UA61896C2 - A connector bloc to retain one or more lines for signal transmission from detonator (variants) - Google Patents

Description

Опис винаходу

Винахід відноситься до з'єднуючих блоків, що звичайно використовують для з'єднання і ініціювання детонації в лініях для передачі сигналів, зокрема до з'єднуючих блоків, що мають затискний елемент, в якому зменшені локалізовані пікові напруги при відхиленні затискного елемента для бокового введення ліній для передачі сигналів в паз для утримання лінії.

З'єднуючі блоки для систем вибуху добре відомі, наприклад у патентах США 5 171 935 і 5 398 611, що видані відповідно 15.12.1992 і 21.03.1995. В цих патентах описаний з'єднуючий блок, який має канал для приєднання 70 низько енергетичного детонатора і аркоподібний паз, в якому одна чи більше ліній для передачі сигналів утримуються в контакті для передачі сигналу з детонатором. Подібна конструкція наведена на фіг.11 патенту

США 5 204 492 від 20.04.1993.

З'єднуючі блоки у вищезгаданих патентах звичайно відливають як одне ціле з придатного термопластичного синтетичного органічного матеріалу.

На фіг.4 вищезгаданого патенту США 5 398 611 показана чисельність ліній для передачі сигналів, таких як ударні трубки, які введені з силою в аркоподібний паз 37 через утримуючі елементи 42, 43, що сходяться, і утворені на вході в паз 37. Утримуючі елементи 42, 43 мають такі розміри, що проміжок, який є трохи меншим за діаметр ударних трубок, запобігає бокове витягування трубок 40 з паза 37 від дії сил на трубки, що утримуються, коли їх протягують і з'єднують на іншому місці вибухової системи. Таким чином, бокове введення трубок 40 для передачі сигналів в паз 37 потребує прикладення деякої сили для введення трубок 40 через утримуючі елементи 42, 43, так як необхідно відігнути затискний елемент 35 (фіг.4, пат. США 5 398 611) для силового втягування трубок 40 через вузький проміжок між утримуючими елементами 42, 43. Як це описано в колонці 4, строка 40 пат США 5 398 611, затискний елемент 35 утримується суміжним до кінця корпусу "сегментом 36, що має можливість пружньо деформуватися", і який тимчасово "деформують" для введення с трубок 40 через елементи 42, 43 в паз 37. Ге)

З'єднуючі блоки у вищезгаданих патентах, і до яких винахід має відношення, всі потребують деякої сили для введення ліній для передачі сигналів в паз для утримання ліній, так як, якщо зробити проміжок на вході в паз надто великим, то ліній будуть легко витягуватися з пазу під дією сил, що виникають при утворенні вибухової системи. о

Проблема бокового введення стає ще гострішою, так як такі з'єднуючі блоки використовують на відкритому Ге») повітрі при різних погодних умовах, коли термопластиковий затискний елемент має тенденцію до збільшення негнучкості при низьких температурах, потребуючи збільшеної сили введення, що викликає локалізовані високі со напруги згину в затискному елементі, особливо в його основі чи в ближньому кінці, яким він приєднаний до «-- корпусу з'єднуючого блока. З іншого боку, якщо полімерний матеріал модифікувати для підвищення його низької 3о температурної згинності для зменшення потрібної низькотемпературної напруги введення, то затискний елемент ее, буде мати тенденцію до дуже легкого згину і можлива постійна деформація, при використанні з'єднуючого блока при підвищених температурах. Остання ситуація може призвести до неспроможності затискного елемента утримувати лінії для передачі сигналів точно розташованими напроти вихідного кінця детонатора, зменшуючи « надійність ініціювання ліній для передачі сигналів, які утримуються в з'єднуючому блоці. З 70 Крім того, для точного розташування утримуваних ліній затискний елемент повинен слугувати для захисту с оточуючих лінії для передачі сигналів від ушкоджень шрапнеллю, що утворюється при детонації детонатора. Це з» може бути досягнуто збільшенням маси затискного елемента для забезпечення збільшеного екрану від шрапнелі. Але таке збільшення маси підвищує негнучкість затискного елемента і посилює проблему бокового введення.

У відомих рішеннях (пат. США 5 117 935 і 5 398 611) проблема відносно легкого введення ліній для передачі б сигналів при широкому діапазоні температур і захисті від шрапнелі вирішують збільшенням товщини затискного - елемента напроти вихідного кінця детонатора, що слугує екраном від шрапнелі, при цьому зменшують потрібну силу бокового введення за допомогою вузької шийки, відносно якої затискний елемент може ефективно бо відхилятися при введенні трубки для передачі сигналів. (Див. колонку 4, строки 40-43 і 48-59, затискний (Те) 20 елемент 35 і сегмент 36, що пружньо деформується, на фіг.1 і 4 пат. США 5 398 611.) Таке рішення має ряд недоліків. По-перше, вузька шийка (36 на фіг.1-5 пат США 5 398 611) утворює неекрановану зону, з якої деяка с кількість шрапнелі може виходити. По-друге, напруга в затискному елементі, що викликана боковим введенням ліній для передачі сигналів, концентрується у вузькій шийці, підвищуючи небезпечність постійного відхилення затискного елемента при високих температурах і спроможність злому його при дуже низьких температурах. Щоб 29 вирішити ці проблеми, такі з'єднуючі блоки виготовляють з відносно низькою жорсткістю затискного елемента

ГФ) для зниження сил введення ліній для передачі сигналів. юю Але, це також небажано полегшує мимовільне витягування ліній, так як сили, що діють на них, розраховані на інші умови чи інше маніпулювання при складанні вибухових систем. Щоб зменшити потрібні сили введення, відомі з'єднуючі блоки необхідно виготовляти при точному контролюванні відхилень розмірів проміжку на вході в 60 паз для утримання ліній.

Винахід забезпечує з'єднуючий блок, який має затискний елемент, що визначає паз для утримання ліній і який вирішує вищезгадані проблеми. Це досягають, тим що затискний елемент, має по суті конфігурацію криволінійної балки постійної напруги і переважно постійну ширину принаймні на основній своїй довжині, починаючи з її ближнього кінця. бо Винахід забезпечує удосконалений з'єднуючий блок для утримання однієї чи більше ліній для передачі сигналів, таких як ударні трубки, що знаходяться у контакті для передачі сигналу з детонатором. З'єднуючий блок має наступні елементи: корпус з кінцем для передачі сигналів і канал для детонатора, що має повздовжню вісь і закінчується розрядним кінцем і який виконаний в корпусі, для введення і утримання в ньому детонатора, що має вихідний кінець, розташований на розрядному кінці каналу, коли детонатор знаходиться в ньому, при цьому проекція краю вихідного кінця детонатора на площину, яка проходить через розрядний кінець каналу перпендикулярно до повздовжньої його осі, слугує початком гіпотетичного вибухового конуса, що виходить з розрядного кінця каналу і має заданий кут при вершині; 70 криволінійний затискний елемент для утримання ліній, розташований на кінці для передачі сигналів корпусу і об'єднаний з ним так, що між ними утворюється паз для утримання ліній, який виконаний поперечно до повздовжньої осі каналу для введення і утримання в ньому принаймні однієї лінії для передачі сигналів у контакті з вихідним кінцем детонатора для передачі сигналу, який розташований в каналі, при цьому затискний елемент має ближній кінець на корпусі і протилежний дальній кінець, а паз для утримання ліній має глухий 7/5 Кінець, що примикає до ближнього кінця затискного елемента і відкритий кінець, що примикає до дальнього кінця затискного елемента; вхід утворений між дальнім кінцем затискного елемента і корпусом, причому вхід має розміри і конфігурацію для бокового введення Через нього в паз ліній для передачі сигналів шляхом відхиленням затискного елемента, викликаючи при цьому реакційне навантаження на затискний елемент.

