UA53662C2 - Спосіб та пристрій для запису інформації на носії - Google Patents

Abstract

Описується спосіб цифрового записування інформації на відповідному носії, зокрема на CD, у якому запис (11) здійснюється протягом циклу записування. Запис (11) містить у собі програмну частину (20) із інформацією, що її треба записати. Перед записуванням програмної частини (20) записується наперед визначена кількість вхідних блоків (21, 22, 23, 24), а після записування програмної частини (20) записується наперед визначена кількість вихідних блоків (25, 26). Під час циклу записування на носії записується ідентифікаційний код (RID), котрий ідентифікує записувальний апарат, використовуваний для відповідного конкретного циклу записування. Згідно із даним винаходом цей ідентифікаційний код (RID) записується у принаймні одному з означених вхідних блоків (21, 22, 23, 24) та вихідних блоків (25, 26). Це дає можливість записувати повний ідентифікаційний код навіть у випадках із відносно короткими відрізками запису.

Description

Опис винаходу

Цей винахід у цілому має відношення до запису інформації на носії, більш конкретно, на компакт-диску, 2 котрий надалі позначається терміном СО.

У межах даного винаходу терміну "Інформація" надається широке значення: він охоплює будь-яку форму інформації, цебто не лише самі файли даних, але також, наприклад, аудіо- або ж відеоінформацію.

Хоч даний винахід має особливе значення для здійснювання запису на СО, спеціалістам у даній галузі має бути легко зрозумілим, що цим можливості винаходу не обмежуються і що він може бути корисним при 70 здійснюванні запису на інших носіях, наприклад таких як ОМО. Далі, однак, винахід буде розглядатися стосовно до використання його у СЮО-запису.

Запис інформації може спрощено бути розділений на дві категорії: з одного боку запис, що його здійснює виготовлювач, з іншого боку запис, що його здійснює споживач. Записом виготовлювача є, наприклад, виробництво музичних записів, що їх виготовлювач здійснює на носії у великій кількості екземплярів із 12 подальшою реалізацією продукції (носіїв) Через традиційні ринкові канали збуту; кінцевий користувач (споживач) може придбати такій СО у крамниці та програвати його на своїй апаратурі. Запис споживача -- це запис, що його здійснює споживач власноручно, якщо в його розпорядженні є апаратура для здійснювання запису.

Запис споживача - це здавна відома та вельми поширене явище, що є дуже важливим у практиці індустрії звукозапису. Споживач набуває можливості записувати свої улюблені музичні твори у послідовності, що він її визначає власноручно, використовуючи, як джерело, наприклад, радіоприймач, грамофонну платівку, і таке інше.

Споживач може використовувати як носій запису магнітну стрічку (котушковий або ж касетний магнітофон). У принципі, такий запис може порушувати закони про авторське право. Оскільки звичайні записуючі системи базуються на принципах аналогового запису, при якому завжди має місце деяка втрата якості запису, такий с 22 запис звичайним чином обмежується приватними потребами, і несанкціоноване використання запису Го) здійснюється, у цілому, у невеликому обсязі.

Останнім часом на споживацькому ринку з'являється апаратура, що дає можливість здійснювати цифровий запис, як на магнітній стрічці, так, скажімо, і на СО. Зокрема, споживачеві запропонована відносно нова можливість використання компакт-дисків як носіїв для здійснення запису. Оскільки при цьому використовують сч 30 технології цифрового запису, ці СО мають таку високу якість, що є досить суттєвий ризик порушення закону у Ге) формі широкомасштабного піратства. Крім того, ці технології надають можливість копіювання комп'ютерних програм, і у цій сфері порушення прав (незаконне копіювання) є небажаним. ее,

Через це обладнання для здійснення запису на СО, що його призначено для споживацького ринку, со конструюється у такий чин, щоб при записуванні на СО записувався також індивідуальний асоційований із

Зо конкретним апаратом код, згідно з яким можна розпізнати відповідний записуючий апарат. При виявленні о піратського запису стає таким чином можливим знайти апарат, на якому цей запис було здійснено. Цей код позначається як КІО-код (ідентифікаційний код записувача).

