UA121857C2

UA121857C2 - Інгібітори jak1 для лікування мієлодиспластичних синдромів

Info

Publication number: UA121857C2
Application number: UAA201609815A
Authority: UA
Inventors: Крішна Ваді; Кришна Вади
Original assignee: Інсайт Корпорейшн; Инсайт Корпорэйшн
Priority date: 2014-02-28
Filing date: 2015-02-27
Publication date: 2020-08-10
Also published as: NZ724464A; US20220378791A1; CA2940659A1; CA2940659C; DK3110409T3; EP3110409B1; CR20160449A; HRP20181661T1; MY185392A; KR20160136323A; EP3110409A1; JP2017506659A; US20210069193A1; SG10201807952PA; AU2015222913B2; BR112016019511A2; SI3110409T1; MX2016011103A; ZA201606610B; PT3110409T

Abstract

Цей винахід стосується селективних інгібіторів JAK1, зокрема похідних піроло[2,3-d]піримідину й піроло[2,3-b]піридину і їхнього застосування в лікуванні мієлодиспластичних синдромів (МДС).

Description

Ця заявка заявляє пріоритет щодо попередньої заявки на патент США Мо 61/946,124, поданої 28 лютого 2014 р., яку в повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання.

ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ

Цей винахід стосується селективних інгібіторів ЧАКІ і їхнього застосування в лікуванні мієлодиспластичних синдромів (МДС).

РІВЕНЬ ТЕХНІКИ

Мієлодиспластичні синдроми (МДС), раніше відомі як дисмієлопоетичні синдроми або прелейкоз, являють собою гетерогенні й клональні гемопоетичні порушення, які характеризуються неефективним гемопоезом у одній або більше основних ліній мієлоїдних клітин. Мієлодиспластичні синдроми пов'язані з недостатністю кісткового мозку, цитопеніями периферичної крові й схильністю до прогресування в гострий мієлолейкоз (ГМЛ). Крім того, приблизно в 50 9овипадків МДС можуть бути виявлені клональні цитогенетичні патологічні зміни. У загальній популяції МДС зустрічається у 5 людей на 100000, з віком захворюваність збільшується, досягаючи у осіб старше 70 років приблизно 22-45 випадків на 100000 (Стеєпрего, Те тувєїІодузріавзіїс зупаготез іп Нойтанп, еї аї, єд5. Нетаюіоду: Вавзіс Ргіпсірієз апа

Ргасіїсе (За еєа.), Списпіїї І іміпдбіоп; 2000:1106-1129; Іевмеіїй апа Гіспітап, СПНарієї 88.

Муеїіодузріавіїс Зупаготез (Сіопа! Суюрепіа5 апа Оіїдобріавіїс Муеіодепоиз І еоКетіа), іп РгсНаї! еї аї, єд5. УМПатве Нетаїйюіоаду. 8Ій ед., Мем Моїк: МесСтам/-НІіЇї; 2010). Незважаючи на наукові досягнення в галузі наших знань щодо патофізіології МДС, існує декілька доступних варіантів терапії, і вони в основному є паліативними, особливо коли уражені пацієнти не є кандидатами для трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК).

Стандарт медичної допомоги для МДС включає підтримуючу терапію, яка включає спостереження й клінічний контроль, психосоціальну підтримку, а також зусилля щодо покращення якості життя (Спезоп, еї аї, Віоса 2000; 96:3671-3674; Мепидораї єї аІ. Сапсег Тгєаї

Вез 2001:108:257-265; Стеепрега, Іпї У Рей Нет-Опс 1997; 4:231-238). Крім того, у випадку симптоматичної анемії необхідне переливання еритроцитарної маси, а у випадках кровотечі внаслідок тромбоцитопенії необхідне переливання тромбоцитарної маси. У пацієнтів із мієлодиспластичним синдромом, які потребують переливання еритроцитарної маси, можуть розвинутися ускладнення, включаючи розвиток аллоантитіл, що вимагає збільшення частоти

Зо переливань, і перевантаження залізом з ураженням таких органів-мішеней, як печінка, серце й ендокринні органи, що вимагає хелатування заліза для підтримки феритину в сироватці на рівні « 1000 мкг/л (Мепидораї еї а! 2001 (вище), Сгеепрегуд 1997 (вище)). У випадках рефрактерної симптоматичної цитопенії необхідна гемопоетична цитокінова підтримка, наприклад, для МДС із нейтропенією і інфекційними ускладненнями - застосування рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (5-С5Е) або гранулоцитарно-моноцитарного

С5Е (2М-С5БЕ), а для симптоматичної анемії - застосування агента, що стимулює еритропоез (ЕСА) (Спезоп еї а! 2000 (вище), Уадегеїеп еї аї, Віоса 2005:106:803-811; 5спінег, Нетайоіоду Ат ос Нетаїйо! Едис Ргодгат 2006:205-210). На ранній стадії МДС, тобто коли ризик згідно з

Міжнародною шкалою оцінки прогнозу ІРО є низьким або ризик за ІР55 є проміжним-ї, симптоматична анемія є найбільш поширеною причиною, що потребує терапевтичного втручання. Застосування ЕСА приносить користь лише частині цих пацієнтів, причому найвищий рівень відповіді спостерігається у пацієнтів, які не є залежними від переливання еритроцитарної маси, або у пацієнтів з низьким рівнем ендогенного ЕРО (« 500 МО) (Спезоп еї а! 2000 (вище), дУадегеїеп еї а! 2005 (вище), 5спййег 2006 (вище), Репаих, еї аї., І апсеї Опсої 2009:10:223-232). Зрештою пацієнти перестають відповідати на терапію ЕСА і потребують підтримки з переливанням еритроцитарної маси, хоча ЕСА, як правило, триває навіть за необхідності переливань еритроцитарної маси й низького рівня ретикулоцитів. Необхідність переливання може змінюватися, і на неї можуть впливати супутні медичні стани, які потребують більш високого рівня Ноб, такі як стенокардія, розвиток аллоантитіл до еритроцитів, спленомегалія і прихована шлунково-кишкова кровотеча, спричинена тромбоцитопенією або дисфункцією тромбоцитів (Мепидораї еї ан 2001 (вище), Сгеепрегуд 1997 (вище), Репаих еї аї 2009 (вище)).

Низькоіїнтенсивна терапія включає застосування хіміотерапії низької інтенсивності або модуляторів біологічної відповіді (ВАМ). Було продемонстровано, що в рандомізованих дослідженнях фази З гіпометилуючі агенти, такі як інгібітори ДНК-метилтрансферази 5- азацитидин і децитабін (5-аза-2'і-дезоксицитидин), зменшують ризик лейкозної трансформації й покращують загальну виживаність частини пацієнтів (Репайх сеї а! 2009 (вище), б5імептап, ./ Сіїп

Опсої 2002:20:2429-2440; Біїмептап, У Сіїп Опсої 2006;24:3895-3903). Аналогічно, децитабін продемонстрував більш високий рівень відповіді захворювання, тривалість ремісії, час до бо прогресування ГМЛ і збільшення виживаності у пацієнтів із МДС із захворюванням із проміжним ризиком і високим ризиком. Крім того, децитабін продемонстрував значне покращення якості життя за оцінкою пацієнтів (на основі даних Європейської організації з дослідження та лікування раку (ЕОНТО 0ГО С301) щодо ступенів втоми й фізичного функціонування (Капіагціап, єї аї.,

Сапсег 2006;106:1794-41803; І йрЬен, евї аї., Вг У Наетайті! 2001; 114:349-357; І преп, еї а!., У Сіїпй

Опсої 2011;29:1987-1996). Обидва препарати, 5-азацитидин і децитабін, схвалені для лікування

МДС, ї зокрема забезпечують клінічні 5 переваги й рекомендовані комісією МОСМ МДС для лікування пацієнтів з проміжним-2 і високим ризиком МДС за шкалою ІР55 (Національна багатопрофільна мережа онкологічних установ (МОССМ). Керівництва щодо лікування мієлодиспластичних синдромів, версія 1. 2012. 10. мимлиу.посп.огу/ргоїтеззіопа!І5/рпувзісіап діє// диїдеїїпев5.авзр).

Запальні молекули задіяні в МДС як регулюючі сигнали керування проліферацією й апоптозною загибеллю гемопоетичних клітин-попередників. Вважають, що основним чинником у патогенезі захворювання є хронічна стимуляція імунної системи в поєднанні з залежними від старіння змінами як в гемопоетичних стовбурових клітинах/клітинах-попередниках (Н5РС), так і в мікросередовищі кісткового мозку (КМ). Усе більше даних вказує на активацію вродженої імунної сигналізації як у гемопоетичному старінні, так ії в патології МДС (Спеп еї аї., 2014). Як такі, імуномодулятори, які включають інгібітори Т-клітин, такі як антитимоцитарний глобулін (АТО), циклоспорин, талідомід і його аналог леналідомід (МоїІдгет, еї аїЇ., Вг У Наєтайі 1997:99:699-705; біоапоа), еї аї!., У Сіїп Опсої 2008:26:2505-2511; Вала, єї аіІ., Віоса 2008:111:86- 93; Репаийх, еї аї., Віосо4 2011;118:3765-3776; (Гіві, еї аім., М ЕпоїЇ У Мей 2005; 352:549-557), застосовуються як низькоїнтенсивні агенти для лікування МДС. Терапія МДС високої інтенсивності включає інтенсивну індукційну хіміотерапію, яка застосовується для лікування

ГМЛ і ТГСК. Були випробувані різні інтенсивні хіміотерапевтичні схеми, оскільки вони мають потенційну можливість зміни природного перебігу захворювання, і порівняльні дослідження не продемонстрували перевагу; дослідження цього підходу продовжується, і він залишається можливим варіантом лікування пацієнтів із МДС із захворюванням із високим ступенем ризику.

Кращим варіантом для пацієнтів із МДС і єдиним лікувальним способом терапії МДС із високим ризиком є аллогенна ТГСК, переважно від сумісного донора, що є рідним братом або сестрою, але відсутність відповідного донора й наявність супутніх захворювань, пов'язаних із похилим

Зо віком, часто перешкоджають проведенню пацієнтам цієї процедури (МССМ 2012 (вище); І агзоп,

Везі Ргасі Вез Сіїп Нетаїйо! 2006;19:293-300; 5спінег, Везі Ргасі Нез Сіїіп Нетай! 2007:20:49- 55).

Відповідно, існує необхідність у розробці нових терапевтичних засобів для лікування мієлодиспластичних синдромів. Ця заявка вирішує цю і інші потреби.

СУТЬ ВИНАХОДУ

У цій заявці запропоновано способи лікування мієлодиспластичного синдрому (МДС) у пацієнта, який цього потребує, які включають введення вказаному пацієнтові терапевтично ефективної кількості селективного інгібітора ХАКІ або його фармацевтично прийнятної солі.

У цій заявці додатково запропоновано селективний інгібітор УАКІ для лікування мієлодиспластичного синдрому у пацієнта, який цього потребує.

У цій заявці також запропоновано використання селективного інгібітора УАКІ1 для виробництва лікарського засобу для застосування в лікуванні мієлодиспластичного синдрому у пацієнта, який цього потребує.

ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

У способах, описаних у цьому документі, використовуються селективні інгібітори ЗАК1.

Селективний інгібітор УАКІ являє собою сполуку, яка переважно інгібує активність ЗАК1 порівняно з іншими Янус-кіназами. УЗАКІТ відіграє головну роль у низці сигнальних шляхів цитокінів і факторів росту, що за порушення регуляції може призвести до станів захворювання або сприяти їхньому розвитку. Наприклад, рівні І/-б6 підвищені при ревматоїдному артриті, захворюванні, для якого це, як вважають, має руйнівні наслідки (Еопезса, єї аіІ., Ашоіїттипну

Вемієму5, 8:538-42, 2009). Оскільки передача сигналів 1-6 відбувається, принаймні частково, через ЗАКТ, очікується, що прямий або опосередкований через інгібування УАКІ1 антагонізм 1-6 надаватиме клінічну перевагу (сСи5спіп, еї а! Етбо У 14:1421, 1995; 5тоїеп, єї аї. І апсеї 371:987, 2008). Крім того, при деяких видах раку відбувається мутація ЧАКІ, що призводить до конститутивно небажаного росту й виживанню пухлинних клітин (МиїйЙднап, Ргос Маї! Асай 5сі

ИБА 106:9414-8, 2009; Ріех, У Ехр Мей. 205:751-8, 2008). Під час інших аутоіїмунних захворювань і ракових захворювань підвищені системні рівні запальних цитокінів, які активують

УАКТ, можуть також сприяти захворюванню й/або пов'язаним із ним симптомам. Таким чином, пацієнти з такими захворюваннями можуть отримати користь від інгібування ЧУЗАКІ1. Селективні інгібітори ХАКІ можуть бути ефективними, у той самий час уникаючи непотрібних і потенційно небажаних ефектів інгібування інших ЗАК-кіназ.

Селективні інгібітори УАК1 можуть мати багато терапевтичних переваг щодо інших ЗАК-кіназ порівняно з менш селективними інгібіторами. Що стосується селективності щодо ЗАК2, низка важливих цитокінів і факторів росту, включаючи, наприклад, еритропоетин (ЕРО) і тромбопоетин (ТРО), передають сигнал через ЧАК (Рагаапазв, вї аї. СеїІ. 93:385-95, 1998). ЕРО є ключовим фактором росту для вироблення еритроцитів; отже недостатність ЕРО-залежної сигналізації може привести до зниження кількості еритроцитів і анемії (Кашзпап5Ку, МЕУМ 354:2034-45, 2006). ТРО, ще один приклад ЧАК2-залежного фактора росту, відіграє головну роль у контролі проліферації й дозрівання мегакаріоцитів - клітин, їз яких походять тромбоцити (КаизпапокКу, МЕМ 354:2034-45, 2006). Таким чином, зниження ТРО-сигналізації може зменшувати кількість мегакаріоцитів (мегакаріоцитопенія) і зменшувати кількість циркулюючих тромбоцитів (тромбоцитопенія). Це може призводити до 5 небажаної й/або неконтрольованої кровотечі. Також може бути бажаним знижене інгібування інших ДАК, таких як УАКЗ ії Тука, оскільки, як було продемонстровано, люди, що не мають функціональну версію цих кіназ страждають від численних розладів, таких як тяжкий комбінований імунодефіцит або синдром гіперімуноглобуліну Е (Міпеадівні, єї аІ. Іттипйу 25:745-55, 2006; Массні, єї аЇ. Майте, 377:65-8, 1995). Тому інгібітор ЗАКТ зі зниженою фінністю до інших ЗАК матиме значні переваги порівняно з менш селективним інгібітором щодо зниження побічних ефектів, пов'язаних з імуносупресією, анемією і тромбоцитопенією.

Запальні цитокіни відіграють значущу роль у патогенезі МДС, що призводить до цитопеній і диспластичного гемопоезу. Передбачається, що стримування активності цих запальних цитокінів сприятиме нормальному гемопоезу й зменшить передчасний апоптоз клітин- попередників у кістковому мозку. Запальні цитокіни опосередковують низхідні ефекти шляхом активації УАК, що включає контактне розташування АК із ліганд-опосередкованою димеризацією й транс/(аутофосфорилюванням рецептора. Отримані гетеродимери ЧАК, що складаються з АКТ і УАК2 або ЗАКІ1 і хАКЗ, перетворюють сигнали й опосередковують клітинні відповіді цих цитокінів. Крім того, гомодимери АК, що складаються тільки з ЧАК, перетворюють сигнали від факторів росту кісткового мозку, таких як ЕРО, який відповідає за

Зо стимулювання еритропоезу, і ТРО, який відповідає за стимулювання тромбопоезу. Таким чином, селективний інгібітор ЗАК! призводитиме до припинення сигналізації запальних цитокінів без інгібування ХАК2-опосередкованого еритропоезу й тромбопоезу, що призведе до відновлення нормального гемопоезу й полегшення мієлоїдних цитопеній.

Незважаючи на наукові досягнення в галузі наших знань щодо патофізіології МДС, існує декілька доступних варіантів терапії, і вони в основному є паліативними, особливо, коли уражені пацієнти не є кандидатами для ТГСК. Низка досліджень показала, що МДС є клональним захворюванням, і продемонструвала, що збільшений клон був результатом надмірної проліферації гемопоетичних клітин- попередників у кістковому мозку. Досліджували парадокс гіперпроліферативного стану в кістковому мозку, що веде до периферійної цитопенії, і виявили, що існує надмірна ступінь інтрамедулярно запрограмованої загибелі клітин або апоптозу гемопоетичних клітин. Цей апоптоз спостерігається у пацієнтів з усіх категорій франко- американо-британської (ЕАВ) класифікації, але у пацієнтів із підвищеною кількістю бластів він був знижений. Виявилося, що клональна популяція поступово ставала стійкою до апоптозу й набувала проліферативної переваги щодо нормальних гемопоетичних клітин-попередників, що призводило до збільшення кількості бластів і розвитку ГМЛ. Крім того, стало очевидним, що надмірний апоптоз значною мірою був опосередкований низкою прозапальних цитокінів, які надмірно експресуються в кістковому мозку пацієнтів із МДС. Залучені до патології МДС цитокіни 5 включають фактор некрозу пухлини-альфа (ТМЕ-о), інтерферон-гамма (ІЕМ у) і 1-1р.

Висока концентрація в плазмі ТМЕ-сх, класичного проапоптичного цитокіна, спостерігалась у периферичній крові і кістковому мозку пацієнтів із МДС, а більш висока експресія рецепторів

ТМЕ інформаційної рибонуклеїнової кислоти (ІРНК) спостерігалася в мононуклеарних клітинах кісткового мозку, отриманих від пацієнтів із МДС. Аналогічно, збільшення кількості ЕМ-у ії 1-1 р було виявлено в мононуклеарних клітинах кісткового мозку при МДС, і /-1р був залучений у розвиток ГМЛ із МДСО. І/-1Д має змінні види регуляторного впливу на гемопоетичні клітини, оскільки він стимулює (4М-С5БЕ і ІІ -3, у той час як під час запальних станів спостерігаються його більш високі концентрації, що призводить до пригнічення гемопоезу шляхом індукції ТМЕ-с і простагландину Е2, причому останній є потужним супресором проліферації мієлоїдних стовбурових клітин. Крім того, у мієлоїдних клітинах, отриманих від пацієнтів із МДС, спостерігалися високі рівні І/-б6, фактора росту фібробластів, фактора росту гепатоцитів і бо трансформуючого фактора росту ДВ. Крім того, саме цитокіни, які пригнічують нормальну гемопоетичну проліферацію й дозрівання, не здійснюють проапоптотичний вплив на аномальний клон, що розвивається, і це призводить до селективної проліферації цих аномальних клітин. Є докази того, що джерелом цих прозапальних цитокінів є змінене мікросередовище кісткового мозку, яке зазвичай підживлює нормальні гемопоетичні клітини до проліферації і диференціації, що також може бути причиною інфільтрації імунних регуляторних клітин і ангіогенезу, що сприяє патології МДС (На?га, єї а!., Віоса 1995;86:268-276; На?га, с! аї, Іпі

У) Нетаїй! 25 1996ба; 63:265-278; Вага, єї аІ., ГешкК Не 1996р; 20:881-890; Мипаїе, евї а). Ат ./

Нетаїй! 1999;60:36-47; Сіаєззепв, вї а!., Віоса 2002:99:1594-1601).

Концепція, що прозапальний стан, опосередкований цитокінами, відповідає за етіологію

МДС, призвела до нового підходу - антицитокінової терапії для покращення цитопеній при МДС шляхом захисту від передчасного апоптозу гемопоетичних клітин, що диференціюються. Було продемонстровано, що засоби проти ТМЕ-о, такі як талідомід і його аналог леналідомід, інфліксимаб і етанерцепт, були ефективними для покращення цитопенії у пацієнтів із МДС (МССМ 2012 (вище), Гагзоп 2006 (вище), 5спійег 2007 (вище)). У дослідженні за участі 14 пацієнтів із МДС етанерцепт продемонстрував еритроїдні гематологічні покращення у 25 95 пацієнтів разом із покращенням кількості тромбоцитів і абсолютної кількості нейтрофілів (АКН) у 12,5 95 пацієнтів, які піддавались оцінюванню. Крім того, комбіноване періодичне введення етанерцепта і АТО призводило до більш значного еритроїдного гематологічного покращення, і 5 із 14 пацієнтів із МДС, які потребували переливання, стали незалежними від переливання еритроцитарної маси й тромбоцитарної маси, що тривало понад 2 роки. У дослідженні, в якому вивчали талідомід у лікуванні МДС, із 83 пацієнтів, включених у дослідження, 51 завершили 12 тижнів терапії, і у 16 пацієнтів спостерігалося гематологічне покращення, причому 10 пацієнтів, які раніше були залежними від переливання, стали незалежними від переливання, і більшість респондентів за шкалою ІР5З належали до категорії з низьким ризиком або проміжним - 1 ризиком (МССМ 2012 (вище)). Крім того, пацієнти з категорії з більш високим ризиком, особливо з високим відсотком бластів, як правило, мають тенденцію припиняти лікування на ранньому етапі. Іншим підходом до стримування впливів прозапальних цитокінів є інгібування їхніх клітинних відповідей. Значна кількість цитокінів і рецепторів факторів росту використовують родину ЧУАК з нерецепторними ТУК для передачі позаклітинного зв'язування ліганду в клітинну

Зо відповідь через сигналізацію фактора транскрипції 5ТАТ.

Існує 4 представника родини ЧУАК: АКТІ, УЧАК2, УАКЗ і ТУК2. УАК конститутивно асоціюються з цитокінами і рецепторами факторів росту і активуються як безпосередній наслідок ліганд- індукованої димеризації рецептора, причому активація АК відбувається під час подальшого контактного розташування ДАК, а в петлі активації каталітичного домену УАК спостерігається транс/(аутофосфорилювання збережених залишків тирозину. Після фосфорилювання цих залишків тирозину АК входять у стан високої активності, після чого вони здатні фосфорилювати специфічні залишки тирозину на цитокінових рецепторах, які слугують як стикувальні сайти для багатьох білків, включаючи білки 5ТАТ. ЗАК є основною родиною кіназ, пов'язаних з активацією ЗТАТ. Активовані ЗТАТ переміщаються в ядро, де вони функціонують як фактори транскрипції й керування експресією багатьох генів, які є 25 важливими для активації, локалізації, виживання й проліферації клітин.

Руксолітиніб, інгібітор ХАКІ і АК2, продемонстрував значне зменшення розміру селезінки й покращення симптомів у пацієнтів із мієлофіброзом. Ці покращення були очевидні у суб'єктів із мутацією М617Е у ЧАК2 ї без неї, і, ймовірно, це пов'язане з інгібуванням прозапальних цитокінів. Основними несприятливими подіями (НП), які спостерігаються під час застосування руксолітинібу, є тромбоцитопенія й анемія; обидві були нечастою причиною припинення дослідження в подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні фази 3, і обидві пов'язані, принаймні частково, із мієлосупресією, опосередкованою ЧАК2. Тому припускають, що селективне інгібування ЧАКІ буде здійснювати позитивний вплив інгібування прозапальних цитокінів у пацієнтів із МДС і призводити до покращення цитопеній, що виникли внаслідок передчасного апоптозу гемопоетичних клітин-попередників. Крім того, помірна активність "АК2 могла би забезпечити фізіологічну активність гемопоетичних цитокінів, а саме ЕРО і ТРО, щоб забезпечити фізіологічну проліферацію й диференціювання нормальних гемопоетичних клітин.

Крім того, нещодавно отримані дані дозволяють припустити, що перевантаження залізом, яке часто зустрічається у пацієнтів із МДС, впливає як на загальне виживання, так і на виживання без лейкозу. Було висловлено припущення, що змінене виробництво гепсидину, нещодавно виявленого ключового гормону, що регулює гомеостаз заліза, може відігравати певну роль у цьому відношенні й регулюватися прозапальними цитокінами, такими як 1-6.

Нещодавно було продемонстровано, що при МДС підвищуються рівні як гепсидину, так і С- 60 реактивного білка (СРБ), як маркера загального запалення. Запіїйпі, еї а!І,, Рі о5 Опе, 6 (8),

е23109, радез 1-8 (2011). Ці дані свідчать про те, що інгібування УАК, яке може зменшити рівні

СЕР і гепсидину, може повернути назад запалення й перевантаження залізом, яке відбувається під час МДС.

