UA80265C2 - Techniques for determining transmission format for compressed mode in systems with broadband access having code channel separation (variants) - Google Patents

Description

Опис винаходу

Даний винахід відноситься в основному до передачі даних, а більш конкретно - до способів визначення 2 комбінацій транспортних форматів (КТФ), що підтримуються для використання у нормальному режимі і режимі стиснення у системі радіозв'язку (наприклад, широкосмугового множинного доступу з кодовим розділенням каналів).

Системи радіозв'язку широко застосовуються для забезпечення різних типів зв'язку, включаючи надання послуг передачі мовлення і пакетних даних. Ці системи можуть базуватися на множинному доступі з кодовим 70 розділенням каналів (МДКРК), множинному доступі з часовим розділенням каналів (МДЧасРК), множинному доступі з частотним розділенням каналів (МДЧастРК) або якому-небудь іншому методі множинного доступу.

Системи МДКРК можуть забезпечити деякі переваги над системами інших типів, включаючи підвищену пропускну здатність системи. Система МДКРК звичайно розробляється відповідно до одного або декількох з таких стандартів, як І5-95, сата2000 і МУ-СОМА (стандарт широкосмугового МДКРК - ШСО-МДКРК), відомих з рівня 72 техніки і включених у даний опис за допомогою посилання.

Стандарт ШОС-МДКРК підтримує передану даних по одному або більше транспортних каналах, а кожний транспортний канал може бути зв'язаний з одним або більше транспортними форматами (ТФ), які можуть бути використані для передачі даних. Кожний транспортний формат визначає різні параметри обробки, такі як інтервал часу передачі (ІЧП), на якому застосовується транспортний формат, розмір кожного транспортного блоку даних, кількість транспортних блоків у межах кожного ІЧП, процедуру кодування, що використовується для транспортних блоків у деякому заданому ІЧП, і т.п. Використання декількох транспортних форматів у деякому заданому транспортному каналі забезпечує передачу різних типів даних або різні швидкості передачі даних по одному і тому ж транспортному каналу. У будь-який заданий момент часу деяка конкретна комбінація транспортних форматів (КТФ), яка містить один транспортний формат для кожного транспортного каналу, с вибирається з деякої кількості можливих комбінацій транспортних каналів і використовується для всіх Ге) транспортних каналів.

Стандарт ШО-МДКРК також підтримує роботу у "режимі стиснення" у висхідній лінії зв'язку, при якому дані передаються з термінала на базову станцію у межах скороченого проміжку часу (тобто стискаються у часі).

Режим стиснення використовується у ШСО-МДКРК для надання терміналу можливості при активному зв'язку з о системою (тобто по каналу інформаційного обміну) для тимчасового виходу з системи з метою проведення Ге) вимірювань на іншій частоті і/або по іншій технології радіодоступу (ТРД) без втрат даних з системи. У режимі стиснення для висхідної лінії зв'язку термінал передає дані протягом тільки частини кадру (тривалість якого сч становить 1Омсек), так що іншу частину кадру (яка називається переривом передачі) термінал може Га») використовувати для проведення вимірювань. 325 Відповідно до стандарту ШСОС-МДКРК зменшення часу передачі для стиснутого кадру можна досягти шляхом со (1) зменшення кількості даних, що передаються у кадрі, (2) збільшення швидкості кодування або (3) збільшення швидкості передачі даних. Зменшення кількості даних, що передаються у кадрі, може виявитися непрактичним для деяких додатків, таких як передача мовлення, оскільки зменшення кількості даних може привести до « значного зниження якості обслуговування. Збільшення швидкості кодування або швидкості передачі даних може З 0 виявитися можливим, якщо передавальна потужність для стиснутого кадру збільшується таким чином, що с співвідношення енергії на біт до суми шуму і перешкод (ЕБ/МО) для стиснутого кадру виявляється аналогічним до

Із» відповідного співвідношення для не стиснутого кадру.

Як зазначалося вище, можна одночасно підтримувати деяку кількість транспортних каналів і можна визначати набір транспортних форматів для кожного транспортного каналу. Для транспортних каналів можна визначити набір "конфігурованих" комбінацій транспортних форматів, в якому кожна така комбінація транспортних форматів

Со зв'язана з конкретним відносним рівнем передавальної потужності, необхідним для досягнення цільової частоти ав | появи помилкових блоків (ЧППБ). Необхідна передавальна потужність для кожної комбінації транспортних форматів залежить від (1) того, чи знаходиться термінал у режимі стиснення, і (2) значень параметрів, які о визначають стиснуті передачі у режимі стиснення. Щоб досягти високої працездатності системи, тільки

Ге»! 20 конфігуровані комбінації транспортних форматів, які підтримуються максимальною передавальною потужністю термінала у поточних умовах каналу (тобто ті комбінації, які можна передавати з необхідною потужністю для сл досягнення цільової частоти появи помилкових блоків), потрібно ідентифікувати як ті, які можна вибирати для використання. І тоді з цього списку підтримуваних комбінацій транспортних форматів можна вибрати лише одну конкретну комбінацію транспортних форматів для дійсного використання на межі (що характеризується 29 найкоротшим ІЧП) наступного кадру.

ГФ) Отже, у даній області техніки існує потреба у способах визначення комбінацій транспортних форматів, що підтримуються для використання у нормальному режимі і режимі стиснення у системі ШСОС-МДКРК. о Відповідно до аспектів винаходу, запропоновані різні способи визначення діючих (тобто підтримуваних) КТФ серед всіх конфігурованих КТФ для режиму нормальної роботи і режиму стиснення. Дані способи надають 60 можливість запам'ятовувати (у різних формах) достатню інформацію про передісторії, так що можна проводити точну "класифікацію КТФ" незалежно від того, чи включає в себе ГЧП стиснуту передану. Нижче наводиться опис декількох схем класифікації ІЧП. Дані схеми можна використовувати разом з алгоритмом, визначеним у стандарті

ШС-МДКРК, тому визначення того, чи можлива надійна передача КТФ, залежить від тієї потужності, яка була потрібна для передачі КТФ протягом М попередніх періодів вимірювання, і від максимальної можливої бо передавальної потужності у терміналі (як описано нижче). Інформація, яка необхідна, щоб визначити, чи можлива надійна передача КТФ, містить "стан вимоги потужності Тх" для цієї КТФ.

При здійсненні першої схеми "стан вимоги потужності Тх" підтримується для кожної комбінації стиснутого і не стиснутого кадрів для кожної КГТФ. У тому значенні, в якому він вживається у даному описі, термін "комбінація" означає деяку конкретну комбінацію стиснутих і/або не стиснутих кадрів для деякої заданої КІФ і для деякого заданого інтервалу КТФ. Інтервал КТФ - це найдовший ІЧП будь-якого з транспортних каналів, по яких дані передаються з цієї КТФ. У тому значенні, в якому він вживається у даному описі, термін "комбінація транспортних форматів" або "КТФ" означає деяку конкретну комбінацію транспортних форматів, яку можна використовувати для передачі даних по конфігурованих транспортних каналах. Для кожного інтервалу вибору 7/0 КтТФ ідентифікують конкретну комбінацію, що застосовується для наступного інтервалу для кожної КТФ. На основі цієї комбінації потім ідентифікують відповідний стан КТФ для кожної КТФ. (Для кожного інтервалу КТФ існує тільки одна застосовувана комбінація, а стани для всіх КТФ визначаються відповідно до цієї комбінації.)

На закінчення, визначають набір діючих КТФ на основі того, чи знаходяться вони у належному стані (належних станах) (наприклад, комбінацій у підтримуваному стані і, можливо, стані надмірної потужності, які /5 охарактеризовані у стандарті ШСО-МДКРК).

При здійсненні другої схеми два "стани вимоги потужності Тх" підтримуються для кожної КТФ для нормального режиму і режиму стиснення, тобто один стан для нормального режиму (в якому немає переривів передачі) та інший стан для комбінації, що вимагає найбільшої передавальної потужності (наприклад, у найгіршому можливому випадку або у несприятливому випадку, на основі конфігурованих послідовностей структур переривів передачі). Для кожного інтервалу вибору КТФ ідентифікується застосовувана комбінація для кожної КТФ, а потім визначаються дійсні КТФ на основі того, чи знаходяться вони у відповідному стані (відповідних станах).

При здійсненні третьої схеми класифікації КТФ єдиний "стан вимоги потужності Тх" підтримується для кожної

КТФ, як для нормального режиму, так і для режиму стиснення. Цей єдиний "стан вимоги потужності Тх" можна сч ов Підтримувати для кожної КТФ для вимоги арр; відносної потужності для режиму стиснення, яку можна визначити як вимогу а опорні Відносної потужності для нормального режиму, помножену на зміщення а зміщі (тобто і) арсі"Вопорн, азміщ/).

