UA128162C2 - Поліміксинові сполуки - Google Patents

Abstract

У даному винаході запропонована поліміксинова сполука й її солі, сольвати та захищені форми, фармацевтичні композиції, які містять вказано сполуку, і застосування зазначених сполуки і композиції в способах лікування, таких як способи лікування мікробних інфекцій. Поліміксинова сполука являє собою .

Description

Дана заявка претендує на пріоритет на підставі заявки 05 62/689602, поданої 25 червня 2018 року (25.06.2018), зміст якої у повному обсязі включений у даний документ за допомогою посилання.

Область техніки

Даний винахід відноситься до нових поліміксинових сполук, фармацевтичних композицій, що містять зазначені сполуки, і застосування таких сполук і фармацевтичних композицій для медичного лікування, наприклад, лікування мікробних інфекцій, зокрема, інфекцій, викликаних грамнегативними бактеріями.

Рівень техніки

У МО 2013/072695 і УМО 2014/188178 описані похідні поліміксину, в яких М-кінцевий жирний ацильний фрагмент і сусідній фрагмент діаміномасляної кислоти поліміксину В або колістину замінені на кінцеву групу, що містить аміновмісний замісник. Такі похідні мають гарну антибактеріальну активність при одночасному прояві зниженої цитотоксичності.

У УМО 2015/135976 також описані похідні поліміксину, в яких М-кінцевий жирний ацильний фрагмент і сусідня діаміномасляна кислота поліміксину В або колістину також замінені на кінцеву групу, що містить аміновмісний замісник. У даному документі було показано, що певне положення аміновмісного замісника та розташування інших замісників у М-кінцевому фрагменті мають важливе значення з погляду сильної антимікробної активності проти ряду ключових патогенів, таких як Еб5сПегіспіа соїї, КіІерзіеЯйа рпеитопіає, Рзепдотопаб5 аегидіпоха й

Асіпеюобрасіег Ббаштаппії. Описані сполуки також зберігали низьку цитотоксичність.

У УМО 2016/083531 описані похідні поліміксину, в яких М-кінцевий жирний ацильний фрагмент і сусідня діаміномасляна кислота поліміксину В або колістину також замінені на кінцеву групу, що містить аміновмісний замісник, наприклад, на групи, описані у УМО 2013/072695, УМО 2014/188178 і УМО 2015/135976. Крім того, амінокислотний залишок у положеннях 6 і/або 7 є заміщеним у порівнянні з поліміксином В і колістином.

Щоб бути більше корисними з погляду парентеральної терапії системних інфекцій, ніж відомі у даний час поліміксини, нові похідні поліміксину повинні щонайменше мати активність, порівнянну з активністю таких відомих поліміксинів, і проявляти при цьому значно більше низьку нефротоксичність іп мімо.

Зо Сутність винаходу

Згідно із загальним аспектом у даному винаході запропоновані сполуки, що містять деацильований поліміксиновий кістяк, такий як нонапетидний кістяк поліміксину В або колістину, де амінокислотний залишок у положенні З замінений на Вар, що містять групу -Х-В"», визначену у даному документі, на своєму М-кінці. Такі сполуки знаходять застосування в способах лікування або профілактики, необов'язково в комбінації з другим активним агентом. Зазначені сполуки можна застосовувати для лікування мікробної інфекції, такої як інфекція, викликана грамнегативною бактерією (грамнегативна бактеріальна інфекція).

Показано, що сполуки згідно з даним винаходом мають низьку цитотоксичність, збалансовану прийнятними рівнями лікарського засобу в нирках після парентерального введення. Показано, що сполуки згідно з даним винаходом перевершують як поліміксин В, так і модифіковані поліміксинові сполуки, відомі в даній області техніки, у тому числі сполуки, про яких раніше повідомляв заявник даної заявки. Така перевага проявляється в одній або більше з наступних характеристик: більше низька цитотоксичність, прийнятні рівні лікарського засобу в нирках (тобто прийнятна нефротоксичність, обумовлена невисокими рівнями лікарського засобу в нирках) після парентерального введення, ефективність у моделях стегна та легенів у мишей та/або більше високе значення МІС у відношенні патогенних бактеріальних штамів, при цьому запропоновані сполуки еквівалентні сполукам попереднього рівня техніки у відношенні інших характеристик.

Як правило, сполуки, відомі в даній області техніки, проявляють одну або, можливо, дві з перерахованих поліпшених характеристик, але не всі. Наприклад, у даний час відносно часто зустрічаються поліміксинові сполуки, що мають більше низьку цитотоксичність, але така більше низька цитотоксичність часто супроводжується зниженням антибактеріальної активності. Крім того, сполуки, що мають більше низьку цитотоксичність, можуть, проте, після введення виявлятися в нирках при високих рівнях. Таким чином, зазначені сполуки все ще є токсичними та не застосовні в способах медичного лікування.

Згідно з першим аспектом даного винаходу запропонована сполука формули (І) й її фармацевтично прийнятні солі, сольвати, захищені форми та пролікарські форми.

Сполука формули (І) являє собою:

мно

Н 1 4 М КЕ (,; Кк НМ в'я МД МА о зх М То 707 мн х о 2 о

МН

МН НМ о Н

М мно о мно де: -Х- являє собою -С(0)-; -В' разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок фенілаланіну, лейцину, норлейцину, валіну або норваліну; -В? являє собою Сі-4 алкіл, що необов'язково містить в якості замісника одну гідроксильну групу; -ВЗ разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок треоніну; -В" разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою Вар, наприклад, І -Оар; -ВЗ являє собою водень або метил; і -В"» являє собою групу: мав"! йо

Аг де: -В'Є являє собою водень; -В'"" являє собою водень; -Ї- являє собою ковалентний зв'язок або метилен (-СНе-); -Аг являє собою необов'язково заміщений арил, такий як заміщений феніл.

Сполука формули (І) також може являти собою:

мно г

Мне М к і) НМ

Аг : М : хо о Мн ном вон т о БИТВ

Мн ) Н

М МН» то їх но МН» де -В', -В2, -В8 і -Аг мають ті самі значення, що визначені вище, й її фармацевтично прийнятні солі, сольвати, захищені форми та пролікарські форми.

У даному винаході також запропонована фармацевтична композиція, яка містить сполуку формули (І), необов'язково разом з одним або більше фармацевтично прийнятними носіями.

Згідно з додатковим аспектом запропонована сполука формули (І) або фармацевтична композиція, яка містить сполуку формули (І), для застосування в способі лікування або профілактики.

Згідно з ще одним аспектом запропонована сполука формули (І) або фармацевтична композиція, яка містить сполуку формули (І), для застосування в способі лікування мікробної інфекції.

У даному винаході також запропонований спосіб лікування, який включає стадію введення сполуки формули (І) або фармацевтичної композиції, яка містить сполуку формули (І), суб'єкту, що потребує цього. Запропонований спосіб можна застосовувати для лікування мікробної інфекції.

Мікробна інфекція може являти собою бактеріальну інфекцію, наприклад, грамнегативну бактеріальну інфекцію. Грамнегативну бактеріальну інфекцію можна вибрати з групи, що складається з Е5сПегіспіа 5рр., Кіерзівеійа 5рр., Епіегобасіег 5рр., ЗзаІтопеїІа 5рр., ЗпідеПа 5рр.,

Сійгобасіег 5рр., й інших ентеробактерій (Епіегобасіегіасеає), Рзхеидотопах 5рр., Асіпеорасіег 5рр., Зіепоїгорпотопаз і І едіопеПа.

У даному винаході також запропоновані способи одержання сполук формули (І), а також проміжних сполук для застосування для одержання сполук формули (1).

Ці й інші аспекти та варіант реалізації даного винаходу більше докладно описані нижче.

Докладний опис винаходу

У даному винаході запропоновані сполуки формули (І), у тому числі сполуки формули (Ії) і (І), як більше докладно описано нижче, для застосування при медичному лікуванні, необов'язково спільно з другим активним агентом.

У загальному випадку, сполуки формули (1), (ІІ) ї (І) містять поліміксиновий кістяк, який

Зо являє собою нонапептидний кістяк, і групу -Х-В"» на М-кінці поліміксинового кістяка. Група -В'5 являє собою заміщену у-амінопропільну групу. у-Амінопропільна група у Д-положенні відносно фрагмента -Х- містить в якості замісника необов'язково заміщену арильну або аралкільну групу.

Перший амінокислотний залишок в екзоциклічному ланцюзі сполук згідно 3 даним винаходом - відповідаючий положенню 3 у поліміксині - являє собою залишок Оар (діамінопропіонової кислоти), наприклад, ІЇ-Оар, а не залишок І-рар (І-діаміномасляної кислоти), присутній у поліміксині В та колістині.

Амінокислотні залишки у положеннях 6 і 7 поліміксинової сполуки (згідно з нумерацією, що застосовується для поліміксину) можуть відповідати тим амінокислотним залишкам, які присутні у поліміксині В та колістині. Амінокислотні залишки у положеннях 6 і/або 7 можуть бути замінені на амінокислотні залишки, відмінні від залишків, що присутні у поліміксині В та колістині.

Щоб бути більше корисними з погляду парентеральної терапії системних інфекцій, ніж відомі у даний час ряди поліміксинових сполук, нові похідні поліміксину повинні щонайменше мати антибактеріальну активність, порівнянну з активністю таких відомих поліміксинових сполук, і маючи при цьому значно більше низьку нефротоксичність іп мімо.

У даний час було виявлено, що для поліміксинової сполуки недостатньо проявляти більше низьку цитотоксичність, оскільки вона часто не пов'язана зі зниженою токсичністю іп мімо. Таким чином, накопичення лікарського засобу в нирках і його виведення звідти також повинно бути прийнятним. Інакше кажучи, комбінація цитотоксичності та рівнів лікарського засобу в нирках після парентерального введення - це те, що призводить до сприятливого профілю токсичності іп мімо.

Це можна продемонструвати за допомогою порівняльних прикладів, наведених нижче в таблиці А, де РМВМ відноситься до нонапептидного кістяка поліміксину В і РМЕМ відноситься до нонапептидного кістяка поліміксину Е, із замінами в амінокислотних залишках у положеннях

З і 6 (згідно з нумерацією поліміксинів), показаними, де це доцільно (наприклад, бар заміняє

Баб у положенні З і циклогексилаланін (СНА) заміняє фенілаланін у положенні 6).

Таблиця А

Рівень лікарського чність токсичність

МН» г. о

РМВМ

М

Н о нН

М

Контрольний приклад 077 УМО ХХ . РМЕМ-Оар, 2377 516 264 ж 2015/135976 7 о

Мн,

Контрольний приклад 38 МО Р МВМ-Оар,-СНА, да 567 333 ни 2016/083531 о

МН,

Приклад 5 с 11,6 170 19 щ/-

РМВМ-Оарз о

Цитотоксичність відноситься до виміряної ІСво відносно ІСво, зафіксованої для поліміксину В відносно клітинної лінії НК-2. Рівень лікарського засобу відноситься до кількості сполуки (мкг/г нирок), виявлений в нирках через 4 або 16 годин після підшкірного введення миші дози, що становить 17,2 мг/кг. " Сполуки вводили або у вигляді 4 доз з інтервалом 8 годин з розрахунку 25 мг вільної основи/кг/доза, або протягом 4 днів три рази в день з інтервалом в 4 години з розрахунку 17,2 мг вільної основи/кг/ доза. Після введення збирали сечу протягом від 16 до 24 годин для визначення вмісту в сечі біомаркерів нефротоксичності (КІМ-1, альбумін, цистатин С). Сполуки класифікували від - (невідмітно відносно контролю носієм) до ж----- (сильна відповідь від усіх біомаркерів).

У УМО 2015/135976 для цієї сполуки наведене значення 13,3 (приклад 077). У даний час зазначена сполука була додатково досліджена двічі, та відносне значення було розраховано на основі значення для РМВ у тому ж експерименті. Середнє значення становило 23. ех У МО 2016/083531 для цієї сполуки зазначено значення ІСзо 255 мкг/мл (приклад 38) у порівнянні з 12 мкг/мл для поліміксину В. Однак значення для РМВ, що приводиться у тій заявці, являло собою медіанне значення з декількох експериментів. Значення 9,2, що наведено у даному документі, отримане шляхом порівняння зі значенням ІСзо для РМВ, визначеними у тому ж експерименті.

Заявник даної заявки раніше описав у УМО 2015/135976 нонапептиди поліміксину з М- кінцевою у-амінопропільною групою, що містить в якості замісника фенільний або бензильний фрагмент. Однак фенільний або бензильний замісник знаходиться у о-положенні, а не у р- положенні, відносно групи -Х-. У МО 2015/135976 також описаний нонапептид поліміксину з М- кінцевою р-аміноетильною групою, що містить у о-положенні бензильну групу в якості замісника.

Згідно з даним винаходом амінна функціональна група знаходиться у р-положенні, а не у у- положенні, відносно групи -Х-.

Хоча такі відомі сполуки демонструють багатообіцяючу активність та помірно поліпшену цитотоксичність у порівнянні з поліміксином В, зазначені сполуки поступаються сполукам, запропонованим у даному винаході, в тому, що вони не проявляють поєднання низької цитотоксичності у балансі з прийнятними рівнями в нирках після введення лікарського засобу.

Це продемонстровано за допомогою порівняльних прикладів, наведених нижче в таблиці В, де РМВМ відноситься до нонапептидного кістяка поліміксину В із замінами в амінокислотному залишку у положеннях 3, де це необхідно (наприклад, бар заміняє Баб у положенні 3).

Таблиця В . . Рівень в нирках

Рівень лікарського р

Цито- через 4

Сполука Структура . засобу в нирках . токсичність год/відносна цито- (мкг/г нирки, 4 год) : токсичність

Мн,

Еталонна сполука Об

МО ад 235 5З

Р МВ

2015/135976 о

МН,

Еталонна ви 589 115 сполука"" СІ Р МвВМм-барз з о мн.

Еталонна 48 533 111 сполуках" РМВМ-(барз) ' о

СІ сі

МН,

Приклад 1 8,8 268 зо

РМВМ(Оар.) о

Спіка!

МН,

Приклад 5 СІ 11,6 170 15

РМВІМ-Обарз о

" Зазначена сполука являє собою приклад Об у МО 2015/135976. Наведене там значення відносної цитотоксичності становило 3,7. Таке значення являє собою середнє значення з двох повторних визначень. ях Сполуки, що являють собою зазначені еталонні приклади, можна одержати згідно з способами, описаними у МО 2015/135976, зміст якого у повному обсязі включений у даний документ за допомогою посилання.

Заявник даної заявки раніше описав у М/О 2016/083531 нонапептиди поліміксину з модифікованими М-кінцевими групами, зокрема, групами, що містять р-арильні або р-аралкільні групи. Однак такі відомі сполуки містять ліпофільний амінокислотний залишок у положенні 6, такий як залишок циклогексилаланіну, тоді як сполуки, описані у даній заявці, містять у положенні 6, наприклад, залишок фенілаланіну, лейцину, норлейцину, валіну або норваліну.

Зазначені відомі сполуки також поступаються сполукам згідно з даним винаходом з погляду незадовільної комбінації цитотоксичності та рівнів лікарського засобу в нирках після дозування.

Це продемонстровано за допомогою порівняльних прикладів, показаних нижче в таблиці С, де РМВМ відноситься до нонапептидного кістяка поліміксину В, із замінами в амінокислотних залишках у положеннях З і 6, показаними, де це доцільно (наприклад, Оар заміняє бар у положенні 3, і циклогексилаланін (СНА) заміняє фенілаланін у положенні 6).

Таблиця С

Рівень Рівень в нирках лікарського р

Цито- через 4

Сполука Структура . засобу в нирках - токсичність год/відносна (мкг/г нирки, 4 . цитотоксичність год)

СІ

МН,

Еталонна дока 50 7А 463 63

РМВМ-Оарз-СНА, 2016/083531 о

МН,

Еталонна сполука 58

Мо РМВМ-Оар.3-СНА, 52 212 32 2016/083531 о

СІ

МН»

Приклад 1 8,6 268 зо

РМВМ-Оарз о

МН»

Приклад 9 СУТО юною 12,0 159 13 о

Сполуки 50 і 58 відомі з ММО 2016/083531, й у цьому випадку вони являють собою сполуки, ідентифіковані як ізомер 1.

Поліміксинові сполуки

Сполуки формули (І) являють собою дериватизовані за М-кінцем похідні нонапептидів поліміксину. Кістяк сполуки формули (І) являє собою похідну нонапептиду, такого як нонапептид поліміксину В (РМВМ, поліміксин В 2-10), в якому амінокислотний залишок у положенні З замінений на Вар. Амінокислотні залишки у положеннях 6 і/або 7 необов'язково замінені на іншу амінокислоту, таку як амінокислоту, описану у даному документі. Сполуки формули (І) містять групу -Х-В"» на М-кінці поліміксинового кістяка. Така структура докладно описана нижче. -В!

Група -В! разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого вона приєднана, відповідає амінокислотному залишку в положенні 6 у ряді поліміксинових сполук.

Амінокислотний залишок у положенні 6 може бути таким же, що й амінокислотний залишок у положенні 6 поліміксину В. Тобто ЕК! разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, може являти собою залишок ЮО- фенілаланіну.

Амінокислотний залишок у положенні 6 може бути таким же, що й амінокислотний залишок у положенні б колістину. Тобто КК" разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, може являти собою залишок ЮО- лейцину.

Згідно з одним із варіантів реалізації -В' разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок фенілаланіну, лейцину, норлейцину, валіну або норваліну. Такий амінокислотний залишок може являти собою Ю-форму.

Згідно з одним із варіантів реалізації -В' разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою амінокислотний залишок, такий як залишок фенілаланіну, лейцину або норлейцину. Такий амінокислотний залишок може являти собою Ю-форму.

Згідно з одним із варіантів реалізації -В' разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок фенілаланіну, наприклад, О-фенілаланін, або залишок лейцину, такий як залишок Ю-лейцину.

Заміна амінокислотного залишку у положенні 6 відома, наприклад, з УМО 2016/083531. -82

Група -В2 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого вона приєднана, відповідає амінокислотному залишку у положенні 7 у ряді

Зо поліміксинових сполук.

Група -ЩН? являє собою С:і-4 алкіл, що необов'язково містить в якості замісника одну гідроксильну групу.

Згідно з одним із варіантів реалізації -В? являє собою С.-4 алкіл. Така група не є заміщеною.

Згідно з одним із варіантів реалізації -82 являє собою Сз.а алкіл, такий як Са алкіл, що необов'язково містить в якості замісника одну гідроксильну групу, наприклад, незаміщений.

Залишок амінокислотної групи у положенні 7 може бути таким же, що й амінокислотний залишок у положенні 7 поліміксину В та колістину. Тобто К2 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, може являти собою залишок І -І еи.

Згідно з одним із варіантів реалізації -В2 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок лейцину, ізолейцину, фенілаланіну, треоніну, валіну, норваліну, аланіну, треоніну або амінобутирату. Такий амінокислотний залишок може являти собою І -форму.

Згідно з одним із варіантів реалізації -82 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок лейцину, амінобутирату або треоніну. Такий амінокислотний залишок може являти собою | - форму.

Згідно з іншими варіантами реалізації амінокислотний залишок у положенні 7 можна замінити на інший амінокислотний залишок у порівнянні з поліміксином В і колістином.

Згідно з одним із варіантів реалізації -В2 разом з карбонільною групою й атомом азоту у положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок лейцину, треоніну або аміномасляної кислоти (Аби), такий як І -лейцин, І -треонін або І -Ари.

Заміна амінокислотного залишку у положенні 7 описана, наприклад, крім іншого, у МО 2016/083531 і МеїКом еї а. -ВЗ

Група -ВЗ разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого вона приєднана, відповідає амінокислотному залишку в положенні 10 у ряді поліміксинових сполук.

Група -ВЗ разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома 60 вуглецю, до якого вона приєднана, являє собою треонін, такий як І -треонін.

Група -В" разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого вона приєднана, відповідає амінокислотному залишку в положенні З у ряді поліміксинових сполук.

У сполуках згідно з даним винаходом амінокислотний залишок у положенні З не є І-Баб, який являє собою амінокислотний залишок у положенні З поліміксину В та колістину. У сполуках згідно з даним винаходом -В" разом з карбонільною групою й атомом азоту у положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою Вар, наприклад, І -ЮОар.

Сполуки, в яких -В" являє собою бічний ланцюг Вар, наприклад, І -Юбар, можна одержати із застосуванням способів, описаних у УМО 2015/135976.

У сполуках формули (І) аміногрупа у бічному ланцюзі бар може бути захищена, наприклад, аміногрупа може бути захищена групою Вос. -В8

Група -В8 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні бета відносно атома вуглецю, до якого вона приєднана через гідроксиметиленовий спейсер (-СН(ОН)-), відповідає амінокислотному залишку в положенні 2 у ряді поліміксинових сполук.

Амінокислотний залишок у положенні 2 може бути таким же, що й амінокислотний залишок у положенні 2 поліміксину В та колістину. Тобто ВЕ! разом з карбонільною групою й атомом азоту у положенні бета відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний через гідроксиметиленовий спейсер, може являти собою залишок І -треоніну.

Амінокислотний залишок, що містить групу -Н8З, відповідає положенню 2 у ряді поліміксинових сполук.

Згідно з одним із варіантів реалізації -АЗ являє собою метил. Таким чином, отримана амінокислота являє собою ТпНг.

Згідно з одним із варіантів реалізації -БЗУ являє собою Н. Таким чином, отримана амінокислота являє собою 5ег.

Як правило, -АЗ являє собою метил. -Х-

Група -Х- являє собою -С(0)-".

Зо Зірочка вказує точку приєднання до МН, амінокінця нонапептидного кістяка поліміксину, наприклад, амінокислоти у положенні 2. Ліва частина групи -Х- являє собою точку приєднання до -В"». -8!о

Група -В"» разом з -Х- являє собою модифікацію М-кінця поліміксинового кістяка.

Сполуки згідно з даним винаходом містять стереоцентр у р-положенні у-амінопропільної групи у М-кінцевому фрагменті, -8'». Було виявлено, що один із стереоізомерів пов'язаний з більше низькою цитотоксичністю та більше низькими рівнями лікарського засобу в нирках. Такий стереоїзомер являє собою стереоїзомер, який швидше елююється при звернено-фазовій хроматографії, як докладно описано у даній заявці у робочих прикладах.

