UA65635C2 - НЕНАСИЧЕНІ ПОХІДНІ ГІДРОКСИМОВОЇ КИСЛОТИ, ЩО МАЮТЬ ВЛАСТИВОСТІ ІНГІБІТОРІВ NAD⁺-ADP-РИБОЗИЛТРАНСФЕРАЗИ - Google Patents

Abstract

Винахід стосується ненасичених похідних гідроксимової кислоти формули І, способу їх одержання і фармацевтичних композицій, що містять ці сполуки, як активні інгредієнти. Ці сполуки мають цінні види фармацевтичної активності. Так, вони можуть бути використані при станах, пов'язаних з енергетичною недостатністю клітини завдяки їх інгібуючому впливу на NAD+-ADP-рибозилтрансферазу, при ускладненнях діабету, у станах кисневого голодування серця і головного мозку, при нейродегенеративних хворобах, а також при лікуванні аутоімунних і/або вірусних хвороб.

Description

Винахід стосується нових ненасичених похідних гідроксимової кислоти, способу їх одержання й фармацевтичних композицій, що містять їх. Новим сполукам властиві цінні види фармацевтичної активності.

Так, вони можуть бути використані, завдяки їх інгібуючому впливу на МАО"АОР -рибозилтрансферазу, у станах, пов'язаних з енергетичною недостатністю клітини, при ускладненнях діабету, у станах кисневого голодування серця і головного мозку, при нейродегенеративних хворобах, а також при лікуванні аутоімунних і/або вірусних хвороб.

Зокрема, винахід стосується нових похідних гідроксимової кислоти формули (1): т тб-сн-с-х

ВУ Ї (У м-о-сна сно На- Кз у де

Ві являє собою Сі-г2о-алкілгрупу, фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-г-алкілгрупу, Сі-2-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сі-4--алкіл)аміногрупу, ді(С1- залкіляаміногрупу чи ді(Сі-«-алканоїл)аміногрупу; крім того, Кі являє собою 5- чи б-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту або атом сірки, а Б» означає атом галогену, чи

Аі утворює разом з А» Св-7-циклоалкілгрупу, необов'язково сконденсовану з бензольним кільцем,

У означає атом водню, гідроксигрупу, Сі-зо-алканоїлоксигрупу чи Сз-22-алкеноїлоксигрупу,

Х - атом галогену, гідроксигрупа чи аміногрупа,

Аз означає Сз.7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАаВ5, де

Ви і А5 означають, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі-з-алканоїлгрупу,чи

Ва і Во утворюють із сусіднім атомом азоту 5- чи 6--ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка може також містити атом кисню і може бути сконденсована з бензольним кільцем, причому гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, С1і-г-алкоксигрупу чи атом галогену, і їх фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей.

З угорського патенту Ме177578 і еквівалентного йому патенту США Ме4308399 відомі О-/3-(заміщений аміно)-2-гідрокси-1-пропіл/-(заміщені амідоксими), придатні для лікування діабетичної ангіопатії, де замісниками амідоксиму є групи, відмінні від алкенілу.

Відомі сполуки й інші близькі похідні гідроксимової кислоти мають також інші види біологічної активності.

Так, вони підходять для профілактики і лікування хвороб мітохондріального походження (заявка РСТ МеУуО 97/13504); підвищують рівень молекулярного стрес-білка клітин (заявка на патент Угорщини МеР' 95 03141) і ін.

У заявці РСТ МеуУМО 90/08131 описується новий спосіб одержання похідних амідоксиму формули (А)

МА: І Ве с

Ве с- мМ-о- сни сн; и У шк ше Щи он Ще де Ві являє собою групу, що містить 2-15 вуглецевих атомів, яка може бути, серед інших, ненасиченою і/або циклічною алкільною групою. У згаданому документі сполуки формули А обробляються як відомі сполуки, проте, ті сполуки формули А, де Кі означає алкенілгрупу чи циклоалкіліденгрупу, є новими сполуками, які ще не були отримані й охарактеризовані ідентифікаційними даними. У прикладах згаданого документа описані тільки сполуки формули А, де Ві є піридилгрупою, хлорфенілгрупою, бензилгрупою /- чи диметоксибензилгрупою.

Метою винаходу є одержання нових сполук, які можуть бути використані для ефективного лікування станів, пов'язаних з енергетичною недостатністю клітини, ускладнень діабету, станів кисневого голодування серця і головного мозку, нейродегенеративних захворювань, а також для лікування аутоімунних і/або вірусних захворювань.

Було виявлено, що сформульована вище ціль досягається при використанні нових ненасичених похідних гідроксимової кислоти формули І і їх фармацевтично прийнятних кислотних адитивних солей.

В описі і формулі Сі-го-алкілтрупою може бути, приміром, метил-, етил-, н-пропіл-, ізопропіл-, н-бутил-, втор-бутил-, трет-бутил-, ізобутил-, н-пентил-, н-гексил-, н-гептил-, н-децил-, додецил-, гексадецил- чи октадецил-групи і т.д.

Сі-г-алкілгрупа - це метил- чи етилгрупи, тоді як С1і--алкоксигрупа - це метокси- або етоксигрупи.

Атом галогену, переважно, - атоми фтору, хлору чи брому, краще -атом хлору чи атом брому.

Сі-а-алкілгрупа - це метил-, етил-, н-пропіл-, ізопропіл-, н-бутил-, втор-бутил-, трет-бутил- чи ізобутил- групи.

Сі-в-алкілтрупа може включати, приміром, н-пентилгрупу на додаток до тих, що перераховані під С1-4- алкілгрупою.

Сі-4а-алканоїлгрупа, переважно, -форміл-, ацетил-, пропіоніл- чи бутирил-групи.

Сі-в-алканоїлгрупа може включати, приміром, н-пентаноїлгрупу на додаток до тих, що перераховані під Сч1- 4-алканоїлгрупою. 5- чи б--ленна насичена або ненасичена гетероциклічна група, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту або атом сірки, - це, приміром, піроліл-, піразоліл-, імідазоліл-, тієніл-, піридил-, піперидил-, піримідиніл-, піперазиніл-групи і т.д.

Сз-7-циклоалкілгрупа - це, наприклад, циклопропіл-, циклопентил-, циклогексил- чи циклогептил-групи.

С5--циклоалкілгрупа, необов'язково сконденсована з бензольним кільцем - це, приміром, циклопентила, циклогексил-, циклогептиле, інданіл чи тетралініл-групи.

Сі-зо-алканоїлоксигрупа - це, наприклад, формілокси-, ацетокси-, пропіонілокси-, бутирилокси-, пальмітилокси- чи стерилокси-групи і т.д.

Сз-г-алкеноїлоксигрупа може містити 1-6 подвійних зв'язків і являти собою, переважно, ліноленоїлокси-, лінолоїлокси-, докозагексаеноїлокси-, ейкозапентаеноїлокси- чи арахідоноїлокси-групи. 5- чи 6--ленна насичена або ненасичена гетероциклічна група, яка як гетероатоми містить атом азоту чи атоми азоту і кисню, - це, приміром, піроліл-, піридил-, піперидил- чи морфоліно-групи.

Фармацевтично прийнятні кислотно-адитивні солі ненасичених похідних гідроксимової кислоти формули - це кислотно-адитивні солі, утворені з фармацевтично прийнятними неорганічними кислотами, такими як соляна кислота, сірчана кислота, фосфорна кислота і т.д., чи з фармацевтично прийнятними органічними кислотами, такими як оцтова кислота, фумарова кислота, молочна кислота, винна кислота, бурштинова кислота, яблучна кислота, бензолсульфокислота, п-толуолсульфокислота і т.д.

Завдяки подвійному зв'язку, що є присутнім у формулі І, нові ненасичені похідні гідроксимової кислоти винаходу можуть існувати у вигляді геометричних ізомерів, тобто цис- або транс-ізомерів, чи будь-яких їх сумішей. Винахід включає чисті геометричні ізомери та їх суміші.

Крім того, деякі сполуки формули І містять один чи більше хіральних вуглецевих атомів, отже, ці сполуки також можуть існувати у вигляді оптичних ізомерів. Винахід включає також оптичні ізомери і будь-які їх суміші.

Підгрупа ненасичених похідних гідроксимової кислоти винаходу, якій варто надати перевагу, містить сполуки формули І, де

Х являє собою аміногрупу,

У означає гідроксигрупу,

Аз означає Сз.7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАа5, де

Ви і А5 являють собою, незалежно один від одного, Сі-5-алканоїлгрупу, але одна з них може бути також атомом водню, чи

Ва і Е5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка сконденсована з бензольним кільцем і може містити також атом кисню, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі- г2-алкілгрупу, Сі-г-алкоксигрупу чи атом галогену,

Ві являє собою Сі4-2о-алкілгрупу, фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, С1і-2-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (С1-4--алкілламіногрупу, ді(С1-4- алкіл)аміногрупу чи ді(С1-4--алканоїл)ламіногрупу, крім того, Ві являє собою 5- чи б-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту або атом сірки, і

Вг2 означає атом водню чи

Х означає атом галогену чи гідроксигрупу,

У - атом водню, гідроксигрупа, Сі-зо-алканоїлоксигрупа чи Сз-2г-алкеноїлоксигрупа,

Аз означає Сз.7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАаВ5, де

Ве і Аз являють собою, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі-з-алканоїлгрупу, чи

Ва і Е5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка може також містити атом кисню і може бути сконденсована з бензольним кільцем, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, С1і-г-алкоксигрупу чи атом галогену,

Ві являє собою Сі-г2о-алкілгрупу, фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, С1і-2-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (С1-4--алкілламіногрупу, ді(С1-4- алкіл)аміногрупу чи ді(С1-4--алканоїл)ламіногрупу, крім того, Ві являє собою 5- чи б-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить один чи два атоми азоту чи атом сірки в якості гетероатомів, і

Вг2 означає атом водню, чи

Аі утворює разом з Ко Св-7-циклоалкілгрупу, необов'язково сконденсовану з бензольним кільцем, крім того, геометричні і/або оптичні ізомери і/або їх фармацевтично прийнятні кислотні адитивні солі.

Придатні похідні гідроксимової кислоти винаходу містять сполуки формули І, де

Аі являє собою фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає метилгрупу, метоксигрупу чи атом хлору, крім того, Ві являє собою 5- чи б-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, що містить як гетероатом один чи два атоми азоту,

Вг2 означає атом водню,

Х означає аміногрупу,

У - атом водню чи гідроксигрупа,

Аз означає групу формули -МААВ5, де

Ве і Аз являють собою, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі-з-алканоїлгрупу, чи

Ви і А5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-ч-ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, крім того, геометричні і/або оптичні ізомери і/або їх фармацевтично прийнятні кислотні адитивні солі.

Найкращі ненасичені похідні гідроксимової кислоти містять сполуки формули І, де

Ві являє собою піридилгрупу чи фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 метоксигрупами,

В2 означає атом водню,

Х означає аміногрупу,

У - атом водню чи гідроксигрупа,

Аз означає піролідино-, піперидино- чи морфоліно-групи, крім того, геометричні і/або оптичні ізомери і/або їх фармацевтично прийнятні кислотно-адитивні солі.

З

Відповідно до ще одного аспекту винаходу, ненасичені похідні гідроксимової кислоти формули І отримані таким чином: а) для одержання сполук формули І, де Х являє собою аміногрупу, Ві, В», Аз і М зазначені в описі до формули І, амідоксим формули (Ії)

В сС-сн-С-МН»

В | (1) - М-Он де Ві і В2 охарактеризовані вище, вводять у реакцію з реагентом формули (Ії) 2-Снутон-сни-В

У (В де 7 означає відхідну групу, переважно, - атом галогену, а У описаний вище; чи

Юр) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, ХУ - гідроксигрупа, Ні, Р» і Аз зазначені в описі до формули І, реагент формули ІП, де 7 означає відхідну групу, переважно, - атом хлору, а У описаний вище, піддають взаємодії з основою, і отримують оксиранова похідна формули (М)

Си; - н-ббни- Кз ей о; де

Аз, описаний вище, реагує з амідоксимом формули Ії, де В; і В» описані вище; чи с) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, Ні, Н2, Аз і М зазначені в описі до формули |, карбоксильний нітрил формули (ІМ)

Кі

Оле сн-ОоМ хуй НЯ де Ні і Р» описані вище, піддають взаємодії з гідроксиламіновою похідною формули (МІ) нНаМ-3-сСн он снить

У мо де Аз і М описані вище; чи 4) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, Ні, Н», Аз і М зазначені в описі до формули І, реакційноздатна похідна карбонової кислоти формули (МІЇ) дж тя М - - БИ в Ц НтНХ

К де М - відхідна група Кі і Ко описані вище, піддають взаємодії з гідроксиламіновою похідною формули Мі, де Кз і М описані вище; чи е) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, У - гідроксигрупа, Аз -група формули -МНа 5, де Ві,

В», В» і А» зазначені в описі до формули І, амідоксим формули ЇЇ, де Ні і Р» описані вище, піддають взаємодії з епіхлоргідрином у присутності основи, і отриманий епоксид формули (МІЇЇ),

Кк х пока і Пи Фі т ш- ї | СВ

Маг м-Оснаитон-сМ» о р с де Ві і Ег описані вище, реагує з аміном формули НІВаеВ»5, де Ва і Е5 описані вище; або

У для одержання сполук формули І, де Х являє собою атом галогену, Ні, Н», Вз і У зазначені в описі до формули І, О-заміщений оксим формули (ІХ), 7 мрасн-сн ва. ї Й по м-н снитоВеоНнуТт І он де Ні, Р» і Вз описані вище, піддають взаємодії з галогенуючим агентом; і, якщо це бажано, отримана сполука формули І, де Х являє собою аміногрупу, Ві, Н», Аз і М зазначені в описі до формули І перетворюється у відповідну сполуку формули І, де Х - атом галогену, шляхом діазотування і розкладання отриманої солі діазонію в присутності солі галоїдоводневої кислоти чи отриману сполуку формули І, де Х - аміногрупа, Ні, Н2, Нз і М зазначені в описі до формули |, перетворюють шляхом діазотування і розкладання отриманої солі діазонію в присутності фосфорної кислоти в сполуку формули І, де Х -гідроксигрупа, і/або отриману сполуку формули І, де У означає гідроксигрупу, Ві, Н», Аз і Х зазначені в описі до формули |, піддають взаємодії з адилюючим реагентом для одержання сполуки формули І, де М являє собою Сі1-3з0- алканоїлоксигрупу чи Сз-гг2-алкеноїлоксигрупу, і/або отриману основу формули !| піддають взаємодії з неорганічною чи органічною кислотою для одержання фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей чи основу формули І виділяють з її кислотно-адитивної солі взаємодією з основою.

У способі а) винаходу реакція амідоксиму формули ІІ з реагентом формули ЇЇ здійснюється в розчиннику, який є інертним з погляду реакції в присутності кислотозв'язуючого агента. Розчинник може бути неорганічним, таким як вода, чи органічним протонним розчинником, таким як спирти, наприклад, метанол чи

А етанол, чи диполярним апротонним розчинником, таким як диметилформамід, диметилсульфоксид і т.п.

Краще використовувати суміші спиртів чи водний спирт, тому що такі суміші добре розчиняють сильнополярні вихідні сполуки.

Неорганічна чи органічна основа може бути використана як кислотозв'язуючий реагент. Як неорганічну основу в більшості випадків можна застосовувати гідроксиди, карбонати, алкоголяти, аміди чи гідриди лужних чи лужноземельних металів, за умови обліку властивостей використовуваного розчинника. В апротонному середовищі в ролі основи також можуть виступати металорганічні сполуки, наприклад літійбутил, літійфеніл.

Як органічну основу краще використовувати третинні аміни, такі як триетиламін чи інші третинні аміни з відкритим ланцюгом чи циклічні.

Взаємодію амідоксиму формули ІІ з реагентом формули ПІ здійснюють, як правило, при температурі в інтервалі від -207С до ї150"7С і атмосферному чи підвищеному тиску. Фактично, конкретна температура реакції залежить від точки кипіння використовуваного розчинника. Після реакції може бути здійснена тонкошарова хроматографія.

