UA124572C2 - Наночастинки для застосування як терапевтичної вакцини - Google Patents

Abstract

Даний винахід стосується галузі здоров'я людини, і більш конкретно, стосується наночастинок для застосування як терапевтичної вакцини в контексті променевої терапії, що проводиться індивідууму, який страждає на злоякісне новоутворення, зокрема метастазуюче злоякісне новоутворення або гемобластоз.

Description

(57) Реферат:

Даний винахід стосується галузі здоров'я людини, і більш конкретно, стосується наночастинок для застосування як терапевтичної вакцини в контексті променевої терапії, що проводиться індивідууму, який страждає на злоякісне новоутворення, зокрема метастазуюче злоякісне новоутворення або гемобластоз.

Галузь винаходу

Даний винахід стосується галузі здоров'я людини, і більш конкретно, стосується наночастинок для застосування як терапевтичної вакцини, самостійно або включеними в композицію, в контексті променевої терапії, що проводиться індивідууму, який страждає на злоякісне новоутворення, зокрема, метастазуюче злоякісне новоутворення або гемобластоз.

Наночастинки, застосування яких представлене в даному описі, складаються з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см? і атомне число (7) щонайменше 25. Кожна наночастинка покрита біосумісним покриттям, що дозволяє їй бути стабільною при рН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині. При опроміненні ці наночастинки здатні посилювати деструкцію злоякісних клітин завдяки оптимізованій стимуляції імунної системи самого індивідуума в порівнянні з деструкцією злоякісних клітин, що досягається при променевій терапії окремо, зокрема, у індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, переважно, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, і індивідуума, який страждає на гемобластоз. Завдяки даному винаходу дози опромінення, якому піддають індивідуума в контексті променевої терапії, переважно в контексті фракціонованої променевої терапії, є значно більш ефективними відносно деструкції злоякісних клітин без підвищення несприятливого впливу на оточуючу здорову тканину. Крім того, в даному описі представлені нові композиції і набори, а також їхні застосування.

Рівень техніки

Злоякісні новоутворення є основною причиною смерті по всьому світу, яка зумовила 8,2 мільйонів випадків смерті в 2012 році. Очікується, що щорічна кількість випадків злоякісних новоутворень зросте з 14 мільйонів в 2012 році до 22 протягом наступних двох десятиріч (за даними ВОЗ). Злоякісне новоутворення може розвиватися локально і/або поширюватися системно лімфогенним або гематогенним шляхом.

Хірургічне втручання, променева терапія і фармацевтичні засоби, зокрема, хіміотерапевтичні лікарські засоби, мають основне значення ов лікуванні злоякісних

Зо новоутворень, і кожний з цих способів можна використовувати окремо або в комбінації для впливу на всі ділянки, в яких може розвиватися захворювання, залежно від типу злоякісного новоутворення, що піддається лікуванню. Злоякісне новоутворення, що підлягає лікуванню, необхідно контролювати на місцевому і системному рівнях.

Незважаючи на нещодавні успіхи у визначенні і лікуванні деяких злоякісних новоутворень, метастазування залишається поширеним, і на його частку доводиться приблизно 80-9095 випадків смерті від злоякісних новоутворень. Стандартним лікуванням метастазуючого захворювання у більшості пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями є системна цитотоксична хіміотерапія і гормональна депривація (Опага М. МасОептеа еї аї. доигпаї! ої Зигдіса! ОпсоЇоду 2008). Існує насущна потреба в розробці нових способів радикальної терапії для лікування пацієнтів з метастазуючим злоякісним новоутворенням.

Деякі конкретні пухлини/злоякісні новоутворення мають властивість поширюватися до певних органів. Найбільш поширеними ділянками метастазування є легені (наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є саркома), печінка (наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є злоякісне новоутворення шлунково-кишкового тракту), кістки (наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є рак молочної залози або рак передміхурової залози) і головний мозок (наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є рак легень, рак нирки або меланома).

Променева терапія є другим зі найбільш використовуваних способів лікування злоякісних новоутворень, які передують фармацевтичним засобам, при цьому приблизно половині всіх пацієнтів з нещодавно діагностованими злоякісними новоутвореннями проводять променеву терапію в якийсь момент в ході лікування їхнього захворювання. У променевій терапії використовують частинки високих енергій або хвилі, такі як рентгенівське випромінювання, гамма-випромінювання, пучок електронів або протони, для руйнування або пошкодження злоякісних клітин.

При терапевтичному використанні локального іонізуючого випромінювання значною мірою керуються стратегією, направленою на досягнення ефективного видалення злоякісних клітин.

Променева терапія як єдиний терапевтичний вплив може забезпечити можливість функціонального збереження органу, наприклад, відносно раку сечового міхура і гортані. Як ад'ювантна терапія променева терапія може полегшувати резекцію при її використанні перед бо хірургічним втручанням або сприяти лікуванню мікроскопічного залишкового захворювання при її використанні після хірургічного втручання, такому як лікування після лампектомії зі збереженням молочної залози. Новою розробкою є використання стереотаксичної променевої терапії (ЗВКТ) для абляції ділянок олігометастатичного захворювання. ЗВКТ робить можливим значною мірою фокальне лікування злоякісного новоутворення з використанням однієї фракції або малої кількості фракцій випромінювання високої енергії (як правило, від 5 Гр до 25 Гр).

Існування олігометастатичного стану грунтується на "проміжному стані між чітко локалізованими пошкодженнями і обширними метастатичними пошкодженнями". Як правило, у випадку ЗВКТ розглядають від 1 до 5, наприклад, 1, 2, 3, 4 або 5, метастазів або вогнищ метастазування (Ойпага М. МасОептей еї а. ЧуЧоцттаі ої Зигдісаї Опсоїоду 2008; Ваїри В.

МєіснзеІрашт Маї. Неу. Сііп. Опсої. 2011).

Однак метастазуючі злоякісні новоутворення з множиною віддалених метастазів (як правило, більше 5, переважно - більше 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 метастазів) асоційовані з несприятливим прогнозом (Каїрп К. УмеіспзеІрацт Маї. Кем. Сііп.

Опсої. 2011).

Як правило, онкологи не розглядають пацієнтів з поширеними системними захворюваннями (пацієнтів, у яких спостерігають множину метастазів, також ідентифікують як "поліметастатичні" пацієнти) як пацієнти, виліковні за допомогою існуючої регіональної терапії, такої як променева терапія. З іншого боку, паліативну променеву терапію використовують для тимчасового полегшення симптомів, і вона відрізняється від променевої терапії, що проводиться як радикальне лікування (5опат Зпагта еї аїІ. Зетіпаг5 іп Опсоїоду 2014). Паліативна променева терапія являє собою ефективне лікування багатьох симптомів місцевопоширених або метастазуючих пухлин навіть у випадку пацієнтів з невеликою очікуваною тривалістю життя (Зопат Зпагпта еї аї. Зетіпагє іп ОпсоІоду 2014). У цьому випадку променева терапія може являти собою ефективне лікування болю, неврологічних симптомів, полегшення обструктивних симптомів (таких як обструкція жовчних протоків або сечовивідних шляхів) і кровотечі або вогнищ покриття виразками. Паліативну променеву терапію також можна використовувати для підтримки локального контролю пухлини в ділянці, яка, ймовірно, буде пошкоджена і стане симптоматичною. Типовими схемами фракціонування дози при паліативній променевій терапії є наступні схеми: - 1х8 Гр, 5-6х4 Гр, 10х3 Гр у випадку неускладнених метастазів в кістках, протягом від 1 для до 2 тижнів; - Б5х4 Гр; 10х3 Гр, 15х2,5 Гр у випадку променевої терапії усього головного мозку, протягом від 1 до З тижнів; - 2х7,5-8,5 Гр, 10х3 Гр, 15х2,5 Гр у випадку злоякісного новоутворення на пізній стадії в легенях, що викликає обструкцію дихальних шляхів, синдрому верхньої порожнистої вени, протягом від 1 до З тижнів; - 1х8-10 Гр, 5х4 Гр, 10х3 Гр, 15-30х2-3 Гр у випадку метастазів внутрішніх органів, що викликають біль, симптомів обструкції, кровотечі, протягом від 1 дня до 6 тижнів; - 1-5х6-24 Гр у випадку стереотаксичної променевої терапії, як правило, прийнятої для пацієнтів з хорошим загальним станом, тривалим очікуваним прогнозом і/або малою кількістю метастазів, протягом від 1 до 5 днів (Зопат Зпапта еї аї. Зетіпаг5 іп ОпсоЇоду 2014, таблиця 3).

Крім того, наявні докази дозволяють передбачати, що локальне опромінення в клінічно терапевтичних дозах викликає деяку активацію природженого і набутого імунітету. Показано, що опромінення індукує імуногенну загибель клітин (СО), що потенційно перетворює пухлину у вакцину іп зйи, зокрема, відмінну трьома молекулярними сигналами, які сприяють захопленню вмираючих клітин дендритними клітинами, перехресному презентуванню антигенів пухлинного походження Т-клітинам і активації протипухлинних Т-клітин, включаючи активацію цитотоксичних СО8- Т-клітин: експонування кальретикуліну (СКТ) на поверхні пухлинних клітин, вивільнення білка групи з високою рухливістю В1 (НМОВІ) і вивільнення АТФ (Оїїмег Керр еї аї. Опсоіттипоіоду 2014).

Також відомо, що відповідь пухлини на опромінення включає пошкодження ДНК і те, що розпізнавання ДНК пухлинного походження може запускати продукцію ІФН і викликати протипухлинні Т-клітинні відповіді на імуногенні пухлини (див., наприклад, Тпегеза І. УУппезіде еї а. 2016).

Радіація є комплексним модифікатором мікрооточення пухлини, і зрідка її самої достатньо для індукції терапевтично значущої протипухлинної імунної відповіді, оскільки вона також може активувати імунний супресорний шлях, завдаючи шкоди. Частка пухлинних клітин, які піддаються ІСО і ремоделюють мікрооточення пухлини після опромінення, є непостійною. Стан цього балансу в кінцевому результаті визначає здатність опромінення перетворювати вмираючі бо злоякісні клітини в ефективну вакцину іп 5йи (Запага Оетагіа апа 5іїміаа С. Гоптепії, 2012).

Показано, що комбінації опромінення і імунотерапевтичних засобів стимулюють імунну відповідь. Цитокіни (інтерлейкін-2 (ІЛ-2) і інтерферон-альфа (ІФНеО| десятиріччями використовують як терапевтичний підхід. У цей час в стадії розробки знаходяться численні стратегії подолання імунної евазії пухлини. Приклади імунотерапевтичних підходів, що знаходяться на стадії клінічної оцінки, включають (1) інгібітори Т-клітинних контрольних точок або агоністів шляху активації Т-клітин, (2) нові цитокіни, такі як ІЛ-12 і ІЛ-15, (3) терапевтичну вакцину, (4) видалення імуносупресорних клітин і (5) інші засоби і підходи, створені для посилення функціонування імунних клітин (5СОй У). Апіопіа еї аї. 2014; Тпегеза І. УУпйевіде еї аї. 2016).

Однак отримання ефективних терапевтичних вакцин залишається складним. Щоб бути ефективними, вакцини для лікування злоякісних пухлин повинні досягати дві мети. По-перше, вони повинні стимулювати специфічні імунні відповіді проти правильних клітин-мішеней (тобто злоякісних клітин). По-друге, імунні відповіді повинні бути досить потужними для подолання бар'єрів, які використовуються цими клітинами для свого захисту від атаки імунної системи хазяїна, як правило, В-клітинами і природними кілерними Т-клітинами.

Суть винаходу

Далі в даному описі автори даного винаходу описують переважне застосування наночастинки і/або агрегату наночастинок як терапевтичної вакцини, самостійно або включеними в композицію (як правило, що є терапевтичною композицією, зокрема, вакцинною композицією), відносно індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення і піддається променевій терапії. Наночастинка і/або агрегат наночастинок, а також композиція, яка містить наночастинку і/або агрегат наночастинок, як правило, призначені для застосування для лікування злоякісних новоутворень. Комбінація таких наночастинок з променевою терапією значно посилює протипухлинну імунну відповідь хазяїна і оптимізує загальне лікування, зокрема, в контексті фракціонованої променевої терапії, що включає щонайменше одну стадію опромінення, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до 30 Грей (Гр), переважно - від 1,8 до 20 Грей (Гр), як правило, від 2 до 15 Грей (Гр). Даний винахід особливо ефективний відносно метастазуючого злоякісного новоутворення, коли злоякісне новоутворення розвинулося в поширене системне захворювання (як визначено в даному описі

Зо вище), в результаті абскопального ефекту, можливого завдяки цій технології, і відносно гемобластозу і сприяє повній і постійній протипухлинній активності.

