UA118848C2 - Неокиснюючі частинки - Google Patents

Abstract

Частинки, які містять сильний окиснювач (класифікований як PG І відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, п'яте виправлене видання, підрозділ 34.4.1) і щонайменше один додатковий інгредієнт, причому кількість і природа одного або декількох інгредієнтів, які не являють собою сильний окиснювач, у частинках є такими, що частинки класифікуються як неокиснюючі відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, п'яте виправлене видання, підрозділ 34.4.1. Спосіб виготовлення цих частинок.

Description

Дана заявка запитує пріоритет попередньої патентної заявки США Мо 61/827060, яка подана 24 травня 2013 р., і європейської патентної заявки Мо 13197512.0, яка подана 16 грудня 2013 р., причому повний зміст кожної із цих заявок включається в даний документ за допомогою посилання для всіх цілей.

Даний винахід, загалом, пропонує частинки, які класифікуються як неокиснюючі відповідно до стандартного методу дослідження окиснення твердих речовин, визначеного керівництву

ООН по дослідах і критеріях для транспортування небезпечних вантажів, п'яте виправлене видання, підрозділ 34.41.

Пероксид кальцію (Сасг) добре відомий своїми сильними окиснювальними властивостями і, таким чином, завдяки цьому використовується як добавка для тіста, відновлення або рекультивації грунту, обробки води, дражування насіння, зубних паст або інших косметичних композицій.

Однак у багатьох із цих додатків може бути також використаний пероксид магнію (МоО»), і його товарні композиції відрізняються тією перевагою, що вони не класифікуються як небезпечні для транспортування, на відміну від товарних композицій Сас», які, як правило, класифікуються як сильні окиснювачі (клас 5 - окиснюючі речовини/розділ 5.1, Ро І згідно з КЕАСН), як визначає вищезгаданий метод дослідження керівництва ООН, і повинні маркуватися і оброблятися відповідним чином. З іншого боку, товарні сорти СаО», як правило, дешевше, ніж відповідні еквівалентні продукти МодО»г (відносно окиснювальної здатності), зокрема, внаслідок меншої вартості вихідних матеріалів, а також способів виготовлення.

Міжнародна патентна заявка М/О 2008/080905 на ім'я заявника даної заявки описує спосіб вирішення проблеми, пов'язаної із небезпекою окиснювача, який являє собою інше ніж СаО» хімічна сполука, а саме - перкарбонат натрію (РС5), який є не сильним, а середнім окиснювачем (класифікується як РО ЇЇ відповідно до вищезгаданого методу дослідження по керівництву ООН) або слабким окиснювачем (класифікується як РО І). Рішення, описане в цьому документі, полягає в тому, щоб шляхом змішування/обробки отримувати суміш або продукт спільного гранулювання частинок, які містять задані добавки, у тому числі карбонат і бікарбонат натрію. Як буде показано далі, проблема не вирішується за допомогою простого поширення цього рішення на випадок СаО» або якого-небудь іншого сильного окиснювача,

Зо такого як, наприклад, персульфат амонію. По суті, проблему не вирішує будь-яке просте розведення яким-небудь компонентом Сас», персульфату амонію ((МН4)252Ов) або аналогічних речовин внаслідок їх сильного окиснювального потенціалу у порівнянні із РОС5. Хоча використання бікарбонату натрію, очевидно, вирішує цю проблему, справа в тому, що введення добавки в суміш або продукт спільного гранулювання являє собою додаткову технологічну стадію, на яку витрачаються час і засоби.

Задача даного винаходу полягає в тому, щоб запропонувати нові частинки, які містять СаО», (МНІ)2652О8 або будь-який інший порівнюваний по силі окиснювач, на які поширюються менші обмеження відносно упакування, обробки, зберігання і/або транспортування у порівнянні із обмеженнями, які поширюються на відповідні відомі окиснюючі речовини, тобто, щоб ці частинки більше не класифікувалися як окиснювачі згідно із розділом 5.1. Ще одна задача даного винаходу полягає в тому, щоб запропонувати нові частинки, які містять СаО», які мають додаткову перевагу виготовлення простим і економічним способом.