Даний винахід, зокрема, має відношення до способу, у який записується такий КІЮО-код. «

Як це докладніше пояснюватиметься далі, КІЮО-код досі чергують із дійсною інформацією. Це означає, що З 50 інформація під час запису повного КІО-коду має бути записувана безперервно протягом відносно довгого часу. с Це не є вадою у випадку з аудіозаписом, оскільки при цьому завжди здійснюється запис із послідовністю не з» менше кількох секунд, звичайно ж бо кількох хвилин. Однак це є вадою у випадку з записуванням даних, коли існує потреба мати спроможність здійснювати відносно короткі відрізки запису.

Цей винахід є суттєвою мірою спрямований на вирішення означеної проблеми методом, котрий був би 45 сумісним із існуючими технологіями. і-й Як це добре відомо спеціалістам у даній галузі, при здійснюванні операцій цифрового запису необхідно со використовувати метод корекції помилок, за допомогою якого помилково написані або прочитані біти можуть бути "виправлені". У сучасному методі корекції помилок наперед визначене число послідовних байтів б розглядається у їхній комбінації. Для забезпечення перевірки та можливого корегування як перших, так й

Ге»! 20 останніх бітів запису перед послідовністю фактичного запису записується низка вхідних блоків, і по завершенні послідовності фактичного запису записується низка вихідних блоків. Як відомо, вхідні блоки також правлять за о блоки "захоплення" для апарата зчитування, на якому зчитується запис. Наприклад, за допомогою саме цих блоків чиниться захоплення синхронізації апарата зчитування та, наприклад, чиниться синхронізування декодера, завдяки чому безпомилкове зчитування має місце одразу ж, коли зчитувальна головка апарата зчитування досягає початку першого блоку даних.

ГФ) Хоча такі вхідні та вихідні блоки є необхідні для забезпечення задовільного зчитування фактичного (інформаційного) запису зчитувальним апаратом, однак інформаційний зміст цих вхідних та вихідних блоків у о цьому випадку не несе функціонального навантаження. Даний винахід базується на визначенні того факту, що означені блоки репрезентують собою наявність деякого об'єму для зберігання інформації, що є згідно з 60 необхідністю асоційований із кожним записом і досі не використовується в інформаційному плані, та що ці блоки є надзвичайно зручні для запису інформації що вона має відношення до фактичного запису та/або до записувального апарата.

Згідно з суттєвим аспектом даного винаходу КІЮО-код, у такий чин, записується у принаймні одному із означених вхідних та/або вихідних блоків. бо Усі вхідні та вихідні блоки записуються в ідентичний спосіб.

Ці та інші аспекти даного винаходу детально викладаються й пояснюються далі з посиланням до описуваних далі варіантів виконання.

На графічних матеріалах:

Фіг.1 ілюструє схему структури запису інформації на СО;

Фіг.2 ілюструє схему опрацювання даних у апараті зчитування;

Фіг.3 ілюструє схему структури О-байта; та

Фіг.4 ілюструє схему записуючого апарата.

Записування інформації на СО вже відоме у практиці. Використовуваний формат подалі роз'яснюватиметься 7/о Із посиланням до фігур ТА-10.

На фіг.1 схематично показано структуру запису інформації на СО. Оскільки спосіб фізичного здійснення запису не є об'єктом даного винаходу та оскільки знання цього режиму запису не є необхідним для спеціалістів у даній галузі задля розуміння даного винаходу, та він і є відомий як такий, він далі не описуватиметься.

На фіглЛА запис інформації на СО репрезентовано у вигляді лінійної доріжки 10. Спеціалісту у даній галузі /5 має бути очевидним, що запис на СО у дійсності має кільцеву або ж спіральну форму. Доріжка 10 може записуватися протягом одного безперервного циклу запису, однак, як це показано на фіг1А, в альтернативних варіантах можливо записувати доріжку 10 протягом множини індивідуальних взаємонезалежних циклів запису, хоча, у принципі, є припустимим, що протягом кожного з циклів запису використовувався інший записуючий апарат, частина доріжки 10, що її було записано протягом одного циклу, надалі позначатиметься позицією 11.

