UA127897C2 - Інгібітори аргінази - Google Patents

Abstract

У даній заявці описанісполуки, які є інгібіторами щонайменше одного з поміж ARG1 і ARG2, а також композиції, які містятьці сполуки та способи синтезу даних сполук. У даній заявці також описане застосування таких сполук і композицій для лікування багатьохрізноманітних захворювань, порушень і станів, включаючи рак таімунозалежні порушення, які опосередковані, щонайменше частково, ARG1 і ARG2.

Description

ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ, ДО ЯКОЇ ВІДНОСИТЬСЯ ВИНАХІД

Винахід відноситься до сполук, які є інгібіторами щонайменше одного із АКСІ1 і АКС2, а також композицій, які містять дані сполуки та способів синтезу цих сполук. Винахід також відноситься до застосування таких сполук і композицій для лікування великої кількості різноманітних захворювань, порушень і станів, включаючи рак таімунозалежні порушення, які опосередковані, щонайменше частково, АКС1 і АКС2.

ПОПЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ ТЕХНІКИ

Аргіназа відіграє фундаментальну роль у циклі сечовини печінки, метаболізуючи І! -аргінін до

І-орнітину й сечовини. Крім того, було показано, що аргіназа відповідає або бере участь у спричиненій запаленням імунній дисфункції, ухилянні пухлини від імунної відповіді, імуносупресії й імунопатології інфекційного захворювання |Вгопів М, 7апомейо Р (20056).

Ведшаїйоп ої іттипе гезропз5ез Бу І -агдіпіпе теїароїїєт. Маї Нем Іттипої 5: 641-654).

У людини існують два ізоферменти аргінази: аргіназа І (АКО-1) і аргіназа І! (АКО-2). Вони каталізують ту саму біохімічну реакцію, але відрізняються клітинною експресією, регуляцією й субклітинною локалізацією ЮепкКіпзоп еї аї. (1996). Сотрагаїме ргорепіев ої агдіпазе5. Сотр

Віоспет РНузіої В Віосйет Мо! Віо!ї 114: 107-132). АВО-1 вичерпує аргінін у мікрооточенні пухлини, що приводить до порушення функції Т-клітин, наприклад, до зупинки проліферації й секреції цитокінів. (Кодгідне еї а! (2002). Ведшіайоп ої Т сеї гесеріогї СОЗ2еїа снаіп ехргезвіоп Бу

І -агдіпіпе. У Віої Снет 277: 21123-21129; Мипаветг, Агдіпазе іп йе Іттипе 5увзіет, Війїви дошигтаї ої Рпаптасоіоду (2009) 158 638-651). Високі рівні аргінази були виявлені в пацієнтів з різними видами раку, включаючи рак шлунка, рак товстої кишки, рак молочної залози й рак легенів |(Зцег еї а! (1999). Агаіпазе апа огпйнпіпе, аз тагКег5 іп питап поп-5таї! сеїЇ Ішпд сагсіпота. Сапсег

Віоспет Віорпувз 17:125-31; 5іпопй еї а! (2000). Агаіпазе асіїміу іп питап Бгеєаві сапсег сеї! пев:

М(отеда)-пуагоху-І -агдіпіпе зеїІесіїмеїу іппіріїв сеї! ргоїГегайоп апа іпдисез5 ароріозіз іп МОА-МВ- 468 сеїІв. Сапсег Нез 60:3305-121І.

Таким чином, існує потреба в інгібіторах аргінази. Даний винахід дозволяє задовільнити цю потребу, а також забезпечує пов'язані із цим переваги.

КОРОТКИЙ ВИКЛАД СУТНОСТІ ВИНАХОДУ

Даний винахід відноситься до сполук, які інгібують аргіназу та до композицій (наприклад,

Зо фармацевтичних композицій), які містять ці сполуки. Такі сполуки, включаючи способи їх синтезу, і композиції докладно описані нижче.

Даний винахід також відноситься до застосування таких сполук і композицій для лікування й/"або профілактики різноманітних захворювань, порушень і станів, опосередкованих, повністю або частково, аргіназою. Такі захворювання, порушення й стани докладно описані в інших розділах даної заявки. Якщо не зазначено іншого, коли тут описується використання сполук запропонованих даним винаходом, слід розуміти, що такі сполуки можуть мати форму композиції (наприклад, фармацевтичної композиції).

Як обговорюється нижче, хоча передбачається, що сполуки запропоновані даним винаходом проявляють свою активність шляхом інгібування аргінази, точне розуміння основного механізму дії сполук не потрібне для практичного застосування винаходу.

Аргіназа є ферментом, який існує в ссавців у вигляді двохізоформ: АКОС-1 виявляється в цитозолі й переважно експресується в печінці, тоді як АКОС-2 виявляється в мітохондріях і експресується в нирках, тонкому кишківнику, головному мозку, моноцитах і макрофагах.

Аргіназа каталізує перетворення амінокислоти І -аргініну наорнітин і сечовину, яка є важливим попередником наступних метаболічних шляхів, забезпечуючи регенерацію тканин, проліферацію клітин і протизапальні реакції. І -аргінін також може метаболізуватися синтазою оксиду азоту (МО5), що призводить до утворення оксиду азоту, високореактивноїсполуки, важливої в цитотоксичному механізмі макрофагів. Вважається, що АКО-1 переважно експресується в мієлоїдних супресорних клітинах (МО5ЗС), інфільтруючих пухлини, що приводить до вичерпування аргініну з мікрооточення пухлини. Це вичерпування додатково призводить до втрати експресії дзета-ланцюга ТОК, основного елемента передачі сигналу ТОК, викликаючи порушення проліферації й зниження продукції цитокінів. Власне кажучи, певні варіанти здійснення даного винаходу відносяться до сполук і способів лікування рака шляхом збільшення рівнів аргініну в мікрооточенні пухлини, що дозволяє активувати цитотоксичніт - клітини організму. |ТітозепКо, Моашіайоп ої сапсег-5ресіїс іттипе гезропзе5 Бу атіпо асій дедгадіпуд епгутев. ІттипоїНегару (2017) 9(1), 83-97).

В одному конкретному аспекті даний винахід пропонує сполуку формули (1):

НМ Сон хвою? во

М

В () або її фармацевтично прийнятну сіль, гідрат або сольват, де

Х є СН», МН або 0;

В" є елементом, обраним із групи, яка складається з Н, Ха-МН»е, -С(0)-Х2-МНе» і Не, де

Ха є С:.« алкіленом, який є незаміщеним або заміщеним одним або двома На; кожний Ненезалежно обраний із групи, яка складається з С:-є алкілу й арил(С:-4 алкілу); де

Сів алкіл є незаміщеним або заміщеним гідроксилом, метокси, аміно, тіолом, -СО2Н, СОМН»5 і

МНООМН»; і арил обраний із групи, яка складається з фенілу, гідроксифенілу, метоксифенілу й індолу; і

Ве є чотирьох-шестичленним насиченим гетероциклічним кільцем, яке має вершину кільця, обрану із групи, яка складається з О і МН; або є С.-в алкілу, який є незаміщеним або заміщеним одним-трьома замісниками, незалежно обраними із групи, яка складається з галогену, гідроксилу й аміно; або

ВА! є натуральною амінокислотою; кожний К2 незалежно обраний із групи, яка складається з Н і С.і.є алкілу; або дві групи КЗ? об'єднані з атомами, до яких кожна приєднана, з утворенням п'яти-восьмичленного моно- або біциклічного кільця, яке є незаміщеним або заміщеним одним-чотирма замісниками, незалежно обраними із групи, яка складається з галогену, гідроксилу й метилу.

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід розглядає способи лікування або профілактики раку в суб'єкта (наприклад, людини), які передбачають уведення суб'єктові терапевтично ефективної кількості щонайменше одного описаного в даній заявці інгібітору аргінази. У деяких варіантах реалізаціїданий винахід включає способи лікування або профілактики раку в суб'єкта шляхом уведення суб'єктові щонайменше однієї із сполук, описаних у даній заявці, у кількості, ефективній для уповільнення, зупинки або регресії опосередкованої аргіназою імуносупресії. У деяких варіантах реалізаціїїмуносупресія, опосередкована аргіназою, опосередкована супресорноюклітиною мієлоїдного походження (МОСС).

Приклади раку, який можна лікувати з використанням описаних у даній заявцісполук і композицій, включають рак простати, колоректальний рак, рак підшлункової залози, рак шийки

Зо матки, рак шлунка, рак ендометрію, пухлину головного мозку, рак печінки, рак сечового міхура, рак яєчника, рак яєчка, рак голови, рак шиї, рак шкіри (включаючи меланому й базальну карциному), пухлинумезотеліальної оболонки, гемобластози (включаючи лімфому й лейкоз), рак стравоходу, рак молочної залози, пухлину м'яза, пухлину сполучної тканини, рак легенів (включаючи дрібноклітинну карциному й недрібноклітинну карциному легенів), рак надниркової залози, рак щитовидної залози, рак нирки або рак кістки; гліобластому, мезотеліому, нирково- клітинну карциному, рак шлунка, саркому, хоріокарциному, базально-клітинну карциному шкіри й семіному яєчка, але не обмежуються ними. У деяких варіантах реалізаціїданого винаходу рак є меланомою, раком товстої кишки, раком підшлункової залози, раком молочної залози, раком простати, раком легенів, лейкозом, пухлиною головного мозку, лімфомою, саркомою, раком яєчника, раком голови й шиї, раком шийки матки або саркомою Капоші. Ракові захворювання, які є кандидатами на лікування сполуками й композиціями запропонованими даним винаходом, обговорюються нижче.

Даний винахід передбачає способи лікування суб'єкта, що одержує трансплантат кісткового мозку або трансплантат стовбурних клітинпериферійної крові, шляхом уведення терапевтично ефективної кількості інгібітору аргінази.

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід передбачає способи лікування або профілактики інфекційного захворювання (наприклад, вірусної інфекції) у суб'єкта (наприклад, людини), які передбачають уведення суб'єктові терапевтично ефективної кількості щонайменше одного інгібітору аргінази (наприклад, нового інгібітору запропонованого даним винаходом). У деяких варіантах реалізації інфекційне захворювання є вірусною інфекцієюю (наприклад, хронічною вірусною інфекцією), бактеріальною інфекцією, грибковою інфекцією або паразитарною інфекцією. У деяких варіантах реалізації вірусна інфекція є вірусом імунодефіциту людини або цитомегаловірусом.

В інших варіантах реалізаціїданий винахід розглядає способи лікування або профілактики імунозалежного захворювання, розладу або стану в суб'єкта (наприклад, людини), які передбачають уведення суб'єктові терапевтично ефективної кількості щонайменше одного інгібітору аргінази, описаного в даній заявці. Приклади імунозалежних захворювань, порушень і станів описані нижче.

Інші захворювання, розлади й стани, які можна лікувати або яким можна запобігати, повністю або частково, шляхом модуляції активності аргінази, є можливими показаннями для сполук-інгібіторів аргінази запропонованих даним винаходом.

Даний винахід також передбачає застосування описаних у даній заявці інгібіторів аргінази в комбінації з одним або декількома додатковими агентами. Один або декілька додаткових агентів можуть мати різний механізм дії. У деяких варіантах реалізації такі агенти включають опромінення (наприклад, локалізовану променеву терапію або променеву терапію всього тіла) мМабо інші способи лікування нефармакологічного характеру. Коли використовується комбінована терапія, сполука (сполуки), описані в даній заявціта один додатковий агент (агенти) можуть мати форму однієї композиції або декількох композицій і лікувальні впливи можуть застосовуватися одночасно, послідовно або згідноякоїсь іншої схеми. Як приклад даний винахід розглядає схему лікування, у якій за фазою опромінення проводять фазу хіміотерапії.

Комбінована терапія може мати адитивний або синергетичний ефект. Інші переваги комбінованої терапії описані нижче.

У конкретних варіантах реалізаціїданий винахід передбачає застосування описаних у даній заявці інгібіторів аргінази в комбінації з інгібіторами імунних контрольних точок. Було показано, що блокада імунної контрольної точки, що призводить до посилення антиген-специфічних

Т-клітинних відповідей, є багатообіцяючим підходом у терапії раку людини. Приклади імунних контрольних точок (лігандів і рецепторів), деякі з яких вибірково активуються в різних типах пухлинних клітин, які є кандидатами на блокаду, включають РОЇ (білок 1 запрограмованої загибелі клітин); РОЇ1 (ліганд РОМ); ВТ А (атенюатор В- і Т-лімфоцитів); СТІ А4 (антиген 4, пов'язаний із цитотоксичними Т-лімфоцитами); ТІМ3З (білок З Т-клітинної мембрани); ГАЗ (ген активації лімфоцитів 3); ТІСІТ (Т-клітинний імунорецептор з доменами Ід і ІТІМ); ії рецептори пригнічення цитотоксичності. Інгібітори імунних контрольних точок і комбінована терапія з ними

Зо докладно обговорюються в іншому місці в даній заявці.

В інших варіантах реалізаціїданий винахід забезпечує способи лікування рака в суб'єкта, які передбачають уведення суб'єктові терапевтично ефективної кількості щонайменше одного інгібітору аргінази та щонайменше одного хіміотерапевтичного агента, включаючи алкілювальні агенти (наприклад, азотисті іприти, такі як хлорамбуцил, циклофосфамід, ізофамід, мехлоретамін, мелфалан і урамустин); азирідини, такі як тіотепа; метансульфонатні складні ефіри, такі як бусульфан; нуклеозидні аналоги (наприклад, гемцитабін); нітрозо-сечовини, такі як кармустин, ломустин і стрептозоцин; інгібітори топоіїзомерази 1 (наприклад, іринотекан); комплекси платини, такі як цисплатин, карбоплатин і оксаліплатин; біоредуктивніалкілятори, такі як мітоміцин, прокарбазин, дакарбазин і альтретамін); засоби на основі антрациклінів (наприклад, доксорубіцин, даунорубіцин, епірубіцин і ідарубіцин); агенти розриву ланцюга ДНК (наприклад, блеоміцин); інгібітори топоіїзомерази І (наприклад, амсакрин, дактиноміцин, даунорубіцин, ідарубіцин, мітоксантрон, доксорубіцин, етопозид і теніпозид); агенти, які зв'язують малу борозенку ДНК (наприклад, плікамідин); антиметаболіти (наприклад, антагоністи фолієвої кислоти, такі як метотрексат і триметрексат; антагоністи піримідинів, такі як фторурацил, фтордезоксиурідин, СВ3717, азацитидин, цитарабін і флоксуридін; антагоністи пуринів, такі як меркаптопурин, 6б-тіогуанін, флударабин, пентостатин; аспарагиназу; і інгібітори рибонуклеотид-редуктази, такі як гідроксисечовина); агенти, які взаємодіють з тубуліном (наприклад, вінкристін, естрамустин, вінбластин, доцетаксел, похідні епотілону й паклітаксел); гормональні агенти (наприклад, естрогени; кон'югованіестрогени; етинілестрадіол; диетилстільбестерол; хлортріанізен; іденестрол; прогестини, такі як гідроксипрогестерону капроат, медроксипрогестерон і мегестрол; і андрогени, такі як тестостерон, тестостерон пропіонат, флуоксиместерон і метилтестостерон); кортикостероїди надниркової залози (наприклад, преднізон, дексаметазон, метилпреднізолон і преднізолон); агенти, що вивільняють лютеїнізуючий гормон, або антагоністи гонадотропін-вивільняючого гормону (наприклад, лейпроліду ацетат і гозереліну ацетат); і антигормональні агенти (наприклад, тамоксифен, антиандрогенні агенти, такі як флутамід; і антиадреналові агенти, такі як мітотан і аміноглютетимід); але не обмежуючись ними. Даний винахід також передбачає застосування інгібіторів аргінази в комбінації з іншими агентами, відомими в даній галузі техніки (наприклад, триоксидом миш'яку) та іншими хіміотерапевтичними агентами, які будуть розроблені.

У деяких варіантах реалізації, яківідносяться до способів лікування рака, уведення терапевтично ефективної кількості інгібітору аргінази, описаного в даній заявці, у комбінації щонайменше з одним хіміотерапевтичнгим агентом призводить до більш високого виживанння при раку, у порівнянні з показником частоти виживанння при раку, який спостерігається при роздільному введенні. У додаткових варіантах реалізації, яківідносяться до способів лікування рака, введення терапевтично ефективної кількості інгібітору аргінази, описаного в даній заявці, у комбінації щонайменше з одним хіміотерапевтичним агентом призводить до зменшення розміру пухлини або до уповільненнязростання пухлини більшою мірою, ніж, відповідне зменшення розміру або швидкості зростання пухлини, які спостерігаються при введенні лише одного агента.

У додаткових варіантах реалізаціїданий винахід передбачає способи лікування або профілактики раку в суб'єкта, які передбачають уведення суб'єктові терапевтично ефективної кількості щонайменше одного описаного в даній заявці інгібітору аргінази й щонайменше одного інгібітору сигнальної трансдукції (ЗТІ). У конкретному варіанті реалізації щонайменше один 5ТІ обраний із групи, яка складається з інгібіторів кінази рег/арбі, інгібіторів рецептора епідермального фактора росту (ЕОР), інгібіторів рецептора Пег-2/пеи та інгібіторів фарнезилтрансферази (ЕТІ). Інші потенційні агенти 511 зазначені в інших місцях у даній заявці.

Даний винахід також розглядає способи посилення відторгнення пухлинних клітин у суб'єкта, які передбачають застосування |інгібітору аргінази в комбінації щонайменше з одним хіміотерапевтичним агентом і/або променевою терапією, при яких результуюче відторгнення пухлинних клітинє більшим, ніж досягається шляхом застосування тільки інгібітору аргінази, хіміотерапевтичного агента або променевої терапії.

У додаткових варіантах реалізаціїданий винахід забезпечує способи лікування рака в суб'єкта, які передбачають уведення суб'єктові терапевтично ефективної кількості щонайменше одного інгібітору аргінази й щонайменше одного імуномодулятора, відмінного від інгібітору аргінази. У конкретних варіантах реалізації щонайменше один імуномодулятор обраний із групи, яка складається 3СО40І, В7, В7ВРІ1, анти-СО040, анти-СО38, анти-ІСО5, ліганда 4-ІВВ, вакцини проти рака дендритних клітин, ІІ 2, І 12, ЕІ С/ССІ1 19, 5І С/ССІ 21, МОР-Т1, ІІ -4, І. -18, ТМЕ, 1-15,

МОСС, ІЕМ-а/-13, М-С5Е, 1-3, СМ-С5БЕ, 11-13, анти-1І -10, інгібіторів індоламін-2,3-діоксигенази 1

Зо (ІБОЇ) ї антагоністів рецептора аденозинуг. Інші потенційні імуномодулюючі агенти наведені в інших місцях в даній заявці.

Даний винахід розглядає варіанти здійснення, які включають способи лікування або профілактики інфекційного захворювання (наприклад, вірусної інфекції) у суб'єкта (наприклад, людини), які передбачають уведення суб'єктові терапевтично ефективної кількості щонайменше одного описаного в даній заявці інгібітору аргінази й терапевтично ефективної кількості протиіїнфекційного агента (агентів).

У деяких варіантах реалізаціїданого винаходу додатковий терапевтичний агент є цитокіном, включаючи, наприклад, гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор (СМ-

С5Е) або її З-ліганд. Даний винахід також розглядає способи лікування або профілактики вірусної інфекції (наприклад, хронічної вірусної інфекції), включаючи вірус гепатиту С (НС), вірус папіломи людини (НРУ), цитомегаловірус (СММ), вірус Епштейна-Барр (ЕВМ), вірус вітряної віспи, вірус Коксакі й вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), але не обмежуючись названими. Використання описаних у даній заявцісполук для лікування (окремо або як компонента комбінованої терапії) інфекції обговорюється далі.

У додаткових варіантах реалізації лікування інфекційного захворювання здійснюють шляхом одночасного застосування вакцини в комбінації із уведенням терапевтично ефективної кількості інгібітору аргінази запропонованої даним винаходом. У деяких варіантах реалізації вакцина є противірусною вакциною, включаючи, наприклад, вакцину проти ВІЛ. В інших варіантах реалізації вакцина ефективна проти туберкульозу або малярії. В інших варіантах реалізації вакцина є протипухлинною вакциною (наприклад, вакциною, ефективною проти меланоми); протипухлинна вакцина може містити генетично модифіковані пухлинні клітини або генетично модифіковану клітинну лінію, включаючи генетично модифіковані пухлинні клітини або генетично модифіковану клітинну лінію, яка була трансфікована для експресії гранулоцитарно- макрофагального колонієстимулюючого фактора (ЗМ-СЗ5Е). У конкретних варіантах реалізації вакцина включає один або кілька імуногенних пептидів і/або дендритних клітин.

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід розглядає способи застосування описаних у даній заявцісполук у комбінації з одним або декількома протимікробними агентами.

У деяких варіантах реалізації винаходу, які призначені для лікування інфекції шляхом уведення інгібітору аргінази й щонайменше одного додаткового терапевтичного агента, бо симптом інфекції, який спостерігається після введення як інгібітора аргінази, разом з додатковим терапевтичним агентом, поліпшується в порівнянні з тим же симптомом інфекції, який спостерігається після їх роздільного введення. У деяких варіантах реалізаціїнаявні симптоми інфекції можуть проявлятися у вигляді зниження вірусного навантаження, збільшення кількості СО4- Т-клітин, зниження опортуністичних інфекцій, збільшення тривалості виживання, видалення хронічної інфекції, або їх комбінацій.

ДОКЛАДНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

Перед подальшим описом даного винаходу слід розуміти, що винахід не обмежується конкретними варіантами реалізації викладеними в даній заявці, і також слід розуміти, що термінологія, яка використовується в даній заявці, призначена для опису тільки конкретних варіантів здійснення, і не призначена для її обмеження.

Якщо вказується діапазон значень, слід мати на увазі, що кожне проміжне значення, аж до десятої одиниці нижньої межі, якщо контекст явно не диктує іншого, між верхньою й нижньою межею цього діапазону й будь-яким іншим зазначеним або проміжним значенням у зазначеному діапазоні входить до обсягу винаходу. Верхня і нижня межі цих менших діапазонів можуть незалежно включатися в менші діапазони, а також охоплюватися даним винаходом з урахуванням будь-якого спеціально виключеного обмеження в зазначеному діапазоні. Якщо зазначений діапазон включає одну або обидві межі, діапазони, що виключають одну або обидві із цих включених меж, також охоплює даний винахід. Якщо не зазначено іншого, усі технічні й наукові терміни, які використовуються в даній заявці, мають ті ж значення, в якихвони зазвичай вживаються фахівцями в галузі техніки, до якої належить цей винахід.

Форми однини, які використовуються в даній заявці, включають множину, якщо контекст явно не диктує іншого. Крім того, слід зазначити, що формула винаходу може бути складена так, щоб виключити будь-який необов'язковий елемент. Таким чином, дана заяваможе використовуватись як основа для застосування такої виключної термінології, як «окремо», «тільки» тощо, у зв'язку з перерахуванням елементів формули винаходу або використанням «негативного» обмеження.

Обговорювані в даній заявці публікації наводяться винятково для їхнього розкриття до дати подачі даної заявки. Крім того, зазначені дати публікації можуть відрізнятися від фактичних дат публікації, які можуть вимагати незалежного підтвердження.

Зо ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

У даній заявці, наприклад, представленісполука й композиції для інгібування аргінази, а також фармацевтичні композиції, які їх містять. У даній заявці також представлені, наприклад, способи лікування або профілактики захворювання, розладу або стану, або їх симптомів, опосередковані інгібуванням аргінази.

ВИЗНАЧЕННЯ

Якщо не зазначено іншого, передбачається, що наступні терміни мають наведені нижче значення. Інші терміни визначені в іншому місці опису.

Термін «алкіл», як такий або як частина іншого замісника, означає, якщо не зазначено іншого, вуглеводневий радикал із прямим або розгалуженим ланцюгом, який має зазначене число атомів вуглецю (тобто Сі має від одного до восьми атомів вуглецю). Алкіл може включати будь-яку кількість атомів вуглецю, наприклад, Сі-2, С1-з, Сті-4, С1-5, С1-6, 1-7, Сі-в, Сі-о,

Сі-о, Сг-з, С2-4, Сов, Сов, С34, Сз-5, С3-6, Са5, Слв і Свв. Приклади алкільних груп включають метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, трет-бутил, ізобутил, втор-бутил, н-пентил, н-гексил, н- гептил, н-октил тощо.

Термін «алкілен» відноситься до лінійного або розгалуженого, насиченогоаліфатичного радикалові, який має зазначене число атомів вуглецю і об'єднує щонайменше дві інші групи, тобто двовалентноговуглеводневого радикала. Дві групи, пов'язані з алкіленом, можуть бути зв'язані з тим самим атомом або різними атомами алкіленової групи. Наприклад, алкілен із прямим ланцюгом може бути двовалентним радикалом -(СНг)п., де п дорівнює 1, 2, 3, 4, 5 або 6.

Типові алкіленові групи включають метилен, етилен, пропілен, ізопропілен, бутилен, ізобутілен, втор-бутилен, пентилен і гексилен, але не обмежуються ними. Алкіленові групи, які часто позначуються в даній заявці як групи Х' або Х7, можуть бути заміщеними або незаміщеними.

Коли група, яка містить Х' або Х?, за необхідності є заміщеною, зрозуміло, що необов'язкові заміщення можуть бути в алкіленовій частині фрагмента.