Отже, відповідно до першого аспекту, цей винахід пропонує частинки, які містять сильний окиснювач (класифікований як РО | відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, п'яте виправлене видання, підрозділ 34.41, такий як, наприклад, СаО» або (МН4)252Ов) і щонайменше один додатковий інгредієнт, причому кількість і природа одного або декількох інгредієнтів, які не являють собою сильний окиснювач, у частинках є такими, що частинки класифікуються як неокиснюючі відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, п'яте виправлене видання, підрозділ 34.4.1.

Конкретніше, відповідно до першого аспекту, даний винахід пропонує частинки, які містять

Сао» або (МН)2652О8 (або аналогічний сильний окиснювач) і щонайменше один додатковий інгредієнт, причому кількість і природа одного або декількох інгредієнтів, які не являють собою сильний окиснювач, у частинках є такими, що при розкладанні сильного окиснювача вищезгаданий інгредієнт вивільняє воду і/або газ у достатній кількості, щоб обмежувати швидкість горіння і/або щонайменше частково поглинати тепло, яке виділяється при розкладанні сильного окиснювача, таким чином, що частинки класифікуються як неокиснюючі відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, підрозділ 34.4.1.

Іншими словами, даний винахід пропонує частинки, які містять СаО» або аналогічний сильний окиснювач і щонайменше один додатковий інгредієнт, причому кількість і природа цього інгредієнта є такими, що коли розкладання сильного окиснювача підтримує яке-небудь горіння за допомогою відповідного вивільнення кисню, даний інгредієнт переважно вивільняє воду і/або газ, такий як СО» (який своєю дією обмежує швидкість горіння, зменшуючи доступ кисню), і один або декілька таких додаткових інгредієнтів присутні у достатній кількості, щоб щонайменше частково інгібувати розвиток горіння, або, іншими словами, вони впливають на швидкість горіння таким чином, що частинки класифікуються як неокиснюючі відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, підрозділ 34.4.1.

Наведений вище термін "вивільнення" означає, що один або декілька інгредієнтів, які не являють собою сильний окиснювач, по суті, вивільняють воду/газ завчасно або у той же самий час, коли розкладається сильний окиснювач. Переважно один або декілька із цих інгредієнтів характеризує температура термічного розкладання (тобто температура, при якій починається їхнє термічне розкладання), яка становить менше ніж або дорівнює температурі термічного розкладання СаО», (МНа4)252Ов або іншої порівнюваної речовини.

У рамках даного винаходу термін "частинки" використовується, щоб позначати порошок, гранули, багатошарові таблетки і інші продукти, які складають вільні частинки, які переважно мають низький вологовміст, який становить, як правило, менше 1 95.

Хоча в рамках даного винаходу ці частинки класифікуються як неокиснюючі з точки зору небезпеки, проте, вони мають окиснювальні властивості, а саме - вміст доступного кисню (АмОх), який становить переважно щонайменше 1 95, переважніше щонайменше 4,0 мас. 95 і ще переважніше щонайменше 6,0 мас. 95, що є необхідним або бажаним для їх заданого застосування.

Як правило, цей вміст АмОХх, однак, становить менше ніж 11,0 мас. 95, навіть менше ніж 10,0 мас. 95 і переважніше, менше ніж 9,0 мас. 95, або навіть менше ніж 8,0 мас. 95. Цей вміст АМмОХ можна регулювати, змінюючи склад частинок, тобто відносний вміст сильного окиснювача і одного або декількох додаткових інгредієнтів, але його максимальне значення залежить від природи речовин, як описано нижче. Вміст доступного кисню вимірюється методом титрування перманганатом калію після розчинення у сірчаній кислоті (див. стандарт ІЗО 1917-1982). Як

Зо правило, при використанні товарних сортів СаО» отримується вміст АмОх, який становить від 6,0 до 9,0 мас. 95.

Згідно із даним винаходом, один або декілька додаткових інгредієнтів частинок присутні у такій кількості і мають таку природу, що вони здатні вивільняти воду і/або газ у таких кількостях і при таких температурах, які є достатніми, щоб впливати на швидкість горіння (і/або щоб щонайменше частково поглинати теплоту, яка виділяється при розкладанні сильного окиснювача, хоча цей вплив, як правило, виявляється менш ефективним). Згідно із даним винаходом, це означає, що кількість, у якій вода і/або газ вивільняються в процесі дослідження