Удосконалення з'єднуючого блока полягає в тому, що затискний елемент має такі розміри і конфігурацію, при яких безперервно зменшується його товщина у повздовжньому напрямку затискного елемента від його ближнього кінця до принаймні приблизно першого пересічення затискного елемента з вибуховим конусом, який має кут при вершині 90".

Інший аспект винаходу в тому, що затискний елемент має товщину, яка безперервно зменшується у с г повздовжньому напрямку затискного елемента від його ближнього кінця до приблизно середньої точки о затискного елемента, що визначена як пересічення продовження повздовжньої осі з затискним елементом, а його дальній сегмент, визначений, як продовження від середньої точки затискного елемента до його дальнього кінця, має по суті однакову товщину від приблизно середньої точки затискного елемента до принаймні приблизно пересічення віддаленого сегмента з гіпотетичним вибуховим конусом, який має кут при вершині 90". Ге зо Інший аспект винаходу в тому, що затискний елемент має базову ширину на ближньому кінці, а ширина затискного елемента між ближнім кінцем і приблизно відкритим кінцем паза для утримання ліній не менше Ме базової ширини. со

Крім того, базова ширина є принаймні шириною, яка достатня для закриття гіпотетичного конуса, що має кут при вершині 907 або 100". --

Інший аспект винаходу в тому, що затискний елемент має віддалений сегмент, визначений як продовження со затискного елемента від середньої точки, яка визначена, як пересічення продовження повздовжньої осі з затискним елементом, до дальнього кінця затискного елемента, при цьому затискний елемент має такі розміри і конфігурацію, що принаймні між його ближнім кінцем і пересіченням з дальнім сегментом гіпотетичного вибухового конуса, що має кут при вершині 90", він має геометрію балки постійної напруги з повздовжньою « Віссю, і затискний елемент має товщину, що постійно зменшується у повздовжньому напрямку від його в с ближнього кінця до його віддаленого сегмента, при цьому балка постійної напруги має криволінійну . конфігурацію, що утворена шляхом згину балки при утриманні її повздовжньої осі в вертикальній площині, що а проходить через повздовжню вісь балки.

Ще один аспект винаходу в тому, що блок виконаний з синтетичного органічного полімерного матеріалу, при цьому, синтетичний органічний полімерний матеріал вибраний з групи, яка складається з поліетилену,

Ге» поліпропилену, полібутилену і акрілонитріл-бутадієн-стирольного сополімеру.

Ще один аспект винаходу в тому, що з'єднуючий блок має вхідну направляючу на дальньому кінці затискного - елемента і вхідний схил на корпусі, які розташовані на відповідних опозитних боках входу і сходяться один з

Го! одним, визначаючи вхід, що звужується в напрямку паза для утримання лінії, і які утворюють між собою 5р проміжок, визначаючи вхідний кут від приблизно 18" до 22", при цьому вхідна направляюча разом з центральною і, повздовжньою віссю канала для детонатора визначає кут протидії затискного елемента, що дорівнює від

Ф приблизно 115" до 120".

Ще один аспект в тому, що з'єднуючий блок має вхідний проміжок між вхідною направляючою і вхідним схилом, який змінюється у напрямку поперек ширини входу. Наприклад, цей проміжок може зменшуватися по ширині входу в протилежних напрямках всередину від боків з'єднуючого блока до точки, де вхідний проміжок є мінімальним; переважно, вхідний проміжок є мінімальним і приблизно симетричним на боковому центрі входу.

Ф) Ще одна відмінність в тому, що з'єднуючий блок має проміжок паза визначений між затискним елементом і ка корпусом, який змінюється у напрямку поперек блока по ширині паза. Наприклад, проміжок паза може зменшуватися по ширині паза в протилежних напрямках всередину від протилежних бокових боків з'єднуючого во блока до точки, де проміжок паза є мінімальним; переважно, проміжок паза є мінімальним і приблизно симетричним на боковому центрі паза.

Ще одна відмінність в тому, що з'єднуючий блок має детонатор з вихідним кінцем, наприклад, детонатор сповільненої дії, і що детонатор розташований в каналі для детонатора так, що його вихідний кінець знаходиться на кінці для передачі сигналу корпусу. 65 Ще одна відмінність в тому, що з'єднуючий блок додатково має одну чи більше порожнин для зменшення напруги, що утворені на ближньому кінці затискного елемента.

Ще одна відмінність в тому, що з'єднуючий блок має на вході на корпусі вхідний схил з плоскою сходинкою, розташованою на відкритому кінці паза для утримання ліній.

Ще одна відмінність в тому, що паз для утримання ліній має аркоподібну форму, розміри і конфігурацію для зміщення в пазу ліній для передачі сигналів, що сумісні з каналом, від розрядного кінця каналу, що дозволяє зміщення ліній, що суміжні зміщеним лініям, ближче до розрядного кінця каналу.

Інші особливості винаходу стануть зрозумілими з наступного опису і креслень до нього.

Термін "бокове" введення ліній для передачі сигналів в паз для утримання ліній означає спосіб введення (фіг.5), при якому лінії для передачі сигналів з силою вводять через вхід 34, коли повздовжня вісь лінії 7/0 розташована поперек, наприклад, по суті перпендикулярно, до напрямку введення через вхід в паз 32 для утримання ліній. Це є звичайним методом з'єднання, так як звичайно кінці ліній, що вводяться в з'єднуючий блок, не можливо ввести в паз 32, як вводять голку. Це пов'язано з тим, що кінці ліній, що вводяться, дуже віддалені і/чи нерухомі, і/чи приєднані до іншого з'єднуючого блока чи іншого пристрою.

Фіг.1 - перспективний вигляд з'єднуючого блоку у відповідності з переважним втіленням; фіг.2 - боковий вигляд з'єднуючого блока на фіг.1; фіг.2А - частковий переріз по лінії 2А-2А на фіг.2; фіг.28 - частковий переріз по лінії 28-28 на фіг.2; фіг.28-1 - збільшена версія фіг.28В,, де показаний схематично вибуховий конус; фіг.2С - частковий переріз по лінії 20-2С на фіг.2; фіг.20О - збільшений вигляд лівої частини з'єднуючого блока на фіг.2, де показана численність ліній для передачі сигналів, що утримуються в ньому; фіг.20-1 - збільшена версія фіг.20,, де показаний схематично вибуховий конус; фіг.2Е - перспективний вигляд по лінії 2Е-2Е на фіг.1; фіг.2Е - частковий перспективний вигляд кінця для передачі сигналів з'єднуючого блока на фіг.1; сч фіг.20 - вигляд, подібний до вигляду на фіг.2В, але іншого втілення; фіг.3 - частковий переріз по вертикальній площині, що проходить через центральну повздовжню вісь і) з'єднуючого блока на фіг.2; фіг.4 - частковий, схематичний боковий вигляд лівого боку частини з'єднуючого блока на фіг.2 з лінією для передачі сигналів, яка показана на вході паза для утримання лінії; Ге зо фіг5 - схематичний перспективний вигляд (з частковим виривом для більшої виразливості) частини з'єднуючого блока на фіг.4; Ме) фіг.6 - частковий вигляд зверху на кінець для передачі сигналів першого відомого з'єднуючого блока на фіг.4; со фіг.бА - поперечний переріз по лінії А-А на фіг.6; фіг.7 - частковий поперечний переріз вздовж повздовжньої осі другого відомого з'єднуючого блока; і -- фіг.8 - діаграма, яку використовують для демонстрації конструктивних параметрів балки постійної напруги, «о що використовують при проектуванні затискних елементів з'єднуючих блоків.

