UA79908C2 - Application of polymeric salts 3,5-dimethyl-1-adamantilammonium as immunostimulative and interferonogenous agent - Google Patents

Description

Опис винаходу

Винахід відноситься до області біології та медицини, до створення нових біологічно активних речовин та 2 призначений для використання як імуностимулюючий та інтерфероногенний засоб з лікувальною, профілактичною і дослідницькою метою.

Відомо багато імуностимулюючих та інтерфероногенних засобів, що описані як у довідникових виданнях див., наприклад, М.Д.Машковский "Лекарственнье средства, М. "Новая волна", 2002 р.; Ю.Ф.Крьілов "Знциклопедия лекарств/регистр лекарственньїх средств Росии", М., 2000р.|, так і в спеціальній літературі. 70 Найбільш відомі серед цих засобів - Ларифан, Ридостин, Кагоцел, Рогаксин, Гозалідон, Саврац, Мегасин,

Аміксин, Циклоферон, Неовір, Ампліген, Полудан, Полігуацил. Серед препаратів, запропонованих останнім часом, слід відзначити Полірем - противірусний засіб, що має інтерфероногенні властивості й здатність підсилювати цитотоксичну функцію лімфоцитів (природних кілерів).

Багато з них широко та ефективно використовуються в медичній практиці, наприклад, Лікопід і Циклоферон 12 успішно застосовуються для лікування широкого спектру вірусних інфекцій. При цьому, як і всі лікарські засоби, імуностимулюючі та інтерфероногенні засоби, крім лікувального ефекту, мають різні за силою, спрямованістю і тривалістю побічні дії. Крім того, тривалий прийом одного засобу призводить до звикання організму, ефективність його дії з часом помітно знижується. Тому відбувається постійний пошук нових засобів, більш ефективних, менш токсичних, що мають більш тривалу і спрямовану дію і менші побічні наслідки. Пошук проводиться серед різних класів природних і синтетичних сполук і, в тому числі, у ряду похідних адамантану.

Відомий препарат "мемантин", що являє собою гідрохлорид 3,5-диметил-1-адамантиламіну і рекомендується при хворобі Паркінсона М.Д. Машковский "Лекарственньсе средства", у 2-х т.. "Новая волна", 2002, Т.1, С.143).

Препарат "мідантан" (гідрохлорид 1-адамантиламіну) застосовують для лікування паркінсонізму. Крім того, він має противірусну дію щодо вірусу грипу типу А (там же, Т.1, С 142). с

Гідрохлорид о-метил-о-(1-адамантил)метиламіну, що є субстанцією препарату "ремантадин", ефективнийпо (39 відношенню до вірусу грипу типу А (там же, 7.2, С.325), але дані щодо його активності при лікуванні паркінсонізму відсутні.

Наведений короткий огляд біологічних властивостей амінопохідних адамантану показує, що навіть неглибока структурна зміна цих гомологів та ізомерів призводить до дуже істотних і неоднозначних, заздалегідь со неочевидних для фахівця, змін їхніх властивостей. ав!

Перелічені засоби досить ефективні щодо вказаних напрямків застосування, але швидко виводяться з організму. Це вимагає частого їх застосування або збільшення дози, що викликає небажані побічні ефекти, б інтоксикацію організму (там же, С142, 143, 325). Ге)

Відомо також, що ефективність терапевтичної дії фізіологічно активної речовини внаслідок її приєднання до

Зо полімеру може істотно змінюватися. Одержання полімерної структури фізіологічно активної речовини може т призводити як до появи нових властивостей, посилення наявних властивостей, так і до втрати фізіологічної активності. Так, антибактеріальна активність продукту взаємодії канаміцину з диальдегіддекстраном, у якому антибіотик приєднаний ковалентним зв'язком, близька до активності вихідного канаміцину. В той же час, « приєднання до диальдегіддекстрану ампіциліну супроводжується значним (в 10-15 разів) зниженням активності З7З 70 антибіотика. Різний ступінь зниження активності антибіотиків канаміцину й ампіциліну при приєднанні до с диальдегіддекстрану залежить від впливу структури полімерної молекули на гідролітичну стійкість зв'язку "з навіть одного типу (Снежко В.А. и др. - Антибиотики, 1972, Т. 17, Мо1, С.48-521.