На фіг1В схематично показано (у збільшеному масштабі) частину доріжки 10, наведеної на фіглЛА, і показано також, що кожний запис 11 містить у собі програмну частину 20, довжина якої, у принципі, є необмеженою (безумовно, у межах можливостей самого СО). На фіг.1С у збільшеному масштабі показано фрагмент програмної частини 20, показаної на фіг.1В, та показано, що програмна частина 20 підрозділяється на послідовні програмні фрейми 30. Кожний програмний фрейм містить у собі 32 восьмибітові байти, які мають с ов Відношення до фактичної (реальної) записуваної інформації, та один зайвий восьмибітовий байт 40, котрий зветься підкодовим байтом. Із означених 32 восьмибітових байтів, 24 байти несуть фактичну записану і) інформацію і можуть таким чином називатися інформаційними байтами, тоді як інші 8 байтів додають для коду корекції помилок і можуть таким чином називатися байтами корекції. Підкодовий байт 40 використовується для запису додаткової інформації, як це пояснюватиметься подалі. с зо На фіг10О схематично показано підкодовий байт 40, що його є включено у кожний програмний фрейм 30, показаний на фіг.1С. Вісім бітів підкодового байта 40 послідовно позначені літерами Р, 0, К, 5, Т, Ш, М, М, со як показано на фіг.10. 98 послідовних підкодових байтів 404-4О0о8, котрі відповідають 98 послідовним програмним Ге фреймам 30, спільно утворюють підкодовий фрейм 50, котрий визначає повний цикл підкодової інформації.

На фіг.2 схематично показано, як інформація, що є зчитувана з СО 1, опрацьовується у апараті зчитування з ме)

СО 100. Зчитувальний елемент 101 подає на елемент вибору сигналу 103 сигнал 102, котрий репрезентує ю послідовні програмні фрейми 30. Апарат зчитування з СО 100 має перший канал опрацювання сигналу ПО для "нормального" опрацьовування фактичної записаної інформації, наприклад для відтворення (програвання) музики. Елемент вибору сигналу 103 спрямовує 32 інформаційні байти програмних фреймів ЗО у означений перший канал опрацювання сигналу 110. «

Апарат зчитування з СО 100 має другий канал опрацювання сигналу 120, котрий називається Р-каналом, для з с опрацювання інформації репрезентованої Р-бітами підкодових байтів 40. Апарат зчитування з СО 100 має третій канал опрацювання сигналу 130, котрий називається О-каналом, для опрацювання інформації, репрезентованої ;» О-бітами підкодових байтів 40. Апарат зчитування з СО 100 має четвертий канал опрацювання сигналу 140, котрий зветься К-М/-каналом, для опрацювання інформації, репрезентованої комбінацією бітів К-М/. Задля цього елемент вибору сигналу 103 спрямовує Р-біти від програмних фреймів 30 на Р-канал 120, О-біти від програмних с фреймів 30 на О-канал 130, та інший біти від підкодових байтів 40 - на К-Му-канал 140. 98 послідовних Р-бітів від Р; до Ров підкодового фрейму 50 визначають Р-фрейм. 98 послідовних О-бітів від о Ох до Ов підкодового фрейму 50 визначають С-фрейм. 588 бітів від К/. до МУов підкодового фрейму 50

Ге» визначають К-М/-фрейм. Як приклад, тут наводиться, що Р-фрейми містять у собі інформацію, котра визначає 5р Зони на СО між доріжками, вхідну ділянку диска, вихідну ділянку диска, і таке інше. Наприклад, зміст диска ме) може зберігатися за допомогою С-фреймів на вхідній ділянці диска, тоді як С-фрейми, асоційовані із записом,

Ге можуть містити в собі номер доріжки та тривалість запису. К-М/-канал є призначений для тексту та графічних матеріалів.

