного або незаміщеного арилу та заміщеного або незаміщеного гетероарилу; та Х представляє собою націлюючий фрагмент, з'єднаним за допомою аміду, або карбонової кислоти, або еквівалентної функціональної групи. Переважні місточкові фрагменти включають всі ті групи, що вказані в даному документі, як прийнятні лінкерні фрагменти.
Переважні націлюючі фрагменти включають всі ті, які описані в даному документі, та переважні реакційноздатні Х групи включають будь-яку групу, здатну діє як "карбонова кислота" в формуванні амідного ковалентного зв'язку з націлюючим фрагментом, включаючи, наприклад, -СООН, -5Н, -МНЕ та групи, де К з МНК може представляти собою Н або будь-які з коротких нециклічних вуглеводневих груп, описаних в даному документі. Надзвичайно переважні групи для приєднання до націлюючого фрагмента включають епсілон-аміни лізинових залишків.
Необмежуючі приклади прийнятних реакційноздатних ХХ груп, включають /-- М- гідроксисукцимідилефіри, імідоефіри, ацилгалогеніди, М-малеїміди, та альфа-галогенацетил.
В одному переважному варіанті здійснення даного винаходу місточковий фрагмент В" за вибором представляють собою заміщені арильні, та зв'язуючий фрагмент (Кс) зв'язування октадендатного ліганда з націлюючим фрагментом за вибором представляє собою |-С(-0)-
СнНеСНе-Х-), внаслідок чого вільна карбоксилатна група на НОРО ліганді активується іп 5йи в формі М-гідроксисукцинімідного складного ефіру у водному розчині безпосередньо перед кон'югацією з націлюючим фрагментом.
Зв'язуючий фрагмент переважно приєднується таким чином, щоб одержаний в результаті зв'язаний октадендатний ліганд буде здатним пройти формування стабільних комплексів іонів металів. Зв'язуючий фрагмент, таким чином, переважно буде зв'язуватись з лінкером, темплатом або хелатним фрагментом в положенні, яке суттєво не заважає комплексоутворенню. Таке положення переважно буде знаходитись на лінкері або темплаті, більш переважно в положенні, віддаленому від поверхні, яка зв'язується з мішенню.
Кожен фрагмент формули (І), або (І), або (Па) в октадендатному ліганді може бути приєднаним до залишку ліганда за допомогою будь-якої відповідної лінкерної групи, як обговорюється в даному документі, та в будь-якій відповідній топології. Наприклад, чотири групи формули (І), та/або (ІІ), та/або (Іа) можуть бути зв'язаними за допомогою їх лінкерних груп зі скелетом, таким чином, щоб утворити лінійний ліганд, або можуть утворювати місток за допомогою лінкерних груп з утворенням структури "олігомерного" типу, яка може бути лінійною або циклічною. Альтернативно, лігандні фрагменти формул (І), та/або (ІІ), та/або (Па) можуть бути зв'язаними в топографії "хрест" або "зірка" з центральним атомом або групою, кожна за допомогою лінкера (наприклад, "Кі" фрагмент). Лінкерні (Кі) фрагменти можуть приєднуватися виключно через вуглець-вуглецеві зв'язки, або можуть зв'язуватися один з одним, з іншими хелатними групами, зі скелетом, темплатом, зв'язуючим фрагментом або іншим лінкером за допомогою будь-якої відповідно міцної функціональності, включаючи амінний, амідний, простоефірний або тіоефірний зв'язок. "Зіркоподібне" розташування зазначається в формулі (І) нижче:
ь Г
М а 74
І но е (в) / у ЗК вк--М и К оон в
М / шт ГЛ щ- Х / шк
Н ( М--8
ІФ) Ге) В М о Х / (є Я он
Ї
Ам (І) де всі групи та положення є такими, як зазначено вище, та "т" додатково є центральним атомом або темплатною групою, такою як атом вуглецю, нециклічний вуглеводневий ланцюг 5 (такий як будь-який з тих, які описані в даному документі вище), аліфатичне або ароматичне кільце (включаючи гетероциклічні кільця) або анельована кільцева система. Найбільш основним темплатом буде одиничний вуглець, який потім буде приєднаний до кожного з хелатних фрагментів за допомогою їх зв'язуючих груп. Більш довгі ланцюги, такі як етил або пропіл, є в рівній мірі ефективними з двома хелатними фрагментами, приєднаними до кожного кінця темплата. Очевидно, будь-який прийнятно міцний зв'язок може використовуватись при зв'язуванні темплата та лінкерних фрагментів, включаючи вуглець-вуглецеві зв'язки, складноефірні, простоефірні, амінні, амідні, тіоефірні або дисульфідні зв'язки.
Очевидно, що в структурах формули (І), (1), (ІМ) та (МБ), дані положення піридинового(их) кільця(кілець), які не були іншим чином заміщені (наприклад, лінкером або зв'язуючим фрагментом) можуть нести замісники, описані для К' - В» в формулі (І), як відповідні випадки.
Зокрема, невеликі алкільні замісники, такі як метильна, етильна або пропільна групи, можуть бути присутніми в будь-якому положенні.
Октадендатний ліганд буде додатково містити щонайменше один зв'язуючий фрагмент, як описано вище. Це може бути будь-яка прийнятна структура, включаючи будь-яку з тих, які зазначені в даному документі та будуть закінчуватися націлюючим фрагментом, в кінцевих комплексах або в карбоновій кислоті в способах за представленим винаходом.
Зв'язуючий фрагмент може бути приєднаний до будь-якої прийнятної точки лінкера, темплата або хелатного фрагмента, наприклад, в точках а, Б та/або с, як зазначено в формулі (ІП). Приєднання зв'язуючого фрагмента може бути за рахунок будь-якого прийнятно міцного зв'язку, такого як вуглець-вуглецеві зв'язки, складноефірні, простоефірні, амінні, амідні, тіоефірні або дисульфідні зв'язки. Аналогічним чином, групи, які здатні утворювати будь-які такі зв'язки з націлюючим фрагментом, є прийнятними для функціонального кінця зв'язуючого фрагмента, та такий фрагмент буде закінчуватись такими групами, коли вони приєднані до націлюючої частини.
Зо Альтернативно, структура типу "скелет" є наведеною нижче як формула (ІМ)
а
Ам Ам Ам Ам й / й й й й |х |) й |х |) й |х |) й (іх |) ьо ьо зи зи 5-8; У Ве У, В У Ві У
Й ншш І с Пт Вдент (М)
Де всі групи та положення є такими, як зазначено вище, та "Кв" представляє собою додатково скелетний фрагмент, який, як правило, буде мати подібну структуру та функцію до будь-якого з лінкерних фрагментів, зазначених в даному документі, та, таким чином, будь-яке визначення лінкерного фрагмента може бути прийняте для застосування до скелетного фрагмента, там, де це дозволяє контекст. Прийнятні скелетні фрагменти будуть утворювати скаффолд, до якого хелатні фрагменти приєднуються за допомогою їх лінкерних груп. Як правило, потрібними є три або чотири скелетних фрагменти. Як правило, це буде три для лінійного скелета або чотири, якщо скелет є циклізованим. Особливо переважні скелетні фрагменти включають короткі вуглеводневі ланцюги (такі як як ті, які описані в даному документі), які необов'язково мають гетероатом або функціональний фрагмент на одному або обох кінцях. Амінні та амідні групи є особливо прийнятними в даному відношенні.
Зв'язуючий фрагмент приєднуватися до будь-якої прийнятної точки лінкера, скелета або хелатного фрагмента, наприклад, в точках а, р та/або с, як зазначено в формулі (ІМ).
Приєднання зв'язуючого фрагмента може бути за рахунок будь-якого прийнятно міцного зв'язку, такого як вуглець-вуглецеві зв'язки, складноефірні, простоефірні, амінні, амідні, тіоефірні або дисульфідні зв'язки. Аналогічним чином, групи, які здатні утворювати будь-які такі зв'язки з націлюючим фрагментом, є прийнятними для функціонального кінця зв'язуючого фрагмента, та такий фрагмент буде закінчуватись такими групами, коли вони є приєднаними до націлюючої частини.
Приклад октадендатного ліганда "скелетного" типу, який містить чотири 3,2-НОРО хелатні фрагменти, приєднані до скелета за рахунок амідних лінкерних груп, будуть мати формулу (М), як наведено далі:
НМ М М МН
(,; с) і, в) но ця м , Б
Б в) 9) в) 9) (о й я и й
Очевидно, зв'язуючий фрагмент Кс може додаватись в будь-якій прийнятній точці на даній молекулі, , наприклад, в одній з вторинних амінних груп або в точці розгалуження в будь-якій зі скелетних алкільних груп. У відповідних аспектах винаходу, переважне місце для групи Кс є показаним в формулі (М). Кс буде завершуватись карбоновою кислотою, або буде зв'язаним за допомогою амідного зв'язку з тканина-націлюючим Фрагментом. Всі малі алкільні групи, такі як скелетні пропіленові або п-замісні етиленові групи можуть бути заміщеними іншими малими алкіленами, такими як будь-який з тих, які описані в даному документі (метилен, етилен, пропілен, та бутилен, які є найбільш прийнятними серед них).
Ілюстративні "темплатні" октадендатні ліганди, кожен з яких містить чотири 3,2-НОРО хелатних фрагменти, зв'язані етил-амідними групами з етил- та пропілдіаміном, відповідно, буде представлений формулою (МІ) наступним чином: о, 4 (в; но М х
М М он о хі о, нь
МН рю: 7
М
НМ М
МН
6) / з о но М жк
В: М он о, / о) (МІ)
Очевидно, будь-яка з алкіленових груп, показаних в формулі (МІ) як етиленові фрагменти можуть бути незалежно заміщеними іншими малими алкіленовими групами, такими як метилен, пропілен або н-бутилен. Доцільно, що симетрія повинна зберігатись таким чином, що центральний пропіленовий Сз ланцюг є переважним, тоді як інші етиленові групи залишаються, або два етилена, які зв'язують НОРО фрагменти з одним або обома центральними третинними амінами можуть бути заміщені метиленом або пропіленом.
Формула (МІБ) показує можливе положення для зв'язуючого фрагмента Кс, який буде присутнім в формулі (МІ) в будь-якому відповідному положенні, такому як -СН- група.
Як зазначено вище, октадендатний ліганд, як правило, буде включати зв'язуючий фрагмент, який може приєднуватися до залишку ліганду в будь-якій точці. Прийнятна точка для приєднання зв'язуючого фрагмента є показаною нижче в формулі (МІБ): о он о) он о Нм 7 (Ф, «фі їв: МН 7
М 2 М ра мно ОН
М о) оно Вс о 7 о) М ху М хх -
К Н ра
(МІБ) в якій Кс представляє собою будь-який прийнятний зв'язуючий фрагмент, зокрема, для приєднання до націленої на тканину групи через амідну групу. Коротка вуглеводнева група, така як Сі - Св ароматична або аліфатична група з циклічним, розгалуженим або лінійним ланцюгом, яка закінчується кислотою або еквівалентною активною групою для утворення аміду з тканина- націлюючим фрагментом є особливо прийнятною як група Нс в формулі (МІБ) та по всьому даному документу.
Ілюстративні темплати також включають інші, в яких зв'язуюча група Кс є ковалентно зв'язаною з атомом азоту в аміногрупі, як показано в формулі (МІ). он о о он о) о) й: МН НМ й
А й 5 - Кк Му
М М оно Ти мно ОН о) в о)
Ех М с о) й
Н ай 4 Б: Ше (МІ)
Надзвичайно переважними октадендатними лігандами, які демонструють прийнятні місця для приєднання ліганда включають ті, які мають формули (МІ) та (ІХ), нижче: () не отуон (в) о в) зав в ї - 5 Н
М М т он но то
НМ , Ф) МН
Ф) (о); но д | | х (Фін! (в) ї т (в) (МІ)
он о о) Он о)
Моя 5 - ча
М М оно Г лава о) сх М 5 о д о)
Н
АХ шо ким о) о) он (Х)
Синтез сполуки (МІ) описується в даному документі нижче та слідує за способом синтезу, описаним в даному документі нижче.
АССО019, та сполуки формул (МІ), (МІБ), (МІ), (МІП) та (ІХ) утворюють переважні октадентатні хелатуючі агенти, які мають лінкерні фрагменти, які закінчуються групами карбонової кислоти.
Октадендатні ліганди, показані в таких структурах, та показані лінкерні фрагменти, також утворюють переважні приклади свого типу та можуть бути комбінованими в будь-якій комбінації.
Такі комбінації будуть очевидними для кваліфікованого фахівця.
Стадія а) зі способів за представленим винаходом може здійснюватись будь-яким прийнятним синтетичним шляхом. Як правило, це буде включати зв'язування чотирьох НОРО фрагментів (таких як ті, які представлені формулами (І), та/або (ІІ), та/або (Па)) за допомогою зв'язуючої групи зі зв'язуючим фрагментом, необов'язково за допомогою темплату. Всі з даних груп є описаними в даному документі, та переважні варіанти здійснення є однаково переважними в даному контексті. Сполучення між НОРО фрагментами, лінкерами, зв'язуючим фрагментом та необов'язково темплатом, як правило, будуть здійснюватись за допомогою міцної групи, такої як амід, амін, простий ефір, або вуглець-вуглецевого зв'язку. Способи синтезу таких зв'язків та будь-які необхідні захисні стратегії є добре відомими в галузі синтетичної хімії. Деякі конкретні приклади синтетичних способів є наведеними нижче в наступних прикладах. Такі способи забезпечують конкретні приклади, але синтетичні способи, проілюстровані в них, також будуть використовуватися в загальному контексті кваліфікованими фахівцями в даній галузі. Способи, проілюстровані в Прикладах, є, таким чином, призначеними також як загальні розкриття, які застосовуються до всіх аспектів та варіантів здійснення за винаходом, якщо контекст дозволяє.
Переважним є те, що комплекси торію, які випромінюють альфа-частинки, та октадендатний ліганд в усіх аспектах за представленим винаходом утворюються або є здатними утворювати без нагрівання вище 60 "С (наприклад, без нагрівання вище 50 "С), переважно без нагрівання вище 38 "С та найбільш переважно без нагрівання вище 25 "С (такого як в діапазоні від 20 до 38 7С). Типові діапазони можуть становити, наприклад, від 15 до 50 "С або від 20 до 40 с.
Зо Реакція комплексоутворення (частина с)) в способах за представленим винаходом) може здійснюватись протягом будь-якого розумного періоду, але він буде переважно становити від 1 до 120 хвилин, переважно від 1 до 60 хвилин, та більш переважно від 5 до 30 хвилин.
Крім того, переважним є те, що кон'югат націлюючого фрагмента та октадендатного ліганда отримують перед додаванням ізотопу торію, який випромінює альфа-частинки, (наприклад, іон
З5 02273. Продукти за винаходом, таким чином, переважно утворюються або є здатними утворюватись за рахунок комплексоутворювання з ізотопом торію, який випромінює альфа- частинки, (наприклад, іоном 2271) з кон'югатом октадендатного ліганда та тканина- націлюючого фрагмента (націленого на тканину хелатуючого агента).
Різні типи націлюючих сполук можуть бути зв'язаними з торієм (наприклад, торієм-227) за рахунок октадентатного хелатуючого агента (який містить зв'язуючий фрагмент, як описано в даному документі). Націлюючий фрагмент може бути вибраним з відомих груп націлювання, які включають моноклональні або поліклональні антитіла, фактори росту, пептиди, гормони та аналоги гормонів, похідні фолату, біотин, авідин та стрептавідин або їх аналоги. Інші можливі групи націлювання включають прийнятні функціоналізовані РНК, ДНК або їх фрагменти (такі як аптамер), олігонуклеотиди, вуглеводи, ліпіди або сполуки, отримані шляхом об'єднання таких груп з або без протеїнів, тощо. ПЕГ фрагменти можуть бути включеними, як зазначено вище, такі як ті, які збільшують час біологічного утримання та/або зменшують імунну стимуляцію.
Як правило, як використовується в даному документі, тканина-націлюючі фрагменти будуть представляти собою "пептиди" або "протеїни", які представляють собою структури, які, головним чином, утворюють амідний скелет між амінокислотними компонентами або з або без вторинних та третинних структурних ознак.
Тканина-націлюючий фрагмент може, в одному варіанті здійснення, виключати остеотропні, ліпосомні та фолатні кон'юговані антитіла або фрагменти антитіл.