Згідно з одним із варіантів реалізації група -В'» являє собою: мав"! йо

Аг

Така стереоформа являє собою стереоформу, яка найбільше швидко елююється, при звернено-фазовій хроматографії.

Альтернативно, група -В"? може являти собою: мав"! як

Аг б

Така стереоформа являє собою стереоформу, яка найбільше повільно елююється.

Згідно з одним із варіантів реалізації група -В'» являє собою:

МН»

СІ

Згідно з одним із варіантів реалізації група -В'» являє собою:

Мне

СІ

Типові групи всередині -В"? представлені нижче. -В'ЄЇ-В

Обидві групи -В'5 і -АВ'7 являють собою водень.

У сполуках формули (І) група -МА'9ДА"" може бути захищена, наприклад, група -МА"5В'7 може бути захищена групою Вос. -І-

Група може являти собою метилен з ковалентним зв'язком (-СНе-).

Як правило, -І - являє собою ковалентний зв'язок. -Аг

Група -Аг являє собою арильну групу, таку як карбоарильна або гетероарильна група.

Арильна група необов'язково містить замісник.

Арильна група може являти собою Св арильну групу, таку як феніл, або Со арильну групу, таку як тіофен.

Група -Аг може являти собою феніл, при цьому вона необов'язково є заміщеною, наприклад, містить замісник. Згідно з одним із варіантів реалізації -Аг являє собою незаміщений феніл.

Арильна група може містити замісник, наприклад, одну або більше груп -Н5. Кожна група -Н5 незалежно вибрана з галогену, алкілу, галогеналкілу й арилу, наприклад, галогену й алкілу.

Арильна група може містити в якості замісника одну, дві або три групи -В?, наприклад, одну або дві групи, наприклад, одну групу (монозаміщена група).

Галогенову групу можна вибрати з фтору, хлору, брому і йоду та можна вибрати з фтору та хлору, наприклад, хлору.

Галогенова група може являти собою хлор.

Алкільна група може являти собою С.-є алкіл, такий як С.-« алкіл, такий як С.-з алкіл, такий як

Сз алкіл.

Алкільну групу можна вибрати з метилу, етилу та пропілу, в тому числі н-пропілу й ізопропілу.

Алкільна група може являти собою ізопропіл.

Галогеналкільна група може являти собою С.в алкільну групу, таку як С. алкіл, такий як С- 2 алкіл, що містить в якості замісника одну або більше галогенових груп. Алкільна група може бути пергалогенованою, наприклад, перфторованою.

Галогеналкільна група може являти собою трифторметил.

Коли -А5 являє собою арильну групу, вона може являти собою карбоарил або гетероарил.

Арил може являти собою Свв арил, такий як Со арил. Се арил можна вибрати з тіофенілу, фуранілу, піролілу, піразолілу, тіазолілу, ізотіазолілу, оксазолілу й ізоксазолілу. Св арил може являти собою феніл.

Арильна група може являти собою тіофеніл, такий як тіофен-2-іл.

Арильна група сама по собі може необов'язково містити в якості замісника одну, дві або три групи -В"", наприклад, одну або дві групи, наприклад, одну групу (монозаміщена група). Кожна група -ВАг незалежно вибрана з галогену, алкілу, галогеналкілу й арилу, наприклад, галогену й алкілу. Такі групи можуть мати те ж значення, що і групи, описані вище, за винятком того, що арильна група не є заміщеною.

Група -Аг може являти собою галогенфеніл або алкілфеніл.

Галогенфеніл можна вибрати з 2-галогенфенілу, такого як 2-хлорфеніл, З-галогенфенілу,

такого як З-хлорфеніл, і 4-галогенфенілу, такого як 4-хлорфеніл.

Алкілфеніл можна вибрати з 2-алкілфенілу, такого як 2-ізопропілфеніл, З-алкілфенілу, такого як З-ізопропілфеніл, і 4-алкілфенілу, такого як 4-ізопропілфеніл.

Група -Аг може являти собою 2-хлорфеніл або 3-ізопропілфеніл.

Група -Аг може являти собою 2-хлорфеніл.

Вибрані групи -В"»

Групу -АВ"? можна вибрати з наступних груп:

СІ

МН» Мне МН» і Мне й а

МН» МН» певне во 10 .

Групу -В"» можна вибрати з наступних груп:

СІ

МН» Мне МН» і Мне й а

МН» МН»

ОО со 15

Групу -АВ"? можна вибрати з наступних груп:

СІ

7 Но 7 Н2 ї Н2 Ще 7 Н2

СІ ах ах ах Ф ах

МН» МН» 20

Варіанти реалізації, що відносяться до сполук формули (І)

Згідно з деякими варіантами реалізації сполука формули (І) являє собою сполуку формули (Іа), яка характеризується орієнтацією фрагментів К", Не, ВЗ ії КУ, як показано нижче:

МН»

М в! хх о вк НМ ХУ вм уч о 7 тх7 М у о о МН

Н Е ве "он о щ о о в2

МН

МН НМ о Н

М МН» в о

Мне де -Х-, -В", -В2, -ВУ, -ВУ, -В8 ї -Д"» мають значення, визначені для сполук формули (І), або її фармацевтично прийнятну сіль, сольват, захищену форму або пролікарську форму.

У сполуках формули (Іа) -«В' разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою Ю-фенілаланін, О-лейцин або Ю-норлейцин.

У сполуках формули (Іа) -82 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок І -лейцину, 1 - амінобутирату або І -треоніну.

Сполуки формули (Іа) можуть являти собою сполуки, в яких -І- являє собою ковалентний зв'язок або -СНе»., і -Аг являє собою феніл, що необов'язково містить в якості замісника одну або дві групи, вибрані з групи, що складається з галогену, Сі-Сє алкілу, необов'язково заміщеного арилу та необов'язково заміщеного гетероарилу. Наприклад, -Аг може являти собою феніл, що необов'язково містить в якості замісника одну або дві групи, вибрані з групи, що складається з хлору, брому, тіофенілу, фенілу, метилу, ізопропілу й ізобутилу.

У даному документі -Аг можна вибрати з фенілу, З-хлорфенілу, 4-хлорфенілу, 3- ізопропілфенілу, З-ізобутилфенілу, З-метилфенілу, З3-бромфенілу, 1,1- біфеніл-З-ілу, 3,5- дихлорфенілу та тіофен-З3-ілфенілу.

Сполуки згідно з даним винаходом можуть являти собою сполуки формули (І), в яких: -В' разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою Ю-фенілаланін, О-лейцин або Ю-норлейцин; -В2 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою залишок І -лейцину, І-амінобутирату або І1- треоніну; -ВЗ являє собою І -треонін; -В" являє собою І -Оар; -ВЗ являє собою метил; і

В"»-Х - вибраний з групи, що складається 3:

Зо с

ТО І о ко ор :

МН МН |) 2 2 "мно

СІ

Мне о о

СІ СІ Е мн чо Ор Оси

МН»

МН»

СІ СІ

М Му

Мо о

МН МН мно ? ?

Вг - -

І : о

МН Мн? Томн, з

Мо й їх солі, сольвати, захищені форми та пролікарські форми.

Сполука (ІЇ) і сполука (ПП)

Сполука формули (І) може являти собою сполуку формули (Ії), показану нижче:

Мне

МН М но н НМ Її сі тов М. о о о7Зюн м остоно09 й о Со

МН ню МН о н р но о МН» й її солі, сольвати та захищені форми.

Сполука формули (І) може являти собою сполуку формули (Іа), як показано нижче:

Н о М Н2 «а ам

Нн Н

М, мМ. Ж о Х

СІ - " М - о 0 Мн о 4, о о 7МНо он т в)

МН Мн

НМ о Н везе но о МН» й її солі, сольвати та захищені форми.

Сполука формули (І) може являти собою сполуку формули (ПІБ), як показано нижче:

МН» 2 а сі зр - то о7сМмНн о 4, о г о

МН НМ МН о Н ваза о но Мне» й її солі, сольвати та захищені форми.

Сполука формули (І) може являти собою сполуку формули (Ії), показану нижче:

МН, чн я Т о 2 НМ т і т М то о тМН

Ос, о о

МН; он г о) с

МН

МН нм о Н

КИ о но МН, й її солі, сольвати та захищені форми.

Сполука формули (І) може являти собою сполуку формули (Ії), показану нижче:

МН, чн я Т о 2 НМ т сур руту ко А ОО А о

Смн. он по З

МН

МН нм о Н у МН, о но МН, й її солі, сольвати та захищені форми.

Поліміксинові сполуки

Сполуки для застосування у даному винаході основані на модифікованих формах відомих поліміксинових сполук, таких як нонапептид поліміксину В та нонапептид колістину.

Нонапептид поліміксину В має структуру, показану нижче:

Ньм - Тиг.- аб - Саре - Оар - О - Ре - І еи - Оар- бар - т де зазначені положення 2, 4 і 10 (з посиланням на систему нумерації, яка застосовується для декапептиду поліміксину В), при цьому амінокислотні залишки знаходяться в І -конфігурації, якщо не зазначено інше.

Сполуки згідно з даним винаходом є похідними нонапептиду поліміксину В, в яких (ії). М- кінцева аміногрупа, -МНг, замінена на групу МН-Х-В"», як описано у даному документі; (ії) амінокислотний залишок у положенні З замінений на бар, і необов'язково (її) амінокислотні залишки у положенні 2, 6 і/або 7 замінені на інші амінокислотні залишки.

Для зручності сполуки згідно з даним винаходом представлені формулою (І), де амінокислоти у положеннях 2, 3, 6, 7 або 10 визначаються природою груп КУ, Ве, В", В2 і КЗ, відповідно. Сполуки згідно з даним винаходом, що включають варіанти, описані вище, є біологічно активними.

Способи синтезу

Одержання сполук згідно з даним винаходом відоме фахівцям в даній області техніки, зокрема, фахівцям, що знають про описані у МО 2015/135976 способи одержання нонапептидів модифікованого поліміксину. Способи, описані в даній області техніки, можна легко адаптувати для застосування для одержання сполук згідно з даним винаходом з урахуванням нових М- кінцевих груп, які застосовуються у даній заявці.

У загальному випадку, сполуку згідно з даним винаходом можна одержати шляхом реакції комбінації підходящим чином захищеного проміжного нонапептиду поліміксину з карбоновою кислотою, що містить групу -В"». Продукт такої реакції зазвичай являє собою захищену форму сполуки формули (І). При бажанні можна здійснити видалення захисних груп. Така процедура є загальною стратегією, відомою з МО 2015/135976.

Підходящим чином захищену нонапептидну проміжну сполуку саму по собі можна одержати згідно з способами, викладеними у УМО 2015/135976. Як описано у даному документі, підходящим чином захищений проміжний нонапептид також можна одержати за допомогою твердофазового синтезу лінійного нонапептиду з наступним відщепленням лінійної форми від твердого носія, а потім шляхом наступної циклізації такої лінійної форми між амінокислотними залишками у положеннях 4 і 10.

Сполуки згідно з даним винаходом можна одержати шляхом звичайного синтезу пептидів із застосуванням способів, відомих фахівцям в даній області техніки. Підходящі способи включають твердофазний синтез, наприклад, синтез, описаний Міззег єї аї, У. Реріїде Незв, 61, 2003, 298- 306, Маага єї аї, Апіітісгор. Адепі5 апа СпетоїНегару, 52, 2008. 3229-3236 або МеїКком ег ам. АСЗ Спет. Віої. 9, 2014, 1172. Зазначені способи включають підходящу стратегію захисту та способи проведення стадії циклізації.

При необхідності сполуку формули (І) можна щонайменше частково очистити, наприклад, для поділу діастереомерних форм продукту.

Згідно з додатковим аспектом даного винаходу запропонована сполука формули (Х): ме'бв"!

Аг7- он о де: -В'Єє являє собою водень; -В'"" являє собою водень; -І- являє собою ковалентний зв'язок або метилен;

Зо -Аг являє собою необов'язково заміщений арил, такий як заміщений феніл, й її солі, сольвати, захищені форми й активовані форми.

Сполука формули (Х) знаходить застосування при одержанні сполук формули (І). Як правило, проводять комбінацію сполуки (Х), наприклад, в її захищеній формі, із захищеним нонапетидом поліміксину формули (ХІ) з одержанням захищеної форми сполуки формули (1).

Варіанти реалізації сполуки формули (І) відносно груп -І- і -Аг також застосовні до сполук формули (Х).

Зазвичай амінна функціональна група, що являє собою групу -МА'УВ'", є захищеною.

Згідно з одним із варіантів реалізації амінна функціональна група в сполуці формули (Х) захищена Вос- або СВ2-групою. У даному документі -Щ8'Є являє собою водень, і -В'" являє собою С(0)О-І-Ви або -Ф(0)О-Вп.

Сполука формули (ХІ) являє собою сполуку формули (І), за винятком того, що група К'5-Х- являє собою водень, а також її солі, сольвати і захищені форми.

Вибрані варіанти реалізації сполуки формули (І) відносно груп -В', -Н2, -ВУ, -В2 ї -В8 також застосовні до сполук формули (ХІ).

Сполука формули (ХІ) зазвичай є захищеною, та більше конкретно аміногрупи у бічних ланцюгах амінокислотних залишків у положеннях 3, 5, 8 і 9 є захищеними, наприклад, кожна з амінокислот у положеннях 3, 5, 8 і 9 захищена Вос-групою або захищена СВ2-групою, при цьому гідроксильні групи у бічних ланцюгах амінокислотних залишків у положенні 2 та необов'язково у положенні 10 є захищеними, наприклад, кожна з таких амінокислот захищена за допомогою ІВи- групи.

Сполуку карбонової кислоти формули (Х) можна поєднувати з аміносполукою формули (ХІ) із застосуванням звичайних умов амідної комбінації. Сполуку формули (Х) можна застосовувати в активованій формі, яку можна одержати іп 5йи, для проведення реакції зі сполукою формули (ХІ).

Активовану форму можна одержати іп 5йи за допомогою відповідного вибору агентів комбінації в реакції утворення амідного зв'язку, необов'язково у присутності основи.

Карбонову кислоту формули (Х) можна активувати за допомогою реакції стандартного активуючого агента, такого як карбодіїмід, наприклад, ІС (М,М'-діїзопропілкарбодіїмід) або ЕОСІ (водорозчинний карбодіїмід; 1-етил-3-(З-диметиламінопропіл)карбодіїмід). Активована форма кислоти являє собою О-ацилізосечовину.

Карбонову кислоту можна активувати за допомогою гідроксибензотриазолу або гідроксіазабензотриазолу, такого як НОВІ (1-гідроксибензотриазол) або НОА (1-гідроксі-7-аза- бензотриазол). Активована форма кислоти являє собою складний ефір.

Складний ефір можна одержати через форму, активовану карбодіїмідом, або його можна одержати безпосередньо з карбонової кислоти, наприклад, із застосуванням підходящого реагента, такого як НАТиИ, НВТИ, РУВОР, РУВКОР або ТВТИ.

Для утворення активованої форми може бути присутньою органічна основа, така як ОІРЕА або ТЕА.

Захищені форми

Сполуки згідно з даним винаходом, такі як сполуки формули (1), (ІІ) ї (І), можна одержати у захищеній формі. У цьому випадку реакційноздатну функціональну групу, таку як амінна функціональна група, можна маскувати для запобігання її взаємодії під час стадії синтезу.

Захисну групу вводять для маскування реакційноздатної функціональної групи, при цьому таку захисну групу можна вилучити на більше пізній стадії синтезу для звільнення вихідної реакційноздатної функціональної групи.

Згідно з одним із варіантів реалізації захищена форма являє собою сполуку, в якій аміно, гідроксильна, тіольна та/або карбоксильна функціональна група захищена (маскована) за допомогою захисної групи. Згідно з одним із варіантів реалізації захищена форма являє собою сполуку, в якій функціональні групи бічних ланцюгів амінокислотних залишків у сполуці є захищеними.

У сполуці формули (І), (ІІ) ї (ПІ) амінокислотні залишки у положеннях 5, 8 і 9 являють собою залишки Бар, при цьому бічний ланцюг залишку Бар містить амінну функціональну групу.

Амінокислотна функціональна група кожного залишку бар може бути захищена за допомогою

Зо амінозахисної групи, як описано у даному документі. Аналогічним чином, амінокислотний залишок у положенні З являє собою Юар, при цьому бічний ланцюг такого амінокислотного залишку містить амінну функціональну групу.

Група -В"» містить амінну функціональну групу у формі групи -В'ЄВ'!", наприклад, де кожний з -В'6 ії -Д!7 являє собою водень. Амінна функціональна група може бути захищена за допомогою амінозахисних груп, як описано у даному документі.

Захисні групи, такі як захисні групи для амінокислотних залишків, добре відомі та добре описані в даній області техніки.

Амінокислоти із захищеними бічними групами, необов'язково разом із захистом аміно- і карбокси-груп, є комерційно доступними. Відповідно, захищену поліміксинову сполуку можна одержати з вихідних речовин, що являють собою захищені відповідним чином амінокислоти.

МеїКом еї аїІ.. описують постадійне одержання поліміксинових сполук на твердій фазі із застосуванням захищеної підходящим чином амінокислоти. Описане застосування захищених форм треоніну та баб (див. розділ "Додаткова інформація").

При застосуванні захисної групи її можна вилучити в умовах, які не призводять до істотного порушення структури поліміксинового кістяка, наприклад, в умовах, які не змінюють стереохімію амінокислотних залишків.

Згідно з одним із варіантів реалізації захисні групи є нестійкими до дії кислот, нестійкими до дії основ або можуть бути вилучені у відновлювальних умовах.

Приклади захисних груп для амінної функціональної групи включають Вос (трет- бутоксикарбоніл), Вп (бензил, В), СЬ2 (бензилоксикарбоніл, 2), 2-01-2 (2-хлор), імОае (1-(4,4- диметил-2,6б-діоксоциклогекс-1-иліден|-3-метилбутил), ЕЄтос (флуоренілметилоксикарбоніл),

Н5ЗОзЗ-Етос (сульфонілований Етос, такий як 2-сульфо- Етос, як описано, наприклад, в зЗсепеснпіег еї аї, У.Мед Спет 2002, 45 (19) 4264), де (1-(4,4-диметил-2,б-діоксоциклогекс-1- иліденієтил), Міті (4-метокситритил), МЕ (4-метилтритил), Ммос (б-нітровератроїлоксикарбоніл),

Та (трифторацетил) й АЇПос (алілоксикарбоніл).

Приклади захисних груп для ароматичної азотовмісної функціональної групи включають

Вос, МИ, Ти і Опр (динітрофеніл).

Згідно з одним із варіантів реалізації захисна група для амінної функціональної групи вибрана з Вос, імоде, СБ2, Вп і Етос і НБОзЗ-Етос. бо Згідно з одним із варіантів реалізації захисна група для амінної функціональної групи являє собою Вос, імоде, ЕРтос або СЬ2, наприклад, Вос, імоде або СБ.

Для амінної функціональної групи, яка наявна у бічних ланцюгах амінокислотних залишків, що знаходяться у положеннях 5, 8 і 9 і, необов'язково, у положенні 3, можна забезпечити захист за допомогою Вос-групи.

Приклади захисних груп для гідроксильної функціональної групи включають Ті (тритил), Вп (бензил) і Ви (трет-бутил).

Згідно з одним із варіантів реалізації захисна група для гідроксильної функціональної групи являє собою ІВи.

Додаткові приклади захисних груп включають захисні групи на основі простих силілових ефірів, такі як ТМ5, ТЕ5, ТВ5, ТІР5, ТВОМ5 і ТВОРБ. Такі захисні групи можна вилучити, наприклад, за допомогою ТВАБЕ.

Приклади захисних груп для карбоксильної функціональної групи включають Вп (бензил,

В2), Ви (трет-бутил), ТМ5ЕТ (триметилсилілетил) і Ота (11-(4,4-диметил-2,б-діоксоциклогекс- 1-иліден|-3-метилбутил)аміно-бензил).

Приклади захисних груп для ароматичної азотовмісної функціональної групи, наприклад, коли така функціональна група присутня в групі -Аг, включають Вос, МЕ, ТИ і Опр (динітрофеніл).

Згідно з деякими варіантами реалізації захищеними є тільки певні типи функціональних груп.

Наприклад, можуть бути захищені тільки аміногрупи, такі як, аміногрупи у бічному ланцюзі амінокислотного залишку.

Згідно з одним із варіантів реалізації захищеними є аміногрупи та гідроксильні групи.

ГоаР

Сполука згідно з даним винаходом, така як сполука формули (І), (ІІ) або (ІІ), може мати коефіцієнт розподілу, наприклад, виражений як значення ГодР, у певних межах. Коефіцієнт розподілу може вказувати на ліпофільність сполуки.

Автори даного винаходу встановили, що сполуки з більше високою ліпофільністю мають меншу цитотоксичність. Сполуки згідно з даним винаходом зазвичай мають значення І оорР, пов'язані з більше низькою цитотоксичністю, наприклад, значення І одРг, які описані нижче.

Значення ГодР для сполуки можна визначити експериментально (наприклад, шляхом

Зо розподілу сполуки між октанолом і водою) або його можна розрахувати із застосуванням стандартних обчислювальних методів.

Наприклад, посилання на ГодР може вказувати на АГодР, який можна визначити з застосуванням способів, описаних у спозе еї аї. У. Рпуз. Спет. А, 1998, 102, 3762-3772, зміст якого у повному обсязі включений в даний опис за допомогою посилання. Таким чином, АГ одР являє собою оцінку групових внесків методом Гхоуза/Кріппена (опозе/Стірреп) для І одр.

Згідно з одним із варіантів реалізації сполука має певне значення Іоо9Р, наприклад, значення АГоОдР, що становить щонайменше -6,, щонайменше -6,, щонайменше -6,7, щонайменше -6,8, щонайменше -6,9, щонайменше -7,0, щонайменше -7,5 або щонайменше -8,0.

Згідно з одним із варіантів реалізації сполука має певне значення Іоо9Р, наприклад, значення АГ одР, що становить не більше -6,4, не більше -6,3, не більше -6,2, не більше -6,1, не більше -6,0, не більше -5,9 або не більше -5,8.

