UA142293U

UA142293U - Спосіб створення ілеотрансверзоанастомозу

Info

Publication number: UA142293U
Application number: UAU201911990U
Authority: UA
Inventors: Василь Іванович Русин; Степан Михайлович Чобей; Василь Васильович Русин; Олександр Олександрович Дутко
Original assignee: Василь Іванович Русин
Priority date: 2019-12-18
Filing date: 2019-12-18
Publication date: 2020-05-25

Abstract

Спосіб створення ілеотрансверзоанастомозу, при якому спочатку товсту кишку зашивають наглухо, а на тонку кишку накладають кисетний шов, притримують його під натягом і при цьому фіксують тонку кишку до боку товстої кишки в області tenia libera однорядним швом на відстані 5-7 см від її кінця, потім на стінці товстої кишки на середині tenia libera виконують розріз на ширину тонкої кишки і в нього інвагінують вільну її частину. Анастомоз, що утворився, "кінець в бік" фіксують одним рядом вузлових серозно-м'язових швів атравматичною монофільною ниткою 4/0 або 5/0, де вузол розміщують всередині лінії швів, потім один кінець лігатури від кисетного шва над кишкою зрізають, а другий - витягують.

Description

Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до хірургії шлунка та кишечнику, та може бути використана при формуванні інвагінаційного ілеотрансверзоанастомозу.

Захворюваність на рак товстої кишки в Україні постійно зростає і вийшла на третє місце в структурі онкологічних захворювань. Щорічно у світі занедужує 5-18 осіб на 100 тисяч населення. Смертність при цій локалізації раку залишається високою і не виявляє тенденції до зниження (Я.С. Березницький, А.В. Гапонов, В.М. Турчин. Обгрунтування виконання первинно- відновних оперативних втручань при обструктивній непрохідності ободової кишки //Український

Журнал України, 2009 - Мо 5. -С. 11-13; О.М., Ліщишина, О.М. Журбенко. Колоректальний рак: стан медичної допомоги хворим в Україні та особливості смертності /Онкология-2008. - Мо 1. - 101.

В такій ситуації перед хірургічним лікуванням захворювань ободової кишки виникає необхідність максимально вдосконалити техніку проведення відповідних операцій і, зокрема це стосується створення ілеотрансверзоанастомозу.

Відомо спосіб створення ілеотрансверзоанастомозу, який включає наступне: кінець тонкої кишки інвагінаційно підводять до товстої кишки та формують анастомоз "кінець в кінець"

Литтманн И. Оперативная хирургия - Академия наук Венгрии, Будапешт, 19851.

Суттєвий недолік відомого способу полягає в тому, що при розтині обох отворів кишки виникає велика загроза мікробної контомінації черевної порожнини. Крім цього згаданий анастомоз потребує використання 2-3-х рядного шва, що безперечно погіршує кровопостачання зони анастомозу.

Відомо спосіб створення ілеотрансверзоанастомозу (ША 31399), в якому виконують інвагінацію тонкої кишки в товсту, причому спочатку товсту кишку зашивають наглухо, а на тонку кишку накладають кисетний шов, підтримують його під натягом, тонку кишку фіксують до боку товстої кишки в області їепіа рега, потім на стінці товстої кишки на середині їепіа Ірега виконують розріз на ширину тонкої кишки їі в нього інвагінують частину тонкої кишки шляхом проведення голки з лігатурами кисетного шва на 5-7 см від розрізу по іепіа Ірега, після чого накладають однорядний шов по передній губі анастомозу та одну з лігатур від кисетного шва обрізають, а другу витягують.

Але недоліком цього рішення є ризик розвитку неспроможності анастомозу, причинами якого

Зо є можливе інфікування зони анастомозу та підвищення внутрішньокишкового тиску у післяопераційному періоді.

Задачею корисної моделі, що заявляється, є вдосконалення способу створення ілеотрансверзоанастомозу шляхом використання сукупності хірургічних заходів та дій, пов'язаних з анатомічними особливостями товстої та тонкої кишок, в результаті чого максимально знижується інфікування черевної порожнини, на потрібному рівні підтримується кровопостачання зони анастомозу, що в цілому забезпечує безпеку операції.