Хвиляста лінія «----», яка перетинає одинарний, подвійний або потрійний зв'язок, що використовується в даній заявці, у будь-якій зображеній тут хімічній структурі позначає точкове приєднання одинарного, подвійного або потрійного зв'язку до іншої частини молекули. Крім того, зв'язок, який йде до центру кільця (наприклад, фенільного кільця), повинен позначати приєднання в кожній з доступних вершин кільця. Фахівець у даній галузі техніки зрозуміє, що 60 декілька замісників, показаних як приєднані до кільця, будуть займати вершини кільця, що забезпечує утворення стабільнихсполук й в іншому є стерично сумісними. Для двовалентного компонента повинна вказуватись орієнтація (пряма або зворотня). Наприклад, група «-«С(О)МН» повинна включати зв'язок в будь-якій орієнтації: -С(О)МН- або -МНО(О)-, і аналогічним чином «-

О-СнеСН»ег-» охоплює як -0-СН2СНе-, так і -СНаСНег-О-.

Терміни «гало» або «галоген» як такі або як частина іншого замісника означають, якщо не зазначено іншого, атом фтору, хлору, брому або йоду. Крім того, такі терміни, як «галогеналкіл», включають моногалогеналкіл і полігалогеналкіл. Наприклад, термін «С1-4 галогеналкіл» означає трифторметил, 2,2,2-трифторетил, 4-хлорбутил, 3-бромпропілтощо.

Термін «арил» означає, якщо не зазначено іншого, поліненасичену, звичайно ароматичну вуглеводневую групу, яка може матиодне кільце або кілька кілець (до трьох кілець), які конденсовані разом або зв'язані ковалентно. Необмежуючі приклади арильних груп включають феніл, нафтил і біфеніл.

Вищезгадані терміни (наприклад, «алкіл» і «арил») у деяких варіантах реалізації можуть бути за необхідності заміщеними. Обрані замісники для кожного типу радикала представлені нижче.

Необов'язкові замісники для алкільних радикалів (включаючи групи, часто називаютьсяалкіленом, алкенілом і алкинілом) можуть бути різними групами, обраними з поміж галогену, -ОВ, -МА'Я", -5А, -5ІВ'А"В", -ОС(О)В -С(О)В -СО»8" -СОМА'В", -ОС(О)МА В", -МА"Є(О)В8 -МА-С(О)МА"В", -МА"С(О)28, -МН-С(МНг)-МН, -МА'С(МН2г)-МН, -МН-С(МНг)-МВ", 20. -5(0)8. -5(0)28, -5(О2МА'В", -МА'З(О)2А", -СМ (ціано), -МО», арилу, арилокси, оксо, циклоалкілу й гетероциклоалкілу в кількості від нуля до (2 т" ж 1), де п - є загальною кількістю атомів вуглецю в такому радикалові. КУ, К" Її К" кожний незалежно відноситься до водню, незаміщеного С.-в алкілу, незаміщеного арилу, арилу, заміщеного 1-3 галогеновими атомами,

Сів алкокси або Сі.-в тіоалкокси груп, або незаміщених арил-С:-4алкільних груп. Коли Кі ЕЕ" приєднані до того самого атому азоту, вони можуть бути з'єднані з атомом азоту з утворенням 3-, 4-, 5-, 6- або 7-членного кільця. Наприклад, мають на увазі, що -МА'Е" включає 1-піролідиніл і 4-морфолінил.

Аналогічним чином, необов'язкові замісники для арильних груп можуть змінюватися і зазвичай обираються з поміж галогену, -ОВ, -ОС(О)В, -МА'Е", -5В, -К, -СМ, -МО», -СОЖ,

Зо -СОМАК", -С(ОК, -ОС(ОМА, -МАЕ"С(О, -МА7С(О)2, - МА-С(О)МАК", -МН-С(МНг)- МН, -МЕ'С(МНг)-МН, /-МН-С(МНг) МА, -5(О)К, -5(0)2К, -5(0)2МАР, -МК (ОО), 0-Мзе, перфтор(С1і-Сл)алкокси й перфтор(С1-Са)алкілу, у кількості від нуля до загальної кількості відкритих валентностей у системі ароматичних кілець; і де КЕ", К" ї К" незалежно обрані з поміж водню, Сі-в алкілу, Сі-з галогеналкілу, Сзє циклоалкілу, Сго-в алкенілу й Сг-в алкинілу. Інші придатні замісники включають кожний з вищевказаних арильних замісників, приєднаний до атома кільця алкіленовим зв'язком з 1-6 атомів вуглецю.

Два замісники біля сусідніх атомів арильного кільця можуть бути за необхідності заміщені замісником формули -ТС(0)-(СНг)а-О-, де Т і Ш незалежно є -МН-, -О-, -СНо. або одинарним зв'язком, і 4 є цілим числом від 0 до 2. Альтернативно, два замісники біля сусідніх атомів арильного або гетероарильного кільця можуть бути за необхідності заміщені замісником формули -А-(СВ'НЗ),-В-, де А і В незалежно є -СНе., -О-, -МН-, -5-, -5(0)-, -5(0)2-, -(0)2МВ'- або одинарним зв'язком, г є цілим числом від 1 до 3, і кожний з В і КУ незалежно є Н чи галогеом.

Один з поміж сформованих в такий спосіб одинарних зв'язків нового кільця може бути за необхідності замінений подвійним зв'язком. Альтернативно, два замісники на сусідніх атомах арильного або гетероарильного кільця можуть за необхідності бути заміщені замісником формули -(СНг)5-Х-(СНг)е, де 5 і ї незалежно є цілими числами від 0 до 3, Х є -О-, -МА-, -5-, -5(0)-, -5(0)2- або -5(0)2МА-. Замісник К' в -МЕА- ії -5(0)2МА- обраний з поміж водню або незаміщеного Св алкілу.

Термін «гетероатом», який використовується у даній заявціпозначає кисень (0), азот (М), сірку (5) і кремній (51).

Термін «фармацевтично прийнятні солі» включає солі активних сполук, які одержують із відносно нетоксичними кислотами або основами, залежно від конкретних замісників, виявлених у сполуках, описаних у даній заявці. Коли сполуки запропоновані даним винаходом містять відносно кислотні функціональні групи, солі приєднання основ можуть бути отримані шляхом контакту нейтральної форми таких сполук із достатньою кількістю необхідної основи або в чистому вигляді, або в придатному інертному розчиннику. Приклади солей, отриманих з фармацевтично прийнятних неорганічних основ, включають солі алюмінію, амонію, кальцію, міді, тривалентного заліза, двовалентного заліза, літію, магнію, тривалентного марганцю, двовалентного марганцю, калію, натрію, цинку тощо. Солі, отримані з фармацевтично бо прийнятних органічних основ, включають солі первинних, вторинних і третинних амінів,

включаючи заміщені аміни, циклічні аміни, натуральні аміни тощо, такі як аргинін, бетаїн, кофеїн, холін, М,М'-дибензилетилендиамін, диетиламін, 2-диетиламіноетанол, 2-диметиламіноетанол, етаноламін, етилендиамін, М-Етилморфолін, М-етилпіперидин, глюкамін, глюкозамін, гістидин, гідрабамін, ізопропіламін, лізин, метилглюкамін, морфолін, піперазин, піперидин, поліамінові смоли, прокаїн, пурини, теобромін, триетиламін, триметиламін, трипропіламін, трометамінтощо. Коли сполуки запропонованіданим винаходом містять відносно основні функціональні групи, кислотно-адитивні солі можуть бути отримані шляхом контакту нейтральної форми таких сполук із достатньою кількістю необхідної кислоти або в чистому вигляді, або в придатному інертному розчиннику. Приклади фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей включають солі, отримані з неорганічних кислот, таких як соляна, бромистоводнева, азотна, вугільна, моногідрокарбонова, фосфорна, моногідрофосфорна, дигідрофосфорна, сірчана, моногідросірчана, йодоводнева або фосфорна кислоти тощо, а також солі, отримані з відносно нетоксичних органічних кислот, таких як оцтова, пропіонова, ізомасляна, малонова, бензойна, бурштинова, суберинова, фумарова, мигдальна, фталева, бензолсульфонова, п-толілсульфонова, лимонна, винна, метансульфоновата подібні до них. Також включені солі амінокислот, такі як аргінат тощо, і солі органічних кислот, таких як глюкуронова або галактунова кислоти тощо (див., наприклад, Вегде, ЗМ, еї аї., «РпапгтасеціїсаїЇ зайнв», Уоигпа! ої Рпаптасеціїса! Зсіепсе, 1977, 66, 1-19). Деякі конкретні запропоновані даним винаходом сполуки містять як основні, так і кислотні функціональні групи, які дозволяють перетворювати сполукуна солі приєднання або основи, або кислоти.

Нейтральні форми сполук можуть бути регенеровані шляхом забезпечення контакту солі з основою або кислотою й виділення вихідноїсполуки звичайним способом. Вихідна форма сполука відрізняється від різних сольових форм деякими фізичними властивостями, такими як розчинність у полярних розчинниках, але в іншому солі еквівалентні вихідній формі сполуки для цілей даного винаходу. На додачу до сольових форм даний винахід забезпечує сполуки, які перебувають у формі проліків. Проліки описаних у даній заявцісполукє тимисполуками, які легко зазнають хімічних змін за фізіологічних умов, забезпечуючи запропоновані даним винаходом сполуки. Крім того, проліки можна перетворити назапропоновані даним винаходом сполуки хімічними або біохімічними методами в середовищі ех мімо. Наприклад, проліки можуть повільно

Зо перетворюватися назапропоновані даним винаходом сполуки при приміщенні в резервуар для трансдермального пластиру з придатним ферментом або хімічним реагентом. Проліки більш докладно описані в інших розділах даної заявки.

На додачу до сольових форм даний винахід пропонує сполуки, які перебувають у формі проліків. Проліки описаних у даній заявцісполукєтакимисполуками, які легко зазнають хімічних змін за фізіологічних умов, забезпечуючи сполуки запропоновані даним винаходом. Крім того, проліки можна перетворити назапропоновані даним винаходом сполуки хімічними або біохімічними методами в середовищі ех мімо. Наприклад, проліки можуть повільно перетворюватися насполуки запропоновані даним винаходом при приміщенні в резервуар для трансдермального пластиру з придатним ферментом або хімічним реагентом.

Деякі сполуки запропоновані даним винаходом можуть існувати у вигляді несольватованих форм, а також у сольватованих форм, включаючи гідратовані форми. Звичайно сольватовані форми еквівалентні несольватованим формам і повинні охоплюватися обсягомданого винаходу. Деякі сполуки запропоновані даним винаходом можуть існувати у вигляді багатьох кристалічних або аморфних форм. Загалом, усі фізичні форми є еквівалентними для використання, передбаченого даним винаходом, і передбачається, що вони повинні охоплюватися обсягом даного винаходу.

Деякі сполуки запропоновані даним винаходом мають асиметричні атоми вуглецю (оптичні центри) або подвійні зв'язки; передбачається, що рацемати, діастереомери, геометричні ізомери, регіоїзомери й окремі ізомери (наприклад, окремі енантіомери) охоплюються обсягомданого винаходу. Коли показане стереохімічне зображення, це означає, що воно відноситься до сполуки, яка містить один з ізомерів, і, власне кажучи, не містить іншого ізомеру. «Власне кажучи не містить» іншого ізомеру означає співвідношення двох ізомерів щонайменше 80/20, ще краще 90/10 або 95/5, або більше. У деяких варіантах реалізації один з ізомерів буде присутній у кількості щонайменше 99 9.

Сполуки запропоновані даним винаходом можуть також містити ненатуральні пропорції атомних ізотопів в одного або декількох атомів, які входять до складутаких сполук.

Ненатуральні пропорції ізотопу можуть бути визначені як такі, що коливаються від кількості, що зустрічається в природі, до кількості, яка становить 10095 для розглянутого атома. Наприклад, сполука може включати радіоактивні ізотопи, такі як, наприклад, тритій (ЗН), йод-125 (1251) або 60 вуглець-14 (172), або нерадіоактивні ізотопи, такі як дейтерій ("Н) або вуглець-13 (193С). Такі ізотопні варіації можуть мати додаткові корисні властивості в порівнянні з описаними в іншому місці даної заявки. Наприклад, ізотопні варіанти запропонованих даним виаходом сполук можуть знайти додаткове корисне застосування, включаючи застосування у вигдяді діагностичних реагентів й/або реагентів для візуалізації або в як цитотоксичних/радіотоксичних терапевтичних засобів, але не обмежуючись цим. Крім того, ізотопні варіанти запропонованих даним виаходом сполук можуть мати змінені фармакокінетичні й фармакодинамичні характеристики, які можуть сприяти підвищенню безпеки, переносимості або ефективності під час лікування. Передбачається, що всі ізотопні варіанти запропонованих даним виаходом сполук, радіоактивні або не радіоактивні, охоплюються обсягомданого винаходу.

Терміни «пацієнт» або «суб'єкт» використовуються як взаємозамінні для позначення людини або тварини, що не є людиною (наприклад, ссавця).

Терміни «введення», «вводити» і подібні до них, у тому розумінні, у якомувони використовуються, наприклад, стосовно суб'єкта, клітини, тканини, органа або біологічної рідини, відносяться до контакту, наприклад, з інгібітором аргінази, з фармацевтичною композицією, якайого містить, або з діагностичним агентом для суб'єкта, клітини, тканини, органа або біологічної рідини. У контексті клітини введення включає контакт (наприклад, іп міго або ех мімо) реагенту із клітиною, а також контакт реагенту з рідиною, коли ця рідина перебуває в контакті із клітиною.

Терміни «лікувати», «лікування», та подібні до них,відносяться до курсу дій (наприклад, до застосування інгібітору аргінази або фармацевтичної композиції, якайого містить), ініційованому після того, як захворювання, розлад або стан або його симптом були діагностованими, спостерігалися тощо, з метою усунення, зменшення, пригнічення, пом'якшення або полегшення, тимчасово або постійно, щонайменше однієї з основних причин захворювання, розладу або стану, на який страждає суб'єкт, або щонайменше один із симптомів, пов'язаних із захворюванням, порушенням, станом, на який страждає суб'єкт. Таким чином, лікування включаєїнгібування (наприклад, зупинку розвитку або подальшого прогресування захворювання, розладу або стану, або пов'язаних з ними клінічних симптомів) активного захворювання.

Вираз «який потребує лікування» у контексті даного опису відноситься до висновку,

Зо зробленого лікарем або іншою особою, що здійснюєдогляд, про те, що суб'єкт потребує лікування або може одержати від нього користь. Це судження робиться на основі багатьох факторів, які перебувають у компетенції лікаря або особи, яка здійснює догляд.

Терміни «запобігати», «який запобігає», «запобігання» тощовідносяться до комплексу дій (наприклад, до застосування інгібітору аргінази або фармацевтичної композиції, яка його містить), здійсненого способом (наприклад, до початку захворювання, розладу, стану або його симптому), який дозволяє запобігати, пригнічувати, інгібувати або зменшувати, тимчасово або постійно, ризик розвитку в суб'єкта захворювання, розладу, стану тощо (що виражається у наприклад, відсутності клінічних симптомів) або уповільнити їх настання, як правило, стосовно суб'єкта, який має схильність до конкретного захворювання, порушення або стану. У деяких випадках ці терміни також відносяться до уповільнення прогресування захворювання, розладу або стану, або до інгібування їх розвитку до небезпечного або іншого небажаного стану.

Термін «який потребує профілактики» у контексті даного опису відноситься до висновку лікаря або іншої особи, що здійснює відхід, про те, що суб'єктові потрібен профілактичний догляд або він може отримати від нього користь. Це судження робиться на основі багатьох факторів, які перебувають у компетенції лікаря або особи, яка здійснює догляд.

Фраза «терапевтично ефективна кількість» відноситься до введення суб'єкту агента або окремо, або у вигляді частини фармацевтичної композиції, і або в разовій дозі, або у вигляді частини серії доз, у кількості, яка здатнапроявляти будь-який позитивнийвплив, якийпроявляється відносно будь-якого симптому, аспекта або характеристикизахворювання, розладу або стану при застосуванні до суб'єкта. Терапевтично ефективна кількість може бути встановлена шляхом вимірювання відповідних фізіологічних ефектів, і вона може бути скорекгованавідповідно до режиму дозування, діагностичного аналізу стану суб'єкта тощо.

Наприклад, вимірюваннярівня сироваткового інгібітору аргінази (або, наприклад, його метаболіту) у конкретний час після введення може вказувати на те, чи була застосована терапевтично ефективна кількість.

Фраза «у кількості, достатній для досягнення змін» означає, що існує різниця, яку можна визначити, між рівнем показника, виміряним до (наприклад, базовий рівень) і після застосування конкретної терапії. Показники включають будь-який об'єктивний параметр (наприклад, концентрацію в сироватці) або суб'єктивний параметр (наприклад, гарне 60 самопочуття суб'єкта).

Термін «малі молекули» відноситься до хімічних сполук, які мають молекулярну масу менш ніж приблизно 10 кДа, менше, ніж, приблизно, 2 кДа або менше, ніж, приблизно, 1 кДа. Малі молекули включають неорганічні молекули, органічні молекули, органічні молекули, які містять неорганічний компонент, молекули, що містять радіоактивний атом, і синтетичні молекули, але не обмежуються ними. З терапевтичної точки зору мала молекула може краще проникати в клітину, менш сприйнятлива до деградації й з меншою ймовірністю викликає імунну відповідь, ніжвеликі молекули.

Термін «ліганд» відноситься, наприклад, до пептиду, поліпептиду, мембрано-асоційованої або мембрано-зв'язаної молекули, або їх комплексу, які можуть діяти як агоніст або антагоніст рецептора. Ліганд включає природні й синтетичні ліганди, наприклад, цитокіни, варіанти цитокінів, аналоги, мутеїни і з'єднувальні композиції, отримані з антитіл, а також малі молекули.

Термін також включає агент, який не є ні агоністом, ні антагоністом, але який може зв'язуватися з рецептором без значного впливу на його біологічні властивості, наприклад, передачу сигналів або адгезію. Крім того, термін включає мембрано-зв'язаний ліганд, який був замінений, наприклад, хімічними або рекомбінантними методами на розчинну версію мембрано-зв'язаного ліганда. Ліганд або рецептор можуть бути повністю внутрішньоклітинними, тобто вони можуть перебувати в цитозолі, ядрі або будь-якому іншому внутрішньоклітинному компартаменті.

Комплекс ліганда й рецептора називається «комплексом ліганд-рецептор».

Терміни «інгібітори» і «антагоністи», або «активатори» і «агоністи» відносяться до інгібуючих або активуючих молекул, які, відповідно, наприклад, активують, наприклад, ліганд, рецептор, кофактор, ген, клітину, тканину або орган. Інгібітори є молекулами, які зменшують, блокують, запобігають, затримують активацію, інактивують, знижують чутливість або пригнічують, наприклад, ген, білок, ліганд, рецептор або клітину. Активатори є молекулами, які збільшують, активують, полегшують, підсилюють активацію, сенсибілізують або підвищують регуляцію, наприклад, гена, білка, ліганда, рецептора або клітини. Інгібітор також можна визначити як молекулу, яка знижує, блокує або інактивує конститутивну активність. «Агоніст» є молекулою, яка взаємодіє з мішенню, викликаючи або сприяючи збільшенню активації мішені. «Антагоніст» є молекулою, яка протидіє дії (діям) агоніста. Антагоніст запобігає, знижує, інгібує або нейтралізує активність агоніста, і антагоніст також може запобігати, інгібувати або знижувати

Зо конститутивну активність мішені, наприклад, цільового рецептора, навіть якщо немає ідентифікованого агоніста.

Терміни «модулювати», «модуляція» тощо,відносяться до здатності молекули (наприклад, активатора або інгібітора) збільшувати або зменшувати функцію або активність аргінази, прямо або побічно. Модулятор може діяти як такий, або він може використовувати кофактор, наприклад, білок, іон металу або малу молекулу. Приклади модуляторів включають низькомолекулярні сполуки й інші біоорганічні молекули. Численні бібліотеки низькомолекулярних сполук (наприклад, комбінаторні бібліотеки) є комерційно доступними й можуть служити відправною точкою для ідентифікації модулятора. Фахівець у даній галузі техніки може розробити один або кілька аналізів (наприклад, біохімічних або клітинних аналізів), у яких такі бібліотеки сполук можуть піддаватися скринінгу, щоб ідентифікувати одну або кілька сполук, якімають необхідні властивості; після цього кваліфікований медичний хімік зможе оптимізувати таку одну або кілька сполук, наприклад, синтезуючи й оцінюючи їх аналоги й похідні. Дослідження синтетичного й/або молекулярного моделювання також можуть бути використані для ідентифікації активатора. «Активність» молекули може описувати або відноситися до зв'язку молекули з лігандом або рецептором; до каталітичної активності; до здатності стимулювати експресію генів або передачу сигналів, диференціювання або дозрівання клітин; до антигенної активності; до модуляції активності інших молекул; тощо. Термін «проліферативна активність» охоплює активність, яка сприяє, є необхідною або специфічно зв'язана, наприклад, з нормальним розподілом клітин, атакож з раком, пухлинами, дисплазією, трансформацією клітин, метастазуванням і ангіогенезом.

Використовувані в даній заявці терміни «співрозмірний», «співрозмірна активність», «активність, порівнянна з», «співрозмірний ефект», «ефект, порівнянний 3» тощо є відносними термінами, які можна розглядати кількісно й/або якісно. Значення термінів часто залажить від контексту, у якому вони використовуються. Наприклад, два агенти, які активують рецептор, можуть розглядатися як такі, що мають співрозмірний ефект із якісної точки зору, але два агенти можуть розглядатися як такі, що не мають співрозмірного ефекту з кількісної точки зору, якщо один агент здатний досягти тільки 20 95 активності іншого агента, як визначено в прийнятому в даній галузі техніки аналізі (наприклад, в аналізі реакції на дозу) або в прийнятій у бо даній галузі технікитваринній моделі. При порівнянні одного результату з іншим результатом

(наприклад, одного результату з еталонним стандартом) «співрозмірний» часто (хоча й не завжди) означає, що один результат відхиляється від еталонного стандарту меншеніж на 35 95, менше ніж на 30 95, менше ніж на 25 95, менше ніж на 20 95, менше ніж на 15 95, менше ніж на 10 95, менше ніж на 7 95, менше ніж на 5 95, менше ніж на 4 95, менше ніж на З 95, менше ніж на 2 У, або менше ніж на 1 95. У конкретних варіантах реалізації один результат єспіврозмірним з еталонним стандартом, якщо він відхиляється менше ніж на 15 95, менше ніж на 10 95 або менше ніж на 5 95 від еталонного стандарту. Наприклад, але не якобмеження, активність або ефект можуть відноситися до ефективності, стабільності, розчинності або імуногенности. «Власне кажучи чистий» означає, що компонент становить більше ніж приблизно 50 95 від загального вмісту композиції й звичайно більше ніж приблизно 60 95 від загального вмісту поліпептиду. Зазвичай, «власне кажучи чистий» відноситься до композицій, у яких щонайменше 75595, щонайменше 8595, щонайменше 9095 або більше від усієї композиції є цільовим компонентом. У деяких випадках поліпептид буде становити більше ніж, приблизно, 90 95 або більше ніж, приблизно, 95 95 від загального вмісту композиції.

Терміни «специфічно зв'язує» або «вибірково зв'язує», коли вони стосуються ліганда/рецептора, антитілалантигена або іншої пари зв'язування, позначають реакцію зв'язування, яка є визначальною для присутності білка в гетерогенній популяції білків і інших біопрепаратів. Таким чином, за певних умов зазначений ліганд зв'язується з конкретним рецептором і не зв'язується значноюмірою з іншими білками, присутніми в зразку. Антитіло або з'єднувальна композиція, отримана з антигензв'язувального сайту антитіла, з розглянутого способу зв'язується зі своїм антигеном або його варіантом, або мутеїном з афінністю, яка щонайменше є у два рази вищою, щонайменше вдесятеро вищою, щонайменше в 20 разів вищою або щонайменше в 100 разів вищою, ніжафінність до будь-якого іншого антитіла або з'єднувальної композиції, отриманої з нього. У конкретному варіанті реалізації антитіло буде мати афінність, яка перевищує приблизно 109 л/моль, як визначено, наприклад, аналізом

Скетчарда (Мипзеп, еї а. 1980 Апа|мї. Віоспет. 107: 220-239).

Термін «відповідь», наприклад, клітини, тканини, органа або організму, охоплює зміну біохімічної або фізіологічної поведінки, наприклад, концентрації, щільності, адгезії або міграції в межах біологічного компартмента, швидкості експресії гена або стану диференціювання, коли

Зо зміна корелює з активацією, стимуляцією або лікуванням, або із внутрішніми механізмами, такими як генетичне програмування. У певних контекстах терміни «активація», «стимуляція» тощовідносяться до активації клітин, регульованої внутрішніми механізмами, а також зовнішніми факторами або факторами навколишнього середовища; тоді як терміни «інгібування», «пригнічення» тощовідносяться до протилежних ефектів.

Терміни «поліпептид», «пептид» і «білок», які використовуються в даній заявціяк взаємозамінні, відносяться до полімерної форми амінокислот будь-якої довжини, яка може включати генетично кодовані й не генетично кодовані амінокислоти, хімічно або біохімічно модифіковані або дериватизовані амінокислоти й поліпептиди, які мають модифіковані поліпептидні ланцюги. Терміни включають химерні білки, включаючи химерні білки з гетерологічною амінокислотною послідовністю, химерні білки з гетерологічними й гомологічними лідерними послідовностями, з М-кінцевими залишками метіоніну або без них; імунологічно мічені білки; тощо, але не обмежуючись ними.

