UA124813C2 - Спосіб виробництва однорідних полімерних гранул вібраційним нагнітанням струменя за допомогою супергідрофобної мембрани - Google Patents

Abstract

Сфероїдальні полімерні гранули, що мають однорідний розмір, одержують полімеризацією крапель мономера з однорідним розміром, сформованих шляхом диспергування мономерної фази, що полімеризується, через двостінну циліндричну мембрану з поперечним потоком у суспензійну фазу. Зсувне зусилля створюють у точці виходу мономерної фази, що полімеризується, в суспензійну фазу, напрямок зсуву по суті перпендикулярний напрямку виходу мономерної фази. Мембрана є металевою і включає супергідрофобне покриття.

Description

Галузь техніки винаходу

Даний винахід у цілому належить до одержання сфероїдальних полімерних гранул, і, більш конкретно, до одержання сфероїдальних полімерних гранул, що мають по суті однорідний розмір частинок, шляхом вібраційного нагнітання струменя за допомогою супергідрофобної мембрани.

Рівень техніки винаходу

Сфероїдальні полімерні гранули в розмірному інтервалі від близько 1 до 300 мкм у діаметрі придатні для різних галузей застосування. Наприклад, такі полімерні гранули використовують у різних галузях хроматографії як підкладки для іоннообмінних смол, зародків кристалізації для одержання більш крупних полімерних частинок, каліброваних стандартів для лічильників формених елементів крові, аерозольних приладів, в устаткуванні для контролю за забрудненням і як фіксатори для фотографічних емульсій, поряд з іншими.

На жаль, однак, одержання однорідних за розміром полімерних гранул з використанням відомих способів часто не підходить для великомасштабного виробництва. Як правило, полімерні гранули можуть бути отримані суспензійною полімеризацією шляхом диспергування органічної мономерної фази у вигляді крапель у посудину, обладнану мішалкою, і водну фазу, у якій мономер і кінцевий полімер по суті нерозчинні. Краплі диспергованого мономера потім полімеризують при безперервному перемішуванні (див., наприклад, патенти США МоМо 3728318, 2694700 і 3862924). Полімерні гранули також роблять шляхом "нагнітання струменя" рідких органічних мономерних сумішей через капілярні отвори у водну фазу або газову фазу. Краплі мономера потім переносять у реактор, де відбувається полімеризація, як описано, наприклад, у патентах США МоМо 4444961, 4666673, 4623706 і 8033412. Однак ці звичайні способи, такі як періодична полімеризація з перемішуванням, часто дають продукт у формі гранул, що показує більші розподіли частинок за розмірами, переважно через проблеми неконтрольованої коалесценції і/або розпаду крапель суспендованого мономера. Існуючі способи нагнітання струменя також страждають від високої вартості і низького виходу для продуктів з розміром частинок менше ніж 300 мкм. Наприклад, способи нагнітання струменя пластиною мають низьку загальну продуктивність і обмежені великими втратами енергії під час стадії вібраційного збудження. Більше того, для способів, які вимагають нагнітання струменя в газове середовище,

Зо необхідні дуже складне сучасне устаткування і складні методи формування полімеру.

Застосування мембран з поперечним потоком для генерування дрібних крапель із використанням металевої мембрани або мембрани, виготовленої зі спеченого скла або гальванічним методом, підходить для невеликих варіантів застосування, але недоцільне для промислових операцій. Крім того, низька продуктивність на одиницю площі мембрани з поперечним потоком вимагає складного і громіздкого устаткування, що ненадійно і вимагає високих капітальних і експлуатаційних витрат. Металеві пластинчасті або виконані у формі бляшаної банки мембрани, переважно з нікелю або нікельовані, переважні для використання при вібраційному нагнітанні струменя. Однак, хоча такі пластини відносно довговічні, згодом вони, як відомо, піддаються зносу в процесі експлуатації. Такий знос міняє конфігурацію і геометрію мембранних пор (або "наскрізних отворів"; у даному описі терміни "пори" і "наскрізні отвори" є взаємозамінними), і підвищує нерівномірність гальмування мономера, приводячи до виробництва непостійних, неоднорідних бусинок і до підвищених витрат енергії. Таким чином, ціль даного винаходу прилягає в розробці металевої мембрани зі зносостійкою поверхнею, що забезпечує тривалий термін служби без погіршення роботи. Інші способи нагнітання струменя для виробництва полімерних гранул описані в патентах США МоМо 9028730 и 9415530.

Суть винаходу

Ціль даного винаходу полягає в розробці способу одержання однорідних за розміром сфероїдальних полімерних гранул/однорідного за розміром сфероїдального полімерного бісеру, що мають/має однорідний розмір частинок і вузький розподіл частинок за розміром, з використанням вібраційного нагнітання струменя за допомогою супергідрофобної мембрани.

Зокрема, полімерні гранули одержують із водорозчинних (гідрофільних) речовин, таких як агароза і інші гель-утворюючі придатні гідроколоїди, такі як хітин, пектин, желатин, гелан, целюлоза, альгінат, карагенан, крохмаль, ксантанова камедь, поряд з іншими. Крім того, можуть бути використані гель-утворюючі синтетичні полімери, такі як ПВА (РМА) (полівінілацетат), ПВП (РУР) (полівінілпіролідон) і ПЕГ (РЕС) (поліетиленгліколь). Крім того, можуть бути використані водорозчинні мономери, що полімеризуються, такі як акрилові мономери, поряд з іншими. Як використовується в даному описі, кожний з таких вихідних матеріалів називають рівноцінно утворюючими "полімери" або "гідроколоїдами". Із цих вихідних матеріалів переважна агароза.

Агарозні гранули корисні як основа, наприклад, у хроматографічному середовищі. Агароза стійка до кислоти, основи і розчинників, є гідрофільною, має високу пористість і велику кількість гідроксильних груп для функціоналізації (див. патент США Мо 7678302).

Відповідно, один варіант винаходу належить до способу одержання однорідних сфероїдальних полімерних гранул, що мають середньооб'ємний діаметр частинок (050) від близько 15 до близько 200 мкм. Спосіб включає створення двостінного пристрою циліндричної форми, що має металеву мембрану, яка містить множину пор. Перший об'єм входить у кільцевий простір між двома стінками мембрани, другий об'єм перебуває в контакті із двома зовнішніми стінками мембрани, що охоплює кільцевий простір. Перший об'єм включає дисперговану фазу, наприклад, фазу мономера, що полімеризується, або розчин гідроколоїду.