Поставлена задача вирішується тим, що в способі створення ілеотрансверзоанастомозу, згідно з корисною моделлю, спочатку товсту кишку зашивають наглухо, а на тонку кишку накладають кисетний шов, притримують його під натягом і при цьому фіксують тонку кишку до боку товстої кишки в області їепіа Ірега однорядним швом на відстані 5-7 см від її кінця, потім на стінці товстої кишки на середині епіа Ірега виконують розріз на ширину тонкої кишки ії в нього інвагінують вільну її частину, анастомоз, що утворився, "кінець в бік", фіксують одним рядом вузлових серозно-м'язових швів атравматичною монофільною ниткою 4/0 або 5/0, де вузол розміщують в середині лінії швів, потім один кінець лігатури від кисетного шва над кишкою зрізають, а другий - витягують.

Авторами цієї корисної моделі запропоновано спосіб створення ілеотрансверзоанастомозу, особливістю якого є об'єднання тонкої та товстої кишок "кінець в бік". Анастомоз "кінець в бік" фіксують одним рядом вузлових швів із захопленням тільки серозно-м'язового шару як привідної так і відвідної частин кишки.

При такій фіксації "кінець в бік" уникають захоплення у шов слизової, таким чином слизова як привідної, так і відвідної частин кишки участі у формуванні співгирла не приймає. Такий прийом забезпечує профілактику контамінації інфекції по лінії швів анастомозу.

Створений таким чином анастомоз залишається герметичним і при збільшенні внутрішньокишкового тиску внаслідок операційної травми і парезу кишки протягом 4-6 діб післяопераційного періоду до 16 мм рт. ст. (при нормі 2-3 мм рт. ст.).

Корисна модель, що заявляється, підтверджується прикладом конкретного виконання.

Приклад

Хвора В., 55 років, діагноз - рак сліпої кишки. Згідно зі способом, що заявляється, хворій виконано оперативне втручання - правобічна сгеміколектомія 3 накладанням бо ілеотрансверзоанастомозу. Після геміколектомії товста кишка ушита наглухо. На тонку кишку накладено кисетний шов на відстані 2-3 мм від її краю, після чого її утримували під натягом. У товстій кишці робили отвір, при цьому голку з двома кінцями лігатур від кисетного шва проводили через середину іепіа Іерега на відстані 5-7 см від отвору у товстій кишці. З'єднання обох частин товстої кишки виконували шляхом інвагінації. Анастомоз "кінець в бік" фіксували одним рядом вузлових серозно-м'язових швів атравматичною монофільною ниткою 4/0 або 5/0, де вузол знаходився всередині лінії швів, а слизова як привідної так і відвідної частини кишки участі у формуванні співгирла не приймала, потім один кінець лігатури від кисетного шва над кишкою зрізали, а другий витягували.

Стан хворої після операції - без ускладнень. Перистальтика відновилась на другу добу.

Корисна модель, що заявляється, яка є частиною операції на тонкій та товстій кишках, забезпечує можливість створення ілеотрансверзоанастомозу "кінець в бік" з профілактикою контамінації зони анастомозу кишковою флорою та можливістю витримувати підвищення внутрішньокишкового тиску.

Відмічені переваги рішення, що пропонується, значно підвищують безпеку операції.

Claims

ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб створення ілеотрансверзоанастомозу, при якому спочатку товсту кишку зашивають наглухо, а на тонку кишку накладають кисетний шов, притримують його під натягом і при цьому фіксують тонку кишку до боку товстої кишки в області іепіа Ірега однорядним швом на відстані 5-7 см від її кінця, потім на стінці товстої кишки на середині іепіа Прега виконують розріз на ширину тонкої кишки і в нього інвагінують вільну її частину, а анастомоз, що утворився, "кінець в бік' фіксують одним рядом вузлових серозно-м'язових швів атравматичною монофільною ниткою 4/0 або 5/0, де вузол розміщують всередині лінії швів, потім один кінець лігатури від кисетного шва над кишкою зрізають, а другий - витягують.