На фіг.1 показаний з'єднуючий блок 10, який має корпус 12 з кінцем 12а для передачі сигналів і замковим кінцем 12рБ. Канал 14 для детонатора (фіг.1, 2 і 5) має гексагональний поперечний переріз, проходить скрізь корпус 12 і має розміри і конфігурацію для введення в нього детонатора 16 (фіг.3). Канал 14 для детонатора « має повздовжню центральну вісь І-І (фіг.1, 2), яка (фіг.2) лежить на лінії перерізу 28-28. Детонатор 16 є з с звичайної конструкції і має закритий вихідний кінець 16ба і протилежний відкритий кінець 1656, який закривають звичайним методом, обтискуючи оболонку (ненумеровану) детонатора навколо еластичної втулки 18, тільки ;» виступаючий кінець якої ми бачимо на фіг.3. Звичайно детонатор 16 має складку 16бс, що примикає до відкритого кінця 166 детонатора. Складка 16бс закріплює втулку 18 і лінію 20 для передачі сигналів (відірвана на фіг.3) в детонаторі і ущільнює відкритий кінець 16бЬ від зовнішнього середовища. Детонатор 16 має вибуховий заряд 22

Ге» на своєму вихідному кінці 1ба. Як відомо, детонатор 16 звичайно має сповільнюючий шлейф придатного піротехнічного матеріалу, що знаходиться між вибуховим зарядом 22 і лінією 20 для передачі сигналу, щоб - забезпечити заздалегідь визначений сповільнюючий період між одержанням сигнала на детонаторі 16 через

Го! лінію 20 для передачі сигналу і детонацією вибухового заряду 22. Лінія 20 для передачі сигналу звичайно має 5р довжину від 2,4м до 6б'м (приблизно 8-200 футів) і вільним кінцем (кінцем, який протилежний кінцю, з'єднаному і, з детонатором 16) може набути приєднало вибухової машинки чи введена у високоенергетичний детонатор (не

Ф показаний) для використання при ініціюванні детонації головного вибухового заряду.

Пристрій такого типу описаний в патенті США З 987 732, виданий 26.10.1976. Зрозуміло, що вільний кінець лінії 20 для передачі сигналу може бути приєднаний іншим придатним способом і з'єднуючий блок на фіг.3 може

Б бути використаний в будь-яких придатних вибухових системах, відомих фахівцю.

Замковий кінець 125 має корпус з прохідним отвором 24, який простягнутий поперек детонаційного каналу 14

Ф) і в якому з можливістю переміщення змонтований аркоподібний замковий елемент 26 так, що його можливо ка зміщувати на одну сторону для відкриття каналу 14 для детонатора. Замковий елемент 26 може бути типу, що найбільш повно розкритий в заявці США 08/249 522, поданої 26.05. 94, яка одночасно знаходиться на розгляді, во або в заявці, що є її частковим продовженням на ім'я Томаса Цека і інших під назвою "З'єднуючий блок, який має замковий засіб для фіксації детонатора". Детонатор 16 (фіг.3) встановлюють усередині з'єднуючого блока 10 шляхом введення вихідного кінця 1ба детонатора в канал 14 з боку замкового кінця 120 блока (фіг.1). Потім детонатор 16 проштовхують вперед через канал 14, поки вихідний кінець 1ба не доходить до фіксаторів 28а, 280 (фіг2В, З ії 5 ). Детонатор 16 має такі розміри і конфігурацію, що коли його вихідний кінець - 16а, 65 розташований напроти фіксаторів 28а і 2850, то складка 16бс знаходиться на одній лінії з замковим елементом 26, який потім переміщують вперед по проходу 24 праворуч (фіг.1) так, що замковий елемент 26 зачеплює складку

16с, при цьому детонатор 16 і замковий елемент 26 фіксуються на місці в з'єднуючому блоці 10. Замковий елемент 26 має отвір (не показаний) на своєму кінці, який охоплюється в проході 24, при цьому отвір має конфігурацію, що забезпечує пару ніжок замкового елемента 26, які простягуються з проміжком, коли вони проходять над складкою 16с і які замикаються разом знову для фіксованого зчеплення замкового елемента зі складкою 16бс. Така конфігурація замкового елемента 26 детально показана у вищезгаданих заявках.

З'єднуючий блок 10 має криволінійний затискний елемент 30 для утримування лінії, який розташований на кінці 12а для передачі сигналів корпусу 12. Затискний елемент ЗО об'єднаний з корпусом 12 так, що між ними утворюється паз 32 для утримання лінії, який має аркоподібний поперечний переріз і ширину поперек корпусу 12, 70 тобто поперек повздовжньої осі І-ї каналу 14. Ширина паза 32 для утримання лінії визначається (тобто дорівнює) базовою шириною м затискного елемента 30 на ближньому його кінці ЗО0Б (фіг.2А, 28 і 25). Вхід 34 до паза 32 для утримання лінії (див. фіг.20) утворюється між дальнім кінцем Зба затискного елемента і піднятою частиною 36 на корпусі 12, що примикає до дальнього кінця Зба затискного елемента 30. Вхідна направляюча

З4а утворена на дальньому кінці Зба, а вхідний схил 340 утворений на піднятій частині 36. Вхідна направляюча

З4а і вхідний схил 346 розташовані протилежно один до одного і сходяться один до одного в напрямку від входу 34 в паз 32 для утримання лінії, що визначає вхідний шлях, що сходиться, який веде до пазу 32 для утримання лінії. Проміжок (див. фіг.20О і 2Е) між вхідною направляючою З4а і вхідним схилом 346 для бокового введення лінії 40 через нього менше діаметра лінії для передачі сигналів, що використовуються із з'єднуючим блоком, тому потрібно трохи деформувати лінію чи відхилити затискний елемент 30 для забезпечення входу до пазу 32.

Одразу після введення, затискний елемент 30 повертається до свого початкового положення, зменшуючи проміжок входу 34 і разом з плоскою сходинкою 35 (фіг.2 і 2Е) запобігають вихід назад лінії для передачі сигналів.

Ближній кінець 306 затискного елемента 30 знаходиться на корпусі 12 на нижньому боці 12с, а закінчується затискний елемент 30 на дальньому кінці Зба, примикаючи до протилежного верхнього боку 124 корпусу 12. сч

Корпус 12 має перший бік 12е (фіг.1) і протилежний другий бік 127 (фіг.2А і 28).

Конфігурація затискного елемента ЗО (фіг.2, 20, З і 4) виконана такою, щоб розподіляти напругу, що і) виникає при боковому введенні ліній для передачі сигналів по суті рівномірно по довжині затискного елемента.