Застосовані в даній заявці терміни «варіанти» і «гомологи» використовуються як взаємозамінні для позначення амінокислотних або ДНК-послідовностей, які є аналогічними еталонним амінокислотним або нуклеїновим послідовностям, відповідно. Термін охоплює натуральні варіанти й ненатуральні варіанти. Натуральні варіанти включають гомологи (поліпептиди й нуклеїнові кислоти, які відрізняються за амінокислотною або нуклеотидною послідовністю, відповідно, від одного виду до іншого) і алельні варіанти (поліпептиди й нуклеїнові кислоти, які відрізняються за амінокислотною або нуклеотидною послідовністю, відповідно, між індивідуумами в межах одного виду). Таким чином, варіанти й гомологи включають натуральні послідовності ДНК і кодовані ними білки та їх ізоформи, а також варіанти сплайсинга білка або гена. Терміни також охоплюють послідовності нуклеїнових кислот, які відрізняються однією або декількомаосновами від натуральної послідовності ДНК, але все-таки транслюються в амінокислотну послідовність, яка відповідає натуральному білку внаслідок виродженості генетичного коду. Ненатуральні варіанти й гомологи включають поліпептиди й нуклеїнові кислоти, які містять зміни амінокислотної або нуклеотидной послідовності, відповідно, де зміна послідовності вводиться штучно (наприклад, мутеїни); наприклад, зміна здійснена в лабораторії втручанням людини («рукою людини»). Отже, ненатуральні варіанти й гомологи можуть також відноситися до тих, які відрізняються від натуральних послідовностей 60 однією або кількома консервативними замінами й/або мітками, і/або кон'югатами.

Термін «мутеїни», як він використовується у даній заявці, у широкому сенсі відноситься до мутованих рекомбінантних білків. Ці білки зазвичай несуть одну або кілька амінокислотних замін і часто походять із клонованих генів, які зазнали сайт-специфічного або випадкового мутагенезу, або з повністю синтетичних генів.

Терміни «ДНК», «нуклеїнова кислота», «молекула нуклеїнової кислоти», «полінуклеотид» тощо використовуються в даній заявціяк взаємозамінні для позначення полімерної форми нуклеотидів будь-якої довжини, дезоксирибонуклеотидів або рибонуклеотидів або їх аналогів.

Необмежуючі приклади полінуклеотидов включають лінійні й кільцеві нуклеїнові кислоти, матричну РНК (мРНК), комплементарну ДНК (кКДНК), рекомбінантніполінуклеотиди, вектори, зонди, праймеритощо.

АРГІНАЗА ТА ЇЇ ІНГІБУВАННЯ

Як зазначено вище, точне розуміння механізму, який лежить в основі дії даних сполук, і за допомогою якого відбувається вплив на активність запропонованих даним винаходом сполук, не потрібне для практичного застосування винаходу, сполук (або їх підгрупи), які, як вважають, інгібують аргіназу. Хоча запропоновані даним винаходом сполуки зазвичай називаються в даній заявці інгібіторами аргінази, слід розуміти, що термін «інгібітори аргінази» охоплює сполуки, які окремодіють інгібуючи аргіназу, але також мають додаткові механізми дії.

Ідентифікація інгібіторів аргінази, які мають необхідні характеристики

Даний винахід частково спрямований на ідентифікацію інгібіторів аргінази щонайменше з однією властивістю або характеристикою, що має терапевтичне значення. Кандидати в інгібітори можуть бути ідентифіковані з використанням, наприклад, загальноприйнятого аналізу або моделі, приклади яких описані в даній заявці.

Після ідентифікації кандидати - інгібітори можуть бути додатково оцінені з використанням способів, які надають дані, що стосуються характеристик інгібіторів (наприклад, фармакокінетичних параметрів, засобів визначення розчинності або стабільності). Порівняння потенційних інгібіторів з еталонним стандартом (який може бути «кращим у своєму класі» з поміж існуючих інгібіторів) указує на потенційну ефективність таких кандидатів.

Запропонована даним винаходом сполука

У даній заявціпропонуються сполуки, що мають Формулу (І)

Зо

НМ Сон

Є лов? го

М

В () або їх фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, де

Х є СН», МН або 0;

В" є елементом, обраним із групи, яка складається з Н, Хе-МН»е, -С(0)-Х2-МНе і -В-, де

Ха є С:.« алкіленом, який є незаміщеним або заміщеним одним або двома На; кожний Ве незалежно обраний із групи, яка складається з С.-в алкілу й арил(С:-4« алкілу); де

Сі-є алкіл є незаміщеним або заміщеним гідроксилом, метокси, аміно, тіолом, -СО2Н, -СОМН:» і -МНСОМН»; і арил обраний із групи, яка складається з фенілу, гідроксифенілу, метоксифенілу й індолу; і

Веє чотирьох-шестичленним насиченим гетероциклічним кільцем, яке має вершину кільця, обрану із групи, яка складається з О і МН; або є С.і.в алкілу, який є незаміщеним або заміщеними одним-трьома замісниками, незалежно обраними із групи, яка складається з галогену, гідроксилу й аміно; або

ВА" є натуральною амінокислотою; кожний КВ? незалежно обраний із групи, яка складається з Н і С..в алкілу; або дві групи К2 об'єднані з атомами, до яких кожна приєднана, з утворенням п'яти-восьмичленного моно- або біциклічного кільця, яке є незаміщеним або заміщеним одним-чотирма замісниками, незалежно обраними із групи, яка складається з галогену, гідроксилу й метилу.

У деяких варіантах реалізації Формули (І)

Х є СН», МН або 0;

А' є елементом, обраним із групи, яка складається з Н, -Ха-МН»е і -С(0)-Ха-МН»г; де Хає

С:-алкіленом, який незаміщений або заміщений одним або двома На; кожний Не незалежно обраний із групи, яка складається з Сі-в алкілу й арил(С:-« алкілу); де

Сі-в алкіл є незаміщеним або заміщеним гідроксилом, метокси, аміно, тіолом, -СО2Н, -СОМН:» і

-МНСОМН»; і арил обраний із групи, яка складається з фенілу, гідроксифенілу, метоксифенілу й індолу; або

В" є натуральною амінокислотою; і кожний КВ? незалежно обраний із групи, яка складається з Н і С..в алкілу; або дві групи К2 об'єднані з атомами, до яких кожна з них приєднана, з утворенням п'яти- або шестичленного кільця.

В одній вибраній групі варіантів здійснення запропоновані сполуки формули (І), які мають формулу:

НМ СОН х

Ат сов

Н Нн В во

М

І в .

В іншій вибраній групі варіантів здійснення запропоновані сполуки формули (І), які мають формулу:

Нам, СОН х тд иовВ н н Е во

М в .

В іншій вибраній групі варіантів здійснення запропоновані сполуки формули (І), які мають формулу:

НМ, ,СбН -ов2 н Нн в-о го

М

В .

В іншій вибраній групі варіантів здійснення запропоновані сполуки формули (І), які мають формулу: ном, СОН -ов82 н н в о во

М що .

У ще інших вибраних варіантах реалізації запропоновані сполуки формули (І), які мають формулу:

НМ, Йон -ок2

Н Н в го

М уумн

Зо т ; де т рівно 1, 2 або 3.

У деяких вибраних варіантах реалізації запропоновані сполуки формули (І), які мають формулу:

НМ, /СоФНн го

М

І в! де К'є натуральною амінокислотою.

У ще одних вибраних варіантах реалізації запропоновані сполуки формули (І), які мають формулу:

НМ, СОН 2 го

М обу

У деяких вибраних варіантах реалізації сполука формули (І) має формулу:

Нам, ,ЙСОН но її в!

У деяких вибраних варіантах реалізації пропонується будь-яка сполука з Таблиці 1.

У деяких обраних варіантах реалізації представлені дейтеровані форми сполук формули (1).

Дейтерій може бути незалежно заміщений воднем у будь-якому положенні, де може бути присутнім водень.

СПОСОБИ СИНТЕЗУ

У цілому сполуки, представлені в даній заявці, можуть бути отримані звичайними способами, як це описано в прикладах нижче.

ПРОЛІКИ Й ІНШІ ЗАСОБИ ДОСТАВКИ ЛІКІВ АБО ПРОДОВЖЕННЯ ПЕРІОДУ ЇХ

НАПІВЖИТТЯ

У деяких аспектах даного винаходу описані тут сполуки застосовують у формі проліків.

Для збільшення терапевтичної активності молекули ліків можуть бути сконструйовані з використанням носіїв для їх доставки. Такі носії використовуються або нековалентним способом, з фізико-хімічним складом лікарської частини в суміші розчинник-носій, або шляхом постійного ковалентного зв'язку реагенту-носія з однією з функціональних груп лікарської частини (див. у цілому УМО 20150202317).

Кілька кращих нековалентних підходів. Як приклад, але не як обмеження, у деяких варіантах реалізації використовуються депонуючі композиції, якіпередбачають нековалентне

Зо інкапсулювання лікарського засобу в полімерному носії. У таких складах молекулу лікарського засобу поєднують із матеріалом носія й обробляють таким чином, що молекули лікарського засобу розподілялася усередині об'єму носія. Приклади включають агрегати мікрочастинок полімер-ліки (наприклад, мікросфери ЮОедгадех? (Рпозрпогех, Іпс.)), які вводять у вигляді суспензії для ін'єкцій; агрегати молекули полімер-ліки, приготовлені у вигляді гелів (наприклад,

Гиргооп Оеєрої? (АБрміє Іпс.)), які вводять у вигляді одноразової болюсной ін'єкції; і ліпосомальні композиції (наприклад, Юеросуї? (Расіга Рпагтасеціїса!5)), де носій може бути полімерною або неполімерною речовиною, здатною солюбілізувати лікарський засіб. У цих композиціях вивільнення молекули лікарського засобу може відбуватися, коли носій набрякає або фізично руйнується. В інших випадках хімічне розкладання робить можливою дифузію лікарського засобу в біологічне середовище; такі процеси хімічного розкладання можуть бути автогідролітичними або ферментативними. Крім інших обмежень, нековалентне інкапсулювання лікарського засобу вимагає запобігання неконтрольованому вивільненню лікарського засобу,

а залежність механізму вивільнення ліків від біодеградації може викликати варіабельність у різних пацієнтів.

У конкретних варіантах реалізації молекули лікарського засобу, включаючи як невеликі молекули, так і великі молекули, кон'юговані з носієм за допомогою постійних ковалентних зв'язків. Деякі низькомолекулярні терапевтичні засоби, які проявляють низьку розчинність у водних рідинах, можуть бути солюбілізованими шляхом кон'югації з гідрофільними полімерами, приклади яких описані в інших місцях у даній заявці. Що стосується крупномолекулярних білків, продовження періоду їх напівжиття може бути досягнуте, наприклад, шляхом постійної ковалентної модифікації пальмітоїльним фрагментом і постійної ковалентної модифікації іншим білком, який сам має збільшений період напівжиття (наприклад, АльбуферонУ). Як правило, молекули ліків проявляють знижену біологічну активність, коли носій ковалентно кон'югований з ліками.

У деяких випадках обмеження, зв'язані або з молекулами лікарського засобу, які містять нековалентні полімерні суміші, або з постійним ковалентним зв'язком, можуть бути успішно усунуті шляхом використання підходу до проліків, що передбачає хімічну кон'югацію лікарського засобу з полімерним носієм. У цьому контексті терапевтичні агенти, які є неактивними або менш активними, ніж сама складова лікарського засобу, передбачувано перетворюються на активні молекулярні утворенння. Знижена біологічна активність проліків в порівнянні з вивільненим лікарським засобом є перевагою, якщо необхідним є повільне або контрольоване вивільнення лікарського засобу. У таких випадках вивільнення лікарського засобу відбувається із часом, що знижує необхідність повторного й частого введення лікарського засобу. Підхід проліків також може бути вигідним, коли лікарський фрагмент як такий не абсорбується або має меншуніж оптимальна абсорбцію в шлунково-кишковому тракті; у цих випадках проліки полегшують абсорбцію лікарської частини, а потім виділяється протягом яклогось часу (наприклад, у результаті метаболізму першого проходження). Біологічно активна молекула лікарського засобу звичайно пов'язана з полімерним фрагментом носія тимчасовим зв'язком, який утворюється між фрагментом носія і гідрокси-, аміно- або карбоксильною групою молекули лікарського засобу.

Описані вище підходи пов'язані з декількома обмеженнями. Активація проліків може відбуватися шляхом ферментативного або неферментативного розщеплення тимчасового

Зо зв'язку між носієм і молекулою лікарського засобу або їх послідовного комбінування (наприклад, ферментативна стадія з наступною неферментативною модифікацією). У середовищі іп міїго, вільному від ферментів (наприклад, у водному буферному розчині), тимчасовий зв'язок, такий як у складному ефірі або аміді, може зазнати гідролізу, але відповідна швидкість гідролізу може бути такою, що вона виходить за межі терапевтично корисного діапазону. Навпаки, у середовищі іп мімо звичайно присутні естерази або амідази, і естерази й амідази можуть спричиняти значне каталітичне прискорення кінетики гідролізу від двох разів до декількох порядків амплітуди (див., наприклад, Сгеепмаїа еї аї., (1999) У Мей Спет 42 (18): 3857-67).

Як описано в даній заявці, проліки можна класифікувати як (ї) біопрекурсори й (ії) пов'язані з носієм проліки. Біопрекурсори не містять групи носіїв і активуються шляхом метаболічного створення функціональної групи. Навпаки, у проліках, пов'язаних з носієм, активна речовина кон'югована з фрагментом носія за допомогою тимчасового зв'язку у функціональній групі біоактивного об'єкта. Кращими функціональними групами є гідроксильні групи або аміногрупи. І хімія приєднання, і умови гідролізу залежать від типу функціональної групи, що використовується. Носій може бути біологічно інертним (наприклад, ПЕГ) або може мати властивості спрямованої дії (наприклад, антитіло). Розщеплення фрагмента носіяпов'язаних з носієм проліків призводить до одержання біоактивного об'єкта, який представляє інтерес, і природа функціональної групи зі знятим захистом біоактивного об'єкта часто сприяє їїбіоактивности.

Патентна й наукова література описує багато макромолекулярнихпроліків, у яких тимчасовий зв'язок є лабільнимскладноефірним зв'язком. У цих випадках функціональна група біоактивного об'єкта є або гідроксильною групою, або карбоновою кислотою (див., наприклад,

Снепа еї аї. (2003) Віосопішдаїє Снет 14: 1007-17). Крім того, для біомакромолекул і деяких низькомолекулярних ліків часто вигідно зв'язувати носій з аміногрупою (аміногрупами) біоактивного об'єкта (наприклад, аміногрупами М-кінця або лізину білків). Під час приготування проліків аміногрупи можуть зазнати більш хемоселективної адресації внаслідок їхньої більшої нуклеофільностіу порівнянні з гідроксильними або фенольними групами. Це є особливо актуальним для білків і пептидів, які містять велику кількість різних реактивних функціональних груп, де реакції неселективної кон'югації призводять до небажаних сумішей продуктів, що вимагають додаткової характеристики або очищення, що знижує вихід реакції й терапевтичну бо ефективність активного фрагмента.

У цілому, амідні зв'язки є більш стійкими до гідролізу, ніжскладноефірні зв'язки, і швидкість розщеплення амідного зв'язку може бути занадто низькою для терапевтичного застосування в проліках, пов'язаних з носієм. У результаті може бути вигідним додавання структурних хімічних компонентів для контролю над розщепленнямамідного зв'язкупроліків. Ці додаткові хімічні компоненти, що контролюють розщеплення, які не пов'язані ні з носієм, ні з ліками, звичайно називають «лінкерами». Лінкерипролікв можуть мати великий вплив на швидкість гідролізу тимчасового зв'язку, і зміна хімічної природи лінкерів часто призводить до певних властивостей.

Активація проліківаміновмісних біологічно активних груп специфічними ферментами для цілеспрямованого вивільнення вимагає, щоб структура лінкера відображала структурний мотив, який розпізнається як субстрат відповідним ендогенним ферментом. У цих випадках розрив тимчасового зв'язку відбувається в одностадійному процесі, який каталізується ферментом.

Наприклад, ферментативне вивільнення цитарабіну здійснюється протеазою плазміном, концентрація якої є відносно високою в різних типах пухлинних мас.

Варіабельність у різних пацієнтів Є основним недоліком переважаючого ферментативного розщеплення. Рівні ферментів можуть значно відрізнятися у різних суб'єктів, що призводить до варіації біологічної активації проліківшляхом ферментативного розщеплення. Рівні ферментів також можуть варіювати залежно від місця введення (наприклад, при підшкірній ін'єкції певні ділянки тіла дають більш передбачувані терапевтичні ефекти, ніж інші). Крім того, важко встановити кореляцію іп мімо - іп міго фармакокінетичних властивостей фермент-залежних проліків, пов'язаних з носієм.

Інші проліки-носії, які використовують тимчасові зв'язки з аміногрупами в складі лікарського засобу, засновані на каскадному механізмі. Каскадне розщеплення забезпечується лінксерними сполуками, які складаються зі структурної комбінації маскувальної групи та активуючої групи.

Маскувальна групаприєднується до активуючої групи за допомогою першого тимчасового зв'язку, такого як у складному ефірі або карбаматі. Активуюча група приєднується до аміногрупи молекули ліків через другий тимчасовий зв'язок (наприклад, карбамат). Стабільність або схильність до гідролізу другого тимчасового зв'язку залежить від присутності або відсутності маскувальної групи. У присутності маскувальної групи, другий тимчасовий зв'язок є дуже стабільним і навряд чи вивільнить молекулу лікарського засобу з терапевтично корисною

Зо кінетикою, тоді як за відсутності маскувальної групи цей зв'язок стає дуже лабільним, що призводить до швидкого розщеплення й вивільнення лікарської частини.

Розщеплення першого тимчасового зв'язку є етапом обмеження швидкості в каскадному механізмі. Перша стадія може викликати молекулярне перегрупування активуючої групи (наприклад, 1, ,б-елімінування, як описано в ОСгеепулаїй еї аї. (1999) У Мей Спет 42: 3657-67), а перегрупування робить другий тимчасовий зв'язок більш лабільним, так що індукується його розщеплення. В ідеалі швидкість розщеплення першого тимчасового зв'язку ідентична необхідній швидкості вивільнення молекули ліки в даному терапевтичному сценарії. Крім того, необхідно, щоб розрив другого тимчасового зв'язка відбувався практично миттєво після того, як його лабільність була викликана розривом першого тимчасового зв'язку.

Інший варіант здійснення включає полімерні аміновмісніпроліки на основі лактонізації триметилового замка (див., наприклад, Сгеепулайа еї аї. (2000) У Мед Снет 43 (3): 457-87). У цій системі проліків заміщена о-гідроксифеніл-диметилпропіонова кислота пов'язана з ПЕГ складноефірною, карбонатною або карбаматною групою у вигляді першого тимчасового зв'язку, і з аміногрупою молекули лікарського засобу за допомогою амідного зв'язкуу вигляді другого тимчасового зв'язку. Етапом, який визначає швидкість вивільнення лікарського засобу є ферментативне розщеплення першого зв'язку, за яким іде швидке розщеплення аміду шляхом лактонизації з вивільненням ароматичного побічного продукту лактону. Основним недоліком систем проліків, описаних Сгеепу/аійй еї аїЇ,, є вивільнення високореактивних і потенційно токсичних ароматичних низькомолекулярних побічних продуктів, таких як хінонметиди або ароматичні лактони, після розщеплення тимчасового зв'язку. Потенційно токсичні речовини вивільняються в стехіометрії 1:1 з ліками й можуть набувати високих концентрацій іп мімо.

У деяких варіантах реалізації каскадних проліків, які містять ароматичні активуючі групи на основі 1,6-елімінування,маскувальна група структурно відділена від носія. Це може досягатися шляхом використання стабільного зв'язку між полімерним носієм та активуючою групою де стабільний зв'язок не бере участі у механізмі каскадного розщеплення. Якщо носій не є маскувальною групою, а активуюча група пов'язана з носієм за допомогою стабільного зв'язку, вивільненню потенційно токсичних побічних продуктів (таких як активуюча група) можна запобігти. Стабільний зв'язок активуючої групи і полімеру також пригнічує вивільнення проміжних сполук лікарський засіб-лінкер з невизначеною фармакологією.

Перший приклад підходу, описаного в попередньому абзаці, включає полімерну систему проліків на основі активуючої групи, мигдальної кислоти (див., наприклад, зЗпабаї еї аї. (2004)

Спет Єиг У 10: 2626-34). У цьому підході маскувальна група, пов'язана із активуючою групою, карбаматним зв'язком. Активуюча група постійно кон'югована з поліакриламідним полімером через амідний зв'язок. Після ферментативної активації, маскувальної групи каталітичним антитілом маскувальна група, відщепляється циклізацією й вивільняє ліки; після вивільнення ліків активуюча група, усе ще пов'язана з поліакриламідним полімером. Подібна система проліків заснована на активуючій групі мигдальної кислоти та ферментативно розщеплюванійскладноефірніймаскувальній групі (див., наприклад, ее еї аїЇ. (2004) Апдем/

Спет 116: 1707-10).

Коли використовуються вищезгадані лінкери, на стадії 1,б-елімінування як і раніше утворюється високореактивний ароматичний проміжний продукт. Навіть якщо ароматична частина залишається постійно прикріпленою до полімерного носія, можуть виникнути побічні реакції з потенційно токсичними побічними продуктами або імуногенними ефектами. Таким чином, бажано створювати лінкерні технології для утворення полімерних проліків із аміновмісних активних агентів з використанням аліфатичнихлінкерів проліків, які не залежать від ферменту й не утворюють під час розщеплення реакційноздатні ароматичні проміжні сполуки. В одному з таких прикладів використовують РЕС 5000-малеїновий ангідрид для оборотної модифікації аміногруп активатора плазміногену тканинного типу й урокінази (див., наприклад, (1987) Саптап еї а. РЕВ5З Гей 223 (2): 361-65). Регенерація функціонального ферменту з кон'югата РЕС-ИРА при інкубації в буфері з рН 7,4 шляхом розщеплення зв'язку малеамінової кислоти витримує кінетику першого порядку з періодом напіврозпаду приблизно б годин. Недоліком зв'язку малеамінової кислоти є відсутність стабільності кон'югата за більш низьких значеньрн.

Додатковий підхід включає каскадну систему проліків ПЕГ на основі лінкера М,М-біс-(2- гідроксиетил)гліцинаміду (біцину) (див., наприклад, (2004) У Мей Спет 47: 726-34). У цій системі дві молекули-носія ПЕГ зв'язані тимчасовими зв'язками з молекулою біцину, з'єднаною з аміногрупою молекули ліків. Перші етапи активації проліків включають ферментативне розщеплення перших тимчасових зв'язків, які з'єднують обидві молекули-носії ПЕГ з

Зо гідроксигрупами активуючої групибіцину. Різні зв'язки між ПЕГ ї біцином приводять до різної кінетики активації проліків. Другий етап активації проліків включає розщеплення другого тимчасового зв'язку, який з'єднує активуючу групу біцину з аміногрупою молекули ліків.

Недоліком цієї системи є повільна швидкість гідролізу цього другого тимчасовогобіцин-амідного зв'язку, що приводить до вивільнення модифікованихбіцином проміжнихпроліків, що можуть проявляти інші фармакокінетичні, імуногенні, токсичні й фармакодинамичні властивості у порівнянні з молекулою нативного вихідного лікарського засобу.

У конкретних варіантах реалізаціїдля розробки проліків для націлювання або спрямованого транспорту використовують дипептиди, оскільки вони є субстратами для ферментів або біотранспортних систем. Неферментативний шлях утворення дипептиднихпроліків, тобто здатність зазнавати внутрішньомолекулярної циклізаціїз утворенням відповідного дикетопіперазину (ОКР) і вивільненням активного лікарського засобу, недостатньо визначений.

У деяких варіантах реалізації дипептиди приєднані до фрагмента лікарського засобу через складноефірні зв'язки, як було описано для дипептидних ефірів лікарського засобу парацетамола (Сотез еї аї. (2005) Віо 5 Мей Спет Ге). У цьому випадку реакція циклізації складається з нуклеофільної атаки М-кінцевого аміну пептиду на атом вуглецю складного ефіру з утворенням тетраєдричної проміжноїсполуки, за яким іде перенесення протону від аміну до оксианіону групи, якавидаляється, з одночасним утворенням пептидного зв'язку з одержанням циклічного продукту ОКР і вільного лікарського засобу. Цей метод може застосовуватись до гідроксилвмісних ліків іп міго, але було виявлено, що він конкурує з ферментативним гідролізом складноефірного зв'язку іп мімо, оскільки відповідні дипептидні ефіри вивільняють парацетамол набагато швидше, чим у буфері (Сотев5 еї аіІ. (Моіесше5 12 (2007) 2484-2506). Чутливість проліків на основі дипептидів до пептидаз може бути усунута шляхом включення щонайменше однієї ненатуральної амінокислоти в дипептидний мотив. Однак ендогенні ферменти, здатні розщеплювати складноефірні зв'язки, не обмежуються пептидазами, і ферментна залежність такого розщеплення проліків усе ще призводить до непередбачуваних характеристик іп мімо.