Відповідно до даного винаходу 22/Тп може утворювати комплекс з націлюючими комплексоутворюючими агентами, зв'язоними або здатними зв'язуватися за допомогою амідного зв'язку з тканина-націлюючими фрагментами, як описано в даному документі. Як правило націлюючі фрагменти будуть мати молекулярну масу від 100 г/моль до декількох мільйонів г/моль (зокрема, від 100 г/моль до 1 мільйону г/моль), та переважно будуть мати афінність до рецептора, пов'язоного із захворюванням, або безпосередньо, та/або будуть містити прийнятну попередньо введену зв'язувальну речовину (наприклад, біотин або авідин), зв'язану з молекулою, яка є націленою на захворювання раніше за введення 2""Тп. Прийнятні націлюючі фрагменти включають полі- та оліго-пептиди, протеїни, ДНК та РНК фрагменти, аптамери тощо, переважно протеїн, наприклад авідин, стрептавідин, поліклональне або моноклональне антитіло (включаючи, антитіла типу (ДС та ЗМ), або суміш з протеїнів, або фрагментів, або конструктів протеїну. Антитіла, конструкти антитіла, фрагменти антитіла (наприклад, Гар фрагменти або будь-який фрагмент, який містить щонайменше один антиген, який зв'язує ділянку(и)), конструкти фрагментів (наприклад, одинарний ланцюг антитіла) або їх суміш є особливо переважними. Прийнятні фрагменти зокрема включають Раб, Е(аб)», Рар' та/або 5сЕм. Конструкти антитіла можуть представляти собою будь-яке антитіло або фрагмент, зазначений в даному документі.
В першому варіанті здійснення націлювання, що застосовується для всіх аспектів винаходу,
Зо специфічна зв'язувальна речовина (тканина націлюючого фрагмента) може бути вибрана для націлювання на рецептор СО22. Такий тканина-нсацілюючий фрагмент може представляти собою пептид з подібністю або ідентичністю послідовності 3, щонайменше, однією послідовністю як представлено нижче:
Легкий ланцюг:
Мишиний ОІОЇ ТОЗРУОБІ АМ5БАСЕММ ТМЗСКЗБЗОБМІ УЗАМНКММІ АМУМООКРООБР
Гуманізований ------------:АА-М-ЮА----------------т- тт КА
Мишиний КІ МУ АЗТВЕЗИаМУРОВЕТазавзаТОвТІ тІЗАМОМЕВІ АІМУСНОМІ 55
Гуманізований ---------------5--53---------І---51І -Р--І-Т---------
Мишиний УУТРаСсаткіІ ЕІКА (ЗедіюЮ 1)
Гуманізований ------------- (хедіЮг)
Неаму Ланцюг:
Мишиний ОМОЇ ОЕЗСАЕЇ ЗКРАЗУКМЗСКАЗИаМТЕТЗМУМІ НМІКОВРОССИЇ ЕУЛС
Гум-ний1 -----0)----МК---5---М ----------------МІВ-А---------
Гум-нийг ---МО----МК---5---М---------------- МІВН-А---------
Мишиний МІМРАМОМТЕММОМЕКОКАТІ ТАОКОЗЗТАМУМОЇ 551 Т5ЕОБАМУУСАВН
Гум-ний --------------------1---Е-ТМ----Е----8---Т-Б-Б---
Гум-нийаг --------------------|1---Б-ТМ----Е----8---Т-Б-Б---
Мишиний ВОЇТТЕУУУСОСТТІ ТУ55 (5едіІОЗ)
Гум-ний -----------М--- (5едІ04)
Гум-нийаг -----------М--- (5БедІЮр5)
В наведених вище послідовностях, "-" в гуманізованих (гум-них) послідовностях показують, що залишок не змінюється від мишиної послідовності.
В наведених вище послідовностях (ЗедіЮ01-5), діллнки жирним шрифтом, як вважається, представляють собою ключові ділянки специфічного зв'язування (СОК), підкреслені ділянки, як вважається, представляють собою другорядну важливість при зв'язуванні, та невідзначені ділянки, як вважається, є представленими структурними, а не специфічними ділянками зв'язування.
В усіх аспектах за винаходом, тканина-націлюючий фрагмент може мати послідовність, яка має суттєву ідентичність послідовності або суттєву подібність послідовності до щонайменше 60 однієї або будь-якої з тих послідовностей, представлених в БЗедір1- 5. Суттєва ідентичність/подібність послідовності може бути прийнята як така, що має подібність/дентичність послідовності щонайменше 8095 до повних послідовностей та/або щонайменше 9095 до ділянок специфічного зв'язування (такі ділянки показані жирним шрифтом в зазначених вище послідовностях та необов'язково такі ділянки підкреслені). Переважно подібність послідовності, або більш переважно ідентичність, можуть становити щонайменше 9295, 9595, 9795, 9895 або 9995 для ділянок, показаних жирним шрифтом, та переважно також для повних послідовностей. Подібність та/або ідентичність послідовності може бути визначена, використовуючи програму "Везігїї" програмного забезпечення Сепеїїс5 Сотршег Сгоир версія з університету Вісконсіна. Програма використовує локальний алгоритм Сміта та Вотермана із 10 значеннями за замовчуванням: штраф за створення гепа - 8, штраф за продовження гепа - 2, середня відповідність - 2,912, середня невідповідність - 2,003.
Тканина-націлюючий фрагмент може включати в себе більше ніж одну пептидну послідовність, у випадку якої щонайменше одна, та переважно всі послідовності можуть (незалежно) відповідати описаній вище подібності послідовності, та переважно ідентичності послідовності з будь-якої з Зедію1-5.
Тканина-націлюючий фрагмент може мати афінність зв'язування для СО22, та в одному варіанті здійснення може також мати послідовність з аж до приблизно 40 варіаціями для повних доменів (переважно від 0 до 30 варіацій). Варіанти можуть бути зроблені шляхом вставки, делеції та/або заміщення, та можуть бути суміжними або несумісними по відношенню до
ЗедіЮ1-5. Заміщення або вставки, як правило, будуть здійснюватися за допомогою щонайменше однієї з 20 амінокислот генетичного коду, та заміщення, як правило, будуть найбільш консервативними заміщеннями.
В другому варіанті здійснення націлювання, що застосовується для всіх аспектів винаходу, специфічна зв'язувальна речовина (тканина-націлюючий фрагмент) може бути вибраною для націлювання на рецептор СОЗ33. Такий тканина-націлюючий фрагмент може представляти собою моноклональне антитіло та, як може бути вибраним, представляє собою лінтузумаб або лінтузумаб з додатковим залишком лізину на С-кінці.
В третьому варіанті здійснення націлювання, що застосовується для всіх аспектів винаходу, специфічна зв'язувальна речовина (тканина-націлюючий фрагмент) може бути вибраною для
Зо націлювання на антиген НЕК-2. Тканина-націлюючий фрагмент може представляти собою моноклональне антитіло та переважно представляє собою трастузумаб.
Інші послідовності прийнятного антитіла для націлювання ЕСЕК2, мезотеліну та РОМА є проілюстрованими в розділі прикладів. Проте для кваліфікованого фахівця в даній галузі повинно бути очевидним, що будь-який протеїновий формат, який, як відомо, є націленим на специфічну мішень захворювання, який містить залишок лізину в послідовності, буде кандидатом для способів за даним винаходом та відповідно застосовним до всіх інших аспектів.
Стосовно компонента торію, який випромінює альфа частинки, то ключовим недавнім виявленням є те, що певні альфа-радіоактивні ізотопи торію (наприклад 22/ТІп) вводитись у кількості, яка є як терапевтично ефективною, так і не викликає непереносимої мієлотоксичності.
Торій-227 (2""ТІ) представляє собою переважний ізотоп торію в усіх аспектах представленого винаходу. Як використовується в даному документі, термін "прийнятно немієлотоксичний" використовується для зазначення того, що, найбільш важливо, кількість радію-223, яка утворюється в результаті розпаду введеного радіоїзотопу торію-227, як правило, не є достатньою, щоб безпосередньо спричинити летальний результат у суб'єкта. Однак, для кваліфікованого працівника буде зрозуміло, що кількість пошкоджень кісткового мозку (та ймовірність смертельної реакції), що стане прийнятним побічним ефектом такого лікування, буде, в значній мірі, варіювати від типу захворювання, яке лікується, цільової спрямованості схеми лікування, а також прогнозу для суб'єкта Хоча переважними суб'єктами для представленого винаходу є люди, інші ссавці, особливо домашні тварини, такі як собаки, отримають користь від застосування винаходу, та рівень прийнятного пошкодження мозку також може відображати види суб'єкта. Прийнятний рівень пошкодження кісткового мозку, як правило, буде більший в лікуванні злоякісного захворювання, ніж для незлоякісного захворювання.
Одним із відомих показників рівня мієлотоксичності є кількість клітин нейтрофілів та, в представленому винаході, прийнятна немієлотоксична кількість 223Ба, як правило, буде представляти собою контрольовану кількість, таким чином, що фракція нейтрофілів в своїй найнижчій точці (надир) становить не менше ніж 1095 від кількості по підрахунку до лікування.
Переважно, прийнятно немієлотоксична кількість 223ка буде представляти собою таку кількість, що клітинна фракція нейтрофілів становить щонайменше 2095 в надирі, та більш переважно щонайменше 3095. Клітинна фракція нейтрофілів надиру в щонайменше 4095 є найбільш (516) переважною.
Крім того, радіоактивний торій (наприклад 22/ТИ), який містять сполуки може використовуватись в режимах високих доз, де мієлотоксичність утвореного радію (наприклад, 223Ка), як правило, буде непереносимою, коли включається підтримка стовбурових клітин або спосіб співставимого відновлення. В таких випадках, кількість нейтрофільних клітин може бути знижена до рівня нижче 1095 в надирі та винятково буде зменшеною до 595, або, якщо необхідно, нижче 595, будуть прийняті передбачувані прийнятні попереджуючі міри безпеки, та надаватиметься подальша підтримка стовбурових клітин. Такі методи є добре відомими в даній галузі з рівня техніки.
Ізотоп торію, що представляє особливий інтерес в представленому винаході, являє собою торій-227, та торій-227 є переважним ізотопом для всіх посилань на торій, вказаних в даному документі, де це дозволяє контекст. Торій-227 є таким, який порівняно легко отримують та може бути отриманим побічно з опроміненого нейтронами 226Ка, який буде містити материнський нуклід 227ТИ, тобто 22"Ас (Т12-22 роки). Актиній-227 може бути досить легко відокремленим від мішені 226Ка та використовуваним як генератор для 2-/ТИ. Цей процес може бути масштабованим до промислової масштабу, якщо це необхідно, та, таким чином, можна уникнути проблему з постачанням, яка виникає з більшістю з інших кандидатів, які випромінюють альфа-частинки, які розглядаються для молекулярно-цільової променевої терапії.
Торій-227 розпадається через радій-223. В даному випадку первинний дочірній агент має період напіврозпаду 11,4 днів. З чистого джерела 22"ТІИ, тільки помірні кількості радію виробляються протягом перших кількох днів. Однак, потенційна токсичність 223Ка є більш високою, ніж 227ТИ, оскільки випромінювання з 223Ка альфа-частинок слідує в межах декількох хвилин з трьома додатковими альфа-частинками з короткоживучими дочірніми агентами (дивіться таблицю 2 нижче, яка представляє серії розпаду для торію-227).
Таблиця 2 али Їа | 777771717171711в6о2111111110 1711111 видні она о |Їа | 77777717171115ИВ 1111 лязднів//-/ ана |Їа | 777717171717171в6881111110 7111 Зебсеююдо/-/ тро |Їа 7 Ї7777111111758110 111111 ллвмо ов |в 77777777 Ї77717171717171711о4в | Збихвилиян яв а 7777 Ї77771717171711в667,7111111110|71111гитхвилиян ат |в 77777771 Ї77717171717171711ля4а 07111 алтхвитино
В: ОО ПО Пт м
Частково тому що він генерує потенційно шкідливі продукти розпаду, торій-227 (Т12-18,7 днів) широко не розглядався для терапії альфа-частинками.
Для того, щоб відрізнити від торієвих комплексів ізотоп торію, який найбільш поширено
Зо зустрічається в природі, тобто торію-232 (період напіврозпаду 1010 років та ефективно нерадіоактивний), слід розуміти, що торієві комплекси та їх композиції, заявлені в даному документі включають радіоізотоп торію, який випромінює альфа-частинки (тобто, щонайменше, один ізотоп торію з періодом напіврозпаду менше, ніж 103 роки, наприклад, торій-227) при більшій, ніж природна відносна поширеність, наприклад, щонайменше, на 2095 більше. Це не повинно впливати на визначення способу за винаходом, в якому чітко вимагається терапевтично ефективна кількість радіоактивного торію, такого як торій-227, але буде переважним випадком в усіх аспектах.
В усіх аспектах винаходу, переважним є те, що іон торію, який випромінює альфа-частинки представляє собою іон торію-227. іон 4- торію переважно представляє собою іон для застосування в комплексах за представленим винаходом. Відповідно, іон 4- торію-227 є найбільш переважним.
Торій-227 може вводитись у кількостях, достатніх для забезпечення бажаного терапевтичного ефекту, не викликаючи стільки радію-223, що може спричинити непереносиме пригнічення кісткового мозку. Бажаним є підтримувати дочірні ізотопи в цільовій області, щоб подальші терапевтичні ефекти могли бути отримані від їх розпаду. Однак, не є необхідним зберігати контроль над продуктами розпаду торію для того, щоб мати корисний терапевтичний ефект, не викликаючи неприйнятну мієлотоксичність.
Припускаючи, що ефект знищення пухлинних клітин буде головним чином від торію-227, а не від дочірніх агентів, імовірна терапевтична доза даного ізотопу може бути встановлена в порівнянні з іншими речовинами, які випромінюють альфа-частинки. Наприклад, для астату-211 терапевтичні дози у тварин становили, як правило, 2-10 МБк на кг. Коригуючи період напіврозпаду та енергію, відповідна доза для торію-227 становитиме щонайменше 36-200 кБк на кг маси тіла. Це дозволило б встановити нижчу межу щодо кількості 27ТИ, яку можна було б ефективно ввести в очікуванні терапевтичного ефекту. Даний розрахунок передбачає співставиме збереження астату та торію. Зрозуміло, однак, що 18,7-денний період напіврозпаду торію, швидше за все, призведе до більшого знищення даного ізотопу до його розпаду. Дані розрахункові дози, таким чином, як правило, слід вважати мінімальною ефективною кількістю.
Терапевтична доза, виражена в термінах повністю збереженого 22/Тп (тобто 22/ТИ, який не виводиться з організму), як правило, буде становити щонайменше 18 або 25 кБк/кг, переважно щонайменше 36 кБк/кг, та більш переважно щонайменше 75 кБк/кг, наприклад, 100 кБк/кг або більше. Очікуваним є, що більші кількості торію матимуть більший терапевтичний ефект, але не можуть бути введеними, якщо будуть отримувати в результаті непереносимі побічні ефекти. Так само, якщо торій вводять у формі, яка має короткий біологічний період напіврозпаду (тобто період напіврозпаду до виведення з організму який все ще несе торій), то більші кількості радіоїзотопу будуть потрібними для терапевтичного ефекту, оскільки більша частина торію буде виводитись перед його розпадом. Однак, буде існувати відповідне зменшення кількості утвореного радію-223. Зазначені вище кількості торію-227, які слід вводити, коли ізотоп є повністю підтримуваний, легко можуть бути пов'язаними з еквівалентними дозами з меншим біологічним періодом напіврозпаду. Такі розрахунки є добре відомими в даній галузі та наведені в УМО 04/091668 (наприклад, в тексті в прикладах 1 і 2).
Якщо радіоактивно мічена сполука вивільняє дочірні нукліди, важливим є знати долю, якщо це можливо, будь-якого радіоактивного(их) дочірнього(їх) нукліда(ів). З 227ТИ, основний дочірній продукт представляє собою 23Ка, який знаходиться під клінічною оцінкою через його остеотропні властивості. Радій-223 очищає кров дуже швидко та або концентрується в скелеті, або виділяється через кишкові та ниркові шляхи (дивіться і агхеп, .) Мисі Мей 43(5, Зирріетепо):
Ко) 160Р (2002)). Радій-223, який вивільняється іп мімо з 22"Т, в значній мірі може, таким чином, не впливати на здорову м'яку тканину. В дослідженні Миїег іп Іпі. У. Кааіаї. Віої. 20:233-243 (1971) щодо розподілу 227Тй, у вигляді розчиненої цитратної солі, було знайдено, що Ва, генерований з 2-/ТІ, в м'яких тканинах легко перерозподілявся на кістки або виводився. Таким чином, відома токсичність радію, який випромінює альфа-часинки, зокрема, щодо кісткового мозку, є проблемою дозування торію.
Вперше в МО 04/091668 було встановлено, що, насправді, доза, яка становить щонайменше 200 кБк/кг 223Ка, може бути введена та переноситись у суб'єктів-людей. Ці дані представлені в зазначеній публікації. Таким чином, на даний момент можна побачити, що досить несподівано існує терапевтичне вікно, в якому терапевтично ефективна кількість 227ТН (наприклад, більше 36 кБк/кг)у може вводитись суб'єкту-ссавцю без очікування того, що такий суб'єкт буде страждати від неприпустимого ризику серйозної або навіть летальної мієлотоксичності. Тим не менш, надзвичайно важливим є те, щоб найкраще використовувалось дане терапевтичне вікно, та, таким чином, є важливим, щоб радіоактивний торій швидко та ефективно комплектувався та зберігався з дуже високою афінністю, таким чином, що максимально можлива частина дози доставляється до цільового місця.