Коли лінії для передачі, наприклад, вибухові трубки, трубки для миттєвого згорання без вибуху чи подібні, вводяться збоку Через вхід 34, то, так як діаметри таких трубок більші за мінімальний проміжок на вході 34, Ге зо потрібно відхилити затискний елемент 30, щоб з силою ввести лінію в паз 32. Таке відхилення стає причиною напруги в усьому матеріалі затискного елемента 30. Завдяки описаній конструкції входу 34 і затискного Ме елемента 30 ця напруга зменшується і більш рівномірно розподіляється по довжині затискного елемента З0 в со порівнянні з відомими конструкціями так, що пікові напруги зменшуються. Це зменшує силу, яка потрібна для введення навіть при екстремальних температурах, і зменшує імовірність деформації чи пошкодження затискного (87 з5 елемента навіть при дуже високих температурах. Очікуваний рівень температур, при якому з'єднуючий блок (ау можливо зберігати і використовувати, дорівнює приблизно від -40"Е до 160"Р.

Конструювання затискного елемента З0 згідно винаходу (на кресленнях показане лише одне втілення) може бути здійснена на базі теорії балки однакової напруги. Цю теорію звичайно використовують при проектуванні грузових балок, які знаходяться під дією статичних нагрузок. Що до проектування затискного елементу 30, то « теорію використовують для зменшення пікових напруг у криволінійній частині, коли її відхиляють при даній з с встановленій нагрузці. Відповідно, конструкція затискного елемента ЗО подібна (принаймні для сегмента з . довжиною, що починається від ближнього кінця З0Б) до балки однакової напруги, товщину якої оптимізують так, а що при даній нагрузці напруга згину залишається однаковою по довжині балки. Загальна ідея проілюстрована на фіг.8, де показана схема консольної балки 70, яка спирається одним кінцем на підпорку 72, при цьому площа поперечного перерізу балки 70 зменшується в напрямку від ближнього кінця 706 до дальнього кінця 70а. При

Ге» даній нагрузці, що прикладена до консольної балки 70 напруга згину, що виникає, залишається постійної величини по дожині балки. Це ілюструється формулою - (1) 5 - Ме,

Го! де 5 - напруга від моменту згину М. Момент згину М підраховується за формулою

Ме), і, де Е - сила, що прикладена до балки, а х - відстань між точкою прикладання сили Е і точкою спирання

Ф консольної балки 70 на підпірку 72 (див. схему на фіг.8). Момент згину може бути підрахований для будь-якого поперечного перерізу консольної балки 70 на відстані х від точки прикладення нагрузки Р.

Постійна с// є параметром, що залежить від геометрії поперечного перерізу балки. Напруга згину 5 буде в однаковою при будь-якій величині Е і х, якщо вибрати відповідний геометричний параметр с/..

Затискний елемент згідно винаходу відтворений скривленням гіпотетичної консольної балки 70 шляхом згину

Ф) дальнього кінця 70а догори, залишаючи балку 70 у вертикальній площині, що проходить через її повздовжню ка вісь, тобто залишаючи повздовжню вісь балки 70 в площині паперу, на якому показана фіг.8. Здобута в результаті цього конструкція буде затискним елементом 30 згідно винаходу з додатковою модифікацією у во вигляді додаткового придатку і вхідної направляючої на дальньому кінці 70а.

Застосувавши формулу (1) до скривленої конструкції затискного елемента 30 будемо мати формулу для підрахунку діючої напруги За в затискному елементі 30: (3) Ба-Еп/АнКкі (Ме), де За - напруга в донній мініплощині поперечного перерізу затискного елемента, Рп - складова реакційної 65 Ннагрузки, що перпендикулярна до мініплоцини поперечного перерізу, А - величина мініплощини поперечного перерізу, с - відстань від нейтральної осі скривленого затискного елемента до зовнішнього волокна на вогнутій поверхні затискного елемента, що є поверхнею, яка утворює частину паза 32 для утримання лінії. Кі - коефіцієнт концентрації напруги для підрахунку вигину затискного елемента, М - момент згину, що діє на мініплощі поперечного перерізу, утворений складовою реакційної нагрузки, що паралельна мініплощині поперечного перерізу, і І - секційний модуль затискного елемента.

Мініплоща поперечного перерізу проходить через затискний елемент по лінії А-А (фіг.4), перпендикулярно до лінії ії Є-б, які є лініями площин що дотичні до контуру затискного елемента ЗО (фіг.4). Мініплоща поперечного перерізу є площею поперечного переріза площиною А-А.

Коефіцієнт концентрації напруги КІ для відповідної кривизни легко визначити, користуючись роботами по /о механіці матеріалів. Наприклад, робота "Зігезв Сопсепігайоп ЮОезідп Расіоге", К. Е. Рейегвзоп, рибіїзпей Бу

Уопп У/іеу 5 Бопв, Іпс., Мем ХогК, Гопдоп, Зудпеу. Інші величини, що входять у наведену вище формулу для підрахунку напруги, відому фахівцям, легко визначити з стандартної літератури або розрахунками.

На фіг.4 проілюстроване визначення "товщини" затискного елемента (цей термін використовується в тексті і в формулі). Товщина затискного елемента 30 в будь-якій точці по довжині є товщиною, що виміряна в площині будь-якого поперечного перерізу, тобто, виміряна вздовж площини А-А між лініями 4-5 2-7. У іншому прикладі товщина Т (фіг.4) є товщиною, що виміряна в середній точці затискного елемента 30.

Як відомо, сила вибуху, яка ініціюється вибуховим зарядом 22 (фіг.3) детонатора 16 може бути примірно описана "вибуховим конусом", що виходить від вибухового заряду 22 при ініціюванні його. На фіг.28-1 і 20-1 показані гіпотетичні вибухові конуси С, які не апроксимують дійсний вибуховий конус, а тільки є гіпотетичною 2о геометричною картиною для визначення точок розташування по довжині і ширині затискного елемента 30. Для подальшого визначення рахують, що частина затискного елемента 30 від ближнього кінця ЗО0Б його до середньої точки складає ближню секцію 316 (фіг.20) затискного елемента, а частина від середньої точки до дальнього кінця його складає дальню секцію З1а (фіг.20)) затискного елемента 30. Середня точка затискного елемента 30 є точкою його пересічення з продовженням повздовжньої осі І -Ї.. сч

Гіпотетичний вибуховий конус С слугує для визначення проекції периферії вихідного кінця 1ба детонатора 16 (фіг.3) на площину І-І (фіг28В-1 і 20-1), яка проходить через розрядний кінець 14а (фіг.2Е) каналу 14 і) перпендикулярно до повздовжньої осі І -Ї. каналу 14. Розрядний кінець каналу 14 визначається як місце в каналі 14, на якому розташований кінець вихідного кінця 1ба детонатора 16. У наведеному втіленні внутрішня поверхня фіксаторів 2ва, 2865 визначає розрядний кінець 14а, через який проходить площина І-І. Поверхня вибухового Ге зо Конуса С показана штрих-пунктирними лініями (фіг.28-1, 20-1), що продовжуються назад від площини 1-Ї до вершини (не позначена) гіпотетичного конуса С для більш ясної ілюстрації кута а при його вершині. Реальна Ме картина дії вибуху від ініціювання вибухового заряду 22 буде відрізнятися (в більшу сторону) від со гіпотетичного вибухового конуса С. Незважаючи на це, гіпотетичний вибуховий конус є, як вказано вище, корисним для визначення особливих місць по довжині затискного елемента 30 з точки зору пересічення дальньої (87 секції 31а затискного елемента з гіпотетичним вибуховим конусом С при різних кутах о. Кут ж при вершині «о конуса, як показано на фіг.28-1 і 20-1, дорівнює 90".

