UA123198C2

UA123198C2 - АНТИТІЛО, ЯКЕ ЗВ'ЯЗУЄТЬСЯ З СУБОДИНИЦЕЮ р19 ЛЮДСЬКОГО IL-23

Info

Publication number: UA123198C2
Application number: UAA201508670A
Authority: UA
Inventors: Кетрін Бротігем Бейдлер; Кэтрин Бротигем Бэйдлэр; Стюарт Уілліс Брайт; Стюарт Уиллис Брайт; Даніель Скотт Жірард; Даниель Скотт Жирард; Крістін Кей Кіклі; Кристин Кэй Кикли
Original assignee: Елі Ліллі Енд Компані; Эли Лилли Энд Компани
Priority date: 2013-03-08
Filing date: 2014-03-04
Publication date: 2021-03-03
Also published as: NL301247I1; EP2964258A4; FR23C1036I1; KR101775115B1; US9023358B2; HRP20201633T1; US20140255422A1; ES2822662T3; CA2901462A1; RS60928B1; US20150232552A1; IL272042B; BR112015019611B1; JP2016510744A; HUE051357T2; CN105307681A; KR20150113202A; PT2964258T; NL301247I2; TN2015000348A1

Abstract

Винахід стосується антитіла, яке зв'язується з субодиницею р19 людського IL-23. Також винахід стосується ізольованого полінуклеотиду, що кодує дане антитіло, вектора, рекомбінантної клітини-хазяїна, способу продукування антитіла, фармацевтичної композиції, способу лікування або запобігання аутоімунному або запальному стану та способу лікування або запобігання раку.

Description

Цей винахід стосується антитіл, які зв'язують людський інтерлейкін-23 (ІІ/-23), та їх використання.

Інтерлейкін-23 (І/-23) являє собою дисульфідно-зв'язаний гетеродимерний цитокін, що складається з субодиниць р19 і р40. Вказаний інтерлейкін є частиною родини інтерлейкіну-12 (І/-12) цитокінів. І/-12 являє собою гетеродимерний цитокін масою 70 кДа, що складається з ковалентно зв'язаних субодиниць р40 і р35. 1-12 відіграє важливу роль в розвитку захисних вроджених та адаптивних імунних реакцій і в контролі пухлин. Припускається причетність 1-12 до запальної реакції через його здатність активувати відповіді Т-хелперів 1-го типу (ТП1). Однак функціональна роль І/-12 в запальній реакції була переглянута з відкриттям спорідненого цитокіна, І--23. П/-23 складається з такої ж самої субодиниці р40, що і ІЇ/-12, але вона є ковалентно зв'язаною з субодиницею р19. Багато з реагентів, яких використовують для оцінки ролі І1--12, спрямовані на спільну для І -12/ЛІ-23 субодиницю р40, що означає, що активності, раніше приписувані ІІ -12, могли бути опосередковані через ІІ -23. Створення ІІ -23-дефіцитних мишей надало дослідникам можливість розрізняти активності 1-12 і 1-23 та ідентифікувати ІІ - 23 як головного посередника аутоіїмунної/запальної відповіді.

Функціональний рецептор І/-23 являє собою гетеродимер субодиниці І/-12КДВ1, яка є спільною з рецептором 1-12, і субодиницю ІІ -23Е. Рецептор 1-23 є конститутивно пов'язаним з янус-кіназою 2 (дакг), і переважно активує 5ТАТЗ, з меншою активацією ЗТАТА, ніж 1-12.

Рецептор І//-23 експресується на активованих Т-клітинах/Т/-клітинах пам'яті і природних клітинах-кілерах (МК). Моноцити, макрофаги і дендритні клітини також експресують рецептор І-- 23 на низькому рівні. І/-23 підтримує диференціювання і збереження наївних Т-клітин СО4-- в новій субпопуляції клітин, які називаються клітинами ТП17 та які відрізняються від класичних клітин ТИ ї Тп2. Клітини Тп17 продукують інтерлейкін-17А (ІІ -17А) та інтерлейкін-17Е (1-17).

Клітини Тп17 продукують ряд інших факторів, які, як відомо, стимулюють запальні реакції, у тому числі фактори некрозу пухлин, які, як відомо, стимулюють запальні реакції, у тому числі фактор некрозу пухлин альфа (ТМЕ-а), інтерлейкін-б (1-6), гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулювальний фактор (ЗМ-С5Е), СХСІ1 і ССІ20. МК-клітини і вроджені лімфоїдні клітини, такі як клітини, подібні до клітин-індукторів лімфоїдної тканини (Ті), експресують рецептор І-23 та гамма-подібний сирітський рецептор, залежний від ретиноєвої кислоти (КОК),

Зо і продукують 1-17 у відповідь на ІС-23. 1-18 та 1-23 також костимулюють гамма-дельта Т- клітини до індукування продукування 1І--17 без залучення Т-клітинного рецептора.

Існують суттєві докази того, що клітини, які реагують на І-23, пов'язані з аутоїмунними запальними захворюваннями і раком. Зокрема, висувають припущення, що специфічний інгібітор І--23 (тобто інгібітор, який пригнічує І--23, але не 1-12) міг би бути особливо корисним як такий, що без впливу на 1-12 пригнічує ІЇ-23 для максимізування терапевтичної дії, і в той самий час мінімізує ризик супрессії імунного захисту хазяїна.

Антитіла, які специфічно зв'язуються з субодиницею р19 І/-23, є потенційно корисними інгібіторами, дивись, наприклад, УМО 2007/024846 і УМО 2007/027714. Складністью з антитілами, розкритими в М/О 2007/024846, щонайменше, є можливість перехресної тканинної реактивності, зокрема, можливість зв'язування з тканиною сітківки, що становить собою питання безпеки. Крім того, розкриті в МО 2007/024846 антитіла щонайменше мають субоптимальні фізико-хімічні властивості, наприклад, надзвичайну гідрофобність, що призводить до агрегації, яка представляє собою значну перешкоду для продукування антитіл в промисловому масштабі. До того ж немає антитіла проти субодиниці рі1і9 1/-23, схваленого для терапевтичного використання.

Отже залишається потреба в антитілах проти ІЇ/-23. Зокрема, залишається потреба в антитілах проти ІЇ/-23, які зв'язуються з високою спорідненістю з субодиницею р19 ІІ -23, зокрема людського ІЇ-23, і не зв'язуються з субодиницею р40 спорідненого члена родини цитокінів, І--12. Більш конкретно, залишається потреба в антитілах проти ІІ -23, які зв'язуються з високою спорідненістю з субодиницею р19 І/-23 і не демонструють помітної перехресної тканинної реактивності, зокрема, перехресної реактивності з тканиною сітківки. Існує також потреба в антитілах проти І--23, які мають фармацевтично прийнятні фізико-хімічні властивості, що полегшують розроблення, виготовлення або приготування лікарського засобу.

За цим винаходом запропоноване антитіло, яке зв'язується з субодиницею р19 людського

І/-23 ї яке містить легкий ланцюг і важкий ланцюг, при цьому згаданий легкий ланцюг містить варіабельну ділянку легкого ланцюга (СУК), і згаданий важкий ланцюг містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (НСУК), причому І СМК містить амінокислотні послідовності ГСОК1,

ГСОК2 і ГСОКЗ, ії НСМУК містить амінокислотні послідовності НСОКІ, НСОК2 і НСОКЗ, де

І СОВ1 являє собою послідовність ЗЕО ІЮО МО: 4, І СОР2 являє собою послідовність 5ХЕО ІЮ МО: 60 5, ГСОР3 являє собою послідовність 5ХЕО ІЮ МО: 6, НСОКІ1 являє собою послідовність ЗЕО ІЮ

МО: 1, НСОВ2 являє собою послідовність 5ЕО ІЮ МО: 2, і НСОКЗ являє собою послідовність

ЗЕО ІЮО МО: 3.

У одному з варіантів здійснення цього винаходу антитіло містить легкий ланцюг і важкий ланцюг, де згаданий легкий ланцюг містить варіабельну ділянку легкого ланцюга (СУК), і згаданий важкий ланцюг містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (НСУК), причому амінокислотна послідовність | СУ являє собою послідовність 5ЕО ІЮ МО: 8, і амінокислотна послідовність НСУЕ. являє собою послідовність ЗЕО ІЮ МО: 7.

У ще одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло містить дві варіабельні ділянки легкого ланцюга (ІСМК) і дві варіабельні ділянки важкого ланцюга (НСМУК), причому амінокислотна послідовність кожної ГСМЕ являє собою послідовність 5ЕБЕО ІЮ МО: 8, і амінокислотна послідовність кожної НСУЕ. являє собою послідовність 5ЕО ІЮ МО: 7.

У ще одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло містить легкий ланцюг і важкий ланцюг, причому амінокислотна послідовність легкого ланцюга являє собою послідовність ХЕО

ІО МО: 10, і амінокислотна послідовність важкого ланцюга являє собою послідовність БЕО ІЮ

МО: 9.

У ще одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло містить два легкі ланцюги і дві важкі ланцюги, причому амінокислотна послідовність кожного легкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮ МО: 10, і амінокислотна послідовність кожного важкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮО МО: 9.

ІЇ-23, і яке містить легкий ланцюг і важкий ланцюг, при цьому згаданий легкий ланцюг містить варіабельну ділянку легкого ланцюга (СУК), і згаданий важкий ланцюг містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (НСМУК), причому СУК містить гіперваріабельні ділянки ЇСОК1,

ЇСОК2 та ГСОМЗ, і НСМК містить гіперваріабельні ділялнки НСОКІ, НСОК2 та НСОКЗ, і де

ЇСОКІ складається з амінокислотної послідовності 5ЕО ІЮ МО: 4, СОК2 складається з амінокислотної послідовності зЕО ІЮ МО: 5, Ї СОКЗ складається з амінокислотної послідовності

ЗЕО ІЮ МО: 6, НСОР1 складається з амінокислотної послідовності ЗЕО І МО: 1, НСОК2 складається з амінокислотної послідовності 5ЕО І МО: 2, і НСОМКЗ складається з амінокислотної послідовності 5ЕО 10 МО: 3.

Зо За цим винаходом також запропоноване антитіло, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇІ--23 і яке містить легкий ланцюг і важкий ланцюг, при цьому згаданий легкий ланцюг містить варіабельну ділянку легкого ланцюга (ЇСМК), і згаданий важкий ланцюг містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (НСМУК), причому ланцюг СУ містить амінокислотну послідовність зЕО ІЮ МО: 8, і ланцюг НСМК містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮО МО: 7.

За цим винаходом також запропоноване антитіло, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇІ--23 і яке містить легкий ланцюг і важкий ланцюг, при цьому згаданий легкий ланцюг містить амінокислотну послідовність ЗЕО ІЮ МО: 10, і згаданий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮ МО: 9.

За цим винаходом також запропоноване антитіло, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇ-23 і яке містить два легкі ланцюги і два важкі ланцюги, причому кожен легкий ланцюг містить амінокислотну послідовність ЕС ІЮ МО: 10, ії кожен важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮ МО: 9.

Амінокислотні послідовності антитіл за цим винаходом наведені нижче.

ЗЕО І МО гло 117 | 8 17117171 2 | 3 | 44 | 5 | 6

За цим винаходом також запропоноване антитіло, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇ/-23 на конформаційному епітопі в положеннях амінокислот 81-99 та 115-140

БО послідовності зЕО ІЮ МО: 15.

За цим винаходом також запропоноване антитіло, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇ/-23 на конформаційному епітопі в положеннях амінокислот 81-99 та 115-140 послідовності ЗЕО 10 МО: 15, причому згадане антитіло контактує щонайменше із амінокислотними залишками 94Р, 955, 971, 98Р, 990, 123УМ, 1305, 133Р ї 137МУ/ послідовності

ЗЕО ІЮО МО: 15.

У ще одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло є селективним щодо субодиниці р19 людського ІІ--23.

У разі зв'язування з субодиницею р19 людського ІІ--23, антитіло за цим винаходом запобігає зв'язуванню людського ІЇ-23 з субодиницею І/-23 рецептора І/-23. Отже антитіло за цим винаходом пригнічує активність людського ІІ -23 на субодиниці людського ІЇ -23 рецептора ІІ -23.

Антитіло за цим винаходом не запобігає зв'язуванню людського ІЇ-23 з субодиницею Іі - 1281 рецептора 1-23, і тому не пригнічує активності людського 1-23 на субодиниці 1 -12К81 рецептора ІІ -23.

Це антитіло не зв'язується з утворенням зв'язку, який може бути виявлений, з субодиницею р, спільною для людського ІЇ -23 і людського 1-12.

У ще одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло має нейтралізувальну активність щодо субодиниці р19 людського ІІ -23.

