UA129583C2 - Водний фармацевтичний склад, який містить антитіло проти pd-l1 авелумаб - Google Patents

Водний фармацевтичний склад, який містить антитіло проти pd-l1 авелумаб Download PDF

Info

Publication number
UA129583C2
UA129583C2 UAA201910020A UAA201910020A UA129583C2 UA 129583 C2 UA129583 C2 UA 129583C2 UA A201910020 A UAA201910020 A UA A201910020A UA A201910020 A UAA201910020 A UA A201910020A UA 129583 C2 UA129583 C2 UA 129583C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
concentration
composition
avelumab
surfactant
stabilizer
Prior art date
Application number
UAA201910020A
Other languages
English (en)
Inventor
Джанлука Рінальді
Джанлука РИНАЛЬДИ
Сільвія Фратарканжелі
Сильвия Фратарканжели
Майкл Джеймс Шопік
Майкл Джеймс Шопик
РІО Алессандра ДЕЛЬ
Рио Алессандра Дель
Original Assignee
Мерк Патент Гмбх
Пфайзер Інк.
Пфайзер Инк.
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Мерк Патент Гмбх, Пфайзер Інк., Пфайзер Инк. filed Critical Мерк Патент Гмбх
Publication of UA129583C2 publication Critical patent/UA129583C2/uk

Links

Classifications

    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K39/395—Antibodies; Immunoglobulins; Immune serum, e.g. antilymphocytic serum
    • A61K39/39591—Stabilisation, fragmentation
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K9/00—Medicinal preparations characterised by special physical form
    • A61K9/0012—Galenical forms characterised by the site of application
    • A61K9/0019—Injectable compositions; Intramuscular, intravenous, arterial, subcutaneous administration; Compositions to be administered through the skin in an invasive manner
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P35/00—Antineoplastic agents
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C07K16/2803—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily
    • C07K16/2827—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily against B7 molecules, e.g. CD80, CD86
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/54—Medicinal preparations containing antigens or antibodies characterised by the route of administration
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/20—Immunoglobulins specific features characterized by taxonomic origin
    • C07K2317/21—Immunoglobulins specific features characterized by taxonomic origin from primates, e.g. man
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/20—Immunoglobulins specific features characterized by taxonomic origin
    • C07K2317/24—Immunoglobulins specific features characterized by taxonomic origin containing regions, domains or residues from different species, e.g. chimeric, humanized or veneered
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/40—Immunoglobulins specific features characterized by post-translational modification
    • C07K2317/41—Glycosylation, sialylation, or fucosylation
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/70—Immunoglobulins specific features characterized by effect upon binding to a cell or to an antigen
    • C07K2317/76—Antagonist effect on antigen, e.g. neutralization or inhibition of binding

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Immunology (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Biochemistry (AREA)
  • Microbiology (AREA)
  • Mycology (AREA)
  • Biophysics (AREA)
  • Genetics & Genomics (AREA)
  • Molecular Biology (AREA)
  • Proteomics, Peptides & Aminoacids (AREA)
  • Engineering & Computer Science (AREA)
  • Bioinformatics & Cheminformatics (AREA)
  • Dermatology (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • Medicines Containing Antibodies Or Antigens For Use As Internal Diagnostic Agents (AREA)
  • Medicinal Preparation (AREA)
  • Peptides Or Proteins (AREA)
  • Pharmaceuticals Containing Other Organic And Inorganic Compounds (AREA)

Abstract

Даний винахід належить до нового складу антитіла проти PD-L1. Зокрема, винахід належить до водного фармацевтичного складу антитіла проти PD-L1 авелумабу.