Відповідно, у цій заявці запропоновано, серед іншого, спосіб лікування мієлодиспластичного синдрому у пацієнта, який цього потребує, який включає введення вказаному пацієнтові терапевтично ефективної кількості селективного інгібітора ЧАК! або його фармацевтично прийнятної солі. У цьому документі мієлодиспластичний синдром відповідає класифікації МДС, запропонованій Всесвітньою організацією охорони здоров'я в 2008р. (див., наприклад, таблицю 1). Зокрема в 1997р. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) спільно з Товариством гематопатології (ЗН) і Європейською асоціацією гематопатології (ЕАНР) запропонували нові класифікації гемопоетичних новоутворень (Нагтів5, еї аїЇ., ) Сп Опсої 1999; 17:3835-3849;

Магаїтап, еї а!.,Віоса 2002; 100:2292-2302). Для класифікації МДО ВООЗ використовувала не тільки морфологічні критерії з франко-американо-британської (ЕАВ) класифікації, але також включила доступні генетичні, біологічні й клінічні характеристики для визначення підмножин

МДС (Веппей, еї аІ., Ве У Наєтаїйо! 1982; 51:189-199). У 2008 р. класифікація МД ВООЗ (таблиця 1) була додатково вдосконалена, щоб забезпечити точну й прогностично релевантну класифікацію однолінійної дисплазії шляхом включення нової клінічної і наукової інформації (Магаїтап, ЗО еї аї., Віоса 2009;114:937-951; Змегаїюм, еї а!., МНО Сіавзвійсайоп ої Титоигв ої

Наєтагороївіїс апа І утрпоїа Тіззцевз. АН Еайіоп. І уоп Егапсе: ІАВС Ргезв; 2008:88-103; Виппіпд апа Сегптіпд, Муєїіодузріавіїс вупаготевз/пеоріазтв5, СНарієї 5, Змегаюм, єї аЇ, єд5. НО

Сіазвіїїсайоп ої Титов ої Наетаїйороїіеєїїс апа Гутрноїдй Тіввцев. (вд. Ай едйіоп): Гуоп, Егапсе:

ІАНС Ргезв; 2008:88-103).

Таблиця 1

Класифікація ВООЗ мієлодиспластичного синдрому, що виник уперше, 2008 р.

Рефрактерна цитопенія з Цитопенія в одній або двох Дисплазія в 1 клітинній лінії 2 однолінійною дисплазією пініях 10 95 « Б 95 бластів (РЦОД) і 2 15 95 попередників

Рефрактерна анемія з еритроцитів із кільцевими кільцевими сидеробластами Анемія, бласти відсутні сидеробластами, дисплазія (РАКС) обмежена лише еритроїдними клітинами, « 5 95 бластів

Дисплазія 2 10 95 клітину22

Рефрактерна цитопенія з Цитопенія (-ї), « 1 х 105/л гемопоетичних лініях, ж 15 Фо мультилінійною дисплазією моноцитів кільцевих сидеробластів, « 5 95 бластів

Рефрактерна анемія з Цитопенія (-ї), від х 2 95 до 4 95 Однолінійна або мультилінійна надлишком бластів-1 (РАНБ-1) | бластів, « 1 х 109/л моноцитів дисплазія, палички луера ' відсутні, від 5 9о до 9 95 бластів й Цитопенія (-ї), від х 5 95 до Дисплазія клітин однієї або

Рефрактерна анемія з 19 95 бластів, «1 х 109/Л декількох ліній, х палички надлишком бластів-2 (РАНБ-2) о й ' й Ауера, від 10 95 до 19 95 моноцитів бпастів

Некласифікований Дисплазія однолінійна або мієлодиспластичний синдром | Цитопенії відсутня, але цитогенетика характерна для МДС, « 5 95 (МДО-Н) б - ластів

МДС, пов'язана з ізольованою |Анемія, кількість тромбоцитів Однолінійний дизеритропоез. делецією 5а нормальна або підвищена Ізольована делеція 54, 5 5 Зо бластів

У деяких варіантах втілення селективний інгібітор ХАКІ має більшу селективність до УАКІ1 порівняно з ЗАК2, ЧАКЗ і ТУК2. Наприклад, сполуки, описані в цьому документі, або їхня фармацевтично прийнятна сіль переважно інгібує "АК1 порівняно з одним або більше АК,

УАКЗ і ТУК2. У деяких варіантах втілення сполуки інгібують переважно ЗАК1 порівняно з "УАК2 (наприклад, із співвідношенням ІСво ЧАКТ/ЛАКО » 1). У деяких варіантах втілення сполуки або солі мають приблизно в 10 разів більшу селективність до УАКТІ, ніж до УАК2. У деяких варіантах втілення сполуки або солі мають приблизно в З рази, приблизно в 5 разів, приблизно в 10 разів, приблизно в 15 разів або приблизно в 20 разів більшу селективність до ЗАКТ, ніж до ЗАКІ2 за результатами розрахунку шляхом вимірювання ІСвзо за присутності 1 мМ АТФ (наприклад, див. приклад А).

У деяких варіантах втілення селективний інгібітор ХАКІ є сполукою, наведеною в таблиці 2, або її фармацевтично прийнятною сіллю.

Таблиця З. бтрим от о Назва Структура ТАКЕ АКУ шрикляді КЕ ТАК (зе їнМ)

Е 341-(6б-хлорпірняни-о- мя - з ю за цих днн- -а1- 3-14. ря У

Є7Н піролої? Д- мм г д- й

ЯБирамадни-і-- 1 В- Ки Й М ТЕ тіразол-і- ій М іпфіпропанштрнл г оту, мех кн

З 31-11 Моксазолої 54- га ня з ІВ птпидин- з іниролідяи- хм

Оурпирвтеє- є мер Хн Ї; БК 3-іші- 3-47 Н -піролої?.3- | МЕНЯ оиву і Ще песни я с Ж ше М

Яриміднн-Я А ЗНА ран й і штіризол-1- р що т іпфпропаннітрил во ву ! і Со

Мн

ІЗ ді дано ти о, м ко - - хвнавоі 2.2 з риміщв- Де см зал іН-пірвзол-1- ше 0-Й У іпіпропіліпіперазии-1- у й я М-М іпікаросвілі-3- її КК є ! - Й Мо : ! фтороснзонітрнл яко

І м ча

ШЕ

4 4-4 4З-піяно-2-І13-47Н- Е я з 10 хвуноної 2. 3-4 ри змідав- о, певне

Я ЕН-пірол-1- Й см іпіпропіліпіперазин-1ї- у М М іпікарбонілі-3- ке Що, втовоснзнитрил г у т чу - "М м б

Єіграямо у | Назна Структура ТАКІ | ТАКУ прнилалі Ко | ТАКІ

Ме (ВМ 2 111-775 бтор-2- яв ня т 15 (трифторметил) о С р « це - ша те ит, ізонікотиноїпіпіпенидин- Т Тс

Зі 1-31 М тіролоЇ 2,3 піримілинв- | І

Я за іб піразол-1- т зофвзетилн-3- М івраветовітрня Б м

Йди в- я а

Т

М

1 о ж Ж - М 4 13-(ніаномекилі-3-14- Е ня ків

НП проло 2,3- ря

Фпірнмідни-4-іл- 1 Н- Ці ї піражоп-і-іпівзезвдяв-ої- м "СЕЗ зп р-р фтодо- йон (трифторметиліфенілі т хвпернднин-іі харосксамня ( М З з в р в-ї йод щи

А

Ї зилу в я

НИ х 7 ТА СТА спіролог 2,3- о М, ЖК зій «иіриміднн-З- ілі Н- ме Ще піназон-і-іи1-1-01-ЦО- Гл тк

Стрифторметнл) й з приміднн-ії- ді іпікварбсвилувінеридин-З- у 3 не з АСОМ іпівзетидиної- м-м іпфіанетевтрни ї 2 й

М шк мед т БУ

М й

І Отрим у | Назва Структура ІАКІ АК прикладі ке їв

Ме («МО

Я Грано-1-14-47Н- «Ер К, х Ю тіролої 2.3 Я нримідин- й що 4 яМіНопразол- іллі-3- че М (А -(трифторметня) і-й ! - - ач піримідни-і- би іпіквросвіх і пиідерааин-ї- м. мшщшиклобутнлії ій , 4 апетожітрил М су, щем я М у

М:

З Птравос-344- ЦЯ ЦЯ. Сн о з ій хідрокеівзетиднин-1- у Т ііметвя|-6- Є

Стр фуворючев й-

Ся рифторметня) | Я - прнямн-г- КЕ. -є злівксв пеперндюн-і-цю- а це Е й

ЗАЯН спролої Л й І

Япіримідян-Я алі 1 х. 4 віразол-і-іліцнклобутилі НЯ й виетонітрна 8; ри ни

ММ м 1 ! м ок зндтни- 34 А ЦО У К -х Ю (гідровсиметилі Мас шрашінин-1-іпіметня)-6- С. шві (трифхорметнліурихнви- й ї Е вл оксніпшеридня-і- км є Е нан 1-14-7Н-порюоної 2.3- Я Е

Знпримідни-і-яніН- жк тиразол-і- ко ічяклосутняї Си

І ацетонітрия що Бо си жа ! Мк

ЩО,

І | я

Ку

ЄОтрим ож | Назва Структура ТАКІ АК прикладі Км МАК

Хе їн)

ИН Здеани-3-44А ПАНІН с ня їй (тіпрокснметилі ИН піролілин-і іліметнл)-б- «оон (трифторметнліврядин- ЯК ее

З азліоксніпнеридин-ї- й с те нд- 1-47 Н-піролої 2.3- о Е «Я іпіримілни-Я-алі їн. й 3 піразол-і ідіцнЕлОобутна) К м апетонітрня ме М й

Р щ-М но хи м 'к н 75 й - - ії 17 я-а- 13- | меди ит Ши ! - ів

ПЧлиметиламіноїметилі- | ї Ї Ї Ї Ї

Фо те те Мт вт й 3 ; їй

Фторфенсксвіпіпериднн- й од і 34447 Н-пролої 2.3- реч з

ПКД ту Яоодян

Фішримілин-Я- юю 1Н- - шіразол-і-зпійутвицітрия 15 3-43 ізпаносметнлі-3-14- ен Ше й ри н ід

СН шродлої 2,3- он- й Ж у. «кіримідни-Я-іл-іН- м-й тн піражел-ї-зліазетидни-1- ш- я ці - КМ допропіжперахин- Ї

З-карроксамід ЩІ т» я ка и 14 415 (щанометил)- 3-14. ві щ ще - 10

СТИ піролої? 3- п не сс Й

Яра янн-і- вн В- ж Д-т гли . вх Кота я З ще тиразон-ї зліазетидни-1- щем й - лий тк до рич их з В що з ілі-2,3-дяфтор-іч-Ц15)- й р ГУ янв КЕ

Зо -твифтор-ї. і ит метилетнлібензаміц ч Е ру, у щем

М Н

Отрим. у | Назна Структура ТАКІ | ТАКУ, прикладі Же ТАКІ,

Ме (ЕМ) із 5-ІЗ (щіанометнл) Я. ен ря кою

ПН піролої2,3- хо дн, Дт, ,

Вівірндни-Я-іх)- М. в-« Зони піразол-і зпіаззетнялив-о1- ці й у і і іні-М-заопронілит раз Ї І

З-каросесамих Б

ЩІ; ше а М !

М я 15 п чне (НОЯ М, не и ни р 10 плроксівтил-й- о ен В, їй к ! !

Гтрифторметнлі у нак З підрнмідин-4- С Е я Е зв фіавав у крвжтнуге ють ї ! 4-С7Н-ніролої2.3- ми

Фпіримідни-Я іл 1Н- ЩІ: - - я а І І піразол-і-інфіазетиляин-З- М й міеіацетоветрня 17 В ине-4- Ца- М. ГИ орто реч що | з 10

Кетипаміноїметилі-б- х гри Мові щи

Гтрифторметнліриняин- Ша в 2-іізкси нкЛлОГеКСИЛ)- -к ЕТ - - я щи к | І 3-13-47Н-піролої 2,3- Її ' ! ! «еереміднн-Я За ЕН. мех піразов- ія алель 3- В т У Ї Ї я - ве час | ' зміуанетовтрня ре Й

Не Пвяс-я-р-а- |. ца: І а гідраксн-1-метилетитв)-в- М От зро (три фтарметнліпридии- х ЗМ ян М я

З-кцовснівиклагежемті- ел І. 3-13-7Н піролої2.3- и ЕЕ

Яінірниміднн-ої А ЕН. з К тірвзол-ї іліазетидин-3- к Б ! ! іліанетоніугрнл їх ї З І І

Її жаху І І вк;

Щ

ІЗ П-блю-я (ВНАУ. КЗ ко ркю : Ве ЯМ и | ! тідвоксиптроліДИН-ОЇ- о тон іліметня -6- КУ шк Кк св ! «іт пі в--н- й дея я ! ! (трифторметил нридни- ОА, уні х м х | !

З іпфіоксніциклогексилі- ей Мен ! ! 3-14-(7Н піролого Д- и

Я ауримаджаєЯ- іл) Н- кш вірззол-і іліазетидин-З- м У ! ! іпфівщетонугрих рр й

Отрнмо ж | Назва Хкруютура ТАКІ ЗАКМ прикладі | Кия |ЗАКІ

Ме їні | 11 ЦЯ ЗУ З ни м гіпрокснпіролідив-1- очи інфметилі-б- Е, Ган ше ітрифторметнлвридин- вит и г апіокснішиклогексилі- Е де й м М -еМ

З3-І3-С7Н твропої 2.3- Щі Фе

Ппрномідже-Я--1Н- Ї віразол-ї віазетети-3- Ж ру іпіацетонітрнх шк р | Ттране- 344 АНІ 5У- шк чн що т 10 о А гедроксно1- Мн метнлетизіамно й метиті- с

КЗ р

М. . бу є (трифторметнліпіридин- Зм в о заяоксиіпіперндни-і1- ж з атм і-ДА-(7Н-тіролої33- 0 аЦніримідиноЗ- п ЗН- ЩО. вірвзоп-і- зл іннвлюобутихі й щ ! впетовітрня с й

І "і» І щ-

Моту ! М щі і ет 22 | (трано-3-4-ЦА ОВУ и І ів д-кдрокснпвовілівміної г оон метилі-б- ми (орифтарметиліпнундни- С д-коксніпінериовян-ої- й у. Е

ІП зпнрохої 2.3- ре ее а сіремі дже яні Н- ж тнразоп-і-зліцнклобутнл Є Що анетожітрил -

СУ р я

ММ іх

У пу

«крим т | Назва Структура ТАКЕ АКУ прикладі Ко ЛАК

Ме ЇМ

Кк Пиване-3-(4-414-125)- Е в 2 19 2-гідроксипрапілівміної Є сон метня|-б- чн ітрифторметиліюшрнави- й д-ліскси і віперидин-Ї- й х Е ян 1-7 Н-тиролої 3 .3- ке ше Е

ЖпіримідиноЯ- зл 1 ге Е піразол-і-зпіциклобвутнлі Є т зпетовирни од - у М лечо са щ-«щ 1 за ітране-3-4-443- но т » 18 гідроксівкнлі-б- ра ітрифторметнліпірнялян- у

З аліовсн пвнпернянн-ї- й З Ка ті 1-14-07Н-ліролої 2.3- яку КЕ

Знириміднної ій ІН- а Е прразол-і зіцнЕлобутилі Є Ще знетонітрнл ше но й с

Мм-М ре ї вд

М і середніпоказники З ЗО нМіічив приклад А шщшода умов аналізу) а Дви: для енантіомера Ї

ЬДаш для гнантюомера З

У деяких варіантах втілення селективний інгібітор "АКТ являє собою сіль адипінової кислоти 11-11-ІЗ-фтор-2-(трифторметил)уізонікотиноїл|піперидин-4-іл)-3-(4-("7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4- іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3-іл)ацетонітрилу.

У деяких варіантах втілення селективний інгібітор "АКТ являє собою СІ РООб34 (Саіарадов).

У деяких варіантах втілення сполуки з таблиці 2 отримують синтетичними способами, описаними в публікації патенту США Мо 2010/0298334, поданій 21 травня, 2010р., публікації патенту США Мо 2011/0059951, поданій 31 серпня, 2010р., публікації патенту США Мо 2011/0224190, поданій 9 березня, 2011р., публікації патенту США Мо 2012/0149681, поданій 18 листопада, 2011р., публікації патенту США Мо 2012/0149682, поданій 18 листопада, 2011р., публікації патенту США 2013/0018034, поданій 19 червня, 2012р., публікації патенту США Мо 2013/0045963, поданій 17 серпня, 2012р., публікації патенту США Мо 2014/0005166, поданій 17 травня, 2013р., кожну з яких у повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання.

У деяких варіантах втілення інгібітор "АК1 вибирають з-поміж сполук, наведених у публікації патенту США Мо 2010/0298334, поданій 21 травня, 2010р., публікації патенту США Мо 2011/0059951, поданій 31 серпня, 2010р., публікації патенту США Мо 2011/0224190, поданій 9 березня, 2011р., публікації патенту США Мо 2012/0149681, поданій 18 листопада, 2011р., публікації патенту США Мо 2012/0149682, поданій 18 листопада, 2011р., публікації патенту США 2013/0018034, поданій 19 червня, 2012р., публікації патенту США Мо 2013/0045963, поданій 17 серпня, 2012р., публікації патенту США Мо 2014/0005166, поданій 17 травня, 2013Зр., кожну з яких у повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання.

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну цитопенію з однолінійною дисплазією (РЦОД).

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром являє собою 5 рефрактерну анемію з кільцевими сидеробластами (РАКС).

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну цитопенію з мультилінійною дисплазією.

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з надлишком бластів-1 (РАНБ-1).

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з надлишком бластів-2 (РАНБ-2).

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром являє собою некласифікований мієлодиспластичний синдром (МДСО-Н).

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром являє собою мієлодиспластичний синдром, пов'язаний із ізольованою делецією 54.

У деяких варіантах втілення мієлодиспластичний синдром є рефрактерним до агентів, що стимулюють еритропоез (ЕСА). У деяких варіантах втілення рефрактерність до ЕСА означає відсутність покращення рівнів Нор принаймні на 1,5 г/дл після 8 тижнів введення принаймні 40000 МО/гиждень еритропоетину (ЕРО) (або еквівалента).

У деяких варіантах втілення пацієнт є залежним від переливання еритроцитарної маси (еритроцитів). У деяких варіантах втілення залежність від переливання еритроцитарної маси означає, що пацієнтові необхідно ввести принаймні 4 одиниці упакованої еритроцитарної маси для досягнення Ноб « 9 г/дл протягом 8 тижнів перед лікуванням.

У деяких варіантах втілення пацієнт має підвищені рівні гепсидину в сироватці порівняно з контрольною групою здорових індивідуумів. У деяких варіантах втілення пацієнт має підвищену концентрацію С-реактивного білка (СРБ) у сироватці порівняно з контрольною групою здорових індивідуумів. У деяких варіантах втілення підвищена концентрація СРБ у сироватці дорівнює або перевищує приблизно 10 мкг/мл. У деяких варіантах втілення визначення здорового індивідуума є таким, як наведено в публікації Запіїпі, еї аІ., Р о5 Опе, 6 (8), е23109, радевз 1-8 (2011), яку в повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання.

У деяких варіантах втілення пацієнт має оцінку 1 або 2 бали за модифікованою прогностичною шкалою Глазго. Модифікована прогностична шкала Глазго (ЗР5) описана в публікації МеоМійап, Сапсег Тгеайтепі Кемієм5, 39 (5):534-540 (2013), яку в повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання (зокрема, оцінки в балах є такими, як показано в таблиці 1).

У деяких варіантах втілення в цьому винаході запропоновано сполуку, описану в цьому документі, або її фармацевтично прийнятну сіль, як описано в будь-якому з варіантів втілення в цьому документі, для застосування в способі лікування будь-якого із захворювань або порушень, описаних у цьому документі. У деяких варіантах втілення у цьому винаході запропоновано застосування сполуки, описаної в цьому документі, або її фармацевтично прийнятної солі, як описано в будь-якому з варіантів втілення в цьому документі, для отримання лікарського засобу для застосування в способі лікування будь-якого із захворювань або порушень, описаних у цьому документі.

Селективні інгібітори ЗАК! також включають фармацевтично прийнятні солі сполук, описаних у цьому документі. У цьому документі термін "фармацевтично прийнятні солі" стосується похідних описаних сполук, де вихідну сполуку модифікують, перетворюючи існуючі кислотні або лужні фрагменти на їхні сольові форми. Приклади фармацевтично прийнятних солей включають, серед іншого, солі мінеральних або органічних кислот лужних залишків, таких як аміни; солі лугів і органічні солі кислотних залишків, таких як карбонові кислоти; тощо.

Фармацевтично прийнятні солі включають нетоксичні солі вихідних сполук, утворені, наприклад, із нетоксичних неорганічних або органічних кислот. Фармацевтично прийнятні солі можна синтезувати звичайними хімічними способами з вихідних сполук, які містять лужні або кислотні фрагменти. Зазвичай такі солі можна отримати шляхом взаємодії форми вільної кислоти або основи цих сполук зі стехіометричною кількістю відповідної основи або кислоти у воді або в органічному розчиннику, або в суміші обох; зазвичай переважними є неводні середовища, такі як етер, етилацетат, спирти (наприклад, метанол, етанол, ізопропанол або бутанол) або ацетонітрил (АСМ). Список відповідних солей можна знайти в публікаціях Кептіпдфоп'є

Рпагтасецшійсаї! бсієпсев, 1718 єд., Маск Рибріїєпіпд Сотрапу, Еаєіоп, Ра., 1985, р. 1418 і доигпаї! ої Рпагтасеціїса! Зсіепсе, 66, 2 (1977), кожну з яких у повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання. У деяких варіантах втілення сполуки, описані в цьому документі, включають форми М-оксиду.

Сполуки, описані в цьому документі, можуть бути асиметричними (наприклад, мати один або більше стереоцентрів). Передбачаються всі стереоіїзомери, такі як енантіомери й діастереомери, якщо не зазначено інше. Сполуки, описані в цьому документі, які містять асиметрично заміщені атоми вуглецю, можуть бути виділені в оптично активній або рацемічній формі. Способи отримання оптично активних форм з оптично неактивних вихідних матеріалів відомі в цій галузі, наприклад, розділення рацемічних сумішей або стереоселективний синтез.

Багато геометричних ізомерів олефінів, подвійні зв'язки С-М тощо також можуть бути присутніми в сполуках, описаних у цьому документі, і всі такі стабільні ізомери передбачені в цьому винаході. Описані цис- і транс-геометричні ізомери сполук цього винаходу, і їх можна виділити як суміш ізомерів або як окремі ізомерні форми.

Розділення рацемічних сумішей сполук можна здійснити будь-яким із численних способів,

Зо відомих у цій галузі. Приклад способу включає фракційну перекристалізацію з використанням хіральної розділювальної кислоти, яка є оптично активною органічною кислотою, що утворює сіль. Відповідними розділювальними агентами для способів фракційної перекристалізації є, наприклад, оптично активні кислоти, такі як О і Ї форми винної кислоти, діаацетилвинної кислоти, дибензоїлвинної кислоти, мигдальної кислоти, яблучної кислоти, молочної кислоти або різних оптично активних камфорсульфонових кислот, таких як рД-камфорсульфонова кислота. Інші відповідні розділювальні агенти для способів фракційної перекристалізації включають стереоізомерно чисті форми о-метил-бензиламіну (наприклад, 5 і АВ форми або діастереомерно чисті форми), 2-фенілгліцинолу, норефедрину, ефедрину, М-метилефедрину, циклогексилетиламіну, 1,2-діаміноциклогексану тощо.

Розділення рацемічних сумішей можна також здійснювати шляхом елюювання на колонці, заповненій оптично активним розділювальним агентом (наприклад, динітробензоїлфенілгліцином). Відповідні композиції розчинників для елюювання можуть визначити фахівці в цій галузі.

Сполуки, описані в цьому документі, включають також таутомерні форми. Таутомерні форми є результатом переміщення подвійного зв'язку на місце сусіднього одинарного зв'язку з супутньою міграцією протона. Таутомерні форми включають прототропні таутомери, які є ізомерними станами протонування, що мають однакову емпіричну формулу й загальний заряд.

Типові прототропні таутомери включають пари кетон-енол, амід-імідна кислота, лактам-лактим, енамін-імін і циклічні форми, в яких протон може займати два або більше положень в гетероциклічній системі, наприклад, 1Н- ї ЗН-імідазол, 1Н-, 2Н- ї 4Н-1,2,4-триазол, 1Н- і 2Н- ізоїндол і 1Н- і 2нН-піразол. Таутомерні форми можуть перебувати в рівновазі або можуть бути просторово обмежені однією формою шляхом відповідного заміщення.

Сполуки цього винаходу можуть також включати всі ізотопи атомів, присутніх у проміжних або кінцевих сполуках. Ізотопи включають ті атоми, що мають однаковий атомний номер, але різні масові числа. Наприклад, ізотопи водню включають дейтерій.