Частина вихідних амідоксимів формули ІІ відома. Нові сполуки можуть бути отримані способом, по суті відомим, - реакцією карбоксильного нітрилу формули ІМ з гідроксиламіном. Нові амідоксими формули ІМ також можуть бути отримані і іншими способами, описаними в зв'язку з одержанням відомих амідоксимів /Спет.

Веміємув, 62, 155 (1962.

Якщо реагент формули І, де 7 являє собою атом хлору чи брому, використовується в якості вихідної сполуки, до реакційної суміші може бути доданий каталізатор, такий як йодид калію чи йодид натрію.

Якщо в реагенті формули ІІ 7 являє собою атом галогену, М означає гідроксигрупу, а В-з означає групу формули -МАа4В»5, то зазначений реагент може реагувати з амідоксимом формули ІІ без виділення з реакційної суміші, у якій він був утворений у ході реакції відповідного аміну формули НМВАНЕ5 з епігалогідрином, таким як епіхлоргідрин. Щоб одержати розчин реагенту формули ПШ, амін формули НМА«Н5 вводять у реакцію з епігалогідрином, краще, у спиртовому розчині при охолодженні. Амідоксим формули І можна зразу ж додавати до цього розчину.

Реакційні суміші обробляють способами, по суті відомими. У більшості випадків реакційну суміш випарюють, і із водно-лужного середовища продукт екстрагують органічним розчинником, що не змішується з водою. З органічного розчинника продукт кристалізують чи виділяють випарюванням, потім очищають перекристалізацією чи шляхом утворення кислотно-адитивної солі. Маслянисті продукти, які не утворюють будь-яку кристалічну сіль, можуть бути очищені колонковою хроматографією.

У способі Б) винаходу вихідною сполукою є реагент формули І, де М -гідроксигрупа. Потім реагент піддають взаємодії з однією з основ, наведених в описі способу а), для одержання оксиранового похідного формули У, де Аз описаний вище, і оксиранову похідну піддають взаємодії з амідоксимом формули ІІ. Цю реакцію можна також проводити в реакційній суміші, в якій отримано оксиранову похідну, або останню похідну виділяють /). Ат. Спет. 5ос., 80, 1257 (1958)/ і вводять в реакцію з амідоксимом формули ІІ на окремій стадії.

Реакційну суміш обробляють і продукт виділяють так само, як описано в способі а).

У способі с) винаходу реакцію проводять в інертному органічному розчиннику, переважно, у спирті, і, відповідно, при температурі кипіння використовуваного розчинника. Як розчинник може бути використаний диполярний апротонний органічний розчинник, такий як диметилформамід чи диметилсульфоксид. Похідні гідроксиламіну формули МІ є відомими сполуками (опублікована заявка на патент Німеччини Мо 26 51 083).

Реакційна суміш обробляється і продукт виділяється так само, як описано в способі а).

У способі а) винаходу, у випадку реакційноздатного похідного карбонової кислоти формули МІ! краще, щоб відхідною групою М були атом галогену чи угруповання формули -МНг»е, -5Н, -5Нє або -ОНе, де Кеє являє собою

Сі-а-алкілтрупу. Реакція здійснюють в інертному органічному розчиннику, переважно, у спирті. Реакційну суміш обробляють і продукт виділяють так само, як описано в способі а). Реакційноздатні похідні карбонової кислоти формули МІ! і способи їх одержання широко відомі з літератури.

У способі е) винаходу реакцію амідоксиму формули ІІ з епіхлоргідрином здійснюють в присутності однієї з основ, перерахованих в описі способу а), в інертному органічному розчиннику. Під час реакції застосовують охолодження, для того щоб уникнути будь-якої внутрішньомолекулярної циклізації утвореного епоксиду формули МІІ, де внутрішньомолекулярна циклізація може привести до утворення 1,2,4-оксадіазину. Як правило, епоксид формули МІ! не виділяють, а безпосередньо в реакційній суміші, в якій він був утворений, піддають взаємодії з аміном формули НМНВаН5. Реакційну суміш обробляють і продукт формули І виділяють так само, як описано в способі а).

У способі ї винаходу О-заміщений оксим формули ІХ галогенують в розчині з використанням елементарного галогену, гіпогалогеніту, М-хлор-сукциніміду, М-бром-сукциніміду і т.д. як галогенуючих агентів.

Відповідно, як розчинник використовують галогеновані вуглеводні, і реакцію, як правило, здійснюють при кімнатній температурі. Реакційну суміш обробляють і продукт формули І виділяють так само, як описано в способі а).

Сполука формули І, де Х означає аміногрупу, може бути перетворена у відповідну сполуку формули І, де

Х - атом галогену, шляхом діазотування в присутності надлишку солі галоїдводневої кислоти. У відповідності зі способом, до розчину амідоксиму в розчині солі галоїдводневої кислоти додають водний розчин нітриту натрію, переважно, при температурі в інтервалі від -57С до -157С. У реакції виділяється газоподібний азот, і сіль діазонію спонтанно перетворюється у відповідну галоїдну сполуку. Також при діазотуванні можуть бути використані органічні нітрити, такі як ізоамілнітрит чи трет-бутилнітрит. Якщо вихідний амідоксим формули ЇЇ слабко розчиняється у водному розчині солі галоїдводневої кислоти, можна підвищити розчинність шляхом додавання органічного розчинника, що не змішується з водою, наприклад, діоксану. До перетворення солі діазонію реакційну суміш перемішують і, при необхідності, нагрівають для того, щоб досягти повного перетворення. Потім реакційну суміш підлужують, продукт екстрагують органічним розчинником, що не змішується з водою, і розчин випарюють або продукт кристалізують. Маслянисті продукти можуть бути очищені колонковою хроматографією. У випадку сполук формули І, де бічний ланцюг містить основну групу, відповідно, виділяють кислотно-адитивну сіль.

Якщо діазотування сполуки формули І де Х означає аміногрупу, здійснюють в присутності водної фосфорної кислоти, одержують сполуку формули І, де Х означає гідроксигрупу.

Сполука формули І де М являє собою гідроксигрупу, може бути введена в реакцію з придатним ацилюючим агентом, для того щоб одержати сполуку формули І, де У означає Сі-зо-алканоїлоксигрупу чи Сз- 22-алкеноїлоксигрупу. Як ацилюючі агенти можуть бути використані відповідні галогеніди, ангідриди, азиди і т.д. карбонових кислот. Реакцію ацилювання здійснюють в безводних умовах в інертному органічному розчиннику, який не реагує з учасниками реакції. Як кислотозв'язуючі агенти можуть бути використані неорганічні чи органічні основи, переважно, триетиламін чи піридин. Реакційну суміш обробляють так само, як описано в способі а).

При необхідності, сполука формули І може бути перетворена у фармацевтично прийнятну кислотно- адитивну сіль чи виділена з її солі. Якщо при утворенні солі використовуються оптично активні органічні кислоти, такі як камфорна кислота, камфорсульфокислота, винна кислота чи похідна винної кислоти, можуть бути виділені стереоїзомери сполук, що містять хіральний вуглецевий атом. Розділення здійснюється способом, по суті відомим, шляхом кристалізації кислотно-адитивних солей, утворених оптично активною кислотою.

Ненасичені похідні гідроксимової кислоти формули | впливають на стресову реакцію біологічних систем, викликану гіпоксією, внутрішньоклітинною гіпоглікемією, діабетичним ускладненням, реакційноздатними кисневими частками (КО) і ксенобіотиками, двома різними шляхами: 1. Через інгібування ферментів ядерної МАСИ"-АОР-рибозилтрансферази (РАКР) і карнітинпальмітоїлтрансферази. 2. Через модифікацію експресії чутливих до кисню генів, регульованої у першу чергу, факторами транскрипції ВНІ-Н (основна спіраль-петля-спіраль).

Біологічний ефект інгібування РАВР

Відомо, що реакційноздатні кисневі частинки (КО) (наприклад, гідроксирадикал, пероксид, пероксинітрит, перекис водню) безперервно утворюються в живому організмі /ВНіспіег, С. РЕВ5 Гей. 241, 1-5 (1988)/ і в невеликій кількості вони відіграють певну роль у керуванні важливими фізіологічними процесами /Веск, К.Р. і ін. У. Ехр. Віоі!., 202, 645-53 (1999); Меропаїа, І... і Мигай, Р. Ргос. бос. Ехр. Вії. Мед., 211, 1-6 (1996)/ (такими як ангіектазія, агрегація тромбоцитів, адгезія лейкоцитів). Концентрація реакційноздатних кисневих частинок і оксиду азоту значно вище при гострих і хронічних запаленнях, наприклад, при більшості аутоімунних захворювань /ГТагага, С. і ін. Кот. 9. Іпієтт. Мей., 35, 89-98 (1997)/, у випадку постішемічної серцевої недостатності, ішемії головного мозку (паралічі) /Вгаіп РаїпоІоду, 9, 119-131 (19993/. Джерелом КО5 можуть бути, частково, нормальні тканеві клітини (ендотелій) завдяки індуктивному ефекту запального цитокінезу (такого як альфа-фактор некрозу новоутворень).

Реакційноздатні кисневі частинки завдають шкоди, крім іншого, ДНК. При ушкодженні ДНК у клітині ініціюється складний захисний і відновлювальний процес. Важливим елементом цього процесу є активація ферменту МА0-АОЮР-рибозилтрансферази (РАКР). РАВР є ферментом ядерного розташування, який є присутнім майже в кожній клітині у великій кількості і каталізує транспорт аденозиндифосфатрибозних елементів від нікотинамід-аденін-динуклеотиду (НАД) до білків і наростання МАБ"-АОЮР-рибозил-ланцюжків.

Основні субстрати цього ферменту містять у собі /бопла|е, Б. і ін. Мої. Сеї. Віоспет., 138, 33-37 (19943/ ядерні білки, гістони, топоізомерази І і Ії, фактори транскрипції. Активність ферменту РАКР підсилюється фактором приблизно в 500 разів у випадку розриву ланцюга ДНК /Меппізіег де Мигсіа, ». і ін. У. Мої. Віої., 210, 229-233 (19893/. Критичне зменшення концентрації НАД викликається активацією ферменту РАКР через дуже сильне пошкодження ДНК.

Як наслідок, синтез аденозинтрифосфату (АТФ) у клітині зменшується і, у той же час, витрата АТФ підвищується, тому що клітина намагається відновити рівень НАД з аденозин-дифосфат-рибози і нікотинаміду, використовуючи АТФ. Ці біохімічні процеси призводять до великої шкоди енергетичному стану клітин і можуть призвести до їх загибелі. Інгібування ферменту РАКР є важливим у лікуванні деяких хвороб, таких як аутоїмунне захворювання /57аро, С. і ін. Ттепах Рпаптасої. 5сі., 19, 287-98 (1998)/, ішемічна хвороба серця і нейродегенеративні хвороби. Застосувавши інгібування ферменту РАКР, ми можемо усунути катаболізм НАД, зменшуючи рівні нікотинаміду й аденозин-дифосфат-рибози в клітинах і сповільнюючи споживання аденозинтрифосфату для синтезу НАД, іншими словами, застосувавши інгібування ферменту, ми можемо виключити вищезгадане пошкодження клітин і їх загибель.

Експериментальна частина

Інгібування РАРР іп міїго на виділеному ферменті

Ми виділили МАО-АОР-рибозилтрансферазу з печінки пацюка у відповідності зі статтею 5пап. с.М., Апаї.

Віоспет., 227, 1-13 (1995).

Ми визначили активацію РАКР у 130 мкл реакційної суміші, що містила: 100мММ Трис-НСІ буфера, рна,0, 10мММ МОосІ, 1095 гліцерину, 1,5мМ дитіотреїтолу (ОТ), 100мкг (32Р) чи (ЗН) НАДт, 1Омкг гістона. Через 10 хвилин ми зупинили реакцію введенням 895 хлорної кислоти і відокремили білок центрифугуванням (10 хвилин, 10000 х 9). Ми промили осад 895 хлорної кислоти і вимірили радіоактивність, пов'язану з білком, сцинтиляційним лічильником. Результати наведені в Таблиці 1.

Таблиця 1

Сполука РАВР Іо» мг/л

Приклад 1 4,032

Приклад 2 5,253

Приклад З 2,432

Приклад 4 8,253

Приклад 5 17,7

Приклад 6 854

Приклад 7 73

Приклад 8 1055

Приклад 9 1355

Приклад 10 1734

Приклад 11 1836

Приклад 12 854

Приклад 13 1255

Приклад 14 13534

Приклад 15 1957

Приклад 16 1836

Приклад 17 1555

Приклад 18 341

Приклад 19 1805340

Приклад 31 б

Приклад 33 734

Вищенаведені результати дані зі стандартними помилками вимірювання, отриманими у результаті чотирьох паралельних вимірів.

Висновок

Як можна бачити з Таблиці 1, значна частина сполук відноситься до дуже гарних інгібіторів РАВР (Іов) «10 мг/л. Інші сполуки, за винятком зразка 19, який є дуже слабким інгібітором РАРР, можуть бути класифіковані як гарні інгібітори РАКР, їх значення оз лежать в інтервалі 10-З4мг/л.

Вплив ненасичених похідних гідроксимової кислоти формули І на серцеву ішемічну недостатність і реперфузивну аритмію.

Пошкодження серцевого м'яза і загибель серцевих м'язових клітин протікає в більшості випадків через роз'їдаючі порушення. Найбільш загальна форма роз'їдаючого порушення являє собою відсутність кисню.

Розвинене ушкодження серцевого м'яза - це ішемія серцевого м'яза, яка може статися від гострої гіпоксії/аноксії, коронарної непрохідності, спазму чи хронічного коронарного захворювання. За ішемічною частиною гострого інфаркту серцевого м'яза випливає фаза надлишкового кровотоку, так називана фаза реперфузії. Одне несприятливе і потенційно летальне вираження реперфузії, особливо, у порожнинному ішемічному міокарді, - виникнення викликаної реперфузією аритмії (органічно зв'язаної зі шлуночковою тахікардією і фібріляцією). Це перші прояви пошкодження від реперфузії. Недопущення ушкодження серцевого м'яза від реперфузії означає запобігання смертельної небезпеки раннього постінфаркту.

Матеріали і методи

Експерименти виконувалися на самцях пацюків ЗРКО (припустимий діапазон ваги тіла: 300-350г). Тварини піддавалися анестезії пентобарбіталом натрію (Метрша!й: бомг/кг внутрішньочеревинно) і залишалися зі спонтанним диханням. Тварини вентилювалися респіратором (МТА Кшевз7) з використанням канюлі трахеї яка була введена після трахеотомії.

Відслідковувався стандартний хід ЕКГ ІІ. У праву стегнову артерію був уведений катетер, який з'єднувався з датчиком тиску (ВРК-01, Ехрегітеїйгіа, Угорщина), попереднім підсилювачем і пульсотахометром (НО-М,

Ехрегітеїгіа, Угорщина) для вимірювання артеріального тиску крові і частоти серцевих скорочень відповідно.

У зовнішню яремну вену була введена канюля для застосування ліків. Після торакотомії шовкова нитка (кручена, з покриттям 4-0) була поміщена під ліву передню коронарну (ГАБ) артерію. Після стабілізаційного періоду протягом декількох хвилин була застосована 5-хвилинна закупорка ІГАб-артерії, після якої був 10- хвилинний період реперфузії. Оцінювався коефіцієнт виживаності. Отримані результати показані в Таблиці 2.

Таблиця 2

Вплив різних сполук на аритмію, викликану реперфузією

Приклад2 | 77771 5ммл//// | 777777771/7909 | .7777717171717171100111с1С у

(Контроль ЇЇ 77771717 Ї7111111111852 | 777777771115598.7..ЙЙКСЩЖС

Висновок:

Як можна бачити з Таблиці 2, ненасичені похідні гідроксимової кислоти формули І запобігають аритмії, яка викликається реперфузією. В експериментах по аритмії що викликаються реперфузією, з 52 тварин, неопрацьованих у контрольному експерименті, вижило тільки 8, що відповідає 1595 коефіцієнту виживаності.