У ще одному варіанті здійснення цього винаходу антитіло за цим винаходом має ІСво меншу ніж або таку, що дорівнює приблизно 90 пМ. За варіантом, якому віддають перевагу, антитіло за цим винаходом має ІСвто меншу ніж або таку, що дорівнює приблизно 74 пМ. Значення ІСво визначають за допомогою іп міго дослідження на спленоцитах мишей, як описано в розділі, що має назву "Іп міго нейтралізація ІЇ-23 людини або макак-крабоїдів антитілом | в спленоцитах мишей" в Прикладі 1.

У ще одному з варіантів здійснення цього винаходу антитіло за цим винаходом є селективним, і має нейтралізувальну активність щодо субодиниці р19 людського ІІ -23.

У ще одному з варіантів здійснення цього винаходу антитіло за цим винаходом має константу рівноваги дисоціації, Ко, від приблизно 10 пМ до приблизно 30 пМ для людського ІЇ- 23. За варіантом, якому віддають перевагу, антитіло за цим винаходом має Ко приблизно 21 пМ з людським І--23. Значення Ко встановлюють за кінетикою зв'язування при температурі 372С, як описано в розділі, який має назву "Визначення афінного зв'язування за допомогою поверхневого плазмонного резонансу (ВіІАсоге) для антитіла !" в Прикладі 1. Крім того, антитіло за цим винаходом характеризується швидкістю Коп з субодиницею р19 людського 1І/-23 від приблизно 2,2х105 М"с" до приблизно 2,6х106 М"с7". За варіантом, якому віддають перевагу, антитіло за цим винаходом має швидкість Коп з субодиницею р19 людського 1-23 приблизно 2,43х106 М"с7. Антитіло за цим винаходом характеризується швидкістю Кої з субодиницею р19

Ко) людського ІЇ/-23 від приблизно 0,30х107 с" до приблизно 0,70х107 с". За варіантом, якому віддають перевагу, антитіло за цим винаходом має швидкість Ког з субодиницею р19 людського

І/-23 приблизно 0,52х107 с".

Антитіло за цим винаходом зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇ/-23 з високою спорідненістю. У цьому описі термін "висока спорідненість" означає Ко щонайменше приблизно 21 пМ. Значення Ко встановлюють за кінетикою зв'язування при температурі 372С, як описано в розділі, який має назву "Визначення афінного зв'язування за допомогою поверхневого плазмонного резонансу (ВіІАсоге) для антитіла І" в Прикладі 1.

На відміну від деяких відомих у галузі антитіл, які зв'язуються з людським ІІ -23, антитіло за цим винаходом не демонструє помітної перехресної тканинної реактивності. Зокрема, антитіло за цим винаходом не має помітного зв'язування з тканиною сітківки.

Антитіло за цим винаходом має фармацевтично прийнятні фізико-хімічні властивості, в тому числі фармацевтично прийнятну розчинність за фізіологічних і лабораторних умов, і фармацевтично прийнятну хімічну і фізичну стабільність, при цьому згадане антитіло залишається в мономерній формі, і за різних умов спостерігається дуже незначна кількість агрегатів високої молекулярної маси (ВММ), як описано в розділі, який має назву "Фізико-хімічні властивості антитіла проти І--23" в Прикладі 1.

За цим винаходом також запропоновані фармацевтичні композиції, які містять антитіло за цим винаходом і один або декілька фармацевтично прийнятних носіїв, розріджувачів або наповнювачів. Більш конкретно, фармацевтичні композиції за цим винаходом містять один або декілька додаткових терапевтичних засобів.

За цим винаходом запропонований спосіб лікування або запобігання певного(-ому) стану у пацієнта, який включає введення пацієнту, який цього потребує, ефективної кількості антитіла за цим винаходом, причому згаданий стан являє собою аутоїмунний або запальний стан, вибраний з групи, яка складається з розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту, псоріазу, запальної хвороби кишечника, анкілозуючого спондиліту, реакції ""рансплантат-проти-хазяїна", вовчака та метаболічного синдрому.

За цим винаходом запропонований спосіб лікування або запобігання певного(-ому) стану у пацієнта, який включає введення пацієнту, який цього потребує, ефективної кількості антитіла за цим винаходом, причому згаданий стан являє собою рак. 60 У одному з варіантів здійснення цього винаходу згаданим раком є меланома, рак ободової кишки, рак яєчника, рак голови і шиї, рак легенів, рак молочної залози або рак шлунка.

Цим винаходом запропоноване антитіло за цим винаходом для застосування в терапії.

Більш конкретно, цим винаходом антитіло за цим винаходом запропоноване для застосування у лікуванні або для запобігання аутоїмунного або запального стану, вибраного з групи, яка складається з розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту, псоріазу, запальної хвороби кишечника, анкілозуючого спондиліту, реакції ""трансплантат-проти-хазяїна", вовчака та метаболічного синдрому.

За цим винаходом запропоноване антитіло за цим винаходом для застосування у лікуванні або запобіганні раку.

У одному з варіантів здійснення цього винаходу згаданим раком є меланома, рак ободової кишки, рак яєчника, рак голови і шиї, рак легенів, рак молочної залози або рак шлунка.

За цим винаходом запропоноване застосування антитіла за цим винаходом у виготовленні лікарського засобу для лікування або запобігання стану, вибраного з групи, яка складається з розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту, псоріазу, запальної хвороби кишечника, анкілозуючого спондиліту, реакції "трансплантат-проти-хазяїна" вовчака та метаболічного синдрому.

За цим винаходом запропоноване застосування антитіла за цим винаходом у виготовленні лікарського засобу для лікування або запобігання раку.

Цей винахід також стосується полінуклеотидів, що кодують описане вище антитіло за цим винаходом.

За цим винаходом запропонована молекула ДНК, що містить полінуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептид легкого ланцюга, який має амінокислотну послідовність зЕО ІЮ МО: 10.

За цим винаходом запропонована молекула ДНК, що містить полінуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептид важкого ланцюга, що має амінокислотну послідовність БЕО ІЮ МО: 9.

У одному з варіантів здійснення цим винаходом запропонований полінуклеотид, що кодує антитіло за цим винаходом, причому НСМК кодується послідовністю ЗЕО ІО МО: 11 ії І! СУК кодується послідовністю 5ЕО ІЮ МО: 12.

Зо У одному з варіантів здійснення цим винаходом запропонований полінуклеотид, що кодує антитіло за цим винаходом, причому важкий ланцюг кодується послідовністю ЗЕО ІЮ МО: 13, їі легкий ланцюг кодується послідовністю 5ЗЕО ІЮ МО: 14.

Полінуклеотиди за цим винаходом можуть бути у формі РНК або у формі ДНК, причому ця

ДНК включає в себе кДНК і синтетичну ДНК. Згадана ДНК може бути дволанцюговою або одноланцюговою. Кодувальні послідовності, які кодують антитіло за цим винаходом, можуть змінюватись унаслідок надлишковості або вродженості генетичного коду.

Полінуклеотиди, які кодують антитіло за цим винаходом, можуть містити: лише кодувальну послідовність антитіла, кодувальну послідовність антитіла і додаткову кодувальну послідовність, таку як лідерна, або секреторна, послідовність, чи пропротеїнова послідовність, кодувальну послідовність антитіла і некодувальну послідовність, таку як інтрони або некодувальна послідовність 5' та/або некодувальна послідовність 3", кодувальної послідовності білка. Отже термін "полінуклеотид, що кодує антитіло" охоплює полінуклеотид, який може містити не тільки кодувальну послідовність білка, але також полінуклеотид, який містить додаткову кодувальну і/або некодувальну послідовність.

Полінуклеотиди за цим винаходом будуть експресуватись в клітині-хазяїні після функціонального приєднання згаданих послідовностей до контрольної послідовності експресії.

Вектори експресії зазвичай здатні до реплікації в організмах-хазяях або як епісоми, або як інтегральна частина хромосомної ДНК хазяїна. Зазвичай вектори експресії містять селективні маркери, наприклад, тетрациклін, неоміцин, і дигідрофолатредуктазу, для забезпечення виявлення клітин, які трансформовані необхідними послідовностями ДНК.

За цим винаходом запропонована рекомбінантна клітина-хазяїн, що містить молекулу ДНК, яка містить полінуклеотидну послідовність, що кодує поліпептид легкого ланцюга, який має амінокислотну послідовність ЗЕ ІЮО МО: 10, і молекулу ДНК, яка містить полінуклеотидну послідовність, що кодує поліпептид важкого ланцюга, який має амінокислотну послідовність

ЗЕО ІЮ МО: 9, причому ця клітина здатна експресувати антитіло, яке містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, де амінокислотна послідовність важкого ланцюга являє собою послідовність

ЗЕО ІО МО: 9, і амінокислотна послідовність легкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮ

МО: 10.

Антитіло за цим винаходом може легко продукуватись в клітинах ссавців, таких як клітини 60 СНО, М5О, НЕК293 або СО5; в бактеріальних клітинах, таких як Е. соїї, Васійи5 5МиБій5 або

Рзейидотопах Пиогезсепсе, чи в клітинах грибів або дріжджів. Клітини-хазяї культивують з використанням способів, добре відомих в цій галузі.

Вектори, які містять полінуклеотидні послідовності, що становлять інтерес (наприклад, полінуклеотиди, що кодують поліпептиди антитіл і контрольні послідовності експресії), можуть бути перенесені в клітину-хазяїна добре відомими методами, вибір яких залежить від типу клітини-хазяїна. Наприклад, трансформацію шляхом обробки хлоридом кальцію зазвичай використовують для клітин-прокаріотів, в той час як обробка фосфатом кальцію або електропорація можуть бути використані для інших клітин-хазяїв.

Можуть бути використані різні способи очищення білків, і такі способи відомі в цій галузі й описані, наприклад, у ЮОеці5спег, Меїйод5 іп Еплуптоіоду 182: 83-89 (1990) апа 5сорез, Ргоївіп

Ритпіїсацйіоп: Ргіпсірієз апа Ргасіїсе, Зга Едійоп, 5рііпдег, ММ (1994).

За цим винаходом запропонований спосіб продукування антитіла, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇ-23 і яке містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, де згаданий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІО МО: 9, і легкий ланцюг містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮ МО: 10, і згаданий спосіб включає стадії: а) культивування рекомбінантної клітини-хазяїна, як описано вище, за таких умов, що згадане антитіло експресується; і

Ю) виділення експресованого антитіла зі згаданої клітини-хазяїна.

Крім того, за цим винаходом запропонований спосіб продукування антитіла, яке зв'язується з субодиницею р1іЗУ людського ІЇ-23 і яке містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, де амінокислотна послідовність важкого ланцюгу являє собою послідовність 5ЕО ІЮ МО: 9, і амінокислотна послідовність легкого ланцюгу являє собою послідовність ЗЕО ІЮ МО: 10, і згаданий спосіб включає стадії: а) культивування рекомбінантної клітини-хазяїна, що містить першу полінуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептидну послідовність, представлену послідовністю ЗЕО ІЮО МО: 9, і другу полінуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептидну послідовність, представлену послідовністю ЗЕ ІЮО МО: 10, за таких умов, що згадані поліпептидні послідовності експресуються; і р) виділення зі згаданої клітини-хазяїна антитіла, що містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, де поліпептидна послідовність згаданого важкого ланцюга представлена послідовністю 5ЕО ІЮ

МО: 9, і поліпептидна послідовність згаданого легкого ланцюга представлена послідовністю

ЗЕО ІЮО МО: 10.

У одному з варіантів здійснення описаного вище способу перша полінуклеотидна послідовність, що кодує поліпептидну послідовність, представлену послідовністю 5ЕО ІЮО МО: 9, і друга полінуклеотидна послідовність, що кодує поліпептидну послідовність, представлену послідовністю ЗЕО ІЮО МО: 10, є частинами однієї й тієї ж самої молекули нуклеїнової кислоти.

У одному з варіантів здійснення цей винахід пропонує антитіло, продуковане за згаданим вище способом.

У іншому варіанті здійснення антитіло, продуковане за згаданим вище способом, має два важкі ланцюги і два легкі ланцюги, причому поліпептидна послідовність кожного важкого ланцюга представлена послідовністю 5ЕО ІО МО: 9, і поліпептидна послідовність кожного легкого ланцюга представлена послідовністю ЗЕО ІЮ МО: 10.

Антитіло за цим винаходом являє собою тіло типу дос, і має чотири амінокислотні ланцюги (два "важкі" ланцюги і два "легкі" ланцюги), перехресно зшиті за допомогою внутрішньо- та міжланцюгових дисульфідних зв'язків. У разі експресії в певних біологічних системах, антитіла, що мають нативні послідовності людського Ес-фрагменту, глікозилуються на Ес-фрагменті.