У цьому документі термін "сполука" включає всі стереоізомери, геометричні ізомери, таутомери і ізотопи зображених структур. Крім того, сполуки, ідентифіковані в цьому документі за назвою або структурою як одна конкретна таутомерна форма, передбачають включення інших таутомерних форм, якщо не вказано інше.

Усі сполуки і їхні фармацевтично прийнятні солі можуть перебувати в комплексі з іншими речовинами, такими як вода і розчинники (наприклад, гідрати й сольвати), або можуть бути виділеними.

У деяких варіантах втілення сполуки, описані в цьому документі, або їхні солі є по суті виділеними. Фраза "по суті виділена" означає, що сполука відділена від середовища, в якому вона була утворена або виявлена, принаймні частково або значною мірою. Часткове розділення може включати, наприклад, композицію, збагачену сполуками за цим винаходом. Значуще розділення може включати композиції, що містять принаймні приблизно 50 95, принаймні приблизно 60 95, принаймні приблизно 70 95, принаймні приблизно 80 95, принаймні приблизно 90 95, принаймні приблизно 95 95, принаймні приблизно 97 95 або принаймні приблизно 99 95 від маси сполук цього винаходу або їхніх солей. Способи виділення сполук і їхніх солей є стандартними в цій галузі.

У цьому документі терміни "індивідуум" або "пацієнт" використовуються як взаємозамінні і стосуються будь-якої тварини, включаючи ссавців, переважно мишей, щурів, інших гризунів, кроликів, собак, кішок, свиней, велику рогату худобу, овець, коней або приматів і найпереважніше людей.

У цьому документі фраза "терапевтично ефективна кількість" стосується кількості активної сполуки або фармацевтичного агента, який викликає біологічну або медичну відповідь у тканині, системі, тварині, індивідуумі або людині, очікувану дослідником, ветеринаром, лікарем або іншим клініцистом. У деяких варіантах втілення терапевтично ефективна кількість становить від приблизно 1 мг до приблизно 100 мг, від приблизно 1 мг до приблизно 20 мг, від приблизно 4 мг до приблизно 10 мг, від приблизно 5 мг до приблизно 1000 мг, від приблизно 10 мг до приблизно 500 мг. У деяких варіантах втілення терапевтично ефективна кількість становить 4 мг, 6 мг або 10 мг щодня (00).

У цьому документі фраза "фармацевтично прийнятний" стосується таких сполук, матеріалів, композицій і/або лікарських форм, які в межах медичних знань придатні для використання в контакті з тканинами людей і тварин, не викликаючи надлишкової токсичності, подразнення, алергічної реакції або іншої проблеми або ускладнення, порівнянного з припустимим співвідношенням перевага/ризик.

Зо У цьому документі термін "лікування" або "проведення лікування" стосується одного або більше з-поміж (1) запобігання захворюванню; наприклад, запобігання захворюванню, патологічному стану або порушенню у індивідуума, який може бути схильним до захворювання, патологічного стану або порушення, але ще не відчуває на собі або не проявляє ознак патології або симптомів захворювання; (2) інгібування захворювання; наприклад, інгібування захворювання, патологічного стану або порушення у індивідуума, який зазнає або виявляє ознаки патології або симптомів захворювання, патологічного стану або порушення (тобто припинення подальшого розвитку ознак патології й/або симптомів захворювання); і (3) полегшення захворювання; наприклад, полегшення захворювання, патологічного стану або порушення у індивідуума, який зазнає або виявляє ознаки патології або симптомів захворювання, патологічного стану або порушення (тобто обернення ознак патології й/або симптомів захворювання), наприклад зниження ступеня тяжкості захворювання.

Види комбінованої терапії

Способи, описані в цьому документі, можуть додатково включати введення одного або більше терапевтичних агентів. Один або більше додаткових терапевтичних агентів можна вводити пацієнтові одночасно або послідовно.

У деяких варіантах втілення спосіб додатково включає введення додаткового терапевтичного агента, вибраного з-поміж ІМІіО (імуномодуляторів), засобів проти 1І--6, засобів проти ТМЕ-с, гіпометилуючого агента і модулятора біологічної відповіді (ВЕМ).

Зазвичай ВКМ є речовинами, отриманими з живих організмів для лікування захворювань, які можуть зустрічатися природно в організмі, або можуть бути отримані в лабораторії. Приклади

ВЕМ включають 1-2, інтерферон, різні види колонієстимулюючих факторів (С5Е, ЗМ-С5Е, а-

С5Е), моноклональні антитіла, такі як абциксимаб, етанерцепт, інфліксимаб, ритуксимаб, трастузумаб і високі дози аскорбату.

У деяких варіантах втілення засоби проти ТМЕ-о; являють собою інфліксимаб і етанерцепт.

У деяких варіантах втілення гіпометилуючий агент являє собою інгібітор ДНК- метилтрансферази. У деяких варіантах втілення інгібітор ДНК-метилтрансферази вибирають з- поміж 5 азацитидину й децитабіну.

Зазвичай ІМіІО являють собою імуномодулятори. У деяких варіантах втілення ІМіО вибирають з-поміж талідоміду, леналідоміду, помалідоміду, СС-11006 і СС-10015.

У деяких варіантах втілення спосіб додатково включає введення додаткового терапевтичного агента, вибраного з-поміж антитимоцитарного глобуліну, рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (5 С5БЕ), гранулоцитарно- моноцитарного СЕ (ЗМ-С5РЕ), агента, що стимулює еритропоез (ЕСА), і циклоспорину. У деяких варіантах втілення спосіб додатково включає введення пацієнтові додаткового інгібітора

ЧАК. У деяких варіантах втілення додатковий інгібітор ЧАК явлє собою тофацитиніб або руксолітиніб.

Один або більше додаткових терапевтичних агентів можуть включати хіміотерапевтичні, протизапальні агенти, стероїди, імунодепресанти, а також інгібітори кіназ Всег-АбБІ, Р-3, БАБЕ і

ЕАК, такі як, наприклад, описані в МО 2006/056399, яку в повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання, або в комбінації зі сполуками, описаними в цьому документі, можуть застосовуватися інші агенти.

Приклади хіміотерапевтичних засобів включають протеосомні інгібітори (наприклад, бортезоміб), талідомід, ревлімід і агенти, що пошкоджують ДНК, такі як мелфалан, доксорубіцин, циклофосфамід, вінкристин, етопозид, кармустин тощо.

Приклади стероїдів включають кортикостероїди, такі як дексаметазон або преднізон.

Приклади інгібіторів Всг-АБІ включають сполуки і їхні фармацевтично прийнятні солі, що належать до видів і родин, описаних у патенті США Мо 5,521,184, МО 04/005281 і патенті США

Мо 60/578,491, усі з яких у повному обсязі включені в цей документ шляхом посилання.

Приклади відповідних інгібіторів ЕК-З включають сполуки і їхні фармацевтично прийнятні солі, описані в МО 03/037347, УМО 03/099771 і МО 04/046120, усі з яких у повному обсязі включені в цей документ шляхом посилання.

Приклади відповідних інгібіторів КАР включають сполуки і їхні фармацевтично прийнятні солі, описані в МО 00/09495 і ММО 05/028444, обидві з яких у повному обсязі включені в цей документ шляхом посилання.

Приклади відповідних інгібіторів РЕАК включають сполуки і їхні фармацевтично прийнятні солі, описані в УМО 04/080980, МУМО 04/056786, ММО 03/024967, МО 01/064655, МО 00/053595 і

МО 01/014402, усі з яких у повному обсязі включені в цей документ шляхом посилання.

У деяких варіантах втілення одну або більше сполук цього винаходу можна застосовувати в

Ко) комбінації з одним або більше інших інгібіторів кінази, включаючи іматиніб, зокрема для лікування пацієнтів, резистентних до іматинібу або інших інгібіторів кінази.

У деяких варіантах втілення відповідний хіміотерапевтичний агент може бути вибраний з- поміж антиметаболітних агентів, інгібіторів топоіїзомерази-1ї1, аналогів платини, таксанів, антрациклінів, інгібіторів ЕСЕК і їхніх комбінацій.

У деяких варіантах втілення антиметаболітні агенти включають капецитабін, гемцитабін і фторурацил (5-ФУ).

У деяких варіантах втілення таксани включають паклітаксел, Абгахапе? (зв'язані з білком частинки паклітакселу для ін'єкційної суспензії) і Тахоїеге? (доцетаксел).

У деяких варіантах втілення аналоги платини включають оксаліплатин, цисплатин і карбоплатин.

У деяких варіантах втілення інгібітори топоізомерази-1 включають іринотекан і топотекан.

У деяких варіантах втілення антрацикліни включають доксорубіцин або ліпосомальні препарати доксорубіцину.

У деяких варіантах втілення хіміотерапевтичний засіб являє собою РОЇ РІКІМОХ (5-ФУ, лейковорин, іринотекан і оксаліплатин). У деяких варіантах втілення хіміотерапевтичний агент являє собою гемцитабін і Абгахапе? (зв'язані з білюом частинки паклітакселу для ін'єкційної суспензії).

У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент являє собою мелфалан, мелфалан плюс преднізон |МРІ, доксорубіцин, дексаметазон і Меїсаде (бортезоміб). Інші додаткові агенти, які використовуються для лікування множинної мієломи включають інгібітори кінази Вег-АБІ, ЕЙ-3, КАЕ ії РАК. Агенти можна комбінувати зі сполуками за цим винаходом в лікарській формі для одноразового введення або для тривалого введення, або агенти можна вводити одночасно або послідовно як окремі лікарські форми.

У деяких варіантах втілення кортикостероїди, такі як дексаметазон, вводять пацієнтові в комбінації принаймні з одним селективним інгібітором ЗАК, де дексаметазон вводять періодично (на відміну від безперервного введення).

У деяких додаткових варіантах втілення комбінації одного або більше селективних інгібіторів

УАКІ з іншими терапевтичними агентами можна вводити пацієнтові перед, під час і/або після трансплантації кісткового мозку або трансплантації стовбурових клітин.

У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент являє собою флуоцинолону ацетонід (Кеїїзегі?) або римексолон (АГ -2178, Мехої, АІсоп).

У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент являє собою циклоспорин (Везіавів?).

У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент являє собою кортикостероїд. У деяких варіантах втілення кортикостероїд являє собою триамцинолон, дексаметазон, флуоцинолон, кортизон, преднізолон або флуметолон.

У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент вибирають з-поміж 30

Бепуагех "м (Ноїез І арх), циваміду (Орко), гіалуронату натрію (Мізтед, І апіріо/ТКВ Спетедіа), циклоспорину (511-603, 5ігіоп Тпегарешісв), АКС101(Т) (тестостерон, Агдепіїз), АСК1012(Р) (Агдепіїз), екабету натрію (Зепіцй-Ієїа), гефарнату (Запіеп), 15-(5)-гідроксіейкозатетраєнової кислоти (15(5)-ГЕТЕ), цевілеміну, доксицикліну (АСТУ-0501, АПІасгйу), міноцикліну, іЮевігіп'м (МР5ОЗ3О1, Мазсепі Рпаппасецііса!І5), циклоспорину А (Мома22007, Момадаїї), окситетрацикліну (Оигатусіп, МО! 11901, Ї апіібіо), СЕ101 (25,35,48,5Н)-3,4-дигідрокси-5-І(6-((3- йодфеніл)метиламіно|пурин-9-іл|-М-метил-оксолан-2-карбамілу, Сап-Ріїе Віорпатта), воклоспорину (ЇХ212 або І Х214, Г их Віозсіепсе5), АКО103 (Адепіїх), ЕХ-10045 (синтетичний аналог ресольвіну, Кезоїмух), ОММ15 (ЮОуаптів ТПпегарешціїс5), ривоглітазону (ОЕО11, ВОВаїїсні

Запко), ТВ4 (ВедепеВх), ОРН-ОЇ (ОрінаІтіх Мопасо), РОБ101 (Регісог Зсіепсє), ВЕМ1-31 (ЕмоІшес), лакритину (Зепіц), ребаміпіду (Оїзика-Момапйів), ОТ-551 (Оїпега), РАІ-2 (Опімегейу ої

Реппзуїмапіа апа Тетріє Опімегейу), пілокарпіну, такролімусу, пімекролімусу (АМ5981, Момапіі5), етабонату лотепреднолу, ритуксимабу, диквафосолу тетранатрію (ІМ5365, Іп5ріге), КІ. 5-0611 (Кіззеі Рпагтасеціїса!5), дегідроепіандростерону, анакінри, ефалізумабу, мікофенолату натрію, етанерцепту (Етрбгеї!?), гідроксихлорохіну, МОХ267 (ТоеуРіпе5 ТПегареціїс5), актемри, гемцитабіну, оксаліплатину, І -аспарагінази або талідоміду.

У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент являє собою антиангіогенний агент, холінергічний агоніст, модулятор рецептора ТЕР-1, блокатор кальцієвого каналу, стимулятор секреції муцину, стимулятор МОСТ, інгібітор кальциневрину, кортикостероїд, агоніст рецептора Р2У2, агоніст мускаринового рецептора, інгібітор ттОоРЕ, інший інгібітор УАК, інгібітор кінази Вег-АБІ, інгібітор кінази Е-3, інгібітор кінази КАБ і інгібітор кінази РЕАК, такі як, наприклад

Зо ті, що описані в публікації М/О 2006/056399, яку в повному обсязі включено в цей документ шляхом посилання. У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент являє собою похідне тетрацикліну (наприклад, міноциклін або доксициклін). У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент зв'язується з ЕКВР12.

У деяких варіантах втілення додатковий терапевтичний агент являє собою алкілуючий агент або ДНК-зшиваючий агент; атиметаболіт/деметилуючий агент (наприклад, 5-фторурацил, капецитабін або азацитидин); засіб для антигормональної терапії (наприклад, антагоністи рецепторів гормонів, селективні модулятори естрогенових рецепторів (ЗЕКМ) або інгібітор ароматази); інгібітор мітозу (наприклад, вінкристин або паклітаксел); інгібітор топоїзомерази (І або ІІ) (наприклад, мітоксантрон і іринотекан); індуктори апоптозу (наприклад, АВТ-737); засоби для терапії нуклеїновими кислотами (наприклад, антисмислова або РНКІ); ліганди ядерних рецепторів (наприклад, агоністи й/або антагоністи: повністю-транс-ретиноєва кислота або бексаротен); епігенетичні націлювальні агенти, такі як інгібітори гістондеацетилази (наприклад, вориностат), гіпометилуючі агенти (наприклад, децитабін); регулятори стабільності білка, такі як інгібітори Не5ро0, убіквітин і/або подібні до убіквітину молекули кон'югації або декон'югації; інгібітор ЕСЕК (ерлотиніб).

Фармацевтичні препарати й лікарські форми

Якщо селективні інгібітори УАК1 застосовуються як лікарські засоби, їх можна вводити у формі фармацевтичних композицій. Ці композиції можна отримувати відповідно до способів, добре відомих у галузі фармацевтики, і їх можна вводити різними шляхами, залежно від того,

БО яке лікування передбачається: місцеве або системне, і від області, яку необхідно лікувати.

Застосування може бути місцевим (включаючи трансдермальне, епідермальне, офтальмологічне й через слизові оболонки, включаючи інтраназальну, вагінальну й ректальну доставку), легеневим (наприклад, шляхом інгаляції або інсуфляції порошків або аерозолів, включаючи використання небулайзера; інтратрахеальним або інтраназальним), пероральним або парентеральним. Парентеральне введення включає внутрішньовенне, внутрішньоартеріальне, підшкірне, внутрішньочеревинне, внутрішньом'язове, шляхом ін'єкції або інфузії; або внутрішньочерепне, наприклад, інтратекальне або внутрішньошлуночкове ведення. Парентеральне введення може здійснюватися у формі одноразової болюсної дози, або його можна виконувати, наприклад, за допомогою насоса безперервної перфузії. бо Фармацевтичні композиції й препарати для місцевого застосування можуть включати трансдермальні пластири, мазі, лосьйони, креми, гелі, краплі, супозиторії, спреї, рідини й порошки. За необхідності або за бажання можна використовувати стандартні фармацевтичні носії, рідкі, порошкоподібні або масляні основи, згущувачі тощо.

Цей винахід також включає фармацевтичні композиції, які містять як активний інгредієнт селективний інгібітор ЗАКІТ, описаний у цьому документі, або його фармацевтично прийнятну сіль у комбінації з одним або більше фармацевтично прийнятними носіями (допоміжними речовинами). У деяких варіантах втілення композиція підходить для місцевого застосування.

Під час створенні композицій активний інгредієнт звичайно змішують із допоміжною речовиною, розбавляють допоміжною речовиною або укладають усередину такого носія у формі, наприклад, капсули, саше, обгортки або іншої оболонки. Коли допоміжна речовина слугує як розріджувач, вона може являти собою твердий, напівтвердий або рідкий матеріал, що діє як основа, носій або середовище для активного інгредієнта. Таким чином, композиції можуть бути у формі таблеток, пігулок, порошків, пастилок, саше, облаток, еліксирів, суспензій, емульсій, розчинів, сиропів, аерозолів (у вигляді твердої речовини або в рідкому середовищі), мазей, що містять, наприклад до 10 95 від маси активної сполуки, м'яких і твердих желатинових капсул, супозиторіїв, стерильних розчинів для ін'єкцій і стерильних розфасованих порошків.

Під час отримання препарату (перед змішуванням з іншими інгредієнтами) активну сполуку можна здрібнювати для забезпечення відповідного розміру часток. Якщо активна сполука є по суті нерозчинною, її можна здрібнювати до часток розміром менше ніж 200 меш. Якщо активна сполука є по суті розчинною у воді, розмір часток може бути відрегульований шляхом здрібнювання з забезпеченням по суті однорідного розподілу в препараті, наприклад, приблизно 40 меш.

Селективні інгібітори ЧАК! можуть бути здрібнені з використанням відомих способів здрібнювання, таких як вологе розмелювання з отриманням відповідного розміру часток для утворення таблеток і інших типів препаратів. Тонкодисперсні (у вигляді наночастинок) препарати селективних інгібіторів "АКТ можна отримати за допомогою способів, відомих у цій галузі, наприклад, див. міжнародну заявку Мо УМО 2002/000196.

Деякі приклади відповідних допоміжних речовин включають лактозу, декстрозу, сахарозу, сорбіт, маніт, крохмалі, аравійську камедь, фосфат кальцію, альгінати, трагакант, желатин,

Зо силікат кальцію, мікрокристалічну целюлозу, полівінілпіролідон, целюлозу, воду, сироп і метилцелюлозу. Препарати можуть додатково включати ковзні речовини, такі як тальк, магнію стеарат і мінеральне масло; зволожуючі агенти; емульгатори й суспендуючи агенти; консерванти, такі як метил- і пропілгідроксибензоати; підсолоджувачі; і ароматизатори.

Рецептура композицій може бути складена так, щоб забезпечити негайне, тривале або відстрочене вивільнення активного інгредієнта після введення пацієнтові з використанням способів, відомих у цій галузі техніки.

У деяких варіантах втілення фармацевтична композиція містить силіфіковану мікрокристалічну целюлозу (СМКЦ) і принаймні одну сполуку, описану в цьому документі, або її фармацевтично прийнятну сіль. У деяких варіантах втілення силіфікована мікрокристалічна целюлоза містить приблизно 9895 мікрокристалічної целюлози й приблизно 2 95 мабс./мас. діоксиду кремнію.

У деяких варіантах втілення композиція являє собою композицію з тривалим вивільненням, яка містить принаймні один селективний інгібітор ЗХАКІ1, описаний у цьому документі, або його фармацевтично прийнятну сіль і принаймні один фармацевтично прийнятний носій. У деяких варіантах втілення композиція містить принаймні один селективний інгібітор ХАКІ, описаний у цьому документі, або його фармацевтично прийнятну сіль і принаймні один компонент, вибраний з-поміж мікрокристалічної целюлози, моногідрату лактози, гідроксипропілметилцелюлози й поліетиленоксиду. У деяких варіантах втілення композиція містить принаймні один селективний інгібітор ЗАК!, описаний у цьому документі, або його фармацевтично прийнятну сіль і мікрокристалічну целюлозу, моногідрат лактози й гідроксипропілметилцелюлозу. У деяких варіантах втілення композиція містить принаймні один селективний інгібітор ЗАКІ, описаний у цьому документі, або його фармацевтично прийнятну сіль і мікрокристалічну целюлозу, моногідрат лактози й поліетиленоксид. У деяких варіантах втілення композиція додатково містить магнію стеарат або діоксид кремнію. У деяких варіантах втілення мікрокристалічна целюлоза являє собою АмісеІ! РНІ102 м, У деяких варіантах втілення моногідрат лактози являє собою БазіШо 3167М. У деяких варіантах втілення гідроксипропілметилцелюлоза являє собою гідроксипропілметилцелюлозу 2208 КАМ (наприклад, МеїШосеІ К4М Ргетіег"М) і/або гідроксипропілметилцелюлозу 2208 К1ТО00ІЇМ (наприклад, МеїйосеІ КО0ОЇ ММ), У деяких варіантах втілення поліетиленоксид являє собою бо поліетиленоксид М/ЗК 1105 (наприклад, Роїуох М/5К 1105 М),

У деяких варіантах втілення для отримання композиції використовується спосіб вологого гранулювання. У деяких варіантах втілення для отримання композиції використовується спосіб сухого гранулювання.

Рецептура композиції може бути складена у вигляді стандартної лікарської форми, кожна доза якої містить від приблизно 5 до приблизно 1000 мг (1 г), звичайно від приблизно 100 мг до приблизно 500 мг активного інгредієнта. У деяких варіантах втілення кожна доза 15 містить приблизно 10 мг активного інгредієнта. У деяких варіантах втілення кожна доза містить приблизно 50 мг активного інгредієнта. У деяких варіантах втілення кожна доза містить приблизно 25 мг активного інгредієнта. Термін "стандартні лікарські форми" відноситься до фізично дискретних одиниць, які підходить для однократного введення дози суб'єктам-людям і іншим ссавцям, причому кожна одиниця містить заздалегідь визначену кількість активного матеріалу, який за розрахунками викликає бажаний терапевтичний ефект, у комплексі з відповідною фармацевтичною допоміжною речовиною.

У деяких варіантах втілення композиції містять від приблизно 2 мг до приблизно 10 мг або від приблизно 5 мг до приблизно 50 мг активного інгредієнта. Фахівцю в цій галузі буде зрозуміло, що це є втіленням сполук і композицій, що містять від приблизно 2 мг до приблизно 10 мг, від 5 мг до приблизно 10 мг, від приблизно 10 мг до приблизно 15 мг, від приблизно 15 мг до приблизно 20 мг, від приблизно 20 мг до приблизно 25 мг, від приблизно 25 мг до приблизно 30 мг, від приблизно 30 мг до приблизно 35 мг, від приблизно 35 мг до приблизно 40 мг, від приблизно 40 мг до приблизно 45 мг або від приблизно 45 мг до приблизно 50 мг активного інгредієнта.

У деяких варіантах втілення композиції містять від приблизно 50 мг до приблизно 500 мг активного інгредієнта. Фахівцю в цій галузі буде зрозуміло, що це є втіленням сполук і композицій, що містять від приблизно 50 мг до приблизно 100 мг, від приблизно 100 мг до приблизно 150 мг, від приблизно 150 мг до приблизно 200 мг, від приблизно 200 мг до приблизно 250 мг, від приблизно 250 мг до приблизно 300 мг, від приблизно 350 мг до приблизно 400 мг або від приблизно 450 мг до приблизно 500 мг активного інгредієнта.

У деяких варіантах втілення композиції містять від приблизно 500 мг до приблизно 1000 мг активного інгредієнта. Фахівцю в цій галузі буде зрозуміло, що це є втіленням сполук і композицій, що містять від приблизно 500 мг до приблизно 550 мг, від приблизно 550 мг до приблизно 600 мг, від приблизно 600 мг до приблизно 650 мг, від приблизно 650 мг до приблизно 700 мг, від приблизно 700 мг до приблизно 750 мг, від приблизно 750 мг до приблизно 800 мг, від приблизно 800 мг до приблизно 850 мг, від приблизно 850 мг до приблизно 900 мг, від приблизно 900 мг до приблизно 950 мг або від приблизно 950 мг до приблизно 1000 мг активного інгредієнта.

Активна сполука може бути ефективною в межах широкого діапазону доз, і зазвичай її водять у фармацевтично ефективній кількості. Однак необхідно розуміти, що кількість фактично введеної сполуки звичайно визначається лікарем з урахуванням відповідних обставин, включаючи патологічний стан, який необхідно лікувати, вибраний спосіб введення, конкретну сполуку, що вводиться, вік, масу тіла й реакцію конкретного пацієнта, тяжкість симптомів пацієнта тощо.