Серед вивчених сполук виділяється Зразок 2, що забезпечив 10095 виживаність (з 9 тварин вижили 9, аритмія, викликана реперфузією). Сполуки -Зразки 1, 4, 32 і 18 виявляють однаково помітний ефект. Висновок, якому можна зробити на основі експериментів, полягає в тому, що ненасичені похідні гідроксимової кислоти формули І позитивно впливають на захворювання, в основі яких лежить ішемічна серцева недостатність, такі як інфаркт міокарда.

Дослідження впливу ненасичених похідних гідроксимової кислоти формули І на аутоіїмунні захворювання.

Аутоімунні захворювання - це хвороба, при якій організм починає імунну реакцію проти своїх складових частин у нормальному стані (Віпод, О.Н. і ін., зетіп. Мернгої, 19. 25-33 (1999); Тнеопйороціоз, А.М. Апп. М.У.

Асад. 5с, 841, 225-35 (1998)/. Різні аутоїмунні захворювання відрізняються одне від одного антигеном, який починає процес, проте, вони можуть мати велику подібність у відношенні клітинної тканини, що руйнує механізм розвиненого аутоіїмунного процесу /572аро, С. і ін., Ргос. Маї). Асад. 5сі. ОБА, 95, 3867-3872 (1998)/.

До аутоїмунних захворювань відносяться, у першу чергу, наступні захворювання: - гормональні захворювання: Інсулінозалежний цукровий діабет (ІЮОМ); - захворювання печінки: гепатит; - захворювання шкіри: бульозний пемфігоїдний вовчак, звичайна пузирчатка, псоріаз, склеродермія, вітіліго; - захворювання кровотворних органів: саркоїдоз; - артопатії: ревматоїдний артрит; - судинні захворювання: васкуліт, синдром Такаясу, поліартеріїт нодозний, анкілозуючий спонділоартрит; - кишкові захворювання: ульцерозний коліт ; - захворювання м'язової і нервової систем: розсіяний склероз, важка псевдопаралітична міастенія, хронічна запальна поліневропатія з руйнуванням мієлінового шару.

Дослідження попередження виникнення аутоїмунного цукрового діабету типу !, викликаного стрептозотоцином (57), на мишах

Інсулін, який є головним регулятором вуглеводного метаболізму в тілі, виробляється і переноситься в кровоток клітинами острівця Лангерганса підшлункової залози. Ушкодження чи деструкція р-клітин викликає зменшення чи припинення виробництва інсуліну, що веде до розвитку цукрового діабету типу (інсулінозалежний цукровий діабет, ІОМ). р-клітини особливо чутливі до КО5 і до токсичних ефектів оксиду азоту (МО). Вивчення пошкодження ДНК, викликаного МО, привело до припущення, що надмірна активація ферменту РАКР і зменшення рівня НАД відповідальні за смерть р-клітин /Неїег, В. і ін. 9. ВіоЇ. Спет., 270, 176- 180 (19959). За подібним механізмом стрептозотоцин /2-діокси-2-(З-метил-З-нітрозоуреїдо)-Ю-глюкопіраноза/ (52) уражає р-клітини, що виробляють інсулін, що пропонується використовувати в якості моделі діабету типу при використанні в експериментах на тваринах /Уататоїо, Н. і ін. Майте, 294, 284-286 (19813/.. ДНК уражається стрептозотоцином через алкілування й утворення МО, який викликає активацію ферменту РАКР, як згадувалося вище.

Було вивчено, чи можна запобігти викликаному у мишей діабету типу | ненасиченими похідними гідроксимової кислоти формули І, які мають інгібуючий вплив на РАКР.

Експерименти виконувалися на самках мишей СО-1 вагою 17-19г (Спапез Вімег, Угорщина). Тварини були розділені на три групи. В кожну групу входило по 10 тварин. Перша група одержала 160мг/кг стрептозотоцину внутрішньочеревинно (зідта), друга група одержала 160 мг/кг стрептозотоцину і 200мг/кг сполуки "Зразок 2" перорально, третя група слугувала в якості контрольної. Концентрація глюкози в крові була виміряна на третій день. Тварини були позбавлені життя, зразки сироватки узяті для визначення інсуліну, і підшлункові залози взяті для гістологічних досліджень. Концентрації глюкози в крові наведені в Таблиці 3.

Таблиця З

Концентрація глюкози в крові після обробки 57 і (52 ж Зразок 2) ния

Групи Я відхилення) стандартне т є значна відмінність від контрольної групи 52 - стрептозотоцин

З Таблиці З можна бачити, що сполука "Зразок 2" помітно зменшує концентрацію глюкози в крові, підвищену при додаванні стрептозотоцину. Таким чином, сполуки формули | придатні для лікування інсулінозалежного цукрового діабету.

Вплив ненасичених похідних гідроксимової кислоти формули І на нейродегенеративні захворювання

Добре відомо з літературних джерел, і може бути виявлене в попередній описовій частині, що за рахунок пошкодження ДНК, викликаної КО5, фермент РАКР активується, що супроводжується наступною втратою клітиною НАД, що, у свою чергу, призводить до смерті клітини. Одна лише активація РАКР не може спостерігатися протягом смерті нервових клітин, що викликається ішемією, подібною ішемії головного мозку, але вона відіграє доведену роль при інших нейродегенеративних захворюваннях, таких як хвороба

Альцхаймера, хвороба Паркінсона і бічний аміотрофічний склероз (І оме і ін. Меигораїпої. Аррі. Меигобіо!., 25, 98-108, 1999, Еїаззоп і ін. Маї. Меа., 10, 1089-1095, 1997).

Вплив на експериментальний бічний аміотрофічний склероз

Вступ

Бічний аміотрофічний склероз (А 5) - невиліковна прогресуюча нейродегенеративна хвороба. У розвинутих країнах проста більшість дорослих людей стикаються з порушенням функцій рухових нейронів.

АІЇ 5 включає переродження рухових нейронів у корі головного мозку, стовбурі мозку і спинному мозку, що викликає атрофію скелетних м'язів, параліч і смерть (Коулапа, Г.Р. Меигодедепегайме аїізеазев, 6б.507-521, (1994)). Приблизно 10-1595 випадків А. 5 спадкові. 2095 спадкових випадків викликається безглуздою мутацією

Си/2п супероксид-дисмутази-!ї (500-1) (Оепо, А.Н. і ін. Зсіепсе, 261:1047, (1993)).. 500-1, цитозольний фермент, розповсюджений у нервовій тканині, відіграє важливу роль у захисті від кисневих радикалів, що з'являються при поразці клітини. Мутований фермент зберігає майже нормальний рівень ферментної активності. Дослідження іп міго показують, що мутації 500-1 призводять до посилення функції і збільшують генерацію вільних радикалів. У трансгенної миші для мутованого 500-1 виявляються симптоми, подібні до симптомів АГ5. Трохи людських мутованих 500-1 генів (593А, М1480) уже були експресовані в підвищених кількостях у трансгенної миші, і моделі генерованих хвороб були використані для скринінгу лікарських засобів проти АГ-5 |Ситеу, М.Е. у. Мешйгої. Зсі. 152: Зиррі 1:867-73(1997)|.

Матеріали і методи

У дослідженні були використані трансгенні миші, що експресують підвищені кількості мутованого людського гена 500-1 (С29ЗА). Тварини були придбані в даскбвоп І арогаїгу, США. Обробка сполуками формули І почалася до появи симптомів хвороби у віці 4 тижнів, і сполуки застосовувалися орально один раз на день на рівні З доз до закінчення експерименту. Прогресування хвороби відслідковувалося шляхом щотижневого обстеження рухової діяльності (рефлекс розтягання, навантажена сітка, гоїагой тест), визначення часу виживання і по закінченні експерименту через 120 днів - гістологічним і біохімічним дослідженнями областей рухових нейронів.

Результати

Сполуки формули І! привели до помірної затримки виникнення рефлексу, координації і дефіциту м'язової сили в трансгенних АГ 5 тварин. Вплив показав залежність від дози. Також була затримка появи паралічу і кінцевої стадії хвороби. Результати гістологічного дослідження підтвердили клінічний ефект лікування.

Дегенерація і втрата рухових нейронів і нейронів чорної речовини в обробленій групі були менш поширені в порівнянні з контрольною.

На основі результатів можна чекати, що сполуки формули І будуть мати позитивний терапевтичний ефект при захворюваннях АЇ 5.

Вплив на експериментальну модель хвороби Паркінсона (РО)

Вступ

Хвороба Паркінсона (РО) є простим ідіопатичним нейродегенеративним розладом, що виводить з ладу, і характеризується тремором, брадикінезією, тугорухливостю і порушеннями рівноваги. Ці рухові аномалії викликаються виснаженням запасів дофаміну головного мозку, яке виникає від втрати дофамінергічних нейронів у щільній частині чорної речовини.

Аналіз дії селективної нейротоксичності 1-метил-4-феніл-1,2,3,6-тетрагідропіридину (МРТР) пролив світло на можливий патомеханізм хвороби Паркінсона. МРТР викликає рухові симптоми, характерні для хвороби

Паркінсона, у людини і тварин (Оехіег, А. і ін. Апп. Мешгої. 35:38-44 (1994))Ї. Обробка МРТР також призводить до втрати дофамінергічних нейронів у щільній частині чорної речовини. В ушкоджених нейронах виникають еозинофільні включення, подібні до тілець Леви, і активність мітохондріального комплексу І у цих клітинах також зменшується. Ці зміни характерні для окисного стресу (ЗПаріга, А. Адм. Мешйгої. 69: 161-165 (1996).

Біологічно активний метаболіт МРТР -1-метил-4-фенілпіридимій (МРР). МРР інгібує комплекс І у мітохондріях, призводячи до збільшення утворення пероксидного аніону. Дані показують, що окисний стрес відіграє центральну роль у патогенезі природної хвороби Паркінсона і її форми, викликаної МРТР. МАС--АОР- рибозилтрансфераза (РАКР) активується окисним стресом, і вона відіграє активну роль у патомеханізмі хвороби Паркінсона. Миші з "нокаутованою" МАБ"-АЮР-рибозилтрансферазою виявляють значно меншу сприйнятливість до хвороби Паркінсона, викликаною впливом МРТР (Мапа г, А. і ін. Ргос. Маї). Асад. сі. ОБА 96: 5774-5779 (1999))Ї. Ці отримані дані змушують припустити, що інгібування РАКР може впливати на лікування хвороби Паркінсона.

Матеріали і методи

Тварини: самці миші С57ВІ були придбані в Спагіез Вімег, Угорщина.

Стимулювання хвороби Паркінсона в мишей і лікування тварин:

Тварини, вага яких 20г, були оброблені 4 дозами 20мг/кг МРТР внутрішньо-черевинно, уведеними з інтервалом у 2 години. Тест-сполуки вводилися перорально за 30 хвилин до ін'єкцій МРТР. Контрольні тварини з тією же частотою одержували "пустишку" (носії).

Через сім днів після ін'єкції МРТР миші були умертвлені, головний мозок був швидко вилучений і смугасті тіла були розкриті на охолоджуваній льодом чашці Петрі. Вирізані тканини негайно були заморожені на сухому льоді і до аналізу витримувалися при -80"С. Зразки тканин були дисперговані в 50 об'ємах 0,1 М хлорної кислоти. Після центрифугування (14000 х д, 10 хвил., 4"С), 20мкл супернатанту було вприснуто в оберненофазну катехоламінову колонку (Е5А, Вега), і визначався вміст дофаміну.

Вимірювання кількості полімеру полі(АОР-рибози) (роїуу(АОР-гірозе)роїуте"| шляхом Вестерн-блоттінгу.

Вентролатеральний середній мозок і смугасті тіла були оперативно вилучені (через 2год. після останньої обробки МРТР), гомогенізовані в буфері (сахароза/Отт) і центрифуговані (14000х9, 5 хвил.). Гранула була повторно суспендована в буфері. Після визначення концентрації білка (Вгадіога) рівні зразки наносили на поліакриламідний гель з додецилсульфатом натрію. З гелю білок був перенесений на нітроцелюлозну мембрану і пофарбований з використанням імунної мітки для полімеру полі(АОР-рибози). Специфічне зв'язування спостерігалося за допомогою хемілюмінесценції.

Результати

Обробка МРТР викликала сильне зменшення (8095) вмісту стриарного дофаміну.

Тест-сполуки формули І! частково інгібували (20-4095) втрату дофаміну, викликану МРТР. Обробка МРТР призвела до появи адуктів полімеру, що містить полі-А, у стриарній області. Супутня обробка тест-сполуками викликала інгібування цього процесу (20-7090). Таким чином, можна чекати, що сполуки формули | можуть лікувати хворобу Паркінсона.

Вплив сполук формули | у якості цитозахисних агентів на нейродегенеративні процеси, викликані токсичними сполуками.

Вступ

Деякі ліки, які використовуються постійно або часто, можуть викликати пошкодження нейронів, яке виражається в такому несприятливому явищі, як невропатія. З великого ряду таких ліків, які викликають цей несприятливий ефект (хлорамфенікол, дапсон, дисульфірам, дихлорацетат, етіонамід, глютетимід, гідралазин, ізоніазид, літій, метронідазол, нітрофурантоїн, закис азоту, платина, піридоксин, вінкристин), найбільш характерними і найвідомішими є невропатії, викликані ізоніазидом, піридоксином, вінкристином чи цисплатином; хлорамфенікол є ліками, що можуть викликати таку невропатію, але цей несприятливий ефект може зникнути після припинення лікування. Майже у всіх клінічних випадках раннє переривання хіміотерапії може перешкодити успішному лікуванню і викликати поновлення хвороби. Особливо висока небезпека змін терапевтичного лікування через побічні ефекти у випадках протиракової хіміотерапії. Цей факт надає великого значення так званим хіміозахисним агентам, які здатні зменшувати згубний несприятливий ефект важливих життєзберігаючих ліків, не викликаючи будь-якого зменшення терапевтичної ефективності. У ракових пацієнтів, які піддавалися лікуванню цисплатином (сРІ), основний токсичний обмежуючий дозу несприятливий ефект виражається у пошкодженні периферійних нервів (периферійна невропатія). Виникнення цього побічного ефекту може перешкодити проведенню лікування цисплатином, поставити під загрозу успіх лікування і погіршити якість життя пацієнта. Наявність і ступінь пошкодження нейронів можуть бути визначені шляхом вимірювання швидкості проведення нервового порушення як на клінічній, так і на експериментальній стадіях. Нейротоксичний ефект цисплатину захоплює, головним чином, великі мієлінізовані периферичні нерви і проявляється в пошкодженні чутливих нейронів (сенсорна невропатія). Недавно в декількох повідомленнях згадувалася вегетативна невропатія, час від часу повідомляється також і про рухову невропатію, що випливає за обробкою цисплатином. Цисплатин через безпосереднє пораження нервових вузлів основ спинних хребців і великих чутливих нервів може викликати, здогадно, функціональний розлад чутливих нервів.

У пацюків постійна обробка цисплатином викликає сенсорну невропатію, яка виражається в уповільненні швидкості проведення чутливого нервового збудження сідничного (змішаного типу) нерва. Прототип сполук формули | має цитозахисний потенціал і запобігає органотоксичним несприятливим ефектам протиракових ліків на основі біохімічного способу дії, описаного вище, в основному, через запобігання пошкодженням, що викликаються вільними радикалами.

В експериментах з пацюками цисплатин був даний у формі підострої обробки (протягом 10 тижнів) у дозах 112 мг/кг, спочатку спостерігався розвиток периферійної невропатії, а потім - як різні дози сполук впливають на порушення нервової функції (швидкість проведення нервового збудження).

Метод

Пошкодження чутливих і рухових нервів, що викликається сРі, було виміряне за допомогою запису швидкості проведення нервового збудження відповідно до модифікованого методу Мійоші (Міуовні). (Модифікація означає, що швидкість проведення нервового збудження вимірювалася при кімнатній температурі замість 37"С). Швидкість проведення збудження чутливими і руховими нервами вимірялася до обробки сРІ (як контроль) і на 5-ий і 10-ий тиждень обробки. Протягом вимірювання тварини піддавалися неглибокій анестезії ефіром, і дві пари шпилькових електродів розміщувалися на хвостовому нерві на відстані мм один від одного. З використанням зиргатахіта! подразника були зареєстровані сила, еферентні (рухові) і аферентні (чутливі) потенціали нервової дії. Швидкість проведення нервового збудження визначалася автономно, через усереднення 10 потенціалів дії в такий спосіб:

МОМ - М ЛІ м/секі, де

М - відстань між тригером і парою електродів, що реєструть, мм, - час запізнювання від моменту пуску потенціалу дії, мсек,

МСМ - швидкість проведення нервового збудження, м/сек.