При здійсненні четвертої схеми ряд "станів вимоги потужності Тх" підтримується для набору "накопичувачів" ("Біпв"), які охоплюють сукупний діапазон відносних необхідних потужностей передачі для всіх КТФ для ю

Зо Нормального режиму і для режиму стиснення. Кожна комбінація для кожної КТФ зв'язана з конкретною відносною необхідною передавальною потужністю і тому може бути зв'язана з окремим накопичувачем, а також ікс, використовувати "стан вимоги потужності Тх", що підтримується для цього накопичувача. с

При здійсненні п'ятої схеми набір "порогових значень" вимог відносної потужності визначається і підтримується для У періодів вимірювання. Порогове значення а А(К) вимоги відносної потужності для кожного о періоду вимірювання можна визначити як співвідношення максимальної доступної передавальної со потужності Руак до необхідної передавальної потужності Ропорн(К) для опорної передачі (тобто ацКЮ-Рмакс/Ропорн(К)). Тоді стан кожної КТФ можна визначити на основі відносної передавальної потужності необхідної для цієї КТФ, для наступного інтервалу, заданого набору порогових значень вимог відносної потужності, а також стану (наприклад, дворозрядного) і таймера, що підтримується для кожної комбінації для «

Кожної КТФ. з с Ці різні схеми та їх варіанти, а також різні інші аспекти і варіанти здійснення даного винаходу . детальніше описані нижче. У винаході також запропоновані способи, коди програм, цифрові процесори сигналів, и?» блоки приймачів, термінали, базові станції, системи та інші пристрої і елементи, які втілюють різні аспекти, варіанти здійснення і ознаки винаходу, що детально описуються нижче.

Ознаки, особливості і переваги даного винаходу пояснюються у наведеному нижче докладному описі з о посиланнями на креслення, на яких однакові позиції відповідно означають однакові елементи на всіх кресленнях, де представлене наступне: о Фіг.1 - спрощена блок-схема варіанту здійснення базової станції і термінала; ко Фіг2 - схема обробки сигналів у терміналі для передачі даних по висхідній лінії зв'язку відповідно до 5о стандарту ШОС-МДКРК;

Ме, Фіг.З - ряд різних транспортних форматів, які можна використовувати для різних транспортних каналів; сп Фіг.4 - діаграма станів, що ілюструє можливі стани для кожної конфігурованої КТФ, визначені стандартом

ШеС-МДКРК;

Фіг.5 - діаграма передачі у режимі стиснення відповідно до стандарту ШСОС-МДКРК;

Фіг.6 - діаграма, що ілюструє передачу даних у режимі стиснення;

Фіг.7 - схема послідовності операцій варіанту здійснення способу визначення КТФ, що підтримуються для (Ф) використання на основі "станів вимоги потужності Тх", які підтримуються для декількох комбінацій для кожної ко КтФ;

Фіг.8 - схема послідовності операцій варіанту здійснення способу визначення КТФ, що підтримуються для бо Використання на основі "станів вимоги потужності Тх", які підтримуються для деякого набору накопичувачів; і

Фіг.9 - схема послідовності операцій варіанту здійснення способу визначення КТФ, що підтримуються для використання на основі деякого набору порогових значень вимог відносної потужності.

Способи, що описуються, визначення підтримуваних комбінацій транспортних форматів (КТФ) можна використовувати у різних системах МДКРК. Дані способи також застосовні до низхідної лінії зв'язку, висхідної 65 лінії зв'язку або до них обох. Для ясності, різні аспекти і варіанти здійснення винаходу описані застосовно до висхідної лінії зв'язку у системі ШС-МДКРК.

На Фіг.1 представлена спрощена блок-схема варіанту здійснення базової станції 104 і термінала 106, які виконані з можливістю втілення різних аспектів і варіантів здійснення винаходу. У випадку ШО-МДКРК, базова станція є частиною мережі радіодоступу до універсальної системи мобільного зв'язку (МР-УСМ3), а термінал також називається апаратом користувача (АП). В інших стандартах і системах замість назв "базова станція" і "термінал" може використовуватися інша термінологія.

У висхідній лінії зв'язку процесор 114 даних, що передаються, який знаходиться у терміналі 106, приймає інформаційне навантаження різних типів, наприклад, специфічні дані користувача з джерела 112 даних, повідомлення з контролера 130, і т.п. Після цього процесор 114 даних, що передаються, форматує і кодує дані і 70 повідомлення на основі однієї або більше схем кодування для одержання кодованих даних. Кожна схема кодування може включати в себе будь-яку комбінацію кодування, що включає в себе контроль з використанням циклічного надмірного коду (ЦНК), згорткового кодування, турбокодування, блокового кодування, або може передбачати відсутність кодування взагалі. У типовому випадку, кодування інформаційного навантаження різних типів здійснюється з використанням різних схем кодування.

Потім кодовані дані видаються у модулятор 116 і обробляються для генерування модульованих даних. У випадку ШО-МДКРК, обробка за допомогою модулятора 116 передбачає: (1) "розширення" кодованих даних ортогональними кодами зі змінним коефіцієнтом розширення (ОКЗКР) для каналізації специфічних даних користувача і повідомлень в один або більш фізичних каналів і (2) "скремблювання" каналізованих даних скремблювальними кодами. Розширення кодами тину ОКЗКР еквівалентне до маскування (покриття) кодами

Уолша відповідно до стандартів ІЗ-95 і сата2000, а скремблювання скремблювальними кодами еквівалентне до розширення псевдошумовими (ПШ) послідовностями відповідно до стандартів І5-95 і сата2000. Потім модульовані дані видаються у передавач 118 і перетворюються (наприклад, перетворюються в один або більше аналогових сигналів, посилюються, фільтруються і піддаються квадратурній модуляції) для генерування модульованого сигналу висхідної лінії зв'язку, придатного для передачі за допомогою антени 120 по каналу сч ов радіозв'язку на одну або більше базових станцій.

На базовій станції 104 модульований сигнал висхідної лінії зв'язку приймається антеною 150 і видається у і) приймач 152. Приймач 152 перетворює (наприклад, фільтрує, посилює і перетворює з пониженням частоти) сигнал, що приймається, та цифрує кондиціонований сигнал для одержання вибірок даних. Потім демодулятор 154 приймає і обробляє вибірки даних для одержання відновлених символів. У випадку ШП-МДКРК, обробка ю зо демодулятором 154 включає в себе (1) дескремблювання вибірок даних тим же кодом скремблювання, який використовувався терміналом, (2) стиснення дескрембльованих вибірок для каналізації даних, що приймаються, ісе) і повідомлень у належні фізичні канали і (3) (можливо) когерентну демодуляцію каналізованих даних с пілот-сигналом, відновленим з сигналу, що приймається. Потім процесор 156 даних, що приймаються, приймає і декодує символи для відновлення специфічних даних користувача і повідомлень, що передаються терміналом о

Зв ПО висхідній лінії зв'язку. со

Обробкою у терміналі і базовій станції відповідно керують контролери 130 і 160. Кожний контролер також може бути призначений для реалізації всього або частини процесу вибору комбінацій транспортних форматів для використання у цілях, що описуються тут. Коди програми і дані, що потребують контролери 130 і 160, можна зберігати у запам'ятовуючих пристроях 132 і 162, відповідно. «

На Фіг.2 представлена схема обробки сигналів у терміналі для передачі даних по висхідній лінії зв'язку з с відповідно до стандарту ШСО-МДКРК. Система ШО-МДКРК підтримує передачу даних по одному або більше

Й транспортних каналів, причому по кожному транспортному каналу можливе перенесення даних у межах однієї и? або більше послуг. Дані послуги можуть включати в себе надання мовних даних, пакетних даних, і т.п. Дані, що передаються, спочатку обробляються як один або більше транспортних каналів на більш високому рівні передачі бигналів. Потім транспортні канали відображаються в один або більше фізичних каналів, наданих терміналу. У

Го! випадку ШОС-МДКРК, терміналу звичайно надається виділений фізичний канал висхідної лінії зв'язку (ВФК висхідної лінії зв'язку) на час здійснення зв'язку. ВФК висхідної лінії зв'язку містить виділений фізичний о канал передачі даних висхідної лінії зв'язку (ВФКПД висхідної лінії зв'язку), що використовується для ко перенесення даних транспортного каналу, і виділений фізичний канал керування (ВФКК), що використовується 5р для перенесення даних керування (наприклад, пілот-сигналу, інформації про керування потужністю, і т.п.).

Ме, Дані для кожного транспортного каналу обробляються на основі транспортного формату (ТФ), що с вибирається для цього транспортного каналу (один ТФ вибирають у будь-який заданий момент часу). Кожний транспортний формат визначає різні параметри обробки, такі як інтервал часу передачі (ІЧП), протягом якого застосовується транспортний формат, розмір кожного транспортного блоку даних, кількість транспортних блоків ов У межах кожного ІЧП, схема кодування, що використовується для ІЧП, і т.п. ІЧП може бути заданий таким, що складає 1Омсек, 20мсек, 40мсек або 8Омсек. Кожний ІЧП можна використовувати для передачі набору (Ф, транспортних блоків, що має Мв транспортних блоків однакового розміру, що вказується транспортним ка форматом для ІЧП. Для кожного транспортного каналу, транспортний формат може динамічно змінюватися від

ІЧП до ІЧП, а набір транспортних форматів, які можна використовувати для транспортного каналу, називають во набором форматів транспортного каналу (НФТЮК).

Як показано на Фіг.2, дані для кожного транспортного каналу видаються в одному або більше транспортних блоків для кожного ІЧП у відповідну секцію 210 обробки транспортних каналів. У межах кожної секції 210 обробки, дані у кожному транспортному блоці використовуються для одержання набору бітів циклічного надмірного коду (ЦНК) у блоці 212. Біти ЦНК приєднуються до транспортного блоку і можуть бути використані 65 пізніше базовою станцією для виявлення помилок у блоках. Потім один або більше блоків, кодованих ЦНК, для кожного ІЧП послідовно об'єднуються один з одним у блоці 214. Якщо сумарна кількість бітів після об'єднання більше, ніж максимальний розмір кодового блоку, то біти сегментуються з одержанням деякої кількості кодових блоків (однакового розміру). Максимальний розмір кодового блоку визначається конкретною схемою кодування (наприклад такою, що передбачає згорткове кодування, турбокодування або взагалі відсутність кодування), яка вибирається для використання у поточному ІЧП, яка вказується у транспортному форматі транспортного каналу для ІЧП. Потім кожний кодовий блок кодується відповідно до вибраної схеми кодування - або не кодується зовсім - у блоці 216 для генерування кодованих бітів.