Description

Даний винахід відноситься до нового складу антитіла проти РО-Ї1. Зокрема, винахід відноситься до водного фармацевтичного складу антитіла проти РО-І1 Авелумабу.
Передумови створення винаходу
Рецептор запрограмованої смерті 1 (РО-1) і ліганди 1 і 2 РО-1 (РО-І1, РО-І2) відіграють важливу роль в імунній регуляції. Експресований на активованих Т-клітинах, РО-1 активується за допомогою РО-1 1 і РО-І2, які експресуються стромальними клітинами, пухлинними клітинами або обома видами клітин, ініціюючи Т-клітинну смерть і локалізовану імунну супресію (опа Н, /ли Г, Татада К, Спеп Г. В7-НІ, а іга тетбег ої Ше В7 Татійу, со-зітиаез Т-сеї! ргоІНГегайоп апа іпепеиКіп-10 в5есгейоп. Маї Мей 1999;5:1365-69; Егеетап СУ, Гопд А, Імаї У, та інш.
Епдадетепі ої Ше РО-1 іттипоіппіріюгу гесеріог Бу а поме! В7 Татйу тетрбег Ієадз» о педаїїме геашаїйоп ої Іутрпосуїе асіїмайоп. У Ехр Меа 2000:192:1027-34; Бопд Н, б5іготе 5Е, Заіотао ОВ, та інш. Титог-аззосіаїєд В7-НІ рготоїез Т-сеїЇ ароріо5іб: а роїепіїаї теспапібєт ої іттипе емазіоп. Маї Меа 2002; 8:793-800. ЕЄташт, Маї Меа 2002;8:1039; Тораїїап 5, ОгаКе Са, Рагао!і!
ОМ. Тагоеїйпа Ште РО-1/87-НІ(РО-І 1) раїулау о асіїмаїе апіі-шштог іттипйу. Сшит Оріп Іттипої! 2012:24:207-12), потенційно забезпечуючи імунно-толерантне середовище для розвитку і зростання пухлини. | навпаки, інгібування цієї взаємодії може посилювати локальні реакції відповіді Т-клітин і опосередковувати протипухлинну активність на неклінічних моделях тварин (бопд Н, біготе 5Е, баїютао ОК, та інш. Маї Мей 2002; 8:793-800. Еташт, Маї Меа 2002;8:1039; Імаї У, Ібпіда М, Тапака У, та інш. Іпмометепі ої РО-І 1 оп Шштог сеїЇІ5 іп Ше езсаре їМот позі іттипе зузіет апа Шштог іттипоїпегару Бу РО-І 1 БіосКаде. Ргос Маї! Асай 5сі ОБА 2002:99:12293-97). В клінічних умовах повідомляли, що лікування антитілами, які блокують взаємодію РО-1 - РО-11, дає об'єктивні показники реакцій відповіді від 7 95 до 38 95 у пацієнтів з пізніми стадіями або метастатичними солідними пухлинами з прийнятними профілями безпеки (Натіа О, Кобеп С, Ваца А, та інш. Заїеїу апа (штог гезроп5зев5 м/п Іатбгоїї2гитаб (Апіі-РО-1) іп теїІапота. М Епаї У Мей 2013;369:134-44; Вгаптег УК, Тукоді 55, Спом/ ГО, та інш. Заїеїу апа асімпну ої апіі-РО-І 1 апіїбсаду іп райепі5 мій адмапсеа сапсег. М Епаді У Меа 2012;366(26):2455-65;
Тораїїап 51, Ноаді Е5, Вганптег УК, та інш. Заїейу, асіїмйу, апа іттипе соїітеїЇа(ез ої апіі-РО-1 апіїбсаду іп сапсег. М Еподі У Мей 2012:366(26):2443-54; Нетбзі Н5, 5огіа 9-С, Коулапеїх М, та інш.
Ргедісіїме соїтеїа!ез ої гезропзе їо Ше апіі-РО-І1 апіроду МРОГ З280А іп сапсег раїйепів. Маїиге 2014:515:563-67). Є примітним, що для більшості пацієнтів відповіді виявились довгими, з тривалістю в 1 рік або більше.
Авелумаб (також відомий як М5ВО010718С) являє собою повністю людське моноклональне антитіло імуноглобуліну (Ід) ізотипу 1. Авелумаб селективно зв'язується з РО- і конкурентно блокує його взаємодію з РО-1.
У порівнянні з антитілами проти РО-1, які націлені на Т-клітини, Авелумаб націлений на пухлинні клітини і тому очікують, що він буде мати менше побічних ефектів, включаючи більш низький ризик пов'язаних з аутоїімунною безпекою проблем, тому що блокада РО-І1 залишає шліх РО-І 2 - РО-1 інтактним, сприяючи периферійній аутотолерантності (І аїсптап У, Ууоса СК,
Спептомуа Т, та інш. РО-І 1 і5 а зесопа Іїдапа їтог РО-1 апа іппібії5 Т сеї! асіїмайноп. Маї Іттипої 2001:2(3):261-68).
У даний час Авелумаб тестують в клінічних умовах для різних типів злоякісних новоутворень, включаючи недрібноклітинний рак легенів, уротеліальну карциному, мезотеліому, карциному з клітин Меркеля, рак шлунку або гастроезофагеального сполучення, рак яєчників і рак молочної залози.
Амінокислотні послідовності Авелумабу і варіанти послідовностей і їх антигензв'язувальні фрагменти описані в М/02013079174, де антитіло, що має амінокислотну послідовність
Авелумабу, позначено як А0З-246-2. Також описані способи виготовлення і деякі застосування в медицині.
Інші застосування в медицині Авелумабу описані в МО 2016137985, УМО2016181348, УМО 2016205277, РСТ/О5 2016/053939, заявці на патент США серійний Мо 62/423,358.
У розділі 2.4 заявки УМО 2013079174 також описаний водний склад людського антитіла з амінокислотною послідовністю Авелумабу. Цей склад містить антитіло в концентрації 10 мг/мл, метіонін як антиоксиданту і має рН 5,5. Склади Авелумабу, які не містять антиоксидант описані в РСТ/ЕР2016/002040.
Дослідження складу для неглікозильованого антитіла проти РО-ІЇ1 типу ЇДСї1 описано в
МО2015048520, де для клінічних досліджень був вибраний склад з рН 5,8.
Опис винаходу
Оскільки Авелумаб зазвичай вводять пацієнту шляхом внутрішньовенної інфузії і, відповідно, його забезпечують у водній формі, то даний винахід відноситься до інших водних 60 складів, які є придатними для стабілізації Авелумабу з його посттрансляційними модифікаціями,
і при більш високих концентраціях, у порівнянні з описаним у УМО 2013079174.
На Фігурі Та (5ЕБО ІС МО 1) представлена повнорозмірна послідовність важкого ланцюга
Авелумабу, як експресується клітинами СНО, які використовують як організм-хазяїн.
Тим не менше, часто спостерігають, що під час продукції антитіла С-кінцевий лізин (К) важкого ланцюга відщеплюється. Розташована в Ес-ділянці, ця модифікація не має впливу на зв'язування антитіла з антигеном. Тому в деяких варіантах здійснення С-кінцевий лізин (К) послідовності важкого ланцюга Авелумабу відсутній. Послідовність важкого ланцюга Авелумабу без С-кінцевого лізину представлена на Фігурі 165 (ЗЕО ІЮ МО 2).
На Фігурі 2 (5ЗЕО ІО МО:3) представлена повнорозмірна послідовність легкого ланцюга
Авелумабу.
Посттрансляційна модифікація з високою значущістю являє собою гликозилювання.
Більшість з розчинних і мембранно-зв'язаних білків, які виробляються в ендоплазматичному ретикулумі еукаріотичних клітин, піддаються глікозилюванню, при якому ферменти, які називають глікозилтрансферазами, приєднують одну або декілька цукрових одиниць до специфічних сайтів глікозилювання білків. Найбільш часто, точками приєднання є групи МНео або
ОН, що призводить до М-зв'язаного або О-зв'язаного глікозилювання.
Це також відноситься до білків, таких як антитіло, які продукуються рекомбінантно в еукариотичних клітинах-хазяях. Рекомбінантні антитіла (дос містять консервативний М-зв'язаний сайт глікозилювання на визначеному аспарагіновому залишку Ес-області в домені СН2. Існує багато відомих фізіологічних функцій М-зв'язаного глікозилювання в антитілі, таких як вплив на його розчинність і стабільність, резистентність до протеази, зв'язування з Ес-рецепторами, клітинний транспорт і циркулювальний період напіввиведення іп мімо (Натт М. та інш.,
Ріпаптасецііса!Із 2013, 6, 393-406). М-гліканові структури антитіла (ДС являють собою переважно структури типу двохантенного комплексу, що містять одиниці Б-0-М-ацетилглюкозаміну (СісМас), манози (Маг) і часто галактози (Саї) і фукози (Рис).
В Авелумабі єдиним сайтом глікозилювання є Азп300, розташований в домені СН2 обох важких ланцюгів. Деталі стосовно глікозилювання описані в Прикладі 1.
Оскільки глікозилювання впливає на розчинність і стабільність антитіла, то раціонально приймати цей параметр до уваги при розробці стабільного, фармацевтично придатного складу антитіла.
Несподіваним чином винахідниками даної патентної заявки було виявлено, що можна стабілізувати Авелумаб, повністю охарактеризований його амінокислотною послідовністю і його посттрансляційними модифікаціями, в декількох водних складах без наявності антиоксиданту, при значеннях рН навіть нижче 5,2.
Фігури
Фігура Та: Послідовність важкого ланцюга Авелумабу (5ЕО ІО МО:1)
Фігура 1р: Послідовність важкого ланцюга Авелумабу, в якій відсутній З-кінцевий К (ЗЕО ІЮ
МО:2)
Фігура 2: Послідовність легкого ланцюга Авелумабу (5ЕО ІЮ МО:З)
Фігура 3: Вторинна структура Авелумабу
Фігура 4: 2АВ РХГВ-НЕРХ Хроматограма Гліканів Авелумабу
Фігура 5: Нумерація піків Фігури 4
Визначення
Якщо не зазначено інше, наступні терміни, використовувані в описі й формулі винаходу, мають наступні значення, викладені нижче.
Посилання у даній заявці на "Авелумаб" охоплюють антитіло проти РО-Ї1 типу ІДдС1, як визначено в МО 2013079174 за допомогою його амінокислотної послідовності, і як визначено у даній патентній заявці за допомогою його амінокислотної послідовності і за допомогою його посттрансляційних модифікацій. Посилання у даній заявці на "Авелумаб" можуть охоплювати біологічні аналоги, які, наприклад, можуть складати щонайменше 75 95, відповідно щонайменше 80 96, переважно щонайменше 85 96, переважно щонайменше 90 95, переважно щонайменше 9595, переважно щонайменше 96 96, переважно щонайменше 97 95, переважно щонайменше 98 95 або найбільш переважно щонайменше 99 95 ідентичності амінокислотної послідовності з амінокислотними послідовностями, описаними в УМО 2013079174. Альтернативно або додатково, посилання у даній заявці на "Авелумаб" можуть охоплювати біологічні аналоги, які відрізняються посттрансляційними модифікаціями, зокрема характером глікозилювання, описаним у даній заявці.
Термін "біологічний аналог" (також відомий як біопрепарати) добре відомий у даній галузі техніки, і кваліфікований спеціаліст може легко визначити, коли речовини лікарського засобу 60 буде розглядатися як біологічний аналог Авелумабу. Термін "біологічний аналог", як правило,
вживають для опису подальших версій (зазвичай з іншого джерела) "інноваційних біофармацевтичних продуктів" ("біопрепарати", лікарська речовина яких вироблена живим організмом або походить від живого організму, або за допомогою методик рекомбінантної ДНК або контрольованої експресії генів), на які раніше офіційно отримали реєстраційне посвідчення.
Оскільки біопрепарати мають високий ступінь молекулярної складності й в цілому є чутливими до змін у процесах виготовлення (наприклад, якщо для їх одержання використовують різні клітинні лінії), і оскільки наступні виробники "другого ешелону", як правило, не мають доступу ні до молекулярного клону розробника, клітинного банку, ноу-хау відносно процесу ферментації й очищення, ні до самої активної речовини лікарського засобу (тільки до серійно виробленого розробниками лікарського продукту), то будь-який "біосаналог" малоймовірно буде точно таким самим, як оригінальний лікарський засіб.
У даній заявці термін "буфер" або "буферний розчин" відноситься зазвичай до водного розчину, що містить суміш кислоти (як правило, слабкої кислоти, наприклад, оцтової кислоти, лимонної кислоти, імідазолієвої форми гістидину) і її кон'югованої основи (наприклад, ацетатної або цитратної солі, наприклад, ацетат натрію, цитрат натрію або гістидин), або як альтернативний варіант суміш основи (як правило, слабкої основи, наприклад, гістидину) і його кон'югованої кислоти (наприклад, протонованої солі гістидину). Значення рН "буферного розчину" буде змінюватися дуже незначно при додаванні невеликої кількості сильної кислоти або основи завдяки "бсуферному ефекту", який забезпечує "буферний агент".
У даній заявці "Суферна система" містить один або декілька буферних агентів і/або їх кон'югатів з кислотою або основою, і більш переважно містить один або декілька буферних агентів) і їх кон'югатів з кислотою або основою, і найбільш переважно містить тільки один буферний агент і його кон'югат з кислотою або основою. Якщо не зазначено інше, то будь-які концентрації, передбачені у даному винаході відносно "буферної системи" (тобто, концентрація буферу) переважно відноситься до комбінованої концентрації буферних агентів і/або їх кон'югатів з кислото. або основою. Іншими словами, концентрації, передбачені у даній заявці відносно "буферної системи", переважно відносяться до комбінованої концентрації всіх відповідних буферних речовин (тобто речовин в динамічній рівновазі одна з іншою, наприклад, цитрат/лимонна кислота). Як така, задана концентрація гістидинової буферної системи, як правило, відноситься до комбінованої концентрації гістидину і імідазолієвої форми гістидину.
Тим не менше, у випадку гістидину, такі концентрації, як правило, легко розрахувати, виходячи з вхідних величин гістидину або його солі. Загальне значення рН композиції, що містить відповідну буферну систему, в основному, є відображенням рівноважної концентрації кожного з відповідних буферних речовин (тобто балансу буферного агенту(ів) до його кон'югату(ів) з кислотою або основою).
У даній заявці термін "7Рбуферний агент" відноситься до кислотного або лужного компонента (зазвичай слабкій кислоті або слабкій основі) буферу або буферного розчину. Буферний агент допомагає підтримувати значення рН даного розчину при або навколо заздалегідь визначеного значення, і буферні агенти зазвичай вибирають для доповнення заздалегідь визначеного значення. Переважно буферний агент являє собою єдину сполуку, яка призводить до бажаного буферного ефекту, зокрема, якщо зазначений буферний агент змішують з (і переважно здатний до протонного обміну з) відповідною кількістю (залежно від заздалегідь визначеного бажаного значення рН) його відповідного "кислотного/лужного кон'югата" або якщо потрібна кількість його відповідного "кислотного/лужного кон'югата" утворюється іп 5йи - цього можна досягти шляхом додавання сильної кислоти або основи до досягнення потрібного значення рН. Наприклад, в буферній системі з ацетатом натрію, являє можливим починати насамперед з розчину ацетату натрію (лужний), який потім підкислюють за допомогою, наприклад, соляної кислоти, або до розчину оцтової кислоти (кислотний), додають гідроксид натрію або ацетат натрію до досягнення бажаного значення рн.
В основному, "стабілізатор" відноситься до компоненту, який полегшує підтримання структурної цілісності біофармацевтичного лікарського засобу, зокрема під час заморожування іабо ліофілізації, і/або зберігання (зокрема, коли піддається навантаженню). Цей стабілізувальний ефект може бути зумовлений різними причинами, хоча зазвичай такі стабілізатори можуть діяти як осмоліти, які пом'якшують денатурацію білка. Як використовують у даній заявці, стабілізатори можуть являти собою цукрові спирти (наприклад, інозит, сорбіт), дисахариди (наприклад, сахарозу, мальтозу), моносахариди (наприклад, декстрозу (0О- глюкозу)), або форми амінокислоти лізин (наприклад, моногідрохлорид лізину, ацетат або моногідрат), або солі (наприклад, хлорид натрію).
Агенти, використовувані як буферні агенти, антиоксиданти або поверхнево-активні речовини 60 згідно з винаходом, виключені із значення терміну "стабілізатори", як використовують у даній заявці, навіть якщо вони можуть проявляти, серед іншого, стабілізувальну активність.
У даній заявці термін "поверхнево-активна речовина" відноситься до поверхнево-активного агента, переважно неіонної поверхнево-активної речовини. Приклади поверхнево-активних речовин, використовуваних у даній заявці, охоплюють полісорбат, наприклад, Полісорбат 80 (поліоксіетилен (80) сорбітан моноолеат, також відомий під торговельною маркою Тмееп 80); поліоксилова рицинова олія, така як рицинова олія поліоксил 35, одержана реакцією рицинової олії з егиленоксидом в молярному співвідношенні 1: 35, також відома під торговельною маркою
КоПірпог ЕР; або Коїйдоп 12РЕ або 17РЕ, які є низькомолекулярними повідонами (полівінілпіролідонами), відомими під номером САбЄ 9003-39-8 і що мають трохи різну молекулярну вагу (12РЕ: 2000-3000 г/моль, 17РЕ: 7000-11000 г/моль).
Агенти, використовувані як буферні агенти, антиоксиданти або стабілізатори згідно з винаходом виключені із значення терміну "поверхнево-активні речовини", як використовують у даній заявці, навіть якщо вони можуть проявляти, серед іншого, поверхнево-активну активність.
У даній заявці термін "стабільний", в цілому, відноситься до фізичної стабільності, і/або хімічної стабільності й/або біологічної стабільності компонента, типово активного або його композиції, під час консервування/зберігання.
У даній заявці термін "антиоксидант" відноситься до агента, здатного запобігати або знижувати окиснення біофармацевтичного лікарського засобу для стабілізації в складі.
Антиоксиданти охоплюють поглиначі вільних радикалів (наприклад, аскорбінову кислоту, ВНТ, сульфіт натрію, п-амінобензойну кислоту, глутатіон або пропілгалат), хелатувальні агенти (наприклад, ЕОТА або лимонну кислоту) або агенти обриву ланцюга (наприклад, метіонін або М- ацетилцистеїн).
Агенти, використовувані як буферні агенти, стабілізатори або поверхнево-активні речовини згідно з винаходом, виключені зі значення терміну "антиоксиданти" як використовують у даній заявці, навіть якщо вони можуть проявляти, серед іншого, антиоксидантну активність. "Розріджувач" являє собою агент, який встановлює баланс інгредієнтів у будь-якій рідкій фармацевтичній композиції, наприклад, щоб проценти за вагою загалом складали 100 95. У даній заявці, рідка рармацевтична композиція являє собою водну фармацевтичну композицію, так що "розріджувач", використовуваний у даній заявці являє собою воду, переважно воду для ін'єкцій (МУР).
У даній заявці термін "розмір частинок" або "розмір пор" відповідно відноситься до довжини найбільшого виміру даної частинки або пори. Обидва розміри можуть бути виміряні, використовуючи лазерний аналізатор розміру частинок і/або електронні мікроскопи (наприклад, тунельний електронний мікроскоп, ТЕМ або сканувальний електронний мікроскоп, ЗЕМ).
Кількість частинок (для будь-якого заданого розміру) може бути одержана із застосуванням протоколів і обладнання, викладених у Прикладах, яке відноситься до кількості частинок, яких не видно неозброєним оком.
У даній заявці термін "приблизно" відноситься до звичайних меж похибки для відповідного значення, добре відомих кваліфікованому спеціалісту у даній галузі техніки. Посилання на "приблизно" для значення або параметра у даній заявці охоплює (і описує) варіанти здійснення, які відносяться до значення або параметра рег зе. У випадку сумнівів або якщо у даній галузі техніки відсутнє загальноприйнятне розуміння відносно меж похибки для визначеного значення або параметра, "приблизно" означає х 5 95 від цього значення або параметра.
У даній заявці термін "процентна доля" у зв'язку з видами гліканів відноситься безпосередньо до числа різних видів. Наприклад, вираз "зазначений ЕА2О1 має долю 25 95 - 41 95 всіх видів гліканів" означає, що в 50 підданих аналізу молекулах антитіл, що мають 100 важких ланцюгів, 25-41 важких ланцюгів будуть проявляти профіль глікозилювання ЕА2О1.