В ряді випадків полімерні аналоги можуть втрачати біологічні властивості, характерні для низькомолекулярних структур. Так, наприклад, добре відомий своєю протисилікозною активністю -І 45 полі-2-вініллпліридин-М-оксид й деякі інші М-окиси, в той же час полімери, що містять М-оксидну групу, екрановану алкільним радикалом, не мають такої активності |Разводовский Е.Ф. в сб. Успехи химии и физики (Се) полимеров, М.: Химия.1973, С.30О5).

Як показує аналіз відомих розробок, частково перерахованих нижче, пошук і дослідження нових полімерних ї-о сполук у ряді амінопохідних адамантану перспективні для істотного підсилення біологічних властивостей у

І ав | 250 порівнянні з вихідною низькомолекулярною аміносполукою, для продовження часу її ефективної дії і для со розширення спектру біологічної активності. Проте, на жаль, й дотепер цей пошук грунтується не на точному теоретичному аналізі, а на інтуїції дослідника й численних дослідах.

Несподіваною і вдалою знахідкою виявилися полімерні сполуки адамантиламіну (ахсє.СРСР Мо523618, Мкл.

СО8Е8/32, 19751 і полімерні солі у-метил-у-(1-адамантил)метиламіну (а. с. СРСР Мо 640544, Мкл. СОВЕ220/04,

СО8Е8/32, 1978), що мають пролонговану противірусну дію щодо вірусу грипу типу А. Зокрема, на основі

ГФ) співполімера вінілового спирту з М-вініламідобурштиновою кислотою й оФ-метил-о-1-адамантил)метиламіну

Ге отримана їхня полімерна сіль, що є субстанцією препарату "полірем". У препараті "полірем" виявлена не тільки пролонгована дія щодо вірусу грипу А, але й (на відміну від полімерних сполук адамантиламіну) противірусна во активність щодо вірусів герпесу !| й !/| типів, кліщового енцефаліту. Він індукує інтерферон і має імуностимулюючу дію. Препарат "полірем" застосовують, переважно, для профілактики й лікування зазначених вірусних інфекцій (патент РФ Мо2071323, Мкл.б АбЄ1К31/785; Аб1КО/06, 9/20 "Противірусний препарат "ПОЛІРЕМ", опублікований 10,01.1997; Ершов Ф.И. Антивируснье препарать, М.: Медицина, 1998, С.141-1421.

Цей препарат найбільш близький до сполук, що заявляються, за призначенням й за хімічним складом, і обраний як прототип. б5 Завданням винаходу є створення нових полімерних сполук, що мають імуностимулюючу та інтерфероногенну дію.

Поставлене завдання вирішене шляхом застосування як імуностимулюючого та інтерфероногенного засобу солей 3,5-диметил-1-адамантиламонію і водорозчинних карбоксилвмісних (спів)полімерів, що мають загальну формулу т при т пі: . : я СБ . БРЕОТТЬКИ а: шоб о по ій Яна я

Д-р до то побн-й ;

ЕД Іс ще - Е

Н їх т в

Е нав. й; Ей зб. ОР с; єн - го, с І де т й п - мольнібо, т - 100-п, а карбоксилвмісні співполімери вибрані з групи: - полівініламіносукцинова кислота, - співполімер вінілового спирту і М-вініламіносукцинової кислоти, - співполімер М-вінілпіролідону і М-вініламіносукцинової кислоти. що ще «ом г Й

Еіне : ший - й м

Я о ах вид СЙ 4. з ї-(СВ тя п 2) Співполімер вінілового спирту і М-вініламіносукцинової кислоти (ВС)т - (ВАСК)п о вант ее, - ди ще

Вино. 0 ж хбНие се Ф

З Ї

Кк. шт, (о) ке Щі ї- чі ою тих : ї ї " т «Бл т їі бо івнее « рі сира лік вжи: м

Но сть но с З) Співполімер М-вінілпіролідону і М-вініламіносукцинової кислоти (ВП)т - (ВАСК)п и Н «арія, зась т г Не т бр Гузь п ш п Ні п 1 а В ши Ж: : а

Ж Е

-Е ЖК -І я шик о КН дек ря.