Другий об'єм включає суспензійну фазу, що не змішується з диспергованою фазою. Перший об'єм диспергують через пори в другий об'єм в умовах, достатніх для утворення крапель диспергованої фази. Зсувне зусилля створюють у точці виходу першого об'єму в другий об'єм.

Напрямок зсуву по суті перпендикулярний напрямку виходу першого об'єму. Краплі диспергованої фази в другому об'ємі потім полімеризують (або зшивають або перетворюють у гель) з одержанням бажаних полімерних гранул.

В іншому варіанті здійснення винахід пропонує продукт полімеризації у формі полімерних гранул, що мають розмір частинок від близько 10 до близько 300 мкм, де щонайменше близько 70 95 гранул має розмір частинок із кратністю від близько 0,9 до близько 1,1 від середнього розміру частинок гранул.

В іншому варіанті здійснення винахід пропонує мембрану для використання при одержанні однорідних полімерних гранул шляхом вібраційного нагнітання струменя, причому мембрана включає металеву пластину з множиною пор і покриту супергідрофобним покриттям, що створює довговічну зносостійку поверхню для більш тривалого терміну служби і також забезпечує більш однорідні характеристики полімерних гранул.

Додаткові переваги, об'єкти і характерні ознаки винаходу представлені в частині опису, яка йде далі, і будуть очевидні для фахівця в даній галузі техніки.

Короткий опис креслень

Необмежуючі і невичерпні варіанти здійснення даного винаходу описані з посиланням на наступні креслення. Для кращого розуміння даного винаходу дається посилання на наведений нижче докладний опис, який необхідно читати в поєднанні із супровідними кресленнями.

ФІГ. 1 являє собою схематичне зображення, що ілюструє реакторний вузол за винаходом.

ФІГ. 2 являє собою схематичне зображення, що ілюструє мембрану у формі бляшаної банки за винаходом.

ФІГ. З являє собою схематичне зображення, що ілюструє мембранну пору за винаходом.

ФІГ. 4 являє собою графік, що ілюструє розподіл частинок за розмірами полімерних гранул відповідно до прикладу винаходу.

ФІГ. 5 являє собою графік, що ілюструє розподіл частинок за розмірами полімерних гранул відповідно до прикладу винаходу.

ФІГ. 6 являє собою графік, що ілюструє розподіл частинок за розмірами полімерних гранул відповідно до прикладу винаходу.

Докладний опис винаходу

Зрозуміло, що винахід(и), описаний(і) у даному документі, не обмежений(ї) описаними в ньому конкретною методологією, протоколами і реагентами, тому що вони можуть мінятися.

Також варто розуміти, що термінологія, використовувана в даному документі, призначена тільки для опису конкретних варіантів здійснення, і не призначена для обмеження об'єму даного винаходу. Якщо не визначене інше, всі технічні і наукові терміни, використовувані у винаході, мають ті ж значення, які звичайно має на увазі фахівець в галузі техніки, до якої цей винахід належить. Будь-які способи і матеріали, подібні або еквівалентні способам і матеріалам, описаним у даному винаході, можуть бути використані при реалізації або випробуванні даного винаходу.

Всі публікації, включаючи всі патенти, патентні заявки і інші патентні і непатентні публікації, процитовані або згадані у винаході, включені у винахід за допомогою посилання, щонайменше для цілей, для яких вони процитовані; у тому числі, наприклад, для розкриття або опису способів або матеріалів, які можуть бути використані у винаході. Ніщо в цьому випадку не повинне бути витлумачене як визнання того, що публікація або інше посилання (включаючи будь-яке посилання, процитоване тільки в розділі "Рівень винаходу") є попереднім рівнем техніки для винаходу або що винахід не має права передувати такому розкриттю, наприклад, у силу попереднього винаходу.

Фахівцеві буде зрозуміло, що чисельні значення, наведені в описі, являють собою приблизні 60 значення. Звичайно, якщо не зазначене інше, терміни, такі як "приблизно" і "біля" включають значення в межах 20 95 від зазначених значень, більш переважно в межах 10 95 і навіть більш переважно в межах 5 95.

Якщо звернутися більш конкретно до креслень, то ФІГ. 1 показує реакторний блок 20, що має формуючу струмінь мембрану 18, що з'єднана з живильною трубою 17, приєднаною до резервуара 2. Струшувач для вібрації мембрани 18 включає вібратор 8, що об'єднаний з живильною трубою 17. Вібратор з'єднаний за допомогою електричного контакту з генератором електричного сигналу змінної частоти (осциляційний) (не показаний) таким чином, що вібратор 8 вібрує при частоті, що генерується генератором осциляційного сигналу. На ФІГ. 2 мембрана 18 включає кільцевий простір 30, що містить дисперговану фазу (мономер, що полімеризується, або гідроколоїд). Мембрану 18 постачають диспергованою фазою через живильну трубу 17.

Мембрана 18 також підвішена в рідкій фазі 16 суспензійного середовища, що містить рідину, що не змішується з диспергованою фазою. Мембрана 18 виконана у формі двостінної банки або циліндра, що включають зовнішній циліндричний компонент із суцільною бічною стінкою, і внутрішній циліндричний компонент із суцільною бічною стінкою, що охоплюють кільцевий простір. Як показано на ФІГ. 2, бічна стінка внутрішнього компонента відстоїть у всередину від бічної стінки зовнішнього компонента і охоплює постійний діаметр по всій висоті зовнішньої стінки. Бічна стінка внутрішнього компонента і бічна стінка зовнішнього компонента включають суцільні верхній і нижній краї і краї з'єднані з утворенням герметичного відсіку між внутрішнім і зовнішнім компонентами. Внутрішня поверхня стінки і зовнішня поверхня стінки мембрани 18 включає наскрізні отвори (або пори) 32. Циліндрична двостінна форма мембрани 18 гарантує, що однакове зусилля/прискорення одержують у кожній порі 32 на мембрані 18. Це необхідно, щоб забезпечити одержання однорідних гранул.

Під час роботи дисперговану фазу, що включає фазу, що містить суміші одного або декількох мономерів, що співполімеризуються, або суміші одного або декількох мономерів, що співполімеризуються, або гідроколоїду (такого як декстроза і агароза, (полісахариди)) або іншої гель-утворюючої сполуки (такої як ПЕГ, ПВА), з матеріалом, що не полімеризується, (наприклад, інертним порогенним або пороутворювальним матеріалом, передполімером або т.п.), уводять у живильну трубу 17 через резервуар 2 і завантажують в (або заповнюють) круговий простір 30 у мембрані 18. Дисперговану фазу подають у живильну трубу 17 при такій

Зо швидкості, що диспергована фаза примусово проходить через пори 32 мембрани 18 у рідку фазу 16 при швидкості, достатній для формування струменів, що мають реологічні характеристики для утворення множини крапель диспергованої фази 21. Краплі диспергованої фази одержують безпосередньо в реакторному вузлі 20.