Кількість 223пфа, отриманого з фармацевтичного препарату 22/ТИ, буде залежати від біологічного періоду напіввиведення радіоактивно міченої сполуки. Ідеальна ситуація полягає у використанні комплексу з швидким поглинанням пухлини, включаючи інтерналізацію в пухлинну клітину, сильне утримання в пухлині та короткий біологічний період напіввиведення з нормальних тканин. Однак, комплекси з менш ідеальним біологічним напіввиведенням можуть бути корисними, за умови, що доза "ЗКа підтримується в межах допустимого рівня. Кількість радію-223, яка утворюється іп мімо, буде фактором кількості введеного торію та біологічного часу утримання торієвого комплексу. Кількість радію-223, яка утворюється в будь-якому конкретному випадку, легко може бути розрахована кваліфікованим фахівцем. Максимальна кількість 2-7/ТИ, яка може вводитись, буде визначатися за кількістю радію, утвореного іп мімо, та повинна становити менше ніж кількість, яка буде продукувати непереносимий рівень побічних ефектів, зокрема мієлотоксичність. Дана кількість, як правило, буде становити менше ніж 300 кБк/кг, переважно менше, ніж 200 кБк/кг та більш переважно менше ніж 170 кБк/кг (наприклад, менше ніж 130 кБк/кг). Мінімальна ефективна доза буде визначатися цитотоксичністю торію, бо сприйнятливістю захворівшої тканини до згенерованого альфа-випромінення, та ступенем, з яким торій ефективно комбінується, утримується та доставляється за допомогою комплекса націлювання (який є комбінацією ліганду та націлюючого фрагмента в даному випадку).
В способі за винаходом торієвий комплекс бажано вводиться у дозі торію-227 від 18 до 400 кБк/кг маси тіла, переважно від 3б до 200 кБк/кг (наприклад, від 50 до 200 кБк/кг), більш переважно від 75 до 170 КБк/кг, особливо від 100 до 130 кБк/кг. Відповідно, одинична доза, до якої може містити приблизно будь-який з даних діапазонів, помножений на прийнятну масу тіла, наприклад, від 30 до 150 кг, переважно від 40 до 100 кг (наприклад, діапазон від 540 кБк до 4000 кКБк на дозу тощо). Дозування торію, комплексоутворюючого агента та шлях введення, крім того, будуть бажано представлені, таким чином, що доза радію-223, згенерована іп мімо, становитиме менше, ніж 300 кБк/кг, більш переважно менше, ніж 200 кБк/кг, ще більш переважно менше, ніж 150 кБк/кг, зокрема, менше ніж 100 кБк/кг. Знову ж таки, це забезпечить експозицію 223Ва, зазначену шляхом множення даних діапазонів на будь-яку із зазначених мас тіл. Зазначені вище рівні дозування переважно є повністю збереженими дозами 227Ті, але можуть представляти собою введені дози, приймаючи до уваги те, що деяка кількість 22/Тп буде виводитись з організму перед його розпадом.
Там, де біологічний період напіврозпаду комплексу 227Тп є коротким в порівнянні з фізичним періодом напіврозпаду (наприклад, менше ніж 7 днів, особливо менше, ніж З дні) значно більші за введені дози можуть бути необхідними для забезпечення еквівалентної збереженої дози.
Таким чином, наприклад, повністю збережена доза 150 кБк/кг є еквівалентою комплексу з 5- денним періодом напіввиведення, який вводиться в дозі 711 кБк/кг. Еквівалентна введена доза для будь-яких відповідних збережених доз може бути розрахована з біологічної швідкості виведення комплексу, з використанням способів, добре відомих у даній галузі.
Оскільки розпад одного 2-7"ТІ ядра забезпечує один атом 22Ка, утримання та терапевтична активність 227Тп будуть безпосередньо пов'язаними з дозою 223Ка, які випробовуються пацієнтом. Кількість 223Ка, яка утворюється в будь-якій конкретній ситуації, може бути розрахованою з використанням добре відомих способів.
В переважному варіанті здійснення, представлений винахід, таким чином, передбачає спосіб для лікування захворювання у суб'єкта-ссавця (як описано в даному документі), де зазначений спосіб включає введення вказаному суб'єкту терапевтично ефективної кількості,
Зо щонайменше, одного націленого на тканину комплексу торію, як описано в даному документі.
Очевидно, бажаним є мінімізувати експозицію суб'єкта щодо дочірнього ізотопу 2ЗКа, за винятком випадків, коли властивості цього використовуються корисно. Зокрема, кількість радію- 223, утвореного іп мімо, як правило, буде становити більше, ніж 40 кБк/кг, наприклад, більше, ніж 60 кБк/кг В деяких випадках, для 223 Ка, утвореного іп мімо, необхідним буде більше, ніж 80 кБк/кг, наприклад, більше, ніж 100 або 115 кБк/кг.
Кон'югати, мічені торієм-227 у відповідних розчинах носія, можуть вводитись внутрішньовенно, внутрішньопорожнинно (наприклад, внутрішньочеревинно), підшкірно, перорально або місцево, як одиничне застосування або схема фракціонованих застосувань.
Переважно, комплекси, кон'юговані з націлюючим фрагментом, будуть вводитись як розчини, застосовуючи парентеральний (наприклад, черезшкірний) шлях, особливо внутрішньовенно, або застосовуючи внутрішньопорожниний шлях. Переважно, композиції за представленим винаходом будуть сформульованими у стерильному розчині для парентерального введення.
Торій-227 в способах та продуктах за представленим винаходом може використовуватись самостійно або в комбінації з іншими способами лікування, включаючи хірургію, зовнішню дистанційну променеву терапію, хіміотерапію, інші радіонукліди або регулювання температури тканини, тощо. Це формує додатковий, переважний варіант здійснення способу за винаходом, та композиції/лікарські засоби можуть, відповідно, містити, щонайменше, один додатковий терапевтично активний агент, такий як інший радіоактивний агент або хіміотерапевтичний агент.
В одному особливо переважному варіанті здійснення суб'єкт також піддається лікуванню стовбуровими клітинами та/або іншою підтримуючою терапією для зменшення ефектів мієлотоксичності, індукованої радієм-223.
Мічені торієм (наприклад, торієм-227) молекули за винаходом можуть використовуватись для лікування ракових або неракових захворювань шляхом націлювання рецепторів, пов'язаних із захворюванням. Як правило, таке медичне застосування 22/Тп буде проводитись за допомогою радіоімунотерапії, яка базується на зв'язуванні 22/Тп за допомогою хелатуючого агента з антитілом, фрагментом антитіла, або конструктом антитіла або фрагментами антитіла для лікування ракових або неракових захворювань. Застосування 22/Тпй в способах та фармацевтичних препаратах відповідно до представленого винаходу є особливо прийнятними для лікування будь-якої форми раку, включаючи карциноми, саркоми, лімфоми та лейкемії, бо зокрема рак легенів, рак молочної залози, рак передміхурової залози, рак сечового міхура, рак нирки, рак шлунку, рак підшлункової залози, рак стравоходу, рак мозку, рак яєчника, рак матки, рак порожнини рота, колоректальний рак, меланому, множинну мієлому та неходжкинську лімфому.
В наступному варіанті здійснення винаходу, пацієнти із захворюванням як м'якої тканини, так і скелета можуть лікуватися як 227ТП, так і 223Ка, який утворюється іп мімо, за допомогою введеного торію. В цьому особливо вигідному аспекті, додатковий терапевтичний компонент щодо лікування є похідною від прийнятної немієлотоксичної кількості 223ка шляхом націлювання на оскелетне захворювання. В даному терапевтичному способі, 22/Тй, як правило, використовують для лікування первинного та/або метастатичного раку м'якої тканини шляхом прийнятного націлювання на неї та 223Ва, отриманий з розпаду 2/ТИ, використовується для лікування пов'язаного скелетного захворювання в одного й того ж суб'єкта. Дане скелетне захворювання може представляти собою метастази в скелет, які є результатом від первинного раку м'якої тканини, або може представляти собою первинне захворювання, де лікування м'якої тканини є спрямованим на боротьбу з метастатичним раком. Інколи захворювання м'яких тканин та скелетні захворювання можуть бути не пов'язаними (наприклад, додаткове лікування скелетних захворювань у пацієнта з ревматологічним захворюванням м'яких тканин).
Стани, які є особливо прийнятними для лікування в способах, застосуваннях та інших аспектах за представленим винаходом включають неопластичні та гіперпластичні захворювання, такі як карцинома, саркома, мієлома, лейкемія, лімфома або рак змішаного типу, включаючи неходжкінську лімфому або В-клітинні новоутворення, рак молочної залози, рак ендометрію, рак шлунка, гострий мієлоїдний лейкоз, рак передміхурової залози або рак головного мозку, мезотеліому, рак яєчників, рак легені або рак підшлункової залози.
Нижче представлено декілька прикладів синтезу. Стадії, показані в даних синтазах, можуть бути застосованими до багатьох варіантів здійснення за представленим винаходом. Стадія а) наприклад, може проходити через проміжну сполуку АСО021, показану нижче в багатьох або всіх варіантах здійснення, описаних в даному документі.
Синтез ключової проміжної сполуки АСО020
М,М,М',М'-тетра(2-аміноетил)-2-(4-нітробензил)пропан-1,З-діамін
ЗУ с Ме щі Се що с с ск
ЇЇ вже оба С зв й щ-- пня рю» | ї пен рн | пеннннторню: 1 ї тро зи тоН про»
Ве ще зу 2 те пото НО ма в шу м о, і і 4 н га а ще ч ни фен ц ше Кк птн. чо я ех м ка жа ж М М а? їх о Ї
Нами не ай ко
Г. т т
Мне мн : а) Диметилмалонат, натрію гідрид, ТГФ, Б) СІВАГ-Н, ТГФ, с) М5СІ, МЕ, СНесСі2г, 9) Імідазол, ВосгО, СНесСі», толуол, е) ДІПЕА, ацетонітрил, Її) МеОНн, вода, Ассі
Синтез ключової проміжної сполуки АСО021
З-(бензилокси)-1-метил-4-(2-тіоксо-1,3-тіазолідин-3-ілукарбоніл|піридин-2(1Н)-он
Мо Оки Ор г а Я В «б ВСЕ в зб и ше: с-- же ше СВ є Б: де т З м н об Коль Щек ї й сен т чі і Ка
І і; й ОН нт 0 яд ет
Ме -- ув С яд : : В Ї ! !
І гео є ек - М
Ї - й | пре нннннснх шле Зндй ни пвіфлнннно пня нт Ше Є й ки Же т З і Ї 1
Шк: ще щи
ГИ мо мо й с, Е оо і а) Діеєтилоксалат, калію етоксид, толуол, ЕН, Б) Ра/С, п-ксилол, с) Меї, КаСОз, ДМСО,
КЕ я ацетон, с) ї) ВВіз, ДХМ, її) ВпВг, КСО», КІ, ацетон, е) МаОН, вода, МЕОН,Д) (0, ОСС, ОМАР, дхм.
Синтез хелата сполуки формули (МІ) 4-Ц4-(3-(біс(2-1(З-гідрокси-1-метил-2-оксо-1,2-дигідропіридин-4- ілукарбоніл|аміно)етил)аміно|-2-біс(2-1(З-гідрокси-1-метил-2-оксо-1 2-дигідропіридин-4- іл)укарбоніл|Ііаміно)етил)аміно|метил)пропіл)феніл|іаміно)-4-оксобутанової кислоти
МО» рай
МО» о Мк т5, и зо
ОМ (Біер 1) и МН ОВ мМ ге ОВп ом 5 нн. оч щ мо сНЬсіо впо. | "7 НМ. ро й Мн» | ом Но зи ОВ
АсСО021 Ї впо
МН; Спетіса! Еогтша: С47Н1віМ2Оз52 с Ї ІМ е)
АССО020 Моіесшаг УмеіднЕ 360,45 са | десОо023
Спетіса! Гоппціа: Сі8НзвіМ7О2 | Снептіса! Гоппціа: СТ4НооМ11Оч44
Моїіесшаг УуеіднЕ 381,52 Ее Моіесціаг УУеідні: 1346,51
МНАСІ ; сНеОН (Беер 2) но
Мне Мне сй М с М 9) с о 9) с о плн ЯМ он . ил МН ОВп
Н її (Бер з) Н її о. и піні й, о. и м їх ВВ т їх но. "7 НМ. »о свою и "7 НМ. ро 2-2 о ч ІК) - о ч ІК) ее но. д | ч о Впо. д | ч о пакт АсСО025 оса АССО024
СНетіса! Єоппшіа: СавНетіМ11042 | Спетіса! Єогтша: СУ4Нв1М414042
Моіесціаг УУеіднЕ 956,03 Моїіесціаг Ууеідні: 1316,53
ОО шо вд Зіер 4г снєм С о но но 77 вн (в) ант о. су о
МН ОН
Н М о. Маю У но. й "7 НМ. зо о т НМ (в) - но. 73 я о ож! досСо019
Спетіса! Рогтиіа: СвоНв1М110ч5
Моіесшаг Умеідні: 1056,10
В способах формування комплексів за представленим винаходом, переважним є те, що реакція сполучення між ооктадентатним хелатуючим агентом та тканина-націлюючим фрагментом буде проводитись у водному розчині. Це має декілька переваг. По-перше, він знімає тягар для виробника, щоб видалити весь розчинник до нижче прийнятних рівнів та підтвердити видалення. По-друге, він зменшує кількість відходів та, найбільш важливо, прискорює виробництво, уникаючи стадію відокремлення або видалення. В контексті представлених радіофармацевтичних препаратів, важливим є те, що синтез здійснюється якомога швидше, оскільки радіоїзотоп буде розкладатися у всі часи та час, витрачений на отримання відходів цінного матеріалу та вводить забруднюючі дочірні ізотопи.
Прийнятні водні розчини включають очищену воду та буфери, такі як будь-який з багатьох буферів, добре відомих у даній галузі. Ацетатні, цитратні, фосфатні (наприклад РВ5) та сульфонатні буфери (такі як МЕ5) представляють собою типові приклади добре відомі водні буфери.
В одному варіанті здійснення, спосіб включає формування першого водного розчину октадентатного ліганду, який містить гідроксипіридинон (як описано по всьому даному документі), та другого водного розчину тканина-націлюючого фрагмента (як описано по всьому даному документі) та контактування зазначеного першого та зазначеного другого водних розчинів.
Прийнятні зв'язуючі фрагменти обговорюються детально вище та всі групи та фрагменти, які обговорюються в даному документі, як сполучуючі та/або зв'язуючі групи можуть відповідно використовуватись для сполучення націлюючого фрагмента до ліганда. Деякі переважні групи сполучення включають амідні, складноефірні, простоефірні та амінні групи сполучення. Складні ефіри та аміди можуть бути легко сформовані шляхом отримання активованих складноефірних груп з карбонової кислоти. Така карбонова кислота може бути присутньою на націлюючому фрагменті, на зв'язуючому фрагменті та/або на лігандному фрагменті та, як правило, будуть взаємодіяти зі спиртом або аміном з утворенням складного ефіру або аміду. Такі способи є добре відомими в даній галузі та можуть застосовувати добре відомі активуючі реагенти, включаючи М-гідроксималеїнід, карбодіїмід та/або азодикарбоксилатні активуючі реагенти, такі як ОСС, БІС, ЕОС, ОЕАБ, ВІАВ, тощо.
В переважному варіанті здійснення, октадентатний хелатуючий агент, який містить чотири гідроксипіридинонові фрагменти, заміщені в М-положенні С1-Сз алкільною групою, та зв'язуючий фрагмент, який закінчується групою карбонової кислоти, може бути активованим з використанням, щонайменше, одного реагента сполучення (такі як будь-який з тих, які описані в даному документі) та активуючого агента, такого як М-гідроксисукцинімід (МН5), за допомогою якого утворюється МН5 складний ефір октадентатного хелатуючого агента. Даний активований (наприклад, МН) складний ефір може бути відокремлений, або використаний без відокремлення, для сполучення з будь-яким тканина-націлюючим фрагментом, який має вільну амінну групу (таку як лізиновий бічний ланцюг). Інші активовані складні ефіри є добре відомими в даній галузі та можуть представляти собою будь-який складний ефір ефективної групи, яка відщеплюється, такої як фторовані групи, тозилати, мезилати, йодид тощо. Однак, МН5 складні ефіри є переважними.
Реакцію сполучення переважно проводять протягом порівняно короткого періоду та при температурі навколишнього середовища. Типові періоди для 1-стадійної або 2-стадійної реакції сполучення будуть становити приблизно від 1 до 240 хвилин, переважно від 5 до 120 хвилин, більш переважно від 10 до 60 хвилин. Типові температури для реакції сполучення будуть становити від О0 до 90 С, переважно від 15 до 50 "С, більш переважно від 20 до 40 "с.
Прийнятними є приблизно 25 "С або приблизно 38 "С.
Сполучення октадентатного хелатуючого агента з націлюючим фрагментом, як правило, будуть здійснюватись в умовах, які негативно (або, щонайменше, незворотно) не впливають на
Зо здатність зв'язування націлюючого фрагмента. Оскільки зв'язувальні речовини, як правило, представляють собою фрагменти на основі пептида або протеїна, то це потрібні порівняно м'яких умов для того, щоб уникнути денатурації або втрати вторинної/гтретинної структури.
Водні умови (як обговорюється в даному документі в усіх контекстах) будуть переважними, та бажаним буде уникати екстремальних значень рН та/або окисно-відновних процесів. Таким чином, стадія Б) може виконуватися при рН від З до 10, переважно від 4 до 9, та більш переважно від 4,5 до 8. Бажаними можуть бути умови, які є нейтральними в окиснено- відновному контексті, або дуже слабкого відновлення, щоб уникнути окислення на повітрі.