Для отримання твердих композицій, таких як таблетки, основний активний інгредієнт змішують із фармацевтичною допоміжною речовиною з утворенням твердої попередньої композиції, що містить гомогенну суміш сполуки, описаної в цьому документі, або її фармацевтично прийнятної солі. У попередніх композиціях, які називаються гомогенними, активний інгредієнт звичайно рівномірно розподілений по композиції так, що композиція може бути з легкістю розділена на рівні ефективні стандартні лікарські форми, такі як таблетки, пігулки й капсули. Ці тверді попередні композиції потім розділяють на описані вище види стандартних лікарських форм, що містять, наприклад, від приблизно 0,1 до приблизно 1000 мг активного інгредієнта за цим винаходом.

Таблетки або пігулки можуть бути покриті або складені іншим способом з отриманням лікарської форми, що забезпечує переваги пролонгованій дії. Наприклад, таблетка або пігулка може містити внутрішній дозований компонент і зовнішній дозований компонент, причому останній перебуває у формі оболонки для першого. Ці два компоненти можуть бути розділені ентеросолюбільним шаром, який перешкоджає розкладанню в шлунку та дозволяє внутрішньому компоненту проходити неушкодженим у дванадцятипалу кишку або вивільнятися уповільненим способом. Для таких ентеросолюбільних шарів або покриттів можуть використовуватися різноманітні матеріали, які включають низку полімерних кислот і сумішей полімерних кислот з такими матеріалами, як шелак, цетиловий спирт і ацетат целюлози.

Рідкі форми, в які сполуки й композиції можуть бути включені для перорального введення або ін'єкції, включають водні розчини, відповідним чином ароматизовані сиропи, водні або масляні суспензії й ароматизовані емульсії з харчовими маслами, такими як бавовняна олія, кунжутна олія, кокосове масло або арахісове масло, а також еліксири й подібні фармацевтичні носії.

Композиції для інгаляції або інсуфляції включають розчини й суспензії у фармацевтично прийнятних водних або органічних розчинниках або їх суміші й порошки. Рідкі або тверді композиції можуть містити відповідні фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, як описано вище. У деяких варіантах втілення композиції вводять пероральним або назальним респіраторним шляхом для досягнення місцевого або системного ефекту. Композиції можна розпорошувати з використанням інертних газів. Розпорошувані суміші можна вдихати безпосередньо з пристрою для розпорошення, або пристрій для розпорошення можна приєднати до маски для обличчя або до апарату для штучної вентиляції легенів із переміжним позитивним тиском. Композиції у вигляді розчинів, суспензій або порошків можна вводити перорально або назально за допомогою пристроїв для доставки препаратів відповідним чином.

Препарати для місцевого застосування можуть містити один або більше стандартних носіїв.

У деяких варіантах втілення мазі можуть містити воду й один або більше гідрофобних носіїв, наприклад вибраних з-поміж рідкого парафіну, алкілового етеру поліоксіетилену, пропіленгліколю, білого вазеліну тощо. Основою композицій носіїв для кремів може бути вода в комбінації з гліцерином і одним або більше іншими компонентами, наприклад, гліцеринмоностеаратом. ПЕГ-гліцеринмоностеаратом і цетилстеариловим спиртом. Рецептура гелів може бути складена з використанням ізопропілового спирту й води, відповідно в комбінації з іншими компонентами, такими як, наприклад, гліцерин, гідроксіегилцелюлоза тощо. У деяких варіантах втілення препарати для місцевого застосування містять принаймні приблизно 0,1, принаймні приблизно 0,25, принаймні приблизно 0,5, принаймні приблизно 1, принаймні приблизно 2 або принаймні приблизно 5 95 мас. сполуки, описаної в цьому документі, або її фармацевтично прийнятної солі. Препарати для місцевого застосування можуть бути, наприклад, відповідним чином упаковані в тюбики по 100 г, які необов'язково пов'язані з інструкціями для лікування вибраного показання для призначання, наприклад, псоріазу або

Зо інших патологічних станів шкіри.

Кількість сполуки або композиції, яку вводять пацієнтові, буде змінюватися залежно від того, що вводять, мети введення (наприклад, профілактика або терапія), стану пацієнта, способу введення тощо. При терапевтичному застосуванні композиції можна вводити пацієнтові, який уже страждає захворюванням, у кількості, достатній для того, щоб вилікувати або принаймні часткового зупинити симптоми захворювання і його ускладнення. Ефективні дози залежатимуть від стану захворювання, яке необхідно лікувати, рішення лікуючого лікаря, залежно від таких чинників, як тяжкість захворювання, вік, маса тіла й загальний стан пацієнта тощо.

Композиції, які вводять пацієнтові, можуть бути у формі фармацевтичних композицій, описаних вище. Ці композиції можуть бути простерилізовані за допомогою стандартних методик стерилізації або можуть бути стерильно профільтровані. Водні розчини можуть бути упаковані в готовій до застосування формі або можуть бути ліофілізованими, причому ліофілізований препарат перед введенням змішують зі стерильним водним носієм. Рівень рН препаратів сполуки звичайно становитиме від З до 11, переважніше від 5 до 9 і найпереважніше від 7 до 8.

Необхідно розуміти, що використання деяких із перерахованих вище допоміжних речовин, носіїв або стабілізаторів призводить до утворення фармацевтичних солей.

Терапевтична доза селективного інгібітора АКТ, описаного в цьому документі, або його фармацевтично прийнятної солі може змінюватися, наприклад, відповідно до конкретного виду застосування, для якого призначено лікування, способу введення сполуки, стану здоров'я і загального стану пацієнта й рішення лікаря, що призначає лікування. Частка або концентрація сполуки, описаної в цьому документі, або її фармацевтично прийнятної солі у фармацевтичній композиції може змінюватися залежно від низки чинників, що включають дозу, хімічні характеристики (наприклад, гідрофобність) і шлях введення. Наприклад, селективний інгібітор

УАКІ може бути забезпечено в рідкому фізіологічному буферному розчині, що містить від приблизно 0,1 до приблизно 10 95 мас./об. сполуки для парентерального введення. Деякі типові діапазони доз становлять від приблизно 1 мкг/кг до приблизно 1 г/кг маси тіла на добу. У деяких варіантах втілення діапазони доз становлять від приблизно 0,01 мг/кг до приблизно 100 мг/кг маси тіла на добу. Імовірно, доза залежить від таких змінних, як тип і інтенсивність прогресування захворювання або порушення, загальний стан здоров'я конкретного пацієнта, відносна біологічна ефективність вибраної сполуки, склад допоміжних речовин і спосіб їхнього введення. Ефективні дози можна екстраполювати з кривих "доза-відповідь", отриманих із дослідних систем іп міїго або тваринних моделей випробування.

Композиції цього винаходу можуть додатково включати один або більше додаткових фармацевтичних агентів, таких як хіміотерапевтична, стероїдна, протизапальна сполука або імунодепресант, приклади яких наведені вище.

Набори

Цей винахід також включає фармацевтичні набори, які використовують, наприклад, для лікування або профілактики мієлодиспластичного синдрому, які включають один або більше контейнерів, що містять фармацевтичну композицію, яка містить терапевтично ефективну кількість сполуки, описаної в цьому документі, або її фармацевтично прийнятної солі. Такі набори за бажання можуть додатково включати один або більше різноманітних стандартних компонентів фармацевтичних наборів, таких як, наприклад, контейнери з одним або більше фармацевтично прийнятними носіями, додаткові контейнери тощо, як буде легко зрозуміло фахівцям у цій галузі. У набір також можуть бути включені інструкції, як у вигляді вкладишів, так і у вигляді етикеток, які вказують кількості компонентів для введення й містять рекомендації щодо введення й/або рекомендації щодо змішування компонентів.

ПРИКЛАДИ

Цей винахід буде описано детальніше за допомогою конкретних прикладів. Наведені нижче приклади запропоновані для цілей ілюстрації і не призначені для обмеження винаходу будь- яким способом. Фахівцям у цій галузі буде цілюм очевидно, що можна змінювати або модифікувати багато некритичних параметрів, отримуючи по суті аналогічні результати. Було виявлено, що згідно принаймні з одним аналізом, описаним у цьому документі, сполуки з розділу "Приклади" є інгібіторами УАК.

Приклад 1. 3-(11-(б-хлорпіридин-2-іл)піролідин-З-іл|-3-(4-(7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|пропаннітрил (виділено два різних енантіомери)

М яв, реа Кн ше Мо

Ї СІ есе

ЗК МН

Стадія 1. Бензил-3-(2-ціано-1-(4-(7-Ц2-(«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- дФ|Іпіримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|етил)піролідин-1-карбоксилат

Бензил 3-(2-ціановініл|Іпіролідин-1-карбоксилат (4,3 г, 0,017 моль, суміш Е і 7 ізомерів,

Зо отриману як описано в УМО 2007/070514 у прикладі 742) розчиняли в ацетонітрилі (270 мл).

Додавали 1,8-діазобіцикло/5.4.Ф)ундец-7-ен (5,02 мл, 0,0336 моль) з наступним додаванням 4- (1Н-піразол-4-іл)-7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4ЯІпіримідину (5,6 г, 0,017 моль, отриманого як описано в М/О 2007/070514, прикладі 65). Суміш перемішували протягом ночі за кімнатної температури (КТ). Розчинник видаляли шляхом роторного випаровування, і залишок повторно розчиняли в етилацетаті. Розчин послідовно промивали 1 н. НОСІ, водою, насиченим розчином бікарбонату натрію й соляним розчином, сушили над сульфатом натрію й концентрували у вакуумі. Продукт очищали за допомогою колонкової флеш-хроматографії на силікагелі, елюювали градієнтом 0-100 90 етилацетату в гексанах з отриманням діастереомера 1 (елююється першим) (3,5 г, 36 95) і діаастереомера 2 (елююється другим) (2,5 г, 25 905). РХ-МС (МАН): 572.2.

Стадія 2. З-Піролідин-3-іл-3-І(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- д9|Іпіримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|пропаннітрил

У 100 мл метанолу розчиняли бензил 3-(2-ціано-1-(4-(7-Ч2-(триметилсиліл)етокси|метил)- 7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|іетил)піролідин-1-карбоксилат (3,5 г, 6,1 ммоль) (діастереомер 1 зі стадії 1 прикладу 1) і додавали каталітичну кількість 10 95 Ра-С. Суміш струшували під тиском водню 1,0 МПа (50 фунтів на кв. дюйм) протягом 24 год. Після цього суміш фільтрували, і видаляли розчинник у вакуумі. Продукт використовували без додаткового очищення. РХ-МСО (МАН): 438,2.

Суміш З-піролідин-З3-іл-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4- іл)-1Н-піразол-1-іл|Іпропаннітрилу (150 мг, 0,27 ммоль) і 2,6-дихлорпіридину (48,7 мг, 0,329 ммоль) у М-метилпіролідоні (ММР, 1,6 мл) і М,М-діїзопропілетиламіні (96 мкл, 0,55 ммоль) нагрівали до 135 "С протягом 20 хв у мікрохвильовому реакторі. Очищення за допомогою колонкової флеш-хроматографії на силікагелі, елюювання градієнтом 0-80 95 етилацетату в гексанах дозволяло отримати зазначений у заголовку продукт (28 мг, 18 95). "Н ЯМР (400 МГц,

СОсСІі»): б 8,85 (с, 1Н), 8,36 (с, 1Н), 8,36 (с, 1Н), 7,41 (д, 1Н), 7,37 (дд, 1Н), 6,79 (д, 1Н), 6,57 (д, 1Н), 6,22 (д, 1Н), 5,68 (с, 2Н), 4,45 (дт, 1Н), 3,91 (дд, 1Н), 3,57-3,46 (м, ЗН), 3,39-3,29 (м, 2Н), 3,24 (дд, 1Н), 3,13-3,01 (м, 1Н), 3,01 (дд, 1Н), 1,98-1,88 (м, 1Н), 1,82-1,69 (м, 1Н), 0,95-0,88 (м, 2Н), - 0,06 (с, 9Н); РХ-МС (МН): 549,1.

Цей рацемічний продукт розділяли на його енантіомери за допомогою хіральної ВЕРХ (колонка Спіга! ТесппоЇодіє5 СпігаІсе! ФО-Н, 5 мкм, 30 х 250 мм, 45 956 ЕоН/гексани, 20 мл/хв) з отриманням енантіомера 1 (елююється першим, час утримування 40,7 хв) і енантіомера 2 (елююється другим, час утримування 51,6 хв), з яких окремо знімали захист на стадіях 4а/46Б.

Стадія 4а. 3-/1-(б-Хлорпіридин-2-іл)/піролідин-3-іл|-3-(4-"7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|пропаннітрил (енантіомер 1) 3-(1-(б-хлорпіридин-2-іл)піролідин-З-іл|-3-І4-(7-Ц2-(«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н- піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|пропаннітрил (енантіомер 1, отриманий на стадії 3) протягом 2 год. перемішували в розчині, що містить трифтороцтову кислоту й дихлорометан (ТФК/ДХМ) 1:1 (2 мл), після чого концентрували. Залишок розчиняли в 1 мл Меон, їі додавали 0,2 мл етилендіаміну (ЕДА). Очищення шляхом препаративної ВЕРХ-МС (колонка С18, елюювання градієнтом АСМ/Н2гО, що містить 0,15 95 МНАОН) дозволяло отримати продукт. "Н

ЯМР (400 МГу, СОСІ»): 6 9,44 (ушир. с, 1Н), 8,84 (с, 1Н), 8,37 (с, 2Н), 7,39 (дд, 1Н), 7,38 (дд, 1Н), 6,79 (дд, 1Н), 6,58 (д, 1Н), 6,22 (д, 1Н), 4,46 (дт, 1Н), 3,92 (дд, 1Н), 3,55-3,48 (м, 1Н), 3,39-3,31 (м, 2Н), 3,25 (дд, 1Н), 3,13-3,02 (м, 1Н), 3,02 (дд, 1Н), 2,00-1,88 (м, 1Н), 1,84-1,71 (м, 1Н); РХ-

МС (МН): 419,1.

Стадія 4Б. 3-1-(б-Хлорпіридин-2-іл)/піролідин-3-іл|-3-(4-"7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|Іпропаннітрил (енантіомер 2)

Виконували як на стадії 4а з використанням енантіомера 2, отриманого на стадії 3. "Н ЯМР (400 МГц, СОСІ»): б 9,59 (ушир. с, 1Н), 8,84 (с, 1Н), 8,37 (с, 2Н), 7,40 (дд, 1Н), 7,38 (дд, 1Н), 6,79 (дд, 1Н), 6,58 (д, 1Н), 6,22 (д, 1Н), 4,46 (дт, 1Н), 3,92 (дд, 1Н), 3,55-3,48 (м, 1Н), 3,39-3,31 (м, 2Н), 3,25 (дд, 1Н), 3,14-3,02 (м, 1Н), 3,02 (дд, 1Н), 20 1,99-1,90 (м, 1Н), 1,83-1,72 (м, 1Н); РХ-МС (М.Н): 4191.

МЕ бе Мо ре отв о ут Мн

Оксазоло|5,4-б|Іпіридин-2(1Н)-тіон (1,17 г, 7,68 ммоль, отриманий як описано в 05 2010/0298334, приклад 33, стадія 4) і З-піролідин-3-іл-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)- 7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|Іпропаннітрил (2,80 г, 6,40 ммоль зі стадії З прикладу 15) у 1,4-діоксані (30 мл) нагрівали до 70 "С протягом 2 год. Розчинник видаляли у вакуумі. Неочищений продукт розводили в етанолі (40 мл) і порціями обробляли нітратом срібла (3 г, 15 ммоль) і водним розчином гідроксиду амонію (6 мл) протягом періоду 20 год. До реакційної суміші додавали воду, 1 н. розчин Маон і соляний розчин. Нерозчинний матеріал видаляли шляхом фільтрації. Розділялли шари фільтрату. Водну частину екстрагували трьома порціями етилацетату. Екстракти сушили над сульфатом натрію, декантували й концентрували.

Неочищений продукт очищали за допомогою колонкової флеш-хроматографії на силікагелі, елюювали 10 95 МеОН/ДХМ з отриманням продукту у вигляді не зовсім білої піни (2,84 г, 80 Об).

ІН ЯМР (300 МГц, СОСІ»): б 8,83 (с, 1Н), 8,37 (с, 1Н), 8,36 (с, 1Н), 7,92 (дд, 1Н), 7,57 (дд, 1Н), 7,40 (д, 1Н), 7,13 (дд, 1Н), 6,78 (д, 1Н), 5,67 (с, 2Н), 4,52 (дт, 1Н), 4,05 (дд, 1Н), 3,82 (ддд, 1Н), 3,67-3,44 (м, 4Н), 3,25 (дд, 1Н), 3,24-3,09 (м, 1Н), 2,98 (дд, 1Н), 2,06-1,74 (м, 2Н), 0,97-15 0,88 (м, 2Н), -0,06 (с, 9Н); РХ-МС (МН): 556,1.

Розчинники видаляли шляхом роторного випаровування. Неочищений залишок розчиняли в метанолі (50 мл), що містить ЕДА (5,15 мл, 77,0 ммоль), і перемішували протягом ночі. Після видалення розчинника продукт очищали за допомогою колонкової флеш-хроматографії на силікагелі, елюювали градієнтом 0-15 95 МеОнН/ДХМ (3,59 г, 88 95). "Н ЯМР (300 МГц, СОСІ»): б 8,72 (с, 1Н), 8,40 (с, 1Н), 8,34 (с, 1Н), 7,89 (дд, 1Н), 7,54 (дд, 1Н), 7,36 (д, 1Н), 7,12 (дд, 1Н), 6,75 (д, 1Н), 4,56 (дт, 1Н), 4,01 (дд, 1Н), 3,80 (ддд, 1Н), 3,60 (ддд, 1Н), 3,48 (дд, 1Н), 3,26 (дд, 1Н), 3,21-3,06 (м, 1Н), 3,02 (дд, 1Н), 2,03-1,76 (м, 2Н); РХ-МС (Ман): 426,1.

Приклад 3. Трифторацетатна сіль 4-(4-(3-ціано-2-(4-"7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|пропіл)піперазин-1-іл)укарбоніл|-3-фторбензонітрилу (виділено один енантіомер) о М: ди во шк ще "бІАтТвА

М ше

Стадія 1. (К)- і (5)-трет-бутил 4-(3-ціано-2-І(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7 Н- піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|Іпропіл)/піперазин-1-карбоксилат

До розчину (Є)- і (2)-трет-бутил 4-(3-ціаноаліл)піперазин-1-карбоксилату (11,1 г, 0,0441 моль, отриманого як описано в 05 2011/0059951, приклад 1, стадії 1-2) ї 4-(1Н-піразол-4-іл)-7-Це- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідину (11,6 г, 0,0368 моль, отриманого як описано в УМО 2007/070514, приклад 65) в ацетонітрилі (70 мл) додавали 1,8- діазобіцикло|5.4.Фундец-7-ен (5,5 мл, 0,037 моль). Суміш перемішували за 50 "С протягом 15 годин. Розчинники видаляли у вакуумі. Залишок розчиняли в етилацетаті, промивали водою (З рази), соляним розчином (один раз), сушили над сульфатом натрію й концентрували.

Проведення колонкової флеш-хроматографії з наступною ВЕРХ-МС (елюювання градієнтом

Месм/нго, що містить 0,15 95 МНАОН) дозволяло отримати продукт у вигляді білої піни (8,20 г, 39 У).

Для розділення рацемічної суміші на окремі енантіомери використовували хіральну ВЕРХ (колонка Рпепотепех І их-СеїІшШове-2, 21,2 х 250 мм, 5 мкм, елюювання 3095 ЕЮН/70 95 гексани, швидкість потоку 20 мл/хв). Пік 1 (елююється першим): 4,0 г і пік 2 (елююється другим): 4,0 г. "Н ЯМР піка 1 (400 МГц, СОС»): б 8,84 (с, 1Н), 8,33 (с, 1Н), 8,31 (с, 1Н), 7,40 (д, 1Н), 6,79 (д, 1Н), 5,68 (с, 2Н), 4,70--4,62 (м, 1Н), 3,58-3,51 (м, 2Н), 3,44-3,35 (ушир. м, 4Н), 3,16 (дд, 1Н), 3,10 (дд, 1Н), 2,99 (дд, 1Н), 2,89 (дд, 1Н), 2,50-2,40 (ушир. м, 4Н), 1,44 (с, 9Н), 0,95-0,89 (м, 2Н), -0,06

Зо (с, 9ЗН); РХ-МС (МАН): 567,3. "Н ЯМР піка 2 (400 МГц, СОСІз): б 8,84 (с, 1Н), 8,32 (с, 1Н), 8,31 (с, 1Н), 7,40 (д, 1Н), 6,79 (д, 1Н), 5,68 (с, 2Н), 4,70-4,62 (м, 1Н), 3,58-3,51 (м, 2Н), 3,45-3,34 (ушир. м, 4Н), 3,16 (дд, 1Н), 3,10 (дд, 1Н), 2,99 (дд, 1Н), 2,90 (дд, 1Н), 2,50-2,40 (ушир. м, 4Н), 1,44 (с, 9Н), 0,95-0,89 (м, 2Н), -0,06 (с, 9Н); РХ-МС (МН): 567,3.

Стадія 2. Гідрохлоридна сіль 4-піперазин-1-іл-3-(4-(7-ЦЧ2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н- піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|бутаннітрилу трет-Бутил 4-(3-ціано-2-(4-(7-П2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4- іл)-1 Н-піразол-1-іл|Іпропіл)піперазин-1-карбоксилат (4,0 г, 7,0 ммоль; пік 2, отриманий на стадії 1) розчиняли в 1,4-діоксані (40 мл) і додавали 4,0 М НОСІ у діоксані (25 мл, 100 ммоль). Суміш перемішували за кімнатної температури протягом 80 хв. Розчинник видаляли у вакуумі з отриманням продукту у вигляді гідрохлоридної солі. РХ-МС (МН): 467,3.

Стадія 3. Трифторацетатна сіль 4-(4-(3-ціано-2-(4-"7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|Іпропіл)піперазин-1-іл)укарбоніл|-3-фторбензонітрилу

Суміш 4-ціано-2-фторбензойної кислоти (138 мг, 0,836 ммоль, АМа Аезаг), М,М,М'М'- тетраметил-О-(7-азабензотриазол-1-ілууронію гексафторфосфату (254 мг, 0,669 ммоль) і триетиламіну (0,466 мл, 3,34 ммоль) у тетрагідрофурані (ТГФ, 10,0 мл) перемішували за кімнатної температури протягом 15 хвилин. Додавали гідрохлорид 4-піперазин-1-іл-3-(4-(7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|бутаннітрилу (0,33 г, 0,56 ммоль; отриманий на стадії 2). Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом однієї години. Реакційну суміш розводили етилацетатом і водою. Розділяли шари, і послідовно промивали органічний шар водою, 0,1 н. розчином Маон і соляним розчином, сушили над сульфатом натрію й концентрували. Залишок розчиняли в суміші ДХМ: ТФК 2: 1, перемішували протягом З годин, концентрували, після чого додавали до суміші 8 мл метанолу, до якої додавали 0,8 мл етилендіаміну. Після перемішування протягом однієї години продукт очищали шляхом ВЕРХ-МС, елюювали градієнтом Месм ї НгО, що містить 0,2 96 ТФК. Елюент заморожували й ліофілізували з отриманням білого порошку (200 мг, 47 95). "Н ЯМР (400 МГц, дв-ДМСО): б 12,64 (ушир. с, 1Н), 8,97 (с, 1Н), 8,83 (с, 1Н), 8,51 (с, 1Н), 7,99 (дд, 1Н), 7,82-7,76 (м, 2Н), 7,61 (т, 1Н), 7,15-7,11 (м, 1Н), 5,13 (ушир. м, 1Н), 3,82-2,37 (ушир, 12Н); "є ЯМР (400 МГц, две-ДМСО): 6-74,97 (с, 7,21), -114,49 (ушир. с, 1Є); РХ-МС (МН): 484 2.