Поки струмінь диспергованої фази протікає в рідку фазу 16, струмінь збуджують при частоті, що руйнує струмінь на краплі. У загальному випадку мембрану 18 збуджують із використанням придатних умов так, що одержують краплі по суті однакового розміру. Під терміном "по суті однакового" розуміють, що краплі показують розподіл частинок за розмірами, що має коефіцієнт варіації (тобто, стандартне відхилення сукупності, поділене на середнє сукупності) менше ніж близько 30 95 або 10, 15, 20, 25 або близько 29 95. Коефіцієнт варіації менше ніж близько 15 95 є переважним. В іншому варіанті здійснення винаходу близько 70 95 або близько 90 95 гранул має об'ємний діаметр частинок із кратністю близько 0,90 і близько 1,1 до середньооб'ємного діаметра гранул.

Конкретні умови, при яких формують краплі, залежать від ряду факторів, особливо від бажаного розміру і однорідності отриманих крапель і отриманих сфероїдальних полімерних гранул. У загальному випадку переважно одержують краплі диспергованих гранул, які мають коефіцієнт варіації розподілу частинок за розмірами менше ніж приблизно 20 95, більш переважно менше ніж приблизно 1595. Найбільш переважно коефіцієнт варіації розміру частинок крапель мономера дорівнює менше ніж приблизно 10 95. Після утворення крапель диспергованої фази проводять наступну полімеризацію або наступне гелеутворення диспергованої фази з використанням умов, які не викликають значної коалесценції або додаткового диспергування і які будуть приводити до утворення сфероїдальних полімерних гранул, що мають такий розмір частинок, що щонайменше близько 50 95 об. має діаметр частинок із кратністю від близько 0,9 до близько 1,1 до середнього діаметра частинок гранул.

Переважно, щонайменше близько 6095 0об., переважно 7095 об., більш переважно, щонайменше приблизно 75 95 об. гранул показує такий розмір частинок. Винахід також пропонує сфероїдальні полімерні гранули, що мають середньооб'ємний діаметр частинок (тобто, середній діаметр із розрахунку на одиниці об'єму частинок) від близько 1 до близько 300 мкм.

Середньооб'ємний діаметр полімерних гранул за винаходом переважно становить від близько 1 до близько 300 мкм, більш переважно від близько 10 до близько 180 мкм або від близько 35 до 60 близько 180 мкм із додатковими переважними інтервалами між близько 40 і близько 180 мкм,

між близько 100 і близько 160 мкм. Середньооб'ємний діаметр частинок може бути виміряний будь-яким звичайним методом, наприклад, з використанням оптичної візуалізації, лазерної дифракції або кондуктометричного зчитування. Кондуктометричне зчитування включає аналіз зразків частинок, занурених у провідний водний розчин. Усередині розчину є анод і катод, сформовані у формі отвору. Частинки подають насосом через отвір під тиском. Кожна частинка переміщає деяку кількість рідини, поки вона проходить через отвір, і викликає спотворення електричного поля. Ступінь спотворення відповідає розміру частинки, і шляхом вимірювання числа і розміру змін у загальному опорі можна простежити розподіл частинок. Діаметр частинок також може бути вибміряний з використанням оптичного мікроскопа або з використанням інших звичайних методик, таких як методики, описані в патенті США Мо 4444961.

Що стосується різних елементів винаходу, то формуюча струмінь мембрана 18 може включати будь-які засоби, через які може проходити диспергована фаза в таких умовах, при яких формують струмінь або множину струменів диспергованої фази, що має характеристики ламінарного потоку. Хоча мембрана 18 може складатися із пластини або аналогічного пристрою, що мають множину пор, переважно, щоб мембрана 18 включала двостінну форму бляшаної банки, що охоплює кільцевий простір, як показано на ФІГ. 2. Використання мембрани у формі банки дає можливість відносно невеликому об'єму перебувати в реакторі і також забезпечує високу продуктивність з утворення однорідних крапель, що лежить в інтервалі від 0,006 до 0,6 кг/година на см мембрани. Наприклад, для банкової мембрани розмірами 6 х 16 см продуктивність може становити від З і до 300 кг/година. Мембрана 18 також може бути у формі свічки, спірально-навитої або плоскої. Зовнішня стінка, що охоплює кільцевий простір мембрани 18, містить множину наскрізних пор 32. Наприклад, мембрана може включати від близько 200 до близько 40000, переважно від 1500 до 4000 пор на см? по всій поверхні мембрани.

Конфігурація пор мембрани може мінятися. Наприклад, форма пор може бути циліндричною або конічною. ФІГ. З являє собою схематичне зображення, що ілюструє пори мембрани конічної форми 42 за винаходом. В іншому варіанті здійснення пори мають форму щілини. У цьому варіанті здійснення щілина має аспектове відношення ширини щілини до довжини щілини, щонайменше 1:2, переважно 1:3. Аспектове відношення ширини щілини до довжини щілини може перебувати в інтервалі від 1:2 до 1:100. Пори мембрани можуть бути виготовлені будь- яким звичайним способом. Наприклад, пори мембрани можуть бути виготовлені шляхом свердління або методом гальванопластики. Пори мембрани переважно створюють методом гальванопластики шляхом електроосадження або неелектролітної металізації нікелю на придатну матрицю. Використання мембран, виготовлених методом гальванопластики, забезпечує ряд розмірів і конфігурацій пор практично з будь-яким необхідним кроком. Це дає можливість точного настроювання розмірів крапель і досягнення високої продуктивності по полімерних гранулах із чітко визначеним розподілом частинок за розмірами. Гальванопластика на відміну від механічного свердління дозволяє одержувати круглі пори з більшою кількістю пор на одиницю площі. У деяких варіантах здійснення винаходу пори мембрани перпендикулярні поверхні. В іншому варіанті здійснення пори мембрани розташовані під кутом, переважно під кутом від 40 до 50 градусів. Діаметр пор 32 може перебувати в інтервалі від менше ніж близько 1,0 мкм до близько 100 мкм, переважно від 10 до 50 мкм, де діаметр належить до поперечного перерізу отвору, що має самий маленький діаметр 42. Діаметр кожного отвору визначається, головним чином, бажаним розміром крапель диспергованої фази. Як правило, бажаний розмір крапель буде мінятися від близько 5 до близько 300 мкм, більш переважно від близько 25 до близько 120 мкм, найбільш переважно від близько 40 до близько 110 мкм. Хоча діаметр пор, що буде давати такий розмір крапель, залежить від ряду факторів, що включають фізичні властивості, наприклад, в'язкість, щільність і поверхневий натяг диспергованої фази, і умов коливального збудження, як правило, використовують діаметри пор від близько 1 до близько 100 мкм, більш переважно від близько 10 до близько 45 мкм.