Абскопальний ефект являє собою явище, яке спостерігається при лікуванні метастазуючого злоякісного новоутворення, коли локалізоване опромінення конкретної ділянки пухлини викликає відповідь в ділянці, віддаленій відносно опроміненого об'єму. Променева терапія може допомогти реверсувати толерантність до слабкоїмуногенних пухлино-асоційованих антигенів для викликання протипухлинної імунної відповіді. Однак, абскопальний ефект залишається рідкісним клінічним явищем при використанні променевої терапії окремо. Кобе Кеупаегз5 еї аї. повідомляють про 23 клінічні випадки абскопального ефекту після променевої терапії в період між 1973 і 2013 рр. (Коре Кеупаегз еї аІ. Сапсег Тгеаїтепі Кемієем/ 2015).

Завдяки даному винаходу, локальне опромінення здатне викликати розвиток тривалої протипухлинної відповіді в порівнянні з променевою терапією окремо, таким чином, посилюючи локальний і системний контроль пухлини.

Приклади, уперше представлені в даному описі авторами даного винаходу, свідчать про підвищення іп міго молекулярних структур, асоційованих з пошкодженнями (ОАМР), що індукуються вмираючими злоякісними клітинами |в даному описі тестували лінії злоякісних клітин, які включають радіочутливі лінії клітин (такі як лінія клітин колоректального раку людини

НСТ 116) і радіорезистентні лінії клітин (такі як лінія клітин гліобластоми людини 42 МО ВА або лінія клітин раку підшлункової залози людини РАМС-1)), при використанні наночастинки і/або агрегату наночастинок як терапевтичної вакцини.

Найбільший інтерес представляє те, що вакцинація імунокомпетентних мишей з використанням клітин колоректального раку миші СТ-26, оброблених наночастинками і/або агрегатами наночастинок за даним винаходом і опромінених іп міго, значною мірою запобігає утворенню пухлини, коли тваринам через 7 днів вводили здорові/живі злоякісні клітини СТ-26, в порівнянні з променевою терапією окремо. Такі результати несподівано свідчать про те, що комбінація наночастинок за винаходом і променевої терапії посилює імунну відповідь і перетворює вмираючі злоякісні клітини в ефективну вакцину проти злоякісних клітин.

У переважному аспекті представлені в даному описі продукти за винаходом (наночастинка іМабо агрегат наночастинок і композиції, що містить таку наночастинку і/або агрегат наночастинок), переважно, призначені для застосування відносно індивідуума, вибраного з 60 індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, і індивідуума, який страждає на гемобластоз, і, переважно, призначені для застосування відносно індивідуума, вибраного з індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, і індивідуума, який страждає на гемобластоз.

Індивідуум, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, як правило, є індивідуумом, як визначено в даному описі, який страждає на злоякісне новоутворення, що має множину віддалених метастазів, як правило, що розвиваються в поширене системне захворювання. Індивідуумів, які мають множину віддалених метастазів, в даному описі також визначають як "поліметастатичні" індивідууми або пацієнти.

Таким чином, в даному описі представлена наночастинка і/або агрегат наночастинок для застосування як терапевтичної вакцини або наночастинка і/або агрегат наночастинок для застосування в отриманні терапевтичної композиції, як правило, вакцинної композиції, для застосування (як правило, для застосування в лікуванні злоякісних новоутворень) відносно індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, як правило, метастазуюче злоякісне новоутворення |метастазуюче злоякісне новоутворення, як правило, що визначається в даному описі як таке, що включає множину віддалених метастазів і, як правило, що розглядається як поширене системне захворювання| злоякісне новоутворення, яке не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, або гемобластоз, в контексті фракціонованої променевої терапії, що включає щонайменше одну стадію опромінення, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до 30 Грей (Гр), переважно - від 1,8 до 20 Грей (Гр), як правило, від 2 до 15 Грей (Гр), і де кожна наночастинка складається з матеріалу, що має густину щонайменше 7 г/см" і атомне число (7) щонайменше 25, і кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє їм бути стабільними при рН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині.

Наночастинка і/або агрегат наночастинок, як правило, призначені для застосування в

Зо лікуванні злоякісних новоутворень, переважно, у вибраній групі індивідуумів/пацієнта, як правило, індивідуумів, які страждають на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддаються паліативній променевій терапії, індивідуумів, які страждають на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, індивідуумів, які страждають на злоякісне новоутворення, яких не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, або індивідуумів, які страждають на гемобластоз.

У даному описі також представлена вакцинна композиція для застосування, як правило, для застосування в лікуванні злоякісних новоутворень, відносно індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, як правило, метастазуюче злоякісне новоутворення (зокрема, метастазуюче злоякісне новоутворення, де злоякісне новоутворення розвивається в поширене системне захворювання), або гемобластоз, в контексті променевої терапії, переважно - в контексті фракціонованої променевої терапії.

Типова композиція являє собою вакцинну композицію, що містить наночастинку і/або агрегат наночастинок, для застосування в лікуванні злоякісних новоутворень у індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, або індивідуума, який страждає на гемобластоз, де лікування включає піддавання індивідуума фракціонованій променевій терапії, що включає щонайменше одну стадію опромінення, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до 30 Грей (Гр), переважно - від 1,8 до 20 Грей (Гр), і де кожна наночастинка складається з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см? і атомне число (7) щонайменше 25, і кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє їм бути стабільними при рН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині.

Вакцинна композиція містить наночастинку або агрегат наночастинок, як представлено в даному описі, переважно, разом з фармацевтично прийнятним носієм або засобом. Конкретна вакцинна композиція додатково містить щонайменше один імунотерапевтичний засіб і, необов'язково, терапевтичний засіб для лікування злоякісного новоутворення.

У даному описі також представлене застосування наночастинки, або агрегату наночастинок, 60 або терапевтичної композиції, як визначено в даному описі, для лікування злоякісного новоутворення у індивідуума, переважно, у вибраній групі індивідуумів/пацієнта, як правило, у індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, або індивідуума, який страждає на гемобластоз, а також відповідні способи лікування злоякісного новоутворення у потребуючого цього індивідуума, що включають стадію введення вказаному індивідууму наночастинки, або агрегату наночастинок, або терапевтичної композиції, як визначено в даному описі.

Даний винахід додатково стосується набору, як правило, набору вакцини, що містить (Її) наночастинку або агрегат наночастинок, як представлено в даному описі, або композицію, що містить таку наночастинку або агрегат наночастинок, переважно, разом зі (ії) щонайменше одним імунотерапевтичним засобом і/або терапевтичним засобом для лікування злоякісного новоутворення.

Короткий опис креслень

Фігура 1: НМОВІ, що вивільняється в концентрованому супернатанті клітин, оброблених або необроблених суспензією наночастинок НО» (МР) з прикладу 1 і підданих або непідданих променевій терапії (5 Гр у вигляді однієї фракції), представлений у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем.

Фігура 2: НМОВІ, що вивільняється в концентрованому супернатанті клітин, оброблених або необроблених суспензією наночастинок НО» (МР) з прикладу 1 і підданих або непідданих променевій терапії (10 Гр у вигляді однієї фракції), представлений у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем.

Фігура 3: НМОВІ, що вивільняється в концентрованому супернатанті клітин, оброблених або необроблених суспензією наночастинок НО» (МР) з прикладу 1 і підданих або непідданих променевій терапії у вигляді однієї фракції, представлений у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем. А) Лінія злоякісних клітин є лінією клітин колоректального раку людини НСТ 116, ї дози випромінювання відповідають 4 Гр і 6 Гр; В) лінія злоякісних клітин є лінією клітин гліобластоми людини 42 МО ВА, і дози випромінювання відповідають 10 Гр і 15 Гр;

С) лінія злоякісних клітин є лінією клітин раку підшлункової залози людини РАМС-1, і доза випромінювання відповідає 8 Гр.

Добре відома адаптація дози іп міїго (у вигляді однієї фракції) до радіочутливості злоякісних клітин. Радіочутливу лінію злоякісних клітин, таку як лінія клітин НСТ 116, можна піддавати впливу більш низької дози випромінювання в порівнянні з більш радіорезистентними лініями злоякісних клітин, такими як лінії клітин 42 МО ВА ї РАМС-1. Підвищене утворення ОАМР, що спостерігається іп міїго, передує посиленій імунній відповіді іп мімо.

Фігура 4: Секреція АТФ злоякісними клітинами НСТ 116, обробленими або необробленими суспензією наночастинок НО: (МР) з прикладу 1 і підданими або непідданими променевій терапії (6 Гр у вигляді однієї фракції), представлена у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем.

Фігура 5: Ілюстрація протоколу вакцинаційного аналізу, здійснюваного з використанням лінії клітин колоректального раку миші СТ-26 на імунокомпетентних мишах, що являє собою схему ін'єкцій для трьох груп, групи 1 (контрольної групи), групи 2 (опромінюваної групи: 6 Гр у вигляді однієї фракції) і групи З (МР НІС»: з прикладу 1, підданих опроміненню: б Гр у вигляді однієї фракції)

Фігура 6: Протокол вакцинаційного аналізу, де процентна частка мишей без пухлин в групі 1 (контроль), групі 2 (КТх, 6 Гр) і групі З (МР НО» з прикладу 1-КТх, 6 Гр) представлена як функція днів після вакцинації.

Детальний опис винаходу

Променева терапія

Наночастинка і/або агрегат наночастинок, а також будь-яка композиція, яка містить таку наночастинку і/або агрегат наночастинок, представлені в даному описі для застосування як терапевтичної композиції або вакцини (композиції) відносно індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, зокрема, метастазуюче злоякісне новоутворення, переважно, метастазуюче злоякісне новоутворення, де злоякісне новоутворення розвивається в поширене системне захворювання, або гемобластоз, в контексті променевої терапії, тобто відносно індивідуума, якому вводять наночастинки і якого потім піддають променевій терапії. ІншИМмМИ словами, щоб вони стали застосовними як терапевтична вакцина, наночастинки необхідно піддавати впливу іонізуючого випромінювання, що означає, що їх застосовують в комбінації з бо променевою терапією.

Злоякісне новоутворення, яке розвивається в поширене системне захворювання, як правило, включає множину віддалених метастазів, як правило, більше 5, переважно - більше 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 метастазів, і в більшості випадків асоційовано з несприятливим прогнозом (див. Каїрі К. УУ/еіспзеІрашт Маї. Кем. Сіїп. Опсої. 2011). Індивідуум, який страждає на таке злоякісне новоутворення, додатково може мати, крім вогнищ/ділянок метастазування, асоційованих з вказаним злоякісним новоутворенням, інші ділянки/вогнища злоякісних клітин, які являють собою вогнища первинного і/або метастазуючого злоякісного новоутворення, асоційовані з іншим первинним злоякісним новоутворенням/пухлиною.

Конкретна композиція, представлена в даному описі, є вакцинною композицією, яка містить наночастинку і/або агрегат наночастинок, для застосування в лікуванні злоякісних новоутворень у індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого променева терапія була відхилена (як правило відхилена як (загальне) радикальне лікування), індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не лікують (загальноприйнятим чином/класичним) за допомогою променевої терапії, або індивідуума, який страждає на гемобластоз, де лікування включає піддавання індивідуума фракціонованій променевій терапії, що включає щонайменше одну стадію опромінення, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до 30 Грей (Гр), переважно - від 1,8 до 20 Грей (Гр), і де кожна наночастинка складається з матеріалу, що має густину щонайменше 7 г/см3 Її атомне число (7) щонайменше 25, і кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє їм бути стабільними при рН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині.

У контексті даного винаходу індивідуум або пацієнт являє собою ссавця. У конкретному варіанті здійснення ссавець є людиною будь-якого віку або статі. Індивідуум страждає на злоякісне новоутворення.

Переважний індивідуум, який, ймовірно, отримає користь від винаходу, як правило, страждає на солідний рак або гемобластоз.