Згідно з одним із варіантів реалізації сполука має значення ГГ ооР в діапазоні, що має верхню та нижню межі, відповідним чином вибрані з меж, зазначених вище, наприклад, в діапазоні від - 5,8 до -8,0, наприклад, від -6,0 до -6,7, наприклад, від -6,3 до -6,7. Зазначені діапазони можна вибрати, коли група -В82 являє собою незаміщений алкіл.

Згідно з ще одним варіантом реалізації сполука має значення І одР в діапазоні від -6,7 до - 7,4. Такий діапазон можна вибрати, коли група -82 являє собою алкіл, що містить в якості замісника одну гідроксильну групу.

Було виявлено, що сполуки, що мають значення Год9Р, наприклад, значення АГ ооР, у наведених вище межах, мають чудову активність проти бактеріальних штамів, як чутливих до поліміксину, так і стійких до поліміксину. Зазначені сполуки можуть мати антимікробну активність, порівнянну з поліміксином В. Переважно, такі сполуки також можуть мати знижену цитотоксичність у порівнянні з поліміксином В.

Автори даного винаходу виявили, що сполуку, що має оптимальні значення І о9Р, можна одержати шляхом вибору групи -В"», яка описана у даній заявці, разом з відповідним вибором амінокислотних залишків у положенні 6 і/або 7 (наприклад, з відповідним вибором -В!' і/або -РА2).

Активний агент

Кожну зі сполук формули (І), (ІІ) або (І) можна застосовувати разом з другим активним агентом. Автори даного винаходу виявили, що такі комбінації мають більше високу біологічну 60 активність, ніж можна було би очікувати, виходячи з індивідуальної активності обох сполук.

Сполуки формули (І), (ІІ) або (І) можна застосовувати для посилення активності другого активного агента. Зокрема, сполуки формули (1), (І) або (І) можна застосовувати разом з другим активним агентом для підвищення протимікробної активності такого агента, наприклад, у відношенні грамнегативних бактерій.

Не бажаючи обмежуватися теорією, вважається, що сполуки формули (І), (І) або (І) впливають на зовнішню мембрану клітини, наприклад, клітини грамнегативної бактерії, що полегшує проникнення другого активного агента всередину клітини. Відповідно, агенти, які в інших умовах не здатні пройти або погано проходять через зовнішню мембрану, можуть проникати в клітину-мішень під дією сполук формули (І), (ІЇ) або (11).

Згідно з одним із варіантів реалізації комбінація сполуки формули (І), (ІІ) або (ІІІ) з другим активним агентом проявляє активність проти грамнегативних бактерій. У цьому випадку не обов'язково, щоб сполука формули (І), (ІІ) або (Ії) або другий активний агент мали окремо активність проти грамнегативних бактерій.

Згідно з одним із варіантів реалізації другий активний агент являє собою агент, виміряне значення МІС якого відносно певного мікроорганізму, такого як бактерія, становить менше 10, менше 5 або менше 1 мкг/мл. Мікроорганізм може являти собою грамнегативні бактерії, наприклад, грамнегативні бактерії, вибрані з групи, що складається з БЕ. сої), 5. епієгіса, К. рпешйтопіає, К. охуїоса; Е. сіоасає, Е. аегодепев, Е. аддіотегапв, А. саїІсоасеїїсив5, А. раштаппії;

Рзейдотопазх аегидіпоза і Їепоїгорпотопаз тайорпіа.

Приклади других активних агентів, що мають активність у відношенні грамнегативних бактерій, включають бета-лактами, тетрацикліни, аміноглікозиди та хінолони.

Згідно з одним із варіантів реалізації другий активний агент являє собою агент, виміряне значення МІС якого відносно певного мікроорганізму, такого як грамнегативна бактерія, становить більше 4, більше 8, більше 16 або більше 32 мкг/мл. Згідно з таким варіантом реалізації другий активний агент може мати активність проти грампозитивних бактерій.

Наприклад, другий активний агент являє собою агент, виміряне значення МІС якого у відношенні певної грампозитивної бактерії, становить менше 10, менше 5 або менше 1 мкг/мл. У цьому випадку сполука формули (І), (ІЇ) або (І) діє таким чином, щоб полегшити проникнення другого активного агента в клітину грамнегативної бактерії. Відповідно, другий активний агент

Зо може впливати на мішень всередині клітини грамнегативної бактерії, при цьому зазначена мішень може являти собою ту ж мішень, що і мішень другого активного агента в клітині грампозитивної бактерії.

Грампозитивні бактерії можна вибрати з групи, що складається з бактерій ЗіарпуІососсиз і зігеріососсив5, таких як 5. ашгеи5 (у тому числі МА5А), 5. ерідегтів, Е. Таесаїїз і Е. Таесійт.

Приклади других активних агентів, що мають активність проти грампозитивних бактерій (наприклад, зі значеннями МІС, наведеними вище) та помірну активність проти грамнегативних бактерій, включають рифампіцин, новобіоцин, макроліди, плевромутиліни. Згідно з одним із варіантів реалізації сполука, що має помірну активність проти грамнегативних бактерій, може характеризуватися виміряним значенням МІС у відношенні грамнегативної бактерії, що становить менше 32, менше 64 або менше 128 мкг/мл.

Крім того, підходящими для застосування є агенти, що мають активність проти грампозитивних бактерій, які по суті є неактивними проти грамнегативних бактерій. Приклади включають фузидову кислоту, оксазолідиніни (наприклад, лінезолід), глікопептиди (наприклад, ванкоміцин), даптоміцин і лантибіотики. Згідно з одним із варіантів реалізації сполука, що, по суті, не має активність проти грамнегативних бактерій, може характеризуватися виміряним значенням МІС у відношенні грамнегативної бактерії, що становить більше 32, більше 64, більше 128, більше 256 мкг/мл.

В нормальних умовах такі агенти не обов'язково підходять для застосування проти грамнегативних бактерій внаслідок їх відносно низької здатності проходити через зовнішню мембрану клітини грамнегативної бактерії. Як пояснено вище, такі агенти підходять для застосування у випадку, коли їх застосовують разом зі сполукою формули (1), (ІІ) або (НП).

Згідно з одним із варіантів реалізації активний агент можна вибрати з групи, що складається з рифампіцину (рифампіну), рифабутину, рифалазилу, рифапентину, рифаксиміну, азтреонаму, оксациліну, новобіоцину, фузидової кислоти, азитроміцину, ципрофлоксацину, меропенему, тигецикліну, міноцикліну, еритроміцину, кларитроміцину та мупіроцину й їх фармацевтично прийнятних солей, сольватів і пролікарських форм.

Автори даного винаходу виявили, що поліміксинові сполуки формули (І), (ІЇ) або (ІІ) можна застосовувати разом з деякими сполуками сімейства рифаміцину для лікування мікробних інфекцій. Сімейство рифаміцину включає ізоляти рифаміцину А, В, С, 0, Е, 5 ї 5М, а також бо синтетично дериватизовані варіанти таких сполук, наприклад, рифампіцин (рифампін),

рифабутин, рифалазил, рифапентин і рифаксимін й їх фармацевтично прийнятні солі та сольвати.

Згідно з одним із варіантів реалізації активний агент являє собою рифампіцин (рифампін) і його фармацевтично прийнятні солі, сольвати та пролікарські форми.

Солі, сольвати й інші форми

Приклади солей сполуки формули (І), (ІІ) ії (ПІ) включають всі фармацевтично прийнятні солі, наприклад, без обмеження, солі приєднання сильних мінеральних кислот, такі як солі НСІ і НВг, і солі приєднання сильних органічних кислот, такі як сіль метансульфонової кислоти. Додаткові приклади солей включають сульфати й ацетати, такі як ацетат як такий, трифторацетат або трихлорацетат.

Згідно з одним із варіантів реалізації сполуки, запропоновані у даному винаході, одержують у формі сульфатної солі або солі трифтороцтової кислоти (ТФОК). Згідно з одним із варіантів реалізації сполуки, запропоновані у даному винаході, одержують у формі ацетатних солей, таких як ацетат.

Сполуку формули (І), (Ії) або (ІІ) також можна одержати у вигляді проліків. Проліки можуть включати антибактеріальну сполуку, описану у даному документі, в якій одна або більше аміногруп захищені за допомогою групи, яку можна відщепити іп мімо для вивільнення біологічно активної сполуки. Згідно з одним із варіантів реалізації проліки являють собою "аміновмісні проліки". Приклади аміновмісних проліків включають сульфометил, описаний, наприклад, у

Вегдеп еї аї, Апійтісгор. Адепі5 апа СпетоїНегару, 2006, 50, 1953, або НЗОз-ЕМОС, описаний, наприклад, у Зспеспіег еї аі, У.Меай Спет 2002, 45(19) 4264, й їх солі. Інші приклади аміновмісних проліків наведені Кгізе й Оїіуаї у ВіїесппоЇоду: Рпаптасеціїйса! Азресів, 2007, 5(2), 101-131.

Згідно з одним із варіантів реалізації сполуку формули (І), (І) або (І) надають у формі проліків.

Посилання на сполуку формули (І), (ІІ) або (ІІ) або будь-яку іншу сполуку, описану у даному документі, також є вказівкою на сольват такої сполуки. Приклади сольватів включають гідрати.

Сполука формули (І), (І) або (І) або будь-яка інша сполука, описана у даному документі, включає сполуку, в якій один із атомів замінений на природний ізотоп або ізотоп, що не

Зо зустрічається у природі. Згідно з одним із варіантів реалізації ізотоп являє собою стабільний ізотоп. Таким чином, описана у даному документі сполука включає, наприклад, сполуки, що містять дейтерій, та т.п. Наприклад, Н може бути у будь-якій ізотопній формі, в тому числі "Н, 2Н (0) і ЗН (Т); С може бути у будь-якій ізотопній формі, в тому числі 720, 1936 і 1940; О може бути у будь-якій ізотопній формі, в тому числі 150 і 180; і т.п.

Деякі сполуки формули (І), (І) або (І) або будь-яка інша сполука, описана у даному документі, можуть існувати в одній або більше певних геометричних, оптичних, енантіомерних, діастереомерних, епімерних, атропо-, стереоіїзомерних, таутомерних, конформаційних або аномерних формах, у тому числі, але не обмежуючись ними: у цис- і трансо-формах; Е- і 27- формах; с-, Ї- і г- формах; ендо- й екзо- формах; К-, 5- і мезо-формах; О- і І -формах; а- і 1- формах; (ж) ії (-) формах; кето-, енольних й енолятних формах; син- й анти-формах; синклінальних й антиклінальних формах; с- і Д-формах; аксіальних й екваторіальних формах; у формі ванни, формі крісла, твіст-формі, формі конверта та формі напівкрісла; й їх комбінаціях, які далі у даному документі позначають загальним терміном "ізомери" (або "ізомерні форми").

Слід зазначити, що за винятком розглянутих нижче таутомерних форм, із застосовуваного у даному документі терміну "ізомери" спеціально виключені структурні (або ті, що відносяться до будови) ізомери (тобто ізомери, які відрізняються зв'язками між атомами, а не просто положенням атомів у просторі). Наприклад, посилання на метокси-групу, -ОСН»з, не слід розглядати як вказівку на її структурний ізомер, гідроксиметильну групу, -СН2гОН. Аналогічним чином, посилання на орто-хлорфеніл не слід розглядати як вказівку на його структурний ізомер, мета-хлорфеніл. Однак посилання на певний клас структур також може включати структурні ізомерні форми, що відносяться до такого класу (наприклад, Сі-є алкіл включає н-пропіл й ізопропіл; бутил включає н-, ізо-, втор- і трет-бутил; метоксифеніл включає орто-, мета- та пара- метоксифеніл).

Якщо не зазначено інше, посилання на конкретну сполуку включає всі такі ізомерні форми, в тому числі їх суміші (наприклад, рацемічні суміші). Способи одержання (наприклад, асиметричний синтез) та поділу (наприклад, Ффракційна кристалізація та хроматографічні методи) таких ізомерних форм або відомі в даній області технікию, або можуть бути легко забезпечені шляхом адаптації способів, які описані у даному документі, або відомих способів, відомим чином. бо Один із аспектів даного винаходу відноситься до сполук у по суті очищеній формі й/або у формі, яка по суті не містить домішок.

Згідно з одним із варіантів реалізації по суті очищена форма становить щонайменше 5095 за масою, наприклад, щонайменше 6095 за масою, наприклад, щонайменше 7095 за масою, наприклад, щонайменше 8095 за масою, наприклад, щонайменше 9095 за масою, наприклад, щонайменше 9595 за масою, наприклад, щонайменше 97905 за масою, наприклад, щонайменше 9895 за масою, наприклад, щонайменше 9995 за масою.

Якщо не зазначено інше, по суті очищена форма відноситься до сполуки у будь-якій стереоізомерній або енантіомерній формі. Наприклад, згідно з одним із варіантів реалізації по суті очищена форма відноситься до суміші стереоізомерів, тобто очищена відносно інших сполук. Згідно з одним із варіантів реалізації по суті очищена форма відноситься до одного стереоізомеру, наприклад, оптично чистого стереоізомеру. Згідно з одним із варіантів реалізації по суті очищена форма відноситься до суміші енантіомерів. Згідно з одним із варіантів реалізації по суті очищена форма відноситься до еквімолярної суміші енантіомерів (тобто рацемічної суміші, рацемату). Згідно з одним із варіантів реалізації по суті очищена форма відноситься до одного енантіомеру, наприклад, оптично чистого енантіомеру.

Згідно з одним із варіантів реалізації домішки становлять не більше 5095 за масою, наприклад, не більше 4095 за масою, наприклад, не більше 3095 за масою, наприклад, не більше 2095 за масою, наприклад, не більше 1095 за масою, наприклад, не більше 595 за масою, наприклад, не більше 395 за масою, наприклад, не більше 295 за масою, наприклад, не більше 19о за масою.

Якщо не зазначено інше, домішки відносяться до інших сполук, тобто відмінних від стереоізомерів або енантіомерів. Згідно з одним із варіантів реалізації домішки відносяться до інших сполук й інших стереоізомерів. Згідно з одним із варіантів реалізації домішки відносяться до інших сполук й іншого енантіомеру.

Згідно з одним із варіантів реалізації оптична чистота по суті очищеної форми становить щонайменше 6095 (тобто 6095 сполуки, у розрахунку на молі, являє собою потрібний стереоіїзомер або енантіомер, і 4095 являє собою небажаний стереоізомер або енантіомер), наприклад, щонайменше 7095, наприклад, щонайменше 8095, наприклад, щонайменше 90965, наприклад, щонайменше 9595, наприклад, щонайменше 9795, наприклад, щонайменше 9895, наприклад, щонайменше 9995.

Способи лікування

Сполуки формули (І), (ІІ) або (І) або фармацевтичні склади, що містять такі сполуки, підходять для застосування в способах лікування та профілактики. Зазначені сполуки можна вводити суб'єкту, що потребує цього. Такі сполуки підходять для застосування разом з активним агентом ("другим активним агентом"), наприклад, другим активним агентом, що являє собою протимікробний агент.

Сполуки формули (І), (ІЇ) або (Ії) призначені для застосування в способі лікування організму людини або тварини. Згідно з деякими аспектами даного винаходу сполуку формули (І), (ІІ) або (І) можна вводити ссавцю суб'єкту, такому як людина, для лікування мікробної інфекції.

Інший аспект даного винаходу відноситься до застосування сполуки формули (І) або (ІІ) при одержанні лікарського засобу для застосування при лікуванні. Згідно з одним із варіантів реалізації лікарський засіб містить сполуку формули (І), (ІІ) або (ІІ). Згідно з одним із варіантів реалізації лікарський засіб призначений для застосування при лікуванні мікробної інфекції.

Термін "мікробна інфекція" відноситься до зараження хазяїна, що являє собою тварину, патогенними мікробами. Така інфекція включає надлишковий ріст мікробів, які зазвичай присутні на тілі тварини або всередині нього. У більше загальному сенсі, мікробна інфекція може являти собою будь-яку ситуацію, при якій присутність мікробної популяції(ій) завдає шкоди хазяїну, що являє собою тварину. Відповідно, тварина "страждає" від мікробної інфекції, коли на тілі тварини або всередині нього присутні надлишкові кількості мікробної популяції або коли присутність мікробної популяції(ій) завдає шкоди клітинам або іншим тканинам тварини.

Запропоновані сполуки можна застосовувати для лікування суб'єкта з мікробною інфекцією або підданого ризику інфікування мікроорганізмом, таким як бактерія.

Мікробна інфекція може являти собою бактеріальну інфекцію, таку як інфекція, викликана грамнегативною бактерією.

Приклади грамнегативних бактерій включають, але не обмежуються ними, Е5спегіспіа 5рр.,

КіІерзієПа 5рр., Епіегорасіег 5рр., заіІтопейМа 5рр., Сйгобрасієг 5рр. й інші Епіегобасіегіасеає,

Рзейдотопаз 5рр., Асіпегобасіеєег 5рр., Біепоїгорпотопаз і І едіопеїІа і багато інших.

Грамнегативні бацили, що мають медичне значення, включають множину видів. Деякі з них викликають в основному респіраторні проблеми (Наеторпіїйи5 іпЯчепає, Кіебзівйа рпештопіає, бо І едіопейа рпешторпйа, Роеидотопаб5 аегидіпоза), в основному проблеми із сечовивідними шляхами (ЕбспПегіспіа соїї, Епіегобасієг сіоасає) і в основному проблеми зі шлунково-кишковим трактом (ЗаІтопегїа епіегіса).

Грамнегативні бактерії, що пов'язані з внутрішньолікарняними інфекціями, включають

Асіпеїорасієг Браштаппії, яка викликає бактеріємію, вторинний менінгіт і вентиляторно- асоційовану пневмонію у реанімаційних відділеннях лікувальних закладів.

Згідно з одним із варіантів реалізації вид грамнегативних бактерій вибраний з групи, що складається з БЕ. соїї, 5. епієтіса, К. рпештопіає, К. охуїоса; Е. сіоасає, Е. аегодепев, Е. аддіотегапв, А. саісоасеїїси5, А. Башйтаппії; Реепдотопаб5 аегидіпоза і 5іепоїгорпотопавз тайпорнпіа.

Згідно з одним із варіантів реалізації вид грамнегативних бактерій вибраний з групи, що складається з Е. сої, К. рпештопіає, Рзейдотопазв аегидіпоза і А. Ббаштаппії.

Сполуки формули (І), (І) або (ІП) або композиції, що містять такі сполуки, можна застосовувати для лікування інфекцій шкіри та м'яких тканин, шлунково-кишкової інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, пневмонії, сепсису, внутрішньочеревної інфекції й акушерських/гінекологічних інфекцій. Інфекції можуть являти собою інфекції, викликані грамнегативними бактеріями.

Сполуки формули (І), (І) або (ПП) або композиції, що містять такі сполуки, можна застосовувати для лікування інфекцій, викликаних Рбхепдотопа5х, у тому числі інфекції, викликаної Р. аегидіпоза, наприклад, інфекцій шкіри та м'яких тканин, шлунково-кишкової інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, пневмонії та сепсису.

Сполуки формули (І), (І) або (ПП) або композиції, що містять такі сполуки, можна застосовувати для лікування інфекцій, викликаних акінетобактеріями Асіпейфобасіеєг, у тому числі інфекції, викликаної А. Ббаштапії, у випадку пневмонії, ранових інфекцій, інфекції сечовивідних шляхів і сепсису.

Сполуки формули (І), (І) або (ІП) або композиції, що містять такі сполуки, можна застосовувати для лікування інфекцій, викликаних КіерзіевїІа, у тому числі інфекції, викликаної К. рпештопіає, у випадку пневмонії, внутрішньочеревної інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, менінгіту та сепсису.

Сполуки формули (І), (І) або (ІП) або композиції, що містять такі сполуки, можна

Зо застосовувати для лікування інфекції, викликаної Е. соїї, в тому числі інфекцій, викликаних Е. соїї, у випадку бактеріємії, холециститу, холангіту, внутрішньочеревної інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, менінгіту та пневмонії у немовлят.

Сполуки формули (І), (І) або (ПП) або композиції, що містять такі сполуки, можна застосовувати в способах лікування разом з активним агентом.

Активний агент може являти собою агент, що має активність проти мікроорганізму. Активний агент може бути активний проти грамнегативних бактерій. Активний агент може бути активний проти мікроорганізму, вибраного з наведеного вище переліку.

Згідно з одним із варіантів реалізації другий активний агент має значення МІС, що становить 10 мкг/мл або менше, відносно мікроорганізму, такого як Е. соїї, під час відсутності сполуки формули (І), (І) або (1). Мікроорганізм може являти собою мікроорганізм, вибраний з перерахованої вище групи.

У даному документі описані конкретні сполуки для застосування в якості других активних агентів, які включають: рифампіцин, рифабутин, рифалазил, рифапентин і рифаксимін; оксацилін, метицилін, ампіцилін, клоксацилін, карбеніцилін, піперацилін, трикарцилін, флуклоксацилін і нафцилін; азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин, цетроміцин і солітроміцин; азтреонам і ВА! 30072; меропенем, дорипенем, іміпенем, ертапенем, біапенем, томопенем і паніпенем; тигециклін, омадациклін, еравациклін, доксициклін і міноциклін; ципрофлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин і делафлоксацин; фузидову кислоту; новобіоцин; тейкопланін, телаванцин, далбаванцин й оритаванцин й їх фармацевтично прийнятні солі та сольвати.

Згідно з одним із варіантів реалізації у даному документі описані конкретні сполуки для застосування в якості других активних агентів, що включають рифампіцин (рифампін), рифабутин, рифалазил, рифапентин, рифаксимін, азтреонам, оксацилін, новобіоцин, фузидову кислоту, азитроміцин, ципрофлоксацин, меропенем, тигециклін, еритроміцин, кларитроміцин і бо мупіроцин й їх фармацевтично прийнятні солі та сольвати.

Згідно з альтернативним аспектом сполуки формули (І) підходять для застосування при лікуванні грибкових інфекцій, наприклад, в комбінації з протигрибковим агентом.

Протигрибковий агент можна вибрати з поліенового протигрибкового засобу, наприклад, амфотерицину В, імідазольного, триазольного або тіазольного протигрибкового засобу, наприклад, міконазолу, флуконазолу або абафунгіну, аліламіну, ехінокандину або іншого агента, наприклад, циклопіроксу.