Результати 10-тижнева обробка цисплатином у дозах 1 і 2мг/кг внутрішньочеревинно значно зменшила вагу тіла оброблюваних тварин відносно ваги контрольних тварин. Це зменшення ваги тіла було також зафіксоване у випадку, коли тварини були оброблені сполуками винаходу. Загалом поводження оброблених і неопрацьованих тварин чи тварин, що були піддані обробці цисплатином і новою сполукою, не було розходжень. Не було розходжень і у швидкості проведення збудження чутливого і рухового нервів у контрольній групі при З вимірах. У всіх тварин, оброблених цисплатином, швидкість проведення нервового збудження зменшилася значно на 5-ому, а також на 10-ому тижні завдяки обробці цисплатином у дозі 1 мг/кг.

Після обробки цисплатином у дозі 2мг/кг було виявлено більш помітне зменшення швидкості проведення нервового збудження. Також розвивалася невропатія рухових нервів.

У ході обробки цисплатином протягом 10 тижнів швидкість проведення збудження рухових нервів значно зменшилася як у групі з дозою мг/кг, так і з дозою 2мг/кг цисплатину. Ступінь зменшення залежав від дози. У групі, обробленій спільно 1Імг/кг сРі і сполукою формули І зменшення швидкості проведення збудження рухових нервів було значно менше в порівнянні з групою, обробленою тільки 1мг/кг сРІ. Таким чином, нервова функція була поліпшена наступною комбінованою обробкою, і ступінь поліпшення був тим вище, чим сильніше був ступінь пораження. У групі, обробленій як 2мг/кг сРі, так і сполукою формули І у різних дозах, на 5-ому тижні зменшення нервової провідності у тварин не відрізнялося від групи, обробленої тільки 2мг/кг СРІ. На 10- ому тижні, однак, у групи тварин, оброблених тільки 2мг/кг сРІ, значно зменшилася, у той час як у тварин, оброблених разом з срРі і сполуками, зазначеними вище, зменшення залежало від дози, на відміну від тварин, оброблених тільки 2мг/кг срі.

Зменшення еферентної швидкості проведення нервового збудження було знижено наприкінці 10-ого тижня, особливо в порівнянні з групою, обробленою паралельно з сРі і розглянутими сполуками.

Підводячи підсумок, можна стверджувати, що порушення швидкостей проведення збудження чутливими і руховими нервами, викликане обробкою сРі, було зменшене завдяки одночасному застосуванню сполук формули І, подальше пошкодження (з 5-го по 10-ий тижні) було відвернено. Цей захисний ефект у деяких групах залежав від дози. Нейрозахисний ефект сполуки формули | може бути продемонстрований як на функціях чутливого, так і на функціях рухового нервів.

Біологічний ефект карнітин-пальмітоїл-трансферази (СРТІ)

СРТІ є основним ферментом у регулюванні метаболізму жирних кислот. Існує дві можливості перетворення ефірів СоА: 1) синтез тригліцеридів у реакції з гліцерином або 2) окиснення, перший етап якого - утворення ацилкарнітину за допомогою ферменту СРТІ І|див. МесСаїггу, у.О0., МоеєЩе, К.Р., Кимаїдїта, М. і Ровієг, О. (1989) Оіарегїев, 5, 271-284. МеСагту, 9.0. і Розіег, О. (1980) Апп.

ВАеу. Віоспет. 49, 395-420). Фермент СРТІ локалізується на зовнішній частині внутрішньої мітохондріальної мембрани (чи на зовнішній мембрані) і каталізує наступну реакцію:

ЕРА-СоА ч- І -карнітин -» ЕЕА-карнітин - СоА

Інгібування окиснення жирних кислот призводить до зростання розкладання й окиснення глюкози. Це надзвичайно важливо і корисно, особливо при міокардіальній ішемії і діабеті; ці патологічні стани мають високий відсоток смертності і летальність. При міокардіальній ішемії і наступному повторному насиченні киснем окиснення жирних кислот, що зростає, наносить шкоду через надмірну потребу в кисні і впливі утворених ацилкарнітинів, що руйнує мембрану, (Виззеїеп, Р., Зегси, Ю. і Мегдопск, Р. (1988) У. Мої. Сеї.

Сагаїої. 20, 905-916. Рога, рА., Нап, Х., Нотег, СС. і бСго55, КЛМУ. (1996) Віоспетівігу, 35, 7903-7909. Неемез,

КА., Оємаг, СН., Ааа-мікпат, М., і Му/оодулага, В. (1995). Рпагт. Рпагтасої. 48, 245-248). На основі декількох експериментальних даних у даний час є загальновизнаним факт, що активація метаболізму глюкози й одночасне інгібування окиснення жирних кислот мають сприятливий ефект з точки зору відновлення механічної функції міокарда, так і параметрів метаболізму (розблокування ферментів, окиснення ліпідів до пероксидних сполук) (Горазспик, 50., Зрайога, МА., Юаміез МУ. і Ума! ЗК. (1990) Сігс. Вев., 66, 546-553.

Кеппеаду, ЧА., Опдег, ЗА. і Ногом/й»2, 90. (1996) Віоспет. Рпаптасої. 52, 273-280). Вплив на вищезгаданий субстратний вибір міокарда, тобто на вибір між глюкозою і жирною кислотою, може бути досягнутий інгібіторами СРТІ так, що використання глюкози зросте й енергетика міокарда покращиться. (І оразспик, с0., маї, ЗА., ОїІеу, РМ. і Оамівв5, М. (1988) Сігс. Нев. 63, 1036-1043. Сатедаї, М., Магеїіа, А., Оаіатоп, М., Заскв, 5. і Заміпо, ЕА. (1995) Аген. Рпуз. Віоспет. 103, 45-49. І оразспик, С0О., і Зрапога, М. (1989) Сігс. Нев. 65, 378-387.

Рашу, ОБР., Кіїк, КА. і МеМіШп, УВ. (1991) Сігс. Нев. 68, 1085-1094).

Визначення інгібубання СРТІ

Таблиця 4

Ці дані показують, що фермент, який каталізує обмежуючу швидкість реакції окиснення жирних кислот, може інгібуватися вищевказаними речовинами в суб-мілімолярному діапазоні концентрацій. Ці дані також показують, що досліджувані сполуки впливають на вибір субстрату серцевої й інших тканин, і через зміну вибору субстрату також на постішемічне ушкодження тканин.

Біологічна роль кисень-чутливих генів, регульованих переважно факторами транскрипції ВНІ Н

Захист від шкідливих впливів гіпоксії включає ряд органічних захисних реакцій, як на рівні індивідуальних клітин, так і на рівні цілого організму. У регулюванні експресії генів, викликаної гіпоксією, комплекс транскрипції НІЕ-1/АКМТ грає центральну, але не виняткову роль. Кисень-чутливі, координовано упорядковані гени включають еритропоетин, який стимулює виробництво червоних кров'яних клітин (ММапд. (3... і колеги,

РМАБ 92:5510 (1995))Ї, МЕСЕ (васкулярний ендотеліальний фактор росту), який стимулює ангіогенез ІСсоїдрегод,

М.А. і Зсппеїдег, Т.., У. Віої. Спет., 269: 4355 (1994)|, гліколітичні ферменти, подібні САКОН, ГОН (лактат- дегідрогеназа) (Кої5, А. і колеги, у. Віої. Спет., 272: 200055 (1977)|, а також транспортування глюкози СіІшШ-1.

Синтез білків теплового шоку (НОР) викликається різними стресами, які впливають на клітини. Білки НОР допомагають вижити клітинам у небезпечних ситуаціях і беруть участь в усуненні будь-яких пошкоджень

ІСагаіїомазсшіаг ВНез., 578, (1993); Мешговсі. І ей., 163: 135-137 (1993).

Агенти, які можуть полегшити первинну реакцію на стрес при адаптації до гіпоксії, повторному насиченню киснем при гіпоксії і здатні відновити вичерпану реакцію адаптації є потенційно здатними зменшити пошкодження тканин, що викликане гіпоксією і повторним насиченням киснем при гіпоксії при захворюваннях, подібних інфаркту, артеріосклерозу і діабету.

Експериментальна частина

Аналіз НЗР-70

Активність НОР-70 була вивчена методом репортерного генного аналізу, з утворенням гібриду ДНК. До активуючої послідовності, що кодує білок теплового шоку, був приєднаний ген білка, який може бути виявлений завдяки добре вимірюваній ферментній активності. Були використані біотехнологічні процеси. У якості репортерного гена був застосований фермент люциферазу, активність якого може бути легко визначена люмінесцентним вимірюванням. Якщо промотор гена ферменту люциферази заміщений промотором гена

Н5Р-70, то зміна активності ферменту люциферази, тобто зміна частоти транскрипції від гена корелює з частотою транскрипції гена НОР-70, яка протікає за даних обставин. У цьому розумінні якщо речовина чи процес впливають на експресію гена НуУбР-70, ефект може бути вивчений шляхом вимірювання активності ферменту люциферази. Вплив досліджуваних речовин на експресію НОР-70 був досліджений в такій експериментальній системі.

Послідовність експериментів

Дволанцюжкова кільцева молекула ДНК, тобто плазміда, що містить репортерний ген НОР-70, була сконструйована для виконання вимірів. Послідовність довжиною майже 600 п.н. мишачого промотору гена

Н5Р-70 (напрямок 5" від місця початкового активного центра гена) була приєднана до кодуючої послідовності гена люциферази, узятого від Рпоїутих ругаїї5. Використана послідовність промотору містила кілька активних центрів, зв'язуючих білок, що полегшувало експресію гена НОР-70. Конструкція гена, що містить невідповідні частини промотору Н5Р і люциферази, була побудована на плазмідному переноснику, заснованому на рве, який може бути вибраний для неоміцину. Ця НЗР-70- люциферазна плазміда була трансфекована в мишачі фібробласти лінії І 929. Аналіз виконувався таким чином.

НеР-70-люциферазна плазміда, що містить клітини лінії 929, вирощувалася в середовищі Ігла (ОМЕМ), що модифіковано за способом Дульбекко, доповненого 595 ембріональною телячою сироваткою (ЕС5). 107 клітин осаджувалися в лунках 24-лункового культурального планшета фірми Созіаг у їмол культурного середовища. Тест-речовини розчинялися в забуференому фосфатом фізіологічному розчині (РВ5) у концентрації 102 М. Після прикріплення клітин (3-4 години після посіву) до культур додали 1Омкл розчину, і клітини вирощувалися протягом ЗОхвил. при 37"С в СОг2-термостаті. Потім живильне середовище було замінене на свіже (без тест-речовин), і клітини піддавалися регенерації протягом 1 години при 37"С, потім один раз промивалися РВ5. Після видалення РВ5 40мкл одноразового лізуючого буфера було додано до клітин, і зразки витримувалися на льоді протягом 30 хвилин. Потім зразки переносилися в ампули

Еппендорфа і центрифугувалися при 14000обор./хв протягом 20 хвилин при 4"С. 5мкл супернатанту додавалися до 25мкл буферу для визначення люциферази, і люмінесценція зразків вимірювалася протягом секунд у люмінометрі. Результати наведені в Таблиці 5.

Б-разовий лізуючий буфер 125мМ Трис-НзРО» рн 7,8 10мММ СОТА (транс- 1,2-диаміно-циклогексан-М,М,М' М'-тетраоцтова кислота) 10ммМ ОТТ 5095 гліцерину 595 Тритон Х-100

Буфер для визначення люциферази 20мММ Трицин рН 7,8 1,07мМ (МаСОз)мМа(ОН)» 5Нго 2,67ММ Ма504 0 1омМ тт 27ОМКМ літієвої солі Коензима А 47 мкМ люциферину 530мМкМ АТФ

Таблиця 5

Вивчення генів, чутливих до гіпоксії

Матеріали і методи

Був вивчений вплив сполук формули І на експресію генів, викликану ксенобіотиками і гіпоксією (195 Ог) у культурах клітин Нера і Нерс2 у мРНК і білкових рівнях. Ми спостерігали, що сполуки формули І приводили до 10-разового збільшення метилхолантрену, викликаного експресією НОР-70 у клітинах Нера. Більш того, сполуки формули І підвищують експресію генів, чуттєвих до гіпоксії, подібних МЕСЕ, САРОН і ГОН, у відповідь на гіпоксичний вплив на клітини Нера і Нерсг.

Сполуки формули І збільшують у випадку гіпоксії експресію деяких генів, чутливих до неї. Це вказує на те, що сполуки впливають на загальні провідні шляхи регульовані генами, чутливими до кисню. Сполуки формули

Ї що полегшують адаптацію до стресу, викликаного гіпоксією і повторним насиченням киснем при гіпоксії, придатні для захисту від шкідливого впливу гіпоксії і повторного насичення киснем, викликаного гіпоксією.

Очікується, що сполуки можуть надати терапевтичну допомогу в умовах, де пошкодження тканин викликане наступним: розладом системи кровообігу, звуженням і спазмом артерій, артеріосклерозом, інфарктом, емболією, тромбозом, низьким кров'яним тиском, шоком, опіком, відмороженням. Сполуки винаходу можуть бути також ефективні у вторинних умовах гіпоксії зв'язаних з дегенеративними і метаболічними захворюваннями (хвороба Альцхаймера, діабет).

Вплив на активність ферменту лактатдегідрогенази (І ОН) у клітинах Нерсг, що піддаються гіпоксії

Клітки Нерс2 культивувалися в середовищі ОМЕМ, доповненого 1095 ЕС5, на повітрі, що містить 595 СО», при 3720. 105 клітин були розташовані в лунках 24-лункових культуральних планшетів фірми Совіаг у 1мл культурного середовища. Наступного дня клітини були оброблені тест-сполуками в концентрації ЗОмкг/мл, потім піддані впливу гіпоксії (195 О2, 595 СО» у газоподібному азоті) протягом 24 годин. Одна частина контрольної культури була оброблена водою, використаною як розчинник, а інша частина не була піддана впливу гіпоксії. Наприкінці гіпоксичної обробки середовище було вилучено, і клітини були двічі промиті холодними РВ5. Клітки продукту лізису були отримані в 0,0595 розчині Тритон Х-100, що містить фосфатний буфер (0,05М), і після центрифугування (2 хвилини, 200000 х 9) ГОН-активність супернатанту була визначена на основі споживання МАОН у присутності субстрату піруват натрію.

Застосована гіпоксична обробка викликала З-разове збільшення вмісту ГОН у клітинах. І ОН-активність клітин, оброблених тест-сполуками, у порівнянні з активністю контрольної групи, підданої впливу гіпоксії, показана в Таблиці 6.

Таблиця 6

Противірусний ефект

Геном ретровірусу містить одноланцюжкову молекулу РНК, яка реплікується через дволанцюжкову молекулу посередника ДНК. Убудовування дволанцюжкової ДНК у геном хазяїна є критичною подією в життєвому циклі вірусу. Механізм інсерції подібний до механізму транспозиції. Фермент зворотна транскриптаза створює копію ДНК вірусної РНК. Дволанцюжкова ДНК синтезується в цитоплазмі інфікованої клітини. Потім лінійна ДНК транспортується в ядро й одна чи більше їхніх копій інтегрується в геном клітини хазяїна. Інтегрування здійснюється за допомогою ферменту інтегрази. Коли інтегрується провірусна ДНК, вона використовує ферменти клітин хазяїна, щоб продукувати вірусну РНК, яка слугує у якості мРНК і в якості геному після упакування у віріони.

У процесі вірусної реплікації суттєво важливою є непорушена функція зворотної транскриптази. Отже, інгібування зворотної транскриптази забезпечує діючий шлях, щоб затримати реплікацію ретровірусів.