Слід прийняти до уваги, що посилання на поняття "лікування" або "терапія" охоплюють профілактику, а також полегшення встановлених симптомів стану. Тому "лікування" або "терапія" статусу, порушення або стану охоплює: (1) запобігання або уповільнення появи клінічних симптомів статусу, порушення або стану, що розвивається у людини, яка може страждати або бути схильним до статусу, порушення або стану, але ще не відчуває або не проявляються клінічні або субклінічні симптоми статусу, порушення або стану, (2) інгібування статусу, порушення або стану, тобто інгібування статусу, порушення або стану, тобто зупинення, зменшення або уповільнення розвитку захворювання або його рецидиву (у випадку підтримувальної терапії) або щонайменше його одного клінічного або субклінічного симптому або (3) полегшення або послаблення захворювання, тобто викликаючи регрес статусу, викликаючи регрес або щонайменше одного з його клінічних або субклінічних симптомів.
Водний склад антитіла проти РО-Ї 1 60 У першому аспекті у винаході запропонований новий водний фармацевтичний склад антитіла, який містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до 30 мг/мл як антитіло; (ї) гліцин, сукцинат, цитрат - фосфат або гістидин в концентрації від 5 мМ до 35 мМ як буферний агент; (її) моногідрохлорид лізину, моногідрат лізину, ацетат лізину, декстрозу, сахарозу, сорбіт або інозит в концентрації від 100 мм до 320 мМ як стабілізатора; (м) повідон, поліоксилову рицинову олію або полісорбат в концентрації від 0,25 мг/мл до 0,75 мг/мл як поверхнево-активну речовину; де склад не містить метіонін, і причому додатково склад має рН від 3,8 до 5,2.
У переважному варіанті здійснення склад не містить жодного антиоксиданта.
В одному варіанті здійснення концентрація Авелумабу в зазначеному складі складає від приблизно 10 мг/мл до приблизно 20 мг/мл.
В ще одному варіанті здійснення концентрація гліцину, сукцинату, цитрат - фосфату або гістидину в зазначеному складі складає від приблизно 10 мМ до приблизно 20 мМ.
В інших варіантах здійснення в зазначеному складі концентрація монохлориду лізину складає від приблизно 140 мМ до приблизно 280 мМ, або концентрація зазначеного моногідрату лізину складає приблизно 280 мМ, або концентрація зазначеного ацетату лізину складає приблизно 140 мМ.
У ще одному варіанті здійснення концентрація декстрози, сахарози, сорбіту або інозиту в зазначеному складі складає приблизно 280 мм.
У ще одному варіанті здійснення концентрація повідону, поліоксилової рицинової олії або полісорбату інозиту в зазначеному складі складає приблизно 0,5 мг/мл.
У переважному варіанті здійснення зазначений повідон в зазначеному складі являє собою низькомолекулярний полівінілпіролідон Коїйдоп 12РЕ або 17РЕ під номером САЗ 9003-39-86.
В іншому переважному варіанті здійснення зазначена поліоксилова рицинова олія являє собою рицинову олію поліоксил 35. У ще одному переважному варіанті здійснення зазначений полісорбат являє собою Полісорбат 80.
У більш переважному варіанті здійснення новий водний фармацевтичний склад антитіла містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до приблизно 20 мг/мл як антитіло; (ї) гліцин в концентрації від 5 мМ до 15 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину, декстрозу, сахарозу або сорбіт в концентрації від 100 мМ до 320
ММ як стабілізатора, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) Коїдоп 12РЕ, рицинову олію поліоксил 35 або Полісорбат 80 у концентрації від 0,25 мг/мл до 0,75 мг/мл, як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево- активної речовини; де склад має рН від 3,8 до 4,6, і не містить антиоксидант.
У рівним чином переважному варіанті здійснення новий водний фармацевтичний склад антитіла містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до приблизно 20 мг/мл як антитіло; (ї) сукцинат в концентрації от 5 ММ до 15 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину, декстрозу, сахарозу або сорбіт в концентрації від 100 мМ до 320 мМ як стабілізатора, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) КоПдоп 12РЕ або рицинову олію поліоксил 35 в концентрації від 0,25 мг/мл до 0,75 мг/мл, як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад має рН від 4,9 до 5,2 і не містить антиоксидант.
У рівним чином переважному варіанті здійснення новий водний фармацевтичний склад антитіла містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до приблизно 20 мг/мл як антитіло; (ї) цитрат - фосфат в концентрації від 10 мМ до 20 мм як буферний агент і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину, декстрозу, сахарозу або сорбіт в концентрації від 100 мМ до 320 мМ як стабілізатора і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) Коїпаоп 12РЕ або рицинову олію поліоксил 35 в концентрації від 0,25 мг/мл до 0,75 мг/мл як поверхнево-активну речовину і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; 60 де склад має рН від 3,8 до 4,7 і не містить антиоксидант.
У рівним чином переважному варіанті новий водний фармацевтичний склад антитіла містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до приблизно 20 мг/мл як антитіло; (ї) гліцин в концентрації приблизно 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину в концентрації приблизно 140 мМ як стабілізатора, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) рицинову олію поліоксил 35 в концентрації приблизно 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад має рН від 4,2 до 4,6 і не містить антиоксидант.
У більш переважному варіанті здійснення, новий водний фармацевтичний склад антитіла містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до приблизно 20 мг/мл як антитіло; (ї) гліцин в концентрації приблизно 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) ацетат лізину в концентрації приблизно 140 мМ як стабілізатора, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) рицинову олію поліоксил 35 в концентрації приблизно 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад має рН від 4,2 до 4,6 і не містить антиоксидант.
У рівним чином переважному варіанті здійснення новий водний фармацевтичний склад антитіла містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до приблизно 20 мг/мл як антитіло; (ї) гістидин в концентрації приблизно 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) сахарозу в концентрації приблизно 280 мМ як стабілізатора, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) КоїПаоп 12РЕ в концентрації приблизно 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад має рН від 4,8 до 5,2, і не містить антиоксидант.
У рівним чином переважному варіанті здійснення новий водний фармацевтичний склад антитіла містить: () Авелумаб в концентрації від 1 мг/мл до приблизно 20 мг/мл як антитіло; (ї) сукцинат в концентрації приблизно 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину в концентрації приблизно 140 мМ як стабілізатора, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) рицинову олію поліоксил 35 в концентрації приблизно 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад має рН від 4,8 до 5,2, і не містить антиоксидант.
У більш переважному варіанті здійснення описаних вище варіантів здійснення, концентрація
Авелумабу складає приблизно 20 мг/мл.
У ще більш переважному варіанті здійснення зазначений склад охоплює в себе: () Авелумаб в концентрації 20 мг/мл; (ії) гліцин в концентрації 10 мМ; (ії) моногідрохлорид лізину в концентрації 140 мм; (м) рицинову олію поліоксил 35 в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масн для регулювання рн; (мі) воду (для ін'єкцій) як розчинник; і має рН 4,4 (ж 0.1); або () Авелумаб в концентрації 20 мг/мл; (і) гліцин в концентрації 10 мм; (ії) ацетат лізину в концентрації 140 мм; (м) рицинову олію поліоксил 35 в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масн для регулювання рн; (мі) воду (для ін'єкцій) як розчинник; і має рН 4.4 (я 0.1); або 60 () Авелумаб в концентрації 20 мг/мл;
(і) гістидин в концентрації 10 мм; (ії) сахарозу в концентрації 280 мм; (ім) КопПаоп 12РЕ в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масн для регулювання рн; (мі) воду (для ін'єкцій) як розчинник; і має РН 5,0 (ях 0,1); або () Авелумаб в концентрації 20 мг/мл; (ії) сукцинат в концентрації 10 мм; (її) моногідрохлорид лізину в концентрації 140 мМ; (м) рицинову олію поліоксил 35 в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масон для регулювання рн; (мі) воду (для ін'єкцій) як розчинник; і має рН 5.0 (я 0.1).
В іншому переважному варіанті здійснення, склад має осмоляльність між 270 і 330 мОсм/кг.
В одному варіанті здійснення зазначений Авелумаб в описаних вище складах має послідовність важкого ланцюга або Фіг. їа (5ЕО ІО МО:1) або Фіг. 15 (5ЕБЕО ІО МО2), послідовність легкого ланцюга Фіг. 2 (5ЕО ІО МО:3), і несе глікозилювання на Ав5п300, який містить ЕА2 ії ЕА2О1 як основні види гліканів, що мають загальну долю » 70 95 всіх видів гліканів.
У переважному варіанті здійснення, у глікозилюванні Авелумабу зазначений ЕА2 має долю
ДА о - 54 95 і зазначений ЕА2О1 має долю 25 95 - 41 95 всіх видів гліканів.
У переважному варіанті здійснення у глікозилюванні Авелумабу зазначений ЕА2 має долю 47 У - 52 95 і зазначений ЕА2О1 має долю 29 9» - 37 9о всіх видів гліканів.
У переважному варіанті здійснення, у глікозилюванні Авелумабу зазначений ЕА2 має долю приблизно 49 95 і зазначений ЕА2Ої1 має долю приблизно 30 95 - приблизно 35 95 всіх видів гліканів.
У переважному варіанті здійснення глікозилювання Авелумабу, крім того, як другорядного виду глікану містить А2 з долею « 5 95, А2О1 з долею « 5 96, А2О02 з долею в « 5 95 і ЕА202 з долею « 7 9о всіх видів гліканів.
У переважному варіанті здійснення, у глікозилюванні Авелумабу зазначений А2 має долю
З Уб-5 У6, зазначений А2О1 має долю « 4 У5, зазначений А2О2 має долю « 3 95, а зазначений
ЕА202 має долю 5 95-6 95 всіх видів гліканів.
У переважному варіанті здійснення, у глікозилюванні Авелумабу зазначений А2 має долю приблизно 3,5 95 - приблизно 4.5 965, зазначений А2О1 має долю приблизно 0,5 95 - приблизно 3.5 95, зазначений А202 має долю « 2.5 95 і зазначений ЕА202 має долю приблизно 5.5 95 всіх видів гліканів.
В одному варіанті здійснення зазначений Авелумаб в описаному вище складі має послідовність важкого ланцюга з Фіг. 15 (ЗЕО І МО:2).
В одному варіанті здійснення описаний вище склад Авелумабу призначений для внутрішньовенного введення (в.в.).
Пристрій для доставки лікарського засобу
У другому аспекті в даному винаході запропонований пристрій для доставки лікарського засобу, який містить рідку фармацевтичну композицію, як описано у даній заявці. Переважно пристрій для доставки лікарського засобу містить камеру, в якій зберігається фармацевтична композиція. Переважно пристрій для доставки лікарського засобу є стерильним.
Пристрій для доставки лікарського засобу може являти собою флакон, ампулу, шприц, ін'єкційну ручку (наприклад, яка по суті містить шприц), або в/в (внутрішньовенний) контейнер.
Водні фармацевтичні склади вводять парентерально, переважно шляхом підшкірної ін'єкції, внутрішньом'язової ін'єкції, в/в ін'єкції або в/в інфузії. Найбільш переважним шляхом введення є в/в інфузія.
У переважному варіанті здійснення пристрій для доставки лікарського засобу являє собою флакон, що містить описаний вище склад.
У більш переважному варіанті здійснення зазначений флакон містить 200 мг Авелумабу в 10 мл розчину для концентрації 20 мг/мл.
У ще більш переважному варіанті здійснення флакон являє собою скляний флакон.
Медичне лікування
У третьому аспекті у винаході запропонований спосіб лікування раку, що охоплює у себе введення описаного вище складу пацієнту. 60 В одному варіанті здійснення рак, що підлягає лікуванню вибирають із недрібноклітинного раку легенів, уротеліальної карциноми, раку сечового міхура, мезотеліоми, карциноми з клітин
Меркеля, раку шлунку або гастроезофагеального сполучення, раку яєчників, раку молочної залози, тимоми, аденокарциноми шлунку, адренокортикальної карциноми, плоскоклітинного раку голови і шиї, нирково-клітинної карциноми, меланоми і/або класичної лімфоми Ходжкіна.
Способи виготовлення
Також у даному винаході запропонований спосіб виготовлення водного фармацевтичного складу, описаного у даній заявці. Переважно спосіб охоплює в себе сумісне змішування, у будь- якому конкретному порядку, який вважають доцільним, будь-яких відповідних компонентів, необхідних для утворення водного фармацевтичного складу. Спеціаліст у даній галузі техніки може посилатися на приклади або методики, добре відомі з рівня техніки для утворення водних фармацевтичних складів (зокрема призначених для ін'єкцій за допомогою шприца або в/в інфузії).
Спосіб може охоплювати в себе спочатку приготування попередньої суміші (або попереднього розчину) з деяких або всіх компонентів (за вибором з деяким або всім розріджувачем), за виключенням Авелумабу, а потім і сам Авелумаб (за вибором з або попередньо розчиненим у деякій кількості розріджхувача) можна змішати з попередньою сумішшю (або попереднім розчином) для одержання водного фармацевтичного складу або композиції, до якого/якої потім додають кінцеві компоненти, щоб одержати кінцевий водний фармацевтичний склад. Переважно, спосіб охоплює утворення буферної системи, переважно буферної системи, яка містить буферний агент, як описано у даній заявці. Буферна система переважно утворюється у попередній суміші перед додаванням Авелумабу. Буферна система може бути утворена шляхом простого змішування буферного агента (є у продажі готовим до застосування) з його кислотним/лужним кон'югатом (переважно у відповідних відносних кількостях для забезпечення бажаного рН - це може бути визначено кваліфікованим спеціалістом або теоретично, або експериментально). У випадку ацетатної буферної системи це означає, наприклад, змішування ацетату натрію з НСІ, або змішування оцтової кислоти з
Маон або ацетатом. Значення рН будь-якої попередньої суміші кінцевого водного фармацевтичного складу може бути доцільно відрегульовано шляхом додавання потрібної кількості основи або кислоти, або кількості буферного агента або кислотного/лужного кон'югата.
У деяких варіантах здійснення буферний агент і/або буферну систему попередньо утворюють у вигляді окремої суміші й буферну систему переносять до попередника водного фармацевтичного складу (який містить деякі або всі компоненти, не враховуючи буферний агент і/або буферну систему, які переважно містять Авелумаб і потенційно тільки Авелумаб) за допомогою заміни буферу (наприклад, використовуючи діафільтрацію до досягнення відповідних концентрацій або осмолярності). Після цього, при необхідності, можуть бути додані інші наповнювачі, щоб одержати кінцеву рідку фармацевтичну композицію. Значення рН може бути відрегульовано один раз або до того, як будуть присутні всі компоненти.
Перед змішуванням з іншими компонентами будь-який, деякі або всі компоненти можуть бути попередньо розчинені або попередньо змішані з розріджувачем.
Кінцевий водний фармацевтичний склад можна відфільтрувати, переважно для видалення завислих частинок. Переважно фільтрацію здійснюють через фільтри розміром в або менше 1 мкм, переважно в 0,22 мкм. Переважно фільтрацію здійснюють за допомогою фільтрів РЕ5 або фільтрів РМОЕ, переважно за допомогою 0,22 мкм фільтрів РЕ5.
Спеціалісту у даній галузі техніки добре відомо, можна використовувати водний фармацевтичний склад для приготування в/в розчину, щоб лікарську речовину на основі антитіл можна було вводити внутрішньовенно.
Приготування в/в розчину зазвичай охоплює в себе певну кількість розчину, яка була відібрана з контейнерів з фізіологічним розчином (наприклад, 0,9 95 або 0,45 95 фізіологічним розчином) за допомогою пластикового шприца (РР) і голки, і замінено водним фармацевтичним складом. Замінювана кількість розчину буде залежати від маси тіла пацієнтів.
Скорочення
АМОМА Дисперсійний аналіз со круговий дихроїзм капілярний електрофорез в
СЕ-505 присутностідецилсульфату натрію о
СІЕЕ капілярне ізоелектрофокусування роє план експерименту
ОР лікарський продукт ро лікарська речовина
ЕТ заморожування - відтаювання
НМУ висока молекулярна вага
МУ низька молекулярна вага
ФЕ- НРІС ексклюзійна високоефективна рідинна хроматографія ог оптична густина
РЕ5 поліефірсульфон
РМОГ полівініліденфторид вв відносна вологість
ФЕ- НРІС ексклюзійна високоефективна рідинна хроматографія
ОМ ультрафіолет
МІРІ вода для ін'єкцій
Приклади
Приклад 1 - Структура Авелумабу 11 Первинна структура
Авелумаб являє собою дб молекули з двома важкими і двома легкими ланцюгами.
Амінокислотні послідовності двох ланцюгів представлені на Фігурах Та (5ЕО І МО) / 15 (5ЕО
ІО МО:2) і відповідно 2 (5ЕО ІО МО:3). 1.2 Вторинна структура
Методи ЖХ-МС і МС/МС використовували для підтвердження інтактних ланцюгів молекули і присутності посттрансляційних модифікацій білків. Вторинна структура субодиниць молекули
Авелумабу представлені на Фігурі 3.
Як підтверджено за допомогою ОРІ С-О-ТОЕ мас-спектрометрії пептидів, одержаних шляхом розщеплення трипсином, дисульфідні зв'язки Суз21-Суз96,Суз21-Суз90, Сувз147-Суз203,
Суз138-Суз197, Сувз215-Сувз223, Суз229-Суз229, Суз2г32-Суз232, Суз264-Суз324 і Суз370-
Суз428 утворюють дев'ять типових дО моделей зв'язування. 1.3 Глікозилювання
Молекула містить один сайт М-глікозилювання на Азп300 важкого ланцюга. Як визначено за допомогою картування пептиду, основна структура, ідентифікована шляхом МАЇ 0І-ТОЕ, представляла собою складний фукозильований олігосахарид з ядром двохантенного типу з нульовим (СОР), одним (СЕ) або двома остатками галактози (С52Е). Основними видами є СОЕ і
СТЕ.
Глікани Авелумабу, флуоресцентно мічені за допомогою 2-аминобензаміду, аналізували за допомогою НІГІС-ОРІ С-ЕБІ-О-ТОБ. На Фігурі 4 показаний профіль ОРІ С виявлених видів гліканів.
Таблиця 1
Ідентифікація піку хроматограми 2АВ НІПІС-ОРІ С
Оксфорд- . . . с, ська Ідентифікація
Пік | Чу(хв) | Виміряна МВ (Очікувана МВ| Ідентифікація номенкла- шляхом тура 1а 5,99 )1380,52(М--Н) 1380,54 ЕА!1 Вручну (МАН) бю ідентифікований шляхом МС 2 6,01 1437,54 1437,56 Аг Вручну дб сюя ідентифікований шляхом МС
З 7,02 1583,74А(МАН)| 1583,62 ЕА2 МС в джерелі (МАН) дес фрагментації шляхом
СіусомогкВепсі
Таблиця 1 (продовження)
Оксфорд- . . Очікувана с, ська Ідентифікація
Пік | Чу(хв) | Виміряна МВ МВ Ідентифікація номенкла- шляхом тура 4 7,77 И1355,57 (М-АН)| 1355,51 М5 Вручну (МАН) ідентифікований обо ге шляхом МС 8,16 11599,77 (МАН); 1599,62 Ага Вручну (МАН) ідентифікований ода» шляхом МС 9,682 174479 1744 67 ЕАгОИ1 МС в джерелі о Фе-сі зе фрагментації шляхом
СіусожоїкВепсі 1462,90 1462,54 ЕА2 вільний | Сіусожо"КВепсі ее кінець ідентифікований шляхом МС 7 10,07 1744 80 1744 67 ЕАгОИ1 МС в джерелі
А дзен зе фрагментації
Що шляхом
СіусожоїкВепсі 1462,91 1462,54 ЕА2 вільний | СіусожокВепсі кінець ідентифікований
Пес шляхом МС 10,44 1462,90 1462,54 ЕА 2 вільний | СіусожоїкВепсі
СФеси кінець ідентифікований шляхом МС 174479 1744 67 ЕАгОИ1 Вручну о Фен» ідентифікований
Й шляхом МС 12,15 1177,50 1177,46 ЕМЗ СіусожоїкВепсі (Мен) (Ман) Фегюне ідентифікований шляхом МС те ШІ 00120 іонізація іонізація 11 13,42 1906,33 1906,72 ЕА2Ог МС в джерелі опоснйне фрагментації шляхом