Лікування

У даному документі термін "лікування" в контексті лікування стану відноситься у загальному випадку до лікування та терапії, будь то людини або тварини (наприклад, у ветеринарії), при яких досягається деякий потрібний терапевтичний ефект, наприклад, подавлення прогресування стану, при цьому зазначений термін включає зниження швидкості прогресування, гальмування швидкості прогресування, полегшення симптомів стану, поліпшення стану та вилікування стану. Також включене лікування як профілактичний захід (тобто профілактика).

Наприклад, у термін "лікування" включене застосування пацієнтами, в яких ще не розвився стан, але які піддані ризику розвитку стану.

У даному документі термін "терапевтично ефективна кількість" відноситься до такої кількості сполуки або речовини, композиції або лікарської форми, що містить сполуку, яка є ефективною з погляду забезпечення деякого потрібного терапевтичного ефекту, порівнянного з розумним співвідношенням користь/ризик, при введенні відповідно потрібної схеми лікування.

Термін "лікування" включає комбіновані способи лікування та терапії, описані у даному документі, при яких два або більше способів лікування або терапії об'єднані, наприклад, для застосування послідовно або одночасно.

Комбінована терапія

Сполуку формули (І), (ІЇ) або (ІП) можна вводити разом з активним агентом. Введення може бути одночасним, роздільним або послідовним.

Способи та порядок введення будуть залежати від фармакокінетики сполуки формули (І), (ІІ) або (ІІІ) та другого активного агента.

Під "одночасним" введенням мають на увазі, що сполуку формули (І), (Ії) або (ІІІ) та другий активний агент вводять суб'єкту в однократній дозі із застосуванням одного і того способу введення.

Під "роздільним" введенням мають на увазі, що сполуку формули (І), (ІІ) або (ІІІ) та другий активний агент вводять суб'єкту двома різними способами введення, яке здійснюють в один і той же час. Це може відбуватися, наприклад, коли один агент вводять шляхом інфузії, а інший дають перорально у процесі інфузії.

Під "послідовним" введенням мають на увазі, що два агенти вводять у різні моменти часу, за умови, що активність першого введеного агента присутня та зберігається у суб'єкта в момент введення другого активного агента.

У загальному випадку, послідовне введення здійснюють таким чином, щоб другий з двох агентів був введений протягом 48 годин, наприклад, протягом 24 годин, наприклад, протягом 12, б, 4, 2 годин або 1 години після введення першого агента. Альтернативно, спочатку можна ввести активний агент, а потім сполуку формули (1), (ІЇ) або (ІП).

В остаточному підсумку, порядок і режим введення запропонованої сполуки та другого активного агента при комбінованому лікуванні буде залежати від фармакокінетичних властивостей кожного з них.

Кількість сполуки формули (І), (ІІ) або (ІІ), що підлягає введенню суб'єкту, в остаточному підсумку буде залежати від природи суб'єкта та захворювання, що піддається лікуванню.

Аналогічним чином, кількість активного агента, що підлягає введенню суб'єкту, в остаточному підсумку буде залежати від природи суб'єкта та захворювання, що піддається лікуванню.

Склади

Згідно з одним із аспектів у даному винаході запропонована фармацевтична композиція, яка містить сполуку формули (І), (І) або (ІП) разом з фармацевтично прийнятним носієм.

Фармацевтична композиція може додатково містити другий активний агент. Згідно з одним із альтернативних варіантів реалізації, в якому використовують другий активний агент для застосування в терапії, зазначений другий активний агент можна приготувати окремо від сполуки формули (І), (І) або (ІП). Відповідно, наведені нижче коментарі відносно сполуки формули (І), (І) або (ІП), також можна застосовувати до другого активного агента, приготовленого окремо.

Хоча можливе введення сполуки формули (І), (ІЇ) або (ІІІ) самої по собі або разом з другим активним агентом, бажана присутність зазначеної сполуки у вигляді фармацевтичного складу бо (наприклад, композиції, препарату, лікарського засобу), що містить щонайменше одну сполуку формули (І), (ІІ) або (ІП), описану у даному документі, разом з одним або більше іншими фармацевтично прийнятними інгредієнтами, добре відомими фахівцям в даній області техніки, в тому числі, але не обмежуючись ними: фармацевтично прийнятними носіями, розріджувачами, допоміжними речовинами, ад'ювантами, наповнювачами, буферами, консервантами, антиоксидантами, змазуючими речовинами, стабілізаторами, солюбілізаторами, поверхнево-активними речовинами (наприклад, змочуючими агентами), маскуючими агентами, барвниками, смакоароматичними речовинами та підсолоджувачами.

Такий склад може додатково містити й інші активні агенти, наприклад, інші терапевтичні або профілактичні засоби.

Відповідно, у даному винаході також запропоновані фармацевтичні композиції, визначені вище, та способи одержання фармацевтичної композиції, які включають змішування щонайменше однієї сполуки формули (І), (ІЇ) або (ІІІ), описаної у даному документі, з одним або більше іншими фармацевтично прийнятними інгредієнтами, добре відомими фахівцям в даній області техніки, наприклад, носіями, розріджувачами, допоміжними речовинами і т.д. У випадку одержання у вигляді дискретних елементів (наприклад, таблеток і т.д.), кожний елемент містить заздалегідь визначену кількість (дозування) сполуки. Запропонована композиція необов'язково може додатково містити другий активний агент у заздалегідь визначеній кількості.

У даному документі термін "фармацевтично прийнятний" відноситься до сполук, інгредієнтів, речовин, композицій, дозованих лікарських форм і т.д., які з медичної точки зору підходять для застосування в контакті з тканинами конкретного суб'єкта (наприклад, людини) без прояву зайвої токсичності, роздратування, алергійної реакції або інших проблем або ускладнень при розумному співвідношенні користь/ризик. Кожний носій, розріджувач, допоміжна речовина та т.д. також повинен бути "прийнятним" у сенсі сумісності з іншими інгредієнтами складу.

Підходящі носії, розріджувачі, допоміжні речовини та т.д. можна знайти у стандартних фармацевтичних посібниках, наприклад, Кетіпдоп'є Ріпагтасеціїсаї! бсіепсев, 181п еайіоп, Маск

Рибріїзпіпд Сотрапу, Еазюп, Ра., 1990; ії Напабоок ої Рпаптасеціїса! Ехсіріепіб, БІп еййіоп, 2005.

Склади можна приготувати будь-якими способами, які відомі в області фармацевтики. Такі способи включають стадію об'єднання сполуки формули (І) або (Ії) з носієм, що являє собою один або більше допоміжних інгредієнтів. У загальному випадку, склади одержують шляхом

Зо рівномірного та ретельного об'єднання запропонованої сполуки з носіями (наприклад, рідкими носіями, тонкоподрібненим твердим носієм і т.д.) з наступним наданням продукту форми, при необхідності.

Склад можна приготувати таким чином, щоб забезпечити швидке або повільне вивільнення, негайне, відстрочене вивільнення, вивільнення у вибраний час або вповільнене вивільнення або їх комбінацію.

Відповідно, склади можуть бути у формі рідин, розчинів (наприклад, водних, неводних), суспензій (наприклад, водних, неводних), емульсій (наприклад, типу масло-в-воді, вода-в- маслі), еліксирів, сиропів, електуаріїв, ополіскувачів для рота, крапель, таблеток (у тому числі, наприклад, таблеток з покриттям), гранул, порошків, таблеток для розсмоктування, пастилок, капсул (у тому числі, наприклад, твердих і м'яких желатинових капсул), саше, пігулок, ампул, болюсів, супозиторіїв, песаріїв, мікстур, гелів, паст, мазей, кремів, лосьйонів, масел, пінок, спреїв, туманів або аерозолів.

Відповідно, склади можна приготувати у вигляді пластиру, лейкопластиру, пов'язки, перев'язних матеріалів і т.п., просочених одним або більше сполуками та необов'язково одним або більше іншими фармацевтично прийнятними інгредієнтами, в тому числі, наприклад, речовинами, що підсилюють проникнення, проникність та поглинання. Відповідно, склади також можна приготувати у формі депо або резервуара.

Запропоновану сполуку можна розчиняти або суспендувати в одному або більше фармацевтично прийнятних інгредієнтах або змішувати з ними. Запропонована сполука може перебувати в ліпосомі або інших мікрочастинках, призначених для цільової доставки сполуки, наприклад, в компоненти крові або один або більше органів. Слід зазначити, що при застосуванні ліпосоми, зазначена ліпосома може містити як сполуку формули (І), так і другий активний агент.

Склади, що підходять для перорального введення (наприклад, шляхом проковтування) включають рідини, розчини (наприклад, водні, неводні), суспензії (наприклад, водні, неводні), емульсії (наприклад, типу масло-в-воді, вода-в-маслі), еліксири, сиропи, електуарії, таблетки, гранули, порошки, капсули, саше, пігулки, ампули, болюси.

Склади, що підходять для букального введення, включають ополіскувачі для рота, таблетки для розсмоктування, пастилки, а також пластирі, лейкопластирі, депо та резервуари. Таблетки бо для розсмоктування зазвичай містять сполуку в ароматизованій основі, як правило, сахарозі та гуміарабіку або трагаканті. Пастилки зазвичай містять сполуку в інертній матриці, такій як желатин і гліцерин або сахароза та гуміарабік. Ополіскувачі для рота зазвичай містять сполуку у підходящому рідкому носії.

Склади, що підходять для під'язикового введення, включають таблетки, таблетки для розсмоктування, пастилки, капсули та пігулки.

Склади, що підходять для трансмукозального введення пероральним шляхом, включають рідини, розчини (наприклад, водні, неводні), суспензії (наприклад, водні, неводні), емульсії (наприклад, типу масло-в-воді, вода-в-маслі), ополіскувачі для рота, таблетки для розсмоктування, пастилки, а також пластирі, лейкопластирі, депо та резервуари.

Склади, що підходять для трансмукозального введення непероральним шляхом, включають рідини, розчини (наприклад, водні, неводні), суспензії (наприклад, водні, неводні), емульсії (наприклад, типу масло-в-воді, вода-в-маслі), супозиторії, песарії, гелі, пасти, мазі, креми, лосьйони, масла, а також пластирі, лейкопластирі, депо та резервуари.

Склади, що підходять для трансдермального введення, включають гелі, пасти, мазі, креми, лосьйони та масла, а також пластирі, лейкопластирі, пов'язки, перев'язувальні матеріали, депо та резервуари.

Таблетки можна одержати звичайними способами, наприклад, шляхом пресування або формування, необов'язково із застосуванням одного або більше допоміжних інгредієнтів.

Пресовані таблетки можна одержати шляхом пресування у підходящому пристрої запропонованої сполуки у сипучій формі, такій як порошок або гранули, необов'язково змішаної з однією або більше сполучними речовинами (наприклад, повідоном, желатином, гуміарабіком, сорбітом, трагакантом, гідроксипропілметилцелюлозою); наповнювачами або розріджувачами (наприклад, лактозою, мікрокристалічною целюлозою, гідрофосфатом кальцію), змазуючими речовинами (наприклад, стеаратом магнію, тальком, діоксидом кремнію), розпушувачами (наприклад, натрію крохмалю гліколятом, зшитим повідоном, зшитою карбоксиметилцелюлозою натрію), поверхнево-активними або диспергуючими або змочувальними речовинами (наприклад, лаурилсульфатом натрію), консервантами (наприклад, метил-п-гідроксибензоатом, пропіл-п-гідроксибензоатом, сорбіновою кислотою); ароматизаторами, підсилювачами смаку та підсолоджувачами. Формовані таблетки можуть одержати шляхом формування у підходящому

Зо пристрої суміші порошкоподібної сполуки, змоченої інертним рідким розріджувачем. Таблетки можуть необов'язково містити покриття або насічки та можуть бути отримані таким чином, щоб забезпечити вповільнене або контрольоване вивільнення сполуки, що міститься в них, шляхом застосування, наприклад, гідроксипропілметилцелюлози в різних співвідношеннях для забезпечення потрібного профілю вивільнення. Таблетки необов'язково можуть бути забезпечені покриттям, наприклад, для впливу на вивільнення, наприклад, кишковорозчинним покриттям, для забезпечення вивільнення в частинах кишечнику, відмінних від шлунка.

Мазі зазвичай отримують зі сполуки та парафінової основи або основи, що змішується з водою, для мазі.

Креми зазвичай отримують зі сполуки й основи для крему типу масло-у-воді. При необхідності, водна фаза основи для крему може містити, наприклад, щонайменше приблизно 3095 мас./мас. багатоатомного спирту, тобто спирту, що містить дві або більше гідроксильні групи, такого як бутан-1,3-діол, манітол, сорбіт, гліцерин і поліетиленгліколь й їх суміші. Може бути бажано, щоб склади для зовнішнього застосування містили сполуку, що підсилює поглинання або проникнення сполуки через шкіру або інші уражені області. Приклади таких речовин, що підсилюють проникнення через шкіру, включають диметилсульфоксид і споріднені аналоги.

Емульсії зазвичай отримують зі сполуки та масляної фази, яка може необов'язково містити тільки емульгатор (також відомий як емульгент), або може містити суміш щонайменше одного емульгатора з жиром або маслом або як з жиром, так і з маслом. Гідрофільний емульгатор можна використовувати разом з ліпофильним емульгатором, що діє як стабілізатор. Також можливе застосування, як і масла, так і жиру. Емульгатор(и) спільно зі стабілізатором(ами) або без нього утворюють так званий емульгуючий віск, при цьому такий віск разом з маслом і/або жиром складають так звану емульгуючу основу мазі, яка утворює масляну дисперговану фазу складів у формі крему.

Підходящі емульгенти та стабілізатори емульсій включають Тмжееп 60, Зрап 80, цетостеариловий спирт, міристиловий спирт, гліцерил моностеарат і лаурилсульфат натрію.

Вибір підходящих масел або жирів для зазначеного складу оснований на забезпеченні потрібних косметичних властивостей, оскільки розчинність запропонованої сполуки у більшості масел, які ймовірно будуть застосовуватися у фармацевтичних емульсійних складах, може бути 60 дуже низькою. Відповідно, крем повинен являти собою нежирний, не залишаючий плям і змиваний продукт з підходящою консистенцією для запобігання витікання з тюбиків або інших контейнерів. Можна застосовувати одно- або двохосновні складні алкілові ефіри з прямим або розгалуженим ланцюгом, такі як діззоадипат, ізоцетилстеарат, діефір пропіленгліколю та жирних кислот кокосового масла, ізопропілміристат, децилолеат, ізопропілпальмітат, бутилстеарат, 2- етилгексилпальмітат або суміш складних ефірів з розгалуженим ланцюгом, відому як Сгтодатої

САР. Залежно від потрібних властивостей зазначені компоненти можна застосовувати окремо або в комбінації. Альтернативно, можна використовувати ліпіди з високою температурою плавлення, такі як м'який білий парафін і/або вазелінове масло або інші мінеральні масла.

Склади, що підходять для інтраназального введення, в яких носій являє собою рідину, включають, наприклад, назальний спрей, назальні краплі або засоби для введення у формі аерозолю за допомогою небулайзера, та містять водні або масляні розчини запропонованої сполуки. В якості альтернативного способу введення можна застосовувати засіб доставки у формі сухого порошку як альтернативу аерозолям, що розпорошуються.

Склади, що підходять для інтраназального введення, в яких носій являє собою тверду речовину, включають, наприклад, склади, приготовлені у формі крупного порошку з розміром частинок, наприклад, в діапазоні від приблизно 20 до приблизно 500 мікронів, який вводять у такий же спосіб, яким приймають нюхальний тютюн, тобто шляхом швидкого вдихання через носові ходи з контейнера з порошком, який тримають поблизу носа.

Склади, що підходять для введення пульмональним способом (наприклад, шляхом інгаляційної або інсуфляційної терапії) включають склади, приготовлені у формі аерозольного спрею в упакуванні під тиском, із застосуванням підходящого пропеленту, такого як дихлордифторметан, трихлорфторметан, дихлортетрафторетан, діоксид вуглецю або інші підходящі гази. Додатково або альтернативно, склад для введення пульмональним способом можна приготувати у формі для введення з небулайзера або інгалятора сухого порошку.

Наприклад, запропонований склад можна забезпечити носіями або ліпосомами для забезпечення розміру частинок, що підходить для досягнення відповідних частин легені, для полегшення доставки відповідної дози, для поліпшення втримання в легеневій тканині.

Склади, що підходять для очного введення, включають очні краплі, в яких запропонована сполука розчинена або суспендована у підходящому носії, зокрема, у водному розчиннику для даної сполуки.

Склади, що підходять для ректального введення, можуть бути приготовлені у формі супозиторію з підходящою основою, що містить, наприклад, природні або гідрогенезовані масла, воски, жири, напівтверді або рідкі багатоатомні спирти, наприклад, масло какао або саліцилат, або у формі розчину або суспензії для лікування із застосуванням клізми.

Склади, що підходять для вагінального введення, можна приготувати у формі песаріїв, тампонів, кремів, гелів, паст, пінок або спрею, що містять, на додаток до запропонованої сполуки, підходящі носії, відомі в даній області техніки.

Склади, що підходять для парентерального введення (наприклад, шляхом ін'єкції або інфузії, внутрішньовенно або підшкірно), включають водні або неводні, ізотонічні, апірогенні, стерильні рідини (наприклад, розчини, суспензії), в яких запропонована сполука розчинена, суспендована або перебуває в іншому вигляді (наприклад, у ліпосомі або іншій мікрочастинці).

Такі рідини можуть додатково містити інші фармацевтично прийнятні інгредієнти, такі як антиоксиданти, буферні розчини, консерванти, стабілізатори, бактеріостатики, суспендуючі речовини, загусники та розчинені речовини, які роблять склад ізотонічним крові (або іншої відповідної фізіологічної рідини) передбачуваного реципієнта. Приклади допоміжних речовин включають, наприклад, воду, спирти, цукри, багатоатомні спирти, гліцерин, рослинні олії та т.п.

Приклади підходящих ізотонічних носіїв для застосування в таких складах включають хлорид натрію для ін'єкцій, розчин Рінгера або лактатний розчин Рінгера для ін'єкцій. Як правило, концентрація запропонованої сполуки в рідині становить від приблизно 1 нг/мл до приблизно 500 мкг/мл, наприклад, від приблизно 1 нг/мл до приблизно 100 мкг/мл, наприклад, від приблизно 10 нг/мл до приблизно 10 мкг/мл, наприклад, від приблизно 10 нг/мл приблизно до 1 мкг/мл. Склади можуть знаходитися в закритих однодозних або багатодозних контейнерах, наприклад, ампулах і флаконах, і можуть зберігатися в сублімованому (ліофілізованому) стані, що потребує тільки додавання стерильного рідкого носія, наприклад, води для ін'єкцій, безпосередньо перед застосуванням. Екстемпоральні ін'єкційні розчини та суспензії можна приготувати зі стерильних порошків, гранул і таблеток.

Дозування

У загальному випадку, способи згідно з даним винаходом можуть включати введення суб'єкту ефективної кількості сполуки формули (І), (І) або (ІП) для забезпечення бо протимікробного ефекту. Сполуку формули (І), (ІІ) або (І) можна вводити в кількості, достатній для посилення активності другого активного агента. Другий активний агент вводять суб'єкту в ефективній кількості для забезпечення протимікробної дії.

Фахівцю в даній області техніки буде зрозуміло, що відповідні дозування сполуки формули (І), І) або (ІІ) або активного агента та композицій, що містять сполуку формули (І), (ІІ) або (І) або активний агент, можуть мінятися від пацієнта до пацієнта. Визначення оптимального дозування включає у загальному випадку врівноважування рівня терапевтичної користі відносно будь-якого ризику або небажаних побічних ефектів. Вибраний рівень дозування буде залежати від різних факторів, у тому числі, але не обмежуючись ними, від активності конкретної сполуки формули (І), (І) або (ІІ) або активного агента, шляху введення, часу введення, швидкості виведення запропонованої сполуки, тривалості лікування, інших лікарських засобів, сполук і/або речовин, які застосовуються в комбінації, важкості стану та виду, статі, віку, маси, стану, загального стану здоров'я та попередньої медичної історії пацієнта. Кількість сполуки формули (І), (1) або (І) або активного агента та шлях введення будуть в остаточному підсумку визначатися за розсудом лікаря, ветеринара або клініциста, хоча у загальному випадку дозування вибирають таким чином, щоб одержати в місці прикладання дії локальні концентрації, що забезпечують потрібний ефект без прояву значних шкідливих або руйнівних побічних ефектів.

Введення можна здійснювати однією дозою, безупинно або періодично (наприклад, розділеними дозами через відповідні інтервали) протягом курсу лікування. Способи визначення найбільш ефективного засобу та дозування для введення добре відомі фахівцям в даній області техніки та будуть мінятися залежно від складу, що застосовується для терапії, мети терапії, клітини(клітин)-мішені, що піддається лікуванню, та суб'єкта, що піддається лікуванню.

Можна здійснювати одноразове або багаторазові введення, при цьому величину дози та схему введення вибирає лікар, ветеринар або клініцист.

У загальному випадку, підходяща доза сполуки формули (І), (ІІ) або (ІІІ) або активного агента становить від приблизно 10 мкг до приблизно 250 мг (у більше типовому випадку від приблизно 100 мкг до приблизно 25 мг) на кілограм маси тіла суб'єкта в день. У випадку, коли сполука формули (І), (ІЇ) або (ІІ) або активний агент являє собою сіль, складний ефір, амід, проліки та т.п., кількість, що вводиться, розраховують на основі вихідної сполуки і, таким чином, фактично

Зо застосовувану масу збільшують пропорційно.

Набори

Один із аспектів даного винаходу відноситься до набору, який включає (а) сполуку формули (І), «() або (Ії) або композицію, що містить сполуку, яка визначена у будь-якій з формул (І), (Ії) або (ІІ), наприклад такі, що зазвичай поставляються у підходящому контейнері та/або з підходящим упакуванням; й (Б) інструкції із застосування, наприклад, письмові інструкції відносно того, як вводити сполуку або композицію.

Письмові інструкції можуть також включати перелік показань, для яких сполука формули (І), (ІЇ) або (Ії) є підходящим засобом лікування.

Згідно з одним із варіантів реалізації набір додатково включає (с) другий активний агент або композицію, що містить другий активний агент. У цьому випадку письмові інструкції можуть також включати перелік показань, для яких другий активний агент разом зі сполукою формули (І), І) або (ІІЇ) підходить для лікування.