Частина наявних у даний час ліків проти вірусу імунодефіциту людини (ВІЧ) діє через інгібування зворотної транскриптази. Сучасні найбільш ефективні засоби проти ВІЧ базуються на комбінаціях різних ліків проти ВІЧ.

Один чи два компоненти цих комбінацій є інгібіторами зворотної транскриптази. Існує два основних типи інгібіторів зворотної транскриптази. Один містить нуклеозидні аналоги, добре відомий представник цієї групи - азидотимідин, АЗТ. Ці сполуки сповільнюють ферментну активність шляхом зв'язування з нуклеотидним сполучним сайтом. Ненуклеозидні аналоги представляють інший тип інгібіторів зворотної транскриптази. Ці сполуки також зв'язуються з ферментом, але не з нуклеотидним сполучним сайтом. Зв'язування є специфічним, відносно стабільним і приводить до деформації ферментного активного центра, викликаючи значну втрату ферментної активності.

Послідовність експериментів

Результати нашого тесту показують, що нові сполуки винаходу проявляють активність інгібування зворотної транскриптази. Сполуки можуть бути віднесені до групи інгібіторів зворотної транскриптази ненуклеозидного типу. Були виконані тести на зворотній транскриптазі вірусу мишачого лейкозу Молоні, який вважається гарною моделлю ферменту зворотної транскриптази ВІЧ. Послідовність експериментів була наступною.

У ході аналізу оцінюється включення 3-аТТР у кКДНК із використанням полі(аА)-матриці й оліго(аТ)12-18- праймера. Реакція виконувалася в обсязі 20мкл.

Склад реакційної суміші: 2мкл 10-разового буфера 20мкг/мл темплат-праймера 5мкМ аТтР 2мксі 3-аттР тест-речовина: розчинено у 1-разовому буфері

Реакція була почата при додаванні 5 одиниць зворотної транскриптази

Склад 10-разового буфера зворотної транскриптази: 500мМ Трис-НСЇІ (рн 8,3) 80ММ Мас»

З00ММ КСІ 100ммМ ОТТ

Реакційну суміш витримували протягом 40 хвилин при 37"С. Потім 15 мкл реакційної суміші були перенесені на фільтрувальні диски М/пайтап ОЕ81 і фільтри послідовно промивалися 595 динатрієвим кислофосфатним буфером, водою і 96 95 (06. етанолом. Після сушіння фільтри були поміщені в сцинтиляційну рідину (ОріїРПпазе, НізЗагє, У/аїІас), і в сцинтиляційному лічильнику РаскКага Тгі-Сагь 2200 була виміряна радіоактивність.

Результати

Дві сполуки з відомою інгібіторною активністю були використані в експериментах як достовірний контроль.

АЗТ є нуклеозидним аналогом, у той час як сполука Невірапін - інгібітором ненуклеозидного типу. Невірапін зв'язується з так званим бензодіазепіновим сполучним сайтом ферменту. Застосовані концентрації тест- сполук були в діапазоні концентрацій 0,2-2мкг/мл.

Результати наведені в Таблиці 7.

Експериментальні результати приводять до наступних висновків:

Сполуки винаходу інгібують зворотну транскриптазу вірусу мишачого лейкозу Молоні. На основі залежної від дози активності по інгібуванню зворотної транскриптази можна констатувати, що інгібуючий ефект Зразків 3, 4 і 5 вище, ніж у Невірапіну, але нижчий, ніж ефект нуклеозидного аналога АЗТ. Тому що використаний фермент розглядається як дійсна модель зворотної транскриптази ВІЧ, результати, що спостерігаються, можуть розглядатися як ефекти проти ВІЧ.

Таблиця 7 мкг/мл ферменту, 95 11112111 26 11117108 1 южщ 9

Приклад! | 02 2 | 6 11111105 | щ 29 11101114 11101115 1121 111111170 12011157

Останні дані показують, що РАКР необхідно для інтегрування вірусного геному в клітину хазяїна і інгібування РАКР блокує інтегрування вірусного геному в ДНК хазяїна. З цієї причини нетоксичні інгібітори

РАРР можуть інгібувати вірулентні ретровіруси і зупиняти відтворення ретровірусів, подібних ВІЧ і вірусу гепатиту інших типів, крім В.

Як зазначено вище, необхідні активні речовини, які не є токсичними і придатні для інгібування РАКР. Як можна бачити з Таблиці 1, сполуки винаходу є сильними інгібіторами РАРР.

Грунтуючись на вищенаведених експериментальних результатах, можна обгрунтувати, що сполуки винаходу, завдяки їхньому ефекту по інгібуванню зворотної транскриптази і РАЕРР, можуть бути застосовані також як антивірусні активні речовини, що мають декілька точок атаки.

На основі вищенаведених результатів нові ненасичені похідні гідроксимової кислоти можуть бути використані як активні інгредієнти фармацевтичних композицій. Так, винахід включає фармацевтичну композицію, що містить ненасичене похідне гідроксимової кислоти формули | в якості активного інгредієнта і один чи більше звичайних носіїв, використовуваних у фармацевтичних композиціях.

Фармацевтична композиція винаходу містить від 0,1 до 95 вагових 95, переважно від 1 до 5Оваг. 95, відповідно від 5 до ЗОваг. 95 активного інгредієнта, і придатна для лікування хвороб, в основі яких лежать стани кисневого й енергетичного дефіциту і інгібування РАРР, особливо аутоімунних і нейродегенеративних і/або вірусних хвороб.

Фармацевтична композиція винаходу придатна для перорального, парентерального чи ректального застосування або для місцевої обробки і може бути твердою чи рідкою.

Тверді фармацевтичні композиції, придатні для перорального застосування, можуть бути у вигляді порошків, капсул, таблеток, таблеток в оболонці, мікрокапсул і т.д. і можуть містити сполучні агенти, такі як желатин, сорбітол, полівінілпіролідон і т.д.; наповнювачі, такі як лактоза, глюкоза, крохмаль, фосфат кальцію і т.д.; допоміжні речовини для виготовлення таблеток, такі як стеарат магнію, тальк, поліетиленгліколь, двоокис кремнію і т.д.; змочувальні агенти, такі як лаурилсульфат натрію й інші, в якості носія.

Рідкі фармацевтичні композиції, придатні для перорального застосування, можуть бути у вигляді розчинів, суспензій очи емульсій і можуть містити, наприклад, суспендуючі агенти, такі як желатин, карбоксиметилцелюлоза і т.д.; емульгатори, такі як сорбітанмоноолеат і т.д.; розчинники, такі як вода, олії, гліцерин, пропіленгліколь, етанол і т.д.; консерванти, такі як метил- чи пропіл-п-гідроксибензоат і інші, в якості носія.

Фармацевтичні композиції, придатні для парентерального введення, містять, як правило, стерильні розчини активного інгредієнта.

Лікарські форми, перераховані вище, а також інші лікарські форми, по суті відомі, наприклад, з довідників, таких як Ветіпдіюп'5 Рнаптасешіїйсаї! Зсіепсев, 18" Едійоп, Маск Рибіїзпіпд Со., Істон, США (1990).

Фармацевтичні композиції винаходу містять, як правило, одиничну дозу. Звичайна денна доза для дорослих пацієнтів становить від 0,1 до 100О0мг сполуки формули І! чи її фармацевтично прийнятної кислотної адитивної солі, застосовувана доза якої може становити 1 чи більш порцій. Дійсна доза залежить від багатьох факторів і призначається лікарем.

Фармацевтична композиція винаходу готується шляхом змішування сполуки формули | чи її фармацевтично прийнятної кислотної адитивної солі з одним чи більше носіями і перетворення отриманої суміші у фармацевтичну композицію способом, по суті відомим. Практичні способи відомі з літератури, наприклад, з довідника Кеміпдіоп'є5 Рпагтасешіса! Зсіепсев.

Відповідно, фармацевтична композиція винаходу містить ненасичену похідну гідроксимової кислоти формули І, крім того, геометричний і/або оптичний ізомер і/або його фармацевтично прийнятну кислотну адитивну сіль в якості активного інгредієнта, де у формулі

Х являє собою аміногрупу,

У означає гідроксигрупу,

Аз означає Сз.7 циклоалкілгрупу чи групу формули -МАа4В5, де

Вих і А5 являють собою, незалежно один від одного, Сі-з алканоїлгрупу, але один з них може бути також атомом водню або

Ва і Во утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка сконденсована з бензольним кільцем і може містити також атом кисню, де гетероциклічне угруповання і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-г2 алкілгрупу, С1-» алкоксигрупу чи атом галогену, і

Ві являє собою Сі4-2о-алкілгрупу, фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі--алкілгрупу, С1і--алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (С1-4-алкіл)аміногрупу, ді(Сі-«-алкіл)- аміногрупу або ді(С1-«-алканоїл)аміногрупу, крім того, Кі являє собою 5- чи 6--ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту або атом сірки, і

Вг2 означає атом водню, чи

Х означає атом галогену чи гідроксигрупу,

У - атом водню, гідроксигрупа, Сі-зо-алканоїлоксигрупа чи Сз-2г-алкеноїлоксигрупа,

Аз означає Сз.7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАаВ5, де

Ве і Аз являють собою, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі-з-алканоїлгрупу, чи

Ва і Во утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка може містити також атом кисню і може бути сконденсоване з бензольним кільцем, де гетероциклічне угруповання і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-г-алкілгрупу, Сі-2-алкоксигрупу чи атом галогену, Ві являє собою Сі-20- алкілгрупу, фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-о- алкілгрупу, Сі-г-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сі-4-алкіл)аміногрупу, ді(С1-4-алкіл)яаміногрупу чи ді(С1і-«-алканоїл)аміногрупу, крім того, Ві являє собою 5- чи 6-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту або атом сірки, і

Вг2 означає атом водню, чи

Аі утворює разом з Ко Св-7-циклоалкілгрупу, необов'язково сконденсовану з бензольним кільцем.

Краща фармацевтична композиція винаходу містить ненасичене похідне гідроксимової кислоти формули

І, крім того, його геометричний і/або оптичний ізомер і/або їх фармацевтично прийнятну кислотну адитивну сіль в якості активного інгредієнта, де у формулі І

Аі являє собою фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає метилгрупу, метоксигрупу чи атом хлору, крім того, Ві являє собою 5- чи б-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить один чи два атоми азоту в якості гетероатома,

Вг2 означає атом водню,

Х означає аміногрупу,

У - атом водню чи гідроксигрупа,

Аз означає групу формули -МАа4В5, де

Ве і Аз являють собою, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, С1і-з-алканоїлгрупу, чи

Ви і А5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-ч-ленне насичене чи ненасичене гетероциклічне угруповання.

Перевага надається фармацевтичній композиції винаходу що містить ненасичену похідну гідроксимової кислоти формули І, крім того, її геометричний і/або оптичний ізомер і/або їх фармацевтично прийнятну кислотну адитивну сіль в якості активного інгредієнта, де у формулі

Ві являє собою піридилгрупу чи фенілгрупу, необов'язково заміщену 1-3 метоксигрупами,

Вг2 означає атом водню,

Х означає аміногрупу,

У - атом водню чи гідроксигрупа,

Аз означає піролідино-, піперидино- чи морфоліно-групи.

Винахід включає спосіб лікування, при якому пацієнт, що страждає, зокрема, станом, пов'язаним з дефіцитом енергії клітини, ускладненнями діабету, станом кисневого голодування серця і головного мозку, нейродегенеративною хворобою, аутоіїмунною чи вірусною хворобою, одержує нетоксичну дозу ненасиченого похідного гідроксимової кислоти формули | або її геометричного ізомеру і/або оптичного ізомеру або їх фармацевтично прийнятної кислотної адитивної солі.

Крім того, винахід включає застосування похідного гідроксимової кислоти формули І чи її геометричного ізомеру і/або оптичного ізомеру або їх фармацевтично прийнятної кислотної адитивної солі для одержання фармацевтичної композиції, придатної для лікування станів, пов'язаних з дефіцитом енергії клітини, викликаним інгібуванням РАРР, ускладнень діабету, станів кисневого голодування серця і головного мозку, нейродегенеративних хвороб, аутоімунних і/або вірусних хвороб.

Далі наведені наступні приклади для пояснення винаходу.

Приклад 1

Дигідрохлорид амідоксиму О-(З-піперидинопропіл)коричної кислоти 3,24г (0,02моль) амідоксиму коричної кислоти розчиняють у розчині 2,5г гідроксиду калію в 12,0мл води.

Після розчинення додають 4,35г (0,022моль) хлоргідрату 1-хлор-З-піперидинопропану в Змл метанолу.

Реакційна суміш перемішується протягом 48 годин при кімнатній температурі. Після додавання 1О0мл 1095 розчину гідроксиду натрію суміш екстрагується 2 х 7Омл етилацетату. Органічні фази з'єднуються, висушуються над безводним сульфатом натрію, знебарвлюються за допомогою вугілля, розчин випарюється у вакуумі. Залишок розчиняється в 5мл ізопропанолу, і розчин підкислюється при охолодженні крижаною водою до рНЗ,5 шляхом додавання ізопропанолу, насиченого соляною кислотою. Білі кристали, що випали в осад, відфільтровуються, промиваються холодним ізопропанолом і висушуються у вакуумі при 40"С.

Отримано 1,7г дигідрохлориду амідоксиму О-(3-піперидино-пропіл)укоричної кислоти. Температура плавлення: 18570.

ІН-ЯМР (СОСсІз, 200МГу) а : 1,4 (2Н, т, піперидин 4-СН»), 1,6 (4Н, т, піперидин 3- і 5-СН»е), 1,93 (2Н, О-

СНе-СН»), 1,42 (АН, т, піперидин 2- і 6-СН»е), 2,42 (2Н, 1, СНе-М), 4,1 (2Н, ї, -0-СнНе-), 4,62 (2Н, Бг, МН»), 6,5 (1Н,

Аг-СН-СН), 6,8 (1Н, а, А-СН-СН), 7,28-7,42 (БН, т, АгН).

Серед вихідних речовин є в продажу хлоргідрат 1-хлор-3-піперидинопропан. Амідоксим коричної кислоти був синтезований з нітрилу коричної кислоти і гідроксиламіну способом, описаним у літературі (Спет.

Веміємув, 62, 155 (1962)).

Приклад 2

Гідрохлорид амідоксиму О-(3-піперидино-пропіл)-3.4-диметоксикоричної кислоти

Реакцією 4,44г (0,02моль) амідоксиму 3,4-диметоксикоричної кислоти з 4,35г (0,022моль) хлоргідрату 1- хлор-З-піперидинопропану отримано 2,62г гідрохлориду амідоксиму О-(З3-піперидино-пропіл)-3,4- диметоксикоричної кислоти способом, описаним у Прикладі 1.

Температура плавлення: 170-172". 1ІН-ЯМР (ОМ50О-дв) а - 1,3-2,0 (ВН, т, піперидин 3,4,5-СНг), 2,12 (2Н, т, О-СНо-СнНа), 2,9 (2Н, т, піперидин -Сн»г), 3,17 (2Н, т, -СНе-М), 3,4 (2Н, т, піперидин -СНе»), 3,79 (ЗН, 5, ОСНЗ), 3,80 (ЗН, 5, ОСН»З), 41 (2Н, ї, О-

СнНе-), 6,45 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,0 (1Н, а, Аг-5Н), 7,07 (1Н, й, Аг-4Н), 7,15 (1Н, а, Аг-2Н), 7,8 (1Н, а, А-СН-СН-).

Амідоксим 3,4-диметоксикоричної кислоти, використовуваний в якості вихідної речовини, був отриманий реакцією нітрилу 3,4-диметоксикоричної кислоти з гідроксиламіном за звичайних умов у водному розчині етанолу. Нітрил 3,4-диметоксикоричної кислоти був отриманий з 3,4-диметоксибензальдегіду з ціанооцтовою кислотою в розчині піридину способом, описаним у літературі (9). Ат. Спет.5ос.65, 22 (1943)).