Переважний націлений на тканину хелатуючим агентом, який застосовується для всіх аспектів винаходу, представляє собою АССО018, як описано в даному документі. Комплекси
АССО018 з іонами 2"Тп утворюють переважний варіант здійснення комплексів за винаходом та відповідні композиції, застосування, способи, тощо. Інші переважні варіанти здійснення, які застосовуються в усіх таких аспектах винаходу включають 27Тп комплекси АССО019, кон'юговані з тканина-націлюючими фрагментами (як описано в даному документі), включаючи моноклональні антитіла з афінністю зв'язування щодо будь-якого одного з рецептора СО22,
ЕСЕК2, мезотеліна, НЕК-2, РЗМА або СОЗ33.
Короткий опис креслень:
Фігура 1: Дані, які демонструють стабілізуючий ефект ЕДТО / РАВА на нерадіоактивний кон'югат антитіла АОС1118 в розчині.
Фігура 2: Вплив на рівні пероксиду водню різних буферів, які містять кон'югати НОРО антитіла, опромінені випромінюванням в 10 кГр.
Фігура 3: Радіостабілізуючий ефект 22"Тп-АСС1118 (ІРЕ аналіз) з питомою активністю до приблизно 8000 Бк/мкг.
Фігура 4: Цитотоксичність 22"ТА-АШСІ1118 по відношенню до Нато5 з різною сумарною активністю (період інкубування 4 години) (дивіться приклад 3)
Фігура 5: 22"Тп-АССО718 індукує мішень-специфічне знищення клітин СОЗ3-позитивних клітин іп міго (дивіться приклад 4)
Фігура 6: Клітинна цитотоксичність 227/Тп-АССО118 високої (20 кБк/мкг) та низької (7,4 кБк/мкг) питомої активності. Негативний контроль був низькозв'язаним пептидно-альбуміновим комплексом з тим самим діапазоном доз, таким самим періодом інкубування та днями до бо зчитування (дивіться приклад 5).
Фігура 7: 22"Тп-АС2б2518 індукує мішень-специфічне знищення клітин ЕСЕН2-позитивних клітин іп міїго (дивіться приклад 6).
Фігура 8: 22"Тп-АСС2418 індукує мішень-специфічне знищення клітин Мезотелін- клітин іп міїго (дивіться приклад 7).
Фігура 9: 2""Тп-АСС1018 індукує мішень-специфічне та залежне від дози знищення клітин
РЗМА-позитивних І МСаР клітин іп міїго (дивіться приклад 9).
Винахід тепер буде проілюстрований наступними не обмежуючими прикладами. Всі сполуки, проілюстровані в прикладах, утворюють переважні варіанти здійснення за винаходом (включаючи переважні проміжні сполуки та попередники) та можуть використовуватись самостійно або в будь-якій комбінації у будь-якому аспекті, якщо це дозволяє контекст. Таким чином, наприклад, кожна та всі зі сполук 2 - 4 з прикладу 2, сполуки 10 з прикладу З та сполуки 7 з прикладу 4 утворюють переважні варіанти здійснення їх різних типів.
Приклад 1
Синтез сполуки формули (МІ) (в) нку в) о (є) 2 ми Мат Же
Б н Я 5 ні т (Фін! но й о НМ о о МН о но. д / | с он оди І. ке;
Приклад 1 а)
Синтез Диметил 2-(4-нітробензил)малонат
МО» о7 (в)
Зоо
Натрію гідрид (6095 дисперсія, 11,55 г, 289 ммоль) суспендували в 450 мл терагідрофуран (ТГФ) при 0"С. Диметилмалонат (40,0 мл, 350 ммоль) додавали по краплям протягом приблизно 30 хвилин. Реакційну суміш перемішували протягом 30 хвилин при 0 с. 4-
Нітробензилбромід (50,0 г, 231 ммоль), розчинений в 150 мл ТГФ, додавали по краплям протягом приблизно 30 хвилин при 0 С, з наступними двома годинами при температурі навколишнього середовища. 500 мл етилацетат (Е(ОАс) та 250 мл МНАСІ (водн., нас.) додавали перед тим, як розчин фільтрували. Фази розділяли. Водну фазу екстрагували 27250 мл ЕЮАс. Органічні фази об'єднували, промивали 250 мл насиченого сольового розчину, сушили над Ма»бО, фільтрували, та розчинники видаляли при зниженому тиску.
З00 мл гептану та 300 мл метил-трет-бутилового простого ефіру (МТВЕ) додавали до
Зо залишку та нагрівали до 60 "С. Розчин фільтрували. Фільтрат ставили в морозильну камеру протягом ночі та фільтрували. Відфільтрований корж промивали 200 мл гептану та сушили при зниженому тиску, отримуючи названу сполуку, у вигляді майже білої твердої речовини.
Вихід: 42,03 г, 157,3 ммоль, 6895. 1Н-ЯМР (400 МГц, СОСІЗ): 3,30 (д, 2Н, 7,8 Гу), 3,68 (т, 1ТН, 7,8 Гц), 3,70 (с, 6Н), 7,36 (д, 2Н, 8,7 Гц), 8,13 (д, 2Н, 8,7 Гу).
Приклад 1 Б)
Синтез 2-(4-Нітробензил)пропан-1,З-діолу
МО» і "он но
Диметил 2-(4-нітробензил)малонат (28,0 г, 104,вммоль) розчиняли в 560 мл ТГФ при 0 "с.
Діїізобутилалюмінію гідрид (ОСІВАГ--Н) (1М в гексанах, 420 мл, 420 ммоль) додавали по краплям при 0 "С протягом приблизно 30 хвилин. Реакційну суміш перемішували протягом двох годин при 0 "С. 20 мл води додавали по краплям до реакційної суміші при 0 "С. 20 мл Маон (водн., 15905) додавали по краплям до реакційної суміші при 0 "С з наступним додаванням по краплям 20 мл води до реакційної суміші. Суміш перемішували при 0 "С протягом 20 хвилин перед додаванням приблизно 150 г Мд95О». Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 30 хвилин перед тим, як фільтрували на лійці Бюхнера. Відфільтрований корж промивали 500 мл ЕІЮАс.
Відфільтрований корж видаляли та перемішували з 800 мл ЕІАс та 200 мл Меон протягом приблизно 30 хвилин перед тим, як розчин фільтрували. Фільтрати об'єднували та сушили при зниженому тиску.
ОЕС на кремнеземі, використовуючи градієнт ЕІОАсС в гептані, з наступним градієнтом Меон в ЕІОАс, давала названу сполуку у вигляді світло-жовтої твердої речовини.
Вихід: 15,38 г, 72,8 ммоль, 6995. 1Н-ЯМР (400 МГц, СОСІЗ):1,97-2,13 (м, ЗН), 2,79 (д, 2Н, 7,6 Гу), 3,60-3,73 (м, 2Н), 3,76-3,83 (м, 2Н), 7,36 (д, 2Н, 8,4 Гц), 8,14 (д, 2Н, 8,4 Гц).
Приклад 1 с)
Синтез ої 2-(4-Нітробензил)пропан-1,3-діл диметансульфонату
МО» і ОМ5
М8О 2-(4-нітробензил)пропан-1,З-діол (15,3 г, 72,4 ммоль) розчиняли в 150 мл СНеСіг2 при 0 "с.
Триетиламін (23 мл, 165 ммоль) додавали, з наступним додаванням по краплям метансульфонілхлориду (12 мл, 155 ммоль) протягом приблизно 15 хвилин, з наступним перемішуванням при температурі навколишнього середовища протягом однієї години. 500 мл СНоСі» додавали, та суміш промивали 27250 мл Мансо»з (водн., нас.), 125 мл НОСІ (водн., 0,1 М) та 250 мл насиченого сольового розчину. Органічну фазу сушили над Ма»50Оа, фільтрували та сушили при зниженому тиску, отримуючи названу сполуку у вигляді оранжевої твердої речовини.
Вихід: 25,80 г, 70,2 ммоль, 97 95. 1Н-ЯМР (400 МГц, СОСІЗ): 2,44-2,58 (м, 1Н), 2,87 (д, 2Н, 7,7 Гц), 3,03 (с, 6Н), 4,17 (дд, 2Н, 10,3, 6,0 Гу), 4,26 (дд, 2Н, 10,5, 4,4 Гц), 7,38 (д, 2Н, 8,6 Гц), 8,19 (д, 2Н, 8,6 Гц).
Приклад 1 а)
Синтез ди-трет-бутил(азанедіїлбіс(етан-2,1-діілуудикарбамат (в) Н (в)
ОК ин чо н н
Імідазол (78,3 г, 1,15 моль) суспендували в 500 мл СНеоСі» при кімнатній температурі. Ди- трет-бутил дикарбонат (ВосгО) (262,0 г, 12 моль) додавали частинами. Реакційну суміш перемішували протягом однієї години при кімнатній температурі. Реакційну суміш промивали 37750 мл води, сушили над Маг5О»5, фільтрували та леткі речовини видаляли при зниженому тиску.
Залишок розчиняли в 250 мл толуолу, та додавали дієтилентриамін (59,5 мл, 550 ммоль).
Реакційну суміш перемішували протягом двох годин при 60 "С.
Додавали 1 л СНесСіг, та органічні фазу промивали 27250 мл води. Органічну фазу сушили над Ма»5О», фільтрували та відновлювали при зниженому тиску.
РЕС на кремнеземі, використовуючи градієнт метанолу (МеоН) в СНесСі» з триетиламіном,
давала названу сполуку у вигляді безбарвної твердої речовини.
Вихід: 102 г, 396 ммоль, 61 95. "Н-ЯМР (400 МГц, СОСІЗ): 1,41 (с, 18Н), 1,58 (ш с, 1Н), 2,66-2,77 (м, 4Н), 3,13-3,26 (м, 4Н), 4,96 (ш с, 2Н).
Приклад 1 є)
Синтез Тетра-трет-бутил (((2-(4-нітробензил)пропан-1,З-діїл)біс(азанетриїл))тетра(етан-2,1- діл))утетракарбамату
МО;
Мо о. 4 СТ
МТ я чн хе і; 2-(4-Нітробензил)пропан-1,З-діл диметансульфонат (26,0 г, 71 ммоль) та ди-трет- бутил(азанедіїлбіс(етан-2,1-діілуудикарбамат (76,0 г, 250 ммоль) розчиняли в 700 мл ацетонітрилу. Додавали М,М-дізопропілетиламін (43 мл, 250 ммоль). Реакційну суміш перемішували протягом 4 днів при кип'ятінні зі зворотним холодильником.
Леткі речовини видаляли при зниженому тиску.
ОЕС на кремнеземі, використовуючи градієнт Е(ОАс в гептані, давала названу сполуку у вигляді світло-жовтої твердої піни.
Вихід: 27,2 г, 34,8 ммоль, 49 9рб. "Н-ЯМР (400 МГц, СОСІЗ): 1,40 (с, З6Н), 1,91-2,17 (м, ЗН), 2,27-2,54 (м, 1ОН), 2,61-2,89 (м, 2Н), 2,98-3,26 (м, 8Н), 5,26 (ш с, АН), 7,34 (д, 2Н, 8,5 Гц), 8,11 (д, 2Н, 8,5 Гц).
Приклад 1 Її)
Синтез ММ -(2-(4-нітробензил)пропан-1,З-діїл)біс(М'-(2-аміноетил)етан-1 2-діамін), да7асоог2о
МО»
Й МН»
МН»
Тетра-трет-бутил ((2-(4-нітробензил)пропан-1,З-діїл)біс(азанетриїл))тетра(етан-2,1- дііл)у)утетракарбамат (29,0 г, 37,1 ммоль) розчиняли в 950мл МеоОнН та 50 мл води. Ацетилхлорид (50 мл, 0,7 моль) додавали по краплям протягом приблизно 20 хвилин при 30 "С. Реакційну суміш перемішували протягом ночі.
Леткі речовини видаляли при зниженому тиску, та залишок розчиняли в 250 мл води.
Додавали 500 мл СНесСі», з наступним додаванням 175 мл Маон (водн., 5М, насиченого Масі).
Зо Фази розділяли, та водну фазу екстрагували 47250мл СНеСі». Органічні фази об'єднували, сушили над Ма»5О», фільтрували та сушили при зниженому тиску, отримуючи названу сполуку у вигляді в'язкої червоно-коричневої олії.
Вихід: 11,20 г, 29,3 ммоль, 79 95. Чистота (ВЕРХ, Фігура 9): 99,3965. "Н-ЯМР (300 МГц, СОСіз): 1,55 (ш с, 8Н), 2,03 (дт, 1Н, 6,6, 13,3 Гц), 2,15 (дд, 2Н, 12,7, 6,6), 2,34-2,47 (м, 10Н), 2,64-2,77 (м, ТОН), 7,32 (д, 2Н, 8,7 Гц), 8,10 (д, 2Н, 8,7 Гц). 1305-ЯМР (75МГц, СОСІз): 37,9, 38,5, 39,9, 58,0, 58,7, 123,7, 130,0, 146,5, 149,5.
Приклад 1 9)
Синтез Етил 5-гідроксі-б-оксо-1,2,3,6-тетрагідропіридин-4-карбоксилату
(в) (о) од он х
М Ге) 2-піролідинон (76 мл,1 моль) та діетилоксалат (140 мл, 1,03 моль) розчиняли в 1 л толуолу при кімнатній температурі. Додавали етоксид калію (ЕК) (2495 в ЕН, 415 мл, 1,06 моль), та реакційну суміш нагрівали до 90 "с. 200 мл ЕЮН додавали частинами протягом першої години реакції завдяки загущенню реакційної суміші. Реакційну суміш перемішували протягом ночі та охолоджували до кімнатної температури. Повільно додавали 210 мл НСЇІ (5М, водн.) при перемішуванні.
Додавали 200 мл насиченого сольового розчину та 200 мл толуолу, та фази розділяли.
Водну фазу екстрагували 2х400 мл СНСЇІз. Об'єднані органічні фази сушили (Ма250О54), фільтрували та відновлювали в вакуумі. Залишок перекристалізовували з ЕІЮАс, отримуючи названу сполуку у вигляді світло-жовтої твердої речовини.
Вихід: 132,7 г, 0,72 моль, 7295.
Приклад 1 п)
Синтез Етил 3-гідроксі-2-оксо-1 2-дигідропіридин-4-карбоксилату (9) ер он о н й
ЯТЕтил 5-гідроксі-б-оксо-1,2,3,6-тетрагідропіридин-4-карбоксилат) (23,00 г, 124,2. ммоль) розчиняли в 150 мл п-ксилолу, та додавали паладій на вугіллі (1095, 5,75 г). Реакційну суміш перемішували при кіп'ятінні зі зворотним холодильником протягом ночі. Після охолодження до кімнатної температури, реакційну суміш розбавляли 300 мл МеонН та фільтрували через вузький шар СеїШеФ. Шар промивали 300 мл Меон. Розчинники видаляли в вакуумі, отримуючи названу сполуку у вигляді світлої червоно-коричневатої твердої речовини.
Вихід: 19,63 г, 107,1 ммоль, 8695. МС (ЕСІ, поз.): 206,1|М--Ма!", 389,1(2М--Маї"
Приклад 1 і)
Синтез Етил З-метокси-1-метил-2-оксо-1,2-дигідропіридин-4-карбоксилату (9) не (о) о й
М (є) в (Етил З-гідрокси -2-оксо-1,2-дигідропіридин-4-карбоксилатну) (119,2 г, 0,65 моль) розчиняли в 600 мл диметилсульфоксиду (ДМСО) та 1,8 л ацетону при кімнатній температурі. Додавали
КСО: (179,7 г, 1,3 моль). Метилйодид (Меї) (162 мл, 321 ммоль), розчинений в 600 мл ацетону додавали по краплям протягом приблизно 1 години при кімнатній температурі.
Зо Реакційну суміш перемішували протягом додаткових двох годин при кімнатній температурі перед тим, як додавали Меї (162 мл, 2,6 моль). Реакційну суміш перемішували при кіп'ятінні зі зворотним холодильником протягом ночі. Реакційну суміш відновлювали при зниженому тиску, та додавали 2,5 л ЕЮАс.
Суміш фільтрували та відновлювали при зниженому тиску. Очистка з використанням сухої флеш хроматографії (ОБС) на 510», використовуючи градієнт Е(ОАсС в гептані, давала названу сполуку.
Вихід: 56,1 г, 210,1 ммоль, 32 95. МС (ЕСІ, поз.): 234 1|М--Ма!", 445,1(2М--Маї"
Приклад 1 |)
Синтез Етил 3-(бензилокси)-1-метил-2-оксо-1 2-дигідропіридин-4-карбоксилату (в) о ре (в) 7
Ї (в) (Етил З-метокси-1-метил-2-оксо-1,2-дигідропіридин-4-карбоксилат) (5,93 г, 28,1 ммоль) розчиняли в 80 мл дихлорметан (ДХМ) при -78 "С, та ВВіз (5,3 мл, 56,2 ммоль), розчинений в 20 мл ДХМ, додавали по краплям. Реакційну суміш перемішували протягом 1 години при -78 70 перед нагріванням реакційної суміші до 0 "С. Реакцію гасили шляхом додавання по краплям 25 мл трет-бутилметилового простого ефіру (трет-ВИОМе) та 25 мл Меон. Леткі речовини видаляли в вакуумі. Залишок розчиняли в 90 мл ДХМ та 10 мл Мен та фільтрували через вузький шар 5іОг». Шар промивали 200 мл 1095 МеоОН в ДХМ. Леткі речовини видаляли в вакуумі. Залишок розчиняли в 400 мл ацетону. Додавали К2СОз (11,65 г, 84,3 ммоль), КІ (1,39 г, 8,4 ммоль) та бензилбромід (ВпВг) (9,2 мл, 84,3 ммоль). Реакційну суміш перемішували при кіп'ятінні зі зворотним холодильником протягом ночі. Реакційну суміш розбавляли 200 мл ЕОАСс, та промивали 3х50 мл води та 50 мл насиченого сольового розчину. Об'єднані водні фази екстрагували 2х50 мл ЕІОАс. Об'єднані органічні фази сушили (Маг50О4), фільтрували, та леткі речовини видаляли в вакуумі, та чистили з використанням сухої флеш хроматографії на 51іО», використовуючи ЕЮАс (40 - 7095) в гептанах як елюєнт, отримуючи названу сполуку.
Вихід: 5,21 г, 18,1 ммоль, 65 9о. МС (ЕСІ, поз.): 310,2 |М-е-Ма)", 597,4 (2м--Маг
Приклад 1 К)
Синтез 3-(бензилокси)-1-метил-2-оксо-1,2-дигідропіридин-4-карбонової кислоти (в) он
ДІ
У
М (о) зо (Етил 3-(бензилокси)-1-метил-2-оксо-1,2-дигідропіридин-4-карбоксилат) (27,90 г, 97,1 ммоль) розчиняли в 250 мл Мен, та додавали 60 мл Маон (5М, водн.). Реакційну суміш перемішували протягом 2 годин при кімнатній температурі, перед тим як реакційну суміш концентрували до приблизно 1/3 в вакуумі. Залишок розбавляли 150 мл води та підкислювали до рн 2, використовуючи гідрогенхлорид (НСІ) (5М, водн.). Осад фільтрували та сушили в вакуумі, отримуючи названу сполуку у вигляді безбарвної твердої речовини. Вихід: 22,52 г, 86,9 ммоль, 8996.
Приклад 1 І)
Синтез 3-(Бензилокси)-1-метил-4-(2-тіоксотіазолідин-3-карбоніл)піридин-2(1Н)-ону
Коо) (АдаСО021)
З
5-8 о г до
Ї (6) (3-«(бензилокси)-1-метил-2-оксо-1,2-дигідропіридин-4-карбонову кислоту) (3,84 г, 14,8 ммоль), 4-диметиламінопіридин (ОМАР) (196 мг, 1,6 ммоль) та 2-тіазолін-2-тіол (1,94 г, 16,3 ммоль)
Зо розчиняли в 50 мл ДХМ. Додавали М,М'-дициклогексилкарбодіїмід (ОСС) (3,36 г, 16,3 ммоль).
Реакційну суміш перемішували протягом ночі. Реакційну суміш фільтрували, тверді речовини промивали ДХМ, та фільтрат відновлювали в вакуумі. Отриману в результаті жовту тверду речовину перекристалізовували з суміші ізопропанол/дхМ, отримуючи АССОО021. Вихід: 4,65 г, 12,9 ммоль, 87 95. МС (ЕСІ, поз.): 383|Ма-Ма|", 743(2М--Маї"
Приклад 1 т)
Синтез АССО023
МО» й г о и зо у ми МНО ОВ (Ф) МК 5 впо. я НМ. ро о ї НМ. ро з ОВ
Впо й | ї о її
АсСо0023 дасСоОо20 (8,98 г; 23,5 ммоль) розчиняли в СНоСі» (600 мл). додавали АССО021 (37,43 г; 103,8 ммоль). Реакційну суміш перемішували протягом 20 годин при кімнатній температурі.
Реакційну суміш концентрували при зниженому тиску.
ОЕС на 510», використовуючи градієнт метанолу в 1:1 суміші з ЕАс та СНесСіг, давала дасСоО023 у вигляді твердої піни.
Середній вихід: 26,95 г, 20,0 ммоль, 85 905.
Приклад 1 п)
Синтез АСЄСО024
МН. й й 6) с о м-н ОВп ом т 5
ВПО. | й НМ. о о ї НМ. о бе
Впо д | я о