Шляхи введення

Сполуку формули (І), (ІІ) або (ІІ), другий активний агент або фармацевтичну композицію, що містить сполуку формули (І), (ІЇ) або (І) або другий активний агент, можна вводити суб'єкту за допомогою будь-якого зручного шляху введення, або системного/периферичного, або місцевого (тобто в місце прикладення потрібної дії).

Шляхи введення включають, але не обмежуються ними, пероральне (наприклад, шляхом проковтування), букальне, під'язикове, трансдермальне (у тому числі, наприклад, із застосуванням пластиру, пов'язки і т.д.), трансмукозальне (у тому числі, наприклад, із застосуванням пластиру, пов'язки і т.д.), інтраназальне (наприклад, із застосуванням назального спрею), очне (наприклад, за допомогою очних крапель) введення, введення пульмональним способом (наприклад, шляхом інгаляційної або інсуфляційної терапії із застосуванням, наприклад, аерозолю, наприклад, через рот або ніс), ректальне (наприклад, із застосуванням супозиторію або клізми), вагінальне (наприклад, із застосуванням песарію), парентеральне введення, наприклад, шляхом ін'єкції або інфузії, у тому числі підшкірної, внутрішньошкірної, внутрішньом'язової, внутрішньовенної, внутрішньоартеріальної, внутрішньосерцевої, інтратекальної, інтраспинальної, внутрішньокапсульної, субкапсулярної, інтраорбітальної, внутрішньочеревинної, інтратрахеальної, підепідермісної, 60 внутрішньосуглобної, субарахноїдальної та черезшкірної; за допомогою імплантування депо або резервуара, наприклад, підшкірно або внутрішньом'язово.

Суб'єкт/пацієнт

Суб'єкт/пацієнт може являти собою хордове, хребетне, ссавця, плацентарного ссавця, сумчасте (наприклад, кенгуру, вомбат), гризуна (наприклад, морську свинку, хом'яка, пацюка, мишу), представника підродини мишачих (наприклад, миша), зайцеподібне (наприклад, кролика), пернатого (наприклад, птаха), представника сімейства псових (наприклад, собаку), представника сімейства котячих (наприклад, кішку), представника сімейства кінських (наприклад, кінь), представника підзагону свиноподібних (наприклад, свиню), представника роду баранів (наприклад, вівцю), жуйна тварина (наприклад, корову), примата, представника мавпоподібних (наприклад, мавпу або людиноподібну мавпу), мавпу (наприклад, ігрунку, бабуїна), людиноподібну мавпу (наприклад, горилу, шимпанзе, орангутанга, гібона) або людину.

Крім того, суб'єкт/пацієнт може знаходитися у будь-якій стадії свого розвитку, наприклад, являти собою плід.

Згідно з одним із переважних варіантів реалізації суб'єкт/пацієнт являє собою людину.

Також передбачається, що даний винахід можна застосовувати для тварини з мікробною інфекцією, що не є людиною. Ссавець, що не є людиною, може являти собою гризуна. Гризуни включають пацюків, мишей, морських свинок, шиншил й інших близьких за розміром дрібних гризунів, які застосовуються в лабораторних дослідженнях.

Інші варіанти

Практично кожна сумісна комбінація варіантів реалізації, наведених вище, описана у даному документі в явному вигляді, як якби всі та кожна комбінації були зазначені окремо та в явному вигляді.

Різні додаткові аспекти та варіанти реалізації даного винаходу стануть очевидні фахівцям в даній області техніки на основі даного опису.

У даному документі "або" слід розуміти як конкретний опис кожного з двох зазначених ознак або компонентів разом один з одним або один без одного. Наприклад, "А і/або В" слід розуміти як конкретний опис кожного з наступних варіантів: (і) А, (ії) В і (іїї) А і В, просто як якби кожний з таких варіантів був наведений у даному документі окремо.

Якщо контекст не вказує на інше, описи та визначення наведених вище ознак не обмежені

Зо яким-небудь конкретним аспектом або варіантом реалізації даного винаходу та рівною мірою застосовні до всіх описаних аспектів і варіантів реалізації. У випадку, коли можливе об'єднання технічно підходящих варіантів реалізації даний опис, відповідно, поширюється на всі перестановки та комбінації варіантів реалізації, які представлені у даному документі.

Деякі аспекти та варіанти реалізації даного винаходу проілюстровані нижче з застосуванням прикладів і з посиланням на описані вище фігури.

Приклади

Наступні приклади наведені винятково для ілюстрації даного винаходу та не призначені для обмеження обсягу винаходу, описаного у даному документі.

Скорочення

Скорочення Значення

РМВМ Нонапептид поліміксину В

РМВ Поліміксин В

Ти Треонін зег Серин рег р-серин

Ї еи Лейцин

Пе Ізолейцин

Рпе Фенілаланін

Орпе р-фенілаланін

Ма! Валін раб о ,у-Діаміномасляна кислота

ПОІРЕА М,М-діїзопропілетиламін

НАТО 2-(7-аза-1нН-бензотриазол-1-іл)-1,1-3,3-тетраметилуронію гексафторфосфат дхХмМ Дихлорметан тФОоК Трифтороцтова кислота н/В Не визначено н/З Незастосовно

ДМФА М,М-диметилформамід

РМВН Гептапептид поліміксину В (3-10)

Скорочення Значення

РМВО Декапептид поліміксину В

Рго Пролін

Рар оВ-Діамінопропіонова кислота скуу Гліцин

МОГ єи Норлейцин

Вирпо5 2-Дициклогексилфосфіно-2",б'-діізопропоксибіфеніл хХрпо5 2-Дициклогексилфосфіно-2",4",6'-триїізопропілбіфеніл

ЗЕС Надкритична флюїдна хроматографія

Етос Флуоренілметилоксикарбоніл

Ср: Бензилоксикарбоніл нести О-(1Н-6-хлорбензотриазол-1-іл)-1,1,3,3-тетраметилуронію гексафторфосфат

Вос трет-Бутилоксикарбоніл

РУВОР (Бензотриазол-1-ілокси) трипіролідинофосфоній гексафторфосфат

МММ М-метилморфолін тгФ Тетрагідрофуран їмрає 1-(4,4-Диметил-2,6-діоксоциклогекс-1-иліден)-З3-метилбутил

ОРРА Дифенілфосфорилазид

ТІ Триізопропілсилан

НОВІ 1-Гідроксибензотриазол

ІРА Ізопропанол

Приклади синтезу

Синтез кислот з М-кінцевою групою

У даній роботі 3-заміщені 4-аміномасляні кислоти використовували у підходящій захищеній формі. Синтез нестандартних амінокислот докладно описаний нижче разом з методологією поділу енантіомерів. 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляна кислота - ізомер 1 й ізомер 2 он

СІ о

Ж МН

Ул о () Метил-3-(З-хлорфеніл)- 4-нітробутаноат о сі то о мо,

Суміш З-хлоркоричної кислоти (10 г), метанолу (100 мл) та концентрованої сірчаної кислоти (4 мл) перемішували при кімнатній температурі протягом 20 годин. Отриману суміш випарювали до сухості, при цьому залишки розподілялися між дихлорметаном (ДХМ) і водою. Водну фазу відокремлювали й екстрагували із застосуванням додаткової кількості ДХМ. Органічні екстракти об'єднували, висушували за допомогою сульфату магнію, фільтрували та випарювали до сухості з одержанням метилового ефіру у вигляді білої твердої речовини (10,19 г). Отриману тверду речовину розчиняли в нітрометані (32 мл) й обробляли за допомогою 1,8- діазабіцикло/5.4.Оундец-7-ену (ОВ) (8,5 мл). Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 20 годин, потім випарювали до сухості, при цьому залишки розподілялися між водним 0,5 М НСЇ ї діетиловим ефіром. Водну фазу відокремлювали й екстрагували за допомогою додаткової кількості діетилового ефіру. Органічні екстракти об'єднували, промивали сольовим розчином, висушували за допомогою сульфату магнію, фільтрували та випарювали до сухості.

Залишки очищали на силікагелі, використовуючи для елюювання гексан й етилацетат (0-10095).

Відповідні фракції поєднували та випарювали до сухості з одержанням необхідного продукту у вигляді жовтого масла (9,93 г, вихід 70905).

І"Н ЯМР (400 МГц, СОСІ»): 6 (ррт) 2,71-2,79 (2Н, т), 3,66 (ЗН, 5), 3,93-4,01 (1Н, т), 4,621 4,73 (2Н, АВа, виглядає як 2х аа, У 12,8, 8,0 Н?2), 7,11-7,28 (АН, т). (її) Метил-4-аміно-3-(З-хлорфеніл)бутаноат о сі то о

Мо;

До розчину метил-3-(З-хлорфеніл)-4-нітробутаноату (9,93 г) в оцтовій кислоті (90 мл), який перемішували при приблизно 0 "С, порціями додавали цинковий пил (20,1 г) (обережно: уповільнений екзотермічний ефект). Суміш залишали нагріватися до кімнатної температури при перемішуванні протягом 19 годин. Суміш випарювали до сухості, при цьому залишки розподілялися між водним МансСОз й етилацетатом. Потім суміш фільтрували через целії і розділяли водну й органічну фази. Водну фазу повторно екстрагували із застосуванням додаткової кількості етилацетату. Органічні екстракти об'єднували, промивали сольовим розчином, висушували за допомогою сульфату магнію, фільтрували та випарювали до сухості з одержанням необхідного продукту у вигляді помаранчевого масла (4,80 г). (ії) Зазначена в заголовку сполука - рацемічна

Суміш метил-4-аміно-3-(З-хлорфеніл)бутаноату (4,80 г), ди-трет-бутилдикарбонату (5,28 г) та дихлорметану (100 мл) перемішували при кімнатній температурі протягом 18 годин.

Отриману суміш випарювали до сухості й очищали залишки на силікагелі, використовуючи для елюювання петролейний ефір 40-60 й етилацетат (0-10095). Відповідні фракції поєднували та випарювали до сухості з одержанням Вос-захищеного складного ефіру метил-4-(трет- бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)бутаноату у вигляді кремоподібної твердої речовини (2,59 г).

Суміш метил-4-(трет-бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)бутаноату (2,49 г), гідроксиду

Зо літію (546 мг), 1,4-діоксану (40 мл) та води (40 мл) перемішували при кімнатній температурі протягом 64 годин. Потім суміш випарювали до сухості. Залишки розчиняли у воді, нейтралізували із застосуванням водного 1 М НСІ й екстрагували етилацетатом (х 2). Органічні екстракти об'єднували, промивали сольовим розчином, висушували за допомогою сульфату магнію, фільтрували та випарювали до сухості з одержанням потрібного продукту у вигляді жовтого масла (2,51 г). т/2 314 (МНУ) Сі5НгоСІМО» відповідає 313,11. "Н ЯМР (400 МГц, СОзО0): 5 (ррт) 1,40 (ОН, 5), 2,42-2,73 (2Н, т), 3,24-4,49 (4.4 Н, т, включає СНзОБ, СнНее, і СН), 7,17-7,38 (4Н, т). (ім) Зазначена в заголовку сполука - поділ ізомерів - спосіб 1 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфенілумасляну кислоту (2,09 г) розчиняли в метанолі до одержання концентрації 6бО мг/мл і потім очищали за допомогою ЕС із застосуванням умов, описаних нижче (умови препаративного поділу 1). Об'єднані фракції, що містять збагачений ізомер 1 (який швидше елююється) й ізомер 2 (який повільніше елююється), поєднували, концентрували і кожну фракцію повторно очищали окремо в одних і тих самих хроматографічних умовах.

Потім об'єднані фракції кожного з ізомеру 1 й ізомеру 2 випарювали із застосуванням роторного випарника майже до сухості, переносили у кінцеві посудини з ДХМ, який видаляли у потоці азоту при 40 "С перед розміщенням на зберігання у вакуумній печі при 40 "С і 5 мбар протягом 16 годин. 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляна кислота (ізомер 1)

Біла тверда речовина, 883 мг, енантіомерний надлишок 95,695. Час утримання в аналітичній системі 1 2,89 хв. 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляна кислота (ізомер 2)

Біла тверда речовина, 876 мг, енантіомерний надлишок 98,695. Час утримання в аналітичній системі 1 3,29 хв.

Умови препаративного поділу 1:

Вегдег Мийідгат І ЕС

Параметри колонки: Гих АТ! (Рпепотепех, 21,2 мм х 250 мм, 5 мкм)

Температура колонки: 40 "С

Швидкість потоку: 50 мл/хв.

Регулятор зворотного тиску: 125 бар надл.

Довжина хвилі детектора: 210 нм

Об'єм введеної проби: 300 мкл (18 мг)

Ізократичні умови: 12:88 ЕЮН:СО:» (0,195 об./о6. МНЗз)

Умови аналізу 1:

МУаїет5 ОРС2

Параметри колонки: Гих С4 (Рпепотепех, 4,6 мм х 250 мм, 5 мкм)

Температура колонки: 40 "С

Швидкість потоку: 4 мл/хв

Довжина хвилі детектора: 210-400 нм

Об'єм введеної проби: 1,0 мкл

Регулятор зворотного тиску: 125 бар надл.

Ізократичні умови: 10:90 ЕЮН:СО» (0,195 об. МНз) (м) Зазначена в заголовку сполука - поділ ізомерів - спосіб 2 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфенілумасляну кислоту очищали за допомогою

ЗЕС із застосуванням умов, описаних нижче (умови препаративного поділу 2). Після поділу фракції висушували на роторному випарнику при температурі лазні 40 "С з одержанням потрібних розділених енантіомерів. Енантіомер, який повільніше елююється, додатково очищали на такій же колонці, використовуючи для елюювання 2095 В.

Умови препаративного поділу 2:

Прилад: Таг 200 ргерагайме ЗБЕС (5ЕС-10)

Колонка: СпігаІРак АХ, внутрішній діаметр 300 х 50 мм, 10 мкм.

Рухома фаза: А для СО?» і В для ізопропанолу

Градієнт: В 2590

Швидкість потоку: 200 мл/хв.

Протитиск: 100 бар

Температура колонки: 3890

Довжина хвилі: 220 нм

Час циклу: -- 4,5 хв.

Аналітичні умови 2:

Прилад: Умаїет5 ОРС2 апаїуїса! ЕС (5ЕС-Н)

Колонка: СпігаІРак АХ, внутрішній діаметр 150 х 4,6 мм, З мкм.

Рухома фаза: А для СО: і В для ізопропанолу (0,0595 діетаноламіну)

Градієнт: В 5-4095

Швидкість потоку: 2,5 мл/хв.

Протитиск: 100 бар

Температура колонки: 4090

Довжина хвилі: 220 нм 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляна кислота (ізомер 1).

Час утримання 2,796 хв. Приписана (К)-стереохімія шляхом порівняння з ізомером (2), наведеним нижче. 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляна кислота (ізомер 2).

Час утримання 3,264 хв. Приписана (5)-стереохімія за допомогою кристалографії малих молекул речовини, незахищеного ВОС-групою, як описано нижче. (м) Підтвердження стереохімії

Трифторацетатна сіль (5)-4-аміно-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти

До охолодженого крижаною водою розчину ізомеру 2, що являє собою 4-(трет-

Бутоксикарбоніламіно)-3-(З-хлорфеніл)умасляну кислоту, (час утримання 3,264 хв згідно зі способом аналізу 2) (1,5 г, 4,78 ммоль) у дихлорметані (20 мл) додавали трифтороцтову кислоту (5 мл). Після додавання суміш перемішували при такій температурі протягом 4 годин.

Потім реакційну суміш концентрували. Неочищену суміш розчиняли у воді (10 мл) та ліофілізували з одержанням продукту; ТФОК сіль (5)-4-аміно-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти (1,5 г, вихід 9595). РХ-МС: т/2 214 МАН): (5)-4-аміно-3-(З-хлорфеніл)масляна кислота бо До розчину солі трифтороцтової кислоти (5)-4-аміно-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти (0,5 г,

Зо

1,53 ммоль) у воді (10 мл) додавали розведений водний гідроксид амонію до досягнення рн 7.

Отриманий розчин зберігали у відкритій колбі об'ємом 25 мл і витримували при кімнатній температурі протягом 1 дня. Після кристалізації матковий розчин декантували та тверді кристали піддавали рентгеноструктурним дослідженням.

Рентгеноструктурні дослідження показали, що зазначена сполука має (5) стереохімію.

Умови дифракції рентгенівських променів:

Використовували дифрактометр Вгикег АРЕХ-Ї ССО.

Під час збору даних кристал тримали при 302,71 К (29,56 С). Шляхом застосування Оїех2 (Боїотапом еї аІ.-) за допомогою програми розрахунків структур ЗПпеїхТт |2І (зпеїйгіск А71) при використанні внутрішнього фазування була визначена структура, яка була відкоректована шляхом застосування пакета деталізації епеІхі |З| при використанні мінімізації методом найменших квадратів (Зпеїдгіск С71). 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(2-хлорфеніл)масляна кислота

СІ он о

Ж АХ оо

Зазначену сполуку одержували з 2-хлоркоричної кислоти згідно з методологією одержання 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти, описаної вище, на стадіях (1)- (ії). Сполука була отримана у вигляді безбарвного масла. т/2 314 (МНУ), точна маса С1і5НгОСІМО» 313,11.

З3-Бензил-4-(трет-бутоксикарбоніл)аміно)масляна кислота он в

Ж (

Ул о

Метил-3-бензил-4-нітробутаноат (Теїйгапедгоп Азутітеїгу, 19, 2008, 945) перетворювали в зазначену в заголовку сполуку згідно з методологією одержання /-4-(трет-

Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти, описаної вище, на стадіях (і) -(іїї). т/2 294 (МНУ), точна маса СівНгзМО»Х 293,16.

Зо 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-ізобутилфеніл)масляна кислота он о

Ж ї

Ул о

() Етил-3-(3-бромфеніл)- 4-нітробутаноат о

Вг - о

МО,

Суміш гідриду натрію (6095) у мінеральному маслі (394,26 мг, 9,86 ммоль) і 1,2- диметоксіетану (22,5 мл) (ДМЕ) охолоджували до 0 "С. По краплям додавали триетилфосфоноацетат (10,2 мл, 51,43 ммоль) і перемішували отриману суміш протягом 10 хвилин. По краплям додавали розчин З-бромбензальдегіду (1,0 мл, 8,57 ммоль) у ДМЕ (5 мл).

Реакційну суміш нагрівали до кімнатної температури та кип'ятили зі зворотним холодильником протягом З годин.

Суміш випарювали до сухості, при цьому залишки розподілялися між гексаном і водою.

Водну фазу відокремлювали й екстрагували за допомогою додаткової кількості гексану.

Органічні екстракти поєднували, промивали водою, висушували за допомогою М4азох, фільтрували та випарювали до сухості. Залишки очищали на силікагелі, використовуючи для елюювання петролейний ефір 40-60 й етилацетат (0-10095). Відповідні фракції об'єднували та випарювали до сухості з одержанням етил-(Е)-3-(3-бромфеніл)проп-2-еноату у вигляді білої твердої речовини (1,44 г, 6595). Зазначену речовину перетворювали в етил-3-(3-бромфеніл)-4- нітробутаноат, використовуючи умови нітрування при одержанні 4-(трет-

Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфенілумасляної кислоти на стадії (), як описано вище, з одержанням продукту з виходом 60965. т/2 316, 318 (МН). Сі2Ні«ВиИ МОХ відповідає 315,01. (її) Етил-4-аміно-3-(3-бромфеніл)бутаноат о

Вг - о

МО,

Етил-3-(3-бромфеніл)-4-нітробутаноат (1,08 г) перетворювали в етил-4-аміно-3-(3- бромфеніл)бутаноат, використовуючи умови, описані вище для одержання 4-((трет-

Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти на стадії (ії), з одержанням продукту з виходом 6795. т/2 286 і 288 (МНУ), точна маса Сі2Ні6ВІі МО» 285,04. (ії) Єтил-4-(трет-бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-бромфеніл)бутаноат о

Вг - о

Ж МН

Ул о

Етил-4-аміно-3-(З-бромфеніл)бутаноат (655 мг) перетворювали в етил-4-(трет- бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-бромфеніл)бутаноат в умовах, описаних вище для одержання 4- ((трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З3-хлорфеніл)умасляної кислоти на стадії (ії), з одержанням продукту з виходом 72905.

т/7 386 і 388 (МН), точна маса С:17Нг2«ВІі МОХ 385,09. (ім) Етил-4-((трет-бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-ізобутилфеніл)бутаноат о о

Ж МН ул о

Суміш Кирпоз5 (48,3 мг, 0,1 ммоль), трьохосновного фосфату калію (330 мг, 1,55 ммоль), етил-3-(3-бромфеніл)-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)бутаноату (200 мг, 0,52 ммоль) й ізобутилборонової кислоти (132 мг, 1,29 ммоль) в толуолі (ЗУ мл) дегазували чотири рази шляхом вакуумування/продувки азотом перед додаванням ацетату паладію (Ії) (5,8 мг, 0,03 ммоль). Суміш перемішували при 110 "С протягом 100 хв. Реакційній суміші давали охолонути перед її фільтруванням через целіт і залишали на ніч у розчині. Суміш випарювали до сухості й очищали на силікагелі, використовуючи для елюювання петролейний ефір 40-60 й етилацетат (0-10095). Відповідні фракції об'єднували та випарювали до сухості з одержанням етил-4-(трет- бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-ізобутилфеніл)бутаноату у вигляді безбарвного масла (74 мг, 3995). т/2 364 (МНУ). Точна маса СгіНззМО»Х 363,24. (м) Зазначена у заголовку сполука

Суміш етил-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)-3-(3-ізобутилфеніл)бутаноату (74 мг, 0,2 ммоль) та гідроксиду літію (15 мг, 0,6 ммоль) в 1,4-діоксані (З мл) та воді (3 мл) перемішували при кімнатній температурі протягом 16 годин. Суміш випарювали до сухості, при цьому залишки розподілялися між етилацетатом і водою. Органічну фазу відокремлювали та відкидали. Водну фазу підкисляли за допомогою 1М НСЇІ (водної) й екстрагували етилацетатом (х2). Органічні екстракти об'єднували, висушували за допомогою Ма5О»:, фільтрували та випарювали до сухості з одержанням 4-((трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-ізобутилфеніл)масляної кислоти. у вигляді безбарвного масла (65 мг). т/2 336 (МНУ), точна маса СіоНгоМОх4 335,21. 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорбензил)масляна кислота

СІ он

Ст ре МН в 2-(3-Хлорфеніл)ацетальдегід перетворювали в етил-3-(3З-хлорбензил)-4-нітробутаноат, як

Зо описано для одержання 4-((трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-ізобутилфеніл) масляної кислоти на стадії (і), описаної вище. Відновлення та захист, як на стадії (ії) і (ії), з наступним гідролізом, як на описаній вище стадії (м), дозволили одержати зазначену в заголовку сполуку у вигляді безбарвного масла. т/2 328 (МНУ). Точна маса СівНггСІМО» 327,12. 4-((Бензилокси)карбоніл)аміно)-3-(3-ізопропілфеніл)масляна кислота он о

МН

Суміш етил-4-аміно-3-(3-ізопропілфеніл)бутаноату (1,55 г, 6,21 ммоль) (отриманої із застосуванням методології одержання 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3- ізобутилфеніл)масляної кислоти на стадіях (1)-(ії), описаних вище), і бікарбонату натрію (0,783 г, 9,32 ммоль) розчиняли у воді (10 мл) та 1,4-діоксані (5 мл). Суміш охолоджували на крижаній лазні й обробляли розчином бензилхлорформіату (0,98 мл, 6,84 ммоль). Суміш перемішували при 10 "С протягом 1 години, потім залишали нагріватися до кімнатної температури. Після перемішування протягом 20 годин суміш випарювали до сухості, при цьому залишки розподілялися між діетиловим ефіром і водним 0,5 М НС. Водну фазу відокремлювали й екстрагували за допомогою додаткової кількості діетилового ефіру. Органічні екстракти об'єднували, промивали сольовим розчином, висушували над безводним Мод5Ох і випарювали.