СіусожоїкВепсі 162471 1624,59 ЕА2гОИІ1 СіусожоїкВепсі
Ще; ши вільний ідентифікований кінець шляхом МС 12 13,71 954,40 954,36 ЕА2Ог Вручну (маег2ну? | (маегну? опо ідентифікований шляхом МС 1626,69 1626,61 ЕАгО1 СіусожмоїкВепсі обевон червоний ідентифікований кінець шляхом МС 13 17,46 1099,97 1099,91 ЕА2гО25 МС в джерелі (магнуг | (ма2НУ2 опо фрагментації що шляхом
СіусожоїкВепсі
Таблиця 1 (продовження)
Оксфорд- . . Очікувана с, ська Ідентифікація
Пік /| Чу(хв) | Виміряна МВ МВ Ідентифікація номенкла- шляхом тура 14 18,54 1079,91 1079,86 . ЕА2О025 Вручну (ма2гнНуОг ОО | (ма2гнНУуг оопбевсні вільний ідентифікований кінецьк5 шляхом МС (можливо- невеликі сліди) 15 | 21,04 2489,05 2488,91 ЕА2О252 Вручну особові ідентифікований
Й шляхом МС
Геометричні форми, що представляють гліканові зв'язувальні блоки, відповідають наступним молекулярним структурам:
Мап Д Бис О ба О баїмАс бІСМАс о МАМА
Мап: маноза, Рис: фукоза, Саї: галактоза, СаіМАс: М-Ацетилгалактозамін, МАМА: сіалова кислота
Використовувана номенклатура гліканів відповідає Оксфордському позначенню, як запропоновано у Нагуеу та інш. (Ргоїеотісв 2009, 9, 3796-3801). У видах, що містять фукозу (ЕА2, РА2О1, ЕБА2О2), зв'язність Еис-СІсСМАс являє собою «1-6. У видах, що мають кінцевий
СіІсМАс, зв'язність сісСМАс-Мап являє собою ІВ1-2. У видах, що мають галактозу зв'язність баї-
СІсМАс являє собою р1-4.
Описаний хроматографічний профіль був інтегрований і дав розподіл видів гліканів
Авелумабу, як показано в Таблиці 2а.
Таблиця 2а досі ЕА2О дог ЕАго2 як Ймовірно Маноза 5, сумісна елюція з двохантенними моно-галактозильованими видами
Аналіз картування гліканів підтвердив ідентифікацію, здійснену шляхом картування пептидів (що дозволяє ідентифікувати два основних види гліканів), додатково до вторинних і другорядних видів, які також були охарактеризовані за допомогою цього метода, специфічного для аналізу гліканів.
В іншому вимірюванні спостерігали розподіл наступних видів гліканів.
Таблиця 26 досі ЕА2О д2с2 ЕАго2
Приклад 2 - скринінг ООЕ»Е
Скринінг плану експерименту при 20 мг/мл Авелумабу оцінював вплив декількох факторів, таких як зміна типу буферу/рн, стабілізаторів, типу поверхнево-активної речовини і відповідної концентрації. Дослідження, в якому тестували 80 різних складів, призвело до вибору прийнятних умов, у яких можна максимізувати стабільність білка.
У цьому БоЕ були досліджені чотири різних буферу, що охоплюють різні типи буферів і ефективний діапазон буферизації рН:
Амінокислотні буфери, такі як Гліцин (ефективний рН від 4,0 до 7,5) і Гістидин (ефективний рН від 5,0 до 6,6).
Хелатний іонний буфер, такий як Цитрат (ефективний рН від 4,0 до 7,5).
Сукцинат (ефективне рН від 5,0 до 6,0).
Сім стабілізаторів були вибрані в СоОЕ на основі їх хімічної структури. В СоЕ були включені цукри, поліоли, солі й амінокислоти. Розбиття має наступний вигляд:
Цукри: були вибрані дисахариди цукроза і мальтоза, а також моносахарид декстроза (0- глюкоза).
Цукрові спирти: для БоОЕ були вибрані два цукрових спирти/поліоли - сорбіт і інозит.
Сіль: Хлорид натрію був досліджений як автономний стабілізатор в цьому БоОЕ.
Амінокислота: Лізин, була досліджена позитивно заряджена амінокислота.
В таблиці З наведені зразки і їх відповідні композиції.
Таблиця З
Скринінг СоЕ складів сила (мМ) ММ) 6 | 48 |Цитратфосфат | 40 |Лізин. |Тмеєп80 /-/:З/ 1.8 | 5.2 |Цитрат-фосфат | 10 |Хлориднатрію |Тмеєп80 -::/ 79 | 5.2 |Цитратфосфат | 20 |Лізин. | КоїйрпогЕІР 1712 | 6 |Цитрат-фосфат | 20 |Мальтоза |Тмеєп40/:З 13 | 6 |Цитрат-фосфат | 30 |Хлориднатрію )|КоїйрпогЕІР 33 | 6 |Глцин. | 30 |Цукроза | КоїйрпобЕІР 85 | 68 |Гліцин.///////// | 40 |Декстроза |КоїйрпогЕІР 36 | 68 |Гліцин.///////// | 70 (Інозвит//////// |Тмеєп80 737 | 68 |Гліцин.////////// | 70 |Сорбї о |Коїййоп'2РЕ З/-З
Таблиця З (продовження) сила (мМ) ММ) 17855 | 6 |Пстидин.//// | 50 |Хлориднатрію |Тмеєп80 -:/ Ж 56 | 6 |Пстидин./////// | 70 |Цукроза | КоїйрпобвІР 1757 | 6 |Пстидин/////// | 70 |Сорбт | Тмеєпаб З 58 | 6 |Пстидин | 30 (|Хлориднатрію )|Коїййоп'2РЕ 60 | 65 |Пстидин.//// | 40 |Мальтоза |Тмеєп80 /-:/ / 63 | 66 |Пстидин./////// | 30 |Лізин,/// | Тмеєп80 З 66 | 5 |Сукцинат | 50 |Хлориднатрію |Тмеєп80 68 | 52 |Сукцинат | 50 |Лізин./// | КоїйрпобЕІР 69 | 52 |Сукцинат/ | 50 |Декстроза |Коїййоп'2РЕ 79 | 6 |Сукцинат | 30 |Сорбт |Тмеєп80///З 80 | 6 |Сукцинат | 50 |Хлориднатрію |Тмеєп40 /-/-:///У
В таблиці 4 перераховані проведені аналітичні тести (короткочасна стабільність, механічне навантаження, вплив світла, Е/1) в рамках цього СоОЕ скринінгу і представлені у даній заявці.
Таблиця 4
Панель аналізів, проведених на скринінгових складах Сом
Вивчення . . . Випробування
Почток стабільності Вплив Механічне на
Аналіз відліку (4 тижні при світла навантаже заморожування 405276 ння с. 759588) і відтаювання о ВмістбілказаОГ..///////// ЇХ Її 77-17 11111111 густиною сон 1011 й х Х Х допомогою Віоапаїугег ! (МА пе 11
СЕ-5055 (МА (ІзоформизадопомогоюсіЕЕ| Х | - | Х | - | - (1) Віоапаїугег 2100 (Адіепі) 2.1 Способи, використовувані для визначення стабільності
Термічна стабільність
Термічну стабільність складів досліджували після чотирьох тижнів зберігання при 40:22 С (75 95 в.в.) стосовно наступного:
Індекс агрегації: розраховують за оптичною густиною для відслідковування агрегації і утворення НМУМ домішок
Візуальний огляд на наявність видимих частинок
Вміст НМУУ по 5Е - НРІ С (для відслідковування агрегації)
Вміст ГМУМ за допомогою біоаналізатора (для відслідковування фрагментації)
Вплив світловим випроміненням
Склади піддавали впливу світловим випроміненням протягом 7 годин з інтенсивністю 765 Вт/м, що задовольняє вимоги директиви ІСНОЇВ. Склади були проаналізовані за допомогою наступних методів:
Індекс агрегації: розраховують за ОГ, вимірює ступінь утворення агрегатів, що виникає в результаті впливу світловим випроміненням
Візуальний огляд: на наявність видимих частинок в результате агрегації
СЕ-505: для виготовлення домішок І ММ, які також вказують на НМУМ домішки
ЗБ-НРІ С: кількісне визначення НМУМ домішок, що утворюються в результаті агрегації
СІЕЕ: дає представлення про відносну кількість варіантів заряду, може контролювати окислення (за продуктом від світлового впливу)
Механічне навантаження
Механічне (струшувальне) навантаження часто пов'язане з утворенням агрегатів через самоасоціацію білка і взаємодії між гідрофобними ділянками білка в розчині. Склади СоОЕ у цьому дослідженні були перевірені на стійкість до вібрації після 24 годин перемішування при 200 об./хв. при кімнатній температурі. Склади зі струшувальним навантаженням аналізували наступним чином:
Індекс агрегації: розраховують за оптичною густиною для відслідковування агрегації і утворення НМУМ домішок.
Візуальний огляд на наявність видимих частинок
Вміст НМУМ за допомогою ЗЕ-НРІ С (для відслідковування утворення НММУУ домішок і, відповідно, для моніторингу агрегації)
Вміст І! МУУ за допомогою біоаналізаторів (для відслідковування фрагментації)
Випробування на заморожування і відтаювання
У міру того, як білюювий склад замерзає, поверхня розділу утворюється, коли в розчині починають твердіти мікрообласті. У цих мікросередовищах відбувається зміна полярності, оскільки різні компоненти буферу для складу виключаються або включаються з рідкої матриці, яка твердіє. В результаті відбувається осадження білка внаслідок впливу гідрофільних/гідрофобних взаємодій на молекули в цих змінюваних мікросередовищах. Щоб встановити ефективність різних стабілізаторів і поверхнево-активних речовин в ОоЕ, зразки піддавали трьом циклам заморожування-відтаювання. Потім зразки були досліджені за допомогою наступних аналізів для визначення їх стійкості до осадження/агрегації/деградації при заморожуванні-відтаюванні:
Індекс агрегації: розраховують за оптичною густиною для відслідковування агрегації і утворення НМУМ домішок
Візуальний огляд на наявність видимих частинок
Вміст НМУМ за допомогою ЗЕ-НРІ С (для відслідковування утворення НММУУ домішок і, відповідно, для моніторингу агрегації) 2.2 Виготовлення
Матеріал лікарської речовини композиції: 20,6 мг/мл Авелумаб, 51 мг/мл ЮО-маніту, 0.6 мг/мл льодяної оцтової кислоти, рН 5.2 (без поверхнево-активної речовини врівноважували фільтрацією в тангенціальному потоці (з використанням Реїїсоп Хі СаззецЦе Віотах з відсіканням 10 кДа в РЕ5) у трьох буферах: 10 мМ Цитрат - фосфат рН 5.2, 10 мМ Гліцин рН 5.2, 10 мм Гістидин рН 5.2, 10 мм Сукцинат рН 5.2.
Заміну буферу здійснювали з 5-кратним розведенням зазначеного вище ЮО5 в одному з чотирьох відповідних буферів і врівноваженням/концентруванням до одержання начального об'єму. Операція була повторена три рази. Чотири врівноважених матеріали лікарської речовини були досліджені на вміст білка за ОГ перед виготовленням складів.
Склади 1-21 (в цитрат - фосфатному буфері)
Обмінний матеріал О5 (26.4 мг/мл) зважували у скляній склянці (30.30 грамів). При необхідності силу буферу коректували (початкова молярність обмінного Ю5: 10 мМ; діапазон молярності в формулах БоЕ: 10 - 50 мМ) шляхом додавання дигідрату гідрофосфату динатрію і моногідрату лимонної кислоти. Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали стабілізатор: сорбіт (2.04 г) або декстрозу (2.02 г) або інозит (2.02 г) або моногідрат мальтози (4.04 г) або моногідрохлорид лізину (2.02 г) або хлорид натрію (0.327 г) або сахарозу (3.83 г).
Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0,4 мл 50 мг/мл розчину Тмеєп 40 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл Тмееєп 80 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл Коїййрпог ЕР або 20 мг КоПдоп 12РЕ (маточний розчин не потрібний). Розчин перемішували до повного розчинення. РН вимірювали і доводили до цільового значення розведеною о-фосфорною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (40 г) за допомогою відповідного буферу.
Склади 22-31 (в гліциновому буфері)
Обмінний матеріал О5 (24.5 мг/мл) зважували у скляній склянці (32.65 г). При необхідності силу буферу коректували (початкова молярність обмінного Ю5: 10 мМ; діапазон молярності в формулах БоЕ: 10 - 50 мМ) шляхом додавання гліцину. Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали стабілізатор: сорбіт (2.04 г) або декстрозу (2.02 г) або інозит (2.02 г) або моногідрат мальтози (4.04 г) або моногідрохлорид лізину (2.02 г) або хлорид натрію (0.327 г) або сахарозу (3.83 г). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0,4 мл розчину 50 мг/мл Тмеєп 40 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл
Тмееп 80 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл Коїїїрпог ЕГР або 20 мг Коїїїдоп 12РЕ (маточний розчин не потрібний). Розчин перемішували до повного розчинення. РН вимірювали і доводили до цільового значення розведеною соляною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (40 г) за допомогою відповідного буферу.
Склади 32-43 (в гліциновому буфері)
Обмінний матеріал О5 (23.2 мг/мл) зважували у скляній склянці (34.48 г). При необхідності силу буферу коректували (початкова молярність обмінного Ю5: 10 мМ; діапазон молярності в формулах ЮБоЕ: 10 - 50 мМ) шляхом додавання гліцину. Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали стабілізатор: сорбіт (2.04 г) або декстрозу (2.02 г) або інозит (2.02 г) або моногідрат мальтози (4.04 г) або моногідрохлорид лізину (2.02 г) або хлорид натрію (0.327 г) або сахарозу (3.83 г). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0,4 мл розчину 50 мг/мл Тмееп 40 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл
Тмееп 80 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл Коїїїрпог ЕГР або 20 мг Коїїдоп 12РЕ (маточний розчин не потрібний). Розчин перемішували до повного розчинення. РН вимірювали і доводили до цільового значення розведеною соляною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (40 г) за допомогою відповідного буферу. бо Склади 64-80 (у бурштиновому буфері)
Обмінний матеріал Ю5 (22.5 мг/мл) зважували у скляній склянці (35.55 грамів). При необхідності силу буферу коректували (початкова молярність обмінного Об: 10 мМ; діапазон молярності в формулах ЮоЄ: 10 - 50 мМ) шляхом додавання бурштинової кислоти. Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали стабілізатор: сорбіт (2.04 г) або декстрозу (2.02 г) або інозит (2.02 г) або моногідрат мальтози (4.04 г) або моногідрохлорид лізину (2.02 г) або хлорид натрію (0.327 г) або сахарозу (3.83 г). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0,4 мл розчину 50 мг/мл
Тмееп 40 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл Тмеєп 80 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл КоїЇїрпог ЕІ Р або 20 мг Коййдоп 12РЕ (маточний розчин не потрібний). Розчин перемішували до повного розчинення. РН вимірювали і доводили до цільового значення розведеною соляною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (40 грамів) за допомогою відповідного буферу.
Склади 44-63 (в гістидиновому буфері)
Обмінний матеріал О5 (24.4 мг/мл) зважували у скляній склянці (32.80 г). При необхідності силу буферу коректували (початкова молярність обмінного Ю5: 10 мМ; діапазон молярності в формулах БоЕ: 10 - 50 мм) шляхом додавання гістидину. Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали стабілізатор: сорбіт (2.04 г) або декстрозу (2.02 г) або інозит (2.02 г) або моногідрат мальтози (4.04 г) або моногідрохлорид лізину (2.02 г) або хлорид натрію (0.327 г) або сахарозу (3.83 г). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0,4 мл розчину 50 мг/мл Тмееп 40 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл
Тмееп 80 або 0,4 мл розчину 50 мг/мл Коїїїрпог ЕГР або 20 мг Коїїдоп 12РЕ (маточний розчин не потрібний). Розчин перемішували до повного розчинення. РН вимірювали і доводили до цільового значення розведеною соляною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (40 грамів) за допомогою відповідного буферу.
Фільтрація і наповнення
Кожний склад фільтрували через фільтр 0,22 мкм, зібраний на шприці об'ємом 50 мл (використовували мембрану МіШех СР 0,22 мкм Ехрге55 РЕ5 або мембрану Міех СМ 0.22 мкм
Оигароге РМОРЕ). Потім відфільтрований розчин заповнювали у відповідний контейнер (2 мл/контейнер). 2.3 Результати
Перевірка вмісту білка за ОГ при виготовленні
Вміст білка визначали за ОГ в момент часу 0 (при виготовленні). Були виявлені значення відповідно до очікуваної мети (20 мг/мл). 2.3.1 Термічне навантаження
Індекс агрегації за ОГ
Додаткова інформація про індекс агрегації як інструмент виявлення невидимих неозброєним оком частинок/більш великих агрегатів, які не виявляються за допомогою 5Б-НРІ С, представлена в розділі Додаток.
Було виявлено, що гістидиновий буфер зазвичай асоціюється з більш високим збільшенням індексу агрегації при навантаженні (тобто з більшим збільшенням частинок), найбільш значно при підвищенні рН з 5,0 до 6,6 (рН-залежний ефект).
В інших буферах зміни в індексі агрегації як правило, нижче, що вказує на менше збільшення невидимих неозброєним оком частинок.
Збільшення індексу агрегації, спостережуване у деяких (декількох) зразках, складених в цитрат-фосфатному і гліциновому буфері, напряму не пов'язано з конкретним фактором (наприклад, типом стабілізатора або поверхнево-активної речовини).
Дані були статистично оцінені за допомогою АМОМА для лінійної моделі поверхні відгуку, яка дала наступний результат:
Статистично значущий вплив типу буферу, сили і рН (всі мають значення р « 0,001): для мінімізації індексу агрегації повинні бути спрямовані низькі концентрації буферу (10 мМ), у зв'язку з низькими діапазонами рН в цитрат - фосфаті (4.0 - 5.0) і гліцині (4.0 - 5.8) і сукцинаті (5.0 - 5.5), у той час як гістидин, як правило, визначає негативний вплив на утворення частинок/більш великих агрегатів, яких не видно неозброєним оком.
Загальна кількість агрегатів за допомогою 5Е-НРІ С
Кількість агрегатів (НММУ) визначали за допомогою 5Е - НРІС у момент часу 0 і під термічним навантаженням. Цитрат - фосфат, як правило, призводить до більш високої агрегації, ніж еталонна формула (еталонний поріг виділений червоною горизонтальною смужкою на діаграмі), особливо при підвищенні рН. В гліциновому буфері переважними є низькі діапазони рН (нижче 5.0), тому що більш високі значення рН пов'язані з більш високою 60 агрегацією (аналогічно використанню цитратного буферу). Сукцинат зазвичай призводить до більш високих значень агрегації, ніж еталонний, при всіх умовах, у той час як гістидиновий буфер при низькому рН (5.0 - 5.5) ймовірно, забезпечує значення агрегації, порівняні з еталонними.
Дані також були статистично оцінені за допомогою АМОМА для лінійної моделі поверхні відгуку, і було підтверджено, що тип буферу є значущим фактором (р-значення - 0,02).
В цілому, щоб зменшити агрегати при термічному навантаженні, цитрат - фосфат (діапазон рН 4,0 - 5,0), гліцин (діапазон рН 4,.0 -- 6,8) і гістидин (діапазон рН 5,0 - 5.,8) повинні бути більш переважними за сукцинатний буфер.
Комбінації, подібні до тих, які присутні в складах Мо 2 (Тмеєп 40 я декстроза в цитрат - фосфатному буфері рН 4.0), склад Мо 22 (Коїаоп 12РЕ « хлорид натрію в гліциновому буфері рН 4.0) і склад Мо 28 (Тмеєп 40 ї- хлорид натрію в гліциновому буфері рН 4,5) ймовірно, є несприятливими для стабілізації білка (значне збільшення агрегації, не дивлячись на застосовні оптимальні умови рН/буфер) можливо через несумісність Коїїдоп 12РЕ і Тим'ееп 40 з низьким рН (приблизно 4,0 - 4,53/взаємодії зі специфічними стабілізаторами, такими як хлорид натрію.
Фрагменти за допомогою Віоапаїугег
Рівні фрагментації оцінювали за допомогою Віоапаїугег. Хоча ніякі статистично значущі результати не могли бути виділені шляхом оцінки АМОМА, можна виділити умови, які є найбільш ефективними для мінімізації фрагментації, що забезпечують процентне співвідношення І ММ відповідно еталонної композиції:
Цитрат - фосфатний буфер в діапазоні рН 4,5 - 7,0
Гліциновий буфер в діапазоні рН 4,0 - 5,8.
Враховуючи мінливість метода (до ж 2 - З 95 в | МУУ є звичайним явищем при застосуванні
Віоапаїулег), інші умови (такі як решта композицій в гістидинових і сукцинатних буферах) спостерігали для підтримання 95 І ММ відносно низькими і тому їх слід досліджувати далі.
Видимі частинки при візуальному огляді
Наявність видимих частинок оцінювали візуальним оглядом до і після термічного навантаження. Змінювані умови в цитрат - фосфатному буфері можуть генерувати наявність видимих частинок (частіше за все тверді частинки - такі як в суспензії) після термічного навантаження.
В гліциновому буфері утворення частинок частіше за все пов'язано з присутністю видів
Тмееп зресієз (зразок ІО Мо 23, 24, 26, 28, що містить Тмееп 40) і склад Мо 30, що містить Туееп 80. Інші склади в гліциновому буфері (зразок ІО від Мо 32 до Мо 39), показали наявність частинок в момент часу 0, які мали тенденцію до зменшення при навантаженні (можливі оборотні кластери).