Ф бо Нав ав | шт судні ДЯ гот же, «г

Пі Я 2 Н з н

ІЧ е) п-1-99, краще 5-50

Можливість одержання середніх і кислих солей ПВАСК із заявленими властивостями відображають значення дво по 1-100.

У співполімерах (ВС)т-(ВАСЮТп і (ВП)т-(ВАСК/п значення т і п відповідно до реакційної здатності мономерів

Ф) і використаного методу одержання полімерів можуть бути в діапазоні п-1-99 і т- 100-п. ка Ефективний рівень комплексу імуностимулюючої та інтерфероногенної активності досягається при значеннях п»5, а збільшення значень п понад 50 мало впливає на зміну рівня активності. Тому для забезпечення заявлених бо властивостей полімерних солей необхідно й достатньо використання значення п-:5-50.

Запропоновані солі вперше заявлені в (міжнародній заявці РСТ/КШООЗ3/00417 від 23 вересня 2003р.|. В ній докладно описані структури цих солей, їхній синтез, ідентифікація, а також - результати дослідження біологічних властивостей. Авторам вдалося виявити у запропонованих сполуках тільки противірусну активність щодо вірусів грипу типу А й типу В. При цьому істотною перевагою цих речовин є їх пролонгована дія, що 65 дозволяє застосовувати їх для щадного лікування і профілактики грипу. У заявці відсутні будь-які припущення щодо можливої наявності у них імуностимулюючих та інтерфероногенних властивостей. Ці властивості ніяк не пов'язані з противірусною активністю і не є очевидними з відомого рівня знань у цій області.

Суть винаходу пояснюють наведені далі відомості, а саме: - загальний спосіб синтезу заявлених солей; - З приклади синтезу (для кожної із заявлених солей); - дентифікація отриманих сполук; - визначення біологічних властивостей синтезованих солей (імуностимулююча активність, інтерфероногенна активність і токсичність).

Загальний спосіб синтезу запропонованих солей. 70 Спосіб отримання полімерних солей 3,5-диметил-1-дадамантил-амонію полягає у взаємодії карбоксилвмісного (спів)уполімера у водному середовищі з 3,5-диметил-1-адамантиламіном при 15-252С, при перемішуванні протягом 0,5-1год. і введенні еквімольних співвідношень реагентів у перерахунку на фактичний або заданий вміст карбоксильних груп у (спів)полімері з наступним виділенням з розчину шляхом осадження або із застосуванням одного з видів розпилювального або сублімаційного висушування.

Загальний вихідний реагент у синтезі полімерних солей 3,5-диметил-1-адамантиламіну може бути отриманий і використаний як проміжний продукт у синтезі його гідрохлориду або може бути виділений з товарного гідрохлориду (мемантину) шляхом обробки 595-им водним розчином гідроксиду натрію з наступною екстракцією диетиловим ефіром або хлороформом. Потім ефір (хлороформ) відганяють, а 3,5-диметил-1-адамантиламін переганяють у вакуумі. Отриманий 3,5-диметил-1-адамантиламін не змінює своєї біологічної активності і являє го собою безбарвну маслянисту рідину, нерозчинну у воді, але розчинну в диметилсульфоксиді, а також у концентрованій та розведеній оцтовій та соляній кислотах.

Чистоту отриманого 3,5-диметил-1-ддамантиламіну оцінювали за даними елементного аналізу та інфрачервоної спектроскопії. Результати елементного аналізу С42На4М:

Обчислено, 95: С-80,37; Н-11,80; М-7.81. с

Знайдено, 90: С-80,41; Н-11,95; М-7.70.