У деяких варіантах реалізації винаходу ферментну залежність навмисно вбудовують у проліки ОКР, наприклад, коли проліки складного ефіру дипептида формілюютьзаамінокінцем дипептида, і ферментативне деформілювання використовується для ініціювання утворення дикетопіперазину й наступного розщеплення зв'язку складного ефіру-дипептида з подальшим 60 вивільненням молекули лікарського засобу (див., наприклад, ЮР 7163923). Як додатковий приклад, октапептид приєднується складноефірним зв'язком до 4-гідроксильної групи вінбластину й зазнає розщепленняскладноефірного зв'язку за рахунок утворення ОКР після специфічного ферментативного видалення М-кінцевого гексапептида (див. Вгаду еї аї. (2002)

У Мей Спет 45: 4706-15).

Обсяг реакціїутворення ОКР також поширюється на амідніпроліки. Наприклад ОР 5952294 описує активацію проліків з використанням утворення дикетопіперазину для дипептидиламідних проліків цитарабіну. У цьому випадку тимчасовий зв'язок утворюється між карбонілом дипептиду й ароматичною аміногрупою цитарабіну. Однак малоймовірно, що для таких кон'югатів може бути досягнутий ефект повільного вивільнення, оскільки в них відсутній носій або інша частина, або функціональність, яка збільшує період напівжиття.

Також були описані дипептидніпроліки, які містять біоактивні пептиди, такі як СІ Р-1, здатні вивільняти пептид за допомогою утворення дикетопіперазину з дипептидного подовження (див., наприклад, УМО 2009/099763). Біоактивний пептидний фрагмент може включати додатковий ланцюг ПЕГ на одному з амінокислотних залишків бічного ланцюга для досягнення розширеної циркуляції біоактивного пептиду. Однак такий підхід пов'язаний з рядом істотних недоліків. По-перше, ПЕГ ланцюг повинен бути пов'язаний з пептидом без шкоди для його біоактивности, що може бути важко досягнути для багатьох біоактивних агентів на основі пептидів. По-друге, оскільки пегільований пептид як такий є біоактивним, дипептидний профрагмент впливає на біоактивність пептиду й може негативно впливати на його властивості зв'язування з рецептором.

Конкретні приклади технологій, які можна використовувати із сполуками запропонованими даним винаходом, включають технології, розроблені Ргоупх (Сан-Франциско, Каліфорнія) і

Авзсепдіє РІапта (Пало-Альто, Каліфорнія). У технологічній платформі РгоГупх використовуються набори нових лінкерів, які попередньо запрограмовані на розщеплення з різною швидкістю, щоб забезпечити контрольоване, передбачуване й тривале вивільнення малих молекул і пептидів із циркулюючих напівтвердих макромолекулярних кон'югатів.

Технологія дозволяє підтримувати необхідний стабільний рівень терапевтичних агентів у сироватці крові від тижнів до місяців.

Технологічна платформа Абсепаіїх поєднує переваги проліків і технологій уповільненого

Зо вивільнення для поліпшення властивостей малих молекул і пептидів. Перебуваючи в циркуляції, патентовані проліки вивільняють немодифікований активний вихідний терапевтичний засіб із заданими швидкостями, які регулюються фізіологічним значенням рн і температурними умовами. Оскільки терапевтичний агент випускається в незміненому вигляді, він зберігає свій первісний механізм дії.

МОДИФІКАЦІЇ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯІНГІБУЮЧИХ ХАРАКТЕРИСТИК

Часто є корисним, а іноді й необхідним поліпшення однієї або кількох фізичних властивостей способів лікування, розкритих у даній заявці, і/або спосіб їх застосування. Поліпшення фізичних властивостей включають, наприклад, способи збільшення розчинності у воді, біодоступності, періоду напівжиття в сироватці й/або терапевтичного періоду напівжиття; і/або модулювання біологічної активності.

Модифікації, відомі в даній галузі технікию, включають пегілювання, Ес-гібридизацію й гібридизацію з альбуміном. Хоча такі модифікації звичайно пов'язані із крупномолекулярними агентами (наприклад, поліпептидами), нещодавно були описані такі модифікації з використанням конкретних малих молекул. Наприклад, Спіапо, М. еї аїЇ. (У. Ат. Спет. 5ос., 2014, 136 (9): 3370-73) описують низькомолекулярний агоніст рецептора аденозину 2а, кон'югований з доменом Ес імуноглобуліну. Кон'югат мала молекула-Рс зберігав сильні взаємодії з рецептором Ес і рецептором аденозину 2а, і демонстрував чудові властивості в порівнянні з некон'югованою малою молекулою. Також описане ковалентне приєднання молекул ПЕГ до низькомолекулярних терапевтичних засобів (Іі, МУ. еї а!., Ргодге55 іп РоЇутег

Зсієпсе, 2013 38: 421-44).

Інші відомі модифікації включають дейтерування для поліпшення фармакокінетики, фармакодинаміки й профілів токсичності. Через більшу атомну масу дейтерію розрив зв'язку вуглець-дейтерій вимагає більше енергії, ніж зв'язку вуглець-водень. Оскільки ці більш міцні зв'язки важче розірвати, швидкість метаболізму лікарського засобу буде нижчою в порівнянні з недейтерованими формами, що дозволяє рідше вводити дозу й може додатково знизити токсичність. (Спагіе5 Зсптіді, Майшге Віотесппоіоду, 2017, 35(6): 493-494; Наібезоп, 5. апа Тип,

А., Медснет Мем, 2014(2): 8-22).

ТЕРАПЕВТИЧНЕ Й ПРОФІЛАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Даний винахід передбачає використання описаних у даній заявці інгібіторів аргінази для 60 лікування або профілактики широкого діапазону захворювань, розладів і/або станів і/або їх симптомів. Хоча конкретні застосування докладно описані нижче, слід розуміти, що даний винахід цим не обмежується. Крім того, хоча загальні категорії конкретних захворювань, розладів і станів викладені нижче, деякі із захворювань, розладів і станів можуть належати до більш ніж однієї категорії, а інші можуть не входити в жодну з розкритих категорій.

У деяких варіантах реалізації захворювання, розлади й/або стани, описані в даній заявці, опосередковані, щонайменше частково, аргіназою.

У деяких варіантах реалізації інгібітори аргінази, описані в даній заявці, застосовують у кількості, яка є ефективною для уповільнення, зупинки або обернення активності опосередкованої аргіназою імуносупресії.

Захворювання, пов'язані з онкологією. Відповідно до даного винаходу інгібітор аргінази можна використовувати для лікування або профілактики проліферативного захворювання або розладу, включаючи рак, наприклад рак матки, шийки матки, молочної залози, простати, яєчка, шлунково-кишкового тракту (наприклад, стравоходу, ротоглотки, шлунка, тонкої або товстої кишки, товстої або прямої кишки), нирок, ниркових клітин, сечового міхура, кісток, кісткового мозку, шкіри, голови або шиї, печінки, жовчного міхура, серця, легенів, підшлункової залози, слинних залоз, надниркової залози, щитовидної залози, головного мозку (наприклад, гліоми), гангліїв, центральної нервової системи (ЦНС) і периферійної нервової системи (ПНО), а також онкопатології кровотворної системи й імунної системи (наприклад, селезінки або тимуса). Даний винахід також відноситься до способів лікування або профілактики інших пов'язаних з раком захворювань, порушень або станів, включаючи, наприклад, імуногенні пухлини, неімуногенні пухлини, латентні пухлини, вірус-індукований рак (наприклад, рак епітеліальних клітин, рак ендотеліальних клітин, плоскоклітинний рак і папіломавірус), аденокарциноми, лімфоми, карциноми, меланоми, лейкози, мієломи, саркоми, тератокарциноми, хімічно індуковані види раку, метастази й ангіогенез. Винахід передбачаєїінгібування аргінази для того, щоб обернути назад вичерпування аргініну, яке приводить до виснаження Т-клітин і перескоджає їхній активації й проліферації (Коагідце? еї а! (2004). Продукування аргінази І у мікрооточенні пухлини зрілими мієлоїдними клітинами пригнічує експресію Т-клітинного рецептора й антиген- специфічні Т-клітинні відповіді. Сапсег Ке5. 64 (16), 5839-5849). У конкретних варіантах реалізації пухлина або рак є раком товстої кишки, раком яєчника, раком молочної залози,

Зо меланомою, раком легенів, гліобластомою або лейкозом. Використання назви (назв) захворювання, розладу і стану, пов'язаного з раком, повинне широко охоплювати стани, які прямо або опосередковано пов'язані з раком, і включає, наприклад, ангіогенез і предракові стани, такі як дисплазія.

У деяких варіантах реалізації рак може бути метастатичним або мати ризик стати метастатичним, або може утворювати дифузійну тканину, включаючи онкологічні захворювання крові або кісткового мозку (наприклад, лейкоз). У деяких додаткових варіантах реалізаціїсполуки запропоновані даним винаходом можна використовувати для подолання толерантності Т-клітин.

У деяких варіантах реалізаціїіданий винахід відноситься до способів лікування проліферативного стану, рака, пухлин або предракового стану за допомогою інгібітору аргінази й щонайменше одного додаткового терапевтичного або діагностичного агента, приклади яких вказані в іншому місці в даній заявці.

Імунні й запальні захворювання. Такі терміни, як «імунне захворювання», «імунний стан», «імунний розлад», «запальне захворювання», «запальний стан», «запальний розлад» тощо, які використовуються в даній заявці, повинні широко охоплювати будь-які пов'язані з імунітетом стани (наприклад, аутоїмунні захворювання) або розлади із запальним компонентом, які можна лікувати за допомогою описаних у даній заявці інгібіторів аргінази, за допомогою яких можна досягти певного терапевтичного ефекта. Такі стани часто нерозривно пов'язані з іншими захворюваннями, розладами й станами. Наприклад, «імунний стан» може відноситися до проліферативних станів, таких як рак, пухлини й ангіогенез; включаючи інфекції (гострі й хронічні), пухлини й рак, які є стійкими до знищення імунною системою.

Інгібітори аргінази запропоновані даним винаходом можна використовувати для підвищення або посилення імунної відповіді; для поліпшення імунізації у тому числі підвищення ефективності вакцини; і для посилення запалення. Імунодефіцитні стани, пов'язані з імунодефіцитними захворюваннями, імуносупресівним лікуванням, гострою й/або хронічною інфекцією й старінням, можна лікувати з використанням сполук, описаних у даній заявці.

Інгібітори аргінази можна також використовувати для стимуляції імунної системи пацієнтів, які страждають від ятрогенно-індукованого пригнічення імунітету, включаючи тих, хто переніс трансплантацію кісткового мозку, хіміотерапію або променеву терапію.

У конкретних варіантах реалізаціїданого винаходу інгібітори аргінази використовуються для 60 збільшення або посилення імунної відповіді на антиген шляхом забезпечення ад'ювантної активності. У конкретному варіанті реалізації суб'єктові вводять щонайменше один антиген або вакцину в комбінації щонайменше з одним інгібітором аргінази запропонованим даним винаходом для продовження імунної відповіді на антиген або вакцину. Також забезпечуються терапевтичні композиції, які включають щонайменше один антигенний агент або вакцинний компонент, включаючи, крім іншого, віруси, бактерії й гриби або їх частини, білки, пептиди, пухлиноспецифичні антигени й вакцини на основі нуклеїнових кислот, у комбінації щонайменше з одним інгібітором аргінази запропонованим даним винаходом.

Необмежуючий список імунних і запальних захворювань, порушень і станів, які можна лікувати або яким можна запобігати із застосуваннямсполук і композицій запропонованих даним винаходом, включає артрит (наприклад, ревматоїдний артрит), ниркову недостатність, вовчак, астму, псоріаз, коліт, панкреатит, алергію, фіброз, хірургічні ускладнення (наприклад, коли запальні цитокіни перешкоджають загоєнню), анемію й фіброміалгію. Інші захворювання й розлади, які можуть бути пов'язані із хронічним запаленням, включають хворобу Альцгеймера, застійну серцеву недостатність, інсульт, стеноз аортального клапана, артеріосклероз, остеопороз, хворобу Паркінсона, інфекції, запальну хворобу кишківника (наприклад, хворобу

Крона й виразковий коліт), алергійний контактний дерматит та інші екземи, системний склероз, трансплантацію й розсіяний склероз.

Поряд з іншимиімунозалежними порушеннями передбачається, щоінгібування функції аргінази також може відігравати роль в імунологічній толерантності й запобіганні відторгненню плода в утробі матері.

У деяких варіантах реалізації описаний у даній заявці інгібітор аргінази можна комбінувати з імуносупресивним агентом для зменшення кількості імунних ефекторних клітин.

Деякі з вищезгаданих захворювань, розладів і станів, при яких інгібітор аргінази може бути особливо ефективним (наприклад, вінаслідок обмеженості сучасних методів лікування), описані більш докладно нижче.

Ревматоїдний артрит (РА), який звичайно характеризується хронічним запаленням слизової оболонки (синовіальної оболонки) суглобів, вражає приблизно 195 населення США (8х2,1 мільйонів людей). Подальше розуміння ролі цитокінів, включаючи ФНІ-а (ТМЕ-а)і ІЛ-1, у запальному процесі дозволило розробити й впровадити новий клас хворобо-модифікуючих

Зо антиревматоїдних препаратів (ХМАРП). Агенти (деякі з яких частково збігаються з методами лікування РА) включають ЕМВЕКЕЇ (етанерцепт), КЕМІСАЮОЕ (інфліксимаб), НОМІКА (адалімумаб) і КІМЕРЕТ (анакінра). Хоча деякі із цих агентів полегшують симптоми, пригнічують прогресування структурних ушкоджень і поліпшують фізичну функцію для конкретних груп пацієнтів, усе ще існує необхідність розробки альтернативних засобів з поліпшеною ефективністю, додатковими механізмами дії й меншоюкількістюлменшою тяжкістю побічних ефектів.

Псоріаз, сукупність поширених імунозалежних хронічних шкірних захворювань, вражає більше 4,5 мільйонів людей у США, з яких 1,5 мільйони вважаються такими, що мають помірну або важку форму захворювання. Крім того, більше 10 95 пацієнтів із псоріазом хворіють на псоріатичний артрит, який ушкоджує кістки й сполучну тканину навколо суглобів. Краще розуміння фізіології псоріазу приводить до застосування агентів, які, наприклад, націлені на активність Т-лімфоцитів і цитокінів, які відповідають за запальну природу захворювання. До таких агентів відносяться інгібітори ФНІ-а (які також використовуються при лікуванні ревматоїдного артриту (РА)), включаючи ЕМВЕЕЇ. (етанерцепт), "ЕМІСАОЕ (інфліксимаб) і

НОМІВБА (адалімумаб)), а також інгібітори Т-клітин, такі як АМЕМІМЕ (алефасепт) і КАРТІМА (ефалізумаб). Хоча деякі із цих агентів певною міроює ефективними для деяких груп пацієнтів, жоден з них не продемонстрував ефективності при лікуванні всіх пацієнтів.

Захворювання, пов'язані з мікроорганізмами. Даний винахід передбачає використання описаних у даній заявці інгібіторів аргінази для лікування й/або профілактики будь-якого вірусного, бактеріального, грибкового, паразитарного або іншого інфекційного захворювання, розладу або стану, при яких може бути корисним лікування інгібітором аргінази.

Приклади можливих вірусних захворювань, порушень і станів включають вірус гепатиту В (НВМ), вірус гепатиту С (НСМ), вірус папіломи людини (НРУ), ВІЛ, СНІД (включаючи такі його прояви, як кахексія, деменція й діарея), вірус простого герпеса (Н5М), вірус Епштейна-Барра (ЕВМ), вірус вітряної віспи, вірус Коксакі й цитомегаловірус (СМУ), але не обмежуються ними.

Додаткові приклади таких захворювань і порушень включають стафілококові й стрептококові інфекції (наприклад, З(арпуіососси5 ацйгеиз5 і Зігеріососси5 заподиіпі5, відповідно), лейшманії, токсоплазми, трихомонади, лямблії, Сапаїйда аїбісап5, бацили сибірської виразки й Рхоендотопа» аегидіпахє. У деяких варіантах реалізації захворювання або розлади включають інфекцію бо Мусобрасієегічт (наприклад, Мусобасіегішт Іергае або Мусобасіегішт їшбегсціов5і5) або інфекцію,

яка спричиняється| ізіегіа топосуїодепе5 або Тохріазєта допаїї. Сполуки запропоновані даним винаходом можна використовувати для лікування сепсису, для зменшення або пригнічення росту бактерій, а також для зниження або пригнічення запальних цитокінів.

Подальші варіанти здійснення передбачають лікування паразитарної інфекції, включаючи

І вівзптапіа допомапі, І еїізптапіа ігоріса, І єізптапіа таог, І єізптапіа аєїПіоріса, І еїізптапіа техісапа, Ріазтоаішт Таісірагит, Ріаєтодіцт мімах, Ріазтодішт омаїе або Ріазтодішт таїйагіа, але не обмежуються ними. Часто антипаразитарну терапію проводять профілактично (наприклад, до того, як суб'єкт вирушить в район з високою частотою паразитарних інфекцій).

Інші захворювання. Варіанти здійснення даного винаходу передбачають застосування описаних у даній заявці інгібіторів аргінази до суб'єкта для лікування або профілактики будь- якого іншого розладу, при якому може бути корисним щонайменше частковеінгібування аргінази. Такі захворювання, розлади й стани включають, наприклад, серцево-судинні захворювання (наприклад, ішемію серця), шлунково-кишкові захворювання (наприклад, хворобу

Крона), метаболічні захворювання (наприклад, діабет), захворювання печінки (наприклад, фіброз печінки, НАСГ ії НАЖХП), захворювання легенів (наприклад, ХОЗЛ і астму), офтальмологічні захворювання (наприклад, діабетичну ретинопатію) і ниркові захворювання (наприклад, ниркову недостатність).

ФАРМАЦЕВТИЧНІ КОМПОЗИЦІЇ

Інгібітори аргінази запропоновані даним винаходомможуть мати форму композицій, придатних для застосування до суб'єкта. У цілому, такі композиції є «фармацевтичними композиціями», які містять інгібітор (інгібітори) аргінази й один або декілька фармацевтично прийнятних або фізіологічно прийнятних розріджувачів, носіїв або наповнювачів. У деяких варіантах реалізації інгібітори аргінази присутні в терапевтично прийнятній кількості.

Фармацевтичні композиції можна використовувати в способах запропонованих даним винаходом; таким чином, наприклад, фармацевтичні композиції можна вводити ех мімо або іп мімо суб'єктові для практичного втілення терапевтичних і профілактичних способів і застосувань, описаних у даній заявці.

Фармацевтичні композиції запропоновані даним винаходом можуть бути скомпоновані таким чином, щоб вони були сумісними з передбачуваним способом або шляхом уведення; приклади

Зо шляхів введення перераховані в даній заявці. Крім того, фармацевтичні композиції можна використовувати в комбінації з іншими терапевтично активними агентами або сполуками, які описані в даній заявці, для лікування або профілактики захворювань, порушень і станів, передбачених даним винаходом.

Фармацевтичні композиції, які містять активний інгредієнт (наприклад, інгібітор функції аргінази), можуть мати форму, придатну для перорального застосування, наприклад, у вигляді таблеток, капсул, пастилок, льодяників, водних або олійних суспензій, диспергованих порошків або гранул, емульсій, твердих або м'яких капсул, або сиропів, розчинів, мікрогранул або еліксирів. Фармацевтичні композиції, призначені для перорального застосування, можуть бути приготовлені будь-яким способом, відомим у даній галузі техніки для виробництва фармацевтичних композицій, і такі композиції можуть включати один або декілька агентів, таких як, наприклад, підсолоджувачі, ароматизатори, барвники й консерванти, щоб забезпечити фармацевтично довершені й приємні на смак препарати. Таблетки, капсули тощо, містять активний інгредієнт у суміші з нетоксичними фармацевтично прийнятними допоміжними речовинами, які можуть застосовуватися для виробництва таблеток. Ці допоміжні речовини можуть бути, наприклад, розріджувачами, такими як карбонат кальцію, карбонат натрію, лактоза, фосфат кальцію або фосфат натрію;, гранулюючими засобами й дезинтегрантами, наприклад, кукурудзяним крохмалем або альгіновою кислотою; сполучними агентами, наприклад, крохмалем, желатином або аравійською камеддю, і лубрикантами, наприклад, стеаратом магнію, стеариновою кислотою або тальком.

Таблетки, капсули тощо, які єпридатними для перорального застосування, можуть не мати покриття або бути покритими відомими способами для затримування розкладання й абсорбції в шлунково-кишковому тракті й, таким чином, для забезпечення тривалої дії. Наприклад, можна використовувати матеріал для пролонгованого вивільнення, такий як гліцерил моностеарат або гліцерил дистеарат. На них також можна наносити покриття за допомогою способів, відомих у даній галузі техніко, для одержання осмотичних терапевтичних таблеток з контрольованим вивільненням. Додаткові агенти включають здатні до біологічної деградації або біологічно сумісні часточки або полімерні речовини такі як поліефіри, поліамінокислоти, гідрогель, полівінілпіролідон, поліангідриди, полігліколева кислота, етилен-вінілацетат, метилцелюлоза, карбоксиметилцелюлоза, протамінсульфат або співполімери лактиду й гліколіду, співполімери бо полілактиду й гліколіду, або співполімери етиленвінілацетату для контролю доставки застосовуваної композиції. Наприклад, пероральний агент може бути поміщений у мікрокапсули, отримані методами коацервації або міжфазної полімеризації, з використанням гідроксиметилцелюлози, або в мікрокапсули з желатину, або мікрокапсули з полі(метилметакрилату), відповідно, або в колоїдну систему доставки лікарського засобу.

Колоїдні дисперсійні системи включають комплекси макромолекул, нанокапсул, мікросфери, мікрогранули й системи на основі ліпідів, включаючи емульсії олія-в-воді, міцели, змішані міцели й ліпосоми. Способи приготування вищезгаданих композицій будуть очевидні фахівцям у даній галузі техніки.

Композиції для перорального застосування також можуть мати вигляд твердих желатинових капсул, у яких активний інгредієнт змішаний з інертним твердим розріджувачем, наприклад, карбонатом кальцію, фосфатом кальцію, каоліном або мікрокристалічною целюлозою, або у вигляді м'яких желатинових капсул, у яких активний інгредієнт змішують із водою або олійним середовищем, наприклад, арахісовоюолією, рідким парафіном або маслиновоюолією.

Водні суспензії містять активні речовини в суміші з допоміжними речовинами, придатними для їхнього виробництва. Такими допоміжними речовинами можуть бути суспендуючі агенти, наприклад карбоксиметилцелюлоза натрію, метилцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, альгинат натрію, полівінілпіролідон, трагакантова камедь і аравійська камедь; диспергувальні або змочувальні агенти, наприклад, натуральний фосфатид (наприклад, лецитин), або продукти конденсації алкіленоксида з жирними кислотами (наприклад, поліоксиетиленстеарат), або продукти конденсації етиленоксиду із довголанцюговими аліфатичними спиртами (наприклад, гептадекаетиленоксицетанол), або продукти конденсації етиленоксиду з неповними складними ефірами, отриманими з жирних кислот і гекситолу (наприклад, поліоксиетиленсорбітол моноолеат), або продукти конденсації етиленоксиду з неповними складними ефірами, отриманими з жирних кислот і ангідридів гекситолу (наприклад, поліетиленсорбітан моноолеат).

Водні суспензії також можуть містити один або кілька консервантів.

Олійні суспензії можуть бути скомпоновані шляхом суспендування активного інгредієнта в рослинній олії, наприклад, арахісовійолії, маслиновійолії, кунжутнійолії або кокосовійолії, або в мінеральнійолії, такій як рідкий парафін. Олійні суспензії можуть містити загущувач, наприклад, бджолиний віск, твердий парафін або цетиловий спирт. Для отримання приємного на смак

Зо перорального препарату можуть бути додані підсолоджувачі і ароматизатори, такі як перераховані вище.

Дисперговані порошки й гранули, придатні для приготування водної суспензії шляхом додавання води, забезпечують активний інгредієнт у суміші з диспергуючим або змочувальним агентом, суспендуючим агентом і одним або декількома консервантами. Приклади придатних диспергуючих або змочувальних агентів і суспендуючих агентів наведені в даній заявці.

Фармацевтичні композиції запропоновані даним винаходом також можуть мати форму емульсії олії-у-воді. Олійна фаза може бути рослинною олією, наприклад, маслиновоюолією або арахісовоюолією, або мінеральноюолією, наприклад, рідким парафіном, або їх сумішами.

Придатними емульгуючими агентами можуть бути натуральні камеді, наприклад, аравійська камедь або трагакантова камедь; натуральні фосфатиди, наприклад, соєві боби, лецитин і складні або неповні складні ефіри, отримані з жирних кислот; ангідриди гекситолу, наприклад, сорбітан моноолеат; і продукти конденсації неповних складних ефірів з етиленоксидом, наприклад, поліоксиетиленсорбітан моноолеат.