Множина пор 32 у мембрані 18 розташовані на відстані одна від одної так, що утворення крапель мономера однакового розміру і стабільність отриманих крапель не перебувають під впливом ламінарного струменя і утворення крапель сусіднього струменя. У загальному випадку взаємодія між краплями, утвореними із сусідніх струменів, незначна, коли прохід розташований на відстані щонайменше кратній приблизно 1,2-5 до діаметра кожного отвору, від найбільш близького проходу, якщо вимірювати відстань від центра кожного проходу. Аналогічно, коли множину мембран використовують у реакторі або збірній ємності, проміжок і розташування мембран позиціюють так, щоб утворення крапель не заважало утворенню крапель у сусідньої мембрани.

Хоча мембрана 18 може бути отримана з ряду матеріалів, що включають метал, скло, 60 пластик або каучук, переважно використовують перфоровану металеву мембрану. Мембрана може бути по суті металевою або повністю металевою. Мембрана може також містити хімічно стійкий метал, такий як благородний метал або нержавіюча сталь, або може бути попередньо оброблена хімічними реагентами. Придатні матеріали і конфігурації мембран для використання в даному винаході розкриті, наприклад, у міжнародній публікації Мо УМ/0 2007/144658, що включена в даний документ за допомогою посилання у всій повноті. У варіанті здійснення мембрана може бути виготовлена з нікелю або може бути нікельованою і покрита супергідрофобним покриттям.

Супергідрофобне покриття може бути нанесене на поверхні мембрани (включаючи поверхні навколишні і з мембранними порами) за допомогою, наприклад, ПТФЕ (РТЕЕ) (політетрафторетиленових) субмікронних (наприклад, нанометрових) бусинок у розчині для нікелювання і нанесене на мембрану шляхом осадження методом хімічного відновлення. Таке покриття необов'язково додатково може бути покрите аморфним фторпластиком, таким як

ТейопФ АР 1600 (СА 37626-13-4).

Вібрацію створюють за допомогою будь-якого засобу, що коливається або вібрує при частоті, здатній збуджувати струмінь диспергованої фази, так що струмінь диспергованої фази розпадається на краплі, переважно краплі основного однорідного розміру. Вібраційне збудження створює рівномірне зсувне зусилля по мембрані в точці виходу диспергованої фази в суспензійну фазу. Зсувне зусилля, як вважають, перериває потік диспергованої фази через мембрану, створюючи краплі. Зсувне зусилля може бути створене за рахунок швидкого переміщення мембрани за рахунок вібрації, обертання, пульсування або осциляційного руху.

Напрямок зсуву є по суті перпендикулярним напрямку виходу диспергованої фази. Наявність порового отвору, поперечного до осциляційного зусилля, створює достатнє вібраційне прискорення, щоб розбити струмені, утворені в поровому отворі, на краплі. Частота вібрації мембрани може становити від 10 до 20000 Гц при використанні комерційно доступних генераторів вібрації і до 500000 Гц, якщо використати п'єзоелектричні генератори, які поставляються компанією ЕІесіго бупатіс 5НпакКег, Рептапепі тадпеї 5паКег або Ріеєго еїІесіго- сеїЇ. Типовими частотами вібрації є частоти від 10 до 20000 Гц, переважно від 20 до 100 Гц.

Значення придатної амплітуди перебувають в інтервалі від близько 0,001 до близько 70 мм.

У випадку процесу суспензійної полімеризації диспергована фаза включає один або

Зо декілька мономерів, що полімеризуються, які утворюють дисперговану фазу, дисперговану по всьому суспензійному середовищу при формуванні крапель через мембрану. Мономери, що полімеризуються, за винаходом являють собою мономери, що полімеризуються, або суміші двох або декількох мономерів, що співполімеризуються, які достатньо нерозчинні в рідині (або в рідині, що містить поверхнево-активну речовину), щоб утворювати краплі при диспергуванні мономера в рідині. Переважно мономери, що полімеризуються, являють собою мономери, що полімеризуються при використанні технології суспензійної полімеризації. Такі мономери добре відомі в даній галузі техніки і описані, наприклад, у публікації Е. Тготтвзаоїй еї аї., Роїутег

Ргосеззевз, 69-109 (Саміп Е. 5спйакпесні, 1956).

Водорозчинні мономери, що полімеризуються, також включені в об'єм даного винаходу.

Наприклад, у винаході мається на увазі використання мономерів, які утворюють водний розчин у воді, де отриманий розчин по суті не розчинний в одній або декількох інших суспензійних рідинах, звичайно в маслі, що не змішується з водою, або в подібному середовищі, так що розчин мономера утворює краплі при його диспергуванні в рідині. Типові водорозчинні мономери включають мономери, які можуть бути полімеризовані з використання звичайних технологій полімеризації в суспензії вода-у-маслі (тобто, зворотна суспензія), таких як описані в патенті США Мо 2982749, включаючи етиленненасичені карбодіїміди, такі як акриламід, метакриламід, фумарамід і етилакриламід; складні аміноалкілові ефіри ненасичених карбонових кислот і ангідридів; етиленненасичені карбонові кислоти, наприклад, акрилова або метакрилова кислот, і т.л. Переважними мономерами для використання в даному випадку є етиленненасичені карбоксаміди, особливо акриламід, і етиленненасичені карбонові кислоти, такі як акрилова або метакрилова кислота.

Гідроколоїди і гель-утворюючі сполуки також входять в об'єм даного винаходу. Наприклад, у винаході мається на увазі використання агарози, що утворює водний розчин у воді, де отриманий розчин по суті не розчинний в одній або декількох інших суспензійних рідинах, звичайно в маслі, що не змішується з водою, або подібній рідині, так що розчин агарози або гель-утворюючої сполуки утворює краплі при його диспергуванні в рідині. Типові водорозчинні гідроколоїди мають дисперговану фазу, що може бути перетворена в гель із використанням засобів, добре описаних у літературі, і з використанням методик, добре відомих у даній галузі техніки. Наступне зшивання гелевих бусинок, отриманих, як показано вище, проводять відповідно до доступних публікацій і з використанням методів, добре відомих у даній галузі техніки.