В гістидині види Ту'еєеп зазвичай пов'язані з утворенням видимих частинок при навантаженні (всі склади, що показують видимі частинки після навантаження містять одну з двох альтернатив
Тумееп).
Було виявлено, що в сукцинатному буфері частинки, спостережувані в момент часу 0 у більшості складів, зменшуються при термічному навантаженні (можливе порушення оборотних асоціацій з плином часу).
Виводи: термічне навантаження
Відповідно до 5Е - НРІ С, ОГ і Віопаїу7ег при термічному навантаженні, умови, які можуть забезпечити сприятливі характеристики, охоплюють:
Буфери: цитрат - фосфат або гліцин (переважно при більш кислому рН і найбільш актуально в діапазоні 4,0 - 5,0 для цитрат - фосфату і 4,0 - 5,68 для гліцину),
Концентрація буферу: переважно низька (згідно з результатом індексу агрегації),
Стабілізатор: конкретні показники не отримані,
Поверхнево-активна речовина: Коїїрпог ЕЇ Р, як було виявлено, є ефективним у зменшенні невидимих неозброєним оком частинок. 2.3.2 Вплив світловим випроміненням
Індекс агрегації за ОГ
Було виявлено, що індекс агрегації у більшості композицій ОоОЕ в цитрат - фосфатному буфері вище, ніж в контрольній формулі (найбільш значно у більш високому діапазоні рн).
Ефект рН був також підтверджений в гліциновому буфері, який, як було установлено, значно знижував індекс агрегації відносно цитрат - фосфатного буферу (в діапазоні рН 4.0 - 4.5 були виділені значення, порівняні з еталонними композиціями або нижче). Гістидин зазвичай може викликати значне збільшення індексу агрегації, також як і сукцинатний буфер (гістидин є помітно гіршим, ніж сукцинат).
Статистичний аналіз, проведений АМОМА, підтвердив значний вплив типу буферу, рН і 60 концентрації (р - значення « 0.0001), що свідчить про те, що найкращі умови для мінімізації утворення частинок охоплюють використання цитрат-фосфатного буферу (в діапазоні 4,0 - 5,0 і при низькій концентрації буферу), гліцин (в діапазоні 4,0 - 5,8).
Було також виявлено, що поверхнево-активна речовина має деякий вплив на стабільність, оскільки КоїПрпог ЕР є найкращим варіантом, який слід приймати до уваги при намаганні зменшити кількість частинок.
Загальна кількість агрегатів за допомогою 5Е-НРІ С
Кількість агрегатів (НМУ) визначали за допомогою ЗЕ - НРІ С у момент часу 0 і під впливом стресу від світлового випромінення. Цитрат - фосфат, як правило, призводить до більш високої агрегації, ніж еталонна формула, особливо при підвищенні рН. В гліциновому буфері переважними є низькі діапазони (нижче 4,8), тому що більш високі значення рН пов'язані з більш високою агрегацією (аналогічно використанню цитратного буферу). Сукцинат зазвичай призводить до більш високих значень агрегації, ніж еталонний, при всіх умовах, у той час як гістидиновий буфер (весь діапазон, за виключенням деяких виключень) ймовірно, забезпечує значення агрегації, порівняні з еталонними.
Дані також були статистично оцінені за допомогою АМОМА для лінійної моделі поверхні відгуку, і було підтверджено, що тип буферу є значущим фактором (р-значення « 0,0001).
В цілому, для того, щоб зменшити агрегати при термічному навантаженні, гліцин (діапазон рН, - 5,0) і гістидин (діапазон рН 5.0 - 6.0) повинні бути більш переважними, ніж сукцинатний і цитрат-фосфатний буфери.
Важливо, що стабілізатори, такі як лізин, декстроза, сорбіт і цукроза забезпечують кращу стабілізацію від впливу світловим випроміненням, ніж хлорид натрію, мальтоза й інозит (р И - значення « 0,01).
Чистота за допомогою СЕ-505
Чистота, визначена за допомогою СЕ - 505, несе інформацію як про НММУ, так і про ЇЇ МУУ види, оскільки вона є результатом розрахунку: 100 - 95 НМУУ за допомогою СЕ - 505 - 95 | МУУ за допомогою СЕ - 505.
Значення чистоти були визначені до і після впливу світлового випромінення.
Більшість складів демонструють більш високу чистоту, ніж еталонні склади під впливом стресу від світлового випромінення. Умовами, які можуть негативно впливати на стабільність, зазвичай є: цитрат - фосфат при високому рН (» 7,0) і гліциновий буфер при низькому рН (4,0); останнє, скоріше за все, пояснюється негативним впливом від Тмееп 40/КоПідоп 12РЕ при низькому рН.
Було виявлено, що гістидин позитивно впливає на чистоту, максимізуючи ефективність складу проти впливу світла.
Статистичний аналіз за допомогою АМОМА підтвердив чудову властивість, зв'язану з використанням гістидину як буферу, з порівняними характеристиками, одержаними при використанні цитрат - фосфатного, гліцинового або сукцинатного буферів.
Профіль ізоформ за СсігЕЕ
Профілі ізоформ визначали в момент часу 0 і після впливу світла. Вплив світла зазвичай визначає збільшення кислотних ізоформ через явища фотоокисненния. Таке збільшення було розраховане для всіх складів ООЕ.
Декілька умов є сприятливими для стабілізації білка (тобто більш низькі зміни в профілі ізоформ), такі як цитрат - фосфатний і гліциновий буфер (найбільш типово у більш низькому діапазоні рН). Більш низькі показники спостерігають, коли гістидин використовують як буферу складу.
Дані, оцінені за допомогою АМОМА для лінійної моделі поверхні відгуку, підтвердили зазначене вище (статистично значущий фактор типу буферу з р - значенням « 0,0001).
Статистичний аналіз також підтвердив позитивний вплив (зменшення зміни кислих ізоформ), коли І-лізин використовують як стабілізатор. Ефект є достатньо очевидним при спостереженні змін, виявлених в складах Мо 11, 29, 31, 38, значно менших, ніж зміни у навколишньому просторі складу з альтернативними стабілізаторами.
Видимі частинки при візуальному огляді
Наявність видимих частинок оцінювали візуальним оглядом до і після стресу від впливу світлового випромінення. Більшість складів не піддають впливу світлового стресу з причини видимих частинок. Нет особливих умов, зв'язаних з утворенням частинок під впливом стресу від світлового випромінення.
Висновок: стрес від впливу світлового випромінення
Відповідно до ЗЕ - НРІ С, ОГ, СЕ - 505, СІЕЕ їі візуальний огляд під впливом стресу від світлового випромінення, умови, які можуть забезпечити сприятливі характеристики, бо охоплюють:
Буфери: гліциновий буфер (переважно при більш кислому рН і найбільш актуально в діапазоні 4.0 - 4.5),
Концентрація буферу: переважно низька (згідно з результатом індексу агрегації),
Стабілізатор: лізин (моногідрохлорид), декстроза і сорбіт показав позитивний вплив на стабільність білка,
Поверхнево-активна речовина: Коїїїрпог ЕГ Р, як було виявлено, є ефективним в зменшенні частинок, яких не видно неозброєним оком. 2.3.3 Заморожування - відтаювання
Індекс агрегації за оптичною густиною
Після ЗХ циклів заморожування-відтаювання (-80 "С -» кімнатна температура), ще раз підтверджується, що гліциновий буфер (низький рН) забезпечує самі низькі значення, що вказують на більш низьке утворення частинок. Збільшення індексу агрегації спостерігають як в цитрат - фосфатному буфері, так і в гліциновому буфері при збільшенні рН (ефект рН є більш критичним в цитрат - фосфатному буфері). Зазвичай більш високі значення індексу агрегації, ніж у контрольній композиції, спостерігають в гістидиновому і сукцинатному буферах.
Статистичний аналіз за допомогою АМОМА виявив помірно значущий вплив типу буферу, рН і типу поверхнево-активної речовини (0,01 « р - значення « 0,05), вказуючи на те, що цитрат - фосфатний і гліциновий буфери при рН нижче 6,0 є кращим варіантом для стабілізації білка проти утворення частинок, викликаного заморожуванням-відтаюванням, тому що сукцинат і гістидиновий буфер є трохи несприятливими відносно контрольної композиції.
Порівняння впливу різних поверхнево-активних речовин показує порівняні характеристики від Тмеєп 80, Коїїдоп 12РЕ ії Коїїрпог ЕЇГ Р (трохи біль переважний), у той час як Тмеєп 40, як очікують, збільшить індекс агрегації.
Загальна кількість агрегатів за допомогою 5Е - НРІ С
Всі склади показують більш низьку загальну кількість агрегатів, ніж контрольна композиція при стресі заморожування і відтаювання (значення, порівняні з часом 0).
В цитрат - фосфатному буфері агрегати мають тенденцію збільшуватися до рівня еталонної композиції, оскільки первинний ефект рН (2,0 - 2,5 95 НМУМ) збільшується до діапазону 7,0 - 7,5 з меншими/незначними змінами при заморожуванні-відтаюванні, у той час як при рН « 7,0 загальна кількість агрегатів зазвичай складають менше 1,5 95 (до і після навантаження).
В гліциновому і гістидиновому буфері всі значення загальної кількості агрегатів після навантаження складають менше 1 95 (порівняно зі значеннями часу 0). В сукцинаті не було виявлено, що заморожування-відтаювання визначає критичні зміни відносно часу 0, однак загальна кількість агрегатів, як правило, набагато вище, ніж в гліцині й гістидині (все ще дорівнюють або нижче 1,5 95, тобто значно нижче, ніж еталонні після навантаження).
Статистичний аналіз підтвердив значний вплив типу буферу і рН (значення р « 0.0001), оскільки цитрат - фосфатний буфер (рН 4,0 - 6,0), гліциновий буфер (рН 4,0 - 7,0) і гістидин (5.0 - 6.6) є найкращими варіантами для стабілізації білка від заморожування -- відтаювання.
Значний вплив (значення р « 0.01) також було виділено для фактору типу стабілізатора: гідрохлорид лізину мінімізує агрегацію часу 0 і ефекти, зв'язані з навантаженням заморожування-відтаювання (див. Затре ІЮ Мо 6-9-11-147 в цитратному буфері); цукроза і декстроза аналогічно проявляють стабілізувальні властивості.
Видимі частинки при візуальному огляді
За результатами візуального огляду при замерзанні - відтаюванні можна виділити загальні тенденції:
В цитрат - фосфатному, утворення частинок є більш ймовірним при більш високому рН,
В гліциновому буфері при низькому рН (х« 5) утворення частинок пов'язано головним чином з присутністю Тмеєп 40 (що дестабілізує поверхнево-активної речовини),
В гістидиновому буфері види Ту'еєп зазвичай пов'язані з утворенням частинок,
В сукцинаті, можливо, відсутні специфічні фактори, зв'язані з утворенням частинок, що, тем не менше, доволі часто зустрічається при використанні цього буферу.
Висновок: навантаження заморожування-відтаювання
Відповідно до 5Е - НРІС, ОГ і візуальним оглядом при ЗХ циклах заморожування - відтаювання (-80 С - кімнатна температура), умови, які можуть забезпечити сприятливі покращені характеристики, охоплюють:
Буфери: гліцин або цитрат - фосфатні буфери (переважно при більш кислих значеннях рнНі найбільш переважно в діапазоні 4,0 - 6,0),
Стабілізатор: лізин (моногідрохлорид), декстроза і цукроза показали позитивний вплив на стабільність білка (зменшення загальної кількості агрегатів за допомогою 5Е - НРІ С), 60 Поверхнево-активна речовина: слід приймати до уваги несумісність видів Тмееп із забуференими гліцином і гістидином складами і уникати їх, щоб мінімізувати утворення видимих частинок. 2.3.4 Механічне навантаження
Індекс агрегації за оптичною густиною
Як було показано раніше, фактори, які припускають значення індексу агрегації, найбільш схожі на еталонні (тобто мінімальні або не які не збільшуються за часом 0) являють собою:
Цитрат - фосфат, як правило, призводить до більш високих значень індексу агрегації, ніж еталонний, особливо при підвищенні рН і в присутності видів Ту'ееп: Затре ІЮ Ме 2 (Тмееп 40),
Мо 8 (Тижееп 80), Мо 11 (Тмеєеп 40), Мо 19 (Ту'ееп 40), Мо 21 (Тшееп 40).
Гліцин забезпечує явний стабілізувальний ефект в діапазоні низьких значений рН (значення індексу агрегації трохи нижче, ніж у контрольних).
Гістидиновий буфер переважно слід використовувати при значеннях рН близьких до 5,0 |і без Тмєеп 40 і Тмеєп 80, що ймовірно пов'язано з самими високими значеннями індексу агрегації: Затре ІО Мо 50 (Тмееп 40), Мо 60 (Тмеєп 80), Мо 62 (Тм'ееп 40).
Сукцинат, як правило, призводить к тому, що значення індексу агрегації трохи вище, ніж у контрольної композиції, незалежно від конкретних залучених факторів.
Наведені вище результати були підтверджені за допомогою АМОМА, який вказав тип буферу і рН як статистично значущих факторів (значення р « 0,01) і поверхнево-активну речовину як помірно значущого фактору (0,01 « значення р « 0.05).
Гліциновий буфер при низькому рН (4.0 - 5.5) виділяється як буфер вибору, щоб мінімізувати індекс агрегації. Тенденція до збільшення індексу агрегації, заданого видами Тмееп (Туееп 40 гірше, ніж Тимееп 80), підтверджується моделями поверхневого відгуку.
Загальна кількість агрегатів за допомогою 5Е - НРІ С
Мінімальне збільшення відносно часу 0 спостерігали для більшості складів, що вказує на незначний вплив цього типу навантаження. Як вже було зазначено, диференціація за загальною кількістю агрегатів, ймовірно, є первинним ефектом типу буферу і рН.
Тип буферу їі рН підтверджені статистично значимими факторами за допомогою АМОМА (значення р « 0.0001); а також концентрація буферу (значення р « 0.01) і тип стабілізатора (0.01 « значення р « 0.05).
Переважні діапазони і умови для мінімізації агрегатів до рівня еталонної композиції (« 1 905) охоплюють: цитрат - фосфатний буфер (рН « 5 їі низька іонна сила); гліциновий буфер (весь діапазон рН та іонної сили); гістидиновий буфер (весь спектр) і сукцинатний буфер (рН 5.0 - 5.5 і низка іонна сила). Переважними стабілізаторами є моногідрохлорид І-лізину, мальтоза, цукроза і декстроза.
Фрагменти за допомогою Віоапаїугег
За виключенням Затре ІЮО Мо 22-23-24 (в гліциновому буфері, рН 4.0, що містить Туееп 40 або Коїйдоп 12РЕ), решта складів показали ГМУМ 95, порівняні або менші, ніж у контрольній композиції при механічному навантаженні, також приймаючи до уваги мінливість цього метода (- 2-3 95 в І! ММУ 95 результатів є характерним). Таким чином, можна зробити висновок, що більшість протестованих умов можуть допомогти покращити стійкість білка до фрагментації за умови, що уникають таких комбінацій, як гліциновий буфер (низький рН) я Тмееп 40.
Статистична розробка висунула на перший план кращі характеристики складів в сукцинатному і гістидиновому буферах, які, однак повинні бути ретельно розглянуті й оцінені як суттєво порівняні з/трохи краще, ніж інші формули в цитрат - фосфатному і гліциновому буфері через розглянуту вище мінливість методу.
Видимі частинки при візуальному огляді
В результатах візуального огляду при заморожуванні - відтаюванні виділяють загальні тенденції:
В цитрат - фосфатному буфері (ЗХатре ІЮ Мо 1 - 21), утворення частинок відбувається практично за будь-яких умов, незалежно від залучених конкретних факторів,
В гліциновому буфері утворення частинок пов'язано в первую чергу з присутністю Тм'єеп 40 (Затре ІО Мо 23, 26, 28 і КоПаоп 12РЕ (склади Мо 22, 32, 37, 43)
В гістидиновому буфері всі формули, що показують збільшення видимих частинок при механічному струшуванні, містять або Тмеєп 40, або Тмеєп 80,
В сукцинаті, здається, відсутні конкретні фактори, зв'язані з утворенням частинок.
Висновок: механічне навантаження
Відповідно до 5Е - НРІС, ОГ, Віоапаіулег і візуальним оглядом при механічному струшуванні, які можуть забезпечити сприятливі характеристики відносно еталонних композицій, охоплюють: 60 Буфери: гліцин (переважно при більш кислому рН і найбільш переважно в діапазоні 4.0 --
5.5), гістидин і сукцинат при рН приблизно 5.0.
Стабілізатор: лізин (моногідрохлорид), цукроза, мальтоза і декстроза показали позитивний вплив на стабільність білка (зменшення загальної кількості агрегатів за допомогою ЗЕ - НРІ С),
Поверхнево-активна речовина: слід приймати до уваги несумісність видів Тмееп із забуференими гліцином і гістидином складами і уникати їх, щоб мінімізувати утворення видимих частинок.
Приклад З - Оптимізація складів 3.1 Оптимізація складу
Дані, показані в Прикладі 2, були поєднані, щоб ідентифікувати простір складу, який міг би належним чином стабілізувати Авелумаб (оцінювані фактори: тип буферу, рН і силу, тип стабілізатора і поверхнево-активна речовина) проти термічного, заморожування -- відтаювання, механічного і світлового навантаження.
Використовуючи наступні критерії мінімізувати НМУМ (за допомогою 5Е - НРІ С) після термічного навантаження, механічного струшування, заморожування -- відтаювання і впливу світловим випроміненням, мінімізувати ГМУУ (за допомогою Вісапаїуег) після термічного навантаження і механічного струшування, максимізувати чистоту (за допомогою СЕ-505) після впливу світловим випроміненням, мінімізувати зміну кислих ізоформ (за допомогою сіІЕЕБ) після впливу світловим випроміненням, значення індексу цільової агрегації (по ОГ) нижче 2 після термічного навантаження, механічного струшування, заморожування -- відтаювання і впливу світловим випроміненням, для кожного типу буферу 10 найбільш перспективних складів були екстрапольовані, як показано в Таблиці 5.
Таблиця 5
Досліджувані склади (екстраполяція ОоОЕ) 76 | 40 | 70 | КопрпогЕСР | Декстроза / Гліцин! /-/ 78 1 40 | 70 | КопрпогЕСР | Сорбіт | Гліцин 779 | 40 | 70 | КопрпогЕСР | Цукроза | Гліцин 76 | 40 | 27 | Коїйопл2РЕ | Цукроза / Цитрат-фосфат 78 | 41 | 22 | КойрпогЕІР / Декстроза )/ Цитрат-фосфат 7798 | 42 | 13 | Тмеєп80 | Сорбіт | Цитрат-фосфат
З 5,0 10 КоїПірног ЕІ Р Сорбіт Гістидин
Копірпог ЕСР
Копірпог ЕСР 76 | 51 | 70 | КопрпогЕІР
Копірпог ЕСР 78 | 50 | 70 | КопрпогЕІР 79 | 50 | 15 | КопрпогЕІР
Копірпог ЕСР
Буферна сила ПАР Стабілізатор
Номер ) рН буферу (мМ) (0,5 мг/мл) (280 мМ) Тип буферу
Коїідоп 12РЕ
Копірпог ЕСР
Копірпог ЕСР
Копірпог ЕСР
Копірпог ЕР 76 | 51 | 10 | Коїпйоп'гРЕ
Коїідоп 12РЕ 78 | 50 | 10 | Коїпйоп'гРЕ 79 | 50 | 10 | Коїйоп'гРЕ
Коїідоп 12РЕ 3.2 Провідні склади для подальшої оцінки
Зі складів Таблиці 5 одинадцять складів, перерахованих в Таблиці 6, виявились найбільш перспективними. Відповідно, вони були виготовлені й оцінені під термічним навантаженням і повторних циклів заморожування-відтаювання відповідно до аналітичної панелі, показаній в
Таблиці 7.
Термічне навантаження билу вибрано як найбільш релевантних стресових умов для оцінки характеристик складу і, можливо для прогнозування стабільності в умовах охолодження.
Заморожування-відтаювання також розглядали для того, щоб передбачати будь-які проблеми, зв'язані з температурними коливаннями/зберіганням попередньо складених матеріалів О5.
Результати експериментів, проведених на цих складах, описані в наступних абзацах.
Таблиця 6
Провідні склади, одержані з ООЕ рн Буфер Буферна сила Стабілізатор ПАР (01 (мМ) (0,5 мг/мл) . Лізин (моногідрохлорид) , 1 4.А Гліцин 10 280 ММ КоїПірног ЕР . Лізин (моногідрохлорид) , 2 4.А Гліцин 10 140 ММ КоїПірног ЕР . Ацетат лізину . . Декстроза . в 5.0 Гістидин 10 280 ММ КопПірнпог ЕСР . Сахароза .
Цитрат- Лізин (моногідрохлорид) , в 4.2 фосфат 15 140 ММ КоїПаоп 17РЕ
Цитрат- Сахароза , в 4.3 фосфат 17 280 ММ КоїПаоп 17РЕ
Таблиця 6 (продовження) ер ред сних ол (01 (мМ) (0,5 мг/мл)
Таблиця 7
Панель аналізів, проведених на провідних складах
Заморожування-
Тест Час відтаювання 75 ОВ) ЗХ вн 1111111111111111111х11111х11111111-