Фармацевтичні композиції зазвичай включають терапевтично ефективну кількість запропонованого даним винаходом інгібітору аргінази і один або декілька фармацевтично й фізіологічно прийнятних компонентів композиції. Придатні фармацевтично прийнятні або фізіологічно прийнятні розріджувачі, носії або наповнювачі включають антиоксиданти (наприклад, аскорбінову кислоту й бісульфат натрію), консерванти (наприклад, бензиловий спирт, метилпарабени, етил або н-пропіл, п-гідроксибензоат), емульгуючі агенти, суспендуючі агенти, диспергуючі агенти, розчинники, наповнювачі, об'ємотвірні агенти, детергенти, буфери, основи, розріджувачі й/або ад'юванти, але не обмежуються названими. Наприклад придатною основоюможе бути фізіологічний розчин, або фізіологічний розчин із цитратним буфером, можливо з додаванням інших матеріалів, які зазвичай використовуються у фармацевтичних композиціях для парентерального введення. Додатковими прикладами основ є нейтральний забуференний фізіологічний розчин або фізіологічний розчин, змішаний із сироватковим альбуміном. Фахівці в даній галузі техніки легко встановлять велику кількість буферів, які можна використовувати у фармацевтичних композиціях і лікарських формах, розглянутих у даній заявці. Типові буфери включають фармацевтично прийнятні слабкі кислоти, слабкі основи або їх суміші, але не обмежуються ними. Як приклад буферні компоненти можуть бути такими 60 водорозчинними матеріалами, як фосфорна кислота, винна кислота, молочна кислота,

бурштинова кислота, лимонна кислота, оцтова кислота, аскорбінова кислота, аспарагінова кислота, глутамінова кислота та їхні солі. Прийнятні буферні агенти включають, наприклад,

Трис-буфер, М-(2-гідроксиетил)піперазин-М'-(2-етансульфонову кислоту) (НЕРЕЗБ), 2-(М-морфоліно)етансульфонову кислоту (МЕ5), 2-(М-морфоліно)етансульфонової кислоти натрієву сіль (МЕЗ5), 3-(М-морфоліно)пропансульфонову кислоту (МОРБ) и

М-трисігідроксиметил|метил-3-амінопропансульфонову кислоту (ТАР5Б).

Після складання фармацевтичної композиції її можна зберігати в стерильних флаконах у вигляді розчину, суспензії, гелю, емульсії, твердої речовини або дегідратованого або ліофілізованого порошку. Такі композиції можуть зберігатися або у готовій до вживання формі або в ліофілізованій формі, яка потребує відновлення перед використанням, або в рідкій формі, яка потребуєрозбавлення перед застосуванням, або в іншій прийнятній формі. У деяких варіантах реалізації фармацевтична композиція постачається в одноразовому контейнері (наприклад, одноразовому флаконі, ампулі, шприці або автоін'єкторі (подібному, наприклад, до

Еріреп?)), тоді як в інших варіантах реалізації пропонується багаторазовий контейнер (наприклад, багаторазовий флакон).

Композиції також можуть включати носії для захисту композиції від швидкого розкладання або виведення з організму, такі як композиції з контрольованим вивільненням, включаючи ліпосоми, гідрогелі, проліки й мікрокапсульованісистеми доставки. Наприклад, можна використовувати матеріал для пролонгованого вивільнення, такий як гліцерин моностеарат або гліцерин стеарат, окремо або в комбінації з воском. Для доставки інгібітора аргінази можна використовувати будь-яке обладнання для доставки лікарського засобу, включаючи імплантати (наприклад, імплантовані насоси) і катетерні системи, насоси для повільного введення й обладнання, кожне з яких є добре відомим фахівцеві в даній галузі техніки.

Депо-ін'єкції, які зазвичай вводять підшкірно або внутрішньом'язово, також можуть бути використані для вивільнення інгібіторів аргінази, описаних у даній заявці, протягом певного періоду часу. Депо-ін'єкції зазвичай виготовляють або на твердій, або на олійній основі, і звичайно вони містять щонайменше один з компонентів композиції, зазначених у даній заявці.

Пересічний фахівець у даній галузі техніки знайомий з можливим складом й застосуванням депо-ін'єкцій.

Зо Фармацевтичні композиції можуть мати форму стерильної водної або олійної суспензії для ін'єкцій. Ця суспензія може бути скомпонована відповідно до відомого рівня техніки з використанням придатних диспергуючих або змочувальних агентів і суспендуючих агентів, згаданих у даній заявці. Стерильний препарат для ін'єкцій може також бути стерильним розчином або суспензією для ін'єкцій у нетоксичному парентерально прийнятному розріджувачі або розчиннику, наприклад, у вигляді розчину в 1,3-бутандіолі. Прийнятні розріджувачі, розчинники й дисперсійні середовища, які можна використовувати, включають воду, розчин

Рінгера, ізотонічний розчин хлориду натрію, Сгтеторпог Ем (ВАЗЕ, Парсиппани, Нью"-Джерсі) або фосфатно-сольовий буфер (ФБР), етанол, поліол (наприклад, гліцерин, пропіленгліколь і рідкий поліетиленгліколь) та їх придатні суміші. Крім того, стерильні нелеткі олії звичайно використовують як розчинник або суспендуюче середовище. З цією метою можна використовувати будь-яке легку нелеткуолію, включаючи синтетичні моно- або дигліцериди.

Більше того, при приготуванні ін'єкційних препаратів знаходять своє застосування такі жирні кислоти, як олеїнова кислота. Пролонгована абсорбція певних ін'єкційних композицій може бути досягнута шляхом включення агента, що уповільнює абсорбцію (наприклад, моностеарата алюмінію або желатину).

Даний винахід передбачає застосування інгібіторів аргінази у формі супозиторіїв для ректального введення. Супозиторії можна приготувати шляхом змішування лікарського засобу з придатною неподразнюючою допоміжною речовиною, яка є твердоюза звичайних температур, але рідкоюза ректальної температури й, отже, буде плавитися в прямій кишці з вивільненням лікарського засобу. Такі матеріали включають масло какао й поліетиленгліколі, але не обмежуються ними.

Інгібітори аргінази, розглянуті в даному винаході, можуть мати форму будь-який іншої придатної фармацевтичної композиції (наприклад, спреїв для інтраназального або інгаляційного застосування), відомих у цей час або які будуть розроблені у майбутньому.

СПОСОБИ ЗАСТОСУВАННЯ

Даний винахід передбачає застосування інгібіторів аргінази і їх композицій будь-яким придатним способом. Придатні шляхи застосування включають пероральний, парентеральний (наприклад, внутрішнм'язовий, внутрішньовенний, підшкірний (наприклад, за допомогою ін'єкції або імплантату)), інтраперитонеальний, інтрацистернальний, внутрішньосуглобний, бо інтрацеребральний (інтрапаренхімний) та інтрацеребровентрикулярний), інтраназальний,

вагінальний, сублінгвальний, інтраокулярний, ректальний, місцевий (наприклад, трансдермальний), буккальний та інгаляційний. Депо-ін'єкції, які звичайно вводяться підшкірно або внутрішнм'язово, також можна використовувати для вивільнення інгібіторів аргінази, описаних у даній заявці, протягом певного періоду часу.

Конкретні варіанти здійснення даного винаходу передбачають пероральне застосування.

КОМБІНОВАНА ТЕРАПІЯ

Даний винахід передбачає використання інгібіторів аргінази окремо або в комбінації з одним або декількома активними терапевтичними агентами. Додаткові активні терапевтичні агенти можуть бути малими хімічними молекулами; макромолекулами, такими як білки, антитіла, пептидотіла, пептиди, ДНК, РНК або фрагменти таких макромолекул; або клітинною або генною терапією. У такій комбінованій терапії різні активні агенти часто мають різні взаємодоповнюючі механізми дії. Така комбінована терапія може бути особливо корисною, оскільки дозволяє знизити дозу одного або декількох агентів, тим самим зменшуючи або усуваючи побічні ефекти, пов'язані з одним або декількома агентами. Крім того, така комбінована терапія може мати синергетичний терапевтичний або профілактичний ефект стосовно основного захворювання, розладу або стану.

Термін «комбінування», як він використовується у даній заявці,повинен охоплювати терапії, які можна застосовувати окремо, наприклад, скомбінованих окремо для роздільного введення (які, наприклад, можуть поставлятися в наборі), і терапій, які можна застосовувати разом у складі єдиної композиції (тобто, у вигляді «спільної композиції»).

У деяких варіантах реалізації інгібітори аргінази вводять або застосовують послідовно, наприклад, коли один агент уводять до введення одного або декількох інших агентів. В інших варіантах реалізації інгібітори аргінази вводять одночасно, наприклад, коли два або кілька агентів вводять одночасно або приблизно в той самий час; два або кілька агентів можуть бути присутніми у двох або кількох окремих препаратах або можуть бути об'єднані в один препарат (тобто спільний препарат). Незалежно від того, чи уводяться два або кілька агентів послідовно або одночасно, вважається, що їх уводять у комбінації для цілей даного винаходу.

Запропоновані даним винаходом інгібітори аргінази можна використовувати в комбінації щонайменше з одним іншим (активним) агентом будь-яким придатним способом за даних

Зо обставин. В одному варіанті реалізації лікування щонайменше одним активним агентом і щонайменше одним інгібітором аргінази запропонованим даним винаходом продовжують протягом певного періоду часу. В іншому варіанті реалізації лікування щонайменше одним активним агентом скорочують або припиняють (наприклад, коли суб'єкт перебуває в стабільному стані), у той час як лікування запропонованим даним винаходом інгібітором аргінази підтримують у режимі постійного дозування. В іншому варіанті реалізації лікування щонайменше одним активним агентом скорочують або припиняють (наприклад, коли суб'єкт перебуває в стабільному стані), тоді як лікування запропонованим даним винаходом інгібітором аргінази зменшують (наприклад, застосовують більш низьку дозу, з меншують частоту доз або скорочують режим лікування). У ще одному варіанті реалізації лікування щонайменше одним активним агентом зменшують або припиняють (наприклад, коли суб'єкт перебуває в стабільному стані), а лікування запропонованим даним винаходом інгібітором аргінази збільшують (наприклад, застосовують більш високу дозу, збільшують частоту доз або подовжують тривалість режиму лікування). У ще одному варіанті реалізації лікування щонайменше одним активним агентом зберігають, а лікування запропонованим даним винаходом інгібітором аргінази зменшують або припиняють (наприклад, застосовують більш низьку дозу, зменшують частоту введення або скорочують тривалість режиму лікування). У ще одному варіанті реалізації лікування щонайменше одним активним агентом і лікування запропонованим даним винаходом інгібітором аргінази знижують або припиняють (наприклад, застосовують більш низьку дозу, зменшують частоту доз або скорочують тривалість режиму лікування).

Захворювання, пов'язані з онкологією. Даний винахід забезпечує способи лікування й/або профілактики проліферативного стану, рака, пухлин або предракового захворювання, розладу або стану за допомогою інгібітору аргінази й щонайменше одного додаткового терапевтичного або діагностичного агента. У деяких варіантах реалізації додатковий терапевтичний або діагностичний агент є опроміненням, імуномодулюючим агентом, хіміотерапевтичним агентом або діагностичним агентом. Придатні імуномодулятори, які можна використовувати в даному винаході, включають СО4ОЇ, В7 і В7КРІ;, активуючі моноклональні антитіла (тАбБр) до стимулюючих рецепторів, такі як анти-СО40, анти-СОЗ8, анти-ІСОЗ5 і 4-ІВВ ліганд; завантаження антигеном дендритних клітин (іп мійго або іп мімо); протиракові вакцини, такі як протиракові 60 вакцини на основі дендритних клітин; цитокіни/хемокіни, такі як І. 12, 1-12, І/18, ЕГС/ССІ 19,

ЗІ С/С0121, МОР-1, ІІ -4, 11-18, ТМЕ, 1-15, МОС, ІєМа/б, М-С5Е, 1-3, СМ-С5Е, ІІ -13 ї анти-ІЇ -10; бактеріальні ліпополісахариди (ЛПС); інгібітори індоламін-2,3-диоксигенази 1 (ІРО) і імуностимулюючі олігонуклеотиди.

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід відноситься до способів пригнічення росту пухлини, якіпередбачають застосування описаного в даній заявці інгібітору аргінази в комбінації з інгібітором сигнальної трансдукції (ЗТІ) для досягнення адитивного або синергетичного пригнічення росту пухлини. Термін «інгібітор сигнальної трансдукції», як він використовується у даній заявці,відноситься до агента, який вибірково інгібує одну або кілька стадій сигнального шляху. Інгібітори сигнальної трансдукції (З5ТІ) запропоновані даним винаходом включають: (Її) інгібітори кіназ рег/абі (наприклад, СІ ЕЕМЕС); (ії) інгібітори рецептора епідермального фактора росту (ЕСЕ), включаючи інгібітори кіназ і антитіла; (іїї) інгібітори рецептора Пег-2/пеи (наприклад,

НЕКСЕРТІМ); (ім) інгібітори кіназродини АКІ або шляху АКІ (наприклад, рапаміцин); (м) інгібітори кінази клітинного циклу (наприклад, флавопіридол); (мі) інгібітори фосфатидилінозитолкінази й (мії) інгібітори фосфоїнозитидкінази, такі як інгібітори РІЗК. Агенти, які беруть участь в імуномодуляції, також можна використовувати в комбінації з описаними в даній заявці інгібіторами аргінази для пригнічення росту пухлини у хворих на рак.

Приклади хіміотерапевтичних агентів включають алкілювальні агенти, такі як тіотепа й циклофосфамід; алкілсульфонати, такі як бусульфан, імпросульфан і піпосульфан; азирідини, такі як бензодопа, карбоквон, метуредопа й уредопа; етиленіміни й метиламеламіни, включаючи альтретамін, триетиленмеламін, триетиленфосфорамід, триетилентіофосфорамід і триметилолмеламін; азотисті іприти, такі як хлорамбуцил, хлорнафазин, холофосфамід, естрамустин, іфосфамід, мехлоретамін, мехлоретамін оксид гідрохлорид, мелфалан, новембихін, фенестерин, преднімустин, трофосфамід, урациловий іприт; нітрозосечовина, такі як кармустин, хлорозотоцин, фотемустин, ломустин, німустин, ранімустин; антибіотики, такі як аклациномізини, актиноміцин, аутраміцин, азасерин, блеоміцини, кактиноміцин, каліхеаміцин, карабіцин, каміноміцин, карзинофілін, хромоміцини, дактиноміцин, даунорубіцин, деторубіцин, б-діазо-5-оксо-І --орлейцин, доксорубіцин, епірубіцин, есорубіцин, ідарубіцин, марцеломіцин, мітоміцини, мікофенолова кислота, ногаламіцин, оливоміцини, пепломіцин, потфіроміцин, пуроміцин, келаміцин, родорубіцин, стрептонігрин, стрептозоцин, туберцидін, убенімекс,

Зо зиностатин, зорубіцин; антиметаболіти, такі як метотрексат і 5-фторурацил (5-ЕУ); аналоги фолієвої кислоти, такі як деноптерин, метотрексат, птероптерин, триметрексат; пуринові аналоги, такі як флударабин, б-меркаптопурин, тіаміприн, тіогуанін; піримідинові аналоги, такі як анцитабиін, азацитидин, 6б-азаурідин, кармофур, цитарабін, дидезоксиурідин, доксифлурідин, еноцитабін, флоксурідин, 5-Р; андрогени, такі як калустерон, дромостанолона пропіонат, епітіостанол, мепітіостан, тестолактон; засоби, що пригнічують функції надниркової залози, такі як аміноглутетимід, мітотан, трилостан; поповнювачфолієвої кислоти, такий як Ффролінова кислота; ацеглатон; альдофосфаміда глікозид; амінолевулинову кислоту; амсакрин; бестрабуцил; бісантрен; едатраксат; дефофамін; демеколцин; діазиквон; елформітин; еліптинію ацетат; етоглюцид; нітрат галію; гідроксисечовину; лентинан; лонідамін; мітогуазон; мітоксантрон; мопідамол; нітракрин; пентостатин; фенамет; пирарубіцин; подофілінову кислоту; 2-етилгідразид; прокарбазин; разоксан; сизофіран; спірогерманій; тенуазонову кислоту; триазиквон; /2,2,2"-трихлортриетиламін; уретан; віндезин; дакарбазин; маномустин; мітобронітол; мітолактол; піпоброман; гацитозин; арабінозид (Ага-С); циклофосфамід; тіотепа; таксоїди, наприклад паклітаксел і доксетаксел; хлорамбуцил; гемцитабін; б-тіогуанін; меркаптопурин; метотрексат; платину і координаційні комплекси платини, такі як цисплатин, карбоплатин і оксаліплатин; вінбластин; етопозид (МР-16); іфосфамід; мітоміцин с; мітоксантрон; вінкрістин; вінорелбін; навельбін; новантрон; теніпозид; дауноміцин; аміноптерин; кселода; ібандронат; СРТ11; інгібітори топоїзомерази; дифторметилорнітин (ОМЕО); ретиноєву кислоту; еспераміцини; капецитабін; антрацикліни; і фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні кожного з перерахованих вище, але не обмежуються ними.

Хіміотерапевтичні агенти також включають антигормональні агенти, які регулюють або інгібують гормональний вплив на пухлину, такі як антиестрогени, включаючи, наприклад, тамоксифен, ралоксифен, інгібуючі ароматазу 4(5)-їімідазоли, 4-гідрокситамоксифен, триоксифен, кеоксифен, онапристон і тореміфен; і антиандрогени, такі як флутамід, нілутамід, бикалутамід, лейпролід і гозерелін; і фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні кожного з перерахованих вище. У деяких варіантах реалізації комбінована терапія включає схему хіміотерапії що включає один або декілька хіміотерапевтичних агентів. У деяких варіантах реалізації комбінована терапія включає застосування гормону або спорідненого гормонального агента.

Додаткові методи лікування, які можуть використовуватися в комбінації з інгібітором аргінази, включають радіотерапію, моноклональне антитіло проти пухлинного антигену, комплекс моноклонального антитіла й токсину, ад'ювантТ-клітин, трансплантат кісткового мозку або антигенпрезентуючі клітини (наприклад, терапію дендритними клітинами), включаючи агоністи ТІ К, які використовують для стимуляції таких антигенпрезентуючих клітин.

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід передбачає використання описаних у даній заявцісполук у комбінації з адоптивною клітинною терапією, новою й багатообідяючою формою персоналізованої імунотерапії, у якій імунні клітини із протипухлинною активністю вводять онкологічним хворим. Адоптивна клітинна терапія вивчається з використанням пухлино інфільтруючих лімфоцитів (ПІЛ) і Т-клітин, сконструйованих для експресії, наприклад, химерних антигенних рецепторів (САК) або Т-клітинних рецепторів (ТОК). Адоптивна клітинна терапія звичайно включає збір Т-клітин в індивідуума, їх генетичну модифікацію для націлювання на конкретний антиген або для посилення їх протипухлинної дії, їх ампліфікацію до достатньої кількості й вливання генетично модифікованих Т-клітин хворому на рак. Т-клітини можуть бути отримані від пацієнта, якому згодом повторно вливають розмножені клітини (наприклад, аутологічні), або можуть бути отримані від пацієнтів-донорів (наприклад, алогенні).

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід передбачає використання описаних у даній заявцісполук у комбінації з терапіями на основі РНК-інтерференції для пригнічення експресії генів. РНК-інтерференція починається з розщеплення більш довгих дволанцюгових РНК на малі інтерферуючіРНК (міРНК). Один ланцюг миРНК включають у рибонуклеопротеїдний комплекс, відомий як РНК-індукований сайленсинг-комплекс (КІЗС), який потім використовують для ідентифікації молекул мРНК, які щонайменше частково комплементарні вбудованому ланцюгу міРНК. КІЗС може зв'язуватися із мРНК або розщеплювати Її, і те й інше пригнічує трансляцію.

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід передбачає використання описаних у даній заявцісполук у комбінації з антагоністами рецептора аденозину 2 (А2К). Аденозин може зв'язуватися із чотирма різними рецепторами, пов'язаними з С-білком, і активувати їх: АВ,

АгаВ, АсьК і Аз. Зв'язування аденозина з рецептором АгаК, який експресується на Т-клітинах, клітинах - природних кілерах і мієлоїдних клітинах, таких як дендритні клітини, приводить до підвищення внутрішньоклітинних рівнів циклічного АМФ і порушення дозрівання й/або активації

Зо таких клітин. Цей процес значно знижує активацію імунної системи проти ракових клітин. Крім того, АгАК бере участь у вибірковому підвищенні рівнів протизапальних цитокінів, призводячи до посилення регуляції РО-1 і СТГ А-4, сприяючи генерації регуляторних Т-клітин ГАС-3 і Еохр3ч і опосередковуючиїінгібування регуляторних Т-клітин. РО-1, СТІ А-4 та інші імунні контрольні точки обговорюються далі в даній заявці. Комбінація антагоністів АК у комбінаціях, описаних у даній заявці, може забезпечувати щонайменше додатковий ефект через різні механізми їхньої дії.

У деяких варіантах реалізаціїданий винахід передбачає використання описаних у даній заявцісполук у комбінації з ектонуклеотидами, які каталізують перетворення АТФ на аденозин.

Ферментативна активність СО39 ії СО7З відіграє стратегічну роль у калібруванні тривалості, амплітуди й хімічної природи пуринергічних сигналів, які надходять до різних клітин (наприклад, імуннихклітин). Зміна цієї ферментативної активності може змінити перебіг або диктувати результат декількох патофізіологічних подій, включаючи рак, аутоїмунні захворювання, інфекції, атеросклероз таїшемічно-реперфузійне ушкодження. Дослідження з використанням тканин, які гіперекспресують СО7З, і з використанням мишей з нокаутом СО7З3 надають докази того, що інгібітори СО7З потенційно можуть бути корисними для лікування меланом, рака легень, рака простати й рака молочної залози (див., наприклад, зайде) К. (2006) Меіапота Кез 16: 213 -22).

Оскільки більш високі рівні експресії СО73 пов'язані з неоваскуляризацією пухлини, інвазивністю, стійкістю до хіміотерапії й утворенням метастаз, інгібітори СО73 можуть використовуватися для контролю за прогресуванням пухлин й утворенням метастаз.

Інгібітори імунних контрольних точок. Даний винахід передбачає використання описаних у даній заявці інгібіторів функції аргінази в комбінації з інгібіторами імунних контрольних точок.

Величезна кількість генетичних і епігенетичних змін, характерних для всіх видів раку, забезпечує різноманітний набір антигенів, які імунна система може використовувати для того, щоб відрізняти клітини пухлин від їхніх нормальних аналогів. У випадку Т-клітин кінцева амплітуда (наприклад, рівні продукції цитокінів або проліферації) і якість відповіді (наприклад, тип генерованої імунної відповіді, такої як характер продукуванняцитокінів), яка ініціюється за допомогою розпізнавання антигену Т-клітинним рецептором (ТСЕ), регулюється балансом між костимулюючими й гальмуючими сигналами (імунними контрольними точками). За нормальних фізіологічних умов імунні контрольні точки мають вирішальне значення для запобігання бо аутоїмунним реакціям (тобто підтримки аутотолерантності), а також для захисту тканин від ушкоджень, коли імунна система реагує на патогенну інфекцію. Експресія білків імунних контрольних точок може порушуватися пухлинами як важливий механізм імунної резистентності.

Т-клітини були основним напрямком зусиль із терапевтичного маніпулювання ендогенним протипухлинним імунітетом внаслідок (ії) їх здатності до селективного розпізнавання пептидів, отриманих з білків, у всіх клітинних компартментах; (ії) їх здатності безпосередньо розпізнавати й убивати антиген-експресуючіклітини (ефекторними Т-клітинами СОдж; які також відомі як цитотоксичні Т-лімфоцити (СТІ)); і (ії) їх здатності керувати різноманітними імунними відповідями за допомогою СО4ж- хелперних Т-клітин, які інтегрують адаптивні і вроджені ефекторні механізми.

За клінічних умов блокада імунних контрольних точок, яка призводить до посилення антиген-специфічних Т-клітинних відповідей, зарекомендувала себе як багатообіцяючий підхід у терапії раку людини.

Опосередкований Т-клітинами імунітет включає кілька послідовних етапів, кожний з яких регулюється урівноважуванням стимулюючих і інгібующих сигналів для оптимізації відповіді.

У той час як майже всіїнгібуючі сигнали в імунній відповіді в остаточному підсумку модулюють внутрішньоклітинні сигнальні шляхи, багато з них ініцюються через мембранні рецептори, ліганди яких або пов'язані з мембраною, або є розчинними (цитокіни). У той час як костимулюючі йінгібуючі рецептори й ліганди, які регулюють активацію Т-клітин, часто не проявляють гіперекспресії при раку в порівнянні з нормальними тканинами,інгібуючіліганди й рецептори, які регулюють ефекторні функції Т-клітин у тканинах, зазвичай гіперекспресуються на пухлинних клітинах або на нетрансформованих клітинах, пов'язаних з мікрооточенням пухлини. Функції розчинних і мембранозв'язаних імунних контрольних точок рецептор-ліганд можна модулювати за допомогою антитіл-агоністів (для костимулюючих шляхів) або антитіл- антагоністів (для інгібуючих шляхів). Таким чином, на відміну від більшості антитіл, прийнятих на сьогодні для лікування раку, антитіла, які блокують імунні контрольні точки, націлені не на пухлинні клітини прямо, а на рецептори лімфоцитів або їх ліганди, щоб підсилити ендогенну протипухлинну активність. |Див. Рагаої, (Аргії 2012) Майшге Кем. Сапсег 12:252-64).