Потім проводиться вирівнювання кадрів радіоканалу шляхом заповнення кодованого біта незначущою інформацією, щоб гарантувати, що кодовані і заповнені біти будуть сегментовані на деяке ціле число сегментів /о даних одного і того ж розміру, у блоці 218. Потім біти для кожного ІЧП перемежовуються відповідно до деякої конкретної схеми перемежовування для забезпечення часового рознесення у блоці 220. Відповідно до стандарту

ШО-МДКРК, перемежовування здійснюють на ІЧП, що вказується транспортним форматом і може мати тривалість ТОмсек, 20мсек, 4О0мсек або 8Омсек, після чого перемежовані біти у межах ІЧП сегментуються і відображаються у послідовні кадри транспортних каналів у блоці 222. Кожний кадр транспортного каналу /5 Відповідає частині ІЧП, яку потрібно передавати за період (1Омсек) кадру фізичного радіоканалу (або просто за "кадр").

Потім здійснюється узгодження швидкостей передачі транспортних кадрів для всіх транспортних каналів для кожного кадру у блоці 224. Узгодження швидкості передачі здійснюється відповідно до атрибута узгодження швидкості передачі, що присвоюється більш високими рівнями передачі сигналів, і що вказується у 2о транспортному форматі. При передачі по висхідній лінії зв'язку, біти повторюються або виколюються (тобто стираються), так що кількість бітів, які передаються, співпадає з кількістю позицій наявних двійкових розрядів.

Узгоджені по швидкості передачі кадри транспортного каналу з усіх активних секцій 210 обробки транспортних каналів потім послідовно мультиплексуються у кодований складовий транспортний канал (КСТК) у блоці 232. Якщо використовують більше одного фізичного каналу, то біти сегментуються по фізичних каналах у сч блоці 234. Потім біти у кожному кадрі для кожного фізичного каналу додатково перемежовуються для забезпечення додаткового часового рознесення у блоці 236. Потім перемежовані біти відображаються у надані і) фізичні канали у блоці 238. Обробку сигналів, проілюстровану на Фіг.2, може проводити процесор 114 даних, що передаються, показаний на Фіг. 1.

На Фіг.3 зображений ряд транспортних форматів, які можна використовувати для різних транспортних ю зо Каналів. Як зазначалося вище, можна одночасно підтримувати деяку кількість транспортних каналів, |Як описано у Документі ЗОСР Мо25.306-320 (Розділ 5.1)), розробленому організацією ЗОСОР (консорціум "Проект співпраці у ікс, створенні засобів зв'язку 3-го покоління" (ПСУСЗЗП)), який включений у даний опис за допомогою посилання. с

Кожний транспортний канал може бути зв'язаний з відповідним набором транспортних форматів, який включає в себе один або більше транспортних форматів, доступних при використанні для транспортного каналу. Набір о зв транспортних форматів для транспортного каналу конфігурується за допомогою сигналізації верхнього рівня. со

Транспортний формат для ШОС-МДКРК визначається |Документом ЗОСОР Мо25.302-390 (Розділ 7)), включеним у даний опис за допомогою посилання.

У прикладі, показаному на Фіг.3, транспортні канали 1-4 зв'язані з ІЧП тривалістю 1Омсек, 20мсек, 40мсек або 8Омсек, відповідно. Протягом кожного ІЧП кожного транспортного каналу може передаватися конкретна «

Кількість транспортних блоків, причому кожний блок включає в себе конкретну кількість бітів, що визначається пт») с транспортним форматом транспортного каналу для ІЧП. Транспортний формат може змінюватися від ІЧП до ІЧП для кожного транспортного каналу, а конкретний транспортний формат, що використовується для кожного ІЧП, ;» вибирається з набору транспортних форматів, зв'язаних з транспортним каналом.

Як показано на Фіг.3 конкретна комбінація транспортних форматів (КТФ) застосовна для кожного інтервалу вибору КТФ, який відповідає найкоротшому ІЧП всіх активних транспортних каналів (наприклад такому, що має

Го! тривалість 1Омсек для прикладу, показаного на Фіг.3). Кожна КТФ являє собою конкретну комбінацію одного конкретного транспортного формату для кожного з активних транспортних каналів. КТФ може змінюватися від о інтервалу до інтервалу, і конкретна КТФ, що використовується для кожного інтервалу, вибирається з набору ко "конфігурованих" КТФ. Таким чином, цей набір комбінацій транспортних форматів містить всі можливі КТФ, які

Можуть бути вибрані для використання в активних транспортних каналах.

Ме, Для кожного інтервалу вибору КТФ вибирається конкретна КТФ з набору конфігурованих КТФ для сп використання. Вибір КТФ здійснюється у межах процесу, що складається з двох частин. При здійсненні першої частини, яка у даному описі називається класифікацією КТФ або виключенням КТФ, термінал визначає, які з конфігурованих КТФ можна надійно передавати при заданій максимальній доступній передавальній вв потужності Руакс термінала, яка може бути або максимальною передавальною потужністю термінала, або максимальною допустимою передавальною потужністю, яка надається терміналу системою. Дані КТФ називають (Ф) "дійсними" або "підтримуваними" КТФ. При здійсненні другої частини вибирається одна з дійсних КТФ на основі ка набору критеріїв для використання. Кожна з цих двох частин детальніше описана нижче.

На Фіг.4 представлена діаграма станів, що ілюструє можливі стани для кожної конфігурованої КТФ, визначені бо стандартом ШС-МДКРК. Дана діаграма станів включає в себе три стани - підтримуваний стан 410, стан 420 надмірної потужності і блокований стан 430. Кожна КІФ може знаходитися в одному з цих трьох станів, в залежності від того, чи задовольняє вона деяким критеріям.

Для досягнення конкретного рівня робочих характеристик, передавальною потужністю для передачі даних з термінала керують за допомогою деякого механізму керування потужністю таким чином, що якість сигналу, що 65 приймається, у базовій станції підтримується при конкретному цільовому співвідношенні енергії на біт до суми шуму і перешкод (ЕБ/МО). Дане цільове співвідношення ЕБ/МЕ (яке також називають заданим значенням) у типовому випадку коректують для досягнення очікуваного рівня робочих характеристик, який можна кількісно охарактеризувати конкретною (наприклад такою, що складає 195) частотою появи помилкових блоків (ЧППБ) або частотою появи помилкових кадрів (ЧППК). Оскільки сумарна кількість бітів даних, що передаються, у типовому випадку відрізняється від КТФ до КТФ, для різних КТФ, як правило, потрібні різні величини передавальної потужності, щоб забезпечити досягнення заданого значення.

Кожна КТФ вимагає конкретної величини потужності, щоб передача була надійною (тобто щоб забезпечити досягнення заданого значення). Необхідну передавальну потужність для кожної КТФ можна нормалізувати відносно передавальної потужності Ропорн деякої опорної передачі, що вимагається для надійної передачі, яка /0 може бути передачею по ВФКК або передачею опорної КТФ. Рівень потужності Ропорн безперервно коректується механізмом керування потужністю для досягнення бажаного рівня робочих характеристик (наприклад, ЧППБ 196). Тоді кожну КТФ можна зв'язати з відповідною вимогою відносної потужності, а;, яка є показником передавальної потужності, необхідної для КТФ. У конкретному варіанті здійснення вимога відносної потужності а; визначається як співвідношення передавальної потужності, необхідної для КТФ, до передавальної потужності /5 для опорної передачі. У даному випадку надійна передача заданої КІФ можлива, якщо задовольняється наступна умова: аі Ропорн Рмакс (1) де вираз а; Ропорн являє собою необхідну передавальну потужність для і-ї КТФ. Вимогу відносної потужності а; для кожної КТФ можна визначити на основі швидкості передачі бітів для КТФ і швидкості передачі бітів для опорної передачі, (як описано у Документі ЗОСР Мо25.214-360 (Розділ 5.1.2.5.33), включеному у даний опис за допомогою посилання.

Відповідно до стандарту ШО-МДКРК, КТФ переходить з підтримуваного стану 410 у стан 420 надмірної потужності при задоволенні критерію виключення, яке відбувається, якщо а; Ропорн"Рмакс Протягом більш ніж Х з см останніх У періодів вимірювання, де Х, У і період вимірювання можуть бути визначені стандартом ШОС-МДКРК. Го)

Потім КТФ переходить зі стану 420 надмірної потужності у блокований стан 430 при задоволенні критерію блокування, яке відбувається, якщо КТФ знаходилася у стані надмірної потужності не довше, ніж конкретний період часу Телок; ЯКИЙ визначається стандартом ШОС-МДКРК. КТФ переходить зі стану надмірної потужності або ю з блокованого стану назад у підтримуваний стан при задоволенні критерію відновлення, яке відбувається, якщо а; Ропорн Рмакс длЯ останніх У періодів вимірювання. Діаграма станів і критерії переходу між станами (Се) описані відповідно (у Документах ЗОСР МоМо25.321-390 (Розділ 11.4) ї Мо25.133-370 (Розділ 6.43), включених у сч даний опис за допомогою посилання.