Вмістбілкюав(ОМ) //7777111111111111х Їх
МУузадопомогою Відапаїулег.///////х | 7777117Х 11 Її
ПрофільізоформзадопомогоюСЕ | /х | ХХ /|/ - шин ю х Х со 3.3 Виготовлення провідних складів, одержаних зі стадії ООЄЕ
Матеріал лікарської речовини складу: 18,6 мг/мл Авелумабу, 51 мг/мл О-маніту, 0,6 мг/мл льодяної оцтової кислоти, рН 5,2 (без поверхнево-активної речовини) врівноважували фільтрацією в тангенціальному потоці (з використанням касети Реїїїсоп ХГ. Віотах з відсіканням 50 КДа в РЕ5) в трьох буферах: мМ гліцин рН 4.4, 10 10 мМ гістидин рН 5,0, мМ цитрат-фосфат рН 42, 10 мМ сукцинат рН 5,0.
Заміну буферу здійснювали з 5-кратним розведенням зазначеного вище О5 в одному з чотирьох відповідних буферів і врівноваженням/концентруванням до одержання начального 15 об'єму. Операція була повторена три рази. Чотири врівноважених матеріали лікарської речовини були досліджені на вміст білка за ОО перед виготовленням складів.
Склади 1-5 (в гліциновому буфері)
Обмінний матеріал Ю5 (21.8 мг/мл) зважували у скляній склянці (64.2 г). Потім додавали стабілізатор: моногідрохлорид лізину (3,58 грамів для ОРІ або 1.79 г для ОР2) або моногідрат лізину (3,22 грамів для ОРЗ і ОР5Б) або ацетат лізину (2.02 г для ОР4). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0,7 мл 50 мг/мл розчину
КоїПірног ЕГР (в 10 мм гліцин рН 4,4 для ОР 1-2-3-4) або 0,7 мл 50 мг/мл Ту"еєеп 80 (в 10 мМ гліцин рН 4.1 для ОР5). Розчин перемішували до повного розчинення. РН вимірювали і доводили до цільового значення розведеною соляною кислотою або гідроксидом натрію.
Розчин доводили до кінцевої маси (70 г) за допомогою відповідного буферу.
Склади 6-7 (в гістидиновому буфері)
Обмінний матеріал Ю5 (23.2 мг/мл) зважували у скляній склянці (60.3 г). Потім додавали стабілізатор: декстрозу (3.53 г для ОРб) або сахарозу (6.71 г для ОР7). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0.7 мл розчину 50 мг/мл
КопПірпог ЕГР (в 10 мМ гістидинового буферу рН 5.0 для ОРб і 7). Розчин перемішували до повного розчинення. Значення рН вимірювали і встановлювали до цільового (рН 5.0) з розведеною соляною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (70 г) за допомогою відповідного буферу (10 мМ гістидиновий буфер рН 5,0).
Склади 8-9 (в цитратно-фосфатному буфері)
Обмінний матеріал О5 (23.4 мг/мл) зважували у скляній склянці (59.8 г). При необхідності
(ОРУ), концентрація буферу била відрегульована шляхом додавання лимонної кислоти (моногідрат) і гідрофосфат динатрію (дигідрат). Потім додавали стабілізатор: моногідрохлорид лізину (1.79 г для ЮР8) або сахарозу (6.71 г для ЮРОУ). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 35 мг КоїЇйадоп 17РЕ (для обох ОР8В і 9). Розчин перемішували до повного розчинення. Значення рН вимірювали і встановлювали до цільового (рН 4,2 для ОРЗ і 4,3 для ОРО) з розведеною о-фосфорною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (70 г) за допомогою відповідного буферу.
Склади 10-11 (в сукцинатному буфері)
Обмінний матеріал Ю5 (24.5 мг/мл) зважували у скляній склянці (57,1 г). Потім додавали стабілізатор: моногідрохлорид лізину (1.79 г для ОР10) або сахарозу (6.71 г для ОР11). Розчин перемішували до повного розчинення. Потім додавали поверхнево-активну речовину: 0.7 мл маточного розчину 50 мг/мл Коїїрпог ЕЇ Р в 10 мМ сукцинатного буферу рН 5.0 (ОР10) або 35 мг
КопПідоп 17РЕ (ОР11). Розчин перемішували до повного розчинення. Значення рН вимірювали і встановлювали до цільового (РН 5.0 для ЮОРІТО і 11) з розведеною соляною кислотою або гідроксидом натрію. Розчин доводили до кінцевої маси (70 г) з 10 мМ сукцинатного буферу рн 5.0. 3.4 Результати 3.4.1 Термічне навантаження
Вміст білка за ОГ: ніяких значних змін відносно часу 0 після 4 тижнів при 40 С не спостерігали. рН: значення рН в момент часу 0 відповідали цілі. Ніяких суттєвих змін не спостерігали відносно часу 0 після 4 тижнів при 40 "С.
Видимі частинки при візуальному огляді
Було виявлено, що всі склади не містять видимих частинок в період часу 0. В стресових умовах один склад (ОРб) показав наявність частинок (можливо, зв'язаний зі складом).
Мутність шляхом нефелометрії
Більшість складів мають значення мутності в прозорому або трохи опалесцентному діапазоні з мінімальними змінами після навантаження (ОР 2-4-6-7-9-10-11). Інші склади показують або більш високі зміни мутності від трохи опалесцентного до опалесцентного діапазону (ОРІ), або значення в опалесцентному діапазоні вже в момент часу 0 з меншими/незначними змінами після навантаження (ОР 3-8). Склад ЮОР5 показує значне збільшення мутності (» 18 МТ) після навантаження.
Невидимі неозброєним оком частинки при затемнені світловим випроміненням
Частинки г 25 мікрон були значно нижче межі фармакопеї 600 частинок/контейнер (типово « 100 частинок).
Частинки » мікрон мали декілька більшу кількість, але все ще були нижче межі 6000 частинок/контейнер. ОР і 9, в цитрат-фосфатному буфері показали більш високі показники, ніж інші (все ще нижче зазначеного вище межі) в момент часу 0, зі значним зниженням після навантаження.
Загальна кількість агрегатів за допомогою 5Е-НРІ С
Що стосується загальної кількості агрегатів за допомогою 5Е - НРІ С в момент часу 0 і після термічного навантаження, ОР 1-2-3-4 (гліциновий буфер) варіювався залежно від типу і кількості стабілізатора, але мав однакову силу буферу, поверхнево-активна речовина і рН): зменшення моногідрохлориду лізину з 280 мМ (ОРІ) до 140 мм (ОР) ймовірно, сприяє стабільності білка.
Більш висока швидкість агрегації била підтверджена при використанні моногідрату лізину при 280 ММ (ОРЗ). Ацетат лізину (140 мМ) видавав ті ж самі характеристики, що і моногідрохлорид лізину, використовуваний в той же концентрації (ОР).
РР (гліциновий буфер) показав значне збільшення агрегатів (ймовірно через несприятливу комбінацію моногідрату лізину при 280 мМ «т Тмеєп 80 замість Коїїрпог ЕЇ Р). рРБ-7 (гістидиновий буфер) не показав змін в агрегатах. рРВ-9 (цитрат-фосфатний буфер): цукроза в ОРО, ймовірно, є критичним фактором, який може значно покращити характеристики складу у порівнянні з ОР8 (моногідрат лізину), тому що інші інгредієнти/параметри дуже схожі (той самий тип буферу, та ж сама поверхнево-активна речовина і подібний рн: 4.2 проти 4.3).
ОРІ0-11 (сукцинатний буфер) значних змін в агрегації не спостерігали (аналогічні характеристики моногідрату лізину і сахарози у цьому буфері).
Низька молекулярна вага за допомогою Віоапаїу7ег
Фрагменти за допомогою Віоапаїу7ег в момент часу 0 і після термічного навантаження:
ОР 1-2-3-4 (гліциновий буфер) варіювався залежно від типу і кількості стабілізатора, але мав 60 однакову силу буферу, поверхнево-активна речовина і рН): подібне збільшення фрагментів (-3-
95 після навантаження).
ОР (гліциновий буфер) показав значне збільшення у видів з більш низькою молекулярною вагою (ймовірно, через несприятливу комбінацію моногідрату лізину при 280 мМ «ї- Тмееп 80 замість Коїїрпог ЕГГ Р): - збільшення на 13 95 після навантаження. 5 рРБ-7 (гістидиновий буфер) не показав змін у фрагментах. рРВ-9 (цитрат-фосфатний буфер): цукроза в ОРО (16 95 у фрагментах після навантаження), ймовірно, є критичним фактором, який може значно покращити характеристики складу у порівнянні з ОР8 (моногідрат лізину; 411 95 у фрагментах), тому що інші інгредієнти/параметри дуже схожі (той самий тип буферу, то же поверхнево-активна речовина і подібний рн: 4.2 проти 4.3).
ОРІ0-11 (сукцинатний буфер) мінімальні зміни для обох (аналогічні характеристики моногідрату лізину і сахарози у цьому буфері): 41-3 У5 у видів з більш низькою молекулярною вагою після навантаження.
Профіль ізоформ за допомогою сіЕЕ
Профіль ізоформ у момент часу 0 і після термічного навантаження: при термічному навантаженні всі зразки зазвичай мають тенденцію втрачати частину основних видів з одночасним збільшенням кислотних видів і незначними змінами основних ізоформ. Більш докладно: ОР. 1-2-3-4-5 (гліциновий буфер): аналогічні зміни спостерігали в профілі ізоформ.
Для п'яти зразків основні види зменшились приблизно на 10-12 95 (збільшення кислотних ізоформ на 14 - 17 95 і зменшення основних ізоформ на -4/-6 б). рР 6-7 (гістидиновий буфер): ОРб показав значні зміни в профілі ізоформ, і одержані профілі не могли бути розроблені через ймовірну нестабільність від вибраних компонентів і або забруднення зразку до аналізу. ОР7 показав зміни, аналогічні зразкам у гліциновому буфері.
ОРВ-9 (цитрат-фосфатний буфер) значні зміни в обох складах, більш високі, ніж спостережувані в інших буферах. Було виявлено, що кислотні види збільшуються до 24-29 95 після навантаження.
ОРІТ0-11 (сукцинатний буфер): ОР10 показав мінімальні зміни, навіть нижче, ніж у інших зразків в інших буферах: основні види зменшились приблизно на 7 95 (збільшення кислих ізоформ приблизно на 12 95 і зменшення основних ізоформ приблизно на -5 95). ОР11 показав більш високі зміни (збільшення кислих ізоформ після навантаження складало «20 95).
Третинна структура за круговим дихроїзмом
Круговий дихроїзм проводили до і після навантаження на провідні склади.
Зразки розводили з М/РІ до 1,5 мг/мл і потім тестували в кварцових кюветах з довжиною шляху 1 см на спектрополяриметрі дазсо 4-810 в діапазоні 250 нм - 320 нм при швидкості сканування 20 нм/хв. (чутливість: стандартна; полоса пропускання: 1 мм; шаг даних 0,2 нм; 0Б.І.Т.: 8 секунд; 4 повторення) при кімнатній температурі.
Конформація білка у більшості складів може бути ефективно збережена з невеликими змінами в області 260 - 280 нм (сигнали тирозину і феніаланіну). Однак можна спостерігати декілька виключень, які можуть вказувати на часткове руйнування/розгортання і втрату структури після термічного навантаження: ОР5 (можливий вплив присутнього типу поверхнево- активної речовини), ОР'8 і 9 (склади в цитрат - фосфатному буфері; можливе вплив типу буферу і комбінації з іншими присутніми інгредієнтами). 3.4.2 Заморожування - відтаювання
Видимі частинки при візуальному огляді
Не було виявлено, що повторні цикли ЕТ викликають значне збільшення видимих частинок.
При навантаженні деякі склади являють собою волокноподібні частинки (не у вигляді частинок/осаду або інших форм, зазвичай зв'язаних зі складом).
Мутність шляхом нефелометрії
При заморожуванні-відтаюванні в складах, які тестують, не відбувається значних змін.
Більшість складів є прозорими або трохи опалесцентними в момент часу 0 і після навантаження (виключення: ОРЗ, 5, 8, діапазон опалесцентного розчину в момент часу 0, з незначними змінами після навантаження).
Невидимі неозброєним оком частинки при затемненні світловим випроміненням
Частинки г 25 мікрон були значно нижче фармакопейного межі в 600 частинок/контейнер (зазвичай х 100 частинок).
Частинки 2 10 мікрон мали більшу кількість, але все ще нижче межі 6000 частинок/контейнер. ОРЗ і 9, в цитрат-фосфатному буфері показують більш високі показники, ніж інші (все ще нижче зазначеного вище межі) в момент часу 0, без подальшого збільшення при навантаженні ЕТ. 60 Загальна кількість агрегатів за допомогою 5Е - НРІ С
В сумарних агрегатах за допомогою 5Е - НРІ С до і після навантаження ЕТ, мінімальні зміни спостерігали для всіх складів (загальна кількість агрегатів збільшилась на 0,2 - 0,5 95 після З циклів ЕТ). 3.5 Заключення
В гліциновому буфері, найбільш придатні умови для стабілізації антитіл охоплюють: низька іонна концентрація (10 мМ), низький рН (4.0 - 4.4),
Лізин (моногідрохлорид), декстроза, цукроза і сорбіт як стабілізатори,
Переважні поверхнево-активні речовини: КоїПрпог ЕГР і КоПаоп 12РЕ (Тжмееп 80 можливо, слід уникати через проблеми з видимими частинками).
В сукцинатному буфері, найбільш придатні умови для стабілізації антитіл охоплюють: низька іонна концентрація (10 мМ), рн5.0-541
Лізин (моногідрохлорид), декстроза, цукроза або сорбіт як стабілізатори,
Переважні поверхнево-активні речовини: Коїїрпог ЕР і КоПаоп 12РЕ (Тмееп 80 можливо, слід уникати з-за проблем з видимими частинками).
В цитрат - фосфатному буфері, найбільш придатні умови для стабілізації антитіл охоплюють: низька іонна концентрація (10 - 30 мМ), низький рН (4.0 - 4.5),
Лізин (моногідрохлорид), декстроза, цукроза або сорбіт як стабілізатори.
Переважні поверхнево-активні речовини: КоїПрпог ЕГР і КоПаоп 12РЕ (Тжмееп 80 можливо, слід уникати з-за проблем з видимими частинками).
В гістидиновому буфері, найбільш придатні умови для стабілізації антитіл охоплюють: низька іонна концентрація (10-15 мМ), рн 5.0 - 541,
Декстроза, цукроза, лізин (моногідрохлорид), інозит, сорбіт як стабілізатори.
Переважні поверхнево-активні речовини: КоїПрпог ЕГР і КоПаоп 12РЕ (Тжмееп 80 можливо, слід уникати через проблеми з видимими частинками).
Було виявлено, що самими вигідними складами з Таблиці б були ОР 2, 4, 7 і 10.
ПЕРЕЛІК ПОСЛІДОВНОСТЕЙ
«1105 Мекск Рабепе спрн «1205 ВОДНИЙ СКЛАД АНТИТІЛА ПРОТИ РО-І1 «1305 Р 17/056 «1605 З «1705» ВІі5БАР 1.3.6 «2105 1 «2115 450 «212» білок «213» Штучна послідовність «2205 «223» Послідовність важкого ланцюга Авелумабу «4005 1 сі Уаї бі1п Гей гей біц бек сб1у с1у с1у теп Уаї сбіп Рго С1у С1Уу 1 З 10 15 зек Гей Агуд Гей бБег Сув Аїа Аїа Бек сбіу Рпе ТПг Рпе Бек Бек Тукг 20 25 зо
І1е Меє Меє Тгр Уаі Агу біп Аза Рго б1у Гпув с1у Гей бій Тер Уаї1ї бо 35 40 45 зек Бек Іїе Тук Рго Бек сіу с1і1у чІ1їе ТПг Рпе Туг Аїа Авр ТПг Уаї
50 55 бо пув б1у Агуд Рпе ТПг Іїе Бег Агуд АвБр Ап Бек Пув Ап о ТПг Гец Туг 65 70 75 80 тей біп Мес Ап о бБег Гец Агуд Аїа біц Авр ТПг Аза Уаї Тук Тук Сув 85 90 935
Аза Агад чІ1е пув пе б1у ТПг УМаї ТПпг ТПпг о Уаї Авр Туг Тер Шу сбіп 100 105 110 сіу ТпПгЕ Гец Уаі1 ТПг Уаї Бек Бек Аїа Бек ТПг Ппув с1у Рго Бек Уаї 115 120 125
Рпе Рго пей А1їа Рго Бек Бек Ппув Бек ТПг Бек с1у с1у ТПг Аза Аї1а 130 135 140
Те с1у Сув Гецшп Уаі1і Ппув Авр Тук Рпе Рго біц Рго Уаї ТПг Уаї 5ег 145 150 155 160
ТЕр Авп Бек сіу Аїа Гец ТПг Бек бі1у Уаї Нів ТПг Рпе Рго Аїа Уаї 165 170 175 тей біп Бек Бек сіу Гец Тук Бек Гец Бек Бек Уаї Уаї ТПг Уаї Рго 180 185 190
Ззек Бек Бек Ге с1у ТП біп ТПг Тук І1е Сув АвБп Уаї АвБп Нів Гув 195 200 205
Рго Бек АвБп о ТПг пув Уаї Авр пув Ппув Ма1 сій Рго Ппув Бек Сув Авр 210 215 220 пув ТПг Нів ТпПг оСув Рго Рго Сув Рго Аїа Рго бій Іїей їеш С1у Щ1У 225 230 235 240
Рго Бек Маії Рпе Гей Рпе Рго Рго пуб Рго Гув АБр ТПг Гей Меє Ше 245 250 255 век Агуд ТПг Рго бі уа1ї ТпПг Сув Уаї Уаї Уаї Авр Уаї Бек Нів сС1и 260 265 270
Авр Рго сіц Уаї туз Рпе АвБп Тер Туг Уа1 Авр сіу Уаї сіц Уаї Нів 275 280 285
Авп Аза пув ТПг о пув Рго Агд бій бій біп Туг Авп Бек ТПг Туг Агд 290 295 300 уаї уаї Бек уаї1ї гей ТПг Уаї Ітец Нів біп Авр Тгр гей Авп с1у Гу 305 310 315 320 сій Тук Ппув Сув Ппув Уаі1і Бек АвБп пув Аїа Гец Рго Аїа Рго чІ1е с1іц 325 330 335
Кпув ТпПг Іїе Бек пув Аїа Ппув с1у біп Рго Агуд біц Рго сіп Уаї Тукг 340 345 350
ТПгЕ Гей Рго Рго Бек Агуд Авр бій Гей ТПг о гув АвБп о біп Уаі1ї бБекг Іец 355 360 365
ТПпгЕ Сув Гпеп Маї пув б1у Рпе Тук Рго Бек АвБр І1е Аїа Уаї сій Тгр 370 375 380 сій Бек АБп о сіу біп Рго біц Авп Ап о Тук Ппув ТПг ТП Рго Рго Уаї 385 390 395 400 тей Авр Бек Авр сіу Бек Рпе Рпе Гец Тук Бек Ппув Гец ТПг Уаї Авр 405 410 415 пув Бек Агуд Тер біп біп с1у Авп Уаї РіПе Бек Сув Бек Уаї Меє Нів 420 425 430 сі Азї1а Гей Нів Ап Нів Тук ТПг сбіп пув Бек Іец Бек Іецй бБег Рго 435 440 445 сіу пув 450 «2105 2 «211» 449 «212» білок «213» Штучна послідовність «2205 60 «223» Послідовність важкого ланцюга Авелумабу, в якій відсутній С-кінцевий
Кк
«4005 2 сій Уаі1 сіп Гец Гец біц Бек б1у сбіу б1і1у Ггец Уаі сбіп Рго сіу с01У 1 5 10 15 зек гей Агд Гей бБег Сув Аїа Аїа бек с1іу Ропе ТПг Рпе бБег б5Бег Туг 20 25 30
І1е Меє Меє Тгр Уаі Агу біп Аза Рго б1у Гпув с1у Гей бій Тер Уаї1ї 35 40 45 зек Бек Іїе Тук Рго Бек сіу с1і1у чІ1їе ТПг Рпе Туг Аїа Авр ТПг Уаї зо 55 бо пув б1у Агуд Рпе ТПг Іїе Бег Агуд АвБр Ап Бек Пув Ап о ТПг Гец Туг 65 70 75 80 тей біп Мес Ап о бБег Гец Агуд Аїа біц Авр ТПг Аза Уаї Тук Тук Сув 85 90 935
А1а Агуд ч1І1е їув Гец с1у ТПг Маї ТПг ТтПг Уаї Авр Туг Тер 1у с1п 100 105 110 сіу ТпПгЕ Гец Уаі1 ТПг Уаї Бек Бек Аїа Бек ТПг Ппув с1у Рго Бек Уаї 115 120 125
Рпе Рго Ппей Аза Рго Бек Бек пув Бек ТПг бек б1у с1у ТПпПг Аза Аїа 130 135 140
Те с1у Сув Гецшп Уаі1і Ппув Авр Тук Рпе Рго біц Рго Уаї ТПг Уаї 5ег 145 150 155 160
ТЕр Авп Бек сіу Аїа Гец ТПг Бек бі1у Уаї Нів ТПг Рпе Рго Аїа Уаї 165 170 175 їец біп Бек Бек біу Ппеп Туг бБег Гей бБег Бек Уаії Уаї ТПг Уаї Рго 180 185 190
Ззек Бек Бек Ге с1у ТП біп ТПг Тук І1е Сув АвБп Уаї АвБп Нів Гув 195 200 205
Рго Бек Авп ТПг пув Маії Авр пув пув Ма1і бій Рго Гув Бек Сув Авр 210 215 220 пув ТПг Нів ТпПг оСув Рго Рго Сув Рго Аїа Рго бій Іїей їеш С1у Щ1У 225 230 235 240
Рго Бек Маії Рпе Гей Рпе Рго Рго пуб Рго Гув АБр ТПг Гей Меє Ше 245 250 255 зек Агуд ТПг Рго сій Уа1 ТПг Сув Маї Уаї Уаї Авр Уаї Бек Нів с1и 260 265 270
Авр Рго сіц Уаї туз Рпе АвБп Тер Туг Уа1 Авр сіу Уаї сіц Уаї Нів 275 280 285
Авп о Аїа пув ТПг пуб Рго Агуд бій бій бі1іп Ту Авп Бек ТПг Туг Агд 290 295 300 уаї уаї Бек уаї1ї гей ТПг Уаї Ітец Нів біп Авр Тгр гей Авп с1у Гу 305 310 315 320 сій Тук Ппув Сув Ппув Уаі1і Бек АвБп пув Аїа Гец Рго Аїа Рго чІ1е с1іц 325 330 335 пув ТПг І1е Бек Ппув Аїа пув с1у біп Рго Акуд бій Рго біп Уаї Туг 340 345 350
ТПгЕ Гей Рго Рго Бек Агуд Авр бій Гей ТПг о гув АвБп о біп Уаі1ї бБекг Іец 355 360 365
ТПгЕ Сув гец УМаї Ппув сіу Рпе Туг Рго Бек Авр ч1І1е Аїа Уаї сій Тгр 370 375 380 сій Бек АБп о сіу біп Рго біц Авп Ап о Тук Ппув ТПг ТП Рго Рго Уаї 385 390 395 400 тей Авр Бек Авр сіу Бек Рпе Рпе Гец Тук Бек Ппув Гец ТПг Уаї Авр 405 410 415 пув век Агд Тер б1іп б1іп б1у Авп Уаї Рпе Бек Сув Бек Уаї Меє Нів 420 425 430 сі Азї1а Гей Нів Ап Нів Тук ТПг сбіп пув Бек Іец Бек Іецй бБег Рго 435 440 445 о1У 60
«2105 З «2115 216 «212» білок «213» Штучна послідовність «2205 «223» Послідовність легкого ланцюга Авелумабу «4005 З сіп Бек Аїа Гей ТПг сіп Рго Аїа Бек Уаї Бек сбіу Бек Рго 01у сіп 1 З 10 15 зек Іїе ТПг Іїе Бек Сув ТПг сіу ТПг Бек Бек Авр Уаї с1у с1у Тукг 20 25 зо
АБп оТтук Маї Бек Тер Тук біп сіп Нів Рго сб1у Ппув Аїа Рго Ппув Гей 35 40 45
Мес чІ1їе Тук Авр Уаії Бек Абвп Агуд Рго бек сіу Маії Бек Авп Ага РПе
ЗО зо бо зек біу Бек Ппув Бек сіу АвБп ТПг Аїа Бек Гец ТПг ч1І1е Бек с01Уу Гец 65 7о 75 80 сіп Аїа бій Авр біц Аза Авр Тук Тук Сув Бек Бек Тук ТПг Бек 5Бег 85 90 95 век ТПпг Агуд Уаі1 Рпе сіу ТПг сіу ТПг пув Уаї ТПг Уаї гец с1у сіп 100 105 110
Рго Ппув Аїа АБп оРго ТПг оУаї ТБПг о тГей Рпе Рго Рго Бек Бек бі с1ц 115 120 125 теп біп Аїа АвБп о Гпув Аїа ТПг о Гец Уаї Сув Гец І1е Бек Авр РПе Туг 130 135 140
Рго с1у Аї1а Маї ТПпг Уаії А1а Тер ув Аза АБр б1іу Бек Рго Уа1ї1 Гув 145 150 155 160
Аза с1у Маї сій ТПг Тс опув Рго Бек пув біп Бек Авп АвБп о Гув Туг 165 170 175
Аза Аза Бек Бек Туг Іец Бек Гей ТПг Рго бій сбіп Тгр пув бБег Нів 180 185 190
Агуд Бек Туг Бек Сув біп Уаї ТПг Нів сбі1іц с1у Бек ТПг Уаї сб1ц Гуз 195 200 205
ТПгЕ УМаії Аза Рго ТПг сій Сув бБег