Приклади імунних контрольних точок (лігандів і рецепторів), деякі з яких вибірково активуються в різних типах пухлинних клітин, які є кандидатами на блокаду, включають РО1 (білок 1 запрограмованої загибелі клітин); РОЇ7 (ліганд РОТ); ВТІГА (атенюатор В- і

Т-лімфоцитів); СТІ А4 (антиген 4, пов'язаний із цитотоксичними Т-лімфоцитами); ТІМ3З (білок З

Т-клітинної мембрани); ГАЗ (ген активації лімфоцитів 3); ТІСІТ (Т-клітинний імунорецептор з доменами Ід і ІТІМ); і кілер-інгібуючі рецептори, які можна розділити на два класи залежно від їхніх структурних особливостей: (ї) імуноглобуліноподобні рецептори клітин-кілерів (КІК) і (ії) рецептори лектину С-типу (члени родини трансмембранних рецепторів типу ІІ). У літературі описані інші менш чітко визначені імунні контрольні точки, включаючи рецептори (наприклад, рецептор 284 (також відомий як СО244)) і ліганди (наприклад, деякіїнгібуючілігандиродини В7, такі як В7-НЗ (також відомий як СО276), і В7-Н4 (також відомий як 87-51, В7х і МСТМІ1)).

ІДив. Рагаоі, (Аріїї 2012) Майшге Рем. Сапсег 12:252-64).

Даний винахід передбачає використання описаних у даній заявці інгібіторів функції аргінази в комбінації з інгібіторами вищезгаданих рецепторів і лігандів імунних контрольних точок, а також ще не описаних рецепторів і лігандів імунних контрольних точок. Деякі модулятори імунних контрольних точок на даний час є доступними, тоді як інші перебувають на пізній стадії розробки. Для ілюстрації, післязатвердження в 2011 році для лікування меланоми повністю гуманізованого моноклонального антитіла СТІ А4 іпілімумаб(уЕКМОУ; ВгізіоІ-Муєт5 зЗапівб), воно стало першим інгібітором імунної контрольної точки, яке одержало схвалення регулювальних органів у США. Химерні білки, які містять СТІ А4 і антитіло (СТІ А4-ід; абатацепт (ОВЕМСІА; Вг'ізіоІ-Муег5 Зацірр)), використовувалися для лікування ревматоїдного артриту, і було показано, що інші химерні білки є ефективнимидля пацієнтів із трансплантацією нирок, сенсибілізованих до вірусу Епштейна-Барр. Антитіла РОЇ перебувають на стадії розробки (наприклад, ниволумаб (ВгіхіоІ-Муег5 Здпібр) і ламбролізумаб (МегскК)), а антитіла проти РОЇ 1 також оцінюються (наприклад, МРОЇ 3280А (Коспе)). Ниволумаб зарекомендував себе як багатообіцяючий при лікуванні пацієнтів з меланомою, раком легенів й раком нирки.

В одному з аспектів даного винаходу заявлені інгібітори аргінази комбінують із імуноонкологічним агентом, який є (ії) агоністом стимулюючого (у тому числі костимулюючого) рецептора або (ії) антагоністомінгібуючого (у тому числі коіїнгібуючого) сигналу на Т-клітинах, обидва з поміж яких призводять до посилення антиген-специфічних Т-клітинних відповідей.

Деякі зі стимулюючих таінгібуючих молекул є членами суперродини імуноглобулінів (ІД5Е). 60 Однією з важливих родин мембранозв'язаних лігандів, які зв'язуються з костимулюючими або коінгібуючими рецепторами, є родиниа В7, яке включає В7-1, В7-2, В7-НІ (РО-І 1), В7-ОС (РО- 12), В7-Н2 (ІСО5-І), В7-НЗ, В7-Н4, В7-Н5 (МІЗТА) і В7-Нб. Інше родиниа мембранозв'язаних лігандів, які зв'язуються з костимулюючими або коінгібуючими рецепторами, єродиниа молекул

ТМЕ, які зв'язуються з родинними членами родини рецепторів ТМЕ, яка включає СО40 і СО401,

Оох-40, ОхХ-401, 0070, 00271, 0030, СОЗОЇ, 4-188І, 00137 (4-188), ТВА /Арог-ї,

ТВАІСА1/ОВ4, ТВА А2/ОН5, ТВА ЯЗ, ТВА 4, ОРОС, ВАМК, ВАМКІ, ТМ/ЕАКВ/Еп14, ТМУЕАК,

ВАРЕВ, ЕБАВ, ХЕСАВН, ТАСІ, АРАВІЇ, ВСМА, І Т13А8А, ПІСНТ, ОсАЗ, НМУЕМ, МЕСІ/ЛІЛТА,

ТААМР/ОВЗ, ЕВАВ, ЕБАТ, ХЕВАВ, ЕБА2, ТМЕВІ, лімфотоксин а/ТМЕ13, ТМЕН2г, ТМРа, І Т1З3В, лімфотоксин а 1132, ЕА5, ЕАБІ, ВЕ! Т, ОНб6, ТАОМ, Маг.

В іншому аспекті імуноонкологічний агент єцитокіном, який інгібує активацію Т-клітин (наприклад, 1//-6, І1/-10, ТОЯБ-В, МЕСЕ та інші імуносупресівніцитокіни), або цитокін, який стимулює активацію Т-клітин, для стимуляції імунної відповіді.

В одному аспекті Т-клітинні відповіді можна стимулювати комбінацією описаних інгібіторів аргінази й одного або декількох з поміж (ї) антагоністів білка, який інгібує активацію Т-клітин (наприклад, інгібіторів імунної контрольної точки), таких як СТІ А-4, РО-1, РО-І 1, РО-І 2, І АС-3,

ТІМ-3, галектин-9, СЕАСАМ-1, ВТІА, СОб69, галектин-ї, ТІСІТ, СО113, СРАБб, МІ5ТА, 284,

Сра4в8, АВР, РОН, І АІВТ, ТІМ-1 ї ТІМ-4, і/або (ії) агоніста білка, який стимулює активацію

Т-клітин, такого як В7-1, В7-2, СОра2г8, 4-188 (С0137), 4-18ВІ., ІСО5, ІСО5-І, ОХ40, ОХ4О, СІТА,

СІТАГ, 2070, С027, 6040, ОКЗ і СО2. Інші агенти, які можна комбінувати з інгібіторами аргінази запропонованими даним винаходом для лікування раку, включають антагоністиінгібіторних рецепторів МК-клітин або агоністиактивуючих рецепторів МК-клітин. Наприклад, сполуку тут можна комбінувати з антагоністами КІК, такими як лірилумаб.

Ще одні агенти для комбінованої терапії включають агенти, які інгібують або виснажують макрофаги або моноцити, включаючи антагоністи С5Б-1К, такі як антагоністичні антитіла СЗЕ-

ТК, включаючи КО7155 (М/011/70024, УМО11/107553, УУО11/131407, УуО13/87699,

УМО13/119716, ММО13/132044) або ЕРА-008 (М/О11/140249; ММО13169264; УМО14/036357), але не обмежуючись вказаними.

В іншому аспекті описані інгібітори аргінази можна використовувати з одним або декількома агоністичними агентами, які лігують позитивні костимулюючі рецептори блокуючими агентами,

Зо які послабляють передачу сигналів черезінгібуючі рецептори, антагоністами, і одним або декількома агентами, які системно збільшують частоту протипухлинних Т-клітин, агентами, які долають різні імуносупресівні шляхи в мікрооточенні пухлини (наприклад, блокують взаємодії зінгібуючим рецептором (наприклад, взаємодії РО-І 1/РО-1), виснажують або інгібують Тгед (наприклад, з використанням моноклональних антитіл до СО25 (наприклад, даклізумаба) або вичерпуванням ех мімо із застосуванням анти-СО25 гранул), або обертають/запобігають анергії або вичерпуванню Т-клітин) і агентами, які запускають активацію вродженого імунітету й/або запалення на ділянках пухлини.

В одному з аспектів імуноонкологічний агент є антагоністом СТІ А-4, таким як антагоністичне

СТІ А-4 антитіло. Придатні СТІ А-4 антитіла включають, наприклад, ХЕКМОМУ (іпілімумаб) або тремелімумаб.

В іншому аспекті імуноонкологічний агент є антагоністом РО-1, таким як антагоністичне РО-1 антитіло. Придатні антитіла до РО-1 включають, наприклад, ОРОІМО (ниволумаб), КЕУТЕОБА (пембролізумаб) або МЕО0І-0680 (АМР-514; УМО2012/145493). Імуноонкологічний агент може також включати підилізумаб (СТ-011), хоча його специфічність відносно зв'язування РО-1 викликає сумнів. Інший підхід до націлювання на рецептор РО-1 - це рекомбінантний білок, який складається з позаклітинного домена РО-Ї2 (В87-О0ОС), злитого з ЕРо-частиною ІДС1, який називається АМР-224.

В іншому аспекті імуноонкологічний агент є антагоністом РО-1І 1, таким як антагоністичне РО-

Ї1 антитіло. Придатні антитіла до РО-Ї1 включають, наприклад, МРОЇІ 3280А (КО7446;

УМО2010/077634), дурвалумаб (МЕО0І4736), ВМ5-936559 (УМ02007/005874) і М5ВО010718С (М/О2013/79174).

В іншому аспекті імуноонкологічний агент є антагоністом (ГАс-3, таким як антагоністичне

Г АС-3 антитіло. Придатні антитіла до ГАСЗ включають, наприклад, ВМ5-986016 (ММО10/19570,

УМО14/08218) або ІМР-731 або ІМР-321 (МУ/0О8/132601, УУОО09/44273).

В іншому аспекті імуноонкологічний агент єагоністом СО137 (4-188), таким як агоністичне

СО0137 антитіло. Придатні антитіла до СЮО137 включають, наприклад, урелумаб і РЕ-05082566 (М/О12/32433).

В іншому аспекті імуноонкологічний агент єагоністом СІТК, таким як агоністичне СІТК антитіло. Придатні антитіла до СІТК включають, наприклад, ВМ5-986153, ВМ5-986156, ТАХ- 60 518 (МУ006/105021, УУО09/009116) і МК-4166 (МУ/О11/028683).

В іншому аспекті імуноонкологічний агент єагоністом ОХ40, таким як агоністичне антитіло до

ОХ40. Придатні антитіла до ОХ40 включають, наприклад, МЕОБІ-6Є383 або МЕОІ-6469.

В іншому аспекті імуноонкологічний агент є антагоністом ОХ40ОЇ, таким як антагоністичне антитіло до ОХ40. Придатні антагоністи ОХ4О| включають, наприклад, КОо-7888 (М/006/029879).

В іншому аспекті імуноонкологічний агент єагоністом СО40, таким як агоністичне антитіло проти СО40. У ще одному варіанті реалізаціймуноонкологічний агент є антагоністом СО40, таким як антагоністичне антитіло проти СО40. Придатні антитіла до СО40 включають, наприклад, лукатумумаб або дацетузумаб.

В іншому аспекті імуноонкологічний агент єагоністом СО27, таким як агоністичне антитіло до

С027. Придатні антитіла до СО27 включають, наприклад, варлілумаб.

В іншому аспекті імуноонкологічний агент є МОА271 (до В7НЗ) (М/О11/109400).

Даний винахід включає фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні кожної з перерахованих вище сполук.

Метаболічні й серцево-судинні захворювання. Даний винахід пропонує способи лікування й/або профілактики певних серцево-судинних і/або пов'язаних з метаболізмом захворювань, порушень і станів, а також пов'язаних з ними порушень, за допомогою інгібітору аргінази й щонайменше одного додаткового терапевтичного або діагностичного агента.

Приклади терапевтичних агентів, які є корисними у комбінованій терапії для лікування гіперхолестеринемії (а також атеросклерозу), включають статини (наприклад, СКЕБТОК,

ГЕБСОЇ, ГПІРІТОК, МЕМАСОК, РКАМАСОЇ і 2ОСОК), які інгібують ферментативний синтез холестерину; секвестранти жовчних кислот (наприклад, СОЇ Е5ТІОЮ, ГО-СНОГ ЕТ, РВЕМАТІТЕ,

ОЦЕ5ТРЕАМ і УУЕЇ СНОЇ), які секвестують холестерин і перешкоджають його абсорбції; езетиміб (2ЕТІА), який блокує абсорбцію холестерину; фібринову кислоту (наприклад, ТКІСОК), яка знижує рівень тригліцеридів і може незначно підвищити рівень ЛПВЩ; ніацин (наприклад,

МІАСОК), який незначно знижує холестерин ЛІПНІЩ і тригліцериди; і/або комбінацію вищезгаданого (наприклад, МУТОКІМ (езетиміб із сімвастатином). Альтернативні способи лікування холестерину, які потенційно можуть бути використані в комбінації з інгібіторами аргінази, описаними в даній заявці, включають різні добавки й трави (наприклад, часник,

Зо полікозанол і гуггул).

Даний винахід охоплює фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні кожної з перерахованих вище сполук.

Їмунні й запальні захворювання. Даний винахід забезпечує способи лікування й/або профілактики імунозалежних захворювань, порушень і станів; а також захворювань, розладів і станів, яківключають запальний компонент,а допомогою інгібітору аргінази й щонайменше одного додаткового терапевтичного або діагностичного агента.

Приклади терапевтичних агентів, які можуть бути застосовані у комбінованій терапії, включають нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), такий як аспірин, ібупрофен, та інші похідні пропіонової кислоти (алмінопрофен, беноксапрофен, буклоксинову кислоту, карпрофен, фенбуфен, фенопрофен, флупрофен, флурбіпрофен, індопрофен, кетопрофен, міропрофен, напроксен, оксапрозин, пірпрофен, пранопрофен, супрофен, тіапрофенову кислоту й тіоксапрофен), похідні оцтової кислоти (індометацин, ацеметацин, алклофенак, кліданак, диклофенак, фенклофенак, фенклозинову кислоту, фентиазак, фуірофенак, ібуфенак, ізоксепак, окспинак, суліндак, тіопінак, толметин, зидометацин і зомепірак), похідні фенамінової кислоти (флуфенамову кислоту, меклофенамову кислоту, мефенамову кислоту, ніфлумову кислоту й толфенамову кислоту), похідні бифенілкарбонової кислоти (дифлунисал і флуфенісал), оксиками (ізоксикам, піроксикам, судоксикам і теноксикам), саліцилати (ацетилсаліцилову кислоту, сульфасалазин) і піразолони (апазон, безпіперилон, фепразон, мофебутазон, оксифенбутазон, фенілбутазон), але не обмежуються ними. Інші комбінації включають інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).

Інші активні агенти для комбінації включають стероїди, такі як преднізолон, преднізон, метилпреднізолон, бетаметазон, дексаметазон або гідрокортизон. Така комбінація може бути особливо корисною, оскільки один або кілька побічних ефектів стероїду можуть бути зменшені або навіть усунуті шляхом зниження необхідної дози стероїду.

Додаткові приклади активних агентів, які можна використовувати в комбінаціях для лікування, наприклад, ревматоїдного артриту, включають протизапальний лікарський засіб (засоби), який пригнічує цитокіни (СЗАЇ!Ю); антитіла або антагоністи інших цитокінівлюдини або факторів росту, наприклад, ТМЕ, ГТ, 1-10, 1-2, 1-6, 1-7, 1-8, 11-15, 1-16, 1-18, ЕМАРА-ЇЇ, М-

С5Е, ЕСЕ або РОСБЕ.

Конкретні комбінації активних агентів можуть інтерферувати у різних точках аутоіїмунного й наступного запального каскаду й включають антагоністи ТМЕ, такі як химерні, гуманізовані або людські антитіла до ТМЕ, КЕМІСАОЕ, фрагменти антитіл проти ТМЕ (наприклад, СОРЗ87О) і розчинні рецептори ТМЕ р55 або р75, їх похідні, рР/5ТМЕКІДО (ЕМВКЕЇ) або ро5ТМЕНІда (ГЕМЕКСЕРТ), розчинний рецептор 1/-13 (5І/-13), а також інгібітори ТМЕс-перетворюючого ферменту (ТАСЕ); аналогічним чином можуть бути ефективними інгібітори І--1 (наприклад, інгібітори ферменту, який перетворює інтерлейкін-1). Інші комбінації включаютьінтерлейкін 11, анти-Р75 і глікопротеїновий ліганд р-селектину (РБОЇ). Інші приклади агентів, які можна використовувати в комбінації з описаними в даній заявці інгібіторами аргінази, включають інтерферон-131а (АМОМЕХ); інтерферон-13Ір (ВЕТАЗБЕКОМ); копаксон; гіпербаричний кисень; внутрішньовенний імуноглобулін; клабрібин; і антитіла або антагоністи інших людських цитокінів або факторів росту (наприклад, антитіла до ліганду СО40 і СО80).

Захворювання, спричинені мікроорганізмами. Даний винахід пропонує способи лікування й/або профілактики вірусних, бактеріальних, грибкових і паразитарних захворювань, порушень і станів, а також, пов'язаних з ними порушень, за допомогою інгібітору аргінази й щонайменше одного додаткового терапевтичного або діагностичного агента (наприклад, одного або декількох інших противірусних засобів і/або одного або кількох засобів, не пов'язаних із противірусною терапією).

Така комбінована терапія включає противірусні агенти, націлені на різні стадії життєвого циклу вірусу, які мають різні механізми дії, включаючи інгібітори декапсидації вірусу (наприклад, амантадин і ремантидин); інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, ацикловір, зидовудін і ламівудин); агенти, націлені на інтегразу; агенти, які блокують прикріплення факторів транскрипції до вірусної ДНК; агенти (наприклад, антизначеннєві молекули), які впливають на трансляцію (наприклад, фомівірсен); агенти, які модулюють трансляцію/функцію рибозиму; інгібітори протеаз; модулятори складання вірусу (наприклад, рифампіцин); антиретровірусні препарати, такі як, наприклад, нуклеозидні аналоги інгібіторів зворотної транскриптази (наприклад, азидотимідин (А2Т), аа, адс, ЗТ, а4тТ); ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, ефавіренц, невірапін); нуклеотидні аналоги інгібіторів зворотної транскриптази; і агенти, які запобігають вивільненню вірусних часточок (наприклад, занамівір і

Зо осельтамівір), але не обмежуючись ними. Лікування й/або профілактика певних вірусних інфекцій (наприклад, ВІЛ) часто включає групу («коктейль») противірусних агентів.

Інші противірусні агенти, призначені для використання в комбінації з інгібітором аргінази, включають абакавір, адефовір, амантадин, ампренавір, ампліген, арбідол, атазанавір, атрипла, боцепревірертет, цидофовір, комбівір, дарунавір, делавірдин, диданозин, докозанол, едоксудин, емтрицитабін, енфувіртид, ентекавір, фамцикловір, фосампренавір, фоскарнет, фосфонет, /пер:/еп.м/іКіредіа.огдлАмікі/Ривіоп іпрірйог ганцикловір, ібацитабін, імуновір, ідоксурідин, іміквімод, індинавір, інозин, різні інтерферони (наприклад, пегинтерферон альфа- 2а), лопінавір, ловірид, маравірок, мороксидин, метисазон, нелфінавір, нексавір, пенцикловір, перамивір, плеконарил, подофілотоксин, ралтегравір, рибавірин, ритонавір, пірамідин, саквінавір, ставудин, телапревір, тенофовір, типранавір, трифлурідин, тризивір, тромантадин, трувада, валацикловір, валганцикловір, викривірок, відарабін, вірамідин і зальцитабін, але не обмежуються ними.

Даний винахід передбачає використання описаних у даній заявці інгібіторів функції аргінази в комбінації із протипаразитарними засобами. Такі агенти включають тіабендазол, пірантела памоат, мебендазол, празиквантел, ніклозамід, битіонол, оксамнихін, метрифонат, івермектин, альбендазол, ефлорнітин, меларсопрол, пентамідин, бензнідазол, ніфуртимокс і нітроімідазол, але не обмежуються ними. Кваліфікованому фахівцеві відомі інші агенти, які можуть знайти застосування для лікування паразитарних захворювань.

Варіанти здійснення даного винаходу передбачають використання описаних у даній заявці інгібіторів аргінази в комбінації з агентами, корисними для лікування або профілактики бактеріальних захворювань. Антибактеріальні агенти можна класифікувати по-різному, у тому числі за механізмомдії, за хімічною структурою й за спектром активності. Приклади антибактеріальних агентів включають ті, які націлені на клітинну стінку бактерій (наприклад, цефалоспорини й пеніциліни) або на клітинну мембрану (наприклад, поліміксини), або інтерферують з основними бактеріальними ферментами (наприклад, сульфонаміди, рифаміцини й хіноліни). Більшість антибактеріальних агентів, націлених на синтез білка (наприклад, тетрацикліни й макроліди), є бактеріостатичними, тоді як такі агенти, як аміноглікозид, є бактерицидними. Інший спосіб класифікації антибактеріальних засобів заснований на їхній цільовій специфічності; агенти «вузького спектра» націлені на певні типи бо бактерій (наприклад, грампозитивні бактерії, такі як Зігеріососси5), тоді як агенти «широкого спектра» мають активність проти більш широкого кола бактерій. Фахівцеві в даній галузі техніки відомі типи антибактеріальних агентів, придатних для використання при конкретних бактеріальних інфекціях.

Варіанти здійснення даного винаходу передбачають використання описаних у даній заявці інгібіторів аргінази в комбінації з агентами, корисними для лікування або профілактики грибкових захворювань. Протигрибкові агенти включають полієни (наприклад, амфотерицин, ністатин ії пімарицин); азоли (наприклад, флуконазол, ітраконазол і кетоконазол); аліламіни (наприклад, нафтифін і тербінафін) і морфоліни (наприклад, аморолфін); і антиметаболіти (наприклад, 5-фторцитозин).

Даний винахід охоплює фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні агентів (і членів класів агентів), викладених вище.

ДОЗУВАННЯ

Інгібітори аргінази запропоновані даним винаходом можна застосовувати до суб'єкта в кількості, яка залежить, наприклад, від мети введення (наприклад, від необхідного ступеня дозволу); віку, маси тіла, статі, а також стану здоров'я й фізичного стану суб'єкта, до якого застосовують композицію; від способу введення; і характеру захворювання, розладу, стану або його симптому. Режим дозування може також враховувати наявність, природу й ступінь будь- яких побічних ефектів, пов'язаних із застосованим агентом (агентами). Ефективні кількості доз і режими дозування можуть бути легко визначені, наприклад, із досліджень щодо безпечності й збільшення дози, досліджень іп мімо (наприклад, на тваринних моделях) та інших методів, відомих фахівцеві в даній галузі техніки.

Загалом, параметри дозування диктують, що величина дози повинна бути меншою від кількості, яка може бути незворотньо токсичною для суб'єкта (максимальна стерпна доза (МТО)), і не меншою від кількості, необхідної для забезпечення придатного для визначення ефекту в суб'єкта. Такі кількості визначаються, наприклад, фармакокінетичними й фармакодинамічними параметрами, пов'язаними з АРМЕ, беручи до уваги спосіб уведення й інші фактори.

Ефективна доза (ЕО) є дозою або кількістю агента, що викликає терапевтичну відповідь або необхідний ефект у деякої частини суб'єктів, якійого приймають. «Середня ефективна доза» або

Зо ЕОзхо агента є дозою або кількістю агента, що викликає терапевтичну відповідь або необхідний ефект в 5095 пацієнтів, яким його вводять. Хоча ЕЮвозазвичай використовується як міра розумного очікування ефекту агента, це не обов'язково є дозою, яку лікар може визнати придатною з урахуванням усіх відповідних факторів. Таким чином, у деяких ситуаціях ефективна кількість перевищує розраховану ЕЮво, у інших ситуаціях ефективна кількість є меншою, ніж розрахована ЕЮОхо, а ще в інших ситуаціях ефективна кількість дорівнює розрахованійЕОзо.

Крім того, ефективна доза інгібіторів аргінази запропонованих даним винаходом може бути кількістю, яка при застосуванні до суб'єкта у вигляді однієї або декількох доз дає необхідний результат у порівнянні зі здоровим суб'єктом. Наприклад, для суб'єкта, який страждає від конкретного розладу, ефективна доза може бути такою, яка поліпшує діагностичний параметр, показник, маркер тощоданого розладу щонайменше приблизно на 5 95, щонайменше приблизно на 10 95, щонайменше приблизно на 20 95, щонайменше приблизно на 25 95, щонайменше приблизно на 3095, щонайменше приблизно на 4095, щонайменше приблизно на 50 95, щонайменше приблизно на 60 95, щонайменше приблизно на 70 96, щонайменше приблизно на 80 96, щонайменше приблизно на 90 95, або більше ніж на 90 95, де 100 95 визначається як діагностичний параметр, показник, маркер тощо, який демонструється нормальним суб'єктом.

У деяких варіантах реалізації інгібітори аргінази, передбачені даним винаходом, можна застосовувати (наприклад, перорально) при рівнях доз приблизно від 0,01 мг/кг до 50 мг/кг або приблизно від 1 мг/кг до 25 мг/кг маси тіла суб'єкта на добу, один або декілька разівна добу для одержання необхідного терапевтичного ефекту.

Для застосування перорального засобу композиції можуть бути запропонованими у формі таблеток, капсул тощо, які містять від 1,0 до 1000 мг активного інгредієнта, зокрема 1,0; 3,0; 5,0; 10,0; 15,0; 20,0, 25,0; 50,0; 75,0; 100,0; 150,0; 200,0; 250,0; 300,0; 400,0; 500,0; 600,0; 750,0; 800,0; 900,0 і 1000,0 мг активного інгредієнта.