Затискний елемент ЗО (фіг.28, 20, 4) має розміри і конфігурацію, які забезпечують зменшення товщини від його ближнього кінця З0О6 принаймні до точки пересічення вибухового конуса, що має кут «-90" (див. фіг.28-1, 20-1). Товщина затискного елемента 30 вибирається достатньою, щоб бути ефективним екраном від шрапнелі, « що виникає при ініціюванні детонатора 16, але не такою, що потребує надмірна сила для відхилення затискного й с елемента 30 для бокового введення ліній передачі сигналів в паз 32 для їх утримання. ц Затискний елемент 30 має ширину, яка по суті дорівнює базовій ширині м (фіг.2А, 2В і 20), яка є шириною "» затискного елемента 30 на його ближньому кінці. Ширина вздовж затискного елемента 30 від ближнього кінця

ЗО0Б до дальнього кінця Зба повинна бути достатньою не тільки для надійного утримання ліній 40 передачі сигналів, але і для того, щоб затискний елемент був ефективним екраном від шрапнелі. Ширина наведеної (див.

Ге) фіг.28-1) конструкцій затискного елемента 30 повинна бути достатньою для закриття, тобто блокування чи з закриття, вибухового конуса С з встановленим кутом при вершині. При такому визначенні можливо розрахувати як ширину затискного елемента 30, так і відстань від розрядного кінця каналу 14, по глибині паза 32 для (оо) утримання лінії. Ширина затискного елемента 30 (фіг.28-1) повинна бути більшою ніж потрібно для закриття вибухового конуса С з кутом а при вершині, що дорівнює 90", достатньою, щоб закрити вибуховий конус з ї-о більшим кутом при вершині, наприклад, 100" чи більше. Так як затискний елемент ЗО охоплює кут більш ніж 180" 4) навколо розрядного кінця каналу 14 (фіг.20-1), то довжина затискного елемента 30 більша за необхідну для слугування екраном від шрапнелі.

Товщина затискного елемента 30 (фіг.20-1) у наведеному втіленні зменшується від ближнього кінця 306 до середньої точки затискного елемента 30. Середня точка затискного елемента ЗО визначається пересіченням повздовжньої осі І-ї з затискним елементом 30. Від цієї середньої точки приблизно до місця пересічення і) затискного елемента з вибуховим конусом С, який має кут о при вершині приблизно 90", товщина затискного ко елемента по суті однакова. Від цієї точки до дальнього кінця З0а товщина затискного елемента 30 змінюється і зростає, утворюючи дальній кінець Зба і вхідну направляючу З4а. 60 Ближній кінець 306 затискного елемента 30 має пару порожнин Зва, 385 для зменшення напруги (фіг.2А і 203, утворених відповідно на першому 12е і другому 127 боках (фіг.2А) з'єднуючого блока 10. Ці порожнини допомагають зменшити напругу в площині високої напруги, що сприяє збереженню рівнів напруги в затискному елементі ЗО в межах достатньо вузького діапазону, тобто знімаючи локалізацію рівнів високих напруг на ближньому кінці затискного елемента 30. Хоча показані порожнини трикутної форми, фахівцю зрозуміло, що 65 можуть бути використані для більш рівномірного розподілу напруг і інші форми, такі як круглі, квадратні чи інші циліндричні форми, або порожнини, які повністю проходять скрізь корпус 12, з'єднуючи порожнини Зва і 3860.

Кінцева стінка 32а визначає закритий кінець паза 32 для утримання ліній (фіг.2, 2А і 4), а внутрішній кінець вхідного схилу 346 визначає відкритий кінець 325 паза 32 для утримання ліній (фіг.2Р). Кінцева стінка 32а в плані має шевронну форму (фіг.-2А) для утворення в поперечному перерізі вершину 32а на боковому центрі детонаційного каналу 14. В описі і формулі термін "боковий центр" з'єднуючого блока 10 чи будь-якого елемента чи частини його означає центральну частину з'єднуючого блока, розташованого горизонтально, яка визначена в вертикальній площині, що проходить через блок і пересікає центральну повздовжню вісь І-ї. детонаційного каналу 14. Наприклад (фіг.1) якщо припустити, що з'єднуючий блок 10 розташований горизонтально і нижнім боком 12с (фіг.2) повернутий донизу, то боковий центр з'єднуючого блока 10 буде 7/0 визначатися вертикальною площиною, що проходить через центральну повздовжню вісь І-І. Пересічення уявної площини зі з'єднуючим блоком 10 показане на фіг.1 штрих-пунктирною лінією. Вершина 32а' кінцевої стінки 32а, як бачимо, розташована на боковому центрі і поступово відхиляється від вершини 32а' у напрямку замкового кінця 126.

Фіксатори 28а і 285 мають зовнішні поверхні 28а і 2865 (фіг.2, 28, 2С, 20, і 3), які звернуті до паза 32 /5 для утримання ліній і закруглені по контуру, але не відхилені дозаду в напрямку замкового кінця 126, відносно повздовжньої центральної осі детонаційного каналу 14 у боки 12е і 127 корпуса 12. Але в іншому втіленні таке відхилення дозаду може бути по всій довжині паза 32 для утримання ліній, а не тільки частково, (див. фіг.2В).

На фіг.20 показаний такий варіант із відхиленням. Конфігурація з відхиленням дозаду (фіг.2А, 25) забезпечує мінімальний проміжок в пазу 32 вздовж бокового центра його. Цей мінімальний проміжок звичайно трохи менший діаметра ліній для передачі сигналу, що вводять в паз 32, для стиснення ліній і надійного утримання від витягуванні вздовж бокового центра паза 32, тобто надійного утримання в центрі на вихідному кінці 1ба детонатора 16. При цій конструкції проміжок для ліній 40 для передачі сигналу, що утримуються в пазу 32, є більшими в місцях паза 32, які є ближче до протилежних боків 12е і 127 з'єднуючого блока 10. Такий проміжок паза 32, що зростає від бокового центра до боків 12е і 121, зменшує фрикційний опір ліній 40 для передачі с сигналів, коли їх вводять збоку в паз 32 для утримання ліній, що знижує силу, необхідну для введення ліній 40, і знижує напругу в затискному елементі 30. Крім того, підвищений проміжок паза 32 в місцях за межами і) бокового центра, наприклад, на кінцевій стінці 32а закритого кінця паза 32 (фіг.2), дозволяє утримуваним лініям 40 деяку свободу для згину дугою, що полегшує введення останньої лінії чи трубки (наприклад, трубки 40/6 на фіг.203), яка останньою заповнює паз 32 і повинна бути "втиснута" після попередньо введених трубок. Ге зо На фіг.20 показаний паз 32, заповнений по можливості шістьма лініями 40, які мають підномери від 1 до 6 відповідно, що показують їх положення в пазу і порядок, в якому їх вводили через вхід 34. На фіг.5 показані Ме) лінія 40/1 в пазу 32 на закритому його кінці і лінія 40/2 при боковому введенні в паз 32 через вхід 34 (фіг.20)). со