Claims (13)

210 215 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ
1. Водний фармацевтичний склад антитіла, що містить: () авелумаб в концентрації від 1 до 20 мг/мл як антитіло, де зазначений авелумаб має послідовність важкого ланцюга або 5ЕО ІЮ МО:1, або 5ЕО ІЮО МО:2 і послідовність легкого ланцюга 5ЕО ІО МО:3, і де зазначений авелумаб несе глікозилювання на Азп300, що містить ЕА?2 і ЕА2О1 як основні види гліканів, що мають сумісну частку більше 70 95 всіх видів гліканів; (ї) гліцин в концентрації від 5 до 15 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину, декстрозу, сахарозу або сорбіт в концентрації від 100 до 320 мМ як стабілізатор, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) полівінілпліролідон під номером САб5 9003-39-8 (молекулярна вага: 2000-3000 г/моль), рицинову олію поліоксил-35 або полісорбат-80 в концентрації від 0,25 до 0,75 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад не містить антиоксиданту; і склад має рН від 3,8 до 4,6.
2. Водний фармацевтичний склад антитіла, що містить: () авелумаб в концентрації від 1 до 20 мг/мл як антитіло; бо де зазначений авелумаб має послідовність важкого ланцюга або 5ЕО ІО МО 1, або 5ЕО ІЮ МО:2 і послідовність легкого ланцюга ЗЕО ІЮО МО:3, і де зазначений авелумаб несе глікозилювання на
Азп300, що містить ЕА2 і ЕА2О1 як основні види гліканів, що мають сумісну частку більше 70 95 всіх видів гліканів; (ї) сукцинат в концентрації від 5 до 15 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину, декстрозу, сахарозу або сорбіт в концентрації від 100 до 320 мМ як стабілізатор, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) полівінілпіролідон під номером СА5 9003-39-8 (молекулярна вага: 2000-3000 г/моль) або рицинову олію поліоксил-35 в концентрації від 0,25 до 0,75 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад не містить антиоксиданту; і де склад має рН від 4,9 до 5,2.
3. Водний фармацевтичний склад антитіла, що містить: () авелумаб в концентрації від 1 до 20 мг/мл як антитіло; де зазначений авелумаб має послідовність важкого ланцюга або 5ЕО ІО МО 1, або 5ЕО ІЮ МО:2 і послідовність легкого ланцюга ЗЕО ІЮО МО:3, і де зазначений авелумаб несе глікозилювання на Азп300, що містить ЕА2 і ЕА2О1 як основні види гліканів, що мають сумісну частку більше 70 905 всіх видів гліканів; (ї) гістидин в концентрації від 5 до 15 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину, декстрозу, сахарозу, інозит або сорбіт в концентрації від 100 до 320 ММ як стабілізатор, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) полівінілпіролідон під номером СА5 9003-39-8 (молекулярна вага: 2000-3000 г/моль) або рицинову олію поліоксил-35 в концентрації від 0,25 до 0,75 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад не містить антиоксиданту; і де склад має рН від 4,8 до 5,2.
4. Склад за п. 1, що містить: () авелумаб в концентрації від 1 до 20 мг/мл як антитіло; (ї) гліцин в концентрації 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину в концентрації 140 мМ як стабілізатор, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад має рН від 4,2 до 4,6.
5. Водний фармацевтичний склад антитіла, що містить: () авелумаб в концентрації від 1 до 20 мг/мл як антитіло; де зазначений авелумаб має послідовність важкого ланцюга або 5ЕО ІО МО:1, або 5ЕО ІО МО:2 і послідовність легкого ланцюга ЗЕО ІЮО МО:3, і де зазначений авелумаб несе глікозилювання на Ав5п300, що містить ЕА2 і ЕА2О1 як основні види гліканів, що мають сумісну частку більше 70 95 всіх видів гліканів; (ї) гліцин в концентрації 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) ацетат лізину в концентрації 140 мМ як стабілізатор, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад не містить антиоксиданту; і де склад має рН від 4,2 до 4,6.
6. Склад за п. 3, що містить: () авелумаб в концентрації від 1 до 20 мг/мл як антитіло; (ї) гістидин в концентрації 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) сахарозу в концентрації 280 мМ як стабілізатор, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад має рН від 4,8 до 5,2.
7. Водний фармацевтичний склад антитіла, що містить: () авелумаб в концентрації від 1 до 20 мг/мл як антитіло;
де зазначений авелумаб має послідовність важкого ланцюга або 5ЕО ІЮО МО:1, або 5ЕО ІЮ МО:2 і послідовність легкого ланцюга ЗЕО ІЮО МО:3, і де зазначений авелумаб несе глікозилювання на Азп300, що містить ЕА2 і ЕА2О1 як основні види гліканів, що мають сумісну частку більше 70 95 всіх видів гліканів; (ї) сукцинат в концентрації 10 мМ як буферний агент, і не містить жодного іншого буферного агента; (її) моногідрохлорид лізину в концентрації 140 мМ як стабілізатор, і не містить жодного іншого стабілізатора; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл як поверхнево-активну речовину, і не містить жодної іншої поверхнево-активної речовини; де склад не містить антиоксиданту; і де склад має рН від 4,8 до 5,2.
8. Склад за п. 4, який містить: () авелумаб в концентрації 20 мг/мл; (ії) гліцин в концентрації 10 мМ; (ії) моногідрохлорид лізину в концентрації 140 мм; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масн для регулювання рн; (мі) воду для ін'єкцій як розчинник; де склад має рН від 4,3 до 4,5.
9. Склад за п. 5, який містить: () авелумаб в концентрації 20 мг/мл; (і) гліцин в концентрації 10 мм; (ії) ацетат лізину в концентрації 140 мм; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масн для регулювання рн; (мі) воду для ін'єкцій як розчинник; де склад має рН від 4,3 до 4,5.
10. Склад за п. б, який містить: () авелумаб в концентрації 20 мг/мл; (і) гістидин в концентрації 10 мм; (ії) сахарозу в концентрації 280 мм; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масн для регулювання рн; (мі) воду для ін'єкцій як розчинник; де склад має рН від 4,9 до 5,1.
11. Склад за п. 7, який містить: () авелумаб в концентрації 20 мг/мл; (ії) сукцинат в концентрації 10 мм; (її) моногідрохлорид лізину в концентрації 140 мм; (м) рицинову олію поліоксил-35 в концентрації 0,5 мг/мл; (м) НСІ або Масн для регулювання рн; (мі) воду для ін'єкцій як розчинник; де склад має рН від 4,9 до 5,1.
12. Склад за будь-яким із пп. 1-11, призначений для внутрішньовенного введення.
13. Склад антитіла за будь-яким із пп. 1-12 для застосування у лікуванні раку.
ПемЛЕНВНСТЬ ВЕВНКОО СЕН ваш лумаоу БЕ І МОЇ УСІ ЦЕСУ УС ОСИ КІ ОСА ПЕВНУ Ж НЯ А МАСОВІ КУ УНР СПЕ УАОТУКОКеТІЗ ВОМ М ОМ КАВОВУ САВИВЛУТУ ТУЮ ОСТ УТУЄВАВТКОРЕУКРН АРОЗКЕ ОВ ТААСОСЬМ КОТРЕ У ГТ УВА ЧОСАЮТ ЗОУНТЕРАУ ОБО УВІ ОБУУТУРВВВІ ОТОТУЮМУМНЕРОМТКУЮККУЄРКВС ОКТНТСРеоВАРЕЦ ОБУ РКО ТНБ ЕЕ ГОЛА ТУВНЕСРЕУКЕ М ЧУВ УЄУНМАКЮТКВВЕКСУ МЕТ УВА ТУБЦНОСОЛ МОКЕКСКУЄМКА А РІЕКПУКАКООРВЕРОУУТ пБВБОВОКІТЕМО ТС УКОК ТОН АУЕУЕ ВМО МУК тТимЯ ОО и К РУОКОКАСОЗМУКОСВУМНЕАСНІНТ ТОК і5еоК
Фіг. їа Доки уемвнкутю ВЕЯКОН: ЛІЯЕМЕасН ВІ ЗОеКеТуВиКу. ВЕ ЯК тво нія БУС ЕВОВОВІУСРОаВЦНІ ЗСЛАЗОЕТЕОВУММУУВОАРОКО ЕК УВВУРВО СІТЕУАОТУКОВЕТІВВОМеКМТ М ОММВІ НАВОТАУУУСАНІКІ СТУТТУЮУ ЧНО ОСТ УТУЄВАБТКОРБУЄРІАРЕБКОТЗОСТААСОСЬККОУКРЕРУТУ УМСА ЗОБУНТЕРАУ ОЗ УВІ ЗБУУТУР ЗІ СТОТИСМУЧНКРУМТКУПККУЮРКУС ОКТНТСРРСВАРЕЦ ОСРБУКЦЕРРКРКОТІ МІЗВТРЕУТСУУУЮУЗНЕОРЕУКЕМ У УУПОУЕУНМАКТКРАЕЕОУМУГУВУ УВУ ТУ НОСУЙ МОКЕУКОКУВНКАНИА РЕЕКПОКАКООРВЕРСОУУ ПТ РРОБОКІ ТКУСУВ ТС УКОКЕУРУПІАУВУ ЕОР ЕММУКТТЕРУ ПЗООБЕРЕ УВК ТУКА КОСИ МУК ВСВУМНЕАЕ НМНУТОКВ В зач
Фіг. ль Генон коть легкого манцюта Авалумау - ЕС ОО КЗ ОЗАІТОРАВУВОвРООВІТПЯСТОТВВОУООУМУУ ВУ УВОНРОКАРКІ МОУ В ке УЗМЕККОВКаЗМТАВІ ІБ ОЛЕОКАСТСе Я ТУТ А МУ ТОа ТКУ ОРКАМЕТУТЕРРЕБЕВІЛАМКАТІ УСИВОКУВОДУТУАУКАрОЕРУКАСЧЕТТК вЕКОВМНКУААВЯУ М ТВЕСУТКВНКОТЕООУ ТЕСТ УЄЕТУАРТЕСВ
Фіг. 2
UAA201910020A 2017-03-06 2018-03-06 Водний фармацевтичний склад, який містить антитіло проти pd-l1 авелумаб UA129583C2 (uk)