О.І. відповідно до вищезгаданого керівництва ООН, є достатньою, щоб збільшити тривалість горіння у вищезгаданому дослідженні вище заданого стандартного рівня, який становить 120 секунд. У даному відношенні стандартні дані, які використовуються у даному документі для класифікації твердих окиснювачів, пов'язані із результатами досліджень небезпеки у відповідній лабораторії компанії БОЇ МАХ і можуть відрізнятися від результатів досліджень 0.1. відповідно до вищезгаданого керівництва ООН при абсолютному порівнянні. Відповідно до результатів компанії БОЇ МАУ, для слабких окиснювачів (класифікованих як 5.1 РО ІІ), тривалість горіння становить від 120 до 50 секунд, для середніх окиснювачів (класифікованих як 5.1 РО ІІ) вона становить від 50 до 10 секунд, а для сильних окиснювачів (класифікованих як 5.1 РО І) вона становить менше ніж 10. З іншого боку, частинки, у яких тривалість горіння перевищує 120 секунд, класифікуються як неокиснюючі.

Відповідно до переважного варіанта здійснення, сильний окиснювач являє собою Сабо».

Термогравіметричний (ТГ) аналіз СаО» (а саме, товарного продукту, який випускається під товарною назвою ІХРЕКФ 75С компанією Зоїмау Спетіса!5 і містить у середньому 75 мас. 95

СаО?) показав, зокрема, що даний продукт вивільняє кисень (який підтримує горіння) при температурі від 200 до 350 "С у нормальних атмосферних умовах у відкритій системі. Цифра у вищезгаданій товарній назві ІХРЕКФ означає середній вміст СаО» у промислово вироблених сортах продуктів ІХРЕКФ, наприклад, ІХРЕКФ 75С і ІХРЕКФ 30С являють собою сорти продуктів ІХРЕК, які містять у середньому, відповідно, 75 95 і 30 мас. 95 пероксиду кальцію.

В наш час виявлений температурний інтервал, який являє собою ідеальний інтервал, у межах або нижче якого так звані "наповнювачі" (один або декілька інгредієнтів, які не являють собою Сас») повинні вивільняти воду і/або газ. Конкретніше, виявлено, що хороші результати забезпечують речовини, які вивільняють воду і/або газ при температурі вище кімнатної температури (наприклад, вище 50 "С або навіть вище 60 С), але нижче 350 С.

Приклади таких речовин являють собою молекулярні сита, переважно цеолітного типу (гідратовані алюмосилікати), гідроксиди алюмінію або магнію і гідрати основного карбонату магнію. З числа цеолітів можна використовувати цеоліти типів А, Х, У, І, точніше типів ЗА, 4А,

БА, 10Х їі 13Х або будь-яких порівнюваних типів, таких як морденіт. Як приклад, цеоліти типу 13Х забезпечують хороші результати при дослідженні в рамках даного винаходу. Особливо ефективними є гідроксид алюмінію, а також моногідрат основного карбонату магнію. Найбільш переважним є гідроксид алюмінію.

Інші приклади таких речовин являють собою гідрати солей металів, таких як Ма, К, Са, Ма і

АЇ; а також бікарбонати, такі як бікарбонат натрію.

Перевага останньої речовини полягає у тому, що вона є дешевою і одночасно вивільняє воду і СО2» при розкладанні нижче 200 2С, і, таким чином, вона проявляє високу ефективність у зменшенні швидкості розкладання СаО». Крім того, вона являє собою кислотно-основну буферну речовину і є сприятливою для навколишнього середовища.

З таких же причин є переважним використання бікарбонату натрію як неокиснюючої добавки до персульфату амонію.

Існують декілька способів виготовлення частинок згідно із даним винаходом.

Відповідно до першого варіанта здійснення, СаО» або (МН4)252Озв (або аналогічний сильний окиснювач) наявного в продажу сорту змішується щонайменше із одним додатковим інгредієнтом. Зокрема, можна використовувати вищезгаданий товарний сорт ІХРЕКФ 75С, із яким змішують, відносно сумарної маси частинок, наприклад щонайменше 40 мас. 905 наповнювача, переважно щонайменше 50 мас. 96 наповнювача або навіть аж до 60 мас. 95 наповнювача, залежно від його природи.