Антитіла можуть бути глікозильовані також в інших положеннях.

Кожен важкий ланцюг складається з М-кінцевої НСМК і константної ділянки важкого ланцюга ("НСС"). Важкі ланцюги людини, які класифікуються як гамма, мю, альфа, дельта або епсилон, визначають ізотип антитіла як дос, ІМ, ІдЧА, 90 або ІЗЕ, відповідно. Людські антитіла Ідс можуть бути додатково підрозділені на підкласи, наприклад, дес, ІдСі2, ІСз, ІДС.

Переважно антитіло за цим винаходом містить Ес-фрагмент, що походить з Ес-фрагменту людського Ідб4, оскільки він має зменшену здатність до залучення Ес-рецептор- опосередкованих запальних механізмів або активування комплементу, що призводить до зниження ефекторної функції.

За варіантом, якому віддають більшу перевагу, антитіло за цим винаходом містить Ес- фрагмент Ідб4-РАА. Ес-фрагмент Ідо4-РАА має мутацію, пов'язану із заміною серину на пролін, в положенні 223 (5223Р; послідовність 5ЕБО ІО МО: 9), мутацію, пов'язану із заміною фенілаланіну на аланін, в положенні 229 (Е229А; послідовність ЗЕ ІЮО МО: 9) і мутацію, бо пов'язану із заміною лейцину на аланін, в положенні 230 (І1230А; послідовність БЕО ІЮ МО: 9).

Мутація 5223Р являє собою шарнірну мутацію, яка запобігає утворенню напівантитіла (явище динамічного обміну напівмолекул в антитілах Ідся). Мутації Е229А і І230А додатково знижують ефекторну функцію, яка вже є низькою у згаданого ізотипу людського Ід.

Кожен ланцюг важкого типу також характеризується певною константною ділянкою з послідовністю, добре відомою в даній галузі. Константна ділянка важкого ланцюга Ідс складається з трьох доменів (СНІ, СН2 їі СНЗ).

Легкі ланцюги, які класифікуються як каппа або лямбда, є такими, що кожен з них характеризується певною константною ділянкою, як відомо в даній галузі. Кожен легкий ланцюг складається з ГСМК і константної ділянки легкого ланцюга (ЇСС"). За варіантом, якому віддають перевагу, антитіло за цим винаходом включає легкий ланцюг каппа.

Варіабельні ділянки кожної пари легкий/важкий ланцюги утворюють антигензв'язувальний центр антитіла. НСМА і І СУК можуть бути додатково підрозділені на гіперваріабельні ділянки, які називають ділянками, що обумовлюють комплементарність (СОМК"), які чергуються з ділянками, які є більш консервативними і які називають каркасними ділянками ("ЕК"). Кожна

НСМЕК і ГСМК складається з трьох СОК і чотирьох ЕЕ, розмішених від аміно-кінця до карбокси- кінця в такому порядку: ЕК!Т, СОКІ, ЕК2, СОК2, ЕКЗ, СОКЗ, ЕК4. При цьому три СОК важкого ланцюга називають "НСОКІ1, НСОК2 ї НСОКЗУ", а три СОК легкого ланцюга називають "І СОК1,

ІСОоМ2 їі 1 СОк3". СОМ містять більшість залишків, які утворюють специфічні взаємодії з антигеном. На цей час існує три системи визначення СОК для антитіл, які використовуються для трансдиференціювання послідовностей. Визначення СОК за номенклатурою Кебота (Кабаї еї а)І., "Зеднепсез ої Ргоївїп5 ої Іттипоіодісаї! Іпіегеві", Маїййопаї! Іпзійшез ої Неайй, Веїпезаа, Ма. (1991)) грунтується на варіабельності послідовностей антитіла. Визначення СОК за номенклатурою Чотья (СПпоїйіа еї аї., "Сапопіса! вігосішгез ог Ше ПНурегуагпіаріє гедіоп5 ої ітітиподіориїїпв", доцтаї ої МоїІесшціаг Віоіоду, 196, 901-917 (1987); А1!-І агіКапі еї аї!., "Зчапдага сопіоптайоп5 ог Ше сапопіса! вігисіигев5 ої іттиподіобиїййпв5", Чоштаї ої МоїІесшіаг Віоіоду, 273, 927-948 (1997)) грунтується на тривимірних структурах антитіл і топологіях петель СОК.

Визначення СОК за номенклатурою Чотья є ідентичним визначенням СОК за номенклатурою

Кебота, за винятком НСОМКІ1 ії НСОМ2. Визначення СОР. за номенклатурою Норта (Могій еї аї., "А

Мем Сіивіегіпд ої Апіїроду СОВА Іоор Сопіоптаїйопв", Уоштаї ої Моіесціаг Віоіоду, 406, 228-256

Зо (2011)) грунтується на поширенні спорідненості з утворенням кластерів з великою кількістю кристалічних структур.

Для цілей цього винаходу, для визначення СОК використовується консенсус трьох вказаних методів. У разі СОК легкого ланцюга, використовують визначення СОК за номенклатурою

Кебота і Чотья. У разі НСОКТІ, використовують гібрид визначень СОЕ. за номенклатурою Кебота і Чотья. Визначення НСОКІ за номенклатурою Кебота починається через вісім залишків після першого цистеїну важкого ланцюга і складає у довжину п'ять залишків, в той час як визначення

НОСОК за номенклатурою Чотья починається через три залишки після цистеїну і складає у довжину сім залишків. НСОК'1 антитіла за цим винаходом визначають за вихідним положенням за номенклатурою Чотья і кінцевим положенням за номенклатурою Кебота. У разі НСОКЗ2, використовують визначення СОМ за номенклатурою Кебота. У разі НСОКЗ, використовують гібрид визначень СОМ за номенклатурою Норта, Кебота і Чотья. Визначення НСОКЗ за номенклатурою Кебота включає залишки 95-102 важкого ланцюга (послідовність ФЕО ІЮ МО: 13 для антитіла за цим винаходом) і, як правило, починається через три залишки після цистеїну.

Визначення НСОКЗ за номенклатурою Чотья є таким самим, як і визначення за номенклатурою

Кебота. Визначення НСОКЗ за номенклатурою Норта включає залишки 93-102 важкого ланцюга (послідовність 5ЕО ІЮ МО: 13 для антитіла за цим винаходом) і, як правило, починається безпосередньо після залишка цистеїну. НСОКЗ антитіла за цим винаходом визначається за вихідним положенням за номенклатурою Норта і кінцевим положенням за номенклатурою

Кебота/Чотья/Норта.

У Таблиці 1 наведені як приклад визначення СОК антитіла за цим винаходом.

Таблиця 1

Визначення СОК

Антитіло за цим винаходом являє собою генно-інженерне антитіло, яке було розроблено так, щоб воно мало каркасні ділянки, шарнірні ділянки та константні ділянки людського походження, які є ідентичними або по суті ідентичними (по суті людськими), каркасним ділянкам і константним ділянкам, одержаним з геномних послідовностей людини. Повністю людськими каркасними ділянками, шарнірними ділянками і константними ділянками є послідовності людської зародкової лінії а також послідовності з природними соматичними мутаціями і послідовності з генно-інженерними мутаціями. Антитіло за цим винаходом може містити каркасні, шарнірні або константні ділянки, одержані з повністю людської каркасної, шарнірної або константної ділянки, що містить одну або декілька амінокислотних замін, делецій або додань. Крім того, антитіло за цим винаходом за варіантом, якому віддають перевагу, є по суті неімуногенним в організмі людини.

Як основа для антитіла за цим винаходом може бути використана безліч різних каркасних послідовностей людини окремо або в комбінації. За варіантом, якому віддають перевагу, каркасні ділянки антитіла за цим винаходом мають людське походження або по суті людське (людське походження щонайменше на 95 95, 97 95 або 99 95). Послідовності каркасних ділянок людського походження можна одержати з Тпе Іттиподіобиїїп Расі5роокК, Бу Магіе-Рашіе І аїтапс,

Сегага І еїтапс, Асадетіс Ргевз5 2001, ІЗВМ 012441351.

Каркасна послідовність для антитіла за цим винаходом відіграє роль "донорної" варіабельної каркасної ділянки, і може бути використана для створення додаткових антитіл з такими самими СОЖК, визначеними у цьому описі, із застосуванням методики, відомої в цій галузі. Крім того, для одержання додаткових антитіл каркасна послідовність для антитіла за цим винаходом може бути порівняна з іншими відомими людськими каркасними послідовностями.

Тому ця інформація може бути використана для "зворотної мутації" іншої вибраної гомологічної каркасної ділянки до донорного амінокислотного залишку у цих положеннях. Далі, будь-які амінокислоти, що рідко зустрічаються, можуть бути виявлені в додаткових людських каркасних ділянках, так що у відповідному положенні може бути використаний консенсусний або донорний амінокислотний залишок.

Зо Способи одержання та очищення антитіл є добре відомими в цій галузі, і можуть бути знайдені, наприклад, в Нагпом апа Гапе (1988) Апіїбодіе5. А Гарогаїгу Мапиаї, Соїй 5ргіпд

Нарбог І арогаюгу Ргезв. Соїй бргіпа Наїтбог, Мем Моїк, СНарієї5 5-8 апа 15. Наприклад, мишей можна імунізувати людським 1-23 або його фрагментами, і потім одержані антитіла можуть бути виділені, очищені, і амінокислотні послідовності можуть бути визначені із застосуванням звичайних методів, добре відомих в цій галузі. Антитіло за цим винаходом сконструйоване так, щоб містити одну або декілька людських каркасних ділянок навколо СО, одержаних з нелюдського антитіла. Людські каркасні послідовності зародкової лінії можна одержати з

ІтМипосСепетіс5 (ІМСТ) через їхній веб-сайт пир//Ітаї.сіпез.її або з Те Іттиподіобиїйп Расіб

ВоокК ру Маїгіе-Раше Іейапс апа Сегага І ейапс, Асадетіс Рге55, 2001, ІЗВМ 012441351.

Зокрема, каркасні ділянки легкого ланцюга зародкової лінії для використання в антитілі за цим винаходом включають 02.

Зокрема, каркасні ділянки важкого ланцюга зародкової лінії для використання в антитілі за цим винаходом включають МУНІ1-69.

Генно-інженерні антитіла за цим винаходом можуть бути одержані і очищені з використанням відомих методів. Наприклад, послідовності КДНК, що кодує важкий ланцюг (наприклад, амінокислотна послідовність, представлена послідовністю 5ЕО ІЮО МО: 9) ії легкий ланцюг (наприклад, амінокислотна послідовність, представлена послідовністю 5ЕО ІЮ МО: 10),

можуть бути клоновані та введені у вектор експресії на основі 5 (глутамінсинтетаза). Цим сконструйованим імуноглобуліновим вектором експресії у подальшому можуть бути стабільно трансфековані клітини СНО. Наслідком експресії антитіл ссавцями буде глікозилування зазвичай на висококонсервативних сайтах М-глікозилування на Ес-фрагменті. Стабільні клони можуть бути перевірені на експресію антитіла шляхом специфічного зв'язування з людським ЇЇ - 23. Позитивні клони можуть розмножуватись в безсироватковому культуральному середовищі для продукування антитіл в біореакторах. Середовища, у які було секретоване антитіло, можуть бути очищені за допомогою звичайних методів. Наприклад, середовище може зручно завантажуватись на колонку з протеїном А або протеїном б бЗерпагозе ЕЕ, яка має бути врівноважена сумісним буфером, наприклад, забуференим фосфатом фізіологічним розчином.

Колонку промивають для видалення неспецифічних зв'язувальних компонентів. Зв'язане антитіло елююють, наприклад, із застосуванням градієнта рН, та фракції антитіл виявляють, наприклад, за допомогою 5О5-РАСЕ (електрофорез в поліакриламідному гелі у присутності додецилсульфата натрію), а потім об'єднують. Антитіло може бути сконцентровано та/або відфільтровано за стерильних умов із застосуванням звичайних методів. Розчинний агрегат і мультимери можуть бути ефективно видалені із застосуванням звичайних методів, в тому числі шляхом гель-хроматографії за розміром молекул, гідрофобної хроматографії, іонообмінної хроматографії або хроматографії на гідроксилапатитній адсорбційній колонці. Продукт може бути негайно заморожений, наприклад, при температурі -70 "С, або ліофілізований.

Антитіла за цим винаходом є моноклональними антитілами. Термін "моноклональне антитіло" або "птАБр" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується антитіла, одержаного з однієї копії або клону, в тому числі, наприклад, будь-якого еукаріотного, прокаріотного або фагового клону, а не технології, за якою його одержують. Моноклональні антитіла можуть бути продуковані, наприклад, із застосуванням гібридомної технології, рекомбінантної технології, технології фагового дисплею, синтетичної технології, наприклад, шляхом СОК-щеплення, або комбінацій таких або інших технологій, відомих в цій галузі.