Applications Claiming Priority (2)

Application Number Priority Date Filing Date Title
EP17159354 2017-03-06
PCT/EP2018/055404 WO2018162446A1 (en) 2017-03-06 2018-03-06 Aqueous anti-pd-l1 antibody formulation

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA129583C2 true UA129583C2 (uk) 2025-06-11

Family

ID=58264417

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UAA201910020A UA129583C2 (uk) 2017-03-06 2018-03-06 Водний фармацевтичний склад, який містить антитіло проти pd-l1 авелумаб

Country Status (16)

Country Link
US (1) US20200016267A1 (uk)
EP (1) EP3592382A1 (uk)
JP (1) JP7379159B2 (uk)
KR (1) KR20190125363A (uk)
CN (1) CN110392578B (uk)
AR (1) AR111229A1 (uk)
AU (1) AU2018229724B2 (uk)
BR (1) BR112019018401A2 (uk)
CA (1) CA3055402A1 (uk)
EA (1) EA201992027A1 (uk)
IL (1) IL268943B2 (uk)
MX (1) MX2019010367A (uk)
SG (1) SG11201908091QA (uk)
TW (1) TW201834639A (uk)
UA (1) UA129583C2 (uk)
WO (1) WO2018162446A1 (uk)

Families Citing this family (7)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
DK3386541T3 (da) 2015-12-07 2020-09-28 Merck Patent Gmbh Vandig farmaceutisk formulering omfattende anti-pd-1-antistof avelumab
BR112019000071A2 (pt) 2016-07-07 2019-07-02 Bolt Biotherapeutics Inc conjugados adjuvantes de anticorpo
EP3787634A4 (en) * 2018-05-03 2022-02-23 NormOxys, Inc. INOSITOL-BASED IMMUNOTHERAPIES
JP2022513693A (ja) * 2018-11-29 2022-02-09 ハーバー・バイオメド・セラピューティクス・リミテッド 抗pd-l1抗体製剤
PE20212185A1 (es) 2019-02-18 2021-11-11 Lilly Co Eli Formulacion de anticuerpos terapeuticos
EP3937984A1 (en) 2019-03-15 2022-01-19 Bolt Biotherapeutics, Inc. Immunoconjugates targeting her2
US20240294651A1 (en) 2023-01-30 2024-09-05 Kymab Limited Antibodies

Family Cites Families (19)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US8632778B2 (en) * 2000-08-11 2014-01-21 Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha Stabilized anti-interleukin-6 antibody-containing preparations
WO2005063291A1 (ja) * 2003-12-25 2005-07-14 Kirin Beer Kabushiki Kaisha 抗体を含有する安定な水性医薬製剤
WO2012135408A1 (en) * 2011-03-31 2012-10-04 Merck Sharp & Dohme Corp. Stable formulations of antibodies to human programmed death receptor pd-1 and related treatments
JOP20200043A1 (ar) 2011-05-10 2017-06-16 Amgen Inc طرق معالجة أو منع الاضطرابات المختصة بالكوليسترول
BR112014012819B1 (pt) 2011-11-28 2022-08-16 Merck Patent Gmbh Anticorpo anti-pd-l1 ou fragmento de ligação ao antígeno do mesmo e composição
US9216219B2 (en) * 2012-06-12 2015-12-22 Novartis Ag Anti-BAFFR antibody formulation
US20150216977A1 (en) * 2012-09-18 2015-08-06 Adocia Stable pharmaceutical composition, comprising an aqueous solution of an antibody-derived therapeutically active protein
DK3049441T3 (da) 2013-09-27 2020-02-03 Hoffmann La Roche Anti-PDL1-antistofformuleringer
US20160303231A1 (en) * 2013-12-11 2016-10-20 Robert Iannone Treating cancer with a combination of a pd-1 antagonist and a vegfr inhibitor
CN104740609A (zh) 2013-12-31 2015-07-01 上海中信国健药业股份有限公司 一种受体抗体融合蛋白的药物组合物
US10570202B2 (en) * 2014-02-04 2020-02-25 Pfizer Inc. Combination of a PD-1 antagonist and a VEGFR inhibitor for treating cancer
WO2016011357A1 (en) * 2014-07-18 2016-01-21 Advaxis, Inc. Combination of a pd-1 antagonist and a listeria-based vaccine for treating prostate cancer
KR20170132171A (ko) 2015-02-26 2017-12-01 메르크 파텐트 게엠베하 암 치료를 위한 pd­1 / pd­l1 저해제
MA42971A (fr) * 2015-03-13 2018-08-15 Cytomx Therapeutics Inc Anticorps anti-pdl1, anticorps anti-pld1 activables, et leurs procédés d'utilisation
CA2929850A1 (en) 2015-05-14 2016-11-14 Pfizer Inc. Combination therapies comprising a pyrrolidine-2,5-dione ido1 inhibitor
EP3303397A1 (en) * 2015-06-08 2018-04-11 H. Hoffnabb-La Roche Ag Methods of treating cancer using anti-ox40 antibodies and pd-1 axis binding antagonists
RU2766890C2 (ru) 2015-06-16 2022-03-16 Мерк Патент Гмбх Комбинированные способы лечения антагонистами pd-l1
DK3386541T3 (da) * 2015-12-07 2020-09-28 Merck Patent Gmbh Vandig farmaceutisk formulering omfattende anti-pd-1-antistof avelumab
ES2962373T3 (es) * 2016-04-13 2024-03-18 Medimmune Llc Uso de aminoácidos como compuestos estabilizadores en composiciones farmacéuticas que contienen altas concentraciones de agentes terapéuticos basados en proteínas

Also Published As

Publication number Publication date
JP7379159B2 (ja) 2023-11-14
KR20190125363A (ko) 2019-11-06
AR111229A1 (es) 2019-06-19
US20200016267A1 (en) 2020-01-16
IL268943B2 (en) 2023-06-01
JP2020509065A (ja) 2020-03-26
AU2018229724A1 (en) 2019-10-31
NZ756413A (en) 2023-08-25
AU2018229724B2 (en) 2025-04-03
SG11201908091QA (en) 2019-10-30
CN110392578B (zh) 2024-07-02
CN110392578A (zh) 2019-10-29
EA201992027A1 (ru) 2020-02-25
MX2019010367A (es) 2019-12-02
IL268943A (en) 2019-10-31
WO2018162446A1 (en) 2018-09-13
EP3592382A1 (en) 2020-01-15
TW201834639A (zh) 2018-10-01
CA3055402A1 (en) 2018-09-13
BR112019018401A2 (pt) 2020-04-07

Similar Documents

Publication Publication Date Title
Kumar et al. Rottlerin-induced autophagy leads to the apoptosis in breast cancer stem cells: molecular mechanisms
EP3386541B1 (en) Aqueous pharmaceutical formulation comprising anti-pd-1 antibody avelumab
Risitano et al. Peptide inhibitors of C3 activation as a novel strategy of complement inhibition for the treatment of paroxysmal nocturnal hemoglobinuria
Wang et al. MFN2 Couples Glutamate Excitotoxicity and Mitochondrial Dysfunction in Motor Neurons*♦
CN110392578B (zh) 水性抗pd-l1抗体制剂
JP6848046B2 (ja) Pd−1抗体製剤
Bai et al. Macrophage-mimetic liposomes co-delivering ceria and Ac2-26 peptide for penumbra protection in ischemic stroke
US11234942B2 (en) Composition and method for inhibiting platelet aggregation
EP3924051B1 (en) Composition and method for inhibiting platelet aggregation
WO2016202854A1 (en) Treatment and diagnosis of hereditary xerocytosis
Jiang et al. Iterative‐Designed Multifunctional Carbon Dots Nanodrug for Celastrol Loading, Targeting Delivery, and Combination Therapy of Kidney Stones
EA043599B1 (ru) Водный состав антитела, содержащий авелумаб (варианты), состав, предназначенный для внутривенного введения, и флакон, содержащий указанный состав, применение указанного состава для лечения рака
HK40017102A (zh) 水性抗pd-l1抗体制剂
HK40017102B (en) Aqueous anti-pd-l1 antibody formulation
Otake et al. Colloidal Particle in Suspensions of Maobushisaishinto Extract Granules Enhances Drug Intestinal Penetration
Saha et al. Noncanonical activation of protease-activated receptor 1 induces autophagy in mammalian breast cancer cells
JP2026502936A (ja) 抗tigit抗体を含む医薬製剤
NZ756413B2 (en) Aqueous anti-pd-l1 antibody formulation
EA043092B1 (ru) Водный фармацевтический препарат, который содержит антитело к pd-l1 авелумаб
HK1257781B (en) Aqueous pharmaceutical formulation comprising anti-pd-l1 antibody avelumab
Yamazaki A novel I551F variant of Na+/HCO3-cotransporter NBCe1-A shows
Bernardini et al. Erythropoietin receptor modulates breast cancer cell response to tamoxifen treatment
Seki et al. Physiological and pathophysiological roles of the electrogenic Na-cotransporter NBCe1