Відповідно до даного варіанта здійснення, переважним є бікарбонат натрію. При змішуванні із товарним сортом ІХРЕКФ 75С у кількості 50 мас. 96 відносно сумарної маси частинок бікарбонат натрію забезпечує проходження дослідження О.І. відповідно до вищезгаданого керівництва ООН із тривалістю горіння, яке перевищує 180 секунд. Аналогічні результати можна отримати, використовуючи персульфат амонію.

Відповідно до даного варіанта здійснення, хороші результати також забезпечують гідрати солей металів і, конкретніше, гептагідрат сульфату магнію. Аналогічно бікарбонату натрію, при змішуванні із товарним сортом ІХРЕКФ 75С у кількості 50 мас. 95 відносно сумарної маси частинок ця речовина також забезпечує проходження дослідження О.І. відповідно до вищезгаданого керівництва ООН із тривалістю горіння, що перевищує 180 секунд. Ще один гідрат солі металу, який забезпечує досягнення такого ж результату, являє собою пентагідрат тризаміщеного цитрату натрію.

Оскільки товарний Сас: рідко є чистим і, навпаки, містить додаткові інгредієнти (які можуть являти собою наповнювачі, а також інертні речовини, які не вивільняють воду щонайменше у необхідному температурному інтервалі, такі як, наприклад, Са(ОН)» або інші неорганічні сполуки кальцію, концентрація частинок СаО» при таких співвідношеннях розведення звичайно становить менше ніж 60, 50 і 4095, відповідно. Як правило, вона становить не більше ніж 45 мас. 96, переважно не більше ніж 40 мас. 95 і переважніше не більше ніж 37,5 мас. 95 відношення до сумарної маси частинок. Іноді вона може становити навіть менше ніж 30 мас. 905.

Цим концентраціям відповідають теоретичні значення АмОхХ для частинок Сабо», які становлять, відповідно, 9,9 95, 8,8 905, 8,3 90 і 6,6 95, які обчислені відповідно до формули 0,22 х концентрація (мас. 95), де 0,22 являє собою результат поділу молекулярної маси ОО» (16) на молекулярну масу Сабо: (72). По суті, максимальний вміст доступного кисню (АмОх) у частинках

Сас», який забезпечує рівень нижче класифікації як матеріалу 5.1, до деякої міри залежить від природи однієї або декількох добавок, як буде показано в наведених нижче прикладах.

Відповідно до другого варіанта здійснення, сильний окиснювач являє собою Саб,», і наповнювач можна вводити в частинки СаОг у процесі їх виготовлення. Як правило, СаО» виготовляють, додаючи пероксид водню (НгОг) у гашене вапно (суспензію Са(ОН)»: у воді) і утворюючи кристали Саб», які потім висушують і, нарешті, упаковують. Таким чином, відповідно до даного варіанта здійснення, один або декілька наповнювачів можна вводити в гашене вапно перед реакцією із НгО»:; після вищезгаданої реакції і безпосередньо перед висушуванням; або після висушування перед упакуванням частинок. Переважно наповнювачі вводять після вищезгаданої реакції і безпосередньо перед висушуванням. Даний варіант здійснення забезпечує простий і економічний спосіб виготовлення, але для нього потрібно, щоб наповнювач не вивільняв (щонайменше у повному або надмірно високому ступені) воду або газ, бо які містяться в ньому, у процесі вищезгаданого висушування.

Відповідно до даного варіанта здійснення, хороші результати забезпечують магнезит і гідроксид алюмінію і переважніше гідроксид алюмінію. Зокрема, було виявлено, що гідроксид алюмінію не впливає на поведінку СаОг у процесі кристалізації, яка може відбуватися при додаванні додаткових інгредієнтів, наприклад, якщо суспензія, яка підлягає висушуванню і зберігається перед вищезгаданим висушуванням, уже містить наповнювач.

Даний винахід також пропонує наступні додатки описаних вище частинок, які містять пероксид кальцію або персульфат амонію (або аналогічний сильний окиснювач): для захисту навколишнього середовища, а саме, з метою прискорення природного розкладання домішок, які забруднюють грунт; для обробки маслоуловлювачів, зокрема, щоб сприяти зменшенню запахів, які викликаються сульфідами; для насичення киснем придонної води штучних або природних водоймищ, а також відпрацьованої і стічної води; для застосування у нафтовидобуванні, зокрема, для руйнування полімерного гелю; для рекультивації грунту в сільському господарстві, садівництві і лісовому господарстві; у хлібопекарській промисловості, зокрема, як компонент покращувачів тіста; у засобах для особистої гігієни і догляду за порожниною рота; у засобах для догляду за волоссям, зокрема, як інгредієнт композицій для знебарвлення волосся; як отверджуючий реагент у деяких герметизуючих композиціях, зокрема, таких як однокомпонентні безводні герметики на полісульфідній основі; у металургії, зокрема, як джерело кисню в алюмінотермічних процесах.