Приклад З

Гідрохлорид амідоксиму О-(З3-піперидино-пропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти

Реакцією 3,26г (0,02моль) амідоксиму 3-(З-піридил)акрилової кислоти з 4,35г (0,022моль) хлоргідрату 1- хлор-З-піперидинопропану було отримано 2,03г гідрохлориду амідоксиму О-(З-піперидино-пропіл)-3-(3- піридил)акрилової кислоти за способом, описаним в Прикладі 1.

Температура плавлення: 125-12776.

ІН-ЯМР (СОСІз) а : 1,4 (2Н, т, піперидин 4-СН»е), 1,6 (4Н, т, піперидин 3- і 5-СН»е), 1,95 (2Н, т, О-СНо-СНе- ), 2,42 (4Н, т, піперидин 2 і 6-СН»), 2,42 (2Н, 6 -М-СНеь-), 4,10 (2Н, ї, О-СНо-СнНе-), 4,7 (2Н, в, МН»), 6,52 (1Н, а,

Аг -СнН-СН-), 6,8 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,28 (1Н, т, Аг-5Н), 7,78 (1Н, т, Аг-4Н), 8,5 (1Н, аа, Аг-6Н), 8,62 (1Н, а, Аг- 2).

Амідоксим 3-(З-піридил)іакрилової кислоти був отриманий реакцією 3-(З-піридил)-акрилонітрилу з гідроксиламіном за звичайних умов у водному розчині етанолу. 3-(З-піридил)акрилонітрил був отриманий з нікотинового альдегіду з ціаанооцтовою кислотою в розчині піридину способом, описаним у літературі (9. Ат.

Спет. бос. 65, 22 (1943)).

Приклад 4

Дигідрохлорид амідоксиму О-(3-піперидино-2-гідроксипропіл)коричної кислоти

3,56г (0,022моль) амідоксиму коричної кислоти розчиняють у розчині 3,7г гідроксиду калію в 4мл води. При перемішуванні при 107С до розчину додають по краплях 5,6бг (0,026моль) хлоргідрату 1-хлор-З-піперидино-2- пропанолу, розчиненого в 4мл метанолу. Реакційна суміш перемішується протягом 48 годин при кімнатній температурі в атмосфері азоту. Після додавання їОмл 1095 розчину гідроксиду натрію реакційна суміш екстрагується 2 х 70мл метилацетату. З'єднані органічні фази висушуються над безводним сульфатом натрію, знебарвлюються за допомогою вугілля, і розчинник випарюється. Залишок розчиняється в 5мл ізопропанолу при охолодженні і перемішуванні, підкисляється до рН2г,5 шляхом додавання ізопропанолу, насиченого соляною кислотою. Кристали, що випали в осад, відфільтровуються, промиваються холодним ізопропанолом і висушуються у вакуумі при 40"С.

Отримано 2.4 г дигідрохлориду амідоксиму О-(3-піперидино-2-гідроксипропіл)коричної кислоти.

Температура плавлення: 160-16270.

ІН-ЯМР (ОМ50О-йв) а - 1,4-1,9 (6Н, Бг, піперидин -СнНг), 3,0 (2Н, Біг, піперидин -СНе), 3,16 (1Н, ай, пропіл-

СН), 3,24 (ІН, й, пропіл-СН), 3,4 (2Н, Бг, піперидин -СНае), 3,84 (1Н, да, пропіл-СН), 4,16 (1Н, ай, пропіл-СН), 4,5 (ІН, Бг, пропіл-СН), 6,2 (1Н, Ббг, ОН), 71 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,48 (ЗН, т, АГ-Н), 7,72 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,76 (2Н, т, Агн).

Приклад 5

Дигідрохлорид амідоксиму О-(3З-піперидино-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил) акрилової кислоти а) Реакцією 3,58г (0,022моль) амідоксиму 3-(З-піридил)акрилової кислоти з 5,6бг (0,02бмоль) хлоргідрату 1- хлор-3-піперидино-2-пропанолу отримано 3З,1г дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піперидино-2-гідроксипропіл)- 3-(З-піридил)акрилової кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 165-16770. 1ІН-ЯМР (0М50-йв) а - 1,4-2,0 (6Н, т, піперидин -СНег), 2,9-3,6 (6Н, т, 2 піперидин-СН» і пропіл-СН?г), 3,95 (2Н, т, пропіл-СнН»), 4,36 (1Н, т, пропіл-СН), 6,9 (1Н а, Аг-СН-СН-), 7,60 (1Н, а, Аг6-СН-СНУ-), 8,02 (1Н, аа, Агн), 8,67 (1Н, аї, АгН), 8,82 (1Н, й, АгН), 9,02 (1Н, а, Агн). б) до Змл метанольного розчину 1,88г (0,02моль) епіхлоргідрину при перемішуванні й охолодженні додавали по краплях 1,74г (0,02моль) піперидину, підтримуючи температуру реакційної суміші нижче 2070.

Перемішування продовжувалося протягом 2 годин при кімнатній температурі, потім протягом 15 хвилин додавали розчин 28г (0,017моль) амідоксиму 3-(З-піридил)акрилової кислоти в гідроксиді калію (отриманому з 1,25г гідроксиду калію і 4мл води) в атмосфері азоту при 40"С. Після перемішування при 40"С в атмосфері азоту реакційну суміш екстрагують етилацетатом і розчин випарюють. Сиру основу очищають колоночною хроматографією (КіезедеІ із сумішшю етилацетат-метанол 5:11). Отримано 0,9г очищеної основи, його розчинили в 5мл ізопропанолу і підкислили розчином ізопропанолу в соляній кислоті до рН2. Осаджується

О,88г дигідрохлориду амідоксиму О-(3-піперидино-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти, який є тим же продуктом, що описано в Прикладі за. Температура плавлення: 165-16770.

Приклад 6

Амідоксим О-(3-І-бутиламіно-2-гідроксипропіл)коричної кислоти

Наслідуючи спосіб, описаний в Прикладі 4 і пропускаючи утворення солі, реакцією 3,56г (0,022моль) амідоксиму коричної кислоти з 5,25г (0,026моль) хлоргідрату 1-хлор-3-і-бутиламіно-2-пропанолу отримано 0,76г амідоксиму О-(3-і-бутиламіно-2-гідроксипропіл)коричної кислоти у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІз 4 ОМ5О) а-1,1 (9Н, 5, і-бутил-СН3), 2,71 (2Н, а, -СНо-МН--Ви), 3,98 (1Н, аа, О-СНе-), 4,08 (1Н, аа, О-СнН»), 4,10 (1Н, т, СН-ОН), 6,9 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,15 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,2-7,6 (БН, т, АгГН), 10,7 (ІН, ог, НС).

Приклад 7

Амідоксим О-(3-морфоліно-2-гідроксипропіл)коричної кислоти

Реакцією 3,56бг (0,022моль) амідоксиму коричної кислоти з 5,62г (0,02бмоль) хлоргідрату 1-хлор-3- морфоліно-2-пропанолу отримано 3,24г дигідрохлориду амідоксиму О-(3-морфоліно-2-гідроксипропіл)коричної кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 176-18020.

ІН-ЯМР (0М50О ав) а - 3,15-3,20 (ЗН, т, СНг), 3,37-3,43 (ЗН, т, СНг), 3,82-4,02 (6Н, т, СНг), 4,40-4,46 (1Н, т, -СН-ОН), 6,60 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,67 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,40-7,47 (ЗН, т, АгН), 7,53-7,57 (2Н, т, АГ-Н).

Приклад 8

Дигідрохлорид амідоксиму О-(3-1-бутиламіно-2-гідроксипропіл)-3.4- диметоксикоричної кислоти

Реакцією 4,88г (0,022моль) амідоксиму 3,4-диметоксикоричної кислоти з 5,25г (0,026бмоль) хлоргідрату 1- хлор-3-і-бутиламіно-2-пропанолу отримано 1,5г дигідрохлориду амідоксиму О-(3- І-бутиламіно-2- гідроксипропіл)-3,4-диметоксикоричної кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 204-20576.

ІН-ЯМР (СОСІз 4 СНЗзОВ) а : 1,45 (9Н, 5, СНЗз), 3,12-3,26 (2Н, т, СН2-МН), 3,90 (ЗН, 5, ОСН»З), 3,95 (ЗН, 5,

ОСН»), 4,24-4,30 (2Н, т, О-СН»), 6,9 (ІН, а, А-СН-СН-), 6,9 (1Н, в, АГН), 7,24-7,28 (2Н, т, АГ-Н), 7,6 (1Н, й, Аг-

Ссн-СН-).

Приклад 9

Гідрохлорид амідоксиму О-(3-морфоліно-2-гідроксипропіл)-3.4-диметоксикоричної кислоти

Реакцією 4,88г (0,022моль) амідоксиму 3,4-диметоксикоричної кислоти з 5,62г (0,026бмоль) хлоргідрату 1- хлор-морфоліно-2-пропанолу отримано 2,1г гідрохлориду амідоксиму О-(3-морфоліно-2-гідроксипропіл)-3,4- диметоксикоричної кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 139-14226.

ІН-ЯМР (0М50О) а - 3,2-3,35 (АН, т, 2СНг), 3,65-4,15 (9Н, т, 4СНг, СН-ОН), 3,76 (ЗН, 5, ОСН»З), 3,80 (ЗН, 5,

Осн»), 6,3 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 6,95-7,10 (ЗН, т, АгН), 7,12 (1Н, а, А-СН-СН-).

Приклад 10

Гідрохлорид амідоксиму О-(3З-морфоліно-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти

Реакцією 3,58г (0,022моль) амідоксиму 3-(З-піридил)акрилової кислоти з 5,62г (0,026моль) хлоргідрату 1- хлор-3-морфоліно-2-пропанолу отримано 1,85г гідрохлориду амідоксиму О-(3-морфоліно-2-гідроксипропіл)-3- (З-піридил)акрилової кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 1144-1176.

ІТН-ЯМР (0М5О0-СОСІз) а - 3,17-3,25 (4Н, т, 2СНг), 3,92-4,08 (8Н, т, 4СНг), 4,40-4,50 (1Н, т, СН-ОН), 6,82 пн, а, А -СнН-СН-), 7,58 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,90 (1Н, аа, 5-АгН), 8,51-8,55 (1Н, т, 4-АгН), 8,78 (1Н, аа, 6-Агн), 8,97 (1Н, а, 2-АтН).

Приклад 11

Дигідрохлорид амідоксиму О-|3-(1.2.3.4-тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропіл| коричної кислоти

Реакцією 3,56г (0,022моль) амідоксиму коричної кислоти з 6,81г (0,02бмоль) хлоргідрату 1-хлор-3-(1,2,3,4- тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-пропанолу отримано 1,77г дигідро-хлориду амідоксиму О-(3-(1,2,3,4-тетрагідро-2- ізохіноліл)-2-гідроксипропіл)коричної кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 204-20670.

ІН-ЯМР (СОСІз-МеО0) а - 3,4-3,6 (4Н, т, 2СНг), 4,2-4,7 (7Н, т, ЗСНг, СН-ОН), 6,62 (1Н, й, Аі-СН-СН-), 7,82 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,19 (1Н, в, ізохінолін-АгН), 7,25 (1Н, 5, ізохінолін-АгН), 7,29-7,32 (2Н, т, ізохінолін-

АГН), 7,4-7,65 (5Н, т, 5-феніл-Н).

Приклад 12

Дигідрохлорид амідоксиму О-І3-(1.2.3.4-тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропіл|-3.4-диметоксикоричної кислоти

Реакцією 4,88г (0,022моль) амідоксиму 3,4-диметоксикоричної кислоти з 6,81г (0,026бмоль) хлоргідрату 1- хлор-3-(1,2,3,4-тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-пропанолу отримано 3,62г дигідрохлориду амідоксиму О-|3-(1,2,3,4- тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропіл|-3,4-диметоксикоричної кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 193-195260.

ТН-ЯМР (СОСІз-меОб) а - 3,4-3,6 (4Н, т, 2СНг), 3,9 (6Н, 5, 2-ОСН»з), 4,2-4,3 (7Н, т, ЗСНег, СН-ОН), 6,48 (н, а, А СнН-СН-), 6,94 (1Н, а, 5-АГН), 7,18 (1Н, а, 6-АгН), 7,74 (1Н, а, А-СН-СН), 7,15-7,35 (4Н, т, ізохінолін-

АгН).

Приклад 13

Дигідрохлорид амідоксиму 0О-(3-(1.2.3.4-тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти

Реакцією 3,58г (0,022моль) амідоксиму 3-(З-піридил)акрилової кислоти з 6,81г (0,026моль) хлоргідрату 1- хлор-3-(1,2,3,4-тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-пропанолу отримано 1,5 г дигідрохлориду амідоксиму О-І|3-(1,2,3,4- тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропіл|-3-(З-піридил)акрилової кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 163-16520.

ІН-ЯМР (0М50О ав) а - 3,0-5,0 (6Н, т, ізохінолін ЗСНг), 4,04 (1Н, ад, пропіл СНо-М--), 4,07 (1Н, да, пропіл

СНо-м-), 4,40 (2Н, аа, -О-СНег), 4,72 (1Н, т, СН-ОН), 7,6 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,98 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,1-7,9 (4Н, т, АН), 8,70-9,60 (4Н, т, АгН).

Приклад 14

Дигідрохлорид амідоксиму О-(3-1-бутиламіно-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти

Реакцією 3,58г (0,022моль) амідоксиму 3-(З-піридил)акрилової кислоти з 5,25г (0,026моль) хлоргідрату 1- хлор-3-і-бутиламіно-2-пропанолу отримано 2,17г дигідрохлориду амідоксиму /О-(3-Іі-бутиламіно-2- гідроксипропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 164-16670.

ІН-ЯМР (СОСІЗз-МеОН) а - 1,44 (ОН, 5, ЗСНЗз), 3,05 (1Н, да, -НМ-СнНе-), 3,23 (1Н, аа, -МН-СНе-), 4,23 (1Н, аа, -0-СН2), 4,26 (1Н, ай, ОСнН»), 4,42 (1Н, т, -СН-ОН), 7,18 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 8,04 (1Н, а, А-СН-СН-), 8,13 (1Н,

І, Аг-6Н), 8,82 (1Н, й, Аг-5Н), 8,98 (1Н, й, Аг-4Н), 9,33 (1Н, 5, АГ-2Н).

Приклад 15

Дигідрохлорид амідоксиму О-(З-піролідино-2-гідроксипропіл)коричної кислоти

Реакцією 3,56бг (0,022моль) амідоксиму коричної кислоти з 5,2г (0,02бмоль) хлоргідрату 1-хлор-3- піролідино-2-пропанолу отримано 0,80г дигідрохлориду амідоксиму О-(3-піролідино-2-гідроксипропіл)коричної кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 171-17520.

ІТН-ЯМР (СОСІз-0М509) а : 2,05 (4Н, т, піролідино-3,4-СНг), 3,15-3,6 (АН, т, піролідино-2,5-СНе), 3,7 (2Н, т, -СНао-М-), 4,11 (2Н, т, -0О-СНег-), 4,46 (1Н, т, СН-ОН), 6,67 (1Н, а, А-СнН-СН-), 8,04 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,4- 7,6 (БН, т, АгГН).

Приклад 16

Дигідрохлорид амідоксиму О-(З-піролідино-2-гідроксипропіл)-3.4-диметоксикоричної кислоти

Реакцією 4,88г (0,022моль) амідоксиму 3,4-диметоксикоричної кислоти з 5,2г (0,026бмоль) хлоргідрату 1- хлор-3-піролідино-2-пропанолу отримано 3,89г дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піролідино-2-гідроксипропіл)- 3,4-диметоксикоричної кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 186-188270.

ІН-ЯМР (0М50О) а : 1,95 (4Н, т, піролідино-3,4-СН?е), 3,0-3,25 (4Н, т, піролідино-2,5-СНг), 3,40-3,90 (АН, т,

ОсСНе- і М-СнН»), 3,8 (6Н, в, 2-ОСН»), 4,3 (ІН, т, СН-ОН), 6,65 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,70 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,0- 7,17 (ЗН, т, АгН).