Приклад 4. Трифторацетатна сіль 4-(4-73-ціано-2-ІЗ-(7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н- пірол-1-іл|пропіл)піперазин-1-іл)укарбоніл|-3-фторбензонітрилу (виділено один енантіомер)

З є і; 5 см їл а 3,3 ТКА

Іф; "й

Стадія 1. трет-Бутил 4-13-ціано-2-І3-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- д9|Іпіримідин-4-іл)-1Н-пірол-1-іл|Іпропіліпіперазин-1-карбоксилат

До суміші (Є)- і (27)-трет-бутил 4-(3-ціаноаліл)піперазин-1-карбоксилату (4,0 г, 0,016 моль; отриманого як описано в 05 2011/0059951, приклад 1, стадії 1-2) і 4-(1Н-пірол-З3-іл)-7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|(2,3-4|Іпіримідину (4,2 г, 0,013 моль, отриманого як описано в УМО 2009/114512, приклад 82) у М.М-диметилформаміді (25 мл) додавали карбонат калію (5,540 г, 0,0401 моль). Суміш перемішували за 60 С протягом 17 годин. Додавали додатковий (Е)- і (7)-трет-бутил 4-(3-ціаноаліл)піперазин-1-карбоксилат (4,0 г, 0,016 моль), і реакційну суміш перемішували за 60 "С протягом 24 годин. Додавали додаткову порцію (Е)- і (7)-трет-бутил 4-(3-ціаноаліл)піперазин-1-карбоксилату (4,0 г, 0,016 моль). Як визначено за допомогою РХ-МС, після нагрівання протягом З ночей, більша частина вихідного матеріалу перетворювалася на бажаний продукт. Після цього суміш фільтрували, розводили ЕАСс, промивали водою (3 рази), соляним розчином (один раз), сушили над сульфатом натрію, декантували й концентрували. Очищення шляхом препаративної ВЕРХ-МС (елюювання градієнтом МесмМ/Него, що містить 0,15 95 МНАОН) дозволяло отримати коричневу піну (4,20 г, 55 95). "Н ЯМР (300 МГц, СОСІ»): б 8,81 (с, 1Н), 7,66 (т, 1Н), 7,34 (д, 1Н), 6,97 (дд, 1Н), 6,89 (т, 1Н), 6,84 (д, 1Н), 5,66 (с, 2Н), 4,47-4,36 (м, 1Н), 3,57-3,50 (м, 2Н), 3,45-3,37 (м, 4Н), 3,06 (дд, 1Н), 3,00-2,90 (м, 2Н), 2,83 (дд, 1Н), 2,57-2,35 (м, 4Н), 1,45 (с, 9Н), 0,96-0,86 (м, 2Н), -0,06 (с, 9Н); РХ-МС (МН): 566,3.

Для розділення рацемічної суміші на окремі енантіомери використовували хіральну ВЕРХ (колонка Спіга! Тесппоїодіеєх Спіга!РАК ІА 20 х 250 мм, 5 мкм, рухома фаза 30 95 ЕЮН/70 95 гексани, швидкість потоку 12 мл/хв). Пік 1 (енантіомер, що елююється першим), 1,8 г; пік 2

Зо (енантіомер, що елююється другим): 1,9 г.

Стадія 2. Гідрохлоридна сіль 4-піперазин-1-іл-3-І3-(7-ЦЧ2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н- піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н-пірол-1-іл|Ібутаннітрилу

До розчину трет-бутил 4-(3-ціано-2-І3-(7-(Ч2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- а|піримідин-4-іл)-1 Н-пірол-1-іл|Іпропіл)піперазин-1-карбоксилату (1,9 г, 0,0034 моль; пік 2 стадії 1) у 1,4-діоксані (20 мл) додавали 4,0 М НСІ у п-діоксані (12 мл, 48 ммоль). Суміш перемішували за кімнатної температури протягом 80 хвилин. Розчинник видаляли у вакуумі з отриманням продукту у вигляді світло-жовтої твердої речовини (1,90 г, 100 90). РХ-МСО (МН): 466,3.

Стадія 3. Трифторацетатна сіль 4-((4-(3-ціано-2-І3-(7Н-піроло(|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-пірол- 1-іл|Іпропіл)піперазин-1-іл)карбоніл|-3-фторбензонітрилу

Суміш 4-ціано-2-фторбензойної кислоти (44 мг, 0,26 ммоль, АМа Аезаг), М,М,М'М'- тетраметил-О-(7-азабензотриазол-1-ілууронію гексафторфосфату (93 мг, 0,24 ммоль) і триетиламіну (171 мкл, 1,22 ммоль) у ТГФ (2,4 мл) перемішували за кімнатної температури протягом 15 хвилин. Додавали гідрохлоридну сіль 4-піперазин-1-іл-3-І3-(7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-пірол-1-іл|Ібсутаннітрилу (110 мг, 0,20 ммоль; отриману на стадії 2). Реакційну суміш перемішували протягом 2 годин.

Додавали етилацетат і воду. Розділяли шари, і послідовно промивали органічний шар водою, 1 н. розчином МаонН і соляним розчином, сушили над сульфатом натрію й концентрували.

Спочатку залишок розчиняли в суміші ДХМ: ТФК 1:1 протягом 1 години, концентрували, після цього протягом однієї години перемішували в метанолі (2 мл), що містить етилендіамін (0,2 мл).

Очищення шляхом препаративної ВЕРХ-МС (елюювання градієнтом Месм/Нго, що містить 0,1 95 ТФК, дозволяло отримати продукт у вигляді 3,3 ТФК солі (84 мг, 48 95). "Н ЯМР (300 МГц, две-ДМСО): б 13,22 (ушир. с, 1Н), 8,90 (с, 1Н), 8,38 (с, 1Н), 8,00 (дд, 1Н), 7,97-7,93 (м, 1Н), 7,80 (дд, 1Н), 7,61 (т, 1Н), 7,35 (с, 2Н), 7,18-7,13 (м, 1Н), 5,00--4,80 (м, 1Н), 3,75-3,49 (ушир. м, 2Н), 3,35-2,33 (м, 10Н); "Є ЯМР (300 МГц, а6є-ДМСО): б -74,82 (с, 10Р), -114,53 (с, 1); РХ-МС (М.-Н)»: 483,2.

Приклад 5. 41-11-(З3-Фтор-2-(трифторметил)ізонікотиноїл|піперидин-4-іл)-3-І(4-(7Н-піроло|2,3- аІпіримідин-4 іл) Н-піразол-1-іл|Іазетидин-З3-іл)іацетонітрил ше м - охо, г

М ям

М-м

Я

Ї

Іф

Мов

Стадія А. трет-Бутил 3-оксоазетидин-1-карбоксилат

До суміші трет-бутил 3З-гідроксіазетидин-і-карбоксилату (10,0 г, 57,7 ммоль), диметилсульфоксиду (24,0 мл, 338 ммоль), триетиламіну (40 мл, 300 ммоль) і метиленхлориду (2,0 мл) за 0 "С порціями додавали комплекс триоксиду сірки й піридину (40 г, 200 ммоль).

Суміш перемішували протягом З годин, гасили соляним розчином і екстрагували метиленхлоридом. Об'єднані екстракти сушили над безводним Маг5О4, фільтрували й концентрували під зниженим тиском. Залишок очищали на колонці з силікагелем (0-6 90 етилацетат (Ес) у гексанах) з отриманням трет-бутил 3-оксоазетидин-1-карбоксилату (5,1 г, вихід 52 Об).

Стадія В. трет-Бутил 3-(ціанометилен)азетидин-1-карбоксилат

До висушеної в сушильній шафі 1-літрової 4-горлої круглодонної колби, обладнаної магнітною мішалкою, перегородкою, вхідним отвором для азоту, крапельною лійкою на 250 мл і термопарою, в атмосфері азоту завантажували сгідрид натрію (5,6 г, 0,14 моль) і тетрагідрофуран (ТГФ) (140 мл). Суміш охолоджували до З "С, після чого по краплях за допомогою шприца протягом 20 хвилин додавали діетилціанометилфосфонат (22,4 мл, 0,138 моль). Розчин перетворювався на світло-жовту суспензію. Після цього реакційну суміш перемішували протягом 75 хвилин, одночасно нагріваючи її до 18,2 "С. Розчин трет-бутил 3- оксоазетидин-1-карбоксилату (20 г, 0,1 моль) у тетрагідрофурані (280 мл) отримували у висушеній у сушильній шафі круглодонній колбі, завантажували до крапельної лійки через

Зо канюлю, після чого по краплях додавали до реакційної суміші протягом 25 хвилин. Колір реакційного розчину ставав червоним. Реакційну суміш залишали перемішуватися протягом ночі. Через 24 години реакцію перевіряли за допомогою тонкошарової хроматографії (ТШХ, 70 95 гексан/Е(ОАс) і виявляли її завершення. Реакційну суміш розводили 200 мл 20 95 соляного розчину й 250 мл ЕІЮАс. Розчин розділяли, і водну фазу екстрагували з використанням 250 мл

ЕЮОАс. Об'єднану органічну фазу сушили над Мд5Ох і фільтрували, випаровували під зниженим тиском і очищали за допомогою флеш-хроматографії (від О 9о до 20 95 ЕІ(Ас/гексани, флеш- колонка 150 г) з отриманням бажаного продукту, трет-бутил 3-(ціанометилен)азетидин-1- карбоксилату (15 г, вихід 66,1 Об).

Стадія С. 4-Хлор-7-ЦПЦ2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин

До суспензії гідриду натрію (36,141 г, 903,62 ммоль) у М,М-диметилацетаміді (118 мл) за - 5 "С (баня лід/сіль) повільно додавали темний розчин 4-хлорпіроло|2,3-4|Іпіримідину (119,37 г, 777,30 ммоль) у М,М-диметилацетаміді (237 мл). Колбу й крапельну лійку промивали М,М- диметилацетамідом (30 мл). Відразу виділялась велика кількість газу. Суміш перетворювалася на злегка мутну суміш помаранчевого кольору. Суміш перемішували за 0 "С протягом 60 хв з отриманням світло-коричневої густої суміші. До суміші повільно додавали (|2- (триметилсиліл)етокси|метилхлорид (152,40 г, 914,11 ммоль), і реакційну суміш перемішували за 0 С протягом 1 год. Реакційну суміш гасили повільним додаванням 12 мл НгО. Додавали більше води (120 мл) із наступним додаванням метил трет-бутилового етеру (МТБЕЕ) (120 мл).

Суміш перемішували протягом 10 хв. Відділяли органічний шар. Водний 15 шар екстрагували іншою порцією МТБЕ (120 мл). Органічні екстракти об'єднували, промивали соляним розчином (120 мл х 2) і концентрували під зниженим тиском з отриманням неочищеного продукту 4-хлор- 7-Ч2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідину у вигляді темного масла. Вихід: 85,07 г (97 95); РХ-МС: 284,1 (МАН). Цей продукт використовували в наступній реакції без очищення.

Стадія 0. 4-(1Н-Піразол-4-іл)-7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піролої|2,3-4|піримідин

До круглодонної колби на 1000 мл завантажували 4-хлор-7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин (10,00 г, 35,23 ммоль), 1-бутанол (25,0 мл), 1-(1-етоксіетил)-4-(4,4,5,5-тетраметил-1,3,2-діоксаборолан-2-іл)-1Н-піразол (15,66 г, 52,85 ммоль), воду (25,0 мл) і карбонат калію (12,17 г, 88,08 ммоль). Цей розчин дегазували 4 рази, кожен раз наповнюючи азотом. До розчину додавали тетракис(трифенілфосфін)паладій (0) (4,071 г, 3,523 ммоль). Розчин дегазували 4 рази, кожен раз наповнюючи азотом. Суміш перемішували протягом ночі за 100 "С. Після охолодження до кімнатної температури суміш фільтрували через шар целіту, і промивали целіт етилацетатом (42 мл). Об'єднували фільтрат, і відділяли органічний шар. Водний шар екстрагували етилацетатом. Органічні екстракти об'єднували й концентрували у вакуумі на бані з температурою 30-70 "С з отриманням кінцевої сполуки, 4-(1Н-піразол-4-іл)-7-Ч2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло(2,3-4|піримідину.

Вихід: 78 95. РХ-МС: 316,2 (МН).

Стадія Е. трет-Бутил 3-(ціанометил)-3-(4-(7-Ц2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- а|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іліазетидин-1-карбоксилат

До 2-літрової круглодонної колби, обладнаної верхньопривідною мішалкою, перегородкою і вхідним отвором для азоту, завантажували трет-бутил 3-(ціанометилен)азетидин-1-карбоксилат (9,17 г, 0,0472 моль), 4-(1Н-піразол-4-іл)-7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-

Фпіримідин (14,9 г, 0,0472 моль) і ацетонітрил (300 мл). Отриманий розчин був неоднорідним.

За кімнатної температури до розчину порціями протягом З хв через шприц додавали 1,8- діазобіцикло/5.4.Оундец-7-ен (8,48 мл, 0,0567 моль). Розчин повільно ставав гомогенним і набував жовтого кольору. Реакційну 10 суміш залишали перемішуватися за кімнатної температури протягом З год. Визначали завершення реакції за допомогою ВЕРХ і РХ-МС, і

Зо реакційну суміш концентрували шляхом роторного випаровування для видалення ацетонітрилу (7 150 мл). Додавали ЕАс (100 мл) з наступним додаванням 100 мл 20 95 соляного розчину.

Розділяли дві фази. Водна фазу екстрагували з використанням 150 мл ЕЮАС. Об'єднані органічні фази сушили над Ма5О5, фільтрували й концентрували з отриманням помаранчевого масла. Очищення за допомогою флеш-хроматографії (150 грамів силікагелю, 60 95

ЕЮОАс/гексани, наповнення СНеСіг) дозволяло отримати зазначену в заголовку сполуку, трет- бутил и 3-(ціанометил)-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)- 1Н-піразол-1-іліазетидин-1-карбоксилат, у вигляді жовтого масла (21,1 г, вихід 88 95). РХ-МС:

ІМАНІ" - 510,3.

Стадія Р. Дигідрохлорид 13-(4-(7-П2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин- 4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3-іліацетонітрилу

До розчину трет-бутил 3-(ціанометил)-3-(4-(7-ПЦ2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н- піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іліазетидин-1-карбоксилату (2 г, 3,9 ммоль) 25 у 10 мл

ТГФ додавали 10 мл 4 н. НСІ у діоксані. Розчин перемішували за кімнатної температури протягом 1 години й концентрували у вакуумі з отриманням 1,9 г (99 95) зазначеної в заголовку сполуки у вигляді білої порошкоподібної твердої речовини, яку використовували в наступній реакції без очищення. РХ-МС: (МеНІ - 410,3.

Стадія б. трет-Бутил 4-33-(ціанометил)-3-І(4-(7-Ц2-(триметилсиліл) етокси|метил)-7Н- піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-ілІіазетидин-1-іл)іпіперидин-1-карбоксилат

До розчину дигідрохлориду - 13-І4-(7-Д(2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-

Фпіримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-З-іллацетонітрилу (2,6 г, 6,3 ммоль), трет-бутил 4- оксо-1-піперидинкарбоксилату (1,3 г, 6,3 ммоль) у ТГФ (30 мл) додавали М,М- діізопропілетиламін (4,4 мл, 25 ммоль) і триацетоксиборгідрид натрію (2,2 г, 10 ммоль). Суміш перемішували за кімнатної температури протягом ночі. Після додавання 20 мл соляного розчину, розчин екстрагували з використанням ЕОАСс. Екстракт сушили над безводним Ма»5Ох і концентрували. Залишок очищали на хроматографічній колонці системи СотбігіІазп, елюювали градієнтом 30-80 95 ЕОАс у гексанах з отриманням бажаного продукту, трет-бутил 4-13- (ціанометил)-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|Іазетидин-1-іл)піперидин-1-карбоксилату. Вихід: 3,2 г (86 95); РХ-МС: МАНІ - 593,3.

Стадія Н. Тригідрохлорид 1-піперидин-4-іл-3-(4-(7-Ч2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н- бо піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Ііазетидин-3-іліацетонітрилу

До розчину трет-бутил 4-(3-(ціанометил)-3-(4-(7-Ч2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7 Н- піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іліазетидин-1-іл)іпіперидин-1-карбоксилату (3,2 г, 5,4 ммоль) у 10 мл ТГФ додавали 10 мл 4 н. НСЇІ у діоксані. Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом 2 годин. Видалення розчинників під зниженим тиском дозволяло отримати 3,25 г (10095) тригідрохлориду (1-піперидин-4-іл-3-(4-(7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3- іл)ацетонітрилу у вигляді білої порошкоподібної твердої речовини, яку безпосередньо використовували в наступній реакції. РХ-МС: (МАНІ - 493,3. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 6 9,42 (с, 1Н), 9,21 (с, 1Н), 8,89 (с, 1Н), 8,69 (с, 1Н), 7,97 (с, 1Н), 7,39 (д, 1Н), 5,68 (с, 2Н), 4,96 (д, 2Н), 104,56 (м, 2Н), 4,02-3,63 (м, 2Н), 3,55 (с, 2Н), 3,53 (т, 2Н), 3,49-3,31 (3, ЗН), 2,81 (м, 2Н), 2,12 (д, 2Н), 1,79 (м, 2Н), 0,83 (т, 2Н), -0,10 (с, 9Н).

Суміш тригідрохлориду 11-піперидин-4-іл-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н- піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-З3-іллацетонітрилу (1,22 г, 2,03 ммоль), 3- фтор-2-(трифторметил) ізонікотинової кислоти (460 мг, 2,2 ммоль), бензотриазол-1- ілокситрис(диметиламіно)фосфонію гексафторфосфату (1,07 г, 2,42 ммоль) і триетиламіну (2,0 мл, 14 ммоль) у диметилформаміді (ДМФ) (20,0 мл) перемішували за кімнатної температури протягом ночі. Визначали завершення реакції за допомогою РХ-МСОС. До реакційної суміші додавали ЕОАс (60 мл) і насичений водний розчин МансСоОз (60 мл). Після перемішування за кімнатної температури протягом 10 хвилин відділяли органічну фазу, і водний шар тричі екстрагували з використанням ЕОАс. Об'єднану органічну фазу промивали соляним розчином, сушили над безводним Маг50», фільтрували й випаровували під зниженим тиском. Очищення за допомогою флеш-хроматографії забезпечувало отримання бажаного продукту, 41-11-ІЗ-фтор- 2-«трифторметил)ізонікотиноїл|піперидин-4-іл)-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)- 7 Н- піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-З3-ілліацетонітрилу. РХ-МС: 684,3 (МАН).

Стадія 9. 41-11-(3-Фтор-2-«трифторметил)ізонікотиноїл|піперидин-4-іл)-3-І(4-(7Н-піроло|2,3- а|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3-ілілацетонітрил

Зо До розчину 11-11-ІЗ-фтор-2-«(трифторметил)ізонікотиноїл|піперидин-4-іл)-3-І4-(7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)- 7 Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3- іллацетонітрилу (56 мг, 0,1 ммоль) у метиленхлориді (1,5 мл) додавали трифтороцтову кислоту (1,5 мл). Суміш перемішували за кімнатної температури протягом 2 годин. Після видалення розчинників у вакуумі залишок розчиняли в розчині метанолу, що містить 20 95 етилендіамін.

Після перемішування за кімнатної температури протягом 1 години розчин очищали шляхом

ВЕРХ (спосіб В) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки. РХ-МС: 554,3 (МН); "Н ЯМР (400 МГц, СОСІ»з): 9,71 (с, 1Н), 8,82 (с, 1Н), 8,55 (д, уУ-4,6 Гц, 1Н), 8,39 (с, 1Н), 8,30 (с, 1Н), 7,52 (т, 3-46 Гц, 1Н), 7,39 (дд, 91-34 Гц, 9У2-1,5 Гц, 1Н), 6,77 (дд, У1-3,6 Гц, 9У2-0,7 Гц, 1Н), 4,18 (м, 1Н), 3,75 (м, 2Н), 3,63 (дд, 9У1-:7,8 Гц, 9У2-3,7 Гц, 2Н), 3,45 (м, 2Н), 3,38 (с, 2Н), 3,11 (м, 1Н), 2,57 (м, 1Н), 1,72 (м, 1Н), 1,60 (м, 1Н), 1,48 (м, 1Н), 1,40 (м, 1Н).

Приклад 6. 4-13-(Ціанометил)-3-І4-(7 Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|азетидин- 1-іл)-М-І(І4-фтор-2-(трифторметил)феніл|піперидин-1-карбоксамід

Е

Ще

А

ОН т 5

Г с»

Ко

Щоту,

С Мо м й

До розчину (1-піперидин-4-іл-3-І4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- 9|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3-іліацетонітрил тригідрохлориду (500 мг, 1 ммоль) у тетрагідрофурані (30 мл) додавали триєтиламін (0,29 г, 2,8 ммоль) ії 4-фтор-1-ізоціанато-2- (трифторметил)бензол (190 мг, 0,95 ммоль). Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом 1 години. Розчинник видаляли під зниженим тиском. Очищення за допомогою системи Сотбрі-Ріаєй з використанням градієнта 30-10095 ЕюЮАс/гексани забезпечувало отримання 4-(3-(ціанометил)-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7 Н- піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1-іл)-М-(4-фтор-2- (трифторметил)феніл|піперидин-1-карбоксаміду у вигляді порошку. РХ-МС: 698,1 (М'Н)».

Стадія В. 4-13-(Ціанометил)-3-(4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1- іл). М-І(4-фтор-2-(трифторметил)фенілі|піперидин-1-карбоксамід

У 50 М розчині трифтороцтової кислоти в метиленхлориді (20 мл) розчиняли 4-13- (ціанометил)-3-(4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло(|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|азетидин-1-іл)-М-І(4-фтор-2-(трифторметил)феніл|піперидин-1-карбоксамід (210 мг, 0,3 ммоль). Після перемішування за кімнатної температури протягом однієї години розчинники видаляли під зниженим тиском. Залишок розчиняли в метанолі (20 мл) і етилендіаміні (1,0 г, 17 ммоль). Після перемішування за кімнатної температури протягом однієї години, суміш очищали за допомогою ВЕРХ (спосіб В) з отриманням 4-/3-(ціанометил)-3-(4-(7Н-піроло(|2,3-4|Іпіримідин-4- іл)-1 Н-піразол-1-іл|азетидин-1-ілІі-М-(4-фтор-2-(трифторметил)феніл|піперидин-1-карбоксаміду у вигляді білого порошку. РХ-МС: 568,1 (М.-Н)". "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- ав): 5 12,10 (с, 1Н), 8,76 (с, 1Н), 8,63 (с, 1Н), 8,36 (с, 1Н), 8,18 (с, 1Н), 7,55 (д, У-3,6 Гц, 1Н), 7,50 (м, 1Н), 7,43 (м, 1Н), 7,34 (м, 1Н), 7,01(д, У-3,6 Гц, 1Н), 3,79 (м, 2Н), 3,67 (д, 9-8 Гц, 2Н), 3,51 (м, 4Н), 2,92(м, 2Н), 2,38 (м, 1Н), 1,62 (м, 2Н), 1,09 (м, 2Н).

Приклад 7. ІЗ-(4-"7Н-Піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|-1-(1-Щ2- (трифторметил)піримідин-4-ілікарбоніл)піперидин-4-іл)азетидин-3-іліацетонітрил

У х М СЕь дня я ний

Я нт, сх

Зо Зазначену в заголовку сполуку отримували способом, аналогічним до того, що використовували для одержання сполуки, описаної в прикладі 5. РХ-МС (МАН): 537,2.

Приклад 8. Ітрансо-1-І4-"УН-Піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|-3-(4-Ц2- (трифторметил)піримідин-4-ілІікарбоніл)піперазин-1-іл)уциклобутилІацетонітрил

Е-ИЕ ле де -

С шк чу

М вн

Суміш 2-(трифторметил)піримідин-4-карбонової кислоти (0,225 г, 1,17 ммоль, отриманої шляхом гідролізу метилового естера, придбаного в компанії Аройо, як описано в УМО 2006/067445), М.М,М',М'-тетраметил-О-(7-азабензотриазол-1-іл)ууронію гексафторфосфату (0,29 г, 0,76 ммоль, Айагісі) і триетиламіну (0,26 мл, 1,9 ммоль) у тетрагідрофурані (6 мл) попередньо перемішували протягом 15 хвилин, після чого додавали (транс-3З-піперазин-1-іл-1-(4-(7-Це2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло(2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1- іл|циклобутил)ацетонітрил (0,188 г, 0,380 ммоль, отриманий як описано в 05 2012/0149681, приклад 16, стадія 1) у тетрагідрофурані (10 мл). Реакційну суміш перемішували протягом ночі.

ТГФ видаляли у вакуумі. Залишок розділяли між насиченим розчином бікарбонату натрію й етилацетатом. Загалом водну частину екстрагували тричі. Об'єднані органічні екстракти сушили над сульфатом натрію, декантували й концентрували. Для очищення проміжної речовини, захищеної групою 5ЕМ (2-(триметилсиліл)етоксиметил), використовували флеш- хроматографію, елюювання градієнтом 0-10 95 МеоОН у ДХМ. Зняття захисту здійснювали шляхом перемішування спочатку з трифтороцтовою кислотою (10 мл) у метиленхлориді (10 мл) протягом 2 годин, після чого випаровували розчинник у вакуумі, а потім протягом ночі перемішували з метанолом (б мл, 200 ммоль), що містить етилендіамін (0,5 мл, 7 ммоль).