На фіг.3 схематично показано зміст С-фрейма, в цілому позначеного позицією 60, що його визначають 98 в послідовних О-бітів від 4 до Сов підкодового фрейму 50. Кожний С-фрейм містить у собі 9 відрізків фрейму від 61 до 69. Перший відрізок фрейму 61 містить у собі 2 біти синхронізації. Другий відрізок фрейму 62 містить у

Ф) собі 4 біти керування, котрі вказують, чи є записана інформація аудіоінформацією, або ж вона являє собою ка інформативні дані. Третій відрізок фрейму 63 містить у собі 4 біти режиму, котрі визначають режим, у якому використовується відповідний С-фрейм 60. во У режимі З інші відрізки фрейму мають наведене далі значення.

Сьомий відрізок фрейму 67 містить у собі чотири біти, що дорівнюють нулю. Восьмий відрізок фрейму 68 містить у собі 8 бітів, котрі репрезентують значення абсолютного часу у фреймі. Дев'ятий відрізок фрейму 69 містить у собі 16 бітів коду корекції помилок (СКС).

Четвертий відрізок фрейму 64 та шостий відрізок фрейму 66 містять у собі, відповідно, ЗО бітів та 28 65 бітів, значення яких визначається змістом п'ятого відрізка фрейма 65, котрий містить у собі два біти. Якщо зміст п'ятого відрізка фрейму 65 дорівнює 00, тоді 58 бітів четвертого відрізка фрейму 64 та шостого відрізка фрейму 66 репрезентують Код міжнародного стандарту запису (ІЗКС), котрий являє собою індивідуальний код для кожного окремого музикального твору. Якщо зміст п'ятого відрізка фрейму 65 дорівнює 01, тоді 58 бітів четвертого відрізка фрейму 64 та шостого відрізка фрейму 66 репрезентують код, що досі не є визначеним, однак є зарезервований для подальшого використання, і тому позначається як ТОВ-код ("для подальшого визначення"). Значення "10" для пятого відрізка фрейму 65 не використовується.

Якщо зміст п'ятого відрізка фрейму 65 дорівнює 11, тоді 58 бітів четвертого відрізка фрейму 64 та шостого відрізка фрейму 66 репрезентують КІЮО-код. Відомий у практиці КІО-код утворюється у наступний чин. Перші 18 бітів визначають при літерно-цифрові знаки, котрі кодуються згідно з б-бітовим кодом і спільно визначають код 7/0 Виготовлювача, який репрезентує ім'я виготовлювача даного записувального апарата, на якому було здійснено відповідний запис. Подальші 20 бітів визначають два літерно-цдифрові знаки, які також кодуються згідно з б-бітовим кодом, та дві цифри, які кодуються згідно з 4-бітовим ВСО-кодом і спільно визначають код типу, який репрезентує тип записувального апарата, на якому було здійснено відповідний запис. Останні 20 бітів спільно визначають бінарне число, у якому найстарший біт іде першим і яке не має знаку, і яке являє собою код зразка, 7/5 Котрий у індивідуальний чин репрезентує безпосередньо конкретний записувальний апарат.

Слід підкреслити, що використовуваний у практиці формат С-фрейму, що являє собою формат використовуваного у практиці ІЗКО-коду, а також використовуваний у практиці формат КІО-коду узгоджуються із стандартом, згідно із яким один із кожних 100 ж 5 послідовних О-фреймів форматується згідно з режимом 3.