У конкретному аспекті індивідуум страждає на злоякісне новоутворення, що піддається загальноприйнятому лікуванню за допомогою променевої терапії, або де променева терапія є

Зо загальноприйнятим лікуванням або найбільш прийнятним лікуванням для конкретного індивідуума, або де променеву терапію можуть проводити по показаннях.

У іншому конкретному і переважному аспекті індивідуум, який отримає користь від даного винаходу, є індивідуумом, який страждає на злоякісне новоутворення, де променеву терапію не будуть розглядати як варіант лікування (або, іншими словами, не розглядають як загальноприйняте лікування або можливе радикальне лікування для індивідуума, що розглядається, або її використовують виключно проти однієї або малої кількості, як правило, менше п'яти, ділянок/вогнищ злоякісних клітин, які є метастатичними або первинними вогнищами злоякісного новоутворення серед множини ділянок/вогнищ злоякісних клітин, присутніх у індивідуума) або більше не розглядають як варіант (радикального) лікування, як правило, коли індивідуума піддають паліативному лікуванню, або коли променева терапія була відхилена. Якщо проводять паліативне лікування, індивідуума все одно піддають променевій терапії, але вказану променеву терапію більше не можна розглядати як радикальну променеву терапію.

У цьому контексті індивідуум, переважно, є індивідуумом, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення з множиною віддалених метастазів (тобто поширеними метастазами), як правило, більше 5, переважно - більше 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 метастазів, як описано вище.

Іншими словами, наночастинки і/або агрегати наночастинок за даним винаходом при впливі іонізуючого випромінювання можуть являти собою рішення для груп пацієнтів, у випадку яких онколог не розглядає променеву терапію як радикальне лікування.

Тепер за допомогою даного винаходу таким конкретним індивідуумам пропонують варіант радикального лікування злоякісних пухлин.

Типовий індивідуум, який страждає на злоякісне новоутворення, який, ймовірно, отримає користь від винаходу, вибраний з індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не лікують (загальноприйнятим чином/класичним) за допомогою променевої терапії, і індивідуума, який страждає на гемобластоз. Переважно, індивідуум вибраний з індивідуума, який страждає на бо метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, (с;

індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, і індивідуума, який страждає на гемобластоз.

У цій галузі і в контексті даного винаходу термін "радикальне лікування" або "радикальна терапія" стосується лікування або терапії, зокрема, "променевої терапії", що надає індивідууму, який піддається лікуванню, радикальне рішення для лікування злоякісних новоутворень, на яке він/вона страждає, призначене для загального лікування вказаного індивідуума (первинні пухлини, а також відповідні вогнища метастазування).

Як відомо фахівцеві в даній галузі, паліативну променеву терапію використовують для полегшення симптомів, і вона відрізняється від променевої терапії, тобто променевої терапії, здійснюваної як радикальне лікування (також визначеної в даному описі як "радикальна променева терапія"). Фактично, фахівці розглядають паліативну променеву терапію як ефективне лікування багатьох симптомів, що викликаються місцевопоширеними або метастазуючими пухлинами, навіть у випадку пацієнтів з невеликою очікуваною тривалістю життя.

Як правило, метастазуюче злоякісне новоутворення вражає (і) сполучну тканину, їі воно, переважно, вибране з фібросаркоми, міксосаркоми, ліпосаркоми, хондросаркоми, остеосаркоми, хордоми, злоякісної фіброзної гістіоцитоми, (ії) ендотеліальної або мезотеліальної тканини, і воно, переважно, вибране з гемангіосаркоми, ангіосаркоми, лімфангіосаркоми і мезотеліоми, (ії) м'язової тканини, і воно, переважно, вибране з лейоміосаркоми і рабдоміосаркоми, (ім) епітеліальної тканини, і воно, переважно, вибране з аденокарциноми, плоскоклітинної карциноми і епідермоїдної карциноми, (м) нервової тканини, і воно, переважно, вибране з мультиформної гліобластоми, гліоми, нейробластоми, медулобластоми, менінгіоми, нейрофібросаркоми і шваноми, і (мі) системи АРИЮ, і воно, переважно, вибране з раку щитовидної залози, раку підшлункової залози, раку шлунка і раку кишечнику. У іншому переважному варіанті здійснення метастазуюче злоякісне новоутворення є меланомою.

Метастазуюче злоякісне новоутворення може бути злоякісним новоутворенням, вибраним, наприклад, з раку шкіри, злоякісного новоутворення центральної нервової системи, раку голови і шиї, раку легень, раку нирки, раку молочної залози, злоякісного новоутворення шлунково-

Зо кишкового тракту (СІ5Т), раку передміхурової залози, раку печінки, раку товстого кишечнику, раку прямої кишки, раку анального каналу, раку стравоходу, злоякісного новоутворення чоловічої сечо-статевої системи, злоякісного новоутворення жіночої статевої системи, раку надниркових залоз і раку заочеревинного простору, сарком кісткової тканини і м'яких тканин, злоякісних новоутворень дитячого віку, нейробластоми, злоякісного новоутворення центральної нервової системи і саркоми Юінга, або може походити з нього.

Як правило, гемобластоз вражає кров або лімфоїдну тканину. Він, як правило, вибраний з лейкозу, мієломи і лімфоми.

Індивідуум може мати пухлину. Якщо в даному описі не указано інакше, пухлина є злоякісною пухлиною.

У іншому варіанті здійснення індивідуум страждає на гемобластоз, і променева терапія наказана онкологом (наприклад, у випадку лімфоми).

Переважно, променева терапія, якій повинні піддавати індивідуума, є фракціонованою променевою терапією, переважно, фракціонованою променевою терапією, що включає щонайменше одну стадію опромінення (що також означається в даному описі як "фракціоноване лікування"), як правило, декілька стадій опромінення, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до 30 Грей (Гр), переважно - від 1,8 до 20 Грей (Гр), переважно - від 1,8 до 15 Грей (Гр) на стадію опромінення.

У контексті фракціонованої променевої терапії загальну дозу іонізуючого випромінювання ділять на декілька менших доз за період в декілька днів. Це дозволяє максимізувати ефект опромінення відносно злоякісного новоутворення і мінімізувати негативні побічні ефекти відносно здорових клітин. У випадку типових схем фракціонування загальну дозу ділять на 30 одиниць/фракцій, що вводяться кожний буденний день протягом 6 тижнів, хоча в дослідженнях, які проводяться в цей час розглядають сприятливі ефекти прискореного фракціонування (2 введення на добу і/або додаткові введення у вихідні дні).

Термін "іонізуюче випромінювання" стосується частинок високої енергії або хвиль, які можуть іонізувати атом або молекулу. Здатність до іонізації залежить від енергії окремих частинок або хвиль, а не від їх кількості. Великий потік частинок або хвиль, в більшості випадків, не буде викликати іонізацію, якщо окремі частинки або хвилі не мають достатньої енергії.

Типовим іонізуючим випромінюванням є радіація, енергія якого складає щонайменше 1,8 кеВ. бо У переважному варіанті здійснення доза іонізуючого випромінювання на стадію опромінення вибраназ1,8,2,22,24,2,5,2,6,2,7,2,8,2,9, 3, 3,1, 3,2, 3,3, 3,4, 3,5, 3,6, 3,7, 3,8, 3,9,4,41,42, 4,3,4,4,4,5,4,6,4,7,4,8,4,9,5,5,5,6,6,5, 7, 7,5, 8, 8,5, 9, 9,5, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 20,251 30 Гр на фракціоноване лікування. Доза іонізуючого випромінювання, переважно, вибрана з 1,8, 2, 2,4,2,5,3,3,2,3,6,4,4,5,5,5,5,6, 7, 8, 10, 15, 20, 25 і 30 Гр на фракціоноване лікування, навіть більш переважно - від 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10, 15, 20, 251 30 Гр.

Переважну фракціоновану променеву терапію можна вибирати з 25 фракцій по 2 Гр (всього: 50 Гр), 30 фракцій по 2 Гр (всього: 60 Гр), 35 фракцій по 2 Гр (всього: 70 Гр), 40 фракцій по 2 Гр (всього: 80 Гр), 5 фракцій по З Гр (всього: 15 Гр), 10 фракцій по З Гр (всього: 30 Гр), 15 фракцій по З Гр (всього: 45 Гр), 20 фракцій по З Гр (всього: 60 Гр), 25 фракцій по З Гр (всього: 75 Гр), З фракцій по 4 Гр (всього: 12 Гр), 5 фракцій по 4 Гр (всього: 20 Гр), 8 фракцій по 4 Гр (всього: 32

Гр), 10 фракцій по 4 Гр (всього: 40 Гр), 15 фракцій по 4 Гр (всього: 60 Гр), 20 фракцій по 4 Гр (всього: 80 Гр), 2 фракцій по 5 Гр (всього: 10 Гр), З фракцій по 5 Гр (всього: 15 Гр), 4 фракцій по 5 Гр (всього: 20 Гр), 5 фракцій по 5 Гр (всього: 25 Гр), 6 фракцій по 5 Гр (всього: 30 Гр), 8 фракцій по 5 Гр (всього: 40 Гр), 10 фракцій по 5 Гр (всього: 50 Гр), 1 фракції по 6 Гр (всього: 6

Гр), 2 фракцій по 6 Гр (всього: 12 Гр), З фракцій по 6 Гр (всього: 18 Гр), 4 фракцій по 6 Гр (всього: 24 Гр), 5 фракцій по 6 Гр (всього: 30 Гр), 6 фракцій по 6 Гр (всього: 36 Гр), 10 фракцій по 6 Гр (всього: 60 Гр), 1 фракції по 7 Гр (всього: 7 Гр), 2 фракцій по 7 Гр (всього: 14 Гр), З фракцій по 7 Гр (всього: 21 Гр), 4 фракцій по 7 Гр (всього: 28 Гр), 5 фракцій по 7 Гр (всього: 35

Гр), 1 фракції по 8 Гр (всього: 8 Гр), 2 фракцій по 8 Гр (всього: 16 Гр), З фракцій по 8 Гр (всього: 24 Гр), 4 фракцій по 8 Гр (всього: 32 Гр), 5 фракцій по 8 Гр (всього: 40 Гр), 1 фракції по 9 Гр (всього: 9 Гр), 2 фракцій по 9 Гр (всього: 18 Гр), З фракцій по 9 Гр (всього: 27 Гр), 4 фракцій по 9

Гр (всього: 36 Гр), 5 фракцій по 9 Гр (всього: 45 Гр), 1 фракції по 10 Гр (всього: 10 Гр), 2 фракцій по 10 Гр (всього: 20 Гр), З фракцій по 10 Гр (всього: 30 Гр), 4 фракцій по 10 Гр (всього: 40 Гр), 1 фракції по 15 Гр (всього: 15 Гр), 2 фракцій по 15 Гр (всього: 30 Гр), З фракцій по 15 Гр (всього: 45 Гр), 4 фракцій по 15 Гр (всього: 60 Гр), 1 фракції по 20 Гр (всього:20 Гр), 2 фракцій по 20 Гр (всього: 40 Гр), З фракцій по 20 Гр (всього: 60 Гр), 1 фракції по 25 Гр (всього:25 Гр), 2 фракцій по 25 Гр (всього: 50 Гр), З фракцій по 25 Гр (всього: 75 Гр), 1 фракції по 30 Гр (всього:З0О Гр), і 2 фракцій по 30 Гр (всього: 60 Гр).

У особливо переважному аспекті індивідуум є індивідуумом, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуумом, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого променева терапія була відхилена, або індивідуумом, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не піддають лікуванню за допомогою променевої терапії, і фракціонована променева терапія вибрана з 1 фракції по 6 Гр (всього: 6 Гр), 2 фракцій по 6 Гр (всього: 12 Гр), З фракцій по 6 Гр (всього: 18 Гр), 4 фракцій по 6 Гр (всього: 24 Гр), 5 фракцій по 6 Гр (всього: 30 Гр), 1 фракції по 7 Гр (всього: 7

Гр), 2 фракцій по 7 Гр (всього: 14 Гр), З фракцій по 7 Гр (всього: 21 Гр), 4 фракцій по 7 Гр (всього: 28 Гр), 1 фракції по 8 Гр (всього: 8 Гр), 2 фракцій по 8 Гр (всього: 16 Гр), З фракцій по 8

Гр (всього: 24 Гр), 4 фракцій по 8 Гр (всього: 32 Гр), 1 фракції по 9 Гр (всього: 9 Гр), 2 фракцій по 9 Гр (всього: 18 Гр), З фракцій по 9 Гр (всього: 27 Гр), 1 фракції по 10 Гр (всього: 10 Гр), 2 фракцій по 10 Гр (всього: 20 Гр), З фракцій по 10 Гр (всього: 30 Гр), 1 фракції по 15 Гр (всього: 15 Гр), 2 фракцій по 15 Гр (всього: 30 Гр), 1 фракції по 20 Гр (всього: 20 Гр), 2 фракцій по 20 Гр (всього: 40 Гр), 1 фракції по 25 Гр (всього: 25 Гр)і 1 фракції по 30 Гр (всього: ЗО Гр).