За іншим варіантом здійснення цього винаходу антитіло або нуклеїнова кислота, що кодує це антитіло, запропонованес-а) в ізольованій формі.

Антитіло за цим винаходом або фармацевтичні композиції, які містять це антитіло, можуть

Зо вводитись парентеральними шляхами (наприклад, підшкірним, внутрішньовенним, внутрішньоочеревинним, внутрішньом'язовим або трансдермальним).

Фармацевтичні композиції за цим винаходом можуть бути одержані за способами, добре відомими в цій галузі (наприклад, Кетіпдіоп: Те бсієпсе апа Ргасіїсе а/Рпагтасу, 1917 едйіоп (1995), (А. Сеппаго еї аї., Маск Рибіїхєпіпд Со.), і включати антитіло, розкрите у цьому описі, і один або декілька фармацевтично прийнятних носіїв, розріджувачів або наповнювачів.

Наприклад, антитіло за цим винаходом може бути введене до складу лікарського засобу разом з певними речовинами, такими як цитрат натрію, лимонна кислота, полісорбат 80, хлорид натрію і сахароза, і одержану композицію потім можна ліофілізувати, і зберігати при температурі 2-8 "С. Ліофілізована композиція у подальшому може бути відновлена стерильною водою для ін'єкцій перед введенням.

Термін "зв'язуються (або "зв'язується") з субодиницею р19 людського ІЇ-23" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується виявлюваної взаємодії антитіла за цим винаходом з епітопом на субодиниці р19 людського 1-23, представленій амінокислотною послідовністю ЗЕ

ІЮО МО: 15. Взаємодія між антитілом за цим винаходом і субодиницею р19 людського 1-23 визначається за кінетикою зв'язування при температурі 37 "С, як описано в розділі, який має назву "Визначення афінного зв'язування за допомогою поверхневого плазмонного резонансу (ВІіІАсоге) для антитіла І" в Прикладі 1.

Термін "епітоп" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується амінокислотних залишків, які лежать близько один до одного на поверхні білка (антигена), і взаємодіють з антитілом. Існує два основні класи епітопів: лінійні епітопи і конформаційні епітопи.

Термін "лінійний епітоп" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується безперервної первинної амінокислотної послідовності конкретної ділянки білка.

Термін "конформаційний епітоп" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується окремих ділянок амінокислотної послідовності антигена, з якими контактує антитіло за цим винаходом.

Конформаційні епітопи визначаються структурою, а також послідовністю нативного білка; ці епітопи можуть бути безперервними або переривчастими. Компоненти епітопів можуть бути розташовані на розрізнених частинах білка, які наближаються одна до іншої в структурі впорядковано укладеного нативного білка. У контексті цього винаходу, антитіло за цим винаходом зв'язується з конформаційним епітопом в межах положень амінокислот 81-99 ії 115- 60 140 послідовності 5БО ОО МО: 15, де згадане антитіло контактує щонайменше з амінокислотними залишками 94Р, 955, 971, 98Р, 990, 123УМ, 1305, 133Р ї 137МУ/ послідовності

ЗБО ІЮО МО: 15. Конформаційний епітоп, однак, не обмежується цими амінокислотними залишками і може містити додаткові амінокислотні залишки в межах положень амінокислот 81- 99 і 115-140 послідовності ХЕО ІЮО МО: 15.

Термін "не має помітного зв'язування з тканиною сітківки" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується відсутності виявлюваної взаємодії антитіла за цим винаходом з тканиною сітківки людини і макак-крабоїдів. Взаємодію між антитілом за цим винаходом і тканиною сітківки людини і макак-крабоїдів оцінюють із застосуванням імуногістохімічного аналізу, як описано в розділі, що має назву "Перехресна реактивність з тканиною сітківки: по міго імуногістохімічний аналіз" в Прикладі 1. Термін "помітно" у значенні, вживаному у цьому контексті, стосується візуальної оцінки тканини сітківки людини і макак-крабоїдів для визначення зв'язування антитіла за цим винаходом зі згаданою тканиною сітківки людини і макак-крабоїдів.

Термін "селективний" у значенні, вживаному у цьому описі відносно антитіла за цим винаходом, стосується антитіла, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІІ -23, але не зв'язується з субодиницею р4і0, спільною для людського ІЇ-23 і людського ІЇ--12.

Термін "нейтралізуюче" має відношення до терміну "нейтралізуюче антитіло" у значенні, вживаному у цьому описі, і означає пригнічування біологічної активності людського ІІ -23.

Визначенням одного або декількох показників біологічної активності ІЇ/-23 із застосуванням біоаналізу на спленоцитах мишей (дивись розділ, що має назву "Іп міго нейтралізація 1-23 людини або макак-крабоїдів антитілом | у спленоцитах мишей" в Прикладі 1) або аналізу нейтралізації людського 1-23 (дивись розділ, що має назву "Нейтралізація людського ІІ/-23: різко виражена, місцева" в Прикладі 1) можна оцінити це пригнічування біологічної активності людського 1-23.

Термін "Ко" у значенні, вживаному у цьому описі, означає константу дисоціації конкретної взаємодії антитіло-антиген. Вона обчислюється за формулою:

Кон/Коп - Ко

Термін "Коп' у значенні, вживаному у цьому описі, означає константу асоціації або питому швидкість прямої або комплексотвірної реакції, що вимірюється в одиницях: М" с.

Термін "Кот! у значенні, вживаному у цьому описі, означає константу дисоціації або питому

Зо швидкість реакції дисоціації антитіла з комплексу антитіло/антиген, що вимірюється в одиницях: с,

Термін "ІСво" у значенні, вживаному у цьому описі, означає ефективну концентрацію антитіла за цим винаходом, необхідну для нейтралізації 50 95 біологічної активності 1-23 в спленоцитах мишей у біоаналізі, описаному в розділі, що має назву "Іп міго нейтралізація 1-23 людини або макак-крабоїдів антитілом І у спленоцитах мишей" в Прикладі 1.

Термін "полінуклеотид" у значенні, вживаному у цьому описі, охоплює молекули ДНК і молекули РНК. Молекула нуклеїнової кислоти може бути одноланцюговою або дволанцюговою.

Термін "ізольований" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується білка, пептиду або нуклеїнової кислоти, що не містить або практично не містить інші різновиди макромолекул, наявних у клітинному оточенні.

Термін "практично не містить" у значенні, вживаному у цьому описі, означає що білок, пептид або нуклеїнова кислота, що становлять інтерес, містить більше 80 95 (у перерахунку на мюлі) присутніх різновидів макромолекул, за варіантом, якому віддають перевагу, більше 90 95 і, за варіантом, якому віддають більшу перевагу, більше 95 95. "Пацієнтом" є ссавець, переважно людина.

Термін "лікування" (або "лікувати") стосується уповільнення, переривання, затримку, полегшення, зупинення, зменшення або обертання напрямку розвитку або тяжкості існуючого симптому, розладу, стану або захворювання.

Термін "ефективна кількість" у значенні, вживаному у цьому описі, стосується кількості або дози антитіла за цим винаходом, яка, при одноразовому або багаторазовому введенні пацієнту, забезпечує бажаний ефект у пацієнта при лікуванні. Ефективна кількість може бути легко визначена лікарем, який встановлює діагноз, як фахівцем в цій галузі, беручи до уваги ряд факторів, таких як вид ссавця; його розмір, вік і загальний стан здоров'я; конкретне захворювання, яким уражений пацієнт; ступінь або тяжкість захворювання; реакція окремого пацієнта; конкретне введене антитіло; спосіб введення; характеристики біодоступності введеного препарату; вибрана схема приймання лікарського засобу; і використання будь-яких супутніх лікарських засобів.

ПРИКЛАД

Наведений нижче Приклад ілюструє цей винахід. Однак зрозуміло, що цей Приклад бо наведений як ілюстрація, а не обмеження, і що різні модифікації можуть бути виготовлені фахівцем в цій галузі.

Приклад 1

Продукування антитіл

Антитіло І за цим прикладом містить два важкі ланцюги і два легкі ланцюги, причому кожен важкий ланцюг має амінокислотну послідовність, представлену послідовністю 5ЕО ІЮ МО: 9, її кожен легкий ланцюг має амінокислотну послідовність, представлену послідовністю 5ЕО ІЮ МО: 10. Антитіло | може бути виготовлено і очищено як описано далі. Придатна клітина-хазяїн, така як НЕК 293 або СНО, тимчасово або стабільно трансфекується експресійною системою для секреції антитіл з використанням оптимального заздалегідь визначеного співвідношення векторів НС С, або одновекторною системою, яка кодує як важкий ланцюг (послідовність ХЕ

ІО МО: 9), так ії легкий ланцюг (послідовність БЕО ІЮ МО: 10). Просвітлене середовище, в яке було секретовано антитіло, очищають із застосуванням будь-якого з багатьох широко використовуваних методів. Наприклад, середовище може бути без утруднень завантажено на колонку з протеїном А чи с, яка була урівноважена сумісним буфером, таким як забуферений фосфатом фізіологічний розчин (рН 7,4). Колонку промивають для видалення неспецифічних зв'язувальних компонентів. Зв'язане антитіло елююють, наприклад, градієнтом рнН (таким як від 0,1 М натрій-фосфатного буферу (рН 6,8) до 0,1 М натрій-цитратного буферу (рН 2,5)). Фракції антитіла нейтралізують (наприклад, доданням 1/10-ої об'єму 1 М Трис-буферу при рН 8,0), виявляють, наприклад, із застосуванням 505-РАСЕ (електрофорез в поліакриламідному гелі у присутності додецилсульфата натрію), після чого об'єднують. Подальше очищення є факультативним, залежно від запланованого використання. Антитіло може бути сконцентроване і/або відфільтроване за стерильних умов із застосуванням звичайних способів.

Розчинний агрегат і мультимери можуть бути ефективно видалені із застосуванням звичайних методів, в тому числі шляхом гель-хроматографії за розміром молекул, гідрофобної хроматографії, іонообмінної хроматографії або хроматографії на гідроксилапатитній адсорбційній колонці. Чистота антитіла після цих хроматографічних стадій є більшою ніж 99 95.

Продукт може бути негайно заморожений, наприклад, при температурі -70 "С, або ліофілізований.

Визначення афінного зв'язування за допомогою поверхневого плазмонного резонансу

Зо (ВІАсоге)

Спорідненість антитіла (Ко) до ІЇ/-23 людини, макак-крабоїдів або кролів визначали за допомогою біосенсора ВіІАсоге 2000 і програмного забезпечення ВіДАемаїЇчайоп з моделлю масопереносу зі зв'язуванням 1:1. Іммобілізований білок (Ргоївеіп А, виробництво СаіІріоспет) з'єднують через вільні аміногрупи з карбоксильними групами на проточних кюветах 1 і2 біосенсорного чіпа СМ4 з використанням суміші М-етил-М-(диметиламінопропіл)карбодіїміду (ЕБС) ї М-гідроксисукциніміду (МН5). Моніторинг проточних кювет здійснюють при швидкості потоку 80 мкл/хв. з використанням буфера, що містить 0,01 М НЕРЕ5-буфера, рН 7,4, 150 мМ масі, 0,005 95 поверхнево-активної речовини Р20. Антитіло І іммобілізують на проточній кюветі 2, і одержують в цілому від 40 до 60 резонансних одиниць (КО). Потім в проточні кювети 1 і 2 здійснювали багаторазові цикли впорскування зростаючих концентрацій ІІ -23 (від 0,62 нМ до 30

НМ для 1І--23 людини і макак-крабоїдів, і від 30 нМ до 240 нМ для 1-23 кролів) з подальшою стадією регенерації з використанням буферу гліцин-НСЇІ (рН 1,5) між кожним циклом. Проточну кювету 1 використовують як контроль для моніторингу неспецифічного зв'язування ІІ -23, і ці дані відображають як дані проточної кювети 2 мінус дані проточної кювети 1. Кожен цикл включає стадію захоплення антитіла з подальшою ін'єкцією 1-23 з однією концентрацією з 30 хв періодом дисоціації й потім - регенерацією. Два цикли, з введенням буферу замість 1-23, служать контролем для базового віднімання та коригування на зміщення, пов'язане з дисоціацією антитіла | з поверхні білка А. Спорідненість визначається при температурі 37 "С.

Аналіз з ІЇ/-23 людини, макак-крабоїдів або кролів проводять 2 рази. Антитіло І випробують 2 рази з кожним з І--23 мишей з концентрацією 333 нМ, з 1-23 пацюків з концентрацією 200 нМ, з

І/-12 людини з концентрацією 333 нМ, з І/-27 людини з концентрацією 500 нМ або з 1-35 з концентрацією 833 НМ.