ОМ
АсСО024 дасоо2г3 (26,95 г; 20,0 ммоль) розчиняли в етанолі (ЕН) (675 мл). додавали залізо (20,76 г; 0,37 моль) та МНАСІ (26,99 г; 0,50 моль), з наступним додаванням води (67 мл). Реакційну суміш перемішували при 70 С протягом двох годин. Додавали більше заліза (6,75 г; 121 ммоль), та реакційну суміш перемішували протягом однієї години при 74 "С. Додавали більше заліза (6,76 г; 121 ммоль), та реакційну суміш перемішували протягом однієї години при 74 "с.
Реакційну суміш охолоджували, перед тим, як реакційну суміш відновлювали при зниженому тиску.
ОЕС на 510», використовуючи градієнт метанолу в СНеСі», давала АССО024 у вигляді твердої піни.
Вихід: 18,64 г, 14,2 ммоль, 71 95.
Приклад 1 о)
Синтез ої ДаСО025
Мне с й в) с о н м МН.О он (в) М тк 5 но. / й нм. ро о ї ню (Ф) | с он но. д | ї о що
АССО025
АССО024 (18,64 г; 14,2 ммоль) розчиняли в СНеоСіг (750 мл) та охолоджували до 0 с. додавали ВВгз (50 г; 0,20 моль), та реакційну суміш перемішували протягом 75 хвилин. Реакцію гасили обережним додаванням метанолу (МеонН) (130 мл) при перемішуванні при 0 "С. Леткі речовини видаляли при зниженому тиску. НСІ (1,25М в ЕЮН, 320 мл) додавали до залишку.
Колбу потім центрифугували, використовуючи роторний випарювач при атмосферному тиску та температурі навколишнього середовища протягом 15 хвилин, перш ніж леткі речовини видаляли при зниженому тиску.
ОЕС на не-ендкепірованому Сів кремнеземі, використовуючи градієнт ацетонітрилу (АСМ) у воді, давала АССОО025 у вигляді світло-оранжевої склоподібної твердої речовини.
Вихід 13,27 г, 13,9 ммоль, 98 95.
Приклад 1 р)
Синтез ої ДЯСО019 (е) но. 0 вн ) ана
Оу и зо мМ он о ват 5 но. | я НМ. ро о Є НМ. ро бе
НО. | мо щі
АбСОо019
АССО025 (10,63 г; 11,1 ммоль) розчиняли в АСМ (204 мл) та воді (61 мл) при кімнатній температурі. Додавали бурштиновий ангідрид (2,17 г; 21,7 ммоль), та реакційну суміш перемішували протягом двох годин. Реакційну суміш відновлювали при зниженому тиску. ОБЕС на не-ендкепірованому Сів кремнеземі, використовуючи градієнт АСМ у воді, давала зеленувату склоподібну тверду речовину.
Тверду речовину розчиняли в Меон (62 мл) та воді (10,6 мл) при 40 "С. Розчин додавали по краплям до ЕТАс (750 мл) під час ультразвукової обробки. Осад фільтрували, промивали
ЕАс та сушили при зниженому тиску, отримуючи АССО019 у вигляді майже білої твердої речовини із зеленуватим відтінком.
Вихід: 9,20 г, 8,7 ммоль, 78 905.
Н-ЯМР (400 МГц, ДМСОО-ав), ЗС-ЯМР (100 МГц, ДМСО- ав).
Приклад 2
Виділення чистого торію-227
Торій-227 виділяють з генератора актинію-227. Актиній-227 був отриманий шляхом теплового нейтронного опромінення радію-226 з наступним розпадом радію-227 (0/2 - 42,2 м) до актинію-227. Торій-227 вибірково утримували з суміші розпаду актинію-227 в 8 М НМОз розчині з використанням аніонно-обмінної хроматографії. Використовувалась колонка з внутрішнім діаметром - 2 мм, довжиною - 30 мм, яка містить 70 мг АСУ1-Х8 смоли (200-400 меш, нітратна форма). Після того, як актиній-227, радій-223 та дочірні агенти елюювали з колонки, з колонки екстрагували торій-227, застосовуючи 12 М НС. Елюат, який містить Торій- 227, випарювали насухо, та залишок знову суспендували в 0,01 М НСІ перед стадією введення мітки.
Приклад З
Цитотоксичність 22"Тп-АЯС1118 по відношенню до Натов
Приклад З а)
Отримання анти-СО022 моноклонального антитіла (АСС1100)
Послідовність моноклонального антитіла (тптАБ) ПІ 12, яка також називається епратузумабом, в даному документі позначається як АСС1100, була сконструйована, як описано в І еипа,
Соїідепрего, Оіоп, РеїІедгіпі, Зпемії, Зпій, та Напзеп: МоїІесшаг Іттипоіоду 32: 1413-27, 1995. тАбБ, який використовується в поточних прикладах, отримували від компанії Іттипотедіс5
Іпс, Мем/ дегзеу, ОБА. Отримання даного тАб могло б, наприклад, бути зроблене в суспензії клітин яєчників китайського хом'ячка (СНО-5), трансфікованих плазмідою, яка кодує гени, які кодують легкий та важкий ланцюг. Перші стабільні клони будуть вибрані для використання стандартних процедур. Через приблизно 14 днів в одноразового застосування біореакторі, моноклональне антитіло може бути зібраним після фільтрування супернатанту. АСС1100 будуть додатково чистити, використовуючи афінну хроматографію протеїну А (Марзеїесі зЗикКе,
АїоЇЇ, Уеіпдацеп/сегптапу), з наступною іонообмінною стадією. Третя стадія очистки, яка грунтується на електростатичності та гідрофобності може використовуватися для видалення агрегатів та домішок, які могли потенційно залишитися. Ідентичність АСС1100 буде підтверджена ізоелектричним фокусуванням, 5ЮО5-РАСЕ аналізом, М-термінальним секвенуванням та РХ/МС аналізом. Чистота зразка буде додатково проаналізована з використанням гель-фільтраційної хроматографії (ЗЕС).
Приклад З Б) Сполучення тАр АОС1100 (епратузумаба) з хелатуючим агентом АОСО019 (сполукою формули (МІІ)), з отриманням кон'югату АОС1118 о р. ше -- туя б - он о в 2 о ап а 8 д ди оте же щ "7 С ще - | а 7 м а ке ЕС що о мо 50 0. й о Ше
М о а М --7 а Го о о мне о о . | | -. ІФ) НУ М о лк М7та досоо19 досоо18
АСС1100 вх й -- з -
БИ же й і Ї Я Ї ай і мн М тек | ху
Ай а г м З но а БУ б 9 НУ 2
АССІ118 А но о М М о
Коо)
Перед кон'югацією, додавали фосфатний буфер рн 7,5 до розчину антитіла (АСС1100) для підвищення буферної ємності розчину. Визначеною була кількість АОС1100 (тАБ) в ємності.
Хелатуючий агент АСО019 розчиняли в 1:1, ОМА: 0,1 М МЕ5 буфері рН 5,4. МН5 та ЕОС розчиняли в 0,1 М МЕЗ буфері рН 5,4.
Для того, щоб активувати хелатуючий агент отримували розчин хелатуючого агента / М- гідроксисукциніміду (МН) / 1-етил-3-(З-диметиламінопропіл)карбодіміду (ЕС) з молярним еквівалентом 1 / 1 / 3. Для кон'югації з антитілом молярне співвідношення 7,5/7,5/22,5/1 (хелатуючий агент/л"НеЗ/ЕОС/тАБ) активованого хелатуючого агента додавали до тАбр. Серез 20-40 хвилин, реакцію кон'югації гасили 12 95 об./06. 0,3 М лимонної кислоти для регулювання рН до 5,5.
Розчин потім буферно заміщували на 30 мМ цитрату, 70 мМ Масі, 2 мМ ЕДТО, 0,5 мг/мл рАВА, рН 5,5 (ТЕЕ Буфер) за допомогою фільтрації з тангенціальним потоком при постійному.
Наприкінці діафільтрації розчин виливали у контейнер для формулювання. Продукт був сформований з буфером ТЕБЕ (30 мМ цитрату, 70 мМ Масі, 2 мМ ЕДТО, 0,5 мг/мл рАВА, рн 5,5) та 7 95 мас./об. полісорбату 80 для того, щоб отримати 2,6 мг/мл АСС1118 в 30 мМ цитрату, 70
ММ Масі, 2 мМ ЕДТО, 0,5 мг/мл рАВА 0,1 95 мас./об. РЗ80, рН 5,5. Нарешті, розчин фільтрували через фільтр 0,2 мкм в стерильні флакони перед зберіганням.
Приклад З с)
Отримання дози для ін'єкції 22/ТА-АСС1118
Ампулу з 20 МБк торій-227 хлоридною плівкою розчиняли в 2 мл 8М розчину НМОз та залишали протягом 15 хвилин, після чого вилучали розчин для нанесення на аніонообмінну колонку для видалення радію-223, який виростав у часі. Колонку промивали З мл 8М НМОз та 1 мл види перед елююванням торію-227 З мл ЗМ НС. Вимірювали елююючу активність торію-227, та дозу 10 МБк переносили до порожнього скляного флакону об'ємом 10 мл. Потім випарювали кислоту, використовуючи вакуумний насос, та флакон витримували в нагріваючому блоці (встановлений на 120 "С) протягом 30-60 хвилин. Після досягнення кімнатної температури, 6 мл
АСС1118 кон'югата 2,5 мг/мл додавали для введення радіоактивної мітки. Флакон акуратно змішували та залишали протягом 15 хвилин при кімнатній температурі. Розчин потім стерильно фільтрували в стерильний флакон, та зразок відбирали для ЇТШХ аналізу, щоб визначити КСР перед використанням.
Приклад З а)
Цитотоксичність 27"Тп-АСС1118 по відношенню до Натоз з різною загальною активністю та питомою активністю
В даному дослідженні дози 22"Тп-АСС1118 досліджували з використанням варіюючої загальної активності та питомої активності з 4 годинним періодом інкубування. Дане дослідження проводили в форматі 9б-лункового планшета з питомою активністю 10/50 кБк/мкг та загальною активністю 5, 10, 20 та 40 кБк/мл.
Като5 клітини культивували в КРМІТ640-середовищі з 1095 БЕВ5 та 195
Пеніцилін/Стрептоміцин (Пасаж 22). Клітини переносили в центрифужну пробірку та центрифугували при 3000 протягом 5 хвилин та суспендували в 5 мл середовища перед підрахунком на лічильник 22 СоцшПег. Клітинну суспензію розбавляли середовищем до концентрація клітин 400 000 клітини/мл та переносили в 48 лунок (200 мкл/ лунку) 96-лункового планшета (80 000 клітини/лунку). СейПТйетг-Сіо люмінесцентний аналіз життєздатності клітин (Рготеда) використовували для вимірювання життєздатності клітин. Дивіться Фігуру 4.
Приклад 4
Цитотоксичність 227ТП-АССО718 по відношенню до НІ -60
Приклад 4 а)
Отримання анти-СОЗ33 моноклонального антитіла (АСО700).
Послідовність моноклонального антитіла (тАбБ) НиМ195/лінтузумаб, в даному документі позначеного як АОСО700, отримували за літературою, як описано в (1) та (2). Виробництво
АССО700 проводилося на об'єктах СоБбгаВіоіодісєє (ЗбаегіаЦе, Змедеп). Коротко кажучи, амінокислотні послідовності важких та легких ланцюгів були зворотньо переведені в послідовність ДНК за допомогою програмного забезпечення Месіог МТ: (Іпмігодеп/ іїе-
Тесппоіодіез І14., РаїзІіеу, Опйей Кіпддот). Кодон для С-термінального лізину (Гу5) був пропущений з гена важкої ланцюга Ідс1, щоб полегшити точне визначення кон'югату щодо співвідношення антитіла (САК) як зазначено в прикладі 2. Отримана в результаті ДНК- послідовність представляла собою кодон, оптимізований для експресії в клітинах ссавця, та синтезований СепеАгі (СепеАгі/ І Ге- ТесппоЇодіеєх Ца., РаїзІієу, Опікейа Кіпдаот), та додатково клонований у векторі експресії від Собгавіоіодісв (Збаегіа|Це, зутедеп). Суспензію клітин яєчників китайського хом'ячка (СНО-5) стабільно трансфікували плазмідою, яка кодує Мн- та Мі-домени бо АССО700, та вирощували в присутності стандартного середовища СО-СНО (Іпийгодепл/ іїе-
Тесппоодієз Ца., Раїзієу, Опієйа Кіпддот), доповненого пуроміцином (12,5 мг/л; Зідта Аїпагісн).
Стабільні клони, які експресують АССО700, були відібрані, застосовуючи граничне розведення протягом 25 поколінь. Стабільність клону оцінювали шляхом вимірювання протеїнових титрів з супернатантів. Клітинний банк найбільш стабільного клону був створений та кріо-збережений.
Експресію тАБ здійснювали при 37 С протягом приблизно 14 днів в біореакторі одноразового використання з масштабом 250 л. Моноклональне антитіло збирали після фільтрування супернатанту. АСО70О0О додатково чистили, застосовуючи афінну колонку з протеїном А (Марзеїесї ЗиКе, АюЇї, Уеіпдапеп/зептапу), з наступною однією аніонною (ОЕЕ- зерпагозе; СЕ Неаїйсаге) - та катіонною (Рого5Х5; Іпмігодеп/І Ме- ТесппоЇодієв Па.) - обмінною хроматографією для того, щоб збільшити чистоту та кінцевий вихід. Ідентичність АЗСО700 була підтверджена ізоелектричним фокусуванням та аналізом 505-РАСБЕ. Активність очищеного
АССО700 була проаналізована при зв'язуванні ЕГІЗА з іммобілізованою мішенню СОЗ33-Ес (новоппротеїн). Чистота зразку була проаналізована з використанням гель-фільтраційної хроматографії (ЗЕС).
Посилання: (1) Зснеіпрега БА. "Тнегарешііс ивзе5 ої Те Нурегмагіавіє гтедіоп ої топосіопа! апіроду М195 апа сопвігисів Шегеої. О5 Раїепі Арріїсайоп 6007814 (1999 Оес 28). (2) Со М5 еї аї; У Іттипої. 1992 Рер 15;148(4):11149-54. Спітегтіс апа питапігей апііроадієв м/ їй 5ресіїісну Тог Те СОЗЗ апіідеп.
Приклад 4 Б)
Сполучення тАб АССОТ700 (лінтузумабу) з хелатуючим агентом АССО019 (сполука формули (МІ)) з отриманням кон'югату АЄСО718
Кон'югації здійснювали, як описано в прикладі 3, за незначними винятками.
Перед кон'югацією, фосфатний буфер рн 7,5 додавали до розчину антитіла (АОСО700) для підвищення буферної ємності розчину. Визначеною була кількість АСО700 (тАб) у флаконі.
Хелатуючий агент АОСО019 розчиняли в 1:11, ОМА: 0,1 М МЕ5 буфера рн 5,4. МН5 та ЕОС розчиняли в 0,1 М МЕ5 буфера рн 5,4.
Розчин хелатуючого агента/мНе/ЕОС з 1/1/3 молярним еквівалентом отримували для того, щоб активувати хелатуючий агент. Для кон'югації з антитілом молярне співвідношення
Зо 20/20/60/1 (хелатуючий агент/мМНЗ/ЕЮОС/тАБ) активованого хелатуючого агента завантажували до тАб. Через 40-60 хвилин, реакцію кон'югації гасили 12 95 об./о06б. 0,3 М лимонною кислотою для регулювання рН до 5,5.
Розчин потім буферно заміщували на 30 мМ цитрата, 154 мм Масі, 2 мМ ЕДТО, 2 мг/мл рАВА, рН 5,5 (ТЕЕ Буфер) за допомогою фільтрації з тангенціальним потоком при постійному об'ємі. Наприкінці діафільтрації розчин виливали у контейнер для формулювання. Продукт був сформульований з ТЕР буфером (30 мМ цитрата, 154 мМ Масі, 2 мМ ЕДТО, 2 мг/мл рАВА, рн 5,5) для того, щоб отримати 2,5 мг/мл АССО718 в 30 мМ цитраті, 154мМ Масі, 2мММ ЕДТО, 2мг/мл рАВА, рН 5,5. Нарешті, розчин фільтрували через фільтр 0,2 мкм в стерильні флакони перед зберіганням.
Приклад 4 с)
Отримання дози для ін'єкції 22/ТА-АССО718
В флаконі 20 МБк торій-227 хлоридну плівку розчиняли в 2 мл 8М розчину НМОз та залишали протягом 15 хвилин після чого розчин вилучали для нанесення на аніонообмінну колонку для видалення радію-223, який виростав у часі. Колонку промивали З мл 8М НМО: та 1 мл води перед елююванням торію-227 З мл ЗМ НОЇ. Вимірювали елююючу активність торію-227, та дозу 10 МБк переносили до порожнього скляного флакону об'ємом 10 мл. Кислоту потім випарювали, використовуючи вакуумний насос та флакон витримували в нагріваючому блоці (встановлений на 120 "С) протягом 30-60 хвилин. Після досягнення кімнатної температури, 6 мл
АССО718 кон'югат 2,5 мг/мл додавали для введення радіоактивної мітки. Флакон обережно перемішували та залишали протягом 15 хвилин при кімнатній температурі. Розчин потім стерильно фільтрували в стерильний флакон, та зразок відбирали для ЇТШХ аналізу для того, щоб визначити ВСР перед використанням.
Приклад 4 а)
Цитотоксичність 22"Тп-АЯСО718 по відношенню до НІ -60 з різною загальною активністю
Для того, щоб продемонструвати токсичність клітин 22"Тп-АССО718 після зв'язування з
СО33--клітинами, проводили аналізи щодо токсичності клітин іп міго. Для цієї мети, клітинна лінія мієлогічної лейкемії НІ -60 людини, а також СОЗЗ-негативна В-клітинна лінія (Катоб), піддавалися дії 22"Тп-АССО718. Загальні активності 2 та 20 кБк/мл досліджували з питомою активністю 44 кБк/мкг. Всі експериментальні процедури є описаними в КО2013,093. Коротко бо кажуючи, 50 000 людських НІ -60 клітин/ мл в ІМОМ-середовищі отримували з 10 95 ЕВ5 та 1 96
Пеніцилін/Стрептоміцином, та висівали зі щільністю 100 000 клітини/лунка в 24-лунковому планшеті. Клітини інкубували протягом 4 год. при 37 "С з активностями від 0 до 20 кБк/мл 227Тр-
АОеСО718. Відповідний 22"Тп-ізотипний контрольний кон'югатний зразок, а також ар немічений
АОеСО718 зразок отримували паралельно як відповідні контролі. Клітини потім промивали свіжим середовищем та висівали в новий 24-лунковий планшет для культивування.
В різні точки часу клітини збирали та вимірювали життєздатність, використовуючи комплект
СеїїТйегосіо (Рготеда). Життєздатність була виражена у Зб, зі встановленим позитивним контролем (необроблених клітин) як 100 95. Дивіться фігуру 5.
Приклад 5
Цитотоксичність 22" Тп-АССО118 по відношенню до БКОМУ-3
Приклад 5 а)
Отримання АССО100 (трастузумаб)
Трастузумаб моноклональне антитіло (в даному документі зазначається як АОСО100) було придбано у Коспе та розчинено до концентрації 10 мг/мл в РВ5 (ЮОшбрессо ВІОСНКОМ).
Приклад 5 Б)
Сполучення тА АССОТ100 (Трастузумаб) з хелатуючим агентом АССО019 (сполука формули (МІІЇ)) зотриманням кон'югату ДЯСОЇ118
Кон'югації здійснювали, як описано в прикладі З з незначними модифікаціями. ТЕЕ очистка кінцевого кон'югованого тАб було замінено на гелефільтраційну колоночну хроматографію.