Послідовні О-фрейми режиму З містять у собі в циклічній послідовності такі коди: ІЗКС, ІЗКС, КІ, ІЗКС, ІЗКС,

ТВО, ї так далі. Це означає, що КІО-код записується лише один раз на шість О-фреймів режиму 3, тобто лише один раз на 600 С-фреймів, або лише один раз на 58000 програмних фреймів 30. Оскільки кожний інформаційний фрейм у аудіозапису містить у собі б оцифрованих аудіоблоків, тоді як аудіосигнал оцифровується із частотою оцифровування у 44 кГц, це означає, що КІЮО-код записується лише один раз на 8 секунд тривалості аудіозапису. Це є прийнятним, оскільки аудіозаписи навряд чи коли матимуть тривалість с ов меншу ніж 8 секунд; та й зовсім маловірогідно, що нелегальні копії таких коротких аудіофрагментів виготовлятимуться у комерційних масштабах. Однак у випадку запису інформаційних даних це означає, що і)

КІО-код записується лише один раз на 58000 блоків із 24 записаних байтів даних, тобто один раз на більш ніж 1,4 Мбайт. Оскільки існує потреба у здійсненні запису даних у менш великих об'ємах, відома у практиці методика запису КІЮО-коду не підходить для запису інформаційних даних. с зо Як показано на фіг.18, програмній частині 20 запису 11 при записуванні даних передують чотири вхідні блоки 21, 22, 23 та 24, а слідом за програмною частиною 20 запису 11 ідуть два вихідні блоки 25 та 26. Кожний со блок має довжину в 2 кбайти. Чотирьом вхідним блокам 21, 22, 23 та 24 передує блок стартового переносу 28, а Ге слідом за двома вихідними блоками 25 та 26 іде блок кінцевого переносу 29. Блок стартового переносу 28 запису 11 частково перекриває блок кінцевого переносу 29 попереднього запису 11. ме)

У принципі, сама програмна частина 20 має довільну довжину, але на практиці вона підрозділяється на блоки ю 27, кожен з яких містить у собі повних 2 кбайти фактичних даних. Більш конкретно, кожний блок 27 містить у собі 98 фреймів 30, тобто 98724 - 2352 байти записаної інформації, включаючи, на більш високому рівні, біти синхронізації, адресування, та корекції помилок.

Чотири вхідні блоки 21, 22, 23 та 24 та два вихідні блоки 25 та 26 виконують дві функції. По-перше, вони « надають можливість здійснювати корегування помилок у першому та в останньому блоках програмної частини /-7-З с 20. Фактично, використовуваний алгоритм корегування помилок поширюється на множину послідовних блоків.

Для забезпечення можливості безпомилкового зчитування останнього блоку даних 27 програмної частини 20 до ;» алгоритму корекції помилок залучаються два вихідні блоки 25 та 26. Блок кінцевого переносу 29, на котрий частково накладається блок стартового переносу 28 подальшого запису 11, є незавершеним та непоправним, і останній вихідний блок 26 є лише частково придатним для цілей запису, оскільки блок кінцевого переносу 29 є у с значній мірі непридатним для зчитування. Перший вихідний блок 25 може бути зчитаний із помилками, однак це не зовсім вірогідно. о Для забезпечення можливості безпомилкового зчитування першого блоку даних 27 програмної частини 20

Ге» два останні вхідні блоки 23 та 24 залучаються до алгоритму корегування помилок.

Найбільш важливою причиною того, що кількість вхідних блоків є більшою за кількість вихідних блоків, є

Ме. той факт, що зчитувальний апарат, який має зчитувати запис 11, повинен бути адаптований до високоточної

Ге технології, із використанням якої було здійснено запис 11. Наприклад, необхідно синхронізувати схему синхронізації зчитувального апарата із записаною інформацією. Перед тим як зчитувальний апарат буде надійно "захоплений", проходить деякий відрізок часу, протягом якого відповідні блоки (21, 22) не можуть ов ВиИкОористовуватися для корегування помилок; збільшена кількість вхідних блоків тепер служить для компенсування означеної затримки. Два останні вхідні блоки 23 та 24 безпомилково зчитуються із великою мірою (Ф) вірогідності. ка Для здійснення означених функцій, тобто для корегування помилок та захоплення, є важливим, що вхідні блоки 21 - 24 та вихідні блоки 25 - 26 були вірогідними блоками, однак зміст інформації, записаної у цих бор блоках, не носить вирішального характеру. Стосовно означених функцій, ці блоки можна розглядати як допоміжні блоки із фіктивною інформацією. Даним винаходом пропонується використання репрезентованого цими блоками об'єму для зберігання інформації шляхом записування у них "корисної" інформації, наприклад вищезгаданого КІО-коду, котрий ідентифікує відповідний записувальний апарат.