Як друга складова - полімерна основа - вибрані композиційно однорідні (за хімічним складом і молекулярною о масою) карбоксилвмісні водорозчинні нетоксичні (спів)полімери: 1) полівініламіносукцинова кислота (ПВАСК), 2) співполімер вінілового спирту і М-вініламіносукцинової кислоти (ВС)т - (ВАСЮПп, с

З) співполімер М-вінілпіролідону і М-вініламіносукцинової кислоти (ВП)м - (ВАСЮ п,

Перелічені полімери можна отримати за допомогою відомої, описаної раніше методики |Николаев А.Ф. и др. -

Журнал прикладной химии, 1970, Т. 43, Мо 6, С 1339 -1343; Николаев А.Ф. и др. Вьісокомолекулярнье Ге») соединения, 1972, Т. 14А, Мо 11, С. 2368 -2370).

Молекулярна маса використаних полімерів - у межах 20-80кДа, число карбоксилвмісних ланок у іа (спів)полімерах - від 1 до 100мольбоо. ча

Реакцію утворення солей 3,5-диметил-1-адамантиламіну з карбоксилвмісними полімерами проводять у водному середовищі при температурі 15-25С2 при перемішуванні протягом 0,5 -Тгод. і введенні еквімольних співвідношень реагентів у перерахунку на фактичний (або розрахунковий) вміст карбоксильних груп У « (спів)полімері з наступним виділенням солей з розчину шляхом осадження в ацетоні або в метилетилкетоні, або в суміші етилового спирту і диетилового ефіру, або в суміші диетилового ефіру і бензолу, або із застосуванням с одного з видів розпилювального або сублімаційного висушування. Отримані сполуки являють собою полімерні ц солі полікарбонових кислот і 3,5-диметил-1-адамантиламіну (3,5-диметил-1-дадамантиламонію - (ДМААМ). Склад "» і будову отриманих солей визначали за даними елементного аналізу, ІЧ-спектроскопії, потенціометричного титрування у неводному середовищі.

Спосіб синтезу і наступні приклади докладно описані також у |міжнародній заявці РСТ/КО0О300417 від -І 23.09.03.|.

Приклади синтезу заявлених солей. шо Приклад 1. В реактор (колбу) з мішалкою завантажують 0,858 г полі-М-вініламіносукцинової кислоти (ПВАСК) (се) і Зосм? дистильованої води. Після розчинення полімера вводять 1,074г 3,5-диметил-1-адамантиламіну (ДМААМ). о 50 Вихідне мольне співвідношення ВАСК: ДМААМ становить 1:1. Реакцію проводять при температурі 15923 протягом 1год., після чого до реакційної суміші додають ЗОсм З етилового спирту, а продукт виділяють осадженням у со суміші бензолу-диетилового ефіру (співвідношення 1:3). Осад відфільтровують, промивають диетиловим ефіром і висушують при 30-35 Се/6,65Па. За результатами елементного аналізу і потенціометричного титрування вміст

ДМААМ в отриманій солі 54,32масую, що відповідає вмісту ланок 3,5-диметил-1-адамантил-амонієвої солі 22 вініламіносукцинової кислоти (ВАСК-ДМААМ) 9596мольоо. Вихід продукту (ПВАСК-ДМААМ) становив 8995.

ГФ) Характеристична в'язкість розчину полімерної солі в НСІ концентрації с(НСІ) 0,1 моль/дм З при 25 Се має 7 значення -- 7 МИ пом бо сна.

Приклад 2. Процес проводять, як описано в Прикладі 1, але в колбу вносять 1,0г співполімера вінілового спирту з М-вініламіносукциновою кислотою (ВС - ВАСК) (вміст ВАСК - 25мольоб, тобто 52масоб, 0,520г.) і 20см3 дистильованої води, потім вмикають мішалку. Після повного розчинення співполімера додають 0,650г бо З,5-диметил-1-адамантиламіну (ДМААМ), вихідне еквімольне співвідношення ВАСК : ДМААМ становить 1:1.