У деяких варіантах реалізації необхіднадоза інгібітору аргінази міститься в «стандартній лікарській формі». Фраза «стандартна лікарська форма» відноситься до фізично дискретних одиниць, де кожна одиниця містить заздалегідь визначену кількість інгібітору аргінази, або одного, або в комбінації з одним або декількома додатковими агентами, достатню для одержання необхідного ефекту. Слід розуміти, що параметри стандартної лікарської форми бо будуть залежати від конкретного агента й ефекту, який повинен бути досягнутим.

Зо

НАБОРИ

Даний винахід також пропонує набори, які містять описану в даній заявцісполуку та фармацевтичні композиції з нею. Зазвичай набори мають форму фізичної структури, яка містить різні компоненти, як описано нижче, і може використовуватися, наприклад, при практичнійреалізації описаних вище способів.

Набір може включати одну або кілька сполук, описаних у даній заявці (наданих, наприклад, у стерильному контейнері), які можуть мати форму фармацевтичної композиції, придатної для застосування до суб'єкта. Описані в даній заявцісполуки можуть бути представлені у формі, готовій до застосування (наприклад, у вигляді таблетки або капсули), або у формі, яка перед введенням потребує, наприклад, відновлення або розбавлення (наприклад, порошку). Коли сполуки, описані в даній заявці, перебувають у формі, якаповинна бути відновленою або розбавленою користувачем, набір може також включати розріджувачі (наприклад, стерильну воду), буфери, фармацевтично прийнятні допоміжні речовини тощо, упаковані разом із сполуками, описаними в даній заявці, або окремо від них. Коли передбачається комбінована терапія, набір може містити декілька агентів окремо, або вони можуть бути вже об'єднані в наборі. Кожний компонент набору може бути упакований в окремий контейнер, і всі різні контейнери можуть бути упаковані разом. Набір запропонований даним винаходом може бути розроблений для умов, необхідних для належного зберігання компонентів, які в ньому містяться (наприклад, охолодження або заморожування).

Набір може мати етикетку або вкладку в упакуванні, що містять ідентифікуючу інформацію про присутні у ньому компонентита інструкції з їхнього застосування (наприклад, параметри дозування, клінічну фармакологію активного інгредієнта (інгредієнтів), включаючи механізм дії, фармакокінетику й фармакодинаміку, небажані явища, протипоказання тощо). Етикетки або вкладки можуть містити інформацію про виробника, таку як номер партій і термін придатності.

Етикетка або пакувальна вкладка можуть бути, наприклад, інтегровані у фізичну структуру, у якій перебувають компоненти, можуть знаходитися окремо у фізичній структурі або бути прикріплені до компонента набору (наприклад, до ампули, пробірки або флакона).

Етикетки або вкладки можуть додатково включати, або бути вбудованими в носій для зчитування машиною, такий як диск (наприклад, жорсткий диск, карта пам'яті, диск пам'яті), оптичний диск, такий як СО- або ОМО-КОМ/КАМ, ОМО, МРЗ, магнітна стрічка або електричні носії даних, такі як КАМ і КОМ, або їх гібриди, такі як магнітні/оптичні носії даних, флеш-носії або карти пам'яті. У деяких варіантах реалізаціїдані інструкції відсутні в наборі, але передбачені засоби для одержання інструкцій з віддаленого джерела, наприклад, через Інтернет.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

Наступні приклади наведені для того, щоб надати фахівцям у даній галузі техніки повне розкриття й опис того, як реалізовувати й використовувати даний винахід, і не повинні обмежувати обсягу того, що винахідники вважають своїм винаходом, і не призначені для демонстрації того, що вказані нижче експерименти були виконані, або що це всі експерименти, які можуть бути виконані. Слід розуміти, що приблизні описи, наведені в теперішньому часі, не обов'язково виконувалися, але, скоріше, описи можуть виконуватися для генерування даних та подібного, описаного в них характеру. Булодокладенозусиль для забезпечення точності використовуваних чисел (наприклад, кількості, температури тощо), але слід враховувати деякі експериментальні похибки й відхилення.

Якщо не зазначено іншого, частини є масовими частинами, молекулярна маса є середньозваженою молекулярною масою, температура зазначена в градусах Цельсія СС), а тиск дорівнює або є близьким до атмосферного. Використовуються стандартні скорочення, включаючи наступні: м/ - дикий тип; Бр - пари (пари) основ; Кб - тисячі пар основ; пі - нуклеотиди; аа - амінокислота (амінокислоти); 5 або 5ес - секунда (с); тіп - хвилина (с); п або Нпг - година (с); нг - нанограмм; мкг - мікрограм; мг - міліграм; г - грам; кг - кілограм; діабо а - децилітр; Мі або ці - мікролітр; ті або ті - милілітр; І або | - літр;

НИМ - мікромолярний; тт Е мілімолярний; М - молярний; кДа Е кілодальтон; ілт. - внутрішнм'язово; ір. - інтраперитонеально; 5С або 5О -підшкірно; ОО - щодня;

ВІО - двічі на добу; СОМУ - щотижня; ОМ - щомісяця; ВЕРХ - високоефективна рідинна хроматографія; ВУУ - маса тіла; ЮШ - одиниця вимірювання; п5 - статистично не значиме;

ФБР - фізіологічний розчин з фосфатним буфером; ІГХ - імуногістохімія; ОМЕМ - середовище

Ігла в модифікації Дульбеко; ЕДТА - етилендиамінтетраоцтова кислота.

МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ

В наведених нижче прикладах використовувалисьабо, якщо зазначено, можуть бути використані, наступні загальні матеріали й методи.

Стандартні методи молекулярної біології описані в науковій літературі (див., наприклад,

ЗатрьгоокК апа Виззеї! (2001) Моїесшціаг Сіопіпо, Зга єд., Соїд бргіпа Натотг І арогаюгу Ргезв, Соїй

Зргіпд Наїбог, М.У.; апа А!йзибеї, еї а. (2001) Ситепі Ргоїосої5 іп МоїІесшаг Віоіоду, Моїв. 1-4,

Уопп Уміеу апа Боп5, Іпс. Мем/ МогК, М.У., де описане клонування в бактеріальних клітинах і мутагенез ДНК (Том 1), клонування в клітинах ссавців і дріжджах (Том 2), глікокон'югати й експресія білків (Том 3) і біоїнформатика (Том 4)).

У науковій літературі описані методи очищення білків, включаючи імунопреципітацію, хроматографію, електрофорез, центрифугування й кристалізацію, а також хімічний аналіз, хімічну модифікацію, посттрансляційну модифікацію, отримання гібридних білків |і глікозилювання білків (див., наприклад, Соїїдап, еї аї. (2000) Ситепі Ргоїосої!5 іп Ргоївіп Зсіепсе,

Мо!ів. 1-2, Чопп УМіеу апа 5опв, Іпс., МУ).

Доступні пакети програмного забезпечення й бази даних для визначення, наприклад, антигенних фрагментів, лідерних послідовностей, фолдинга білків, функціональних доменів, сайтів глікозилювання й вирівнювання послідовностей (див., наприклад, СО Ууізсопвіп

Раскаде (Ассеїгуз, Іпс., зап Оіедо, СА); і Оесурпегіт (Тітеїодіс Согр., Стума! Вау, ММ).

В літературіописані аналізи й інші експериментальні методи, які можуть стати основою для оцінки описаних у даній заявцісполук. Наприклад, засновані на мас-спектрометрії аналізи зв'язування лігандів (див., наприклад, Мабзб5іпК, А. еї аїЇ. Ригіпегдіє Зідпаїйпу (2015) 11: 581.

Нирз//дої.огд/10.1007/511302-015-9477-0; Оіопізоці 5. еї аї., У. Рпапгтасої Ехр ТНег. (1996) 298: 726-132) можна використовувати для визначення різних властивостей сполук запропонованих даним винаходом.

Функціональні аналізи також можуть використовуватись для оцінки сполук запропонованих даним винаходом.

ПРИКЛАДИ

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ

Фахівці в даній галузі зрозуміють, що існує велика кількість доступних способів одержання молекул, представлених у формулі винаходу.

Різні способи, описані вище, були використані для одержання запропонованих даним виаходом сполук, деякі з яких проілюстровані в прикладах. Дейтеровані форми наведених

Зо нижче Прикладів можна синтезувати з використанням відповідних дейтерованих проміжних продуктів.

Приклад 1. (ЗаН,45,55,6а8)-5-аміно-4-ІЗ-(дигідроксибораніл)пропіл|- октагідроциклопента|с|пірол-5-карбонова кислота. о о 1. ТМ5СІ, СНО. СІ.С,, он

ПнМо5 до МНМОВ; М(п-Ви)ОАс 2 - дн ТНЕ, ОМЕ, - 78 0С. ---к кл.

М Етап М вна з М

Вос Вос Вос

Ме, сон

НВріп Ми, СОВп - ВпВг З 1. Хіральне роділення

Шсоа) СІ)» (З моль 95) к.со, 2. мам., Маон (водн., 2 М) арре (6 моль 9с) « Нн Нн сн.сІ,, ос н | | н Месм, 0 90 --» кл. 1,4 - диоксан

Етап 5 Етап 4 М ОС -як Кт. бос Вос Етап З

Му, СО,Вп Ме нм, СОВп м НМ, СОВп . а .

С ме вас є ме емо вон),

Н Н о ме Осн, кт. н н о ме в0зс,зтод кн Н

Ме Ме Етап 7

М М М

Вос Вос Вос год

Етап 1. До розчину цис-трет-бутил-5-оксогексагідроциклопента|с|пірол-2(1Н)-карбоксилату (11,49 г; 51 ммоль) у безводному ТНЕ (тетрагідрофурані) (155 мл) при -78 "С додавали розчин літію біс(триметилсиліл)аміду (61,2 мл; 1,0 М у ТНЕ) прикапуванням протягом 20 хвилин. Після перемішування протягом додаткових 30 хвилин протягом 15 хвилин додавали прикапуванням розчин алілброміду (5,3 мл; 61,2 ммоль) в ТНЕ (15 мл). Після завершення додавання холодну баню видаляли, і суміш перемішували за кімнатної температури протягом 12 годин, після чого її виливали у воду/Е(ОАс (етилацетат), і розділяли шари. Водний шар двічі екстрагували ЕАс.

Об'єднані органічні шари промивали 1 М водним розчином НСІ, розсолом, висушували над

Ма5Ої і фільтрували. Неочищений залишок очищали колонковою хроматографією (5105,

СНеСіг/гексани (1:11) - СНеоСіг/гексани (1:1)/ЕМОАс, 3:1), одержуючи продукт аліліюванняу вигляді безбарвної олії (4,74 г; вихід 35 95). Результати ЕРІ-МС |М-ЇВи - НІ для С1НієМОз, розраховано 210,1; виявлено 210,0.

Етапи 2-4. До розчину безводного хлороформу (3,55 мл; 44,65 ммоль) і хлортриметилсилану (4,3 мл; 33,9 ммоль) у безводному ТНЕ (40,6 мл) при -78 "С протягом 30 хвилин прикапуванням додавали розчин літію біс(триметилсиліл)уаміду (33,9 мл; 1,0 М у ТНЕ). Після додаткових

З0 хвилин при -78"С холодну баню заміняли на баню при -30 "С. Одночасно розчин кетону з етапу 1 (4,74 г; 17,86 ммоль) у безводному ЮОМЕ (диметилформаміді) (12,8 мл) і розчин тетрабутиламонію амонію (538 мг; 1,79 ммоль) у безводному ЮОМЕ (1,28 мл) додавали до реакційної суміші протягом 15 хвилин. Холодну баню прибирали й перемішували протягом додаткових 2 годин за температури навколишнього середовища перед аналізом на відсутність вихідного кетону за допомогою ТСХ (гексани/СНеСіІг/ЕОАс 3:3:1; фарбування нингідрином).

Потім реакційну суміш виливали в насичений водяний розчин хлориду амонію й екстрагували гексаном (3х250 мл). Об'єднані органічні шари промивали розсолом, висушували над Мао», фільтрували й концентрували. Отриманий неочищений залишок використовували на наступному етапі як такий. До розчину неочищеного силілового ефіру в безводному ТНЕ (45 мл) за температури 0"С додавали оцтову кислоту (1,02 мл; 17,86 ммоль), а потім розчин тетрабутиламонію фториду (17,86 мл; ТМ в ТНЕ) прикапували протягом 15 хвилин. Суміш перемішували ще 10 хвилин, виливали в крижаний розчин бікарбонату натрію (150 мл) і екстрагували ЕІОАс (3х150 мл). Об'єднані органічні шари промивали розсолом, висушували над

Ма5о», фільтрували й концентрували. Рацемічний продукт можна розділити на енантіомери з використанням хіральноїколонки (СпігаІрак-АЮ; 3,5 95 і-РІОН у гексані), причому другий пік є необхіднименантіомером. ЕРІ-МС (|М-їри-НІ для Сч12Ні7СіІзМОз, розраховано 328,0 і 330,0; виявлено 328,0 і 330,0.

Зо До розчину третинного спирту в 1,4-диоксані (30 мл) за температури 15"Спротягом хвилинприкапуваннямдодавали попередньо охолоджений розчин азиду натрію (3,5 г; 53,6 ммоль) і гідроксиду натрію (2,14 г; 53,6 ммоль) у воді (26,8 мл). Отриману суміш перемішували за кімнатної температури протягом 30 годин, виливали в насичений водяний розчин хлориду амонію (100 мл), а потім екстрагували ЕЮАс (3х150 мл). Об'єднані органічні шари промивали розсолом, висушували над Мд5О5, фільтрували й концентрували. Отриманий неочищений залишок використовували на наступній стадії як такий. ЕРІ-МС |М-НГ для

СтівНгзМаОх, розраховано 335,2; виявлено 335,0.

До неочищеної карбонової кислоти й карбонату калію (12,3 г; 89,3 ммоль) у безводному ацетонітрилі (45 мл) при 0 "С додавали бензилбромід (2,3 мл; 19,65 ммоль). Отриману суміш інтенсивно перемішували за кімнатної температури протягом 16 годин, після чого леткі речовини видаляли роторним випаровуванням. До твердого залишку додавали гексани й воду, а потім два шари розділяли. Водний шар екстрагували гексаном (2х150 мл). Об'єднані органічні шари промивали розсолом, висушували над Мо5зО»:, фільтрували й концентрували.

Неочищений залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії (51іО», гексани -» гексани/ЕІОАс, 3:1), одержуючи проміжний бензиловий ефір у вигляді безбарвної олії (2,41 г; 3595 за чотири стадії). ЕРІ-МС (|М-Ви-НІ: для СтіоНгзМаО:, розраховано 371,2; виявлено 371,0.

Етап 5. Розчин алкену (2,41 г; 5,65 ммоль) у дихлорметані (15 мл) дегазували (3 цикла вакууму/наповнення Мг). До цього розчину додавали біс(1,5-циклооктадієн) диїіридію (1) дихлорид (114 мг; 0,1695 ммоль) і 1,2-бісідифенілфосфіно)етан (135 мг; 0,339 ммоль), і отриману суміш дегазували другий раз (3 цикла вакууму/наповнення М). Після витримування протягом 20 хвилин суміш охолоджували до 0"С і через шприцевий насос додавали попередньо дегазований розчин пінаколборану (1,1 мл; 7,91 ммоль) у дихлорметані (5 мл) протягом 1,5 годин. Холодну баню прибирали, і реакційну суміш перемішували ще 25 хвилин за кімнатної температури, після чого її знову охолоджували до 0"С, розбавляли дихлорметаном (100 мл) і додавали воду (30 мл). Після перемішування протягом 15 хвилин шари розділяли, і водний шар екстрагували дихлорметаном (2х100 мл). Об'єднані органічні шари промивали розсолом, висушували над М95О5, фільтрували й концентрували. Отриманий неочищений залишок очищали колонковою хроматографією (5102, гексани -» гексани/Е(ОАс, 6:1), виділяючи 60 безбарвну олію (2,59 г; вихід 83 95). "І!Н-'ЯМР: (400 МГц; СОСІ») б 7,37 (5; 5Н); 5,21 (а; 9-31 Гц;

2Н); 3,46 - 3,21 (т; ЗН); 2,94 - 2,79 (т; 1Н); 2,60 - 2,41 (т; 2Н); 1,95 - 1,85 (т; 1Н); 1,80 - 1,70 (т; 1); 1,48 - 1,33 (т; 12Н); 1,29 - 1,08 (т; 14Н); 0,73 - 0,62 (т; 2Н), ЕРІ-МС (|М-М2-іІВи--Н2--Ма|: для С25Нз7ВМ2гОвМа; розраховано 495,3; виявлено 495,2.

Етап 6. До азидобензиловомуго ефіру (700 мг; 1,26 ммоль) у суміші 1:11 безводного етанолу (21 мл) і етилацетату (2,1 мл) в атмосфері азоту додавали Ра/С (90 мг; 0,126 ммоль, 15 95).

Атмосферу заміняли воднем (барботуванням розчину протягом 5 хвилин) і перемішували під балоном водню протягом З годин. Атмосферу водню заміняли на М2, реакційну суміш обережно фільтрували крізь целіт, а потім промивали етанолом (2х5 мл). Об'єм розчинника зменшували приблизно до 2 мл і фільтрували через шприц-фільтр із розміром пор 0,22 мкм. Розчинник видаляли, одержуючи неочищену проміжну амінокислотнусполуку(390 мг) у вигляді майже білої твердої речовини.ЕРІ-МС (М-іВи-НІ" для СівНзаВМ2Ов, розраховано 383,2; виявлено 383,2.

Етап 7. Водний розчин НСІ (3,0 мл; 6,0 М) додавали до проміжної амінокислотноїсполуки (продукт етапу 6; 380 мг; 0,867 ммоль). Реакційний посуд герметично закривали, нагрівали до 907С і перемішували за цієї температури протягом З годин. Розчинник видаляли у вакуумі, додавали воду (приблизно 10 мл) і знову видаляли у вакуумі для зменшення кількості залишкової НСІ. Отриману тверду речовину брудно-білого кольору розчиняли у воді (приблизно 5 мл) і очищали обернено-фазовою ВЕРХ (колонка Кедізер С18 Соїа, градієнт ацетонітрилу від

О до 2095 і води з 0,1 95 добавкою ТЕА (трифтороцтової кислоти)) з одержанням продукту у вигляді білої твердої речовини. Цей матеріал перетворювали на біс-гідрохлоридну сіль додаванням 1 М НОСІЇ ї наступною ліофілізацією (повтореною двічі) з одержанням сполуки з повністю знятим захистом у вигляді білої твердої речовини (160 мг, вихід 5695). "Н-ЯМР (400 МГц, 020) б 3,56 (да; 9-12,2; 8,5 Гц; 1Н); 3,47 (да; 9У-11,8; 8,3 Гц; 1Н); 3,39 - 3,29 (т; 1Н); 3,24 (аа; 9У-12,2; 4,6 Гц; 1Н); 3,17 (да; 911,9; 5,6 Гу; 1Н); 3,00 - 2,687 (т; 1Н); 2,68 (а9; 9У-13,7; 8,9

Гц; 1); 2,15 - 2,05 (т; 1Н); 1,82 (да; 9У-13,6; 9,2 Гц; 1Н); 1,66 - 1,52 (т; 1Н); 1,50 - 1,40 (т; 1); 1,39 -1,24 (т; 2Н); 0,82 - 0,70 (т; 2Н), ЕРІ-МС ІМ-Н2гО--НІ" для С11НгоВМ2Оз; розраховано 239,2; виявлено 239,0.

Приклад 2. 5-Аміно-2-(2-аміноацетил)-4-І|3- (дигідроксибораніл)пропіл|октагідроциклопента|с|пірол-5-карбонова кислота.

Ма, СО Вп ме Мах, мСОВп ме воссмов Ма, СОоВп ме ото че ТАснрь я воеБиа сля ме дюн в рою Оу

Ме Етап 1 ме к.т., З ч год Ме

М Ме м Ме Етап2 м ме

Ж,

МНВос

Мей, иСОВп

Маж, СО Вп р о Ме та ре Ме вт7 Ме

В ме М Н, (1 фтму)

Оу ам НС каш С РО/С (кат)

Ме Ме 509, З ч год М Ме ЕЮАС/ОН, к.т., 5 ч год

М Етап4 Етап З

А й о зо МІнвос МНВос

Етап 1.а-азидобензиловий ефір (0,40 г; 0,72 ммоль; 1,0 еквів.) розчиняли в СНесСі?г (5,8 мл) і охолоджували до 0 "С. Прикапуванням протягом 15 хвилин додавали ТРЕА (1,44 мл; 18,0 ммоль; 25,0 еквів.), і реакційну суміш перемішували при 0"С протягом 1 години. Після завершення реакційну суміш розбавляли СНеосСі» і промивали насиченим водяним розчином МансСоОз. Водний шар екстрагували СНесСі» (3х20 мл). Об'єднані органічні екстракти промивали розсолом, сушили (Маг2504), фільтрували й концентрували роторним випаровуванням з одержанням амінового продукту у вигляді жовтої олії (0,32 г; вихід 99 95), якувикористовували на наступному етапі без додаткового очищення.ЕРІ-МС (МАНІ для Сг«НзеВМаО», розраховано 455,3; виявлено 455,2.

Етап 2. Амін (продукт етапу 1) (0,32 г; 0,72 ммоль; 1,0 еквів;) розчиняли в ОМ5О (диметилсульфоксиді) (3,6 мл) і обробляли ЕМ (триетиламіном) (0,3 мл; 2,2 ммоль; 3,0 еквів.).

Потім додавали Вос-еліцин М-гідроксисукциніміду ефір (0,24 г; 0,86 ммоль; 1,2 еквів.) у вигляді твердої речовини, і реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом 4 годин.

Потім реакцію гасили насиченим водяним розчином МНаСіІ і розбавляли ЕЮАс. Суміш екстрагували ЕАс (3х20 мл). Об'єднані органічні екстракти промивали розсолом, сушили

(Маг2504), фільтрували й концентрували роторним випаровуванням, одержуючи неочищений продукт. Очищення флеш-хроматографією на диоксиді кремнію (095 - 6095 ЕОАс у гексанах) даєгліцинамід у вигляді жовтої олії (0,34 г; вихід 7795). ЕРІ-МС |М-Вос-2НІ" для СгвНзоВМ5О5, розраховано 512,4; виявлено 512,4.

Етап 3. До а-азидобензиловому ефіру (продукту етапу 2) (0,34 г; 0,56 ммоль) у суміші 1:1 безводного етанолу (1,5 мл) і етилацетату (1,5 мл) в атмосфері азоту додавали 1095 паладій на вуглеці (115 мг, 0,11 ммоль). Атмосферу заміняли воднем (барботуванням розчину протягом хвилин) і перемішували під балоном водню протягом З годин. Атмосферу водню заміняли М», реакційну суміш обережно фільтрували крізь шар целіту й потім промивали етанолом (2х5 мл). 10 Об'єм розчинника зменшували приблизно до 10 мл і фільтрували через шприцевий фільтр із розміром пор 0,22 мкм. Розчинник видаляли, щоб одержати неочищену проміжну амінокислотну сполуку (0,16 г) у вигляді майже білої твердої речовини.ЕРІ-МС ІМаАНІ для СгаНазВМзО»;, розраховано 496,3; виявлено 496,3.

Етап 4. Водний розчин НСІ (3,0 мл; 4,0 М) додавали до проміжної амінокислотноїсполуки (продукт етапу 3; 0,16 г; 0,87 ммоль). Реакційний посуд герметично закривали, нагрівали до 50"С і перемішували протягом 2 годин. Неочищений продукт потім безпосередньо очищали обернено-фазовою ВЕРХ (колонка Кедізер С18 Соїд, градієнт ацетонітрилу й води від 0 до 2095), одержуючи продукт у вигляді білої твердої речовини. Наступна ліофілізація давала сполуку з повністю знятим захистом у вигляді білої твердої речовини (45 мг, вихід 2595 за дві стадії). "Н-'ЯМР (400 МГц, 020) б 4,01 - 3,82 (т; 2Н); 3,71 - 3,57 (т; 2Н); 3,52 - 3,34 (т; 2Н); 3,30 - 3,10 (т; 1Н); 2,92 - 2,71 (т; 1Н); 2,67 (т; 1Н); 2,10 - 1,96 (т; 1Н); 1,77 (ас 9У-13,9; 7,1 Гу; 1Н); 1,61 - 1,25 (т; 4Н); 0,78 (С 9У-6,5 Гц; 2Н), ЕРІ-МС |М-НгО--НІ для СізНгзВМзОх4; розраховано 296,2; виявлено 296,1.

Приклад 3. (Зан,45,55,6а8)-5-аміно-2-К25)-2-амінопропаноїл|-4-(3- (дигідроксибораніл)пропіл|-октагідроциклопента|с|Іпірол-5-карбонова кислота.

Нам, ,СОоН вон)»

Нн н

М обра

Зазначену в заголовку сполуку синтезували, виходячи з тієї ж експериментальної методики,

Зо що і описана в Прикладі 2."Н-ЯМР (400 МГц, 020) б 4,38 - 4,26 (т; 1Н); 3,88 - 3,65 (т; ЗН); 3,62 - 3,35 (т; 2Н); 3,28 - 3,10 (т; 1Н); 2,95 - 2,75 (т; 1Н); 2,68 (ааа; 9У-14,1; 10,0; 6,3 Гц; 1); 2,12 -1,93 (т; 1Н); 1,89 - 1,65 (т; 1Н); 1,64 - 1,23 (т; 6Н); 0,87-0,70 (т; 2Н), ЕРІ-МС ІМ-НгО-НІ: для С1і4Н25ВМзОх4; розраховано 310,1; виявлено 310,0.