У застосуванні для захисту навколишнього середовища даний винахід пропонує, зокрема, способи обробки або очищення забруднених матеріалів, таких як грунт і/або вода, які включають використання описаних вище частинок пероксиду кальцію. Забруднений матеріал, який підлягає обробці або очищенню, може знаходитися під землею або на її поверхні. Описані вище частинки пероксиду кальцію використовуються, як правило, щоб прискорювати природне розкладання домішок, які забруднюють цей матеріал.

Як правило, матеріал забруднюють органічні домішки, такі як вуглеводні і/або галогеновані

Зо сполуки, зокрема, галогеновані вуглеводні. Наприклад, речовини, які забруднюють грунт, які можна ефективно обробляти даним способом, включають продукти нафтохімічного виробництва, хлоровані органічні сполуки, пестициди, займисті речовини, перхлорати і т. д.

Спосіб очищення або обробки забрудненого матеріалу може включати хімічне окиснення іМабо стимульоване біорозкладання щонайменше однієї забруднюючої речовини у забрудненому матеріалі у присутності описаних вище частинок пероксиду кальцію з метою щонайменше часткового видалення даної забруднюючої речовини із матеріалу.

Термін "стимульоване біорозкладання" використовується, щоб позначати прискорений ріст аеробних мікроорганізмів і постачання їх киснем, у результаті чого вони отримують можливість швидше розмножуватися, і підвищується швидкість розкладання ними однієї або декількох забруднюючих речовин.

Спосіб хімічного окиснення і/або стимульованого біорозкладання забрудненого матеріалу, як правило, включає введення у контакт забрудненого матеріалу щонайменше із описаними вище частинками пероксиду кальцію.

Введення у контакт можна здійснювати будь-яким способом, наприклад, вводячи тверді частинки або суспензію (суспендовані у рідині частинки) у об'єм або на поверхню забрудненого матеріалу, який підлягає обробці, будь-яким способом, відомим у техніці. Пероксидну сполуку

Сабо»: переважно додають у формі суспензії. Переважні концентрації частинок пероксиду СаО?2 становлять, наприклад, від приблизно 20 мас. 95 до приблизно 35 мас. 95. Суспензія може бути і більш розведеною при вмісті менше ніж 20 мас. 95 частинок, якщо твердий забруднений матеріал, який підлягає обробці, має дуже високу пористість.

Як альтернативу, пероксидну сполуку можна додавати у формі твердих частинок. Їх можна використовувати з метою рекультивації грунту у формі твердої речовини, із якою змішується грунт.

Хімічна реакція окиснення відбувається в результаті повільного вивільнення НегО» із описаних вище частинок пероксиду кальцію. Пероксид кальцію також може вивільняти кисень у процесі довготривалого стимульованого біорозкладання.

У процесі обробки кількість пероксидної сполуки, яка наноситься на забруднений матеріал, який підлягає обробці, не обмежується і може становити, наприклад, від 0,0001 до 10000 фунтів описаних вище частинок пероксиду кальцію на кубічний фут матеріалу, який підлягає обробці 60 (від 0,0016 до 160000 мг/л). Як правило, придатне для використання співвідношення знаходиться в інтервалі від 0,01 до 1,5 мг/л, наприклад, від 0,2 до 1 мг/л. Переважний інтервал даного співвідношення становить аж до 2000 мг/л.

Відповідно до варіантів здійснення даного винаходу, спосіб використання додатково включає використання щонайменше одного хелатного комплексу металу, зокрема, хелатного комплексу перехідного металу, такого як хелатний комплекс заліза, у тому числі в чистому вигляді або у формі солі металу, наприклад, солі заліза (ІІ) або заліза (ІІ), і окремого ліганду, які згодом утворюють "хелатний комплекс металу" Цей хелатний комплекс металу можна додавати разом із частинками або суспензією пероксиду СаО», або можна здійснювати окреме введення або додавання у матеріал, який підлягає обробці, і у такому випадку частинки або суспензія пероксиду СаО додаються попередньо, одночасно або згодом відносно хелатного комплексу металу.