У принципі, можливо записувати взаємно несхожу інформацію у означених шести вхідних та вихідних та 65 вихідних блоках, однак із збільшенням відстані від програмної частини 20 шанс безпомилкового зчитування зменшується. Найбільш придатними (для визначених функцій) є останній вхідний блок 24 та (можливо у дещо менший мірі) перший вихідний блок 25. Однак для простоти краще записувати одну й ту ж інформацію в усіх шести вхідних та вихідних блоках. Подалі винахід роз'яснюватиметься із посиланням до записування в останньому вхідному блоці 24.

Як це роз'яснювалось вище, КІО-код, що його досі записували у О-каналі, має довжину у 12 символів і загальне число бітів 58, що є записувані із великими взаємними проміжками у програмній частині 20 запису 11.

Згідно із даним винаходом, цей самий типовий КІО-код може бути записаний в останньому вхідному блоці 24.

Суттєвою перевагою даного винаходу є те, що означений останній вхідний блок 24 не має жодних обмежень щодо розташування при записуванні будь-якої інформації і що означені 58 бітів стандартного КІО-коду можуть у /о такий чин розміщуватися ближче один до одного, аніж це має місце при записуванні у звичайний спосіб. Буде краще, якщо деякі з означених 58 бітів, або ж навіть усі ці 58 бітів, записуватимуться один за одним, тобто суміжно, в останньому вхідному блоці 24.

Має бути очевидним, що об'єм для зберігання інформації у блоці, який має довжину у 2 кбайти, є суттєвою мірою достатнім для зберігання такого КІО-коду. Фактично, у цьому блоці є достатньо місця для кількаразового /5 Запису КІО-коду, якщо це потрібно, та/або для зберігання іншої корисної інформації. Згідно із даним винаходом, є навіть можливим, що інформація, записувана стосовно відповідного конкретного записувального апарата, може бути більш об'ємною, ніж типовий КІО-код.

У конкретному варіанті здійснення даний винахід пропонує таке кодування. У перших пяти байтах блоку (байти від 0 до 24) записується код, який вказує, що у блоці є записаний вірогідний КІО-код. Цей код може складатись із символів "КІСО1". На всяк випадок принаймні три наступні байти не використовуються і мають зміст "ООН".

Три літерно-дифрові символи, що відповідають вищезазначеному коду виготовлювача, записуються у подальших трьох байтах (від 8 до 10). Принаймні на всяк випадок наступні пять байтів не використовуються і мають зміст "ООН". сч

Два літерно-цдцифрові символи та дві цифри, що відповідають вищезазначеному коду типу, записуються у подальших чотирьох байтах (від 16 до 19). Принаймні на всяк випадок наступні чотири байти не і) використовуються і мають зміст "ООН".

Вищезазначений код зразка записується у формі 20-бітового числа у подальших трьох байтах (від 24 до 26).

Перші чотири біти байта 24 дорівнюють 0. П'ятий біт байта 24 являє собою найстарший біт означеного с зо 20-бітового числа, тоді як останній біт байта 26 являє собою наймолодший біт означеного 20-бітового числа.

Принаймні на всяк випадок наступні пять байтів не використовуються і мають зміст "ООН". ісе)

При потребі, байти 32 - 63 містять у собі, у вигляді літерно-дифрових символів, повне ім'я виготовлювача Ге записувального апарата, на якому відповідний запис було здійснено. Якщо ця можливість не використовується, означені байти мають зміст "ООН". о

При потребі, байт 64 - 79 містять у собі, у вигляді літерно-дифрових символів, додаткові дані відносно ю типу записувального апарата, на якому було здійснено відповідний конкретний запис. Якщо ця можливість не використовується, означені байти мають зміст "ООН".