Приклад 4. Б-аміно-4-ІЗ-(дигідроксибораніл)пропіл|-2-(оксетан-З-іл)- октагідроциклопенту|с|пірол-5-карбонова кислота.

М, СО Вп о Му, иСОоВп Ми, СО що 7 ло, Ле 3 н по Ле 1. Н, й атм) 2 до і 5 до ва рас ет) дос н й о Модно " й м земної "

Ме Ме СсНСЬ, кт. Ме 50 ос

М Етап 1 Х Етап2 АХ о о

Етап 1.а-Азидобензиловий ефір (0,44 г; 0,77 ммоль) розчиняли в СНесСі» (10 мл) і додавали

З-оксетанон (55 мг; 0,77 ммоль) з наступним додаванням твердого Ма(ОАс)зВН (326 мг; 1,54 ммоль). Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом ночі, потім гасили насиченим розчином МаНсоО»з (2х10 мл). Органічний шар висушували над Мад5О»5, фільтрували й випаровували, одержуючи сирий продукт, який використовували без додаткового очищення.

Етап 2. Неочищений матеріал з Етапу 1 розчиняли в Меон (5 мл), продували М?» і додавали 1095 Ра/С (200 мг, 5095 вологість). Суміш інтенсивно перемішували в атмосфері Не (балон) протягом 2 годин або доти, допоки аналіз РХ-МС не показував повного вичерпання вихідного матеріалу. Реакційну суміш фільтрували, випаровували й залишок перемішували з 2М маон (дмл) при 50"С протягом 1 години, потім охолоджували до кімнатної температури й нейтралізували ТМ НС. Продукт очищували обернено-фазовою С18-хроматографією (градієнт ацетонітрилу й води від 0 до 20 95), одержуючи продукт у вигляді білої твердої речовини (10 мг,

З 96). "Н-'ЯМР (400 МГц, 020) б 4,87 - 4,81 (т; 2Н); 4,41 - 4,32 (т; 1Н); 4,03 - 3,68 (т; 1Н); 3,60 - 3,05 (т; 4Н); 2,90 - 2,75 (т; 2Н); 2,52 - 2,43 (т; 1Н); 2,05 - 1,90 (т; 1Н); 1,77 - 1,64 (т;1Н); 1,48 - 1,39 (т; 1Н); 1,32 - 1,04 (т; 4Н); 0,66-0,59 (т; 2Н), ЕРІ-МС |М-Нг8О-НІ для

Сі4На«ВМ2О»; розраховано 295,2; виявлено 295,2.

Приклад 5. 5-аміно-2-(1-хлор-3-гідроксипропан-2-іл)-4-|3- (дигідроксибораніл)пропіл|октагідроциклопента|с|пірол-5-карбонова кислота.

Нам, СОН (ОН) н Н

М но. КМ с

Зазначену в заголовку сполуку синтезували відповідно до тієї ж експериментальної процедури, яка була описана в Прикладі 4, з тією відмінністю, що в кінцевому розчині для зняття захисту використовували ЗМ розчин НСЇ. "НА-ЯМР (400 МГц, 020) 6 4,05 - 3,80 (т; 5Н); 3,64 - 3,51 (т; 2Н); 3,26 - 2,95 (т; ЗН); 2,85 - 2,72 (т; 1Н); 2,52 - 240 (т; 1Н); 2,13 - 2,03 (т; 1Н); 1,81 -1,70 (т; 1Н); 1,50 - 1,41 (т; 1Н); 1,46 - 1,05 (т; ЗН); 0,69-0,59 (т; 2Н), ЕРІ-МС |М-

НгО--НІ для С14Н25ВСІМ2Ох; розраховано 331,2; виявлено 331,2.

Приклад 6. 5-аміно-4-3-(1 В, 28,65,8Н8)-2,9,9-триметил-3,5-диокса-4- боратрицикло!б.1.1.02,6|декан-4-іл|Іпропілиоктагідроциклопента|сІпірол-5-карбонова кислота.

НМ, СОН ! в'б из

Н н Б тут

М СНз

Н

До зазначеного в Прикладі 1 (60 мг; 0,18 ммоль) у безводному ацетонітрилі (6 мл) додавали (18,28,35,58)-(-) пінандіол (46,5 мг; 0,27 ммоль; 1,5 еквів.). Цю суміш обробляли ультразвуком протягом 10 хвилин, додавали мішалку, нагрівали до 80 "С протягом 2,5 годин, потім видаляли розчинник. Отриманий залишок розтирали з діетиловим ефіром (3х4 мл), фільтрували, і тверду речовинувисушували у високому вакуумі протягом 12 годин. Бісгідрохлорид пінандіолового ефіру боронової кислоти (40 мг) одержували у вигляді майже білої твердої речовини. "Н-ЯМР (400 МГу, 020) б 4,41 (а; 9-8,7 Гц; 1Н); 3,60 - 3,40 (т; 2Н); 3,39 - 3,12 (т; ЗН); 2,92 (5; 1Н);

Зо 2,70 - 2,60 (т; 1Н); 2,46 - 2,33 (т; 2Н); 2,25 (55 1Н); 2,13 - 1,68 (т; ЗН); 1,686 - 1,70 (т; 1Н); 1,60 (55 1Н); 1,52 - 1,13 (т; 8Н); 0,98 (й; 9У-10,7 Гц; 1); 0,93 - 0,70 (т; 6Н), ЕРІ-МС |МЯНІ" для

С2і/Ніз6ВМ2Ох4; розраховано 391,3; виявлено 391,2.

Аналітичні методи

РХ: Адііепі 1100 5егіе5; Мас-спектрометр: Адіїепі з6120ВА, одноквадрупольний.

Метод РХ-МС: колонкаРхХ-МС УмМаїег5 Хвеіес Не С18 3,5 мкм (2,1х75 мм), 35 С, швидкість потоку 0,9 мл/хв, 2,5-хвилинний градієнт від 0 до 10095 В з 0,5- хвилинним промиванням при 100 9о В; А-0,1 96 мурашиної кислоти/5 95 ацетонітрилу/94,9 95 води; В-0,1 Фо мурашиної кислоти/5 95 води/94,9 95 ацетонітрилу.

Флеш-колонка: ІЗСО КІ жк

ВЕРХ зі зверненою фазою: ІЗСО-Е7; Колонка: Кіпеїех 5 мкм ЕМО С18 100 А; 250х21,2 мм (Рпепотепех)

Вимірювання активності сполуки за допомогою ферментативного аналізу, пов'язаного з аргіназою, з використанням рекомбінантних АКСІ1 і АКОС2 людини

Очищені рекомбінантні АКО1 і АКОС2 людини одержували в 50 мМ біцину, рН 8,5; 100 мкм

Масіг, 20 95 гліцерину й 1 мМ ОТТ (дитіотреїтолу) з кінцевою концентрацією вихідного розчину 14,4 мкМ ії 7,56 мкМ, відповідно. 2,5 НМ АКС1 або АКСгінкубували з різними концентраціями сполук в 10 мМ фосфаті натрію, рН 7,4; 0,1 мМ Мпапсі?» ії 2,596 ОМ5О (диметилсульфоксиду) у загальному об'ємі 40 мкл в 384-комірковому мікропланшеті (Согпіпуд "М Ж3640) за температури 37 "С протягом 1 години. Ферментативну реакцію аргінази ініціювали додаванням 10 мкл 4 мМ

І -аргініну, попередньо інкубованого в 10 мМ фосфаті натрію, рн 7,4, і 01 мМ Мапсі» при 37 "С,

у суміш ферменту й сполуки, що давало кінцеві умови реакції: 2 нНМ АКОС1 або АКОС2 і0,8 мМ І - аргініну в 10 мМ фосфаті натрію, рН 7,4; 0,1 мМ Масі?» ї 2 95 ОМ5О з різними концентраціями сполук. Після 2 годин інкубації при 37 "С ферментативну реакцію аргінази зупиняли переносом 10 мкл реакційної суміші в 10 мкл суміші для виявлення (204 мкМ аміно-2-бороно-б-гексанової кислоти; 0,25 мкл суміші ферментів аргінази; 0,25 мкл проявника аргінази; 0,25 мкл аргіназа- перетворюючого ферменту в буфері для аналізу аргінази з набору для колориметричного аналізу аргіназної активності, ВіоМібвіоп пс. Ме К755-100) у прозорому 384-комірковому мікропланшеті (Сгеіпег Мо 781801). Планшет негайно поміщали в рідер для планшетів (багаторежимний рідер мікропланшетів Зупегду"М Мео2) для відстеження поглинання при 570нм при 37 "С. Значення абсорбції через 12-20 хв. використовували для розрахунків активності сполуки. Значення порожньої проби ОМ5О (мінімум інгібування - 100 95 активності) використовували як негативний контроль. Позитивний контроль установлювали шляхом додавання 8 мкл суміші ферменту й ЮМ5БО в 10 мкл суміші для виявлення з наступним додаванням 2 мкл І -аргініну (максимальнеїінгібування - 095 активності). Для розрахунків процентної активності використовували Рівняння 1. АбсоробціЯзто нм - це значення за даної концентрації сполуки:

Абсороці -МАКСИМУМ

Активністо- нм ПОПУ КТЕ, 100

МІНІМУМ-МАКСИМУМ Рівняння 1

Концентрацію сполуки, яка призводить до втрати 5095 активності ферменту (ІСво), розраховували за допомогою Стввлдайочнятни яр иконням Рівняння 2, де М - коефіцієнт

Хіллактивніств/»ю-Нижня точка -- - «Н- Я 2 т к |Щ26К« ('- -ь2ЩШ р 50 Рівняння 2

Був проведений зустрічний скринінг для виявлення будь-якого інгібування зв'язаних ферментів досліджуваними сполуками. 10 мкл 0,26 мМ сечовини з різними концентраціями сполук в 10 мМ фосфаті натрію, рН 7,450,1 мМ Масі» і 2 ОМ50О додавали у 10 мкл суміші для виявлення замість суміші для ферментативної реакції аргінази. Поглинання контролювали при

Зо 570 нм, як описано вище. Значення порожньої проби без субстрату (без сечовини; максимальнеїінгібування - 0 95 активності) і порожньої проби ОМ5О (мінімальнеїінгібування - 10095 активності) використовували як позитивний й негативний контроль, відповідно.

Очікується, що крива доза-відповідь буде плоскою для сполук, які не інгібують жодні з'єднувальні ферменти. Відсутність активності при аналізі селективності й специфічності використовували для підтвердження того, що результати точно відбивають значення ІСво для

АКОСІ1 і АКС2.

Таблиця 1

Специфічні приклади (ефективність:інгібування аргінази 1 ІСво: ї- означає »1 мкМ, ї-- означає від 100 нМ до 1 мкМ, ж-- означає «100 нМ).

НьМ, Сон вон»

Н Н ж о

МН»

Таблиця 1 (продовження)

НЬМ, СОН

В(ОН)»

Н Н ни

М

Н

НМ, Йон

В(ОН)» н н п

М обра

НМ СОН и В(ОНУ» н н п

М отри

НМ СОН и тВ(ОНУ

Н Н п

М

М о

НМ, СОН

В(ОН).

Н Нн п 5, о

НМ, СОН

В(ОН)»

Н Н ни

М но. с

НМ, СОН 2 Сн во. З

Н Н он) СНз вк

СН

М З

Н

У даній заявці описані конкретні варіанти реалізації цього винаходу, включаючи кращий відомий винахідникам спосіб здійснення винаходу. Після прочитання вищевикладеного опису варіації розкритих варіантів реалізації можуть стати очевидними для фахівців у даній галузі техніки, і очікується, що фахівці в даній галузі техніки можуть використовувати такі варіації за необхідності. Відповідно, передбачається, що винахід буде застосовуватися на практиці інакше, ніж це конкретно описано в даній заявці, Її що винахід включає всі модифікації й еквіваленти предмета, викладеного в прикладеній формулі винаходу, в межах чинного законодавства. Далі, будь-яка комбінація вищеописаних елементів у всіх їхніх можливих варіантах охоплюється винаходом, якщо тут не зазначено іншого або інше явно суперечить контексту.

Усі публікації, заявки на патенти, номери доступу й інші посилання, які цитуються в даному описі, включені доданого опису як посилання, так, нібиспеціальні й конкретні посилання окремо приводились для кожноїїз зазначених публікацій або заявок на патент.

Claims (1)

1. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

   1. Сполука формули (І) НМ СОН - -ов2 В во М З Кк (І) або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, де Х є СН»е, МН або 0; В" вибраний із групи, яка складається з Н, Хе-МН», -С(О)-Ха-МН5 і Ве, при цьому Ха є Сі.лалкіленом, який є незаміщеним або заміщеним одним або двома На; кожний Не незалежно вибраний із групи, яка складається з С:-валкілу й арил(С:-лалкілу); де Сч- валкіл є незаміщеним або заміщеним гідроксилом, метокси, аміно, тіолом, -СО2Н, СОМН»5 і МНОСОМН»; і арил вибраний із групи, яка складається з фенілу, гідроксифенілу, метоксифенілу й індолу; і В: є чотири-шестичленним насиченим гетероциклічним кільцем, яке має гетероатом, вибраний із групи, яка складається з О і МН; або є С.:-валкілом, який є незаміщеним або заміщеним одним- Зо трьома замісниками, незалежно вибраними із групи, яка складається з галогену, гідроксилу й аміно; або В' є натуральною амінокислотою, вибраною з групи, що складається з гліцину, аланіну та проліну; кожний К2 незалежно вибраний із групи, яка складається з Н і С:-валкілу; або дві групи Кг об'єднані з атомами, до яких кожна приєднана, з утворенням п'яти-восьмичленного моно- або біциклічного кільця, яке є незаміщеним або заміщеним одним-чотирма замісниками, незалежно вибраними із групи, яка складається з галогену, гідроксилу й метилу.

   2. Сполука за п. 1 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, де Х є СН», МН або 0; ВЕ" вибраний із групи, яка складається з Н, -Х2-МН» і -С(0)-Х2-МНе; де Ха є Сі-лалкіленом, який є незаміщеним або заміщеним одним або двома На; кожний Ваг незалежно вибраний із групи, яка складається з С:-валкілу й арил(С:-залкілу); де С:-валкіл є незаміщеним або заміщеним гідроксилом, метокси, аміно, тіолом, -СО2Н, -СОМН» і -МНСОМН 5; і арил вибраний із групи, яка складається з фенілу, гідроксифенілу, метоксифенілу й індолу; або В' є натуральною амінокислотою, вибраною з групи, що складається з гліцину, аланіну та проліну; і кожний К? незалежно вибраний із групи, яка складається з Н і С.:-валкілу; або дві групи В? об'єднані з атомами, до яких кожна з них приєднана, з утворенням п'яти- або шестичленного кільця.

   З. Сполука за п. 1 або 2 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу:

   НМ СОН х т А-Ов2 Н Н В го М В!

   4. Сполука за п. З або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу: НьМ, СОН х -т ов Н Н В о їх в!

   5. Сполука за п. 4 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу: НьЬМ, СОН -ов2 Н Н в го їх в!

   6. Сполука за п. 5 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу: НоМ, СОН -ов2 Н Н В го й н .

   7. Сполука за п. 5 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу: НМ, СОН -ов2 Н Н в во М кн т де т дорівнює 1, 2 або 3.

   8. Сполука за п. 1 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу:

   НьЬМ, СОН -ов2 Н Н В в'о М щі де К'є натуральною амінокислотою, вибраною з групи, що складається з гліцину, аланіну та проліну.

   9. Сполука за п. 8 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу: НьМ, СОН -ов2 Н Н в го М МН

   10. Сполука за п. 5 або її фармацевтично прийнятна сіль, гідрат або сольват, яка відрізняється тим, що має формулу: НМ, ,СОН -оНн Н Н В но М в!

   11. Сполука, вибрана з групи, що складається з НМ, сон вен), Н Н НМ, сон М В(он), 5 Н Н мн, й НМ, сон НМ. сон вон), ТИ в(он); Н Н Н Н М М й" й"

   Не сон нм , Сон й вон), вон), н н Н Н М М Н М о о НМ, сон в(он), Нм, ус " сн Н Н в-9 уз / Н Н О.. сн, М не. М ло М СН, ; Н та НІМ, со,Н в(он), Н Н М й Мн, або її фармацевтично прийнятна сіль.

   12. Фармацевтична композиція, яка містить сполуку за будь-яким із пп. 1-11 або її фармацевтично прийнятну сіль, гідрат або сольват і фармацевтично прийнятну допоміжну речовину.

   13. Спосіб лікування захворювання, розладу або стану, опосередкованого щонайменше частково АКОС1, АКС2 або як АКСІ, так і АКС2, де хвороба, розлад або стан, опосередкований принаймні частково АКО1, АКС2 або обома АКСІ1 і АКС, є раком, інфекційним розладом або пов'язаним з імунною системою чи запаленням, захворюванням, розладом або станом, який передбачає введення терапевтично ефективної кількості сполуки за будь-яким із пп. 1-11 або її фармацевтично прийнятної солі, гідрату або сольвату, суб'єктові, який цього потребує.

   14. Спосіб за п. 13, який відрізняється тим, що зазначене захворювання, розлад або стан опосередкований щонайменше частково АКС1.

   15. Спосіб за п. 13, який відрізняється тим, що зазначене захворювання, порушення або стан опосередкований щонайменше частково АКС2.

   16. Спосіб за п. 13, який відрізняється тим, що зазначене захворювання, розлад або стан опосередкований щонайменше частково АКСІ1 і АКС2.

   17. Спосіб за будь-яким із пп. 14-16, який відрізняється тим, що зазначену сполуку вводять у кількості, яка є ефективною для уповільнення, зупинки або регресії опосередкованої аргіназою імуносупресії.

   18. Спосіб за будь-яким із пп. 14-16, який відрізняється тим, що зазначене захворювання, порушення або стан є раком.

   19. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що зазначений рак є раком простати, раком товстої кишки, раком прямої кишки, раком підшлункової залози, раком шийки матки, раком шлунка, раком ендометрія, пухлиною головного мозку, раком печінки, раком сечового міхура, раком яєчника, раком яєчка, раком голови, раком шиї, раком шкіри (включаючи меланому й базальну карциному), пухлиною мезотеліальної оболонки, гемобластози (включаючи лімфому й лейкоз), раком стравоходу, раком молочної залози, пухлиною м'яза, пухлиною сполучної тканини, раком легенів (включаючи дрібноклітинну карциному й недрібноклітинну карциному легенів), раком надниркової залози, раком щитовидної залози, раком нирок або раком кісток; або є колоректальним раком, раком голови й шиї, гліобластомою, мезотеліомою, нирково-клітинною карциномою, раком шлунка, саркомою (включаючи саркому Капоші), хоріокарциномою, базально-клітинною карциномою шкіри й семіномою яєчка.

   20. Спосіб за п. 19, який відрізняється тим, що зазначений рак вибраний із групи, яка складається з меланоми, колоректального раку, раку підшлункової залози, раку молочної залози, раку простати, раку легенів, лейкозу, пухлини головного мозку, лімфоми, раку яєчника, саркоми Капоші, нирковоклітинної карциноми, раку голови й шиї і раку стравоходу.

   21. Спосіб за будь-яким із пп. 14-16, який відрізняється тим, що зазначене захворювання, порушення або стан є імунозалежним захворюванням, порушенням або станом.

   22. Спосіб за п. 21, який відрізняється тим, що зазначене імунозалежне захворювання, порушення або стан вибраний із групи, яка складається з ревматоїдного артриту, ниркової недостатності, вовчака, астми, псоріазу, коліту, панкреатиту, алергії, фіброзу, анемії, фіброміалгії, хвороби Альцгеймера, застійної серцевої недостатності, інсульту, стенозу аортального клапана, артеріосклерозу, остеопорозу, хвороби Паркінсона, інфекцій, хвороби Крона, виразкового коліту, алергійного контактного дерматиту та інших екзем, системного склерозу й розсіяного склерозу.

   23. Комбінація, яка включає сполуку за будь-яким із пп. 1-11 або її фармацевтично прийнятну сіль, гідрат або сольват і щонайменше один додатковий терапевтичний агент.

   24. Комбінація за п. 23, яка відрізняється тим, що зазначений щонайменше один додатковий терапевтичний агент є хіміотерапевтичним агентом, імуномодулюючим агентом і/або агентом, який модулює запалення, або є опроміненням.

   25. Комбінація за п. 23, яка відрізняється тим, що зазначений щонайменше один додатковий терапевтичний агент є інгібітором імунної контрольної точки.

   26. Комбінація за п. 25, яка відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки блокує активність щонайменше одного з РОТ, РОЇ 1, ВТ А, Г АСЗ, членів родини В7, ТІМ3, ТІСІТ або СТІ АХ.

   27. Комбінація за п. 26, яка відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки блокує активність РО1 або РОЇ 1.

   28. Комбінація за п. 27, яка відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки вибирають із групи, яка складається з ніволумабу, пембролізумабу, ламбролізумабу, авелумабу, атезолізумабу й дурвалумабу.

   29. Комбінація за пп. 27 або 28, яка відрізняється тим, що додатково включає додатковий терапевтичний агент, який блокує активність ТІСІТ.

   30. Комбінація за п. 25, яка відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки блокує активність ТІСІТ.

   31. Комбінація за будь-яким із пп. 25-30, яка відрізняється тим, що додатково містить інгібітор

   Аг.

   32. Комбінація за будь-яким із пп. 25-31, яка відрізняється тим, що додатково містить інгібітор СО73.

   33. Комбінація за будь-яким із пп. 25-30, яка відрізняється тим, що додатково містить хіміотерапевтичний агент.

   34. Комбінація за п. 33, яка відрізняється тим, що зазначений хіміотерапевтичний агент включає хіміотерапевтичний агент на основі платини або антрацикліну.

   35. Комбінація за п. 34, яка відрізняється тим, що зазначений хіміотерапевтичний агент вибраний із групи, яка складається із цисплатину, карбоплатину, оксаліплатину й доксорубіцину.

   36. Комбінація за будь-яким із пп. 25-35, яка відрізняється тим, що додатково включає опромінення.

   37. Комбінація за п. 23, яка відрізняється тим, що зазначений щонайменше один додатковий терапевтичний агент є хіміотерапевтичним агентом.

   38. Комбінація за п. 37, яка відрізняється тим, що зазначений хіміотерапевтичний агент включає хіміотерапевтичний агент на основі платини або антрацикліну.

   39. Комбінація за п. 38, яка відрізняється тим, що зазначений хіміотерапевтичний агент вибраний із групи, яка складається із цисплатину, карбоплатину, оксаліплатину й доксорубіцину.

   40. Комбінація за пп. 38 або 39, яка відрізняється тим, що додатково включає опромінення. 60 41. Спосіб лікування раку в суб'єкта який передбачає введення зазначеному суб'єктові ефективної кількості сполуки за будь-яким із пп. 1-11 або її фармацевтично прийнятної солі, гідрату або сольвату, і щонайменше одного додаткового терапевтичного агента.

   42. Спосіб за п. 41, який відрізняється тим, що зазначений щонайменше один додатковий терапевтичний агент є хіміотерапевтичним агентом, імуномодулюючим агентом і/або агентом, який модулює запалення, або є опроміненням.

   43. Спосіб за п. 41, який відрізняється тим, що зазначений щонайменше один додатковий терапевтичний агент є інгібітором імунної контрольної точки.

   44. Спосіб за п. 43, який відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки блокує активність щонайменше одного з РОТІ, РОІ 1, ВТ А, ГАЗ, членів родини В7, ТІМ3, ТІСІТ або СТІ А4.

   45. Спосіб за п. 44, який відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки блокує активність РО1 або РОГ 1.

   46. Спосіб за п. 45, який відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки вибраний із групи, яка складається з ніволумабу, пембролізумабу, ламбролізумабу, авелумабу, атезолізумабу й дурвалумабу.

   47. Спосіб за пп. 45 або 46, який відрізняється тим, що додатково включає додатковий терапевтичний агент, який блокує активність ТІСІТ.

   48. Спосіб за п. 43, який відрізняється тим, що зазначений інгібітор імунної контрольної точки блокує активність ТІСІТ.

   49. Спосіб за будь-яким із пп. 43-48, який відрізняється тим, що додатково включає інгібітор

   Аг.

   50. Спосіб за будь-яким із пп. 43-49, який відрізняється тим, що додатково включає інгібітор

   Ср.

   51. Спосіб за будь-яким із пп. 43-48, який відрізняється тим, що додатково включає хіміотерапевтичний агент.

   52. Спосіб за п. 51, який відрізняється тим, що зазначений хіміотерапевтичний агент включає хіміотерапевтичний агент на основі платини або антрацикліну.

   53. Спосіб за п. 52, який відрізняється тим, що зазначений хіміотерапевтичний агент вибраний із групи, яка складається із цисплатину, карбоплатину, оксаліплатину й доксорубіцину.

   54. Спосіб за пп. 52 або 53, який відрізняється тим, що додатково включає опромінення.

   55. Спосіб за будь-яким із пп. 41-54, який відрізняється тим, що зазначена сполука й зазначений щонайменше один додатковий терапевтичний агент вводять у комбінації.

   56. Спосіб за будь-яким із пп. 41-54, який відрізняється тим, що зазначену сполуку й зазначений щонайменше один додатковий терапевтичний агент уводять послідовно.

   57. Спосіб за будь-яким із пп. 41-54, який відрізняється тим, що зазначені періоди лікування для введення зазначеної сполуки та зазначеного щонайменше одного додаткового терапевтичного агента перекриваються.