Наночастинка

Наночастинка, що використовується в контексті винаходу, переважно, складається з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см3 і атомне число (7) щонайменше 25.

Наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє їм бути стабільними при рН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині.

У даному описі термін "наночастинка" стосується продукту, зокрема, синтетичного продукту, з розміром в нанометровому діапазоні, як правило, від 1 нм до 500 нм.

Термін "агрегат наночастинок" стосується сукупності наночастинок, сильно, як правило, ковалентно, зв'язаних одна з одною.

Для вимірювання розміру наночастинок можна використовувати просвічувальну електронну мікроскопію (ТЕМ). Крім того, для вимірювання гідродинамічного діаметра наночастинок в розчині можна використовувати динамічне світлорозсіювання (015). Два ці способи можна додатково використовувати один за одним для порівняння виміряних розмірів і підтвердження вказаного розміру. Переважним способом є 0І З (див. Іпіегпайопа! 5іапаага ІЗО22412 Рапісіе

Зіге Апаїувів - Оупатіс гідні Зсанегіпод, Іпіегпайопа! Огдапізайоп Тог єїапдагаівзайоп (ІЗО) 2008).

Найбільший розмір наночастинки, як визначено в даному описі, як правило, складає від приблизно 4 нм до приблизно 250 нм, переважно - від приблизно 4 нм або 10 нм до приблизно 60 100 нм або приблизно 200 нм, навіть більш переважно - від приблизно 20 нм до приблизно 150 нм.

Оскільки форма частинки може впливати на її "біосумісність", переважною є частинка, що має досить однорідну форму. Таким чином, з фармакокінетичних причин переважними є наночастинки, які є, по суті, сферичними, круглими або яйцевидними за своєю формою. Така форма також сприяє взаємодії або захопленню наночастинок клітинами. Сферична або кругла форма є особливо переважною.

Як правило, найбільший розмір є діаметром наночастинки круглої або сферичної форми або найбільшим розміром наночастинки яйцевидної або овальної форми.

Неорганічний матеріал наночастинки, присутньої в композиції, переважно, має теоретичну (об'ємну) густину щонайменше 7, і його можна вибирати з будь-якого матеріалу, що виявляє цю властивість і представленого в таблиці з Рпузіса! Сопеїапів ої Іпогаапіс Сотрошипа5, наведеної на стор. 4-43 в Напабоок ої Спетівігу апа Ріпузісз (Юамід К. І іде Еайог-Іп-Снієї, 881й Едйоп 2007-2008).

Неорганічний матеріал, що складає наночастинку, переважно, є матеріалом, який має ефективне атомне число (7енк) щонайменше 25, переважно - щонайменше 40 або 41, більш переважно - щонайменше 50 або 51, більш переважно - щонайменше 60, 61, 62 або навіть 63.

Термін "ефективне атомне число" схожий з терміном "атомним числом", але його використовують для сполук (наприклад, води) і сумішей різних матеріалів (таких як тканина і кістка), а не атомів. За допомогою ефективного атомного числа обчислюють середнє атомне число для сполуки або суміші матеріалів. Його скорочено означають як 7 ек.

Ефективне атомне число обчислюють, помножуючи масову частку кожного атома в сполуці на атомне чи ного числа 7ек являє собою: те А ней нів х(йв и ко де їп являє собою частку від загальної кількості електронів, зв'язаних з кожним елементом, і 7а є атомним числом кожного елемента.

Атомне число (також відоме як протонне число) являє собою кількість протонів, які виявляються в ядрі атома. Його загальноприйнято позначають символом 7. Атомне число унікальним чином визначає хімічний елемент. У атомі з нейтральним зарядом атомне число

Зо дорівнює кількості електронів.

Прикладом є вода (НгО), що складається з двох атомів водню (2-1) і одного атома кисню (7-8). Загальна кількість електронів становить 141-8-10. Частка електронів, які відповідають двом атомам водню, становить 2/10, і частка електронів, які відповідають єдиному атому кисню, складає (8/1 води являє собою: дБ вк - зву, ев зовхви" 742 7ен вносить свій внесок в здатність наночастинок поглинати падаюче випромінювання.

Неорганічний матеріал, що складає наночастинку, як правило, вибраний з оксиду, металу, сульфіду і будь-якої їх суміші.

Якщо неорганічний матеріал, що складає наночастинку, є оксидом, цей оксид, переважно, вибраний з оксиду церію (ІМ) (СеОг), оксиду неодиму (ІІІ) (МагОз), оксиду самарію (ІІІ) (Зіт2Оз), оксиду європію (ІІ) (Ешци2Оз), оксиду гадолінію (ІП) (5а2Оз), оксиду тербію (ІІ) (Тр2Оз), оксиду диспрозію (І) (бугОз), оксиду гольмію (НогОз), оксиду ербію (Ег2гОз), оксиду тулію (І) (ТтгОз), оксиду ітербію (УБ2О3), оксиду лютецію (І ш2О3з), оксиду гафнію (ІМ) (НО), оксиду танталу (М) (ТагО5), оксиду ренію (ІМ) (КеОг), оксиду вісмуту (ІІ) (Ві2Оз). У контексті даного винаходу для отримання наночастинки за винаходом також можна використовувати суміш неорганічних оксидів.

Якщо неорганічний матеріал, що складає наночастинку, є металом, цей метал, переважно, вибраний із золота (А!ц), срібла (Хо), платини (РО), паладію (Ра), олова (5п), танталу (Та), ітгербію (УББ), цирконію (27), гафнію (НО, тербію (ТБ), тулію (Тт), церію (Се), диспрозію (Бу), ербію (Ег), європію (Еи), гольмію (Но), заліза (Ее), лантану (І а), неодиму (Ма), празеодиму (Рг), лютецію (и). У контексті даного винаходу також можлива суміш металів. У контексті даного винаходу для отримання наночастинки за винаходом також можна використовувати суміш неорганічного оксиду і металу.

Якщо неорганічний матеріал, що складає наночастинку, є сульфідом, цей сульфід, переважно, є сульфідом срібла (Адг5).

У переважному варіанті здійснення наночастинку, що використовується в контексті даного винаходу для отримання композиції, яка цікавить, можна покривати біосумісним матеріалом, вибраним із засобу, що виявляє властивість малої помітності. Фактично, якщо наночастинки за даним винаходом вводять індивідууму внутрішньовенним (ІМ) шляхом, біосумісне покриття матеріалом, вибраним із засобу, що виявляє властивість малої помітності, є особливо переважним для оптимізації біологічного розподілу наночастинок. Вказане покриття відповідає за так звану "властивість малої помітності" наночастинки.

Засіб, що виявляє властивості малої помітності, може бути засобом, що експонує стеричну групу. Таку групу можна вибирати, наприклад, з поліетиленгліколю (РЕС); поліетиленоксиду; полівінілового спирту; поліакрилату; поліакриламіду (полі(М-ізопропілакриламіду)); полікарбаміду; біополімера; полісахариду, такого як декстран, ксилан і целюлоза; колагену; цвітер-іонної сполуки, такої як полісульфобетаїн; і т.д.

У іншому переважному варіанті здійснення наночастинки можна покривати біосумісним матеріалом, вибраним із засобу, що робить можливим взаємодію з біологічною мішенню. Такий засіб, як правило, може додавати позитивний або негативний заряд поверхні наночастинки. Цей заряд можна визначати за допомогою вимірювань дзета-потенціалу, як правило, здійснюваних на суспензіях наночастинок, концентрація яких варіюється від 0,2 до 10 г/л, суспендованих у водному середовищі з рН від 6 до 8.

Засіб, що формує позитивний заряд на поверхні наночастинки, може бути, наприклад, амінопропілтриетоксисиланом або полілізином. Засіб, що формує негативний заряд на поверхні наночастинки, може бути, наприклад, фосфатом (наприклад, поліфосфатом, метафосфатом, пірофосфатом і т.д.-), карбоксилатом (наприклад, цитратом або дикарбоновою кислотою, зокрема, янтарною кислотою) або сульфатом.

Повне біосумісне покриття наночастинки або агрегату може бути переважним, зокрема, при внутрішньовенному (ІМ) введенні, щоб уникнути взаємодії поверхні частинки з будь-яким розпізнавальним елементом (макрофагом, опсонінами і т. д.). Під терміном "повне покриття" має на увазі наявність дуже високої компактності біосумісних молекул, здатних створювати, щонайменше, повний моношар на поверхні частинки.

Біосумісне покриття робить можливою, зокрема, стабільність наночастинки в рідині, такій як фізіологічна рідина (кров, плазма, сироватка і т.д.), або будь-які ізотонічні середовища, або фізіологічне середовище, необхідне для фармацевтичного введення.

Стабільність можна підтверджувати за допомогою обчислення сухого залишку з використанням сушильної печі і вимірювати в суспензії наночастинок до і після фільтрації, як

Ко) правило, на фільтрі 0,22 або 0,45 мкм.

Переважно, покриття зберігає цілісність частинки іп мімо, забезпечує або поліпшує її біосумісність і полегшує її необов'язкову функціоналізацію (наприклад, з використанням спейсерних молекул, біосумісних полімерів, засобів для спрямованого впливу, білків і т.д.).

Конкретна наночастинка за даним винаходом додатково може містити засіб для спрямованого впливу, що робить можливою її взаємодію з розпізнавальним елементом, присутнім на клітині-мішені. Такий засіб для спрямованого впливу, як правило, діє після накопичення наночастинок в ділянці-мішені. Засіб для спрямованого впливу може бути будь- якою біологічною або хімічною структурою, яка демонструє афінність до молекул, присутніх в організмі людини або тварини. Наприклад, він може бути пептидом, олігопептидом або поліпептидом, білком, нуклеїновою кислотою (ДНК, РНК, міРНК, тРНК, мкРНК і т.д.), гормоном, вітаміном, ферментом, лігандом молекули, експресованою патологічною клітиною, зокрема, лігандом пухлинного антигенна, рецептором гормону, цитокіновим рецептором або рецептором фактора росту. Вказані засоби для спрямованого впливу можна вибирати, наприклад, з групи, яка складається з І НЕН, ЕСЕ, фолату, антитіла проти В-ЕМ, Е-селектину/Р-селектину, антитіла проти ІЛ-2К, СНЕН і т.д.

Композиція

У даному описі автори даного винаходу також описують терапевтичну композицію, як правило, вакцинну композицію, для застосування відносно індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, як визначено в даному описі, переважно, метастазуюче злоякісне новоутворення або гемобластоз, в контексті променевої терапії, як правило, фракціонованої променевої терапії, як визначено в даному описі, де композиція містить (ї) наночастинку або агрегат наночастинок, при цьому кожна наночастинка складається з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см? і атомне число (7) щонайменше 25, і кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє наночастинці бути стабільною при

РН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині, переважно, разом з (ії) фармацевтично прийнятним носієм або засобом.

У конкретному варіанті здійснення описують вакцинну композицію, що містить наночастинку іМабо агрегат наночастинок, для застосування в лікуванні злоякісних новоутворень у індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній бо променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого (радикальна) променева терапія була відхилена, індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, якого не піддають лікуванню за допомогою променевої терапії, або індивідуума, який страждає на гемобластоз, де лікування включає піддавання індивідуума фракціонованій променевій терапії, що включає щонайменше одну стадію опромінення, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до 30 Грей (Гр), переважно - від 1,8 до 20 Грей (Гр), і де кожна наночастинка складається з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см? і атомне число (7) щонайменше 25, і кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє їм бути стабільними при рН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині. Крім наночастинки і/або агрегату наночастинок, композиція може містити фармацевтично прийнятний носій або засіб.