Як альтернативу, хелатоутворюючу речовину можна додавати в матеріал, що підлягає обробці, такий як, наприклад, грунт, щоб утворити хелатні комплекси із металами, такими як Ге, які присутні в грунті. В буферну речовину можна також додавати частинки або суспензію пероксиду або разом із хелатним комплексом металу, щоб установлювати рН переважно в інтервалі від 7 до 9. Переважні перехідні метали, які не являють собою Ее, включають Мп і Си, і, зокрема, метали, які здатні робити радикали ОН із НгО».

Відносний вміст, у якому присутні описані вище частинки пероксиду кальцію і хелатний комплекс металу, не обмежується. Молярне співвідношення хелатного комплексу металу і пероксиду СаО» становить, як правило, від 0,01 до 10 (хелатний комплекс металу/пероксид).

Дане співвідношення переважно становить менше ніж 1 і/або більше ніж 0,05 або навіть більше ніж 0,1, або навіть більше ніж 0,2, або навіть більше ніж 0,3 і т. д.

Необов'язково, відповідно до деяких варіантів здійснення даного винаходу, спосіб використання додатково включає додавання продуктів, які являють собою поживні речовини для мікробів, у тому числі окремо або у сполученні із іншими продуктами, у частинки або суспензію пероксиду. Якщо це доцільно, деякі із цих необов'язкових продуктів можна вводити або змішувати у відповідній сухій формі. Згідно із даним винаходом, можна використовувати хелатні комплекси металів, описані в патентах США Мо 5741427 і Мо 6319328. Залізо являє собою переважний метал. Переважні хелатоутворюючі речовини (ліганди) являють собою

Зо етилендіамінтетраоцтову кислоту (ЕОТА), лимонну кислоту, нітрилотриоцтову кислоту, кислоти типу ЕОТА, діетилентриамінпентаоцтову кислоту, гідроксіетилендіамінтриоцтову кислоту, метилгліциндіоцтову кислоту, фосфонати і хелатоутворюючі речовини ТКІ'ОМО від компанії, причому усі вищезгадані документи включаються в даний документ за допомогою посилання.

Далі даний винахід проілюструють наведені нижче приклади і порівняльні приклади, задача яких полягає у тому, щоб докладно представити деякі суттєві аспекти даного винаходу, якими не обмежується його обсяг.

Наведені нижче таблиці 1-4 представляють результати вищезгаданих досліджень горіння

М О.І., проведених для деяких товарних сортів пероксидів ІХРЕКФ), які розбавляли, вводячи додатковий компонент (у тому випадку, якщо він зазначений) у співвідношенні 4:1 твердої речовини і целюлози, щоб продемонструвати природну окиснювальну здатність.

Перед здійсненням дослідження всі наповнювачі, за винятком зразка ІХРЕКФ 7000 (0 означає гранули), подрібнювали до стану тонких порошків, розмір частинок яких становив менше ніж 500 мкм. Зразок ІХРЕКФ 7000 не містив дрібних частинок, розмір яких становив менше ніж 500 мкм, і його досліджували в незмінному вигляді.

У процесі змішування твердих окиснювачів із вищезгаданими добавками останні піддавалися механічному подрібнюванню до частинок, розміри яких відповідали розмірам частинок твердого окиснювача, щоб скоротити до мінімуму ризик поділу фаз у процесі обробки, зберігання або транспортування. Всі інгредієнти потім ретельно перемішували, використовуючи змішувач ЕНОМЕАО.

Таблиця 1

Порівняльний час (КВгОз)

Таблиця 2

Таблиця З 75СабСа(н)»(08.06.2010)-мСаОг)-2019677777771111111961111111 Бл

Таблиця 4

Речо- М М 1. | Кла- М М 1 | Кла- М м | ю. Кла- вина (752) | (СаО | |с| | сифі- | (75 | (Сао | |с)| | сифі- | (75 | (Са | у. сифі- напов- Іо) 2) кація | С) 2) кація | С) | ОО») | |с| | кація нюва- (Ос) тра | ІеЇ Ї се) тра Геї | | Ос) тра ча

Речо- гідро- 24 18 129 не підтвердження даних, описаних у 100923.9065.0 вина ксид 5 каль- ша зок но чистий

Поста- | невідо- ник 30 »18| не 50 37,55 | 14 | не | 55 | 41,3 5.1 вина шок 0 5 4 5.1 РО цеоліту 13Х 00071 чаль- | Спетіє ник 40 29,6 | 139 не 50 37,5 | 13 | не 45 5. вина ксид 5 9 5.1 РО магнію

Зразок | партія ші З 230 б

Продовження таблиці 4

Поста- | БІАМА ник А! ОВІ (він!