Швидкість асоціації (Кол) і швидкість дисоціації (Ко) кожного антигену оцінюють із застосуванням моделі масопереносу зі зв'язуванням 1:1. Спорідненість (Ко) обчислюють за кінетикою зв'язування відповідно до співвідношення: Ко-Кон/Коп.

Таблиця 2

Параметри зв'язування для Антитіла

Антиген Швидкість асоціації (Коп). | Швидкість дисоціації (Кок) Спорідненість (Середнє ж середнє (Середнє ж середнє (Коа) квадратичне відхилення) | квадратичне відхилення) | (Середнє х середнє (М"с7) (105) (с7) (107) квадратичне відхилення) (ПМ)

ІЇ/-12 людини Без виявлюваногої Без виявлюваногої Без виявлюваного зв'язування зв'язування зв'язування

І--23 людини 2,43 0,16 0,52 - 0,21 219,9

І--27 людини Без виявлюваногої Без виявлюваногої Без виявлюваного зв'язування зв'язування зв'язування

ІІ -35 людини Без виявлюваногої Без виявлюваногої Без виявлюваного зв'язування зв'язування зв'язування

І -23 макак-| 1,28 - 0,05 0,7 -0,11 55-64 крабоїдів

І--23 кролів 0,09 - 0,001 47,9 0,4 53,000 - 1131

І--23 мишей Без виявлюваногої Без виявлюваногої Без виявлюваного зв'язування зв'язування зв'язування

І/-23 пацюків Без виявлюваногої Без виявлюваногої Без виявлюваного зв'язування зв'язування зв'язування а Обчислюється як Ко-Кон/Коп п-2 для кожного антигена. І/-12 випробували з концентрацією 400Ох у зіставленні з концентрацією виявлюваною для ІІ/-23. ІЇ/-27 та І/-35 випробували з концентрацією 800х іставленні з концентрацією виявлюваною для 1-23. Ї/-23 мишей і пацюків випробували з концентраціями 500х і З0Ох у зіставленні з концентрацією виявлюваною для людського ІЇ-23.

При застосуванні цього методу, антитіло | спричинює залежну від концентрації реакцію зв'язування з ІІ -23 людини, макак-крабоїдів і кролів. Насичення зв'язування 1-23 досягають при концентрації 30 нМ (людина і макаки-крабоїди) і 240 нМ (кролі), із використанням 80-100 резонансних одиниць антитіла І, іммобілізованих на поверхні чіпу. За умов випробування, спорідненість зв'язування (Ко) ІЇ-23 людини, макак-крабоїдів або кролів з антитілом І дорівнює 21 пМ, 55 пМ або 53000 пМ, відповідно (Таблиця 2). За цих умов ІІ -23 мишей, 1-23 пацюків, Ї-- 12 людини, 1-27 людини або 1-35 людини з антитілом І не зв'язуються.

Іп міго пригнічування зв'язування 1І--23 з рецептором 1-23

Рекомбінантний людський ІІ -23К/Ес через вільні аміногрупи з'єднують з карбоксильними групами на проточній кюветі 2 біосенсорного чіпа СМ4 з використанням суміші М-етил-М- (диметиламінопропіл)/карбодіміду (ЕОС) і М-гідроксисукциніміду (МН5). Рекомбінантний людський ДС! Ес (виробництво КУО БЗувіетв5, Іпс.) з'єднують, використовуючи такий самий спосіб з проточною кюветою 1 того ж самого чіпу. Мишаче антитіло проти 6Х НІЗ (виробництво

К8О Зувіетв, Іпс.) з'єднують, використовуючи такий самий спосіб с проточною кюветою 4 того ж самого чіпу. Мишаче антитіло проти 6Х НІЗ використовують для попереднього захоплення людського І -128ДВІ1/Рс (виробництво КУО Зувіетв, Іпс.), який містить НіІб-мітку. Моніторинг проточних кювет здійснюють при швидкості потоку 30 мкл/хв. з використанням буфера, що містить 0,01 М НЕРЕ5, рН 7,4, 150 мМ Масі, 0,005 95 поверхнево-активної речовини Р20.

Рекомбінантний людський ІІ -23 попередньо інкубують протягом 90 хв. з або без додавання 16бх молярного надлишку антитіла І. Кожну комбінацію інжектують крізь проточні кювети 1,214 в загальному об'ємі 150 мкл з наступною стадією регенерації з використанням буферу гліцин-НСЇ (рН 1,5) між кожним випробуванням. Проточну кювету 1 використовують як контроль для моніторингу неспецифічного зв'язування 1-23 з чіпом. Для приготування нашарувань окремих сенсограм зв'язування використовують програмне забезпечення ВіАемаїчаїйоп.

За допомогою іп мійго функціональних досліджень показано, що антитіло | нейтралізує людський 1-23. Крім того, антитіло | запобігає зв'язуванню 1-23 з ІІ -23Е/Ес. Дані в Таблиці З показують: (А) І--23 зв'язується з І-2ЗВ/Ес; (В) Комплекс антитіло І/І--23 не зв'язується з І -23В/Ес; (С) 1-23 зв'язується з ІІ -12881/Ес; і (СЮ) Комплекс антитіло ІЛІ--23 зв'язується з І.-12А8Д81/Ес.

Таблиця З

Вплив антитіла І на зв'язування ІІ -23 з І -23А ш-3 | 77777 11117111111ні111171 11111111

Отже антитіло І нейтралізує ІІ -23, оскільки воно пригнічує зв'язування 1-23 з субодиницею

І -23К. Окрім того, антитіло І не пригнічує зв'язування 1-23 з субодиницею ІІ -122881.

Іп міго нейтралізація ІІ -23 людини або макак-крабоїдів антитілом І у спленоцитах мишей

Для оцінки антитіла | використовують концентрацію І/-23 людини або макак-крабоїдів, що забезпечує приблизно 50 95 від максимального продукування 1-17 (16 пМ). Залежність "доза- ефект" оцінюють при дозі антитіла І від 800000 пМ до 4,4 пМ. Антитіло І або контрольне антитіло Ідба4 об'єднують з ІЇ-23 людини або макак-крабоїдів в окремій лунці протягом 90 хв. при температурі 37 "С перед додаванням до клітин (передінкубаційна суміш).

Спленоцити мишей лінії С57ВІ /б, стимульовані ІІ -23 та ІІ -2, продукують 1-17 (Ааддагмаї, 5. еїаї.,"ІепейкКіп-23 Рготоїез а Оівіїпсі СОА Т Сеї| Асіїмайноп 5іаїе Спагасієгігед Бу те Ргодисійп ої ІпіепешйкКіп-17", дошитаї ої Віоіодіса! Спетівігу, 278 (3): 1910-1914 2003). Спленоцити мишей ресуспендують з розрахунку 5х105 МУВС (лейкоцити)/мл в аналітичному середовищі (середовище ЕРМІ 1640 з І -глутаміном, що містить 10 95 ЕВ5 (ембріональна бичача сироватка), 195 замінних амінокислот, 1 мМ пірувату натрію, 100 Од/мл пеніциліну, 100 мкг/мл стрептоміцину, 0,00035 95 2-меркаптоетанолу, 50 нг/мл людського ІІ -2), і розподіляють в об'ємі 100 мкл/лунку в культуральному 96-лунковому планшеті. Передінкубаційну суміш антитіло ІЛІі- 23 розподіляють з розрахунку 100 мкл/лунку, і інкубують при температурі 37 "С в 5 95 СО». Через сорок вісім годин культуральні супернатанти перевіряють на присутність ті/-17 із застосуванням наявного у продажу набору ЕГІЗА від компанії КО Зузіет5 (0У421) відповідно

Зо до інструкцій в наборі з використанням сдвоєних лунок на кожне розведення. ІСво визначають шляхом підгонки даних за 4-параметричною кривою.

Спленоцити мишей продукують ІЇ-17 у відповідь на І/-23 людини або макак-крабоїдів.

Антитіло | нейтралізує І/-23 людини або макак-крабоїдів. Обчислене значення ІСзхо становить 82-11 пМ для людського ІЇ--23 і 120--4 пМ для 1-23 макак-крабоїдів, п-2 для кожного (Таблиця 4). Ці результати показують, що антитіло | є здатним нейтралізувати ІЇ-23 людини або макак- крабоїдів іп міїго.

Таблиця 4

ІСво в іп міго аналізі нейтралізації ІЇ-23 людини і макак-крабоїдів

Вид | АналаМме | о Антитло/////////// | ІЮСво(пМ) оЛюдина./д//-/ ЇЇ 7/1 ЇЇ оЛюдина.7д//:/ ОЇ 277 ЇЇ 77777771!

Бо Боні ШьоійЙ відхилення) нини шиншшшш о Макакакрабоїд.ї | 3 | 1! 9 | пшпо о Макакакрабоїд.ї | 4 | 1! 2 Щщ | 30

Бій ШО Б-Р Шоіьйй відхилення)

Нейтралізація людського ІІ -23: різко виражена, місцева

Тварин (шість мишей-самиць лінії С57ВІ віком вісім тижнів від компанії даскбхоп І арх) розміщають в клітках (мінімум 72 год. після прибуття), і годують звичайно до експерименту і протягом усього терміну дослідження. Волосяний покрив на спині мишей видаляють за допомогою електричних ножиць, і через З дня миші (п-10 на групу) одержують підшкірну ін'єкцію антитіла І або контрольного антитіла ізотипу Ідса4 (0,54 мг на мишу). Протягом 2 наступних днів мишам внутрішньошкірно в одному місці на одному боці спини із застосуванням голки Мо 29 вводять людський ІЇ-23 (1 мкг в 50 мкл стерильного фізіологічного розчину). Стерильний фізіологічний розчин використовують як контрольний носій на іншому боці спини. Мишей умертвлюють через 24 год. після останньої ін'єкції людського ІІ--23, і зразки шкіри видаляють і з місця впорскування 1-23, і з місця впорскування стерильного фізіологічного розчину, на відстані щонайменше 5 мм від межі волосяного покриву. Зразки шкіри заморожують безпосередньо в рідкому азоті для дослідження мРНК.

Тотальну РНК виділяють із замороженої тканини шкіри гомогенізацією в пробірках для качалки ГГ узіпу Маїгіх А (виробництво Оріодепе Іпс./Віо101 Зуєтетв5) з подальшим очищенням з використанням набору ЕМеазу Міпі Кії (виробництво Оіадеп, Іпс.). Концентрації РНК визначають за спектрофотометричним поглинанням при 260 нм. РНК зворотно транскрибують в кКДНК з використанням набору Нідп-Сарасйу СОМА Кемегзе Тгапзсгіріоп Кії (виробництво РЕ Арріїєй

Віозузіетв). Всі реакції здійснюють з потроєнням на АВІ Ргізт 7900ОНТ (виробництво РЕ Арріїеа

Віозузіетв5) для визначення відносного вмісту досліджуваних мРНК. Набори праймерів і зондів для мишачого І/-17А (Міт00439618 т1), мишачого 1-17 (Міт00521423 т1) і мишачого кератину-16 (МіпО0492979 91) одержують від компанії РЕ Арріїеєй Віозузіет»5. Вміст і 185, і

САРО (гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогеназа) як ендогенних контролей визначають для нормалізації варіабельності рівнів експресії генів. Дані експресії аналізують за допомогою методу дельта-дельта (Д-А) СІ. Окремі значення СІ обчислюють як середнє тричі повторених вимірювань. Експерименти проводять двічі. Там, де це доречно, застосовують непарний 1- критерій. Р«0,05 вважається статистично значущим.

Для вивчення того, чи здатне системне введення антитіла І нейтралізувати місцеву реакцію на людський 1-23, білок людського 1-23 вводять внутрішньошкірно мишам, призначеним для дослідження негативних наслідків піддавання шкіри дії І/-23. Шкіра мишей дикого типу, яку щоденно обробляли фізіологічним розчином, не показала виявлюваних рівнів мишачого ІІ -17А або мишачого 1-17.

Однак ін'єкція людського 1-23 індукує експресію МРНК мишачого 1--17А і мишачого 1(/-17Е (Таблиця 5). Обробка антитілом І, але не ізотиповим контрольним антитілом, нейтралізувала індуковану людським 1-23 експресію мРНК 1ІС-17А і 11-17.

Таблиця 5. Іп мімо нейтралізація індукованої людським 1-23 експресії мРНК мишачого 1І-17А і мишачого 1-17

Значення Сі

Забуферений фосфатом І -23 фізіологічний розчин

Крім того, ін'єкція людського 1-23 індукує потовщення епідермісу, пов'язане з підвищеною експресією кератину-16, цитокератину, пов'язаного з проліферацією. Індукція кератину-16 суттєво пригнічується введенням антитіла І (кратна індукція мишачого кератину-16 становить 5,21--2,72 для ізотипового контрольного антитіла у зіставленні з 1,23--0,72 для антитіла І: р И'- 0,0003).