Діаграма станів, показана на Фіг.4, підтримується для кожної конфігурованої КТФ. Для кожного інтервалу (ав) вибору КТФ всі КТФ у підтримуваному стані ідентифікуються як дійсні КТФ, а всі КТФ у блокованому стані со виключаються з використання протягом наступного інтервалу. В залежності від конкретної реалізації, КТФ у стані надмірної потужності можуть бути або ідентифіковані як дійсні КТФ, або виключені. Можна також зазначити, що КТФ блокуються тільки на межі найдовшого ІЧП активних транспортних каналів, а набір дійсних

КТФ, визначений на основі обмежень потужності, не змінюється у середині найбільш тривалого ІЧП. « дю В одній реалізації для здійснення класифікації КТФ підтримується деякий набір бітів для кожної КІФ, а з кожний біт зберігає показник, який вказує, чи виконується нерівність а; Ропорн Рмакс ДЛЯ Відповідного одного з с останніх У періодів вимірювань. Для кожного періоду вимірювань оцінюється нерівність (1) для кожної КТФ і :з» визначається новий показник на основі результату оцінки і запам'ятовується в одному з бітів, що підтримуються для КТФ. Потім здійснюється оцінка по критеріях виключення, блокування і відновлення для кожної КТФ на основі У показників, визначених для останніх У періодів вимірювань, а потім відповідно оновлюється стан КТФ. со 395 Поточний стан КТФ і набір У показників для КТФ, взяті разом, називаються "станом вимоги потужності Тх". Для реалізації, що розглядається, М т наборів по У2 біти (У бітів для показників і 2 біти для стану КТФ) буде (ав) досить для підтримки станів Мт різних КТФ. Можна також передбачити декілька додаткових бітів для кожного з "стану вимоги потужності Тх", щоб підтримувати таймер у стані надмірної потужності. Наприклад, чотирьох додаткових бітів було б досить, якби період Толок складав близько 120мсек. (о) 20 Результат для кожного з цих трьох критеріїв є однаковим для заданої вимоги а ; відносної потужності, сл незалежно від того, які транспортні формати включені у КТФ. Кількість конфігурованих КТФ може бути великою (наприклад, набір КТФ може бути визначений як такий, що включає в себе до 1024 КТФ). Однак кількість особливих вимог відносної потужності (після класифікації) може виявитися значно меншою, ніж кількість конфігурованих КТФ. У цьому випадку, для МА особливих вимог відносної потужності можна підтримувати МА наборів У показників і Мд дворозрядних станів, як описано нижче, замість підтримки Мт наборів У показників і Мт

ГФ) дворозрядних станів для Му різних КТФ. Тоді кожну КТФ можна зв'язати з деякою конкретною вимогою відносної

ГФ потужності а;. Тоді для кожного інтервалу вибору КТФ всі конфігуровані КТФ, що зв'язані з вимогами відносної потужності і знаходяться у підтримуваному стані (і), можливо, у стані надмірної потужності), можна ідентифікувати як дійсні КТФ. бо Як зазначалося вище, стандарт ШОС-МДКРК підтримує режим стиснення у висхідній лінії зв'язку, за допомогою якого специфічні дані користувача передаються терміналом протягом скороченого періоду часу. Як частина схеми більш ефективного розподілу ресурсів системи система може надсилати у термінал команду оперативного контролю базових станцій на інших частотах і/або інших технологій радіодоступу (ТРД), які можуть підтримуватися терміналом. Щоб забезпечити проведення терміналом необхідних вимірювань, які базуються на 65 функціональних можливостях термінала, система може надсилати у термінал команду роботи у режимі стиснення.

На Фіг.5 представлена діаграма, що ілюструє передачі у режимі стиснення відповідно до стандарту

ШОС-МДКРК. У режимі стиснення специфічні дані користувача з термінала передаються відповідно до послідовності 510 структур перериву передачі, яка складається зі структур 1 і 2, що чергуються, перериву передачі, відповідно позначених позиціями 512а і 512р. Кожна структура 512 перериву передачі містить серію з одного або більше стиснутих кадрів, за якими йдуть нуль або більше нестиснутих кадрів. Кожний стиснутий кадр включає в себе одну або більше стиснутих передач, а також весь перерив передачі або його частину. Кожен перерив передачі може знаходитися повністю у межах одного (тривалістю 1Омсек) кадру або може займати два 7/о Кадри. Дані для кожного стиснутого кадру передаються у стиснутій передачі (стиснутих передачах), а дані для кожного нестиснутого кадру передаються протягом цілого кадру. Кожний кадр додатково ділиться на 15 рівних сегментів під номерами від 0 до 14, а кожний сегмент має тривалість 0,667мсек.

Серія стиснутих кадрів для кожної структури перериву передачі включає в себе передачу стиснутих даних, що перериваються одним або декількома переривами 514 передачі. Параметри послідовності 510 переривів /5 передачі є наступними:

НПСПП (номер початкового сегмента перериву передачі) - номер сегмента, що відповідає першому сегменту перериву передачі у межах першого кадру радіоканалу структури перериву передачі (сегмент під номером з 1 по 14);

ДІПП (довжина 1 перериву передачі) - тривалість першого перериву передачі у межах структури перериву передачі (1-14 сегментів); сегменти перериву передачі повинні бути розподілені по двох кадрах, якщо ДІПП»8, тому що в один кадр можна помістити найбільше 7 сегментів перериву передачі;

Д2ПП (довжина 2 перериву передачі) - тривалість другого перериву передачі у межах структури перериву передачі (1-14 сегментів); для цього параметра застосовується таке ж обмеження, як для ДІПП 28;

ВПП (відстань перериву передачі) - проміжок часу між початковими сегментами двох послідовних переривів сч гь5 передачі у межах структури перериву передачі (15-269 сегментів, або 1 на майже 18 кадрів);

ДІСПП (довжина 1 структури перериву передачі) - тривалість структури 1 перериву передачі (1-144 кадри); і)

Дд2гСПП (довжина 2 структури перериву передачі) - тривалість структури 2 перериву передачі (1-144 кадри).

Режим стиснення детальніше (описаний у Документах З(0ОР МоМо25.212-370 (Розділ 4.4), 25.213-360 (Розділи 5.2.1 і 5.2.2) і 25.215-380 (розділ 6.1)), включених у даний опис за допомогою посилання. ю зо На Фіг.б6 представлена діаграма, яка ілюструє передачу даних у режимі стиснення, що підтримується стандартом ШО-МДКРК. У прикладі, показаному на Фіг.б, не стиснуті кадри К, К-1 і К-2 передаються з деякою со конкретною передавальною потужністю о; Ропорн, необхідною для КТФ, що вибирається (вибираються) для с використання для цих не стиснутих кадрів. Дані для стиснутого кадру К-1 передаються у межах деякого скороченого періоду часу в зв'язку з наявністю перериву передачі. Щоб досягти необхідного співвідношення -

ЕБ/МІ для стиснутого кадру, передавальну потужність стиснутого кадру КА1 збільшують на величину, зв'язану зі Ге) збільшенням швидкості передачі даних для стиснутої передачі.

Режим стиснення впливає прямим чином на процес вибору КТФ, оскільки наявність перериву передачі впливає на величину потужності, яка потрібна для надійної передачі деякої заданої КТФ. Якщо ІЧП включає в себе стиснутий кадр, то вимога відносної потужності а; для кожної конфігурованої КТФ збільшується на деяку « Конкретну величину, що залежить від конкретних параметрів перериву (переривів) передачі, включених уданий у) с ІЧП. Таким чином, якщо У показників одержані для нестиснутих кадрів протягом У періодів вимірювання, то ці й показники можуть виявитися недійсними для стиснутого кадру. и? Таким чином, для кожної КТФ у режимі стиснення може виявитися можливим деяка кількість "комбінацій" стиснутих і/або не стиснутих кадрів. Кожна така комбінація відповідає деякій конкретній комбінації стиснутих і/або не стиснутих кадрів, що передаються по одному або більше активних транспортних каналів для КТФ, що є о деякою заданою КТФ. Інтервал КТФ - це найдовший ІЧП будь-якого з транспортних каналів, по яких дані передаються з цієї КТФ. Кожна комбінація також зв'язана з деяким конкретним рівнем необхідної передавальної о потужності. Дві комбінації вважаються різними для деякої заданої КТФ, якщо вони зв'язані з різними вимогами ка відносної передавальної потужності. Як правило, так буде, якщо для будь-якої з тривалості ІЧП одного з 5о транспортних каналів, по якому передаються дані зі згаданої КТФ, суми переривів передачі на цьому ІЧП є іа різними для двох "комбінацій", що розглядаються. 4 Конкретна кількість можливих комбінацій для кожної КІФ залежить від різних факторів, таких як (І) кількість структур переривів передачі, що використовуються для активних транспортних каналів, (2) ІЧП транспортних каналів, (3) довжини перериву передачі, (4) відстані у часі між переривами передачі для кожної структури і (5) періодичності різних структур (тобто "ковзання" кожної структури відносно інших структур).

Наприклад, розглянемо конкретний випадок режиму стиснення з наступними параметрами: іФ) три активних структури режиму стиснення для фізичних каналів; ко середня найбільша тривалість ІЧП по всіх конфігурованих КТФ становить 4Омсек; єдина довжина перериву передачі для кожної структури (наприклад, одна і та ж довжина для переривів 1 і 2 бо передачі); різні довжини переривів передачі для різних структур (тобто різні довжини перериву 1 передачі для різних структур); і відстань між переривами передачі для однієї із структур переривів передачі становить 20мсек.