Фармацевтично прийнятний носій або засіб можуть бути будь-якою основою, загальноприйнятою для фахівців в даній галузі, такій як, наприклад, фізіологічний розчин, ізотонічний, стерильний, забуферений розчин, неводний розчин носія і т.п. Типовим носієм є ізотонічні середовища або фізіологічні середовища, що містять масі, РВ5 і/або глюкозу. Носій може містити, наприклад, глюкозу (595), або декстрозу (595), і/або Масі (0,995).

Композиція також може містити стабілізатори, підсолоджувачі, поверхнево-активні речовини, полімери і т.п.

Композиція може знаходитися в формі твердої речовини, рідини (частинки в суспензії), аерозолю, гелю, пасти і т.п. Переважні композиції знаходяться в формі рідини або гелю.

Особливо переважні композиції знаходяться в формі рідини.

Їх можна складати, наприклад, у вигляді ампули, шприца, аерозолю, бутля, посудини, таблетки, капсули способами отримання фармацевтичних складів, відомими фахівцеві в даній галузі.

Як правило, композиція в формі рідини або гелю містить від приблизно 0,05 г/л до приблизно 450 г/л наночастинок або агрегатів наночастинок, від приблизно 0,05 г/л до приблизно 250 г/л наночастинок, переважно - щонайменше приблизно 10 г/л, 11 г/л, 12 г/л, 13 г/л, 14 г/л, 15 г/л, 16 г/л, 17 г/л, 18 г/л, 19 г/л, 20 г/л, 21 г/л, 22 г/л, 23 г/л, 24 г/л, 25 г/л, 26 г/л, 27 г/л, 28 г/л, 29 г/л, 30 г/л, 31 г/л, 32 г/л, 33 г/л, 34 г/л, 35 г/л, 36 г/л, 37 г/л, 38 г/л, 39 г/л, 40 г/л, 41 г/л, 42 г/л, 43 г/л, 44 г/л, 45 г/л, 4Аб г/л, 47 г/л, 48 г/л, 49 г/л, 50 г/л, 51 г/л, 52 г/л, 53 г/л, 54 г/л, 55 г/л, 56 г/л, 57 г/л, 58 г/л, 59 г/л, 60 г/л, 61 г/л, 62 г/л, 63 г/л, 64 г/л, 65 г/л, 66 г/л, 67 г/л, 68 г/л, 69 г/л, 70 г/л, 71 г/л, 72 г/л, 73 г/л, 74 г/л, 75 г/л, 76 г/л, 77 г/л, 78 г/л, 79 г/л, 80 г/л, 85 г/л, 90 г/л, 95 г/л, 100 г/л, 150 г/л, 200 г/л, 250 г/л, 300 г/л, 350 г/л або 400 г/л наночастинок.

Концентрацію наночастинок в композиції можна вимірювати по сухому залишку. Сухий залишок теоретично вимірюють після стадії сушіння суспензії, що містить наночастинки, в сушильній печі.

У конкретному варіанті здійснення композиція додатково містить щонайменше один імунотерапевтичний засіб і, необов'язково, додатковий терапевтичний засіб для лікування злоякісного новоутворення.

У даному описі термін "імунотерапевтичний засіб", як правило, означає будь-яку молекулу, лікарський засіб, клітину або вакцину на основі клітин, онколітичний вірус, вакцину на основі

ДНК, вакцину на основі пептидів, агоніста толл-подібних рецепторів, везикулу, отриману з клітини, а також будь-яку їх комбінацію, здатну стимулювати імунну систему індивідуума і відому фахівцеві в даній галузі.

Молекулу або лікарський засіб, наприклад, можна вибирати з моноклонального антитіла, цитокіну і їх комбінації.

Лікарський засіб, як правило, може бути інгібітором індоламін-2,3-діоксигенази (ІСО), таким як 1-метил-О-триптофан.

У переважному варіанті здійснення моноклональне антитіло інгібує молекулу СТІ А-4 або взаємодію між РО-1 і його лігандами. Моноклональне антитіло, переважно, вибрано з антитіла проти СТІ А-4, проти РО-1, проти РО-Ї1, проти РО-І2. Моноклональне антитіло, наприклад, можна вибирати з іпілімумабу, тремелімумабу, ніволумабу, пембролізумабу, підилізумабу і ламбролізумабу.

У іншому переважному варіанті здійснення моноклональне антитіло посилює передачу сигналу СО27, передачу сигналу СО137, передачу сигналу ОХ-40, передачу сигналу СІТЕ і/або передачу сигналу МНСЇЇ і/або активує СО40. Моноклональне антитіло, наприклад, можна вибирати з дацетузумабу, лукатумумабу, і урелумабу.

У додатковому варіанті здійснення моноклональне антитіло інгібує передачу сигналу ТОБ-р або передачу сигналу КІК. Моноклональне антитіло, наприклад, можна вибирати з фресолімумабу і ліримумабу. бо Цитокін, переважно, можна вибирати З гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора (ГМ-КСФ), ліганда ЕМ5-подібної тирозинкінази З (БІТ), ІФНе,

ІФНо2Ь, ІФНУ, ІЛ-2, ІЛ-7, ІЛ-10 ї ІЛ-15.

У іншому переважному варіанті здійснення імунотерапевтичний засіб є імуноцитокіном, наприклад, імуноцитокіном 1-19-1І-2 (МісоїІе Н. КеКег5 Кадіоїпегару апа Опсоіоду 2015).

Клітина, яка використовується як імунотерапевтичний засіб, як правило, є імунною клітиною, яка презентує пухлинний антиген або сенсибілізованою пухлинним антигеном, переважно, пухлинним антигеном, специфічним для злоякісного новоутворення, що підлягає лікуванню, такого як дендритна клітина або Т-клітина; клітиною, яка секретує імуногенну молекулу; або мертвою пухлинною клітиною або вмираючою пухлинною клітиною, яка піддається імуногенній загибелі клітин, тобто клітиною, яка експресує СКТ, і/або продукує НМОВІ, і/або продукує АТФ в типовій для ІСО кількості, наприклад, вмираючою або мертвою пухлинною клітиною, що піддається впливу при променевій терапії. Клітина може бути аутологічною клітиною або алогенною клітиною. Переважно, клітина є аутологічною клітиною, виділеною з індивідуума, що підлягає лікуванню. Мертва або вмираюча пухлинна клітина може бути зрілою пухлинною клітиною або пухлинною стовбуровою клітиною.

Агоніст толл-подібного рецептора, переважно, вибраний з агоніста ТІ КЕ 2/4, агоніста ТК. 7, агоніста ТЕ. 7/8 і агоніста ТЕ. 9. Агоніст толл-подібного рецептора, наприклад, можна вибирати з іміквімода, бацили Кальметта-Герена і монофосфорилч-ліпіду А.

Переважну комбінацію імунотерапевтичних засобів, наприклад, можна вибирати з цитокіну, моноклонального антитіла, агоніста толл-подібного рецептора і вакцини на основі пептиду.

У даному описі термін "терапевтичний засіб для лікування злоякісного новоутворення", як правило, означає засіб, що використовується в загальноприйнятому лікуванні злоякісного новоутворення, такий як біологічна сполука, низькомолекулярний направлений терапевтичний засіб або цитотоксична сполука.

Біологічна сполука, наприклад, є антитілом, переважно, моноклональним антитілом ("тАбБ"), таким як алемтузумаб, брентуксимаб ведотин, катумаксомаб, деносумаб, гемтузумаб озогаміцин, ібритумомаб тіуксетан, пертузумаб, офатумумаб, бевацизумаб, ритуксимаб, трастузумаб, цетуксимаб, панатимумаб або тозитумомаб.

Низькомолекулярний направлений терапевтичний засіб, як правило, інгібує ферментативні

Зо домени на мутантному, гіперекспресованому або іншому критичному білку (потенційній мішені відносно лікування злоякісних пухлин) в злоякісних клітинах. Деякі терапевтичні засоби включають засоби, які направлено впливають на ділення клітин (наприклад, інгібітор кіназ

Айцгога або інгібітор циклін-залежних кіназ), а також інші біологічні механізми, такі як білковий обмін і модифікація хроматину (наприклад, інгібітор гістондеацетилази). Низькомолекулярні направлені терапевтичні засоби, наприклад, можна вибирати з іматинібу, рапаміцину, гефітинібу, ерлотинібу, сорафенібу, сунітинібу, нілотинібу, дасатинібу, лапатинібу, бортезомібу і аторвастатину і т.д.

Цитотоксична сполука, наприклад, є ДНК-модифікуючим засобом, таким як антрациклін (такий як дексаметазон, даунорубіцин, ідарубіцин або метотрексат) або антимітотичний засіб (веретенна отрута, така як вінкристин або вінбластин); таксаном, таким як доцетаксел, ларотаксел, кабазитаксел, паклітаксел (РО-паклітаксел і ОНА-паклітаксел), ортатаксел, тесетаксел або таксопрексин; гемцитабін; етопозид; мітоміцин С; алкілуючим засобом (наприклад, мелфаланом або темозоломідом); засобом на основі платини, таким як оксаліплатин або карбоплатин; лігандом ТІ К (толл-подібного рецептора)-3 і проліками.

Проліки (наприклад, капецитабін або іринотекан) метаболізується в його активній формі іп мімо, викликаючи очікуваний терапевтичний ефект.

Інші типові цитотоксичні сполуки, як правило, вибрані з хіміотерапевтичних засобів, як представлено в даному описі або відомо фахівцеві в галузі онкології.

Представлену в даному описі вакцинну композицію, що містить щонайменше один імунотерапевтичний засіб, можливо, в комбінації щонайменше з одним терапевтичним засобом для лікування злоякісного новоутворення, можна вводити індивідууму, що піддається лікуванню, одночасно або окремо від наночастинок або агрегатів наночастинок, як представлено в даному описі.

Набір

У даному описі автори даного винаходу також описують набір вакцини, що містить (Її) наночастинку або агрегат наночастинок, що складаються з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см і атомне число (7) щонайменше 25, при цьому кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє наночастинці бути стабільною при рН від 6,5 до 7,5 в фізіологічній рідині, або вакцинну композицію, як бо представлено в даному описі, переважно, разом зі (і) щонайменше одним імунотерапевтичним засобом і/або терапевтичним засобом для лікування злоякісного новоутворення, як представлено в даному описі, і, необов'язково, (ії) брошурою з інструкціями по здійсненню вакцинації в контексті променевої терапії.

Протокол

Наночастинки або агрегати наночастинок, як представлено в даному описі, або композицію, що містить такі наночастинки або агрегати наночастинок, переважно, приводять в контакт зі злоякісними клітинами до проведення променевої терапії, як правило, фракціонованої променевої терапії. Контакт між наночастинками і злоякісними клітинами можна здійснювати ех мімо після біопсії або забору крові або іп мімо за допомогою їх введення індивідууму, що піддається лікуванню, системно або напряму в пухлину, ложе пухлини (після резекції пухлини за допомогою хірургічного втручання) або метастази пухлини.

При введенні іп мімо наночастинки за винаходом можна вводити індивідууму з використанням різних можливих шляхів, таких як місцевий (внутрішньопухлинний (ІТ), внутрішньоартеріальний (ІА)), підшкірний, внутрішньовенний (ІМ), внутрішньошкірний шлях, введення через дихальні шляхи (інгаляція), інтраперитонеальний, внутрішньом'язовий, внутрішньосуглобовий, інтратекальний, внутрішньоочний або пероральний шлях (рег о5), переважно, з використанням ІТ, ІМ або ІА.

При необхідності можна здійснювати повторні ін'єкції або введення наночастинок.

У конкретному варіанті здійснення наночастинку або агрегат наночастинок, переважно, вводять індивідууму, що підлягає лікуванню, разом щонайменше з одним імунотерапевтичним засобом. Наночастинку, або агрегат наночастинок, або композицію, що містить таку наночастинку або агрегат наночастинок і щонайменше один імунотерапевтичний засіб, можна вводити індивідууму одночасно або окремо.

У конкретному варіанті здійснення, якщо злоякісне новоутворення є метастазуючим злоякісним новоутворенням і/або злоякісним новоутворенням, яке не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, щонайменше одну стадію опромінення, як правило, здійснюють іп мімо відносно однієї але не більше двох ділянок пухлини метастазуючого злоякісного новоутворення, які містять наночастинки або агрегати наночастинок. Завдяки наночастинкам або агрегатам наночастинок, що використовуються як

Зо вакцина, можна спостерігати протипухлинний ефект променевої терапії поза опроміненою областю або ділянкою внаслідок ефективної мобілізації імунної системи індивідуума.