При потребі, байти 80 - 95 містять у собі, у вигляді літерно-дифрових символів, додаткові дані щодо зразка записувального апарата, на якому було здійснено відповідний конкретний запис. Якщо ця можливість не «

Використовується, означені байти мають зміст "ООН". з с Байти 96 - 255 не використовуються, принаймні на цьому етапі, і мають зміст "ООН". . Байти 256 - 1023 можуть без обмежень використовуватися, і характер інформації, записаної у цих байтах, а вільно визначається виготовлювачем записувального апарата. У даному випадку записувальний апарат може, зокрема, зберігати, скажімо, інформацію щодо комплексу параметрів запису під час процесу записування. У подальших операціях запису той же самий записувальний апарат матиме змогу зчитати цю інформацію та знов с установити такі ж самі параметри запису без звертання до складної тест-процедури, необхідної для визначення оптимальних параметрів запису. о Байти 1024 - 2047 не використовуються, принаймні на цьому етапі, і мають зміст "ООН".

Ге» На фіг.А4 схематично показано записувальний апарат 200, призначений для здійснення способу запису, 5р описаного вище. Записувальний апарат 200 містить у собі записувальний елемент 201, призначений для

Ме, створення фізичних змін, репрезентують інформацію, що її належить записувати на СО 1. Записувальний

Із елемент 201 може являти собою стандартний записувальний елемент, наприклад лазер, і докладніше не описуватиметься.

Керуючий елемент 203 генерує сигнали керування 202 для керування записувальним елементом 201.

Керуючий елемент 203 є зв'язаний із пам'яттю 204, де зберігається КІЮО-код, який ідентифікує відповідний конкретний записувальний апарат 200. Керуючий елемент 203 призначено для генерування сигналів керування (Ф, під час циклу запису, при цьому означені сигнали керування репрезентують інформацію, що має бути записана у ка програмній частині 20 запису 11. Перед сигналами керування, які репрезентують означену програмну частину 20, управляючий елемент 203 також генерує сигнали керування, котрі визначають вхідні блоки 21, 22, 23 та 24 та бо Котрі включають у себе КІО-код, що зберігається у пам'яті 204. Слідом за сигналами керування, які репрезентують означену програмну частину 20, керуючий елемент 203 також генерує сигнали керування, які визначають вихідні блоки 25 та 26 і котрі включають у себе КІЮ-код, що зберігається у означеній пам'яті 204.

Оскільки вхідні та вихідні блоки асоціюються із кожним індивідуальним записом 11 незалежно від довжини програмної частини 20, цим забезпечується те, що інформація, яка ідентифікує використовуваний записувальний 65 апарат, буде напевно записана під час кожного циклу запису, навіть якщо програмна частина 20 матиме коротку довжину лише у 2 кбайти.

Також має бути очевидним, що спосіб запису КІО-інформації, запропонований даним винаходом, є сумісним із існуючою на практиці технологією у тому плані, що обидва способи можуть використовуватися паралельно і не заважатимуть один одному; на практиці це означає, що КІО-код може записуватися принаймні в одному із вхідних та/або вихідних блоків згідно з протоколом, що його запропоновано у даному винаході, і може також бути записаний у О-каналі згідно із існуючим у практиці протоколом. Якщо КІЮО-код має бути зчитано для цілей керування, можна звертатися або до О-каналу, або до вхідних та/або вихідних блоків, або ж до них усіх, у той час як згідно із даним винаходом КІЮО-код, що його є записано в одному з означених вхідних та/або вихідних блоків, є зчитуваний із значною мірою вірогідності на малій довжині запису 11. З іншого боку, стандартний /о запис КІО-коду в О-каналі може загалом не використовуватися і не здійснюватися, якщо КІЮ-код згідно із даним винаходом є записаний принаймні в одному із означених вхідних та/або вихідних блоків, щонайкраще в кожному із цих блоків.