Для зазначеного вище випадку можна показати, що середня кількість різних комбінацій для режиму 65 стиснення для кожної КТФ становить 11, куди входять З (один перерив передачі) плюс З (два перериви передачі для різних структур) плюс 1 (два перериви передачі з однієї і тієї ж структури) плюс 1 (три перериви передачі з різних структур) плюс 2 (два перериви передачі для однієї і тієї ж структури передачі і один - з іншої структури) плюс 1 (чотири перериви передачі, два - з однієї і тієї ж структури). Таким чином, для цього конкретного випадку режиму стиснення можливі 12 різних комбінацій для кожної конфігурованої КТФ (тобто 11 комбінацій для режиму стиснення і одна - для нормального режиму). На основі викладених вище припущень, кожна з даних комбінацій може відповідати відмінній сукупній довжині перериву передачі, а значить, і відмінній вимозі відносної потужності а;.

У різних аспектах даного винаходу запропоновані різні способи визначення дійсних (тобто підтримуваних)

КТФ з усіх конфігурованих КТФ для режиму стиснення, а також для нормального режиму. Ці способи 70 передбачають обробку достатньої інформації про передісторії (у різних формах, як описано нижче), так що можна здійснювати точну класифікацію КТФ незалежно від того, чи включає в себе ІЧП стиснуту передану.

Нижче описується декілька схем класифікації. Дані схеми можна коректувати за допомогою алгоритму, визначеного у стандарті ШСО-МДКРК і описаного у зв'язку з Фіг.4, внаслідок чого визначення можливості надійної передачі КТФ не залежить від необхідної передавальної потужності КТФ для У попередніх періодів вимірювання 7/5 | максимальної доступної передавальної потужності.

При здійсненні першої схеми класифікації КТФ деяка кількість "станів вимоги потужності Тх" підтримується для кожної КТФ, якщо використовується режим стиснення, причому дана кількість станів дорівнює кількості різних комбінацій для КТФ, як описано вище. Різні комбінації для деякої заданої КТФ вимагають різних рівнів передавальної потужності для надійної передачі і тому зв'язані з різними вимогами відносної потужності, а ї,

Різні комбінації для кожної КІФ можна визначити заздалегідь, і тоді для кожної комбінації можна визначити відповідні вимоги відносної потужності а).

Якщо середня кількість різних комбінацій для кожної КТФ для режиму стиснення і нормального режиму складає Мо, а кількість конфігурованих КТФ складає Мт, то кількість бітів, необхідна для одержання покажчиків для всіх комбінацій всіх КТФ, складає МСМтТУ. Наприклад, якщо набір КТФ включає в себе 128 КТтФ Ге! (наприклад, для того класу апаратів користувачів, який відповідає швидкості передачі, що становить о

Зв84кбіт/с), а середня кількість різних комбінацій для кожної КТФ становить 12, то можна використовувати 12 128 -1536 У бітів для запам'ятовування покажчиків для 11 різних комбінацій для режиму стиснення і однієї - для нормального режиму.

На Фіг.7 представлена схема послідовності операцій варіанту здійснення способу 600 визначення КТФ, які ІС о) підтримуються системою і можуть бути вибрані для використання, відповідно до першої схеми класифікації КТФ.

Спочатку - на етапі 712 - ідентифікують різні можливі комбінації для кожної конфігурованої КТФ. Кожна така ї-о комбінація відповідає деякій комбінації стиснутих і/або не стиснутих кадрів, що використовуються для передачі Ге даних, і зв'язана з конкретним необхідним рівнем передавальної потужності для досягнення бажаного рівня робочих характеристик. Якщо тільки нормальний режим використовується для передачі даних, то для кожної о

КТФ існує лише одна комбінація (наприклад, без переривів передачі). Але якщо для передачі даних (ее) використовується режим стиснення, то для кожної КІФ можуть виявитися можливими декілька комбінацій стиснутих і/або не стиснутих кадрів, і дані комбінації ідентифікують на етапі 712. Кількість різних комбінацій для кожної КТФ залежить від значень параметрів, що визначаються для передачі у режимі стиснення « для транспортних каналів, як описано вище.

Потім визначають вимогу відносної потужності, оці , зв'язану з кожною комбінацією для кожної КТФ (тобто о! т с - це вимога відносної потужності для Ії комбінації для і-ї КТФ), на етапі 714. Дана вимога відносної » потужності є показником відносно передавальної потужності, необхідної для комбінації, якщо її вибирають для використання. Для кожної КТФ вимога відносної потужності о)/) для кожної комбінації для режиму стиснення вище, ніж вимога відносної потужності для нормального режиму, а різниця у вимогах відносної потужності 35 зв'язана зі швидкістю передачі даних для стиснутого кадру у режимі стиснення і швидкістю передачі даних для бо не стиснутого кадру у нормальному режимі. Зокрема, вимога відносної потужності для нормального режиму (ав) (описана у Документі ЗОСР Мо25.214-360, Розділ 5.1.2.5.3, а аналогічна вимога для режиму стиснення описана у кю Розділі 5.1.2.5.4). Етапи 712 і 714 є етапами запуску, які можна проводити відразу ж після входження у режим стиснення. (є) 50 Після цього оновлюють стан кожної комбінації для кожної КТФ для кожного періоду вимірювання. Це можна сп здійснити шляхом одержання показника для кожної комбінації для кожної КТФ (наприклад, шляхом проведення порівняння відповідно до нерівності о! Ропорн"Р макс) на етапі 722. Потім на етапі 724 стан кожної комбінації для кожної КТФ оновлюється, зокрема, на основі знову одержаного покажчика і може бути визначений на основі діаграми станів, показаної на Фіг.4.

Потім можна вибрати підтримувані комбінації для всіх конфігурованих КТФ для можливого використання на (Ф) кожному інтервалі вибору КТФ. Це можна здійснити на етапі 732 шляхом ідентифікації конкретної комбінації

ГІ серед Мо різних комбінацій, яка застосовна для наступного інтервалу, для кожної КТФ. На етапі 732 М т комбінацій ідентифікуються як застосовні для наступного інтервалу для М т КТФ. Потім на етапі 734 вибирають во КТФ для всіх застосовних комбінацій, які знаходяться у підтримуваному стані (і, можливо, у стані надмірної потужності), як дійсні КТФ.

При здійсненні другої схеми класифікації КТФ два "стани вимоги потужності Тх" підтримуються для кожної

КТФ для нормального режиму і режиму стиснення. Хоча для кожної КТФ у режимі стиснення можуть виявитися можливими декілька комбінацій, найгірший випадок вимоги передавальної потужності виникає, коли перерив 65 передачі являє собою 7 з 15 сегментів у стиснутому кадрі. У цьому випадку необхідно передавати дані для стиснутого кадру у межах 8-ми слотів замість всіх 15 слотів, а для досягнення необхідного співвідношення

ЕБ/МЕ для стиснутого кадру буде потрібна майже подвоєна величина передавальної потужності (або ЗдБ додаткової передавальної потужності). Таким чином, щоб для кожної КТФ задовольнити вимогу відносної потужності, о максі ЩО відповідає найгіршому випадку вимоги передавальної потужності для КТФ при режимі стиснення, можна підтримувати єдиний "стан вимоги потужності Тх". В одному варіанті здійснення вимогу відносної потужності о максі ДЛЯ стиснутого режиму можна задати такою, що приблизно вдвічі (або на ЗдБ) перевищує вимогу відносної потужності а; для нормального режиму. Можна також використовувати інші (замість

ЗдБ) значення різниці між вимогами відносної потужності у найгіршому випадку режиму стиснення та у нормальному режимі, і це також буде у межах об'єму вимог винаходу.

Підтримка двох "станів вимоги потужності Тх" для кожної КТФ (замість М с станів, що підтримуються за першою схемою класифікації КТФ) може привести до значного зниження вимог, що висуваються до буферизації та обробки. Для описаного вище прикладу при Мо-12 можна досягти зменшення у співвідношенні 6 до 1 об'єму буферизації та обробки, оскільки згідно з другою схемою підтримуються усього два стани для кожної КТФ замість 12 станів, що підтримуються згідно з першою схемою.

Використання однієї додаткової вимоги відносної потужності омаксі ДЛЯ кожної КТФ для всіх можливих комбінацій у режимі стиснення приводить до песимістичного вибору КТФ для ІЧП зі стиснутими кадрами. Так відбувається тому, що комбінації з вимогами відносної потужності, меншими, ніж омакс? Також подаються за

ДОПОМОГОЮ оуакс,: В іншому варіанті здійснення додатковий "стан вимоги потужності Тх" можна підтримувати для вимоги середньої відносної потужності ехсері, що відповідає середній передавальній потужності, необхідній для всіх можливих комбінацій у режимі стиснення. Дану вимогу середньої відносної потужності Осередні Можна обчислити як середнє значення вимог відносної потужності для всіх можливих комбінацій для деякої заданої

КТФ, і це середнє значення можна виразити наступним чином:

Оссередн, 1.

ВА см

І І шо Й І о

В альтернативному варіанті вимогу середньої відносної потужності осередні Можна обчислити як зважене середнє значення вимог відносної потужності для всіх можливих комбінацій для деякої заданої КТФ, і це зважене середнє значення можна виразити наступним чином:

Оссередн, 7 Х ча -в! ' ів)

Ї «со де м) може бути частотою появи /|-Ї комбінації для і-- КТФ. У загальному випадку, сума ваг дорівнює с одиниці (1,0). Ваги мл і/або вимоги середньої відносної потужності, Оссередні ДЛЯ кожної КТФ може визначати термінал. В альтернативному варіанті ваги мі і/або вимоги середньої відносної потужності Осередні. ДЛЯ кожної о

КТФ може визначати базова станція, яка потім передасть відповідні сигнали у термінал (наприклад, за (ее) допомогою передачі сигналів 3-го рівня).