Ці результати разом показують, що під час іп мімо дослідження різко вираженої місцевої реакції антитіло І ефективно пригнічує індуковане людським 1-23 продукування мРНК мишачого

І--17А, 1 -17Е і кератину-16.

Перехресна реактивність з тканиною сітківки: Іп міїго імуногістохімічний аналіз

Зрізи свіжхозамороженої тканини сітківки людини і макак-крабоїдів (5-7 мкм завтовшки) нарізають із застосуванням кріостату. Зрізи фіксують в ацетоні протягом приблизно 10 хв. при кімнатній температурі, дозволяють сохнути протягом ночі при кімнатній температурі, і зберігають при температурі приблизно -80 "С до використання. Потім фіксовані ацетоном предметні стекла виймають з холодильної камери, і дозволяють висохнути протягом ночі при кімнатній температурі. Наступні стадії виконують при кімнатній температурі. Ці предметні стекла інкубують в їІхМогрпозаме"м протягом приблизно 15 хв. для збереження морфології. Предметні стекла промивають протягом 10 хв. у їхРВ5, після чого інкубують в 0,3 95 Н2Ог в їхРВ5 при кімнатній температурі протягом приблизно 20 хв. для гасіння активності ендогенної пероксидази. Після інкубації предметні стекла промивають двічі протягом 5 хв в їхРВ5.

Ендогенний біотин блокують шляхом подальшої інкубації (кожна стадія тривалістю приблизно 15 хв.) в розчинах авідину і біотину. Після інкубації в біотині зрізи тканин блокують в розчині блокувального антитіла протягом 30 хв. Антитіло І або контрольний людський ІдС« наносять на зрізи в оптимальних концентраціях (2,5 мкг/мл або 5 мкг/мл) або в концентрації, яка у п'ять разів перевищує оптимальну концентрацію (25 мкг/мл), і інкубують протягом 1 год. при кімнатній температурі. Після цього предметні скла промивають, і інкубують з біотинільованим мишачим антитілом проти людського доза (2,5 мкг/мл) протягом 30 хв. Зв'язані комплекси першого/другого антитіл виявляють за допомогою кон'югату стрептавідину-біотину-(пероксидази хрону та діамінобензидинового хромогенного субстрату.

Клітини СНО, трансфековані людським 1-23, використовують як позитивний контрольний зразок у всіх експериментах. Батьківські клітини СНО (не трансфековані) використовують як негативний контрольний зразок, і не забарвлюють. Зв'язування не спостерігається в послідовних зрізах, забарвлених ізотиповим контрольним антитілом (людський Ідсва). Антитіло не має помітного зв'язування з тканиною сітківки.

Картування епітопів для антитіла І: аланінове сканування

Передумови картування епітопів із застосуванням антигену, що проявляється у дріжджах

Дослідження з картування епітопів проводять для визначення конкретних амінокислот в субодиниці р19 людського ІЇ-23 (послідовність 5ЕСО ІЮ МО: 15), які необхідні для зв'язування антитіла І. Картування епітопів антитіла | завершують аланіновим скануванням в поєднанні з дріжджовою дисплейною платформою.

Доступні положення амінокислот субодиниці р1!9 людського 1-23 ідентифікують шляхом аналізу за допомогою РУМОЇ| (вільна система молекулярної візуалізації). Доступні або частково

Зо доступні позиції субодиниці р19 ІЇ-23 наведені в Таблиці 6. Ті позиції, які були визначені як недоступні, до цього дослідження не включені, тобто мутації піддають лише ті позиції амінокислот субодиниці рі!9 людського ІЇ-23, які є доступними або частково доступними.

Відповідно, досліджуються не всі позиції.

Незважаючи на те, що картування епітопів виконується тільки на субодиниці р19 1-23 (картування епітопів на субодиниці р40 ІЇ-23 не виконують, оскільки антитіло | з субодиницею р40 не зв'язується з утворенням звязку, який може бути виявлений), в дріжджовій дисплейній платформі мають бути коекспресованими як субодиниця р19, так і субодиниця р40 людського

І. -23.

Конструюють одиночні аланінові мутанти субодиниці р19 людського І--23, що проявляються у дріжджах, та визначають зв'язування антитіла для ідентифікування епітопу. Визначенням спорідненості мутантів антитіла у зіставленні з антигеном дикого типу, який проявляється у дріжджах, надає можливість визначити енергетичний внесок бічного ланцюгу амінокислоти у зв'язування антитіла.

Конструювання бібліотеки мутантів

Ген р40 клонують в розчинній експресійній плазміді, руку, яка має урациловий селекційний маркер. Ген субодиниці р19 клонують в дріжджовій дисплейній плазміді, РЕМОЗ, яка містить триптофановий селекційний маркер і М5-мітку на М-кінці і якірний білок СРОІ 2 на С-кінці, що дозволяє проявляти Її на поверхні дріжджів за наявності триптофанового селективного маркера.

Сайтами рестрикції, використовуваними для клонування, є Хпої і Ватні в плазміді рУКУ, і АмтЇ та Хтаї в плазміді РЕМОЗ, відповідно.

Аланінові мутації вводять в кожному доступному положенні і випробують на подвійне позитивне забарвлення антитілом У? і антитілом І. Панелі аланінових мутантів р19 конструюють в плазміді РЕМОЗ із застосуванням сайт-спрямованого мутагенезу (мутагенез за методом

Кункеля). Стисло, 55ДНК вектору РЕМОЗ, що містить урацил, продукується після трансформації в С0)236 (виробництво Мем Епдіапа Віоїаб5). Одиночну колонію трансформанта вирощують протягом ночі, 55ДНК "рятують" після інфікування фагом-помічником М1З3КО7 (виробництво Мем/

Еподіапа Віоїар5), і очищають із використанням набору ОІіАргер 5ріп М13. Олігонуклеотиди, що кодують аланінові мутанти, відпалюють при молярному відношенні 20:1 до урацилової матриці денатурацією при температурі 85 "С протягом 5 хв., лінійною зміною температури до рівня 55 С бо протягом 1 год., витримуванням при температурі 55 "С протягом 5 хв., і потім охолодженням на льоді. Потім синтез другого ланцюгу завершують із використанням полімерази ТА, лігази ТА і амтрР5 (дезоксинуклеозид-5'-трифосфат) (виробництво Іпмігодеп). Реакційну суміш шляхом електропорації вводять в Тор10 Е. соїї (виробництво Іпмігодеп), окремі колонії збирають, 45ДНК одержують за допомогою набору ОІАргер тіпіргер КИ (виробництво Оіадеп), і мутації підтверджують шляхом секвенування. Після цього мутанти р19 котрансформують в дріжджах лінії В8У5464 (АТСС (Американська колекція типових культур)) плазмідою р40 руку, і вирощують в мінімальному живильному середовищі повного складу без триптофану і урацилу.

Селекція бібліотеки мутованих антигенів на втрату зв'язування антигену

Для того, щоб ідентифікувати епітоп антитіла, бібліотеку антигенів-мутантів піддають відбору на втрату зв'язування антитіла із застосуванням проточної цитометрії. Клітини дріжджів забарвлюють двома антитілами, одне з яких картують, а інше ні. Антигени-мутанти, що проявляються у дріжджах, відбирають за втратою зв'язування з першим антитілом, але збереженням зв'язування з другим антитілом. Збереження зв'язування другого антитіла гарантує, що мутанти вибираються на основі мутацій в епітопі, і це не є вибором розгорнутих чи погано проявлених мутантів.

Для цього дослідження, першим антитілом (тобто антитілом, епітоп якого картується) є антитіло І, а друге антитіло являє собою антитіло проти М5. Для початку, дріжджі забарвлюють антитілом проти М5 (виробництво Іпмігодеп) і антитілом І, та потім другим козячим антитілом проти мишачого ІдОга (виробництво Іпмігодеп, АІеха Рішог? 647) для виявлення антитіла проти

МУ5 (експресія/проявлення) та козячим антитілом проти людського каппа КРЕ (базальний шар пігментованого епітелію сітківки) (виробництво Зоційет Віоїесп) для виявлення антитіла І.

Дріжджі аналізують за допомогою проточної цитометрії на Весіоп ОісКіпзоп ГЗК ІІ, де 50000 подій збирають на основі стробіювання клітин світлорозсіюванням, та забарвлювання

М5/АІехаба47 і антитілом І/РЕ (фітоеритрин К). Аналіз даних щодо зв'язування кожного з антитіла

І ї антитіла проти М5 проводять з використанням програмного забезпечення ЕАС5ОЇма Мб6.1.2, яке обчислює відсоток подвійно забарвлених дріжджових клітин.

Результати

Завдяки проявленому розділенню білка, у найкращому разі 50 95 дріжджів будуть проявляти субодиницю р1і9 1/-23. Виявлення подвійно позитивних клітин дріжджів показує, що досліджуване положення амінокислоти не є пов'язаним зі зв'язуванням антитіла | з 1-23.

Виявлення лише забарвлення М5 демонструє, що білок експресується і проявляється на поверхні дріжджів і що досліджуване положення амінокислоти є важливим для зв'язування антитіла І. Встановлено, що ті залишки, які демонструють » 5095 зниження подвійного позитивного забарвлення в порівнянні з сусідніми залишками, є важливими для зв'язування. Ці залишки виділені в Таблиці 7. Деякі положення демонструють відсутність зв'язування як з М5, так і з антитілом І, що дозволяє зробити припущення про те, що амінокислотний залишок може бути необхідним для конформації білка. Систематичне дослідження кожного доступного або частково доступного положення амінокислоти в субодиниці р19 1-23 (послідовність ЗЕО ІЮ МО: 15) показує, що положення 94Р, 955, 971, 98Р, 990, 123МУ, 1305, 133Р їі 137УУ є важливими для зв'язування антитіла І з людським 1-23 на основі зменшеної кількості подвійного позитивного забарвлювання для зв'язування У? і антитіла І (Таблиця 7).

Картування епітопів також виконують з використанням заміни водень-дейтерій. Результати картування епітопів з використанням цієї заміни водень-дейтерій показують, що епітоп антитіла

І є конформаційним епітопом в межах залишків 81-99 ії 115-140 людського 1-23 (послідовність

ЗЕО ІЮО МО: 15).

Таблиця 6

Доступна або частково доступна амінокислотна послідовність зрілої субодиниці р19 людського ІІ -23 полон 11121151 5151;718187 одною || А У Р оо 81 8

Доступна/Частково х х х х х х х х х

ДОСТУПНА тт тт тет тт тт тт тт тт

ЕЯННЯЕ 4 4 в ще я у п ще о що п

Доступна/Частково х х х х х х х

ДОСТУПНА тт ет тт тт тт тт тт Кт тт тт пр 000 що в д пд о о п о о ше

Доступна/Частково х х х х х доступна о що що д що І о шк що в шт

Доступна/Частково х х х х х х х х х х

ОСТ тт Кут тт тт тт тт тт тт

Я ЕД р - шо нд Що до що

Доступна/Частково х х х х х х х х х вові: пн М Я М ПНЯ ПН Пн ПО Пн НОЯ НО п ще в в шо в Я що що 5 ВОМ оАміномслта,ї |н/'1,109|с0186|0|81с|о0|й

Доступна/Частково х х х х х

ДОСТУПНА тт тт тет тт тт тт тт тт оПоложння || 62| 69 | 65|66| 67 6|6

САмоссюта 061: в/в н|5 ос

Доступна/Частково х х х х х х х -ДОСТУПНа тт тт ет ет тттттттф тт тет тт пт тт тт тв піші й ее Я в те те Во

Доступна/Частково х х х х х доступна о що що В шо що а щ щ ВО

Продовження таблиці 6

Доступна/Частково х х х х х х

ДОСТУПНА тт ет тт тт тт тт тт Кт тт тт

Анною 17116 ЕЕ 8 8,111 |8

Доступна/Частково х х х х х х х х х х

ОСТ тт Кут тт тт тт тт тт тт

САмноєсюта ||| о с нів

Доступна/Частково х х х х х х -ДОСТУПНА тт тт ет тт тет тт тт тт

Анною 6 г 8 0 |: 10118

Доступна/Частково х х х х х х доступна п п в Б ше що в п в в шо

Доступна/Частково х х х х х х х х х

ДОСТУПНА тт тт тет тт тт тт тт тт

ЕЯННЯЕ 4 4 в ще Ще у ще с, ще що т шо

Доступна/Частково х х х х х х х х х х -ДОСТУПНа тт тт ет ет тттттттф тт тет тт пт тт тт тв в Я Що Яд Я щу ло Я Я оАміноислоаїд/ | 12 ЕК

Доступна/Частково х х х х х х

ДОСТУПНА тт ет тт тт тт тт тт Кт тт тт пр 000 ши ши 5 ше щ п ши шо І шо

Доступна/Частково х х х х

ОСТ тт Кут тт тт тт тт тт тт о о п п шо що що що в ше

Доступна/Частково х х х х х х х х х х доступна

Таблиця 7

Дані картування епітопів для антитіла І оо подвійного позитивного забарвлення (М5 та антитіло І) ши нн нн шнннннн

Фізико-хімічні властивості антитіла проти 1-23

Антитіло І має фармацевтично прийнятну розчинність, хімічну стабільність і фізичну стабільність.