До трастузумабу в РВ5 додавали 11 95 1 М фосфатний буфер рН 7,4. Хелатуючий агент (АССО019) МНЗ5 та ЕОС розчиняли в одних і тих самих розчинах, як описано в прикладі З б).
Молярне співвідношення хелатуючого агента/л/НО/ЕЮС під час активації становило 1/1/3.
Молярне співвідношення 8/8/25/1, яке відповідає хелатуючому агенту/лу/Не/ЕЮС/тАБ, та період кон'югації в 30-40 хв., в результаті давало САК (співвідношення хелатуючого агента до антитіла) 0,7-0,9 для кон'юЮгованого АБСО118. Реакцію гасили додаванням 12 95 об./06. 0,3 М лимонної кислоти до кінцевого рН-5,5.
Очистку та заміну буфера АССО118 кон'югатів на 30 мМ цитрату рН 5,5, 154 мМ Масі здійснювали застосовуючи гель-фільтрацію на колонці ЗБирегдех 200 (СЕ Неайвсаге), підключеної до системи АКТА (СЕ Неаййсаге). Концентрацію протеїну при Абе 280 нм
Зо вимірювали перед тим, як продукт був сформульований з буфером (для того, щоб отримати 2,5 мг/мл АССО118 в 30 мМ цитрата, 154мМ МасіІ, 2ММ ЕДТО, 2мг/мл рАВА, рн 5,5). Нарешті, розчин фільтрували через фільтр 0,2 мкм в стерильні флакони перед зберіганням.
Приклад 5 с)
Отримання дози для ін'єкції 227 Ти-АССО118
Введення мітки здійснювали як описано раніше:
В флаконі 20 МБк торій-227 хлоридну плівку розчиняли в 2 мл 8М розчину НМО»з, та залишали протягом 15 хвилин, після чого розчин вилучали для нанесення на аніонообмінну колонку для видалення радію-223, який виростав у часі. Колонку промивали З мл 8М НМОз та 1 мл води перед елююванням торію-227 З мл ЗМ НС. Вимірювали елююючу активність торію-227, та дозу 10 МБк переносили до порожнього скляного флакону об'ємом 10 мл. Кислоту потім випарювали, використовуючи вакуумний насос, та флакон витримували в нагріваючому блоці (встановлений на 120 "С) протягом 30-60 хвилин. Після досягнення кімнатної температури, 6 мл
АССО118 кон'югата 2,5 мг/мл додавали для введення радіоактивної мітки. Флакон обережно перемішували та залишали протягом 15 хвилин при кімнатній температурі. Розчин потім стерильно фільтрували в стерильний флакон та зразок відбирали для ЇТШХ аналізу для того, щоб визначити КСР перед використанням.
Приклад 5 4)
Цитотоксичність 22" Тп-АССО118 по відношенню до 5КОУ-3 з різною загальною активністю
Клітинну цитотоксичність досліджували на різних дозах 22"Тп-АСЯСОї118 з використанням варіюючої загальної активності, яку додавали до лунок протягом 4 годинного періоду інкубування. 5КОМ-3 клітини висівали по 10 000 на лунку в 96-лунковому планшеті за день до експерименту. Серії загальних активностей 5, 10, 20 та 40 кБк/мл хелатних 2""ТН-АССО118, при питомій активності 20 кБк/мкг, додавали клітин в перший день. Залишкові незв'язані 227Тр-
АССО118 видаляли піпеткою з декількома насадками, з наступним одним додатковим промиванням середовищем та потім свіжим культуральним середовищем, після закінчення періоду інкубування. БКОМ-3 клітини культивували в Мо-Соу середовищі з 10 95 ЕВ5 та 1 95
Пеніцилін/Стрептоміцину. Вільне від сироватки середовище заміщувало культуральне середовищі під час інкубування з 22"Тп-АССО118. На четвертий день люмінесцентний аналіз життєздатності клітин Сей ТПетг-сїіо (Рготеда) використовували для вимірювання життєздатності бо клітин. Дивіться фігуру 6.
Зб
Приклад 6
Цитотоксичність 22" Тп-АСЯС2518 по відношенню до МСІ-ІН716
Приклад 6 а)
Отримання ЕСЕН2 моноклонального антитіла (ВАМ1179470; АДаС2500).
Отримання моноклонального антитіла ВАМ 1179470, яке в данному документі далі називається як АОС2500, є описаним детально в М/О2013076186А1. Коротко кажуючи, антитіло вилучали при біопануванні на антиген ЕСЕК2. Отримане в результаті людське ІДс1 антитіло експресували в СНО клітинах та чистили, використовуючи афінну колонка з протеїном А (МАБ зеїесі Зиге), з наступною гель-проникаючою хроматографією для того, щоб виділити мономерні фракції. Антитіло було сформульованим в РВ5, рН 7,4. Аналітична ЗЕС показала однорідність » 99 95.
Приклад 6 Б)
Сполучення тАр АСС2500 з хелатуючим агентом АССОО19 (сполукою формули (МІІЇ)) з отриманням кон'югату ДаС2518
Розчин, який містить антитіло, доводили до рН 7,5. Хелатуючий агент АСО019 розчиняли в 171, ОМА: 0,1 М МЕ5З буфері рН 5,4. МН5 та ЕС розчиняли в 0,1 М МЕ5З буфері рН 5,4. Розчин хелатуючий агент/мНб/ЕЮС з молярним еквівалентом 1/1/3 отримували для того, щоб активувати хелатуючий агент. Для кон'югації з антитілом активований хелатуючий агент в молярному співвідношенні 10/10/30/1 (хелатуючий агент/мНЗ/ЕОЮОС/тАб) завантажували до тАб.
Через 30 хвилин, реакцію кон'югації гасили 1295 об./0б. 0,3 М лимонної кислоти для регулювання рН до 5,5. Реакційний зразок додатково завантажували в колонку Ні оай 16/600 зирегдех 200 (преп.-клас) для того, щоб виділити мономерні фракції з 30 мМ цитрату, 70 мМ масі, рн 5,5 у вигляді рухомої фази. Наприкінці хроматографії, кон'югат антитіла АеС2518 концентрували до 2,5 мг/мл в 30 мМ цитраті, 70 мМ масі, 2 мМ ЕДТО та 0,5 мг/мл рАВА. Всі процедури є описаними в КО, 2014,092, доигпа! Мо. 211/149, 140619 АЕР.
Приклад 6 с)
Отримання дози для ін'єкції 22/"ТА-АСС2518
В флаконі 20 МБк торій-227 хлоридну плівку розчиняли в 2 мл 8М розчину НМОз та залишали протягом 15 хвилин, після чого розчин вилучали для нанесення на аніонообмінну
Зо колонку для видалення радію-223, який виростав у часі. Колонку промивали З мл 8М НМОз та 1 мл води перед елююванням торію-227 З мл ЗМ НОЇ. Вимірювали елююючу активність торію-227, та дозу 10 МБк переносили до порожнього скляного флакону об'ємом 10 мл. Кислоту потім випарювали, використовуючи вакуумний насос, та флакон витримували в нагріваючому блоці (встановлений на 120 "С) протягом 30-60 хвилин. Після досягнення кімнатної температури, 6 мл
АОС2518 кон'югата 2,5 мг/мл додавали для введення радіоактивної мітки. Флакон обережно перемішували та залишали протягом 15 хвилин при кімнатній температурі. Розчин потім стерильно фільтрували в стерильний флакон, та зразок відбирали для ЇТШХ аналізу для того, щоб визначити ВСР перед використанням.
Приклад б а)
Цитотоксичність 22"Тп-АСС2518 по відношенню до МСІ-Н716 клітин з різними загальними активностями
Для того, щоб продемонструвати токсичність клітин 22"Тп-АСС2518 після зв'язування з
ЕаЕВ2ч4-клітинами, здійснювали аналізи щодо токсичності клітин іп міїго. З цією метою клітинна лінія колоректального раку МСІ-Н716 піддавалася дії 22" ТИ-АОС2518. Загальні активності 2, 10, 20 та 40 кБк/мл досліджували з питомою активністю 2 кБк/мкг. Незалежний ізотипний контроль отримували паралельно аналогічним чином. Всі експериментальні процедури є описаними в
КО2014,138. Коротко кажуючи, 400 000 людські МСІ-Н716 клітини/мл в ЕРМІ 1640-середовищі отримували з 1095 ЕВ5 та 1 95 Пеніцилін/Стрептоміцину, та висівали зі щільністю 80 000 клітин/лунка в 9б-лунковому планшеті. Клітини інкубували протягом 30 хв. при 37 "С з
БО активностями від 0 до 40 кБк/мл 22"Т-АСС2518 та відповідним зразком 2"Тр-ізотипного контрольного кон'югата. Клітини промивали після цього свіжим середовищем та висівали в новий 96-лунковий планшет для культури. Через 5 та 7 днів, клітини збирали, та життєздатність вимірювали, використовуючи набір СейПТйегоіо (Рготеда). Життєздатність була виражена у 95, встановлюючи позитивний контроль (необроблені клітини) як 100 95. Дивіться фігуру 7.
Приклад 7
Цитотоксичність 22" Тп-АСС2418 по відношенню до НТ29 клітин
Приклад 7 а)
Отримання мезотелін моноклонального антитіла (ВАМ 86-1903; АИС2400).
Отримання моноклонального антитіла ВАМ 86-1903, яке в данному документі далі 60 називається як ЛЯС2400, є описаним детально в М/О2009068204. Коротко кажуючи, антитіло вилучали при біопануванні на Мезотеліновий антиген. Отримане в результаті людське Ідс1 антитіло експресували в СНО клітинах та чистили, використовуючи афінну колонка з протеїном
А (МАБ 5еїесі 5игє), з наступним видаленням агрегату, використовуючи НІС колонку (Тоуореаг!
Вілу! 600М). Антитіло було сформульованим в РВ5, рН 7,5.
Приклад 7 б)
Сполучення тар АОС2400 з хелатуючим агентом АССО019 (сполукою формули (МІ!!)) з отриманням кон'югату АОС2418
Розчин, який містить антитіло, доводили до рН 7,5. Хелатуючий агент АСО019 розчиняли в 171, ОМА: 0,1 М МЕ5З буфері рН 5,4. МН5 та ЕОС розчиняли в 0,1 М МЕЗ буфері рН 5,4. Розчин хелатуючий агент/єНе/ЕЮС з молярним еквівалентом 1/1/3 отримували для того, щоб активувати хелатуючий агент. Для кон'югації з антитілом активований хелатуючий агент в молярному співвідношенні 16,5/16,5/49,5/1 (хелатуючий агент/мнНО/ЕЮС/тАб) завантажували до тА. Через 30 хвилин, реакцію кон'югації гасили 12 95 об./06. 0,3 М лимонної кислоти для регулювання рН до 5,5. Реакційний зразок додатково завантажували в колонку НіЇ оай 16/600 зЗирегаеєех 200 (преп.-клас) для того, щоб виділити мономерні фракції з 30 мМ цитрату, 70 мМ
Масі, рН 5,5 у вигляді рухомої фази. Наприкінці хроматографії, кон'югат антитіла ДаС2418 концентрували до 2,5 мг/мл в 30 мМ цитрату, 70 мМ Масі, 2 мМ ЕДТО та 0,5 мг/мл рАВА. Всі процедури є описаними в НО, 2014,111, доштаї Мо. 211/160, 140814 АЕР.
Приклад 7 с)
Отримання дози 2"Т-АСС2418
В флаконі 20 МБк торій-227 хлоридну плівку розчиняли в 2 мл 8М розчину НМОз та залишали протягом 15 хвилин, після чого розчин вилучали для нанесення на аніонообмінну колонку для видалення радію-223, який виростав у часі. Колонку промивали З мл 8М НМОз та 1 мл води перед елююванням торію-227 З мл ЗМ НОЇ. Вимірювали елююючу активність торію-227, та дозу 10 МБк переносили до порожнього скляного флакону об'ємом 10 мл. Кислоту потім випарювали, використовуючи вакуумний насос, та флакон витримували в нагріваючому блоці (встановлений на 120 "С) протягом 30-60 хвилин. Після досягнення кімнатної температури, 6 мл
АОС2418 кон'югату 2,5 мг/мл додавали для введення радіоактивної мітки. Флакон обережно перемішували та залишали протягом 15 хвилин при кімнатній температурі. Розчин потім
Зо стерильно фільтрували в стерильний флакон, та зразок відбирали для ЇТШХ аналізу для того, щоб визначити ВСР перед використанням.
Приклад 7 а)
Цитотоксичність 227/Тп-АСС2418 по відношенню до НТ29 клітин, які надекспресують мезотеліновий антиген, з різними загальними активностями
Для того, щоб продемонструвати токсичність клітин 22"Тп-АСО2418 після зв'язування з
Мезотеліня-клітинами, здійснювали аналізи щодо токсичності клітин іп міо. З цією метою клітинну лінію людського колоректального раку НТ29, трансфіковану з Мезотеліновим антигеном, піддавали дії 27"Тп-АСС2418. Загальні активності титрували понад 12 точок в триразовому розведенні, починаючи з 5 кКБк/мл з питомою активністю 10 кБк/мкг. Незалежний ізотипний контроль проводили паралельно аналогічним чином. Всі експериментальні процедури є описаними в КО2014,154. Коротко кажуючи, людські НТ29 клітини, трансфектовані мезотеліновим антигеном, 200 000 клітини/мл в ЕРМІ 1640-середовищі отримували з 10 95 ЕВ5, 1 95 Пеніцилін/Стрептоміцину, 1 95 МансСо»з, 600 мкг/мл гідроміцину В та висівали зі щільністю 40 000 клітини/лунка в 96-лунковому планшеті. Клітини інкубували протягом 6 днів при 37 "С з активностями від 0 до 40 кБк/мл 22"ТН-АОС2418 та відповідний контрольний зразок кон'югату 2г27Т п-ізотипу. На 6-й день клітини збирали, та життєздатність вимірювали, використовуючи набір
СеїїТйегосіо (Рготеда). Життєздатність була виражена у зі встановленням позитивного контролю (необроблені клітини) як 100 95.
Приклад 8
Порівняння стабільності кон'югатів амідного та ізотіоціанатного зв'язування
АСС1118 та відповідний кон'югат, який містить ізотіоціанатний зв'язуючий фрагмент (АСС1115), зберігали у водному розчині при 40 С протягом 11 днів. Зразки приймали періодично.
40 "С зразки, нормалізовані щодо кожної точки відбору зразку 4 "С 11111111 фАВСТМІВ 77777777 ФАСТІВ С 11111111 |САв(внорм)///////// |САА(Овнорм).//:/:ГЗО
З наведеної вище таблиці можна побачити, що для кон'югату з амідним зв'язком не спостерігалось ніякого вимірюваного зменшення концентрації кон'югату. На противагу цьому, ізотіоціанатний кон'югат знизився на 8 95 через 5 днів та на 12 Фо через 11 днів.
Приклад 9
Приклад 9 а)
Отримання РЗМА моноклонального антитіла (А6С1000)
Моноклональне антитіло РОМА, далі в даному документі зазначене як АСС1000, було придбано у Ргодепіс5, ОЗА.
Приклад 9 Б)
Сполучення тАр АОС1000 з хелатуючим агентом АССО019 (сполукою формули (МІЇ!І)) з отриманням кон'югату АС1018
Розчин, який містить антитіло, доводили до рН 7,5. Хелатуючий агент АСО019 розчиняли в 171, ОМА: 0,1М МЕЗ буфері рН 5,5. МН5 та ЕС розчиняли в 0,1 М МЕЗ буфері рН 5,5. Розчин хелатуючий агент/мНб/ЕЮС з молярним еквівалентом 1/1/2 отримували для того, щоб активувати хелатуючий агент. Для кон'югації з антитілом активований хелатуючий агент з молярним співвідношенням 20/20/40/1 (хелатуючий агент/мМНОЗ/ЕЮС/тАбр) завантажували до тА 4 порціями з 10 хвилинними інтервалами між кожною частиною. Через 50 хвилин, реакцію кон'югації гасили 12 95 об./0б. 1М ТРКІ5 рН 7,3. кон'югат чистили, та замінювали буфер за допомогою фільтрації з тангенціальним потоком (ТЕР). Буфер для формулювання представляв собою 30 мМ цитрату, 70мМ Масі, 2мММ ЕДТО, 0,5 мг/мл рАВА, рН 5,5. Після закінчення діафільтрації розчин поміщали у великий резервуар та концентрацію доводили до 2,7 мг/мл. На кінцевій стадії, об'ємний розчин фільтрували через стерилізуючий фільтр 0,2 мкм та переносили в стерильні флакони для зберігання при -20" С.
Приклад 9 с)
Отримання дози для ін'єкції 22/ТА-АСС1018
В флаконі приблизно 50 МБк Тп-227 хлоридну плівку розчиняли в 2 мл 8М розчину НМОз та залишали протягом 15 хвилин, після чого розчин вилучали для нанесення на аніонообмінну
Зо колонку для видалення радію-223, який виростав у часі. Колонку промивали З мл 8М НМОз та 1 мл води перед елююванням Тп-227 З мл ЗМ НС. Елюат НСІ випарювали, використовуючи вакуумний насос та блок нагрівання встановлений на 100 "С протягом 60-90 хвилин. Активність висушеного Т-227 вимірювали в калібраторі дози. Сухий ТП-227 розчиняли в 0,05М НОСІ, щоб отримати концентрацію 0,5 МБк/мкл. Для введення радіоактивної мітки, кон'югат АОС1018 розбавляли в буфері для формулювання для того, щоб досягти 25 мкг тАБб в 200 мкл. До розчину АОС1018, 1 МБЕк Тр-227 змішували, та точну ТП-227 активність вимірювали на детекторі германії. Хелатування дозволили протягом 30-60 хвилин при кімнатній температурі перед тим, як проводили стерилізуючу фільтрацію в стерильний флакон. Зразок відбирали для ЇТШХ аналізу для того, щоб визначити КСР перед використанням.
Приклад 9 а)
Цитотоксичність 22" Тп-АСС1018 по відношенню до РЗМА, який експресують І МСарР клітини
Для того, щоб продемонструвати токсичність клітин 22"Тп-АСС1018 після зв'язування з
РОМА позитивними клітинами, здійснювали аналізи щодо токсичності клітин іп міо. З цією метою клітинну лінію людського раку передміхурової залози /!МСаР піддавали дії 227Тр- даС1018. Загальні активності титрували понад 12 точок в триразовому розведенні, починаючи з 20 кБк/мл з питомою активністю 40 кБк/мкг. Незалежний ізотипний контроль проводили паралельно. Всі експериментальні процедури є описаними в архіві КО, 2015,101. Коротко кажуючи, людські | МСаР клітини культивували в ВРМІ 1640-середовищі, доповненому 10 95
ЕВ5 та 1 95 Пеніцилін/Стрептоміцину. Клітини висівали зі щільністю 2500 клітин/лунка в 96- лунковому планшеті. Через 24 годин після посіву (день 1), клітини піддавали дії 22"ТА-АСС1018, та 22"Тр-ізотипний контроль при загальних активностях, які знаходяться в діапазоні від 0 до 20 кБк/мл протягом 5 днів при 37 "С. На 6-й день, клітини збирали, та життєздатність вимірювали, використовуючи набір СеПТйегЗіо (Рготеда). Життєздатність була виражена ув зі встановленням позитивного контролю (необроблені клітини) як 100 95.