У загальному випадку, "стан вимоги додаткової потужності Тх" можна підтримувати для кожної КТФ для

ВИМОГИ ор, відносної потужності для режиму стиснення. Дану вимогу орсі Можна визначити як вимогу оопорн, « відносної потужності для нормального режиму, помножену на зміщення огзміщі (тобто огрсіОопорн, огзміщії)- Це зміщення звичайно знаходиться у діапазоні від нуля (0,0) до вимоги відносної потужності у найгіршому випадку о) с (тобто О, Осо зміщі омакс,). Зміщення для кожної КІФ може визначати термінал або систему - з подальшою "» передачею сигналів терміналу - або який-небудь інший засіб. " При здійсненні третьої схеми класифікації КТФ єдиний "стан вимоги потужності Тх" підтримується для кожної

КТФ, як для нормального режиму, так і для режиму стиснення. Цей єдиний "стан вимоги потужності Тх" можна підтримувати для кожної КТФ для вимоги огрсі відносної потужності для режиму стиснення, яку можна визначити со як вимогу Оопорн відносної потужності для нормального режиму, помножену на («в зміщення огзміщії (тобто огрсіОопорн, осзміщій 7! знову, зміщення для режиму стиснення для кожної КТФ можна т визначити і/або задати різними засобами, і воно може служити показником вимоги відносної додаткової потужності у найгіршому випадку для всіх комбінацій КТФ, вимоги середньої відносної додаткової потужності,

Ге) 50 або мати яке-небудь інше значення. сп При здійсненні четвертої схеми класифікації КТФ ряд "станів вимоги потужності Тх" підтримується для набору "накопичувачів" ("Біпе"), кожний з яких відповідає вимозі конкретної відносної потужності. Кожна комбінація для кожної КТФ зв'язана з конкретною відносною необхідною передавальною потужністю і тому може бути зв'язана з окремим накопичувачем, а також використовувати "стан вимоги потужності Тх", що підтримується 59 для цього накопичувача.

ГФ) Сумарний діапазон вимог відносної потужності для всіх КТФ, який охоплює вимоги від найбільшої до 7 найменшої відносної потужності для всіх КТФ для режиму стиснення і нормального режиму, у типовому випадку не дуже великий (наприклад, як правило, менше ЗОдБ). Крім того, задана точність для вимірювання передавальної потужності не є надмірною (наприклад, становить 0,5дБ або менше). Таким чином, лише відносна бо мала кількість накопичувачів, які знаходяться один від одного на відстані деякого проміжку (або розміру накопичувача), у типовому випадку виявляється достатньою для надання вимог відносної потужності для всіх можливих комбінацій для всіх КТФ для режиму стиснення і нормального режиму. Тоді для цих накопичувачів можна підтримувати обмежену кількість "станів вимоги потужності Тх", а "стан вимоги потужності ТхХ" для кожного накопичувача можна враховувати при всіх комбінаціях, зв'язаних з даним накопичувачем. бо Наприклад, якщо сумарний діапазон вимог відносної потужності для всіх КТФ становить ЗОдБ і використовується розмір накопичувача О,5дБ, то для 61 накопичувача, які охоплюють діапазон ЗОдБ, можна підтримувати 61 "стан вимоги потужності Тх". Це є значним зниженням у порівнянні з 1536 і 256 станами, які необхідно підтримувати при використанні першої і другої схем, відповідно, описаних вище з Мі-128. Оскільки

Кожен з даних станів треба підтримувати, відповідно знижуються і вимоги до обробки.

Сумарний діапазон ЗОдБ для вимог відносної потужності може представляти понадміру консервативну оцінку.

Сумарний діапазон обмежений співвідношенням найбільшої швидкості передачі даних для всіх КТФ до швидкості передачі даних для опорної передачі (у припущенні відсутності непродуктивних витрат з керування).

Для більшості випадків, це співвідношення може становити всього 10 до 1 або менше, і тоді сумарний діапазон /0 Може становити всього 10дДБ або менше. Крім того, оскільки оцінка максимальної доступної передавальної потужності Руакс повинна мати точність у межах 2дБ, то можна також використовувати наближений розмір накопичувача, визначений з точністю гірше О,5дБ. Таким чином, для меншого сумарного діапазону і/або менш точно визначеного розміру накопичувачів може потребуватися ще менше накопичувачів. Взагалі, можна підтримувати будь-яку кількість накопичувачів, а розмір їх може бути незмінним або змінюваним. Конкретні /5 значення для накопичувачів можна визначити на основі вимог до системи.

На Фіг.8 представлена схема послідовності операцій варіанту здійснення способу 800 визначення КТФ, які підтримуються системою і можуть бути вибрані для використання на основі "станів вимоги потужності Тх", що підтримуються для деякого набору накопичувачів. Спочатку визначають деякий набір накопичувачів оснакі зв'язаних з набором рівнів передавальної потужності відносно опорного рівня передавальної потужності. В описаному вище прикладі визначений 61 накопичувач для діапазону ЗОдДБ, причому ці накопичувачі знаходяться один від одного на відстані О,5дБ. Накопичувачі можна визначити один раз, а потім використовувати для кожного сеансу зв'язки між терміналом і системою. Накопичувачі можна сортувати у спадному порядку, від найбільшого накопичувача до найменшого накопичувача. "Стани вимог потужності Тх" для набору накопичувачів підтримуються під час зв'язку, як описано вище у с г5 зв'язку з Фіг.4. Зокрема, на етапі 812 для кожного періоду вимірювання оцінюють вираз а ; Ропорн"Румакс ДЛЯ кожного накопичувача, щоб одержати відповідний показник для накопичувача. Цей показник показує, чи о підтримується рівень передавальної потужності, необхідний для накопичувача, на рівні максимальної доступної потужності. Потім на етапі 814 для кожного періоду часу відповідно оновлюють стан кожного накопичувача на основі знову одержаного показника і у-1 показників, раніше одержаних для цього накопичувана. ою

Для кожного інтервалу вибору КТФ визначають стани конфігурованих КТФ. Це можна здійснити, визначаючи спочатку на етапі 822 відносну додаткову передавальну потужність для одержання необхідного співвідношення ікс,

ЕБ/МІ для кожної КТФ для наступного інтервалу, на якому можна використовувати КТФ. Якщо оадоді являє собою су відносну додаткову передавальну потужність, а осопорні ЯВЛЯЄ собою вимогу відносної потужності для о нормального режиму для і-ї КТФ, то вимогу відносної потужності а, для наступного інтервалу для і-ї КТФ можна визначити наступним чином: с ойтосдод,і Сопорн,і (2

Відносна додаткова передавальна потужність одод;; залежить від наявності якого-небудь перериву передачі « у наступному інтервалі і враховує цей перерив. Якщо у наступному інтервалі немає переривів передачі, щ- с то ододі 7 1. Вимогу відносної потужності а; визначають для кожної КТФ відповідно до рівняння (2) на етапі 824. ч» Потім на етапі 826 ідентифікують конкретний накопичувач о, ЩО Відповідає вимозі відносної потужності " щ для кожної КТФ. Накопичувач для кожної КТФ можна визначити наступним чином: ододі оКкруглене число (о), де округлення проводять до наступного меншого числа, що виражає розмір накопичувача. Потім на етапі 828 со стан кожного КТФ для наступного інтервалу встановлюють рівнозначним стану накопичувача о,аі ЩО о відповідає вимозі відносної потужності о; КТФ.

Потім ідентифікують КТФ, що підтримуються на наступному інтервалі. Це можна здійснити шляхом вибору на о етапі 832 всіх КТФ у підтримуваному стані (і, можливо, стані надмірної потужності), як дійсних КТФ.

Ге»! 20 Четверта схема класифікації КТФ забезпечує декілька переваг. По-перше, можна зменшити об'єм необхідної обробки та буферизації у зв'язку з тим, що можна підтримувати менші кількості "станів вимоги потужності Тх" сл для всіх конфігурованих КТФ. По-друге, не обов'язково визначати всі можливі комбінації заздалегідь. Замість цього, такі комбінації можна визначати, коли в інтервалі, що оцінюється, є перериви передачі. По-третє, стани

КТФ для режиму стиснення можна визначати відразу ж після входження у режим стиснення (тобто не 29 затримуючи обробку), оскільки покажчики для МУ самих останніх періодів вимірювань є для всіх можливих

ГФ) комбінацій всіх КТФ. На відміну від цього, при здійсненні першої і другої схем доводиться починати із запам'ятовування покажчиків, коли вимога відносної потужності відома, після чого можливе виникнення затримки о У періодів вимірювання перед тим, як можна буде визначити стан. По-четверте, вимоги до буферизації не збільшуються зі збільшенням кількості КТФ, а вимоги до обробки ростуть повільніше, ніж при першій схемі. 60 При здійсненні п'ятої схеми класифікації КТФ набір "порогових значень" вимог відносної потужності визначається і підтримується для У періодів вимірювання. В одному варіанті здійснення визначають порогове значення вимоги відносної потужності для кожного періоду вимірювання як співвідношення максимальної доступної передавальної потужності до необхідної передавальної потужності. Для кожного періоду вимірювання де можна визначити порогове значення вимоги відносної потужності сіп(к) наступним чином:

ол(Ю-Р мако/Ропорн(Ю) (3) де Ропорн(К) - необхідна передавальна потужність для опорної передачі для К-го періоду вимірювання. Якщо максимальна доступна передавальна потужність для термінала постійна (що звичайно і буває, якщо вона не коректується системою), то порогове значення вимоги відносної потужності є показником необхідної відносної потужності для опорної передачі і зв'язане зі згаданою вимогою. Порогове значення а ((К) вимоги відносної потужності повинно мати такі ж динамічний діапазон і точність, як для вимоги відносної потужності а; КТФ. Таким чином, порогові значення вимог відносної потужності накладають ті ж вимоги буферизації, що і для 70 накопичувачів у четвертій схемі.