Приклад 17

Гідрохлорид амідоксиму О-(З-піролідино-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил) акрилової кислоти

Реакцією 3,58г (0,022моль) хлоргідрату амідоксиму 3-(З-піридил)акрилової кислоти з 5,2г (0,026бмоль) хлоргідрату 1-хлор-З-піролідино-2-пропанолу отримано 2,65г гідрохлориду амідоксиму О-(З-піролідино-2- гідроксипропіл)-3 -(3 -піридил)акрилової кислоти способом, описаним у Прикладі 4.

Температура плавлення: 125-12726.

ІН-ЯМР (0М50-- СОСІз) а - 2,07 (4Н, т, піролідино-3- і 4-СН2г), 3,1-3,25 (4Н, т, піролідино-2- і 5-СН»е), 3,70- 4,20 (4Н, т, ОСН», М-СНе»), 4,4 (1Н, т, СН-ОН), 7,06 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 8,0 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 8,05 (1Н, ї, Аг-

БН), 8,68 (1Н, й, Аг-4Н), 8,88 (1Н, а, Аг-6Н), 9,07 (1Н, 5, Аг-2Н).

Приклад 18

Амідоксим О-(З3-піперидино-2-гідроксипропіл)-3,4-диметоксикоричної кислоти

З 10,5 (0,047моль) амідоксиму 3,4-диметоксикоричної кислоти отримано 5,4г амідоксиму О-(3 - піперидино-2-гідроксипропіл)-3,4-диметоксикоричної кислоти способом, описаним у Прикладі 5 б), пропускаючи утворення солі. Дигідрохлорид продукту осаджується з розчину ізопропанолу при додаванні соляної кислоти, розчиненої в ізопропанолі.

Температура плавлення: 19070. 1ТН-ЯМР (СОСІз-0М50-дв) а - 1,7-2,1 (6Н, т, піперидино-3,4,5-СНг), 3,0-3,7 (ВН, т, -СН»А-М(СНг)г), 3,9 (6Н, 5, ОСНЗз), 4,1 (2Н, а, -О-СНе-), 4,56 (ІН, т, О-СН-), 6,58 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 6,87 (1Н, т, АН), 7,12 (1Н, т, АгН), 7,16 (1Н, т, АгН), 7,85 (1Н, а, А-СН-СН-), 8,9 (2Н, рг, МН»), 10,2 (1Н, Бг, МН).

Приклад 19

Ацетамідоксим О-(З-піперидино-2-гідроксипропіл)-циклогексилідену

За способом, описаним в Прикладі 4, пропускаючи утворення солі, реакцією 3,39г (0,022моль) ацетамідоксиму циклогексилідену з 5,6г (0,026бмоль) хлоргідрату 1-хлор-3-піперидино-2-пропанолу отримано

Зг маслянистого сирого продукту. Сира основа очищена колоночною хроматографією (Кіезеїде!, хлороформ- метанол 9:1). Отримано 1,6 г ацетамідоксиму О-(3-піперидино-2-гідроксипропіл)-циклогексилідену у формі безбарвної олії.

ІН-ЯМР (СОСІз) а - 1,45-1,72 (12Н, т, 5 циклогексан-Сн» і піперидино-СНг), 2,0-2,06 (2Н, т, М-СНае), 2,5- 2,6 (4Н, т, піперидино-СН»г), 2,65-2,75 (4Н, т, піперидино-СНг»г), 4,10-4,17 (2Н, т, ОСН»), 4,6 (ІН, т, СН-ОН), 7.2 (ІН, т, -СН-).

Ацетамідоксим циклогексилідену, використаний в якості вихідної речовини, був отриманий з ацетонітрилу циклогексилідену з гідроксиламіном за звичайних умов у водному розчині етанолу |Спет. Неміємув. 62, 155 (1962)). Ацетонітрил циклогексилідену отриманий з ціанооцтової кислоти способом, відомим з літератури |У.

Ат. Спет. бос. 65, 22 (1943)|.

Приклад 20

М-(З-морфоліно-2-гідроксипропокси)-3-феніл-акрилімідоїлхлорид 3,78г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(3-морфоліно-2-гідроксипропіл) коричної кислоти (продукт

Приклада 7) розчинявся в 4мл концентрованої соляної кислоти при 5"С, після додавання 5мл діоксану реакційна суміш охолоджувалася до 0"С. При перемішуванні протягом 1,5 годин краплями додавали розчин 1,38г (0,02моль) нітриту натрію в бмл води. Перемішування продовжувалося протягом 4 годин при кімнатній температурі, величина рН суміші доведена до 11 шляхом додавання 1095 розчину гідроксиду натрію. Після екстрагування 2 х 50мл етилацетату з'єднані органічні фази висушені над безводним сульфатом натрію, знебарвлені вугіллям і випарені. Отримано 1,13г М-(З-морфоліно-2-гідроксипропокси)-3-феніл- акрилімідоїлхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІз) а - 2,45 (4Н, т, морфолін-СНге), 2,65 (2Н, т, -М-СНг), 3,73 (4Н, т, морфолін-СНг), 4,09 (ІН, т, СН-ОН), 4,28 (2Н, т, О-СН»), 6,85 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,30 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,32-7,50 (5Н, т, АгН).

Приклад 21

М-(3-(1,2,3,4-Тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропокси)-3-феніл-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 20, з 4 24г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(3-(1,2,3,4-тетрагідро- 2-ізохіноліл)-2-гідроксипропіл)коричної кислоти (продукт Приклада 11) отримано 0,78г М-(3-(1,2,3,4-тетрагідро- 2-ізохіноліл)-2-гідроксипропокси)-3-феніл-акрилімідоїлхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІз) а - 2,68 (2Н, т, ізохінолін-СНге), 2,90 (2Н, т, ізохінолін-СНг), 2,84 (2Н, т, -М-СНг), 3,80 (2Н, т, ізохінолін-СН»). 4,21 (1Н, т, СН-ОН), 4,30 (2Н, т, ОСН»), 6,85 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,35 (1Н, а, Аг-

Ссн-СН-), 7,15-7,50 (9Н, т, АгН).

Приклад 22

М-(3-(1,2,3,4-Тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропокси)-3-(3,4-диметоксифеніл)-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 19, з 1,84г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(3-(1,2,3,4-тетрагідро- 2-ізохіноліл)-2-гідроксипропіл)-3,4-диметоксикоричної кислоти (продукт Приклада 12) отримано 1,2г М-(3- (1,2,3,4-тетрагідро-2-ізохіноліл)-2-гідроксипропокси)-3-(3,4-диметоксифеніл)-акрилімідоїлхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОсСІ») а - 2,65 (2Н, т, ізохінолін-СНг), 2,90 (2Н, т, ізохінолін-СНг), 2,92 (2Н, т, -М-СНг), 3,90 (2Н, т, ізохінолін-СН?г), 3,91 (ЗН, 5, ОСН»), 3,97 (ЗН, 5, ОСН»), 4,21 (1Н, т, СН-ОН), 4,30 (2Н, т, ОСН»), 6,74 (пн. а, А-СнН-СН-), 7,2 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,0-7,3 (7Н, т, АгГН).

Приклад 23

М-(3-1-Бутиламіно-2-гідроксипропокси)-3-(3.4-диметоксифеніл)-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 19, з 4,24г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(3-і-бутиламіно-2- гідроксипропіл)-3,4-диметоксикоричної кислоти (продукт Приклада 8) отримано 0,3г М-(3-і-бутиламіно-2- гідроксипропокси)-3-(3,4-диметоксифеніл)-акрил-імідоїлхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (0М50-СОсСІв) а - 1,35 (9Н, 5, ЗСН»з), 3,1 (2Н, т, М-СнНе-), 3,80 (ЗН, 5, ОСН»), 3,85 (ЗН, 5, ОСН»З), 4,05 (ІН, т, СН-ОН), 4,3 (2Н, т, ОСН»), 6,92 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,60 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,0-7,3 (ЗН, т, АгГН).

Приклад 24

М-(3-Морфоліно-2-гідроксипропокси)-3-(3,4-диметоксифеніл)-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 19, з 4,02г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-морфоліно-2- гідроксипропіл)-3,4-диметоксикоричної кислоти (продукт Приклада 9) отримано 1,08г М-(З-морфоліно-2- гідроксипропокси)-3-(3,4-диметоксифеніл)-акрил-імідоїлхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІз) а - 2,45 (4Н, т, морфолін-СНг), 2,68 (2Н, т, -М-СНе-), 3,72 (4Н, т, морфолін-СНг), 3,90 (6Н, 5, ОСН»), 4,1 (ІН, т, СН-ОН), 4,25 (2Н, т, ОСН»), 6,70 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 6,85 (1Н, а, Агн), 7,0-7,08 (2Н, т, АГН), 7,22 (1Н, а, А-СН-СН-).

Приклад 25

М-(З3-Піролідино-2-гідроксипропокси)-3-(3,4-диметоксифеніл)-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 19, з 1,22г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піролідино-2- гідроксипропіл)-3,4-диметоксикоричної кислоти (продукт Приклада 16) отримано 1,18г М-(З-піролідино-2- гідроксипропокси)-3-(3,4-диметоксифеніл)-акрилімідоїл-хлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІв) а - 1,75 (4Н, т, піролідино-СН?г), 2,42-2,55 (АН, т, піролідино-СНе), 2,75 (2Н, т, -М-СНг), 3,92 (ВН, 5, ОСНЗ), 4,08 (ІН, т, СН-ОН), 4,25 (2Н, т, -ОСН»), 6,74 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,20 (1Н, а, Аг-СНе:СН.-), 6,9-7 1 (ЗН, т, Агн).

Приклад 26

М-(З3-Піролідино-2-гідроксипропокси)-3-феніл-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 19, з 3,62г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піролідино-2- гідроксипропіл)-коричної кислоти (продукт Приклада 15) отримано 1,03г М-(З-піролідино-2-гідроксипропокси)-3-феніл-акрилімідоілхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (0М509) а : 1,85 (4Н, т, піролідино-СНг), 2,75-3,60 (6Н, т, М-СНг), 4,0-4,2 (ЗН, т, ОСНег, СН-ОН), 7,0 (ІН, а, Аг-СнН-СН-), 7,63 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,2-7,7 (Б5Н, т, АгГН).

Приклад 27

М-(3-Піролідино-2-гідроксипропокси)-3-(З-піридил)-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 19, з 3,27г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піролідино-2- гідроксипропіл)-3-(З-піридил)-коричної кислоти (продукт Приклада 17) отримано 1,98г М-(З-піролідино-2- гідроксипропокси)-3-(З-піридил)-акрилімідоїлхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІз) а - 1,79 (4Н, т, піролідино-СНе), 2,40-2,70 (6Н, т, -М-СН»е, піролідино-СНг), 4,06 (1Н, т,

СН-ОН), 4,27 (2Н, т, -ОСН»), 6,92 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,3 (1Н, а, А-СН-СН.-), 7,25 (1Н, т, АгН), 7,80 (1Н, а,

АН), 8,50 (1Н, т, АН), 8,70 (1Н, 5, АгН).

Приклад 28

Дигідрохлорид амідоксиму О-(З-піперидинопропіл)-4-фторкоричної кислоти

Реакцією 1,80г (0,01моль) амідоксиму 4-фторкоричної кислоти з 2,18г (0,011моль) хлоргідрату 1-хлор-3- піперидино-пропану отримано 1,6бг дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піперидино-пропіл)-4-фторкоричної кислоти, у відповідності зі способом, описаним у Прикладі 1.

Температура плавлення: 192-194276. 1ІН-ЯМР (СОСІз- ОМ50О-дв) а - 1,5-2,1 (6Н, т, піперидин-3,4,5-СНг), 2,4 (2Н, т, О-СН»-СнНе-), 2,9-3,6 (АН, т, піперидин-СнНг»), 3,4 (2Н, -СНо-М--), 4,2 (2Н, ї, -0-СнНег-), 6,65 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,12 (2Н, т, АГ-Н), 7,58 (2Н, т, АГ-Н), 7,9 (1Н, а, А-СН-СН-).

Приклад 29

М-(3-Піперидино-пропокси)-3-феніл-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 20, з З3,6б0г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піперидино- пропіл)у-коричної кислоти (продукт Приклада 1) отримано 1,43г М-(З-піперидино-пропокси)-3-феніл- акрилімідоілхлориду у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІз) а - 1,4 (2Н, т, піперидин 4-СНае), 1,6 (АН, т, піперидин 3- і 5-СНг2), 1,95 (2Н, т, О-СНо-СнНе- ), 2,4 (6Н, т, СНо-М(СнНег)»), 4,3 (2Н, ї, СНе-),6,85 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,25 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,3 (ЗН, т, АгГН), 7,45 (2Н, т, АГН).

Приклад 30

М-(3-Піперидино-2-гідроксипропокси)-3-феніл-акрилімідоїлхлорид

Способом, описаним у Прикладі 20, з 3,76г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піперидино-2- гідроксипропіл)-коричної кислоти (продукт Приклада 4) отримано 1,28г М-(З -піперидино-2-гідроксипропокси)-3 -феніл-акрилімідоїлхлориду.

Температура плавлення: 91-92276.

ІН-ЯМР (СОСІз) а : 1,4 (2Н, т, піперидин 4-СН»), 1,55 (4Н, т, піперидин 3- і 5- СН»), 2,4 (4Н, т, піперидин- 2,6-СН?»), 2,6 (2Н, т, СНе-М), 4,1 (1Н, т, СН-ОН), 4,25 (2Н, т, О-СнНг»), 6,85 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,25 (1Н, а, Аг-

СНн-СН-), 7,35 (ЗН, т, АГН), 7,45 (2Н, т, АгГН).

Приклад 31

Кислий малеїнат М-(3-і-бутиламіно-2-гідроксипропокси)-3-(З-піридил)-акрилімідоїлхлориду

Способом, описаним у Прикладі 20, з 3,65г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(3-і-бутиламіно-2- гідроксипропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти (продукт Приклада 14) отримано 1,40г М-(3-і-бутиламіно-2- гідроксипропокси)-3-(З-піридил)-акрилімідоїл-хлориду у вигляді маслянистого продукту.

Кислий малеїнат продукту був осаджений з розчину ізопропанолу з малеїновою кислотою.

Температура плавлення: 1144-1166. 1ІН-ЯМР (СОСІз- ОМ5О-айв) а - 1,35 (9Н, 5, бутил-СН), 3,35 (2Н, т, СН2-МН), 4,17 (1Н, т, СН-ОН), 4,27 (2Н, т, О-СНе»), 6,10 (2Н, 5, -СН малеїнової кислоти), 7,10 (1Н, а, А-СН-СН-), 7,35 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,40 (1Н, т,

Аг-6Н), 8,08 (1Н, т, Аг-5Н), 8,55 (1Н, т, Аг-4Н), 8,80 (1Н, в, АІ-2Н).

Приклад 32

Кислий малеїнат М-(З-піперидино-пропокси)-3-(З-піридил)-акрилімідоїлхлориду

Способом, описаним у Прикладі 20, з 3,61г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-піперидино- пропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти (продукт Приклада 3) отримано 1,65г М-(З-піперидино-пропокси)-3-(3- піридил)-акрилімідоілхлориду у вигляді маслянистого продукту.

Кислий малеїнат продукту був осаджений з розчину ізопропанолу з малеїновою кислотою.

Температура плавлення: 91-92276.

ІН-ЯМР (СОСІз) а :- 1,8 (6Н, т, піперидин 3,4,5- СН»), 2,2 (4Н, т, піперидин 2,6-СН»), 2,5 (2Н, т, пропіл-

СН»), 3,05 (2Н, т, СНг-М:), 4,25 (2Н, т, О-СНе-), 6,2 (2Н, 5, -СНг малеїнової кислоти), 6,8 (1Н, а, Аг-СНеСН-), 7.25(1Н, а, А-СН-СН-), 7,30 (1Н, т, Аг-6Н), 7,75 (1Н, т, АГ-5Н), 8,5 (1Н, т, Аг-4Н), 8,65 (1Н, 5, АГ-2Н).