Загалом, в даному описі автори даного винаходу демонструють, що значне підвищення

НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами, спостерігають при використанні наночастинок або агрегатів наночастинок за винаходом, що піддаються впливу іонізуючого випромінювання, в порівнянні з опроміненням нарізно в радіочутливих НСТ 116 (лінії клітин колоректального раку людини) і радіорезистентних 42 МО ВА (лінії клітин гліобластоми людини) і РАМСОС-1 (лінії клітин раку підшлункової залози людини) при використанні однієї дози випромінювання. Крім того, значне підвищення секреції АТФ вмираючими злоякісними клітинами спостерігають при використанні наночастинок або агрегатів наночастинок за винаходом, що піддаються впливу іонізуючого випромінювання, в порівнянні з опроміненням нарізно в лінії злоякісних клітин НСТ 116.

Ці САМР є ознакою імуногенної загибелі злоякісних клітин, і наночастинки або агрегати наночастинок за даним винаходом при піддаванні впливу променевої терапії можуть підвищувати їх секрецію і вивільнення.

Крім того, результати вакцинаційного аналізу, здійсненого на імунокомпетентних мишах, свідчать про здатність наночастинок або агрегатів наночастинок за винаходом ефективно мобілізувати імунну систему тварин, запобігаючи появі пухлин, якщо тварин спочатку вакцинували опроміненими злоякісними клітинами, а потім через 7 днів вводили життєздатні злоякісні клітини: 6695 тварин не мали пухлин в групі, вакцинованій з використанням злоякісних клітин, оброблених наночастинками і 6 Гр, в той час як лише 3395 тварин не мали пухлин при вакцинації з використанням злоякісних клітин, лише опромінених в дозі 6 Гр.

Ці дані значною мірою підтверджують застосовність цих наночастинок або агрегатів наночастинок як вакцина для досягнення протипухлинного ефекту променевої терапії поза опроміненою областю або ділянкою внаслідок ефективної мобілізації імунної системи індивідуума.

У переважному варіанті здійснення наночастинка, або агрегат наночастинок за винаходом, або композиція за винаходом, яка містить таку наночастинку або агрегат наночастинок, роблять можливою зміну або деструкцію метастатичних злоякісних клітин, присутніх в легенях (наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є саркома, рак сечового міхура, рак бо молочної залози, рак товстого кишечнику, рак нирки або рак передміхурової залози), печінки

(наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є злоякісне новоутворення шлунково- кишкового тракту, рак молочної залози, рак товстого кишечнику, рак легень або рак шкіри), кістки (наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є рак молочної залози, рак передміхурової залози або рак легень) і/або головний мозок (наприклад, якщо первинним злоякісним новоутворенням є рак легень, рак нирки, меланома або рак молочної залози).

У іншому конкретному варіанті здійснення щонайменше одну стадію опромінення здійснюють ех мімо на зразку злоякісного новоутворення індивідуума, який містить наночастинки або агрегати наночастинок, і летально опромінені ех мімо злоякісні клітини разом, щонайменше, з частиною супернатанта клітин зі зразка злоякісного новоутворення, щонайменше, частково вводять індивідууму повторно перед яким-небудь необов'язковим подальшим іп мімо лікуванням злоякісного новоутворення у вказаного індивідуума.

Супернатант клітин з опроміненого зразка злоякісного новоутворення, як правило, містить імуногенні молекули, такі як НМОВІ1, АТФ, різні шаперони з сімейства білків теплового шоку (Н5Р), а саме білок теплового шоку 70 кДа (НЗР7О) і білок теплового шоку 90 кДа (Н5РОО), імуностимуляторні цитокіни, подібні до інтерферону о (ІФНо), метаболіти сфінгомієліну, продукту розпаду позаклітинного матриксу і т.д. В контексті даного винаходу підвищене вивільнення імуногенних молекул в супернатанті клітин з опроміненого зразка злоякісного новоутворення, що містить наночастинки або агрегат наночастинок, в порівнянні з опроміненим зразком злоякісного новоутворення без наночастинок або агрегату наночастинок (див. приклад 4), здатне додатково посилювати лікування злоякісних пухлин.

Повторне введення індивідууму, що піддається лікуванню, як правило, здійснюють за допомогою підшкірної або внутрішньошкірної ін'єкції.

Якщо злоякісне новоутворення є гемобластозом, щонайменше одну стадію опромінення, як правило, здійснюють ех мімо на зразку гемобластозу індивідуума, що містить наночастинки або агрегати наночастинок, і опромінений зразок гемобластозу, щонайменше, частково вводять індивідууму повторно перед яким-небудь необов'язковим подальшим іп мімо лікуванням злоякісного новоутворення у вказаного індивідуума.

Повторне введення індивідууму, що піддається лікуванню, можна здійснювати за допомогою підшкірної або внутрішньошкірної ін'єкції. Його також можна здійснювати за допомогою

Зо внутрішньоартеріальної (ІА), внутрішньовенної (ІМ) або інтраперитонеальної (ІР) ін'єкції.

Зразок гемобластозу, як правило, є зразком крові або об'ємом цільної крові індивідуума, що піддається лікуванню. Якщо об'єм цільної крові індивідуума підлягає опроміненню, його можна здійснювати ех мімо при екстракорпоральній перфузії, при цьому опромінений об'єм цільної крові повністю вводять індивідууму повторно.

Примітно, що У. зи2икКі еї аї. (2012) повідомляли про те, що специфічні відносно пухлинного антигенна Т-клітинні відповіді спостерігали у 3895 пацієнтів з плоскоклітинною карциномою стравоходу (ЕБСС) після хіміорадіотерапії, і що ці відповіді супроводжувала підвищена концентрація НМОВІ в сироватці цих пацієнтів. НМОВІ в мікрооточенні пухлини значною мірою позитивно регулювався у пацієнтів з ЕЗСС з передопераційною хіміорадіотерапією, але не у пацієнтів без хіміорадіотерапії, і кількість НМОВІ позитивно корелювала з виживаністю пацієнтів.

У переважному варіанті здійснення летально опромінені ех мімо злоякісні клітини або опромінений зразок гемобластозу, щонайменше, частково вводять індивідууму повторно разом щонайменше з одним додатковим імунотерапевтичним засобом і/або терапевтичним засобом для лікування злоякісного новоутворення, як представлено в даному описі.

Летально опромінені ех мімо злоякісні клітини або опромінений зразок гемобластозу і щонайменше один додатковий імунотерапевтичний засіб і/або, щонайменше, терапевтичний засіб для лікування злоякісного новоутворення можна вводити індивідууму одночасно або окремо.

Інші аспекти і переваги винаходу будуть очевидні з наступних прикладів, наведених в ілюстративних цілях, але не для обмеження.

Експериментальний розділ

Приклад 1: Синтез і характеризація функціоналізованих наночастинок оксиду гафнію (НіОг)

Розчин гідроксиду тетраметиламонію (ТМАОН) додають до 40 г розчину НІСІх. Додавання розчин ТМАОН здійснюють до досягнення рН кінцевої суспензії від 7 до 13. Отримують білий осад.

Потім осад переносять в автоклав і нагрівають при температурі від 1207С і 300"С для здійснення кристалізації. Після охолоджування суспензію промивають деіонізованою водою.

Стадію пептизації здійснюють для отримання стабільної суспензії наночастинок або бо агрегатів наночастинок.

Потім суспензію гексаметафосфату натрію додають до пептизованого розчину (кількість гексаметафосфату натрію нижча І О50/5) і рН суспензії доводять до рН від 6,5 до 7,5.

У випадку експериментів іп міго стадію стерилізації здійснюють на цій стадії, наприклад, з використанням фільтра 0,22 мкм.

У випадку експериментів іп мімо стадію складання з використанням 595 глюкози можна здійснювати до або після стадії стерилізації.

У наступній таблиці представлені основні характеристики суспензії біосумісних наночастинок або агрегатів наночастинок, отриманих таким чином.

Таблиця 1 . Питома площа поверхні | Середній гідродинамічний діаметр

Приклад 2: Синтез наночастинок золота і фізико-хімічна характеризація наночастинок золота однакового розміру.

Наночастинки золота отримують за допомогою відновлення хлориду золота цитратом натрію у водному розчині. Спосіб адаптований з 5. Егеп5 Майшге Рпузіса! Зсієпсе 241 (1973) 21.

У типовому експерименті розчин НА!йсСі. нагрівають до кипіння. Потім додають розчин цитрату натрію. Отриманий розчин тримають киплячим ще протягом 5 хвилин.

Розмір наночастинок коректують з 15 до 105 нм, обережно модифікуючи співвідношення цитрату і попередника сполуки золота (див. таблицю 2).

Потім суспензії отриманим таким чином наночастинок золота концентрують з використанням пристрою для ультрафільтрації (кювета з перемішуванням Атісоп моделі 8400 від Мійїроге) з використанням целюлозної мембрани з відсіканням по 30 кДа.

У кінцевому результаті, отримані суспензії фільтрують через мембранний фільтр 0,22 мкм (мембрана РЕЗ від Мійроге) у витяжній шафі і зберігають при 47с.

Розмір частинок визначають з використанням просвічувальної електронної мікроскопії (ТЕМ) за допомогою підрахунку більше 200 частинок, приймаючи найбільший розмір наночастинки як її розмір.

Таблиця 2

Приклад 3: Суспензія наночастинок, які містять матеріал золота, щонайменше, частково

Зо покритий матеріалом оксиду гафнію.

Розчин гідроксиду тетраметиламонію (ТМАОН) додають до розчину хлориду гафнію (НІСІа).

Додавання розчину ТМАОН здійснюють до досягнення рН кінцевої суспензії від 7 до 13.

Отримують білий осад.

Суспензію частинок золота з прикладу 2 повільно додають до білого осаду при інтенсивному перемішуванні.

Потім отриманий осад переносять в автоклав і нагрівають при температурі від 1007С до 300"С. Після охолоджування суспензію промивають водою.

Стадію пептизації здійснюють для отримання стабільної суспензії наночастинок, що містять матеріал золота, щонайменше, частково взятий в матеріал оксиду гафнію.

Потім до пептизованого розчину додають суспензію гексаметафосфату натрію і доводять рн суспензії до рН від Є до 8.

Приклад 4: Вивільнення НМОВІ1 вмираючими злоякісними клітинами.

Вивільнення НМОВІ вмираючими злоякісними клітинами досліджували з використанням лінії клітин глобластоми людини 42 МО ВА. Лінію клітин 42-МГ-ВА купували в ЮОешвбспе

Заттішпд моп МіКгоогдапізтепипа 7еіКийитеп СтрН, Септап Соесійоп ої Містгоогдапізт апа

Сеїї Сипигев (Вгашпзспмеїд, Септапу).

Клітини розподіляли по флаконах 725 в кількості в діапазоні від 1,5х1056 до 2х106 клітин/флакона. Коли клітини прикріплялися до поверхні, суспензію наночастинок НО» з прикладу 1 в концентрації 400 мкМ додавали на ніч (12-15 год.) до клітин перед використанням дози випромінювання. Клітини культивували з антибіотиками (Репівігеріо).

Одну дозу рентгенівського випромінювання 5 Гр або 10 Гр застосовували при потужності дози 1,26 Гр"хв." з використанням джерела рентгенівського випромінювання (200 кВ, 15 мА, мідний фільтр 0,2 мм).

Клітини культивували протягом 96 годин при 37"С і 595 СО» у вологій камері. Через 96 годин супернатант клітин збирали і концентрували з використанням фільтрів Сепігісоп.

НМОВІ кількісно аналізували в концентрованих супернатантах клітин з використанням набору для твердофазного імуноферментного аналізу (ЕГІЗА) НМОВІ1 людини.

На фігурі 1 представлений НМОВІ, який вивільняється вмираючими злоякісними клітинами.

НМОВІ, що вивільняється в концентрованому супернатанті клітин, оброблених або необроблених суспензією наночастинок НіО» з прикладу 1 і підданих або непідданих променевій терапії (5 Гр у вигляді 1 фракції), представлений у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем (тобто лінією клітин 42 МО ВА без опромінення).

На фігурі 2 представлений НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами.

НМОВІ, що вивільняється в концентрованому супернатанті клітин, оброблених або необроблених суспензією наночастинки НіО» з прикладу 1 і підданих або непідданих променевій терапії (10 Гр у вигляді 1 фракції), представлений у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем (тобто лінією клітин 42 МО ВА без опромінення).