А. Розчинність

Достатньо висока розчинність є бажаною для забезпечення зручного дозування. Наприклад, доза 1 мг/кг, введена шляхом 1,0 мл ін'єкції 100 кг пацієнту, буде потребувати розчинності, яка становить 100 мг/мл. Крім того, бажаним також є зберігання незмінним антитіла в мономерному стані без агрегації високомолекулярних (НМУМ) сполук при високій концентрації.

Антитіло І приготовляють з концентрацією приблизно 1 мг/мл у фізіологічному буфері (РВ5, рН 7,4) і за двох умов виготовлення лікарського засобу (10 мМ цитрату, рН 6, плюс-мінус 150

ММ масі). Антитіло центрифугують при 2000х С через 30 кДа фільтр Атісоп ОКга (виробництво

МіПіроге, ОЕС803204) для концентрування антитіла при одночасному збереженні тих же самих буферних умов. Центрифугування продовжується до досягнення межі розчинності або до досягнення мінімального об'єму, який пристрій здатний вміщувати. За всіх трьох умов досягається розчинність, більша ніж 100 мг/мл.

Гель-хроматографію за розміром молекул (ЕС) застосовують для оцінки того, чи відбулось збільшення вмісту високомолекулярного (НМУМ) полімеру після концентрування композицій на основі вказаного антитіла до концентрації більше ніж 100 мг/мл. Вихідний розчин антитіла і концентрований розчин антитіла вводять в колонку ТЗКЗ3000 ЗМУХІ (виробництво ТОБОН

Віозсіепсе) з використанням рухомої фази, що складається з 12 мМ фосфату, 500 мм масі, рн 7,4. За будь-яких випробуваних умов виготовлення композиції значного підвищення вмісту розчинного полімеру не спостерігається (50,6 95 високомолекулярного полімеру за результатами 5ЕС).

В. Хімічна стабільність

Антитіло І вводять у композицію з концентрацією 1 мг/мл у 10 мМ буфері (10 мм цитрату для рНА, 5,6 і 7; 10 мМ Трис-буферу для рН 8), і інкубують протягом 4 тижнів при температурі 4 "С, 25 "С або 40 "С. Моніторинг хімічної стабільності здійснюють із застосуванням ЗЕС (дивись спосіб, наведений вище), катіонообмінної хроматографії ІСЕХ; Оіопех, із використанням градієнта між буфером А (20 мМ фосфату натрію, рН 5,8, 0,36 95 СНАРЗ) і буфером В (20 мМ фосфату натрію, рН 5,8, 0,3695 СНАР5, 200 мМ хлориду натрію)), СЕ-505 (капілярний електрофорез у присутності додецилсульфату натрію) (біоаналізатор Адіїепі з білковим чіпом 230 за відновлювальних умов) і визначення І С-М5 (рідинна хроматографія/мас-спектрометрія) характеристик ферментативно розщепленого матеріалу.

Антитіло І є стабільним щодо утворення полімеру (5ЕС) у межах рнН 5-8 навіть після 4 тижнів при температурі 40 "С. При рн 4 значна кількість полімеру спостерігається при температурі 40 "Сб, але не при температурі 25 "С (4 тижні). Очікуваний гідроліз пептидних зв'язків або скорочення є очевидним при рН 4 (40 С) за даними СЕ-505. Рівень деградації при рН 4,0 є типовим для антитіл дб. При значеннях рН більших ніж 4 (рН 5-8) рівні деградації є низькими, та однаково з перебігом часу не змінюються і отже, швидше за все, являють собою фонові завади.

Ця гіпотеза узгоджується з ЇЇ С-М5 аналізом, який не виявляє скорочення при рН б, і у той самий час визначає типовий рівень скорочення антитіла при рН 4. Моніторинг змін заряджених варіантів здійснюється із застосуванням СЕХ. Вихідний матеріал має три значних основних піки, які зводять до мінімального рівня роздільну здатність цього аналізу. Загалом, зразки, піддані стресу температурою 25 2С і 40 С, є більшими ніж контроль при 4 2С, але рівні зі збільшенням

Зо часу інкубації не зростають (фактично, в багатьох випадках знижуються). У відсотках зміна при рН 6,0 (4 тижні при температурі 25 "С мінус контроль при температурі 4 2С) становить 2,5 9. І б-

М5 аналіз вказує на те, що більшість змін знаходиться за межами СОК і на рівні, типовому для інших антитіл Ід. Три ідентифіковані сайти деградації СОК змінилося менше ніж на 1 95 (рн 6; 4 тижні при температурі 25 "С мінус контроль при 4 "С). Відсутність сайтів деградації в межах

СОР5 також узгоджується з незначною зміною спорідненості (ВІАСоге) або стехіометрії після чотирьох тижнів інкубації при 40 "С при рН 4, 6 або 8.

С. Фізична стабільність ї) Стабільність при заморожуванні-відтаюванні

Антитіло І вводять у композицію за таких умов: а) 1 мг/мл у 10 мМ цитраті, рН 6,0;

Б) 1 мг/мл у 10 мМ цитраті, рН 6,0, 0,02 95 Твін-80; с) 1 мг/мл або 50 мг/мл в 10 мМ цитраті, рН 6,0, 150 мм Масі; і

Я) 1 мг/мл або 50 мг/мл в 10 мМ цитраті, рН 6,0, 150 мМ масі, 0,02 95 Твін-80.

Ці композиції поміщають в контейнер для заморожування, відрегульований на 1 еС/хв. (виробництво МаЇдепе, 5100-0001), і заморожують в морозильній камері при температурі -80 26 протягом щонайменше восьми годин, після чого виймають, і відтаюють при кімнатній температурі протягом щонайменше восьми годин. Цей цикл заморожування/відтаювання повторюють до трьох разів. Зразки видаляють після одного і трьох циклів заморожування/відтаювання, і аналізують на вміст високомолекулярного полімеру із застосуванням 5ЕС (дивись метод 5ЕС, описаний в наведеній вище частині А) і на утворення нерозчинних частинок за допомогою лічильника частинок в рідині НІАС (виробництво Расійс

Зсіепіййс з пристроєм малого об'єму). Після трьох циклів заморожування/відтаювання за будь- яких умов випробування значного збільшення утворення високомолекулярного полімеру не спостерігається. Для композиції з концентрацією 1 мг/мл, значне збільшення кількості частинок в рідині (лічильник частинок в рідині НІАС) спостерігається лише в композиціях, які не містять

Твін-80. При концентрації 50 мг/мл кількість частинок була такою ж, як і у інших антитіл Їдса з хорошими характеристиками, причому кількість частинок (210 мкм) становила приблизно 1500 імпульсів/мл без Твін-80 і зменшувалась до приблизно 280 з Ту"'ееп-80. і) Утримання в статичному стані при високій концентрації бо Антитіло являє собою композицію з концентрацією 50 мг/мл за таких умов:

а) 10 мМ цитрату, рН 6,0, 150 мМ Масі; і

Б) 10 мм цитрату, рН 6,0, 150 мМ масі, 0,02 Фо Твін-80.

Ці композиції утримуються в статичному стані впродовж 4 тижнів при 4 С їі 25 "С. Зміна кількості частинок в рідині (лічильник частинок в рідині НІАС, виробництво Расіїйс Зсіепійіс, модель 9703, з пристроєм малого об'єму) визначають через 4 тижні при температурі 25 26.

Кількість частинок (10 мкм) за лічильником частинок в рідині НІАС для композицій, що містять Твін, у середньому становила 290 імпульсів/мл (270 та 310), і була дещо більшою, 804 імпульси/мл (728 та 880), для композицій без Твін. Ці результати є типовими для інших антитіл

Ідс14, які демонструють хорошу фізичну стабільність. Ці дві композиції також зберігались в скляних пробірках, замість стандартних пластикових еппендорфівських пробірок. Кількість частинок у зразках, що зберігались у склі, є у 4-8 разів меншою (в середньому 35 імпульсів/мл і 191 імпульс/мл для композицій з Твін і без Твін, відповідно).

Лістинг послідовностей

СОК важкого ланцюгу

ЗЕОЮО МО: 1 СУКЕТАУУМН

ЗЕОЮ МО: 2 МУЯРУМОСТМУМЕКЕКИ

ЗЕОІЮО МО: З АВММУОТаИї.

СОК легкого ланцюгу

ЗЕОІЮ МО: 4 КАБЗОНІЇ КРІТ

ЗЕОІЮО МО: 5 САТ5І ЕТ

ЗЕОІЮ МО: 6 ОМУМУЗТРЕТ

Варіабельні ділянки важкого ланцюга

ЗЕО ІЮО МО: 7 (Антитіло І)

ОМОЇ МОБСАЕУККРИЗЗУКУЗСКАЗИУКЕТВУУМНУУВОАРИаСаї ЕУМИаміМР. иМОаТтмМимМЕ

КЕКавВмМтТІТАОКЗТЗТАММЕЇ 551 В5ЕОТАУУМСАВМУУ Ота маОоаттУТУ5о

Варіабельні ділянки легкого ланцюга

ЗЕО ІЮ МО: 8 (Антитіло І)

РІОМТО5РБОБІ БАБМОаОВМТІТ СКАЗОНІ КЕ МООКРОКАРКО ІМСАТОІ ЕТаУМРЗАЕЗИаБО

ЗатТОР ТІ ТІ ОРЕОРАТУУСОМУМУЗТРЕТРаСВаТтТКМЕїК

Повноскладовий важкий ланцюг

ЗЕО ІЮ МО: 9 (Антитіло І)

ОМОІГ МОБСАЕУККРОЗЗУКУЗСКАВИахукКЕТАУУМНУУВОАРОССІ ЕУМаміІМР УМОаТтМММЕ

КЕКавВмМтТІТАОКЗТЗТАММЕЇ 551 В5ЕОТАМУМСАВМУУ Ота м МмаоОост ТУТУ55АЗТКОаРБЗМУЕРІ АРС

ЗАЗТЗЕЗТААЇ аСІ УКОМЕРЕРУТУБУМЗИАІ ТЗаМНТЕРАМІ О550І М5І 55 УРОКУ

СМУМОНКРУЬМТКУОКАМЕЗКУОРРСОРРСОРАРЕААДСИРБЗУРІ ЕРРКРКОТІ МІЗАТРЕМУТСУУММОУБОЕЄ

ОРЕМОЕМУМУрамМЕУМНМАКТКРАЕЄОЄМЗТУВУММІ ТМ НОБУУЛІ МЕКЕУКОСКМУЗМКИї РЗБІЕКТІ

ЗКАКОИОРВЕРОМУТІ РРЗОБЄЕМТКМОМ5І ТС УКЕЕМРЗОІАМЕМ ЕЗБМСОРЕММУКТТРРМІ О50С

ЗЕ МА ТМОКЗАУМОБ,аММЕЗСЗУМНЕАЇІ НМНУТОКБІ 51 51 с

Повноскладовий легкий ланцюг

ЗЕО ІЮ МО: 10 (Антитіло І)

РІОМТО5РБОБІ БАБМООВМТІТ СКАЗОНІ КЕ МООКРИаКАРКИ ІМОСАТОІ ЕТаУРЗАЕЗаБОа

ЗатОг ТІ ТІЗ5І ОРЕОРЕАТУУСОМУМУЗТРЕТРаСОИТКУЕІКАТМААРБЗМУРІЕРРБЗОЕОЇ КЗатАБУМСО

ГЕММЕМРАЕАКМОУМУКМОМАЇ О5аМЗОЕЗМТЕООЗКОЗТУБІ 55ТІ ТІ ЗКАОМЕКНКУМАСЕУТНОСЯ

І 55РУТКЗЕМАИаЕС

Нуклеотидні послідовності

Варіабельна ділянка важкого ланцюгу

ЗЕО ІЮ МО: 11 (Антитіло І)

САсатасластастасаатстасаастадаатаАдаАдласставатостосатадАдаатст сСстТасСсААсастстасАТАТАААТТСАСТОСТТАТаТтТАТаАСАСТОСОЯСЯ ТаССАСАСасСоСТацА

САдасаеаста,ада,атТавАтТаваАТАТАТТААТОСТТАСААТаАТааТАСТААСТАСААТОАСААИТТ

САДАдсасАаАаТСАСаАТТАССасСсацпАСАААТОСАССАаСАСАаССТАСАТОСАа,аСсТаласСАс

ЄСстТаАаАТСтТаАдапАСАСссасСататАТТАСТатасСсаАпАААСтТассАСАСсАвса7ассттасоося

ССААпасСАССАСТатСАСАС,ТСТОСТСА.