Кількість мономера, що присутня у диспергованій фазі, буде мінятися. В одному варіанті здійснення диспергована фаза включає достатню кількість рідини, щоб солюбілізувати мономер. В іншому варіанті мономер становить менше ніж приблизно 50 95 мас. від усього мономера, диспергованого у водній фазі. Переважно мономер становить від близько З0 до 50 95 мас. від мономера, диспергованого у водній фазі у випадку гель-полімеру. В іншому варіанті здійснення, коли є присутнім пороген, мономер становить менше ніж приблизно 30 95 мас. всієї фази мономер/вода. Переважно мономер становить від близько 20 до 35 95 мас. від усього мономера, диспергованого у водній фазі у випадку макропористого полімеру.

Хоча мономери можуть бути полімеризовані з використанням вільно-радикального ініціювання за допомогою УФ світла або тепла, або за рахунок комбінації цих методів, у даному винаході звичайно переважно використовують хімічні радикальні ініціатори. Вільно-радикальні ініціатори, такі як персульфати, пероксид водню або гідропероксиди, також можуть бути використані. Як правило, відношення органічного ініціатора до сухого мономера становить від близько 0,1 до близько 8 95, або від близько 0,5 до близько 2 95 мас, переважно від близько 0,8 до близько 1,5 95 мас.

Рідка або суспензійна фаза являє собою середовище, що містить суспендуючу рідину, що не змішується з мономером, що полімеризується, або диспергованою фазою. Як правило, коли диспергована фаза включає водорозчинний мономер або розчин гідроколоїдів, як суспензійну фазу використовують масло, що не змішується з водою. Такі масла, що не змішуються з водою, включають, але без обмеження ними, галогеновані вуглеводні, такі як метиленхлорид, рідкі вуглеводні, що переважно мають від близько 4 до близько 15 атомів вуглецю, включаючи ароматичні і аліфатичні вуглеводні, або їх суміші, наприклад, гептан, бензол, ксилол, циклогексан, толуол, мінеральні масла і рідкі парафини.

В'язкість суспензійної фази переважно вибирають так, щоб краплі мономера могли легко переміщатися по всієї суспензійній фазі. У цілому, утворення крапель досягається легко переміщення крапель по всьому суспензійному середовищу полегшується, коли в'язкість суспензійної фази вища або по суті аналогічна (наприклад, має той же порядок), що і в'язкість

Зо диспергованої фази. Переважно суспензійне середовище має в'язкість менше ніж приблизно 50 сантипуаз (сПз) при кімнатній температурі. Значення в'язкості менше ніж 10 сПз переважне. В одному варіанті здійснення в'язкість суспензійної фази має кратність від близько 0,1 до близько 2 щодо в'язкості диспергованої фази.

Приклади модифікаторів в'язкості, що придатні для використання з масляною суспензійною фазою, що не змішується з водою, включають, але без обмеження, етилцелюлозу.

Як правило, суспензійна фаза також містить суспендувальний агент. Прикладами суспендувальних агентів, відомих фахівцеві в даній галузі техніки, є поверхнево-активні речовини із ГЛБ (гідрофільно-ліпофільний баланс) нижче 5. Переважно загальна кількість суспендувального агента у водній фазі становить від 0,05 до 4 95 і більш переважно від 0,5 до 2 9о.

Краплі мономера, що полімеризуються, формують шляхом диспергування мономерної фази через множину пор 32 мембрани в суспензійну фазу. Лінійні швидкості потоку мономера через мембрану можуть мінятися в межах 1-50 см/сек, переважно становлять 40, 30, 20 або менше ніж 10 см/сек. Краплі мономера можуть бути спрямовані в суспензійну фазу шляхом подачі насосом або за рахунок прикладання тиску (або комбінацією створення тиску і подачі насосом), щоб направити дисперговану фазу в суспензію, переважно направляють за рахунок подачі насосом. В одному варіанті здійснення прикладений тиск перебуває в інтервалі від 0,01 до 4 бар і переважно від 0,1 до 1,0 бар. В іншому варіанті здійснення поршень або аналогічний засіб, наприклад, діафрагму, використовують для спрямовування диспергованої фази в суспензію.

Реактор полімеризації 20 переважно збовтують або перемішують, щоб попередити значну коалесценцію або додаткове диспергування крапель мономера під час полімеризації. Звичайно умови перемішування вибирають так, що краплі мономера сильно не міняються в розмірі через перемішування, краплі мономера не піддаються значній коалесценції в реакторі, не розвивається сильний температурний градієнт у суспензії, і по суті запобігається утворення в реакторі скупчень мономера, які можуть полімеризоваться з утворенням великих мас полімеру.

У загальному випадку такі умови можуть бути досягнуті при використанні пристрою, що перемішує (лопаті), наприклад, описаного в публікаціях Ваїез евї аї., "ІтреїІег Спагасієгівіїсв апа

Роуег", Міхіпд, Мої. І, М. М. ОНІ, ї У. В. Сгау, Едв, рибіїзней Бу Асадетіс Ргевз5, Мем МоїКк (1966), рр. 116-118. Переважно, перемішувальний пристрій являє собою якірний або рамний типи, як 60 описано на стор. 116-118 публікації Ваїез вї а!., або являє собою "контурний" або "збивальний"

типи. Більш переважно перемішувальні бруски простираються через поверхню суспензії, як показано на ФІГ. 1, попереджаючи в результаті утворення мономерних скупчень на поверхні суспензії.

По завершенні полімеризації отримані полімерні гранули можуть бути виділені за допомогою звичайних методик, таких як фільтрування. Виділені гранули потім можуть бути додатково оброблені.

В іншому варіанті здійснення встановлено, що швидкість охолодження полімерних гранул може вплинути на пористість кінцевих гранул. Щоб забезпечити контрольовані зміни температури, згідно з ФІГ. 1, після одержання гранул у реакторі 20 їх передають у суспензії по трубах до насоса пульсуючого потоку 22. Суспензію потім переміщають через реактор ідеального витиснення 24, у якому температуру знижують і у результаті отверднюють гранули протягом заданого періоду часу. Отверднені гранули 26, що виходять із реактора ідеального витиснення 24, збирають у збірній ємності 28.

Спосіб і композиції за даним винаходом забезпечують високоефективний і продуктивний спосіб одержання однорідних за розміром сфероїдальних полімерних частинок з мономерів, особливо мономерів, що полімеризуються, які здатні полімеризуватися за технологією суспензійної полімеризації.