Процес проводять при кімнатній (20-25 С) температурі протягом О,5год. до повної гомогенізації водного реакційного середовища. Продукт реакції виділяють осадженням з розчину в ацетоні, відфільтровують, промивають ацетоном і диетиловим ефіром і висушують при 30-35С2/6,65Па. За результатами елементного аналізу і потенціометричного титрування вміст ДМААМ в отриманій солі - 39,42масоо, що відповідає 25мМольоо ланок ВАСК - ДМААМ (ланок 3,5-диметил-1-дадамантиламонієвої солі М-вініламіносукцинової кислоти). Вихід продукту (ВС -ВАСК - ДМААМ) - 95965.

Характеристична в'язкість розчину полімерної солі в НСІ концентрації с(НСІ) 0, моль/дм становить при 252С

Ц 7 і 190 Ле - г Яр

ГаЇсжне ж та мб:

Приклад З - Процес проводять аналогічно Прикладу 1, але в реакційну колбу вносять 0,991г співполімера

М-вінілпіролідону з М-вініл-аміносукциновою кислотою (ВП-ВАСК) із вмістом ланок ВАСК 27мольоо й 5Осм3 72 дистильованої води. Після розчинення полімера вводять 0,4г ДМААМ. Реакцію проводять при температурі 202 протягом 4Охв. Продукт реакції виділяють шляхом ліофільного (сублімаційного) висушування розчину, промивають диетиловим ефіром і висушують при 3030-35С2/6,65Па. Отримана полімерна сіль містить 28,75мас.уо ДМААМ, що відповідає 27мольбо ланок сольових ВАСК-ДМААМ у співполімері ВП-ВАСК-ДМААМ.

Вихід продукту - 9395. Величина характеристичної в'язкості розчину в НС концентрації с(НСІ) 0,1моль/дм З становить при 2590

Ге пли чтвовок ре Всі отримані полімерні солі З3,5-диметил-1-адамантиламонію являють собою білі аморфні порошки, розчинні у воді, у розведеній оцтовій й соляній кислотах, у диметилсульфоксиді. Вони практично нерозчинні в (о) 9596-етиловому спирті, у диетиловому ефірі. Значення характеристичної в'язкості розчинів полімерних солей у водному розчині НСІ з концентрацією С(НСІ) 0, моль/дм? при 252С знаходяться в діапазоні 10-ЗОсм З/г.

Ідентифікація отриманих сполук. со зо У ІЧ-спектрах сухих полімерних сполук, що складають предмет винаходу, спостерігаються смуги поглинання при 1560 - 1610см", що відповідають валентним коливанням зв'язку С-О іонізованої групи -СОО: при утворенні о сольового зв'язку, виявляються смуги поглинання при 800см 7, що характеризують наявність. М "На груп Ф амонійної солі, й відсутня (або знижена інтенсивність щодо вихідного полімера) смуга поглинання при 1720см 7, о що відповідає неіонізованим -СООН групам у полімері. 3о В ІЧ-спектрі отриманих солей спостерігаються також смуги поглинання при 135Осм 7 й 1000см', що - характерні для адамантанової структури.

Визначення біологічних властивостей запропонованих сполук.

Імуностимулююча активність. Визначення дії запропонованих сполук на функціональну активність « імунокомпетентних клітин людини.

Імунокомпетентні клітини - природні кілери (ПК-клітини) належать до системи природної резистентності З с організму людини. Визначення стану даної ланки імунної системи дає важливу інформацію про стан імунного "з статусу організму. Для оцінки стану даної ланки імунної системи залежно від присутності досліджуваних сполук " використовували функціональний тест-визначення здатності ПК-клітин лізувати клітини-мішені культури пухлинних мієлобластів К-562, ідентифікацію яких проводили за допомогою флуоресцентної мітки. Активність ДПК-клітин визначали відповідно до кількості "вбитих" ними клітин-мішеней К-562, що визначалася за - інтенсивністю флуоресцентного світіння в характерній для вбитих клітин області й по відношенню до результату

Ге) в контролі (тобто при відсутності ПК-клітин).