Фахівцям у даній галузі має бути зрозумілим, що об'єм захисту даного винаходу, як він є сформульований у формулі винаходу, не обмежується наведеними варіантами здійснення, описаними із посиланням до наведених /5 креслень, і що у межах об'єму винаходу можливі зміни та модифікації проілюстрованих варіантів здійснення.

Наприклад, можливо записувати КІО-код у С-каналі одного з вхідних блоків.

У деяких системах, наприклад, у ЮОМО, можливе також використання лише одного вхідного блоку, без використання вихідних блоків, коли у цих системах використовується інша технологія корегування помилок.

Спеціалістам у даній галузі має бути очевидним, що у такій ситуації КІО-код може записуватися лише в цьому одному вхідному блоці.

Claims (3)

Формула винаходу

1. Спосіб цифрового записування інформації на відповідному носії, зокрема на СО, у якому запис (11) здійснюється протягом циклу записування, причому означений запис (11) містить у собі програмну частину (20) (о) із записуваною інформацією, при цьому перед записуванням означеної програмної частини (20) здійснюється запис наперед визначеної кількості вхідних блоків (21, 22, 23, 24), та/або після запису означеної програмної частини (20) здійснюється запис наперед визначеної кількості вихідних блоків (25, 26), причому під час с зо означеного циклу записування на означеному носії записується ідентифікаційний код (КІС), який ідентифікує записувальний апарат, використовуваний для відповідного конкретного циклу записування, який відрізняється «О тим, що означений ідентифікаційний код (КІС) записується у принаймні одному із означених вхідних блоків (21, со 22, 23, 24) та вихідних блоків (25, 26).

2. Спосіб згідно з п. 1, у якому означений ідентифікаційний код (КІС), записується у кожному вхідному со блоці (21, 22, 23, 24) та вихідному блоці (25, 26). ю

3. Носій запису, наприклад, СО, на якому здійснено принаймні один запис (11), який має програмну частину (20) та наперед визначену кількість вхідних блоків (21, 22, 23, 24) та/або вихідних блоків (25, 26), у якому принаймні один із означених вхідних блоків (21, 22, 23, 24) та/або вихідних блоків (25, 26) містить у собі ідентифікаційний код (КІЮ), який ідентифікує записувальний апарат, використовуваний у відповідному « 70 Конкретному циклі записування. ш-в с 4. Записувальний апарат (200) для цифрового записування інформації на відповідному носії, зокрема на СО (1), який містить у собі: :з» записувальний елемент (201), призначений для створення у означеному носії фізичних змін, які репрезентують інформацію, що її належить записувати; керуючий елемент (203), призначений для керування записувальним елементом (201) за допомогою сигналів сл керування (202); пам'ять (204), зв'язану із означеним керуючим елементом (203), у якій зберігається КІО-код, котрий о ідентифікує означений записувальний апарат (200); б при цьому означений керуючий елемент (203) призначено для генерування протягом циклу записування сигналів керування (202), які репрезентують інформацію, що її належить записувати у програмній частині (20) (2) запису (11); ГК при цьому означений керуючий елемент (203) також призначено для генерування, під час циклу записування та перед контрольними сигналами (202), які репрезентують означену програмну частину (20), сигналів керування (202), котрі визначають наперед визначену кількість вхідних блоків (21, 22, 23, 24) та/або для генерування, під час означеного циклу записування та після сигналів керування (202), які репрезентують означену програмну частину (20), сигналів керування, котрі визначають наперед визначену кількість вихідних блоків (25, 26); (Ф) при цьому означений керуючий елемент (203) також призначено для включення ідентифікаційного коду (КІВ), ГІ що зберігається в означеній пам'яті (204), в означені сигнали керування (202), котрі визначають принаймні один із означених вхідних блоків (21, 22, 23, 24) та/або вихідних блоків (25, 26). 60 Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2003, М 2, 15.02.2003. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. б5