Наведені нижче приклади служать для більш повного опису моделі використання вищеописаного винаходу, а також для надання кращого варіанта здійснення різних аспектів винаходу. Зрозуміло, що ці приклади ніяким чином не служать для обмеження об'єму винаходу, а скоріше представлені з метою пояснення. (000421

ПРИКЛАДИ

Приклад 1

Одержання мембрани з надгідрофобною поверхнею

Нікелеву платину, що має біля 1500 пор на см", кожна пора діаметром 16 мкм, отриману шляхом гальванопластики, виготовляють у формі двостінної циліндричної банки ("банка").

Банку потім очищають шляхом замочування в 10 9о-ному розчині гідроксиду натрію 30 хв, після чого промивають водою. Потім банку замочують в 5 55-ному розчині лимонної кислоти протягом

ЗО хв, після чого промивають водою. Потім очищену банку замочують у розчині фосфор-нікель-

Зо вода (нікель - 80 г/л (70-90 г/л), фосфор - 25 г/л (20-30 г/л)) при кімнатній температурі протягом 1 хв. Банку переносять в ємність, що містить розчин ПТФЕ для нікелювання методом хімічного відновлення, що витримується при 85 "С, і підтримують металізацію протягом 10-30 хв. (від

Савмеї! Еигоре). Банку потім промивають з обробкою ультразвуком в ультразвуковій водяній бані і сушать при 160 "С протягом 2 год. Банку потім промивають в толуолі З рази і сушать при 60 С протягом 1 год. Покриту ПТФЕ банку потім замочують в 0,5 У5--ному розчині Тейоп АЕ (бБідта АїІдгіспй СА 37626-13-4) в електронній рідині Ріпогіпей ЕС-70 (від ЗМ Репогптапсе

Маїегіаіє, Її. Раш, ММ) протягом 2 год. при звичайній температурі. АЕ-покриту банку потім промивають чистою рідиною Рішогіпегі ЕС-70 і, нарешті, сушать при 160 "С протягом 2 год.

Приклад 2

Одержання однорідних агарозних гранул (середньооб'ємний діаметр 82 мкм)

Агарозні гранули з однорідним розміром частинок роблять із використанням конфігурації пристрою, показаного на ФІГ. 1. Готовлять агарозну фазу (диспергована фаза) з нейтральним значенням рН, що містить: - дистильована вода 1,8 кг - агароза 84,5 г.

Безперервна (суспензійна) фаза складається з мінерального масла 5ІРМЕО 15 з 1,5 95 у ньому неіонної поверхнево-активної речовини 5РАМ 80 (сорбітанолеат).

Фазу диспергованого мономера готовлять в 3-х літровому реакторі із сорочкою і з лопатевою верхньопривідною мішалкою шляхом суспендування агарози у воді при кімнатній температурі. Температуру підвищують до 90 "С і перемішують при цій температурі 90 хв.

Температуру потім знижують до 80 "С (яка є температурою упорскування). Дисперговану фазу потім подають до мембрани при швидкості потоку 16 мл/хв.

Мембрана, використовувана в цьому прикладі, являє собою нікелеву супергідрофобну мембрану розмірами 4 х 4 ст (І /4) (чистий нікель), що містить близько 250000 (16 мкм) конічних наскрізних отворів, що з'єднують суспензійну і дисперсну фази. Дисперсну фазу потім спрямовують через мембрану в суспензійну фазу при швидкості 16 мл/хв із використанням шестеренчастого насоса. Мембрану вібраційно збуджують до частоти 21 Гц і амплітуди 2,6 мм, поки фазу агарози диспергують у суспензійній фазі, одержують множину крапель агарози в суспензійній фазі. Емульсію отриманих крапель подають в 5-ти літровий скляний реактор при бо перемішуванні, щоб суспендувати краплі без зміни розміру крапель. Реактор потім охолоджують до 20 "С. Після відділення агарозних бусинок з масляної фази і промивання бусинок відзначені наступні властивості: середньооб'ємний діаметр частинок становить 82 мкм; коефіцієнт однорідності дорівнює 1,28; їі 5РАМ (розкид) розподілу становить 0,44. 5РАМ визначають як (090-010)/050, або як діаметр бусинки при 90 95 об. мінус діаметр при 10 95 об., поділений на діаметр бусинки при 50 95 об., одержують безрозмірну величину, нормалізовану до діапазону відхилення середнього розподілу розміру або до виходу.

Приклад З

Одержання однорідних агарозних гранул (середньооб'ємний діаметр 63 мкм)

Приклад 2 повторюють, за винятком того, що частота вібрації мембрани дорівнює 21,5 Гц і амплітуда дорівнює З мм. Після відділення агарозних гранул від масла і після промивання відзначені наступні властивості: середньооб'ємний діаметр частинок 63 мкм; коефіцієнт однорідності 1,20; і ЗРАМ-0,32.

Приклад 4

Одержання однорідних агарозних гранул (середньооб'ємний діаметр 71 мкм)

Приклад 2 повторюють, за винятком того, що частота вібрації мембрани дорівнює 21 Гц і амплітуда дорівнює 2,8 мм. Після відділення агарозних гранул від масла і після промивання відзначені наступні властивості: середньооб'ємний діаметр частинок 71 мкм; коефіцієнт однорідності 1,29; і ЗРАМ-0,45.

Результати стандартного періодичного емульгування з перемішуванням для розчину агарози з такою ж концентрацією представлені в таблиці 1 разом з результатами прикладу 4.

Гранули партії, що перемішували, просівають через сита 40 і 120 мкм. Об'ємний розподіл за розміром, вимірюваний за допомогою Соцег Миїїіві2ег, представлено на ФІГ. 4.

Таблиця 1 зЗрап-(а90- рю юю дво 1111111111мм Її! просіяна за допомогою сит 40 мкм і 120 мкм й й (КО -коефіцієнтоднорідностії ОЇ 777777777777711Ї11111111Ї111111111

Приклад 5

Приклад 2 повторюють, за винятком того, що частота вібрації мембрани дорівнює 21,5 Гц і амплітуда дорівнює 2,8 мм. Після відділення агарозних гранул від масла і промивання відзначені наступні властивості: середньооб'ємний діаметр частинок 6б мкм; коефіцієнт однорідності 1,23; і ЗРАМ-0,35.

Зо Результати стандартного періодичного емульгування з перемішуванням для розчину агарози з тією ж концентрацією представлені в таблиці 1 разом з результатами прикладу 5.

Гранули просівають через сита 40 і 120 мкм. Об'ємний розподіл за розміром для всіх трьох, вимірюваний за допомогою мікроскопа, представлено в таблиці 2 і ФІГ. 5.