Неочищений продукт очищали на силікагелі, використовуючи для елюювання петролейний ефір 40-60 й етилацетат (0-10095). Фракції, що містять продукт, об'єднували та випарювали до одержання блідо-жовтого масла (1,74 г, 73965). Етиловий ефір піддавали гідролізу із застосуванням гідроксиду літію, як описано раніше на стадії (ії) одержання 4-(трет-

Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-ізобутилфенілумасляної кислоти, з наступним застосуванням хроматографії на силікагелі, використовуючи для елюювання петролейний ефір 40-60 й етилацетат (0-10095), що дозволило одержати зазначену в заголовку сполуку у вигляді білої твердої речовини (60965). т/2 356 (МНУ). Точна маса Сгі/Нг5МО»: 355,18. 4-(П,1-біфеніл|-3-іл)-3-«(трет-бутоксикарбоніл)аміно)метил)масляна кислота о ії он

Щі зр о () Гідрохлорид 4-аміно-3-(3-бромфеніл)масляної кислоти о он он

Вг МА -------

Вг

НеСЇ

Мн,

Суміш 4-(3З-бромфеніл)піролідин-2-ону (1,0 г, 4,16 ммоль) та водного 6 М НСЇІ (15,0 мл, 90 ммоль) нагрівали при 100 "С протягом 16 годин. Суміш випарювали до сухості, випарювали разом з водою, з наступним випарюванням з етилацетатом і потім з дихлорметаном (ДХМ) з одержанням потрібного продукту у вигляді білої твердої речовини з розрахунковим кількісним виходом. т/2 258 і 260 (МНУ), точна маса СтоНі2Ви МО»: 257,01. (і) 3-(3-Бромфеніл)-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)масляна кислота о он

Вг р о

Суміш гідрохлориду 4-аміно-3-(3-бромфеніл)масляної кислоти (1,31 г, 4,45 ммоль), трет- бутоксикарбоніл-трет-бутилкарбонату (Вос-О-Вос, 1,41 г, 6,45 ммоль), 1,4-діоксану (8 мл) та водного 1 М Маон (8,0 мл, 8 ммоль) перемішували при кімнатній температурі протягом 64 годин. Суміш випарювали до сухості. Залишки розчиняли у воді, нейтралізували за допомогою водного 1 М НСІ й екстрагували етилацетатом (х2). Органічні екстракти об'єднували, висушували за допомогою МБО», фільтрували та випарювали до сухості з одержанням потрібного продукту (1,60 г, 8695) у вигляді безбарвного масла. т/2 357,5 і 359,4 (МНУ). Точна маса СіБНгоВІ МО: 357,06. (ії) Зазначена в заголовку сполука

Суміш 3-(3-бромфеніл)-4-(трет-бутоксикарбоніламіно)масляної кислоти (2,69 г, 7,51 ммоль), фенілборонової кислоти (2,3 г, 18,8 ммоль), ацетату паладію (ІІ) (84 мг, 0,38 ммоль), Хрпоз (716 мг, 1,5 ммоль) і трьеохосновного фосфату калію (4781,9 мг, 22,53 ммоль) в 1,4-діоксані (130 мл) перемішували при 100 "С в атмосфері азоту протягом 2 годин. Потім суміші давали охолонути до кімнатної температури, фільтрували через целіт, промивали етилацетатом і випарювали до сухості. Залишки очищали на силікагелі, використовуючи для елюювання петролейний ефір й етилацетат (0-10095). Відповідні фракції об'єднували та випарювали до сухості з одержанням 1,44 г потрібного продукту у вигляді сірої твердої речовини (вихід 42965). т/2 355 (МУ), видимий. Точна маса Сг/Нг5МОх4: 355,18. (ім) Хіральний поділ

Зо 4-(П1,1"-біфеніл|-3-іл)-3-«(трет-бутоксикарбоніл)уамінодуметил)умасляну кислоту (1,44 (п розчиняли в Меон до одержання концентрації 30 мг/мл і потім очищали за допомогою 5ЕС, використовуючи спосіб, описаний нижче. Потім об'єднані фракції кожного з ізомеру 1 (який швидше елююється) й ізомеру 2 (який повільніше елююється) випарювали із застосуванням роторного випарника майже до сухості, переносили у кінцеві посудини з ДХМ, який видаляли під потоком стисненого повітря при 40 "С перед розміщенням на зберігання у вакуумній печі при 40 "б і 5 мбар до досягнення постійної маси.

Ізомер 1, що являє собою 4-(П1,1"-біфеніл|-3-іл)-3-((трет-бутоксикарбоніл) аміно)метил)масляну кислоту. Біла тверда речовина, 523 мг. Час утримання: (умови аналізу 3) 2,710 хв. Енантіомерний надлишок 99,895.

Ізомер 2, що являє собою 4-(П1,1"-біфеніл|-3-іл)-3-((трет-бутоксикарбоніл) аміно)метил)масляну кислоту. Біла тверда речовина 537 мг. Час утримання: (умови аналізу 3) 3,46 хв. Енантіомерний надлишок 99,895.

Умови очищення 3:

Вегдег Мийідгат І ЕС

Параметри колонки: Гих АТ (Рпепотепех, 21,2 мм х 250 мм, 5 мкм)

Температура колонки: 40 "С

Швидкість потоку: 50 мл/хв.

Регулятор зворотного тиску: 100 бар надл.

Довжина хвилі детектора: 215 нм

Об'єм введеної проби: 1000 мкл (30 мг)

Ізократичні умови: 15:85 ЕЮН:СО» (0,295 об./06. МНЗз)

Умови аналізу 3:

МУаїет5 ОРС2

Параметри колонки: Ату-С (УМО Стр, 4,6 мм х 250 мм, 5 мкм)

Температура колонки: 40 "С

Швидкість потоку: 4 мл/хв

Довжина хвилі детектора: 210-400 нм

Об'єм введеної проби: 1,0 мкл

Регулятор зворотного тиску: 125 бар надл.

Ізократичні умови: 15:85 ЕЮН:СО» (0,295 об./06. МНЗз) 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-метилфеніл)масляна кислота он о ре (

Ул о 4-(3-Метилфеніл)піролідин-2-он перетворювали у зазначену в заголовку сполуку, використовуючи методологію, описану вище для одержання 4-(Ц1,1"-біфеніл|-З-іл)-3-((трет- бутоксикарбоніл)аміно)метил)масляної кислоти на стадіях (і)-(ії). Зазначена в заголовку сполука була отримана у вигляді безбарвного масла. т/2 294 (МНУ). Точна маса СівНгзМО» 293,16. 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3,5-дихлорфеніл)масляна кислота

СІ он

СІ о

Ж ї

Ул о

З3,5-Дихлорбензальдегід перетворювали у зазначену в заголовку сполуку, використовуючи методологію, описану вище для одержання /- 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3- ізобутилфеніл)масляної кислоти на стадіях (1)-(ії). Етиловий ефір гідролізували, як описано для стадії (м) при одержанні (3-ізобутилфеніл)умасляної кислоти, з одержанням зазначеної в заголовку сполуки у вигляді безбарвного масла. т/2 348. (МНУ). Точна маса С1і5НіоСі2МО»Х 347,07. 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-(тіофен-3-ілуфеніл)масляна кислота

Зо

Зб

- он о ре МН ль о

Етил-4-((трет-бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3-бромфеніл)бутаноат (207 мг, 0,54 ммоль) піддавали взаємодії з З-тієнілбороновою кислотою із застосуванням методології, описаної вище для одержання (3-ізобутилфеніл)умасляної кислоти на стадії (ім). Продукт гідролізували, як описано на стадії (м), з одержанням зазначеної в заголовку сполуки у вигляді безбарвного масла. т/2 362 (МНУ). Точна маса Сі«Н2зМО.5 361,13.

Проміжні нонапептиди поліміксину та кінцеві сполуки

Проміжна сполука 1: Н-ТикКО-ІВи)-Сар(ВОС)-Сусіо(Сар-бав(воОсС)-ОРНе-ЇІ єи-рац(вос)- рав(вос)-тип

Раніше описана у УМО 2015/135976 як проміжна сполука 11 - Гептапептид тетра-((М-Вос)-1 -

ТикКО-18и)-І-Оар-поліміксину В.

Проміжна сполука 2: Н-Ти((0-1Ви)-Рар(ВОС)-Сусіо(бар-рав(вос)-І еи-І еи-рар(вос)- рав(вос)-тип

Раніше описана у УМО 2015/135976 як проміжна сполука 14 - Гептапептид тетра-(М-Вос)-ї -

ТикО-18и)-І-Оар-поліміксину Е.

Проміжна сполука 3: Н-Тип((О-ІВи)-бар(ВОС)-СусіоЇОаь-бав(вос)-Оієци-І -Ари-рац(вос)- рав(вос)-тикО-ІВи)

Ж Є

ОО МНн о о

Ви ї

МН М. се о НМ 7

Н

НМ, М о

З М : о о МН

Н : на о я о о щ о

МН о МНН м о Н Н

М р ра о о о дк МН оо

() Сви-ТпО-1Ви)-бар(Вос)-ОСар-Оаб(Вос)-ОІеи-І -Ари-Оаб(Вос)-бабв(Вос)-ТИКО-ІВи)-ОН

Лінійний пептид св:-ТиКО-ІВи)-Оар(Вос)-Саб(мОає)-Оаб(Вос)-ОІеи-І -Ари-баб(Вос)- раб(Вос)-ТиИКО-ІВи) одержували на смолі за допомогою твердофазового пептидного синтезу із застосуванням Етос-хімії, використовуючи методологію загального способу 3, описану вище.

Послідовність виконання починалася з хлортритилхлоридної (СТС)-смоли (2,0 г), попередньо навантаженої Етос-ТипІВи)-ОН при навантаженні 0,75 ммоль/г. Зв'язаний смолою пептид (3,93 г, що відповідає 1,5 ммоль) поміщали у конічну колбу об'ємом 500 мл й обробляли 495 гідразином у диметилформаміді (ДМФА) (100 мл). Суміш поміщали на струшуючий пристрій і обережно струшували протягом 30 хвилин. Суміш запускали у спечену колонку (5іпіегей соїштп), потім промивали ДМФА (3х100 мл). Для видалення останніх слідів ДМФА застосовували стиснене повітря. Потім процедуру повторювали з ТГФ і ДХМ.

Потім смолу обробляли сумішшю 4:1 ДХМ:гексафторізопропанол (100 мл) для відщеплення від смоли пептиду. Через 30 хв колонку дренували та повторювали описану процедуру. Потім смолу тричі промивали ДХМ (100 мл). Об'єднані елюенти та промивні рідини випарювали при зниженому тиску та висушували у вакуумі протягом ночі. Одержували 724 мг білої твердої речовини (2,35 г, кількісно). т/2 1552, СтзНігоМ14О22 відповідає 1550,92. (ї) СВ2-ТиО-1Ви)-бар(Вос)-сусіоЇОаб-барв(Вос)-О ец-І -Аби-баб(Вос)-рав(Вос)- ТИКО-ІВи)

Неочищений СВ2-ТпО-ІВи)-бар(Вос)-рар-раб(Вос)-ОІ ецш-І-Ари-рав(Вос)-баб(Вос)-ТиКО- 181)-ОН (724 мг, 0,466 ммоль) розчиняли в ДМФА (75 мл), обробляли діїзопропілетиламіном (ПІРЕА) (361 мг, 0,49 млл, 2,8 ммоль), потім охолоджували на крижаній лазні. По краплям додавали дифенілфосфорилазид (256 мг, 0,2 мл, 0,93 ммоль), потім суміш перемішували протягом 2 годин при охолодженні в крижаній лазні. Крижану лазню забирали та перемішували розчин при кімнатній температурі протягом додаткових 2 годин. Випарювали розчинник і залишок наносили на 5іО2 колонку ІЗСО (40 г) і хроматографували із застосуванням 0-1095

Меон у ДХМ. Фракції, що містять продукт, поєднували та випарювали до одержання білої піни.

Одержували 418 мг (58965). т/2 1534, СтзНігаМ14О21 відповідає 1532,91.

Зо (ії) Зазначена в заголовку сполука

Св;:-ТиКО-ІВи)-бар(Вос)-сусіоЇОаб-барв(Вос)-О ец-І -Аби-баб(Вос)-раб(Вос)- ТИКО-ІВи)) (531 мг, 0,346 ммоль) розчиняли в метанолі (50 мл) й обробляли форміатом амонію (545 мг, 8,6 ммоль) і 1095 Ра/С (173 мг). Після перемішування при кімнатній температурі протягом ночі реакційну суміш фільтрували через целіт і промивали залишок Меон. Розчинник випарювали і розчиняли залишок в ЕТОАс, що містить 1095 МеоН, промивали водою х3 і висушували за допомогою сульфату магнію. Розчинник випарювали, після чого залишалася біла тверда речовина. Для видалення будь-яких слідів форміату тверду речовину розчиняли в метанолі (160 мл) та струшували зі смолою Атрегзер 900 (12 мл) протягом 30 хвилин. Суміш фільтрували та випарювали до сухості з одержанням 464 мг білої твердої речовини (9695). т/2 1400, Св5НітвМ14Очо відповідає 1398,87.

Загальні способи

Повний синтез нонапептидних похідних поліміксину проводили у такий спосіб.

Лінійний пептид з ортогональним захистом у-аміногрупи залишку Бар, який бере участь у циклізації, збирали на смолі, при цьому С-кінцеву амінокислоту (зазвичай Тпг) приєднували до твердої фази. Після часткового зняття захисту з Бар, який бере участь у циклізації (залишок 4 у системі нумерації поліміксинів), з наступним видаленням зі смоли, отримані лінійні пептиди піддавали циклізації поза смолою (оїй-гевіп сусіїгайоп). Використовували два загальні способи, які описані нижче.

Загальний спосіб 1: Повний синтез із застосуванням захисту аміногруп за допомогою СВ2- групи

Синтез захищеного лінійного пептиду (залишки 2-10 ії М-кінцева група) здійснювали на автоматичному синтезаторі пептидів із застосуванням стандартного твердофазового синтезу пептидів на основі Етос-хімії. Зокрема, синтез проводили із застосуванням смоли Етобс-

ТипІВи)-РЕС-РБ5 в якості вихідного матеріалу. Реакцію комбінації Етос-амінокислот з СВ2- захисною групою на кінцевих аміногрупах проводили із застосуванням 5 молярних еквівалентів (відносно навантаження смоли) Етос-амінокислоти і НАТО у ДМФА шляхом активації іп 5йи, використовуючи 10 молярних еквівалентів ОІРЕА. Видалення захисної групи Етос проводили із застосуванням 2095 піперидину в диметилформаміді ВОС використовували в якості ортогональної захисної групи в баб, яка бере участь у циклізації. 60 Зв'язаний смолою лінійний пептид обробляли ТФОК/ТІБ/НгО (96/2/2 об./06.) протягом 2 годин для виявлення залишку аб, що бере участь у циклізації, та для відщеплення пептиду від смоли. Зазначену речовину піддавали циклізації із застосуванням РуВор/НОВиММмММ (4/4/8 молярних еквівалентів відносно вихідного завантаження) у ДМФА протягом З годин.

Неочищений матеріал частково випарювали, видаляли ацетонітрил/воду та ліофілізували протягом ночі. Потім видаляли СВА-групи, використовуючи 1095 Ра/С в оцтовій кислоті) мМеон /воді (5/4/1 об./об.).

Неочищений продукт очищали та розділяли діастереомери за допомогою препаративної

ВЕРХ (таблиця 3). Слід зазначити, що конкретні умови були оптимізовані для кожної пари діастереомерів.

Загальний спосіб 2: Повний синтез із застосуванням захисту аміногруп за допомогою Вос- групи

Синтез захищеного лінійного пептиду (залишки 2-10 ії М-кінцева група) здійснювали на автоматичному синтезаторі пептидів із застосуванням стандартного твердофазового синтезу пептидів на основі Етос-хімії. Зокрема, синтез проводили із застосуванням хлортритилхлоридної (СТС)-смоли, попередньо навантаженої Етос- ГПИкІВи)-ОН (навантаження - 0,78 ммоль/г) на рівні від 0,05 до 0,1 ммоль. Реакцію комбінації Етос-амінокислот проводили із застосуванням 5 молярних еквівалентів (відносно навантаження смоли) Етос-амінокислоти і

НАТО у ДМФА шляхом активації іп 5йи, використовуючи 10 молярних еквівалентів ОІРЕА.

Видалення захисної групи Етос здійснювали із застосуванням 2095 піперидину в диметилформаміді. Захисну групу їімОде використовували в якості ортогонального захисту залишку баб, що бере участь у циклізації.

Для видалення групи імОде лінійний пептид обробляли 395 гідразином у ДМФА (100 мл на 100 мкмоль, повторювали двічі) з наступним промиванням за допомогою ДМФА х 3, ЕН х Зі діетилового ефіру х 3. Потім лінійний пептид, частково позбавлений захисту, відщеплювали від смоли шляхом промивання смоли 2095 НЕІР у ДХМ. Отриманий залишок розчиняли у 5090 ацетонітрилі/воді та висушували шляхом сублімації протягом ночі. Захищений лінійний пептид розчиняли в ДМФА (20 мл/ммоль смоли), проводили його циклізацію з ОРРА (3 молярних еквівалента відносно завантаження смоли) та ОІРЕА (б молярних еквівалентів відносно завантаження смоли). Отриманий розчин перемішували при кімнатній температурі протягом

Зо ночі. Групи ВОС видаляли за допомогою ТФОК і ліофілізували неочищений пептид.

Неочищений продукт очищали та розділяли діастереомери за допомогою препаративної

ВЕРХ, використовуючи умови 4 препаративної ВЕРХ, описані нижче. Слід зазначити, що конкретні умови були оптимізовані для кожної пари діастереомерів.

Загальний спосіб 3: Реакція комбінації кислоти з нонапептидом і поділ

Способи комбінації М-кінця нонапептиду з амінокислотою описані нижче стосовно до ілюстративних сполук 5 і 6. Описані умови можна адаптувати для інших комбінацій нонапептиду й амінокислоти.

Стадія 1

Н-ТиКО-ІВи)-Рар(ВОС)-Сусіоїрар-рав(восС)-ОРНе-І еи-бав(воОсС)-рар(воОсС)-Тпг| (проміжна сполука 1) (0,07 ммоль) розчиняли в дихлорметані (4 мл) й обробляли за допомогою 4-((трет-

Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти (1,5 еквівалента відносно поліміксинового субстрату), М,М-дізопропілетиламіну (3,0 еквівалента), а потім НАТИ (2,0 еквівалента). Через 16 годин завершення реакції підтверджували за допомогою рідинної хроматографічної мас-спектрометрії (РХМСОС), і випарювали реакційну суміш до сухості.

Додавали воду (приблизно 10 мл) й отриману суміш розтирали у порошок, потім інтенсивно перемішували протягом 1 години. Отриманий осад збирали за допомогою фільтрації та висушували у вакуумі протягом ночі.

Стадія 2

Вос-захищену похідну, отриману на стадії 1, розчиняли в дихлорметані (3 мл) й обробляли за допомогою ТФОК (1 мл). Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі до тих пір, поки РХМС не підтвердила повне зняття захисту. Розчинник випарювали та хроматографували залишок за допомогою препаративної ВЕРХ, використовуючи умови, які відповідають умовам 4 препаративної ВЕРХ, для поділу діастереомерів. Фракції, що містять діастереомер, який рано елююється, поєднували, випарювали до невеликого об'єму та ліофілізували з одержанням прикладу 5 у вигляді солі ТФОК. Фракції, що містять діастереомер, який пізніше елююється, поєднували, випарювали до невеликого об'єму та ліофілізували з одержанням прикладу 6 у вигляді солі ТФОК.

Слід зазначити, що конкретні умови були оптимізовані для кожної пари діастереомерів.

Умови 4 препаративної ВЕРХ: бо Колонка: Умаїеге Зипіїге С18 ОВО 5 мкм х 19 мм х 150 мм

Рухома фаза: А: вода/ацетонітрил 90/10, об./об., 0,1595 ТФОК.

В: ацетонітрил/вода 90/10, об./об., 0,1595 ТФОК

Швидкість потоку: 10 мл/хв.

Градієнт: Час (хв) до рухомої фази А 0 10096

З 10096 8 8590 15,5 8590 15 7590 18 09 23 10096 25 10096

Детектування: 210 нм

Умови 4 аналітичної ВЕРХ:

Колонка: Рпепотепех Нурегсіопе С18 ВО5 5 мкм х 4,6 мм х 150 мм

Рухома фаза: А: вода/ацетонітрил 90/10, об./об., 0,1595 ТФОК.