Claims (4)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ
1. Фармацевтична композиція, що включає: 1) сполуку ху шансу г пен 7 пд З здибеся З злет з -К й сх ол е дощ й о х М в му ях їй й 25 -к х Її о - Я У З Б-Я де являє собою націлений на тканину фрагмент, що включає щонайменше один пептид або білок, який має афінність зв'язування щодо мезотеліну, НЕК-2 або РЗМА, та 4-- іон радіонукліду торію, який випромінює альфа-частинки, такий як 227Ти; 2) п-аміномасляну кислоту (РАВА), та 3) ЕДТА та/або щонайменше один полісорбат.
2. Фармацевтична композиція за п. 1, де націлений на тканину фрагмент являє собою анти- мезотелін моноклональне антитіло ВАУ 86-1903.
З. Фармацевтична композиція за п. 1, де націлений на тканину фрагмент являє собою трастузумаб.
4. Фармацевтична композиція, як визначено в будь-якому з пп. 1-3, для застосування в лікуванні гіперпластичного та/або неопластичного захворювання, такого як карцинома, саркома, мієлома, лейкоз, лімфома або рак змішаного типу, включаючи неходжкінську лімфому або В-клітинні новоутворення, рак молочної залози, рак ендометрія, рак шлунка, гострий мієлоїдний лейкоз, рак передміхурової залози або рак головного мозку, мезотеліому, рак яєчників, рак легенів або рак підшлункової залози.
Прискорена стабільність ДОСТН Я пори КС й пев оче ши ше і й еще ХЕ МЕ 15 й м 7 і Е пк сх СОКУ Е Жов І ОХ : ї я ОО е о. мук кк и ння т ї «413-й день для зразка з ЕДТОВАВА Протокол стабільності 5 мкп кон'югату ДОСІ (покблизне її аеУумлі зпорекували в колонку ТОКдв БОБЕВ БУХ ЦО Я мем, «б ох Юм фрагментів та компоненне буферної композиції, бухома фаза становила
0.2 ацетату змонію, додавали (0.3 Мас, пропускали зі швидкстю лотоху
0.35 мліхв. При температурі навколишнього свреровища Петектуватня на повжині хви, яка становимна 335 ни та я нм, та співвідношення хелату до антитіна (САН) визначали, використовуючи спввднешення площ За дО еЯО, використовуючи коефіцієнт екстинуії келесгуюювтсь асеннтя те ть. Фігура 1 ді
UAA201707516A 2014-12-17 2015-12-15 Радіофармацевтичні комплекси UA125369C2 (uk)