Закруглений контур зовнішніх поверхонь 28а і 28р' фіксаторів 28а і 286 (див. фіг.2Е і 4) полегшують плавне бокове введення ліній 40/1-40/5 (фіг.20) в паз 32. Крім того, закруглений контур зміщує лінії 40/3 і -- 40/4 від вихідного кінця 1ба детонатора 16 і таким чином дозволяє лініям 40/2 і 40/5 розташуватися ближче до «о центральної повздовжньої осі І-І детонатора 16, тобто ближче до площини максимальної вибухової сили, яка генерована детонацією вибухового заряда 22 (фіг.3), що знаходиться на вихідному кінці 1ба. Це підвищує надійність ініціювання сигналу в лініях 40/2 і 40/5 в положеннях 2 і 5, не зменшуючи ініціювання ліній 40/3 і 40/4 в положеннях 3 і 4, так як останні, незважаючи на невелике зміщення від вибухового заряду 22, є все ж « 470 таки у напрямку лінії його вогню. з с На фіг.4 показані кути, виміряні в вертикальній центральній площині, що проходить через повздовжню . центральну вісь І-Ї детонаційного каналу 14 (і з'єднуючого блока 10), тобто в площині паперу на якому и?» наведена фіг.4. (На фіг.4 відсутня поперечна штриховка. Кінець 12а для передачі сигналів і затискний елемент

ЗО з'єднуючого блока 10 наведені в контурі замість поперечного перерізу.) Кут А входу утворений між вхідною

Ннаправляючою Зда і вхідним схилом З4рБ. Кут А вибраний таким, що забезпечує оптимальні механічні переваги

Ге» при силовому відкритті затискного елемента 30 боковим введенням лінії 40 скрізь нього. Бажано, щоб вхідний кут А був достатньо малим, щоб робочий шлях для бокового введення лінії 40, тобто відстань, яку лінія 40 - проходить у контакті викликаючи сили на вхідній направляючій З4а і вхідному схилі 340, був достатньо довгим, о для того, щоб робота, яка потрібна для силового відкриття затискного елемента 30, достатнього для введення

Лінії 40 в паз 32, була розподілена на робочому шляху для зменшення пікової нагрузки. В наведеному втіленні ік придатний вхідний кут дорівнює 20", а взагалі цей кут буде переважно від приблизно 187 до приблизно 22".

Ф Переважно, довжина робочого шляха переміщення лінії 40, тобто переміщення, при якому виникає сила на вхідній направляючій З4а і вхідному схилі 340, буде дорівнювати від приблизно 1,5 до 4 діаметрів лінії 40.

Наприклад, з'єднуючий блок для використання з ударною трубкою звичайних розмірів, яка має зовнішній діаметр 5Б приблизно З3,05мм (0,120 дюймів) може мати вхід, що має робочий шлях довжиною від приблизно 4,6 до 12.3МмМ (0,18 до 0, 48 дюймів). Конструкція входу 34, вхідної направляючої З4а і вхідного схилу 3406 відповідно до (Ф, винаходу забезпечує уникнення чи зменшення високих пікових сил для бокового введення ліній 40 для передачі ка сигналів в паз 32 для утримання ліній.

Реакційний кут В з'єднуючого елемента вибирають таким, щоб сила, прикладена до вхідної направляючої во З4а, діяла взагалі перпендикулярно до теоретичної "петлі", навколо якої гнеться затискний елемент 30 для його відхилення і пропущення лінії 40 до пазу 32. Це підвищує ефективність сили для відкриття затискного елемента

ЗО і зменшує пікові напруги в ньому.

В наведеному втіленні вхідна направляюча З4а і вхідний схил 346 мають дугоподібні контури (див. фіг.2Е) і мінімальний проміжок 34с між ними знаходиться по центру з'єднуючого блока 10, так що фрикційний опір при 65 боковому введенні ліній 40 зменшується, а сили, прикладені до вхідного схилу 346 і вхідної направляючої З4а при боковому введенні ліній 40, діють по суті тільки в вертикальній центральній площині, яка проходить через повздовжню центральну лінію І-І. детонаційного канала 14 (і з'єднуючого блока 10).

Вхідний схил 345 (фіг.2Е), утворений на піднятій частині 36, має невелику, прямокутну, плоску сходинку 35 біля кінця вхідного схилу 34р. Плоска сходинка 35 забезпечує позитивний ефект, збільшуючи силу, потрібну для

Витягування лінії 40 для передачі сигналу, яка утримується в пазу 32, з пазу. Таким чином, незважаючи на відносно малі сили, потрібні для бокового введення лінії 40 в паз 32, необхідна достатньо висока сила витягування, що дозволяє запобігти випадкового витягування утримуваних ліній для передачі сигналу.

Витягування ліній буде мати згубний ефект, виводячи одну з ліній 40 з контакту в сигнально передаючому діапазоні з детонатором 16. 70 На фіг.б і бА показані часткові вигляди кінця 44а для передачі сигналу корпусу 44 першого відомого з'єднуючого блока 42. З'єднуючий блок 42 має затискний елемент 46, який з'єднаний з кінцем корпусу 44 за допомогою сегмента чи шийки 48, що пружньо деформується. Паз 50 для утримання лінії 50 утворений між затискним елементом 46 і корпусом 44. Відкритий, канавоподібний канал 52, утворений в корпусі, має затискний засіб (не показаний) для утримання детонатора в каналі 52 з вихідним кінцем, що розташований примкненим до /5 паза 50 для утримання лінії. Вхідні схили 54а, 545 і вхідні направляючі 5ба, 566 утворюють вхід до пазу 50 для бокового введення в нього ліній для передачі сигналів, наприклад, ударних трубок (не показаних на фіг.б чи бА).

На фіг.7 показаний частковий вигляд кінця бОа корпуса 60 другого відомого з'єднуючого блока 58.

З'єднуючий блок 58 має затискний елемент 62, який розташований з проміжком від корпуса 60 і утворює між

Ними паз 64 для утримання ліній. Затискний елемент 62 має ближній кінець 62а, на якому знаходиться вхідна направляюча бба. Вхідний схил 6606 розташований на корпусі 60 опозитно до вхідної направляючої, утворюючи вхід до паза 64 для утримання ліній. Канал 68 утворений в корпусі 60.

Були виконані підрахунки сил, необхідних для бокового введення ліній в пази двох відомих з'єднуючих блоків на фіг.б, бА ("порівняльний блок А") і на фіг.7 ("порівняльний блок В") і втілення згідно винаходу на с дво фігЛ-5 (блок на фіг.2"). Підрахунки були виконані для з'єднуючих блоків, які мають особливості і конфігурації, що показані відповідно на фіг.2, 6/6А і 7. Результати підрахунків наведені в таблиці. і)

Ф зо

Пореняльнийслов(йгт 00000111101560000100006930000100000 0063 Ф

Блокнафіф(фіїв 77771116 1111 со

Ф

(2) Відхиляюча нагрузка - сила, потрібна для відхилення затискного елемента 0,120 дюймів (З3,05мм) в напрямку відкриття, у кГ. (3) Максимальна напруга - максимальна напруга в затискному елементі від дії відхиляючої нагрузки. (Се)