Нуклеотидні послідовності

Варіабельні ділянки легкого ланцюгу

ЗЕО ІЮ МО: 12 (Антитіло І) вАСАТССАСАТаАСССАаТСТоСАТОСТОССТОТСстТасСсАТСТОатТАасаАпАСАСпАаТСАССАТ

СсСАСТттТасСсААдсаасСААатТаАССАСАТТСТСАААТТТТТААСТТаСТАТСА,САСАААССАсСацпсАААС

ССССТААССТОСТаАТСТАТОСТаСААСсСАаТтттТапАААСсСТОСааТОоССАТСААСаИаТттСАатТас (510) садатапАтотТапйаАСАСвАТТТСАСТОТСАССАТтТСАасСАатстТасСсААССтТаААСаАТТТТаСААСТТ

АСТАСТаТтТСАААТатТАТТаСАСТАСТОССОЯТТсАСсСОТтТосвАа,аСаасасаАССАА,аТасАААТАДА

А

Нуклеотидна послідовність

Повноскладовий важкий ланцюг

ЗЕО ІЮО МО: 13 (Антитіло І) сасатасластаатасастотасвссаастаАватаААдсАА,асставатстсастТаААсаТтст

ССстТасСсААсастСстасАТАТАААТТСАСТОСОТТАТаТтТАТаАСАСТОСОЯЯ ТаССАСАСассоСтааА

ЄСстТаАаАТСтТаАдапАСАСссасСататАТТАСТатасСсаАпАААСстТассАСАСсАавса,ассттацвась

ССААпасСсАССАСТаТтСАСАСТСТоСТСАаССТоСАССААССЯасСсСАТоСсСаТоттоССастАассо состастоСАа,СаАаСАССТоСаАаАаСАСА,ассасЄєєтьвастасстааТСААасАСТАСТТО

СсоСаААсСсса,атаадссататса7атавААСстТАсасассстаАссАаа,асавасаТасСАСАССТТОоСССО еста|атссСтТАСсАатоСсТСАааАСТСТАСТОССТоАа,аСсА,аССсатаа,атаасСсатассстоСАасСАаст тасваСАСпААпАССтТАСАССТасСААСатТАпАТСАСААаСССАаСААСАССАА,а ТапАСААСцІАС даттадатоСАААТАТОИСТоССССАТасССАСсССТаСССАаСАсСстТадасасСсаоссвсавсаспАСс

АТСАИатсТтТоСТаТаттсСССССААДААСССААацпСАСАСТСОТСАТаОАТСТОССОСвАСооСтТаАааТСА саеатасатастаатавАСбатадаССАааААаАссСсСаАд,аТСАатТТСААСстТаатТАСса ТацпсАТОа ссатасАасаТасСАТААТаССААаАСАдАдасСасава,савАда,асАаСАсСТ т СААСАаСАСатАССата тастодасатоСстоАсСсатоСтасСсАСсСАаСаАСсТИКСТаААСа,ааСААласАсТАСААаТтасСсААсас

ТСТоСААСААДАСаИТссосатССТоСАТССАСААААССАТСТССААДАаССАААл,аааСАаСссьєо дадасСАСАаататАСАСССтТаТасссССАТоССА,СаАдапАпАтТаАССААаААССАсСаТтСАасСстТ сАссТасСстТастТСАААЧвастСсТАССсССАасСсаАСАТСсСаССсСсосТасвсАа,атааспААдасСААТтацвасСА асбапАпйААСААСТАСААаАССАСсасстссатаставАСТОоСаАСаастост СТ ОСтТСтТАС дасАпдасСстТААсСсатапАСААаАаСАасата,сбА,ссАсаааААта|атсСсТСАТастоСатаАТОа

САТОАСОИСТСтТасСАСААССАСТАСАСАСАСААСсСАаСсСстТотоССстатстта7асват

Нуклеотидна послідовність

Повноскладовий легкий ланцюг

ЗЕО ІЮ МО: 14 (Антитіло І)

Зо вАСАТССАСАТаАСССАаТСТоСАТОСТОССТОТСстТасСсАТСТОатТАасаАпАСАСпАаТСАССАТ

ССССТААССТОСТаАТСТАТОаОСТаСААСсСАаТттТапАААСсСТОСааТоССАТСААСОТттоАИаТас садатапАтота,ааАСАСвАТТТСАСТОТСАССАТтТСсАаСАатстТасСААССТаААСаАТТТТаСААСТТ

АсаАдАСсТатТаастасСАССАТСТатсСТтсАТСТТоСсСсасСсСАТСТаАТтаАдаСА,аТТаАААТСТацАА стасстотатататасстТастаААТААСТТСТАТОССАСАпАаспаССАААатТАСАаатТаслАаатТ ваАТААСасСсСсСТоСААТССВСасТААСТоССА,СаАпАаТаТСАСАпАасСАапАСАаСААасАС дасСАССТАСАаСсСстоАда,аСАасСАсоСстаАдСасСстаАаСАААаСАвАСТАСИ,АСААДАСАСАААИТСТ

АсасстасаААаТСАСССАТСАССЯВОоСТОАа,аСстоассСаТСАСАААдаАасСтТТСААСАасаспАс дата

Білкові послідовності

Амінокислотна послідовність зрілої субодиниці р19 людського ІІ -23

ЗЕО ІЮ МО: 15

ВАМРОаСЗОЗРАМТОСООЇІ БОКІ СТІ АМ/У5АНРІ ЛЯНМОЇ ВЕЕСОЕЕТТМОУРНІОСЯСИаСОРОС

ГАОМБОРСГОВІНОСИЕМЕКИ СЗОІЕТСЕРБІ ЇЇ РОБРУСОЇІ НАБІ І СІ ЗОЇ ОРЕСННУ/ЕТООІРБІ

ЗРЗОРМОВИ І АЕКІАБІ ОАЕМАМААВМУБГАНОААТІ 5Р.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Антитіло, яке зв'язується з субодиницею р19 людського ІЇ-23 і яке містить легкий ланцюг і важкий ланцюг, при цьому згаданий легкий ланцюг містить варіабельну ділянку легкого ланцюга (СМ), і згаданий важкий ланцюг містить варіабельну ділянку важкого ланцюга (НСМК), причому амінокислотна послідовність ЇСМК являє собою послідовність ЗЕБЕО ІЮ МО: 8 і амінокислотна послідовність НСУК являє собою послідовність 52ЕО ІЮО МО: 7.

2. Антитіло за п. 1, яке містить дві варіабельні ділянки легкого ланцюга (І СУК) і дві варіабельні ділянки важкого ланцюга (НСМУК), причому амінокислотна послідовність кожної СУК являє собою послідовність ЗЕО ІЮО МО: 8 і амінокислотна послідовність кожної НСУЕ являє собою послідовність ЗЕО ІЮ МО: 7.

3. Антитіло за п. 1, яке відрізняється тим, що амінокислотна послідовність легкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮ МО: 10 і амінокислотна послідовність важкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮО МО: 9.

4. Антитіло за п. 3, яке містить два легкі ланцюги і два важкі ланцюги, причому амінокислотна послідовність кожного легкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕБЕО ІЮ МО: 10 і амінокислотна послідовність кожного важкого ланцюга являє собою послідовність 5ЕО ІЮ МО: 9.

5. Ізольований полінуклеотид, що кодує антитіло за будь-яким з пп. 1-4.

6. Ізольований полінуклеотид за п. 5, який відрізняється тим, що варіабельна ділянка важкого ланцюга (НСУК) кодується послідовністю ЗЕО ІЮ МО: 11 і варіабельна ділянка легкого ланцюга (СУК) кодується послідовністю ЗЕО ІЮ МО: 12.

7. Ізольований полінуклеотид за п. 5 або п. б, який відрізняється тим, що важкий ланцюг кодується послідовністю ЗЕО ІЮО МО: 13 і легкий ланцюг кодується послідовністю 5ЕО ІЮО МО: 14.

8. Полінуклеотид за будь-яким з пп. 5-7, який відрізняється тим, що згаданий полінуклеотид є функціонально зв'язаним з контрольною послідовністю експресії.

9. Вектор, який містить полінуклеотид за п. 8.

10. Рекомбінантна клітина-хазяїн, трансформована полінуклеотидом за будь-яким з пп. 5-7, яка відрізняється тим, що згадана клітина здатна експресувати антитіло, яке містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, при цьому амінокислотна послідовність важкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮ МО: 9 ії амінокислотна послідовність легкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮ МО: 10.

11. Рекомбінантна клітина-хазяїн за п. 10, яка відрізняється тим, що згадана клітина-хазяїн являє собою клітину-хазяїна ссавця, вибрану з групи, яка складається з клітин СНО, М5О, НЕК293 і СО5.

12. Спосіб продукування антитіла, яке зв'язується з субодиницею р19 людського 1-23 і яке містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, при цьому згаданий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність 5ЕО ІЮО МО: 9 ії згаданий легкий ланцюг містить амінокислотну послідовність ФЕО ІЮ МО: 10, і згаданий спосіб включає стадії: а) культивування рекомбінантної клітини-хазяїна за п. 10 або п. 11 за таких умов, що згадане антитіло експресується; і Ю) виділення експресованого антитіла зі згаданої клітини-хазяїна.

13. Спосіб продукування антитіла, яке зв'язується з субодиницею р19 людського 1-23 і яке містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, при цьому амінокислотна послідовність важкого ланцюга являє собою послідовність 5ЕО ІЮ МО: 9 ї амінокислотна послідовність легкого ланцюга являє собою послідовність ЗЕО ІЮО МО: 10, і згаданий спосіб включає стадії: а) культивування рекомбінантної клітини-хазяїна, що містить першу полінуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептидну послідовність, представлену послідовністю ЗЕО ІЮО МО: 9, і другу полінуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептидну послідовність, представлену послідовністю ЗЕО І МО: 10, за таких умов, що згадані поліпептидні послідовності експресуються; і р) виділення зі згаданої клітини-хазяїна антитіла, що містить важкий ланцюг і легкий ланцюг, при цьому поліпептидна послідовність згаданого важкого ланцюга представлена послідовністю ЗЕ ІО МО: 9 ї поліпептидна послідовність згаданого легкого ланцюга представлена послідовністю ЗЕО ІЮО МО: 10.

14. Антитіло, продуковане із застосуванням способу за п. 12 або п. 13.

15. Фармацевтична композиція, що містить антитіло за будь-яким з пп. 1-4 і п. 14 та один або декілька фармацевтично прийнятних носіїв, розріджувачів або наповнювачів.

16. Спосіб лікування або запобігання аутоїмунному або запальному стану у пацієнта, який включає введення пацієнту, який потребує цього, ефективної кількості антитіла за будь-яким з пп. 1-4 і п. 14, який відрізняється тим, що згаданий стан вибирають з групи, яка складається з розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту, псоріазу, запальної хвороби кишечнику, анкілозуючого спондиліту, реакції "трансплантат-проти-хазяїна", вовчаку та метаболічного синдрому.

17. Спосіб лікування або запобігання раку у пацієнта, який включає введення пацієнту, який потребує цього, ефективної кількості антитіла за будь-яким з пп. 1-4 і п. 14.

18. Спосіб лікування раку у пацієнта за п. 17, де згаданим раком є меланома, рак ободової кишки, рак яєчника, рак голови і шиї, рак легенів, рак молочної залози або рак шлунка.

19. Антитіло за будь-яким з пп. 1-4 і п. 14 для застосування в терапії.

20. Антитіло за будь-яким з пп. 1-4 і п. 14 для застосування у лікуванні аутоїмунного або запального стану, при цьому згаданий стан вибирають з групи, яка складається з розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту, псоріазу, запальної хвороби кишечнику, анкілозуючого спондиліту, реакції "трансплантат-проти-хазяїна", вовчаку та метаболічного синдрому.

21. Антитіло за будь-яким з пп. 1-4 і п. 14 для застосування у лікуванні раку.

22. Антитіло для застосування за п. 21, де згаданим раком є меланома, рак ободової кишки, рак яєчника, рак голови і шиї, рак легенів, рак молочної залози або рак шлунка.