Нарівні з набором У порогових значень вимог відносної потужності, можна підтримувати стан (наприклад, дворозрядний) для кожної можливої комбінації для кожної КТФ у режимі стиснення. Більш того можна підтримувати стан для кожної можливої комбінації або для кожної відмінної вимоги відносної потужності (або накопичувача). Для визначення переходу між станом надмірної потужності і блокованим станом можна /5 Використовувати таймер.

Для кожного інтервалу вибору КТФ спочатку ідентифікують застосовувану комбінацію для кожної КТФ для наступного інтервалу КТФ. Потім визначають стан застосовуваної комбінації для кожної КТФ на основі (1) відносної додаткової передавальної потужності огдоді необхідної для застосовуваної комбінації, (2) вимоги відносної потужності огопорн, необхідної для нормального режиму для КТФ, (3) набору У порогових значень вимог Відносної потужності, і (4) (дворозрядного) стану і таймера, що підтримуються для комбінації або пов'язаного з нею накопичувача.

На Фіг.9 представлена схема послідовності операцій варіанту здійснення способу 900 визначення КТФ, що підтримуються для використання на основі набору порогових значень вимог відносної потужності для У періодів вимірювання. Хоча це і не показано на Фіг.9 для простоти, стан кожної комбінації для кожної КТФ спочатку Га задають відповідним підтримуваному стану. Для кожного періоду вимірювань визначають порогове значення вимоги відносної потужності о,(К), як показано у рівнянні (3), ії запам'ятовують його, записуючи у буфер на і9) етапі 912. Для варіанту здійснення, показаного на Фіг.9, підтримують таймер для кожної комбінації у стані надмірної потужності, а також оновлюють цей таймер для кожного періоду вимірювання на етапі 914. Етапи 912 і 914 проводять для кожного періоду вимірювання. юю

Для кожного інтервалу вибору КТФ визначають стан для кожної застосовуваної комбінації відповідно до етапів, вказаних у блоці 920. Це можна здійснити, визначаючи спочатку на етапі 922 відносну додаткову іш передавальну потужність адодузь потрібну для досягнення необхідного співвідношення ЕБ/МІ для наступного Ге! інтервалу для кожної застосовуваної комбінації. Потім на етапі 924 можна визначити вимогу відносної потужності щ для наступного інтервалу для кожної застосовуваної комбінації на основі відносної додаткової о передавальної потужності ододі і вимоги відносної потужності сопорні ДЛЯ нормального режиму, як показано у 0 рівнянні (2). Потім на етапах з 932 по 954, охарактеризованих нижче для однієї можливої комбінації, визначають стан кожної застосовуваної комбінації.

На етапі 932 визначають, чи знаходиться застосовувана комбінація у підтримуваному стані, і чи вище вимога « відносної потужності щ для даної комбінації, ніж порогове значення вимоги відносної потужності а (Кк) протягом більш ніж Х періодів з останніх М періодів вимірювання. Якщо відповідь - "так", то встановлюють комбінацію у - с стан надмірної потужності на етапі 934, а таймер для цієї комбінації встановлюють рівним нулю на етапі 936. и Потім здійснення способу переходить до етану 962. "» В іншому випадку, на етапі 942 визначають, чи знаходиться комбінація у стані надмірної потужності, і чи більше показання у відповідному таймері, ніж Т блок Якщо відповідь - "так то встановлюють комбінацію у блокований стан на етапі 944. Потім здійснення способу переходить до етапу 962. (ее) В іншому випадку, на етапі 952 визначають, чи є вимога відносної потужності цієї комбінації о; рівною о пороговому значенню о(К) вимоги відносної потужності для останніх У періодів вимірювання, або меншою, ніж це порогове значення. Якщо відповідь - "так", то встановлюють комбінацію у підтримуваний стан на етапі 954. іме) Етапи 932-954 проводяться для кожної застосовуваної комбінації. Після завершення цих етапів для всіх

Ф 50 застосовуваних комбінацій здійснення способу переходить до етану 962 для ідентифікації КТФ, що підтримуються у наступному інтервалі. Це можна здійснити шляхом вибору на етапі 962 всіх КТФ із сл застосовуваними комбінаціями у підтримуваному стані (і, можливо, у стані надмірної потужності), як дійсних КТФ.

При п'ятій схемі, порівняння на всіх У періодах вимірювання проводяться для кожної комбінації для кожної

КТФ (або кожного накопичувача) і для кожного інтервалу вибору КТФ. П'ята схема може забезпечити багато з переваг четвертої схеми, включаючи знижені вимоги буферизації (для запам'ятовування вимог відносної

ГФ! потужності) і гнучкості для охоплення всіх можливих КТФ та їх комбінацій при незначному або взагалі відсутньому підвищенні вимог буферизації. ко В описі, викладеному вище застосовно до п'ятої схеми, вказано, що передбачається одержання і запам'ятовування порогових значень вимог відносної потужності о0(К). В інших варіантах здійснення можна 60 також одержувати і запам'ятовувати інші значення, які є покажчиками необхідної передавальної потужності (або пов'язані з нею). Наприклад, можна запам'ятовувати саму необхідну передавальну потужність Р опорн(К) нарівні з максимальною доступною передавальною потужністю Рудако. Щоб визначити стан заданої КТФ, можна спочатку одержати необхідну передавальну потужність для цієї КІФ у вигляді оРопорн(К), а потім порівняти її з максимальною доступною передавальною потужністю Рудакс Покажчики, що одержують внаслідок цих порівнянь, бо можна потім використовувати для визначення стану КТФ.

Різні схеми класифікації КТФ, описані вище, можна використовувати для визначення того, які з конфігурованих КТФ підтримуються терміналом і умовами в каналах (тобто забезпечують досягнення необхідного співвідношення ЕБ/МО) і тому можуть бути вибрані для використання у наступному інтервалі. Дані схеми можна використовувати для нормального режиму, режиму стиснення або для обох цих режимів, через можливість ефективної реалізації різних стратегій одержання висновку про те, чи підтримується задана КТФ у наступному інтервалі, в залежності від того, чи є у цьому інтервалі перериви передачі Можна також реалізувати й інші схеми або варіанти класифікації КТФ, які також входять в об'єм винаходу.

Для зрозумілості, також були описані схеми класифікації КТФ для конкретного алгоритму, визначеного у /о стандарті ШС-МДКРК ї описаного у зв'язку з Фіг.4, при якому КТФ вважається підтримуваною, якщо необхідна

КТФ передавальна потужність сРопори не перевищує максимальну доступну передавальну потужність Руакс протягом більш ніж Х періодів з останніх У періодів вимірювання. Схеми класифікації КТФ, розглянуті у даному описі, також можна використовувати у поєднанні з іншими алгоритмами, що також входить в об'єм винаходу.

Способи класифікації КТФ, описані вище, можна з вигодою втілити для передачі по висхідній лінії зв'язку у 75 системі ШО-МДКРК. Дані методи або їх варіанти можна пристосувати для використання у низхідній лінії зв'язку або інших системах МДКРК, що також входить в об'єм винаходу.

Описані способи можна здійснити за допомогою різних засобів. Наприклад, дані способи можна втілити в апаратних засобах, програмних засобах або у комбінації даних засобів. При апаратній реалізації елементи, використовувані для здійснення всіх цих способів або їх частин, можна втілити в одній (одному) або більше інтегральних схем прикладної орієнтації (ІСПО), цифрових процесорів сигналів (ЦПС), програмованих логічних пристроїв (ПЛП), програмованих користувачем вентильних матриць (ПКВМ), процесорів, контролерів, мікроконтролерів, мікропроцесорів, інших електронних блоків, призначених для виконання описаних тут функцій, або їх комбінації.

У випадку програмної реалізації, описані вище способи можна здійснити за допомогою модулів (наприклад, с процедур, функцій, і т.п.), які дозволяють втілити описані вище функціональні можливості. Коди програмного забезпечення можна зберігати у запам'ятовуючому пристрої (наприклад, у запам'ятовуючому пристрої 132 або о 162, як показано на Фіг.1), а виконувати їх може процесор (наприклад, контролер 130 або 160). Запам'ятовуючий пристрій може бути вбудований у процесор або бути зовнішнім по відношенню до процесора, і у цьому випадку запам'ятовуючий пристрій може бути різними засобами підключений до процесора з можливістю обміну даними, (

Зо як відомо у даній області техніки.

Викладений вище опис запропонованих варіантів здійснення представлений для того, щоб будь-який ікс, фахівець у даній області техніки зміг реалізувати або використати даний винахід. Для фахівців у даній області су техніки будуть очевидні зміни, які можна внести у ці варіанти здійснення, а узагальнені принципи, викладені у даному описі, можна застосовувати до інших варіантів здійснення у межах суті або об'єму вимог винаходу. Таким - чином, даний винахід не зводиться до проілюстрованих варіантів його здійснення, а повинен трактуватися у со найширшому значенні і відповідно до принципів і нових ознак, викладених вище.