Реакційну суміш розділяли між водою й етилацетатом, і водну порцію додатково двічі екстрагували етилацетатом. Об'єднані екстракти сушили над сульфатом натрію, фільтрували й концентрували. Для очищення продукту використовували флеш-хроматографію з елююванням градієнтом 0-10 95 МеоОН у ДХМ. Продукт повторно очищали за допомогою препаративної

ВЕРХ-МС (колонка С18, елюювання градієнтом НгО/Месм, що містить 0,1 95 ТФК). З елюента, що мав бажану масу, за допомогою роторного випаровування видаляли ацетонітрил, після цього решту водного розчину нейтралізували шляхом додавання бікарбонату натрію, і декілька разів екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні екстракти сушили над сульфатом натрію, фільтрували й концентрували. Продукт повторно очищали шляхом препаративної ВЕРХ-МС (колонка С18, елюювання градієнтом НгО/МесмМ, що містить 0,15 95 МНАОН). Елюент, що мав бажану масу, заморожували й ліофілізували з отриманням продукту у вигляді вільної основи (99 мг, 48 95). "Н ЯМР (300 МГц, СОзО0): 5 9,13 (д, 1Н), 8,71 (с, 1Н), 8,66 (с, 1Н), 8,39 (с, 1Н), 7,88 (д, 1Н), 7,50 (д, 1Н), 6,98 (д, 1Н), 3,89-3,81 (м, 2Н), 3,59-3,52 (м, 2Н), 3,34 (с, 2Н), 3,13-3,03 (м, 2Н), 2,97 (тт, 1Н), 2,59-2,42 (м, 6Н); "Е ЯМР (282 МГц, СОзО0Б): 6-72,43 (с, ЗЕ); РХ-МС (МН): 537,0.

Приклад 9. (транс-3-(4-Ц4-(З3-Гідроксіазетидин-1-іл)уметил|-6-«(трифторметил)піридин-2- іл|Іокси)піперидин- 1-іл)-1-(4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-25 4-іл)-1Н-піразол-1-

Зо іл|циклобутил)ацетонітрил т о М Е й й

Я нд

М-к

Гу о, ше

Дотримувалися процедури, описаної в 05 2012/0149681, прикладі 153, із використанням на стадії заміщення М,М-діїзопропілетиламіну (64 мкл, 0,37 ммоль) і гідрохлориду азетидин-3-олу (30 мг, 0,3 ммоль, ОСаКкжмоса). Після перемішування протягом ночі за кімнатної температури, додавали метанол (0,20 мл) з отриманням гомогенного розчину, який перемішували протягом додаткових 2,5 години за кімнатної температури й обробляли згідно з умовами зняття захисту й очищення, наведеними в 5 2012/0149681, приклад 153, з отриманням продукту у вигляді вільної основи (9,7 мг, 4495). "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО) 5 12,12 (ушир. с, 1Н), 8,81 (с, 1Н), 8,67 (с, 1Н), 8,40 (с, 1Н), 7,59 (д, 9У-3,6 Гц, 1Н), 7,29 (с, 1Н), 7,06 (д, 9-3,6 Гц, 1Н), 6,93 (с, 1Н), 5,34 (д, 9-64 Гу, 1Н), 5,05-4,77 (м, 1Н), 4,19 (н, У-6,1 Гу, 1Н), 3,60 (с, 2Н), 3,50 (тд, 9-61, 2,0 Гц, 2Н), 3,40 (с, 2Н), 3,06-2,92 (м, 2Н), 2,86-2,71 (м, ЗН), 2,68-2,53 (м, 2Н), 2,38-2,22 (м, 2Н), 2,22-2,07 (ушир. м, 2Н), 2,05-1,95 (ушир. м, 2Н), 1,75-1,48 (м, 2Н); РЕ ЯМР (376 МГц, ДМСО) 5-67,36 (с);

РХ-МС (М--Н)": 608,2.

Приклад 10. (транс-3-(4-Ц4-(Ц(25)-2-(Гідроксиметил)піролідин-1-іл|метил)-6-

(трифторметил)піридин-2-іл|окси)піперидин-1-іл)-1-І4-(7Н-піроло(2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|(иклобутил)іацетонітрил ла 4 "он дк ТЕ 3. Ме -к й «й сви м-н м-н н

Дотримувалися способу, описаного в прикладі 158 у 05 2012/0149681, за винятком того, що заміщення мезилату аміном проводили з використанням (25)-піролідин-2-ілметанолу (20 мкл, 0,2 ммоль, Аїйгісп) за кімнатної температури протягом ночі (8,3 мг, 59 95). "Н ЯМР (500 МГц,

ДМСО) 5 12,09 (ушир. с, 1Н), 8,81 (с, 1Н), 8,69 (с, 1Н), 8,41 (с, 1Н), 7,59 (д, 9-3,5 Гц, 1Н), 7,39 (с, 1Н), 7,06 (д, 9-3,6 Гц, 1Н), 7,03 (с, 1Н), 5,00 (тт, 9У-8,4, 3,9 Гц, 1Н), 4,48 (с, 1Н), 4,12 (д, 9-14,8 Гц, 1Н), 3,45 (д, 9-15,0 Гу, 1Н), 3,41 (с, 2Н), 3,42-3,25 (м, 2Н), 3,06-2,97 (м, 2Н), 2,87-2,77 (м, 2Н), 2,69-2,62 (м, 2Н), 2,59 (дддд, 9У-5,8, 5,8, 5,8, 8,1 Гц, 1Н), 2,41-2,31 (м, 2Н), 2,22-2,09 (м, ЗН), 2,08-1,95 (м, 2Н), 1,83 (дддд, 9У-8,1, 8,1, 8,3, 12,2 Гц, 1Н), 1,75-1,46 (м, 5Н); "Е ЯМР (376 МГц,

ДМСО) 5-67,24 (с); РХ-МС (МН): 636,3.

В, оон р ТЕ

Фе

З що у М и; се

СКК щ-М

КК е ах бо м н

Дотримувалися способу, описаного в прикладі 158 у 05 2012/0149681, за винятком того, що заміщення мезилату аміном проводили з використанням (2А)-піролідин-2-ілметанолу (20 мкл, 0,2 ммоль, Аїйгісп) за кімнатної температури протягом ночі (8,3 мг, 59 95). "Н ЯМР (400 МГц,

ДМСО) 6 12,14 (ушир. с, 1Н), 8,83 (с, 1Н), 8,69 (с, 1Н), 8,42 (с, 1Н), 7,60 (д, 9-3,6 Гц, 1Н), 7,39 (с, 1Н), 7,08 (д, 9У-3,6 Гу, 1Н), 7,03 (с, 1Н), 5 5,04--4,94 (м, 1Н), 4,52 (т, 9-5,4 Гу, 1Н), 4,12 (д, 9У-14,9

Гц, 1Н), 3,52-3,22 (м, 5Н), 3,09-2,92 (м, 2Н), 2,86-2,73 (м, 2Н), 2,70-2,53 (м, ЗН), 2,42-2,27 (м, 2Н), 2,22-2,09 (м, ЗН), 2,06-1,87 (м, 2Н), 1,82 (дддд, 9-8,0, 8,0, 8,4, 11,9 Гу, 1Н), 1,77-1,37 (м,

БН); РЕ ЯМР (376 МГц, ДМСО) 6 -67,24 (с); РХ-МС (МЕН): 636,3.

Приклад 12. 4-(4--3-(Диметиламіно)метил|-5-фторфенокси)піперидин-1-іл)-3-І4-(7Н- піроло|2,3-д|Іпіримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|бутаннітрил (хіральний)

Зо веди а Ша я

Я айви я В 2? ! (в С

Е Ме р пи "4 ун --

Стадія 1. 3-Фтор-5-гідроксибензальдегід

До суспензії З-фтор-5-гідроксибензонітрилу (1,00 г, 7,29 ммоль) у толуолі (60,0 мл) за -787С додавали 1,0 М діїзобутилалюмінійгідриду в толуолі (18,2 мл, 18,2 ммоль). Отриману суміш перемішували за -78 "С протягом 1 години й залишали нагріватися до кімнатної температури протягом ночі. Додавали суміш метанолу й води 1:1 (10 мл) і перемішували протягом 35 хвилин.

Тверду речовину відфільтровували й промивали етилацетатом. Фільтрати промивали водою й соляним розчином, потім сушили над Маг5О»5, фільтрували й концентрували. Неочищений продукт очищали на колонці з силікагелем (елюювали градієнтом 10-50 90 етилацетат/гексани) з отриманням бажаного продукту (0,77 г, 75 95). "Н ЯМР (ДМСО-дбв) 5 10,49 (с, 1Н), 9,88 (с, 1Н), 7,10 (м, 2Н), 6,87 (д, 1Н).

Стадія 2. 3-(Диметиламіно)метил|-5-фторфенол

До суміші гідрохлориду диметиламіну (160 мг, 1,96 ммоль) і 3-фтор-5-гідроксибензальдегіду (250,0 мг, 1,784 ммоль) у метиленхлориді (9,0 мл) додавали триетиламін (323 мкл, 2,32 ммоль) і смолу триацетоксиборгідриду натрію (1,1 г, 2,7 ммоль). Отриману суміш перемішували протягом ночі, потім фільтрували й концентрували. Неочищений продукт очищали на колонці з силікагелем (елюювали градієнтом 0-15 95 метанол/дхХМ) з отриманням бажаного продукту (0,21 г, 70 96). "Н ЯМР (ДМСО-дв) 5 6,55 (м, 2Н), 6,42 (д, 1Н), 2,15 (с, 6Н), 1,89 (с, 2Н). РХ-МС (МАН): 1701.

Стадія 3. 4-(4--3-(Диметиламіно)метил|-5-фторфенокси)піперидин-1-іл)-3-І(4-(7Н-піроло|2,3- а|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|бутаннітрил

До суміші 3-(диметиламіно)метил|-5-фторфенолу (158 мг, 0,934 ммоль) у метиленхлориді (9 мл) додавали смолу трифенілфосфіну (578 мг, 1,37 ммоль) і ди-трет-бутил азодикарбоксилат (229 мг, 0,996 ммоль). Перед додаванням розчину 4-(4-гідроксипіперидин-1-іл)-3-(4-(7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|бутаннітрилу (300 мг, 0,6 ммоль) у метиленхлориді (2 мл) суміш перемішували протягом 20 хвилин. Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом ночі. Додавали додаткову смолу трифенілфосфіну (0,5 г), ди-трет-бутил азодикарбоксилат (0,23 г) і ДХМ (8 мл), і перемішували протягом додаткових 2 годин. Флакон і смолу промивали ДХМ і фільтрували. Фільтрати

Зо промивали 10 95 водним розчином Маон. Органічний шар сушили над Мо50О54, фільтрували й концентрували. Неочищений продукт очищали на колонці з силікагелем (елюювали градієнтом 0-159565 метанол/дхМ) з отриманням 5ЕМ-захищеного продукту. РХ-МС (МАН): 633,5. До очищеного продукту додавали метиленхлорид (1,5 мл) і трифтороцтову кислоту (1,5 мл, 19 ммоль) і перемішували протягом 2 годин. Перед додаванням метанолу (3,5 мл) і етилендіаміну (0,70 мл, 10 ммоль) випаровували розчинники. Отриману суміш перемішували протягом 1 години, після чого концентрували. Концентрат переносили в ДХМ і промивали водою, сушили над Маг50О54, фільтрували й концентрували з отриманням неочищеного продукту, який очищали за допомогою хіральної препаративної ВЕРХ (колонка СпігаїЇсе! 0)-Н, 4,6 х 250 мм, 5 мкм, 60 95 етанол/гексан, 0,5 мл/хв) з отриманням 2 енантіомерів.

Енантіомер 1 (елююється першим): РХ-МСО (МН): 503,3.

Енантіомер 2 (елююється другим): "Н ЯМР (ДМСО-ав) 5 8,78 (с, 1Н), 8,67 (с, 1Н), 8,35 (с, 1Н), 7,59 (д, 1Н), 6,96 (д, 1Н), 6,64 (т, ЗН), 4,94 (м, 1Н), 4,36 (м, 1Н), 3,39 (м, 2Н), 3,19 (д, ЗН), 2,77 (м,

ЗН), 2,60 (м, 1Н), 2,32 (м, 2Н), 2,10 (с, 6Н), 1,83 (м, 2Н), 1,54 (м, 2Н). РХ-МС (МАН): 503,3.

Приклад 13. 5-І3-"Ціанометил)-3-(4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1- іл)іазетидин-1-іл)-М-ізопропілпіразин-2-карбоксамід

Щи - оо хни, щ-М -- ООН й х а ж ше

Мо ше

Стадія 1. Метил 5-3-(ціанометил)-3-І4-(7-Ц2-(«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- д9|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|азетидин-1-іліпіразин-2-карбоксилат (8)-(у)-2,2'-Бісідифенілфосфіно)-1,1-бінафтил (0,065 г, 0,10 ммоль) в атмосфері азоту додавали до суміші дигідрохлориду 13-14-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- 9|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-З-іліацетонітрилу (0,50 г, 1,0 ммоль), метил-5- хлорпіразин-2-карбоксилату (0,18 г, 1,0 ммоль) (АК РНапт, Іпс., номер за каталогом: АК-23920) і карбонату цезію (1,0 г, 3,1 ммоль) у толуолі (15,0 мл), після чого додавали ацетат паладію (0,023 г, 0,10 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 120 "С протягом З год. Після охолодження до к.т. реакційну суміш фільтрували через шар целіту, промивали етилацетатом.

Фільтрат концентрували за зниженого тиску. Залишок очищали за допомогою флеш- хроматографії на колонці з силікагелем із використанням етилацетату в дихлорметані (0-70 о) з отриманням бажаного продукту (0,31 г, 55 95). РХ-МС (МаН): т/2-546,3.

Стадія 2. 5-І3-(Ціанометил)-3-І4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- а|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іліазетидин-1-іл)піразин-2-карбонова кислота

Суміш метил 5-(3-(ціанометил)-3-І4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|-метил)-7Н-піроло|2,3- а|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іліазетидин-1-іліпіразин-2-карбоксилату (0,31 г, 0,57 ммоль), моногідрату гідроксиду літію (0,060 г, 1,4 ммоль) у метанолі (6,0 мл) і воду (2,5 мл) перемішували за 30 "С протягом ночі. Рівень рН суміші доводили до рН-4 водним розчином

НСЇІ, ї для видалення Меон концентрували її під зниженим тиском. Отриману тверду речовину фільтрували, промивали водою й етером, після чого сушили у вакуумі з отриманням бажаного продукту (0,25 г, 83 90). РХ-МС (МН): т/2-532,3.

Стадія 3. 5-13-(Ціанометил)-3-(4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1- іл)-М-ізопропілпіразин-2-карбоксамід 25 Триетиламін (15 мкл, 0,11 ммоль) додавали до суміші 5-/3-(ціанометил)-3-(4-(7-Це- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-ілІазетидин-1- іл)упіразин-2-карбонової кислоти (19,4 МГ, 0,0365 ммоль), бензотриазол-1- ілокситрис(диметиламіно)фосфонію гексафторфосфату (19 мг, 0,044 ммоль) і 2-пропанаміну (3,2 мг, 0,055 ммоль) у метиленхлориді (1,3 мл). Реакційну суміш перемішували за к.т. протягом

Зо ночі. Реакційну суміш обробляли водним розчином Мансоз і екстрагували метиленхлоридом (2 х 2 мл). Об'єднані органічні шари промивали водою (1 мл) і концентрували під зниженим тиском.

Залишок використовували на наступній стадії без додаткового очищення. РХ-МС (МЕН): т/2-573,3.

До зазначеної вище проміжної речовини додавали метиленхлорид (1,3 мл) і трифтороцтову кислоту (0,6 мл). Реакційну суміш перемішували за к.т. протягом 1,5 год. Суміш концентрували під зниженим тиском. Залишок розчиняли в метанолі (1,3 мл). До розчину додавали етилендіамін (0,086 мл). Реакційну суміш перемішували за к.т. протягом 2 год. і очищали за допомогою ОФ-ВЕРХ (рн-10) з отриманням бажаного продукту. РХ-МС (Мен): т/2-443,2. НН

ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 6 12,15 (ушир, 1Н), 8,97 (с, 1Н), 8,68 (с, 1Н), 8,63 (д, 9У-1,2 Гц, 1), 8,46 (с, 1Н), 8,12 (д, 9У-8,4 Гц, 1Н), 7,97 (д, 9-1,2 Гц, 1Н), 7,60 (дд, 9У-3,3, 2,4 Гц, 1Н), 7,07 (дд, 9-34, 1,7 Гц, 1Н), 4,81 (д, У-9,8 Гц, 2Н), 4,53 (д, 9-96 Гц, 2Н), 4,13-4,02 (м, 1Н), 3,78 (с, 2Н), 1,14 (д, У-6,8 Гц, 6Н).

Приклад 14. 4-13-"Ціанометил)-3-І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1- іл|іазетидин-1-іл)-2,5-дифтор-М-(15)-2,2,2-трифтор-1-метилетилі|бензамід

КЕ

ЩІ о

МЕН АЙ од т і й лк кож Е ви М в й ! й Е

У щ М - нн

Стадія 1. 4-Хлор-2,5-дифтор-М-(15)-2,2,2-трифтор-1-метилетил|бензамід 4-Хлор-2,5-дифторбензоїлхлорид (29,6 мг, 0,140 ммоль) (ОаКу/оод, номер за каталогом: 001628) додавали до суміші (25)-1,1,1-трифторпропан-2-амін гідро хлориду (20,0 мг, 0,134 ммоль) (ЗупОцевзі Гар, номер за каталогом: 3130-7-51) і діїзопропілетиламіну (58 мкл, 0,33 ммоль) у дихлорметилені (4,0 мл) за 0 "С. Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом 30 хв, обробляли насиченим водним розчином Мансоз і екстрагували дихлорметиленом (З х 10 мл). Об'єднані органічні шари промивали соляним розчином, сушили над М95О:, фільтрували й концентрували під зниженим тиском з отриманням бажаного продукту, який безпосередньо використовували в наступній стадії реакції без додаткового очищення. РХ-МСО (МН): т/2-288,0/290,0.

Стадія 2. 4-(3-"Ціанометил)-3-(4-(7-П2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-

Фпіримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1-іл)-2,5-дифтор-М-(15)-2,2,2-трифтор-1- метилетилі|бензамід

До суміші 13-І4-(7-ДП2-(«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|Іпіримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іліазетидин-3-іліацетонітрил дигідрохлориду (65 мг, 0,13 ммоль), 4-хлор-2,5-дифтор-

М-К15)-2,2,2-трифтор-1-метилетилі|бензаміду (0,14 ммоль) і карбонату цезію (0,13 г, 0,40 ммоль) у толуолі (4,0 мл) в атмосфері М2 додавали (К)-(-)-2,2'-бісідифенілфосфіно)-1,1-бінафтил (8,3 мг, 0,013 ммоль), після чого додавали ацетат паладію (3,0 мг, 0,013 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 130 "С протягом 5 год. Після цього реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури, обробляли суміш водою й екстрагували етилацетатом (3 х 10 мл). Об'єднані органічні шари промивали соляним розчином, сушили над МазО»., фільтрували й концентрували під зниженим тиском з отриманням неочищеного продукту, який безпосередньо використовували в наступній стадії реакції без додаткового очищення. РХ-МС (МАН): т/2-661,2.

Стадія 3. 4-13-(Ціанометил)-3-(4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1- іл)-2,5-дифтор-М-(15)-2,2,2-трифтор-1-метилетилі|бензамід

До розчину 4-(3-(ціанометил)-3-І4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-

Фпіримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1-іл)-2,5-дифтор-М-(15)-2,2,2-трифтор-1- метилетил|бензаміду в ацетонітрилі (1,0 мл) за 0С у атмосфері Мо» додавали етерат трифториду бору (0,051 мл, 0,40 ммоль). Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом З год. (РХ-МС (МЕН): т/2-561,3). Потім суміш охолоджували до 0 "с, додавали воду (0,13 мл). Через 30 хв за 0 "С повільно протягом 5 хв додавали 5,0 М гідроксиду амонію у воді (0,ю2 мл, 1 ммоль). Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом ночі й очищали за допомогою ОФ-ВЕРХ (рн-10) з отриманням бажаного продукту. РХ-

МС (МЕН): т/2-531,0. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-дбв): 5 12,62 (ушир, 1Н), 9,07 (с, 1Н), 8,84 (с, 1Н),

Коо) 8,55 (с, 1Н), 8,51 (дд, У-8,8, 1,2 Гц, 1Н), 7,78 (ушир, 1Н), 7,35 (дд, У-12,6, 6,5 Гц, 1Н), 7,23 (д, 91,9 Гц, 1Н), 6,65 (дд, 9У-11,9, 7,3 Гц, 1Н), 4,76 (м, 1Н), 4,70 (д, 9У-9,3 Гц, 2Н), 4,44 (д, 2-9,2 Гу, 2Н), 3,76 (с, 2Н), 1,30 (д, 9-71 Гц, ЗН).

Приклад 15. 5-13-(Ціанометил)-3-І4-(1Н-піроло|2,3-б|піридин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іліазетидин- 1-іл)у-М-ізопропілпіразин-2-карбоксамід дня Вреже, да виш м: чи ЛИШ ЧІ

Ка ть, й х в- че о ж я ра

Гл У й я Й як й

Стадія 1. Метил 5-3-(ціанометил)-3-(4-(1-Ч2-«триметилсиліл)етокси|метил)-1 Н-піроло(2,3-

БІпіридин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|азетидин-1-іліпіразин-2-карбоксилат

До суміші (3-(4-(1-ЩЦ2-(триметилсиліл)етокси|метил)-1 Н-піроло(2,3-б|піридин-4-іл)-1 Н-піразол- 1-іл|Іазетидин-3-іліацетонітрил дигідрохлориду (0,96 г, 2,0 ммоль) і метил 5-хлорпіразин-2- карбоксилату (0,34 г, 2,0 ммоль) у 1,4-діоксані (15 мл) додавали М,М-діїззопропілетиламін (1,0 мл, 6,0 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 120 "С протягом ночі. Суміш обробляли насиченим водним розчином Мансоз і екстрагували дихлорметиленом (3 х 20 мл). Об'єднані органічні шари промивали соляним розчином, сушили над МаозО»., фільтрували й концентрували під зниженим тиском. Залишок очищали за допомогою флеш-хроматографії на колонці з силікагелем із використанням етилацетату в гексанах (0-60 95) з отриманням бажаного продукту (0,13 г, 12 95). РХ-МС (Мен): т/2-545,2.

Стадія 2. 5-І3-(Ціанометил)-3-І4-(1-(2-(триметилсиліл)етокси|метил)-1 Н-піроло|2,3-

БІпіридин-4-іл)-1Н-піразол-1-іліІазетидин-1-іл)піразин-2-карбонова кислота

Реакційну суміш метил 5-(3-(ціанометил)-3-(4-(1-Ц2-«триметилсиліл)етокси|метил)-1 Н- піроло|2,3-В|Іпіридин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іліазетидин-1-іл)іпіразин-2-карбоксилату (0,13 г, 0,24 ммоль), моногідрату гідроксиду літію (0,025 г, 0,60 ммоль) у метанолі (4,0 мл), ТГФ (2,0 мл) і воду (1,0 мл) перемішували за 40 "С протягом З год. Рівень рН суміші доводили до рн. із використанням 2,0 н. водного розчину НСЇ, і для видалення Мео9н і ТГФ концентрували Її під зниженим тиском. Утворений осад фільтрували, промивали водою й етером і сушили у вакуумі з отриманням бажаного продукту (0,100 г, 79 95). РХ-МС (Ману: т/2-531 4.

Стадія 3. 5-13-("Ціанометил)-3-(4-(1 Н-піроло|2,3-б|піридин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1- іл)-М-ізопропілпіразин-2-карбоксамід

До суміші 5-(3-(ціанометил)-3-І4-(1-2-(триметилсиліл)етокси|метил)-1 Н-піроло|2,3-

Б|Іпіридин-4-іл)-1 Н-піразол-1-ілІазетидин-1-іліпіразин-2-карбонової кислоти (19,4 мг, 0,0365 ммоль), бензотриазол-1-ілокситрис(ідиметиламіно)фосфонію гексафторфосфату (19 мг, 0,044 ммоль) і 2-пропанаміну (3,2 мг, 0,055 ммоль) у ДМФ (1,0 мл) додавали М,М-діїзопропілетиламін (19 мкл, 0,11 ммоль). Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом ночі.