В: ацетонітрил/вода 90/10, об./об., 0,1595 ТФОК

Швидкість потоку: 1 мл/хв.

Градієнт: Час (хв) до рухомої фази А 0 10096 20 Або 21 09 23 09 23,5 10096 25 10096

Детектування: 210, 254 нм

Об'єм введеної проби: 20 мкл

Загальний спосіб З3р: Реакція комбінації окремих енантіомерів з нонапептидом

Енантіомерно чисті амінокислоти приєднували до М-кінця нонапептидних сполук із застосуванням тих самих умов, які описані вище в загальному способі За для енантіомерної суміші амінокислот.

Приклади сполук 5 і 6

В результаті реакції комбінації 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти (ізомер 2) (час утримання 3,46 хв при застосуванні аналітичного способу 1 або 3,264 хв при застосуванні аналітичного способу 2) в умовах загального способу За з наступним зняттям захисту одержували приклад 5. Після рентгенографічного визначення абсолютної конфігурації 4-аміно-3-(З3-хлорфеніл)масляної кислоти, отриманої з 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3- хлорфеніл)масляної кислоти (ізомер 2), прикладу (5) була приписана (5) стереохімія.

В результаті реакції комбінації 4-((трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(З-хлорфеніл)масляної кислоти (ізомер 1, час утримання 2,89 хв при застосуванні аналітичного способу 1 або 2,796 хв при застосуванні аналітичного способу 2) в умовах загального способу За з наступним зняттям

Зо захисту одержували приклад 6. Після рентгенографічного визначення абсолютної конфігурації 4-аміно-3-(З3-хлорфеніл)масляної кислоти, отриманої з 4-(трет-Бутоксикарбоніл)аміно)-3-(3- хлорфеніл)масляної кислоти (ізомер 1), прикладу (б) була приписана (К) стереохімія.

Загальний спосіб 4: Перетворення в ацетатну сіль

Ацетатну форму смоли АС1-Х2 (Віо-Наай І арогаютгіез Па) 200-4-меш регенерували шляхом промивання 1095 водним розчином оцтової кислоти з наступним промиванням 195 водним розчином оцтової кислоти та поміщали у фритовий картридж. Розчин зазначеної сполуки. у вигляді солі ТФОК у воді наносили на колонку, використовуючи завантаження 30 г смоли на 1 г солі ТФОК, і залишали колонку капати під дією сили ваги, використовуючи для елюювання воду.

Фракції, що містять продукт, об'єднували та ліофілізували до одержання білої твердої речовини.

Аналіз кінцевих сполук проводили за допомогою ВЕРХ в умовах, описаних вище (умови аналітичної ВЕРХ).

Типові аналітичні дані для сполук, що являють собою приклади 5 і 6, у вигляді ацетатних солей наведені нижче.

Приклад 5: (більше швидкий ізомер) "Н ЯМР ацетатної солі (400 МГц, 020): 5 (ррт) 0,70 (З

На, »б1Гщ,0,77(ЗН, а, У 6,3 Гц), 0,78-0,90 (1Н, т), 1,13 (ЗН, й, 9У 6,3 Гщ), 1,17 (ЗН, а, У 6,4 Гц), 1,36-1,52 (2Н, т), 1,75-2,06 (17 Н, т, включає 1,91, 5, ОАс), 2,10-2,30 (4Н, т), 2,72-2,91 (АН, т),

З,02-3,49 (14Н, т), 4,12-4,32 (8 Н, т), 4,48 (1 Н, аа, 9 5,6, 9,0 Гу), 4,54-4,60 (1Н, т), 4,63-4,68 (ІН, т), 7,25-7,41(9Н, т). т/2 1145 МНЯ, 573 (М--2НІ-.

Приклад 6: (більше повільний ізомер) "Н ЯМР ацетатної солі (400 МГц, 020): 6 (ррт) 0,60- 0,67 (6 Н, т), 0,69-0,84 (4 Н, т), 1,16 (ЗН, а, У 6,4Гу), 1,33-1,50 (2 Н, т), 1,76-2,04 (19 Н, т, включає 1,88, 5, ОАс), 2,06-2,26 (4 Н, т), 2,67-2,86 (4 Н, т), 3,00-3,46 (14 Н, т), 3,98-4,04 (1 Н, т) 4,14-4,30 (7Н, т), 4,45 (1 Н, ад, У 5,6, 9,0 Гу), 4,54 (1 Н, виглядає як ї, У 8,3 Гц), 4,72 (1 Н, аа, У 5,0, 8,9 Гц), 7,20-7,40 (9 Н, т). т/2 1145 ІМНЯ, 573ІМ-2 НІ.

У всіх прикладах діастереомери були приписані на основі часу втримання при ВЕРХ (ізомери, які швидко та повільно елюються) разом з хімічним зрушенням залишку ТПг, який зміщається від 1,13 ррт в ізомері, який швидко елюється, до приблизно 0,65 ррт в ізомері, який повільно елюється.

Ілюстративні сполуки

У таблиці 1 наведений перелік ілюстративних сполук, запропонованих у даному винаході.

Це сполуки, що мають загальну структуру, показану нижче:

Мне г

МН» М м АА-в о НМ т в'я М : Зо о МН за о ; о "он щ о прям

Мн

О- Н

М Мне но Мне

Група К відповідає -Х-В"» у сполуках згідно з даним винаходом, при цьому зазначена група показана в таблиці разом з амінокислотними залишками у положеннях б і 7 (АА-6 і АА-7 відповідно, при застосуванні системи нумерації поліміксинів), які відповідають групам -В' і -В2, відповідно, коли вони присутні разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого вони приєднані.

У таких ілюстративних сполуках група -ВЗ, взята разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого вона приєднана, являє собою І -ТНг, -В" разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до якого він приєднаний, являє собою І-Юар (таким чином, -В" являє собою -СН2МН»), і -Н8 разом з карбонільною групою й атомом азоту в положенні альфа відносно атома вуглецю, до

Зо якого він приєднаний, являє собою І-ТНг (таким чином, -А? являє собою метил).

Абсолютна стереохімія у бічному ланцюзі -К була приписана шляхом порівняння з прикладом 5 і прикладом 6, які корелювали з речовиною з відомою абсолютною стереохімією.

У прикладах 1-6 і 15-33 зазначене визначення проводили шляхом порівняння відносних часів утримання та спектра "Н ЯМР діастереомерів (наприклад, з урахуванням хімічного зрушення залишку ТПг у положенні 2).

У прикладах 7-14 зазначене визначення проводили шляхом порівняння відносних часів утримання діастереомерів при ВЕРХ.

У таблиці зазначені часи втримання при ВЕРХ для зазначених ілюстративних сполук. Умови

ВЕРХ, які застосовуються для аналізу, наведені нижче.

Колонка: Рпепотепех Нурегсіопе ВОЗ С18, 4,6 мм х 150 мм, 5 мкм

Швидкість потоку: 1 мл/хв.

Елюент:

А-1095 АсМ/9095 води/0,1595 ТФОК

В-9095 АСМ/1095 води/0,1595 ТФОК

Градієнт: Хв. Зо А Зо В 0 100 0 20 40 бо 21 0 100 23 0 100 2365 100 0 25 100 0

Детектування: 210, 254 нм

Таблиця 1

Ілюстративні сполуки

Загаль- ВЕРХ

Приклад Назва АА-6 |АА-7| ний |Формула| Маса ін (хв) т/2 спосіб А (5)-4-аміно-3-(4- СІ 1145 хлорфеніл)бутаноїл- 1 Тиг- Оар-цикло|Оарб- - Рпе | Геи За Бк 1143,6 Пере рар-ОРПе-І еи-Оабр- хо Ма? рар-тнг Мне МАРНІ (п)-4-аміно-3-(4- сі 1145 хлорфеніл)бутаноїл- 2. |Тні- Оар-цикло|Оар- Рпе | їв | За Бк 1143,6| 9,7 Тане ! рар-ОРНе-ІГеи-Обар- о Магне рар-тнг МН ет (8)-4-аміно-3-(2- сі 1145 хлорфеніл)бутаноїл- 3 Тні- Оар-цикло|Оар- . Рне їеи| За Бк 1143,6).. 9 Тане ! бар-ОРНе-ІГеи-рар- Е маг НІ рар-тий ЗМ (В)-4-аміно-3-(2- сі 1145 хлорфеніл)бутаноїл- 4 |тні- Оар-цикло|Сабр- Рпе | Те | За Бк 1143,6| 9,4 Пере бар-ОРНе-ІГеи-рар- Магне раб-тии р Мт

МН».

СІ

(5)-4-аміно-3-(3- 1145 хлорфеніл)бутаноїл- 5 Тиг- Оар-цикло|Оарб- Рпе | Г єи | За, 36 Бк 1143,6 Пере

Бар-ОРНе-І еи-бар- т 2

Бар-тип х Мені -,о

Мне

СІ

(2)-4-аміно-3-(3- 1145 хлорфеніл)бутаноїл-

Тиг- Оар-цикло|Оар- Рне | Гени | За, 35 вп 1143,6 Толя бар-ОРНе-ІГеи-рар- га бар-тнп о Метні

МН» (2)-4-аміно-3- 1094 бензилбутаноїл- ТНг- 7. |рар-цикло|бар-Оар- су йеи о їеи) за ОО товет| 8 МН ої еш-І єи-Оар-Оар- темно ІмагНе»

Тип. Ізомер 1 (5)-4-аміно-3- 1094 бензилбутаноїл- ТНг-

Оар-цикло(Оар-Оар- сс беи о їеи) За ОО товет| 8 0 МН ог ец-І еи-Оар-Оаб- чн? Ім«2Нр»

Тпп. Ізомер 2

Таблиця 1

Ілюстративні сполуки

Загаль- ВЕРХ

Приклад Назва АА-6 |АА-7| ний |Формула| Маса ін (хв) т/2 спосіб А (2)-4-аміно-3- 1125 бензилбутаноїл- ТНг-

Оар-цикло(Оар-Сар- І Рпе | Геи За СоЗне5 1123,7| 10,7 (МН) вата о М15012 563

ОРПе-Іеи-бар-бар Мне ІМа2НІЕ»

Тип. Ізомер 1 (5)-4-аміно-3- 1125 бензилбутаноїл- ТНг-

Оар-цикло(Оар-Сар- Рпе | Геи За СоЗне5 1123,7| 11,0 (МН) вата о М15012 563

ОРПе-Іеи-бар-бар Мне Магне»

Тпп. Ізомер 2 (8А)-4-аміно-3-(3- 1159 хлорбензил)бутаноїл т 11. |-Тні- Оар-цикло|(Оаб- т 0 Ре їв За вн 1157,6| 11,0 то ! бар-ОРНе-їІ еи-Оар- Мне маг НІ рабр-тпгі|. Ізомер 1 СІ (5)-4-аміно-3-(3- 1159 хлорбензил)бутаноїл 12. |-Тні- ОСар-цикло|Сар- о Рне | Геи За вн 1157,6| 11,4 вве бар-ОРНе-їІ еи-Оар- МН маг НІ раб-тиг|. Ізомер 2 сі 7 (5)-4-аміно-3-(3- 1125 хлорбензил)бутаноїл 13 |-Тпі- ОСар-цикло|ОСар- о Їеи | Геи За вв 1123,6| 104 Гера!

Бар-ОГ еи-І еи-Оар- Мне Ім-гні

Брабр-тпг. Ізомер 2 СІ (8А)-4-аміно-3-(3- 1125 хлорбензил)бутаноїл т 14 |-Тпі- ОСар-цикло|ОСар- Мо Їеи | Геи За вв 1123,6 Гера! рар-Оі еєи-І еи-Оар- МН» (м«2НІ»

Бабр-тпг). Ізомер 1 СІ (5)-4-аміно-3-(3- ізопропілфеніл)бута 1119 ноїл- Тпг-Оар- С52не ІМН-.) цикло(Оар-Оар- Ї ей | Гей За М1БОї2 1117.7| 10.7 5вО і еи-І еи-Оар-Оар- І Імені тп з о " "мно (2)-4-аміно-3-(3- ізопропілфеніл)бута 1119 ноїл- Тпг-Оар- С52не ІМН-.) 16 цикло|бар-Оар- Ї ей | Гей За М1БОЇ2 1117,7| 10,9 БвО

ОЇ еш-І ви-Оар-Оар- Імаг2гнІ" тп о " мно (5)-4-аміно-3-(3- ізопропілфеніл)бута 1125 ноїл- Тпі-Оар- С5ЗНВ5 ІМН--) 17 цикло|бар-Оар- Рпе | Аби 1 М1БОЇ12 1123,7| 9,2 5БЗ

ОРНе-І еи-Оар-Оаб- : Іма2гнІ" тп х о " мно

Таблиця 1

Ілюстративні сполуки

Загаль- ВЕРХ

Приклад Назва АА-6 |АА-7) ний |Формула | Маса ін (хв) т/2 спосіб А (2)-4-аміно-3-(3- ізопропілфеніл)бута 1125 ноїл- Тпі-Оар- С5ЗНВ5 ІМН--) 18 цикло|бар-Оар- РпефАри| 100 м5012|1128,7) 9,4 | 563

ОРпПе-І еи-Оарб-Оаб- ІМ-2НІ: т о 7 мно (5)-4-аміно-3-(3- ізопропілфеніл)бута 1107 ноїл- Тпі-Оар- С5онВ7 ІМН--) 19. |циклограр-Оар- бе | Тр | мяБОїЇ3 1105571 76 | вд

ОГеи-Тнг-бар-Оар- 1 ІМ-2НІ т х о о! мно (2)-4-аміно-3-(3- ізопропілфеніл)бута 1107 ноїл- Тпі-Оар- С5онВ7 ІМН--) |цикло(бар-Оар- ей | Ти; 1 мвОї3 11105571 78 вв

ОГеи-Тнг-бар-Оар- ІМА2НІ. т о 7 МН (5)-4-аміно-3-(т- 1125 толіл)бутаноїл- ТНг- 24. |рар-цикло(Оар-Оар- Рпе | їв | За кове 112377! 8,7 Гера!

ОРПе-Іеи-бар-Оар- І (м«2НІ» тий Ко

МН» (вп)-4-аміно-3-(т- 1125 толіл)бутаноїл- ТНг- 22 Оар-цикло(Оар-Сар- Рпе | Геи За вно 1123,7 Тара"

ОРПе-Іеи-Оар-Оар- (м«-2Не т о

Мне

СІ

(5)-4-аміно-3-(3- 1083 хлорфеніл)бутаноїл- 23. |Тні- Оар-цикло|Оар- Ів |Ари|! 2 во тові,б 82 | Я бар-ОГеи-Ари-рар- т (м«-2Не рар-тис) хо

МН» (5)-3-(11,1"-біфеніл|- (я

З-іл)-4- 1125 амінобутаноїл-Тнг- С5ЗНВ5 ІМН--) 24 |рар-цикло/бар-Оар- Гей |Ари| 80 | М5Ої2 11297 8,5 | вв3

ОЇ еи-Ари-Оар-Оар- Імаг2гнІ" тя ї ще;

МН»о

Таблиця 1

Ілюстративні сполуки

Загаль- ВЕРХ

Приклад Назва АА-6 |АА-7| ний |Формула| Маса ін (хв) т/2 спосіб А (т)-3-(П1,1-біфенілі- (З

З-іл)-4- 1125 амінобутаноїл-Тнг- С5ЗНВ5 ІМН--) |рар-цикло/бар-Оар- Гей фАри| 80 | М5Ої2 11297 87 | вв3

ОГГеи-Ари-бар-Оар- ІМігНІ тп о

МН»о (5)-4-аміно-3-(3- ізобутилфеніл)бутан 1105 оїл- Тнг-Оар- С51НнВгО ІМН-) 26 Іцикло|рар-Оар- еп раби) За | мівої2 |1105,7 5БЗ

ОГеи-Ари-бар-Оар- т ІМа2НІ» тп хо

Мне (2)-4-аміно-3-(3- ізобутилфеніл)бутан 1105 оїл- Тпі-Оар- С51Нн8гО ІМН--) 27 Іцикло|рар-Оар- еп Аби) За | мі5ої2 11997) 91 | 553

ОГеи-Ари-Оар-Оар- ІмМгНі

ТАг ! мно (5)-4-аміно-3-(3,5- сі дихлорфеніл)бутаної С47нІ9 1117 л-- ТНі-бар- Моге ІМН--) 28 цикло(рар-Оар- сі - и Ари 2 сет? 1115,5 559

Опогі еи-Ари-Оар- хо Ім-гнІ"» бар-Тнг МН» (п)-4-аміно-3-(3,5- сі дихлорфеніл)бутаної 1117

Са4а7н7о9 л-- ТНі-бар- Моге ІМН--) 29 цикло/бар-Оар- с и Ари 2 Со 1115,5| 81 ББО

Опоп еи-Ари-Рар- о ІМа2НІ» бар-Тнг Мне / З (5)-4-аміно-3-(3- - (тіофен-3- 1131 іл)феніл)бутаноїл- С51Нн8гЗ ІМН-І

Ітні- рар-цикло/Оар- Яеи |Ари| За (Мм5О125|112961 84 | вв раб-ОіІ еи-Ари-Оар- ІмМгНі

Бар-тип І й тМНо / 5 (8)-4-аміно-3-(3- - (тіофен-3- іл)феніл)бутаноїл- С51Нн8гЗ 566 31 трі Оар-цикло|Оар- ей ори | За оому5оїо8|112961 8,5 | Ммуону» бар-ОГеи-Ари-рар-

Бар-тип о

МН»

Таблиця 1

Ілюстративні сполуки

Загаль- ВЕРХ

Приклад Назва АА-6 |АА-7) ний |Формула | Маса т/2 спосіб ін (хв)

Вг (5)-4-аміно-3-(3- 1128 бромфеніл)бутаноїл- С47наво (МН) 32 Ти- ОСар-цикло|Оар- Їеи | Аби За Віптт!5 11125,5| 71 БА бар-ОГеи-Ари-рар- І 012 (м«-2Не рар-тп хо

Мне (В)-4-аміно-3-(3- Ве бромфеніл)бутаноїл- СаА7НВО 1128 33 рар-ріешАВи рр. ру ви |Ави| за | Вт 1255 75 мн

Бар-тпг). ІМ-2НІ чт

Результати біологічних досліджень

Були досліджені сполуки, запропоновані у даному винаході, та проведено порівняння результатів із порівняльними прикладами, що включають сполуки, раніше описані в даній області техніки.

Визначення МІС

Інокулят готували шляхом одержання прямої суспензії виділених колоній (відібраних із чашки з агаром Мюлера-Хінтона через 18-24 години), доведеної до мутності 0,5 за стандартом

МакФаранда. Визначення МІС проводили із застосуванням дворазових серійних розведень антибіотиків у бульйоні Мюлера-Хінтона зі стандартизованим вмістом катіонів у стерильних 96- ямкових мікротитраційних планшетах в загальному об'ємі 170 мкл (150 мкл бульйону, що містить протимікробний агент, 20 мкл інокуляту). Дослідження проводили у двох паралельних випробуваннях. Планшети інкубували в аеробних умовах без струшування протягом від 18 до 20 годин при 35 "С, при цьому МІС визначали як найнижчу концентрацію лікарського засобу, що запобігає видимому росту. Деякі зі сполук піддавали багаторазовим дослідженням, й у цьому випадку наведене значення МІС являє собою отримане середнє значення. Значення МІС зазначені в мкг/мл.

Аналіз нефротоксичності іп міто

Аналіз нефротоксичності іп міго проводили згідно з наступним протоколом.

Клітини НК-2 підтримували й аналізували у безсироваткому середовищі, що містить кератиноцитарний фактор росту (Кегайіпосуїе-5ЕМ теадіа), доповненому 5 нг/мл епідермального фактору росту (ЕСЕ) та 50 мкг/мл екстракту гіпофізу бика (ВРЕ). Клітини висіювали з розрахунку 7500 клітин на ямку в 96-ямкові планшети і залишали для прилипання на ніч. Поліміксин. В (РМВ) і досліджувані сполуки розчиняли в 1095 ДМСО у воді з одержанням маткового розчину з концентрацією 20 і 60 мг/мл, відповідно. Досліджувані сполуки розбавляли до забезпечення максимальної концентрації 3000 або 1000 мкг/мл за допомогою напівлогарифмічних розведень з одержанням діапазону концентрацій в 9 точках плюс контроль носієм. РМВ також розбавляли до одержання максимальної концентрації 1000 мкг/мл за допомогою напівлогарифмічних розведень. Вміст води і ДМСО підтримували постійним на рівні 595 їі 0,595, відповідно.

Зо Досліджувані сполуки інкубували з клітинами протягом 24 годин при 37 "С і 595 СО» в зволоженій атмосфері. СеїїПпег-Віче розбавляли у ФСБ (фосфатно-сольовому буфері) (1:4), додавали 2095 (о06б./06.) й інкубували при 37 "С протягом 2 годин перед виявленням флуоресцентного продукту.

Перед аналізом даних із застосуванням сгарпРаай Ргізхт вираховували фонові значення для середовища. Окремі значення для кожної сполуки нормалізували відносно ямок, які застосовуються для контролю носієм. Будували графік значень концентрації сполуки у вигляді логарифмічних значень для апроксимації кривої доза-відповідь. Нижню частину кривої обмежували нульовим значенням і визначали значення ІСзво.

Значення ІСво виражені відносно значення ІСсо для РМВ у тому ж експерименті. При проведенні багаторазових визначень наведені медіанні значення.

Вимірювання рівня вмісту в нирках через чотири години

Сполуки вводили мишам підшкірно у розрахунку 17,2 мг/кг вільної основи (п-2 або 3). Через чотири години після введення дози тварин умертвляли та нирки видаляли, очищали від жиру та сполучної тканини, зважували та відразу ж швидко заморожували. Після відтаювання при кімнатній температурі пари нирок кожної тварини поміщали у конічні пробірки об'ємом 2 мл, що містять попередньо зважені кульки оксиду цирконію, стабілізованого церієм. Додавали трифтороцтову кислоту, ТФОК (0,25 мл, 0,1595 об./0б. у воді) і завантажували пробірки в гомогенізатор ЕРазіРгер-24 (МР Віотеадіса!І5 Еигоре) і піддавали З циклам по 30 секунд кожний зі швидкістю 6 м/сек. Аліквоту (200 мкл) гомогената розбавляли розрахованим об'ємом розчину

ТФОК (0,1595 об./об. у воді) з одержанням кінцевої концентрації 0,167 г нирки/грам гомогената.