Речо- моно- 50 37,5 »18 не 45 12 не відсутність додаткових 0 5 0 5.1 досліджень через основ- пограничну ситуацію ного карбо- нату магнію 87197

Му чаль- сн ник 50 37,5 | 518| не 45 16 не! 70 |525164| 5/1 вина ксид 0 5 З 5.1 РО алюмі- нію 091 020 чаль- Кк ник

Як можна бачити із даних таблиць: - ЇХРЕКФ 35М не класифікується як небезпечний продукт (клас 5 - окиснюючі речовини/розділ 5.1), на відміну від продуктів ІХРЕКФ 6О0С, 75С і 750 (див. таблицю 1); - СаСОз і Са(ОН)», що використовувалися в досить великих кількостях (по суті, перший приклад таблиці 2 відповідає приблизно 65 мас. 95 СасСОз, і перший приклад таблиці З відповідає приблизно 75 мас. 95 Са(ОН)г), не є ефективними як наповнювачі згідно із даним винаходом, у той час як МО(ОН)»: виявляється ефективним у кількості 7495 (див. таблиці 2, З і 4); - моногідрат основного карбонату магнію (магнезит) і гідроксид алюмінію є ефективними наповнювачами вже у кількості 40 мас. 95 (на 60 мас. 95 ІХРЕКФО 75С, що відповідає 45 мас. 90

Сао»), у той час як порошок цеоліту 13Х і гідроксид магнію повинні бути присутніми у кількості, яка становить щонайменше 50 мас. 95 (див. таблицю 4).

Для всіх досліджених наповнювачів, що представлені в таблиці 4, термогравіметричний аналіз здійснювали в інтервалі від кімнатної температури до максимум 900 "С, щоб визначити температури, при яких вони вивільняють гази (головним чином, водяна пара або діоксид вуглецю як продукти термічного розкладання). Результати представлені нижче в таблиці 5.

Дане термогравіметричне дослідження здійснювали в наступних умовах: алюмінієвий тигель об'ємом 70 мкл із кришкою; зразок масою близько 30 мг; сухе повітря, швидкість потоку повітря через піч 20 мл/хв.; швидкість нагрівання від З до 5 К/хв.; інтервал температур від 25 "С до максимум 900 260.

Таблиця 5

Наповнювач Рівняння реакції розкладання Інтервал температур ро ЕЕ

ЩО);

Мо(ОнІхмМа(СОз)х2НгО-з2М9043НгО СО» карбонат магнію

ЇХРЕН7БС

Дана таблиця 5 показує, що Са(ОН):, який являє собою незадовільний наповнювач, має температуру початку розкладання, яка становить більше ніж 350 С (у той час як СаО» вивільняє кисень в інтервалі, який становить приблизно від 250 до 350 С), а у випадку інших наповнювачів, які наводяться в таблиці 4 і являють собою хороші наповнювачі, спостерігається перекривання температурних інтервалів їхнього розкладання і вивільнення кисню із СабО».

Додаткові дослідження СаО» включали змішування (І) і введення в процесі виготовлення і перед висушуванням (І) таких наповнювачів, як бікарбонат натрію, магнезит, гідроксид алюмінію і мінерал епсоміт (гідрат сульфату магнію, який має формулу МаЗО»4-7НгО).

Змішування (І) здійснювали, як описано вище. Що стосується введення в процесі виготовлення Саб», його фактично здійснювали в такий спосіб.

Звичайно, як описано вище, СаО: виготовляють, додаючи пероксид водню (НгОг) у гашене вапно (суспензію Са(ОН)»: у воді) і утворюючи суспендовані у воді кристали СаО», що потім висушують. У даному випадку використовували суспензію ІХРЕКФО 75С у воді, у якій додавали вищезгадані наповнювачі, і, нарешті, суміші висушували в розпилювальній сушарці при температурі, яка становила в середньому 110 20.