Реакційну суміш обробляли насиченим водним розчином МанНсСОз і екстрагували дихлорметиленом (З х 20 мл). Об'єднані органічні шари промивали соляним розчином, сушили над МазО:, фільтрували й концентрували під зниженим тиском. Залишок обробляли метиленхлоридом (1,3 мл) і ТФК (1,3 мл). Суміш перемішували за кімнатної температури протягом 1,5 год. і концентрували під зниженим тиском. Залишок розчиняли в метанолі (1,3 мл) і обробляли етилендіаміном (0,086 мл, 1,3 ммоль). Отриману суміш перемішували за кімнатної температури протягом 2 сгод., після чого очищали за допомогою ОФ-ВЕРХ (рн-10) з отриманням бажаного продукту. РХ-МС (МН): т/2-442,1. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- ав): 6 12,19 (ушир, 1Н), 8,99 (с, 1Н), 8,66 (д, 9У-1,4 Гц, 1Н), 8,47 (с, 1Н), 8,32 (д, 9У-5,7 Гц, 1Н), 8,14 (д, У-8,4

Гц, 1Н), 8,00 (д, 9У-1,4 Гц, 1Н), 7,67 (дд, 923,2, 2,7 Гц, 1Н), 7,54 (д, 925,5 Гц, 1Н), 7,09 (дд, 923,5, 2,7 Гу), 4,82 (д, У-10,0 Гц, 2Н), 4,56 (д, У-10,0 Гц, 2Н), 4,10 (м, 1Н), 3,79 (с, 2Н), 1,17 (д, У-6,4 Гц, бН).

Приклад 16. 41-(цис-4-116--2-Гідроксіетил)-2-(трифторметил)піримідин-4-іл|окси)циклогексил)- 3-І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|іазетидин-3-іллацетонітрил трис(трифторацетат) хи утея

Х ля й М - . Щ зей м-Ж . іа ст» мосту а 5,5 СЕЗССЬН й - її мя

Стадія 1. Дієтил І6-01,4-діоксаспіро(4.5|дец-8-ілокси)-2-(трифторметил)піримідин-4-

Зо іл|малонат

До суміші тетрагідрофурану (40 мл) і Ман у мінеральному маслі (1,1 г, 28 ммоль) 25 за 0 "С по краплях додавали етилмалонат (4,2 мл, 28 ммоль). Після цього додавали 4-хлор-6-(1,4- діоксаспіро|4.5|дец-8-ілокси)-2-«(трифторметил)піримідин (описаний у 05 2013/0045963, приклад 1, стадія 1) (3,75 г, 11,1 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 64 "С. Через З години аналізи

ВЕРХ ї РХ-МС продемонстрували 70 9о завершення реакції. Суміш нагрівали ще протягом 6 годин, а потім охолоджували до 20 "С. Утворювалися лише сліди продукту декарбоксилювання.

Реакційну суміш розводили водним розчином бікарбонату й екстрагували з використанням

ЕАс. Екстракт ЕЮЮАс промивали соляним розчином, сушили над Маг250О54 і випаровували у вакуумі з отриманням 8,5 г масла (включає надлишок етилмалонату й мінерального масла).

Неочищений продукт очищали за допомогою хроматографії на колонці з силікагелем 120 г з використанням розчинника А-гексан; розчинника В-ЕЮАсС; зі швидкістю потоку 60 мл/хв; А З хв; градієнт до 40 95 В за 40 хв; детектор налаштовано на довжину хвилі 254 нм; збирали 47 мл фракцій; час утримування 28 хв. Об'єднані фракції випаровували з отриманням 4,6 г безбарвного масла, вихід 90 95. "Н ЯМР (300 МГц, СОСІз): 6 7,05 (с, 1Н); 5,30 (м, 1Н, ОСН); 4,85 (с, ТН, СН); 4,25 (м, 2Н, ОСН»); 3,95 (с, 4Н, ОСН»); 1,6-2,1 (м, 8Н); 1,28 (т, ЗН, СН).

Стадія 2. Етил І6-(1,4-діоксаспіро|4.5|дец-в-ілокси)-2-«трифторметил)піримідин-4-іл|Іацетат

Діетил 16-(1,4-діоксаспіро|4.5|дец-8-ілокси)-2-«(трифторметил)піримідин-4-іл|малонат (4,60 г, 9,95 ммоль) розчиняли в етанолі (46 мл). Додавали воду (18 мкл, 1,0 ммоль) і 21 956 розчин етоксиду натрію в етанолі (0,37 мл, 1,0 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 75" протягом 1 години. Аналізи ВЕРХ і РХ-МС продемонстрували 6095 декарбоксилювання.

Нагрівання продовжували ще протягом 2 годин (до завершення реакції). Реакційну суміш розводили водним розчином бікарбонату й екстрагували з використанням ЕАс. Екстракт

ЕТЮАСс промивали соляним розчином, потім сушили (Маг25О4) і випаровували у вакуумі з отриманням 3,4 г масла (вихід 88 95). Аналізи РХ-МС, ВЕРХ і ЯМР продемонстрували, що масло було достатньо чистим для подальшого використання. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-Ов): 6 7,20 (с, 1Н); 5,20 (м, ІН, ОСН); 4,10 (к, 2Н, ОСН»); 3,89 (с, 2Н, Сне»); 3,85 (с, 4Н, ОСН»); 1,5-2,0 (м, 8Н); 1,15 (т, ЗН, СНз). За результатами ВЕРХ УФуак становить 222 і 252 нм.

Стадія 3. 2-І6-(1,4-Діоксаспіро|4.5|дец-8в-ілокси)-2-«трифторметил)піримідин-4-іл|єтанол

Етил 16-(1,4-діоксаспіро|4.5|дец-в-ілокси)-2-«-трифторметил)піримідин-4-іл|Іацетат (3,0. од) розчиняли в тетрагідрофурані (40 мл) і охолоджували на льодяній бані. Додавали тетрагідроборат натрію (884 мг, 23,4 ммоль) з наступним додаванням порціями метанолу (4,8 мл, 120 ммоль). Реакційну суміш перемішували протягом 20 хв, прибирали льодяну баню, перемішували за 21 "С протягом 0,5 години. ВЕРХ і РХ-МС продемонстрували відсутність залишкового естеру й показали перетворення на бажаний МАН 349; а також показали ще декілька продуктів відновлення (принаймні один з яких не мав УФ-поглинання). Реакційну суміш гасили водою й випаровували. Реакційну суміш розводили водним розчином бікарбонату й

КОАс і перемішували протягом 0,5 години. Шар Е(ОАс промивали соляним розчином, сушили (Маг5О04) і випаровували з отриманням 3,0 г масла. Продукт очищали за допомогою хроматографії на колонці з силікагелем 120 г з використанням розчинника А-гексан; розчинника

В-3 95 ІРА/ЕОАсС; зі швидкістю потоку 60 мл/хв; А З хв; градієнт до 50 95 В за 30 хв, потім 50 95 В протягом 15 хв; детектор налаштовано на довжину хвилі 254 нм; збирали 47 мл фракцій; час утримування 34 хв. Випаровували з отриманням 1,5 г світло-жовтого в'язкого масла, вихід 56 95.

ІН ЯМР (300 МГц, ДМСО-Ов): 6 7,10 (с, 1Н); 5,20 (м, 1Н, ОСН); 4,71 (т, 1Н, ОН); 3,85 (с, 4Н,

ОСН»); 3,72 (к, 2Н, ОСН»); 2,85 (т, 2Н, СНІ); 1,5-2,0 (м, 8Н).

Стадія 4. 4-(6-(2-Гідроксіетил)-2-«трифторметил)піримідин-4-іл|окси)уциклогексанон 2-І6-(1,4-Діоксаспіро/4.5|дец-в-ілокси)-2-«трифторметил)піримідин-4-ілф|(«танол розчиняли в ацетоні (60 мл, 900 ммоль), додавали 5,0 М хлористого водню у воді (20 мл, 98 ммоль) і перемішували протягом 17 годин. Аналізи РХ-МС і ВЕРХ продемонстрували майже повне перетворення на МяНнН 305. Додавали водний розчин бікарбонату й реакційну суміш перемішували, а потім концентрували. Суміш екстрагували з використанням ЕАс. ЕЮАс сушили (Маг250»4) і випаровували у вакуумі з отриманням 1,3 г світло-жовтого в'язкого масла

Зо (використовували в наступній реакції без очищення). "Н ЯМР (300 МГц, СОСІ»): 5 6,80 (с, 1Н); 5,60 (м, 1Н, ОСН); 4,06 (т, 2Н, ОСН»); 3,04 (т, 2Н, СН»); 2,61 (м, 2Н); 2,45 (м, 2Н); 2,25 (м, 2Н).

Стадія 5. 41-(4-16-(2-Гідроксіетил)-2-(трифторметил)піримідин-4-іл|окси)циклогексил) -3-(4-(7-

Ц2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3- іллацетонітрил 13-І4-(7-Ц2-ЮТриметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1- іл|Іазетидин-З-іллуацетонітрил дигідрохлорид (1,9 г, 3,9 ммоль) і 4-16-(2-гідроксіетил)-2- (трифторметил)піримідин-4-іл|!окси)уциклогексанон (1,3 г, 4,3 ммоль) у сухому тетрагідрофурані (36 мл) перемішували протягом 15 хв у атмосфері азоту. Потім додавали триацетоксиборгідрид натрію (1,7 г, 8,2 ммоль). Суміш перемішували за 20 "С протягом 16 годин. Аналізи ВЕРХ і РХ-

МС продемонстрували чисте перетворення на транс і цис продукти (МАН 698; співвідношення 11). Реакційну суміш гасили водою, концентрували, перемішували з 20 95 КНСО»з і екстрагували етилацетатом, сушили (Ма»5О4), фільтрували й випаровували з отриманням 2,8 г. Ізомерні продукти розділяли за допомогою препаративної РХ-МС з використанням приладу Умаїег5 і колонки Хбгідде С18 30 мм х 100 мм; швидкість потоку 60 мл/хв; 55 95 СНзСМ-НгО (0,1 95

МНАОН); 0,5 хв; 4,5 градієнт до 72 95; 24 прогони; час утримування транс-ізомера 4,6 хв; цис- ізомера-5,4 хв. Виділений цис-ізомер містив « 1 95 залишкового транс-ізомера. Вихід 1,00 г цис- ізомера, вихід 37 95. "Н ЯМР (500 МГц, СОСІз; також СОУ, НБОС і НМВС): 5 8,83 (с, 1Н); 8,40 (с, 1Н); 8,28 (с, 1Н); 7,40 (м, 1Н); 6,80 (м, 1Н); 6,67 (с, 1Н); 5,64 (с, 2Н, ЗЕМ); 5,17 (м, 1Н, ОСН); 4,01 (т, 2Н, ОСН»); 3,74 (с, 2Н, МСН); 3,59 (м, 2Н, МСН); 3,55 (т, 2Н, ЗЕМ); 3,38 (с, 2Н, СНОМ); 2,95 (т, 2Н, СН»); 2,30 (м, 1ТН, МСН); 2,15 (м, 2Н); 1,84 (м, 2Н); 1,50 (м, 2Н); 1,30 (м, 2Н); 0,90 (т, 2Н, ЗЕМ); -0,92 (с, 9Н, ЗЕМ).

Стадія 6. 31-(цис-4-(6-(2-Гідроксіетил)-2-«трифторметил)піримідин-4-іл|окси)циклогексил)-3-

І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-З3-іліацетонітрил трис(трифторацетат)

Ізомер 11-(4-116-(2-гідроксіетил)-2-«-трифторметил)піримідин-4-іл|окси)циклогексил)-3-(4-(7-Це- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3- іллуацетонітрилу розчиняли в метиленхлориді (18 мл) і трифтороцтовій кислоті (ТФК, 18 мл, 230 ммоль) і перемішували протягом 1,0 години. Для видалення ТФК розчин концентрували. Аналіз

РХ-МС продемонстрував перетворення гідроксиметилу проміжної речовини, МН 598, деяких її бо естерів ТФК, Ман 694, і « 5 96 залишкового БЕМ. Залишок розчиняли в метанолі (36 мл) і додавали 15,0 М гідроксиду амонію у воді (9,0 мл, 130 ммоль). Розчин перемішували за 21 с протягом 18 годин. Аналізи ВЕРХ і РХ-МС показали відсутність залишкового МАН 598 піка або естера ТФК. Розчин випаровували. Трифторацетат амонію видаляли шляхом додавання водного розчину бікарбонату й екстрагували продукт із використанням ЕАс. Об'єднаний екстракт ЕОАс випаровували з отриманням 0,96 г продукту. Його розчиняли в 70 мл 10 95

НгО/АСМ, що містить 1,5 еквівалента ТФК (180 мкл). Продукт виділяли шляхом препаративної

РХ-МС з використанням приладу Умаїег5 Егасіоп-Гіпх і колонки З!ипіте С18 30 мм х 100 мм; швидкість потоку 60 мл/хв; 15 95 АСМ-Н2гО (0,1 95 ТФК) 0,5 хв; 4,5 хв градієнт до 33 95; детектор налаштовано на Іп/2 568; 14 прогонів; час утримування 5,0 хв. За результатами ВЕРХ УФ макс становив 224, 252, 294 і 318 нм. Об'єднані фракції ліофілізували. Вихід 1,0 г білої твердої речовини (вихід 80 95). За результатами ЯМР -- це 2,5 ТФК сіль. "Н ЯМР (500 МГц, СОзСМ; також СОУ, НЗОС і НМВС): 6 10,84 (с, 1Н, МН); 9,00 (с, 1Н); 8,90 (с, 1Н); 8,56 (с, 1Н); 7,66 (м, 1Н); 7,10 (м, 1Н); 6,86 (с, 1Н); 5,39 (м, 1Н, ОСН); 4,86 (ушир. с, 2Н, МСН); 4,66 (м, 2Н, МОН); 3,90 (т, 2Н, ОСНУ»); 3,78 (с, 2Н, СНоСМ); 3,39 (м, 1Н, МОН); 2,92 (т, 2Н, СН»); 2,20 (м, 2Н); 1,92 (м, 2Н); 1,76 (м, 4Н). "ЕЕ ЯМР (400 МГц, ДМСО-Ов): 6 -69,8 (с); -74,8 (с, ТФК); РХ-МС розраховано для

С27НгоЕзМеО» (МАН): т/2-568,24

Приклад 17. 11-(цис-4-14-(Етиламіно)метил|-6-«трифторметил)піридин-2- іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7Н-піроло|(2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іліазетидин-3- іллацетонітрил трис(трифторацетат) : ко и холи

У Иттт М вн -кі ! щ-Мм пкт,

Кай б щи

І! ТЗ «З СЕзСОвН м н

Стадія 1. (2-Кцис-4-(3--"Ціанометил)-3-І4-(7-Ц2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- 9|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1-іл)іциклогексил)окси|-6-(трифторметил)піридин-4- іл|метил метансульфонат 11-(цис-4-ПЦ4-(Гідроксиметил)-6-(трифторметил)піридин-2-іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7-Ц2- (триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло(2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3- іліацетонітрил (описаний у прикладі 64 у О5 2013/0045963, 145,0 мг, 0,2124 ммоль) розчиняли в метиленхлориді (2,93 мл) і охолоджували до 0"С. До цього розчину додавали М,М- діізопропілетиламін (60,5 мкл, 0,347 ммоль) з наступним додаванням метансульфонілхлориду (23 мкл, 0,30 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 0 "С протягом 1 години. Потім реакційну

Зо суміш обробляли ЕІЮАс і використовували в наступній реакції. МС (ЕР): 761(М1).

Стадія 2. 31-(цис-4-ЦА-КЕтиламіно)метил|-6-«(трифторметил)піридин-2-іл|окси)циклогексил)- 3-І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|іазетидин-3-іллацетонітрил трис(трифторацетат) (2-Кцис-4-13-«"Ціанометил)-3-(4-(7-Ц2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3- а|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іл|Іазетидин-1-ілуциклогексил)окси|-6-«(трифторметил)піридин-4- іл|метил метансульфонат (50 мг, 0,06571 ммоль) розчиняли в 1,4-діоксані (2,5 мл) і додавали 2,0 М етиламіну в ТГФ (300 мкл, 0,6 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 25 "С протягом 16 годин. У цей момент часу аналіз РХ-МС продемонстрував присутність переважно продукту.

Продукт очищали за допомогою РХ, випаровували й знімали захист, як описано в прикладі 1 у 5 2013/0045963, і очищали за допомогою РХ з отриманням продукту. "Н ЯМР (400 МГц,

СОзОбр) 5 9,08 (с, 1Н), 8,87 (с, 1Н), 8,58 (с, 1Н), 7,78 (д, 1Н), 7,50 (с, 1Н), 7,25 (д, 1Н), 7,13 (с, 1Н), 5,38 (м, 1Н), 5,08 (д, 2Н), 4,80 (д, 2Н), 4,27 (с, 2Н), 3,74 (с, 2Н), 3,50 (м, 1Н), 3,16 (к, 2Н), 2,24 (м, 2Н), 2,01 (м, 2Н), 1,76 (м, 4Н), 1,34 (т, ЗН). "Е ЯМР (376 МГц, СОзОб) 5 -70,52 (с), -77,49 (с). МС (ЕР): 580(М-1).

Приклад 18. 11-(цис-4-ДЦ4-(1-Гідрокси-1-метилетил)-6-«трифторметил)піридин-2- іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7Н-піроло|(2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іліазетидин-3- іл)дацетонітрил біс(трифторацетат)

-ОН бору ху пок В: і; 5 у НІ Ще М. лес ше з пе ще б і; У «з СЕЗСОоН -едееМ

Стадія 1. 2-Хлор-6-(трифторметил)ізонікотинова кислота 2-Хлор-6-(трифторметил)піридин (1,0 г, 5,51 ммоль, ОаКжоой Ргодисів) розчиняли в тетрагідрофурані (20 мл) і за 25"С додавали 1,0 М хлориду літію і хлор(2,2,6,6- тетраметилпіперидин-1-іл)магній (1:11) у ТГФ (6,610 мл, 6,610 ммоль, Аїдгісй Со.). Реакційну суміш перемішували за 25 "С протягом 1 години й охолоджували до -78 "С. Реакційну суміш перемішували за -78 "С протягом 1 години й залишали нагріватися до кімнатної температури, гасили водою й розділяли між 1 н. МабнН і етером. Розділяли фази, і водну фазу промивали додатковим етером, підкислювали концентрованою НСІ до рН - 1 і екстрагували етером.

Об'єднану органічну фазу промивали водою, насиченим розчином Масі, сушили над Мд5Зоа, фільтрували й випаровували до сухості з отриманням неочищеного продукту. Аналіз ЯМР продемонстрував, що цей продукт складався з суміші пара- і мета- карбонових кислот у співвідношенні « 2:11. Суміш переносили до наступної реакції. 440 МГц ЯМР(СОСІз») 5 8,17 (с, 1Н), 8,11 (с, 1Н).

Стадія 2. Етил 2-хлор-6-«трифторметил)ізонікотинат і етил 2-хлор-6- (трифторметил)нікотинат 2-хлор-6-(трифторметил)нікотинову кислоту (0,98 г, 4,4 ммоль) і 2-хлор-6- (трифторметил)ізонікотинову кислоту (1,85 г, 8,2 ммоль) розчиняли у флаконі в етилортоформіаті (5,0 мл, 30,1 ммоль) і нагрівали за 120 "С протягом 5 годин. У цей момент часу аналіз ТШХ продемонстрував, що була витрачена більша частина вихідного матеріалу, і утворилися продукти. Реакційну суміш випаровували у вакуумі, і залишок очищали за допомогою хроматографії на колонці з силікагелем із використанням 10 95 ЕІАс/гексани з отриманням двох продуктів етилового естеру. "Н ЯМР (400 МГц, СОС»): 6 8,14 (с, 1Н), 8,08 (с, 1Н), 4,47 (к, 2Н), 1,44 (т, ЗН).

Стадія 3. 2--2-Хлор-6-(трифторметил)піридин-4-іл|Іпропан-2-ол

Етил 2-хлор-6-(трифторметил)ізонікотинат (0,35 г, 1,4 ммоль) розчиняли в тетрагідрофурані (13,8 мл) і охолоджували до -78 "С, після чого додавали 3,0 М броміду метилмагнію в етері (1,4 мл, 4,1 ммоль). Реакційну суміш перемішували за -78 "С протягом З годин. У цей момент часу аналіз РХ-МС продемонстрував відсутність вихідного матеріалу. Реакційну суміш гасили насиченим МНАСІ ії розділяли між водою/1 н НСІ ії ЕАс. Розділяли фази, і водну фазу промивали додатковим ЕїОАс. Об'єднану органічну фазу промивали водою, насиченим розчином МасСі, сушили над М95О5, фільтрували й випаровували до сухості з отриманням неочищеного продукту. Аналіз ЯМР продемонстрував, що цей продукт складався з суміші спирту й проміжної речовини метилкетону в співвідношенні «- 1:1. Неочищений матеріал використовували в наступній реакції без очищення. ЯМР 400 МГц ЯМР(СОСІ»): 6 7,70 (с, 1Н), 7,63 (с, 1Н), 1,60 (с, 6Н).

Стадія 4. 2-(2-(1,4-Діоксаспіро|4.5|дец-в8-ілокси)-6-"'трифторметил)піридин-4-іл|Іпропан-2-ол 1,4-Діоксаспіро|4.5|декан-8-ол (0,25 г, 1,58 ммоль) і 2-(2-хлор-6-«(трифторметил)піридин-4- іл|Іпропан-2-ол (0,2 г, 0,835 ммоль) розчиняли в тетрагідрофурані (2 мл) і охолоджували до 0 "С, додавали 60 95 суміш гідриду натрію (70,0 мг, 1,75 ммоль) у мінеральному маслі, і реакційну суміш перемішували за 0 "С протягом 30 хвилин і за 25 "С протягом 60 годин. У цей момент часу аналіз ТШХ продемонстрував присутність деякої кількості продукту. Реакційну суміш гасили водою, екстрагували етилацетатом, і органічні екстракти промивали водою, насиченим масі, сушили (Моа5О5) і випаровували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою РХ (рн 2) з отриманням продукту. МС (ЕР): 362 (М-н1).

Стадія 5. 4-Ц4-(1-Гідрокси-1-метилетил)-6-«трифторметил)піридин-2-іл|окси)уциклогексанон 2-(2-(1,4-Діоксаспіро/4.5|дец-8-ілокси)-6-"'трифторметил)піридин-4-іл)|пгропан-2-ол (0,049 г, 0,14 ммоль) розчиняли в ацетоні (3,7 мл). Додавали розчин 12,0 М хлористого водню у воді (0,43 мл, 5,2 ммоль) і перемішували за 25 "С протягом 16 годин. У цей момент часу аналіз РХ-

МС продемонстрував приблизно 70 95 завершення реакції. Додавали додатковий розчин 12,0 М хлористого водню у воді (0,43 мл, 5,2 ммоль) і перемішували протягом З годин; Аналіз РХ-МС продемонстрував -«- 90 956 завершення реакції, і реакційну суміш гасили в надлишку МаНсо»з, екстрагували ЕІФАс і випаровували органічні екстракти з отриманням продукту. Цей продукт використовували в наступній реакції без очищення. МС (ЕР): 318 (М--1).

Стадія 5. 11-(цис-4-ДЦ4-(1-Гідрокси-1-метилетил)-6-«трифторметил)піридин-2- іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7-ПЦ2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)- 1Н-піразол-1-іл|азетидин-3-іллуацетонітрил 13-І4-(7-Ц2-ЮТриметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1- іл|Іазетидин-З-іллуацетонітрил дигідрохлорид (55,3 мг, 0,115 ммоль) їі 4-1Щ4-(1-гідрокси-1- метилетил)-6-(трифторметил)піридин-2-іл|нОксиуциклогексанон розчиняли в сухому 1,2- дихлоретані (1,38 мл), перемішували протягом 5 хв і додавали триацетоксиборгідрид натрію (86,1 мг, 0,406 ммоль). Реакційну суміш перемішували за 25 "С протягом 16 год. У цей момент часу аналіз РХ-МС продемонстрував присутність переважно двох діастереомерних продуктів.