Таблиця 2

Завантаження, що

Завантаження, що |перемішується, просіяне |Викинуті струменем перемішується через гранули 40-120 мкм 50, 77777777771111117117111111111769111117171117171717117176117 11171116 щу мкм 1 рбО,мкм 7777777117171111111117771117111111111782111117 11111716

ОВО, мкм777777717177111111109111711111171171941 11111175 реб,мкм. 77777771 17111111 1М46 7771 1777771717111108 17117111 80с7с2с реїб,мкм 77777771 17711143 17111117111116111117 11111881

Приклад 6

Одержання однорідних полімерних гранул за допомогою гідрофобної мембрани і супергідрофобної мембрани

Одну банку розмірами 40 х 40 мм використовують після гідрофобної обробки і супергідрофобної обробки. Початково чисту нікелеву мембрану замочують в 0,5 95-ному розчині

Тейоп АР (бЗідта АїІдгісн САб 37626-13-4) в електронній рідині Бійогіпей ЕС-70 (від ЗМ

Репогтапсе Маїегіа!5, 5. Раці, ММ) протягом 2 годин при звичайній температурі. Покриту Тейоп

АЕ банку потім промивають струменем чистої Рішогіпегї ЕС-70 і, нарешті, сушать при 160 С протягом 2 годин.

Після одержання партії з мембрани забирають Тейоп АЕ і проводять супергідрофобну обробку, як описано в прикладі 1.

Використовують однакові умови вібрації (24 Гц, амплітуда З мм і швидкість упорскування 14 мл/хв) для емульгування за допомогою гідрофобної і супергідрофобної мембран.

І00045| Результати емульгування показані в таблиці 3. Приблизно через одну годину упорскування за допомогою гідрофобної мембрани РРЧ (РБО, розподіл розмірів частинок) стає широким, утворюються більш крупні краплі і в остаточному підсумку РРЧ стає значно гірше, ніж

РРЧ, отримане за допомогою супергідрофобної мембрани. Коефіцієнт однорідності (КО (ОС)) розподілу у випадку супергідрофобної мембрани дорівнює 1,26, однак для гідрофобної мембрани він становить 1,60.

Таблиця З рббО,мкм 777777711111111111111Ї111111111111573811 11111116 реб,мкм. 77777771 Ї17111717171717171656377771717111Ї711171111111165С1С

Дані таблиці З графічно представлені на ФІГ. 6.

Приклад 7

Використання реактора ідеального витиснення для контрольованого твердіння крапель.

У цьому прикладі дві партії крапель, вироблених в однакових умовах з використанням однієї і тієї ж мембрани, пропускають через реактор ідеального витиснення з різним температурним профілем охолодження. У першому випадку охолодження від 807 до 20 "С відбувається протягом 15-20 хв. Однак у другому випадку краплі охолоджують до 20 "С протягом періоду 200- 250 хв. Отримані пористі агарозні гранули оцінюють за пористістю за допомогою ексклюзійної хроматографії. Концентраційні коефіцієнти розподілу вимірюють для протеїнів, перерахованих у таблиці 4. Швидке охолодження дає менші концентраційні коефіцієнти розподілу, ніж повільне охолодження, отже, пористість у випадку швидко охолоджених бусинок менше.

Таблиця 4 ше 353533 ан Деюен | корот охолодження охолодження альбумін

Графік на ФІГ. 4 розкриває наступне: не озюююинм

ОБЄМ | 0 5ЛУБЛОМКМо///// ЇЇ 77777771

МОДА | 77 б7бїмкм//////// Її 77171111

Claims (30)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Спосіб одержання сфероїдальних полімерних гранул, що мають середньооб'ємний діаметр частинок від близько 10 до близько 180 мкм, причому спосіб включає стадії: забезпечення установки, що включає металеву мембрану, яка містить множину наскрізних отворів, де металева мембрана є нікелевою і покрита супергідрофобним покриттям, де перший об'єм знаходиться в контакті з першою стороною мембрани і другий об'єм знаходиться в контакті із другою стороною мембрани, причому перший об'єм містить мономерну фазу, що полімеризується, другий об'єм містить рідину, що не змішується з мономерною фазою; диспергування першого об'єму через наскрізні отвори в другий об'єм в умовах, достатніх для формування множини крапель мономера, що містять мономер, що полімеризується, де зсувне зусилля створюють у точці виходу першого об'єму в другий об'єм, напрямок зсуву по суті перпендикулярний напрямку виходу першого об'єму, і зсувне зусилля створюють за допомогою переміщення мембрани щодо другого об'єму; і полімеризації крапель, диспергованих у другому об'ємі.

2. Спосіб за п. 1, у якому мембрана містить від близько 200 до близько 2000 наскрізних отворів на см? мембрани.

3. Спосіб за п. 1, у якому наскрізні отвори мають діаметр від близько 1 до близько 100 мкм.

4. Спосіб за п. 3, у якому наскрізні отвори мають діаметр в інтервалі від близько 20 до близько 60 мкм.

5. Спосіб за п. 1, у якому множина наскрізних отворів розташована один від одного на відстані, що дорівнює щонайменше близько 20-кратного діаметра кожного наскрізного отвору, коли відстань виміряна від центра кожного наскрізного отвору.

б. Спосіб за п. 1, у якому мономерну фазу диспергують через отвори в другий об'єм при швидкості від близько 1 до близько 50 см/сек.

7. Спосіб за п. 1, у якому гранули мають розподіл частинок за розміром, що має коефіцієнт однорідності менший ніж 1,2.

8. Спосіб за п. 1, у якому переміщення являє собою обертальний, пульсуючий або осциляційний Зо рух.

9. Спосіб за п. 1, у якому перший об'єм диспергують у другий об'єм за допомогою прикладання тиску до першого об'єму.

10. Спосіб за п. 1, у якому мембрана є нікельованою.

11. Спосіб за п. 1, у якому множина наскрізних отворів має конічну форму.

12. Спосіб за п. 1, у якому наскрізні отвори знаходяться у формі щілини з аспектовим відношенням ширини щілини до довжини щілини щонайменше 1:2.

13. Спосіб за п. 1, у якому диспергована фаза містить агарозу або інші гель-утворюючі сполуки.

14. Спосіб за п. 1, у якому мономерна фаза, що полімеризується, містить пороген.

15. Спосіб за п. 1, у якому супергідрофобне покриття являє собою політетрафторетилен.

16. Спосіб за п. 15, у якому політетрафторетиленове покриття містить частинки політетрафторетилену.

17. Спосіб за п. 15, у якому політетрафторетиленове покриття також містить наночастинки елементарного нікелю.

18. Спосіб за п. 15, у якому супергідрофобне покриття наносять на зазначену мембрану за допомогою осадження методом хімічного відновлення.