Рівень впливу досліджуваних препаратів на активність ПК-клітин визначали за величиною відношення і, активності ПК-клітин, оброблених препаратами, до активності необроблених ПК-клітин у процесі лізису о 20 клітин-мішеней тест-культури лінії К-562. Для визначення дозування і концентрацій препаратів при вивченні їхньої активності була попередньо визначена їхня мінімальна токсична доза щодо клітин-мішеней й со мононуклеарів периферичної крові. Ця доза не перевищувала 50мкг/мл (у перерахунку на ДМААМ).

Внаслідок досліджень було виявлено, що при вихідній низькій функціональній активності імунокомпетентних клітин природних кілерів (ПК-клітин) мононуклеарів периферичної крові застосування запропонованих солей 5о 3,5-диметил-1-адамантиламонію призводить до її (функціональної активності) збільшення (Таблиця 1). Це

ГФ) свідчить про суттєву імуностимулюючу дію запропонованих речовин.

Слід зазначити, що імуностимулююча дія істотніше проявляється у полімерних сполук (ПВАСК-ДМААМ, ді ВС-ВАСК-ДМААМ, ВП-ВАСК-ДМААМ), із зростанням концентрації препаратів посилюється їхній стимулюючий вплив на активність ПК-клітин. 60

Таблиця 1

Зміна активності ПК-клітин у присутності сполук З,5-диметил-1-адамантиламіну. Ме п/п п/п активності ПК-клітин у при концентраціях мкг/мл на ДМААМ): бо 2 10 БО

Активність запропонованих сполук щодо індукції інтерферону.

Здатність до індукції інтерферону характеризує один з рівнів захисної дії організму. Індукція інтерферону клітинами при впливі на них будь-якими препаратами характеризує інтерфероніндукуючу активність препаратів. 70 Для визначення інтерфероногенної дії препаратів заявлених сполук досліджували їхню дію в умовах іп міго на клітини природних кіл єрів (ПК-клітин) периферичної крові людини (донорів) при їхній спонтанній та індукованій інтерфероногенній активності.

Максимальна концентрація сполук, яка була використана, становила 5Омкг/мл (у перерахунку на ДМААМ), що відповідає мінімальній токсичній дозі препаратів для мононуклеарів периферичної крові і тест-культури.

Інтерфероніндукуюча активність препаратів (Таблиця 2) виражена в міжнародних одиницях (МО) противірусної активності інтерферону щодо вірусу везикулярного стоматиту. її визначали за допомогою калібрування стандартної активності тест-інтерферону ІФН-а

Таблиця 2

Інтерфероніндукуюча активність мононуклеарів периферичної крові (ПК-клітин) залежно від присутності сполук ДМААМ інтерферону концентраціях мгк/мл (у перерахунку на ДМААМ) 11177615 то 03 амам 11105130 510 пвлоюдмдмо 00110111» 801 о вовасюдмам |/111011011101000в600001000в00000в 410 впвлоюдам | 0001011111111000в8500001000ззяю001000вю 5 полям 11111111 821 юю мя 00000

Без індуктора (спонтанна Менше 5

Днів Пані ПО ПО ПО М

Результати, представлені в Таблиці 2, показують, що запропоновані сполуки мають досить ефективний о рівень індукції інтерферону мононуклеарами периферичної крові. При цьому інтерфероніндукуюча активність Ф) запропонованих полімерних сполук ПВАСК-ДМААМ, ВОС-ВАСК-ДМААМ, ВП-ВАСК-ДМААМ у 1,5-1,6 рази

Зо перевищує активність низькомолекулярного гідрохлориду ГХ-ДМААМ. -

Важливо відзначити, що полімерні сполуки ДМААМ мають більшу інтерфероногенну активність, ніж ПОЛІРЕМ (прототип), випробуваний за тих же умов для порівняння.

Таким чином, запропоновані полімерні сполуки мають помітну імуностимулюючу та інтерфероногенну дію. «

Вони перспективні для корекції активності імунокомпетентних клітин мононуклеарів периферичної крові - - 70 природних кілерів та інтерфероніндукуючої активності мононуклеарів крові, тобто для підвищення рівня с функціональної активності імунної системи людини. з» Визначення токсичних властивостей сполук.