Claims (37)

1. Формула винаходу « -

   с 1. Спосіб визначення комбінацій транспортних форматів (КТФ), що підтримуються для використання у системі

   . радіозв'язку, який полягає у тому, що а визначають необхідну потужність, що передається, для кожної з сукупності комбінацій для кожної однієї або більше КТФ, причому кожна КТФ відповідає набору значень параметрів для передачі даних, а кожна комбінація ДЛЯ кожної КТФ відповідає конкретному рівню передачі, що передбачається для передачі даних, о визначають стан кожної комбінації для кожної КТФ на основі необхідної потужності, що передається, для цієї комбінації і максимальної доступної потужності, що передається, і о вибирають одну комбінацію для кожної щонайменше однієї КТФ для можливого використання для наступного ГІ інтервалу на основі стану кожної комбінації.
2. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що сукупність можливих комбінацій для кожної КТФ містить одну Ме, комбінацію для нормального режиму і щонайменше одну комбінацію для режиму стиснення.
3. с З. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що конкретний рівень передачі для кожної КТФ визначається значеннями параметрів переривання передачі, які визначаються для режиму стиснення.
4. 4. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що конкретний рівень передачі для кожної КТФ визначається Конкретним набором одного або більше кадрів, які передаються по одному або більше транспортних каналах.
5. 5. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що додатково (Ф) ідентифікують конкретну комбінацію з сукупності можливих комбінацій, застосовну для наступного інтервалу ка для кожної КТФ, і вибирають щонайменше одну застосовну комбінацію для можливого використання для наступного інтервалу. 60 б.
6. Спосіб за п. 5, який відрізняється тим, що кожна комбінація для кожної КТФ є одним з сукупності можливих станів.
7. 7. Спосіб за п. 6, який відрізняється тим, що сукупність можливих станів включає в себе підтримуваний стан, стан надмірної потужності і блокований стан.
8. 8. Спосіб за п. 7, який відрізняється тим, що вибирають застосовні комбінації у підтримуваному стані для д5 /Можливого використання для наступного інтервалу.
9. 9. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що визначають необхідну потужність, що передається, для кожної комбінації для кожної КТФ на основі вимоги відносної потужності для опорної передачі.
10. 10. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що додатково визначають для кожної комбінації для кожної КТФ покажчик для кожного періоду вимірювання, що показує, чи підтримується необхідна потужність, що передається, для комбінації максимальною доступною потужністю передачі, і визначають стан кожної комбінації для кожної КТФ на основі покажчиків для У періодів вимірювання.
11. 11. Спосіб за п. 10, який відрізняється тим, що додатково 70 запам'ятовують покажчики для У періодів вимірювання для кожної комбінації для кожної КТФ.
12. 12. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що сукупність можливих комбінацій для кожної КТФ містить одну комбінацію для нормального режиму і одну комбінацію для режиму стиснення.
13. 13. Спосіб за п. 12, який відрізняється тим, що комбінація для режиму стиснення для кожної КТФ зв'язана з найбільшою необхідною потужністю, що передається, у режимі стиснення для КТФ.
14. 14. Спосіб за п. 12, який відрізняється тим, що комбінація для режиму стиснення для кожної КТФ зв'язана із середньою необхідною потужністю, що передається, у режимі стиснення для КТФ.
15. 15. Спосіб за п. 12, який відрізняється тим, що додатково визначають для кожної комбінації для кожної КТФ покажчик для кожного періоду вимірювання, що показує, чи підтримується необхідна потужність, що передається, для комбінації максимальною доступною потужністю передачі, і визначають стан кожної комбінації для кожної КТФ на основі покажчиків для У періодів вимірювання.
16. 16. Спосіб за п. 15, який відрізняється тим, що додатково запам'ятовують покажчики для У періодів вимірювання для кожної комбінації для кожної КТФ.
17. 17. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що система радіозв'язку є системою МУ-СОМА. сч
18. 18. Спосіб визначення комбінацій транспортних форматів (КТФ), що підтримуються для використання у системі радіозв'язку, який полягає у тому, що і) визначають для кожного із сукупності накопичувачів покажчик для кожного періоду вимірювання, що показує, чи підтримується необхідна потужність, що передається, для накопичувача максимальною доступною потужністю, що передається, ю зо ідентифікують конкретний накопичувач серед згаданої сукупності накопичувачів, що застосовується для наступного інтервалу для кожної однієї або декількох КТФ, на основі необхідної потужності, що передається, со для КТФ для наступного інтервалу, с визначають стан кожної КТФ для наступного інтервалу на основі покажчиків, одержаних для накопичувача, що застосовується, і о вибирають одну або більше КТФ для можливого використання для наступного інтервалу на основі стану со кожної КТФ.
19. 19. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що додатково підтримують стан для кожного накопичувача, оновлюють стан для кожного накопичувача для кожного періоду вимірювання на основі показників, які одержують для накопичувача, і « задають стан для кожної КТФ рівнозначним стану накопичувача, що застосовується для КТФ. з с
20. 20. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що визначають сукупність накопичувачів для сукупності рівнів Й потужності, що передається, відносно опорного рівня потужності, що передається. и?
21. 21. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що необхідна потужність, що передається, для кожної КТФ залежить від того, нормальний режим або режим стиснення використовується для передачі даних.
22. 22. Спосіб за п. 21, який відрізняється тим, що необхідна потужність, що передається, для кожної КТФ о також залежить від конкретного набору одного або більше кадрів, що передаються для КТФ у наступному інтервалі. о
23. 23. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що сукупність накопичувачів охоплює діапазон потужності, що ГІ передається, необхідний для всіх КТФ.
24. 24. Спосіб за п. 23, який відрізняється тим, що накопичувачі у згаданій сукупності розділені однаковим Ме, проміжком. сп
25. 25. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що система радіозв'язку є системою МУ-СОМА.
26. 26. Спосіб визначення комбінацій транспортних форматів (КТФ), що підтримуються для використання у системі радіозв'язку, який полягає у тому, що 5Б визначають для кожного періоду вимірювань значення, яке показує потужність, що передається, доступну для передачі даних, (Ф) визначають стан кожної комбінації для кожної КТФ для наступного інтервалу, зокрема, на основі значень, ка визначених для сукупності періодів вимірювання, і вибирають одну або більше КТФ для можливого використання для наступного інтервалу на основі стану во кожної КТФ.
27. 27. Спосіб за п. 26, який відрізняється тим, що визначають згадане значення як співвідношення максимальної доступної потужності, що передається, та необхідної потужності, що передається, для опорної передачі.
28. 28. Спосіб за п. 26, який відрізняється тим, що додатково визначають необхідну потужність, що 65 передається, для кожної КТФ, порівнюють необхідну потужність, що передається, для кожної КТФ з сукупністю значень для сукупності періодів вимірювань і визначають стан кожної КТФ на основі результатів порівняння.
29. 29. Спосіб за п. 26, який відрізняється тим, що визначають стан кожної КТФ заново для кожного інтервалу на основі сукупності значень, визначених для сукупності періодів вимірювання.
30. 30. Спосіб за п. 26, який відрізняється тим, що визначають стан кожної КТФ шляхом запам'ятовування поточного стану кожної КІФ і оновлюють стан кожної КТФ для кожного періоду вимірювання на основі запам'ятованого поточного стану кожної КІФ і сукупності значень, визначених для сукупності періодів вимірювання. 70
31. 31. Спосіб за п. 26, який відрізняється тим, що система радіозв'язку є системою М/У-СОМА.
32. 32. Блок передавача у системі радіозв'язку, що містить контролер, виконаний з можливістю визначення необхідної потужності, що передається, для кожної з сукупності комбінацій для кожної однієї або більше КТФ, причому кожна КТФ відповідає набору значень параметрів для передачі даних, а кожна комбінація для кожної КТФ відповідає конкретному рівню передачі, що передбачається для передачі даних, визначення стану кожної комбінації для кожної КТФ на основі необхідної потужності, що передається, для цієї комбінації і максимальної доступної потужності, що передається, і вибору однієї комбінації для кожної щонайменше однієї КТФ для можливого використання для наступного інтервалу на основі стану кожної комбінації, і запам'ятовуючий пристрій, виконаний з можливістю запам'ятовування сукупності значень, зв'язаних з необхідною потужністю, що передається, для опорної передачі для сукупності періодів вимірювання; передавач, зв'язаний з контролером, для передачі даних на основі вибраної однієї комбінації для кожної з однієї або більше КТФ.
33. 33. Блок передавача за п. 32, який відрізняється тим, що запам'ятовуючий пристрій виконаний з можливістю запам'ятовування набору значень для сукупності періодів вимірювання для кожної комбінації для кожної КТФ. сч
34. 34. Блок передавача за п. 32, який відрізняється тим, що запам'ятовуючий пристрій виконаний з можливістю запам'ятовування двох наборів значень для сукупності періодів вимірювання для двох комбінацій кожної КТФ. і)
35. 35. Термінал, що містить блок передавача за п. 32.
36. 36. Базова станція, що містить блок передавача за п. 32.
37. 37. Пристрій для обробки сигналів у системі радіозв'язку, що містить ю зо засіб для визначення необхідної потужності, що передається, для кожної з сукупності комбінацій для кожної однієї або більше КТФ, причому кожна КТФ відповідає набору значень параметрів для передачі даних, а кожна со комбінація для кожної КТФ відповідає конкретному рівню передачі, що передбачається для передачі даних, с засіб для визначення стану кожної комбінації для кожної КТФ на основі необхідної потужності, що передається, для цієї комбінації і максимальної доступної потужності, що передається, і о засіб для вибору однієї комбінації для кожної щонайменше однієї КТФ для можливого використання для со наступного інтервалу на основі стану кожної комбінації.

    -

    . и? (ее) («в) іме) (о) сл іме) бо б5