Гомогенати нирок (100 мкл) змішували з метанолом (190 мкл) і ТФОК (110 мкл, 1095 об./об. у воді) і зберігали протягом ночі при -20 "С для осадження білка. Після 10 хв центрифугування при 13000 об/хв і 6 "С 200 мкл супернатантів переносили у скляні вставки й аналізували за допомогою рідинної хроматографії з тандемною мас-спектрометрією (РХ-МО-МС).

Таблиця 2

Результати біологічних досліджень

Приклад |ІАІсдР я АТОСІ відно- чере пирках рек ее кох свв р кв КЕ Же о 25922 13822 | 59347 | 27853 | 13424 747 (мкг/гу» | сно НК-2 1 |-63| 4 0л25| 8 |0л25| 025 006|006|006| 88 | 267 | з0 2 1|63| 8 |0251 2 |025| 05 025|025|025| 72 | 538 | 75 5 1-63 8 (025| 16 |0л25| 025 025|006Ц|0125| 11,6 | 7170 | 5 6 |-63| 8 0л25| 8 (0125) 05 10125| 065 | 051 78 | з81 | 49 7 1-69 16 |025 32 | н/в | 025 0л25|0л25|0125| н/Вв | н/в | НВ 8 1-89 16 0125) зЗ2 | н/в| 05 /006|025|0125| н/в | н/Вв | нв 9 1851 8 0251 64 |025| 05 |0125|0125| 025| 120 | 7159 | З ло 651 8 0125| 16 | 05 | 02510125|025|025| 8 | 346 | 43 712 |59|Ї 4 | 05 8 | 051 005 0л25|025|025| н/в | н/в | НВ 13 |62| 8 | 051 16 | 051 0510251 051 051 н/в | н/Вв | нв 14 |62| 8 | 1 | 32 | 051 1 1051 051|051| нВв | нВв | нв 15 |-611| 4 0125| 16 |0л25| 05 025|006|006| 521 | 443 | 85 16 |в6л1| 16 051 8 |025| 1 0051 0651 051 н/в | н/в | нв 17 165 8 (025) 16 |0л25| 025 0л25|006|006| 290 | 231 | 8 18 1|-651| 16 0251 8 |025| 025) 0,25|0125|10125| 328 | 535 | 163 21 |-65| 16 0125| 32 |025)| 0,5 | 0,25 |0125|0125| 26,7 | 209 | 8 22 |-85| 16 1 025| 8 |025| 051025| 1 | 1 | н/Вв | нВв | нв 24 |-851| 4 0125| 16 |025|02510125|006|003| 21,8 | г2го3 | 9 26 |-64| 8 /006| 8 | 051 05 10250031 006| »58 | 353 | «61 28 |-6651| 16 0125| 8 |0л25| 025) 0,25)|006Ц|0125| 685 | 408 | 560 29 Щ|-651| 16 0251 8 |025| 0,5 025|012510125| нН/Вв | н/Вв | нв 1-68 8 0125| 16 |0л25| 05 1 025|006| н/в| 375 | 252 | 67 31 1-68 16 0125| 4 |025| 0251 0,25 |0л125| н/в| н/в | н/в | нв

Н/В - не визначено (не досліджено)

Додаткові біологічні дані

Порівняння нефротоксичності - приклад 5 й еталонні приклади 077 і 38

Мишам (п-б) підшкірно три рази в день вводили дозу поліміксину В, сульфату колістину,

еталонного прикладу 077, еталонного прикладу 38 або прикладу 5 з розрахунку 17,2 мг вільної основи/кг. Починаючи відразу ж після введення першої дози на день 4, мишей переводили в окремі метаболічні клітки та протягом наступних 24 годин збирали сечу для визначення рівнів біомаркерів (альбуміну, цистатину С, КІМ-1). Середні геометричні рівні біомаркерів наведені нижче в таблиці:

Значення для РМВ показують діапазон із 4 експериментів і для колістину з 2 експериментів.

Підвищення рівня альбуміну, цистатину С або КІМ-1 в сечі є ознакою ураження нирок.

Приклад 5 продемонстрував найнижчі рівні всіх З біомаркерів нефротоксичності.

Еталонний приклад 077 описаний у УМО 2015/135976. Еталонний приклад 38 описаний у УМО 2016/083531.

Порівняння нефротоксичності - приклади 5, 9 і 17

Мишам (п-6б) вводили підшкірно РМВ, приклад 5, приклад 9 або приклад 17 з розрахунку 25 мг вільної основи/кг для чотирьох доз через 8-годинні інтервали. Після четвертої дози тварин переводили в окремі метаболічні клітки та протягом 24 годин збирали сечу для визначення в сечі біомаркерів. Після збору сечі мишей умертвляли та збирали нирки для гістопатологічного дослідження.

Згідно з гістопатологічними дослідженнями жодна з тварин у групах, що приймали приклад 5 або приклад 9, не показала яких-небудь ознак дегенерації або регенерації. Напроти, всі 6 тварин, що одержували РМВ, продемонстрували мінімальну регенерацію канальців.

В окремому експерименті приклад 17 порівнювали з РМВ.

Також була проведена оцінка гістопатологічних ознак: 11111111 РМВ | Приклад17///З мінімальне пошкодження азофільні канальці «7, легке пошкодження мінімальне пошкодження

Зо Порівняння нефротоксичності прикладу 5 і РМВ в яванського макака

Самцям яванського макака (п-3) внутрішньовенно вводили приклад 5 інфузією протягом 1 години з розрахунку 20 мг/кг/"доза З рази в день протягом 7 днів. В окремому експерименті самцям мавп (п-3) вводили РМВ протягом такого ж періоду часу з розрахунку 4 мг/кг/доза. В обох експериментах контрольним тваринам 3 рази в день вводили фізіологічний розчин.

Наприкінці 7-денного періоду відбирали проби крові та визначали рівні азоту сечовини та креатиніну в сироватці крові як індикатори пошкодження нирок. У випадку прикладу 5 середні рівні АСК (азоту сечовини в крові) і креатиніну були підвищені менше ніж на 5095 у порівнянні з контрольними тваринами, що одержували фізіологічний розчин. Однак у тварин, яким вводили дозу РМВ, рівень АСК був підвищений на 7695 у порівнянні з контрольними тваринами, а рівень креатиніну був у 2,6 вище.

Наприкінці 7-денного періоду дозування нирки збирали та досліджували під мікроскопом. З трьох тварин, що одержували РМВ, у 2 тварин спостерігалася легка дегенерація канальців, а в 1 тварини - мінімальна. З тварин, яким вводили приклад 5, в 1 тварини спостерігалася легка дегенерація канальців, а у 2 тварин - мінімальна дегенерація.

В описаних експериментах доза прикладу 5 була у 5 разів вище, ніж доза РМВ, але ознаки нефротоксичності зменшилися. Експозиція лікарського засобу для одного циклу дозування на день 7 дозування (АСО-8 год) становила 234 мкггод/мл для прикладу 5 і 117 мкггод/мл для

РМВ.

Ефективність сполук у моделі стегна миші з нейтропенією, інфікованою Е. соїї АТС 25922

Після розвитку нейтропенії (циклофосфамід 150 мг/кг день-4, 100 мг/кг день-1) мишам СО-1 (п-5) інокулювали в кожне стегно приблизно 105 КОЕ БЕ. соїї АТОСС25922. Мишам внутрішньовенно вводили 0,125, 0,5 ії З мг/кг сульфату РМВ або досліджуваної сполуки (у вигляді вільної основи з еквівалентною масою) через 1, 3,5 і 6 годин після інфікування. Через 9 годин після інфікування мишей умертвляли та підготовляли стегна для визначення кількості колоній мікроорганізмів.

Зменшення кількості колоній мікроорганізмів у порівнянні з контролем носієм показане нижче в таблиці. У кожному випадку зменшення, яке спостерігається при застосуванні РМВ у тому ж експерименті, показане в дужках: (Приклад24 | (00) -(х | 04005) | -(хМ 24(0259)

Всі сполуки були так само ефективні, як і РМВ.

Ефективність сполук у моделі стегна миші з нейтропенією, інфікованою К. Рпештопіає

АТОСС 43816

Після розвитку нейтропенії (циклофосфамід 150 мг/кг день-4, 100 мг/кг день-1) мишам СО-1 (п-5) інокулювали в кожне стегно приблизно 105 КОЕ К. рпештопіае АТСОС43816. Мишам внутрішньовенно вводили відповідні дози сульфату РМВ або досліджуваної сполуки (у вигляді вільної основи з еквівалентною масою) через 2, 6 і 10 годин після інфікування. Через 16 годин після інфікування мишей умертвляли та підготовляли стегна для визначення кількості колоній

Зо мікроорганізмів.

Зменшення кількості колоній мікроорганізмів у порівнянні з контролем носієм показане нижче в таблиці. У кожному випадку зменшення, яке спостерігається при застосуванні РМВ у тому ж експерименті, показане в дужках:

Н/В: не визначено

Обидві сполуки були так само ефективні, як і РМВ.

Ефективність сполук у моделі стегна миші з нейтропенією, інфікованою А. Башитаппії

МСтТО13301

Після розвитку нейтропенії (циклофосфамід 150 мг/кг день-4, 100 мг/кг день-1) мишам СО-1 (п-5) інокулювали в кожне стегно приблизно 105 КОЕ А. раштаппі МСТС13301. Мишам внутрішньовенно вводили 0,125, 0,5, 1 і 4 мг/кг сульфату РМВ або досліджуваної сполуки (у вигляді вільної основи з еквівалентною масою) через 2, 6 і 10 годин після інфікування. Через 16 годин після інфікування мишей умертвляли та підготовляли стегна для визначення кількості колоній мікроорганізмів.

Зменшення кількості колоній мікроорганізмів у порівнянні з контролем носієм показане нижче в таблиці. У кожному випадку зменшення, яке спостерігається при застосуванні РМВ у тому ж експерименті, показане в дужках:

Обидві сполуки були так само ефективні, як і РМВ.

Ефективність сполук у моделі легеней мишей з нейтропенією, інфікованих А. раштаппії

МОСТС13301

Після розвитку нейтропенії (циклофосфамід 200 мг/кг день-4, 150 мг/кг день-1) мишей СО-1 (п-8) інокулювали інтраназально із застосуванням приблизно 107 КОЕ на легеню А. Ббайтаппії

МСТС13301. Мишам вводили підшкірно сульфат РМВ (20 мг/кг) або відповідні дози досліджуваної сполуки (у вигляді вільної основи з еквівалентною масою) через 2, 6 і 10 годин після інфікування. Через 16 годин після інфікування мишей умертвляли та підготовляли легені для визначення кількості колоній мікроорганізмів.

Зменшення кількості колоній мікроорганізмів у порівнянні з контролем носієм показане нижче в таблиці. У кожному випадку зменшення, яке спостерігається при застосуванні РМВ у тому ж експерименті, показане в дужках: 2 еа5111111111111111111011111111111171Ї111111111111108 С 00111116

РМВ не був ефективний у цій моделі при максимально переносимій дозі. Приклад 5 був більш ефективний при 20 мг/кг, і завдяки зниженій токсичності його також можна було вводити при більше високих рівнях з досягненням більшого ефекту.

Ефективність сполук у моделі легеней мишей з нейтропенією, інфікованих Р. аегидіпоза

АТС 27853

Після розвитку нейтропенії (циклофосфамід 200 мг/кг день-4, 150 мг/кг день-1) мишей СО-1 (п-8) інокулювали інтраназально із застосуванням 104-105 КОЕ на легеню Р. аегидіпоза

АТОСС27853. Мишам підшкірно вводили відповідні дози сульфату РМВ або досліджуваної сполуки (у вигляді вільної основи з еквівалентною масою) через 2, 6 і 10 годин після інфікування. Через 16 годин після інфікування мишей умертвляли та підготовляли легені для

Зо визначення кількості колоній мікроорганізмів.

Зменшення кількості колоній мікроорганізмів у порівнянні з контролем носієм показане нижче в таблиці. У кожному випадку зменшення, яке спостерігається при застосуванні РМВ у тому ж експерименті, показане в дужках: 2 еа511111711711111111111111190ФФ1111111111111711111111111110803)сС21 51111191 нв'сСсС

Н/В: не визначено

Обидві сполуки показали в цій моделі ефективність, що перевищує ефективність РМВ.

Значення МІС для прикладу 5 у присутності рифампіцину 5О0 ш Відомий г. РМВ Приклад 5

Організм Ме колекції резистентний Поліміксин В трифампіцин (1 Приклад рифампіцин штаму (РМВ) 5 генотип мкг/мл) (1 мкг/мл)

АТОС

Е.сої /|СОР1 мс | 4 | 006 | 8 | 006

ІНМА

АТОС

. НМА

ІНМА ЗНУ-12, КРО-

АТОС

Р. ІНМА

ІНМА

Мото

А. ІНМА - к

ІНМА

Значення МІС (мкг/мл) визначали шляхом мікророзведення бульйону в умовах згідно з Сі 51 (Сіїпіса! апа І арогаїогу біападагавз Іпзійше (Інститут клінічних і лабораторних стандартів)).

Як РМВ, так і приклад 5 продемонстрували сильний синергізм з рифампіцином навіть проти штамів зі зниженою чутливістю до поліміксинів.

Стереохімічне дослідження

Сполуки згідно з даним винаходом містять стереоцентр у р-положенні у-амінопропільної групи у М-кінцевому фрагменті. Несподівано було виявлено, що один із стереоізомерів у цьому положенні зазвичай пов'язаний з більше низькою цитотоксичністю та більше низькими рівнями лікарського засобу в нирках. Це той самий стереоізомер, який більше швидко елююється при звернено-фазовій хроматографії.

Наприклад, у парі діастереоізомерів, що відносяться до прикладів 5 і 6, діастереомер, який елююється з колонки при звернено-фазовій ВЕРХ швидше, демонструє менший вплив на нирки та більше низьку цитотоксичність, ніж відповідний більше повільний ізомер. Більше швидкий діастереомер (приклад 5) одержують з (5)-4-аміно-3-(З3-хлорфенілмасляної кислоти) згідно з рентгенівським аналізом малих молекул відповідної амінокислоти (як показано на схемі нижче).

Схема 1

Повільний ізомер при ЗФ-ВЕРХ

Див. приклад 6 в

МН МН т 2 ши гор ;

СІ А СІ он

Мн он --- 5 - о

СІ пи он Час утримання 2,796 Стереохімія, підтвердю рентген. аналізом --ш - 2 Я 6 -

Хіральна хроматографія

СпігаїРак-АУ о о ж чн, о

Мн о сі он

СІ -------- он

Стереохімія, підтвердю рентген. аналізом

Час утримання 3,264

Швидкий ізомер при ЗФ-ВЕРХ

Див. приклад 5

Результати подальшого порівняння показані нижче в таблиці 3. Діастереомери (епімери в М- кінцевій групі), які елюються швидше при звернено-фазовій хроматографії й які мають хімічні зрушення ЯМР, аналогічні зрушенням, наведеним для прикладу 5, ймовірно, повинні мати таку ж абсолютну стереохімію, що і приклад 5, описаний вище.

Абсолютна стереохімія, приписана кожній зі сполук, наведених в таблиці 3, показана в таблиці 1.

Таблиця З

Результати визначення стереохімії

Рівень Рівень в нирках . лікарського через 4

Приклад Структура Цитотоксичність - засобу в год/відносна нирках цитотоксичність

СІ

МН, 1 8,6 268 зо

РМВМ(Оар,) о "Швидкий" ізомер

Таблиця З

Результати визначення стереохімії

Рівень Рівень в нирках

Прикла Структура Цитотоксичність лікарського через 4 р д руктур засобу в год/відносна нирках цитотоксичність

СІ

МН, 2 7,2 538 75

РМВМ(Оар») о "Повільний" ізомер

МН, сі 11,6 170 15

РМВМ-Оар, о "Швидкий" ізомер

МН, сі 7,68 381 43

РМВМ-Оар, о "Повільний" ізомер

РМВМ(Оар)З

Сг 12,0 159 13

Мн, "Швидкий" ізомер

РМВМ(Оар)З

С 346 АЗ

Мн, "Повільний" ізомер

Цитотоксичність відноситься до виміряної ІСво відносно ІСво, зафіксованої для поліміксину В відносно клітинної лінії НК-2.

Рівень лікарського засобу відноситься до кількості сполуки, яка виявлена в нирках через 4 5 години після підшкірного введення в моделі миші дози 17,2 мг/кг (мкг/г).

Додаткова інформація

Нефротоксичність прикладу 24 у порівнянні з РМВ після введення чотирьох доз у мишей

Групам мишей-самців СО-1 (п-5) вводили підшкірно чотири рази через 8-годинні інтервали або поліміксин В (РМВ) з розрахунку 12,5 або 25 мг вільної основи/кг, або сполуку з прикладу 24 10 з розрахунку 25, 50 або 75 мг вільної основи/кг. Відразу ж після введення четвертої дози мишей переводили в метаболічні клітки та протягом 24 годин збирали сечу для визначення біомаркерів у сечі. Після збору сечі мишей умертвляли для проведення гістопатологічного аналізу нирок.

Середні рівні біомаркерів показані нижче в таблиці 4.

Таблиця 4

Біомаркери у сечі (мг/кг)

Носій | - | 2224 | 005 | 1701 | 000 | 344

Приклад24 | 25 | 3004 | 005 | 2761 | 000 | 478

Вміст біомаркерів у сечі нормалізували відносно вмісту креатиніну в сечі.

Для всіх п'яти біомаркерів експресія при введенні прикладу 24 в дозі 50 мг/кг була нижче, ніж при введенні РМВ в дозі 25 мг/кг, а для двох (Кіт-1, МОАЇГ) із п'яти біомаркерів експресія при дозі 75 мг/кг була нижче, ніж експресія при дозі РМВ 25 мг/кг.

Результати гістопатологічного аналізу показані нижче в таблиці 5.

Таблиця 5

Результати гістопатологічного аналізу ее М канальців (коркова речовина) мітозу

Носій 1777-01 Ї771171717111065111111 11111105 11111105 С 5/5 (2 мінімальне 5/5 (1 мінімальне пошкодження/2 легке | пошкодження/2 легке 3/5 (2 мінімальне

РМВ 25 пошкодження/1 пошкодження/2 пошкодження/1 легке помірне помірне пошкодження) пошкодження") пошкодження") пита | о ше | секшиие | век риклад 24 50 пошкодження пошкодження пошкодження

Б/Б (1 мінімальне 5/5 (2 мінімальне пошкодження/1 легке пошкодження/З3 легке я п 24 75 пошкодження/! пошкодження/1 5/5 (5 мінімальне риклад д помірне помірне , пошкодження) к пошкодження"/1 пошкодження") . помітне пошкодження) х Під час дослідження одна тварина вмерла.

Гістопатологія нирок при введенні прикладу 24 в дозі 50 мг/кг була менше серйозною, ніж у випадку РМВ при дозі 25 мг/кг, при цьому гістопатологія нирок була схожою при введенні прикладу 24 в дозі 75 мг/кг у порівнянні з дозою РМВ, що становить 25 мг/кг.

Цитовані джерела

Всі документи, що згадуються в даному описі, повністю включені в нього за допомогою посилання. де Мівзег єї а!. У. Рерііде Нез, 61, 2003, 298 роіотапом еї а!. У. Аррі. Стгуві. 42, 2009, 339

ЕеІнда єї аІ. Темапедиоп Азуттаеїгу, 19, 2008, 945 зпеїагіск Асіа Стгуві. А71, 2015, 3-8 зпеїагіск Асіа Стгуві. С71, 2015, 3-8

Маага еї а. Апіїтістор. Адепів апа СпетоїНегару, 52, 2008. 3229

МеїКом єї аі. АС5 Спнет. Віо!. 9, 2014, 1172

МеїКом єї аі. АС5 Спнет. Віо!. 9, 2014, 1172

МО 2014/188178

МО 2016/083531

МО 2013/072695

МО 2015/135976

Claims (9)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Сполука формули (І) Мне МН М но о НМ Її М, М о сі г уо о сМн 5, о 7 о чен б МН НМ МН о Н КИ но о МН»о й її солі, сольвати та захищені форми.

2. Сполука формули (ІЇ) за п. 1, яка являє собою сполуку Мне 2 ам Н о Н ни М, М. АХ о сі - оо -то о сМНн ко 4, о о зи МН НМ Мн о Нн ві Мне о но МН» й її солі, сольвати та захищені форми.

З. Сполука формули (ІЇ) за п. 1, яка являє собою сполуку МНа ет Мн й М т де ч з Г н не КЕ а азу ле зи то 0 де мн ЗМ ТЯ стано З т о Ох чн Як 0МН ою ; ту - он о г с 1. Мн; ная о Мн. й її солі, сольвати та захищені форми.

4. Фармацевтична композиція, яка містить сполуку за будь-яким із пп. 1-3, необов'язково разом з одним або більше фармацевтично прийнятними носіями.

5. Сполука за будь-яким із пп. 1-3 або фармацевтична композиція за п. 4 для застосування в способі лікування або профілактики.

6. Сполука за будь-яким із пп. 1-3 або фармацевтична композиція за п. 4 для застосування в способі лікування мікробної інфекції.

7. Сполука або фармацевтична композиція для застосування за п. б, де мікробна інфекція являє собою бактеріальну інфекцію.

8. Сполука або фармацевтична композиція для застосування за п. 6, де мікробна інфекція являє собою інфекцію, викликану грамнегативною бактерією.

9. Сполука або фармацевтична композиція для застосування за п. 8, де грамнегативна бактерія вибрана з ЕзсПегісніа 5рр., КіІебзіеєлПа врр., Епіегобасієї 5рр., баітопеЛа врр., бРіде!Ма 5рр., Сптобрасієї врр., МогдапеПа тогдапії, Уегвзіпіа рзеидоїшбрегсиовіз й інших ентеробактерій, Резеийотопаз 5рр., Асіпеобасієї 5рр., Могахеп/а, Не/ппсобасієї, бїепогорпотопаз, ВаепЛомібпо, оцтовокислих бактерій, / едіопе/а й альфа-протеобактерій.