Рівень токсичності заявлених сполук оцінювали за допомогою загальноприйнятого показника гострої токсичності - середньосмертельною (середньолетальною) дозою препарату ЛД5о- Дослідження проведено при одноразовому пероральному введенні білим різностатевим мишам лінії "Вар" масою 18-20г і білим пацюкам лінії і "Вістар" масою 130 - 250г (самки) й 225-370г (самці). Препарати вводили мишам у діапазоні доз 250 -110Омг/кг, (Се) а пацюкам - у діапазоні 480 - 2315мг/кг.

Встановлено, що значення ЛДьо заявлених полімерних сполук ДМААМ для мишей знаходяться в діапазоні від о 445 до 80бмг/кг, а для пацюків - у діапазоні від 647 до 118Омг/кг залежно від якісного і кількісного складу ав! 250 полімерних солей.

Ці результати показали, що заявлені полімерні солі мають меншу токсичність у порівнянні з мемантином со (ЛДьо для мишей 3ЗбЗмг/кг) при введенні тваринам препаратів з еквімольною дозою вмісту в них

З,5-диметил-1-ададамантиламіну.

Запропоновані солі відповідно до встановлених для мишей і пацюків показників токсичності належать до 22 малотоксичних сполук.

ГФ) Промислова придатність.

Наведені в розділах "розкриття сутності винаходу" і "визначення біологічних властивостей запропонованих о солей" дані свідчать, що синтез заявлених солей цілююм можливий за допомогою описаних у заявці способів.

Отримані сполуки однозначно ідентифікуються методами ІЧ-спектроскопії елементного аналізу і 60 потенціометричного титрування. Запропоновані сполуки мають високу імуностимулюючу та інтерфероногенну активність. Ця активність значно вища, ніж у прототипа - полірему.

У процесі порівняльних досліджень авторами вперше виявлена деяка імуностимулююча та інтерфероногенна активність низькомолекулярної сполуки серед запропонованих сполук - гідрохлориду 3,5-диметил-1-ададамантиламіну, що значно нижча, ніж активність запропонованих полімерів. бо Таким чином, запропоновані засоби відповідають всім вимогам, що пред'являються до винаходу - вони нові,

неочевидні для фахівця (мають винахідницький рівень) і є промисловопридатними.

Claims (5)

Формула винаходу

1. Застосування полімерної солі З3,5-диметил-1-адамантиламонію і водорозчинних карбоксиловмісних (спів)полімерів, що має загальну формулу СНО (чт з сОосенамМУ сн З де т і п - мольні 95, т-100-п, а карбоксиловмісні (спів)полімери вибрані з групи: полівініламіносукцинова кислота, співполімер вінілового спирту і М-вініламіносукцинової кислоти, співполімер М-вінілпіролідону і М-вініламіносукцинової кислоти, як імуностимулюючого та інтерфероногенного засобу.

2. Застосування за п. 1, яке відрізняється тим, що як карбоксиловмісний полімер вибрано полівініламіносукцинову кислоту (ПВАСК), де п-:1-100 моль 95, краще п-:5-100 моль 9.

З. Застосування за п. 1, яке відрізняється тим, що як карбоксиловмісний полімер вибрано співполімер Ге Вінілового спирту і М-вініламіносукцинової кислоти (ВС)т-(«ВАСКп, де п-1-99 моль 95, краще п-5-50 моль 9. (5)

4. Застосування за п. 1, яке відрізняється тим, що як карбоксиловмісний полімер вибрано співполімер М-вінілпіролідону і М-вініламіносукцинової кислоти (ВП)т-(ВАСК)п, де п-1-99 моль 95, краще п-5-50 моль 90.

5. Лікарський засіб, який відрізняється тим, що як імуностимулююча та інтерфероногенна речовина використана сполука за будь-яким з пп. 1-4. (ее) то о Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2007, М 11, 25.07.2007. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і Й «Ф) науки України. б м. -

с . и? -І се) се) г ШИ ІЧ е) іме) 60 б5