Реакційну суміш гасили водою, нейтралізували МансСоОз, екстрагували етилацетатом, і випаровували розчинник. Залишок очищали за допомогою РХ-МС (рН 10), ії фракції, що містили другий пік, об'єднували й випаровували з отриманням 71-(цис-4-Ц4-(1-гідрокси-1-метилетил)-6- (трифторметил)піридин-2-іл|Іокси)уциклогексил)-3-(4-(7-ЦП2-(триметилсиліл)етокси|метил)- 7 Н- піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3-ілліацетонітрилу. Також виділяли перший пік З отриманням 11-(трансо-4-Ц4-(1-гідрокси-1-метилетил)-6-(трифторметил)піридин-2- іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7-ПЦ2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)- 1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3-іллуацетонітрилу. МС(ЕР): 712 (М-н1).

Стадія б. 11-(цис-4-ДЦ4-(1-Гідрокси-1-метилетил)-6-«трифторметил)піридин-2- іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7Н-піроло|(2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1-іліазетидин-3-25 іл)дацетонітрил біс(трифторацетат)

Знімали захист з 11-(цис-4-14-(1-гідрокси-1-метилетил)-6-«трифторметил)піридин-2- іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7-ПЦ2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)- 1Н-піразол-1-іл|Ііазетидин-3-іліацетонітрилу так, як описано в прикладі 1 у 05 2013/0045963 і очищали за допомогою рідинної хроматографії (рН 2) з отриманням 1-(цис-4-14-(1-гідрокси-1- метилетил)-6-(трифторметил)піридин-2-іл|окси)уциклогексил)-3-І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4- іл)-1 Н-піразол-1-іл|азетидин-3-іліацетонітрил біс(трифторацетату). Аналогічно отримували й

Зо характеризували 11-(трансо-4-Ц4-(1-гідрокси-1-метилетил)-6-(трифторметил)піридин-2- іл|окси)циклогексил)-3-І4-(7Н-піроло|(2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іліазетидин-3- іліацетонітрил біс(трифторацетат). "Н ЯМР (400 МГц, СОзОб) 5 9,07 (с, 1Н), 8,87 (с, 1Н), 8,59 (с, 1Н), 7,78 (д, 9-3,7 Гц, 1Н), 7,44 (с, 1Н), 7,24 (д, 9-3,7 Гц, 1Н), 7,05 (с, 1Н), 5,35 (с, 1Н), 5,09 (д, 9уУ12,2 Гц, 2Н), 4,82 (д, 9-12,2 Гц, 2Н), 3,72 (с, 2Н), 3,5 (м, 1Н), 2,27 (м, 2Н), 2,0 (м, 2Н), 1,74 (м,

АН), 1,50 (с, 6Н). МС(ЕР): 581 (МН).

Продукти з прикладів 19 і 20, наведених нижче, отримували згідно з процедурою, описаною в прикладі 17. ві

Е Би ше ву, 4 не - сек й о в-н й

Мои

М Н

Приклад Ме Й 3. нне- 3314 ЗК З тідраксніранідня-1- ііметнлу-о-(трифторметиліндин-г- 15 не що іпфожси М інклогексилі- Я ливолої 2,3-

С діпірнмідин-З- іл 1 Н-піразол- і -іліазетидин-3- злізцпетовітрил пентакзсітрифторанетату 31-бнне-3-314- 13 53-5-гехроконіизроліднн- 1- у зліметнлі-б-(трифтормекнлішрняин-г-

За не ФІ ей іпізвкси і ннклогекснлі- ЯН пиіволої 2.3- он Янів дня 4-33 1 лиражоюл- іі івзекнлнжі- злівцетовітрил трисбтрийтованетат)

Приклад 21. (транс-3-(4-ЩТ4-(1(15)-2-Гідрокси-1-метилетиліаміно)метил)-6- (трифторметил)піридин-2-іл|окси)піперидин- 1-іл)-1-І(І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н- піразол-1-іл|(иклобутил)ацетонітрил - й

АН

Зам е а ен ї М гй ї ла м-н

Й ей щен м Н

До розчину (транос-3-(4-Ц4-(гідроксиметил)-6-«трифторметил)піридин-2-іл|окси)піперидин-1- іл)-1-І4-(7-ДП2-(триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1- іл|Іциклобутил)ацетонітрилу (10,0 мг, 0,018 ммоль, піка 1 проміжної сполуки, описаної в 05 2014/0005166, прикладі Аг, стадія РЕ) у метиленхлориді (0,30 мл) додавали М,М- діізопропілетиламін (9,4 мкл, 0,054 ммоль) і метансульфоновий ангідрид (7,9 мг, 0,045 ммоль), і перемішували протягом 30 хвилин з утворенням мезилату. Розчинник видаляли у вакуумі, залишок повторно розчиняли в суміші тетрагідрофурану (0,30 мл) і метанолу (0,10 мл), і додавали (25)-2-амінопропан-1-ол (20 мкл, 0,27 ммоль, Асго5). Реакційну суміш перемішували за 40 "С протягом ночі. Розчинник видаляли у вакуумі, і з неочищеного продукту знімали захист шляхом перемішування з ТФК: ДХМ 1:1 протягом однієї години, потім концентрували й перемішували з етилендіаміном (0,10 мл) у метанолі (1,0 мл) до завершення зняття захисту за результатами визначання за допомогою РХ-МС. Продукт очищали з використанням препаративної ВЕРХ-МС (колонка С18, елюювання градієнтом Месм/Нго, що містить 0,15 95

МНАОН). Елюент заморожували й ліофілізували з отриманням продукту у вигляді вільної основи (6,0 мг, 54 95). "Н ЯМР (400 МГц, СОзОБ) 5 8,74 (с, 1Н), 8,67 (с, 1Н), 8,40 (с, 1Н), 7,51 (д, У-3,6

Гу, 1Н), 7,37 (с, 1Н), 7,00-6,97 (м, 2Н), 5,23-5,00 (м, 1Н), 3,90 (д, 9У-14,8 Гц, 1Н), 3,81 (д, 9У-14,8

Гу, 1Н), 3,50 (дд, 9У-10,9, 4,9 Гц, 1Н), 3,41 (дд, 9У-10,9, 6,9 Гу, 1Н), 3,31 (с, 2Н), 3,16-3,05 (м, 2Н), 2,95 (д, 97,5 Гц, 1Н), 2,83-2,63 (м, ЗН), 2,56-2,42 (м, 2Н), 2,39-2,23 (м, 2Н), 2,19-2,04 (м, 2Н), 1,93-1,75 (м, 2Н), 1,05 (д, 9У-6,4 Гц, ЗН). "ЕЕ ЯМР (376 МГц, СОзОб) 5 -70,30 (с). РХ-МС (МН): 610,3.

Приклад 22. (трансо-3-(4-ЧА4-((28)-2-Гідроксипропіліаміно)метил)-6-(трифторметил)піридин- 2-іл|окси)піперидин- 1-іл)-1-І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1 Н-піразол-1- іл|Іциклобутил)ацетонітрил

Хоч

Мн а ЩО ВЕ о -м р щ-М

Йой он

Іра;

Дотримувалися процедури, описаної в прикладі 9 у 05 2014/0005166, з використанням (2К)- 1-амінопропан-2-олу (12 мкл, 0,15 ммоль, Аїагісі) на стадії заміщення, яку проводили за 50 С протягом 2 годин. Продукт отримували у вигляді вільної основи (8,7 мг, 46 95). "Н ЯМР (400 МГц, ав-ДМСО) 5 12,13 (с, 1Н), 8,83 (с, 1Н), 8,69 (с, 1Н), 8,42 (с, 1Н), 7,60 (д, 9У-3,6 Гу, 1Н), 7,42 (с, 1Н), 7,08 (д, 9-3,6 Гу, 1Н), 7,04 (с, 1Н), 5,11--4,90 (м, 1Н), 4,49 (д, 9-44 Гу, 1Н), 3,76 (с, 2Н), 3,67 (дд, уУ10,3, 5,6 Гу, 1Н), 3,42 (с, 2Н), 3,11-2,96 (м, 2Н), 2,81 (д, 927,5 Гц, 1Н), 2,74-2,56 (м, 2Н), 2,46- 2,25 (м, 4Н), 2,24-2,09 (м, 2Н), 2,09-1,90 (м, 2Н), 1,81-1,51 (м, 2Н), 1,03 (д, 9-6,2 Гц, ЗН). МЕ

ЯМР (376 МГц, две-ДМСО) 5 -67,29 (с). РХ-МС (Ман): 610,3.

МН ли щі і ще гу

Я

М-М 4 я ї

Мн

Дотримувалися процедури, описаної в прикладі 9 у 05 2014/0005166, з використанням (25)- 1-амінопропан-2-олу (12 мкл, 0,15 ммоль, Аїагісі) на стадії заміщення, яку проводили за 50 С протягом 2 годин (7,9 мг, 42 95). "Н ЯМР (400 МГц, до-ДМСО) 5 12,13 (с, 1Н), 8,83 (с, 1Н), 8,69 (с, 1Н), 8,42 (с, 1Н), 7,60 (д, 9У-3,6 Гц, 1Н), 7,42 (с, 1Н), 7,08 (д, У-3,6 Гу, 1Н), 7,04 (с, 1Н), 5,27-4,71 (м, 1Н), 4,49 (д, У-4,4 Гц, 1Н), 3,76 (с, 2Н), 3,72-3,62 (м, 1Н), 3,42 (с, 2Н), 3,09-2,96 (м, 2Н), 2,81 (д, 9-74 Гц, 1Н), 2,72-2,55 (м, 2Н), 2,43-2,25 (м, 4Н), 2,25-2,08 (м, 2Н), 2,08-1,96 (м, 2Н), 1,78- 1,57 (м, 2Н), 1,03 (д, 9-6,2 Гц, ЗН). "є ЯМР (376 МГц, ає-ДМСО) 5 -67,29 (с). РХ-МС (МН): 610,3.

Приклад 24. (транс-3-(4-Ц4-(2-Гідроксіетил)-6-"'трифторметил)піридин-2-іл|окси)піперидин- 1- іл)-1-І4-(7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іциклобутил)ацетонітрил но й і у є

Мем Тебе о Е 3 -х

М-к ве

Ір;

МН

Знімали захист із чтрано-3-(4-Ц4-(2-гідроксіетил)-6-(трифторметил)піридин-2- іл|Іокси)піперидин- 1-іл)-1-І4-(7-ПЦ2-«триметилсиліл)етокси|метил)-7Н-піроло|2,3-4|піримідин-4-іл)- 1Н-піразол-1-іл|циклобутил)іацетонітрилу (9,0 мг, 0,013 ммоль, піка 2 проміжної сполуки, описаної в 5 2014/0005166, приклад А4, стадія 3) і очищали шляхом перемішування в суміші метиленхлориду (0,50 мл) і трифтороцтової кислоти (0,50 мл) протягом однієї години.

Розчинники видаляли у вакуумі, і залишок перемішували в метанолі (0,1 мл), що містить етилендіамін (0,1 мл). Очищення шляхом препаративної ВЕРХ-МС (колонка С18, елюювання градієнтом МесСМ/НегО, що містить 0,15 95 МНАОН) дозволяло отримати продукт у вигляді вільної основи (5,8 мг, 79 95). "Н ЯМР (300 МГц, а6-ДМСО) 5 12,12 (с, 1Н), 8,83 (с, 1Н), 8,69 (с, 1Н), 8,42 (с, 1Н), 7,60 (д, 9У-3,6 Гц, 1Н), 7,34 (с, 1Н), 7,08 (д, 9У-3,6 Гц, 1Н), 6,95 (с, 1Н), 4,99 (дд, 9У-8,2, 41

Гу, 1ТН), 4,73 (д, У-4,9 Гу, 1Н), 3,66 (к, 9У-5,9 Гц, 2Н), 3,42 (с, 2Н), 3,11-2,95 (м, 2Н), 2,90-2,71 (м,

ЗН), 2,71-2,56 (м, 2Н), 2,44-2,30 (м, 2Н), 2,15 (д, 9-9,2 Гц, 2Н), 2,09-1,82 (м, 2Н), 1,83-1,58 (м, 2Н). "Е ЯМР (282 МГц, абє-ДМСО) 5 -67,26 (с). РХ-МС (МН): 567,2.

Приклад А. Аналіз активності кінази УАК іп міто

Представлені в цьому документі сполуки досліджували щодо інгібуючої активності мішеней

ЧУАК згідно з наступним аналізом іп міо, описаним в Ракгк еї а!., Апа|уїїса! Віоспетівігу 1999, 269, 94-104. Каталітичні домени ЧАК людини (амінокислоти 837-1142), У-АК2 (амінокислоти 828-- 1132) ії "АКЗ (амінокислоти 781-1124) із М-кінцевою Ніб5-міткою експресували з використанням бакуловірусу в клітинах комах і очищали. Каталітичну активність УЧАКІ, УЧАК2 або ЗАКЗ аналізували шляхом вимірювання фосфорилювання біотинільованого пептиду.

Фосфорильований пептид виявляли за допомогою гомогенної флуоресценції з часовим розподілом (НТР). ІСво сполук вимірювали для кожної кінази в реакційних сумішах об'ємом 40 мкл, що містили фермент, АТФ і 500 нМ пептиду в 50 мМ трис-буфера (рн 7,8) із 100 мм Масі, 5

ММ дитіотреїтолу (ДТТ) і 0,1 мг/мл (0,01 95) бичачого сироваткового альбуміну (ВБ5А). Для вимірювань ІСво 1 мМ концентрація АТФ у реакційній суміші становила 1 мМ. Реакції проводили за кімнатної температури протягом 1 години, а потім зупиняли шляхом додавання 20 мкл 45 мМ етилендіамінтетраоцтової кислоти (ЕОТА), 300 нМ стрептавідину, зв'язаного з аллофікоціаніном (5А-АРС), 6 нМ міченого європієм антитіла до фосфотирозину (Еи-Руг0О) у буфері для аналізу

Зо (Регкіп ЕІтег, м. Бостон, штат Массачусетс, США). Зв'язування з міченим європієм антитілом відбувалося протягом 40 хвилин, і сигнал НТКЕ вимірювали на спектрофотометрі для зчитування планшетів Ризіоп (Регкіп ЕІтег, м. Бостон, штат Массачусетс, США). Дані для описаних у прикладах сполук, визначені в дослідженні з використанням аналізу з прикладу А за присутності 1 мМ АТФ, наведені в таблиці 2.

Приклад В. Клітинні аналізи

Лінії ракових клітин, ріст яких залежить від цитокінів і, отже, від передачі сигналу ЗАК/5ТАТ, висівали по 6000 клітин на ямку (у форматі 96-ямкового планшета) в середовище КРМІ 1640, 10 95 фетальної бичачої сироватки (ЕВ5) і 1 нг/мл відповідного цитокіну. Сполуки додавали до клітин в диметилсульфоксиді (ДМСО)/середовищах (кінцева концентрація 0,295 ДМСО) і інкубували протягом 72 годин за 37 "С, 595 СО». Вплив сполуки на життєздатність клітин оцінювали з використанням люмінесцентного аналізу життєздатності клітин СеїїТйег-С1Ио (Рготеда) з подальшим кількісним визначенням ТорСоцпі (РегКіп ЕІтег, м. Бостон, штат

Массачусетс, США). Можливі ефекти сполук "поза межами мішені" паралельно вимірювали з використанням лінії клітин, не керованої АК, з тими ж результатами аналізу. Всі експерименти зазвичай виконували двічі.

Вищезгадані лінії клітин також можуть бути використані для вивчення впливів сполук на фосфорилювання кіназ "АК або можливих нижчих субстратів, таких як білки 5ТАТ, АКІ, Зпр2 або ЕК. Ці експерименти можуть бути виконані після вирощування цитокінів в мінімальному середовищі протягом ночі з наступною короткочасною попередньою інкубацією спільно зі сполукою (2 години або менше) і стимуляцією цитокінів протягом приблизно 1 години або менше. Потім білки екстрагують із клітин і аналізують за допомогою методик, відомих фахівцям у цій галузі, включаючи вестерн-блот або імуноферментні аналізи (ЕГІ5А), з використанням антитіл, які можуть розрізняти фосфорильований і загальний білок. У цих експериментах для дослідження активності сполук щодо біологічної природи виживання пухлинних клітин або медіаторів запального захворювання можуть бути використані нормальні або ракові клітини.

Наприклад щодо останніх, такі цитокіни, як 1-6, ІІ -12, 1-23 або ІРМ, можуть бути використані для стимуляції активації ЧАК, що призводить до фосфорилювання білка (-ів) ЗТАТ і, можливо, до транскрипційних профілів (визначених за допомогою технології матричної або кількісної ПЛР) або отримання й/або секреції білків, таких як 1/-17. Здатність сполук інгібувати ці опосередковані цитокінами ефекти може бути виміряна з використанням методик, відомих фахівцям у цій галузі.

Описані в цьому документі сполуки також можна досліджувати в клітинних моделях, створених для оцінки їхньої сили й активності щодо мутантних ЧАК, наприклад мутації

УАК2М617Р, виявленої при мієлоїдних проліферативних порушеннях. У цих експериментах часто використовують цитокінзалежні клітини гематологічної лінії (наприклад, Ватг/3), в яких ектопічно експресуються ЧЗАК-кінази дикого типу або мутантні (Чатев, С., єї а). Майте 434:1144- 1148; егаеК, .)., єї ам. УВС 280:41893--41899). Кінцеві точки включають види впливу сполук на виживання, проліферацію клітин і фосфорильовані білки ЗХАК, ЗТАТ, АК або Егк.

Можна оцінювати деякі описані в цьому документі сполуки на активність інгібування проліферації Т-клітин. Такий аналіз можна вважати другим аналізом керованої цитокінами (тобто ЧЗАК) проліферації, а також спрощеним аналізом імуносупресії або інгібування імунної активації. Далі наведено короткий опис того, як можуть бути здійснені зазначені експерименти.

Мононуклеарні клітини периферичної крові (МКПК) отримують зі зразків цільної крові людини за допомогою способу розділення з використанням фікол-гіпаку, а Т-клітини (фракція 2000) можна

Зо отримати з МКПК шляхом елютріації. Свіжовиділені Т-клітини людини можна зберігати в культуральному середовищі (КРМІ 1640 з додаванням 10 95 фетальної бичачої сироватки, 100

Од/мл пеніциліну, 100 мкг/мл стрептоміцину) зі щільністю 2 х 106 клітин/мл за 37 "С до 2 діб.

Для аналізу стимульованої 1//-2 клітинної проліферації Т-клітини спочатку обробляють фітогемагглютиніном (РНА) у кінцевій концентрації 10 мкг/мл протягом 72 годин. Після одноразового промивання фосфатним буферним розчином (РВ5) клітини висівають у 96-ямкові планшети зі щільністю 6000 клітин/лунка й обробляють сполуками в різних концентраціях в культуральному середовищі за присутності 100 Од/мл 1-2 людини (Ргозрес-Тапу ТесппосСіепе;

Вепомої, Ісгаєї). Планшети інкубують за 37 "С протягом 72 год., і визначають індекс проліферації з використанням люмінесцентних реагентів СейТйег-Сіо відповідно до запропонованого виробником протоколу (Рготеда; Мадізоп, УМ).

Аналіз С. Модель трансгенних мишей 510069

Раніше було продемонстровано, що у трансгенних мишей лінії 5100А9 спостерігається накопичення в кістковому мозку супресорних клітин мієлоїдного походження (МО5ЗС), що супроводжується розвитком прогресивних мультилінійних цитопеній і цитологічною дисплазією, схожою з МДС. Крім того, раннє примусове дозрівання МО5С за рахунок обробки повністю- транс-ретиноєвою кислотою або переривання передачі сигналів СОЗ3 білком-адаптером (САР'12), що несе мотив активації імунних рецепторів на основі тирозину (ІТАМ), звільняє від гематологічного фенотипу й полегшує захворювання. Ця система може бути корисною для дослідження впливу інгібування ЗАКІ на МДС-подібне захворювання в доклінічній моделі. «.

Сіїп. Іпмезі., 123 (11): 4595-4611 (2013). Відповідно, дозу селективного інгібітора УЗАКІ1 вводять перорально через зонд. Контролюють здатність сполуки зменшувати 20 цитопенії й цитологічні дисплазії, що спостерігаються у трансгенних мишей лінії 5100А9.

Всі патенти, патентні заявки, журнальні статті й книги в повному обсязі включені в цей документ шляхом посилання.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

2. Спосіб за п. 1, в якому селективний інгібітор ЧАКІ має більшу селективність до УАКІ1 порівняно з ЧАК2, У9АКЗ і ТУК2.

З. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну цитопенію з однолінійною дисплазією (РЦОД).

4. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з кільцевими сидеробластами (РАКС).

5. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну цитопенію з мультилінійною дисплазією.

б. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з надлишком бластів-1 (РАНБ-1).

7. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з надлишком бластів-2 (РАНБ-2).

8. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою некласифікований мієлодиспластичний синдром (МДСО-Н).

9. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою мієлодиспластичний синдром, пов'язаний з ізольованою делецією 54.

10. Спосіб за п. 1 або 2, в якому вказаний мієлодиспластичний синдром є рефрактерним до агентів, що стимулюють еритропоез.

11. Спосіб за будь-яким із пп. 1-10, в якому вказаний пацієнт є залежним від переливання еритроцитарної маси.

12. Спосіб за будь-яким із пп. 1-11, який додатково включає введення додаткового терапевтичного агента, вибраного з-поміж ІМіЮО, засобів проти І/-6, засобів проти ТМЕ-с, гіпометилуючого агента і модулятора біологічної відповіді (ВАМ).

13. Спосіб за п. 12, в якому вказані засоби проти ТМЕ-ох вибирають з-поміж інфліксимабу й етанерцепту.

14. Спосіб за п. 12, в якому вказаний гіпометилуючий агент являє собою інгібітор ДНК- Зо метилтрансферази.

15. Спосіб за п. 14, в якому вказаний інгібітор ДНК-метилтрансферази вибирають з-поміж 5- азацитидину й децитабіну.

16. Спосіб за п. 12, в якому вказаний ІМІЮ вибирають з-поміж талідоміду, леналідоміду, помалідоміду, СС-11006 і СС-10015.

17. Спосіб за будь-яким із пп. 1-11, який додатково включає введення додаткового терапевтичного агента, вибраного з-поміж антитимоцитарного глобуліну, рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (0-С5БЕ), гранулоцитарно- моноцитарного СЕ (ЗМ-С5БЕ), агента, що стимулює еритропоез (ЕСА), і циклоспорину.

18. Спосіб лікування мієлодиспластичного синдрому в пацієнта, який цього потребує, який включає введення вказаному пацієнтові терапевтично ефективної кількості селективного інгібітора ХАКІ або його фармацевтично прийнятної солі, де селективний інгібітор "АКТ являє собою 11-11-ІЗ-фтор-2-(трифторметил)уізонікотиноїл|піперидин-4-іл)-3-(4-(7Н-піроло|2,3- (ІПпіримідин-4-іл)-1Н-піразол-1-іл|Іазетидин-3-іллацетонітрил або його фармацевтично прийнятну сіль.

19. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну цитопенію з однолінійною дисплазією (РЦОД).

20. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з кільцевими сидеробластами (РАКС).

21. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну цитопенію з мультилінійною дисплазією.

22. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з надлишком бластів-1 (РАНБ-1).

23. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою рефрактерну анемію з надлишком бластів-2 (РАНБ-2).

24. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою некласифікований мієлодиспластичний синдром (МДСО-Н).

25. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром являє собою мієлодиспластичний синдром, пов'язаний з ізольованою делецією 54.

26. Спосіб за п. 18, де вказаний мієлодиспластичний синдром є рефрактерним до агентів, що 60 стимулюють еритропоез.

27. Спосіб за будь-яким із пп. 18-26, в якому вказаний пацієнт є залежним від переливання еритроцитарної маси.

28. Спосіб за будь-яким із пп. 18-27, який додатково включає введення додаткового терапевтичного агента, вибраного з-поміж ІМіЮО, засобів проти І/-6, засобів проти ТМЕ-с, гіпометилуючого агента і модулятора біологічної відповіді (ВЕМ).

29. Спосіб за п. 28, в якому вказані засоби проти ТМЕ-о вибирають з-поміж інфліксимабу й етанерцепту.

30. Спосіб за п. 28, в якому вказаний гіпометилуючий засіб являє собою інгібітор ДНК- метилтрансферази.

31. Спосіб за п. 30, в якому вказаний інгібітор ДНК-метилтрансферази вибирають з-поміж 5- азацитидину й децитабіну.

32. Спосіб за п. 28, в якому вказаний ІМІЮ вибирають з-поміж талідоміду, леналідоміду, помалідоміду, СС-11006 і СС-10015.

33. Спосіб за будь-яким із пп. 18-27, який додатково включає введення додаткового терапевтичного агента, вибраного з-поміж антитимоцитарного глобуліну, рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (0-С5БЕ), гранулоцитарно- моноцитарного СЕ (ЗМ-С5БЕ), агента, що стимулює еритропоез (ЕСА), і циклоспорину.