Результати представлені нижче в таблиці 6, з якої видно, що магнезит і гідроксид алюмінію утворюють продукти, які проявляють порівняльну поведінку у випадку додавання в процесі виготовлення СаО»: і у випадку змішування із ним, і, таким чином, вони є придатними для введення після реакції і перед висушуванням, на відміну від бікарбонату натрію і епсоміту.

Таблиця 6

Співвідношення 40:60 50:50 60:40 70:30

Шок лай НАННЯ ПИБНИ ПОЛНИ ПОН наповнювача наповнювача

ЕЕХ

Нарешті, щоб перевірити стійкість суспензії СаО» із наповнювачем, були виконані додаткові дослідження, у яких використовувалися чистий ІХРЕБК і суміші ІХРЕБК і добавки у співвідношенні 171 у такий спосіб: а) порівняльна суспензія ІХРЕК (ІХРЕК?75С), яка містить приблизно 75 мас. 95 СаО»; р) суспензія, яка містить магнезит і ІХРЕК, у якій СаО» становить приблизно 40 мас.95; с) суспензія, яка містить АКОН)з: і ІХРЕБК, у якій СаО» становить приблизно 39 мабс.9б5.

Результати в таблиці 7 показують, що АКОН)», імовірно, утворює стійкішу дисперсію, ніж магнезит.

Таблиця 7

Час витримування Вміст СаО» || у Вміст СаО» Обі у Вміст СаО» Обі у

Ігодина| порівняльній суспензії | суспензії, яка містить | суспензії, яка містить

ІХРЕВ ЇХРЕК і магнезит ІЇХРЕК і АКОН)з 01111115 11111140 1111111113971 77611773 11111121 11111137

Крім того, у таких же умовах, які описані вище, виготовляли суміші, використовуючи персульфат амонію (АР) замість СаО». Отримані результати представлені нижче в таблиці 8 нижче.

Таблиця 8 суміші

Чистий АРЗЖАКОН)з 60:40 18 Б!

Чистий АРЗЖАКОН)з 50:50 40 Б!

Чистий АРЗЖАКОН)з 40:60 81 Б.Л

Чистий АРЗЯАКОН)з 30:70 »180 не 5.1

Чистий АРЗ 60:40 73 Б.Л моногідрат основного карбонату магнію

Чистий АРБЗ Ж 50:50 5180 не 5.1 моногідрат основного карбонату магнію гідроксид магнію гідроксид магнію гідроксид магнію гідроксид магнію бікарбонат натрію бікарбонат натрію

Як можна бачити із таблиці 8, бікарбонат натрію виявляється особливо ефективним у виготовленні неокиснювальної суміші персульфату амонію.

Якщо опис яких-небудь патентів, патентних заявок і публікацій, які включаються у даний документ за допомогою посилання, суперечать опису даної заявки у такій мірі, що це може зробити терміни незрозумілими, даний опис буде мати переважну силу.

Claims (3)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Спосіб виготовлення частинок, що містять сильний окиснювач, що класифікується як Ра відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, п'яте виправлене видання, підрозділ 34.4.1, і щонайменше один додатковий інгредієнт, причому кількість і природа одного або декількох інгредієнтів, які не являють собою сильний окиснювач, у частинках є такими, що частинки класифікуються як неокиснюючі відповідно до стандартного методу дослідження керівництва ООН по дослідах і критеріях, п'яте виправлене видання, підрозділ 34.4.1, в якому сильний окиснювач є СаО», і в якому вказаний щонайменше один додатковий інгредієнт вводять у частинки СаО» у процесі їх виготовлення, при цьому СаО» виготовляють, додаючи пероксид водню (Н2гОг2) у гашене вапно (суспензію Са(ОН)» У воді), утворюючи кристали СаО», які потім висушують, і при цьому вказані один або декілька додаткових інгредієнтів вводять перед висушуванням кристалів, і при цьому один додатковий інгредієнт є магнезитом або гідроксидом алюмінію.

2. Спосіб за п. 1, у якому щонайменше один додатковий інгредієнт є гідроксидом алюмінію.

3. Спосіб за п. 1 або 2, у якому вміст доступного кисню (АмОх) становить від 6,0 до 9,0 мас. 95.