Дані, наведені в таблиці, підраховані відповідно до конструкцій порівняльного блока А, порівняльного блока В і блока на фіг.2 згідно винаходу, які виконані з матеріалів, що мають однакові властивості, тобто всі « три блока виконані з однакового термопластичного матеріалу. Крім того при підрахунках припускалося, що ширина м (фіг.2В і 203 кожного з трьох затискних елементів однакова, а товщина Т (фіг.4) затискних елементів - с порівняльного блока В і блока на фіг.2 згідно винаходу в середніх точках ( в точках, де повздовжня вісь а детонаційного каналу пересікає затискний елемент) дорівнює 5,283мм (0, 208 дюйма). Товщина Т (фіг.4) "» порівняльного блока А не врахована при підрахунках, так як порівняльний блок А згинають по суті повністю на його шийці 48, так що по суті всі напруги згину локалізуються в шийці 48. Відповідно, товщина затискного елемента 46 порівняльного блока А в середній точці не враховується при підрахунках відхиляючої нагрузки і (о) максимальної напруги, що наведені в таблиці. Підрахунки базувалися на тому, що шийка 46 має ширину (фіг.б) - б,З5мм (0,25 дюймів) і глибину (фіг.бА) 6б,35мм (0,25 дюймів). Силове відхилення затискних елементів в порівняльних блоках А і В і в блоці на фіг.2, що достатнє для відкриття входу з проміжком, що дорівнює 3,05мм (ее) (0,120 дюймів) на вході ( наприклад, на вході 34 на фіг.3), підраховують в напрямку вздовж площини (Р-Р на с 50 фіг.2Е), яка перпендикулярна до входу 34 у мінімальному його проміжку 34с. В наведеному втіленні площина Р-Р є вертикальною площиною, яка перетинає повздовжню вісь з'єднуючого блока, визначаючи його "боковий центр". 42) З таблиці ми бачимо, що сила, яка потрібна для відкриття затискного засобу до досягнення величини відхилення 3,05мм (0,120 дюйма), дорівнює 23,6кГ для порівняльного блока А, 46,9кГ для порівняльного блока В і 27,3КГ для блока на фіг.2. Хоча порівняльний блок А потребує трохи меншої відкриваючої сили для досягнення потрібного відхилення, він має значно вищу максимальну напругу ніж порівняльний блок В або блок на фіг.2.

Висока максимальна напруга у порівняльному блоці А виникає завдяки його вузькій шийці (48 на фіг.б), в якій о сконцентровані відхиляючі напруги. Так як в порівняльному блоці А більш високі максимальні напруги в іме) порівнянні з блоком на фіг.2, зрозуміло, що останній має більшу спроможність витримувати більші відхилення чи експлуатуватися при більш високих температурних умовах ніж порівняльний блок А. 60 Хоча максимальна напруга в порівняльному блоці В є значно кращою ніж в порівняльному блоці А, вона все ж таки вище ніж у блоці на фіг.2.

Крім того, максимальна напруга в порівняльному блоці В є в 1,34 рази більше максимальної напруги блока на фіг.2, а відхиляюча нагрузка, потрібна для утворення 3,05мм відхилення в порівняльному блоці В, в 1,72 рази вище ніж потрібна в блоці на фіг.2. Якщо потрібно зменшити відхиляючу нагрузку в порівняльному блоці В до 65 рівня нагрузки блока на фіг.2, то товщину екрана порівняльного блока В потрібно зменшити від 5,588мм (0,220 дюймів) до приблизно 3.912мм (0,154 дюймів). (Цей підрахунок базується на тому факті, що згинна жорсткість з'єднуючого елемента буде змінюватися в третій ступені від товщини Т). Для порівняння блок на фіг.2 має товщину екрана приблизно 5,283мм (0,208 дюймів).

Незважаючи на те, що винахід проілюстрований переважним втіленням його, зрозуміло, що спеціаліст може відтворювати і інші конструкції з'єднуючих блоків, на виходячи за межі об'єму винаходу. Винахід включає всі інші по суті еквівалентні рішення в границях формули.

Claims (23)

Формула винаходу й с. , ши , 2,

1. З'єднуючий блок для утримання однієї або більше ліній для передачі сигналів від детонатора, що має: корпус з кінцем для передачі сигналів і канал для детонатора, що має повздовжню вісь і закінчується розрядним кінцем і який виконаний в корпусі, для введення і утримання в ньому детонатора, що має вихідний кінець, розташований на розрядному кінці каналу, коли детонатор знаходиться в ньому, при цьому проекція краю вихідного кінця детонатора на площину, яка проходить через розрядний кінець каналу перпендикулярно до повздовжньої його осі, слугує початком гіпотетичного вибухового конуса, що виходить з розрядного кінця каналу і має заданий кут при вершині; криволінійний затискний елемент для утримання ліній, розташований на кінці для передачі сигналів корпусу і об'єднаний з ним так, що між ними утворюється паз для утримання ліній, який виконаний поперечно до повздовжньої осі каналу для введення і утримання в ньому принаймні однієї лінії для передачі сигналів У. контакті з вихідним кінцем детонатора для передачі сигналу, який розташований в каналі , при цьому затискний елемент має ближній кінець на корпусі і протилежний дальній кінець, а паз для утримання ліній має глухий кінець, що примикає до ближнього кінця затискного елемента, і відкритий кінець, що примикає до дальнього кінця затискного елемента; сч вхід утворений між дальнім кінцем затискного елемента і корпусом, причому вхід має розміри і конфігурацію для бокового введення через нього в паз ліній для передачі сигналів шляхом відхилення затискного елемента, (о) викликаючи при цьому реакційне навантаження на затискний елемент; який відрізняється тим, що затискний елемент має таку товщину, яка безперервно зменшується у повздовжньому напрямку затискного елемента від його ближнього кінця до принаймні приблизно першого «со перетинання затискного елемента з вибуховим конусом, який має кут при вершині 90".

2. З'єднуючий блок за п. 1, який відрізняється тим, що затискний елемент має товщину, яка безперервно (9 зменшується у повздовжньому напрямку затискного елемента від його ближнього кінця до приблизно середньої со точки затискного елемента, що визначена як пересічення продовження повздовжньої осі з затискним елементом, а його дальній сегмент, визначений як продовження від середньої точки затискного елемента до його дальнього /х7 кінця, має по суті однакову товщину від приблизно середньої точки затискного елемента до принаймні приблизно «со пересічення віддаленого сегмента з гіпотетичним вибуховим конусом, який має кут при вершині 90".

З. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що затискний елемент має базову ширину на ближньому кінці, а ширина затискного елемента між ближнім кінцем і приблизно відкритим кінцем паза для утримання ліній не менше базової ширини. « 20

4. З'єднуючий блок за п. 3, який відрізняється тим, що базова ширина є принаймні шириною, яка достатня з с для закриття гіпотетичного конуса, що має кут при вершині 90".

5. З'єднуючий блок за п. 3, який відрізняється тим, що базова ширина є принаймні шириною, яка достатня :з» для закриття гіпотетичного конуса, що має кут при вершині 100".

6. З'єднуючий блок за п. 1, який відрізняється тим, що корпус має нижній бік, на якому знаходиться ближній кінець затискного елемента, і протилежний верхній бік, який закінчується дальнім кінцем затискного елемента. ФО

7. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що затискний елемент має віддалений сегмент, визначений як продовження затискного елемента від середньої точки, яка визначена як перетинання - продовження повздовжньої осі з затискним елементом, до дальнього кінця затискного елемента, при цьому оо принаймні між ближнім кінцем затискного елемента і перетинанням його з дальнім сегментом гіпотетичного вибухового конуса, що має кут при вершині 90", він має геометрію балки однакової напруги з повздовжньою ре) віссю, і затискний елемент має товщину, що постійно зменшується у повздовжньому напрямку від його Ф ближнього кінця до його віддаленого сегмента, при цьому балка однакової напруги має криволінійну конфігурацію, що утворена шляхом згину балки при утриманні її повздовжньої осі в вертикальній площині, що проходить через повздовжню вісь балки.

8. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що він виконаний з синтетичного органічного полімерного матеріалу. (Ф)

9. З'єднуючий блок за п. 8, який відрізняється тим, що синтетичний органічний полімерний матеріал вибраний ГІ з групи, яка складається з поліетилену, поліпропілену, полібутилену і акрилонітрил-бутадієн-стирольного співполімеру. во

10. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що має вхідну напрямну на дальньому кінці затискного елемента і вхідний схил на корпусі, які розташовані на відповідних опозитних боках входу і сходяться один з одним, визначаючи вхід, що звужується в напрямку паза для утримання лінії, і які утворюють між собою проміжок, визначаючи вхідний кут від приблизно 18 до 22", при цьому вхідна напрямна разом з центральною повздовжньою віссю канала для детонатора визначає кут протидії затискного елемента, що 65 дорівнює від приблизно 115 до 120".

11. З'єднуючий блок за п. 10, який відрізняється тим, що вхідний кут дорівнює приблизно 20", а кут протидії затискного елемента - приблизно 120".

12. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що при розміщенні детонатора в каналі для детонатора його вихідний кінець розташовується на розрядному кінці каналу.

13. З'єднуючий блок за п. 12, який відрізняється тим, що детонатор є детонатором сповільненої дії.

14. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що має одну чи більше порожнин для зменшення напруги, які утворені на ближньому кінці затискного елемента.

15. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що має на вході на корпусі вхідний схил, який має плоску сходинку, виконану на відкритому кінці паза для утримання ліній. 70

16. З'єднуючий блок за п. 1 чи 2, який відрізняється тим, що паз для утримання ліній має аркоподібну форму, розміри і конфігурацію для віддалення розрядного кінця каналу тих сигнальних ліній, які аксіально збігаються з каналом, через такі сигнальні лінії, що суміжні з віддаленими сигнальними, знаходяться ближче до розрядного кінця каналу.

17. З'єднуючий блок для утримання однієї або більше ліній для передачі сигналів від детонатора, що має: корпус з кінцем для передачі сигналів і канал для детонатора, що має повздовжню вісь і закінчується розрядним кінцем і який виконаний в корпусі, для введення і утримання в ньому детонатора, що має вихідний кінець, розташований на розрядному кінці каналу, коли детонатор знаходиться в ньому, при цьому проекція краю вихідного кінця детонатора на площину, яка проходить через розрядний кінець каналу перпендикулярно до повздовжньої його осі, слугує початком гіпотетичного вибухового конуса, що виходить з розрядного кінця каналу 2о і1має заданий кут при вершині; криволінійний затискний елемент для утримання ліній, розташований на кінці для передачі сигналів корпусу і об'єднаний з ним так, що між ними утворюється паз для утримання ліній, який виконаний поперечно до повздовжньої осі каналу для введення і утримання в ньому принаймні однієї лінії для передачі сигналів у контакті з вихідним кінцем детонатора для передачі сигналу, який розташований в каналі, при цьому затискний с г елемент має ближній кінець на корпусі і протилежний дальній кінець, а паз для утримання ліній має глухий кінець, що примикає до ближнього кінця затискного елемента, і відкритий кінець, що примикає до дальнього і) кінця затискного елемента; вхід утворений між дальнім кінцем затискного елемента і корпусом, причому вхід має розміри і конфігурацію для бокового введення через нього в паз ліній для передачі сигналів шляхом відхилення затискного елемента, «о зо викликаючи при цьому реакційне навантаження на затискний елемент; який відрізняється тим, що вхідна напрямна, виконана на дальньому кінці затискного елемента, і вхідний Ме) схил, виконаний на корпусі, розташовані на відповідних протилежних боках входу з вхідним проміжком між ними і со сходяться один з одним, визначаючи вхід, що звужується у напрямку паза для утримання ліній, з вхідним проміжком, який змінюється у напрямку поперек ширини входу, а -- затискний елемент має таку товщину, яка постійно зменшується в повздовжньому напрямку від ближнього со його кінця до принаймні приблизно першого перетинання затискного елемента з вибуховим конусом, який має кут при вершині 90", при цьому вхідний кут між вхідною напрямною і вхідним схилом складає від приблизно 18 до 227, при цьому вхідна напрямна разом з центральною повздовжньою віссю каналу для детонатора визначає кут протидії затискного елемента, що дорівнює від приблизно 115 до 120". «

18. З'єднуючий блок за п. 17, який відрізняється тим, що вхідний проміжок зменшується в напрямку поперек пла) с ширини входу в протилежних напрямках всередину від протилежних боків з'єднуючого блока до точки, де вхідний проміжок є мінімальним. з

19. З'єднуючий блок за п. 18, який відрізняється тим, що вхідний проміжок є мінімальним і приблизно симетричним на боковому центрі входу.

20. З'єднуючий блок для утримання однієї або більше ліній для передачі сигналів від детонатора, що має: б корпус з кінцем для передачі сигналів і канал для детонатора, що має повздовжню вісь і закінчується розрядним кінцем і який виконаний в корпусі, для введення і утримання в ньому детонатора, що має вихідний - кінець, розташований на розрядному кінці каналу, коли детонатор знаходиться в ньому, при цьому проекція краю о вихідного кінця детонатора на площину, яка проходить через розрядний кінець каналу перпендикулярно до повздовжньої його осі, слугує початком гіпотетичного вибухового конуса, що виходить з розрядного кінця каналу ік і має заданий кут при вершині; Ф криволінійний затискний елемент для утримання ліній, розташований на кінці для передачі сигналів корпусу і об'єднаний з ним так, що між ними утворюється паз для утримання ліній, який виконаний поперечно до повздовжньої осі каналу для введення і утримання в ньому принаймні однієї лінії для передачі сигналів у 5 Контакті з вихідним кінцем детонатора для передачі сигналу, який розташований в каналі, при цьому затискний елемент має ближній кінець на корпусі і протилежний дальній кінець, а паз для утримання ліній має глухий (Ф, кінець, що примикає до ближнього кінця затискного елемента, і відкритий кінець, що примикає до дальнього ка кінця затискного елемента; вхід утворений між дальнім кінцем затискного елемента і корпусом, причому вхід має розміри і конфігурацію бор для бокового введення через нього в паз ліній для передачі сигналів шляхом відхилення затискного елемента, викликаючи при цьому реакційне навантаження на затискний елемент; який відрізняється тим, що затискний елемент має таку товщину, яка постійно зменшується в повздовжньому напрямку затискного елемента від його ближнього кінця до принаймні приблизно першого перетинання затискного елемента з вибуховим конусом, який має кут при вершині 90", а паз для утримання ліній має проміжок 65 Між затискним елементом і корпусом, який змінюється в напрямку поперек корпусу з'єднуючого блока по ширині паза.

21. З'єднуючий блок за п. 17 чи 20, який відрізняється тим, що з'єднуючий елемент має товщину, яка зменшується в повздовжньому напрямку від його ближнього кінця до приблизно середньої точки затискного елемента, що знаходиться на пересіченні продовження повздовжньої осі з затискним елементом, і має віддалений сегмент, що є продовженням затискного елемента від його середньої точки до його дальнього кінця, який має по суті однакову товщину від приблизно середньої точки до принаймні приблизно пересічення віддаленого сегмента затискного елемента з гіпотетичним вибуховим конусом, який має кут при вершині 90".

22. З'єднуючий блок за п. 20, який відрізняється тим, що проміжок паза змінюється в поперечному напрямку по ширині паза в протилежних напрямках всередину від протилежних боків з'єднуючого блока до точки, де 7/0 проміжок паза є мінімальним.

23. З'єднуючий блок за п. 21, який відрізняється тим, що проміжок паза є мінімальним і приблизно симетричним на боковому центрі паза. с щі 6) (Се) (о) (ее) «- (Се)

- . и? (о) - (ее) се) 4) іме) 60 б5