Applications Claiming Priority (2)

Application Number Priority Date Filing Date Title
GB201422512 2014-12-17
PCT/EP2015/079773 WO2016096843A1 (en) 2014-12-17 2015-12-15 Radio-pharmaceutical complexes

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA125369C2 true UA125369C2 (uk) 2022-03-02

Family

ID=54884033

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UAA201707516A UA125369C2 (uk) 2014-12-17 2015-12-15 Радіофармацевтичні комплекси

Country Status (30)

Country Link
US (2) US20170340759A1 (uk)
EP (1) EP3233137A1 (uk)
JP (2) JP6821569B2 (uk)
KR (1) KR20170094223A (uk)
CN (1) CN107278155B (uk)
AR (1) AR103063A1 (uk)
AU (2) AU2015367722A1 (uk)
BR (1) BR112017012841A2 (uk)
CA (1) CA2970841A1 (uk)
CL (1) CL2017001592A1 (uk)
CO (1) CO2017005975A2 (uk)
CR (1) CR20170256A (uk)
CU (1) CU24493B1 (uk)
DO (1) DOP2017000143A (uk)
EA (1) EA201791350A9 (uk)
EC (1) ECSP17038089A (uk)
IL (1) IL252244B (uk)
JO (1) JOP20150319B1 (uk)
MA (1) MA41176A (uk)
MX (1) MX2017008093A (uk)
MY (1) MY194190A (uk)
NI (1) NI201700076A (uk)
PE (2) PE20171181A1 (uk)
PH (1) PH12017501125A1 (uk)
SG (1) SG11201704917XA (uk)
TN (1) TN2017000255A1 (uk)
TW (1) TWI654179B (uk)
UA (1) UA125369C2 (uk)
UY (1) UY36453A (uk)
WO (1) WO2016096843A1 (uk)

Families Citing this family (10)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
CN108778347A (zh) * 2016-03-24 2018-11-09 拜耳制药股份公司 放射性药物配合物
BR112018075554A2 (pt) * 2016-06-10 2019-10-01 Bayer As complexos radiofarmacêuticos
WO2018153975A1 (en) 2017-02-24 2018-08-30 Bayer As Combination therapy comprising a radiopharmaceutical and a dna-repair inhibitor
JP2020515596A (ja) * 2017-03-30 2020-05-28 コーネル ユニバーシティー α線放出放射線核種の大環状錯体およびがんの標的放射線療法におけるそれらの使用
CA3110754A1 (en) 2018-08-28 2020-03-05 Bayer As Combination of pi3k-inhibitors and targeted thorium conjugates
US20220125960A1 (en) 2019-02-21 2022-04-28 Bayer Aktiengesellschaft Combination of pd-1/pd-l1 inhibitors and targeted thorium conjugates
EP3927339A1 (en) 2019-02-22 2021-12-29 Bayer Aktiengesellschaft Combination of ar antagonists and targeted thorium conjugates
AR119479A1 (es) 2019-07-25 2021-12-22 Bayer As Radiofármacos dirigidos para diagnóstico y tratamiento de cáncer
TW202216771A (zh) 2020-06-26 2022-05-01 德商拜耳廠股份有限公司 用於治療應用之ccr8抗體
CN116745323A (zh) 2021-01-22 2023-09-12 拜耳股份有限公司 Lrrc15抗体及其缀合物

Family Cites Families (3)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
WO2008085064A2 (en) * 2007-01-11 2008-07-17 Ge Healthcare As Hydroxypyridinone chelating agents, their metal complexes and their use as mri contrast agents
GB201002508D0 (en) * 2010-02-12 2010-03-31 Algeta As Product
GB201208309D0 (en) * 2012-05-11 2012-06-27 Algeta As Complexes

Also Published As

Publication number Publication date
EA201791350A9 (ru) 2020-02-11
MA41176A (fr) 2017-10-24
MX2017008093A (es) 2018-02-09
KR20170094223A (ko) 2017-08-17
PE20230829A1 (es) 2023-05-19
TWI654179B (zh) 2019-03-21
CA2970841A1 (en) 2016-06-23
UY36453A (es) 2016-07-29
EA201791350A1 (ru) 2017-12-29
TN2017000255A1 (en) 2018-10-19
CN107278155A (zh) 2017-10-20
JOP20150319B1 (ar) 2021-08-17
AU2015367722A1 (en) 2017-06-08
BR112017012841A2 (pt) 2018-04-10
CL2017001592A1 (es) 2018-03-16
AU2021202665A1 (en) 2021-05-27
CN107278155B (zh) 2021-03-30
CO2017005975A2 (es) 2017-11-30
JP7160961B2 (ja) 2022-10-25
PH12017501125A1 (en) 2017-11-27
TW201627286A (zh) 2016-08-01
PE20171181A1 (es) 2017-08-22
NI201700076A (es) 2017-09-22
JP2018506513A (ja) 2018-03-08
DOP2017000143A (es) 2017-07-15
AR103063A1 (es) 2017-04-12
SG11201704917XA (en) 2017-07-28
US20210322583A1 (en) 2021-10-21
MY194190A (en) 2022-11-18
CU20170082A7 (es) 2017-10-05
US20170340759A1 (en) 2017-11-30
JP2021063108A (ja) 2021-04-22
CU24493B1 (es) 2020-12-17
JP6821569B2 (ja) 2021-01-27
AU2021202665B2 (en) 2023-04-27
IL252244B (en) 2020-10-29
WO2016096843A1 (en) 2016-06-23
EP3233137A1 (en) 2017-10-25
CR20170256A (es) 2017-08-11
ECSP17038089A (es) 2017-07-31
IL252244A0 (en) 2017-07-31

Similar Documents

Publication Publication Date Title
UA125369C2 (uk) Радіофармацевтичні комплекси
KR101931382B1 (ko) 토륨 방사성 핵종 및 히드록시피리디논 함유 리간드를 포함하는 표적화된 알파-입자 방출 복합체
JP2019517547A (ja) 放射性医薬品錯体
JP6211066B2 (ja) 放射性医薬錯体
US10842893B2 (en) Multifunctional chelators, complexes, and compositions thereof, and methods of using same
JP2018502824A (ja) 新規なイメージング組成物およびその使用
JP2022173214A (ja) 放射性医薬錯体
EA043221B1 (ru) Радиофармацевтические комплексы