Приклад 33

Кислий малеїнат М-(З-морфоліно-2-гідроксипропокси)-3-(З-піридил)-акрилімідоїлхлориду

Способом, описаним у Прикладі 20, з 3,42г (0,01моль) дигідрохлориду амідоксиму О-(З-морфоліно-2- гідроксипропіл)-3-(З-піридил)акрилової кислоти (продукт Приклада 10) отримано 1,26г М-(З-морфоліно-2- гідроксипропокси)-3-(З-піридил)-акрилімідоїлхлориду у вигляді маслянистого продукту.

Кислий малеїнат продукту був осаджений з розчину ізопропанолу з малеїновою кислотою.

Температура плавлення: 120-12476. 1ІН-ЯМР (СОСІз- ОМ50-ав) а - 3,1 (6Н, т, ЗСН»), 3,8 (4Н, т, 2СНг), 4,3 (ЗН, т, СНе, СН), 6,15 (2Н,5, -СН малеїнової кислоти), 7,05 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,25 (1Н, а, Аг-СНАСНУ), 7,40 (1Н, т, Аг-6Н), 8,0 (1Н, т, Аг-5Н), 8,55 (1Н, т, Аг-4Н), 8,75 (1Н, 5, Аг-2Н).

Приклад 34

Амідоксим О-(З3-піперидино-2-пальмітоїлоксипропіл)коричної кислоти

До 40Омг (1,33ммоль) амідоксиму О-(3-піперидино-2-гідроксипропіл)коричної кислоти (продукт Приклада 4), розчиненого в 5бмл хлороформу, по краплях додають 0,4г пальмітоїлхлориду. Реакційна суміш перемішується 1 година при кімнатній температурі, 0,5год.- зі зворотним холодильником, після охолодження промивається розчином бікарбонату натрію, потім водою, висушується над безводним сульфатом натрію.

Після випарювання розчинника отримано 0,46г амідоксиму О-(3-піперидино-2-пальмітоїлоксипропіл)коричної кислоти у вигляді маслянистого продукту.

ІН-ЯМР (СОСІз) а - 0,9 (ЗН, ї, СНЗз), 1,3-2,3 (3АН, т, пальмітоїл-СН»е, піперидино-3,4,5-СН2г), 2,55 (4Н, т, піперидино 2- і 6- СН»), 2,71 (2Н, т, -М-СНе-), 4,13 (2Н, т, О-СНе-), 4,75 (2Н, Б, МН»), 5,40 (ІН, т, СН-О), 6,46 (н,а, Аг-СнН-СН-), 6,82 (1Н, а, Аг-СН-СН-), 7,28-7,43 (БН, т, 5АгГН).

Приклад 35

О-(3-Піперидино-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил)-пропен-2-гідроксимова кислота 1,52г (0,005моль) амідоксиму О-(3-піперидино-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил)-акрилової кислоти (продукт

Приклада 5) розчиняють при охолодженні льодом у їОмл 1095 фосфорної кислоти, після додавання 4 мл діоксану охолоджують до 2"С. При цій температурі розчин 0,95г нітриту натрію в Змл води по краплях додають до реакційної суміші. Після перемішування протягом 1 години при 5"С і протягом 2 годин при кімнатній температурі суміш підлужують шляхом додавання 1095 розчину гідроксиду натрію, екстрагують 2 х 40мл етилацетатом. Органічну фазу висушують над безводним сульфатом натрію, розчинник випарюють.

Одержують 0,8г О-(З-піперидино-2-гідроксипропіл)-3-(З-піридил)-пропен-2-гідроксимової кислоти у вигляді маслянистого продукту.

Claims (9)

1. Ненасичені похідні гідроксимової кислоти формули (І) я, | і М-о-сн, сн СН.--Н»з 7 0) де Ві означає Сі-2о-алкілтрупу, фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-г-алкілтрупу, Сі2-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сі-«-алкіллуаміногрупу, ді(С1-4- алкіл)аміногрупу чи ді(С1-«-алканоїл)аміногрупу, крім того, Ві означає 5- чи б6-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту або атом сірки, і В» означає атом водню, або Ві утворює разом з Ко Св-7-циклоалкілгрупу, необов'язково сконденсовану з бензольним кільцем, У означає атом водню, гідроксигрупу, С1-зо-алканоїлоксигрупу чи Сз-го-алкеноїлоксигрупу, Х означає атом галогену, гідроксигрупу чи аміногрупу, Аз означає Сз.7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАаВ5, де Ви і Е5 означають, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі-з-алканоїлгрупу, або Ва і К5 утворюють із сусіднім атомом азоту 5- чи б-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка може містити також атом кисню і може бути сконденсована з бензольним кільцем, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі1-- алкілгрупу, Сі--алкоксигрупу або атом галогену, а також їх геометричні і/або оптичні ізомери і/або їх фармацевтично прийнятні кислотно-адитивні солі.

2. Похідні гідроксимової кислоти згідно з пунктом 1, де у формулі Х означає аміногрупу, У означає гідроксигрупу, Аз означає Сз-7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАа4В5, де Ви і Е5 означають, незалежно один від одного, Сі-5-алканоїлгрупу, але один з них може бути також атомом водню, або Ви і К5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-ч-ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, яка сконденсована з бензольним кільцем і може містити також атом кисню, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі1-- алкілгрупу, Сі-г-алкоксигрупу чи атом галогену, і Кі означає Сі42о-алкілгрупу, фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, Сі-»-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сі-4--алкіл)аміногрупу, ді(Сі-4-алкіл)яаміногрупу або ді(Сі-4-алканоїл)аміногрупу, крім того, Кі означає 5- чи б-ч-ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту чи атом сірки, і Е2 означає атом водню, або Х означає атом галогену чи гідроксигрупу, У означає атом водню, гідроксигрупу, С1-зо-алканоїлоксигрупу або Сз.-гг2-алкеноїлоксигрупу, Аз означає Сз.7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАаВ5, де Ви і А5 означають, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі-з-алканоїлгрупу, або Ва і А5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б6-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка може містити також атом кисню і може бути сконденсована з бензольним кільцем, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі1-2- алкілгрупу, Сі2г-алкоксигрупу або атом галогену, Кі означає Сі-го-алкілгрупу, фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, Сі-»-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сі-4--алкіл)аміногрупу, ді(Сі-4-алкіл)яаміногрупу або ді(Сі-4-алканоїл)аміногрупу, крім того, Кі означає 5- чи б-ч-ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту чи атом сірки, і Ко означає атом водню, або Кі утворює разом з Ко Св57-циклоалкілгрупу, необов'язково сконденсовану з бензольним кільцем, а також їх геометричні і/або оптичні ізомери і/або їх фармацевтично прийнятні кислотно-адитивні солі.

З. Похідні гідроксимової кислоти згідно з пунктом 1, де у формулі І Ві означає фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає метильну групу, метоксигрупу чи атом хлору, крім того, Кі означає 5-чи б-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту, Вг2 означає атом водню, Х означає аміногрупу, У - атом водню чи гідроксигрупа, Аз означає групу формули -МАА 5, де Ви і Е5 означають, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі-з-алканоїлгрупу, або Ва і Аз утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б--ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, а також їх геометричні і/або оптичні ізомери і/або їх фармацевтично прийнятні кислотно-адитивні солі.

4. Похідні гідроксимової кислоти згідно з пунктом 3, де у формулі Ат означає піридильну групу або фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 метоксигрупами, Вг2 означає атом водню, Х означає аміногрупу, У означає атом водню чи гідроксигрупу, Аз означає піролідино-, піперидино- чи морфоліногрупи, а також, їх геометричні і/або оптичні ізомери і/або їх фармацевтично прийнятні кислотно-адитивні солі.

5. Спосіб одержання ненасичених похідних гідроксимової кислоти формули І, де Кі, Р», Аз, Х і М є такими, як описано в пункті 1, що характеризується тим, що а) для одержання сполук формули І, де Х означає аміногрупу, Кі, АН», Нз, і М є такими як зазначено в описі формули І, амідоксим формули (ІІ) В -сб-еСс-С-МН»о В ЇЇ М-оН. (1) де Кі і Кг описані вище, піддають взаємодії з реагентом формули (1) 2-с пиено Но-Кз М з (1) де 7 означає відхідну групу, переважно - атом галогену, ХУ описаний вище; або р) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, М - гідроксигрупа, Кі, Р» і Аз зазначені в описі до формули Ї реагент формули І, де 7 означає відхідну групу, переважно - атом хлору, а ХУ описаний вище, піддають взаємодії з основою, і отриману оксиранову похідну формули (М) Ї ся «парить сн.-сн- сно - В3з М де Аз описаний вище, уводять в реакцію з амідоксимом формули Ії, де ЕК: і К2 описані вище; або с) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, Кі, Р», Аз і У зазначені в описі формули І, карбоксильний нітрил формули (ІМ) ор -он-см Ко ; (М) де Кі і КЕ» описані вище, піддають взаємодії з гідроксиламіновою похідною формули (МІ) Но М-05-5 Нга-0 н-с Ко- Кз М м) де ВАзі М описані вище; або 9) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, Кі, Н2, Нз і М зазначені в описі до формули |, реакційноздатну похідну карбонової кислоти формули (МІЇ)

ЕК. М В2 у ; (МІ) де М - відхідна група, Кі і Ко описані вище, піддають взаємодії з гідроксиламіновою похідною формули МІ, де Взі У описані вище; або е) для одержання сполук формули І, де Х - аміногрупа, М - гідроксигрупа, Аз - група формули -МАа 5, де Кі, В», Ва і А5 зазначені в описі формули І. амідоксим формули ІІ, де Ні і Ко» описані вище, піддають взаємодії з епіхлоргідрином у присутності основи, і отриманий епоксид формули (МІП!)

К. :4 се снА- о- Мне до ! 2 мМ-осн. сн - сн» Ми о) з (МІ!) де Кі і Е2 описані вище, уводять в реакцію з аміном формули НМВ.В»5, де Ка і Н5 описані вище; або У для одержання сполук формули І, де Х означає атом галогену, Кі, Н», Нз і М зазначені в описі до формули І, киснезаміщений оксим формули (ІХ)

Кк. Зо-сн-сн К;2 М-о0-с Натснос Не-Вз он (ю де Кі, Р» і Вз описані вище, піддають взаємодії з галогенуючим агентом; і, якщо це потрібно, отриману сполуку формули І, де Х означає аміногрупу, Кі, НВ», Аз і М зазначені в описі до формули І перетворюють у відповідну сполуку формули І, де Х - атом галогену, шляхом діазотування і розкладання отриманої солі діазонію в присутності галоводню або отриману сполуку формули Ії, де Х - аміногрупа, Кі, Н»2, Аз і М зазначені в описі до формули І, перетворюють шляхом діазотування і розкладання отриманої солі діазонію в присутності фосфорної кислоти в сполуку формули І, де Х - гідроксигрупа, і/або отриману сполуку формули І, де У означає гідроксигрупу, Кі, Не, Вз і У зазначені в описі до формули І, піддають взаємодії з адилюючим агентом для одержання сполуки формули І, де М означає Сі-зо-алканоїлоксигрупу чи Сз-22- алкеноїлоксигрупу, і/або отриману основу формули І піддають взаємодії з неорганічною або органічною кислотою, щоб одержати фармацевтично прийнятну кислотно-адитивну сіль, або основу формули І виділяють з її кислотно- адитивної солі взаємодією з основою.

6. Фармацевтична композиція, що містить як активний інгредієнт ненасичену похідну гідроксимової кислоти формули І, де Кі означає Сі-го-алкілгрупу, фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, Сі-г-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сі1-4-алкіл)аміногрупу, ді(С1-4- алкіл)аміногрупу чи ді(С1-«-алканоїл)аміногрупу, крім того, Кі означає 5- чи б-членну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетороатом один чи два атоми азоту або атом сірки, і В» означає атом водню, або Аі утворює разом з Ко Св-7-циклоалкільну групу, необов'язково сконденсовану з бензольним кільцем, У означає атом водню, гідроксигрупу, С1-зо-алканоїлоксигрупу чи Сз-го-алкеноїлоксигрупу, Х означає атом галогену, гідроксигрупу чи аміногрупу, Аз означає Сз-7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАа4В5, де Ви і Аз означають, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі---алканоїлгрупу, або Ва і А5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи 6-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка може містити як гетероатом також атом кисню і може бути сконденсована з бензольним кільцем, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-2-алкілгрупу, С1і-г-алкоксигрупу чи атом галогену, або її геометричний і/або оптичний ізомер чи її фармацевтично прийнятну кислотно-адитивну сіль і один чи більше традиційних носіїв.

7. Фармацевтична композиція згідно з пунктом 6, що містить як активний інгредієнт похідну гідроксимової кислоти формули І, де Х означає аміногрупу, У означає гідроксигрупу, Аз означає Сз-7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАа4В5, де Ви і Е5 означають, незалежно один від одного, Сі-5-алканоїлгрупу, але один з них може бути також атомом водню, або Ва і А5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи 6-ч-ленну насичену або ненасичену гетероциклічну групу, яка сконденсована з бензольним кільцем і може також містити атом кисню, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками, вибраними з групи, що включає Сі1-- алкілгрупу, Сі--алкоксигрупу чи атом галогену, і Ві означає Сі4-2о-алкілгтрупу, фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-г-алкілтрупу, Сі2-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сті-«-алкіллуаміногрупу, ді(С1-4- алкіл)аміногрупу чи ді(С1-4-алканоїл)аміногрупу, крім того, Кі означає 5- чи б--ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, яка містить один чи два атоми азоту або атом сірки, і Е2 означає атом водню, або Х означає атом галогену чи гідроксигрупу, У означає атом водню, гідроксигрупу, С1-зо-алканоїлоксигрупу чи Сз-го-алкеноїлоксигрупу, Аз означає Сз-7-циклоалкілгрупу чи групу формули -МАа4В5, де Ве і Е5 означають, незалежно один від одного, атом водню, Сі-5-алкілгрупу, Сі---алканоїлгрупу, або Ви і К5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-ч-ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, яка може також містити атом кисню і може бути сконденсована з бензольним кільцем, де гетероциклічна група і/або бензольне кільце можуть бути заміщені одним чи двома замісниками вибраними з групи, що включає С'1-2- алкілгрупу, Сі--алкоксигрупу чи атом галогену, Ві означає Сі-го-алкілгрупу, фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає Сі-г-алкілтрупу, Сі2-алкоксигрупу, атом галогену, аміногрупу, (Сті-«-алкіллуаміногрупу, ді(С1-4- алкіл)аміногрупу чи ді(С1-4-алканоїл)аміногрупу, крім того, Кі означає 5- чи б--ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетороатом один чи два атоми азоту або атом сірки, і Е2 означає атом водню, або Ві утворює разом з Ко Св-7-циклоалкілгрупу, необов'язково сконденсовану з бензольним кільцем, або її геометричний ізомер і/або оптичний ізомер або її фармацевтично прийнятну кислотно-адитивну сіль.

8. Фармацевтична композиція згідно з пунктом 7, що містить як активний інгредієнт похідну гідроксимової кислоти формули І, де Ві означає фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 замісниками, вибраними з групи, що включає метилгрупу, метоксигрупу чи атом хлору, крім того, Ві означає 5-чи б-членну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, яка містить як гетероатом один чи два атоми азоту,

Вг2 означає атом водню, Х означає аміногрупу, У означає атом водню чи гідроксигрупу, Аз означає групу формули -МАа4В5, де Ва і К5 означають, незалежно один від одного, атом водню, Сі1-5-алкілгрупу, Сі-5-алканоїлгрупу, чи Ви і А5 утворюють разом із сусіднім атомом азоту 5- чи б-ч-ленну насичену чи ненасичену гетероциклічну групу, або її геометричний ізомер і/або оптичний ізомер чи їх фармацевтично прийнятну кислотно-адитивну сіль.

9. Фармацевтична композиція згідно з пунктом п. 8, що містить як активний інгредієнт похідну гідроксимової кислоти формули І, де Ат означає піридилгрупу чи фенільну групу, необов'язково заміщену 1-3 метоксигрупами, Вг2 означає атом водню, Х означає аміногрупу, У означає атом водню чи гідроксигрупу, Аз означає піролідино-, піперидино- або морфоліногрупу або її геометричний ізомер і/або оптичний ізомер чи її фармацевтично прийнятну кислотно-адитивну сіль.