Висновки

Значне підвищення НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами, спостерігають в концентрованому супернатанті клітин, оброблених наночастинками оксиду гафнію з прикладу 1, при впливі однієї дози випромінювання 5 Гр або 10 Гр в порівнянні з опроміненням окремо. Ці результати підтверджують концепцію застосування цих наночастинок або агрегатів наночастинок як терапевтичної вакцини в контексті променевої терапії.

Приклад 5: Вивільнення НМОВІ1 вмираючими злоякісними клітинами в різних лініях клітин

Зо Вивільнення НМОВІ вмираючими злоякісними клітинами досліджували з використанням лінії клітин колоректального раку людини НСТ 116, лінії клітин гліобластоми людини 42 МО ВА і лінія клітин раку підшлункової залози людини РАМС-1. Лінії клітин купували в Атегісап Туре

Синиге СоїПесіоп (АТСС) (НСТ 116, кат. Мо ССІ -247 і РАМС-1, кат. Мо СКІ -1469) або Оецшіб5спе заттіипод моп Мікгоогдапізтеп ипа 2ейКинкигеп (05М2) (42 МО ВА, кат. Мо АСС 431).

Клітини розподіляли по флаконах 725 в кількості 1х106 клітин/флакона. Коли клітини прикріплялися до поверхні, суспензію наночастинок НІС» з прикладу 1 в концентрації 800 мкМ (у випадку НСТ 116) або 400 мкМ (у випадку РАМС-1 і 42 Мо) додавали на ніч (12-15 год.) до клітин перед використанням дози випромінювання. Клітини культивували з антибіотиками (середовище з 195 пеніциліну-стрептоміцину).

Дози рентгенівського випромінювання застосовували при потужності дози 1 Гр'хв." з використанням джерела рентгенівського випромінювання (320 кВ, Х-КАЮ 320). Доза випромінювання для кожної лінії клітин наведена в таблиці 3.

Таблиця З

Дози випромінювання для кожної лінії клітин . 4 Гр 10 Гр 8 Гр

Дозивитюмінюання 000) воля

Лінія клітин НСТ 116: клітини культивували протягом 72 годин при 37"С і 595 СО» у вологій камері. Через 72 години збирали супернатант клітин.

Лінії клітин 42 МО ВА і РАМС-1: клітини культивували протягом 96 годин при 37"С і 595 СОг5 у вологій камері. Через 96 часів супернатант клітин збирали і концентрували з використанням фільтрів Сепігісоп.

НМОВІ кількісно аналізували в супернатантах клітин з використанням набору для твердофазного імуноферментного аналізу (ЕГІБА) НМОВІ людини (такої як "набір для ЕГІЗА

НМОВТ" від ІВГ. Іпіегпайіопаї, кат. Мо 5Т51011).

На фігурі З представлений НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами.

НМОВІ, що вивільняється в супернатанті клітин, оброблених або необроблених суспензією наночастинок НО» з прикладу 1 і підданих або непідданих променевій терапії (у вигляді 1 фракції), представлений у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем.

На фігурі ЗА представлений НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами

НСТ 116. Дози випромінювання дорівнювали 4 Гр і 6 Гр. Дані представлені як середні для 2 незалежних експериментів, здійснених в трьох паралелях і об'єднаних.

На фігурі ЗВ представлений НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами 42 МО ВА. Дози випромінювання дорівнювали 10 Гр і 15 Гр. Дані представлені як середні для 2 незалежних експериментів, здійснених в трьох паралелях і об'єднаних.

На фігурі ЗС представлений НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами

РАМО-1. Доза випромінювання дорівнювали 8 Гр. Дані представлені як середні для 2 незалежних експериментів, здійснених в трьох паралелях і об'єднаних.

Висновки

Значне підвищення НМОВІ, що вивільняється вмираючими злоякісними клітинами, спостерігають в супернатанті клітин, оброблених наночастинками оксиду гафнію з прикладу 1, при впливі однієї дози випромінювання в порівнянні з опроміненням окремо. Ці результати підтверджують концепцію застосування цих наночастинок або агрегатів наночастинок як терапевтичної вакцини в контексті променевої терапії серед широкого діапазону злоякісних новоутворень.

Приклад 6: Секреція АТФ вмираючими злоякісними клітинами

Секрецію АТФ вмираючими злоякісними клітинами досліджували з використанням лінії клітин колоректального раку людини НСТ 116. Лінію клітин НСТ 116 купували в Атегісап Туре

Сийиге СоПесіоп (АТСС) (НСТ 116, кат. Мо ССІ -247).

Клітини розподіляли по флаконах 125 в концентрації 2х105 клітин/флакона. Коли клітини прикріплялися до поверхні, наночастинки НО» з прикладу 1 в концентрації 800 мкМ додавали на ніч (12-15 год.) до клітин перед використанням дози випромінювання. Клітини культивували з антибіотиками (середовище, що містить 195 пеніциліну-стрептоміцину).

Одну дозу рентгенівського випромінювання 6 Гр застосовували при потужності дози 1 Гр"хв." 1 з використанням джерела рентгенівського випромінювання (320 кВ, Х-ВАО 320).

Зо Клітини культивували протягом 9 годин при 37"С і 595 СО» у вологій камері. Через 9 годин збирали супернатант клітин.

Секрецію АТФ кількісно аналізували в супернатантах клітин з використанням набору для біолюмінесцентного аналізу для вимірювання АТФ (такого як "ЕМІІТЕМФО АТР Авзау Зузіет" від

Рготеда, кат. Мо ЕЕ2000).

На фігурі 4 представлена секреція АТФ вмираючими злоякісними клітинами НСТ 116.

Секреція АТФ в супернатанті клітин, оброблених або необроблених суспензією наночастинок

НО: з прикладу 1 і підданих або непідданих променевій терапії (б Гр у вигляді 1 фракції), представлена у вигляді кратної зміни в порівнянні з необробленим контролем (тобто лінією клітин НСТ 116 без опромінення). Дані представлені як середні для З незалежних експериментів, здійснених в трьох паралелях і об'єднаних.

Висновки

Значне підвищення секреції АТФ вмираючими злоякісними клітинами спостерігають в супернатанті клітин, оброблених наночастинками оксиду гафнію з прикладу 1, при впливі однієї дози випромінювання в порівнянні з опроміненням окремо. Ці результати підтверджують концепцію застосування цих наночастинок або агрегатів наночастинок як терапевтичної вакцини в контексті променевої терапії.

Приклад 7: Аналіз вакцинації

Як указано в статті під назвою "Сопзепзи5 диїдеїїпе5 ог (Ше аеїесійоп ої іттиподепіс сеї деаїй" (Оїїмег Керр сеї аІ. ОпсоІттипоїІоду 2014), золотий стандарт підходу для оцінки здатності конкретного стимулу викликати справжню ІСО оснований на вакцинаційних аналізах. У цих умовах вибрані злоякісні клітини миші піддають іп міго впливу індуктора імуногенної загибелі клітин (ІСО) і, в кінцевому результаті, ін'єктують їх підшкірно (5.с.) в бік (ділянка вакцинації) імунокомпетентних сингенних мишей (теоретично 5-10 на групу). Через один тиждень мишам вводили живі злоякісні клітини того ж типу, інокульовані 5.с. в протилежний бік (ділянка введення). Частоту виникнення і ріст пухлин загальноприйнятим чином піддавали моніторингу в обох ділянках ін'єкції протягом 1-2 місяців. Розвиток неопластичних вогнищ в ділянці вакцинації свідчить про те, що досліджуваний стимул не здатний викликати загибель клітин (в тестованих умовах) до ступеня, сумісного з індукуванням набутого імунітету. | навпаки, за відсутністю пухлин в ділянці вакцинації здатність досліджуваного стимулу стимулювати справжню ІСЮО бо зворотно корелює з кількістю неопластичних вогнищ, які розвинулися в ділянці введення.

У цьому випадку для вакцинаційного аналізу вибирали клітини колоректального раку миші

СТ 26. Лінію клітин купували в Атегісап Туре Сийиге СоПесіоп (АТСС) (Ст26, кат. Мо СКІ 2638).

Клітини розподіляли по флаконах Т300 в концентрації 10х105 клітин/флакона. Коли клітини прикріплялися до поверхні, суспензію наночастинок НІО» з прикладу 1 в концентрації 400 мкм додавали на ніч (12-15 год.) до клітин перед використанням дози випромінювання. Клітини культивували з антибіотиками (середовище з 195 пеніциліну-стрептоміцину).

Дози рентгенівського випромінювання застосовували при потужності дози 1 Гр"хв." з використанням джерела рентгенівського випромінювання (320 кВ, Х-КАО 320). Одну фракцію 6

Гр застосовували до клітин, оброблених або необробленим МР НІС» з прикладу 1.

Клітини культивували протягом 48 годин при 37"С і 595 СО» у вологій камері. Через 48 годин клітини збирали, промивали РВ5 перед трипсинізацією і 1х105 життєздатних клітин ін'єктували підшкірно в лівий бік імунокомпетентних мишей ВаїЇр/с. У випадку контрольної групи 100 мкл

РВЗ ін'єктували підшкірно в лівий бік миші.

Через сім днів мишам вводили необроблені живі клітини СТ26: 3х105 клітин ін'єктували підшкірно в правий бік мишей (фігура 5). Частоту виникнення і ріст пухлин піддавали моніторингу двічі на тиждень в обох ділянках ін'єкції протягом 47 днів (фігура 6).

Висновки

Через сорок сім (47) днів після вакцинації 6695 мишей не мали пухлин в групі, обробленій МР

НІО» з прикладу 1 і опроміненій в дозі б Гр, в порівнянні з 3395 мишей, підданих тільки опроміненню в дозі 6 Гр. Значне підвищення кількості мишей, що не мали пухлин, спостерігають при здійсненні вакцинації клітинами, обробленими наночастинками оксиду гафнію з прикладу 1 і підданими впливу однієї дози випромінювання, в порівнянні з опроміненням окремо. Ці результати підтверджують концепцію застосування цих наночастинок або агрегатів наночастинок як терапевтичної вакцини в контексті променевої терапії.

Ці дані свідчать про здатність наночастинок або агрегати наночастинок за винаходом при піддаванні променевій терапії викликати ефективну мобілізацію імунної системи індивідуума в порівнянні з променевою терапією окремо.

Така ефективна імунна відповідь, що запускається з використанням наночастинок або агрегатів наночастинок за винаходом при піддаванні променевій терапії, представляє

Зо особливий інтерес для вибраних груп пацієнтів, як правило, індивідуумів, які страждають на метастазуюче злоякісне новоутворення і/або піддаються паліативній променевій терапії, індивідуумів, які страждають на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку яких променева терапія була відхилена, індивідуумів, які страждають на злоякісне новоутворення, яких не лікують (загальноприйнятим чином) за допомогою променевої терапії, або індивідуумів, які страждають на гемобластози.

Посилання: - Опага М. МасОегптеа еї аї. А гайопаїеє Ттог Ше їагдеїгей ігеайтепі ої оїїдотеїйавіазе5 м/п гадіоїпегару. дошитаї ої Зигдіса! Опсоіоду 2008. 98 202-206. - Ваірп В. М/єіснзеІрацт еї аї. Оіїдотеїавіазев гемізпей. Маї. Веу. Сіїп. Опсої. 2011. 8, 378- 382. - Зопат ЗНагпта есеї аї. РаїІайме гадіоїпегару: ситепі 5іайш5 апа їшитге аїігесіоп5. Зетіпагв оп

Опсоіоду 2014. 41 (6) 751-763. - Запага Оетага апа 5іїма С. Рогтепії. Кааіайоп аз ап ітптипоіодіса! адіимапі: ситепі емідепсе оп дове апа ігасііопайоп. Егопіієг5 іп Опсоіоду. Осіюбег 2012 Моїште 2 Апісіє 153 1-7. - Оїмег Керр. Сопзепзи5 диідейпевз бог Ше деїесйоп ої іттиподепіс сеї! аваїй.

Опсоіїттипоіоаду 2014 З3(9) е955691. - Коре Неупаегз єї аІ. Тпе арзсораї еїесі ої Іоса! гадіоїпегару: изіпд іттипоїШегару о таке а гаге емепі сіїіпіса|у геіємапі. Сапсег Тгеаїтепі Немієм 2015 41(6), 503-510. - Зсой У). Апіопіа вї а). Іттипо-опсоЇоду сотрбіпайопе: а геміем/ ої сіїпіса! ехрегіепсе апа їшиге ргозресів. Сіїіпіса! Сапсег Незеагсн; 20(24) 2014 6258-6268. - Тнегеза І. М/піїезіде еї а. Етегдіпд орропипіев5 апа спаІПеподез іп сапсег іттипоїПегару.