19. Спосіб за п. 15, що додатково включає нанесення покриття з аморфного політетрафторетилену, що наноситься на верхню поверхню політетрафторетиленового покриття.

20. Спосіб одержання сфероїдальних агарозних гранул, що мають середньооб'ємний діаметр БО частинок від близько 10 до близько 180 мкм, причому спосіб включає стадії: забезпечення установки, що включає металеву мембрану, яка містить множину наскрізних отворів, де металева мембрана є нікелевою і покрита супергідрофобним покриттям, де перший об'єм знаходиться в контакті з першою стороною мембрани і другий об'єм знаходиться в контакті із другою стороною мембрани, причому перший об'єм містить розчин агарози, другий об'єм містить рідину, що не змішується з розчином агарози; диспергування розчину агарози через наскрізні отвори в рідину, що не змішується з розчином агарози, в умовах, достатніх для формування множини агарозних крапель, де зсувне зусилля створюють у точці виходу першого об'єму в другий об'єм, напрямок зсуву по суті перпендикулярний напрямку виходу першого об'єму, і зсувне зусилля створюють за рахунок 60 переміщення мембрани щодо другого об'єму; і отверднення агарозних крапель, диспергованих у другий об'єм, з утворенням агарозних гранул.

21. Спосіб за п. 20, у якому супергідрофобне покриття являє собою політетрафторетилен.

22. Спосіб за п. 21, у якому політетрафторетиленове покриття містить наночастинки політетрафторетилену.

23. Спосіб за п. 21, у якому супергідрофобне покриття додатково містить наночастинки елементарного нікелю.

24. Спосіб за п. 21, у якому супергідрофобне покриття наносять на зазначену мембрану шляхом осадження методом хімічного відновлення.

25. Спосіб одержання сфероїдальних агарозних гранул, що мають середньооб'ємний діаметр частинок від близько 10 до близько 180 мкм, причому спосіб включає стадії: забезпечення установки, що включає металеву мембрану, яка містить множину наскрізних отворів, де металева мембрана є нікелевою і покрита супергідрофобним покриттям, де водний розчин агарози знаходиться в контакті з першою стороною мембрани і мінеральне масло знаходиться в контакті із другою стороною мембрани; диспергування розчину агарози через наскрізні отвори в мінеральне масло в умовах, достатніх для формування множини агарозних крапель, де зсувне зусилля створюють у точці виходу розчину агарози в мінеральне масло, напрямок зсуву по суті перпендикулярний напрямку виходу розчину агарози, і зсувне зусилля створюють за рахунок переміщення мембрани щодо мінерального масла; і отверднення агарозних крапель, диспергованих в мінеральному маслі, з утворенням агарозних гранул.

26. Спосіб за п. 25, у якому супергідрофобне покриття являє собою політетрафторетилен.

27. Спосіб за п. 26, у якому політетрафторетиленове покриття містить наночастинки політетрафторетилену.

28. Спосіб за п. 26, у якому супергідрофобне покриття додатково містить наночастинки елементарного нікелю.

29. Спосіб за п. 26, у якому супергідрофобне покриття наносять на зазначену мембрану шляхом осадження методом хімічного відновлення.

30. Спосіб за п. 25, у якому розчин агарози нагрівають перед його диспергуванням через Зо наскрізні отвори. / миши ту Її Й | щі хауса іме Со Ше г еще і я

Фіг. 1

Ти Пувек кенек и ШИНИ - нова вобвноОоо ово вое о зів 5 еК й оо; мое коо ооо оо мовби

Фіг. 2 щ Же яз ; о Юже

Фіг. З

Диференційна об'єм ОО Мч зи о пов У ку ЕКО ! Ом пекюкннтях РАКІВ БНВО ОКО ТУ оо КВ !

ОА. ї я схуд УК о уци х уотжнчннктнння ВАК НИК Ж ЕК М ОВРУЧ КК В роза 5 КЗ З Ж Ї ке ї ЗД З що ся ї зе ОК ї к ї ЩО й Х ї ще ї я Шк х ї ХЕ в у ВК ІЗ

Б. | аа .

Моя. В ше ж МЕ : СЕ В У ї ЗЕ у 1 ї ; ву х х й х у Е й х ІЗ я Я Я | ; ; ЕН і і : тех Ї «а ВВ 50 КЕ ОБО ВО а за дане частенек іме ОЕ сек сек жжи ся же ев кл Хор зе СЕК ШО С рух МУКУ Отитистика за Об ком ареонетнума: ОАСЯ Р аа ОКОМ То вщо ЯН. СКК ДК енд. кн Об 0 БИКОВ Євр ОЗОН М НИ ЖЕ Я інн МН БХ ПМ: КМ Мо БИ За В ща бю МОВ М бо ВЕК ЩЕ їжте ся ОО осі о чне. 4 інтегтальна рез еннв сему З СОКИ у" х ох сах АЛЛО и МО КОВО Кз ой Кс З 3 Ж ПО гу Кг де ост З Ж Я з Кз 8 ке Ж де ; ші і ІК же я ЯК ЖЕ З - 3 М -Е суду хх а В щ : ЕКЗ У ю АЮ ; К. . Же ях в як : яю ки і ух ех Я дяк ОВК. ОВ й х пон ї я с Я МКС. ОБУ РЕЯ пннчнчннннНнНнН НН о КК КК в ПВ ККМЖКВ ВО ОЗ МЕ ОО ОК А Ціавето. мех

Фіг. 5

Е5У є нн и МУ ААУу Ж піар тов, св, я З реннененнх ПЕОСКОНСНЯ МОВО х ї ро фоенеететнтннтннетен се еевееннцннтн нти све кн нттенттенкесексвнінкнессектюссюеснесснх Ж КеМВИЛИИООЮЮНВа МещОМаНа ! ж : й Ї длжлжлжжккккнкнкмкАКАКАКККККККК кт тент осюсєютетнннной їх й хї х - Ще Й як ЩЕ : 2 що Ше 7 ще 5 на КІ | ж ЩЕ ї Ж - Ж З жо ЗХ їв хх прентеететн нате весткестестсетня Все ДК ЕК о о о о ння ре Ї я ЖЕ ше АВ я МО шо Ж З І НК Ко т кв и МЕЗ ПИШИ ПИШИ х з Но : їх К-Я ППО с х Ж х МИДІИИИПИП ЛІКИ їх І КЗ КЕ я .ВВВООВООВВ ОВ ЗО зх ЖЕ Х Е г ; ї ООООВ я М ВОЗ у Її нн лини шин жк НА ше капи ШИ З

Фіг. е