Сіїп Сапсег Нез 2016. 22(8) 1845-1855. - МісоПе Н. КекКегз еї а. Сотбіпайоп ої гадіоїпегару м/п (Ве іттипосуїокКіпе 1 19-ІІ 2: адайіме епесі іп а МК сеїЇ аерепаепі (тоиг тодеї. Кадіоїпегару апа ОпсоіІоду 2015, 116 438-442. - М. Зи2иКкі еї аі. Іттиподепіс Титог сеї! деаїй іпдисей ру спетогадіоїНегару іп раїепів м/йй езорпадеа! запатоизг сеї сагсіпота (ЕБСС). Сапсег Нез. 2012.72(16) 3967-76.

Claims (20)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Застосування вакцинної композиції, яка містить наночастинку і/або агрегат наночастинок, для лікування злоякісних новоутворень у індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення і піддається паліативній променевій терапії, індивідуума, який страждає на метастазуюче злоякісне новоутворення, у випадку якого променева терапія була відхилена, індивідуума, який страждає на злоякісне новоутворення, яке не піддають лікуванню за допомогою променевої терапії, або індивідуума, який страждає на гемобластоз, де лікування включає піддавання індивідуума фракціонованій променевій терапії, що включає щонайменше одну стадію опромінення, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до З0 Грей (Гр), і де кожна наночастинка складається з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см? ії атомне число (7) щонайменше 25, і кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє їм бути стабільними при рН від 6,5 до 7,5 у фізіологічній рідині.

2. Застосування вакцинної композиції за п. 1, де доза іонізуючого випромінювання знаходиться в діапазоні від 1,8 до 20 Грей (Гр).

3. Застосування вакцинної композиції за п. 1 або 2, де, якщо злоякісне новоутворення є метастазуючим злоякісним новоутворенням, щонайменше одну стадію опромінення здійснюють іп мімо відносно однієї але не більше двох ділянок пухлини метастазуючого злоякісного новоутворення, які містять наночастинки або агрегати наночастинок.

4. Застосування вакцинної композиції за п. 1, де, якщо злоякісне новоутворення є метастазуючим злоякісним новоутворенням, щонайменше одну стадію опромінення здійснюють ех мімо відносно зразка злоякісного новоутворення індивідуума, що містить наночастинки або агрегати наночастинок, і летально опромінені ех у/мо злоякісні клітини і щонайменше частину супернатанта клітин зі зразка злоякісного новоутворення щонайменше частково вводять індивідууму повторно перед яким-небудь необов'язковим подальшим / умо лікуванням злоякісного новоутворення у вказаного індивідуума.

5. Застосування вакцинної композиції за п. 1 або 2, де, якщо злоякісне новоутворення є гемобластозом, щонайменше одну стадію опромінення здійснюють ех умо на зразку Зо гемобластозу індивідуума, що містить наночастинки або агрегати наночастинок, і опромінений зразок гемобластозу щонайменше частково вводять індивідууму повторно перед яким-небудь необов'язковим подальшим /л у//о лікуванням злоякісного новоутворення у вказаного індивідуума.

6. Застосування вакцинної композиції за п. 5, де зразок гемобластозу є зразком крові або об'ємом цільної крові індивідуума.

7. Застосування вакцинної композиції за будь-яким з пп. 4-6, де летально опромінені ех у//о злоякісні клітини або опромінений зразок гемобластозу щонайменше частково вводять індивідууму повторно разом щонайменше з одним додатковим імунотерапевтичним засобом, при цьому летально опромінені ех у//о злоякісні клітини або опромінений зразок гемобластозу і щонайменше один додатковий імунотерапевтичний засіб вводять індивідууму одночасно або окремо.

8. Застосування вакцинної композиції за будь-яким 3 пп. 1-7, де доза іонізуючого випромінювання вибрана з 1,8, 2,2,4,2,5,3, 32, 3,6,4, 4,5, 5, 5,5,6, 7, 8, 10, 151 20 Гр на фракціоноване лікування.

9. Застосування вакцинної композиції за будь-яким з пп. 1-8, де метастазуюче злоякісне новоутворення вражає (ї) сполучну тканину, і воно вибране з фібросаркоми, міксосаркоми, ліпосаркоми, хондросаркоми, остеосаркоми, хордоми, злоякісної фіброзної гістіоцитоми, (ії) ендотеліальну або мезотеліальну тканину, і воно вибране з гемангіосаркоми, ангіосаркоми, лімфангіосаркоми і мезотеліоми, (їїї) м'язову тканину, і воно вибране з лейоміосаркоми і рабдоміосаркоми, (ім) епітеліальну тканину, і воно вибране з аденокарциноми, плоскоклітинної карциноми і епідермоїдної карциноми, (м) нервову тканину, і воно вибране з мультиформної гліобластоми, гліоми, нейробластоми, медулобластоми, менінгіоми, нейрофібросаркоми і шваноми, і (мі) системи АРШЮ, і воно вибране з раку щитовидної залози, раку підшлункової залози, раку шлунка і раку кишечнику; або де метастазуюче злоякісне новоутворення є меланомою.

10. Застосування вакцинної композиції за п. 9, де метастазуюче злоякісне новоутворення є або розвивається зі злоякісного новоутворення, вибраного з раку шкіри, злоякісного новоутворення центральної нервової системи, раку голови і шиї, раку легень, раку нирки, раку молочної залози, злоякісного новоутворення шлунково-кишкового тракту (І5Т), раку передміхурової залози, раку 60 печінки, раку товстого кишечнику, раку прямої кишки, раку анального каналу, раку стравоходу,

злоякісного новоутворення чоловічої сечостатевої системи, злоякісного новоутворення жіночої статевої системи, раку надниркових залоз і раку заочеревинного простору, сарком кісткової тканини і м'яких тканин, злоякісних новоутворень дитячого віку, нейробластоми, злоякісного новоутворення центральної нервової системи і саркоми Юінга.

11. Застосування вакцинної композиції за будь-яким з пп. 1-8, де гемобластоз вражає кров або лімфоїдну тканину і вибраний з лейкозу, мієломи і лімфоми.

12. Застосування вакцинної композиції за будь-яким з пп. 1-11, де наночастинка або агрегат наночастинок підлягають введенню індивідууму, що піддається лікуванню, разом щонайменше з одним імунотерапевтичним засобом, при цьому наночастинку або агрегат наночастинок і щонайменше один імунотерапевтичний засіб вводять індивідууму одночасно або окремо.

13. Застосування вакцинної композиції за будь-яким з пп. 1-12, де композиція додатково містить фармацевтично прийнятний носій або засіб.

14. Застосування вакцинної композиції за п. 13, де композиція додатково містить щонайменше один імунотерапевтичний засіб.

15. Набір, який містить (ї) наночастинку або агрегат наночастинок, що складаються з матеріалу, який має густину щонайменше 7 г/см? і атомне число (7) щонайменше 25, де кожна наночастинка або агрегат наночастинок покриті біосумісним покриттям, що дозволяє наночастинці бути стабільною при рН від 6,5 до 7,5 у фізіологічній рідині, або композицію за будь-яким з пп. 1-13 разом зі (її) щонайменше одним імунотерапевтичним засобом.

16. Застосування вакцинної композиції за п. 14 або набору за п. 15, де щонайменше один імунотерапевтичний засіб вибраний з моноклонального антитіла, цитокіну і їх комбінації.

17. Застосування вакцинної композиції за п. 14 або набору за п. 15, де імунотерапевтичний засіб являє собою антитіло, вибране з антитіла проти СТІ А-4, антитіла проти РО-1, антитіла проти РО-І11, антитіла проти РО-/2; моноклональне антитіло, яке посилює передачу сигналу СО027, передачу сигналу СО137, передачу сигналу ОХ-40, передачу сигналу СІТК і/або передачу сигналу МНЄеІЇ, і/або активує СО40; моноклональне антитіло, яке інгібує передачу сигналу ТОБ-Д о або КІК; оцитокін, вибраний із гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора (ГМ-КСФ), ліганду ЕМ5-подібної тирозинкінази З (РІ ТЗІ), ІФНе, ІФНео2б, ІФНУ, ІЛ-2, ІЛ-7, ІЛ-10 ї ІЛ-15; імуноцитокін; імунну клітину, яка презентує пухлинний Зо антиген або сенсибілізована пухлинним антигеном; клітину, яка секретує імуногенну молекулу; мертву пухлинну клітину або вмираючу пухлинну клітину, яка експресує СКТ і/або продукує НМОВІ, і/або продукує АТФ у типовій для ІСО кількості; або агоніст тол-подібного рецептора, вибраний з агоніста ТІ Р. 2/4, агоніста ТКІ. 7, агоніста ТК. 7/8 і агоніста ТЕ. 9.

18. Застосування вакцинної композиції або набору за п. 17, де моноклональне антитіло вибране з іпілімумабу, тремелімумабу, ніволумабу, премболізумабу, підилізумабу, ламбролізумабу, дацетузумабу, люкатумумабу, урелумабу, фрезолімумабу і лірилумабу.

19. Застосування вакцинної композиції або набору за п. 17, де імуноцитокін являє собою 1 19-

І 2.

20. Застосування вакцинної композиції або набору за п. 17, де агоніст тол-подібного рецептора вибраний з іміквімоду, бацили Кальметта-Герена і монофосфорил-ліпіду А.

Хе

І о. не не . не І. шо ФМОоВА МОВА змова» МО ВА контрольні НК В НС МР: клітини МРз Й ОСприкзад Гр (приклад |) ЗГрв

Фіг. 1 З ШИ ! 1 я її 42 Мо ВА ЗМОВА 82 МОБВА- 42 МОо ВАХ контрольні В НК Ме: КІВ Го ні клітини (приклав З Рот Оки

Фіг. 2 є окон Я вв щй . клітини (приклад їх клітини (приклад Ш клітини (приклад що

Фіг. ЗА ОО ОБИСВХ ков мов мо Аж МОВА ЯКО ВАВ контрольні МНЕСЯ МР : контрольні НАУ МОХ контрольні НОЮ КР. : хлігини 0 (приклал В: клітини (приклад це клітини о нриклад що. Ого 10го 15 Гр

Фіг. ЗВ ! ого Е го :

Фіг. 30 в Ге

Є. З Го В - зх шо щ то Я ід | -- . Ох Ми У з ше цетавжцит МОНО нерв ню - контрольні ног вх НО контролі ні не ва НК : ї КО З м : М МЕ, Я ї : ні Зіприклад І): й МЕ (приклад 1): : клітини МЕіприклад Е клітини. Ве і : ар ВГ

Фіг. 4 що реншзттевівське НКЮ» МР а приклад випромінювання 1 З в и мо Овни У ІТия Кі й К. ка вен ой щ їх в:

є. й х ку ма в т днів з 10-20 днів ка я се ще Ко х -2 7 Кт Пуклямні кнітвни їй іх рай Що А тех й Ту міне | жеигтездаунІ . Ухій здорові долальне опромінені пухлинні пухлянні юшнтини спостереження росту клітини підшкцуна ін'єкція пуклИВИ підшкірна ін'єкція й рута І: Контроль МНН «Без хлітин -щщ-- зхі ПС необроб. певих клітини Як Св'єкнія Р) донести ДЯК год 7 днів Група 2: ВТХ, 6 Гр ск ч.. ше» ЇО'кліхни СВ Зх КУ необроблених клітин кі 4 год 7 днів теза 3 НУ КР. - я ОО 7 денний ПИ клітив, дини Ух ЗХ не чен ЗІ Група 3: ню; МЕ з к ах Б щ-х ке. Зх 107 необроблених квітня прикладу І я Кіх. 6 Гр мий Фіг, 5 Вакцинація Введення г | не МО МР я око жа ; п приклад Б кі | ВХ, гр х : ТО Ковюфитюунчисх : 5 : ! : : ! Ж щі Я х Н : : : З : : Її : Н В оЕхух й : | у дачк меха ЧАН КАЧА Ме ЧАЧАМ КЕ ЧА 0 Че ЧАК Ме чн че | Контроль Дт

Фіг. 6